ДМ до СТІ 000Г.

19Л

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА
(ОЗНАЙОМЧИЙ КУРС)

Наказ № 8 від 10.01.2019

ОБМЕЖЕННЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ:
обмежень для розповсюдження немає.
ЦЕНТР ОПЕРАТИВНИХ СТАНДАРТІВ І МЕТОДИКИ
ПІДГОТОВКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ СПІЛЬНО З
ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ПІДГОТОВКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ
УКРАЇНИ
2
 3

ДМ до СТІ 000Г.19Л

ФІЗИЧНА
ПІДГОТОВКА

Довідковий матеріал Наказ № 8 від 10.01.2019

командирам (інструкторам)
для підготовки до
проведення занять з фізичної
підготовки
ОБМЕЖЕННЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ:
обмежень для розповсюдження немає.
ЦЕНТР ОПЕРАТИВНИХ СТАНДАРТІВ І МЕТОДИКИ
ПІДГОТОВКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ СПІЛЬНО
З ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ПІДГОТОВКИ
ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
4
 5

І. Довідковий матеріал для проведення занять з фізичної підготовки

Тема 1. Фізична підготовка – як складова підготовки

військовослужбовця до дій в бойових умовах.
Заняття 1. Роль та місце фізичної підготовки у Збройних Силах
України, вплив фізичної підготовки на підвищення боєздатності
військовослужбовців. Доведення основних вимог керівних документів щодо
організації та змісту проведення заходів фізичної підготовки. Ознайомлення з
формами, розділами фізичної підготовки та критеріями оцінки
військовослужбовців.

1.1. Роль та місце фізичної підготовки у Збройних Силах України,

вплив фізичної підготовки на підвищення боєздатності
військовослужбовців
Фізична підготовка – це комплекс заходів щодо фізичного
вдосконалення військовослужбовців, спрямований на розвиток загальних і
спеціальних фізичних якостей, формування військово-прикладних навичок,
виховання морально-вольових і психологічних якостей.
Фізична підготовка є складовою частиною загальної системи навчання
та виховання особового складу Збройних Сил України.
Мета фізичної підготовки – забезпечити фізичну готовність
військовослужбовців до професійної діяльності.
Фізична готовність – це ступінь оволодіння встановленими стандартами
фізичної підготовки, які забезпечують здатність військовослужбовців
ефективно виконувати завдання за призначенням відповідно до займаних
посад (військових спеціальностей).
Фізична готовність є обов’язком для військовослужбовців.
Підтримання постійної фізичної готовності досягається систематичними
фізичними тренуваннями, застосовуючи визначені засоби, форми і методи
фізичної підготовки.
Фізична підготовленість – це визначений навчальними нормативами
рівень розвитку загальних і спеціальних фізичних якостей, володіння
військово-прикладними навичками, що характеризує функціональний та
морально-психологічний стан військовослужбовців.
Стан фізичної підготовки – це якісна характеристика керівництва,
організації, перевірки та оцінки фізичної підготовки органів військового
управління, з’єднань, військової частини, військових навчальних закладів,
установ та організацій (далі – військових частин).
За своєю спрямованістю фізична підготовка вирішує загальні та
спеціальні завдання.
Загальними завданнями фізичної підготовки є:
адаптація військовослужбовців до умов військової служби;
постійне вдосконалення сили, витривалості, швидкості та спритності;
 6

покращення фізичного розвитку, зміцнення здоров’я, підвищення

працездатності та професійного довголіття.
Збройні сили України переживають складний період своєї реорганізації
та становлення відповідно до стандартів НАТО. Основними перевагами
сучасних професійних армій є можливість відбору на військову службу осіб,
які в найбільшій мірі відповідають стандартам психічної і фізичної
придатності до військової служби, а також пред’явлення підвищених вимог до
їх військово-професійної підготовки.
Важлива роль у забезпеченні високого рівня боєздатності військ
належить спеціальній фізичній підготовці. Тому при реорганізації збройних
сил система фізичної підготовки особового складу також має зазнати
кардинальних змін.
Відповідно до Концепції розвитку фізичної підготовки і спорту у
Збройних Силах України на період до 2020 року до організації фізичної
підготовки застосовано диференційований підхід з урахуванням
особливостей військово-професійної діяльності військ у видах і родах військ
Збройних Сил України.
Пріоритет у підготовці військовослужбовців та підрозділів буде
надаватися насамперед військово-прикладній та спеціальній фізичній
підготовці, яка досягається:
концентрацією зусиль на формування і розвитку найбільш важливих
військово-прикладних навичок та вмінь;
пріоритетним використанням фізичних вправ, що відображають
особливості військово-професійної діяльності військовослужбовців видів
Збройних Сил України та родів військ;
включенням до змісту занять військово-прикладних та спеціальних
вправ, прийомів та дій;
створенням режиму фізичних і психологічних навантажень, які
відповідають рівню напруження військовослужбовців у ході бойової
діяльності;
проведенням комплексних занять з фізичної підготовки у поєднанні з
елементами тактико-спеціальної підготовки та іншими предметами бойової
підготовки.
Спеціальна фізична підготовка спрямована на розвиток у
військовослужбовців спеціальних фізичних якостей, оволодіння ними
військово-прикладними навичками, виховання морально-вольових якостей,
досягнення бойової згуртованості підрозділів відповідно до особливостей
службово-бойової діяльності, шляхом систематичного комплексного
виконання фізичних, спеціальних та прикладних вправ.
Спеціальні завдання фізичної підготовки:
розвиток та вдосконалення спеціальних фізичних якостей: стійкості до
заколихування, перевантажень, кисневого голодування;
забезпечення стійкості організму до впливу несприятливих чинників
військово-професійної діяльності: вібрації, гіпервентиляції, дихання під
надмірним тиском, впливу різних температурних режимів і фізична
 7

реабілітація.
Військово-прикладні завдання фізичної підготовки:
набуття та вдосконалення військово-прикладних рухових навичок і
умінь з рукопашної підготовки, подолання перешкод, метання гранат,
пересування пересіченою місцевістю в пішому порядку та на лижах, марш-
кидків, військово-прикладного плавання тощо;
виховання морально-вольових і психічних якостей;
набуття та вдосконалення злагодженості дій військових підрозділів;
максимальне наближення умов навчання до обстановки реальних
бойових дій.
Спеціалізованими засобами військово-прикладної та спеціальної
фізичної підготовки є стандарти фізичної підготовки.
Стандарт фізичної підготовки – комплекс спеціальних засобів рухової
активності, що визначає послідовність досягнення особовим складом
підрозділів, того обсягу знань, військово-прикладних рухових умінь і навичок,
які спрямовані на формування повної фізичної готовності
військовослужбовців, підрозділів і частин до виконання завдань за бойовим та
функціональним призначенням в різних видах бою та формах застосування
військ.
Військово-прикладна та спеціальна фізична підготовка
військовослужбовців являється важливою складовою системи бойової
підготовки військ та ефективним засобом підвищення її боєздатності.
Бойове удосконалення військ є одним з головних видів військової
професійної діяльності усіх військових спеціалістів. Основу бойового
удосконалення військ складає всебічна підготовка особового складу
військових частин і підрозділів до бойової діяльності.
Досвід ведення бойових дій показує, що переможцем в бою стає той,
хто ефективніше використовує свою зброю, хто має вищі морально-
вольові якості, хто краще підготовлений до бойових дій психологічно і
фізично, хто здатен швидко орієнтуватися в обстановці, аналізувати її і
блискавично приймати вірне рішення. Саме тому в структурі бойової
підготовки визначальним компонентом є якісна підготовка особового складу,
яка складається з готовності до бойової діяльності кожного
військовослужбовця та бойового злагодження військових підрозділів.
Бойова злагодженість визначається ступенем натренованості особового
складу у сумісній бойовій діяльності, рівнем сформованості у них навичок
колективних дій, а також взаємовідношеннями та взаєморозумінням
військовослужбовців, їх готовністю допомагати один одному, їх прагненням
до вирішення завдань, що стоять перед колективом.
Основними компонентами боєздатності військовослужбовців є
військово-спеціальна, морально-психологічна та фізична готовність.
Військово-спеціальна готовність передбачає наявність у
військовослужбовців знань, умінь та навичок з предметів бойової
підготовки (тактичної, вогневої спеціальної, технічної підготовки, водіння
 8

