Практична робота №2

Тема: Вогнище напруги в міжнародних

відносинах.
Причини та наслідки протистояння.
Роботу виконала:
Учениця 10-А класу
Ротаєнко Даша

План дій:
 Наміри головних держав-переможниць
 Умови версальського миру
 Мирні договори з союзниками Німеччини
- Сен-Жерменський мирний договір
- Нейїський мирний договір
- Тріоанський мирний договір
- Севрський мирний договір
- Лозанський мирний договір та угода Туреччини з
радянською росією
Завдання 1:
За час Війни Франція постраждала найбільше, тому
мала наміри повернути Ельзас і Лотарингію, перешкодити
об’єднанню Австрії та Німеччини, створити буферну
німецьку державу на лівому березі річки Рейн, передати
частину німецьких земель Бельгії, Данії, Польщі.
Італія, яку схилили взяти участь у війні на боці
Антанти й обіцяли передати їй Південний Тіроль, усе
східне узбережжя Адріатичного моря і частину Малої Азії,
на конференції домагалася цих територій. Але її внесок у
перемогу завважали не достатнім, тому узбережжя
Адріатики передали Сербії.
Румунія, своєю чергою, наполягала на передачі їй
Трансильванії, Буковини, Банату з австро-угорської
спадщини. Тільки за активну участь у придушенні
Угорської революції їй передали ці території.
Завданням англійської делегації було закріпити все
досягнуте.
Але не все в Англії складалося оптимістично. Британська
імперія втрачала могутність: домініони домоглися більшої
самостійності; довелося пообіцяти самоуправління Індії та
Ірландії. Ліквідувавши загрозу своїй військово-морській
могутності з боку Німеччини, вона із занепокоєнням
спостерігала за швидким зростанням могутності флоту
США та Японії.
Із боржника США перетворились у кредитора.
Економічна могутність за роки війни зросла. США
передовсім були зацікавлені в реалізації принципу вільної
торгівлі та мореплавства, а створення Ліги Націй Вільсон
вважав інструментом ведення переговорів з інших питань.
Президент країни В. Вільсон вважав, що зміна ролі США у
світі дає їм шанс стати рятівниками людства і впровадити
нові принципи міждержавних стосунків. Своє бачення цих
принципів він висловив у «14 пунктах», оприлюднених 8
січня 1918 р.
Підготовка мирних договорів формально велася на
основі «14 пунктів».

Завдання 2:
28 червня 1919 р. у Версалі підписали мир, який
став основою повоєнного врегулювання. За договором
Франції поверталися її землі — Ельзас і Лотарингія, а
також вугільні шахти Саару. Німеччина передавала
Польщі Познань, частину Верхньої Сілезії, райони
Померанії та Східної Пруссії. Бельгія отримувала округи
Ейпен, Мальмеді та Морене після плебісциту, Данія —
північну частину Шлезвігу, а Данциг (Гданськ)
оголошувався вільним містом під захистом Ліги Націй.
За Версальським договором Німеччина втратила 1/7
своєї території, на якій проживала 1/12 її населення. Вона
повністю позбавлялася колоній. Їй заборонялося тримати в
армії більш як 100 тис. вояків, мати військово-повітряний і
підводний флоти, ліквідовувався генеральний штаб,
скасовувалася загальна військова повинність. Німеччина
мусила сплачувати репарації. Загальний їхній обсяг було
визначено на спеціальній конференції 1921 р. в розмірі 132
млрд золотих марок, з яких 52% мала отримати Франція,
22% — Велика Британія і 10% — Італія.
Завдання 3:
 -10 вересня 1919 р. було підписано Сен-
Жерменський мирний договір з Австрією. Колишні
австрійські володіння —провінції Богемія, Моравія та
Сілезія — увійшли до складу Чехословаччини. Італія
отримала Південний Тіроль, Юлійську Крайну, майже всю
Істрію, крім міста Фіуме (Рієка). Королівство сербів,
хорватів і словенців отримало Боснію і Герцеговину,
Далмацію, Крайну, Словенію. Румунія отримала
Буковину, а Польща захопила Галичину. Чехословаччині
було передано Закарпатську Україну. Австрії дозволялося
мати кадрову 30-тисячну армію без важкого озброєння.
Також країна повинна була сплачувати репарації. Їй
заборонялося приєднуватись до Німеччини.
- 27 листопада 1919 р. в передмісті Парижа Нейї-
сюр-Сен було підписано мирний договір із Болгарією.
Вона втратила Західну Фракію, яка передавалася Греції.
Південна Добруджа залишилась у складі Румунії. Частину
Македонії було передано Королівству сербів, хорватів і
словенців. Болгарії заборонялося тримати в армії більш як
20 тис. вояків. Суму репарацій було визначено у 2,25 млрд
золотих франків, що їх належало сплачувати протягом 37
років.
- Мирний договір з Угорщиною отримав назву
Тріанонського. Його підписали тільки 4 червня 1920 р.
Територія Угорщини за договором скорочувалась на 77%,
а населення — на 59%. Румунія отримала Трансильванію
та Банат, Королівство сербів, хорватів і словенців —
Воєводину і Хорватію. Заборонялася загальна військова
повинність, армія обмежувалася 35 тис. вояків. Країнам-
переможцям Угорщина сплачувала репарації.
-10 серпня 1920 р. султанський уряд Туреччини
підписав Севрський мирний договір, за яким відбувався
поділ колишньої Османської імперії. Туреччина
відмовлялася від арабських володінь, визнавала
англійський протекторат над Єгиптом, а французький —
над Марокко і Тунісом. Вона була позбавлена прав на
Судан, визнавала анексію Кіпру, втратила володіння на
Аравійському півострові та в Європі. Острови Егейського
моря та місто Ізмір передавалися Греції. Армія
обмежувалася 50 тис. вояків. На території всієї країни
зберігався режим капітуляції, що фактично означав
перетворення Туреччини в напівколонію.
-24 липня 1923 р. було підписано Лозаннський
договір, за яким юридично закріплювався розпад
Османської імперії та визначалися нові кордони
Туреччини. До неї поверталися території, що раніше
були передані Греції.