МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ _ ТВОРИ

В П ЯТЬОХ ТОМАХ

ОМ
ТОМАХ
МИКОЛА

в п’ятьох
хвильовий

ч1-
МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ

ТВОРИ
в п’ятьох
ТОМАХ

ТОМ III
MYKOLA KHVYLOVY МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ

WORKS ТВОРИ
IN FIVE В П’ЯТЬОХ
VOLUMES
ТОМАХ
TOM
VOLUME
THREE
(In Ukrainian)
ТРЕТІЙ
У порядкування, передмова і загал ьн а редакція
Г ри горія К о стю к а
Compiled, edited and annotated by
С лово про поезію М . Х вильового
Hryhory Kostiuk
С вятослава Г орд и н ського

Introduction to the poetry of Mykola Khvylovy

SУ
by Svyatoslav Hordynsky
ОТроект зі збереження
інтелектуальної спадщини
у країнської еміграції

scanned by IHAW
Published by О б’єднання У країнських П исьменників «Слово»
V. Symonenko Sm oloskyp Publishers, Sm oloskyp Inc. and
U krainian W riters’ A ssociation in Exile і
У країнське Видавництво «С м олоскип» ім. В. С им оненка
New York
Baltimore Toronto
1982 Н ь ю -Й о р к Б а л тім о р Т оронто
1982
 Об’єд нан ня Українсь ки х Письменників
«Слово»
Українське Видавництво «См ол оскии»
ім. В. С и м он ен ка

Микола Хвильовий
Твори в п’ятьох томах
ТОМ З

Бібліотека СМ О Л О С КИ П А ч. 40

Упорядкування й загальна редакпія — Григорій К остюк

Технічний редактор — Осип Зінкевич

Мистецьке оф ор мл ен н я О реста Поліщ ука

Mykola Khvylovy
Works in Five Volumes
Volume 3

Copyright©by Smoloskyp, Inc.

All rights reserved
Compiled and edited by Hryhory Kostiuk
Technical editor — Osyp Zinkewych
Cover by O rest Polishchuk

L ibrary of Congress C atalog Card Number: 78-066383

ISBN:0-914834-20-7

Published by Ukrainian W riters’ Association in Exile

and V. Symonenko Smoloskyp Publishers, Smoloskyp Inc.
(A non-profit organization)
SM OLOSKYP
P.O. Box 561
E llico tt City, Md. 21043
USA
SM OLOSKYP
P.O. Box 153 S tation “T ”
Toronto, Ont. M6B 4A1
Canada

P rin ted and bound in th e U nited S tates of America

Микола Хвильовий
 В СИ ТУАЦ ІЇ ТРАГІЧН ОГО БЕ ЗВИ Х ІД Д Я

(Н отатки редактора)

Т ретій то м М. Х вильового підсумовує всю його літе­

ратурно-м истецьку спадщину. Й ого критичні й полемічні
статті виповню ю ть четвертий то м і укороновую ть всю його
творчість в цілому.
М и не вибирали і не цензурували спадщ ини М. Х ви­
льового і не пристосовували ш тучно до смаків і поглядів
наш ого сьогодення. Ми подали творчість його такою ,
якою вона була. П ублікуєм о все, щ о б уло в наш их м о­
ж ливостях розш укати в доступних нам тогочасних періо­
дичних виданнях. За наш им и відом остям и, нам не вд ало­
ся знайти дві чи три поезії і, м ож ливо, пару оповідань чи
нарисів з останніх років його життя. Це значить, що все
основне з творчої спадщ ини М. Х вильового ми маєм о.

З огляду на різнохарактерний, часово віддалений (1920

- 1932) і, навіть, різнож анровий м атеріял, що виповню є цей
том , ми розподілили його на три розділи. П ерш ий розділ
— твори, щ о написані були в часі між 1927-1930 рр. («Іван
Іванович», «Ревізор» та інші). Д ругий розділ — поетична
спадщ ина М. Х вильового з 1921-1922 рр., якою він
дебю тував у наш ій літературі. Третій то м — це твори М.
Х вильового останніх двох років його життя. К ож ний з
Цих розділів м ає свою суспільно-мистецьку особливість.
Тому, вваж аєм о, не зайвим буде бодай коротенько проко­
м ентувати критично кожний розділ.

7
 П ерш ий розділ — це ще Х вильовий неподоланий, пов­
ний творчої енергії і завзяття. Це той Х вильовий, якого ми
знаєм о з листа до А ркадія Л ю бченка від 2 березня 1928
року. Він тоді перебував у Відні. Д овідавш ись про розгром
В А П Л ІТ Е і про настрій своїх друзів, відразу написав А.
Лю бченкові:
«Горіння «бувших» мене страш енно радує... Як спра-
ьа з перекладам и на німецьку мову? За всяку ціну му­
симо вивести наш у літературу на широку європейсь­
ку арену. С ловом , треба муж атись — наше впереді»*)
К лясичним зр азк о м цього м уж нього, худож ньо-зріло-
го Х вильового є його сатира «Іван Іванович». Це не тільки
сати ра на партійну бю рократію чи на бездуш ну ом ертвля­
ючу атм осф еру в партії, але й, одночасно, це гострий літе­
ратурний пам ф лет проти вульгаризаторів літератури, що
о таборили сь тоді головним чином у В У С П П і та проповіду­
вали витрим аний, м аж орно-м онум ентальний реалізм як
стиль пролетарської літератури. Ч итачі звернуть увагу, як
з р о зк р и ттям процесу зради комуністичною партією ідеа­
лів револю ції 1917 року, відірвання її від народу, від пра­
цю ю чих, ім ’ям яких вони спекулю ю ть, — Хвильвий гостро
висмію є ідею партійно-витрим аної літератури, ш тучного
оптим ізм у й м онум ентального реалізм у, як стилю доби.
«Іван Іванович прокидається з почуттям задоволення і
з мажорним, цілком монументально-реалістичним настро­
єм».
Він «усміхається мажорно-витриманою усмішкою».
У нього навіть «ідеологічно витримане меню», а їхні
діти сл у х аю ть, тільки «соцвихівських матеріялістичних
оповідань, себто зовсім не ідеалістичних казок».
Й ого друж ина М арф а Галактіонівна тільки «мажорно
думала». Вона, після см ачного обіду, наказавш и служниці
(«товариш ці Явдосі») мити гору посуду, сам а сідає «проти
вікна... і дивиться туди, де... починаю ться такі поля... де
прекрасні горизонти тривож ать душу тією легенькою три ­
вогою , що не запалю є тебе бунтом дрібнобурж уазного

*) Юрій Луцький. Валлітянський збірник,Т о ро нт о , 1977, стор. 210, ви­

дан н я К1УС.

8
ім пресіонізм у, а зовсім навпаки: ласкає радісним спокоєм
справжнього маж орного реалізму» (П ідкр. мої - Г. К.)
Н імецький рецензент («Бю летень експресних інф орм а­
цію), ч. 4, 1932) на переклад «Івана Івановича» німецькою
м овою відзначив, що на сатиричній м анері Х вильового
сильно позначився вплив англійських сатириків, а саме опо­
відання — це « м аленький шедевр» (теівіегууегк). Сатиричне
насвітлення тогочасного партійного й колопартійного, при­
стосувального літературного ж иття було так тонко схопле­
но, що оповідання М. Х вильового відразу стало ш ироко по-
читним і гостро дію чим. П роти нього насторож илась уся
зграя партійно пристосуванських, «витриманих» критиків і
публіцистів з ВУ С П П . О дин з найплідніш их з них М икола
Н овицький виступив з гострим пам ф летом -доносом під
назвою «Н а ярмарку». Це був вереск ображ еного партійно­
го б ю р о кр ата, це була оборона і спроба ствердити, що
сатира М иколи Х вильового — це наклеп на партію , на
радянську систему. Все це тільки свідчило, як влучно, вча­
сно і в найвразливіш е вдісце потрапи ла стріла сатири М.
Х вильового.
Я кщ о до цього д одати гостро-психологічний етю д «Ре­
візор», де з вникливим знанням лю дської душ і розкрива­
ється м оральний і психічний безлад у лю дини, чи ф анта­
стичні історійки мисливця, сповнені прегарної лірики й ча­
рівних пейзажів, то М. Х вильовий стає перед нами на
ввесь зріст д озрілого м айстра слова. Дві останні речі цьо­
го розділу «З лябораторії» й «Оповідання про С тепана
Т рохим овича» посідаю ть дещ о відмінне місце, але нале­
ж ать до того ж сам ого м истецького рівня. О бидві речі опу­
бліковано вже 1931 р. і обидві вони в дуже оригінальний
спосіб зам и к аю ть собою творчість М. Х вильового доби
зрілого віку. О собливо цікаве в цьому аспекті його експе­
рим ентальне оповідання «З лябораторії».

«З лябораторії» написано 1930 р., а опубліковано 1931

р. Це був рік краху всіх сподівань і плянів М. Х вильового.
Рік ліквідації письменницького об’єднання П Р О Л 1 ІФ Р О Н -

9
 у У — останнього письменницького співдружжя, ш о його
створив М икола Х вильовий — рік недекретованого утвер­
дження провідним стилем доби м онум ентального реаліз­
му й відкинення, як ідеалістичного стилю ром антики віта-
їзму. Тепер уже не м ож на було покпити собі з м аж орного
м онум ентального реалізм у, як це робив М икола Х вильо­
вий у сатирі «Іван Іванович», бо це було б розцінено, як
виступ проти партії і марксизму. Не м ож на було вж е'писа-
ти ром ану або повісти чи то в стилі активного р ом ан ти з­
му, чи навіть критичного реалізм у, який неминуче м ає в
собі особисті й соціяльні конфлікти. Н аступала похм ура
д оба казенної, уніф орм ованої, однокош арної партійної лі­
тератури з офіційно санкціонованим стилем пролетарсько­
го м онум ентального реалізм у. Л ітер ату р а як мистецтво
перестала існувати. М. Х вильовий, один з найбільш их
майстрів і естетів доби, це збагнув. І це була для нього
особлива трагедія. Він був у зеніті творчих мож ливостей.
Він саме після втрачення «Вальдшнепів» сподівався дати
великий психологічно-соціяльний ром ан. П оетикальний ко­
декс нової ж орстокої катохвальної доби все це перекреслю ­
вав. І ось у такій ситуації Х вильовий сів писати своє опові­
дання «З лябораторії». Це був, ніби початок нового р о м а­
ну. А насправді це була трагічна р о зм о в а з собою , з своїм
письменницьким сумлінням, з своїм захм ареним , нелю дя­
ним часом. Це було прощ ання з своєю спраж ньою творчі­
стю . Це був крик письменника, який зрозумів, щ о писати
так, як писав досі — не можна.
Починає М. Х вильовий з тонкої і дещ о завуальованої
іронії над контролею партії над літературою .
П исьменник виріш ив написати ром ан. — Але про що
писати, — подум ав письменник. — П ро старі часи? Н і в
яком у разі! П ро буденні непомітні дрібниці? Н ізащ о! Т ре­
ба писати про великі події наш их днів.
Х то робить події, — письменникові відомо: їх 'р о б и т ь
робітничо-селянська маса! В ідомо йому й за чиїм прово­
дом: за проводом комуністичної партії.
О тже, робить висновок автор, у р ом ані будуть діяти

10
члени партії. А ле ж яку подію взяти до відтворення? Іро­
нія поглиблю ється далі.
— Я опишу початок реконструктивної доби.
О дне слово, ідею знайдено. Тепер постає питання, в
яком у пляні писати ром ан? У сатиричном у чи психологіч­
ному? Всупереч панівній ситуації автор виріш ує поєднати
обидва ці пляни. Б ож не м ож на без сатири (негативні яви­
щ а і типи ще є), як не м ож на й без психології. Зобразити
лю дину — її ідеї, баж ання, пом илки, конфлікти — без пси­
хології абсолю тн о не м ож ливо. Пиш учи це автор добре
знав, щ о сам е ці обидва елем енти літератури — сати ра й
психологізм — були вже під обстрілом соцреалістичної
критики й виклю чались з худож нього твору як пережитки
бурж уазної індивідуалістичної літератури.
Так, обдум авш и сю ж ет, м етоду зображ ення і типаж ,
автор сідає писати ром ан. І дивно, написавш и три розділи
(третій не закінчений), автор обриває працю. Він ніби при­
ходить до висновку, що р ом ан з таким и героями і такого
стилю писати тепер «не треба». Чому? П ридивім ся ближче
до написаних розділів. Н асам перед Х вильовий тут, як нав­
мисне, чи не в останнє, показав свою силу блискучого пси­
х о л о га і м айстра слова.
П ерш ий розд іл починається глибоко сим волічною кар­
тиною передгроззя, а згод ом і грози над Х арковом . Вже
сам і собою ці картини м аю ть значення як неповторні м и­
стецькі шкіци. А ле сила їх у том у, що це не пряме зо­
б раж ення явищ природи, а сим воліка тодіш ніх соціяльно-
політичних стосунків у суспільстві, це увертю ра до м ай­
бутніх складних і трагічних зударів лю дських Характерів і
доль. О дна з головних героїнь заплянованого ром ану Лі-
д а С пиридонова, у другом у розділі про це виразно каже:
— Ну, от і пройш ов потоп. І пройш ла злива. І нема
бруду. П равда? І хоч трохи зим но... але зате якось легко
стало дихати. П равда?
І боячись, щ о супутник її не зовсім зрозум іє, вона тут
же поспіш ила додати:
— Я, звичайно, говорю не про сьогодніш ню зливу, що

11
д о п о м о гл а нам зустрітись, — я говорю про інший потоп...
Ви вже збагнули?
А про той «інший потоп» читач лиш е краєчком довіду­
ється, що ця м аленька цікава дівчинка «з стрілкам и своїх
тоненьких хим ерних брів», має вищу освіту, пройш ла
крізь бурю опозиційної б оротьби з ком партією , щ о це д о ­
вело її до «С абурової дачі» (будинку бож евільних у Х ар­
кові), щ о після того зудару вона не прийш ла до себе й
носить у серці см ертельну гіркоту. Н а ж артівливу фразу її
супутника — «що мені й робити з вами», вона екзальто­
вано відповіла.
— Що вам зі м ною робити? Ви не знаєте? Так тоді я
вам порадж у... О т скаж іть мені, я — маленька?
— Ну... маленька.
— Ну, так от: беріть мене, маленьку, несіть мене до
мосту і вкиньте мене в Л опань... Д обре? І побачите ви то­
ді, як далеко-далеко занесе мене весняна калам уть... І не
буде тоді Л іди С пиридонової ніколи! Ви мене розумієте?
Ніколи!
Одне слово це тип оригінальної незалеж ного критично­
го способу дум ання жінки, яка в м айбутньом у зударі ідей і
характерів м ал а відіграти центральну ролю .
С упутник, з яким її зв’язала гроза, тов. М арченко репре­
зентує офіційну бю рократичну лінію партії. Він лю дина
теж не пересічного характеру. Н а горизонті вже підносила­
ся загадкова постать професора Я рути, виринуло інтригу­
юче й, очевидно, в біограф ії М арченка болю че прізвищ е К а­
терини Ж укової і, нареш ті, вічний, тихий опозиціонер К о­
ля Х рущ та незлам на «товариш ка Люся». Зробивш и зав’яз­
ку ш ирокого соціяльно-психологічного ром ану, накреслив­
ши рукою м айстра прецікаві образи й сюжетні інтриги,
автор раптом відкладає написане «для нащадків». Чому?
П исьменницька химера? Епатація? Ні. Ц им оригінальним
способом Х вильовий прощ ався з своєю творчістю . Це бу­
ла трагічна гра в європейського рівня соціяльно-психоло-
гічний ром ан, якого не мож на вже було написати. Це розу­
мів Х вильовий. Бо почалась доба, яка не потребувала і бо­

12
ялася справж ньої м истецької літератури. У країна, разом з
інш ими республіками С Р С Р вступала в смугу лю динозни-
щ увальної політики компартії. Л ітература перетворю ва­
лась в слухняний ап ар ат лакування тяж кого ж иття і про­
паганди директив партії, а письменницька організація, за
висловом Івана Багряного, — «в капелю євнухів при каті».
Герої великого серця й складних психологічних пережи­
вань ставали не сучасними. У країнські М арселі П русти му-
сіли вмерти. М. Х вильовий інтуіцією мистця збагнув цю
трагічну ситуацію відразу. П опрощ авш ись назавж ди з сво­
єю справж ньою творчістю , він увійш ов у смугу творчого
тривання, деградації і... смерти.

«О повідання про С тепана Т рохим овича» — твір того ж

року публікації й того ж характеру. В основі твору — по-
чатки колективізації й перші наслідки її. Х вильовий ще по­
чувався в силі. Він не міг і не хотів ом инати такі актуаль­
ні й хвилю ю чі теми. Він виріш ив по-своєму потрактувати
їх. Тут читач ще відчує вникливість і властивий Х вильово­
му сатиричний тон, гостроту схоплень психологічних кон­
фліктів як особистих, так і м асових, суспільних у місті й
на селі. В цілому «О повідання про С тепана Трохим овича»
— це талан овито нам альований о б раз диявольської систе­
ми, де лю дин а позбавлена будь-якої ініціятиви й перетво­
рена на безвільного автом ата. Це в художніх об разах істо­
рія підступства в опануванні здезорієнтованого, неоргані­
зованого і політично невиробленого селянства. В образі
головного героя С тепана Т рохим ови ча показано, як з
природи неполітичну лю дину, що лю б ить працю , добро­
сусідські стосунки, спокійний відпочинок з гітарою й спі­
вами, поза її волею втягає партійна агентура у вир ш а­
ленства нелю дського експерименту і робить її коліщ ат­
ком у трибах ж орстоких і кривавих плянів комуністичних
реф орм аторів. С творена антинародною владою система
л о м и ть і перемелю є безж ально кожну чесну лю дину, пере­
творю ю чи її інколи (поза її волею ) в співучасника своєї
злочинної дії.

ІЗ
 У цьому м истецька і пізнавальна цінність твору М.
Х вильового. Е пілог — остання півсторінка в оповіданні, —
штучно причеплений, логічно майже не пов’язаний з усією
сю ж етною канвою оповідання. Й ого додано для цензури,
щ об виправдати й урятувати основне сатирично-викри­
вальне спрям ування твору. Ю рій Бойко в статті «З остан­
ніх творів М. Х вильового»* проаналізувавш и оповідання,
зробив такий висновок:
«О повідання про С тепана Трохим овича» — це тонко
зроблен а річ, нем ов із делікатної порцеляни. С атирич­
ний підхід письменника стає очевидний, коли ви уваж­
но застановитеся над усім плетивом натяків, настроє­
вих тонів оповідання, розш иф руєте сенс тих чи інш их
окрем их ш трихів. М истець дивиться на дійсність очим а
лю дини, що л ю б и ть біологічну природу ж иття, він не
загубив ж иттєвого оптим ізм у. Знаходить у собі силу
сприйм ати совєтську дійсність, як трагіком ічний м аска­
рад».
Це влучний висновок. Д о нього нем а щ о додавати.
* * *

О собливість другого розділу цього том у та, що для

багатьо х читачів це буде повне відкриття. М. Х вильовий
ш ироковідом ий як прозаїк і публіцист. А про те, що він
був і поетом , ав то р о м численної кількости поезій, у том у
двох збірок: «М олодість» (1921) і «Досвітні симфонії»
(1922), знаю ть хіба спеціялісти. І то тільки знаю ть, але м а­
буть м ало хто з них будь-коли читав ці збірки. 1 це зрозу­
міло. О повідання Х вильового, що появилися друком май­
же одночасно з поезіями його, дістали відразу таке загал ь­
не визнання в читачів і критики, зіграли таку новаторську
ролю , що про поезії його просто забули. М. Х вильовий,
збагнувш и силу свого талан ту-н овеліста, поезії перестав
писати. О публікованих двох збірок поезій ніколи не пере­
видавав. Розкиданих по різних ж урналах і газетах цоезій в
нову окрему збірку не зібрав. І як поет перестав існувати.
Інколи, правда, чи то ж артом а, чи у вияві дружби, він

*) Юрій Бойко. Вибране. Мю нхен, 1971, т о м 1, стор. 185.

14
вдавався до поетичних експромтів. Відомі, наприклад, дві
речі, написані десь 1927-28 рр. Це строф а ніби ж артом а
вставлена в текст листівки до Арк. Л ю бченка з Відня 1928
року, коли він довідався про р о згр о м В А П Л ІТЕ:
Сьогодні дощ нудний, такий у нас буває,
Туман ховає даль і Відень посірів.
Але тепер ніхто мене вже не спитає:
Чому зійшлись кінці моїх нервових брів.
Д руга річ, написана як дедикація на книжці, яку він по­
д арував М аксим ові Рильськом у, звучить так:
Сьогодні день ясний і сонце,
І серця перебій.
Я Вас люблю, ясний закон це
М икола Хвильовий.
М ож ливо були й ще деякі строфи та більш і поезії, на­
писані з тої чи інш ої нагоди, але до нас вони не дійш ли.
Цей другий розділ має лиш е історично-літературне
значення. Д о нього д о дан а грунтовна передм ова С вятосла­
ва Гординського. З неї читачі довідаю ться докладніш е про
історично-літературну та мистецьку вартість цих забутих
поезій М иколи Х вильового.
* * *

Т ретій розділ м істить різне і різної якости писання М.

Х вильового з останніх д вох років його ж иття. За цей час
він написав усього ш ість оповідань й один газетний нарис.
Х ронологічно нарис було написано ще 1930 року. Це був
перш ий рік колективізації. Г олоду тоді ще не було. Але в
нарисі занотовано б агато ідіотичних фактів, які показую ть
варварський характер того антинародного експерименту.
Із шести написаних оповідань тільки троє: «Щ асливий
секретар», «Останній день» і «М айбутні ш ахтарі» ще м а­
ю ть познаки літературних творів. Хоч вправна рука май­
стра на них позначилась, але їх написано вже за панівною
тоді м етодою соцреалізм у. А згідно з поетикальним кодек­
сом цієї м етоди — тем ати ка мусіла бути: актуально-суча-
сна; герої — робітники, колгоспники, технічна інтелігенція,

15
шкідники; тон — бадьорий, оптимістичний, наступальний;
дієві особи — віддані партії, будівництву індустрії і колго­
спів; приватного ж иття в них нема, партія та її накази —
понад усе. Але оповідання Х вильового написані в цьому
стилі все ж таки м аю ть ледь-ледь помітні просмаки сати­
ри й іронії. А інколи й елементи психологічних конфліктів.
І це все ж таки підносило їх літературну вартість понад за­
гальний сірий рівень тодіш ніх писань.
В ізьм ім о оповідання «Щ асливий секретар». У центрі
оповідання тов. С тарк. Він належ ить до тих ділових пар-
тійців, яких завж ди перекидали туди, де треба було лікві­
дувати безгосподарність, неполадки, прорив.
«Н арікав на це тов. Старк? Ніколи!» Він «зовсім не від­
чував, щ о йому переш кодж аю ть у його родинному побуті».
Ввесь цей твір написано в пляні іронії, сатири й мистецько­
го заниження. Зразок такого заниження читач мож е поба­
чити в зм алю ванн і образу героя.

Т овариш С такр був м о л о до ю високого зросту л ю ­

диною . Рівний ніс, високий лоб, кучеряве волосся і
вузькі очі робили його обличчя надзвичайно прива­
бливим.

Це свідом е спростачення опису героя, щ об було зрозу­

міло для маси. Звернімо увагу ще на такий епізод: героя
при значаю ть в один з донбаських районів. Знову розлука з
родиною . Т рагедія або принаймні незадоволення? Боже
борони. «Розлука з друж иною вплинула на С тарка (в ме­
ж ах м ож ливого для зразкової гром адської лю дини)», —
поясню є авто р з виразним сатирично-іронічним підкре­
сленням. Або ось ще один життєвий епізод — здавалось
би, найтяж ча в житті лю дини дилем а: С тарка викликаю ть
до Ц К , де м аю ть для нього нове призначення. І саме в той
час телегр ам а від дружини повідом ляла: «Негайно приїзди.
Вова при смерті». І що ж? Батькове серце наказало йому
негайно поїхати додом у, щоб рятувати, або, принаймні,
побачити сина перед смертю ? Н ічого подібного. Смравж-

16
ній «служитель» партії, це вже не жива лю дина. Вона не­
м ає ні батьківського, ні родинного почуття. Це бездуш ний
автом ат. Це ш рубик чи коліщ атко безж альної партійної
маш ини. С тарк взяв ручку і ш видко написав: «П риїхати не
можу. їду до Харкова».
Іронія і сатира прой м аю ть все оповідання, цілу особу
головного героя і, навіть, усе довкілля його. Він (Старк)
надзвичайний, відданий, діловий, впливовий. П рорив лікві­
дує, всі неполадки усуває. Він щ асливий і все, що навколо
його щ асливе. «Щ асливе було сонце, щ асливе було голубе
небо, щ аслива була вся просторінь, що попадала в коло
зору щ асливого секретаря». Л ю ди, що проходили повз
нього, усм іхалися, собаки дзвінко і весело заливалися в су­
сідньом у дворі. «Н авіть гігантський терикон, охоплений
соняш ною пож ежою враніш ніх променів», чи маш ини й
авта — все було щасливе!
Трудно придум ати дош кульніш у іронію , сатиричну по­
смішку над тодіш ньою партійною вим огою від літератури
давати тільки позитивних, оптим істичних і партійно ви­
трим аних героїв.
Цей самий сатиричний струм пройм ає наскрізь сю ж ет­
но непогано створене оповідання «Останній день» і психо-
логічно-побутове оповідання «М айбутні ш ахтарі». В опові­
данні «Останній день» зображ ено м олодого, дуже працьо­
витого ш ахтаря К равчука. Він — вродливий, міцний, живе
сам отн ьо, не лю б ить багато говорити, не лю бить пустого
товариства, уникає дівчат. У години відпочинку, коли ба­
гато хлопців і дівчат виходять на ш ироку степову дорогу й
там р о зваж аю ться, Кравчук ніколи собі цього не дозволяє.
Він виходить на прогулянку тоді, коли там нікого нема. Бо
він лю б ить ходити і думати. П ро щ о ж д ум ав молодий
ш ахтар на ш ирокій донецькій дорозі?

Д ум ав про те. що він один з найкращ их ш ахтарів,

про те, що це йому дуже приємно і що в цьому, що
приємно, нічого поганого нема. Д ум ав про хвороби
ш ахти і про те, як би цих хвороб позбутися. І, д у м а­

17
 ючи про це, він уявляв себе тим довгож данним ліка­
рем. щ о його так бракує виселкові».
Й ого ж иття було «просте і звичайне: ш ість годин на
роботі, дві-три на том у чи том у зібранні, реш та го­
дин іш ла на навчання, на розваги й на сон».

А розваги його, як знаєм о, були в том у, щ о ходив са­

м отою на ш ирокій донецькій д орозі й дум ав про хвороби
ш ахти.
Зобразивш и такого героя-робота, Х вильовий виріш ив
було показати, що навіть з нього м ож на до певної міри
зробити живу лю дину, коли звернути увагу на його серце,
почуття і лю дську психіку. Д л я цього він закохує свого ге­
роя в м олоду і вродливу Олену О лександрівну, надає тр а­
гізм у ситуації, створю є гострий конфлікт К равчука з п’яни­
цею й неробом Ш рубом внаслідок чого Кравчук, саме в
м ом ент близької давноочікуваної зустрічі з коханою , гине
від руки Ш руба. Ця суміш нездійсненого щ астя і трагізм у
без сумніву робить оповідання цікавим і регабілітує пози­
тивного героя.
Таким зм алю ванн ям Х вильовий ніби вказував ш лях,
яким м ож на вивести українську літературу з того темного
чорторию , куди її вели вим оги партії та її соцреалістичні
псевдотеоретики. А ле до голосу заслуженого м айстра сло­
ва, що збирався ще недавно вивести українську літерату­
ру на ш ирокий європейський ш лях, уже ніхто не прислу­
хався. Теорія лакування дійсности, витрим аних партійних
манекенів та безконф ліктности ставала панівною і зобо­
в’язую чою . С проби М. Х вильового оживити літературу
не виходячи навіть з рам ок соцреалістичних приписів, ро з­
цінили тодіш ні «критичні бригади», як рецидиви бурж уаз­
ного психологізм у, як спроби протягнути свій ром антич­
ний вантаж у пролетарську літературу. Х вильовом у става­
ло все важче і важче дихати. Він ще написав три оповідан­
ня: «Бригадир ш остої», «Про лю бов», «О повідання схви­
льованої Ганки». А ле це вже були не оповідання, а звичай­
ні нариси, якими він, м абуть, відгетькувався від настирли­
вих вим ог офіційної преси. Від справж нього Х вильового
тут вже не було нічого. А тм осф ера прим ітивізму, спроста-
чення і народовбивчої політики душ ила його. Він опинив­
ся в ситуації трагічного безвихіддя. П остріл 13 травня 1933
року був єдиним виходом із то го становищ а.

Григорій Костюк

19
 РОЗДІЛ І
ТВОРИ НАПИСАНІ В 1927-1930 РОКАХ
 ІВАН ІВАНОВИЧ

— С ім ’я, друзі, винаходи, взагалі деталі йо­

го звор у ш л и во г о життя, нарешті, опис трагічної
загибелі.
Зачем же из о б р а ж а т ь бе дн ост ь, да бе дн ост ь, д а не­
с ов е р ш е н с т в о наш ей жиз ни, вы к ап ы ва я л ю д е й из глуши,
н і о іл а. іе нн ьї х за коу лко в ю с у д а р с т в а ? Ч т о же, дел ат ь ,
если >же т а ко в ы с в о йс т в а со чи нит еля , и, за бо л ев соб-
с і ве нн ы м н е с ов е р ш ен ст в ом , уж е и не м о ж е т и з о б р а ж а т ь
он ничего друт оі о. как іолько б ед н о ст ь д а б с л н о с і ь ла
иес ове рш ен сі но наш ей жиз ни, в ы ка пы ва я л ю д е й из і ду ­
ши. из о і л а л с н н м х закоул ков і осу л а р е і ва'.1 И воі о п я і ь
по па л и м ы в гл у ш ь, о п я т ь нат кн ул и сь на зак оу л ок . Зато
как ая г л у ш ь и ка кой закоулок!

//. h n - a .ll ,

Текерей, наприклад, каже, що Свіфт (ви пам’ятаєте

«Гуліверову подорож») справляє на нього вражіння вели­
чезного гіганта і що загибіль його, С віфтова, нагадує йо­
му, Гекерею, загибіль грандіозного царства.
Гак дум ав про названого авто р а і Іван Іванович і ду­
мав саме в ті дні, коли його було вигнано з третього кур­
су ю ридичного ф акультету за «вольтер’янство». Він тоді
навіть обіцяв комусь, на випадок перемоги «револю ційно­
го народу» зробити «Гуліверову подорож» настільною кни­
гою і полож ити її з правог о боку від Рабле («Ґаргантю а» і
«П антаґрю еля» він уже давно дістав за невеличку ціну у
букініста). Але, поперше, це було страш енно давно, а по-
друге — Іван Іванович просто забув про С віфтове існуван­
ня. П равда, сьогодні підростає його симпатичний синок,
що колись (все м ож ливо!) зупинить свій вольтер’янський»
погляд на чіткому силуеті злого англійського сатирика, та,
на ж аль, оповідання це не про сина, а про батька, і тому
д озвольте попрохати пробачення за деяку непослідовність
і вітієватість в дум ках і перейти, нареш ті, до необхідних
зарисовок.

І .

Д е к і л ь к а слі в про м а ж о р н е сонце, а

т а к о ж і п р о те, щ о м у с и т ь ц і к а в и т и ч и ­
т а ч а .

Вулицю, щ о на ній живе мій симпатичний герой, назва­

но ім’ям Т ом аса М ора («вулиця Т ом аса Мора»), Це не зов­
сім поіаний закуток в нагірній частині наш ого, як гово­
рить Іван Іванович, заздалегідь і з обуренням відкидаю чи
ганебне м іщ анство, — наш ого «від голови до п’ят револю ­
ційного города». Тут вам асф альт і на тротуарах, тут вам
асф альт і там , де пролітаю ть бадьорі автом обілі (таксі!) і
де вже не плентаю ться зовсім сумні допотопні візники. Тут
вам, нареш ті, м ало не біля кож ного будинку розведено за­
пашні клю м би, що так пахнуть улітку приїсним запахом
резеди. Б агато років том у ця вулиця звалась Г убернатор­
ською , і по ній м етуш ились чиновники ім ператорського ре­
жиму. Тепер, як запевняє М етодій К ирилович (про М ето-
дія К ириловича читайте далі), на цій вулиці ви не зустріни-
те ж одного чиновника того ж таки ім ператорського режи­
му. С ловом , на вулиці Т ом аса М ора панує зразковий поря­
док і, як говорить мій герой, порядок в, так би мовити,
«новій револю ційній інтерпретації». Отже, нема нічого див­
ного, що Іван Іванович меш кає саме в цьому зразковом у
закутку, а не десь на старореж им но подібній околиці.
 Будинок, де жив Іван Іванович, теж не без видатних
заслуг: його збудовано тільки два роки том у, і том у його
пролетарське походж ення не підлягає ж одном у сумніву.
П равда, виникнення цього хм ародряпу зв’язано з якою сь
випадковою панам ою , але поперш е — яке це має відно­
ш ення до цього оповідання? і подруге — хто ж має сум­
нів, що наш , цими дням и розкасірований робітничо-селян­
ською інспекцією ком хоз, ніколи нічого не мав спільного
хоч би з тією ж м іською д ум ою , де, як відомо, теж засіда­
ли не завж ди не грабіж ники й не завжди не спекулянти.
С ловом , і згаданий будинок цілком відповідає прогресив­
ним прагненням м ойого сим патичного героя.
... — Д обри й вечір, Іване Івановичу! Як ся маєте?
— Д о бро го здоров’я, Іполіте Онуфрієвичу! Як бачите,
іду з ячейки!
М ій герой іде по вулиці тим повільним кроком , що
ним ход ять тільки дуже поважні й ш ановні гром адяни. М а­
жорне сонце грає зайчиками у вікнах симпатичних будин­
ків і своїми ласкавим и білорож евим и промінням и б лаго­
словляє його важку путь.
А втім, д одом у Іван Іванович дійде тільки за якісь пів­
години, і том у до зво л ьте забігти вперед і одрекомендува-
ти його сім ’ю, — саме ту сім’ю, що творить «новий кому­
ністичний побут». Д озвольте пом андрувати до вищ езгада­
ного будинку і пош укати відповідної квартири.
П ерш а двер — не та! Д руга — не та! Н ареш ті число
38, і на вас війнуло приємним одеколоном . Та, на ж аль, в
кім натах ви застал и тільки дружину м ойого героя — М ар­
фу Галактіонівну (партійна кличка — «товариш ка Галак-
та»), М арф а Галактіонівна теж надзвичайно сим патична
женщ ина і теж цілком відповідає прогресивним прагнен­
ням Івана Івановича (до речі, партійна кличка «Ж ан»).Во­
на, наприклад, ніколи не м анікю рить нігтів і тільки в
останній час (і то зрідка) трош ки м анікю рить... для здо­
ров’я («для гігієни», як говорить товариш ка Галакта). О дя­
гається вона дуже просто, хоч і з см аком , і у всякому разі
б агато деш евш е т. зв. непманок. Вона не худа і не гладка,
 а, просто кажучи, середнього зросту та з деяким нахилом
до повноти. Її чорне волосся і тепер підстрижене, але з т а ­
ким похвальним розрахунком , щ об на партзібранні її м ож ­
на було називати товариш кою Г алактою , а д ом а — М ар­
фою Галактіонівною . С ловом , друж ина Івана Івановича —
зразковий тип дружини нового побуту. П равда, вона тро­
хи хитріш а за свого чоловіка, але це питання треба, оче­
видно, розглядати як м ом ент чисто біологічного порядку,
щ о виникає незалежно від соціяльних пертурбацій.
М арф а Галактіонівна дуже лю б ить читати Леніна й
М аркса. Але іноді вона сідає читати Л еніна й М аркса, а
рука тягнеться за М опасаном . Це буває тоді, коли в кім на­
ту влетить такий симпатичний, але зовсім не підпорядко­
ваний м онум ентально-реалістичній теорії весняний віте­
рець і почне валяти дурня в її декольте. Але й тоді това­
риш ка Г ал акта уміє себе тр и м ати в руках: вона в цей час
читає тільки такі ром ани, як от «Хуліо-Хуреніто» з перед­
м овою Н. Бухаріна і «Л ю бов Ж анни Ней» — без передм о­
ви названого Бухаріна, але зате того ж сам ого автора, що
до його твору писав передмову член Ц К ВКП.
Т овариш ка Г ал акта (М арф а Галактіонівна) народила з
Іваном Івановичем (товариш Ж ан) сина й доньку. Сина
назвали револю ційним ім’ям — М ай, а доньку не менш ре­
волю ційним — Фіялка. М ай уже записався в ж овтенята, а
Ф іялка покищ о кандидатка. І
К рім цих законних членів сім’ї є ще, так би мовити,
незаконні, себто не зв’язані інтимними родинними зв’язка­
ми. Це — м адм уазель, Лю сі, гувернантка, і Я вд оха — ра­
дянська куховарка, член місцевого харчсмаку. С ловом , че­
лядь Івана Івановича так відноситься до зазяїв, як при­
близно 2 до 4. Інш ими словам и, пропорція цілком закон­
на і у всякому разі нічого не мас спільного з буржуазними
зам аш кам и.
Але хто ж цей Іван Іванович? (мій герой уже прийш ов
додом у і поставив свою парасольку в соняш ну пляму того
сонця, що благословляло його важку путь — саме важку,
бо щ ось із серцем не ладно — своїми м аж орним и рожево-
білими проміннями). Хто ж цей Іван Іванович?.
 Ах, Боже мій! Х іба ж не ясно? Це, на погляд Семена
Яковича (про С ем ена Яковича теж читайте далі), це —
зразковий член такої то колегії, такого то тресту. П равда,
утрим ання його складається всього з 250 карбованців, але
про цю цифру м ож на говорити в том у разі, коли не раху­
вати різних дрібничок, як от: поверхурочних, добових і то­
го регулярного гонорару, що його він добуває від місцевої
преси за не зовсім некомпілятивні статті. С ловом , матері-
яльний стан м ойого героя нижче норм ального, коли взяти
на увагу бю дж ет наш ого сучасного буржуа чи то курс чер­
вінця і особливо той факт, що Іван Іванович лю дин а мало
не з вищ ою освітою .
Т овариш Ж ан (Іван Іванович) свій високий лоб і свої
рогові окуляри протирає завжди білосніж ною хусткою і
говорить, так би м овити, бари тон альним басом.
К остю м Іван Іванович носить не із деш евих, бо добре
засвоїв відповідну англійську мудрість.
— Я, — каже мій герой, — не такий багатий, щ об ку­
пувати деш еві костю ми.
— Розум іється, — каже М арф а Г алактіонівна. — Це
тільки наш і дикуни не додум ую ться до цього.
— Невже ще не додум ались? — дивиться на дружину
поверх окулярів товариш Ж ан і поправляє жилет на своє­
му досить таки надутом у, наче незадоволеном у, череві.
М арф а Галактіонівна не л ю б и ть відповідати на такі
запитання і, том у заплю щ ивш и очі, лягає на канапу. Тоді
на вікно сідає якась птичка (зовсім як канарейка) і каже:
«чирик-чирик». Тоді ж куховарка Я вдоха щ ось наспівує в
кухні, але наспівує вона якусь зовсім незрозумілу пісню: з
одного боку нібито мажорну, а з другого — начебто д р аж ­
нить («У народі ходить звістка, що на вас ще буде чистка...
Ось тоді моя рука РС І й партєйная К а К а 3. 1 товариш ка Га-
л а к т а думає: «Як дивно! Як незрозум іло, що простий на­
род і досі чимсь незадоволений і досі ніяк не перейде на
справжній м аж ор... Ех, проклятая спадщ ина царизму!»
Але Іван Іванович знову подивився на дружину поверх
окулярів і, зиркнувш и на кухенні двері, де порається Я вдо­
ха, запитує ледве чутним голосом:

27
 — Ну, Г алакточко... А ... що т а м взагалі говорять про
мене?
— С ебто де говорять?
— Ну... взагалі. Так би мовити, і в партійних колах, і...
взагалі де прийдеться.
Т овариш ка Г ал акта дивиться на товариш а Ж ана м а­
тернім поглядом і каже:
— Що ж про тебе м ож уть говорити?.. Г оворять, що ти
дуже гарний робітник і зразковий партієць.
Іван Іванович потирає руки, йде до радіоруп ора і ніж­
но гладить його своєю долонею : він цілком задоволений з
цієї інформації. Головне, щ об не вийш ло тих чи інш их не­
порозум інь. Х іба він не готовий піти на см ерть за свою
партію і за будування соціялізму, скажім? Таким чином,
товариш ка Г ал акта зовсім не дарем н о прислухається до
різних розм ов, що в них так чи інакш е може фігурувати
його незаплям оване ім ’я.
— Г алакточко, — каже Іван Іванович, вийм аю чи з бо­
кової кишені картку. — Здається, завтра вносити на «дру­
га дітей»?
— Ч ого ти так поспішаєш ! — каже М арф а Г ал актіо­
нівна. — Це вже буде зверхакуратність. Л ю ди іноді не вно­
сять по п’ять місяців, а ти не даєш і місяцю пройти.
Іван Іванович задоволено посміхається.
— І прекрасно! — говорить він. — Т реба бути зразком
для інш их і особливо для несвідом ої позапартійної маси.
— Воно, звичайно, так! — говорить М арф а Г ал актіо­
нівна. — А ле все таки образливо, щ о цього м аленького ге­
ройства ніколи й ніхто не пом ітить і не поставить тобі на
плюс.
Мій герой рішуче м ахає своєю білосніж ною рукою.
— І не треба! — м ахає він своєю білосніж ною рукою.
— Бож е борони! Я зовсім не хочу, щоб мої безкорисливі
вчинки помічали плю сам и... С ам е так і треба нести знам ’я
комунізму!
Іван Іванович іде до вікна, розчиняє його і задум ливи­
ми очим а дивиться в даль. Він дивиться туди, де кінчаєть­
ся город, де починаю ться тихі поля і м’яко-бірю зове небо,
де прекрасні горизонти тривож ать душ у тією легенькою
тривогою , що не запалю є тебе бунтом дрібнобурж уазно­
го ім пресіонізм у, а зовсім навпаки: ласкає радісним споко­
єм м аж орно-м он ум ен тальн ого реалізму!
— Не треба! — уже майже несвідомо м ахає руками
Іван Іванович в прекрасний горизонт і, пош ирю ю чи ніз­
дрі, вбирає запах резеди з перш ої «робітничо-селянської»
(так кваліфікує він першу клю м бу) клю мби.
Зворуш лива сам овідданість м ойого героя досягає в ці
хвилини апогею . І хочеться перед такою сам овідданістю
посхиляти всі республіканські прапори і з почуттям задо­
волення промовити:
— Іване Івановичу! Воістину ви — зразкова лю дина
наш ої безприм ірної епохи, і ваше ім ’я, очевидно, буде фі­
гурувати в пантеоні «Червоних дощок».
Бо й справді: хто ще так акуратно вносить членські
внески, як мій герой? П равда, вони не перевищ ую ть щ ось
2-х процентів його заробітку, але справа ж не в якості, а в
кількості. А кількість тут воістину солідна: він і член «Дру­
га дітей», і член «П овітроф льоти» та «Д оброхем а»4, він
член якогось клю бу м ало не політкаторж ан (ще б пак: хі­
ба це не, м ойого героя хотіли колись вислати — при старо­
му режимі — із одної губернії в другу?), він і член проф­
спілки, він... і т. д. і т. п. С ловом , в цьом у сенсі Іван Івано­
вич, очевидно, не має собі рівних.
А ле м ало того: він навіть М арфу Галактіонівну загіту­
вав на таке ш ироке членство і, головне, на таку безкори­
сливість, коли нікому не відомо м аленького геройства се­
ред бурхливих подій наш ого, як думає товариш Ж ан, заз­
далегідь і з обуренням відкидаю чи ганебне м іщ анство, «з
голови до п’ят револю ційного города».
— Тек-с! — говорить, нареш ті, зідхаю чи, Іван Івано­
вич і сідає на канапу. — К оли хочеш, я буквально не ро­
зумію!
— Ч ого ти, Ж ане, не розумієш ? — питає М арф а Га­
лактіонівна.
 — Та взагалі... З приводу, знаєш , будування соціяліз-
му.
Т овариш ка Г алакта насторож ується. Вона підходить
до чоловіка і ніжно обійм ає його.
— Невже і ти вже почав сумніватися? — говорить во­
на таєм ничим голосом і попередливо заглядає в другу кім­
нату: чи не зайш ов хто?
— Що ти кажеш, голубонько! — нервово м ахає рукою
мій герой: — За кого ти прийм аєш мене? Я просто... не ро­
зум ію цих... як би їх назвати... бузотерів! Ну, словом на­
ших супротивників. Чого їм треба? Ч ого вони хочуть від
нас? Ну, скаж ім о, так: диктатура пролетаріяту єсть? Єсть!
Власть у наш их руках? У наших! Ф абрики і заводи націо­
налізовано? Н аціоналізовано! Червону арм ію організова­
но? О рганізовано! К ом інтерн єсть? Єсть! П роф інтерн єсть?
Єсть!..
Іван Іванович на м ом ент зупиняється, виймає з
кишені білосніжну хустку і протирає нею свої рогові оку­
ляри.
— Але візьми далі! — каже він. — Загальне навчання
провадиться? П ровадиться! Д о соціялізму посуваємось?
П осуваємось! К о м сом ол єсть? Єсть! Піонери єсть? Єсть!..
Ч ого ж їм іще треба?.. Буквально нічого не розумію !
М арф а Г алактіонівна поправляє декольте і хитренько
примружує свої розум ні очі.
— Ч ого їм треба?.. — каже вона. — Н ічого їм не тре­
ба, а просто особисті рахунки!.. П озакулісна боротьба!
— П рипустім... припустім! — раптом ще більш е почи­
нає нервуватись Іван Іванович і його баритональний бас
дістає дискантових ноток. — Але коли виродження я м о­
жу простити рядовим членам партії, то... вож дям (мій ге­
рой робить тут знак величезного наголосу), вож дям я цьо­
го простити не можу!..Такий уже мені характер: стань пе-
реді м ною на коліна, проси мене, що хочеш роби зі мною ,
а я все таки... не можу!
Іван Іванович бігає по кімнаті, розм ахує руками і упер­
то дивиться на одну крапку на підлозі. І здається, щ о ця
крапка не хто інший, як вищ еназваний «вождь». І цей
«вождь» стоїть на колінах і просить м илости в Івана Івано­
вича.
— Н у,добре! — говорить М арф а Галактіонівна. — Ти
дуже не хвилю йся, Ж ане, а то я бою ся за твоє серце.
Але Іван Іванович не вгом оняється. Він іде до вікна,
вбирає носом приїсний запах резеди з перш ої клю м би,
ловить слухом блакитний резонанс і, м ало не переходячи в
стан трансу, говорить:
— Серце?.. Що мені серце, коли справа йде про інтере­
си пролетаріяту? Я не л ю б л ю похвалятись своєю сам овід­
даністю , я не вискакую на партзібраннях та в газетках з
красивими словам и. А ле д озволь мені хоч д о м а одвести
душу і вилити те, що накипіло... Ти думаєш , мені м ало на­
кипіло?.. Ого!
Тут Іван Іванович почуває, що йому серце все таки
зрадило: він сідає на канапу і просить води.
— Ах, Бож е мій! — кидає схвильованим голосом М ар­
фа Г алактіонівна і біжить до граф іна.5 Ти знову розтриво­
жив себе!.. Чи не послати за лікарем?.. Знову прокляті ди­
ску сійщики!
— Не треба, голубонько! Не треба!.. — і Іван Івано­
вич заплю щ ує очі. — Я вже сам не радий, щ о м аю такий
палкий характер і таку більш овицьковитрим ану натуру.
Але що робити: не можу я спокійно реагувати на партійне
виродження.
П отім мій симпатичний герой іде до свого кабінету.
Т овариш ка Г алакта підходить до вікна і дивиться на свою
зміну: на синка й на доньку, що в цей мент проходять повз
клю мби.
— Vous aimez les fleurs,6 м адм уазель Лю сі? — питає
М арф а Галактіонівна.
— C om m ent donc, m adam e!7 — каже м адм уазель Люсі.
Тоді хтось стукає в двері, і в кімнату йде М етодій Ки-
рилович — колега Івана Івановича. М етодій Кирилович, як
миш ка: очі б ігаю ть, руки б ігаю ть і вся істота бігає. Т ова­
риш ка Г ал акта каже, щ о їй М етодій Кирилович подобаєть-
ся особливо своїми хитренько-підкинутим и б ровам и та ро­
зум ною головою .
— Тихш е, — говорить М арф а Г алактіонівна. — Ж ан
зар аз страш енно розтривож ив себе і треба дати йому від­
починок. Х ай ще полеж ить в кабінеті.
М етодій К ирилович цілує хазяйці руку і інформує, що
він забіг на кілька хвилин. П отім вони сідаю ть на канапу і
ведуть розм ови на тему полового питання.
— Н ічого не зробиш ! — заплю щ ивш и очі, кидає М ар­
фа Г алактіонівна і зідхає. — Д ля народу ми вже по суті,
так би м овити, в принципі, розв’язали цю прокляту про­
блему, і в цьому сенсі бурж уазна наука мусить капітулю ва­
ти перед м арксизм ом . Але, знаєте, єсть ще такі виключні
індивідуальності, щ о для них полове питання й досі явля­
ється загадкою .
— Ви, звичайно, маєте себе на увазі? — мило посміха­
ється своєю хитренькою бровою М етодій К ирилович і
зовсім не нарочито, а випадково, майже позасвідомо, кла­
де свою руку на безумовно привабливий т а з своєї співбе­
сідниці.
— Я не л ю б л ю брехати! — знову зідхає М арф а Г ал ак­
тіонівна. — І скажу я одверто, без всяких міщ анських за­
бобонів: іноді мені так хочеться ласкати чужого мужчину,
що ви й не в’являєте!
М етодій К ирилович дивиться на двері кабінету і,
ближче підсунувш ись до товариш ки Г алакти, уже гладить
її безум овно привабливе коліно.
— їйбогу, не в’являєте! — шепоче товариш ка Г ал ак­
та. — Це таке, знаєте... як би його сказати... баж ання, що...
М етодій Кирилович починає нервово здригатись, М е­
тодій Кирилович...
Але автор в цей м ом ент рішуче йде від дверей. Звичай­
но, сатирик, як і сатира, цілком заслужено не користую ть­
ся поспіхом серед деяких поважних лю дей наш ої республі­
ки, звичайно, деякі поважні лю ди наш ої республіки не без
підстав вваж аю ть, що сатира віджила свій вік і в наш ому
суспільстві їй нема місця, але дозвольте все таки запевни-
ти: ми ніколи не підслуховуємо тоді, коли не м ож на під­
слуховувати. М и також і не підглядаєм о тоді, коли не
мож на підглядати. Отже, д озвольте зробити ще декілька
цілком цензурних зарисовок.

. ....

Р о з м о в а на л і ж к у . Ф і я л к а р о б и т ь
«па», а т а к о ж і т е , я к д и в и т ь с я І в а н І в а ­
н о в и ч на с о ц і я л і з м та на к о м у н і з м .

К вартира, де живе Іван Іванович зі своєю сим патичною

сім’єю , складається тільки (тільки!) з чотирьох кім нат (не
рахую чи, звичайно, кухні, кльозету і ванної), себто: кабіне­
ту, їдальні, дитячої спальні (там же спить і м адм уазель
Лю сі) і спальні м ойого героя та його дружини. С ловом ,
кватирна криза д ал а себе знати, і мій герой сам овіддано
піш ов їй назустріч. Іван Іванович, наприклад, ніколи не ви­
м агав окрем ої спальні для своєї куховарки, і Я вдоха спить
на ліжку, на підлозі, в коридорі. Бо й справді: яке він має
право вим агати ще одну кімнату? Й ому, звичайно, приєм ­
но було б почувати, щ о його власна куховарка має свій за­
куток, але... він же цілком свідом ий партієць і д обре знає,
як живуть інші. Інш им ще гірш е становищ е: буває й так,
що м аю ть не чотири, а тільки три кімнати... от, наприклад
М иколаГ ригорович.
— Ти, Г алакточко, як гадаєш , — звертається мій герой
до своєї дружини. — Невже всі м аю ть по чотири кімнати?
— Звичайно, не всі! — рішуче інформує М арф а Галак-
тіонівна. — Коли б усі м али по чотири, то тоді, може, не
було б і кватирноі кризи. А то буває по три і навіть по дві
буває!
Іван Іванович задоволено посміхається.
— Ні, — каже він, — я ніколи не пом иляю сь. Почуття
пролетарської норм и мене ще ніколи не залиш ало.
Мій герой іде до бю ста якогось відомого м арксиста (в
нього кілька таких бю стів) і задумливим и очима дивиться

33
 на свого, як каже він, «ватажка» і на іншу кабінетну, їдаль-
ну та спальну меблю . Він згадує бурхливі дні, коли мча­
лась огняна більш овицька кавалерія і на Заході стояла
тривож на заграва світового пожару, коли ще якось зовсім
йому не вірилось, що він таки прийде на деякий час до по­
рівню ю чи спокійного пролетарського ж иття серед воро­
жих, м іщ ансько-бурж уазних держ ав. Тоді Іван Іванович
сам овіддано проливав кров во ім ’я кращ ого м айбутнього і
рішуче працю вав з товариш кою Г ал акто ю , завідую чи гу-
берніяльною Н аросвітою . С ам е тоді і одерж ав дещ о з ви­
щ езгаданої меблі як сю рприз від своїх співробітників. Ме-
бля ця й досі була майже новенька і цілком відповідала
новаторським поглядам м ойого симпатичного героя.
— Але що ж це за мебля? — запитує мене цікавий чи­
тач.
— Це — ш ість чи то сім турецьких килимів, бекеровсь-
кий рояль, дю ж ина віденських стільців, наукова бібліоте­
ка, дубовий письмовий стіл з відповідним на ньому при­
ладд ям , великий стіл (з чорного чи то червоного дерева)
для їдальні, кілька ліжниць з пружинними м атрац ам и і т.
д.
П равда, що із цієї меблі було прикуплено — я напевно
не знаю . Але я знаю , що Іван Іванович, будучи скром ною
лю диною , не л ю бить похвалятись своїм сю рпризом . П рав­
да, почуття деякої прихильности до своїх співробітників у
нього залиш илось аж до сьогодніш нього дня, але не буде­
мо критись: в часи ком унхозівської переписки мій герой
ледве-ледве не одм овився від свого сю рпризу. Тільки зав­
дяки М арфі Г алактіонівні і не заплуталась справа.
— Ну, добре, — сказала вона. — П рипустім, що спів­
робітники, що подарували тобі цю м еблю , реквізували її у
якогось поміщ ика. Але поперше: хіба це легко було зроби­
ти? Реквізувати? Х іба їх контрреволю ціонери не м огли пе­
ребити? А подруге: чого нам церемонитись, коли приблиз­
но таке ж майно прийш лось залиш ити нам в свій час біло­
гвардійським бандам?.. 1 потім хіба зараз згадаєш , що нам
було подарено і що ми прикупили?!

34
 Іван Іванович не зовсім певний був, що його майно бу­
ло «приблизно таке ж», але, будучи лю диною з рішучим
тем п ерам ен том , не лю бив сантим ентальничати, і, коли на
фоні блакитного, ніж но-прекрасного неба появився силю-
ет якоїсь майже фантастичної птички (м абуть, гави), він
сказав агентові ком хозу:8
— О чевидно, переписуйте все! Я, їйбогу, зараз не па­
м’ятаю , де тут і що тут я купив, і де тут і що тут мені по­
даровано.
— Д озвольте: як же я буду переписувати, коли ви зов­
сім не маєте казенних речей?
Іван Іванович почервонів. Й ом у так неприємна була
вся ця історія. Здається, чеснішої лю дини і в світі нема, а
отже піди: складається таке неприємне вражіння, що пря­
мо хоч крізь зем лю провалю йсь.
— Ні! Я вас прош у переписати! — кинув енергійно мій
сам овідданий герой. — Бачите, подарунок мені зробили
мої співробітники, і я не певний, що тут нема реквізова­
них речей.
— Д о зво л ьте тоді узнати, де тут речі вами прикуплені?
— їйбогу, не пам ’ятаю ! — цілком щ иро скрикнув Іван
Іванович. — Переписуйте все!
— Ну, тоді я зовсім од м овляю сь вас тривож ити! — за­
сором ився вже і агент і, ш аркаю чи ногами, вискочив із
кімнати.
Т аким чином, Іван Іванович проти свого баж ання опи­
нився в оточенні своїх сю рпризних речей. Т аким чином, і
день його починається, так би м овити, на сю рпризній ліж-
ниці.
Це один із тих днів, коли вже стоїть робочий сезон —
осінь, коли небо іноді нарочито бризкає на різних нитиків
нудними д ощ ам и і нацьковує їх на Івана Івановича, коли
вже ком осередок м ойого героя збирається регулярно кож­
ного тиж ня і більш ість цього комосередку не хоче манкі-
ровати ячейкою в четвер, бо ще зовсім не відомо: буде но­
ва чистка чи ні?
Іван Іванович прокидається з почуттям задоволення і з

35
маж орним , цілком м онум ентально-реалістичним настроєм .
М ій герой примруж ує свої короткозорі очі і дивиться на
М арфу Галактіонівну. Т овариш ка Г ал акта іще спить сим­
патичним сном, і їй сняться, очевидно, м’ятежні дні у від­
ділі Н аросвіти.
Іван Іванович ще раз подивився на свою дружину і ле­
генько полоскотав її своїми пальцями. М арф а Галактіонів-
на д ригнула ногою й рап то м прокинулась.
— Ну, так щ о ж ми будем о сьогодня обідати? — пи­
тає Іван Іванович і усм іхається м аж орно-витрим аною
усміш кою .
Т овариш ка Г ал акта ш ироко позіхає, поволі підводить­
ся на таз і підбирає волосся.
— А щ о ти дум аєш запропонувати? — питає вона.
Іван Іванович знову таєм но усм іхається тією ж таки
м аж орно-ви три м аною усміш кою .
— А як ти гадаєш ? Ну?., от тобі й ребус!
— Я дум аю , що ти знов придумаєш якесь міщ анське
меню , — каже незадоволено М арф а Галактіонівна.
— О т і не вгадала! — радісно скрикнув Іван Іванович.
— Н ічого подібного. Я вже по своїй натурі не можу приду­
мати міщ анське меню.
М арф а Г алактіонівна незадоволено дри ґає ногою .
— Так кажи вже! Буде тобі паяцничати!
— Г еніяльна ідея! — сказав Іван Іванович. — Ти сьо­
годні зроби, будь ласка, м алоросійський борщ , на друге...
нічого не треба, а на третє — зроби желе!
— Що за фантазія! — каже товариш ка Галакта. — Як
це м ож на без другого блю да?..
Тоді Іван Іванович просить дружину не хвилю ватися і
говорить, що вчора він бачив у церобкопі свіжі капчушки
(тільки но привезли) і такі прекрасні капчушки, що аж
слинка тече! І от він надумав: купимо сьогодні капчушок і
півпляш ки вірменської горілки. Це йому, їйбогу, зам інить
друге блю до.
— Ти як гадаєш , голубонько? — спитав Іван Іванович і
подивився на дружину.

36
 — Я гадаю , — каже незадоволено М арф а Г алактіонів­
на. — щ о капчуш ки і вірменська тобі зам інять друге блю до.
Але як же бути з дітворою й м адм уазель Лю сі?
Мій герой розгнівано зиркнув на двері дитячої спальні.
— М адм уазель Л ю сі теж м ож е їсти капчушки, — ріш у­
че говорить він. — С каж іть, будь ласка, які ніжності! О бо­
в'язково давай друге блю до... Нє, ти, Г алакточко, все таки не
вмієш виховувати челядь в пролетарськом у дусі. Так, зна­
єш, легко скотитись і до міщ анства...
— Але почекай, — перебиває м ого героя М арф а Га­
лактіонівна. — С права ж іде не тільки про м адм уазель
Лю сі, — я м аю на увазі головним чином дітвору. Що їм
на друге блю до? Теж вірменську і капчушки?
Іван Іванович надягає на ніс рогові окуляри й, безпо­
радно розвівш и руками, каже:
— От біда!.. Н ічого не зробиш : їм, очевидно, прий-
деться приготувати котлети.
Таким чином, виясняється, що сьогодні на друге блю ­
до нічого не треба, а треба тільки — малоросійський
борщ , желе, капчушки, вірменську горілку (до речі, мій ге­
рой завж ди п’є в міру) і котлети. Але котлети не на друге,
а для дітей і для всіх інш их, звичайно, крім Іван Іванови­
ча, коли Іван Іванович не захоче їсти котлет.
Отже, з ідеологічно-витрим аним меню покінчено. С ло­
вом, почався день в сім’ї Івана Івановича. За вікном уже
прогрохотів грузовий авто м о б іл ь і десь закричала м’ятеж-
на сирена, що так тривож ить обивателя своїм бадьорим
криком.
Тоді Іван Іванович іде до тресту, М арф а Галактіонів­
на в цей час дає розпорядж ення Я вдосі і м адм уазель Люсі.
— Ч ого ви, Я вдохо, так пізно прийш ли сьогодні? —
каже то вариш ка Г алакта, входячи до кухні.
— Я зах о д и л а до сою зу, — відповідає куховарка.
М арф а Г алактіонівна незадоволено підводить брови.
Вона, звичайно, не проти сою зу, навіть за сою з. Але все
таки треба тр и м ати себе організованій!. Хіба не мож на бу­
ло зарання попередити хазяйку.
 — Ви розум ієте мене, — говорить товариш ка Галакта.
— Ви ж сам і знаєте, як я правильно ставлю ся до вас. Я
вам не раз говорила наш у думку з приводу цього. Це ж ми
сказали, щ о кож на куховарка мусить бути народнім ком і­
саром . Але я не виношу анархізм у... Ви розум ієте? Так ні­
коли де м ож на збудувати соціялізму... За такий вчинок, я,
звичайно, м о гл а б вас розщ итати , але хіба я це зроблю ?
Х іба я не знаю , що ви зараз ніде не знайдете роботи?
М арф а Г алактіонівна говорить таким зворуш ливим і
упевненим голосом , що Я вд оха відразу ж відчуває, як во­
на негарно зробила, зайш овш и на три хвилини до союзу
без відповідного дозволу хазяйки, і зрозум івш и, що таким
чином «не м ож на збудувати соціялізму», просить проба­
чення.
Тоді М арф а Г алактіонівна, прочитавш и Я вдосі лекцію
політграм оти, йде до їдальні, де п’ю ть чай м адм уазель Л ю ­
сі х дітвора.
,— Ну як там Фіялочка? Г арно їсть? — питає вона.
— A la bonne heure, m adam e!9 — відповідає м адм уазель
Лю сі.
Тоді товариш ка Г ал акта дивиться м атернім поглядом
на дітвору і каже ніж ним соцвихівським голосом:
— Ну, як ви, дітки, гарно спали? Д обре себе почуває­
те?
Ф іялка ще нічого не розум іє і том у байдуже ковиряє
пальчиком у носі, а М ай, що йому вже чотири роки, ба­
д ьо р о інформує:
— Oui, oui, m am an !10
— Ну й прекрасно! — говорить М арф а Галактівна. —
Треба, дітки, завжди бути задоволеним и, не треба забува­
ти, що на вулиці б ігаю ть сотні безпритульних. Ц им дітям
ще гірше! Вони не м аю ть кватири, і бігаю ть зовсім, як со­
бачатка. Т реба, дітки, не забувати і
— Oui, oui, m am an! — кричить м аж орним голосом
майже свідомий Май.
Але М арф а Галактіонівна вже пропонує м адм уазель
Л ю сі повести дітей на півтори години в дитячий садок:
мовляв, не м ож на одривати їх (себто М ая й Ф іялку) від ко­

3S
лективного ж иття. Тільки в колективі дитина загартову­
ється. Г увернантка бере за руку Фіялку й М ая, і вони
йдуть до коридору.
Т оді М арф а Г алактіонівна допиває свою ш клянку ко­
фе, д о п о м агає Я вдосі поставити посуд в буфет і, нареш ті,
сідає проти вікна. Вона дивиться туди, де кінчається город
і починаю ться тихі поля та осіннє м ’яко-бірю зове небо, де
прекрасні горизонти тривож ать душу тією легенькою три­
вогою , що не запалю є тебе бунтом дрібнобурж уазного
імпресіонізм у, а зовсім навпаки: ласкає радісним спокоєм
справж нього м аж орного реалізму.
Іноді в ці хвилини випадково заходить М етодій Кири-
лович чи то Семен Я кович (головний начальник тресту), і
тоді чути із спальні розм ови на таку тему: «полова пробле­
м а і сучасний побут». А ле буває й так, що ніхто не захо­
дить, і тоді на цьому місці застає М арфу Галактіонівну з
«Ж аною Н ей»11 Іван Іванович (він приходить іноді о 5-ій
годині). П ісля обіду мій герой іде на якесь засідання. Але
коли не йде на засідання — лягає трохи відпочивати. Уве­
чері, коли субота, Іван Іванович іде з М арф ою Галактіо-
нівною і зі своїм другом д ом а, М етодієм К ириловичем, в
кін ем атограф і там дивиться на ф ільми радянського вироб­
ництва. Іван Іванович не визнає конструктивного театру і
визнає тільки батально-героїчні та м аж орно-реалістичні
фільми: вони йом у нагадую ть ті дні, коли він проливав
кров за радянську республіку, коли по запорізьких степах
м чалась огняна більш овицька кавалерія. П обутово-сати-
ричних картин мій герой особливо не л ю б и ть дивитись.
— О т нещ астя! — каже він, випадково попавш и на т а ­
кий ф ільм . — Знову міщ анська побрякуш ка! Д ивно: така
прекрасна епоха, такі героїчні дні, і така, м ож на сказати,
песимістична пустишка!
— Але чим з’ясувати появу такого фільма? — питає
М етодій Кирилович, беручи під руку М арфу Г алактіонів­
ну. — Які тут причини?
Ів ан Іванович знім ає окуляри й протирає їх білосніж ­
ною хусткою .
 — Причини тут ясні, — неохайно кидає він.— М арк­
сист не може їх не розуміти.
— Ти, очевидно, м аєш на увазі П леханівську формулу?
— дуже серйозно питає М арф а Галактіонівна.
— Безперечно! — відповідає Іван Іванович. — Буття
визначає свідомість. І потім треба сказати, що наш і пись­
менники страш енно темний і м алорозвинений народ.
— Я з вами цілком погоджую сь! — говорить М етодій
К ирилович і тисне руку своєму приятелеві. — Д о побачен­
ня!
Іван Іванович і М арф а Г алактіонівна звертаю ть на ву­
лицю Т о м аса М ора.
Тоді починає йти дрібний осінній дощ ик. Д ощ и к д зво­
нить у ринвах і тоді дрібнобурж уазну душу тривож ить пе­
чаль — та сам а печаль, що ш товхає лю дину, говорячи кан­
целярською м овою (а ля С тендаль), на дуже невитримані
вчинки (наприклад: примушує не погодж уватись, щ о в на­
ш ому суспільстві сатира не має свого місця), та печаль, що
до неї з таким обуренням ставиться мій милий, симпатич­
ний і надзвичайно корисний для республіки герой.
Але в кватирі Івана Івановича ніякої печалі й песиміз­
му нема. Т ут так весело й бадьоро грає електрика своїм
м атови м блиском і так м ило сміється Ф іялка і М ай, що
прям о — м аж ор. Тут так симпатично й затиш но (саме в
цьому револю ційно-витрим аном у закутку), що мим оволі
починаєш дивуватись і думаєш : «Боже мій, чого ж нам іще
треба!»
О т Іван Іванович підходить до радіорупора, робить
найпростіш ий рух своєю рукою , і ви раптом чуєте чудо­
вий симфонічний концерт. І хіба це не елемент С О Ц І А Л І ­
С Т И Ч Н О Г О будівництва? С ам е цей радіорупор? Хіба не за це
проливав кров мій герой, щ об пролетаріят міг «жити для
власного задоволення» і використовувати для власного
ж таки задоволення всі найновіш і досягнення техніки?
П равда, частина пролетаріяту ще не дістала собі до­
м аш нього радіорупора, але треба ж не забувати, яку ганеб­
ну спадщ ину залиш ив нам старий режим!.. Ну, взяти хоч

40
би тих же безпритульних. Х то посміє сказати, що йому
(ім’я рек) приємно зустрічатись з цією публікою , з цими
нещ асними діткам и? Але що робити! Тут міщ анській фі­
лантропії нема місця! Треба боротися з соціяльними хво­
робам и організовано. Сам е том у Іван Іванович ніколи й не
ділиться з індивідуалістам и-ж ебракам и своєю копій кою.
М ай бере за руку Ф іялку і виробляє з нею «па». Він ба­
дьорим і см іливим поглядом дивиться в рупор. М адм уазель
Л ю сі м ило посм іхається. П осм іхається й Іван Іванович та
М арф а Галактіонівна.
Я вдоха стоїть на порозі і теж усм іхається. К уховарка
усміхається тією радісною усм іш кою , коли напевне м ож ­
на сказати, щ о вона цілком свідом о ставиться до свого х а­
зяїна і прекрасно знає, що кож на горняш ка мусить бути
народнім ком ісаром .
— Гоп-гоп! — б’є в долоні Іван Іванович. — Ж вавіш ,
Фіялочко!
К анд ид атка в ж овтенятка раптом робить прекрасне
«па», так щ о м ал о не всі ах аю ть від задоволення.
— Н оіа! — скрикнула м адм у азел ь Лю сі.
Скрикнув щ ось і Іван Іванович. Н авіть сирена скрикну­
ла десь за вікном. Але цей останній крик почула тільки
М арф а Г алактіонівна. Вона підійш ла до вікна й подиви­
лась у тьму. У ринвах дзвенів той же дрібний осінній д о ­
щик, але товариш ка Г алакта його майже не чула. Вона м а­
жорно д ум ала про нове літо, про те, як вони — вся сім’я
— після важкої роботи одерж ать від свого начальника від­
пустку і місце на курорті. Т ам вони знову побачать чудо­
ве море, кавказькі чи то кримські гори і будуть там згаду­
вати знову ж такі минулі дні і будуть там так багато смі­
ятись тим безтурботним см іхом , що так д овго дзвенить
поетичною луною в не менш художніх горах.
... Н ареш ті, діти цілую ть Івана Івановича в його висо­
кий лоб і йдуть слухати соцвихівських м атеріялістичних
оповідань, себто зовсім не ідеалістичних казок. М арфа Га­
лактіонівна лягає на канапу, Іван Іванович сідає в крісло, і
починається вечір спогадів чи то розм ов та теми сучасного
політичного життя: про комунізм і соціялізм.
 - Хоч як це й дивно, — каже М арф а Г алактіонівна,
поправляю чи декольте, — а я й досі не розум ію , чим ко­
мунізм відрізняється від соціялізму.
— Невже не розумієш ? — здивовано питає мій герой.
— їйбогу!.. Ну, от скаж імо так: що ми сьогодні буду­
єм о: комунізм чи соціялізм?
Іван Іванович знім ає свої рогові окуляри і протирає їх
білосніж ною хусткою .
— Ну, звичайно, соціялізм! — задоволено посм іхаєть­
ся він. — К ом унізм — це вищ а форма.
— Т ака відповідь мене не задовольняє, — говорить
М арф а Г алактіонівна. — Ти мені скажи конкретно: чим
к о н к р е т н о соціялізм відрізняється від комунізму?
Але Іван Іванович не встигає відповісти конкретно. В
кабінеті д звонить телефонний апарат: мій герой іде до те­
лефона і буде, очевидно, розм о вл яти там з М етодієм Ки-
риловичем. Д о вго він просидить у вищ езгаданом у кабінеті
— я не знаю , але я знаю , щ о читачі приблизно вже уявля­
ю ть собі сім ’ю Івана Івановича, і том у переходжу до д ал ь­
ш ого, більш динам ічного ш триха. Н а мій погляд, з цього
місця читачеві вже не доведеться позіхати, а м ож ливо д о ­
ведеться тільки несподівано погодитись, щ о самокритику
тут доведено до кінця.

III

М ій г е р о й з б и р а є т ь с я з т о в а р и ш к о ю
Г а л а к т о ю на з і б р а н н я к о м о с е р е д к у ,
а т а к о ж і п р о те, щ о т р а п и л о с ь п і с л я
ц ь о г о .

— Чи не час уже йти нам на ячейку? — сказав Іван Іва­

нович, коли на сусідній дзвіниці вдарило до вечірні.
М арф а Г алактіонівна подивилась на годинника й ска­
зала, щ о і справді уже пора.
Це був один із тих четвергів, коли кожний партієць
комосередку м ойого героя організовано бере участь у бу­
дівництві перш ої в світі радянської республіки.

42
 Іван Іванович взяв портф ель і піш ов у коридор удяга­
тись. М арф а Галактіонівна теж піш ла удягатись. Вона на­
діла простеньку червону хустку і старенький жакет, так шо
виглядала зовсім симпатично і нагадувала м оєму герою
робітницю з тю тю н о во ї фабрики. Іван Іванович теж в ці
дні виглядав багато скромніш , як звичайно. К апелю х він
брав старенький і навіть вийм ав з ком оди солдатську блю -
зку, шо залиш илась в нього з часів воєнного комунізму.
Щось надзвичайно зворуш ливе було в цьому передяганні,
ніби це було передягання подібне до того, що його ми спо­
стерігаєм о у вівтарі. Але в той час, коли піп надягає на се­
бе ш икарну, цілком ідеалістичну ризу, тут ми бачимо, як
кращ е вбрання м іняю ть на скромний, м ож на сказати, ма-
теріялістичний одяг і до того ж у звичайном у коридорі.
С ловом , Іван Іванович (товариш Ж ан) і М арф а Г ал актіо­
нівна (товариш ка Г ал акта) воістину зразково і похвально
орієнтувалися у всіх вим огах епохи переходового періоду.
— Знаєш, — сказав мій герой, ступаю чи калош ам и і
своєю незм інною парасолькою по асфальту вулиці Т ом аса
М ора. — М ені зараз прийш ла геніяльна ідея.
— Тобі, Ж ане, вічно лізуть у голову геніяльні ідеї, —
сказала М арф а Галактіонівна, ступаю чи по асф альту тієї ж
вулиці.
Іван Іванович трохи покривився незадоволено, але «ге­
ніяльна ідея», очевидно, не д авал а йом у спокою , і том у він
почав:
— Що соціялізм , — почав він, — м ож на збудувати в
одній країні — це факт. Це надзвичайно талан овито дока­
зано і Л еніном і М арксом. Але, коли наші дискусійщ ики не
вірять в це, то, по-моєму, м ож на і одм овитись од вищ е­
згаданої теоретичної формули.
— Що ти мелеш! — оглядаю чись, скрикнула М арфа
Галактіонівна. — Ти ще гляди ляпни десь. Чого доброго,
подум аю ть, що ти проти побудови соціялізм у в одній кра­
їні.
— А я от все таки настою ю на свойому! — рішуче ска­
зав Іван Іванович. — Чому ти хочеш , щоб я обов’язково
дум ав по ш аблону? М и зовсім не проти оригінальних ду­
мок. Я тільки хочу сказати, що з цієї форм ули по суті
м ож на зробити тр о х и іншу, яка мусить задовольн яти і нас
і не може не задовольн яти і їх.
М арф а Г алактіонівна зупинилась і здивовано подиви­
лась на свого чоловіка.
— Я тебе не розум ію ! — сказала вона.
— Не розумієш ?.. Ну, як же це так? — задоволено по­
сміхнувся мій герой. — Собаку зарито ось у чому: хіба ми
будуєм о соціялізм в однії країні? Ну?
М арф а Г алактіонівна знову зупинилась і знову здиво­
вано подивилась на свого чоловіка.
— Я тебе все таки не розум ію ! — ще р аз сказала вона.
Тоді Іван Іванович побідно визирнув поверх своїх оку­
лярів і сказав трем тячи м від задоволення голосом:
— А що, як ми для шутки поставим о так питання: Р о ­
сія — раз, У країна — два, Грузія — три, Білорусія — чо­
тири. Х іба це буде одна країна?
— А ле ти не подум ав про економіку? — кинула то ва­
риш ка Г алакта.
— П равильно! Я про економіку не подумав, але я по­
дум ав, щ о для м аси так буде ясніш, — сказав Іван Івано­
вич.
— Т оді твоя геніяльна ідея є не що інше, як глупота,
— різко кинула М арф а Галактіонівна.
Т овариш Ж ан образився: м овляв, навіщ о так об раж а­
ти його?
— Н ічого подібного! — сказав він. — Це буде не зов­
сім поганий полемічний прийом.
— А ле цей «прийом» може привести тебе до бурж уаз­
ної України.
М ій герой р ап то м вдарив себе по коліну: м овляв, це
вже, їйбогу, слушне зауваження!
С ловом , Іван Іванович певний, що ми «для маси» буду­
єм о соціялізм не в одній країні, а саме в кількох, але, беру­
чи на увагу той ф акт, що в центральній пресі ще так не
ставилось питання і не дебатувалось в цій площ ині, беру­

44
чи на увагу також те, що на такій «формулі» м ож е зіграти
хтось, Іван Іванович одм овляється від цієї ідеї і цілком
стоїть на постулятах останнього пленуму ЦК.
В таких цікавих ро зм о вах м ої герої пройш ли полови­
ну путі, — тієї сам ої святкової путі, що один раз на тиж ­
день (а саме в четвер) веде декого із «ідеологічно-витрим а-
них» партійців сам е до залі засідань Івава Івановича.
Уже вечоріло. То тут, то там — по д орозі — фаркали
люкси. У церкві дзвонили до вечірні, і дзвін цей триво­
жив душ у кож ного обивателя. О биватель, очевидно, думав
про воскресіння Х риста, але Іван Іванович про це зовсім не
дум ав і нарочито дум ав про антирелігійну пропаганду. Ін­
ша справа гудки на заводах: от коли б вони заревли! О,
тоді мій герой теж відчув би якусь тривогу на душі (вла­
сне не на душ і — пробачте за цей безпардонний ідеалізм!
— а якось більш моністично). А ле дум ав би Іван Іванович
не про якусь там первісну християнську комуну, а саме про
матеріялістичну діялектику. Це зовсім не значить, що він
хоче вульгарно прищ епити дарвінізм до соціології, — Б о ­
же борони! Інакш е він не йш ов би зар аз на зібрання ком-
осередку, так би м овити, per pedes A postolorum , а найняв
би візника й поїхав візником , — це значить, щ о Іван Іва­
нович (із слів С ем ена Яковича) завжди був, єсть і буде
зразковим будівничим радянської держави.
По д орозі до моїх героїв підійш ов М етодій К ирило-
вич, і скоро вони входили в залю засідань комосередку.

IV

Заля засідань комосередку, а також

і п р о те, як п р о х о д и л и з б о р и .

Це — досить таки сим патично-декорована кімната.

К ож ний її закуток нагадує глядачам , щ о він не просто за­
куток, а головним чином «червоний куточок». Тут висять
на стіні м ало не всі вожді революції.
К рім вождів, тут багато різних револю ційних пляка-

45
тів зр ізн и м и т е к с т ам и — проф сою зного, ком сом ольського
та інш ого походження. Тексти страш енно цікаві, худож-
ньо-витрим ані (художня простота!) і такі переконуючі, що
погляд ніколи на них довго не затрим ується: одразу все
ясно й зрозум іло. Н а правій стіні в ореолі «монум енталь­
ного реалізму» висить місцева стінгазета. Це надзвичайно
цікава газета. Т ам вам і оригінальні відділи, як от: м алень­
кі дефекти великої машини», тут вам і їдкі сатири на мі­
сцеве начальство, як от: «шашні бувш ої кандидатки в ком ­
сом ол маш иністки Попадько».
... Іван Іванович сів на перш ом у стільці у перш ому ря­
ду. Поруч його сіла М арф а Г алактіонівна, а далі — М ето-
дій Кирилович.
Було тихо. Тільки зрідка прокидалось то тут, то там
стрим ане ш епотіння. Раз-у-раз рипали двері, і заля потро­
ху залю дню валась. За вікном настирливо дзвонили до ве­
чірні, і сміш но було, що десь там , у церкві, лю ди стоять
перед лям п адкам и і д у м аю ть про ідеалістичні катаком би
перш их християнських мучеників, а тут ніяких лям п ад не­
ма, світить цілком м атеріялістична електрика, і лю ди ду­
м аю ть без всякої ідеалістичної беліберди.
— Ти пам ’ятаєш , яку поставлено сьогодні доповідь? —
спитав тихим голосом Іван Іванович і подивився на М ар­
фу Галактіонівну.
— Х іба ти забув? — сказала товариш ка Галакта. — Та
сьогодні ж доповідь про останню вилазку проти сам окри­
тики.
— О! — сказав Іван Іванович і підняв свій ніжнобілий
вказательний палець.
І він мав рацію саме так підняти палець. Це значило,
що мій герой сьогодні буде уважно ловити кожне слово і
ні разу не зад рім ає тією безм ’ятеж ною д рім отою , коли
певний, що м ож на спокійно трохи поспати, бо, поперше, в
потрібний м ом ент (коли голосую ть одноголосно) М арф а
Г алактіонівна легенько ш товхне його під бік, і, подруге,
Іван Іванович певний був, що його ком осередок «ніколи не
зрадить інтересів пролетаріяту».
 — Інтересно послухати! — сказав мій герой і подивив­
ся на М етодія К ириловича.
— Н адзвичайно інтересно! — сказав М етодій К ирило-
вич і, підсунувш ись ближче до свого друга, пром овив та­
єм ничим голосом : — у нас... теж єсть!..
— Що єсть? — не зрозум ів Іван Іванович.
М етодій К ирилович подивився бистрим и очим а по
сторонах — праворуч, ліворуч, назад — і, нареш ті, прош е­
потів чітко і рішуче:
— Дискусійщик! Ви розумієте? С правж ній дискусій-
щик... О т вгадайте, де він?
Іван Іванович від такої несподіванки аж одкинувся на­
зад.
— Що ви говорите? — сказав він схвильовано. — В на­
шій примірній ячейці єсть дискусійщик?.. Галакточко, ти
чуєш?
А ле М арф а Г алактіонівна вже почула цю сенсацію і
уважно р о згл яд ал а обличчя присутніх членів.
— Ч и не кур’єр? — спитала вона, пронизую чи погля­
д ом д альн ю фігуру, що сам отн ьо сиділа в останньом у ря-
ДУ-
— Нє! — рішуче од рубав М етодій Кирилович.
Т оді М арф а Г алактіонівна знову заб ігала очима по
стільцях.
К ом осередок явився вже, так би м овити, in corpore:
прийш ли всі члени колегії, прийш ли завідую чі відділам и і
начальники та замісники різних канцелярій, прийш ов уже
голова м ісцевком у і три рядових службовці, прийш ла й
о р ганізаторш а жінок і її організація: секретарш а головно­
го начальника, секретарш а головного зам а і жінка голов­
ного начальника (остання, як і М арф а Г алактіонівна, ніде
не посідала посади і, як і М арф а Галактіонівна, д огл яд ала
своїх дітей). С ловом , не прийш ли ще тільки секретар ком ­
сом олу і сам головний начальник, що мусів сьогодні роби­
ти доповідь.
... Т овариш ка Г алакта губилась в догадках і ніяк не
м огла вгадати, хто ж цей дискусійщик.
 — Ага! — сказав нареш ті Іван Іванович. — Я тепер
знаю : це, очевидно, уборщ иця!
— Н ічого подібного! — сказав М етодій Кирилович. —
У борщ иця не м ож е бути дискусійщ ицею, бо вона тільки
кандидатка в партію .
— Ну, так хто ж такий? — м ало не скрикнула М арф а
Галактіонівна. — Ну, не мучайте мене!.
М етодій Кирилович побачив, що далі він і справді не
має ком уністичного права мучити своїх товариш ів і, ско­
сивш и очі, сказав іронічно:
— О т він!.. Т овариш Л айтер!
—Т овариш Л айтер? Що ви кажете! — розвів руками
Іван Іванович. — Н іколи б не подумав. Такий тихенький і
лагідний — і на тобі! Воістину: в тихом у болоті завжди
чорти водяться.
М арфа Г алактіонівна вп’ялась очим а в маленьку фігур­
ку товар и ш а Л ай тер а (він сидів далеко ліворуч).
— Так, — сказала вона, зідхнувш и, — він може! Він
може бути дискусійщ иком. Ти зверни увагу, Ж ане, на йо­
го обличчя — воно страш енно бліде і, я б сказала, майже
дегенеративне. М ені чомусь завжди здавалось, що він
анархіст-індивідуаліст.
— Ви, може, дум аєте, щ о він і справді якісь ідеї най­
шов? — сказав М етодій Кирилович, бігаю чи очима по під­
лозі. — Н ічого подібного! Свій! Свій свого, так би м ови­
ти... О т в чому сіль!
— Що ви цим хочете сказати? — спитав недогадливий
Іван Іванович.
— Та то я... так! — байдуже м ахнув рукою М етодій
К ирилович.
Але це таєм не «свій» заінтригувало М арфу Галактіо-
нівну, хоч вона і розум іла, в чому справа.
— Ви вічно говорите натякам и! — незадоволено сказа­
ла вона. — При чому тут «свій»?
— Та то мені просто ж алко то вариш а Л айтера, — ска­
зав М етодій Кирилович. — Це буде ще одна зачіпка для
антисемітів: знову, скаж уть, єврей!

48
 П отім М етодій К ирилович почав розповідати, як його
колись до глибини душі обурю вало «діло Бейліса» і як він
взагалі страш енно сим патично ставиться до євреїв. Н авіть
більш е того: він вважає, що найгеніяльніш их лю дей дала
саме ця нація.
— О т, прим іром , візьм ім о Х риста, — сказав він. —
Н аш народ і досі не знає, що Х ристос був єврей.
— А де він тепер працює? — спитав Іван Іванович.
— Христос? — здивовано подививсь М етодій К ири ло­
вич.
— Т а який там Х ристос! Т овариш Л айтер!
Мій герой вже давно надів другу пару окулярів і уваж ­
но р озглядав дискусійщ ика. Й ого зовсім не обходить, що
товариш Л айтер єврей: соціяльна б о р о тьб а не знає націо­
нальних рям ців, і він, як витрим аний партієць, мусить би­
ти всякого, хто так чи інакш е піде проти сам окритики і,
значить, проти пролетаріяту. 1, коли Іван Іванович узнав,
що в останній час товариш Л айтер завідує трестівською
бібліотекою , він тут же виріш ив: «інтелігент! д ем орал ізо­
ваний член партії»!
Але на товар и ш а Л ай тер а дивились зараз м ало не всі
члени комосередку. М арф а Галактіонівна передала новину
сусідці, сусідка сусідові і т. д. П огляди були пронизливі і
такі ідеологічно-витрим ані, що «дискусійщик», здається,
ще більш е зблід.
... Н ареш ті, на дзвіниці покинули дзвонити. Вечірня
почалась. Тоді до залі увійш ов головний начальник і секре­
тар ком ’ячейки. В залі ще тихш е стало, навіть зникло шу­
шукання. Все причаїлось в напруженні: дисципліна в ком-
гуртку була зразкова, і члени осередку організовано і по-
товариськом у поваж али свого начальника.
— Т овариш і, — сказав секретар, сходячи на трибуну.
— Прош у нам ітити кандидатуру на голову дан ого зібран­
ня.
— Семена Яковича! — скрикнуло одразу кілька голо­
сів.
Головний начальник (Семен Якович) поправив свою
краватку, м ило усміхнувся й розвів руками: м овляв, не м о­
жу! Д якую , тисячу разів дякую за таке зворуш ливе довір’я,
але — не можу! Він зрідка показував на своє горло і при­
сутні м огли подум ати, що справа в задусі (головний на­
чальник теж страж дав на зажиріння серця), але ці припу­
щення (правда, їх і не було) одразу ж розвіяв секретар.
— Семен Якович сьогодня не мож е головувати, — ска­
зав він, — бо сьогодні Семен Якович робить доповідь.
— А... а... це інш а справа, — загуло в залі, і комосере-
док, д обре пам ’ятаю чи виріш ення партії про середпартій­
ну дем ократію , запропонував кандидатуру з низів.
— М етодія К ириловича! — знову скрикнуло одразу
кілька голосів.
Іванові Івановичу якось неприємно йойкнуло під сер­
цем. Річ у тім , щ о він з М етодієм К ириловичем був, так
би мовити, на рівних правах: обидва були члени колегії і
обидва вваж алися «замами». І тому, коли комосередок пі­
сля головного начальника називав ім ’я М етодія К ири ло­
вича, мій герой завжди почував себе не зовсім гарно і ду­
м ав, що трапилось велике непорозуміння.
М арф а Г алактіонівна одразу пом ітила це.
— Я гадаю , так і треба! — сказала вона, коли М ето-
дій К ирилович не тулився вже до неї і сів на місце голови
зібрання (звичайно, після одноголосного голосування). —
С ам е його й треба було вибирати по останній інструкції з
ЦК. Не м ож на ж весь час вибирати Семена Яковича й те­
бе. Т реба ж видвигати й більш нижчі інстанції.
Іван Іванович з вдячністю подивився на свою дружину
і, м ож на сказати, трохи заспокоївся.
— Товариш і! — сказав М етодій К ирилович. — Перше
питання наш ого порядку дня — це остання вилазка проти
самокритики. Слово має Семен Якович.
В залі зовсім зм ертвіло. Н авіть чути було, як ударив
по вікнах дрібний осінній дощ ик. Ч астина поглядів прони­
зал а головного начальника, що в цей м ом ент зійш ов на
трибуну і вже полож ив конспект для доповіді — номер
«Правди», частина ком гуртка дивилась на товариш а Л ай-

50
тера, що в цей час нервово л ам ав пальці і уперто дивився
на підлогу.
— Т овариш і! — почав головний начальник. — На по­
передньому зібранні я робив доповідь про реж им економії.
Що я говорив? Я говорив, що до режиму економ ії ми, ко­
муністи, не м ож ем о ставитись пасивно і потім я говорив,
що таке реж им економії. Що ж таке реж им економії? Ре­
жим економ ії є один із останніх бойових льозунгів наш ої
пролетарської партії, і треба його розум іти не тільки... е...
е... так би м овити, в ш ироком у м аш табі, але треба найти
йому місце і в наш ом у особистом у житті. Берем о знову ж
таки олівець. Без режиму економ ії як би ми до нього ста­
вились? Ми до його ставились... е... е... так би мовити, не­
охайно. Я сам м ав честь бачити, як один із наш их ш анов­
них товариш ів (тут Семен Якович м ило усміхнувся й поди­
вився на управділа) викинув у кош ика олівець на 1 ‘/ 2 , при­
близно, ще не списаного верш ка... Тек-с! .. хе... хе...
Г оловний начальник зупинився, налив з графіна води
й, запиваю чи водою початок своєї цікавої промови, б ать­
ківським весело-докірливим оком дивився на уіправділа,
що викинув у кош ик олівець на 11Л приблизно ще не списа­
ного вершка. Д ивилась в цей час і вся авди торія на вищ е­
названого управділа. А ле ніхто не дивився на управділа
вовком: всім гр ала на устах м ила й сим патична усміш ка,
хоч і трохи докірлива, як і головном у начальникові, бо всі
були певні, щ о управділ цілком свідом а лю дина і цього
більш е не зробить.
— Тек-с! — продовж ував Семен Якович. — Але що
треба було зробити при іншій ситуації?.. Е... е... Так би м о­
вити, при реж имі економії?.. Ну-с?.. Т реба було цього
олівця не викидати в кош ика, а купити для нього нако­
нечника за дві копійки і списати олівець до кінця. Ну-с?..
От що, на мій погляд, є режим економії, так би мовити, в
буденному житті.
Г оловний начальник ще налив з графіна води і запив
дальш у частину своєї цікавої промови.
— Тек-с!.. — продовж ував він далі. — І коли я тепер
підходжу до останньої вилазки проти сам окритики, то що
я бачу в ній? Я в ній бачу ту ж саму несвідомість!.. Ц им я
зовсім не д ум аю образити наш ого ш ановного К лиментія
С тепановича і прирівняти його цілком законну помилку з
олівцем до беззаконної вилазки проти самокритики, але
елементи несвідомости... е... е... так би мовити, трохи схо­
дяться!
— Семене Яковичу! — скрикнув управділ. — Я свою
помилку давно вже визнав. Д ля мене нем а сам олю бства в
партійних справах.
— П рекрасно! — сказав головний начальник. — В пар­
тійних справах і не може бути сам олю бста. Треба завжди
одверто і публічно визнавати свої помилки... Але д о зво л ь­
те до діла... О тже... е... е... остання вилазка проти сам окри­
тики.
Тут докладчик зробив відповідно серйозне обличчя,
вийняв з бокової кишені пенсне, розгорнув «Правду» і со­
вісно, без всяких ліричних рефренів, цілком конкретно ро з­
повів ком осередкові те, що було написано в газеті з приво­
ду сам окритики і щ о читали партійці і що вони мусіли ще
прослухати. Д оповідь була цікава й авдиторія так захопи­
лась нею, як ніколи.
— Тепер д озвольте зрезю м увати! — сказав нареш ті го­
ловний начальник. — О тж е остання вилазка проти сам о­
критики є, так би м овити, цілком несвідомий і бузотерсь-
кий акт. А ле ми вірим о, що товариш і визнаю ть свої по­
милки і покинуть бузу. Коли ж вони цього не зроблять
(тут Семен Якович прийняв відповідно-суворе обличчя),
то... е... е... пролетаріят прим усить їх це зробити!
Гучні оплески покрили промову оратора. Х тось скрик­
нув: «Хай живуть наш і вожді» і авдиторія, зробивш и Семе­
ну Яковичу овацію , м ало не проспівала Інтернаціонал. Т а­
кого ентузіязм у давно вже не було в комосередку, і відчу­
валось, щ о загр о за з боку Л айтера, м іцно з’єднала ввесь,
коли так м ож на висловитись, авангард пролетаріяту.
— Товариш і! — сказав М етодій К ирилович, коли ав­
диторія стихла. — Х то хоче взяти слово?

52
 Всі подивились на того ж таки товариш а Л айтера. Хто
ж, як не він, мусить перш ий виступити? Звичайно, йом у не
зовсім приєм но боротись з такою витрим аною авдиторі-
єю, але що ж робити: не лізь куди не треба!
— Д айте мені слово! — сказав нареш ті товариш Л ай-
тер.
П о авдиторії пронісся шум і раптом стих. Так буває
перед грозою , коли зам и р аю ть дерева і десь далеко синіє
грізний тайфун. Чути було, як у вікна б’є дрібний осінній
дощ ик і як Іван Іванович протирає собі рогові окуляри бі­
лосніж ною хусткою .
— Т овариш і! — сказав товариш Л айтер. — Я не тіль­
ки не д у м аю виступати з критикою постанов Ц К , я, навпа­
ки, я...
А ле тайф ун уже налетів: авди торія заш ум іла. Скажіть,
будь ласка, яка самовпевненість! Він «не думає виступати з
критикою постанов ЦК»? Бож е мій, до чого ми дожили!
Якийнебудь ш пінгалет і... з таким и претензіями: «він не ду­
має виступати проти постанов ЦК»! Яке нахабство, яка
сам озакоханість.
— Т овариш і! — скрикнув товариш Л айтер і ще біль­
ше зблід. — Д о зво л ьте мені висловити деякі думки з при­
воду справж ньої постановки самокритики.
— Що таке? Що він там каже?., «справжньої постанов­
ки самокритики»? Скаж іть, будь ласка, який науковий спів­
робітник! Я ка сам озакоханість!.. Ну, це вже занадто! Ми
не припустимо, щ об різні ш пінгалети м орочили нам голо­
ву своєю дем дгогією .
— Т овариш і! — ще раз скрикнув товариш Л айтер. —
Я тільки хочу дещ о сказати про членів наш ого комосеред-
ку... Я...
А вдиторія ще більш е заш ум іла. В кож ному прокинув­
ся бойовий дух, коли так м ож на висловитись, «більш ови­
цького старогвардійця», і кож ном у хотілось підскочити до
трибуни і скрикнути: «Д осить нам м енш овицьких промов»!
— Т овариш і! — востаннє скрикнув товариш Л айтер. —
Я... я... я... ми... ми... ми...
 А ле дарем но: тайфун бушував! Тоді М етодій К ирило-
вич зробив знак рукою , і тайфун зник. М етодій К ирило-
вич звернувся до товариш а Л айтера з м илою , батьків­
ською усміш кою :
— Як бачите, товариш у Л айтер, авдиторія вас не хоче
слухати. Я тут зовсім ні при чому. О чевидно, ваш і ідеї не
користую ться в масі поспіхом.
Т овариш Л айтер знизив очі (йому, очевидно, було нія­
ково за свої ухили і за провал своїх ідей в масі), і сів на
своє попереднє місце.
— Х то ще хоче взяти слово? — сказав М етодій Кири-
лович.
Іван Іванович відчув, що тепер якраз прийш ла черга за
ним. С ам е тепер і він мусить виступити і показати свій
ораторський хист в боротьбі з місцевою опозицією .
— Я прошу! — сказав мій герой, і, побідно ступаючи,
зійш ов на трибуну.
Мій ріш учий і симпатичний герой полож ив свій порт­
фель на портф ель головного начальника, протер свої оку­
ляри білосніж ною хусткою й почав:
— Д о р о гі товариш і! Н аш друг, товариш Л айтер, хоче
взяти на себе ролю місіонера і проповідувати свої сумнів­
ні і, як ви бачили, безгрунтовні ідеї в тій країні, яка ніколи
не була християнською — ерівсорі« іп раггіЬиБ. Ви розумі­
єте?..
Тут Іван Іванович, як і його начальник, налив з графі-
на води і побідно подивився поверх окулярів на авдито-
рію: м овляв, єхидний початок?
— Л овко! — пронісся шум похвали по авдиторії.
— Але, — продовж ував мій- герой, — ми таких місіо­
нерів не прийм аєм о!.. (Голоси: «П равильно! Правильно!»).
Попередній о ратор, себто товариш Л айтер, багато розпи­
нався з цієї трибуни, запевняю чи нас, що сам окритика нам
не потрібна, що сам окритика загальм ує наш господарчий
процес, що і т. д., і т. п. А я от говорю — нічого подібно­
го! Вона не може загальм увати господарчий процес! (Го­
лоси: «П равильно! Правильно!»). Х то повірить товариш у
Л айтеру? Ну, скаж іть мені: хто йому повірить?

54
 — Н іхто! — скрикнуло одразу кілька голосів.
— Ц ілком справедливо: ніхто! Тисячу разів — ніхто!
(М ій герой вже входив в азарт). Ми всі пам ’ятаєм о, як
важко нам було завою вати диктатуру пролетаріяту, скіль­
ки ми крови пролили на полях гром адянської війни, скіль­
ки наш их дорогих товариш ів розстріляно в контррозвідці,
і ми не м ож ем о м овчати і не сказати товариш у Лайтеру:
«уберіть, будь ласка, ваш і сумнівні руки, від досягнень
пролетаріяту і не м орочте нам голови!» Ви хочете розко­
лоти партію , але це вам не вдасться. Ви хочете... але —
досить! Д осить!..
Тут Іван Іванович рап то м взявся за серце і сказав, що
він не м ож е скінчити своєї пром ови, бо боїться «за розрив
серця». А вдиторія покрила Івана Івановича гучними і. вдяч­
ними оплескам и. Видно було, що товариш Л айтер і справ­
ді помилився: осередок був цілком ідеологічно-витрим а-
ний.
Після Івана Івановича ще виступали промовці, але все
вже було ясно, і том у М етодій Кирилович закрив зібрання.
К ом осередок повалив на вулицю. Д ощ и к в цей час
ущух і над городом м овчазно стояли важкі осінні хмари.
... — Ну, як я його? Д обре? — спитав Іван Іванович.
— Ти сьогодні прекрасно говорив, — сказала М арф а
Галактіонівна. — М ар’я Івановна прямо захоплена твоєю
пром овою .
— Ш кода тільки, що мені серце не дає розійтися! —
зідхнув мій герой. — Тепер я цілком переконаний, що м аю
ораторський хист... Ц ілком!

І от м ої с и м п а т и ч н і герої увійшли
вже в с в о ю к в а т и р у , т а к о ж і п р о те,
як м о ж е з в ич а йни й випадок на робит и
б а г а т о н е п р и є м н о с т е й .

І о т м ої сим патичні герої увійш ли вже в свою кватиру.

55
Всюди зразковий порядок і все на своєму місці. Я вдоха
порається у кухні біля пом ийного корита, м адм уазель Л ю -
сі виш иває сорочку своєму м айбутньом у нареченому. Д іти
уже сплять б езм ’ятеж ним сном.
— Ти не п ам ’ятаєш , — спитав Іван Іванович, — мені
не подавали на зібранні записок?
— Здається, ні! — сказала М арф а Галактіонівна.
Мій цілком задоволений герой одсунув од себе чашку з
чаєм і взяв портф ель.
— А все таки подивимось! — сказав він. — М оже я
так захопився, що й не помітив, як укинув якусь.
Іван Іванович поліз у теку і почав там ритись. Рився
він недовго, бо рап то м натрапив на якийсь документ. Він
витяг його.
— В чому справа? — сказав Іван Іванович і зблід.
— Що ти там найш ов, Жане? — спитала М арф а Г алак­
тіонівна.
Іван Іванович подивився на дружину розгубленими
очим а й передав їй документ. М арф а Г алактіонівна вихо­
пила із рук Івана Івановича вищ езгаданий таєм ний доку­
мент і теж зблідла.
— Як ти гадаєш , — спитав Іван Іванович. — Що це
значить?
— Не розум ію ! — розвел а рукам и М арф а Г алактіонів­
на.
— Чи не підсунув хтось нарочито... з м етою скомпро-
м ітувати мене? Як ти гадаєш ?
М арф а Г алактіонівна уважно подивилась на стелю : во­
на д ум ала. Вона довго д у м ал а і нареш ті сказала:
— Все м ож ливо... — сказала вона. — Я знаю : у тебе
багато ворогів.
— Що ти кажеш, Г алакточко! — скрикнув Іван Івано­
вич. — У мене багато ворогів? Ч ого ж ти мені раніш про
це не говорила?
— Я не хотіла тебе турбувати! — зідхнула М арф а Га­
лактіонівна. — Н авіщ о про це говорити, коли в тебе й так
погане серце!

56
 — Х то ж ті вороги? — знову скрикнув Іван Іванович.
— Я не знаю! — зідхнула М арф а Г алактінівна. — Як я
їх м ожу знати, коли вони таємні.
Іван Іванович в розпуці схопився руками за своє во­
лосся й похилився на стіл.

П роте він і м ав рацію : докум ент, що його хтось підсу­

нув у його портф ель, і справді був страш ний документ. Це
була хоч мож е й легальна, але, на ж аль, ще не оголош ена
стен ограм а якогось пленуму Ц К. Це була м ож ливо зовсім
не таєм на, а м ож ливо й цілком таєм н а книжечка, бо мій
герой її на ж аль, зовсім не читав, а прочитати зараз (та ще
й всю!) він ніяк не міг. Я к нарочито, в цей м ом ент за ві­
кном знову побіг дрібний осінній дощ ик, і здавалося уже
Івану Івановичу, щ о й справді в наш ом у ж итті є місце для
мінору і щ о не завжди однаково світить електрика: іноді
бадьорим радісним світлом ідеологічно-витрим аного ку­
точка, а іноді трохи інакше.
— Ну, так що ж робити? — спитав Іван Іванович під­
стреленим голосом.
— О чевидно, треба цю книжечку негайно спалити — і
квит! — сказала М арф а Г алактіонівна.
— Спалити? А ти певна, щ о її не нарочито підложено
мені? А що як спитаю ть, де я її дів?.. М оже однести її Се­
мену Яковичу?
— І це не діло! — сказала М арф а Галактіонівна. —
Знову ж таки спитаю ть, д е ти її в з я в ?
— Бож е мій! — простогнав мій герой. — Що мені ро­
бити!
М арф а Г алактіонівна теж не знала, що робити. Чого
тільки вона не передум ала в цей м ом ент. Але проклятий
докум ент загадково м аячів на столі і розгадки не видно
було.
А ле от рап то м почало вияснятись, і М арф а Г ал актіо­
нівна скрикнула.
— Я вже знаю! — скрикнула вона. — Це непорозумін­
ня!

57
 — Що ти хочеш сказати? — з полегш енням зідхнув
Іван Іванович.
— Я хочу спитати тебе: де леж ав твій портфель? Зда­
ється, на портф елі Семена Яковича?
Іван Іванович приложив пальця до своїх уст і задумав-

— Здається, — сказав він, — здається, на портф елі Се­

м ена Яковича.
— Ну й от! Т ак знай же: цей додум ент полож ив у твій
портф ель ніхто інший, як Семен Якович, і полож ив зовсім
випадково.
— Як так випадково? — не зрозум ів Іван Іванович.
— А так! Я пам ’ятаю , він щ ось виймав зі свого порт­
феля, і, очевидно, саме цю книжечку. Він, м абуть, хотів
нею ілю струвати свою промову, але потім передумав і по­
лож ив її... т а уже не в свій портф ель, а випадково — в
твій!
— Г еніяльна ідея! — скрикнув Іван Іванович. —Ти, го­
лубко, їйбогу, як Ш ерлок Х олмс... Тільки як його спитати?
— Ну, це просто, — сказала М арф а Г алактіонівна. —
Іди зар аз до телеф она і поцікався, чи не загубив він чогось
із свого портф еля.
М ій герой схопивсь зі свого стільця й побіг до кабіне­
ту. Чути було, як він нервово взяв рурку і чітко сказав:
— С орок ноль два... Не в і л ь н о?.. Фу!...
Ч орт!...
Чути було, як він знову сказав: «4002», але знову було
не вільно. І так до трьох разів. Н а четвертий раз Івана Іва­
новича сполучили з С ем еном Яковичем, а за дві хвилини
мій герой вже вскочив до їдальні.
— Ти не помилилась! — скрикнув він і схопив в свої
обійми свою симпатичну й догадливу дружину. — Ти не
пом илилась! Семен Якович випадково полож ив цей доку­
мент у мій портфель!
М арф а Г алактіонівна надзвичайно раділа таком у щ а­
сливом у кінцю і запропонувала навіть Івану Івановичу по­
вечеряти з вірменською .
 І от Іван Іванович давно вже лежить на своїй сю рприз­
ній ліжниці і читає останній ном ер «Правди». З радіо-рупо-
ра чути оркестру якоїсь оперетки, а з кухні чути, як Явдо-
ха порається біля пом ийного корита.
М арф а Г алактіонівна зняла спідницю й залиш илась в
панталонах. Вона підійш ла до дверей в дитячу спальню і
сказала:
— Ecoutez! П ередайте мені, будь ласка, ночний гор­
щик.
— Avec plaisir, m ad am e,12 — сказала м адм уазель J lюсі і
передала сосуд.
П отім м адм уазель Л ю сі піш ла до дитячих колисок, де
вже спали безм ’ятеж ним сном М ай і Ф іялка, я М арф а Г а­
лактіонівна полізла на сю рпризну ліжницю й посунула Іва­
на Івановича до стіни своїм ш икарним торсом.
... — Ну, а все ж таки, — сказала вона. — Ч им же соція-
лізм відрізняється від комунізму... К онкретно?
— Боже мій! Я ж тобі вже говорив, — сказав Іван Іва­
нович, — ком унізм це вищ а, так би м овити, ідеальна су­
спільна ф орм а.
М арф а Г алактіонівна ш ироко позіхнула й погасила
електрику. С коро в кімнаті чути було легенький храп. За
вікном мжичив осінній дощ ик, але не було в ньому мінору:
це був дощ ик м аж орного сезону. Після трагічної події з
вищ еназваним докум ентом Івану Івановичу снились поля і
м’якобірю зове небо, де прекрасні горизонти тривож ать ду­
шу тією легенькою тривогою , що не запалю є тебе бунтом
дрібнобурж уазного ім пресіонізму, а зовсім навпаки: ла-
скає радісним спокоєм м аж орно-м он ум ен тальн ого реаліз­
му.

я
Ч им же т ре ба кінчити, а т а к о ж і про
те, щ о ж н е д а є а в т о р о в і с к і н ч и т и н е ­
г а й н о .

