1

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації
Комунальна установа «Волинська обласна Мала академія наук»

Відділення мовознавства
Секція: українська мова

СЕМАНТИКА РЕГУЛЯТИВІВ БАТЬКО, МАТИ

В ПОСЛАННЯХ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО

Роботу виконала:
Косенко Анастасія Сергіївна,
учениця 10 класу комунального
закладу «Луцький навчально-
виховний комплекс
«Гімназія №14 імені Василя
Сухомлинського» Луцької міської
ради Волинської області»

Науковий керівник:
Тарасюк Тетяна Миколаївна,
канд. філол. наук, доцент кафедри
історії та культури української
мови Волинського національного
університету імені Лесі Українки,
керівник секції української мови
Волинської обласної МАН

Луцьк – 2021
 2

Волинська обласна Мала академія наук

Анотація

Косенко Анастасія Сергіївна,

учениця 10 класу комунального закладу
«Луцький навчально-виховний комплекс
«Гімназія №14 імені Василя Сухомлинського»
Луцької міської ради Волинської області»

Науковий керівник: Тарасюк Тетяна Миколаївна, канд. філол. наук, доцент

кафедри історії та культури української мови Волинського національного
університету імені Лесі Українки, керівник секції української мови Волинської
обласної МАН.

СЕМАНТИКА РЕГУЛЯТИВІВ БАТЬКО, МАТИ

В ПОСЛАННЯХ АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО
У науковому проєкті на матеріалі послань митрополита Української
греко-католицької церкви Андрея Шептицького досліджено лексеми батько,
мати, отець у контексті теорії регулятивності тексту. З’ясовано обсяг
поняття регулятив як прикметної ознаки тексту, що відображає здатність
регулятива впливати на інтерпретацію тексту читачем; окреслено стан
вивчення теорії регулятивності в сучасній українській лінгвостилістиці;
простежено особливості використання Андреєм Шептицьким вказаних
лексичних регулятивів у посланнях.
Регулятиви батько / отець і мати з упевненістю можемо віднести до
універсальних у національно-мовній свідомості українців. У текстах послань
регулятив мати актуалізований у традиційному світському значенні ʻжінка
щодо дитини, яку вона народилаʼ, а також в узвичаєному для релігійного
стилю значенні ʻцерква щодо своїх вірянʼ. Частотне використання регулятива
мати в усталених для релігійного мовлення найменуваннях Мати Божа,
Божа Мати, Матір Божа, Матір Христа, Свята Матір, Пресвята Матір
на позначення материнства Діви Марії щодо Ісуса Христа й номенах Матір
усіх нас, Матір небесна для експлікації значення її материнства щодо усіх
вірян на землі. Обидві лексеми регулятива батько / отець синонімічні, хоча
виконують дещо відмінні функції. Узвичаєний для релігійного стилю
регулятив отець зафіксований у трьох значеннях – ʻбатько щодо своїх дітейʼ,
ʻсвященникʼ чи ʻПапа Римськийʼ, ʻБогʼ. Кожне із них увиразнене усталеними
для релігійного спілкування епітетами: духовний, святійший, добрий,
милосердний. Аналогічної семантики в ідіостилі Андрея Шептицького набуває
й регулятив батько, що слугує засобом інтимізації спілкування митрополита
з гіпотетичним адресатом. Регулятив батько частотніший для іменування
земного батьківства чоловіка щодо своїх дітей, регулятив отець – щодо Бога.
Ключові слова: лексичний регулятив, теорія регулятивності,
послання, релігійний стиль, ідіостиль.
 3

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………….……… 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ РЕГУЛЯТИВНОСТІ
ТЕКСТУ …………………..………………………………………….……… 8
1. 1. Поняття текстової регулятивності ………………..………... 8
1. 2. Теорія регулятивності
в сучасній українській лінгвостилістиці ……………….... 9
Висновки до розділу 1………………………………………………………. 10
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІЙНО-СТИЛЬОВІ МАРКЕРИ
ДОМІНУВАЛЬНИХ ЛЕКСИЧНИХ РЕГУЛЯТИВІВ ПОСЛАНЬ ………. 11
2. 1. Лексичний регулятив мати ………......................................... 11
2. 2. Лексичний регулятив батько / отець …..………………….. 18
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………… 29
ВИСНОВКИ …….…………………………………………………………... 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….. 34
ДОДАТКИ …………………………………………………………………... 39
 4

ВСТУП

В останні десятиліття активізувалася увага дослідників до вивчення

тексту як засобу комунікації. Із-поміж усіх напрямів варто виокремити той,
що орієнтований на з’ясування механізмів пізнання будь-якого тексту, тобто
теорію регулятивності. Вона передбачає своєрідне керування пізнавальною
діяльністю читача чи слухача, тобто встановлення способів впливу тексту на
адресата через використання тих мовних і позамовних засобів, що
активізують увагу отримувача інформації, викликають у нього певні емоції,
спонукають до співпереживання з автором і розуміння комунікативних
намірів останнього.
Визначальним критерієм статусу регулятивності є важливість цих
одиниць у процесі конструювання національного та індивідуального
мовопростору автора. Саме тому кожна національна мова й мова окремих
особистостей, крім відображення типологічних та спільних для інших етносів
регулятивних мовних одиниць, має й особливі риси актуалізації
концептуального простору. Власне до цих регулятивів беззаперечно можемо
віднести лексеми батько, мати, отець, які відзначаються насамперед такими
основними диференційними параметрами: частотністю вживання,
традиційністю використання в різних функційних стилях, символічністю й
безпосередніми стійкими зв’язками з культурою певного народу за наявності
інваріантних ознак в кожній національній мові, а також різноманітними
семантичними трансформаціями, що слугують елементом вияву динаміки в
семантико-стилістичній площині цієї лексеми.
Саме цим мотивована, очевидно, постійна увага дослідників до
вивчення названих лексем в різних аспектах і на матеріалі багатьох текстів у
синхронії та діахронії. Зокрема мовознавців цікавлять лінгвопоетична
репрезентація концепту мати в поетичних текстах українських авторів [26;
30], в індоєвропейському лінгвокультурному просторі [32], національно-
культурні стереотипи мовообразу жінки в українських народних піснях [46],
 5

образу батька в художньому дискурсі [44], концептів батько та мати в

художніх текстах [11], у фразеології [45].
Лексеми батько і мати – вагома частина досліджень, в яких вивчають
назви спорідненості та свояцтва [27; 35; 52], лексику, пов’язану з поняттями
рід, сім’я [31; 51], номени вітчим і мачуха [34].
Концепт батько-отець як архетипний релігійний символ
представлений у працях українських мовознавців про особливості перекладу
Святого Письма українською мовою [33; 36].
Огляд наукової літератури дозволяє стверджувати, що лексеми батько,
мати, отець, – об’єкт вивчення багатьох дослідників, однак їхнє
функціонування в релігійному стилі представлене принагідно, здебільшого ж
увага зосереджена на текстах художньої літератури або говірковому
мовленні. Зауважмо, в усіх названих працях лексеми батько, мати, отець
розглянуті з позиції теорії концептології, лексико-семантичного поля тощо.
Погляд на них як на засіб регулювання спілкування автора з читачем через
текст досі не був предметом наукових студій. Власне цим, а також потребою
різноаспектного опрацювання релігійного стилю й визначальністю
регулятивів батько /отець, мати для релігійного дискурсу мотивований
вибір теми та її актуальність.
Мета дослідження – описати особливості функціонування регулятивів
батько / отець, мати в комунікативній структурі послань Андрея
Шептицького. Окреслена мета передбачає виконання таких завдань:
- з’ясувати обсяг поняття регулятива як такого, що відображає його
здатність впливати на інтерпретацію тексту читачем;
- окреслити стан вивчення теорії регулятивності в сучасній
українській лінгвостилістиці;
- простежити особливості використання Андреєм Шептицьким
досліджуваних регулятивів у посланнях.
Об’єктом дослідження слугували регулятиви батько / отець, мати,
зафіксовані методом суцільного виписування із текстів послань Андрея
 6

Шептицького, предметом – функції текстотворення та впливу на читача

зазначених лексем.
Під час роботи використано методи дефініційного і компонентного
аналізу для з’ясування поняття регулятивності й окреслення лексичного
значення лексем батько, мати, отець в лексикографічних джерелах та їх
функціонування в національно-мовній та релігійній свідомості українців.
Метод регулятивного структурування дозволив виявити в текстах послань
лексичні регулятиви батько / отець, мати для з’ясування їхньої ролі у
комунікативній структурі досліджуваних текстів. Метод контекстуального
аналізу застосовано для виявлення семантичного навантаження названих
регулятивів й опису їхньої характеристики в посланнях Андрея
Шептицького. Елементи кількісних підрахунків уможливили визначення
частотності слововживань лексем батько, мати, отець і визначення їхньої
регулятивності в текстах релігійного стилю.
Матеріал для роботи – тексти пастирських послань митрополита
Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького, видані
протягом 2007–2013 років [47–50].
Новизну дослідження визначають уведений в науковий мовознавчий
обіг матеріал, розгляд жанру послань в контексті комунікативної лінгвістики
і здатність домінувальних регулятивів батько / отець, мати визначати
комунікативні наміри автора досліджуваних текстів.
Теоретичне і практичне значення роботи. Матеріали дослідження,
основні положення і висновки про функціонування регулятивів батько /
отець, мати в комунікативній структурі послань доповнять теоретичні
відомості про текст як засіб спілкування та слугуватимуть підґрунтям для
подальшого вивчення проблеми. Водночас результати наукового проєкту –
доречний практичний матеріал для застосування на уроках словесності в
закладах загальної середньої освіти. З одного боку, такі напрацювання
дозволяють авторам робіт відчути себе не лише дослідниками, а й
застосувати отримані дані на конкретних уроках, а з іншого – учителі, окрім
 7

