Professional Documents
Culture Documents
Алгебра 10 клас
Алгебра 10 клас
Алгебра 10 клас
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
Форзац 1 Форзац 2
1 1 1 1
–1 –1
–1 01 x 01 x –1 01 x 01 x
–1 –1
y
y = cos x − π 1
− 5π − 3π
2 −π 2 π
3π
2 3π x
2 0
π
− 2π 2 2π 4π
–1
y
y = tg x π 3π 5π
− 3π
2
− 2 2 2 x
π
−2π −π 0 2
π 2π 3π
y
«Ìîÿ ëþáîâ — Óêðà¿íà ³ ìàòåìàòèêà». Ö³ ñëîâà Ìèõàé-
ëà Ïèëèïîâè÷à Êðàâ÷óêà (1892–1942) âèêàðáîâàíî íà y = ctg x
−2π −π π 2π 3π
ãðàí³òíîìó ïîñòàìåíò³ ïàì’ÿòíèêà íàóêîâöåâ³. π 0 π x
− 3π − 3π 5π
Ìè ñïîä³âàºìîñÿ, ùî öå ïàòð³îòè÷íå âèñëîâëþâàííÿ 2 2 2 2 2
а л г е б ра
і п о ч ат к и а н а л і з у
початок вивчення
на поглибленому рівні з 8 класу
профільний рівень
підручник для 10 класу
закладів загальної середньої освіти
Рекомендовано
Міністерством освіти і науки України
Харків
«Гімназія»
2018
Ðåêîìåíäîâàíî
̳í³ñòåðñòâîì îñâ³òè ³ íàóêè Óêðà¿íè
(íàêàç ̳í³ñòåðñòâà îñâ³òè ³ íàóêè Óêðà¿íè
â³ä 31.05.2018 ¹ 551)
Ìåðçëÿê À. Ã.
Ì52 Àëãåáðà ³ ïî÷àòêè àíàë³çó : ïî÷àòîê âèâ÷åííÿ íà ïî-
ãëèá. ð³âí³ ç 8 êë., ïðîô. ð³âåíü : ï³äðó÷. äëÿ 10 êë. çàêëàä³â
çàãàëüíî¿ ñåðåäíüî¿ îñâ³òè / À. Ã. Ìåðçëÿê, Ä. À. Íîì³-
ðîâñüêèé, Â. Á. Ïîëîíñüêèé, Ì. Ñ. ßê³ð. — Õ. : óìíàç³ÿ,
2018. — 512 ñ. : ³ë.
ISBN 978-966-474-313-3.
ÓÄÊ [373.5 : 372.851] : [512.1 + 517.1]
© À. Ã. Ìåðçëÿê, Ä. À. Íîì³ðîâñüêèé,
Â. Á. Ïîëîíñüêèé, Ì. Ñ. ßê³ð, 2018
© ÒΠÒÎ «Ã³ìíàç³ÿ», îðèã³íàë-ìàêåò,
ISBN 978-966-474-313-3 õóäîæíº îôîðìëåííÿ, 2018
Умовні позначення
n° çàâäàííÿ, ùî â³äïîâ³äàþòü ïî÷àòêîâîìó òà ñåðåäíüîìó
ð³âíÿì íàâ÷àëüíèõ äîñÿãíåíü;
•
n çàâäàííÿ, ùî â³äïîâ³äàþòü äîñòàòíüîìó ð³âíþ íàâ÷àëüíèõ
äîñÿãíåíü;
••
n çàâäàííÿ, ùî â³äïîâ³äàþòü âèñîêîìó ð³âíþ íàâ÷àëüíèõ
äîñÿãíåíü;
n* çàäà÷³ äëÿ ìàòåìàòè÷íèõ ãóðòê³â ³ ôàêóëüòàòèâ³â;
êëþ÷îâ³ çàäà÷³, ðåçóëüòàòè ÿêèõ ìîæóòü áóòè âèêîðèñòàí³
ï³ä ÷àñ ðîçâ’ÿçóâàííÿ ³íøèõ çàäà÷;
◄ çàê³í÷åííÿ äîâåäåííÿ òåîðåìè, ðîçâ’ÿçàííÿ çàäà÷³;
1. Задачі на повторення
курсу алгебри 8–9 класів
ВПРАВИ
a+b a + b b − a a 2 − b2
1− x 1− y 1− z
+ +
3xyz x y z
1.7. Доведіть тотожність + = 1.
xy + yz + zx 1 1 1
+ +
x y z
4 2 2 2 2
x − (x − 1) x − (x − 1) x2 (x − 1)2 − 1
1.8. Спростіть вираз 2 2 2
+ 2 2
+ .
x − (x + 1)2
4
(x + 1) − x x (x + 1) − 1
2 6−4 2
1.21. Знайдіть значення виразу − .
2 2 +3 2 2 −3
1.27. Доведіть, що 4 + 15 ( )( 10 − 6 ) 4 − 15 = 2.
1.28. Доведіть, що 3− 5 (3 + 5 ) ( 10 − 2 ) = 8.
21 + 8 5
1.29. Доведіть, що æ 9−4 5 = 5 − 2.
4+ 5
(
5 − 2 6 5 + 2 6 49 − 20 6 )( )
1.30. Доведіть, що = 1.
27 − 3 18 + 3 12 − 8
( ) (b + b − 1 )
2 2
a2 − 1 2
1+ a +
1.40. Спростіть вираз .
(a + a
2
− 1 )(b + b − 1 )
2
2 2
b − 3b − (b − 1) b − 4 + 2 b + 2
1.41. Спростіть вираз при b > 2.
b2 + 3b − (b + 1) b2 − 4 + 2 b − 2
a −2 a −1 a + 2 a −1 4
1.42. Спростіть вираз + − .
a + 2 a −1 a −2 a −1 2
a − 4a + 4
x+4 x−4 + x−4 x−4
1.43. Спростіть вираз .
8 16
1− + 2
x x
7) (x + 7) x + x2 − 20 > 0;
x −1
8) < x;
x +1
14x 9x − 30
9) − < 0;
x +1 x−4
4 2
10) + < 1;
x +1 1− x
11) (x2 + 3x + 1)(x2 + 3x − 3) l 5;
2x + 3
12) (x2 + 3x)(2x + 3) − 16æ l 0;
x2 + 3x
3x + x − 1
13) > 1;
x−2
(1 + x)(2 + x)
14) l −3x;
x2 − x − 2
15) | x2 – 3x | + x – 2 < 0;
16) x2 + 3x l 2 − x2 .
1.49. Розв’яжіть нерівність:
x3 + 2x2 + 5x + 10
1) (x2 – 10x + 9) (4x + 1)2 > 0; 4) 2
m 0;
x −x−6
1 1 2
2) (x2 − 10x + 9)(4x + 1)2 m 0; 5) − m ;
x−2 x x+2
3) (x − 6x + 8)(x − 4) l 0;
2 2
6) (x2 – x – 1) (x2 – x – 7) < –5;
x −1 (1 − x)(2 − x)
7) (x2 − 2x)(x − 1) − 9æ 2
m 0; 10) l −2x;
x − 2x x2 + x − 2
2x + x + 1
8) > 1; 11) | x2 – 2x – 3 | < 3x – 3;
x−2
4
9) l x+2 ; 12) | x2 + 4x + 3 | > x + 3.
x + 3 −1
1.50. При яких значеннях параметра a рівняння (a + 4) x2 + (a + 4) x +
+ 3 = 0 має корені?
1.51. При яких значеннях параметра a рівняння (a + 3) x2 + (a2 + 3a) x +
+ 1 = 0 має єдиний корінь?
1.52. Знайдіть значення параметра a, при яких сума коренів рів-
няння x2 – (a2 – 4a + 3) x + a – 2 = 0 дорівнює нулю.
1.53. При яких значеннях параметра a різниця коренів рівняння
(a – 2) x2 – (a – 4) x – 2 = 0 дорівнює 3?
1.54. При яких значеннях параметра a різниця коренів рівняння
2x2 – (a + 1) x + a – 1 = 0 дорівнює їхньому добутку?
1.55. При яких значеннях параметра a нерівність (a + 4) x2 – 2ax + 2a –
– 6 < 0 виконується при всіх значеннях x?
1.56. При яких значеннях параметра a нерівність (a2 – 1) x2 +
+ 2 (a – 1) x + 2 > 0 виконується для будь-якого значення x?
1.57. При яких значеннях параметра a нерівність (a – 3) x2 – 2ax +
+ 3a – 6 > 0 виконується при всіх значеннях x?
1.58. При яких значеннях параметра a один із коренів рівняння
3ax2 – 2x – 3a – 2 = 0 більший за 1, а другий менший від 1?
1.59. При яких значеннях параметра a корені x1 і x2 рівняння
2x2 – 2 (2a + 1) x + a (a + 1) = 0 задовольняють умову x1 < a < x2?
1.60. При яких значеннях параметра a корені рівняння x2 – 2ax +
+ a2 – a = 0 належать проміжку [–2; 6]?
1.61. При яких значеннях параметра a нерівність ax2 – 4x + 4a > 0
виконується для всіх додатних значень x?
1.62. При яких значеннях параметра a нерівність x2 + ax – 7a < 0
виконується для всіх x із проміжку (1; 2)?
1.63. При яких значеннях параметра a всі розв’язки нерівності
ax2 – 2x – a (a2 + 2) < 0 задовольняють нерівність x2 m 9?
x2 − ax + 1
1.64. При яких значеннях параметра a нерівність 2
<3
x + x +1
виконується для будь-якого значення x?
1.65. Знайдіть усі значення параметра q такі, що для будь-якого
значення параметра p рівняння x2 + px + q = 0 має розв’язок.
Властивості функцій
1.68. Знайдіть область визначення функції:
17 − 15x − 2x2
1) y = ; 2) y = 12x2 − 4x3 − 9x − 2 − x .
x+3
1.69. Знайдіть область визначення функції:
7−x 3
1) y = ; 2) y = x − 1 (3x − 6) + .
x + 4x − 21
2 2
4x − 19x + 12
1.70. Знайдіть область значень функції:
2x − 1
1) y = ; 3) y = x2 + 2x + 2;
x+2
1
2) y = x + ; 4) y = 5 − x2 − 6x + 10.
x
1.71. Знайдіть область значень функції:
3x − 1
1) y = ; 3) y = 4x − x2 ;
2x + 4
1
2) y = x + ; 4) y = 3 − x2 − 2x + 2.
4x
а б
Рис 1.1
а б
Рис 1.2
x 2 + y2 − 1
3) (x – y) | x | < 0; 4) 2
l 0.
y
1.99. Зобразіть на координатній площині xy множину розв’язків
системи нерівностей:
x + 2y > 1, x2 + y2 m 1,
1) 2)
x − y m 3; (x + 1) + y m 1.
2 2
1) 2)
x − 3y m 1; y l x + 1.
1.101. Побудуйте графік нерівності:
6
1) x − 2y > x + y ; 2) x < .
y
1.102. Побудуйте графік нерівності:
12
1) 2x − y < x − y ; 2) y > − .
x
Рис. 2.3
Отримані властивості дають змогу схематично
зобразити графік функції y = xn, де n — непар-
не натуральне число, n > 1 (рис. 2.3). Зокрема,
Рис. 2.4
графік функції y = x3 зображено на рисунку 2.4.
Дослідимо взаємне розміщення графіків функцій y = xm і y = xn,
де m ∈ , n ∈ , m > n, на проміжку [0; +×). Очевидно, що ці гра-
фіки мають дві спільні точки: (0; 0) і (1; 1).
Розглянемо різницю xm – xn = xn (xm – n – 1). Оскільки m > n, то
(m − n) ∈ .
Якщо 0 < x < 1, то xn > 0 і xm – n < 1. Звідси xn (xm – n – 1) < 0.
Якщо x > 1, то xn > 0 і xm – n > 1. Звідси xn (xm – n – 1) > 0.
Отже, на проміжку (0; 1) графік функції y = xm знаходиться нижче
від графіка функції y = xn, а на проміжку (1; +×) — вище (рис. 2.5).
• Другий випадок: n = 2k – 1, k ∈ .
Можна показати, що для будь-якого a ≠ 0 існує таке значення
аргументу x, що x–(2k – 1) = a.
ª Сказане означає, що областю значень функції y = x–n, де n — не-
парне натуральне число, є множина (−×; 0) Ÿ (0; +×).
1 1
Якщо x < 0, то 2k − 1
< 0; якщо x > 0, то 2k − 1
> 0.
x x
ª Отже, проміжки (–×; 0) і (0; +×) є проміжками знакосталості
функції y = x–n, де n — непарне натуральне число.
ª Функція y = x–n, де n — непарне натуральне число, є непарною.
Справді, для будь-якого x із області визначення виконуються
1 1
рівності (−x) − (2k − 1) = 2k − 1
= = −x − (2k − 1) .
( − x) − x2k − 1
Розглянемо довільні числа x1 і x2 такі, що x1 ∈ (–×; 0), x2 ∈ (–×; 0)
і x1 < x2. Тоді –x1 > –x2 > 0. Скориставшись властивостями числових
нерівностей, отримуємо:
2k − 1 2k − 1
1 1 1 1
− < − ; − < − ;
x1 x2 x1 x2
1 1 1 1
− <− ; > .
x12k − 1 x22k − 1 x12k − 1 x22k − 1
Отже, розглядувана функція спадає на проміжку (–×; 0). Анало-
гічно можна показати, що ця функція спадає і на проміжку (0; +×).
ª Отже, функція y = x–n, де n — непарне натуральне число, спадає
на кожному з проміжків (–×; 0) і (0; +×).
Отримані властивості дають змогу схематично зобразити графік
функції y = x–n, де n — непарне натуральне число (рис. 2.11). Зо-
1
крема, графік функції y = зображено на рисунку 2.12.
x3
m і n — непарні, m і n — парні,
m>n m>n
Рис. 2.13 Рис. 2.14
ВПРАВИ
1) 2)
2x − y − 3 = 0; y = 2 − 0,5x .
2
1) 2)
y = 4 − x ; y = x + 3.
2 3
•
2.29. Установіть графічно кількість розв’язків системи рівнянь:
y = x −3 ,
y = x −2 ,
1) 1 2 2)
y = x − 4; y = x − 2.
2
8
ВПРАВИ
3. Обернена функція
y y=x y y
0 x 0 x 0 x
Рис. 3.3
Функція f є оборотною.
Поміняємо рядки таблиці місцями та розглянемо функцію
y = g (x), задану отриманою таблицею:
x 5 6 7
y 5 6 7
Функції f і g зв’язані такими властивостями:
1) D (f) = E (g) і E (f) = D (g);
( )
2) f (5) = 5, g 5 = 5;
f (6) = 6, g ( 6 ) = 6;
f (7) = 7, g ( 7 ) = 7.
Ці рівності означають, що коли f (x0) = y0, то g (y0) = x0.
У таких випадках говорять, що функція g є оберненою до функ-
ції f, а функція f — оберненою до функції g. Такі функції f і g
називають взаємно оберненими.
Рис. 3.6
П р и к л а д 2 Розв’яжіть рівняння x + 5 = x − 5.
Розв’язання. Зробимо заміну x = t. Отримуємо: t + 5 = t2 − 5.
Розглянемо функції f (t) = t + 5 і g (t) = t2 – 5, D (g) = [0; +×). Ці
функції є взаємно оберненими і зростаючими. Тоді з наслідку з тео-
реми 3.4 випливає, що рівняння t + 5 = t2 − 5 рівносильне системі
t2 − 5 = t, 1 + 21
Звідси t = . Тепер можна записати:
t l 0. 2
1 + 21 22 + 2 21 11 + 21
x= ; x= = .
2 4 2
11 + 21
В і д п о в і д ь: . ◄
2
ВПРАВИ
а б в г
Рис. 3.7
3.2.° Які з функцій, графіки яких зображено на рисунку 3.8, є обо-
ротними?
а б в г
Рис. 3.8
а б
Рис. 3.9 Рис. 3.10
1 1
3.23.•• Розв’яжіть рівняння x− = x2 + .
8 8
1
Абсолютною похибкою називають модуль різниці між наближеним
і точним значеннями величини.
Вручення гусака
( )
2k + 1 2k + 1
a =a
( ) ( )
3 7
Наприклад, 3 2 = 2, 7 −0,1 = −0,1.
Розглянемо рівняння xn = a, де n — парне натуральне число.
Оскільки областю значень функції y = xn, де n — парне нату-
ральне число, є множина [0; +×), то при a < 0 дане рівняння не
має розв’язків.
Очевидно, що при a = 0 рівняння має єдиний корінь x = 0.
Функція y = xn, де n — парне натуральне число, зростає на про-
міжку [0; +×) і набуває всіх додатних значень. Отже, при a l 0
рівняння xn = a, де n — парне натуральне число, на проміжку
[0; +×) має єдиний корінь.
Оскільки розглядувана функція є парною, то при a > 0 дане
рівняння має два корені, які є протилежними числами.
Наведені твердження мають просту геометричну інтерпретацію
(рис. 4.2). Якщо a < 0, то графіки функцій y = xn і y = a не мають
спільних точок; якщо a = 0, то розглядувані графіки мають одну
спільну точку; якщо a > 0, то спільних точок дві, причому їхні
абсциси — протилежні числа.
Тепер можна зробити такий висновок:
якщо n — парне натуральне число, то при a < 0 корінь n-го
степеня із числа a не існує; при a = 0 корінь n-го степеня із чис-
ла a дорівнює 0; при a > 0 існують два протилежних числа, які
є коренями n-го степеня із числа a.
Вище було встановлено, що рівняння xn = a при a l 0 обов’язково
має один невід’ємний корінь. Його називають арифметичним ко-
ренем n-го степеня із числа a.
О з н а ч е н н я. А р и ф м е т и ч н и м к о р е н е м n-г о с т е п е н я з не-
від’ємного числа a, де n ∈ , n > 1, називають таке невід’ємне
число, n-й степінь якого дорівнює a.
Арифметичний корінь n-го степеня з невід’ємного числа a по-
значають так: n a .
Наприклад, 4 81 = 3, оскільки 3 l 0 і 34 = 81;
6
64 = 2, оскільки 2 l 0 і 26 = 64;
10
0 = 0, оскільки 0 l 0 і 010 = 0.
Узагалі, якщо b l 0 і bn = a, де n ∈ , n > 1, то n
a = b.
Звернемо увагу на те, що для позначення арифметичного коре-
ня n-го степеня з невід’ємного числа a та кореня непарного степе-
ня n із числа a використовують один і той самий запис: n a . Запис
2k
a , k ∈ , використовують тільки для позначення арифметично-
го кореня. Зауважимо, що корінь парного степеня із числа a не
має позначення.
За допомогою знака кореня n-го степеня можна записувати ко-
рені рівняння xn = a, де n ∈ , n > 1.
ªª Якщо n — непарне натуральне число, то при будь-якому зна-
ченні a розглядуване рівняння має єдиний корінь x = n a .
ªª Якщо n — парне натуральне число і a > 0, то рівняння має два
корені: x1 = n a , x2 = − n a .
ªª Якщо a = 0, то x = 0.
Наприклад, коренем рівняння x3 = 7 є число 3 7; коренями рів-
няння x4 = 5 є два числа: − 4 5 і 4 5.
З означення арифметичного кореня n-го степеня випливає, що:
1) n a l 0, де a l 0;
( a)
n
2) n
= a, де a l 0.
( )
6
Наприклад, 6 7 l 0 i 6 7 = 7.
Покажемо, що при будь-якому a і k ∈
2k + 1 2k + 1
−a = − a
2k + 1
Для того щоб довести рівність x = y, потрібно показати, що
y2k + 1 = x.
( ) ( )
2k + 1 2k + 1
2k + 1 2k + 1
Маємо: − a =− a = −a.
Рис. 4.3
y
3
y= x
1 5
–1 y= x
0 1 x
–1
Рис. 4.4
y y = x4
x
y=
y=4 x
0 1 x
Рис. 4.6
x < −1,
x2 − 3x − 4 > 0,
Тоді x > 4, Звідси отримуємо, що x > 4.
x l 0; x l 0.
В і д п о в і д ь: (4; +×). ◄
П р и к л а д 2 Порівняйте 3
2 і 4
2.
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: 3 2 = 12 24 = 12 16; 4 2 = 12 23 = 12 8.
Оскільки функція y = 12 x є зростаючою, то 12 16 > 12 8.
В і д п о в і д ь: 3
2 > 4 2. ◄
ВПРАВИ
4.1.° Обчисліть:
6
( ) 1 16
7
1) − 7 2 ; 2) − 4 74 ; 3) 6 48 ; 4) 486 .
2 2
4.2.° Знайдіть значення виразу:
3
( ) 1 13
( )
6 5
1) − 6 11 ; 2) 3 45 ; 3) 453 ; 4) −2 5 −5 .
3 3
4.3.° Обчисліть:
( )
2
1) 0,3 3 1000 − 5 8 256; 2) 5
145 + −2 10 − 7 −128.
4.4.° Обчисліть:
58
( )
5
1) 200 3 0,001 − 5 −0,00032; 2) 3
8000 æ 4 7 − −5 8 + 7 177 .
81
4.5.° Знайдіть область визначення функції:
1) y = 3 x − 1; 2) y = 4 x − 1; 3) y = 6 x2 (x − 3).
4.6.° Знайдіть область визначення функції:
1) y = 4 x − 2; 2) y = 6 x2 − 4x + 3; 3) y = 10 x (x − 6).
4.7.° Знайдіть область значень функції:
1) y = 6 x − 2; 2) y = 3 x − 3; 3) y = 8 x − 1 .
4.8.° Знайдіть область значень функції:
1) y = 4 x − 4; 2) y = 5 x − 2; 3) y = 7 x + 1 .
4.9.° Між якими двома послідовними цілими числами міститься
на координатній прямій число:
1) 3 3; 2) 4 21; 3) 3 100; 4) − 3 81 ?
x + 5 x = y + 5 y ,
4.33.•• Розв’яжіть систему рівнянь
x + y = 2.
2 2
4
4.38.* Знайдіть цілу частину числа 12 + 4 12 + 4 … + 4 12 .
200 радикалів
2k
a2k = a
a n
−a
Зауважимо, що коли a m 0 і b < 0, n ∈ , n > 1, то n = .
b n
−b
Т е о р е м а 5.4 (с т е п і н ь к о р е н я). Якщо a l 0, n ∈ , k ∈ ,
n > 1, то
( n a )k = n ak
Д о в е д е н н я. Маємо: n k
a l 0.
Крім того, ( n k
a )
nk
= (( a ) )
n k
n k
= ( a)
k
k
= a. ◄
Т е о р е м а 5.6 (д р у г а т е о р е м а п р о к о р і н ь і з с т е п е н я).
Якщо a l 0, n ∈ , k ∈ , n > 1, то
ak =
nk n
a
12 4 6
П р и к л а д 1 Спростіть вираз: 1) a3 ; 2) a12 ; 3) a2 ; 4) 6
x 6 y6 ,
якщо x l 0 і y m 0.
a2 =
3
3) 6
a2 = 3 a .
4) Ураховуючи, що x l 0 і y m 0, можна записати:
6
x6 y6 = 6 (xy)6 = xy = x y = x (− y) = −xy. ◄
8
Приклад 2 Винесіть множник з-під знака кореня: 1) b43 ;
2) 8
−b ; 3)
43 6 6 7
a b , якщо a < 0.
Р о з в ’я з а н н я. 1) З умови випливає, що b l 0.
Тоді 8 b43 = 8 b40 b3 = b5 8 b3 = b5 æ 8 b3 .
2) З умови випливає, що b m 0. Тоді
−b43 = 8 b40 (−b)3 = b5
8 8
−b3 = −b5 æ 8 −b3 .
3) З умови випливає, що b l 0.
Тоді 6
a6 b7 = 6 a6 b6 b = a b 6
b = −ab 6 b. ◄
10
ab + 5 b
П р и к л а д 5 Скоротіть дріб 10
.
ab
Р о з в ’я з а н н я. З умови випливає, що числа a і b однакового
знака. Розглянемо два випадки.
П е р ш и й в и п а д о к: a > 0 і b > 0. Маємо:
10
ab + 5 b
=
10
a æ10 b + 10 b æ10 b
=
10
b (10
a + 10 b )= 10
a + 10 b
.
10 10
ab a æ10 b 10
a æ10 b 10
a
=
10
−b (
10
− a − 10 −b )= 10
− a − 10 −b
.
10 10
ab − a æ10 −b 10
− a æ10 −b 10
−a
Випадок, коли a < 0 і b < 0, можна розглянути інакше. Нехай
a = –x, b = –y, де x > 0, y > 0. Маємо:
10
ab + 5 b
=
10
xy + 5
−y
=
10
x æ10 y − 10 y æ10 y
=
10
y ( 10
x − 10 y )= 10
x − 10 y
=
10 10 10
ab 10
xy 10
xy x æ10 y x
y
=
10
x æ10 y − 10 y æ10 y
=
10
y ( 10
x − 10 y )= 10
x − 10 y
=
10
− a − 10 −b
. ◄
10 10 10
10
xy x æ10 y x −a
П р и к л а д 6 Доведіть, що 3
9 + 80 + 3 9 − 80 = 3.
Р о з в ’я з а н н я. Нехай 3 9 + 80 + 3 9 − 80 = x. Скористаємося
тим, що (a + b)3 = a3 + b3 + 3ab (a + b).
Маємо:
x3 = 9 + 80 + 9 − 80 + 3 3 9 + 80 æ 3 9 − 80 æ 3 9 + 80 + 3 9 − 80 . ( )
Звідси x3 = 18 + 3x; x3 – 3x – 18 = 0.
Розглянувши дільники числа 18, нескладно установити, що x = 3
є коренем даного рівняння. Поділивши многочлен x3 – 3x – 18 на
двочлен x – 3, отримуємо: x2 + 3x + 6.
Маємо: (x – 3) (x2 + 3x + 6) = 0.
Це рівняння має єдиний корінь x = 3. ◄
ВПРАВИ
1) 3 3 3 2 ; 2) 5 b 6 b ; 3) 8
x 3 3 x7 ; 4) 3
2 2 2.
5.8.° Спростіть вираз:
1) 3 3 3 ; 2) 3 b 4 b ; 3) 5
x2 6 x13 ; 4) 4
a4 a3 a.
5.9.° Спростіть вираз:
(
1) 1 + 3 a + 3 a2 ) (1 − a );3
2) 1 + a( ) (1 + a ) (1 − a ).
4 4
=( a − 2) ;
4
2) 4
(a − 2)4 4
4) 12 a − 2 12 3 − a = 12 (2 − a)(a − 3) ?
6
3) ab 6 , якщо a > 0, b < 0; 6) a 6 −a .
a 3 b2
5.22.• Внесіть множник під знак кореня:
3
1) c 8 3, якщо c m 0; 2) a 6 a ; 3) ab 8 4 5
, якщо a < 0; 4) a 4 − a3 .
a b
5.23.• Доведіть, що значення виразу є цілим числом:
1 1 1
+ + ... + .
3 2 3 2 3 2 3 2 3 3
1 + 1æ2 + 2
3
2 + 2æ3 + 3
3
999 + 999æ1000 + 10002
2 3
5.33.•• Доведіть, що 3
20 + 14 2 + 3 20 − 14 2 = 4.
2 + 2 + … + 2 + 6 = 1024 2 + 3 + 1024 2 − 3 .
10 радикалів
a1 = a.
Ви знаєте, що степінь з натуральним показником має такі
властивості:
1) am æan = am + n ;
2) am : an = am – n, a ≠ 0, m > n;
3) (am)n = amn;
4) (ab)n = anbn;
n n
a a
5) = n , b ≠ 0.
b b
Пізніше ви ознайомилися з означеннями степеня з нульовим
показником і степеня із цілим від’ємним показником:
a0 = 1, a ≠ 0;
1
a−n = n
, a ≠ 0, n ∈ .
a
Ці означення дуже вдалі: при такому підході всі п’ять властивос-
тей степеня з натуральним показником залишилися справедливими
й для степеня із цілим показником.
Введемо поняття степеня з дробовим показником, тобто степе-
m
ня ar, показник якого є раціональним числом виду r = , де m ∈ ,
n
n ∈ , n > 1. Бажано зробити це так, щоб степеню з дробовим по-
казником залишилися притаманними всі властивості степеня із
цілим показником. Підказкою для потрібного означення може
слугувати такий приклад.
2
Позначимо через x шукане значення степеня 23. Ураховуючи
= (2 )
2 3
властивість (a ) = a , можна записати: x
m n mn 3 3
= 22. Отже, x — це
2
кубічний корінь із числа 22, тобто x = 3 22 . Таким чином, 23 = 3 22 .
Ці міркування підказують, що доцільно прийняти таке озна-
чення.
О з н а ч е н н я. С т е п е н е м д о д а т н о г о ч и с л а a з р а ц і о н а л ь-
m
н и м п о к а з н и к о м r, поданим у вигляді , де m ∈ , n ∈ ,
n
n
n > 1, називають число a m , тобто
m
ar = a n = n am
3 1 −1 3
−
Наприклад, 57 = 7 53 , 3 5 = 3 5 = 5 3−1 , 0,40,3 = 0,410 = 10 0,43 .
Зауважимо, що значення степеня ar, де r — раціональне число,
не залежить від того, у вигляді якого дробу подано число r. Це
m mk
можна показати, використовуючи рівності a n = n am і a nk =
mk
a nk = nk amk = n am .
Степінь з основою, яка дорівнює нулю, означають тільки для
додатного раціонального показника.
m
О з н а ч е н н я. 0 n = 0, де m ∈ , n ∈ .
1
−
Звертаємо увагу, що, наприклад, запис 0 2
не має змісту.
m
Наголосимо, що в означеннях не йдеться про степінь a n для
1
a < 0, наприклад, вираз (−2) 3 залишився невизначеним. Разом
з тим вираз 3
−2 має зміст. Виникає природне запитання: чому б
1
не вважати, що 3 −2 = (−2) 3 ? Покажемо, що така домовленість при-
звела б до суперечності:
1 2
3
−2 = (−2) 3 = (−2) 6 = 6 (−2)2 = 6 4.
Отримали, що від’ємне число 3
−2 дорівнює додатному чис-
лу 6 4.
0 1 x
Рис. 6.1
a p æaq = a p + q
Доведення. Запишемо раціональні числа p і q у вигляді дробів
m k
з однаковими знаменниками: p = , q= , де m ∈ , k ∈ , n ∈ ,
n n
n > 1.
m k m+k m k
+
Маємо: a p æa q = a n æa n = n am æ n ak = n am æak = n am + k = a n
= an n
= ap
m k m+k m k
+
q
= a n æa n = n a m æ n a k = n a m æa k = n a m + k = a n
= an n
= ap + q. ◄
1
a −p =
ap
a p : aq = a p − q
Д о в е д е н н я. Застосовуючи теорему 6.1, запишемо:
a q æa p − q = a q + p − q = a p . Звідси ap – q = ap : aq. ◄
Т е о р е м а 6.3 (с т е п і н ь с т е п е н я). Для будь-якого a > 0 та
будь-яких раціональних чисел p і q виконується рівність
(a p )q = a pq
m s
Доведення. Нехай p= , m ∈ , n ∈ , n > 1, і q= ,
n k
( ) (a )
s
m s
( am ) =
m k s
k k k n
s ∈ , k ∈ , k > 1. Маємо: (a p )q = a n
= n
= n
ams =
) (a )
s
m s
( am ) =
m k s ms m s
k k æ
= a pq . ◄
k n
a n
= n
= n
ams = kn ams = a kn = a n k
p p
a a
= p
b b
( ) 1 −3 y
−
f ( x) = x 3
.
Р о з в ’я з а н н я. Областю визначення функції 1
f є множина (0; +×). Дану функцію можна за-
дати такими умовами: f (x) = x, D (f) = (0; +×).
0 1 x
Графік функції зображено на рисунку 6.2. ◄
Розглянемо приклади, у яких виконуються
тотожні перетворення виразів, що містять сте- Рис. 6.2
пені з раціональним показником.
5 1 1 1 1
b 6 + 3b 2 c 4 32 3 − 16 3
П р и к л а д 2 Скоротіть дріб: 1) 2 1
; 2) 1 1
.
b − 9c
3 2
4 −23 3
=
1
(
b 2 b 3 + 3c 4
1 1
) =
b2
1
.
(b − 3c ) (b )
2 1 1 1 1 1 1 1
b − 9c
3 2 3 4 3
+ 3c 4 b − 3c
3 4
2) Маємо:
1
32 − 16
3
1
3
=
16
1
3 (2 − 1) = 16
1
3
1
3
16 3
= = 8 3 = 2. ◄
1
1
1
4 −2
3
1
3
2
1
3 (2 − 1) 2
1
3
1
3
2
ВПРАВИ
4) (4 )
−1,5 1 1 1 1,6
1 −
1) ; 2) 8 2 : 22 ; 3) 360,4 æ61,2 ; 8 ,
æ160 6.
49
6.6.° Чому дорівнює значення виразу:
( )
2
3 43 2,5
3,4 −1,8 6
−2,6
1) 5 æ5 æ5 4) 2 æ1,42,5 ?
; 2) (7 –0,7 8
) :7 –7,6
; 3) 9 7
;
7
6.7.° Відомо, що a — додатне число. Подайте a у вигляді: 1) куба;
2) восьмого степеня.
6.8.° Відомо, що b — додатне число. Подайте у вигляді куба вираз:
1 1 7
1) b 2 ; 2) b 3 ; 3) b–1,8; 4) b11 .
6.9.° Розкрийте дужки:
( 1
2) a 3 + b 3 ;
1 2
) 5) (a + b ) (a − b ) (a − b );
1
6
1
6
1
6
1
6
1
3
1
3
6) (x − 1) (x + x + 1) (x + 1).
2 4 2 2
3) (b0,4 + 3)2 – 6b0,4; 9 9 9 3
(
1) a 3 − 5b
1
−
1
4 ) (a 1
3
+ 5b
−
1
4 ); ( )( 1
)
3) x 6 + 2 x 3 − 2x 6 + 4 ;
1 1
2) (b ); 4) (a − 1)( a + 1) (a + 1).
4 2 2 1 1 1
−
3
−b 3 8 4 8
1) ((a − 2) ) 2) ((a − 2) )
1 3 1 −3
−
= a − 2; 3 3
= a − 2?
6.14.• Побудуйте графік функції:
1) y = x ( );1 3
3 (
2) y = (x − 2)
1 4
4 ); 3) y = x 2 x 3 x 6 .
1 1 1
( )
1
1 5 2 2 4 1
− − −
2) 16 8 æ8 6 æ41,5 ; 4) 72 3
æ2 3
: 36 6 .
•
6.16. Знайдіть значення виразу:
4
1
3 3
1 8 320,24 æ40,7
1) 343 æ ;
2
3) ;
49 64
0,6
æ16
0,25
1 1 5
1 1 1
12 2 3 2 æ7 3
2) 10 æ40 æ5 ;
4 4 2
4) 2 1
æ 1
.
−
7 æ8
3 6
8 2
•
6.20. Доведіть тотожність:
m2 + n2 m+n m
1 1
1) 3 1
− 1 1
æ = n 2
− m 2
;
n
m 2 + mn 2 m 2 + n 2
− 13 − 13 −
2
−
2 1 1
a b 1 a 3
+ b 3
a 3 3
b
2) −1 −1 − 1 : = 1 .
a −b − −
1
−
2
−
1
−
1
−
2 1
a 3 − b 3 a 3 + a 3b 3 + b 3 a3 − b3
1)
7 5 2
a 3 − 2a 3 b 3 + ab 3
4
:a ;
1
2)
(x 2
3
+ 2 3 xy + 4y 3
2
) æ 2 − x
.
3
( )
3
x − 8y x : 3 xy y
5 4 1 2 2 3 4 3
a − a b − ab + a b
3 3 3 3 3
1 1 1 1 1 1
−
• x−y x2 y4 + x4 y2 x4 y 4
6.22. Спростіть вираз 3 1 1
æ 1 1
æ 1 1 1 1
.
x +x y
4 2 4
x +y
2 2
x − 2x y + y
2 4 4 2
•
6.23. Обчисліть добуток x æx æx æx æ...æx8,8 , якщо x = 5 2. 1,2 1,3 1,4 1,5
1 1 1 1 64
−
6.24.• Обчисліть добуток x 2 æx 4 æx 8 æ...æx 64 , якщо x = 2 9
.
7. Ірраціональні рівняння
П р и к л а д 1 Розв’яжіть рівняння 7 x2 − 2 = 7 x .
Р о з в ’я з а н н я. Піднесемо обидві частини даного рівняння до
сьомого степеня. Отримаємо рівносильне рівняння:
( ) = ( x) .
7 7
7
x2 − 2 7
Звідси
x2 – 2 = x;
x – x – 2 = 0;
2
x1 = –1, x2 = 2.
В і д п о в і д ь: –1; 2. ◄
( ) =( )
2 2
П р и к л а д 2 Розв’яжіть рівняння 3x + 4 x−2 . (3)
Р о з в ’я з а н н я. Природно замінити це рівняння таким:
3x + 4 = x – 2. (4)
Звідси x = –3.
Але перевірка показує, що число –3 не є коренем початкового
рівняння. Отже, рівняння (3) не має коренів. Причина появи сто-
( )
2
роннього кореня полягає в тому, що застосування формули a = a
призводить до розширення області визначення рівняння. Таким
чином, рівняння (4) є наслідком рівняння (3).
Ще однією причиною появи сторонніх коренів під час розв’я-
зування ірраціональних рівнянь є необоротність функції y = x2k,
П р и к л а д 3 Розв’яжіть рівняння 4 + 3x = x.
Р о з в ’я з а н н я. Підносячи обидві частини рівняння до квадрата,
отримаємо рівняння, яке є наслідком даного:
4 + 3x = x2;
x2 – 3x – 4 = 0;
x1 = –1, x2 = 4.
Перевірка показує, що число –1 є стороннім коренем, а число 4
задовольняє дане рівняння.
В і д п о в і д ь: 4. ◄
Коли йдеться про перевірку як етап розв’язування рівняння,
неможливо уникнути проблеми її технічної реалізації. Наприклад,
−2 + 6 11
число є коренем рівняння 2x − 5 + x + 2 = 2x + 1. Про-
7
те щоб у цьому переконатися, потрібно виконати значну обчислю-
вальну роботу.
Для подібних ситуацій можливий інший шлях розв’язування —
метод рівносильних перетворень.
П р и к л а д 4 Розв’яжіть рівняння x2 − 3x = x − 1.
x2 − 3x = x − 1,
Розв’язання. Дане рівняння рівносильне системі
x l 1.
x = 2 + 3,
Звідси x = 2 − 3, x = 2 + 3.
x l 1;
В і д п о в і д ь: 2 + 3. ◄
П р и к л а д 5 Розв’яжіть рівняння x + 7 = x − 3.
x + 7 = (x − 3)2 ,
Розв’язання. Дане рівняння рівносильне системі
x − 3 l 0.
7 + 41
x = ,
2
x2 − 7x + 2 = 0, 7 + 41
Звідси 7 − 41 x = .
x l 3; x = , 2
2
x l 3;
7 + 41
В і д п о в і д ь: . ◄
2
Теореми 7.5 і 7.6 можна узагальнити, керуючись таким твер-
дженням: якщо a l 0 і b l 0, то з рівності a2k = b2k, k ∈ , випли-
ває, що a = b.
Т е о р е м а 7.7. Якщо для будь-якого x ∈ M виконуються не-
рівності f (x) l 0 і g (x) l 0, то рівняння f (x) = g (x) і (f (x))2k =
= (g (x))2k, k ∈ , рівносильні на множині M.
Скориставшись ідеєю доведення теореми 7.3, доведіть цю тео-
рему самостійно.
П р и к л а д 6 Розв’яжіть рівняння 2x − 3 + 6x + 1 = 4.
Р о з в ’я з а н н я. Областю визначення цього рівняння є множина
3
M = ; + × . На цій множині обидві частини даного рівняння на-
2
бувають невід’ємних значень, тому дане рівняння на множині M
рівносильне рівнянню
( )
2
2x − 3 + 6x + 1 = 42. Звідси
2x − 3 + 2 2x − 3 6x + 1 + 6x + 1 = 16; 2x − 3 6x + 1 = 9 − 4x.
3
Ліва частина останнього рівняння на множині M = ; + × на-
2
буває невід’ємних значень. Тоді права частина, тобто 9 – 4x, має
9
також бути невід’ємною. Звідси 9 − 4x l 0; x m , тому на множи-
4
3 9
ні M1 = ; обидві частини рівняння 2x − 3 6x + 1 = 9 − 4x на-
2 4
бувають невід’ємних значень. Отже, за теоремою 7.7 це рівняння
рівносильне системі
x = 7 − 2 7,
(2x − 3)(6x + 1) = (9 − 4x)2 , x2 − 14x + 21 = 0,
x = 7 + 2 7,
3 9 3 9
mxm ; mxm ; 3 9
2 4 2 4 mxm ;
2 4
x = 7 − 2 7.
Відповідь: 7 − 2 7. ◄
П р и к л а д 7 Розв’яжіть рівняння 2x − 5 + x + 2 = 2x + 1.
Р о з в ’я з а н н я. Областю визначення даного рівняння є множина
5
M = ; +× . Обидві частини даного рівняння на цій множині на-
2
бувають невід’ємних значень, тому дане рівняння на множині M
( ) =( )
2 2
рівносильне рівнянню 2x − 5 + x + 2 2x + 1 .
Звідси 2 2x − 5 x + 2 = 4 − x.
4 (2x − 5)(x + 2) = (4 − x)2 ,
Скориставшись теоремою 7.7, отримуємо: 5
m x m 4.
2
−2 − 6 11
x = ,
7
7x2 + 4x − 56 = 0,
−2 + 6 11
Звідси 5 x = ,
m x m 4; 7
2 5
m x m 4.
2
−2 + 6 11
В і д п о в і д ь: . ◄
7
П р и к л а д 8 Розв’яжіть рівняння
4x2 + 9x + 5 − 2x2 + x − 1 = x2 − 1.
Р о з в ’я з а н н я. Розкладемо квадратні тричлени, які стоять під
радикалами, на множники:
(x + 1)(4x + 5) − (x + 1)(2x − 1) = (x − 1)(x + 1).
Тепер важливо не зробити поширену помилку, яка полягає в за-
стосуванні теореми про корінь із добутку в такому вигляді:
ab = a æ b. Насправді записана формула має місце лише для
a l 0 і b l 0, а якщо a m 0 і b m 0, то ab = −a æ −b.
− 54 − 1 1 1
2
Рис. 7.3
5
x m − ,
2) 4
−x − 1 −4x − 5 − −x − 1 −2x + 1 = −x + 1 −x − 1;
5 5
x m − , x m − ,
4 4
−2x + 1 + −x + 1 = −4x − 5; 2 −2x + 1 −x + 1 = − x − 7;
x m − 7,
x m − 7, x m − 7,
x = 5,
2
4 (2x − 1)(x − 1) = x + 14x + 49; 7x − 26x − 45 = 0;
2
x = − 9 .
7
Зрозуміло, що ця система розв’язків не має.
3) x + 1 = 0; x = –1.
