Professional Documents
Culture Documents
Аналіз частин Offertorium та Libera me з Реквієму Г. Форе
Аналіз частин Offertorium та Libera me з Реквієму Г. Форе
Аналіз частин Offertorium та Libera me з Реквієму Г. Форе
ім. І. П. Котляревського
АНАЛІЗ
ДРУГОЇ ТА ШОСТОЇ ЧАСТИН
«OFFERTORY» ТА «LIBERA ME»
З РЕКВІЄМУ
Г. ФОРЕ
Харків 2022
Зміст:
1. Відомості про автора Реквієму
2. Відомості про Requiem Г. Форе та місце в ньому частин №2 та №6
3. Музично - теоретичний аналіз
4. Вокально – хоровий аналіз
5. Виконавський аналіз
6. Список використаних джерел.
Відомості про автора Реквієму
Ґабрієль Урбен Форе (1845 — 1924) — французький композитор,
органіст, піаніст та педагог. Народився в Пам'є в сім'ї шкільного учителя. У
дев'ятирічному віці почав учитися у школі при Інституті церковної музики, в
якому готували органістів і хормайстерів для потреб католицької церкви;
серед вчителів Форе в цьому навчальному закладі був Каміль Сен-Санс.
Пізніше Форе деякий час викладав там же. Разом з Інститутом церковної
музики композитор поїхав до Швейцарії. Повернувшись після придушення
Паризької комуни, Форе зайняв посаду помічника органіста і хормайстера в
церкві Сен-Сюльпіс, пізніше був помічником Сен-Санса в церкві Святої
Магдалини (Париж), а в 1877 році Сен-Санс вийшов у відставку, і Форе
зайняв місце хормейстера в цьому знаменитому паризькому соборі. Був
професором композиції в Паризькій консерваторії, а згодом став її
директором.
Серед учнів Ґабрієля Форе — Моріс Равель, Луї Обер, Флоран
Шмітт, Еміль Далькроз та інші. Під кінець життя Форе втратив слух і пішов
із посади директора, присвятивши себе винятково композиції. Габріель Форе,
з одного боку, цікавився досягненнями пізнього німецького романтизму, які
привернули його суворою логікою мислення, що відповідала традиціям
французького раціоналізму. Таким чином між італійською вокальною та
німецькою інструментальною музикою розвивалося мистецтво Габріеля
Форе, своєрідність якому надавало типово французьке поєднання
раціоналізму та сенсуалізму. Проте, Едвард Філіпс пише про те, що «Г. Форе
єдиний серед французьких композиторів свого часу, який уникнув впливу
музики Вагнера — він захоплювався музикою Вагнера, його досягненнями,
але це захоплення залишалося за межами його власної музики» [2, c. 16].
Твори Г. Форе романси
Хорові твори:
Оперного жанру:
Мотети
- «Прометей» - Super flumina Babylonis
- «Пенелопа» - Tu es Petrus, Tantum ergo
- Ave Maria, Ecce fidelis servus
Симфонічні твори: - Ave verum corpus
- сюїта «Маски і Бергамаски»
Меси
- сюїта «Пеллеас і Мелізанда»
- Балада та фантазія для - Меса рибалок Віллервіля
фортепіано з оркестром - Messe basse
- Requiem
камерні твори
Світська музика
фортепіанні твори
- «Дитяче Різдво»
- «Джини», Мадригал та інші.
Відомості про Requiem Г. Форе та місце в ньому частин №2 та №6
Хорова творчість Г. Форе представлена двома напрямами –
духовним і світським. Духовні хорові твори займають більшу частину
творчої спадщини композитора. Це насамперед пов’язано з діяльністю
композитора. В них головними жанроми виступають мотети та меси. Усі
мотети написані з органним супроводом або фісгармонію, іноді доповнену
арфою, а часто — контрабасом, відповідно до звичаїв храму Магдалини.
Меси композитора досить контрастні за своїм викладом, характером та
складами, а авторство Меси рибалок Віллервіля Г. Форе ділить із своїм
другом, французьким композитором Андре Мессаже.
Реквієм ре мінор Габріель Форе написав між 1887 і 1890 роками.
Причини створення твору Форе неясні, але, схоже, не мали нічого спільного
зі смертю його батьків у середині 1880-х років. Він написав твір наприкінці
1880х, переробив його в 1890-х, закінчивши його в 1900 році. Твір написаний
для солістів сопрано і баритона, мішаного хору, оркестру та органу.
