Тема 8.

Стратегічний аналіз фінансових результатів і фінансових потреб

8.1. Методика стратегічного аналізу на основі проектованих фінансових звітів.

8.2. Аналіз статей проектованого звіту про фінансові результати.
8.3. Аналіз статей проектованого балансу.
8.4.Система фінансових показників.

8.1. Методика стратегічного аналізу на основі проектованих фінансових звітів

Стратегічні рішення у мовах визначеності приймаються на підставі проектованої

фінансової звітності. Ці документи призначені як для внутрішнього планування, так і для
подання зовнішнім користувачам (наприклад, кредитним установам для отримання позик).
У багатьох зарубіжних країнах кредитори вимагають від потенційних
позикоотримувачів подання проектованих фінансових звітів, які висвітлюють очікувані
фінансові результати компанії протягом терміну позики. Крім того, проектовані фінансові
звіти включаються у фінансовий розділ стратегічних планів, що розробляються як
приватними компаніями, так і неприбутковими організаціями.
Проектована фінансова звітність, як правило, включає: баланс (Звіт про
фінансовий стан) (ф.1), звіт про фінансові результати (ф.2), звіт про рух грошових
коштів (ф.3). Для стратегічного управління найважливішими є дві перші форми
проектованої звітності, оскільки на їх основі можна попередньо оцінити прогнозований
фінансовий результат і визначити потреби у зовнішньому фінансуванні бізнесу на наступні
часові періоди (квартал, рік або кілька років).
Процес підготовки проектованих фінансових звітів, складених на основі Положень
(стандартів) бухгалтерського обліку в Україні, починається з опрацювання відповідних
звітів за минулий рік (або декілька років) і поділяється на декілька загальних етапів.
Першим етапом є прогнозування такого показника як доход (виручка) від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг). Ця операція є ключовою і, певною мірою, визначальною
для підготовки проектованих фінансових звітів у цілому - прогноз обсягу реалізації є
виправною точкою для розрахунку показників звіту про фінансові результати та балансу
Другим етапом є підготовка проектованого звіту про фінансові результати, що
обумовлено необхідністю розрахунку суми нерозподіленого прибутку, який залишається у
розпорядженні підприємства і може бути реінвестований у виробництво, тобто
спрямований на покриття майбутніх фінансових потреб. Кожна стаття звіту про фінансові
результати збільшується або зменшується відповідно до концепції складання прогнозу - або
на основі процента зростання (зменшення) обсягу реалізації продукції (так званий метод
процента від продажу), або незалежно.
Доход (виручка) від реалізації продукції коригується шляхом вирахування податку
на додану вартість, акцизного збору та інших необхідних вирахувань, а також собівартості
реалізованої продукції, після чого отримується проектований валовий прибуток (збиток).
Далі, валовий прибуток (збиток) змінюється на суму операційних, фінансових та
надзвичайних доходів (додаються) і витрат (віднімаються), податків на звичайний та
надзвичайний прибутки (віднімаються). Відмінністю проектованого звіту про фінансові
результати від звичайного є врахування прогнозу використання чистого прибутку для
визначення такого показника як доповнення до нерозподілених прибутків. Це пояснюється
тим, що у розділі І «Фінансові результати» звіту ф. №2 «Звіт про фінансові результати»
останнім показником є чистий прибуток (збиток), а проектований звіт повинен
завершуватися визначенням суми, яка може бути реінвестована у виробництво (чистий
прибуток мінус використання чистого прибутку).
Крім того, розділи IIІ «Елементи операційних витрат» і IV «Розрахунок показників
прибутковості акцій» у проектованому звіті про фінансові результати можуть не
