ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ»

КАФЕДРА МИСТЕЦТВ

РЕЖИСУРА ЕСТРАДИ І ШОУ

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

1 курс

КИЇВ – 2022
Режисура естради і шоу: робоча програма навчальної дисципліни. – К.: Київ,
2022. 40 с.

Розробники:
Деркач С.М., заслужений діяч мистецтв України
кандидат мистецтвознавства, професор
Доколова А.С., доктор філософських наук, старший викладач

Рецензенти:
Мельник М.М., кандидат мистецтвознавства, доцент
Совгира Т. І., кандидат мистецтвознавства, старший викладач

Наведено рекомендації з вивчення дисципліни «Режисура естради і шоу» та

основні теми для вивчення. Подано завдання практичних, дрібногрупових та
індивідуальних занять, завдання для самостійної роботи студентів. Наведено
перелік літературних джерел.

Схвалено рішенням кафедри мистецтв Київського університету культури

Протокол № 11 від 20 червня 2022 р.

Рекомендовано до друку рішенням Вченої ради Київського

університету культури
Протокол № 1 від серпня 2022 р.
 ЗМІСТ
Вступ
1. Структура навчальної дисципліни
2. Програма навчальної дисципліни
3. Теми і плани лекцій
4. Теми і завдання практичних занять
5. Теми і завдання для самостійної роботи
6. Завдання до іспиту, критерії оцінювання знань студента
7. Завдання до заліку, критерії оцінювання знань студента
8. Рекомендована література
 Опис навчальної дисципліни

Характеристика
Галузь знань,
Найменування навчальної дисципліни
спеціальність, освітній
показників денна форма заочна форма
ступінь
навчання навчання

Кількість кредитів – 10 Галузь знань

02 Культура і Мистецтво
Обов’язкова
Спеціальність
026
Сценічне мистецтво

Рік підготовки
Загальна кількість Освітня програма: 1-й
годин – 300 Режисура естради і шоу Семестр
1-2-й
Лекції
Тижневих годин для 8 год.
денної форми Практичні
навчання: 92 год.
Освітній ступінь: Семінарські
аудиторних – 5/5
бакалавр Лабораторні
самостійної роботи
студента – 10/6 Самостійна робота
200 год.
Дрібногрупові заняття

Індивідуальні заняття

Вид контролю:
іспит, залік
 1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета: оволодіння майстерністю режисера, набуття професійних

здібностей у створенні сценічних етюдів як основи театрального мистецтва.

Завдання: засвоєння теоретичних основ курсу та набуття відповідних

практичних умінь.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є теоретичні основи

режисерської діяльності та їх практичне застосування при здійсненні
естрадних постановок різних жанрів та форм.

Студент повинен знати:

історію і теорію класичної режисури, драматургії і майстерності
актора, розуміти природу конфлікту як головного двигуна дії сценічного
мистецтва; специфічні особливості режисури і драматургії естради, її
синтетичну природу, що включає різноманітні види і жанри художньої
творчості.

Студент повинен вміти:

аналізувати та використовувати на практиці вчення провідних
теоретиків театрального мистецтва, відомих акторів та режисерів;
створювати одиночні, парні та масові сценічні етюди як основу театральної
педагогіки; застосовувати отримані знання, навики та уміння в методології
художньо-педагогічною і науково-методичною діяльністю;

Міждисциплінарні зв’язки: «Майстерність артиста естради»,

«Сценарна майстерність», «Історія театру», «Історія естради, шоу та свят»,
«Теорія драми».

Програма навчальної дисципліни складається з таких розділів:

Розділ 1. Сценічний етюд як основа театрального мистецтва.

Розділ 2. Формування режисерської та акторської майстерності в роботі
над парним та масовим етюдом. Парні та масові етюди..
 1. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Кількість годин
Назви розділу і теми денна форма заочна форма
Усь у тому числі Ус у тому числі
ого л с п ла др ін с.р. ьог л с п ла др. с.
б .гр д. о б гр р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
Розділ 1. Основи режисури. Сценічний етюд – абетка професії режисера.
Режисура шоу, свят,
перформансів в
сценічному мистецтві.
Предмет мета та завдання 18 4 14
курсу.
Дія як головна ознака
сценічного мистецтва.
Конфліктна система та
композиційна побудова 26 8 18
сценічного твору.
Сценічна дія та принципи
її організації. Структура 26 8 18
сценічної дії.
Сценічний етюд - абетка
професії режисера.
Ідейно-тематичний аналіз 32 8 24
сценічного твору (етюду).
Метафора як
режисерській засіб
образного вирішення в 14 6 8
етюді «предмет».
Алегорія як режисерській
засіб образного вирішення 14 6 8
в етюді «тварина».
Постановка етюду та
робота з актором над 20 10 10
етюдом.
Разом за 1 семестр 150 4 46 100

Розділ 2. Формування режисерської та акторської майстерності в роботі над парним та масовим

етюдом. Парні та масові етюди
Режисерський задум 16 4 12
сценічного етюду.
Атмосфера сценічного
дійства. Поняття
атмосфери. Створення 20 8 12
атмосфери в етюді
Виразні засоби в етюді
(елементи реквізиту, шум, 22 8 14
музика, світло)
Парний, масовий етюд:
основні вимоги до даної 30 10 20
форми
Створення жанрового
етюду (музичний, 30 10 20
пластичний)
Створення етюду в жанрі 32 10 22
ексцентрики та буфонади
Разом за 2 семестр 150 4 46 100
 2. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ РЕЖИСУРИ. СЦЕНІЧНИЙ ЕТЮД – АБЕТКА

ПРОФЕСІЇ РЕЖИСЕРА

Тема 1.1. Режисура шоу, свят, перформансів в сценічному мистецтві.

Предмет. Мета та завдання курсу.
Поняття сценічного мистецтва та режисури в ньому як одного із
основних елементів даного мистецтва. Сценічне мистецтво як одна із форм
образного (художнього) відображення дійсності. Становлення режисури як
професії в сценічному мистецтві. Основне призначення режисера та мета
його творчості у громадському житті.
Режисура як мистецтво і професія. Поняття «режисура», «режисер».
Режисер – ідейний та художній організатор вистави. Функції режисера.
Режисер і актор. Робота режисера з іншими компонентами вистави.
Репетиція. Види репетицій. Мізансцена – мова режисера.
Шоу – це жанрова категорія що не має чіткого сюжетного ходу і
основана на зовнішньо ефектних номерах.
Перформанс - сучасна форма естради, яка не має традиційної
драматургії, не потребує підготовки літературного сценарію, а базується
виключно на художніх засобах та імпровізації.
Розробка режисерського задуму. Визначення постановчого прийому
даних форм.
Формування режисерського задуму як бачення образного розуміння
ідеї, надзавдання.

