2.

АРХІТЕКТУРА РАБОВЛАСНИЦЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

2.1.5. Архітектура стародавньої Персії та Ірану (VI - IV ст. до н.е.)

Формування могутньої держави перських племен - територія на схід від

Месопотамії, де, займає західну частину величезного Іранського нагір'я.

Клімат субтропічний, на
південному узбережжі -
тропічний.
На теренах, що
оточували нагір'я, були багаті
лісами родючі долини річок,
які були дуже зручними для землеробства й скотарства, тут рано виникла
цивілізація. У глибині території - річки й озера щезали, клімат ставав різко
континентальним. Тут спостерігалися сильні морози взимку, жарке й сухе літо,
незначна кількість опадів, малопридатні для землеробства ґрунти, бідна
рослинність.
Релігія:
Перси дотримувалися релігії маздеїзму.
Маздаізм (маздеизм) - назва ряду
древнеіранских релігій, що передують
зороастризму. Маздеїзм — від імені Агура Мазди
— головного божества, що уособлює світ, добро, істину, життя, і божества
(Агура Мазда створив 6 безсмертний святих духів, разом із якими він створив 7
творінь, з яких склався світ: вогонь, воду, землю, повітря, рослин, тварин і
людей), що бореться з Анхра-Майнью — володарем пітьми, зла, брехні й смерті.
Постулати маздаізму були упорядковані у VI ст. до н. е. пророком
Зороастрою.
Зороастри́зм іноді Заратустріанство — стародавнє пророцьке віровчення, в
основі якого знаходиться проповідь давньоіранського пророка Заратустри
Згідно з ними єдиний бог добра й справедливості, дух якого втілювався в образі вогню,
перемагав сили злого демона-руйнівника. Спасіння кожної людини полягало не в обрядах
чи молитвах, а у земній діяльності з примноження всього доброго й корисного.
Формування перського зодчества

 спадкоємний зв'язок з прийомами і формами зодчества підкорених

країн;
 осьові побудови величезних просторів, піднесеність колосальних
мас на високих платформах
 панування просторів над масами. Домінували не величезні маси, як
це було у Єгипті або Ассірії, а простір.
 широке використання колон, як конструктивних і художніх
елементів;
 домінування світського характеру будівництва. Жрецтво не мало
того впливу, як у багатьох країнах, храми на честь Вогню були досить
скромними. Головна увага приділялась палацам та іншим спорудам.
 технічна досконалість конструктивних вирішень;
 органічність синтезу мистецтв, взаємодія архітектури зі
скульптурою і живописом.

Ранній етап 550 — 520 рр. до н. е.:

Цитадель Пасаргад - стародавнє перське місто, перша столиця імперії
Ахеменідів. Пасаргади розташовані на території сучасної провінції Фарс в
Ірані.

Кир Великий почав в 546 до н. е. будівництво своєї столиці, проте він

помер, коли будівництво ще не завершилося. Місто стало столицею.

Цитаде́ль: 1 окрема фортифікаційна споруда. 2 Центральне укріплення

фортеці, міста, яке під час оборони вважалося останнім опорним пунктом
  спостерігалось вільне розташування споруд серед просторого парку,
огородженого невисокою але досить товстою стіною (ширина 4 м).
 Зведені тут пропілеї, приймальний зал Кіра («палац з колоною») і
житловий палац («палац зі стовпом») вирізнялися:
- витягнутістю прямокутних планів і широким використанням колонад,
затиснутих між квадратними у плані виступами;
- простотою ордерних форм;
- архаїчністю скульптурних зображень;
- контрастним протиставленням чорного й білого (чорних баз і капітелей з
білими стовбурами колон, чорних наличників з білими цоколями).
Пропілеї (дав.-гр.— «перед» + «ворота»; синонім — передворіття,
приворіття — парадний вхід, проїзд, утворений портиками та колонадами,
розташованими симетрично відносно осі руху.

Період творчого підйому 520 - 460 рр. до н. е.:

Пов'язано з Персеполем (Па́рса) — місто і церемоніальна столиця Персії за

часів Ахеменідів. Засноване Дарієм I Великим близько 518 до н. е., який мав:

 кілька ліній оборони,

 його палацова частина - царська резиденція була винесена на периферію
і являла собою оточену стінами могутню фортецю.
 палацовий комплекс височів на грандіозній за розмірами, штучній
платформі, обладнаній дренажною системою, і отримала чітку
регулярну організацію всього ансамблю - свідчення єдиного
архітектурного задуму.
  сходи були прикрашені майстерними рельєфними зображеннями,
особливо добре збереженими на східній сходах. На останній зображена та
ж сама процесія, що і на північній сходах, але з протилежного боку.
Основні фігури представляють
посланців 23 завойованих народів,
які несуть царю підношення на
честь Нового Року.

Пізній період 460 - 331 рр. до н. е.:

Будівельна діяльність була не менш активною. Проте ці роки означені

згасанням творчого потенціалу. Хвилю запозичень. Створена тисячоліттями
культура переможених народів Дворіччя й Месопотамії виявилась більш
життєздатною.
Су́зи — стародавнє місто, первісно столиця Еламу, а
згодом перських царів (Ахеменідів). Головне місто перської
провінції Сузіани. Руїни нині розташовані поблизу міста
Дезфул в Ірані.
Акрополь Суз:
 знаходився на високому пагорбі, перетвореному в
монументальну платформу як і у Персеполі.
 За свідченнями античних істориків, все місто вибудували тільки з цегли й
асфальту.
 відмінностями сузького палацу, що
узгоджувалися не стільки з перськими
прийомами, скільки з традиціями
Месопотамії, стали вражаючі розміри — понад 110
приміщень.
 як у ассірійських і вавилонських будівлях, спостерігалися
кольорові ефекти, яскравість розфарбованого штуку і
керамічних облицювань.
  на глазурованих рельєфних
багатобарвних панно і фризах зображені
воїни — особиста охорона царя, де головна
увага зосереджена на розкішному
багатобарвному одязі. Всі обличчя однаково
демонструють безмежну відданість і
покору владі.

У 4 столітті до н. е. Александр Македонський

повністю підкорив Імперію Ахеменідів, Сузи
здались йому без опору. З того часу місто
набуває усіх рис типового грецького поліса.
Саме у Сузах Александр Македонський та його
полководці святкували своє одруження з
персіянками.
Весілля в Сузах - масове одруження еллінської знаті і солдатів македонської армії з
дівчатами перських шляхетних родин, організоване Олександром Македонським в 324 році до
нашої ери в персидському місті Сузи. Весілля тривало 5 днів поспіль. Цією одруженням
Олександр Македонський хотів помирити і з'єднати в шлюбному союзі два народи своєї
держави, македонян і персів, але його плани залишилися нездійсненими через його ранню
смерть.

Перської імперії отримали гарне сполучення завдяки будівництву

вимощених каменем доріг, одна з яких під назвою «Царський шлях»
простяглася на 2125 км і з'єднувала
палац у Сузах з Сардом на березі
Егейського моря.

Досвід персів був пізніше

використаний давніми римлянами
для будівництва власних доріг.