Каустобіоліти

Природні горючі утворення органічного походження.

Каустобіоліти ("каустос" - горючий, "біос" - життя, "літос" - камінь) являють
собою скупчення залишків рослинних або тваринних організмів, що пройшли
стадію діа- або катагенезу та здатні горіти на повітрі.
Органічна речовина, із якої складаються всі рослини і тварини, представлена
вуглеводнями: целюлоза (клітковина) (С6Н10О5)n, глюкоза (С6Н12О6), крохмаль
(С6Н10О5).
При дегідратації та розкладанні вуглеводнів утворюються гумусові сполуки та
гумінові кислоти.
Також органічна речовина має протеїни (білки), лігнін (полімери), ліпіди (жири).
В залежності від характеру органічної речовини утворюються тверді каустобіоліти,
які поділяються на гумусові, ліптобіоліти та сапропеліти.
До гумусових входять:
торф, буре та кам’яне вугілля, антрацит.
 Принципи класифікації каустобіолітів
За складом і умовами утворення:
- Каустобіоліти вугільного ряду, складаються переважно твердими
вуглеводнями.
Умови їх утворення переважно континентальні.
Утворюються в результаті перетворення рослинної
органічної маси;
- Каустобіоліти бітумного ряду, складені
твердими, рідкими і газоподібними вуглеводнями.
• В залежності від вихідної органічної речовини:
Серед каустобіолітів вугільного ряду виділяються три основні групи:
Гумусові породи- утворюються із гомогенних скупчень лігніноцелюлозних
залишків вищих рослин.
Торф, буре і кам’яне вугілля, антрацит
Сапропеліти- утворюються за рахунок скупчень залишків мікроскопічних
планктонних тваринних організмів і нижчих водоростей.
Сапропелеве вугілля та горючі сланці
Ліптобіоліти (ліпоідолітів) найбільш стійкі до розкладення залишки рослин,
представлені оболонками опор, кутікулами (тонка поверхнева шкірка
рослин), смолистими і восковими компонентами.
Бурштин, листувате вугілля, смоляне вугілля
Бітумінізоване вугілля
 Каустобіоліти
Ряди:

Породи: Гумусові Сапропеліти Ліптобіотити Тверді Рідкі Газоподібні

• Торф - Сапропелеве - Листувате -Озокерит Нафти: Вуглеводневі:
• Буре вугілля: вугілля:- кенель вугілля - Асфальт метанова Метан
Лігніт Землисте Гагат - богхет - Смоляне - Керит метано- Етан
• Кам’яне вугілля: -Горючі сланці вугілля - Антраксоліт нафтенова Пропан
Фюзен Вітрен Кларен Дюрен - Бурштин (шунгіт) нафтено- Бутан
• Антрацит метано- Пентан
ароматична Гексан
Мальта
 Вугільний ряд: гумусові породи
Торф (turf) тверда горюча корисна копалина, органічна гірська порода, що
утворилася внаслідок неповного біохімічного розкладу відмерлих болотних
рослин (моху, трав, деревини) в умовах надлишкового зволоження
внаслідок нестачі кисню. Зазвичай складається із твердої частини (залишки
рослин та мінеральні домішки), рідкої (вода), газоподібної (повітря, пар).
В звичайному стані зневоднений.
Забарвлення від світло-жовтого до буруватого-сіро-чорного.
Вміщує відбитки трав, моху; висушений-дуже легкий.
Склад: 40-60% целюлоза, 10-30%-лігніну (складна полімерна сполука),
2-15% із протеїну,1-5% смоляні сполуки та масляні сполуки. Кислотність
залежить від насиченості його кальцієм.
Умови перетворення окислювальні, переважно болота та торховища.
Торф є першою стадією перетворення рослинного матеріалу на
вугілля.
 Назва породи: торф
Забарвлення буре до коричневого,
текстура біогенна, неоднорідна,
структура – органогенна, губчасто-
волокниста.
Мінеральний склад: залишки
нерозкладених рослин, лігнін.