Тема 1.2. Дія як головна ознака сценічного мистецтва. Конфліктна

система та композиційна побудова сценічного твору
Дія в житті як процес людської поведінки, спрямованої на досягнення
певної мети. Прояв через дію людської особистості – органічна властивість
природи людини.
Драматична дія як основний засіб створення драматургом характерів
дійових осіб та виявлення ідейно-тематичного задуму п’єси.
Роль сценічної дії в режисерському мистецтві. Дія як основний засіб
розкриття режисером поведінки дійових осіб та втілення задуму вистави.
Специфіка сценічної дії. Різновиди сценічної дії: внутрішня (психічна) і
зовнішня (фізична, словесна), їх органічна єдність та взаємозв’язок.
Органічність (справжність) сценічної дії, відмінність органічної дії від
показної.
 Необхідні елементи для побудови сценічної дії: запропоновані
обставини, сценічне завдання, об’єкт дії, наявність перешкод (подій) та їх
подолання. Дія та протидія. Боротьба як результат протидії. Взаємодія –
спосіб, вид сценічної дії. Значення уяви та фантазії в оволодінні мистецтвом
дії.
Психофізична дія як засіб вираження сценічної поведінки.
Цілеспрямованість психофізичної дії як необхідна умова досягнення
задуманої мети в процесі боротьби.
Пам’ять фізичних дій. Логіка фізичних дій – шлях до вірного
сценічного самопочуття актора.
Застереження проти спрощеного розуміння терміна «фізична дія».
Фізична дія як засіб виявлення психічної дії – процесу мислення, бажання,
прагнення, відношення і т.п. Єдність психофізичних дій.
Конфлікт – сутність драматичного твору. Акторська імпровізація і
текст п’єси.

Тема 1.3. Сценічна дія та принципи її організації. Структура сценічної

дії.
Сценічна дія – наріжний камінь і основа акторської та театрального
мистецтва, який поєднує в собі всі складові гри актора. У ньому вони
об’єднуються в цілісну систему думок, почуттів, рухів.
Дія – це вольовий акт, спрямований на досягнення певної мети.
Акторська або сценічна дія – одне з основних виразних засобів, єдиний
психофізичний процес досягнення мети в боротьбі з пропонованими
обставинами малого кола, виражений яким-небудь чином в часі і просторі.
Основи сценічної дії є суб’єктивна правда актора-образу і імпровізація.
Кожен раз, повертаючись до одної зіграної ролі, артист повинен знаходити в
ній нове: не грати механічно завчений образ, а пристосовуватися до його
потреб по-новому.
Фізична свобода – шлях до створення сценічної свободи як необхідної
умови творчого процесу. Засоби створення сценічного самопочуття.
Складання комплексу вправ для розвитку вміння відчувати своє тіло володіти
ним. Темп та ритм – складові частини сценічної дії. Темп як характеристика
зовнішніх ознак розвитку дії. Ритм як характеристика внутрішніх ознак
розвитку дії (динаміки, інтенсивності, напруженості). Приклади поведінки
людини у різних темпах. Розуміння темпу як швидкості розвитку будь-якої
дії. Аналіз поведінки людини на приклад фізичного та психічного складу
процесу дії. Залежність темпу та ритму від процесу дії. Зумовленість
виникнення певних темпів та ритмів змістом дії. Ритм як складний психічний
процес, зумовлений складними запропонованими обставинами.
Пам'ять фізичних дій. Універсальність вправ на розвиток пам'яті
фізичних дій: залучення до роботи практично всіх елементів сценічної дії.
Вміння спостерігати, запам'ятовувати зорові, дотикові, слухові відчуття як
необхідна умова створення дійової, активної поведінки людини. Розвиток
відчуття логіки поведінки через вправи на пам’ять фізичних дій. Правдивість,
переконливість та зацікавленість як необхідні умови успішного освоєння
вправ на пам'ять фізичних дій.
Сценічна увага. Увага як здібність людини зосереджуватися на будь-
якому об’єкті. Види уваги – свавільна та мимовільна. Особливість сценічної
уваги. Кола уваги: мале, середнє та велике. Почуття людини і своєрідність
форм уваги - дотикова, зорова, слухова. Увага як найважливіший елемент
сценічної дії. Фізична свобода як необхідна умова, що створює можливість
активного включення уваги до дії. Володіння свавільною увагою як
необхідна умова сценічної творчості.
Сценічна віра. Сценічна віра як здібність людини ставитися до
штучного оточення та умов як до справжньої дійсності. Сценічна віра і
створення «життя людського духу». Значення магічного "якби" у вихованні
почуття віри. Запропоновані обставини та значення віри у сприйманні їх
людиною у процесі побудови сценічної дії. Значення розвинутої сценічної
віри актора у створенні переконливого життя людини у штучних умовах
сцени.
Емоційна пам'ять та уявлення. Виявити здібність кожної людини
зберігати емоційні враження від різних подій у власному житті на
конкретних прикладах. Умови, завдяки яким людина спроможна
відновлювати колишні емоційні почуття. Розуміння відновлення фізичної дії
під час виникнення емоційної оцінки як умови, необхідної для розвинення
емоційної пам'яті. Пам'ять дотикова, чутна, зорова, смакова, фізичних дій -
база для виникнення емоційних вражень та їх відновлення. Уява як здатність
людини створювати у своїй уяві нові форми та явища на базі життєвого
досвіду та вражень. Уявлення - найважливіший елемент сценічної дії.
Значення уявлення у перетворенні оточення та запропонованих обставин
відповідно до творчих завдань та своїх намірів. Вплив уявлення на здібність
актора знаходити та реалізовувати правильну лінію поведінку людини у
будь-яких ситуаціях.

Тема 1.4. Сценічний етюд - абетка професії режисера. Ідейно-тематичний

аналіз сценічного твору (етюду).
Етюд – відрізок сценічного життя, створений уявою – магічним «якби».
Етюд – це «засіб згадати життя» (К. С. Станіславський). Сценічний етюд як
пізнання внутрішніх законів професії, «вивчення прийомів психотехніки».
(К. С. Станіславський).
Дійова та динамічна природа етюду. Вимоги до побудови етюду. Етюд –
прожитий відрізок життя. Самовідчуття відношення до всього, що
відбувається. Вміння безперервно і безпосередньо сприймати та оцінювати
все, що навкруги: зараз побачив, зараз почув, зараз подумав, зараз оцінив
тощо. Емоційність вимислу (як би). Відбір дій та деталей, які «працюють» на
головну думку (ідею). Подія етюду як послідовність і логічність ланцюгів
дій. Перешкоди як одна з умов дійової та динамічної природи етюду. Вірно
знайдена і точно відтворена поведінка в пропонованих обставинах етюду,
направленість темпераменту і темпо-ритм життя виконавця.
Об’єкт, оцінка та процес пошуку вірного вчинку – абетка акторського
мистецтва. Вимагаючи від виконавця дійсної уваги до об’єкту – перешкоди,
відповідної оцінки його та пошуку доцільного вчинку, направленого на його
подолання або використання на шляху до мети, режисер допомагає актору
діяти за законами органіки.
Режисерський етюд як тренінг всього комплексу ( на початковому рівні)
специфічних режисерських засобів виразності (атмосфери, темпо-ритму
етюду, мізансцени, композиції тощо), для максимального виявлення ідейного
та емоційно-образного змісту етюду. Використання виражальних засобів
етюду для ідейно-емоційного впливу на глядачів. Діалектична єдність образа
та ідеї в етюді – аксіома режисерського мистецтва.
Етюд у дійовому аналізі ролі. Діалектична єдність образу та ідеї в етюді
як перша спроба розуміння аксіоми режисерського мистецтва.
Ідейно-тематична основа сценічного етюду як основний елемент
режисерського аналізу. Поняття теми, проблеми, ідеї твору. Ідея як форма
мислення режисера. Тема як предмет та суть будь-якого міркування або
викладу, що утворюють основу художнього твору. Проблема як основне
питання художнього твору, що потребує розв’язання. Поняття конфлікту.
Види конфліктів. Важливість визначення режисером теми, проблеми, ідеї
майбутнього заходу для логічної реалізації проекту. Режисерський аналіз
сценарію та визначення головного конфлікту, його складових елементів
(змісту конфлікту, конфліктуючих сторін, розташування сил конфлікту,
предмет конфлікту, характер конфлікту). Актуальність твору (етюду).