підручникового матеріалу, матимуть додатковий ілюстративний для

вивчення тої чи тої теми, зокрема розділу «Риторика» в 10 класі (детальніше
про це див. публікацію авторки «Використання результатів наукових
проєктів МАН на уроках української мови в ЗСО»).
Робота апробована на Міжнародній науковій конференції молодих
україністів і дослідників слов’янознавства (13-16 листопада 2020 року,
Варшавський університет, Польща), тема доповіді: Семантика регулятива
мати в посланнях Андрея Шептицького; Міжнародній науково-практичній
конференції «Міжкультурні комунікації в галузі освіти» (19 березня 2021
року, м. Хмельницьк), тема доповіді: Функційно-стилістичні маркери
лексеми батько в ідіолекті Андрея Шептицького; I Міжнародній науковій
спеціалізованій конференції «Сучасні напрями розвитку педагогіки та
педагогічної психології; актуальні питання філології та мовознавства»
(19 березня 2021 року, м. Тернопіль), тема виступу: Теорія регулятивності в
сучасній українській лінгвостилістиці; науково-практичному семінарі
«Пріотитетні напрями сучасної лінгводидактики (до 90-ї річниці з дня
народження Лариси Павлівни Рожило)» (25-26 березня 2021 року, м. Луцьк),
тема виступу: Використання результатів наукових проєктів МАН на уроках
української мови. За матеріалами проєкту підготовлено й подано до друку в
співавторстві з науковим керівником статтю «Семантика регулятива мати в
посланнях Андрея Шептицького» в журнал «Studia Ucrainica Varsoviensia»;
надруковано тези «Теорія регулятивності в сучасній українській
лінгвостилістиці» [43], «Використання результатів наукових проєктів МАН
на уроках української мови в ЗСО» [53] та статтю «Семантика регулятива
батько / отець в посланнях Андрея Шептицького» [42] в щомісячному
науково-методичному журналі «Дивослово».
Структурно робота складається зі вступу, двох розділів, висновків,
списку використаних джерел та додатків.
 8

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ РЕГУЛЯТИВНОСТІ ТЕКСТУ

1. 1. Поняття текстової регулятивності

Текст як органічна єдність думки і слова – предмет вивчення багатьох
мовознавців, які розглядають його в контексті різних лінгвістичних напрямів.
Одним із них правомірно вважають комунікативну стилістику тексту,
оскільки саме комунікативна функція мови визначальна в процесі
спілкування. Ефективна взаємодія комунікантів залежить від уміння автора
керувати пізнавальною діяльністю адресата й від процесів сприйняття,
розуміння та інтерпретації реципієнтом сказаного, а отже, й реалізації ще
однієї функції мови – регулятивної, що стала основою для формування
нового аспекту вивчення тексту як складної системи регулятивних засобів.
Основоположником дослідження регулятивності справедливо
вважають Н. Болотнову, яка сформувала теоретичні основи і категоріальний
апарат названого наукового напряму [9]. Подальшого розвитку й уточнення
підходів до інтерпретації тексту як складної організованої системи
регулятивних засобів теорія регулятивів набула в практичних напрацюваннях
вчених Томської школи комунікативної стилістики [10]. Вони комплексно
розглянули явище регулятивності на прикладі прозових та поетичних текстів
художньої літератури, в медіапросторі та епістолярному дискурсі.
З-поміж регулятивних мовних одиниць узвичаєно вирізняють власне
лінгвальні регулятиви й екстралінгвальні [41, с. 328]. Лінгвальні регулятиви
об’єднують ритміко-звукові, лексичні, морфологічні, словотвірні та
синтаксичні одиниці, а екстралінгвальні – композиційні, графічні та логічні
[41, с. 329]. Найчастіше регулятивність має комплексний характер, хоча іноді
якийсь із видів переважає. Регулятивні засоби можуть бути яскраво виражені
й мало актуалізовані в тексті, від чого залежатиме комунікативна
ефективність останнього. За здатністю репрезентувати мікро- чи макромету в
 9

межах комунікативної стратегії тексту розрізняють регулятиви-локативи й

регулятиви-концепти [9, с. 34].
До найбільш увиразнених належать різноманітні лексичні регулятиви,
що мають концептуальний вимір, а з-поміж них ті, які актуалізують
архетипні поняття у будь-якій культурі й будь-якій національній мові. Власне
такими лексичними регулятивами, на нашу думку, є лексеми батько, мати,
отець, які репрезентовані в лексиконі кожної людини і кожної мови.

1. 2. Теорія регулятивності в сучасній українській лінгвостилістиці

Теорія регулятивності як актуальний вектор сучасних лінгвістичних
досліджень комунікативної стилістики тексту в українському мовознавстві
представлена досить епізодично. Поява таких студій припадає на останнє
десятиліття, хоча, як справедливо стверджує С. Галаур, «теорія регулятивності
не стала візитівкою української лінгвістики» [24, с. 118]. Власне сама
дослідниця, беручи за основу напрацювання зарубіжних учених, зосередила
основну увагу на аналізі регулятивності (її категорій, функцій, стратегій,
тактик) художнього стилю [20; 23; 24]. Мовознавиця розглянула також
поняття регулятивності художніх текстів у нерозривній єдності з поняттям
їхньої експресивності [13] та конвергенції [14], детальніше зупинилася на
графіко-акцентуаційному контрасті [18], стратегії мовленнєвого
портретування [16], функціях повтору [22], онімах [15; 19],
інтертекстуальних елементах [17], бібліїзмах лексичного і фразеологічного
рівнів [12] як регулятивних засобах організації українського художнього
тексту.
Крім детального студіювання регулятивних одиниць на матеріалі
художніх текстів, українські лінгвостилісти долучили до вивчення тексти й
інших функційних стилів. Зокрема С. Галаур описала лексичні й синтаксичні
регулятиви в науковому доробку Івана Огієнка [21], разом із І. Якубенко
виявила конкретні регулятивні засоби в сучасному художньому політичному
дискурсі [25]. Предметом наукових напрацювань С. Богдан, яка одна із
 10

перших в українському мовознавстві зактуалізувала проблему

регулятивності на матеріалі епістолярних текстів, є окремі лексичні
регулятиви в епістолярній поведінці Лесі Українки (регулятиви любов [4],
дитина [6], Німеччина [1], гроші [7], сад і квіти [8], ліс [3]), Тараса Шевченка
(регулятив гроші [2]). Дослідниця стверджує, що саме лексичні регулятиви «з
одного боку, моделюють стрижень семантичної основи тексту. А з іншого –
слугують передумовою для творення основ індивідуально-стильових ознак
тексту. Власне ці одиниці здебільшого вибудовують концептуальну канву
ідіостилю, проектовану на національно-мовний простір» [3].
С. Богдан, покликаючись на лексикографічні праці енциклопедичного
характеру, з-поміж методів дослідження комунікативної стилістики тексту
пропонує метод регулятивного структурування як один із найбільш
ефективних у пізнанні семантичної площини тексту, оскільки він насамперед
«передбачає вияв у тексті регулятивних структур (регулятивів), які
стимулюють різні комунікативні ефекти і представляють собою текстові
структури-стимули. Останні розуміються як прийоми організації текстових
мікроструктур, співвіднесені з загальною комунікативною стратегією тексту.
Регулятиви вирізняють і формують на основі лексичних засобів,
співвіднесених у сприйнятті читача за принципом асоціативних зв’язків» [5].

Висновки до розділу 1
У комунікативній стилістиці регулятивність як характерну ознаку
тексту розглядають не просто як механізм передавання інформації, а як
спосіб керування пізнавальною діяльністю адресата за допомогою мовних і
позамовних засобів – регулятивів. З-поміж них вагоме значення мають
лексичні регулятиви, що відтворюють мовопростір і комунікативні наміри
автора тексту, а отже, забезпечують належне сприйняття реципієнтом думки
адресанта. За нашими спостереженнями, теорія регулятивності в сучасній
українській лінгвостилістиці актуалізована поки що фрагментарно, хоча саме
такий підхід уможливлює найбільш оптимальне пізнання комунікативної
площини тексту як засобу комунікації.
 11

РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІЙНО-СТИЛЬОВІ МАРКЕРИ
ДОМІНУВАЛЬНИХ ЛЕКСИЧНИХ РЕГУЛЯТИВІВ ПОСЛАНЬ

2. 1. Лексичний регулятив мати

Регулятив мати в посланнях Андрея Шептицького набуває ширшої
палітри забарвлень, на противагу лексикографічним даним (див. Додаток А).
Навіть в узвичаєному значенні ʻжінка щодо народженої нею дитиниʼ
простежується не стільки тілесне, скільки духовне єднання цих двох осіб,
наприклад: Щаслива та дитина, для якої першим словом матері – слово
любови, що ублагороднює серце! [47, с. 62], Візьме мати дитинку, що плаче,
пригорне її до серця і скаже лише: «Бог добрий!» – а дитинка вже
успокоїлась... [47, с. 62]. Зауважмо, в посланнях фіксуємо лише поодинокі
згадки окремо про матір як маму своїх дітей. Зазвичай Андрей Шептицький її
згадує невіддільно від батька, наприклад: Так жалує дитина, коли побачить
слезу в оці вітця або матері, котрим прикрість зробила [47, с. 345], а ще
частіше – в колі усієї сім’ї чи родини, наприклад: Немає одного батька ні
матері, які не проклинали би провідників, що зводять молодих на
бездоріжжя злочину [48, с. 177], Нехай ціла родина – батько, мати, діти і
ціла челядь – спільно щодня відмовляють молитви, якщо можливо, то
ранком і у вечір, перед і після обіду, а коли це за тяжко, то бодай у вечір [47,
с. 71]. З того для каянників Великого посту важне питання: чи ти, Брате,
Сестро, сповняєш як слід свої обов’язки супроти своєї-таки родини, супроти
батька й матері, братів і сестер, жінки чи чоловіка й дітей? [48, с. 416].
Така тріада батько-мати-діти, на нашу думку, передає суть християнського
розуміння родини.
На думку митрополита, мати – приклад для наслідування для доньок,
а батько – для синів, навіть у питаннях вибору віросповідання: Кождий має
триматися того обряду, якого трималися єго родичі, і мав би тяжкий гріх,
 12

