Северинюк В.М. Політологія 2006

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
“Запорізький інститут державного та муніципального управління”
В.М. Северинюк
ПОЛІТОЛОГІЯ
Збірник тестів
Запоріжжя
2006
С28
Розглянуто кафедрою Рекомендовано науково-методичною

гуманітарних дисциплін комісією із загальноуніверситетських
протокол № 2 від 20 вересня 2006 р. дисциплін
протокол № 2 від 21 вересня 2006 р.
Ухвалено до друку вченою радою

Гуманітарного університету “ЗІДМУ”
протокол № 1 від 27 вересня 2006 р.
Северинюк В.М.
С28 ПОЛІТОЛОГІЯ: Збірник тестів. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2006. –
56 с.
© Северинюк В.М., 2006
© Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 2006
2
ЗМІСТ
МЕТОДИЧНІ ПОЯСНЕННЯ..............................................................................................4
ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, МІСЦЕ І РОЛЬ ПОЛІТИКИ ТА ПОЛІТОЛОГІЇ
ЯК НАУКИ В ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА..............................................................5
ТЕМА 2. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ.......................................................................8
ТЕМА 3. ПОЛІТИКА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ............................................................16
ТЕМА 4. ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ВЛАДА.............................................................19
ТЕМА 5. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА, ЇЇ ІНСТИТУТИ.........................22
ТЕМА 6. ДЕРЖАВА ЯК БАЗОВИЙ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ.
ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ.....................................................................................25
ТЕМА 7. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ВИБОРЧІ СИСТЕМИ..............................................30
ТЕМА 8. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ.....................34
ТЕМА 9. ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО................................................................................37
ТЕМА 10. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ ТА ІДЕОЛОГІЯ...............................................40
ТЕМА 11. СУЧАСНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ........................................................................44
ТЕМА 12. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ.........................................................................48
ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ...........................................................................52
ЛІТЕРАТУРА..................................................................................................................... 54
3
МЕТОДИЧНІ ПОЯСНЕННЯ
Тести упорядковано за всіма темами, що передбачені змістом та

структурою навчальної програми з дисципліни “Політологія”. Порядок їх
складання відображає послідовність проблематики теоретичного
матеріалу, що висвітлюється в лекціях, обговорюється на семінарських
заняттях, вивчається студентами самостійно.
Призначення тестів є багатофункціональним: робота з ними може
бути формою тренінгу, самоперевірки знань студентів, а також засобом
проведення поточного, модульного та підсумкового контролю – загальна
кількість тестів та їх різноманітна проблематика дають змогу, залежно від
потреби, визначити робочою програмою та застосовувати різні тематичні
комбінації й обсяги тестових завдань.
Розв’язок окремого тесту передбачає знаходження однієї чи
одночасно кількох правильних відповідей серед пропонованих варіантів.
Чимало тестів, крім методичної функції, виконують також дидактичну,
оскільки містять розширений обсяг фактичного або теоретичного
матеріалу. Насамперед це стосується років життя видатних політичних
мислителів, дат визначальних подій, змісту важливих політико-правових
(конституційних) норм.
4
ТЕМА 1
СУТНІСТЬ, МІСЦЕ І РОЛЬ ПОЛІТИКИ ТА ПОЛІТОЛОГІЇ
ЯК НАУКИ В ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА
1. З ім’ям якого філософа давнини пов’язують початок

широкого вжитку поняття “політика”?
а) Будди;
б) Конфуція;
в) Платона;
г) Аристотеля.
2. Скільки періодів найбільш оптимально можна виділити в

розвитку світової політичної думки? (Візьміть до уваги, з приводу
хронологічних меж яких періодів у політології існують суттєві
розбіжності).
а) два;
б) три;
в) чотири;
г) п’ять.
3. Перший період у розвитку світової політичної думки має

назву:
а) міфологічний;
б) релігійно-етичний;
в) філософсько-етичний;
г) емпіричний.
4. Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала фор-

муватися:
а) з кінця XVIII ст.;
б) у другій половині ХІХ ст.;
в) після Першої світової війни (1914–1918 рр.);
г) після Другої світової війни (1939–1945 рр.).
5. Українську асоціацію політологів було створено:

а) у 1962 р.;
б) у 1991 р.;
в) у 1999 р.;
г) як такої ще не існує.
5
6. Першу спеціалізовану школу політичної науки було створено:
а) у Німеччині;
б) в Англії;
в) в Італії;
г) у США.
7. Які з наведених понять найбільш концентровано виражають

сутність об’єкта і предмета політології?
а) інститути державної влади;
б) політична культура;
в) політична сфера суспільства;
г) політичний процес;
д) політична влада;
е) політична система суспільства.
8. Яка з наук у системі спеціальних політичних наук найбільше

зорієнтована на пошук ідеальних форм політичного життя?
а) політична історія;
б) політична антропологія;
в) політична філософія;
г) політична етика.
9. Зазначте поняття, що найбільш повно характеризують

спільний предмет вивчення політичної та правової наук:
а) механізм влади;
б) історичні та сучасні форми держави;
в) політичні партії;
г) політичні системи;
д) права, свободи та обов’язки людини і громадянина.
10. Поняття: “політична система”, “правова держава”, “грома-

дянське суспільство”, “групи інтересів” тощо, якими оперує
політологія, належать до розряду категорії:
а) власне політологічних;
б) інтегральних (спільних для найбільш споріднених з політологією
суспільствознавчих наук);
в) загальносоціологічних.
6
11. Науковий підхід, згідно з яким економічний і політичний
розвиток суспільства відбувається за чіткими закономірностями,
називається:
а) марксистський;
б) позитивістський;
в) еволюційний;
г) соціологічний.
12. До якої групи належать такі політичні закономірності: “будь-

яка влада прагне до визнання з боку суспільства”, “політична система
обов’язково зазнає зовнішніх впливів та існує за принципом
двобічного зв’язку з суспільством”, “здійснення владних функцій
можливе лише при одночасній наявності суб’єкта й об’єкта
політики”:
а) загальнополітичних;
б) тих, що відображають окремі явища політичного життя;
в) тих, що відображають взаємодію політичної сфери з іншими
сферами суспільного життя.
13. Такі поняття, як: об’єктивність, історизм, багатофакторність
тощо означають:
а) методи політологічного дослідження;
б) політичні закономірності;
в) категорії політології;
г) загальнонаукові принципи, яких дотримується політологія.
14. Напрям і метод у політології, що вивчає політичну поведінку

індивідів і груп, називається:
а) функціоналізм;
б) емпіризм;
в) біхевіоризм;
г) індивідуалізм.
15. Які процеси становлять зміст соціалізаторської функції

політології?
а) розробка теорій, концепцій, гіпотез;
б) залучення людини до сфери політичного життя;
в) розробка понятійного апарату;
г) обґрунтування оптимальних моделей політичної влади;
д) стимулювання політичної активності громадян;
е) аналіз і оцінювання політичних процесів;
7
є) формування певного типу політичної культури.
8
ТЕМА 2
ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ
1. Слово “веда” – назва давньоіндійських письмових пам’яток

релігійного змісту – перекладається як:
а) всесвітнє знання;
б) священне знання;
в) діяння бога;
г) історія світу.
2. Вкажіть варіант відповіді з правильними назвами основних

каст давньоіндійського суспільства, якщо: А – жерці; Б – воїни;
В – вільні общинники; Г – слуги общини:
а) А – вайші; Б – кшатрії; В – шудри; Г – брахмани;
б) А – брахмани; Б – шудри; В – кшатрії; Г – вайші;
в) А – шудри; Б – брахмани; В – вайші; Г – кшатрії;
г) А – брахмани; Б – кшатрії; В – вайші; Г – шудри.
3. Чиє ім’я перекладається як “той, що досяг просвітлення”?

а) давньоєгипетського бога-фараона Ра;
б) давньоіндійського мислителя Будди;
в) давньокитайського філософа Конфуція;
г) давньогрецького філософа Платона.
4. Будда заперечував ведичне вчення тому, що:

а) веди обґрунтовували божественне походження каст;
б) вважав, що світом править природний закон;
в) доводив, що призначенням і можливістю кожної людини є
самовдосконалення;
г) правильно все вищенаведене.
5. Учення Конфуція містило, зокрема, положення про:

а) державу як велику сім’ю;
б) необхідність усвідомлення кожним членом суспільства своїх обо-
в’язків;
в) обов’язковість застосування покарань до порушників державних
законів;
г) доброчесність як основу суспільного порядку;
д) правильно все вищенаведене.
9
6. Учення про “вічний закон Дао” належить давньокитайському
мислителю:
а) Конфуцію;
б) Мо-Цзи;
в) Шан-Яну;
г) Лао-Цзи.
7. Хто з давньокитайських мислителів був засновником

політико-правового вчення, яке згодом отримало назву “легізм”?
а) Конфуцій;
б) Шан Ян;
в) Лао-Цзи;
г) Мо-Цзи.
8. Давньогрецькі філософи Сократ, Платон та інші форму

правління небагатьох кращих людей, що дотримуються закону,
називали:
а) царством;
б) плутократією;
в) тимократією;
г) аристократією.
9. “Ідеальною державою” Платон вважав устрій суспільства, в

якому:
а) “справедливо” поєднані три начала: розумне, вольове, пристрасне;
б) розумне начало переважає над пристрасним, а вольове – над розум-
ним;
в) пристрасне начало переважає над розумним, а вольове – над
пристрасним;
г) вольове переважає і над пристрасним, і над розумним.
10. “Охлократія”, за давньогрецькою політичною терміноло-