59
 Чим же треба кінчати? Кінчати, очевидно, прийдеться
не сном Івана Івановича (хай він собі спить на здоров’я), а
описом того трагічного фіналу, що все таки звалився на
зовсім і ніяк невинну голову м ойого ідеологічно-витрима-
ного героя.
П равда, славетний винахід (про нього далі, це саме
той винахід, що зробив ім ’я Івана Івановича безсмертним!)
примуш ує авто р а написати ще невеликий розділ, але, по-
перше, цей передостанній розділ є, так би мовити, розділ
не обов’язковий (нетерплячий читач може його й не чита­
ти), а, подруге — великим злочином було б обминути те,
чого обминути ніяк не можна.
Отже, після осени прийш ла, як і треба було чекати, зи­
ма.
М орози були лю ті, але мій герой сам овіддано том и в­
ся в духоті: його будинок, що на вулиці Т ом аса М ора, ви­
кликав на «соціялістичне зм агання» (так саме і написано в
дом ком івських книжках) будинок, що на вулиці Щукина, і
том у не м ожна було «підкачати» навіть в сенсі опалення:
кожний із будинків доводив, що він тепліш ий за свого су­
противника і щ о він не тільки уміє боротись з буржуазією ,
але й з природою з поспіхом сперечається. І от колись, си­
дячи в такій от духоті, Іван Іванович сказав:
— Г алакточко! — сказав колись Іван Іванович. — Я
почуваю, що я можу прислужитись своїй партії, поперше
— партійною та радянською роботою , а подруге — й сво­
їми винаходам и.
— Що ти надум ав, Жане? — сказала М арф а Галактіо-
нівна, кусаючи держ авні горіхи (вона ніколи принципово
не купувала горіхів у приватника і їл а тільки держ авні го­
ріхи з держ авних лісів, саме ті, що, як подарунок, приси­
лав їй б р ат — лісничий). Ну, говори — я послухаю .
Бачиш , — пром овив Іван Іванович, — сидів я оце й ду­
мав про літо. Прийде, значить, літо, а з ним прилетять і
мухи. Ти уявляєш , як вони переш кодж аю ть нашій роботі?
Ж ах! Так от я й вирішив: треба вигадати якусь мухобойку.
1 я вигадаю , д аю тобі чесне комуністичне слово. Ти дума-

60
м аєш , щ о мені бракує таланту? Ну, не скажи, голубонько!
— Ч ом у ж бракує? — пром овила товариш ка Галакта,
підкочуючи очі до лоба. — Я зовсім не сумніваю сь! Буває
так, щ о талан т проявляється навіть у простого народу, а
ти ж інтелігент, з вищ ою освітою .
Т акий відгук з боку дружини на його баж ання винайти
м ухобойку так підбадьорив м ойого героя, щ о він тут же
приступив до роботи. П оперш е, він написав заяву до сво­
го комосередку, щ об його звільнили від партнавантаж ення
(бю ро комосередку вже на другий день звільнило його від
партнавантаж ення «як наукового робітника, що працю є
над власним винаходом»), а, подавш и заяву, взявся за му­
хобойку.
Всю зиму Іван Іванович сам овіддано л ам ав собі голо­
ву і тільки на провесні прийш ов до того висновку, щ о від­
повідно найновіш им досягненням техніки, мухобойку тре­
ба зробити за д о п о м о го ю електрики. Тоді Іван Іванович
почав студію вати деякі дисципліни і почав робити спроби.
Н а його столі появились електроскопи з листочками, він
утворю вав, скажім, протилежні електрики на сполучених
електроскопах, він ловив «електричний вітер» і гасив ним
свічку. Він звертався до лейденської банки та ф ранкліново-
го колеса і, нареш ті, після д овгої праці, вражений був р ап ­
том у саме серце згадкою про т. зв. спробу Ґальвані. Як
відомо, Ґал ьв ан і довів, що м ’язи й нерви у тварини м о ­
жуть бути за дж ерела електрики, але Івана Івановича стра­
шенно зворуш увало те, що при сполученні нерва і м’язів ж а­
би, скажім, ж аб’яча ніжка дригає. Зворуш увало саме те,
що вона дригає. М ій герой інакше і не уявляв собі смерти
мухи на електричній мухобойці, як см ерть, що їй, так би м о­
вити, прелім інарно відповідало дригання ніжками.
В скором у часі Іван Іванович зробився героєм дня на­
шого, як він говорить, заздалегідь і з обуренням відкида-
ючи ганебне міщ анство, «з голови до п’ят револю ційного
міста»: він таки винайш ов електричну мухобойку. П ро
нього заговорили всюди, а М арф а Галактіонівна стала ще
більш е поваж ати його. Секрет винаходу не було оголош е-
но, але відом о було, щ о м ухобойка надзвичайно оригі­
нально била мух: коли м уха сідала на ап ар ат м ойого ге­
роя і саме на том у місці, де за проектом баж ано було, щ об
вона сіла, електрика обов’язково вбивала її.
— О т тільки біда, — говорив Іван Іванович, — що му­
х а не завж ди сідає там , де треба... Ну, нічого, — додавав
він. — Н ічого!..
І він м ав рацію — так додавати. Г оловне — початок, а
потім якось удосконалиться: коли не він удосконалить свій
апарат-м ухобойку, то синок його М ай, підрісши, завер­
ш и т ь с п р а в у с в о г о т а л а н о в и т о г о б а т ь к а -в и н а х ід н и к а .
О дним словом , Іван Іванович на деякий час заспокоївся.
Сам е на той час, поки його голову знову не пронизала но­
ва геніяльна ідея.
Я к уже було сказано, будинок м ойого героя був у ста­
ні «соціялістичного змагання». Цей надзвичайно похваль­
ний ф акт теж міг би навести Івана Івановича на ту думку,
щ о « с о ц і а л і с т и ч н о » м ож уть зм агатися не тільки колективи,
але й окрем і індивідууми, та цього не трапилося, а навів
його на цю думку (хоч це на перший погляд і дивно!) —
навів його власний радіо-рупор.
Відпочивав, значить, м ій герой на канапі і чекав черго­
вого концерту з місцевої радіо-станції. М ай і Ф іялка грали­
ся в спальній з м адм у азел ь Лю сі, товариш ка Г ал ак та сиді­
л а з його другом М етодієм К ириловичем у кабінеті. Р ап ­
том заш ипіло.
— Г алло! Галло! Г оворить радіо-станція на хвилі... —
і т. д.
П рекрасно! А ле чує тут Іван Іванович від конферанса,
що радіо-станція бере сьогодні на себе ролю пляцдарм у
для «соціялістичного змагання». К онкретно кажучи, сьо­
годні (конферанс говорить) зм агаю ться: балабаєш ник,
скрипник, бандурист, піяністка, дом ри ст, гарм оніст та го-
бойщ ик.
— Інтересно послухати! — подум ав мій герой. — П о­
дивим ось, хто кого!
П ерш и м виступив балабаєш ник. Беручи до уваги, що
саме так, по вищ езазначеном у, зм агати ся м ож уть тільки
здорові м аж орні елем енти наш ого суспільства, балабаєш -
ник на цей р аз найш ов м ож ливим заграти якусь песимі­
стичну пісеньку, щ о їй досі не давал и місця на радіо-стан-
ції. В таком у ж дусі грали й інші зм агальники. Мій герой
сперш у незадоволено хитаів головою , але потім прийш ов
до тієї ж думки, щ о й балабаєш ник («саме так, по вищ еза­
значеному, зм агати ся м ож уть тільки здорові, м аж орні еле­
менти наш ого суспільства»), і, прийш овш и до цієї думки,
р ап то м прийш ов і до другої. ' •" '
— М етодію К ириловичу, — покликав він схвильова­
ним го лосом свого сим патичного колегу. — Я вас викли­
каю на соціялістичне зм агання! ;
С казавш и це, Іван Іванович протер окуляри своєю бі­
лосніж ною хусткою , з вдячністю подивився на радіо-рупор
і, нареш ті, пом андрував до їдальні, де його симпатичний
друг сидів з його ж таки м илою друж иною . М ом ент був не
зовсім вдалий для зустрічі двох приятелів (М етодій Кири-
лович ще не встиг зовсім очутитись після інтим ної р о зм о ­
ви з товариш кою Г алактою ), і все таки до згоди прийш ли
негайно.
— Я ваш виклик прийм аю ! — обсм икнувш ись нареш ­
ті, ріш уче заявив М етодій Кирилович. — Будь ласка!
І тут же виріш ено було, щ о Іван Іванович зробить три
м ухобойки, а М етодій К ирилович буде три дні агітувати
серед службовців тресту за утворення фабрики виробниц­
тва цих же таки м ухобойок.
В таких цікавих р о зм о вах і в таких же не менш ціка­
вих дум ках проходили дні м ойого героя.
Після Р ізд ва приїхав до Івана Івановича брат М арф и
Галактіонівни — товариш М рачний (псевдонім). С ам е той
брат, що лісничий. Б р ат приїхав, як вияснилось, надовго,
бо його, як вияснилося, партія зняла з партії та з лісниц­
тва чи то за ш ахрайство («за ш ахрайство» — говорили злі
язики), чи то за опозиційні ухили («за опозиційні ухили» —
г о в о р и л а т о в а р и ш к а Г а л а к т а ) . П р о т и у х и л ів Ів а н
Іванович, як відомо, рішуче боровся, але в д аном у разі він
не міг боротись, — не то м у , щ о справа йш ла про б о р о ть ­
бу проти родича, а том у, щ о мій герой був тактовн ою ,
ш ляхетною лю д ин ою і неш ляхетно поводитись із гостем ,
м ож на сказати, органічно не міг, тим паче, щ о по городу
почали ходити « т р и в о ж н і » чутки відносно якогось
«переобрання» політбю ра.
Т овариш М рачний цілим и дням и гром ив «апаратчиків»
і запевняв Івана Івановича, щ о «це їм так не пройде». Іван
Іванович слухав, а М арф а Г алактіонівна говорила.
— Я дум аю , — говори ла М арф а Г алактіонівна, — щ о
Зю зя мас рацію бути незадоволеним з апаратчиків. 1 и як
гадаєш , Жане?.. Ти знаєш , я вже давно точу зуби на С талі-
на.
— Я, Г алакточко, нічого не м аю проти, — нареш ті зід-
хав мій стійкий герой, — але щ одо С таліна, я з то б о ю (тут
Іван Іванович озирався) згодний. Згодний, Г алакточко.
Цілком! Н а мій погляд, він теж... як би його сказати, —
дискусійщ ик... С ебто треба припускати, щ о він буде диску-
сійщик.
— Т реба припускати? — кричав то вари ш М рачний. —
І це говорите ви, високоінтеліґентна лю дина?
Тут мій герой не те, щ об дрейфив, а просто говорив,
що його не так зрозум іли, що він, звичайно, і в цьому пи­
танні «органічно» не може бути не р еволю ц іонером «з го­
лови до п’ят» і що він хоче тільки, щ об все було д обре і щ об
перемога була на боці пролетаріяту, себто, щ об м ож на бу­
ло спокійно ходити до ячейки в четвер і жити по-лю дськи.
Д осить вже він настраж дався на ф ронтах, себто у Н аросві­
ті, коли була гром адянська війна.
— А все таки, — насідав товариш М рачний, — все т а ­
ки скаж іть мені: невже й по-ваш ом у потрібна ця ідіотсь­
ка сам окритика?
Іван Іванович виймав свою білосніжну хустку і нервово
протирав нею окуляри. Він, звичайно, знав, як він має від­
повісти, але він не міг, на ж аль, відповісти, бо тут якраз
втручалася то вар и ш ка Г алакта.
М арфа Г алактіонівна причиняла двері і говори л а кон­
спіративним голосом .

04
 — Звичайно, Ж ане, це абсурд, — говори л а вона. —
Н евж е ти й досі погоджуєш ся? Ну, скажи мені! Скажи!
Іван Іванович нібито раніш погодж увався, себто гадав,
щ о то в ар и ш к а Г ал акта теж погодж ується, але тепер він
уже не м іг погодж уватись, ти м паче, що, зі слів товариш а
М рачн ого, «апаратчики» мусіли «на днях полетіти» і «вза­
галі загуби ти свою силу».
— Ні!., не погодж ую сь! — раптом ріш уче ще раз зід-
хав ів ан Іванович і, тут же підбадьорений вдячним погля­
д о м друж ини, додавав: — Я навіть скажу вам по секрету,
щ о я з сам о го початку м ало довіряв цій ідеї. їйбогу.
С л о в о м , Іван Іванович говорив тільки те, що підказу­
вала йом у й ого револю ційна совість. П равда, коли то ва­
риш М рачний, діставш и посаду, раптом змінив свої погля­
ди, Іван Іванович не змінив своїх поглядів, він просто зно­
ву зупинився на своїх, щ о були до приїзду товариш а
М р ачн ого, позиціях, себто він знову почав гаряче захищ а­
ти «сам окритику», але це показує тільки те, що мій герой,
будучи о р то до к сал ьн и м м арксистом , не міг не володіти
д о б р е л ян ц ето ю м атеріялістичної діялектики. От і все,
плю с, звичайно, револю ційна совість.
І т о м у не зрозум іло (рішуче не зрозум іло!), як могло
тр ап и ти сь це велике горе, це грандіозне нещ астя. Ви питає­
те, яке нещ астя, яке горе? Ч итайте останній розділ — і ви
побачите.

V II

Т р а г і ч н и й ф і н а л , а т а к о ж і не прот е ,
я к і т р е б а з р о б и т и в и с н о в к и .

К о л и сь Іван Іванович леж ав після см ач н о ю обілу на

канапі і переглядав «Вісті». Він завжди уважно переглядав
цю газету: поперш е том у, що тут було багато урядових
р о зп о р яд ж ен ь, а він не хотів бути не в курсі держ авн ою
б удівни цтва, а подруге — том у, що редакція цієї газети йо­
го о стато ч н о зворуш увала підбором матеріялу. Тут було
всього вміру: і см іш ного (Іван Іванович, наприклад, дуже
обурю вався з поведінки д р ам ату р га К уліш а, що в своїй
п’єсі «М ина М азайло» нахабно висміяв м айстра м аж орно­
го сміху Іону В очревісущ ого.13 Іону Вочревісущ ого Іван
Іванович вваж ав м ало не за геніяльну лю дину) — тут було
трохи і про кооперацію , тр о х и про сільське господарство,
а також трохи і про культурне ж иття країни. О собливо
Івана Івановича зворуш ували передові статті і саме ті, що
йш ли без підпису.
— Не говори, Г алакточко! — часто схвильованим го­
лосом кидав він у бік своєї дружини. — От би в кого пов­
читись наш им газетам ! Я ка краса вислову! Скільки в цих
передових споживи для серця й розуму. Я к вони хвилю ­
ю ть своєю тем атикою ! Ні, не говори, Г алакточко, все та­
ки постановка справи — велике діло!
— Ще б пак! — зідхала М арф а Г алактіонівна. — Це ж
наш а найстаріш а газета. С коро м ати м е м ало не десятиліт­
ній досвід!
Іван Іванович дивився у вікно на м олодий сніжок і на
його душі була радість і гордість невимовні...
... Так от, значить, одного разу, Іван Іванович лежав
після см ачного обіду на канапі і переглядав «Вісті».
Р ап том його очі пош ирились і він, як і тоді, коли на­
трапив на випадково положений до його портф еля «страш ­
ний документ», як і тоді, дуже зблід. Ніжні пальці м ойого
героя затрем тіли. Як на гріх, в цей час в кватирі нікого не
було (вся сім’я поїхала до парку ш пацірувати), була тіль­
ки в кухні Я вдоха. Іван Іванович протер очі і ще раз уваж ­
но перечитав ті рядки, які його так схвилю вали. П отім мій
герой підвівся з канапи і, м ож на сказати, навіть забігав по
кімнаті. Він ніколи так енергійно не метуш ився, як тепер, і
том у треба було припускати, що він вичитав, по менш ій
мірі, про оголош ення війни, навіть уже про виступ воро­
жих сил на радянську республіку чи то оголош ення про
см ерть якогось свого л ю бим ого вождя.
— Загибель револю ції, — ш епотів він. — Я вна заги­
бель! К оли газета не бреш е — а я їй завжди вірив! — ко-

66
 ли вона не бреш е, то... Ні! Ні! Ц ього не може бути. Ні! Ні!
Іванові Івановичу навіть піт виступив на лобі. Х вили­
нами здавалося, що він знепритом ніє і, як підстрелений за­
єць (правда, він цього м ом енту скоріш е подібний був до,
коли так м ож на висловитися, схвильованої породистої ко­
рови) — і, як підстрелений заєць, впаде на свій сю рприз­
ний килим.
Т а цього — слава Т обі Господи — не трапилося. Мій
герой потроху почав відходити і, нареш ті, зовсім одійш ов.
Т оді він підійш ов до вікна і одчинив вікно. Запахло весня­
ними пахощ ам и (тоді вже йш ла весна). П рям о — заход и­
ло сонце. Воно заходило так звичайно, ніби в газеті нічо­
го страш ного й не було. Н авіть образли во було дивитися
на цю байдужу огняну кулю. Але Іван Іванович навіть не
звертав на це уваги: м овляв, плю вать йому на сонце, він
давно вже взяв себе в руки. П равда, ті руки, щ о він в них
взяв себе, ще трохи, і навіть більше, ніж трохи, трем тіли,
але при чому ж тут він?
М ій герой витер з л о ба вищ езгаданий піт і, не м аю чи з
ким поділитися своїми дум кам и, раптом відчув у собі при­
лив ніжности й велике баж ання поговорити зі своєю кухо­
варкою .
— П осуд миєте, Я вдош ко? — ніжним ласкавим , м ало
не соцвиховським голосом сказав Іван Іванович і зупинив­
ся на порозі кухні.— Ну, як воно — не важко вам жити у
нас?
— Ч ого там важко! — відповіла, як і завжди, трохи
холодн увато («чорна невдячність»!) куховарка. — Чого
там важко, ми вже звикли, барин!
Інш ого разу мій, зрідка трохи глуховатий, герой м о ­
жливо і не звернув би уваги на це обурливе «барин». Т о в а­
риш ка Г ал акта навіть д ум ала, що це у порядку речей: м ов­
ляв, нічого тут особливого нема, коли куховарка називає
Ж ана «барином» — поперше, ніхто того не чує і, значить,
нема тут ніякої ком пром ітації, а подруге — товариш ка Г а­
лакта ніколи не посміє позбавити Явдоху волі слова (кухо­
варці так подобається — хай так і говорить!). Але на цей
раз Іван Іванович м ало не підскочив.
 — Я кий я вам барин, Явдош ко! — скрикнув він у ж а­
хливій розпуці!. — Хіба я вам барин? Іван Іванович мило
усміхнувся і, розвівш и руками, пояснив:
— Т овариш ! Так! Товариш !
Я вд о х а здивовано подивилась на хазяїна.
— Хай буде й по-ваш ому! — знизила вона плечима і,
знизавш и плечима, взялася за цеберку з помиями.
Але тут з Іваном Інановичем трапилось щ ось небуден­
не. П ідскочивш и з незвичайною для нього легкістю до ку­
ховарки, він делікатно відш товхнув її від цеберки з пом ия­
ми.
' — Так, так, Я вдош ко! — пром овив Іван Іванович
трем тячи м голосом . — Я вам не барин, я... я вам справ­
жній друг і товариш . Я вам — ви ж пам ’ятаєте? — Я вам
завжди говорив, щ об ви називали мене товариш ем ! (Іван
Іванович і сам уже вірив, щ о він завжди пропонував Я вдо-
сі називати себе товариш ем , хоч цього, м ож на сказати, й
не було — не том у, не було, що він не хотів, а тому, що
він просто забув). Завжди говорив, Явдош ко. І тепер гово­
рю! Да!..
Іван Іванович знову витер піт із свого чола й несподі­
вано скрикнув:
— Д озвольте, — скрикнув він, — я винесу цеберку з
помиями!
Ця остання пропозиція вискочила з уст хазяїна якось
зовсім без всякої потреби. Але вискочивши, вона вже не
м о гл а повернутися в ті ж таки уста і саме так, наче її й не
було (воістину, слово не м уха — вилетить не спіймаєш на­
віть за д о п о м о го ю мухобойки). Іван Іванович захвилю вав­
ся тим хвилю ванням , коли почуваєш себе героєм, а здиво­
вана л в д о х а рішуче не хотіла йому віддати цеберки. П оча­
лась боротьба. 1 невідомо чим би вона скінчилась, коли б
в цей м ом ент не відчинилися двері і в дверях не зупини­
лась М арф а Г алактіонівна.
— Ж ане! В чому справа? — грізно сказала М арф а Г а­
лактіонівна, побачивш и боротьбу. — Що це значить?
Т овариш ка Г ал акта зрозум іла, звичайно, цю сценку, як

68
залицяння м ойого героя до куховарки, і тому, не д овго ду­
маю чи, вона тут же скрикнула.
— Геть! — скрикнула вона, звертаю чись до Явдохи. —
Щоб твоя нога більш тут не була. Геть! Геть!
— Що ти робиш , Г алакточко, — в свою чергу скрик­
нув Іван Іванович. — Не роби цього, голубонько. Не роби!
П росю тебе, не роби!
А ле М арф а Г алактіонівна вже нічого не чула, і тільки
кричала «геть». К оли ж куховарка вийш ла з кухні і коли
червоний і спітнілий Іван Іванович підвів свою дружину до
канапи, т о вона, М арф а Г алактіонівна, й тоді не дал а про­
м овити слова. П отім товариш ка Г ал акта зробила гістери-
ку. Н ареш ті гістерика скінчилась, і тоді вияснилося, в чо­
му справа. Вияснилося тоді, коли мій герой остаточно пе­
реконав свою стурбовану дружину, що він не залицятися
хотів до Я вдохи, а тільки хотів показати їй, щ о він нічим
(буквально нічим!) не відрізняється від неї, від куховарки, і
навіть м ож е винести цеберку з пом иям и. П ереконав він її
не словам и, а, так би м овити, ділом . Це трапилося саме
тоді, коли й то вариш ка Г ал акта прочитала в «Вістях» ті
рядки, які так схвилю вали Івана Івановича.
— Так! Ти м ав рацію ! — уже подвійним голосом (спо­
кійним, щ о Іван Іванович не зрадив і неспокійним, що га­
зета) сказала вона, бризкаю чи на себе одеколоном . — Так.
Ти м ав рацію . А ле ти, Ж ане, не м аєш рації хвилю ватись.
Боже мій, чого ти, Ж ане, так хвилю єш ся? Не роби паніки!
П ож алій своє серце! Ч истка ж тільки для низів! Члени ко­
легії, на мій погляд, ні в якому разі не будуть чиститись.
— Ах, Г алакточко! — підстреленим голосом сказав
мій герой. — Ти не дочитала. — Іван Іванович подав дру­
жині номер «Вістей». — Ну, от дивись, голубонько. Тут на­
писано н а в і т ь , щ о будуть чистити н а в і т ь членів
ЦК. Ти розум ієш ? Членів ЦК!
— Ц ього не м ож е бути! Я не вірю! — рішуче одрізала
М арф а Г алактіонівна. — Членів Ц К не м ож уть чистити...
Це просто для народу... для маси! В противном у разі ми
загубили б револю цію ... Д а...
 — Безперечно! Безперечно загибель револю ції! — ска­
зав Іван Іванович і в розпуці схопився за голову. — Ах,
Боже мій, що вони роблять! Нє, Галакточко, я таки не
д ар м а не погоджувався з сам окритикою . Що хочеш роби зі
м ною , а я апаратчикам тепер не можу довіряти. Д аю тобі
чесне комуністичне слово. Ти розум ієш — не можу!
С хвильований Іван Іванович кинувся до кабінету й по­
дзвонив до М етодія К ириловича.
— Чули?., спитав він у рурку. — Нуда! Нуда!.. Ну, як
ви?.. Я? Я ж, знаєте, мені що? Будь ласка, хоч сьогодні!
Тільки я дум аю , знаєте... ну, словом заходьте — поговори­
мо. Т реба улаш тувати сімейну нараду.
Тут мій герой закаш лявся й полож ив рурку на її рур-
кове місце.
Цілу ніч Івана Івановича і М арфу Галактіонівну куса­
ли чи то блощ иці чи то блохи, і вони ніяк не м огли засну­
ти. А коли прийш ов новий ранок, мій герой поспішив до
установи. Він навіть забув поцілувати М ая і Ф іялку б ать­
ківським поцілунком. Але в установі його чекала ще біль­
ш а неприємність. Т ам він, поперше, остаточно пересвід­
чився, що йому обов’язково прийдеться чиститись (вихо­
дить його л ю б и м а газета й на цей раз не збрехала), подру­
ге — він узнав, що роботу його комосередку з сьогодніш ­
нього дня починає обслідувати спеціяльна комісія з райко­
му. П ро це сповістив М етодій Кирилович.
— Д ля чого комісія? Д ля чого обслідування? — спитав
зблідлий за ніч Іван Іванович, безсило сідаю чи в крісло. —
Ну, скаж іть мені, для чого?
— А хіба вам не ясно? М абуть, хочуть когось вичисти­
ти. І м абуть, не тільки з комосередку, — сказав д огад ли­
вий М етодій К ирилович, — а навіть декого і з бю ра.
— І з бю ра? — в розпуці промовив мій герой (він був
членом, хоч і не активним, свого бю ра). — Що ви говори­
те? Ні, ви просто робите паніку. Ви пом иляєтесь, М етодію
Кириловичу! Д а, помиляєтесь... Я тільки не розум ію , від­
кіля це все взялося?
— Це ви вже спитайте в свого то вариш а Л айтера, —
відповів М етодій К ирилович, підкресливш и «свого». — Це,
будьте певні, це його роботка.
— М ого товариш а Л айтера? — до того розгубився
Іван Іванович, щ о навіть випустив із рук окуляри, які про­
тирав своєю білосніж ною хусткою . — Ви серйозно кажете
«мого»?
— Так! — як і завжди спокійно відповів М етодій К и­
рилович. — Іменно ваш ого. Я не член бю ра, а ви, як член
бю ра, мусіли вже давно знати, що це за штучка. Х іба я
вам не говорив? Свій свого, так би мовити!.. Чому ж ви
його досі...
— Ах, Бож е мій! Н ічого не розум ію ! — скрикнув Іван
Іванович тим же таки підстреленим голосом. — Букваль­
но нічого!
М ій герой раптом покинув М етодія К ириловича й по­
біг до С ем ена Яковича, головного начальника і члена бю ­
ра. П ро щ о вони там говорили — мені не відомо. П роте, я
гадаю , щ о це й не цікавить читача. Д авати в деталях т р а ­
гічну загибель м ойого героя я й не брався. Скажу тільки,
що райком прислав комісію , так би мовити, необ’єктивну:
поперше, вона сконстатувала, що товариш Л айтер не опо­
зиціонер і не бузотер, а просто собі активний партієць, по-
друге, комісія наказала негайно переобрати бю ро комосе-
редку, а потрете (це вже просто якесь трагічне непорозу­
міння), Івану Івановичу, М арфі Галактіонівні, М етодію
К ириловичу і ще б агатьо м ще до чистки судилося «вийти із
партії», як потім говорила товариш ка Г алакта.

Іван Іванович, прийш овш и додом у після «вийти із пар­

тії», похилився на свою мухобойку і рап том заплакав дрі­
бненькими в перший раз м інорним и сльозам и.
— П ропав! — скрикнув він. — Боже мій, яке трагічне
Непорозуміння! Ч ом у саме мені судилося так страж дати за
револю цію ? Ч им я провинився?
Але йому на його останнє запитання ніхто не відповів,
М арфа Г алактіонівна ще не прийш ла, після «вийти із пар­
тії», а М ай і Ф іялка десь ш пацірували з м адм уазель Люсі.
Що ж до куховарки Я вдохи, то вона покищ о нічого не знала, і
том у й тепер виспівувала якусь свою зовсім незрозумілу пі­
сню , саме ту, що, з одного боку, нібито веселу, а з другого
— начебто драж нить.

Так що м аж орну новелю , м ож на сказати, кінчено. Зви­

чайно, я й зар аз бачу незадоволені обличчя (м овляв все д о ­
бре, та от багато публіцистики), але й тепер, на ж аль, ні­
чим не можу допом огти.
— Що ж робити, дорогі читачі, коли я хочу, щоб мої
твори читали ріщуче всі гром адяни наш ої республіки, на­
віть такі ділові, як от Іван Іванович та М арф а Галактіонів-
на, а ділові лю ди, як відомо, читаю ть тільки м аж орні нове­
лі з ухилом у публіцистику. Треба, очевидно, йти на ком ­
проміс.
... А втім, Текерей, наприклад, каже, щ о Свіфт (ви па­
м’ятаєте «Гуліверову подорож?») справляє на нього вражін-
ня величезного гіганта і щ о загибеь його, Свіф това, нага­
дує йому, Текерею , загибель грандіозного царства.
Так дум ав колись не тільки Іван Іванович, але дум аю
сьогодні й я, коли зупиняю свій зрідка вольтеріянський по­
гляд на чітком у силю еті злого англійського сатирика.
... — 1 потім чому Салтиков-Щ едрін м іг бути віце-гу­
б ерн атором , а я не можу? Правда?
Отже, д о побачення, золотий мій читачу! Сподіваю ся
ще раз зустрітися з вами. В моїй ш ухлядці (доводж у до ва­
ш ого відом а) єсть ціла галерія ідеологічно-витрим аних,
м онум ентально-реалістичних типів наш ої ніжно-прекрасної
епохи, а ви (доводж у до свого відома), очевидно, маєте
охоту позн айом итися з ними. Ну, і от!

72
 РЕВІЗОР

Н а кватирі Валентина Бродського, репортера провінці-

яльної газети, з раннього рання готувалися до прийому
надзвичайного гостя. Власне, «товариш із центру» мусів
обідати в редактора, але редактор, Іван Сірко, ніяк не міг
його прийняти: поперше, жив Сірко в надто маленькій кім­
наті (в ній навіть двом тіснувато було), а подруге — його
спартанськом у пом еш канню зам кнутого одиночки ніяк не
личило виконувати ро л ю закутка для бенкету хоч би й з
«товариш ем із центру».
Р епортерова дружина — Леся — як тільки прокину­
лась, одразу ж метнулася по сусідах. Х отілось прийняти
гостя як слід, хотілось навіть купити вина, горілки та кон­
сервів то щ о але, на ж аль, не було більш -м енш пристойно­
го посуду і. головне, не було грош ей на вищ епоіменовані
закупки. П равда, Сірко з ох о то ю до п о м іг би Лесі карбо­
ванцям и зі свого утрим ання, але Валентин був рішуче про­
ти того, щ об вона улаш товувала обід на кош ти редактора,
і навіть проти того, щоб вона робила позичку в того ж т а ­
ки Сірка. Бродський був не тільки великим хлібосолом ,
але й по-своєму ш ан олю бивою лю диною .
Г рош і Леся з великими труднощ ам и дістала. Та коли
прибігла додом у, щ об забрати кош ика й коопівську книж­
ку, В алентин зустрів її незадоволеним обличчям і катего­
рично заявив:
 — Я зар аз іду. Не м ож на ж, Лесічко, так довго бігати!
Невже ти не розум ієш , що ревізор давно, м абуть, в редак­
ції?
— Почекай, Валю! — сказала Леся. — Н а кого ж я д і­
тей покину? Д ай же мені хоч до коопу збігати.
Ч отирилітня Н елічка заплакала. Зайорзався й двох-
літній М урзик. Д іти одразу ж зрозум іли, що їхня м ам а
знову збирається іти з дому.
— Ну, от бачиш , Валю? Як же я покину дітей?
Бродський занервувався. І занервувався він саме тому,
що «це — просто нетактовно ставити його в таке ніякове
становищ е». Він добре розум іє, щ о дружина не хоче поки­
нути дітей, але хай же і вона збагне, щ о приїзд ревізора —
дуже небуденна подія в його газеті і що він ніяк не може
бути д о м а в той час, коли «товариш із центру» сидить у
редакції. М ож на, скаж ім, попрохати сусідку, щ об догляну­
ла за дітьм и... Н ареш ті, щ о це за фокуси? Що за бурж уаз­
ні зам аш ки? Х іба мож на так виховати справж ню робітни­
чо-селянську дітвору? Отже Валентин радить взяти на клю ­
ча Нелічку й М урзика, і таким чином припинити дискусію.
Хай кричать: покричать, покричать і зам овкнуть.
Хоч репортер і не переконав свою дружину, але вона
вже не сперечалася. Вона поспіш ила відпустити чоловіка і,
залиш ивш и дітвору під д о гл яд о м сусідки, побігла до коо­
пу.
О десятій годині ранку на кватирі Бродських шипів при­
мус, а о дванадцятій був готовий уже й обід. Н ареш ті, за
якийсь час не треба було дум ати й про стіл: і пляш ка го­
рілки, і пляш ка ш атоікему, і коробка сардин, і картопля —
все було на місці і чекало свого споживача. Гість міг віль­
но заходити до кімнати.
А ле гості, на ж аль, публіка дуже капризна. П огодив­
ш ись зайти до когось о першій годині, скажім, вони о пер­
шій ніколи не приходять, і їх м аю ть чекати до четвертої.
Але й о четвертій вони, на ж аль, не являю ться, і їх чека­
ю ть до сьомої. Н ареш ті, годинник показує пів на восьму, і
тоді виявляється, що гість не може прийти.
 Т ак було і з «товариш ем із центру». У вечорі прибіг Ва­
лентин і сказав Лесі, що ревізор просить в неї «пробачен­
ня за турботи», але сьогодні він у Бродських ніяк не зм о­
же бути... певніше не зміг, бо ревізор і він, Валентин, уже
«пош амали» в б’єргальці.
— Ти хочеш сказати, що він завтра буде в нас обідати?
— сказала Леся.
— Завтра?.. — Валентин зам ’явся. — І буде і не буде.
Завтра ж, Лесічко, неділя і значить... Що значить?
Репортер з захопленням потер руку об руку і з немен-
ш им захопленням почав інф орм увати свою дружину про
плян і перспективи на завтріш ній день. За репортеровим
пляном виходило так, що вранці вони (себто Леся, він, ре­
дактор і ревізор), забравш и з собою всю закуску і всі на­
пої, що їх наготувала Леся, сідаю ть на пароплав і їдуть до
Берестечка. Зійш овш и на берег, вони йдуть до вин ограда­
ря Б ергм ана і там у лаш товую ть м аленький пікнік. Д о д о ­
му вони повернуться вечірнім херсонським пароплавом .
П оїздка (Валентин клянеться чесним комуністичним сло­
вом!) обіцяє багато непоганих хвилин, і треба тільки якось
улаш тувати з дітьм и.
Р епортер все таки почував себе тр о хи ніяково перед
друж иною . (Х іба, м овляв, не м ож на було раніш сповісти­
ти про таке виріш ення? Н авіщ о ж він мучив її цілий день
біля примуса?) Репортер, нареш ті, побою вався, що об ра­
жена друж ина не захоче підтрим ати компанії «на пікнік»,
саме то м у він так гаряче й насідав на Лесю. Але вияснило­
ся, щ о він зовсім дарем н о робив це, бо, як тільки він
зм овк, Л еся одразу ж схопила його в обійми і сказала, що
вона дає згоду їхати до Берестечка і що вона дуже зад ово­
лена з пляну. Більш е того, вона, не довго думаю чи, навіть
легко р о зв’язал а справу з дітьми:
— З понеділка, — сказала вона, — до нас мусить прий­
ти праля. А ле я її попрохаю , щ об вона прийш ла в неділю.
Під її д о гл яд о м ми і залиш им о дітей.
— О т і добре! — сказав трохи здивований Валентин
(він все таки не чекав такої ш видкої згоди) і. трохи по­
гравш ись із дітьм и, ліг на своє ліжко. Б ’єргальський обід,
треба гадати, не обійш овся без пива, і том у в скорому ча­
сі репортер солодко і безм ’ятеж но хропів.
Т оді Леся приспала дітвору, сходила до пралі (праля,
слава Богу, погодилась!) і, повернувш ись, сіла біля вікна
розчісуватись. Інш ого разу (та ще й так набігавш ись) вона
поспіш ила б лягти на кровать і скоріш заснути, але зараз
вона й не ду м ал а про сон.
Леся зовсім не спроста так хутко погодилася їхати до
Берестечка, ні скільки не образивш ись на Валентина і на
гостя за їхню нетактовність. Річ у тім, що, поперше, реві­
зорів приїзд і без перспективи зустрітись з ним на загород-
ньом у «пікніку» дуже схвилю вав її. С хвилю вав якось при­
єм но, ніжно й м олодо. Н авіть більш е того — він схвилю ­
вав її, так би мовити, заборонено: не д ар м а ж вона про це
не сказала чоловікові і навіть не д у м ал а про це щ ось гово­
рити йому. П одруге, довідавш ись про завтріш ню поїздку,
вона відчула тільки почуття подяки до нетактовного Ва­
лентина.
Власне нічого особливого не трапилось, і все таки, р оз­
пустивши своє довге волосся і спершись ліктем на підві­
коння, Л еся стала так карколом но мріяти, як м ріяли якісь
екзальтовані героїні давно прочитаних нею романів. Леся
навіть згад ал а м адам Боварі, і думка про цю женщину від-
зеркалилась в її серці ніжним, давно незнаним тремтінням.
Зі східнього обрію раптом виглянув літній задум ли­
вий місяць і повис над сусіднім сараєм. Н аддніпрянський
провінціяльний городок стихав. Не чути було ні грохоту
підвод ком госпівських биндю ж ників, ні гулу вантаж них
авт. В гом онились уже й голоси провінціяльних меш кан­
ців, щ о весь день метуш ились по базарних вулицях. Д ав ­
но проревів вечірній пароплав, вируш аю чи на південь.
Уже кілька років живе Леся в цьому провінціяльному
городку. П риїхала вона сю ди з В алентином із Х аркова, де
вона прож ила всього один рік і відтіля так не хотілося, і
все таки тр еба було їхати, бо Бродського посилали на про­
вінцію, а вона свого чоловіка дуже лю била і том у не м о­
гла його сам ого відпустити. їх а л а вона сю ди з цілкови­
тою упевненістю , щ о скоро знову повернеться до Х аркова.
(Х іба В алентин не обіцяв улаш тувати це повернення?). А,
приїхавш и, стал а чекати. П отім , коли виявилося, що з
Х арковом треба розпрощ атися коли не навіки, то принай­
мні на довгий час, Л еся покинула чекати, ти м паче, щ о Ва­
лентин пообіцяв, що вони і на глухом у березі Д ніпра най­
дуть «повне лю дське життя». П отім вияснилося, щ о істо­
рія, так би м овити, повторю ється: як і вищ езгадані
героїні, Л еся зам ість Х аркова і «повного лю дського ж ит­
тя» д істал а одном анітні безперспективні дні. Тоді Леся
зрідка стал а зам ислю ватись.
Л еся була звичайна собі жінка-мрійниця, яких так ба­
гато у нас, на Україні, і про яких, м абуть, нічого нового і
не скажеш . А ле й зав’язка цього оповідання, на ж аль, теж
дуже нескладна. С хвилю вав Л есю ревізорів приїзд не т о ­
му, щ о ревізор був, скаж ім, її давній знайом ий, в котрого
вона, припустім, була закохана, а тільки том у, щ о він при­
їх ав із Х аркова — з то го города, про який вона так часто
м ріяла і який щ о довш е вона його не бачила, то більш е
приваблю вав до себе. Я к і на всяку провінціялку, Х арків
на Л есю справив сильне вражіння. А втобуси, трам ваї, опе­
ра, д р ам а, ш естиповерхові будинки, великий рух на вули­
цях і т. д., і т. п. — все це й досі стояло перед її очима. І
тепер, одійш овш и в д ал ь минулого, це ж таки все набрало
надзвичайної привабливости. Як і вся наш а ром антична
республіканська м олодь, Л еся сприйм ала харківське ж ит­
тя, як ж иття, по менш ій мірі, казкове, і том у не дивно, що
і зустріч з харківським р евізором так сх вилю вала її. Х іба
харківських м еш канців вона, принайм ні підсвідомо, не вва­
ж ала за лю дей якихсь особливих, небуденних, хіба вона не
сподівалася від ревізора б агато цікавого почути? Н ареш ті
(тут уже безперечно підсвідом о), хіба від зустрічі з ревізо­
р ом вона, трохи екзал ьто ван а і змучена розчаруванням
жінка, м огла не чекати чогось надзвичайного, чогось тако­
го, щ о може рап то м перевернути все її життя?
Л еся подивилась на Валентина. Він лежав, розкинув­

77
ши руки, і його ноги вилізли з-під ковдри. Леся подивила­
ся на В алентинові ноги, і, побачивш и, що Валентинові но­
ги брудні і щ о на них траурні давно не різані нігті, одвер­
нулась.
«Ах, ти Валю, Валю! — подум ала в о н а.— Як я буду
чогось прекрасного сподіватися від тебе, коли ти сам собі
навіть ніг не помиєш?»
І пригадала Леся солодкі чоловікові слова, що він їх
говорив, коли вони їхали кілька років том у до цього про-
вінціяльного містечка, і, пригадавш и ще раз порівняла їх з
дійсністю. Хіба Валентин, скажім, не обіцяв допом огти їй
вступити до компартії? Х іба він не запевняв, що вона ніко­
ли не відірветься від гром адської роботи? Х іба він не м а­
лю вав їй їхнє родинне ж иття як ж иття «нового побуту»? А
вийш ло так, що вона зам ість ш ирокої гром адської роботи,
дістала пелю ш ки, горщ ики тощ о. А вийш ло так, що за­
мість родинного життя, «нового побуту» вона дістала без­
конечні дрібненькі сварки і, м ож на сказати, цілковиту ро­
динну кабалу, бо, не м аю чи служки — а служки вона не
м ала не тільки тому, що їй бракувало кош тів, а і тому, що
Валентин «був рішуче проти служки» в «його домі» — бо,
не м аю чи служки і м аю чи двох маленьких дітей, Леся не
може збігати навіть до кіном атограф а.
«Ах ти Валю, Валю!» — знову з болем подум ала Леся.
К охаю чи Валентина, Леся все ж бачила, щ о Валентин
вдвічі безпорадніш ий і навіть нещ асніш ий за неї, вона вже
бачила, нареш ті, що він може тільки стояти їй на переш ко­
ді. Коли в ній ще живе дух неспокою, то в нім він давно
вже вмер. Коли вона здатна хоч якось виховувати дітвору,
то він тепер здібний тільки плодити. Н алежачи до тих м о­
лодих лю дей післяреволю ційного часу, яких покликано бу­
ло творити новий побут, Леся органічно не м огла стати ні
покірною м іщ анкою , ні лю диною , що в ній лю бов до чо­
ловіка ніяк і нічим не корегується. Свою лю б ов до Вален­
тина Леся корегувала, і том у не дивно, що в останні півто­
ра роки вона стала відчувати цю лю бов, як м ало не нещ а­
стя, як, у всякому разі, добровільне рабство.

78
 П рокинулась Н елічка і заплакала. Леся підійш ла до
ліжка.
— Н е плач, м оя дитинко, — тихо сказала вона і при­
горнула Нелічку до своїх грудей.
За кілька хвилин дівчинка вже знову спала. П ром інь
срібного місяця впав на каш танове волосся Нелічки, і Л е­
сі здавалося, що це волосся, ці кучері — як хвилі бистро-
летних днів. Леся скинула з себе верхній одяг і залиш и­
лась в одній сорочці. Щоки їй горіли і вона раз-у-раз при-
кладувала до них свої долоні. її м ало не дівочі груди три­
вожно підійм алися, і здавалося, що вона збирається на
перші неповторні зальоти.
Р ап то м прокинувся вітер і понісся по вулицях. П роки­
нувся і В алентин.П обачивш и свою дружину, він сказав:
— Ти ще, Лесічко, не спиш?
— Як бачиш , Валю! — сказала Леся і додала: — голо­
ва розболілась.
— А може ти... — солодко позіхнувш и й п ростягаю ­
чи до друж ини руки, почав був Валентин. — М оже ти...
— Ні, Валю! Будь ласка, звільни мене на сьогодні, —
поспіш но підхопила Леся.
А ле репортер був уже біля дружини і м’яв її в своїх
обійм ах.

II

Вітер лю тував цілу ніч. На ранок він зовсім стих — за­

лиш ились тільки маленькі вітерці. Коли Леся прокинулась,
ці вітерці ж артували в полотнищ ах білизни, розвіш аної на
мотузку через увесь двір. К ричали враніш ні півні. По по­
крівлі сар аю бігали сусідові голуби і приємно буркотали.
Н апивш ись чаю, Бродський побіг до редактора, що в
нього ночував ревізор. Відтіля він повернувся, коли вже
праля прийш ла і коли Леся д авала їй відповідні накази. За­
лиш алося забрати закуски і йти до пароплава, що мусів
одійти за якісь півгодини. Так і зробили.
— Н а дам бі зустріли Сірка і ревізора. Валентин позна­
йомив Л есю з харківцем.

79
 — Топченко! — сказав ревізор, потискаю чи Лесіну ру­
ку.
Це був високий мужчина з досить таки сірим обличчям
і некрасивими очима. І чи том у, що Бродський І Сірко бу­
ли низенького росту, чи том у, що в них не було тих сам о-
впевнених рухів, якими м ало не рисувався Топченко, чоло­
вік і редактор все таки зразу здалися Лесі до болю нікчем­
ними і безпорадним и.
П ідходячи до пристані, ревізор неохайно полож ив
свою руку на плече Валентина і, обережно відсторонивш и
його від Лесі, взяв Л есю під руку. Ревнивому Бродськом у
це, звичайно не сподобалося, але він нічого не сказав і
тільки, як і раніш , посм іхався до ревізора і тільки, як ра­
ніш, щ еголяв нікому не зрозум ілим и дотепами.
А втім, Валентинові взагалі сьогодні не щ астило, це
Леся одразу ж пом ітила. Він весь час нам агався бути ро з­
в’язним, дотепним і зовсім не провінціялом, але і його
в’ю нка чорненька і остаточно не мужня фігурка і його ба­
нальні дотепи і, нареш ті, його м ало приховане баж ання
«показати себе» перед ревізором — все це красномовно під­
креслю вало, що він провінціял, щ о він все таки ніяк не
може зрівнятися з Топченком. Б агато кращ е виглядав
Сірко. Завжди м овчазний і задумливий, він і тепер біль­
ше мовчав і тепер більш е дивився собі під ноги своїми
сірими задум ливим и очима. Тільки зрідка, коли ревізор
подавав йом у якесь запитання, він р аптом , ні з того, ні з
сьо го , здригавсь і тим показував, що і він відчував себе з
ревізором не зовсім добре.
— Невже вам досі не осточортів ваш городок? — ска­
зав Топченко, звертаю чись до Лесі.
— Ще б пак! — підхопив Бродський, розм ахую чи ру­
ками, і додав, ф ам ільярно беручи під руку ревізора. — Ке
вуле ву? нічого не зробиш ! Ви, щ асливці, захопили столи­
цю, а ми м ож ем о попасти туди тільки як висуванці.
Топченко насм іш кувато подивився на Валентина і рап­
том кинув:
— П робачте, але я не вас питаю . Я звертаю сь до то в а­
риш ки Лесі.

80
 — Д о Лесі? — зам етуш ився Бродський. — Будь ласка!
Лесічко, чого ж ти мовчиш? Ну, скажи ж товариш у!
— Т овариш ка Леся, м абуть, і не дум ає м овчати! — ки­
нув ревізор і знову іронічно подивився на Бродського. —
Це ж ви їй не даєте говорити.
— Я? Що ви! Будь ласка!.. Лесічко, чого ж ти мовчиш?
Валентин, відчуваю чи себе не зовсім д обре, почервонів.
Він уже і справді встиг приревнувати Л есю до ревізора і
дум ав, щ о ревізор зрозум ів його.
— Так! — нареш ті пром ови ла Леся. — Мені дуже об­
ридла провінція. Ви вгадали.
— Ч ом у ж ви до Х аркова не повернетесь? — спитав
Топченко.
Леся здивовано подивилась на ревізора: м овляв, відкі­
ля він знає, щ о вона вже жила в Харкові?
— Ви, м абуть, дивуєтесь м ойом у запитанню ? — ска­
зав ревізор і тут же з’ясував, у чому річ.
П ро Лесіне ж иття уже розповів йому в б’єргальці Ва­
лентин, і від нього ж він знає, щ о вона вже жила в Х арко­
ві. Більш е то го — за чаш кою пива Бродський встиг уже
познайом ити його з найінтим ніш им и закуткам и свого ж ит­
тя.
Леся прекрасно знала чоловіка і знала, який він має
язик, особливо на підпитку, вона знала, що ревнивий Ва­
лентин все таки лю бив трохи «позадаватись» серед товари ­
шів своєю друж иною і навіть поінф орм увати їх про свої
«спальні справи», але вона не чекала, що він і з ревізором ,
з зовсім випадковою лю диною , буде таким одвертим , і це
її дуже образило. П равда, вона про це нічого не сказала ні
Валентинові, ні Топченкові, але почуття незадоволення з
Валентинової поведінки не менш години залиш илося в ній.
К оли підійш ли до пристані, Топченко, не кидаю чи Ле-
сінової руки, сказав, звертаю чись до Сірка і до Валентина:
— Ну, ви йдіть, м абуть, до пароплава, а ми станем о в
чергу і купимо квитки.
— Що ви! — скрикнув, руш аю чи до каси, Бродський.
— Ви — наш гість! К витки я сам куплю.
 — Будь ласка! — одразу ж погодився ревізор і, про­
пустивш и вперед редактора, піш ов з Л есею до портової
залі.
Уже в другий раз проревів пароплав, і публіка валом
повалила з площ адки. Н а південь їхали найрізном анітніш і
лю ди. їх ал и м овчазні селяни, їхали галасливі перекупки,
щ о, спродавш и овочі чи то фрукти, поверталися в свої се­
ла. їх ал и різном ан ітн і дачники від робітника до непмана
вклю чно, метуш ились на пароплаві і учні тощ о. Коли па­
роплав проревів в третій раз, Леся, ревізор, Сірко та Брод-
ський були вже на верхній палубі. Н ареш ті, пароплав за­
клекотав і руш ив від пристані.
П очинався прекрасний літній день. Н а небі жодної
хм ари. Д ніпро виблискував сріблом своїх ш ироких вод і
ловив поверхнею проміння веселого сонця. Зелені береги
посувалися від пароплава назад і пропадали десь в синіх
дим ках обрію . їх а т и треба було до четвертої зупинки, так
що пароп лав мусів кілька разів підходити до берега,
-олг; Валентин купив квитки перш ої кляси. К оли його спи­
тали, чому перш ої, а не другої (їхати ж недалеко і користу­
ватися з каю т не прийдеться), він неохайно м ахнув рукою і
сказав, що це, «все одно». М овляв, навіщ о зважати на
дрібниці? Л еся подивилась на чоловіка й подум ала: «які ж
тут дрібниці, Валю, коли б ці дрібниці дали мені м ож ли­
вість прож ити з дітво р о ю ще один день?»
Сірко, як тільки зійш ов на пароплав, одразу ж одій-
шов у бік і мовчки дивився на поверхню ріки. Він, очевид­
но, не хотів заваж ати ревізорові в його ро зм овах з Лесею.
Але Валентин, що далі, то більш е ревнуючи дружину до
Топченка, не відходив від ревізора ні на хвилину і, як і р а­
ніш, метуш ився зі своїми дотепам и.
— П одивіться, які пікантні дівчатка! — сказав він, ко­
ли пароплав став наближ атися до берега і коли на пристань
висипав натовп місцевих дівчат. — Ви як? — підморгнув
він оком ревізорові. — О хотник до бабочок?
Топченко прекрасно розум ів репортера, він розумів,
що Валентин уже ревнує його і нам агається відтягти його

82
увагу від Лесі, але ревізор з нем енш ою очевидністю відчу­
вав свою перевагу над в’ю нким репортером , і том у, одвер-
то і нахабно притиснувш ись плечем до Лесі, так відповів:
— Ви не пом иляєтесь. Я охотник до бабочок.
Л еся відчула, як їй неприємно стиснуло серце. 1 вона
знала, що Валентин ревнує її до ревізора, і вона відчула,
що перед останнім чоловік її давно вже спасував, але за­
раз їй, як ніколи, хотілось, щ об В алентин в ревізорових
очах стояв багато вище, хотілось навіть, щоб він був пере­
мож цем у тій внутріш ній нерівній боротьб і, яка вже безпе­
речно почалась між ним і Топченком. П равда, як про це
вже сказано, Л есю давно не задовольняє чоловік, але нев­
же він в такій мірі нікчемний, як це нам агається підкресли­
ти гість? Тоді як же дивитись на неї, на Л есю , яка кілька
років не тільки лю била, але й до певної міри поваж ала Ва­
лентина? Значить, і вона не більш е, як см азлива провінці-
яльна дурепонька?
Леся повернулась до Валентина і, м ож на сказати, різ­
ко (так вона ще ніколи з ним не говорила) пром овила:
— Валю! Треба все ж таки поваж ати свою дружину і
не губити почуття лю дської гідности.
— Ти про що, Лесічко? — не зрозум ів давно вже р оз­
гублений Бродський.
— Я говорю про «бабочок».
Валентин недоречно захіхікав і підм оргнув оком реві­
зорові, але Топченко зробив серйозне обличчя й сказав:
— П робачте, товариш ко Лесю! М и і справді далеко
зайш ли в своїх розм овах.
Здавалося б, на цьом у інцидент і треба було б ліквіду­
вати, але репортер раптом ні з того, ні з сього образився.
Власне не ні з того, ні з сього, а саме том у, що вже з годи­
ну відчував потребу на комусь зірвати свою злобу і своє
незадоволення з «нахабних» вчинків гостя, але все таки
вийш ло, щ о наче б то ні з того, ні з сього.
— Що це за фокуси? — сказав він грубо. — Скаж іть
яка невинність: про звичайні природні потреби при ній не
мож на говорити? А ти хіба, Лесю , цими справам и не зай­
м аєш ся? Я к же ти дістал а своїх двох дітей? Лелека прине­
сла на крилах? Хі-хі!
Леся спалахнула. В алентинова пош лятина обурила її
надзвичайно, але вона нічого на неї не сказала. М овчав і
ревізор. Не находив потрібним далі сперечатися і Бродсь-
кий. С казавш и свою недоречність, він знову відчув ніяко­
вість і, почервонівш и, піш ов до Сірка, щ о стояв за кілька
кроків від співбесідників. Т ам він мовчки сів на крісло.
Т аким чином, інцидент все таки було ліквідовано.
П ароплав, висадивш и на берег кількох пасажирів,
прийняв на палубу двох дачників і, прийнявш и, руш ив д а­
лі, на південь. І щ о далі він посувався на південь, то біль­
ше затягувало горизонти м асивам и сивих хм ар. Треба бу­
ло припускати, що, м ож ливо, за якийсь час ці хм ари насу­
нуться на блакить ясного неба і зроб лять грозу. Саме цієї
грози не хотіли ні Топченко, ні Леся, ні навіть Валентин.
(О станній вже заспокоївся і тільки зрідка ревниво дивився
на Топченка, що вів розм ову з його друж иною ). Г роза без­
перечно не д ал а б м ож ливости провести час так, як хотіло­
ся б. Звичайно, хазяїн виноградників, Б ерґм ан , щ о до ньо­
го їхали, улаш тував би не поганий пікнік і в своїх кімна­
тах, але все таки цей пікнік був би багато гірший за той,
що його хотіли улаш тувати на свіжому повітрі, і, значить,
залиш алося все таки благати фортуну, щ об вона не зіпсу­
вала своєю грозою добрий день.
— Ви як гадаєте? — сказав ревізор звертаю чись до Л е­
сі? — Буде сьогодні д о щ чи ні?
— Я гадаю , що ні, — пром овила Леся і усміхнулася.
— Ч ом у ж ні? Хіба ж не бачите, які хм ари купчаться
на горизонті?
— А том у, щ о я не хочу, щ об він був. — Леся поверну­
лася до чоловіка і сказала: — Валю , чи не думаєш ти, що
хм ари купчаться на дощ?
— Ні, — кинув Валентин, підходячи до дружини. —
М етеорологічна станція запевняє, що тижнів два буде стоя­
ти суха година.
П ідійш ов і Сірко. Зав’язалась р о зм о в а на тему: наш а

84
м етеорологія і її недосконалість. З цієї тем и перейш ли на
інші. Г оворили про врож ай, про настрої серед селян, про
колективізацію сільського господарства. У всіх цих питан­
нях Топченко показував себе остільки компетентним , що і
тут Л еся не м огла не бачити його перевагу над чоловіком і
редактором . Н ареш ті, р о зм о в а перейш ла на тему: вино­
градники Б ер ґм ан а і «наше» віднош ення до виноградарів.
Виникла суперечка. Сірко запевняв, щ о виноградарі нічим
не відрізняю ться від звичайних куркулів і іЦо, значить, їх
треба кращ е притиснути і не д авати їм «потачки», як це ро­
бить, на ж аль, центр. Топченко, що і в цій справі добре
обізнаний був, теж кваліфікую чи їх куркулями, все таки не
погодж увався з С ірком. Н ареш ті, коли суперечка зайш ла
дуже далеко, ревізор р озд ратовано кинув:
— Знаєте... пробачте мене, але крізь ваші аргум енти я
бачу обличчя глибокої провінції. Ви дивитесь на наш е бу­
дівництво не, скаж ім о, з птичого польоту, а зі своєї місце­
вої дзвіниці.
Здавалося, що після такої фрази хтось із «провінція-
лів» мусів використати м ом ент і присором ити Топченка,
але і тепер ні Сірко, ні Бродський — ніхто із них не най­
шовся, щ о сказати ревізорові: перш ому тільки незадоволе-
но пересмикнулося обличчя, другий навіть льокайськи по­
сміхнувся.
— Звичайно! Звичайно! — підхопив Валентин. — Ми
дійсно дивим ось на наш е будівництво з своєї місцевої дзві­
ниці, але... хіба нас в цьому м ож на обвинувачувати? Хіба
ви так не дивилися б, коли б жили на провінції?
— Я й не збираю ся вас обвинувачувати, — сказав ре­
візор і додав цілком резонно: — Але я бачу, що ви вже по­
годились зі мною ?
— Як так погодився? — м ило посміхаю чись, м ало не
скрикнув Бродський. — Який ви, їйбогу, пробачте на слові,
дем агог.
Суперечка знову обіцяла розгорітися, але на цей раз її
припинила Леся. Бачачи, щ о Валентин загубив здібність
логічно м ислити і щ о далі він здібний тільки остаточно се­

85
бе ском пром ітувати в очах ревізора, Леся повернулась об­
личчям до правого берега і, не дивлячись ні на кого, сказа­
ла:
— Ви мене, товариш і, ображ аєте. Ви забули про мене.
Які ж ви кавалери, коли досі ніхто з вас не запропонував
мені навіть ш клянки квасу? Я страш енно хочу пити.
Топченко ґал ян тн о розш аркався і, беручи Л есю під ру­
ку, промовив:
— П рош у до буфету... М оже, ви вже й їстоньки хоче­
те?
— їстон ьки я не хочу, — сказала Леся. — А квас я х о ­
чу пити на чистому повітрі;/
Ж інка сподівалася, що ревізор залиш ить її на кілька
хвилин, і вона дістане м ож ливість перекинутись д вом а-
тр ьо м а словам и з чоловіком (вона хотіла сказати Валенти­
нові; щоб він не показував себе таким нікчемним перед ре­
візором ), але вийш ло так, що по квас піш ов Сірко, і вона
знову прим уш ена була спостерігати продовж ення тієї ж са­
мої неприємної їй сценки.
Д о Берестечка залиш илось версти чотири. Зупинок
більш е не передбачалося. П ароплав йшов так бистро, що
за кілька хвилин треба було висаджуватись, і том у пасаж и­
ри, які мусіли вилізати на цю пристань, засуетились. П оча­
ли збиратися і Сірко та Валентин. Забравш и кош ики, вони
пішли до виходу. Бродський, звичайно, хотів, щ об з ним
піш ла і Леся, але цього не трапилося.
— Ми ще встигнемо, — сказав Топченко, затрим ую чи
Лесю на верхній палубі.
Не турбуватись, на ж аль, ревнивий Валентин не міг,
але він на цей раз найш ов у собі досить такту, щоб не за­
трим атись.
— Ви горілку п’єте? — раптом спитав Топченко, прига­
давш и сценку з якогось прочитаного ром ану, спитав, коли
біля Лесі вже нікого не було: ні редактора, ні репортера.
— А вам для чого це? — сказала Леся.
— Та ви ж, здається, в своїх кош иках везете й горілку?
— Ні. Н е п’ю. А горілку везем о спеціяльно для вино-

и
градарів. У них, крім вина, нічого нема: ні пива, ні горіл­
ки... Ви, м абуть, теж не п’єте?
— Ні, п’ю. — Топченко запалив папіросу і далі поціка­
вився. — А ваш чоловік теж п’є?
— А це вам д ля чого?
— Та... так! М іж інш им. Хочу знати, для кого ви везе­
те горілку.
Леся усм іхнулася^
— Я ж вам сказала для кого: для виноградарів. — І
раптом додала: — А ви хочете, щоб мій чоловік напився
до неможливости?
Це останнє запитання вирвалось несподівано навіть
для сам ої Лесі. П равда, вона допіру д ум ала, щ о безвіль­
ний Валентин і справді може напитися до нем ож ливости і
тим сам им остаточно ском пром ітувати себе в очах «това­
риш а із центру», але подавати таке запитання все таки не
слід було: поперше, в кращ ом у разі вона цим видає себе з
головою і дає зрозум іти ревізорові, щ о боїться за чолові­
ка, а подруге... ні, «так він не може подумати»!
А ле Топченко саме «так» і збагнув її запитання.
Бож е борони! — сказав він. — Я на вас зовсім не
претендую і особливо тоді, коли ваш чоловік п’яний «до не­
можливости».
Леся почервоніла. Бесіда прийм ала дуже неприємний
характер. Ясно було, що Топченко залицявся до неї, але
залицявся так м ам у л о вато , що вона ніяк не м огла на ньо­
го трохи не образитись.
— Знаєте... ходім те до виходу, — сказала вона, руш а­
ючи з палуби.
Але ревізор, ніби нічого не трапилось, взяв її під руку і
спокійно промовив:
— Х одімте! Зараз, м абуть, повернем о до берега.
П ароплав і справді брав курс на голу скелю , що біля
неї м етуш илися лю ди. С коро він заревів і плавко підійш ов
до пристані.
— Х то зупиняється в Берестечку? — закричав кондук­
тор!
— Берестечко!

87
 К ан ати полетіли на берег і пароплав, заклекотавш и,
зупинився.

III

В иноградники Б ер ґм ан а, що до них, висадивш ись на

берег, прям увала компанія, леж али приблизно на півтори
версти від пристані. Д ійш ли до них за дуже короткий
час.

Зустрів сам Бергм ан, інтелігентний, гладкий німець. З

Бродським він, очевидно, давно вже був знайомий, бо
звертався до нього «як до свого друга» («шкода», подум а­
ла Леся, «що він не знає, як Валя допіру рекомендував йо­
го ревізорові»), з р едактором Б ер ґм ан теж м абуть, зустрі­
чався, але з останнім він трим ав себе багато холодніш .
Щ ождо Лесі і Топченка, то він тут же став рекомендувати
їм своє Берестечко. Із цієї реком ендації Леся узнала, що
предки Б ергм ана прибули із Ш вайцарії як фахівці по вино­
градарству. їх викликав руський уряд через відомого ф ран­
цузького енциклопедиста Л я ґа р н а ще в 1822 році. Д істав­
ши зем лю в околицях А керману, вони заснували в п’яти
верстах від нього колонію Ш або. У знавш и про існування
наддніпрянських пісків, ці предки в 90-х роках переселили­
ся сю ди і заснували Берестечко.
— Ви не мож ете уявити, як м оїм предкам важко було,
— сказав Б ерґм ан , коли ком панія, нареш ті, розташ ува­
лась в абрикосовом у саду виноградаря. — Місцеве насе­
лення відносилось до них надзвичайно насторож ено і кри­
тично, а з другого боку — переселенцям прийш лося витри­
мати чималу боротьбу з природою . Д осить відмітити, що
посадочний м атеріял вони привозили на парусних катерах
із Ш або, а воду для поливки посадок виноградної лози во­
зили за кілька верст від Д ніпра при цілковитій відсутності
доріг.
Д алі Б ер ґм ан говорив про м арм уровий хрущ , що си­
стем атично знищ ував цілі площ і виноградних насаджень,
про пісок, що, пересовуючись силою східніх вітрів, завжди
був страш ним бичем виноградаря, про весняні й осінні за­
м орозки, про грибні хвороби, про град та тум ани тощ о.
— Не дивно, — сказав, нареш ті, Бергм ан, — шо в цих
виняткових обставинах багато з моїх предків не витрим а­
ли іспиту і остаточно збанкротували. Тільки надзвичайно
стійкі, я б сказав, ф анатики, перебороли всі переш коди.
Сірко раптом підвівся й промовив:
— Все це правда, та тільки при чому ж тут ви? Вихо­
дить, що «наші гуси Рим спасли». Так?
— Зовсім не так! — спокійно сказав Б ерґм ан. — 3 тим
же гер о їзм о м , що й наш і предки, і ми ведемо вин оградар­
ство. А втім , — тут же чемно додав він, — про це ми м а­
буть не встигнемо поговорити. Д о зво л ьте поцікавитись: ви
приїхали улаш тувати на природі невеличкий пікнік?
— Ви не пом иляєтесь, — сказав ревізор, щ о вже почав
позіхати від оповідання ви н оград аря.— С ам е пікнік.
За годину на зеленій оксам итовій траві появилась ска­
тертина і різні напої. П рийш ла дружина Б ерґм ан а, поваж ­
на теж досить гладенька німкеня. Вона сіла біля чоловіка і
мовчки частувала гостей. Гості пили й їли і, не знаю чи,
про що говорити, розповідали один одном у про хм ари, які
збиралися зробити грозу і які так грози й не зробили. Н а­
реш ті, всі, крім Лесі й Сірка, були на м аленьком у підпит­
ку. Р епортер випив більш за всіх, так що Леся примуш ена
була зупинити його й сказати:
— Валю , чи не досить тобі?
Але Бродський не вгом онявся й пив далі. Він підсів до
ревізора і з захопленням розповідав йому про свої та л а н ­
ти.
— Ви знаєте репортера Скалуського? — спитав він,
звертаю чись до Топченка. — Він колись, це ще було при
старом у режимі, вдарив об заклад, щ о візьме інтерв’ю в
славетного М ечнікова... М ечніков, як вам відомо, нікого не
прийм ав із наш ої газетної братії. І, знаєте, взяв!.. Ха...
Х а... Вскочив, а той на... горщ ику, ну і взяв... Ха-ха!
— Д ля чого ви все це говорите? — спитав Топченко.

89
 — Як для чого? — несподіване запитання сп’янілого
репортера приголом ш ило. — Ну, знаєте, взагалі...
.ош о— О т бачите! — то н о м наставника сказав, глузуючи,
ревізор, — «взагалі»;.. Невже ви не знаєте більш цікавої те­
ми?.. Ви, пробачте за різкість, — звернувся він до Лесі, —
я не винош у органічно порож ніх розм ов.
Лесі знову заскем іло в грудях. Цей «нахабний» ревізор
остаточно знахабнів, а цей Валентин остаточно став дур­
нем. Леся рап то м протягла руку за вином і вм ить випо­
рож нила чарку.
— Браво! Браво! — закричав Бродський. — Браво!
Леся повернулась до чоловіка і сказала чітко: аж
— К оли б ти, Валю, знав, чому я так захотіла вина, то
напевне не кричав би «браво»... Ти дозволиш мені, — д о д а­
ла вона, — піти з товариш ем Т опченком на виноградники?
— Будь ласка!.. З охотою !.. Я теж дум аю піти туди.
Ревізор усміхнувся, подивився спідлоба на Валентина й
промовив:
— Чи не ревнуєте ви мене до своєї дружини? грі.
— А відкіля це ви взяли? — спитав репортер.
Знову ж таки смію чись очима і позираю чи на ф легм а­
тичного Б ер ґм ан а, Топченко сказав:
— Відтіля, що ви якось без охоти відпускаєте зі мною
свою дружину.
Репортер зареготав хоч і не природним , але за те го­
лосним реготом:
— Х а-ха! Ну, й дивак ви! Будь ласка, йдіть самі. Я те­
пер ні в яком у разі не піду з вами.
Бродський сподівався, очевидно, що ревізор виявить
ш ляхетність і поспіш ить попрохати в нього пробачення, та
цього, на Валентинів ж аль, не трапилось.
— І прекрасно! — сказав спокійно Топченко і, взявш и
під руку Л есю , вийш ов з нею за ворота.
Берестечко д р ім ал о і ніжилось в пром іннях гарячого
південного сонця, коли ревізор заступав по пісках поселка.
На вулиці — жодної лю дини, тільки в крайньом у дворі
якісь невгам овні ш вайцарці грали в крокет. Виноградарі
відпочивали.

90
 Який все таки культурний поселок, — сказав реві­
зор, зупиняю чись в тіні спаленого сонцем дерева. __ Не
мож на його рівняти з наш ими селами. К оли там хати, то
тут будинки, коли там пияцтво, то тут здоровий відпочи­
нок, коли там бруд, то тут зразкова чистота й зразковий
порядок... Як ви на це дивитесь?
Лесі дуже приємно було, що Топченко звертається до
неї з таким питанням: на такі гром адського значіння теми
Валентин давно вже з нею не говорив.
— Ваші порівняння, сказала Леся, — безперечно
вдалі, але радісного в них дуже мало. Я ніколи не припу­
скала, що Берестечко живе таким кулультурним ж иттям .
- Невже ви перший раз тут? —
- В перший.
— Ну, це вже не по-товариському! — зі щ ирим обурен­
ням сказав ревізор. — Невже ваш чоловік не міг ж одного
разу повести вас сюди? З розм ов із ним, я бачу, що він не
раз тут був... Ні, це не по-товариському. Ви пробачте, але
від такого поводження з друж иною пахне старовинним д о ­
м остроем .
Леся усміхнулася дитячою усміш кою .
— Ви, м абуть, не пом иляєтесь, — пром овила вона. —
Але щ о зробиш ?
— Як щ о зробиш ? Він же, здається комуніст?
— Так. Комуніст.
Топченко ще з більш им обуренням поставився до
вчинків Бродського. Він говорив, що «це неможливо», що
за це — хай Леся ще раз пробачить йому — за це навіть з
партії виклю чаю ть, що і т. д. Інш ого разу Леся, м абуть, не
дійш ла б до такої одвертости з м ало зн ай о м ою лю дин ою , і
не д о зво л и л а б хоч би том у ж Топченкові говорити з нею
на таку тему, але тепер вона, чи то під впливом скан даль­
них, негідних справж ньої лю дини Валентинових вчинків,
чи то під впливом випитого нею вина, — тепер вона слуха­
ла ревізора з великим задоволенням .
— Ви ще раз пробачте, — сказав Топченко й прити­
снувся ліктем до Лесіної руки. — Я, знаєте, не міг би так
жити.
 Леся здригнула: подививш ись на Топченка і побачив­
ши в його очах ласку і щире співчуття до неї, вона відчула
в ревізорі саме ту лю дину, щ о про неї м ріяла минулої но­
чі. Топченко пом ітив це. Він ще щ ільніш притиснувся був
до жінки, але в цей м ом ент дорогу їм пересік Бергман.
— А я найближ чою доріж кою — сказав Бергман. —
От і обігнав вас. Ви не туди йдете. К ращ і виноградники на
цей бік.
І Леся і ревізор незадоволені були появою вин ограда­
ря, але вони, звичайно, не показали цього Бергм анові і, по­
дякувавш и йому за турботу, пішли з ним в том у напрям ­
ку, в яком у вказував виноградар.
— Я вам не д оговори в, — сказав Бергм ан, повертаю ­
чись до розм ови, що її розпочав був до обіду і що із за неї й
вибіг сю ди. — Т овариш Сірко не вірить ні мені, ні м оїм
колегам , а по суті я турбую ся не за себе, не за своїх колег,
а за державу.
І Бергм ан знову почав довге оповідання про те, як ви­
ноградарі коректно трим али себе в час гром адянської вій­
ни, з якими вони зусиллям и організували виноградну коо­
перацію і т. д. і т. п. і том у він ніяк не розум іє, чому його і
його колег позбавили права голосу.
— Ц им позбавленням , — сказав Б ерґм ан , — ми зов­
сім розвалили кооперацію , бо позбавлених осіб було ви­
клю чено із рядів кооперації.
— Ви поінфом ували б про це центр, — кинув, позіха­
ючи, Топченко.
— Як же! Інф орм ували, — сказав Б ер ґм ан , витираю чи
піт з чола. — Відношення до нас радянського уряду...
Виноградар став тут перелічувати всіх відповідальних
осіб, щ о побували в Берестечку і що «так симпатично» ста­
вилися до нього. А перелічивши, підійш ов до одного із го­
ловних питань.
— Ви тільки подумайте, — сказав він. — За офіційни­
ми даним и, скаж імо, Д агестанської республіки робітник в
К излярі дістає 50 копійок в день, в Д агестані середня ціна
І карбованець. А у нас по сім надцятирозрядній сітці з спів-

92
віднош енням 1:8 річні робітники по 1 р озряду д істаю ть 18
карбованців. Це норм ально? Я к ви гадаєте?
— Н ічого я не гадаю , — сказав ревізор, ще раз наро­
чито позіхнувш и і зиркнувш и на Л есю , що йш ла, кудись
м рійливо поглядаю чи своїм и трохи гарячими від вина очи­
ма. — Ви ясніш каж іть.
— Будь ласка! Я вас вже поінф орм ував про дагестан­
ські норм и. С лухайте наші. П ідрізник дістає у нас 2 карб о­
ванці 48 коп. плю с 27%, себто 67 коп. (начислення на всю
зарплату складаю ть: соцстрах — 16%, на утрим ання ро-
бочком а і ведення культроботи — 5'А%, утрим ання будинку
відпочинку — 1%, стипендіяльний фонд — 1А % , будівля нар-
дом у — х/і% , пом еш кання робочком у і утрим ання столу ро-
б о тод ателів — 3 ‘/ 2% — всього 27%,) — отже 2 карб. 48 коп.
плю с 67 коп. — 3.15. О дкривальщ иці, сапальщ иці, закри-
вальщ иці 1 крб. 80 коп. плю с 27% 48 коп. — 2.25. Купоросни-
ки, сапальники, терпійники...
В иноградар не вгом онявся. А коли він підійш ов до до-
військових цін і сказав, щ о підрізник діставав від нього
«тільки 1 карб.», Леся повернулась до нього і кинула:
— Д о війни він д іставав 1 карб., тепер 2.48 (27% до рук
його не попадає). Невже ви гадаєте, щ о це вже таке вели­
ке збільш ення, коли взяти на увагу, щ о курс довійськово-
го карбованця був вищ ий і що револю цію саме для роб іт­
ників та селян і роблено?
— С праведливо! Ц ілком справедливо, — заметуш ився
виноградар. — Але увійдіть і у наш е становищ е.
Але лагідна Л еся на цей раз не зах о тіла «увійти в ста­
новище» і, подякувавш и Б ерґм анові за інф орм ацію , чемно
вклонилася і піш ла з Топченком на дальній виноградник.
П івденне гаряче сонце почало вже падати, але ще сто­
яла ш аленна спека. Н а небі жодної хм ари, в повітрі ж од­
ного хиж ака, наче вим ерло все. Сипучі піски дю нам и посу­
валися праворуч, і в цьом у безмеж ном у степу не було їм ні
кінця, ні краю . І коли б не виноградні лози, щ о участкам и
витикались то тут, то там , здавалося б, щ о це не наддні­
прянський степ, а сам а пустельна С агара. С ловом , далі йти
не м ож на було, і том у ревізор і Леся повернули до Д ніпра.
І, як тільки вони ступили на високий берег, одразу повіяло
93
холодком . І одразу ж розм ову повернено було на відно­
шення Валентина до своєї дружини.
— Це все таки, їйбогу, д ом остроем відгонить, — про­
довж ував ревізор, сідаю чи біля Лесі, що вже, найш овш и
тінь, вм остилась на береговій траві. — Як хочете, а я вас
все таки вваж аю за ідеальну жінку. Такі жінки залиш ились
тільки на провінції.
Л еся розум іла, що Топченко просто говорить їй ком ­
пліменти, що Топченко, повернувш ись до Х аркова, забуде
про неї і саме на другий день, і все таки Леся з задоволен­
ням слухала ревізора, і все таки вона слухала б його без
кінця.
— Я, знаєте, — говорив далі Топченко, наче невзначай
притискую чись плечем до Л есіного плеча, — я... власне ме­
ні... ніколи не везе з жінками! Ви, очевидно, хочете спита­
ти, для чого це я говорю ? Відповідаю одверто: я заздрю
ваш ом у чоловікові.
Леся знала, що ревізор хоч може й не бреше, але у вся­
кому разі «трохи» перебільш ує, і все таки їй приємно було
слухати його: хоч як там , а його, сам оупевненого і нахаб­
ного, не м ож на рівняти з В алентином, нікчемним і справ­
ді безпорадним провінціялом. Бож е мій, як Лесі боляче і
неприємно дивитись сьогодні на чоловіка! Так боляче, що
вона з о х о то ю ще випила б вина: вино ще більш е зату м а­
нить голову і серце ще скоріш заб’ється.
Леся так і зробила: повертаю чись до Бергм ана, вона
завітала з ревізором до одного із виноградарів і там випи­
ла ще одну пляш ку вина. І Леся не пом илилась: світ тепер
постав перед нею уже в надзвичайно прекрасних фарбах.
Але Леся пом илилась, дум аю чи (а вона про це таки
дум ала), щ о Валентин зустріне її розгніваним и очима: рев­
нивий репортер, розгубивш ись остаточно і не знаю чи, як
він має припинити залицяння ревізора до дружини, «з го­
ря» напився і лежав в Б ергм ановом у саду, як то кажуть,
без ніг. Д руга новина, якою зустрів Л есю і Топченка вино­
градар, була та, що м овчазний Сірко, залиш ивш ись сам,
піш ов на пристань і відтіля м оторкою поїхав додом у.

94
 — О т тобі й маєш ! — сказав Топченко. — Так багато
чекали від пікніка, а вийш ло, пробачте на слові, пшик. У
вас на провінції завжди так улаш товую ть пікніки?
Ревізор говорив це ображ еним голосом , але трохи
сп’яніла Л еся розум іла, що він дуже задоволений з такого
фіналу і що кращ ого він і не бажав. Ці новини прийняла з
задоволен ням і Леся: і їй приємно було залиш итись з реві­
зо р о м сам на сам на декілька годин, але і вона це глибоко
зах о вал а біля свого схвильованого серця.
— Ну, щ о ж, — сказав ревізор, — нам залиш ається
тільки подякувати хазяїнові за гостинність і йти на при­
стань... К оли тут пароплав буває?
— М оже бути за годину, а може і за три! — Відповів
Б ерґм ан. — Це залеж ить від Херсону.
— К оли так, то давай те пом аленьку руш ати. Я сього­
дні обов’язково мушу виїхати до Х аркова.

IV

З В алентином була велика м орока: він ніяк не міг під­

вестися. Л аявся, щ ось бурм отів і нікого не пізнавав. І тіль­
ки за д о п о м о го ю Б ергм ана його вдалося довести до при­
стані. Т ам він ліг на траву і захропів. За якийсь час він
рап то м прокинувся, залож ив в рот два пальці і, зробивш и
біля себе калю ж у, знову заснув.
— Я к це противно! — сказала Леся, зиркнувш и на чо­
ловіка, і зробила грим асу незадоволення.
— П рекрасного м алувато, — кинув Топченко і зап ро­
понував женщині одійти під тінь д ал ьш ого дуба.
Вони вже сиділи біля пристані години півтори, а паро­
плава не видно було. Вони просиділи ще з годину, але й
тоді пароплав не появлявся. Н ареш ті, почало темніти. Зай­
ш ло сонце, спалахнув десь далеко на Д ніпрових водах м а­
як і забли щ али зорі. З села висипали дівчата та хлопці й,
згрупувавш ись біля пристані, стали розваж атись піснями й
танкам и. П ароплав, очевидно, спізнявся на кілька годин.
Валентин не прокидався.

95
 — Як хим ерно зар аз біля цієї глухої пристані, — ска­
зал а Леся. — Х им ерні і зорі, і небо, і це голубе повітря, і во­
ди Д ніпрові — і все. Ви відчуваєте?
— Як же! Безперечно! — кинув ревізор, наче невзна­
чай полож ивш и свою руку на руку Лесіну. — Я теж відчу­
ваю.
— І знаєте, — м рійливо поглядаю чи кудись, говорила
далі Леся, — я д ум аю , що все нещ астя лю дське тільки в
том у, що серед них б агато провінціялів. К оли б, скажім,
всі вони жили в таких городах, як Харків, вони б не знали
моїх мук. П ровінція звужує кругозір.
— О собливо такі... в такій родині,— обереж но додав
Топченко.
Леся р ап то м повернулась до ревізора і сказала:
— Нє, ви говоріть прямо: і особливо звуж ую ть такі чо­
ловіки, як Валентин. Ви мене цим зовсім не образите. —
Леся зідхнула й додала: — Так, товариш у. Я хочу зараз
говорити одверто: мені дуже боляче, щ о Валя не вміє себе
так тр и м ати в компанії, як... ну, от ви, скажім.
Топченко зам ах ав рукам и. М овляв, він теж лю дин а з
чим алим и хибам и, брати його за зразок ніяк не можна.
Але говорив він це так, що в цьому сам ознищ енні мож на
було бачити тільки баж ання показати свою надзвичайну
скром ність. С кром ність Леся бачила, але баж ання показа­
ти її вона не пом ічала — і том у, що на неї так сильно
вплинуло вино, і том у, щ о в цей вечір все їй здавалось пре­
красним, крім, звичайно, п’яного Валентина.
Руш или вони від Берестечка тільки о 10 годині вечора:
так запізнився пароплав. З В алентином була нова м орока:
його ледве-ледве втягли в каю ту, і то зарання поговорив­
ши з капітаном і взявш и в нього відповідний дозвіл. Як
тільки він добрів до свого ліжка (в каю ті), знову одразу ж
заснув. Леся і Топченко залиш ились на палубі.
Н а зем лю зійш ла місячна ніч. Д ніпрові води взялися
блиском д іям ан та і клекотали під колесами пароплава.
Було тихо: тільки легенький вітерець ласкав обличчя.
На верхній палубі нікого не було, так що ревізор і Леся
залиш илися тет-а-тет.

96
 Я вас розум ію ! сказав ревізор, знову притискаю ­
чись до Лесі плечем. — Розум ію ваш е нещ астя. З ваш им
хар актер о м і з ваш ою вдачею — вам жити не в цьому бо­
л оті, що ви в ньому живете. Вам жити...
Ревізор взяв Лесіну руку і ніжно стиснув її. Вона, не
бачила біля себе нікого, відчула, як їй спалахнуло облич­
чя, і відповіла ревізорові тим же.
— Ви така прекрасна женщина, — говорив д а л і реві­
зор. — Ви...
П очиналась звичайна історія: п’яний чоловік не міг під­
вестися, а трохи підпила і зневірена в чоловікові жінка з
охотою прийм ала залицяння хоч і стороннього, але вже до
певної м іри сим патичного їй мужчини. За деякий час реві­
зор уже обійм ав Л есю , а ще за деякий час він ризикнув її й
обереж но поцілувати. Тепер вони вже нічого не говорили і
красном овно м овчали. Вони тільки кидали ш видкі погля­
ди то в ту, то в другу сторону, боячись, щ об хтось не на­
скочив на них.
Але боятись не приходилось. В залі перш ої кляси ніко­
го не було, ніхто не виходив і на палубу. В першій і дру­
гій клясі їхало народу м алувато, а ті, щ о їхали, відпочива­
ли по своїх каю тах. Тільки на палубі тр етьої кляси чути бу­
ло голоси та зрідка доносилась відтіля заж урна пісня яко­
їсь селянської дівчини, що їхал а на північ.
Як так трапилось, що Леся хутко піддалася на зали­
цяння стороннього мужчини, сам а Леся, м абуть, не зум іла
б відповісти, але Топченко знав, щ о, не випий Леся стіль­
ки, скільки вона випила і не поводься з нею Валентин так,
як він поводився сьогодні, із залицяння безперечно нічого б
не вийш ло, саме том у ревізор і поспіш ав використати м о­
мент. Він уже не тільки цілував Л есю , але він, набравш ись
нахабства, вже й пропонував їй на вухо зайти до його ка­
юти і «там трохи полежати»
— Що ви говорите! — з ж ахом пром ови ла жінка і са­
м а відчувала, що вона зовсім не ж ахається, що вона таки
зайде до каю ти Топченка і що там трапиться те, чого так
боявся ревнивий Валентин, коли відпускав її з ревізором
до виноградників. — Що ви говорите?

97
 — Лесічко! — ш епотів Топченко. — Ну, скажи мені
(він уже говорив їй «ти»): чому ти не хочеш піти зі мною ?
невже ти лю биш свого чоловіка?
— Так. Я л ю б л ю його. Не говоріть мені цього. Я не
піду. '
Леся величала ревізора на «ви» і пручалася. Але реві­
зор і сам а вона — обидвоє вони знали, що з цього пручан­
ня нічого не вийде, що вони таки підуть до ревізорової ка­
юти. Н ареш ті, коли Лесіне обличчя м ал о не згоріло від ре-
візорових поцілунків, вона раптом трем тячи м голосом
пром овила:
— Я згодна. Тільки сперш у підіть і взнайте, чи не про­
кинувся Валя.
Топченко поспішно рвонувся і піш ов до репортера. Л е­
ся залиш илась сама. Вона підійш ла до бильця і сперлась
на нього. Н ервовий дріж охопив всю її істоту. Якось так
просто виходило, ніби в цьом у нічого поганого й надзви­
чайного не було, і все таки вона знала, щ о робить щ ось
непоправиме, ж ахливе і злочинне.
П ароплав поспіш но повертався на північ. Розсікаю чи
тихі води Д ніпрові, він ритмічно клекотав своїми колеса­
ми. М ісяць уже давно зійш ов і остаточно задіям антив по­
верхню ріки. Д аль була напівтем на, зрідка вискакував
огник якогось м аяка і булькав своїм привабливим світлом.
Берегів не видно було — вони посунулись в сторони, і
тільки коли пароплав близько підходив до якогось із них,
на око падали неясні силю ети темних дерев.
Топченко скоро повернувся і, обійм аю чи Лесю , сказав,
що Валентин міцно спить.
— Ви певні, що він міцно спить? — спитала тремтячим
голосом Леся.
— Так. Ми м ож ем о бути цілком спокійними.
Залиш алося йти до ревізорової каю ти, але жінка ще
вагалася і том у, підвівши Топченка до бильця, сказала:
— Ви розум ієте, що ми хочемо робити?
— Розум ію .
— І вам не страш но? — Леся в цей м ом ент трем тіла в

98
нервовій зимниці. — Вам не страш но? А я — скажу вам
одверто — я дуже боюсь!
Ну, що ти, Лесічко! сказав ревізор, обійм аю чи і
пригортаю чи до себе жінку. — Це ж, Лесічко, міщ анство.
— Ви цілком переконані, що це і справді міщ анство?
— Ц ілком!
— Ну, а як я себе буду почувати після того, як це т р а ­
питься? Ви над цим подумали?
Топченкові Лесіна поведінка не зовсім подобалась. Бу­
дучи нетерплячою лю дин ою , він далі не міг чекати і том у
схитрував:
— К оли ви боїтесь чи то не хочете віддатись мені, то...
не треба.
— Ні, — тихо сказала жінка, я хочу і я вже не бою ся.
Ревізор обняв Лесю і, взявш и її під руку, обережно по­
тяг її до своєї каю ти...
Т а не пройш ли вони і трьох кроків, як їм назустріч
хтось пішов. Вони зупинились. І Леся, і ревізор подумали,
що іде Валентин, і, зупинивш ись, ревізор приготовився
щ ось говорити, а Леся, спалахнувш и огнем чистоти, вирі­
ш ила сказати чоловікові всю правду і сказати йому, що во­
на вже не л ю бить його, розповісти йому, який він нікчем­
ний, і щ о вона уже далі не може жити з ним. Вона виріш и­
ла навіть запропонувати йому не переш коджати їй відда­
тись Топченкові. Ці мислі, метнувш ись в жіночій голові з
хуткістю блискавиці, навіть заспокоїли Лесю. Але, коли, з
ними порівнялась лю дина, вони побачили, що це — не Ва­
лентин: хоч обличчя пасаж ира й не видно було, але він був
досить високого зросту і в цьом у сенсі нічого спільного не
мав з репортером . П роте зустріч все таки м ал а свої наслід­
ки. П асаж ир, порівнявш ись з Лесею і ревізором , несподі­
вано кинув:
— Це ви, Топченку?
— Я! — відповів ревізор і раптом , кинувши Лесіну ру­
ку, підбіг до пасажира. — Семене П етровичу? О т не споді­
вався вас бачити!
— А ви ж це як попали сюди? — суворо сказав той, що

99
його ревізор назвав С ем еном П етровичем. — Мені зд аєть­
ся, ви вже давно мусіли бути в Харкові?
Ревізор заю лив. Видно було, що перед ним стоїть йо­
го начальник. Він став вибріхуватись. Вибріхувався він
якось м ам у л о вато , а ю лив саме так, як в день перед ним
ю лив репортер і почасти Сірко. Н авіть гірш е за них. Він
навіть не попрохав у Лесі пробачення і пішов зі своїм Се­
м еном П етровичем , ніби з ним, з ревізором , ніколи й не
було жінки.
— Семене П етровичу! — говорив десь ревізор, даю
вам чесне слово, що я їздив по справах. Я...
Але Леся уже нічого не чула. Сперш у її цей випадок
так приголом ш ив, що вона навіть одразу протверезилась,
але потім , не бачачи з собою Топченка, вона відчула, як їй
знову боляче, надзвичайно боляче, заскем іло в грудях. Не
том у заскем іло, що не трапилося те, що м огло трапитись,
а том у, що ревізор, якого вона взяла за лю дину винятко­
вої вдачі, за лю дину, яка принаймні нічого спільного не
має з В алентином , був, як виявилось, звичайним чиновни­
ком і навіть більше: м абуть, гірш им за її чоловіка.
«І це я йому допіру хотіла віддатися?» — зло усм іх­
нувш ись, подум ала Леся.
1 побачила вона рап то м ж иття в його звичайних, не-
підроблених ф арбах і побачила, що лю ди цього ж иття
всюди, завж ди до см іш ного однакові. Леся схилилась на
бильце і подивилась в даль. Д аль була напівтемна. Тільки
десь дуже далеко, м ало не біля Кичкасу, блим ав річний
маяк. Леся зам ислилась.
За п’ять хвилин прибіг ревізор і, полож ивш и свою ру­
ку на плече жінки, сказав:
— П робач мене, Лесічко. Я... зустрів свойого бурбона і
примуш ений був... Ну, словом , я вже вільний. Ходім.
Леся обереж но зняла зі свого плеча ревізорову руку,
м о в ч к и п о д и в и л а с ь в о б л и ч ч я с в о г о к а в а л е р а і,
схиливш ись на билце, тихо заплакала.

100
 злочин
І

Після вечері К м еть вийш ов на Ганок. Н а заході, за

курганам и х м ар конали смуги весняного сонця. Був остан­
ній тиждень перед Великоднем. У квітневім повітрі стояв
гострий холодок і чітка прозорість. За повіткою д зю рчали
потоки й виносили свою пісню в голубу невідому даль.
Н а К м етевих колінах леж ала газета. Так було багато
років: приходив з роботи, вечеряв і брав газету- Але зараз
її не читав: замислився.
Д алеко вдарили в дзвін. Розірвані хм ари низько стоя­
ли над заводським кварталом і, коли поволі брели повз
дим арі, майже зачеплю вали ґратики. Т ам , на сході, над за­
водом було брудно й сіро. К м еть дивився на хм ари, і зда­
валось йом у, що так і з життям: клубочиться, тягнеться, а
куди — невідомо.
Згадував К м еть, як він жив до цього часу. Він же таки
був робітничий ватаж ок. Всі його поваж али, і кожний знав,
хто такий М усій К м еть. Н авіть у партійній запільній газе­
ті писав, і, безперечно, до його голосу прислухались. Але
от прийш ла буря й зам ела і повагу, і газету, і рішуче все.
Більш е від того: сина збила з дороги.
О станній удар був несподіваний, раптовий, незрозум і­
лий. В ертались колись у поселок після мітингу. М итька
йш ов попереду. К м еть подивився на цибату синову по­
стать і спитав:

101
 — Ну як, подобається?
К м еть натякав на пром овця. Він певний був, що М ить­
ка похитає головою і скаже:
— Я, тату, не знаю!
Але на цей раз син подивився на батька з-під лоба сво­
їм и гострим и виразним и очима й кинув образливо:
— П одобається!
Здається, саме тоді К м еть і ріш ив піти на це темне ді­
ло. С ам е тоді, здається, така думка м айнула в голові, про­
різала м озок і сховалась.
І зараз, сидячи на ганку з газетою в руках, К м еть ду­
м ав про те ж. Він усміхнувся, і обличчя йому нервово пе­
рекосилось. П отім подивився на Соньку. Ж інка стояла бі­
ля повітки й лагоди ла курям сідало.
Р аптом знову бевкнуло. К м еть здригнув.
П раворуч, на заході, як віск, танули червоні плями.
Сонце зайш ло. Темніло. У сусідськім д ворі завив собака, і
від того виття Кметеві заскеміло в грудях. Він підвівся,
постояв ще декілька хвилин на ганку й пішов у хату.
■'В кім наті було темно: жінка, виходячи, не засвітила
лям пи. К м еть сів на ліж ко й мовчки дивився в сіру порож ­
нечу.
«Ну й добре: зробив же це хтось із вокзалом ? Х тось
таєм ний і близький, хтось м ало не рідний йому».
Згадав К м еть, що йде останній тиж день перед Вели­
коднем.
Гарно. Це дуже гарно. Він не говів і буде вим агати,
щоб його одпустили одговітись. А за цей час він підійде з
боку левади до наф тового резервуару і...
К м еть уявив із зловтіхою синову постать, пригадав йо­
го впевнені рухи, і йому стало легше. Він підійш ов до вік­
на й подивився на вулицю. В синіх просторах виступали
зорі, повз вікно проходили сірі постаті.
Ще вдарили у дзвін.
«Роздзвонились!» 1 раптом подумав, що він десять-
д ван адц ять років не був у церкві. І це його неприємно вра­
зило, бож про це, безперечно, всі знаю ть, і в першу чергу
знає Сонька.

102
 Він із злістю подум ав про жінку... «Чого вона не йде в
хату? Ч ого возиться так довго?» — І голосно вилаявся.
П отім одчинив двері й погукав:
— Д оки будеш там ? Чуєш?
— Т а йду вже!
За дві хвилини С онька увійш ла в хату й спитала:
— А світло чого не горить?
— А я почім знаю , де в тебе гас стоїть, — буркнув
К м еть і знову піш ов до ліжка.
С онька засвітила каганець і сіла л атати кофту. П отім
вона подивилась на чоловіка й спитала, скидаю чи очі:
— Ч ого ж ти не лягаєш ?
К м еть одвернувся до стіни й мовчав.
— Кажу, чого не лягаєш ?
К м еть і очей не підвів. А С оньці байдуже — шиє.
І здається К м етеві, що вона й шиє якось образли во, не
так, як лю ди. І вигляд у неї надто вже світлий, бадьорий і
життєрадісний. П очував К м еть, що підступає йому щ ось до
горла, і хочеться йому підійти до Соньки і вдарити її.
Під полом зацокотів цвіркун. В кімнаті стало ще тих­
ше. Л иш е розм ірене жінчине дихання тривож ило сірий,
півтемний спокій. Зрідка за вікном ш умів тротуар.
... О тже, він обов’язково її вдарить. Це буде так неспо­
дівано, це так приголом ш ить Соньку! 1 справді, за 19 ро­
ків він навіть не зам ірявся на неї.
К м еть подивився на жінку і глухо промовив:
— Що ти робиш ?
— А твоє яке діло? — спокійно сказала Сонька.
— Таке діло, що лю ди до свят готовляться, а ти з
єрундою возжаєш ся.
— Що з тобою ? — здивувалась та. — Чого тобі треба?
— А того треба, що в лю дей свято пройде святом , а в
нас і на перший день черствим хлібом давитись прийдеть-
ся.
Ж інка нічого не розуміє.
— Відкіля це ти взяв? Я ж одерж ала святкову пайку.
— О держ ала! — кинув іронічно К м еть. - - Цим нагоду­
єш!

103
 С онька рішуче не може зрозум іти, чого від неї хоче чо­
ловік. Рухи їй нетерплячі, очі заблищ али. Вона полож ила
кофту, підійш ла до столу і спокійно спитала:
— Ну, а де ж більш е узяти?
К м еть мовчав.
— Ну, кажи, де? Я піду дістану!
— Л ю ди дістаю ть, значить, можна! — кинув Кметь.
С онька сплеснула руками.
— То ж лю ди, а то ми. Л ю ди знаєш , як дістаю ть?
День робить, а десять спекулянчить. М оже, і мене поже­
неш туди? Як по-твоєму: і я буду ш льондати по вагонах?
К м еть цілком погоджується з жінкою. Та почуває він,
що підійш ов якраз той м ом ент, коли м ож на підвестись і,
зціпивш и зуби, зам ахнутись на Соньку.
— А чим же ти кращ а від лю дей? — задерикувато ки­
нув К м еть.
— Що ти, розум у тронувся? — скрикнула Сонька. —
Х то тобі дав право мене в курви приписувати? Прошу:
«чим краща»? А тим кращ а, що не поїду я таскатися по
станціях.
К м еть став біля столу. Й ого гострі очі дивились униз,
брови йому піднялись стрілкам и до чуба, а по смуглявих
щ етинистих щ оках проходили нервові зайчики.
— А як заставлю ? Що скажеш? — і він зціпив зуби.
С онька здригнула плечима:
— Не задавайся! Все одно діла не буде.
— Ч ого ж це? М оже в «совіт» подаси жалобу? — ска­
зав К м еть і усміхнувся.
— На чорта мені твій «совіт» здався! Не буду спеку-
лянчити — от і все.
К м еть одійш ов до дверей і, вийнявши з кишені кисет,
почав крутити цигарку. Та знову згадка про те, що С онь­
ка може так чи інакше пош кодити його справі, — знову ця
згадка викликала лю ть, і тоді він кинув задерикувато:
— З коф там и возжаєшся! Н ема того, щоб діло робити.
Але С онька вже мовчала. Вона рантом зрозум іла, що з
чоловіком діється щ ось неладне.

104
 К м еть скрутив цигарку. Він не запалив її і тільки три ­
м ав у трем тячих руках. Так пройш ло декілька хвилин.
Р ап то м він рішуче піш ов до жінки й крикнув:
— Вставай!
С онька від несподіванки м ало не підскочила.
— Що таке? — і поставила на нього свої широкі здиво­
вані очі.
— Вставай, кажу!
— Т а встала ж!' — розгублено б у рм отіла жінка, нічо­
го не розум ію чи. К о ф та впала додолу, а червоне обличчя
враз їй зблідло.
К м еть, як ш уліка, дивився на Соньку своїм гострим
поглядом і думав: «зараз ударю». Але рука не підводилась,
ніби її паралізувало.
В цей м ом ент хтось завозився в сінях. Ж інка почула це
і одразу ж їй одійш ло.
— Що ти, збожеволів? — сказала вона й нахилилась по
кофту.
Але К м еть вм ить розм ахнувся з усієї сили й спустив
кулака на нахилену Соньчину голову. У дар не досяг цілі, і
кулак зачепив тільки хустку. К м еть не вдержав рівноваги і
ледве-ледве не впав на підлогу.
... А в кім наті вже стояв цибатий хлопець і здивовано
дивився на К м етя. Очі йому теж блищ али, і на м атовім
м олодім обличчі появились червоні плями. Він держ ав в
одній руці д олото, а в другій — кош ик із недоїдж еним
ш м атк о м хліба.
— М итю , подивись на батька! — підійш ла до нього
ж інка, затуляю чи однією рукою голову. П отім раптом ки­
нулась на ліжко й заплакала.
— За що!.. Що я йому зробила?.. За що?
М итька зиркнув на батька. Той сидів на лаві, знизив­
ши вії, і знову крутив цигарку. Руки його й тепер дриж али.
С онька зм овкла, і в кім наті стало так тихо, ніби в за­
бутім неж илім помеш канні. Тільки цвіркун вистукував
свою одном анітну пісню.
М итька підійш ов до скрині й полож ив на неї кош ик і

105
д олото. П отім зняв засмажену сорочку, кинув її на піч і
вдяг чисту. Все це він робив просто, невимушено.
Тоді підвелась С онька і, дивлячись кудись поверх го­
лів, запи тала сухо:
— Будеш вечеряти?
— Д авайте! — сказав М итька.
С онька подивилась на сина червоними, сухими очима
й сказала:
— Ч ого ж ти так запізнився?
— А хіба вам тато нічого не говорили?
К м еть здригнув. В М итьчинім голосі йом у почулось
щ ось насміш кувате.
— Що там таке? — просто, ніби нічого й не трапилось,
звернулась жінка до К м етя.
К м етеві не хотілось відповідати, але той тон, з яким
звернулась до нього жінка, підкуплю вав, і він не міг м ов­
чати.
— Т а тож прохали на зверхурочні зостатись, — сказав
суворо К м еть і тут же подумав: що йому? О т він ударив
Соньку — і ніхто не посміє йому на це сказати щось. Не
хоче на зверхурочні — теж нікому нема діла.
— А чого ж батько не остався? — звернулась м ати до
сина.
— То хай тато й скаже!
М итька кинув це недбало, наче його зовсім не цікави­
ло, чому його роботящ ий батько не хоче на зверхурочні
зоставатися. Але К м еть добре розумів, щ о син бавиться з
ним, глузує з нього. О, він добре знає, чого хоче М итька:
М итьці хочеться, щоб його батько день і ніч працю вав на
користь ненавидних йому, щ о покалічили його жигтя. То
байдуже, щ о М итька ніколи з ним не говорив про це.
К м еть і без нього знає, чим дихає його син.
І знову наростала лю ть.
— А в тебе що — язика нема? — кинув грубо Кметь.
М итька полож ив ложку на стіл і сказав:
— У мене, тату, єсть язик. Та ви ж самі вчили мене,
щоб я д ар о м не ляскав ним. Я ж почім знаю , чого ви не
зостались на зверхурочні. Як узнаю , то тоді й скажу.

106
 С онька сіла на стілець і питливо подивилась на К метя.
Не ляскав! кинув звеваж ливо К меть. І тут же по-
дум ав: «він скаже!»
Що він скаже? І р ап то м здригнув. М оже, син знає, що
його батько надумав? Так ні, цього не може бути. Відкіля
він знає?..
Н а вулиці бахнув постріл.
— Що це кожну ніч стріляю ть, — сказала Сонька. — І
коли вже цих бандистів не буде?
К м еть подивився на жінку. «Бандистів! Вона теж щ ось
розуміє! Сволоч!» — і потім він підвівся і побрів із хати.

II

Н а другий день К м еть не піш ов на роботу: «він буде

говіти». П очуття незадоволення й тривоги не залиш или йо­
го ні на одну мить. Воно й зрозум іло: думка про злочин
гнітила його, а все складалось так, щ о він мусів одтягува-
ти цю справу. Головне ж, у нього було дуже зам ал о поро­
ху, а він хотів зробити щ ось грандіозне. К м еть уявляв собі
цілий потоп огню . Це, безперечно, буде щ ось надзвичайне.
Т ого ж дня К м еть пом ітив, що М итька, ідучи на за­
вод, чогось посміхнувся, і К м етеві здалось — зловтіш но.
Невже син догадавсь, чому батькові так забаж алося гові­
ти?
' 3 С онькою після сварки він почував себе краще: жінка
тепер не посміє розпитувати його. П равда, було якось не
по собі, бо С онька не тільки нікому не скарж илась на ньо­
го, але й поводилась так, ніби між ним и нічого й не було. І
не р озум ів К м еть цього, ба навіть К ирпанева жінка і та
вже вм іла постояти за себе.
Цілий день К м еть ходив по базару й розпитував у л ю ­
дей, де йом у м ож на дістати пороху. К ож ном у він додавав:
— У нас на річці дикі качки сидять, хочу набити на
празник.
Всі йому, звичайно, вірили, і ніхто не звертав особли­
вої уваги на цю лю дину з хоробливим блиском в очах
Т ільки якийсь солдат зауважив:

107
 — Тепер, товариш у, дичі бити не мож на. С тріляти бу­
дете після П етра.
К м еть зап ам ’ятав це й розпитував ще обережніш .
Д о обіду базар так розрісся, що загатив трохи не всю
вулицю . Як ком аш ня, метуш ились лю ди на великому пля-
цу-
«От тобі й нем а свободно! торгівлі» — із зловтіхою по­
дум ав К м еть. В кожнім крам арі він тепер бачив свого
спільника.
П івфунта пороху він усе таки дістав. Реш ту ріш ив ді­
стати завтра. А ввечорі коли задзвонили до сповіді, К меть
піш ов до церкви.
Біля дверей він перехрестивсь і побрів у темний куток.
Як і кожна випадкова лю дина, він почував себе серед ікон
якось ніяково.
Збоку хтось погасив свічку, і від неї розлився по цер­
кві сморід. К м еть дивився на бабу, що стояла поперед йо­
го. Вона ретельно м олилася і часто била поклони. П отім,
коли вийш ов священик, К м еть подивився на нього й поду­
мав: «і цей піп буде сповідати мене?» І не вірилось, щ о са­
ме цей, бо ніяк не в’язалась гладка велетенська попова по­
стать із таїнством сповіді. К м еть замислився.
— І ви говєть пришлі? — нареш ті, почув він біля себе
хрипкий голос.
С вящ еник стояв біля К м етя й солоденько всміхавсь.
Очі йому зам аслились і д риж ало гладке підборіддя.
— Д а, б атю ш ка, — ніби прокидаю чись, сказав Кметь.
— Т огда пож алуста! — закивав головою священик, на­
че дуже був задоволений відповіддю парафіянина.
П ідлож ивш и голову під чорне покривало, К м еть рап­
том згадав про злочин. Він здригнув, і йому забилось сер­
це. Він навіть подумав, що мож е щ ось крикнути і зробити
якусь нісенітницю. Г олова його ходила ходором .
... Д о до м у він прийш ов м ало не розбитий. С онька і
сьогодні л атал а кофту. Але К м еть не тільки не чіпав її, а
навіть і не заговорив до неї. Н а нього несподівано найш ла
байдуж ість, і почував він себе безсилим.

108
 Заснув він скоро і прокинувся, коли вже сонце стояло у
вікні, а по стіні бігали сріблясті зайчики.
«Ну, будем о кінчати», — подум ав К м еть і піш ов під
повітку, де леж ав захований порох.
Н адворі було весело й дзвінко. П о блакитном у полю
сунулись сиві, розірвані хм ари. Якась пташ ка сіла на стрі­
ху й вистукувала: «цвірінь-цвірінь».
К м еть піш ов у куток, де леж ала солом а, розрив її і ді­
став відтіля пакунок. «М ало, треба більше», — ріш ив він і
знову ретельно улож ив пакунок на попереднє місце.
У д вох церквах дзвонили — одном анітно й невесело.
П ісля причастя К м еть ще піш ов на базар, але пороху
вже дістати не міг (цікаво, коли священик давав йому з
лож ки вина, йому р ап то м занудило. І потім усе стояв пе­
ред ним гладкий попів палець і темночервоний ш м аток
проскури).
Ц ілий день К м еть обм ірковував, як йому попасти на
завод, щ об полож ити зарання пакунок із порохом у тім
місці, де нам ітив (для чого це саме зарання зробити — він
не знав). П роходити через ворота він не ріш ався, бо мож на
було зустріти когось із знайом их. Ц ього ж К м еть не хотів.
К оли зайш ло сонце, К м еть мовчки вийш ов із хати і, як
тать, озираю чись, піш ов до повітки. Д істав там пакунок і
побрів на вулицю . Він м ав дійти до того місця, де кінча­
ється заводський паркан, перейти на той бік дороги і там
перелізти. Це м ож на було зробити непомітно, бо з того
краю починались луки й майже ніхто не ходив туди.
К оли К м еть іш ов біля заводських воріт, відтіля вихо­
дили робітники з кош иками: був ш абаш . «Ну, це краще»,
— подум ав він і звернув за ріг.
Від луків д м ухало вогкістю , а в далечині на обрії про­
стягались сизі димки. Сонце стояло ще височенько, але
К м еть цього не боявся. К оли б хто й побачив його — ко­
му яке діло. Він же робітник цього заводу і коли перела­
зить через паркан, то, значить, м ає на це рацію .
П ереліз він невдало. П ерш за все важко було дістати
верху, а коли скочив на паркан, почув, щ о боли ть рука:

109
 т ії розідрав її, і кров чалляла всі пальні. Сплигнувш и на
той бік паркану, він почув лом оту і в нозі.
К м еть попрямував до порож нього цеху (після війни
там і цс не було праці). В порож ньом у цеху він бачив ре­
зервуар з нафтою.
Д ивно скільки раз проходив біля нього місця й ні­
коли не відчував того, що зараз. Він завш е пізнавав себе
тут своєю лю диною . А тепер...
К м егь ішов повз велетенські лим арі. Збоку стояли гі­
гантські іржаві домни й вигинали свої величезні постаті в
небо. З поверху по драбинці, що вела нібито в льох, спу­
стився вниз.
Н авкруги було м овчазно. І в цій м овчазності він відчу­
вав невимовну тоску.
«Що за причина?» — подумав К м еть і рішив: це того,
що він переліз через паркан.
К м еть увійш ов у пустельний цех. Бантини полосували
весь дах, і крізь незалатані порожнечі витикались ш м аття
голубих просторів. С тояла залізна тиш а. Опецьки сиротли­
во тулились до мертвих вальців. Печі порозкривали свої
пож адливі роти й похм уро дивились у тьму.
Але всюди відчувалась велика сила пориву, що прича­
ївся в цій залізній мовчанці. Здавалось, що не встигне за­
свистіти ремінь, як тут знову забуш ує вогняне море й вий­
дуть із берегів залізні океани, як побідний потоп.
Як тать, скрадався К м еть до резервуару.
Раптом десь близько почувся каш ель. К меть здригнув
і притьм а кинувся за піч... Але вже було пізно — перед
ним стояв Кирпань.
— Це ж ти чого тут, куме, ш аландаєш ся? — спитав
той.
— Як чого? Д одом у йду! — удаю чи з себе спокійного,
відповів Км еть.
— Х іба ж сюди додом у, — спитав К ирпань. — Та ти ж
нібито й говієш сьогодні?
К м еть розгубивсь. Він подивився на Кирпаня й ясно
побачив на нім хитреньку усмішку.

110
 — Знаю , яке це «додому!», — казав далі той. — Х іба ж
таки я не кум тобі? Га? Ч ого ти ховаєш ся?
— Як ховаю ся? — спитав К м еть і зблід.
— Слухай, куме! Невже ти дум аєш , що я пром овлю сь
де? С воя ж лю дина, не чужа.
Д алі терпіти не м ож на було. К м еть інстинктовно схо­
пився рукою за пазуху, де леж ав порох, і гарячими очим а
дивився на К ирпаня. Ще один-два м ом енти, і він кинувся б
на нього.
А ле Кирпань його попередив.
— Я ж знаю , за чим ти прийш ов, братіку, — сказав
він. — Я й сам ш укаю чогось підходящ ого. Що ж зробиш :
не вкрадеш — не проживеш .
У К м етя зразу відлягло від серця: он про щ о він каже!
— Не мож на, братіку, ніяк не м ож на прожити, — ка­
зав далі К ирпань. — Те, друге продаси — от і жив чоло­
вік. Без свободної торгівлі ніяк не можна.
К м еть добре знав, щ о Кирпань на сам огон переводить
держ авне залізо, і в іншій обстановці, напевне, полаявся б
із ним, але зараз було не до цього, і більш е того: він на­
віть зрадів, що К ирпань має таку вдачу.
— Д а, — сказав він із полегкістю . — Я теж хочу дещ о
підхопити, може, на базарі продам .
— Що ж робити, — виправдувався Кирпань, — все
одно наш е, народне.
К м еть мовчав. Він уже дум ав, як би скоріш розійтись
із «кумом», інакш е йом у сьогодні нічого не пощ астить зро­
бити.
Знаю чи Кирпаневу звичку — не відходити від лю дини,
не попрохавш и в неї на цигарку — К м еть вийняв зараня
кисет і подав його.
— Кури!
— За це спасибі. Оченно благодарствую . Л ю б л ю поку­
рити, — і весь К ирпань лакейськи зігнувсь.
Т оді в цех зал етіл а птиця, покруж ляла з півхвилини і
зникла. Десь цокотіли м олотки: почала роботу нічна зм і­
на.

111
 — Оченно благодарствую , — знову сказав К ирпань,
подаю чи кисет.
— К ури на здоров’я!
— Ну, а тепер, м абуть, розійдем ось: так кращ е буде.
— Д обре, іди, — сказав К м еть, щ о давно вже чекав
цього. — Я ще тут подивлю сь.
К ирп ань ступив два кроки вперед і рап том повернувся:
— Д а, я забув спитати тебе, братіку: ти, бува, не по­
сварився із жінкою?
К м еть здивовано подивився на К ирпаня.
— Відкіля це ти взяв?
— Ха, ха, — солоденько всміхнувся той. — Це мені
вже звісно. Бачив, як учора в ячейку йш ла. Д ум аю , що це з
нею — чи не сказилася? А потім догадався: напевне, з чо­
л овіком посварилась.
І ця новина за інш их обставин вразила б К м етя, але
зар аз він тільки сказав:
— Ю ринда!
— Т а про мене... хі-хі... — захіхікав Кирпань і пішов
убік.
К м еть доти стояв і дививсь услід йому, аж поки Кир-
панева постать зовсім зникла за вальківницею й заглухли
кроки в лябіри нтах цеху.
Сутеніло. Останній пром інь кволо маячів на бантині й
конав. К м еть обережно вийняв із пазухи пакунок із поро­
хом і, тихо ступаючи, піш ов до резервуару з нафтою .
Н едалеко була сторож ева будка, і К м еть мусів так пі­
дійти, щ об ніхто його не пом ітив із вікна. В останній хви­
лині йому прийш ла думка: навіщ о зараз класти? Ч ом у не
зразу? Але ріш ив, що так буде краще: йому, моляв, не
страш но буде підходити сюди в другий раз.
К м еть вийш ов із цеху. Кучеряве світло весняного вечо­
ра кинулось йому в очі. П оперед його лежали рейки,
К м еть поспішив зайти за них. Десь збоку знову вистукува­
ли м олотки, і стук цей біля цього порож нього цеху був
якийсь сумний і сиротливий.
Н а дальній дзвіниці бевкнуло. К м еть рішуче рушив
вперед.

112
 Б іля резервуару, звичайно, нікого не було. Теж і біля
сторож ки. С торож , м абуть, дрім ав у помеш канні.
П оспіш но розглядаю чи резервуар, К м еть нареш ті на­
бачив місце, де м ож на було, як йом у здалося, сховати по­
рох. О зираю чись, він кинувсь туди й підложив пакунок під
лист ірж авого заліза. П отім ще раз подивився навкруги се­
бе, і, коли упевнився, що ніхто його не бачив, крадьком а
піш ов до цеху.
«М оже, у вор о та тепер вийти?» — подум ав він.
«Ні, кращ е не показуватись на очі» — і попрямував до
паркану.
К о л и він проходив біля купи зваленого заліза, йому
рап то м здалося, що хтось збоку заш арудів. Він підвів го­
лову й зупинився: ніде нікого не було й стояла тиш а.
Але коли він піш ов далі, знову той же шум.
К м еть відчув, як по його спині покотився дріж і волос­
ся заш аруділо на голові. Він поривався вже піти до резер­
вуару, щ об заб рати пакунок. М овчазне залізо, що похм у­
ро дивилось на нього з усіх кутків, сьогодні лякало його.
Т а знову нікого ніде не було й стояла тиш а. К м еть за­
спокоївся.
Н ареш ті він вийш ов із цеху.
Б уло тепло. З луків дм у х ав жвавий вітрець, а на зах о ­
ді линяли останні смуги рож евого проміння.
Н а цей раз К м еть переліз через паркан більш удало.
Він піш ов туди, де маячів лісок. Іш ов по драговині і в’яз­
нув. Але щ о далі відходив од заводу, то кращ е почував се­
бе. Завод гнітив його. Здавалось навіть, що тепер, після
того, як він побував у заводі «не через ворота», він у воро­
та більш ніколи не зайде.
Х одив він дуже довго і, хоч головного ще не зробив,
почував себе добре. П ро злочин він сьогодні нічого не ду­
мав.
К оли К м еть вертався додом у, вже було зовсім темно.
Н а горі, де сто ял а церква, блищ али вогники: сині, червоні,
фіолетові. Вогники метуш ились, ховались один за одного і
знову вискакували у простір.