якби самовільно обряд замінив. А як родичі не одного обряду, то сини мають

йти за вітцем, а доньки – за матер’ю [47, с. 326].
Лексема мати у множині вербалізує узагальнений образ
християнського материнства, наприклад: Через Вас, Усечесні Отці, й через
Вас, християнські батьки та матері, передаю нашій молоді найщиріший
привіт і благословенство [49, с. 81], Як матері, як сестри, як християнки
дбайте про те, щоб усі діти знали св[яту] віру [49, с. 10], Дай нам таких
матерей, що вміли б добре, по-християнському виховувати своїх дітей, а для
своїх чоловіків були б поміччю, потіхою і доброю радою [47, с. 71]. У деяких
текстах цей збірний образ увиразнений описовими характеристиками, як-от:
Нехай дає нам християнські матері, котрі би по-божому діти виховували,
вірно і мужно стерегли святости родинного огнища, святих у домашнім
пожиттю, а примірних у відношенню до людей, мудрих у радах, даваних
мужові та дітям, необоятних на загальне добро, а передовсім сповняючих
усюди і все совісно і свято обов’язки жени і матері [48, с. 94].
Цікаве спостереження: митрополит «скупий» на оцінні
характеристики матері, виражені прикметниками, наприклад, з-поміж
позитивних зафіксовано лише побожна: Так не раз у християнській родині
побожна мати своїми заслугами випрошує в Бога відпущеннє кари або
наверненнє для грішного сина. Так побожна жінка своїми добрими ділами
стримує кару, котра належиться її чоловікови [47, с. 228], а негативних –
недбала, нелюдяна: А скільки гіркости, скільки невдоволення, скільки
нещасної долі на цілісіньке життє приносить дитині недбала мати,
недобрий батько, нехристиянська родина! [47, с. 64], Чому впивається, чому
неморальна, чому навіть у супружжі не може стриматися від
найпоганіших, наймерзенніших гріхів проти чистоти, чому не вміє
пошанувати людського добра, чому обмовляє, чому обговорює-клевече
ближніх, чому проклинає людей, ненавидить найближчих собі в родині,
батьків або діти й жінку кривдить, чому має такі пристрасті, що навіть
рідна дитина непевна життя в руках такого безбожного батька, такої
 13

нелюдяної матері? [48, с. 364]. Хоча ця своєрідна мовна економія на

прикметникових характеристиках сповна відтворена в змістовому наповненні
висловлення.
Як відомо, в українській мові на позначення нерідної матері існує
лексема мачуха. Її Андрей Шептицький використовує, розповідаючи в
посланнях, наскільки важливо жінці прийняти чужих дітей і стати для них
рідною, щоб вони не помічали її «чужинства»: Кожда мачоха, як пристане
до малих дітей, нехай їм так рідну матір заступить, щоби діти й не знали
замолоду, що она не матерію, а мачохою [47, с. 381], Мачухи і вітчими, а в
часті тесті і свекрухи, мають майже ті самі обов’язки, що вітці і матері
[47, с. 342]. У деяких ситуаціях митрополит стверджує, що краще мати
недобру мачуху, ніж лиху маму, наприклад: Гірко бути сиротов! Гірко мати
нидобру мачюху, але найгирше уже мати лиху неню! [47, с. 85].
Андрей Шептицький актуалізує регулятив мати в мовленні, коли
говорить в посланнях про четверту заповідь Божу, наприклад: Четверта
заповідь: чти отця твого і матер твою, щоби тобі добре було і щобись
довго жив на землі [47, с. 342], Добрі християни уміють в життю заховати
четверту заповідь Божу: шануй свого вітця і свою матір [47, с. 381].
На прийомі порівняння й перенесення ознак із однієї реалії на іншу
побудоване нове значення регулятива мати, якого він набуває саме в
релігійному стилі, – ʻцерква щодо своїх вірянʼ, наприклад: Як зрада проти
Батьківщини, так і зрада св[ятої] Церкви, нашої Матері, що від дитинства
до гробу веде нас і в кожній потребі подає помічну руку, є мерзенним
злочином [49, с. 16], Щоби справедливий гнів Божий від людей відвернути,
Церков свята накликує їх до покаяння, тая мати, що так дбає о добро своїх
дітей [47, с. 225]. Зауважмо, аналогічного значення набувають і регулятиви
отець (Бог) та діти (віряни), як-от: Пам’ятайте, що Бог не є вітцем того
чоловіка, якого матір’ю не є св[ята] Церква. Тому будьте вірними дітьми
св[ятої] католицької Церкви! [47, с. 141], Так, як не має Бога за Отця, хто
 14

не має Церкви за матір, так само не слухає Бога, хто не слухає Папи,
відступає від Бога, хто відступає від Папи [47, с. 321].
Особливої увиразненості регулятиву мати в окресленому значенні
додає прикметник рідна, що ще більше ілюструє однаковість ознак матері
щодо своїх дітей і Церкви щодо своїх вірян, наприклад: І тепер, мої милі
браття, є вона нашою рідною матір’ю. І в ній, як у ніякій іншій Церкві,
можемо найти величезну поміч для розвою нашого народного життя, для
всіх наших суспільних сил... [47, с. 43], А наша Церква не така. З одного боку,
держить вона в руках загальнолюдський і Божий престол об’явленої правди
та загальної любови, а з другого – так дуже зближається до нашого
народного добра та стається такою нашою, рідною, українською, що в ній
на кожному кроці пізнаєте свою рідну матір... [47, с. 41].
Дбайливість і турботу Церкви-матері про вірян українського народу
передає прикметник справжня, адже лише мати щиросердно опікуватиметься
своїми дітьми. Словосполучення справжня мати митрополит використовує у
підсумковому реченні, узагальнюючи перераховані блага, що їх надає
Церква, наприклад: Церква склонює людей до будування та украшування
Божих храмів за поміччю мальовил і різьб. І тим способом причиняється до
розвитку народного будівництва та красних штук, якими ублагороднює
людей. ˂...˃ (скорочення цитати моє. – А. К.). Словом, для всіх народів у всіх
напрямах є Церква справжньою матір’ю [47, с. 42-43], З кожної
проповідниці проповідає наша Церква народною українською мовою, виховує
наші діти в українському народному дусі, вчить нас любити свою
Батьківщину, наказує нам держатись свого східного обряду, в
церковнослов’янській мові, просвічує наш народ, несучи йому освіту навіть в
найбільш занедбане село, вчить тверезости і моральности, згоди та любови,
відтягає людей від процесів, підпирає в кожному селі всяке добре діло, чи
просвітне, чи економічне, всюди дбає про добро нашого народу. Словом, на
кожному кроці є нашою справжньою матір’ю [47, с. 43].
 15

Найчастотніше Андрей Шептицький послуговувався регулятивом

мати у сталих для релігійного мовлення номінаціях Мати Божа, Божа
Мати, Божа Матір, Матір Божа, Матір Бога, Мати Ісуса Христа,
Христова Матір, Матір Христа, Матір Ісуса Христа, Мати Ісуса Христа
Бога і Спасителя, Матір Христа Спаса і Бога нашого, Пречиста Єго Матір,
Єго Пречиста Діва Матір Марія, Свята Матір, Пресвята Матір, Пресвята
Матір Пречиста Діва, Найсвятіша Мати Марія (які правомірно можемо
вважати узвичаєними регулятивами релігійного стилю) на позначення
материнства Діви Марії щодо Ісуса Христа, наприклад: Вони всі були лиш
Божими слугами, а Вона була Матер’ю Бога [47, с. 310], Почитаємо і
величаємо Пренепорочну Діву Марію Богородицю і Матір Христа Спаса і
Бога нашого [47, с. 243], Не замикай перед ними дверей покаяння, а навпаки,
милосердя двері відчини за молитвами Пресвятої Твоєї Матері, Христе
Спасителю! [48, с. 473]. Коли ж митрополит переповідав про родинні
взаємини Ісуса Христа з мамою, то послуговувався лексемою мати, як-от:
Усю свою молодість був Ісус Христос послушний Своїй Матері та святому
Йосифови [48, с. 23], Певно, ні одна мати на світі не любила своєї дитини
так, як тая Мати любила Свого Сина [49, с. 175].
У словосполученнях перифрастичного характеру наша Матір Марія,
Матір всіх нас, Матір Ісуса Христа і нас всіх, своїх прибраних дітей, Матір
небесна, Матір світу регулятив мати Андрей Шептицький використав для
відтворення значення материнства Діви Марії щодо усіх вірян на землі,
наприклад: Усевишньому Богові слава, що дав нам діждатися Великодних
свят, Світлого тижня, П’ятидесятниці й тих Богослужень, в яких серед
болю і терпіння прибігаємо просити помочі у нашої Матері Марії [49,
с. 173], Пречисту Діву, Царицю неба і землі, Царицю ангелів і святих і Матір
Ісуса Христа і нас всіх, своїх прибраних дітей, мусимо більше почитати, як
всіх святих [47, с. 355], Але Богородицю і Матір світу день у день величаємо
чеснішою херувимів [47, с. 464].
 16

В одному із зафіксованих прикладів маємо словосполучення з

означенням духовна, що пояснює духовне єднання вірян з Матір’ю Божою,
наприклад: Она єсть Матір’ю Христа Спасителя і тому духовною Матір’ю
всіх нас, що ...! [47, с. 478], і це духовне єднання відбулося через Ісуса
Христа: тому Марія єсть не лишень Матір’ю Христа через природне
родженнє, але через те саме й духовною Матір’ю цілого того духовного
тіла Христового – Матір’ю нас всіх [47, с. 478].
Спостережене поєднання регулятива матір і принагідної лексеми
ненька для номінації Діви Марії, наприклад, Бо Пречиста Діва Марія, будучи
Матір’ю Ісуса Христа, є Матір’ю, є небесною Ненькою всіх нас, що
віруємо в Христа [48, с. 372].
У молитовних проханнях та митрополичих благословеннях
зафіксоване нанизування контекстуальних синонімічних найменувань Матері
Божої або її називання за допомогою речень з підрядною частиною,
наприклад: Прийми нас за діти, будь нам Матір’ю, Заступницею,
Опікункою, Владичицею і упроси, Всемилостива, всім нам ласку у Бога,
щоб устеречися в ділах, словах і думках всего, що могло би не подобатися
Богу і Тобі, Мати наша [47, с. 479], А Ти, Царице й Мати усього
християнського світа, а тим самим і нашої України, пресвята
Богородице, та св[ятий] Архангеле Михаїле, і св[ятий] Володимире, та
св[ятий] Йосафате й усі покровителі нашого народу, завсігди опікуйтеся
ним, аби став народом святим та сповнив своє післанництво, наложене
йому Богом [48, с. 208], Нехай же ця Мати, Мати усіх, що жиють у
благодаті Її Сина, і Мати тих, що до Божого життя покликані, ˂...˃
(скорочення цитати моє. – А. К.) нехай та Мати всіх їх потішає, кріпить,
підносить і отулює ті бідні діти, що для Неї майже чужі [48, с. 359].
Регулятив мати актуалізований у сталих словосполуках образ
Матери Божої, ікона Матінки Божої, коли йдеться про молитви перед
іконами Божої Матері, наприклад: Клякнім перед образом Матери Божої і
відмовимо молитви [47, с. 388], Родичі, і діти, і челядь най рано і вечір або
 17

