Національна акаАеміяТнаукіУкраїни

Інститут мовознавства ім. ОіО:Потебні

Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН Укр

Мовні
права
в сучасному
світі
Збірник наукових праць
 Національна академія наук України

Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні

Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України

Мовні права в сучасному світі

Збірник наукових праць

Ужгород-2014
 У Д К 8Г 37 Зміст
ББК81
Віктор Шишкін (Київ). Мова як складник державотворення 5
Відповідальний редактор: Б.М. Ажнюк Богдан Ажнюк (Київ). Проблема мовних прав у сучасній
Рецензенти: С.Я.Єрмоленко, Т.В. Радзієвська соціолінгвістиці 22
Рекомендовано до друку вченою радою Інституту мовознавства Юліане Бестерс-Дільгер (Фрайбург, Німеччина). Ефективність
ім. О.О.Потебні НАН України 28Л 1.2013. Європейської хартії регіональних або міноритарних мов як
знаряддя захисту мовних прав у слов’янських країнах 37
Мовні права в сучасному світі (Збірник наукових праць). - Ужго­ Володимир Василенко (Київ). Геополітичний та національний
род, 2 0 1 4.-351 с. вимір мовної ситуації в Україні 46
Лариса Шевченко (Київ). Конституційна норма в суспільній
Збірник наукових праць присвячено висвітленню поняття «мовні дискусії щодо мовних прав в Україні 58
права», що є водночас соціолінгвістичною і юридичною категорією.
Актуальність питань про природу, зміст і структуру мовних прав зро­ Тарас Кияк (Київ). Мовні права і реалії мовної політики
стає в контексті суспільної дискусії щодо імплементації в Україні та в Україні 64
інших державах Європи положень Європейської хартії регіональних Наталія Шумарова (Київ). Мовні права особистості: до
або міноритарних мов, механізмів забезпечення мовних прав, методо­ визначення поняття 72
логії діагнозу та експертного обґрунтування їх порушень. Артур Брацький (Гданськ, Польща). Про забезпечення прав
У постколоніальних суспільствах гостро стоїть питання про залеж­ національної мови в умовах посиленої інтерференції 79
ність мовних прав від ступеня суспільної зрілості національно-мовної
спільноти: як забезпечити права мови, якщо її покоління батьків сві­ Володимир Пономаренко (Київ). «Загальна декларація мовних
домо позбавляє своїх дітей можливості оволодіти цієї мовою. Взаємна прав» і права мовних меншин 86
пов’язаність колективних та індивідуальних мовних прав має ви­ Олександр Чередниченко (Київ). Захист офіційної мови
рішальне значення при розгляді питання про правосуб’єктність мови. в національній державі: досвід Франції 95
Національний мовний код - це та етнокультурна матриця, втрата якої Сальваторе Дель Ґаудіо (Неаполь, Італія). Міжмовні відношення
призводить до кардинальних якісних змін національної ідентичності. та мовні права в Україні та Італії: порівняльний аналіз 107
У цьому контексті обговорюються питання про роль мови в дер­
Володимир Труб (Київ). На шляху до статусу державної де-факто 119
жавотворенні, ефективність міжнародних правових актів та деклара­
цій у забезпеченні мовних прав, міжмовну інтерференцію і забезпе­ Галина Яворська (Київ). Специфіка мовної лояльності на
чення екології мови, мовні права носіїв діалектного мовлення і проб­ пострадянському просторі (приклад Молдови) 128
лему мовного сепаратизму, пропонується низка порівняльних дослі­ Ярослав Радевич-Винницький (Дрогобич). Актуальний історизм
джень з дотримання мовних прав в Україні та інших країнах світу: і проблема мовних прав в Україні 137
Німеччині, Польщі. Італії, Франції, Іспанії, Молдові і т. ін.
Любомир Белей (Ужгород). "Русинський язык" у Закарпатті:
реалізація мовних прав чи соціолінгвістична містифікація" 147
Лариса Масенко (Київ). Українська мова в освіті: правові
аспекти 156

2 З
Світлана Соколова (Київ). Право на екологію мови як одне
з мовних прав
Ганна Залізняк (Київ). Статус української та російської мови
у дзеркалі громадської думки киян
Леся Ажнюк (Київ). Лінгвістична експертиза як інструмент
забезпечення мовних прав
Оксана Михальчук (Київ). Етномовна спільнота як суб’єкт
мовних прав.
Оксана Данилевська (Київ). Право на читання в системі мовних
прав дитини
Олена Руда (Київ). Захист прав російськомовних: міфи і реалії
Лілія Андрієнко (Київ). Вітальність мови і її соціолінгвістичний
статус
Олександр Скопненко (Київ). Відтворення чужомовних власних
імен в українській та білоруській традиціях: мовна норма
і особисте право носія імені
Оксана Тищенко-Монастирська (Київ). Статус мови і мовний
ландшафт (на матеріалі кримськотатарської мови)
Лесь Белей (Київ). Присутність у мовному ландшафті
як показник забезпечення мовних прав
Дмитро Дергач (Київ). Реклама в Ukr.net: мовні права в умовах
ринкової економіки
Галина Зимовець (Київ). Комерційні власні назви в структурі
комунікативної ситуації: права мовної особистості У8. вимоги
законодавства
Людмила Домилівська (Київ). Візуальна реклама в контексті
проблем екології мови
Додатки
4 5
Віктор Шииікін (Київ)
163 Мова як складник державотворення
Функція мови як основного засобу спілкування завжди була орга­
176
нічно пов’язана з об’єднавчою функцією етнічно, культурно й істо­
рично спорідненого масиву людей (етносів або субетносів) на певно­
186 му історично зумовленому ареалі. У різні історичні періоди питання
про зв’язок між мовою та ідентичністю то спалахувало, то згасало.
210 Його актуальність і публічна помітність залежали від історичної ситу­
ації та ступеня колективної ідентифікації індивідуумів, сукупність
222 яких завдяки користуванню тією самою мовою утворює суцільну ет-
носпільноту. Це питання ще більше загострилося, коли спочатку в піз­
232 ньому середньовіччі, а потім у новій та новітній історії такі спільноти
почали формуватися в нації, що прагнули до утворення власних меха­
245 нізмів управління суспільними справами. Сукупність таких механізмів
стає системою правління, поступово перетворюючись в єдиний орга­
нізм — національну державу.
253 Етноспільноти, що утворили (утворюють) держави, як правило,
бажали (і досі бажають), щоб акти держави в цілому, її управляючих
органів зокрема, були видані мовою їхнього етносу. Таке прагнення
261 охоплювало не лише світські (посполитські), а й церковні (духовні)
справи, оскільки церква — такий самий інститут суспільства, як і всі
272 інші, навіть там, де її сьогодні відокремлено від держави. Щодо
останнього, то можемо згадати: однією з вимог реформаційного руху
278 в Європі XVI столітті 1 було проведення церковних відправ не лати­
ною, а рідною (національною) мовою; реформи у православ’ї впро­
довж ХІУ-ХУІІ століть, коли церковну службу з церковнослов’ян­
ської (південноболгарсько-солунський діалект) поступово перевели на
284 новоцерковнослов’янську на основі давньоруської мови, з вкраплен­
ням інновацій, що відповідали стану розвитку світської мови того ча­
302 су 2. Однак і ті етноси, які з різних причин не в змозі були створити
307 власне державне або квазідержавне утворення, також мали й мають
таке саме бажання. Таким чином, виникають різноаспектні умови й
1 Юридична енциклопедія : В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова
редкол.) та ін. — К., 2003. — Т. 5. — С. 304-305.
2 Огієнко /. Українська мова ХУІ ст. — Варшава, 1930. — Т. 1. — 520 с.;
Т. 2 .— 192с.
 підстави для появи вимог щодо права на комунікацію відповідною
(зрозумілою, доступною) мовою, яке (право) почали пов’язувати з ос­
новними природними правами людини.
Пам’ять про особливо ганебну роль тоталітарних режимів у Дру­
гій світовій війні, метою яких, крім іншого було масове знищення де­
сятків мільйонів людей поза зоною власне бойових дій армій, із цілко­
витим нехтуванням природних (дарованих Богом) прав людини на
життя і гідність, зумовила вплив на розвиток філософських поглядів
щодо контенту людських прав у другій половині XX ст.
Уряди народів, які пережили страхіття війни, а згодом і значна час­
тина людства, визначальним завданням у своїх зусиллях і діях зро­
били впровадження ідеї захисту різноаспектних прав людини, що
оформлялося прийняттям відповідних міжнародних, зокрема континен­
тальних, правових документів. Ці акти поступово охоплювали різно­
манітні сфери людського буття, у них виокремлювали, розвивали і
фіксували в різних площинах право на щось, з покладанням на когось
зобов’язань його дотримуватися, реалізовувати, захищати, і пов’язану
з цим відповідальність за порушення взятих зобов’язань. Маючи шля­
хетну ціль і правильне спрямування, такі документи не позбавлені за­
гального недоліку — уніфікаторський підхід, нехтування особливос­
тями становлення і розвитку державності у народів певних країн.
Одним із таких актів, народжених у ході поступового поглиблення
теорії прав людини, є «Європейська хартія регіональних мов або мов
меншин» (далі — Хартія), яку укладено 5 листопада 1992 р. у Страс­
бурзі 3. Верховна Рада України ратифікувала цю Хартію 15 травня
2003 р. Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіо­
нальних мов або мов меншин» № 802-ІУ 4 з обмеженими зобов’я­
заннями (див.: положення статті 3). Підписанти Хартії у Преамбулі
заявили, що її укладено відповідно до принципів, проголошених у
Міжнародному пакті Організації Об'єднаних Націй про громадянські і
політичні права, та відповідно до духу Конвенції Ради Європи про за­
хист прав людини й основоположних свобод. Значення вказаної кон­
венції для адекватної інтерпретації сутнісної ролі Хартії найкраще
простежується крізь призму приписів її пунктів 5, 6, 13 — стосовно
права бути належно поінформованим про обвинувачення, а отже, — і
3 Офіційний вісник України від 25.12.2006. — 2006. — № 50. — Є. 379.
- Ст. 3381.
4 Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 30. — Ст. 259.
6 інтерпретація? // Схід. — 1998. — № 6 (23). — С. 50-65; Радчук О. Герменев-
зрозумілою мовою, мати рівні можливості в суді, зокрема належно
підготуватися до судового розгляду, брати в ньому участь, захищатися
самостійно чи з допомогою захисника тощо.
Зосередивши увагу на питанні захисту «покривджених» мов, єв­
ропейці (хіба що за винятком Франції та Ірландії) перестали зважати
па роль і статус держаної мови, вважаючи це питання вже не актуаль­
ним. Це призвело до переакцентування проблеми і її тлумачення з
ухилом у інший бік. Інтерпретація положень Хартії вийшла за рамки
індивідуального права особи і тієї мети, з якою її запроваджували, та
стала знаряддям досягнення політичних інтересів певних груп і навіть
засобом зовнішнього тиску на молоді держави з боку держав з імпер­
ським минулим та імперськими амбіціями. В Україні своєрідне трак­
тування положень Хартій стає засобом боротьби проти реального
впровадження в суспільне життя української мови відповідно до її
статусу як державної.
Ми не ставимо своїм завданням піддати розгорнутій критиці пере­
клад цього документа українською мовою. Уже були випадки, коли
певні помилки перекладацького характеру в деяких ратифікованих
міжнародних документах офіційно виправляв законодавець — Верхов­
на Рада України. Однак варто зазначити, що перекладацькі помилки є
двох видів: 1)такі, що стосуються тільки перекладацької техніки на
рівні стилістики й культури цільової мови, 2) ті, що пов’язані з розу­
мінням суті і поняттєво-змістового навантаження того, що за своїм
менталітетом, уявленнями і поглядами вклали в текст укладачі пер­
шоджерела. Саме на другий аспект проблеми, пов’язаний з перекла­
дом текстів насамперед юридичного і філософського спрямування,
звертають увагу фахівці-філологи 5, перестороги яких чомусь залиша-
5 Бахтін М. Проблема тексту у лінгвістиці, філології та інших гуманітар­
них науках / Пер. М. Зубрицької // Антологія світової літературно-критичної
думки XX ст. / За ред. М. Зубрицької. — 2-е вид., доп. — Л., 2001. — С. 406-
415; Березіна В. Переклад — міст між новими світами? (на підґрунті філо­
софської герменевтики Г. К. Ґадамера) // Філософ, думка. — 2009. — № 1. —
С. 43-53; Демешко П. В. Герменевтичні аспекти українського перекладу ні­
мецьких філософських текстів XX століття : Дис. ... канд. філолог, наук. —
К., 2009. — 217 с.; Зайцев Ю. Автентичність правового тексту та проблеми
його термінологічно—мовного оформлення (на матеріалі проекту Цивільного
кодексу України) / / Укр. право. — 1997. — № 3. — С. 99-110; Квіт С. М. Ос­
нови герменевтики: Навч. посібник. — К., 2005. — 35 с.; Радчук В. Що таке
7
 ють поза увагою політики і юристи. Є певні особливості юридично-
оцінного передавання правової ситуації і тлумачного порядку, що не
завжди можуть бути відтворені мовою, відмінною від тієї, якою випи­
сано правову норму, а це вже є спотворенням самої суті закону. Саме
тому, наприклад, виникають труднощі в розумінні деяких правових
нюансів у текстах рішень Європейського суду з прав людини, які ви­
кладені одночасно англійською і французькою як функціонально до­
мінуючими мовами у судовому провадженні цієї установи.