наводитися. Отже, проектований і звичайний звіти про фінансові результати далеко не
ідентичні.
Третій етап. Визначення такого показника як Доповнення до нерозподілених
прибутків, який збільшує або зменшує величину власного капіталу у проектованому
балансі. Його статті також можуть прогнозуватися із врахуванням майбутньої зміни обсягів
реалізації або індивідуально. Оскільки різні статті в активі балансу, з одного боку, і пасиві,
з іншого, можуть змінюватися в процесі прогнозування по-різному, то проектований баланс
майже завжди виявляється порушеним.
У випадку, якщо в проектованому балансі актив перевищує пасив, різниця між ними
являє собою так звані додатково необхідні фонди (ДНФ). Ця сума показує потребу у
додатковому фінансуванні або за рахунок збільшення власного капіталу, або шляхом
збільшення довгострокових і поточних зобов’язань. Вказана операція виконується на
четвертому етапі і називається утворенням ДНФ з розподілом за статтями.
Іноді додатково необхідні фонди набувають від’ємне значення - тоді, коли прогноз
пасиву перевищує прогноз активу. Тоді в проектованому балансі збільшують одну або
декілька статей оборотних (рідше необоротних) активів. Як правило, на практиці надають
перевагу збільшенню статей грошових коштів та їх еквівалентів.
Статті, які використовуються для балансування (збільшуються внаслідок утворення
ДНФ), називаються регуляторними. Кожна з них прогнозується індивідуально і прямо не
залежить від прогнозу обсягів реалізації продукції чи послуг. Завданням стратегічного
аналізу є вибір оптимального рішення щодо утворення ДНФ за певних значень статей
проектованої фінансової звітності.
Брігхем Е.Ф. [5], Редченко К.І. [22] сам процес підготовки фінансових звітів
поділяють на декілька етапів:
- по-перше, прогнозування доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг). Прогноз обсягу реалізації є відправною точкою для розрахунку показників звіту
про фінансові результати та балансу. Найчастіше його розпочинають з огляду величини
продажу за минулі декілька років. Брігхем Е.Ф. зазначає, що «прогноз продажу – це прогноз
обсягу продукції і ціни продажу на деякий майбутній період. Він базується на останніх
трендах продаж плюс прогнози економічного стану регіону, ринку, країни тощо» [5, с. 700];
по-друге, підготовка проектованого звіту про фінансові результати, кожна стаття
якого збільшується (зменшується) відповідно до концепції складання прогнозу – залежно
чи незалежно від відсотку зростання (зменшення) обсягу реалізації продукції. Мета його
складання обумовлена необхідністю розрахунку суми нерозподіленого прибутку, який
залишається у розпорядженні підприємства і може бути реінвестований у виробництво,
тобто спрямований на покриття майбутніх фінансових потреб;
по-третє, коригування власного капіталу (у проектованому балансі) на величину
«доповнення до нерозподіленого прибутку». Інші статті балансу можуть прогнозуватися
індивідуально або залежно від зміни обсягів реалізації;
по-четверте, розрахунок показника “додатково необхідні фонди” та розподіл його
величини за статтями балансу. Статті, які використовуються для балансування за рахунок
“додатково необхідних фондів” називаються регуляторними.
Прогнозування статей проектованої звітності може здійснюватися за допомогою
багатьох методів, які полягають у використанні формалізованих або інтуїтивних підходів і
відрізняються один від одного точністю і формою представлення результатів,
трудомісткістю операцій і кількістю вхідних даних.
За принципами формування прогнозу виділяють три групи методів: екстраполяцію,
моделювання і експертні оцінки , які зображені на рис. 8.1.
 Методи прогнозування статей
проектованої звітності