бодай раз в день, най всі клякнуть перед святою іконою Матінки Божої
тай на голос поволи і виразно молитви всі най говорять [47, с. 573].
Зауважмо, зменшено-пестлива форма матінка не характерна для
мовлення Андрея Шептицького й зафіксована спорадично. Дещо
частотнішим є використання лексеми мама, але лише для розповіді про
конкретні ситуації взаємин мами і дитини, наприклад: Мама, вертаючись з
ярмарку, купила для свого Іваська батіжок. Буде хлопчик тішитися, думала.
Вертає домів і з очима, повними радости і любови, здалека кличе Івася.
«Дивися, – каже, – що мама купила для тебе». Івась взяв батіжок, ані
словом не дякує і не застановляєся над тим, що робить, а б’є маму
батіжком по лиці [47, с. 668], І все, що на тій дорозі може стати участю
людей від того першого знаку хреста, що його мама учить маленьку свою
дитинку, аж до того поклону, який Всевишньому Богови віддають люди з
ангелами в небі, кождий крок на тій дорозі є знаменитим і превеликим
нашим добром [48, с. 784].
Варто наголосити й на дещо відмінному від сучасних норм
відмінюванні лексем мати й матері, наприклад: за матер’ю (суч. матір’ю),
матерею (суч. матір’ю), матерей (суч. матерів), наприклад: То єсть з ряду
цілу історію життя Ісуса Христа, котру в празниках щороку цілу
переходимо. Від хвилі, коли Ангел із неба звістив Пречистій Діві Марії, що
мала зістати Матерею Божою, що мала породити Ісуса Христа, – то
празник Благовіщення; а дальше йде Рождество Ісуса Христа [47, с. 151], А
третя ласка, котру Бог дав Пречистій Діві, – що була Матер’ю і Дівицею.
На то потреба було великого чуда [47, с. 310].
Синонім неня до регулятива мати в значенні ʻматері дітей, яких вона
народилаʼ Андрей Шептицький використовує принагідно, як-от: глядячи на
них із боку обов’язків свого стану і клира, себто з боку життя релігійного, –
бачу тисячки дітей, яким треба дати науку й виховання християнське;
тисячки сиріт без батька і нені, яким треба заступити рідню [48, с. 20] або
як говірковий варіант у пастирському посланні «До моїх любих гуцулів»,
 18

наприклад, Нені ни зволєют дитини плекати, от доки ни злиє її водов, шо

нев дитинка иршєна [47, с. 95].
Прикметною ознакою індивідуального стилю Андрея Шептицького є
використання регулятива мати в ситуаціях порівняння, де митрополит
послугується своєрідним прийомом так званого паралелізму в релігійному
стилі, зіставляючи дві ситуації, одна з яких із досліджуваною опорною
лексемою. Порівняймо:
– жаль дитини перед батьками – жаль християнина перед Богом: Так
жалує дитина, коли побачить слезу в оці вітця або матері, котрим
прикрість зробила. Так жалує християнин, що Бога цілим серцем над все
любить [47, с. 345];
– «вартісність» Ісуса – вартісність сім’ї: Найдорожчий наш
Спасителю! Ти для нас – усім! … Ти нам дорожчий, ніж батько, мати й
брат, ніж наше власне життє. Тому прирікаємо, що цілим серцем будемо
держатись Тебе! [47, с. 111];
– жаль за гріхи перед катехитом – жаль за провини перед мамою: Се
буде правдивою штукою катехита – так до дітей промовити, так їм зло
гріха представити, щоб до першої сповіди приходили трохи з тим чувством
і тим успосібленнєм, з яким до матери прибігає, упавши в калюжу болота, і
з плачем просить, щоб мати личко і ручки обмила [47, с. 563].
– безмірна любов Ісуса – любов рідних батьків: О, який добрий наш
Спаситель! Яка безмірна любов у Його серці! Такого серця не найдемо ні у
рідної матері, ні у батька свого! Такого серця не матиме для нас ні рідний
брат, ні найщиріший приятель! [47, с. 111], Христос, брате, сестро, тебе
полюбив, як ніхто на світі тебе не любить, як не любить рідний отець,
рідна мати [47, с. 627].

2. 2. Лексичний регулятив батько / отець

Регулятив батько / отець в текстах послань співвіднесений
насамперед із поняттям чоловіка щодо своїх дітей (як і в лексикографічних
 19

джерелах – див. Додаток Б). Одразу зазначимо, що йдеться не просто про

народження дітей, а насамперед про їхнє належне християнське виховання за
умови сумлінного виконання батьком своїх обов’язків, наприклад: Щаслива
та дитинка, що, зростаючи, одержує від батька здорову науку! Що вже за
першим разом, як тільки, мимоволі, не знаючи ще, чи вільно, чи ні, сягнула по
чуже добро, а зараз таки почула від батька це важне слово: «Цього не
вільно! То гріх! То не добре!» [47, с. 63]; А вже обов’язок вітця утримання і
виховання дітей єсть природнішим від якої-небудь устави або установи [47,
с. 525], бо гріхи батька є поганим прикладом для дітей, як-от: А яка знову
бідна та дитина, що вже замолоду навчилася від батька всякого
безправства! Що вже від тепер привикає до неладу та непорядку, що вже
від малку починає красти, пити, ненавидіти людей та легковажити власну
честь і совість! [47, с. 63]. Митрополит наголошує на важливості батька в
сім’ї / родині, бо саме він є її годувальником й опікуном і його втрата тягне
за собою суцільні негаразди, наприклад: А скільки терплять сироти, коли
захоріє мати-вдовиця або мати, розлучена з арештованим большевиками
батьком, коли не стає кормителя, а бідна мати хора лежить, і нема чим
затопити в печі, й нема одежі, щоб загрітися [49, с. 207]; Родини
вимагають помочі, яку мусить душпастир радо й сам уділити, і так
зорганізувати, щоби вдовиці, сироти або жінки і діти, що на довгий, може,
час позбавлені опіки батька і мужа, мали право тої опіки від Церкви
жадати [49, с. 220]. Регулятив батько ключовий у понятті родини: на батька
поруч із матір’ю покладені обов’язки єднати сім’ю з Богом (Численні родини
бувають дійсно Богом благословенні, бо в родинне життя і батько, і мати
вкладають без кінця трудів і жертв і, заховуючи Божий закон, жиючи в
Божій благодаті, черпають Боже благословення молитви, Служби Божої
та всіх установ християнського життя [48, с. 120]), де найважливішою є
спільна молитва (Нехай ціла родина – батько, мати, діти і ціла челядь –
спільно щодня відмовляють молитви, якщо можливо, то ранком і у вечір,
перед і після обіду, а коли це за тяжко, то бодай у вечір [47, с. 67]).
 20

Коли йдеться про родину, то Андрей Шептицький найчастіше

використовує лексичний регулятив отець родини, наприклад: Клякнули, і сам
отець родини з молитвеника на голос, поволи і виразно відчитує щоденні
молитви [47, с. 388]; Так само повинна християнська родина бодай раз у
тиждень побожну книжку на голос читати; правильно буде читати отець
родини, але коли єму то трудно, а може, неписьменний або єму не хочеться,
то нехай читає мати або дитина, що до школи ходить [48, с. 4]. Іноді ця
номінація доповнена лексемою голова, як-от: Той отець і голова цілої
родини людської стратив скарб Божої благодати, котрий був дістав з рук
Божих для себе і потомків, – тому стратив єго не лиш собі, але і нам [47,
с. 459]; Отець родини, з своєї сторони, яко голова заряджує всім, о всім
думає, всьо в ладі удержує і всіх дорогами щоденного християнського
життя провадить до неба, бо, якою би не була дорога нашого життя, все-
таки має до неба прямувати [47, с. 760].
Загалом на особу чоловічої статі митрополит покладає різнорідні
обов’язки щодо її ролі в соціальному, родинному, християнському вимірі,
наприклад: І так, як визнавець Христа мусить бути християнином не лише у
сумлінню, але й перед усіми людьми, так само мусить він і признаватися до
Ісуса Христа та голосно визнавати Його науку і як батько родини, і як член
громади, і як член цілого народу [47, с. 68]; Дивіться, випитайтеся, як той
молодець молиться, як в церкві заховуєся, яким сином для родичів, чи не
легкий, чи не марнотратний, чи не грає в карти, чи є чоловіком чесним і
гоноровим, одним словом, яким є християнином, яким буде чоловіком, яким
буде вітцем [47, с. 761]; Чоловік працьовитий не має часу грішити, є
добрим мужем для жени, добрим вітцем для дітей, а для сусіда є помочію,
добрим приміром; є у него, що дати убогому, і діти ліпше зможе виховати;
і в господарстві єго порядок, а з часом – достаток [47, с. 4].
Аналогічні зобов’язання батьківства декларує Андрей Шептицький і
для тих чоловіків, які не є рідними щодо дітей під їх опікою: Правда, що,
коли так християнин прибере собі сироту за дитину, зав’язуєся поміж
 21

сиротою і тим прибраним вітцем зв’язь, подібна до тої, яка є поміж

рідним вітцем і рідною дитиною [47, с. 200]; Мачухи і вітчими, а в часті
тесті і свекрухи, мають майже ті самі обов’язки, що вітці і матері [47,
с. 342]; А в многих, в многих родинах діти не мали би своїх родичів, своєї
родини і місто матери мали би мачоху або місто вітця – вітчима [47,
с. 586]; Нема на світі прикрішої долі, як доля сироти, що має недоброго
вітчима тай недобру мачуху! Тож змилосердіться над тією сирітською
долею і будьте для них не вітчимом і не мачухою, а рідним батьком і
рідною ненькою! [47, с. 66].
Негативні характеристики батька подинокі й представлені
прикметником недобрий, як-от: А скільки гіркости, скільки невдоволення,
скільки нещасної долі на цілісіньке життє приносить дитині недбала мати,
недобрий батько, нехристиянська родина! [47, с. 64], або описом його
вчинків (здебільшого Андрея Шептицького як пастиря хвилювала проблема
алкоголізму в українських родинах): В одній родині батько був пияком, а
жінка – побожною християнкою. Діти були добрі [47, с. 69]; Для жінки і
дітей вельми прикрою річчю було глядіти, як батько вертався завжди
п’яним додому [47, с. 69].
Ознака ʻналежна турбота (піклування) певною особою чи групою
осібʼ лексичного регулятива батько співвіднесена з рядом номінацій
душпастиря, єпископа, митрополита й Папи Римського, яким згідно з
посадовими обов’язками ввірено бути духівниками різної кількості вірян,
наприклад: Тішуся, що виховуєтеся в засадах св[ятої] католицької віри,
тішуся, що маєте і те поняття, що єпископ – це батько всіх вірних своєї
єпархії. Дуже мене тішить, коли бачу Ваші підписи і коли читаю Ваші
листи, в яких до мене відноситеся як до батька [48, с. 438]; У тій родині є
один Батько на цілий світ – Св[ятіший] отець Римський Папа, заступник
Ісуса Христа, єп[ископ] Риму і цілої кат[олицької] Церкви. Св[ятіший]
отець є батьком для всіх єпископів, для всіх священиків і для всіх вірних.
Ісус Христос хотів, аби і в кожному краю, в кожній єпархії був знову батько
 22