113
 К м еть згадав, що сьогодні четвер, «страсті», і згадав
ту весну, коли він перший раз виходив із села. Це теж бу­
ло перед Великоднем. Згадав, як він стояв перед заводсь­
кою б р ам о ю і як у нім боролися два почуття: баж ання по­
вернутись у тихі селянські оселі і друге — навіки покинути
їх.
К м еть іш ов угору, а за ним, назустріч горовим огням,
бігли спогади.
Було тепло, йш ла весна.

М ало не всю ніч К м еть не спав і перевертався з одно­

го боку на другий. Й ого знову почала мучити думка: як
він зроб ить те, що задумав? П орох він уже положив і тре­
ба, значить, кінчати. Але чи встигне він зробити це до Ве­
ликодня, щ об хоч на свята найти собі спокій?
Ранком , повний враж інням и дня, К м еть заснув. Але і
ранковий сон був недовгий. Він прокинувся ледве засіріло,
коли С онька й М итька ще спали. Підвівся з ліжка й вий­
ш ов на ганок.
П огасли зорі. Н а схід лягли пасма сірого світла. Десь
кричали півні — задиркувато, бадьоро. К м етя пройняв
дріж , і він піш ов у хату.
«С ьогодні, як стемніє, піду й запалю », — дум ав він.
М итька вже одягся, але Сонька ще леж ала.
— Що ж це ти так... — звернувся К м еть до М итьки,
побачивш и, що той бере робітничу сорочку.
— Як це так? — підвів син брови.
— Я питаю: і сьогодні підеш на роботу?
— Звісно, піду! Ч ого ж мені не йти?
П ідвела голову від подуш ки й Сонька.
— Візьми там , М итю , у скрині паски ш м аток, а то хлі­
ба нема.
— Д обре, м ам о, — сказав М итька.
«Яка дружба», — подумав К м еть, і тут же пригадав
К ирпаневі слова. «Невже й вона піш ла по синовій доріж ­

.114
ці?» І йому до болю захотілось зробити їм обом якусь не-
приємність.
К м еть подивився на дружину. О дно її око, що вийш ло
з-під ковдри, стрілось із його очима. Я кось допитливо ди­
вилось це око, так допитливо, що в нім знову прокидалась
лю ть. К м еть перевів погляд на сина, але й тут його очі
стрілись з уваж ним поглядом .
Л едве стрим ую чи себе, К м еть нахабно зм іряв сина з
голови до ніг.
Це був уже не той гарний М итька, який колись так
уважно слухав його. Це була конче дор о сл а лю дина. Це
був його ворог. Він добре помітив, як ніздрі породистого
М итьчиного носа ш ироко роздим ались, а на високому л о ­
бі, над переніссям, (пом ітив) леж ала грізна й уперта склад­
ка. І К м етеві знову до болю захотілось, щоб скоріш прий­
шов той баж аний м ом ент, коли він піднесе сірники до по­
роху.
— А ви хіба не підете, тату? — спитав М итька, і голос
його був тихий, лагідний, навіть наївно-дитячий.
— Чого ж я піду? Хіба забув, що говію?
— Ви ж одговілись уже?
— Ну, все одно! Одпуск я м аю до кінця тижня.
М итька перев’язав м отузком сорочку і ніби про себе
сказав:
— А воно б слід було. Роботи багато!
— І на сам ім ділі. П іш ов би ти на роботу, Мусію! —
сказала Сонька.
— Не піду! — кинув К м еть і підвівся.
Син теж підвівся і насм іш кувато подивився на батька.
Сам е — насм іш кувато. К м еть це д обре зрозумів.
П отім М итька вийш ов, і його довго не було: м абуть,
піш ов на завод.
К м еть залиш ився з Сонькою . Вона вже поралась біля
печі. Він підійш ов до вікна й сів біля попелястої кішки.
Кіш ка так ж алібно м 'явкала, що Кметеві стало ЇЇ ш кола, і
він спитав:
— Чи нема там у тебе чого-небудь кіш ці..дати?

115
 — Д е там візьметься! Х іба не чув, щ о я й М итьку без
хліба випровадила?
Але К м еть ще більш у ж алість відчув до кішки, і він
сказав:
— Т оді дай їй ш м аток паски. Вона ж голодна.
С онька спалахнула:
— С каж іть, будь ласка! Кіш ку жаліє. Треба сперш у
лю дей пож аліти. О дразу видно чоловіка... Не дам!
С онька рішуче одрізала, і К м еть змовк. Він почував
якусь безсилість і не м ав охоти сваритися.
К м еть вийш ов на вулицю і побрів на базар. Тільки по
дорозі до базару він згадав, що йому вже порох не потріб­
ний, і повернув до Кирпаня.
Біля воріт його зустрів сам К ирпань. Як і завш е, він
солоденько усм іхався й м ав такий вигляд, ніби запитував
улесливо: «чи нем а у вас табачку?» А ле на цей раз в його
очах була ще розгубленість: він дивився на К м етя так ж а­
лібно, як побите цуценя. Кирпань надто поспіш но простяг
руку.
К м еть поліз у кишеню по кисета й кинув:
— Зараз дістану!
— Ні, я здоровкаю сь, — сказав К ирпань, — ходім, браті-
ку, до тебе;
— А га, — зрозум ів К м еть і взяв його руку. П отім спи­
тав: — Д о мене? Чого?.. А я до тебе прийшов!
— Ні, кращ е до тебе підемо. Не можу я з цими своло­
чами жити. Н ем а вже терпіння, — і К ирпань покривив об­
личчя.
Т оді вийш ла К ирпанева жінка. Вона була бліда, по­
хм ура, і хустка злізла їй з голови. І том у, що весь одяг її
був з різнокольорових латок, здавалось, вона наділа коме-
діянське вбрання.
— Х ай заход ить чоловік! — одразу накинулась вона на
Кирпаня. — Ти скоро всіх гарних лю дей одіб’єш від наш ої
хати. — І звернулась до К метя: — Заходьте, пажалуста.
К м еть хоч і знав, що Кирпань не б’є вже свою друж и­
ну, але він ніяк не уявляв її такою . Останній раз вона м а­
ла саме такий вигляд, який зараз має К ирпань.

116
 К ирпань не сперечався, ще більш е погорбився й заго­
ворив улесливо:
— Т а й у сам ім ділі, заходь, куме!
— І ти йди, — суворо накинулась на К ирпаня жінка. —
Н ічого ш лятись, все одно прогулю єш дні.
К ирпань побіг уперед, за ним піш ли в хату К м еть і
жінка.
В кімнаті було брудно. Ч ерез невеличкі вікна ледве
просочувалось світло. Н а пічці й підлозі плазували м алень­
кі діти. С тарш а, десятилітня дівчина, прокачувала на столі
скатертину. Від пічки йш ов дух печеного тіста. В колисці
леж ало дитинча й хникало. Ще пахло пелю ш ками.
К м еть зняв капелю ха й сів біля столу.
— О т подивіться на нього, — говорила К ирпанева жін­
ка. — Д о бр і лю ди ро б лять, стараю ться, як би сім ’ю прого­
дувати, а він (і вона кивнула головою на К ирпаня) тільки й
знає, щ о прогули робить... Ну, скажи ж: чого ти не піш ов
сьогодні на завод?
— Не всім же й робити, — невміло виправдувався
К ирпань. — О т і кум не працю є сьогодні.
Ж інка покачала головою :
— І совісти в тебе немає! К ум говію ть, а ти сам огон­
ку жреш . С овість у тебе собача!
К м еть пересів на другий стілець, він почував себе нія­
ково.
— Ну, ви чесний, роботящ ий чоловік, — звернулась
жінка до К м етя. — Ну, скажіть хоч ви мені, хіба ж то ді­
ло, щ о він мудрує? Я, каже, дурно не хочу робити, хай ме­
ні жалування д ад у ть як слід. Т а невже ж я від його гуля­
нок більш дістаю ? Я, каже, кращ е поспекулянчу. А де ж
воно дівається те, чим похваляється він? О так і вилітає, як
приходить. С ьогодні з приятелям и пропив, а завтра в кар­
ти прогуляє.
К ирп ань вдавав із себе байдуж ого, але жінка, очеви­
дячки, його допікала, і він раз-у-раз підводився з місця.
— А я все таки на том у стою , що нам не рощ от поки­
нути м оє діло, — казав він тоном ком ерційної лю дини, яка

117
й сам а непевна то го , що вона діло каже: — треба пож алі­
ти дітей. Інакш е всі передохнуть.
— Не рощ от! — скипіла жінка. — Д іти передохнуть! І
вродиться ж така лю дина! Та ти ж д ітям від своєї торгов-
лі й бублика не дав! Він дітей жаліє... Щоб тебе так чека
пож аліла, як ти їх жалієш ! Ви, прокляті супостати, все м о­
лоде покоління пом орите. Н ем а у вас совісти, анцихристи!
К м еть слухав Кирпаневу жінку й відчував, як до його
обличчя підступає гаряча кров. Він дивився на підлогу, і
здавалось йому, щ о в нього встром лено тисячу д оп и тли ­
вих очей.
Заплакала дитина.
— М анько, іди покачай! — сказала жінка.
Д есятилітня дівчина повісила на гвіздок руш ника й пі­
дійш ла до колиски.
— Ая-я-я! Спи, м оя дитиночко, — заспівала вона одно­
манітно, тоненьким голоском .
Н а печі ш аруділи діти і, м абуть, старш ий учив.м енш о­
го:
— Т а не так, не так. Ти от як... «ми на горе всім бур­
жуям м ировой пож ар роздуєм».
К ирпанева жінка ро зклад ал а на столі біле ш м аття, ви­
бирала подерте й відкладала його. К ирпань стояв біля
дверей і пускав дим у щілину. Кметеві хотілось виправда­
ти К ирпаня, але він не знав, що сказати. К ирпань допоміг.
— Д а, — сказав він, — тобі гарно говорити. А хіба в
мене серце не болить? От як жили ми в льоху, так і живе­
мо. А дехто й тепер у панських х о ром ах розкош ує... І п’ю
я, щ об ти знала, з горя. Ну да, з горя!
К м еть відчув у цих словах гнітючу правду і з полегкі­
стю сказав:
— П равда! Це істинна правда!
— Т а покачай її, щ об не вила, — крикнула жінка на
дочку й д о дал а, звертаю чись до К метя: — Я не знаю різт
них сволочів. І ніколи мені взнати про них. Т а тільки ж ви
не потурайте на те, що він каже. П іш ов він хоч раз на
якесь зібрання? Хоч раз кому слід плю нув у харю ... Рево-

118
лю ш онери погані, поза хахо л ьках тільки переш іптую ться!
К м еть знову хотів підсобити Кирпаневі, але й на цей
раз не міг. Н авіть дивно було — так багато м ав сказати,
так б агато було на щ о нарікати, — і не міг пром овити
ж одного слова, ніби язик присох. І знову почало нудити
йому.
А жінка казала далі:
— З серцем він своїм носиться! С ам огон ом його зал ­
ляв, стухло воно тобі. Якби горіло, не те б робив, щ о за­
раз!
П отім іще говорила довго, але К м еть уже не міг її
слухати. Чув він тільки, як вона повернулась до нього й
кинула:
— Ви чесний чоловік, роботящ ий. Ну, скаж іть, чи єсть
у таких лю дей серце?
— П рощ авайте, — раптом сказав К м еть і вийш ов із
кімнати.
Д о сам ого вечора він ходив по вулиці. Й ого весь час
навертало подивитися на пакунок із порохом . Д екілька раз
він навіть поривався піти до паркану й перелізти на завод ­
ський двір. А ле цього все таки не зробив і, як тільки зазо ­
ріло небо, — піш ов додом у. Біля дверей він почув голоси.
Зупинивсь і слухав. Г оворив син і ніби нам овляв когось.
Щось стукнуло К м етеві в голову. Він потихеньку, скрада­
ючись, підійш ов до вікна й подививсь.
Біля столу стояв М итька, а на лаві сиділа Сонька. Син
розм ахував рукам и й щ ось доводив матері.
— Я кажу, вам треба так зробити... — почув Кметь.
Д алі нічого не м ож на було розібрати , бо в цей м ом ент
хтось проїхав біля двору, і стук од коліс заглуш ив М ить-
чин голос.
П остоявш и кілька хвилин біля вікна, К м еть піш ов у
хату. В сінях він зустрівся з сином.
— Куди ж це ти, М итю? — спитав він.
— У завод! — відповів той.
— Знову в завод? Завтра ж свято!
— О т саме того й іду, кинув син. Треба до снят
скінчити зам овлення.

119
 К м еть подумав: «куражиться». Бачить, щ о батько на
завод не ходить — ну й «куражиться»! У війш овш и в хату,
К м еть зняв чоботи й поліз на піч.
І в його хаті, як і в К ирпаня, пахло печеним тістом .
Н а столі стояла паска, а на ній леж ала свіча.
— Ти б, може, поїв чогонебудь? — ласкаво сказала
Сонька.
— Не хочу, — сказав К м еть.
— Ч ого там не хочеш ? Я тобі одріжу паски.
І С онька полізла в скриню, вийняла відтіля ш м аток
білого хліба й подала його чоловікові.
— На, візьми.
К м еть м аш инально взяв хліб і полож ив його в рот.
П роте проковнути не міг; він раптом згадав, що йому вже
треба йти т у д и .
Зліз з печі й вийш ов на ґанок. Д ві-три останні години
він зовсім не дум ав про те, що йому треба зробити. Але
зараз думки насіли на голову й не давали йому спокою.
Н ебо було чисте й прекрасне. Н а горі, де стояла цер­
ква, м етуш ились лю ди. Д звонили одном анітно, розм ірено.
І знову пригадав К м еть м олодечі літа: і далеку церкву, і
старого дячка, і дівочі ж арти біля церковних воріт. Н ав­
круги було тихо, і лиш е від заводу йш ов глухий, здавле­
ний гул. Десь угорі кричали гуси.
К м еть подум ав про Соньку, про сина, потім згадав
слова К ирпаневої жінки. «Вона вважає мене за чесного чо­
ловіка». І знову було тоскно.
— Ну, вже час іти, — м ало не голосно сказав він і по­
прям ував з двору. А ле на воротях зупинився: він згадав
рап то м , що не має сірників. «От штука» — криво всміхнув­
ся він: «йду на таке діло, а про головне й забув».
О тже, треба було вертатися в хату, і К м еть піш ов до
дверей.
Ж інка вже леж ала на ліжку. Вона була вдягнена, м а­
буть, д у м ал а йти до заутрені. К аганця було прикручено.
Сірників К м еть ніяк не міг знайти — Сонька, м абуть,
сховала їх. П одивився на жінку: заплю щ ені очі, очевидно,

120
спить. П остояв серед хати, потім несподівано для сам ого
себе ліг на стілець.
Я к довго він пролеж ав, К м еть не пам ’ятає. Та тільки
бачить він, ніби жінка прим руж илась і дивиться на нього.
«Це, м абуть, здається», — подум ав він і перевів очі на під­
логу.
К аганець скупо блим ав. І знову одном анітно дзвони­
ли на горі...
І знову К м етеві здалося, щ о друж ина таки дивиться на
нього. Він не витрим ав і спитав:
— Ти що, не спиш?
— Не сплю , — сказала зажурено жінка і підвелась.
П отім піш ла до нього й сіла на стілець.
К м еть теж підвівся.
— М итька каже, слаба з тебе лю дина, — рап том якось
глухо сказала С онька. — О т я, значить, і надум ала.
— Що ти надум ала? — спитав К м еть і відчув, як йому
знову заскем іло в грудях.
— Н адум ала, щ о з тебе слаба лю дина, — говорила д а­
лі С онька й дивилась кудись убік. — І піду я, значить, од
тебе. Це не М итька навчив мене. С ам а я. Як м ож на жити,
коли в тебе серце змінилось? Т реба, значить, міняти ж ит­
тя.
К м еть здивовано подивився на Соньчине обличчя.
П рож ив він із нею половину свого віку, а ніколи йому й на
думку не спадало, що вона може говорити так. Тільки
тепер К м еть пом ітив, що в неї вже не горіли щоки: позапа­
дали.
— Ти на мене не серчай! — казала зажурено жінка. —
Це не ти ведеш ж иття. Я оце леж ала й дум ала: хто веде
ж иття? І не м ожу сказати, тільки голова болить. Іноді й
найдеш винуватого, а потім подум аєш — ні. А що хорі
ми, то правда. І ніяк ми не найдем о ліків проти хороби.
— Я не розум ію , про яку ти хоробу говориш ? — кинув
К м еть і провів долонею по голові: так важко було од ду­
мок.
С онька зам ислилась.

121
 П ід скринею заш аруділа м иш а, знову на горі дзвони­
ли одном анітно.
— Я й сам а дум ала: яка та хороба? Не боли ть — зна­
чить, не хороб а, а воно виходить, що боли ть, та тільки не
так. Он що! Не вдарив би ти мене — я, м ож е б, і не д о га­
д алась про це. М оже б і вм ерла, не пізнавш и хороби. А
тепер от пізнала й радію з цього. Радісно мені, М усію,
стало, ніби я тільки но народилась на світ.
С онька зм овкла й д о д ал а рішуче:
— Тепер піду од тебе. І не серчай на мене, М усію: не
злоб а мене виводить із цієї хати.
Вона п оклала руку на К м етеве чоло. Рука її була хо­
лодна, і том у, що рука її була холодна, К м етеві стало лег­
ше. С онька раніш його ніколи так не ласкала, і цей її не­
сподіваний рух він прийняв, як щ ось надзвичайно приємне.
І тоді ж він відчув, як здавило йому горло і рап том захо­
тілось йом у кинутись на ліж ко, устром ити в подушку голо­
ву й заридати.
В цю м ить кім ната раптом задриж ала, як під великим
вибухом . Ш ипіння та рев розрізали тишу. Н а заводі пере­
мож но закричав гудок. К ричав довго, напружено. А коли
знову стихло, К м еть відчув, як йому по щ оках побігли те­
плі краплі. П очуття сам ітности відходило, і він уже пізнав
біля себе лю дей з таким и ж болям и, як і в нього. І з ж а­
хом подум ав К м еть, щ о він може зробити щ ось надзви­
чайно безглузде.
Він обереж но одхилив Соньчину руку і, похитую чись,
вийш ов із хати.
Як бож евільний, побіг він до заводу. П ереліз через
паркан, і, не оглядаю чись, ускочив у пустельний цех. Зупи­
нився. С тукало в висках і нічим було дихати. П лутаю чись
у тем них лябіри нтах, він ніяк не міг потрапити до резерву­
ару з наф тою . Раз-у-раз чіплявся він у тем ряві за залізо, і
воно, дзенькаю чи, луною відходило під стелю .
«А як пакунка нема?» — з ж ахом подум ав він. І тут же
пригадав те ш арудіння, що почув, повертаю чись м инулого
вечора від резервуару.

122
 «Все пропало!» м айнула думка, і він рушив далі.
Резервуару не було. Ніби провалився крізь землю .
К м еть знав тут усі ходи й виходи, але зараз він так заплу­
тався, наче перший раз попав сюди.
І справді: тут кінчається цех, тут повинна бути ям а для
шлаку. Але ні ями, ні резервуару не було. Ніби вже все
провалилось крізь зем лю .
Т ак він проблукав із півгодини. Н ареш ті зупинився бі­
ля будівлі, що в ній пізнав сторожку, і тоді за мить був на
тім місці, де поклав порох.
К м еть засунув руку під лист заліза й завмер: пакунок і
справді зник. П о х ололо серце, ще хуткіш е забило в висках.
І знову прийш ло в голову ш арудіння.
Тоді в розпачі він схопив залізний лист і з силою його
одкинув. Присів і бігав пальцям и по землі.
... І от, нареш ті, з його грудей вирвалось зважене зід-
хання. Він найш ов пакунок.
І одразу йому полегш ало, ніби велику вагу зняв він з
сеЬе. Звіряча радість закипіла в нім. Він почував себе так,
ніби зробив великий подвиг.
К м еть іш ов, нікуди не дивлячись, нічого не бачачи. На
захід од пустельного цеху лязгало залізо: працю вала ніч­
на зміна. Десь ш уміли «кукушки». Спотикаю чись, К м еть
поспішав уперед, далі, туди, де гримів і кулеметив «ди­
зель».
... А чорні хвости похм урого дим у теж поспіш али на
захід і танули в ніжносиніх просторах весняного тривож ­
ного неба.
М И С Л И ВС ЬК І О П О ВІДА Н Н Я Д О Б РО Д ІЯ СТЕПЧУКА

— Я, як і всякий мисливець, безперечний поет, — на­

реш ті, поруш ив тиш у д обродій Степчук, меш канець того ж
таки будинку, щ о в ньом у живу й я. — Але, як і всякий по­
ет, я трош ки ф антазер і трош ки м ю нхгавзен. О тже, розп о­
чинаю чи серію своїх мисливських оповідань, я і тепер про­
шу вас слухати мене уважно і не переш кодж ати мені вигу­
ками — «брехня».
Ми — кілька д івчат і хлопців — звичайно, поспіш или
запевнити д обродія С тепчука, що він і на цей раз буде за­
доволений з своїх слухачів, і, запевнивш и, зробили з своїх
тіл таке тісне коло, щ о коли б наш оповідач схотів рап­
то м проти наш ої волі покинути нас, то йому б це ніяк не
вдалося.
— П ерш е своє оповідання, — сказав д обродій Степчук,
— я назвав би «шилихвіст». Ч ом у сам е «шилихвіст», а не
якось інакш е — ви зараз почуєте.

І. Ш И Л И Х В ІС Т

Н а Л им анській Я м ці кінчався вечірній переліт. П равда,

сонце тільки но загорнулось останнім валом завітряково-
го тем ного обрію , але для мене ясно було, щ о сьогодні на­
ді м н ою вже не просвистить ж одна зграя чирят. Сьогодні
тяга почалася раненько, і все, щ о на моє мисливське око
м усіло летіти з Л им ану — все вже летіло і... пролетіло.
Я сніш е кажучи, я то го вечора д обре «мазав». Так, мож на
сказати, «мазав», щ о навіть і досі ніяково почуваю себе.
Так «мазав», щ о будучи лю д ин ою з дуже м аленьким и за­
бобонам и , я все таки не втерпів і безнадійно вирішив: «без­
перечно м ою руш ницю зачаровано якимсь поганим оком».
Як бачите, невдача на такого ром античного складу м и­
сливця, як я, таки д обре впливає. К оли приходиш до т а ­
ких вищ езгаданих, м ож на сказати, середньовічних заб об о­
нів, то, очевидно, кожний свій невдалий постріл розцін ю ­
єш як м ало не світову катастроф у. А ле чи можу я сказати,
що ці ж таки невдачі тр и м аю ть мене в поганом у
настрої довгий час? Ні в яком у разі! Сперш у, як і треба че­
кати, я страш енно хвилю ю сь, сперш у я енергійно л аю се­
бе, свою руш ницю і зовсім невинних качок, але потім, ко­
ли переліт скінчиться, я одразу заспокою сь і, нареш ті,
остаточно прим ирю сь зі своєю невдачею . Д оп ом агає мені
в цьом у завж ди природа.
Н а цей раз, себто цього пам ’ятного перелету, заспоко­
їл а мене вона ж таки. Н ад озером зупинився такий чудовий
вечір, щ о я вже ніяк не міг гніватись ні на себе, ні на руш -
цю, ні на качок.
Т а й справді: як я буду гніватись, коли з м ого звичай­
нісінького човна, що стоїть серед звичайних осок, іде така
надзвичайна поверхня срібн озолотого озера! Як я буду
обурю ватись, коли в груди мені ллється таке запаш не по­
вітря, щ о не треба тоді найкращ их кош товних вин! Як я
буду лаяти сь, коли моя лайка відгукнеться в потойбічно­
му гаю тако ю м ал о не зем ною луною !
Н а полю вання я приїхав в буденний день, так що, крім
мене, на Я м ці нікого не було. О тже, я залиш ився господа­
рем стан овищ а не тільки на час перелету, але й на час пі-
сляперелітного споглядання. Н авіть місцеві сільські м и­
сливці не переш кодж али мені: ні звуком пострілу, ні голос­
ними р о зм о в ам и та вигуками, ні, нареш ті, настирливими
плям ам и своїх фігур, що вже давно чекаю ть мене на бере­
зі зі своїми, м ож на сказати, не зовсім приємними і зовсім
б езглуздим и запитанням и: «чого ж це ви сьогодні так м а­
зали?» С ловом , я дістав цілковиту м ож ливість не квапи­

126
тись із від’їзд о м і сидіти та м ріяти на човні аж поки оста­
точно стемніє. П равда, мені ще ж евріла в грудях надія, що
якийсь одиночка-криж ень чи то сам отній чирок таки нар­
веться на мене і я м ати м у задоволення ще раз, принаймні,
вистрілити. А ле правда і те, що не тільки ця надія, але й
всі ф арби й звуки цього надзвичайного вечора не затри м а­
ли б мене тут, коли б я знав, яка, висловлю ю чись наш им
м исливським ж аргоном , «історійка» підчікувала мене.
А втім , не буду забігати вперед. Д авайте все пустимо
по черзі, не забуваю чи навіть деталів, бо в противном у ра­
зі «історійка» не справить на вас того — скажу одверто —
чим алого враж іння, що його вона справила на мене.
П овісивш и свою готову до пострілу безкурковку на
плече, я вийняв портсигар і запалив папіросу. Ледве пом іт­
ний вітрець підхопив дим ок і поніс його на схід. Якісь дві
хвилини я дивився на захід, — в той бік, де на поверхні
срібного озера танули ніжно-рожеві смуги, що їх залиш и­
ло багате на зо л о то сонце, ховаю чись у потойбічних кра­
ях тем н ого обрію ; сперш у я якийсь час дивився в той бік, де
на сторож і озер маячіли силю ети задум ливих вітряків, де
одиноко палахкотіло якесь степове б агаття, а крізь нього
м иготіли гурти р о гато ї худоби зі своїм и завжди ідилічни­
ми пастуш ками. П отім я став лицем до Л иману.
Л им ан погасав зі своїм вечірнім сходом . Н ебо наді
м ною було світлоголубе і повітря прозоре, але на великі
лим анські води вже насувалася важка, покищ о, синя (в
м айбутньом у чорна) нічна тінь. Х уторок, що стоїть над
о зером праворуч, потроху танув у просторах, і м ож на бу­
ло чекати, що за якісь півгодини він зовсім зникне з очей.
Н а селі завзято гавкали собаки, мукали корови, і вже чути
було, як місцеві дівчата то тут, то там робили спроби роз­
почати гуртових пісень.
Д опаливш и цигарку, я знову взяв руш ницю в руки і,
прислухаю чись та пильно вдивляю чись в небо, продовж у­
вав чекати. Бож ествений вечір, м ож на сказати, не остаточ­
но заворож ив мене своїми ф арбам и й звуками: принаймні,
підсвідом о я досі не розлучався з надією ще разочок ви­
стрілити по якійсь качці.

127
 І я таки вистрілив. Як вистрілив — це буде видно далі,
а покищ о до зво л ьте трохи ухилитись убік.
Я, запевняю вас, ніколи не заперечую того твердж ен­
ня, що серед мисливців різні буваю ть стрільці: погані, гар­
ні, середні і т. д. Я, звичайно, не заперечую й того, щ о гар­
ний стрілець більш е вбиває дичини, ніж поганий. Але я рі­
шуче буду відстою вати ту думку, що і вдачі, і невдачі і по­
ганого, і гарного мисливця завжди ідуть під знаком м ало
не ф атального випадку, який з’ясувати м ож на було б тіль­
ки при дуже старанном у вивчанні далеких причин, м алопо­
мітними ниткам и зв’язаних з цим випадком. Я сам не раз
бачив, як призери стенду і досвідчені мисливці ганебно
«пуделяли» в той час, як в тих же сам их ум овах слабенькі
«берданочники» без пром аху збивали одну за одною по
кілька ш тук качок. П равда, це не більш , як випадки, але
такі випадки все таки м аю ть місце в наш ом у м исливсько­
му житті, отже, треба дум ати, ви не здивуєтесь і том у ви­
падкові, що до нього я, нареш ті, й д ій ш о в.
Вдивляю чись пильно в східне небо Л им ану, я раптом
почув свист. Д есь недалеко, м ож ливо над м оєю головою ,
летіла качка. Летів, напевне, крижень. С ам е том у крижень,
що, поперше, серце мені надто вже хутко забилось, подру­
ге, том у, що свист був порівню ю чи різкий і навіть важ­
кенький. С казати, що в цей м ом ент було вже зовсім темно,
я не можу, але й сподіватися побачити дичину я теж не
міг. Коли ви мисливець, то ви добре знаєте, що в ту пору,
коли зайде сонце і коли на озері вже тануть його блідоро-
жеві смуги, — в цю пору тільки дуже бистре і надзвичай­
но сильне око може здаля схопити летю чу качку. Я тако­
го ока, на ж аль, не м аю і том у, почувши свист, не довго
дум аю чи і нікуди не націляю чись, зробив дуплет із своєї
безкурковки. Н ад спокійним вечірнім озером розтявся грім
двох пострілів, і на воду, недалеко від мене, щось ш льоп­
нулось.
Ну, я вже цього ніяк не чекав! Як і належить серцеві в
таких випадках, воно, серце, закалатало від радости так,
що я ледве-ледве не вивернувся з човна. В небі я нічого
не бачив, але тепер на воді вже м аячіла качка. І то не
 якийсь чирок, а по менш ій мірі — крижень. П равда, цей
«крижень» був підбитий, очевидно, на крило, бо, оп ам ’я­
тавш ись і повертівш и головою , почав пливти від мене, але
я зар аз же залож ив в набійник нового набоя і негайно ж
почав його добивати.
Р аз, два! «Крижень» пливе. Три, чотири! «Крижень»
пливе. П’ять, шість! «Крижень» пливе.
Ви, м абуть, принайм ні в душ і, смієтесь з мене. Ви, оче­
видно, вже вважаєте мене за дуже поганого стрільця. Але
ви і пом иляєтесь, і зовсім дарем н о смієтесь. Я не такий
вже поганий стрілець, як це може здатися комусь (це м о­
жуть посвідчити навіть м ої вороги із кола «мисливських
друзів»), а справа в том у, що такі «випадки» і справді тр ап ­
ляю ться зі всіма «гарячими» м исливцям и. Зам ість того,
щ об спокійно націлитись і добити дичину, «гарячий» м и­
сливець бухкає в повітря з цілковитою упевністю , щ о він
стріляє в качку.
К оли я схопив ладівницю , щ об витягти з неї два нові
набої, я не тільки побачив, що мій «крижень» від мене не
менш вже як на 150 кроків, але й з д осадою переконався,
що ладівниця моя порож ня. О тже вияснилося, поперш е,
що я за один переліт вистріляв стільки набоїв, скільки ін­
ш ого разу у мене хватило б на кілька перелетів, і виясни­
лося, подруге, щ о мені нічого інш ого не залиш ається, як
полож ити руш ницю в човна й, узявш и в руки весло, лови ­
ти «крижня» руками.
Я так і зробив. В мить мій човен вискочив із осок і я
вже був на чистій поверхні озера. П очалися ш алені перего­
ни. П ідбита качка, побачивш и, що за нею женуться, на­
пруж ила всі свої сили й, церелякано озираю чись, пом ча­
лась від мене. (Зрідка вона робила спроби пірнути, але це
їй чомусь не вдалося: очевидно, перебите крило невдало
залом илося й переш кодж ало їй). За качкою мчався я на
своєму човні. Сили були не рівні, і за якісь кілька хвилин я
таки наздогнав свою жертву. Враз качка опинилась у мене
на колінах, і я побачив, щ о це був прекрасний з лебединою
ш иєю екзем пляр тієї породи, яку ми звем о ш илихвостам и.

129
 Я і справді не помилився: ш илихвіст був з перебитим і са­
ме невдало для нього залом лен им крилом.
Ж алість у мисливця до дичини прокидається тоді, ко­
ли ця дичина безпомічно леж ить у нього на колінах, ска­
жім, і перелякано крутить голівкою . Але в таких випадках
з ж алістю приходить і досада: «Яка ш кода, що я її одразу
не вбив! Ну, що я, м овляв, тепер буду робити з нею?»
1 мій ш илихвіст сидів на м оїх колінах, і мій ш илихвіст
крутив перелякано голівкою . С ловом , і для мене прийш ла
м орока. Залиш ити ш илихвоста живим для того, припустім,
щ об віддати його до зоологічного саду, я ніяк не міг: по-
перше, до Х аркова я повертався за кілька днів, і качка без
відповідного догляду обов’язково здохла б, подруге — я й
не хотів везти її в таком у вигляді: поранена дичина зав­
жди викликає в мені почуття ніяковости перед сам им со­
бою . Значить, я мусів її добивати.
Але й добивати птицю , доводж у до ваш ого відома,
теж не легка процедура. Вихопити з її крила пір’їну, ска­
жім, і, найш овш и на її голові т. зв. «мозжичок», проколо­
ти його цією пір’їною — це найкращ ий засіб бистро покін­
чити з м укам и жертви. Н а великий ж аль, я цим засобом
погано володію , і том у мені залиш илось одне і найгірш е:
розбити його голівку об борт свого каю ка. Інш им и слова­
ми, я мусів негайно взяти на себе ролю своєрідного ката.
С ам е ролю ката, а не якоїсь д ом аш н ьої хазяйки, бо одна
справа різати, скаж ім, курку і зовсім інш а добивати ту
птицю , щ о ще так недавно вільно м чалась під небом, щ о
ще так недавно пурхала в ранкових соняш них комиш ах.
Ах, Бож е мій, як це неприємно! Як неприємно виступа­
ти в такій ролі! С хопивш и все таки за ніжки прекрасного
ш илихвоста, я зі всієї сили вдарив його голівкою об борт.
Вдарив і кинув птицю в човен. Ш илихвіст стрепенувся,
кілька разів здригнув ніж ками і — стих. Я з полегченням
відкинув своє волосся назад і запалив нову папіросу.
Рожеві смуги від далекого сонця вже догоріли. Синя
тінь ночі насунулась з Л им ану і розтягнулась на водах Я м ­

130
ки. Х утір зовсім зник з очей, і лим анські озера ледве-лед-
ве м аячіли мені своїм сріблом . Б агаття, що в степу, зацві­
ло буйним огнем і на південному небі зупинилась заграва
від якогось далекого пожару. По всіх кінцях села зам ету­
ш илися співи гуртових пісень. Звичайні осоки причаїлись
по своїх закутках і суворо випроводж али мій човен. П р о ­
кинулись таємничі ш елести і звуки, щ о про них уже бага­
то писалося і щ о все таки завж ди тривож ать душ у яки­
мись неясними, напівзабутим и спогадам и. То тут, то там
булькала в воді риба і прим уш увала раз-у-раз здригатися й
озиратись.
Д о берега не так було далеко. А ле я, руш ивш и до ньо­
го, якось непом ітно для себе відбився в бік і рап том наско­
чив на обм іль. Зробивш и кілька спроб одш товхнутися від
єрчика, я побачив, щ о заліз ще в більш е багно. Зал и ш ал о­
ся встати з човна і взяти його «на буксир». Так було й
зроблено: піднявш и повище халяви своїх ботф ортів, я шу­
гнув ним и в бо ло то і взявся за борти.
Р ап то м в м оєм у човні щ ось заворуш илось. Я зиркнув і
побачив: ш илихвіст, щ о я йому, як мені здалось тоді, зов­
сім ро зтр о щ и в голову, ш илихвіст, щ о на м оїх очах уже ко­
нав в останніх конвульсіях, — цей ш илихвіст сидів на м о­
єму ягдташ і і, наче нічого не трапилось, крутив своєю го­
лівкою .
— О т тобі й раз, — скрививш ись, подумав я. — Н ев­
же ж Я 'т е б е так невдало добив?
Н ервово підсмикнувш и плече, я в другий раз спіймав
ш илихвоста за ніжки і в другий раз із силою вдарив його
голівкою об борт. І, вдаривш и, я подивився: голівку було
розтрощ ен о і одне око вилізло качці з орбіти. Я кинув
ш илихвоста в човна і, вже не дивлячись на нього (стільки в
мені накопилось вередливости і до себе і до цієї процеду­
ри), посунувся далі. Д еякий час качка трепотіла, здригала­
ся, потім враз стихла і на цей раз безперечно навіки. П а­
м ’ятаю , як мене рап то м ні з того, ні з сього знову потя­
гнуло подивитись на неї, та пам ’ятаю , як якась друга вну­
тріш ня сила стр и м ал а м ої очі, і я знову так і не зиркнув на
ш илихвоста.
 Ч овен враз вискочив до єрчика, і я мусів лізти в нього.
Але дивно: я відчув несподівано, що лізти в нього я зов­
сім не м аю охоти. Більш е того — я відчув раптом , що я в
нього не полізу, що, нареш ті, ніяка сила не примусить м е­
не витягти свої ноги із багна і полож ити їх на чистеньку
каю кову солому.
— В чому справа? — запитав я сам ого себе. — Що це
таке? Совість? — Н ерозум но! Тоді послідовно треба назав­
жди відмовитись від полю вання, чого я, звичайно, ніколи
не зроблю . С трах перед м ертвим ш илихвостом ? — Ще не­
розум ніш ! Як же тоді розум іти цей мій внутріш ній стан?
О чевидно, тільки так, щ о це було не те й не друге — і
ні совість, і ні страх. І це в той же час було і те, і друге: і
совість, і страх. Н ерозум но, що совість? — Це безперечно!
Я ка ж то совість, коли я, м ож ливо, завтра вранці точні­
сінько так буду катувати другого ш илихвоста... І все таки
десь на споді душ і воруш иться щ ось неясне, страш енно по­
дібне до категорії тих душ евних зворуш ень, що ми їх на­
зиваєм о «совістю». Ще нерозумніш , що страх? І це безпе­
речно! Який же то страх, коли я напевне знаю , що навіть
м ертва лю дин а нездібна щ ось комусь заподіяти, не те що
якийсь там мертвий ш илихвіст... І все таки десь на споді
душ і воруш иться щ ось неясне, страш енно подібне і до тієї
категорії душ евних зворуш ень, що їх ми називаєм о «стра­
хом».
На сором мені, я в човна все таки не сів і продовж у­
вав тягти його за борти повз того ж таки єрчика.
На Я м ці зовсім стемніло. Десь кричали чирята, десь
далеко брехали собаки, а тут під зоряним небом стояла
напівтаем нича тиш а. Ніде поблизу ж одної лю дини, наче
вимерло все озеро і вимерли всі його береги. Ніде ні ри­
балки, ні мисливця, наче хтось нарочито взявся зіпсувати
мені вечір, наче хтось спеціяльно робив ці напівзагадкові
шелести. Я відчув раптом таку сам отність, ніби нікого на
світі, крім мене, вже давно не існує, ніби в цьому океані
напівтем ного повітря саме тепер мені й судилося якось
трагічно загинути. Н авіть ріжок м олодика, що по моїх під­

132
рахунках мусів уже стояти десь в небі, тепер ніде не бли­
скав, наче й його якась невідом а сила зірвала з безсм ерт­
ного круга й затягл а у темну, загадкову безвість.
Ч овна свого я тягнув дуже енергійно, але, поспіш аю чи,
я знову заліз в таке багно, що скоро примуш ений був ще
раз зупинитися й ще раз стати на відпочинок. Д іставш и з
кишені нову цигарку, я черкнув сірника. Ф аркнув огник і...
я не втерпів: я таки подивився на те місце, де мусів леж а­
ти мій з розтр о щ ен о ю головою м ертвий ш илихвіст.
— Що за чортівщ ина! — м ало не скрикнув я і озирнувся
навкруги: качка і тепер спокійно сиділа на ягдташ і й спо­
кійно дивилася на мене своїм одним чорним оком. (Д руге
око і справді вискочило їй і висіло біля її закривавленої
орбіти).
Я викинув з р о та папіросу і, охоплений нервовою зим ­
ницею, враз відчув, що ті почуття, які досі панували в ме­
ні, зал и ш аю ть мене і в мені прокидається л ю та тваринна
злість. П рокидається саме та злість, що виникає тільки з
безвихідної розпуки. В цьом у безсилом у, побитом у м ною
ш илохвості я тепер рап то м пізнав якогось свого давнього
ворога, і я відчув, щ о з ним я муш у зараз остаточно роз­
правитись, щ о інакш е, відчув, нагряне велике нещ астя, і я
вже ніколи не вилізу з цього повного таємничих ш елестів
б олота.
Я к см ертельно поранений звір, я кинувся до ягдташ а.
С хопивш и качку за ті ж ніжки, я безумно зам отав її голів­
ку вдарам и об борт. Я її добивав так, що аж пір’я летіло
навкруги, я її добивав так, що від неї м огло тільки нічого
залиш итись.І все таки, коли я кидав ш илихвоста в човна,
то і тепер мені ввиж алося, щ о він живий, що і тепер він
тріпотить крилам и, і мені здавалося, нареш ті, щ о я його
ніколи не д об’ю.
Я бив, бив і бив. Я збож еволів. Я бив, бив і бив.
Н ареш ті, л ю ть м оя дійш ла до останньої межі, і я від­
чув, щ о побороти ш илихвоста я не можу. Я переконався,
щ о ш илихвіст безсм ертний і ніколи не злізе з м ого ягдта­
ша. Я переконався, що він завжди буде дивитись на мене

133
своїм х олодн им чорним оком. С трах пройняв всю м ою
істоту. Це вже був той тваринний страх, щ о від нього тіль­
ки один крок до бож евілля. Т оді я схопив руш ницю й, по­
кинувш и човна, як безумний, кинувся навпростець.
Т ам , де мені д о зво л ял о болото, я біг до берега звичай­
ним л ю дськи м бігом , а там , де я загрузав м ало не по пояс,
я біг на четвереньках. Н а березі я був за якісь п’ять хви­
лин. А ле коли я вискочив на дорогу й кинувся до села, на
сході рап то м м етнулась огняна блискавиця і, роздерш и не­
бо, потрясла озеро різким улю лю каю чим ударом грому.
Тоді ще більш ий ж ах охопив мене, і я вже не пам ’ятаю , як
добіг до села.

Н а другий день, коли вже сонце стояло височенько, я пі­

шов до Ямки. В осоках, на східньом у боці, я побачив свій
човен, а біля нього рибалку.
— Це не ваші тут причандали? — крикнув він мені, по­
казую чи рукою на ягдташ
— М ої, — відповів я. — Будь ласка, заберіть їх, а то
йти з берега дуже грузко.
— Та тут ще леж ить і качка... Бож е мій, як її побито,
— сказав селянин і похилився на борт.
«Ще б пак!» — подум ав я і піш ов до тієї затоки, що в
неї мусів в’їхати рибалчин човен. — Ще б пак!..
— На цьому я й кінчаю своє перш е оповідання, — про­
мовчавш и, сказав д-ій Степчук. — Друге оповідання теж
про втечу, і я його назвав би «бекаси». Отже, слухайте д а­
лі...

II. Б Е К А С И

«Гарячого соняш ного дня бекас л ю б и ть сидіти на сте­

пових болотах. Сидить він там дуже міцно і виявляє не
абияку хоробрість. Ані пастушки, ані корови, що тут же
тончуться біля нього, не лякаю ть його. Більш е того: у ве­
ликій кількості саме в таких лю дних місцях він і буває».
Вищ еподані спостереження про названу дичину м ож на

134
 зробити, звичайно, в том у випадку, коли не взяти до ува­
ги, щ о справа ходить не стільки про бекасину лю б ов, скіль­
ки про бекасине нещ астя. Як і всяка інш а дичина, бекас
л ю бить саме «порожні» болота. Але, на ж аль, таких боліт
в наш их краях так м ало залиш илося, щ о, ш укаю чи бекаси­
ного полю вання і найш овш и його на якомусь напівсухому
озері , засіяном у чередою м еланхолійних корів, принаймні
м олоди й м исливець дум ає, що саме в лю дних місцях бе­
кас і трим ається.
Т ак багато років том у д ум ав і я. І, думаю чи так, я не
тільки не шукав «порожніх» боліт, а навпаки: я ліз полю ­
вати сам е туди, де м ало не біля кож ного «баранця», як
сторож , стояла корова. С ам е том у й того пам ’ятн ого дня я
вийш ов зі своєю безкурковкою не кудись там на б езлю д ­
дя, а до Сухого Л им ану.
Це було приблизно о 1-ій годині дня. Сонце, скаж у я
вам , палило голову нем илосердно. Всюди, хоч куди гляне
око, трем тіли дим ки тендітного леготу. Золотий степ ви­
блискував буйними хлібам и . Т ам , де селяни зрізали жита
косами й косаркам и та складали їх в копи, — там стояли
одинокі вози і м аячіли сам отні коні. Г арячі соняш ники то
тут, то т а м виш икувались в окрем і ділянки й задум ливо
посхиляли свої ж овті голови. Н ад степом , в п розором у по­
вітрі, ш иряли хижаки. Зрідка то один, то другий із них
блискавично кидався на зем лю й зникав у хлібах.
Я йш ов по курній д орозі, не поспіш аю чи, бо д ухота і
без м оїх зусиль д ав а л а про себе знати: раз-у-раз я виймав
хустку і витирав нею своє спітніле чоло. Я вже давн о об­
минув останні вітряки, що досить далеченько відлетіли від
села, але мені залиш илося пройти ще добрих півтори вер­
стви. Щ об не перевтом итися, я виріш ив сісти на зеленому
обніжку й трохи відпочити.
Н а бесаків д о бр і мисливці хо д ять з не менш добрим и
собакам и. Тільки з якимсь «польовиком» і м ож на у смак
поп олю вати цю дичину. Я того часу хоч і мав пойнтерка,
але, на ж аль, погано дресированого, так що ніяк не міг
відваж итись взяти його на відповідальну роботу. І, сівши
на обніж ок, я сам е про «польовичка» й став мріяти.
Р ап то м мій погляд упав на крапку в далеких хлібах.
Не д овго розглядаю чи, я одразу ж пізнав в ній собаку.
— Собачка! — з сум ом подум ав я, м аю чи на увазі,
звичайно, «польовичка» і зовсім не припускаю чи, що саме
про цього конкретного собаку в далеких х лібах мені і слід
було б подум ати тоді. — Собачка!
Відпочивш и трохи, я підвівся, поправив на собі ладів­
ницю і знову пом андрував по курній дорозі. Н а місці при­
значення я мусів бути за якісь кілька хвилин.
Н а С ухом у Л им ані, коли я підійш ов до нього, і справ­
ді паслася велика череда корів. М еланхолійні тварини,
вгрузаю чи по живіт в б олото, рухались в різних нап рям ­
ках, висмикаю чи на ходу зелену травичку. По берегах бо­
л о та картинно купчились гуртки сільських пастушків. Зрід­
ка то один, то другий із них з вигуком «а-гей!» скидав
ш танці і, кинувш ись до якоїсь корови, нагонив її на кращ е
пасовисько. Тоді з б о ло та зривалися бекаси. Скрикнувши,
вони мчались кудись своїм кривим л ьо то м . Боятися, що
хлоп ’ята полякаю ть мені всю дичину, не приходилось, бо я
бачив, як тут же, на місце зляканих, козиряли з голубої ви­
сочини нові бекаси, і бачив, щ о козиряло їх так багато, що
тільки подавай і подавай набоїв.
П астуш ки, уздрівш и мисливця, завжди вваж аю ть за
свій обов’язок збігтися до нього і, погом онівш и з ним про
дичину, про мисливський стан б олота, попрохати порож ­
ній набій, сірничка чи то навіть папіроску. Скоро і біля ме­
не були вони, скоро і ми розм овляли на різні мисливські
теми.
Зі слів м оїх ю них співбесідників все було добре: «ба­
ранців» як насипано, і навіть по деяких плесах зрідка сіда­
ю ть качки. П огано було тільки те, що відігнати корів від
наміченого м ною місця вони не хотіли. Н абоїв порож ніх я
не м ав, не м ав, на ж аль, і дрібних грош ей, а папірос я ні­
коли не д аю дітям . Але ще гірше було те, що (я лиш е те­
пер прим ітив це) ко рови переш кодж али м о є м у пострілові
не тільки на наміченій м ною бекасиній ділянці, а і взагалі

136
— на всьом у озері. Вони так розповзлися по болоті, щ о не
було ж одного місця, де м ож на було б стріляти, не ризику­
ючи зачепити якусь теличку.
Це мені одразу зіпсувало настрій. П овертатися додо-
му я не м ав охоти, але й полю вати на таком у «затоварено-
му» б о ло ті теж було ризиковано. Захопивш ись, легко було
сипнути ш р о то м в якусь корову і — зовсім не легко було
влучити в бекаса. Я к би там не було, але я не втерпів і рі­
шуче поліз у болото. М аневрую чи між тваринам и, я й не
помітив, як, м ало не добрів до протилеж ного берега. За
весь цей час я тільки один раз вистрілив, хоч з-під ніг ме­
ні зірвалося не менш , як ш тук п’ятдесят бекасів. П остріл
був, як і треба було чекати, невдалий, бо в той м ом ент, ко­
ли я брав руш ницю «на скидку», ш ургнув однією ногою в
таке багно, що потім ледве-ледве з нього виліз.
— Ні, мені таки сьогодні остаточно не везе! — поду­
м ав я і, набачивш и горбок, зліз на нього трохи відпочити:
піт гр ад о м лився з м ого обличчя.
Це була та година гарячого літн ього дня, коли сонце,
зупинивш ись в зеніті, з такою енергією палить зем лю сво­
їм и огняним и пром інням и, щ о тільки мисливці д об р о віл ь­
но витрим ую ть його. І справді: крім корів і пастуш ків, що
сонно поглядали на мене, я нікого поблизу не бачив. Степ
був порож ній, принайм ні, в поле м ого зору тепер не попа­
д ал и навіть ті селяни, щ о десь працю вали в хлібах. Степ
був до того порож ній, що навіть якось неприємно було. І
неприєм но саме том у, щ о в цій глухій тиш і, яка зрідка
злегка подзвоню вала своєю порож нечею , я, зан ад то ем о­
ційна лю дина, р ап то м ні з того, ні з сього відчув якусь не­
ясну тривогу. Я зар аз не пам ’ятаю , про що я дум ав перед
тим , але я п ам ’ятаю , щ о це було якраз тоді, коли я страж ­
дав на неврастенію .
М ій зіпсований настрій ще більш було зіпсовано. І, ко­
ли б я не побачив, щ о товар, нареш ті, звільнив мені най­
ближчу ділянку бо ло та, я напевне тут же повернувся б д о ­
дому. Тепер я зненацька дістав м ож ливість знову брести
по болоті, і я побрів.
 З криком зірвався бекас і човником кинувся від мене. Я
вистрілив.
— Єсть!
Н а цьом у бекасі мені і слід було б скінчити своє п олю ­
вання. Я повернувся б до села хоч і не в дуже гарном у на­
строї, але в усяком у разі і не в зовсім поганом у. Т а, на
ж аль, ми нічого не знаєм о, що з нам и трапиться в най­
ближ чом у часі, і то м у не завжди роб им о те, щ о треба бу­
ло б робити.
П о другом у бекасі я мусів стріляти за якусь хвилину в
правий бік. А ле саме в той останній м ом ент, коли я ледве-
ледве не потягнув курок, саме за якусь одну м ить до м ого
пострілу я з ж ах о м побачив, щ о переді м ною не бекас, а
один із ю них м оїх співбесідників, один із пастушків. Те­
пер мені ясно, як він попав під м ою руш ницю : праворуч бу­
ла корова, щ о із-за неї він і піш ов до мене. Але тоді я ні­
чого не розум ів, як не розум ів, і яким чином я затри м ав
ріш учого м ом енту палець на спуску.
Н айж ахливіш е для мене в полю ванні — це та мисль,
що «на гріх м айстра нема», і це останнє часто так отрую є
мені найкращ і хвилини, щ о я навіть зрідка д ум аю про
свою , так би м овити, мисливську сам оліквідацію .
У явіть же тепер, як на мене мусів вплинути той випа­
док, що про нього я допіру розповів. Вистріли я сам е в ту
м ить, коли хотів вистрілити — і весь би заряд моєї ш іст-
надцятки піш ов би в живіт хлопчака. О тже нічого нема
дивного, що я, стрим авш и свій палець на спуску в ріш у­
чий м ом ент і відвівш и трохи в бік руш ницю , далі, в д ал ь­
шу секунду, зниж аю чи свою ш істнадцятку, відчув слабість
не тільки в ногах, але і в руках і м аш и нально натиснув
пальцем на «собачку».
Грянув постріл. І в ту ж м ить я почув здаля страш ен­
ний крик. Я зиркнув і побачив таку картину: в глибині озе­
ра збилася купа пастуш ків і м етуш илася біля одного, щ о
кричав несам овитим голосом . П астуш ки, що були по ін­
ш их кінцях С ухого Л им ану, теж почали збігатися до цієї
групи.

138
 П ерш а мисль, яка прийш ла мені в голову, була така:
см ертельно поранив я хлопчика чи легенько. Я подивився
на «свого» пастуш ка. В його очах я побачив таку розгу­
бленість, щ о я одразу ж виріш ив «смертельно».
— І все таки не м ож е бути, щ об см ертельно, — тут же
втіш аю чи себе, заперечував я сам собі. — К років, здається,
півтораста, може, навіть двісті...
Заперечення вийш ло неґрунтовним , тим паче, що я д о ­
бре знав, що «на гріх м айстра нема». Знову, отже, прий-
ш лося припустити гірш ий випадок.
Я стояв серед б о ло та й ніяк не міг рухнутися. Ноги
мені буквально підкош увались, одного м ом енту мені на­
віть здалося, щ о о т-от знесилію і впаду в багно.
Так пройш ло, очевидно, не менш , як хвилини дві. Н а­
решті, я очутився. І тоді ж, озирнувш ись навкруги та поба­
чивши, щ о покищ о біля Сухого Л им ану нема ж одної д о ­
рослої лю дини, побачивш и також , щ о поранений м ною
хлопчак віддаляється з кільком а своїм и товари ш ам и до
села, я енергійно заступав до берега.
— Ви гадаєте, що я рушив на допом огу до своєї випад­
кової жертви?
Н ічого подібного! Я руш ив у зовсім протилеж ний бік.
Я так розгубився, що не найш ов інш ого виходу, як тікати
від проклятого місця. Звичайно, ця утеча була б агато га­
небніш а за першу утечу, за утечу від ш илихвоста, але в
м оєм у становищ і л ю дин а (підкреслю ю — лю дина!), оче­
видно, і не м огла б інакш е зробити.
Вискочивши на берег, я кинувся без дороги в степ. Я
хотів іти дуже бистро, я хотів мчатися, але свідом ість, що
моя б истра х о д а мож е звернути чиюсь увагу, — ця свідо­
мість прим уш увала мене якось так цікаво іти, що я йшов,
то м ало не зупиняю чись, то роблячи саженні кроки.
П орож ній степ в ці хвилини для мене зовсім спорож ­
нів. Г луха степова тиш а передзвоню вала таким гнітю чим
передзвоном , що м ож на було збож еволіти. Я вже нічого не
чув, я відчував тільки, як гарячі краплі соняш них променів
боляче крапали на м ою голову і як в грудях мені, якраз
 коло серця, пересувався якийсь величезний камінь. Ні голу­
бого неба, ні дим частих лісів на горизонті, ні картинних
вітряків на сільськом у вигоні — нічого я не бачив. Куди я
йш ов — я й зар аз не знаю . Куди б я прийш ов — я теж не
знаю. М ож на припустити навіть, що я, тікаю чи від сам ого
себе (а я таки, очевидно, тікав саме від сам ого себе), міг би
збож еволіти, м ож на ще щ ось припустити. Але події (я го­
ворю події, бо тоді я тільки гіперболічно м іг мислити) —
ті події, що раптом пересікли мені ш лях, знову очутили мене.
— Д я-а-дю ! — рап то м почув за собою голоси кількох па­
стушків.
Д іти, що за браком дорослих, взялися затри м ати
стрільця-вбивцю , вже наздоганяли мене. Ч астина повела
свого пораненого то вар и ш а до села, а ці, очевидно, вирі­
ш или доти ступати за м ною , аж поки десь ми не здибаєм о
якогось селянина. Це мене не тільки глибоко схвилю вало,
але й вивело з то го стану душ евної порожнечі, що в такі
м ом енти і сам е таких лю дей, як я, і приводить до боже­
вільні. Д опіру мій інтелект зовсім не функціонував, допіру
я буквально нічим не відрізнявся від якогось ідіотика, —
тепер мені мислі зам етуш илися в голові, і я відчув себе
цілком живою лю диною . Я вже напружено обмірковував
становищ е, в яке я попав, дякуючи нещ асливому випадко­
ві, і я вже шукав виправдання своєм у вчинкові.
— Д я-а-дю ! — знову почув я за собою голоси тих же
пастушків. — Д я-а-дю !
Я не повертався. Я вдавав, що я не чую ніяких голосів
і йду собі своєю д о рогою так, як йшов до цього часу: т р о ­
хи поспіш аю чи. Хай вони, принаймні, покищ о д ум аю ть,
що я нічого не знаю . П рипустім, я трохи глухий і трохи
короткозорий. Відкіля ж мені відомо, що я підстрелив па­
стушка? А тим часом я все таки хоч і поволі, а буду при­
скорю вати свою ходу — доти буду прискорю вати, аж по­
ки не надум аю , що мені робити. П огано тільки, що от сон­
не не лаі мені спокою! Ці іарячі краплі таки, мабуть, про­
б’ю ть мені череп.
І я поволі прискорю ю крок. Я прискорю ю , бо не бача­
чи хлопчаків, я ясно відчуваю , як вони хутко наближ аю ть­

140
ся до мене. А ле куди ж я дивлю сь? Що я дум аю ? Хоч це й
дивно, а дивлю сь я на синю полоску лісу і на тендітні д и м ­
ки леготу, і д ум аю я не про те, як мені вийти із трагічного
становищ а, а про те, щ о і ці дим ки, і цю синю полоску над
далеким лісом на горизон ті я вже ніколи не побачу так,як її
бачив годину том у і мені стискається серце, і я почуваю
страш енний біль.
А втім ці м ої останні думки скоро зникаю ть, бо па­
стушки знову кличуть мене.
— Д я-а-дю !
К оли б не ці дитячі голоси, я, очевидно, вже зупинив­
ся б і, зупинивш ись, спитав би, чого їм треба від мене, я
сказав би їм , що я по суті зовсім невинний, що я багато
більш е за їх страж даю , що вони не м аю ть ж одного м о­
рального (м орального!) права гнатися за мною . А ле щ о я
скажу цим дітям ? Що я їм скажу?
В ці хвилини я дуже ш кодував, щ о за м ною женуться
не д орослі, а м аленькі і зовсім фізично не страш ні пастуш ­
ки. І ти м більш е ш кодував, щ о мені вже сором но було ті­
кати від дітвори, щ о почуття ніяковости за цю втечу щ ода­
лі, то більш е о б раж ало м ою лю дську гідність.
П ам ’ятаю , переді м ною на м ить постала така картина:
з б о л о та зривається бекас, і, зірвавш ись, він рап том з кри­
ком зникає десь у голубих просторах. Бекас маленький, не­
помітний, і всі бекаси маленькі, непомітні. П ричаїлись во­
ни по закутках боліт, як улам ки великого ілю зорн ого щ а­
стя. А ле в цей улам ок треба обов’язково поцілити, інакше
попадеш у корову, а ще гірш е у хлопчака. Тоді буде біль, і
затю к аю ть тебе навіть діти.
— Д я-а-дю ! — знову почув я за собою голоси пастуш ­
ків. — Д я-а-дю !
Я вже далі не міг терпіти. Я д алі вже не міг тікати. Я
рап то м зупинився й м ужньо виріш ив поговорити з хлопча­
ками. Боятись дітей тут, у порож ньом у степу, мені й
справді не приходиться, а узнати, в чому справа, хоч би
для то го , щ об кращ е зорієнтуватися — зовсім не погано.
П рипустім, я виріш у тікати — хіба ж діти зум ію ть стати
мені на перешкоді?

141
 П астуш ки, нареш ті, підійш ли до мене. Це були хлоп­
чаки дуже маленькі. Н айстарш ом у я одразу ж дав не біль­
ше, як дев’ять років. П озираю чи на «дядю» з-під лоба, як
це р о б л я ть сільські діти, вони оточили мене й мовчали.
— Ч ого вам треба від мене? — в розпуці промовив я.
— Д ядю , вбийте собаку! — р ап то м сказав один з них.
— Собаку? — здивовано спитав я, і тут же відчув при­
лив до серця тваринної радости. — Я кого собаку?
— А то го скаж еного, що покусав Грицька!
Т ого скаж еного, що покусав Грицька? О т тобі й м а­
єш! Т ільки тут я зрозум ів, що не від ш роту м ого кричав
один із пастуш ків, коли я вистрілив, тільки тут я збагнув,
чого гналися за м ною хлопчаки, і тільки в цей м ом ент я
згадав то го собаку, що метуш ився по степу, коли я йш ов
до С ухого Л иману.
— Бож е мій, яка ганьба, — подум ав я і сором пройняв
всю м о ю істоту. — Зам ість того, щ об до п ом огти д ітям , я
тікав від них, як найгірш ий злочинець. Бож е мій!

Що ж далі? А далі я мусів як м ога скоріш е спокутува­

ти свій гріх. Я, як і треба було чекати, негайно кинувся в
той бік, де мусів блукати скажений собака, але, кинувшись,
я тут же зрозум ів, щ о нем а мені спокути за цей вчинок не
тільки тут, на землі, але й там на легендарному небі. І я
притиш ив ходу.
«Такі вчинки, очевидно, не зам о л ю ю ть, — подумав я,
— а виясню ють». Х іба я, скажім, винний, що я саме так
робив, а не інакше? Х іба десь в інш ому місці не точнісінь­
ко так п олю ю ть, полю вали чи може будуть полю вати мої
колеги, — поети тендітного леготу й синіх країв далекого
привабливого горизонту, хіба, хіба, хіба?.. Очевидно, від
прекрасної М аргарити до х ам а і циніка Ф ердищ енка тіль­
ки один крок. Сам е в цьом у і... не моє виправдання, а не­
розгадані загадки на путях до далекої, невідомої, і безпе­
речно прекрасної лю дини. ;
... — Я скінчив і друге оповідання, — коротко кинув д-
ій Степчук. — Чи не м аєте охоти вислухати й третє?

142
 — Будь ласка! сказали ми і подали йому традиц ій­
ну лю льку оповідача. — Будь ласка, ш ановний добродію !
— К оли так, — пром овив д-ій Степчук, — то наби-
райтес терпцю ще на кілька хвилин. Своє третє оповідан­
ня я назвав би «вовк».

111. ВОВК

H om o hom ini lupus est

Я ніколи не відм овляю сь поїхати на облаву, коли

знаю , щ о її добре організовано. Я кажу — не відм овля­
юсь, бо я страш енно л ю б л ю постріляти, а на звіра та ще й
на облавах стріляти приходиться дуже м ало. П равда, це не
значить, що в наш их краях повиводились зайці, лисиці, то­
що — в перші роки після гром адянсьої війни навіть вовків
не бракувало нам; це значить, що звіра, в нас не так ба­
гато, скаж імо, як качок чи то бекасів, і це значить, що на
об лавах мисливців буває більш е, ніж дичини.
В останніх числах ж овтня мене сповістили, що в Чуга-
ївськом у лісі призначено на неділю облаву. За тих років в
цьому місяці м ож на було бити і лисиць, і зайців, але і за
тих же років на облавах їх полю вати заборонялося. Отже,
облаву треба було м ислити тільки як облаву на вовків.
С ловом , перспектива постріляти ще менш е всміхалася м е­
ні і, отже, тільки узнавш и, що добрі о р ганізатори взялися
за цю справу, я міг підтрим ати, як то кажуть, компанію й
вируш ити до 272 р о з’їзду.
У Чугаївці, в найближ чому до облави селі, ми були
вночі, а коли руш или до лісу, то вже починався невеселий
осінній світанок. Х олодне сонце випливало з-за обрію бі­
ля лісових озір, і, значить, треба було припускати, що ми
встигнем о зробити два загони. Х вилю вали нас тільки дум ­
ки про гучків-селян. Хоч вовки і дуже тривож или околиці
села, хоч меш канці цих сел і скарж ились на звіра, хоч во­
ни завжди й закликали мисливців допом огти їм в боротьбі

143
 проти вовків, але коли ті ж таки мисливці приїздили і за­
являли, що без гучків полю вання не м ож на організувати,
то м ало не кожний селянин вваж ав за свій обов’язок якось
ухилитись від участи в облаві. О дним словом , я вже і на
цей раз побою вався, що околиш ні села не дадуть нам по­
трібної кількости лю дей і що з наш ої непогано організова­
ної облави все таки нічого не вийде.
Що глибш е ми посувалися в ліс, то менше ставало озір
й то легш е було озиратися навкруги себе. О зера, скажім,
щ о місяць том у м али дуже привабливий вигляд, тепер зі
своїм и поріділим и ком иш ам и так сиротливо виступали на
непривітливом у фоні загального осіннього ляндш аф ту, що
м им оволі на голову насідали сумні думки. Але й зм енш ен­
ня багна не м огло добре не впливати на наш вразливий і
привередливий зір. С ловом , коли нам загадю чилась суха
лісова доріж ка і коли, нареш ті, наші коні покинули булько­
тіти в брудній рідині, ми всі з полегш енням зідхнули.
Я їхав на останній підводі з тр ьо м а другим и товари­
ш ами. Сперш у р озм ова не клеїлась: всім нам ще хотілось
спати і кожний із нас потроху дрім ав, але потім, коли осін­
нє сонце забігало по лісових кварталах і сором ливо поча­
ло ласкати дерева своїми безсилими проміннями, ми таки
трохи очутились і почали перекидатися словами.
— Як хочете, а я все таки дум аю , що і тут не без л а­
вочки! — м ало не в десятий раз за дорогу кинув наш го­
строголовий товариш .
На полю ванні, як і в житті, єсть такі лю ди, що завжди з
чогось незадоволені, завжди буркотять, завжди когось в
чомусь зап ідозрю ю ть. Цим лю дям важко догодити. Зроби­
те так вони незадоволені, зробите інакше — вони ще
більш е незадоволені. 1 в том у, і в другом у випадку вони в
вашу щ ирість ніколи не вірять. Н авкруги цих лю дей зав­
жди веш таю ться «хами, злодії іі сукнин сипи», що здібні
лиш е на «лавочку». М ожливо, ці лю ди и м аю ть рацію так
дум ати про своїх ближніх, але вони не м аю ть ні рації, ні
права отрую вати отрутою своїх часто безпідставних підо­
зрінь наші найкращі хвилини. І особливо, скажу я від себе.

144
хвилини полю вання. Я давно вже знав гостроголового, і
на цей раз, раптом виріш ивш и припинити його ідіотські й
нудні балачки, сказав:
— Ви, товариш у, завжди дуже часто згадуєте якусь
там «лавочку». Згадуєте ви її й сьогодні. Згадуєте її з с ам о ­
го ранку. Але що ви м аєте на увазі, я досі так і не збагнув.
Г остроголови й пильно подивився мені в очі. Він так
пильно подивився своїм и не менш гострим и, безперечно
розум ним и й надзвичайно хитрим и очима, щ о я ніяк не
міг його не зрозум іти: він уже й мене підозрю вав в цій т а ­
ки «лавочці».
— В чому справа, ви питаєте? — кинув до мене в’їдли­
вий мисливець. — А ви як... і досі не догадались?
— К о л и б я догадався, — спокійно сказав я, — очевид­
но, не питав би вас.
Г остроголови й нервово крутнув головою і, ображ ений,
повернувся від мене. О дин із двох м оїх м овчазних то вар и ­
шів несподівано посміхнувся. П осм іхнувся він, м ож ливо, з
якогось зовсім інш ого приводу — з того приводу, що нія­
кого віднош ення не м ав до м оєї р о зм о ви з гостроголовим ,
але останній вм ить підхопив цю усміш ку й кинув:
— К ом у-ком у, а вам я б уже й зовсім не радив підтри­
м увати цю публіку. От нате вам хрест і Б ог (він перехре­
стився), що на наш і номерки вовк ніколи не вискочить.
П ророк м ав рацію турбуватися, що йому не пощ астить
не тільки не вбити вовка, а навіть і стріляти в нього. Але
він не м ав рації д ум ати , що його невдача (коли вона буде)
є р о б о та чиєїсь злої волі, а не випадку, бо з такою ж точні­
сінько турботою їхав на облаву кожний із нас, тридцяти
трьо х мисливців. Звичайно, вовк, коли його наженуть, не
всю ди вискакує, де б хотілося том у чи інш ому мисливцеві,
звичайно, вовк має свої улю блені місця на узліссі, що че­
рез них він і вибігає в поле, звичайно, ставш и на ці місця,
завж ди будеш стріляти звіра, але для того ж, щ об попере­
дити зловж ивання з боку наш их організаторів, ми й буде­
м о тягти номерки, для того ж і номерки нами придумано,
щ об не було з боку невдачників нарікань і підозрінь.
 — Так ви кажете, — пром овив я до гостроголового, —
що на ваш ном ерок вовк ніколи не вискочить?
— Авжеж.
— А чому ж він не вискочить?
— А том у що «лавочка».
— П очекайте, — уже обурено кинув я. — Я ка ж тут
може бути «лавочка», коли все залеж ить від щ астя, від т о ­
го, який ном ерок вам пощ астить витягти?
Але мій співбесідник не вгомонявся: ніяк не аргум енту­
ючи своїх безпідставних підозрінь, він то таємниче кивав
кудись головою , то знову щ ось настирливо буркотів про
ту ж таки «лавочку». Н ареш ті, я не втерпів і сказав:
— Знаєте що? Я і справді дум аю , що тут «лавочка»,
тільки «лавочка», так би м овити, навпаки.
Гостроголови й, двоє других м оїх товариш ів й візниця
зиркнули на мене.
— Так, так! — сказав я. — «Лавочка» навпаки. Я пев­
ний, що ви навіть і в том у випадку не будете стріляти, ко­
ли вовк і вискочить на вас.
Ці мої останні слова озадачили всю підводу: м овляв,
як розум іти мене? Тоді я поспішив з’ясувати. І, з’ясувавш и,
я заявив, щ о, гостроголовий або зразковий боягуз, що, по­
бачивш и вовка, зам ість стріляти в нього лізе на дерево,
або дуже поганий стрілець, що навіть у вовка не зуміє влу­
чити, саме том у на його номері вовк, побувавш и, все таки
ніколи й не буде.
— Так, так, — сказав я. — Ви завж ди будете жалітись,
щ о на вас вовк не вискочить.
Я скінчив і переможно подивився на уже кілька років
мені нелю бого мисливця. (Д о речі — реш та моїх товари­
шів, що сиділи на нашій підводі, не втручалися в супереч­
ку: вони добре знали гостроголового і його крутий норов,
і вони не м али охоти сперечатися з ним). П ророк зневаж­
ливо і зі злістю подивився на мене й мовчки сплюнув.
Сплю нув і я, і, сплю нувш и, раптом відчув величезну по­
требу остаточно знищ ити цю неприємну людину.
— Так, так, сказав я. — М и, коли хочем о, будем о про­

146
хати товариш ів, щ об вам дали найкращ е місце, саме таке,
що по ньом у вовк ніяк не мож е не пройти.
- А я от не хочу, щ об ви прохали за мене, — нахаб­
но перебив мене гостроголовий, — я стану тільки там , де
мені припаде стати.
— Т ам , де припаде стати? — уже вчепився я .— Ц ього
ніколи не буде! Я таки зроблю так, щ об вас поставили на
найкращ е місце. Т реба ж, нареш ті, розш иф рувати ваш у
«лавочку».
Ні я, ні мій співбесідник, ніхто з нас не вірив, щ о «ми»
будемо когось прохати, що, нареш ті, хтось зверне увагу на
«наше» прохання і пож ертвує найкращ е місце, але в той же
час і я, і мій співбесідник, і всі ми також і вірили, що «ми»
будемо когось прохати, що хтось зверне увагу на «наше»
прохання та пож ертвує найкращ е місце. 1 ця неясність по
суті неясної інтриги так захопи ла, принайм ні мене, щ о я
готовий був сперечатися аж до початку облави.
Але гостроголовий уже м овчав і тільки з колиш ньою
злістю зрідка поглядав на мене. Треба дум ати, що не тіл ь­
ки мені, а й м оєм у співбесідникові зараз кипіло на душі. І
треба припускати було, що герць між нам и хоч і не відбув­
ся, але безперечно в скором у часі відбудеться.
Ми вже були на узліссі тієї ділянки лісу, що на ній му-
сіла розпочатись облава. Н аш і підводи зустрів єгер-вовчат-
ник, що тут же подбав розвіяти наші сумніви й турботи:
гучків вийде з околиш ніх сел чимало і так що, м овляв, об­
лава мусить відбутися на славу. П рапорці з того боку, де
не буде мисливців і де м ож уть прорватися вовки, вже ві­
ш аю ть, і м ож на гадати, що за якісь півтори години' облава
заш ум ить.
Н аш і організатори пішли нам ічати номери. Вирішено
було, щ об номер від ном ера був приблизно на 60 кроків.
За якийсь час ми вже тягли жеребки.
С воєї загрози, себто прохати товариш ів віддати най­
кращ е місце гостроголовом у, я не реалізував, але, витягши
ном ера, я побачив, що мені судилося стати на вовка якраз по­
руч з гостроголовим . Це мене, з одного боку, зло звеселило (я

147
 ж тепер м ав цілковиту м ож ливість простеж ити за своїм
«приятелем» до кінця), але з другого боку — трохи, буду
говорити правду, й стривож ило (хіба не буваю ть нещасні
випадки на полю ванні? Чим ти доведеш , що такий то та­
кого то сам е нарочито вбив.). У всякому разі гострота
найгостріш их м ом ентів облави ще більш е загострилась, а
цього мені — і тут не буду критися — тільки й треба було:
хіба ж то полю вання, коли не пощ астить як слід похвилю ­
ватись?
Осінній ліс справляє на мене дуже сильне вражіння. Не
м ожу я спокійно на нього дивитись і в негоду, коли на сто­
си пож овклого листя пад аю ть великі в’їдливі дощ і, але ще
більш е говорить він мені в такі години (такі, до речі, сто­
яли і за тих пам ’ятних днів), коли м жичить над тобою бі­
р ю за чистого, б езхм арн ого неба, коли між м ало зовсім не
оголених дерев переливається прозоре повітря глибокої
осени, коли по кварталах м олодняка то тут, то там проки­
дається якийсь сторож кий тріск і душ у починаю ть три во­
жити ніжні вічно юні спогади.
Я вже з чверть години стояв на своєм у номері. П али­
ти цигарки не м ож на було, а том у я ще з більш им нетер­
пінням чекав початку облави. Н а ж аль, оптим ізм наш ого
єґера-вовчатника не найш ов собі підтрим ки в дійсності, і
селяни, що вже давно мусіли почати гін, очевидно, збира­
лися дуже м ляво, так що пройш ло ще півгодини, а ліс, як і
раніш е, був м ертвий і безголосий.
Я ще досі нічого не сказав вам про гостроголового,
що мусів стояти в 60 кроках від мене. Але це я зробив на­
рочито. Звичайно, я весь час гостро відчував його близьку
присутність біля себе, але я тільки тоді згадав про нього,
коли, добре настоявш ись на одном у місці, я побачив, що
короткий осінній день погасає і облава от-от розпочнеть­
ся. >1 тільки тоді покинув відгонити думки про нього, коли
мені рап то м здалося, що хтось із гущ авини націляється в
мене. Я зиркнув у той бік і побачив: гостроголовий вий­
шов на ріг свого ном ера... і справді бере мене на «мушку».
— Чи ви не збож еволіли? — скрикнув я глухо (голосно

148
на ном ері я не м ав права кричати). — К уди це ви руш ни­
цю направляєте?
— Я к куди? — відповів він мені теж глухо. — Я наці­
л яю сь в того вовка, що його хочу об о в’язково вбити, в то­
го вовка, що його, зі слів ваш их, я не менш обов’язково
злякаю сь.
— Це дуже добре, щ о ви хочете вбити вовка, — про­
м овив я р о зд р ато ван о , — але, будь ласка, залиш те м ою
голову в спокої і ловіть на муш ку якийсь пеньок, скажім.
— Я саме пеньок і ловл ю , — кинув неохайно гострого­
ловий. — О н той, щ о стоїть недалеко від вас. То вам про­
сто здається, що я націляю сь у ваш у голову.
Він безперечно брехав. П еньок і справді стояв недале­
ко від мене, та тільки я ж добре знав, яке має баж ання цей
«симпатичний» стрілець підстрелити мене, і том у, йому
зовсім не повіривш и, я поспішив стати так, щ об стовбури
д во х величезних дубів цілком сховали мій тулуб від ока
гостроголового. Такі лю ди, як гостроголовий, поперше,
ніколи не д ар у ю ть тим , хто їх так чи інакш е об разив (а я
ж його таки образив), подруге, гостроголовий дістав у
свідки свого поводження на облаві таку неприємну особу,
як я, себто таку, яку він ніяк не хотів мати. Як же тут не
тривож итись і не ховатись за стовбури?
А втім , таке становищ е мені і не подобалось. Сьогодні
в мені прокинулось таке непоборне баж ання якось насоли­
ти цьому мисливцеві, щ о я, побою ю чись попасти під ш ріт
свого сусіди, все таки вдячний був ф ортуні, що вона поста­
вила мене сам е на цьом у місці.
— А ла-ла! А ла-ла! А ла-ла! — раптом здалека доне­
слось до мене.
О блава почалася. Виходить, щ о селяни хоч і з вели­
ким запізненняи, а таки прителіпались на полю вання. Н аш
єґер-вовчатник уже вів їх в атаку.
— А ла-ла! А ла-ла! А ла-ла!
М овчазний, безголосий ліс заш ум ів тим тривож ним
ш ум ом , щ о його м ож на чути тільки на облавах, тим шу­
м ом , щ о примуш ує м исливські серця колотитися й завм и­
рати, як на пожежі. І справді, ці перелякані голоси якоїсь
безвихідної розпуки, що їх послали в гущавину гучки, ці
підвивання єґєра, що їх ніяк не м ож на було відрізнити від
підвивань вовків, цей, нареш ті, таєм ничий тріск, що раз-у-
раз доносився з глибин лісу — все це утворю вало таку об-
станову, що м абуть тільки старі вовчатники вміли в ці
хвилини тр и м ати себе спокійно. І справді: за якісь кілька
хвилин — на тебе піде з лігва зацькований вовк, і ти, зу­
стрівш ись із ним віч-на віч і не знаю чи, як він буде поводи­
тись із то б о ю (чорт його знає, мож е й кинеться на тебе!),
мусиш негайно так стріляти, щоб обов’язково поцілити в
нього. Не влучити у вовка чи то не затр и м ати його ж таки
і сам е на облаві — значить зробити з себе сміховисько на
цілий вік. Це така ганьба для мисливця, що навіть при
одній мислі про таку невдачу виступає піт на чолі.
Та я все таки, повірте мені, не хвилю вався. Хоч як це
дивно, але я не хвилю вався... саме вищ езгаданим хвилю ­
ванням. Серце мені колотилося з зовсім інших причин. Я
д ум ав про свого сусіду. Я, як задерикуватий хлопчисько,
д ум ав про помсту. Г остроголовий стояв на таком у номері,
куди вовк ніяк не міг не вийти. (Н ом ер його леж ав в неве­
личком у ярку, щ о тягнувся з гущавини лісу). Але, з друго­
го боку, я певний був, що мій сусіда, почуваючи на собі
мій же таки погляд, так нервується, що, вийди на нього
вовк, він обов’язково «промаже». У всякому разі, я певний
був, що в таком у стані він навряд щоб влучив у серце чи
то в голову своєї жертви. А цього мені й треба було. Я тут
же наздогнав би своїм пострілом звіра, і, таким чином
зробив би з гостроголового см іховисько на його цілий вік.
Я визирнув із-за дуба й подивився на те місце, де сто­
яв мій сусіда.
— А х ти, сукин син! — пром овив я тут же про себе
(тепер я навіть глухо не міг кричати: мій крик обов’язково
налякав би сторож кого зацькованого вовка). — Ах ти
стерво гостроголове!
Рудий капелю х м ого сусіди і тепер визирав з-за куща,
а стріл його руш ниці і зар аз націлявся в м ою голову. Г о­

150
строголовий, м абуть, рішуче постановив підстрелити мене.
— А х ти, сукин син! — ще раз пром овив я і, сховав­
шись за стовбур, потопив свій зір і слух в гущавині.
К ільце гучків вужчало. А лалакання й підвивання що
д алі, то більш голосніш али. Гучки наближ алися до гене­
ральної лінії, до мисливців. Уже спалахнуло декілька по­
стрілів, уже я бачив двох вовків, що, десь прорвавш ись, як
божевільні, мчалися по полях. Уже (я подум ав), коли
якийсь вовк буде йти на мене чи то на м ого сусіду, він
пройде не пізніш, як за кілька секунд.
І я не помилився: ці секунди р ап то м прийш ли. Кроків
за трид цять від мене праворуч хруснула гілка, — за ш ам о ­
тіло осіннє листя й зацькований вовк, витикнувш ись із гу­
щавини, зупинився якраз між м ною і м оїм гостроголовим
сусідою. Я притиснув ложу до плеча.
Звір був не із тих, щ о легко д аю ться в руки. Вовк був,
очевидно, дуже досвідчений, і том у, озирнувш ись навкру­
ги, він обереж но й потихеньку почвалав до кущ а гострого­
лового. Це був величезний м атерий вовк, саме із тих вов­
ків, що, зарізавш и, скаж імо, теля, легко мчаться з ним до
лігва. Це був м огутній прекрасний екземпляр.
Була велика спокуса вдарити на нього картеччю , але я
все таки не вдарив. Я все таки остаточно виріш ив перший
постріл віддати своєму гостроголовом у, загодя передчува­
ючи, що він вовка не зупинить, і тільки другий взяти собі.
П рекрасно!.. Але що ж мій сусіда робить? Треба ж, на­
реш ті, зиркнути й на нього. Т реба ж подивитись, як він бу­
де валити звіра. 1 я знову визирнув з-за стовбурів, але й на
цей раз — м ільйон чортів і одна відьма! — я примушений
був враз відкинутись назад: вищ еназвана руш ниця й тепер
націлялася в м ою голову.
— От сукин син! — подум ав я. — Він навіть не звер­
тає уваги на вовка, він навіть в цей рішучий м ом ент хоче
похвалитись своєю упевненістю і, бачачи, шо вовк іде пря­
мо на нього, не поспішає з пострілом ... О т сукин син!
А втім, «сукин син», очевидно, постановив до кінця
знищ ити мене, бо пройш ло ще кілька секунд, а пострілу
 все таки не чути було. П ройш ло, нареш ті, ще і ще кілька
секунд, але й тепер сусідова руш ниця м овчала. Мене охо­
пив нервовий дріж. П оперш е, мені прийш ла мисль, що го­
строголовий раптом чомусь збож еволів, подруге, я, не м а­
ючи м ож лим ости висунути свою взяту на «мушку» голову,
бачив, щ о вовк пройде біля нас ніким незачеплений. Я в
розпуці схопив себе за волосся. Залиш алося мені тільки
одне: якось непомітно долізти до другого куща і лиш е від­
тіля стріляти в звіра. Я так і зробив. П ильную чи не попа­
сти в поле овиду гостроголового, я потягнувся на ж ивоті
по осінніх пож овклих листях...
1 я м ав рацію саме так зробити. П оперш е, я таки ще
раз побачив вовка, він уже був від мене кроків приблизно
за 400, себто поза м ож ливостям и м оєї рушниці, подруге, я
м ав задоволення ще дещ о побачити. Це «дещо», що було
на ном ері м ого сусіди і що так мене обурило... було поче­
пленим на сучок кап елю хом і звичайнісінькою собі пали­
цею, направленою на мій номер.
Я кинувся до місця свого сусіди. Т ам уже нікого не бу­
ло. Але крім капелю ха і направленої на мій номер палиці
я найш ов в кущах записку. О т що написав гостроголовий:
«Залиш аю вам свій старенький капелю х і прош у на ме­
не не гніватись. Те, що нам дісталися добрі номери — це
безперечно «лавочка». А ле я з неї все таки принципово не
хочу користатися і том у паняю дододм у. Баж аю вам успі-
XV».
Я схопив себе за волосся й в розпуці похилився на де­
рево. Ця записка так обурила мене, що я вже не знав на­
віть саме, чому така розпука стиснула моє серце: чи том у,
що я випустив із рук прекрасного м атерого вовка, чи тому,
що гостроголовий зумів перемогти мене таким аляпова-
тим , м ам уловатим прийом ом .
Ах ти, сукин син! — у безсилій злобі прош епотів я
й, до бож евілля обурений, почвалав на голоси, щ о вже ме­
туш илися біля підвод. О блава скінчилася й мисливці зно­
сили трофеї. — Ах ти, сукин син!

152
 У явіть же тепер собі в якому настрої я повертався до­
дому, коли ми знову проїздили сиротливі озера з поріділи­
ми ком иш ам и і коли рап то м невеселий лісовий ляндш аф т
закутало у мжичку дрібного осіннього дощ ика

153
 З ЛЯБО РАТО ІЇ

П исьменник виріш ив написати ром ан. П исьменник був

не зовсім бездарний (так принаймні автори тетн а критика
заявила) і безперечно близький пролетаріятові.
— Але про щ о писати? — подум ав письменник. — Про
старі часи? Ні в якому разі: П ро буденні, непомітні дрю -
ниці? Ні за що! Т реба писати про великі події наш их днів.
Х то робить події, — письменникові відомо: їх робить
робітничо-селянська маса! Відомо йому і за чиїм прово­
дом : за проводом комуністичної партії.
Отже, в його ром ані головним и дійовими особам и бу­
дуть виступати партійці. Це поперше. П одруге, треба вирі­
ш ити, яку подію він візьм еться описувати. Тут письменник
замислився.
— Ага! — раптом сказав він. — Я опишу початок ре-
конструтивної доби.
Ця ідея (описати початок реконструтивної доби) йому
дуже сподобалася: вона давала йому м ож ливість показати
не тільки сильних лю дей наш ого часу, але й без великої
затр ати енергії показати опозиціонерів (головним и ж геро­
ями мусять виступати партійці), без великої затрати енер­
гії том у, що тоді ж, на початку реконструктивної доби,
опозиціонери виступали зі своїми сам овпевненими заява­
ми одверто, нахабно й неприховано.
С ловом , ідея єсть, і ідея не погана. Залиш ається ще
розв’язати таке питання: в якому пляні писати — в сати­
ричному чи в психологічному? Була потрібна сати ра (були

155
ж негативні типи), але й без психології письменник ніяк не
міг обійтися. Як він, скаж ім, покаже тако го опозиціонера,
який з душ евним и болям и й страж данням и находить пра­
вильну лінію ? Тоді письменник виріш ив поєднати два пля-
ни. І виріш ивш и так, він став, як то каж уть, ром ан «вино­
шувати». «Виношував» він приблизно рік. Н а кінець року
він мав цілковите уявлення про героїв свого оповідання,
м ав зав’язку й загальний плян, нареш ті м ав зош итів з 5
різних зам іток для своєї роботи.
1 от, одного б адьорого осіннього ранку, відчувши в со­
бі величезне надхнення, письменник сів до столу і розп о­
чав.

Р о з д і л п е р ш и й

З західних провінцій республіки на Х арків насувалась

гроза. П оваж но й поволі повзла вона чорним драконом і,
зрідка блим аю чи своїми вогненними очима, грізно й неза-
доволено буркотіла. К оли б в цей час якийсь допитливий
горож анин зійш ов, скажім, на Х олодну Гору, і приставив­
ши до очей цейсівський бінокль,-подивився на поля й д о р о ­
ги грозової маг істралі, він не тільки міг би бачити ро зтр і­
паних та переляканих подорожників і не тільки дістав би
м ож ливість спостерігати, як панічно тікаю ть на схід якісь
підводи, але і, м ож ливо, поспішав би негайно сигналізува­
ти небезпеку принаймні в напрямку тих безтурботних т р о ­
туарів своєї столиці і, що по них шігацірували його добрі
знайомі.
В городі і справді нічого не знали. Нікому й на думку
не спадало, що за якісь двадцять хвилин по вулицях про­
несеться страш ний гу р аґан . Нікому й на думку не спадало,
що скоро все полетить ш кереберть і над Х арковом забу­
шує ш алена злива. Весняне сонце, що весело посміхалося з
голубої бані й кокетливо ш пурляло на брук свої золоті
проміння, остаточно зачарувало всіх: святкова публіка ве­
село пливла по асф альтових тротуарах і, ш мигаю чи своїм
строкатим вбранням , безтурботно ш елестіла симпатичним,

156
міським гом оном , ком хозівські автобуси цілком н орм ал ь­
но корсували по своїх м арш рутних напрям ках і наївно по­
крикували своїми англійськими сиренами, навіть журавлів-
ські візники — ці музейні експонати, що їм без грози при­
ходиться тр и м ати себе сторож ко, — навіть вони, на подив,
легковаж но ш м игали по вулицях, ж артівливо д ем он струю ­
чи піш оходам и задрипаність своїх старозавітних екіпажів.
Але от гроза нареш ті д оповзла і дракон розкинув свої
крила над околицею . І тоді якось враз, блискавично, над
костьолом повисли темносині ш м аття авангардних хм ар і
колись дальній грім уже забуркотів чітко, голосно і недво­
значно. Я кось враз над городом знялась курява й завертів­
ся передгрозовий вихор. Закрапав рідкий, краплистий дощ.
І милі до цього часу харківські вулиці перетворились:
ласкаве сонце зникло з теплого неба і тільки зрідка вики­
дало на брук свої перелякані проміння; автобуси тривож но
заревли до цього часу спокійними сиренами; візники взяли
на добрі віжки своїх незагнузданих шкап і стали поспішно
натягувати на голови брезентові капю ш они; жінки полеті­
ли кудись, безрезультатно притрим ую чи кінці своїх, під­
хоплених вітром , легеньких спідниць; мужчини в паніці ки­
нулись на брук, наганяю чи свої ж артівливі капелю хи; на­
віть зареєстровані по ф інвідділах породисті й слухняні со­
баки, загубивш и своїх хазаїв, з виттям і скавучанням раз-
у-раз почали тикатись у підворотні, як справжні бродячі
пси.
Так уже було пізно: чорний дракон, міцно й упевнено
насів на свою наївну й безтурботну жертву. Н ад Х арковом
м етнулась огняно-біла блискавиця і, роздерш и небо, по­
трясала город різким , улю лю каю чим ударом р о зл ю това­
ного грому. Н а зем лю впала ф антастична півтем рява й за­
буш увала ш алена злива. Все це трапилось гак раптово, що
святкова публіка встигла тільки втекти під випадкові наві­
си крам ниць і вже й не м ріяла про затиш ні куточки своїх
міських квартир та домиків.
І саме в цей час по порожній вулиці К арла Л ібкнехта
крізь оскаженілий потоп весняною дощ у, плигала через ка­

157
лю ж і м аленька жінка й у тривозі озиралася навкруги.
Б лю зка й спідниця так уже зм окли їй, що вона не найш ла
б на собі ж одної сухої нитки. П ідбігаю чи то до одного, то
до другого навісу й не находячи потрібного їй затиш ку,
вона якось сміш но сплескувала рукам и й плигала далі. І
так вона м етуш илася доти, аж поки погляд її нареш ті впав
на порож ній Ганок, що на ньому обличчям до стіни стояв
якийсь високий мужчина в таких же високих чоботях. Тоді
вона безпорадно м ахнула рукою й рішуче залиш ила троту­
ар.
І от вона вже стоїть під поганенькою покрівлею (не
д ар м а стихія тільки одного чудасія занесла сю ди) й проти­
рає вогким и рукам и очі. О т вона озирається навкруги, от
поправляє мизинцям и свою розтріпану зачіску, от погляд
її на м ить зупиняється на спині високого мужчини. І чи то
спина була їй така вже сонгородна, чи то й справді їй спа­
ти х отілось, але — як би там не було, — вона ні з того, ні
з сього ш ироко й з задоволенням позіхнула. І позіхнувш и
з задоволенням , жінка скинула догори стрілки своїх т о ­
неньких хим ерних брів, сперлась на бильце й замислилась.
Так пройш ло кілька секунд.
Р ап то м ніжне створіння зідхнуло і, ш видко підвівши
голову, знову зиркнуло на свого сусіду. І тоді одразу ж з
жінкою трапилось щ ось надзвичайне: сперш у вона зблідла,
потім її обличчя зайнялося червоною ф арбою і, нареш ті,
вона — і без того тендітна й маленька — якось зразу зро­
билась ще тендітніш а, ще мініятю рніш а. Н а одну мить
здалося навіть, що її перелякала нерухом ість мужчини (гу-
раґан н а злива так мертво прицвяхувала цю велетенську фі­
гуру до дверей, щ о мужчину й справді м ож на було прийня­
ти за різьблення), але в скором у часі все остаточно виясни­
лось: жінка просто пізнала свого знайом ого. Вона вже юр-
талась, переступала з ноги на ногу й зідхала. Вона голо­
сно скарж илась на д о щ і, нареш ті, коли ніщ о не д о п о м о ­
гло і коли мужчина, не звертаю чи на неї ж одної уваги під
напором зливи ще більш е почав вгрузати головою в двері,
вона пром ови ла трем тячим (чи то від хвилю вання, чи то
від холоду) співучим і воднораз надірваним сопрано:

158
 — Я, здається, не помиляю сь?.. Ви — товариш М ар­
ченко?
В її голові прозвучало одразу кілька ноток: була тут і
нотка поваги до то го , до кого вона зверталася, і нотка ле­
две пом ітного страху, і навіть нотка якоїсь тривоги. Але
мужчину, м абуть, ніщ о не зворуш ило. П ринайм ні він не
найш ов потрібним навіть на м ить підставити своє облич­
чя під удари зливи і вступив до р озм ови в том у ж стані
м ертвого різьблення, в яком у він був і до цього часу.
— Так, — відповів він спокійним і зовсім нездивова-
ним басом . — Я — П отап М арченко.
В цей м ом ент в небі м етнулась огняна блискавиця і
над Х арковом розсипався черговий удар грому. Ж інка від
несподіванки здригнула і, інстиктивно відкинувш ись до су­
сіди, тихо скрикнула.
— С траш нувато? — тим же спокійним басом пром о­
вив мужчина.
— Я дум аю ... Х іба не бачите, як лю тує? — вона розгу­
блено подивилась навкруги себе й сказала: — Але почекай­
те, товариш у. Ч ом у ви й досі не поцікавились, з ким м ає­
те задоволення розм овляти?
— А хіба я не знаю , з ким я м аю задоволення ро зм о в­
ляти?
С правді? Він знає, з ким м ає задоволення розм овляти ?
Так таки й не ж артую чи він говорить це? Ну, тоді вона
знову скине догори стрілки своїх тотеньких хим ерних брів
і з таким здивованням подивиться на свого сусіду, що на­
віть спина його (а він же стоїть до неї спиною ) почне якось
реагувати на її розгубленість.
— Невже ви так за п а м ’ятали мене, що навіть по голо­
су пізнаєте?
Запитання було поставлено прям о і досить голосно.
Але мужчина чомусь не відповідав. І не відповідав він, зда­
валось том у, що запитанням зачеплено було щ ось дуже
лоскотливе, щ ось таке, що про нього мож на говорити
тільки по тем них закутках.
— Ч о го ж ви мовчите? — дивлячись тим же здивова­

159
 ним поглядом , спитала жінка. — Ну, переконайте ж мене,
щ о ви знаєте, хто я?
— Х то ви? — бас, м абуть, добродуш но посміхнувся.
— Ви — настирлива дівчина. Я бачу, що ви й досі не пере­
робили себе...Н у, нате вам, заспокійтесь: ви — Л іда Спи­
ридонова.
— С ам е це я й хо тіла від вас почути. Я і справді — Лі­
да С пи рид онова...Та тільки чому ви не хочете до мене по­
вернутись? Г а?
— А том у не хочу повернутись, — цілком резонно
відповів мужчина, — що не хочу підставляти своє облич­
чя дощеві.
— Тільки цьому?.. Я задоволена!
Ж інка зм овкла. М овчав і мужчина. Буря безумствува­
ла. Щ одалі, то більш е тем н іш ало, і вулиці остаточно заку­
тало в скло дощ евого гураґану. Тоді чи то в мужчині про­
кинувся середньовічний лицар, і він за всяку ціну виріш ив
здобути для своєї несподіваної дам и хоч поганенький за­
тиш ний закуток, чи то він і сам не міг далі терпіти, — як
би там не було, він рішуче і з силою застукав у двері не­
знай ом ого йому помеш кання.
Д еякий час ніхто й ніяк не відповідав. Але коли веле­
тень знову розправив свої плечі і знову гуркнув кулаком у
двері, в коридорі хтось поспішно зачовгав пантоф лям и, і
за якісь півхвилини вже чути було обережний каш ель. Н а­
реш ті дзвякнув зам ок, і двері з ш ум ом одлетіли в бік. Пе­
ред непроханим и гостям и стояв якийсь чоловічок і одбіга-
ючи невеличкими крокам и в глибину коридору, наперекір
сподіванням , гостинно посміхався м илою усміш кою .
— Будь ласка! — ввічливо запрохував він, захи щ аю ­
чись х а л а то м від оскаж енілого вітру та раз-у-раз показую ­
чи на незакутаний вихід. — Будь ласка! Не чекав сьогодні
такого гостя. П робачте...це ваш а дружина?
— Ні, це не моя дружина! — обструш ую чись від дощ у
і ніби то зовсім не дивую чись несподіваному запитанню ,
спокійно сказав той, щ о його С пиридонова назвала М ар-
ченком.

160
 Гостинний господар зніяковів. Він щ ось тихо скрикнув,
якось зовсім не до речі похитав головою і, зробивш и лег­
кий уклін дам і, промовив:
— П робачте. П робачте за помилку! П робачте!
Ч оловік остаточно увійш ов в ролю д оброго приятеля,
але С пиридонова навіть не підвела на нього очей: ще раз
ш ироко і енергійно позіхнувш и, вона мовчки одійш ла вбік.
Зате М арченко нареш ті подивився на свого співбесідника
уже трохи здивованим и очима.
— С ебто відкіля ж ви знаєте мене? — спитав він.
— Відкіля я вас знаю ? — і собі здивувався господар. —
Невже ви забули? Я — професор Я рута.
Тепер прийш ла черга за високим мужчиною : він теж
зніяковів. І зніяковів він саме тому, щ о ніяк не міг прига­
дати, де він бачив Яруту. Очевидно він так багато зустрі­
чав професорів, щ о всі вони, на ж аль, не м огли залиш и­
тись у його пам ’яті.
— П ардон, професоре, — пробасив М арченко, — я...як
би вам сказати...
— Будь ласка, будь ласка! Я розум ію , — і м ило про­
стягаю чи руку, Я рута рушив до дверей.
Я сно було, щ о професор має баж ання поручкатись на­
реш ті зі своїм гостем. М арченко одразу зрозум ів це, але
(м абуть за своєю звичкою ) спершу підніс праву руку д ого­
ри, як це роблять піонери, і тільки потім , бачачи рішучий
професорів намір стиснути йому долон ю , зробив різкий
рух уперед і попередливо підхопив тендітно-білі пальці
свого співбесідника.
— П ардон, професоре... («пардон» він вимовляв без
всякого ф ранцузького акценту). Т рапилась знаєте...
М арченко м ногозначно підкреслив своє «знаєте», щож-
до «професоре», то він це слово проковтнув. Видно було,
що в Яруті він визнав позапартійного і, подруге, — що пе­
ред проф есором стоїть один із тих комуністів, які стика­
ю ться з позапартійним и тільки (або принаймні головним
чином) на тих чи інших офіціяльних побаченнях. Д о про­
фесора треба буде д одати або «пан» або «товариш», але ні

161
 того, ні другого ніяк не м ож на було давати. «Пан» проф е­
сор треба було говори ти з іронією (за д ан ого р азу зо всім
недоречною ), «товариш професор» теж не зри вал ося з язи­
ка (М арченко, очевидно, не знав з я к и м проф есором м ає
нагоду р озм овляти ), сам е том у «професоре» і вий ш ло у
нього, як «псоре» і навіть, як «пс». А втім, як ми п об ачи м о
далі, наш велетень м ав цілковиту рац ію бути т а к и м стр и ­
м аним в зустрічі з Я рутою .
— Будь ласка, будь ласка! — говорив проф есор і, увій­
ш овш и в свою , м ож ливо, звичайну р о л ю кокетли вої пан ян ­
ки, весь час присідав і крутив головою .
Був він тоненький, м ож н а сказати ніжний і якийсь з а ­
паш ний, як ш кіра з абрикосу. В правом у куточку уст х о в а ­
лась йом у приєм на й надзвичайно улеслива усм іш ка, з-під
простеньких окулярів виглядали його безперечно х и т р е н ь­
кі очі. Але коли б, скаж ім , оголош ено було конкурс на к р а­
щий зразок втіленої ввічливости, він напевне д істав би н а
ньому першу премію .
Зате співбесідник його справляв враж іння л ю д и н и ін ш о­
го покрою . Це був тем ний ш атен зі спокійним л и ц ем і т а ­
кими ж спокійними тем носірим и очим а. Н а перш ий по­
гляд М арченкові м о ж н а було д ати років за тр и д ц я ть, ал е
потім вияснилося, що це пом илка, що це просто ран н я м у­
дрість десь невловим о заплуталась в цьом у обличчі й так
пристарила його. Н асправді М арченкові було років 26.
Н азвати його надто гречним не м ож н а було, і не м о ж н а
було хоч би том у, щ о його тр о х и м а м у л о в ат і рухи н іяк не
в’язалися з старим и пон яттям и про зразкову ввічливість.
Але в той же час ніхто б не ризикував н азвати й ого д и ку­
ном. Я кась своєрідна культурність п рой няла всю й о го ве­
летенську фігуру.
П роф есор до вго запрош ував М арчен ка й С п и р и д о н о в у
до себе і ніяк не міг погодитись, щ о «гості» зал ю б ки об ій ­
дуться й без його покоїв. Він довго не х отів н авіть сл у х а ­
ти заперечень. І тільки коли М арченко щ ось ріш уче і т р о ­
хи незадоволено буркнув, Я рута покинув сперечатися. Він,
нареш ті, зібрався був ш кутильгати д о себе, ал е зіб р а в ­
шись, зідхнув.

162
 — А х, яка ш кода, — зідхнув професор на прощ ання.
— Я ка ш кода, що нем а К атруськи: кого-кого, а вас, то в а­
риш у М арченко, вона (тут Я рута приєм но посміхнувся) за­
т я гл а б до кімнати.
— Я кої К атруськи? — вирвалося в остаточно здивова­
ного М арченка.
— Т а К атруськи ж Ж укової. Х іба ви не знаєте, щ о во­
на живе в мене? — і професор знову приєм но посміхнувся.
Н есподіванка за несподіванкою налітали сьогодні на сі­
р о о ко го велетня. Д ень суцільною несподіванкою зустрічав
його. П роте, хоч остання проф есорова інф ормація, мож на
сказати , при го л о м ш и л а М арченка, але він уже стояв перед
Яруток» в непримуш еній позі лю дини, що нічого нового не
почула від свого співбесідника і тільки дивується, чому
співбесідник так д овго не залиш ає його.
— Я знаю , щ о Ж укова живе у вас, — сказав М арчен­
ко і повернувся зад о м до настирливого професора.
Т епер Я руті вже ріщуче нічого інш ого не залиш илося,
як негайно ж покинути своїх «гостей».
Він так і зробив: за м ить його вже не було в коридорі.
С пиридонова, м абуть, давно вже чекала цього м ом ен­
ту і то м у , як тільки за проф есором зачинилися двері, вона,
скинувш и д огори стрілки своїх хим ерних тоненьких брів,
сказала:
— Так, значить, ви, товариш у, пам ’ятаєте мене?.. Ну, і
щ о ж ви п ам ’ятаєте?
— А те пам ’ятаю , що й ви пам ’ятаєте, — різко крик­
нув М арченко. — П окиньте, С пиридонова, розігрувати
фарса!
Зустріч з настирливим проф есором , настирливість Спи-
ридонової, нареш ті р о зм о ва про покищ о невідому читаче­
ві К а тр ю Ж укову, таки вивели з рівноваги наш ого героя і
він не м іг інакш е відповісти жінці, як відповів. П роте від­
сутність рівноваги захопила його на одну мить: М арченко
вже знову встиг прибрати себе до рук.
— Д о речі: чому це вас так давно не видно було? —
спи тав він, тр о х и помовчавш и.
 __Ви навіть і це примітили? Виходить, що вам не на всіх
така погана пам’ять, як на професора?..Я, бачите, була на
С абурці... Н ервова система, знаєте, підкачала.
— Ага! — зовсім спокійно кинув мужчина, наче й
справді справа йш ла не про дім божевільних, а про якесь
закордонне турне. — Це добре...Н у, і що ж — покращ ало?
С пиридонова не відповіла. Ніби згадую чи щ ось над­
звичайно важливе, вона мовчки дивилася на землю й нер­
вово л ам ала собі пальці. Тільки багато пізніш вона скину­
ла очі на свого співбесідника і, якось прибито посміхнув­
шись, промовила:
— Гак! Кращ е. Дякую ! Ви навіть не припускаєте, това­
ришу! Дякую!
Вона зробила декілька кроків в глибину коридору і,
одвернувш ись од М арченка, стала розправляти на своїх
плечах блюзку. 1 видно було, що вона вже не має жодного
бажання продовжувати бесіду.
Злива не вгавала. Вітер скаженів і так рвав покрівлю,
що вона ввесь час верещ ала жалібним вереском. І хоч грім
потроху віддалявся і блискавиці вже не так різали вікно,
але гроза, розірвавш ись над Х арковом величезним пото­
пом, не мала охоти хутко проскочити далі й залиш ити го­
род. Про вулицю, таким чином, покищо й думати не гіри-
ходося. І двоє лю дей, випадково занесених стихією до
професорського коридору, очевидно, не том у так скупо пе­
рекидались словам и, що боялись не скінчити цікавої роз­
мови — якісь інші причини стримували їх від балачок.
— Я бачу, що вам зимно, товариш ко ( — і щось пошу­
кавши в кишенях свого піджака, М арченко скинув його з
плечей). — Застужуватись не треба. Прошу!
— Дякую ! — рішуче відмовилась Спиридонова. — Я
не зм ерзла. 1... не застужусь, — тепер же весна.
— Як хочете. Воля ваша. Моє діло запропонувати.
М арченко одійш ов убік і став ретельно викручувати
воду з рукавів свого верхнього одягу. Зрідка він скидав очі
па Спиридонову, але в очах його було стільки байдуж ости
іі спокою , що важко було доміркуватися, як треба розці­

164
н ю в ати ці погляди. М ожливо, він дум ав про Спиридонову,
м ож ливо про зустріч з професором і про покищ о таєм н и ­
чу К атр ю Жукову, що згадкою про неї і особливо інфор­
м ацією про неї безперечно його трохи приголом ш ив Яру-
та. П отім М арченко підійш ов до того вікна, що освітлю ­
вало коридорним світлом хазяйську кімнату і, сперш ись на
стіну, став безцеремонно, хоч ніби то й без усякого інтере­
су, розглядати професорові покої.
І так, мовчки, вони простояли в коридорі м ало не з
півгодини, себто до того часу, аж поки стих грім і злива
покинула буш увати за вікном. Н ареш ті М арченко зробив
рух уперед з баж анням вийти на вулицю.
— Почекайте, товариш у, — скинулась Спиридонова. —
Як же це так? Ви сам і йдете? — Ж інка так пильно й з такою
тривогою дивилась на мужчину, ніби й справді його відпо­
відь виріш ала питання її життя й смерти.
— А з ким же я піду? — сказав М арченко.
— Хіба ні з ким?
— Ви, очевидно, на себе натякаєте? Можу й з вами.
С пиридонова зиркнула на коридорне вікно і, ніког о не
уздрівш и в ньому, на мить затри м ала руку мужчини і, за­
трим авш и, погладила її.
— Ви обіцяєте зараз зайти до мене? сказала вона. -
Обіцяєте?
М арченко похитав головою , наче й справді перед ним
стояла не доросла жінка, а м аленька дівчинка, і промовив:
— Ах, яка ви невгомонна! — пром овив він. — І коли
ви вже нареш ті виправитесь. Га?.. А втім, де ви зараз жи­
вете? Гам же?
Він «там же» підкреслив гак, паче жінка в якомусь сен­
сі ж ила раніш в зовсім безнадійному місці.
— Т ам же, — хутко проказала вона й з запитанням по­
дивилась на нього. - Гак як же, зайдете?
— Д обре! - сказав М арченко. — Ходімте!
Ж інка взяла за рукав свого співбесідника, уважно про-
вірила йому очі іі ран і ом ш видкими кроками кинулась до
дверей. За миі ь вони on. hi на вулиці.

165
І

П оставивш и крапку, письменник з полегш енням зід-

хнув, запалив цигарку й став перечитувати свій перший
розділ. П рочитав раз, прочитав удруге. Раз прочитав з за­
хопленням : особливо подобався йому ліричний початок. За
те остання читка принесла йому багато неприємностей.
П оперш е, його прикро вразили настовбурчені претензійні
«магістралі» і всякі такі викрутаси з «бродячими псами»;
подруге, він незадоволений був з «велетня»: чому це обо­
в’язково нова лю дина (а з М арченка він і хотів робити са­
ме нову лю дину), — чому це нова лю дин а мусить ходити
на котурнах? Не подобалась йому неприродна зустріч з
Я рутою та й сам Я рута не подобався: м овляв, навіщ о йо­
го робити професором? Д еш евою здалася йому й інтриж ­
ка з «покищо невідом ою читачеві» К атрею Ж уковою .
— А Л іда Спиридонова? — подумав письменник. —
Що це таке? Хіба це опозиціонерка (та хоч би й та, що ка­
ється!)? Т а це ж персона з бульварного роману.
П исьменник остаточно губив голову й дум ав уже, на­
перекір авторитетній критиці, що він страш енний бездара
й що він ніколи не напише ром ану з сучасного бурхливого
й надзвичайно цікавого життя. Як він напиш е ром ан, коли йо­
му бракує вміння показати лю дей свого часу, коли він обер­
тається в колі таких фраз, що й на вуха не налазять?
П окинувш и стіл, письменник скинув ш тани, натягнув на
себе ковдру й почав робити собі сон. Але заснути він довго
не міг: б оліла голова і від важких думок, і від папіросного
чаду: пишучи перший розділ, він спалив три пачки папірос,
що обійш лося йому, до речі кажучи, 2 карб. 55 коп. (ч.2). За­
снув нареш ті письменник, коли вже підвелося сонечко, і за­
снув у гнітю чом у н'астрої. Сон був тривож ний й на подив
фантастичний. Снилось йому, що він скінчив свій р ом ан і
що критики за цей ром ан назвали його геніяльним поетом.
Отже, коли письменник розплю щ ив очі, він, поперше, дуже
ш кодував, що сон не продовж ився, а подруге, відчув прилив
нової енергії. П исьменник сказав:

166
 — Я вчора дарем н о турбувався. Н ічого подібного! Р о з­
діл перш ий — розд іл прекрасний, — треба, значить, ром ан
продовжувати.
С казавш и так, письменник знову сів до столу і написав:

Р о з д і л д р у г и й

Вийшли вони з проф есорового коридору саме в той час,

коли над городом пролітали останні пера розірваних хм ар
і коли бірю зове небо і післяобіднє сонце почали вже про­
риватись на брук і винувато посм іхатись до публіки. Вули­
ці ш ум іли таким и величезними потокам и весняної води,
що не м ож на було ні пройти, ні проїхати. По всіх кінцях
дзю рчали ринви і пропускали останню воду з добре об м и­
тих водою покрівель. П убліка, як і треба було чекати, сто­
яла ще під навісам и і безпорадно топталася на місці. 1
тільки, коли трохи зійш ла вода і коли дом овласники поча­
ли виносити на тр отуари дош ки та робити з них ім прові­
зовані мостики, город потроху заш умів.
Звичайно, і наш і напівзагадкові герої дістали м ож ли­
вість руш ити по тро ту ар ах теж дуже згодя. Вони ще дов­
гий час стояли біля квартири проф есора і, як і досі, скупо
перекидались словам и. П роте з їхньої розм ови остаточно
виявилось, що поперш е, обидва вони партійці, і подруге,
що С пиридонова колиш ня опозиціонерка. Виявилось т а ­
кож, що М арченко раніш зустрічався з С пиридоновою
тільки на кущ ових зборах партії і що там він декілька ра­
зів виступав проти неї і виступав, до речі, не без успіху.
М ало того: і захворіла Спиридонова, як виявилось (при­
наймні, зі слів тієї ж С пиридонової), саме після однієї зу­
стрічі з М арченком на кущ овому зібранні, де він її публіч­
но назвав «контрреволю ціонеркою ». П ро те ж, як вона так
близько взяла до серця його різкість і навіть скоро після
того (цю інф орм ацію дал а та ж таки С пиридонова) мусіла
йти до С абурової дачі, він, як вияснилось, нічого не знав
до цього часу, бо в дом аш ній обстановці він ніколи з нею
не зустрічався, а поцікавитись йому й на думку не спадало.