Тема 1.5. Метафора як режисерській засіб образного вирішення в етюді

«предмет».
Метафора як важливий засіб виразності, в основі якого лежить
принцип образного зіставлення предмета з якимось іншим на основі
загальної для них ознаки. Завдання метафори. Вона сприяє творчій уяві, веде
його шляхом образного мислення.
Метафора (в букв. розумінні – перенесення) – один з найпоширеніших
тропів і засобів творення художньо-образної мови.
Діапазон застосування метафори у етюді. Метафора, як основа
виразного засобу інакомовності.
Застосування метафори у етюдах «предмет». Створення метафор в
етюді, які є перлиною сценічного мистецтва, що звільняють етюд з
натуралістично-побутових тенет і підносять його до образно-філософського
рівня.

Тема 1.6. Алегорія як режисерській засіб образного вирішення в

етюді «тварина».
Алегоорія (іносказання) – спосіб двопланового художнього
зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів
під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями та
характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є
втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично.
Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і
відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за
подібністю
Алегорія – інакомовність, зображення абстрактної ідеї засобами
конкретного зримого образу.
Алегорія припускає двухплановість. Перший план - художній образ,
другий план - алегоричний, визначається знанням ситуації, історичної
обстановки, асоціативністю.
Роль алегорії.
Історичний аспект алегоричних образів в масових святах.
Алегорія як основна виразного засобу інакомовності.
Застосування алегорії у етюдах «тварина». Створення алегорії в етюді.

Тема 1.7. Постановка етюду та робота з актором над етюдом.

Режисер – ідейний та художній організатор. Функції режисера. Режисер
і актор. Репетиція. Види репетицій. Мізансцена – мова режисера.
Сценічний етюд як перший етап формування постановчих умінь і
навичок у режисера.
 Головна мета сценічного етюду – навчитися розуміти і будувати життя
людини на сцені як цілісний психологічний процес, творчо використовувати
логіку фізичних дій, розвивати почуття правди. Вміти логічно вибудовувати
дію на сцені у різних обставинах для виконання поставленого завдання.
Сценічний етюд як творче та практичне відтворення логіки і
послідовності дії.
Сценічний етюд як процес надбання умінь та навичок у вивченні
основних закономірностей органічної дії.
Створення етюду та їх затвердження. Постановчий план етюду.
Планування сценічної площини. Пошуки логіки фізичної поведінки
виконавців в етюді. Правда спілкування з уявними предметами.
Метод дійового аналізу як шлях найвищого режисерського відчуття
творчості артиста, найменших змін у його поведінці на сцені, як дійсне
створення умов для творчості.
Оволодіння режисером майстерністю використання методу дійового
аналізу у роботі з актором.
Вимоги режисера-постановника до виконавців.
Робота режисера з актором над роллю. Розстановка ідейно-змістових
акцентів. Завершальна робота з актором.

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ РЕЖИСЕРСЬКОЇ ТА АКТОРСЬКОЇ

МАЙСТЕРНОСТІ В РОБОТІ НАД ПАРНИМ ТА МАСОВИМ
ЕТЮДОМ. ПАРНІ ТА МАСОВІ ЕТЮДИ

Тема 2.1. Режисерський задум сценічного етюду.

Ідейно-тематичний аналіз етюду. Тема, ідея, композиція етюду. Сюжет,
подія та подієвий ряд етюду. Атмосфера та засоби створення атмосфери
етюду. Акторське та режисерське завдання та його виконання.

Тема 2.2. Атмосфера сценічного дійства. Поняття атмосфери. Створення

атмосфери в етюді.
Атмосфера – точка загального сходу всіх виразних засобів сценічного
мистецтва.
Атмосфера – це матеріальне середовище, в якій існують акторський
образ, сюди входять: меблі, звуки, ритми, характер освітлення. Атмосфера -
це повітря часу і місця, в якому живуть люди, оточені цілим світом звуків і
всіляких речей.
Атмосфера вистави виникає на репетиціях, визріває поступово,
конденсується, здається, в самому повітрі репетиційної кімнати. А потім вже
світло, музика, звуки «проявляють» атмосферу, роблять її відчутною,
видимої, чутної для глядачів.
Вірно знайдена атмосфера і засоби її вираження у творі (етюді) є
комплексом творчих зусиль режисера, актора і художника. В атмосфері
відбивається ідея вистави, виражаються ритми сценічного життя, з
атмосферою пов'язані характери дійових осіб, їхні стосунки.
Завдання режисера - наповнити порожній простір, створити атмосферу
в якій буде все жити, все що створює атмосферу (декор, музика, світло і т.д.),
і все що створено атмосферою (цілісний образ твору (етюду)).
Загальне поняття атмосфери в житті та у сценічному мистецтві.

Тема 2.3. Виразні засоби в етюді (елементи реквізиту, шум, музика,

світло)
В руках у режисера широкий спектр засобів виразності та засобів
ідейно-емоційного впливу: слово, музика, світло, колір, художнє
оформлення, просторова композиція, побудова мізансцен, використання кіно
- та відео матеріалів, застосування різних прийомів монтажу. Тобто
використання всіх цих елементів забезпечує успіх постановки
театралізованого концерту. Особливу увагу слід приділити створенню
атмосфери загального дійства. Засоби її створення – це ігрове світло, фонова
музика, шуми тощо, які створюють протягом всього етюду відповідний фон,
який розвиває дію.
Найбільший вплив на свідомість глядача досягається при вмілому
застосуванні засобів виразності: живе слово, музика, кіно, інсценізації, світло
і звук, піротехнічні ефекти, художньо - декоративне оформлення, масові
сцени, символіка і колір, рух і пластика, дії виконавців. Від вмілого
використання і логічного поєднання всіх цих засобів залежить створення
цілісного, естетичного та емоційного дійства.
Застосуванню основних видів та засобів виразності в етюді.
Одним з найяскравіших виразних засобів є музичне оформлення твору
(етюду). Від підібраної музичної композиції у тій чи іншій частині етюду
безпосередньо залежить атмосфера, темпо-ритм і органічність етюду в
цілому.
Музика повинна входити в дію як природний і необхідний елемент,
допомагати розкриттю ідеї етюду, відтіняти образи дійових осіб. Тому
музичне рішення режисер починає шукати тільки після того, коли
сформульовано ідейно-тематичний аналіз.
Світло на сцені - одне з важливих художньо-постановочних засобів.
Світло допомагає відтворити місце і обстановку дії, перспективу, створювати
необхідний настрій. За допомогою світла створюються різні динамічні
проекційні ефекти (хмари, хвилі, дощ, сніг, вогонь, вибухи) або статичні
зображення, які замінять мальовничі деталі декораційного оформлення.

Тема 2.4. Парний, масовий етюд: основні вимоги до даної форми.