гією, – це форма правління, що характеризується владою:
а) сильної, честолюбної частини населення;
б) найбагатшої частини населення;
в) найкращої частини населення;
г) свавільної, ірраціональної частини населення.
11. “Правильними” формами правління Аристотель вважав:

а) монархію;
б) аристократію;
в) демократію;
г) політію;
10
д) правильно все вищезазначене.
12. Під “політією” як формою правління Аристотель розумів:
а) владу почесних громадян держави;
б) владу “золотої середини” – відібраної на основі певного
майнового цензу більшості;
в) правління монарха з опорою на плебс;
г) владу “аристократії духу”.
13. Зазначте положення, що правильно характеризують вчення

єпископа Аврелія Августина (354–430):
а) держава і церква мають бути відділені одна від одної;
б) церква повинна мати пріоритет над державою в суспільному
житті;
в) церква не повинна втручатися в сферу політичного, визнаючи,
однак державну владу;
г) зусилля держави мають бути спрямовані не лише на політику, а й
проти ворогів церкви, на запобігання злочинам проти Бога.
14. Зазначте положення, що правильно характеризують вчення

теолога Фоми Аквінського (1225–1274):
а) вищі, середні та нижчі верстви населення, відносини панування і
підкорення – це порядок від Бога;
б) народ має право на повстання проти політичної влади;
в) природні закони є відбитками Вічного Закону, а людські закони –
конкретизацією природних законів;
г) церква має панувати над громадянським суспільством, а духовна
влада – над світською;
15. Зазначте положення, що правильно характеризують погляди

італійського мислителя Марсилія Падуанського (1280–1343):
а) Бога не існує – це вигадка церковників, які прагнуть захопити
політичну владу;
б) Євангеліє – не закон, а вчення, тому церква має лише
проповідувати, а не примушувати;
в) церква має бути відокремлена від держави, бо у них різні цілі та
сфери діяльності;
г) держава має заборонити діяльність церкви;
11
16. Головна праця італійського мислителя Нікколо Макіавеллі
(1469–1527) відома під назвою:
а) “Держава і церква”;
б) “Держава і суспільство”;
в) “Державець”;
г) “Державець і мораль”.
17. Які з наведених положень найточніше характеризують

твердження Н. Макіавеллі про несумісність політики і моралі?
а) мораль – це абстракція, якої в реальному житті взагалі не існує;
б) мораль заважає ефективному державному управлінню,
досягненню практичного результату;
в) моральність у політиці спричинює поблажливість до людських
недоліків, соціального зла;
г) мораль може виявлятися лише в індивідуальних формах, а
політик – особа публічна.
18. Зазначте ідеї, що були найбільш характерними для епохи

Реформації (перша половина ХVI ст.):
а) обов’язковість підпорядкування людини громаді, світській владі;
б) пріоритет людської гідності, забезпечення широких громадянських
свобод;
в) незалежність держави від церкви аж до залежності церкви від
держави;
г) правильно все вищезазначене.
19. Поняття “суверенітет” як ознаку держави вперше

сформулював:
а) Н. Макіавеллі;
б) Мартін Лютер (1483–1546);
в) Жан Кальвін (1509–1564);
г) Жан Боден (1530–1596).
20. Автором праці “Утопія” (1516 р.), де описано одну з моделей

“ідеального” державного ладу, був:
а) Томас Мюнцер (1493–1525);
б) Томас Мор (1478–1535);
в) М. Лютер;
г) ім’я автора точно не встановлено.
12
21. Такі ідеї, як: скасування приватної власності, заборона
багатства, обов’язкова праця для всіх, виборність посадових осіб,
були характерними для поглядів:
а) Т. Мора;
б) Ж. Бодена;
в) Томмазо Кампанелли (1568–1639);
г) для всіх вищезгаданих мислителів.
22. Концепції “природних прав людини” та “суспільного

договору” були найбільш характерними для:
а) епохи Відродження;
б) епохи Реформації;
в) теоретиків утопічного соціалізму;
г) мислителів Нового часу.
23. Хто охарактеризував природний (додержавний) стан людей

як “війну всіх проти всіх”?
а) Гуго Гроцій (1583–1645);
б) Борух (Бенедикт) Спіноза (1632–1677);
в) Томас Гоббс (1588–1679);
г) Джон Локк (1632–1704).
24. Дж. Локк – це один з фундаторів:

а) класичного лібералізму;
б) класичного консерватизму;
в) утопічного соціалізму;
г) практичного комунізму.
25. Основоположником ідеології класичного консерватизму був:

а) Т. Гобсс;
б) Едмунд Берк (1729–1797);
в) Ієремія Бентам (1748–1832);
г) правильно (а), (б).
26. Проект “нового суспільства” Роберта Оуена (1771–1858)

передбачав:
а) практичне втілення комуністичних ідей у вигляді трудових комун;
б) скасування приватної власності;
в) підготовку до насильницького захоплення робітниками влади;
г) об’єднання самоврядних комун у всесвітню федерацію;
д) правильно все вищенаведене.
13
27. Ідею про поділ влади на три гілки – законодавчу, виконавчу
та судову вперше у класичному варіанті сформулював:
а) Т. Гоббс;
б) Дж. Локк;
в) Шарль-Луї де Монтеск’є (1689–1775);
г) Жан-Жак Руссо (1712–1778).
28. Автором праці “Про дух законів”, у якій містилися ідеї

правової держави, зокрема обов’язок останньої забезпечити людині
політичні свободи (право робити те, що дозволено законом і не робити
того, що законом заборонено), був:
а) Т. Гоббс;
б) Дж. Локк;
в) Ш.-Л. де Монтеск’є;
г) Ж.-Ж. Руссо.
29. Які з зазначених ідей містила теорія “народного суверені-

тету” Ж.-Ж. Руссо?
а) суспільного договору;
б) заперечення принципу поділу влад на окремі гілки;
в) заперечення представницької демократії;
г) скликання Народних Зборів, котрі, однак, не можуть схвалювати
остаточних законів;
д) правильно все зазначене.
30. Німецький філософ Іммануїл Кант (1724–1804) був

прибічником (зазначте правильні положення):
а) лібералізму;
б) консерватизму;
в) ідеї громадянського суспільства;
г) ідеї правового обмеження державної влади.
31. Які з наведених положень правильно характеризують

погляди Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770–1831)?
а) громадянське суспільство – це суспільство власників;
б) держава є найціннішим продуктом об’єктивного духу, а не
суспільного договору;
в) у громадянському суспільстві всі люди рівні юридично, за
національністю, віросповіданням, але нерівні за природними
властивостями;
г) війни вирішують “суперечки суверенітетів”, охороняють націй від
“застоїв та загнивання”;
д) правильно усе вищезазначене.
14
32. Зазначте положення, які правильно характеризують
політичну теорію Карла Маркса (1818–1883) та Фрідріха Енгельса
(1820–1895):
а) держава – явище історичне, знаряддя суспільного гноблення в
руках панівного класу;
б) революція – головний засіб вирішення антагоністичних класових
протиріч;
в) істинне народовладдя можливе лише за умови скасування
приватної власності на засоби виробництва;
г) поділ влади, парламентська республіка – це основні засади
народовладдя;
33. Очільник національно-визвольного руху й Української

козацької держави середини XVII ст. Богдан Хмельницький (1595–
1657) надавав перевагу державному правлінню в Україні у формі:
а) єдиновладдя гетьмана-монарха;
б) аристократичної республіки під владою української шляхти –
козацької старшини;
в) “козацького панства” – демократичної козацької республіки,
створеної за моделлю Запорозької Січі;
г) не висловлювався з цього приводу, оскільки не бачив для України
реальної можливості здобути державний суверенітет та визнав владу
російського царя.
34. Зазначте положення, які правильно відображають зміст

знаменитої “Конституції” гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) –
“Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького”
(“Pacta et Constitutiones legum libertatumqve Exercitus Zaporovien”):
а) ідея розподілу влад;
б) відновлення функцій і авторитету Генеральних військових рад;
в) посилення влади українського гетьмана;
г) соціальний захист нижчих верств населення;
д) протидія зловживанням владою та корупції.
35. Соціально-політична доктрина Кирило-Мефодіївського

товариства (Київ, 1846–1847 рр.), зокрема, передбачала:
а) запровадження в Україні республіканського ладу;
б) скасування соціальної й політичної нерівності, розвиток
національних культур;
в) таємну підготовку селянства до збройного виступу проти влади;
15
г) створення вільної федерації слов’янських народів з однаковими
основними законами і правами;
36. М.П. Драгоманов (1841–1895) дотримувався таких поглядів:
а) автономно-федеративний устрій держави;
б) створення самоврядних організацій – громад (“громадівський
соціалізм” в “українській одежі”);
в) поступ суспільства шляхом демократичних реформ;
г) поступ суспільства через революційні перетворення;
д) сутність держави полягає у правах, якими наділена особа,
громадянин.
37. М.С. Грушевський (1866–1934) був автором праці:

а) “Книга буття українського народу”;
б) “Пропащий час – українці під Московським царством”;
в) “Самостійна Україна ”;
г) “Хто такі українці і чого вони хочуть”.
38. Хто сформулював радикальне гасло національного

визволення та державотворення “Україна – для українців”?
а) Микола Костомаров (1817–1885);
б) Михайло Драгоманов;
в) Іван Франко (1856–1916);
г) Микола Міхновський (1873–1924).
39. На думку кого з представників української політичної думки

початку ХХ ст. найкращою формою правління для України могла б
бути “класократія”, що спирається на обмежену законом монархію?
а) Володимира Винниченка (1880–1951);
б) В’ячеслава Липинського (1882–1931);
в) Дмитра Донцова (1883–1973);
г) Миколи Хвильового (1893–1933).
40. Які з наведених положень характерні для “чинного