бойових машин тощо), на рівні, який забезпечує ефективне використання зброї

і бойової техніки, а також вміле і тактично грамотне ведення бойових дій.
Морально-психологічна готовність військовослужбовців являє собою
такий стан моральної вихованості, розумових, вольових та емоційних
елементів психіки військовослужбовців, який забезпечує найвищу
ефективність та надійність їх військово-професійної діяльності в умовах
бойової обстановки.
Фізична готовність військовослужбовців до бойової діяльності являє
собою такий фізичний стан військовослужбовця, який забезпечує успішне
виконання завдань, військово-професійної діяльності в бойових умовах у
відповідності з їхнім призначенням. Фізична готовність військовослужбовців
визначається рівнем розвитку фізичних якостей, рухових вмінь і навичок
(рухова готовність), а також функціональними можливостями організму
(функціональна готовність).
Усі компоненти боєздатності військовослужбовців взаємопов’язані між
собою. Боєздатність військовослужбовців може бути забезпечена тільки при
достатньо високій їх підготовленості за усіма компонентами. Ніякі окремі
компоненти, навіть при максимальному ступені їх розвитку, не можуть
компенсувати низький рівень інших складових бойової готовності. Тому в
жодному разі не можна применшувати або недооцінювати значення будь-
якого з них, в тому числі й показників фізичної готовності
військовослужбовців.
Досвід бойових дій доводить, що фізичному стану військовослужбовців
належить важлива роль. Фізичний стан військовослужбовців позитивно
впливає на їхню боєздатність і суттєво відображається на загальній
ефективності військово-професійної діяльності.
Удосконалення бойової готовності військовослужбовців здійснюється в
процесі бойової підготовки та злагодженості підрозділів. Одним з її елементів
є відпрацювання підрозділами спеціальних вправ стандартів фізичної
підготовки. Спеціальні фізичні якості, вміння і навички, які розвиваються в
процесі відпрацювання стандартів фізичної підготовки, позитивно впливають
на успішність виконання бойових та навчально-бойових завдань. Доведено,
що чим більшою кількістю різноманітними руховими навичками володіє
військовослужбовець, тим легше і швидше він оволодіває необхідними
професійними рухами та діями.
Відпрацювання стандартів фізичної підготовки проводити в реальних
умовах, незалежно від пори року, метеорологічних умов та часу доби.
Заняття проводити в повному спорядженні (бронежилет, каска, зброя,
екіпіровка).
Терміни відпрацювання стандартів не обмежені, та здійснюються до
повного виконання всіма військовослужбовцями вправ зі стандартів фізичної
підготовки, та набуття ними необхідних спеціальних та військово-прикладних
навичок.
Виконання стандартів фізичної підготовки забезпечує формування та
розвиток у військовослужбовців спеціальних фізичних якостей, оволодіння
 9

військово-прикладними навичками, виховання морально-вольових якостей,

досягнення бойової згуртованості підрозділів відповідно до особливостей
службово-бойової діяльності, а також формування найвищого рівня
спеціальної фізичної готовності, та професійному умінні використовувати
бойову техніку, зброю, спорядження в умовах постійних фізичних та
психологічних навантажень, а також досягнення військовослужбовцями,
підрозділами та військовими частинами сумісності із збройними силами
держав членів – НАТО.
Бойова діяльність військовослужбовців супроводжується безліччю
факторів, які за своєю природою є стресовими (або психотравмуючими) і які
негативно впливають на психіку воїнів, викликаючи в них почуття страху,
сильне психічне напруження, невпевненість у власних силах і втому.
Визначальними психотравмуючими факторами бойової діяльності є постійна
небезпека і загроза життю та надзвичайно високі фізичні навантаження.
Сукупний вплив психотравмуючих факторів на військовослужбовців
визначається поняттям ”бойовий стрес” і суттєво змінює психіку людини.
”Бойовий стрес” переживають усі без винятку військовослужбовці, які
перебувають у небезпечній бойовій обстановці. Проте ступінь впливу стрес-
факторів на психіку кожного військовослужбовця залежить від його
психологічної підготовленості, яка визначається індивідуальними психічними
властивостями та моральними якостями військовослужбовця. При
відповідності рівня психічної підготовленості воїна рівню небезпеки (або
стресовим факторам) бойової діяльності військовослужбовець зберігає
здатність і готовність виконувати свої обов’язки за бойовим призначенням.
При невідповідності рівня психічної підготовленості військовослужбовця
небезпеці обстановки страх, як природна реакція людини на небезпеку, стає
більш вираженим. Це починає відбиватися на психічних і фізіологічних
функціях людини.
У стані сильного страху відбуваються значні зміни в руховій діяльності
військовослужбовців. Вони починають виконувати дії неекономно, зі значно
більшими, ніж зазвичай, зусиллями. В залежності від сили стрес-фактора та
індивідуальної психічної стійкості воїна його дії можуть стати
загальмованими, немотивованими і малодоцільними, а можуть значно
прискоритися, але стати хаотичними і тому менш точними. Воїн починає
припускати значно більше помилок при виконанні тих чи інших військово-
професійних завдань. Значне перевищення рівня небезпеки рівню психічної
підготовленості військовослужбовця може призвести до повної його
нездатності володіти собою, реагувати на вимоги і накази командирів, діяти
згідно із ситуацією і навіть рухатися. Під впливом сильного страху солдат
може забути застосовувати в бою зброю. За таких умов страх може стати
причиною повної небоєздатності військовослужбовця, а іноді й єдиною
причиною загибелі військовослужбовців або підрозділу.
Потужним психогенним фактором, який пригнічує психіку людини, є
фізична втома. Вона виникає внаслідок впливу на військовослужбовців
величезних фізичних навантажень, якими супроводжується бойова діяльність
 10

