Основні методи визначення показників зовнішнього дихання –
спірометрія і спірографія.
Спірометрія – це вимірювання об’ємів повітря, що видихається за
допомогою спірометра.
Спірографія – вимірювання і запис об’ємів вдихуваного і видихуваного
повітря за допомогою спірометру.
Крім цього, використовують також пневмографію і
пневмотахометрію. Пневмографія – метод реєстрації дихальних рухів грудної клітки. Пневмотахографія – запис об’ємної швидкості потоків вдихуваного і видихуваного повітря.
Пікфлоуметрія – метод моніторування пікової швидкості видиху
(ПШВ), яка вимірюється в літрах за секунду або за хвилину, для оцінки ступеня обстукції дихальних шляхів.
Оцінку фізичних можливостей проводять методом непрямої оцінки
працездатності за допомогою 6-ти хвилинного крокового тесту (6ХКТ) та функціональної проби Руфф’є. 6ХКТ проводять за 30 хвилин до або через 2 години після їжі. Пацієнти мають бути одягнені в спортивну форму. Тест передбачає вимірювання дистанції, яку хворий пройде за 6 хвилин у помірному темпі. Отриману відстань зіставляють з належною величиною, та обчислюють за формулою:
6ХКТ (чол)=(7,57 х зріст, см) – (5,02 х вік) – (1,76 х вага, кг) – 309
6ХКТ (жін)=(2,11 х зріст,см) – (5,78 х вік) – (2,29 х вага, кг) + 667
Підсумковий результат тесту виражають у відсотках від належної
величини (НВ).
Проби з дозованим фізичним навантаженням (велоергометрія) – методи
діагностики серцево-судинних захворювань.
Основні переваги методу виявлення прихованої коронарної недостатності та
початкових стадій серцевої недостатності; визначення функціонального класу стенокардії (за нявності останньої); діагностики кардіалгій, коронаритів, порушень ритму та провідності серця, ВСД; виявлення осіб з факторами ризику гіпертонічної хвороби; визначення індивідуальної толерантності до фізичного навантаження та реакції на навантаження; розробки програми фізичної реабілітації хворих ІХС; оцінки ефекту програм лікування, а також програм фізичної реабілітації; розв’язання питання щодо працездатності хворих.