Можна подивитися на зміст Хартії й поза цими зауваженнями,
щоб оперувати офіційно оприлюдненим в Україні текстом. Яку ж мету
визначили держави-члени Ради Європи, що її підписали? Вони зазна­
чили — що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її
членами, зокрема для збереження та втілення в життя ідеалів і прин­
ципів, які є їхнім спільним надбанням (абз. 2), а цьому має сприяти
збереження й охорона історичних регіональних мов або мов меншин
Європи, деякі з яких перебувають під загрозою зникнення (абз. 3).
Однак, підкреслюючи важливість міжкультурного діалогу та багато­
мовності, автори Хартії зазначили, що охорона й розвиток регіональ­
них мов або мов меншин не повинні шкодити офіційним мовам і не­
обхідності вивчати їх (абз. 6). Цілком очевидно, що заохочення різно­
мовного сепаратизму в європейських державах і використання мов
меншин як засобу применшення значення й ролі державної мови в су­
спільному житті відповідної країни, а тим паче як форма боротьби з її
державністю, не входило в плани авторів Хартії. Проте деякі достат­
ньо впливові в Україні політичні сили витлумачили направленість Хар­
тії зовсім у іншому аспекті — домінанта регіональної мови або мови
національних меншин над державною (офіційною) мовою, відведення
їй другорядної ролі, а інколи — прагнення й до її повного ігнорування
у вжитку та забуття. Таким чином наявне перекручення, що відповідає
ситуації, коли фактично правильна з об’єктивного погляду інформа­
ція, якщо її подано не у відповідному логічному рядку і не в рівно­
тика перекладу: зміст поезії і сутність тлумачення // Донецький Вісник нау­
кового товариства ім. Шевченка. Історія. Філософія. — Донецьк, 2012. —
Т. 34. — Є. 262-286; Шаблій О. А. Німецько-український юридичний пере­
клад: методологія, проблеми, перспективи. — Ніжин, 2012. — 320 с.; Шульга
Е. Н. Проблема «герменевтического круга» и диалектика понимания // Гер­
меневтика: история и современность: Критич. очерки. — М., 1985. — С. 143—
161.
8 9
значній для зіставлення й аналізу площині, перетворюється логічно
нскогерентний ряд (на зразок — по дорозі їхали три автомашини: пер-
' ша — зелена, друга — червона, третя — металева).
Особливо необхідно звернути увагу на зміст тієї частини абз. З
Хартії, у якій викладено її мету. У ній, зокрема, чітко вказано про які
саме мови йдеться — не про будь-які, а про історичні регіональні мо­
ви або мови меншин, деякі з яких знаходяться під загрозою зник­
нення.
Під наведене визначення безперечно можна віднести: в Німеччині
мову лужицьких слов’ян, мову фризів; у Польщі — мову кашубів; в
Україні — мови караїмів, гагаузів, ромів, навіть кримських татар, чи
мову євреїв — ідиш. Щодо інтерпретації прав різних мов на підтримку
і захист Хартія не є бездоганною. Спостерігаємо суперечність між
«духом» і буквою, суть яких у тому, що мови з потужною функціональ­
ною інфраструктурою і великою кількістю носіїв (наприклад, німець­
ка, польська, російська і т. ін.), і так звані загрожені мови, які по­
гребують захисту і підтримки у першу чергу, поставлені у формально
рівні умови з мовами, які потребують не захисту, а лише гарантії їх
вільного використання носіями цих мов.
Білоруська, польська, російська, румунська чи угорська та деякі
інші мови не підпадають під першу категорію, про них мова може йти
лише в аспекті «другої черги» на територіях країн, де їх носії трива­
лий час історично колективно проживали. Мабуть, було б дивним для
Німеччини, якщо б там на підставі цієї Хартії почали вимагати прого­
лошення офіційною або регіональною мовою турецької, албанської,
російської, івриту тільки тому, що там живе понад три мільйони тур­
ків, понад півтора мільйона поляків, понад мільйон росіян, статистич­
но значна кількість албанців та боснійців і т. ін. Висловлюються мір­
кування, що приписи Хартії можна в повному обсязі застосувати,
наприклад, до польської, російської чи румунської мов в Україні, до
української в Польщі й Білорусі або польської в Литві і т. ін. Проте ні
польська, ні російська, ні румунська, ні українська не перебувають під
загрозою зникнення. Таке трактування відповідає духові Хартії, на­
самперед настановам її Преамбули. Ці мови захищені вже тим, що
мають реальний статус державної (офіційної) у відповідних держав­
них утвореннях цих націй. Етнічним же носіям цих мов ніхто не пе­
решкоджає спілкуватися з одноплемінниками їхньою мовою та отри­
мувати культурно-автономний статус для мови у будь-якій частині
України, а до чого тут регіональний статус, який трактується як такий,
що офіційно зобов’язує державні органи застосовувати регіональну
мову. Водночас витіснюється на другий план і часто ігнорується укра­
їнська державна мова. Літературний герой у класичній повісті казав,
що «руїна починається в головах». Незалежно від того, чи політично
свідомо чи через інтелектуальну недолугість декому вкрай кортить
перекрутити положення Хартії, і така діяльність уже спрямована на
руйнацію однієї з підвалин державотворення — державної мови, якою
в Україні є українська мова.
Дослідженню різноаспектного значення мови й особливо її голов­
ної ролі — комунікативної, присвячено багато праць, у яких пода­
ються науково вивірені погляди, що систематизовані та проаналізо­
вані у відповідних аспектах 6. Немало зроблено, щоб виокремити і
класифікувати основні функції м о ви 7, показати природно
об’єктивний зв'язок мови і нації, зокрема у державотворенні8. Право
на мову як засіб (спосіб, механізм) життєво значущої суспільної кому­
нікації мовного носія дійсно набуває статусу індивідуального природ­
ного права. Однак, якщо цей засіб комунікації стає чинником, що його
відповідний етнос використовує для загального розуміння сутності
унормованого порядку взаємовідносин між членами суспільства, то
мова стає офіційним знаряддям, а у випадку створення етносом (наці­
єю) державного утворення — державною мовою. У такому статусі мо­
ва стає вже спільним природним правом людей, які належать до від­
повідного етносу завдяки якому державне утворення вже ідентифіку-
6 Ткаченко Є. В. Конституційно-правове регулювання мовних відносин.
— X., 2010. — С. 8-10.
7 Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. — Дрогобич, 1994.
— С. 82-94; Ющук /. /7. Державотворча функція мови // Проблеми державно­
го будівництва і подолання кризових явищ у суспільстві : Матеріали наук,
конф. професор.-виклад, складу 21-22 травня 1996 року, м. Київ. — К., 1996.
— С. 7.
х Герлер Й. Г. Мова і національна індивідуальність // Націоналізм : Анто­
логія. — 2-е вид. — К., 2006. — С. 3-9; Геллнер Э. Нации и национализм /
Пер. с англ. Т. В. Бредниковой, М. К. Тюнькиной; ред. и послесл.
И. И. Крупника. — М., 1991. — С. 76; Гатчінсон Д , Сміт Е.Д. Що таке ет­
нічність // Націоналізм : Антологія. — 3-є вид. / Упоряд. О. Проценко,
В. Лісовий. — К., 2010. — С. 213-219; Крысько В. Г. Этнопсихология и меж­
национальные отношения: курс лекций. — М., 2002. — С. 100; Мекрай-
діс Р. К . Етнонаціоналізм // Там само. — С. 242-243; Соловьев В. С. Сочине­
ния : В 2 т. — М., 1988. — Т. 1. — С. 501-502.
10
гться з ним як з титульною нацією 910. В останньому значенні державна
мова набуває статусу одного із складових елементів конституційного
правопорядку. Функціонування національної мови як державної вико­
нує природне, суспільно значуще завдання, яке спрямоване на станов­
лення, існування та утвердження держави Українського народу.
До того ж, якщо за приписом частини другої статті 3 Основного
Закону України держава відповідає за свою діяльність перед люди­
ною, то вона має відповідати й за повноправне функціонування укра­
їнської мови, носіями якої є люди — громадяни титульної нації.
Введенням у конституційно-правове поле України як країни з по-
ліетнічним складом населення припису про функціонування україн­
ської мови у всіх сферах суспільного життя на всій території України
конституцієдавець визначив її специфічну роль, зокрема, пов’язавши
різноаспектну діяльність держави як суспільного регулятора з
обов’язком послуговуватися уніфікованим мовним засобом суспільної
комунікації — українською мовою. Одночасно це є демонстрацією
ототожнення державного утворення України з титульною українською
нацією.
Основний Закон України є програмним документом, якому надано
юридичну форму, де цілі мають першорядне значення. Аналіз консти­
туційних положень неможливий без урахування їх цільової спрямова­
ності, тому основним напрямом телеологічного способу оцінки й тлу­
мачення є пошук сенсу нормативних приписів, зважаючи на мету і
результат їх застосування.
Відповідно до Конституції України як державоутворення акта
Українського народу державною мовою в Україні є українська мова;
держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української
мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (час­
тини перша, друга статті 10). Зазначена стаття Конституції України
міститься в розділі І «Загальні засади», положення якого встановлю­
ють стрижневі елементи суспільного ладу Українського народу і кон­
ституційного устрою Української держави, тобто доктринальні поло­
ження державотворення.
У зазначеному розділі переважно акумульовано не формально-по­
зитивістські норми, а норми-підвалини, норми-доктрини, норми-цілі.
9 Шиїикін В. /. Окрема думка стосовно Рішення Конституційного Суду
України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 // Вісн. Конституц. Суду
України. — 2012. — № 1. — С. 71.
11
норми-принципи для становлення та існування Української держави,
саме тому вони мають додатковий захист від можливої їх корекції —
складнішу, порівняно з нормами інших розділів, процедуру внесення
до них змін.
За частиною другою статті 10 Конституції України українська мо­
ва має виконувати відповідну державотворчу, на відміну від інших
мов, функцію, а отже, бути в постійній дії, вживанні, максимально
працювати у всіх сферах суспільного життя країни, відіграючи в цьо­
му певну роль.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини
Рішення від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 заклав концептуально-
правові позиції, за якими:
— під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій дер­
жавою надано правовий статус обов’язкового засобу спілкування у
публічних сферах суспільного життя (абзац перший);
— Конституцією України статус державної мови надано україн­
ській мові (частина перша статті 10), що повністю відповідає державо­
творчій ролі української нації, що зазначена в преамбулі Конституції
України, нації, яка історично проживає на території України, складає
абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву державі (абзац
другий);
— положення про українську мову як державну міститься у роз­
ділі 1 «Загальні засади»Конституції України, який закріплює основи
конституційного ладу в Україні; поняття державної мови є складовою
більш широкого за змістом та обсягом конституційного поняття «кон­
ституційний лад» (абзац третій);
— застосування української мови як державної унормовується
шляхом конституційного та законодавчого закріплення (абзац де­
сятий);
— публічними сферами, в яких застосовується державна мова,
охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами
законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними орга­
нами та органами місцевого самоврядування (мова роботи, актів, діло­
водства і документації, мова взаємовідносин цих органів тощо); до
сфер застосування державної мови можуть бути віднесені також інші
сфери, які відповідно до частини п’ятої статті 10 та пункту 4 частини
першої статті 92 Конституції України визначаються законами (абзац
четвертий);
12
— до них, зокрема, належать: розгляд звернень громадян, діяль­
ність Збройних Сил України; видання друкованої продукції, призна­
ченої для службового та ужиткового користування, що розповсюджу­
ється через державні підприємства, установи і організації (бланки, фо­
рми, квитанції, квитки, посвідчення, дипломи тощо), висвітлення діяль­
ності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в
Україні засобами масової інформації, оформлення митних документів
тощо (перше речення п’ятого абзацу);
— володіння державною мовою є обов’язковою умовою для при-
мияггя до громадянства України і для службових осіб державних ор­
ганів, установ і організацій (друге, третє речення абзацу п’ятого);
— законодавчо визначеним є також питання про застосування
української мови та інших мов у навчальному процесі в державних
навчальних закладах України (абзаци шостий, сьомий);
— положення Конституції України зобов’язують застосовувати
державну — українську мову як мову офіційного спілкування посадо­
вих і службових осіб при виконанні ними службових обов’язків, в ро­
боті і в діловодстві тощо органів державної влади, представницького
та інших органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого са­
моврядування, а також у навчальному процесі в державних і комуналь­
них навчальних закладах України (абзац одинадцятий) ,0.
Значення вказаних приписів Конституційного Суду України є не­
минущим. Ними повинні керуватися, зокрема: законодавчий орган
при прийнятті законів та інших правових актів; державні органи і по­
садовці в їх нормотворенні, а також у службовій діяльності; суди при
постановленні судових рішень і діловодстві тощо.
Викладене вказує на наявність конституційних підстав та умов для
виокремлення української мови із сукупності інших національних
мов, якими громадяни Української держави можуть користуватися у
повсякденному житті, і для набуття нею обов’язкового для всіх загаль­
новживаного статусу. Таке твердження не є приниженням або ігно­
руванням положень частини третьої статті 10 Конституції України про
гарантування вільного розвитку, використання і захисту мов національ­
них меншин України, оскільки в частинах першій, другій, третій цієї
статті закладено різні завдання і призначення, які не можна змішу­
вати, а отже, й помилково протиставляти одну одній або шукати вияви*13
10 Конституційний Суд України : Рішення. Висновки. 1997-2001 / Відп.