167
 — Ну, і прекрасно! — тихо пром овила Спиридонова,
— вам і цікавитись не треба.
— Ч ом у ж не треба? Я не такий вже м ізантроп, як це
вам здається.
М арченко винувато посміхнувся і навіть трохи почер­
вонів. О стання ф раза вирвалась йому, очевидно, зовсім не­
сподівано й у всякому разі проти його волі.
— Не треба, товариш у, — ще тихш е сказала С пиридо­
нова. — Це не ваш а справа... А втім, про це ми інш им ра­
зом поговорим о. Тепер скаж іть мені от що: ви знаєте, де я
зар аз працю ю ?
— Ну?
— Ви просто будете реготати...Ійбогу!.. От вгадайте!
Вона засм іялась тихим , глибинним та неприємним смі­
хо м і, переплигнувш и через калю жу, рап том зупинилась.
С трілки її хим ерних брів знову вп’ялися їй в зачіску. М ар­
ченко здивовано подивився на неї і цілком щ иро сказав:
— Д е ви зараз працю єте — я не знаю ... Але, на жаль,
не знаю й чому ви зараз засміялись.
— А вас це дуже цікавить?
— Я к би вам сказати... Не то щ об дуже... П росто рід­
ко мені приходиться сам на сам зустрічатися з такими
лю дьм и...
— А чому вам прийш ла така мисль? Чи може у мене
таке вже чудне обличчя?
— Як би вам сказати, — М арченко незадоволено поди­
вився на прохож их і на Спиридонову. — Чудненьке трохи.
— В чому ж ви це «чудненьке» добачаєте?
— Як би вам сказати...О чі у вас, скаж ім, хоч і незрозу­
мілі трохи, але це все таки звичайні безцвітні очі. Ніс —
рівний і... теж звичайний. Брови...О т, м абуть, брови!
Він рап то м посміхнувся. Видно було, що таких розм ов
йому й справді ще не приходилось вести.
— Т ак де ж я зараз працю ю ? — кинула С пиридонова, і
здалося, що вона зовсім не слухала свого супутника і що в
той час, коли він говорив, вона й справді, дивлячись в зем ­
лю , про щ ось інше д у м ал а і що ставила вона йому запи­
тання цілком механічно.

168
 — Не знаю ! — трохи незадоволено кинув той.
— Але, може, ви тоді знаєте, де я раніш працю вала?
— Знаю.
— Серйозно?..Н у, так чому ви не говорите? — з зовсім
невиправданим гнівом сказала жінка. — Чому ж ви мовчи­
те?
М ужчина здивовано подивився на свою супутницю і,
нічого не пром овивш и, зробив різкий рух у сторону.
— Ви хочете мене залиш ити? — перелякано пром ови­
л а С пиридонова й схопила М арченка за руку. — Не робіть
цього, товариш у! Б л агаю вас, не робіть!..А то... їйбогу, за­
кричу на всю вулицю !..
В її очах було стільки ріш учости й стільки упертости,
що мужчина, зиркнувш и на неї, вже не сумнівався — вона
й справді може закричати на всю вулицю. І він — кремез­
на лю дин а — відчув себе зар аз перед нею таким б езпорад­
ним, що тільки приходилось поступитись перед жіночими
чудійствами.
— Ну, не хвилю йтесь, будь ласка! —сказав він. — Я й
не дум аю залиш ити вас.
— От і добре. Д якую , — пром овила С пиридонова,
якось враз заспокою ю чись.
— Д якую сердеш но... А працю ю я, — несподівано д одал а
вона, — щоб ви знали, в канцелярії. П равда, смішно?.
— П о-м оєм у нічого тут см іш ного нема, — похмуро
заперечив М арченко.
— Хіба?..А по-м оєм у...см іш но...Н у, яка ж з мене канце­
ляристка? Ну, скажіть? Хіба я ум ію , скажім, писати якісь
циркуляри? Ні! Хіба я ум ію , скаж ім, стукати на д рукарсь­
кій машинці? Ні! Н ареш ті, хіба я у входящ их та сходящ их
щ ось розум ію ? Буквально нічого! Так сиджу собі і пишу, що
мені підкаж уть...Знаєте, як в дитинстві підказували нам,
коли ми не хотіли вчити уроків...І ви дум аєте, мені це лег­
ко? Га? — Це ж жах! — раптом м ало не скрикнула вона й
схопилась рукам и за голову. — Це — жах! Це білий жах!
— Ну, заспокійтесь! Заспокійтесь! — М арченко оста­
точно розгубився й безпорадно розвів руками. — їйбогу,
не знаю , що мені й робити з вами.
169
 — Що вам зі м ною робити?... Ви не знаете? Гак толі
я вам порадж у...О т скаж іть мені, я — маленька?..ну, чого
ж ви мовчите? Я маленька?
— Ну, ладно, маленька.
— Ну, так от: беріть мене, маленьку, несіть мене до
мосту і вкиньте мене в Л опань...Д обре? 1 побачите ви толі,
як далеко-далеко занесе мене весняна каламу"і ь...1 не буде
тоді Л іди С пиридонової ніколи! Ви мене ро п'мії і е? Н іко­
ли!
О станні слова вона майже прош ено і іда. Вона подиви­
лась на свого супутника очима повними страж дання і
стрілки її хим ерних брів на цей раз не розлетілися до зачі­
ски. Її безцвітні очі якось м иттю погасли. П ром овила во­
на свою останню фразу з великим почуттям, але в іоні її
голосу прозвучало тільки одне: м овляв, туди їй і д орога
— Л іді Спиридоновій!
— Що значить — не буде Ліди С пиридонової сказа­
ла вона. — Що значить ніколи, ніколи не буде Ліди
Спиридонової?.. Про це я вас, товариш у, поінформую ко­
лись, а зар аз — ходімте!
Вона взяла йото піл руку і вони пішли. 1 чи то М арчен­
ко не вмів як слід ходити, чи то вона не находила в собі
енергії й баж ання міцно притиснутись до нього у всяко­
му разі вони йшли «підруку» приблизно так, як іде сліпий з
проводирем . С пиридовова мовчала.
Н ад городом уже стояло чисте небо і сонце розкидало
свої теплі проміння. П іслялощ ове повітря пахло тим лед­
ве влом им им і надзвичайно приємним запахом , ще) зав­
жди асоцію ється з народж енням н о в о ю , досі невідомого
ж иття. Всюди ш елестів симпатичний міський гомін і всю­
ди, під ногам и веселих балакучих піш оходів, тротуари
ф аркали бризкам и дощ ової води. 1 не тільки а с ф а л ы , але
й звичайний сірий булижник почав блискати и переливати­
ся в срібних ром биках відзеркаленого сонця. На іемноси-
ній грозовій полосі підвелася, як і завжди прекрасна, райду­
га й закоронувавш и город, урочисто повисла в п рою ром у
етері. Уже бігли автобуси, дзвеніли трамваї й між ними
метуш илися візники.
 С пиридонова, щ о деякий час іш ла в задум і й мовчки
дивилася в зем лю , раптом сказала:
— Ну, от — і пройш ов потопі І пройш ла злива. Все
зм ило! Ріш уче все! І нем а бруду. П равда? І хоч трохи зим ­
но (вона здригнулася, бо одіж її і справді ще не зовсім під­
сохла), але зате якось легко стало дихати. П равда?
1 боячись, щ о супутник не зовсім її зрозум іє, вона тут
же поспіш ила додати:
— Я , звичайно, — сказала вона, — говорю не про цю
сьогодніш ню зливу, щ о до п о м о гла нам зустрітись, — я го­
ворю про інш ий потоп...В и вже...збагнули?
— Н а ж аль, м абуть, не зовсім , — сказав М арченко.
С пи ридонова засм іялась. Вона засм іялась тим же непри­
єм ним см іхом .
— Як же так не зовсім? Н у?..— вона вм ить схопила
його за руку й прош епотіла. — А х, ви П отопчику! Вас не По-
тапом , а П ото п о м треба було б назвати.
М ужчина здивовано подивився на С пиридонову і, усмі­
хнувш ись, пром овив:
— Я ка ви чудна дівчина...їйбогу!
— О т бачите! — підхопила С пиридонова. — І ви каже­
те, щ о я чудна. І всі кажуть. А я о т дум аю , що це просто
непрозум іння. І я вам , коли хочете, доведу...Н у, от скажі­
мо, так: ви знаєте, що вас чекає в моїй кватирі?.. С ам е в
тій, куди я вас зар аз веду? Не знаєте?..
— Не знаю!
— У явіть собі, — усм іхнулась С пвридонова, — я теж
не знаю . Веду... і не знаю . А втім досить, давайте ще по­
м овчим о.
Вона сказала це останнє таким тоном , що М арченко
вже не наваж увався розпочинати нову розм ову, і том у
дальш у путь вони продовж ували мовчки.
З вулиці К а р л а Л ібкнехта вони звернули й пішли по
глухих нагірних заулках. Н а півдороги до кватири Спири-
доінової їх наздогнав мужчина з важ кою текою в руці- Вла­
сне назвати цього наш ого нового героя муж чиною якось
важко було: він скоріш подібний був на опатране курча,

171
але у всякому разі скоро вияснилось, що це ніхто інший,
як «відомий харківський опозиціонер» (так принаймні, ав­
тор про нього не раз чув) — К оля Хрущ. Д ерж ав він гол о­
ву на лівом у плечі і чи то весь час чомусь дивувався, чи то
весь час збирався комусь розповісти щ ось надзвичайно се­
кретне.
— Д растуйте! — сказав він, рівняю чись із М арченком
(між інш им, «драстуйте» він вим овляв, як — «драсте»).
— О т і К оля, — зрадівш и кинула С пиридонова. — Це
— до речі: ти мені, К оля, дуже потрібний.
Т овариш Х рущ враз почервонів, наче потреба, яку від­
чувала С пиридонова, носила надзвичайно інтимний харак­
тер.
— Я знаю , Лідусю , — поспішно сказав він. — Ти, будь
ласка, не турбуйся. — Я знаю!
Між С пиридоновою і новою лю диною зав’язалася ро з­
м ова і том у М арченко поцікавився:
— М оже я вам переш коджаю ?
— Бож е борони! — поспішно заперечила С пиридоно­
ва. — Ви мене мусите обов’язково провести додом у. Я вас
дуже прош у, товариш у!
Вона і на цей раз подивилась на нього повним три во­
ги поглядом , він і на цей раз" піддався її проханню . 1, м о­
жливо, вони б реш ту путі пройш ли мовчки, коли б не К о­
ля Хрущ.
Т овариш Хрущ, що йшов до цього часу спокійно, рап­
том , ні з того, ні з сього заю ртався і, озирнувш ись назад,
тихо й таєм ничо промовив:
— Ви, безперечно, знаєте про останню секретну поста­
нову П олітбю ра?
— Себто, про яку це секретну постанову? — незадово-
лено буркнув М арченко.
— Ну, та про ту ж, щ о... — і товариш Х рущ потягнув­
ся до вуха свого однопартійця.
— П окиньте, будь ласка, свої секрети, — ухиляю чись,
рішуче пробасив М арченко. — Яка там постанова?
Т овариш Х рущ розгублено подивився навкруги себе.

172
красном овно кивнув пальцем вбік С пиридонової (м овляв,
вона про це не мусить знати) і знову, притрим ую чи свого
співбесідника, став навш пиньки. Але М арченко й на цей
раз рішуче ухилився.
— Я вам кажу, покиньте ви свої секрети! — уперто
сказав він. — Я ка там постанова?
Т овариш Х рущ здивовано подивився на «дивака» (так
принайм ні він подум ав про свого співбесідника) і безпо­
радно розвів руками.
— Я голосно говорити не можу! — сказав він. — П о­
стан ова дуже секретна.
— Ну, тоді і не треба, — добродуш но посміхнувся
М арчено. — Тоді й не говоріть.
С пиридонова рап то м зар его тал а і, зупинивш ись, схо­
пила Х рущ а за теку.
— Ах, ти К олю , мій К олю , — козлітоном заспівала
вона, — нещ асненький К олю ! Х одиш ти, К олю по городу
й ш укаєш вчораш нього дня...І ніяк ти його не найдеш , К о­
лю!
Х рущ зупинився. Він ш укає вчораш нього дня? Ну, це
вже занадто. Це вже нетактовно... і навіть образливо. І, го­
ловним чином, м абуть том у об разли во, що заспівала саме
С пиридонова. Т овариш Х рущ подивився на свою товари ш ­
ку п оглядом «і ти Брут» і, подививш ись, пром овив тихо:
— Ти, Л ідуню , м абуть, хочеш поглузувати з мене? Ну,
і глузуй, Господь з тобою , я вже звик до цього.
— Ні, К олю , — сказала С пиридонова, рап том зам и ­
сливш ись, — я й не д ум аю глузувати з тебе. То тобі про­
сто так здалося.
То йом у «здалося так»? Ну, тоді товариш Х рущ заспо­
коївся. І К оля заспокоївся. І заспокоївш ись, він уже якось
таєм ничо поглянув на свою теку. Н ареш ті, він знову пере­
лякано озирнувся, взяв М арченка за руку й ледве чутно
промовив:
— Невже вам не відомо, хто тепер у нас буде за голо­
ву раднарком у? — ледве чутно пром овив він.
 — С ебто це питання безпосередньо зв’язано з секрет­
ною постановою П олітбю ра? — М арченко добродуш но
посміхнувся і, батьківським ж естом полож ивш и свою руку
на плече товариш а, додав: — Так я вас зрозумів?
Товариш Х рущ енергійно зам ахав руками.
— Не! — тихо скрикнувш и, заперечив він. — Це до се­
кретної постанови не мас ніякого відношення.
- - Ну, так хто ж? — спитав М арченко і, відхиливш и
віл себе то вариш а Х рущ а, додав: — 1, будь ласка, не лізь­
те до м ого вуха: я не глухий. Говоріть голосно.
— Ні, я так не можу, - - безпорадно розвів руками то ­
вариш Хрущ, і видно було, що він і справді «не може так».
С пиридонова зар еготала своїм глибинним, неприєм­
ним сміхом.
— Ну, скажи мені. К олю , віл кого ти ховаєш свої «се­
крети»? Від мене? Чому ти не говориш голосно? Ти ж ме­
не в цій справі разів з двадцять інформував!
— Я тебе інформував? — тихо скрикнув товариш
Хрущ. — Відкіля ти взяла, Лідусю?
— Гак, ти мене інформував. 1 навіть давно вже інфор­
мував. 1 навіть (С пиридинова схопилась руками за голову)
здається мені, що ти мене кожної хвилини якось інф орм у­
єш.
— 1 це ти як?..Серйозно говориш чи...жартуєш ?
— Ах, Боже мій, Боже мій! Я ка в тебе погана пам ’ять,
К олю ...Н у, то слухай, що ти мені говорив...
І С пиридонова почала була розповідати, що їй гово­
рив товариш Хрущ, але останній враз зблід і зам ахав ру­
ками.
— Ша! — тихо скрикнув він. — Я тобі не дозволю ви­
голош увати на вулиці партійних тайн. Чуєш, Лідусю ?-не
дозволю !
— Ну, от уже й на вулиці, — сказала Спиридонова. —
Як же на вулиці? Яка ж пе вулиця. Колю ?
Яка це вулиця? Вона не розуміє? Ах, яка вона недогад­
лива! Т овариш Хруш вже зовсім кладе голову на плече і
непомітно киває їй пальцем ...тепер уже на Марченка: при
ньому цього ніяк не можна говорити!

174
 — Т ак, Л ідусю , не м ож на, — ще раз підкреслив він. —
Ну, ти сам а знаєш.
Що сзнала» С пиридонова, залиш илося невідомим. Але,
у всяком у разі, вона на цей раз рішуче зм овкла.
М арченко теж нічого не говорив, він тільки зрідка по­
зирав на товар и ш а Х рущ а, і в його погляді було стільки
д оброд уш н ої іронії, ніби він дивився не на д орослого К о ­
л ю , а на К олю страш енно м аленького, що, скаж ім, з ціл­
ком серйозною м іною грає якусь ро л ю , яка йому зовсім не
під силу і яка його робить надзвичайно комічним.
— Д е ви працю єте? — м ило посм іхаю чись, запитав він
Х рущ а.
— Я к де? — із зовсім невиправданою похапливістю
пром овив той. — Х іба ви не знаєте?
М арченко безпорадно розвів рукам и і, з неприхова­
ним баж анням попрохати пробачення, сказав:
— їйбогу, не знаю .
— Ну, от! — з великою о б р азо ю пром овив товариш
Хрущ. — Т а т а м же, звичайно! В архіві.
— Щ о ж ви там робите?
— Я к що? — чомусь півником настовбурчився К оля.
— Що за «вопрос»?
— Я питаю , яку ви там посаду посідаєте?
— К о л я там , — сказала С пиридонова, — за архівдія-
кона, ар х івм ан д р и та і архівпастиря — одночасно.
— Ти, будь ласка, не плутай, Лідусю . Я в таких питан­
нях... не л ю б л ю ж артів. — Т овариш Х рущ зробив надзвичай­
но серйозне обличчя і кинув до М арченка: — Я посідаю
посаду архіварію са.
— Ц ілком правильно, К олю , — не менш серйозно про­
м овила Спиридюнова. — Це ти так дум аєш ...і я. А от інші
гад аю ть, щ о ти і справді за архіварію са, та зовсім в інш о­
му місці. Ти знаєш , саме — в якому? Не знаєш? Т а невже
ти не знаєш?..
Т овариш Х рущ зупинився. Він раз-у-раз б ли м ав свої­
ми зм утнілим и очим а і видно було, що він ніяк не може
втям ити в чому річ. І ніби чекаючи відповіді від третьої
особи, він здивовано дивився на то вар и ш а М арченка.

175
 — І я не знаю ! — коротко відповів той його поглядові
і, переступивш и калю ж у, сказав: — Все таки ви, С пиридо­
нова, хим ерна дівчина. їйбогу.
— Д якую за ком плім ент! — не повертаю чи голови, ки­
нула жінка. — Тільки от що я дум аю , — несподівано пере­
кинулась вона на іншу тему. — Я д у м аю так, що б вий­
ш ло з того, як би К о л ю (тут товариш Х рущ здригнув) взя­
ти, скажім, з архіву і посадити ближче до життя. Щоб з т о ­
го вийш ло? Як ви гадаєте?
— Х то його знає...У всякому разі, — М арченко повер­
нувся до то вар и ш а Х рущ а і зробив легенький уклін, — у
всякому разі... це видніш е сам ом у Колі.
— Мені нічого не видно! — м ало не гістеричним голо­
сом скрикнув товари ш Х рущ . — Ви, будь ласка, не чіпайте
мене. І... взагалі я прош у...
Він не скінчив і руш ив кудись убік. Він так енергійно
руш ив, що навіть бризки полетіли з-під його коротеньких
ніг. А ле далеко він не забіг.
— Куди ж ти. К олю ? — покликала його Спиридонова.
— Ти ж мені потрібний. — П очувш и голос своєї то в а­
риш ки, товари ш Х рущ зупинився.
— Я тобі потрібний?..К оли так, тоді я піду з тобою .
Т овариш Х рущ порівнявся з М арченком і навіть вже
не видно було, що він допіру з такою о б р азою кидався ку­
дись від жінки.
За якісь кілька хвилин вони підходили до кватири Спи­
ридоновой

П исьменник знову з полегш енням зідхнув: він скінчив і

розділ другий. Увесь стіл був засипаний попелом з цига­
рок (сьогодні він спалив три з половиною пачки, ч. 2, що,
до речі, обійш лося йому рівно 2 карбованці 971/2 копійок).
П роте попіл його не тривож ив. П ереглянувш и другий розділ,
письменник був страш енно задоволений. П одобалось йому
і «бірю зове небо» і «післяобіднє сонце», подобався «гли­

176
бинний неприємний сміх» Л іди Спиридонової. О собливо
йому сподобалось те місце, де Л іда пропонує М арченкові
вкинути її в Л опань.
— Як це вона сим патично сказала, — д ум ав письмен­
ник. — «Я м аленька? Ну, чого ж ви мовчите? Я маленька?
Так о т беріть мене м аленьку і т. д». С траш енно симпатич­
но.
З а х о п л ю в а в с я п и с ь м е н н и к і « л ед ве в л о в и м и м
запахом », що «асоцію ється з народж енням нового невідо­
м ого життя». П одобався йому і товари ш Хрущ , себто в то­
му сенсі подобався, щ о кращ е його й подати не можна.
П исьменник вже м ал ю вав ф антастичні палаци: то він уяв­
ляв себе чистим, як сл ьо за (в сенсі боргів, — себто, без
боргів), то д ум ав про гучну славу, яку йому несе його ро­
м ан, то нареш ті, з великим задоволенням констатував, що
він нареш ті робиться корисною лю дин ою і щ о він м ає ціл­
ковиту рацію і право входити до пролетарської літоргані-
зації.
П исьменник випив ш клянку м іцного чаю і вдруге по­
чав перечитувати свій другий розділ.
— О, жах! — р ап то м скрикнув не своїм голосом пись­
менник. — Що я написав? Т а це ж найсправжнісінька хал ­
тура.
І він став підкреслю вати ті місця, що його особливо
неприєм но вразили. От його зам ітки на бережках:
1. С пиридонова рап то м попала на С абурку з тої при­
чини, що її М арченко назвав контрреволю ціонеркою . П ри­
пустім. Але де ж психологічна підготова? Нісенітниця.
Глупота! Білим и ниткам и ш ито. А втор з цим типом не
справляється (з типом , так би м овити, «кающейся дворян­
ки»), Білим и ниткам и ш ито. Глупота.
2. М арченко винувато посм іхаю чись та «червоніючи»,
говорить, щ о він не м ізантроп. П рипустім. Але яка ж це
нова лю дина? Х іба новій лю дині фрази вириваю ться «про­
ти його волі»? Нісенітниця. Глупота! Це не нова лю дина, а
якесь сю сю кало.
3. Бож е мій! Скільки розм ов! Н ареш ті, де ж художні

177
місточки, що зв’язую ть ці р озм ови одну з другою ? Спири­
д онова раз-у-раз см іється «глибинним неприємним смі­
хом», а її «супутник» то «кидає» безперерви, то говорить
нудно: «сказав». Відчувається цілковита творча імпотенція.
4. Н ареш ті, щ о це таке: «вона подивилась очима пов­
ними страж дання»? С ебто, автор сим патизує С пиридоно-
вій? Тій, що, нічого не вміючи робити, збирається топити­
ся в Л опані? Ну, і чорт з нею — хай топиться. Але при чо­
му ж тут О лександер М акедонський? Не автор, а суціль­
ний тобі...потапчик... чи то пак — потопчик сентим енталь­
ної і до того ж ш кідливої води.
5. К олю Х рущ а подано занадто карикатурно. П ро­
щ аю . А ле не м ожу простити такої міш анини психологізм у
з сатирою . К оля мусить виступити в другій опері. С ловом ,
ще раз білими ниткам и шито. Бездарно.
П исьменник ще довго писав на бережках. Н а бережки
він потратив багато більш е атрам ен ту, як на розділ! Пись­
менник критикував себе до см ертельної втоми. За столом
він і заснув.
Що снилося письменникові — невідомо. А ле і наступ­
ного дня він (в сенсі пописати) знову не дав собі спокою.
Ще раз перечитавш и перш ий і другий розділи, письменник
дем он стративно поляпав себе по заду, засвистів якийсь
бравурний м арш і, скінчивши архібадьору арію , промовив:
— Це нічого. Це буквально нічого не доводить. Н авпа­
ки, сам е бездари до себе безкритично ставляться. Я бачу
свої хиби, — значить, я росту. С ловом , вперед, до пере­
м ож ного кінця!
І сказавш и так, письменник знову сів до столу. Пись­
менник написав:

Р о з д і л т р е т і й

С пиридонова ж ила в глухом у закутку однієї з старих

харківських вулиць в одноповерховом у будинку на кілька
кімнат. Будинок стояв якось сам отн ьо, від інших будівель
і одразу ж звертав на себе увагу: поперше, на фронтоні йо­

178
му архітектор поставив якихось янголяток, що збиралися
летіти кудись, подруге, осідав він в сим патичном у двори­
ку, ЩО в ньому розкинуто було декілька клю мб. Д о рево­
лю ц ії будинок цей належ ав яком усь поміщ икові. П отім по­
міщ ик ем ігрував за кордон і в будинку осіла інтелігентська
комуна (він так довгий час і називався «будинок комуни»).
А ле от і інтелігентська ком уна розпалась і став будинок
просто собі ком хозівським будинком. П равда, декілька ко­
лиш ніх меш канців з «комуни» залиш ились тут, правда, він
і за то го часу, щ о про нього йде м ова, кипів якимсь своє­
рідним ж и ттям , але вже тепер він ніяк не виділявся серед
б агатьо х одноповерхових будинків, — це вже був звичай­
ний собі будинок із глухого закутку.
Н а С пиридонову, очевидно, війнуло запахом м олодих
клю м б, і вона, підходячи до дверей, сказала:
— П равда, не погано пахне?..Я к до вас, товариш у По-
тапе! — вона в перш ий раз назвал а М арченка П отапом .
— Не погано, — відповів М арченко і тут же висловив
свою другу думку. — Але запах якийсь чи то тогорічний,
чи то... як би вам сказати...
— Ви це д обре підмітили, — гаряче підхопила Спири­
д о н о в а й п о ін ф о р м у в а л а . — Ц е, з н а є т е , з а п а х з
м огилок...Т ут б агато чебрецю.
Вони вже були в ґалерії. Т овариш Х рущ , як тільки
опинився в коридорі, одразу ж зник у якійсь із кім нат, і на­
зустріч М арченкові й С пиридоновій вже йш ла нова особа.
Н ова особа йш ла поволі, роблено і з безперечно хиж ацьки­
ми нам ірам и. Це була добре відом а П отапові товариш ка
Л ю ся — досить таки сим патична брю нетка з прищ улени­
ми очима. П орівнявш ись з товариш ем М арченком , вона
кинула на нього зневаж ливий погляд і сказала:
— Ну-с, м ільонок? Ц ікаво вас послухати т у т ! Н е
т а м , а т у т !
Вона зробила дуже енергійні наголоси на цих таєм ни­
чих «тут» і «там», але вони М арченка, м абуть, зовсім не
зворуш или, і він спокійно пробасив:
— К ращ е ви мене слухайте «там»!

179
 — Ага! — скрикнула товариш ка Л ю ся. — Здрейфили?!
Тут ви не м аєте апарату? Ну, говоріть, — не маєте? —
вона щ е раз зневаж ливо подивилась на П отапа й кинула:
— А паратник!!
Вона кинула це останнє слово з безперечним баж ан­
ням сильно о бразити свого співбесідника, але М арченко
(будем о говорити правду) навіть оком не моргнув.
— Що й говорити, — спокійно сказав він. — А парат
велика річ. А п ар ато м та ще й з р о зум ом все м ож на зроби­
ти.
Це вже був одвертий цинізм, і він не міг не обурити
товариш ку Л ю сю . Вона зірвалась зі спокійного тону.
— Ви ще й глузувати збираєтесь? — гістерично закри­
чала вона. — Ах, який ви нахаба! Я, їйбогу, не в’являла,
що ви такий нахаба!
Т овариш ка Л ю ся від несподіванки навіть сіла на сті­
лець. І сівши, вона тут же виріш ила рішуче «приперти до
стіни» свого супротивника. Т а далі сперечатися їй, на ж аль,
не дал а С пиридонова, що в цей час встигла вже збігати до
своєї кімнати. С пиридонова взяла товариш ку Л ю сю за ру­
ку й сказала:
— Я зовсім не для того запрохала сюди товариш а П о­
тапа. П ро це ти поговориш з ним на якомусь зібранні.
— Там? — вказую чи пальцем в якусь стіну, прищ ули­
ла око товариш ка Л ю ся. — Т ам , я знаю , як він буде гово­
рити. Хай він говорить т ут ! ! !
— А я все таки прош у покинути дискусію , — скинувши
до зачіски стрілки своїх тоненьких брів, підвищ ила голос
товариш ка Спиридонова: — Я товариш а П отапа зовсім не
для того прохала сюди.
Т реба було чекати невеличкого скандалу. Уже з різних
кім нат почали виглядати якісь зацікавлені обличчя. Вже
хтось і десь голосно і викликаю чо зареготав, але товариш ­
ка Л ю ся раптом загубила вигляд хиж ака і зовсім іншим
тоном пром овила:
— Заспокійся, Лідусю! Я вже мовчу. Я в собі маю
досить такту і...хай він іде. — Вона з презирством подиви­

180
лась на свого супротивника і, роблячи ґалянтний жест, д о ­
дала: — Й діть! Прош у!
М арченко зробив товариш ці Л ю сі легкий, трохи іро­
нічний уклін і піш ов за С пиридоновою .
— Ну, от і м оя кім ната! — сказала С пиридонова, від­
чиняючи двері. — Прош у!
К ім н ата була т а к а ж м ін ія т ю р ц а , як сам а її господарка.
Н азвати її ш икарною ніхто б, очевидно, не ризикнув. Н а
долівці валялись якісь огризки, на столі, поруч з фляко-
ном одекольону, стояв примус і пляш ка з наф тою . Видно
було, щ о господарка цієї кім нати не тільки давн о вже жи­
ве холостяц ьким ж и ттям , але й не м ож е похвалитись вели­
кою охайністю . Вікно виходило в якусь кам ’яну стіну, так
що світла тут було дуже м ало. М ож ливо, том у й пахло
вогкістю . А ле й видно було, щ о не зовсім охайна госпо­
дарка дуже охайно поводилась зі своєю головою (тут, до
речі, письменник зробив на береж ках великий знак запи­
тання): всю ди — на долівці, на столах і на канапі, — всю ­
ди валялись книжки, книжечки й величезні монограф ії.
— І о т ви. значить, у мене! — сказала С пиридонова, сіда­
ючи біля П отапа. І якось, знаєте, вийш ло це зовсім випадко­
во...Н у, скаж іть мені, ви дум али сьогодні бути в мене? Очевид­
но, ні. Все в ж итті якось см іш но виходить. Не том у, що як
сказав би якийсь провінціял, на кож ному кроці поруш уєть­
ся принцип кавзальности. А том у, щ о ці самі причини, що
приводять нас зовсім не туди, куди ми сподівалися, — ці
причини пр о х о д ять перед нами сховано, і ми тільки потім
зн ах о д и м о їх. А втім , я зовсім не збираю сь вам читати
лекцію політграм оти. Я зараз...п р о сто хочу дивитись на
вас...Ви нічого не м аєте проти?
— Будь ласка, — посміхнувся М арченко. — Д ивіться.
С пиридонова поправила собі зачіску і, полож ивш и но­
ги на канапу, пром овила: — Т ак от скаж іть мені, ви знайо­
мі з працею д о кто р а К речм ера?
— Ні!
— Як же це так? — щ иро здивувалася С пиридонова. —
А мені переказували, щ о ви психіятр? Ви вчились в П етро­
градськом у університеті?
— Н авіть близько біля нього не був.
— О т тобі й раз! Де ж ви тоді вчились?..Себто, не те я
хочу вас спитати. Ну, все одно, так де ж ви вчились?
Видно було, щ о С пиридонова про щ ось інше дум ала,
але М арченко цього не помічав і том у так відповів:
— М ож на сказати, ніде: дуже м аленьку ми маєм о,
С пиридонова, освіту.
— Дуже маленьку? — чомусь зар его тал а жінка і, заре­
готавш и, враз заговорила тихо і серйозно: — А я, знаєте,
училась дуже багато. Т ак багато, щ о ви й не в’являєте. Я,
товариш у П отапе, л ю дин а з вищ ою освітою . Ви розум іє­
те? — і сказавш и це, вона зробила здивовані очі. — О т то­
бі. й раз! Ч ом у ж ви не дивитесь на мене з відповідною по­
вагою ?
— Ч и не дум аєте ви сьогодні зайнятись сам обичуван­
ням? — спокійно пром овив М арченко. — Це не погана
справа, коли й справді надійш ов слушний час.
С пиридонова зідхнула й полож ила свою руку на руку
співбесідника.
— О т бачите, — зажурно сказала вона, — ви вже й
р о згад ал и мене...Тепер я вже й не знаю , що мені говорити
далі.
Вона підвелась з канапи і мовчки зупинилась біля ві­
кна.
— Ви тільки-но говорили про якийсь труд д октора
К речм ера? — прийш ов їй на допом огу мужчина.
— От! От! — сказала С пиридонова і знову підбігла до
М арченка. — Я, знаєте, от щ о хо тіла вас спитати: ви бачи­
ли колинебудь обличчя ш изофреніків? Ну, звичайно, бачи­
ли! Т ак от, чи не здається вам, що я ш изофренічка? Мене,
знаєте, це страш енно мучить. Ви знаєте, скільки мені ро­
ків?
— Не знаю!
— Ви й не припускаєте, м абуть. М ені, щ об ви знали,
уже на тридцять п’ятий перевалило. С ебто, я, коли й не на

182
десяток, то у всякому разі, років на вісім старіш а за вас.
П равда?..Н у, і от. А тепер скаж іть мені, вам подобається
м оє обличчя чи ні?
— О бличчя то мені ваше подобається, — посміхнувся
М арченко. — Але от не подобаю ться ваші розм ови, бо не
до бач аю в них ніякого сенсу.
— Так таки й ніякого? — цілком щ иро здивувалась т о ­
вариш ка С пиридонова. — А чому ви не хочете припусти­
ти, що я...ну, як би вам сказати...ну, словом , я хочу закру­
тити з вами кохання? Зараз, до речі, весна, солов’ї, запах,
знаєте, такий надзвичайний, ну і т. д.
— Ви питаєте чому? Б агато , бачите, переш код до цьо­
го кохання. П ерш а переш кода: ви дуже м ініятю рна. Д руга
переш кода: я надто величезний. Але третя й найголовніш а
та, що, хто його знає, м ож е я вже й жонатий.
— А хіба ж онатим не м ож на кохати?
— Звичайно, м ож на, і навіть рекомендується: ну, ска­
жім, свою жінку.
— Г м і — кинула С пиридонова й зам ислилась. — Свою
жінку...А хто ж ваш а жінка? С ебто, я не про це хочу спита­
т и ...П р о що я д у м ал а вас спитати? О т я й забула!
С пиридонова безпорадно розвела рукам и і, прям о та
одверто подививш ись на М арченка, засм іялась тихим , щи­
рим дитячим см іхом . І стільки в цім сміху було справж ­
ньої безпосередньої наївности, щ о П отап знову здивовано
подивився на жінку.
— їйбогу, не розум ію вас, — сказав він. — То ви говори­
те зі м ною , як звичайна собі балакуча лю дин а, то...
— То, — підхопила С пиридонова, — говорю , як пси-
хічно-ненорм альна? Так?.. Ну, і чому ви мовчите? Ну, і го­
воріть так!...Знаєте, — продовж увала вона. — Такі лю ди
єсть в житті. І, скажу я вам, страш енна м орока з ними:
держ ати їх на волі ніяк не м ож на, але й на Сабурку їх
теж не прийм аю ть. І коли живуть вони по своїх глухих за­
кутках — з ними ще м ож на миритися. Та...

183
 Тут письменник, не дописавш и останньої фрази, яка
йому давалася з таким страш енним трудом , що він навіть
запарився, — тут письменник раптом чхнув, висякався в
носову хустку і, полож ивш и ручку, несподівано промовив:
— Фініта! Н ареш ті зрозумів! Я тепер розум ію , чому в
таких м уках народж ується мій ром ан, — його не треба писа­
ти. Я тепер розум ію , чому лю ди м ого ром ану говорять т а ­
кою надум аною м овою : вони не існую ть, Я, так би м ови­
ти, попав пальцем в небо. Х рущ а нема, бо він надто нік­
чемний. С пиридонова на Сабурці і її ніхто не бачить. М ар­
ченко не лікар і том у він вийш ов такий штучний. Треба,
нареш ті, взяти інший типаж , і саме той, що був би далекий
від інтеліг енщини й був би близький до творчого життя.
С ам е тоді я й найду потрібні мені слова і образи. Саме то­
ді і вийде ром ан.
І сказавш и це, письменник зібрав свої розділи (два скін­
чені і один розпочатий) і, заховавш и їх подалі у ш ухляду
(для нащ адків!!!), сів на поїзд і поїхав на Д онбас. Пись­
менник вирішив писати новий ром ан: без сумнівних профе­
сорів (Я рута мусів бути сумнівним проф есором), без гісте-
ричок, без котурнових «нових» людей. Письменник вирі­
шив написати ром ан з живими лю дьм и, себто з звичайни­
ми робітникам и, з колективістами, з трудовою інтеліген­
цією, себто реалістичний ром ан, який би читали робітники,
колективісти, трудова інтелігенція, — всі ті, хто за проводом
комуністичної партії творить нове ж и тія й до якого б з по­
гор до ю ставились наш і дом орощ ені, скаж ім, М арселі П ру­
сі и.

М ораль: раніш як братися за ром ан, треба з’їсти з су­

часними героями ще один пуд соли і не треба звертати
у на і и на тс, чого ніхто не хоче помічати і має рацію .
 ОПОВІДАННЯ ПРО СТЕПАНА ТРОХИВОВИЧА

м а л о не оп о в ід а н н я п ро те, як в кінці 1929 р о ­

ку С теп ан а Т р о х и м о в и ч а стр и вож и в селянин
К л іщ і як н ареш ті, стри вож ен и й С теп ан Т р о х и -
м ович п р и д бав с о б і помічника.

і
П о л у ст а н о к . З р о б іт н и ч о г о п о їзд а ви х о д и т ь С теп ан Т р охи м ов и ч . Осіння
с т еп о в а елегія. С теп ан а Т р о х и м о в и ч а зу ст р іч а є іди л ічн и й жучок.

— Х то до К арм азинівки? — поцікавився попередли-

вий кондуктор, і, зачиняю чи одно із вікон, поінформував.
— Зараз будем о д ом а... см етанку ш ам ати.
— Сперш у верст сім посьорбаєш киселю, — подав був
хтось репліку і — змовк, бо робочий поїзд, вискочивши з
лісу, рап то м зато р м о зи в і повільним ход ом став наближ а­
тись до полустанку.
Все зам етуш илося: розш товхую чи ліктям и натовп, по­
сунулись до виходу з порож нім и кош икам и спекулянти, по­
скакували зі своїх місць похмурі дядьки, руш или робітни­
ки з клунками. За якусь хвилину поїзд зупинився, — і всі ці
пасаж ири з ш ум ом і лайкам и (лаялись, звичайно, задерику­
ваті й н а х а б н і спекулянти) висипали на порож ній перон
полустанку. І в той час, коли поїзд, простоявш и мить, по­
спіш ив до д альш ої зупинки, вим ахую чи хвостом чорного
диму, його недавні пасажири були вже в степу: спекулянти
й похм урі дядьки їхали спеціяльно ком андированим и до
них підводам и, робітники ж, розбивш ись на групи й одиноч-
ки й то наздоганяю чи підводи, то відстаю чи від них, пішки
протягували віддалення між собою й осиротілим полустан­
ком.
С то яла тепла глибока осінь. Х ліба давно вже лежали
по клунях і на голій б лідозолотій стерні не видно було
навіть гречок. Якийсь м ісяць том у в цей час сонце т р и м а­
лося ще досить височенько, тепер воно тулилося до остан­
ньої своєї межі й о т-о т м усіло зникнути за обрієм задим ле­
ною ф іолетовою кулею. П орож ні були й надзем ні просто­
ри п р озорого осіннього повітря. Тільки зрідка то тут, то
там ф аркали сиротливі кібці, але й вони недовго тіш или
погляд: козирнувш и крилом , птиці погасали в далеких ни­
зинах.
А втім , степова заж урна елеґія нікого не тривож ила: не
три во ж и ла тих, хто її не помічав, не спадала сум ом й на
спостереж ливе око: голубувату просторінь осіннього степу
насичено було здоровим , б адьорим повітрям, і дихати бу­
ло на подив легко і вільно.
С тепан Т рохим ович плентався позаду всіх. П лентався,
спираю чись на посош ок і енергійно вим ахую чи лівою ру­
кою. Іноді він на м ить зупинявся і, вийнявш и хустку з ки­
шені, витирав нею піт з лоба, тоді віддалення між ним і
реш тою робітників ще більш зростало. Це нервувало Сте­
пана Т рохим ови ча й він, напруживш и всі свої сили, при­
скорю вав крок. Але дарем но: віддалення не скорочувалось
і скоро С тепан Т рохим ович мусів сам залиш итися в степу.
... Д ивні діла твої, часе! Н ічого тобі не болить, почу­
ваєш себе цілком здоровим , ноги тобі, як і тридцять років
том у: міцні, мускулясті й швидкі, груди вільно дихаю ть,
очі ніколи не схиблять, навіть ввиж ається іноді, що ти й в
д еталях точнісінько такий же, як і ті ж таки тридцять ро­
ків том у, і — раптом — нічого подібного! «Все це омана»,
спадає на думку тобі, і тоді ти бачиш , щ о все далеко не га­
разд. Д алеко не все гаразд: і руки, і ноги, і груди — все вже
тебе трохи зраджує.
С тарий коваль, загубивш и нареш ті надію наздогнати

186
своїх м олодш их товариш ів, зупинився біля квартального
стовпчика, знову витер хусткою л о ба, полож ив кош ика на
зем лю й, оперш ись спиною на деревину, замислився.
П олустанок ледве маячів в далині й поруч його уже
блим ав огонь семафору. Н а степ поволі насувалась осіння
ніч і вже десь бігли холоднуваті вітерці. Н ебо синіш ало,
рож ева плям а на заході танула й затягувалася в матовий
д и м ок вечірнього присмерку. С тепан Т рохим ович зиркнув
у бік полустанку.
... Воістину дивні діла твої, часе! Чи ж — тоді тут го­
рів семафор? Чи ж тоді тут поїзд зупинявся? С ам е тоді, ко­
ли Степан Т рохим ович, зневіривш ись у своїх здібностях
конкурувати з Г ривенковою кузнею, піш ов на завод? Крім
будки залізничного сторож а — не було тут буквально нічо­
го! А хіба тоді, крім С тепана Т рохим овича, ще хтось їз­
див до города? Ну, їздив урядник, їздив учитель, словом ,
їздив дехто з інтелігенції, їздив, правда, по крам і Онучка
— а ще хто? В ісім надцять верст до станції — це тобі не
іграш ки, це тобі не сім до полустанку. Вийдеш, бувало, за
К арм азинівку, станеш посеред степу, а навкруги тем н ота, а
навкруги багно, тільки вовків і бракує. Та йти треба, і
йдеш. Ідеш аж поки заб ли м аю ть десь огні й загавкаю ть
собаки. Не було тоді супутників!.. А тепер? Тепер вагонів з
два набереться лю дей, і так кож ного дня. Тепер одних ро­
бітників їздить не менш , як чоловіка з вісімдесят. Тепер не
той час!
С тепан Т рохим ович підвівся, забрав з землі кош ика й
далі заступав до К арм азинівки. Він не поспішав: переко­
навш ись, що йом у й на цей раз не пощ астить наздогнати
подорож ників (і підводи, і групи робітиків давн о вже зни­
кли з очей стар о го коваля), він піш ов поволі. П іш ов пово­
лі й том у, що поспіш ати йому не треба було й з якихось
інш их причин: завтр а на роботу не виходити, а д о м а, ко­
ли й навернеться щ ось зробити, то все одно тягнись по ка­
ганець, бо дні тепер не ті, і сонця на своєму дворищ і, приї­
хавш и з заводу, не застанеш .
Стен посувався назад, на синьому небі зам еїуш и.іися

187
покищ о неясні зірки, полустанок зовсім зник з очей. Д о р о ­
га вуж чала і вже вирисовувались силуети вітряків. Скоро
С тепан Т рохим ович входив у село. Н азустріч йому вийш ла
телиця й зам укала до нього. С тарий коваль, упізнавш и в
ній Онучкину (про Онучку див, далі), ніжно одігнав її ко­
ш иком і звернув на свою вулицю.
... Що тр еба сьогодні робити? Треба нарубати хмизу,
перенести реш ту снопів до клуні, ну, й, вреш ті, написати
листа до Ванька. П равда, від нього щ ось довгенько ні слу­
ху, ні духу, але на теж він і відповідальний робітник! Т ре­
ба відповісти й М ар’янці: треба, щ об приїхали до К арм а-
зинівки, а то й справді чорт зна що: і онуки єсть, і не ба­
чиш їх. О собливо приєм но було б похвалитися доньчини­
ми м ал ятам и . Т а й сином та д онькою не гріх було б попи­
ш атися: таких дітей в К арм азинівці не знайдеш ! І не тіль­
ки попиш атися, але деком у й носа втерти. С тепан Т рохи ­
м ович д обре знає думки своїх ворогів (в кого їх нема: во­
рогів?), вороги напевно д ум аю ть, щ о його діти ріщ уче від
нього відцуралися. А хіба це так?
... Що ж завтр а треба зробити? Залтра треба причепу­
рити М аньчине пом еш кання і підлож ити їй свіжої солом и.
Треба сходити до сільради й поговорити з приводу подат­
ку: С тепанові Т рохим овичу здається, що писар трохи при­
писав йому. Т реба... А втім , ранок від вечора м удріш ий і
завтр а буде видніш е, де бракуватим е його рук чи то його
ж таки голови.
С тарий коваль підходив до свого двору. С тавш и біля
воріт, він оглянув хазяйнови ти м оком паркан (нещ одавно
хтось вирвав одну дош ку і тепер на місці старої стояла но­
ва), кину в погляд на свій чепурненький будинок й одчинив
хвіртку. Ж учок, низенький собака, кинувся був до нього із
дзвінкою собачою брехнею , але, пізнавш и господаря, раді­
сно заверещ ав і, вим ахую чи хвостом , став підскакувати й
ловити в свої собачі поцілунки руки С тепана Т рохим ови -
ча.
— П очекай, Жучку, почекай! Зараз винесу їсти! — ска­
зав С тепан Т рохим ович і ласкаво потріпав собаку по спи-

188
ні: в голосі старого коваля як і завжди, бринів спокій урів­
новаж еної й цілком задоволеної ж иттям лю дини.
Н а ґанку С тепан Т рохим ович на м ить затрим ався:
зиркнув на синє зоряне небо (м овляв, чому це нем а м о л о ­
дика?), оглянув дворищ е й тільки тоді піш ов д о хати. Й о ­
му й на думку не спадало, що завтріш ній день несе йому
надзвичайні турботи, турботи, щ о їх він ніколи не знав і
що віднині не раз розріж уть йому серце вогнем нем ож ли­
вого болю .

З у с т р і ч з Я в д о х о ю Г е р а с и м і в н о ю . К о р о т е н ь к а
р о з м о в а . С т а р и й к о в а л ь в в а ж а є с е б е за р е в о л ю ­
ц і о н е р а . Я в д о х а Г е р а с и м і в н а і н ф о р м у є ч о л о в і ­
ка, щ о з а х о д и в К л і щ . С т е п а н Т р о х и м о в и ч д у м а є
л р о К л і щ а .

Н а порозі ст арого коваля зустріла Я вд о х а Герасим ів­

на. Зустріла так, як багато років до того зустрічала: вити­
раю чи рукавом губи й тут же поправляю чи скатертину на
столі.
— А я вже д ум ала, що ти в городі заночував, — сказа­
л а вона. — Ч ого ж це так пізненько? Сусідові хлопці д ав ­
но прийш ли.
— Т а то ж хлопці! — посміхнувся старий коваль і по­
лож ив кош ика на лаву. — Х іба й досі визнаєш мене за па­
рубка?
— П арубок не парубок, а на вечорниці, м абуть, і за­
раз піш ов би... — Я вд оха Г ерасим івна трохи пом овчала й
запитала: — Б о р щ будеш їсти?
— А звісно, насипай!
Степан Т рохим ови ч скинув з себе робочий одяг, взяв у
скрині сорочку та ш тани й надяг їх. Д алі підійш ов до ви-
м ивальни ка й вимив собі д обре руки. П отім він сів до сто­
лу.
За сто ло м старі розповідали один одному новини: ко­
валь — новини заводські, ковалиха — новини сільські.

189
Більш говори ла Я вдоха Герасимівна. Г оворила во і'а л а­
гідно й хорош е і саме так, як хотілося С тепанові Т рохим о-
вичу. Д ійш овш и, наприклад, до інф ормації про настрої се­
ред деяких селян, жінка з обуренням відзначала тих л ю ­
дей, яким не до смаку сучасний радянський лад.
— Так, так! — підтакував старий коваль! Й ом у при­
єм но було, щ о не тільки він, але й Я вдоха Герасим івна де­
що знає з більш овицької політики й ніколи його не оскан­
дал и ть тем ним невіглаством — його, лю дину, так би м о­
вити, револю ційно-позапартійну.
За револю ціонера старий коваль завжди себе вважав.
П равда, великих заслуг за собою він ніколи не знав, але чи
ж не він, скажім, в том у ж таки 905-му році виходив на ба­
рикади? Чи ж не він дем онстрував зі своїми товари ш ам и
по вулицях стривож еного міста? П равда, на барикадах йо­
му не прийш лося битись (в той день сутички не було, а на
другий — він поїхав до К арм азинівки), але чи ж не його
потім тягали по поліційних участках?
Те ж саме м ож на сказати й про 917 рік: більш овиком
він не був (просто, м ало був поінформ ований), не брав
активної участи і в гром адянській війні (власне — з гвин­
тівкою , скаж ім), але чи ж співчував він хоч би тим же соці-
ял — зрадникам ? Н іколи! Що до білої гвардії, то він її т а ­
кож ненавидів, як і ті ж таки комуністи. С ловом , хай син
не грим ає на нього: це нічого не значить, що С тепан Тро-
хим ович не належ ить до партії: м ож на й поза партією бу­
ти справж нім револю ціонером !
Я вд о х а Герасим івна прийняла миску з борщ ем і поста­
вила тарілку з м’ясом. У поравш ись і з д ругою стравою ,
старий коваль запив все водою , розправив сивого вуса,
пригладив долонею волосинки на своїй лисій голові й ска­
зав:
— Ну, а тепер підемо й нарубаєм о хмизу... Як гадаєш ,
Я вдохо: х вати ть на місяць?
— Н а місяць хватить, — сказала ковалиха, — а от на
другий — треба ш укати. Онучка обіцяв, та от не знаю , чи
виконає свою обіцянку.

190
 — Онучка виконає! — упевнено заявив С тепан Т рохи­
мович і, зібравш и до Ж учкового черепка кісточки та ш м ат­
ки покусаного хліба, наливш и туди ж таки трохи борщу,
вийш ов у сіни.
Н а дворі С тепан Т рохим ович все виконав, щ о загадав
собі, йдучи з полустанку: переніс решту снопів до клуні,
нарубав хм изу, зазирнув до М аньки й підложив їй свіжої
солом и. Залиш алося написати листа до сина й відповісти
доньці.
К оли Степан Т рохим ович сів до столу писати листа
синові, Я вд оха Г ерасим івна, що в цей час поралась біля
ліжка, рап то м повернулася до чоловіка й сказала:
— От пам ’ять: зовсім вискочило з голови! П риходив
до тебе Кліщ . М ає про щ ось з тобою говорити.
— К аж еш , заходив Кліщ ? — одриваю чись од листа,
здивовано спитав коваль.
— Г оворив, щ о якісь діла важливі, — далі інф орм ува­
ла Я вд о х а Герасим івна. — П рохав, щоб ти не відлучався
зранку, бо він саме зранку забіжить.
— Гм! — здвигнув плечима С тепан Т рахим ович і, не
р о зв’язавш и питання, чого б до нього міг завтра завітати
К ліщ , знову зарипів старим ірж авим пером.
Л иста синові він і справді написав. Щ ождо відповіді
М ар’янці, то цю відповідь старий коваль так і не розпочав.
Річ у том у, що дум ка про К ліщ а застряла йому в голові
(«чого б він міг завітати до нього»), і він ніяк не міг оді-
гнати її від себе. Він вже й лисину свою потирав долонею ,
він вже й нервово спльовував кілька разів, — ніщ о не до­
пом агало, і завтріш ній гість все таки стояв перед його
очима.
Чи м ав рацію С тепан Т рохим ович так б агато і, м ож ­
на сказати, без діла дум ати про Кліщ а?.. Як би його відпо­
вісти: і м ав, і не мав. Ч ом у мав? А том у м ав, щ о К ліщ ні з
ким здря не зустрічався, а коли зустрічався, то обов’язко­
во, щ об довго і в’їдливо говорити про якісь неприємні ре­
чі. Ч ом у не мав? А том у, що які ж за ковалем числяться
гріхи, хиби чи то пром ахи? П одаток він вносить акуратно,
врож ай, підсвинка й курей законтрактував, із зем лем іром
ніяких у нього непорозумінь. Він, м ож на сказати, ні з ким
не м ав на селі сутичок, в нього ніколи не було непорозу­
мінь із місцевим ком сом олом , як і, скажім, з місцевою
сільрадою . За виклю ченням, хіба, ідеологічно-підозрілих
гром адян, все село його поваж ало: поваж ало й за його ді­
тей — комуністів, поваж ало й незалежно від них, бо ста­
р іш ого робітника в К арм азинівці не було, ніхто б не най­
ш ов лю дину й з таким и револю ційно витрим аним и погля­
дам и. Власне, чого ж турбуватися? Н ареш ті, що йому
К ліщ , йому, старом у робітникові, складовом у елементові
тієї диктатури, яка царю є зар аз над 1/ь всієї земної кулі?
Гм!
А втім, такі міркування забігали надто далеко в сторо­
ну від фактичного стану речей, і С тепан Т рохим ович, упій­
мавш и себе на цій же таки «далекій стороні», остаточно за­
сором ився: складалося таке вражіння, що він і справді по­
чував себе в чомусь винним, — головне, складалося вра­
жіння, що він боїться К ліщ а.
— Тьфу! — навіть сплю нув з досади Степан Т рохи м о­
вич і попрям ував до ліжка.
— Що ти там кажеш, Стьопо? — не дочула Я вд оха Ге-
расимівна: вона давно вже улаш тувалась на печі.
— Та то я про своє! — сказав старий коваль. — Хотів
був оце написати М ар’янці листа, а воно ніяк не виходить:
м абуть, стомився трохи.
— А ти встань раненько, тоді й напишеш! — К овалиха
пом овчала, посунула на себе рядно й, зідхнувш и, пром ови­
ла: — Біда з цими дітьм и: ти його ростиш , ти за ним по­
биваєш ся, а воно виросло, розправило крильця — та тіль­
ки й бачили!
— Ну, як же! Не сидіти ж їм з нами та слухати наш их
казок? їм і без наш их казок чимало клопоту. Хіба ти за
своєї м олодости дуже інтересувалась батьками? Га?
Але, коли правду говорити, С тепан Трохим ович все
таки трохи ображ ався на своїх дітей. 1 справді: Ванько вже
місяців з дев’ять не пише, М ар’яна хоч і пише, але чому ж

192
їй не приїхати на якийсь тиждень до нього? П артійні спра­
ви не дозволяю ть? Та хіба, крім партійних справ, і нема
вже життя? П рацю вати, звичайно, треба на совість, але хі­
ба так таки все й переробиш ? Т а й те сказати: зараз час
мирний, ворогів знищ или, диктатуру закріпляєм о, — м ож ­
на б уже й у садочку посидіти й з сам оварчиком погуля­
ти... С тарий коваль згадав свою гітару.
— Так зам орочи в голову цими листам и, — сказав він,
погасивш и лям пу й лягаю чи на кровать, — що й забув на
гітарі пограти.
С тепан Т рохим ович, звичайно, звернувся до своєї дру­
жини, але вона його не чула: Я вдоха Герасимівна, повер­
нувш ись на лівий бік, уже спала тихим сном старої ро б о ­
тящ ої лю дини: на печі чути було її легенький хропіт.
Тепер мож е заснути й Степан Т рохим ович, заснути пі­
сля хоч і звичайної, але все таки важкої роботи на заводі.
П равда, С тепан Т рохим ович д овго не буде спати (старе­
чий сон чуткий і коротенький), але, прокинувш ись, він і не
підведеться одразу: забере з кишені лю льку, наб’є її дом о-
рощ евим тю тю н о м , черкне сірника й запихкає. Пихкати
він довго не буде: він дуже м ало і рідко палить (до того ж,
Я вдоха Г ерасим івна може прокинутись), а покінчивш и з
тю тю н о м , полож ить лю льку на лаву, й якісь півгодини ди­
витим еться у вікно, що в ньому стоятим уть передранкові
зорі синього осіннього неба.
С тепан Т рохим ови ч позіхнув. Очей своїх він ще не за­
плю щ ував, але в кім наті була така непрониклива темрява,
що його зрінки ніяк не м огли найти точки опертя. Тільки
б агато пізніш з боку зам аячіла темносиня плям а правого
вікна й нареш ті проясніло. Раптом скло р озрізал а срібна
полоса м етеору й на дворі дзвінко загавкав жучок.
— Х то це там вовтузиться біля паркану? — подумав
С тепан Трохим ович, і тут же відчув, що сон вже перено­
сить його у свої ф антастичні володіння і що його думки
ш иряю ть уже поза м еж ам и реального світу.

193
 з

Д о с в і т н і й г і с т ь і й о г о з о в н і ш н і с т ь . Про що го­
ворили. Р а п т о в е з а п и т а н н я про к о л е кт и ві з а ц і ю й
р о з м о в а про комуну, « що строїться». Чого з а х од и в
г р о м а д я н и н О н у ч к а ?

Н а дворі стояла глуха передранкова ніч. Ще навіть не

по всіх х атах бли м али враніш ні каганці, ще Я вд оха Гера-
сим івна тільки-но р о зпочала поратись біля печі, а С тепан
Т рохи м ови ч ще навіть не розплю щ ував очей, — ще час
був надзвичайно ранній, як хвіртка ковалевого двору пере­
лякано рипнула й до С тепана Т рохим ови ча завітав гість.
О береж но ступаю чи, він підійш ов до вікна й зазирнув
до кімнати. При світлі каганця, яке, прорвавш ись на свіже
повітря, л ягло полосою біля призьби, ця досвітня лю дина
рельєф но виступала всіма д еталям и своєї постаті.
Це був саженний і важкий (пудів на вісім) чолов’яга.
О дяг він м ав у всякому разі не сільський: на нім був під­
жак, жилет і навіть щ ось подібне до краватки. Н а голові
йом у леж ала млинцем кепі, ш тани на - випуск кінчалися
щ иблетам и. Задом — спиною й плечима — він справляв
гнітю че вражіння: м овляв, потріпотіти в руках цієї л ю ди­
ни — значить навіки розпрощ атися зі світом білим. Але
коли б у коло зору спостерігача попало чолов’ягине облич­
чя, він рап то м змінив би свою думку й про його зад. С по­
стерігач навіть усміхнувся б: обличчя важкої досвітньої
лю дини, поперш е — нагадувало писок зовсім не страш ної
йоркш ирської свині (той же кирпатий ніс, ті ж безцвітні,
тупі й маленькі очі ), подруге, воно страш енно подібне бу­
ло до обличчя найлю б’язніш ого із усіх начисто голених
льокаїв.
Ч олов’яга обереж но постукав у вікно.
— Т ам хтось до нас прийш ов! — сказала Я вдоха Гера-
симівна, розш товхую чи сонного С тепана Трохим овича.
— Як ти кажеш, Я вдохо? — озвався, нареш ті, старий
коваль: він так за день підтоптався, щ о й справді спав здо­
ровим м олоди м сном.

194
 — К аж у хтось у вікно стукає!
— Ага! У вікно стукає! Я зараз! — Степан Т рохим о-
вич підвівся, почухав собі під пахвою , і тільки тоді засту­
пав до вікна. Згадавш и, що сьогодні до нього мусить зай­
ти К ліщ і дум аю чи, що це саме К ліщ прийш ов, коваль по­
тер собі пальцям и лисину й не зовсім ввічливо запитав: —
Х то там такий?
— Та це я, Степане Т рохим овичу! — м ало не дискан­
том відповів з надвору саженний чолов’яга.
— Он бач хто! — позіхнув С тепан Т рохим ович, звер­
таю чись до жінки: — Це О нучка прийшов.
— То йди запрош уй до кімнати! — сказала ковалиха й
посунула рогачем горщ ика.
За м ить Онучка вже стояв серед кім нати й посміхався
своїм и тупими йоркш ирським и очима. Зі всіх його рухів
видно було, що він дуже поваж ає старого коваля і з не-
м енш ою (у всяком у разі) п овагою ставиться й до ковали­
хи.
С тепанові Т рохим овичу він л ю б ’язно потиснув руку ще
на порозі, Явдосі Герасимівній — зайш овш и до хати.
— Що ж це ви так раненько завітали до нас? — спитала
ковалиха, прибираю чи з лави якусь миску й даю чи місце
гостеві.
— Та бачите, не спиться: все турбуєш ся за громадські
діла, — відказав тим же таки дискантом (цей дискант, до
речі, ніяк не в’язався з восьм ипудовою бухтею ), гром адя­
нин Онучка.
— М а’ть, готуєтесь до хлібозаготівель?
— Д е вже тут готуватися — заперечила бухтя. — Тут
треба збирати, а не готуватися. Це вам не дев'ятнадцятий
рік! Тоді держ ава заготувала, коли не пом иляю сь, всього -
навсього вісім надцять мільйонів центнерів, а тепер одного
посівм атеріялу мусимо м ати не менш.
— То ви вірно говорите! — погодилася за Степана
Я вдоха Герасим івна й, побачивш и, що коваль вийняв зі
скрині кисета, сказала: — Та покинь ти, С тьопо, свою
лю льку!
_ ^ Д уню , у двері попихваю ! заперечив С тепан

195
 Т рохим ович, і, ще р аз солодко позіхаю чи, звернувся до
Онучки: — Що ж тут у вас, Пилипе Гордієвичу, новенько­
го чути? Я ж, знаєте, більш е на заводі, та й за всіма нови­
нам и не встежиш !
О нучка ш околадно посміхнувся своїми тупими йорк­
ш ирським и очим а й сказав:
— Т а де там вам, Степане Т рохим овичу, до наш их
сільських дрібниць: вам не легко й з заводськими справа­
ми впоратись!.. Які ж тут у нас новини? К ращ е говоріть
ви, що там у вас, на заводі робиться. Д о городу, як вам
відом о, я тепер не дуже вчащ аю , а з газетки хіба все добе­
реш? Рідко й до вас заходю . Ч астіш ходив би, — мож е де­
що й знав би, але ходити совість не дозволяє: лю дина, ду­
маєш , якийсь день дістал а для відпочинку, а ти їй і тут за­
важаєш .
— То ви зовсім дарем но кажете, Пилипе Гордієвичу!
— заперечив С тепан Трохим ович, через щілину пускаючи
дим у сіни й покручую чи свого сивого вуса. — Я вам зав­
жди дуже радий.
О нучка з задоволен ням посміхнувся. Він забрав з лави
кухлика й, підійш овш и до цеберки, сьорбнув трохи води.
— В городі нічого не чути про колективізацію ? — рап­
том спитав він, і тепер в його очах промайнула вже не
тільки сторож ка зацікавленість, але й хитринка лю дини д а­
леко не тупої.
— О собливого нічого не чув, — відказав старий ко­
валь. — А що таке?
— Наші тут щ ось зам етуш илися. Х очуть комуну стро­
їти. О тож я й дум аю : чи не прийш ла якась директива з
центру.
— Кажете, директива з центру. Гм! — і Степан Т рохи­
мович здвигнув плечима.
На завод і С теп ан Т рохим ови ч, м ож н а сказати ,
кож ного дня чує про всякі такі серйозні справи, зосібна не
м ало він чув і про колективізацію , але про якусь там нову
директиву, то таких розм ов наче б то й не було. М оже, цю
директиву ще не розголош ено? Так тоді б, скажім, діти йо­

196
му написали. Очевидно, тут щ ось не так. Або наші сільські
активісти пом иляю ться, або, м огло буть, що й сам Пилип
Гордієвич чогось не дочув.
— А як на м ою думку, — рап то м сказала Я вдоха Ге-
расим івна, — так тут і директиви не треба... Х іба ти, ста­
рий, не пам’ятаєш , що М ар’янка писала? — Ж інка витерла
рукавом губи й пром овила: — П исала вона, Пилипе Гор-
дієвичу, так: стройте, говорить, комуну почім попало, а со-
віцька власть д опом ож е, а батькові, говорить, соромно,
що й досі не вжив заходів..
— Та де там уже мені старом у! — м ахнув рукою ко­
валь: — Якби ж я був спеціяльною лю дин ою , то, може,
якось і д о п о м іг би, а так хіба знайдеш час?
— Це ви цілком вірно говорите! — погодився Онучка
й тут же, звертаю чись до Я вдохи Герасимівної, сказав: —
А щ о от до ваш ої думки, то ви помиляєтесь. К онеш но, ко­
муну м ож на строїти й без директиви, но тут вопрос іде
касательно наш их лю дей. Т ем нота, знаєте, невозм озн а і
ніяк не м ож на припустити, щ об вони ото самі додумались.
— То хто й зна! — посумнилася ковалиха й посунула
до печі другого горщ ика.
Т ем нота на селі, звичайно, величенька, про це Явдосі
Герасим івні навіть говорити не приходиться. Рівняти се­
лян, скаж ім, до П илипа Гордієвича чи го до С тепана Т рохи­
м овича теж не можна. Але й, з другого боку, ніколи не слід
перебільш увати: д одум атись до комуни більш як за десять
років револю ції — справа дуже і дуже не важка.
— А хіба я що кажу? Я касательно політичної сторони
діла, — крутнувся був Онучка: — Ви це, конешно, маєте
рацію говорити, бо лю ди дійсно підросли. Т а справа хо­
д ить не про це: як відомо всім граж данам , ще на 15 з’їзді
партії, себто в 27 році, була постанова про посилення ко­
лективізації. Ця сурйозна постанова дуже д оп ом огла бед­
ном у народу. Но от тепер мене й інтересує: чи нема якоїсь
нової постанови?
С тепан Т рохим ович раптом закаш лявся: Онучкина
блискуча поінф орм ованість у, так би мовити, партійній
хронології й його начитаність у постановах різних з’їздів
та пленумів Ц ентрального К ом ітету, — все це приголом ­
ш увало старого коваля й у таких випадках він завж ди по­
чував себе ніяково. Звичайно, Ванько чи то М ар’янка зат­
кнули б за пояс десяток таких собі Онучок, але не погано
було б, коли б і він трохи підкувався. Все ж таки Степан
Т рохим ович старий робітник, — м ож на сказати, патріярх
робітників (так ж артую чи назвав його колись Ванько), а
що таке Пилип Гордієвич? Л ю дина доволі освічена? Вірно!
За радянської влади він ні разу не прош траф ився? Теж вір­
но: інакш е йому, скаж ім, не доручали б заготовлю вати
хліб. С тепан Т рохим ови ч навіть знає, щ о в О нучкиному
будинкові розвіш ано по стінах портрети Леніна та інших
вождів револю ції. А ле ніяк він не мож е забути, щ о хоч
О нучка і дрібний, а все таки колиш ній к р а м а р. І не за­
буваю чи цього, С тепан Т рохим ович не хоче й пробачити
собі такої перемоги над ним П илипа Гордієвича.
— Н ової постанови, м абуть, нема! — навм ання вирва­
лося нареш ті збентеж еному ковалеві.
— Почім ти знаєш , що нема? — сказала Я вдоха Гера-
симівна: вона не пом ітила тієї ніяковости, що в ній почу­
вав себе С тепан Трохим ович. •
Але Онучка, побачивш и, щ о з коваля ніяких партійних
новин не вивудиш , перевів розм ову на іншу тему.
— Т а м абуть таки й дійсно нема. Це навєрноє м єстна
ініціятива. — Онучка позіхнув, м аш инально перехристив
р ота й сказав: — Що ж це ваш их діток давно не видно?
М абуть діла не д о зво л яю ть приїхати?
— Д іл а не дозволяю ть! — зам етуш ився Степан Т рохи­
мович: ця тем а була багато зручніш а і в ній він почував
себе, як риба в воді. '
Розпочалася жвава, цікава й повнокровна розм ова. Г о­
ворили вони довго. Говорили й про те, й про інше. І тіль­
ки тоді скинулись, коли вікно взялося тем н ою синькою й
світанок рішуче погасив каганця.
... Ч ого, власне, прийш ов так раненько до Степана
Т рохим овича гром адянин Онучка? Чи, може, він кож ного

198
дня удосвіта вчащ ає до нього? — Н ічого подібного. Оче­
видно і справді щ ось трапилося незвичайне. С ам е те, що
трапилося, якось і тривож ило сторож кого Онучку. К оли б
на місці коваля й ковалихи була б цього ранку якась спо­
стереж ливіш а лю дина, вона б, м абуть, найш ла й причину
Онучкиній тривозі. Та й справді: говорив Пилип Гордіє-
вич про ковалят багато більш , ніж про ту комуну, що
«строїлась», але невже таки його саме ковалята й цікавили?
Виходячи за в о р о та й потискую чи ковалеві руку, Онучка
рап то м кинув:
— Д о речі: знаєте, хто х ороводить по части устрой­
ства комуни?
— Х то ж такий — поцікавився Степан Т рохимович,
попихкую чи д и м ко м у свіже повітря б адьорого осіннього
ранку.
— Т а той же таки Кліщ ! — Онучка так подивився
зверху вниз на низенького коваля, наче він, Онучка, бук­
вально нічого не второпає. П отім він здвигнув плечима й
сказав вкрадливим голосом: — Я знаю , що ви дуже пова­
жаєте К ліщ а, а я й сам прихильний до нього. С права от
тільки з середнячками: н ед олю б лю ю ть вони його — та й
квит!
С тепан Т рохим ови ч хотів був сказати П илипові Г орд і­
євичу, що великої поваги він ніколи не відчував до К ліщ а
(цього, проте, ніяк не міг не пом ітити й сам Пилип Горді-
євич), але, згадавш и, щ о не більш , як за годину він м ати­
ме побачення з К ліщ ем , враз осікся й пром овив не те, що
думав:
— Т а хто його знає: може, й зовсім дарем н о не до-
л ю б л яю ть. Він чоловік не поганий.
В тупих йоркш ирських очах П илипа Гордієвича знову
зам етуш илася хитринка.
— Звісно, не поганий! — м ало не скрикнув він своїм
верескливим дискантом ! — Х іба я кажу, що поганий, —
Боже борони! — І Онучка, щ об Степан Т рохим ович не по­
думав, що він, Пилип Гордієвич, не долю бляє Кліщ а, ще
на чверть години затри м ав старого коваля біля хвіртки.
 С ловом , розійш лися вони, коли вже на заході зай м ал а­
ся осіння рож ева зоря, коли десь рипіли вже вуличні жу­
равлі й невгам онні півні раз-у-раз злітали на тини побідно
та голосно кукурікаю чи, — розійш лися тоді, коли з дворів
зам укали корови й заагейкали пастушки, — коли, словом ,
село збиралося по справж ньом у розпочинати день.
— П ро яку це він говорив комуну? — спитав Степан
Трохим ович, підходячи до Я вдохи Герасимівної: вона вже
сто ял а надворі й годувала курей. — Ти нічого не чула?
— Б алачок ніби то ніде не було! — сказала ковалиха.
— А ти чого турбуєш ся? Хай собі улаш товую ться на здо­
ров’я.
Степан Т рохим ови ч здвигнув плечима: ще б пак не на
здо р о в’я! Х іба він не розум іє, щ о це дуже й дуже д обра
справа?
Він навіть розуміє, що м айбутня комуна не поганого
собі й верховода підібрала: саме такого їй і треба було. Й о­
го тільки цікавить, яким чином все це пов’язати з баж ан­
ням К ліщ а сьогодні побачитися з ним? Чи, може, тут нія­
кого зв’язку немає? Н авряд: надто вже красномовно одно з
одним збігається... А втім почекаємо: свого часу все вия­
сниться.
С тепан Т рохим ович оглянув хазяйновитим оком своє
дворищ е й піш ов до сажу подивитись на підсвинка.

С т е п а н Т р о х и м о в и ч г р а с на ш о с т и с т р у н н і й г і -
і а р і. З а х о д її і ь К л і ш. О д п а к\ \ і о ж г а к и іі 6 у в
К д і іц? Чим с і р и іі о ж и в і? і н с і а р о г о к о в а л я? С т е -
пан Т р о х и м о в и ч д и в и т ь с я на з о л о т у б і л о н о г у
б е р е з у .

К ліщ зайш ов багато пізніш, як обіцяв: він зайш ов по

обіді. Степан Т рохим ович власне, вже й забув про нього.
Вранці, почистивши саж, він взявся за снопи й лві години
пом ахав ціпом (хоч вій і був у супрязі з сусідою М отузкою ,
але не на м олотьбу: півтори десятини давали не більш , як

200
сорок сорок п ять пудів і, отже, не було сєнсу Т Я Г сІТ И С Ь
до м олотарки). П ізніш він д о п о м агав Явдосі Герасимівні
докопувати картоплю . П отім його покликав до тину М о­
тузка й радились про коней: М отузці потрібні були гроші,
і він хотів одного коня продати: саме старого.
— Ні, ти вже не продавай! — сказав С тепан Т рохим о-
вич: — О днією конякою ми не справим ось, а собі я все та­
ки не д ум аю купувати: м ороки й так доволі.
— Т а я й сам бачу, що воно не зовсім зручно вихо­
дить, — погодився М отузка. — П роте, не м ож на й не про­
дати: повірте, аж кричить — грош ей нема.
— Що ж його робити? — зам ислився старий коваль і
тут же скинувся: — Ти м абуть все таки підожди: спробую
дістати на заводі аванса.
П роти такої постави питання М отузка не м ав що ска­
зати й том у р о зм о в а хутко увірвалася. П отім надійш ов
обід.
П ообідавш и, С тепан Т рохим ович зняв із гвіздка свою
ш остиструнну гітару, піш ов у садок (день і сьогодні був
чудовий), сів напроти ковалихи, що, зібравш и кислиці, об­
м ивала їх на сушіння, й почав награвати пісень. Власне не
пісень, а старовинних російських ром ансів, що їх він вив­
чив з грам оф ону — (грам оф он уже давно зіпсувався й ле­
жав тепер на горищ і). С тарий коваль якраз співав своїм
тихим старечим голосом (під аком п ан ьям ен т, звичайно,
своєї ш остиструнної гітари) «не искушай меня без нужды»,
коли з-за хліву вийш ов К ліщ і, кинувш и «драстуйте», по­
прям ував до зо л о то ї (пож овкле листя) альтанки. Степан
Т рохим ови ч полож ив на стіл гітару й, як тільки К ліщ пі­
дійш ов, сказав:
— С ідайте, будь ласка! Сідайте!.. М оже, ти нам чайку
даси? — звернувся він до ковалихи.
— А чому ж не дати? — о д казал а Я вдоха Герасим івна
і підвелася з лави.
— Та спасибі! Я... не звиклий до чаю! — кинув Кліщ .
А ле Я вдоха Герасим івна уже ступила з альтанки: вона
була дуже сим патичною господаркою й все таки хотіла
вгостити К ліщ а.

201
 — Ч о го там не звикли, — сказала вона, на м ить повер­
таю чись і поправляю чи ф артух з кислицями. — Х іба до
його довго звикати?
— П риготуй, Я вдохо, приготуй! — підбадьорив її Сте­
пан Т рохим ови ч і, звернувш ись до гостя, промовив: — Т а­
кий у мене, знаєте, порядок: як наскочив хто на готовень­
кий сам овар, обов’язково заставлю випити. Хоч шклянку,
а випий!
С тепан Т рохим ови ч говорив неправду. Гостинністю
своєю він справді не поступався перед друж иною , але
щ одо готовенького сам овару, то це було трохи не так: во­
д а в сам оварі була вже холодн увата, і Я вдоха Герасимів-
на м усіла його знову розд м у х ати чоботом . С тепан Т рохи­
мович просто хотів придобритись до К ліщ а, хоч цього
цілком і не усвідом лю вав...
... О днак, хто ж такий Кліщ ? Що це була за лю дина,
що так чи інакше, більш чи менш , але безперечно трохи
тривож и ла С тепана Т рохим овича? Великий хоч би й сіль­
ський урядовець, член партії (треба м ати на увазі, щ о ко­
валь все таки був позапартійний)? Д ем обілізований, ска­
жім, червоноарм ієць, чи, може, заводський робітник? Ні,
ні, ні! Так, м ож е, великий горлань і забияка, яких м ож на
зустріти на селі і для яких нема ні суда, ні закону? Теж ні!
Це був звичайнісінький собі (низенький, трохи горба­
тий, нижчий навіть за С тепана Т рохим овича) чоловічок,
який ж одної посади не посідав, до партії не належ ав, в чер­
воній арм ії не бував, на заводі не працю вав і говорив ти­
хеньким і до того ж лагідним голосом . Щ оправда, в цьо­
му голосі завж ди звучала якась неприєм на глум лива нот­
ка, але він її ніде й ніколи не підкреслю вав. Власне най­
більш за все тривож или К ліщ евих співбесідників його, К л і­
щеві, очі: в них було стільки природнього розум у й прони-
кливости, що, здавалося, вони тебе пронизую ть наскрізь.
Н еприєм но було й те, щ о він завж ди ставив запитання, так
би м овити, «Єзуїтською м овою » (здається, Онучкин вираз):
хватко, несподівано й одрізаю чи всі ш ляхи до виверток. І
хоч він і не посідав ж одної урядової посади, — він не тіл ь­
ки був у курсі всіх справ К арм азинівського гром адського
ж иття, але й по-своєму ( ніяк не причепишся!) скрізь втру­
чався, так щ о його вваж али за фактичного голову сільра­
ди. Він не був у партії, але його брали за партійця, бо йо­
го втручання в місцеві справи носило характер глибоко-
партійний, за щ о, до речі, супротивники партії його про­
сто ненавиділи. Він не був забиякою , але всі горлані од ра­
зу стихали, коли К ліщ розпочинав говорити своїм тихим ,
лагідним голосом , і його все таки вваж али за найбільш о­
го й найстраш ніш ого забияку. Він, нареш ті, ніколи не був
го л о во ю ком незам у, але ніхто на селі не сумнівався, що
саме він і є справжній проводир місцевої бідноти. Це
останнє ставило його на реальний міцний ґрун т і за його
невгам овної вдачі робило його для відповідних осіб і
справді небезпечним. Т реба до то го ж сказати, щ о хоч він
ніколи й не був у червоній а р м ії, але за часів гром адянсь­
кої війни на території білих завж ди ховався в запіллі і на­
віть дістав колись від гайдам аків тридцять ударів ш ом по­
л ам и по голій спині.
Ч ом у К ліщ не вступив до партії й не займ ав жодної з
урядових посад? Д о партії він не вступив, очевидно, том у,
щ о в К арм азинівці не було ж одного партійця і ніхто його
не міг реком ендувати районном у ком ітетові, якому не зав­
ж ди видно всіх лю дей району. Щ ождо посади, то це вже
секрет сам ого Кліщ а: м ож ливо, він пом илково вважав, що
так би м овити, з боку зручніш діяти; м ож ливо, були й
якісь інші причини. У всякому разі, хоч і по-своєму, але
він досить таки енергійно діяв. 1 том у С тепан Т рохим ович,
дум аю чи про свою зустріч з ним, зовсім не дарем н о пере­
бирав в ум і і податки, й зем лем іра, й контрактацію . Тим па­
че не дарем н о, щ о для К ліщ а не було поваж них лю дей: він
поводився зі всіма однаково, чим, до речі, незадоволені бу­
ли навіть деякі незаможники.
— Так отож я збирався -.зайти до вас, — розпочав
К ліщ , пощ іпую чи пальцям и руду борідку й з-під л оба по­
глядаю чи на коваля своїми проникливими і наподив (бо­
рідка ж руда) чорними, як терен, очима — вранці збирав­
ся!

203
 — Т а знаю , — кинув С тепан Т рохим ович. — Чув Яв-
д о х а Герасим івна казала.
— Так отож , бачите, деякі справи затрим али. Н евдало-
ся вранці — К ліщ пом овчав і рап то м сказав вкрадливим
(так лис приблизно ходить) голосом. — Т а вам, м абуть, і
не до мене було.
— Ч ом у ж не до вас? — сказав здивований коваль. —
Я сьогодні, м ож на сказати, цілком вільний був.
— Ну, тоді я, м абуть, помилився. — К ліщ знову пощі-
пав свою руду борідку й ніби між інш им кинув. — Д ум ав,
знаєте, так: Онучка лю дин а ділова і здря не займ ає часу.
С тепанові Т рохим овичу стало якось не по собі. Він
знав, щ о від-К ліщ а найменш а, найдрібніш а подія не схова­
ється, він навіть припускав, щ о Кліщ еві вже відомо, що у
ньго був Онучка, — не по собі стало том у, що К ліщ з г а ­
д а в (саме з г а д а в!) це побачення, бо, поперше, Кліщ
нічого здря не згадував, а, подруге, хоч Онучка й був ціл­
ком легальн ою лю диною на селі, але належ ав до тієї кате­
горії гром адян, які, як це відомо було ковалеві, у К ліщ а
були «на приміті».
— Та які там у нас м огли бути ділові розмови! — на­
че виправдую чись, сказав Степан Трохим ович, і поправив
стрічку на ком ірі своєї «малоросійської» сорочки. — Так со­
бі балачки: про моїх дітей та внучат, тощ о.
— Х іба ж я вас випитую? — одказав Кліщ. — Яке ме­
ні діло? — Ви лю дина заводська, стара й досвідчена, зна­
єте всім ціну, знаєте й Онучці. Треба й те сказати, що ва­
ші діти партєйні, так що тут не вийде помилки.
— Та яка ж тут пом илка може вийти? Звісно, не вийде,
— повеселіш ав від ком пліменту старий коваль і промовив:
— М оже підемо до хати? Га?
— Та спасибі, — подякував Кліщ . — Я, бачте, прий­
ш ов до вас по ділу. Є сть сурйозна справа.
С тепанові Трохим овичу знову стало не по собі: вихо­
дить, до головного ще не договорились? От в’їдлива л ю ди­
на: тягне, тягне, мож на сказати, всі тобі жили витягне.
— С права така, — сказав Кліщ . — Н адумав я ще раз
взятися за Кармазинівку.

204
 — Чув, чув! — підхопив С тепан Т рохим ович. — Чув,
щ о збираєтесь строїти комуну.
К ліщ скрутив цигарку, запалив її й, м ахнувш и рукою ,
промовив:
— Я ка там комуна! Д о комуни ще далеко. Х одить про
те, щ об хоч пом аленьку артіль збити... Якесь прокляте се­
ло: від кулацької агітації ж иття нем а тобі. О то, як пам ’ята­
єте, два роки то м у був соз у нас. Розпався. Взявся за дру­
гий — і другий розпався. В чім діло? П о селах, що далі від
города, все тобі є: і сози, і артілі, і комуни, а тут під бо­
ком у вищ их органів — і хоч би один тобі поганенький ко­
лектив. В чім діло? Спекуляції багато? П равильно! Кулак
голову підняв? В озмож но. Але ж бідноті від того не лег­
ше?.. Вірно я говорю чи, може, я помиляю сь? (Тут К ліщ
показав на свої обідрані коліна). О тож я й надумав...
Гість зупинився й, спрям увавш и той же таки свій про­
никливий чорний погляд прям о в очі С тепана Т рохим ови -
ча, сказав:
— Вийш ла ош ибка, С тепане Трохим овичу. П ром ахну­
лась совіцька власть. С ебто не та, що на горі, а та, що
внизу, — тоїсть, наш а К арм азинівська. Що ж виходить те­
пер? А виходить діло таке, щ о сам отуж ки нічого з кула­
ком не зробиш . Т реба когось присоглаш ати. І тим болі
треба присоглаш ати робочих, що хіба ж вони за горами?
П ід боком , м ож на сказати!.. Вірно я говорю чи, може, я
помиляю сь?
— Як так помиляєтесь? — Це ви цілком вірно говори­
те! — С тепан Т рахим ович навіть зідхнув з полегш енням:
— Завод під боком , його й треба закликати на допом огу.
— От бачите: виходить, що я не пом иляю сь, — підкре­
слив К ліщ . — Т ак ото ж ми й виріш или... Вирішили так,
як совіцька власть писала по газетах: хоч як ти не крутись,
а без шефа не обійдеться! Вибирайте, говорить совіцька
влась, старих робітників на цю ю долж ность, щ об вони вас
зв’язали з заво д о м , а також сурйозно повели пропаганду за
колектив. 1 тим болі просимо вас, Степане Трохим овичу,
на цю ю долж ность, — несподівано закінчив К ліщ , — що у
вас діти партєйні, а таких дітей у нас на селі нема.

205
 Ця пропозиція, м ож на сказати, прям о при голом ш ила
стар о го коваля. Й ом у навіть піт виступив на лисині.
— Т а що ви говорите? Який з мене шеф? — сказав він,
вийм аю чи хустку й витираю чи нею ш ию (піт виступив і на
шиї). — Це вже ви, голубчику, доручіть комусь інш ому.
Хіба, крім мене, старого, більш нем а на селі людей?
— Ц ього я вже не знаю . Це не моє діло. Т ака воля бід­
ноти! Це я вам говорю цілком сурйозно! — К ліщ подивив­
ся кудись у бік і, здвигнувш и плечима, додав: — А втім,
воля й ваша: м ож на й відмовитись. Вас ніхто не
примуш ує. К ож ном у своє: один з К ліщ ем , другий — з
О нучкою чи то з М отузкою . Як кому правиться.
Н атяк був досить прозорий і Степан Трохим ович му­
сів негайно реагувати на нього.
— Т а хіба ж я відмовляю сь? — сказав він. — Я ж тіль­
ки про те, щ о старий я й чи зум ію догодити вам — от в
чому справа!
— За це не турбуйтесь! — упевнено заявив Кліщ . —
Ми лю ди не вередливі: що зробите — за те будемо й дяку­
вати. — Тут гість поліз у кишеню й, вийнявши якогось па­
пірця, сказав: — Оце бам аж ка, вроді, як договор. П рочи­
тайте й підпишіться.
— Як ви кажете? — О статочно розгубився, збитий з
пантелику, С тепан Т рахим ович.
— Ось прочитайте й побачите!
— Та я ж, голубчику, без окулярів не читаю! — безпо­
радним голосом сказав старий коваль. — Х одім те до хати:
там прочитаєм о та й поговорим о. Треба ж...
Але тут К ліщ постановив трохи підбадьорити свою
жертву. Ш видкий успіх, очевидно, цілком задовольнив йо­
го.
— Ну, як вопрос розріш ається без суперечок, — ска­
зав він, простягаю чи руку, то давайте її сю ди і не сумні­
вайтесь: це я вроді, як спитаніє роблю . З б ам аж кою ще
встигнемо, тим болі хай її ще й писар перепише: м огло
буть, ми такого тут накрутили, що й справді не розбереш .

206
 О дним словом , розпочинайте. Завод вам повірить і без ба-
мажки, бо це не велике діло видати інструкції нащ от шеф­
ства. — К ліщ надів картуза, зиркнув з-під л об а на С тепа­
на Т рохим ови ча й кинув: А тепер, покищ о прощ айте!
— Т а куди ж ви так поспіш аєте? — м ало не скрикнув
старий коваль: попавш и в К ліщ еві лабети, він однак не гу­
бив надії переконати на свою користь свого співбесідника
й, таким чином, вискочити з них. — Х одім те ж чайку на­
п’ємося!
Але гість, ще раз подякувавш и за чай й заявивш и, що
його чекаю ть якісь важливі справи, також хутко зник, як і
з’явився.
С тепан Т рохим ович вдарив себе об поли, почухав ли­
сину, плю нув з досади разів зо три, і тільки тоді вийш ов з
альтанки. Він подивився розгубленим и очима на найближчу
золоту білоногу березу, наче й справді зо л ота білонога бе­
реза м огла йому щ ось порадити й, зідхнувш и, промовив:
— Як же це виходить? Га?.. Н ічого не розумію !

5
Як п р и й н я л а ш е ф с т в о Я в д о х а Г е р а с и м і в н а .
Пр о з а в о д с ь к і н е д о л і к и С т е п а н а Т р о х и м о р и -
ча. Ч о г о д о с а д н о б у л о С т е п а н о в і І р о х и м о в и -
ч у?

Тільки др у го го дня і, вже вируш аю чи до полустанку,

Степан Т рохим ович (до речі, він цієї ночі дуже погано
спав) розповів Я вдосі Герасимівні про свої балачки з Клі­
щем: вчора він був до того приголом ш ений несподіваною
К ліщ евою пропозицією , що на запитання ковалихи, чому
ж К ліщ не зайш ов чайку попити, відповів коротенькою
ф разою («та побіг по якихось справах»), після якої непо­
мітно й перейш ов до чергового питання, так би мовити,
звичайної дом аш н ьо ї повістки дня. Степан Т рохим ович
(розповівш и) певний був, що ковалиха принаймні висло­
вить йому співчуття, але він, на ж аль, помилився: вийшло
зовсім і зовсім навпаки.
— А чому б тобі не бути їхнім шефом? — сказала Яв-

207
д о х а Герасим івна. — Х іба М ар’янка не про те ж саме пи­
сала?
— Тьфу! — сплю нув розгніваний Степан Трохимович:
— Ви наче змовились. Т а кажу ж тобі, що...
Але коваль не договорив: до того він був обурений.
Зиркнувш и незадоволено на свою дружину, він схопив ко­
шика й побіг до полустанку, вим ахую чи своєю лівою ру­
кою .
Ранок і на сьогодні був такий же чудовий, як і вчора
(як і позавчора, між ін.): таке ж було ніжне небо, така ж
була прозорість в тихом у осінньому повітрі, також козиря­
ли кібці, погасаю чи по далеких низинах. Але не зовсім та­
кий спокійний був сьогодні С тепан Т рохимович. Кліщ ева
пропозиція поруш ила йому душевну рівновагу: вона не те,
щ об обурила його (завіщ о обурю ватись?), а якось надзви­
чайно збентеж ила. Чому збентеж ила? П оперш е том у, що
спіймала його, так би мовити, «на гарячому»: м овляв, д о ­
ки ж він, старий робітник, револю ціонер і батько, мож на
сказати, великих дітей, буде простувати ш ляхом «моя ха­
та з краю », подруге — і головне — збентеж ила тому, що...
що ж він власне буде робити?
П оваж али С тепана Т рохим овича не тільки на селі, —
його трохи поваж али й на заводі. Блискучим працівником
коваля не м ож на було назвати, але ніхто б не ризикнув і
сказати, що він працю є погано. У всякому разі, він ішов
по перш ому розряду (і в сенсі заробітку, і в сенсі уміння
працю вати) й прогули робив дуже й дуже рідко.
П оваж али його й за те, що він мав деякі революційні
заслуги: перед роковинам и, скажім, 1905 року місцева за­
водська газета завж ди зверталася до нього з проханням,
щоб він дав для відповідного нумера свої спогади. Степан
Трохим ович виконував це прохання з охотою : за два дні
він приносив свої спогади і свою фотографічну карточку,
так що, на перший погляд, і тут все було гаразд.
Але це тільки на перший і саме п о в е р х о в и й по­
гляд. Н а заводі за ковалем були деякі і чималі недоліки. І
що вони й справді таки були, цього не заперечував сам

208
 С тепан Т рохим ович. С права в том у, що вся його гром ад ­
ська р о б о та обм еж увалась тим и ж таки спогадам и про
1905 рік. В ж одній із гром адських організацій він не брав
ж одної участи. Н а ж одном у зібранні він не виступав та й
на зібрання ходив хіба що тоді, як що хтось із партійців
о с о б и с т о запрош ував його. М ож на було за це го­
стро обвинувачувати Степана Т рохим овича, себто людину,
яка вваж ала себе за револю ціонера і навіть пиш алася з то­
го, щ о в неї діти комуністи? Ф о р м ал ьн о — ні, ф а к т и ч н о __
обов’язково!
Ф орм ально:
Як і всі поїздники, себто робітники, які меш кали по су­
міжних з городом селах, і які на завод попадали за допо­
м огою робочого поїзда, Степан Т рохимович, у своїх ба­
жаннях виявити себе великим активістом , б)уз до певної мі­
ри обмежений: як ти, скажім, прийдеш на зібрання, що від­
бувається після твоєї зміни? Не — буде ж поїзд чекати те­
бе?
Ф актично:
Але чому ж тоді, скажім, Степан Т рохим ович, не вча­
щає на ті зібрання, що відбуваю ться на перервах? 1 тут
йому поїзд завадж ає? Ч ому він завжди мовчить, коли об­
говорю ю ть те чи інше питання? Тому, що він почуває себе
більш зв’язаним з селом? Так тоді на якій підставі він на
селі рекомендує себе заводською лю диною і дуже задово­
лений, коли для нього підходять там , як до робітника, і
навіть не припускає, щоб до нього на селі інакше й стави­
лись? Чому, нареш ті, Степан Трохим ович не бере наймен­
ш ої участи в жодній із гром адських організацій? Ну, хоч
би в том у ж антиалькогольн ом у товаристві (Степан Т ро ­
химович спиртних напоїв зовсім не вживає)? Х іба він зав­
жди працю є мовчки й на виробництві ніколи й ні з ким не
говорить? Чи, може, й тут йому поїзд завадж ає? Але, при­
пустім, що Степан Трохим ович працює й справді в яки­
хось виклю чних, нікому невідомих ум овах, — що на заво­
ді (саме на заводі!) не даю ть йому розгорнути свою актив­
ність. Ч ом у ж тоді він не покаже себе на селі... чи хоч би в

209
том у ж таки робочом у поїзді? Х іба робітнича гром адсь­
кість від того загубить (берем о той же скромненький при­
клад), що старий робітник і револю ціонер Степан Трохи-
м ович не на заводі завербував таку то таку то кількість
членів до ан тиалькогольн ого товариства, а саме на селі чи
то в робочом у поїзді?
Р озум ів все це старий коваль?Сперш у не дуже: в пер­
ші роки відбудовчого періоду він цього не добирав. Але
коли по цехах гром адське ж иття закипіло, щ о називається
до відказу, С тепан Т рохим ович не тільки все це усвідомив,
але й відчув себе (принаймні трохи) винним. Що ж зробив
С тепан Т рохим ович, відчувш и себе (принаймні трохи) вин­
ним? М ожна сказати — нічого! П одум ав, що це погано,
подум ав потім , щ о йому, як старій лю дині, мож на
(принаймні трохи) пробачити, й таким чином, заспокоїв­
ши (принаймні трохи) свою робітничу совість, поплив за
ти х о ю течією рокам и вихованих звичок. Іноді він, випад­
ково присоромлений якимсь робітником — активістом ,
іноді навіть м олоди ком -активістом , думав, що треба щось
зробити, але — і тільки: далі дум ок справа не посувалась.
П оказавш и том у ж таки, скажім, м олодикові-активістові
свої сиві вуса й ш ироку лисину, лаврик знову ліз у муш лю
й чекав нальоту якогось нового м олодика-активіста.
П роте, прийм аю чи ці нальоти з цілковитим, до речі,
усвідом ленням , що інакше й не м ож е бути, С тепан Т рохи­
мович особливої тривоги не відчував і вони його не бенте­
жили.
За те К ліщ його збентежив, м ож на сказати, надзвичай­
но, і не стільки тим надзвичайно, що показав, як він, С те­
пан Т рохим ович, старий робітник і револю ціонер, далеко
опинився у хвості навіть від с е л я н и н а К ліщ а, скільки
тим, що, відірвавш ись від гром адського ж иття, коваль ні­
як не міг уявити себе в ролі шефа, попросту кажучи, не
знав, що він має робити, які його обов’язки, тощ о. С ло­
вом, С тепан Т рохим ович мусів себе в гром адськом у сенсі
ском пром ітувати уже й на селі, а це, поперше, дуже б олю ­
че било по його сам олю бству, подруге, його невміння на­

210
лагодити зв язок з заво д о м Кліщ , скажім, м іг поцінити, як
його небажання зробити це. Себто? Себто, це у свою чер­
гу озброїло б проти нього К ліщ а і — щ о особливо бенте­
ж ило С тепана Т рохим овича — м ало не всю бідноту й чи­
малу частину середняків, бо коваль добре знав, щ о й ці __
біднота й частина середняків — д ум аю ть цілком також , як
і гром адянин Кліщ.
— «З ким же б це порадитись»? — міркував Степан
Трохим ович, підходячи до полустанку. — «З ким із своїх
хлопців (він м ав на увазі поїздників)? Так вони ж, мабуть,
менш за мене знаю ть! (Степан Трохим ович власне й не
знав, скільки в о н и знаю ть, не відвідуючи сільських збо­
рів). П іти до цехкому? Так там же побачиш тільки бари-
шень, бо активісти, мабуть, на виробництві і їх навряд чи
зловиш . Піти до ячейки? Знову таки, незнайомий народ».
І тільки виходячи з ваґону, Степан Т рохим ович розв’я­
зав це головолом не питання: він піде до редакції заводсь­
кої газети й т ам поговорить з тим редактором (чи як його
там !), що на день роковин 1905 року приймає від нього
спогади й ф отографічну карточку.
Зайш ов до редакції Степан Т рохимович у час перерви.
Зайш ов, до речі, зовсім не з тим почуттям упевнености, з
яким заходив зі спогадами. В кімнаті було дуже накурено
й стояло, сиділо й напівлеж ало чимало людей. Більш ість
нічим не відрізнялася (зовніш ньо) від С тепана Т рохим ови­
ча: ті ж засм альцьовані блю зи, ті ж чорні обличчя і руки.
Ці лю ди безперечно були такими ж робітникам и, як і
Степан Трохим ович, тільки якихось інших цехів (завод
мав тисяч д вад ц ять і всіх, особливо молодих, старий ко­
валь не м іг знати). Але така більш ість, засм альцьована,
С тепана Т рохим ови ча не цікавила і він став приглядатись
до менш ости, себто до тих, що вдягнені були чистенько.
С еред чистеньких він, на жаль, не знайш ов потрібного йо­
му редактора (чи як його там!). Отже, треба було чекати,
поки прийде. Спершу ніхто С тепана Трохим овича не помі­
чав: до редакції завжди заходило б агато народу, і коли ко­
мусь потрібна була якась справа, він сам звертався до від­

211
повідної лю дини. Нарешті, один із чистеньких його пом і­
тив.
— М оже ви, папашо, принесли якусь замітку? — спи­
тав чистенький, чорненький і до того ж в рогових окуля­
рах.
— Т а ні — сказав Степан Трохим ович. — Це я чекаю
тут...
— К ого ж ви чекаєте? — допитувався чистенький.
— Т а я чекаю отого хлопця, щ о... бере в мене спогади
про п’ятий рік.
— А навіщ о ж він вам? — знову допитувався чистень­
кий. — М оже, ви мені скажете?
— А ви ж х-то будете? — несміливо запитав Степан
Т рохим ови ч і висякався.
П рисутні (власне, кілька чоловіка із них) рап том заре­
готали.
— От так робітник! — сказав один із них. — Та ще й
старий робітник: не знає свого редактора.
Степан Трохим ович зовсім розгубився. К оли б його,
револю ціонера і, можна сказати, м ало не першу лю дину на
селі (сам коваль вважав себе саме за першу без всяких «ма­
ло не») побачив в цей м ом ент хоч би той К ліщ , ковалево­
му авторитетові прийшов би безповоротний, остаточний і
навіки кінець: в редакції стояв не Степан Т рохим ович, не
поваж ний робітник з почуттям власної гідности, а см іш ­
ний, невиправдано переляканий, обиватель.
— Товариш і, як вам не сором но! — суворо кинув ре­
д ак то р і, беручи Степана Т рохим овича під руку й одводя-
чи його в куток, сказав: — Так говоріть же, патіашо, чого
ви прийшли?
— Бачите... така справа! — почав був несміливо ста­
рий коваль. — Ж иву я, значить, на селі: приїздю на завод
робочим поїздом . Т ак от така справа... вибрали мене на
селі ш ефом. — Степан Т рохим ович ще раз висякався й, не
знаю чи що далі говорити, змовк.
— От і прекрасно! — сказав редактор. — Ви, мабуть,
хочете в наш ій газеті висвітлю вати ж иття свого підшефно-

212
го села? Це дуже х о р о ш а ідея. Ваші кореспонденції ми бу­
д ем о негайно вміщ увати. Будете наш им не тільки робко-
ром , але одночасно й сількором .
— Т а який з мене сількор! — почав був Степан Трохи-
мович з надією перевести розм ову в ту площ ину, яка його
сам е й цікавила, себто в площ ину питань такого порядку:
що, йому, м овляв, робити, щ об... не бути хоч поганень­
ким шефом. А ле тут раптом перебив його чистенький ре­
дактор в рогових окулярах.
— Що ви, папаш о! — сказав редактор. — Х іба сілько­
ри м усять обов’язково святі горщ ики ліпити?
— Воно, звичайно, так! — гублячи надію д ати р о зм о ­
ві баж аний напрям ок, проти волі й баж ання поплив за те­
чією С тепан Т рохим ович. — Воно ви вірно говорите, але я
ж простий робітник, хіба я...
Т ут редактор усміхнувся, поправив свої рогові окуля­
ри і, і переконавш ись що Степан Т рохим ович не думає кін­
чати своєї думки, сказав:
— А як же я? Як же я наважився бути редактором ? Не
сількором , п і д к р е с л ю ю , а редактором , лю дин ою до­
сить таки відповідальною ? П ринайм ні, багато більш від-
повідальніш ою , якою я вам пропоную зробитись?
— Ще б когось зрівняти з собою ! — заперечив старий
коваль. — Т а я ж таки собі простий робітник, мож на ска­
зати, звичайнісенький!
С тепан Т рохим ови ч уже, що називається, м ахнув ру­
кою на вищ езгадану надію . Тепер у нього була інш а тур­
бота: він страш енно перелякався, що його «запряжуть» ще
й у сількори, себто накинуть на нього ще один зовсім для
нього ніби то тум анний і дуже подібний до перш ого (ш еф­
ства!!) об о в’язок.
П роклинаю чи себе, що він зайш ов до редакції, Степан
Трохим ович, проте, виріш ив за всяку ціну вискочити відці­
ля принаймні хоч без другого гром адського навантаження.
І том у, хоч він і був високої думки про себе і хоч вже до
певної міри й аклім атизувався в новому редакційному о то­
ченні, все ж виріш ив знищ увати себе до кінця, цебто ви­
ставляти свою особу в дуже м ізерном у вигляді.

213
 Але тут чистенький редактор в рогових окулярах при­
йом ом , проти якого спасували б всякі «тур-де-бра» і «бра-
руле» (С тепан Т рохим ович полю бляв циркову боротьбу і
в старі часи задля неї залиш ався іноді в городі) — прийо­
м ом безперечно не із слабеньких, чистенький редактор
остаточно обезброїв С тепана Трохим овича.
— Так ви кажете, щ о ви звичайнісенький робітник? —
сказав редактор — А хто ж такий я?
— О т тобі й м аєш ! — пром овив уже переляканий Сте­
пан Т рохим ович: він подумав, щ о редактор образився. —
Хіба ж я не ціную ваш ої роботи? Звичайно, й ви р о б і т ­
ник!
— Ви мене не зрозум іли, — заперечила лю дина в рого­
вих окулярах. — Я хочу сказати, що я такий же звичайні­
сенький робітник, як і ви, і щ о я тільки три місяці том у
прийш ов від станка. Я хочу сказати, папаш о, що я працю ­
вав за станком 12 років, і що я такий собі висуванець — і
тільки! йдучи на редакторську посаду, довож у до ваш ого
відома, я стільки ж розумівся на ній, скільки й ви, йдучи
на сількорівську. Ясно, папаш о?
— Що ви кажете? — вирвалось С тепанові Т рохим ови-
чу, і він очима, повними нерозуміння, оглянув присутніх.
Але ніхто із присутніх не звертав на них уваги.
— Л ьонько! — раптом сказав один із робітників, кида­
ючи в редактора якимсь папірцем і ступаю чи з кімнати. —
Ти ж гляди: сьогодні мусиш обов’язково відчитатися перед
м оєю групою.
«Виходить, що й справді робітник: «Льонька»! — поду­
м ав здивований С тепан Т рохим ович. С тарий коваль оста­
точно був збентежений. С кладалося таке вражіння, що він
прилетів з М арса. П равда, його син теж десь відповідаль­
ним робітником . Але його син ніколи не носив окулярів і
взагалі мав вигляд багато простіш ий, подруге, то ж його
син, а С тепанові Трохим овичу здавалося, що таких синів
на світі більш нема.
— Так значить, папаш о, по руках! — і редактор схо­
пив ковалеву руку. — 3 сьогодніш нього дня ми вас вваж а­

214
єм о своїм робсількором . Єсть? '— і не чекаючи згоди, ре­
дакто р відповів за Степана Т рохим овича. __ Єсть!
С ловом вийш ов Степан Т рохим ович з редакції не з по­
радою , що йом у робити, щ об... не ш ефствувати, (власне
такої поради він і чекав), а з другим гром адським наванта­
женням не менш д ля нього ніби то загадковим і безпереч­
но проти волі йом у нав’язаним . 1 щ о особливо бентеж ило
старого коваля, так це те, що ніяк від цих навантаж ень не
м ож на було відмовитись. П о суті він не був такий вже со­
ром ливий, безпорадний і, так би м овити, незлобивий. Не
боявся він начальства, не пасував він і перед окулярами.
Свого часу урядник, скажім, не раз обіцяв вислати його з
К арм азинівки за зухвальство. Не піддався б він і голові
сільради чи то м айстрові, коли б вони наваж ились так чи
інакш е його зачепити. Щ ождо окулярів, то він з ними за зви­
чайних обставин почував себе досить вільно і не припу­
стив би, щ об вони йому, скажім, нав’язували якісь обов’яз­
ки, яких він не хотів. Але як ти відмовиш ся від наванта­
ження К ліщ евого, себто від навантаж ення свого ж брата та
й до того ж такого, щ о говорить від імени цілої маси? Як
ти не схочеш бути сількором , коли тебе примуш ує редак­
тор, три місяці том у звичайний робітник... і до того ж, як
виявляється (хоч і м олодш ий), мож е й розумніш ий за тебе?
— От м орока! — почухався з досади С тепан Т рохим о­
вич: вже перерва кінчалася і він поспішав до цеху.
Дуже досадно було С тепанові Трохим овичу. Д осадно
було том у, що він так нічого й не узнав з приводу шеф­
ства (щ об... не ш ефствувати!); досадно було том у, що, за­
мість поінф орм уватись, вскочив у друге навантаження.
О собливо ж досадно було С тепанові Т рохим овичу, що як
він не лам ав голови, як він не напружував всі свої розум о­
ві сили, — йом у так і не пощ астило виріш ити, на кого ж
він мусить досадувати?
— «Ех — подум ав старий коваль, — «внесе нечиста,
мабуть не винесе й Пречиста»!
 6

С т е п а н Т р о х и м о в и ч з а с п о к о ю є т ь с я . Як він
в і д н о с и т ь с я до к о м у н и , шо « с т р о ї т ь с я». С т _е -
пана ' Г р о х и м о в и ч а викликає сільрада. Про що д у ­
мав коваль, ідучи з сільським виконавцем, а також
і б е з н ь о г о го й д у ч и д о с і л ь б у д у .

А ле всьому єсть межі. Д ень, два, три, скаж ім, похви­

л ю ватись м ож на. Воно навіть трохи освіжає лю дину. Але
довго хвилю ватись — не рекомендується. О собливо ж то­
ді, коли хвилю ється лю дин а літня, хоч би вона й була в
досить д обром у; бадьором у стані.
Заспокоївся нареш ті й С тепан Т рохимович. Власне не
те щ об заспокоївся (серце весь час тривож ив якийсь біль),
але, у всякому разі, збігавш и до редакції й несподівано ді­
ставш и там нове навантаж ення, він уже нікуди не бігав і
тільки став обереж ніш проходити через заводський двір,
запобігаю чи зустрічі з р едактором (другого дня він там
його, наприклад, бачив) і з нетерпінням чекаючи того ра­
дісного м ом енту, коли К ліщ забуде про своє шефство.
С ловом , трохи поговорили, трохи потурбувались (тим са­
м им виконавш и свій гром адський обов’язок), а тепер м ож ­
на й відпочити. А щ об почувати себе цілком спокійним
(все ж таки за головну небезпеку править Кліщ ), треба,
скаж ім, прийш овш и з заводу, не виходити на вулицю , а,
лягаю чи спати, добре зачинити віконниці — воно тебе й не
видно. К ліщ може набратись нахабства й прям о зайти до
хати? А може й не зайде — то хто й зна! М оже він уже й
забув?
Сам е такої струсевої політики Степан Трохим ович
притрим увався чотири дні: з то го часу, як він завітав до
редакції вияснити дещ о з приводу свого ш ефства над вла­
сним селом К арм азин івкою , минуло саме чотири дні. Всі
ці чотири дні стояла д обра година. Н а п’ятий, прийш овш и
з полустанку, С тепан Т рохим ович переконався, що осінь
всерйоз задощ ила; навіть у дворі повно було багна. Сте-

216
 пан Т рохим ович перезувся (за літньою звичкою він надів
баш м аки, а вечірнє болото вже вим агало чобіт), і спитав у
Я вдохи Герасимівни про новини: тепер, повертаю чись з
заводу, він кож ного разу цікавився новинам и, маю чи на
увазі того ж таки невгам овного К ліщ а. Д овідавш ись, що
ніяких новин нем а, себто ніхто до нього не приходив, С те­
пан Т рохим ович підкрутив свого сивого вуса і сказав:
— Слухай, стара! — Оце мене обрали на шефа, так не
знаєш , як там з комуною ? С троїться?
— Т а ніби то, строїться! — відповіла Я вд оха Гераси-
мівна, пораю чись біля посуду. — Вчора заб ігала М аланка
Ч епурненкова: при соглаш ала подивитись, як вони рем он­
ту ю ть бородаївський будинок. А втім , — невідом о до чо­
го зідхнувш и, д о дал а вона, — може й не построять!
— Гм! В иходить, значить, що строїться, — сказав старий
коваль і, ще раз покрутивш и свого сивого вуса, теж зід-
хнув.
О дним словом , зідхнули обидва: він і вона, себто ко­
валь і ковалиха.
Але чого зідхнув С тепан Трохим ович? (Ч ого зідхнула
Я вд оха Г ерасим івна цим, м ож е, ніхто й не цікавився). Т о­
го, що ком уна «строїться» чи того, що вона «може й не
построїться»? Як револю ціонер, він міг зідхнути лиш е з
останньої причини — (з то го , щ о ком уна «може й не постро­
їться»), але, як ш е ф, він, правду кажучи, і не знав, чого
йому зідхати: коли комуна його не буде чіпати — він гли­
боко зідхнув би, щ о вона «може не построїться», в противно­
му разі — хай би вже вона почекала: чого поспіш ати? У вся­
кому разі, С тепан Т рохим ови ч, згадавш и, що пан Б ород а­
ївський, будинок якого ком уна зар аз рем онтує, колись д о ­
сить д о бр е ставився до нього, п о д у м а в ш и д о т о ­
г о ж, що Я вдоха Г ерасим івна, зустрічавш ись на ремонті
з К ліщ ем , своєю присутністю мож е нагадати Кліщ еві про
ш ефство, сказав:
— Ти, Д уню , кращ е не ходи. Хай собі строїться: не за-
вадж ай їм»
— Це ти про Бородаївський будинок? — спитала кова­
лиха.

217
 — Т а авжеж! М аланчине діло присоглаш ати, а твоє
діло не завадж ати... Не л ю б л ю я, як ото працю єш , а воно
тобі на очі лізе!
— Тч чого ж я їм буду на очі лізти? — почала була Яв-
д ох а Г ерасим івна, але у цей м ом ент на дворі дзвінко за­
гавкав Ж учок і в в о р о та хтось енергійно постукав косту­
ром.
С тепан Т рохим ови ч здригнув. Не том у здригнув, що
він горелякався (як лякатись кож ної дрібниці, так і переля­
ку не вистачить), — він здригнувся том у, що стук був за­
надто несподіваний.