для всіх вірних, єпископ. … Треба, щоби Ви про це знали і про це пам’ятали,
що маєте у Львові батька, що Вас дуже любить, про Вас пам’ятає і за Вас
молиться, і що в Римі є також Батько всіх християн усіх католицьких
народів цілого світу [48, с. 236]. Одноразово спостережена контамінація
двох ключових лексем батько і родитель: У тім значінню вітцівства
душпастир є батьком не для всіх вірних своїх, а лише для тих, яких родить
проповіддю для Христа. Одначе для дітей, котрих учить катехизму, він у
повному значінню слів Апостола є родителем-батьком, якщо з його трудів і
з його праці ті діти стають християнами [48, с. 183]. На нашу думку,
називання священників різного сану батьками стилістично вирізняє
мовлення Андрея Шептицького й додає ноток розмовності, оскільки за
релігійним стилем закріплена лексема отець (про неї йтиметься далі).
Одноразово фіксуємо аналогічну сему й у називанні батьком судді:
Тому суддя є батьком для всіх кривджених, опікуном сиріт, підпорою
вдовиць, пострахом для людей неправедних, погрозою для лихварів,
осудженням неправного зиску, пересторогою перед злочином [48, с. 211].
Частотність використання Андреєм Шептицьким лексичного
регулятива батько на позначення священників не велика, узвичаєнішим є
регулятив отець. Диференційною рисою іменування осіб священничого сану
можна вважати прикметникові поширювачі. За означенням духовний (у пре- і
постпозиції) впізнаємо священника, який є авторитетом для християнина, дає
йому добрі поради, научає, сповідає, супроводжує на духовній дорозі,
наприклад: Як отець духовний порадив, так вона й робить [47, с. 69]; За
малі гріхи накладають отець духовний малу покуту, а за тяжкі гріхи
накладають і тяжку покуту [47, с. 219]; Отець духовний буде старатися
піддержати в тих душах головним чином духа молитви. Буде перестерігати
їх, щоби не давали себе опанувати духом недбалости й остиглости … у своїх
практиках релігійних [49, с. 89]; Поміж усіма Вами, до яких це пишу, поміж
усіма присутними в церкві, коли Ваш Духовний Отець будуть читати Вам
це моє письмо, є, може, такі, що не мають охоти цього року сповідатися;
 23

може, від року не сповідалися вони [49, с. 165]. Зазвичай духовним отцем є
священник місцевої парафії (парох) і його відрізняють від священника, що
тимчасово з певних причин заступає пароха (І нехай не боїться, що духовний
отець чи священик, що править Службу Божу, відмовить йому Причастя
[48, с. 343]), чи священник з іншої парафії, якому найбільше довіряє своє
духовне життя вірянин (Кажу це з болем серця – сповняючи тим прикрий
душпастирський обов’язок супроти вас; і ваш духовний отець, парох чи
завідатель був би обов’язаний відмовити вашій родині поховати ваше тіло
по-християнськи і молитися за вашу душу над гробом [48, с. 179]).
У мовленні українців відома лексема панотець на позначення
священника [39, VI, с. 48; 29, с. 432]. Нею митрополит послуговується лише 4
рази: один раз – у посланні до вірних на Буковині Правдива віра і три – у
посланні До моїх любих гуцулів: По науку до панотця не прийде (християнин. –
К. А), бо й сам він несвідомий, що він такий сліпий і над пропастю стоїть. А
й панотець до нього не зайде, бо часом й не знає, що десь в селі є такий
нещасний християнин [47, с. 47]; А Ти добре порадьси! І ни лиш самого
гадуката або нотаря, але порадьси й старших господарів – чєсних та добрих
сусідів! Порадьси й панотця, порадьси і жинки! Бо й чєлідина має свій
розум, тай чємос до ради придастси [47, с. 87].
Андрей Шептицький усвідомлював і свою відповідальність доброго
отця та пастиря (а ще більше прагнув ним бути) на посаді митрополита, про
що читаємо в посланнях: Святіший отець у тім листі, що єго до Вас
написав про назначеннє мене Вашим єпископом, каже так: що сподіваєся і
бажає собі, щоби Ви завжди мали в мені доброго отця, пастиря, а я у Вас –
добрих, вірних дітей [47, с. 158]; Але мушу повинуватися, коли Святіший
отець казав мені взяти на себе важкий провід Галицької Митрополії [47,
с. 141]; Таке й мені лучилося. Заледве проминуло півтора року моєї праці в
єпархії, а вже, з Божої волі та з приказу Святішого вітця, прийшлось мені
покинути Станиславівську єпархію та обняти Львівський владичий
престол [47, с. 112].
 24

Означення святіший у складі регулятива Святіший отець (подекуди

святіший Отець, Святий Отець) митрополит актуалізує, коли говорить про
Папу Римського, наприклад: Тим найстаршим, що має всяку власть у руках і
котрого всі мають слухати, Головою цілої Церкви, є Святіший отець у
Римі [47, с. 154]; Святіший отець має передовсім від Ісуса Христа
найвисший учительський уряд. Він перший має голосити світови Божу науку
[47, с. 321]; У нас Св[ятіший] отець, як самі знаєте, заснував єпархію в
Станиславові і дав початок відродженню нашого монашого чину [47, с. 453];
Св[ятіший] отець оснував, кромі того, колегію, то є таку найвисшу школу в
Римі для нашої молодіжи [47, с. 453]. При названому регулятивові можливі
конкертизатори імені Папи, як-от: В річницю сеї великої хвилі видав
теперішній наш Святіший отець Пій X до всіх єпископів католицького
світу письмо, котре в руськім переводі вже знаєте [47, с. 455]; Коли наш
Св[ятіший] отець Лев ХIIІ став Папою, то спровадив світ християнський
на трохи ліпшу дорогу [47, с. 444].
Спостережений цікавий варіативний синонімічний ряд до регулятива
Святіший отець. У кожній із номінацій акцентовано увагу на конкретній
ознаці, співвіднесеній із посадою чи родом діяльності Папи Римського,
наприклад: Нема ще місяця, як я вернувся з подорожі з Риму. Більше, ніж
сотка самих наших паломників, їздило туди, до цього св[ятого] місця, щоби
там доступити ювілейного відпусту, поклонитися найвищому Зверхникови
Церкви, Святішому нашому вітцеви Папі Римському, та помолитися при
гробах св[ятих] апостолів за себе і за цілий наш народ [47, с. 51]; Як того
потреба, то сам Святіший отець забирає голос і яко Учитель вселенської
Церкви подає до вірування якусь правду, то єсть учить, що така а така
правда міститься в Божім Об’явленню і в апостольській науці [47, с. 328];
Віримо і визнаємо, що, коли Святіший отець яко учитель світу
християнського проголошує і толкує якусь правду віри, єсть непомильний
тою непомильністю, котрою Христос наділив Свою Церков [47, с. 361];
Отже, Св[ятіший] отець, Христовий Намісник і Наслідник Ап[остола]
 25

Петра, яко зверхний Душпастир цілого Христового стада, дбалий о добро

цілої Церкви, поручує нам молитви за ту часть Церкви, яка терпить і якій
грозить небезпека [48, с. 39]; Це назначення Апостольського візитатора, як –
не менше – вибір особи, якій Святіший отець той преважний уряд повірив,
уважаємо за новий і великий доказ прихильности Христового Намісника для
нас [48, с. 80].
В одному з висловлювань Андрея Шептицького один регулятив має
два лексичні варіанти представлення, як-от: Св[ятіший] отець є батьком
для всіх єпископів, для всіх священиків і для всіх вірних [48, с. 236].
Чітку диференціацію спостережено в посланнях Андрея Шептицького
щодо лексичного регулятива батько / отець на позначення Бога. Якщо
йдеться про милосердне ставлення Бога до всіх людей, про його опікунство
кожним, то митрополит послуговується регулятивом батько, адже увага
акцентована на батьківській любові Бога до своїх людей-дітей, наприклад:
Щасливий той, кому Бог дає нагоду покути, бо наші терпіння є і покутою за
наші гріхи. Не раз вони є потрібні до одержання прощення від нашого
Батька, Бога [48, с. 123].
Сталим означенням до регулятива батько (коли йдеться про Бога) в
мовленні митрополита є прикметники добрий, найліпший, що ще більше
підкреслюють оцінний вимір комунікації: Ми, бідні грішники, безсильні до
покаяння, бо без Божої благодаті нічого доброго не можемо зділати, але
Бог, добрий Батько, обіцяв і певно додержить [48, с. 290]; Бо вияв
совершенного жалю міститься також у щоденних молитвах, і кожний
християнин повинен привикати ввечір перед спанням збуджувати в собі
совершенний акт жалю, себто акт, що походить з любові до Бога,
найліпшого Батька в небі [49, с. 165]. Підсилювального ефекту додають
повтори тих самих фраз (Вже надходить хвилина вислуханих молитов, і
радісного привіту, і сліз, але сліз радости, в які переміняє Бог, добрий
Батько, усі сльози, терпіння, недуги і злидні. Відваги, мужества, надії!
Ослаблені коліна випростуйте і немічні руки витягніть до молитви! Бог –
 26

