Основні методи визначення показників зовнішнього дихання –

спірометрія і спірографія.

Спірометрія – це вимірювання об’ємів повітря, що видихається за

допомогою спірометра.

Спірографія – вимірювання і запис об’ємів вдихуваного і видихуваного

повітря за допомогою спірометру.

Крім цього, використовують також пневмографію і

пневмотахометрію. Пневмографія – метод реєстрації дихальних рухів грудної
клітки. Пневмотахографія – запис об’ємної швидкості потоків вдихуваного і
видихуваного повітря.

Пікфлоуметрія – метод моніторування пікової швидкості видиху

(ПШВ), яка вимірюється в літрах за секунду або за хвилину, для оцінки
ступеня обстукції дихальних шляхів.

Оцінку фізичних можливостей проводять методом непрямої оцінки

працездатності за допомогою 6-ти хвилинного крокового тесту (6ХКТ) та
функціональної проби Руфф’є. 6ХКТ проводять за 30 хвилин до або через 2
години після їжі. Пацієнти мають бути одягнені в спортивну форму. Тест
передбачає вимірювання дистанції, яку хворий пройде за 6 хвилин у
помірному темпі. Отриману відстань зіставляють з належною величиною, та
обчислюють за формулою:

6ХКТ (чол)=(7,57 х зріст, см) – (5,02 х вік) – (1,76 х вага, кг) – 309

6ХКТ (жін)=(2,11 х зріст,см) – (5,78 х вік) – (2,29 х вага, кг) + 667

Підсумковий результат тесту виражають у відсотках від належної

величини (НВ).

Проби з дозованим фізичним навантаженням (велоергометрія) – методи

діагностики серцево-судинних захворювань.

Основні переваги методу виявлення прихованої коронарної недостатності та

початкових стадій серцевої недостатності; визначення функціонального
класу стенокардії (за нявності останньої); діагностики кардіалгій,
коронаритів, порушень ритму та провідності серця, ВСД; виявлення осіб з
факторами ризику гіпертонічної хвороби; визначення індивідуальної
толерантності до фізичного навантаження та реакції на навантаження;
розробки програми фізичної реабілітації хворих ІХС; оцінки ефекту програм
лікування, а також програм фізичної реабілітації; розв’язання питання щодо
працездатності хворих.