Методи екстраполяції
(найменших квадратів, рухомих середніх, експоненційного згладжування та ін.)
спираються на статистично обґрунтовані тенденції зміни тих чи інших кількісних
характеристик об’єкта. Екстраполяційн іметоди є одними з найрозповсюдженіших
серед усіх способів економічного прогнозування

Методи моделювання
До методів моделювання належать прийоми структурного, сітьового, матричного
моделювання та інші, які дозволяють отримувати прогнозні фінансові показники з
допомогою певних моделей

Методи експертних оцінок

Належать до неформалізованих методів і застосовуються у тих випадках, коли
неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність
об’єктівпрогнозування. Коли формалізовані методи прогнозування застосувати
неможливо, доводиться вдаватися до знань і досвіду експертів.

Рис. 8.1. Групи методів прогнозування статей проектованої звітності

Методи підготовки проектованих фінансових звітів значно відрізняються залежно

від базису (основного припущення, концепції), на якому будується весь процес
прогнозування і аналізу.
Прогнозування з допомогою методу процента від продажу полягає у збільшенні
(зменшенні) показника доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) і статей балансу і
звіту про фінансові результати (крім тих, що не залежать від зміни продажу) на однаковий
відсоток. Припущення про пряму залежність між темпами зміни доходу від реалізації та
інших статей повинно підлягати перевірці на основі емпіричних даних.
Прогнозування з допомогою регресійного методу (за умови існування лінійної або
нелінійної залежності між показниками, що прогнозуються) дозволяє отримати майбутнє
значення результативного показника, який є випадковою величиною, залежно від зміни
одного або декількох інших показників. Наприклад, з допомогою рівняння лінійної регресії
можна спрогнозувати майбутні витрати підприємства залежно від зміни обсягів продажу
продукції за останні п’ять років.
Прогнозування на основі методу нормативних коефіцієнтів має на меті отримання
оптимального балансу і звіту про фінансові результати, на основі показників яких
розраховуються нормативні коефіцієнти - рентабельність власного капіталу, ліквідність та
інші. Подібний прогноз використовується для оцінки тих змін в активах та джерелах їх
утворення, які необхідно здійснити в майбутньому для досягнення оптимальної
прибутковості та стабільного фінансового стану. Метод підготовки проектованих
фінансових звітів на основі нормативних коефіцієнтів широко використовується
компаніями, управління якими побудовано на концепції стратегічного контролінгу.
В деяких випадках доцільно здійснювати прогнозування з допомогою методу
регулювання статей, коли прогноз статей проектованої фінансової звітності складається з
врахуванням інформації про майбутні управлінські рішення. У цьому випадку метод
процента від продажу, рівняння регресії або нормативні коефіцієнти застосовуватися не
можуть, оскільки призведуть до неадекватності прогнозу. Стратегічні управлінські рішення
можуть кардинально змінити чинну структуру балансу, призвести до тимчасового змен-
шення прибутковості, якщо є потреба у технічному переобладнанні, науково-дослідних
розробках тощо. Прогнозування на основі регулювання статей застосовується тоді, коли
адміністрація підприємства приймає суттєві, іноді далеко не оптимальні з фінансового
погляду, управлінські рішення, які мають стратегічний характер і можуть виявитися
рятівними в умовах подальшої конкурентної боротьби.
Фінансові прогнози традиційно представляються з допомогою методів обробки
детермінованих чисел (однозначно визначених, конкретних), що в умовах високого
ступеня невизначеності є не завжди доцільним. Тому окремі фінансові аналітики
пропонують застосовувати метод нечітких чисел (наприклад, нечіткі трійки чисел) або
метод довірчих інтервалів. Методи прогнозування на основі нечітких чисел і довірчих
інтервалів дозволяють розширити можливості фінансового менеджера та бухгалтера-
аналітика у сфері варіантного (альтернативного) стратегічного аналізу, створюють надійну
інформаційну базу для аналізу на основі сценаріїв і аналізу чутливості.
Процес підготовки проектованих фінансових звітів не завжди відбувається протягом
одного циклу. Нециклічний метод передбачає отримання кінцевого результату в першому
наближенні, відразу після завершення необхідних розрахунків. Але більш точним і
надійним вважається ітеративний (циклічний) метод, коли весь процес прогнозування (або
певна його частина) повторюються з метою уточнення результатів. Ітеративний метод
найзручніше використовувати з допомогою комп’ютерної техніки для зменшення
трудомісткості операцій. Різноманітність методів підготовки проектованих фінансових
звітів обумовлюється потребами користувачів стратегічної фінансової інформації,
головними серед яких є керівники підприємства. Проектовані звіти фактично відображають
уявлення адміністрації про те, яким чином підприємство буде функціонувати у
майбутньому з врахуванням можливих змін в економічних, соціальних, політичних,
правових і конкурентних реаліях. Для аналітиків, які безпосередньо займаються
підготовкою стратегічної фінансової інформації для підтримки прийняття рішень,
важливим аспектом професійної підготовки є володіння базовим інструментарієм
створення, обробки та аналізу проектованих фінансових звітів в умовах невизначеності.
Вміння підготувати проектовані фінансові звіти і вибрати оптимальну фінансову
стратегію на майбутнє є запорукою уникнення помилок у бізнесі, основою для управління
фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства.