В і д п о в і д ь: –1; 5. ◄
ВПРАВИ
П р и к л а д 1 Розв’яжіть рівняння x2 + 3x − 18 + 4 x2 + 3x − 6 = 0.
x2 + 3x − 6 = t. Тоді x2 + 3x − 18 = t2 − 12,
Р о з в ’я з а н н я. Нехай
t = −6,
і дане рівняння набуває вигляду t2 − 12 + 4t = 0. Звідси
t = 2.
Оскільки t l 0, то підходить лише t = 2. Отже, дане рівняння
рівносильне такому: x2 + 3x − 6 = 2. Звідси x2 + 3x − 6 = 4; x = –5
або x = 2.
В і д п о в і д ь: –5; 2. ◄
П р и к л а д 2 Розв’яжіть рівняння
x + 4 + x − 4 = 2x + 2 x2 − 16 − 12.
Р о з в ’я з а н н я. Нехай x + 4 + x − 4 = t. Тоді, підносячи до
квадрата обидві частини останньої рівності, отримаємо:
2x + 2 x2 − 16 = t2 .
Тепер дане рівняння можна переписати так: t = t2 – 12. Звідси
t = 4 або t = –3.
Очевидно, що рівняння x + 4 + x − 4 = −3 не має розв’язків.
Отже, початкове рівняння рівносильне такому: x + 4 + x − 4 = 4.
Далі,
x l 4, x l 4, 4 m x m 8,
2 2
2x + 2 x − 16 = 16; x − 16 = 8 − x ; x − 16 = 64 − 16x + x ;
2 2
x = 5.
В і д п о в і д ь: 5. ◄
П р и к л а д 3 Розв’яжіть рівняння 2 (x + 1) − x x + 1 − x2 = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки число 0 не є коренем цього рівняння,
2 (x + 1) x +1
то рівняння 2
− − 1 = 0 рівносильне даному. Нехай
x x
x +1 1
= t, тоді 2t2 − t − 1 = 0. Звідси t = 1 або t = − . Маємо:
x 2
x +1 x > 0,
= 1, 1+ 5
x + 1 = x ,
2
x x = ,
x < 0, 2
x +1 1
=− ; x = 2 − 2 2.
x 2 4x + 4 = x2 ;
1+ 5
В і д п о в і д ь: ; 2 − 2 2. ◄
2
Метод заміни змінних є ефективним і для розв’язування систем
ірраціональних рівнянь.
x + y + xy + 22 = 5,
П р и к л а д 4 Розв’яжіть систему рівнянь
x + y + xy + 22 = 3.
4 4
Р о з в ’я з а н н я. Нехай 4
x + y = a, 4
xy + 22 = b, a l 0, b l 0. Тоді
a + b = 5, 2 2
дана система набуває вигляду Далі маємо:
a + b = 3.
a = 1, 3 2 − x = 1,
ab = 2, b = 2, 3 7 + x = 2,
a = 2,
Тепер можна записати:
a + b = 3; 3 2 − x = 2,
b = 1. 3
7 + x = 1;
x = 1,
x = − 6.
В і д п о в і д ь: 1; –6. ◄
П р и к л а д 6 Розв’яжіть рівняння ( 1+ x +1 )( 1 + x + 2x − 5 = x. )
Р о з в ’я з а н н я. Помножимо обидві частини рівняння на вираз
1 + x − 1. Отримаємо рівняння-наслідок:
( )
x 1 + x + 2x − 5 = x 1 + x − 1 . ( )
Це рівняння рівносильне сукупності
x = 0,
1 + x + 2x − 5 = 1 + x − 1.
Розв’яжемо друге рівняння сукупності. Його наслідком буде
рівняння 2x – 5 = –1. Звідси x = 2.
ВПРАВИ
3x − 2y 2x
3 x + 3 y = 3, + = 2,
3) 5) 2x 3x − 2y
xy = 8; 2
x − 8y = 18 − 18y;
2
4 x + y + 4 x − y = 4, 4 − x + y + 9 − 2x + y = 7,
4) 6)
x + y − x − y = 8; 2y − 3x = 12.
•
8.6. Розв’яжіть систему рівнянь:
x y 5
3 x − 3 y = 2, + = , 3 x + 2y + 3 x − y + 2 = 3,
1) 2) y x 2 3)
xy = 27; x + y = 5; 2x + y = 7.
8.7.•• Розв’яжіть рівняння x − 1 + x + 3 + 2 (x − 1)(x + 3) = 4 − 2x.
••
8.8. Розв’яжіть рівняння x + (x + 6)(x − 2) = 2 + x + 6 + x − 2.
8.9.•• Розв’яжіть рівняння 2x + 3 + x + 1 = 3x + 2 2x2 + 5x + 3 − 16.
x2
8.10.•• Розв’яжіть рівняння + 2x + 5 = 2x.
2x + 5
8.11.•• Розв’яжіть рівняння 4x2 + 12x 1 + x = 27 (1 + x).
8.12.•• Розв’яжіть рівняння 6x2 − 5x x + 3 + x + 3 = 0.
8.13.•• Розв’яжіть рівняння 3
(x + 3)2 + 3 (6 − x)2 − 3 (x + 3)(6 − x) = 3.
8.14.•• Розв’яжіть рівняння 3
(x + 4)2 + 3 (x − 5)2 + 3 (x + 4)(x − 5) = 3.
8.15.•• Розв’яжіть рівняння 4
x + 8 − 4 x − 8 = 2.
8.16.•• Розв’яжіть рівняння 4
18 + 5x + 4 64 − 5x = 4.
8.17.•• Розв’яжіть рівняння 3
x − 2 + x − 1 = 5.
••
8.18. Розв’яжіть рівняння 3
2 − x = 1 − x − 1.
8.19.•• Розв’яжіть рівняння 2 − 2 − x = x.
8.20.•• Розв’яжіть рівняння 6 − 6 − x = x.
8.21.•• Розв’яжіть рівняння:
1) 2x2 + 3x + 5 + 2x2 − 3x + 5 = 3x;
2) ( )(
x + 1 + 1 x + 10 − 4 = x. )
••
8.22. Розв’яжіть рівняння:
1) x2 + 3x − 2 + x2 − x + 1 = 4x − 3;
2) ( x +1 +1 )( x + 1 + x2 + x − 7 ) = x.
9. Ірраціональні нерівності
П р и к л а д 1 Розв’яжіть нерівність x2 − 3x + 1 l 3x − 4.
Р о з в ’я з а н н я. Дана нерівність рівносильна системі
x l 5,
x2 − 6x + 5 l 0,
x2 − 3x + 1 l 3x − 4, x m 1,
Звідси 4 x l 5.
3 x − 4 l 0 . x l ; 4
3 xl ;
3
В і д п о в і д ь: [5; +×). ◄
24
В і д п о в і д ь: ; + × . ◄
19
П р и к л а д 4 Розв’яжіть нерівність (x − 3) x2 + 4 m x2 − 9.
Р о з в ’я з а н н я. Перепишемо дану нерівність у такому вигляді:
(
(x − 3) x2 + 4 − x − 3 m 0. )
Ця нерівність рівносильна сукупності двох систем.
x − 3 l 0, x l 3,
x l 3,
1) 2 2 5 x l 3.
+ m + + x l − 6 ;
2
x + 4 m x + 3; x 4 x 6x 9;
x − 3 m 0,
2) 2 Друга нерівність системи рівносильна сукуп-
x + 4 l x + 3.
x + 3 < 0,
ності x + 3 l 0,
x2 + 4 l (x + 3)2 .
x < −3,
5
Звідси xm− .
−3 m x m − 5 ; 6
6
x m 3,
5
Тоді маємо: 5 xm− .
x m − 6 ; 6
5
В і д п о в і д ь: −×; − Ÿ [3; +×). ◄
6
+
− −
−5 3
6
Рис. 9.2
П р и к л а д 5 Розв’яжіть нерівність 2x + 1 + x − 3 m 2 x .
Р о з в ’я з а н н я. Обидві частини даної нерівності набувають
невід’ємних значень на множині M = [3; +×), яка є областю ви-
значення цієї нерівності. Отже, дана нерівність на множині M
рівносильна нерівності
( ) ( )
2 2
2x + 1 + x − 3 m 2 x .
Звідси 2 2x + 1 x − 3 m x + 2.
На множині M = [3; +×) обидві частини останньої нерівності
набувають невід’ємних значень. Тоді за теоремою 9.4 отримуємо:
4
4 (2x + 1)(x − 3) m (x + 2)2 , 7x2 − 24x − 16 m 0, − m x m 4,
7
x l 3; x l 3; x l 3;
3 m x m 4.
В і д п о в і д ь: [3; 4]. ◄
ВПРАВИ
радіанна π π π π 2π 3π 5π
0 p
міра кута 6 4 3 2 3 4 6
y A
B P0
O 1 x
ВПРАВИ
а б в
Рис. 10.8
•
10.14. Укажіть усі дійсні числа, які відповідають точці P одинич-
ного кола (рис. 10.9).
а б в
Рис. 10.9
3) ± { π
3 }
+ πn | n ∈ Ÿ {πn | n ∈ };
4) {
••
π
2
+ πn | n ∈ } { 3πn
10
| n ∈ . }
10.21. Спростіть:
1) {2πn | n ∈ } Ÿ {π + 2πn | n ∈ };
2) {2πn | n ∈ } {πn | n ∈ };
3) ± { π
2
+ πn | n ∈ ; }
4) { πn
12 } {
| n ∈
π
3
+ πn | n ∈ . }
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має
Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
88 § 3. тригонометричні функції
y
A
B P0
O 1 x
π 3π
x 0 p
2 2
sin x 0 1 0 –1
cos x 1 0 –1 0
sin π
Наприклад, tg π = = 0,
cos π
π 3π 2
cos − cos −
π 2 3π 4 = 2 = −1.
ctg − = = 0, ctg =
2 π 4 3π 2
sin − sin
2 4 2
З означення тангенса випливає, що тангенс визначений для тих
π
кутів повороту a, для яких cos a ≠ 0, тобто при α ≠ + πk, k ∈ .
2
є множина x ∈ | x ≠ { π
2
+ πk, k ∈ . }
Областю визначення функції y = ctg x
є множина {x ∈ | x ≠ πk, k ∈ }.
Щоб знайти області значень цих функ-
цій, звернемося до такої геометричної ін-
терпретації.
Проведемо пряму x = 1 (рис. 11.3). Вона
Рис. 11.3 проходить через точку P0 (1; 0) і дотикається
до одиничного кола.
Нехай точку P отримано в результаті повороту точки P0 (1; 0)
на кут a і розміщено так, як показано на рисунку 11.3. Пряма OP
перетинає пряму x = 1 у точці M. Проведемо PN ^ OP0.
tg α = tg (α + πn), n ∈
ctg α = ctg (α + πn), n ∈
π
П р и к л а д 2 Доведіть, що cos α = sin α + .
2
Р о з в ’я з а н н я. Нехай точки P1 і P2 отримано в результаті по-
π
воротів точки P0 на кути a і α + відповідно. Опустимо перпенди-
2
куляри P1A і P2B на осі x і y відповідно (рис. 11.9). Оскільки
π
∠P1OP2 = , то можна встановити, що DOP1A =
2
= DOP2B. Звідси OA = OB. Отже, абсциса точ-
ки P1 дорівнює ординаті точки P2, тобто
π
cos α = sin α + .
2
Випадки розміщення точок P1 і P2 в інших
координатних чвертях можна розглянути
аналогічно.
Розгляньте самостійно випадки, коли точ-
Рис. 11.9
ки P1 і P2 лежать на координатних осях. ◄
ВПРАВИ
π
11.17.• Доведіть, що sin α = − cos + α .
2
11.18.• Доведіть, що cos a = –cos (p + a).
СТАВАй ОСТРОгРАдСьКИМ!
y tg α
y sin α y cos α ctg α
+ + – + – +
0 x 0 x 0 x
– – – + + –
Рис. 12.3
tg (–a) = –tg a
ctg (–a) = –ctg a
Справді,
sin ( −α ) − sin α
tg (−α) = = = − tg α;
cos ( −α ) cos α
cos ( −α ) cos α
ctg (−α) = = = − ctg α.
sin ( −α ) − sin α
ВПРАВИ
Рис.13.1
Рис.13.2
{
D (f ) = x ∈ | x =
π
2
+ πn, n ∈ . }
Тоді якщо x ∈ D (f), то (x + p) ∈ D (f) і (x – p) ∈ D (f).
Оскільки E (f) = {0}, то f (x – p) = f (x) = f (x + p) = 0. ◄
1
П р и к л а д 4 Доведіть, що функція f (x) = не є періодичною.
x−2
Р о з в ’я з а н н я. Зауважимо, що D (f ) = (−×; 2) Ÿ (2; +×). Припус-
тимо, що функція f є періодичною з періодом T ≠ 0. Очевидно, що
x0 = 2 − T ∈ D (f ), тоді x0 + T = 2 − T + T ∈ D (f ), тобто 2 ∈ D (f ) —
отримали суперечність. ◄
О з н а ч е н н я. Додатні числа a і b називають с у м і р н и м и
a a
(с п і л ь н о м і р н и м и ), якщо — раціональне число. Якщо —
b b
ірраціональне число, то числа a і b є н е с у м і р н и м и.
6x 6x
П р и к л а д 5 Знайдіть період функції y = cos + tg .
5 7
Р о з в ’я з а н н я. Якщо ми знайдемо спільний період функцій
6x 6x
f (x) = cos і g (x) = tg , то цим самим знайдемо період даної
5 7
функції.
Скориставшись теоремою 13.3, запишемо:
6 5π 6 7π
Tf = 2π : = , Tg = π : = .
5 3 7 6
Tf 10
Тоді = . Отже, періоди Tf і Tg є сумірними, а тому функції f
Tg 7
і g мають спільний період T. Він дорівнює 7Tf або 10Tg, тобто
35π
T= .
3
35π
В і д п о в і д ь: . ◄
3
ВПРАВИ
а б в
Рис. 13.5
а б
Рис. 13.6
1
13.12.• Знайдіть головний період функції f (x) = 1 − .
sin2 x
( x)
2
13.13.• Доведіть, що функція f (x) = sin не є періодичною.
f (x) = cos ( x )
2
13.14.• Доведіть, що функція не є періодичною.
13.15.• Знайдіть період функції:
3x πx
1) f (x) = sin + tg 7x ; 3) f (x) = sin πx − 2 cos ;
2 3
6x 6x
Функції f (x) = cos і g (x) = tg є періодичними. У прикла-
5 7
ді 5 п. 13 ми з’ясували, що функція y = f (x) + g (x) також є періо-
дичною.
Виникає природне запитання: «Чи завжди сума двох періодич-
них функцій є періодичною функцією?»
Розглянемо функції f (x) = − sin2 x і g (x) = − cos2 x . Ці функ-
ції є періодичними (див. приклад 3 і задачу 13.11 п. 13). При
cos T = 1,
(
cos 2T = 1. )
Рис. 14.2
Рис. 14.3
Рис. 14.5
Рис. 14.6
Рис. 14.7
π
П р и к л а д 4 Побудуйте графік функції y = sin 2x − .
3
Р о з в ’я з а н н я. Проведемо такі перетворення:
1) y = sin x → y = sin | x | — симетрія відносно осі ординат час-
тини графіка, яка лежить у півплощині x l 0;
2) y = sin | x | → y = sin | 2x | — стискання до осі ординат у 2 рази;
π
3) y = sin 2x → y = sin 2 x − — паралельне перенесення
6
π
вздовж осі абсцис управо на одиниць (рис. 14.8). ◄
6
Рис. 14.8
π
П р и к л а д 5 Побудуйте графік функції y = sin 2 x − .
3
Р о з в ’я з а н н я. Проведемо такі перетворення:
1) y = sin x → y = sin 2x — стиск до осі ординат у 2 рази;
π
2) y = sin 2x → y = sin 2 x − — паралельне перенесення
6
π
вздовж осі абсцис управо на одиниць;
6
π π
3) y = sin 2x − → y = sin 2 x − — симетрія відносно осі
3 3
ординат частини графіка, яка лежить у півплощині x l 0. Шуканий
графік складається з двох симетричних частин (рис. 14.9). ◄
Рис. 14.9
y
П р и к л а д 6 Побудуйте графік рів-
4π няння cos x + cos y = 2.
2π Р о з в ’я з а н н я. Оскільки cos x m1
і cos y m1, то дане рівняння рівно-
–4π –2π 2π 4π
0 x cos x = 1,
сильне системі
–2π cos y = 1.
–4π x = 2 πn, n ∈ Z,
Звідси
y = 2πm, m ∈ Z.
Шуканий графік — це множина то-
Рис. 14.10
чок, зображених на рисунку 14.10. ◄
ВПРАВИ
4) y = − sin2 x ; 8) y = tg x | cos x |.
••
14.18. Побудуйте графік функції:
( ) cos x
2
1) y = cos x ; 5) y = ;
cos x
2) y = sin x − sin2 x ; 6) y = ctg x sin x;
3) y = − cos2 x ; 7) y = ctg x | sin x |;
sin x
4) y = sin x − 1; 8) y = .
sin x
x
14.19.•• Скільки коренів має рівняння sin x = ?
10π
x
14.20.•• Скільки коренів має рівняння cos x = ?
4π
••
14.21. Побудуйте графік рівняння:
1) sin π (x2 + y2 ) = 0; 2) sin x + sin y = 2.
••
14.22. Побудуйте графік рівняння:
1) cos π (x2 + y2 ) = 1; 2) cos x + cos y = –2.
••
14.23. Побудуйте графік рівняння:
1) sin x = 0; 3) x2 + sin2 x = 0;
2) y sin x = 0; 4) y = sin x .
••
14.24. Побудуйте графік рівняння:
1) sin y = 0; 3) y2 + cos2 x = 0;
2) x sin y = 0; 4) y = cos x.
••
14.25. Знайдіть усі значення параметра a, при яких рівняння
cos a2 − x2 = 1 має рівно 8 коренів.
14.26.* Чи існує визначена на проміжку [–1; 1] функція f така, що
для всіх x ∈ виконується нерівність f (cos x) + sin x < 1?
π π
Функція y = tg x на проміжку − ; має один нуль: x = 0.
2 2
π π
Якщо x ∈ − ; 0 , то tg x < 0; якщо x ∈ 0; , то tg x > 0.
2 2
Отримані властивості функції y = tg x дають змогу побудувати її
π π
графік на проміжку − ; (рис. 15.2). Графік можна побудувати
2 2
Рис. 15.3
Рис. 15.6
{
D (y) = x ∈ | x ≠
πn
2
,n ∈ . }
π
Якщо πk < x < + πk, k ∈ , то ctg x > 0 і y = 1.
2
π
Якщо + πk < x < π + πk, k ∈ , то ctg x < 0 і y = –1.
2
Шуканий графік складається з окремих відрізків з «виколо-
тими» кінцями (рис. 15.7). ◄
y
1
–π − 2π 0 π π 3π x
2 2
–1
Рис. 15.7
ВПРАВИ
( ) ctg x
2
1) y = ctg x ; 4) y = ;
ctg x
2) y = tg x + tg | x |; 5) y = ctg x − ctg2 x ;
1
3) y = −tg2 x ; 6) y = .
tg x ctg x
15.14.• Побудуйте графік функції:
( ) tg x
2
1) y = tg x ; 4) y = ;
tg x
2) y = ctg x – ctg | x |; 5) y = tg x + tg2 x ;
3) y = −ctg2 x ; 6) y = tg x ctg x.
•
15.15. Побудуйте графік рівняння:
1) y tg x = 0; 3) tg2 x + tg2 y = 0;
2) tg x tg y = 0; (
4) tg π (2 x + y ) ) = 0.
•
15.16. Побудуйте графік рівняння:
1) x tg y = 0; 3) x2 + tg2 y = 0;
4) ctg ( y − x
tg x
2)
tg y
= 0; ) = 0.
{α ∈ | α = πk, k ∈ } Ÿ { α ∈ | α =
π
2
+ πk, k ∈ = }
{
= α ∈ | α =
πk
2
,k ∈ . }
Тому тотожність (2) є правильною для всіх a таких, що
πk
α≠ , k ∈ .
2
sin2 α
П р и к л а д 1 Спростіть вираз: 1) sin2 t + cos2 t + tg2 x; 2) .
1 + cos α
1
Р о з в ’я з а н н я. 1) sin2 t + cos2 t + tg2 x = 1 + tg2 x = ;
cos2 x
sin2 α 2
1 − cos α (1 − cos α ) (1 + cos α )
2) = = = 1 − cos α. ◄
1 + cos α 1 + cos α 1 + cos α
П р и к л а д 2 Доведіть тотожність:
1) cos2 α + sin2 α sin2 β + sin2 α cos2 β = 1;
(sin α + cos α )2 − 1
2) = 2 tg2 α.
ctg α − sin α cos α
Р о з в ’я з а н н я. 1) cos2 α + sin2 α sin2 β + sin2 α cos2 β =
= cos2 α + sin2 α (sin2 β + cos2 β) = cos2 α + sin2 α = 1.
(sin α + cos α )2 − 1 sin2 α + 2 sin α cos α + cos2 α − 1
2) = =
ctg α − sin α cos α cos α
− sin α cos α
sin α
1 + 2 sin α cos α − 1 2 sin α cos α 2 sin α æsin α 2 sin2 α
= = = = =
1 2
1 − sin α 1 − sin2 α cos2 α
cos α − sin α cos α æ
sin α sin α
= 2 tg2 α. ◄
2
Приклад 3 Відомо, що cos α = .
3
Обчисліть sin a.
Р о з в ’я з а н н я. Маємо:
4 5
sin2 α = 1 − cos2 α = 1 − = .
9 9
5 5
Звідси sin α = або sin α = − .
3 3
Рисунок 16.1 ілюструє цей при- Рис. 16.1
клад. ◄
7
Приклад 4 Знайдіть cos a, tg a, ctg a, якщо sin α = −
25
3π
і π<α< .
2
Р о з в ’я з а н н я. Маємо:
2
7 49 576
cos α = 1 − sin α = 1 − − = 1 −
2 2
= .
25 625 625
3π 576 24
Оскільки π < α < , то cos α < 0; отже, cos α = − =− .
2 625 25
sin α 7 24 7 1 24
tg α = =− : − = ; ctg α = = . ◄
cos α 25 25 24 tg α 7
5
Приклад 5 Дано: ctg α = , 90° < α < 270°. Знайдіть sin α,
12
cos α, tg a.
12
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: tg α = .
5
1 25 169 144
= 1 + ctg2 α = 1 + = ; sin2 α = .
sin2 α 144 144 169
Оскільки ctg a > 0 і 90° < α < 270°, то 180° < α < 270°. Отже,
12
sin a < 0. Тоді sin α = − .
13
5 12 5
Маємо: cos α = ctg α sin α =
= − . ◄
æ −
12 13 13
ВПРАВИ
8 sin α − 3 cos α
3) , якщо tg α = −3.
sin α + 5 sin2 α cos α − 8 cos3 α
3
y y
P2 P1
β1 α1
α 1− β1 α1 P0 β 1 −α 1 β1 P0
O 1x O 1 x
P1 P2
y y
P2 P1
α1 β1
P0 β1 α1 P
0
O 1 x O 1x
2π−(α1− β1) 2π−(β1− α1)
P1 P2
Рис. 17.4 Рис. 17.5
У кожному
із чотирьох випадків косинус кута між векторами
OP1 і OP2 дорівнює cos (a – b). Далі залишається тільки повтори-
ти наведені вище міркування для випадку, коли (a – b) ∈ [0; p].
Доведемо формулу косинуса суми:
π
sin α = cos − α
2
π π π
Справді, cos − α = cos cos α + sin sin α = sin α.
2 2 2
Тепер доведемо, що
π
cos α = sin − α
2
π π π
Маємо: cos α = cos − − α = sin − α .
2 2 2
π π
Тоді sin (α + β) = cos − (α + β) = cos − α − β =
2 2
π π
= cos − α cos β + sin − α sin β = sin α cos β + cos α sin β;
2 2
sin (a – b) = sin (a + (–b)) = sin a cos (–b) + cos a sin (–b) =
= sin a cos b – cos a sin b.
Формули тангенса суми й тангенса різниці мають вигляд:
tg α + tg β
tg (a + b) = (2)
1 − tg α tg β
tg α − tg β
tg (a – b) = (3)
1 + tg α tg β
Доведемо формулу (2). Маємо:
sin (α + β) sin α cos β + cos α sin β
tg (α + β) = = .
cos (α + β) cos α cos β − sin α sin β
Припустивши, що cos a cos b ≠ 0, отриманий дріб можна пере-
писати так:
sin α cos β cos α sin β
+
cos α cos β cos α cos β tg α + tg β
= .
cos α cos β sin α sin β 1 − tg α tg β
−
cos α cos β cos α cos β
1 3
3 sin α + 2
2 cos α − 2 sin α
= =
3 1
2
2 cos α + 2 sin α − 3 cos α
3 sin α + cos α − 3 sin α cos α
= = = ctg α. ◄
3 cos α + sin α − 3 cos α sin α
α α
П р и к л а д 2 Доведіть тотожність sin α − cos α tg = tg .
2 2
α
cos α sin
α 2 =
Р о з в ’я з а н н я. sin α − cos α tg = sin α −
2 α
cos
2
α α α α
sin α cos − cos α sin sin α − sin
2 2 = 2 2 = tg α . ◄
= =
α α α 2
cos cos cos
2 2 2
1 − tg 70° tg 65°
П р и к л а д 3 Знайдіть значення виразу .
tg 70° + tg 65°
Р о з в ’я з а н н я. Використовуючи формулу тангенса суми кутів
1 − tg 70° tg 65° 1 1
70° і 65°, маємо: = = =
tg 70° + tg 65° tg (70° + 65°) tg 135°
= ctg 135° = ctg (180° − 45°) = −ctg 45° = −1. ◄
2 1
Приклад 6 Дано: sin α = , cos β = , 0° < α < 90°,
5 10
0° < β < 90°. Знайдіть a + b.
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки 0° < α < 90°, 0° < β < 90°, то
0° < α + β < 180°. На проміжку (0°; 180°) косинус набуває кожного
свого значення з проміжку (–1; 1) один раз. Отже, знайшовши
cos (α + β), можна визначити і значення α + β. Маємо:
1
cos α = 1 − sin2 α = ,
5
3
sin β = 1 − cos2 β = .
10
Тоді cos (α + β) = cos α cos β − sin α sin β =
1 1 2 3 5 5 1
= æ − æ =− =− =− .
5 10 5 10 50 5 2 2
Беручи до уваги, що 0° < α + β < 180°, отримуємо: α + β = 135°. ◄
ВПРАВИ
π
17.43.•• Доведіть нерівність cos (α − β) < cos α + sin β, де 0 < α < ,
2
π
0<β< .
2
17.44. Відомо, що sin α + sin β + sin γ l 5. Доведіть, що
*
π 3π
sin − α = cos α sin (π − α ) = sin α sin − α = − cos α
2 2
π 3π
sin + α = cos α sin (π + α ) = − sin α sin + α = − cos α
2 2
π 3π
cos − α = sin α cos (π − α ) = − cos α cos − α = − sin α
2 2
π 3π
cos + α = − sin α cos (π + α ) = − cos α cos + α = sin α
2 2
π
Обчислення тангенсів і котангенсів кутів виду ± α можна
2
звести до обчислення тангенса або котангенса кута a. Наприклад:
π
sin + α
π 2 cos α
tg + α = = = − ctg α.
2 π − sin α
cos +α
2
Аналогічно можна отримати:
π π
tg − α = ctg α tg + α = − ctg α
2 2
π π
ctg − α = tg α ctg + α = − tg α
2 2
π
2. Якщо в лівій частині формули кут має вигляд ± α або
2
3π
± α, то синус міняють на косинус, тангенс — на котангенс
2
і навпаки. Якщо кут має вигляд p ± a, то заміни функції не від-
бувається.
3π
Покажемо, як застосувати ці правила для виразу sin − α .
2
π 3π
Припустивши, що 0 < α < , доходимо висновку: − α є кутом
2 2
3π
ІІІ координатної чверті. Тоді sin − α < 0. За першим правилом
2
у правій частині рівності має стояти знак «–».
3π
Оскільки кут має вигляд − α, то за другим правилом потріб-
2
но замінити синус на косинус.
3π
Отже, sin − α = − cos α.
2
П р и к л а д 4 Спростіть вираз
π
sin α −
4 ctg α − 5π − cos π + α sin (α − π).
π 4 2
sin +α
4
π π
Розв’язання. Маємо: sin α − = − sin − α .
4 4
π π π π π
Оскільки − α + + α = , то sin + α = cos − α . Отже,
4 4 2 4 4
π
sin α −
4 ctg α − 5π − cos π + α sin (α − π) =
π 4 2
sin +α
4
π
− sin
4 − α π
= æ − ctg π + − α + sin α æ(− sin α) =
π 4
cos
4 − α
π π
= − tg − α æ −ctg − α − sin2 α = 1 − sin2 α = cos2 α. ◄
4 4
ВПРАВИ
π 3π
tg
2 − α cos 2 − α cos (2π − α )
4) = sin α;
3π
ctg ( π + α ) sin +α
2
3π
tg + α
sin ( π + α ) 2
5) − + tg (π − α) = −1;
3π ctg ( π − α )
sin −α
2
sin (π − α ) cos (π + α ) tg (π − α )
6) = −1.
3π 3π π
sin − α ctg + α cos +α
2 2 2
18.13.•• Обчисліть:
1) ctg 5° ctg 15° ctg 25°æ...æctg 75° ctg 85°;
2) tg 20° + tg 40° + tg 60° + ... + tg 160° + tg 180°;
3) sin 0° + sin 1° + sin 2° + ... + sin 359° + sin 360°.
18.14.•• Обчисліть:
1) sin 110° + sin 130° + sin 150° + ... + sin 230° + sin 250° + sin 270°;
2) tg 10° tg 20° tg 30°æ...ætg 70° tg 80°;
3) ctg 15° + ctg 30° + ctg 45° + ... + ctg 165°.
18.15.•• Доведіть тотожність:
π
cos2
3 + α π π
1) + sin2 + α tg2 − α = 1;
2 π 3 6
tg
6 − α
cos4 (α − π) 1
2) = − ctg2 α;
3 π 3 π 2
cos4 α − + sin 4 α + −1
2 2
3π 5π 5π
3) sin2 − α (tg2 α − 1) ctg α − sin −2 + α = 2.
2 4 4
••
18.16. Знайдіть значення виразу
π 3π 3π 5π
cos2 + cos2 + cos2 + cos2 .
8 11 8 22
18.17.•• Спростіть вираз:
π π 3π 3π
1) cos2 + α + cos2 − α + sin − α cos + α tg (π + α);
4 4 2 2
cos2 (20° − α )
2) + tg (α + 10°) ctg (80° − α).
sin2 (70° + α )
2 tg α
tg 2α = 2
1 − tg α
cos 2a = 2 cos2 a – 1
1 + cos 2a = 2 cos2 a
1 − cos 2α
sin2 α =
2
1 + cos 2α
cos2 α =
2
Дві останні формули називають формулами пониження степеня.
П р и к л а д 1 Спростіть вираз:
cos α sin α
1) ; 2) ; 3) 1 − 8 sin2 β cos2 β; 4) tg a – ctg a.
α α α
sin − cos 2 cos2
2 2 2
Р о з в ’я з а н н я. 1) Застосовуючи формулу косинуса подвійного
кута cos 2x = cos2 x − sin2 x і формулу різниці квадратів, отримуємо:
α α α α α α
cos2 − sin2 cos − sin cos + sin
cos α 2 2 = 2 2 2 2 =
=
α α α α α α
sin − cos sin − cos sin − cos
2 2 2 2 2 2
α α
= − cos + sin .
2 2
α
2) Застосовуючи формулу синуса подвійного кута для кута ,
2
отримуємо:
α α α
2 sin cos sin
sin α 2 2 = 2 = tg α .
=
α α α 2
2 cos2 2 cos2 cos
2 2 2
3) 1 − 8 sin2 β cos2 β = 1 − 2æ4 sin2 β cos2 β = 1 − 2 sin2 2β = cos 4β.
sin α cos α sin2 α − cos2 α cos 2α
4) tg α − ctg α = − = =− =
cos α sin α cos α sin α sin α cos α
2 cos 2α 2 cos 2α
=− =− = −2 ctg 2α. ◄
2 sin α cos α sin 2α
π
1 − tg 2
П р и к л а д 2 Обчисліть 8.
π
tg
8
Р о з в ’я з а н н я. Застосовуючи формулу тангенса подвійного кута,
π π
1 − tg 2 1 − tg 2
8 = 2æ 8 = 2 2
отримуємо: = = 2. ◄
π π π π
tg 2 tg tg 2æ tg
8 8 8 4
Приклад 3 Подайте у вигляді добутку вираз: 1) 1 + cos 4α;
2) 1 − sin α.
Р о з в ’я з а н н я. 1) Застосовуючи формулу 1 + cos 2x = 2 cos2 x,
отримуємо: 1 + cos 4α = 2 cos2 2α.
2) За допомогою формули зведення замінимо синус на косинус
і застосуємо формулу 1 − cos 2x = 2 sin2 x :
π π α
1 − sin α = 1 − cos − α = 2 sin2 − . ◄
2 4 2
α α
1 + cos − sin
П р и к л а д 4 Доведіть тотожність 2 = − ctg α . 2
α 4 α
1 − cos − sin
2 2
α α α α α
1 + cos − sin 2 cos2 − 2 sin cos
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: 2 2 = 4 4 4 =
α α 2 α α α
1 − cos − sin 2 sin − 2 sin cos
2 2 4 4 4
α α α
2 cos cos − sin
= 4 4 4 = − ctg α . ◄
α α α 4
2 sin sin − cos
4 4 4
П р и к л а д 5 Доведіть тотожність
sin 32α
cos α cos 2α cos 4α cos 8α cos 16α = .
32 sin α
Р о з в ’я з а н н я. Помножимо та поділимо ліву частину даної рів-
ності на sin α і багаторазово застосуємо формулу синуса подвій-
ного кута:
sin α cos α cos 2α cos 4α cos 8α cos 16α
cos α cos 2α cos 4α cos 8α cos 16α = =
sin α
sin 2α cos 2α cos 4α cos 8α cos 16α sin 4α cos 4α cos 8α cos 16α
= = =
2 sin α 4 sin α
sin 8α cos 8α cos 16α sin 16α cos 16α sin 32α
= = = . ◄
8 sin α 16 sin α 32 sin α
Формули, які виражають тригонометричні функції аргументу
3a через тригонометричні функції аргументу a, називають форму-
лами потрійного кута.
Маємо: sin 3a = sin (2a + a) = sin 2a cos a + cos 2a sin a =
= 2 sin a cos a cos a + (1 – 2 sin2 a) sin a =
= 2 sin a cos2 a + sin a – 2 sin3 a =
= 2 sin a (1 – sin2 a) + sin a – 2 sin3 a =
= 2 sin a – 2 sin3 a + sin a – 2 sin3 a = 3 sin a – 4 sin3 a.
Отже,
sin 3a = 3 sin a – 4 sin3 a
Таким чином,
П р и к л а д 6 Доведіть тотожність
4 cos α cos (60° − α) cos (60° + α) = cos 3α.
Р о з в ’я з а н н я. Застосувавши формули косинуса різниці та ко-
синуса суми, отримуємо:
4 cos α cos (60° − α) cos (60° + α) =
= 4 cos α (cos 60° cos α + sin 60° sin α) (cos 60° cos α − sin 60° sin α) =
1 3
= 4 cos α (cos2 60° cos2 α − sin2 60° sin2 α) = 4 cos α cos2 α − sin2 α =
4 4
= cos3 α − 3 cos α sin2 α = cos3 α − 3 cos α (1 − cos2 α) =
= cos3 α − 3 cos α + 3 cos3 α = 4 cos3 α − 3 cos α = cos 3α. ◄
П р и к л а д 7 Доведіть рівність 16 cos 20° cos 40° cos 60° cos 80° = 1.
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: 16 cos 20° cos 40° cos 60° cos 80° =
1
= 16æ cos 20° cos 40° cos 80° = 8 cos 20° cos 40° cos 80°.
2
Оскільки 40° = 60° − 20°, 80° = 60° + 20°, то можна застосувати
тотожність, доведену в прикладі 6 цього пункту (при α = 20°) :
8 cos 20° cos 40° cos 80° = 2 cos (3æ20°) = 1.
Інше доведення можна отримати, міркуючи так само, як при
розв’язуванні прикладу 5:
8 sin 20° cos 20° cos 40° cos 80°
16 cos 20° cos 40° cos 60° cos 80° = =
sin 20°
4 sin 40° cos 40° cos 80° 2 sin 80° cos 80°
= = =
sin 20° sin 20°
sin 160° sin (180° − 20°)
= = = 1. ◄
sin 20° sin 20°
Формули, які виражають тригонометричні функції аргумен-
α
ту через тригонометричні функції аргументу a, називають фор-
2
мулами половинного кута.
α
Замінивши у формулах пониження степеня a на , отримаємо:
2
α 1 − cos α
sin2 = ,
2 2
α 1 + cos α
cos2 = .
2 2
Поділимо почленно першу рівність на другу. Отримаємо:
α 1 − cos α
tg2 = .
2 1 + cos α
Тепер можна записати:
α 1 − cos α
sin =
2 2
α 1 + cos α
cos =
2 2
α 1 − cos α
tg =
2 1 + cos α
3 3α
Приклад 8 Дано: tg 3α = 3 , 60° < α < 90°. Знайдіть sin ,
7 2
3α 3α
cos , tg .
2 2
Р о з в ’я з а н н я. Маємо:
2
1 24 624 49
= 1 + tg2 3α = 1 + = ; cos2 3α = .
2
cos 3α 7 49 625
Оскільки 60° < α < 90°, то 180° < 3α < 270°. Отже, cos 3α < 0.
7
Тоді cos 3α = − .
25
3α 3α 3α
Оскільки 90° < < 135°, то sin > 0, а cos < 0. Тоді
2 2 2
3α 1 − cos 3α 1 7 4
sin = = 1 + = ,
2 2 2 25 5
3α 1 + cos 3α 1 7 3
cos =− =− 1 − = − ,
2 2 2 25 5
3α
sin
3α 2 = − 4. ◄
tg =
2 3α 3
cos
2
1 − cos α 1 + cos α
П р и к л а д 9 Спростіть вираз + .
1 + cos α 1 − cos α
1 − cos α 1 + cos α
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: + =
1 + cos α 1 − cos α
2 2
α α α α
sin cos sin + cos
α α 2 + 2 2 2
= tg + ctg = = =
2 2 α α α α
cos sin cos æ sin
2 2 2 2
2 α 2 α
sin + cos
2 2 = 1 2 2
= = = . ◄
α α α α α α sin α
sin cos sin cos 2 sin cos
2 2 2 2 2 2
α α
2 sin cos
Маємо: sin α = 2 2 .
2 α 2α
sin + cos
2 2
α
Припустивши, що cos ≠ 0, поділимо чисельник і знаменник
2
α
отриманого дробу на cos2 :
2
α α
2 sin cos
2 2
2 α α
cos 2 tg
sin α = 2 = 2 .
2 α 2 α 2α
sin + cos 1 + tg
2 2 2
2 α
cos
2
Отже,
α
2 tg
sin α = 2
2α
1 + tg
2
α α
cos2 − sin2
α 2 2.
Виразимо cos a через tg . Отримуємо: cos α =
2 2 α 2 α
cos + sin
2 2
α
Припустивши, що cos ≠ 0, поділимо чисельник і знаменник
2
α
отриманого дробу на cos2 :
2
α α
cos2 − sin2
2 2
2 α 2 α
cos 1 − tg
cos α = 2 = 2.
2 α 2 α 2 α
cos + sin 1 + tg
2 2 2
2 α
cos
2
Отже,
α
1 − tg 2
cos α = 2
2 α
1 + tg
2
α
П р и к л а д 1 0 Дано: tg = 3. Знайдіть sin α + cos α.
2
Р о з в ’я з а н н я. Маємо:
α α
2 tg 1 − tg 2
sin α = 2 =
2æ3
= 0,6; cos α = 2 = 1 − 9 = −0,8.
α 1+ 9 2 α 1+ 9
1 + tg 2 1 + tg
2 2
Тоді sin α + cos α = 0,6 − 0,8 = −0,2. ◄
ВПРАВИ
π π
4) 2 sin 20° cos 20°; 10) sin − α cos − α ;
4 4
5) cos2 10ϕ − sin2 10ϕ; 11) sin2 (β − 45°) − cos2 (β − 45°);
2 tg 1,5α
6) cos 6α + 2 sin2 3α; 12) .
1 + tg 2 1,5α
19.5.° Обчисліть:
π 2tg 165°
1) 2 sin 75° cos 75°; 3) 1 − 2 sin2 ; 5) ;
12 1 − tg 2 165°
1 − tg 2 15°
2) cos2 15° – sin2 15°; 4) sin 22°30 ′ cos 22°30 ′; 6) .
tg 15°
19.6.° Обчисліть:
3π 3π
1) cos2 22°30 ′ − sin2 22°30 ′; 3) 2 sin cos ;
8 8
2 tg 75° π
2) ; 4) 1 − 2 cos2 .
1 − tg 2 75° 12
3π
19.7.° Знайдіть sin 2a, якщо sin a = –0,6 і < α < 2π.
2
5 π
19.8.° Знайдіть sin 2a, якщо cos α = − і < α < π.
13 2
1
19.9.° Знайдіть cos 2a, якщо cos α = .
3
1
19.10.° Знайдіть cos 2a, якщо sin α = − .
4
19.11.° Знайдіть tg 2a, якщо:
5 π
1) tg a = 4; 2) sin α = і 0<α< .
3 2
19.12.° Знайдіть tg 2a, якщо:
3 3π
1) ctg a = 2; 2) cos α = − і π<α< .
5 2
π
19.55.* Доведіть рівність 2 + 2 + 2 + … + 2 = 2 cos n + 1 .
2
n радикалів
α+β α−β
sin α + sin β = 2 sin cos
2 2
α−β α+β
sin α − sin β = 2 sin cos
2 2
α+β α−β
cos α − cos β = −2 sin sin
2 2
П р и к л а д 1 Доведіть, що коли α + β + γ = π, то
sin2 α + sin2 β + sin2 γ = 2 + 2 cos α cos β cos γ .
Р о з в ’я з а н н я
1 − cos 2α 1 − cos 2β
sin2 α + sin2 β + sin2 γ = + + sin2 γ =
2 2
cos 2α + cos 2β
= 1− + sin2 γ = 1 − cos (α + β) cos (α − β) + 1 − cos2 γ =
2
= 2 − cos (π − γ ) cos (α − β) − cos2 γ = 2 + cos γ cos (α − β) − cos2 γ =
= 2 + cos γ (cos (α − β) − cos γ ) = 2 + cos γ (cos (α − β) − cos (π − (α + β))) =
= 2 + cos γ (cos (α − β) + cos (α + β)) = 2 + 2 cos γ cos α cos β. ◄
П р и к л а д 2 Обчисліть суму
1 1 1
S= + + ... + , n > 1.
cos 1 cos 2 cos 2 cos 3 cos (n − 1) cos n
Р о з в ’я з а н н я. Використаємо тотожність
sin 1
tg k − tg (k − 1) = або
cos (k − 1) cos k
1 − tg (k − 1) + tg k
= .
cos (k − 1) cos k sin 1
Скориставшись отриманим результатом, запишемо такі рівності:
1 − tg 1 + tg 2
= ;
cos 1 cos 2 sin 1
1 − tg 2 + tg 3
= ;
cos 2 cos 3 sin 1
1 − tg 3 + tg 4
= ;
cos 3 cos 4 sin 1
...