добрий Батько! [49, с, 278]) або контекстних синонімічних словосполучень

(Те розположення в душі опирається на переконанні віри, що Бог є добрим
батьком, безконечним добром, заслугує на те, щоб Його над усе цінити,
себто любити [49, с. 98]).
Усталеним епітетом до регулятива батько є прикметник милосердний,
особливо в типових ситуаціях, коли від Бога люди очікують прощення, ласки
попри вчинені гріхи: Може, добрий Бог верне Вам здоровля, а коли така
Його свята воля, милосердний, найліпший Батько прийме у Себе в небесних
хоромах Своїх бідних, терплячих дітей [49, с. 309]; … проси з неба про один
промінчик – а пробудиться твоя душа. Тоді покинеш гріхи й доброю сповіддю
навернешся до нового життя, а Бог, милосердний Батько, прийме тебе у
св[ятім] Причастю Христового Тіла і Христової Крові; обійме, пригорне до
серця, піднесе, очистить, освятить, потішить і скріпить [49, с. 168].
Семантичне уточнення в небі, небесний регулятива батько вказує на
те, що фраза Батько наш в небі, Батько Небесний стосується Бога й
водночас дозволяє розрізнити поняття батьківства Божого й людського: Хто
Богові в житті в душі своїй не віддає першого місця, хто не почитає
Всевишнього вірою в науку, Богом об’явлену, а Церквою подавану до вірування,
надією на вічне спасення й любов’ю Батька нашого в небі, а ближніх братів
наших на землі, хто легковажно або святокрадсько взиває ім’я Господнє і
святого дня не святкує, той більше з імені, чим із життя є християнином і,
може, далеко відступив від Божої прямої дороги, що веде до неба [48,
с. 291]; Таїнство Покаяння, а хто не може до сповіді приступити, може
очистити свою душу досконалим жалем за гріхи, себто жалем, що в душі
родиться з любові до доброго Батька Небесного [49, с. 284].
У частотних згадках про Бога в контексті Святої Трійці чи його
взаємин з Ісусом Христом митрополит використовує стилістично маркований
регулятив отець, наприклад: Наша християнсько-католицька віра така.
Віримо в одного Бога в трех Божих особах: Отець, Син і Дух Святий,
святая Животворящая Тройця, в ім’я Котрої ми охрещені водою і духом, – се
 27

оден Бог [47, с. 754]; Тим одним лиш ріжняться особи Божі межи собою, що
Отець сам від Себе, від нікого не походить, Син Божий походить від Отця,
а Св[ятий] Дух походить від Отця і Сина [47, с. 357]; По трийцяти літах
молитви і тихої праці мав Ісус Христос зачати діло, на котре прислав Єго
Отець [47, с. 161]. Зазвичай такий регулятив увиразнений означенням
небесний, наприклад: Небесний Отець прийняв ту жертву, офіру Свого
Сина, і вернув людям Свою ласку, котру стратили через гріх перших родичів
[47, с. 320]; Хто ближнім із серця прощає, заслугує неначе на те, щоб Отець
небесний простив йому його провини [48, с. 334]. Варто наголосити на тому,
що для позначення Бога в релігійному мовленні актуальною є насамперед
лексема отець, пор. у текстах молитов «Отче наш, що є на небі …», «Вірую
в Єдиного Бога Отця Вседержителя, Творця неба і землі…», «В ім’я Отця, і
Сина, і Святого Духа». Двічі спростережене варіативне написання регулятива
отець з лексемою Бог у формі прикладки: Як співробітники, заступники й
посли Христа, як ті, що їх Христос посилає так само, як Його Бог-Отець
післав, ми маємо Його справу сповняти, Його діло докінчувати [48, с. 148].
Спектр епітетів до лексичного регулятива отець дещо розлогіший, і
всі вони вказують на певну якісну ознаку, на якій хотів наголосити Андрей
Шептицький. Характеристика предвічний передає вічну сутність Бога – той,
що існує здавна, наприклад: З тих слів бачимо, що післанництво Христа як
учителя було в тім, аби Боже слово – слово, що Отець предвічний дав
Своєму Синові Христові, – передати людям та тим об’явити людям Боже
Ім’я [48, с. 149]. Епітети добрий, милосердний, всемилостивий митрополит
використовує для того, щоб зосередити увагу на поблажливості Бога до
слабкості й гріховності людини, порівнюючи грішників з блудним сином, що
вернувся до дому свого батька, наприклад: Чи думаєш, що та молитва єсть
дійсною молитвою, чи думаєш, що Бог, добрий Отець, може таку молитву
прийняти і вислухати як добру молитву? [47, с. 772]; Отець милосердний
принимає блудного сина, тулить до серця, цілує, принимає в Свою хату і
вертає то, що через гріхи був стратив, що наново придбав покаяннєм,
 28

наслідство царства небесного [47, с. 347]; Верніться до побожности життя

християнського, а Бог Всевишній яко Отець Всемилостивий прийме Вас, як
Свої діти, забуде Ваші гріхи і верне Вам назад ласку Свою святу [47, с. 225].
Подекуди Андрей Шептицький на позначення Бога використовує
одразу дві опорні конструкції з лексичним регулятивом батько / отець, хоча
вони не стільки доповнюють одна одну, як кожна із них актуалізує в
сприйнятті реципієнта різні асоціації, наприклад: Любов ближнього обов’язує
нас супроти всіх ближніх і всіх народів світа, обов’язує нас і супроти
ворогів. Ми ж маємо їх любити не для них, а для Отця небесного, нашого
Батька [48, с. 336]; Небесний Отець є найліпшим нашим батьком і так
нас любить, що для нашого спасіння прислав з неба єдинородного Свого Сина
[49, с. 282].
Одним із частотних способів образного увиразнення текстів в Андрея
Шептицький є порівняння. Це допомагає індивідуалізувати, стилістично
виокремити думку адресанта й створити асоціативний ряд у сприйнятті
реципієнта. Регулятив отець / батько входить до складу таких порівняльних
конструкцій:
- священник (отець у християнському житті) в громаді як батько своїм
дітям: І справді, священик єсть в громаді як би отцем у християнському
житті, бо як отець родить діти, себто дає їм життє, так священик дає
вірним християнське життє [47, с. 155];
- священник (отець духовний) у селі, громаді, парафії як батько в
родині: І о тих обов’язках дещо скажу при кінцi сего письма. Я днесь говорю
о тій громаді Божій, котрої головою отець духовний в селі, гей отець в
родині [47, с. 568]; Через таку Божу установу християнська громада
виглядає як би свята родина; вітцем тієї родини – священик, а вірні – то
його діти. І справді, священик єсть в громаді як би отцем у християнському
житті, бо як отець родить діти, себто дає їм життє, так священик дає
вірним християнське життє [47, с. 155];
 29

- батько щодо сина як Бог щодо грішника: Як той отець сина свого
вбирає у нову одежу і золотий перстень єму дає, так і Бог душу грішника
одіває в Свою святу ласку та золотий перстень любови Божої вкладає єму
на палець [47, с. 221]; Як собі грішник те слово в серці скаже, то вже і
Господь Бог, як той отець милосердний, що виглядав свого сина, виходить
напротив него Своєю ласкою [47, с. 221]; Та ж і батько вдарить часом
дитину, розуміється, не зі злости, а зі щирої любови. Так само і Господь Бог.
Навіть тоді, коли зсилає терпіння і карає, робить це з любови [47, с. 119];
- Папа Римський щодо єпископів як святий Петро щодо апостолів:
Єпископа установлює Святіший отець, від котрого залежать усі єпископи
цілого світу, так як апостоли стояли під св[ятим] Петром [47, с. 155];
- гріх перед Богом як відлучення («покинення») від батька: Смертний
гріх є злучений з відкиненням від Божої благодаті. А що кожний гріх є
добровільним переступленням Божого закону, тому й представлений він у
св[ятому] Євангелію як покинення батька та родинної хати [49, с. 300];
- жаль дитини перед батьком і матір’ю як жаль християнина перед
Богом: Так жалувати – то жалувати з любови. Так жалує дитина, коли
побачить слезу в оці вітця або матері, котрим прикрість зробила. Так
жалує християнин, що Бога цілим серцем над все любить [47, с. 345];
- Божа ласка на всіх вірян як спадщина батька на дітей: Божа ласка
мала на нас усіх перейти, так як у спадщині маєток з вітця на діти
переходить [47, с. 211].

Висновки до розділу 2
У текстах послань лексичний регулятив мати, окрім узвичаєного
значення ʻжінка щодо дитини, яку вона народилаʼ, розширив свою семантику
значенням ʻцерква стосовно своїх вірянʼ. Частотною є актуалізація
регулятива мати в усталених для релігійного мовлення найменуваннях
Мати Божа, Божа Мати, Матір Божа, Матір Христа, Свята Матір,
Пресвята Матір на позначення материнства Діви Марії щодо Ісуса Христа й
 30

номенах Матір усіх нас, Матір небесна для експлікації значення її

материнства щодо усіх вірян на землі.
Світське значення регулятива мати визначається стилем поведінки
жінки як християнки, на що вказують насамперед атрибутиви побожна,
християнська, родинним статусом щодо своїх дітей – рідна мати. Для
ідіостилю митрополита характерне використання досліджуваного регулятива
в чіткій сімейній ієрархії, наприклад: батько і мати; батько, мати, брат,
сестра, жінка, чоловік; мати і дитина, а також як узагальненого збірного
образу усього жіноцтва, первинною місією якого є народження й виховання
дітей.
Лексичний регулятив батько / отець у мовленні митрополита Андрея
Шептицького має полісемантичний вияв. У текстах послань регулятив отець
(узвичаєний для релігійного стилю) зафіксований у трьох значеннях (батько
щодо своїх дітей, священник чи Папа Римський, Бог), кожне з яких
увиразнене усталеними для релігійного спілкування епітетними
характеристиками духовний, святійший, добрий, милосердний. Зауважмо, у
непрямих відмінках іменник отець в ідіолекті Андрея Шептицького
вживаний у формах вітця/вітців, отцю і вітцеві(и), вітцем/вітцями.
Аналогічного значення в ідіостилі Андрея Шептицького набуває й регулятив
батько, що має виразне стилістичне забарвлення й слугує засобом
інтимізації спілкування митрополита з гіпотетичним адресатом. Регулятив
батько частотніший для іменування земного батьківства чоловіка щодо своїх
дітей, регулятив отець – щодо Бога. Обидві лексеми можемо вважати
синонімічними, проте функційно різнорідними, що й стверджують контексти
їх вживання в ідіолекті Андрея Шептицького.
 31

ВИСНОВКИ

Поняття регулятивності розуміють як властивість тексту керувати

пізнавальною діяльністю адресата. Теорія регулятивності вивчає питання, за
допомогою чого текст діє на реципієнта, як у його свідомості формується
сприйняття тексту, заплановане автором, які одиниці тексту встановлюють
діалог адресанта з адресатом, тобто спонукають активну інтерпретаційну
діяльність. З-поміж лінгвістичних регулятивних засобів важливою є група
лексичних. Регулятив мати з упевненістю можемо віднести до універсальних
у всіх культурах і національно-мовній свідомості їхніх носіїв. Наявність в
автора та адресата тексту спільних соціальних, історичних та національних
знань про нього дозволяє з великою ймовірністю «правильно» зрозуміти
текст.
Теоретичні основи проблеми регулятивності, розроблені
Н. Болотновою на рубежі ХХ-ХХІ століть й первинно спроєктовані на
дослідження текстів художнього стилю, засвідчують розуміння
регулятивності як універсальної категорії тексту, що реалізується в різних
жанрово-стильових варіантах. В українській лінгвостилістиці студії, у яких
тексти розглянуто з позиції теорії регулятивності, принагідні, а отже, й
потребують ґрунтовного опрацювання.
Лексичні регулятиви батько / отець і мати актуалізовані в посланнях
Андрея Шептицького в прямому та переносному значенні, а подекуди
набувають і відмінного від зафіксованих в лексикографічних джерелах
значення.
Лексемами батько й мати на позначення семи ʻчоловік або жінка
стосовно своїх дітейʼ митрополит послуговується для пояснення обов’язку
обох батьків належно виконувати свою християнську роль щодо дітей у сім’ї.
Окрім забезпечення матеріального достатку, вони повинні пам’ятати про
належне християнське виховання нащадків у родині. Такі чоловіки та жінки
водночас є добрим подружжям одне одному, вдячними дітьми для своїх
 32