8.2. Аналіз статей проектованого звіту про фінансові результати

Як вже було зазначено раніше, прогноз обсягів реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) у грошовому вимірнику є першим показником, який включається у проектований
звіт про фінансові результаті.
Метою складання цього документу є визначення суми нерозподіленого прибутку
(непокритого збитку), який може отримати підприємство протягом наступного року.
Нерозподілений прибуток зменшує загальну величину майбутніх фінансових потреб
підприємства. У більшості випадків проектований звіт про фінансові результати
складається з допомогою методу процента від продажу. При цьому береться припущення
про пропорційне зростання (зменшення) обсягу реалізації (валового доходу) і змінних або
сукупних витрат. Подібне припущення дозволяє отримати перший прогноз "від
досягнутого", який досить часто так і залишається останнім, тобто вже не переглядається і
не уточнюється.
Одним з основних завдань, які вирішуються під час підготовки проектованого звіту
про фінансові результати, є визначення тієї частини ДНФ, що може бути утворена з
внутрішніх джерел протягом наступного часового періоду. Серед власних джерел
фінансування варто виділяти чистий прибуток і накопичені амортизаційні відрахування.
Найскладнішим завданням є прогнозування величини чистого прибутку, частина якого
(реінвестований прибуток) є джерелом покриття майбутніх фінансових потреб.
Для того, щоб правильно скласти проектований звіт про фінансові результати з
допомогою методу процента від продажу, необхідно класифікувати його статті на
автоматично утворені і регульовані.
Автоматично утворені статті (показники) утворюються внаслідок здійснення
запланованої виробничої діяльності і змінюються пропорційно обсягу продажу.
Регульовані статті утворюються незалежно від обсягу продажу; для їх кількісного
визначення використовуються інші методи (наприклад, експертні оцінки).
В цілому запропонована класифікація статей (табл. 8.1) на автоматично утворені і
регульовані не може вважатися незмінною - залежно від ситуації, можна використовувати
інший підхід до цього питання.
Таблиця 8.1. Класифікація статей проектованого звіту про фінансові результати
Назва статті (групи статей) Вид статті
Автоатично Регульована
утворена
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, + -
робіт, послуг)
Собівартість реалізованої продукції (товарів, + -
робіт, послуг)
Операційні доходи і витрати + -
Фінансові доходи, витрати і втрати - +
Інші доходи і витрати - +

У таблицю 8.1 не включені статті, які є розрахунковими (розраховуються з

допомогою арифметичних операцій на основі інших статей): фінансовий результат від
операційної діяльності, тощо.
Регульовані статті у подальшому використовуються під час розподілу додатково
необхідних фондів (ДНФ).
Розглянемо процес складання проектованого звіту про фінансові результати на
прикладі компанії «Захід», використовуючи метод процента від продажу. Для цього
необхідно спочатку прийняти певні припущення. Наприклад, менеджери компанії «Захід»
передбачають, що обсяг реалізації продукції зросте в 2018 році порівняно з 2017 роком на
16%. Підставою для цього припущення є динаміка продажу продукції за останні три роки,
коли щорічні обсяги реалізації зростали на 19%, 18% і 17% відповідно. Припускається, що
витрати компанії, пов'язані з операційною діяльністю, будуть зростати у 2018 році
пропорційно зростанню обсягу реалізації. Проектований звіт про фінансові результати у
спрощеному вигляді наведено у таблиці 8.2. Першим показником, який включається у
нього, є доход (виручка) від реалізації продукції. Цей показник є фінансовим узагальненням
прогнозів обсягу реалізації, які спочатку отримують у натуральних одиницях виміру, а
потім перераховують у грошовий вимірник.

Таблиця 8.2. Проектований звіт про фінансові результати компанії «Захід» на 2018
рік, млн. грн.

Статті 2017 рік Базис 2018 рік

прогнозу
Чистий дохід від реалізації продукції 250 290
(товарів, робіт, послуг)
(-)Собівартість реалізованої 175 х 1,16 203
продукції (товарів, робіт, послуг)
 Валовий прибуток 75 87
(-) Адміністративні витрати 25 х1,16 29
(-) Витрати на збут 13 х 1,16 15
Фінансовий результат від операційної 37 43
діяльності
(+) Фінансові доходи 4 х 1,0 4
(-) Фінансові витрати 11 х 1,0 11
Фінансовий результат до оподаткування ЗО 36
(-) Витрати з податку на прибуток 5 6
Чистий фінансовий результат 25 30
(-) Оголошені дивіденди 9 х1.5 13
Доповнення до нерозпод. прибутку ** 16 17

** Доповнення до нерозподіленого прибутку є частиною чистого прибутку, яка

спрямовується на покритті майбутніх фінансових потреб і додається до статті «Нерозподілений
прибуток» проектованого балансу.