Закріплюються важливих елементів спілкування у парному етюді:
орієнтування, прибудова і взаємодію. Зіткнення протилежних інтересів,
прагнень, пристрастей двох діючих героїв у парному етюді. Процес
безперервної боротьби. Дія та протидія. Наскрізна дія на надзавдання етюду.
Побудова мізансцен, атмосфери та темпоритму у парному етюді.
Парний етюд в умовах виправданого мовчання. Парний етюд на основі
музичного матеріалу. Принципи сценічного спілкування в парному етюді.
Актор – творець мізансцен у процесі творення сценічного етюду.
Мізансцена і природа почуттів актора. Мізансцена тіла. Пластичність
тіла, як вираження психофізичного стану виконавця. Мізансцена як
пластична форма вираження у просторі й часі внутрішньої суті завершеного
уривка сценічної дії, взаємодії або події, часу конфлікту.
Особливості акторської роботи над масовим етюдом. Робота над
масовим етюдом з використанням відомих музичних творів. Принципи
спілкування у масовому етюді враховуючи те, що маса є головною дійовою
особою етюду. Особливості організації дії виконавців у масовому етюді та її
характер. Мізансценування масового етюду. Особливості побудови масової
мізансцени.

Тема 2.5. Створення жанрового етюду (музичний, пластичний)

Одна з головних емоційних функцій належить музиці. Музичний
супровід використовується для посилення ідейно-художнього впливу, як
ключ цілісності сценічного дійства.
Пантоміма – з точки зору драматургії – естрадний номер або спектакль
без тексту, інколи з мінімальною кількістю слів, в якому основним засобом
створення художнього образу і розкриття змісту твору є пластична
виразність людського тіла, жест, міміка. (історична довідка).
Сучасна пантоміма має два види – мистецтво «міма», коли на естраді
діє лише один артист, або пантоміма-театр, спектакль з музикою,
декораціями, реквізитом і костюмами.
Користуючись засобами пластичної виразності, артист зображає
рослину. Дерево, тварину, створює ілюзію вітру, морської хвилі…
Інколи номери в стилі безпредметної пантоміми супроводжуються
музикою, ритмічним акомпанементом, співом, декламацією. Сучасна
естрадна пантоміма має різні жанри: трагедія, драма, побутова новела,
памфлет, фейлетон. Пантоміма збагачує номери фокусників, жонглерів,
акробатів, надає їм багатовимірності та змістовності.
Танок – короткий танцювальний номер, сольний або груповий,
представлений в збірних естрадних концертах, у вар’єте, мюзик-холах,
театрах мініатюр; супроводжує та доповнює програму вокалістів, номери
оригінальних і, навіть, розмовних жанрів. Складався на основі народного,
побутового танцю, класичного балету, танцю модерн, спортивної гімнастики,
акробатики, на схрещуванні всіляких закордонних впливів, національних
традицій. Характер танцювальної пластики диктується сучасними ритмами,
формується під впливом споріднених мистецтв – музики, театру, живопису,
цирку, пантоміми. (історична довідка; приклади використання танцю в
естрадних виставах).
Пісня – вокальна, вокально-інструментальна мініатюра, яка отримала
широке розповсюдження в концертній практиці. На естраді нерідко
вирішується як сценічна, «ігрова» мініатюра за допомогою пластики,
костюму, світла, мізансцени («Театр пісні»); великого значення набувають
особистість, особливості таланту і майстерність виконавців, які в ряді
випадків стають «співавторами» композитора.
Пластичний етюд – поняття більш широке, ніж пантоміма. Цей номер
може включати і танок, і елементи акробатики та інших спортивно-
видовищних вправ, і діалог, і пісню, і пантоміму чи пантомімічну сценку.
Загальний план номерів даного типу повинен розроблятись сценаристом.
Композиційно номер побудований із урахуванням дійової структури (має
композицію). Синтез пластики і пантоміми, пісні в цьому номері – досить
характерне явище для номерів у цій виставі.

Тема 2.6. Створення етюду в жанрі ексцентрики та буфонади.

Ексцентрика – художній прийом комічного зображення дійсності,
заснований на порушенні логіки, послідовності взаємозв’язку між
зображальними подіями, діями, в результаті чого явища виглядають
зміщеними, і виходить раптове осмислення. Ексцентричне мислення, наче
знищуючи звичні причинно-наслідкові зв’язки, розкриває світ в його нових
якостях.
Ексцентричне мислення зародилося в явищах народної сміхової
культури. (історична довідка). Основне положення ексцентрики: сатиричне
ставлення до загальноприйнятого, алогізм. На цих принципах будується
ексцентрика, одним із основних компонентів якої є комічний трюк. Трюк не
повинен існувати заради трюку. Аналіз кращих зразків ексцентріади
переконає більше, аніж цілі томи роздумів про цю тему. (приклади).
В музичних номерах, як правило, ексцентрики виконують мелодії на пилі,
мітлі, пляшках, камінні. Предмети, які опинились в руках ексцентрика,
починають грати, наче не властиву їм роль.
Буфонада – стародавній естрадний жанр, який широко вживався у всіх
народних театрах і видовищах ще з часів античного театру. Для нього
характерні розважальність і насмішка, відхід від реалістичного відображення
життя в бік перебільшення, награвання, часом безпредметного комікування,
відірваного від змісту сцени. Смішна подія, а не характери, диктують вчинки
персонажів буфонади. Манера акторської гри побудована на зовнішній дії,
безпосередньому спілкуванні з глядачами, іноді заграванні з ними витівками,
жартуванні, прийомами пародіювання, передражнювання, на комічному
удаванні переживань, грі речами (реквізитом, перуками, елементами
костюму), часом грубощах і блазнюванні.
Створення етюду в жанрі ексцентрики та буфонади.
 3.ТЕМИ І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ РЕЖИСУРИ. СЦЕНІЧНИЙ ЕТЮД – АБЕТКА

ПРОФЕСІЇ РЕЖИСЕРА.

Тема 1.1. Режисура шоу, свят, перформансів в сценічному мистецтві.

Предмет. Мета та завдання курсу
План:
1. Естрада як мистецтво. Шоу бізнес та естрада.
2. Формат естрадного мистецтва. Різновиди естрадного мистецтва.
3. Естрада як синтетичне мистецтво.
4. Основні види та жанри естрадного мистецтва:
5. Структура естрадного мистецтва
6. Ознаки естрадного мистецтва.
7. Функції естрадного мистецтва.
8. Артист на естраді. Його вміння, місце та значення.
9. Режисер як головна одиниця творчого процесу. Функції режисера.
10.Творчий колектив, як команда однодумців. Структура творчого
процесу.
11.Функції та обов’язки всіх структурних одиниць творчого процесу
(проекту).
Література: 2, 7, 12, 16, 18.