Висновок: порода біогенно-осадового

походження, утворилася внаслідок
неповного біохімічного розкладу
відмерлих болотних рослин в умовах
надлишкового зволоження внаслідок
нестачі кисню. Накопичується в
заболочених місцях.

Після його занурення та стиснення, торф втрачає воду і газову складову і переходить у
буре вугілля.
Буре вугілля- це осадова порода, що утворюється при розкладанні залишків
древніх рослин: папороті, хвощі, плавуни де переважають лігнін та гумусові сполуки.
Є наступною стадією катагенетичного перетворення скупчень рослинних залишків.

Від ступеню перетворення, в бурому вугіллі можуть зберігатися легко помітні сліди
рослинних тканин – лігніти, землисте буре вугілля, гагат.
Лігніт-- складне полімерне з’єднання, що міститься з целюлозою в клітинах вищих
рослин
Землисте буре вугілля складається з аттритової речовини (тонка суміш подрібнених
гелефікованих та фюзенованих компонентів) та безструктурної маси.
Гагат- різновид бурого вугілля, що має смоляно-
чорний колір і алмазний блиск
Початкова стадія перетворення деревини на буре вугілля

Лінгіт Лігніт
Деревина на початковій
стадії перетворення

Тьмяне вугілля від м’якого коричневого до чорного забарвлення з видимими фрагментами рослин
в тонкозернистому матриксі. Вміст вуглецю 60-75%, без золи, 46-63% летких компонентів.
Лігніт викопна деревина бурого кольору,
що зберігає анатомічну будову рослин, тканин.
Зовні схожа на незмінну деревину.
Є компонентом бурого вугілля.
Утворюється під низьким тиском із торфу і є першим продуктом, що
перетворюється в бітумне вугілля.
Це різновид бурого вугілля з високим вмістом води, низькою теплоємністю
та типовими включеннями слабо обвугленої деревини.
Вміщує від 60 до 75 % вуглецю. На його долю припадає майже 45 % запасів
бурого вугілля в світі, але є нестабільним та погано зберігається ,
низькокалорійний, зберігають в брикетах та потребують спеціальних печей.
В світі використовують в якості топлива і як хімічну сировину.
Лігніт (буре вугілля) – може бути
бурого, коричневого, сірого, чорного
кольору.
Блиск – матовий, слабо блискучий.
Структура-безструктурний матрикс з
залишками рослин, деревини, листя.
Гагат-в’язкий, легкий, має смоляний блиск з
матовим скляним блиском.
Структура- аморфна.

Гагат вважають продуктом перетворення хвойних дерев

(араукарії)

Залягає в глинистих породах, у

вигляді тонких кірок-прошарків.
Головний компонент - вуглець.
Колір коричнево-бурий, чорний.
Має підвищену стійкість до
високих температур. Свою форму
змінює при температурі 120оС.
Гагат – порода легка, рихла, але в’язка і досить міцна порода, розколоти важко,
поверхні сколювання раковисті, кристалічна решітка- відсутня, складається із вуглецю,
у внутрішня текстура –однорідна. Окрім чорного може мати синювато-чорні, буро-
коричневі кольори. Може мати перламутровий блиск. Твердість -3-3,5.
Частіше гагати знаходять у вигляді прошарків між пластами глини і звичайного вугілля
або серед бітумінізованих глинистих сланців.

Легко полірується, використовується, як прикраси.

