Білянський Олег Васильович

кандидат історичних наук,

викладач загальноосвітніх дисциплін («Всесвітня історія»)
Гусятинський коледж Тернопільського національного технічного університету
імені Івана Пулюя
Oleg2014Bil@gmail.com

ОСОБЛИВІ СТРУКТУРНІ СКЛАДОВІ ПРОГРЕСИВНОЇ СВІДОМОСТІ

ЛЮДИНИ ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ

Що таке свідомість? Як вона формується? Які її структура та функції?

Такі питання цікавили дослідників в дуже давні часи і не зовсім далекому
минулому, активно обговорюються науковцями сьогодні й надалі цікавитимуть
все людство. Однією з основних причин такого зацікавлення є те, що відповіді
на ці складні питання дають можливість нам зрозуміти процес становлення та,
зокрема, еволюції людської свідомості. Якщо підсумувати різні думки-
визначення, тоді ми отримаємо наступне: «Свідомість – це інтелектуально-
особистісний (індивідуально-внутрішній) світ людини, який формується
упродовж всього її життєвого циклу, в процесі пізнання навколишнього світу та
самої себе за допомогою чуттєвих та емпірично-раціональних задатків
організму». Звідси можна зробити висновок, що в кінцевому результаті саме
людська свідомість відповідає за «мисленнєво-розумове» наповнення (зміст)
тієї картинки світу, яку, окремо для кожного представника виду Homo sapiens,
своєрідними «сегментами» вибудовують його власні чуттєві рецептори.
Проблема становлення людської свідомості набуває особливо вагомого
значення на початку ХХІ століття (на початку ІІІ тисячоліття), коли
Homo sapiens, оперуючи надзвичайно потужним інтелектуальним (накопичені
знання та досвід) спадком минулих поколінь, має змогу створювати та
змінювати світ навколо себе дуже швидкими темпами, до абсурду
прискорювати суспільно-технологічний прогрес. А це, звісно, провокуватиме

1
необхідність оновлення тих складових свідомості кожного з нас, які
допоможуть нам ефективно адаптуватися до нових умов та протистояти не
завжди адекватним системним та поодиноко-унікальним викликам сьогочасної
цивілізаційної епохи. Основним підсумком такого «еволюційного
переродження» повинна стати якісно нова людська свідомість – «прогресивна
свідомість», з-поміж структурних складових якої пріоритетне місце
посідатимуть наступні:
 Гуманність. Людина, насамперед, «мусить» любити, бути уважною та
поважати інших, подібних собі представників Homo sapiens, або ж іншими
словами – бути людяною, людинолюбною. Це продиктовано не тільки
моральними принципами, які людство накопичило упродовж «свідомого»
історичного буття, але й не менш важливою потребою фізичного збереження та
всебічного розвитку свого виду, звісно, як би іронічно це не звучало для
окремих егоцентристів представників Homo sapiens, з врахуванням «інтересів»
флори і фауни планети Земля. Сьогодні, на жаль, все зовсім навпаки (це далеко
не усі приклади):
– людство «забруднює» своє тіло та навколишнє середовище похідними
(необхідними для функціонування живого організму) й небезпечними
рештками власної життєдіяльності (різного роду сміття, токсичні відходи
виробництва, вуглекислий газ, радіоактивні матеріали тощо), що, у
підсумку, вкрай негативно впливає вже зараз й надалі впливатиме на
звичний перебіг (спосіб) життя та фізіологічно-психологічний стан
людського організму (руйнівні природні катаклізми, тілесні мутації,
невиліковні хвороби тощо);
– людство не приділяє належної уваги загальній медицині (недостатня
універсальність, надійність, доступність тощо), що особливо гостро
(епідемії, вірусні захворювання, висока смертність серед дітей та підлітків,
незначна тривалість життя тощо) проявляється в нерозвинутих
суспільствах і тих країнах, які ще тільки розвиваються;