і які не можуть бути порівняні з навантаженнями, що воїни зазнають у

повсякденні. Під впливом втоми у військовослужбовців відбуваються суттєві
зміни в психіці. Втомлені війська стають не здатними виконувати покладені
на них завдання.
Важливу роль у формуванні психологічної готовності
військовослужбовців до дій в екстремальних умовах, підвищення їх
психологічної стійкості до “бойового стресу” відіграє спеціальна фізична
підготовка. Це обумовлено тим, що засоби фізичної підготовки забезпечують
розвиток та вдосконалення не лише фізичної, але й психічної природи людини.
При правильному їх застосуванні засоби фізичної підготовки дозволяють
значно покращувати усі складові морально-психологічної готовності
військовослужбовців: моральний стан, вольові якості, емоційну стійкість,
розумові можливості (розумову працездатність). Найбільший вплив фізичні
вправи мають на волю та емоційну стійкість військовослужбовців.
Вольовими якостями, які є найбільш важливими для дій
військовослужбовців у небезпечних ситуаціях, є: сміливість, рішучість,
ініціативність, кмітливість, наполегливість, завзятість, витримка,
самовладання, упевненість у власних силах.
Фізична підготовка володіє величезним арсеналом засобів і
можливостей для формування та вдосконалення у військовослужбовців
вольових якостей.
Сміливість і рішучість виховується при виконанні вправ, які містять
елементи новизни, ризику і небезпеки, - пересування по вузькій опорі на
значній висоті, стрибки вглибину і через широкі або глибокі перешкоди,
зіскоки з гімнастичних приладів, стрибки у воду, акробатичні вправи, прийоми
єдиноборств.
Ініціативність і винахідливість найбільш ефективно відпрацьовуються
при використанні вправ, які вимагають прийняття самостійних рішень
(прийоми єдиноборств, прийоми та дії за раптово поданими командами і
сигналами).
Наполегливість і завзятість виховуються шляхом застосуванням вправ,
при виконання яких військовослужбовці зазнають великі і тривалі фізичні
навантаження та психічні напруження, особливо в умовах змагань - кроси,
марш-кидки, марші на лижах, біг на середні і довгі дистанції, підняття ваги і
силові вправи на максимальну кількість разів.
Витримка та самовладання відпрацьовуються при виконанні вправ на
точність руху в умовах фізичних навантажень і психічних напружень, які
постійно змінюються та ускладнюються. Такими діями насамперед є
подолання перешкод, плавання в обмундируванні зі зброєю, пірнання,
переправи вплав, дії на воді і під водою.
Значну роль у вихованні упевненості військовослужбовців у власних
силах відіграє розвиток сили, спритності та витривалості. Це відбувається
завдяки усвідомленню особовим складом зростання своїх потенційних
можливостей в боротьбі з труднощами.
 11

Фізична і психічна витривалість формуються в процесі виконання дій,

пов’язаних з виконанням фізичних вправ у стані фізичної втоми. Стан втоми
на заняттях досягається шляхом багаторазового виконання вправ, прийомів та
дій з короткими інтервалами відпочинку, а також застосуванням на заняттях
змагального методу.
Зовнішня картина сучасного бою найкращим чином відтворюється при
проведенні занять у темний час доби, в негоду, а також за рахунок
застосування на заняттях різноманітних засобів імітації і натуралізації бойової
обстановки: стрільба, вибухи, задимлення, пожежі, голосні крики тощо.
Імітаційні засоби, як засвідчують наукові дослідження, мають сильний
емоційний вплив (як позитивний, так і негативний) на психіку воїнів. Тому
систематичне проведення занять із застосуванням імітаційних засобів
найкращим чином сприяє вирішенню різноманітних завдань психологічної
підготовки. Їх проведення вимагає відповідної організації і забезпечення. Але
навіть при найвищій їх організації і високій матеріальній забезпеченості
відтворити повністю реальну картину бою неможливо, елементи умовності
будуть мати місце завжди.
Моделювання психологічних труднощів досягається завдяки
застосуванню на заняттях різноманітних прийомів і дій, виконання яких
пов’язане з припустимою небезпекою та ризиком. Такі дії викликають у воїнів
напруженість, хвилювання та страх. Їхнє долання примушує їх пересилювати
себе і таким чином зміцнювати емоційно-вольову сферу. При проведенні
занять з використанням емоціогенних дій основна увага має бути зосереджена
на формуванні у воїнів здатності свідомо діяти в напружених ситуаціях,
мобілізовувати волю з метою досягнення максимально можливого успіху у
виконанні завдань, що ставляться.

1.2. Основні вимоги керівних документів щодо організації та змісту

проведення заходів фізичної підготовки
Фізична підготовка організовується відповідно до вимог Статутів
Збройних Сил України, наказів Міністра оборони України, начальника
Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України та
Настанови.
Тимчасова настанова з фізичної підготовки у Збройних Силах України
(далі – Настанова) визначає організацію фізичної підготовки у Збройних
Силах України.
Організація фізичної підготовки включає планування, підготовку
керівників, контроль, облік, забезпечення і проведення фізичної підготовки.
За організацію фізичної підготовки у військовій частині відповідає
заступник командира (начальника) та начальник фізичної підготовки і
спорту.
До змісту фізичної підготовки належать засоби, форми і методи фізичної
підготовки.
 12

Основним засобом фізичної підготовки є фізичні вправи, які

виконуються за встановленими вимогами з дотриманням заходів безпеки та
гігієнічних умов у поєднанні з оздоровчими силами природи (сонячними,
водними i повітряними процедурами).
Військовослужбовці оволодівають всім переліком фізичних вправ, який
передбачений для них навчальними програмами.
Фізичні вправи, за своїм характером та впливом на організм, розвивають
загальні і спеціальні фізичні якості, формують професійні військово-
прикладні навички, сприяють вихованню морально-вольових і психологічних
якостей, згуртованості військових підрозділів.
Загальні фізичні якості − це властивості організму, що забезпечують
рухову активність та функціональний стан військовослужбовців.
До загальних фізичних якостей належать: сила, витривалість, швидкість,
спритність.
Сила визначається здатністю військовослужбовця переборювати
зовнішній опір чи протидіяти йому за рахунок м’язових зусиль. Основними
засобами розвитку сили є вправи на піднімання та перенесення тягарів, силові
вправи на гімнастичних снарядах і тренажерах, вправи з власною вагою.
Витривалість (загальна і швидкісна) визначається здатністю організму
протистояти стомленості в процесі військово-професійної діяльності.
Засобами розвитку загальної витривалості є: тривалий біг, кроси, марш-
кидки, плавання, біг на лижах; швидкісної витривалості − біг з максимальною
швидкістю на середні дистанції, подолання смуги перешкод, спортивні ігри.
Швидкість визначається здатністю військовослужбовців здійснювати
рухомі дії за мінімальний час. Основними засобами розвитку швидкості є
вправи, що виконуються з максимальною швидкістю та частотою рухів і
потребують швидкої реакції. До них належить біг на короткі дистанції,
стрибки, метання, подолання окремих перешкод, рукопашний бій, спортивні
ігри.
Спритність визначається здатністю військовослужбовців виконувати
рухи координовано і точно, своєчасно і раціонально справлятися з новими
завданнями, що раптово виникають. До основних засобів розвитку спритності
належать вправи на гімнастичних і спеціальних снарядах, стрибки,
акробатичні вправи, стрибки у воду, спуски та повороти на лижах, спортивні
ігри, прийоми рукопашного бою, подолання перешкод.
Спеціальні фізичні якості – це властивості організму, які забезпечують
його стійкість до впливу певних несприятливих чинників військово-
професійної діяльності.
До основних із них належать стійкість до заколихування,
перевантаження та кисневого голодування.
Стійкість до заколихування визначається здатністю організму стійко
переносити вплив специфічних прискорень, які виникають в польоті, на
кораблі, у бойових машинах. До основних засобів її розвитку належать вправи
на спеціальних (лопінг, батут тощо) і гімнастичних снарядах, акробатичні і
 13

вільні вправи, пов’язані з різкими поворотами, нахилами та обертаннями

тулуба, голови.
Стійкість до перевантаження – це властивість організму протистояти
інерційним силам прискорення, що діють на нього. Основним засобом її
розвитку є вправи на лопінгу і гімнастичних снарядах.
Стійкість до кисневого голодування – це здатність військовослужбовців
діяти в умовах недостачі кисню. Основними засобами її розвитку є пірнання в
довжину, стрибки у воду, плавання, біг на короткі та середні дистанції.
Військово-прикладні рухові навички – це доведені до автоматизму
практичні дії, що виконуються точно і впевнено відповідно до поставлених
завдань.
Навички у пересуванні в пішому порядку та на лижах, подоланні
перешкод, метанні гранат, військово-прикладному плаванні, рукопашному
бою формуються і вдосконалюються шляхом їх багатократного виконання.