батьків, вірними християнами, доброчесними членами громади й народу та

загалом гарним прикладом для наслідування. Аналогічні вимоги щодо
батьківства Андрей Шептицький висуває перед нерідними батьками:
вітчимом і мачухою, опікунами. Навзаєм діти повинні добре усвідомити
четверту Божу заповідь. Оцінні прикметникові характеристики батька й
матері спорадичні. Синонімами до названих лексичних регулятивів, хоча й
менш частотними у слововжитку митрополита, є відповідно лексеми мама,
неня, отець.
Прийом перенесення ознаки з однієї реалії на іншу на основі
подібності уможливив розширення семантики досліджуваних лексем у
мовленні митрополита. Значення ʻтурбота про групу осібʼ, що є одним із
визначальних у семантичній структурі слів мати, батько чи отець,
представлене і в семантиці лексем Церква і священник. Ця сема в релігійному
мовленні актуалізує насамперед духовне піклування Церкви та душпастирів,
єпископів, митрополита, Папи Римського своїми вірянами.
Андрей Шептицький використовує лексему батько для номінації
священнослужителів не настільки частотно, як лексему отець, що пов’язане з
особливостями слововжитку останньої в релігійному стилі. Зауважмо,
митрополит диференціює приналежність священників до сану чи посади за
допомогою додавання до лексичного регулятивна отець прикметникових
поширювачів, наприклад: духовний отець – це священник, який є
авторитетом для християнина, дає йому добрі поради, научає, сповідає,
супроводжує на духовній дорозі, Святіший отець – це Папа Римський.
Лексичний регулятив батько / отець у посланнях Андрея
Шептицького (як і в релігійному стилі загалом) співвіднесений із
найменуванням Бога. Спостережена чітка диференціація обох лексем
названого регулятивна: якщо йдеться про милосердне ставлення Бога до всіх
людей, про його опікунство кожним, то митрополит послуговується
регулятивом батько (зазвичай у поєднанні з прикметниками добрий,
милосердний, найліпший, небесний), адже увага акцентована на батьківській
 33

любові Бога до своїх людей-дітей, у згадках про Бога в контексті Святої

Трійці чи розповідях про Ісуса Христа – отець (з додаванням прикметників
всемилостивий, милосердний, небесний, предвічний).
Стилістично окреслене використання митрополитом регулятива мати
в номінаціях Мати Божа, Мати Ісуса Христа, Пресвята Матір Пречиста
Діва, Найсвятіша Мати Марія, а також у словосполученнях
перифрастичного характеру наша Матір Марія, Матір всіх нас, Матір Ісуса
Христа і нас всіх, своїх прибраних дітей, Матір небесна, Матір світу.
Характерна риса ідіостилю письма Андрея Шептицького –
порівняльні конструкції з лексичними регулятивами батько / отець, мати, у
яких на прийомі паралелізму побудовано порівняння двох ситуацій, одна з
яких із зазначеними лексемами.
Отже, лексичні регулятиви батько / отець і мати в посланнях Андрея
Шептицького за ступенем актуалізації й семантичним наповненням належать
до домінантних у комунікативній структурі релігійних текстів. Це дозволяє
митрополитові реалізувати мету спілкування з вірянами: емоційно впливати
на реципієнтів, здійснювати релігійну просвіту соціуму і його виховання в
релігійному дусі. Важливий засіб досягнення такої мети – лексичні ресурси
мови, зокрема ті, що є стилістично увиразненими й у релігійних текстах
дозволяють керувати пізнавальною діяльністю адресата.
 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Богдан С. Вербалізація лексичного регулятиву Німеччина в

епістолярних текстах Лесі Українки. Лінгвостилістичні студії. 2016. Вип. 4.
С. 23–38.
2. Богдан С. «...Гроші душу холодять» (Регулятив «гроші» в
епістолярній поведінці Тараса Шевченка). Дивослово. 2015. № 7/8. С. 46–50.
3. Богдан С. Лексичний регулятив ліс в епістолярних текстах Лесі
Українки. Studia Ukrainica Posnaniensia. 2019. № 7. С. 9–18.
4. Богдан С. Лексичний регулятив любов в епістолярних текстах Лесі
Українки. Тенденції розвитку української лексики та граматики. 2014. Ч. І.
Варшава – Івано-Франківськ. С. 47–77.
5. Богдан С. Методи й методика лінгвостилістичних досліджень:
методичні рекомендації для студентів-філологів. Луцьк, 2011. 28 с.
6. Богдан С. Оказіональні найменування номінативного поля дитина в
епістолярних текстах Лесі Українки. Лінгвостилістичні студії. 2015. Вип. 3.
С. 6–36.
7. Богдан С. Регулятив гроші в епістолярних текстах Лесі Українки.
Лінгвостилістичні студії. 2017. Вип. 6. С. 33–53.
8. Богдан С. Регулятиви сад і квіти в епістолярних текстах Лесі
Українки. Лінгвостилістичні студії. 2017. Вип. 7. С. 14–31.
9. Болотнова Н. О типологии регулятивных структур в тексте как
форме коммуникации. Вестник Томского государственного педагогического
университета. 2011. №3. С. 34–40.
10. Болотнова Н.С., Бабенко И.И., Бакланова Е.А. и др.
Коммуникативная стилистика текста: лексическая регулятивность в
текстовой деятельности: коллективная монография / под ред. проф.
Н. С. Болотновой. Томск: Изд-во Томск. гос. пед. ун-та, 2011. 492 с.
11. Венжинович Н. Вербалізація концептів батько і мати у фраземах
української мови (на матеріалі творів Т. Г. Шевченка). Науковий вісник
 35

Ужгородського університету. Серія : Філологія. Соціальні комунікації. 2014.

Вип. 1. С. 298–300.
12. Галаур С. Бібліїзми-регулятеми в сучасній українській художній
прозі. Науковий вісник Чернівецького університету. Романо-слов᾿янський
дискурс. 2019. Вип. 812. С. 73–77.
13. Галаур С. Диференційні параметри експресем та регулятем у
художньому тексті. Мова : класичне – модерне – постмодерне. 2018. Вип. 4,
С. 20–32.
14. Галаур С. Конвергенція та її регулятивність у сучасному українському
прозовому тексті. Мова і культура. 2019. № 22. Т. IV (199). С. 97–103.
15. Галаур С. Регулятивна організація топонімів у сучасному
українському художньому тексті. Лінгвостилістичні студії. 2019. Вип. 10,
С. 18–28.
16. Галаур С. Регулятивна стратегія мовленнєвого портретування в
малій прозі Олеся Гончара. Рідний край: альманах Полтавського
національного педагогічного університету. 2018. № 1(38). С. 89–94.
17. Галаур С. Регулятивна функція інтертекстуальних елементів у
сучасному художньому тексті. Філологічні науки: сучасні тенденції та
фактори розвитку: міжнародна науково-практична конференція, м. Одеса,
27–28 січня 2017 року. Одеса : Південноукраїнська організація «Центр
філологічних досліджень», 2017. С. 9–12.
18. Галаур С. Регулятивний спосіб графіко-акцентуаційного контрасту
і специфіка читацької рецепції. Мова і культура : науковий журнал. 2018.
№ 21. Т. ІІ (191). С. 234–240.
19. Галаур С. Регулятивні параметри онімів у сучасній українській
художній прозі. Записки з українського мовознавства. 2019. № 26. Т. І.
С. 216–223.
20. Галаур С. Регулятивні стратегії й тактики в сучасній українській
художній прозі. Лінгвістичні студії. 2019. № 37. С. 85–89.
 36

21. Галаур С. Регулятивність наукових текстів Івана Огієнка. Іван

Огієнко і сучасна наука та освіта. Серія: Філологічна. 2017. № 14. С. 50–56.
22. Галаур С. Регулятивність повтору в сучасній українській художній
прозі. Філологічні науки. 2018. № 29. С. 84–90.
23. Галаур С. Регулятивність та її місце в системі категорій
художнього тексту. Лінгвістичні дослідження. 2018. № 48. С. 145–152.
24. Галаур С. Регулятивність художнього тексту: функція, категорія,
стратегія, теорія. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного
університету. Серія: Філологія. 2017. № 30. Т. 1. С. 118–121.
25. Галаур С., Якубенко І. Художній політичний дискурс і його
регулятивний вплив. Лiнгвiстичнi студії. 2020. № 40. Т. 2. С. 41–48.
26. Данилюк Н. Мовний образ матері в народних піснях і в поезії
Тараса Шевченка. Науковий вісник Східноєвропейського національного
університету імені Лесі Українки. 2014. № 12. С. 14–19.
27. Добрусинець Д. Етнолінгвістичний аспект назв спорідненості.
Теорія і практика викладання української мови як іноземної. 2007. Вип. 2.
С. 81–91.
28. Енциклопедичний словник символів культури України / за заг.
ред. В.П. Коцура, О.І. Потапенка, В.В. Куй біди. 5-е вид. Корсунь-
Шевченківський, 2015. 912 с.
29. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-
довідник. Київ: Довіра, 2006.
30. Колоїз Ж. В. Лінгвопоетична репрезентація концепту мати.
Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного
університету. 2013. Вип. 9. С. 546–564.
31. Лісняк Н. І. Культурологічна значущість лексики, пов’язаної з
поняттям «рід» у лемківській пісні. Наукові записки [Ніжинського
державного університету ім. Миколи Гоголя]. Серія : Філологічні науки.
2013. Кн. 1. С. 68–74.
 37

32. Марчук У. Особливості функціонування концепту «мати (мама)»