... Викликав сільський виконавець — це саме він і бив

костуром у ворота. Викликав до сільради. Але в яких т а ­
ких справах тр еба було негайно виходити в темну осінню
ніч — сільський виконавець пояснити не міг.
— М оже, чогось там з приводу контрактації? — відганя­
ючи Ж учка, все таки розпитував трохи схвильований
(ш ефство!!) С тепан Трохим ович.
— М огло буть, щ о з приводу контрактації! — відповів
сільський виконавець.
— А, може, з приводу підсвинка? — в голос прим ріяв­
ся коваль...
— М огло буть, щ о з приводу підсвинка! — погодився
сивий дідок... і, раптом м ахнувш и костуром, сказав стар­
ш инським голосом: — Ну, ну, збирайся скоріше! Чого чу­
хаєш ся?
Виконуючи свої обов’язки, сивий дідок не знав поваж ­
них лю дей (за виклю ченням тієї лю дини, яка давал а йому
накази), й том у не пройш ло й хвилини, як Степан Т рохи ­
мович іш ов до сільради.
С то яла і справді тем на осіння ніч.. М жичив дрібний
дощ ик. М ало не по всіх хатах блим али каганці. Д есь гри­
злись, схопивш ись не на життя, а на см ерть, два пси, й це.
очевидно, тривож ило інш их собак: зі всіх кінців чути було
виття й брехню . Якась жінка праворуч (м ож ливо, й чоло­
вік) не встигла набрати води, й том у праворуч рипів жура-

218
вель. І всі ці звуки осінньої ночі, раптом збивш ись до купи,
зробили С тепанові Т рохим овичу найсумніш ий сум.
Він згадав про свою м олодість, згадав парубкування й
б агато дечого згадав.
— «С ловом , було діло», — подум ав старий коваль _
«а тепер от нема! С тарість прийш ла: сиві вуса, ш ирока ли­
сина, навіть темні очі вицвіли (тільки-но вчора дивився в
дзеркало!) — нем а м о л о до го часу».
Тиждень том у, йдучи з полустанку, Степан Т рохим о-
вич в цьому остаточно переконався, — він побачив, що
вже йому не наздогнати м олодиків. І коли Я вд оха Гераси-
мівна запевняє, щ о він ще дуже непогано наздоганяє м ол о­
диць, то на теж і приказка приказує: сивина в голову, а
чорт в бороду, чи то волос сивіє, а голова шаліє.
С тепан Т рохим ович, так би м овити, уявно розм овл яє з
Кліщ ем: бачиш , який я старий, а ти мене в шефи! Мені, го­
лубе, тепер на гітарі грати, а ти мене — он куди! Синицю
й на салі поклади, то синиця синицею.
Після довгих вагань, на випадок зустрічі з К ліщ ем,
С тепан Т рохим ович нареш ті постановив перейти в контр­
атаку: так він розчулився, згадую чи свої м олоді літа, й так
йому обридло це осточортіле ш ефство... Ну, попрацю вав, ну,
й буде! Г оворив з редак то р о м , говорив...
Т ут коваль згадав, що він ще й вроді як би взявся ви­
конувати обов’язки сількора, і ця згадка остаточно зіпсува­
л а йом у і без того поганий настрій.
— І-і-і-! — в голос подосадував С тепан Т рохим ович і зу­
пинився перед калю ж ею : він м икитував, як би йому її обій­
ти.
— Ач, як не л ю б л ять ходити до сільради! — сказав
ззаду сільський виконавець (в таких випадках він завжди
йшов ззаду). — Ач... А якже мені, старом у, кож ного дня
бігати по дворах?.. Ну, ну, йди! Ч ого огинаєш ся?
Степан Т рохим ови ч хотів був огризнутися, але й тут
же передумав: поперш е, сільський виконавець і справді був
трохи старш ий за нього (старіш ий років на двадцять), по-
друге, дідок воістину не знав спокою і вдень, і вночі, коли

219
загадаю ть, бігаю чи по дворах, ,потрете, револю ціонерові,
батькові великих дітей, до то го ж старом у робітникові,
зовсім не личить входити в конфлікт із сільською бідно­
тою .
У сільраді зустріли С тепана Т рохим овича здивовани­
ми очима: таким и очим а зустрів його саме секретар сіль­
ради.
— Н ічого не знаю ! — сказав секретар сільради. — Я
вас не викликав! — І звернувш ись до сільвиконавця, секре­
тар поцікавився: — Х то ж це тобі загадував? —
— Т а М итька ж загадував! — відповів дідок, — казав,
щоб я його сюди привів.
— О т, от: «привів»! — секретар сільради пом ахав ру­
ками й, набравш и в легені повітря, промовив:
— С лухайте, діду! та доки ж ви будете по-старореж им-
ному висловлю ватись?.. «Привів»! Що вони (секретар вка­
зав на С тепана Т рохим овича) ареш товані чи що?
— А як же я їх взиватиму? — спитав збентежений ді­
док. — С каж іть мені, старом у, то я й знатиму.
— Т а нічого, я не ображ аю сь! — м ахнув рукою й С те­
пан Т рохим ович. — С тарій лю дині важко звикати до но­
вих порядків... Так куди ж це мені йти?
— Ви підіть, м абуть, до сільбуду, — сказав секретар
сільради. — Це вас викликав голова ком незаму. Зараз у
них зібрання.
— «От тобі й маєш»! — подум ав Степан Т рохим ович,
виходячи на вулицю. — «Передчуття не помилилось: хто
ж, як не К ліщ викликає мене? Н аказав голові ком незам у —
той і потягнув із хати»!
О собливо ж неприєм но було С тепанові Т рохимовичу,
що м ав він розм овляти з К ліщ ем не віч-на-віч. аів присутно­
сті всього активу незаможників. Степан Трохим ович уже
уявляв, як його зі всіх кінців заки даю ть запитанням : м ов­
ляв, що ж він зробив в напрям кові своїх обов’язків, і саме
як К арм азинівський шеф? У являв, як посипляться на ньо­
го нарікання й, м ож ливо навіть, глумливі репліки, як, на­
решті його, досі поваж ану лю дину в селі, висвистять не

220
тільки на весь сільбуд, але й на всю К армазинівку. Степан
Т рохим ович д обре знав К ліщ ів норов, і він знав, як впли­
ває цей норов на ком незам івський актив. М ож на вскочити
в таку неприємність, що потім цілий вік будеш ш кодувати.
Степан Т рохим ови ч озирнувся: дідка з костуром поза­
ду й справді не було. Чи не крутнутись додом у? Яке йому
діло до ком незам у та й... що йому ком незам ? Влада си­
дить у сільраді, а ком незам вроді як би якась приватна
організація. Ч ого це він має вислухувати її накази? Н ареш ­
ті, хто це дав право ком незам ові тривож ити його?
Степан Т рохим ович був уже в п’ятидесяти кроках від
сільбуду. К різь куряву тем ної осінньої мжички світлі ква­
д рати сільбудівських вікон виступали соковито, б ад ьоро й
задерикувато: наче ш ість веселих д ем он странтів, вишику­
вались серед тем ної ночі, й іронічно посміхаю чись, глузу­
вали з чиєїсь нудьги й з чийогось незадоволення. Степан
Т рохим ович рідко бував на цьому краю села, але коли йо­
му доводилось тут проходити, скажім, з М отузкою , й ко­
ли вони бачили такі вікна, М отузка завж ди говорив:
— Неначе як голота засідає... М огло буть, щ о й ком ­
сом ольці лапаю ться.
С тепан Т рохим ови ч з тако ю характеристикою не пого­
дж увався, але він не лю бив і сперечатися з М отузкою , себ­
то з лю дин ою , що з нею він от уже кілька років ходив у
супрязі.
Не сум нівався С тепан Т рохим ович, що і тепер зіб ра­
лась голота. Щ ождо крутнутись додом у, то старий коваль
все таки не наважився: сьогодні крутнеться, завтра, припу­
стім, крутнеться, а на третій день? А на третій день всеїд­
но ж зад и баю ть. І виріш ив тоді Степан Т рохим ович на­
братися як м ога більш е нахабства й, набравш ись нахаб­
ства, — справді таки перейти від оборони до наступу. С ло­
вом, постановив коваль, зайш овш и до сільбуду, кинути
зневаж ливий погляд хоч би на того ж К л іщ а й сказати:
— С лухайте, хлопці! Що ви зорганізувались і захищ а­
єте свої ком незамівські інтереси — це дуже добре й я, ре­
волю ціонер і батько партійних дітей, цьому цілком співчу­

221
ваю. Але, покиньте мене, старого, тривож ити й нервувати,
бо це може погано вплинути на м ою заводську роботу, і
вам за це радянська влада не подякує.
1 грізно подививш ись хоч би на того ж Кліщ а, старий
коваль, згідно цього категоричного виріш ення, мусів негай­
но ж залиш ити сільбуд й негайно ж піти додом у.
Т ак складно Степан Т рохим ович не дум ав, але сенс йо­
го дум ок наблизився приблизно до цього.
С тепан Т рохим ович ступив на сільбудівський Ганок,
поскидав з чобіт багно (поскидав віником, що скояв коло
дверей) й відваж но руш ив до хати.

Ч и м з у с т р і л и С т е п а н а Т р о х и м о в и ч а в с і л ь б у д і.
В и с т у п М и т ь к а- к о м с о м о л ь ц я й Кліща. С т е п а н
Т р о х и м о в и ч г о в о р и т ь п ро мо ву. Кл і щ п р и к о л ю є
ч е р в о н о г о ш е ф с ь к о г о б а н т и к а .

Н есподіваний (себто рішуче несподіваний!) грім опле­

сків зустрів С тепана Т рохим овича. Грім оплесків був т а ­
кий раптовий, що старий коваль навіть перелякався. Зупи­
нивш ись біля порога, він дивився розгубленим и очим а на
присутніх і не знав, що йому робити.
А ле оплески не стихали. Вони лю тували, вони, можна
сказати, безумствували й перейшли, нареш ті, в найсправж-
нісеньку овацію . І тоді ж (о, жах!) — з лав зіскочило кіль­
ка чоловік і, підбігш и до С тепана Т рохим овича й схопив­
ши на руки м аленьку старечу худобу, понесли його до пре­
зидії. І тоді ж (о, жах!) — зі всіх кінців сільбудівської залі
закричало кілька голосів несам овитим голосом:
— Хай живе наш дорогий шеф! Хай живе найстаріш ий
карм азинівський робітник! Хай живе Степан Трохимович!
С лава йому, слава! Слава!
Степан Т рохим ович, власне, нічого не бачив. Він, мож ­
на сказати, осліп на мент. Тільки якісь червоні плями біга­
ли перед його очима: очевидно, стрічки гасел, що їх розві­
шано було по стінах. І тільки коли коваля донесли до три­

222
буни й поставили на ноги й коли, нареш ті, сільбудівська
заля стихла, — тільки тоді С тепан Т рохим ович оп ам 'ятав­
ся.
П еред ним була повна кім н ата лю дей (чоловіка з пів-
тораста-двісті), і всі ці лю ди (незам ож ники) посміхалися
до нього такою л ю б ’язною , такою приєм ною посміш кою ,
що розчуленом у Степанові Т рохим овичу навіть сльози ви­
ступили на очах. Він зиркнув убік: поруч його, за столом
(на столі леж ала червона сукня) сиділи: Кліщ , М итько-
к о м со м о л ец ь (його коваль добре знав, бо й М итько пра­
цю вав на том у ж таки заводі) й ще кілька незаможників.
Це була, так би мовити, президія зборів. Але й президія
дивилась на старого коваля тим и ж л ю б ’язними очима,
Н авіть К ліщ не менш сим патично посм іхався до нього.
— Т овариш і! — звернувся М итько-ком сом олець до ве­
лелю дних зборів. — Х то за те, щ об С тепана Т рохим ови ча
обрати до президії, підійм іть руки!
Зам ість піднятись, руки знову зробили грім гучних
оплесків.
— О тже, — зрезю м ував М итько-ком сом олець, — до­
звольте вваж ати С тепана Т рохим ови ча обран им до прези­
дії! — і звернувш ись до старого коваля та вказую чи йому
на порож нього стільця, М итько-ком сом олець — сказав: —
С тепане Т рохим овичу, займ іть, будь ласка, своє місце!
С тепан Т рохим ови ч розгублено подивився на присут­
ніх (присутні й досі посм іхалися до нього тією ж сим па­
тичною посм іш кою ), вийняв з кишені хустку й, витерш и з
лисини піт, сів.
Т аким чином старий коваль вскочив уже не тільки в
якесь нове навантаж ення, — він несподівано влетів, м ож на
сказати, в найсправжнісінькі герої.
Але овації оваціям и, а діло — ділом , і збори, зробив­
ши овацію , тут же забули про С тепана Т рохим ови ча й
приступили до чергових питань своєї чергової повістки
дня. Н айголовніш ою тем ою зборів була та ж таки комуна,
що мусіла «строїться». О бговорю вали це питання дуже
довго і не менш гаряче. С тепанові Т рохим овичу, до речі,

223
не раз здавалося, щ о присутні перегризуться навіть, м ож ­
ливо, посхоплю ю ться з лав і почнуть битися. Але це тільки
здавалося: — за м ить все це стихало й обговорю вання на­
бирало високої пристойности.
Залиш ивш ись без догляду лю б’язних усм іш ок авдито-
рії, С тепан Т рохим ович, кінець-кінцем, о п ам ’ятався й опа­
м’ятавш ись став р о згл ядати присутніх. Сперш у його дуже
тривож ило те, щ о він у президії, — не том у, що його все
таки »запрягли» в шефи (про це він зараз ще не м іг д ум а­
ти хоч би дякую чи ти м же л ю б ’язним усм іш кам, які його
так зворуш или), а том у, щ о до цього часу він ніколи не бу­
вав у президії, — сперш у це його дуже тривож ило, і він,
поглядаю чи на присутніх, м айж е не пізнавав їх. П отім
С тепан Т рохим ови ч тр о х и заспокоївся, і тум ан, щ о стояв
над авди торією , розійш овся.
П ерш им спав на око М итько-ком сом олець. Власне йо­
го обличчя, деталі цієї постаті. Що М итько належав до
ком сом олу, — про це С тепан Т рохим ович був поінф орм о­
ваний від Онучки, але, щ о він заправляє ком н езам ом —
цього С тепан Т рохим ович досі не знав. (Що М итько за­
правляє ком н езам ом , в цьому коваль не сумнівався: гово­
рячи в сільраді про голову ком незам у, згадували саме
М итька, щ о він виконує такі обов’язки, свідчила його й ро­
ля на цьому зібранні). З М итьком Степан Т рохим ович зу­
стрічався часто: М итько був такий же поїздник, як і він,
але Степан Т рохим ович все таки не припускав, що з нього,
з М итька, така, м ож на сказати, розум на голова: вваж аю ­
чи М итька за м олокососа, С тепан Т рохим ович не м ав на­
годи познайом итись з його діяльністю , бо М итько працю ­
вав у чугунно-ливарном у цеху й на заводі рідко стикався з
ним.
«К оли ж це його о б р ал и на голову»! — подум ав С те­
пан Трохим ович. — «М абуть, нещ одавно, бо Онучка мені
нічого не говорив. Т а не говорив і М отузка».
А ле найдивніш им у всій цій історії було те, щ о біля­
вий М итько-ком сом олець, цей цибатий м овчазний хл о ­
пець, який, зустрічаю чись з старим ковалем, завжди чем-

224
но йому знімав капелюха, говорив зараз т а к о ю ж — прибли­
зно м овою , якою, скажім, розм овляв з Степаном Трохи-
мовичем і заводський редактор.
П озирав зрідка старий коваль і на Кліща, але Кліщ
його вже не заспокоював: усміхнувшись один раз (в час
овацій) до нього приєм ною усмішкою, К ліщ знову таєм ни­
че посмикував свою руду борідку й не звертав жодної ува­
ги на Степана Трохимовича.
Н а зборах більш за всіх хвилю валася «камчатка», себ­
то ті, що стояли позаду. Річ у тому, що їх раз-у-раз хтось
із присутніх взивав підкуркульниками. Степан Трохим о-
вич ніяк не міг втямити, за що їх так взивають. «К ам чат­
ка» визнає, що комуну треба строїти? Визнає! Але вона
пропонує т рохи почекати й спершу добре вивідати в горо­
ді, чи треба її «строїти»? Вірно! В чому ж тоді справа?
— Це, товариші, типовий хвостизм, — авторитетно за­
явив той же таки М итько-комсомолець. — П артія давно
вже заявила, що вона за колективізацію і, значить, ходити
нам до якихось бю рократів й без діла балакати з ними, не­
має жодної рації. Д осить уже й того, що ми аж до сього­
дніш нього дня не спромоглися нічого зробити в своїй Кар-
мазинівці.
Степан Трохимович не погоджувався з М итьком. Не
погоджувався мовчки і цілком погоджувався (теж мовчки)
з «камчаткою». Комуну, звичайно, треба строїти, але чому
спершу не поговорити з відповідними розумними л ю д ьм и
в городі? Хіба вони дурніші хоч би за того ж М итька-ком-
сомольця?.. Та й потім, хіба м ожна взивати людей, що
можна сказати, набили руку на революції, б ю рократам и?
Степан Трохим ови ч навіть хотів був подати й собі реплі­
ку, але, смикнувши, що йому тут же можуть запропонува­
ти слово (а він на зборах зроду не виступав) — репліки не
подав.
І тут же, не подавши репліки, Степан Трохим ович рап­
т о м подумав:
«Почекай-но! Овацію то мені зробили — це так, але чи
не примусять мене ще й сказати їм з приводу мого шеф­
ства?

225
 І подумавш и так, Степан Трохимович м ало не зблід:
що він буде говорити зборам, він, лю дина до того ж не
звикла до виступів?
І наче у відповідь на його думку, Кліщ, що до цього
часу мовчав, вмить підвівся й, забравш и слово, промовив:
— Д орогі товариші! З першим питанням ми скінчили.
Підкуркульникам не пощ астило провалити комунічеську
ідею і ми будемо комуну й далі строїти. Хто не хоче нас
підтримувати — пущай до комуни не йде: ми за такими
підкуркульниками не нуждаємось. Но, дорогі товариші,
ето ж не факт. Пошли, як той казав, дурня по раки, а він
тобі жаб наловить — так оце і з вами може бути. К о м у ­
ною вдовольнятись не можна, тим болі не можна, що на­
супроти нас грозна колона одноосібників. Нужно посу­
нуть пропаганду нащ от більшої колективізації: чи то в
Соз, чи то в артіль, щоб, значить, мали ми збоку себе со­
юзну армію... Но хто ж нам допом ож е в цьому? — Кліщ
помовчав і раптом , вказуючи пальцем на Степана Трохи-
мовича, промовив: — Д о п ом о ж и ть нам в цьому наш д о р о ­
гий шеф, которий і скаже зараз свою шефську реч і скаже,
що він зробив за чотири дні своєї должности.
Грім гучних оплесків покрив промову оратора, й зі
всіх кінців почулись вигуки:
— Просимо! Просимо! П росимо Степана Трохим ови-
ча!
Тут уже Степан Трохим ович безперечно зблід і (о,
жах!) думки, що допіру функціонували йому ніби то ціл­
ком норм ально, вмить зрадили його й до одної вилетіли з
голови. І опинився Степан Тро-химович з порож ньою голо­
вою, з блідим обличчям й з неможливим болем біля серця.
Серце (саме серце, а не голова) знало, що хоч він досі ніде
й не виступав, хоч він ніде нічим і не вихвалявся, але селя­
ни вважали його за дуже розумну людину, за людину, що
може їх багато дечого повчити. Серце знало, що його ро­
бітничий і революційний стаж, його, нарешті, партійні ді­
ти, все це утворило в Кармазинівці обстановку надзвичай­
ної поваги до нього. Але те ж таки серце зараз голосно

226
кричало йому, що ніякої поваги він, мабуть, і не заслужив
і що —- головне — все це зараз виясниться і він остаточно
й навіки загубить авторитет всіми поважаної людини.
— Просимо! Просимо! П росимо Степана Трохимови-
ча, — не стихала заля.
Тоді цибатий М итько-ком сомолець підвівся зі свого
стільця й, вгомонивш и залю, промовив голосно:
— Слово має Степан Трохимович. — І, звернувшись
до коваля, сказав: — П росимо, товаришу!
І тоді ж наче сама судьба взяла його під свою безви­
хідну руку. Степан Трохим ович підвівся й, підійшовши до
трибуни, став. І тоді ж, побачивши раптом перед собою
тіж таки симпатичні обличчя, що нещодавно л ю б ’язно по­
сміхалися до нього, він очутився й відчув, що думки знову
заш ам отіли йому в голові. 1 потягнула судьба Степана
Т рохим овича за язика й сказав він:
— Пробачте, товариші! Я... е... е... е... е... за чотири
дні... все зробив. Власне... я вже говорив з редактором...
той... Н акаж и мене Бог, я... все зроблю. Мої діти — кому­
ністи, той... том у запорукою, але е... е... е... я не звик гово­
рити промов.
1 сказавши це, Степан Трохимович змовк. 1 відчув він
страшенну розпуку, бо певний був, що наговорив якихось
нісенітниць і певний був, що він уже навіки загубив свій
авторитет. Блідний і розгублений стояв Степан Т р о х и м о ­
вич на трибуні й не рухався. Не рухалась і заля: заля упев­
нена була, що він далі буде говорити, а Степан Т р о х и м о ­
вич упевнений був, що він далі жодного словечка не про­
мовить, бо думки йому знову повтікали з голови. У твори­
лось ніякове становище, і це перш за все зрозуміла прези­
дія.
— Товариші! — звернувся до зборів білявий Митько-
комсомолець. — Степан Трохим ович далі, на жаль, не м о­
же говорити, бо він нездужає. Це він заявляв у президії, і
це ви бачите з його обличчя. («От спасибі», подумав ста­
рий коваль, шо вже знову опам'ятався — «виходить брех­
ня не завжди робить л ю д я м зло»: Степан Трохимойич ні­
чого не заявляв президії). Але, — продовжував Митько-
ком сом олець — нам досить і того, що тут нам сказав про­
мовець. Він сказав, що він все зробить, як шеф нашої Кар-
мазинівки і що тому запорукою його діти — комуністи.
(«Невже я це говорив»? — подумав старий коваль). Отже,
д озвольте ще раз вітати наш ого гостя від імени наших
зборів. Новий грім оплесків розірвав тишу, і Степан Тро-
химович побачив ті ж таки рідні й надзвичайно приємні
обличчя. І тоді ж таки ще раз підвівся К ліщ і коли заля
вгомонилася, підійшов до Степана Т рохим овича (Степан
Трохимович, не знаючи що йому робити, досі не рухався з
місця) й, ставши поруч з ковалем, сказав:
— Д орогі товариші! Д озво л ьте мені від імени всієї
комнезамівської маси села Кармазинівки приветствовать
наш ого дорогого шефа, которий, як старий уважаємий ро ­
бочий, має долж ность притягти до наш ого села заводську
общественность і розпропагандировати наше село нащот
колективізації.
Ще новіший грім оплесків розірвав тишу. Заля, можна
сказати, безумствувала. — Но тим болі, — продовжував
Кліщ, позираючи своїми чорними очима на Степана Т ро ­
химовича і посмикуючи свою руду борідку, — тим болі
треба приветствовать нашого д орогого шефа, що він на
цьой трибуні побожився і навіть згадав своїх дітей комуні­
стів. Тепер подозвольте, уважаємі товариші, (тут Кліщ
вийняв з кишені якийсь пакунок) почепити наш ому д ор ого­
му шефу оцей червоний шефський бантик(Кліщ і справді
вийняв з кишені червоний бантик і тут же приколов його
до грудей Степана Трохимовича). Цьой бантик пущай на­
гадує наш ому дорогому шефу його поточну долж ность і
пущай він не скісняється: ми йому допоможем о. Ура!
— Ура! Слава, слава! Ура! Слава, слава!
Заля знову безумствовала. 'Годі знову підскочило кілька
чоловіка до Степана Т рохим овича й, схопивши його на ру­
ки, понесли до виходу.
Більш питань на порядку денному не було, до того ж
і час був досить таки пізній.

228
 Опинивш ись на повітрі з червоним бантиком на гру­
дях, С тепан Т рохим ович нареш ті зідхнув з полегш енням.
Він озирнувся. Н авколо його лю ди вже не метуш илися:
тем на осіння ніч проглинула останнього незамож ника, що
допіру виносив його на руках й ставив його ж таки біля
сільбудівського ганку,

Р о з м о в а з М о т у з к о ю . Як М о т у з к а п о с т а в и в -
с я д о ше ф с т в а . Д о С т е п а н а Т р о х и м овича заходить
О д а р к а й в і н ї й г р а є на г і т а рі . О д а рчині політичні
переконання. Степан Трохимов ич пропонує Одар-
ці з а л и ш и т и й о г о х а т у .

Все це трапилось так блискавично, так несподівано, що

ніяк не м о гл о скидатись на сон. Але сон до безкінця не
продовжується, і Степан Трохим ович мусів переконатись,
що він і справді не спить. Особливо ж переконував його в
цьому червоненький бантик, що його Степан Трохим ович
того ж таки вечора зняв з грудей й, загорнувши в газетку,
заховав у скриню: бантик і справді лежав у скрині і був
стільки реальний, що навіть і говорити про сон не прихо­
дилось. Остаточно ж переконала Степана Т рохимовича
ро зм о ва з М отузкою і саме другого дня.
—Х одять чутки по Кармазинівці односительно ваш о­
го шефства! — сказав Мотузка, здибавши Степана Трохи­
мовича біля корита: коваль напував свою білоногу Мань-
ку. — Наскільки вірно — не знаю, але заінтересований від
вас самих почути.
Це запитання примусило Степана Т рохим овича в пер­
ший раз подумати про те, що таке трапилося і якже вреш­
ті він мусить реагувати на ці події в його досі занадто спо­
кійному житті.
Як би т а м не було, а овації, що ними зустрічали його
незаможники, вплинули на Степана Т рохим овича надзви­
чайно! І не том у він другого дня, приїхавши на завод, ні­
чого не зробив, так би мовити, по лінії шефства, що й не
думав робити (як останні чотири дні), а тому, що ходив,
як у тумані й крім, як про овації, ні про що не міг думати.
Овації дуже подобались ковалеві і він навіть почував себе
справжнім героем. Він навіть уже не гнівався на Кліща,
хоч і певний був, що ці овації і є саме робота цієї невга­
мовної людини. З другого боку, ці ж оплески його все т а ­
ки збентежили, бо вони вимагали від нього відповідної ді-
яльности, а діяти (саме так, як того вимагали від нього)
Степан Трохим ович все таки не наважувався. Бентежили
оплески і в тому сенсі, що вони його примушували різко
розмежуватися і з цими прош аркам и села, з якими він по
суті не зовсім хотів розмежуватись, бо не добачав в цьому
ніякого здорового сенсу. Треба було, нарешті, відмежува­
тися не тільки від досить таки розумного й іноді дуже ко­
рисного, цілком легального Онучки, але, м ожливо, не
можна було й не відмежовуватися від того ж таки Мотузки;
хоч офіційно Мотузку вважали за міцного ( вредного прав­
да) середняка, але Кліщ, скажім, називав його куркулем і
навіть (це переказували Степанові Трохимовичу) глузував
з того, що Степан Ірохим ович, себто старий робітник, ре­
волюціонер і навіть батько дітей-комуністів, ходить у
супрязі з куркулем. Відмежовуватись від Мотузки старий
коваль ніяк не хотів, як з тих міркувань, що М отузка мав
красиву молодицю , яка з о х отою слухала гітарних р о м ан ­
сів Степана Трохимовича, так і з тих, що без Мотузчиних
господарчих послуг Степанові Трохимовичу важко було
обійтись.
— Та то... таке! Так... між іншим, — невпевнено відпо­
вів коваль на Мотузчине запитання з приводу шефства.
- По Кармазинівці ходять даже чутки, — продовжу­
вав Мотузка, — що вас, можна сказати, качали вчора на
руках... Наскільки вірно - не знаю, але заінтересований
віл вас самих почути.
Та го... таке! — Степан І рохимович покрутив сво­
го сивого вуса, агейкнув на Маньку й змовк.
Власне Степанові Трохимовичу дуже хотілося трохи
попишатися тим, що його винесли з сільбуду на руках,

230
але, з другого боку, він не міг цього зробити, бо певний
був, що, як тільки він вимовить перше слово, одразу ж му­
сить трапитись розрив між ним і М отузкою. Звичайно,
М отузка йому нічого не скаже, але він, поперще, негайно
ж продасть другого коня (авансу Степан Трохимович так і
не дістав), подруге, не захоче орати його землю, і таким
чином поставить Степана Т ро х и м о ви ч а в дуж е непри єм не
становище — (зараз вроді, як в супрязі, а т о д і, виходить,
оддавай в оренду?), потрете, після розриву, мабуть, прий-
деться навіки розпрощ атися з чорноокою слухачкою його
гітарних романсів, себто з М отузчиною дружиною.
— Т а кажіть вже! — сказав русявий широкогрудий (йо­
му було років з тридцять ) М отузка й почухав собі спину.
— Ч ого т а м не признаєтеся? Батько тільки но прийшли з
сільради й кажуть, що діло таки було.
— А що тобі таке? — кинув Степан Трохимович, при-:
слухаючись до далекої собачої брехні... — Хіба тобі не все
їдно?
— А звісно не все їдно! — сказав М отузка. — Якщ о вас і
справді т а м вваж аю ть за свого вождя, то й нам буде зруч­
ніше жити.
Воно бач як! Виходить, щ о М отузка на н ь о го не тіль­
ки не гнівається, але й ще радий з того, що його так до­
бре зустрічали незаможники? Степан Трохим ович навіть
кинувся був тут же з захопленням розповідати, як його зу­
стрічали й випроваджували вчора, та вийшло таке діло, що
прийшлося себе стримати.
— Воно вірно, — сказав Мотузка, запалю ю чи цигарку.
— Вождьом вас о б я за т е л ь н о , треба зробити, за це я голо­
сую д в о м а руками. Та тільки ви не дуже їм довіряйте. Осо­
бенно нащ от колективізації, бо середнячок наш в колектив
не піде і потім треба одставить Кліща. Д остаточно він л ю ­
д ям морочив голову.
Р о зм о в а набирала не зовсім бажаного напрямку: як же
його одставиш Кліща, як же його обійти колективізацію?
С ловом , р о зм о в а вела до конфлікту, а цього Степан Т р о ­
химович не хотів...

231
 Інтересно, що т о го ж таки вечора зайш ла до коваля й
чорноока М отузчина Одарка. П ощебетавши трохи з Явдо-
хою Герасимівною , вона весело посміхнулася до Степана
Т рохим ови ча своїми білими, як сніг, зубами й, поправив­
ши на голові хустку, сказала:
— Ви хоч би, Степане Трохимовичу, на гітарі пограли
чи що. Такий сум на дворі, що не приведи й Господи: дощ
мжичить, жодної тобі зірки на небі — прямо хоч з мосту
та в воду!
— Ач яка Катерина! — сказав безперечно не байду­
жий до м олодиць Степан Т рохим ович і особливо не бай­
дужий до Одарки. — Ач, чого їй захотілося!
Степан Трохим ови ч всіх гарних молодиць називав К а ­
теринами, бо, прочитавши Шевченкову «Катерину», гар­
ним молоди цям іншого ім’я й не міг підібрати.
— Та пограй уже їй, Стьопо, на гітарі, — д одала від
себе Я вд оха Герасимівна; хоч вона й бачила й знала, що
Степан Т рохим ови ч не зовсім байдужий до дівчат і осо­
бливо не байдужий до Одарки, проте це її лише облещ ува­
ло, і вона дуже була задоволена, коли молодиці так чи
інакше залицялися до її старого. (Сама Явдоха Герасимів­
на, до речі, була досить таки гладенькою, дуже охайною,
трохи сивенькою, обличчям приємною, низенькою п’ятде­
сятилітньою жінкою. Одягалася вона «по-городському»,
замість очіпка — темна хустка, скажім, замість чобіт, но­
сила вона баш м аки і т . д . ) .
— Що ж вам заграти? — сказав Степан Трохимович,
знімаючи однією рукою з стіни гітару й покручуючи д ру ­
гою — свого сивого вуса. — Хіба що «не іскушай меня без
нужди»?
Степан Т рохимович зараз надзвичайно прекрасно по­
чував себе. П риємно йому було бачити біля себе красиву
Мотузчину м олодицю , не менш приємно було й згадувати
гі незабутні хвилини, коли його під вигуки «слава» неза­
можники винесли із сельбуду.
— Ох, як мені ця пісня подобається! — сказала Одар-

232
ка, сідаючи біля Степана Трохим овича й (чортова баба!)
притуляючись, наче невзначай, своїм пухким коліном до
худеньких старечих ніжок коваля. — Як слухаєш оцю пі­
сню, так серце прямо таки розривається тобі.
Степан Трохим ович вдарив по струнах, заплю щ ив очі
(він завжди заплю щ ував очі, коли починав грати) й заспі­
вав. Він співав своїм старечим баритональним басом так,
як може співати стара людина, що в ній ще не загас потяг
до кохання: з почуттям, з зупинками, з деяким навіть
тремтінням у голосі. І в міру того, як він сам захо пл ю вав­
ся своїм співом і своєю грою, О дарка все ближче й ближ­
че підсувалася до нього. Я вдоха Герасимівна цього, зви­
чайно, не помічала: вона виш ивала за столом якусь сороч­
ку. Але коли б вона й помітила це, то навряд щоб наважи­
лась запротестувати.
Коли Степан Трохимович зупинився, О дарка глибоко
зідхнула й сказала:
— Страсть, як л ю б л ю такі пісні — цілий би вік їх слу­
хала!
— А чого ж ти не навчишся грати на гітарі? — одказа-
ла Я вдоха Герасимівна. — От би й ти заспівала таких пі­
сень!
— Та де т а м вже нам до гітари! — заперечила Одарка.
— У мужиках живеш — мужиком і помреш.
Степан Т рохим ови ч витер хусткою лисину й пр ом о­
вив:
— Це ти, Одарко, дарем но говориш так. Тепер нема
мужиків, — тепер ми всі пани. От як остаточно наладнає­
мо життя, так всі на гітарах заграємо.
— Поки в баби поспіють книші, то у діда не стане ду­
ші, — од казала балакуча Одарка... й тут же поцікавилась:
— Чи правда, Степане Трохимовичу, що вас обрали на
шефа?
— А якже! — одказала Я вдоха Герасимівна (про ова­
ції вона ще нічого не знала). — Вже давно обрали на ше­
фа.
О дарка засміялася своїми білими, як сніг зубами й
раптом , зробивш и серйозне обличчя, промовила:

233
 — От добре! Може хоч тепер зідхнемо легше, а то та­
кий час настав, що... мовчи й не диш та й не кажи, що
спиш. Зовсім задавили селянина.
Ці вже, останні, міркування не дуже подобалися кова­
леві. Хоч він і ходив у супрязі з М отузкою, але й він вва­
жав Мотузку за досить таки міцненького середнячка, на­
віть трохи подібного до куркуля, і тому Одарчина політи­
ка не прцйшлася йому до смаку. Проте, Одарчине пухке
коліно так приємно лоскотало йому його старечі худенькі
ніжки, що він не наважився їй щось на це одказати. Сте­
пан Трохимович вирішив тоді справу,так би мовити, за м ’я­
ти («затньом») і прийнявши таке рішення, знов вдарив по
струнах і заспівав.
За пічкою вистукував цвіркун: одноманітно й надзви­
чайно родинно, на ємні не менш одноманітно тук-такав
стінний годинник, а на дворі лю тувала темна ніч дрібни­
ми осінніми д о т а м и й поривами вітру завивала в бовдурі.
Одарка все ближче іі ближче присовувалась до Степана
Т рохим овича своїм пухким і дуже приємним коліном, і гі­
тара в Степана І рохимовича прямо таки надривалася.
Надривався йому його старечий баритональний бас: він
прямо гаки солов’єм заливався. Раптом у темному склі
спалахнув ледве пом п ний вогник: хтось чиркнув сірника.
Степан Трохимович подивився у вікно й зомлів.
Що ж побачив Степан Трохим ович в раптовом у світлі
вогника? Що б він іам не побачив, але, що він побачив, до
того збентежило ного, іію він тут же покинув грати й тут
же, помісившії гітар) на і кидок, сказав:
_Слухай, Одарко! Чи не пішла б ти додому, бо я спа­
ти збираюсь.

Щ о ж п р о м а й н у л о у в і к н і ? С т е п а н Т р о х и м о в и ч на

н її р и о її и и і 15 і. Я к І іі її >і 5 \ v. і р і . і а к о в а :і с її \ і н ф о р~

м *1 II 1 Ju І ш ч і І О І О Н II И II! .1 О .’ Я К С I С II Л II І Р О \ и М О -

Іі Іі 'І І! U . (I I II 15 С Я IV с р \ І і .1 1 II III С Ф С І. І' ч іи к о М І С І і іо . З у

С І р І 11 5 Р С , .1 К і і> Р Ч М.

234
 П ром айнуло у вікні перед очима Степана Тр ох им ови­
ча нішо інше, як Мотузчине обличчя. Воно так неприємно,
зло і до того ж красномовно посміхнулося, що й зараз,
себто на третій день, стоячи біля парового молота, він зга­
дував його. Ясно було, що М отузка й не думав заходити
до хати і тільки хотів видивитись, як до Степана Т р о х и м о ­
вича тулиться його красива жінка.
Але особливо тоді збентежило старого коваля, що в
М отузчинім погляді не стільки було ревнощів, скільки не­
зрозумілої й занадто злої радости. І саме тому, що Сте­
пан Т рохим ови ч ніяк не міг второпати, до чого ця недо­
речна радість, саме том у він вчора і не наважився так чи
інакше реагувати на цей Мотузчин вчинок — ну, скажім,
піти й запросити його до кімнати, тощо, — і не наважився
далі затрим увати Одарку...

... — Дай! — енергійно кинув Степан Трохим ови ч до­

гори.
Маш иністка зробила відповідний рух і паровий м ол от
бухнув по нагартованом у до біла залізу.
Ковальський цех гуркотів, шипів і бухкав. Сорокап’я-
тигіудовий паровий молот, що біля нього працював Сте­
пан Трохимович, ударяв не з такою страш ною силою, як,
скажім, сусідній тритонний, але від цього вуха старого ко­
валя не вигравали, — в них все їдно стояв гул і грохіт.
П овз м о л ота Степана Т рохим ови ча проходила доріж­
ка, яка з’єднувала ковальський цех, з одного боку, з цехом
збиральним, з другого — з ворітьми на свіже повітря. Ця
ж таки доріжка роз’єднувала ковальський цех від цеху
ш там повального, що до нього й подавав свої оковки ста­
рий коваль.
— Дай! — знову кинув до машиністки Степан Т р о х и ­
мович і, повернувши обценьками нагартоване залізо, не
менш енергійно промовив: — Стоп!
М олотобоєц ь Матвій, гігантського росту дитина, від­
кинув останню оковку і, рукавом витерши з лоба піт, пі­
шов до нафтової пічки. Одчинивши дверцята, він затулив
рукою обличчя й почав оглядати вогняну пащу. Степан
Т рохим ович витер об штани руки й запалив люльку.
Н а виробництві Степан Т рохим ович зовсім не подібний
був до того Степана Трохимовича, що його м ож на було
бачити в Кармазинівці. Біля м ол ота стояв суворий нелю­
димий дідок, з яким не тільки машиністка Таня, м олода
дівчина в червоній хустці, ніколи не наважувалась говори­
ти, — не наважувався з ним говорити й навіть грандіоз­
ний м о л отоб оєц ь Матвій. Ті розмови, які відбувалися між
цими т р ь о м а особами, носили чисто офіційний, діловий
характер, і із кола суто виробничих питань ніколи не вихо­
дили. Тільки зрідка, коли напроти зупинявся хро ном етра­
жист чи то хроном етраж истка зі своєю книжечкою й го­
динником у руках, Степан Трохимович, ніби жартуючи ки­
дав до підручного:
— Знову внутрішній враг зупинився!
— Він виконує свій обов’язок, — сухо одказував М ат­
вій й продовжував своє діло: мовляв, покиньмо й ці балач­
ки, коли інших не хочеш.
— Хіба я кажу, що не треба? — збентежено заперечу­
вав старий коваль. — Це я вроді, як з інших підсміхуюсь.
Степан Трохим ович говорив неправду. Х р он ом етра­
жисти (і навіть більш як трохи) таки нервували його: під­
рахувавши, вони завжди могли підвищити норму виробіт­
ку. Говорив же він неправду тому, що правду якось не­
зручно було висловити в присутності підручних: Матвій
був партієць, а Таня — комсомолка. Проте нічого й не
сказати з приводу х роном етраж истах гостей Степан Т ро ­
химович теж ніяк не міг.
Але в звичайний час слова дуже рідко зривались з ко­
валевого язика, хоч би тому рідко, що, побоюючись гро­
мадських навантажень (партійні-підручні ж так чи інак­
ше могли на нього зазіхати), він рішуче запобігав інтимно
-товариських відносин з Матвієм і Танею.
Сьогодні Степана Т рохим овича не можна було пізна­
ти. Сьогодні він балакучий був як ніколи: він раз-у-раз

236
шось говорив до Матвія й особливо намагався викликати
на розмову свою машиністку Таню. Річ у тому, що, як ві­
д ом о було ковалеві, Таня не тільки належала до ком сом о ­
лу, але й до того ж була однією із найсильніших активі­
сток місцевої ком сомольської організації, і річ у тому, що
саме таких людей зараз і шукав Степан 'Грохимович. Ова-
ційний чад (коли так можна висловитись) уже проходив і
знову треба було д умати про шефство, тим паче, що й чер­
воненький бантик лежав у скрині.
— Так як ти кажеш, Таню? — посміхнувся до машиніс-
тки Степан Трохимович. — Кажеш, шо не слід мені, старо­
му, лізти не до свого діла?
— Про що ви, Степане Трохимовичу, говорите? —
спитала Таня, поправляючи на голові червоненьку хустку.
— Та це я вроді як би про громадську роботу, — ска­
зав старий коваль і, помовчавши, поінформував: — Думав,
думав, та й надумав оце: невже ж я такий старий, що мені
тільки на печі д рімати та бабиних казок слухати? Ану, ду­
маю, вдарю по молодецькому. Ну, й розпочав. І діло,
можна сказати, вийшло. Н езаможники мене прямо таки на
руках понесли (Степанові Трохимовичу. давно вже хотіло ­
ся сказати комусь, крім Явдохи Герасимівни: він уже їй
сказав, що його незаможники на руках носили). Тепер я, —
продовжував Степан І рохимович, — вроді, якби за шефа в
Кармазинівці.
Степан Трохимович не зовсім вірно інформував Ганю.
А не зовсім вірно інформував він саме з таких причин: по-
перше, після овацій він уже й сам став переконуватись, що
з нього поганий шеф і, у всякому разі, зараз дуже об разли­
во було б принижувати свою гідність, подруге, до підруч­
них він все таки не міг ставитись з такою повагою, як, ска­
жім, до редактора, а значить і не хотів показувати себе пе­
ред ними в смішному становищі, потрете, коли вже від
шефства не відчепишся, то чому ж тоді не говорити, що
шефство виникло з ініціятиви саме Степана 1 рохимовича?
1 нарешті, роблячи таку, не зовсім вірну інформацію, Сте­
пан Трохимович надіявся дещ о вивідати в 'Гані і саме без
ризику загубити свою старшинську гідність.

237
 Як тільки Степан Т рохим ович скінчив, Таня з задово­
ленням крутнулась на своєму місці (їй навіть очі спалахну­
ли м о л о д и м огнем) і, з великою л ю б о в ’ю дивлячись на
свого командира, сказала:
— Як приємно, Степане Трохимовичу, слухати від вас
такі речі! А я вже думала, що ви й на селі ніяких не маєте
гром адських навантажень. Виходить, що це ми самі винні?
Виходить, що ми просто не зуміли вас втягти в гром адсь­
ку роботу? От приємна несподіванка! — і, звернувшись до
Матвія, який допіру підійшов до парового м олота, Таня-
ком сом олка промовила: — Чуєш, Матвіє, що Степан Т ро ­
химович говорить?
І дівчина тут же, в присутності коваля, розповіла мо-
лотобойцеві, що їй тільки но говорив Степан Трохимович.
— Авжеж, що ми самі винні! — погодився Матвій. —
Не вміли піймати вовка за вуха.
Остання молотобойцева фраза була трохи зарізкувата
й не прийшлася Степанові Трохимовичу до смаку. І осо­
бливо не прийшлася до смаку не тому, що сказав її М ат­
вій (він ніколи не відзначався великою чемністю), а тому,
що вона поціляла в найправдивішу правду історії його
шефства.
— Це ти, Матвіє, помиляєшся, — сказала Таня-комсо-
молка, — Степана Т рохимовича ніхто не ловив, він сам
взявся шефствувати над Кармазинівкою.
— А я почім знаю! — невиразно кинув грандіозний
Матвій, знову збираючись до вогняної пащі.
Тут вже й Степан Трохимович не витримав: м олото-
бойцеве нахабство його без кінця обурило.
— Інтересно було б побачити тебе, хлопче, на гр о м а д ­
ській роботі, — з обуренням сказав Степан Трохимович.
— Ляскаєш язиком ти добре, а от...
— Чи, може, і справді беретеся змагатись зі мною? —
запитав м олотобоєць, зупиняючись.
Степан Трохим ович згадав, як його два дні тому на
руках носили, згадав гучні овації і, згадавши все це, задери­
кувато кинув:

238
 — А ти думав? — як? побоюся? Д ум аєш , як ти парті-
єць, то тебе вже й не переможеш? Бачили й не таких! У
мене, брате, діти — дочка й син — не те, що партійці, а ще
й відповідальні.
— Покиньте сваритися! — сказала Таня-комсомолка.
— Д авайте говорити конкретно!
— Д а ва й поговорим о й конкретно! — кинув до безкін-
ця розхвильований Степан Трохимович.
Таня поправила на голові хустку, примружила свої сві-
тлосірі веселі очі й сказала:
— Ну, коли вже справа дійш ла до змагання, то давай­
те так зробимо... Ти, здається, керуєш гуртком Тсоавіохе-
му? — звернулася вона до Матвія. — Так от: хай Степан
Т рохим ович береться за гурток Модру — от і побачим,
хто з вас краще організує громадськість навколо цих гурх-
ків.
— Ні, це не моє діло! — махнув рукою Степан Трохи­
мович, — я в цій справі не розуміюсь. Я працю ю по лінії
шефства.
— Ну, коли ви вже такий фахівець по цій лінії, — ска­
зала Таня-комсомолка, — тоді беріться керувати шефсь­
кою комісією, вона, до речі, дуже відстала від потреб дня і
роботу в ній треба налагодити... Дозволяєте поговорити з
приводу цього з комосередком?
Степан Трохим ович хотів був уже полізти рачки, але,
зиркнувши на самовпевненого Матвія, відчув, як йому зра­
зу закипіло в грудях, і тому, не думаю чи про наслідки не­
виразно кинув:
— П одумаєш , злякала? « Беріться керувати шефською
комісією»! А хіба шефська комісія така вже цяця, що до
неї й підступити не можна? Бачили таких!
— Так ви, значить, погоджуєтесь? — допитувалась Т а­
ня-комсомолка.
— Ч о го ти прилипла до мене? — раптом визвірився до
неї Степан Трохимович.
— От тобі й маєш! — сказав грандіозний Матвій. —
Виходить, що ви вже злякалися?

239
 — К о г о це злякався? Тебе? — і коваль подивився на
м ол ото б о й ц я такими очима, наче він дивився в кращ ому
разі на комаря.
— Так ви ніби то відмовляєтесь керувати шефською
комісією? — наполягав на своєму Матвій.
Приперли Степана Трохимовича, що називається, до
стіни й далі крутитись не м ож н а було. Т реба було або від­
мовитись, або прийняти виклик. Відмовитись треба було
обов’язково так, принаймні, підказували ковалеві старечі
гітарні мислі (він р а п т о м ні з того, ні з сього згадав свою
гітару), але й не менш обов’язково не можна було відмови­
тись: це б значило визнати себе переможеним, а визнати
себе переможеним і саме своїми підручними, Степан Тро-
химович рішуче не хотів. Тоді старий коваль заплю щив
очі (будем говорити правду) і, м ал о не заплю щ ивш и очі,
кинув:
— П одумаєш , яке страшне діло! Осередком хоче заля­
кати!
— Отже, значить, берешся керувати шефською комісі­
єю? — ще раз поцікавився настирливий м олотобоєць.
— Сказав берусь, значить берусь!
1 кинувши це страш не слово, Степан Трохим ович по­
чув, як йому щось різонуло в животі й він тут же, не звер­
таючи більше уваги на своїх підручних, побіг до вбираль­
ні.
«От історія»! — щасливо посміхаючись, думав у вби­
ральні Степан Трохимович: — «Виходить, вскочив ще в
нове навантаження. Замість випитати щось, як мені бути з
кармазинівським ш ефством (певніше без кармазинівського
шефства), влетів у керівники загальнозаводської шефської
комісії. Мабуть, не д а р м а приказка приказує, що біда біду
тягне. Що ж тепер виходить? Перше: шеф села К арм ази-
нівки, друге: керівник загальнозаводської комісії, третє»...
Але далі Степан Трохим ович (він вже підперезався по­
ясом й виходив до цеху), не додумав: він раптом почув
збоку себе знайомий голос:
— Бачите, де зустрілися? Дравстуйте! Що ж це вас так
довго не видно?

240
 Перед ковалем стояв заводський редактор й чемно по­
сміхався крізь свої великі рогові окуляри.
«От тобі й третє», — збентежено подумав старий ко­
валь. «Ну, тепер буде морока: знову вскочив».
— Чого ж це ви до нас не заходите? — спитав редак­
тор. — М абуть, вирішили цілу статтю дати про своє село?
Як відомо, Степан Трохимовйч ніяких таких вирішень
не приймав, але припущення редакторове йому подобало­
ся: як не як, а все таки не прийдеться позичати очей у сір­
ка. ■
— Ви ето, справедливо говорите! — відважно пр ом о ­
вив Степан Трохимович. — Д у м а ю статейку дати, та... не
знаю чи справлюсь: не звик, знаєте, до такої роботи.
— Нічого, — сказав редактор, поправляючи свої р о го ­
ві окуляри, — пишіть, ми вас виправимо. Як умієте, — так
і пишіть... За два дні напишете? — р аптом додав він.
— Навряд... я, знаєте, дуже поволі пишу, — промовив
збентежений Степан Трохимович.
— Ну, тоді напишіть за три... навіть за п’ять днів...
Добре? — і редактор потиснув ковалеві руку.
— Та... добре! За п’ять днів мабуть... той... напишу.

Тільки скінчивши свою зміну, Степан Т рохимович очу­

тився й зрозумів, що йому приніс цей новий день. 1 очу­
тившись, Степан Т рохим ови ч промовив:
— Оце вже вскочив, так вскочив! Хотів вислизнути, а
воно — бач! Таки вірно приказка приказує: скачи, діду, хоч
задом, хоч передом, а діла йдуть своїм чередом.
... Т аня-ком сом олка і м о лотоб оєц ь М атвій вже вий­
шли з цеху. Покинули й бухкати парові молоти: розпоча­
лася перерва. Степан Т рохим ови ч забрав свого кошика й
вийшов на повітря. Його зустрів той же дрібний осінній
дощик. Дуже неприємно було Степанові Трохимовичу, що
позадавався він і погодився керувати шефською комісією;
ну, куди йому з його досвідом братися за таке діло! І м а х ­
нув тоді старий коваль безнадійно рукою і, безнадійно
м ахнувш и рукою, завернув до вокзалу.

241
 1«

Що б е н т е ж и л о к о в а л я ? С т е п а н Т р о х и м о в и ч з в е р т а ­
є т ь с я до с е к р е т а р я к омосередку. Р о з м о в а з
М и т ь к о м - к о м с о м о л ь ц е м і робі тником 3а б а р о ю
в р о б о ч о м у поїзді. С т е п а н Т р о х и м о в и ч в ирі ­
ш у є с ь о г о д н і й т и д о К л і щ а .

Але Степан Т рохим ович по суті вже готовий був зам и­

ритися зі своїм новим становищем: сельбудівська овація
зроб ил а своє діло. К оли правду говорити, то коваля не те
вже бентежило, що в його особистий, досі начебто нікому
нецікавий післяробітний час, стали втручатися начебто ви-
випадкові л ю д и (Степан Т рохим ович і раніш бачив — при­
наймні одним оком — як навкруги його шумує гром адсь­
ке життя, як в це життя якась невідома йому сила втягує
всіх живих людей міста й села). Степана Т рохим ови ча бен­
тежило те, що він несподівано опинився в хвості подій сво­
го часу і те, що він не розуміє, як йому їх наздогнати. Себ­
то Степан Трохимович знав, що від нього вимагають:
Кліщ, очевидно, вимагав, щоб він, скажім, виступав на різ­
них сільських зборах і агітував за колективізацію, щоб він,
до того ж притягнув на цю агітацію ше кілька робітників;
зрозуміло було, чого хотів від нього й редактор, — Степан
Т рохим ович не знав тільки, як йому навчитись так агітува­
ти, щоб, поперше, не дуже зростали навантаження, щоб,
подруге, поєднати, припустім, свою агітацію з думками
дуже потрібного йому гром адянина Онучки й не менш
симпатичного сусіди Мотузки, потрете так, щоб не видно
було, що він відстав від подій свого часу.
«Мабуть, дарем но я ухилявся від громадської роботи»,
— думав старий коваль — «От тепер би й не бігав по ре­
дакторах. Здобув би досвід — і не прийшлося б червоніти,
як ото тоді на зборах комнезаму. Видно, час такий, що не­
ма тобі ні старого, ні м ол одого — всі рівні, і всі якось му­
сять думкам и шелестіти».
Але міркування міркуваннями, а навантаження самі по
собі. Треба було вживати якихось героїчних заходів й так

142
чи інакше розпочинати якусь роботу. Перш за все, Степан
Трохимович вийняв з скрині свою записну книжку і, щоб
не забути, позаписував:
«Шефство в Кармазинівці, керування заводською комі­
сією, кореспонденції до газети й стаття про кармазинівсь-
кі неполадки». Н айбільш його тривожило керування шеф­
ської комісією (а він глибоко переконаний був, що вже
«влетів» туди!), але перш за все треба було подумати про
шефство в Кармазинівці. На щастя, Кліщ знову дав йому
передишку й («сукин кот»! — багато м ’якіш думав про ньо­
го старий коваль) мовчки вичікував.
— Піти ще раз до редактора? — примірявся Степан
Трохимович. — Так знову нічого не вийде. Порадитись з
Танькою чи то з М атвієм? І цього тепер не м ожна зроби­
ти.
1 раптом , коли вже Степан Т рохим ович загубив остан­
ню надію вислизнути з неприємного становищ а, — йому,
як і колись, спав на думку комосередок. Куди ж, як не ту­
ди йому піти, і де ж, як не там, дістати вказівки! Незнайо­
мий народ? А хіба тільки знайомі туди й ходять? Степан
Трохим ович піде прямо до секретаря комосередку і скаже
йому приблизно так:
— Здраствуйте! Я до вас досі не ходив, але я такий то
й такий то. Інтересуюсь, значить, своїм шефством над сво­
їм селом К арм азинівкою й прошу...
Тут Степанові Трохимовичу блиснула, м ож н а сказати,
надзвичайно талан ов и та ідея: він вирішив просити собі по­
мічника, щоб, значить, розпропагувати з цим помічником
село Кармазинівку. Особливо талановита була ідея в тому
сенсі, що, поперше, від помічника можна буде дечого пов­
читись (комосередок не дасть же малодосвідчену людину!
він же може д ати тільки партійця!), подруге, талан овита
була ідея й тому, що в скрутні моменти можна буде (будемо
говорити правду і до кінця) за щось і заховатися: Степан
Трохим ович підсвідомо мав на увазі спину свого помічни­
ка, а під скрутними м ом е н та м и підсвідомо розумів, ска­
жім, Мотузчине обурення з агітації за колектив.

243
 Степан Т рохим ови ч навіть потер руки від задоволен­
ня й з неменш им задоволенням покрутив собі вуса.
Н а жаль, того пам’ятного дня, коли прийш ла йому в
голову ця безперечно непогана ідея, Степан Трохимович
секретаря не здибав, здибав він його тільки за три дні. К о ­
ли Степан Троф им ович одрекомендувався й сказав, що він
один із учасників революції 1905 року, секретар похитав
докірливо головою й промовив:
— А я-я-я-я-я! Кажете, учасник революції 1905 року?
— Та я... той, — не зрозумів Степан Трохимович. —
Ви може думаєте, що я брешу?
— Не про те, голубчику мій дорогий, — сказав секре­
тар комосередку, — вірю вам, вірю! Але чому ви досі в
М одрі не працюєте? Ну, признайтесь — не працюєте? Га?
— Та знаєте... — признався Степан Трохим ович й тут
же попередливо подумав: «треба записати в книжечку і
Модр».
Але це нове навантаження Степана Т рохим овича не
схвилю вало вже (секретар і справді взяв слово в старого
коваля, що він буде працювати в Модрі): Степан Т р о х и м о ­
вич р ап то м зрозумів, що від зливи навантажень нема йо­
му порятунку доти, аж поки він виявить себе добрим акти­
вістом. Та й справді: всі гадаю ть (і м а ю т ь рацію), що він
незавантажений, і кожний хоче його завантажити. Розп о ­
чне роботу — і зливі кінець.
Вислухавши інформацію, секретар комосередку з задо­
воленням подивився на Степана Т рохим овича й сказав:
— Дуже добре... це дуже добре!.. Але кого б вам поре­
комендувати в помічники? — Секретар комосередку зам и­
слився й р аптом промовив: — Знаєте що: зайдіть, голубчи­
ку, за два дні: я тут пораджусь із тов ар и ш ам и й ми вам
когось найдемо.
Вийшов Степан Трохимович від секретаря осередку ду­
же задоволений і навіть з деяким почуттям погорди. Задо­
волений він був тому, що його не призначили на керівни­
ка заводської шефської комісії (хоч Матвій і Таня покищо
суперечки не згадували, але Степан Трохим ович чекав, що

244
цю суперечку згадає секретар осередку), гордий він був з
того, що як би там не було, а він вже по-справжньому роз­
почав свою громадську роботу і, значить, К ліщ тепер уже
не буде чіпати його.
В робочому поїзді він зустрівся з М итьком-ком сом оль-
цем. Тепер уже, після овації, Степан Трохимович, стикаю ­
чись із цим цибатим хлопцем, не тільки, як це було раніш,
не зневажав його привітання, але й з деякою тривогою
стежив за Митьчиним капелю хом: Степан Т рохим ович по­
боювався, що тепер Митько, після того, як коваль зати­
кався на комнезамівських зборах й Митькові навіть прий-
шлося визволяти його, — тепер М итько уже не буде так
чемно вітатися з ним.
Вони сиділи на останніх двох лавах, один проти одно­
го, щільно притуляючись до вагонної стіни, бо народу у
вагоні було дуже багато і їх тиснули.
— Як же це ви мене... той, — почав Степан Т р о х и м о ­
вич позасвідомо посміхаю чись за д о б р ю ю ч о ю посмішкою,
— що ж це ви саме мене в шефи? Га?
— Власне, це не цілком вірна формуліровка, — сказав,
як і завжди чемний і витриманий Митько. — За шефа ми
беремо завод: а ваше завдання розбуркати заводську гро­
мадськість й притягти її увагу до Кармазинівки.
— Гм! — невиразно здвигнув плечима Степан Т р ох и­
мович, бо йому не сподобалося це пояснення: він сам ро­
зумів, чого хочуть від нього, але все таки трохи неприєм­
но було, що не він шеф, а саме заводська громадськість:
так Степан Трохим ович звик до свого титулу.
— Це, знаєте, Кліщ ева формуліровка, — продовжував
пояснювати М итько-комсомолець. — Ця ф ормуліровка
для маси зрозуміла — ну, хай буде й так.
«Ага», — подумав Степан Трохимович, — для маси
зрозуміла? А ми ж хіба за кого піклуємось? Хіба ми не для
маси працюємо?
С ловом , коваль входив уже в смак нової, досі йому не­
відомої, роботи. І зовсім не том у він поцікавився, чого це
саме його об р ал и на шефа, а не когось іншого, що мав на

245
увазі якихось інших кандидатів, — діставши від секретаря
комосередку обіцянку прикомандирувати до нього поміч­
ника, він просто почував себе зараз найділовитішим із ше­
фів і йому дуже хотілося з М итьком поділитися своїми пе­
ремогами.
— А чого ж все таки той... ну, ти, скажім, не взявся за
цю справу? — Степан Т рохим ович ніяк не міг перескочити
на ту тему, яка його цікавила.
— Щоб притягти завод до такої серйозної справи, —
сказав М итько-комсомолець, — треба знати, як його при­
тягти і головне знати, кому цю справу доручити. Я л ю д и ­
на м олода, м аю маленький і виробничий, і ком сом ольсь­
кий стаж, а ви старий робітник і до того ж учасник рево­
люції п’ятого року. Ви лю дин а з авторитетом.
Степанові Трохимовичу дуже подобались останні по­
яснення Митьчині. Він подивився у вікно, повз яке проліта­
ли осінні тумани, і навіть знову покрутив від задоволення
свого сивого вуса.
— То вірно, — погодився Степан Трохимович, з дея­
ким остр ах ом поглядаю чи на сусідніх пасажирів: він дуже
побоювався, щоб серед них не було такого, який би добре
знав його, висловлюючись образно, заводську «актив­
ність».
На щастя, близько сидів тільки один знайомий, саме
робітник Забара, що мешкав в тій же Кармазинівці й яко­
го Степан Т рохим ович з деяких причин (див. нижче) ціл­
ком ігнорував.
У вагоні стояв неможливий галас. В одному місці спе­
речалися, в другому — співали, в третьому — хтось під­
свистував. Більше за всіх, звичайно, гомоніли спекулянти:
попродавш и в городі продукти, вони ніяк не могли поділи­
ти між собою заробіток. Вкінці вагону стояв безрукий гро­
мадянин і, намагаючись перекричати присутніх, виспіву­
вав фальцетом якусь коломийку. Тут же метушилися х л о ­
п’ята з цукерками й викриками:
— Іріс! Іріс! Хто хоче іріс? Три копійки пара!
— Д авай сюди! — сказав до одного Степан Трохимо-

246
вич: цими конфетами він зрідка вгощав Мотузчину Одар-
ку.
— Ач! Старий теж до канфета лізе! — подав був хтось
репліку.
— Т а то ще хто й зна, хто з нас старий! — огризнувся
Степан Трохимович, почуваючи себе надзвичайно бадьоро
й задерикувато. — Бачили таких молодиків!
Він огризнувся з почуттям власної гідности й з цілко­
витим усвідомленням, що він і справді має рацію вважати
себе за м о л о д о го і, огризнувшись, Степан Трохим ович
знову почав шукати стежок до тієї теми, що його цікавила.
— Таке діло, що мабуть прийдеться з своїм помічни­
ком скласти пляна, — сказав він, звертаючись до Митька-
комсомольця.
— З яким це помічником? — поцікавився співбесідник,
зрозумівш и про який плян іде мова: «очевидно, про плян
шефської роботи», — подумав Митько.
— Та з т и м же помічником, що його мені призначила
ячейка, — неохайно кинув старий коваль.
— Ви вже говорили з комосередком? — спитав Мить-
ко-комсомолець.
— А якже! — сказав Степан Трохимович. — 3 сам им
секретарем говорив. — І тут же подумавши, що М итько
може цю новину переказати Кліщеві (Степан Трохимович
хотів обов’язково сам її переказати), додав: — Тільки ти
про це, голубе, не говори Кліщеві: я йому сам скажу.
Митько, звичайно, нікому нічого не буде говорити, ко­
ли цього Степан Трохим ович не хоче, але М итько все т а ­
ки цікавиться, кого це ковалеві призначили в помічники?
— Та там одного чоловіка, — сказав неправду Степан
Т рохим ович, він говорив таким голосом, наче й справді
знав цю людину, що він її назвав «чоловіком». — Ти його
м абуть не бачив!
І Степан Трохим ович змовк. Мовчав і М итько-комсо-
молець. І, можливо, р о зм о в а на цьому б і скінчилася, ко­
ли б мовчанку не порушив сусіда.
— Це ви ведете балачки з приводу тієї історії, що т р а ­

247
пилась на комнезамівських зборах? — звертаючись до Сте­
пана Трохимовича, сказав сусіда, робітник Забара.
Забара від старого коваля відрізнявся хіба що своїм
м о л о д ш и м віком. Як і Степан Трохимович, він ні на заво­
ді, ні на селі не вів жодної громадської роботи. Як і Сте­
пан Трохим ович , він тільки знав з одного боку станок, з
другого — кармазинівське господарство. В сенсі гром адсь­
кої «активности» він, так би мовити, перевищував коваля.
К ол и Степан Т рохим ович відчув себе заводською л ю д и ­
ною, Забара й досі дивився на завод (а він там працював
років з 10), як на місце приробітку і всіма своїми думками
і досі належав селові, себто, вірніше, своєму нікчемному
одноосібному господарству.
Забарине запитання, м ож на сказати, трохи образило
старого коваля. Що значить «тієї історії»? Яка це «історія»
трапилася на комнезамівських зборах? Забара має на ува­
зі овації, що йому зробили її незаможники? Так хіба ж це
«історія», себто така справа, що може тільки дивувати тве­
резих людей?
— Ти ото, Забара, ні чорта не робиш, — незадоволено
кинув Степан Трохимович, чухаючи собі лисину, — та ще
й іншим заважаєш револю цію готувати.
— Що ви, Степане Трохимовичу! — зніяковів, нічого
не тямлячи (він і справді без всякої іронії поцікавився
«історією) робітник Забара. — Це ж тільки к слову прий-
шлося.
Але Степан Трохим ович вже входив у раж.
— Не л ю б л ю я таких людей, — далі говорив він, по­
зираю чи на М итька-ком сом ольця й чекаючи від нього одо­
брения своїх думок! — І сам не гам, і другому не дам. На
твоїй «активності», Забаро, ми розживемося, як ото соро­
ка на лозі, або як тінь на воді.
— Та що ви, Степане Трохимовичу! — далі ніяковів
Забара. — Та це ж, їйбогу, к слову прийшлося!
— К слову то к слову, але треба, щоб воно прийш ло­
ся до діла.
І що далі говорив Степан Трохимович, то більшим ак­

248
тивістом відчував себе і відчував нарешті, що саме тільки
тепер він робиться справжнім револю ціонером і що тільки
тепер до нього ніхто не зможе підкопатись. І здавалося
Степанові Трохимовичу, що вже ніколи не заболить йому
біля серця й ніколи він не буде відчувати себе таким збен­
теженим, яким відчував себе в останній час.
Кажете, він ще по суті нічого не зробив? Це не біда.
Степан Т рохим ови ч зробить, бо він уже почав робити,
інакше б йому не запропонували помічника. Він не має ве­
ликого досвіду? Цей досвід дістане він в процесі роботи, і
він дістане його від тієї людини, яку до нього прикоманди-
рує комосередок.
Вагон похитувався. П овз вікон пролітали тумани сирої
глибокої осени. Дівчата-спекулянтки співали зажурних сто­
літніх пісень. Але Степан Трохим ович зовсім не журився і
почував себе дуже добре.
«Треба сьогодні піти до К ліщ а й поговорити з ним» —
думав Степан Трохимович.
Й ом у дуже радісно було, що сьогодні він сам шукає
зустрічі з цією невгамонною нещодавно мало не стр аш ­
ною йому лю диною .
Саме з таким настроєм він і вийшов з робітничого по­
їзда.

11

Х т о п е р е с т р і в с т а р о г о к о в а л я бі ля ві трякі в.
П о ч а т о к аг і т аці ї . Ч о м у не м о ж н а з а г і т у в а т и
К о р о л ь ч у к а ? З у с т р і ч з м і с ц е в и м попом. Ст е ­
п а н Т р о х и м о в и ч з д о р о в к а є т ь с я .

Степан Трохим ович був уже біля вітряків (М итько-

ком сом олець і Забара вже зникли за хатами), як йому д о ­
рогу пересік селянин Корольчук, гром аданин села К арм а-
зинівки, і, підійшовши до нього, сказав.
— Поясніть нам, Степане Трохимовичу, таке діло: що
воно на світі робиться? — і Корольчук поставив на стовп­
чик міш ок з борош ном: він допіру був у млині.

249
І

Почуваючи себе кармазинівським шефом, Степан Тро-

химович теж зупинився і, поважно звівши до пересісся свої
широкі брови, сказав: '
— Ви з приводу чого мене запитуєте. Говоріть кон­
кретно!
— Та оце ж я й хочу поговорити конкретно, — вися­
кавшись, пром овив жукоподібний Корольчук. — Д іло та­
ке, Степане Трохимовичу, ви чоловік городський, ш ляє­
тесь там по заводах тощ о («шляєтесь» Корольчук сказав не з
м е то ю образи коваля), а ми лю ди тьомні і нічого нам не
видно. Так от допом ож іть, будь ласка, і скажіть нам, яка
тут прахтіка проісходить?
— Ви, може, з приводу колективізації? — запитав Сте­
пан Трохимович, пильно вдивляючись в Корольчукове об­
личчя.
Іншого разу цього питання він напевне не поставив би,
але тепер, коли думки його саме навколо колективізації й
метушилися (шефство ж!), він інакше сказати й не міг.
— От, от! — зрадів Корольчук. — Саме таке діло нас і
інтересує. Больно, Степане Трохимовичу, сидіти в темноті
й м ах а ти руками над діркою. Но яка дірка, к приміру?
Д ірка получилась од розриву наш ого життя. От в чім во­
прос.
— Це ви дарем но говорите нащ от розриву, — поваж­
но сказав Степан Трохимович, і вийнявши свою люльку,
набив її тю т ю н о м . — Це ви, Корольчуче, помиляєтесь.
К ов ал ь перед тим, як розпочати свою промову (а він
саме зараз і вирішив приступити до виконання своїх шеф­
ських обов’язків), — перед тим, як цю промову розпочати,
свідомо на мент затрим ав свого язика: з передишкою зав­
жди виходить поважніш.
— М огло буть! М огло буть помиляємось! — одразу ж
погодився Корольчук. — Ми лю ди тьомні. Говоріть ви.
Ми ще вас послухаємо.
— Ну, так отож і слухайте! — і старий коваль зам и­
слився.
Корольчука Степан Трохимович добре знав. Король-

250
чук жив за кілька дворів від нього. Це був типовий серед­
няк, і за такого його й вважали на селі. Н а зв ати його ду­
же револю ційною лю д ин ою не можна було, але й контр­
революційною — ні в якому разі. І не тому, що він свого
часу сяк-так боровся з білими, але головно тому, що, хоч
він і підпадав зрідка під вплив кармазинівської глитайні,
все ж в основному симпатизував радянській владі. Словом,
матеріял для шефських експериментів був дуже вдячний.
— От почнемо з приказки, — з почуттям власної гід-
ности почав був Степан Трохимович свою агітацію за ко­
лектив... й тут же осікся. Річ у тому, що в голову полізли
зовсім не ті приказки, які йому були потрібні: скажім —
«гуртове — чортове», «гуртом ну і батька краще бити» і
т. д. — П очнемо з приказки, — тягнув далі Степан Трохи­
мович, — ну... скажім з такої — «громада великий чоло­
вік». Вірно я говорю? Вірно! Отепер я вас і питаю: що кра­
ще — гр ом ада чи отак, як без гром ади жити?
— Та ви мені про це не говоріть, — махнув рукою Ко-
рольчук. — Я цю прахтіку давно пройшов. Тут діло не в
тім... От подивіться на цей степ, — і Корольчук тикнув
пальцем у просторінь.
Степан Трохимович повернувся у той бік, куди вказу­
вав його співбесідник і, на жаль, нічого там особливого не
побачив. Степ, як степ. Н ад степом стояла сіра мряка най­
глибшої осени, по степу пливли брудні осінні дороги, але
щоб степ міг зупинити на чомусь око — цього сказати не
м ож н а було.
— Що ж там таке? — спитав старий коваль, здивова­
но позираючи на співбесідника.
— А таке діло, Степане Трохимовичу, — сказав Ко­
рольчук, — що як не крутись, як не вертись, а з ш м атка ні­
чого путнього не дістанеш, і знову будеш ти без інтересу.
— От бачите! — зрадів Степан Трохимович! — А я хі­
ба не теж саме кажу? Виходить, треба щось думати. О бо­
в’язково треба думати!
— Правильно, д ум ати треба! — погодився Корольчук.
— Але тут от в чім вопрос. Вопрос в розриві нашого жит­

251
тя. К приміру так, один каже — йди в колектив, а другий
— Боже тебе борони! Один тієї, а другий цієї, а ти стоїш,
як овечка, і нічого не розумієш.
— Ну, коли ж вже така справа, — зрадівши Степан
Трохимович, — так тут нічого й говорити. Хто, скажім,
агітує за колектив? Га? Ну, кажіть, хто? А хто тепер гово­
рить проти колективу? Ну? Кого ж вам слухати: тих чи
цих?
— Це правильно пояснюєте! — погодився Корольчук,
знову забравш и міш ок на спину й заступавши до села. —
Цілком правильно! Но ви, припустім, присоглашаєте до
колективу, а от М отузка співає зовсім іншої. А тепер і роз­
беріться.
Степан Т рохим ови ч трохи зніяковів. Що М отузка був
проти колективу — це від коваля не сховалося, але, що йо­
го гром адська діяльність одразу ж наскочить на непоборні
перешкоди, цього Степан Трохимович не передбачав. Він
передбачав, що треба якось поєднати Мотузчині думки з
колективістичною агітацією, але він не передбачав, що їх
так тяжко поєднувати і що їх прийдеться поєднувати на
першому ж кроці його шефської роботи.
— А ви його не дуже слухайте! — ризикнув порадити
Степан Трохимович. — 3 його, знаєте, лю дин а хоч і до­
бра, але, знаєте, іноді він таке наговорить, що й сам тому
не вірить.
— Не кажіть, Степане Трохимовичу, — заперечив К о ­
рольчук. — Він рішительно настоює на своєму... Що він
каже? А каже він, що як підемо в колектив, то вроді як в крі­
паки запишемось. Розумієте, на що він натякає?
— Та то він, мабуть, жартує! — уже безпорадним го­
л осом сказав Степан Трохимович: він і сам не вірив в те,
що ■говорив.
— Кажете, жартує? — сказав Корольчук. — Навряд! Бо
як, ото, вас настановили шефом, то він і говорить: «тепер,
говорить, прахтіка не та буде, як сяде свій чоловік до неза­
можників (це він вас має на увазі), то ми враз знищимо
цю ю пропаганду». Послухав я його та й думаю: могло
буть! Ми лю ди тьомні.
 К орольчук зупинився: вони вже стояли біля Корольчу-
кового двора. З неба почали зриватися вогкі сніжинки:
впавши на землю, вони враз танули й робили ще більше
багно. Селом посувався короткий сірий напівзимовий день.
(Степан Трохим ович був на останній зміні). Д о воріт підій­
шла худа кобила і, перекинувши писок на вулицю, тупо
дивилася своїми сумними очима. З хвіртки вийшла м о л о ­
диця з відрами і, зиркнувши на коваля, сказала Корольчу-
кові:
— Ну, чого ж ти зупинився? Може знову в комуну зби­
раєшся? Іди но до сіней, треба свиней нагодувати.
Степан Трохимович, що так і не зумів щось сказати
Корольчукові й щось досі обмірковував, як би йому ви­
крутитись із того ніякового становища, в яке він допіру
попав, почувши молодицине казання й чіпляючись за ньо­
го, як за визволення від неможливої ваги, сказав:
— Д о якої ж це комуни твій чоловік збирається?
— Т а до Кліщевої ж! — відповіла молодиця, не повер­
таючись і йдучи до колодязя. — Та хоч би вже, збирався,
чи що? А т о ні туди Микита, ні сюди Андрій. Тільки голо­
ву м орочи ть і собі, і лю дям ... Тьфу! — сплюнула м о л оди ­
ця й зникла за рогом.
— Виходить, ви вже й до комуни ходите? — зрадів
Степан Т рохимович. — Так чого ж ви? Чого ж ви вагає­
тесь? Т реба ж нарешті кудись вирішити: або сюди, або ту­
ди. Може, ви й справді думаєте, що я щось там серед не­
заможників? Так, Боже, борони! То Мотузка так, між іншим
говорить, ви йому не дуже довіряйте.
— М огло буть! М огло буть, Степане Трохимовичу, —
погодився Колольчук. — Я й сам так думав, слухаючи
Мотузку. Д у м аю : говори, говори, але все таки брешеш.
Городський чоловік та ще й старий робочий не піде проти
колективу... А з другого боку, і боязко: тільки но націлиш­
ся, а тут, гляди, нове розпорядження прислали.
— Та яке там розпорядження! Що ви кажете?! Ніякого
розпорядження не буде!
Степан Т рохим ович знову відчув себе в добром у на-

253
стрю. Поперше, йому подобалось, що Корольчук збира­
ється щось робити і це бажання Корольчукове він уже го­
товий був (принаймні позасвідомо) приймати, як продукт
його шефської роботи, подруге, неприємна справа з М о ­
тузкою відходила нібито на другий плян.
— О бов’язково йдіть кудись: або сюди, або туди, —
продовжував Степан Трохимович. — О бов’язково! Це я
вам раджу як... можна сказати, ваш добрий приятель.
— М огло буть, Степане Трохимовичу, — не заперечу­
вав Корольчук. — Тільки от в чім вопрос: як би ж власть
видала якогсь маніфеста чи що. Треба, Степане Т р ох и м о­
вичу, всією г р ом адо ю йти, бо больно дивитись, як народ
страж дає на ш маточках, от которих ніякого йому інтересу.
— Ви не турбуйтесь! — заспокоював старий коваль. —
За чім турбуватись? Власть знає, що робити. А ви, голов­
не діло, не вагайтесь. Не можна припустити, щоб в нашій
страні були вагання.
К овалева агітація, звичайно, не дуже переконала Ко-
рольчука, не переконала хоч би тому, що Степан Трохи­
мович так і не наважився рішуче відмежуватися від М о ­
тузки. Але сам Степан Трохимович зі своєї агітації був ціл­
ком задоволений: він уже уявно розповідав Кліщеві, як він
ловко агітував Корольчука і. уже певний був, що Кліщ (а
значить і всі незаможники) будуть дуже дякувати йому за
це. С ловом , він тепер ще з більшим нетерпінням чекав по­
бачення з Кліщем.
Назустріч ковалеві йшов місцевий піп. В Бога Степан
Т рохим ович давно вже не вірив. Щождо місцевого попа,
то його Степан Трохимович вважав за людину досить не
погану, і тому, порівнявшись з ним, він чемно зняв капе­
л ю х а й сказав:
— Здоровенькі були, батюшко! Мабуть, до базарю
йдете?
— Драстуйте, Степане Трохимовичу, — проходячи, ки­
нув батю ш ка. — Д о базарю йду!
Степан Трохимович, зовсім не думав про те, що йому
не слід так чемно поводитись з «батюшкою»: почуваючи

254
себе перевтом леним , він міг дум ати тільки про постіль, і
Степан Т рохим ович не припускав, що за якийсь час він
цього робити ніколи не буде.

12

П о д о р._о ж д о К л і щ е в о г о д в о р у . Я к і п е р е ш к о ­
ди з у с т р і л и С т е п а н а Т р о х и м о в и ч а. Р о з м о в а
з ж і н к о ю . К у д и п о т р а п и в с т а р и й к о в а л ь . Зу -
ст рі ч з м і с ц е в и м и в ч и т е л я м и : ) Г л у ш к о м І Ми -
т р о с е н к о м .

Спав старий коваль не дуже багато. Прокинувшись,

він негайно ж поспішив до Кліща. П оспіш ати треба було
ще й з тієї причини, що К л іщ жив аж на другому кінці
досить таки довгенької (верстов на шість) Кармазинівки.
Підходячи до Кліщевого двору, Степан Трохимович почу­
вав, що йому серце мало не розривається. Воно прискоре­
но функціонувало і тому, що він швидко йшов, і тому, що
це побачення його дуже хвилю вало.
Біля хвіртки його зустрів кудлатий пес: пес лежав біля
колоди й не зовсім привітливо позирав на Степана Трохи-
мовича, що витягнувши ногу із багна, нарешті зупинився.
Як на гріх, не тільки біля двору, але й на вулиці нікого не
було. Перед Степаном Трохим овичем постала дилема: або
підняти свій посошок і відважно запропонувати псові дати
йому дорогу, або цього не робити й чекати у моря погоди,
себто чекати того щасливого моменту, коли хтось випад­
ково вийде з хати. Чекати Степан Трохимович не мав ча­
су, бо міг спізнитись на поїзд, але й руш ати на собаку він
теж не ризикував.
— Та пішов... бодай тобі! — обережно запропонував
Степан Т рохим ович псові.
Але пес подивився на коваля тими ж непривітливими
очима й не рухався.
«От морока»! — подумав Степан Трохимович. — «Був
би такий, як мій Жучок, то ризикнув би сяк-так позм агати­
ся, а такого кудланя небезпечно зачіпати».

255
 — Та пішов... бодай тобі! — знову запропонував псові
Степан Трохимович: не відважуючись підняти посошка, він
вийняв з кишені хустку й витер нею свою спітнілу лисину.
— Та пішов... бодай тобі!
Пес і на цей раз тільки зиркнув на коваля і, не виявля­
ючи найменшого бажання дати йому дорогу, почухався.
К оваль озирнувся.. Брудна напівзимова вулиця й тепер
була порожня. Може там , в кінці її, хтось і проходив, але
сніг, що почав зриватися з неба великими вогкими ш мат-
тями, засліплював очі, і далі, як за 4 хати, нічого не видно
було. Лі, .ч. ' '.
С тановищ е і справді не справляло вражіння одного із
веселих, особливо ж сумно було тому, що перешкоджала
дрібниця — такий собі кудлатий і, можливо навіть, нікчем­
ний собака. Нарешті, Степан Трохимович вирішив крича­
ти на всі груди, і він закричав своїм старечим б аритональ­
ним басом: мовляв, та вийдіть же хтонебудь за ворота!
Степан Трохим ови ч стояв м ало не по середині вузень­
кої вулиці, і його викрик могли прийняти на свою адресу
одразу кілька дворів, себто, за звичайною старовинною
звичкою, кожний із них міг би не відгукнутись, але тут
фортуна зжалілась над старим ковалем: р апто м рипнули
двері Клішевих сіней і на вулицю вибігла якась жінка.
— Чого це ви тут кричите? — спитала вона, звертаю ­
чись до Степана Трохимовича.
— Та оце хотів до вас зайти, та от клятий пес ліг посе­
ред д ороги й не пускає.
— Хіба ж це пес? — з презирством сказала жінка і,
ш товхнувши ногою собаку, кинула: — Пішов, бодай би ти
йому здох! — і окрикнувши, вона поінформувала коваля,
— йому вже, мать, років з двадцять, воно стерво, глухе і
вже не має жодного зуба.
— От бач! — засоромився Степан Трохимович, пози­
раючи на собаку, що ледве підвівшись, зашкутильгав у
двір. — А я думав... От ба!..
І тут же Степанові Трохимовичу метнулося в голові:
«отак і в житті буває — ти його боїшся, а воно зовсім не
страшне».

256
 — Так ви, мать, прийшли д о Кліща? — запитала жінка
— Ви, мать, будете отой робочий, що ми його обрали на
шефа?
— А якже! А якже! — заметушився Степан Трохим о-
вич, дуже зрадівши, що його й на цім краю Кармазинівки
знають: — О ток самий!
— Та чула, — сказала жінка. — В комуні говорили про
вас... Ви будете з Нестеренків? Це не ваш дядько тепер на
Сулимівці проживає?
— Ні, це не мій дядько. То, мабуть, інших Нестерен­
ків, — сказав Степан Трохимович. — Мої дядьки всі по­
мерли.
— А я д ум ала з цих Нестеренків, — пром овила жінка.
— Тепер село так розрослося, що всіх і не взнаєш.
Жінка, як виявилося, була не із мовчазних, і почала да­
лі розпитувати коваля. Степан Т рохим ови ч відповідав: від­
повів на одне запитання, відповів і на друге. Нарешті, йому
захотілося й до хати і, головне, захотілося поговорити з
Кліщем.
— Так, може, ви покличете свого чоловіка? — сказав
він. — Я м аю з ним де про що побалакати.
— А ви до якого Кліща? — запитала жінка, поправля-
ючи на голові хустку. — Д о того ж, мать, що комуною
править?
— Т а до того ж! — сказав Степан Трохимович. — До
Андрія.
— Е, — відказала жінка, — так ви ж не туди попали:
тут живе Грицько К ліщ — його батько Андрій К ліщ уже
пішов з батьківського д ворищ а й тепер проживає біля Бу-
гаївської криниці. Знаєте?.. О то як зійдете до церкви, то
потім звернете на Турханівську леваду. Н а леваді когось
розпитаєте, де Сухані живуть, — т а м Андрія й найдете.
Ця новина прямо таки ножем різонула по ковалевому
серцю: як же це так? Ч ого ж він за кілька верст теліпався
сюди? Він же ясно розпитував? Невже не м ожна було
поцікавитись, якого йому К ліщ а треба? Чи може не знали,
що К л іщ пішов з батьківського дворищ а? Д осада брала й

257
на жінку: мабуть, з півгодини (гіперболя) затрим ал а його і
головне за т р и м а л а без діла, по-бабському. Гнівався він і
на беззубого, глухого пса, що теж мабуть хвилин з д вад ­
цять (теж гіперболя) примусив його топтатися в багні.
«Не д а р м а приказка приказує, — подумав Степан
Т рохим ови ч — «де оком не доглянеш, там калиткою д о ­
платиш»... Та навіть і не в цьому діло, — перебив сам себе
старий коваль, — Д іло в тому, що так і в житті буває:
зібрався в дорогу — йдеш. Прийшов, куди йшов, а вихо­
дить, що т а м і нема, чого шукаєш: виходить, що не так
розпитав т а й не тих кого треба».
Руш ивш и від воріт непотрібного йому Кліща, Степан
Т ро хи м о ви ч уже й не знав, куди він піде: д одо м у чи шука­
ти вищ езгаданої левади. Хоч і важко було місити напівзи-
мове багно, але й не легше було залишитися з думкою, що
він сьогодні так і не побачить незаможницького проводи­
ря. І невідомо, доки б він вагався, коли б не почув за со­
б ою жіночого голосу (від двору Грицька К ліщ а він уже
був кроків на пятдесят).
— Слухайте, діду! — кричала жінка, що він з нею д о ­
піру розмовляв. — Сьогодні до Андрія К ліщ а не йдіть, бо
його д о м а не застанете. Чуєте? Він поїхав до городу по ко-
мунівських справах
— Оттакої! — сказав до себе Степан Трохим ович й тут
же подумав: спасибі хоч попередила, а то б ще кілька вер­
стов прийшлося теліпатися.
П овертався Степан Трохим ович спершу мало не в
гнітючому настрої: раз те, що він дуже перевтомився, по-
друге — йому так і не вдалося похвалитися своїми перемо­
гами. Але потім настрій йому змінився, і змінився от з
яких причин: звичайно Кліщеві треба якмога скоріш р оз­
повісти, що він уже приступив до своєї шефської роботи,
та справа ж не в том у — річ у тому, що тепер він уже не
боїться попасти в ніякове становище, ніхто вже й не нава­
житься сказати йому, що він нічого не робить. От в чому
річ, оце і головне! Словом, Кліщ а він встигне поінформува­
ти. Навіть краще буде, коли він завітає до нього зі своїм
помічником.
 Біля школи Степан Трохим ович зустрів двох кармази-
нівських вчителів: Глушка і Митросенка. З Глуш ком він
давно був знайомий і не раз бачив його в Онучки, М итро ­
сенка він мало знав, але з ним він не раз зустрічався в
сільраді й навіть розмовляв.
— Куди це ви ходили, Степане Трохимовичу? — зупи­
нив коваля вчитель Глушко. — Чи не до сельбуду бува?
— Та ні! — кинув Степан Трохимович. — Ходив тут
по деяких справах.
Правду кажучи, Степанові Трохимовичу дуже хотіло­
ся дещо розповісти про своє шефство й особливо про по­
мічника, і, зустрівшись, скажім, з Митросенком, коваль і
розповів би. Але інформувати про свої успіхи Глушка Сте­
пан Трохим ович не наважувався.
І він мав рацію. М олодий Митросенко належав до т о ­
го типу радянських вчителів, що їх уже нічим не відріз­
ниш від найкращих активістів села. Митросенка всюди
можна було бачити: він і в школі, але він і в сільраді, він у
лікнепі, але він і в сельбуді, він, збирає з учнями утильси­
ровину, але він і виконує ро л ю рахівника... покищо, прав­
да, і нещасливих колективів, які розпадались. Він читав лекції
з політграмоти про виховання дітей, але він не пропускав
й жодного сільського зібрання, всюди виступав з ділови­
ми пропозиціями. Митросенко був завжди заклопотаний і
завжди кудись поспішав.
Про досить літнього Глушка цього не м ож на було ска­
зати. І не тому, що він був літній (в сусідньому селі літній,
навіть старіший за Глушка, вчитель м ал о чим відрізнявся
від Митросенка). Не подібний був Глуш ко до Митросенка
тому, що, м’яко висловлюючись, пройнятий був духом
старого часу. Знав він тільки свою школу (себто, для ра­
дянської держави) і більше знати нічого не хотів. Правда,
він був теж симпатичною лю диною , і все таки подобався
ковалеві. Але головним чином за те подобався, що лю бив
як і Т арас Григорович Шевченко, дорогую неньку — Укра­
їну. Як почне, бувало, розповідати про гайдамаччину та
про Хмельницького тощ о, так і не хотів би, а заплачеш.
С лухаючи Глушка, Степан Трохим ович і справді часто
втирав очі хусткою.
Коли Митросенко залиш ив їх на самоті, Глушко ска­
зав:
— От, як бачите: теж українець! А який з нього украї­
нець? Тільки й того, що говорить українською мовою.
— Це ви про то вариш а Митросенка? — спитав Степан
Трохимович.
— Т а про нього ж! Про нього! — і Глушко зідхнув
глибоко. — Ех, Степане Трохимовичу! Н ем а тепер старих
часів — і не буде! Боляче, знаєте, що так вого виходить.
Дуже. Хіба я, скажім, проти радянської України? Та я вам
яку завгодно прийму Україну, лиш би була це Україна...
Себто буржуазної я не хочу, але й не хочу такої, щоб... Та
що там говорити, ви мене й без пояснень розумієте!
Глуш ко безперечно помилявся: Степан Трохимович
буквально нічого не розумів. Але будучи л ю д и н ою дуже
чемною й до того ж симпатизуючи цьому вчителеві хоч би
за його цікаві й жалісні оповідання про минуле України,
вважав за неделікатне зізнатися в своїй темноті й невмінні
одразу розбиратися в думках свого співбесідника.
— Т а якже! Якже! Звичайно розумію! — поспішив під­
твердити Степан Трохимович.
— Оце тільки з вами та з Онучкою й одведеш душу, —
сказав Глушко, натягуючи на вуха сиву козацьку шапку і
закладаю чи руки в кишені своєї хоч, правда, й досить по­
тертої, але все таки синьої чумарки. — Час такий настав,
що вже й не знаю, чого від мене хочуть. Заганяли нашого
б рата вчителя.
Степан Трохим ович не зовсім певний був, що Глушко
має рацію так говорити (скоріше міг би так говорити хоч
би той же Митросенко, який, ро речі, ніколи не жалівся й
навіть не д ол ю б л я в Глушка за такі слова), але й на цей раз
не ризикнув заперечити.
— Скрутний час! Це ви вірно говорите! — погодився
Степан Трохим ович й тут же, згадавши, що він може з ци­
ми ро зм ов ам и спізнитись на поїзд, зідхнув: — Постояв би
ще з вами, та, бачите, на полустанок треба.
 Тоді Глушко, що досі стояв кроків на два від коваля,
раптом щільно притулився до Степана Т рохимовича й ти­
хим голосом промовив:
— Так, кажете, вас ш ефом обрали? Га? Ну, нічого: сі­
дайте на місце Кліщ а і починайте діяти. К оли вже не м ож ­
на без цього, то хай уже хоч наші лю ди сидять. Бо як ми з
вами, Степане Трохимовичу, не вбережемо України, повір­
те мені, що їй уже ніколи не воскресати. С ловом , благо­
словляємо вас на цей подвиг: ідіть, правте, прибирайте до
своїх рук кого треба й — головне не давайте цій хоробі д а­
лі розповсюджуватись. — Не забувайте до того ж, Степа­
не Трохимовичу, слова наш ого великого револю ціонераТа-
раса Григоровича Шевченка: «я так її, я так л ю б л ю м ою
Україну убогу, що прокляну святого Бога, за неї душу по­
гублю». — Вчитель помовчав і раптом додав: — Та що
там вам говорити, — ви й самі розумієте!
Глушко й тепер помилявся. Степан Т рохимович і те­
пер буквально нічого не розумів, крім того, що він мусить
щось чи когось затрим увати і що його певні кола К а р м а -
зинівського суспільства мислять, як людину, яка мусить
скинути К ліщ а й сісти на Кліщеве місце. 1 все таки Степан
Трохимович і тепер не міг не підтвердити:
— Т а якже! Якже! Звичайно, розумію!
П опрощ авш ись з Глуш ком, Степан Т рохим ович поспі­
шно заступав до свого двору. Степан Трохим ович був
збентежений. І вже не том у збентежений, що скажім, не
зміг толком пояснити Корольчукові, чого йому, Корольчу-
кові, не треба робити, не тому, що не поговорив з Кліщем,
а саме тому він був збентежений, що на нього покладали
великі надії не тільки незаможники, але й ворожий їм М о ­
тузка, але й не менш ворожий Глушко, але й ще мабуть
багато подібних людей. Тому, нарешті, був збентежений,
що ці останні лю ди не мислили його, Степана Т рохим ови­
ча, в співробітництві з Кліщем.
Степан Трохимович л а м а в голову, Степан Т р о х и м о ­
вич напружено думав. Але Степан Т рохим ови ч все таки
нічого не міг собі порадити. Тоді Степан Трохимович

261
взявся себе підбадьорю вати: мовляв, «на те піп і посвятив­
ся, щ об у церкві крутився». Але із цього теж нічого не вий­
шло. К ов а л ь був все таки збентежений.

13

З у с т р і ч з О н у ч к о ю . О н у ч к а і н т р и г у с Ст е -
п а н а Т р о х и м о в и ч а. Ч о г о г р о м а д я н и н О н у ч к а
з а х о т і в до комуни? С т е п а н Т р о х и м о в и ч з а журив с я .

Д ал ьш і невдачі були такі: перша — на протязі 10 днів

він ніяк не міг зустрітися з Кліщем, друга — на протязі тих
же днів він ж одного разу не здибав секретаря осередку й на­
решті, третя — Таня й Матвій, хоч досі й не обмовились
жодним сл ов ом про шефську комісію (це добре!), але й чо­
мусь не виявляли бажання говорити з ним.
Колись, це вже було в кінці листопада, перестрів його
йоркш ироподібний Онучка й, затягнувши до себе, сказав:
— Здається, будуть діла, Степане Трохимовичу!.. Так
що ж ви мені скажете відносно пленуму?
— П ро що ви говорите, Пилипе Гордієвичу? — спитав
трохи незадоволений Степан Трохимович. Ковалеві спало
на думку, що Кліщ, нічого не знаючи про його розмову в
комосередку, знову щось йому підстроїв. — Ви щось з при­
воду незаможників?.. Так нібижто... там (Степан Т р о х и м о ­
вич мало не сказав: «у нас») нічого не було.
— Та я не про це! — махнув рукою громадянин Онуч­
ка. — То діло ваше: працюйте собі на здоров’я, шефствуй­
те. Я за т и м не турбуюсь! Скажете десь за мене слово —
спасибі, не скажете й за це буду дякувати. О тож робіть по-
бож ом у, по совісті... Тут, Степане Трохимовичу, більш сер­
йозне діло! От почекайте — я вам зараз розповім!
Онучка заметушився. Покликавши свого сина — Йось-
ку (жінка його поїхала до родичів), Пилип Гордісвич запро­
понував йому негайно ж подати самовара й м иттю збігати
по «медок».
— О ткуш аєте зараз, Степане Трохимовичу, свіженько-

262
го медку, — сказав потираючи свої пухкі руки. — В цьому
році, скажу по правді, підвезло: бджілка божа, спасибі їй,
постаралася совітській власті.
— Виходить, здали державі багатенько? — спитав між
іншим Степан Трохимович: спитав, щоб щось сказати, бо
його, власне більш інтригував загадковий «пленум», саме
про цей «пленум» він і думав зараз.
— А якже! Якже! Все здав! Тільки на сім’ю й залишив
собі! — І так відказавши Онучка посміхнувся своїми йорк­
ширськими очима. — Усьо здав, Степане Трохимовичу,
усьо, що слід було. Н а мене не було нарікань, — будьте
благонадьожні!
С тарий коваль і без Онучки знав, що на Онучку ніко­
ли не буде нарікань. Пилип Гордієвич і справді був надзви­
чайно акуратною лю диною . І тому, зиркнувши на широку
спину восьмипудової бухти (Пилип Гордієвич побіг по по­
суд) подумав: «воно він і колишній крамар, але дарем но
все таки К ліщ не д о лю бл яє його». І подумавши так, Сте­
пан Трохим ович почав розглядати м алю нки на біленьких
стінах Онучкиної їдальні.
Ж ив Онучка в досить таки шикарному будинку: при­
наймні, кращ ого в Кармазинівці не було. За військового
комунізму Пилип Гордієвич не брав участи в жодній із
контрреволюційних організацій, навпаки, як лю дина д але­
козора, трохи навіть ніби то співчував радянському ладові
й, де треба було, це з о х отою підкреслював. З початку від­
будовчого періоду він запропонував свої послуги хлібоза­
готовчому апаратові й, будучи непоганим комерсантом та
ініціятивною лю диною , зумів з часом в цьому апараті і
сам закріпитися й тут же закріпити свою крамницю, що її
досі було забито, як непотрібне приміщення: за ініціяти-
вою Онучки, з Онучкиної крамниці зробили хлібозаготів-
ну контору. Все це вкупі дало можливість Пилипові Гор-
дієвичу залиш ити за собою дуже непоганий кам ’яний буди­
нок під бляхою й непогане дворище. Власне, ніхто на це
згоди не давав, але воно якось само собою вийшло: місце­
ва влада почала дивитись на Онучку, як на службовця й

263
 тому не чіпала його. Кармазинівська громадськість, за ви­
ключенням таких активістів, як Кліщ, теж ніде не підноси­
ла свого голосу й не протестувала, що Пилип Гордісвич
живе в шикарному палаці, в той час, як, скажімо, школа чи
то медичний пункт примостилися в хатках на курячих ніж­
ках.
Які ж такі сили стримували громадськість віл проте­
стів? С трим увала громадськість від протестів Онучкина ре­
путація, репутація людини скромної, незлобливої, і можна
сказати, веселої.
Коли ж Онучка придбав цю репутацію? Він придбав її
ще далеко до революції саме тоді, коли він був крамарем.
Та й справді, здирствував колинебудь Пилип Гордіє-
вич? Нічого подібного! На свою користь свого часу він на­
кидав малюсенькі копійочки — і тільки! І коли потім ці ко-
пійочки виростали в карбованці і сотні карбованців, то, по-
перше, ніхто цього не помічав, а подруге, ніхто б і не на­
важився обвинувачувати за це лагідного Пилипа Гордієви-
ча. Тим паче, ніхто б не наважився це зробити, що в доре­
волюційний час Онучкина крамниця була єдиним місцем,
так би мовити, культурного відпочинку для м алокультур­
них кармазинівських селян. Вже з найранішого ранку м ож ­
на було бачити біля неї цілі натовпи парубків, дівчат і бо­
родачів. Зі своєї крамниці Пилип Гордієвич зробив своє­
рідний кармазинівський «пратер». Д л я спортсменів і а м а ­
торів різних вигадок тут було необмежене поле. Парубки,
скажім, випробовували ребра своїх долонь, що ними, по­
ложивши на кінець прилавку штук 8-10 довгих цукерок, би­
ли «об заклад» хто краще переб’є ці ж таки цукерки, які і
той же таки прилавок. Бородачі змагалися один з одним
на «краще випити пляшку пива без передишки й не д ерж а­
чи її руками», дівчата хоч і не змагалися, але підбадьорю ­
вали ту ж таки чоловічу стать. Тоді всі сміялись, всі рего­
тали і всім було весело. Реготав, звичайно, й Пилип Горді­
євич, і йому теж було радісно, і конфети, і пиво, і стрічки і
т. д. — все це без всякої реклями вилітало до покупців, і,
головне, вилітало так, що рішуче всі були задоволені. Цей
«пратер» і досі згадували кармазинівські старожили, і т о ­
му нічого нема дивного, що Кармазинівка зовсім не зазі­
хала на шикарний Онучкин палац: вона йому, очевидно,
віддячувала за веселі дореволюційні розваги.
— Ну, й медок, скажу я вам, Степане Трохимовичу, —
промовив Онучка, заходячи до кімнати з вазою янтарної
рідини. — П рямо тобі старорежимний!
— Медок і справді непоганий, — погодився старий ко­
валь і тут же поцікавився: — Так про який т а м «пленум»
ви говорили? М
— Почекайте, Степане Трохимовичу, почекайте! —
знову йдучи з хати, сказав восьмипудовий Онучка. — За
чайком поговоримо!
« Пленум» рішуче заінтригував коваля. Але не маючи
можливости негайно ж довідатись, в чому річ, він приму­
шений був чекати, поки його поінформує Пилип Гордіє-
вич. Степан Грохимович підвівся з стільця, підійшов до
вікна, й почав розглядати дворище.
Під повіткою лежала велика йоркширська свиня з т а ­
кими ж йоркширськими поросятами. Коней, скажім, Онуч­
ка не мав, але свинею обзавівся, поперше, він міг похвали­
тися, що постачає державі непоганих свиней, подруге, за
д о п о м о г о ю того ж таки сальця він і себе не обходив (сви­
ней він, до речі, вхитрявся вигодовувати якимсь «негодя­
щим зерном», роздобутим за дешеву ціну від якихось неві­
домих селян). Поруч повітки стояла комора. У коморі бу­
ла велика яма, що в ній Онучка й держав свої рамочні ву­
лики. Улітку рамочні вулики стояли в садку найближчого
радгоспу, за що Онучка давав радгоспові певну частину ме-
ДУ.
... Нарешті Йоська, шістнадцятилітній синок Пилипа
Гордієвича, вніс сам овара, а за ним вийшов і сам йоркши-
ропобідний господар.
— Біда з цим м о л о ди м поколінням! — сахаринно по­
сміхнувся Онучка. — Як ото трохи підросло, так вже й за­
раз до комсомолу... Йосько, — звернувся він до сина. —
Прийняли вже, чи ще?

265
 — Т а ще! — буркнув Йоська, ковиряючи пальцем у но­
сі. — Кажуть, що спершу кандидатом приймуть.
— Це вірно! — підбадьорив Онучка. — Воно так і тре­
ба: спершу треба перевірити людину! — й звертаючись до
того ж таки Йоськи, Онучка сказав: — Тепер можеш іти.
Піди пощ итай курей, перевір чи не задавив тхір і сьогодні
якоїсь.
Коли Й оська вийшов із кімнати, Пилип Гордієвич під­
сунувся ближче до Степана Т рохим овича й промовив:
— А тепер я вам, Степане Трохимовичу, розкажу й
про пленум... Ви й справді на заводі нічого не чули?
Збагнувши нарешті, що річ іде про пленум Ц К партії й
на цей раз (так же завжди було) відчувши себе трохи нія­
ково (мовляв, він знову менш за Онучку поінформований в
партійних справах), Степан Трохимович, проте, мусів зі­
знатися:
— Т а ніби то не чув... А що таке?
— Таке діло, Степане Трохимовичу, що розговор пі­
шов у сурйоз! Виходить діло таке, що пленум Ц К вже за­
говорив про суцільну колективізацію. Ви розумієте, в чім
тут загвоздка?
Степан Трохим ович хотів був сказати, що він нічого в
цій справі не розуміє, але не бажаючи показувати себе пе­
ред Онучкою невігласом, обсмоктавш и вуса (він пив чай),
промовив:
— Як же, Пилипе Гордієвичу, звичайно розумію! В нас
на заводі це давно проходили. З приводу колективізації у
нас кожного дня говорять.
— Значить, помилки нема! — енергійно відзначив
Онучка. — Правда, не знаю, до чого все це приведе, але з
увєренностю можу сказати, що партія для бедного народу
тільки краще м оже зробити! — і Онучка ткнув пальцем у
скло вази: — Будь ласка, беріть ще медку!
— Та спасибі, я його багато не вживаю! — подякував
Степан Трохимович.
— Як хочете, діло ваше!.. Но тільки майте на увазі,
Степане Трохимовичу: ніколи я для вас не жалів, не жалію
й зараз.

266
 Помовчали. Старии коваль мовчав тому, іцо не знав
про що йому говорити, Пилип Гордієвич — очевидно
щось обмірковував.
Нарешті Онучка стрепенувся й, похукавши у свої пухкі
долоні, сказав таємничим голосом:
— Ну, а тепер, Степане Трохимовичу, сознаюсь вам,
— він на мент спинився й раптом поінформував. — Подав
я оце заяву про вступ до комуни, та й не знаю, що буде:
возможно, краще буде, а могло буть і гірше — хто його
знає!
— А чого вам подавати про вступ до комуни? — зди­
вувався коваль: — Ч ого це ви таке придумали?
— Знаєте, Степане Трохимовичу, — почав громадянин
Онучка. — Скажу вам по совісті й по щирості: жалко мені
наших граждан — темнота, знаєте, невожможна, і треба їм
все таки допомогнути. У п’ять же й партія за цим настоює,
треба й партії допомогнути, так ото я й подумав: як сиді­
ти мені без всяких результатів і чекати поки мене присо-
глаш атим уть, чому мені самому не піти назустріч?
— Воно вірно, Пилипе Гордієвичу! — сказав збентеже­
ний старий коваль — він і справді не знав, що йому гово­
рити. — Це ви вірно зазначаєте: назустріч обов’язково тре­
ба йти!
— От, от! — підхопив Онучка. — А я хіба що кажу?
Та я не те, що в комуну — куди завгодно піду! Хіба для
мене партєйний наказ не закон? Бою сь тільки, Степане
Трохимовичу, — д одав він, що поставляться до мене по-
бюрократичному. Коли б ви там кинули за мене словечко
— то тоді б, може, й живо розібрали м ою справу, а так —
хто знає!
— Гм! — здвигнув плечима Степан Трохимович. —
Д іл о й справді сурйозне... Ну, та добре! Я якось там пого­
ворю з Кліщем.

Після цього побачення Степан Т рохимович, що нещо­

давно був підбадьорений секретаревою обіцянкою прико-
мандирувати до нього помічника, тільки й зміг пром ови­
ти:

267
 — Хоч кров з носа, а помічника я мушу мати негайно!
— промовив Степан Т рохимович, і відштовхнувши від се­
бе Жучка (він був уже у дворі), зайш ов до хати.

14

К о г о з а ч е п и в С т е п а н Т р о х и м о в и ч у ї д а л ь н і . Як
з р о з у м і л а Т а н я- к о м с о м о л к а С т е п а н а Т р о х и м о ­
вич а. Щ о с к а з а в с и в е н ь к и й р о б і т н и к С а м у с ь ? Зу­
с т р і ч з с е к р е т а р е м к о м о с е р е д к у .

На другий день, себто після побачення з Пилипом

Гордієвичем, Степан Трохимович зустрівся у заводській
їдальні зі своєю м аш иністкою Танею. Нагадувати про
зм агання й шефську комісію він, звичайно, не мав охоти
(хоч його турбувало, що Таня і Матвій ні з того, ні з сьо­
го замовчали цю справу), але й не зачепити когось із них
він теж не міг. Степан Трохимович вирішив саме за допо­
м ого ю Тані (краще Тані) чи то Матвія зробити побачення
з секретарем комосередку.
— Слухай, Таньо! — сказав Степан Трохимович, беру­
чи дівчину за лікоть. — Що ж це ви... мовчите?
Т а ня-ком сом олка подивилася на коваля здивованими
очима й промовила:
— З приводу чого це ви, Степане Трохимовичу, гово­
рите?
— Та хіба ж ти той, — Степан Т рохим ович власне хо ­
тів говорити про секретаря комосередку, але, давно вже
заінтригований мовчанкою підручних, мим оволі з’їхав на
шефську комісію. — Та... з приводу ж змагання!
— Виходить, ви ще не забули? — здивувалася Таня-
комсомолка. — А я думала, що ви вже забули.
— От тобі й маєш! — Чого ж це він мусить забути?
Змагання ж було? Було! Він побився об заклад? (Степан
Трохимович дуже хотів замовчати зараз цей «заклад»). П о­
бився! Що ж «виходить»! Виходить, що вони програли?
— Бачите! — сказала Таня-ком сом олка, сідаючи на л а ­
ву й пропонуючи Степанові Трохимовичу теж саме зроби­

268
ти. — Ми думали, що ви погарячились, і том у не хотіли
вас перевантажувати. Ви ж ш е ф с т в у є т е зараз над
своїм селом Кармазинівкою?
— Звичайно, шефствую! — зрадів Степан Трохимович
такій постановці питання. — Але чого ж ви на мене начеб­
то гніваєтесь і... завжди мовчите?
— Оттакої! — засміялася дівчина й зняла з голови чер­
вону хустку. — Та ви ж самі з нами не говорите! Ви не го­
ворите, і ми не говоримо. Ви, може, чимсь цікавитесь, то
питайте: я вам розкажу.
Таніна самовпевненість не дуже подобалась ковалеві,
але й негайно не признатися, що він чимсь цікавиться, теж
було небезпечно: дівчина могла, скажім, підвестися з лави
й піти до піяніна, що на ньому зараз хтось із молоді на-
бринькував, а що тоді мусів робити Степан Трохимович?
— Та, бачиш, діло таке, що цікавлюся я побалакати з
секретарем ячейки, а його ніяк не здибаєш! — Степан Т р о­
химович покрутив свого сивого вуса, зиркнув десь на сте­
лю й сказав: — Чи не до по м о гла б ти мені зустрітися з
ним? Га?
— Он бач що! — пром овила Т аня-ком сом олка й замисли­
лась. Мовчав і Степан Трохимович. Тоді раптом у двері
рвонувся вітер, смикнув скатертину, пролетів над голова­
ми робітників, що сиділи й обідали за столами, — і тоді
Т аня-ком сом олка сказала:
— Побачення з секретарем я вам улаштую. О бов’язко­
во! Але побачення побаченням, а заява заявою. Побачен­
ня я можу сьогодні й не влаштувати, а заяву й сьогодні
однесу. — І вийнявши з кишені бльок-нот та олівця, Таня-
ком сом олка подала їх Степанові Трохимовичу. — Пишіть!
П ишіть заяву!
— Яку заяву? — не зрозумів Степан Трохимович.
— Ви ж в партію хочете, чи що? — і не чекаючи відпо­
віді, Т аня-ком сом олка зупинила сивенького робітника, що
в цей м ом ент проходив повз них. — Товариш у Самусь,
ану йдіть сюди на хвилину!
1 не встиг Степан Трохим ович опам ’ятатись, як сивень­

269
кий робітник сидів уже на тій же лаві, що на ній сидів і ко­
валь зі своєю машиністкою.
— Товариш у Самусь, — сказала Таня-комсомолка, не
даю чи Степанові Трохимовичу очутитись. — Вам років з
60 єсть?
— З гаком, моя красуне! З гаком! — відповів старень­
кий Самусь. — А що таке?
— Так от і Степан Трохим ович теж вступає до партії.
Йому, правда, трохи менш ніж вам, але це ж ваш ого пол­
ку прибуває. Він вступає...
— Почекай, дівчино! — о п а м ’ятався нарешті Степан
Трохимович. — Я з секретарем зовсім не в цій справі ду­
м ав говорити.
Не в цій справі? От тобі й маєш! Т аня-ком сомолка
зробила розчароване обличчя, зідхнула трош ки й, трошки
зідхнувши, сказала:
— А я думала, що ви до партії хочете вступити?
— Не хочеш до партії? — здивувався й сивенький С а­
мусь. — Так ти проти партії, чи що?
Сивенький Самусь (він працював у ш там пувальному
відділі) м ав рацію дивуватися: вступивши півроку тому до
КП(б)У, він уже не мислив собі чесних робітників поза
комосередком.
— Хто тобі говорить, що я проти партії? — сказав не-
задоволений Степан Трохимович.
— Так в чому ж тоді річ? Ну, кажи, в чому ж тоді річ?
Але Степан Трохим ович відповісти не міг... Та й як він
відповів би, коли він про це й не думав зараз? Хіба він про
це думав?
— Чого це я обов’язково зараз мушу йти до партії?.,
сказав нарешті схвильований коваль. — А, може, я піду за
три місяці?.. А, може, мої діти вже по 6 по 7 років у К П -
(б)У?
— Так може ти, братухо, підеш за чотири? — усміх­
нувся сивенький Самусь. — А з приводу твоїх дітей, я т о ­
бі от що скажу...
Сивенький Самусь вийняв з кишені пачку з цигарками

270
й, запропонувавш и одну цигарку Степанові Трохимовичу,
запалив сірника. Степан Трохимович взяв цигарку й, поки
Самусь м овчав і обмірковував свою, так би мовити, про­
мову, й собі обмірковував як йому вискочити («знову вско­
чив» — д у м ав старий коваль) з ніякої розмови.
— З приводу дітей, — розпочав сивенький Самусь, —
скажу тобі так: стороною дощик ід е ,. поливає, а на м ою
роженьку й немає. Д іти дітьми, а ти хіба свого розуму
позбувся, братухо? Га? — Самусь цвіркнув крізь зуби й ба­
чачи, що Степан Т рохим ович не має охоти з ним спереча­
тися, сказав: — Ч ого ж ти мовчиш, га? Чи, може, тобі мої
речі не до вподоби?
— Степан Трохимович, мабуть, не довіряє партії! —
зробила припущення Таня-комсомолка.
— Х то тобі говорить, що я не довіряю? — промовив
уже темний, як ніч, Степан Трохимович.
— Ну, як довіряєш, так в чому ж зупинка?.. — Сивень­
кий Самусь зідхнув і сказав: — А з приводу дітей, то ска­
жу тобі так: почім я знаю, що твої діти від тебе не відцу­
ралися?
Це вже припущення Степана Т рохим овича зовсім р оз­
хвилю вало. Річ у тому, що (будемо правду говорити до
кінця) Ванько й М а р ’янка не здря без охоти листувались з
ним й не виявляли жодного бажання приїхати до нього.
Ванько й М ар’янка безперечно трохи соромились м ати та­
кого (себто не зовсім такого, як їм би хотілося) батька.
Живучи в Кармазинівці (а вони були в Кармазинівці бага­
то років тому), Ванько й М ар’янка по суті не так вже й
мирно жили з ним. Ванько й М ар’янка теж гнівались на
нього, що він не хоче вступати до партії і навіть гнівалися,
що він не хоче нічим відрізнятися від невдахи — одноосіб­
ника. Правда, це було давно, й про це тепер вони не згаду­
ють, бо їх нема під боком, але сивенький Самусь все таки
поцілив у точку.
А втім, ця неприємна р озм ова швидко увірвалась: за­
кричав гудок і треба було рушати до молота.
1 Степан Трохим ович рушив. Рушив і сивенький Са-

271
мусь, руш ила й Таня- комсомолка. — Добре, — рушивши,
все таки сказала Таня-комсомолка. — Я вам улаш тую по­
бачення з секретарем.