(інтегрального) націоналізму” Д. Донцова:
а) забезпечення інтересів нації будь-якою ціною;
б) виховання нової української політичної еліти;
в) інтелект і мораль – визначальні риси національної еліти;
г) “воля до життя”, “воля до влади”, “воля до боротьби”;
д) романтизм, догматизм і фанатична віра в “правду” національної
боротьби;
е) правильно все вищезазначене.
16
17
ТЕМА 3
ПОЛІТИКА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ
1. Зазначте явища в розвитку людського суспільства, що

спричинили виникнення політики:
а) поділ суспільства на класи;
б) становлення феодальних відносин;
в) поширення світових релігій;
г) розвиток товарообміну;
д) територіальні конфлікти, війни;
е) загострення суперечностей між приватними і суспільними
інтересами.
2. Політика як суспільне явище виникла в період:

а) розквіту общинної організації населення;
б) зародженням соціальної нерівності та рабовласницьких відносин;
в) формування класів феодального суспільства;
г) руйнації феодального способу життя та бурхливого розвитку
буржуазних відносин.
3. Наявність яких ознак є обов’язковим для характеристики

поняття “публічна влада”?
а) територіальна організація;
б) виборність органів державної влади;
в) принцип розподілу влад;
г) особлива матеріальна основа (збір данини, податків);
д) спеціальний апарат управління;
е) наявність спеціальних установ примусу.
4. Розуміння сутності політики Платоном і Аристотелем можна

визначити як:
а) релігійно-міфологічне;
б) класово-конфліктне;
в) соціологічне;
г) соціально-етичне.
5. Кому належить владно-соціологічне тлумачення сутності

політики?
б) Ш.-Л. де Монтеск’є;
в) Максу Веберу (1864–1920);
г) Володимиру Леніну (Ульянову) (1870–1924).
18
6. Центральним питанням політики є:
а) формулювання суспільної мети;
б) визначення засобів реалізації суспільних інтересів;
в) досягнення та здійснення влади;
г) суспільна самореалізація особистості.
7. Що із зазначеного належить до поняття “форма політики”?

а) політичні інтереси;
б) політична свідомість;
в) органи державної влади;
г) укази президента;
д) партії, громадсько-політичні об’єднання, групи інтересів.
8. Що із зазначеного належить до поняття “політичні норми”?

а) положення конституції;
б) партійні програми, устави;
в) усвідомлені політичні мотиви;
г) політичні теорії;
д) зразки політичної поведінки.
9. До якого рівня політики належить діяльність органів

державної влади та впливових (парламентських) партій і блоків?
а) середнього;
б) вищого;
в) найвищого;
г) мегарівня.
10. Що із зазначеного не може бути безпосереднім суб’єктом

політики?
а) особа;
б) держава;
в) етнонаціональна спільнота;
г) сфера матеріального виробництва.
11. Які із зазначених суб’єктів політики не належать до розряду

інституціональних?
а) класи і соціальні групи;
б) органи місцевого самоврядування;
в) окремі індивіди;
г) засоби масової інформації;
д) політичні партії.
19
12. За яким критерієм виділяють такі види політики, як:
економічна, соціальна, молодіжна, військова тощо?
а) за суб’єктами;
б) за об’єктами;
в) за спрямуванням;
г) за цілями.
13. Яка функція політики найбільше сприяє формуванню

певних політичних, національних, соціальних цінностей?
а) інтеграційна;
б) соціалізаторська;
в) ідеологічна;
г) інноваційна.
14. Яка із зазначених сфер людської свідомості й практики

найтісніше пов’язана з політикою?
а) культура;
б) економіка;
в) наука;
г) ідеологія;
д) право.
15. Якщо політика здійснюється відповідно до об’єктивних

потреб і законів суспільного розвитку, то вона є:
а) мистецтвом;
б) наукою;
в) ідеологією;
г) об’єктивацією суб’єктивної волі.
16. Вислів: “Мета виправдовує засоби” належить:

а) Конфуцієві;
б) Ф. Аквінському;
в) Н. Макіавеллі;
г) Махатмі Ганді (1869–1948).
17. Хто, аналізуючи взаємодію політики і моралі, розділив

мораль на “етику переконань” та “етику відповідальності”?
а) Аристотель;
б) Н. Макіавеллі;
в) Михайло Бакунін (1814–1876);
г) М. Вебер.
20
ТЕМА 4
ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ВЛАДА
1. Які з наведених ознак найточніше характеризують політичну

діяльність?
а) вплив на хід виборчих кампаній, мітингів, зібрань;
б) професійність, системність;
в) інституціональність суб’єктів;
г) організація та проведення політичних страйків;
д) застосування влади;
е) застосування насильства.
2. З яким із зазначених понять найбільш тісно пов’язане

поняття “влада”?
а) ідеологія;
б) партія;
в) політика;
г) управління.
3. Який напрям в інтерпретації природи політичної влади

характеризує її як “організоване насилля одного класу для
придушення іншого”?
а) елітарний;
б) біхевіористичний;
в) антропологічний;
г) марксистський.
4. Поняття “соціальний дарвінізм” означає, що:

а) суспільна природа людини породжує відносини влади;
б) відносини влади породжує поділ суспільства на “еліту” і “маси”;
в) влада – це засіб боротьби за виживання, властивий усій природі, у
тому числі й людській;
г) влада є виявом психологічної реакції самозахисту людини.
5. Які із зазначених понять не належать до обов’язкових ознак

політичної влади?
а) універсальність;
б) публічність;
в) моральність;
г) моноцентричність;
д) багатопартійність.
21
6. Які слова пропущені в тексті ст. 5 Конституції України:
“Носієм суверенітету і (...) в Україні є народ”?
а) “...первинним суб’єктом влади…”;
б) “...первинним об’єктом влади…”;
в) “...єдиним джерелом влади…”;
г) “...єдиним джерелом державної влади…”;
д) “...первинним джерелом влади…”.
7. Які із зазначених ресурсів не є типовими ресурсами

політичної влади?
а) економічні;
б) духовні;
в) нормативні;
г) силові;
д) технічні.
8. За яким критерієм виділяють такі види політичної влади, як:

державна, президентська, партійна тощо?
а) за розподілом владних повноважень;
б) за суб’єктами влади;
в) за режимом правління;
г) за соціальним представництвом.
9. За яким критерієм виділяють такі види політичної влади, як:

аристократична, теократична, плутократична, охлократична?
а) за розподілом владних повноважень;
б) за структурно-кількісною характеристикою владного суб’єкта;
в) за походженням;
г) за соціальним представництвом.
10. Хто вперше в історії політичної думки обґрунтував принцип

розподілу влади на три гілки – законодавчу, виконавчу, судову?
б) Дж. Локк;
в) Ш.-Л. де Монтеск’є;
г) Г.-В.-Ф. Гегель.
22
11. Для якого методу в процесі політичного владування властиві
такі дії влади, як: обмеження в правах, морально-психологічний тиск,
позбавлення інформаційної свободи тощо?
а) покарання;
б) надзвичайні заходи;
в) нейтралізація;
г) стимулювання.
12. Хто з учених увів до політологічного вжитку поняття

“легітимність політичної влади”?
а) Ш.-Л. де Монтеск’є;
б) Ж.-Ж. Руссо;
в) К. Маркс;
г) М. Вебер;
д) В. Ленін.
13. Поняття “легітимна влада” означає, що це:

а) виборна влада:
б) влада, сформована законним шляхом;
в) влада, що користується суспільним визнанням і підтримкою;
г) законодавча влада.
14. Який тип легітимності характеризують такі риси влади:

професіоналізм політиків, панування в суспільстві права, підкорення
не особистості, а законам тощо?
а) традиційний;
б) ідеологічний;
в) харизматичний;
г) легальний (раціонально-бюрократичний).
15. Ідеалістична легітимність означає:

а) кредит довіри до нової влади;
б) підтримку суспільством ідеологічних цінностей, проголошуваних
владою;
в) безмежну віру в надзвичайні якості політичного лідера;
г) початок втрати владою легітимності.
23
ТЕМА 5
ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА, ЇЇ ІНСТИТУТИ
1. Вкажіть на ознаки, що є визначальними для поняття

“система”:
а) певна сукупність елементів;
б) замкнутість, відсутність зв’язку з зовнішнім середовищем;
в) тісна внутрішня взаємодія між елементами;
г) єдність і цілісність;
д) усе вищезазначене.
2. Політична система – це:

а) інтегрована, цілісна сукупність інституціональних форм і явищ
політичного життя;
б) інтегрована, цілісна сукупність інституціональних та
неінституціональних форм і явищ політичного життя;
в) сукупність органів державної влади та місцевого самоуправління;
г) сукупність органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
3. Поняття та механізм функціонування політичної системи

вперше обґрунтував:
а) Т. Парсонс;
б) Г. Алмонд;
в) Д. Істон;
г) С. Верба.
4. За Г. Алмондом, такі функції політичної системи, як:

політична соціалізація, артикуляція та агрегування політичних
інтересів, політична комунікація належать до функцій:
а) “входу”;
б) “внутрішнього стану системи”;
в) “виходу”;
г) “універсальних”.
5. За Г. Алмондом, такі функції політичної системи, як:

прийняття рішень, застосування політичних і правових норм,
контроль виконання, належать до функцій:
а) “входу”;
б) “внутрішнього стану системи”;
в) “виходу”;
г) “універсальних”.
24
6. Яку підсистему політичної системи утворюють органи
державної влади, місцевого самоврядування, політичні партії?
а) нормативну;
б) функціональну;
в) інституціональну;
г) ідеологічну.
7. Яку підсистему політичної системи утворюють закони та інші