1 − tg (n − 1) + tg n
= .
cos (n − 1) cos n sin 1
Додавши дані рівності, отримаємо:
− tg 1 + tg 2 − tg 2 + tg 3 − tg 3 + tg 4 − ... − tg (n − 1) + tg n − tg 1 + tg n
S= = .
sin 1 sin 1
tg n − tg 1
В і д п о в і д ь: S = . ◄
sin 1
У ході доведення формул суми та різниці синусів (косинусів)
було отримано тотожності:
sin (x + y) + sin (x – y) = 2 sin x cos y;
cos (x + y) + cos (x – y) = 2 cos x cos y;
cos (x + y) – cos (x – y) = –2 sin x sin y.
Перепишемо їх так:
1
sin x cos y = (sin (x − y) + sin (x + y))
2
1
cos x cos y = (cos (x − y) + cos (x + y))
2
1
sin x sin y = (cos (x − y) − cos (x + y))
2
П р и к л а д 3 Доведіть рівність
π 3π 5π 7π 9π 1
cos + cos + cos + cos + cos = .
11 11 11 11 11 2
ВПРАВИ
Рівняння cos x = b
21. Рівняння
Оскільки областю значень функції y = cos x є проміжок [–1; 1],
то при | b | > 1 рівняння cos x = b не має розв’язків. Разом з тим при
будь-якому b такому, що b m1, це рівняння має корені, причому
їх безліч.
Сказане легко зрозуміти, звернувшись до графічної інтерпрета-
ції: графіки функцій y = cos x і y = b, де b m1, мають безліч спіль-
них точок (рис. 21.1).
Рис. 21.1
Рис. 21.2
Рис. 21.3
О з н а ч е н н я. А р к к о с и н у с о м числа b, де b m 1, називають
таке число a з проміжку [0; p], косинус якого дорівнює b.
Для арккосинуса числа b використовують позначення arccos b.
Наприклад,
1 π π π 1
arccos = , оскільки ∈[0; π] і cos = ;
2 3 3 3 2
2 3π 3π 3π 2
arccos − = , оскільки ∈[0; π] і cos =− ;
2 4 4 4 2
π π π
arccos 0 = , оскільки ∈[0; π] і cos = 0;
2 2 2
arccos (–1) = p, оскільки p ∈ [0; p] і cos p = –1.
Узагалі, arccos b = a, якщо a ∈ [0; p] і cos a = b.
Серед усіх кутів, косинус яких дорівнює даному числу, аркко-
синус — це єдиний кут, що належить проміжку [0; p].
π 1 π 1
Наприклад, має місце рівність cos − = , але − ≠ arccos ,
3 2 3 2
π
оскільки − ∉ [0; π].
3
Тепер формулу коренів рівняння cos x = b, b m1, можна за-
писати в такому вигляді:
π
x = 2pn, n ∈ x= + πn, n ∈ x = p + 2pn, n ∈
2
П р и к л а д 1 Розв’яжіть рівняння:
2 x π 1 π
1) cos 4x = − ; 2) cos + = ; 3) cos − 7x = 0; 4) cos px2 = 1.
2 3 4 2 5
y
1
5π
4
0 π π x
2 2
− 2
Рис. 21.4
ВПРАВИ
Рівняння sin x = b
22. Рівняння
б
Рис. 22.1
π 3π
Розглянемо функцію y = sin x на проміжку − ; , тобто на
2 2
проміжку, довжина якого дорівнює періоду цієї функції (червона
частина кривої на рисунку 22.1). На цьому проміжку рівнян-
ня sin x = b має два корені. Позначимо корінь, який належить
π π
проміжку − ; , через a. Оскільки sin (p – a) = sin a, то другий
2 2
корінь дорівнює p – a. Зауважимо, що при b = 1 корені a і p – a
π
збігаються та дорівнюють .
2
Оскільки функція y = sin x є періодичною з періодом 2p, то ко-
жен з інших коренів рівняння sin x = b відрізняється від одного зі
знайдених коренів на число виду 2pn, n ∈ .
Тоді корені рівняння sin x = b можна задати формулами
x = a + 2pn і x = p – a + 2pn, n ∈ .
Ці дві формули можна замінити одним записом:
x = (–1)k a + pk, k ∈ . (1)
Справді, якщо k — парне число, тобто k = 2n, n ∈ , то отриму-
ємо: x = a + 2pn; якщо k — непарне число, тобто k = 2n + 1, n ∈ ,
то отримуємо: x = –a + p + 2pn = p – a + 2pn.
Формула (1) показує, що корінь a відіграє особливу роль: знаючи
його, можна знайти всі інші корені рівняння sin x = b. Корінь a
має спеціальну назву — арксинус.
О з н а ч е н н я. А р к с и н у с о м числа b, де b m 1, називають таке
π π
число a з проміжку − ; , синус якого дорівнює b.
2 2
Для арксинуса числа b використовують позначення arcsin b.
Наприклад,
1 π π π π π 1
arcsin = , оскільки ∈ − ; і sin = ;
2 6 6 2 2 6 2
3 π π π π π 3
arcsin − = − , оскільки − ∈ − ; і sin − = − ;
2 3 3 2 2 3 2
π π
arcsin 0 = 0, оскільки 0 ∈ − ; і sin 0 = 0;
2 2
π π π π π
arcsin (−1) = − , оскільки − ∈ − ; і sin − = −1.
2 2 2 2 2
π π
Узагалі, arcsin b = a, якщо α ∈ − ; і sin a = b.
2 2
5π 1 5π 1
Зазначимо, що, наприклад, sin = . Проте ≠ arcsin ,
6 2 6 2
π π
5π
оскільки ∉ − ; .
6 2 2
Тепер формулу (1) для коренів рівняння sin x = b, b m1, мож-
на записати або у вигляді сукупності:
x = arcsin b + 2πn,
x = π − arcsin b + 2πn, n ∈ ,
або одним записом:
П р и к л а д 1 Розв’яжіть рівняння:
x 1 π 3 π
1) sin =− ; 2) sin − 3x = − ; 3) sin t + = −1.
2 2 3 2 10
Р о з в ’я з а н н я. 1) Використовуючи формулу (2), запишемо:
x 1
= (−1)n arcsin − + πn, n ∈ .
2 2
x π x π
Далі отримуємо: = (−1)n æ − + πn; = −(−1)n æ + πn;
2 6 2 6
x π π
= (−1)n + 1 æ + πn; x = (−1)n + 1 æ + 2πn.
2 6 3
n +1 π
В і д п о в і д ь: (−1) æ + 2πn, n ∈ .
3
π 3
2) Перепишемо дане рівняння у вигляді − sin 3x − = − .
3 2
π 3
Тоді sin 3x − = ;
3 2
π 3
3x − = (−1)n æarcsin + πn, n ∈ ;
3 2
π π π π π π πn
3x − = (−1)n æ + πn; 3x = (−1)n æ + + πn; x = (−1)n æ + + .
3 3 3 3 9 9 3
π π πn
В і д п о в і д ь: x = (−1)n æ + + , n ∈ .
9 9 3
3) За формулою коренів рівняння sin x = –1 можемо записати:
π π
t+ = − + 2πn, n ∈ .
10 2
π π 3π
Далі маємо: t = − − + 2πn; t = − + 2πn.
2 10 5
3π
В і д п о в і д ь: − + 2πn, n ∈ . ◄
5
ВПРАВИ
π 1
22.9.° Знайдіть усі корені рівняння sin x − = , які належать
3 2
3π
проміжку − π; .
2
2
22.10.° Скільки коренів рівняння sin 3x = належать проміжку
2
3π π
− 2 ; 2 ?
22.11.• Розв’яжіть рівняння:
x x
1) 3 sin x + cos x = 2; 3) 3 sin + 3 cos = 3.
2 2
2) 2 sin x − 2 cos x = 1;
22.12.• Розв’яжіть рівняння:
1) sin x − 3 cos x = 1; 2) sin x + cos x = 2.
22.13.• Розв’яжіть рівняння:
2
1) sin = 0; 2) sin π x = −1; 3) sin (cos x) = 0,5.
x
22.14.• Розв’яжіть рівняння:
3π 3
1) sin =− ; 2) cos (p sin x) = 0.
x 2
22.15.•• При яких значеннях параметра a рівняння (a2 – 1) sin x = a + 1
має розв’язки?
22.16.•• При яких значеннях параметра a рівняння (a + 4) sin2 2x =
= a2 − 16 має розв’язки?
sin x − a
22.17.•• При яких значеннях параметра a рівняння =0
1
sin x −
2
має розв’язки?
sin x + a
22.18.•• При яких значеннях параметра a рівняння =0
sin x − 2a + 1
має розв’язки?
22.19.•• При яких додатних значеннях параметра a проміжок
π 1
− 2 ; a містить не менше ніж чотири корені рівняння sin x = 2 ?
22.20.•• При яких від’ємних значеннях параметра a проміжок [a; 0]
1
містить не менше ніж три корені рівняння sin x = − ?
2
Рівняння tg x = b і ctg x = b
23. Рівняння
Рис. 23.1
π π
Розглянемо функцію y = tg x на проміжку − ; , тобто на
2 2
проміжку, довжина якого дорівнює періоду даної функції (червона
крива на рисунку 23.1). На цьому проміжку рівняння tg x = b при
будь-якому b має єдиний корінь a.
x = arctg b + πn, n ∈
Рис. 23.2
x = arcctg b + πn, n ∈
П р и к л а д 1 Розв’яжіть рівняння:
2x 2π
1) tg = − 3; 2) ctg − x = −1.
3 3
Р о з в ’я з а н н я. 1) Маємо:
2x
3
(
= arctg − 3 + πk, k ∈ ; )
2 π π 3
x=− + πk; x = − + πk.
3 3 2 2
π 3
В і д п о в і д ь: − + πk, k ∈ .
2 2
2π
2) Маємо: ctg x − = 1;
3
2π
x− = arcctg 1 + πk, k ∈ ;
3
2π π 11
x− = + πk; x = π + πk.
3 4 12
11
В і д п о в і д ь: π + πk, k ∈ . ◄
12
Приклад 2
Визначте, при яких значеннях параметра b рів-
π π
няння (x – b) tg x = 0 на проміжку − ; має єдиний корінь.
6 2
Р о з в ’я з а н н я. Множина коренів рівняння tg x = 0 визначаєть-
π π
ся формулою x = pn, n ∈ . Розглядуваному проміжку − ;
6 2
належить лише один корінь x = 0.
Рівняння x – b = 0 має єдиний корінь x = b.
Якщо b = 0, то початкове рівняння має єдиний корінь x = 0.
π π
Якщо b ∈ − ; 0 Ÿ 0; , то початкове рівняння на заданому
6 2
проміжку має два корені: x = 0 і x = b.
π π
Зрозуміло, що коли b ∉ − ; , то початкове рівняння має
6 2
тільки один корінь.
π π
В і д п о в і д ь: b = 0, або b < − , або b l . ◄
6 2
ВПРАВИ
Рис. 24.1
2 2 π 3π
Наприклад, arccos − = π − arccos = π− = .
2 2 4 4
Ця властивість має просту графічну ілюстрацію. На рисунку 24.3
AB = MN = arccos x0, NP = arccos (–x0), а MN + NP = p.
Доведемо рівність (1). Нехай arccos (–x) = a1, p – arccos x = a2. За-
уважимо, що a1 ∈ [0; p], a2 ∈ [0; p]. Функція y = cos x є спадною на
Рис. 24.4
3 3 π
Наприклад, arcsin − = − arcsin =− .
2 2 3
π π
Функція g (x) = sin x, D ( g ) = − ; , є зростаючою. Отже, функ-
2 2
ція f (x) = arcsin x також є зростаючою (див. теорему 3.3).
Для будь-якого x ∈ D (g) маємо: f (g (x)) = x. Це означає, що для
π π
будь-якого x ∈ − ; виконується рівність
2 2
arcsin (sin x) = x
1
П р и к л а д 2 Обчисліть: 1) arccos cos ; 2) arcsin (sin 6).
3
Р о з в ’я з а н н я. Використовуючи формулу arccos (cos x) = x, де
1 1
x ∈ [0; p], маємо: arccos cos = .
3 3
1
В і д п о в і д ь: .
3
2) Здавалося б, відповідь можна отримати одразу, зважаючи на
рівність arcsin (sin x) = x. Проте число x = 6 не належить проміжку
π π
− 2 ; 2 , а отже, не може дорівнювати значенню арксинуса.
Правильне міркування має бути, наприклад, таким:
π 3π
arcsin (sin 6) = arcsin (sin (6 − 2π)). Оскільки 6 − 2π ∈ ; , то
2 2
arcsin (sin 6) = 6 − 2π.
В і д п о в і д ь: 6 – 2p. ◄
3
П р и к л а д 3 Обчисліть sin arccos .
5
3 3
Р о з в ’я з а н н я. Нехай arccos = α, тоді α ∈[0; π] і cos α = .
5 5
Таким чином, задачу зведено до пошуку значення sin α .
Урахуємо, що коли α ∈[0; π], то sin a ≥ 0. Тоді отримуємо:
9 4
sin α = 1 − cos2 α = 1 − = .
25 5
4
В і д п о в і д ь: . ◄
5
π
П р и к л а д 4 Розв’яжіть нерівність arccos (2x − 1) > .
3
Р о з в ’я з а н н я. Перепишемо дану нерівність у такому вигляді:
1
arccos (2x − 1) > arccos .
2
Оскільки функція арккосинус є спадною, то дана нерівність
1 3
2x − 1 < , x < ,
рівносильна системі 2 Звідси 4
2x − 1 l −1. x l 0.
3
В і д п о в і д ь: 0; . ◄
4
П р и к л а д 5 Побудуйте графік функції y = arcsin (sin x).
Р о з в ’я з а н н я. Здається природним припустити, що шуканим
графіком є пряма y = x. Проте це неправильно, оскільки arc-
π
sin (sin x) = x лише за умови x m .
2
Дана функція є періодичною з періодом T = 2π, тому достатньо
π 3π
побудувати її графік на проміжку − ; завдовжки в період.
2 2
π π π π
Якщо − m x m , то arcsin (sin x) = x. Отже, на проміжку − ;
2 2 2 2
шуканий графік — це відрізок прямої y = x .
π 3π π π
Якщо mx m , то − m π − x m , отже,
2 2 2 2
arcsin (sin x) = arcsin (sin (π − x)) = π − x .
π 3π
Таким чином, на проміжку ; шуканий графік — це від-
2 2
різок прямої y = π − x .
Графік функції y = arcsin (sin x) зображено на рисунку 24.6. ◄
y
π
2
–π π π π 2π x
− 0 3π
2 2 2
π
−
2
y=x y=π–x
Рис. 24.6
ВПРАВИ
24.3.° Обчисліть:
1 1
1) sin arccos ; 3) ctg 2 arcsin ;
2 2
1 3 1
2) cos 2 arccos ; 4) cos 3 arcsin + arccos − .
2 2 2
24.4.° Обчисліть:
1 3 3
1) cos arcsin ; 3) sin 3 arcsin − ;
2 2 2
2 2
2) tg (2 arccos (−1)); 4) sin arcsin + 2 arccos .
2 2
3 π
24.10.° Обчисліть: 1) sin arcsin ; 2) cos arccos .
4 4
24.11.° Розв’яжіть рівняння:
π 1 5π
1) arcsin x = − ; 2) arccos x = ; 3) arcsin x = .
6 2 6
24.12.° Розв’яжіть рівняння:
π π π
1) arccos x = ; 2) arccos x = − ; 3) arccos (2x − 3) = .
6 6 2
•
24.13. Розв’яжіть нерівність:
π π
1) arcsin x > − ; 4) arcsin x m ; 7) arccos x > 0;
2 2
π π
2) arcsin x m − ; 5) arcsin x > ; 8) arccos x < π.
2 2
π
3) arcsin x l − ; 6) arccos x m 0;
2
24.14.• Розв’яжіть нерівність:
1) arccos x l π; 3) arccos x l 0; 5) arccos x > π .
π
2) arcsin x < ; 4) arccos x m π ;
2
24.15.• Знайдіть область визначення функції:
1) y = π − arccos x ; 4) y = arcsin ( x +1 ; )
2) y = arccos x − π ; 5) y = arccos (−1 − x ). 2
3) y = − arccos x ;
24.16.• Знайдіть область визначення функції:
π π
1) y = − arcsin x ; 2) y = arcsin x − ;
2 2
x2 + 1
3) y = arccos x ; 4) y = arccos (x2 − 2x + 2); 5) y = arccos .
2x
24.17.• Знайдіть область значень функції:
1
1) y = arcsin x + 4; 3) y = ;
arcsin x
1
2) y = − arccos x ; 4) y = .
arccos x
24.18.• Знайдіть область значень функції:
1
1) y = arccos x + 2; 3) y = ;
arccos x
1
2) y = arcsin x ; 4) y = .
arcsin x
24.19.• Доведіть, що при x m1 виконується рівність
sin (arccos x) = 1 − x2 .
•
24.20. Доведіть, що при x m1 виконується рівність
cos (arcsin x) = 1 − x2 .
•
24.21. Обчисліть значення виразу:
4 3 5
1) cos arcsin ; 3) cos arcsin − arccos ;
5 5 13
3 1 1
2) sin 2 arcsin ; 4) cos arccos .
5 2 8
•
24.22. Обчисліть значення виразу:
1 4
1) sin arccos ; 3) cos 2 arccos ;
3 5
1 2 1 5
2) sin arccos + arccos ; 4) cos arcsin .
3 3 2 13
24.23.• Розв’яжіть рівняння:
1) arcsin (3x − 2) = arcsin (−x + 2);
2) arccos (3x − 16) = arccos (x2 − 26).
24.24.• Розв’яжіть рівняння:
1) arccos (3x + 2) = arccos (5x + 3);
2) arcsin (x2 − 4) = arcsin (2x + 4).
24.25.• Розв’яжіть нерівність:
π π π
1) arccos (2x − 1) > ; 2) arcsin 2x > ; 3) arcsin (5 − 3x) < − .
3 6 3
Рис. 25.1
tg (arctg x) = x
(
Наприклад, arctg − 3 = −arctg 3 = − . ) π
3
Для будь-якого x ∈ D (g) маємо: f (g (x)) = x. Це означає, що для
π π
будь-якого x ∈ − ; виконується рівність
2 2
arctg (tg x) = x
Рис. 25.2
Рис. 25.3
Рис. 25.4
(
Наприклад, arcctg − 3 = π − arcctg 3 = π − ) π
6
=
5π
6
.
Доведемо цю властивість.
Нехай arcctg (–x) = a1 і p – arcctg x = a2. Зауважимо, що a1 ∈ (0; p),
a2 ∈ (0; p).
Функція y = ctg x спадає на проміжку (0; p), тому на цьому
проміжку кожного свого значення вона набуває тільки один раз.
Отже, показавши, що ctg a1 = ctg a2, ми тим самим доведемо рів-
ність a1 = a2.
π
Достатньо показати, що arctg x = − arcctg x.
2
π π
Маємо: − < arctg x < , 0 < arcctg x < p;
2 2
π π π
− π < − arcctg x < 0; − < − arcctg x < .
2 2 2
π
Бачимо, що значення виразів arctg x і − arcctg x належать
2
проміжку зростання функції y = tg x. Отже, достатньо показати,
π
що tg (arctg x) = tg − arcctg x .
2
π
Маємо: tg (arctg x) = x, tg − arcctg x = ctg (arcctg x) = x.
2
1
П р и к л а д 1 Обчисліть cos 2 arctg − .
3
1 1
Р о з в ’я з а н н я. Нехай arctg − = α, тоді tg α = − .
3 3
Запишемо:
1 9
1 + tg2 α = 2
; cos2 α = .
cos α 10
9 4
Звідси cos 2α = 2 cos2 α − 1 = 2æ −1 = .
10 5
4
В і д п о в і д ь: . ◄
5
1 1 π
П р и к л а д 2 Доведіть, що arctg + arctg = .
2 3 4
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки функція y = arctg x є зростаючою, то
можна записати:
1 π
0 < arctg < arctg 1 = ,
2 4
1 π
0 < arctg < arctg 1 = .
3 4
1 1 π
Звідси 0 < arctg + arctg < .
2 3 2
Отже, значення виразів, записаних у лівій і правій частинах
π
рівності, яка доводиться, належать проміжку 0; . На цьому
2
проміжку функція y = tg x зростає.
Тоді для доведення достатньо показати, що
1 1 π
tg arctg + arctg = tg .
2 3 4
π
Маємо: tg = 1;
4
1 1 1 1
tg arctg + tg arctg
+
1 1 2
3
tg arctg + arctg = = 2 3 = 1. ◄
2 3 1 1 1 1
1 − tg arctg tg arctg 1− æ
2 3 2 3
ВПРАВИ
1
П р и к л а д 2 Розв’яжіть рівняння tg x + = 3.
cos2 x
1
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки = 1 + tg2 x, то дане рівняння мож-
cos2 x
на записати так:
tg x + (1 + tg2 x) = 3.
Звідси tg2 x + tg x − 2 = 0. Нехай tg x = t. Маємо: t2 + t − 2 = 0.
Тоді t1 = 1, t2 = −2.
Отримуємо, що дане рівняння рівносильне сукупності двох
рівнянь:
tg x = 1,
tg x = −2.
π
x = + πn,
Звідси 4
x = − arctg 2 + πn, n ∈ .
π
В і д п о в і д ь: + πn, –arctg 2 + pn, n ∈ . ◄
4
П р и к л а д 3 Розв’яжіть рівняння 2 sin2 x + cos 4x − 2 = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Можна записати: 1 − cos 2x + 2 cos2 2x − 1 − 2 = 0.
Звідси 2 cos2 2x − cos 2x − 2 = 0. Зробимо заміну cos 2x = t. Тоді
останнє рівняння набуває вигляду 2t2 − t − 2 = 0. Розв’язавши його,
1 − 17 1 + 17
отримуємо: t1 = , t2 = .
4 4
1 + 17 1 − 17
Оскільки > 1, а ∈ [−1; 1], то початкове рівняння
4 4
1 − 17
рівносильне рівнянню cos 2x = , звідси
4
1 1 + 17
x = ± arccos + πn, n ∈ .
2 4
1 1 + 17
В і д п о в і д ь: ± arccos + πn, n ∈ . ◄
2 4
П р и к л а д 4 Розв’яжіть рівняння
tg2 x + ctg2 x + 3 tg x + 3 ctg x + 4 = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: tg2 x + ctg2 x + 3 (tg x + ctg x) + 4 = 0.
П р и к л а д 5 Розв’яжіть рівняння
7 sin2 x – 8 sin x cos x – 15 cos2 x = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Якщо cos x = 0, то з даного рівняння випливає,
що sin x = 0. Але sin x і cos x не можуть одночасно дорівнювати
нулю, оскільки має місце рівність sin2 x + cos2 x = 1. Отже, множина
коренів даного рівняння складається з таких чисел x, при яких
cos x ≠ 0.
Поділивши обидві частини даного рівняння на cos2 x, отримаємо
рівносильне рівняння:
7 sin2 x 8 sin x cos x 15 cos2 x
2
− 2
− 2
= 0;
cos x cos x cos x
7 tg2 x − 8 tg x − 15 = 0.
π
tg x = −1, x = − 4 + πn,
Звідси
tg x = 15 ; x = arctg 15 + πn, n ∈ .
7 7
π 15
В і д п о в і д ь: − + πn, arctg + πn, n ∈ . ◄
4 7
Оскільки
2 2
a b
2 + = 1,
2 2
a +b a +b
2
a b
то точка P ; належить одиничному колу. Отже,
2
a +b
2 2
a +b
2
a b
існує такий кут j, що cos ϕ = , sin ϕ = .
2 2
a + b2
2
a +b
Тепер рівняння набуває вигляду
c
cos ϕ sin x + sin ϕ cos x = .
a + b2
2
c
Звідси sin (x + ϕ) = . Таким чином, отримали найпро-
a + b2
2
1 y
При a = очевидно, що корені
2
рівнянь сукупності збігаються. При 1
a > 1 або a < 0 рівняння sin 3x = a не 2
2π 0 π 2π π x
має коренів на проміжку ; π .
3 3 3
У цьому знов-таки можна перекона-
тися, наприклад, використовуючи
графічну інтерпретацію (рис. 26.1). Рис. 26.1
Для задачі 2) друге рівняння
2π
сукупності на розглядуваному проміжку ; π повинно додавати
3
до множини всіх коренів тільки один корінь. Зрозуміло, що це буде
виконуватися тільки при a = 1.
1
В і д п о в і д ь: 1) a > 1, або a < 0, або a = ; 2) a = 1. ◄
2
ВПРАВИ
26.38.* При яких значеннях параметра a рів нян ня cos2 x + (2a + 3) ×
× sin x − a = 0 має:
2
π π
1) два корені на проміжку − ; ;
2 2
π 2π
2) три корені на проміжку − ; ?
3 3
26.40.* При яких значеннях параметра a рів нян ня sin x = 2 sin2 x
і sin 3x = (a + 1) sin x − 2 (a − 1) sin2 x рівносильні?
26.41.* При яких значеннях параметра a рів нян ня sin 2x + a =
= sin x + 2a cos x і 2 cos 2x + a2 = 5a cos x − 2 рівносильні?
x = πn,
Звідси
x = ± π + 2πn, n ∈ .
3
π
В і д п о в і д ь: pn, ± + 2πn, n ∈ . ◄
3
П р и к л а д 6 Розв’яжіть рівняння
1 + sin x + cos x + sin 2x + cos 2x = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Перепишемо дане рівняння у вигляді
(1 + cos 2x) + sin 2x + (sin x + cos x) = 0.
Тепер можна записати: 2 cos2 x + 2 sin x cos x + (sin x + cos x) = 0;
2 cos x (sin x + cos x) + (sin x + cos x) = 0;
(2 cos x + 1) (sin x + cos x) = 0.
1
cos x = − ,
Отримуємо сукупність рівнянь 2
sin x + cos x = 0.
2π
x = ± 3 + 2πn,
Звідси
x = − π + πn, n ∈ .
4
2π π
В і д п о в і д ь: ± + 2πn, − + πn, n ∈ . ◄
3 4
ВПРАВИ
2
П р и к л а д 2 Розв’яжіть рівняння cos3 x cos 3x + sin3 x sin 3x = .
4
Р о з в ’я з а н н я. Із формул синуса і косинуса потрійного аргумен-
ту знайдемо sin3 x і cos3 x :
3 sin x − sin 3x 3 cos x + cos 3x
sin3 x = , cos3 x = .
4 4
Тоді дане рівняння набуде вигляду
3 cos x + cos 3x 3 sin x − sin 3x 2
æcos 3x + æsin 3x = .
4 4 4
Маємо: (cos2 3x − sin2 3x) + 3 (cos x cos 3x + sin x sin 3x) = 2;
cos 6x + 3 cos 2x = 2 ;
4 cos 2x − 3 cos 2x + 3 cos 2x = 2;
3
1 1 π
cos3 2x = ; cos 2x = ; x=± + πk, k ∈ .
2 2 2 8
π
В і д п о в і д ь: ± + πk, k ∈ . ◄
8
П р и к л а д 3 Розв’яжіть рівняння 4 cos x cos 2x cos 4x = cos 7x.
Р о з в ’я з а н н я. Помножимо обидві частини рівняння на sin x .
Отримаємо рівняння-наслідок
4 sin x cos x cos 2x cos 4x = cos 7x sin x.
Звідси sin 8x = 2 cos 7x sin x; sin 8x = sin 8x – sin 6x; sin 6x = 0;
πk
x= , k ∈ .
6
Оскільки корені рівняння sin x = 0 не є коренями заданого
в умові рівняння, то з отриманих розв’язків необхідно виключити
всі числа виду x = πm, m ∈ .
Маємо:
πk
≠ πm, звідси k ≠ 6m.
6
πk
В і д п о в і д ь: , k ∈ , k ≠ 6m, m ∈ . ◄
6
x 2 − 8x
П р и к л а д 4 Розв’яжіть рівняння cos = x2 + 1.
5
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки при будь-якому значенні x виконують-
x 2 − 8x
ся нерівності cos m 1 і x2 + 1 l 1, то коренями даного рівнян-
5
ня є ті значення змінної, при яких значення його лівої і правої
частин одночасно дорівнюють 1. Отже, дане рівняння рівносильне
x 2 − 8x
cos = 1,
системі рівнянь 5
x2 + 1 = 1.
Друге рівняння системи має єдиний корінь x = 0. Він також за-
довольняє перше рівняння системи.
В і д п о в і д ь: 0. ◄
πx
П р и к л а д 5 Розв’яжіть рівняння x2 − 2x sin + 1 = 0.
2
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо дане рівняння як квадратне віднос-
но x. Оскільки для існування коренів рівняння дискримінант
πx πx
D = 4 sin2 − 4 має бути невід’ємним, то отримуємо: sin2 l 1.
2 2
πx πx
Звідси sin = 1 або sin = −1. Тепер зрозуміло, що задане в умо-
2 2
ві рівняння рівносильне сукупності двох систем рівнянь:
πx
sin 2 = 1,
2
x − 2x + 1 = 0,
sin πx = −1,
2
2
x + 2x + 1 = 0.
В і д п о в і д ь: 1; –1. ◄
ВПРАВИ
cos2 x − cos x
П р и к л а д 1 Розв’яжіть рівняння = 0.
1 − sin x
Р о з в ’я з а н н я. Перейдемо до рівносильної системи:
π
cos x = 0, x = 2 + πk, k ∈ ,
cos x = 1, x = 2πn, n ∈ ,
sin x ≠ 1;
x ≠ π + 2πl, l ∈ .
2
sin 3x − 2 sin x
П р и к л а д 2 Розв’яжіть рівняння = 3 tg2 x.
cos 3x
Р о з в ’я з а н н я. Застосуємо формули синуса і косинуса потрій-
ного аргументу.
3 sin x − 4 sin3 x − 2 sin x
Отримаємо: 3
= 3 tg2 x.
4 cos x − 3 cos x
sin x (1 − 4 sin2 x)
Звідси 2
= 3 tg2 x. Останнє рівняння рівносильне
cos x (1 − 4 sin x)
системі
tg x = 0, x = πn,n ∈ ,
tg x = 3 tg x, 2
3 x = π + πk,k ∈ ,
1 Звідси tg x = 3 , 6
sin x ≠ ± .
2 sin x ≠ ± 1 ; sin x ≠ ± 1 .
2 2
В і д п о в і д ь: πn, n ∈ . ◄
{(α; β) | α + β ≠
π
2 }
+ πk, k ∈ ; областю визначення правої частини —
множина
{(α; β) | α ≠
π
2
+ πn, n ∈ , β ≠
π
2
+ πm, m ∈ , α + β ≠
π
2
+ πk, k ∈ . }
Застосування цих формул справа наліво призводить до розши-
рення області визначення рівняння, а отже, з’являється загроза
появи сторонніх коренів.
1
Отримуємо: sin x = .
2
π
В і д п о в і д ь: (−1) æ + πn, n ∈ . ◄
n
16
П р и к л а д 5 Розв’яжіть рівняння tg 2x + sin 2x = ctg x.
15
Р о з в ’я з а н н я. Застосувавши формули
2 tg x 2 tg x 1
tg 2x = , sin 2x = і ctg x = ,
1 − tg 2 x 1 + tg 2 x tg x
дане рівняння зручно звести до алгебраїчного рівняння відносно
tg x. Проте такі перетворення звужують область визначення рів-
няння та призводять (у цьому нескладно переконатися) до втрати
π
коренів виду + πn, n ∈ . Цей факт треба врахувати, записуючи
2
відповідь.
2 tg x 2 tg x 16
Розв’язавши рівняння + = , отримаємо:
1 − tg 2 x 1 + tg 2 x 15 tg x
1
x = ± arctg + πn, n ∈ .
2
π 1
В і д п о в і д ь: + πn, ± arctg + πn, n ∈ . ◄
2 2
5π
П р и к л а д 6 Розв’яжіть рівняння tg + x = −1 − 5 ctg x.
4
Р о з в ’я з а н н я. Очевидно, що вигідно застосувати тотожність
5π
tg + tg x
5π 4
tg + x = . Але при цьому область визначення рів-
4 5π
1 − tg tg x
4
π
що числа виду + πk, k ∈ , є коренями даного рівняння. Урахову-
2
ючи це, запишемо сукупність, рівносильну даному рівнянню:
π
x = 2 + πk, k ∈ ,
tg 5π + tg x
4 5
= −1 − .
5π tg x
1 − tg tg x
4
π π
x = 2 + πk, k ∈ , x = 2 + πk, k ∈ ,
Звідси
1 + tg x = −1 − 5 ; tg x = 5 .
1 − tg x tg x 3
π 5
В і д п о в і д ь: + πk, arctg + πk, k ∈ . ◄
2 3
ВПРАВИ
Рис. 30.2
π π
Розв’яжемо цю нерівність на проміжку ; + 2π завдовжки
6 6
в період функції y = sin x.
3
П р и к л а д 2 Розв’яжіть нерівність sin x < .
2
3 π
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки arcsin = , то розв’яжемо цю не-
2 3
π π π 7π
рівність на проміжку ; + 2π , тобто на проміжку ; .
3 3 3 3
На розглядуваному проміжку графік функції y = sin x знахо-
3 2π 7 π
диться нижче від графіка функції y= при x ∈ ;
2 3 3
(рис. 30.3).
Рис. 30.3
Отже, множиною розв’язків даної нерівності є об’єднання всіх
2π 7π
проміжків виду + 2πn; + 2πn , n ∈ .
3 3
2π 7π
В і д п о в і д ь: + 2πn < x < + 2πn, n ∈ . ◄
3 3
2
П р и к л а д 3 Розв’яжіть нерівність cos x > − .
2
2 3π
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: arccos − = . Розв’яжемо дану не-
2 4
3 π 3 π 5π 3π
рівність на проміжку −2π + ; , тобто на проміжку − ; .
4 4 4 4
На цьому проміжку графік функції y = cos x розміщений вище
2 3π 3π
за графік функції y = − при x ∈ − ; (рис. 30.4).
2 4 4
Рис. 30.4
Рис. 30.5
Рис. 30.6
3 1
П р и к л а д 6 Розв’яжіть нерівність − m cos x < .
2 2
Р о з в ’я з а н н я. Виділимо на одиничному колі множину точок,
3 1
абсциси яких не менші від − і менші від (рис. 30.7).
2 2
Множина розв’язків даної нерівно-
π
сті — це множина таких чисел x, що 3
5π
точки Px = ROx ( P0 ) належать дузі AB або 6 A
B
дузі CD. 1
Маємо: 2
3 O P0
1 π 3 5π – 2
arccos = і arccos − = .
2 3 2 6 7π C
D
Уявимо собі, що ми рухаємося по дугах 6 5π
AB і CD проти годинникової стрілки. Тоді 3
π 5π
Рис. 30.7
можна записати: A = RO3 ( P0 ), B = RO6 ( P0 ),
7π 5π
C = RO6 ( P0 ), D = RO3 ( P0 ).
З урахуванням періодичності функції y = cos x переходимо до
сукупності, яка рівносильна даній нерівності:
π 5π
3 + 2πn < x m 6 + 2πn,
7 π + 2πn m x < 5π + 2πn, n ∈ .
6 3
π 5π
В і д п о в і д ь: + 2πn < x m + 2πn
3 6
7π 5π
або + 2πn m x < + 2πn, n ∈ . ◄
6 3
У 9 класі ви ознайомилися з методом інтервалів для розв’язування
раціональних нерівностей. Цей метод можна використовувати і для
розв’язування тригонометричних нерівностей.
+ +
–π 2π 0 2π π x
– 3 3
Рис. 30.8
2π
Функція f набуває додатних значень на проміжках − π; −
3
2π
і 0; .
3
З урахуванням періодичності функції f запишемо відповідь.
2π
В і д п о в і д ь: − π + 2πn < x < − + 2πn
3
2π
або 2πn < x < + 2πn, n ∈ . ◄
3
1
П р и к л а д 8 Розв’яжіть нерівність sin x − tg x l 0.
2
1
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо функцію f (x) = sin x − tg x. Вона
2
є періодичною з періодом 2p.
π 3π
Знайдемо нулі функції f на проміжку − ; .
2 2
1 π
1 sin x = , x = (−1)n æ + πn,
Маємо: sin x − tg x = 0; 2 6
2
tg x = 0; x = πn, n ∈ .
π 3π π 5π
На проміжку − ; функція f має чотири нулі: 0, , , p.
2 2 6 6
π 3π π π
Функція f на проміжку − ; не визначена в точках − ,
2 2 2 2
3π π 3π
і . Ці числа і нулі функції f розбивають проміжок − ; на
2 2 2
проміжки знакосталості (рис. 30.9).
Рис. 30.9
ВПРАВИ
=
4
3
(cos 3
α1 + cos3 α 2 + ... + cos3 α n ) −
1
3
(cos 3α1 + cos 3α2 + ... + cos 3α n ) =
1 n
=−
3
(cos 3α1 + cos 3α2 + ... + cos 3α n ) m 3 . ◄
П р и к л а д 6 Доведіть, що
a−b b−c c−a ( a − b) (b − c) ( c − a )
+ + = .
1 + ab 1 + bc 1 + ac (1 + ab) (1 + bc) (1 + ac)
Р о з в ’я з а н н я. Скористаємося заміною a = tg α, b = tg β,
π π
c = tg γ, де a, b, g належать проміжку − ; .
2 2
ВПРАВИ
xy (2x − a ) = 1
2 2
має розв’язок?
2x + x2 y = y,
31.7. Скільки розв’язків має система рівнянь 2y + y2 z = z,
2z + z2 x = x ?
3xy − 4x2
31.8. Знайдіть найбільше і найменше значення виразу 2 2
.
x +y
31.9. Чи існує 100-елементна множина, яка має таку властивість:
разом з кожним числом x вона містить число 2x2 − 1?
31.10. Послідовність (xn) задовольняє умови:
a + xn
x1 = 1, xn + 1 = , n ∈ .
1 − axn
Чи існує таке a, що x101 = 3 ?
31.11. Дано функцію f (x) = 2x2 – 1. Розв’яжіть рівняння f (f (f (x))) = x.
31.12. Послідовність (an) задовольняє умови: a1 = a, an + 1 = 2an2 − 1, n ∈ .
Укажіть хоча б одне значення a, при якому a1000 = 0.
31.13. Послідовність (an) задовольняє умови: a1 = 0, a2 = a,
an + 1 + an − 1
ban = , де n l 2, a і b — такі числа, що a2 + b2 = 1. До-
2
ведіть, що для всіх n ∈ виконується нерівність an m1.
n
Наприклад, послідовність, яку задано формулою an = , є об-
n +1
меженою. Справді, для будь-якого натурального числа n викону-
n
ється подвійна нерівність 0 < < 1.
n +1
Послідовності, задані формулами bn = n, cn = −n !, є прикладами
необмежених послідовностей.
ВПРАВИ
n2
32.28.* Нехай an = . Знайдіть найбільший член послідовно-
1, 01n
сті (an ).
32.29.* Чи є обмеженою послідовність, задана формулою
n
1
xn = 1 + ?
n
Рис. 33.1
Рис. 33.2
ε α ε ε β ε
α− ε α+ ε β−ε β+ε
Рис. 33.3
3n − 1 3
П р и к л а д 1 Доведіть, що lim = .
n→× 2n + 1 2
Р о з в ’я з а н н я. Нехай e — довільне додатне число. Знайдемо
номер n0 такий, що для всіх n l n0 виконується нерівність
3n − 1 3
− < ε.
2n + 1 2
3n − 1 3 −5 5
Маємо: − = = .
2n + 1 2 2 (2n + 1) 2 (2n + 1)
5
З’ясуємо, при яких n ∈ виконується нерівність < ε.
2 (2n + 1)
1
Проміжки виду (a; b) називають також інтервалами.
ВПРАВИ
33.17.• Зі збіжної послідовності викреслили всі члени, які стоять на
парних місцях. Чи буде послідовність, що утворилася, збіжною?
33.18.• У збіжній послідовності змінили 100 перших членів. Чи за-
лишиться послідовність збіжною? Чи може змінитися границя
послідовності?
1
33.19.• Відомо, що границею послідовності (an) є число . Доведіть,
10
що, починаючи з деякого номера, кожний член послідовно-
1
сті (an) буде більшим за .
20
33.20.• Покажіть, що коли в означенні границі замість «для будь-
якого e > 0» сказати «для будь-якого e», то жодна послідовність
не матиме границі.
33.21.• Запропонуємо таке «означення» границі послідовності: чис-
ло a називають границею послідовності (an), якщо для будь-якого
ε l 0 існує такий номер n0, що для всіх n l n0 виконується не-
рівність an − a m ε. Які послідовності матимуть границю за
такого «означення»?
33.22.• Відомо, що lim an = 0. Чи можна стверджувати, що
n→×
lim an = 0?
n→×
33.23.• Відомо, що послідовність (| an |) є збіжною. Чи можна ствер-
джувати, що послідовність (an) також є збіжною?
33.24.•• Доведіть, що lim an = a тоді й тільки тоді, коли
n→×
lim an − a = 0.
n→∞
33.25.•• Чи можна стверджувати, що коли послідовність (an) є збіж-
ною, то послідовність (| an |) також є збіжною?
33.26.•• Послідовність (sin an) є збіжною. Чи можна стверджувати,
що послідовність (an) також є збіжною?
33.27.•• Чи можна стверджувати, що коли послідовності (an) і (bn)
мають одну й ту саму границю, то цю саму границю має й по-
слідовність a1, b1, a2, b2, a3, b3, ...?
1
33.28.•• Доведіть, що послідовність із загальним членом an = (−1)n +
n
є розбіжною.
33.29.•• Доведіть, що послідовність із загальним членом an = n є роз-
біжною.
an
b також є збіжною і
n
lim an
an n→×
lim = .
n→× bn lim bn
n→×
2n + 1
П р и к л а д 1 Знайдіть lim .
n→× n
2n + 1 2n 1 1
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: lim = lim + = lim 2 + .
n→× n n→× n n n→× n
2n + 1
Послідовність із загальним членом an = подано у вигляді
n
суми двох збіжних послідовностей із загальними членами xn = 2
1
і yn = . Тоді можна записати:
n
1 1
lim 2 + = lim 2 + lim = 2 + 0 = 2. ◄
n→× n n→× n→× n
5n + 3
П р и к л а д 2 Обчисліть границю lim .
n→× 11 − 4n
5n + 3
Р о з в ’я з а н н я. Поділимо чисельник і знаменник дробу
11 − 4n
на n:
3
5+
5n + 3 n .
lim = lim
n→× 11 − 4n n→× 11
−4
n
У чисельнику та знаменнику отриманого дробу записано загальні
члени збіжних послідовностей. Тоді
3 3 3
lim 5 +
n
5+ lim 5 + lim
n n →∞ n→× n→× n 5+0 5
lim = = = =− . ◄
n → × 11 11 11 0−4 4
− 4 lim − 4 lim − lim 4
n n →∞ n n→× n n→×
n2 + 2n − 1
П р и к л а д 3 Обчисліть границю lim 3
.
n→× 3n + n − 2
Р о з в ’я з а н н я. Поділимо чисельник і знаменник дробу на n3.