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ РЕЖИСЕРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ В

РОБОТІ НАД ПАРНИМ ТА МАСОВИМ ЕТЮДОМ. ПАРНІ ТА
МАСОВІ ЕТЮДИ
Тема 2.1. Режисерський задум сценічного етюду.
План:
1. Тема, ідея, композиція етюду.
2. Сюжет, подія, подієвий ряд етюду.
3. Атмосфера та засоби створення атмосфери етюду.
4. Акторське та режисерське завдання та його виконання
Література: 10, 12, 15.
 ТЕМИ І ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ РЕЖИСУРИ. СЦЕНІЧНИЙ ЕТЮД – АБЕТКА

ПРОФЕСІЇ РЕЖИСЕРА

Тема 1.2. Дія як головна ознака сценічного мистецтва. Конфліктна

система та композиційна побудова сценічного твору
Мета: набуття навичок оволодіння сценічною дією, як одним з основних
засобів режисерської професії.
Завдання до практичних занять:
- оволодіти сценічною дією відповідно темі в одиночному, парному та
груповому етюдах;
- оволодіти сценічною дією відповідно до основної мети в одиночному
етюді;
- організувати сценічну подію в етюді (одиночний, парний, груповий
етюди) ;
Література: 3, 4, 5, 14, 24.

Тема 1.3. Сценічна дія та принципи її організації. Структура сценічної

дії.
Мета: практичне закріплення теоретичних знань у роботі над одиночним
етюдом «Я у запропонованих обставинах».
Завдання до практичних занять:
- Робота над сценічним етюдом як творчим відтворенням логіки і
послідовності дії.
Література: 12, 15.

Тема 1.4. Сценічний етюд - абетка професії режисера. Ідейно-тематичний аналіз

сценічного твору (етюду).
Мета: оволодіння майстерністю режисера, набуття професійних здібностей у
створенні сценічних етюдів як основа сценічного мистецтва.
Завдання до практичних занять:
- Розробка ідейно-тематичного аналізу етюда.
- Робота над сценічним етюдом як творчим відтворенням логіки і
послідовності дії.
Література: 12, 15.

Тема 1.5. Метафора як режисерській засіб образного вирішення в етюді

«предмет».
Мета: логічно використовувати елемент театралізації (метафора) в
постановках етюду «предмет».
Завдання до практичних занять:
- Вміло використовувати засіб образного вирішення (метафору) у
постановці етюду.
Література: 5, 8, 13.

Тема 1.6. Алегорія як режисерській засіб образного вирішення в етюді «тварина»

Мета: логічно використовувати елемент театралізації (алегорія) в етюдах
«тварина».
Завдання до практичних занять:
- Вміло використовувати засіб образного вирішення (алегорія) у
постановці етюду.
Література: 5. 8, 13.

Тема 1.7. Постановка етюду та робота з актором над етюдом.

Мета: практичне закріплення теоретичних знань у роботі з актором.
Завдання до практичних занять:
- Робота над внутрішньою психотехнікою актора. Добір психотехнічних дій,
визначення їх логіки, послідовності та необхідності для виконання
сценічного завдання.
Література: 10, 12, 15.

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ РЕЖИСЕРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ В

РОБОТІ НАД ПАРНИМ ТА МАСОВИМ ЕТЮДОМ. ПАРНІ ТА
МАСОВІ ЕТЮДИ

Тема 2.2. Атмосфера сценічного дійства. Поняття атмосфери. Створення

атмосфери в етюді.
Мета: набуття навичок втілення атмосфери в етюдах.
Завдання до практичних занять:
- організувати атмосферу в етюді та у реальному житті.
- вправи для створення атмосфери
Література: 16, 23.

Тема 2.3. Виразні засоби в етюді (елементи реквізиту, шум, музика,

світло)
Мета: вірно використовувати виразні засоби в етюді.
Завдання до практичних занять:
- підбір реквізиту для етюді
- підбір шуму, музики
- використання світла
Література: 8, 16, 23.

Тема 2.4. Парний, масовий етюд: основні вимоги до даної форми

Мета: оволодіння принципами роботи над парним, масовим етюдом та його
складовими елементами.
Завдання до практичних занять:
- виконати парний етюд в умовах виправданого мовчання
- виконати вправу-завдання практичного відтворення логіки і
послідовності дії в парному етюді
- визначити особливості організації дії виконавців у масовій сцені
Література: 25.

Тема 2.5. Створення жанрового етюду (музичний, пластичний)

Мета: набуття навичок створення жанрового етюду
Завдання до практичних занять:
- робота над сценічним втіленням розробленого етюду
- практичне закріплення теоретичних знань при роботі над музичним,
пластичним етюдом

Тема 2.6. Створення етюду в жанрі ексцентрики та буфонади

Мета: оволодіння принципами роботи над етюдом в жанрі ексцентрики та
буфонади
Завдання до практичних занять:
- аналіз зразків етюдів в жанрі ексцентрики та буфонади
- розробка задуму та ідейно-тематичної основи етюду в жанрі ексцентрики та
буфонади
 ТЕМИ І ЗАВДАННЯ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ РЕЖИСУРИ. СЦЕНІЧНИЙ ЕТЮД – АБЕТКА

ПРОФЕСІЇ РЕЖИСЕРА
Тема 1.1. Режисура шоу, свят, перформансів в сценічному мистецтві.
Предмет. Мета та завдання курсу
Завдання до самостійної роботи:
Теоретичні питання
1. Хто такий режисер і для чого він потрібен?
2. Яка різниця між шоу та перформансом?
3. Які календарні свята існують в Україні?
4. Основні відмінності в діяльності режисера естради та режисера у галузі
кіно?
Практичні завдання
1. Опрацювати та законспектувати рекомендовану літературу
Література: 2, 7, 12, 16, 18.

Тема 1.2. Дія як головна ознака сценічного мистецтва. Конфліктна

система та композиційна побудова сценічного твору
Завдання до самостійної роботи:
Теоретичні питання
1. Що таке життєва дія?
2. Яка специфіка драматургічної дії?
3. Який взаємозв’язок між фізичною дією та фізичним самопочуттям?
4. Яка логіка фізичних дій?
5. Що таке пам’ять фізичних дій?
6. Яку роль відіграє конфлікт у розвитку сценічної дії?
7. Які існують типи конфлікту?
Практичні завдання
1. Виконати вправи на пам’ять фізичних дій.
2. Знайти вірне психофізичне самопочуття в процесі виконання вправ.
3. Виконати вправи застосовуючи необхідні елементи для побудови
сценічної дії.
Література: 1, 3, 14, 24.

Тема 1.3. Сценічна дія та принципи її організації. Структура сценічної дії

Завдання до самостійної роботи:
Теоретичні завдання
1. Що таке сценічна дія?
2. Які ознаки сценічної дії?
3. Які різновиди сценічної дії?
4. Які елементи необхідні для побудови сценічної дії?
Практичні завдання
1. Провести тренінг застосовуючи необхідні елементи для побудови
сценічної дії.
2. Написати реферат на тему: «Сценічна дія як один з основних засобів
режисерського мистецтва».

Тема 1.4. Сценічний етюд - абетка професії режисера. Ідейно-тематичний

аналіз сценічного твору (етюду)
Завдання до самостійної роботи:
Теоретичні питання
1. Яке призначення сценічного етюду?
2. Яка структура сценічного етюду?
3. Яка природа сценічного етюду?
4. Які вимоги до побудови етюду?
5. Яке сценічне самовідчуття в етюді?
6. Що робить етюд емоційним?
7. За яким принципом відбудовується відбір дій та деталей етюду?
8. Яку роль відіграє поділ в етюді?
9. Яке значення точної характеристики місця дії етюду?
10.Яку роль відіграють перешкоди в побудові етюду?
11.Яка абетка акторського мистецтва?
12.Якими є складові ідейно-тематичного аналізу драматургічного твору?
13.Яким є складові ідейно-тематичного аналізу створеної вами інсценізації?
Практичні завдання
1. Визначити головні події етюдів на теми, запропоновані педагогом.
2. Визначити головні події етюдів на вільну тему.
3. Визначити пропоновані обставини етюдів на теми запропоновані
педагогом.
4. Відпрацювати одиночні етюди з виконавцями на теми запропоновані
викладачем.
5. Підготувати 3-4 сюжети для створення режисерських етюдів.
6. Здійснити в письмовій формі ідейно-тематичний аналіз етюду.
Література: 3, 4, 5, 14, 24.