в індоєвропейському лінгвокультурному просторі. Вісник Житомирського
державного університету. Філологічні науки. Вип. 39. 2008. С. 213–217.
33. Мацьків П. В. Українські переклади Біблії : семасіологічний
аспект. Вісник Сумського державного університету. Серія: Філологічні
науки. 2006. № 11 (95). С. 168–172.
34. Нахапетова О. В. Етнокультурні особливості номенів на
позначення неповної спорідненості вітчим, мачуха в сучасній українській
мові. Записки з українського мовознавства. 2016. Вип. 23. С. 46–52.
35. Нахапетова О. В. Номени на позначення родинних стосунків у
мовленнєвій інтеракції українців. Мова. 2014. № 22. С. 48–51.
36. Полюга С. Концепти батько-отець та син-дитина як архетипні
релігійні символи у грецькому та українському текстах святого письма.
Studia linguistica. 2014. Вип. 8. С. 249–253.
37. Правопис. URL: https://www.ulif.org.ua/data/?fbclid=IwAR2
VbL226BrM55Laxx93fbJlxz7BzIbqugj6GUfaifox0Q8TqNGpmEWG780.
38. Словарь української мови / за ред. Б. Д. Грінченка. В 4 т. Київ,
1907–1909.
39. Словник української мови / за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ:
Наукова думка, 1970–1980.
40. Словник фразеологізмів української мови / уклад.:
В. М. Білоноженко та ін. Київ: Наукова думка, 2008. 1104 с.
41. Стилистический энциклопедический словарь русского языка /
под ред. Кожиной М.Н. 2-е изд., испр. и доп. Москва, 2006. 696 с.
42. Тарасюк Т., Косенко А. Семантика регулятива батько / отець у
посланнях Андрея Шептицького. Дивослово. 2021. № 4 (769). С. 34–39.
43. Тарасюк Т., Косенко А. Теорія регулятивності в сучасній
українській лінгвостилістиці. Сучасні напрями розвитку педагогіки та
педагогічної психології; актуальні питання філології та мовознавства:
матеріали міжнародної спеціалізованої наукової конференції, м.Тернопіль, 19
березня 2021 року. Вінниця: Європейська наукова платформа, 2021. С.53–56.
doi.org/10.36074/mcnd-19.03.2021.ped-philol.03
 38

44. Трумко О. Мовний образ батька в художньому дискурсі

І. Франка. Актуальні питання гуманітарних наук. 2016. Вип. 16. С. 193–199.
45. Чернова А. В. Концепти «батько», «мати» в українській лексико-
фразеологічній системі світу: автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01.
Дніпропетровськ, 2010. 20 с.
46. Шеремета В. П. Національно-культурні стереотипи мовообразу
жінки в українських народних піснях: автореф. дис. ... канд. філол. наук:
10.02.01. Київ, 2017. 24 с.
47. Шептицький А. Пастирські послання 1899–1914 рр. Т. I /
упорядники: О. Гайова, Р. Тереховський. Львів: Фундація «Андрей»;
Видавничий відділ «Артос», 2007. L+1014 с.
48. Шептицький Андрей. Пастирські послання 1918–1939 рр. Т. II /
упорядники: О. Гайова, Р. Тереховський. Львів: Фундація «Андрей»;
Видавничий відділ «Артос», 2009. XII+1014 с.
49. Шептицький Андрей. Пастирські послання 1939–1944 рр. Т. III /
упорядники: О. Гайова, Р. Тереховський. Львів: Фундація «Андрей»;
Видавничий відділ «Артос», 2010. XXXII+828 с.
50. Шептицький Андрей. Пастирські послання. Спільні пастирські
послання. Т. IV / упорядники: О. Гайова, Р. Тереховський. Львів: Фундація
«Андрей»; Видавничий відділ «Артос», 2013. XIV+1194 с.
51. Яковлєва В. Б. Вербалізація концепту сім’я в українській мовній
картині світу: автореф. дис ... канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2008 . 19 с.
52. Яковлєва В. Сполучуваність слова мати як назви спорідненості.
Слово. Думка. Людина: Збірник наукових праць із актуальних проблем
лінгвістики. (До 80-річчя від дня народження доктора філологічних наук,
професора Л. А. Лисиченко). Харків: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2008.
С. 269–275.
53. Тарасюк Т. М., Косенко А. С. Використання результатів наукових
проєктів ман на уроках української мови в ЗСО. Актуальні питання розвитку
філологічних наук у ХХІ столітті: Міжнародна науково-практична
конференція, м. Одеса, 26–27 березня 2021 року. Одеса: Південноукраїнська
організація «Центр філологічних досліджень», 2021. С. 24-28.
 39

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А
Семантика лексем мати у лексикографічних джерелах

Значення лексеми МАТИ у «Словнику української мови»1

1. Жінка стосовно дитини, яку вона народила.

// Жінка, що має або мала дитину.
// перев. як прикладка, перен. Про що-небудь дуже близьке, рідне.
Божа (господня, пречиста) мати, рел. — богородиця, мати Христа.
♦ Крий (не дай) мати божа! — вигук, яким виражають застереження, побоювання..
Мати божа! — вигук, яким виражають здивування, захоплення, переляк і т. ін.

2. Самиця стосовно своїх малят.

Як бачимо, в обох вигуках первинне релігійне значення

словосполучення мати божа нівельоване, що засвідчує й правопис обох слів
з малої літери (це можна пояснити й позамовними чинниками часу укладання
словника). Аналогічну орфограму в подібних вигуках маємо й у сучасному
правописі, тобто «в усталених словосполученнях, що використовуються в
розмовній мові, де слова Бог, Господь та ін. не вживаються як їх
найменування, їх пишемо з малої букви: бог зна що (невідомо що), бог зна
коли́ (невідомо коли), госпо́дь з тобо́ю (ва́ми) (вживається як здивування,
заперечення, докір), бог з ним (з тобо́ю) (вживається на знак згоди,
примирення, прощення та ін.). З малої букви пишемо вигуки бо́же, го́споди,
їй- бо́гу, го́споди бо́же мій, бо́же збав, крім випадків, коли слова Боже,
Господи є звертанням до Бога» [37]. Натомість «З великої букви пишемо
… найменування … Богородиці (Цари́ця Небе́сна, Ма́ти Божа, Пречи́ста
Ді́ва)» [37].

1
Словник української мови / за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Том 4. Київ: Наукова думка, 1973. С. 648.
 40

ПРОДОВЖЕННЯ ДОДАТКА А

Фразеологізми релігійного походження з лексемою МАТИ

у «Словнику фразеологізмів української мови»2

МАТИ БОЖА. Уживається для

вираження позитивних або
негативних емоцій: радості,
здивування, захоплення,
переляку і т. ін.

ХАЙ (нехай) МАТИ БОЖА МИЛУЄ

(прощає, боронить, помилує і т.
ін.). Уживається для вираження
побажання кому-небудь добра,
безпеки, благополуччя і т. ін..;
щоб було все добре

Релігійне стилістичне маркування обох зареєстрованих у словнику

фразеологізмів не простежується, хоча їхнє походження з релігійного
мовлення беззаперечне.

2
Словник фразеологізмів української мови / уклад.: В. М. Білоноженко та ін. Київ: Наукова думка, 2008. С. 370.
 41

ПРОДОВЖЕННЯ ДОДАТКА А

Значення лексеми МАТИ у «Словарі української мови»3

Мати. Мать

Мати Божа. Богоматерь. Старша мати.

Настоятельница монастыря . Скарбова
мати. Монахиня, завѣдывающая монастырскимъ
хозяйствомъ.

У словнику з лексемою мати фіксує три номінації в релігійному

стилі до словникової статті мати.

3
Словник фразеологізмів української мови / уклад.: В. М. Білоноженко та ін. Київ: Наукова думка, 2008. С. 370.
 42

ПРОДОВЖЕННЯ ДОДАТКА А

Значення лексеми МАТИ у словнику-довіднику

«Знаки української етнокультури»4

1) жінка стосовно дитини, яку вона

народила; 2)
Матір (Мати) Божа; 3) весільна
(посаджена) мати; 4) досвітчана мати;
5) хрещена (духовна) мати;

6) ненька = мати - уживаються як

народнопоетичне уособлення рідної землі,
Вітчизни, України.

В. Жайворонок стверджує, що «в екстремальних ситуаціях людина до

кінця життя звертається до матері (як і до Бога, Господа), наприклад: ой мамо
(нене)! мамо (мати, нене, ненечко) моя! мамо (мамочко) моя рідна! матусю
(неню) моя дорогесенька! або просто мамо! нене (ненечко)! [29, с. 356]. Таке
явище, на його думку, можна пояснити фіксацією генетичного коду людини
(коли головою роду й родини була мати), що реалізується насамперед в мові
[29, с. 356].

4
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. Київ: Довіра, 2006. С. 355-357.
 43

ДОДАТОК Б
Семантика лексем батько, отець у лексикографічних джерелах

Значення лексеми БАТЬКО у «Словнику української мови»5

1. Чоловік стосовно до своїх дітей.

2. перен. Основоположник якого-небудь учення, якої-небудь

галузі науки, мистецтва і т. ін.

3. Шанобливе називання козацької старшини, отаманів тощо.

4. Ввічливе звертання до чоловіка похилого віку.

5. Самець стосовно до свого потомства.

5
Словник української мови / за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Том 1. Київ: Наукова думка, 1970. С. 113.
 44

ПРОДОВЖЕННЯ ДОДАТКА Б

Значення лексеми ОТЕЦЬ у «Словнику української мови»6

1. діал., уроч. Батько.

2. церк. Титул служителів культу, а також

форма звертання до них.
Отець небесний — бог.
Отці церкви; Святі отці.

6
Словник української мови / за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Том 5. Київ: Наукова думка, 1974. С. 804.
 45

ПРОДОВЖЕННЯ ДОДАТКА Б

Значення лексеми БАТЬКО у словнику-довіднику

«Знаки української етнокультури»7

1) чоловік стосовно своїх дітей;

2) батько-мати – батьки;
3) весільний (посаджений) батько;
4) хрещений (духовний) батько; 5)
шанобливе називання козацької старшини,
отаманів та ін.

7
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. Київ: Довіра, 2006. С. 29-30.
 46

ПРОДОВЖЕННЯ ДОДАТКА Б

Значення лексеми ОТЕЦЬ у словнику-довіднику

«Знаки української етнокультури»8

1) традиційно-народне і високе – батько;

2) отець-мати (народнопоетичне – отець-ненька) – у

народі – батьки;

3) Отець Небесний = Бог-Отець;

4) титул служителя релігійного культу, а також форма

звертання до нього у значенні «панотець, святий
отець»;

5) отці церкви = святі отці [церкви] – тлумачі

християнського віровчення; богослови, духовні вчителі.

8
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. Київ: Довіра, 2006. С. 425-426.