Доповідь.

РТУТЬ
Сл.2
Ртуть - це єдиний метал і друга (разом з бромом) речовина, яка при
кімнатній температурі перебуває в рідкому стані. Твердою вона
стає тільки при температурі -39 градусів. А ось підвищення її до
+356 градусів змушує ртуть закипати та перетворюватися в отруйну
пару. Наш організм також містить ртуть, але її кількість мізерна -
13 міліграмів.
Сл.3
Ртуть – 1 із 7 металів давнини. Вона відома близько 2000 років до
н. в Єгипті, Індії, Месопотамії та Китаї, вважалася найважливішою
речовиною в виготовленні таблеток безсмертя.
У 4 – 3 ст. до н.е. про ртуть, як рідке срібло, згадує Аристотель.
Ртуть вважали основою металів, близькою до золота і тому
називали Меркурієм, на ім'я найближчою до сонця (золоту) планети
Меркурій.
Сл.4
Тверду ртуть вперше отримали у грудні 1759 р. академіки Й. А.
Браун і М. В. Ломоносов. Вченим вдалося заморозити ртуть у
суміші зі снігу та концентрованої азотної кислоти. У дослідах
Ломоносова затверділа ртуть виявилася ковкою, як свинець. Звістка
про “фіксацію” ртуті викликала сенсацію у вченому світі того часу;
це стало одним із найбільш переконливих доказів того, що ртуть –
такий же метал, як і всі інші.
Сл.5.
Єдиний мінерал багатий на високий вміст ртуті є кіновар, у ньому
вміст сягає 85%. Цей мінерал застосовується при виготовленні
червоної фарби.
Сл.6.
Властивості ртуті:
● Сріблясто-білий важкий рідкий метал, що має малу в'язкість і
високий поверхневий натяг.
● Ртуть не магнітна!
● Активне випаровування ртуті починається з 18ºC. Чим вища
температура, тим вища швидкість випаровування.
 ● При падінні чи натисканні розпадається на дрібні кульки,
збільшуючи площу її випаровування.
● Для перетворення ртуті на солі та інші сполуки необхідно
використання сильних окислювачів.
Сл.7
Унікальні властивості зробили ртуть у сучасних галузях
промисловості важливим елементом. Немає такої галузі, де не
використовувався б цей незвичайний метал:
● наймасовіше споживання ртуті використовується у хлорному
виробництві,;
● використовується в атомній енергетиці;
● застосовують у виробництві дорогоцінних металів;
● ламп денного світла, кварцових, люмінесцентних
сухих батарей, сьогодні на них працюють слухові апарати;
● акумуляторів;
Сл.8.
● контрольно-вимірювальні прилади (манометри, ареометри,
барометри, термометри);
● деталі для пральних машин, холодильників,кондиціонерів;
● «гримуча ртуть» - вибухова речовина, що закладається в
детонатори гранат;
● Медицина одержує антисептичні, протипаразитарні, сечогінні
препарати. Стоматологія виготовляє зубні протези та пломби.
Сл.9.
Ртуть відноситься до першого класу небезпеки, це означає, що вона
настільки небезпечна, що за певних умов створює загрозу життю
людини, навіть до смерті. Особливо небезпечні для людини пари
ртуті. При вдиханні через легкі пари ртуті проникають у кров
людини і поширюються у всьому організмі, вражаючи всі основні
органи. Особливо страждає мозок та нервова система людини.
Сл.10.
Ртуть надає токсичну дію на центральну нервову систему,
викликає тахікардію та призводить до емоційної нестійкості,
порушення пам'яті, безсоння, апатії тощо. Людина постійно
відчуває втому, швидко втомлюється, стає розсіяною і дратівливою.
Її постійно переслідують головний біль.
Сл.11
Одним із основних джерел надходження ртуті вважають процес її
випаровування з поверхні землі (гірські породи, Світовий океан).
Але антропогенне надходження ртуті внаслідок діяльності людини
значно перевищує її природні надходження.
Спалювання вугілля розглядається сьогодні як найбільше окремо
взяте глобальне джерело викидів ртуті в атмосферу.
Ртуть також потрапляє у повітря з викидами металургійних
заводів, з крематоріїв, виробництв ртутних елементів та хлору/лугу,
сміттєспалювальних установок та інших стаціонарних джерел
забруднення.
Значна кількість ртуті надходить у водні об'єкти зі стічними
водами підприємств, що виробляють барвники, пестициди,
фармацевтичні препарати, деякі вибухові речовини.
Сл.12
Вугільна, нафтопереробна та гірничодобувна промисловість
сприяють викиду в атмосферу ртуті, та й природні процеси землі –
виверження вулканів.
У грунті анаеробні бактерії переробляють сульфат ртуті на дуже
небезпечну метилртуть.
Все це потрапляє в океан, поїдається планктоном, який у свою
чергу поїдається дрібною рибою, яка буде з'їдена більшою і т.д.
вгору по харчовому ланцюзі. Чим вище рангом, більший і старший
хижак, тим більше ртуті він накопичив з їжею.
Сл.13.
Одне з найважчих забруднень ртуттю в історії сталося в
японському місті Мінамата в 1956 році, що призвело до трьох тисяч
жертв, які або померли, або сильно постраждали від хвороби
Мінамата. Ртутні катастрофи в Японії привернули увагу всього
світу до цього рідкого важкого металу з блиском срібла. Не
бажаючи нести високі витрати на очищення стічних вод, одне
промислове підприємство портового міста Мінамата спустило їх у
неочищеному вигляді в морську бухту.
 Над затокою Мінамата (Японія) височить меморіал загиблим та
постраждалим внаслідок отруєння ртуттю.