Тема 1.5. Метафора як режисерській засіб образного вирішення в етюді

«предмет»
Завдання до самостійної роботи:
 Теоретичні питання
1. Що таке метафора?
2. Значення метафори в режисурі
Практичні завдання
1. Написати реферат на тему: «Метафора як перлина сценічного мистецтва».
2. Відпрацювати одиночні етюди «предмет» з виконавцями на теми
запропоновані викладачем.
3. Підготувати 3-4 сюжети для створення режисерських етюдів «предмет».
Література: 5. 8, 13.

Тема 1.6. Алегорія як режисерській засіб образного вирішення в етюді

«тварина»
Завдання до самостійної роботи:
Теоретичні питання
3. Що таке алегорія?
4. Значення алегорії в режисурі?
Практичні завдання
4. Написати реферат на тему: «Роль алегорії в режисурі сценічного
мистецтва».
5. Відпрацювати одиночні етюди «тварина» з виконавцями на теми
запропоновані викладачем.
6. Підготувати 3-4 сюжети для створення режисерських етюдів «тварина».
Література: 5. 8, 13.

Тема 1.7. Постановка етюду та робота з актором над етюдом

Завдання до самостійної роботи:
Практичні завдання
1. Підібрати виконавців етюду.
2. Відбір засобів акторської виразності.
3. Робота над пошуком зовнішньої характерності.
4. Створити етюд.
Література: 10, 12, 15.

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ РЕЖИСЕРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ В

РОБОТІ НАД ПАРНИМ ТА МАСОВИМ ЕТЮДОМ. ПАРНІ ТА
МАСОВІ ЕТЮДИ
Тема 2.1. Режисерський задум сценічного етюду.
Завдання до самостійної роботи
Практичні завдання
1. Розписати режисерський задум етюду.
2. Підготувати конспект за темою «Режисерський задум сценічного етюду».
3. Опрацювати літературу, запропоновану викладачем.
Література: 1, 3, 14, 24.

Тема 2.2. Атмосфера сценічного дійства. Поняття атмосфери. Створення

атмосфери в етюді
Завдання до самостійної роботи
Практичні завдання
1. Проаналізувати атмосферу у запропонованих викладачем творах
2. Організувати атмосферу в етюді.
3. Вправи для створення атмосфери
Література: 16, 23.

Тема 2.3. Виразні засоби в етюді (елементи реквізиту, шум, музика,

світло)
Завдання до самостійної роботи
Практичні завдання
1. Підготувати реквізит для етюду.
2. Музично-шумове оформлення. Втілення музики і шуму у етюді
3. Розписати світлове оформлення та світлові ефекти в етюді.
Література: 8, 16, 23.

Тема 2.4. Парний, масовий етюд: основні вимоги до даної форми

Завдання до самостійної роботи
Практичні завдання
1. Підготувати парний етюд.
2. Підібрати виконавців етюду.
3. Відбір засобів акторської виразності.
4. Робота над пошуком зовнішньої характерності.
5. Створити групові етюди.
6. Підбір виконавців масових етюдів.
7. Мізансценічне вирішення в масових етюдах.
Література: 25.

Тема 2.5. Створення жанрового етюду (музичний, пластичний)

 Завдання до самостійної роботи
Практичні завдання
1. Підготувати етюд в музичному або пластичному жанрі.
2. Підібрати виконавців етюду.
3. Відбір засобів акторської виразності.
4. Підбір виконавців до етюдів.
5. Створити музично-пластичні етюди.
Література: 25.

Тема 2.6. Створення етюду в жанрі ексцентрики та буфонади

Завдання до самостійної роботи
Практичні завдання
1. Підготувати етюд в жанрі ексцентрики або буфонади.
2. Розписати ідейно-тематичний аналіз етюду.
3. Підбір виконавців.
4. Створити етюд в жанрі ексцентрики або буфонади.
Література: 25.
ЗАВДАННЯ (ТЕСТИ) ДЛЯ ПЕРІОДИЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Хто такий режисер і для чого він потрібен?

2. Яка різниця між шоу та перформансом?
3. Які календарні свята існують в Україні?
4. Основні відмінності в діяльності режисера естради та режисера у галузі
кіно?
5. Що таке життєва дія?
6. Яка специфіка драматургічної дії?
7. Який взаємозв’язок між фізичною дією та фізичним самопочуттям?
8. Яка логіка фізичних дій?
9. Що таке пам’ять фізичних дій?
10.Яку роль відіграє конфлікт у розвитку сценічної дії?
11.Які існують типи конфлікту?
12.Що таке сценічна дія?
13. Які ознаки сценічної дії?
14. Які різновиди сценічної дії?
15. Які елементи необхідні для побудови сценічної дії?
16. Що таке етюд?
17.Яке призначення сценічного етюду?
18. Яка структура сценічного етюду?
19.Яка природа сценічного етюду?
20.Які вимоги до побудови етюду?
21.Яке сценічне самовідчуття в етюді?
22.Що робить етюд емоційним?
23.За яким принципом відбудовується відбір дій та деталей етюду?
24.Яку роль відіграє поділ в етюді?
25.Яке значення точної характеристики місця дії етюду?
26.Яку роль відіграють перешкоди в побудові етюду?
27.Яка абетка акторського мистецтва?
28.Якими є складові ідейно-тематичного аналізу драматургічного твору?
29. Дайте визначення поняття «тема», «ідея», «конфлікт».
30.Яким є складові ідейно-тематичного аналізу створеної вами
інсценізації?
31.Що таке метафора?
32.Що таке алегорія?
33.Значення метафори та алегорії в режисурі
34.Дайте визначення поняттю «архітектоніка»
35. Дайте визначення поняття «мізансцена»
36. Назвіть види мізансцен.
37. Дайте визначення поняття «режисерський прийом»
38. Дайте визначення поняття «режисерський акцент»
39. Що таке музично-шумовий акцент?
40.Дайте визначення поняття «Репетиція»
41.Які існують види репетицій?
42.Що таке застільна репетиція?
43.В чому особливість монтувальної репетиції?
44.Як проходить генеральна репетиція?
 ЗАВДАННЯ ДО ЗАЛІКУ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
1 КУРС, 1 СЕМЕСТР
Підсумковий контроль передбачає проведення іспиту, під час якого
студенту виставляється оцінка за навчальну дисципліну. За результатами
проведення підсумкового контролю та роботи студента під час навчального
семестру виводиться сумарна кількість балів, на підставі якої ухвалюється
рішення про складання / не складання іспиту.

Критерії оцінювання
Студент може отримати максимум 100 балів.
25 балів студент може набрати за відвідування та роботу протягом
семестру.
75 балів студент може набрати за виконання творчих практичних завдань.