правові акти, політичні традиції, політичні настанови?
а) інституціональну;
б) нормативну;
в) функціональну;
г) інформаційну.
8. Що із зазначеного не відповідає загальному призначенню

політичної системи?
а) керівництво суспільством та управління суспільними справами;
б) узгодження інтересів держави, соціальних груп та окремих
індивідів;
в) забезпечення безпеки і стабільності суспільства;
г) забезпечення реального суспільного поступу;
д) відповідає все зазначене.
9. Функція політичної системи, яка полягає в залученні людей

до політичного життя, формуванні певного типу політичної поведінки
називається:
а) організаційною;
б) стабілізаційною;
в) соціалізаторською;
г) дистрибутивною.
10. Які із зазначених закономірностей існування систем

передбачають здатність політичної системи: шукати оптимальні
форми політичного життя; адаптуватися до змін у суспільстві;
формувати власні захисні механізми; задовольняти суспільні
потреби?
а) стабільність;
б) динамізм;
в) самозбереження;
г) “закон маятника”;
д) зворотний зв’язок.
25
11. Політичні системи можна класифікувати відповідно до типу
суспільно-економічних формацій згідно з вченням:
а) Аристотеля;
б) К. Маркса;
в) М. Вебера;
г) Т. Парсонса.
12. Яку ознаку брали за критерій Платон і Аристотель, котрі

звертали увагу на існування монархії, аристократії, демократії?
а) тип суспільно-економічної формації;
б) форму правління;
в) тип політичного режиму;
г) тип легітимності політичної влади.
13. М. Веберу належить класифікація політичних систем за:

а) особливостями політичної культури;
б) типами суспільно-економічних формацій;
в) типами легітимності політичної влади;
г) здатністю до саморозвитку.
14. Г. Алмонду належить класифікація політичних систем за:

а) типами суспільно-економічних формацій;
б) типами легітимності політичної влади;
в) ступенем і глибиною зв’язків з зовнішнім світом;
г) особливостями політичної культури різних регіонів світу.
15. Правильно доповніть таке положення ст. 35 Конституції

України: “Церква і релігійні організації в Україні…”:
а) “...становлять специфічний компонент політичної системи”;
б) “...користуються моральною підтримкою держави”;
в) “...є однією з форм громадських організацій і користуються
моральною підтримкою держави”;
г) “...відокремлені від держави”.
26
ТЕМА 6
ДЕРЖАВА ЯК БАЗОВИЙ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ.
ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ
1. Якщо вважати синонімічними до поняття “держава” такі

поняття, як “країна”, “вітчизна”, “суспільство”, то це означає, що
держава ототожнюється з:
а) певною організованою спільнотою людей;
б) політичною владою на певній території;
в) системою органів державної влади;
г) демократичним режимом і правосуддям.
2. Поняття “держава” як предмет політичного аналізу вперше

увів до наукового вжитку:
а) Платон;
б) Ф. Аквінський;
г) Т. Гоббс.
3. Що із зазначеного належить до основних ознак держави?

а) територія;
б) державна символіка;
в) населення;
г) публічна влада;
д) Конституція.
4. Що із зазначеного належить до вторинних ознак держави?

а) територія;
б) державна символіка;
в) державний суверенітет;
г) державна мова;
д) громадянство.
5. Хто вперше в історії політичної думки обґрунтував ідею

державного суверенітету?
б) Ж. Боден;
в) Дж. Локк;
г) Ж.-Ж. Руссо.
27
6. Яке з наведених суджень відповідає теорії патріархального
походження держави?
а) держава – результат дії вищих сил, непідвладних людині;
б) держава – результат реалізації природних прав людини;
в) держава – результат історичного розвитку сім’ї;
г) держава – результат міжетнічної боротьби на пізніх стадіях перві-
снообщинного ладу.
7. Хто із згаданих мислителів був прибічником теорії

договірного походження держави?
а) Аристотель;
б) Ф. Аквінський;
в) Т. Гоббс;
г) К. Маркс;
д) Дж. Локк.
8. Які з наведених положень Конституції України визначають

соціальну функцію держави?
а) “Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним
обов’язком держави” (ст. 3);
б) “В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування” (ст. 7);
в) “Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і
господарювання” (ст. 13);
г) “Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої
Конституцією і законами України” (ст. 15);
д) “Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної
рівноваги на території України... є обов’язком держави” (ст. 16).
9. Відповідно до ст. 3 Конституції України найвищою

соціальною цінністю в Україні визнається людина, а також (зазначте
правильні положення з нижченаведеного переліку):
а) її життя і здоров’я;
б) честь і гідність;
в) етнонаціональне походження;
г) віросповідання;
д) недоторканність і безпека.
10. Який орган є вищим органом у системі органів виконавчої

влади в Україні?
а) Президент;
б) Верховна Рада;
в) Кабінет Міністрів;
г) Конституційний Суд.
28
11. Більшість сучасних науковців вважає, що в поняття “форма
держави” входить:
а) форма державного правління;
б) форма державного устрою;
в) особливості партійної системи й політичної опозиції;
г) державно-правовий режим;
д) усе вищезазначене.
12. Форма державного правління – це ознаки держави, що

характеризують:
а) територіальний устрій держави та відповідну організацію
державних органів;
б) порядок організації і взаємодії вищих органів державної влади й
управління;
в) форми і методи здійснення державної влади;
г) правильно (а), (в).
13. Форма державного устрою – це ознаки держави, що

характеризують:
а) територіальний устрій держави та відповідну організацію
державних органів;
б) порядок організації і взаємодії вищих органів державної влади й
управління;
в) форми і методи здійснення державної влади;
г) правильно (а), (в).
14. Монархія і республіка – це дві основні форми:

а) державно-правового режиму;
б) державного устрою;
в) державного правління;
г) представницької демократії.
15. Республіка – це синонімічна назва:

а) конституційної монархії;
б) представницької демократії;
в) система, в якій чітко розмежовані повноваження між органами
центральної влади і самоврядування;
г) системи, в якій гарантовані права та свободи людини і
громадянина.
29
16. Що із зазначеного є ознаками змішаної республіканської
форми правління?
а) відсутність посади прем’єр-міністра;
б) реальне здійснення влади прем’єр-міністром;
в) відповідальність уряду перед президентом і перед парламентом;
г) призначення прем’єр-міністра президентом;
д) контрасигнування актів президента прем’єр-міністром та (або)
відповідним міністром;
е) обов’язкове обрання президента парламентом.
17. Що із зазначеного є ознаками президентської

республіканської форми правління?
а) відсутність посади прем’єр-міністра;
б) відповідальність уряду перед президентом і перед парламентом;
в) відповідальність уряду перед президентом;
г) контрасигнування актів президента прем’єр-міністром та (або)
відповідним міністром;
д) обрання президента народом;
е) обрання президента парламентом.
18. Відповідно до ст. 5 Конституції Союзу Радянських

Соціалістичних Республік (1977 р.) в політичній системі радянського
суспільства Комуністична партія визначалася як:
а) орган державної влади;
б) гарант єдності законодавчої, виконавчої та судової влади;
в) керівна і спрямовуюча сила радянського суспільства;
г) ядро політичної системи, державних і громадських організацій;
19. Федеративна держава існує за наявності та можливості:

а) окремих державно-політичних утворень в межах федерації;
б) зовнішнього суверенітету суб’єктів федерації;
в) права виходу суб’єктів в односторонньому порядку зі складу
федерації;
г) власних Конституцій суб’єктів федерації;
д) власних законодавчих і виконавчих органів у суб’єктів федерації;
е) власної валюти і армії у суб’єктів федерації.
20. Ознаками конфедерації є:

а) лише договірна основа;
б) повний внутрішній і достатній зовнішній суверенітет;
в) обмежене право самостійного виходу зі складу конфедерації;
г) відсутність центральних органів державної влади;
30
21. Громадянське суспільство – це:
а) поняття, що відображає структуру різноманітних соціальних
утворень (класів, груп);
б) сукупність громадсько-політичних рухів;
в) сфера, обмежена суто конституційними правами і обов’язками
громадянина;
г) сфера недержавних суспільних відносин й інститутів.
22. Г.-В.-Ф. Гегель вважав, що громадянське суспільство:

а) розвинулось до появи держави;
б) розвинулося історично пізніше, ніж держава;
в) формується паралельно з розвитком держави;
г) не бачив ніякого зв’язку між державою і громадянським
суспільством.
23. Політичний режим – це:

а) система методів і засобів здійснення політичної влади;
б) сукупність відносин між державою і суспільством;
в) домінуючі форми ідеології;
г) стан політичної культури;
д) правильно (а), (в).
24. Ознаками тоталітарного політичного режиму є:

а) загальна політизація суспільства;
б) наявність лише однієї правлячої партії;
в) наявність різних ідейних течій, які лояльно ставляться до
правлячого режиму;
г) жорсткий контроль держави над економікою;
25. Ознаками авторитарного політичного режиму є:

а) загальна політизація та ідеологізація суспільства;
б) наявність легальної опозиції з обмеженими можливостями;
в) жорсткий контроль держави над економікою;
г) зосередження виконавчої влади в руках правлячого угруповання,
чиї повноваження фактично переважають законодавчу владу;
д) спекуляція на патріотичних, релігійних почуттях населення.
г) правильно (а), (б), (в).
31
ТЕМА 7
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ВИБОРЧІ СИСТЕМИ
1. Політична партія – це:

а) добровільна організація громадян, об’єднаних спільними ідеалами;
б) об’єднання, що виражає інтереси частини народу, певної
соціальної верстви, класу;
в) елемент у системі органів державної влади;
г) структура, що прагне досягти та реалізувати політичну владу;
2. Клієнтела – це:
а) назва політичного угруповання сільського і міського плебсу в
Древньому Римі ІІ–І ст. до н. е., яке вело боротьбу проти партії оптиматів
(патриції, знать);
б) загальна назва тимчасового станового угруповання для
підтримання певних знатних осіб, династій;
в) назва одного з політичних клубів періоду Французької революції
1789–1794 рр.;
г) назва однієї з перших політичних партій, що виникли в Англії в
середині ХІХ ст.
3. За визначенням М. Вебера, політичний клуб – це:

а) можливий підрозділ політичної партії;
б) об’єднання кількох політичних партій;
в) історичний попередник політичних партій;
г) можливий синонім поняття “політична партія”.
4. Які положення є правильними у твердженні про те, що в

царській Росії, на відміну від країн Західної Європи і США, перші
політичні партії:
а) виникли пізніше;
б) не прагнули стати масовими;
в) були менш революційними;
г) створювались як партії робітничі, а не буржуазні.
5. Основними ознаками політичної партії, зокрема, є:

а) організаційна оформленість і розгалужена структура;
б) присутність її представників у органах державної влади;
в) боротьба за політичну владу;
г) дотримання певної ідеології;
д) правильно усе вищезазначене.
32
6. У політології існують такі основні підходи до розуміння
сутності політичних партій:
а) соціально-класовий;
б) ідеологічний;
в) психологічний;
г) функціонально-прагматичний;
д) правильно (а), (б), (в).
7. Можливими шляхами утворення політичних партій, зокре-

ма, є:
а) об’єднання гуртків і груп однакового ідейно-політичного
спрямування;
б) спеціальне рішення законодавчого органу влади;
в) розкол існуючих партій або об’єднання кількох в одну;
г) партійне оформлення корпоративних інтересів певних суспільних
груп;
8. Процес організаційного становлення і правової легалізації

політичних партій має назву:
а) реєстрація;
б) корпоратизація;
в) легітимація;
г) інституціоналізація.
9. Відповідно до Закону України “Про політичні партії в Україні”

від 5 квітня 2001 р. реєстрацію політичних партій здійснює:
а) Міністерство внутрішніх справ України;
б) Міністерство юстиції;
в) Верховна Рада України;
г) обов’язкової державної реєстрації партій Закон не передбачає.
10. Відповідно до українського законодавства рішення про

створення політичної партії має бути підтримане підписами:
а) не менше як 200 тис. громадян України;
б) не менше як 100 тис.;
в) не менше як 10 тис.;
г) подібна норма законодавчо не врегульована.
33
11. Якщо політична партія є сполучною ланкою між різними
соціальними спільнотами, громадянським суспільством і державою,
то вона виконує функцію:
а) соціальної інтеграції;
б) політичної соціалізації;
в) політичного представництва;
г) пропагандистську.
12. Якщо політична партія з’ясовує та узгоджує інтереси

соціальних верств і груп, то вона виконує функцію:
а) політичної соціалізації;
б) соціальної інтеграції;
в) суспільно-виховну;
г) кадрову.
13. За яким критерієм виділяють такі партії: радикальні, рефор-

містські, консервативні?
а) за типом організаційної структури;
б) за рівнем ідеологізації;
в) за відношенням до влади;
г) за способами досягнення програмних цілей.
14. За яким критерієм виділяють такі партії: кадрові, масові,

електоральні?
а) за типом організаційної структури;
б) за конкретним ідеологічним спрямуванням;
в) за відношенням до влади;
г) за характером зв’язку з прихильниками.
15. Партійна система – це сукупність:

а) діючих в країні політичних партій;
б) відносин між політичними партіями в процесі боротьби за владу
та її здійснення;
в) партій, що представлені в парламенті;
г) правильно (б), (в).
16. Якщо одна й та сама партія упродовж тривалого часу

постійно перемагає на демократичних парламентських виборах і
формує уряд, то це ознака партійної системи:
а) з партією-гегемоном;
б) монопольно-партійної;
в) з домінуючою партією;
г) крайнього партійного плюралізму.
34
17. Якщо вибори називаються “прямі” або “непрямі”, то це зале-
жить від:
а) предмета обрання (президента, депутатів парламенту тощо);
б) способу волевиявлення виборців;
в) термінів проведення виборів;
г) кількості виборчих турів.
18. У політології відчуження людей від політики, зокрема

небажання брати участь у виборах, визначають терміном:
а) конформізм;
б) нігілізм;
в) лобізм;
г) абсентеїзм.
19. Зазначте основні елементи, що визначають поняття “виборча

система”:
а) виборче право;
б) виборчий корпус (електорат);
в) виборчі комісії;
г) виборчий процес.
20. Необхідність набрати на виборах 50% голосів + 1 голос харак-

теризує мажоритарну систему:
а) кваліфікованої більшості;
б) абсолютної більшості;
в) відносної більшості;
г) мінімальної більшості.
35
ТЕМА 8
ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ
1. Поняття “політична культура” стало широко

використовуватися в політології після публікації в 1956 р. праці
“Порівняльні політичні системи”, автором якої був:
а) І. Гердер;
б) П. Сорокін;
в) Г. Алмонд;
г) С. Верба.
2. Зазначте основні блоки елементів, що визначають структуру

політичної культури:
а) культура політичної свідомості;
б) культура міждержавних відносин;
в) культура електоральної поведінки;
г) культура політичної поведінки;
д) культура функціонування політичних інститутів.
3. Які типи політичних культур виділили Г. Алмонд і С. Верба в

книзі “Громадянська культура” (1963 р.)?
а) патріархальний (традиційний);
б) теократичний;
в) підданський;
г) активістський;
4. Поняття “громадянська культура” (“культура

громадянськості”), сформульоване Г. Алмондом та С. Вербою,
означає:
а) синонім поняття “громадянське суспільство”;
б) політичну культуру, що пов’язана з набуттям статусу громадянина
певної країни;
в) сукупність громадянських прав і свобод, зафіксованих у
конституції;
г) раціонально-свідоме поєднання громадянами певної країни чи
регіону всіх основних типів політичних культур.
5. Такі типи політичних культур, як: індивідуалістична,

елітарна, масова, виділяють за критерієм:
а) типу політичного режиму;
б) рівня політичних цінностей;
36
в) характеру політичних цінностей;
г) комунікації.
6. Такі типи політичних культур, як: демократична,
авторитарна, тоталітарна, виділяють за критерієм:
а) історичного походження;
б) орієнтації суспільства на базові цінності;
в) типу політичного режиму;
г) ступеня взаємодії з іншими політичними системами.
7. Сукупність деяких особливостей політичної культури, що

відрізняються від основних типів, характерних для певного
суспільства, у політології має назву:
а) антикультура;
б) контркультура;
в) надкультура;
г) субкультура.
8. Якщо відбувається процес засвоєння людьми із покоління в

покоління позитивних надбань політичної культури суспільства,
примноження сукупного політичного досвіду, то це означає, що
політична культура виконує функції:
а) мотиваційну;
б) інтегративну;
в) прогностичну;
г) захисну;
д) комунікативну.
9. Якщо носії певної політичної культури здатні дотримуватися

стандартів цивілізованої політичної поведінки, не допускати анархії,
маніпулювання їх свідомістю, то це означає, що політична культура
виконує функції:
а) пізнавальну;
б) соціалізаторську;
в) прогностичну;
г) виховну;
д) захисну.
10. Якщо відбувається процес формування в людини умінь

орієнтуватися в політичному житті, усвідомлення конкретних
інтересів і прагнень, засвоєння загальновизнаних норм, то це означає,
що політична культура виконує функції:
а) соціалізаторську;
б) ціннісну;
в) дезінтегративну;
37
г) прогностичну;
д) захисну.
11.Поняття “політична соціалізація” було уведено до наукового
обігу:
а) філософом-ідеалістом Г.-В.-Ф. Гегелем на початку ХІХ ст.;
б) К. Марксом і Ф. Енгельсом – творцями “Маніфесту Комуністичної
партії” (1848 р.);
в) американським соціологом Ф. Гіддінсом та французьким
соціопсихологом Г. Тардом наприкінці ХІХ ст.;
г) М. Вебером у його праці “Політика як покликання і
професія”(1919 р.).
12. Політична соціалізація є:

а) частиною поняття “політична культура”;
б) антиподом поняття “політична культура”;
в) синонімом поняття “політична культура”;
г) процесом засвоєння політичної культури.
13. Характерними рисами політичної соціалізації є, зокрема, те,

що вона:
а) триває упродовж усього свідомого життя індивіда;
б) проходить кілька стадій;
в) не має ефекту “зворотної дії”;
г) буває прямою і опосередкованою;
14. Зазначте риси, що характеризують такий тип політичних

особистостей як “компетентні спостерігачі”:
а) особисто активно прагнуть влади;
б) добре розуміються на політиці;
в) незначною мірою цікавляться політикою;
г) як правило, скептично ставляться до діючої влади;
д) як правило, не прагнуть до активної участі в політиці.
15. Зазначте риси, що характеризують такий тип політичних

особистостей як “компетентні критики”:
а) обов’язково прагнуть до активної участі в політиці;
б) добре розуміються на політиці;
в) скептично ставляться до діючої влади;
г) незначною мірою цікавляться політикою;
д) потенційно готові до боротьби за владу.
38
ТЕМА 9
ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО
1. Вкажіть визначення, які правильно розкривають смисл