Відкритий кар’єр по видобуванню бурого вугілля в Бергеймі Німеччина
Вугільні пласти серед глинистих товщ
Вугільний кар’єр в Індії
Кам’яне вугілля –осадова порода, що утворюється при розкладанні
залишків рослин. Утворюється при підвищенні температури з бурого вугілля , тиск
не важливий.
Кам’яне вугілля завжди щільне, крихке (забруднює руки).
Колір цих порід - від темно-сірого до чорного, різною міри блискучі, рідше матові.
Кам’яне вугілля не містить вільних гумінових кислот, вміст вуглецю змінюється від
75% до 92% (в антрацитах, які є крайнім членом ряду вміст вуглецю сягає 97%).
За петрорафічним складом виділяють: фюзен, вітрен, кларен, дюрен
• Фюзен – матовий, шовковистий волокнистий різновид, на дотик рихлий,
схожий на деревне вугілля, забруднює руки. Може мати домішки карбонату,
кварцу.
• Вітрен (блискуче вугілля)- чорне блискуче крихке гагатоподібне вугілля з
скляним блиском і раковистим зламом, яке складається з повністю
гелефікованої клітинної тканини, що звичайно утворює безструктурну
колоїдну масу (продукт перетворення уламків і залишків частин рослин).
Часто має вертикальну тріщинуватість, розпадається на куби.
Гелефікація – перетворення лігніно-целюлозної речовини в безструктуктурну
речовину –гель.
• Кларен - м’яке блискуче смугасте вугілля, з атласним блиском, складний
інгредієнт вугілля - вітренова маса з домішкою спор, смоляних тілець,
уривків кутікулової тканини, а також фюзенізованих рослинних залишків.
• Дюрен(матове вугілля) - матове, щільне, на відміну від кларену і вітрену
завжди в’язке вугілля сіруватого кольору, також складний інгредієнт, в якому
переважають формені елементи (аттрит): спори (спориніт), смоляні тільця
(резиніт), кутікули (кутініт) і фюзенізована клітинна тканина, а вітренова маса
служить цементом цих формених елементів.
Антрацит є продуктом найбільш глибокого перетворення кам’яного вугілля
на стадії метагенезу, має максимальний ступінь вуглефікації.
Антрацити - це щільне, блискуче чорне вугілля, що часто має жирний жовтуватий
блиск. Інгредієнти вугілля в них практично непомітні неозброєним оком. Антрацит
відрізняється значною однорідністю. Вміст летючих в антрацитах мінімальний
(менше за 8-10%). Вуглець складає 93-98% органічної маси антрациту.
Антрацит починає горіти тільки при високій температурі і горить
коротким бездимним полум’ям.
Текстура часто смугаста, однорідна, може бути масивною, руки
не пачкає, поверхня зламу раковиста. Структура – аморфна.
Сапропель утворюється в болотах і
озерах при захороненні на їх дні
водоростей, зоопланктону та інших
організмів, з наступним їх розкладенням
без доступу повітря (гниття в
анаеробному середовищі). В більшості
боліт сапропель присутній разом з
торфом, чистий сапропель без домішки Сапропель – це сучасний
гумінових речовин зустрічається рідко гелеподібний, мягкий
(описується в озері Балхаш та в пів- муловий осадок чорного
денній Австралії). кольору, що накопичкується
Використовується як добрива та в на дні озер болот та вміщує
медицині (лікувальні грязі). велику кількість органічної
речовини .
 Сапропеліти це осадові породи утворені за рахунок сапропелю.
Такі породи характеризуються високим вмістом летких компонентів
(90% органічної маси), первинного дьогтю та водню (7-12%).
Сапропеліти поділяються на сапропелеве вугілля: кенелі і богхеди та
горючі сланці.
Сапропелеве вугілля - це матове вугілля масивної будови з раковистим
зламом світло-коричневого, сіро-чорного та жовто-бурого кольору, яке
запалюється від сірника і при горінні пахне паленою гумою.
Сапропель
Кеннель (cannel - англ.; gayet - фр.) відрізняється сірим і буровато-сірим
забарвленням, матовим або трохи жирним блиском і раковистим
зламом. Полум’я коптить. У складі кеннелів крім залишків водоростей
присутні численні спори рослин.