1.3. Форми, розділи фізичної підготовки та критерії оцінки

військовослужбовців
Фізична підготовка проводиться в таких формах:
навчальні заняття;
фізичне тренування в процесі навчально-бойової діяльності;
ранкова фізична зарядка (для військовослужбовців строкової служби,
курсантів ВНЗ) (далі – РФЗ);
спортивно-масова робота (далі − СМР);
самостійна підготовка.
Навчально-тренувальні заняття проводяться за розділами фізичної
підготовки або комплексно:
загальна фізична підготовка;
рукопашна підготовка;
спеціальна (військово-прикладна) фізична підготовка.
Критерії оцінки військовослужбовців.
Перевірки фізичної підготовки здійснюються тільки за планами і
програмами, затвердженими старшими командирами (начальниками) і
проводяться:
перед укладанням нових контрактів про проходження військової служби
у Збройних Силах України та служби у військовому резерві Збройних Сил
України;
у період складання вступного випробування з фізичної підготовки
кандидатами на навчання до ВНЗ;
протягом першого місяця перебування нового поповнення у військовій
частині;
під час проведення Огляду;
під час інспекційних заходів та контрольних занять;
під час випускного екзамену з навчальних військових частин;
 14

на заліках (модулях-контролях), екзаменах (державних екзаменах) з

фізичної підготовки у ВНЗ; перед розглядом військовослужбовців
атестаційними комісіями;
у процесі навчання, щомісяця, з урахуванням проходження програми
навчання, з окремих вправ, для визначення ступеню їх засвоєння;
позапланово “раптово”.
До програми перевірки загальної фізичної підготовленості включаються
не менше трьох вправ, в тому числі, обов’язково вправи на силу та
витривалість, інші з урахуванням проходження програми навчання.
До програми перевірки для визначення ступеню спеціальної фізичної
підготовленості, оволодіння військово-прикладними навичками
призначаються вправи, що характеризують спеціальні якості та військово-
прикладні навички (не менше трьох) різної спрямованості (обов’язково ті, що
характеризують швидкісну та загальну витривалість).
Під час інспекційних заходів та контрольних занять, військовослужбовці
перевіряються відповідно до Перевірочних комплексів спеціальної фізичної
підготовки.
Кандидати перед укладанням контрактів (першого та нових) про
проходження військової служби у Збройних Силах України, служби у
військовому резерві Збройних Сил України, а також військовослужбовці, які
розглядаються атестаційними комісіями, перевіряються за трьома вправами:
біг на 100 м, підтягування на перекладині (для жінок – згинання та розгинання
рук в упорі лежачі), біг на 1 км.
Перший та новий контракт про проходження військової служби у
Збройних Силах України, служби у військовому резерві Збройних Сил
України укладається, якщо отримана оцінка не нижча “задовільно”.
Кандидати на навчання до ВНЗ (у тому числі із числа студентів ВНЗ, які
готуються за програмою офіцерів запасу) перевіряються за трьома вправами:
біг на 100 м, підтягування на перекладині, (для жінок комплексна силова
вправа), біг на 3 км, (для жінок та осіб офіцерського
складу 5 − 7 вікових груп – біг на 1 км), для осіб офіцерського складу 3, 4
вікової групи − 2 км.
Кандидати на навчання до ВНЗ на денну та заочну форми навчання із
числа осіб офіцерського складу оцінюються у відповідності з віковою групою
та категорією військовослужбовців за рівнем вимог до їх фізичної
підготовленості.
Кандидати на навчання до ВНЗ, які отримали за вступні випробування з
фізичної підготовки оцінку “незадовільно”, або “незалік” до ВНЗ не
зараховуються.
Право оцінювати вступні екзамени з фізичної підготовки у ВНЗ
надається фахівцям фізичної підготовки і спорту із залученням до складу
комісії представників від замовників на навчання.
Протягом навчального року з метою визначення ступеня засвоєння
програми навчання та коригування навчального процесу військовослужбовці
 15

послідовно перевіряються за всіма вправами фізичної підготовки з

урахуванням проходження програми навчання.
Перевірку здійснює начальник фізичної підготовки і спорту.
Графік виконання фізичних вправ військовослужбовцями складається
начальником фізичної підготовки і спорту на навчальний рік та
затверджується командиром (начальником).
Військовослужбовцям за виконання фізичних вправ нараховуються бали
відповідно до Таблиць нарахування балів за виконання вправ з фізичної
підготовки.
У кожній вправі існує мінімальний пороговий рівень.
За невиконання порогового рівня у будь-якій вправі
військовослужбовець (крім 7 вікової групи) з фізичної підготовленості
оцінюється “незадовільно”.
Для виконання фізичних вправ дається одна спроба.
В окремих випадках (під час зриву, падіння тощо) той, хто перевіряє,
може дозволити виконати вправу повторно. У разі її повторного вдалого
виконання, військовослужбовець за виконання цієї вправи оцінюється не вище
“порогового рівня”.
Виконання вправ з метою покращення отриманої оцінки не
дозволяється.
Військовослужбовець, що не виконав одну з призначених вправ або
усунувся від перевірки без поважної причини, з фізичної підготовленості
оцінюється “незадовільно”.
За неможливості виконати вправу з будь-яких причин, що
підтверджується відповідними документами (актами), військовослужбовцю
надається можливість вибору вправи для заміни, що визначає ту саму
спрямованість з визначеного переліку вправ (додаток 16 до цієї Настанови).
Вправи, що характеризують спеціальні фізичні якості та військово-
прикладні навички підлягають заміні тільки спеціальними та військово-
прикладними вправами відповідно (крім вправ на витривалість).
У разі перебування військовослужбовця у групі ЛФК або звільнення
його від виконання вправи на силу або витривалість (а також військово-
прикладної вправи, яка характеризує розвиток сили, швидкісної та загальної
витривалості) через хворобу чи травму, що підтверджується відповідними
довідками, його фізична підготовленість не оцінюється. У цьому випадку
військовослужбовець вважається таким, що не брав участі у перевірці.
Виконання гімнастичних вправ, які не мають чисельного вираження,
оцінюються таким чином:
зіскок махом назад з поворотом на 90º на перекладині та зіскок боком з
поворотом на 90º на брусах:
“35 балів” – якщо вправа виконана відповідно до опису, без помилок,
легко і впевнено, допущено незначні помилки під час приземлення;
“30 балів” – якщо вправа виконана відповідно до опису, впевнено, але
були допущені незначні помилки: недостатня амплітуда, невелике згинання і
розведення ніг, невелике згинання рук під час підйомів, виконання силового
 16