поняття “політичне лідерство”:
а) різновид соціального лідерства;
б) вищий рівень лідерства;
в) явище, з яким щоденно стикається людина;
г) феномен політичної діяльності;
д) іманентна властивість державного керівника.
2. Поняття “достатній вплив на оточення” як одна з основних

прикмет політичного лідерства означає:
а) тривалий, постійний, системний вплив;
б) застосування переважно жорстких методів впливу;
в) вплив на більшість оточення;
г) пріоритетний, переважаючий вплив лідера порівняно з іншими
суб’єктами політики;
3. Основний недолік “теорії рис” політичного лідерства полягає

у тому, що вона:
а) базується на кількісних методах;
б) не враховує національні, расові ознаки людини;
в) трактує поняття “лідер” як тільки біопсихологічне по суті явище;
4. Слабким місцем “ситуативної теорії” політичного лідерства є

те, що вона:
а) не розглядає ситуацій суспільної кризи;
б) недооцінює роль людської активності в політичному процесі;
в) бере до уваги лише суспільно корисні аспекти політичного лідер-
ства;
5. “Теорія конституентів” політичного лідерства не є

оптимальною, оскільки вона:
а) погано пояснює причини очевидної самостійності,
нестандартності вчинків лідера, які не відповідають інтересам оточення;
б) розглядає тільки ситуації виборчих кампаній;
в) вивчає феномен лише загальнонаціонального лідерства;
39
6. Хто в своїх працях обґрунтовував ідею про “творчий інстинкт
героїв”, від якого залежить смисл історії?
а) Фрідріх Ніцше (1844–1900);
б) Вільфредо Парето (1848–1923);
в) Зігмунд Фрейд (1856–1939);
г) В.І. Ленін.
7. З. Фрейд, Ф. Ніцше, Е. Фромм, Г. Лассуелл досліджували

проблеми лідерства переважно в руслі теорії:
а) “рис”;
б) “ситуаційності”;
в) “конституентів”;
г) “психологічної”.
8. З погляду якого мислителя “ідеальним” лідером є “філософ на

троні”?
а) Будди;
б) Конфуція;
в) Платона;
г) Н. Макіавеллі.
9. Хто рекомендував такі правила політичного лідерства:

“Передбачливий державець не повинен... виконувати своїх обіцянок і
зобов’язань, якщо таке виконання буде йому шкодити”, “Державці
повинні мати гнучку здатність змінювати свої переконання згідно з
обставинами”?
а) Шан Ян;
б) Аристотель;
г) Г.-В.-Ф. Гегель.
10. Які з наведених типів політичного лідерства відповідають

теорії М. Вебера?
а) традиційний;
б) цезаристський;
в) популістський;
г) раціонально-легальний.
40
11. Поява політичних лідерів якого типу є найбільш імовірною в
період суспільних криз?
а) традиційного;
б) харизматичного;
в) демократичного:
г) популістського;
д) бюрократичного:
е) авторитарного.
12. Який тип політичного лідерства характеризують такі риси:

пропонує “прості” рішення складних проблем; апелює переважно до
почуттів людей; часто аргументацію зводить до навішування
“ярликів” політичним противникам тощо?
а) харизматичний;
б) авторитарний;
в) популістський;
г) демократичний.
13. Зазначте риси, що є визначальними для такого типу

політичного лідера як “прапороносець” (за типологією М. Херманн):
а) визначає мету і програму дій самостійно та завойовує чимало
прихильників;
б) намагається завжди діяти “від імені суспільства”;
в) здатний переконувати оточення в суспільній корисності своїх дій;
г) проявляє активність і керівну роль залежно від ситуації.

політичного лідера як “торговець” (за типологією М. Херманн):

політичного лідера як “служитель” (за типологією М. Херманн):
41
ТЕМА 10
ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ ТА ІДЕОЛОГІЯ
1. Співвідношення між поняттями “політична свідомість” (А) і

“політична культура” (Б) є таким:
а) (А) – це структурний компонент (Б);
б) (Б) – це структурний компонент (А);
в) (А) і (Б) – це структурні компоненти поняття “політична
соціалізація”;
г) (А) і (Б) – це структурні компоненти поняття “політична
поведінка”.
2. Співвідношення між поняттями “політична свідомість” (А) і

“політична ідеологія” (Б) є таким:
а) (А) – це структурний компонент (Б);
б) (Б) – це структурний компонент (А);
в) (А) і (Б) – це структурні компоненти поняття “політична
культура”;
г) (А) і (Б) – це структурні компоненти поняття “політична
психологія”.
3. Які із зазначених видів політичної свідомості

характеризуються за ознакою суб’єкта політики?
а) масова;
б) буденна;
в) емпірична;
г) індивідуальна;
д) групова.
4. Які із зазначених рівнів політичної свідомості

характеризуються за гносеологічним критерієм?
а) буденний;
б) індивідуальний;
в) емпіричний;
г) теоретичний;
д) масовий;
е) державний.
42
5. Якщо політична свідомість базується на спрощеності та
суперечливості оцінок, імпульсивності, підвищеній емоційності,
відсутності сталих орієнтирів, то це ознаки свідомості:
а) групової;
б) емпіричної;
в) буденної;
г) масової.
6. Якщо політична свідомість передбачає концептуальні підходи

до політичних процесів, аналіз тенденцій розвитку подій,
узагальнення політичних фактів, то це ознаки свідомості:
а) державної;
б) емпіричної;
в) індивідуальної;
г) теоретичної.
7. Тлумачення сутності ідеології як певної методології, “науки

про ідеї”, виникнення яких становить закономірність людського
мислення, з’явилося наприкінці XVIII ст. і належить:
а) А.-Д. де Трасі;
б) Г.-В.-Ф. Гегелю;
в) К. Марксу;
г) М. Веберу.
8. Тлумачення сутності ідеології як форми мислення (сукупності

певних суспільних ідей, уявлень, теорій), зумовленого життєвими,
насамперед соціально-економічними, інтересами людей, належить:
а) А.-Д. де Трасі;
б) К. Марксу;
в) Ф. Ніцше;
г) М. Веберу.
9. Головне призначення політичної ідеології полягає, зокрема, у

тому, щоб:
а) виражати інтереси окремих соціальних груп і класів;
б) узгоджувати, інтегрувати принципові засади ідеологій інших
видів: правової, релігійної тощо;
в) допомагати політичним суб’єктам в оволодінні масовою
свідомістю населення;
г) сприяти легітимації чинної влади;
10. Ідеологія відрізняється від науки тим, що вона:
43
а) прагне до вираження та реалізації інтересів певних суспільних
груп;
б) орієнтується на нейтральні результати свого впливу на суспільство;
в) в принципі несумісна з науковим знанням;
г) володіє більшою, ніж наука, атрибутивною здатністю.
11. Вкажіть на положення, які правильно пояснюють взаємодію

політики й ідеології:
а) політика неможлива без ідеології;
б) дефіцит суспільно корисної політики призводить до посилення
ідеології;
в) надмірна ідеологізація політики послаблює її здатність
вирішувати загальносуспільні проблеми;
г) правильно усе вищезазначене.
12. Якщо під впливом ідеології суспільство чи соціальні групи

набувають стану готовності й рішучості досягти певних політичних
цілей, то це означає, що ідеологія виконала функцію:
а) орієнтовну;
б) мобілізуючу;
в) інтеграційну;
г) амортизаційну.
13. Якщо під впливом ідеології суспільство виявляє підтримку

ідеям, що за своїми масштабами переважають будь-який
індивідуальний чи груповий інтерес, то це означає, що ідеологія
виконала функцію:
а) орієнтовну;
б) мобілізаційну;
в) інтеграційну;
г) амортизаційну.
14. Зазначте варіант відповіді, у якому правильно наведена

послідовність реалізації політичної ідеології, якщо: (А) –
актуалізований (поведінковий) рівень; (Б) – теоретичний
(концептуальний) рівень; (В) – програмно-директивний рівень:
а) (А) – (Б) – (В);
б) (А) – (В) – (Б);
в) (В) – (А) – (Б);
г) (Б) – (В) – (А).
44
України: “Жодна ідеологія не може визнаватися державою як...”:
а) “...неприйнятна”;
б) “...обов’язкова”;
в) “...недемократична”;
г) “...антиукраїнська”.
45
ТЕМА 11
СУЧАСНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ
1. Поділ політичних сил на “праві” і “ліві” був започаткований:

а) у працях Ш.-Л. де Монтеск’є;
б) у часи Французької революції 1789–1794 рр. відповідно до
розміщення депутатів у залі засідань Національної Асамблеї;
в) у часи Російської революції 1905–1907 рр. відповідно до
розміщення депутатів у залі засідань Державної Думи;
г) у працях В.І. Леніна.
2. Які із зазначених ідеологічних течій політична наука

зараховує до “правих”?
а) лібералізм;
б) консерватизм;
в) марксизм;
г) маоізм;
д) націоналізм;
е) анархізм.
3. Які із зазначених ідеологічних течій політична наука

зараховує до “лівих”?
а) фашизм.
б) ісламський фундаменталізм;
в) ленінізм;
г) неолібералізм;
д) троцькізм;
е) неомарксизм.
4. Основоположником класичного лібералізму був:

а) Т. Мор;
б) Б. Спіноза;
в) Дж. Локк;
г) Е. Берк;
д) Р. Оуен.
5. Основоположником класичного консерватизму був:

а) Т. Мор;
б) Б. Спіноза;
в) Дж. Локк;
г) Е. Берк;
д) Р. Оуен.
46
6. Зазначте риси, які відрізняють неолібералізм від класичного
лібералізму:
а) заперечення втручання держави в соціальне й економічне життя;
б) створення державою умов для свободи підприємництва,
прийняття антимонопольного законодавства, використання елементів
економічного планування;
в) розробка державою програм соціального захисту населення;
г) концепція “держава – нічний вартовий”;
д) концепція соціальної відповідальності бізнесу, перерозподілу
суспільних благ.
7. Зазначте риси, які відрізняють неоконсерватизм від

класичного консерватизму:
а) необхідність поєднання сильної державної влади і демократії;
б) обмеження втручання держави в ринкову економіку;
в) концепція “держави-благодійниці”;
г) захист станових та спадкових привілеїв у сфері політики й
економіки;
д) захист ідеї свободи і прав людини.
8. Які із зазначених рис правильно характеризують ідеологію

фашизму?
а) визнання “особливої історичної місії” певного народу (раси) у
створенні “нового справедливого порядку” на рівні держави і навіть
усього світу;
б) встановлення особливого національного кодексу моральних прин-
ципів, заперечення будь-яких загальнолюдських моральних норм;
в) абсолютизація понять “клас”, “класова боротьба”;
г) культ харазматичного вождя (фюрера) як найвищий вияв
легітимного уособлення ідеї єдності держави;
9. Які із зазначених рис є найбільш характерними для ідеології

націоналізму в усіх його виявах?
а) пріоритет нації як найвиразнішої ознаки самоідентифікації людини;
б) абсолютизація державницьких форм організації етносу;
в) обов’язкове визнання “особливої культурно-історичної місії”
даної нації перед іншими народами, що є культурно “незрілими”;
г) посилена увага до соціальних, класових відмінностей всередині
нації;
д) апеляція до патріотичних почуттів, прогресивних прагнень
поневоленого народу досягти національної незалежності.
47
10. Зазначте риси, які загалом не властиві ідеології націоналізму,
на відміну від фашизму:
а) пріоритет державницьких форм над іншими формами етнічної й
соціальної самоорганізації людей;
б) активне завоювання “життєвого простору” для представників
даної нації в боротьбі проти інших націй і рас;
в) затушовування соціальних, класових протиріч заради
національних пріоритетів;
г) пригнічення будь-яких демократичних елементів у суспільно-
політичному житті.
11. Якщо прибічники якоїсь ідеології раз і назавжди засвоюють

певну систему поглядів та відповідних доказів і не ставлять їх під
сумнів ні за яких обставин, хоч би як це суперечило реальному стану
речей, то це ознака:
а) консерватизму;
б) неоконсерватизму;
в) фундаменталізму;
г) протестантизму.
12. Яка із зазначених ідеологій особливо утверджує пріоритет

стабільності, традицій, державної влади, віри в бога та відданості
батьківщині?
а) лібералізм;
б) марксизм;
в) фундаменталізм;
г) консерватизм.
13. Яка із зазначених ідеологій особливо наголошує на тому, що

людина є продуктом суспільних відносин?
а) марксизм;
б) лібералізм;
в) анархізм;
г) неолібералізм.
14. Неомарксизм відрізняється від марксизму тим, що

відмовляється від:
а) критики негативних наслідків розвитку капіталізму і вад
буржуазного суспільства;
б) положення про недопустимість товарно-грошових відносин при
капіталізмі;
48
в) тези про обов’язковість встановлення диктатури революційного
класу;
г) положення про пролетаріат як рушійну силу соціалістичної
революції;
д) діалектичного методу пізнання історії та соціальної дійсності.
15. В.І. Ленін розвинув марксистську теорію, сформулювавши

ідеї про:
а) неможливість одночасного переходу до соціалізму
найрозвинутіших капіталістичних країн світу;
б) можливість здійснення соціалістичної революції насамперед у
країні, що є “найслабшою ланкою” в ланцюзі імперіалістичних держав;
в) необов’язковість застосування диктатури пролетаріату в окремо
взятій країні;
г) можливість перемоги соціалістичної революції в окремо взятій
країні;
16. Ідеологія анархізму передбачає:

а) заперечення необхідності існування держави як основного
суспільного зла;
б) несумісність свободи з будь-якою політичною владою;
в) негативне ставлення до будь-яких політичних партій та організацій;
г) створення самоврядних общин, асоціацій, комун “вільних
виробників”;
17. Основу ідеології троцькізму становлять положення про:

а) обов’язковість всесвітньої соціалістичної революції як реального
втілення принципу пролетарського інтернаціоналізму;
б) неперервність, постійність (перманентність) світового
революційного процесу шляхом “експорту” революційних ідей і дій в
різні країни;
в) національно-визвольні рухи як головний рушій революційного
процесу;
г) масовий політичний терор як головний засіб революційної боротьби;
18. Слово “терор” (лат. terror) означає:

а) “вбивство”;
б) “насильство”;
г) “жах, страх”;
49
д) “помста”.
50
ТЕМА 12
МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
1. Яке з наведених понять є найбільш ємним, узагальнюючим?

а) світовий політичний процес;
б) міжнародна (світова) політика;
в) міжнародні відносини;
г) зовнішня політика.
2. Якщо йдеться про сукупність дій суб’єктів політики (держав,

міжнародних об’єднань та організацій, партій тощо) стосовно
реалізації своїх інтересів на міжнародній арені, то мається на увазі:
а) зовнішня політика;
б) міжнародна політика;
в) міжнародні відносини;
г) світовий політичний процес.
3. Якщо йдеться про сукупність політичних, економічних,

дипломатичних, духовно-культурних, ідеологічних, гуманітарних та
інших відносин між державами, народами, різноманітними
організаціями на міжнародній арені, то мається на увазі:
а) міжнародна політика;
б) світовий політичний процес;
в) процес глобалізації;
г) міжнародні відносини.
4. Світовий політичний процес – це:

а) компонент міжнародної політики, що означає механізм взаємодії
та рівень активності суб’єктів міжнародних політичних відносин;
б) синонім поняття “міжнародна політика”;
в) cинонім поняття “міжнародні відносини”;
г) сукупність дій усіх держав світу з реалізації своєї зовнішньої
політики.
5. Міжнародні політичні відносини – це:

а) синонім поняття “міжнародна політика”;
б) синонім поняття “міжнародні відносини”;
в) компонент міжнародної політики;
г) компонент міжнародних відносин.
51
6. Поняття “зовнішня політика”:
а) є синонімом поняття “міжнародна політика”;
б) є синонімом поняття “міжнародні відносини”;
в) характеризує діяльність усіх суб’єктів політики, що здійснюють
свої інтереси на міжнародній арені – держав, партій, організацій тощо;
г) характеризує закордонну діяльність держави щодо здійснення та
захисту своїх інтересів.
7. Процес, який викликає формування та планетарне поєднання

однорідних для всього людства рис, спільних інтересів і проблем у
найрізноманітніших сферах життя, має назву:
а) геостратегія;
б) геополітика;
в) глобалізація;
г) глобалістика.
8. Політологічна концепція, яка вбачає в політиці (головним

чином зовнішній) певної держави важливу, іноді визначальну роль
географічних чинників, має назву:
а) глобалізація;
б) глобалістика;
в) геостратегія;
г) геополітика.
9. Глобальна наукова думка, що спрямована на опанування

загальноцивілізаційних проблем людства, має назву:
а) геостратегія;
б) глобалістика;
в) глобалізація;
г) геополітика.
10. Такі дії держави, як: визначення держави як суб’єкта

міжнародної політики і права; створення системи безпеки від
зовнішньої загрози; забезпечення зростання національного добробуту;
захист політичних та економічних позицій держави на міжнародній
арені; прагнення досягти більшого престижу та авторитету держави у
світі, найповніше охоплюються поняттям:
а) національна безпека;
б) національна політика;
в) національна ідея;
г) національний інтерес.
52
України: “Зовнішньополітична діяльність України спрямована на
забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання
мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного
співтовариства...”:
а) “...на основі чіткого дотримання національних інтересів України”;
б) “...відповідно до основних засад Декларації про державний
суверенітет України від 16.07.1990 р.”;
в) “...за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного
права”;
12. За Конституцією України, такі повноваження, як: здійснення

внутрішньої і зовнішньої політики держави, заходів щодо
забезпечення обороноздатності і національної безпеки України;
організація і забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України,
належать:
а) Раді національної безпеки і оборони України;
б) Верховній Раді України;
в) Президентові України;
г) Кабінету Міністрів України.
13. За Конституцією України, такі повноваження, як:

представництво держави в міжнародних відносинах; здійснення
керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави; ведення
переговорів та укладання міжнародних договорів України, належать:

визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; схвалення
рішення про надання військової допомоги іншим державам, про
направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи
про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію
України, належать:
53
координація і контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері
національної безпеки і оборони, належать:
54
ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
Тема 1. СУТНІСТЬ, МІСЦЕ І РОЛЬ ПОЛІТИКИ

ТА ПОЛІТОЛОГІЇ В ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА
1. – г; 2. – в; 3. – в; 4. – б; 5. – б; 6. – г; 7. – в, д, г; 8. – в; 9. – а, б, г;
10. – б; 11. – а; 12. – а; 13. – г; 14. – в; 15. – б, д, є.
Тема 2. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