Богхед (boghead - англ., фр.) - вугілля схоже на кеннель, його колір може
бути сірим, коричневим і навіть зеленувато-бурим. Текстура масивна,
однорідна. Характеризується крупно раковистим зламом..
Богхед - тісно пов‘язаний із горючими сланцями та складений
залишками водоростей, що вміщують бітум з невеликою кількістю
детриту.
 Горючі сланці (oil shale)
Термін означає «тонкоструктурована нормально шарувата порода, що вміщує
органічну речовину, із якої при нагріванні виділяється значна кількість нафти».
Рідка нафта спостерігається рідко, хоча вміщує прожилки природніх асфальтів,
озокериту, які утворились після затвердіння осадку.
Основна маса згорючих сланців має назву – кероген.
Кероген «той, що утворює нафту», складається із суміші крупних
органічних вуглецевих молекул, таких як молекули восків та жирів
(ліпідів), нафти, пігментів та смол.
Горючі сланці розвиваються в крупних озерах та на мілководді морів
(континентальна платформа або шельф) та невеликих озерах.
Утворюється із осаду морських, озерних водойм, лагун при одночасному
осадженні глинистих і карбонатних частинок , тонкого органічного мулу, що
складається із дрібних водоростей. Розкладається під водою без доступу
повітря, мул поступово переходить в темну горючу речовину. Із горючих сланців
добувають сланцевий газ та сланцеву нафту.
Горючі сланці відносяться до кременисто-карбонатних різновидів осадових
порід. Є змішаною породою .
Неорганічна частина представлена глинистою речовиною , карбонатами,
сульфатами, фосфатами, сульфідами, силікатами, алюмосилікатами,
вулканічним склом а органічна – бітумом і керогеном.
Текстура порід- сланцювата, легко розпадається на плитки. Загоряється від
сірника і має запах паленої резини, сильно коптить. Твердість від 2 до 6.
Забарвлення чорне, жовтувате, оливкове. Мінеральний склад: кероген (10-
70%, каолініт, монтморилоніт, кальцит, доломіт, гідрослюди та польові шпати.
Горючі сланці
 Ліптобіотити
Бурштин-природна скам'яніла викопна смола хвойних дерев у вигляді
тьмяних, прозорих і напівпрозорих каменів, має скупчення
неправильної форми, аморфну будову, твердість 2-2,5;
Забарвленя коричневе, померанчево-жовте, блідо-жовте, прозоре,
непрозоре, схожий на воск.
Зустрічається у вигляді округлих кульок та зерен неправильної форми.
М’який , швидко руйнується далеко не переноситься.
Бурштин С10Н16О– скам’яніла смола, каустобіоліт
вугільного ряду, ліптобіотит. Твердість 2- 3.
Має домішки заліза, азоту, алюмінію, сірки та
включення органіки. Температура плавління315-
3500С.
На острові Гаїті рідкісний вид бурштину-
блакитний за рахунок присутності перілену,
(ароматичний вуглеводень), який дає
оптичний ефект при заломлені світла.
 Бітумний ряд
Тверді бітуми представляють собою продукти змінення (окислення)
нафти та зустрічаються в нафтогазоносних областях.
• Озокерит – гірській віск, світло-жовтого, зеленувато-жовтого до майже чорного
забарвлення порода, м’яка, пластична, тверда, крихка, іноді волокниста,
трапляються жилами і пластовими покладами (силами), складаються із
високомелекулярних вуглеводнів від 40-100% (твердих алканів) з домішкою
рідких масел від 0 до 40% і смол від 0 до 40%. Плавиться при температурі 58-850С,
злам раковистий, занозистий, при високих температурах повітря має
пастоподібну консистенцію. Виникають озокерити під час диференціації високо
парафінистих нафт та важких газоконденсатів.
• Керити – крихкі вуглеподібні бітуми, повністю не розчиняються в
хлороформі, за складом наближаються до нафтоїдів, утворюються
внаслідок метаморфізації бітумів на нижчих та вищих стадіях.
• Антраксоліти (шунгіт) – антрацитоподібні бітуми вищого ступеня метаморфізму
органічної речовини, нерозчинні в органічних розчинниках, не плавляться не
дають ніяких продуктів розкладання, твердість 2-5, раковистим зламом, блискучі,
формують жилки та гнізда в інтрузивних і ефузивних породах та сланцях,
утворюються під час контактового метаморфізму.
Озокерит- твердий бітум, інша назва гірський віск. Забарвлення жовтувато-буре.
Структура аморфна, текстура пластичної течії, волокнисто-смугаста. Твердість
дуже низька, легко плавиться. На поверхні може окислюватись.
 Бітумний ряд
• Мальти – чорні густі в’язкі нафти змінного складу, часто багаті на кисень та
сірку, які утворюються, вірогідно, переважно внаслідок втрати нафтами в
при поверхневих умовах летких компонентів, окиснення та полімеризації.