2
 – людство, нещадно й нераціонально використовуючи природні ресурси, не
думає про своє майбутнє «завтра», яке, якщо ми не почнемо поступового
відходу від «привласнюючих» й переходу до альтернативних джерел
енергії (сонце, вітер, вода тощо), наступить дуже швидко і поставить весь
наш вид в неймовірно скрутне становище;
– людство, несвідомо підкоряючись первісним (тваринним) інстинктам
виживання, що спонукав наших давніх прапредків боротися (вести війни)
за елементарні ресурси (їжа, житло, земля для випасання великої і малої
рогатої худоби, знаряддя праці, метал тощо), створили різного роду зброю,
основне призначення якої – знищення будь-яких живих організмів на
планеті, у тому числі й нас – людей;
– людство, поряд із швидким впровадженням (не завжди доцільним,
подекуди навіть зовсім неадекватним) новітніх виробничих технологій
(нанотехнологій), практично не прикладає зусиль для освоєння космосу та
колонізації нашої сонячної системи, що, навіть при частково-позитивному
вирішенню даної проблеми (започаткування перших «живих» колоній на
Місяці чи Марсі), зможе вберегти представників виду Homo sapiens від
раптового зникнення чи поступового вимирання внаслідок звичайної
катастрофи планетарного характеру, падіння астероїда, поведінки чи
трансформаційних процесів на Сонці, ба навіть світлового випромінювання
в результаті вибуху наднової зірки.
 Освіченість. Складний процес еволюції з-поміж неймовірного
видового числа Земної фауни і флори саме людині «подарував» унікальну
здатність – мислення, основне завдання якого – формування людського
інтелекту. Останній, на нашу думку, не був даром «цареві світу», а всього лиш
одним із найдієвіших засобів виживання представників виду Homo sapiens в
дикій природі. Саме первинні знання, отримані внаслідок чуттєвого (згодом
чуттєво-розумового) пізнання світу, дозволили первісним людям дуже
ефективно пристосовуватись до умов навколишнього середовища, розвиватись
матеріально і духовно, абстрактно мислити та, відповідно, змінювати власне

3
життя і світ навколо себе. Слід зазначити, що на початку третього тисячоліття
освічена людина, інтелект якої формувався складною системою освіти та
особистим життєвим досвідом й довгою працею над собою, повинна бути
особливо критичною до всієї «старої» та «нової» інформації (фактів, подій,
знань тощо). Адже свого часу, як вже не раз було в історії виду Homo sapiens,
саме критичність окремих з нас до усталених порядків чи основоположних
суспільних цінностей (наука, релігія, держава тощо) «пропонувала» людству
найбільш вірогідну (наближену) ідею-правду (закон, істину). В сьогочасних
умовах, коли інформаційне поле людини перенасичене різного роду «ідеями-
даними-фактами», тільки здатність людської свідомості до раціонально-
інтелектуальної критики будь-чого та будь-яких загальносуспільних норм є
вкрай необхідною умовою пізнання природи планети Земля загалом та свого
місця в ній зокрема. Разом з тим, сьогодні серед пошуковців, які бажають
працевлаштуватись, досить значну перевагу матиме саме більш освічений з усіх
кандидатів. Також, що особливо важливо, незаангажовано-критичний інтелект
дозволить сучасній людині визначити своє місце серед неймовірного багатства
земної фауни і флори, найбільш оптимальне (неегоцентричне) по значимості
для планети (ймовірно далеке від першого).
 Всевідкритість та високі задатки до всеадаптації. Це вкрай важлива
структурна складова прогресивної людської свідомості, яка, особливо при
наявності раціонально-критичних умінь, значно полегшить увесь життєвий
цикл її носія (представника виду Homo sapiens). Справа в тому, що людина, яка
хоче всесторонньо (матеріально, психологічно, морально, духовно тощо)
спростити своє, насправді, дуже непросте життя, повинна: вспівати за
галопуючим суспільно-технологічним прогресом (щоб не стати черговою
жертвою футурошоку); бути відкритою й толерантною до більшості (при
можливості – усіх) традиційних систем буття сучасних суспільств (культура,
мова, релігія, політика тощо); швидко адаптуватись до вимог природного
середовища та нових умов життєдіяльності.

4
  Життєрадісність. Останнім із особливо важливих сегментів
свідомості людини третього тисячоліття є вміння у будь-якій життєвій ситуації,
навіть вкрай складній, завжди бути щасливою або, щонайменше, хоча б –
«позитивно-нейтральною» (майже байдужою до всього) чи пробувати не
страждати даремно. Адже відносно змісту тієї події, що вже відбулась, людина
може виступати тільки в ролі довільного (пасивного) учасника-глядача-
коментатора, який, на жаль, як би не старався, для її відвернення чи
форматування нічого зробити не зможе. Ніхто і ніколи! «Всесвітній час» або ж
ту одиницю виміру, яку людство для себе «визначило» і вже давно
послуговується, не можна підкупити чи задобрити, в цьому його велична суть.
А тому кожна людина, якій випав цей досить неймовірний шанс народитись і
жити на планеті Земля, а особливо сьогодні – в епоху грандіозних
технологічних можливостей, повинна, незважаючи на увесь біль та негаразди,
щиро радіти тому, що цей щасливий випадок, який більше ніколи не
повториться, подарував їй право (можливість) стати активним учасником-
свідком досі загадкового природного явища, яке ми називаємо – ЖИТТЯМ.
На завершення слід наголосити, що продумані вище структурні складові,
які, на нашу думку, ймовірно будуть основоположними сегментами
прогресивної свідомості людини третього тисячоліття, не є вичерпними чи
абсолютними. Це лише черговий варіант раціонально-критичної думки
пересічного представника виду Homo sapiens, якому унікальні процеси
еволюції дозволили насолоджуватись життям на одній, ймовірно, з мільярда
«живих планет» цілого Всесвіту.