Практичне завдання:
Студенти повинні:
- Розробити і реалізувати етюд «Спостереження за тваринами». Завдання в
основному спрямоване на розвиток здатності до творчого сприйняття світу та
вміння відтворювати його в художніх сценічних образах.
- Розробити і реалізувати етюд «Я предмет». Завдання в основному спрямоване
на розвиток здатності генерувати задум та здійснювати розробку нової
художньої ідеї та її втілення у творі сценічного мистецтва.

Критерії оцінювання практичного завдання із артистичного практикуму

Шкала оцінювання
0 - 75 балів Критерії оцінювання знань
Заслуговує практичне виконання завдання студента, який
61-75 балів вдало опановує методику створення сценічного образу на тему «я –
тварина». Студент відмінно володіє дією з умовними предметами у
сценічному етюді, багатоплановою увагою, логікою і
послідовністю та безперервністю сценічної дії, набуттям публічної
самотності, вміє зосереджувати увагу на заданих об`єктах,
орієнтується в методиці роботи актора над роллю в процесі
пізнання, демонструє високий рівень виконання тренінгу елементів
внутрішньої та зовнішньої техніки актора. Виразна пластичність та
рухливість.
Заслуговує практичне виконання завдання студента з
41-60 балів можливими окремими неточностями: у виконанні тренінгів,
елементів внутрішньої та зовнішньої техніки. Студентові бракує
досвіду створення сценічного етюду, оволодіння дією з умовними
 предметами у сценічному етюді виявляється з деякими
неточностями у відтворенні поведінкової моделі тварини.
Наявність перспективи для м’язового удосконалення, сценічна
привабливість, наявність темпераменту, не ініціативна уява,
здатність бачення на «внутрішньому екрані» («кінострічка
бачень»), психофізична енергія недостатня.
Заслуговує практичне виконання завдання студента, який
21-40 балів виконує основний матеріал практичних робіт в межах навчальної
програми в обсязі, необхідному для подальшого навчання і
використання його у майбутній професії, а виконання самостійних
завдань задовольняє мінімальні критерії. Студент розуміє
доставлені завдання, але допускає логічні помилки при виконанні
практичної частини, не володіє багатоплановою увагою та
принципами створення сценічного етюду, логікою і послідовністю
та безперервністю сценічної дії, набуттям публічної самотності,
вмінням зосереджувати увагу на заданих об`єктах.
Заслуговує практичне виконання завдання студента, в якій
0-20 балів допущені грубі помилки, незнання навчального матеріалу в межах
програми навчального курсу. Відсутня здатність внутрішнього
бачення («кінострічка бачень») та імітації поведінкової манери
тварин. Наявність фізичних недоліків. Психофізична енергія млява.
Не володіє слухом та почуттям ритму. Володіння методом дієвого
аналізу ролі, вміння створити задум ролі та принципи побудови
сценічного етюду на низькому рівні.
Студент не вміє володіти дією з умовними предметами у
сценічному етюді, багатоплановою увагою, логікою і
послідовністю та безперервністю сценічної дії, набуттям публічної
самотності, не вміє зосереджувати увагу на заданих об`єктах.
 ЗАВДАННЯ ДО ІСПИТУ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
1 КУРС, 2 СЕМЕСТР
Практичне завдання
Здійснити режисерську постановку етюду.
Виконати акторську роль в етюді.
Практичне завдання виконується у формі творчого показу всієї групи та
індивідуально з кожним студентом за матеріалами попереднього
опрацювання на практичних та індивідуальних заняттях.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
Критерії оцінювання
Студент може отримати максимум 100 балів.
25 балів студент може набрати за відвідування та роботу протягом
семестру.
75 балів студент може набрати за виконання творчих практичних завдань.

Критерії оцінювання практичного завдання

Шкала
Критерії оцінювання знань вступників
оцінювання
заслуговує практичне виконання завдання студента, який виявляє
бездоганні навики створення задуму ролі та принципи побудови сценічного
етюду, а також вдало опановує методику створення сценічного образу
(період втілення). Студент вдало визначає запропоновані обставини етюду:
фабулу, її факти, події, епоху, час і місце дії, умови життя, акторське і
режисерське розуміння, мізансцени, постановку, декорації і костюми,
бутафорію, освітлення, звукове наповнення (за К. С. Станіславським).
Студент відмінно володіє дією з умовними предметами у сценічному етюді,
61-75 балів
багатоплановою увагою, логікою і послідовністю та безперервністю
сценічної дії, набуттям публічної самотності, вміє зосереджувати увагу на
заданих об`єктах, орієнтується в методиці роботи актора над роллю в
процесі пізнання, демонструє високий рівень виконання тренінгу елементів
внутрішньої та зовнішньої техніки актора. Враховується виконання завдань
з самостійної роботи, повний список проаналізованих п’єс (переглянутих і
проаналізованих вистав за п’єсами). Наявність вокального слуху, розвинуте
почуття ритму та виразна пластичність та рухливість.
41-60 балів заслуговує практичне виконання завдання студента з можливими окремими
неточностями: у виконанні тренінгів оволодіння методом дієвого аналізу
ролі та методики створення сценічного образу. Розуміння твору з точки
зору логіки, композиційної побудови, оволодіння багатоплановою увагою,
логікою і послідовністю та безперервністю сценічної дії, набуттям
публічної самотності, вміння зосереджувати увагу на заданих об`єктах,
добре передати кульмінаційний момент твору. Студентові бракує досвіду
створення сценічного етюду, оволодіння дією з умовними предметами у
 сценічному етюді виявляється з деякими неточностями аналізу
запропонованих обставин етюду тощо. Відсутність фізичних недоліків.
Наявність перспективи для м’язового удосконалення, сценічна
привабливість, наявність темпераменту, не ініціативна уява, здатність
бачення на «внутрішньому екрані» («кінострічка бачень»), психофізична
енергія недостатня. Наявність вокального слуху, розвинене почуття ритму.
заслуговує практичне виконання завдання студента, в якій допущено грубі
помилки, незнання навчального матеріалу для виконання програми
практичних занять. Враховується самостійне виконання практичних завдань
студента з неточностями, помилками; недостатнє виконання передбаченого
програмою обсягу сценічних етюдів, оволодіння логікою і послідовністю та
безперервністю сценічної дії, набуття публічної самотності, вміння
зосереджувати увагу на заданих об`єктах. Враховується неповний список
21-40 балів
прочитаних п’єс, (переглянутих і проаналізованих вистав за п’єсами).
Студент розуміє доставлені завдання, але допускає логічні помилки при
виконанні практичної частини, не володіє багатоплановою увагою та
принципами створення сценічного етюду. Темперамент виявляється
посередньо. Присутні вокальні та слухові данні та почуття ритму.
Виконання зовнішніх елементів акторської психотехніки проявляється на
середньому рівні, рухливість та пластичність невиразні.
заслуговує практичне виконання завдання студента, в якій допущені грубі
помилки, незнання навчального матеріалу в межах програми навчального
курсу; невиконання передбаченого програмою обсягу самостійної роботи.
Відсутня здатність внутрішнього бачення («кінострічка бачень»).
Володіння методом дієвого аналізу ролі, вміння створити задум ролі та
принципи побудови сценічного етюду на низькому рівні. Студент не вміє
володіти багатоплановою увагою, логікою і послідовністю та
безперервністю сценічної дії, набуттям публічної самотності, не вміє
0-20 балів
зосереджувати увагу на заданих об`єктах. Враховується невиконання
завдань з самостійної роботи, відсутність списку прочитаних п’єс,
(переглянутих і проаналізованих вистав за п’єсами). Читання невиразне,
неемоційне, відсутня сценічна привабливість, відсутність природних даних
щодо голосу, слуху, почуття ритму. Темперамент не виявляється. Наявність
фізичних недоліків. Психофізична енергія млява. Не володіє слухом та
почуттям ритму. Володіння методом дієвого аналізу ролі, вміння створити
задум ролі та принципи побудови сценічного етюду на низькому рівні.