Т аня-ком сом олка не брехала: вона влаш тувала поба­

чення й Степан Т рохим ович нарешті зустрівся з секрета­
рем комосередку.
— Ви досі не маєте помічника? — скрикнув секретар,
почувши від Степана Т рохимовича скаргу, що він, секре­
тар, і досі не призначив йому помічника. — Т а я ж цю
справу доручив завкультпропові. Чого ж ви до нього не
звернулись?
— А я ж почім знав, що саме до нього й треба зверта­
тися? — сказав Степан Трохимович.
— Ну, звернулись би до когось іншого. Помічника вам
давно вже призначено... Це здається робітник з вашої Кар-
мазинівки.
— Хто ж це такий? — дуже зацікавився старий коваль.
— Може, згадаєте прізвище?
Прізвище секретар не згадав, а бігти треба було негай­
но і треба було поспішати на поїзд.
«Хто ж це такий»? — уже сам себе розпитував Степан
Т рохимович, повертаючись додому. — «Кого ж це з кар-
мазинівців приставили до мене в помічники? Не інакше, як
Митька-комсомольця», — тут же вирішив він.
Такий помічник Степана Т рохим ови ча цілком задо­
вольняв, і том у він, прийш овши додому, з великою о х о ­
т о ю з’їв миску борщу й з не менш им задоволенням пішов
до ліжка.
Осінь, що засипала колись дощ ам и, і в таком у своєму
вигляді й досі ніяк не здавалася (дощі, з’єднавшись з вог­
кими снігами, зробили собі безперервну так, що всюди
стояло таке неможливе болото, що від нього зовсім не бу­
ло порятунку), — ця осінь поїздникам, які, щоб дійти до
полустанку, мусіли кожного дня покривати досить таки ве­
личеньке віддалення по степовій чорноземлі, — ця осінь
таки добре далася в знаки.

272
 О особливо ж її відчував Степан Трохим ович, що йому
за кілька десятків літ ноги таки добре підтопталися. Відчу­
вав Степан Трохимович її й зараз, лягаю чи після вечері на
постіль і навіть не думаю чи про свою шостиструнну гіта-
РУ-

15

Хт о з а х о д и в д о С т е п а н а Т р о х и м о в и ч а? Р о з ­
м о в а з М о т у з к о ю . Ч и м з д и в у в а в р о б і т н и к 3 а-
бара ? І д и л і ч н и й Ж у ч о к з а г а в к а в і р а п т о м за­
м о в к .

— Стьопо! — сказала Я вдоха Герасимівна, як тільки

Степан Трохимович підвівся з постелі й зібрався був до бі-
л оногої Маньки. — От пам ’я ть...П риходи в до тебе...
— Кліщ? — стривожено підхопив Степан Трохимович,
попихкуючи з люльки в щілину дверей, він дуже шкодував,що
досі так і не спромігся побачитись з К ліщ ем і саме з своєї
ініціятиви.
— Т а ні! — сказала Я вдоха Герасимівна. — Приходив
Забара.
Забара? Гм! Навіщо Забарі Степан Трохимович?.. І по­
тім, які можуть бути спільні інтереси у нього з Забарою,
саме — з тим робітником, що й досі дивиться на завод, як
на місце приробітку?
А втім, Степан Трохим ович тут же викинув його з го­
лови. Робітник Забара старого коваля зовсім не хвилював,
і Степан Трохим ович спокійнісінько собі пішов до білоно-
гої Маньки.
В цей день коваль був вихідний. Порався, отже, він
біля свого господарства (саме цього дня)не поспішаючи. О
2-й годині дня зайш ов до нього Мотузка.
— Так що ж це ви про мене Корольчукові говорили?
— спитав Мотузка.
— Що ж я про тебе говорив? — сказав трохи збентеже­
ний Степан Трохимович.
М отузка сів на призьбу, подивився питливими очима
на Степана Т рохим овича й промовив.

273
 — Таке говорили, що я вроді б то на вас набріхую? —
М отузка помовчав і додав: — Чи, може, ви в сурйоз д у м а ­
єте провадити партійну пропаганду относительно калекти-
візації?
— А щ о таке? — спробував був крутнутися Степан
Трохимович.
— А таке, — сказав Мотузка, — що треба вияснити
окончательно. К ол и ви стоїте за К ліщ а і за тих, що ду­
р ять народ — ідіть до Кліща. Це ваше діло. Н о тоді я з
вами в супрязі ходити не буду, і це я вам говорю без ж ар ­
тів... Так, отож, і відповідайте:
— Про щ о ти говориш? — знову спробував був крут­
нутись Степан Трохимович.
Але М о ту зка не схильний був гратися в піжмурки.
— Не втирайте мені очків! — сказав він. — Говоріть
окончательно.
— Т а що ж я тобі скажу? — мало не з розпачем про­
мовив Степан Трохимович. — Хіба ти не знаєш моїх ду­
мок?
— А які ж ваші думки? — далі провадив допит М оту з­
ка.
Тут уже Степан Трохим ович не витримав.
— Знаєш що, М отузко, — сказав він, — давай прили­
немо цю розмову... Ходім... краще посидьмо! Я... сам ова­
ра замовлю.
Ну, як справа йде про самовар, т о піти, звичайно,
можна!.. І М отузка пішов за Степаном Трохимовичем.
І саме тоді, коли вони сиділи за с а м ов ар ом і попивали
чайок, саме тоді, коли Степан Т рохим ович не знав, як йо­
му поєднати агітацію за колектив з М отузчиним світогля­
д о м і з то ско ю думав про свого помічника, себто про те,
щоб м ож н а було говорити, що він і радий би, так поміч­
ник іншої співає, — саме тоді й викликав Степана Трохи-
мовича на вулицю робітник Забара.
— Що ти мені хочеш сказати? — спитав Степан Т ро хи­
мович, причиняючи за собою хвіртку. — Яке таке маєш
діло?

274
 — Та діло, бачите, Степане Трохимовичу, таке, — по­
шепки сказав робітник Забара й озирнувся. — Таке діло,
бачите, що ячейка призначила мене до вас у помічники
— В які ж помічники? — спершу був не зрозумів Сте­
пан Т рохимович.
— Та ви ж прохали собі на допомогу? Себто... по шеф­
ській лінії?..
Степан Трохим ови ч нарешті збагнув: так он кого йому
призначили в помічники? І збагнувши, Степан Т р о х и м о ­
вич м ало не скрикнув.
— Я ж прохав собі партєйного! — мало не скрикнув
Степан Т рохим ович
Забара закліпав очима, подивився на сіре захмарене
небо й тільки тоді винувато промовив:
— Хіба ж ви не знаєте, що я партєйний?
— Ти... партєйний? — Коли ж це ти став партєйний?
— Та хіба ж ви не чули, — знову закліпав очима ро­
бітник Забара, — уже з півроку, як партєйний...
— Гм! — сказав приголомш ений Степан Т рохим ович
й замислився: що ж це виходить? Виходить, що на селі За­
бара соромиться своєї партійности і виходить... що Сте­
пан Тр охим ови ч мусить ще й виховувати Забару?
Тоді у сусідів загавкав собака й до нього дзвінко обі­
звався ідилічний Жучок. Рипнули двері й на порозі стала (з
їжею для підсвинка) Я вд о х а Герасимівна. З неба знову по­
чали зриватися ш м ат т я вогкого снігу.
— Гм! — ще раз сказав Степан Трохим ович і ніяк не
міг прокинутись від задуми.
Ідилічний Жучок підскочив до воріт, забувши що за во­
рітьми стоїть його господар, забрехав на господаря. З Мо-
тузчиного двору чути було романс: «Не іскушай меня без
нужди»: чорноока Одарка, очевидно вийшла по воду.
— Тьфу! — нарешті сплюнув з обуренням (обурення
проти Забари) Степан Трохим ович і, сплюнувши, пішов до
хати.
І залишився соромливий Забара самотній біля хвіртки
й довго не знав, що йому робити. Тоді він вирішив піти
додому, і рушив він праворуч. Тоді знову дзвінко загавкав
ідилічний Жучок.Жучок загавкав і — раптом змовк.
275
 З А М І С Т Ь Е П ІЛ О Г У

Отже Степан Трохимович прибрав собі помічника. І,

прибравш и собі помічника в особі невідомого кармазинів-
ській громаді робітника Забари, старий коваль рапто м ціл­
ком усвідомив свої обов’язки перед революцією. Д л я ньо­
го цілком ясно стало, що хитатися між М отузками, з од­
ного боку, і К ліщ ем — з другого — не можна, не слід, на­
віть злочинно. І, зрозумівш и це, Степан Трохим ович р оз­
почав нове життя.

П ройш ло м ало не три місяці. Кармазинівки не можна

було пізнати. В Кармазинівці уже було шісь великих ко­
лективів, а найбільш им із них керував той же таки
невгомонний Кліщ. Ішов 1930 історичний рік. Мотузку бі­
д нота розкуркулила й вислала з Кармазинівки, бо, як вия­
вилося, був М отузка не міцний середняк, а найсправжісінь-
кий куркуль, і в усякому разі злісний пляновик: у Мотузки
найшли 900 пудів схованої пшениці.
Виселили з ш икарного будинку й Онучку, і тільки тоді,
як виселили, Степан Трохим ович зрозумів, чого Онучка
дуже й дуже хотів до комуни. Степан Трохимович свої пів­
тори десятини передав до колективу і навіть передав тули ж
таки свою білоногу Маньку. І все це передавши до колек­
тиву, Степан Трохим ович відчув раптом, що з нього не по­
ганий агітатор і що йому зовсім не потрібний помічник.
Степан Т рохим ови ч вступив до партії і відніс на горище
ш остиструнну гітару: чорнобрової Одарки в Кармазинівці
уже не було, але коли б вона й була, то тепер не прива­
б лю ва л а б до себе, бо тепер Степан Т рохим ович дивився б
на неї не як на Одарку, а як на куркульку.
К ліщ а Степан Трохимович уже не боявся і навіть пере­
конаний був, що не Кліщ, а він, старий робітник і револю ­
ціонер, веде перед у Кармазинівці.
Робітник Забара теж змінився: раніш, як це видно з
останнього розділу, Забара приховував свій партквиток на­
віть від Степана Т рохим ови ча (мовляв, на заводі і справді

276
краще бути партійцем, але на селі — позапартійним ніби­
то вигідніш), тепер уже вся Кармазинівка знала, що він
член КП(б)У, і він з то го, що він член КП(б)У, тепер на­
віть пишався.
В кінці другого місяця Степан Т рохим ович одержав
від Ванька листа. Ванько був дуже радий, що батько його
цілком змінився і саме відповідно вим огам доби. Ванько
обіцяв приїхати до Кармазинівки.
Теж саме писала й М ар ’янка.

Зараз в Карм азинівці весна. Всюди весна. Весна й біля

хати Степана Т рохим ови ча. Біля воріт дзвінко заливаєть­
ся Жучок і десь весело рипить журавель. Д о колодязного
журавля відгукуються справжні журавлі. Справжні журав­
лі летять і курликаю ть із далеких південних країн. Н ад
К арм азинівкою (з того боку, де стоїть великий завод), зай­
нялася зоря і вже над К арм азинівкою підводиться сонце.
П оро ж н ьою вулицею пройш ла молодиця з відрами (коро­
мисла на плечі) й чомусь посміхнулась до себе... 1 знову
дзвінко і весело загавкав Жучок.
Степан вийшов на ганок, примружив очі (сонце) й рап­
том побіг до полустанку.
«Сьогодні партзбори»! — подумав він.
І думав Степан Трохимович, що сьогодні він обов’яз­
ково мусить виступити трохи підтягнути Самуся: тепер Са-
мусь нібито опинився позаду Степана Трохимовича.
... Глушко, як і треба було чекати, в 1930 історичному
році спробував був зорганізувати контрреволюційний пов­
станський загін. Спроба, звичайно, скінчилася фіяском. Як
потім виявилося, Глуш ко був і справді «щирим Україн­
цем»: один час був у петлюрівській армії, два місяці — в
гетьманській, але найбільш е прислужився він армії Денікі-
на: в цій армії він був начальником карного загону.

277
 РОЗДІЛ II
ПОЕТИЧНА СПАДЩ ИНА
 ПОЕЗІЯ МИКОЛИ хвильового

У чисельно чималій творчості М иколи Хвильового йо­

го поезія займає досить фрагментарне місце. Його писан­
ня в цій ділянці зводяться до двох ранніх, виданих у Х ар­
кові збірок — «Молодість», 1921, і «Досвітні симфонії»,
1922. К рім цього є ще кілька окремих віршів у різних пері­
одичних виданнях та альм анахах, що частинно увійшли до
другої збірки. Та поезія Х вильового у своїм часі (1921-22)
знайш ла живий відгук у тодішніх критиків, про неї писали
С. Єфремов, Ю. Меженко, В. Коряк, А. Лейтес, В. Ґадзін-
ський, В. Поліщук, М. Йогансен, 1. Кулик та ін. Вони
спинялися особливо над проблем ою вільного віршового
розміру, культивованого Хвильовим, проте вона, та пое­
зія, відійшла в тінь після появи перших новель Х вильово­
го («Сині етюди», 1923). В дальшій своїй творчості Хвильо­
вий до поезії вже не повертався, — факт, що він сам мав
досить критичного змислу для оцінки власних творчих
спром о г у пляні повного і вільного вислову того, що він
бажав сказати. Буйно-романтична і часом анархічна вдача
Хвильового органічно бунтувалася проти будь-яких наки-
дуваних ф орм і обмежень, а їх у поезії, навіть у писаній
вільним віршем, завжди повно. Він відчув, що будь-які ви­
моги форми тільки загачують повінь його почувань і тем,
які він хотів висловити найбільш безпосередньо і яскраво, і
він відкрив, що свій ліризм він може висловити прозою та
що та проза все таки звучатиме ритмічним б иттям потуж­
них підземних джерел. Поет перестав писати поезії, але йо­
го проза стала понад усяку міру поетичною.
 О тож , розглядаю ч и цілість творчости Х вильового, тре­
ба віддати увагу і його поетичним збіркам , ти м більш е, що
в своєму часі їх р озглядали як помітне літературне явище. І
якщ о його новелі і пам ф лети зробили з нього найактуаль­
ніш ого в Україні 20-их рр. письменника, його поезія ро з­
криває чим ало з початкових етапів поетової творчости і
вона цілком заслуговує на те, щ об її порівняти з творам и
тогочасної поезії та кинути трохи світла на її дж ерела,
зв’язки та мож ливі впливи інш их поетів. Ц ього не м ожна
виконати не з’ясувавш и бодай побіжно основних рухів у
ділянці української поезії тієї доби та її чільних творців,
особливо тих, щ о стояли близько до Х вильового.
Ми знаєм о, щ о перші роки П ерш ої світової війни для
української літератури були майже мертві. Д о цього при­
чинилася суцільна заборона українського друкованого сло­
ва на зайнятих царськими військами українських землях.
Т рохи кращ е було на зем лях під А встрією , т а м були далі
активні (хоч не надто) поети «М олодої музи» та виникла
група поетів Січових Стрільців. П роте вони не витворили
нових поетичних ідей і ф орм , усі вони глибоко застрягли в
патріотично-сентим ентальном у сим волізм і, за ш ирм ою
якого зникали події й образи реального ж иття. Н айкращ і
створені речі, ось як пісня Б огд ан а Л епкого «Видиш, б ра­
те мій», з її реф реном «Чути кру, кру,кру, в чужині умру...»
або поезія С. Ч арнецького про Івана без роду ід о л і, який
гинув на війні за чужу справу, були висловом національно­
го песимізму західних українців. Ідеї, щ о м огли ф орм ува­
ти м айбутнє, були нечисленні, вони ж ахали своєю страш ­
ною неминучістю і лиш али душ у на бездоріж ж і й у пітьмі,
в якій, здавалося, звили свої кубла всі найчорніш і демони.
Перші подихи револю ції, — а ми м аєм о на увазі револю ­
цію національну, — почали розвівати ту пітьму, і серед неї
неждано заблисли і зазвучали соняш ні клярнети і золоті
гом они П авла Тичини. Н ародилася нова українська поезія.
Хоч національний вибух не заверш ився таким и ф орм а­
ми, як цього баж ав собі український народ, збуджені тим
вибухом стихійні сили діяли і росли далі в усіх ділянках

282
ж иття теж і ком унізованої України. В 1920-21 рр. у ком ­
партії У країни не було й четвертини членів-українців, вони
були на третьом у місці після росіян і євреїв, і це при м ай­
же то тал ьн о українських селянських м асах і на понад 50
відсотків українців серед пром ислового пролетаріату. Н а­
м агання режиму створити нову пролетарську літературу в
Україні м али тільки частковий успіх. Тичина, наприклад,
не відразу дався наставити на агітаційні пролетарські теми,
навпаки, тікаю чи від них, він почав загр авати на тем ах ко­
смічних, які своїми ноткам и роллянівського і таґорівсько-
го гум анізм у м али стати висловом його інтернаціоналізму.
Н еоклясики, здавалося, взагалі не пом ічали змін і далі
культивували вічні тем и і високі форм и словесного мистец­
тва. Р адянська критика рада була раніш е вваж ати таких
поетів як П. Тичина або В. Е ллан-Блакитний «перш ими хо­
робрим и» пролетарської літератури в Україні, але згодом
похопилася і сьогодні теорія «перших хоробрих» вваж а­
ється ш кідливою , бо чим ало давніш их вірш ів Тичини тре­
ба було вилучити або переробити, а перші збірки Е ллана
були видані в час, коли він був членом партії українських
соціялістів-револю ціонерів (боротьбістів), яких засуджено
як націоналістів. Ті поети м огли згодом стати зовсім щи­
ро на комуністичні рейки, але ті рейки завжди вели до
станції, яка звалася «Україна».
С тильово поезія М иколи Х вильвого належ ала до ко­
л а поезії ф утуристично-символічної, на ній відбилися різні,
не раз суперечні впливи, і це м ож на виправдати тим , що ті
обидві групи одна з одною то співпрацю вали, то себе вза­
єм но поборю вали. У творенні таких груп і їх відгалужень
перед вів Х арків, вибраний на нову столицю України,
ближчу до М оскви і зм осковщ еного пролетаріяту Д он б а­
су. Х арків трим ався більш практики, тоді як Київ, з куди
більш им и культурницьким и традиціям и, більш культиву­
вав теорію мистецтва. О. Слісаренко 1921 р. створив у
Х аркові науково-мистецьку групу К о м К о см ос, гаслом яко­
го м ал а бути бо р о тьб а проти «націоналістичних, вузько
м іщ анських течій». Це було досить двозначне гасло, бо мі­

283
щ анство в У країні тієї доби було у своїй масі зросійщ ене і
бо р о тьб а з ним була однозначна з б о р о тьб ою з русифіка­
цією. Т ого ж року М. С еменко перенісся з Х аркова до К и­
єва і з’єднав К ом К осм ос з сим волістам и в організації
А сп а н ф у т (а с о ц ія ц ія п а н ф у т у р и с т ів ) т а п р о г о л о с и в
«смерть мистецтву», згідно з тим , що ф утуризм був рево­
лю ційним , отже, деструктивним напрям ком . Очевидно, всі
ті гасла мусіли бути забарвлені політично, м овляв, вони
висловлю ю ть пролетарську ідеологію . П роте, коли вим о­
га аспанфутів щ одо цілковитої вільности творення не спо­
добалася оф іційним колам , Аспанфут перетворивя на т. зв.
Комункульт, з ідеологією комуністичної екструкції — га­
слом , що м истецтво повинно стати передусім засобом агі­
тації і пропаганди політичних ідей. Як би сьогодні не за­
дивлятися на ту діяльність Семенка і його групи, годі запе­
речити, щ о та діяльність була д о казо м прагнення до свободи
м истецтва і щ ирим нам аганням збагнути його істоту.
С им волісти м али своє коріння ще в поезії кінця 19 ст.
За української влади 1918 р. їх органом був «Л ітературно-
критичний альм анах» за редакцією Я. Савченка. Рік пізні­
ше вони створили об’єднання М узагет та літературно-м и-
стецьку Студію. С півробітникам и М узагету були П. Тичи­
на, Д . Загул, К. П оліщ ук, М. Терещ енко, П. Ф илипович, О.
Слісаренко, В. К обилянський та ін. Ідеологічну плятфор-
му групи з’ясував Ю. Іванів-М еженко: «Творчий індивіду­
ум тільки тоді мож е творити, коли визнає себе істотою ви­
щ ою понад загал і коли, не підлягаю чи загалові, все ж т а ­
ки почуває свою з ним спорідненість». За такі думки М у­
загет був зліквідований комуністичним реж имом. С амі ж
сим волісти, рятую чись, перейш ли на офіційну м арксистсь­
ку плятф орм у і згодом стали в опозиції до Х вильвого і
неоклясиків (щ одо цих, за «літературщ ину»), хоч вони, сим­
волісти, самі стояли на позиціях орієнтації на світову куль­
туру і обороняли прим ат якости мистецтва.
П оезія Х вильового розвивалася в колі ідей і форм, ви-
сунених ф утуристам и й сим волістам и. П роте, як відомо,
він до ніякої з тих груп офіційно не належ ав і споріднення

284
з ними ніде не виявляв. Ф орм ально, його поезія була
близька до футуристичної, в ній слідно чимало елементів
деструкції, висловленої легковаж ним ставленням до прий­
нятих і канонізованих засобів поетики, лам ання ритміч­
них правил силяботонічної системи українського вірш уван­
ня уведенням зовсім вільних ф орм верлібру і нам аганням
витворити свою власну систему римування, часто поза ме­
ж ам и будь-якої споріднености звуків. У всьому відчуваєть­
ся нам агання обминути будь-яку поетичну ш колу і створи­
ти щ ось власне, не з’ясоване сам ом у авторові, а ще біль­
ше критикові, який розглядає його поезії на тлі інш их і
старається на основі вигадливо заплутаних ф орм і натяків
знайти і для них місце в ряді поезій доби.
* * *
Ми м аєм о перед собою дві збірки М иколи Х вильвого,
«М олодість» (В сеукрлітком, Харків, 1921) і «Досвітні сим ­
фонії» (те сам е в-во, 1922), щ о фактично об ій м аю ть майже
всю поетичну продукцію поета. О дначе поза цими збірка­
ми залиш илася ще низка віршів, друкованих у різних, ча­
сом ефимерних виданнях. Сю ди належ ать такі поезії: «На
верхів’я»; журнал «Арена», Харків, 1922, 1 «Ex oriente lux»,
поема, ал ьм ан ах «Поезії» ч. 2. Харків, 1922 (також у ж ур­
налі «Ш ляхи мистецтва», 1922, 1). «Пісня з тракту», поезія,
ал ьм ан ах «Поезії», 2. «Зелена туга», поема, в ж. «Ш ляхи
мистецтва», 1922, II. «Н а клясичні мотиви», поезія, «Ш ля­
хи мистецтва», 1923, V. Годі встановити, чому Х вильовий
не встиг вклю чити деяких з тих речей до другої своєї збір­
ки, тут м огли бути причини особисті, критичні і політичні.
Д о д ато к цих п’яти речей до 14 окрем их віршів у збірці
«М олодість» і 32 в «Досвітніх симфоніях» дає достатній
м атеріял для того, щ об створити критичну оцінку Х вильо-
вого-поета.
Вже в першій збірці «М олодість» кидається у вічі авто ­
рове захоплення поезією Тичини. С ам а назва збірки приво­
дить на гадку Тичинин фінал «Золотого гомону», де згада­
ний «дужий, м олодий народ». Але не м ож на забути й ще
раніш ої поезії Тичини з 1915 р:

285
 М олодий я, молодий,
Повний сили та відваги...,

щ о б адьорістю свого звучання різко відбивається на тлі

н азагал песимістичної поезії або ударних, але бляш аних
вірш ів то го часу.У збірці Х вильового вже перший вірш про
Івана Ф ранка позначений б адьорістю та справж ньою му­
зичною співучістю:

О рудні, ваше свято,

Вітайте ж ебрака,
Приніс вам слово-злато
Великого Франка...

У цьому співучому тоні написані всі вісім строф тієї поезії.

В ній м ож на легко відкрити народні ритм и сам ого Ф ранка
(«Ви чули ту пригоду:) У час розливу рік (Упав у бистру
воду Н ещ асний чоловік...»), — тільки ж Ф ранко у цьому
вірш овом у розм ірі, як правило, не дотри м ується двох пар
рим і далі всі строфи м аю ть рим ування тільки другого і
четвертого рядка. Н овиною в цій збірці Х вильового є но­
ва тем атика, яку до деякої міри м ож на б назвати ф абрич­
ною. Тут м аєм о і цегельні, і цукроварні, міські заводи і
прощ ання з селом (дуже єсєнінське ручкання з телицею ),
м аш ини, коксові печі та різні типи робітників — скляра,
м ал яр а дахів, шевця, ливарника, коваля тощ о.
М ож ливо, що власне ця тем атика спонукала С. Єфре-
вова в його Історії української літератури (додаток за рр.
1919-23) назвати Х вильового «пролетарським поетом».
П роте критик відмічає, що Х вильовий-ром антик «міш ає
оливу з водою і роздвою ється між р ом ан ти кою і занадто
тверезим и вим огам и життя». С ьогодні, з більш як піввіко­
вої перспективи для критика та ніби пролетарська поезія
здається радш е тільки натякам и на баж ану тему. Герої тієї
поезії Х вильового — це тільки півабстрактні фігури, мало
конкретні, якщ о порівняти їх хочби з таким и безіменними
героям и ф абричних поем Вергарна. О собливе, що відразу

286
кидається у вічі, це те, щ о робітничі герої Х вильового по­
збавлені зовсім будь-якого соціяльного грунту. Ц ього со-
ціяльного грунту знайдем о вдесятеро більш е у старих
українських поетів, таких як Я. Щ оголів (поезії «Ткач» і
«Косарі», обидві з 1887 р.), М. С тарицький («Швачка»), або
«Х лібороб» Б. Грінченка. Не м аю чи під рукою усіх критик
поезії Х вильового, годі сказати чи хтось з них звернув ува­
гу на цю аном алію в «пролетарського» поета, але м абуть
він сам спостеріг неж иттєвість своїх постатей і спробував
перейти на більш універсальні теми, під неприхованим
впливом Тичининого космізму.
Збірка «Досвітні симфонії» починається поем ою тієї са­
м ої назви. Вона написана вільним, не строфічним вірш ем,
як і більш ість інш их речей тієї збірки. Ф орм ально, в тій
поемі є риси ф утуризму, але її однаково д обре м ож на б на­
звати й ім пресіоністичною , а навіть як би хтось уперся на­
звати ту поему надреалістичною , важко було б заперечи­
ти, настільки її зм іст губиться під навалою образів-імпре-
сій, не пов’язаних зі зм істом , хим ерних і здебільш ого хао­
тичних. За відсутністю зм істового стриж ня, м ож на пере­
ставляти довільно всі чотири розділи тієі поеми. З усього
видно, що поет ще не відчував своїх поетичних спромог,
ще не знав як організувати м атеріял для поеми. Це кида­
ється у вічі особливо яскраво, коли порівняти ту поему
Х вильового з одночасним и (1921) поезіями В. С осю ри, на­
писаними теж вільним вірш ем: «1917 рік», «В віках», «Нав­
коло». В тих поем ах С осю ри вичутна дисципліна ф орми і
ритм у, так і видно, що м арно не пройш ло його знай ом ­
ство з російським поетом Є дуардом Багрицьким і теорети­
ком поетики Г. Шенгелі, з якими С осю ра жив деякий час
під час полону в зайнятій білогвардійцям и Одесі 1919 р.
Т а проте слід відмітити, що, не зваж аю чи на згадані
ідміни у підході до поетики, все таки існувала певна вза-
ина спорідненість між о б о м а поетами. С осю ра присвя-
ив Х вильовом у окрему поему з двох частин, що почина­
ться;

287
 Сніг...
П еред очима за лицями — вулиця метуш иться
М ов у сні,
падає сніг...

а Х вильовий своєю чергою присвятив С осю рі свій вірш:

То дим у м олоко душ а на ж ит о точить...

А втім , тем атика обидвох поетів початку 20 рр. м ала в

собі чим ало спільного, наприклад, у заграванні з космічни­
ми тем ам и . Ось так Х вильовий у вірш і «Уривки» (остання
річ у збірці «М олодість») згадує В олосож ар, натовп, що
лети ть на М арса, С атурна, зоряні системи, зоряний віз,
планети, ком ети, сфери сонця, К осм ос, до якого прямує
серце в гондолі злив... В С осю ри в поемі «Н авколо» (1921)
згадується подібний м ітинг на М арсі, а поем а «В віках», з
д ато ю 2 грудня 1921, — отже, вже після видання «М олодо-
сти», теж починається М арсом і ком етам и, а далі згаду­
ю ться К осм ос і Всесвіт (як у Х вильового, з великої літе­
ри), М олочний ш лях, м рійносоняш ні гондолі, соняш ні си­
стеми, і навіть м ож на стрінути ф орму словотворн ого запо­
зичення. Н апри клад, у поетичному словнику Х вильового
існую ть цікаві віддієслівні іменники, ось як т рояндит и,
леопардити, накрицити, музиканит и, карнавалити, ога-
дючувати, клявіят урит и тощ о. Ці сміливі словесні зна­
хідки були його власні, він висловив їх у своїй поезії і, пев­
не, теж і в щ оденній розговірній мові. Том у коли С осю ра в
поемі «В віках» користується новотвором аерославити, то
це зовсім у стилі Х вильового. І якщ о сам а космічна тем а­
ти ка у Х вильового виникла не без впливу Тичини, він,
Х вильовий, своєю чергою вплинув на Сосю ру..
Т реба сказати, щ о поеми Х вильового і згадані поеми
С осю ри, написані верлібром , при всій їх стильовій відмін­
ності, корисно вирізняю ться на тлі таких тогочасних пи­
сань, як ось «Дума про Барм аш иху» Вол. П оліщ ука, при­
свячена «ком унарам України» (1922). Це — зразок справ­

288
жньої агітки. П оліщ уковий верлібр (точніш е сказати б сло­
вами Пуш кіна: проза, і то погана) невдало поєднаний з
живцем узятим и з народних дум поетичними алегоріям и
(пиво — кров, соколи — ге р о ї тощ о) т а дієслівними ри м а­
ми. У всьому так і видно, що автор зовсім загубив почут­
тя поетичного слова, вагу якого органічно відчували інші,
раніш револю ційні поети — В. Ч ум ак і В. Еллан-Блакит-
ний. В українській поезії П оліщ ук має заслуги як орган іза­
тор виниклої з ф утуризму теорії мистецтва — динам ічного і
«спірального» п. н. Авангард, який спеціально культиву­
вав верлібр, проте цей рух виник пізніше.
Хоч Х вильовий в одній з своїх поезій другої збірки за­
являє, що

Я з ж овт облакит т я перший

На фабричний димар зліз.
Ж уравиних пісень моїх верші
По цехах розст авляю — скрізь...

фактично його попередили тут інші поети, бо ще раніш е

Семенко писав на урбаністичні теми, С осю ра — про ш ах­
ти і содовий завод, на яком у колись працю вав, Ш курупій
про рельси і сем афори, і навіть Тичина («П салом залізу»,
1920). П равда, в поезіях Х вильового, як уже згадано, ря­
сно розсипані слова, зв’язані з ф абрикам и й робітникам и,
проте вони рідко коли тво р ять «виробничий» клімат. С пра­
ва в том у, щ о всі ті м олотки, криця, рудні, ш ахти, заводи
тощ о були далі по-традиційном у сплутані з «вітром у сте­
пу», «золотим и березами», «цвітом папороті», « синьооки­
ми волош кам и», «осінніми сльозам и», «зоряними садами»,
«чубатими півниками». Х вильовий просто не був спром ож ­
ний відірватися від минулого, не лиш тематично, але й
стильово. Т ом у його «ж овтоблакиття», протиставлене фа­
брикам , треба прийм ати cum grano salis.
Збірка «Досвітні симфонії» закінчується д вом а поем а­
ми, «Електричний вік» і «П оем а м оєї сестри». «Електрич­
ний вік» робить враження поеми м одерної, а все ж Х вильо­
вому весь час переш кодж ає його ім пресіонізм, зам іна чіт­
ких і вигадливих образів — настроям и. Він хоче ввесь час,
щ об читач попадав у той настрій і транс, що й він. Але чи­
тач шукає теж внутріш ньої логіки поетичних образів, які
висловляли б не тільки хим ерні настрої автора, а й були но­
сіями певних ідей. Через це та поема тр ати ть на порівнян­
ні хоч би з «Золотим гом оном » Тичини, де настрої цупко
загнуздані конкретним и образам и , щ о прям ую ть в одному,
потрібном у поетові напрямі.
Н айбільш им поетичним твором Х вильового є «П оема
м оєї сестри». Вперше та поема появилася в харківському
ал ьм ан ахові «Ш табель», 1921. Х вильовий у цій поемі спро­
бував розвинути в філософ ічному пляні актуальну тему,
але зовсім заплутався в суперечностях. Терм ін «сестра» тут
зовсім ум овний, узагальнений:

Весняні квартали.
Ріг.
М оя сестра повія...
Вечоріє.
— беріт ь мене всі
для вас
фльондра я...

Згодом та «сестра» соціяльно усвідом лю ється і йде

«під брам у комуністичної Мекки», де вона «завагітніла зо­
рею», то б то ком унізм ом , і хоче стати «мадонною », яка
приведе на світ «сина, кучерявого Месію». С тавш и тут на
комуністичну, отже й м атеріялістичну плятф орм у, Х вильо­
вий одночасно не спром ож ний був створити образу-ідеї ви­
сокої й ідеальної, тож вхопився старого релігійно-м істич­
ного образу М адонни і Месії. Т ем а заздалегідь була засу­
дж ена на невдачу, цей бо релігійний образ у новому тр ак ­
туванні з погляду поетичного наскрізь фальш ивий. Н а по­
дібній тем і раніш е попікся О. Блок, для якого револю ція
була щ ось більш е за самі соціяльні зміни, — була понят­
тям універсального перетворення життя. Тож Блокова пое­
ма «Д ванадцять», у якій він вивів 12 червоногвардійців, на­
че 12 апостолів, яких веде у майбутнє «Христос у вінці з
рож», б агатьо м сучасникам поета видалася богохульною , а
ком уністам — неоправдано ідеалістичною . Відомо, що
Блок сам уваж ав це закінчення поеми своєю великою по­
хибкою і відмовлявся будь-коли читати її на численних
своїх літературних вечорах. А втім ми знаємо, що в літе­
ратурном у творі важко критикувати якогось поета за ви­
бір певної конроверсійної теми. Ш іллер слушно відзначив
був з приводу критичних голосів на його поему «Боги Гре­
ції», що ніякого поета не м ож на критикувати за тему, яку
він вибрав, тільки за стиль і смак, з якими він дану тему
опрацю вав. Ні одного, ні другого в поемі Х вильового не­
має і критично мож на її безсердно висміяти, м овляв, його
«сестра» понародж увала тих спасів і месій уже тузінам и, і
всі ті Д зєрж инські, Д ж угаш вілі, Єжови та Берії нікого не
спасли, навпаки, нищ или й пож ирали народ, а між тим і
своїх власних ідейних вилупків.
Х вильовий на всі лади нам агався дати якесь позитив­
не закінчення своїй поемі і у вплетеній у її текст проклям а-
ції він пише:

Товариші комуністи!..
Гей, револю ція для духа!
Так вам говорит ь
колишня
шлюха —

і далі, йдучи м абуть за образом Ґето го Ф авста, який після

різних спокус і розчарувань знаходить душевний спокій у
праці будівника, Х вильовий каже своїй «сестрі» йти на за­
вод, де чути «заліза лязґ». Т ам , явно наслідуючи відомі
релігійні гімни, він пише:

Нарешті заблакит ніє органно:

— Радуйся, плоть мол.
Радуйся!

291
 ... Вільний дух спішить до плот і —
т ак синтез в істоті.

П роте, Гете, м абуть, ніколи й не прийш ло 6 на гадку по­

силати жінку до копальні чи сталеварню і т а м казати їй
ш укати визволення духа. Ця поема була цілковитою нев­
дачею поета, і якщ о вона привертає наш у увагу, так із зов­
сім інш ого аспекту: Х вильовий у своїй поемі ідентифікує
червону револю цію в У країні з повією. Я кщ о не пом и ляє­
мося, він перш ий в українській радянській літературі (зали­
ш аєм о на боці еміграційну) створив цей о б раз повії, що пі­
ш ов гуляти по літературі радянської України. 1925 р. у збір­
ці «К різь бурю й сніг» М. Рильський надрукував свого вір­
ша, щ о починався:

Ти зацілована, запльована,
Фарбована і — нежива...,

де «ти» м огло стосуватися поф арбованої на червоно У кра­

їни. Д о к азати того не м ож на, але (як оповідає добре зорі­
єнтований у справах неоклясиків М ихайло О рест), цього ви­
стачало, щ об і за той вірш товкли Рильськом у зуби під час
його ув’язнення 1931 р. У другій половині д вадцятих років
за цей о б р аз узявся М икола К уліш у «Н ародном у М ала-
хію», де, як твердила критика, автор поставив рівнознач-
ник між радян ською У країною і повією. Д о того образу
він повернувся ще раз у «П атетичній сонаті», зробивш и
прапороносцем ком уністичної револю ції в Україні прости­
тутку Зіньку. Ту п’єсу видав автор цих рядків під час війни
у Л ьвові, а радянська критика (О. М азуркевич, Й. Кисе-
льов) впевняли, що редакція львівського видання зробила
з постаттю Зіньки «брудне й огидне ш ахрайство». Але зго­
д о м у М оскві відкрито архів російського перекладача Кулі-
ша — Зенкевича, і критика притихла.
П ри цій нагоді м ож на сказати, що тем а «повії» в ра­
дянській літературі дає добрий приклад для відмічення зу­
м овленої сам о ю ком уністичною діялектикою зміни в по­

292
нятті того слова. Це була д обра і ш аноблива тем а з почат­
ку револю ції і в перш их роках установлення радянської
влади — в аспекті притягання до тієї револю ції кляси
«принижених і знедолених». Але з часом, коли нова ком у­
ністична верхівка з кляси «пролетарської» перейш ла на ви­
гідні позиції всесою зного м іщ анства, коли сам а стала кля-
сою нових м андаринів, образ «повії» набрав рис зневаж ли­
вих. У РЕ в гаслі «П роституція» пише, що «в С Р С Р ліквідо­
вано соціяльне коріння П., що привело до остаточної її
ліквідації», проте злосливі вояжери в соціялістичну країну
впевняю ть, що повії тільки перейш ли на держ авну службу.
Ось чому радянським літкритикам сьогодні так болить бі­
д о л аш н а К уліш ева Зінька, прапороносниця радянської ре­
волю ції в Україні.
З поезій позазбіркових редакції творів Х вильового вда­
лося зібрати всі, крім однієї — «На верхів’я», яка була дру­
кована в харківськом у журналі «Арена» 1922 р. Між поезі­
ями, не вклю ченими до збірок, є дві більш і поеми — «Ех
oriente lux» і «Зелена туга». В першій поемі Х вильовий, як
це схарактеризував А. Ш амрай (Українська література,
«Рух», 1926 і друге вид. 1928), висловлю є свою віру в месі-
яністичне призначення У країни і прагнення у всесвітні про­
стори, як у С авченка і Тичини. Одначе Щ амрай сумніва­
ється в том у, чи складні філософські проблеми Х вильово­
го вм іщ аю ться в ліричні ф орм и, і він стверджує, що лірич­
на ф орм а м ало підходить до таких завдань і «в закрути­
стих сим волах важко відш укати поезію». Усе це, на його
думку, л я б о р ато р н і експерименти, ніж твори, призначені
для читачів. Не зваж аю чи на цю радш е негативну критику,
треба сказати, щ о поемі не бракує справді поетичних
місць, згадати хоча б вирафіновані поетичні образи і зву­
ково м айстерні місця, як ось «заколяритурилася кольора­
ми веселка», «кучугури закучугурилися» або такий пасаж:

Н ад країною , над пшеничною,

Ж овт оцвіт ною , голубиною ,
піднялись списи димарів...

293
 Пішли по луках перегуки,
полинула луна —
аж до самот нього млина,
полинула луна.

А проте в цій поемі протиставлення індустрії-комуни

селу-традиції — м ало переконливе, особливо в спробі син­
тези, м овляв, «ми є ви, але з інш им змістом». Н авіть з ко­
муністичного погляду тут немає ясности, бо ідеєю комуни
був і є серп і м олот, а не заперечення перш ого другим.
М абуть, сам поет спостеріг нелогічність і ш кідливість цієї
антитези і не дав цієї поеми до своєї збірки.
Д руга поем а — «Зелена туга» — викликає насамперед
запит, який має бути її справжній заголовок. Так надруко­
вано в «Ш ляхах мистецтва», але М. П левако у своїй Хре­
стоматії нової української літератури (Х арків, 1927) у бі­
бліограф ії творів Х вильового подає «Зелена туча». Відомо,
що часто трапляю ться сплутання рукописного «г» з «ч», тож
та друга назва здається більш правдоподібною , крім цього
сам Х вильовий міг зробити цю справку для книжки П лева-
ка. П роте з сам ої досить великої (чотири ш пальти чвірко-
вого ф орм ату) поеми годі з певністю збагнути про що м о­
ва — про тугу чи тучу. П оем а починається рядками: «На
передодні злив, сумніву голубого...», згадую ться «дощі і
мряка», але далі йде м ова проте, що «серце стогне в тузі» і
«у тьм яній тузі умру». С ам епітет «зелена» тут нереальний
з одним і другим словом , але в тій поемі є ще «зелений
кінь», наче на середньовічних вітраж ах Ш артру, де є зеле­
ні і сині коні. Очевидно, поет їх не бачив, але одне і друге
доводить, що дороги лю дської ф антазії — незбагненні.
Щ одо змісту тієї поеми, то в ній цікаве те, що поет
згадує там своїх друзів В олодим ира (С осю ру), М ихайла
(Й огансена), В алеріяна (П оліщ ука) і К оряка (цього за прі­
звищ ем), а теж нотує дещ о з географ ії Х аркова — Б лагові­
щенський базар і М осковську вулицю ч. 20, де було «ку­
бло поетів». Є в цій поемі деякі особливості хвильовівсько-
го надреалістичного слівництва — «запаш тетився гул», «за-
тротуарене повітря», як теж зайві у верлібрі покалічені сло­
ва: «м’ні, м’єї, м’чі (мечі)», П оем а має дату «березень 1922»
отже ще в часі ф орм ування другої збірки. Чому вона не
увійш ла туди, не відомо.
Д авш и загальний огляд поезії М иколи Х вильового,
кілька слів треба сказати про мову його вірш ів та ті право­
писні зміни, що їх уведено в передруку тих поезій. Відомо,
що м ова Х вильового — жива, експресивна, повна жаргонних
висловів його оточення, в том у й русизмів, — завжди бу­
ла відмічувана критикам и як не надто чиста з погляду лі­
тературного. П роте всі ті мовні зриви були характерним и
рисами не тільки сам ої доби, в якій нові мовні правила
щ ойно установлялися, але й індивідуальними рисам и сти­
лю наш ого поета. Тому читач знайде в надрукованих пое­
зіях такі русизм и (часто в стилі котляревщ ини) як «музой»,
«без преній», «ворязі» (вор - злодій), «по-кошаччі» тощ о.
Виправлено тільки правопис таких слів як зім а — зима,
инші — інші, рели — релі, міні — мені, лихтар — ліхтар,
роспатланий — розпатланий, сістема — система, льється
— ллється, лірізм — ліризм , сімфонія — симфонія, зорь —
зор, згорни м о — згорнем о, окіян — океан, рилля — рілля,
іржи — іржі, м ачю ха — мачуха, скаучав — скавчав,
склизький — слизький і чимало подібних. Д о цього треба
сказати, щ о обидві збірки поета були видані тоді, коли
друкарська справа в Х аркові не була ще як слід наладнана.
Н априклад, в обидвох збірках немає літери «ї» і скрізь тре­
ба було переробляти «іі» на «її», «моі» на «мої» тощ о.
К рапки, що з вини авто р а (або друкаря) не раз були зов­
сім поминуті, або де інде зам ість трьох було лиш е дві,
абож численні три крапки спочатку рядків приведено до
порядку. Вичисляємо деякі особливості правопису Х вильо­
вого том у, що вим ова типу міні, іржи, сістема, лихтар
м огла відбивати діялектні риси околиць, з яких походив
поет. У важ ливий читач також спостереже, що там , де м ож ­
на схопити правильну ритміку, Х вильовий наголош ував
сумнів, вирій, що сьогодні вваж аю ться галицизм ам и.
Як уже згадано вище, Х вильовий м ав досить самокри-
тицизм у для зрозум іння того, що та поезія, яку він творив,
ром антична в основі, — за влучним окресленням С. Єфре-
м ова — «роздвою ється між ром антикою і занадто тверези­
ми вим огам и життя». Він бачив, що поезія модерністична і
та, яку називали пролетарською , в тодіш ніх своїх осягах
не м о гл а рівнятися з поезією неоклясиків і ф орм альн о з
ними споріднених сим волістів та неором антиків. Тоді вже
був «Плуг» П. Тичини, були відомі його «В космічному ор­
кестрі» (1921), «Харків», «Вулиця Кузнечна», «За всіх ска­
жу» (1922) — твори, що згод ом , 1924 р., появилися у збір­
ці «Вітер з України». Була вже «А нтологія» М. Зерова
(1920), «Н а березі К астальськом у» О. Слісаренка (1921),
«Земля і вітер» П. Ф илиповича і «Синя далечінь» М. Р иль­
ського (обидві 1922). Х виловий відчув, що сам ого його ре­
волю ційного ентузіязм у — м ало, щ о треба ще «досвіду ба­
гатьох віків». М аю чи, через воєнні ум ови, доривкову осві­
ту, але всебічно начитаний, він не міг не цінити «професо­
ра» Зерова, він зрозум ів, щ о пропагований партією м асо-
візм в літературі — це лікнеп і агітка, а не справжнє м и­
стецтво, яке він схарактеризував згодом як «специфічну га­
лузь лю дської діяльности, що нам агається задовільнити
одну із потреб духу лю дини, а саме — л ю б ов до прекрас­
ного». О тже, сам інстинкт казав йому покинути м ал оп ро­
дуктивне вірш ування і перейти до інш их ж анрів л ітерату­
ри.
Але — не тільки літератури. Р еволю ція, точніш е —
червона револю ція — почала для нього втрачати свою
атрактивність. Він усвідом ив собі її виродження в б ага­
тьох явищ ах — передусім у зрості і спотужнінні старого,
як Росія, всефедеративного і вже почервонілого м іщ анства,
яке щ о р аз більш е набирало традиційно-ім періялістичних
рис. Він спостерігав відродж ене культивування вже нового
— червоного — м алоросіянства, а в культурі — н ам аган­
ня заступити якість кількістю . Все це ви м агало відповіді,
реакції прям іш им и, ніж поезія м истецьким и засобам и, які,
силою ум ов, щ ораз більш е електризувалися політично.
Тож Х вильовий міг уже дивитися на поезію я к на пройде­
ний ш лях.

296
 Н ова його творчість, його блискучі новелі і справді ре­
волю ційні пам ф лети, як твердить критика, сколихнули
українським загал о м як ні один виступ від часів Шевченка
— це була д ал ьш а консеквентна діяльність боротьбіста,
отже, лю дини ідейно-політичної структури. Але та діяль­
ність належ ить уже до інш ої ділянки, що не входить у р о з­
гляд у цій статті. Т ут дано огляд його поезії, і на тлі його
доби, і з погляду, як на неї, більш як півстоліття згодом ,
задивляється сучасний критик. Т а критика нічого не прихо­
вує, бо єдиним її завдан ням було пізнати складну істоту
Х вильового, поета і лю дини. Т а критика мож е комусь зд а­
ватися подекуди надто суворою , проте, як би не ставитися
до його поезії — не м ає сумніву в том у, щ о вони є важ ли­
вими перш ими тво р ам и одного з найвидатніш их письмен­
ників У країни і що серед тих творів є речі, яким належ ить­
ся слушне місце в кожній антології української поезії.

Святослав Гординський

297
МОЛОДІСТЬ
□ □ □

О, рудні, ваше свято,

Вітайте ж ебрака
Приніс вам слово-злато
Я скравого Ф ранка.

Ц егельні, цукроварні
Х апайте неба см ак —
Ківші несу з броварні
І блискавку-маяк.

Родився я у клуні,
В степах м антачив сміх,
Виховувався в буйних
П росторах золотих.

Але колись заводи

П окликали міцніш
І я в лани, городи
Встромив забуття ніж.

П оручкався з телицею ,
К оню , волам вклонивсь
1 до зал іза й криці
Х лопчиськом покотивсь.

І дні піш ли за дням и,

Себе я гартував,
Відкрились інші брам и,
Інакш е заспівав.

Тепер іду новітній

І лине буйний спів
Я вам, заводи рідні,
Несу вінок з огнів.

301
О, рудні, ваше свято,
Вітайте жебрака,
Приніс вам слово-злато
Я скравого Ф ранка.

СКЛЯР

Під пахвою у мене скло

Тихесенько дзвенить у ск'ринці,
Д ивлю сь — на обрію веслом
Зоря гребе у східній криці.

Д руж ок мій лю бий — діям ант

З кишені блю зи щ улить око,
Ох, як він весело в туман
Застром ить погляд свій глибокий.

Іду по вулиці, а скляр

Я скравко — ранок кучерявий
Н а мій дзвінкий крокує ш лях
В палаю чій і голосній заграві.

О дин лиш мент — і діям ант

Й ого і мій — веселі друзі
Н азустріч підуть крізь туман.
І заспіває серце в блюзі.

Ах, я не м аю досить слів

Н ам ал ю вати ту хвилину,
Я потім довго-довго млів
1 досі плавко лину — лину...
□ □ □

Не ш кодуй, м оя м ила мати,

Що я степ рясний залиш ив —
Я говірку свою кострубату
Заплітаю в русявий кужіль.

П одивись в мої очі прозірні —

Ж уравинії там ягідки:
Т войом у заповіту я вірний,
Як і завж ди вихревий, меткий.

Л едве ранок трем тячий, рожевий

О голити тем ряву підскоче,
Я, як сонце безкрайо веселе
Н а завод положу свої очі.

Не ш кодуй, м оя м ила мати,

Т воїм серцем я всіх наділив,
П одивися на ранок мій радо
Після грому і зоряних злив...

ВЕСНЯНЕ О П О ВІДАН Н Я

Гість-веснянка! Гість-веснянка!
І полетіло по покрівлі злото.
Ранком
Цвіте гльодом .
Р анком
Беру я квач, цебрайко
1 по д ахах залізних
В блакитній пісні
Р озстиляю і розстиляю фарби китайку.
Гість-веснянка! Гість-веснянка!
М оя паланка
Ч ервоніє...
303
Д о мене м алеч, м олодь... всі!
К оханко-сонце, потруси
С вої сріблясті ясні вії...
М алю ю .
П о даху мій квач пливе,
Пливе, пливе, пливе...
Ч ую ...
Н еначе поруч хтось зі м ною
І ніби другий
Квачує інш ою рукою ...
Н езрим і рухи...
Стій!..
...1 розсм іявся раптом дзвінко:
То пензель — пром інь золотий
В покрівлю зазд р о з чохом дзінькав.

П ІС Л Я Г Р О М О В И Ц І

Ох, нареш ті!.. П рокотилась!..

Г ар м ати грому в далечінь,
Н ем а хм арин важкого тіла
І бавиться, і бавиться відм олоділа височінь...

І лиш е іноді бабриські

Від блискавок — жарин
П о обрію так низько-низько,
Н еначе крила золотих пташин.

Басейну бовна бірю зова

Рядниною безмеж но простяглась...
Живи! — сріблясте, вічне слово
Я чую в цей бадьорий час.

Н а тротуари жваві очі —

К алю ж і викраяні там
Безкрайо, заздро і охоче,
К равець я, по бульках-голках.

Цей ясен зовсім збожеволів —

Н ащ о прискавкою? не мить!
А проте пром інь ще не кволий,
Як прас по зм оклі побіжить...

Не витрим ав, хапнув сорочку

І голкою стьобнув притьм ом
І ниток білії рядочки
Вперед, вперед! бігом, бігом!..

□ □ □

М літи в полум ’ї вік, без кінця

По м аш инах очима плигать,
Верещать, як мале порося,
Все полапать, пізнать.

У обійм ах гартованих днів

Розправляти залізні м’язи
Повну діжку червоних огнів
По ш ляхах і по стежках носить.

В краєвидах сичать, ш елестіть

І сягати відваж но вперед.
Ш лаків зо л о то м світ запалить,
У повітрі хапаю чи мед.

0 життя, гром острільний коваль

1 ти, кузня — земля громовиць,
Я, ваш син — хуртовина і сталь,
Ваша міць.
 С О Н Я Ш Н А ВА ГА

Рудії соняш ні м ’язи

В обійм ах міцно тиснуть-тиснуть...
Але вагу я цю носив,
Як сурм а срібноструйну пісню.

Гнідої спеки оберем ок

Л еж ить у мене на спині,
І в далечінь неначе йдемо
З тобою , золотий паліє.

Куди? Н авіщ о це!

Л иш би туди, за обрій чалий...
... Я вдарив ще раз топірцем
І грю ки лунко поплигали.

Ш ВЕЦЬ П РА Ц Ю Є

Цок! Цок! по цвяш ках

Н а підош ві стежки дві
Це я вам —
Ч обітки.

Не дивіться, що я плюну,
Р озітру, як скло блищ ить
А х, який, який я юний
В цю веселу мить.

Аж по лікоть голі руки:

П раця в хаті, а важка...
Ц итьте, йдуть до мене з бруку...
Ц ок-цок по цвяш ках!

П альці правої в живиці —

Сучу д ратву я, ш арпак,
А ле очі — зоряниці,
А на серці — мак.

Віск пролинув
Р аз і... два...
І зігнув я знову спину —
П ара буде ще нова.

Ш ило в шкіру заш илив я,

Д р атв а шиє, ш аркотить,
Ш ашель в ш варі... Шив я, ш ив я,
Ш видко в шевні все біжить.

Раз-два! Раз-два!
П ара буде ще нова!
Н а колодці м аю чобіт.
П рош у тих, хто з см аком робить,
А я знову дратву в руки,
П отім цвях, а далі... стуки...

Цок-цок! по цвяш ках

Н а підош ві стежки дві —
Це я вам —
Чобітки...

ЩО Н А М М ОРОК

Т ам , де вітер
Лепетень
П о підм етах спорохнялих,
К оливились
Златовіти —
Й ш ов новітній день!

Гей! сідайм о всі на релі

Г айдабурити гайда!...
М орок, смуток? Я веселий —
М олотка дзвінкий удар!

Тіні —
Зникли. Вечер синій
І — кривавий...
Що мені?
Я до цього також звиклий,
Як до мене тьм ян і сни.

Уквітчали
Н ебо зорі...
Зорі списики у простір.
І сьогодні, як і вчора
М орок хм уриться від злости.

А у мене біля серця

С иза горлиця туркоче,
Серце з ретязя зірветься,
І голубку залоскоче.

Що нам м орок, що нам смуток?

Ми йдемо — наперекір.
Ми — весни найперш і гуси,
Н аш і дні — червоний вир.

БІЛЯ КОКСОВОЇ ПЕЧІ

В коксовій пічці моїй,

В лю тій палкій завірю сі
Спеки ш еленої рій
М етуш иться...

Друзі!
В хвилину цю ж иття гойдає,
В Грудях живець трем тить, плигає,
М рії, як ті зоряниці,
В повітря стрілою
Серце колотиться...
К олотиться...
Б ’ється
І за горою
В тр ав ах крицевих пасеться...
Л опату беру я
І в пащ у... вуглем!
Г одую , ж артую
З веселим огнем.
І ніби той дощ ик, щ о в спеку на мить,
Вугілля у пічці хрум тить, ляпотить.

П арує... П арує... не вірте, що дим,

Т о чорний родю чий простягся килим,
К ам іння — жарини —
А гати, рубіни,
І небу подібна леж ить бірю за,
П равіш діям ан ти
С м арагди, сапфіри,
А там ам етисти
Й ранкова роса...

І ніби сам —
Я весь в каміннях,
І ніби цілий світ
В кош товній зоряній короні
Н а сонцетроні
Г орить, трем тить!..

М ОЛОТКИ

В итанцьовую ть, см ію ться

Д звінко, дзвінко м олотки

309
П ро весілля револю цій —
Ц оки-цоки-цокотки!

М іх задихався, не встигне,
Важко — міх! — зідхав...
Г рю котіли десь маш ини,
Я з товар и ш о м кував.

Іскри бризкам и повсю ди

І нема,
К узня їх вгорі закруте,
П роковтне пітьма.

А у горні ш аруділо
Л истя золоте:
Д ух м іхів підняв на вили,
Віником мене.

Ну і день! С орочка в піні

Візерунки на спині,
А в очах перстніє синьо,
Я к у червеньові дні!

... Тільки це згадав, як танки

Знову в танки м олотки
І виспівую ть про ранки:
Ц оки-цоки-цокотки!...

ІД У Я Д О Д О М У

Вечір.
Іду я додом у, на захід, в посьолок.
Плечі
Болять.
І х м ари по небу накупчились в сволок,
О станнії плями зорі м иготять.
Ч огось повернувся, дивлю сь, над заводом
П осіяно сотню зірок — ліхтарів...
Ой, що ж то, ой що то?..
Зомлів.

Радість буяла, а в ш умний будинок

Від мене пролинув весни первоцвіт,
Бо й небо не встигло сірчанку розкинуть,
Я к наш і сріблястих огнів краєвид.

Іду я додом у, на захід, в посьолок,

М ураш ка по тілу і раптом в плече,
А хм ара — чавунний, розпатланий сволок
За сонцем русявим тече...

В ДОЩ ОВИЙ Д Е Н Ь

Д ощ овитий день пітьм ою накривався

І плазував туди-туди, в кубло
І в спину встромлено нахабном у ворязі
Р аптове соняш не жало.

С орочка зараз не співає

І лиш е згадую , як міх
П оліз в горно, поліз повагом
А відтіля — тріску чий сміх... ■'

Н ічого! Наче й не примітив:

І д о щ і день як не було...
А проте, з неба сірі свити,
Щоб завтра сонце аж... гуло!..
 УРИВКИ

І
В темно-синю ніч
М и по драбині на спис.
Н аш а струм оч’я річ,
З нам и на зоряний віз.

Вітер в оглоблі хм ар,

М ісяця ріг — дуга,
Г рім один удар —
О, буревіє, шугай!

Х утко небесний килим

Б л ю зо ю буде весь
Буйно-залізний грім
Г рю ком отдасть честь.

Х очем о ще капелю х —
Онде В олосожар,
З різнокольорих дуг
Зробим о пояса ш ар.

Ми роздерем о ніч,
Задзеленчить зоря,
Н аш а біжуча річ
Лине туди, за м оря.

II

Н а М арс! Н а М арс! В ряднині хм ари,

Що суне з пащі дим арів,
П ід м олотків міцні удари
Н аш натовп вгору —
Летів.

312
Уже земля, як всі планети —
Я к зірка оком у глибінь
А ми., а ми що блиск комети,
У сферах сонця — голуби.

А там ж иття, там — не провалля

К раїни інші систем других...
Н аш пал туди, все вище, далі
Як фуга біг.

С атурн горить, чекає натовп...

Чекай, чекай! до тебе ми —
Н ас цілий світ, нас так багато,
Ми весняні, гучні громи.

1 пал наш знову прямує в К осм ос

А наше серце — в гондолі злив...
Туди, в блакитні гарячі грози
С трілою натовп —
Летів.
ДОСВІТНІ СИМФОНІЇ
Д О С В ІТ Н І С И М Ф О Н ІЇ

А з єсм ь робітник...
М оя буденна б лю за — щ о погляди сині коханки
...вм ить пом утніли від ш торм у
...в поглядах синіх коханки
стогнуть пороги
...в поглядах синіх коханки
в муках рожеві дороги.

С трілець — той знає смак,

коли запахне перший вистріл
А ти весна,
ти затроян ди ла в повітрі млистім?

А то здивовано тополі
заш естять і
зм овкнуть
А там , вгорі
неясно заш умує.
І от белькочуть над головою журавлі...
Ой, журавлі!..

А то з повітрям ніс веде переговори

І баско б’ється в грунт м оя жага,
бо з кобилиці ллється сонце.
Я бачив ніжки під кущем
...бунтарка — кров: експрес на волі
П рохав і плазував —
іще! іще!

317
А обрій розплескав солодкий стогін.

А х, я не зрівняю пахощ і своєї блю зи —

ані з поглядом синім коханки,
ані з см аком перш ого вистріла,
ані з мукою в тих журавлях.

М оя б лю за пахне —
вугіллям
... до гавані летіла хвиля
— віялом — а т а м розбилась
і потонула над морем.
К оли це було?
— Ат!
То — пахне м оя б лю за —
вугіллям.

М оя буденна б лю за — і погляди сині коханки,

що вм ить помутніли від ш торм у
...в поглядах синіх коханки
стогнуть пороги
...в поглядах синіх коханки
в м уках рожеві дороги.

11

Зачорніло на путі,
а на серці синій смак.
Т ам на плесах за горам и,
за горам и на узліссі
зад р ім ал а осінь.

... А ми —
до брам и йш ли
з посьолку
... чи християни у катаком би?
... Середньовіччя сниться...
А там -
вже підіймався вгору гомін
і вже гуде, гуде і розсипається залізо
— до неба лізем о в задумі.

В списах... чи мож е над списами?.,

круки заснули... стережуть.
А далі простір, фіолети,
А далі — д алі трап
і води — води розплескались —
блакитного цебра.

III

Сонце! Засмійся у мій кошик!

П олоскочи м оє блискуче д олото,
як я зам ріяну далеку далину,
П олоскочи і їх (а з ними й я!)
оті поеми героїчні,
щ о викликаю ть до чола віки-епохи...

Сонце! Я такий ром антик, як і ти,

і до м ойого серця
завжди нового
свіжого, свіжого, наче липовий цвіт
босоніжки-феї — золото ліризм у
під жаги зідхання
з криком!
з криком!
упадуть!

Сонце! Ох, ти, сонце моє!..

А все ж таки і ти захм арилось.
— Д ум аєш ?
...Зам ислилося сонце...
К різь повінь хм ар, в глибині вод
зам ислилося сонце.
 ...Р о зтабо р и л ась тінь
...Я к а глибінь! Я ка глибінь,
коли зам ислю ється сонце.

IV

Аякс... Аякс...
Син чоловічий у стихії,
в гарм онізації природи
Син чоловічий йде!
За кроком крок —
іде!

І сниться йому море

І сниться йому ш торм.
А він такий похмурий...
Але він все поборе!
Але він все поборе!

Аякс... Аякс...
П ід дзвони криці
і мислі-птиці
— понеслися.

...А із землі — піднявся гул...

Куди цей гук? Куди цей гул
великого із велетенських князя?

Я зачарований стояв —
симфонія досвітня — почалася.

К Л Я В ІЯ Т У Р Т Е

К лявіятурте розум, почуття і волю

клявіятурте!
Ш укайте м етрополію свідом ого життя

С обака почуває пром іння сонця,

а ти — о чоловіче — ти знаєш блиск
байдужих зор?

Кінцеві межі кучугурять

і виш кіряю ться з пітьми,
а там нікчемність: атом -н уль
... Куди це вітер так війнув
з пітьми?

П устіть по тирсі А рім ана

свій гострий нюх!
П ізнайте все в віках і над віками.

М айдани в м арності загрузли —

у калю ж ах
...не мітингуйте мій патос!
Бреде слизька і мрячна осінь.
М и чули-бачили і вибухи і м орок —
чи то сузір’я м ріяли в снігах,
коли по рейках тихих семафорів
пливла зелена
ф антазійна
путь?

А сьогодні ваше ізм арагдове слово

на чорта?
Н а чорта, коли нема молитви?
Кінь непідкований — негідний,
кінь непідкований по брукові не побіжить,
а ми хочем о —
без межі,
д ’ех — без межі!

М олим ося тобі, невідомість м инулого,

сучасного і м айбутнього.
М олим ося м удрості і віку, і секунді.
М олим ося том у, чого не знаємо,
бо наш а м олитва-ж ага все-всепізнання

К лявіятурте розум , почуття і волю!

К лявіятурте!

ТІНІ

В серпанках вечори п роходять біля вікон,

за пічкою квилить сіренький смуток.
...С ьогодні дико...
...Тіні, пад аю ть тіні.
Свист нагая Т є р а ,
Хлопці! Скоріш на коні! ■*
Коні!
Коні!
Коні!
Ж ах.

Зав’ю ш илось обличчя кров’ю

...на ярм арці колись.
Ч ого ж ти, ніч, не сплянтувала брови?
Ч ого?

Тем но, в голубих проваллях м ряка,

Я казкам и снити захотів,
а небо найнялось напевне плакать...
С тарчихою — торбинка з сухарем ,
із зм орш кам и турботи на чолі
звернула д о ля на тернисту путь

А там ,
а там
 уже ідуть
ідуть
ідуть.
Куди?

Інтим но так колись приплили і відплили

П лескалися м оря... ой, човен мій норець!..
Т оді пурпурила і розлилася повінь.

... Тіні, падаю ть тіні

Свист нагая Т є р а ,
Х лопці! С коріш на коні!
Коні!
Коні!
Коні!
Ж ах.

МИ

Ми проходили повз ш ахти...

М и — лю бовниця і я.
Сонце грало на сопілку
грало липко на сопілку —
ліденцеву.
Я за руку її взяв
й наш і очі упірнули
в легіт.
Ах, як легіт засміявсь
і бузково і тендітно,
коли дзвінко біля серця
на пляш ках хтось вибивав.

1 звернули ми на стежку
... чи то в сонце увійшли?
— Розкаж и мені, соколе,
про світанок?
...над криницею світанок,
а навколю ш ках бори.
М етуш илася заграва:
в спогад бив прозорий ш лак,
Л еопардило м ’язам и —
...Я як криця був міцний,
а вона топ олю знала
щ о, струнка, весніла десь...
М и проходили повз ш ахти —
М и — лю бовниця і я.

□ □ □

П одивись на крицю — потонули очі,

В криці пророкую про останню ніч,
Докує зозуля — і замовкне в нетрах
І шугне в кош ару по кош ачі шум.

Розплети задуму на полотнах сонця

...Х очу бож евільно, хочу через край,
Бо в сонця далекі за Ш ляхом Чум ацьким
Кинув хуртовинно поклик золотий.
Снив я в кочегарці — на жарині погляд,
С ум ував лосунем в лісі восени,
Як ховався місяць в пелю стках світанку
І так тепло сіяв діям анти схід.

Розплети задуму на полотнах сонця

...Х очу бож евільно, хочу через край,
Бо в сонця далекі за Ш ляхом Чум ацьким
Кинув хуртовинно поклик золотий.
НА Ц ВИ Н ТАРІ

Цвинтар. Ш елюга. Хрести.

Братерський спокій
Тут.
Цитьте! Прислухайтесь!
П о сходах угору все вище і вище,
Неначе сам а невидима д о ба
Н а темне підбанне високе горищ е
Теленькати лізе дзвонар.

...І раптом —
гарм ати , тріск кулеметів
і вереск в блакить:
— Н ем а неба
Нема!
Єсть —
Бо р о ть — ба!

П А М ’ЯТІ ГН АТА М И Х А Й Л И Ч ЕН К А

Із клясою громів
твоє ж иття —
«роман блакитний».
Товариш у! сьогодні ми всесвітні,
безсмертні, як ж иття
і вічні, як простори...
Не згорнем о свій стяг
і ще раз вдарим о об зем лю «вчора».

Ш опена в спогад лиш на мить, —

не дом о ви н а кличе — домна.
Товариш у, сьогодні ми
в літаврн ім «дома».
Загинув ти, а там ...
Т а не сконає м арсельєза
Л иш ень в борні, лиш ень в боях —
і ти і я.

Він чує нас... блакиття хвиль,

А х, на хвилину в тугу чола,
а потім біль — в провалля біль
І ще раз вдарим о об зем лю «вчора»!

СМ УТОК

В зелених ком позиціях сьогодні ріс,

а потім довго з корпусами
з міськими корпусами розм овляв.

І руки бліді, наче місяць

...його, його далекий сніп!
до мене геній простягав:

— то Л еонтовича зелений,
зажурний, як осінній дощ.

Ж урба, ту рбота і сум, і смуток

вклоняю сь вам!

Л ю бл ю у полі, на м огилі
стояти в вечорах
і прислухатись і м олитись
том у, що там жевріє ледве,
коли далеко на селі
перекликаю ться собаки.

Т о в ком позиціях зелених

росте мій дух
— гарм онія істоти.
...В зелених ком позиціях сьогодні ріс...
ЗА ОБРІЄМ ЗИ М А

П осьолок на горі, а там — завод сизий.

Н а серці пелю стки так тепло-тепло: мак.
Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси —
За обрієм зима.

За обрієм зим а, а лебедині крила

Не видно на ш ляхах — жевріє листопад,
Але і пром інь-цвіт не нам антачить рал а —
Захворів у степах.

Д обраніч! У вирій ми, гуси, простяглися

За вами й я туди (вовтузиться сумнів),
І завжди так в житті: до сонця несемося,
Л иш ень затихнуть десь його палкі пісні.

Л осунем поплигав вітрець жовтоосінній,

Росте на думці дуб з голісіньким гіллям,
Гудок. Т овариш і ідуть, як франкмасони,
І на спочинок теж задумливі поля.

М овчазно. Ш арудить лиш ень зм арніле листя.

П охилий пес пробіг через сумний байрак...
В якій гарм онії я дочекаю сь гостя?
За обрієм зим а...

ГОЛОД

О бгризли дерева за повіткою коні,

Гаряче д м у х а вітер в степ,

327
 К ублиться по ш ляхах і по оселях с т і ш
Ж ах росте.

А сонце нагартовані язики гостре,

А сонце в рослину смертельні ножі.
Гинуть у тузі трем тячі роси.
Розпука біжить.

М андрую ть на бездоріж ж і халабуди,

За ними стеж ить журний рип,
А на горизонті в фіолетах закутий
К онає спечений грім.

Збентежено дивиться неосяжна блакить

І о д ц в п а ю ть бліловолосі дні.
За нові ї кою іо:іо по собаки
Д о їдаю і ь торіш ній і ній.

□ □ □

М оя зо л о та береза
заж урно лиііиіься в вогку імлу.
0 де вч. /,с ч,і, зелені плеса,
м оїх р<;-,',ороіі:. чих лум?

Вчора лохолив ло іроиіка

1 в палкучих просторах запалю вав душу,
а сьогодні я, кучерявий хлопчик.
до л ьодового океану рушив.

С обакою буду всреш аїи.

ніби іицель мене в нем піпчі обценьки.
Я пручатимусь не хочу і;і ір а ііі.
не хочу!

328
Піду я у робітничий квартал,
заховаю там слизький сум...
Ах, яку я важку вагу,
біля золотої берези несу!

ПАВЛОВІ ТИЧИНІ

К охаєм о залізо й мідь

Бетони і чугуни —
Від них родилися громи,
Але і співні струни.

Н ареш ті ранок забуяв.

К раїна зорі має.
Списами, ш аблям и в боях
Ми з неба їх здіймаєм.

В пилу вонтузим ось щ одня —

Квітки нехай в долині.
На револю ції конях
Сконаєм у борінні.

Наш кінь реве, копитом б’є,

Подібний завш е бісу,
1 панцир радости кує
Новий коваль залізу.

Н А РО Д Н А ПІСНЯ

Ой зацвіла папороть
зацвіла,
на К упала в темряву
між дерев.
 А у лісі реготом
лісовик
прокидає ш елести
і жахи.

О х, як хочеться, хочеться
взяти скарб —
ті червінці-блискавки
під дубком.
В позолоту кралею
увінчать
це ж иття сучасне,
що скиглить,

Ой зацвіла папороть
зацвіла
Та не в казці жити нам,
а в борні!

□ □ □

Битим и ш ляхам и побитими

буряк рясно поле вкрив...
рипіли вози, гарби —
йшли: час вів.

С півали пісні голосно,

а на розі висвистував лим ар.
Д алечінь вабила, вигравала
(кольорам и фортеці),
а позаду обізветься
пітьма.

330
Та невже то, братці, нема далі шляху?
Та невже то завш е золотеє поле?

Ой ти, моя чорнобрива воле!

Тільки далі ш укати тебе..
Тільки далі!

І в душі захлю почеться дзвін.

М олотки! М олотки!..
Далі! Д а л і!1

□ □ □

Н а вулиці С вято —
у вікнах дівчата
з хлопцям и заводським и
ще й за рученьки взялись.

— Ой, куди ж ми йдемо,

парубки кремезні?
— У завод! У завод!
— Ой хотілось лю бії
на лани широкії
в квітах поринать!

— Ні! Туди не хочемо

щ о-на! завовтузилось —
ми йдем о кувать...

О дказали хлопці
й потягли за рученьки
м олодих дівчат

33!
І зати х л а вулиця,
де оселі туляться
до повільних хвиль.

А на брам і м рійними
золотим и дзвонам и
проросла блакить.

□ □ □

У полі голосить мати

Така худенька м ати в зм орш ках,
А на душі у неї волохато,
І о д ц вітаю ть синьоокі волош ки.

Д ивиться на ш ляхи жахні -

Завели її сина О лелька...
Ой, ви заводи й ш ахти
Буду я з вами без веселки.

Які ж то, які ж то тайни.

К р аю ть м атірне серце
1 коли ж її син розтане,
Як голубка, що у височині в’ється?

Не розуміє матуся що се,

Коли рух до офіри прийде
1 голосить, худенька, голосить,
Я той старець-виг нанець Овідій.

□ □ □

За іслсним гаєм
покотився стріл
Х м ари зграї
Д им.

Тум ани у лузі,

по ланах.
Н убо ще ох м ар те —
— Бах-ба-бах!

Р озстріляли поле,
розкидали цвіт,
а бандура в зорях
У руці-

1 криваве море
бездоганний сміх
налива повітря
ф арбам и весни.

Ще раз покотився
від гарм ати стріл...
тікає м орок
стовбурам и... дим ...

С ЛО ВО П О В С Т А Н Н Я

С лово «повстання» таєм не

Чув я, як в тирсі давно
Вечір збентежений, темний,
С киглив повстання зерном.

В грудях на серці зростала

Хвиля бурхлива — живець,
П одих скорботи невдалий
Здатний не був вже на герць.
Т акож схопив я повстанця
В ж вавих ланах гром овиць,
Чув я повстання в зідханні
К волих байдуж их телиць.

Щось ще гойдається в думці —

Що? Н ебезпека, не варт?
С олодко вм ить перегнуться
Щ астя підхопити вжарт.

С лово «повстання» палюче.

Блискавка грізна, зросло —
Бачиш , як певно, жагуче
С віт обгортає крилом?

Т Р ІО Л Е Т И

М аковіє чайка на воді —

То на сході проміння гуде,
Щоб покласти в колиску лю дей
М аковіє чайка на воді.
Всесвіт хворий, хвилю йся, радій
Се спаситель до тебе гряде...
М аковіє чайка на воді,
То на сході проміння гуде.

II

М андарини із М альти везуть

І у фуру впряглася зоря...
Зникни геть, на майдані бур’ян
М андарини із М альти везуть.
Х то це крапа осінню сльозу?
То пітьм а ш кереберть за моря
М амларини із М альти везуть
І \ фуру впряглася зоря...

□ □ □

(.'іони... Стовби...
К абель нсреплітас і ься пал землею ,
І Іереплі гається.
Ш лях,
Брук.
І \ к.

Ідемо і ш укаємо шастя

Іол у би н о ї о.
Наш п, місяць блідолиций
Зернить...
Стрункіш прискореним кроком,
О ком!
М’язи накрицте,
Л егені в міх!
Т ріщ ить під силою громовиці
С тарий дуб...
Стовб!
1 кривавими солдатським и багнетам и
Р озп ан ахало негрі.

□ □ □

З одного боку посіпаки, продажники, кнурці,

А з другого мерці,
Або не хочуть до нас іти з блакитним словом
О, де ж ти? Де ти, златоустий
Співець індустрій?

335
Від цукроварні, що леліє
Ряснозелений погляд поля.
Д о рудні крок.
1 потихеньку туди, під брам у...
М амо! М амо!
Ми вже не бачим о твоїх кіш ок.
А наші груди хочуть ласки...
Ох, ласки-казки
Про ж иття прийдешнс.

П ослухай, весно гуртова!

Н аш потяг в небо не погасне
Він — спіле сонце у жнива
Того й чекає забуяти,
Як після дощ ику рілля...
Та хто ж візьметься оспівані
Закинутих хохлів в Донбас'.’

То ми до вас, коханії брати

Бо з музой одруж ились вже
1 з вами підемо туди —
За обрій.

А Х, Я К М Е РТ В О

А х, як мертво навкруги, як мертво,

Запеклися на залізі уста іржі,
П еленає револю ції мовчазні жертви
М оїх д ум ок розпатланий кужіль.

Застигла тиш а і скиглить

Круків прим арною печаллю ...
Невже не м ож на запалити
Тебе, заводе, хоч одчаєм?
В зубах ш м аток у вальківниці —
Цс рейка, й не родилась так,
А рот давно розкритий пічці.
Губою П 'ятий не хитав.

Цвірінькає піддаш ш я горобцем

1 переможно небо тулиться до скла.
1 навіть сонне тут несе яйце
1 зим ного і літнього числа.

О, рогаль-лосунь
С инсблю зих мрій
Н ам антач косу —
Вітегострий ріг.
Не нідстреле. вір.
С агайдак руїн.
Гам росте иерій
1 нема шипшин.

Але м овчить застигла тиш а...

Ах, як мертво навкруги, як мертво!..
Пеленас револю ції мовчазні жертви
Моїх думок розпатланий кужіль.

□ □ □

Коли куделить павутиння

В зеленій ятці й на корчах,
П аланка дим арів убранням синім
К ладе на простір весь похм урую печать.

Корінно тхне у ф а в н і над бузами.

С адок нап'явсь білизною кнгюк.
/\ батько мін і і козубу івнсалп.
к м л і ш пурляючи іал іл іеі мию .

337
О тату, тату, хто більш тебе кохає?
Я кий дарунок я з блукання принесу:
Ти кожний день в устах огонь ховаєш ,
А я його раптово тільки ссу..

Н евже забляк той час годин у криці,

К оли котятком я в залізнім животі,
А потім вилізав з-під сивої спідниці
З овіяним лицем, кремезний і рудий?

Невже я загубив доріжку із посьолку,

Р озтанув твій злунований гудок?
Невже ми все ж иття проклацаєм о вовком,
Не вбачим о твоїх нош ених иіі.ю к?

Ч айм а-д им ар в очах і м ариться з скиглінням,

О де ви заводські, стрункі мої списи?
П аланка дим арів убранням сизо-синім
Х овається в моїй закованій сльозі...

□ □ □
т. Сосюрі

То дим у м олоко душ а на ж ито точить,

З телячих стійл йдемо в ш атро сталевих днів,
М аячить ш лях один й не підуть наші очі
Л овити зл о та цвіт, блукати по стерні.

Бузок дзеленькотів про садові заводи,

Дзизкучий дзиз опік в ту м ить зм арнілий зір.
К оли заліз в твій спів — у м ед золоторотиіі
И зазнав, які пісні везуть твої вози.

Та як же хорош е гуртом зорю кохати

І мити їй в ставах волосся блиск р \л п п .
А з днем новітнім йти — з цим півником чубатим
По пахощ ах ж иття у зоряні сади.

□ □ □

Н а м інори розсипалась м ряка,

І лети ть з осики лист,
Але серце моє не заклякло,
Не зам овкло, бо я — комуніст.

І іду я дорогою , вітром ,

Н а долон і у мене зоря.
Завтра м аю пітьму освітити
У тайзі, у м орозни х зирян.

І х оваю в курначчя генія...

Це — не Будда, не М агом ет, не Конфуцій
І не прийм ете ви його без преній,
Бо він із черева Револю ції.

А на дворі, «m em ento то гі» .

Т ротуари бредуть в журбі
І вистукую ть — чуєте? — скоро
Закриш таляться й очі повій.

Т а не зріжу собі я голову —

Залізняк я і чути мій гук,
К ращ е вм ить спинюся голий
на снігу...

□ □ □

Безмеж но журнії оселі.

Ваш пильний погляд на красу

339
У пісні навіть і веселій
Ранений сховує лосунь.

Яка то скорбна далечінь.

Коли у присмерки під тином
Надхненні діви й парубки
Село колишуть, ніби в казці,
Своїм ойоканням лунким!

Ж еврію ть спогади... про що?

Ох, повідь барв, не потопи
Жагучий потяг в безнадії
Степи! Степи!
Від вас степи, я!

Б Л А К И Т Н И Й МЕД

Блакитний мед до уст прилип,

душ а — метелик колекційний,
приколена надхненням до небес.

Атени... ах! цікаво... ах!

Блукав і т а м над містом місяць
і до піщаних берегів
тріпотно кораблі тяглися,
а в щ оглах кублився
улам ок бурі.

Але не бігали тоді за гармонійними синтезами.

Не музиканили повітря
аеропляни.
Л иш ень увечорі шуліка
кружляв вгорі,
а біля нього метушились
тендітні ластівки,
що потім крапками сідали
на височінь.
Атени... ах! цікаво... ах!
Д уш а — метелик колекційний
летить ще далі, в міжпланеття.
Вже пролетіла спогад другий,
на третім раптом розп’ялась...
Чоло прострілене не ж алом
веселки бджілки,
а журбою.
... Іа горілиць вона лежить
одну лиш мить,
а потім знов біжить, біжить,
біжить
покоштувати мед,
блакитний мед...

□ □ □

Через переліт і байрак темний,

По лісах на поле й на місто
П родираю ться в світлі таємнім
М айбутнього зоряні вісті.

Під стріхами забрязкотіли симфонії,

Задм ухала бузкова меса,
П рокололо світові гони
Гострими гармонійними лезами.

Швидкуйте ж, розперезані товариші.

Бабахкайте, бийте в бабухатий бубон,
Рубайте, рубайте прокльонів гуджі —
Нубо!
 □ □ □

Підвівся день. Уперся в небо.

Зідхнув так соняшно на світ,
П ролляв червоною ф арбою
На сірий, тоскний краєвид.
Чи кров’ю може? Може кров'ю?
Але життя т р ем тить л ю бов'ю .
Здоров’ям пишним квітнуть всі.
По діямантовій росі
йде чоловік.

□ □ □

На кучугурах минулого
Повстав спогад — соняшний промінь,
Задзвенів крик у повітрі фістулою
і похмурились золоті брови.

То не крики я чую, а зойк...

Ах, лани зблідлі до смерти!
Серце плигає раненою козою.
Осінь.

□ □ □

Я із жовто-блакиття перший
На фабричний дим ар зліз.
Журавиних пісень моїх верші
По цехах розставляю — скрізь.

Годувала мачуха-недоля,
Збайстрював мене батько-кукіль...

342
І до тебе, матусенько рідна,
Моя крице, прийшов звідтіль...

Низесеньке тобі вітання

І уст моїх вишневий смак...
Нових хвилин підняв медяник,
І з ним — вперед!

По великих шляхах, по майданах,

На бруку міцнім і гулкім,
Ніби з огнищем на Кугіала-Івана,
Я плигаю, плигаю з ним.

Біля мене метушаться, труться

Скалки від розбитої пляшки,
І співають теж революції,
Зідхаючи у минуле важко.

Тільки ще у кізячім царстві

Під вівсяних ланів лепетень,
Д ого ряю чи ледве хвилясто,
В домовину веснянка бреде.

□ □ □

Зі святами тобі упокій,

Я кохав і тебе, як зірчанку,
Повивав пелюшками мрій
Ж иттєздібности кволої ранком.

Бачу розпач і плач дерев.

Коли росник до тебе підходе.
Та дарем но, вже сонце оре
Цілину на інакші ю ро д и .
Не розчеше чорний пар
Борона мойого надхнення.
Не піду я блукать по стенах
1 ловити струмки-теревені.

Ох, ти сонце, блискучий кран!

1 у нас верещить у заводі,
Тільки мас чорнявий жупан
і по шшом> котить.

Іак співай же, сурмо, в цех -

Я із жовто-блакиття перший.
Уловись, синсблюзе лице,
У мою журавиную вершу.
ПО Е М И
В ЕЛЕК ТРИ ЧН И Й ВІК

Красномовного мудреця Бояна

в хуртовину
промайнула
тінь.
І обіжно на подій екрані
фаркнув люкс.

1 читали:
Сгепи Залізняка і Гонги,
а назорі —
гайдамацький рев.
То ведмідь блакитноокий
біля твоїх дверей.

Гляди ж, щоб думок анемона

на релях не закурявила лист,
бо тендітне досягнення гроно
упаде на траурні ризи.

І молився я:
Отче наш - - електричної системи віку!
На твоїх крицевих віях
запеклася м а и б ч іїя сльоза.
1 воя напруженість воліє
на патлах буйних днів
провести лябіринти смаку.
Да святиться —
твоє ім'я.
Да буде твоя непохитна воля
гам - -
на землі,
як тут
в заводі.

347
 1 глузували над святим святих,
і в сміх
підмішували кал.
Вони не знали тих доріжок
І шлях той бурьовий,
що нас виховував
трим ати руху стяг,
їх розуміння, що порожній
у діжці звук.
їх приборкала тирса, поле,
і шелести журби,
а клуні рип колись повісив
життя їх на снопи.

І казав я:
Покиньте мріяти мертвим!
Д авайте, посолодимо сучасний мент.
Ви хочете, мабуть, жерти?
Гак і я ж хочу!
Чуєте?
Ах, не варт!
Вас розбуркає лишень Марат.
А я (я не покину ранок!)
і ваших і своїх дітей
уберу у віяло фазана
і поведу в майбутнє.

А вчора степ шумів...

Ох, як метушився степ!
Чекали у місто гостей
т роглодитного віку.

Тулились до будинків
примари переляку,
десь скавучав собака,

348
а потім вив
на хмари.

Було небо повне, як вагітна сіроока дівчина.

Але була виснажена д уш а —
кинено її знову в лабети...
Ша!..
Серце моє, де ти?
Прив’язане на нитку
і мусиш під’агатити кров?
Невже воли і корови
кізяками нагодують їх?
Невже мукання золотої телиці
вартує ударів по ковадлові?
Ні! «Сила солому ломить»,
а їхня воля
за гр атам и біляозерного виховання.

Ах, я знаю цю в’язницю.

У ній і мені — ато м у м ільйоноголового тіла
було гарно гріться
на комині з жеврівшими колоссями.

Я згадую: волошкова тиша,

дзвіночки в вербах шарудять похило,
а легіт припоясав межі,
розпустивши бузкові крила.

Іржали десь на луках коні,

і так боязко було кинути голосівку...
Хотілось забрести до самих фараонів
і дм ух ати на нетутешню музику.

Все це я знаю... Має насолоду і

пелюшковий сморід.
І от на годину
у ланцю жку чоловічого життя
ви маєте ще раз посьорбати
отрути.

349
А я, як лаврик,
покину сад улітку під м орозом
своїм зраненим оком.
Хай! Я почекаю!
І брук мій — у глушінь, майдани
притаяться...
Я ж біля машини стану.
1 ремінь заспіває про іншу перемогу,
про авіо часи...

І буде так —
я вмить скричу:
Гей, просторніш мені дорогу!
Це буде перший сказ.
За ним заспівають і перетворяться
в блискучу мантію
дійсности
казки утопістів...

Я не схотів бути Паде-Кале і Л я-М анш ем

і роздирати землю.
Я хочу нести вісті
з берегів електричного царства.
Але я — не Гастів, не Маяковський,
не Єсєнін,
я з української діжки беру хміль.
Я лишень (по персіянськи) пенід.
І кому ж, як не мені,
мисль свою пускати ам азонкою
в далечінь?

Я буду уїдливою нянькою

біля вас,
бо ви розіб’єте коштовні вази,
і будемо укупі плакати
ще один вік.
Ви розумієте мене?
Я — це фуга!
Во ім’я ваших —
О тця і Сина, і Святого Д ух а —
Я — ми.

Слухай, чоловіче:
Д а не будуть тобі бозі другі,
тільки моє засмажене обличчя.
Це — не наруга —
це сердешна порада,
бо мені вклоняються не лишень
Дніпрові русалки,
але й океанські наяди...
Хто міжпланетних мрій
таємність розпутляє?
Я.
Я лоно страдниці-землі
в троянди уквітчаю,
а кров
і бризки мозку під мечами
перетворю в вино й желе.
А фаворити мої — бурі
гієні очі попечуть,
і потечуть
часів А д ам а ріки...

Ах, швидкувати б, заарканити

цю мить!

Степ замовк.
Мовчить.
Гризе наші виснажені крижі.
І я мовчу. І в цій мовчанці
ховаю ться зорі далекспо-близького
і трагедія сучасности.
 Вулиці примружили єхидні очі
і вийшов вчорашній тужу
з приватною ініціятивою в кишені.
Чути на брукові крізь шум:
Ага!
Це до мене... Ну і що ж —
не повернеться Мойсей у Єгипет,
а сьогоднішній Прометей
умовно —
неприковано-прикований.

О дно зусилля в зусиллях вікових —

і вільний заспіває вільним.
А місто і степи
ш палерами пропустять
уїдливих пророків
до арки на тріюмф.
Сплете вінки історія
з фіялок-сміхострумок,
і уквітчає шлях.

Вона ж примусила
іти
в прийдешнє.
Вона ж поклала колючок,
б ар’єри і паркани.
Вона! Це все вона!
І я, коли бракує палу,
сітчаю ро зу м ом
всесвіт
життя.
І глум, плювки
прийм аю доброхітно —
офіра
■Це.»* •

352
Ах, карнавальте свої оселі
і огадю чте оазу міст,
я все ж упертий, хоч невеселий
і неосяжний бажання пляц.
Іду похмурий в крицевих дзвонах,
розтаборився по всій землі...
бори в задумі... ідуть колони...
бори — колони...
То я іду.
Іду —
по л о га р и т м а х —
бо вічний
Дух
мій.

І в цю хвилину
вашого розгнузданого свята
стою біля машини
і слухаю пісню безмежности.

В руках румпель —
веду корабель машинізації.
І повернути землю
вже м а ю твердь.

0 Архімеде!
Твоя сива голова прострілена
сяйвом.
Н ащ адок прадідів великих
вже скрикнув —
Еврика!
1 із провалля літ
нова Америка,
Месія і К олю м б.
То —
Колектив,
заліза міць
і я.
і на минулого полову —
притьм ом беркут — огня.

Цього і досить
А там , помалу в реп’яхах,
в м ам у л о ватом у коші
хтось прогремить —
Товариші!
1 табуни проколе мрія
і глузд творіння.

1 хоч вовтузиться блакитноокий ведмідь

і б’ється у бекет з погрозами пожеж —
і я бреду і ти бредеш
вперед.

Так споконвіку було.

Одні упирались з ганчіркою в руці,
а другі тяглися до стягу зорі
і йшли за хвостами комет,
горіх розкусивши буття.

І хіба посміє вічність

шпурнути в моє обличчя
докір?
Я почуваю, як мої плечі піднімаються
у височінь.
Я проростаю мудрістю, величністю
природи.
І не вам, льокаям склизької жабиної пристрасти,
зупинити мене!

Я вже бреду по мрійній вогкості,

по асфальтах прийдешнього.

Океани запінили береги

і мелодійно музиканять повітря.
Обшир —
до Оріона.

В моїх грудях товпиться

легкоморозний цвіт
осінньої турботи.
Мурашки золотої радости
плазую ть по спині.

І всюди бачу я
електрики блискучі очі.
І всюди чую я
прелюдію машин до лю дського життя.
А Україна, всесвіт —
в купелі боротьби,
і біля них — матуся неминучість.

Гак крок кривавий тисячоліття

свою одміряє добу.
Зідхне так легко людскість,
і під березами незгод
оиороситься немовлям.

Але ще довго буде степ

ревти.
Я знаю це
Не раз іще гостей
з звіриними очима,
шо гірше татарви

355
 часів перегорівших,
чекатиму до себе.

Хай буде так! — інакше і не можна..

А я в той час у електричний вік
ступатиму поволі
і в електричний вік —
прийду...

... На д им арах похмурого завода

і на полях, в ш м атках крови —
читаю заповіт.

ПОЕМ А МОЄЇ СЕСТРИ

Весняні квартали.
Ріг.
Моя сестра повія...
Вечоріє.
— Беріть мене всі —
для вас
фльондра я.
В ліхтарях червоних
відблиски крови —
це юнача кров
— моя.

Й діть на моє лоно,

лоно у квітках,
зазоріє в персах
в голову туман
... мріяв і гукав...
■■■ мріяв і гукав...

356
 Росте жага.
В заулках м етуш аться кнури.
Печуть, печуть ж алам и
Стьожки підфарбованих брів.
Н а банях церков присмерк.
В очах ум ирає день.
Конуси. К вадрати. Призми.
Б’є. Гуде.
Місто.

Крізь корину землі,

у глибінь,
де гам ула задихалась
важко,
ватажки моїх дум
побрели,
Сутеніло у надрах
... тім ’я темряви
... глухо
І конало тремтіння
надземне
на мережці зідхань.
Д в а кроти із жагою
велетенського жаху
ссали кров один з одного
там.
То був герць за самицю
незрячу.

О т нарешті один переміг

і пожер супротивника
хутко,
далі ліз у кубло до гарячого
тіла
і насів
Я на полю с летів!
Я на полю с летів,
де на кригу бамбули
з океану вилазили
злучка.—

... Ч о рноб ро ва запаш на самиця...

Я! кинула в нашу бурю радість
і на інтернаціональні позиції
положила свого серця шмат.

Т ато мій сухітний робітник

(П ам ’ятаєте в огняній курделі?)
Д ум а л а про первістку весни,
д р ім ал а на зоряній скелі.
П рийш ла вона, метелиця-завірюха,
заш угала по кварталах темних,
і я вулична ш лю ха —
віддалась революційному темпу.

... Тепер —
ліхтарня гасне.
Тремтіння... Ранок...
Л етять соняшні гасла...
Земле Кохана!
Скільки тих бездоріжних
доріг...
Підемо, товаришу, ш ляхом,
де купчиться над головою грім
і м айорять прапори в очах.

Далеко, брести далеко,

багнети терору на путі
стережуть,
але під брам у комуністичної
Мекки
З тобою , вітре, побіжу!
З тобою , вітре, побіжу
в діядемі червоного страждання.
Гей, ти, буржує!
Я дочка робітничого повстання.

II

В присмерках казарми.
Біля воріт червоногвардієць
вартовий.
— Моє серце з вами —
я уже не повія.

Але боюся йти. П рислухаюсь

На моїй тротуарній душі сніг.
А в грудях лебеді ховаю ть
свої берегові пісні.
І мріями на край світа лину
по дистанції нахабної мети.
... присідають минулого тіні
... за будинки хвости.
Підійшла. Знизила вії
... очі світової революції —
Ти?
Я!
1 перейшла поріг
Біля мене вітер пробіг
і —
зник.

III

Мої рідні заводи,

а під небом зимовим списи.
— Д о полків! Д о загонів!
— Всі!
Я завагітніла зорею.
вже під ребром усміх лоскотав —
то на горизонті кублився
наш жіночий молодий світанок.

І пішла поперед усіх,

одгетькуючи міщанське щастя,
що так довго, безмежно довго
роздирало життя на частки.

Ой ти світе бурхливий!
Я вільна!
Я скину подвійну вагу
... Бються об мури хвилі,
а я на сріблястім хребті,
... Б'ються об мури хвилі —
бурі руді...

Слухайте — я Мадонна,
Спас унизу живота,
тільки у мріях на льони
він фантазійний злітав.

Слухайте — я — Мадонна,
плоть моя щ ира спіє,
син мій приїде — чекайте!
син, кучерявий Месія.

П р о к л я м а ц і я 1-а

Трудівниці всього обширу! —

до вас моя проклямація.
Візьміть мого протесту бунт.
Вам правди огризки сняться,
я чую, як зоряні віки гудуть.
Д оволі продавати тіло
біля церковного і вашої сім’ї
престолу.
Дивіться: вже завесніло
на межах ясного кохання.

Це кажу я, колишня ш лю ха,

вам, проститутки без формальної
проституції,
бо мої жіночі рухи
причастились
до наш ого визволення революції.

Я кличу вас — чуєте? — кличу!

Пірвіть ланцюги самиці —
ви будете вільні двічі
складати надхненні гімни,
ви будете вільні двічі —
нестримні!

Ви б а ч т е там — метеори,
вони припадуть на груди...
П лю н ьте у вічі «вчора»
під гоготіння орудій.

... Це кажу я, колишня шлюха,

вам, проститутки без формальної
проституції,
бо мої жіночі рухи
причастились
до наш ого визволення революції.

IV

Уперті буйволи копитами баскими

одбили заклик мій — атака нанівець.
Але в просторах він летить, не згинув
перед очима мерехтить нове.
Уперті буйволи — породження самиці,
повстали чередою на всіх шляхах,
заплуталась в віках свідомість — буйволиця
— Махай!

І я... ах, згортаю крила,

примруживши себе, як сива далечінь,
у мозок уп’ялись шаленства стріли
і брязкотять передчуття мечі.
І знову я
сама.

■у

Повз паланок м ’єї муки

за сопілкою сумнів: —
над офірою тихенько
оксамитом темна ніч.
Г р а ю ть лози-верболози
в зоряницях запашних...
Я б хотіла так далеко,
де в веселці смолоскип.

Біля тину голубого

відкіля цей тічки рев?
О терорте ж і кохання,
кришталева рветься плоть!
Повз паланок м ’єї муки
за сопілкою сумнів.
Граю ть лози-вер б о ло зи —
оксамитом темна ніч.

VI

І ей, херувими і серафими

усіх раїв!
Сідайте на оксамитові килими
в туман.
Ще прийде час
на вас.

Шугає, шугає курява.

Не революція — зима
... стою обурена...
...тьма.
Шугає, шугає курява
Він, білий сміх
...стоїть обурений
товариш мій.

Шугає, шугає курява

світи мете
...стоїть обурений
і ворог степ.

Гей, херувими і серафими

прокляття вам...
... Так інтродукція
в туман.

VII

П лоть моя!
в гареми атмосфер
несу тебе у чаші
з фабричних врат.

Ти заспіваєш
на синім пароплаві:
— Я не сама!
— Я не сама!
О вітре!
О любий раві!
 Я перейду весну кошачу
і знову сміх свій намантачу...
0 сине мій! О сине мій!
Я — М агдалина! Ти — Палій.
Удар смичком — я хочу з вітром...
...у вільний дух і плоть повірте!

Горить, пашить на небі кокс

1 запланетився мій поклик.
Я вірю в сяйво Волосожара
і вже бредуть понуро вовки,
я вірю в електричний блиск —
і наречений кличе нас.
Я бачу —
вже здихаю ть хм ари
безцвітні маси.

VIII

П р о к л я м а ц і я 2-а

Товариші комуністи!
Станьте зі м ною поруч
і знову в сурми:
— Меч!
Іде мій ворог
буденний час
Лиш ень від вас
чекаю я поради
і оборони.
Ах, зоря моя так стогне — стогне:
піщаная пустеля без води,
Мій дух не запалив світанком тіло,
і тіло знову ссуть кроти.

Я ваша матір і сестра,

лежу у пристрасти
брудних обіймах.

364.
— Ганьба землі!
Анубо крик в повітря:
— П овстаньте всі!
Н аш дух не знав іще руїни,
там буйно рух ще не косив.

Гей, револю цію для духа!

Так вам говорить
колишна
шлюха.

IX

Ще не видко нікого на тирсі

поза плесами соняшних вод,
і зажурний в провалля схилився
сподівання жіночого гльод.

Н а межі з запитанням самиця,

...Хай вам ф лю гером плоть буде.
— Я не хочу лишень окотиться,
— Я не хочу цього для людей
Хто з вас знає смак терору,
побував у безодні громів?
Я дивлю сь швидко льотним зором
не на сотні — мільйони миль.

Д л я мандрівника моря води,

громовиці, жах, смерчі —
для воскресшого тільки польоти
іще далі, туди, в далечінь.

Так навіщ о ж на мить зупинятись,

не сказати, що плоть, а що — дух.
Я сестра і скорботная матір
із журбою своєю бреду.
 Та ні!
промайнуть синьоокі сни.
Але й не прокинеться ліхтарня...
Не заб ризкаю ть м о ю спідницю
тротуари
під крапання осінньої мжички.
Не піду я віяти повією
по проспектах, по мостах.
Забита моя доля ш люхи
рухом.
Я дивлюсь на вас —
на вас, проститутки,
без форм альної проституції.
1 мені робиться так зимно,
як на розі льодової ночі.
Я іду тоді до брами заводу,
бо підсніжники нашої весни
запахнуть
в ранковім диму праці.
Чуєте заліза лязг?
Виковують нашу подвійну волю,
скидаю ть з нас подвійну вагу.

...І нарешті заблакитніє органно:

— Радуйся, плоть моя!
Радуйся!

... Вільний дух спішить до плоті —

так синтез в істоті.

366
ОК РЕМІ ВІРШІ
EX O R IE N T E LUX

Присвята Правобереж ж ю

Громи... а може й не громи?

... вози у північ брукували,
і з’їхали на грунт м'який...
Навіяв вітер тишу.
...тишу.
І гаснуть блискавиці.
Закольоратурила кольорам и веселка,
закрапала —
рудий
фіолетовий,
с и н ій .
І от земля відчула
теплінь крокуючого ранку,
як в річці воду в дощ...
Зі сходу
... кучугури кучугурили там.
Зі сходу
струмкує дим.
Зі сходу горлиця летить —
на зяб!
Затріпотіла крилами
на зяб!
А я прозірний вийшов на Полтавську
на ту Велику Могилу
і —
— Е-гей!
— Сюди!

Над країною, над пшеничною

піднялись списи
димарів.
Тай заш ум іла зелена туга,
заметушилася.
 Пішли по луках перегуки,
полинула луна,
аж до сам отн ього далекого млина
полинула луна.
А з Криворізького
та Д онецького
на степи, на поля Запорізькії
голоси-гудки, ніби повінь нот,
та скликали під своє шатро.
Чуєш, Дніпре?
...на сході в сум вплелося світло,
вплелося світло — в сум.
...Коса.
Зі сходу
...кучугури кучугурили там.
Зі сходу
дим!
...клаптиками, струмочками
по голубих полях, з надхмарні,
забутим спогадом доби архейської
(період гнесів),
клаптиками, струмочками...
Зі сходу
дим.

Ми стали на грунт,
на грунт індустрії-комуни.
(А ви?)
І нас ніхто не переможе.
Ми захлинули простір,
і подих вітру (зі сходу вітру) .
погладив нам долоні.
(А вам?..
Ах, бризни кров,
бо ми є ви із іншим змістом!)

370
Так знайте —
біля жердин горить мета,
як діямант в гущавині темряви.
Тримайте стяг міцніш
індустрії-комуни!
Не проза це, а пісня відродження!
Нас не сотні, а мільйони
шукають вищих берегів
цивілізацій
в різноманітних переливах
сопілок різних.
Трим айте стяг комуни,
індустрії-комуни!

1 зашумів у лісі потяг...

То перший був.
...Галюциную я, чи ні?
Зі сходу
...кучугури кучугурили там.
Зі сходу
струмкує
дим!

ПІСНЯ З ТРАКТУ

Битий шлях. Життя.

Т ю пали верхів’я
...тюпали, потюпали
— далі.
Похню пливі коні поштові,
пісок і батіг в колесо.
 ...Чи то — передок, чи то — човен,
а хвилі-задума крізь сон.
Кажуть, була революція...
— Не знаю — я волосний...
Куди це мої коні пнуться
напередодні весни?
Куди це? Коні! Куди це?
...В вербах станційні огні
...З д ал и но ю станиця
...Думи мої неясні.
Нубо, мої любенькі!
Знову звертайте на тракт,
знову послухаю дзенкіт
під д р иж ул ою цебра.
Коні, поштові коні!
Знаєте й ви про мету
пісню про верстви і гони
нам телефони гудуть.
...Битий шлях. Життя.
Т ю п али верхів’я
...тюпали, потюпали
— далі...

1921

НА ПОЗИЦІЇ

Які простори
— Буревій!
Іду із лісу
— Буревій!
І сосни на узліссі стогнуть.
Рішуча ніч — і буде морок
і упаде на груди стріл
і відгукнуться Трансільванські гори.

372
Шляхи в тривозі (без шляхів).
А тут — потоки бук,
букі
Так монотонно із-за дрету
...прокинувсь вартовий
...Які простори
- Буревій]
Іде із лісу
— Буревій!
І сосни на узліссі стогнуть.
Рішуча ніч і буде морок
і упаде на груди стріл
і відгукнуться Трансільванські гори.

1921

ЗЕЛЕНА ТУГА
Вівді Гут ник
1

Напередодні злив
сумніву голубого
на кучері весни
я голову
кладу.
Х то не погас на зоряну дорогу,
а каравелі дум
в пустелю не веде?

Ах, пам’ятаю я
— повстання на Вкраїні,
заграли, дзвін пожеж
— на барикади, — крик,
г

тривожні ночі, степ

такий як ночі синій
і армії на Крим.

Та все це промайнуло
і поклик
не сурмить.
І чую я, як десь скиглить минуле:
— Амінь!

І чую я... а серце стогне в тузі,

ах, що цей, що цей сум?
Це спогадів мара...

Я бачив, як лосунь
підстрелений у лузі
весною умирає...
Я знаю його біль!

Напередодні злив
сумніву голубого
я б з місяцем пішов
в заулки сірих хмар,
де на мільйони гін
заблакитнів горохом
і снить Волосожар.

Але та путь далека...

І завжди я в журбі
похмурий на путях,
а навкруги мене —
кублиться-б’ється мряка
і ш м аття від життя.

Але та путь далека...

1 темна-темна ніч,
і спогад, як лелека

374
в забутом у маєткові
самотній заблукавсь.

II
Секунди, дні і роки,
а з ними і віки
у вічі вічности глибокі
задивились.

Скоро прийде квітень.

Зелений кінь
в імлі рожевій забасує
і золоті коштовні вили
положе сонце на стіжки.
Що ж я?
Я тихий, як озерна заводь.

І на журби моєї танки

скоро буря не підведе руки..
...Із персі свій огонь
— о лю ба, о коханко!
у мозок
кинь!

На Сумській
запаштетився
гул.
На Московській
регіт.
А край міста
стогін
і я, колишній регент,
стою без дороги.

І знаю я тепер,
— о Валер’яне, о Михайле!
чого зажурні ви
напередодні квітня —
дороги зацвіли
і в тум анах зів’яли,
як стоси листя восени
досвітні.

і не присняться м ’ні
оті пахучі ночі,
криваві і святі,
орлині, як орли.
А може... може так —
розірвана на клоччя
майбутнього мета?

І бачу я —
конаю ть і вагранки
на степових полотнах гін.
...Із персі свій огонь
— о лю б а, о коханко! —
у мозок
кинь!

IV

Моя л ю б а любовнице!
Підійми м’єї творчости дух,
положи у мої груди сонце,
заголи свої перса на мить!

Слухай —
шумує!
Слухай —
гримить!

Повінь прорвала греблю

біля млина.
Цілуй скаженіше!
Н а божевілля!
(Н а божевілля!)...
... За ш елю гою
в заснулий вечір
пливе весна.

За нею вітер,
за нею гуси —
увесь вирій.

К оханко люба!
У тьмяній тузі
умру!

Моя л ю б а любовнице!
Підійми м'єї творчости дух,
положи у мої груди сонце,
заголи свої перса на мить!

Vі

К онтрреволюція!
Контрреволюція!
Контрреволю ція

Товаришу! Товариш у крицевий!

Це ж я крізь мур важкий
вселюдської скорботи
в ставах прийдешнього
очима поринув.

Не кожний соколить,
не кожний в нетрях броде,
а я у нетрі йду
за зо л о т о м життя.

Куди звернуся я?
Дощі! Д о щ і
1 мряка!

Куди дивлюся я?
— Запорош ило,
— Ніч!

К різь хуртовини
рев,
далекий дзвін на сполох,
дзвонар рятує десь,
а дзвони замело.

Куди звернуся я?
Дощі! Дощі!
І мряка!

І хм арний (цей!) заспів

самотньо закує:
в «Шляхах мистецтва» він
(о любий мій Коряче!)
— як в серце моє «неп».

Контрреволюція!
Контрреволюція!
Контрреволюція!

Ах, Володимире —
мій друже Слобожанський —
і ти, непевних дум —
«Володька в галіфе»!
В жовтневих снах я був
під шепіт м’єї казки
(— новій Вкраїні ти —
червіньковий Орфей!)
І снилось мені так:
парує з луків кров’ю,
а луки — не степи,
не пчілка на устах,
і чуємо (не ми!)
шумує хмілем гомін
і кличе до повстань.

Волошки і пішли
(так дикі кози) — в місто,
а місто —
з піхви м ’чі!
вже й цербер на шляху.
А далі — в далях дим!..
Гармати!.. Комуністи!..
І над землею —
гул!