рсд. П. Б. Євграфов. — К., 2001. — С. 488-489.
13
запрограмованого конфлікту. Мова національних меншин у будь-якій
країні не виконує функції мови, як природного права державоутво-
рюючого етносу, а виконує лише функцію мовлення — тобто мовної
діяльності, за допомогою якої люди спілкуються між собою.
Судді Конституційного Суду України, які заклали вказані приписи
у цьому рішенні, були не поодинокі в думках, а їхні погляди перекли­
каються з підходами до статусу і ролі державної мови, що висловлю­
ють також російські науковці, теоретичні настанови яких імпонують
багатьом політикам та й ученим у сучасній Україні. Наприклад,
Ю. В. Трушкова зазначала, що державна мова — це один із функціо­
нальних різновидів мови нації, який уживається у сферах організова­
ного спілкування (офіційних сферах) і має відповідний юридичний
статус " , а Г. Єрмошин з цього приводу наголошував, що державна
мова є єдиною та незамінною формою функціонування держави, усіх
без винятку її інститутів ..., яку зобов’язані використовувати всі
суб’єкти права у сферах, що забезпечують встановлення єдності розу­
міння й оформлення державної волі і державно-правового регулю­
вання 11213. У такому ж недвозначному дусі висловлювалися С. А. Ава-
к'ян, Т. В. Губаєва і В. П. Малков, А. С. Піголкін, В. В. Ромашкін,
Н. В. Шелютто 13.
У аспекті державотворення постає питання про розмежування по­
нять «державної» і «офіційної» мов і до якої з них застосувати ще й
інший термін — «національна» мова. Чи є ці термінологічні позна­
11 Трушкова Ю. В. Проблемы использования современной социолингвис­
тической терминологии // Проблемы языковой жизни Российской Федерации
и зарубежных стран : Материалы к 13 Всемир. конгр. социологов. [РАН. Отд-
ние лит. и яз.]. — М. 1994. — С. 115.
12 Ермошин Г\ Государственно-правовые аспекты языковых отношений //
Российская юстиция. — 1998. — № 3. — С. 19.
13Лвакьян С. А. Конституционное право: Энциклопед. словарь / Отв. ред.
и руководитель авт. коллектива проф. С. А. Авакьян. — М., 2000. — С. 667-
668; Губаева Т. В., Малков В. П. Государственный язык и его правовый ста­
тус // Государство и право. — 1999. — № 7. — С. 6; Пиголкин А. С. Правовые
проблемы гармонизации межнациональных отношений в СССР (Заседание
25-27 января 1989 г., Минск) : Документы. — М., 1989. — С. 135-136; Ро­
машкин В. В. Конституционно-правовые основы государственной языковой
политики в Российской Федерации : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. —
М., 1999. — С. 15; Шелютто Н. В. О правовом режиме языка // Сов. государ­
ство и право. — 1989. — № 4. — С. 30.
14
чення тотожними, чи тут спостерігається підміна понять? В окремих
публікаціях спостерігаємо елементи поверховості в аналітичних су­
дженнях, що стосуються цієї проблеми.
Є підстави стверджувати, що в політологічній і правовій теоріях
наявне недостатнє розуміння суті цих термінологічних понять або
плутанина щодо їхнього розуміння і змістового навантаження. Особ­
ливо, коли це стосується проголошення у державах-федераціях держав­
ними кількох мов. Тут маємо або неякісний переклад суті першодже­
рела, або непорозуміння стосовно змістового значення того, що пи­
шуть самі автори правових документів у таких країнах. Немає єдності
й серед українських науковців — наприклад, автори статей у Юридич­
ній енциклопедії (6 томів), надаючи інформацію про державний устрій
країни світу, вживають термін «офіційна мова». Великий тлумачний
словник сучасної української мови подає термін «державна мова», за­
значаючи, що це мова, яку офіційно визнано й прийнято для спілку­
вання в державних установах та армії, а також у спілкуванні між юри­
дичними особами І4, тобто термін «офіційна мова», власне, не розкри­
вається, а навпаки, через слово офіційна трактує термін «державна
мова». Перекладачі конституцій інших країн у збірці «Конституції
держав Європи» у 3-х томах (видання російською мовою) вживають
до різних країн терміни — «державна», «офіційна», «національна мо­
ва», а в Конституції Франції взагалі оригінально зазначено, що «мо­
вою Республіки є французька» 15.
Такий різнобій страхує (убезпечує) українського законодавця від
обґрунтованої критики і відкриває можливість маніпулятивного засто­
сування відповідних термінологічних словосполучень, виходячи з
власного розуміння їх змістового навантаження. Одночасно це дозво­
ляє упереджено інтерпретувати елементи досвіду інших країн з істо­
рично сталим державним устроєм і спонукає до проведення безпідстав­
них аналогій із застосуванням мов з офіційно визнаним формально-
правовим статусом, наприклад, у Канаді або Швейцарії. Якщо ж це
14 Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов.
та СО) / Уклад, і гол. ред. В. Т. Бусел. — К., 2007. — С. 682.
15Див. Конституції: Австрії — ст. 8; Болгарії — ст. 3; Іспанії — ст. 3; Ли­
тви — ст. 14; Молдови — ст. 13; Польщі — ст. 27; Румунії — ст. 13; Словач­
чини — ст. 6; Словенії — ст. 11; Туреччини — ст. 3; Фінляндії — ст. 17;
Франція — ст. 2; Хорватії — ст. 12; Естонії — ст. 6; Угорщини — ст. Н.
15
стосується оприлюднення у цих країнах нормативних, а в деяких ви­
падках — судових актів, то можна погодитися, що в цьому випадку
офіційні мови є рівнозначними. Проте функціональна сфера держави
багатоманітна. Наприклад, якою мовою подаються армійські команди
на плацу чи на військових маневрах у канадській або швейцарській
арміях або у службах протиповітряної і протиракетної оборони, коли
відлік часу йде на секунди — невже всіма офіційними у цих державах
мовами? Те саме стосується загальнодержавних сигналів і команд в
умовах загальнонаціональних глобальних техногенних чи природних
аварій і катастроф. До цих прикладів можна додати і деякі аспекти у
валютно-фінансовій сфері — банкноти швейцарських франків лише
двомовні (ретороманська і німецька), а не чотиримовні. Зазначене
спонукає до думки, що якась із державних мов заслуговує бути, так би
мовити, більш державною. Якщо між рівними когось призначено го­
ловнішим, то це вже нерівність. Однак це об’єктивна реальність (не­
можливо армійські команди подавати одночасно кількома мовами),
яка зумовлює особливу роль і статус саме державної мови, а не тієї,
яку також позначено як офіційну. Саме на цьому наполегливо акцен­
тують увагу названі російські дослідники. Одночасно може виникнути
ще одне питання: у законах Австрії, ФРН, Швейцарії зазначено, що
державною (офіційною) мовою цих країн є німецька, але яка німецька
— невже швейцарсько-німецький «швейцертютч» є адекватним «гох-
дойчу» в Німеччині або німецькій мові в Австрії? Чи узгоджувала
влада ФРН свої дії з владою Австрії або Швейцарії, здійснюючи рефо­
рму правопису німецької мови, яка почалася на початку XXI століття,
коли відбулося новобуквене корегування позначення деяких фонетич­
них звуків, до яких раніше традиційно застосовувалася німецька ор­
фографія («р, б, й» тощо) з метою приведення її до загальновживаних
(англізованих) у Західній Європі буквених сполучень.
Усе зазначене є підставою для твердження, що не може бути ана­
логії в підходах стосовно мови, роль якої визначається державним
статусом. Жодна з країн з офіційною дво- або багатомовністю не може
бути прикладом для іншої країни, універсальності тут немає і бути не
може. Кожна країна є унікальною у своєму суспільному житті. Що ж
стосується української мови в Україні, то до зазначеного додається ще
один впливовий чинник — постколоніальний стан. Із націй Західної
Європи з українцями можуть бути солідарними насамперед ірландці,
мова яких зазнала руйнівних, а може й незворотних наслідків колоні­
альної політики Великої Британії, і під загрозою виявилося існування
16
мови цієї нації, що проілюстровано дослідженням з аналізом статис:
тичних даних щодо продовження реального скорочення її природних
носіїв ,6.
Не ставимо своїм завданням детально проаналізувати мовну ситу­
ацію в європейських країнах, адже це вже неодноразово робили відпо­
відні фахівці ,7. Натомість кілька нових штрихів щодо Швейцарії і
Канади варто додати. Ці країни мають іншу форму державного уст­
рою — федерацію, союз власне державних утворень з багатьма суве­
ренними ознаками.
Швейцарія — це союз різноетнічних (тому різномовних) держав­
них утворень — кантонів, які на момент утворення наддержави вже
сформувалися і могли існувати самостійно, як це, зокрема, відбува­
лося з іншими германськими князівствами і королівствами до сере­
дини XIX ст., але своєрідна історична ситуація спонукала майбутніх
«швейцарців» до прийняття рішення про об’єднання у конфедерацію.
Немає такого етносу — швейцарець, а відповідно немає і швейцар­
ської нації за етнічною ознакою, оскільки є німці, французи, італійці,
романші, проте є швейцарська політична нація — громадяни цієї дер­
жави, які розмовляють мовами відповідного етносу і такі етноси, якщо
вони того забажають, можуть відокремити свої державні утворення —
кантони і бути окремими державами.167
16 Шушлєбіна Ю. М. Особливості мовної політики у країнах Європей­
ського Союзу (на прикладі Ірландії та Фінляндії) // Держава і право : 36. наук,
праць.— К., 2011. — Вип. 54. — Є. 687-689; Яковлєва О. Моделі організації
мовного простору в Європі: контрактивний аспект // Віче. — К., 2012. —
Вип. 20 (329). — Є. ЗО.
17 Больман І. Мовні війни у Європі. Європейська хартія регіональних та
меншинних мов / Пер. з фр. — К., 2007. — 280 с.; Майборода О. М. Пробле­
ми національної єдності в Україні: соціальні й мовно-культурні аспекти //
Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень
ім. І. Ф. Кураса НАН України : 36. наук, праць. — К., 2007. — Вип. 33. —
Є. 22-33; Масенко Л. Т. Мовна політика та мовна ситуація в Україні. Аналіз і
рекомендації. — 2-е вид. — К., 2010. — 363 с.; Мова і суспільство: постколо­
ніальний вимір / Ред. О. Вороніна. — К., 2004. — 162 с.; Нагоріти П. П. По­
літична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики.
— К., 2005. — 315 сД Шушлєбіна Ю. М. Особливості мовної політики у краї­
нах Європейського Союзу (на прикладі Ірландії та Фінляндії) // Зазнач, праця.
— Є. 686-693; Яковлєва О. Зазнач, праця. — Є. 29-32.
17
 Щодо Канади, то там також не етнічна, а політична нація й до того
ж це державне утворення відбулося не на основі корінної мовно-ет­
нічної нації — що англомовні, що франкомовні канадці — всі разом
вони є чужинцями на цій території, колонізаторами-завойовниками з
Європи, які загарбали землі місцевого етносу — індіанців, яких, до
речі, позбавлено права на державну чи офіційну мову. Потім історич­
но успішніші колонізатори — англійці з Британської імперії захопили
колонізовану територію (Квебек) менш вдалих колонізаторів — фран­
цузів із Французької імперії, і, щоб приборкати джерело вже міжколо-
нізаторського конфлікту, погодилися на забезпечення мовних прав
нащадків таких самих колонізаторів (ворон воронові око не виклює).
За вказаних обставин ці країни не можуть бути прикладом для ви­
роблення в Україні доктрини державної мовної політики. З погляду
історичного шляху щодо виборювання волі і звільнення з колоніаль­
них кайданів та становлення державності, то нам ближчий досвід уні­
тарних Ірландії, Фінляндії, Чехії, нації яких перебувають на своїх іс­
торичних територіях. Ближчий, але не рівнозначний, тому що в той
час, коли російський імператор Олександр II видавав акти про надання
у своїй колонії Фінляндії фінській мові статусу офіційної та про поря­
док її реального запровадження І819, в його іншій колонії — Україні-
Русі (Малоросії) українську мову переслідували, гнобили й заборо­
няли (Валуєвський циркуляр — 1863 р., Емський указ — 1876 р. та
інші акти).
На мовну ситуацію в кожній країні впливають багато чинників —
традиційні, історичні, форма державного устрою, співвідношення ко­
лишніх колоній з метрополією — колишнім колоніальним центром,
становлення або відродження нації тощо й навіть загрози знищення
«слабкої» мови «сильною» мовою (мова Російської Федерації щодо
Білорусі, України або Великобританії щодо Ірландії тощо). Останнє
обумовлює державний протекціонізм для «слабкої» мови з боку влади
нових держав у постколоніальний період їх становлення, в її конку­
рентних змаганнях з «сильною» мовою колишньої метрополії. Саме
тому будь-яке порівняння мовної ситуації в Україні й, зокрема, щодо
статусу державної, офіційної, регіональної чи ще якоїсь мови, якою
спілкуються національні етноси в Україні, не може бути адекватним із
ситуацією у будь-якій іншій країні.