Маємо:
1 2 1 1 2 1
+ 2 − 3 lim + 2 − 3
2
n + 2n − 1 n n n 0
= lim n n n = n → ×
lim = = 0. ◄
n → × 3n3 + n − 2 n→× 1 2
3+ 2 − 3
1 2 3
lim 3 + 2 − 3
n n n→× n n
ВПРАВИ
xn
34.8.° Послідовність задано рекурентно: x1 = 2, xn + 1 = − , n ∈ .
2
Знайдіть границю lim ( x1 + x2 + ... + xn ).
n→×
•
34.9. Учитель запропонував обчислити границю lim 1. Учень Ва-
n→×
1 1 1
= lim + lim + ... + lim = 0
+
0+ .
.. +
0 = 0.
n→× n n→× n n→× n
n доданків
n доданків
1) lim a = a ;
2
n
2
2) lim ank = ak , де k ∈ N.
n→× n→×
•
34.11. Відомо, що lim an = 2. Знайдіть границю:
n→×
n2 an + an + 2
1) lim an an + 1 ; 2) lim .
n→× n→× (an − n)2 + 1
34.12.• Послідовність (an) прямує до числа 3 . Знайдіть границю:
an + 3 − 1
1) lim (an + an + 1 ) (an − 2); 2) lim .
n→× n→× an2 + 5
34.13.• Послідовність (an) така, що існує границя lim (an + 1 + an ). Чи
n→×
••
34.19. Знайдіть границю послідовності (xn), заданої формулою:
1 1 1
1) xn = + + ... + ;
1æ2 2æ3 n æ(n + 1)
12 + 22 + ... + n2
2) xn = 3
;
n
1æ1! + 2æ2 ! + 3æ3 ! + ... + n æn !
3) xn = .
(n + 1)!
34.20.•• Знайдіть границю послідовності (xn), заданої формулою:
1 2 n 13 + 23 + ... + n3
1) xn = + + ... + ; 3) xn = 4
.
2! 3! (n + 1)! n
23 − 1 33 − 1 n3 − 1
2) xn = 3
æ 3 æ...æ 3 ;
2 +1 3 +1 n +1
x2n + 1
34.21.* Побудуйте графік функції f (x) = lim 2n
.
n→× 1+ x
34.22.* Дослідіть на збіжність послідовність (xn), якщо:
1) xn = sin 6n; 2) xn = sin 1 + sin 2 + ... + sin n.
34.23.* Чи існує границя послідовності із загальним членом
xn = cos 7n ?
О з н а ч е н н я. Послідовність (a n) називають н е с к і н ч е н н о
м а л о ю, якщо lim an = 0.
n→×
100
Наприклад, послідовності, які задано формулами an = ,
n
1 2
bn = − 2
, cn = , є нескінченно малими.
n n
З означення границі послідовності випливає, що коли для будь-
якого e > 0 існує номер n0 такий, що для всіх n l n0 виконується
нерівність | bn | < e, то послідовність (bn) є нескінченно малою.
ε
Нехай e — задане додатне число. Тоді для додатного числа
2
існує номер n0 такий, що для всіх n l n0 виконуються нерівності
ε ε
αn < і βn < .
2 2
Тоді для всіх n l n0 можна записати:
ε ε
α n + βn m α n + βn < + = ε.
2 2
Це означає, що lim (α n + βn ) = 0. ◄
n→×
можна записати:
an = a + an,
bn = b + bn,
де (an) і (bn) — нескінченно малі послідовності.
Звідси an + bn = a + b + (an + bn).
За теоремою 34.6 послідовність (an + bn) є нескінченно малою.
Отже, згідно з теоремою 34.4 послідовність (an + bn) є збіжною, при-
чому lim (an + bn ) = a + b. ◄
n→×
2n + 1
П р и к л а д 1 Знайдіть lim .
n→× n
2n + 1 2n 1 1
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: lim = lim + = lim 2 + .
n→× n n→× n n n → × n
2n + 1
Послідовність із загальним членом an = подано у вигляді
n
суми двох збіжних послідовностей із загальними членами xn = 2
1
і yn = .
n
an a
Розглянемо послідовність (gn), яку задано формулою γ n = − .
bn b
an a a + αn a b ( a + α n ) − a (b + β n ) bα n − aβn
Маємо: γ n = − = − = = .
bn b b + βn b (b + β n ) b bn b
Згідно з теоремами 34.5 і 34.6 послідовність (bα n − aβn ) є не-
1
скінченно малою. Послідовність є обмеженою. Отже, послі-
bn b
довність (gn) є нескінченно малою.
a a
Тоді за теоремою 34.4 можна записати: lim n = . ◄
n→× b
n b
3
n
n3 − 6 > .
2
Крім того, для всіх n ∈ має місце нерівність
3n2 + n m 4n2 .
3
n
3
n −6 n
Таким чином, для всіх n ∈ , n l 3, маємо: an = 2
> 22 = .
3n + n 4n 8
n
Оскільки значення виразу , де n ∈ , можуть бути як завгод-
8
но великими, то послідовність (an) не є обмеженою зверху, що до-
водить розбіжність послідовності (an). ◄
Рис. 35.1
то a l b.
Рис. 35.2
n+3
П р и к л а д 2 Доведіть, що lim = 0.
n→× 3 7
n + 5n − 2
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки для всіх натуральних n має місце не-
рівність 5n – 2 > 0, то
n+3 n+3 n + 3n 4n 4
0m < m = 7
= 4
.
3 7 3 7 3 7
n + 5n − 2 n n n 3
n3
4
Маємо: lim 4
= 0. Тоді за теоремою про двох конвоїрів
n→×
n3
n+3
lim = 0. ◄
n→× 3 7
n + 5n − 2
Під час розв’язування багатьох задач буває доцільним викорис-
товувати таке твердження:
n
lim = 0, де a > 1
n→× an
1
П р и к л а д 4 Доведіть, що lim n n = 1.
n→×
1
При n = 1 під записом n an тут і далі будемо розуміти a1 .
для довільного e > 0 існує такий номер n0, що для всіх n l n0 ви-
конується нерівність an − 0 < ε, тобто an < ε2 . Обґрунтувати
останню нерівність можна, якщо в означенні границі lim an = 0 :
n→×
an − a =
( an − a )( an + a ) = an − a æ
1
.
an + a an + a
З умови lim an = a випливає, що
n→×
ε1
Нехай ε = . Тоді доведено, що
a
∀ε > 0 ∃n0 ∈ ∀n l n0 an − a < ε.
Таким чином, lim an = a . ◄
n→×
то lim an = a , де k ∈ , k > 1.
k k
n→×
4n2 + n − 2n =
( 2
4n + n + 2n )( 2
4n + n − 2n )
=
2
4n + n + 2n
(4n2 + n) − 4n2 n 1
= = = .
2 2
4n + n + 2n 4n + n + 2n 1
4+ +2
n
ВПРАВИ
2) lim
3n − 2
; 4) lim
( n +1 ) 2
−n
;
n→× n n→×
n
35.6.• Знайдіть границю:
2
5 1
1) lim 3 − 2 ; 3) lim n2 + 2 − n4 ;
n→× n n→× n
2 − 7n 3 11n − 2n
2) lim 3
; 4) lim n
.
n→× n n→× 2
•
35.7. Для даної збіжної послідовності (an) знайдіть таку нескін-
ченно малу послідовність (bn), що an = a + bn, де a — границя
послідовності (an):
n
1 n 4n − 2 n2 + ( −1)
1) an = ; 2) an = ; 3) an = ; 4) an = 2
.
n n +1 3n + 1 n +1
35.8.• Для даної збіжної послідовності (an) знайдіть таку нескін-
ченно малу послідовність (bn), що an = a + bn, де a — границя
послідовності (an):
n
1 n +1 ( −1) 2n
1) an = ; 2) an = ; 3) an = 2 − 2
; 4) an = .
n n n +1 n+3
35.9.• Для членів послідовностей (an) і (bn) при кожному n ∈ ви-
конуються нерівності 0 m an m bn . Чи є правильним твердження:
1) якщо послідовність (bn) нескінченно мала, то й послідовність
(an) нескінченно мала;
2) якщо послідовність (an) нескінченно мала, то й послідовність
(bn) нескінченно мала?
35.10.• Чи є збіжною послідовність:
n2 + 4
1) xn = ; 2) xn = 3 n − n ; 3) xn = n2 sin n° ?
n+3
35.11.• Чи є збіжною послідовність:
n n
1) xn = ; 2) xn = 2n − cos n; 3) xn = n( −1) ?
n+3
••
35.12. Обчисліть границю lim
n→×
( n +1 − n . )
x1 x2 x3 x4 x C
Рис. 36.1
1
З ним ви зможете ознайомитися у вищому навчальному закладі або
в підручниках з математичного аналізу.
1
Проміжки виду [a; b] називають також відрізками.
Рис. 36.2
Рис. 36.3
Рис. 36.4
В обох розглянутих випадках відрізок [a2 ; b2 ] є частиною від-
різка [a1 ; b1 ] і містить деякі члени послідовності (xn), причому для
всіх n ∈ виконується нерівність xn m b2 . Оскільки (xn) — зроста-
юча послідовність, то поза відрізком [a2 ; b2 ] знаходиться лише
скінченна кількість членів послідовності (xn).
Для побудови третього відрізка [a3 ; b3 ] повторимо описану про-
цедуру. Розіб’ємо відрізок [a2 ; b2 ] точкою d2 навпіл. Тоді, якщо
нерівність xn m d2 виконується для всіх n ∈ , покладемо a3 = a2 ,
b3 = d2 ; в іншому випадку — a3 = d2 , b3 = b2 .
Зрозуміло, що відрізок [a3 ; b3 ] є частиною відрізка [a2 ; b2 ]
і містить деякі члени послідовності (xn), причому для всіх n ∈
виконується нерівність xn m b3 . Оскільки (xn) — зростаюча послі-
довність, то поза відрізком [a3 ; b3 ] знаходиться лише скінченна
кількість членів послідовності (xn).
Звідси a = 2.
В і д п о в і д ь: lim an = 2. ◄
n→×
ВПРАВИ
2æ4æ6æ...æ(2n)
36.3. Послідовність (an) задано формулою an = .
3æ5æ7 æ...æ(2n + 1)
Чи існує границя lim an?
n→×
Число Ейлера
n
1
Розглянемо послідовність із загальним членом xn = 1 + і до-
n
ведемо її збіжність. Вибір цієї послідовності не є випадковим.
Число, до якого прямує послідовність (xn), є фундаментальною
константою, що відіграє особливу роль не тільки в математиці,
а й у фізиці, хімії, біології, економіці тощо.
Дослідимо властивості послідовностей (xn) і (yn), які задано фор-
n n +1
1 1
мулами xn = 1 + , yn = 1 + .
n n
ª Послідовність (xn) є зростаючою.
Достатньо довести нерівність
n n +1
1 1
1 + < 1 + , n ∈ .
n n + 1
Застосуємо нерівність
a1 + a2 + ... + ak
l k a1a2 ...ak , ai l 0,
k
яку називають нерівністю Коші (рівність досягається при
a1 = a2 = ... = ak ).
1
Покладемо a1 = a2 = ... = an = 1 + , an + 1 = 1. Тоді при k = n + 1
n
маємо:
n доданків
1 1 1
1 + + 1 + + ... + 1 + + 1 n
n n n 1
> n + 1
1 + æ1.
n +1 n
1
n 1+ +1 n
n n +1 1
Звідси > 1 + .
n +1 n
n +1 n n +1 n
n + 1 + 1 1 1 1
Тоді > 1 + ; 1 + > 1 + .
n + 1 n
n + 1 n
ª Послідовність (yn) є спадною.
Доведіть це твердження самостійно, скориставшись нерівністю
n
Коші для k = n + 2 і чисел a1 = a2 = … = an + 1 = , an + 2 = 1.
n +1
ª Послідовності (xn) і (yn) є обмеженими.
Цей факт випливає з нерівностей x1 m xn m yn m y1 , n ∈ .
Отже, доведено, що (xn) і (yn) — монотонні й обмежені послідов-
ності. Тому за теоремою Вейєрштрасса існують границі
n n +1
1 1
lim 1 + = a, lim 1 + = b.
n→× n n → × n
1
Якщо в рівності yn = 1 + æxn перейти до границі, то отримаємо:
n
1 1
b = lim yn = lim 1 + xn = lim 1 + æ lim xn = 1æa.
n→× n→× n n → × n n→×
Таким чином, доведено, що (xn) і (yn) — збіжні послідовності,
причому lim yn = lim xn .
n→× n→×
n n +1
1 1
Границю lim 1 + (або границю lim 1 + ) називають
n→× n n→× n
n
1
числом Ейлера та позначають буквою e. Рівність lim 1 + = e
n→× n
називають другою чудовою границею.
Можна довести, що e — число ірраціональне. Зазначимо, що при
цьому всі члени послідовності (xn) — числа раціональні.
Оскільки (xn) — зростаюча, (yn) — спадна послідовності, що
мають спільну границю, то для всіх n ∈ виконуються нерівності
xn < e < yn .
Наведені оцінки дають можливість знайти наближене значення
числа Ейлера, обчисливши xn та yn при «великих» значеннях n.
Наприклад, x1000 = 2,716..., а y1000 = 2,719.... Це означає, що
e = 2,71... .
n
1
Приклад Знайдіть границю lim 1 + .
n→× 2n
2n
1
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки lim 1 + = e, то
n→× 2n
n 2n
1 1
lim 1 + = lim 1 + = e.
n→× 2n n→× 2n
В і д п о в і д ь: e. ◄
ВПРАВИ
n
1
36.21. Знаходячи lim 1 + , Василь Заплутайко записав: «Оскіль-
n→× n
n
1 1
ки lim 1 + = 1, то lim 1 + = lim 1n = lim 1 = 1». Де поми-
n→× n n → × n n→× n→×
лився Василь?
Рис. 37.1
x2 − 1
На рисунку 37.4 зображено графік функції y = . Бачимо,
x −1
x2 − 1
що lim = 2.
x →1 x −1
1
Розглянемо функцію f (x) = (рис. 37.5). Якщо послідовність
x2
значень аргументу x прямує до 0, то члени відповідної послідов-
ності значень функції стають усе більшими й більшими і можуть
стати як завгодно великими. Тому не існує числа, до якого пряму-
ють значення функції f за умови, що значення аргументу прямують
до 0.
1
Отже, функція f (x) = не має границі в точці x0 = 0.
x2
x
Розглянемо функцію f (x) = . При x > 0 отримуємо: f (x) = 1,
x
при x < 0 отримуємо: f (x) = –1. Графік функції f зображено на ри-
сунку 37.6.
Якщо значення аргументу x, де x ≠ 0,
прямують до 0, то неможливо стверджувати,
що значення функції f прямують до якогось
певного числа. Справді, коли послідовність
значень аргументу прямує до нуля і ці зна-
чення є від’ємними, то відповідна послідов-
ність значень функції прямує до –1, а коли
послідовність значень аргументу прямує до
нуля і ці значення є додатними, то відповідна Рис. 37.6
послідовність значень функції прямує до 1.
x
Отже, функція f (x) = у точці x0 = 0 не має границі.
x
Тепер, коли ви отримали уявлення про границю функції в точці,
сформулюємо строге означення.
Розглянемо функцію f і точку x0, для якої існує послідовність
відмінних від x0 значень аргументів, яка збігається до точки x0.
Доцільно прийняти таке означення.
О з н а ч е н н я. Число a називають г р а н и ц е ю ф у н к ц і ї f у т о ч-
ц і x0, якщо для будь-якої збіжної до x0 послідовності x1, x2, ...,
xn, ... значень аргументу функції f таких, що xn ≠ x0 для всіх
n ∈ , відповідна послідовність f (x1), f (x2), ..., f (xn), ... значень
функції збігається до числа a.
Зверніть увагу на умову xn ≠ x0 в означенні границі. Ця умова
означає, що границя функції в точці x0 не залежить від значення
f (x0 ), а також дозволяє функції мати границю в точці, у якій вона
не визначена (прикладами є функції, графіки яких зображено на
рисунку 37.1).
Також зазначимо, що збіжність послідовності (f (xn)) для будь-
якої послідовності (xn) є істотною умовою. Якщо можна вказати
хоча б одну послідовність (xn), де xn ≠ x0
і lim xn = x0 , для якої відповідна послі-
n→∞
Рис. 37.8
9x2 − 1
П р и к л а д 2 Знайдіть границю функції y = у точці
3x − 1
1
x0 = .
3
x
Приклад 3 Доведіть, що функція f (x) = не має границі
x
в точці x0 = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо послідовність значень аргументу
( −1)n
функції f, задану формулою загального члена xn = . Очевидно,
n
що lim xn = 0 і xn ≠ 0 для всіх n ∈ .
n→×
1
П р и к л а д 4 Доведіть, що функція f (x) = sin не має границі
x
в точці x0 = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо послідовності (an) і (bn) значень ар-
гументу функції f такі, що
1 1
an = , bn = .
π 3π
+ 2πn + 2πn
2 2
π
Оскільки f (an ) = sin + 2πn = 1 для будь-якого n ∈ , то по-
2
слідовність (f (an)) є стаціонарною послідовністю: 1, 1, 1, ... .
3π
Оскільки f (bn ) = sin + 2πn = −1 для будь-якого n ∈ , то по-
2
слідовність (f (bn)) є стаціонарною послідовністю: –1, –1, –1, ... .
Маємо: lim f (an ) = 1, lim f (bn ) = −1.
n→× n→×
Рис. 37.9
1
Приклад 5 Знайдіть границю функції f (x) = x sin у точці
x
x0 = 0.
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо довільну послідовність (xn) таку, що
lim xn = 0 і xn ≠ 0 для всіх n ∈ . Маємо:
n→×
1
− xn m xn sin m xn .
xn
1
lim xn sin = 0.
n→× xn
Оскільки послідовність (xn) було вибрано довільно, то це озна-
1
чає, що lim x sin = 0. ◄
x→0 x
1
Графік функції f (x) = x sin , побудований за допомогою ком-
x
п’ютерної програми, зображено на рисунку 37.10.
Рис. 37.10
ВПРАВИ
а б в
г ґ д
е є ж
з і к
Рис. 37.11
а б
Рис. 37.12
•
37.11. Наведіть приклад такої функції f, що:
1) lim (2f (x) + 3) = 0; 2) lim f (x) f 2 (x) + 1 = 2.
x→3 x → −1
•
37.12. Знайдіть:
1) lim x ; 2) lim 2x + 1.
x→4 x→0
37.13.• Знайдіть:
1) lim 3 5x + 2; 2) lim 4 3x − 2.
x→5 x→6
x−2
37.14.•• Доведіть, що функція f (x) = не має границі в точці
x−2
x0 = 2.
x +1
37.15.•• Доведіть, що функція f (x) = не має границі в точці
x +1
x0 = –1.
1
37.16.•• Доведіть, що функція f (x) = не має границі в точці x0 = 0.
x
1
37.17.•• Доведіть, що функція f (x) = cos не має границі в точці
x
x0 = 0.
1, якщо x ∈ ,
37.18.•• Доведіть, що функція Діріхле D (x) = не
0, якщо x ∈ \
має границі в жодній точці.
1
37.19.•• Доведіть, що lim x cos = 0.
x→0 x
37.20.•• Доведіть, що lim x D (x) = 0, де D (x) — функція Діріхле.
x→0
••
37.21. Функція f є такою, що D (f ) = і f (x) = 1 для будь-якого
x ∈ . Чи має функція f границю в точці: 1) x0 = 0; 2) x0 = 2 ?
37.22.•• Функція f визначена на і lim f (x) = 1. Знайдіть границю
x→0
x
lim f .
x→0 2
lim f
x→0
( x +1 −1 .
2
)
37.24. Чи існує функція f така, що D (f ) = і функція f не має
*
Рис. 37.13
О з н а ч е н н я (К о ш і ). Число a нази-
вають г р а н и ц е ю ф у н к ц і ї f у т о ч ц і
x0, якщо для будь-якого додатного числа
e існує таке додатне число d, що для всіх
x ∈ D (f) з нерівностей 0 < | x – x0 | < d ви-
пливає нерівність | f (x) – a | < e.
Рисунок 37.17 ілюструє це означення.
П р и к л а д 1 За допомогою означення
Коші границі функції в точці доведіть, Рис. 37.17
що lim (2x + 3) = 5.
x →1
x2 − 5x + 6
П р и к л а д 2 Знайдіть lim 2
.
x→2 x −4
Р о з в ’я з а н н я. Оскільки lim (x2 − 4) = lim x2 − lim 4 = 22 − 4 = 0,
x→2 x→2 x→2
2 1
x − 2x, якщо x ≠ 2 ,
П р и к л а д 3 Знайдіть lim f (x), де f (x) =
x→
1
3, 1
2 якщо x = .
2
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо функцію
g (x) = x2 – 2x. Оскільки в будь-якому проколо-
1
тому d-околі точки x0 = функції f і g збіга-
2
ються (рис. 38.3), то lim f (x) = lim g (x). Тому
1 1
x→ x→
2 2
ВПРАВИ
38.1.° Знайдіть:
2x − 1
1) lim (2x2 − 3x − 1); 4) lim ;
x →1 x→3 3x − 2
x2 − 3x + 5
2) lim x4 ; 5) lim 2
;
x → −1 x→0 x + 2x − 1
2 1
3) lim (x3 − 3x − 2); 6) lim x − + 2x − 3 .
x→2 x → −2 x
38.2.° Знайдіть:
7x − 5
1) lim (2x2 + 3x + 5); 4) lim ;
x →1 x→5 10 + 2x
x2 − 1
2) lim (x3 − 3x2 + 2x + 2); 5) lim 2
;
x→2 x→0 2x − x − 1
x3 + 1
3) lim (2x3 − 3x2 + 6); 6) lim 20
.
x → −2 x→3 (x − 2)
38.3.• Знайдіть:
x2 − 2x − 3 3x 4 − 5x2 − 12x − 4
1) lim 2
; 3) lim 2
;
x→3 x − 5x + 6 x→2 x −4
x3 − 3x − 2 x5 + 1
2) lim 3
; 4) lim .
x→2 x −8 x → −1 x +1
38.4.• Знайдіть:
x2 − 3x + 2 (1 + x)4 − (1 + 4x)
1) lim 2
; 3) lim 2 4
;
x →1 x − 4x + 3 x→0 x +x
x 4 − 3x + 2 x5 − 1
2) lim 5
; 4) lim 3
.
x →1 x − 4x + 3 x →1 x −1
38.5.• Обчисліть границю:
1 3 2 1
1) lim − 3
; 2) lim 2 − 2 .
x →1 1 − x 1− x x → 2 x − 2x x − 3x + 2
38.6.• Обчисліть границю:
1 6 2 x−4
1) lim + 2 ; 2) lim + .
x → −3 x + 3 x − 9 x→2
2x2 − 5x + 2 3 (x2 − 3x + 2)
38.7.• Нехай lim f (x) = 2. Знайдіть границю функції y = (f (x) + 1)2
x→0
у точці x0 = 0.
xf (x) + 1
38.8.• Нехай lim f (x) = −1. Знайдіть границю функції y =
x→3 x2 + 5
у точці x0 = 3.
x2 − 2x + 2, якщо x ≠ 0,
38.9.• Знайдіть lim f (x), де f (x) =
x→0
−1, якщо x = 0.
−x2 + 3x, якщо x ≠ 3,
38.10.• Знайдіть lim f (x), де f (x) =
x→3
2, якщо x = 3.
•
38.11. Про функцію f відомо, що lim f (x) = a і lim f (x) = b.
x → x0 x → x0
Доведіть, що a = b.
38.12.• Доведіть, що число a є границею функції f у точці x0
тоді й тільки тоді, коли функцію f можна подати у вигляді
f (x) = a + β (x), де b — така функція, що lim β (x) = 0.
x → x0
•
38.13. Функції f і g такі, що f (x) m g (x) для всіх x ∈ , причому
існують границі lim f (x) = a, lim g (x) = b. Доведіть, що a m b.
x → x0 x → x0
а б
Рис. 39.1
Т е о р е м а 39.2 (п р о а р и ф м е т и ч н і д і ї з н е п е р е р в н и м и
ф у н к ц і я м и). Якщо функції y = f (x) і y = g (x) неперервні в точ-
ці x0, то в цій точці неперервними є і функції y = f (x) + g (x),
f ( x)
y = f (x) g (x) i y = (остання за умови, що g (x0) ≠ 0).
g ( x)
f (x)
1
Функцію виду y = , де f (x) і g (x) — многочлени, називають
g (x)
раціональною.
Т е о р е м а 39.3. Функція y = sin x неперервна на .
Д о в е д е н н я. Установимо неперервність функції y = sin x у кож-
ній точці x0 ∈ . Нехай (xn) — довільна послідовність така, що
lim xn = x0 . Тоді lim xn − x0 = 0. Згідно з лемою 39.2
n→× n→×
− xn − x0 m sin xn − sin x0 m xn − x0 .
За теоремою про двох конвоїрів отримуємо:
lim (sin xn − sin x0 ) = 0.
n→×
1
Доведення цього факту виходить за межі навчальної програми. За-
дача 39.34 показує суттєвість того, що областю визначення функції f
є деякий проміжок.
=
(x − 4) ( 2x + 1 + 3 ) = 1( 2x + 1 + 3 . )
2 (x − 4) 2
на записати: lim
x→4
1
2
( 2x + 1 + 3 = ) 1
2
( 2æ4 + 1 + 3 = 3. )
В і д п о в і д ь: 3. ◄
Приклад 2
Знайдіть усі значення параметра a, при яких
x2 − 1
, якщо x ≠ 1 i x ≠ a2 ,
функція f (x) = x − a2 є неперервною в точ-
a2 + a, якщо x = 1
ці x0 = 1.
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо випадок, коли a2 ≠ 1. Тоді
2
x −1
lim f (x) = lim 2
= 0. Для того щоб функція f була неперервною
x →1 x →1 x−a
в точці x0 = 1, потрібно, щоб f (1) = a2 + a = 0. Звідси a = 0 або a = –1.
Умову a2 ≠ 1 задовольняє лише a = 0.
x2 − 1
Якщо a2 = 1, то маємо: lim f (x) = lim = lim (x + 1) = 2. Тоді
x →1 x →1 x −1 x →1
2 Звідси a = 1.
a + a = 2.
В і д п о в і д ь: a = 0 або a = 1. ◄
в точці x0 = 0.
Покажемо, що в будь-якій точці x0, відмінній від 0, функція f (x)
не є неперервною.
Нехай x0 ≠ 0 і x0 ∈ . Тоді f (x0) = x0 ≠ 0. Розглянемо послідов-
ність (xn), яка складається тільки з ірраціональних чисел, таку,
що lim xn = x0 . Тоді всі члени послідовності (f (xn)) дорівнюють
n→×
в точці x0.
ВПРАВИ
39.1.° Обчисліть:
1) lim x ; 3) lim tg x; 5) lim arctg x.
x→9 3π x →1
x→
4
39.2.° Обчисліть:
1) lim x ; 3) lim ctg x; 5) lim arcctg x.
x→2 π x → −1
x→−
4
39.6.° Обчисліть:
x +1
1) lim 1 − 3x ; 3) lim ;
x→0 x →1 x
π
2) lim cos 4x; 4) lim ctg x − .
x→−
π x→0 4
2
Н а с л і д о к. Якщо функція неперервна і не має нулів на деякому
проміжку I, то вона на цьому проміжку зберігає знак (рис. 40.2).
Д о в е д е н н я. Припустимо, що дана
функція f на проміжку I не зберігає знак,
тобто існують такі a ∈ I і b ∈ I, де a < b,
що числа f (a) і f (b) мають різні знаки
(рис. 40.1). Тоді за першою теоремою Боль-
цано—Коші існує точка c ∈ (a; b) ⊂ I така, Рис. 40.2
що f (c) = 0. Отримали суперечність. ◄
Т е о р е м а 40.2 (д р у г а т е о р е м а Б о л ь ц а н о—К о ш і п р о
п р о м і ж н е з н а ч е н н я ф у н к ц і ї ). Якщо функція f неперервна
на відрізку [a; b], то вона набуває всіх значень між f (a) і f (b).
Бернард Больцано
(1781–1848)
Чеський математик, філософ і логік. Очолював
кафедру історії релігії в Празькому університеті.
За життя надрукував, причому анонімно, лише п’ять
невеликих математичних творів. Основну частину
рукописної спадщини Больцано вчені досліджували
вже після його смерті. Трактат «Учення про функції»,
написаний у 1830 р., побачив світ тільки через
100 років. У ньому Больцано, на багато років раніше
від Вейєрштрасса та Коші, сформулював і довів
низку положень математичного аналізу. У роботі
«Парадокси нескінченності» Больцано опрацьовував
питання потужності нескінченних множин; у роботі
«Наукознавство» висунув ідеї, які передували
математичній логіці.
Рис. 40.5
Рис. 40.6
ВПРАВИ
sin x
lim =1 (1)
x→0 x
Оскільки x ∈ (0; 1), то за лемою 39.1 отримуємо: sin x m x;
2
x
x
sin2 m .
2 2
Отже,
2 3
x x x
S∆Px NP0 = sin x æsin2
m x æ = .
2 2 4
Очевидно, що площа заштрихованого сегмента менша від площі
трикутника PxNP0.
1 1
Маємо: Sсегм = SсектP OP − S∆Px OP0 = x− sin x.
x 0
2 2
1 1 x3
Тепер можна записати: 0 < x− sin x < .
2 2 4
Звідси з урахуванням того, що x ∈ (0; 1), отримуємо:
sin x x2
0 < 1− < .
x 2
sin x x2
Оскільки функції y = 1 − і y = є парними, то остання
x 2
подвій на нерівність виконується також для всіх x із проміжку
(–1; 0). ◄
Тепер доведемо рівність (1).
Нехай (xn) — довільна послідовність значень аргументу функції
sin x
f ( x) = 1 − така, що lim xn = 0. Тоді існує таке n0 ∈ , що для
x n→×
sin x
Рівність lim = 1 показує, що при досить малих значеннях x
x→0 x
виконується наближена рівність sin x ≈ x. Більш того, із леми 41.1
3
x
випливає, що коли | x | < 1, то виконується нерівність x − sin x m .
2
Тому абсолютна похибка наближеної формули sin x ≈ x, де | x | < 1,
3
x
не перевищує . Наприклад, якщо x = 0,1, то sin 0,1 ≈ 0,1 з точ-
2
0,13
ністю не менше ніж = 0,0005.
2
sin 3x
П р и к л а д 1 Обчисліть границю lim .
x→0 x
sin 3x 3 sin 3x sin 3x
Р о з в ’я з а н н я. lim = lim = 3 lim = 3. ◄
x→0 x x→0 3x x→0 3x
tg x
П р и к л а д 2 Обчисліть границю lim .
x x→0
tg x sin x sin x 1
Р о з в ’я з а н н я. lim = lim = lim ælim = 1. ◄
x→0 x x → 0 x cos x x→0 x x → 0 cos x
3x2
П р и к л а д 3 Обчисліть границю lim .
x→0 1 − cos x
x2
2 2
3x 3x 4
Р о з в ’я з а н н я. lim = lim = 6 lim =
x→0 1 − cos x x→0 2 x x→0 x
2 sin sin2
2 2
1 6
= 6 lim 2
= 2
= 6. ◄
x→0
x 1
sin
2
x
2
arcsin x
П р и к л а д 4 Обчисліть границю lim .
x→0 x
Р о з в ’я з а н н я.
arcsin x 1 1
Маємо: lim = lim = lim = 1. ◄
x→0 x x→0 x x→0 sin (arcsin x)
arcsin x arcsin x
ВПРАВИ
sin (cos x)
41.5.• Обчисліть границю lim .
x→0 cos x
tg (arccos x)
41.6.• Обчисліть границю lim .
x→0 arccos x
1
41.7.• Нехай xn = n sin . Знайдіть границю послідовності (xn ).
n
1
ctg
41.8.• Нехай xn = n . Знайдіть границю послідовності (x ).
n
n2
41.9.• У коло радіуса R послідовно вписують правильні n-кутники,
n l 3. Використовуючи першу чудову границю, покажіть, що:
1) послідовність периметрів цих многокутників прямує до чис-
ла 2πR;
2) послідовність площ цих многокутників прямує до числа πR 2 .
42.
42. Асимптоти графіка функції
Рис. 42.1
1
Мають місце й такі рівності: lim = 0 (рис. 42.2), lim arcctg x =
x → +× x2 x → −×
= p (рис. 42.3).
Границі функції при x → × притаманні властивості, аналогічні
властивостям границі функції в точці. Нехай функції y = f (x)
і y = g (x) мають спільну область визначення.
Якщо lim f (x) = a, lim g (x) = b, то:
x→× x→×
f ( x) a
3) lim = за умови, що b ≠ 0.
x→× g ( x) b
Довести ці рівності можна аналогічно тому, як були доведені
теореми про арифметичні дії з границями функцій у точці.
Зауважимо, що такі самі властивості виконуються і для границі
функції при x → +× та при x → –×.
2x + 1
Приклад Обчисліть lim .
x→× x −1
Р о з в ’я з а н н я. Маємо:
1 1 1
2+ lim 2 + lim 2 + lim
2x + 1 x = x→× x x→× x = 2 + 0 = 2. ◄
x→×
lim = lim =
x→× x −1 x→×
1−
1 1
lim 1 − lim
1 1−0
lim 1 −
x x→× x x→× x→× x
M(x; y)
Рис. 42.4
π
що пряма y = є горизонтальною асимптотою графіка функції
2
π
y = arctg x при x → + × . Також можна показати, що пряма y = −
2
є горизонтальною асимптотою графіка функції y = arctg x при
x → −×.
О з н а ч е н н я. Пряму y = a називають г о р и з о н т а л ь н о ю
а с и м п т о т о ю графіка функції f при x → +× (x → –×), якщо
(
lim f (x) = a lim f (x) = a .
x → +× x → −× )
Так, прямі y = 0 і y = p є горизонтальними асимптотами графіка
функції y = arcctg x відповідно при x → + × і при x → − × (рис. 42.5).
Приклад, розглянутий вище, показує, що пряма y = 2 є гори-
2x + 1
зонтальною асимптотою графіка функції y = при x → − ×
x −1
і при x → + ×. Графік цієї функції зображено на рисунку 42.6.
6
Розглянемо функцію f (x) = 2x − 1 + . Очевидно, що при
x2 + 1
x → + × значення функції f усе менше й менше відрізняються
6
b = lim (f (x) − 2x) = lim −1 + 2 = −1.
x→∞ x→∞ x + 1
Отже, пряма y = 2x – 1 є похилою асимптотою графіка функції f
при x → +× і при x → –×.
На рисунку 42.8 зображено графік функції y = f (x). Розглянемо
функцію f при x > x0 . Якщо такі значення аргументу x обирати все
ближче й ближче до точки x0 , то відповідні значення функції стають
усе більшими й більшими і можуть стати більшими від будь-якого
наперед заданого додатного числа. Іншими словами, якщо послідов-
ність (xn ) аргументів функції f задовольняє умови lim xn = x0
x→∞
пряма x = x0 є вертикальною асимптотою графіка функції f, коли
x прямує до x0 зліва.
1 1
Наприклад, lim = − × і lim = + × (рис. 42.9). Тому
x → x0 + 1− x x → x0− 1− x
1
x = 1 — вертикальна асимптота графіка функції y = , коли x
1− x
прямує до x0 = 1 як справа, так і зліва.
Наведемо ще кілька прикладів.
1 1
Оскільки lim = + × і lim = + × (у таких випадках
x → 2− x−2 x → 2+ x−2
1
записують: lim = + ×), то пряма x = 2 є вертикальною асимп-
x→2 x−2
1
тотою графіка функції f (x) = при x → 2 + і при x → 2 −
x−2
(рис. 42.10).
π
Оскільки lim tg x = + × і lim tg x = − ×, то пряма x = є вер-
π π 2
x→ − x→ +
2 2
π
тикальною асимптотою графіка функції y = tg x при x → − і при
2
π
x→ + . Ураховуючи періодичність функції y = tg x, можна ствер-
2
π
джувати, що кожна з прямих x = + πk, k ∈ , є вертикальною
2
π
асимптотою графіка функції y = tg x при x→ + πk + і при
2
π
x→ + πk − (рис. 42.11).
2
Рис. 42.11
ВПРАВИ
слідовностей із загальним членом:
2n − 1
1) an = n3; 3) an = ; 5) an = cos n.
n
( −1)n 2n2 + 3
2) an = ; 4) an = ;
n n +1
42.3.° Знайдіть границю:
1 5 3x2 − 5x + 1
1) lim ; 3) lim 3 − ; 5) lim ;
x → +× x 2 x→× x x → −× 2
x + 5x + 10
4x − 1 2x3 − 1
2) lim 2; 4) lim ; 6) lim .
x → −× x → +× x−2 x→× x3 + x2 + x + 1
42.4.° Знайдіть границю:
1 3 x2 + 1
1) lim ; 3) lim 5 + ; 5) lim ;
x → −× x 3 x→× x x → −× 2
2x + x + 1
2x x5 − 3x 4 + 2x2 − 1
2) lim 3; 4) lim ; 6) lim 5 3
.
x → +× x → +× x+3 x→× 3x + 2x − 1
42.5.° Знайдіть горизонтальні асимптоти графіка функції:
3x + 5 x2 − 1 x
1) y = ; 2) y = 2
; 3) y = 2
.
4x − 1 2x + x − 1 x +1
42.6.° Знайдіть горизонтальні асимптоти графіка функції:
2−x x2 + 1 x2 + 1
1) y = ; 2) y = 2
; 3) y = 3
.
3x + 2 x −x+2 x +2
42.7.° Перевірте виконання умов lim f (x) = + ×, lim f (x) = − × для
x → x0 x → x0
функції:
1 1 π
1) f (x) = − 2
, x0 = 0; 3) f (x) = , x0 = − .
x cos x 2
2) f (x) = ctg 4 x, x0 = π;
42.8.° Перевірте виконання умов lim f (x) = + ×, lim f (x) = − × для
x → x0 x → x0
функції:
5
1 x
1) f (x) = , x0 = −3; 3) f (x) = , x0 = −7.
(x + 3) 4 x + 7
3π
2) f (x) = − tg x , x0 = ;
2
42.9.° Укажіть вертикальні асимптоти графіка функції:
1 1 1
1) f (x) = ; 2) f (x) = ; 3) f (x) = ;
x−2 x2 x+ 2
π 1 1
4) f (x) = tg x − ; 5) f (x) = ; 6) f (x) = .
4 sin x arccos x
42.10.° Укажіть вертикальні асимптоти графіка функції:
3 x +1 1
1) f (x) = ; 3) f (x) = ; 5) f (x) = ;
x +1 x −1 cos x
1 1
2) f (x) = ; 4) f (x) = ctg x; 6) f (x) = .
x arcsin x
1
Депозит (банківський вклад) — кошти, які вкладник передає банку
на деякий строк, за що банк виплачує вкладнику проценти.
2
Говорячи про приріст аргументу функції f у точці x0, тут і далі при-
пускатимемо, що в будь-якому інтервалі (x0 − ε; x0 + ε) є точки області
визначення функції f, відмінні від x0.
Маємо:
Df = f (x0 + Dx) – f (x0) або
Df = f (x) – f (x0).
Для приросту функції y = f (x) прийнято також позначення Dy,
тобто
Dy = f (x) – f (x0) або Dy = f (x0 + Dx) – f (x0).
Приріст Dx аргументу в точці x0 і відповідний приріст Df функції
показано на рисунку 43.1.
Рис. 43.1
Рис. 43.4
∆f f ( x0 + ∆x) − f ( x0 )
k (x0 ) = lim = lim
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
Р о з в ’я з а н н я. Маємо:
∆f = f (x0 + ∆x) − f (x0 ) = −(x0 + ∆x)2 − ( − x02 ) = −2x0 ∆x − ∆x2 .
Тоді, скориставшись формулою для обчислення кутового коефі-
цієнта дотичної, можна записати:
2
∆f −2x0 ∆x − ( ∆x)
k (x0 ) = lim = lim = lim (−2x0 − ∆x).
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0
ВПРАВИ
f ( x0 + ∆x) − f ( x0 )
f ′ (x0 ) = lim
∆x → 0 ∆x
або
∆f
f ′ (x0 ) = lim
∆x → 0 ∆x
В і д п о в і д ь: –1. ◄
Зазначимо, що, знайшовши значення
f ′ (1), ми тим самим знайшли кутовий коефі-
цієнт k (x0) дотичної, проведеної до графіка
1
функції f (x) = у точці з абсцисою x0 = 1.
x
Він дорівнює –1, тобто k (1) = –1. Тоді, позна-
чивши через a кут, утворений цією дотичною
Рис. 44.1 з додатним напрямом осі абсцис, можемо за-
3π
писати: tg a = –1. Звідси α = (рис. 44.1).
4
Узагалі, можна зробити такий висновок: кутовий коефіцієнт
дотичної, проведеної до графіка функції f у точці з абсцисою x0,
дорівнює значенню похідної функції f у точці x0, тобто
k (x0 ) = f ′ (x0 )
Рис. 44.4
∆f ∆x
2) = ;
∆x ∆x
x
3) у прикладі 3 п. 37 було показано, що функція f (x) = не
x
∆f
має границі в точці x0 = 0; це означає, що не існує границі lim ,
∆x → 0 ∆x
тобто функція f не є диференційовною в точці x0 = 0.
Т е о р е м а 44.1. Якщо функція f є диференційовною в точці x0,
то вона є неперервною в цій точці.
Д о в е д е н н я. Оскільки функція f диференційовна в точці x0, то
∆f
можна записати: f ′ (x0 ) = lim .
∆x → 0 ∆x
Маємо: Dx = x – x0. Очевидно, що коли Dx → 0, то x → x0. Тоді
∆f f (x) − f (x0 )
f ′ (x0 ) = lim = lim .
x → x0 ∆x x → x0 x − x0
f (x) − f (x0 )
Маємо: lim (f (x) − f (x0 )) = lim æ(x − x0 ) =
x → x0 x → x0 x − x0
f (x) − f (x0 )
= lim æ lim (x − x0 ) = f ′ (x0 )æ0 = 0.
x → x0 x − x0 x → x0
Отже, f ′ (x0 ) = k.
