У чому суть гіпотези Оорта стосовно походження комет?

Гіпотеза Оорта - це наукова теорія про походження комет, запропонована в 1950-х

роках голландським астрономом Яном Оортом. Головна ідея гіпотези полягає в тому, що
більшість комет мають своє джерело в хмарі Оорта - гіпотетичній хмарі з
геліоцентричним радіусом близько 100 тисяч астрономічних одиниць (А.О.), яка
знаходиться на межі нашої Сонячної системи. Вона є досить прийнятною в науковому
середовищі та дозволяє пояснити багато спостережень, пов'язаних з кометами, такі як їх
характерні орбіти, склад та поведінка кометних хвостів
Оорт запропонував, що хмара складається з мільярдів комет та інших тіл розміром
від кількох кілометрів до десятків кілометрів у діаметрі, що виникали в нашій Сонячній
системі при її формуванні. Внаслідок взаємодії з гравітаційними полями газових гігантів,
особливо Юпітера та Сатурна, деякі з цих тіл вилетіли за межі Сонячної системи та стали
міжзоряними об'єктами. Інші залишилися в хмарі, що оточує Сонячну систему та
знаходиться на відстані близько 1 світлового року від неї.
Окрім того, Оорт припустив, що через взаємодію з гравітаційними полями планет-
гігантів, таких як Юпітер і Сатурн, деякі об’єкти в хмарі Оорта можуть мати збурені
орбіти та рухатися у внутрішню частину Сонячної системи, що призводить до утворення
комет. Коли комети наближаються до Сонця, тепло змушує лід у кометі випаровуватися
утворювати хвіст комети. Ці хвости можна побачити з Землі, за ними спостерігали
протягом століть.
Однак, до цього часу не було знайдено безпосередніх доказів існування хмари
Оорта, оскільки вона знаходиться дуже далеко від Сонячної системи та не може бути
прямо спостережена.