18 Шушлєбіна Ю. М. Зазнач, праця. — С. 689.
18
Що стосується сучасного стану, в якому опинилися статус і роль
державної української мови, а також її співвідношення з мовами наці­
ональних меншин, то в Україні на відміну, наприклад, від Російської
Федерації, поки ще не відбувалося серйозних системних, послідовних
теоретично-наукових і політичних дискусій. Весь галас, під прикрит­
тям Хартії, здіймався навколо виборювання особливого статусу росій­
ської мови з протиставленням її в державній діяльності українській
мові, а не турботою про справжнє забезпечення права національних
меншин на збереження мовно-культурної самобутності корінних на­
родів і національних меншин в Україні. У цьому питанні постколоні­
альний синдром як фатум повис над Україною. Така ситуація є загроз­
ливою для української державності, оскільки втрачається ідентифіку-
вальний стовп нації. Якщо такі дискусії не цікаві країнам в, яких дер­
жавність уже є сталою, а їх державно-національній мові нічого не за­
грожує, то це не дає підстав вважати, що немає проблеми з державною
мовою в постколоніальних країнах, зокрема в державах, що відроди­
лися або виникли на територіях колишнього СРСР, в якому загально­
державною мовою була лише мова колоніального імперського центру.
Уже є певні стереотипи, що стосовно держав з федеративним уст­
роєм, якщо вони утворені за сукупністю національно-державних утво­
рень (Канада, Швейцарія, Російська Федерація, колишня Чехословач-
чина), а не за сукупністю адміністративно-історичних територій (Ні­
меччина, Австрія), є підстави говорити про дво- або багатомовність.
Однак навіть при цьому не слід ігнорувати питання щодо загально­
державного статусу фактично лише однієї національної мови.
Російський дослідник державно-правових аспектів мовних відно­
син Г. Єрмошин переконливо вказує на небезпеку шкоди від непоро­
зуміння, коли при здійсненні державних функцій від імені Російської
Федерації — у судочинстві, діловодстві в правоохоронних органах,
нотаріаті, розміщенні топографічних позначок, географічних назв, до­
рожніх знаків, вказівників тощо допускається багатомовність, ще й із
застосуванням мови більшості іншомовного населення, яке компактно
проживає у певній місцевості ,9. У цьому аспекті немає підстав запе­
речувати його тезу про те, «що єдність державних функцій — судово-
19 Ермошин Г. Государственно-правовые аспекты языковых отношений //
Рос. юстиция. — 1998. — № 3. — С. 20.
19
го провадження, нотаріату, інших руйнується введенням дво- і багато­ темним резюмуванням, тому українським науковцям, правникам і по­
мовності. Не має значення, якого рівня орган судової влади здійснює літикам не варто сором’язливо уникати цієї вкрай актуальної проб­
правосуддя — Верховний Суд чи один із районних судів. Правосуддя леми, в іншому випадку спостерігатимемо продовження ситуацій і
здійснюється іменем єдиної держави. Один зі стовпів правосуддя — подій, про які були ґрунтовні попередження ще на початку цього ти­
це єдність його процедури в масштабах всієї держави, а не в масшта­ сячоліття 23.
бах “більшості іншомовного населення, що компактно проживає у
відповідної місцевості”» 20.
Його підсумковий висновок, який доктринально збігається з пози­
ціями вже наведених авторів, зводиться до того, що державна мова, як
фундаментально державоутворюючий фактор, виконує інтегруючу
функцію не лише в культурно-історичному плані і в національно-ду­
ховній сфері, а в насамперед виступає саме як державна — в політич­
ній і соціальній сферах. Тому правове регулювання її застосування
повинно бути спрямоване в цих сферах на інтеграційні, а не на
центробіжні моменти 21.
Якщо згадані російські науковці виступають за протекціонізм для
російської мови в Російській Федерації як державної лише з позиції її
ролі у державотворенні, оскільки для неї немає постколоніальної за­
грози зникнення, то в Україні сам Бог велів ставити питання про про­
текціонізм з боку держави щодо розвитку української мови, яка кон­
курує з «сильною» мовою, її реального застосування як державної у
всіх сферах суспільного життя. Тим паче що такий протекціонізм від­
повідає приписам статті 6 Закону України «Про основи національної
безпеки»від 19 червня 2003 р. № 964-1V 22, за якими одним із пріори­
тетів національних інтересів України є забезпечення розвитку й функ­
ціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного
життя на всій території України. Цей припис ґрунтується на тому, що
державна мова передусім є правничою мовою, яку слід розглядати
одночасно як культурно-специфічну систему таких середовищ, як на­
ціональне право (правове поле) і як інструмент права.
Питання реального, а не формально-показного статусу державної
української мови потребує досконалого й різнобічного аналізу із сис­

20Там само.
21 Ермошин Г. Государственно-правовые аспекты языковых отношений //
Рос. юстиция. — 1998. — № 3. — С. 21.
22 Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2003. — № 39. — 23 Радчук В. Хартія для Харкова? (Як зробити з України губернію) // Укр.
Ст. 351. урок. — 2003. — № 3. — С. 51-54.
20 21

Богдан Лжнюк (Київ)
Проблема мовних прав у сучасній соціолінгвістиці
Проблема мовних прав стала об’єктом наукових досліджень лише
наприкінці XX ст. Вона тісно пов’язана з широким колом прикладних
завдань, зокрема екологією мови, захистом загрожених мов, мовним
плануванням і мовною політикою, використанням мов у системі осві­
ти, судово-лінгвістичною експертизою і т. ін. У Загальній декларації
прав людини, схваленій ООН 1948 року, мова не фігурує як са­
мостійний об’єкт правового захисту, хоча й згадується поряд із релі­
гією, статтю, кольором шкіри, як одна з обставин, що не повинні ста­
вати на перешкоді забезпечення кожній людині її фундаментальних
прав і свобод. Наприкінці XX ст. мовне питання стало об’єктом спеці­
ального акта міжнародного права: Рада Європи 1992 р. схвалила і від­
крила для ратифікації «Європейську хартію регіональних або мінори-
тарних мов». У преамбулі Хартії проголошується, що відповідно до
принципів міжнародного законодавства, право на використання влас­
ної національної мови в приватному та суспільному житті є не­
від’ємним правом людини.
У жовтні 1996 р. в Гаазі на засіданні групи міжнародних експертів
у Фонді міжетнічних відносин - неурядовій організації, заснованій
1993 р. для надання спеціалізованої допомоги Верховному комісарові
ОБСЄ з питань національних меншин, - було схвалено «Гаазькі реко­
мендації щодо прав національних меншин на освіту», а в лютому 1998
року в м. Осло аналогічною групою експертів схвалено Ословські ре­
комендації щодо мовних прав національних меншин, які стосуються
інших галузей - ЗМ1, громадських організацій, судочинства, госпо­
дарської діяльності, релігії і культури. Гаазькі та Ословські рекомен­
дації було перекладено багатьма мовами, включно з українською. їх
опубліковано у вигляді брошур, які поширювалися через неурядові
організації, вони перебувають у відкритому доступі в Інтернеті
(http://www.osce.org/uk/hcnm/32194?download=true; http://www.udpr.
kiev.ua/files/books/oslovski_recommendations 1998.pdf).
Значно докладніше висвітлено питання мовних прав у «Загальній
декларації мовних прав» — міжнародному документі, прийнятому
1996 р. на заключному засіданні «Всесвітнього конгресу з мовних
прав» у Барселоні. Він отримав схвалення ЮНЕСКО, багатьох націо­
нальних пен-клубів та ряду недержавних організацій. Декларація не
виносилася на розгляд Ради Європи і не має сили юридичного доку-
22
мснта. Її суспільна регулятивна функція виявляється у впливі на фор­
мування громадської думки, поглядів і концептуальних засад членів
професійного й експертного середовища: лінгвістів, правників, полі­
тологів, соціологів і т. ін.
Щоб привернути увагу до нехтування мовними правами, функціо­
нального занепаду значної кількості етномовних спільнот і невпин­
ного зменшення кількості живих мов, Організація Об’єднаних Націй
проголосила 2008 р. Міжнародним роком мов. На зростаючий інтерес
науковців до мовних прав указує дедалі більша кількість публікацій,
присвячених відповідній темі, серед них і монографічних 24, а також
проведення масштабних міжнародних конференцій, присвячених мов­
ним правам. За підтримки ООН у Женеві 24 квітня 2008 р. відбувся
міжнародний симпозіум «Мовні права у світі: нинішній стан». У 2011
(13-14 січня) на Ямайці у Вест-індському університеті (The University
of the West Indies) у місті Мона відбулася наукова конференція «Мовні
права і мовна політика в креоломовних країнах Карибського басейну».
Міжнародна наукова конференція «Мовні права в сучасному світі»
відбулася 4-5 грудня 2012 р. в Інституті мовознавства ім. О. О. По­
тебні НАН України.
Лексичне наповнення терміна мовні права відображає його зв’язок
з двома галузями знань — соціальною лінгвістикою і юриспруден­
цією. Термін є порівняно новим у мовознавстві взагалі, а в соціолінг-
24 Див., наприклад: May S. Language and Minority Rights: Ethnicity, nation­
alism and the politics of language. — New York, 2012. — 389 p.; De Varennes F.
Language, Minorities and Human Rights. — The Hague, 1996. — 532 p.; Paul-
ston C. Language policies and language rights // Sociolinguistics, - Malden, MA,
2003. — P. 472-483; Linguistic Human Rights: Overcoming Linguistic Discrimi­
nation. Contributions to the Sociology of Language 67 / Eds.: T. Skutnabb-Kangas,
R. Phillipson, M. Rannut. — Berlin, 1994. — 478 p.; Phillipson R., Skutnabb-
Kangas T. Linguistic rights and wrongs // Applied Linguistics, 1995. — N 16. —
P. 483-504; Macias R. F. Power, Politics, and Language Rights // TESOL Quar­
terly. — 1996. — Vol. 30. N 3. — P. 623-626; Pavlenko A. Language rights ver­
sus speakers’ rights: on the applicability of Western language rights approaches in
Eastern European contexts // Language Policy. — 2011. —Vol. 10. Fasc. 1. —
P. 37-58; Arzoz X. The nature of language rights // Joum. on Ethnopolitics and
Minority Issues in Europe. — 2007. — N 2. — P. 1-35; Kymlicka W., Patten A.
Language Rights and Political Theory. - Oxford University Press, 2003; - 349 p.;
May S. Language and Minority Rights: Ethnicity, Nationalism and the Politics of
Language. - New York: Routledge, 2012. - 448 p. та ін.
23
вістиці країн пострадянського простору він тільки починає входити в
широкий обіг. Його немає ні в реєстрі енциклопедії «Українська мо­
ва», ні в московському виданні «Лінгвістичний енциклопедичний сло­
вник», ні в широковідомій «Енциклопедії англійської мови» Девіда
Крістала.
Деякі лінгвісти, наприклад Джон Едвардс, Яніна Брютт-
Гріфлер 25, узагалі ставлять під сумнів доцільність застосування цього
термінопоняття.
Мовні права пов’язані насамперед з мовним законодавством або
відсутністю такого законодавства «щодо прав або привілеїв мов та
їхніх носіїв» 26. Аналіз мовного законодавства різних країн і мовної
політики, що відображає застосування відповідних норм, аналітичні
документи та експертні висновки міжнародних організацій, соціолінг­
вістичні дослідження виявляють різноплановість підходів до розу­
міння мовних прав як юридичної і соціолінгвістичної категорії. Тлу­
мачення терміна мовні права зустрічається лише в окремих виданнях,
ці тлумачення є стислими і недостатньо структурованими, що дає під­
стави говорити про їх поки що ескізний характер.
«Словник соціолінгвістичних термінів» 27 за редакцією В. Ю. Ми-
хальченко пояснює терміни мовні права особи, мовні права народу
лише як відсутність дискримінації за мовною ознакою. Категорію мов­
них прав автори цього словника пов’язують насамперед з мовними
меншинами. Таке розуміння не позбавлене внутрішньої суперечності:
якщо виходити з презумпції, за якою суб’єктом мовних прав є мовна
меншина, то напрошується висновок, що це поняття або взагалі не
стосується мовної більшості28, або що мовні права більшості повністю
25 Edwards J. The ecology of language revival // Current Issues in Language
Planning. — 2001. — N 2. — P. 231-241; Brutt-Griffler J. Class, ethnicity and
language rights: An analysis of British colonial policy in Lesotho and Sri Lanka
and some implications for language policy // Journ. of Language, Identity and Edu­
cation. — 2002. — N 1. — P. 207-234.
26 Paulston C. Op. cit. — P. 472.
27 Словарь социолингвистических терминов / Ред. В. Ю. Михальченко. —
N4., 2006. — С. 279.
28 Цьому припущенню суперечить зміст терміна мовний суверенітет на­
ції / особи, який у «Словнику соціолінгвістичних термінів» за редакцією
В. Ю. Михальченко (С. 277) пояснюється як «сукупність прав народу і особи
на збереження і всебічний розвиток рідної мови, свободу вибору і викорис-
24
реалізовані. Положення міжнародного законодавства, національні нор­
мативно-правові акти, практика соціального функціонування мов по­
казують, що таке припущення не відповідає дійсності.