Складається з 7 частин:
I. Introit et Kyrie
II. Offertory
III. Sanctus
IV. Pie Jesu (соло сопрано)
V. Agnus Dei
VI. Libera me
VII. In Paradisum
Сольні партії композитор використав лише у трьох частинах:
Offertory, Pie Jesu та Libera me, де середній розділ Offertory написаний для
соло баритона, Pie Jesu – це соло сопрано, а Libera me розпочинає і закінчує
частину соло баритона. На відміну від типових традицій Реквієму, повна
послідовність Dies irae пропущена, замінена її розділом Pie Jesu. Остання
частина In Paradisum заснована на тексті, який не є частиною Реквієму, а
відноситься до обряду поховання. Проте Реквієм позбавлений трагізму,
драматичності. Незважаючи на основну мінорну тональність він світлий,
ліричний і лише в деяких частинах набуває рис урочистості.
Offertory в католицькій Месі виконується під час приношення
дарів. Літургійно є одним із змінюваних (залежно від церковного свята)
піснеспівів Меси чи Реквієму.
Libera animas omnium fidelium defunctorum Звільни душі всіх вірних померлих,
Libera me, Domine, de morte æterna, Визволи мене, Господи, від смерті вічної
in die illa tremenda в той страшний день,
Quando cœli movendi sunt et terra коли захитаються небо і земля,
Dum veneris iudicare sæculum per ignem. коли прийдеш судити світ огнем.
Dies illa, dies iræ, calamitatis et miseriæ, dies Той день, день гніву, лиха і нещастя,
magna et amara valde день великої й надзвичайної гіркоти,
Dum veneris iudicare sæculum per ignem. Коли ти прийдеш судити світ вогнем.
Музично - теоретичний аналіз
Offertory являє собою тричастинну побудову, де крайні частини
«О, Domine Jesu Christe» написані для хору в супроводі оркестру, а середня
«Hostias» – це соло баритона з оркестром.
Контраст між розділами досягнутий в за рахунок темпу, метру та
тонального плану. Розділи об’єднані за принципом attacca. Крайні розділи
другої частини Реквієму написані в повільному темпі Adagio molto, а соло
баритона виконується дещо рухливо в темпі Andante moderato. Розмір
крайніх розділів 44, а середнього – 34. Тональний план дуже тісно пов'язаний зі
змістом. Основна тональність h moll, проте оркестровий вступ починається в
основній тональності всього Реквієму в d moll, в далі модулює в h moll.
повільнішому темпі.
Важливу увагу як керівнику хору, так і окремо кожному
хористу, слід приділити увагу літературному тексту. Оригінальний
текст написаний латинською мовою. Для спрощення вивчення
музичного матеріалу можна перший час використовувати спів на
зручний склад, на приклад на «но». У повільних частинах слід
максимально проспівувати мелодію та використовувати плавне
звуковедення, проте в латині часто зустрічаються стики слів, де слово з
відкритим складом межує зі словом, що починається голосною буквою
(«…libera animas…», «… ventura ira…»), в яких слід поєднувати плавне
звуковедення із ясною дикцією. Співзвуччя «ае» та «ое», наприклад в
словах «aeternam», «irae», «miseriae», «saeculum», «coeli» при співі
буде скорочуватися до «е» - «етернам», «іре», «мізеріе», «секулум»,
«челі».
Виконавський аналіз
Важливим питанням у виконанні будь-якого твору є
визначення часткових та головної кульмінацій, а також розкриття
драматургії. Вцілому характер частини «Offertory» відповідає
благально-хвалебному, а частини «Libera me» - благально-
драматичному.
Три розділи «Offertory» мають подібну драматургію та
досить довгу музичну думку. Кожен розпочинається спокійно,
«прозоро», на тихій динаміці та розвивається до свого завершення –
кульмінації. Оркестровий вступ побудований на
«лейтритмі» всієї частини, що має такий вигляд:
На ньому побудована й тема хорової партії.
Досить стрімко динамічно розвивається від
р до ff та завершується на р, де ще тихіше на
pp звучить дует двох партій альтів та тенорів
a capella. Мелодія альтової партії далі
імітується в теноровій. В 11 т. вступає партія оркестру, що створює фон, на
якому вибудовується досить виразна мелодична лінія «хорового дуету».
Проте в оркестрі присутній свій тематичний матеріал, що як і хорова тема
проводиться ще два рази в різних тональностях, а з 22 т. вона звучить у
басовій партії.
темпові зміни.
Оркестрова партія виконує роль супроводу з характерним
метроритмом у низьких струнних.
Продовжує тематизм хор. Вступає в 37 т. «tremens factus sum
ego» дуже тихо, немов боячись, поступово розвиваючи динамічно,
теситурно та драматургійно до 46 т., що є кульмінаційною вершиною
першого розділу. У цьому епізоді оркестрова партія повністю дублює
та підсилює хорову.
Середній розділ Piu mosso «Dies irae» набуває драматичного
характеру і звучить дуже насичено на ff. В ньому спостерігається всі
риси головної кульмінації частини: розширення діапазону голосів як
хорової так і оркестрової партії, пришвидшення темпу, зміна
метроритму та різкий перехід в пералельний мажор.