елемента незначним махом або махового елемента з незначним дожимом,

додавання зайвих махів, доторкання до снаряду без втрати темпу, нестійке
приземлення;
“25 балів” – якщо вправа виконана відповідно до опису, впевнено, але
було допущено значні помилки: виконання махового елемента із значним
дожимом, зроблена зупинка там, де потрібно виконання вправи без зупинки,
падіння або опір руками на землю після приземлення;
“виконання порогового рівня” – якщо вправа виконана з другої спроби;
“невиконання порогового рівня” – якщо вправа не виконана або
перекручена (пропуск елемента, падіння зі снаряду).
Стрибок через коня в довжину ноги нарізно:
“35 балів” – якщо під час відштовхування руками тулуб паралельно
снаряду, ноги прямі не нижче рівня плечей, після відштовхування руками
тулуб прогнутий, стійке приземлення;
“30 балів” – якщо під час відштовхування руками тулуб паралельно
снаряду, ноги прямі не нижче поверхні снаряду, після відштовхування руками
тіло пряме, не стійке приземлення;
“25 балів” – якщо під час відштовхування руками ноги нижче рівня
снаряду, не стійке приземлення;
“виконання порогового рівня” – якщо вправа виконана з другої спроби.
“невиконання порогового рівня” – якщо вправа не виконана з другої
спроби (перекручена або виконана з такими помилками: поштовх однією
ногою або перебір руками, поштовх руками з передньої частини снаряду,
торкання снаряду будь-якою частиною тіла крім рук, торкання руками
(колінами) землі під час приземлення, падіння зі снаряду).
Стрибок через козла в довжину ноги нарізно:
“30 балів” – якщо під час відштовхування руками тулуб прямий, ноги
прямі вище рівня снаряду, стійке приземлення;
“25 балів” – якщо під час відштовхування руками тулуб прямий, ноги
прямі нижче рівня поверхні снаряду, стійке приземлення;
“20 балів” – якщо під час відштовхування руками тулуб і ноги непрямі,
не стійке приземлення без падіння;
“виконання порогового рівня ” – якщо вправа виконана з другої спроби.
“невиконання порогового рівня” – якщо вправа невиконана з другої
спроби (перекручена або виконана з такими помилками: поштовх однією
ногою або перебір руками, торкання снаряду будь-якою частиною тіла крім
рук, торкання руками (колінами) землі під час приземлення, падіння зі
снаряду).
Під час перевірки військовослужбовців з рукопашної підготовки
призначається п’ять передбачених програмою прийомів як з окремої вправи,
так і з різних вправ, що входять до програми навчання.
Вправи та прийоми для перевірки, підрозділам (окремим категоріям
військовослужбовців) призначаються за вибором того, хто перевіряє, з
урахуванням проходження програми навчання.
 17

У перевірочні комплекси включаються прийоми, що характеризують

різні дії в такій послідовності:
прийоми нападу;
прийоми захисту;
прийоми обеззброєння;
больові прийоми;
кидки;
спеціальні прийоми.
Виконання прийомів оцінюється:
“виконано” – якщо прийом проведено відповідно до опису, швидко і
впевнено;
“не виконано” – якщо прийом проведено не відповідно до опису або
були зроблені грубі помилки чи зупинка під час його проведення.
Прийоми, що проводяться в парах, виконуються тільки за командою
того, хто перевіряє. Завдання можуть бути обумовлені і необумовлені, коли
тому, хто виконує, не оголошується характер атакуючих дій умовного
противника. Крім того, умови виконання прийомів можуть бути ускладнені
(стоячи спиною до противника, лежачи на підлозі, після деяких дій за
раптовими командами тощо).
У разі включення рукопашної підготовки до змісту заліків, екзаменів (у
тому числі державного) з фізичної підготовки у ВНЗ військовослужбовцю за
виконання прийомів виставляється оцінка:
“35 балів” – якщо виконано п’ять прийомів;
“30 балів” – якщо виконано чотири прийоми;
“25 балів – якщо виконано три прийоми;
“виконання порогового рівня” – якщо виконано 2 прийоми;
“невиконання порогового рівня” – якщо виконано менше, ніж два
прийоми.
Оцінка загальної фізичної підготовки осіб офіцерського складу, осіб
рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову
службу за контрактом, курсантів (слухачів) ВНЗ, курсантів військових
коледжів, солдатів строкової служби, військовослужбовців-жінок складається
із суми балів за виконання всіх призначених для перевірки вправ i
визначається відповідно до Таблиці нормативів оцінки загальної фізичної
підготовленості військовослужбовців.
Курсанти військових коледжів оцінюються за нормативами,
передбаченими для курсантів ВНЗ відповідно до курсу навчання. Державні
екзамени курсанти військових коледжів складають за нормативами курсантів
ВНЗ 2 курсу навчання.
Оцінка спеціальної фізичної підготовки військовослужбовця
складається з оцінок отриманих ним за виконання всіх призначених до
програми перевірки спеціальних (військово-прикладних) вправ і визначається:
“готовий” – якщо виконані залікові нормативи з усіх призначених для
перевірки вправ;
 18

“неготовий” – якщо невиконаний заліковий норматив з будь-якої вправи

включеної до програми перевірки.
При визначенні рівня загальної та спеціальної фізичної підготовки
військовослужбовців під час однієї перевірки, оцінка за фізичну
підготовленість військовослужбовцю виставляється відповідно до набраної
суми балів для визначення рівня загальної фізичної підготовленості, при умові
виконання залікових нормативів зі спеціальних та військово-прикладних
вправ.
У разі невиконання залікового нормативу зі спеціальних або військово-
прикладних вправ військовослужбовець з фізичної підготовки оцінюється
“незадовільно” незалежно від оцінки за рівень загальної фізичної
підготовленості.
Оцінка фізичної підготовленості кандидатів на навчання (у тому числі із
числа студентів ВНЗ, які готуються за програмою офіцерів запасу) із числа
цивільної молоді та військовослужбовців (крім осіб офіцерського складу),
складається з суми балів, отриманих ними за виконання всіх призначених для
перевірки вправ, i визначається згідно з Таблицею нарахування балів за
виконання фізичних вправ для кандидатів на навчання у ВНЗ.
Для отримання оцінки “залік” кандидату на навчання необхідно набрати
суму від 35 до 70 балів за Таблицею нарахування балів.
Кандидат на навчання оцінюється як “незалік”, якщо:
за виконання 3-х фізичних вправ набрано суму менше 35 балів;
не виконувалася вправа на силу (№ 3, № 7) чи витривалість (№ 8, № 10)
з будь-якої причини;
не виконаний пороговий рівень у вправах на силу або витривалість.
Під час перевірки вправ, які виконуються у складі підрозділу, кожному
військовослужбовцю зараховується час та виставляється оцінка такі ж які
отримані підрозділом.
У процесі навчання оцінку фізичної підготовленості
військовослужбовцю можна визначити за виконання ним вправ в різні дні
тижня чи місяця.
З однієї вправи військовослужбовці оцінюються тільки на навчальних
практичних заняттях для визначення ступеня її засвоєння відповідно до
Нормативів для визначення фізичної підготовленості військовослужбовців.
Під час перевірки, в окремих випадках (обмаль часу, погодні умови,
тощо) оцінка загальної фізичної підготовленості військовослужбовцям може
бути виставлена за меншу кількість виконаних вправ (але не менше двох) за
умови, що це вправи на силу та витривалість.
У військовій частині військовослужбовці поділяються на такі категорії:
особи офіцерського складу;
особи сержантського і старшинського складу, які проходять військову
службу за контрактом, сержанти (старшини) строкової служби.
особи рядового складу, які проходять військову службу за контрактом,
солдати (матроси) строкової служби.
 19

Заняття 2. Організація та порядок проведення ранкової фізичної

зарядки, навчальних занять з фізичної підготовки, спортивно-масової роботи
та фізичного тренування в процесі навчально-бойової діяльності.