Дослідникам у галузі екології мови доводиться стикатися з тим,
що етномовна спільнота не завжди виявляє зацікавленість у збере­
женні своєї мови. На цю обставину вказується, зокрема, в «Загальній
декларації мовних прав», де зазначено, що загарбання, колонізація,
окупація та інші вияви політичного, економічного й соціального під­
порядкування часто спотворюють уявлення про цінність мови і таким
чином підривають мовну лояльність. Тому мови деяких народів, що
здобули суверенітет, і далі втрачають свої позиції та витісняються з
ужитку. Через низький соціальний престиж рідної мови перехід дітей
на іншу мову може відбуватися за свідомої підтримки батьків. Це ста­
вить на порядок денний питання про залежність мовних прав від сту­
пеня зрілості суспільної свідомості в національно-мовній спільноті.
Якщо етномовна спільнота не виявляє зацікавлення в збереженні своєї
мови або віддає перевагу іншій мові, питання захисту мовних прав
втрачає зв’язок з масивом конкретних носіїв і постає в своєму абсолют­
ному вигляді: потреба захисту мови як частини загальнолюдської
культурної спадщини.
Зазвичай мовні права, за аналогією з людськими правами, розгля­
даються категорія, що має граматичну форму множини. Проте в укра­
їнській соціолінгвістиці зустрічаємо граматичний варіант цього тер­
міна в граматичній формі однини: «Мовне право - це право людини
користуватися та здобувати освіту рідною мовою, вибирати мову для
повсякденної комунікації»29*. Право носіїв мови на власну мову, на її
використання й збереження вважається аксіоматичним. Проте історія
соціального функціонування мов і міжнародний досвід мовного пла­
нування дають підстави обговорювати й дзеркальний варіант цієї фор­
мули: право мови на своїх носіїв. Така постановка питання продик­
тована правом мови на існування й самовідтворення. Відомо, що носії
певної національної мови, зазнавши мовної асиміляції і втративши
свою автохтонну мову, не зникають як істоти, тоді як мова, позбав­
лена своїх носіїв, приречена на загибель. Практика мовного будівниц-
тання мови спілкування» і отже, тісно пов’язаний за змістом з поняттям «мовні
права».
29 Мацюк Г. Прикладна соціолінгвістика. Питання мовної політики: Навч.
посібник. - Львів. - 2009. - С. 51.
25
тва в Великобританії ставить на порядок денний питання про права
мертвої мови: науковці, освітяни, громадськість та уряд цієї країни
вживають активних заходів, щоб оживити менську мову, яка вже пе­
реступила поріг клінічної смерті — у 1974 р. помер останній природ­
ний носій цієї мови 30. Право національної мови на своїх носіїв утвер­
джується в Ірландії, де вкладаються значні зусилля і кошти у відро­
дження й підтримку ірландської мови. Це не завжди збігається з праг­
неннями самих носіїв або потенційних носіїв, тому держава вживає
заходів пропагандистського, організаційного й матеріального за­
охочення для збереження цієї важливої частини національної спад­
щини. В Ізраїлі увінчався успіхом безпрецедентний соціолінгвістич­
ний експеримент — після понад тисячолітньої летаргії до активного
функціонування в усіх соціальних сферах вдалося повернути іврит. Ці
та інші подібні приклади свідчать про те, що теза про право мови на
своїх носіїв має не тільки абстрактно-теоретичне, а й соціально-істо­
ричне підґрунтя.
У «Європейській хартії регіональних або міноритарних мов» і ба­
гатьох національних законодавствах мова виступає об’єктом захисту
насамперед як знакова система і етнокультурна матриця мовної групи.
Такого ж погляду на мову дотримуються автори більшості соціолінг­
вістичних студій. За афористичним висловом Д. Фішмана, «мова — це
не просто код, це — Код» 31. Хоча заходи на підтримку мови здійсню­
ються через конкретних фізичних осіб, вони мають сенс лише за умо­
ви, що ці особи представляють загрожену мову як її носії, або як потен­
ційні носії в майбутньому (чи особисто, чи в особі своїх дітей і вну­
ків). Ця обставина вказує на те, що об’єктом захисту в кожному з та­
ких випадків є не особа, а мова як знакова система й унікальне істо-
рико-культурне явище. Підтвердженням цієї тези є положення пункту
17 Пояснювальної доповіді до Європейської хартії регіональних або
30 Постановка питання про правосуб’єктність мертвих мов, кожна з яких
також є частиною загальнолюдської культурної спадщини (латина, грека,
старослов’янська, санскрит), штучних мов (есперанто, волапюк), креольських
мов, змішаних мов (суржик) потребує певних застережень, оскільки в цих
випадках зв’язок з носіями мов втрачено (мертві мови) або він має нестабіль­
ний характер (суржик, штучна мова). Окремим питанням є проблема мовних
прав у сфері діалектного мовлення, а також проблема мовних прав носіїв зна­
кових мов (глухонімих).
31 Fishman J. Language and Ethnicity // Language, Ethnicity and Intergroup
Relations. — London ; New York ; San Francisco, 1974. — P. 21.
26
міноритарних мов, де сказано, що метою Хартії є не підтримка прав
етнічної і/або культурної меншинної групи, а «підтримка й заохочення
регіональних або міноритарних мов як таких».
Зазвичай розрізняють два різновиди мовних прав залежно від спо­
собу, що пропонується законодавством для їх захисту: 1) негативні
мовні права, що виявляються в режими міжмовної толерантності й
відсутності дискримінації представників етнокультурної меншини за
мовною ознакою; 2) позитивні мовні права, що виявляються в заходах
підтримки, які суспільство надає мовній меншині 32.
Так званий негативний підхід до захисту мовних прав у законо­
давстві полягає в реалізації принципу толерантності й відсутності об­
межень з боку держави щодо вживання мов у приватному й громад­
ському житті, у наданні всім громадянам рівних прав незалежно від
того, якою мовою вони користуються. Прикладом такого формулю­
вання мовних прав є положення Конституція Латвії (2002), про те, що
«особи, які належать до етнічних меншин, мають право зберігати й
розвивати їх мови і їх етнічну й культурну ідентичність» (с. 114). З
позицій негативного підходу дається визначення терміна «мовні права
особистості» в Словнику соціолінгвістичних термінів за редакцією
В. Ю. Михальченко: «мовні права особистості - відсутність дискримі­
нації за мовою, що означає відсутність обмежень прав і свобод особис­
тості, рідна мова якої не є мовою більшості членів суспільства»33.
Позитивний підхід до реалізації мовних прав полягає в цілеспря­
мованих діях держави на підтримку певної мови або певних мов із за­
стосуванням бюджетних коштів та людських ресурсів у таких сферах,
як освіта, культура, ЗМІ, судочинство і т. ін., а також шляхом надання
державною публічних послуг відповідною мовою у певних сферах
суспільного життя. Прикладом позитивного формулювання мовних
прав може бути положення Конституції Норвегії (1814) про те, що
«державна влада зобов’язана створювати умови, щоб давати можли­
вість народові самому зберігати й розвивати свою мову, культуру і
соціальне життя» (ст. 110 А). З позицій позитивного підходу дається
32 Dunbar R. Implications of the European Charter for Regional or Minority
Languages for British Linguistic Minorities // European Law Review, Human
Rights Survey. — 2000. — N 25. — P. 91-92.
33 Словарь социолингвистических терминов / Ред. В. Ю. Михальченко. —
М., 2006. — С. 279.
27
 визначення терміна «мовні права народу» в Словнику соціолінгвістич­
них термінів за редакцією В. Ю. Михальченко: ««Розвиток і заохо­
чення з боку держави використання міноритарних мов у різних сферах
спілкування, насамперед в освіті, культурі, ЗМІ, судочинстві і в орга­
нах місцевої влади»34. Слід зазначити, що поділ на негативні й позитив­
ні мовні права поділяють не всі дослідники, вважаючи таки й підхід до
класифікації мовних методологічно хибним і невиправдним 35.
З цього приводу окремий інтерес становить коментар, поданий у
«Гаазьких рекомендаціях щодо прав національних меншин на освіту»
(жовтень 1996 р.): «Протягом тривалого часу відбувається еволюція у
формулюванні прав меншин у міжнародно-правових актах. Такі пасив­
ні формули, як "...особам, що належать до меншин, не може бути від­
мовлено в праві...", як це зазначається в Міжнародному пакті про гро­
мадянські та політичні права (1966), були змінені на більш позитивний,
дієвий підхід до формулювання, як, приміром таке: "...Держави мають
захищати етнічну, культурну, мовну та релігійну самобутність націо­
нальних меншин..." , що міститься в Документі Копенгагенської нара­
ди Конференції з питань людського виміру НБСЄ (1990). Такий про­
грес у підході до формулювання свідчить про те, що застереження чи
обмеження при тлумаченні цих документів не відповідає духові, в
якому вони були сформульовані»36.
Розуміння мовних прав великою мірою залежить від того, на яко­
му рівні розглядається ця проблема: колективному чи індивідуаль­
ному. Р. Маціас пропонує розглядати її на трьох рівнях: колектив­
ному, національно-державному, індивідуальному 37*. Колективні мовні
права скеровані на забезпечення виживання мови як ключового мар­
кера національної ідентичності з обов’язковим забезпеченням можли­
вості передачі його наступним поколінням. Ця обставина робить
суб’єктом колективних мовних прав не лише реальних осіб, а й тих,
які створювали національний мовний код у минулому, і тих, наро­
34 Там само.
35 Див., наприклад: Patten A., Kymlicka W. Introduction: Language Rights
and Political Theory: Context, Issues and Approaches // Language Rights and Po­
litical Theory / W. Kymlicka, A. Patten (eds.). — Oxford, 2003. — P. 27-28.
36 Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту та по­
яснювальна записка / Український переклад. - The Hague, 1996. - С. 11.
37 Macias R. F. Power, Politics, and Language Rights // TESOL Quarterly. —
1996. — Vol. 30. — N 3.— P. 625.
28
дження яких тільки очікується — кажучи словами Тараса Шевченка,
«і мертвих, і живих, і ненарожденних». Мовні права розуміються на­
самперед як спадкові права. Про це свідчать положення Декларації
ООН про права корінних народів, схваленої резолюцією Генеральної
Асамблеї №61/295 від 13.09.2007. У статті 13 зазначено, що корінні
народи мають право повертати до життя, використовувати, розвивати і
передавати наступним поколінням свої мови і системи письма, а в
ст. 14 сказано, що держава вживає ефективних заходів для забезпе­
чення цих прав. У цьому контексті в новому світлі постають питання
про мовні права новонароджених, про легітимність мовного протекці­
онізму тощо. Чи залишається право на мову одним з невідчужуваних
людських прав, якщо уявлення про саму цінність національної мови
зазнало незворотної ерозії? Як захищати права мови, якщо її зрілі носії
(покоління батьків) свідомо позбавляють своїх дітей можливості ово­
лодіти цієї мовою? Ці питання, що мають свої теоретичні й прикладні
аспекти, неминуче постають у ході дослідження соціолінгвістичної
категорії «мовні права».
Аналізуючи мовне законодавство країн Центральної і Східної Єв­
ропи, X. Арзоз пропонує таку структурну схему соціолінгвістичної
категорії «мовні права»: а) право вільно користуватися своєю мовою,
б) право на збереження своєї мовної ідентичності, в) право на отри­
мання освіти своєю власною мовою, г) право використовувати свою
38
мову спілкуючись із якоюсь певною інституцією, ґ) інші права
У «Загальній декларації мовних прав» наголошується, що мовні
права є невідчужуваними правами особи. У ст. З сформульовано такі
особисті мовні права: право особи на визнання членом мовної спіль­
ноти; право користуватися своєю мовою в приватному житті й публіч­
но; право користуватися своїм іменем; право підтримувати зв’язки і
створювати об’єднання з іншими членами тієї самої мовної спільноти;
право мати і розвивати свою культуру. Ця сама стаття формулює ко­
лективні мовні права мовної групи, що в доповнення до особистих
мовних прав включають: право на навчання своїй мові і культурі; пра­
во доступу до культурних послуг; право на справедливу присутність
своєї мови й культури в засобах масової інформації; право на спілку­
вання своєю мовою з представниками урядових установ і в соціально-
економічних стосунках.
38 ArzozX. Op. Cit. — Р. 20.
29
 статусним позначенням є також іноземна мова. У багатьох інших кра­
До сфери мовних прав частково входять мовно опосередковані
їнах поняття «іноземна мова» має невизначений юридичний статус.