Оскільки x0 — довільна точка області визначення функції f, то
остання рівність означає, що для будь-якого x ∈ виконується
рівність f ′ (x) = k. ◄
Висновок про те, що похідна лінійної функції f (x) = kx + b до-
рівнює k, записують також у вигляді
(kx + b) ′ = k (1)
Якщо у формулу (1) підставити k = 1 і b = 0, то отримаємо:
( x) ′ = 1
Якщо ж у формулі (1) покласти k = 0, то отримаємо:
(b) ′ = 0
Ця рівність означає, що похідна функції, яка є константою,
у кожній точці дорівнює нулю.
∆f 2x0 ∆x + ∆x2
2) = = 2x0 + ∆x;
∆x ∆x
∆f
3) f ′ (x0 ) = lim = lim (2x0 + ∆x) = 2x0 .
∆x → 0 ∆x ∆x → 0
( x2 ) ′ = 2x (2)
П р и к л а д 4 Знайдіть похідну функції f (x) = x3.
Р о з в ’я з а н н я. Знайдемо похідну функції f у точці x0, де x0 —
довільна точка області визначення функції f.
1) ∆f = (x0 + ∆x)3 − x03 = (x0 + ∆x − x0 ) ((x0 + ∆x)2 + (x0 + ∆x) x0 + x02 ) =
0 ) ((x0 + ∆x)2 + (x0 + ∆x) x0 + x02 ) = ∆x ((x0 + ∆x)2 + (x0 + ∆x) x0 + x02 );
∆f ∆x ((x0 + ∆x)2 + (x0 + ∆x) x0 + x02 )
2) = =
∆x ∆x
= (x + ∆x)2 + (x + ∆x) x + x2 ;
0 0 0 0
∆f
3) f ′ (x0 ) = lim = lim ((x0 + ∆x)2 + (x0 + ∆x) x0 + x02 ) = 3x02 .
∆x → 0 ∆x ∆x → 0
Оскільки x0 — довільна точка області визначення функції f, то
для будь-якого x ∈ виконується рівність
f ′ (x) = 3x2 . ◄
Отриману рівність можна записати так:
( x 3 ) ′ = 3 x2 (3)
Формули (2) і (3) є окремими випадками більш загальної фор-
мули
(xn ) ′ = nxn − 1 , n ∈ , n > 1 (4)
1′ 1
= − 2
x x
( ) −( )
2 2
∆f x0 + ∆x − x0 x0 + ∆x x0
2) Маємо: = = =
∆x ∆x ∆x æ ( x0 + ∆x + x0 )
(x0 + ∆x) − x0 1
= = .
(
∆x æ x0 + ∆x + x0 ) x0 + ∆x + x0
∆f
3) Знайдемо границю lim . При x0 > 0 маємо:
∆x → 0 ∆x
∆f 1 1
lim = lim = .
∆x → 0 ∆x ∆x → 0
x0 + ∆x + x0 2 x0
∆f 1 ∆f 1
При x0 = 0 маємо: = . Тому lim = lim = + ×.
∆x ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0
∆x
Звідси випливає, що функція f (x) = x не є диференційовною
в точці x0 = 0.
Таким чином, функція f (x) = x є диференційовною на множи-
1
ні (0; + ×), причому f ′ (x0 ) = .◄
2 x0
1
Отже, для x > 0 можна записати: f ′ (x) = або
2 x
( x )′ = 2 1 x
x0 + ∆x − x0
= lim =
∆x → 0
∆x (( 3 x0 + ∆x )
2
+ 3 x0 + ∆x 3 x0 + ( 3 x0 ))
2
1
= lim .
∆x → 0
(( 3 x0 + ∆x )
2
+ 3 x0 + ∆x 3 x0 + ( 3 x0 ))
2
( x )′ =
3
3
2
1
3 x
( x )′ =
n
n
1
n −1
(7)
n x
(sin x) ′ = cos x
(cos x) ′ = − sin x
Доведемо це.
Нехай f (x) = sin x.
Для довільної точки x0 маємо:
1) Df = sin (x0 + Dx) – sin x0;
2
Отже, формулу (sin x)R = cos x доведено.
Формулу (cos x)R = –sin x можна довести аналогічно.
Під час обчислювання похідних зручно користуватися таблицею
похідних, розміщеною на форзаці 4.
У п. 39 (приклад 3) було показано, що функція f (x) = xD (x), де
D — функція Діріхле, будучи визначеною на , є неперервною
рівно в одній точці x0 = 0, причому lim xD (x) = 0.
x→0
не є диференційовною в точці x0 = 0.
Розв’язуючи вправу 39.29, ви показали, що функція g (x) = x2 D (x)
також є неперервною рівно в одній точці x0 = 0.
Дослідимо на диференційовність функцію g у точці x0 = 0.
Маємо:
∆g (0 + ∆x)2 D (0 + ∆x) − 0
g ′ (0) = lim = lim = lim ∆x D (∆x) = 0.
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0
ВПРАВИ
а б
Рис. 44.7
а б
Рис. 44.8
Рис. 44.13
Рис. 44.14
•
44.22. Дотична до графіка функції f у точці з абсцисою x0 має
кутовий коефіцієнт k. Знайдіть x0, якщо:
1 1
1) f (x) = x3, k = 3; 3) f (x) = , k=− ;
x2 4
1
2) f (x) = x , k = ; 4) f (x) = sin x, k = 0.
4
•
44.23. Дотична до графіка функції f у точці з абсцисою x0 має
кутовий коефіцієнт k. Знайдіть x0, якщо:
1 1
1) f (x) = x4, k = –32; 3) f (x) = , k=− ;
x3 27
1
2) f (x) = 3 x , k = ; 4) f (x) = cos x, k = 1.
27
•
44.24. Матеріальна точка рухається по координатній прямій за
1
законом s (t) = t2. Знайдіть s ′ . Який механічний зміст має
2
знайдена величина?
44.25.• Матеріальна точка рухається по координатній прямій за
законом s (t) = t3. Знайдіть s ′ (2). Який механічний зміст має
знайдена величина?
44.26.•• Доведіть, користуючись означенням, що функція y = n x
не є диференційовною в точці x0 = 0.
44.27.•• Доведіть, користуючись означенням, що функція y = 3 x2
не є диференційовною в точці x0 = 0.
44.28.•• Доведіть, користуючись означенням, що функція y = 3 x4
є диференційовною в точці x0 = 0. Знайдіть її похідну в цій точці.
( f + g) ′ = f ′ + g ′
1
Умовами теорем 45.1–45.4 передбачено таке: якщо функції f і g є ди-
ференційовними в точці x0, то відповідно функції y = f (x) + g (x), y = f (x) g (x),
f (x)
y= та y = f (g (x)) визначені на деякому проміжку, що містить точку x0.
g (x)
( fg) ′ = f ′g + g ′f
Д о в е д е н н я. Нехай x0 — довільна точка, у якій функції f і g
є диференційовними. Знайдемо приріст функції y = f (x) g (x) у точ-
ці x0. Ураховуючи рівності f (x0 + Dx) = f (x0) + Df, g (x0 + Dx) = g (x0) +
+ Dg, маємо:
Dy = f (x0 + Dx) g (x0 + Dx) – f (x0) g (x0) =
= (f (x0) + Df) (g (x0) + Dg) – f (x0) g (x0) =
= f (x0 ) g (x0 ) + ∆f æ g (x0 ) + ∆g æf (x0 ) + ∆f æ ∆g − f (x0 ) g (x0 ) =
= ∆fæ g (x0 ) + ∆gæf (x0 ) + ∆f æ ∆g.
Запишемо:
∆y ∆f æ g (x0 ) + ∆g æf (x0 ) + ∆f æ ∆g
lim = lim =
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
∆f ∆g ∆f æ ∆g
= lim æ g (x0 ) + æf (x0 ) + =
∆x → 0 ∆x ∆x ∆x
∆f ∆g ∆f ∆g
= lim æ g (x0 ) + æf (x0 ) + æ æ ∆x .
∆x → 0 ∆x ∆x ∆x ∆x
Оскільки функції f і g є диференційовними в точці x0, то існують
∆f ∆g
границі lim і lim .
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x
Тепер можна записати:
∆y ∆f ∆g ∆f ∆g
lim = lim æ g (x0 ) + lim æf (x0 ) + lim
æ lim ∆x = æ lim
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x ∆x → 0∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0
= f ′ (x0 ) g (x0 ) + g ′ (x0 ) f (x0 ) + f ′ (x0 )æ g ′ (x0 )æ0 = f ′ (x0 ) g (x0 ) + g ′ (x0 ) f (x0 ).
Таким чином, функція y = f (x) g (x) є диференційовною в точці x0,
причому її похідна в цій точці дорівнює f ′ (x0 ) g (x0 ) + g ′ (x0 ) f (x0 ). ◄
Н а с л і д о к. У тих точках, у яких є диференційовною функція
y = f (x), також є диференційовною функція y = kf (x), де k — деяке
число, причому для всіх таких точок виконується рівність
(kf (x)) ′ = kf ′ (x).
Коротко говорять: постійний множник можна виносити за
знак похідної.
(kf ) ′ = kf ′
f ( x) ′ f ′ ( x) g ( x) − g ′ ( x) f ( x)
g ( x) = ( g ( x))
2
.
f ′ f ′g − g ′f
g = g2
h ′ (x) = ( 3
x sin x )′ = ( x )′ sin x +
3 3
x (sin x) ′ =
sin x
3
2
+ 3 x cos x.
3 x
Проте помилковим було б вважати, що отриманий результат
є відповіддю до даної задачі.
Річ у тім, що при обчисленні похідних спиратися на теорему
про похідну добутку двох функцій можна лише тоді, коли обидві
ці функції є диференційовними. У даному прикладі функція
f (x) = 3 x не є диференційовною в точці x0 = 0, а в усіх інших точ-
ках координатної прямої і функція f (x) = 3 x , і функція g (x) = sin x
є диференційовними. Це означає, що теорему про похідну добут-
ку було коректно застосовано для обчислення похідної функції
h (x) = 3 x sin x для всіх x ≠ 0. Застосовувати ж цю теорему для об-
числення похідної добутку функцій f (x) = 3 x і g (x) = sin x у точці
x0 = 0 не можна. Проте це ще не означає, що розглядувана функція
h (x) = 3 x sin x не диференційовна в точці x0 = 0. У таких випадках
звертаються до означення похідної.
3
∆h h (0 + ∆x) − h (0) ∆x sin ∆x
Маємо: = = .
∆x ∆x ∆x
sin ∆x sin ∆x
Тоді h ′ (0) = lim 3
∆x = lim 3
∆x æ lim = 0 æ1 = 0.
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x → 0 ∆x
Таким чином, функція h (x) = 3 x sin x є диференційовною в точ-
ці x0 = 0, причому h (0) = 0.
sin x 3
+ x cos x, якщо x ≠ 0,
Маємо відповідь: h ′ (x) = 3 3 x2 ◄
0, якщо x = 0.
1
(tg x)′ =
cos2 x
1
(ctg x)′ = − 2
sin x
2) y ′ = ( 4x2 + 1 )′ = 1
æ(4x2 + 1) ′ =
8x
=
4x
.
2 4x 2 + 1 2 4x 2 + 1 4x 2 + 1
x′ x x′ 1 x
3) y ′ = sin = cos æ = cos .
2 2 2 2 2
(5x) ′
2
15 tg 5x
4) y ′ = (tg3 5x) ′ = 3 tg2 5x æ(tg 5x) ′ = 3 tg2 5x æ = .◄
cos2 5x cos2 5x
1
(arcsin x)′ =
1 − x2
π
Із курсу алгебри 10 класу ви знаєте, що arcsin x + arccos x = .
2
Оскільки функція y = arcsin x не є диференційовною в точках –1
і 1, то функція y = arccos x також не є диференційовною в точ-
ках –1 і 1.
Для будь-якого x ∈ (–1; 1) можна записати:
π ′ 1
(arccos x) ′ = − arcsin x = −(arcsin x) ′ = − .
2 1 − x2
Отже,
1
(arccos x)′ = −
1 − x2
ВПРАВИ
5
4) y = x − ; 5) y = 12 – ctg x; 6) y = 0,4x −5 + 3.
x
45.3.° Знайдіть похідну функції:
1) y = (x + 2) (x2 – 4x + 5); 3) y = x2 sin x;
2) y = (3x + 5) (2x2 – 1); 4) y = x ctg x.
45.4.° Знайдіть похідну функції:
1) y = (x3 – 2) (x2 + 1); 3) y = x4 cos x;
2) y = (x + 5) (1 − x3 ); 4) y = x tg x.
45.5.° Знайдіть похідну функції:
2x − 3 5x2 − x − 2 3 − x2
1) y = ; 3) y = ; 5) y = ;
4 − 5x x 4 + 2x
x x3 x2 − 5x
2) y = 2
; 4) y = ; 6) y = .
x −1 cos x x −7
45.6.° Знайдіть похідну функції:
3x + 5 2x2 sin x x2 − 1
1) y = ; 2) y = ; 3) y = ; 4) y = 2
.
x−8 1 − 6x x x +1
45.7.° Чому дорівнює значення похідної функції f у точці x0, якщо:
8
1) f (x) = + 5x − 2, x0 = 2; 3) f (x) = 3 3 x − 10 5 x , x0 = 1;
x
2) f (x) = (1 + 3x) x , x0 = 9; 4) f (x) = (x2 – 2x + 3) cos x, x0 = 0.
45.8.° Обчисліть значення похідної функції f у точці x0, якщо:
1
1) f (x) = x − 16x, x0 = ; 3) f (x) = x–2 – 4x–3, x0 = 2;
4
cos x 2x2 − 3x − 1
2) f (x) = , x0 = 0; 4) f (x) = , x0 = 1.
1− x x +1
45.9.° Знайдіть похідну функції:
x
1) y = (2x + 3)5; 4) y = 3 ctg ; 7) y = (6 – 7x)–4;
5
2) y = cos 2x; 5) y = 5 −1 − x − x2 ; 8) y = 2 + sin x .
1
3) y = sin2 x; 6) y = ;
4x + 5
45.10.° Знайдіть похідну функції:
1) y = (2x2 – 3x + 4)3; 4) y = 2 tg 4x; 7) y = (9x – 2)–3;
x π
2) y = sin ; 5) y = cos − x ; 8) y = 3 − cos x .
3 4
3) y = cos2 x; 6) y = 7 −2x2 − x − 2;
3
5 x2
3) далі при x ≠ 0 отримує висновок, що y ′ = , а в точці
3
x = 0 дана функція не є диференційовною.
Чи погоджуєтеся ви з Василем?
45.38.•• Знайдіть похідну функції f (x) = 3 x2 tg x на проміжку
π π
− ; .
2 2
45.39.•• Знайдіть похідну функції f (x) = 3 sin4 x + x4 .
45.40.* Знайдіть f ′ (0), якщо f (x) = (x + 1) (x + 2) ... (x + 10) sin x.
45.41.* Обчисліть суму S = 100æ399 + 98æ397 + 96æ395 + ... + 2æ3.
45.42.* Обчисліть суму S = 430 − 2æ429 + 3æ428 − ... + 29æ42 − 30æ4.
45.43.* Знайдіть усі такі многочлени P, що P ( P (x)) = x100 для всіх
x ∈ .
2 1
x cos , якщо x ≠ 0,
45.44.* Доведіть, що функція f (x) = x є дифе-
0, якщо x = 0
ренційовною на , але функція y = f ′(x) не є неперервною.
x
45.45.* На дошці записано функції y = (x − 1)2 і y = . Якщо на
x2 + 1
дошці записано функції f і g, то дозволяється дописати будь-яку
з функцій y = f 2 (x), y = f (x) + g (x), y = f (x) g (x), y = f (g (x)),
y = f (x) + c, y = cf (x), де c — довільна стала. Чи може в резуль-
таті виконання декількох таких дій на дошці з’явитися функція
1
y= ?
x2 + 1
Л е м а 45.1. Нехай функція f визначена на деякому проміжку,
що містить точку x0. Функція f диференційовна в точці x0 тоді
й тільки тоді, коли існує така неперервна в точці x0 функція j,
що для всіх x ∈ D (f) виконується рівність f (x) − f (x0 ) = (x − x0 ) ϕ (x).
При цьому f ′ (x0 ) = ϕ (x0 ).
Д о в е д е н н я. Нехай функція f диференційовна в точці x0 . Тоді
f (x) − f (x0 )
існує границя lim , яка дорівнює f ′ (x0 ).
x → x0 x − x0
Розглянемо функцію
f (x) − f (x0 )
, якщо x ≠ x0 ,
ϕ(x) = x − x0
f ′ (x ), якщо x = x0 .
0
y = f ′ (x0 ) (x − x0 ) + f (x0 )
ВПРАВИ
1
46.8.• У яких точках дотичні до графіка функції y = паралельні
x
прямій y = –x?
46.9.• До графіка функції f (x) = 2 sin x + 3 cos x проведено дотичні
π 3π
в точках з абсцисами x1 = і x2 = . Яке взаємне розміщення
2 2
цих дотичних?
46.10.• Знайдіть таку точку графіка функції f, що проведена в цій
точці дотична утворює з додатним напрямом осі абсцис кут a,
якщо:
1) f (x) = x2 – 7x + 3, a = 45°; 3) f (x) = 3x + 2, a = 45°;
x+7
2) f (x) = −3x2 + 2 3x − 2, a = 60°; 4) f (x) = , a = 135°.
x−2
46.11.• Знайдіть таку точку графіка функції f, що проведена в цій
точці дотична утворює з додатним напрямом осі абсцис кут a,
якщо:
x3
1) f (x) = 3x − , a = 60°; 2) f (x) = x3 – 2x2 + x – 1, a = 45°.
3
46.12.• Доведіть, що будь-яка дотична до графіка функції f утворює
тупий кут з додатним напрямом осі абсцис:
5−x
1) f (x) = 6 – x – x3; 2) f (x) = .
x−3
46.13.• Доведіть, що будь-яка дотична до графіка функції f утворює
гострий кут з додатним напрямом осі абсцис:
4
1) f (x) = x5 + 2x – 8; 2) f (x) = .
1− x
•
46.14. Знайдіть рівняння горизонтальних дотичних до графіка
функції:
1
1) f (x) = x3 – 3x + 1; 2) f (x) = x4 − 4x2 + 1.
2
46.15.• Знайдіть рівняння горизонтальних дотичних до графіка
1
функції f (x) = x3 − x2 − 3x + 4.
3
46.16.• Складіть рівняння дотичної до графіка функції:
1) f (x) = x2 – 5x, якщо ця дотична паралельна прямій y = –x;
1
2) f (x) = x − , якщо ця дотична паралельна прямій y = 3x;
x2
3) f (x) = 2x3 + 3x2 – 10x – 1, якщо ця дотична паралельна прямій
y = 2x + 1.
а б
Рис. 47.1
Т е о р е м а 47.1 (т е о р е м а Ф е р м а ). Нехай функція f, визна-
чена на проміжку [a; b], у точці x0 ∈ (a; b) набуває свого наймен-
шого (найбільшого) значення. Якщо функція f є диференційовною
в точці x0, то f ′ (x0 ) = 0.
∆f ∆f
Якщо Dx < 0 (рис. 47.3), то m 0. Звідси lim m 0.
∆x ∆x → 0 − ∆x
Оскільки функція f є диференційовною в точці x0, то існує гра-
∆f ∆f ∆f ∆f
ниця lim . Тоді 0 m lim = lim = lim m 0. Звідси
∆x → 0 ∆x ∆x → 0 + ∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0 − ∆x
∆f
lim = 0, тобто f ′ (x0 ) = 0. ◄
∆x → 0 ∆x
На рисунку 47.4 зображено графік функції f, неперервної на
відрізку [a; b] і диференційовної на інтервалі (a; b). Функція f
у точках a і b набуває однакових значень.
а б в
Рис. 47.4
Мішель Ролль
(1652–1719)
Французький математик,
член Паризької академії наук.
Основні праці присвячені методам
чисельного розв’язування рівнянь.
Більшість наукових здобутків М. Ролля не були
помічені науковою спільнотою за його життя;
їх оцінили значно пізніше.
Зрозуміло, що під час руху є такий момент t0 ∈ (a; b), коли
миттєва швидкість дорівнює середній, тобто
s (b ) − s ( a )
v (t0 ) = s ′ (t0 ) = .
b−a
Отримані висновки підтверджує така теорема.
Т е о р е м а 47.3 (т е о р е м а Л а г р а н ж а). Якщо функція f не-
перервна на відрізку [a; b] і диференційовна на інтервалі (a; b),
то існує така точка x0 ∈ (a; b), що
f ( b ) − f (a )
f ′ (x0 ) = .
b−a
ВПРАВИ
f ′ (x) > g ′ (x) для всіх x < 1. Тому при x < 1 виконується нерівність
x9 + 4x < 3 + 2x5 . ◄
2 1 + x2 2 (1 + x2 ) − 4x2
= − æ =
1 + x2 (1 + x2 )2 − 4x2 (1 + x2 )2
2 1 + x2 2 (1 − x2 )
= − æ = 0.
1 + x2 (1 − x2 )2 (1 + x2 )2
Отже, функція f (x) є константою на (–1; 1). Знайти цю константу
можна, обчисливши значення функції f у «зручній» точці проміж-
ку (–1; 1). Наприклад, f (0) = 0. ◄
ВПРАВИ
а в
б г
Рис. 48.11
Рис. 48.13
Рис. 48.14
Рис. 48.15
•
48.17. На рисунку 48.16 зображено графіки функцій f і g, визна-
чених на . Використовуючи їх, розв’яжіть нерівність:
1) f ′ (x) l 0; 2) g ′ (x) m 0.
Рис. 48.16
Рис. 49.1
Рис. 49.2
π
Наприклад, точка x0 = − є точкою мінімуму функції y = sin x
2
π
(рис. 49.2). Записують: xmin = − .
2
На рисунку 49.3 зображено графіки функцій, для яких x0 є точ-
кою мінімуму, тобто xmin = x0.
Рис. 49.3
y = f (x)
π
а max arcsin x = arcsin 1 = .
[ −1; 1] 2
1
Точку x0 ∈ M називають внутрішньою точкою множини M, якщо
існує окіл точки x0, який є підмножиною множини M.
Т е о р е м а 49.1. Якщо x0 є точкою екстремуму функції f, то
або f ′ (x0 ) = 0, або функція f не є диференційовною в точці x0.
Справедливість цієї теореми випливає з теореми Ферма.
Виникає природне запитання: чи обов’язково є точкою екстре-
муму внутрішня точка області визначення функції, у якій похідна
дорівнює нулю або не існує?
а б в
г ґ д
Рис. 49.13
Рис. 49.14
Т е о р е м а 49.2 (о з н а к а т о ч к и м а к с и м у м у ф у н к ц і ї ). Не-
хай функція f є диференційовною на кожному з проміжків (a; x0)
і (x0; b) та неперервною в точці x0. Якщо для всіх x ∈ (a; x0) ви-
конується нерівність f ′ (x) l 0, а для всіх x ∈ (x0; b) виконується
нерівність f ′ (x) m 0, то точка x0 є точкою максимуму функції f
(рис. 49.13, а, в).
Т е о р е м а 49.3 (о з н а к а т о ч к и м і н і м у м у ф у н к ц і ї ). Нехай
функція f є диференційовною на кожному з проміжків (a; x0) і (x0; b)
та неперервною в точці x0. Якщо для всіх x ∈ (a; x0) виконується
нерівність f ′ (x) m 0, а для всіх x ∈ (x0; b) виконується нерівність
f ′ (x) l 0, то точка x0 є точкою мінімуму функції f (рис. 49.13, б, г).
Доведемо теорему 49.2 (теорему 49.3 можна довести аналогічно).
Д о в е д е н н я. Нехай x — довільна точка проміжку (a; x0 ). За
теоремою Лагранжа для функції f на відрізку [x; x0 ] можна запи-
сати:
f (x0 ) − f (x)
= f ′ (c),
x0 − x
де c ∈(x; x0 ). За умовою теореми f ′ (c) l 0, тому f (x0 ) l f (x).
Аналогічно доводимо, що для довільного x ∈(x0 ; b) також ви-
конується нерівність f (x0 ) l f (x). Отже, для будь-якого x ∈ (a; b)
виконується нерівність f (x0 ) l f (x). Таким чином, x0 — точка мак-
симуму. ◄
Інколи зручно користуватися спрощеними формулюваннями
цих двох теорем: якщо при переході через точку x0, у якій функція
є неперервною, похідна змінює знак із плюса на мінус, то x0 —
точка максимуму; якщо похідна змінює знак із мінуса на плюс,
то x0 — точка мінімуму.
Зазначимо, що вимога неперервності функції f у точці x0 в умо-
вах теорем 49.2 і 49.3 є суттєвою. На рисунку 49.15 похідна функ-
ції f при переході через критичну точку x0 змінює знак із мінуса на
плюс, при цьому точка x0 є точкою максимуму; на рисунку 49.16
похідна функції f при переході через критичну точку x0 змінює
знак із плюса на мінус, при цьому точка x0 не є точкою екстремуму.
2x − (x + 2) x−2
= = .
2x x 2x x
Якщо 0 < x m 2, то f ′ (x) m 0; якщо x l 2, то f ′ (x) l 0. Отже, кри-
тична точка x = 2 є точкою мінімуму, тобто xmin = 2.
5) Якщо x < 0, то f (x) = –4x3 – 3x2 – 6x. Якщо x > 0, то f (x) = –4x3 +
+ 3x2 + 6x. Тоді для будь-якого x ∈ (–×; 0) маємо: f ′ (x) = –12x2 – 6x – 6,
а для будь-якого x ∈ (0; +×) маємо: f ′ (x) = −12x2 + 6x + 6.
ВПРАВИ
Рис. 49.22
Рис. 49.23
а б в г
Рис. 49.24
а б в
Рис. 50.2
Тут важливо зрозуміти, що властивість функції мати точку екс-
тремуму x0 означає таке: функція набуває в точці x0 найбільшого
(найменшого) значення порівняно зі значеннями функції в усіх
точках деякого, можливо, дуже малого околу точки x0. Щоб на-
голосити на цьому факті, точки екстремуму називають іще точка-
ми локального максимуму або точками локального мінімуму (від
латин. locus — місце).
Неперервна на відрізку [a; b] функція набуває на цьому проміжку
своїх найбільшого і найменшого значень1 або на кінцях відрізка,
або в точках екстремуму (рис. 50.2).
Тоді для такої функції пошук найбільшого і найменшого значень
на відрізку [a; b] можна проводити, користуючись такою схемою.
1. Знайти критичні точки функції f, які належать відрізку [a; b].
2. Обчислити значення функції в знайдених критичних точках
і на кінцях розглядуваного відрізка.
3. З усіх знайдених значень вибрати найбільше і найменше.
Зрозуміло, що цей алгоритм можна реалізувати лише тоді, коли
розглядувана функція f має скінченну кількість критичних точок
на відрізку [a; b].
1
Нагадаємо, що існування найбільшого та найменшого значень не-
перервної на відрізку функції гарантує друга теорема Вейєрштрасса (тео-
рема 40.4).
37
В і д п о в і д ь: ; –38. ◄
4
П р и к л а д 2 Подайте число 8 у вигляді суми двох таких не-
від’ємних чисел, щоб сума куба першого числа та квадрата другого
була найменшою.
Р о з в ’я з а н н я. Нехай перше число дорівнює x, тоді друге до-
рівнює 8 – x. З умови випливає, що 0 m x m 8.
Розглянемо функцію f (x) = x3 + (8 – x)2, визначену на відрізку [0; 8],
і знайдемо, при якому значенні x вона набуває найменшого зна-
чення.
Маємо: f ′ (x) = 3x2 − 2 (8 − x) = 3x2 + 2x − 16. Знайдемо критичні
точки даної функції:
3x2 + 2x – 16 = 0;
8
x = 2 або x = − .
3
Серед знайдених чисел проміжку [0; 8] належить тільки чис-
ло 2. Отримуємо:
f (2) = 44, f (0) = 64, f (8) = 512.
Отже, функція f набуває найменшого значення при x = 2.
В і д п о в і д ь: 8 = 2 + 6. ◄
П р и к л а д 4 Розв’яжіть рівняння 4
x − 2 + 4 4 − x = 2.
Р о з в ’я з а н н я. Розглянемо функцію f ( x) = 4 x − 2 + 4 4 − x ,
1 1
D (f) = [2; 4]. Для всіх x ∈ (2; 4) маємо: f ′ (x) = − .
3
4 4 (x − 2) 4 4 (4 − x ) 3
Розв’яжемо рівняння f ′ (x) = 0.
1 1
Запишемо: − = 0. Звідси легко знайти, що
3
4 (x − 2)
4
4 (4 − x ) 3
4
ВПРАВИ
51. Друга
Друга похідна. Поняття опуклості
функції
Нехай матеріальна точка рухається за законом y = s (t) по ко-
ординатній прямій. Тоді миттєву швидкість v (t) у момент часу t
визначають за формулою
v (t) = s′ (t).
Розглянемо функцію y = v (t). Її похідну в момент часу t назива-
ють прискоренням руху та позначають a (t), тобто
a (t) = v′ (t).
Таким чином, функція прискорення руху — це похідна функції
швидкість руху, яка у свою чергу є похідною функції закон руху,
тобто
a (t) = v′ (t) = (s′ (t))′.
1
У вищій школі поняття опуклості узагальнюють і на більш широкі
класи функцій, наприклад на неперервні.
Т е о р е м а 51.2 (о з н а к а о п у к л о с т і ф у н к ц і ї в г о р у). Якщо
для всіх x ∈ I виконується нерівність f ″ (x) m 0, то функція f
є опуклою вгору на проміжку I.
Доведемо теорему 51.1 (теорему 51.2 можна довести аналогічно).
Д о в е д е н н я. У точці з абсцисою x0 ∈ I проведемо дотичну до
графіка функції f. Рівняння цієї дотичної має вигляд
y = f ′ (x0 ) (x − x0 ) + f (x0 ).
Розглянемо функцію r (x) = f (x) − (f ′ (x0 ) (x − x0 ) + f (x0 )).
Значення функції r показують, наскільки відрізняється орди-
ната точки графіка функції f від ординати відповідної точки, яка
лежить на проведеній дотичній (рис. 51.10).
Якщо ми покажемо, що r (x) l 0 для всіх
x ∈ I, то таким чином доведемо, що на про-
міжку I графік функції f лежить не нижче
від проведеної до нього дотичної.
Нехай x ∈ I і x > x 0 (випадок, коли
x m x0 , розгляньте самостійно).
Рис. 51.10 Маємо: r (x) = f (x) − f (x0 ) − f ′ (x0 ) (x − x0 ).
Для функції f і відрізка [x0; x] застосу-
ємо теорему Лагранжа: f (x) − f (x0 ) = f ′ (c1 ) (x − x0 ), де с1 ∈ (x0; x).
Звідси r (x) = f ′ (c1 ) (x − x0 ) − f ′ (x0 ) (x − x0 ),
r (x) = (f ′ (c1 ) − f ′ (x0 )) (x − x0 ).
Оскільки функція y = f ′(x) є диференційовною на відрізку
[x0 ; c1 ], то можна застосувати теорему Лагранжа:
f ′ (c1 ) − f ′ (x0 ) − f ′′ (c2 ) (c1 − x0 ), де c2 ∈ (x0; c1).
Звідси r (x) = f ′′ (c2 ) (c1 − x0 ) (x − x0 ).
На рисунку 51.10 показано розміщення точок c1 і c2 .
З нерівностей x0 < c2 < c1 < x випливає, що (c1 – x0) (x – x0) > 0.
Оскільки c2 ∈ I, то з урахуванням умови теореми отримуємо:
f ′′ (c2 ) l 0. Звідси для всіх x ∈ I виконується нерівність r (x) l 0,
тому функція f є опуклою вниз на проміжку I. ◄
Також можна довести, що коли функція f є опуклою вниз (угору)
і двічі диференційовною на проміжку I, то для всіх x ∈ I викону-
ється нерівність f ′′ (x) l 0 (f ′′ (x) m 0).
1 1 ′
Р о з в ’я з а н н я. Маємо: f ′ (x) = . Звідси f ′′ (x) = =
cos x 2
cos2 x
2 sin x
= (cos−2 x) ′ = −2 (cos x) −3 (cos x) ′ = .
cos3 x
π π
Нерівність f ′′ (x) l 0 на проміжку − ;
2 2
π
виконується при 0 m x < . Таким чином, функ-
2
π
ція y = tg x є опуклою вниз на проміжку 0;
2
(рис. 51.11).
π π
Нерівність f ′′ (x) m 0 на проміжку − ;
2 2
π Рис. 51.11
виконується при − < x m 0. Отже, функція
2
π
y = tg x є опуклою вгору на проміжку − ; 0 (рис. 51.11). ◄
2
Нагадаємо, що функція тангенс є періодичною з періодом T = π.
Ми дослідили її на опуклість на проміжку, довжина якого дорівнює
періоду цієї функції. Отже, можна зробити висновок, що функція
π
y = tg x є опуклою вниз на кожному з проміжків виду πn; + πn
2
π
і опуклою вгору на кожному з проміжків виду − + πn; πn , n ∈ .
2
На рисунку 51.12 зображено графіки функцій і дотичні, про-
ведені до них у точках з абсцисою x0 . Кожна з наведених функцій
на проміжках (a; x0] і [x0; b) має різний характер опуклості, тому
на цих проміжках графік функції розташований у різних півпло-
щинах відносно дотичної. У такому разі говорять, що точка x0
є точкою перегину функції.
а б
Рис. 51.12
ВПРАВИ
1
0 1 x
Рис. 51.16
sin x, якщо x l 0,
51.20.• Знайдіть другу похідну функції f (x) =
x, якщо x < 0.
cos x, якщо x l 0,
51.21.• Знайдіть другу похідну функції f (x) =
1, якщо x < 0.
51.22.• Функція f двічі диференційовна на . На рисунку 51.17 зо-
бражено графік похідної функції f. Укажіть проміжки опуклості
та точки перегину функції f.
а б
Рис. 51.17
51.23.• Функція f двічі диференційовна на . На рисунку 51.18
зображено графік похідної функції f. Укажіть проміжки опук-
лості та точки перегину функції f.
а б
Рис. 51.18
Рис. 51.20
Нерівність Єнсена
Т е о р е м а 51.4. Якщо функція f є опуклою вгору на проміж-
ку I, то для будь-яких a і b з проміжку I виконується нерівність
a + b f (a ) + f ( b )
f l .
2 2
Ця теорема має просту геометричну інтерпретацію (рис. 51.23).
Якщо функція f є опуклою вгору на відрізку [a; b], то ордината
точки M є не меншою, ніж ордината точки M1.
Д о в е д е н н я. Проведемо дотичну до
графіка функції f у точці M (рис. 51.23). B
Оскільки функція f опукла вгору, то точ- y
M B1
ка A лежить не нижче від точки A1 ,
а точка B — не нижче від точки B1 . Тому A
M1
середина відрізка AB (точка M) лежить
не нижче від середини відрізка A B A1
1 1
(точка M1 ). Це й означає, що ордината a c1 a+b c2 b x
точки M є не меншою, ніж ордината точ- 2
ки M1. ◄
Рис. 51.23
Теорема 51.4 має таке узагальнення.
Т е о р е м а 51.5. Якщо функція f є опуклою вгору на проміж-
ку I, то для будь-яких x1, x2, ..., xn з проміжку I виконується
нерівність
x + x2 + ... + xn f ( x1 ) + f ( x2 ) + ... + f ( xn )
f 1
l . (1)
n n
3+
3
1 1 1 3 27
Звідси + + m = . ◄
3 + a2 3 + b2 3 + c2 1
2
28
3+
3
ВПРАВИ
x1 x2 x3 x4 x
2
3 1 x
3–4. Маємо: f (x) = x2 − x3 = (6 − x). Числа 0 і 6 є нулями
2 4 4
функції f. Застосувавши метод інтервалів (рис. 52.5), знаходимо
проміжки знакосталості функції f, а саме: установлюємо, що f (x) > 0
при x ∈ (−×; 0) Ÿ (0; 6) і f (x) < 0 при x ∈ (6; +×).
Рис. 52.8
x4
Приклад 2 Дослідіть функцію f (x) = 3
і побудуйте її
x −2
графік.
Р о з в ’я з а н н я
1. Функція визначена на множині −×; 3 2 Ÿ ( ) ( 3
2; + × . )
2. Функція не є ні парною, ні непарною.
x4
3. Розв’язавши рівняння 3
= 0, установлюємо, що x = 0 —
x −2
єдиний нуль даної функції.
4. f (x) > 0 при x ∈ ( 3
)
2; + × , f (x) < 0 при x ∈ (−×; 0) Ÿ 0; 3 2 . ( )
5. Функція f неперервна на множині −×; 3 2 Ÿ 3 2; + × . Тому ( ) ( )
вертикальною асимптотою графіка функції f може бути лише пря-
x4 x4
ма x = 3 2. Маємо: lim 3
= − ×, lim 3
= + ×. Отже, пряма
3
x → 2− x −2 3
x → 2+ x −2
x = 3 2 — вертикальна асимптота графіка даної функції.
6. Дослідимо графік функції f на наявність похилих асимптот
y = kx + b.
f (x) x3 1
lim = lim 3 = lim = 1.
x→× x x→× x − 2 x→× 2
1− 3
x
Тому k = 1.
Маємо:
x4 2x
lim 3 − 1æx = lim 3 = 0.
x→× x − 2 x→× x − 2
Отже, b = 0.
Таким чином, пряма y = x — похила асимптота графіка даної
функції при x → + × і при x → − ×.
x 6 − 8x 3 x3 (x3 − 8)
7–8. Маємо: f ′ (x) = 3 2
= 3 2
.
(x − 2) (x − 2)
12x2 (x3 + 4)
9. Маємо: f ′′ (x) = 3 3
.
(x − 2)
Дослідивши знак f ′′ (рис. 52.10),
доходимо висновку, що функція f є опу-
клою вниз на кожному з проміжків
( (
−×; − 3 4 і 3 2; + × , опуклою вгору на )
Рис. 52.10
проміжку − 3 4; 3 2 ), x = − 3 4 — точка
234
перегину і f ( − 3 4 ) = − .
3
Ураховуючи отримані результати, будуємо графік функції
(рис. 52.11). ◄
Рис. 52.11
ВПРАВИ
x2 − 9 2x x2 + 4
4) f (x) = 2
; 6) f (x) = − ; 8) f (x) = .
x2 + 1
2
x −4 x −4
x 2 (x − 1)
5) f (x) = ; 7) f (x) = ;
4 − x2 x2
••
52.4. Побудуйте графік функції:
x−3 1 + x2 3x
1) f (x) = ; 3) f (x) = 2
; 5) f (x) = ;
x −1 1− x x2 − 9
1 1 2x
2) f (x) = ; 4) f (x) = ; 6) f (x) = .
x2 − 2x x2 + 1 (x + 1)2
52.5.•• Побудуйте графік функції f (x) = x2 (2x – 3) і знайдіть, корис-
туючись ним, кількість коренів рівняння f (x) = a залежно від
значення параметра a.
52.6.•• Побудуйте графік функції f (x) = –x2 (x2 – 4) і знайдіть, ко-
ристуючись ним, кількість коренів рівняння f (x) = a залежно
від значення параметра a.
52.7.•• Побудуйте графік функції:
1 x3
1) f (x) = x + ; 3) f (x) = 2
;
x x −4
x2 + 3x x4 − 8
2) f (x) = ; 4) f (x) = 4
.
x −1 (x + 1)
52.8.•• Побудуйте графік функції:
1 x2 − 2x + 2 x3 − 4
1) f (x) = x + 2
; 2) f (x) = ; 3) 3
.
x x −1 (x − 1)
52.9.•• Побудуйте графік функції:
1) f (x) = 3 (x + 1) (x − 2)2 ; 2) f (x) = 3 1 − x3 .
52.10.•• Дослідіть функцію f (x) = 3 x (x − 3)2 та побудуйте її графік.
52.11.•• Побудуйте графік функції:
1) f (x) = sin 2x – x; 2) f (x) = 2 sin x – cos 2x.
••
52.12. Побудуйте графік функції:
1
1) sin x + x; 2) f (x) = 2 cos x – cos 2x.
2
••
52.13. При яких значеннях параметра a рівняння x3 + ax + 2 = 0
має три корені?
52.14.•• При яких значеннях параметра a рівняння x3 − ax + 2a + 32 = 0
має три корені?
2) [1; 5] Ÿ {}
1
3
; 3) (−×; − 1] Ÿ [1; 2] Ÿ [3; +×);
1
4) (−3; − 1) Ÿ ; 2 Ÿ (2; 7);
3
( )
5) (−×; − 1] Ÿ 3 − 2; 3 + 2 ; 6) (−×; − 3) Ÿ (−3; 2] Ÿ (4; +×); 7) (−7; − 5) Ÿ (4; +×);
8) (–1; +×); 9) (−1; 1) Ÿ (4; 6); 10) (−×; − 1) Ÿ (1; +×); 11) (−×; − 4] Ÿ [−2; − 1] Ÿ [1; +×);
3 2
12) [−4; − 3) Ÿ − ; 0 Ÿ [1; +×); 13) (−×; − 3) Ÿ (2; +×); 14) ; 1 Ÿ (2; +×);
2 3
(
) 2 1
3 2
1 1
15) 1 − 3; 2 − 2 ; 16) −×; − Ÿ ; +× . 1.49. 1) −×; − Ÿ − ; 1 Ÿ (9; +×);
4 4
2) [1; 9] Ÿ −{ } 1
4
; 3) (−×; − 2] Ÿ [4; + ×) Ÿ {2}; 4) (−×; − 2) Ÿ (−2; 3);
3 − 17 3 + 17
5) −2; Ÿ (0; 2) Ÿ ; +× ; 6) (−2; − 1) Ÿ (2; 3); 7) (−×; − 1] Ÿ (0; 1] Ÿ (2; 3];
2 2
−3 − 17 −5 + 41
− 1] Ÿ (0; 1] Ÿ (2; 3]; 8) (2; +×); 9) −3 − 5; − 4 Ÿ (−2; 0]; 10)
4
); − 1 Ÿ
4
; +× ;
11) (2; 5); 12) (−×; − 3) Ÿ (−3; − 2) Ÿ (0; +×). 1.50. a < –4 або a l 8. 1.51. a = 1
3
або a = –2. 1.52. a = 1. 1.53. a = 3 або a = . 1.54. a = 2. 1.55. a < –6. 1.56. a < –3
2
або a l1. 1.57. a > 6. 1.58. a > 0. 1.59. a < –1 або a > 0. 1.60. 0 m a m 4.
4
1.61. a > 1. 1.62. a l . 1.63. 1 m a m 2. 1.64. –5 < a < 1. 1.65. q m 0. 1.66. 1) –4;
5
4 −5 ± 13 1 + 21 1 − 21
2; 3) 1; –1; 4) 2; − 2; –1; 2; 5) 3; ; 6) ; 7) ; .
5 2 2 2
1± 5
1.67. 1) 2; 3; 2) 1; 3) –6; –2; −4 + 13; −4 − 13; 4) ; 5) 1 ± 7 .
2
max f (x) = 5, min f (x) = −4; якщо a > 5, то max f (x) = a2 − 4a, min f (x) = −4.