2.1. Ранкова фізична зарядка

РФЗ проводиться з метою систематичного фізичного тренування

військовослужбовців, приведення організму після сну в бадьорий стан, є
обов’язковим елементом розпорядку дня і проводиться через 10 хвилин після
підйому.
РФЗ організовується і проводиться в складі роти (батареї), батальйону
(дивізіону) та їм рівних підрозділів, під керівництвом командира взводу
(заступника командира взвод), командира роти або офіцера управління
батальйону.
Офіцери, особи рядового, сержантського і старшинського складу, які
проходять військову службу за контрактом, ранковою фізичною зарядкою
займаються самостійно.
Під час навчальних і табірних зборів ранкова фізична зарядка
проводиться в складі штатних підрозділів для всіх категорій
військовослужбовців.
Варіанти РФЗ та їх чергування протягом тижня розробляються
начальником фізичної підготовки і спорту з урахуванням загальних і
спеціальних завдань фізичної підготовки, наявної навчально-спортивної бази
і затверджуються командиром (начальником).
Форма одягу на РФЗ визначається і оголошується черговим частини
залежно від температури і сили повітря у відповідності з умовами
застосування форм одягу.
РФЗ проводиться у формі комплексного тренування із застосуванням
раніше засвоєних фізичних вправ на навчальних заняттях та складається з
підготовчої, основної і заключної частини (Таблиця 1).
Таблиця 1
Варіант плану проведення ранкової фізичної зарядки
Зміст
Варіанти
Підготовча частина Основна частина Заключна частина
РФЗ
5 – 10 хв 20 – 40 хв 5 хв
Ходьба, біг, вправи Вправи загального розвитку Біг у повільному темпі,
Перший –
загального для м’язів рук, тулуба і ніг на
ходьба у поєднанні з
вправи
розвитку для м’язів місці, вправи в парах, вправами з глибокого
загального
рук, тулуба і ніг, спеціальні вправи, біг на 1,5 –
дихання та
розвитку
комплекси РБ 2 км розслаблення м’язів
Ходьба, біг, вправи Біг у повільному темпі,
Спеціальні бігові вправи,
Другий – загального ходьба у поєднанні з
прискорення, біг 4 км або
прискорене розвитку для м’язів вправами з глибокого
прискорене пересування 3 км
пересування рук, тулуба і ніг, дихання та
(біг з прискореннями)
комплекси РБ розслаблення м’язів
 20

Зміст
Варіанти
Підготовча частина Основна частина Заключна частина
РФЗ
5 – 10 хв 20 – 40 хв 5 хв
Вправи з розділів фізичної
Ходьба, біг, вправи підготовки: вправи на Біг у повільному темпі,
Третій – загального гімнастичних снарядах і ходьба у поєднанні з
комплексне розвитку для м’язів тренажерах; подолання вправами з глибокого
тренування рук, тулуба і ніг, окремих перешкод; дихання та
комплекси РБ виконання прийомів розслаблення м’язів
рукопашного бою; біг 1 км.

На РФЗ недоцільно проводити навчання фізичним вправам, прийомам та

діям.
На початку періоду навчання РФЗ проводиться у вигляді
загальнорозвиваючих і спеціальних вправ в парах і закінчується бігом на 800
– 1000 м. У подальшому до змісту РФЗ включаються вправи з різних розділів
фізичної підготовки.
Спеціальні вправи включають енергійні повороти, нахили і обертання
тулуба і голови, стрибки з поворотами, прості прийоми рукопашного бою.
Вправи, які виконуються в парах, включають нахили, повороти, присідання,
перекидання через спину партнера, перетягування і простіші єдиноборства.
Вправи на гімнастичних снарядах, тренажерах і з вагою виконуються
для різних груп м’язів у помірному темпі з паузами для відпочинку.
Перешкоди долаються у повільному темпі за спрощеними умовами.
Комплекси прийомів рукопашного бою на 16 рахунків виконуються у складі
підрозділу. Комплекси розробляються начальником фізичної підготовки і
спорту військової частини.
До спеціальних бігових вправ входять старти, прискорення до 40 – 60 м,
естафети. Починаються тренування у змішаному пересуванні (біг на 600 –
1000 м, який чергується з ходьбою на 200 – 300 м (2, 3 рази). Дистанція у
безперервному бігові наприкінці 2-го місяця навчання збільшується до 3 км.
Швидкість прискореного пересування на початку навчання становить 6
хвилин на 1 км, яка згодом збільшується до 5 хвилин на 1 км.
Фізичне навантаження під час проведення РФЗ повинно відповідати
нормам середнього навантаження для військовослужбовців, з урахуванням
статі та вікових груп, які визначені в таблиці 5 цієї Настанови.
У зимових умовах при низькій температурі РФЗ може проводитися в
швидкому темпі у вигляді чергування ходьби та бігу з поєднанням із вправами
загального розвитку.
Для попередження переохолодження РФЗ проводиться в утеплених
куртках і включає ходьбу, яка чергується з помірним за швидкістю і
тривалістю бігом.
У теплу пору року, за сприятливих умов, під час РФЗ можуть
проводитися спортивні ігри за спрощеними правилами, плавання і купання.
РФЗ з використанням плавання проводиться на водній станції (у басейні)
під керівництвом командира підрозділу (фахівця фізичної підготовки) в такій
 21

послідовності: ходьба, біг, вправи загального розвитку, вправи для

вдосконалення техніки плавання (10 – 15 хвилин); вправи в плаванні (20 – 25
хвилин); ходьба і біг (3 – 5 хвилин). З тими, хто не вміє плавати, проводиться
плавання із застосуванням рятувальних засобів або купання.
Військовослужбовці, які вміють плавати, вдосконалюються навички в
плаванні на витривалість.
Під час проведення РФЗ у приміщенні виконуються вправи із загального
розвитку, на тренажерах, з гантелями, гирями тощо. Наприкінці основної
частини проводиться біг і ходьба на місці.
Місця для проведення РФЗ повинні бути добре освітлені, дистанції для
ходьби і бігу мати розмітку.
Спортсмени І спортивного розряду і вище, які входять до збірних команд
військової частини, РФЗ займаються самостійно.
Контроль за проведенням РФЗ періодично здійснюється черговим
військової частини, командирами (начальниками) підрозділів, фахівцями
фізичної підготовки та військово-медичної служби.

2.2. Навчальні заняття

Навчально-тренувальні заняття проводяться за розділами фізичної

підготовки або комплексно:
загальна фізична підготовка;
рукопашна підготовка;
спеціальна (військово-прикладна) фізична підготовка.
Практичні (навчально-тренувальні та контрольні) заняття є основним
видом навчальних занять, проводяться за розкладом і спрямовані на всебічний
фізичний розвиток військовослужбовців та набуття ними стійких військово-
прикладних навичок і спеціальних якостей.
Контрольні заняття проводяться за такими формами: заліки, екзамени,
модульні контролі, перевірки тощо.
До змісту практичних занять включаються вправи різної спрямованості
із розділів фізичної підготовки, залежно від періоду навчання, у різних
поєднаннях.
Підготовча частина заняття проводиться протягом 7 – 10 хв. для
одногодинного заняття, 10 − 15 хв. для півторагодинного заняття, 15 – 20 хв.
для двогодинного заняття, в якій вирішуються завдання щодо організації та
підготовки організму військовослужбовців до фізичних навантажень в
основній частині заняття.
До підготовчої частини заняття включаються вправи, прийоми і дії
загального розвитку, що виконуються під час руху (ходьби та бігу) та на місці.
Підбір вправ залежить від завдань, що вирішуються в основній частині занять.
Основна частина заняття проводиться протягом 35 − 40 хв. для
одногодинного заняття, 45 − 65 хв. для півторагодинного заняття, 65 − 85 хв.
для двогодинного заняття, в якій вирішуються завдання щодо оволодіння
військово-прикладними рухами, навичками та їх удосконалення, розвиток
 22

загальних і спеціальних фізичних якостей, виховання моральних

(психологічних) якостей, вдосконалення бойової згуртованості військових
підрозділів, формування умінь діяти в складних умовах. До основної частини
заняття включаються вправи, прийоми та дії, передбачені програмою навчання
з фізичної підготовки.
Наприкінці основної частини заняття проводиться комплексне
тренування з метою вдосконалення загальних (спеціальних) фізичних та
психологічних якостей, а також військово-прикладних рухових навичок. До їх
змісту включаються вправи з різних розділів фізичної підготовки, які були
вивчені як на цьому, так і на попередніх заняттях.
Заключна частина заняття проводиться протягом 3 − 5 хв. для
одногодинного заняття, 5 − 7 хв. для півторагодинного заняття, 5 − 10 хв. для
двогодинного заняття, в якій вирішуються завдання щодо приведення
організму військовослужбовців у відносно спокійний стан, наведення порядку
на навчальних місцях та підбиття підсумків заняття. Зміст заключної частини
становить ходьба та біг повільним темпом, а також вправи для почергового
напруження та розслаблення різних груп м’язів у поєднанні з глибоким
диханням, які проводяться під час повільного бігу, ходьби та на місці.