Важливим під час проведення аналізу є визначення прогнозованої ціни для кожного
виду продукції. Припущення про можливі зміни цін у межах горизонту прогнозів повинні
бути належним чином обґрунтовані. Для перевірки цих припущень можна, наприклад,
зіставити прогнозовані ціни на продукцію з цінами конкурентів. Доцільно також звернути
увагу на історичний аспект формування цін та фактор інфляції.
Дохід (виручка) від реалізації включає у себе податок на додану вартість, акцизи та
інші непрямі податки, хоча майже у всіх розвинених зарубіжних країн обсяги продажу
вказуються у чистому вигляді, без непрямих податків. Це характерно для звіту про
прибутки і збитки, який складають у країнах так званої англосаксонської групи (США,
Велика Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія) або для рахунку результатів у Франції.
Прогнозована собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати і витрати
на збут у 200(х+1) році вважаються такими, що зростають пропорційно обсягу
реалізації (фактична величина кожного з перерахованих показників за 200х рік множиться
на базис прогнозу 1,16).
Виняток з правила становлять лише фінансові витрати і доходи, які не підпадають
під припущення про постійне зростання. Це обумовлюється двома чинниками.
По-перше, дохід (виручка) від реалізації стосується тільки операційної, а не
фінансової діяльності підприємства.
По-друге, достеменно не може бути відомо, як саме зміняться фінансові доходи та
витрати - для цього необхідно скласти проектований баланс, визначити величину
фінансових потреб і прийняти рішення про фінансові інвестиції та позики.
Чистий прибуток, який утворюється шляхом зменшення прибутку
до оподаткування на величину податку на прибуток, ставка якого залишається незмінною,
(на сьогодні – 18%) не може розглядатися як кінцевий показник проектованого звіту про
фінансові результати. Його необхідно зменшити на величину оголошених дивідендів для
визначення доповнення до нерозподілених прибутків. Ця величина у подальшому
додається до статті "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" проектованого
балансу. Розмір оголошених дивідендів не має прямого зв'язку з обсягом реалізації
і прогнозується окремо. Наприклад, якщо керівництво компанії «Захід» пообіцяло
акціонерам збільшити виплати дивідендів у наступному році на 50%, то базис прогнозу
буде дорівнювати 1,5.
Внаслідок проведення розрахунків, які супроводжували процес складання
проектованого звіту про фінансові результати компанії «Захід» на 2018 рік, прогноз
доповнення до нерозподілених прибутків фактично дорівнює величині 2017 року. Це
означає, що темпи реінвестування чистого прибутку не відповідають темпам зростання
обсягів реалізації, що, у свою чергу, призводить до збільшення залежності від зовнішніх
джерел фінансування. Для того, щоб визначити це у конкретних цифрах, складається
проектований баланс.
Для цілей стратегічного планування «прогнозована величина» нерозподіленого
прибутку, а також співвідношення темпів його збільшення (зменшення) з темпами зміни
обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), є надзвичайно важливими показниками,
від яких залежить прийняття рішень щодо стратегії оптимізації витрат цінової і дивідендної
стратегій тощо.
Разом з тим, потрібно вміти застосовувати й інші методи прогнозування статей
фінансової звітності, крім процента від продажу, наприклад, метод лінійної регресії.
Причиною вибору цього методу як альтернативного є, насамперед, існування відмінностей
у темпах зміни обсягів реалізації та операційних витрат. Наприклад, якщо адміністративні
витрати протягом останніх декількох років не завжди зростають на такий самий відсоток,
що й обсяги реалізації продукції, необхідно врахувати цей фактор у прогнозі.
Для отримання точних результатів з допомогою лінійної регресії необхідно мати
дані про обсяги реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інші статті звіту про
фінансові результати, між якими спостерігається лінійний зв'язок. Часові ряди доцільно
формувати з даних як мінімум за п'ять років, а при можливості - за десять-дванадцять.
Для ілюстрації процесу підготовки проектованого звіту про фінансові результати з
допомогою лінійної регресії використаємо умовні показники компанії «Захід» за 5 останніх
років (табл. 8.3.).

Таблиця 8.3. Динаміка окремих показників звіту про фінансові результати компанії
«Захід» протягом останніх 5-ти років, млн. грн.

Показники Роки
2013 2014 2015 2016 2017
Чистий дохід від реалізації продукції 177 182 217 256 300
(товарів, робіт, послуг)
Собівартість реалізованої 114 124 137 159 175
продукції (товарів, робіт, послуг)
Адміністративні витрати 23 23 25 25 25
Витрати на збут 11 13 14 14 ІЗ
Для кожного показника, про який можна сказати, що він лінійно пов'язаний з
обсягом реалізації продукції (доходом від реалізації), необхідно розрахувати рівняння
лінійної регресії, попередньо оцінивши тісноту зв'язку. Ці рівняння в загальному вигляді
являють собою комбіновану (аддитивно-мультиплікативну) модель: у = а + bх,
(1)
де:
у - показник, прямо пов'язаний з доходом (виручкою) від реалізації продукції;
х - дохід (виручка) від реалізації продукції;
а - вільний член рівняння;
b - коефіцієнт регресії.
На методиці проведення регресійного аналізу не зупиняємось, рівняння лінійної
регресії можна отримати за допомогою відповідних програмних засобів, в т.ч. електронного
табличного процесора MSExcel.
Аналізуючи тісноту зв'язку між показниками, наведеними у табл. 8.4., та доходом
від реалізації, можна зробити певні висновки.