[ −1; a ] [ −1; a ] [ −1; a ] [ −1; a ]
max f (x) = 1, min f (x) = 0; якщо 1 < a < 2, то max f (x) = 2a − a2 ; min f (x) = 0.
[ a; 2 ] [ a; 2 ] [ a; 2 ] [ a; 2 ]
1) 2) 3)
4) 5)
До задачі 1.85
1.87. а) a < 0, b < 0, c < 0. 1.88. а) a > 0, b < 0, c > 0. 1.89. Якщо a < 0,
то коренів немає; якщо a = 0 або 1 < a < 8, то 4 корені; якщо 0 < a < 1, то
8 коренів; якщо a = 1, то 6 коренів; якщо a = 8, то 3 корені; якщо a > 8,
то 2 корені. 1.90. Якщо a < 0, то коренів немає; якщо a = 0 або a > 1, то
2 корені; якщо 0 < a < 1, то 4 корені; якщо a = 1, то 3 корені. 1.91. Ні.
2
2x
1.92. max y = 1, min y = –10. Вказівка. Зробіть заміну 4
= t і покажіть,
1+ x
що 0 m t m 1. Далі розгляньте функцію f (t) = t2 – 12t + 1, D (f) = [0; 1].
1 3 9 3
1.93. 1) ; ; 2) (0; 0). 1.94. 1) ; . 1.95. Див. рисунок.
2 4 4 4
5) 6) 7)
До задачі 1.95
1
найбільшого значення не існує. 2.25. 1) max f (x) = 27, min f (x) = ;
1
3; 2
1
3; 2
8
1
2) max f (x) = − , min f (x) = −1; 3) найбільшого значення не існує,
[ −2; −1] 8 [ −2; −1]
1 1
min f (x) = − ; 4) найбільшого значення не існує, min f (x) = .
( − ×; − 3 ] 27 ( 0; 2 ] 8
2.26. 1) Парним; 2) непарним; 3) непарним; 4) установити неможливо;
5) парним; 6) установити неможливо. 2.28. 1) 4 розв’язки; 2) 2 розв’язки.
2.29. 1) 3 розв’язки; 2) 2 розв’язки. 2.30. f (x) = x7. Вказівка. Зробимо за-
міну y = x3 . Оскільки область значень функції y = x3 дорівнює , то для
1
всіх y ∈ виконується рівність f (y) = y7 . 2.31. f (x) = 3
. 2.32. f (x) = | x |5.
x x
2.33. 1) 1; 2) –1; 1. Вказівка. Розгляньте функцію f (x) = 2x4 + x10. Вона є
min f (x) = f (0) = 0, max f (x) = f (−1) = 1; якщо a > 1, то min f (x) = f (0) = 0,
[ −1; a ] [ −1; a ] [ −1; a ]
max f (x) = f (a) = a8 . 2.36. Якщо a < –2, то min f (x) = f (0) = 0, max f (x) = f (a) = a6 ;
[ −1; a ] [ a; 2 ] [ a; 2 ]
max f (x) = f (a) = a ; якщо −2 m a m 0, то min f (x) = f (0) = 0, max f (x) = f (2) = 64; якщо
6
[ a; 2 ] [ a; 2 ] [ a; 2 ]
0 < a < 2, то min f (x) = f (a) = a , max f (x) = f (2) = 64. 2.37. 1. Вказівка.
6
[ a; 2 ] [ a; 2 ]
1 2 3
Перепишіть рівняння у вигляді = t.
17
+ 9
= 5 і виконайте заміну
xx x
2.38. –1. 2.39. fn (x) = xn . 2.40. fn (x) = xn . 2.41. f (x) = x. Вказівка. Підстав-
те y = 0. 2.42. Таких функцій не існує. Вказівка. Підставте y = 0.
2.43. f (x) = 0. Вказівка. Підставте x = 1 і зробіть заміну z = y + f (1).
x5 , x > 0,
2.44. Так. Наприклад, f (x) = 2.45. f (x) = x2 . Вказівка. Підстав-
0, x m 0.
2
те y = x і зробіть заміну t = 2x.
3
2
1− x x +1
3.6. 3) y = . 3.7. 1) y = 5 (x – 3). 3.8. 2) y = , D (y) = [0; +×).
2x 2
2 − x , якщо x m 1,
3.9. 4) y = 3.16. Вказівка. Нехай функція f непарна,
2 − x, якщо x > 1.
функція g — обернена до неї. Маємо: f (x0) = y0, g (y0) = x0. Тоді g (–y0) =
= g (–f (x0)) = g (f (–x0)) = –x0 = –g (y0). 3.17. 1) 1; 2) –7; 3) 1 корінь при будь-
якому c. 3.18. 2) Коренів немає. 3.19. –1. Вказівка. Дане рівняння рівно-
сильне такому: f ( g (x)) = f (x3 + x + 3). 3.20. 2. 3.21. 1. Вказівка. Скористай-
2± 2
теся наслідком з теореми 3.4. 3.22. 2. 3.23. . Вказівка. Функція
4
1 1
f (x) = x2 + , D (f) = [0; +×), є оберненою до функції g (x) = x − . Крім того,
8 8
3+ 5
функції f і g є зростаючими. 3.24. . Вказівка. Зробіть заміну x = t.
2
Далі розгляньте функції f (t) = 1 + t , D (f) = [0; +×) і g (t) = t2 – 1, D (g) = [1; +×).
До задачі 3.32
4.14. 1) (−×; − 3) Ÿ [−1; 1] Ÿ (3; +×); 2) [–6; 3). 4.15. 1) (−×; − 6) Ÿ [−4; 4] Ÿ (6; +×);
2) (−4; − 3] Ÿ [3; +×). 4.16. 1) –1; 2; 2) –1; 3. 4.17. 1) –3; 2; 2) –3; 1.
4.20. 1) max f (x) = 4 3, min f (x) = 1; 2) max f (x) = 4 2, min f (x) = 0; 3) най-
[ −3; −1] [ −3; −1] [ −1;2 ] [ −1;2 ]
1
існує, min f (x) = 0. 4.22. 1) (–×; 21); 2) − ; 0 ; 3) (4; +×). 4.23. 1) (–1; +×);
( − ×; 2 ) 4
1 m
2) − ; 16 ; 3) [−5; − 2) Ÿ (2; 5]. 4.24. 1) Вказівка. З припущення 3 2 = ,
5 n
m
де m ∈, n ∈, — нескоротний дріб, маємо рівність 2n = m . Звідки
3 3
n
m2, тобто m = 2m1, m1 ∈. Тоді n3 = 4m13 . Отже, n2. Отримали супе
m
речність із тим, що — нескоротний дріб. 4.26. 1) Один корінь при будь-
n
якому значенні a; 2) якщо a < 0, то коренів немає; якщо a l 0, то 1 корінь.
4.27. Якщо a > 1 або a = 0, то 1 корінь; якщо 0 < a m 1, то 2 корені; якщо
a < 0, то коренів немає. 4.28. 1) Якщо a m −1, то 1 корінь; якщо a > –1, то
2 корені; 2) якщо a < 0, то коренів немає; якщо a l 0, то 1 корінь; 3) якщо
a < 0 або a = 1, то 1 корінь; якщо 0 m a < 1 або a > 1, то 2 корені. 4.29. 1) Якщо
a l −1, то 1 корінь; якщо a < –1, то 2 корені; 2) якщо a < 0 або a = 1, то
1 корінь; якщо a l 0 і a ≠ 1, то 2 корені. 4.30. 27. Вказівка. Функція
y = 4 x − 26 + 3 x є зростаючою. 4.31. 10. 4.32. (3; 3). Вказівка. Скористай-
теся тим, що функція f (t) = t + 6 t зростає на D (f). 4.33. (1; 1), (–1; –1).
7 4 x , x l 0,
4.34. f (x) = 10 x . 4.35. f (x) = 5 x x . 4.36. f (x) = де g (x) —
g (x), x < 0,
будь-яка функція, що визначена на (−×; 0). 4.37. 2. Вказівка. Скористай-
теся нерівністю 3 24 < 3 27 . 4.38. 1. 4.39. a – a5. Вказівка. Розгляньте
зростаючі та взаємно обернені функції f (a) = a5 + x і g (a) = 5 a − x . Інше
розв’язання можна отримати, якщо врахувати зростання функції j (x) =
= a5 + x і спадання функції ψ (x) = 5 a − x . 4.40. Вказівка. Розгляньте графік
функції y = k x , D (y) = [0; nk ] (на рисунку зображено випадок, коли n = 4,
k = 2). Нехай Sс , Sз та Sж — відповідно площі синьої, зеленої та жовтої
До задачі 4.40
5.22. 1) − 8 3c8 ; 2) 6
a7 ; 3) − 8 3a4b3 ; 4) − 4 −a7 . 5.24. 1) 1; 2) 2. 5.25. 1) 1;
1
2) 23. 5.28. [3; 5]. 5.30. 1) 6
x ; 2) − 4 a ; 3) 6
a2 − 1. 5.34. 32
.
2 −1
a −1 1 5
5.35. Якщо a = 1, то 26 ; якщо a ≠ 1, то . 5.36. . 5.37. .
64
a −1 15
3 − 15 2 17
3 + 17 2
5.38. x3 − 9x − 12. Вказівка. Піднесіть обидві частини рівності x = 3 3 + 3 9
( )
3
до куба. 5.39. Вказівка. Якщо 3
2 + 3 5 = x, де x ∈, то x3 = 3
2+35 ;
3
x −7
x3 = 7 + 3 æ 3 10x. Оскільки x ≠ 0, то отримуємо, що 3
10 = ∈.
3x
5.40. Вказівка. Використовуючи метод математичної індукції, доведіть
n n
рівність 2 + 2 + …+ 2 + 6 = 2 2 + 3 + 2 2 − 3.
n радикалів
5 1
6.1. 2) ; 4) . 6.2. 4) 4. 6.3. 2) [3; +×); 3) (−×; − 1) Ÿ (7; +×). 6.5. 4) 4.
3 2
1
( a) . b
8
6.6. 2) 49; 4) 32. 6.7. 2) 8
6.11. 1) a0,5 – 2b0,5; 6) 35. 6.12. 2) 1 + 1
;
a2
0,5 0,5 1
x −y 4
3) x2,5 y2,5 æ 0,5 0,5
; 6) 22. 6.13. 1) [2; +×); 2) (2; +×). 6.15. 1) 12 ; 2) 2;
x +y 9
2 1
3) ; 4) 3. 6.16. 1) 7; 2) 10; 3) ; 4) 21. 6.17. 1) 125; 2) 6; 3) коренів немає.
15 4
1 1
1 1
1 x4 + y4
6.18. 1) ; 3) 5. 6.21. 1) a + b ; 2) –1. 6.22. 3 3
1 1
. 6.23. 277. 6.24. 2−7.
9
x −y
4 4
4 1
7.1. 1) ; 2) ; 3) коренів немає; 4) 3. 7.2. 2) Коренів немає; 3) –5; 7;
3 2
6− 6 3 − 13
4) 7. 7.3. 1) 1; 2) 3; 3) 1; 2; 4) ; 5) 3; 6) –4. 7.4. 1) –5; 2) 0; 3) ;
3 2
1 14 + 7
4) 5. 7.5. 2) 0; ; 3) 8; 4) 25. 7.6. 3) 5; 4) –1. 7.10. 1) 6; 2) ; 3) –1; 3;
2 2
137
4) –2. 7.11. 1) 2; 2) 22 − 464. 7.12. 1) 6; 9; 2) ; 3) 6 − 4 2; 4) 1; –3.
16
7.14. 1) 4; 2) 2; 3) коренів немає; 4) 7; 8. 7.15. 1) –1; 2) 6. 7.16. 1) 27;
−2 − 4 13
2) [5; 10]; 3) коренів немає. 7.17. 1) 10; 2) [–4; +×). 7.18. 1) 2; ;
3
−2 + 2 91 1
2) –2; 1; 13. 7.19. 1) 0; 2; 2) –2; . 7.20. При a < коренів немає,
3 4
2
1 1 1 1 1
при a l x = a − a . Вказівка. x + + x + = x + + . 7.21. При a < 1
4 2 4 4 2
1 1 8
коренів немає, при a l1 x = a − 2 a . 7.22. ma < або a = . Вказівка.
5 3 15
Розгляньте графіки функцій y = ax – 1 і y = 8x − x2 − 15. 7.23. 1 < a m 3 або
a = 2 − 2.
9
8.1. 1) 16; 2) 1; 3) 8; 4) 0; 1; 5) 1; 29; 6) 0; 16; 7) ; 8) 8. 8.2. 1) 1; 512;
8
2) 4; 3) –8; 1; 4) –61; 5) 0; 1; 6) 2,8; –1,1. 8.3. 1) 1; 4; 2) ± 11; ± 6;
−3 ± 22
3) –1; 4; 4) –2; 5; 5) –4; 1; ; 6) 1024. 8.4. 1) –1; 5; 2) 1; 2; 3) 1; 2;
2
4) –6; 4. 8.5. 1) (9; 4), (4; 9); 2) (64; 1); 3) (8; 1), (1; 8); 4) (41; 40); 5) (6; 3),
(3; 1,5); 6) (–2; 3), (12; 24). 8.6. 1) (27; 1), (–1; –27); 2) (4; 1), (1; 4); 3) (2; 3),
13 5
; − . 8.7. 1. Вказівка. Скористайтеся заміною x − 1 + x + 3 = t або
3 3
властивостями зростаючих і спадних функцій. 8.8. 3. Вказівка. Заміна
x
x + 6 + x − 2 = y. 8.9. 3. 8.10. 1 + 6. Вказівка. Заміна = t. 8.11. 3;
2x + 5
81 − 9 97
. Вказівка. Поділіть обидві частини рівняння на x2. 8.12. 1;
8
1 + 109
. 8.13. –2; 5. Вказівка. Нехай 3
x + 3 = a, 3
6 − x = b. Тоді a3 + b3 = 9.
18
17 63
8.14. –3; 4. 8.15. 8. 8.16. − ; . 8.17. 10. Вказівка. Заміна 3
x − 2 = a,
5 5
x − 1 = b. Тоді a3 – b2 = –1. Інше розв’язання можна отримати, якщо враху
вати зростання функції f (x) = 3 x − 2 + x − 1. 8.18. 1; 2; 10. 8.19. 1. Вка-
2 − x = y,
зівка. Нехай 2 − x = y. Тоді можна отримати систему 8.20. 2.
2 − y = x.
8.21. 1) 4. Вказівка. Помноживши обидві частини рівняння на вираз
2x2 + 3x + 5 − 2x2 − 3x + 5, отримаємо: 6x = 3x 2x2 + 3x + 5 − 2x2 − 3x + 5 . ( )
Зазначимо, що x = 0 не є коренем початкового рівняння. Далі додамо по-
членно початкове рівняння і рівняння 2x2 + 3x + 5 − 2x2 − 3x + 5 = 2; 2) –1.
Вказівка. Помножте обидві частини рівняння на вираз x + 1 − 1.
7 + 13
8.22. 1) ; 2) 2.
6
9.2. 1) [3; 5]; 2) [0; +×); 3) (−×; − 1] Ÿ [0; 1); 4) (4; +×); 5) [–8; –4];
2 24
6) (−×; − 1) Ÿ [2; +×). 9.3. 1) ; 4 ; 2) (−×; − 4] Ÿ [1; +×); 3) ∅. 9.4. 1) 3; ;
3 5
2 2
2) [1; +×); 3) [0; 3]; 4) [−1; 0) Ÿ (0,6; 1]; 5) ; +× ; 6) [1; 6]. 9.5. 1) 2 ; 4 Ÿ (5; +×);
3 9
2
2 9 ; 4 Ÿ (5; +×); 2) (3; +×); 3) [−2; − 1,6] Ÿ [0; 2]; 4) ∅. 9.6. 1) (–×; 1); 2) [–7; 2];
8
3) (–×; –1]; 4) ; +× ; 5) (−×; − 2] Ÿ (2; +×); 6) (3; 5]. 9.7. 1) [–2; 2); 2) [–7; 1);
3
3) (–×; –3]; 4) (−×; − 5] Ÿ [1; +×). 9.8. 1) 4; 2) [−2; 4] Ÿ [5; +×); 3) –2; 2.
1
9.9. 1) [3; 12]; 2) {−2, 1} Ÿ [3; +×); 3) [−4; − 3] Ÿ [3; 4]. 9.10. 1) ; 2 Ÿ (5; +×);
2
1 1
2) − ; 0 Ÿ 0; ; 3) [−4; 1] Ÿ {2}; 4) (−×; − 1] Ÿ [4; 6) Ÿ (8; +×). 9.11. 1) (−1; +×);
2 2
2) [−20; 0) Ÿ (5; +×); 3) {−4} Ÿ [2; 3]; 4) [–7; –5). 9.12. 1) (1; +×);
15 15 2 21 16
2) −1; − Ÿ ; 1 ; 3) ; +× . 9.13. 1) [6; +×); 2) ; 4 .
4 4 3 5
9.14. [1; +×). Вказівка. Скористайтеся тим, що функція y = x + 3 + 3 x3 + x + 6
7
є зростаючою. 9.15. [–2; 2). 9.16. a = . Вказівка. Скористайтеся тим, що
40
графіком функції y = 1 − (x + 2a)2 є півколо радіуса 1 із центром у точці
7
A (–2a; 0). 9.17. a = .
20
9π
10.3. 2) . 10.10. 1) (0; –1); 3) (0; 1); 6) (1; 0). 10.11. 2) (–1; 0); 5) (–1; 0).
2
3π π π 7π
10.12. 3) ; − ; 4) 2p; –2p. 10.13. б) − + 2πk, k ∈. 10.14. б) + 2πk, k ∈.
2 2 4 15
π
10.15. 1) (0; –1); 2) (0; 1), (0; –1); 3) (1; 0), (–1; 0). 10.17. 1) + 2πk, k ∈;
2
π 3π π
2) p + 2pk, k ∈; 3) − + 2πk, k ∈; 4) + 2πk, k ∈. 10.18. 1) − + 2πk, k ∈;
6 4 2
2)
π
3
+ 2πk, k ∈; 3) −
3π
4
+ 2πk, k ∈. 10.20. 1) {πn | n ∈}; 2) ∅; 3) { πn
3 }
| n ∈ ;
4) {3π
2 }
+ 3πn | n ∈ . 10.21. 1) {πn | n ∈}; 2) {2πn | n ∈}; 3) { π
2
+ πn | n ∈ ; }
4) { π
3
+ πn | n ∈ . }
7
11.1. 2) –3; 3) . 11.2. 2) 9. 11.3. 1) Так; 2) ні; 3) так. 11.4. 1) Ні; 3) так.
4
11.5. 1) 3; 1; 3) 1; 0. 11.6. 2) –1; –3; 4) 10; 4. 11.9. 1) a = 0; 2) − 2 m a m 2;
3) 1 m a m 2 або 3 m a m 4. 11.10. 1) 1 m a m 3; 2) таких значень a не існує;
1
3) a = 1. 11.13. 1) Найбільшого значення не існує; — найменше; 2) най-
2
більше значення 1, найменшого не існує; 3) найбільшого і найменшого
1
значень не існує. 11.14. 1) − ; –1; 2) найбільшого і найменшого значень
3
1 2
не існує; 11.15. 1) ; 1 ; 2) [0,5; +×); 3) −×; − Ÿ [2; +×).
3) 1; –1.
3 7
1 1 1
11.16. 1) ; 1 ; 2) ; +× ; 3) (−×; − 1] Ÿ ; +× .
2 2 3
12.3. 1) 2; 2) 4. 12.4. 1) 1,5; 2) 4 3 − 3. 12.9. 1) 2 sin a; 2) –2 cos a; 3) 0.
12.10. 1) 0; 2) 0; 3) –2 ctg b. 12.11. 1) ІІ; 3) I або ІІ. 12.12. 2) IV; 4) I або ІІІ.
1 3 3 1 2
13.1. 1) ; 3) 1; 5) − ; 7) − . 13.2. 1) 1; 4) ; 5) − . 13.7. 4) 1;
2 3 3 2 2
1 1
5) ; 6) . 13.8. 2) 4p; 3) p; 6) 4. 13.12. p. 13.13. Вказівка. Якщо при-
6 2
пустити, що дана функція є періодичною з періодом T, то обов’язково одне
із чисел 0 – T або 0 + T не належатиме області визначення, тоді як 0 ∈D (f ).
40π
13.15. 1) 4p; 2) ; 3) 6; 4) 2. 13.16. 1) 10p; 2) 176p; 3) 36; 4) 14. 13.17. a = 0.
3
1 1
13.18. a = 0. 13.19. a = –1 або a = . 13.20. a = –1; 0; . 13.21. 1; –1; 5; –5.
5 3
15 (x + 5π) 15x
Вказівка. Рівність cos n (x + 5π) sin 2
= cos nx sin 2
має виконува-
n n
75π
тися при всіх x ∈, а при x = 0 маємо: cos 5πn sin 2
= 0. Оскільки cos 5pn ≠ 0,
n
75π 75π 75
то sin 2
= 0; 2
= πk; 2
= k, де k ∈. Звідси випливає, що n2 — дільник
n n n
2π
числа 75. 13.22. Так. Наприклад, T = . 13.23. Не існує. Вказівка. Сума
101
m
додатний раціональний період T = , m ∈ , n ∈ . Тоді число nT = m —
n
також період функції f. Далі доведіть, що серед чисел f (1), f (2), ...
не більше ніж m різних. 13.29. Існує. Вказівка. Наприклад, f (x) =
n, якщо x = n + m 2, n ∈ , m ∈,
f ( x) = 13.30. Може. Вказівка. Розгляньте, на-
0 в інших випадках.
1, якщо x l 0,
приклад, функції f (x) = x2, g (x) = 13.31. 1. Вказівка.
−1, якщо x < 0.
f (x)
f (x + 2)5f (x) − 1
f (x + 4) = f ((x + 2) + 2) = = = f (x). 13.32. Вказівка. Замі-
5f (x + 2) − 1 5f (x)
−1
5f (x) − 1
нивши в даній рівності x на x + 1 і на x – 1, відповідно отримаємо дві
рівності: 1) f (x + 2) + f (x) = 2 f (x + 1); 2) f (x) + f (x − 2) = 2 f (x − 1). Тепер
легко встановити, що f (x + 2) + f (x – 2) = 0. Підставимо замість x до остан-
ньої рівності x + 2. Тоді f (x + 4) = –f (x). Тепер можна записати: f (x + 8) =
= f ((x + 4) + 4) = –f (x + 4) = f (x). Отже, число 8 — період даної функції.
1
13.33. 1) Вказівка. Легко перевірити, що f x + = f (x); 2) Вказівка. До-
5
1
ведіть дану рівність для x ∈ 0; . Далі скористайтеся періодичністю
5
функції f з попереднього завдання.
10π 25π
14.5. 2) cos 20° > cos 21°; 4) cos < cos ; 6) sin 2 > sin 2,1.
9 18
5π 17 π 10π 11π
14.6. 2) sin > sin ; 4) cos > cos . 14.9. 1) sin 58° > cos 58°;
9 18 7 9
π
14.24. 3) Графіком рівняння є множина всіх точок виду + πk; 0 , k ∈.
2
π
14.25. −8π < a < −6π або 6π < a < 8π. 14.26. Не існує. Вказівка. При x =
2
π −2 < f (0) < 0,
і x = − отримуємо: f (0) + 1 < 1 і f (0) − 1 < 1. Звідси
2 0 < f (0) < 2.
2π 7π
15.3. 2) tg < tg ; 3) tg 1 < tg 1,5; 5) ctg (–40°) < ctg (–60°).
5 15
3π 5π
15.4. 1) tg 100° > tg 92°; 4) ctg > ctg ; 6) ctg (–3) < ctg (–3,1). 15.9. 1) Ні.
8 12
Вказівка. tg 80° > tg 60° = 3; 2) ні; 3) так. 15.10. 2) sin 40° < ctg 20°.
15.15. 1) Графік рівняння — об’єднання множини прямих виду x = pk,
π
k ∈, і осі абсцис, з якої «виколото» точки виду + πn; 0 , n ∈; 3) мно-
2
жина всіх парабол y = x2 + k, k ∈; 4) множина всіх точок перетину прямих
виду x = pk, k ∈, з прямими виду y = pn, n ∈. 15.16. 2) Множина прямих
виду x = pk, k ∈, з яких «виколото» точки, ординати яких мають вид
tg x = 0,
πn
, n ∈. Вказівка. Дане рівняння рівносильне системі sin y ≠ 0,
2 cos y ≠ 0.
x 1
16.1. 5) 2 cos2 α; 6) − sin2 α; 7) cos2 ; 8) 2. 16.2. 4) 2
; 5) 1; 6) 1;
2 sin α
2 2 1
7) 1; 8) 4. 16.5. 1) 2
; 2) 1; 3) ; 4) ; 5) 0; 6) tg α tg β; 7) 1;
cos α sin α sin x
1 2 2 1
8) cos2 α; 9) sin4 α; 10) . 16.6. 1) 2
; 2) 1; 3) ; 4) ;
cos β sin β cos β cos x
4 3 4
5) tg2 α; 6) tg a; 7) 1; 8) − cos2 α. 16.7. 2) cos α = − , tg α = − , ctg α = − ;
5 4 3
1 2 1 5 5
3) cos α = − , sin α = − , ctg α = . 16.8. 1) sin α = , tg α = ,
5 5 2 13 12
12 1 7 1
ctg α = ; 4) sin α = , cos α = − , tg α = − . 16.11. 2) Вказівка. По-
5 50 50 7
дайте доданок 2 sin2 a у вигляді суми sin2 a + sin2 a; 4) Вказівка. Розглянь-
те різницю лівої і правої частин даної рівності та доведіть, що вона до-
1
рівнює нулю. 16.15. 1) − . Вказівка. Поділіть чисельник і знаменник
2
1
даного дробу на cos a; 2) ; 3) –27. Вказівка. Помножте чисельник дано-
4
16 12 125
го дробу на sin2 a + cos2 a. 16.16. 1) − ; 2) ; 3) . 16.17. 1) –sin b –
11 7 357
1
– cos b; 2) –sin a cos b; 3) –2 tg a; 4) 1. 16.18. 1) ; 2) 2 ctg a; 3) –1.
sin α
2
2π 2π b −1
Вказівка. Оскільки m α m π, то cos l cos α. 16.19. 1) . Вказівка.
3 3 2
2 2 4 2 4
b (3 − b ) 1 + 2b − b 1 + 6b − 3b
b2 = (sin a + cos a)2 = 1 + 2 sin a cos a; 2) ; 3) ; 4) ;
2 2 4
2 4
8 (1 + 2b − b ) b+2
5) 2 4
. 16.20. 1) b2 – 2; 2) b (b2 − 3); 3) b4 − 4b2 + 2; 4) . Âêà-
(b − 1) b
1 2
ç³âêà. Ç óìîâè âèïëèâàº, ùî = b. Çâ³äñè 2 sin α cos α = .
sin α cos α b
1
16.21. 1) 3 , –3. Âêàç³âêà. 2 cos α − 3 sin α = 2 (1 − sin α) − 3 sin α = −2 sin α − 3 sin α + 2
2 2 2
8
sin α = −2 sin2 α − 3 sin α + 2. Ïîçíà÷èìî sin α = t ³ ðîçãëÿíåìî ôóíêö³þ f (t) = −2t2 − 3t + 2,
âèçíà÷åíó íà ïðîì³æêó [–1; 1]. Öå êâàäðàòè÷íà ôóíêö³ÿ ç³ ñòàðøèì â³ä’ºì-
íèì êîåô³ö³ºíòîì a = –2. Âîíà íàáóâຠíàéá³ëüøîãî çíà÷åííÿ â òî÷ö³
−3 3 3 3
t0 = − = − , ÿêà íàëåæèòü ïðîì³æêó [–1; 1]. Îòæå, max f (t) = f − = −2 æ −
2 æ( −2) 4 [ −1; 1] 4 4
2
3 3 3 1
max f( t) = f − = −2 æ − − 3 æ − + 2 = 3 . Äëÿ çíàõîäæåííÿ íàéìåíøîãî çíà÷åííÿ
1; 1] 4 4 4 8
îá÷èñëèìî çíà÷åííÿ ôóíêö³¿ f (t) íà ê³íöÿõ ïðîì³æêó [–1; 1]: f (–1) =
= –2 + 3 + 2 = 3, f (1) = –2 – 3 + 2 = –3. Îòæå, min f (t) = −3; 2) íàéá³ëüøîãî
[ −1; 1]
1
çíà÷åííÿ íå ³ñíóº, íàéìåíøå äîð³âíþº –1; 3) 0; −1 ; 4) íàéá³ëüøîãî ³ íàé-
8
1 1
ìåíøîãî çíà÷åíü íå ³ñíóº. 16.22. 1) 3 ; –2; 2) 3 ; 2;
3 8
3) íàéá³ëüøîãî ³ íàéìåíøîãî çíà÷åíü íå ³ñíóº. 16.23.
1) Äèâ. ðèñóíîê; 2) ïðÿìà y = –1, ç ÿêî¿ «âèêîëîòî»
π
òî÷êè âèäó + πk; − 1 , k ∈ . 16.24. 1) Ïðÿìà y = 1,
2
πk
ç ÿêî¿ «âèêîëîòî» òî÷êè âèäó ; 1 , k ∈ . 16.25. 1.
2
Äî çàäà÷³
16.23 (1) Âêàç³âêà. Ñêîðèñòàéòåñÿ òèì, ùî sin14 x m sin2 x ³
cos14 x m cos2 x. 16.26. 1; –1.
1 3
17.1. 3) 0; 4) 0. 17.2. 3) 0. 17.3. 2) ; 3) 0; 4) cos β; 5) ; 6) sin 2β;
2 2
1 3 6
7) tg 15°; 8) cos (α – β). 17.4. 2) ; 3) ; 4) cos 2β; 6) cos (α + β). 17.5. .
2 2 7
3 31 2 3+4 3 24
17.7. 2) –1; 3) . 17.8. 1) 3. 17.11. − . 17.12. − . 17.13. − .
3 82 10 25
297 α 1
17.14. − . 17.15. 2. 17.16. 5. 17.19. 1) ctg ; 2) ; 3) cos 2α;
425 4 sin 2α
1 6− 2 6+ 2
4) − . 17.20. 1) 1; 2) –1. 17.21. 1) ; 2) ; 3) 3 − 2.
cos α 4 4
6− 2 6+ 2
17.22. 1) ; 2) . 17.23. 1) 3; 2) 1. 17.24. 1) 3; 2) 1. 17.27. 1) 2;
4 4
21 − 2 3
2) 41; 3) 2; 4) 5. 17.28. 1) 2; 2) 5; 3) 10. 17.29. . Вказів-
10
π π 48 + 25 3
2
3 (1 − b ) − b
ка. sin α = sin − − α . 17.30. –0,6. 17.31. . 17.32. .
3 3 11 2
π
17.33. − . 17.34. 60°. 17.35. 120°. 17.36. 1) Із графіка функції y = tg x
4
π πn
вилучіть точки, абсциси яких дорівнюють + , n ∈. 17.38. Вказівка. Із
4 2
tg α + tg β
рівності tg (α + β) = випливає, що tg α + tg β = tg (α + β) (1 − tg α tg β).
1 − tg α tg β
Тоді tg α + tg β + tg γ = tg (α + β) (1 − tg α tg β) + tg γ = tg (π − γ ) (1 − tg α tg β) + tg γ = − tg γ (1− t
tg α tg β) + tg γ = −tg γ (1− tg α tg β) + tg γ = − tg γ + tg α tg β tg γ + tg γ = tg α tg β tg γ. 17.40.
tg α + tg β
2. Вказівка. З рівності tg (α + β) = випливає, що tg α + tg β = tg (α + β) (1 − tg
1 − tg α tg β
g α + tg β = tg (α + β) (1 − tg α tg β). Тоді (1 + tg α) (1 + tg β) = 1 + tg α + tg β + tg α tg β =
ππ
= 11++tg
tg(α
(α++ββ))(1
(1−−tg
tgααtg
tgββ))++tg
tgααtg
tgββ==11++tg
tg ((11−−tg
tgαα tg
tgββ))++ tg
tgαα tg
tg ββ ==11++1 − tg α tg β + tg α t
44
g β = 1 + 1 − tg α tg β + tg α tg β = 2. 17.41. 2. 17.44. Вказівка. Припустимо, що cos α + cos β + cos γ > 2.
cos α + cos β + cos γ > 2. Тоді (cos α + cos β + cos γ )2 > 4 і (sin α + sin β + sin γ )2 l 5. По-
членно додавши дві останні нерівності, отримаємо: 3 + 2 (cos (α − β) + cos (β − γ ) + cos ( γ − α)) > 9.
cos (β − γ ) + cos ( γ − α)) > 9. 17.45. Вказівка. Скористаємося тотожністю для кутів три-
α β α γ β γ
кутника (див. задачу 17.39): tg tg + tg tg + tg tg = 1. Маємо:
2 2 2 2 2 2
γ 1
2
α β γ α β α γ β α β α
tg2 + tg2 + tg2 − tg tg + tg tg + tg tg = tg − tg + tg − tg
2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
γ 1 γ
2 2 2
α γ β α β α γ β
+ tg tg + tg tg = tg − tg + tg − tg + tg − tg l 0.
2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
α β γ
Звідси tg2 + tg2 + tg2 − 1 l 0. 17.46. Вказівка. Розгляньте вираз
2 2 2
2
α β γ
tg + tg + tg і скористайтеся результатами задачі 17.45. 17.47. f (x) =
2 2 2
π
= a sin x, де a — довільне дійсне число. Вказівка. Підставляючи y = ,
2
π π
x = t − , отримуємо: f (t) = f sin t. Перевіркою встановлюємо, що всі
2 2
функції виду f (x) = a sin x задовольняють умову задачі. 17.48. f (x) = x або
π
f (x) = –x. Вказівка. Підставляючи x = , y = 0, отримуємо: f (1) f (0) = 0.
2
π
Якщо f (1) = 0, то, підставляючи в дану рівність y = , отримуємо:
2
2)
2+ 3
2
; 3) 2 + 3; 4)
2− 3
2
(
; 5) − 1 + 2 ; 6) ) 2 − 1. 19.22. 1) 2; 2) tg α;
1
2
2 α
3) 2; 4) tg 2a; 5) sin 4a; 6) sin 2a; 7) cos ; 8) cos a. 19.23. 1) 2 ctg 4a;
2
1 1 1
2) sin 2a; 3) tg 2a; 4) 4 sin a; 5) 1; 6) − ctg α. 19.30. . 19.31. − .
2 2 2
8 3
19.32. − . 19.33. . 19.34. 1) cos 4a; 2) tg a; 3) sin 8a; 4) tg4 a; 5) 1;
9 4
1 1 α 1 1
6) –1. 19.35. 1) ; 2) 8 cos 2a; 3) − sin2 α; 4) tg 4 ; 5) ctg 2α; 6) − .
4 4 2 2 2
2
3 + cos 4α 17 + 14 cos 4α + cos 4α 10 + 3 3 4 α
19.38. 1) ; 2) . 19.39. . 19.41. 1) ctg ;
4 32 16 2
α 1 α
2) cos2 . 19.42. 1) –2; 2) 0. 19.43. 1) 4; 2) − sin 2α. 19.48. 1) cos ;
2 2 4
π π π
2) 2 tg α. 19.49. 1) Якщо 0 m α m , то 2 cos α; якщо < α m , то 2 sin α;
4 4 2
ϕ 3 1 5 −1
2) 2 cos . 19.50. . 19.51. 2 або − . 19.52. . Вказівка. Маємо:
2 5 3 4
sin 36° = cos 54°. Тоді sin (2 æ18°) = cos (3 æ18°); 2 sin 18° cos 18° = 4 cos3 18° − 3 cos 18°;
4 cos3 18° − 3 cos 18°; 2 sin 18° cos 18° = cos 18° (4 cos2 18° − 3); 2 sin 18° = 4 cos2 18° − 3;
2 sin 18° = 4 (1 − sin 18°) − 3; 2 sin 18° = 4 − 4 sin 18° − 3; 4 sin2 18° + 2 sin 18° − 1 = 0.
2 2
sin α 1 1
рівністю = ctg kα − ctg (k + 1) α. 20.22. n
ctg n
− ctg 1. Вка-
sin kα sin (k + 1) α 2 2
зівка. Скористайтеся рівністю tg b – ctg b = –2 ctg 2b. 20.23. Вказівка.
π
Помножте та поділіть ліву частину рівності на 2 sin . Зазначимо, що
n
дана задача має й геометричне розв’язання. Розглянемо точки
2πk 2πk
Ak cos ; sin , де k набуває всіх натуральних значень від 1 до n.
n n
Ці точки є вершинами правильного n-кутника із центром у точці O (0; 0).
Сума векторів s = OA1 + OA2 + ... + OAn = 0 . Водночас перша координата век-
2π 4π 2 (n − 1) π 2nπ
тора s дорівнює cos + cos + ... + cos + cos . 20.24. 1) Якщо
n n n n
(n + 1) α nα
sin cos
α = 2πk, k ∈, то S = n; якщо α ≠ 2πk, то S = 2 2 . Вказівка.
α
sin
2
α
При a ≠ 2pk, k ∈, помножте та поділіть дану суму на 2 sin ; 2) якщо
2
2
sin nα
α = πk, k ∈, то S = 0; якщо α ≠ πk, то S = . Вказівка. При a ≠ pk,
sin α
k ∈, помножте та поділіть дану суму на 2 sin a; 3) якщо α = πk, k ∈, то
n sin nα cos (n + 1) α
S = 0; якщо α ≠ πk, то S = − . Вказівка. Скористайтеся
2 2 sin α
формулами пониження степеня. 20.25. Вказівка. Перепишемо дану нерів
ність у вигляді 8 cos α cos β cos γ − 1 m 0. Перетворимо вираз 8 cos a cos b ×
× cos g. Маємо: 8 cos a cos b cos g – 1 = 4 (cos (a – b) + cos (a + b)) cos g – 1 =
= 4 (cos (a – b) – cos g) cos g – 1 = 4 cos (a – b) cos g – 4 cos2 g – 1 = (4 cos (a – b) ×
× cos g – 4 cos2 g – cos2 (a – b)) + cos2 (a – b) – 1 = –(cos (a – b) – 2 cos g)2 – sin2 (a – b).
Тепер нерівність стає очевидною. 20.26. Вказівка. Скористайтеся рівно-
стями sin 7α − sin 5α = 2 sin α cos 6α, sin 7α + sin 5α = 2 cos α sin 6α.
π 12πn 3 25π
21.3. 2) ± + , n ∈; 6) ±3 arccos + 6πn, n ∈. 21.4. 2) ± + 10πn,
5 5 3 6
4π 8πn π 2π 2πn
n ∈; 3) + , n ∈. 21.5. 3) 12 + 6p + 12pn, n ∈; 4) ± + , n ∈.
3 3 24 9 3
3π π 7π
21.6. 2) ± − 6 + 4πn, n ∈. 21.7. − . 21.8. 3p. 21.9. 4 корені. 21.10. ;
2 6 12
2 2
31π 5π 13π 5 5
; ; . 21.11. 2) + 2k , k ∈ Ÿ {0}, − + 2n , n ∈ ; 3) розв’яз-
12 4 4 6 6
64 64 π
ків немає. 21.12. 1) 2
, k ∈ Ÿ {0}, 2
, n ∈; 2) ± arccos + 2πn,
(8k + 1) (8n − 1) 4
π 1
± arccos − + 2πn, n ∈. 21.13. a = . 21.14. a = 0. 21.15. a m1 або a l 3.
4 2
2 1
21.16. a m − або a l 2. 21.17. −1 m a < . Вказівка. Дане рівняння рівно-
5 2
cos x = a, −1 m a m 1,
сильне системі яка має розв’язок тоді, коли
cos x > 3a − 1, a > 3a − 1.
1 1 7π 8π
21.18. −1 m a < − або − < a m 1. 21.19. a ∈ ; +× . 21.20. a ∈ ; +× .
3 3 3 3
21.21. Якщо a < –1 або a > 1, то коренів немає; якщо a = –1 або a = 1, то
2 3 2 3
1 корінь; якщо −1 < a m або < a < 1, то 2 корені; якщо <am ,
2 2 2 2
1 1
то 3 корені. 21.22. Якщо m a < 1, то 2 корені; якщо −1 m a < або a = 1,
2 2
2
то 1 корінь; якщо a < –1 або a > 1, то коренів немає. 21.23. Якщо a < −
2
2
або a > 1, то коренів немає; якщо − m a < 0 або a = 1, то 1 корінь; якщо
2
3π 7π
0 m a < 1, то 2 корені. 21.24. a < p, або a > , або a = . 21.25. a < 0, або
2 6
π π
a > , або a = .
2 4
n +1
π 2πn ( −1) 2 πn 5π 5πn
22.3. 3) + , n ∈; 4) arcsin + , n ∈. 22.4. 3) (−1)n + 1 × + , n ∈.
10 5 8 9 8 6 2
5π 5πn π π 5π
(−1)n + 1 × + , n ∈. 22.5. 2) (−1)n + 1 æ + + πn, n ∈. 22.6. 2) (−1)n + 1 æ + 20 + 5πn, n ∈.
6 2 3 8 6
5π 13π 13π 5π π 7π
1
æ + 20 + 5πn, n ∈. 22.7. . 22.8. − . 22.9. − ; ; . 22.10. 6 коренів.
6 90 6
12 2 6
π π π π
22.11. 1) + 2πn, n ∈; 2) (−1) æ + + πn, n ∈; 3) p + 4pn, + 4πn, n ∈.
n
3 6 4 3
2
π π π 1
22.12. 1) (−1)n æ + + πn, n ∈; 2) + 2πn, n ∈. 22.13. 2) 2k − , k ∈ ;
6 3 4 2
π 81 π
3) ± arccos + 2πk, k ∈. 22.14. 1) k +1 2
, k ∈; 2) ± + πk, k ∈. 22.15. a m 0
6 (3k + ( −1) ) 6
1 1
або a l 2. 22.16. a = –4 або 4 m a m 5. 22.17. < a m 1. 22.18. −1 m a < або
2 3
1 17 π 13π
< a m 1. 22.19. a l . 22.20. a m − . 22.21. 1) Якщо a < –1 або a > 1,
3 6 6
1
то коренів немає; якщо a = –1, або − < a < 0, або a = 1, то 1 корінь; якщо
2
1
−1 < a m − або 0 m a < 1, то 2 корені; 2) якщо a < –1 або a > 1, то коренів
2
2 2
немає; якщо a = 1, або a = –1, або − <am , то 1 корінь; якщо
2 2
2 2 3
−1 < a m − або < a < 1, то 2 корені; 3) якщо − m a m 0, то 3 корені;
2 2 2
3
якщо 0 < a < 1 або −1 < a < − , то 2 корені; якщо a = –1 або a = 1, то
2
1
1 корінь; якщо a < –1 або a > 1, то коренів немає. 22.22. 1) Якщо a m −
2
1 3
або a > 1, то коренів немає; якщо − < a < або a = 1, то 1 корінь; якщо
2 2
3 1 1
m a < 1, то 2 корені; 2) якщо −1 < a m − , то 3 корені; якщо − < a < 1
2 2 2
або a = –1, то 2 корені; якщо a = 1, то 1 корінь; якщо a < –1 або a > 1, то
2 2 2 2
коренів немає. 22.23. Якщо −1 < a < − , або − <a< , або < a < 1,
2 2 2 2
2 2
то 4 корені; якщо a = –1, або a = − , або a = , або a = 1, то 3 коре-
2 2
3
ні; якщо a < –1 або a > 1, то 2 корені. 22.24. Якщо −1 < a < − , або
2
3 3 3 3
− <a< , або < a < 1, то 4 корені; якщо a = –1, або a = − , або
2 2 2 2
3
a= , або a = 1, то 3 корені; якщо a < –1 або a > 1, то 2 корені.