права : право на інформацію, захист прав споживача, захист від вве­
Водночас можна стверджувати, що всі вище названі поняття, а також
дення в оману, захист честі, гідності й ділової репутації, право на ім’я
такі словесні позначення, як рідна мова, нетериторіальна мова, регіо­
і т. ін. юридичні права особи. У випадку мовно опосередкованих прав
нальна мова, мова національної меншини тощо мають свій соціо­
об’єктом захисту є не мова як етнокультурний код, а її інструментальна,
лінгвістичний статус. У контексті багатьох національних законодавств
комунікативна функція. Прикладам мовно опосередкованого права
деякі з цих понять юридизуються і використовуються в законодавстві,
особи може бути таке положення Конституції Демократичної Респуб­
хоча й не отримують при цьому якогось спеціального офіційного ста­
ліки Конго (2006): «Будь-якій особі, яку заарештовано, має бути не­
тусу. Зокрема, в соціальній практиці (переписи населення, освітня ді­
гайно повідомлено тією мовою, яку вона розуміє, причину її арешту і
яльність, судова практика і т. ін.) широко використовуються поняття
висунуті проти неї звинувачення» (ст. 18). Аналогічне положення міс­
«рідна мова», «іноземна мова», однак нормативно-правовими актами
титься в Конституції Ефіопії (1994, ст. 19) та інших конституціях по-
більшості країн їхній зміст ніяк не регламентується. Унікальну спробу
лінаціональних держав. В узагальненому вигляді це право сформульо­
дати законодавче тлумачення поняття «рідна мова» знаходимо в за­
вано в Ословських рекомендаціях щодо мовних прав національних
коні України «Про засади державної мовної політики»: «рідна мова —
меншин: «Усі громадяни, включаючи представників національних
перша мова, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві» (ст. 1). Ціл­
меншин, мають право бути негайно поінформованими зрозумілою для
ковита безпорадність такої «дефініції» стає очевидною в контексті
них мовою про причину їх арешту та/або тримання під вартою, про
іншого положення цього ж закону: «кожен має право вільно визначати
характер і причину будь-якого обвинувачення проти них, а також пра­
мову, яку вважає рідною ...» (ст. 3).
во захищати себе своєю мовою і, в разі необхідності, отримувати без­
Специфічне використання терміна «рідна мова» спостерігаємо в
оплатну допомогу перекладача до та під час розгляду справи, а також
Конституції Туреччини; він уживається як антонімічне позначення
упродовж апеляційного провадження»3940 (ст. 170).
до виразу «іноземна мова». У ст. 42 вказано, що «жодна мова, крім
Мовні права титульної нації формалізуються в офіційному статусі
турецької, не повинна викладатися турецьким громадянам як рідна
її мови як державної або офіційної мови держави 41*. Статус є важли­
мова в будь-яких навчальних або освітніх закладах. Іноземні мови,
вою передумовою забезпечення мовних прав, але автоматично не мо­
які викладаються в навчальних або освітніх закладах ... визначають­
же гарантувати їх дотримання. За умов рівного статусу реальну пе­
ся законом».
ревагу має мова з потужним інституційним, соціальним та інформа­
Наявність у мови офіційного статусу актуалізує кореляцію «право
ційним ресурсом. Статус мови може бути юридичним, юридизованим
і обов’язок». У законі «Про мови в Республіці Казахстан» (1997) ска­
або неформальним. Юридичний статус визначається законодавством і
зано: «Обов’язком кожного громадянина Республіки Казахстан є ово­
виявляється в таких термінологічних позначеннях: державна мова,
лодіння державною мовою, що є найважливішим фактором консолі­
офіційна мова, мова офіційного використання, мова національної
дації народу Казахстану». Відповідно до Конституції Іспанії: «Офі­
меншини, регіональна мова. Згідно з законодавством деяких країн,
ційною мовою держави є кастильська. Усі іспанці зобов’язані її знати і
мають право нею користуватися» (ст. 3). У законодавстві Автономної
області Каталонія, що входить до складу Іспанії, сказано: «Каталан-
39 Близький за формою і змістом термін (language-related rights «пов’язані
з мовою права») вживає Хавієр Арзоз (ArzozX. Op. Cit. — Р. 20). ська мова є офіційною мовою Каталонії. Також є офіційною іспанська
40 Ословські рекомендації щодо прав національних меншин та поясню­ мова, що є офіційною мовою іспанської держави. Кожна людина має
вальна записка / Український переклад. - The Hague, 1998. - С. 10. право користуватися обома офіційними мовами, а громадяни Катало­
41 Про соціолінгвістичні особливості термінів на позначення статусу мо­ нії мають право і зобов’язані знати їх. Органи громадського управ­
ви див. Ажнюк Б. М. Сучасні тенденції в розвитку слов’янської соціолінгвіс­ ління повинні вживати необхідних заходів для здійснення цих прав і
тичної термінології (статус мов) // Мовознавство. — № 2-3. — 2013.—
С .163-183. 31
30
виконання цього обов’язку» (Статут Автономної області Каталонія,
ст. 6 п. 2) 42.
Національні законодавства деяких країн тлумачать значення тер­
міна іноземна мова, надаючи йому своєрідного статусного оформ­
лення. Наприклад, у законі Латвії від 21 грудня 1999 «Про офіційну
мову» (ст. 4) сказано, що крім латиської та лівської (мова корінних
мешканців) усі інші мови в рамках зазначеного закону є іноземними.
У законі Естонії «Про мову» від 21 лютого 1995 р. в параграфі 2 вка­
зано, що «всі інші мови, крім естонської мови та естонської сурдо-
мови, є іноземними. Мова національної меншини — це іноземна мова,
яку громадяни Естонії, що належать до національної меншини, істо­
рично використовують як рідну мову в Естонії».
У сфері мовних прав етносимволічна та інструментальна функції
мови тісно пов’язані. Конституція Норвегії (прийнята 1814р.) перед­
бачає, що «тільки норвезькі громадяни, чоловіки й жінки, які говорять
мовою країни, призначаються на офіційні державні посади» (ст. 92).
Це положення корелює з принципами європейського законодавства і
правозастосування. На це вказує, зокрема, фрагмент рішення Євро­
пейського Суду з прав людини щодо прийнятності заяви № 71074/01,
яку подала Ю. Ментцен проти Латвії: «держава, надаючи відповідній
мові статус офіційної (державної), у принципі бере на себе зо­
бов’язання гарантувати своїм громадянам право безперешкодно корис­
туватися цією мовою для передавання й отримання інформації не ли­
ше в їхньому приватному житті, а й у їхньому спілкуванні з органами
влади». Ефективність забезпечення мовних прав має оцінюватися не
лише виходячи з офіційних заяв або писаних законів, а й виходячи з
мовної поведінки у стереотипних ситуаціях, зокрема в інституці-
алізованих ситуаціях 43.
У виступах громадських діячів, політиків і навіть в окремих поло­
женнях законодавства мовні права інтерпретуються як право на сво­
боду вибору тієї чи іншої мови. Насправді свобода вибору істотно рег­
42 Подібним чином вираз «офіційна мова» вживається щодо так званих
територіальних мов: «Окситанська мова в Арані, що називається аранською,
є власною мовою цієї території і ... визнається офіційною мовою в Каталонії»
(Статут Автономної області Каталонія, ст. 6.2).
43 Ricento Th. K., Hornberger N. H. Unpeeling the Onion: Language Planning
and Policy and the ELT Professional // TESOL Quarterly. — Vol. 30. N 3. —
1996.— P.417.
32
ламентована такими соціальними обставинами, як стан розвитку мови
та її функціональні можливості, юридичні норми, комунікативні сте­
реотипи тощо. Як слушно зазначає К. Б. Паулстон, «окремі особи не
мають свободи в виборі мов, ні в освіті, ні в соціальному житті» 44.
Свобода вибору мови є відносним поняттям. Мова набувається в ди­
тинстві і, по суті, успадковується. Отже теза про «право мовного са­
мовизначення» 45, що є ключовим елементом ст. З закону України
«Про засади державної мовної політики», стосується порівняно обме­
женого кола ситуацій. Прикладом того, яким може бути державний
механізм забезпечення свободи вибору мови в ситуації двомовності, є
приклад Каталонії. Відповідно до статуту Автономії Каталонія (свого
роду «основний закон»), «магістрати, судді й прокурори, що займають
посади в Каталонії, мають підтвердити належний рівень володіння
каталанською мовою, який повинен бути достатнім для того, щоб
громадяни могли реалізувати своє право вибору мови в порядку і в
межах, установлених законом» (ст. 102, п. 1). Таким чином, створю­
ється механізм, при якому деклароване право може бути масово реалі­
зоване. На створення такої можливості націлене й таке положення
цього акта: «У кожному випадку знанню власної мови 46 і права Ката­
лонії буде надаватися особливе значення при проведенні конкурсів на
заміщення вакантної посади ...» (ст. 102, п. 3).
Інструментальний вимір мовних прав передбачає обов’язок дер­
жави забезпечити громадянам доступ до важливої інформації (надзви­
чайна ситуація, небезпека, захист прав споживача і т. ін. У цьому ро­
зумінні на державу покладається забезпечення знання державної мови
й особами, що належать до національних меншин. У листі Верховного
комісара ОБСЄ у справах національних меншин до Голови Верховної
Ради України від 20 грудня 2010 р. щодо оцінки законопроекту
№ 1015-3 зазначено: «знання державної мови є вигідним для осіб, що
належать до національних меншин. Володіння державною мовою під­
вищує можливості ефективної участі у житті суспільства на всіх рів-
44 РаиШоп С. Ор. сії. — Р. 476.
45 У законі України «Про засади державної мовної політики» це право
сформульоване так: «Кожен має право вільно визначати мову, яку вважає
рідною, і вибирати мову спілкування, а також визнавати себе двомовним чи
багатомовним і змінювати свої мовні уподобання» (ст. 3).
46 Вираз власна мова є функціональним аналогом статусного поняття
«офіційна мова». У даному випадку мається на увазі каталанська мова.
33
нях. ... У осіб, що належать до національних меншин, немає права
воно тим, що український глядач як колективна особа реалізує своє
вважати, що їм ніколи не доведеться застосовувати державну мову».
мовне право бути захищеним від висловлювань у брутальній, приниз­
Думка про те, що громадяни не є вільними від обов’язку володіти
ливій чи непристойній формі 47*. Останні приклади, так само як і при­
державною мовою, виразно звучить у рішенні Венеціанської комісії
клади з уживанням слів, що ображають національну гідність, ука­
щодо Словаччини: «Підтримка державної мови гарантує розвиток іден­
зують на те, що функція мови як колективного ідентифікатора має не
тичності державної спільноти ... Можливість громадян користуватися
лише етнокультурне, а й соціокультурне наповнення.
офіційною мовою може застосовуватися як засіб запобігання їх дис­
Питання про якісні параметри мови є логічним продовженням
кримінації в забезпеченні їх основоположних прав...». Важливо від­
уявлень про мовні права. Право на незасмічену мову пов’язане з нето­
значити, що така позиція експертів Венеціанської комісії збігається з
тожністю уявлень різних учасників нормотворення про те, що є засмі­
положенням ст. 4 «Загальної декларації мовних прав», де наголошу­
ченням: англізми, русизми, полонізми, діалектизми, архаїзми і т. ін.
ється, що «особи, які переїжджають і оселяються на території іншої
Дотримання якісних параметрів мовних норм передбачене в законо­
мовної спільноти, мають право й обов’язок інтегруватися в цю спіль­
давствах багатьох держав. Розуміння феномену мови як національного
ноту».
надбання, що передбачає право й обов’язок держави піклуватися якіс­
Мовні права корелюють з юридичною категорією свободи слова.
ним станом мови, є важливим складником змісту терміна «державна
Ця кореляція також має інструментальний і символічний виміри. Сво­
мова» в контексті його зв’язку з національною історією, з поняттями
бода слова пов’язана не тільки зі змістом оприлюднюваної інформації,
нація і народ. Ця тема виразно звучить у мовному законодавстві Росії.
але й з її формою. Форма є показником не лише етнонаціональної, а й
Захист і розвиток мовної культури визначається одним із голових за­
соціальної колективної ідентичності. Уживання такого субкоду, як
вдань закону «Про державну мову Російської Федерації» (преамбула).
«феня», уживання так званої обсценної лексики, деякі інші порушення
Зміст цього завдання конкретизується в подальших статтях закону:
мовного етикету є показником соціально стигматизованої ідентичнос­
«порядок затвердження норм сучасної російської мови ..., правил ро­
ті. Як спосіб захисту суспільство виробило табу на певні категорії слів
сійської орфографії і пунктуації визначається Урядом Російської Фе­
і виразів. Існують, зокрема, табуйовані варіанти етнонімів (хохол, ка­
дерації» (ст. 1 п. 3); «при використанні російської мови як державної
цап, жид, хачик і т. ін.). Право їх уживати зумовлене самим фактом
мови Російської Федерації» не допускається вживання слів та виразів,
їхнього існування. Однак негативна оцінність цих мовних одиниць дає
що не відповідають нормам сучасної російської мови, за винятком
підстави твердити про право широкого кола осіб бути захищеними від
слів та виразів, які не мають загальновживаних аналогів у російській
їх прилюдного (або будь-якого) вживання. Це право стосується не
мові» (ст. 1 п. 6).
тільки конкретної особи, оскільки вживання одиниць такого типу не
Відповідно до «Закону про польську мову» від 7 жовтня 1999 р.,
обов’язково скероване на когось персонально. Соціальний інтерес по­
польська мова, що називається в законі офіційною мовою (ст. 4) «має
лягає в захищеності не лише активних, а й пасивних або мимовільних
використовуватися в кодифікованій літературній формі» (ст. 3), «у
учасників комунікативного акту з недвозначними симптомами мовної
юридичній практиці в Республіці Польща заборонено використання
агресії.