• Асфальти – гірські смоли, аморфні, коричнево-чорні, непрозорі, зі смоляним

блиском, твердістю 1, мають характерний запах, є продуктом окиснення
нафт та мальт, самі можуть переходити в асфальтити. Глибоко в надрах
асфальти можуть давати нафту, просочують осадові породи, утворюють
жили, сили, покривають кіркою-панциром бітумні або асфальтові озера,
діаметр яких сягає 600 м (о-ви Тринідад і Барбадос, Венесуела)
Шунгіт (антраксоліт)– твердий бітум, це форма вуглецю, з характерним тільки для нього
фізико-хімичними і техничними властивостями. До складу шунгіту входять фулерени –
алотропні різновиди вуглецю. Молекула С60
Шунгіти це породи, що вміщують 60-70% концентрацію унікальної
шунгітової речовини. В шунгітах відсутні леткі компоненти (H,O,N)
не реагує з кислотами та лугами.
Розрізняють матові шунгіти і блискучі. Твердість 3,5-4.
Є різновидом антраксолітів-тверді вуглецеві сполуки нерозчинні в органічних
розчинниках.
 Схема утворення нафти та газу
Екрануючі породи
Вода Осадові породи

Відмирання та розкладання органічної речовини Органічні рештки Нафта та природній газ

занурюються в мул

Виділяється ряд стадій: (А)Осадконакопичення - під час якого залишки живих організмів випадають на дно водних
басейнів; (В) біохімічна - процеси ущільнення, обезводнення і біохімічні процеси в умовах обмеженого доступу кисню;
(С) мезокатагенез або головна фаза нафтоутворення - опускання шару органічних залишків на глибину до 3 - 4 км., при
підйомі температури до 150 °C. При цьому органічні речовини піддаються термокаталитической деструкції, внаслідок
чого утворюються бітумінозні речовини, складові основної масу мікронафти.
Нафта- природна масляниста горюча рідина, що складається із складної суміші вуглеводнів і
деяких органічних сполук. Забарвлення від світло-коричневого (майже безбарвна) до темно-
бурого (майже чорного) кольору (хоча бувають зразки навіть смарагдово-зеленого кольору), має
запах.
Нафта - масляниста рідина темно-бурого або майже чорного кольору з характерним
запахом. Вона легша за воду, у воді практично не розчинна.
За складом нафта - суміш вуглеводнів різної молекулярної маси, головним чином
рідких. Крім вуглеводнів, нафта містить оксигено-, сульфуро-, нітрогеновмісні органічні
сполуки.
За щільністю нафта поділяється на легку (0,83г/см ), середню (0,831-0,860 г/см ) та
щільну ( 0,65-1,05 г/см ), вище 0,860 г/см - нафта вважається важкою.
Щільність нафти, як і інших вуглеводнів, сильно залежить від температури і тиску.
Температура кристалізації від 60 до + 30 °C; залежить переважно від вмісту в нафті
парафіну (чим його більше, тим температура кристалізації вища) і легких фракцій (чим
їх більше, тим ця температура нижча). В'язкість змінюється в широких межах (від 1,98
до 265,90 мм /с).
Нафта - легкозаймиста рідина; температура спалаху від +35 до +121 °C (залежить від
фракційного складу і вмісту в ній розчинених газів). Нафта розчинна в органічних
розчинниках, в звичайних умовах не розчинна у воді, але може утворювати з нею
стійкі емульсії.