Таблиця 8.4. Кореляція собівартості реалізованої продукції, адміністративних і

збутових витрат і доходу (виручки) від реалізації компанії «Захід»
 Показники Рівняння К-т К-т
лінійної регресії кореляції К детермінації К2
Собівартість реалізованої у = 33.534 + 0.9914 0.9830
продукції (товарів, робіт, послуг) 0.4782 х
Адміністративні витрати у = 20.265 +0.01 0.8242 0.6793
74 х
Витрати на збут у = 10.504 +0.011 0.4677 0.2187
х

Собівартість реалізованої продукції дуже тісно пов'язана з доходом (виручкою) від

реалізації. Вказані показники протягом 5-ти років зростають майже пропорційно. Про це
свідчать значення коефіцієнта кореляції R, яке майже дорівнює одиниці. Досить помітним
можна вважати зв'язок між адміністративними втратами і доходом від реалізації, хоча цей
зв'язок і не можна вважати дуже тісним. Коефіцієнт детермінації R.2 для адміністративних
витрат становить лише 0,6793. Це означає, що варіація адміністративних витрат на 67,9%
обумовлена змінами доходу (виручки) від реалізації продукції, а на 32,1% іншими, не
врахованими у моделі, факторами.
На відміну від собівартості та адміністративних втрат, витрати на збут пов'язані з
доходом від реалізації продукції дуже слабко. Про це свідчить низьке значення коефіцієнтів
кореляції і детермінації. Така ситуація є цілком реальною, оскільки збутові витрати на
практиці можуть змінюватися досить нерівномірно. Тому у нашому прикладі
прогнозування збутових витрат для компанії «Захід» на 2018 рік доцільно здійснювати
окремо. На практиці може траплятися таке, що нібито враховані всі обставини, пов'язані з
прийняттям того чи іншого припущення, але неправильно визначено важливість цих
обставин або імовірність настання тих чи інших подій. Наприклад, фахівці, які готують
проектований звіт про фінансові результати, можуть недооцінити витрати на рекламу.
Збільшення продажу на 16%, як це було передбачено, може здійснюватися за рахунок
наповнення традиційних сегментів ринку або за рахунок завоювання нових сегментів. Якщо
компанія «Захід» у 200(х+1) році планує здійснити експансію на нові ринкові «плацдарми»,
то ця стратегія буде вимагати значних рекламних затрат.
У той же час лінійна регресія може бути корисною для прогнозування собівартості
реалізованої продукції (з більшою мірою точності) та адміністративних витрат (з меншою
точністю). Для цього необхідно використати припущення про передбачуване зростання
обсягів реалізації продукції «Захід» у 200(х+1) році на 16% і розраховані раніше рівняння
лінійної регресії.
З табл. 8.2. можна взяти прогноз доходу (виручки) від реалізації на 2018 рік. Ця
величина становить 348 млн. грн. Саме це значення потрібно послідовно підставляти
замість х у рівняння лінійної регресії для собівартості та адміністративних витрат (див.
табл.8.4.):
1) собівартість реалізованої продукції (прогноз):
у = 33.534 +0,4782х = 33.534 + 0.4782 * 348 = 200 млн. грн.
2) адміністративні витрати (прогноз):
у = 20.265 + 0.0174х = 20.265 + 0.0174 * 348 = 26,3 млн. грн.
Якщо порівняти отримані результати з тими, що були розраховані з допомогою
прогнозування на основі концепції постійного зростання (див. табл. 8.2.), можна помітити
деякі відхилення. Зокрема, прогноз собівартості реалізованої продукції вимагає зменшення
на 3 млн. грн. (203 млн. грн. - 200 млн. грн.), а прогноз адміністративних витрат - на 2,7 млн.
грн. (29 млн. грн. - 26,3 млн. грн.).
Отже, з допомогою лінійної регресії можна уточнити показники проектованої
фінансової звітності. Хоча ми розглянули лише лінійний зв'язок, на практиці можна без
проблем застосовувати і моделі нелінійної регресії. Трудомісткість прогнозування на основі
лінійної регресії в сучасних умовах успішно компенсується широкими можливостями
комп'ютерної техніки і пакетів прикладних програм.

8.3. Аналіз статей проектованого балансу.