іншомовних виразів за винятком власних імен» («Закон про польську
У зазначеному контексті потрібно відзначити таку властивість ка­
мову», ст. 7). За нормами законодавства Азербайджану держава відпо­
тегорії мовних прав, як її хронологічна змінність та етнокультурна
варіативність. Вплив соціокультурної традиції на розумінні мовних
прав ілюструє практика дублювання українською мовою ряду зарубіж­ 47 Закон України «Про інформацію», ст. ЗО передбачає відповідальність
них кінофільмів, у яких оригінальний (переважно англійський) текст, ті певні вияви мовної агресії: «Якщо суб’єктивну думку висловлено в бруталь­
насичений табуйованою лайкою, перекладається більш прийнятними ній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь або
нейтральними замінниками. Відбувається свого роду порушення ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила
принципу формальної еквівалентності при перекладі, і спричинене думку або оцінку, може бути покладено обов’язок відшкодувати завдану мо­
34 ральну шкоду».
35
 Юліане Бестерс-Дільгер (Фрайбург, Німеччина)
відальна за «захист чистоти державної мови, створення належних
Ефективність Європейської хартії регіональних або міноритарних
умов і здійснення заходів для розвитку теорії і практики мовознавства»
мов як знаряддя захисту мовних прав у слов’янських країнах
(закон № 5247 від ЗО вересня 2002 р. «Про державну мову в Азербай­
джанській Республіці», ст. 3.0.4). Закон зобов’язує всі засоби масової
У цій статті розглянемо дієвість «Європейської Хартії регіональ­
інформації та видавництва «забезпечувати дотримання норм азербай­
них або міноритарних мов» у країнах зі слов’янськими державними
джанської мови» (ст. 18.2). У законі «Про державну мову Литви» є
мовами. Про те, що дія Хартії не завжди позитивна, було показано на­
окрема стаття, що називається «Правильність державної мови», де пе­
ми на прикладі країн Західної Європи — Швеції, Норвегії, Франції та
редбачено, що держава має «зміцнювати престиж правильної ли­
Німеччини 49. Для дослідження були використані такі джерела: звіти
товської мови, створювати умови для захисту мовних норм, власних
слов’яномовних країн («Periodical reports» 50), які ратифікували Хар­
імен, географічних назв, діалектів і писемних мовних пам’яток, за­
тію та надали їй чинності; доповіді Комітету експертів («Reports of the
безпечувати матеріальну базу функціонування державної мови...»
committee of experts .on the application of the Charter»); Рекомендації
(ст. 19). Подібні заходи регуляторного характеру передбачає мовне
Комітету міністрів Ради Європи («Recommendations of the committee of
законодавство Франції, Словаччини та інших країн.
ministers of the Council of Europe on the application of the Charter»), a
Аналіз законодавчих положень та результати еколінгвістичних до­
також відповіді держав на доповіді Комітету експертів. З усіма цими
сліджень 48 показують, що категорія мовних прав впливає не лише на
документами можна ознайомитися в Інтернеті51.
моделі комунікативних явищ, а й приводить до змін у мовній субстан­
Отже, що таке мовні права? Це не мови, що користуються пев­
ції, справляючи відчутний вплив як на окремі одиниці різних ієрархіч­
ними правами, а самі носії мов. У правовому контексті поняття «мова»
них рівнів мови, так і на мовну систему взагалі.
згадується експліцитно з середини XX ст. (і раніше) насамперед у
З погляду представника мовної спільноти мовні права можна
сфері прав людини і прав меншин. Про права людини йдеться у Кон­
представити як сукупність таких прагнень:
венції про права людини ООН від 1948 року. У ній ми можемо прочи­
Хочу щоб моя мова була. Якщо моя мова зникає, хочу щоб вона
тати у статті другій: «Кожен має право на всі права та свободи, прого­
була відновлена.
лошені в цьому документі незалежно від раси, кольору шкіри, статі,
Хочу щоб моя мова вживалася публічно.
мови, релігії, політичних чи інших поглядів, національного чи соці­
Хочу щоб моя мова розширювала коло своїх соціальних функцій.
ального походження, майна, народження чи іншого стану».
Хочу щоб моя мова зберігала свою національну самобутність.
Подібний текст ми знаходимо і у Європейській конвенції про пра­
Підсумовуючи, соціолінгвістичну категорію мовні права можна
ва людини від 1950 року у статті 14 під заголовком «Заборона дис­
стисло схарактеризувати як сукупність колективних та індивідуальних
кримінації». Стаття шоста регулює додатково право на справедливе
прав мовної спільноти і її членів щодо збереження або відновлення
судове розслідування: «Кожна обвинувачувана особа має щонаймен­
власної національної мови, її публічне використання, функціональний ше такі права: а) бути негайно і детально поінформованою зрозумілою
розвиток і збереження національної самобутності. для неї мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого
проти неї; б) отримати безкоштовну допомогу перекладача, якщо об-

49 Див.: Бестерс-Дільгер Ю. Сильні та слабкі сторони Європейської хар­

тії регіональних або міноритарних мов : Західноєвропейський досвід // Мово­
знавство. — 2010. — № 1. — С. 94-99.
50 Перший «Рег^ісаігероіі» складається через один рік, наступні через
кожні три роки.
48 Див., зокрема: Екологія мови і мовна політика в сучасному світі / Ред. 51Пор.: www.coe.int/t/dg4/education/minlang/Report/default_en.asp.
Б. М. Ажнюк — К., 2012. — 376 с. 37
36
 винувачувана особа не розуміє мови судового розслідування або не
розмовляє нею».
В обох текстах ідеться, очевидно, про захист осіб, котрі не воло­
діють активно чи пасивно державною мовою або мовою більшості, від
дискримінації чи зловживання. Тобто мовні права формулюються
завжди тоді, коли йдеться про захист прав носіїв мов меншин. Отже,
немає чіткої межі між мовними правами у дискурсі прав людини і
дискурсі меншин.
Правами меншин та забороною дискримінації займаються чис­
ленні угоди ЄС, проте тільки побічно. Першим документом, присвя­
ченим виключно меншинам, був «Копенгагенський заключний доку­
мент про людський вимір» ОБСЄ від 1990 року. Він є важливою віхою
у міжнародно-правовому закріпленні прав людини в Європі. Самі Ко­
пенгагенські документи у міжнародно-правовому розумінні не є
обов’язковими до виконання, це просто домовленості, на які повинні
орієнтуватися країни — члени ОБСЄ. Проте численні формулювання
знаходимо і в пізніших, обов’язкових до виконання документах.
У четвертій частині Копенгагенських документів дуже детально
розглядаються колективні права членів національних меншин: їм по­
винно надаватися право користування всіма правами людини і базо­
вими свободами при абсолютній рівності перед законом. Крім цього,
члени ОБСЄ зобов’язані вжити «особливих заходів для забезпечення
рівноправності їх з іншими громадянами». Далі кожному повинно на­
даватися право самому вирішувати, чи належить він автономній наці­
ональній меншині чи ні.
Заключний документ Копенгагенських документів містить також
так звані індивідуальні права членів меншин: використання рідної мо­
ви, здійснення релігійних обрядів, гарантії контактування з пред­
ставниками своєї народності, незважаючи на кордони, свобода об’єд­
нань, право на проведення культурних акцій, викладання рідної мови
або проведення уроків рідною мовою, захист і сприяння ідентичності
національних меншин та організація локальних чи автономних органів
управління.
Першим документом, присвяченим мовним правам меншин і
обов’язковим до виконання за нормами міжнародного права для дер­
жав, що його підписали, була Європейська Хартія регіональних або
міноритарних мов (далі — Хартія) від 1992 року, яка вступила в силу
1998 року. Цей документ розроблений Радою Європи. Особливість
Хартії полягає в тому, що на відміну від звичних заборон дискриміна­
38
ції, вона захищає не людей, як носіїв мови, а самі мови. Обидва укра­
їнські ратифікуючі закони 52 вказують на те, що на цю обставину в
Україні не звернули уваги. Особливістю Хартії є те, що вона не перед­
бачає жодних санкцій. Система звітів слугує єдиним контрольним ін­
струментом. Рада Європи сподівається на те, що оприлюднення кри­
тичних доповідей Комітету експертів в інтернеті спонукатиме дер­
жави до покращення ситуації. Необов’язкові і нечіткі формулювання
завдячують своїм виникненням деяким європейським державам, які не
хотіли визнавати мовні права своїх меншин у зв’язку зі своїм розумін­
ням поняття «нація» та через побоювання щодо єдності держави:
Франція, Великобританія, Греція, Туреччина. Три з них не ратифіку­
вали Хартію і досі. Те, що Хартія не викликала захоплення у країн —
членів Ради Європи, видно хоча б з того, що її ратифікували і надали
чинності лише 25 із 47 держав.
З-поміж ІЗ слов’яномовних держав Європи 53 дев’ять держав Хар­
тію не лише підписали, а й ратифікували: це Боснія і Герцеговина,
І Іольща, Сербія, Словаччина, Словенія, Україна, Хорватія, Чехія, Чор­
ногорія (див. табл.). Привертає увагу той факт, що член ЄС Болгарія
ані підписала, ані ратифікувала Хартію. Правда, коли Болгарія всту­
пала в ЄС 1992 р., ця умова ще не була обов’язковою. Обов’язкове
підписання і ратифікацію протягом одного року для країн, що вступа­
ють до Ради Європи, було введено з літа 1995 р. Україна стала пер­
шою слов’яномовною країною, яка повинна була це зробити 54. Тим
більше дивує, що Македонія 55 і Росія 56, які вступали до Ради Європи
дещо пізніше, хоч Хартію і підписали, але не ратифікували, незважа­
ючи на взяті на себе зобов’язання.
52Хартія пройшла в Україні дві ратифікації — 24 грудня 1999 р. та 15
гривня 2003 р.
53 Білорусь не є членом Ради Європи.
54 Пор. Висновок N 190(1995) Парламентського зібрання Ради Європи
під 26.9.1995, § 12, абзац VII (http://assembly.coe.int/Documents/AdoptedText/
Ш95/ЕОРІ 190.htm).
55 Пор. Висновок N 191 (1995) Парламентського зібрання Ради Європи
під 27.09.2013 (http://assembly.coe.int/Documents/AdoptedText/ta95/EORI 191 .htm).
( ) гже вступ відбувся на день пізніше, ніж України.
56 Пор. Висновок N 193(1996) Парламентського зібрання Ради Європи
(hltp://assembly.coe.int/Documents/AdoptedText/ta96/EORi 193.htm).
39
 Таблиця регіональну кашубську мову. Таким чином, кашубській мові нада­
Ратифікація та вступ у силу Хартії у слов’яномовних державах сться офіційний статус, у той час як кашубська меншина його не має,
Держави Ратифікація Вступ у силу а про її представників кажуть, що вони почуваються поляками. Зако­
Боснія і Герцеговина 21.09.2010 01.01.2011 нодавчо мови національних та етнічних меншин рівні незалежно від
Польща 12.02.2009 01.06.2009 кількості їх носіїв. Інша справа — регіональна кашубська мова: якщо
Сербія 15.02.2006 01.06.2006 громада хоче користуватися кашубською мовою як другою офіцій­
Словаччина ною, органи місцевого самоврядування повинні внести громаду до
05.09.2001 01.01.2002
реєстру та перейняти пов’язані з цим кошти (наприклад, за двомовні
Словенія 04.10.2000 01.01.2001
формуляри).
Україна 19.09.2005 01.01.2006
Сілезька меншина Польщі, яка заявляє про себе під час переписів
Хорватія 05.11.1997 01.03.1998
населення, є великою, проте їхня мова не визнається і також не згаду­
Чеська Республіка 15.11.2006 01.03.2007 ється в ратифікаційному законі, що викликає з їхнього боку велике
Чорногорія 15.02.2006 06.06.2006 незадоволення. У своїй відповіді на доповідь Комітету експертів поль­
ський уряд засвідчує, що на думку всіх фахівців у Сілезії існує не мо­
Далі дуже коротко проаналізуємо, чи права недержавних мов ва, а діалект або етнолект. Подальшими вразливими пунктами є не­
справді захищалися і захищаються Хартією, особливо частиною I I I 57. стача шкіл та вчителів мов меншин а також недостатня присутність
Боснія і Герцеговина надала Хартії чинності лише 2011 р., тому з мов у засобах масової інформації. Слід зазначити, що в Польщі у січні
30.07.2012 з’явився тільки один «регулярний звіт», але без відповіді 2005 року було опубліковано національний закон, який відкрито по­
Комітету експертів. Звіти держави рівномірно позитивні і тому мало- силається на Хартію і згадується в ратифікаційному документі як пра­
переконливі. Згідно з рапортом, найбільше користі від Хартії отрима­ вова база, у рамках якої застосовуватиметься Хартія.
ли роми. Цей звіт виділяється численними цитатами з національних Сербія застосовує третю частину Хартії до 10 мов меншин. Пере­
законів. Можна очікувати, що Комітет експертів захоче побачити важна більшість її носіїв скаржиться на все меншу підтримку мов
більше реальних фактів та інформацію про стан мов меншин. Боснія і меншин, особливо в галузі освіти. Бракує вчителів та підручників для
Герцеговина визнала найбільше мов меншин (загалом 17) серед усіх цих мов. Власні імена й топоніми сербізуються, мови, названі у третій
слов’яномовних країн, і всі за третьою частиною Хартії. частині Хартії, бути офіційними не можуть. Багато меншин ще чекає
Польща враховує 15 мов меншин та регіональних мов за частиною на визнання свого статусу. Другий звіт експертів від 11 червня 2013 р.