2
4π 4πn 1 6 πn 5π
23.3. 3) − + , n ∈; 5) arcctg + , n ∈. 23.4. 2) + 2πn, n ∈.
21 7 6 11 6 3
3 1 πn 1 π πn
23.5. 2) − arctg 2 + , n ∈. 23.6. 3) − + + , n ∈. 23.7. 4 корені.
2 2 2 3 18 3
π 2π 16
23.8. 1 корінь. 23.9. − . 23.10. − . 23.11. 2) 2
, k ∈ Ÿ {0};
4 3 (4k + 1)
1 2 8
3) (−1)k arcsin + πk, (−1)k arcsin − + πk, k ∈. 23.12. 1) , k ∈;
3 3 20k + 5
16 1 3
2) , k ∈; 3) ± arccos + 2πk, ± arccos − + 2πk, k ∈. 23.13.
(4πk − π)
2
4 4
1 1 1 1 1 1
1) a < − , або − < a < 0, або a > 0; 2) −1 < a < − , або − < a < , або < a < 1.
3 3 2 2 2 2
1 1 3 3 3
23.14. 1) a < − , або − < a < 0, або a > 0; 2) −1 < a < − , або − <a< ,
2 2 2 2 2
3 π π π
або < a < 1. 23.15. a = − , або a m − , або a l 0. 23.16. a = − , або
2 3 2 4
π
a m − , або a l 0.
2
π π
24.5. 1) [0; 2]; 2) [0; 1]; 3) (−×; −π − 4] Ÿ [π − 4; +×). 24.6. 1) − − 1; 1 − ;
2 2
2 2
2) [2; 3]; 3) −×; − Ÿ ; +× . 24.7. 1) p; 0; 2) 2 + p; 2. 24.8. 1) 2p; p;
3 3
π π 1 π 3 π 1 1
2) + 1; − + 1. 24.9. 1) ; 2) . 24.10. 1) ; 2) . 24.11. 1) − ; 2) cos ;
2 2 3 6 4 4 2 2
3 3
3) коренів немає. 24.12. 1) ; 2) коренів немає; 3) . 24.13. 1) (–1; 1];
2 2
2) {–1}; 3) [–1; 1]; 4) [–1; 1]; 5) розв’язків немає; 6) {1}; 7) [−1;1);
8) (–1; 1]. 24.14. 1) {–1}; 2) [–1; 1); 3) [–1; 1]; 4) [–1; 1]; 5) розв’язків немає.
24.15. 1) [–1; 1]; 2) {–1}; 3) {1}; 4) {0}; 5) {0}. 24.16. 1) [–1; 1]; 2) {1};
2
x +1
3) [–1; 1]; 4) {1}; 5) {–1; 1}. Вказівка. Якщо x > 0, то l 1, причому
2x
2
x +1
рівність досягається тільки при x = 1; якщо x < 0, то m − 1, причому
2x
π
рівність досягається тільки при x = –1. 24.17. 1) 4; + 4 ; 2) {0}. Вказівка.
2
Оскільки − arccos x m 0, то область визначення даної функції складається
2 2 1 π
з однієї точки x = 1; 3) −×; − Ÿ ; +× ; 4) ; +× . 24.18. 1) 2; + 2 ;
π π π 2
π 1 2 3 24
2) 0; ; 3) ; +× ; 4) ; +× . 24.21. 1) ; 2) . Вказівка.
2 π π 5 25
3 3 3 56 3 2 2
sin 2 arcsin = 2 sin arcsin cos arcsin ; 3) ; 4) . 24.22. 1) ;
5 5 5 65 4 3
4 2+ 5 7 5 1
2) ; 3) ; 4) . 24.23. 1) 1; 2) 5. 24.24. 1) − ; 2) –2.
9 25 26 2
3 1 1 3 + 10 2− 2 4− 2
24.25. 1) 0; ; 2) ; ; 3) ; 2 . 24.26. 1) 0; ; 2) ; 1 ;
4 4 2 6 8 6
3 8 + 3 2 1
3) ; . 24.27. 1) ; ; 2) розв’язків немає.
7 14 5 2 y
1+ 5 1
24.28. 1) 1; ; 2) {0}. 24.31. Див. рисунок. Вка-
2
зівка. Якщо −1 m x < 0, то arcsin x < 0 і | arcsin x | =
= –arcsin x, arcsin | x | = arcsin (–x) = –arcsin x. Тоді y = 1. –1 0 1 x
Якщо 0 < x m 1, то arcsin x > 0 і | arcsin x | = arcsin x,
arcsin | x | = arcsin x. Тоді y = 1. 24.32. 3) Див. рисунок. До задачі 24.31
Вказівка. Зауважимо, що D (y) = [–1; 1]. Запишемо:
cos (2 arcsin x) = 1 − 2 sin2 (arcsin x) = 1 − 2x2 . Отже, шуканим графіком є час-
π
тина параболи y = −2x2 + 1; 4) Вказівка. Оскільки arcsin x + arccos x = , то
2
y = 1. Проте шуканий графік — це не пряма y = 1, а лише її відрізок,
–1 0 1x
y = –2x2 + 1
–1
(arcsin x) + (arccos x) =
2 2
,
36
Після очевидної заміни arcsin x = t, arccos x = z
arcsin x + arccos x = π .
2
2 2 5π 2
t + z = ,
36
π
t + z = , 3 2
отримуємо: 2 24.38. 1) ; 2) − . 24.41. Вказівка. Вигідно
π 2 2
π
− m t m ,
2 2
0 m z m π.
3 56 5
довести таку рівність: arcsin = arcsin − arcsin . Значення виразів,
5 65 13
записаних у лівій і правій частинах цієї рівності, належать проміжку
π π
− ; , тобто проміжку, на якому функція y = sin x зростає, тому до-
2 2
3 56 5 3
статньо довести, що sin arcsin = sin arcsin − arcsin . 24.43. .
5 65 13 28
π
Вказівка. Це рівняння перепишемо так: arcsin 2x = − arcsin x. Його
3
π
наслідком буде рівняння sin (arcsin 2x) = sin − arcsin x . Звідси
3
3 1
2x = æ 1 − x − x;
2
5x = 3 − 3x2 . Це рівняння рівносильне системі
2 2
25x2 = 3 − 3x2 , 3 3 1
розв’язуючи яку отримуємо: x = . Крім того, < .
x l 0, 28 28 2
3 π π 3 π 2
Тому 0 < arcsin 2 < і 0< − arcsin < . 24.44. .
28 2 3 28 2 5
3 8π 19π
25.1. 3) − . 25.2. 1) ; 2) . 25.3. 2) –2p. 25.4. 1) ; 2) [1; +×).
3 3 6
π π π π
25.5. . 25.6. 1) 2 − ; 2 + ; 2) 0; . 25.7. 1) (4; π + 4); 2) 0; .
2 2 2 2
π 5 2
25.8. 1) 4; 2) 5; 3) ; 4) p. 25.9. 1) ; 2) . 25.10. 1) 1; 2) tg 1; 3) коренів
2 2 3
27 + 3
немає; 4) − . 25.11. 1) –1; 2) коренів немає; 3) коренів немає;
12
15 + 3 2 1 7 7 1 3
4) . 25.12. 1) ; 2) ; 3) − ; 4) . 25.13. 1) ; 2) − ;
24 5 5 113 50 5 10
3+ 3 21 − 3
3)
13
85
. 25.14. 1) −
5
; +× ; 2)
(2 − )
3; +× . 25.15. 1) −×;
9
;
3
2) −×; − 11 . 25.16. 1) Вказівка. tg (arctg x) = x при будь-якому x.
3
1
25.17. 2) Вказівка. tg (arcctg x) = . 25.18. 1. Вказівка. Скористайтеся
x
π 3π
тотожністю arctg x + arcctg x = . 25.19. − 3. 25.22. 1) − ; 2) 5 − 2π;
2 13
5π 11π 4π 27 π 7π
3) − ; 4) − 17. 25.23. 2) ; 3) 15 − 4π; 4) ; 5) − 10.
42 2 11 38 2
π
25.24. 1) Вказівка. Якщо x > 0, y > 0, то нерівність − < arctg x + arctg y
2
π
є очевидною, а нерівність arctg x + arctg y < рівносильна нерівності
2
π π 1
arctg x < − arctg y; tg (arctg x) < tg − arctg y = ctg (arctg y) = ,
2 2 tg (arctg y)
1
тобто x < ; xy < 1. Інші випадки розгляньте самостійно. 25.25. Так.
y
25.26. Так. 25.27. Вказівка. Скористайтеся задачею 25.24. 25.29. 1) S =
π 1 (k + 1) − k
S = arctg (n + 1) − . Вказівка. Доведіть, що arctg 2
= arctg = arctg (k + 1) − ar
4 1+ k + k 1 + (k + 1) k
(k + 1) − k 1 2 −1
= arctg (k + 1) − arctg k. Тепер можна записати такі рівності: arctg = arctg =a
1 + (k + 1) k 3 1 + 2 æ1
1 2 −1 1 3−2
arctg = arctg = arctg 2 − arctg 1; arctg = arctg = arctg 3 − arctg 2; ...;
3 1 + 2 æ1 7 1 + 3æ2
1 (n + 1) − n
arctg 2
= arctg = arctg (n + 1) − arctg n. Додавши отримані
1+ n + n 1 + (n + 1) n
π
рівності, маємо: S = arctg (n + 1) − arctg 1 = arctg (n + 1) − . Інший розв’язок
4
може спиратися на формулу задачі 25.24. Обчисливши суму кількох
перших доданків, можна помітити закономірність і сформулювати при-
n
пущення S = arctg . Цю рівність можна довести, наприклад, методом
n+2
π 2k 2k
математичної індукції; 2) S = arctg (n2 + n + 1) − . Вказівка. 4 2
= 4 2
4 k +k +2 1 + (k + k
2 2
2k 2k (k + k + 1) − (k − k + 1) π
4 2
= 4 2
= 2 2
. 25.30. S = arctg (n + 1) − . 25.31. Вка-
k +k +2 1 + (k + k + 1) 1 + (k + k + 1) (k − k + 1) 4
зівка. Нехай α = arctg x, β = arctg y, γ = arctg z. Тоді x + y + z – xyz =
= tg a + tg b + tg g – tg a tg b tg g = (tg a + tg b) + tg g (1 – tg a tg b) =
sin (α + β) cos (α + β) sin (α + β) cos γ + sin γ cos (α + β) sin (α + β + γ )
= + tg γ = = > 0.
cos α cos β cos α cos β cos α cos β cos γ cos α cos β cos γ
2π π 2πn π
26.1. 1) ± + 2πn, n ∈; 2) + , n ∈; 3) − + πn, arctg 3 + pn, n ∈;
3 6 3 4
π πn 4 πn1 π π
4) + , arcctg − + , n ∈. 26.2. 1) (−1)n æ + πn, + 2πn, n ∈;
8 2 2 3 2 6 2
π π 3 3π
2) ± + πn, pn, n ∈; 3) + πn, − arctg + πn, n ∈; 4) + 3πn,
3 4 4 4
2 π π
3 arcctg − + 3πn, n ∈. 26.3. 1) + πn, n ∈; 2) − + πn, n ∈; 3) –3 arctg 5 +
3 4 6
π π
+ 3pn, n ∈; 4) + πn, arctg 4 + pn, n ∈; 5) + 2πn, 2 arctg 2 + 2πn, n ∈;
4 2
π π 1
6) + πn, n ∈. 26.4. 1) − + πn, n ∈; 2) − arctg + πn, n ∈; 3) arctg 2 + πn,
6 4 2
π 1 π
arctg 3 + πn, n ∈; 4) + πn, − arctg + πn, n ∈. 26.5. 1) (−1)n æ + πn,
4 4 6
6 2
( )
π n +1 π πn
n ∈; 3) + πn, 2pn, n ∈; 4) (−1) π + 6πn, n ∈; 5) ± + , n ∈;
2 6 2
π π π
6) + πn, arctg 2 + pn, n ∈; 7) + πn, pn, n ∈; 8) ± + πn, n ∈ .
4 6 3
π π πn 1 1 πn
26.7. 1) + πn, –arctg 2 + pn, n ∈; 2) + , arctg + , n ∈;
4 20 5 5 7 5
π πn π 3
3) − + , n ∈; 4) arctg 3 + πn, arctg 4 + πn, n ∈; 5) − + πn, arctg + πn, n ∈;
8 2 4 5
π π π
n ∈; 6) + πn, − + πn, n ∈; 7) pn, arctg 3 + pn, n ∈; 8) + πn, n ∈.
2 4 4
π π
26.8. 1) + πn, arctg 3 + πn, n ∈. Вказівка. sin 2x = 2 sin x cos x; 2) + πn,
4 4
1 π 1 π
arctg + πn, n ∈; 3) − + πn, − arctg + πn, n ∈; 4) pn, + πn, n ∈;
4 4 3 4
π π π π π
5) + πn, n ∈; 6) − + πn, n ∈. 26.9. –p. 26.10. − . 26.11. . 26.12. .
3 4 2 4 2
π πn 1 − 10 π
26.13. 1) + , n ∈; 2) (−1)n æ arcsin + πn, n ∈; 3) ± + πn, n ∈;
4 2 3 3
2π π 29 − 2
4) ± + 2πn, n ∈; 5) ± + 2πn, n ∈. 26.14. 1) ± arccos + 2πn, n ∈;
3 3 5
π π πn 5 −1
2) ± + πn, n ∈; 3) (−1)n + 1 æ + , n ∈; 4) ± arccos + 2πn, n ∈;
6 12 2 2
π π πn πn π 2πn
5) ± + πn, n ∈. 26.15. 1) ± + , n ∈; 2) , + , n ∈.
3 12 2 3 11 11
2π π πn π 11
26.16. 1) ± + 2πn, n ∈; 2) + , n ∈. 26.17. 1) + 2πn, −2 arctg + 2πn, n ∈;
3 8 2 2 5
( )
n ∈; 2) 2 arctg −1 ± 5 + 2πn, n ∈. 26.18. 1) − + 2πn, 2 arctg 4 + 2pn,
π
2
2π
n ∈; 2) + 2πn, 2 arctg 2 3 + 2πn, n ∈. 26.19. 4 корені. 26.20. 2p.
3
π π π πn
26.21. 1) pn, − + πn, n ∈; 2) pn, n ∈. 26.22. 1) ± + πn, n ∈; 2) + ,
4 3 6 3
π πn
− + , n ∈. 26.23. 1) [–1; 2]; 2) 3. 26.24. 1) [–1; 2]; 2) таких значень a
12 3
π π
не існує. 26.25. ± + πn, n ∈. 26.26. + πn, n ∈. Вказівка. (tg3 x + ctg3 x) + (tg2 x + ctg2 x) −
4 4
π
x + ctg3 x) + (tg2 x + ctg2 x) − 4 = 0. Зробіть заміну tg x + ctg x = y. 26.27. 1) − + πn,
4
π π
± + πn, pn, n ∈; 2) + πk, k ∈. Вказівка. 2 cos2 x + 5 sin2 x cos2 x + sin4 x + cos2 x − sin2 x =
6 2
x + sin4 x + cos2 x − sin2 x = 0; sin2 x − 3 cos2 x = 5 sin2 x cos2 x + sin4 x. Помножте ліву
π π π
частину на вираз sin x + cos x; 3) 2 2
+ πk, k ∈. 26.28. 1) + πn, + πn,
2 3 6
π π πn π πn π π πn
+ πn, n ∈; 2) + , + , n ∈. 26.29. 1) + πn, ± + πn, n ∈; 2) ,
2 4 2 8 2 2 3 2
π πn π 1 − 13
(−1)n + 1 æ + , n ∈. 26.30. 1) 3pn, n ∈; 2) + πn, ± arccos + 2πn, n ∈.
12 2 2 4
π 2π π
26.31. 1) (−1)n æ + πn, n ∈; 2) ± + 2πn, n ∈; 3) (−1)n æ + πn, n ∈.
6 3 6
π π π
26.32. 1) ± + 2πn, n ∈; 2) (−1)n æ + πn, n ∈; 3) ± + 2πn, n ∈.
3 6 3
5π 3π 11π 11π 4π 3π
26.33. 1) m a < π; 2) ma < . 26.34. 1) m a < 2π; 2) ma < .
6 2 6 6 3 2
7 3 7 3 1 7
26.35. 1) a < –1, або a = , або a > ; 2) <am , або <a< , або
10 2 10 2 2 10
3 2 3
a = –1. 26.36. 1) a < − , або a = , або a > 1; 2) a = 1 або − m a < 0;
2 2 2
2 3 2 2 1
3) < a m 1 або − ma < . 26.37. 1) a > , або a = − , або a < –1;
2 2 2 2 3
1 2 1 2 1
2) <am або a = –1; 3) − < a m або −1 m a < − . 26.38. 1) 3;
2 2 3 2 3
1 − 10 1 + 10
2)
2
;
2
Ÿ −
13
12
; 3) [1; 3] Ÿ −
13
12 { }
; 4)
1 − 10
2
1 + 10
; − 1 Ÿ
2
; 3 ;
{ }
13
12
5) –1; 6) − ; − 1 .
26.39. 1) −1 −
2
2
; −1 +
2
2
Ÿ
1
8
; 2) −1 +
2
2
; 0 .
{}
26.40. a < 0, або a = 2, або a = 3, або a > 4. Вказівка. Покажіть, що друге
sin x = 0,
1
рівняння рівносильне сукупності sin x = , 26.41. a = 2. Вказівка. За-
2
a−2
sin x = .
2
π
уважимо, що число є коренем першого рівняння при всіх значеннях a.
3
π
Підставляючи x = у друге рівняння, отримуємо: 2a2 − 5a + 2 = 0. Звідси
3
1
a = 2 або a = . Залишається перевірити знайдені значення параметра.
2
π πn π πn π πn π
27.1. 1) + , + πn, n ∈; 2) , + , n ∈; 3) − + 2πn,
4 2 2 2 6 3 2
π π π π πn πn
± + πn, n ∈; 4) (−1)n æ + πn, − + πn, n ∈. 27.2. 1) + , , n ∈;
6 6 3 6 3 4
πn πn π 3π
2) , , n ∈; 3) ± arctg 2 + πn, − + πn, n ∈; 4) ± + 2πn, arcctg 3 + pn,
5 4 4 4
π 3 π πn
n ∈. 27.3. 1) ± + 2πn, n ∈; 2) (−1)n arcsin + πn, n ∈; 4) + ,
4 3 24 6
π πn π π 3π πn π
+ , n ∈. 27.4. 1) + 2πn, n ∈; 2) + πn, + , n ∈. 27.5. 1) (−1)n æ + πn,
16 4 12 4 16 4 6
π π πn π πn π πn 2π
(−1) æ + πn, p + 2pn, n ∈; 2)
n
+ , ± + , n ∈; 3) + , ± + 2πn, n ∈;
6 8 4 12 2 4 2 3
πn π πn π πn n +1 π πn
4) , n ∈; 5) pn, (−1)n + 1æ + , n ∈; 6) + , (−1) + , n ∈;
2 12 2 4 2 12 2
3 π 2πn πn π
7) pn, ± arccos + 2πn, n ∈; 8) + πn, , p + 2pn, n ∈; 9) , − + 2πn,
4 2 5 5 2
π 2πn πn n +1 π πn π
+ , n ∈; 10) , (−1) + , n ∈. 27.6. 1) pn, n ∈; 2) 2pn, (−1)n æ + πn, n ∈;
10 5 2 21 7 6
π πn π πn π π πn
(−1)n æ + πn, n ∈; 3) , (−1)n æ + , n ∈; 4) + πn, (−1)n + 1 æ + , n ∈;
6 4 24 4 2 18 3
πn 2π π πn πn πn π 2πn
5) , ± + 2πn, n ∈; 6) + , , n ∈; 7) , + , n ∈;
2 3 6 3 5 3 7 7
π πn π πn π πn π π πn
8) + , (−1)n æ + , n ∈. 27.7. 1) + , + πn, n ∈; 2) + ,
10 5 8 2 4 2 2 8 4
π πn π πn π π
± + πn, n ∈; 3) , + , n ∈; 4) 2pn, + πn, n ∈; 5) + πn, n ∈;
3 3 8 4 4 2
π π πn π πn π
6) + πn, n ∈; 7) + , − + πn, n ∈; 8) , + πn, n ∈. Вка-
4 48 4 12 5 2
1 − cos 2x 1 − cos 4x 1 − cos 6x 1 − cos 8x π πn π πn
зівка. + − − = 0; 9) + , + , n ∈;
2 2 2 2 10 5 4 2
π πn π πn π πn π πn π
10) + , ± + , n ∈. 27.8. 1) + , n ∈; 2) + , ± + πn, n ∈;
6 3 9 3 22 11 8 4 3
πn π πn 3π π π 2πn πn πn
3) , + , + πn, n ∈; 4) − + 2πn, + , n ∈; 5) , , n ∈;
3 8 2 4 4 4 3 5 2
πn π πn π π πn π πn πn
6) , ± + , n ∈. 27.9. 1) + πn, + , n ∈; 2) + , , n ∈;
2 12 2 2 4 2 6 3 2
πn π
3) −60° + 180°n, 40° + 180°n, n ∈; 4) , n ∈. 27.10. 1) + πn, n ∈;
10 2
π πn π πn
2) 45° + 180°n, −75° + 180°n, n ∈; 3) ± + πn, n ∈; 4) , + , n ∈.
6 4 24 12
π 5π πn π πn π π 2π
27.11. 1) − + πn, + , n ∈; 2) − + , ± + 2πn, n ∈; 3) + πn,
24 144 6 12 2 6 3 3
1 π 3 3 1
(−1)n arcsin − + πn, n ∈. Вказівка. 4 + sin 2x − 2 cos x + sin x = 0;
4 6 2 2 2
π π π π π
2 sin + sin 2x − cos x − = 0; 4 sin x + cos x − − cos x − = 0;
3 6 6 6 6
π π 1 π πn π
4 cos x − sin x + − = 0. 27.12. + , + πn, n ∈. 27.13. 1) 2pn,
6 6 4 8 2 12
π π
− + πn, + πn, n ∈. Вказівка. 2 sin 2x cos x – 2 sin x cos x – 2 cos x ×
4 2
× (cos x – 1) = 0; 2 cos x (sin 2x – sin x – cos x + 1) = 0; 2 cos x ((1 + sin 2x) –
– (sin x + cos x)) = 0; 2 cos x ((sin x + cos x)2 − (sin x + cos x)) = 0; 2 cos x ×
π π πn
× (sin x + cos x) (sin x + cos x – 1) = 0; 2) + πn, + πn, n ∈. 27.14. 1) ,
4 2 2
π πn
+ , n ∈. Вказівка. (sin 4x + cos 4x) (sin2 4x + cos2 4x − sin 4x cos 4x) − (1 − sin 4x
8 2
π
− sin 4x cos 4x) − (1 − sin 4x cos 4x) = 0; (sin 4x + cos 4x – 1) (1 – sin 4x cos 4x) = 0; 2) − + πn,
8
π πn π πn
+ , n ∈. 27.15. + , n ∈. Вказівка. Якщо a задовольняє умову
24 3 8 2
задачі, то sin α + sin 2α + sin 3α = cos α + cos 2α + cos 3α, sin 2α (1 + 2 cos α) = cos 2α (1
n 2α (1 + 2 cos α) = cos 2α (1 + 2 cos α), (1 + 2 cos α) (sin 2α − cos 2α) = 0.
1 π 29 − 5 π
28.1. (−1)n + 1 arcsin − + πn, n ∈. 28.2. (−1)n arcsin − + πn, n ∈.
2 2 4 2 2 4
π
28.3. 1) 2pn, + 2πn, n ∈. Вказівка. (sin x + cos x) (1 – sin x cos x) = 1; 2) pn,
2
sin x + cos x
arctg 2 + πn, n ∈. Вказівка. Зробіть заміну = t. 28.4. 2pn,
sin x − cos x
π π π πn
+ 2πn, n ∈. 28.5. 1) − + πn, n ∈; 2) pn, ± + , n ∈. Вказівка.
2 4 12 2
1 + cos 6x
cos 4x = ; 4 cos2 2x − 2 = 1 + 4 cos3 2x − 3 cos 2x; 4 cos3 2x − 4 cos2 2x − 3 cos 2x +
2
os3 2x − 4 cos2 2x − 3 cos 2x + 3 = 0; 4 cos2 2x (cos 2x − 1) − 3 (cos 2x − 1) = 0; (4 cos2 2x − 3) (cos 2x − 1) =
πn πn π π
= 0; 3) , n ∈. 28.6. 1) , ± + 2πn, n ∈; 2) pn, ± + πn, n ∈.
3 2 6 6
2πk π 2πn 2πk
28.7. 1) , k ∈, k ≠ 15 p, p ∈, + , n ∈, n ≠ 17m + 8, m ∈, 2) ,
15 17 17 9
x
k ∈Z, k ≠ 9 p, p ∈. Вказівка. Помножте обидві частини рівності на 2 sin ;
2
πk
3) , k ∈, k ≠ 9 p, p ∈. Вказівка. Скористайтеся формулою пониження
9
πk 2πk π πn
степеня. 28.8. 1) , k ∈, k ≠ 14 p, p ∈, 2) , k ∈, k ≠ 3 p, p ∈, + , n ∈;
14 3 8 2
π πn πk
+ , n ∈; 3) , k ∈, k ≠ 9 p, p ∈. 28.9. 1) –2; 2) коренів немає. 28.10. 1) 2;
8 2 9
2) коренів немає. 28.11. Коренів немає. Вказівка. Якщо x > 0 або x < –1,
то x2 + x + 1 > 1. При x ∈[−1; 0] sin x m 0, а x2 + x + 1 > 0. 28.12. Коренів не-
1 1 −5 + 25 − 8k
має. 28.13. 1) x = 2πk, y = або x = π + 2πk, y = − , k ∈; 2) x = ,
2 2 2
−5 − 25 − 8k −5 − 25 − 8k −5 + 25 − 8k 5 + 21 − 8n
y= , або x = , y= , або x = ,
2 2 2 2
5 − 21 − 8n 5 − 21 − 8n 5 + 21 − 8n
y= , або x = , y= , k ∈, n ∈, k m3, n m2.
2 2 2
π πn π πn 3π
28.14. 1) x = –4, y = − + або x = 4, y = − + , n ∈; 2) x = + 2πn,
8 2 8 2 4
π 5π 5πn
y = –3 або x = − + 2πn, y = 3, n ∈. 28.15. 1) 4pn, n ∈; 2) + , n ∈.
4 4 3
9π π
28.16. 1) 6pn, n ∈; 2) + 3πn, n ∈. 28.17. 1) + πn, 2pn, n ∈. Вказів-
4 2
ка. Запишемо дві очевидні нерівності: cos7 x m cos2 x; sin4 x m sin2 x. До-
даючи почленно ці нерівності, отримуємо: cos7 x + sin4 x m 1. Тепер очевид-
cos x = cos x,
7 2
π
но, що початкове рівняння рівносильне системі 4 2) + 2πn,
sin x = sin x;
2
2
2pn, n ∈. Вказівка. Покажіть, що при всіх допустимих значеннях x ви-
π
конуються нерівності cos x l cos2 x і sin x l sin2 x. 28.18. 1) + 2πk, 2pk,
2
π π
k ∈; 2) − + 2πk, pk, k ∈. 28.19. 1) + 2πk, k ∈. Вказівка. Запишемо
2 2
очевидні нерівності: sin x m sin x; cos x m cos2 x. Звідси sin5 x + cos5 x m sin2 x + cos2 x =
5 2 5
π
28.20. 1) + 2πn, n ∈; 2) розв’язків немає. Вказівка. Покажіть, що
2
2
sin x + 2 cos x m 5. 28.21. + 2n, n ∈. Вказівка. Перетворіть рівняння до
3
2 3πx
3 − tg
2 3πx 1 2
вигляду 4 − tg sin (πx − α) = 2, де sin α = . cos α = .
2 2 3πx 2 3πx
4 − tg 4 − tg
2 2
Тепер треба помітити, що ліва частина отриманого рівняння не більша за 2.
1 π
28.22. + 2n, n ∈. 28.23. 1) x = + πk, y = πn, k ∈, n ∈. Вказівка. Оціни-
4 2
мо кожний із множників лівої частини даного рівняння. З одного боку,
3 3
маємо: 5 + l 8 і 2 − sin6 x l 1. Тоді 5 + (2 − sin6 x) l 8. З другого
sin x
2 2
sin x
боку, очевидно, що 7 + cos 2y m 8. Отже, початкове рівняння рівносильне
3
5 + sin2 x = 8,
sin2 x = 1, π πk π
системі 2 − sin6 x = 1, звідси 2) x = + , y = + 2πn, k ∈, n ∈.
7 + cos 2y = 8, cos 2y = 1; 4 2 2
π πk π k
y = − π + 2π (n − 2k), k ∈, n ∈; 2) x = + , y= + π n − , k ∈, n ∈. Вказівка.
4 2 4 2
Скористайтеся нерівністю a2 + b2 l 2ab. Тоді tg 4 x + tg 4 y l 2 tg2 x tg2 y і
tg 4 x + tg 4 y + 2 ctg2 x ctg2 y l 2 (tg2 x tg2 y + ctg2 x ctg2 y) l 4. 28.25. 7. Вказівка.
Зауважимо, що коли число x0 — корінь даного рівняння, то й число (−x0 ) —
теж корінь цього рівняння. Тоді дане рівняння може мати єдиний корінь
1
лише за умови x0 = 0. 28.26. 3. 28.27. . 28.28. 0; tg 1. 28.29. (0; 0),
sin 1
π
(1; 0). Вказівка. Підставивши замість x числа 0, 2p і , можна отримати
2
необхідні умови, яким задовольняють числа a і b. 28.30. a = 1. Вказівка.
Число 2p є періодом функції y = (a – a2) cos 2x + sin x – a. Нехай x0 — корінь
рівняння (a – a2) cos 2x + sin x = a. Тоді числа x0 і x0 + 8p — корені рівнян-
x x0 x0
ня (a − 1) sin + sin x = 1. Маємо: (a − 1) sin + sin x0 = 1 і −(a − 1) sin + sin x0 = 1
8 8 8
x0
−(a − 1) sin + sin x0 = 1. Віднімаючи почленно від першої рівності другу, отримуємо:
8
x0
2 (a − 1) sin = 0. Звідси a = 1 або x0 = 8pk, k ∈. Проте жодне із чисел виду
8
x
8pk, k ∈, не є коренем рівняння (a − 1) sin + sin x = 1.
8
π π
29.1. 1) pk, k ∈, k ≠ −2; 2) + 2πk, k ∈, k ≠ 0, (−1)n æ + πn, n ∈;
2 6
1 π
3) (−1)k æ + k, k ∈, k ≠ 1. 29.2. 1) + πk, k ∈, k ≠ 0; 2) 2pk, k ∈,
6 4
π 1 k π π
+ πn, n ∈, n ≠ 0; 3) + , k ∈, k ≠ 1. 29.3. 1) − + πn, n ∈; 2) + πn, n ∈;
2 4 2 4 2
π π πn π
3) − + 2πn, 2pn, n ∈; 4) 2pn, n ∈; 5) + , n ∈; 6) (−1)n + 1 æ + πn,
2 12 2 6
π π
+ 2πn, n ∈. 29.4. 1) + πn, n ∈; 2) pn, n ∈; 3) π + 2πn, n ∈; 4) 2pn,
2 4
π π
+ πn, n ∈; 5) π + 2πn, ± + 2πn, n ∈. 29.5. 1) x = n, n ∈ , n ≠ 1; 2) x = 0,
2 3
5 1 7
x = ±1, x = ±2, x = ± . 29.6. 1) x = 3, x = + n, n ∈, n m2; 2) x = ± , x = ±3,
2 2 2
π π 3π
x = ±1. 29.7. 1) − + 2πn, (−1) æ + πn, n ∈; 2) 2pk, k ∈; 3) −
n
+ 4πn, n ∈.
2 6 2
sin x = 1,
π
Вказівка. Дане рівняння рівносильне системі cos 4x = 1, 29.8. 1) + 2πn,
2
x 2
cos 2 ≠ 2 .
5π π π
− + 2πn, − + 2πn, n ∈; 2) π + 2πn, n ∈. 29.9. 1) pn, + 2πn, n ∈;
6 6 2
π π π π
2) + πn, n ∈; 3) − + 2πn, + πn, n ∈. 29.10. 1) + πn, 2pn, n ∈;
6 6 2 2
π π π πn
2) ± + 2πn, 2pn, n ∈; 3) + 2πn, pn, n ∈. 29.11. 1) + ,
4 3 4 2
1 3 πn π 6+ 3 π
− arctg + , n ∈; 2) + πn, − arctg + πn, n ∈. 29.12. 1) + πn,
2 5 2 2 11 2
2 π πn 1 3 3 πn π
± arctg + πn, n ∈; 2) + , − arctg + , n ∈; 3) + πn,
2 4 2 2 13 2 2
arctg
(
3 5− 3 ) + πn, n ∈.
11
π 4π π π π π
30.1. 2) − + 2πn m x m + 2πn, n ∈; 3) − + 2πn < x < + 2πn, n ∈; 6) + πn m x < + πn,
3 3 4 4 6 2
π π 3π 1 1
+ πn m x < + πn, n ∈; 8) πn < x < + πn, n ∈; 9) π − arcsin + 2πn < x < 2π + arcsin + 2πn, n
6 2 4 6 6
1 π 7π π 5π
n < x < 2π + arcsin + 2πn, n ∈. 30.2. 2) − + 2πn < x < + 2πn, n ∈; 3) + 2πn m x m + 2πn, n ∈;
6 6 6 3 3
5π π π π
n mx m + 2πn, n ∈; 6) − + πn < x < − + πn, n ∈; 8) + πn m x < π + πn, n ∈;
3 2 3 4
π 2π
10) arcctg 2 + pn < x < p + pn, n ∈. 30.3. 1) − + πn < x m + πn, n ∈;
6 3
π 5π 11π 5π π 2πn π 2πn
2) − + πn < x < + πn, n ∈; 3) + πn < x < + πn, n ∈; 4) − + mx m + ,n ∈
4 12 12 4 18 3 2 3
π 2πn π 2πn π 1 3π 1
− + mx m + , n ∈; 5) π + 4πn m x m 2π + 4πn, n ∈; 6) + + πn < x < + + πn, n ∈.
18 3 2 3 8 2 8 2
3π 1 π 5π 11π
x< + + πn, n ∈. 30.4. 1) − + πn < x m πn, n ∈; 2) + 4πn < x < + 4πn, n ∈;
8 2 6 6 6
π 11π 9π π π π
3) + 2πn < x < + 2πn, n ∈; 4) − + 3πn < x < − + 3πn, n ∈; 5) − + 2πn m x m + 2πn, n ∈
2 6 4 4 6 2
π π 17 π πn 22π πn π 1
− + 2πn m x m + 2πn, n ∈; 6) + mx m + , n ∈. 30.5. 1) − + 2πn m x < arcsin + 2πn
6 2 60 2 60 2 6 4
1 1 7π π 3π
+ 2πn m x < arcsin + 2πn або π − arcsin + 2πn < x m + 2πn, n ∈; 2) + πn m x m + πn, n ∈;
4 4 6 6 4
3π π π π πn π πn
n mx m + πn, n ∈; 3) − + πn m x m + πn, n ∈; 4) + <x< + , n ∈;
4 4 4 12 3 4 3
π π 5π
5) − + πn < x < − arctg 2 + πn або arctg 2 + πn < x < + πn, n ∈. 30.6. 1) − + 2πn < x m
2 2 6
5π 2π 2π 5π π π
− + 2πn < x m − + 2πn або + 2πn m x < + 2πn, n ∈; 2) − + πn < x < + πn, n ∈;
6 3 3 6 6 4
π π πn π πn π 5π
+ πn < x < + πn, n ∈; 3) − + mx m + , n ∈; 4) + πn < x < + πn, n ∈; 5) πn < x < arcctg 5 +
4 6 2 6 2 6 6
πn < x < arcctg 5 + πn або π − arcctg 5 + πn < x < π + πn, n ∈. 30.7. 1) 2πn, n ∈;
π 5π π πn π πn π 5π
2) + πn < x < + πn, n ∈. 30.8. 1) − + mx m + , n ∈; 2) + 2πn m x m + 2πn,
4 12 8 2 8 2 4 4
π 5π π 5π π
+ 2πn m x m + 2πn, n ∈. 30.9. 1) + 2πn < x < + 2πn, n ∈; 2) − arctg 2 + πn < x < + πn, n ∈;
4 4 3 3 3
π 3π π
n ∈ Z; 3) + 2πn < x < + 2πn, n ∈; 4) arctg 2 + πn m x < + πn або − arctg 2 + πn m x < π
6 2 2
π 2π π
− arctg 2 + πn m x < πn, n ∈. 30.10. 1) + 2πn m x m + 2πn, n ∈; 2) πn < x m + πn або
3 3 2
3π π 3π π π
+ πn m x < π + πn, n ∈; 3) + πn < x < + πn, n ∈; 4) − + πn < x < − + πn
4 4 4 2 4
π π 3π 7π
або πn < x < + πn, n ∈. 30.11. 1) + 2πn < x < + 2πn, або π + 2πn < x < + 2πn,
4 5 5 5
9π πn π πn π
або + 2πn < x < 2π + 2πn, n ∈; 2) <x< + , n ∈; 3) − + 2πn m x m 2πn
5 2 4 2 2
π 5π π 2π
або + 2πn m x m + 2πn, n ∈; 4) 2πn < x < + 2πn, або + 2πn < x < π + 2πn,
4 4 2 3
4π 3π 2π
або + 2πn < x < + 2πn, n ∈. 30.12. 1) 2πn < x < π + 2πn, n ∈; 2) − + 2πn < x <
3 2 5
2π 2π π 4π
− + 2πn < x < 2πn, або + 2πn < x < + 2πn, або + 2πn < x < π + 2πn, або
5 5 2 5
6π 3π π π π 5π
+ 2πn < x < + 2πn, n ∈; 3) + πn < x < + πn або + πn < x < + πn, n ∈;
5 2 6 2 2 6
π πn π πn π πn 3π πn
4) + <x< + або + <x< + , n ∈.
8 2 4 2 4 2 8 2
π π 3π 2 6− 2 2π
31.2. cos , − cos . 31.3. cos . 31.4. − ; . 31.5. cos ,
5 5 10 2 4 9
4π 6π 8π π 3π 5π
cos , cos , cos , cos , cos , cos . Вказівка. Доведіть, що всі
9 9 9 7 7 7
корені даного рівняння належать проміжку (–1; 1). Зробіть заміну x = cos a,
a ∈ (0; p). 31.6. a l 2. Вказівка. Зробіть заміну x = a cos α, y = a sin α,
де α ∈[0; 2π). 31.7. 7 розв’язків. Вказівка. Якщо покласти x = tg α,
π π
− < α < , то отримаємо: y = tg 2α, z = tg 4α, x = tg 8α. Тоді tg α = tg 8α
2 2
πn 1 9
і α= . 31.8. ; − . Вказівка. Зробіть заміну x = r cos α, y = r sin α, де
7 2 2
r > 0. 31.9. Існує. Прикладом такої множини можуть бути числа cos α,
2π π
cos 2α, ..., cos 2 99 α, де α = 100
. 31.10. Існує. Наприклад, a = tg .
2 +1 1200
2π 4π 6π 2π 4π 6π 8π
31.11. 1; cos ; cos ; cos ; cos ; cos ; cos ; cos . Вказівка.
7 7 7 9 9 9 9
Легко перевірити, що при | x | > 1 f (f (f (x))) > f (f (x)) > f (x) > x l x. Отже,
розв’язків, які задовольняють умову | x | > 1, рівняння не має. Якщо x m1,
то можна зробити заміну x = cos t, де t ∈ [0; p]. Отримуємо: cos 8t = cos t.
π
31.12. Наприклад, cos 1000
. 31.13. Вказівка. Існує a таке, що sin a = a,
2
cos a = b. Покажіть, що an = sin (n – 1) a.
32.7. 1) Неспадна; 2) не є монотонною; 3) не є монотонною. Вказівка.
an + 1
Розгляньте відношення . 32.8. 2) Вказівка. an = –3 – (n – 1)2; 3) Вка-
an
4n 4n 2n + 7 3 n −1 n n
зівка. 2
m ; 4) Вказівка. = 2+ m 3; 6) Вказівка. < < .
n +1 2 n
2 n+2 n+2 2
n +1
2
n +1 n
2
n −1 n n 26
< < . 32.14. 1) Так; 4) ні. 32.15. 1) a2 = ; 2) a9 = 1; 3) a3 = 7;
2
n +1
2
n +1 n
2 9
4) a2 = 1. 32.16. 1) a2 = –3; 2) a2 = 4; 3) a2 = –1; 4) a3 = –2; 5) a1 = –2; 6) a6 = 27.
2
n + 15n + 36 36 1
Вказівка. an = =n+ + 15; 7) a2 = − . 32.17. Так. Наприклад,
n n 2
1, 2, 2, 3, 3, 3, 4, 4, 4, 4, ... . 32.18. Так. Наприклад, an = n!. 32.19. 1) Ні;
x
2 n+1
x lim x x x
n→×
f (x) = lim = lim = = = . Тому f (x) = x
n→× 1+ x
2n n→× 1
+1
1 1
+ lim 1
0 +1
lim +1 lim
n → × x2n
2n 2n
x n→× x n→×
1
при | x | > 1. Розглядаючи інші випадки, маємо: f (x) = 0 при | x | < 1, f (1) = ,
2
1
f (−1) = − . 34.22. 1) Розбіжна. Вказівка. Якщо lim sin 6n = a, то
2 n→×
34.23. Ні.
35.1. 2) Вказівка. Скористайтеся теоремою про двох конвоїрів і нерів
2 2 2 2
n n 1 n + 2n − 1 n + 2n n +
ностями 0 m m = ; 5) скористайтеся нерівностями 0 m 3
m 3
m
3
n +4 n
3
n 3n + n − 2 3n + n − 2 n
2 2 2 2 2
n + 2n − 1 n + 2n n + 2n 3
3
m 3
m 3
m . 35.2. 2) Вказівка. Скористайтеся нерівностями
3n + n − 2 3n + n − 2 n n
−1 −1 2
m m 0. 35.3. 1) . Вказівка. Поділіть чисельник і знамен-
n n + 2 n −1 3
1 1
ник дробу на n; 2) 1. 35.4. 1) ; 2) . 35.5. 1) 1; 2) 3; 5) 1. 35.6. 3) 2.