2.3. Спортивно-масова робота

СМР спрямована на залучення військовослужбовців та членів їх сімей

до активних занять військово-прикладними, масовими та іншими видами
спорту, підвищення спортивної майстерності та фізичної підготовленості,
організацію змістовного дозвілля, пропаганду здорового способу життя.
Порядок організації та проведення СМР визначається щорічним наказом
командира військової частини та відображається в розпорядку дня, в якому
зазначаються: завдання та зміст СМР; тренери і склад збірних команд
військової частини (ВНЗ) із видів спорту; спортивні організатори підрозділів;
графік проведення навчально-тренувальних занять у збірних командах
(секціях) з видів спорту.
До СМР у військовій частині входить:
виконання вправ і норм ВСК;
спортивні змагання (спортивні свята, вечори) на першість військової
частини;
проведення Огляду;
підготовка збірних команд до участі в змаганнях вищого рангу;
секційна робота з військово-прикладних та інших видів спорту.
СМР у військовій частині базується на підготовці та виконанні
військовослужбовцями норм ВСК.
Відповідальність за підготовку військовослужбовців та виконання норм
ВСК несуть командири (начальники). Безпосереднє організаційно-методичне
керівництво цією роботою у військовій частині здійснює начальник фізичної
підготовки і спорту.
 23

До виконання вправ ВСК залучаються військовослужбовці 1 − 6 вікових

груп, окрім тих, хто належить до третьої категорії, займаються в групі ЛФК,
або тимчасово звільнені за станом здоров’я.
ВСК передбачає виконання вправ, наведених у таблицях 2 та 3.
Таблиця 2

ВСК для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського і

старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом
Вікові групи
Вправи чоловіки жінки
1 2 3 4 5 6 1,2 3 4 5
Підйом силою на + +
перекладині
Підтягування на + + + +
перекладині
Згинання та розгинання рук + + +
в упорі лежачи
Комплексна силова вправа +
Біг на 3 км + +
Біг на 2 км + + +
Біг на 1 км + + + + +
Біг на 100 м + + + + + +
Загальна контрольна вправа + + + +* +
на смузі перешкод +
Біг на 400 м або (4 х 100 м) + + +
Біг на 200 м або (4 х 50 м) +
Спеціальна контрольна + + + +*
вправа для
військовослужбовців + +
надводних кораблів та
підводних човнів
біг на 400 м або (4 х 100 м) + + + +
біг на 200 м або (4 х 50 м) +
оберти на лопінгу для + + + + + + + + + +
льотного складу

Таблиця 3

ВСК для військовослужбовців строкової служби, курсантів ВНЗ

 24

Періоди служби (курси навчання)

чоловіки жінки

3 − 5 курс

3 − 5 курс
Вправи

6 місяців

6 місяців

2 курс

1 курс

2 курс

1 курс
після
до
Підйом силою на +
перекладині
Підтягування на + + + +
перекладині
Згинання та розгинання рук + + +
в упорі лежачи
Біг на 3 км +
Біг на 2 км + + +
Біг на 1 км + + + +
Біг на 100 м + + + + + + + +
Загальна контрольна вправа + + + + + + +
на смузі перешкод +
Біг на 400 м, або (4 х 100 м) +
Спеціальна контрольна + + + +
вправа для
військовослужбовців + +
надводних кораблів та
підводних човнів
Біг на 400 м, або (4 х 100 м) + + + +
Оберти на лопінгу для + + + + + +
льотного складу
Примітка:
військовослужбовцям старших вікових груп дозволяється виконувати
вправи, передбачені для військовослужбовців молодших вікових груп;
курсантам молодших курсів навчання дозволяється виконувати вправи,
передбачені для курсантів старших курсів навчання;
за відсутності смуги перешкод або неможливості виконувати вправу за
несприятливих погодних умов вправу на єдиній смузі перешкод замінють для
чоловіків – вправою № 37 “Човниковий біг 6 х 100 м”, для
військовослужбовців-жінок – № 12 “Біг на 400 м (човниковий біг 4 х 100 м)”;
оберти на лопінгу передбачені для льотного складу замість вправи № 35
“Загальна контрольна вправа на смузі перешкод” (у разі відсутності лопінгу
льотний склад виконує вправу № 12 “Біг на 400 м, човниковий біг 4 х 100 м)”;
льотний склад, незалежно від вікових груп, виконує вправу № 10 “Біг на
1 км”.
*стосується офіцерів, командирів підрозділів, до командира роти
(батареї включно) та їм рівних”.
 25

2.4. Фізичні тренування в процесі навчально-бойової діяльності

Фізичні тренування в процесі навчально-бойової діяльності проводяться

з метою підтримання фізичної готовності військовослужбовців під час
польових виходів, тривалих бойових навчань, бойових чергувань тощо.
До фізичних тренувань в процесі навчально-бойової діяльності входять:
фізичні вправи в умовах чергування;
супутнє фізичне тренування в ході занять з бойової підготовки.
Фізичні вправи в умовах чергувань застосовуються з метою збереження
розумової та фізичної працездатності, відновлення дефіциту рухової
активності, психологічного та емоційного стану військовослужбовців. Вони
застосовуються у вигляді загально-розвиваючих комплексів фізичних вправ
для основних груп м’язів протягом 8 – 10 хв. Час і порядок їх виконання
визначається інструкціями.
Під час тривалих чергувань (бойових чергувань) комплекси фізичних
вправ виконуються кожні 2 − 3 години безпосередньо на робочому місці
тривалістю 5 − 10 хв.
Зміст та методика проведення фізичних вправ в умовах чергування
розробляється начальником фізичної підготовки і спорту.
Супутні фізичні тренування проводяться з метою підтримання фізичної
підготовленості і польової виучки військовослужбовців під час пересування
підрозділів до місць занять та повернення з них.
До організації супутніх фізичних тренувань входять: вибір маршрутів та
їх підготовка, визначення методики проведення тренувань, відображення в
розкладі занять короткого змісту тренувань та інструктаж командирів.
Залежно від місцевих умов, завдань і змісту занять з бойової підготовки
засобами супутнього фізичного тренування можуть бути:
прискорене пересування дорогами і на пересіченій місцевості з
подоланням природних і штучних перешкод;
подолання водних перешкод;
тренування у посадці та висадці з машин;
подолання ділянок з глибоким сніговим покровом на лижах чи в пішому
порядку зі зброєю і спорядженням;
багаторазове подолання перешкод та інженерних загороджень на
навчальних полях;
метання гранат (предметів) на дальність і в ціль.
Під час виконання тактичних завдань застосовуються дії у швидкому
перешикуванні із похідного строю в розгорнутий, в передбойові та бойові
порядки, захоплення зазначених рубежів (висот), багаторазове виконання
бойових прийомів і дій із використанням засобів індивідуального захисту.
 26

Тема 2. Гімнастика та атлетична підготовка.

Заняття 1. Навчання та тренування вправ: підтягування на перекладині,
згинання розгинання рук в упорі на брусах (в упорі лежачи), вправи для м’язів
пресу. Тренування на багатопролітних гімнастичних снарядах та силових
тренажерах з використанням вправ кроссфіту.