І ще приснився сон
в Дружківці (там заводи):
ходив я на Дінець
в перепелиний день.

А потім вечір був —

співав мені про межі,
а сонце за лісами
сизіло на ш ляху__ у

І от в житах запахло,
запахло бур’янами,
а, може, й чебрецем —
не знаю! не скажу!

А потім по кварталах
посунулись комахи...
К ом ахи? — Я не знаю!
А по ярках — огні.

Запахло бур’янами...
Широкий степ — на гони...
Н ад вітром вечір — гони...
А по ярках — огні.

Шахтярські? Я не знаю!
Заводи? Я не знаю!

...І ранком я прокинувсь:

димів квітневий ранок,
а на душі — журба.

VI

Секунди, дні і роки,

а з ними і віки
у вічі вічности глибокі
задивились.
І от по вулиці міській
проходжу звову я.
Н а бані ратуші
сковзається проміння
і ню хає кремезний брук,
гаражні пахощі моторів.

Затротуарилось повітря...
Н а Благовіщ енський базар
поспішно кошики прямують,
на розі газетяри
«Селправду» й «Вісті» продають.
І скринька з цигарками
заплуталась між ніг.

А ввечорі на «Тоску»,
щ об знову було тоскно...
А, може, й на Московську 20,
кубло поетів.

А уночі додому...
Коли іду додому
...чи ліхтарів зідхання...
Та тільки мабуть лю ди
з голодної губерні...
А, може, і під’їзди
в розпуці завивають...
і холодніє час.

І сняться м’ні
вокзали, ешелони,
загони і ш ляхи —
червінкові шляхи.
Кіннота в бур’янах
і чебрецеві гони
і оксамити трав
задумливих могил.

□ □ □

Співає тиш а десь,

квітніє у просторах,
у мертвій шахті я —
затоплена вона,
а потім дзвін-удар
і от гудуть мотори —
то по Вкраїні йде
електрики весна.

А потім знову кокс

і рейки й вагонетки,
вузькоколійки дух
(як у К арпатах сніг).
А на світанку хрест,
розіп'ятий на нетрі,
і за горбами смерть
й осіннії пісні.

Невже було це так?

А, може, то примара?
Не знаю! не скажу!
І пахне бур’янами,
а, може, й чебрецем...
а по ярках — огні!
...огні...
...огні...

Березень, 1922 р.

□ □ □

(Н а клясичні мотиви)

Прийде сюди, холодна вечірня,

де метелить, метелить одуванчика пух,
і запахне пож аром далеким, загірнім,
і тебе я згадаю на возі, в степу.
Упаду, упаду у розпуці на роси,
лебедино прокинусь туди, на вирій,
ах, із білих гречок піднялася осінь...
і на пасіку лине останній рій.
Чи це ти, чи не ти — золотії рамена
на устах огірок і б аш тан крізь туман.
Чи ти прийдеш, як осінь, коханко, до мене,
положу на рамено тобі діямант.
Зараз згадую очі — горлиці очі.
Кропива і тини і кілки в сум.
Під сорочкою груди, як дух огірочий,
і стрічки і вінок і гадючку-косу.
Упаду, упаду у розпуці на роси,
за серпневим баш таном не легіт горить,
то бреде по ланах у задумі осінь,
то в червінцях загрузли бори.

1923

О Й, З А Ц В ІЛ А П А П О Р О Т Ь

Ой, зацвіла папороть, зацвіла

на Купала в темряву між дерев.
А у лісі реготом лісовик
прокидає шелести і жахи.
Як хочеться, хочеться взяти скарб,
ті червінці-блискавки під дубком,
в позолоту кралею уквітчать
те життя сучаснеє, що скиглить.
Ой, зацвіла папороть, зацвіла,
та не в казці жити нам, а в борні!
 РОЗДІЛ III
РІЗНЕ З ОСТАННІХ Р О К ІВ ЖИТТЯ
(О повідання, нариси, ком ен тарі)
 Щ АСЛИВИЙ СЕКРЕТАР

Н ещ о д ав н о груп а рецензентів літфаку Х ІП П О , кр и ти ку ю ч и м ої

остан н і тво р и , зая ви л а т ак е: «на ж ал ь н аш а к р и ти к а перебудовусться гір ­
ше, ан іж письменники». Я з цим ц ілком п о го д ж у ю сь . Р о зб и р а ю ч и м о го
« Щ асл и в о го секретаря» ці ж таки кри ти ки з Х ІП П О зап и тую ть:
— «Н авіщ о п р о ти став л я ти дві ви п адковості: в Х аркові важ ли ві г р о ­
м адські справи, в м істечку ум ирас сдиний неповторн и й син»?
Д л я сек р етар я в у гіл ь н о го р ай п ар тк о м у важ л и ві гр о м а д с ь к і справи в
Х аркові і справді не аб и я к а ви п адковість. В еличезна ви п адковість! К ри ­
тики м а ю т ь рацію !
Іщ е л іт ф а к ів ц я м із Х ІП П О не п о д о б ається, щ о авто р «рукою героя»
пиш е «приїхати не м ож у». І тут вони м а ю т ь рацію : вони ж б о хотіл и ,
щ об гер о їч н и й секретар С т ар к «зап л акав і поїхав й ого ховати » себто
сина В ову, яки й м о ж л и в о й не п ом ре!), не зв а ж аю ч и на ви кл и к Ц К й
«важ ливі гр о м а д с ь к і справи» — «Х іба він після ц ього «перестане бути
віддан им справі біл ьш ови ком »? — зап и ту ю ть мене ви щ езазн ачен і кр и ти ­
ки. В ід п о в ід аю сл овам и М ай ка Й о ган сен а (див. й ого п о д о р о ж у Р ад я н ­
ську Б о л гар ію ):
— «Не знаю то ч н о , ч о го хотіли від м ене рецензенти — очевидн о вони
м ал и р ац ію , р аз їм д о руч и ли писати — але дуж е хочу ви п равд ати свою
лінію — о чеви дн о — неправи льн у, р аз на неї н ап ались рец ензенти, бо їм
Же д о р у ч и ли писати рецензію ». Оце п о ки щ о й усе.

387
 Остапові Вишні

Це не має ніякого значення для особистого щастя, що

на одном у місці не приходиться довго затримуватись.
Навпаки, зміна обстановки дисциплінує людину й робить її
більш ініціятивною, і коли герань і канарку ви й зустріне­
те на квартирі, припустім, товариш а N. що партія раз-у-
раз перекидає його із одного района в другий на ту чи ту
відповідальну роботу, то ви обов’язково подумаєте: «і все
таки міщ анства я тут не бачу».
Т овариш Старк належав саме до тієї категорії партій-
ців, щ о для них не тільки не існувало власного району, але
й не було в цьому жодної трагедії для особистого життя.
Як тільки траплявся десь прорив, і район відчував сильну
потребу в добр ом у організаторі, перш за все згадували т а ­
кого от собі тов ари ш а Старка й, переконавшись, що він
уже налагодив справу на останньому своєму місці, пропо­
нували йому їхати туди, де були потрібні міцна рука й до­
бра вдумлива голова. Нарікав на це товариш Старк? Ніко­
ли! Більш за те: він навіть пишався з такої уваги до нього
з боку партії й зовсім не відчував, що йому перешкоджа­
ють у його родинному побуті.
Прориви на вугільному фронті притягли в Д онбас чима­
ло сильних організаторів. Перекинула партія туди ж і т о ­
вариша Старка. Досі він був секретарем одного із степо­
вих районів, тепер він став секретарем одного із районів
Донбасу.
Т овариш Старк був м ол одо ю високого зросту л ю д и ­
ною. Рівний ніс, високий лоб, кучеряве волосся й вузькі очі

389
робили його обличчя надзвичайно привабливим. Молоді
роки не заважали товаришеві Старкові мати досить таки
величенький партійний стаж: уже 16-літнім хлопцем він
брав активну участь у революційному русі. Товариш Старк
був одружений і мав чотирилітнього хлопчика Вову —
надзвичайно симпатичну й обличчям дуже подібну до ньо­
го дитину. Л ю бив він Вову гак. як може лю бити ніжний
пристрасний батько. Навіть Дуся (Старкова дружина), жін­
ка сумирна й лагідна, навіть вона поступалась своєю л ю ­
бов’ю до сина. В о с о б и с т о м у житті для товариш а
Старка існував тільки кучерявий «сміхунчик» (так батько
називав свого Вову за те, що той вічно посміхався). Проте
синові він не міг приділити багато часу й часто навіть тиж ­
нями не бачив його: то поїде до центру, то сидить у глиби­
нах району, допом агаю чи відсталим.
Переїзд із степового району до Донбасу спричинився
до того, що прийшлося розлучитися Старкові зі своїм Во­
вою мало не на півтора місяці. В новому районі він ніяк не
міг знайти відповідної квартири, й тому дружина приму­
шена була покищо жити на старому місці й чекати пропо­
зиції виїхати на Донбас. Розлука з дружиною вплинула на
Старка (в межах м ожливого для зразкової громадської
людини), але розлука з сином вплинула на нього, так би
мовити, подвійно.
Іноді, сидячи в автомобілі, що ним він поспішав на якусь
невдалу шахту, товариш Старк раптом замислювався, і пе­
ред його очима повставав такий милий йому образ його
дитини. О браз цей так ласкав йому очі, що він їх навіть
примружував від щастя. І тоді він щось шепотів і, потира­
ючи руки, замріяно дивився на поля й дороги, що проліта­
ли повз нього.
Тоді товариш а Старка не можна було пізнати: це вже
був заклопотаний суворий організатор, — це був звичаині-
сінький собі схвильований молодий батько. Коли б у цей
момент його побачив хтось із обивателів, скажім, що
правду кажучи, трохи побоювались його (Старк не дару­
вав нікому жодної розхлябаности), він би страшенно зди­

390
вувався й уже не думав би про нього, як про маш инізова­
ну людину. Проте секретар добре знав, що всьому єсть
своє місце і свій час, і тому згадував він Вову хібашо в д о ­
розі, чи лягаю чи спати.

Спати по суті багато не приходилось: роботи було си­

ла, і він ледве встигав її виконувати. В районному центрі
він сидів дуже мало, його можна було тут бачити лише пі­
зно вночі (вдень він був, коли відбувалися засідання бюра),
але зате на ш ахтах ви зустріли б його завжди. Він там д о ­
копувався до кожної дрібниці, й за короткий час його зна­
ли навіть рядові рудокопи. Він лазив по найнебезпечніших
місцях, і за місяць не було такого гезенку в районі, який
би не пропустив у ш ахтне поле його здорове, м олоде тіло.
Він уже с ал ьтом о ртал ив по кріп’ях так, як може сальто-
м о р тал и ти хібащо заправський ш ахтар. Коли його спуска­
ли на 500-600 метрів «з вітерцем», він тільки посміхався з
наївности місцевого керівництва: мовляв, злякати Старка
нікому не вдастся! Про нього вже так говорили шахтарі:
— Це не білоручка! Цього не злякаєш!
Т овариш Старк уже добре володів навіть відбійним
м оло тк о м і коли брав його до рук, то він йому безпово­
ротно не вгрузав у пласт, як він вгрузає всім новакам.
— От щ аслива людина! — говорили всюди про нього.
— За що не візьметься — вже й майстер... Щасливий секре­
тар!
Пощастило, нарешті, товаришеві Старкові найти від­
повідну квартиру. К вартира спершу мала не зовсім відпо­
відний вигляд: одна кімната з кухнею й невеличка кладо-
ва. П отім квартира змінила своє обличчя. Варити щось у
кухні товариш Старк не збирався (він сім'ю вирішив при­
строїти до їдальні для приїжджих), і тому з кухні він зро­
бив другу кімнату. Щождо кладової, то з неї вийшла непо­
гана вбиральна з душем: кожного ранку вій обливав себе
холодн о ю водою.

391
 Переробивши таким чином квартиру, він спершу випи­
сав усе своє «барахло» з бібліотекою (ця бібліотека поба­
чила не один район), обставив кімнату там-сям зібраними
м еблям и й вирішив, що вже час викликати дружину з ди­
тиною. 1 виріш ивши так, він негайно ж послав у степовий
район телеграму. Д ружина відповіла, що виїздить за два-
три дні, а саме сьогодні нічним поїздом вона й мусіла при­
їхати.
Передчуття зустрічі з Дусею й особливо з сином, дуже
ро зх ви л ю вало м ол о дого секретаря. Тільки велика витри­
маність стримувала його сильне бажання поділитися з
кимсь із партійців своєю особистою радістю. Йому (скаже­
мо по секрету) навіть хотілось вибігти на вулицю, стати
серед д ороги й, як хлопчисько, закричати на всю горлян­
ку:
— Дивіться, який я щасливий! Знайте, що більш щ а­
сливого секретаря — і в гром адському і в особистому ж ит­
ті — нема!
Вчора він ліг дуже пізно. Власне він ліг сьогодні: він
ліг о 4-й годині ночі. Всю ніч його тривожили телефонні
дзвінки: зі всіх ш ахт поступали відомості про добич і до
того ж за його наказом завш ахти чи то секретар ш ахтно­
го осередку мусів його негайно ж інформувати про ту чи
ту неполадку.
Підвівся він з ліжка о 8-й годині, так що спав всього 4.
Проте такий короткий відпочинок на нього не впливав.
Сильний душ холодної води, що його, як ми вже говори­
ли, він приймав кожного ранку, робив його тіло пругким,
елястичним і працездатним, а голову — свіжою й здібною
працю вати так, як вона б відпочивала норм альних 8 го­
дин.
Викликавши телефоном автомобіль, що ним він мусів
їхати на одну із відсталих шахт, товариш Старк вийшов
до воріт і став чекати свого шофера.
День був теж надзвичайно щасливий. Щасливе було
сонце, щасливе було голубе небо, щаслива була вся про­
сторінь, що попадала в коло зору щасливого секретаря.

392
Л ю ди, що проходили повз нього, усміхалися Старкові ду­
же приємною усмішкою (принаймні йому так здавалося),
собаки дзвінко і весело заливалися в сусідньому дворі. Н а­
віть гігантський терикон, охоплений соняш ною пожежею
вранішніх променів, виблискував якось по-святковому.
П ройш ли повз нього якісь дві дівчини. Порівнявшись з
ним і зиркнувши на нього, вони весело зареготали: треба
припускати, що соняшний секретарів настрій відбився на
його обличчі й був помітний навіть стороннім лю дям.
Отже сьогодні район посунувся вперед на цілих дев’ять
відсотків. Але й сьогодні ж приїздить Дуся, а з нею й йо­
го незрівняний, такий милий і до солодкого б о лю симпа­
тичний син. Сьогодні він знову буде трим ати на колінах
свого карапета й ласкати руками його кучеряву голівку. А
завтра його сміхунчик має вже бігати по його порожніх
кімнатах, і квартира забушує: на підлозі появляться л яль­
ки, молоточки, папір, на столі — дитячі рисунки, що їх
утворить олівцем Вовина фантазія... Як він л ю б и т ь свого
карапета! Й ому здається іноді, що він може задавити йо­
го в своїх пристрасних обіймах...
Розлучений молодий батько вже уявляв свого сина до­
рослим і уявляв його (хай йому пробачать цю хвилину
сантиментального піднесення) одним із проводирів партії,
тієї всесвітнього значення партії, з якої він так захоплений
і за яку він, до речі кажучи, не один, а тисячу разів може
вмерти...
Тут йому рап том метнулась така думка: сам то він м о ­
же вмерти, а от як з сином? Поніс би він у офіру свого смі-
хунчика, коли б цього вим агала партія?
В яку офіру?
Ну, скажім, у найсерйознішу, в найнесподіванішу? І
принісши в офіру сина — був би він і далі такий щасливий,
як зараз?
Т овариш Старк махнув рукою, наче й справді хтось з
ним сперечався. Мовляв, навіщо робити такі припущення!
Хіба од нього вим агаю ть офіри? Словом , він не розв’язав
цього питання, і хоч впіймав себе на тому, що не розв’я-

393
|Г

зав, усе ж розв’язувати не схотів, ніби ця справа для нього

була цілком ясна.
З-за рогу вискочила машина, і скоро секретар мчався
по донецьких дорогах до відсталої шахти, що осіла за со­
рок кілометрів від районного центру.

Як приємно повертатися додому після важкої, але про­

дуктивної праці, повертатися літнім степом на «форді» й,
виставивши руку у вікно під стривожене повітря (автом о­
біль мчався), думати про зустріч з дружиною й сином, яких
ти не бачив мало не півтора місяці. Надзвичайно приємно!
Товариш Старк лазив сьогодні по шахтних полях го­
дин із шість, але він не відчував втоми. Він навіть готовий
з таким же напруженням працювати (і фізично й розумово)
ще кілька годин.
А втомобіль, керований добрим шофером, не стриму­
вав ходи навіть по вулицях зустрілих шахтних виселків, і
секрятареві здавалося, що й маш ина сьогодні щаслива: так
ловко й грайливо обминати пішоходів і вибоїни можуть
лише ті, кому серце переповнено радістю.
— Товаришу Крайко! — звернувся Старк до шофера.
— Ви масте дітей?
— Аж двох! — не повертаючись, сказав шофер.
— Ви їх дуже любите?
Крайко, що не звик до таких розм ов з секретарем, на­
решті зиркнув на нього. Але побачивши надхненне облич­
чя Старкове, усміхнувся й промовив:
— А як же!
- Ну, звичайно. сказав товариш Старк і подумав, що
шофер теж щасливий, інакше б він так тепло не усміхався.
Син і донька в мене, — інформував зворушений
Крайко. — Синові вісім років і він уже вчиться. Доньці чо­
тири.
— Моєму синові теж чотири, — з ледве помітною по­
гордою поінформував і товариш Старк, відчуваючи вели­
чезну потребу поділитись з кимсь своєю радістю.

394
 — Хіба ви одружені? — здивувався шофер.
— А якже! Сьогодні дружина і син приїздять!
На цьому ро зм о в а увірвалася, але секретар був задово­
лений, бо дістав можливість сказати те, що йому вже дав­
но хотілось сказати.
М аш ина доставила його на квартиру. Так-сяк перехо­
пивши дещо з їжі (він сьогодні не обідав), товариш Старк
оглянув хазяйновитим оком кімнати й, переконавшись, що
все на місці й що все підготовлено до зустрічі, вийшов до
райкому підписати деякі папірці і дати розпорядження.
С тояла тиха зоряна ніч. Десь безумствувала гарм ош ­
ка і десь співала невгамонна молодь. Співала так, як мо­
жуть співати тільки щасливі люди. Десь дзвінко вигавку-
вав собака, але ця його брехня не м ала в собі нічого злі­
сного: собака, очевидно, гавкав тому, що був переповне­
ний своєю собачою радістю. Щасливий був навіть палац
культури: ввесь взятий в огні, наче ілюмінований, він ви­
танцьовував на своєму взгір’ї.
Отже, за кілька годин товариш Старк буде стискати в
обіймах свого сина. За кілька годин його карапет буде ди­
витись на нього своїми голубими очима. Секретар візьме
пухкі рученята сміхунчика й положе їх на свої схвильова­
ні уста. Правда, він дуже радий і Дусі, він їй теж дуже ра­
дий, але... Ні, сина він л ю б и ть багато більше!
Тут секретареві ні з того, ні з сього знову прийшла
думка про офіру. Але (і зараз, як і тоді, вранці, він махнув
рукою й уперто відкинув цю неприємну мисль, не розв’я­
завш и її.
В райкомі його зустрів швайцар. На запитання товари­
ш а Старка, кого він може бачити, швайцар відповів, що в
райкомі, крім його, нікого нема.
— Як так нема? — чомусь здивувався секретар: уже
було досить пізно, значить райком і мусів бути порожнім,
але щ асливому секретареві хотілось мати багато людей і
підсвідомо він не мислив себе насамоті.
1 те, що він не найшов нікого в райкомі, і те, що рай-
коміські кімнати були темні (проходячи до свого кабінету.

395
товариш Старк увесь час відчував за спиною глуху порож­
нечу) — все це р апто м зіпсувало йому настрій і навіть все­
лило в нього якусь тривогу.
Увійшовши до своєї кімнати, товариш Старк засвітив
електрику й сів до столу. На столі він найшов кілька паке­
тів і дві телеграми. П рочитавш и першу телеграму, він по­
ложив її в шухлядку, і, засвистівши, промовив:
— От тобі й маєш!.. Ну, нічого! Гм!
Телеграм а була від Ц К партії й такого змісту:
«Негайно виїздіть до Харкова. Дістаєте нове призна­
чення».
— От тобі й маєш, — підсвистував товариш Старк. —
Ну, нічого!..
Але коли допіру щасливий секретар розтяв другу «бли­
скавку» й прочитав її, руки йому затремтіли й він раптом
зблід.
Д руга телеграма була від дружини й такого змісту:
«Негайно виїзди, Вова при смерті: попав під автомобіль».
... Степове містечко від Харкова за 600 кілометрів.
Треба негайно їхати до Харкова й треба негайно поспіша­
ти до степового містечка. В Харкові важливі громадські
справи, в містечку умирає його єдиний, неповторний син.
Блідий товариш Старк взяв ручку, забрав у перо а т р а ­
менту й написав:
— Приїхати не можу, їду до Харкова, міцно поцілуй
мого голубоокого сміхунчика.
Похитуючись, секретар покинув свій кабінет, мовчки
обминув здивованого швайцара (швайцар подумав, що ге­
роїчний секретар підвипив) і вийшов на повітря. Він пішов
у синю ніч і раптом звернув у провулок до поштамту.

396
 ОСТАННІЙ Д Е Н Ь

Д и в. м оє вступне слово до «Щ асли вого секретаря», «О станній день»

н ап и сан о то д і ж .
 Таких, як Кравчук, на шахті було чимало. Такий був,
скажім, вибійник Коробка, такий був до певної міри й ко­
ногон Остапенко. Всі вони, як то кажуть, працювали не за
страх, а за совість, і тому, проходячи повз дош ки дося­
гнень, мало не кожний із них на мить затримувався й з
тривогою дивився на криву добичі.
Відрізнявся Кравчук від багатьох інших ш ахтарів хіба-
що своєю ненавистю до зайвих балачок. Ненависть ця бу­
ла і справді не абияка, і в цьому сенсі він себе ніде не зра­
джував: ні в гуртожитку, ні у вибої, ні за їжею. Навіть на
партзборах, зірвавшись у відповідному місці з стільця, він
частенько припиняв на слові того чи іншого оратора, і ра­
див йому не ломитися в одчинені двері. І коли йому про­
бачили цю виняткову ненависть, то тому, що був він
одним із кращих вибійників, і тому що його нечасті й на-
подив коротенькі пропозиції та репліки варті були вели­
ких промов.
Потрапив на шахту Кравчук 17 років, так що відсут­
ність зм орщ ок літньої людини зовсім не заважала йому
мати восьмирічний виробничий стаж. Жив він у гуртож ит­
ку: в ізольованих квартирах новеньких чепурних домиків,
що посіли місце старих підсліпуватих капіталістичних ха­
луп, мешкали ш ахтарі сімйові, а Кравчук був неодруже­
ний. Ж иття Кравчукове було просте й звичайне: шість го­
дин на роботі, дві-три на тому чи тому зібранні, решта го­
дин іш ла на навчання, на розваги й на сон. З розваг Крав-
чувові більш за все подобався футбол і його навіть вважа­
ли за зразкового голкіпера м ісцево ї. команди.

399
 Гуртож иток стояв на краю ш ахтарського виселка. З ві­
кна кімнати, що в ній мешкав Кравчук, видно було ш иро­
кий донецький степ. Степ розпочинався від гуртожитка й
кінчався за кілька кілометрів д и м ар е м сусідньої шахти:
ясного голубого ранку цей димар рельєфно вирисовувався
з синього марева задумливої далини. С тепом гадючилась
добре утр ам б о вана дорога, і на цю дорогу виселкові дівча­
та й парубки, за браком іншого місця, виходили ввечері на
гулянки. Ходив сюди й Кравчук, але ходив саме тоді, ко­
ли на ній було порожньо: його, досить таки вродливого
хлопця, завжди чіпали дівчата, а він цього недолюбляв.
Про що думав Кравчук на цій дорозі? Д ум ав про те,
що він один із найкращих шахтарів, про те, що це йому
дуже приємно і що в цьому, що приємно, нічого поганого
нема. Д у м ав про хвороби шахти і про те, як би цих хво­
роб позбутися. 1, думаю чи про це, він уявляв себе саме
тим довгож дан им лікарем, що його так бракує виселкові.
«По суті ж усе є», міркував Кравчук, «є ентузіязм, є д о ­
брі побутові умови для ш ахтарів, є чимало знавців спра­
ви... Ч ого ж нема? Н ем а вміння організувати працю. С ьо­
годні невчасно ліс подали, завтра не так закріпили, як тре­
ба, позавтра вагонетки стоять, бо щось з кліттю не л а д ­
но».
Кравчук обурювався з цього невміння й тоді ж уявляв
себе завш ахти. О, він не так би організував працю! Він на­
віть певний, що й прогули роблять ш ахтарі з вини керівни­
ків: за добро го керівництва прогулів не може бути.
Думки його залітали дуже далеко. Він, нарешті, уявляв
себе кавалером ордеьа Леніна і навіть читав уявного листа
Сталіна до нього, що в ньому вождь партії, дякуючи йому
за керівництво, ставив його в «Правді» за зразок перед
всією 150-мільйонною країною.
На цьому мрії кінчалися, й Кравчук, почухавши поти­
лицю, повертався до дійсности. І, повернувшись до дійсно-
сти, він з б олем згадував, що й сьогодні видобуток вугіл­
ля не вищий за 70 відсотків.
Була в Кравчука ще одна неприємність: він був безна­

400
дійно закоханий. Саме це кохання й відштовхувало його
від виселкових дівчат.
Працю вав на шахті техруком старий спец. У цього
спеца була дружина. Звали її О лена Олександрівна. Була
вона молода, вродлива: їй було років 22. Побачив її ко­
лись Кравчук і закохався. Якось так трапилося, що зако­
хався він у неї з перш ого ж побачення. Олена Олександрів­
на, можливо, теж нічого не м ала проти вибійника, м ож л и­
во навіть, що зійдись вони ближче, вона б чи то начіпила
ріжки своєму чоловікові, чи то просто розійшлася б з ним,
щоб зійтися з Кравчуком, та біда ховалася в тому, що в
справах кохання ш ахтар був дуже с ором ливою людиною.
Вони не раз зустрічалися, не раз розм овляли наодинці, не
раз Кравчук посилав навздогін жінці пристрасні погляди,
але далі цих поглядів справа не посувалася, і він ніяк не
міг ризикнути й сказати те, що вже давно треба булоб ска­
зати. Саме й про Олену Олександрівну думав іноді К рав­
чук, блукаючи по порожній степовій дорозі.
Крім вибійника Коробки, коногона Остапенка та К р а в ­
чука в кімнаті згаданого гуртожитка мешкав ще ш ахтар
Шруб, П рацю вав цей кремезний чолов’яга тільки один рік
на шахті. Потрапив він сюди із якогось південного заводу
з відповідним посвідченням, у якому зазначалось, що «ро­
бітник Шруб самомобілізувався на вугільний фронт». З
першого ж дня він показав себе з поганої сторони. Задери­
куватий, самовпевнений і надзвичайно нахабний, він до т о ­
го ж був одним із ініціяторів п’янок з бійками. Коли до
цього додати, що більш «зразкового» прогульника, як цей
пикатий «самомобілізований фронтовик» (так його вели­
чав Коробка), на шахті не було, то про Шруба нічого біль­
ше й сказати. Попереджень він мав безліч, і терпіли його
тільки тому, що був він присланий з заводу й, судячи по
літах, — старий робітник: Шрубові було за сорок. З вибій­
ником К о робкою він завжди не ладив, з коногоном Оста-
пенком сперечався не часто, іноді навіть брав його під свій
вплив. Щождо Кравчука, то хоч цей, останній, проти його
хуліганських вчинків протестував лише тоді, коли ці вчин­

401
ки мали місце в кімнаті гуртожитка, все ж між ними йшла
м овчазна запекла боротьба, й Шруб ненавидів м олодого
в и б ій н и к а . « С а м о м о б і л і з о в а н и й ф р о н т о в и к » зн а в , що
Кравчук не раз і в професійній, і в партійній організації
ставив питання про нього і, звичайно, подарувати йому
цього не міг.

Місяць том у розпочалося соцзмагання між д в ом а ш ах­

тами: Кравчуковою й сусідньою. Д о фінішу залишилось
небагато — всього два дні. Сусіди мали чимало шансів
прийти з стопроцентним видобутком, але сусідам бракува­
ло не 4, а 11 відсотків (за останню добу Кравчукова ш ах­
та виконала програму на 96), до того ж кінське поповнен­
ня, що його нещодавно дістали (покищо) кращі, красно­
мовно свідчило про те, що програму буде виконано не на
100, а на 115 і м ожливо на 120 процентів. 1 все ж тривога
не зал иш ала свідомих шахтарів. 1 справді: там, гляди, під-
кузьмить обвал, тут, дивись, кліть підгуляє, все може т р а ­
питись!
«Коли ми до фінішу не прийдемо першими», думав
Кравчук, «тоді нам прийдеться не інакше як позичати очі в
якогось сірка».
П еремога противника в футбольному змаганні завжди
неприємно впливала на нього. Після поразки він довгий час
ніяк не міг очухатись. Перемога супротивника в соцзма-
ганні мусіла на нього вплинути ще гірше: це ж справа най­
більшої чести.
Сьогодні, саме в передостанній день, Кравчук проки­
нувся в добро м у настрої. Розплю щ ивш и очі, він зустрівся
з очима Шруба: той сидів за столом і лузав насіння. К о но­
гона Остапенка не було, вибійник К ор об ка ще спав: К о ­
робка й Кравчук були на нічній зміні.
— Так що, значить, сьогодні конференція, — сказав
Шруб і, пересмикнувши обличчя, накинув на свої маленькі
мишачі очі руді коротенькі вії.
 Кравчук мовчки підвівся з ліжка, натягнув штани й по­
ліз до чемодана по мило й зубну щітку.
— Кажу, сьогодні конференція!.. Чи може не чув?
— Чого там не чув!.. А що таке?
Шруб висякався, поляпав себе долонею по волов’ячій
шиї й, підкотивши очі під лоба, сказав:
— А таке значить, що будуть видавати премію... Ти,
стало буть, так одержуєш? — додав він.
— А чому ж мені не одержати... Хіба не гідний її? —
Кравчук повернувся до Шруба й знову зустрівся з бистри­
ми, трохи зеленуватими очима співбесідника.
— Чом там не гідний! — сказав Шруб і неприродно
посміхнувся. — Не нам же, прогульникам, давати премії
— хай їх одержують достойні!., у нас на заводі теж цього
притримувались.
Кравчук повісив на шию рушника й, ідучи до вм иваль­
ника, кинув:
— І добре робили! Саме цього й треба притримува­
тись.
— Ч о м т а м погано? Конеш но добре, — сказав Шруб.
— Тільки от рахуба з достойними. Одні й справді достой­
ні, а інші так, тільки задницю начальству лижуть... за це їм
і премія.
Кравчук зупинився: Шрубове нахабство його завжди
нервувало, зараз воно його обурило. Ясно ж на що натя­
кає «самомобілізований фронтовик»: мовляв, і він, К рав­
чук, не по заслузі дістає премію. П роте він нічого не ска­
зав і тільки похитав головою.
Ця невеличка сутичка (коли цю розмову м ож н а так на­
звати) зіпсувала йому настрій на кілька хвилин і вже за
сніданком голова йому працю вала зовсім іншим напрям ­
ком.
Вчора він бачив Олену Олександрівну. Зустрівшись з
ним біля контори, вона так тепло з ним поздоровкалась,
що він і зараз не міг цього забути. Вона була в чорній
спідниці й білій блюзці і була така мила, як ніколи. Осо­
бливо вразили Кравчука її теплі очі: йому здалося, що

403
тільки сьогодні вони так інтимно подивились на нього.
Р озм ова, як і завжди, була коротенька, але розмова, м ож ­
на сказати, незвичайна. Сьогодні Олена Олександрівна не
питала, як далеко випередив його участок інші участки
шахти, не питала про добич, — вона раптом поцікавилась,
коли ж, нарешті, він одружиться.
«Навіщо це їй знати? Хіба їй не все їдно»? І тут Крав­
чук думав, що можливо їй і не все їдно. Але коли він хо­
тів пояснити собі, чому вона цікавиться його особистим
життям, нічого пояснити не міг, і лише зідхав т и м красно­
м овним зідханням, що ним зідхаю ть усі закохані.
За обідом він мав розмову з сухим і низеньким К о р о б ­
кою.
— П обалакай з Остапенком, — сказав Коробка. —
Шруб і сьогодні, здається, улаштовує п’янку.
— Д ум аєш , що й коногона спокусить? — спитав К рав­
чук.
— Як тут не думати, коли вже вдвох ходять!
Вирішили поговорити з Остапенком, бо хоч він і обі­
цяв ніколи не зв’язуватись зі Шрубом, — слова свого міг
не додержати: Остапенко був надзвичайно безвільною л ю ­
диною.
Покінчивши з коногоном, товариші перекинулись
дум кам и про добич, про неполадки тощ о, і натрапили на
зовсім несподівану тему.
— Чув новину? — раптом сказав Коробка. — 'Гехрука
переводять у інший район.
— Якого це?.. Н аш ого? — спитав Кравчук і відчув, як
йому зупинилось серце.
— Т а нашого ж!
Кравчук навіть покинув їсти: так п ри голом ш ила його
ця новина. «Чоловіка Олени Олександрівни переводять у
інший район? Цебто Олена Олександрівна виїздить із ви-
селка? Інш ими словами, він днями мусить з нею розлучи­
тися... навіки»?
— Хто тобі сказав? — ледве стримуючи своє хвилю ­
вання, спитав Кравчук.

404
 — Чув я від завш ахти! — вибійник положив ложку бі­
ля тарілки, відсунув від себе карафку з водою й, витерши
вуса, додав: — Хіба гадаєш, що багато загубимо? На мій
погляд таких, як цей, чимало найдеться.
Хоч Кравчук і давно вже кохав Олену Олександрівну,
але про це кохання ніхто з виселка не знав і навіть не д о ­
гадувався (могла догадуватися хібащо техрукова дружина
і то лише за д о п о м о го ю жіночого чуття), і тому не дивно,
що Коробка буквально нічого не помітив у схвильовано­
му голосі свого товариша.
— Безперечно багато знайдеться, — сказав Кравчук і,
підвівшись з стілця, кинув коротко: — ну бувай! Маю
справи в осередку.
З їдальні він вийшов у гнітючому настрої, але переріза­
ючи степову дорогу й зиркнувши на терикон сусідньої ша­
хти, що маячів у синьому мареві далени, він раптом зга­
дав учораш нє запитання Олени Олександрівни: саме в той
момент, коли він дивився на цей терикон, вона поцікави­
лась, коли ж він, нарешті, одружиться. Ця згадка його під­
бадьорила. Незрозуміле запитання набрало якоїсь незви­
чайної прозорости.
«Он воно що»? думав Кравчук. «1 до чого я недотеп­
ний і дурний! Хіба вона може лю бити цього старого лисо­
го зануду».
І він проклинав свою соромливість і дуже шкодував,
що досі не відкрився їй. Проте, уявивши, кінець-кінцем, шо
вона його кохає, він вирішив: справу не загублено! Що
можна зробити, щоб не розлучатися з Оленою Олексан­
дрівною — він не знав, але він уже знав, що вона м ож ли­
во до нього теж не байдужа. Свідомість цього не лише під­
б адьорила його, але й дозволила йому навіть будувати
уявні палаци майбутнього особистого шастя.
Ці думки не тільки заспокоїли його, але й поліпшили
йому той гарний настрій, що з ним він прокинувся вранці.
Одним словом, Кравчук вирішив за всяку ціну й якмога
скоріше (коли можна, то навіть сьогодні) одверто погово­
рити з Оленою Олександрівною.

405
 111

Конференція розпочалася о сьомій годині. Вона викли­

кала ти м більший інтерес до себе, що після неї мусіли роз­
д авати премії, а роздача премій завершувалася д ем о н стра­
цією нового фільма. У виселковий театр набилося чимало
народу: були тут ш ахтарі, відкатчиці, дружини шахтарів,
секретар осередку, голова шахткому й т. д. Конференцію
одкрив голова ш ахтком у й дав слово зав ш ах ти. Поки зав-
ш ахти, говорив про прориви на окремих участках і темпе­
раментно закликав ці прориви ліквідувати, ш ахтарі мовча­
ли. Але, коли він перейшов до соцзмагання й, з м етою пе­
ревірити настрій, висловив думку, що з цього соцзмагання
ш ахта може вийти переможеною, звідусіль посипались ре­
пліки:
— Брось, Стьопа, наливать!
Завшахти, сам недавній шахтар, не тільки не об раж ав­
ся, а і поспішив скористатися з цієї самовпевнености. Він
тут же запропонував скласти новий виклик на соцзм аган­
ня шахті третій: мовляв, одне соцзмагання кінчається, тре­
ба вступити в друге. П ропозицію було прийнято й ро зпо ­
чалися дебати по доповіді.
Кравчук був у перших рядах і уважно слухав ш ахта­
рів-промовців. Те, що його так сильно хвилю вало кілька
годин тому, зараз лежало на серці тихим приємним л оско­
том. Щождо думок, то всі вони належали соцзмаганню.
Він знав, що незабаром почнеться останній вирішальний
день, і значить тут, на цьому зібранні, лише про нього
м ож на думати та говорити.
— Бачив Остапенка? — шепотом спитав його К ороб­
ка, що поруч сидів з ним.
— Ні, — сказав Кравчук, — затрим али в осередку, так
я й не поговорив.
— Шкода! — зідхнув вибійник і махнув рукою: - - вже
п’є горілку з Шрубом.
Ця новина не м огла не обурити Кравчука: ну, куди це
годиться! Іде останній день, треба напружити всі сили, а

406
Шруб не тільки сам не виходить на роботу, а ще й інших
на прогули спокушає. Він навіть вирішив був у своєму ви­
ступі (він мусів за кілька хвилин виступати) знову постави­
ти питання про Шруба, але згадка про сьогоднішню роз­
мову з «самомобілізованим фронтовиком» стрим ала його
від цього кроку й він про Шруба так нічого й не сказав:
мовляв, сьогодні ж будуть роздавати премії і, значить, т а ­
кий виступ дехто може оцінити, як бажання вислужитися
перед начальством.
Вищою премією було демісезонне пальто. Цю вишу пре­
мію дістав не тільки Кравчук, але й Коробка. Коли вони
йшли з новенькими пальтами на плечі в супроводі б ад ьо ­
рого маршу, що його грала місцева духова оркестра, на
них дивилися сотні дві очей: дехто з заздрістю, дехто з ці­
кавістю, дехто ще якось. Проходячи повз останні стільці,
Кравчук почув неприємний голос Шруба:
— П альтиш ко підходяще! Що значить бути ударни­
ком!.. Гм!..
Кравчук подивився в той бік, відкіля зірвався вигук і
знову зустрівся з очима «самомобілізованого»: в п’яних ві­
ях останнього він побачив стільки ненависти, що навіть не
витримав цього погляду й одвернувся.
— На конференцію прителіпався, — сказав Коробка,
вибившись нарешті з натовпу й опинившись на вільному
повітрі.
— Ти про Шруба?
— Та про кого ж, як не про нього! — Коробка поди­
вився кудись у бік і додав: — не розумію, чого ми з ним
так панькаємось. Як на мене, так я б його й близько не
підпустив до шахти... Заводський! Подумаєш, чим пиша­
ється! Наче на шахті легше робити, як на заводі!
Кравчук хотів був щось сказати на ці слова Коробчи-
ні, але в цей момент побачив сам отн ю фігуру, що маячіла
крізь темряву літньої синьої ночі й одразу ж впізнав у ній
Олену Олександрівну.
— От що, браток! — поспішно сказав він, звертаю ­
чись до Коробки. — Чи не потрудишся ти для мене?.. Візь­
ми, голубе, і моє пальто.

407
 — А ти куди?
— Т а я тут м а ю одну справу, — і Кравчук передав
свою премію товаришеві. — П окищо заховай його, будь
ласка, з своїм, а то знаєш літунів: як проню хаю ть, так
тільки й бачили!
К о ро б ка не звернув уваги на сам отн ю фігуру в те м р я ­
ві й тому, не розпитую чи й не цікавлячись справами то ва­
риша, помандрував до гуртожитка.
Щождо Кравчука, то він упевненим кроком рушив до
Олени Олександрівни. Думки й припущення, що він жив
ними кілька годин тому, знову заметушились йому в голо­
ві.
«Сьогодні буду хоробрим», подумав він. «Обов’язково
буду хоробрим. Скажу їй усе. П ризнаю сь і нічого не про­
граю: коли й вона мене кохає — моя відвертість може ста­
ти початком нашого нового життя, не кохає — хай хоч
від’їжджаю чи знає, що я її кохаю».
Кравчук не помилився: підійшовши до самотньої по­
статі, він упізнав у ній Олену Олександрівну.
— Д о б р о г о вечора! — сказав Кравчук, знімаючи каш­
кета.
— Драстуйте! — відповіла Олена Олександрівна й рап­
т ом подала йому руку: до цього часу, як і він, вона ніколи
руки не подавала.
Кравчук стиснув жіночу д олон ю й відчув, як йому ще
швидше забилося серце: він у перший раз приторкнувся до
цього л ю б о го йому тіла.
— Куди це ви йдете? — спитав він. — Чи не в кінош-
ку?
— Ні, в кіношку я не збираюсь, — сказала Олена
Олександрівна й, усміхнувшись, блиснула своїми білими
зубами.
— А я думав у кіношку! — він остаточно розгубився,
хоч і обіцяв собі бути хоробрим. Несміливість, що завжди
його т р и м а л а на певному віддаленні від дружини техрука,
знову б р ал а його в свої неприємні обійми.
— Що я їй буду говорити далі»? — подумав він і уже

408
почував, що далі він їй нічого не скаже і, як і завжди, рап­
то м відійде від неї незадоволений і розгніваний на свою
несміливість. Н авіть згадка про те, що вона д ням и може
навіки покинути виселок, навіть ця згадка не підбадьорила
його. І, очевидно, Кравчук так би й пішов ні з чим від
Олени Олександрівни, коли б жінка на цей раз не виявила
несподіваної відваги: на цей раз їй, мабуть, нічого було гу­
бити.
— Нікуди я не збираюся, — помовчавши, сказала Оле­
на Олександрівна, і тут же, беручи різким рухом його під
руку, додала: — ходімте далі... Ну, хоч би на ту степову
дорогу, що по ній ви шпацируєте.
«Тепер я їй усе розкажу», — подумав Кравчук. «Все. Рі­
шуче все. Нічого не сховаю... І справді, що це таке, доки я
буду боягузом? Треба себе негайно прибрати до рук... Б о ­
же мій, як йому приємно з нею іти, як йому до солодкого
болю радісно відчувати її плече, що ним вона притисну­
лась до нього».
І все таки він увесь час озирався по сторонах і уважно
оглядав кожного, хто проходив повз них, боючись (саме
боючись!) зустріти знайомого.
— Чого ви так нервуєтесь? — спитала Олена Олексан­
дрівна, коли вони залишили за собою останню будівлю й
вийшли в степ. — Чи може боїтесь, щоб нас не зустрів мій
чоловік? Не турбуйтесь: його зараз у виселку нема.
— А де ж він? — м и м оволі вирвалось Кравчукові.
Жінка засміялась.
— їйбогу, не думала, що ви такий чудний! — сказала
вона. — Я думала, що я тільки така дивачка, а виходить,
що ви комічніший за мене. Шкода, що я цього не знала ра­
ніш.
П отім вона стала йому розповідати, якими вона собі
уявляла ш ахтарів, коли їхала зі своїм чоловіком у цей ви­
селок. Н а її тодіш ній погляд усі вони мусіли бути страш ен­
ними п’яницями, жахливими крикунами і м ал о не звірю ка­
ми (так вона, принаймні, чула про них від тих, хто знав їх

409
за часів імперії). Отже нічого нема неприродного в тому,
що вона, побачивши нового ш ахтаря, що вміє не гірше за
інших мислити, що від нього ніколи не почуєш брудної
лайки, що знявши прозодяг, надягає навіть краватку й ла-
керки, — словом, побачивши сучасного культурного ш ах­
таря, будівника соціялізму, вона розгубилась. Саме тому
вона й була з ним досі такою соромливою... Але чого він
так по-дитячому поводився з нею? Кравчук не відповідає?
— Ну, й не треба!
Н ад степами, й ш ахтам и йш ла літня донецька ніч.
Ступала м ’яко, ледве чутно по травах, ставках і по д але­
ких хлібах, що колосилися біля оточених відважними те­
риконами сіл. В ніч влітали легенькі вітерці й ніжними зід-
ханнями ласкали обличчя подорожників. В кількох місцях
булькали огні сусідніх шахт, і все це вивершувало синє зо­
ряне небо. .
— А все таки куди ж подівся ваш чоловік? — знову за­
питав Кравчук, прокидаючись від задуми.
— Він поїхав у той район, куди його призначено. Він
тільки за три дні буде тут.
— Значить ви зовсім виїздите з наш ого виселка, — з
сумом сказав ш ахтар і зідхнув.
О лена Олександрівна уважно подивилася Кравчукові в
очі й промовила:
— Хіба вам і справді неприємно, що я виїздю?
— Дуже неприємно! — вирвалось шахтареві.
— Ну, як неприємно, то тоді... — Олена Олександрів­
на зупинилася. — Знаєте, що, товариш у Кравчук, я бачу,
що вам бракує обстановки для нашої цілковитої одверто-
сти й том у я вас запрош ую до себе. Ви на якій зміні пра­
цюєте?
— Н а нічній, — відповів ш ахтар і відчув, як йому над­
звичайно солодко стиснуло серце.
— Шкода... А втім, ви до мене зайдете завтра вранці.
Добре? Як тільки вилізете з ш ахти — добре?
І тут же Олена Олександрівна заметушилась: мовляв,
йому ж треба за годину йти до загодовні, а вона його за-

410
тримує. Словом, до побачення. Д о скорого побачення... у
неї! Він може вранці сміливо заходити, бо чоловік повер­
неться (вона ще раз повторює) тільки за три дні... А втім,
це не має ніякого значення, бо вона вже щось вирішила.
Він розуміє її — в о н а щ о с ь в и р і ш и л а ! ! ніщо
вже тепер її не стримає. Словом, завтра вирішальний день.
— У вас теж завтра виріш альний день? — спитала
О лена Олександрівна, потискуючи руку шахтареві.
— Так. Завтра кінчається соцзмагання з сусідньою
ш ахтою . Завтра останній день.
— Не говоріть так, — з тремтінням у голосі сказала
жінка. — День вирішальний, але не о с т а н н і й . Я хочу,
щоб це був перший день. Добре? Хіба ж соцзмагання кін­
чається? Воно ж тільки-но починається — правда?
Олена Олександрівна ще раз стиснула руку шахтареві
і, взявши з нього слово, що він обов’язково завтра зайде
до неї, — раптово зникла в теплій темряві літньої зоряної
ночі.

IV

«Господи, Боже мій», думав Кравчук, ідучи до заго­

ловні, «який я безвихідний дурень! Жінка вже сама гово­
рить мені, що кохає мене, а я стою біля неї й лупаю очи­
ма. Та невже не можна було хоч би цю біленьку ручку по­
цілувати? Фу, яка гидота!Не кавалер, справжнісінький тобі
бельбас»!
Проте гнівався він на себе не довго, бо спогад про зав­
т р а ш н ю зустріч так рожево виглядав, що він уже готовий
був себе присоромити: мовляв, не треба бути таким про­
жерливим. Правда, він проморгав декілька щасливих хви­
лин, але-хіба його завтра не чекають більш прекрасні го­
дини?
«Та все таки чим же скінчиться ця зустріч»? — думав
він. «Що вона вирішила? Про що вона говорила»?
А втім, що б вона не вирішила, а йому турбуватись ні­
чого, бо він певний, що всяке її вирішення піде йому лише
на користь.

411
 Д о заголовні вийшло сьогодні чимало робітників і т о ­
му ш ахтний двір зі всіх сторін блимав вогниками «Воль­
фа», — лямпочками, що їх трим али ш ахтарі в руках. На
естета ця підготовка до походу в глибокі підземні поля й
штреки справила б надзвичайне вражіння, він би, очевид­
но, порівняв цю вогняну метушню на темном у дворищі,
скажімо, з так званими, «страшними» огнями, а ш ахтарів з
якоюсь таєм ною і (обов’язково!) надзвичайно прекрасною
ложею , але виселкові л ю д и до всього цього звикли, і зна­
ли, що всі ці вогники, як і їхні носії, за якісь кілька хвилин
зникнуть під землею й стануть там на важку відповідаль­
ну й зовсім прозаїчну працю і знали, що з цього «красиво»
захоплю ватись не варт.
У заголовні Кравчук зустрівся з Коробкою .
— Хіба я не казав, — сказав Коробка. — Тепер будуть
пиячити кілька день.
— Ти знову про Шрубу з Остапенком?
— Та про кого ж, як не про них, — і Коробка спл ю ­
нув. — Оце так у останній день змагаються... сукинй сини!
За п’ять хвилин кліть забрала товаришів і з «вітерцем»
спустила їх на 400 з гаком метрів. Ще за мить вони вже
йшли по штреку прислухаючись до дзвоників і даю чи до­
рогу вагончикам з вугіллям, що випливали з вогкої т е м р я ­
ви неясними силюетами, як і їхні возії: коні й коногони.
К оли Кравчук взяв до рук відбійного м ол отка й почав
ним працювати в чорному закутку штрека, від о б раза О ле­
ни Олександрівни знову нічого не зосталось, крім т о го ж
таки ніжного стиску в серці. Цей стиск до свідомости,
можна сказати, не доходив і був як той, тимчасово приби­
тий вогкістю, вогник, що йому тільки за якийсь час д о зв о ­
лять розгорітись і забушувати. У заголовні він зустрів зав-
шахти і узнав від нього, що передостанній день дав 104
проценти. Це його ще більше підбадьорило, бо коли пе­
редостанній вийшов переможцем, то останній, виріш аль­
ний, мусить його перевищити на кілька відсотків: йому ві­
д о м о було, що сьогодні кліть забрала багато більше ви­
бійників, ніж у цю зміну вона заб р ал а вчора.

412
 Відбійний м о л оток так легко врізався в пласт і такі ве­
ликі глиби одривав вугілля, що Кравчукові здавалося, що
не він працює, а хтось інший, що стоїть за ним і посилює
його м’язи своїми міцними, як сталь, руками. Він працю ­
вав без відпочинку й почував, що сьогодні його ніхто й ні­
що не стомить. Деренчав відбійний м олоток, шипіло пові­
тря крізь шлангу, але він цього нічого не чув: він тільки
бачив пласт, що посувався вглиб під натиском його напру­
жених м’язів. Він сьогодні взявся побити рекорд, дати
стільки, скільки дає, принаймні в звичайні дні, весь уча­
сток. Він тільки тоді опам’ятався, коли його взяли за руку
й сказали, що вже час подавати й «на-гора». Тільки тоді
він глибоко зідхнув і озирнувся навкруги.
— Ну, й нагатив! — сказав хтось позаду н ь о г о . — За
то б о ю скоро цілий участок не вженеться.
Він уже й сам бачив, що рекорд побито, тому йому й
приємно стало на душі, наче дивився він не в вогку темр я­
ву переможеного пласта, а на золоте проміння ніжного ве­
сняного сонця.
— Ну, так хто ж з вибійників береться вступити зі
м ною в соцзмагання? — задерикувато кинув Кравчук.
Й ого виклик спершу не найшов відгуку: очевидно, ні­
хто не ризикував сперечатися з такою продуктивністю пра­
ці, якої досяг Кравчук. Але потім обізвалося кілька голо­
сів:
— Коли хочеш, беремося обігнати тебе парою. Ти
один, а нас двоє. Згода?
— Я беруся сам обігнати! — самовпевнено заявив ши­
рокоплечий вибійник, підходячи до Кравчука.
Кравчук подивився на ш ирокоплечого й впізнавши в
ньому відомого старого вибійника, подумав: «саме тебе я
й чекав».
— Згода! Д авай руку! — сказав він і додав: — на мі­
сяць. А там подивимось.
— Я брався обігнати тебе за день, — поліз був рачки
широкоплечий і тут же засоромився! — А втім, добре: хай
буде на місяць!
 Свідки розняли їм руки й скоро Кравчук був нагорі. 1
тільки тоді, коли він попав нагору й коли вже ранкове сон­
це умивало його чорне обличчя своїм теплим променем, —
тільки тоді він згадав про Олену Олександрівну й відчув,
що зараз лише про неї він і може думати.
«І нічого тут поганого нема», заспокоював він себе, ви­
ходячи з лазні. «Право думати зараз про неї я заслужив
своєю вдарною винятковою р об ото ю в цей вирішальний
останній день».
Кравчук ішов бад ьор им кроком. Він зовсім не відчував
утоми, наче залиш ав за собою не важку нічну роботу в
шахті, а м’яке ліжко, що на ньому він проспав принаймні
д обрих сім годин. Ранок був ніжно-голубий і надзвичайно
запашний: з якогось садка долітав запах липи. Цвірінька­
ли й пурхали горобці й десь торохкотів важкий грузовик.
Ніколи Кравчук не був так переповнений радістю життя,
як у цей день. І тому, коли вчора, він ще не наважувався
м ал ю вати картини своєї зустрічі з О леною Олександрів­
ною, то сьогодні він остаточно розперезався: він уже цілу­
вав її ніжні м’які руки, він навіть уже обіймав її як свою
дружину.
«Тепер я скажу тобі все й буду з то бою до кінця від­
вертий», думав він: «тепер тобі прийдеться с т р и м у в а -
т и мене. Сьогодні вирішальний день і під зем лею й на
землі... Останній день»!
Вона сказала, що не можна цей день називати о с т а ­
ннім. Кравчук пригадав, як їй затремтів голос, коли во­
на заперечувала проти назви сьогоднішнього дня остан­
нім, і несподівана тривога неприємного торкнула його сер­
це.
«От тобі й маєш»!, подумав він. «Не мала б аб а клопо­
ту, так нате вам вигадку. Вона просто не хоче зі мною
розлучатися — тут уся розгадка й ховається. А потім во­
на й справді має рацію: який же це останній день, коли він
тільки вирішальний»?
Хоч Олена Олександрівна й пропонувала йом у зайти
до неї сьогодні прямо з шахти, але Кравчук вирішив спер­

414
шу переодягтися і лише з гуртожитка піти до своєї коха­
ної. Він, звичайно, дуже поспішав, йому кожна хвилина бу­
ла дорога, але не можна іти в цьому брудному вбранні.
В гуртожитку нікого не було: К оро б ка ще не прийшов,
а Шруб та Остапенко, очевидно, десь пиячили. Кравчук
хутко переодягся в новий костю м і затягнувши краватку та
змахнувш и порох з черевиків, вийшов на ганок.
— А, ударничок! Драстуйте! Драстуйте, ударничок! —
перерізав йому дорогу п’яний Шруб. — Багато нарубали?
Остапенко, що теж ледве тримався на ногах і стояв тут
же, взяв Шруба за руку й пробубонів п’яним голосом:
— Не чіпайте його, дядьку! Ходімте до казарми!
— Зачім до казарми? — висмикнув руку Шруб. — А
що як я хочу поговорити з товариш ем Кравчуком?
— Ч ого тобі треба від мене? — спитав Кравчук і від­
ступив на два кроки.
— А того мені треба, що ти мені жити не даєш! —
Шруб блиснув своїми маленькими зеленуватими очима й
Кравчук знову побачив у них звірячу ненависть.
— Ти сам собі жити не даєш своїми прогулами, — ска­
зав він. — Як тобі не соромно, Шрубе, ти ж старий робіт­
ник! Невже в тобі ніколи не заговорить совість?
— Кажеш, ударничку, совість? — і Шруб схватив
Кравчука за рукав.
— Та не чіпайте його, дядьку! Х одімте до казарми! —
ще раз пробубонів Остапенко.
Але вже було пізно. Ненависть Шрубова, що він її сяк-
так приховував, вийшла із штучних берегів, а п’яний чад
відбив йому найменшу здібніть мислити. Він раптом схо­
пив у свої кам’яні обійми Кравчука й почав його валити.
Н азвати сили нерівними не можна було: Кравчук не посту­
пався м’язами кремезному «самомобілізованому фронтови­
кові», і треба було чекати, що Шруб тут же дор ого розпла­
титься за свій вчинок. Але в останній момент, коли Крав­
чук захоплений у несподіваний притиск, випростовувався й
збирався перейти в контратаку, з ш ум ом і важко повалив­
ся на підлогу, грюкнувши го л овою об цемент.

415
 І тоді ж перед його очима ранковий промінь блиснув у
чомусь гостро тривожному, а біля серця почув він неможли­
вий біль. І тоді ж на мить промайнув йому перед очима
вогкий штрек, промайнули ті гори вугілля, що він його
сьогодні, у вирішальний, останній день так багато нару­
бав, постало, нарешті, обличчя Олени Олександрівни: спер­
шу воно було но рм альної величини, потім стало зменш у­
ватись і р апто м зовсім зникло. Потім він остаточно й на­
віки згубив свідомість. Пірнувши ножем Кравчука, Шруб
кинувся в степ і біля вбитого ш ахтаря залишився сам ко­
ногон Остапенко. Він кліпав переляканими очима й то по­
глядав на Кравчука, то дивився на ласкаве сонце, що пова­
гом, ледве помітно посуваючись по блакитному полю літ­
нього враніш нього неба, байдуже обминало нерухоме тіло.

Н а другий день ховали ударника-ш ахтаря. За труною

йш ла й О лена Олександрівна: вона сухими очима диви­
лась кудись поперед себе. За добу вона так змарніла, що її
не м ож н а було . й пізнати.
...На четвертий день вловили Шруба, а на п’ятий діста­
ли з «його заводу» такого термінового папірця:
«Цим д оводим о до відома, що справжнє прізвище
Шруба — Степанюк. На наш ому заводі він працював всьо­
го з року. Степанюк-Ш руб, як вияснилося, із розкурку-
лених куркулів і попав він на завод через недогляд адміні­
страції».

416
 МАЙБУТНІ Ш АХ ТА РІ

В «М айбутніх ш ахтарях» я п р о ти став л я ю справж н іх к о м со м о л ь ц ів

л и п о во м у . Н а п о гл я д к р и ти к ів Х ІП П О «вся ін тр и га збудован а на п роти ­
ставлені сіл ьськ о го ко м со м о л ь ц я м істечковом у».Н у, щ о ж : « очеви дно во­
ни м ал и рац ію , раз їм доруч и ли писати — але дуж е хочу вип рави ти свою
лін ію , р аз на неї н ап али сь рецензенти, бо їм ж е дор уч и ли писати рецен­
зію ». Цей реф рен (н агад у ю ) із т о ю ж таки М ай ка Й оган сена.
 П ерша сутичка виникла саме в той момент, коли
Швидкий, кинувши неохайний погляд на обшиту листовим
залізом Чапчикову скриньку, іронічно запитав:
— А це чий чамайдан?
— Це моя скринька, — сказав Чапчик, витираючи піт з
чола: він допіру ледве-ледве всунувся в вагон.
— Чи не м о л о д а тобі презентувала її? — Швидкий
усміхнувся до Супруна й, вийнявши шкіряного портсигара,
так би мовити, елегантно (двома пальцями) забрав з ньо­
го папіросу.
Наївний Чапчик безперечно не зрозумів іронічного за­
питання свого співбесідника й том у здивовано вирячив свої
темні озера — напівдитячі очі.
— Яка це молода? — сказав він і облизав губи.
— Ну, як не молода, — кинув Швидкий, — то чого ж
ти з нею церемонишся? Підсунь кудись — хіба не бачиш,
що вона посіла моє місце?
Чапчик нарешті зрозумів у чому річ: «ага, он у чому
річ», — подумав він і заходився біля своєї скрині. За мить
скриня вже була під лавою , за хвилину на місці скрині си­
дів уже Швидкий, але спогад про цю розмову з новим т о ­
варишем залишився по суті надовго. 1 надовго він зали­
шився саме тому, що був, можна сказати, трохи неприєм­
ний.
Та й справді: що тут гарного? Чапчик розуміє, що він
селюк, він розуміє, що йому бракує міської виправки й тих
вишуканих рухів, якими так успішно володіє цей містечко­
вий хлопець, Чапчик, нарешті, знає, що він дуже низень­
кий, що він замість кепі носить картуза і не має того поро­
дистого носа, що його має Швидкий, нарешті він знає, що
все це поруч з Швидким робить його трохи комічним. Але
хіба справа в цьому? Хіба він не був зразковим ком со­
мольцем у своїй Комарівці? Хіба його не вважали за пер­
шу людину на селі? Навіщо ж тоді таким неохайним т о ­
ном розм овляти з ним? Ну, він помилився, не туди поста­
вивши скриню, але при чому тут глумлива «молода»? На­
решті Чапчик доміркувався, що й скриню його Швидкий
нарочито назвав «чамайданом».
Словом, р о зм о в а з новим товариш ем не подобалася
селюкові. І згадуючи її, він відчував на серці деяку образу.
Сам е тоді й взяла його заздрість, що він не може так р о з­
в’язно поводитись з лю дьм и, як Швидкий, і тоді ж вини­
кло в нім бажання, так би мовити, якось п о к а з а т и се­
бе.
Бажання показати себе за дорогу цілком усвідомилось
і, усвідомившись, почало розгорятись. Та й справді: Швид­
кий не тільки не змінив своєї поведінки, — він до безкраю
розперезався й не менш остаточно довів, що для нього
Чапчик не більш, як муха, з якою йому можна поводитись,
як йому забажається. То він, розваливш ись на лаві, приму­
шував селюка сходити по воду, то він, вдаючи з себе пана,
пропонував Чапчикові одчинити або зачинити вікно. На­
решті він вийшов із всяких норм пристойности й, повер­
нувшись задом до своєї жертви, сказав:
— Анубо почеши мені спину... Т а не там, нижче свер­
бить!
Як видно хоч би з останньої фрази Швидкого, досі
Чапчик виконував накази без всяких заперечень: не тільки
тому, що він пасував перед цією винятковою розв’язністю,
але й головним чином тому, що (як це вияснилося з роз­
мови) Швидкий уже побував на ш ахтах і навіть (з його
слів) один час був вибійником. Але тут Чапчик не витри­
мав і, набравшись хоробрости, сказав:
— Я тобі не нянька — чухай сам!
Мовчазний широкоплечий Супрун, який до цього часу
тільки спостерігав, раптом взявшись за живіт, зареготав
басом.
- Гак би й давно... — промовив він тим же басом. —
Ач, який паничик найшовся!
Ця несподівана підмога підбадьорила селюка і підба­
дьорила тим більше, що Супрун хоч ще й не бачив шахти
— все ж був містечковий комсомолець: до цього часу Чап-
чик думав, що всі містечкові комсомольці такі, як Швид­
кий, тепер він побачив, що він помилився, і побачив, що
тепер не буде вже відчувати себе самотнім, яким він відчу­
вав себе до цього часу.
— І справді паничик, — задерикувато кинув підбадьо­
рений Чапчик. — Кажу, чухай сам!
Але Швидкого очевидно важко було збентежити. Він
повагом повернувся, подивився глумливо поглядом на се­
лю ка (мовляв, яка ж ти нікчемна муха!) й промовив чітко
й іронічно:
— Теж майбутній шахтар! Т овариш називається... Ти
чому, до речі, не поїхав з першою партією мобілізованих?
— д одав він. — Мабуть ухилявся?
Д одаток був такий же несподіваний, як і підмога з бо­
ку Супруна. Звичайно, Чапчик не поїхав з першою партією
мобілізованих на вугільний фронт тому, що здавав свої
справи новому голові К Н С (він був у своєму селі головою
КНС). Звичайно, таке ж запитання він міг би поставити й
перед Швидким, бо до складу першої партії входило й
кілька містечкових комсомольців. Але всі ці думки, на
жаль, прийшли багато пізніше. В той же вирішальний мо­
мент він тільки розгубився й, розгубившись, мовчки сів на
своє місце (він стояв), і сів приблизно таким маніром, як
сідають школярі, шо почувають себе винними.
Ця нова неприємність проте не справила вже такого
гнітючого вражіння на Чапчика. яке справляли на нього
неприємності попередні. О браза залишалася, залиш алося й
болюче бажання якось показати себе, але, найшовши з бо­
ку Супруна підтримку (правда химерну, бо Супрун знову
мовчав), селюк покищо вичікував моменту, коли хтось чи
щось хоч трохи зіб’є пиху самовпевненому Швидкому.
М омент цей нарешті прийшов. Прийшов тоді, коли во­
ни вже були кілометрів за 500 від свого району й коли по­
їзд, врізавшись у донецький степ, мчав їх повз заводів і
ш ахт незнайомого їм краю.
На одній із зупинок до комсомольців підсіла якась
пристаркувата жінка. Швидкий зав'язав з нею розмову. З
розм ови вияснилося, що вона живе в Донбасі з двадцяти
років, цебто вже більше, як 26. Так би мовити, тутешня
староживка. Це, очевидно, заімпонувало Швидкому й він,
відрекомендувавшись колишнім ш ахтарем, почав з нею ви­
хвалятися знанням ш ахтарського життя й шахти. Чи й
справді Швидкий мав такі великі знання — принаймні Чап-
чикові покищо це було не зовсім ясно, але пристаркувата
жінка цим знанням повірила й пройнялася навіть до них
деякою повагою.
— Гобі, хлопче, видніше, — втираючи хусткою носа,
сказала вона на якесь гаряче твердження Швидкого. — Що
я там знаю, живу я в Бахмуті, тепер Артемівське зветься, і
за 26 років, сказати тобі по правді, і близько не була біля
шахти. Бублички я продаю на базарі.
Почувши це, широкоплечий Супрун враз прокинувся від
своєї мовчанки й зареготав тим же таки добродуш ним ба­
сом. Швидкий спалахнув (він у перший раз спалахнув), і
розгубившись, затикався. Годі він зі злістю подивився на
Супруна, зиркнув таким же чином і на Чапчика, зі справ­
ж ньою ненавистю зміряв з голови до ніг пристаркувату
жінку, що її він взяв за матір якогось ш ахтаря й яка, як
виявилося, була звичайнісінькою собі спекулянткою, — і все
це, так би мовити, проробивши, вийшов суворий і не задо­
волений з купе.
Цей випадок безперечно сподобався Чапчикові: мов­
ляв, нарешті Швидкому хоч трохи збито пиху: ну,'хіба б
справді досвідчена лю дин а попалася на такий гачок? С л о ­
вом, Чапчик зідхнув з полегшенням.
Ага, чортова кукла, — подумав він, — попався? Ото не
задавайся на задрипані макарони. Подумаєш, який досвід­
чений шахтар!
 В уяві селюк уже бутузив свого супротивника, так би
мовити, на всі заставки. Бутузив так, як йому хотілось. І
коли б він мав упевненість, що з-під цих його ударів
Швидкий уже не виприсне, — він би був цілком задоволе­
ний. Та лихо було в тому, що всі ці удари були покищо
уявними. Це зовсім не значить, що він не здібний по-
справжньому «показати» себе перед містечковими комсо­
м ольцям и — він ще покаже! Але перед якими... от? Перед
подібними до самовпевненого й досвідченого Швидкого?
Перед цими все таки важкувато!
З таким зневір’ям до своїх сил нін їхав аж до районно­
го вугільного центру. З таким зневір’ям він вирушив і до
шахти: в районі їх довго не затримували — позаписували
в якісь книжки, наділили відповідними папірцями й поба­
жали всього найкращого.

11

З д о брим и д ор огам и ще не всюди гаразд. Але це був

один із тих капітальних шляхів, що їх ми тепер чимало
найдемо й на Донбасі й що вкупі з палацами культури, з
радянськими житлобудами, з новими заводами та ш ахта­
ми в корінний спосіб зміню ю ть обличяя всієї нашої краї­
ни. Були й добрі коні, був непоганий і фаетон. Правда, си­
діти було не зовсім зручно, бо заважали Супрунів і Швид­
кого чамайдани (Чапчикова скриня стояла в ногах напів-
глухого візника), але цієї незручности селюк не помічав:
думки працювали йому в зовсім іншому напрямку й зупи­
нялися на більш серйозних справах.
Не помічали мабуть покищо цього й його товариші: і
вони були зосереджені й їм було не до дрібниць. Довгий
час їхали мовчки. Коли їхали поїздом, раз-у-раз перекида­
лися словами, а Супрун навіть насвистував якусь пісеньку,
та вже в районному центрі все це вгомонилось. Можливо
навіть, що й розв’язний Швидкий принаймні сяк-так відчу­
вав серйозність моменту: принаймні й йому слова покищо
не навертались на язик. Очевидно всі думали про іспити і
про те, що їм несуть найближчі загадкові дні.

:42Л
 А втім, коли сонце надзвичайно душного дня зупини­
лося в зеніті й немилосердно почало палити голову, Чап-
чик помітив не тільки незручність, — він помітив, що во­
ни досі не зустріли жодного гайка, в якому можна було б
відчути деяку прохолоду й помітив, що весь ляндш аф т но­
вого краю муляє йому очі: сиротливий степ був далекий і
без кінця чужий.
— Ач, яка місцевість! — порушив мовчанку Супрунів
бас. — У нас не така.
— Тут всюди гола місцевість! — авторитетно заявив
Швидкий. — Сіра. Особливо вона впливає на селюків: не
встиг приїхати — вже й тікає!
Швидкий, що аж досі ніяк не міг забути скандального
випадку з пристаркуватою жінкою, мабуть мав сильне ба-
бання на комусь помститись і, не находячи нічого крім
Чапчика (Супруна він безперечно побоювався), вирішив
шпигонути селюка. Шпилька попала в самісіньке серце й
зробила найсправжнісінький біль. Річ у тому, що мінія-
тюрний Чапчик, який далі свого села не знав д ороги в світ
і був надзвичайно вразливою лю диною , покинувши вагон,
і справді відчував себе трохи сиротою: ну, що тут зробиш,
коли йому така вдача! Звичайно, в’юнкому й легковажному
Швидкому, який встиг уже побувати в багатьох городах і
районах, усе це іграшка. М абуть і спокійному урівноваже­
ному Супрунові це іграшки. А от вразливому Чапчикові —
Чапчикові це зовсім не іграшки! 1 тепер, не бачучи навко­
ло себе жодного деревця, він згадував свій лісовий край, і
йому було трохи сумно. Одним словом, у певному сенсі
Швидкий не помилявся.
Але хто це йому сказав, що Чапчик думає тікати? Хі­
ба Чапчик не з легкою й радісною душею від’їздив зі сво­
єї Комарівки? Хіба він, скажім, не обіцяв своїй матері-не-
заможниці за рік так ош ахтаритись, що й її забрати до се­
бе? Н арешті хіба це не він навіки вирішив залиш итись че­
сним, добросовісним і витриманим комсомольцем? Швид­
кий, мабуть, помічає на його обличчі риски суму? Так тут
нічого поганого нема (в тому, що риски суму) — це може

424
трапитись зі всякою вразливою лю диною . П одумаєш який
твердокам ’яний комсомолець!
Але, на жаль, іронія прозвучала кволенько і Чагічик за­
мислився. Не в тому сенсі замислився, шо він дум ав тіка­
ти додому, а тому, що Швидкий і справді мав рацію пиша­
тися й, так би мовити, гнути кирпу. Скажім, на обличчі
Швидкого не помітно ніякого суму, а це вже величезний
плюс і немала перемога. Це значить, що Швидкий буде по­
чувати себе на шахті, як дома, а він, Чапчик, ще довго там
виступатиме в ролі новака, і на нього будуть дивитися з
деяким презирством.
«Ні, на мене не будуть дивитись з презирством», вті­
шав себе Чаплик. «Я на шахті зроблюся героєм, і тоді
Швидкий ніколи вже не наважиться так неохайно поводи­
тись зі м ною й посилати на м о ю адресу такі образливі на­
тяки. Це нічого, що Швидкий має чималий досвід. Це на­
віть гарно. Але й я буду мати не менший досвід, а м о ж л и­
во й трохи більший. І потім я обов’язково забуду свій лі­
совий край і тоді на моєму обличчі не з’явиться жодної
риски суму».
Шахта, що до неї посувались мобілізовані ком сом оль­
ці, була най дал ьш ою ш ахтою в районі, і тому вони їхали
вже з годину, а виселок досі не показувався. Не приходи-
лося їм пересікати й сусідні шахти. Лише то тут, то там
повставали дим арі й терикони, і тоді хлопці вдивлялися в
обрій. Ніщо по суті не тривожило й тиші донецького сте­
пу: стукіт коліс і раптовий цокіт підков, коли той чи інший
кінь засікався, тільки підкреслювали гаряче безгоміння літ­
нього дня.
— Отже завтра поліземо в шахту, — сказав Швидкий і
рап то м звернувся до Чапчика: - тобі не боязко?
— Чого ж мені боязко? — кинув Чапчик, який давно
вже чекав, що в’їдливий Швидкий від натяків перейде до
прямих колючих запитань. — Хіба там що — вовки х о­
дять?
— Там , брат, штреки страшніші за вовків! — автори­
тетно поінформував «досвідчений» комсомолець.

425
 Супрун давно вже помічав, як погано впливаю ть на
селюка запитання й репліки Швидкого, і тому він, під­
ш моргнувш и носом, сказав:
— С лухаю я тебе, Швидкий, от уже не перший день, а
й досі не розберу, чого ти липнеш до хлопця.
— Ні до кого я не липну! — розд р ато вано кинув
Швидкий: йому не подобалось, коли в його розм ову з се­
л ю к о м втручався Супрун, до того ж помітивши нарешті
чамайдани, він ніяк не міг з ними впоратись: то один, то
другий налазив на нього. — Ні до кого я не липну, — ще
раз підкреслив він. — Мені тільки здається, що даремно
його послали сюди: не з його худобою й смекалкою лази­
ти по штреках!
— Це ти про мене говориш? — спитав схвильований
Чапчик і тут же подумав, що він зовсім даремно не почу­
хав Швидкому спини.
— Та про тебе ж!.. А що таке? Хіба помиляюся?
Тут уже й Супрун не витримав. П оложивш и в кишеню
ножа, за д о п о м о г о ю якого він допіру підполуднував, Су­
прун почухав потилицю й сказав
— Коли це ти по тих штреках лазив? Що рік блукав
десь поза районом, то вірно, а от, щоб по штреках, то хто
й зна!
— Що значить «блукав»? — незадоволено промовив
Швидкий. — Хіба то називається блукав, коли тебе в іншу
округу перекинули?
— А до чого ж тут штреки?.
— А до того, що працював значить на Донбасі!
— Та невже?.. Чи не так, як ота жінка, що в поїзді? —
і Супрун зареготав своїм добродуш ним басом.
Бас цей цілком задовольнив Чапчика, він прозвучав
йому справжньою музикою. Але, на жаль, не надовго, бо
Швидкий подивився на Супруна таким поглядом, що на­
віть Чапчикові неприємно стало. І тим більш неприємно
стало, що Супрун на цей погляд нічого не відповів: склало­
ся таке вражіння, що він його не витримав. С ловом , Су­
прун уже мовчав, а селюк, знову відчувши себе сам отн ім і

426
безпорадним, дивився на рівну спину напівглухого візника
й облизував губи.
За деякий час на горизонті почали вирисовуватись бу­
дівлі і рап том повстав величезний димар. Вирвались з-за
горба якісь підводи і хутко наближалися до них. По лівій
дорозі пробіг собака. Видно було, що вони, нарешті, на­
ближаю ться до якогось виселка. Тоді вони поцікавились,
що це. Напівглухий візник сказав їм, що це й є та шахта,
на яку йому доручено їх довезти. С ловом , за півгодини во­
ни вже були на місці призначення.

III

Так он воно, які шахти! Що ж тут страшного? Бук­

вально нічого! Н авіть навпаки: прекрасні новенькі домики
(вишикувались в кілька вулиць), дуже непоганий і навіть
багато кращий за містечковий театр, шахтний клюб, дівча­
та, хлопці, жінки, діти по вулицях як і всюди, одним сло­
вом, виселок, можна сказати «на ять».
Дуже добре їх зустріли. Д али місця в гуртожитку (кож­
ному по ліжку), дали до м атраців і подушок, простирадла,
ковдри — нічого не забули. Д обре нагодували. Нагодува­
ли в том у ж таки гуртожитку (через коридор і їдальня).
Завш ахти (це ж тут найбільший чоловік) — лю дин а стра­
шенно скромненька і, як виявилося, недавній звичайнісінь­
кий собі ш ахтар. Потім Чапчик узнав, що тепер мало не
всіма ш ахтам и керують колишні рудокопи. Це Чапчикові
дуже подобалось: чому не припустити, що й він за якісь
років 5 стане такою великою лю диною ? Чапчик прекрасно
знає, що радянська влада завжди відмітить добру роботу:
одну одмітить орденом, другу — високою посадою.
Не подобалось тільки селюкові, що Швидкий і тут
встиг обернутись на героя. Швидкий уже крутився дзигою
навколо завш ахти й зо всіх боків виставляв себе. Він так
енергійно виставляв себе, щ о за ним не тільки Чапчика,
але й Супруна не видно було. Чапчик дивився своїми тем­
ними наївними озерами на симпатичного завш ахти й йому

427
було шкода, що тако ю лю д ин ою заволодів такий, хоч і д о ­
свідчений, але все ж таки негарний хлопець.
«Що не говори», — подумав Чапчик про себе, — «а я
все ж таки проти Швидкого нікчема»!
Але особливо почув він свою нікчемність, коли поба­
чив, як бойко Швидкий розм овляє з завшахти.
— Н а вашій шахті, — спитав Швидкий, — всюди за­
стосовано відбійні молотки?
— Майже всюди, — відповів завш ахти. — П р а ц ю ю т ь
зарубні машини.
— Ну, ясно, у вас же крутоспадні пласти, — сказав
Швидкий. — Саме на таких пластах відбійному молоткові
і належить перше місце. — Він трохи помовчав і додав: —
у Німеччині та ж сам а історія.
— В Рурському басейні?
— Т а в Рурському ж, т а м ще в 27 році працю вало
тільки до 400 зарубних машин, цебто зарубними видобува­
ли лиш е 2 з л и ш ко м відсотки всього видобутку.
І, перейшовши на тон знавця і надзвичайно а в тор и ­
тетної людини, Швшдкий почав читати, можна сказати,
лекцію про уложення верстов і геологічну будову двох по­
дібних один до одного басейнів: Рурського й Донецького.
Сл ово м , він уже заімпонував завш ахти. Щ ождо Чапчика,
то його Швидкий, мало не знищив своєю ерудицією.
«Ні, — подумав селюк, — Швидкий і справді багато
дечого знає. Я про це, що він говорить, ніколи й нічого не
чув».
І Чапчик навіть пошкодував на мить, що він не зумів
заволодіти симпатією бойкого містечкового хлопця. Але
це тільки на мить. Почуття образи все ж таки не згасло .й
йому хотілося думати, що всі ці знання лише таким, як
він, здаю ться великими, а на самім ділі вони мабуть м а ­
ленькі, і Чапчик їх скоро здобуде. От як би тільки з ш ах ­
то ю все обійшлося добре, щ об обійш лося добре, коли во­
ни полізуть у шахту! К оли Чапчик і в ш ахті оскандалить­
ся, значить Швидкий і справді мав рацію глузувати з ньо­
го.

428
 «Не дай, Господи»! — подумав селюк і йому йокнуло
під серцем.
Він сидів на своєму новому ліжку й чекав Супруна,
який вийшов до вбиральні (Швидкий уже чогось лазив по
конторах). З Супруном він умовився походити по виселку
й ближче познайомитись з новою обстановкою. Нарешті
увійшов і Супрун. Увійшов він у супроводі якогось м о л о ­
дого ш ахтаря.
— Знайомся! — сказав Супрун. — Це місцевий комсо­
м олець товариш Груша. Вибійник.
Познайомились. Груш а був балакучий і приємний х л о ­
пець, і том у з ним стало весело. («Добре в нашій республі­
ці», подумав Чапчик, «всюди найдеш своїх, ком со м ол ь­
ців»). Груш а почав розповідати про роботу на ш ахті й про
те, як він два роки тому розпочинав тут працю.
— Спершу навіть страш нувато було, — говорив Гру­
ша, — але потім звик і нічого страш нуватого не бачу. Не­
щасні випадки бувають, але — де їх нема? Буваю ть вони й
по заводах, буваю ть і на селі. Нещасний випадок може
трапитись навіть там, де його зовсім не чекаєш.
— А чого ж відціля тікають? — спитав Чапчик: йому
дуже сподобався Груша, й він з ним почував себе прекра­
сно.
— Літуни й дезертири всюди єсть, — промовив ш ах­
тар. — Цієї сволочі не бракує, але треба й це сказати: ро­
б ота тут не легка та до того ж і під землею.
— Дуже важка? — продовжував допитувати Чапчик,
що вирішив докопатися до найменших дрібниць, щоб по­
чувати себе більш упевнено.
Груш а запалив цигарку, пустив кільцями дим з рота й
промовив:
— Звичайно не легка. Але зате ти працю єш не 7, а 6
годин, маєш добрий заробіток: єсть такі, виганяю ть сотні
карбованців у місяць. Д о того ж до тебе й величезна увага
— і з боку партійної організації і з боку професійної. Та й
адміністрація чимало вділяє уваги твоїм побутовим ум о ­
вам.

429
 «Он воно як: 6 годин, сотні карбованців»... Чапчик уже
почав був обурюватись на літунів, але тут його, перебив
Супрун.
— С права ясна! — сказав Супрун. — Яка б там р об о­
та не була — важка, чи ще важча, але на те ж ми й комсо­
мольці! Н а те ж ми на фронті, щоб перемагати труднощі.
Ну, це само собою розуміється. Це й справді ясно,
Чапчик це прекрасно обмислив. Він, наприклад, дуже-ду-
же хоче бути героєм труда. Отже, хай Груш а розповідає
далі: йому дуже цікаво все це слухати.
І Груш а розповідав. Розповідав довго і саме цікаво.
Він зупинився навіть на деяких деталях. Він розповів, на­
приклад, що робити, як раптом погасне лямпочка в тем н о­
му штреку: досвідчений ш ахтар на такий випадок має, ска­
жім, дві палиці: одну держить над головою, другу — у бік,
так і виходить, інакше б він, скажім, стукався головою об
стелю, бо не вгадаєш, де треба нахилитись. Радив не ляка­
тись, коли трапиться комусь із них залишитись насамоті.
Крізь кволе світло лямпочки ти м ожеш побачити в вугіль­
ному поросі якусь жахливу пику, але це так ввижається
тільки незвиклій людині. Не треба лякатись, коли раптом
почуєш під м о л о тк о м невеличкі вибухи: то вискакують із
пластів гази, і старий ш ахтар з цих вибухів лише радіє, бо
це значить, що піде легкий вугіль. Словом, багато цікаво­
го розповів Груша, й Чапчик вислухав його з величезною
увагою.
Увечері вони ходили до загодовні: він, Супрун і той же
Груш а (Швидкого знову не було). У загодовні розм овляли
з ш ахтарям и, що з ними їх знайомив Груша. Бачили бага­
то химерного. Все на них справляло сильне вражіння: і
шахтарські каски, і чорні полотняні костюми, і напівфан-
тастичні вогники в лямпочках. І тоді було радісно, було й
тривожно: радісно було, що і вони за кілька день стануть
такими ж героями, як ці чорні лю ди, яких вони з такою
цікавістю оглядаю ть, тривожно було тому, що попереду
ще залиш алась незнайома, мало не таємнича ш ахта, про
яку вони чули так багато чудесного і яка все таки трошки
лякала.

430
 Заснув Чапчик дуже пізно: мислі довго не давали спо­
кою голові. Снився йому дуже химерний сон. Снилося йо­
му нібито йде він якимсь темним глухим коридором, а на­
зустріч йому біжать ліхтарики. І ліхтарики нібито не ліх­
тарики, а якісь живі істоти. Чапчик намагається ухилитись
і ніяк не може цього зробити: підбіжить ліхтарик, блисне
йому в око — й зник!
«Що це таке»? думав Чапчик. «Чого вони хочуть від
мене».
І тоді ж він раптом відчув, що його хтось ззаду схо­
пив за плечі. Він здригнув і повернувся. 1 баче він перед
собою якесь надзвичайно страшне обличчя. Обличчя з не­
навистю дивиться на нього й скалить зуби. Охоплений жа­
хом, Чапчик намагається пригадати, чиє це обличчя. Він
напружує всі свої розумові сили, але даремно: він все таки
не здібний пригадати...
Та він не може й вирватись: таємнича істота міцно
трим ає його в своїх руках.
«Пропав», подумав Чапчик, і тут же раптово згадав,
чиє це обличчя: так, це обличчя Швидкого! Охоплений ще
більшим жахом , Чапчик скрикнув.

IV

— Чого ти кричиш? — почув селюк біля себе досить

ласкавий голос і, так би мовити, з зовсім іншої опери. —
К о ш м ар душив чи що?
Чапчик розпл ю щ и в очі. Біля селюкового ліжка стояв
Швидкий і дивився на нього дуже доброзичливим и очима.
Він дивився такими очима, що Чапчикові навіть не віри-
лось, що це саме той в’їдливий комсомолець, який цілу до­
рогу не давав йому спокою. І в усякому разі реальний
Швидкий нічого не мав спільного з тією потворою , котру
він бачив уві сні. Тут же був і Супрун: він тр и м ав у руках
мило й, перекинувши через плече рушника, готувався йти
до вмивальника. Н а двох койках спали ш ахтарі — вони
мабуть допіру прийшли з роботи.

431
 — Ч ого ж ти мовчиш? — сказав Швидкий. — К о ш ­
мар, питаю, душив чи що?
— Сон приснився страшний! — відповів Чапчик і звер­
нувся до Супруна. — Хіба вже пізно?
— Ні, не дуже, — йдучи сказав Супрун. — П риходили
від завшахти: зараз поліземо. Одягайсь!
Чапчикові знову йокнуло під серцем — і радісно, і три­
вожно. Та й справді: від першого іспиту залежить багато.
Чапчик кинувся вдягатись.
— В тебе ніяких крапель нема від зубів? — звернувся
до нього тим же ласкавим голосом Швидкий. — Страш ен­
но зуб болить! — і взявся рукою за щоку.
— Де ж вони в мене візьмуться? — сказав здивовано
Чапчик і подивився на Швидкого.
Химерний сон і особливо Супрунова інформація, що
вони зараз полізуть у шахту, — все це на деякий час пара­
лізувало його здібність спостерігати і він не бачив, що нав­
круги його робиться. Тепер Чапчик побачив, що у вікно
зазирає вогняна куля ранкового сонця, і побачив, що
Швидкий і справді зовсім перетворився. Це вже не був са-
мовпевнений юнак, яким його досі знав селюк — це вже
був дуже симпатичний хлопець, яким його Чапчик навіть
не уявляв. Швидкий посміхався м илою й надзвичайно сим­
патичною посмішкою.
«Що це з ним раптом трапилося»? — подумав Чапчик.
«А втім, хіба не все їдно? Л иш би він був завжди т а ­
кий»!
Чапчикові навіть захотілося підійти до Швидкого, по­
тиснути йому руку й попрохати пробачення... За що? Та
хоч би за то, що він колись гнівався на нього! Хіба він мав
право гніватись на такого по суті доброго товариша? Він
просто не знав Швидкого!
— А хіба дуже болить зуб? — спитав він. — Може т о ­
ді ти не підеш з нами, залишишся?
— Зуб болить дуже, — сказав Швидкий. — Але чого ж
я буду залишатись? Все їдно колись прийдеться йти, та й
завш ахти може щось подумати.

432
 — Що ти говориш! завшахти? — мало не скрикнув се­
люк. — Будь певний, ми з ним поговоримо і він нам пові­
рить.
— Не буде діла. З цим б ю р о к р ат о м важко говорити!
- відказав Швидкий.
Завш ахти — бю рократ? Ця лагідна, гостинна й то ва­
риська людина? Чапчик нічого не розуміє. Може товариш
говорить про когось іншого?.. Про нього? Коли про Н Ь О І О. 1 0
дивно! Чапчик усе таки думає, що товариш помиляється...
Він також помиляється, як він помилявся в нім. Швидкий не
погоджується? Шкода! Він дуже шкодує, що перетвореного
Швидкого не м ож н а переконати, що завш ахти такий же
милий, як сьогодні і він, Швидкий!
Чапчик взяв рушника і все таки цілком задоволений
пішов до вмивальника. Й ому було дуже приємно, що на
його серці нема вже ніякої образи і єсть тілки маленька й
радісна тривога.
За якийсь час Чапчик, Супрун і Швидкий ішли з завш а­
хти до лазні. Т ам вони попереодягалися в нові полотняні
костюми, в старенькі чоботи й тверді каски. Т ам вони ді­
стали й лямпочки. Якось тривожно й радісно було відчува­
ти себе в цих костю м ах і почувати в руках химерний во­
гник.
— Ну, гайда до кліті, — сказав завш ахти, коли всі бу­
ли готові, й рушив до дверей.
Вони пішли широким дворищ ем і скоро зупинилися
біля кліті.
Ц ього моменту Чапчик, очевидно, ніколи не забуде.
Шахту раз-у-раз затоплю вало водою й том у по стволу бі­
гли прямо таки ручаї. Кліть (вона допіру заб р ал а першу
партію) була вогка й непривітлива. Непривітливо вигляда­
ла й людина, що керувала нею: робітник мабуть недолю б­
л ю в ав екскурсантів, а майбутніх шахтарів, вдягнених у чи­
стенькі полотняні костюми, за когось іншого й прийняти
не м ож н а було. Біля кліті стояло ще декілька чоловік, во­
ни теж збиралися під землю.
— Ми спершу спустимося метрів на 150, — сказав зав­
шахти.

433
 «Як це буде, як на 150 метрів»? — подумав Чапчик.
«Скільки, скажім, має метрів п’ятиповерховий будинок?
М аб уть не більше, як метрів 40? Тоді що ж це виходить?
Виходить, що ми зараз спустимось на таку глибину, яка
рівняється мало не 4-м один на одному поставленим п’яти­
поверховим будинкам?
І в третій раз Чапчикові йокнуло під серцем: справа в
тому, що він р аптом згадав той трагічний випадок з кліт­
т ю (вона зірвалась), який трапився на ш ахті «Марія» й про
котрий у свій час чимало писали в газетах. Він подивився
на Супруна й Швидкого. Перший і зараз був такий же спо­
кійний і урівноважений, яким його знав Чапчик у вагоні,
але другий був блідий і тремтів, взявшись рукою за щоку.
«Бідолаха»! зідхнув Чапчик . «Його зимниця трясе, а він
у шахту збирається... От проклятий зуб»!
Проте важко було сказати, кому він більш співчуває:
собі, чи Швидкому, бо 150 метрів все таки ніяк не виходи­
ли з голови. Як він себе не заспокоював, що він собі не го­
ворив, а під серцем тепер йокало вже без перерви. 1 коли б
не щаслива мисль про міські ліфти (а про ліфти йому вже
чимало розповідали), він, можливо, сів би в кліть з пога­
ним настроєм. Згадка ж про ліфти його дуже підбадьори­
ла. І справді: по великих будинках, можливо не нижчих за
150 метрів (ну, хоч би в тій же Америці) лю ди їздять т а ­
ким чином кожного дня, дехто навіть кожної години, а він,
майбутній ш ахтар, дрейфить перед перспективою спусти­
тись м ож ливо в кращій машині, і дрейфить, як найсправж-
нісінький боягуз! Ні, це вже ні к чорту не годиться!
— Лізьте! — почув він голос завш ахти, коли кліть зно­
ву подали «на-гора» й коли хтось відкинув залізні грати.
Майбутні ш ахтарі рушили через місток. За м ить стук­
нули двері, вдарив гонг і кліть пішла. Ще кілька секунд,
поки кліть з ш ум ом і, аж дух забивало, мчалась кудись,
Чапчик був, м ож на сказати, в надзвичайному трансі. Він
міцно тримався за якусь залізну перекладину не менш мі­
цно притиснувшись до холодної стіни і почував, що ле­
тить кудись угору і що вода, яка зливою падає на нього

434
відкілясь зверху, проривається йому за комір і роб ить йо­
му на спині неприємний холод. Правда, він дещ о й бачив,
але те, що він бачив, було таке ж фантастичне, як його не­
д а в н ій сон: у темном у вогкому кутку, крізь тускле світло
кількох ліхтариків, вирисовувались химерні силю ети зов­
сім нереальних ніг. Більше він нічого не пам’ятає. Він на­
віть не пам’ятає, коли й як він вийшов із кліті. В цьому він
чесно признавався, коли його потім розпитували.
Вони вже були в квершлазі, і тут Чапчик м аш и нал ьно
подивився на своїх товаришів:
Супрун був такий же спокійний, як і раніш, але й
Швидкий не змінився: тримаючись за щоку (хорий зуб!),
він і тепер трем тів і мав поганий вигляд блідої людини.
Проте Чапчик на цей раз не звернув на нього відповідної
уваги, бо зайнятий був своєю особою.
«І як виявляється, нічого тут нема страшного»! бадьо­
ро вирішив Чапчик, ступаючи по штреку. «Кліттю спуска­
тись тільки без звички неприємно і навіть страш но, а як
звикнеш — м абуть той же ліфт.
Ну, а щ одо вибірок, то про них і говорити не прихо­
диться: звичайний собі темний коридор і тільки».
— Почекайте! — сказав завш ахти, раптово зупиняю­
чись та повертаючись до хлопців: він ішов попереду. —
Чуєте гул? То коногони женуть вугілля. Становіться до
стіни.
І завш ахти, скликавши до себе всіх майбутніх ш ах т а­
рів, поки наближались вагончики, пояснював новакам те,
що їм було неясно й чим вони цікавились. Розпитували,
правда, тільки Чапчик і Супрун: Швидкий нічим не ціка­
вився й мовчав. Селю к пояснив це тією обставиною , що
все це йому давн о відоме.
Нарешті в глибині штреку блиснув ліхтарик і повні ву­
гілля вагончики з гр ох о то м і ш ум ом проскочили повз
них.
— Коли вам треба буде колись зупинити коногона, —
сказав завшахти, — ви мусите пом ахати ліх тар ем і він зу­
пиниться.

435
 — А для чого його зупиняти? — спитав Чапчик.
— Ну, скажім, — ш іповів завш ахти, — ви попали в
так звану «трубу» — по гакс місце в штреку, де ви ніяк не
можете розминутись і наїончиками і де вас вони обов’яз­
ково зачеплять, — тоді ви й сигналізуйте ліхтарем.
Ага, он воно що! Ну, тепер ясно! Отже, це треба обо­
в’язково запам ’ятати! Чапчик це обов’язково запамятає, бо
все ж це відповідним чином зв’язано, з одного боку, з не­
безпекою, з другого — з щ асливим виходом із вибірок.
Т реба прислухатись до кожного слова досвідченого ш ах­
таря.
Вони знову рушили в темну глибінь, висвічуючи собі
дорогу «вольфом». Зрідка назустріч їм ішли кудись ш ах т а ­
рі, але в напівтьмі вони нагадували скоріш тіні й як тіні
зникали десь — без облич, без рук і навіть без ніг. То тут,
то т а м чути було глухі стуки й десь без перерви дзю рч ала
вода.
— Ну, тепер готуйтесь до останнього іспиту, — сказав
завш ах ти й зупинився біля якоїсь дірки. — С траш н ого ні­
чого нема, але треба бути обережним. Зараз подамось на
нижчий горизонт... Це от — гезенк. Далі — ш ахтне поле.
Ми маємо, так звані, крутоспадні пласти. Приблизно на 80
градусів. Зараз спустимось по кріп’ях на 120 метрів вниз...
Х то за мною?
1 завш ахти за мить опинився в дірі, а ще за мить його
вже й не видно було в штреку.

Першим за завш ахти рушив Супрун.

— Обережніш, — почувся з-під землі голос ш ахтного
командира. — С ю ди став ногу!
Власне кажучи, Чапчик нічого не зрозумів з поперед­
ніх слів завшахти. Д ля селюка ці «крутоспадні пласти», ці
80 градусів тощ о, були китайською грамотою . Він зрозу­
мів тільки те, що треба трим атись сміливіше і треба бути
обережним. Не довго думаючи, він, щоб не бути останнім
(а промчавшись кліттю, він почував себе до певної міри ге­
роєм), шоб не бути останнім, Чапчик, як тільки зник під
землею й Супрун, зиркнув на Швидкого (Швидкий і зараз
тремтів і вистукував зубами — це Чапчик добре помітив) і
поліз і собі в діру.
Ставши ногою на кріп, він зиркнув униз й побачив там
два вогники: нижчий і вищий — Супрунів і завшахти.
— Д авай сюди ноги! — почував він знизу Супрунів го­
лос.
— А куди ж мені лізти? Я нічого не бачу, — сказав
Чапчик.
— Шукай ногами кріп і становись на нет!
Селюк спустився ще нижче, потім ще нижче, обережно
намацуючи ногами «ліс» і як кішка чіпляючись за дереви­
ни.
— Тут починається перший уступ! — знову почув він
знизу голос завш ахти. — Отой, що я вам про нього розпо­
відав.
Завшахти й справді щось розповідав у штреку про
уступи, але що саме — Чапчик рішуче не пам’ятає. 1 потім
теорія, як видно, зовсім не збігається з практикою: на м а­
люнку свого нового вчителя він бачив зовсім невинні ліній­
ки, а тут йому приходиться виступати в ролі мавпи і, у
всякому разі, добр ого акробата.
Чапчик подивився вниз: перший ліхтар заблуканим во­
гником виблискував уже в стороні, другий — під ним.
— Д авай сюди ногу! — сказав Супрун. — Як не попа­
деш на кріп — становись мені на плече.
— Почекай, я трохи відпочину! — сказав Чапчик, враз
запарившись.
— Ну, відпочинь! — і Супрунів вогник теж зник десь у
стороні.
Коли Чапчик рушив далі й доліз до так званого усту­
па, він остаточно розчарувався в теорії: чіплятись приходи­
лось уже не тільки руками й не тільки ногами, але й чере­
вом. Треба було податись у бік (вогники заблим али ліво­
руч), а вбік подаватись ще важче було. Важко дихаючи,

437
Чапчик зупинився й подивився вниз. І — о жах! — при
кволому світлі ліхтаря, що ледве-ледве пробивалось крізь
вугільний порох, він побачив темну безодню. Тільки тепер
Чапчик усвідомив, що він у величезному (глибиною більш
як на 100 метрів) колодязі і усвідомив, що він над провал­
л я м і що він, виконуючи ролю акробата, стоїть зараз на
волосинку від загибелі. Варто зірватись з якоїсь кріпі і —
пропав: кісток не позбирають!
І як раз у цей момент глухо загуло й з ш у м о м і сви­
стом та своєрідним стогоном десь почали одвалю ватись
глиби вугілля й летіти повз нього.
— Не хвилюйтесь, — почув він знизу бадьорий голос
завш ахти. — Цей не зачепе.
Т а вже було пізно. Тепер бадьорий вигук, на жаль, не
здібний був підбадьорити Чапчика. Темне провалля диви­
лось на нього с траш ною задим леною порожнечею й він
відчув, як йому затремтіли руки, як впало й зупинилось
серце, як попустились м’язи й як невідома досі йому байду­
жість почала сторожко, ніжно й обережно обнімати його.
Ще один м ом ент — і він летів би в безодню. Ще одна
мить — і Чапчика б не було. Він потім ніяк не міг просте­
жити, яким чином прокинулась йому д у м ка й, прокинув­
шись, запрац ю в ал а спершу поволі, далі швидше й нарешті
скаженими ка рколом ним и темпами.
«От так шахтарі»! — р ап то м сказав собі Чапчик: «як
тобі не соромно, Чапчику! Л ю д и на цих кріпах по 40 ро­
ків прац ю ю ть, а ти злякався однієї години. От так герой!
Чи не ти, Чапчику, нещодавно збирався прославитись!? Як
же ти прославишся!? Л ю д и йдуть на видиму смерть — і не
бояться, а ти злякався поганенького колодязя. От так ге­
рой! Подивись на Супруна, він так спокійно лізе вниз, на­
че тут і народився. Бачиш чи не бачиш?.. А ти? Заєць ти,
Чапчику, а не герой!.. А як зрадіє Швидкий! Як він тебе
почне висміювати!
Тут селюк, скерований якою сь йому невідомою силою,
подивився вгору. Побачивш и т а м вогник Швидкого, він
відчув новий прилив енергії. Тоді, чіпляючись за кріпі, він'

438
сміливо рушив уперед. С траху — як не було. Навпаки: бі­
ля серця щось клекотало, билося й рвалося з грудей. Було
страшенне бажання жартувати і з кимсь голосно й весело
розмовляти.
— Ну, що, Супруне, як себе почуваєш? — крикнув він
униз. — Витрим аєш іспита?
— Л иш би ти витримав! — донісся до нього спокійний
Супрунів голос.
Чапчик хотів був щось сказати ще й Швидкому, але
зваживши на те, що Швидкому болить зуб і що він досі не
проявив ж одного бажання з кимсь перекинутись словом,
вирішив його не чіпати.
Н а третьом у уступі Чапчикові зірвалась з петельки
лямпочка й, з ш у м ом полетівши вниз, десь зачепилась за
кріп. Опинившись у цілковитій тьмі, Чаплик на мить за­
хвилю вався, але д ал ь ш а секунда принесла йому цілковите
заспокоєння: він вирішив чекати вказівок ш ахтного коман­
дира й покищо не рухатись далі.
— Зараз ми її дістанемо! — почув він голос завшахти.
— Почекай трохи!
І не пройш ло й хвилини, як лям почка була вже в ру­
ках селюка: завш ахти дійсно лазить, мов мавпа. Цей випа­
док ще більше підбадьорив Чапчика і решту путі він по­
крив сміливими упевненими рухами свого, як тепер вия­
снилося, досить таки гнучкого тіла. Сплигнувши через
якусь годину в ш трек нижчого горизонту, селюк найшов у
собі велику погорду й відчув, що він витримав першого
серйозного іспита. Чапчик подумав, що тепер він уже наві­
ки залишиться на шахті... І саме том у залиш иться навіки,
що вже в першу мить, як тільки він спустився в штрек, йо­
го знову проти волі потягло до небезпечної, але якоїсь
надзвичайно солодкої кріпі ш ахтного поля, Бо й справді:
т а м потрібний був героїзм, але це ж саме він і хоче бути
героєм! Т ам в им агаю ть сміливости, але хіба він уже не по­
ч у в ає себе х о р о б р и м ? Б а ж а н н я п р а ц ю в а т и в н ь о г о
надзвичайне. Вміння? Він баче, що він і з цією працею
справиться. Чапчик був переконаний м о л о д о ю бад ьор ою

439
задерикуватою радістю.Серце його то завмирало, то при­
скорено билось. Він подивився на спокійного Супруна: Су­
прун так виглядав, наче він ніколи й не знав небезпеки. Т о ­
ді Чапчик зиркнув на завш ахти й, наче викликаючи когось
на змагання, промовив:
— Тепер поліземо в більш небезпечні місця?
— Тепер — завтра — поліземо сюди на роботу! —
усміхнувся ш ахтний командир і додав: — з о хо т о ю полі­
зеш?.. Більш небезпечних місць нема.
— Звичайно з охотою! — голосно вирвалось Чапчико-
ві. — Я хочу бути вибійником. Як ви на це дивитесь?
— Добре. Зробимо. Все можна! — Завшахти повернув­
ся до дірки й сказав: — чого це так довго ваш тов ар иш не
вилазить?
Але не встиг промовити це, як з ш ахтного поля пока­
залися ноги.
— Ну, жвавіш, жвавіш! — кинув завш ахти до ніг..
— Куди жвавіш? — сплигаючи, сказав незнайомий го­
лос, і перед майбутніми ш ахтарям и та ш ахтним команди­
ро м став якийсь незнайомий рудокоп.

VI

От тобі й маєш! Що за чортовщина? Не треба тобі й

Гоголя! Мусів вилізти Швидкий, а вилізла зовсім сторон­
ня людина. Справжні тобі вечори поблизу Диканьки. Але
Чапчик, поставивши світло на Супрунове обличчя бачить,
що і той скинув брови д огори й нічого не розуміє.
— За то б о ю ніхто не ліз? — спитав завш ахти, звернув­
шись до ш ахтаря. — Нікого не бачив?
— Нікого не бачив! — відповів шахтар.
Всі перезирнулись. Справа ускладнялась, заплутува­
лась! Де ж подівся Швидкий? Невже з ним щось трапи­
лось? Але коли б щось трапилось, — всі обов’язково почу­
ли б.
Знову перезирнулись і, перезирнувшись, поспішно пі­
шли до кліті. І тільки на вищому горизонті принаймні

440
 Чапчик з полегшенням зідхнув: саме на вищому горизонті
вони найшли нитку до розв’язки цієї таємничої і, можна
сказати, загадкової історії. На вищому горизонті їх поін­
формували, що такого хлопця, як Швидкий, дійсно бачили.
Але він, говорячи місцевим ж аргоном, давно вже подався
«на-гора»: прийшов у квершлаґ, назвав себе екскурсантом
і, коли кліть руш ила з шахти, рушив і він з нею.
— Ага! — тепер я розумію, — сказав завшахти. —
Справа ясна. Цілком.
— Що ж таке ви думаєте? — спитав Супрун.
— А те я дум аю , — упевнено заявив завш ахти — що
ми його вже тут не побачимо. Я тепер розумію, чого він з
півдня ходив за м ною й натякав мені, що з нього непога­
ний бухгальтер. Він, голубок, сподівався тут працю вати в
канцелярії.
— Виходить, що він з нами по кріпяхне лазив? —
спитав здивований Чапчик: міркування завш ахти про зазі­
хання Швидкого на канцелярію до нього ще не дійшли, він
ще їх не міг сприйняти головою.
— Де ж би він лазив, — сказав завш ахти, — коли він
від гезенку пішов до кліті. Перелякався, сукин кот!
Туди к бісу! Швидкий перелякався? Той саме Швид­
кий, що він перед ним, можна сказати, тремтів цілу д оро­
гу? Ні, Чапчик цьому не повірить. Тут трапилась якась по­
милка. Йому, мабуть, зуб дуже розболівся. Не може бути,
щоб Швидкий перелякався. Правда, він мусів попередити
когось, що вилазить із шахти, але це до даної справи не
стосується, цебто не стосується припущення, що Швидкий
здрейфив. Супрун киває головою й погоджується з завш ах­
ти? Ну, тоді і Супрун помиляється.
А втім, усі сумніви скоро було розв’язано, і розв’язали
їх, так би мовити, непоборні факти. 1 саме тоді було роз­
в’язано, коли Супрун і Чапчик повернулися до гуртожитка,
певніш до своєї кімнати в гуртожитку, що в ній вони зупи­
нилися з Швидким. Ліжко Швидкого й справді було по­
рожнє, не було й чамайдана.
— Невже втік? — сказав Чапчик, звертаючись до Супруна.
 — А ти ж д ум ав як — лікує зуба? — сказав Супрун. —
Пиши, синок, некролога: мовляв, сповіщаємо радянську
суспільність, що на такій-то шахті трагічно загинув ком со­
м олець Швидкий і, мовляв, земля йому пухом.
Але вразливий Чапчик не мав охоти жартувати. Він
уже забув усі ті болі і образи, якими так щедро наділяв йо­
го Швидкий у дорозі, і йому було тільки дуже неприємно,
що досвідчений комсом олець так ганебно оскандалився. В
нім навіть не прокинулось почуття погорди. Що з того, що
він непогано показав себе перед містечковим товаришем?
Що з того? Чи не краще було б, коли б і Швидкий працю ­
вав на шахті? О, безперечно краще і не тільки для трудя­
щих, але й для сам ого досвідченого Швидкого. Чапчик поди­
вився в вікно й замислився.
Ні, він цього ніколи б у житті не зробив! Не зробить
цього ніколи — він певний — і широкоплечий Супрун. З
вугільного фронту вони не повернуться принаймні до ціл­
ковитої перемоги і на цій ділянці робітничого ентузіязму.
'Годі Чапчика знову потягло до небезпечної, але водно­
раз і надзвичайно солодкої кліті ш ахтного поля. Чапчик
тепер розумів старих ш ахтарів, тих старих шахтарів, що й
дня не можуть прожити без темних, вогких полів підзем­
ної республіки.
За вікном стояв літній донецький вечір. Він ніжно об­
гортав м ато ви м серпанком сторожкі степи й, ставши в д а­
лечині суцільним синім згустком, ховався за неясними ме­
ж ам и горизонта. Чапчик одійшов од вікна, подивився на
порожнє ліжко Швидкого й пішов з кімнати.

VII

За тиждень, поцікавившись літературою зі своєї профе­

сії, Чапчик придбав у книгарні кілька дешевих книжок. Пе­
речитавши їх, селюк раптом замислився.
«Ага», подумав він, «он воно відкіля брав свої знання
покійний Швидкий: з дешевої бібліотеки гірника брав він
їх. От жук! А я гадав, що він спеціяльний вуз пройшов»!

442
 П еред Ч апч иком лежали такі рошури: 1) Блажеєвіч.
«Що треба знати гірникові-новакові», 2) М. Нікішин. «Пе­
рем ож ем о вугілля системою Карташова», 3) Варшавський.
«Застосування відбійних молотків», 4) Ворожко. «Легкі за-
рубні машини» і т. д.

443
 Б Р И Г А Д И Р Ш О СТО Ї

Крізь щілину віконниці пробивалося світло засніжено­

го зимового ранку. З ліжка підвелася господарка й почала
поратися коло пічки. Але Д анило М акарович давно вже
був надворі. Він встиг сходити на коню ш ню й перевірити,
як конюхи п о хо ж аю ть за кіньми, він був уже й на току.
Розправивш и свого чорного вуса, Д анило М акарович
звільнив від віконниць вікна, позіхнув, зиркнув на силюе-
ти будівель, що чітко вирисовувалися на полотнищ ах хо ­
лодн их снігів, і, коли в ніздрі йому вдарив запах гарі, що її
рознесли по д ворах димки з бовдурів, зайш ов до хати.
...Ну, а тепер будемо снідати. Творчий трудовий день
ми розпочали тоді, коли на сході ще не займалась зоря
(тільки но прокричав перший півень), коли цей творчий
трудовий день узяв на свої мускулясті руки Д анило Мака­
рович. Данило М акарович Візник, стрункий 37-літній бри-
Гадир-колгоспник.
Шоста б ригада Д анила М акаровича на хуторі. Вона на
том у хуторі, що за 25 верстов від районного центру й де
бере свій початок річка Вовча. Річка побігла кривими яр­
ками, хутір залишився на горі у вишневих садках. Зараз
зима, й непривабливі садки: не цвітуть вишні білим цві­
том , не горять на сонці й оксамитовотемні ягоди.
Із степу летять колючі вітри й насідають на черепичні
покрівлі чепурних вовчанських хаток, що вишикувалися в
одну вулицю.

1 3 ж и ття ко лгоспу «С пільна праця».