Після завершення підготовки проектованого звіту про фінансові результати, який є

загальним фінансовим планом доходів і витрат на наступний період, складається
проектований баланс. Метою його складання є оцінка майбутнього фінансового стану
підприємства.
Стратегічний аналіз показників проектованого балансу доцільно починати з
вивчення припущень, використаних під час його підготовки. Якщо для отримання першого
прогнозу було застосовано метод процента від продажу, припускається, що при
максимальному використанні наявних ресурсів (активів) разом із зростанням обсягів
реалізації має пропорційно зростати низка статей балансу, зокрема, нематеріальні активи,
основні засоби, запаси, дебіторська і кредиторська заборгованість, грошові кошти. Подібне
припущення має раціональну основу, оскільки для забезпечення більших обсягів
виробництва потрібні нові основні фонди; для забезпечення реалізації більшої кількості
товарів необхідно збільшувати товарні запаси і т.п. З іншого боку, зміна статей балансу у
грошовому вимірнику далеко не завжди відбувається пропорційно зміні обсягів реалізації.
Тому метод процента від продажу може бути придатним лише для складання "чорнового"
варіанта проектованого балансу.
Статті проектованого балансу прийнято класифікувати за ознакою залежності від
обсягів продажу на автоматично утворені і регульовані (аналогічно класифікації
показників проектованого звіту про фінансові результати).
Загальні правила складання проектованого балансу на основі автоматично
утворених і регульованих статей є такими:
- вищий рівень продажу необхідно підкріплювати вищими рівнями активів;
- деяке зростання активів може бути профінансовано за рахунок
автоматичного збільшення поточних зобов'язань, нерозподілених прибутків і
накопичених платежів;
- будь-яка нестача має фінансуватися із зовнішніх джерел шляхом отримання позик,
продажу акцій нового випуску тощо.
Якщо розглядати структуру балансу, то класифікація статей на автоматично
утворені і регульовані може бути такою, яка запропонована у табл. 8.5.

Таблиця 8.5. Класифікація статей проектованого балансу

Вид статі
Назва статті (розділу балансу) Автоматично Регульована
утворена
АКТИВ
Необоротні активи (без довгострокових фінансових + -
інвестицій)
Довгострокові фінансові інвестиції - +
Оборотні активи + -
Витрати майбутніх періодів + -
ПАСИВ
Власний капітал (без нерозподіленого прибутку) - +
Нерозподілений прибуток(непокритий збиток) * - +
Забезпечення наступних витрат і платежів - +
Довгострокові зобов'язання - +
Поточні зобов'язання + -
Доходи майбутніх періодів + -
 * Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) утворюється на основі
проектованого звіту про фінансові результати.

До складу регульованих статей проектованого балансу доцільно включати ті статті,

які вимагають прийняття окремих фінансових рішень. Наприклад, довгострокові фінансові
інвестиції не можуть бути прямо пов'язані з обсягом реалізації і повинні регулюватися
окремо. Те ж саме стосується величини власного капіталу та довгострокових зобов'язань.
Регульовані статті у подальшому використовуються під час розподілу додатково
необхідних фондів (ДНФ).

8.4. Система фінансових показників

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті,
хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на
запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже,
прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких
відносин з підприємством.
У цілому є 65 показників, призначених для детальної та всебічної оцінки
фінансового стану підприємства.
Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають
оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу
фінансового стану підприємства.
Наведемо коротку характеристику основних показників, які використовуються в
процесі оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємства. Показники оцінки
майнового стану:
– Загальний капітал (валюта балансу) - сума господарських коштів, що їх
підприємство має у розпорядженні.
– Частка ОЗ в активах.
– Питома вага активної частини основних засобів .
– Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених
основних засобів у загальній їх вартості.
– Коефіцієнт придатності ОЗ.
– Коефіцієнт надходження ОЗ.
– Коефіцієнт оновлення основних засобів.
– Коефіцієнт вибуття основних засобів.
Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства:
– Величина власного капіталу (функціонуючий капітал). Характеризує ту
частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів
підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей
розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел
коштів.
– Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці -
позитивна тенденція.
– Коефіцієнт покриття загальний (абсолютної ліквідності). Характеризує
співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального
функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю.
– Коефіцієнт швидкої ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але (з
розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси).
– Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш
жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових
зобов'язань можна за необхідності погасити негайно - 0,2.
– Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. 50%.
 Показники оцінки фінансової стійкості.
Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства --
забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому.
– Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності
самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність.
– Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника.
– Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного
капіталу використовується для фінансування поточної діяльності.
– Коефіцієнт довгострокових вкладень.
– Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів
– Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів.
Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства
Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати
гроші для оплати своїх зобов'язань.
Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його
високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери,
дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.
Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів,
а й майбутні зміни ліквідності.
Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба
підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.
Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його
зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від
господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед
бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.
Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської
заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг
постачальнику, з яким існують довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою,
термін погашення якої минув.
Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань
із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за
інформацією з відповідної фінансової звітності.
Нормативний коефіцієнт покриття, розрахований за даними підприємства,
діяльність
Порядок розрахунку показників ліквідності та платоспроможності підприємства
наведено в табл. 8. 6.
Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує
спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які
випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни
сплати.
Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і
на прогнозований період.
Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звітного балансу,
порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов'язаннями з використанням платіжного
календаря.
Оцінка фінансової стійкості підприємства. Фінансову стійкість
підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає
змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.
Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини
та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової
стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності
підприємства цілям його статутної діяльності.
 Таблиця 8.6.Показники оцінки ліквідності та платоспроможності