До навчання фізичним вправам, прийомам та діям застосовується

ознайомлення, розучування та вдосконалення.
Ознайомлення сприяє створенню в тих, хто навчається, правильного
уявлення про розучувану вправу.
Для ознайомлення необхідно:
назвати вправу;
зразково її показати;
пояснити техніку виконання та звернути увагу на головне у виконанні;
за необхідності показати вправу ще раз частинами чи розділами з
супутнім поясненням техніки її виконання;
пояснити призначення вправи.
У процесі ознайомлення може проводитися опробування вправи тими,
хто навчається.
Розучування спрямоване на формування нових рухових навичок.
Залежно від підготовленості тих, хто навчається, і складності вправ
застосовуються такі способи розучування:
загалом, якщо вправа не складна і доступна для тих, хто навчається, або
її виконання за елементами (частинами) неможливе;
частинами, якщо вправа складна і її можна поділити на окремі елементи;
розділами, якщо вправа складна і її можна виконати із зупинками;
за допомогою партнера або підготовчих вправ, якщо вправу виконати в
цілому не можливо, через її складність, а поділити на частини немає
можливості;
Удосконалення спрямоване на закріплення рухових навичок і умінь,
розвиток фізичних якостей. Удосконалення забезпечується систематичним
фізичним тренуванням.
Загальними методами фізичного вдосконалення є:
рівномірний – передбачає рівномірний розподілення навантаження
протягом усього часу виконання вправ;
повторний – передбачає виконання вправ у декількох підходах (серіях)
через інтервали відпочинку, тривалість яких визначається повним
відновленням функцій (за частотою серцевих скорочень);
змінний – передбачає зміну навантаження протягом часу виконання
вправ;
інтервальний – передбачає виконання вправ у декількох підходах
(серіях) за тривалістю, яка суворо визначена часом, відпочинок між підходами
(серіями) або виконання декількох підходів (серій) за визначений для кожного
підходу (серії) час;
 27

контрольний – передбачає виконання вправ з великою інтенсивністю з

метою перевірки необхідного рівня розвитку фізичних якостей (навичок або
вмінь);
змагальний – передбачає виконання вправ, метою якого є змагальне
напруження.
Для розвитку фізичних якостей застосовуються такі методи:
для розвитку сили − повторний, максимальних зусиль (до відмови),
ізометричний та контрольний;
для розвитку загальної витривалості − рівномірний, змінний, коловий,
контрольний, змагальний;
для розвитку швидкісної витривалості − повторний, інтервальний,
контрольний, змагальний;
для розвитку швидкості − повторний, змінний, сенсорний, змагальний;
для розвитку спритності − повторний, сенсорний, асиметричний,
нестандартних умов, змагальний.
Під час проведення фізичної підготовки в складі підрозділу
застосовуються такі способи організації заняття:
індивідуальний спосіб – передбачає індивідуальне навчання фізичним
вправам;
груповий спосіб – передбачає виконання фізичних вправ на визначених
навчальних місцях у складі груп (підгруп) зі встановленим порядком та зміною
місць;
фронтальний спосіб – передбачає виконання вправ підрозділом на
одному навчальному місці (на кожному із навчальних місць);
поточний спосіб – передбачає виконання фізичних вправ один за одним;
коловий спосіб – передбачає послідовне виконання вправ підрозділом на
визначених навчальних місцях (точках).

1.1. Підтягування на перекладині (Рисунок 1).

Вихідне положення: вис хватом зверху на прямих руках, голова прямо,
ноги разом (або схрещені). Згинаючи руки, підняти тіло одним рухом до
положення “підборіддя вище перекладини”. Опуститися у вихідне положення
не розхитуючись.
Забороняється: відводити ноги назад у вихідне положення, виконувати
махові та ривкові рухи тулубом та ногами, згинати ноги в колінах.
Дозволяється: незначне повільне відхилення прямих ніг уперед та тіла
від нерухомого положення. Рахунок оголошується після фіксації вихідного
положення не менше 1 с і є дозволом на продовження виконання вправи.
 28

Рисунок 1 - підтягування на перекладині.

1.2. Згинання розгинання рук в упорі на брусах (Рисунок 2).

Вихідне положення: упор на прямих руках на брусах, тіло пряме.
Згинаючи руки, опустити пряме тіло в упор на зігнутих руках,
розгинаючи руки, повернутися у вихідне положення. Рахунок оголошується
після фіксації вихідного положення і є дозволом на продовження виконання
вправи.
Забороняється: закидувати гомілки назад, згинати ноги в колінах.
Дозволяється: відхилення тіла від нерухомого положення.

Рисунок 2 - віджимання в упорі на брусах.

1.3. Згинання розгинання рук в упорі лежачи (Рисунок 3).
Виконується із вихідного положення – упору лежачи, руки на ширині
плечей. Згинання рук виконується до торкання грудьми підлоги. Після
розгинання рук положення упору фіксувати 1-2 с. Дозволяється незначне
згинання ніг у колінних суглобах, розведення ніг, згинання та розгинання
тулуба. Не дозволяється піднімання тільки самих плечей з відставанням від
 29

них ніг та тулуба; опускання ніг та живота на підлогу. Рахунок оголошується

кожного разу у положенні упору лежачи. Зараховується кількість повторень.
Форма одягу: №№ 1, 2, 3.

Рисунок 3 - віджимання в упорі лежачи.

1.4. Вправи для м’язів пресу

1.4.1. Піднімання тулуба з положення лежачи на спині (Рисунок 4).

Вихідне положення – лежачи на спині, руки в “замок” за голову (лікті

розведені, руки на підлозі), ноги зігнуті у колінних суглобах (не закріплені),
ступні на підлозі. Згинання тулуба у тазостегнових суглобах проводиться до
положення діставання ліктями до колін, (положення торкання лопатками та
руками підлоги, а також ліктями колін фіксується 1-2 с; ступні ніг у цих
положеннях прижаті до підлоги). Дозволяється зведення ліктів для торкання
ними колін, а також відривання ніг від підлоги під час згинання та розгинання
тулуба. Рахунок оголошується кожного разу у вихідному положенні.
Зараховується кількість повторень. Форма одягу: №№ 1, 2, 3.

Рисунок 4 - піднімання тулуба з положення лежачи.

1.4.2. Піднімання тулуба з одночасним підніманням ніг (Рисунок 5).

Вихідне положення: лежачи на спині, ноги прямі, руки витягнуті за
головою. На видиху, напружуючи м’язи живота одночасно підняти тулуб та
прямі ноги, пальцями рук торкнутися носків ніг у верхній точці, таким чином
щоб одночасно тулуб та прямі ноги знаходились під кутом 45 градусів
відносно до підлоги. На вдиху опуститися у вихідне положення.
Забороняється: відпочивати та згинати ноги в колінах.
 30

Рисунок 5 - піднімання тулуба з одночасним підніманням ніг.

1.4.3. Кут з прямими ногами у висі на перекладині (Рисунок 6).

Вихідне положення - вис на прямих руках на перекладині, тіло пряме,
ноги прямі разом. Підняти прямі ноги разом до прямого кута, утримувати
положення.
Час зараховується до пускання прямих ніг нижче горизонтального рівня.

Рисунок 6 – Кут з прямими ногами у висі на перекладині.

1.4.4. Піднімання та опускання прямих ніг лежачи на спині
(Рисунок 7).
Вихідне положення - лежачи на спині, ноги прямі разом, руки прямі
вздовж тіла, долонями прижаті до підлоги, дивитись до гори. Підняти догори,
утворюючи кут 90 градусів, дві ноги разом, не згинаючи ноги в колінах, руки
прямі вздовж тіла, долонями прижаті до підлоги, утримувати це положення 6-
8 секунд, повільно опускаючи дві ноги разом, прийняти вихідне положення.
Забороняється: відпочивати та згинати ноги в колінах.
 31

Рисунок 7 – піднімання та опускання прямих ніг лежачи на спині.

32