1. – б; 2. – г; 3. – б; 4. – г; 5. – а, б, г; 6. – г; 7. – б; 8. – г; 9. – а; 10. – г;
11. – а, б, г; 12. – б; 13. – б, г; 14. – д; 15. – б, в; 16. – в; 17. – б, в; 18. – а, в;
19. – г; 20. – б; 21. – а, в; 22. – г; 23. – в; 24. – а; 25. – б; 26. – а, б, г; 27. – в;
28. – в; 29. – д; 30. – а, в, г; 31. – д; 32. – а, б, в; 33. – а; 34. – а, б, г, д;
35. – а, б, г; 36. – а, б, в, д; 37. – г; 38. – г; 39. – б; 40. – а, б, г, д.
Тема 3. ПОЛІТИКА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ

1. – а, д, е; 2. – б; 3. – а, г, д, е; 4. – г; 5. – в; 6. – в; 7. – в, д; 8. – а, б;
9. – б; 10. – г; 11. – а, в, г; 12. – б; 13. – в; 14. – г; 15. – б; 16. – в; 17. – г.
Тема 4. ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ВЛАДА

1. – б, в, д; 2. – в; 3. – г; 4. – в; 5. – в, д; 6. – в; 7. – б, д; 8. – б; 9. – г;
10. – в; 11. – в; 12. – г; 13. – в; 14. – г; 15. – а.
Тема 5. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА,

ЇЇ ІНСТИТУТИ
1. – а, в, г; 2. – б; 3. – в; 4. – а; 5. – в; 6. – в; 7. – б; 8. – д; 9. – в;
10. – а, б, в, д; 11. – б; 12. – б; 13. – в; 14. – г; 15. – г.
Тема 6. ДЕРЖАВА ЯК БАЗОВИЙ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНОЇ

СИСТЕМИ. ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ
1. – а; 2. – в; 3. – а, в, г; 4. – б, г, д; 5. – б; 6. – в; 7. – в, д; 8. – а, в;
9. – а, б, д; 10. – в; 11. – а, б, г; 12. – б; 13. – а; 14. – в; 15. – б; 16. – в, г, д;
17. – а, в, д; 18. – в, г; 19. – а, г, д; 20. – а, б, г; 21. – г; 22. – б; 23. – а, б, в, г;
24. – а, б, г; 25. – б, г, д.
Тема 7. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ВИБОРЧІ СИСТЕМИ

1. – а, б, г; 2. – б; 3. – в; 4. – а, г; 5. – а, в, г; 6. – а, б, г; 7. – а, в, г;
8. – г; 9. – б; 10. – в; 11. – в; 12. – б; 13. – г; 14. – а; 15. – а, б; 16. – в;
17. – б; 18. – г; 19. – а, г; 20. – б.
55
Тема 8. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА
ТА ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ
1. – в; 2. – а, г, д; 3. – а, в, г; 4. – г; 5. – б; 6. – в; 7. – г; 8. – б, д; 9. – г, д;
10. – а, б; 11. – в; 12. – г; 13. – а, б, г; 14. – б, д; 15. – б, в, д.
Тема 9. ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО

1. – а, б, г; 2. – а, в, г; 3. – в; 4. – б; 5. – а; 6. – а; 7. – г; 8. – в; 9. – в;
10. – а, г; 11. – б, г, е; 12. – в; 13. – а; 14. – в; 15. – б.
Тема 10. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ ТА ІДЕОЛОГІЯ

1. – а; 2. – б; 3. – а, г, д; 4. – а, в, г, е; 5. – в; 6. – г; 7. – а; 8. – б;
9. – а, в, г; 10. – а, г; 11. – г; 12. – б; 13. – в; 14. – г; 15. – б.
Тема 11. СУЧАСНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ

1. – б; 2. – а, б, д; 3. – в, д, е; 4. – в; 5. – г; 6. – б, в, д; 7. – а, б, д;
8. – а, б, г; 9. – а, б, д; 10. – б, г; 11. – в; 12. – г; 13. – а; 14. – б, в, г; 15. – а, б,
г; 16. – д; 17. – а, б, в; 18. – г.
Тема 12. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

1. – в; 2. – б; 3. – г; 4. – а; 5. – в, г; 6. – г; 7. – в; 8. – г; 9. – б; 10. – г;
11. – в; 12. – г; 13. – в; 14. – б; 15. – а.
56
ЛІТЕРАТУРА
1. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія: Навчальний посібник. – 5-те

вид., перероб. і доп. – К.: Т-во “Знання”, 2004. – 645 с.
2. Додонов А.Ф. Политология: Курс лекций. – Донецк: ВИК, 2006. –
284 с.
3. Кирилюк Ф.М. Політологія Нової доби: Посібник. – К.: Академія,
2003. – 304 с.
4. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навч. посіб. для студ. вищ.
закл. освіти. – К.: Каравелла; Л.: Новий світ – 2000, 2002. – 344 с.
5. Політологія: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец.
вищ. навч. закл. / М.І. Панов, Л. Герасіна, В.С. Журавський та ін. – 2-ге
вид., перероб. і доп. – К.: Вид. дім “Ін Юре”, 2006. – 520 с.
6. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга:
Держава і суспільство / А. Колодій, В. Харченко, Д. Климанська,
Я. Космина;
За наук. ред. А. Колодій. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Ельга-Н,
Ніка-Центр, 2003. – 664 с.
7. Політологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – 2-ге вид.,
перероб. і доп. / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К.: Академія,
2002. – 528 с.
8. Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці: Навч.
слов.-довід. для студ. / Укл.: В.М. Піча, Н.М. Хома; За наук. ред. В.М. Пічі. –
К.: Каравелла; Л.: Новий світ – 2000, 2001. – 320 с.
9. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки):
Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.
10. Юрій М.Ф. Політологія. – К.: Дакор, КНТ, 2005. – 416 с.
57
Навчальне видання
Северинюк Валентин Матвійович
ПОЛІТОЛОГІЯ
Збірник тестів
Технічний редактор Н.А. Манаєнко

Коректор О.О. Івченко
Підписано до друку 06.11.06

Формат 6084/16 Гарнітура Times
Обл.-вид. арк. 1,6. Тираж 20 прим.
Видавництво
Гуманітарного університету
“Запорізький інститут державного та муніципального управління”
Свідоцтво Державного комітету телебачення
та радіомовлення України про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції
Серія ДК № 2041 від 22.12.2004 р.
Виготовлено на поліграфічній базі Гуманітарного університету “ЗІДМУ”

69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б
58
59
60

Северинюк В.М. Політологія 2006

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

You might also like

Северинюк В.М. Політологія 2006

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Северинюк В.М. Політологія 2006

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“Запорізький інститут державного та муніципального управління”

Розглянуто кафедрою Рекомендовано науково-методичною

Ухвалено до друку вченою радою

Тести упорядковано за всіма темами, що передбачені змістом та

1. З ім’ям якого філософа давнини пов’язують початок

2. Скільки періодів найбільш оптимально можна виділити в

3. Перший період у розвитку світової політичної думки має

4. Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала фор-

5. Українську асоціацію політологів було створено:

7. Які з наведених понять найбільш концентровано виражають

8. Яка з наук у системі спеціальних політичних наук найбільше

9. Зазначте поняття, що найбільш повно характеризують

10. Поняття: “політична система”, “правова держава”, “грома-

12. До якої групи належать такі політичні закономірності: “будь-

13. Такі поняття, як: об’єктивність, історизм, багатофакторність

14. Напрям і метод у політології, що вивчає політичну поведінку

15. Які процеси становлять зміст соціалізаторської функції

1. Слово “веда” – назва давньоіндійських письмових пам’яток

2. Вкажіть варіант відповіді з правильними назвами основних

3. Чиє ім’я перекладається як “той, що досяг просвітлення”?

4. Будда заперечував ведичне вчення тому, що:

5. Учення Конфуція містило, зокрема, положення про:

7. Хто з давньокитайських мислителів був засновником

8. Давньогрецькі філософи Сократ, Платон та інші форму

9. “Ідеальною державою” Платон вважав устрій суспільства, в

10. “Охлократія”, за давньогрецькою політичною терміноло-

11. “Правильними” формами правління Аристотель вважав:

13. Зазначте положення, що правильно характеризують вчення

14. Зазначте положення, що правильно характеризують вчення

15. Зазначте положення, що правильно характеризують погляди

17. Які з наведених положень найточніше характеризують

18. Зазначте ідеї, що були найбільш характерними для епохи

19. Поняття “суверенітет” як ознаку держави вперше

20. Автором праці “Утопія” (1516 р.), де описано одну з моделей

22. Концепції “природних прав людини” та “суспільного

23. Хто охарактеризував природний (додержавний) стан людей

24. Дж. Локк – це один з фундаторів:

25. Основоположником ідеології класичного консерватизму був:

26. Проект “нового суспільства” Роберта Оуена (1771–1858)

28. Автором праці “Про дух законів”, у якій містилися ідеї

29. Які з зазначених ідей містила теорія “народного суверені-

30. Німецький філософ Іммануїл Кант (1724–1804) був

31. Які з наведених положень правильно характеризують

33. Очільник національно-визвольного руху й Української

34. Зазначте положення, які правильно відображають зміст

35. Соціально-політична доктрина Кирило-Мефодіївського

37. М.С. Грушевський (1866–1934) був автором праці:

38. Хто сформулював радикальне гасло національного

39. На думку кого з представників української політичної думки

40. Які з наведених положень характерні для “чинного

1. Зазначте явища в розвитку людського суспільства, що

2. Політика як суспільне явище виникла в період:

3. Наявність яких ознак є обов’язковим для характеристики

4. Розуміння сутності політики Платоном і Аристотелем можна

5. Кому належить владно-соціологічне тлумачення сутності

7. Що із зазначеного належить до поняття “форма політики”?

8. Що із зазначеного належить до поняття “політичні норми”?

9. До якого рівня політики належить діяльність органів