Принцип рівноправності та самовизначення народів

Відповідно до п. 2 ст. 1 Статуту ООН, ООН має своєю метою розвивати дружні відносини
між націями на основі принципу рівноправності та самовизначення народів. Без сумніву,
вказана норма відіграла важливу роль в історії, ставши ключовою в процесі розпаду
колоніальної системи й утворення нових незалежних держав.

Декларація про принципи міжнародного права розкриває нормативний зміст цього

принципу. Згідно з нормами вказаної Декларації, всі народи мають право вільно визначати
без зовнішнього втручання свій політичний статус і здійснювати свій економічний,
соціальний та культурний розвиток, і кожна держава зобов'язана поважати це право
відповідно до положень Статуту ООН. Держави повинні утримуватися від будь-яких
насильницьких дій, які позбавляють народи їх права на самовизначення, свободу та
незалежність.

Крім Статуту ООН та Декларації про принципи міжнародного права, зміст цього
принципу розкривається в ряді інших документів, зокрема Декларації про надання
незалежності колоніальним державам і народам 1960 р.

Формами здійснення права народу на самовизначення, передбаченими Декларацією, є:

створення суверенної та незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави
або об'єднання з нею, а також встановлення будь-якого іншого політичного статусу,
вільно визначеного народом.

Водночас принцип самовизначення народів обмежується принципом територіальної

цілісності держав, що викликано передусім необхідністю уникнути сепаратизму з метою
розколу держави. Так, відповідно до Декларації про принципи міжнародного права, "ніщо
в наведених вище пунктах не повинне тлумачитися як таке, що санкціонує або заохочує
будь-які дії, які би вели до розчленування або до часткового чи повного порушення
територіальної цілісності або політичної єдності суверенних та незалежних держав, які
дотримують у своїх діях принцип рівноправності та самовизначення народів".