 Відкіля цей вітер? З ворожого табору? Ну, так даремні
його намагання. Не найде він собі притулку ні в конюшні
бойової бригади. (Зайдіть но сюди на хвилинку. Почуває­
те, як тут тепло? Чуєте, як упевнено хрум тять коні і як
спокійно поблискують ліхтарі?), не найде він собі притул­
ку й у свинарнях, скажім.
Д анило Макарович — великий радянський багатій. В
його розпорядженні аж 34 двори, що в них він налічує 147
душ населення. Він має 49 коней, а про реманент і говори­
ти не приходиться. Скажімо, самих борін у нього не менш,
як 22 штуки. Д ва роки тому обрали його на бригадира, і з
того часу він був, є і буде головним хазяїном цілого хуто­
ра.
Але, може, ви цікавитесь, як т а м трапилося, що такий
собі звичайнісінький колгоспник придбав собі так багато
добра?
Трапилося це дуже просто. Обрали Д анила М акарови­
ча на бригадира. Покрутив він свого чорного вуса та й ду­
має: «Що обрали мене, то я проти цього нічого не маю.
Але дуже погано, коли я не виправдаю довір’я своїх това­
ришів». 1 от проходить рік. Іде осінь, коли в полях зріза­
ю ть хліби, зима, коли з дальніх полотнищ снігу зазира­
ю ть на хутір заграви сторожких ш ахт і заводів (вони о то­
чують хутір із усіх кінців), йде голубоока весна, коли по
схилах курганів біжать ручаї і колгоспники «Спільної пра­
ці» поспіш аю ть з дворів з боронами й сівалками, іде літо.
Знову осінь. Зробили підсумки. І вийшло так, що бригада
Д а н и л а М акаровича веде перед. І не денебудь, а в кращ о­
му колгоспі. Вона краще підготувалася і до сівби, вона
вчасно й засіяла, вона й хлібозаготівлі до строку виконала,
вона й те, вона й друге. Іде ще рік. Те ж саме. Ч ого ж ди­
вуватись, що Д анило Макарович і досі головний господар
34 дворів.
...До правління бригадирового сходяться люди. Л ю ди
різні, але більшість із них це ті, щ о їх варто було б запи­
сати на червону дошку. Це — справжні свідомі колгоспи-
ки, це не з тих, що не знають, куди їх веде героїчна партія
 пролетаріяту. За столом сидить Данило Макарович. Сві­
тло зимового ранку падає на його стурбоване обличчя. Він
роздає «наряди».
— Твої коні повезуть обаполи. Ти поїдеш по цеглу...
Ти... до віялки. Ти... ти...
Усім роздано «наряди». Нічого не забув. Зайвих л ю ­
дей нікуди не дано, й на трудодень ніхто не поскаржиться:
платня буде, як слід. К ож на й робота дістала того чолові­
ка, якого їй треба. Д анило Макарович знає, що, коли один
з о х о тою одне робить, другий — інше. Щ оправда, є у бри­
гадира й майстрі на всі руки, але хіба це тільки майстрі?
Ні, шановне товариство. Це й кращі ударники бригади.
— Д аниле Макаровичу! Чи не запишете їх на червону
дошку? Щоб знала про них уся Україна.
— Тільки за мене, будь ласка, не друкуйте, — каже
бригадир і ховає від вас свої чорні очі. — Що я? Я тільки
виконую свої об о в’язки перед колгоспом і державою.
— Д обре, Д аниле Макаровичу! Вашого прізвища ми не
згадаємо.
І, погодившись, ви бачите, як перед вами виростає ці­
ла ґалерія героїв колгоспної праці. Тут вам і Сидоренко
Клим, і С обокар Сергій, тут вам і С обокар Фокій, і Ма-
нуйлівна Явдоха, тут вам і Ст рах Настя, і Сіденко М ар­
фа...
— Записали? Ну, так я піду...
І йде головний хазяїн до кузні. В спину йому дме хо ­
лодний вітрець, але він його не почуває. Бригадир зам и­
слився. Звичайно, плян з хлібозаготівель його б ригада пе­
ревиконала ще в листопаді, звичайно, з озим и м и добре
впоралися: ще 4 га навіть сусідам засіяли, під зяб виорали
не 107, як того вим агало правління, а 108,75. Але прийде ж
весна, і не м ож н а підкачати і з весняною сівбою.
«Так, — думає Д анило Макарович, — зерно перечище­
но, реманент майже ввесь відрем онтовано й у всякому ра­
зі м о ж ем о до 15 січня виїздити в поле. Але що не зробле­
но»?
Н а капелюх заклопотаного б ригадира пад аю ть легкі сні­

447
 жинки. їх дуже мало, і вони його не тривожать. Проте, ко-
-ди б вони й палали у великій кількості, то Д анило М акар о­
вич тільки радів би. Ще б пак, хіба м орози поб’ю ть озиме
під пухким простирадлом великих снігів?
За якісь дві-три хвилини бригадир шостої був у кузні.
За чверть години він був біля віялки. І тільки коли зим о ­
вий вечір рішуче насів на черепиці хутірських будівель, і
коли по кількох хатах заблим али каганці, він пішов обіда­
ти. Всюди порядок. У всіх трьох групах. Звичайно, і в кін­
ській.
Пересічно на мужчину припадає 300 трудоднів, на жен­
щину — 250. Пересічно за 10 місяців. Добре? Не погано.
Але буде й більше. Виписуємо «Новий Донбас», «Соціялі-
стичний Донбас», московські й харківські газети. Перед­
платників 24. Добре? Буде ще більше.
— Д аниле Макаровичу, поділіться своїм досвідом. Як
ви так робите, що у вашій бригаді все так гаразд?
— Який же тут досвід? Досвід простенький. Перше:
д обре вивчаємо постанови партії. Друге: з бригади повига­
няли всіх куркулів і підкуркульників. Третє: робим о все
вчасно. Четверте: втовкмачили кожному, що коли не буде­
мо робити, то й хліба не їстимемо. Оце й увесь вам досвід.
...Але до своєї хати бригадир так і не дійшов. По д о ­
розі він зустрів Семена Івановича Сидоренка, голову кол­
госпу. Семен Іванович уже приїхав з Іванівки проробляти з
б ригадою останню постанову ЦК. І мусів іти з ним до
школи Д анило Макарович.
І пішли. І не сказав Д анило М акарович, що він ще не
обідав.
...Я до вас, дядьку! — звернувся до бригадира м о л о ­
дий обідраний хлопець. — Пустіть переночувати.
— А ти відкіля будеш?
— Та з Ромен. Колгоспник. Ходив оце на роботу на
Д онбас, та не прийняли.
— Чому не прийняли?
— Хорий.
— Д авай посвідчення.
 Хлопець подав замусоленого папірця. І Семен Івано­
вич прочитав його. Видано папірця аж у л ю том у місяці, а
печатки навіть і духу нема. Липове посвідчення.
Зацікавилися колгоспники.
— А ударницький білет є?
— Нема.
— Виходить, качаєш за результатами хазяйнування?
Посміхнулися колективісти й направили бродягу до
глухого діда Матвія: мовляв, завтр а вияснимо, а покищо
не м ожна не дати молодикові притулку.
...Спалахнула лямпа. Розсунулись парти. Правий
фланг, лівий фланг. Зайшов і дід Матвій.
— Я той... я, мабуть, на зборах не буду. Той... отого
хлопця до мене, а в хаті сам а баба.
— Так ви, діду, м олоди цю найдете. Хай забирає.
— Чого, кажете? Я той... не чую... Я, мабуть, пришлю
вам бабу.
І дід пішов.
Кляса залю дню валася. Сходилось жіноцтво, сходились і
чоловіки. І сказав один із чоловіків, підводячись:
— Мабуть, прийдеться піти відціля, бо тут, я бачу,
женська фракція.
— А звичайно! — кинула задерикувато молодиця. —
Хіба не бачиш, де мужчини розташувались?
Збори розпочав Д анило Макарович. Робив доповідь
Семен Іванович. А коли виходили зі школи, на дворі сто­
яла вже темна зимова ніч. З ярків, що по них прорвалася
на захід Вовча, йшов колючий степовий вітер.
Каганці всюди погасли, не чути було собачої брехні:
маленькі собаки лежали по сінях, великих у Вовчій давно
вже не було: всіх їх використали на хутро.
Бригадир шостої нарешті дійш ов до свого двору. Об
11-й ночі він буде обідати, а 4-й ранку ми знову побачимо
його на конюшні... Можливо й не там, де спокійно бли м а­
ють ліхтарі і де гак смачно хрум каю ть коні. У всякому
разі він перший розбуркає передранкову тишу і перший
візьме на свої мускулясті руки новий творчий день нашої
С О Ц ІА Л ІС Т И Ч Н О Ї дійсности.

449
 Із шостої бригади вийшов, до речі, і Семен Іванович
Сидоренко, голова одного з найкращих колгоспів України.

с. Іванівна, Г р и ш и н ськ о го р-ну.

3/ХІ1 1932 р.

450
 ПРО ЛЮ БОВ

— Дивись сюди! Чуєш, Васько? Та кажу ж я тобі, д и ­

вись сюди! Вас іст дас?
Голубоокий семилітній пацан покинув нарешті свого
сріблястого кроля й повернувся до сестри.
— Ото? — вказав він пальцем на стіл. — Д ас іст дел
тиш.
— Не «дел» а «дер»
— Дел!
— Дер. Дер, кажу тобі!.. І який же ти, Васько, нетяму­
щий — ух!
Н аталка (вона вже в шостій групі) знає, що браток
просто не може вимовити літеру «р», але вона все таки хо­
че, щоб він її нарешті навчився вимовляти, і тому вона
нервується. Але тут до розм ови втручається мати.
— Чого ти прилипла до нього, Н аталко? — говорить
мати, пораючись біля печі. — Як буде ходити до школи,
то й питатимеш.
— Авжеж, — заперечує дванадцятилітня донька. —
Атож!.. — додає вона і раптом ріже: — Ви,мамунько, будь
ласка, не втручайтеся до нашої піонерської справи!
Мати мовчки посміхнулася до себе й посунула рога­
чем горщика. Але Васько, зрозумівши, що сестра всерйоз і
надовго збирається посадити його до столу, м иттю схо­
пив шапку, сріблястого кроля й вискочив за двері.
«Не хочу дел тиш, — думає Васько. — Хочу ковзанку».
І особливо йому досадно, що йому Н а тал к а не дає пе­
рерви: то вона примушує його вчити вірша, то рахувати до
півтораста, то ще чогонебудь нагадає. А вигадати вона

451
вміє, не д ар м а ж її прозвано в школі «шкільною активіст­
кою». Особливо вона допікає йому тепер, коли учнів відпу­
стили на відпочинок і коли вона не ходить до школи.
...Вискочивши на вулицю, Васько раптом згадав, що в
його руках кріль. Кинути кроля на вулиці він не наважив­
ся, і мусів голубоокий Васько бігти у дворище. І прибіг він
д о кубла кролів.
І тоді запахло кизяками. Запах був знайомий і надзви­
чайно приємний. Здається Васькові, що саме так пахне й
м о локо від рудої білолобої Маньки.
Білолоба М анька лежала на правому боці і, сховавши
своє велике вим’я, дивилася своїми темним и очима на мат-
ку-кролиху, білу, як сніг: кролиха сиділа біля морди біло­
л обої й водила вусиками. Тут же блукав і червоний півень.
— Киш, бісова личино! — крикнув до нього пацан! —
Киш.
Півень скочив на Маньчину спину і, розправивш и кри­
ла, вилетів у ніжно-блакитне небо морозного дня.
...Васько зачинив двері й побіг до ковзанки.

Ви питаєте, на що тут треба звернути увагу. Звертайте

увагу, будь ласка, на все: і на те, що на допіру глухих ху­
т о ра х Іванівки колгоспна дітвора вчить німецьку мову (а
не так же давно її вчили лише паничі й панянки і то по ве­
ликих містах), і на те, яка уперта більшовичка росте з Н а ­
талочки, і на те, що семилітній Васько все таки побіг до
ковзанки (коли б він не мав чобіт, він би не побіг), і на те,
що в рядового колгоспника корова з великим вим’ям (і
кролі, і півень, а, значить, і кури), зверніть увагу й на ніж-
но-блакитне небо м орозного дня.
Ми будемо говорити про наші неполадки й про нашу
ненависть, але ми будемо говорити й про наші досягнення
(які б вони маленькі не були в тому чи іншому закутку) і
будемо говорити про нашу любов.
Ну, от, скажім, про що ви думаєте, коли дізнаєтеся,
що на допіру глухих хуторах Іванівки нема жодного не-

452
письменного, що м ало не на кож ному хуторі є ш кола, що
тут уже виросла й семирічка? П ро що ви думаете, коли
підходите, скаж ім о, до приміщ ень свинарні Іванівського
колгоспу?
О т ви підійшли. Сніжок, що тільки но рипів під ваш и­
ми ногами, раптом змовк. Біля новенької свинарні під че­
реп’яною покрівлею (а таких свинарень кілька) стоїть, при­
пустімо, Педик Федір, чи то Скрипник О м елько, а м ож ли­
во й Байрачна Оксана (ота О ксана, що має 305 трудоднів
за 10 в середньом у місяців). П очинається розм ова.
— Ну, щоб я том у М нидрові зробив — так і не знаю!
— говорить, припустімо, Педик Федір. — От чортів ледар!
— Так ти йому й утовкм ачиш , — говорить Байрачна
Оксана. — П ослухай, якої він співає: навіщ о, каже, мені
здалася ваш а свинярня, коли з неї мені, як з козла молока.
Педик Федір аж скинувся.
— Сукин син, падлю ка! А п’ятсо т свиней по твердих
цінах хто одерж ав? Не наш і колгоспники? А п’ятнадцять
штук поросят хіба не наші вдарники дістали в премію
Ні, треба таки взяти в шори цього підкуркульника.
Обурений колгоспник заходить до свинарні. Але не
пройш ов він і двох кроків, як обличчя йому засяяло. Та й
справді: як йому не сяяти, коли в свинарні так чепурно, як
ніколи не було чепурно по х атах його батька. Д оріж ка, як
паркет. Свині по чистеньких кім натах. В кожну кімнату
віконце, а у віконце заглядає зим ове сонечко. І свині так
ніжно: «хрю, хрю». Таке він бачив колись уві сні, а мож ли­
во хтось розповідав казку.
Але це ж він, Педик Федір, чи то О ксана Байрачна —
це ж вони хазяїни, господарі цих ф арм молочної, кінсь­
кої і цієї, свинарні. І як же після цього саботувати хлібоза­
готівлі, коли на м оїх, П едика Ф едора, очах допіру глухі
хутори виростаю ть у фарми, семирічки й дев’ятирічки («не­
заб ар о м м ати м ем о й десятирічку»!)? Як же після цього са­
ботувати хлібозаготівлі!?
— ...П риїдьте влітку й побачите, як тут у нас весело.
С уцільний садок 47 гектарів плодових дерев, 106 рам ко­

453
вих вуликів, і бдж оли гудуть. Будете, звичайно, прац ю ва­
ти. Н а випадок хороби — одерж уєте 50% утрим ання. За
радянської влади жодний роб отяга не загине.
— Не хочу, — кажете ви, коли ви несвідомий. — Не
хочу, бо у вас трудодень деш евий...
— О такої!.. С ором но вам, гром адянине! От подивіть­
ся. Бачите оці новесенькі будівлі? Хіба це не за наш і кош ­
ти? Н а ці будівлі піш ло сорок тисяч трудоднів, щ об ви зна­
ли. А хіба це не багатство? Оці будівлі?.. С ором но вам,
гром адянине!
І він (колгоспник) змовк. Червоне зимове сонце дій­
ш ло до покрівель м олочної ф арми й сіло на даху. Вітер,
щ о вчора кидав із степу колю чі сніжинки, стих, і стояло
б езгом іння м о розного дня. Н а ковзанку, на якій гасав на
одній ніжці голубоокий Васько, впало проміння. К овзанка
взялася сріблом , і діям ан там и заблищ ав сніжок.
— ...Д ас іст дел тиш.
Васько не м ож е вим овити «дер». Але хто може вим о­
вити те ш ироке, найщ иріш е почуття радости, яке зараз так
хвилю є вас! А ви ж попали не на Д ніпрельстан, не в Ма-
гнетогорськ, ви стоїте й не біля блю м інгу, скажім. Ви тіль­
ки на допіру глухих хуторах, десь за 25 верстов від район­
ного цеєнтру, десь там , де починається річка Вовча, та
Вовча, що біж ить кривими яркам и на захід. І я розум ію вас,
друже, чому вам так хочеться говорити про лю бов.

Т ого ж дня в Іванівській сільраді, в найтемніш ій кім на­

ті сиділи три чоловіки: голова колгоспу, голова сільради і
секретар комосередку. Обличчя їхні були зосереджені й по­
хмурі. Трикутник розв’язував одну з важ ливих справ. Але
чи він її розв’яже? Безперечно, розв’яже! Н ема таких
ф ортець, яких не брали ж більш овики, а фортеці беруть че­
рез клясову ненависть до тих, хто гальм ує рух досі незнано­
го в історії гіганта, що ім ’я йому — Великий плян.
І вони р о зв’язали.

К о л г о с п «С пільна праця».

454
 О П О В ІД А Н Н Я С Х В И Л Ь О В А Н О Ї Г А Н К И

(З недрукованих творів для дітей)

— Ой, як я лю б лю свою матуську! Я їх так л ю блю ,

що аж серденько мені розірветься. Ну, які вони хорош і, ці
наші сіроока ненька! Які в них тихі, ласкаві очі, яке в них
ніжне, м’яке волосся! Іноді дивиш ся на них і думаєш :
— «Очі ваші, матусько, подібні до весняного неба, —
до то го неба, коли сонечко о б го р таю ть легко-дим чаті хм а­
ри, і вони наче в сірому серпанку. Волосся ваше, наш а го­
лубонько, як каш тановий пушок. Д айте, я ще раз поцілую
вас»!
Але я й... всю їх лю блю . Л ю блю і їхній трохи задери­
куватий носик, л ю б л ю їхні довгі порепані пальчики, я л ю ­
блю навіть їхню одіж і, особливо, цю їхню завжди білень­
ку сорочку з пом ереж аним комірцем. Іноді заплю щ иш очі,
і здається, що моїй матусі не тридцять років, а дуже-дуже
небагато, і вони зовсім м олода дівчинка, і не м ати вони
мені, а старш а сестра... Ой! Як я лю блю свою матуську!
Про батька мені говорити неприємно. Мені дуже боля­
че, що лю бі подружки й товариш і, прилю дно картали сво­
го татка, але я й це примушена зробити: Як свідом а піонер-
ка, я знаю свої обов’язки, і знаю , що мій перший обов’я­
зок — це боротися зі ш кідниками револю ції і навіть з
батькам и своїми боротися, коли вони псую ть справу на­
ш ого дідуся — товариш а Леніна.

455
 Батько наш — п’яничка і дуже-дуже ледача лю дина.
Якби не м атуська, ми б уже давн о подохли з голоду. Коли
я десь зустрічаю їх, т о обличчя мені так одразу й спалах­
не. С ором но мені, що вони завжди п’яні, але й не можу я
стерпіти, щ о їх держ ать у колгоспі «на спасибі». Ви тілки
подум айте: за одинадцять місяців вони м али дванадцять
трудоднів! А м атуська за той час відробили аж 283! 283 і
12. Н а скільки це більше? Н а 271 трудодень! А крім мене,
Ганки, єсть ще в них і мій восьм илітній браток Петрик і
б р ато к Сачко.
Д о речі, про Сачка. Ви мож е гадаєте, що С ачко б іль­
ший за мене? Н ічого подібного! Сачкові тільки вчора ми­
нуло п’ять місяців, і я його не менш , як м атуську лю блю .
А особливо мені приєм но дивитись на нього, коли ото він
прокинеться в колисці й дригає ніжкою . Рученятами мне
ляльку, а ніж кою — дриґ-дриґ! І см іється, кош еня. Тоді я
згадую ті пісні, щ о їх співали, коли я була ж овтеням , і спі­
ваю:
«Ми веселі жовтенята
РАЗ! ДВА!
«Д обре вміємо співати
РА З! ДВА!
«Жовтеня, вперед іди,
«Будь готовий завсігди.

У наш ом у дворі ви нареш ті мож ете побачити білоно-

гу корову (власне тільки передні білі, задні такі ж чорні, як
і вся вона). С вою корову ми назвали М анькою , а придба­
ли її за д о п о м о го ю колгоспівської м олочної фарми. Оце
місяця два, як придбали, раніш у нас корови не було. Чо­
му не було, питаєте? А том у не було, що батько гроші
пропивали, а матусі і без таких витрат сутужно жилося.
Ну, та якось викрутились, себто м атуська викрутились, а
б атько тільки м олочко попиваю ть. Д о гляд аєм о ми свою
М аньку наввипередки: і я д о гл яд аю , і Петрик, і найбільш е
за всіх м атуська. П етрик кізяки виносить з хліва, я їй під­
м иваю вим’я і обчищ аю її, ну, а м атуська і те, і друге, і
 трете та ще й годую ть, подоївш и. Та й як не пестити таку зо­
лоту тварину? За цієї корови колись і вийш ла суперечка..
П рийш ли колись батько п’яні та одразу до неньки.
— Коли ти, кажуть, не покинеш ходити до своїх акти­
вісток (матуську м ою д елегаткою обрали), то я тебе, ка­
жуть, накажи мене Бог, покалічу! Ач, яка ентузіястка!
Ну, тут уже м атуська не стерпіли. Раніш бувало лиш е
відмовчувались, але цього разу їм м абуть так допекло, що
вже й м овчати не сила. С тали вони серед хати, взялися ру­
ками вбоки та й одказую ть:
— Годі, Василю! (це так м ого батька звуть). Не д ам я
себе покалічити, одказую ть, бо не ті тепер часи. М овчала я
не том у, що бою сь тебе, а все чекала, що візьм е тебе на­
реш ті совість. Ти хоч би дітей посоромився! Он бачиш
М аньку? Х то її придбав? Ти? Я! П оросятко чиє? Твоє?
Моє! Чи, може, ти хоч городиною попиш аєш ся? Ні! Ти й
на городі ж одного разу не був! Годі, Василю, одказую ть.
Ми з П етриком так і прикипіли. Оце, д ум аю , буде ха­
лепа! Батько наші дуже сердиті і не л ю б л ять, коли з ними
хтось сперечається, а тут раптом матуська з таким и слова­
ми. Д ивим ося, що далі буде. Петрик заліз на пічку і з піч­
ки визирає, а я сидю на лаві і трем тю вся. Сачко мене з
колиски рученятам и ловить, а мені вже й до нього байду­
же. Н авіть не відігнала кішки від горщ ика в цю мить, як
на гріх, клята кіш ка полізла до сметани. Коли це чуємо
батьків голос:
— Так ти мене, Н аталко, коровою докоряєш ? (а це так
м ою матуську звуть — Н аталка). Ти вже мене не вважаєш
і за хазяїна? — далі говорим , татко.
— А вжеж не вважаю! — відповідаю ть матуська. —
Авжеж д окоряю коровою .
Сказали це наші ненька та й мовчать. М овчать і б ать­
ко. 1 стало так тихо в хаті, як то буває в порож ньому сте­
пу за липневої спеки. Тільки зрідка кувікне Сачко з коли­
ски та чути, як цвірінчать горобці за вікном. П ритаївся іі
Петрик на пічці. 1 тільки тепер я наваж илась зиркнути на
батька. 1 бачу я, стоять вони п’яні біля дверей і дивляться
кудись у просторінь. Але що мене здивувало, так це те, що

457
очі їхні повні сліз. П отім сіли вони на лаву, схилились на
стіл і схлипую ть. Сперш у це мене вразило, і я не знала, що
мені дум ати. Д алі зраділа. Так це ж м’ать не погано, що
батько плачуть, дум аю . К оли плачуть, то значить пока­
ю ться, і захотілося мені підійти до них і сказати їм якесь
ласкаве слово і, м ож ливо, я й сказала б їм щось, та в цю
м ить вони підвели голівку й говорять:
— П рости мене, Н аталко, простіть і ви, діти, свого не­
щ асного батька. Вірно, не хазяїн я і корова ця М анька спо­
кою мені не дає і дуже тривож ить мою совість. Вірно, ко­
ли б не м ати — не було б її, не було б і м олока. і
1 так це вони щ иро пром овили, що й мені сльози за­
крапали. Д и вл ю сь — і м ати плачуть. Зиркнула на пічку —
і П етрик тре кулачкам и очі. Т а плач той був до того хоро­
ший, що аж серденько розцвіло мені. С ам а плачу, а сам а
почуваю , що мені в грудях так легко, як буває в синьому
небі летять біленькі хмарки.. Отже, поплакали ми, а потім
татко лягли на піл та й заснули.
Д ругого дня всі ми були веселі, бо батько були твере­
зі і зовсім -зовсім не ледачі: то цю кали надворі сокирою , то
біля чогось поралися в клуні. П рибігли ми з П етриком зі
ш коли — батько і тепер тверезі. Ну, дум аю , тепер переже­
нуть матуську: тепер у них буде не дванадцять, а не менш
як 300 трудоднів. І бачу — не пом илилась. П ройш ло ще
кілька днів, а батько вже й в колгоспі працю ю ть. І чую,
що дали вже їм і пару коней, і сівалку дали. Щ аслива ве­
сна, дум аю , і б’ється мені серденько, як той горобчик у
клітці. П осм іхається своїми м атусьчиними очим а й наш
кирпатенький П етрик. І хоч він ще й не піонер, та йому
подобалась оця пісня: «П іонери Іллічата, а буржуї порося­
та» — і він все її співає. Взяла я його колись за руку та й
кажу:
— П етрику, — кажу, — ходім на двір, я тебе ще кра­
щ ої навчу.
— А хіба ти знаєш кращ ої? — гіитас.
— Авжеж!
Вийшли ми з хати, сіли на призьбу та й почали: «Ой, у

458
нас біда, біда превелика сталась, кудкуда, кудкуда курочка
злякалась». П етрикові пісня сподобалась. Отже й сидимо
ми. 1 так нам хорош е, як у казці. Як у казці, весняне со­
нечко виблискує з голубої безодні, як у казці, співаю ть ру­
чаї, як у казці, і півник похож ає біля повітки й дзьобає но­
сиком. А ми заливаєм ось:
«їхав півник на коні,
«Курява здіймалась,
«Кудкуда, кудкуда!
«Курочка питалась».

Н ареш ті вмовкли. Д ивлю сь — з хліва виплигнув срі­

блистий кроль, підбіг до нас та й сів. С идить і вусиками
водить. Ц ього кроля ми придбали у своїх сусідів (до наш ої
чорної матки). Осьде й кроль, як у казці, дум аю . 1 думаю :
ой! як весело жити на нашій зем лі, і як хочеться поїхати
до м авзолею наш ого великого дідуся й сказати дідусеві:
«Лю бий наш хорош ий дідусику! К лянусь тобі м олитвою
сам овідданої піонерки, що ми таки збудуємо соціялізм»!
О так сиджу собі та й мрію , коли це - зирк — ідуть татко.
Ідуть і хитаю ться.
С ерденько мені так і заніміло: знову напилися! От т о ­
бі, дум аю , й біда, — «ой у нас біда, біда превелика стала».
А тим часом батько підійш ли до нас та й кажуть:
— Ви на мене, діти, не гнівайтесь, щ о я трохи п’янень­
кий (а вони зовсім не трохм були п’яненькі). Я хоч і п’я ­
ненький, а заробив вам кілька пудів пшениці, і ввечорі її
вам принесу.
І піш ли до хати. Що вони там говорили з м атусею в
хаті, я не знаю , тільки вечорі вони й справді виконали
своє слово.
Як зараз, п ам ’ятаю той вечір. Вийшли ми з м атуською
до наш ої М аньки й робим о своє. М атусенька д оїть корову,
я стою з другою цеберкою й чекаю її наказу. І так мені чо­
мусь сумно на душ і стало, що й не сказати! Та й наш а ве­
сна раптом чогось засмутилась. З неба нависли важкі сірі
хм ари, так що не видно було ж одної зірки й навіть м але­

459
сенького блакитного клаптика, , не чути було й пташ ино­
го переклику, що так бадьорив удень наш их колгоспників.
З степу дм ухає різкий, холодний вітерець. А тут ще сусід­
ній собака. Хоч собак на селі майже всіх знищ или, та сусі­
ди прихитрились свого приховати, і тепер він чогось виє.
Ач, бісова личина, дум аю , хоч би ти змовк! П очуваю , що
й м олоко дзю р ч и ть у цеберці не так, як завжди: дзю рчить
воно, та, як ото наш і дівчата іноді співаю ть: слухаєш їх, і
хочеться їм сказати, щ об вони зам овкли.
Н ареш ті м атуська скінчили, і йдемо ми до хати. К оли
дивим ось — батько щ ось тягнуть на собі. А як зійш ли на
Ганок, то бачим о, що притягли вони міш ок пшениці. І ка­
ж уть вони нам , щ о тільки не треба похвалятися, бо підуть
зазд р о щ і і почнуть говорити, щ о в тім році вони погано в
колгоспі працю вали. А хіба це, м овляв, діло? Не працю ва­
ли — нічого їм і не давали. П окаялись, почали відробляти
трудодні — значить і заслуж или допом огу. М атуська пого­
дились, і то го вечора ми всі дуже-дуже раділи. М атуська
сказали, щ о це зерно ми приховаєм о про чорний день. І
приховали. Не від держ ави, а від завидю щ их лю дських
очей приховали. І хоч батько другого дня знову напилися,
та вже тепер ми на них не нарікали. Ми певні були, що
одного разу вони знову вгом оняться й знову ми м ати м е­
мо трудящ у лю дину.
Т а от я колись сидю в ш колі й слухаю лекцію з су-
спілствознавства. С права йш ла про теорію , а потім зійшли
ми на практику. О т і каже нам учителька:
— Як мені відом о, наш колгосп д рбре обробив землю ,
і тр еба сподіватися на великий врожай. К аж е агрон ом , що
з га. м ож на буде взяти до ста пудів. Д о ста пудів! А скіль­
ки в зем лю вкинемо? Не більш , як з вісім. Скільки ж це,
виходить, ми одерж им о з пуда?
— Більш е як дванадцять! — вихопилася я.
— Вірно! — каже вчителька. — Т а тільки чи одерж и­
м о ми до ста пудів?
— К оли агр о н о м каже, щ о одерж им о, — одказую я, —
то очевидно одерж имо.
 —- В тім то й справа, — говорить учителька, — що іно­
ді, щ об одерж ати сто пудів з га., треба не стільки за агр о ­
ном ом стежити, скільки за своїми батькам и. Вірно, на на­
шій зем лі пуд м ож е дати більш е як 10. Але в зем лю нашу
м ож на вкинути не вісім, а три, скажім, луди. А так наші
батьки іноді й роблять: в зем лю три, а до хати п’ять, себ­
то п’ять приховую ть, викрадаю ть. Скільки ж тоді ми одер­
жим о з га? Три рази хоч би й по 12? Т ридцять ш ість пудів
— так? Де ж ділись ці? Х то ж тоді буде недоїдати? Д ерж а­
ва? Буде недоїдати держ ава, але й буде недоїдати й кол-
госпнк, себто й ви, діти.
Я захвилю валась. І не том у я захвилю валась, що мені
прийдеться недоїдати, а мені раптом здалося, що наш а ро­
дина зробила величезний злочин перед револю цією . 1 як
тільки я прибігла додом у, то й кажу матусі:
— С лухайте, м ам о! О то татк о принесли пш еницю , так
чи не перевіряли ви, відкіля вони її взяли. Чи не вкрали во­
ни її з посівматеріялу?
Д ивлю сь — матусенька моя аж зблідли. С ам і кажуть,
що не мож е цього бути, а самі м абуть і собі не вірять. П о­
тім одійш ли тр о х и та й звертаю ться до мене:
— П окищ о мовчи, Ганко, — каж уть, — я цю справу
перевірю , і коли це дійсно так, то вже тепер не жити наш о­
му батькові з нам и, бо вижену я його з наш ої хати навіки.
1 м атуська перевірили, — і вийш ло так, як я казала...
І як мені боляче говорити про це, мої лю бі подружки й то­
вариш і, так ви й не уявляєте! Хоч зерно ми й повернули,
хоч батька наш ого забрали до в’язниці (на цьому, між ін­
шим, настояли наші м атуська, бо татка погубили не лихі
думки, а горілка), хоч я й організувала піонерів і мій загін
виявив чим ало таких шкідників, як мій татко, та сердень­
ко моє й досі стискається. С тискається том у, щ о мені не
судилося м ати такого батька, якого б мені хотілося.
Я зараз до кінця схвильована, але я не м огл а вам не
розповісти цієї ганебної історії, м ої лю бі подружки й то ва­
риші! Це обов’язок кож ного піонера, а особливо такого,
який хоче бути піонером зразковим .

461
 І от зар аз піду я додом у. Мене зустріне моя матуська
(ой, як я л ю б л ю свою матуську! Я їх так л ю блю , щ о аж
серденько мені розірветься!) М ож ливо, мене зустріне Пе­
трик, м ож ливо, попеляста кішка. Я підійду до колиски, і з
колиски до мене потягнеться Сачко, я візьму його ніжні
нож енята й почну їх цілувати. 1 мені вже легш е стало, ме­
ні легш е стало том у, що я виконала свій обов’язок, розпо­
вівш и вам цю ганебну історію . А завтра вранці, коли схід
спалахне пож аром світанку й коли наш ж овтогарячий пів­
ник закукурікає десь на кілочку, що на них ми віш аєм о на­
ші горщ ики, а М анька підведеться на білі ноги й забре-
нить ніжно губами, себто замукає, — тоді я вийду на сві­
же повітря, стану під голубим небом і, повертаю чись до
якоїсь курочки, заспіваю:

«їду, курочко, прощай...

«На війну велику,
«Кудкуда, кудкуда!
«Воювать індиків,
«Бо індики-курку.іі
«Півника убили.
«Кудкуда, кудкуда!
«Кури голосили.

Цієї співати я буду саме том у, що й м ого нехорош ого

татка звели на лихий ш лях саме ті, що їх у пісні звуть ін­
дикам и.

462
 П О Б А Р В ІН К ІВ С Ь К О М У Р А Й О Н У

(З бльокноту кореспондента)

У Р И В О К П Е Р Ш И Й , Л Ю Т И Й 1930 Р.

... К о м унар подивився на мене спокійними очима і,

зробивш и рукою відповідний жест, сказав:
— Он у тих будівлях наші спільні м айстерні — сто­
лярня, чоботарня тощ о, а далі — бачите великий будинок?
— наш клю б. Зем лю свою ми розбили на ш ість полів. Ше­
стипілля. Стайні теж, звичайно, спільні. Ну, й живемо.
— С ловом , — продовж ував я допитувати, — ви вже
собі не мислите ж иття поза колективом?
— Ч ом у там не м ислим о, — цілком резонно відповів
мені візник. — М ислити ми його м ислим о, та тільки зно­
ву впрягатися в колиш ні злидні, звичайно, не дум аєм о.
Він змовк. М овчав і я. Д обрі коні з усуспільненого го­
сподарства ще раз натрапили на запорош ену снігами мер­
злу зем лю і, натрапивш и, рвонули сани. П раворуч степ
блиснув зеленою .
— От годинка, — сказав я. — Коли не випадуть добрі
сніги, м абуть, загине озиме.
— Н ебезпека, безперечно, велика, — але за це, щ о пра­
воруч, турбуватися нічого. Бачите, яке буйне? Це ви­
трим ає. Вершечки мож е й п оод м ерзаю ть, але корінці зали­
ш аться цілі.
Я з вдячністю подивився на буйну зелену і, натягнув­
ши на вуха капелю х (сухий, холодний вітер прямо таки бе­
зум ствував), знову повернувся до колиш ньої розмови..

463
 — А от я чув, товариш у, — сказав я, — що по кому­
нах з ж інкам и біда: ніяк не вживуться одна з одною . Це
правда?
— С коріш е брехня. Сперш у і справді була біда з ними,
але потім уласкавились.
«Уласкавились» — яке гарне слово! Я знаю , що це
слово м ож на зустріти, скаж ім о, в словникові Грінченка,
але я дум аю , що воно, це слово, виникло саме для
ком уни,для тієї ідеальної ф орм и суспільного ж иття, що до
неї руш или нечуваним п оходом мільйони лю дей наш ої со-
ціялістичної батьківщ ини. «Уласкавились» — яке гарне й
надзвичайно тепле слово!
... К оні знову покинули бігти: сани сунулись по груд­
ках чорної, м ерзлої землі. Я вискочив на дорогу і став ві­
дігрівати свої закляклі ноги. Ми вже в’їздили в степове се­
лищ е — Веселе, в струнку вулицю чепурних, м ал о не іди­
лічних хаток.
І одразу ж в очі кинулись червоні прапорці: біля кож­
ного двору полоскався в повітрі святковий стяг. П оціка­
вився, в чому справа. Вияснилося, що в цьому районі (Бар-
вінківський на Ізю м щ ині — район суцільної колективіза­
ції) розпочався культпохід, і Веселе чекає до себе гостей:
лікарів, ю ристів, агітаторів, письменників тощ о. Зупинили­
ся біля збірні. У війш ли в низеньку кімнату. П ортрети Л е­
ніна, С таліна, плякати. Уповноваж ений сільради запевняє,
що за два дні Веселе колективізується на всі 100 проц. В
розм о ву втручається білий, як сніг дідок:
— Т а як же йому й не колективізуватись, коли навіть
я, старий, піш ов у комуну.
Я дивлю сь на лю дей, що оточили мене, і не можу не
бачити, що більш а частина з них безперечно співчуває дід­
кові, але я зустрічаю сь і з недобрими поглядами. Що ці, з
недобрим и поглядам и, дум аю ть? Я певний, що вони д ум а­
ю ть не стільки про своє майбутнє, скільки саме про одрі-
зи і певний, що з ними прийдеться вести довгу й запеклу
боротьбу. Це ж вони постачали лю дським м атеріялом бан­
ди С авонова й М ахна, це ж вони тероризую ть населення

464
 пострілам и із-за рогу. Я пригадав, щ о в цьому районі нещ о­
давно вбили голову сільради, голову кооперації, полю вали
на бідноту і т. д.
— А скаж іть, товариш у, — вкрадливим голосом зверта­
ється до мене один із тих, що з недобрим поглядом , — яку
раду дасть власть десятипроцентникам?
«Д есятипроцентниками» в Барвінківськом у районі звуть
тих селян, щ о виплачую ть 40 проц. всього податку: 10 проц.
всієї маси.
— Д о десятипроцентників, — поясню ю я, — іноді попа­
д али й середняки, отже з середняками ні влада, ні сільська
гр о м ад а нічого не будуть робити, вони сам і собі дадуть ра­
ду, вступивш и, скаж імо, в колектив, але щ одо десятипро-
центників-куркулів, то з ними, звичайно, ніхто не буде цере­
м онитися... А ви щ о, десятипроцентник?
— Т а десятипроцентник! — зідхає дебелий дядько, і тут
же починає доводити мені тим же вкрадливим голосом , що
його зовсім «занапрасно» зачислили в цю категорію . Я див­
л ю сь на селян, але в їхніх очах я не бачу підтрим ки цій л ю ­
дині. Р ап то м переді м ною виростає фігура невеличкого чо­
ловічка в подертій, л атк а на латці, свитині.
— П росю вас, не довіряйте йому, товариш у, — кричить
ця фігурка тоненьким голоском і голоском такої розпуки,
наче його й справді ведуть на убій. — Бреш е він, накажи ме­
не Бог, бреше! — Невеличкий чоловічок повертається до де­
белого дядька й каже: — Де твоя совість, М атвію ? Який же
ти середняк, када в тебе 50 десятин зем лі було, і три пари
волів, і чотири коняки і...
— Ч ого присікався? — визвірився степовик. — «Було»,
«було», а тепер...
— Тепер? — м ало не заверещ ала фігурка. — Т а накажи м е­
не Бог, товариш у.
— Заторочив про свого Бога! — крикнув д ядько і сплю ­
нув. — Ти ж ікони з кутків повикидав?
— П овикидав!
— Ц еркву проголосував зачинити?
— П роголосував!

465
 — А релігію , бач, і не забуваєш : знову про Бога! Ех,
ти агітато р , — степовик подивився на мене й зідхнув. —
Т ем нота, знаєте, товариш у, страш на темнота!
М аленький чоловічок від несподіванки зніяковів і, враз
вщ ухнувш и, пром овив винувато:
— Д іствітєльно. Д іствітєльно, помилився. Це ти, М а­
твію , правильно говориш . Д іствітєльно тем н ота отая цуп­
ко держ ить нас. Г ол о во ю я, канєш но, дійш ов науки, а от
язиком іноді й ляпнеш старореж им не.
1 сказавш и це, чоловічок зник у натовпі.

У Р И В О К Д Р У Г И Й . З У С Т Р ІЧ З ТОВ. С К Л Я Р О В И М

... їд ем о глибоким і надзвичайно довгим яром. Вітер не

вщ ухає. В извіздило небо. Р ап том візниця повернувся до
мене й сказав:
— А попереду щ ось м аячить!
Я подивився туди, куди вказував рукою ком унар, ‘але
там нічого не бачив. «Чи не дебелий дядько М атвій зустрі­
чає нас», — подум ав я і, залож ив руку в кишеню. Але при­
пущення моє було безпідставне: м аячіла підвода, шо на
ній, як скоро вияснилося, їхали до Н ово-Д м итрівки — ра-
йоновий аґітр о п т. С кляров, лікар і ю рист. Це була підво­
д а культпохідників, то го культпоходу, що я про нього вже
згадував. П ознайом ились. Розговорились.
— За відповідним и постановам и, — сказав т. С кляров,
коли ми перейш ли до питання про колективізацію , — наш
район мусить колективізуватися до перш ого травня, але
ф актично він колективізується до перш ого березня. Всі 14
сільрад.
У цьому т. С кляров певний, у цьом у і я переконаю сь,
поїздивш и з ним по селах. П отім він багато мені говорив
про завдання культпоходу, а коли я за кілька днів прощ ав­
ся з ним, він дав мені виписку з тако ю назвою , «що мате-
ріяльно зроблено для колгоспів під час культпоходу по
Барвінківськом у району». О т ця виписка:
 — Д и тясл а на сто кроватів постійні, лікарня одна,
їдальня одна, лазня одна, пралень дві, стаціонарне кіно
одно, радіоустановок десять та поправлено всі старі, біблі­
отек великих не менш як в 300 крб. кожна — чотири м а­
леньких, бібліотек не менш як по 25 крб. кожна — п’ятде­
сят, аптек п'ятдесят.
К рім того, культпохідники розпочали продаж книжок,
що їх за місяць район узявся розповсю дити серед селян не
менш, як на 10.000 крб. Д о того ж, лікарі оглядали й д ава­
ли д опом огу хорим , агроном и читали лекції, ю рист і пред­
ставник РС1 прийм али скарги. Всюди дем онструвалась кі­
нокартина із ж иття зразкової комуни. Був «Червоний
Хрест»...
Д о речі: в с. Б огодарівка, після пром ови безвірника,
виступила жінка й каже:
— О т ви проти церкви... А скаж іть мені: чому це ви
самі носитесь із хрестом .
1 вказала на прапор «Ч ервоного Хреста». Безвірник по­
яснив, що це «міжнародній знак», але це жінку не задо­
вольнило. Ще хтось і знову таки невдало поясняв. її й це,
звичайно, не задовольнило.
О чевидно, «Ч ервоном у Хрестові» треба видати спеці-
яльну популярну брош уру на тему: «яка різниця між черво­
ним хрестом і хрестом звичайним».
— ... Н ово-Д м итрівка! — сказав комунар-візниця, ко­
ли ми наздогнали ще дві підводи і коли поперед нас м ет­
нулись огні.
— Але що це за ілю м інаційна метуш ня? — спитав я.
— Т а то ж степовики сигналізую ть ліхтарям и, попере­
д ж аю ть селян, що появились підводи культпохідників.
В дарила духова оркестра. П очиналась урочиста зустріч,
і я поспішив злізти з підводи й загубитись у великому на­
товпі.
Н а другий день я таке читав в № «Червоної Зорі», що
його, № , випустила «виїзна редакція».
— Лист свідомих до виїзної редакції.
«У нас у с. Н .-Д м итрівці с ініціятивна група у складі

467
п’яти осіб — організуєм о комуну. Ми даєм о редакції «Чер­
воної Зорі» і культпоходу урочисту обіцянку — колекти­
візувати до післязавтра все село Н .-Д м итрівку, за винят­
ком куркулів на 100 відс. Ми присягаєм ось, що рішуче на­
ступим о на глотку куркулів, щ об знали і відчували, крово­
жери, що в с. Н .-Д м итрівці влада пролетаріяту. У нас за­
писалося до комуни вже 23 двори. Але післязавтра будуть
усі в комуні. Ми запевняємо в цьому комуністичну партію
більш овиків України. Хай живе суцільна комуна на місці
к о л и ш н ь о ї Н о в о - Д м и т р ів с ь к о ї с іл ь р а д и . — Г р и г о р ’єв
К ость, Бабич К ирило та інші».
1 дійсно: — «Біднота й середняцтво х. Н. Д м итрівки
ухвалили забрати м айно 8 куркулів у комуну і вже заб р а­
ли рем анент та худобу». — «Селяни с. Чабанівки розкурку-
лили 3 глитаїв. М айно передаю ть до комуни». — «Біднота
Н .-Д м итрівки викликає на соцзм агання бідноту х. Бобро-
ви — колективізуватись до 10 л ю то го на 100 відсот. —
«Все село прочистило засівм атеріял». — «У куркуля Несте­
ренка, Г. знайш ли сто метрів мануфактури» і т. д.
— М ітинг пройш ов добре, — сказав т. С кляров. — І е-
пер ходім те на урочисте засідання.
... Визвіздило небо. М чався холодний степовий вітер...

У Р И В О К Т Р Е Т ІЙ . Д Р У Ж И Н А П А В Л А Є Р М О Л А Є В И ^
ЧА РОМ АНЕНКА

Ти мене колись запевняв, друже, що найконсервативні-

ший елем ент на селі — це жінка. Я з то бою ніколи не по­
годж увався. О т і зар аз зустрів кілька жінок, що їх ніколи
не забуду.
Вбігає в хату без хустки і прям о до мене — жінка. Очі
горять, розм ахує рукам и і ніби зі м ною сто літ знайом а;
— Я їм говорю — «жива річка», а вони мені — «нове
життя». П роголосували: вийш ло по-їхньому. Ну, скажіть
мені, товариш у, невже «жива річка» не кращ е за «нове ж ит­
тя»?

468
 — Ви сперш у поясніть мені, щ о то є «жива річка» і що
то є «нове життя»?
— Т а це ж я так х о тіла назвати наш у комуну «Ж ива
Річка»:
— «Ж ива річка» і справді свіжіш звучить.
— О т бачите! — і жінка з сум ом подивилася навкруги.
— Х іба я не казала?.. Чи не м ож на, товариш у, якось зм іни­
ти?
Я сказав, щ о зм іна назви цілком залеж ить від загал ь­
ного зібрання комуни. Ж інка зідхнула, але, зідхнувш и,
скоро заспокоїлась і затар ато р и л а. Вона дивиться на мене
здивовано й питає: невже я не знаю П авла Є рм олаєвича
Ром аненка? Не знаю ? Це її чоловік. От він стоїть! Вона з
ним організувала комуну. Це перш а ком уна в їхньм у селі.
П ід ходи ть П авло Є рм олаєвич — чорненький, невелич­
кого зросту чоловік. Він, очевидно, нічого не м ає проти ко­
муни, навіть м ал о того: він радий комуні. Але він з біль­
ш ою ох о то ю почав розповідати мені про імперіялістичну
війну і про те, як він дезертував з фронту. К оли він стихає,
Ром аненкова знову насідає на мене.
— І дурна ж ота П ріська. Вона дум ає, щ о я відіб’ю в
неї чоловіка. Н а чорта він мені здався? Що мені м ало сво­
го? А о т червоний куток занехає. їйб огу занехає! П овірте
мені! Вона ж зовсім не об разована.
— Це ви про червоний куток у комуні?
— Т а в ком уні ж!
І д алі, мій друже, вона м ал ю є такі картини м айбут­
нього своєї комуни, що навіть не віриться, що перед т о ­
бою стоїть зовсім д о росла 35-літня (приблизно) жінка. Я
бачив її усуспільнене господарство: плохенька ш капина,
плужок і зовсім не злий собака: ввесь час м ахав мені хво­
стом . П авло Є рм олаєвич і Р ом аненкова м аю ть двох дів­
чат, старш ій років 12.
А втім , все це тебе не обходить, і том у д о зво л ь тут же
сказати, саме чому я згадую в своєм у бльокноті цю жінку з
степового краю .
Річ у том у, щ о в той час, коли Р ом аненкова горіла по­

469
ж ар о м неповторної револю ції, — саме в цей час в другій
кім наті «інтелігентні» сестри (м ож ливо милі, ласкаві жінки)
дем он стрували перед агітато р ам и ж ахливу некультурність
і не менш ж ахливу відсталість. О дна, наприклад, коли її
щ ось запитали про реконструкцію народнього господар­
ства, — вона, наприклад, навіть не зум іла вим овити це
слово: «реконструкція». П равда, друга щ ось дуже упевне­
но говори ла про Руссо, але й це не урятувало становищ а:
мій подорож ник, дуже м ила і справді таки інтелігентна
лю д ин а, одвів мене в куток і сказав з болем:
— Який м ар азм ! З якими негідними засобам и вона р о ­
бить спробу приховати свою порожнечу! Д о неї ж личить
цей Руссо так як, приблизно, до корови сідло. Але і не в
цьом у річ: річ у том у, що вона, ця міська «інтелігенція»
інакш е себе не уявляє, як пупом землі. Яке нахабство!
М ій подорож ник вийняв нервовим рухом портсигара й
запалив папіросу.
— Н ахабство і справді не абияке! — підтвердив я і
одійш ов до столу.
А ле не встиг я сісти на лавку, як до кім нати зайш ов
один із наш их візників і сказав, що надворі... дощ .
О т тобі й маєш : тільки-но лю тував бадьорий х о л о д ­
ний вітер і рап то м — дощ .
— Ви не дивуйтесь, — підходячи до мене, пром овив т.
С кляров. — Д о щ зовсім не випадково саме сьогодні пі­
шов; не зав тр а ж ми збираєм ось до «коровників»?
— Д о яких це «коровників»»? — спитав я.
— А о т за дві години побачите! — і товариш С кляров
усміхнувся м илою усм іш кою .
І тоді я почув, що таке «коровники» і узнав я, чому са­
ме сьогодні піш ов дощ . П очуєш і узнаєш і ти, друже, коли
будеш читати четвертий уривок із м ого бльокноту. А по-'
кищ о — до побачення.
... У війш ла друж ина П авла Є рм олаєвича Ром аненка й
сказал а, звертаю чись до мене:
— О т вам , товариш у, наш а адреса. П риш літь, пожалу-
ста, д ля наш ої ком уни хоч невеличку бібліотеку. П риш ле­

470
те? Ну, так тоді я вас нагодую д обрим узваром . Ходімте!
Ми вийшли на вулицю. Й ш ов дрібний, м ало не осін­
ній, дощ . Д руж ина П авла Є рм олаєвича Ром аненка б ад ьо­
ро ступала по калю ж ах і коли поверталася до мене, то в її
очах я бачив той же надзвичайний блиск від пож ару непов­
торної револю ції.

УРИВОК Ч Е Т В Е Р Т И Й . Т Р Е Т Є В ІД Д ІЛ Е Н Н Я
К О М У Н И «ЧЕРВ О Н И Й М А ЯК»

... Степовий ш арабан похитується на ресорах, коні, «як

огонь», розкуркуленого степовика енергійно вистукую ть
копитами. Л етить багно. С тепова даль в тумані. Зрідка,
коли налітає тем на х м ара, дощ ить.
Хоч я й їду до «коровників», але про «коровників» у
цьому уривку, так, на жаль, нічого й не занотую : по д о р о ­
зі хутір, і не сказати про нього я ніяк не можу.
— А це щ о за хатки попереду маячать? — спитав я.
— Т а це ж третє відділення наш ої комуни — «Червовий
М аяк», — відповів мені візник, хльоскаю чи батіж ком по
спині норовистого правого жеребця «М айора».
— Ну, так ви, будь ласка, зверніть на деякий час і ту­
ди.
За п’ятн адц ять хвилин ми вже входили в перше двори­
ще чотирьох осель. Великий пляц був порож ній, коли я за­
ступав повз призьби. І тільки підійш овш и до одного із хлі­
вів, я побачив у ньому діда.
— Д растуйте!... Здоровенькі були, діду!
— Га? Д растуйте!
— Х то тут у вас за керівника?
— За керівника, кажете? А хто його знає!
С кляров, що тут же був біля мене, трохи зніяковів: він
допіру так гаряче рекомендував мені цю комуну — і рап­
том такий пасаж: невідомо навіть, хто керує відділенням.
— Що ви, діду, говорите! — з ледве пом ітним розд ра­
тованням в голосі кинув він. — Так без догляду й хазяй­
нуєте?

471
 — Ч ом у там без догляду! Є сть там ... — і дід махнув
кудись рукою .
І саме в цей м ом ент, відчинивш и двері хати, на порозі
зупинилась жінка. С кляров звернувся до неї. Вона підій­
ш ла до хліва й стал а біля діда. Це була дуже м овчазна
жінка, але це все таки не пош кодило узнати від неї, щ о са­
ме вона й керує оселям и. П орається біля печі на 11 чоло­
вік (їх тут зар аз нем а, це столярі й плотники, вони зараз в
перш ом у відділенні, і тільки обідати прийдуть сю ди), —
п орається біля печі й керує цим селищ ем.
— Ви давн о тут? — звернувся С кляров до господарки.
— В комуні?
— Т а з сам ого заснування колективу, — тихо посм іх­
нулася та.
— А як же ваш е прізвище?
Ж інка сказала. І узнали ми, що це — друж ина голови
місцевої комуни. С кляров з задоволенням поінф орм ував
мене, що чоловік цієї жінки — відомий в районі активіст.
— Вас, м абуть, прислали сюди дати порядок цьому
м о л о д о м у відділенню ?
Ж інка ще раз тихо посміхнулася:
— Так.
М и піш ли огл яд ати хліви. В перш ому збилися вівці —
до сотні. П ахло специфічним запахом .
— В цьом у році підвезло нам, — сказала жінка, посмі­
хаю чись тією ж ти х о ю усміш кою . — Що не вівця — то й
пара. В оцьом у місяці як раз зарясніли.
С кляров зловив м аленького кучерявика й ніжно гладив
його своєю долон ею . П отім ми, піш овш и на другий бік
д вори щ а, огл яд ал и реманент.
— А на снігу не леж али? — питає мій хазяйновитий
чичероне. — В декого, каж уть, рем анент на снігу і досі ви­
лежується.
— Ні, у нас цього не було.
Заходим о в хату. П ахне хл ібо м і ще якимсь невідо­
м им запахом . В хаті пристаркувата жінка й дівчина років

472
 7. І ут же я узнаю , щ о цю оселю тижнів два обстрілю вали
куркулі.
— Ну, а тепер тихо, — сказала керівниця відділення.
— Саме з того часу стало тихо, як ліквідували двох глита­
їв, що ото поруч нас жили.
— Ну, ком унарко, — звернувся я до м аленької дівчин­
ки. — П одобається в комуні?
— Ще б пак! Звичайно, подобається, — відповіла за
дівчинку підстаркувата жінка. — М олочко для дітей єсть,
хлібець єсть, а як весна прийде, до ясел відправимо. Вони
тепер у нас зовсім по-кам унськом у живуть. М олоде поко­
ління требує інш ого порядку: навіть з однієї миски не хо­
че їсти — давай їм тарілочку.
В хату зайш ов і дід. С кляров, очевидно, ніяк не хоче про­
бачити старом у його несподівану виходку біля хлівів і то ­
му він тут же вступає з ним в розм ову. 1 з розм ови виясня­
ється що, поперш е, діда нещ одавно прийняли до комуни, а
подруге, виясняється, що старий — м алосвідом а лю дина і
до того ж, м абуть, ніяк не мож е примиритися з тим ста­
новищ ем, що ком уною керує не він, а така тихенька собі
жінка.
— Але все таки скаж іть, діду, — знову запитую я його.
— Як ви дивитесь на комуну: кращ е вам жити тепер, ніж
жили ви раніш , чи гірше?
— Та про мене що? О днаково!
Але далі виходить, що зовсім не однаково, далі дід з
зідханням згадує той час, коли він мав корову й конячку.
Ми, звичайно, цікавимось, коли ж це було і де поділися
його корова й конячка. І чуємо від діда, що це давн о було
і що корову й конячку заїли злидні. С ловом , в особі діда
ми р озм овляли з типом того незам ож ника, який цілий вік
м ріяв зробитися хазяйчиком і яком у тільки стареча неміч
стал а на переш коді в його прагненні до підкуркульників.
— Зупинишся біля коней, подивиш ся на вівці, і д ум а­
єш , що ти й справді хазяїн, — втіш ає себе старий і виймає
із кишені лю льку.
«Втішай, втішай», — дум аю я. — «Так втіш ає себе,

473
м ож ливо, не один дід, як ти, з тр етьо го відділення комуни
«Червоний Маяк». Але таких онанітиків, на радість, серед
м ол о до го покоління я вже, діду, не бачу. С аме серед ро­
бітничо-селянського».
... С теповий ш арабан знову похитується на ресорах...

УРИВОК П ’Я Т И Й . О Л Е К С А Н Д Р ІВ С Ь К І
«КО РО ВН И КИ »

Д о зв о л ьте одразу ж почати з того, що ми — на кордо­

ні з А ртем івщ иною . Від О лександрівки, як і від реш ти най­
ближчих сіл, заводи (К рам аторський, Костянтинівський
тощ о), за кілька невеличких кілом етрів. Отже, нічого нема
дивного, щ о б агато м еш канців цих сіл працю є на згада­
них завод ах. Ці меш канці — дуже цікавий тип робітника:
за часів середової, себто гром адянської війни, себто за тих
часів, коли по завод ах надзвичайно важко було прац ю ва­
ти, ці робітники, завівш ись д оброю коровкою і непоганим
клаптиком зем лі, жили по селах, і вичікували. Тепер вони,
звичайно, знову, п рац ю ю ть по заводах... не покидаю чи, як
і тр еба чекати, ні коровки, ні свого до бр о го клаптика зем ­
лі. П р о зи ваю ть їх тут «коровниками», а з якої ласки —
про це ви будете читати далі...
... Л ян д ш аф т непривітливий. Ч и то д о щ забруднив це
селищ е, чи м ож е й справді лю ди тут якось інакш е живуть
— у всякому р азі і будівлі, і вулиці, — все нагадує найглу-
хіші закутки С лобож анщ ини. Це вже не Степ. У рочисто-
сти теж жодної: ні червоних прапорців, ні навіть... хазяїв.
— С каж іть, будь ласка, де живе ваш уповноважений?
— запитуєм о лю дину, що рап то м виринула із воріт.
— А хто його знає! Оце дням и розвівся з жінкою , так
хто його знає, де живе.
Ми руш или до ш коли і по д орозі натрапили на помеш ­
кання К оопзерна. У війш ли. П оздоровкались. С идять дві
похм урі лю дини. Завкоопзерна і його секретар. Зав відпо­
відає неохотно, хоч із розм ови й виясняється, що С кляро-

474
ва він давно знає. Виясню ється також , що зава допіру пе­
реобрали: раніш він був ще й уповноваж еним сільради.
— А де ж уповноважений новий?
— А я почім знаю?
С кляров і тут показує себе хазяйнови тою лю диною ;
ретельно переглядає відчитні книжки, робить виписки, роз­
питує.
— Будь ласка, — подає він мені папку з папірцями. —
За місяць райкоопзерно надіслало сю ди до 70 папірців. По
всіх виконано? — коротко кидає він в бік зава.
— Ні! — похм уро відповідає той і підкидує свої суворі
характерні брови.
«Ну», д ум аю я, «дядя не з піддатливих. Не дивно, що
О лександрівка досі не заснувала в себе ж одного колекти­
ву».
— Н егайно розпорядіться, щоб лю ди зійш лися до
ш коли, — ком андує С кляров. — Ш кола вже звільнилась?
— Ш кола то звільнилась, але лю дей зараз не зберемо.
— Чому?
— Том у, що всі по заводах і на кар'єрах. Хіба жінок?
— з ледве пом ітною іронією додає зав.
— Тоді зберіть жінок... Т а й не всі ж і по заводах та
кар’єрах?
Завкоопзерна дає розпорядж ення. Але дає він це роз­
порядж ення так м ило, що я ніяк не можу не пізнати в ньо­
му одного із «коровників» (потім я узнав, що завкоопзер­
на і справді нещ одавно покинув завод).
І взагалі треба сказати, що О лександрівка дуже сим па­
тичне селище. Н ещ одавно, скажім в робітника-коровника
витягли з-під пічки 20 пуд. схованої пшениці («Сукин син»,
розповідаю ть, «сховав в таке місце, що м ало не попеклася.
Пш ениця, як ото л о м о м ковернули, посипалась, а за нею й
таргани, як сарана»...). Т а ще й в якого робітника — м а­
тр осом був! (втік, кажуть до С евастополя, коли, ото, трапи­
лась з ним така халепа). Дуже симпатичне селищ е ота
О лександрівка! Н ещ одавно працю вала там в лікбезі вчи-
тялька Ш арапова. І м ож на сказати, до того доп рац ю ва­

475
лась, щ о почала агітувати проти колективізації, попереду
остаточно розваливш и лікбез. П равда, вона — вчителька із
липових — тільки семирічку скінчила, правда, її вже звіль­
нили, але правда й те...
А втім , про це ми скаж ем о далі, нагадавш и до речі, що
вищ езгадане рай кооп зерн о не тільки затоплю є папірцями
села, але й ще пише їх так популярно, що талм удисти тіль­
ки руки п о ти р аю ть від задоволення. .
... Ми вийш ли на вулицю й попрям ували до ш коли, ку­
ди мусіли зібратися О лександрівки. Десь гавкали тисячо­
літні собаки. Н ебо було таке сіре, наче нарочите.
— П одум айте тільки, — сказав С кляров, звертаю чись
до мене. — Н а селі 70 відсотків робітників, і в том у ж гаки
селі нем а навіть поганенької бібліотеки. А найгірш і прово­
каційні чутки, коли хочете, саме теж відціля розповсю дж у­
ю ться.
Д е як не тут найбільш говорять про те, що, м овляв, в
комуні дітей від батьків відбираю ть, що, м овляв, в комуні
о д іялом на 20 сажень вкриваю ться 70 чоловіка... Ж одного
партійця нема!
— А із 37 звільнених від податку є хоч один робітник?
— Теж ж одного!
— Ну, й чого ж тут чекати, коли публіка, м абуть, і без
колективу не погано живе... Робили спробу одібрати в них
зем лю ?
— Тепер вони зем лю з о х о то ю віддаю ть: бачать, що
пройш ли вже їхні коровницькі часи. Тільки, бачите, без по-
сівм атеріялу.
— А з колективом як? Н ема охотників?
— Єсть. Т а лиш е із... відомих 37, серед яких ж одного
коровника.
М и вже зійш ли на ганок ш коли. Нас зустріла літня
вчителька. Від неї ми узнали, щ о вже більш е, як два тижні
тут, в О лександрівці, організовано комуну. К ом уна на 25
чоловіка, із них навіть 3 «коровники». Збоку уповноваж ено­
го, як і з боку всієї сільради ніякого керівництва.
— А скільки у ваш ій ш колі дітей? — запитую я.

476
 — 47. П ерш а група. Ш кола почала функціонувати тіль­
ки в цьому році, — вчителька запропонувала мені єдину
табуретку, щ о стояла в її невеличкій кімнаті й додала: — А
втім, і з м аленькою д ітворою ми дещ о зробили: збирали
утильсировину, зібрали кілька ікон.
— Ну, а як у вас тут: багато релігійних?
— Я не сказала б. Коли не віддаю ть хоч би тих же
ікон, то в більш ості том у, що не хочуть залиш ати куток
порож нім. Г оворять: «дайте нам портретів Леніна, тоді
віддам о й ікони».
Д о кім нати зайш ов сторож і сказав:
— Щось погано збираю ться наш і граждани: лиш е двоє
селян прийш ло, та і то один із них п’яний.
За час своєї подорож і я не бачив на селі покищ о ж од­
ного п’яного, і том у поспіш ив із кімнати.

УРИВОК Ш О С ТИ Й . Б А Л А Ч К И З П’Я Н И М .
О БІД . РО ЗМ О В А З Т В Е РЕ ЗИ М

... Я добре пам ’ятаю далеке, старе село, щ о було за

моєї ю ности. П ам ’ятаю закурену, запльовану збірню -роз-
праву, п ам ’ятаю специфічний запах столітніх міністерсь­
ких циркулярів, пам ’ятаю заляканих урядниками і хитрень­
ких «мужичків». Т акого села я вже ніколи не побачу, і я,
звичайно, з цього дуже радий. Але не зовсім радісно диви­
тись на такого «мужичка», як от оцей, що (як він сам ви­
словлю ється), зар аз «під комбінацією », тим паче не раді­
сно, що таких «мужичків» в О лександрівці, м абуть, не
один.
— Гак і раж данчик, — говорить «мужичок», звертаю чись
до м олодого селянина, що сидить на парті, і все чомусь
відвертається від мене. — Так, гражданчик, що й говори­
ти, я — під ком бінацією , але всьо таки в камуну не піду,
бо не хочу робити на симулянтів.
— А хто ж хоче робити на симулянтів? — заперечує,
посм іхаю чись, м олодий селянин.
— Ти не говори мені! — енергійно грозить рукою му­
жичок. — П ридавить, скажім, Софійка двери м а палець, а
д о кто р їй... пож алуста на курорт. Ну, от тут то й смикни:
хто буде робити на Софійку? Я? Я!.. Звиняюсь!
— Ну, хай раз і придавить, — знову заперечує м ол о­
дий селянин. — А ле невже ви, дядьку, гадаєте, що вона вік
буде давити пальці?
«М ужичок» робить надзвичайно хитре обличчя й, ро з­
гладивш и правою рукою бороду, серйозно й неохайно ки­
дає:
— Ех, м олоди й чоловіче, не говори мені цього! Ти зна­
єш з якого я року політикан? Ого!
Д о кляси зайш ло ще двоє селян. У вікна кляси зазирає
сіре небо, але д о щ вже вщух, і, як передає мені С кляров, зі
степу знову н асід аю ть холодні вітри. Балачки п’яного ме­
не вже не цікавлять, і том у я виходжу до роздягальні, де
бачу на лаві сторож а. Від цього ж таки сторож а, б о р о д а­
тої лю дини, я узнаю , що комуна хоч і організувалась в
О лександрівці, але, не м аю чи відповідного керівництва, д о ­
сі нічого не зробила.
— Це ви говорите про артіль? Я чув від уповноваж ено­
го коопзерна, щ о у вас тут організувалась артіль.
— Ні, ар тіль то особ-стаття, а комуна окрема. Я сам
состою в комуні.
«Щось крутить завкоопзерно», д у м аю я. «Який йому
було сенс запевняти мене й С к л яр о в а,що у них ніякої ко­
муни нема»? Я поділився дум кам и з С кляровим .
— Я вже бачу, — відповів мені той, — щ о сю ди і
справді прийдеться прислати до бр о го організатора.
Ми стояли в коридорі. Зайш ов завкоопзерно. Очі йо­
му підозріло поблискували. Він запропонував нам підобі­
дати. Був якраз обідній час. П огодились. Увійш ли в якусь
селянську хату. Н ас зустріла жінка й дві дівчини. Завкооп­
зерно і дві дівчини залиш илися в першій кімнаті, ми з жін­
кою піш ли в другу. Н а столі стояв холодець. Якось зай­
ш ла р о зм о в а про Ш арапову, про ту ліквідаторш у непись-
м енности, що агітувала проти колективізації. Ж інка причи­
нила двері й сказала тихо:
— Вона он там , в першій кімнаті.
Я так і не узнав, яке віднош ення м ала Ш арапова до на­
ш ої хазяйки, але я бачив, що наш а хазяйка, з запалом , що
478
його я зустрічав тільки по агітках, прош епотіла, вийняв­
ши з ком оди зошит:
— О т бачите, поки вчилася в неї (господиня вказала
пальцем на двері), доти ні бе-бе. А тепер дивіться: вже ці­
лого листа написала.
1 тоді ж я узнав, що саме завкоопзерно й покинув дру­
жину, і зійш овся він не з ким інш им, як з тією Ш араповою .
С ам е про цього уповноваж еного й говорив нам селянин,
коли ми в’їздили в Олександрівку.
«Ну, тепер справа ясніша», подумав я, «чому село так
погано колективізується і чому комуна ніяк не найде собі
ради».
За якийсь час ми знову були в школі. Вітер міцніш ав,
вітер переходив в бурю, а О лександрівка все таки ніяк не
хотіла прокинутись від своєї віковічної сплячки. За вікном
почали вже рватися й бадьорі сніжинки, а до ш коли при­
пленталось за цей час тільки трос. Вже й сторож у наб ри ­
д ло чекати зібрання, і він розпочав ахкати та нарікати на
своїх односельчан, а... п’яний «мужичок» і досі вів свої «по-
літиканські» балачки.
— А що як багато захоріє, — продовж ував заперечува­
ти «мужичок». — Що тоді буде? П одохнем о? От тобі й ко­
муна!
— Нічого, дядьку, — говорив той же м олодий селянин.
— П устимо маш ину — м аш ина буде робити.
— А як у маш ини не хватить духу — що тоді?
— А тоді одправим о її хоч би на той же К р ам ато р сь ­
кий завод. Т ам їй накачаю ть духу.
«Мужичкові» далі вже нічим було «крити і том у він
ще раз «покрив» м олодого селянина, м абуть, улю бленим
аргум ентом :
— Н аливай! Ти знаєш, з якого я року політикан? Те­
бе ще й на світі тоді не було.
Але тут йому прийш ла безперечно нова м исль, і він
сказав:
— А що як я зроблю ся нетрудоспособним? Що то д і —
під тином погибати? Га?
— Не погибнете, — тими ж іронічними очим а п о гл яд а­
ючи на «мужичка», пром овив упевненим голосом м олодий
479
селянин. — Б езпритульним держ ава дає притулок? Д асть і
вам!
У війш ов візник і спитав, коли запрягати коней. П ора­
дивш ись, ми виріш или виїж дж ати, не провівш и зібрання.
Річ у том у, що С кляров мусів бути у Курульці (село за
кілька верст від О лександрівки) за якісь 2-3 години, а спо­
діватися, щ о Олександрівні прокинуться від своєї вікової
сплячки за 15 хвилин, ніяк не м ож на було.
— П рийдеться прислати сю ди пару д обрих хлопців! —
сказав С кляров. — О т селище! Ч екав поганого, а воно ще
гірш е вийш ло.
За якийсь час ми їхали до Курульки. Х олодний вітер і
справді надовго прокинувся й зам етуш ився по полях.
— Ц ікаво, щ о нас чекає в К урульці, — кинув Скляров,
застібаю чи свій легенький кожушок. — Д оводж у до ваш о­
го відом а, щ о це село завж ди було бандитським . С ам е во­
но постачало в банди С авонова головорізів. У всякому ра­
зі, в том у ж таки селі зібрано чотири тисячі сімсот ікон, і
сьогодні ми зробим о невеличкий пожар богів.
А втім , пож ар нас чекає попереду, а позаду ми зали­
ш или таку справу...
І С кляров сказав мені, щ о з уповноваж еним коопзерна,
і на його погляд, щ ось неладне. Г оворив він, С кляров, з
учителькою , і от скарж иться вона, що заїдає її цей кооп-
зерно. То вим агає, щ об вона переписувала йому вночі (са­
ме вночі) ті чи інші відчити, то навіть нахваляється десь,
щ о виживе її, вчительку, з села. С ловом , тероризує. П ід­
кладка ясна: це справа антиколективістки Ш арапової. Тим
більш е Ш арапової, що вчителька веде зараз і лікбез. С ло­
вом, негайно треба висилати до О лександрівки людину.
... С ловом , вчителька Ш арапова — із липових вчите­
льок, правда, її вже звільнили, але, правда й те, що з О лек­
сандрівки вона не виїхала, і... значить греба подумати про
уповноваж еного коопзерна.

480
 УРИВОК СЬОМИЙ. ПОЖАР У КУРУЛЬЦІ

... Село розкинулось на взгір’ях двох ш пилів, село —

як і більш ість сіл С лобож анщ ини. Д іставш ись верхів’я од­
ного із горбів, ми побачили зі свого ш арабану величезний,
тисячний натовп лю дей. Н атовп метуш ився на чим алом у
майдані.
— Це зібралися біля сельбуду на мітинг, — поінфор­
мував мене Скляров.
Вже добре таки звечоріло, так що треба було чекати,
що за якісь півгодини по х атах заб ли м аю ть традиційні
кволі каганці. Вітер не стихав. Він був такий же різкий і
колю чий, як і раніш , і лиш е д о бр а м етеорологічна станція
м огла б вгадати, що за якісь дві години цей вітер змінить
свій напрям і над К урулькою пронесуться нові, несподіва­
ні зим ові дощ і.
Це велике селищ е зустріло культпохідників зовсім не
так, як О лександрівка. М ітинг пройш ов з піднесенням, а
коли другий С кляров (голова місцевої сільради), зійш ов­
ши на трибуну, запропонував руш ити до зачиненої церкви
(в К урульці і другу церкву зачинено; попи повтікали), на­
товп весь посунувся до головного шпиля.
— П одивим ось, як курульчани будуть палити своїх бо­
гів, — сказав Скляров. — Із 4700 зібраних ікон вони, до
речі, виріш или, здається, тисячі півтори-дві віддати вогне­
ві
— А куди ж реш ту дінуть? — спитав я.
— Р еш тою будуть опалю вати свої сельбуд та школу.
Це, на мій погляд, досить розум не вирішення.

Розливш ись по взгір’ю ' ручаями кількох груп, на ко­

м андном у пустирі натовп піш ов одним річищ ем і раптом
зупинився. Н атовп оточив тісним півколом пагорбок зва­
лених «святих» ікон. Боги двох тисячоліть, ті боги, що їм
сотні років вклонялися темні, залякані хутори і села —
вклонялися уперто, ф анатично, до тупого забуття, ті боги,
що на протязі багатьо х століть допомагали- визискувачам
дурити затурканих, обідраних лю дей, ті боги, що так дов­
го ворогували з найгум анніш ою й найлю дяніш ою із всіх
 револю цій — з револю цією октябрських днів, — ці боги
сьогодні леж али під ногам и вільного натовпу.
— Боже мій! — очевидно, десь м олиться якась куруль-
ська клікуша. — Т а зроби ж, Господи, чудо хоч зараз.
Але чуда нем а і чуда не буде. Нікчемні дош ки з об ра­
зам и «святого боженьки» безсилі щ ось зробити, як безси­
лий і той, що його писали колись з великої літери і що йо­
го, як тепер побачили цілі хутори і села, ніколи й не було.
Н алетів вітер. Рвонув. Безперечно, і природа співчуває
курульчанам . Х тось чиркнув сірника. Л егенько затріщ ало.
Безгом іння серед тисячного натовпу. Ще затріщ ало. Т рі­
щ ить! Ікони за сотні років добре повисуш увались по своїх
сухих закутках. Т ріщ ить. Знову рвонув вітер.
— Господи! — очевидно, десь м олиться курульська
клікуша. — Т а невже ж, Господи, так і не буде чуда?
— Не бу-уде! — свистить вітер в дзвіниці старої зачи­
неної церкви, щ о тягнеться до неба своїм хресто-списом і
палахливо озирається навкруги. — Не бу-уде!
І навіть більш е того: не втече й вона. Церква. С коро і
їй курульчани д ад у ть раду. О т як тільки робітничо-селян-
ський парлям ент затвердить відповідну постанову — стане
на місці «святого» престола якийсь природознавець і узна­
ю ть курульчани, яку велику справу сьогодні зробили вони.
... Вискочили перші вогняні язички. П обіг д и м ок і, під­
хоплений поривом вітру, розтанув у просторах. Чорний,
безсніжний зим овий вечір насідає на ком андний пустир.
Серед б агато го л о во го натовпу теж саме безгом іння. Х ат­
ки, що розкинулись по взгір’ях, наче зам ислились і тільки
зрідка перелякано б л и м аю ть із сільської півтемряви свої­
ми тисячолітнім и каганцями. «Ч ого зам ислились, хатки»?
— д у м аю я. — «Чи відчуваєте, що і вам надходи ть кінець?
С коро, скоро, хатки, і вас здадуть до архіву і на ваш ом у
місці важко осядуть б агатоповерхові будинки. Бачите, х ат­
ки, яким великим, нестрим ним п оходом руш или мільйони
до колись їм, м ільйонам , страш них комун? Чуєте, хатки,
як важко ступаю ть, аж земля двигтить, по ш ляхах і д о р о ­
гах тр акто р и й ком байни? Бачите, хатки, як насторож и­
лись поля? Чужі ви сьогодні, хатки, чужі, своїми архаїчни­
ми со л о м ’яними даш кам и , своєю незручною кубатурою .

482
своїм допотопни м побутом.
Вогняні язички ростуть. Д им ок виростає в дим. Д и­
м ить. П ідхоплене вітром полум ’я забуш увало. Оскаженіло
затріскотіли старі дерев’яні боги. І серед тисячного натов­
пу, в тем ряві зим ової ночі, зам етуш илося іскрам и гранді­
озне огнищ е. Д ухова оркестра д ал а сигнал традиційним
гопаком . І тоді ж одразу зникло безгом іння і зо всіх сто­
рін посипались репліки.
— Бережи, М иколо вгоднику, бороду! Чуєш ... Та хіба
не чуєш, що горить?
— Ой, матінко! Т а це ж м оя свята П араскева он де з
вогню спідницею витикається. Т а як же я тобі, бідненька,
допом ож у, коли ти мене в релігійному дурм ані держ ала?
— Ну, а Г еоргій П обідоносець, — філософськи, відзна­
чає хтось, — хоч і побідив змія, а з вогню , надо полагать,
не вискочить навіть на д обром у коні. Що то є вогонь?
С казано природа! А проти природи, видно, і Б ог не воз-
дєйствує.
Вогнище бушує. Л етить вітер, і м чаться кудись в тем ­
ряву бистрокрилі іскри. Захвилю вався натовп. Вискочили
два діди і... очам не вірю! — вжарили (іменно вжарили, як
колись його «жарили» старі запорож ці) — вж арили гопака!
... Я одійш ов кроків на тридцять від натовпу й поди­
вився. В вітряній заграві небувалого пож ару стояла, зам и­
сливш ись і підперш и лівою рукою підборіддя, старенька
засмучена баба-яга — злодійкувата церква, як стара, тем ­
на і — слава тобі, о, новітній часе — неповторна У країна.
Н ад ком ан дни м и пустирям и мчалися міцні, соковиті ві­
три.
... А ле щ о це за крик допіру д олетів до мене?
Я кинувся туди.
— Рятуйте! Рятуйте! Д івчина горить!
Від головного натовпу відділилась невеличка група —
дві жінки лагідно, як чернички, пов’язані платкам и й дів­
чинка. Д івчинці й справді загорілося від іскри пальто і во­
на м етуш илася з ним, плачучи, й не знаю чи що робити.
— Рятуйте! Рятуйте, дівчинка горить! — продовж ува­
ли галасувати «чернички».

483
 Я підбіг до дівчини й погасив їй вогонь на пальті.
— Ч ого ви кричите?
Але черничок уже не було біля мене. С тара У країна
зроб и л а останню спробу повернути до себе загублену м а­
су, але навіть провокація їй не д опом огла. М ож ливо де­
м онстративний танок на вогнищ і запалених богів переш ко­
див цьому провокаційном у «рятуйте», м ож ливо це прово­
каційне «рятуйте» не найш ло собі найм енш ого відгуку в
ж одном у із курульських сердець.
... За якийсь час, коли боги вже остаточно спопеліли,
піш ов довгий, краплистий дощ.

УРИВОК В О С Ь М И Й . С Е Л Ь Б У Д . В И ЇЗН А
Р Е Д А К Ц ІЯ ТА ІН Ш Е

— «Викидайте ікони із кутків.

— Щоб не заводить павуків».
— Ну, це вже агітація, так би м овити, заднім числом,
— сказав один із курульських колгоспників, ступаю чи зі
м ною повз воріт м олодої комуни «Н овий побут», що на
них, на воротях, висів рукою написаний вищ енаведений
текст. — Х то ж тепер, після вчораш ньої пожежі буде з бо­
гам и возж атися? Тепер би агітнути, щ об скоріш посівмате-
ріял звозили. П равда?
— Х іба з цією справою у вас дуже кепсько?
— Щоб дуже — цього не скажу. П роте, ви самі поба­
чите, побувавш и на об’єднаном у зібранні наш их колекти­
вів: комуни й артілі. Воно відбудеться сьогодні ввечорі.
Ми вже входили в помеш кання сельбуду (там же зай­
м ал а одну кім нату й сільрада). В сінях товпилися місцеві
селяни й про щ ось гаряче сперечалися. Я зробив спробу
загубитися серед них, але це мені не вдалося: мене одразу
ж пізнали (пізнали, що не «свій»), і пізнавш и, зам овкли. Я
почув тільки одну фразу: — «Глядіть же, всі голосуйте за
артіль». — Ця ф раза тоді мені нічого не сказала, і тільки
ввечорі я узнав, в чому річ.
— Чи не скажете ви мені, — звернувся я до секретаря
сільради й сів на стільця, — чи не скажете, як у вас стоїть

484
справа з колективізацією по всій сільраді?
С екретар охотно повийм ав книги й почав мене інфор­
мувати. Від нього я узнав, щ о К урулька має 788 дворів,
що із них 506 дворів увійш ли вже в колектив, що із решти
— 141 двір куркулів і коровників, що і т. д.
— Всього зараз у нас, — сказав секретар, — 3 комуни,
З артілі і 5 созів. К ом уни зай м аю ть 551 гектар, артілі —
830, а сози — 1480. В індивідуальних господарів покищ о
залиш илось 1010.
С екретар м ав рацію сказати «покищо», бо в цей м о­
м ент зайш ов до кім нати м олодий селянин і поінформував:
— А ви знаєте, що вчора все Ч ервонопілля організува­
лося в соз?
— А до то го ж, — до дав діловод, щ о сидів за лівим
столом , — ви не враховуєте й С тарої Гусарівки.
— Хіба вже й С тар а Гусарівка колективізувалась?
— Уже. С ьогодні вранці мене сповістили про це самі
гусарівці.
— О т бачите, — усміхнувся секретар, — м абуть, точ­
ної цифри ви й не дістанете. Н айточніш ою буде та, щ о ін­
дивідуальні господарства ж одного гектара не м аю ть, бо
поки ви д оїдете до Х аркова, індивідуалам и у нас зали­
ш аться тільки куркулі.
У війш ов С кляров. Він запропонував мені піти з ним
подивитися, щ о р о б лять культпоходівські ю рист, виїзна
редакція тощ о. Піш ли. В перш ій кімнаті сиділи за столом
районні книгонош і й продавали книжки. Згадую я про них
тільки (в дан ом у разі) том у, щ о невже ви, товариш ки, не
м али досі часу українізуватися? Не м ож на ж д ем он страти в­
но говорити російською м овою в українськом у селі. Чи ви
боїтеся, що на вас селяни не будуть дивитися, як на панянок?
Ю рист дав до 30 порад. П редставник РС1 знайш ов 4
справи для р о зв’язання в районі.
— Н айком ічніш і скарги, — сказав ю рист, — це скарги
на сільраду: м овляв, я не м аю ніякого м айна, а сільрада не
хоче це посвідчити відповідною справкою .
— В чому ж річ? — наївно запитав я. — Коли лю дина
не має м айна, то чому ж їй не видати про це справки?

485
 С кляров причинив двері в ту кімнату, відкіля доносив­
ся гул кількох голосів і де хтось голосно читав щ ось про
санітарію й сказав:
— От чому. В им агаю ть таких справок ніхто інші, як....
розкуркулені куркулі. Д ля чого їм ці справки? А для того,
щ об десь на стороні здобути, яко бідняк, всі ті права, що
ними користується ця бідняцька категорія лю дей. Д о речі,
до зво л ьте не про справку, — додав С кляров, — а про до­
сить серйозну справу. Як ви гадаєте, де поділись розкурку­
лені глитаї наш ого і близьких нам районів? На Соловках,
в тайзі чи, може, копаю ться десь в гною бідняцької сади­
би? Н ічого подібного! К оли не всі, то у всякому разі, біль­
ша частина з них працю є зараз на К рам аторськом у та Ко-
стянтинівськом у, тощ о, заводах. Що вони працю ю ть, то це
не погано, але те, що вони прац ю ю ть саме на заводах і
вже зар аз користую ться з усіх прав індустріяльного робіт­
ника — це дуже погано. Це — велика небезпека для робіт­
ничої кляси. Коли коровники — ганьба для заводу, то ці
будуть ганьбою подвійною .
— А ваш район сповіщ ав заводи про цю небезпеку?
— Ну, а як же! Н авіть кілька разів, та тільки з наш ого
сповіщ ення діла нема. Ми навіть вказували заводам прі­
звищ а цих новоспечених «робітників». І що ж? «Робітни­
ки» продовж ую ть і далі «працювати». Глас вопію щ ого в
пустині.
О станню фразу С кляров договори в в кімнаті виїзної
редакції.
... Ця кім ната дуже нагадала мені, милий друже, 19 -
20 рік. Вона н агад ал а мені хоч би той же врангелівський
фронт. «А мериканка», старенькі ш рифти на незручних ви­
падкових столах, «поетичний розгардіяш », в редакційному
кабінеті, який, кабінет, складається з якогось не менш ви­
падкового стола тут же; зморені незручними переходами
два наборщ ики й один друкар, котрі ввесь час сперечаю ть­
ся з р едактором (він теж тут же), котрі вваж аю ть його, ре­
дакто р а, за виновника всіх похідних невда.ч, які обов’язко­
во обіцяю ть застрайкувати і які обов'язково ніколи не за­
страйкую ть. Все це я бачив у пульм анівському вагоні, і все
це я побачив і зараз. Бракувало тільки ворож их аеропля-
нів, і не чути було орудійного гулу.
Т овариш К арпів, редактор виїзної «Ч ервоної Зорі» -
енергійний ком сом олець. Він підводить мене до, здається,
держ видавівського плякату й каже:
— Ч итайте. «Вигравш а облігація згаш ується й не грає
в наступних тираж ах». Зрозуміли? Це наш і видавництва
таким и популярним и текстам и годую ть селян, серед яких
єсть ще цілі села, де на село — один грам отний. М іж інш им,
коли цього гр ам о тн о го в одном у таком у селищ і спитали
вчора, чи знає він О стапа Вишню, то цей грам отн ий цілком
серйозно так відповів: «Ні, я знаю Т араса Бульбу».
Зайш ов до редакції боком якийсь селянин і подав спи­
саний клаптик брудного паперу. Зайш ов ще один. Редак­
тор говорить зі своїми співробітникам и дуже м ило, досвід
цього досвідченого ю нака мене надзвичайно цікавить, але
в кім наті вже темніє, і я поспіш аю на не м енш цікаве зі­
брання. Я тільки встигаю взнати від К арпова, що вчора, в
Н ово-Д м итрівці йому довелося побачити в селянина 60 ро­
ків, який «живе з бабусею і має на відділі одружених ді­
тей», такі, продані культпоходівським книгонош ею , книж­
ки: 1. «О нанізм і бо р о тьб а з ним», 2. «Завдання профспілок
д о весняної сівби», 3. «Нерви, як їх берегти та зм іцню ва­
ти». С ловом , книжки найш ли свого справж нього адресата.
— Я вийш ов.
Р. Б. Д о речі: в сільраді я бачив розкуркуленого гли­
тая, який енергійно доводив, що він зар аз нічого не має
спільного з б ан ти зм о м , і настою вав, щ об у його послужно­
му спискові не значилося, що він баптист. Це показує, оче­
видно, щ о м аса відійш ла і відходить не тільки від право­
славної церкви, але й від сектантів.

У Р И В О К Д Е В ’Я Т И Й . О Б ’Є Д Н А Н Е З ІБ Р А Н Н Я
КОМ УНИ Й А Р Т ІЛ І

... Н а горі, до церкви, вирисовується силю ета недобу­

д ован ого «зем ством » чим алого двоповерхового будинку,
його, цей будинок, ком уна безперечно добудує і саме в

487
 скором у часі, а покищ о клю б сельбуду міститься в древ­
ній хаті на курячих ніжках, багато нижче, в непролазному
багні несподіваних зим ових дощ ів.
П ом еш кання — приблизно чоловік на 80. Дві лави, на­
віть сцена. К різь кволе світло наф тової лям пи з напівчор-
ним, засм аж еним склом я бачу в глибині сцени декорати в­
ну завісу: якась «м алоросійська» ідилія м аячить мені. О б'є­
днане засідання комуни «Н овий П обут» і новоутвореної
артілі ще не розпочалось, і в клю бі стоїть гул неорганізо­
ваних голосів. Раз-у-раз риплять двері й заход ять нові л ю ­
ди.
Із р о зм о в чую, щ о між ком уною й артіллю — ан таго ­
нізм. Вирисовую ться типи нового села, д аю ть себе знати
д оси ть цікаві колізії й протиріччя.
— Д озвольте, граж дани, — чую енергійний голос, —
д о зво л ьте поки розпочнеться засідання розказати вам, що
я чув на курсах.
Д о сцени вийш ов кремезний, з досить розум ним и і
тр о х и хитреньким и очим а, середнього зросту чолов’яга.
— Ти кращ е розкаж и, за що ти мені, Трю хане, око
вибив! — вискочив туди ж худенький, погано вдягнений
чоловічок з прізвищ ем Калиниченко і тут же звернувся до
ком сом ольця Г'миро, учасника культпоходу. — Скаж іть,
товариш у, хіба єсть таке право, щ об десятипроцентники в
камуну входили?
— Ви це кого маєте на увазі?
Тоді до сцени вискакує третій — низенький, чорнень­
кий, як жук, і, розм ахую чи рукам и, кричить жіночим голо­
сом:
— А м аєм о ми на увазі Т рю хана. Д есятипроцентника,
которий отруб мав до револю ції в тридцять десятин і був
отлічной кулак, но тепер записався в камуну, і це зовсім
неправильно, бо говорив на районном у зльоті колгоспни­
ків товариш Глинський, говорив д оклад так: — «Іспитай-
те, говорить, щоб не було ош ибки, отакого нічого не було.
А коли десятипроцентник, то щ об піш ов з сумкою , і д ать
йому м ож на ще плужок і найбідніш у землю . Пущ ай пра­
цює. Н о щ об в камуну такой, як Т рю хан — ні в якому ра­
зі. Такой д оклад був товариш а Г'линського.

488
 — П равильно! П равильно! — загула частина залі, ко­
ли пром овець скінчивши, подивився побідним и очим а на
присутніх. — П равильно, Тараненко!
— Т ак от що граж дани, — почав був хтось іззаду, але
йом у не д ал и говорити: той хто розпочинав, очевидно, хо­
тів говорити за Т рю хан а. Заля ш уміла. Чути було вигуки
то — «Трю хан трудовик», то — «Трю хан — глитай». О со­
бливо яро кричав якийсь задній дядько, і Ґ м и р о , вгом о­
нивш и залю , дав йому слово. Я к і треба було чекати, селя­
нин сперш у збентеж ився, але потім сказав:
— Вірно, і я стою на той точке, що Т рю хан , вилетить
із камуни. А чому мені на нього больн о зробилось? Так,
скаж у я вам , товариш і, щ о як їхав я через його кукурудзу
(це ще за царського режиму було), так він мене так ш тов­
хнув ногою , щ о даж е вдівітельно. І скажу я, що хитрує
Т рю хан. А сам я на ваш вопрос отвітю так: п л атю я по­
датку 27 рублів. Н о больно, товариш і, потому, як Т р ю х а­
на безпрем інно треба тряхнути з камуни.
— П равда! П равда! — вирвався жіночий голос, і заля
знову загула.
— Т ак от що, граждани! — знову почав хтось іззаду,
але і на цей р аз йому не дали говорити.
І знову то — «Трю хану невигодне положеніє», то —
«Трю хан за бідноту». Н ареш ті заля залю дни лась досить, і
розпочалося засідання. Сперш у переписано було присутніх,
потім запроп оновано було десятипроцентникам (якщ о во­
ни є) покинути зал ю й, нареш ті, дано було слово доп овіда­
чу ком сом ольцеві Ґм и р о . П оки Ґ м и р о говорив про колек­
тивізацію взагалі, — добре було, але як тільки він почав
доводити, щ о ком уна — кращ а, найвищ а ф орм а колектив­
ного ж иття — члени артілі засовались. О собливо ж вони
засовались тоді, коли доповідач заговорив про посівмате-
ріял.
Д оповідач скінчив закликом до ліквідації куркулячих
гнізд. Д еякий час стояло красном овне-безгом іння. Я чекав
і дивився то на засм аж ене скло стар о м о д н ої наф тової лям -
почки, т о на «малоросійську» ідилію , щ о визирала з глиби­
ни сцени. Д есь далеко брехали собаки. П ахло приїсним за­

489
п ахом кож ухів і зап ах о м старої дож иваю чої свої останні
дні, селянської України.
Н ареш ті вискочив той же чорненький, як жук, Т аранен-
ко й зам ах ав руками.
— Я ка прийш ла пропаганда, — говорить він, нащ от ан-
тирелігії, то я й говорю . — «Д авайте, братця, закриєм о
церкву і зробим о там республіку. І закрили. Н о нащ от ко­
муни скаж ем о так: в ар тіль підемо, а камуну — ні. ( Голоси:
«Правильно»! «Всі такої думки»!). Ч ом у я не йду до кому­
ни? А м ож е м оє сімейноє полож еніє не дозвол яє, а м ож е й
м о р д а не подобається. А нащ от посівм атеріялу так скажу
я вам , товариш і, — нема! О дно слово, нема посівматерія-
ла. Бєдні ми. К обилку нем а чим годувати.
Заля знову загула. І знову той же настирливий голос,
щ о йом у ніяк не д аю ть висловитись:
— Д о зво л ьте, граж дани...
Я д ивлю сь на Т рю хан а. Він цілком спокійний і нічим
не видає себе. Тільки спеціяльний спостерігач побачить, що
го во р и ть його спокійне обличчя. Воно говорить: «бачите,
які лю ди хочуть вижити мене з комуни»?
— Д о зв о л ьте слово, — чую я позад себе.
— Х то там хоче взяти слово?
— Це я, Тараненко.
«Знову Тараненко», д ум аю я. Ну, тут з посівматерія-
л о м справа буде дуже кепська. Я повертаю сь і вдивляю ся
в напівтьм у задньої залі, але обличчя нового Т араненка я
не бачу, бачу лиш е, що новий Т араненко — вищий від сво­
го одноф ам ільц я (чи то родича), приблизно на дві-три го­
лови.
— Т ак от, з приводу комуни, — говорить упевненим
го л о со м другий Тараненко. — Вірно, ком уна вищ а за ар ­
тіль. А ле обіж ати артіль ком уна не буде, і нічого вам,
граж дани, тут особливо гом оніти й нарікати. П равда, ско­
ро з наш ої радянської землі зробим о одну велику комуну,
але ніхто вас, товариш і, з ар тілі в комуну тягти не буде.
П рацю йте в артілі, поки сознаєте, що ком уна все таки кра­
щ а за артіль. А той факт, щ о всі будем о в комуні — єсть
ж изнений і цілком перспективний факт.
— Д о зво л ьте, — не витрим ав перш ий низенький Тара-

490
ненко. — М оя об’язаность, як я чув від товариш а Глинсь-
кого, одну камуну, но артіль не воспрещ ається. М ожеш
артіль, м ож еш соз, м ож еш камуну, так щ о о ратор Т ара-
ненко совсьом протизаконно хоче загнати нас у камуну.
Заля знову заш ум увала.І знову той же настирливий го­
лос, що йому ніяк не д аю ть висловитись.
— Д о зво л ьте, граж дани.
— Т овариш у голова, — ще раз чую я голос Таранен-
ка другого.
— Ч ого ви хочете, товариш у Тараненко?
— Я хочу скінчити свою промову.
Г о лова нареш ті вгом онив залю . Т араненко другий під­
вівся й сказав:
— А тепер д озвольте, граж дани, про посівматеріял.
Звичайно, між ком уною й а р тіл л ю не може бути ніяких
отнош еній. А ле, скажу я вам , про свою комуну. П іш ла оці­
ночна комісія по дворах. Заходить до одного. Є сть посів­
м атеріял? Н ем а, каже. Л адно. П овірили. Т а тут, бачите,
прийш лося так, щ о розвівся він з жінкою , а вона візьми та
й викажи. Що ж? сознався й приніс 7 пуд. пшениці. О тож, я
й кажу: з м иру по нитці — голом у сорочка. Як кожний з
нас найде в себе 7 пудів, то вийде, щ о засієм о десятин сто.
Так я говорю , граж дани ? І потім я ще скажу про ліквіда­
цію куркуля як кляси. Д овольно вони попили з нас кро­
вушки. Т реба винести постанову, щ об завтра їх всіх розку-
лачити. П равильно я говорю , граждани?
Ц ю пропозицію , як і перш у (найти в себе пудів 7 зер­
на), ар тіль зустріла м овчанкою . Але вже видно було, що
вона, ар тіль здається. П очали голосувати, х то за те, щ об
негайно найти посівм атеріял і за те, щ об розкуркулити са­
м е зав тр а місцевих глитаїв. П іднялись руки (частина несмі­
ливих, частина рішучих). Х то проти? Шість. С еред них той
же Тараненко перший. Тараненко другий просить дати по­
яснення, чому голосую ть проти. Один заявляє (всі, між ін­
ш им, з новоутвореної артілі), що він том у не хоче розку-
лачувати, що 20 років працю вав пастухом в глитаїв, і во­
ни вже й так йому осточортіли. Т араненко перш ий не хоче
«по-чоловєчности», а один так той навіть заявив, щ о «в нас
491
куркулів нема». В чому ж річ? В останнього, як вияснило­
ся, дядько — місцевий глитай. Звичайно після голосування
виступили з гарячим и пром овам и з приводу голосую чих
проти розкуркулення Ґ м и р о й Карпів.
... О т, до речі запитання, що їх подано було доповіда­
чеві. — «Кому в першу чергу дадуть тр акто р — комуні чи
артілі»? — «Що робити, як боргу б агато, а в артіль всту­
пив»? «Рем анент в комуні, а артілі потрібний — що роби­
ти»? — (теж до речі, — «В районі до 80 маш ин», говорив
мені С кляров, «район розбитий на 10 відділів, по 7 при­
близно на відділ»). — «М оже бути м аленька комуна при
великій артілі». «Землю куркулеві зем лем іром буде відріза­
но, чи по вказанню общества»? — «Чи мож е артіль прові-
ряти комуну». — «Що як кулак знову заживеться» і т. д.
— Граж дани, не р озход ьтесь, — знову почув я голос
Т рю хана.
— Д о зво л ьте долож ити, що я чув на курсах.
«Т рю хан і справді стріляна птиця», подум ав я, «бач як
крутнув: наче про нього й не було розмов».
— Головне, товариш і селяни, зберігайте попіл. Усякий.
П опіл м ає калій і фосфор, а як полеж ить він надворі, то
вищ олачується. О тже, держ іть його в яком усь ящику, чи
щ о...
С еляни цією справою зацікавились, і Т рю хан дістав
м ож ливість зробити свою доповідь. Н авіть дістав слово й
той селянин, щ о так настирливо вигукував своє «дозволь­
те граждани».
— К оли будем о жити в місті, — сказав він, — то не
будемо битись. А що до наступу комуни на артіль, то мож­
на взяти такий пример: О дній дівчині 16 літ, а другій 13.
П ерш ій вже й щ очки подрум ’янені, а друга — ще дітьо.
Т ак ком уна й артіль, як дві сестри. Зачєм же сперечатись?
К оли я вийш ов на ґанок, стояла тем на вітряна ніч. Я
звернувся до С клярова:
— Так щ о ж ви мені скаж ете про Т рю хана?
І С кляров сказав мені, щ о Т р ю х ан і справді із бувш их
лю дей і справді м ав колись 30 десятин землі. Але за часів
радянської влади він показав себе активною радянською
л ю диною . О собливо відзначився він в б оротьб і з банди-
492
тизм ом . Т р ю х ан а район не спускає з ока, але покищ о він
б агато корисніш ий за тих незам ож них підкуркульників,
яких я бачив сьогодні.
«Хто його знає», подум ав я. «А втім, районним робіт­
никам видніше».
... Знову на сході визвіздило небо. Багно заш елестіло
під ногам и дзвінким и лідяш кам и. Н а завтр а буде м ороз.
Л егко д ихати і радісно бути в цих гом інких новонародж е­
них х уторах і селах — бути й вивчати, щ об хоч якнебудь
розповісти м айбутнім поколінням , в яких надзвичайно пре­
красних днях жили й працю вали ми... П раворуч загавкав
нічний собака.
— З Курульки куди ми руш имо? Н а Богодарівку?..

493
ПРИМІТКИ
 Іван Іванович

Вперш е д р укован о в м ісячнику «Л ітературни й ярм арок», Х арків,

книга 7, червень 1929. Вдруге — М. Х вильовий. Т во ри , т. 111, Х арків, Д В У ,
1930. Втрете — у збірці — М. Х вильови й. Вибрані твори в нім ецьком у пе­
рекладі, Х арків, 1931. В четверте — в ан глійськом у перекладі Ю рія Л уц ь­
кого в збірц і о п о від ан ь S tories from the U kraine, by M ykola Khvylovy,
T ran slated w ith a n In tro d u c tio n by G eorge S. N. Luckyj, P hilosophical L ibra­
ry, New Y ork, 1.960, Вп’яте — M. Х вильовий. П’ять оп овідан ь,
Т о р о н т о видання Групи студій, 1975.

1. «Хуліо Хуреніто» і «Любов Жанни Ней» — поп улярні в 20-ті роки

р о м ан и то д і ще е м ігр ан та Іллі Е рен бурґа. П овна н азва «Хуліо Х уреніто»
бу л а « Н адзви чай н і пригоди Х уліо Х уреніто т а й ого учнів». Л е гал ізо в а­
ний і сп о п у л яр и зован и й цей р о м ан був п ози ти вн ою оцін кою загал ьн о ав­
то р и тет н о го то д і Н. Б ухарина.

2. P C I — Р обітн и чо-сел ян ська інспекція. В систем і радян ської влади

існ увала то ді т а к а у стан ова, щ о її зав д ан н ям було перевіряти виконання
зак о н ів і р о зп о р я д ж ен ь влади.

3. К аК а — К о н т р о л ь н а К ом ісія, партійний о р ган , призначений д л я

перевірки д іяльн ости , ж и ття і поводж ення членів партії.

4. «Д руг дітей». «П овітрофльота», «Доброхем» — такі ніби гр о м ад сь ­

к о -до бр о віл ьн і о рган ізац ії існували в 20-их роках, д о яких д об ров іл ьн о-
п ри м усово н алеж али й м усіли п лати ти внески всі служ бовці радянських
у станов. «Д руг дітей» — м а л а опікуватися си р о там и , б езп ритульн и м и і
д іть м и бідн и х р оди н . « П овітроф л ьота» — організац ія, щ о сп ри ял а р о з­
виткові авіяц ії. «Д об рохем » — м а л а п о м агати розви тку д обри вн о-хем іч-
ноі п р о м и сло во сти .

497
ft

5. Г р а ф ін — к а р а ф к а .
6. V o u s a i m e z les fl eu rs ( ф р а н ц . ) — Ви л ю б и т е квіти.
7. C o m m e n t d o n c , m a d a m e ! ( ф р а н ц . ) — А л е ж як, пані!
8. А ген т к о м х о зу — а г е н т к о м у н а л ь н о г о г о с п о д а р с т в а , у с т а н о в и , щ о
ві д а є вс ім г о с п о д а р с т в о м м іс т а , в т о м у і м е ш к а н е в о ю с и с т е м о ю .
9. A la b o n n e h e u r e , m a d a m e ! ( ф р а н ц . ) — Н а все д о б р е , пані!
10. Oui, oui, m a m a n ! (ф р а н ц . ) — Т а к , т а к , м а м о !
11. З г а д а н и й у п р и м і т ц і п е р ш и й р о м а н І л л і Е р е н Ь у р г а « Л ю б о в Ж а н н и
Ней».
12. A v e c pla is ir, madame (ф ранц.) — 3 п риєм ністю , пан і.
13. Іо н а В очревісущ ий — п с е в д о н і м д у ж е п р и с к і п л и в о г о , п р а в о в і р н о г о
п а р т і й н о г о п у б л і ц и с т а і ф е й л е т о н і с т а г а з е т и «Вісті» М и к о л и Н о в и ц ь к о г о .

Р евізор

В п е р ш е о п у б л і к о в а н о в м іс я ч н и к у « Л і т е р а т у р н и й я р м а р о к » , к н и г а д е ­
в’я т а , Х а р к ів , с е р п е н ь 1929. В д р у г е — М. Х в и л ь о в и й . Т в о р и , т. Ш , Хар­
ків, Д В У , 1930. В т р е т є — М. Х в и л ь о в и й . В и б р а н і т в о р и , т. І, в -во Р У Х ,
Х арків, 1932.
Злочи н

В п е р ш е о п у б л і к о в а н о в д о д а т к у д о г а з е т и «Вісті» — Л і т е р а т у р а , н а у ­
ка, м и с т е ц т в о , Х а р к ів , 1923, чч. 7, 8, 9, 10, с т о р . 2-3. В д р у г е — о к р е м и м
в и д а н н я м , в -во « Ш л я х ос віти », Х а р к ів , 1924. В т р е т є — у зб і р ц і о п о в і д а н ь
« Л е г е н д а » , «З л очи н », « Ш л я х е т н е гн із д о», Х а р к ів , Д В У , 1926. В ч е т в е р т е —
М. Хвильовий. Твори, т. 111, Д В У , 1930.
1. « К у р яж и ться» ( р о с .) — к о м и з и т и с я , б е ш к е т у в а т и , п о х в а л я т и с ь , з а ­
даватись.,

М и сли вські оп овідан н я д о б р о д ія С теп чука

Н а п и с а н о цей ц и к л 1927 р о к у . В п е р ш е о п у б л і к о в а н о — М . Х в и л ь о ­
вий. Т в о р и , т. III, Х а р к ів , 1930. В д р у г е — М . Х в и л ь о в и й . В и б р а н і т в о р и ,
т. І, Х арків, в- во РУХ, 1932.

З л яб о р а то р ії

Н а п и с а н о п р а в д о п о д і б н о 1930 а б о н а п о ч а т к у 1931. В п е р ш е о п у б л і к о ­
вано в журналі «Червоний шлях», Х а р к ів , 1931, ч. 7-8.
1. С а б у р к а а б о С аб у р о ва д ач а — б у д и н о к д л я п с и х іч н о х в о р и х у Х а р ­
кові.

498
 О п о від а н н я про С те п а н а Трохим овича

В п е р ш е о п у б л і к о в а н о в м іс я ч н и к у « Ч е р в о н и й ш л я х » , Х а р к ів , І931, ч.
9, е т о р . 5-24 і ч. 10. c r o p . 7-29.

Молодії* і ь

П е р ш а з бірка п оез ій М. Х в и л ь о в о ; о. В и д а н а В с е у к р л і т к о м о м , Х а р ­
ків, І 9 2 1.

Д освітн і сим ф онії

Д р у г а з б і р к а поезій М. Х в и л ь о в о г о . В и й ш л а т а к о ж у в и д а н н і Вссукр-
літкому, Х а р к ів , 1922.

О крем і вірші

В ірші, ш о не в в ій ш л и л о ж о д н о ї зб ірки й б у л и о п у б л і к о в а н і в з б і р н и ­
ка х і ж у р н а л а х : « Н а с п о л о х » (1921), « Ш л я х и м и с т е ц т в а » (192 1- 192 2), « А р е ­
на» (1922). збірник Д. Ревумького «Золоті к л ю ч і» (192(і).
І. «Ой, зац віл а пап ороть» п о е з ію в з я т о з кн иги Д . Р е в у и ь к о г о «Зо­
л о т і кл ю ч і» , вил. К и ш о с п іл к а , К иїв, 1926, с т о р . 84. М у з и к у д о цієї поезії
н а п и с а в В а с и л ь В е р х о в и н е ц ь . V « З о л о і и х к л ю ч а х » ця поезія в м у з и ч н о м у
ро зииеі іші ля. іаі і ак.

1IS. ОЙ. ЗАЦВІЛА ПАПОРОТЬ

Маршовою ходою

499
 1. Ой, зацвіла папороть, зацвіла
на Купала в темряву між дерев. (2)
2. А у лісі реготом лісовик
прокидає шелести і жахи. (2)
3. Як хочеться, хочеться взяти скарб,
ті червінці-блискавки під дубком, (2)
4. В позолоту кралею уквітчать
те життя сучаснеє, що скиглить. (2)
5. Ой, зацвіла папороть, зацвіла,
та не в казці жити нам, а в борні! (2)

Перший хоровий приспів — тГ, другий — р, третій — ^ четвертий —

тр о х и звіл ьн и ти , а п’ятий —
Вірш і М. Х ви л ьвого, муз. Верховинця.

Щасливий секретар

Н ап и сан о п р авд о п о д іб н о наприкінці 1930 а б о на п очатку 1931. Впер­

ше оп у бл іко ван о в збірц і — М. Х вильовий. «М айбутні ш ахтарі», опові­
дан н я, в-во « М олод ий більш овик», Х арків, 1931. Вдруге — М. Х вильовий.
В ибрані тво р и , т. 1, Х арків, РУ Х , 1932. Всі ком ен тарі д о «Щ асливий се­
кретар», «О станній день» і «М айбутні ш ахтарі» н ал еж ать М . Х ви льовом у.

Останній день

Вперш е оп у бл ікован о в збірці — М. Х вильовий. «М айбутні ш ахтарі»,

о п овідан н я, в-во «М олодий більш овик», Х арків, 1931. Вдруге — М. Х ви­
л ьови й . Вибрані тво р и , т. 1, Х арків, Р У Х , 1932.

Майбутні шахтарі

Вперш е д р у к о ван о в ж урналі «М олодняк», Х арків, 1931, ч. 8. Вдруге

— у збірці — М. Х вильовий. «М айбутні ш ахтарі», оп овіданн я, в-во «М о­
л о д и й більш овик», Х арків, 1931. Втрете — М. Х вильовий. Вибрані твори,
т. 1, Х арків, Р У Х , 1932.

Бригадир шостої

Н аписано в грудні 1932. Вперш е оп ублікован о в збірнику «Бій у сте­

пу», у п о р яд ку вав А ркадій Л ю бченко, Л іМ , Х арків-К иїв, 1933.

500
 Про любов

Н аписано, м абуть, зи м ою 1932. Вперше оп убліковано в збірнику «Бій

у степу», у п о р яд кував А ркадій Л ю бчен ко, Л іМ ,Х а р к ів -К и їв , 1933.

Оповідання схвильованої Ганки

В перш е о п у бл ікован о з архіву письм енника після й ого см ерти в «Лі­

тер ату р н ій газеті», Київ, 27 травн я, 1933, ч. 10, стор. 2.

По Барвінківському району

Вперш е о п ублікован о: М. Х вильовий. «По Б арвінківськом у району». З

б л ьо к н о ту коресп ондента, Д В У . Х арків, 1930.

501
 ЗМ ІСТ

7 В ситуації трагічного безвихіддя — Григорій Ко-

стюк

РО ЗДІЛ І: Твори написані в 1927-1930 роках

23 Іван Іванович
73 Ревізор
101 Злочин
125 М исливські оповідання добродія Степчука
155 3 лябо р ато р ії
185 О повідання про С тепана Т рохим овича

РО ЗДІЛ II: Поетична спадщина

281Поезія Миколи Хвильового — Святослав Гордин-
ський
299 «М олодість» (Збірка перша)
301 «О, рудні, ваше свято...»
302 С кляр
303 «Не ш кодуй, моя м ила мати...»
303 Весняне оповідання
304 Після гром овиці
305 «М літи в полум ’ї вік...»
306 С оняш на вага
306 Швець працю є
307 Що нам м орок
308 Біля коксової печі
309 М олотки
310 Іду я до дом у
311 В дощ овий день
312 Уривки

«Д освітні симфонії» (Збірка друга)

317 Д освітні симфонії

503
 320 К лявіятурте
322 Тіні
323 Ми
324 «П одивись на криницю ...»
325 Н а цвинтарі
325 П ам ’яті Г. М ихайличенка
326 С м уток
327 За обрієм зим а
327 Г олод
328 «М оя зо л о та береза...»
329 П авлові Тичині
329 Н ародн а пісня
330 «Битим и ш ляхам и...»
331 «Н а вулиці свято...»
332 «У полі голосить м ати...»
332 «За зеленим гаєм ...»
333 С лово повстання
334 Т ріолети
335 «С товб...С товби...»
335 «З одного боку...»
336 А х, як м ертво
337 «К оли куделить...»
338 «То дим у м олоко...»
339 «Н а мінори...»
339 «Безм еж но журнії оселі...»
340 Б алакитний мед
341 «Через переліг...»
342 «П ідвівся день...»
342 «Н а кучугурах м инулого...»
342 «Я із ж овто-блакиття перш ий...»
343 «Зі святам и тобі упокій...»

Поеми
347 В електричний вік
356 П оем а м оєї сестри

504
 О кремі вірші

369 Ex O riente Lux

371 Пісня з тракту
372 Н а позиції
373 Зелена туга
381 «Співає тиш а десь...»
382 «П рийди сюди...»
383 Ой, зацвіла папороть

РОЗДІЛ НІ: Різне з останніх років життя (Оповідання,

нариси, коментарі)
387 Щ асливий секретар (3 ком ентарем автора)
397 О станній день (3 ком ентарем автора)
417 М айбутні ш ахтар (3 ком ентарем автора)
445 Бригадир ш остої
451 П ро лю бов
455 О повідання схвильованої Ганки
463 По барвінківськом у району

П РИ М ІТКИ

505