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Оцінка за національною шкалою
Сума балів за всі види Оцінка
для іспиту, курсового проекту
навчальної діяльності ECTS для заліку
(роботи), практики
90–100 A відмінно
84–89 B добре
зараховано
74–83 C
66–73 D задовільно
61–65 E
незадовільно з
незадовільно з можливістю можливістю
21–60 FХ
повторного складання повторного
складання
незадовільно з
обов’язковим
незадовільно з обов’язковим
0–20 F повторним
повторним вивченням дисципліни
вивченням
дисципліни
 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

1. Античний театр: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів

мистецтв і культури. Видання друге, доповнене і перероблене / Науковий
редактор Р. Я. Пилипчук. — К.: Міністерство культури і туризму
України. Київський Національний університет театру, кіно і телебачення
ім. І. К. Карпенка-Карого, видавництво «АртЕк», 2007. — 320 с.
2. Арістотель. Поетика / Арістотель. – К. : Мистецтво, 1967.
3. Брехт Б. Про мистецтво театру : збірка / Б. Брехт. – К. : Мистецтво, 1977.
4. Варнеке Б. В. Істория античного театру : навч. посіб. / Б. Н. Варнеке. –
Одеса : Студія «Негоциант», 2003.
5. Василько В. Фрагменти режисури / В. Василько. – К.: Мистецтво, 1967.
6. Веселовська Г. І. Дванадцять вистав Леся Курбаса : навч. Посібник / Г. І.
Веселовська. – Вінниця : НОВА КНИГА, 2005.
7. Деркач С. М. Режисура та акторська майстерність : програма / С. М.
Деркач, В. О. Стрельчук, Н. П. Донченко. – К. : КНУКІМ, 2002.
8. Зайцев В. П. Режисура естради та масових видовищ : навч. посібник / В.
П. Зайцев. – К. : Дакор, 2006.– К. : Дакор, 2006.
9. Зюков Б. На уроках К. П. Хохлова по актерскому мастерству / Б. Зюков. –
К. : Мистецтво, 1967. – 356 с.
10. Кісін В. Режисура як мистецтво та професія. Життя. Актор. Образ : із
творчої спадщини / В. Кісін. – К. : Вид. дім КМ АсасіетІа, 1999.
11.Клековкін О. Ю. Античний театр : навч. посіб. для студентів вищ. навч.
закл. культури і мистецтв І – ІV рівнів акредитації / О. Ю. Клековкін. – К.
: Артек, 2004.
12.Корнієнко Н. Лесь Курбас: Репетиції майбутнього / Н. Корнієнко. – К. :
Факт, 1998. – 469 с.
13.Кужельний О. П. Основи режисури театралізованих видовищ і масових
свят / О. П. Кужельний. – К. : НАКККіМ, 2012.
14.Макарчук Г. Жанрові різновиди сучасної драми / Г. Макарчук. – К. :
КДІК, 1978.
15.Мар’яненко І. О. Сцена, актори, ролі / І. О. Мар’яненко. – К. :
Мистецтво, 1964. – 290 с.
16.Неллі В.О. Робота режисера / В. О. Неллі. – К. : ДВ ОМІМЛУ, 1962. – 270
с.
17.Пацунов В. П. Експерементальна режисура : програма / В. П. Пацунов. –
К. : КНУКІМ, 2000.
18.Ремез О. Мізансцена – мова режисера / О. Ремез. – К. : Мистецтво, 1970.
 19.Терещенко М. Режисер і театр / М. Терещенко. – К. : Мистецтво, 1971.
20.Топорков В. Про техніку актора / В. Топорков. – К. : Держ. вид-во
образотв. мистецтва і муз. літератури УРСР, 1961. – 106 с.
21.Френкель М. Пластика сценического пространства / М. Френкель. – К. :
Мистецтво, 1987.
22.Цвєтков В. І. Основи класичної режисури / В. І. Цвєтков. – Х. : Бурун і К.,
2008.
23.Шарварко Б. Г. Режисура театралізованого масового дійства/ Б. Г.
Шарварко. –  К. : ДАКККіМ, 2004.
24.Шейко В. М. Історія української культури: навч. посібник / В. М. Шейко,
Л. Г. Тишевська – К. : Кондор, 2006.
25.Шихматов Л.М. Сценічні етюди / Л.М.Шихматов. – Київ : Мистецтво
1968. – С. 154-197.

Допоміжна

1. Гладишева А. О. Сценічна мова. Дикційна та орфоепічна нормативність

: навч. посібник / А. О. Гладишева. – К. : КНУТКіТ, 2007. – 266 с.
2. Глушко С. Система театральної імпровізації / С. Глушко. – К. : Освіта
України, 2010. – 48 с.
3. Гужва В.К. Уроки режисури / В.К.Гужва. – Харків, ХДІК, 1998. –
С.230.
4. Ковальчук О. Художники українського театру 1950–1980-х років :
образні пошуки у часовому контексті // Нариси з історії театрального
мистецтва України ХХ ст. / Інститут проблем сучасного мистецтва
Академії мистецтв України; редкол. : В. Сидоренко (голова) та ін. –
Київ: Інтертехнологія, 2006. – 1054 с.; іл.
5. Курбас Л. Березіль / Л. Курбас. – К. : Дніпро, 1988.
6. Курбас Л. Спогади сучасників : збірник / Л. Курбас. – К. : Мистецтво,
1969.
7. Лідер Д. Образ вистави / Д. Лідер // Укр. театр. – 1972. – № 4. – С. 6 –
8.
8. Мар’яненко І. О. Сцена, актори, ролі. Київ : Мистецтво, 1964. 290 с.
9. Неллі В. А. Про режисуру / В. А. Неллі. – К. : Мистецтво, 1977.
10. Неллі В. А. Робота режисера / В. А. Неллі. – К. : ДВОМ.МЛУ, 1962.
11. Саган В. А. Акторський тренінг – основа розвитку творчої особистості
(дидактика і методика) : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.
культури і мистецтва. Луганськ : Вид-во ЛДІКМ, 2011. 184 с.
12. Френкель М. А. Пластика сценічного простору: деякі питання теорії та
практики сценографії / М. А. Френкель. – К. : Мистецтво, 1987. – 184 с.
 Інформаційні ресурси

Електронна бібліотека
https://elib.nlu.org.ua/catalogue.html?catalogue=41
«Культура України»
Електронна бібліотека «Чтиво» https://chtyvo.org.ua/
Театр 360 градусів — онлайн-
https://theatre360.com.ua/
вистави доступні для кожного
Онлайн-журнал
https://mizanscena.com/
«MIZANSCENA»