2 2
n n
1 1 10 ( −1) − 1 1 1 ( −1)
35.7. 1) ; 2) − ; 3) − ; 4) 2
. 35.8. 1) ; 2) ; 3) − 2
;
n n +1 9n + 3 n +1 n n n +1
6
4) − . 35.9. 1) Так; 2) ні. 35.10. 2) Ні. Вказівка. При n l 64 мають міс-
n+3
це нерівності: xn = 3 n æ ( 6
)
n − 1 l 3 n . Тому (xn) — необмежена послідовність.
35.11. 3) Ні. Вказівка. При парних значеннях n маємо, що xn = n. 35.12. 0.
...
n доданків
n 5 5 n−5
5 5 5 5 5 5 5
Вказівка. Скористайтеся співвідношеннями = æ æ æ...æ m æ ,
n! 5! 6 7 n 5! 6
де n l 5. 35.22. 1) 5; 2) 0; 3) 7; 4) 1; 5) 0. Вказівка. Скористайтеся спів-
n! 1 2 3 n 1
відношеннями 0 m n
= æ æ æ...æ m . 35.23. Вказівка. При x l1
n n n n n n
виконуються нерівності x m 2n 1 + x2n m 2n 2x2n = x æ 2n 2. Тому f (x) = | x |
при x l1. Розглядаючи випадок | x | < 1, отримаємо: f (x) = 1. 35.24. 1.
n n n 1
Вказівка. Мають місце нерівності xn m < 1 і xn l l = n
.
n n n n n n n
n +1 n +n n +n 2
Далі скористайтеся теоремою про двох конвоїрів. 35.25. 0. Вказівка.
5 5
n æ (2n − 1) n æ (2n) 32
xn m 7
m 7
= . 35.26. Вказівка. Нехай n = 2k. Згрупуємо до-
n n n
1 1 1 1 1 1 1
данки наступним чином: xn = 1 + + + + + … + + ... + k − 1 + ... + k .
2 3 4 5 8 2 +1 2
1 1 1 1 1 1 1 1 1 4
Сума дробів кожної дужки більша за , наприклад, + + + > + + + =
2 5 6 7 8 8 8 8 8 8
1 1 1 1 1 1 1 4 1 k
+ + > + + + = = . Тому xn > . Отже, потрібна нерівність досягається, напри-
6 7 8 8 8 8 8 8 2 2
клад, при k = 200, тобто при n = 2200.
36.1. 1) Ні; 2) так. 36.2. Так. 36.3. Так. 36.4. Ні. Вказівка. Якщо кож-
ний з відрізків [ak ; bk ] містить точки x і y (x < y), то кожний з відрізків
[ak ; bk ] містить відрізок [x; y] . 36.5. Ні. Вказівка. Розгляньте, наприклад,
1 1
послідовність (0; 1) ⊃ 0; ⊃ 0; ⊃ ... . 36.8. 1) Вказівка. Для доведення
2 3
1 1
обмеженості послідовності (a n) скористайтеся нерівністю n
< n
;
2 +1 2
1 1
2) Вказівка. Доведіть, що m n
при n l 4; 4) Вказівка. Доведіть, що
n! 2
1 1
an > an + 1. 36.9. 1) Вказівка. Скористайтеся нерівністю n
m n −1
; 3) Вка-
3 −2 3
1 1 1 1 1 1 1 1 1
зівка. Скористайтеся нерівністю 2
+ 2
+ 2
+ ... + 2
m 2
+ 2
+ 2
+ 2
+ ... + 2
+
1 3 5 (2n − 1) 1 2 3 4 (2n − 2) (2
1 1 1 1 1 + 21 3 + 13 n +1
+ 2
+ 2
+ ... + 2
+ 2
. 36.10. . 36.11. . 36.12. xn + 1 = xn .
3 4 (2n − 2) (2n − 1) 2 2 na
a
36.13. xn + 1 = xn . 36.14. Ні. Вказівка. Послідовність (an) є зростаючою.
n +1
Якщо (an) — обмежена послідовність, то за теоремою Вейєрштрасса існує
границя lim an = a. Переходячи в рекурентній формулі до границі, маємо
n→×
1
рівняння a = a + 2
, яке не має розв’язків. 36.15. Ні. Вказівка. Маємо:
a
3
an + 1 = 2an + , an l 0. Тому послідовність (an) є зростаючою. Якщо
n + an
(an) — обмежена послідовність, то за теоремою Вейєрштрасса існує границя
lim an = a. Переходячи в рекурентній формулі до границі, маємо рівняння
n→×
ючи нерівність Коші, покажіть, що 0 < an m bn для всіх n ∈. Далі доведіть,
що an m an + 1, bn + 1 m bn . Звідси a1 m an m bn m b1. Отже, (an), (bn) — монотонні
та обмежені послідовності. За теоремою Вейєрштрасса існують границі
an + bn
lim an = a, lim bn = b. Переходячи в обох частинах рівності bn + 1 = до
n→× n→× 2
a+b
границі при n → ×, маємо: b = . Тому a = b. 36.20. Вказівка. Доведіть
2
n +1
нерівності n m 2, k
k +1 m 2 і скористайтеся ними. 36.22. 1) 3
e ; 2) e5 ;
n n
1 1 1
3) . 36.23. 1. Вказівка. З нерівностей 1 + < e < 1 + , де n > 1,
e n n − 1
n n +1 n
випливає, що 1 < n ( n
e −1 <) n
n −1
1 1
. 36.24. Вказівка. e − 1 + < 1 +
n n
1
− 1 + =
n
n n +1 n n n
1 1 1 1 1 1 1 e 3
< 1 + − 1 + = 1 + 1 − 1 + = 1 + < < . 36.25. Вказівка. Доведіть,
n n n n n n n n n
1
xn + 1 ne n + 1 1
що = < 1. Далі скористайтеся теоремою Вейєрштрасса. 36.26. .
xn n +1 e
Вказівка. Скористайтеся методом математичної індукції.
5 1 1
37.5. 2) ; 3) 6; 4) − . 37.6. 3) –4; 4) − . 37.7. Ні. Вказівка. Роз-
4 5 2
0, якщо x ≠ 0,
гляньте, наприклад, функцію f (x) = 37.10. 1) Вказівка.
1, якщо x = 0.
Розгляньте, наприклад, функцію f (x) = –3. 37.12. 1) 2; 2) 1. 37.13. 1) 3; 2) 2.
37.18. Вказівка. Розгляньте дві послідовності: раціональних та ірраціо-
нальних чисел, кожна з яких збігається до числа x0. 37.21. 1) Так; 2) так.
37.22. 1. Вказівка. Нехай (xn ) — довільна збіжна до нуля послідовність,
xn
де xn ≠ 0 для всіх n ∈. Покладемо tn = . Тоді послідовність (tn ) також
2
збігається до нуля і tn ≠ 0 для всіх n ∈. З умови маємо, що lim f (tn ) = 1,
n→×
x
тобто lim f n = 1. 37.23. 1. 37.24. Існує. Вказівка. Розгляньте, напри-
n→× 2
5 1 5 1
4) . 38.5. 1) –1; 2) 0,5. 38.6. 1) − ; 2) . 38.7. 9. 38.8. − . 38.9. 2. 38.10. 0.
3 6 9 7
4−x
38.15. 1) f (x) = ; 2) Вказівка. Оберіть функцію g таку, що g (x) ≠ 0 для
2
всіх x ∈ \ {2}, причому lim g (x) = 0. Знайдіть функцію f з рівняння
x → −2
2f (x) − 3x m m
= 2 + g (x). 38.17. . 38.18. . 38.19. 1) Ні. Вказівка. Якщо
x + f ( x) n n
функція h має границю в точці x0, то й функція g (x) = h (x) – f (x) також
буде мати границю в точці x0; 2) так. Вказівка. Розгляньте, наприклад,
випадок, коли g (x) = –f (x). 38.20. 1) Так. Вказівка. Розгляньте функ-
цію f таку, що f (x) = 0 для будь-якого x ∈; 2) так.
1 2
39.7. 1) Так; 2) ні. 39.8. 1) Ні; 2) так. 39.9. 1) –1; 2) ; 3) –3. 39.10. 1) ;
4 3
2) –2; 3)
2
. Вказівка.
3
x −1 x + 1)
=
( 6
x −1)(
1
. 39.11. 1) 2; 2) ; 3) − ;
6
1
3 )( x + x + 1)
x −1 ( 6
x −1 3
2 16 6
6 − x − 1 ( 6 − x − 1)( 6 − x + 1)(3 + 4 + x )
4) 3. Вказівка. = ; 5) 4; 6) 3. Вказів-
3 − 4 + x (3 − 4 + x )(3 + 4 + x )( 6 − x + 1)
ка.
x
=
x ( 3 2
(x + 1) + 3 x + 1 + 1 ) . 39.12. 1) 4; 2) −
1
; 3) 0; 4)
1
;
3
x +1 −1 ( 3
x +1 −1 )( 3 2
(x + 1) + x + 1 + 1 3
) 56 2
1 5 1
5) 0; 6) . 39.14. . 39.15. − . 39.16. a = 0. 39.17. a = 0. 39.18. a = –1.
144 3 4
Вказівка. Границя даної функції в точці x0 = 0 існує лише при a = 1 або
a = –1. Проте при a = 1 зазначена границя не збігається зі значенням f (0).
39.19. a = 0 або a = –3. 39.20. a = 0 або a = 2. 39.21. 1) Ні. Вказівка. Якщо
функція h є неперервною в точці x0, то й функція g (x) = h (x) – f (x) також
буде неперервною в точці x0; 2) так. Вказівка. Розгляньте, наприклад,
випадок, коли g (x) = –f (x). 39.22. 1) Так. Вказівка. Розгляньте функцію f
таку, що f (x) = 0 для всіх x ∈; 2) так. 39.23. Вказівка. Скористайтеся
лемою 39.1. 39.25. f (x) = x2 для всіх x ∈. Вказівка. Нехай x0 ∈ \ і
(xn ) — збіжна до x0 послідовність раціональних чисел. Тоді f (x0 ) = lim f (xn ) = lim xn2 = x02 .
n→× n→×
lim f (xn ) = lim xn2 = x02 . 39.26. (−×; +×). Вказівка. Розгляньте функцію y = f (x) – g (x).
n→× n→×
x
ція f неперервна в точці x0 = 0, то lim f n = f (0). Звідси f (x) = f (0) = c, де
n→× 2
40.5. 1) [1; 3]; 2) [–4; –2]; 3) [0; p]. 40.6. 1) [–5; –3]; 2) [2; 4]; 3) [0; p].
1 1
40.7. 1) 0; ; 2) [0; 1]. 40.8. 1) 0; . Вказівка. Скористайтеся нерів-
6 7
2 2
x x 1 1
ністю m ; 2) [0; 2]. 40.9. ; 1 . 40.10. ; 1 .
4 2
4x + 3x + 1 2 4x 4 æ1 + 3x2 2 4
40.11. Ні. Вказівка. Маємо: E (f) = (–5; 3]. За другою теоремою Вейєр
штрасса неперервна на [0; 1] функція має до-
y сягати свого найменшого значення. 40.12. Ні.
Вказівка. Скориставшись теоремою про про-
міжне значення, доведіть, що рівняння f (x) = a
має корінь при a = 3. 40.14. Ні. Вказівка. Див.
рисунок. 40.16. Вказівка. Покажіть, що для
a будь-якого M > 0 знайдеться x0 ∈ таке, що
b x
π
f (x0) > M. За x0 візьміть число виду + 2πk, k ∈.
До задачі 40.14 2
2 1
серед чисел g , g , g (0) є принаймні одне невід’ємне та принаймні
3 3
одне недодатне число. Тому за першою теоремою Больцано—Коші існує
така точка x0, що g (x0) = 0. Тоді відрізок, кінці якого мають координати
1 1 1
(x0 ; f (x0 )) і x0 + ; f x0 + , паралельний осі абсцис і має довжину .
3 3 3
2 1 5 5 1 3
41.1. 1) 2; 2) 9; 3) ; 4) . 41.2. 1) ; 2) 8; 3) ; 4) . 41.3. 1) ;
3 8 6 4 81 2
4 4 4 9 99 5
2) 8; 3) 4; 4) –10; 5) 84; 6) . 41.4. 1) ; 2) ; 3) − ; 4) − ; 5) ;
3 25 9 10 8 6
4 2
6) − . 41.5. sin 1. 41.6. Границі не існує. 41.7. 1. 41.8. 0. 41.11. 1) ;
5 3
7 2 4 4 1 2
2) ; 3) 2. 41.12. 1) ; 2) ; 3) . 41.13. 1) –1; 2) ; 3) . 41.14. 1) –2;
3 5 3 3 50 π
4 2 2 1
2) 1; 3) − . 41.15. 1) a = або a = − ; 2) a = –1 або a = . 41.16. a = 2 або a = –2.
π 3 3 2
41.17. 1. 41.18. 0. 41.19. 0. Вказівка. Скористайтеся лемою 41.1. 41.20. p.
Вказівка. (
n sin 2π n2 + 1 = n sin 2π ) ( ( n2 + 1 − n = n æ )) sin 2π( ( n + 1 − n )) × 2 π (
2
n2 +
2π ( n + 1 − n )
2
( 2 π ( n + 1 − n )) × 2 π (
2
n2 + 1 − n = n æ) ( ( n + 1 − n )) æ 2 π æ
sin 2π
2
1
. 41.21.
2
. Вказівка.
π ( n + 1 − n) 2π ( n + 1 − n ) π
2 2 2
n +1 + n
π 2 π
cos 2 cos
π π π 4+ 1 8 π
Позначимо a1 = ctg . Тоді a2 = ctg + ctg 2
+1 = = = ctg .
4 4 4 π π π π 8
sin sin 2 sin cos
2 π 4 4 8 8
2 cos
8 π
= = ctg . Використовуючи метод математичної індукції, можна довести, що
π π π 8
2 sin cos
4 8 8 π
an = ctg n +1
.
2
1 3
42.3. 4) 4; 5) 3; 6) 2. 42.4. 4) 2; 5) 0,5; 6) . 42.5. 1) y = при x → −×
3 4
1
і при x → +×; 2) y = при x → − × і при x → + ×; 3) y = 0 при x → − ×
2
1
і при x → + ×. 42.6. 1) y = − при x → − × і при x → + ×; 2) y = 1 при x → − ×
3
1
і при x → +×; 3) y = 0 при x → − × і при x → + ×. 42.11. . Вказівка.
2
lim ( x2 + x − x = lim ) ( 2
x +x −x )( 2
x +x +x ). 42.12. 0. 42.14. 1) y = x при
x → +× x → +× 2
x +x +x
x → − × і при x → + ×; 2) y = x + 4 при x → − × і при x → + ×; 3) y = –x при
f (x0 + xn ) − f (x0 )
Гейне, якщо lim xn = 0, то lim = f ′ (x0 ). Далі розгляньте таку
n→× n→× xn
1
послідовність (xn ), що xn = ; 2) f ′ (x0 ). 44.41. 2f ′ (x0 ). 44.42. Вказівка.
n
Скористайтеся лемою 41.1.
2
17 8x + 3x + 2
45.12. м/с. 45.13. 105 м/с. 45.14. 1) y′ = ; 2) yR = cos x cos 2x –
9 2
2 2x + x + 1
sin (2x + 5) 3 (1 − x) sin 3x − cos 3x
– 2 sin x sin 2x; 3) y′ = 2
+ 2 tg x cos (2x + 5); 4) y′ = 2
;
cos x (x − 1)
1 30 1 12
5) yR = (x + 1)2 (x – 2)3 (7x – 2); 6) y′ = − . 45.15. 1) y′ = 7
− 2
− 3
;
x
2
x +1
2 x x x
2
2x + 3
2) y′ = ; 3) yR = 2 cos 2x cos x – sin 2x sin x; 4) yR = (x – 3)3 (x + 2)4 ×
2
x +3
x 1 x
2 sin − (2x − 3) cos
× (9x – 7); 5) y′ = 4 4 4 . 45.16. Вказівка. Розв’язання Васи-
2 x
sin
4
ля є помилковим, а отримана відповідь — правильна. У точках x = –1 і x = 1
функції y = arcsin x і y = arccos x не є диференційовними, тому перехід від
виразу (arcsin x + arccos x)′ до виразу (arcsin x)′ + (arccos x)′ не є коректним.
π
Отримана відповідь є правильною, оскільки f (x) = arcsin x + arccos x =
2
До задачі 45.44
2
46.1. 1) y = 12x – 43; 2) y = –4x + 4; 3) y = x + 3; 4) y = x; 5) y = –1; 6) y =
3
1 7 π
= 2x – p + 1; 7) y = x + 4; 8) y = x + . 46.2. 1) y = 3x – 4; 2) y = − x + ; 3) y =
3 3 2
3 1
= –2,5x – 1,5; 4) y = 5x – 18. 46.3. 1) y = –3x – 3; 2) y = x + . 46.4. 1) y =
4 2
3 2 2
= –5x + 2; 2) y = x− . 46.5. 1) y = 6x – 3; 2) y = 2x – 2, y = 2x + 2.
2 2
1 1
46.6. 1) y = x − ; 2) y = –3x + 9; y = 3x. 46.7. (2; 7). 46.8. (1; 1), (–1; –1).
2 2
3 5 1 3
46.9. Дотичні перетинаються. 46.10. 1) (4; –9); 2) ; − ; 3) ; ;
6 4 12 2
4 23
4) (5; 4), (–1; –2). 46.11. 1) (0; 0); 2) (0; –1), ; − . 46.14. 1) y = –1,
3 27
17
y = 3; 2) y = 1, y = –7. 46.15. y = –5, y = . 46.16. 1) y = –x – 4; 2) y = 3x – 3;
3
1
3) y = 2x – 8, y = 2x + 19. 46.17. 1) y = –7x – 9; 2) y = x + . 46.18. Ні. 46.19. Так,
4
25
x0 = 0. 46.20. Так, x0 = 1. 46.21. 8. 46.22. 2. 46.23. . 46.24. 12. 46.25. Ні.
12
Вказівка. Подібні міркування можуть привести, наприклад, до висновку,
що і пряма y = –1 буде дотичною до графіка функції f, оскільки
lim (3x + sin x) = 0. З рівності lim (f (x) − (kx + b)) = 0, на яку спирається Ва-
x→0 x→0
силь, випливає лише те, що lim f (x) = kx0 + b. 46.26. (1,5; –2). Вказівка.
x → x0
n n −1
Скористайтеся теоремою Лагранжа для функції f (x) = x на відрізку
π
[k2 ; n]. 47.30. Вказівка. Зазначимо, що xn ∈[0; 1]. Нехай x0 ∈ 0; — ко-
2
рінь рівняння x = cos x, тобто x0 = cos x0 . Доведемо, що lim xn = x0 . Оскіль-
n→×
= arctg f (x) і скористайтеся для неї теоремою Лагранжа на відрізку [–2; 2].
f (x) − f (1)
47.32. Вказівка. Нехай g (x) = , D (g) = [2; 3]. Оскільки g (2) =
x −1
f (2) − f (1) f (3) − f (1) 1
g (2) = = 1, g (3) = = − , то неперервна функція g набуває всіх
2 −1 3 −1 2
1 1
значень від − до 1. Отже, для довільного a ∈ − ; 1 знайдеться таке
2 2
f (c) − f (1)
число c ∈[2; 3], що g (c) = = a. Якщо скористатися теоремою Ла-
c −1
гранжа для функції f на відрізку [1; c], то можна довести існування тако-
1
го x0 , що f ′ (x0 ) = a, де a ∈ − ; 1 . 47.33. Вказівка. Розгляньте функцію
2
f (3) − f (x)
h ( x) = , D (h) = [1; 2].
3−x
48.1. 1) Зростає на [–2; +×), спадає на (–×; –2]; 2) зростає на (–×; 0]
і [1; +×), спадає на [0; 1]; 3) зростає на [–1; 7], спадає на (–×; –1] і [7; +×);
4) зростає на [–1; 0] і [1; +×), спадає на (–×; –1] і [0; 1]; 5) зростає на ;
6) зростає на [2; +×), спадає на (–×; 2]. 48.2. 1) Зростає на (–×; 3], спадає
на [3; +×); 2) зростає на (–×; –3] і [1; +×), спадає на [–3; 1]; 3) зростає
на [–2; 0] і [2; +×), спадає на (–×; –2] і [0; 2]; 4) зростає на [–1; +×),
спадає на (–×; –1]. 48.3. 1) Зростає на [0; 1] і [2; +×), спадає на (–×; 0]
і [1; 2]; 2) зростає на [1; +×), спадає на (–×; 1]; 3) зростає на (–×; –3],
[–1; 1] і [3; +×), спадає на [–3; –1] і [1; 3]; 4) зростає на [1; +×), спадає
на (–×; 0) і (0; 1]; 5) зростає на (–×; –3] і [3; +×), спадає на [–3; 0) і (0; 3];
6) зростає на (–×; –3] і [–1; +×), спадає на [–3; –2) і (–2; –1]; 7) зростає
на [1; 3) і (3; 5], спадає на (–×; 1] і [5; +×); 8) спадає на (–×; –3), (–3; 3)
і (3; +×). 48.4. 1) Зростає на [0; 2] і [3; +×), спадає на (–×; 0] і [2; 3];
2) зростає на (–×; 3], спадає на [3; +×); 3) спадає на (–×; 5) і (5; +×);
4) зростає на (–×; –2] і [10; +×), спадає на [–2; 4) і (4; 10]; 5) зростає на
(–×; 0) і [2; +×), спадає на (0; 2]; 6) зростає на (–×; –2) і (–2; 0], спадає
на [0; 2) і (2; +×). 48.5. (−×; x1 ] і [x2 ; x3 ]. 48.7. (–×; –3] і [3; +×).
48.12. 1) Зростає на ; 2) зростає на ; 3) зростає на проміжках виду
2π 7π π 2π
3 + 2πk; 3 + 2πk , спадає на проміжках виду 3 + 2πk; 3 + 2πk , k ∈.
π 7π
48.13. 1) Спадає на ; 2) зростає на проміжках виду + 2πk; + 2πk ,
4 4
π π
спадає на проміжках виду − + 2πk; + 2πk , k ∈; 3) зростає на проміж-
4 4
π 5π 7π π
ках виду + πk; + πk , спадає на проміжках виду − + πk; + πk , k ∈.
12 12 12 12
48.14. 1) Зростає на [0; +×), спадає на (–×; –4]; 2) зростає на [0; 3], спадає
на [3; 6]. 48.15. Зростає на [1; +×), спадає на (–×; –1]. 48.16. 1) (−×; − 3) Ÿ [2; + ×);
(−×; − 3) Ÿ [2; + ×); 2) (−×; − 4) Ÿ [2; 5). 48.17. 1) (0; 7) Ÿ (7; + ×); 2) [−3; 0] Ÿ (2; + ×).
π π π 3π
48.18. Так. 48.19. Зростає на проміжках виду + πk; + πk і + πk; + πk ,
4 2 2 4
π π
спадає на проміжках виду − + πk; + πk , k ∈. 48.20. Зростає на про-
4 4
π 5π π
міжках виду + πk; + πk , спадає на проміжках виду − + πk; πk
6 6 6
π 5 1
і πk; + πk , k ∈. 48.21. 1) (–×; 0]; 2) [12; +×); 3) [0; +×); 4) − ; .
6 2 2
48.22. 1) (–×; 0]; 2) (–×; –6]; 3) (–×; 0]; 4) [–4; 4]. 48.23. 0. 48.24. −1 .
48.25. (1; 1). 48.26. (4; 4). 48.27. x > 1. 48.28. x < 1. 48.38. [12; 14].
14
48.39. − ; − 3 . 48.40. b m − 3 − 3 або b l 3 − 1. Вказівка. Маємо:
3
f ′ (x) = 2 cos 2x + 8 (b + 2) sin x − (4b2 + 16b + 6). Розв’яжемо таку нерівність:
2 (1 − 2 sin2 x) + 8 (b + 2) sin x − (4b2 + 16b + 6) m 0. Після очевидних перетворень
( ( )) (
отримуємо: sin x − b + 2 + 3 æ sin x − b + 2 − 3 l 0. Тепер зрозуміло, що ( ))
b + 2 + 3 m − 1,
шукані значення b — розв’язки сукупності 48.41. a < −2 − 5
b + 2 − 3 l 1.
або a > 5. 48.42. a l1. 48.43. a l1. 48.44. Вказівка. Скористайтеся ре-
3π
0, якщо 0 < x m 1, − 4 , якщо x < −1,
зультатом задачі 48.34. 48.45. 48.46.
π, якщо − 1 m x < 0. π , якщо x > −1.
4
π π π π sin x
48.47. sin > sin . Вказівка. Розгляньте функцію f (x) = .
100 101 101 100 x
48.49. f — будь-яка стала функція. Вказівка. З умови задачі випливає
f ( x ) − f ( y) f ( x ) − f ( y)
нерівність m x − y , тобто − x − y m m x − y . Зафіксу-
x−y x−y
f ( y + ∆y) − f ( y)
ємо значення y і покладемо x = y + ∆y. Маємо: − ∆y m m ∆y .
∆y
f ( y + ∆y) − f ( y)
Оскільки lim ∆y = 0, то існує границя lim = 0, тобто f ′ (y) = 0
∆y → 0 ∆y → 0 ∆y
для всіх y ∈. Звідси f — стала функція. За допомогою перевірки пере-
конуємося, що кожна функція, яка є константою, задовольняє умову за-
дачі. 48.50. f (x) = kx, де k — будь-яка стала. Вказівка. Розглянемо ліву
і праву частини рівності f (x) + f (y) = f (x + y) як функції змінної x (зафік-
суємо значення y). Обчисливши похідні цих функцій, отримаємо, що для
всіх x і y виконується рівність f ′ (x) = f ′ (x + y). Поклавши в останній рів-
ності y = − x, маємо, що f ′ (x) = f ′ (0) для всіх x ∈, тобто f ′ (x) — функція-
константа. Оскільки f ′ (x) = k для всіх x, то неважко показати, що f (x) =
= kx + b, де k і b — деякі сталі. Справді, якщо розглянути допоміжну
функцію g (x) = f (x) – kx, то отримаємо, що g ′ (x) = (f (x) − kx)′ = f ′ (x) − k = 0.
Звідси g (x) = b для всіх x. За допомогою перевірки переконуємося, що
серед функцій виду f (x) = kx + b умову задачі задовольняють усі функції
виду f (x) = kx. 48.51. Ні. Вказівка. Розгляньте, наприклад, функцію
1
x + 2x cos , якщо x ≠ 0,
2
f ( x) = x і точку x0 = 0. Доведіть, що f ′ (0) = 1. При-
0, якщо x = 0,
пустимо, що існує такий окіл точки x0 = 0, у якому функція f зростає.
Тому f ′ (x) l 0 для всіх x із цього околу. Далі покажіть, що в точках виду
1
x= , k ∈, функція y = f ′ (x) набуває від’ємних значень.
π
+ 2πk
2
49.7. Жодної. 49.8. 1) xmin = 0; 2) xmin = 3; 3) xmin = –2, xmax = 2; 4) xmin = –2,
xmin = 2, xmax = 0; 5) xmin = 5, xmax = –1; 6) xmin = 0, xmax = –1, xmax = 1.
49.9. 1) xmin = 1, xmax = –1; 2) xmin = –2, xmax = 2; 3) xmax = 2; 4) xmin = 1, xmax = –7;
3 1
5) xmin = ; 6) xmin = 0, xmax = − , xmax = 1. 49.10. 1) Зростає на [6; +×), спа-
2 4
8 8
дає на (–×; 6], xmin = 6; 2) зростає на −×; і [2; +×), спадає на ; 2 ,
5 5
8
xmin = 2, xmax = ; 3) зростає на [0; +×), спадає на (–×; 0], xmin = 0.
5
49.11. 1) Зростає на [0; +×), спадає на (–×; 0], xmin = 0; 2) зростає на (–×; –4]
і [0; +×), спадає на [–4; 0], xmin = 0, xmax = –4. 49.14. 1) Зростає на (–×; 0)
і [2; +×), спадає на (0; 2], xmin = 2; 2) зростає на (–×; 1] і [3; +×), спадає
на [1; 2) і (2; 3], xmin = 3, xmax = 1; 3) зростає на (–×; 0], спадає на [0; +×),
)
xmax = 0; 4) зростає на − 6; 0 і 6; + × , спадає на −×; − 6 і 0; 6 , ) ( (
xmin = − 6, xmin = 6; 5) зростає на (0; 2], спадає на (–×; 0) і [2; +×), xmax = 2;
6) зростає на (3; +×), спадає на (–×; 3), точок екстремуму немає; 7) зрос-
тає на (–×; –4) і (–4; 0], спадає на [0; 4) і (4; +×), xmax = 0; 8) зростає на
[0; 1], спадає на [1; +×), xmax = 1. 49.15. 1) Зростає на (–×; –6] і [2; +×),
спадає на [–6; –2) і (–2; 2], xmax = –6, xmin = 2; 2) зростає на (–×; –3] і
[3; +×), спадає на [–3; 0) і (0; 3], xmax = –3, xmin = 3; 3) зростає на [0; +×),
спадає на (–×; 0], xmin = 0; 4) зростає на (–×; –1), спадає на (–1; +×), точок
екстремуму немає; 5) зростає на [0; 4) і (4; +×), спадає на (–×; –4)
1 1 1
і (–4; 0], xmin = 0; 6) зростає на ; + × , спадає на 0; , xmin = .
16 16 16
4 4 4
49.16. 1) Зростає на 0; , спадає на (–×; 0] і ; 1 , xmax = , xmin = 0;
5 5 5
1 1 1
2) зростає на 0; , спадає на ; + × , xmax = ; 3) зростає на [0; 1], спа-
3 3 3
дає на [1; +×), xmax = 1; 4) зростає на (–×; 2,5], спадає на [2,5; 3), xmax = 2,5.
8 8 8
49.17. 1) Зростає на −2; − і [0; +×), спадає на − ; 0 , xmax = − , xmin = 0;
5 5 5
2 2 2
2) зростає на 0; і [2; +×), спадає на ; 2 , xmax = , xmin = 2; 3) зростає
5 5 5
7 7 7
на ; + × , спадає на 1; , xmin = . 49.20. Може. Вказівка. Див. рису-
3 3 3
нок. 49.21. Ні. Вказівка. Див. рисунок. 49.22. Так. Вказівка. Див. рисунок.
49.24. Вказівка. Нехай x1, x2 (x1 < x2 ) — сусідні корені многочлена. Далі,
скориставшись другою теоремою Вейєрштрасса для відрізка [x1; x2 ], до-
ведіть, що многочлен має точку екстремуму на інтервалі (x1; x2 ).
49.25. Вказівка. Нехай x1 і x2 (x1 < x2 ) — точки мінімуму функції f. Тоді
на відрізку [x1; x2 ] функція f досягає найбільшого значення в точці, від-
π π
мінній від x1 і x2 . 49.26. 1) Спадає на проміжках виду − + 2πk; + 2πk ,
3 3
π 5π π π
зростає на проміжках виду + 2πk; + 2πk , xmax = − + 2πk, xmin = + 2πk, k ∈;
3 3 3 3
π π π
xmin = + 2πk, k ∈; 2) зростає на проміжках виду − + πk; − + πk , спадає на проміжках
3 3 6
π 2 π π π
виду − + πk; + πk , xmax = − + πk, xmin = − + πk, k ∈. 49.27. 1) Зростає
6 3 6 3
7π π
на проміжках виду − + 2πk; + 2πk , спадає на проміжках виду
6 6
π 5π π 5π
6 + 2πk; 6 + 2πk , xmax = 6 + 2πk, xmin = 6 + 2πk, k ∈; 2) зростає на проміж-
π π π 7π
ках виду − + πk; + πk , спадає на проміжках виду + πk; + πk ,
8 8 8 8
π π 1 1 2
xmax = + πk, xmin = − + πk, k ∈. 49.28. 1) xmin = − , xmax = ; 2) xmin = ,
8 8 3 5 5
6
xmax = 0. 49.29. 1) xmin = –3, xmax = 0; 2) xmin = − , xmax = –2. 49.30. –3; 3.
5
49.31. –1; 1. 49.32. Ні. Вказівка. Розгляньте функцію f (x) = x на множині
M = [0; 1]. 49.33. 1) Так; 2) ні; 3) ні. 49.34. 1) Ні; 2) так. Якщо D (f ) = ,
π 3π π
то xmin = x0. 49.35. 1) xmin = + πk, xmax = − + πk, k ∈; 2) xmin = − + 2πk,
8 8 2
π π 2π
xmax = π + 2πk, k ∈; 3) xmin = + πk, xmax = + πk, k ∈; 4) xmin = πk, xmax = ± + 2πk, k ∈
4 12 3
2π 2π π
xmax = ± + 2πk, k ∈. 49.36. 1) xmin = + πk, xmax = + πk, k ∈; 2) xmin = π + 2πk,
3 3 6
π
xmax = − + 2πk, k ∈; 3) точок екстремуму немає. 49.37. (−1; 1) Ÿ (1; + ×).
3
49.38. (0; 1) Ÿ (1; + ×). 49.39. 1. 49.40. 1. 49.41. 1. 49.42. 2.
1 1
49.43. −×; − Ÿ ; + × . Вказівка. Розглянемо функцію f (x) = x3 – 3px2 + p.
2 2
Маємо: f ′ (x) = 3x2 − 6 px = 3x (x − 2 p). Звідси x = 0 і x = 2p — критичні точки.
Якщо p = 0, то функція f має єдиний нуль. Якщо p ≠ 0, то функція f має
дві точки екстремуму: x = 0 і x = 2p. Одна із цих точок є точкою максиму-
му, друга — точкою мінімуму. Тоді достатньо вимагати, щоб f (0) f (2p) < 0.
11 1 1
49.44. a m . 49.45. a m −1, або a = − , або a l . Вказівка. Маємо:
8 2 2
x x 1 2x
x
f ′ (x) = (1 − a) + (1 − 2a) cos + cos , f ′ (x) = 2 cos + cos − a . При будь-
3 3 3 2 3
якому значенні параметра a критичними точками функції f на проміж-
1
ку (p; 5p) є 2π і 4π. При a ≠ − ці точки є точками екстремуму. 49.46. Ні.
2
2 1
2x + x cos , якщо x ≠ 0,
2
Вказівка. Розгляньте, наприклад, функцію f (x) = x
0, якщо x = 0.
Доведіть, що x0 = 0 є точкою мінімуму функції f. Далі розгляньте зна-
1
чення функції y = f ′ (x) у точках виду x = , k l1, і в точках виду
π
+ 2πk
2
1
x= , k m − 1, k ∈. 49.47. Ні. Вказівка. Розгляньте, наприклад,
π
− + 2πk
2
a>0 a<0
+ + + +
a – a – a – a –
–3 0 0 –3
2 2
До задачі 50.35
51.1. 6) 80 (2x – 1)3; 7) –9 sin 3x; 8) –2 cos 2x; 10) 2 cos x – x sin x.
51.2. 5) 54 (1 – 3x); 6) –4 cos 2x; 7) 2 cos 2x; 8) –2 sin x – x cos x.
51.6. 1) –26,5; 2) 53. 51.7. 14 м/с2. 51.8. 10 м/с2, 5 м/с2. 51.9. 90 Н.
51.10. 1) Опукла вгору на (–×; 0], опукла вниз на [0; +×), x = 0 — точка
перегину; 2) опукла вгору на [1; 3], опукла вниз на (–×; 1] і [3; +×), x = 1
2
і x = 3 — точки перегину. 51.11. 1) Опукла вгору на −×; , опукла вниз
3
2 2
на ; + × , x = — точка перегину; 2) опукла вгору на [1; 2], опукла
3 3
вниз на (–×; 1] і [2; +×), x = 1 і x = 2 — точки перегину. 51.12. 0. 51.13. 0.
51.16. 1) Опукла вгору на кожному з проміжків −×; − 3 і 0; 3 , опукла (
вниз на кожному з проміжків − 3; 0 і 3; + × , x = – 3, x = 0, x = 3 — )
точки перегину; 2) опукла вгору на (–×; –2], опукла вниз на кожному з
проміжків [–2; 1) і (1; +×), x = –2 — точка перегину. 51.17. 1) Опукла
3 3 3
вгору на − ; , опукла вниз на кожному з проміжків −×; − і
3 3 3
3 3 3
; + × , x = − і x= — точки перегину; 2) опукла вгору на кож-
3 3 3
ному з проміжків (–×; –1) і (–1; 2], опукла вниз на [2; +×), x = 2 — точка
перегину. 51.18. Опукла вгору на кожному з проміжків виду
π 5π
6 + 2πn; 6 + 2πn , опукла вниз на кожному з проміжків виду
7π π π
− 6 + 2πn; 6 + 2πn , точками перегину є точки виду (−1) æ 6 + πn, n ∈.
n
2π 4π
51.19. Опукла вгору на кожному з проміжків виду + 2πn; + 2πn ,
3 3
2π 2π
опукла вниз на кожному з проміжків виду − + 2πn; + 2πn , точками
3 3
2π
перегину є точки виду ± + 2πn, n ∈. 51.22. а) Опукла вгору на кожному
3
з проміжків (−×; − 2] і [0; 2], опукла вниз на кожному з проміжків [–2; 0]
і [2; + ×), x = –2, x = 0, x = 2 — точки перегину; б) опукла вгору на (−×; 0],
опукла вниз на [0; + ×), x = 0 — точка перегину. 51.23. б) Опукла вгору на
[–1; 1], опукла вниз на кожному з проміжків (−×; − 1] і [1; + ×), x = –1,
x = 1 — точки перегину. 51.24. 1) Так. Вказівка. Оскільки f ′′ (x) > 0 для
всіх x ∈(−×; − 1), то на проміжку (−×; − 1) функція f опукла вниз. Тому
графік функції f на проміжку (−×; − 1) розташований не нижче від гори-
зонтальної дотичної, проведеної в точці з абсцисою x0 = −1,5; 2) так; 3) ні.
51.26. a < 0, b < 0, c > 0. 51.27. a > 0, b < 0, c < 0. 51.28. Вказівка. Нехай
2 4
x x
f (x) = cos x, g (x) = 1 − + . Функції f і g парні; тому нерівність будемо
2 24
доводити лише для x l 0. Оскільки f (0) = g (0), то для доведення нерівно-
сті покажемо, що f ′ (x) m g ′ (x) для всіх x l 0, тобто доведемо нерівність
3
x
− sin x m − x + для всіх x l 0. Для доведення останньої нерівності знову
6
скористаємося тими самими міркуваннями. Оскільки f ′ (0) = g ′ (0), треба
довести нерівність f ′′ (x) m g ′′ (x) для всіх x l 0. 51.30. Вказівка. Припус-
тимо, що рівняння f (x) = kx + b має принаймні 3 корені. Тоді за ключовою
задачею п. 47 рівняння f ′ (x) = k має принаймні 2 корені. Але функція
y = f ′ (x) є зростаючою (спадною). Тому рівняння f ′ (x) = k має не більше
одного кореня. 51.31. 0; 1. Вказівка. Скористайтеся ключовою зада-
чею 51.30. 51.32. −1; 0. 51.33. 107 æ264 − 2. Вказівка. Розгляньте функцію
61
x −1
f (x) = x60 + x59 + ... + x + 1 = . Тоді S = f ′′ (2). 51.34. 6 æ2n − n2 − 4n − 6.
x −1
n +1
x −1
Вказівка. Розгляньте функцію f (x) = 1 + x + x2 + ... + xn = . Тоді S =
x −1
1
S = 2n − 1 (xf ′ (x))′ при x = . 51.35. Вказівка. Якщо припустити періодичність
2
даної функції з періодом T > 0, то функція y′ = x cos x + sin x також є пері-
одичною з періодом T. З аналогічних міркувань з періодичності функції
y = x cos x + sin x випливає періодичність (з тим самим періодом T) функ-
ції y′ = − x sin x + 2 cos x. Якщо додати дві періодичні з періодом T функції
y = x sin x і y = –x sin x + 2 cos x, то отримаємо періодичну з періодом T
функцію y = 2 cos x. Звідси T є числом виду 2πn, n ∈. Залишилося пере-
конатися в тому, що жодне із чисел виду 2πn, n ∈, не є періодом функції
y = x sin x. 51.37. Вказівка. Зафіксуємо змінні y і z. Розглянемо функцію
f (x) = x3 + y3 + z3 − 3xyz, D (f) = [1; 2]. Оскільки f ′′ (x) = 6x > 0 на [1; 2], то
1) 4)
2) 5)
3) 6)
До задачі 52.1
1) 4)
2) 5)
3) 6)
До задачі 52.2
1) 5)
2) 6)
3) 7)
4) 8)
До задачі 52.3
52.4. Див. рисунок. 52.5. Якщо a < –1 або a > 0, то 1 корінь; якщо a = –1
або a = 0, то 2 корені; якщо –1 < a < 0, то 3 корені. 52.6. Якщо a > 4, то
коренів немає; якщо a = 4 або a < 0, то 2 корені; якщо a = 0, то 3 корені;
якщо 0 < a < 4, то 4 корені.
1) 4)
2) 5)
3) 6)
До задачі 52.4
1) 3)
2) 4)
До задачі 52.7
52.8. Див. рисунок.
1) 2)
3)
До задачі 52.8
1) 2)
До задачі 52.9
π
5π 7π
0 6 6 6
7π 5π π x
− −
6 6 −6
y=
−x
y
3
5π π π 7π 3π
6 2 6 6 2
π
− 32π 5π x
1 2 2
1,5
π 3
+
3 2
4π 2π
− −
3 3
2π 4π 8π x
3 3 3
π 3
3 2
1,5
1
−π π
π π x
−
3 3
−3
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Зміст
§ 7. Похідна та її застосування..........................................................337
43. Приріст функції. Задачі, які приводять до поняття похідної...........337
44. Поняття похідної .......................................................................345
45. Правила обчислення похідних .....................................................360
● Доведення теорем про похідні складеної та оберненої функцій.....373
46. Рівняння дотичної......................................................................376
47. Теореми Ферма, Ролля, Лагранжа................................................383
48. Ознаки зростання і спадання функції...........................................391
49. Точки екстремуму функції ..........................................................403
50. Найбільше і найменше значення функції на відрізку.....................416
51. Друга похідна. Поняття опуклості функції ...................................424
● Нерівність Єнсена ...................................................................435
52. Побудова графіків функцій .........................................................438
На вч а льне вид ан н я
МЕРЗЛЯК Аркадій Григорович
НОМІРОВСЬКИЙ Дмитро Анатолійович
ПОЛОНСЬКИЙ Віталій Борисович
ЯКІР Михайло Семенович
ТОВ ТО «Гімназія»,
вул. Восьмого Березня, 31, м. Õàðê³â 61052
Тел.: (057) 719-17-26, (057) 719-46-80, факс: (057) 758-83-93
E-mail: contаct@gymnasia.com.ua
www.gymnasia.com.ua
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 644 від 25.10.2001