№ Назва Розрахунок Умовні Нормативне Економічна інтерпретація

показника позначення значення
1 2 3 4 5 6
1 Коефіцієнт ОбА ОбА – оборотні >2 Визначається як співвідношення
покриття К
п
= активи; усіх оборотних активів до
ПЗ
ПЗ – поточні поточних зобов’язань,
або зобов’язання характеризує достатність
Кп=(А1 + А2 + А3)/(П1 + П2) оборотних засобів для покриття
поточних боргів
2 Коефіцієнт ВО + ДЗ + ПФІ + ГК ВО – векселі >1 Показує, яка частина поточних
швидкої К шл = або отримані; зобов’язань може бути погашена
ПЗ
ліквідності ДЗ – дебіторська не тільки за рахунок грошових
Кшл=(А1 + А2) / (П1 + П2) заборгованість; коштів, але й за рахунок
ПФІ – поточні очікуваних фінансових
фінансові надходжень
інвестиції;
ГК – грошові
кошти
3 Коефіцієнт ПФІ + ГК ––– Характеризує негайну готовність
>0,2
абсолютної К ал = або підприємства погасити поточні
ліквідності ПЗ зобов’язання і визначається як
Кал=А1 /(П1 + П2) відношення суми грошових
коштів та поточних фінансових
інвестицій до суми поточних
зобов’язань
4 Частка ОбА ВБ – валюта – Розраховується як відношення
оборотних Ч ОбА = балансу оборотних засобів і валюти
ВБ
засобів у балансу та показує їх питому
активах вагу в майні підприємства
* Розрахунок виконується за даними форми № 1 «Баланс»
Примітка: за окремими методиками пропонується при розрахунку відповідних показників ліквідності включати до
чисельника витрати майбутніх періодів (в тій частині, яка буде спожита протягом операційного циклу підприємства), а до
знаменника доходи майбутніх періодів (в тій частині, яка буде повністю отримана протягом операційного циклу).

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими

коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:
– абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли
власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;
– нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються
сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;
– нестійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок
власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових
кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;
– кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються
джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.
Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів
спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської
заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.
Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на
підставі комплексу показників (табл. 8.7).
 Таблиця 8.7.Показники оцінки фінансової стійкості підприємства
№ Назва Нормативне
Характеристика
з/п показника значення
1 Коефіцієнт > 0,5 Визначається як відношення власного капіталу до підсумку
автономії балансу. Чим більше значення коефіцієнта, тим менша
залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування
2 Коефіцієнт < 2,0 Показник обернений до коефіцієнта автономії, показує, яка сума
фінансової загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн.
залежності власного капіталу
3 Маневреність за планом Характеризує частку запасів (матеріальних оборотних активів)
робочого у загальній сумі робочого капіталу
капіталу
4 Коефіцієнт > 0,5 Розраховується як відношення вартості робочого капіталу
маневреності (власних оборотних засобів) до суми джерел власних засобів,
робочого характеризує ступінь мобільності використання робочого
капіталу капіталу підприємства
5 Коефіцієнт >1 Визначається як відношення власного та залученого капіталу
фінансової
стійкості

Комплексна оцінка фінансового стану підприємства. Для комплексного аналізу

фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних
показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.
Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути:
стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація
розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.
Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення
коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами,
негативні тенденції у виробництві.
До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать
показники дохідності й рентабельності.
Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку
прибутку з показниками рентабельності.
Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками.
Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Відносний показник -
рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов'язаних із виробництвом
продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації
продукції до її собівартості:

Р = (П/С) 100 (8.1)

де Р - рівень рентабельності,%;
П - прибуток від реалізації продукції, грн.;
С - собівартість продукції, грн.
Аналіз дохідності підприємства проводиться в порівнянні з планом та попереднім
періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об'єктивність показників та запобігти їх
викривленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік.
Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за
допомогою індексації цін.