III Хартії і є слідом за Боснією і Герцеговиною державою, яка визнає виявився неочікувано позитивним і визнав ситуацію угорської мови у
більшість недержавних мов. Єдина серед слов’янських держав Поль­ Воєводині дуже хорошою, але вона була такою вже до Хартії. У ньому
ща розрізняє мови національних меншин (такі, що мають власну дер­ лише висловлюється незадоволення тим, що ромська та українська
жаву), мови етнічних меншин (такі, що не мають власної держави) і мови надто мало використовуються в судовій системі та адміністрації
і що хорватська поряд з названими вище мовами недостатньо викорис­
57Докладний огляд (правда, без Боснії і Герцеговини) див.: Europäische товується в системі освіти. Крім цього, у деяких регіонах відсоткова
Charta der Regional-oder Minderheitensprachen. Ein Handbuch zur Sprachpolitik планка (15% і 20% у Воєводині) може бути занадто високою.
des Europarats / F. Lebsanft, M. Wingender (eds). — Berlin; Boston, 2012. — Словаччина визнає за третьою частиною 9 мов меншин. Викорис­
445 S. Густавссон оцінює наслідки імплементації Хартії для слов’янських тання мови меншини як офіційної було до цього часу досить значним,
літературних мікромов як досить позитивні: Gustavsson S. The Framework двадцятивідсоткової частки населення в цих регіонах вдалося досягти
Convention for the Protection of National Minorities, The European Charter of тільки трьом мовам меншин: угорській, русинській та українській.
Regional or Minority Languages, Euromosaic and the Slavic Literary Microlan­ Експерти схвалюють ту обставину, що планку знизили до 15%. Бракує
guages // Славянские литературные микроязыки и языковые контакты / насамперед уроків мовами меншин (ромська, русинська) у школах,
А. Дуличенко, С. Густавссон (ред.). — Tartu, 2006. — Р. 82-101.
40 41
недостатньою є підготовка вчителів, незадовільне використання мов
меншин на радіо, телебаченні та у пресі.
Словенія у другій частині Хартії визнає чотири мови, у третій час­
тині лише дві мови — угорську та італійську. Комітет експертів хотів
би бачити більше мов під захистом третьої частини. Італійській мові
забезпечується відповідна підтримка, угорській з деякими обмежен­
нями також. Тривалу суперечку про існування німецької меншини бу­
ло розв’язано завдяки тому, що Хартія згадала німецьку у другій час­
тині. Проте зазнає критики те, що названі у другій частині Хартії мови
де факто не підтримуються і не згадано регіони, в яких традиційно
поширені німецька, хорватська та сербська мови. Для мов, названих у
третій частині, спостерігається також велика диспропорція між закон­
ними правами і реальною підтримкою.
Україна, яка підтримує у третій частині Хартії 13 мов, відіслала в
січні 2012 року другий державний звіт, на який ще не було відповіді
Комітету експертів. Тим часом Україна в липні 2012 року надала чин­
ності закону «Про засади державної мовної політики», у якому вона
багато разів і безпосередньо посилається на Хартію, стверджуючи при
цьому, що саме через цей закон Хартія виконується. З боку Венеціан­
ської комісії Ради Європи і Високого комісара ОБСЄ з питань націо­
нальних меншин цей закон критикується, оскільки він спрямований
передусім на підтримку російської мови 58 , у той час як державна
• ^
українська мова підтримується недостатньо.58
58 Російська підпадає в цьому законі під визначення «регіональна мова».
На те, що російська мова скоріше за все є розмовною мовою для більшості
населення і тому, згідно з § 1 Хартії, підтримки не потребує, вказують такі
дані (пор.: Бестерс-Дільгер Ю. Мовна політика та мовна ситуація в Україні :
Аналіз і рекомендації. — К., 2008. — С. 361): у рамках репрезентативного
загальноукраїнського опитування у грудні 2006 року 25,2% респондентів за­
явили, що вони у повсякденному житті розмовляють тільки російською,
15,1% — переважно російською, 20,4% — в однаковому обсязі українською
та російською, 12,9% — переважно українською, 22,4% — лише українською
мовою. Репрезентативне опитування 6 тис. українських громадян у 2013 р.
показало такі дані щодо рідної мови (nop.: Besters-Dilger J et al. Languages in
Ukrainian regions: current situation and its historical roots // Region, Nation and
Beyond. An Interdisciplinary and Transcultural Reconceptualization of Ukraine /
U. Schmidt (ed.) — in print): 50,9% — українська, 21,2% —російська, 23,2% —
українська і російська. При цьому слід мати на увазі, що відповідь на питання
про рідну мову пов’язана більше з лояльністю до мови, ніж з реальною час-
42
Хорватія. Про цю країну маємо багато даних, оскільки вона вже
подавала чотири звіти і Комітет експертів чотири рази відповідав на
них (останній раз — 8 грудня 2010 р.). Хорватія визнає сім мов мен­
шин, і всі за третьою частиною Хартії. Ромська мова хоча й не р о з т я ­
лась як мова меншини, проте зазнала від Хартії позитивного впливу.
Також покращили своє становище італійська та угорська мови. Сло­
венська мова, незважаючи на побажання словенської меншини, не
згадується ні у другій, ні у третій частині Хартії. У сфері освіти спо­
стерігається занадто слабка підтримка особливо словацької, україн­
ської та русинської як найменших визнаних мов меншин. У медійній
сфері українська та русинська мови, сербська мова і взагалі кирилич­
ний шрифт занадто мало представлені. Хорватія, крім того, зо­
бов’язалася підтримувати мови меншин тільки тоді, коли її носії ста­
новлять щонайменше третину місцевого населення. Якщо їх частка
менша за третину, то міста можуть добровільно вирішувати питання
щодо офіційного використання мови. Комітет експертів критикує таку
відсоткову планку як занадто високу, але визнає, що багато міст за­
стосовують Хартію навіть при меншій частці меншин. Крім цього, ко­
мунікація між урядом, місцевими органами самоврядування та мен­
шинами могла б бути кращою. Загалом Комітет експертів критикує
імплементацію як занадто повільну.
Чехія в інших документах хоч і визнає 12 меншин, частина III
Хартії поширюється тільки на дві мови меншин: польську в Моравії-
Сілезії та словацьку. Польська майже не береться до уваги в топонімії,
для словацької майже не існує шкіл. Проте слід згадати, що словаки,
які загалом розуміють чеську мову, часто відмовляються від власної
системи освіти. Стосовно мови ромів критикується те, що державна
політика спрямована на асиміляцію циган, а не на збереження їхньої
мови та культури. Зі звіту експертів про Чехію випливає, що місцеві
організації з питань меншин залежно від їх складу перешкоджають
підтримці деяких регіональних та міноритарних мов.
Чорногорія підтримує у третій частині Хартії дві мови — албан­
ську та мову ромів. 18 вересня 2012 р. експертний Комітет оприлюд-
тотою її використання, та з тим, чи ця мова вивчалася першою і чи взагалі
опановувалася (nop.: Pavlenko A. Language rights versus speakers’ rights: on the
applicability of Western language rights approaches in Eastern European contexts
// Language Policy, 2011. —Vol. lO.Fasc.l. — P. 41; ця дослідниця помилково
ототожнює «рідну мову» з L1).
43
 нив другий, в основному позитивний, оглядовий звіт. Підтримку ал­ складають свої альтернативні звіти до Ради Європи; е) більшість дер­
банської мови оцінили позитивно, але піддали критиці недостатню жав проголошує рівні права всім мовам, що перебувають під захистом
присутність ромської мови в громадському житті. Статус боснійської, Хартії. Це не відповідає намірам Хартії і не відображає нюансів мов­
хорватської та сербської мов залишається неясним. ної ситуації на місцях. У принципі для кожної окремо взятої мінори-
Отже, Хартія зміцнила мовні права численних меншин тим, що тарної мови можна було б'встановити специфічний ступінь підтримки.
вона внесла їхні мови у третю чи принаймні в другу частину Хартії, Так вчинила лише Словаччина; є) за допомогою таких документів, як
або, як у Польщі, визнала одну з мов регіональною. Деякі мови взагалі Хартія, важко підтримувати мови, носіями яких є незначна кількість
вперше здобули визнання за міжнародним правом як мови (кашуб­ людей похилого віку (наприклад, істро-романська мова у Хорватії на­
ська, русинська). Деякі стали мовами навчання, хоча до цього ними не лічує 200-250 носіїв). Вимоги щодо організації викладання мови чи
були. Офіційне застосування мов як повноправних у діловодстві роз­ присутність у пресі видаються за таких умов нереалістичними.
ширилося (наприклад, у Хорватії). Вдалося розв’язати деякі довготри­ Звіти експертів відбивають зазвичай те, що вони побачили під час
валі конфлікти (наприклад, у Словенії). Загалом покращилася позиція короткої подорожі у відповідній країні і почули під час дискусій з різ­
меншин при переговорах з державою, зокрема завдяки створенню Рад ними співрозмовниками. їм ніколи не вдасться дати повної картини.
меншин (наприклад, у Сербії, Чехії). Проте очевидно, що підсумовуючи захист мовних прав через Хартію,
Проте всі спостереження за розвитком мовних прав після ратифі­ можемо говорити як про позитивні, так і про негативні наслідки такої
кації Хартії вказують на ряд проблем, незалежно від конкретної дер­ діяльності.
жави. Зокрема: а) труднощі виникають при обстоюванні мовних прав
на місцях. Регіональні та місцеві органи управління часто не поінфор­
мовані про Хартію або не хочуть витрачати кошти на забезпечення
мовних прав в освіті та медіях (наприклад, у Сербії). У цьому випадку
кошти повинні виділятися централізовано; б) свідомість уряду/адмі-
ністрації, з одного боку, та населення, — з другого, яке вважає мови
меншин меншовартісними, значно різняться (наприклад, у Сербії і
Чеській республіці); в) держави беруть за основу своєї політики сто­
совно мовних прав меншин, завжди результати переписів населення.
За підрахунками ж самих меншин, кількість їх членів регулярно знач­
но перевищує показники переписів; г) меншини не мають ніякого
впливу на те, які з них отримають захист Хартії з боку держави, а які
— ні. Особливо це стосується меншин, представники яких уже довго
живуть у країні, але сформувалися тільки після закінчення ери соціа­
лізму і тепер майже не мають шансів бути взятими під захист Хартії
заднім числом. Вони почуваються несправедливо обділеними. І навіть
у частині III вказані мови трактуються не однаково, що призводить до
незадоволення; ґ) відсоткова частка носіїв мов меншин, що дозволяла
б користуватися захистом Хартії, встановлюється самою державою і
може бути відносно високою. Розпорошені на території проживання
меншини не мають з цієї причини майже жодного шансу; д) деякі
держави або зовсім не враховують, або недостатньо враховують у сво­
їх звітах критику з боку меншин, що призводить до того, що меншини
44 45
 Володимир Василенко (Київ)
Геополітичний та національний вимір мовної ситуації в Україні
Держави, які в різний час контролювали українські землі, намага­
лися зруйнувати мовно-культурну ідентичність українців, оскільки
розглядали їхнє бажання послуговуватись українською мовою, збері­
гати свою культурну спадщину та національні традиції як вияв праг­
нення до національної окремішності та незалежного національно-дер­
жавного буття. Особливо масштабну війну проти української мови
здійснювала Російська імперія в обох своїх іпостасях — самодержав­
ній і комуністичній — під гаслами боротьби з «малоросійським сепа­
ратизмом» та «українським буржуазним націоналізмом».
У царській Росії війна проти української мови сягнула свого апо­
гею наприкінці XIX — на початку XX ст., коли очолюваний П. Сто-
липіним уряд цілеспрямовано реалізовував проект «великої/триєдиної
російської нації у складі великоросів, малоросів та білорусів». Змістов­
ним підґрунтям проекту всупереч очевидним історичним фактам та
реаліям була ідеологема, згідно з якою Україна і Білорусь — «спокон­
вічні російські землі», українці і білоруси — субетноси єдиного росій­
ського народу, а їхні національні мови — лише «говори» російської
мови. Інакше кажучи, ідеологія проекту «великої/триєдиної російської
нації» заперечувала сам факт існування української та білоруської мов
і мала на меті повне розчинення української та білоруської націй в
«Русском мире». Звідси тотальна заборона використання української
мови в усіх найважливіших сферах суспільного життя і заперечення
права української нації на будь-яку національну автономію навіть у
складі Російської імперії.
Розпад царської імперії у 1917 р. пригальмував, але не поклав край
зросійщенню України. Після офіційного засудження більшовицькою
Росією національного гноблення інших народів та короткочасного пе­
ріоду «українізації» комуністичний режим Радянського Союзу на по­
чатку 30-х років XX ст. відновив імперську асиміляційну політику.
Відтоді війна проти української мови і культури почала здійснюватись
інтенсивніше, планомірніше, систематичніше і в незрівнянно ширших
масштабах. У роки, що передували розпаду СРСР, ця війна велася в
рамках проекту створення «великого/багатонаціонального радянсько­
го народу». Ідеологія цього проекту, який являв собою ніщо інше як
модифіковану версію проекту «великої/триєдиної російської нації»,
46
ґрунтувалася на теорії злиття всіх народів СРСР у нову єдину росій­
ськомовну соціальну спільноту.
Примусово здійснюваний комуністичним режимом асиміляційний
процес в історично короткий термін забезпечив тотальне домінування
російської мови в національних республіках і призвів до пришвидше­
ного витіснення української з багатьох важливих сфер суспільного
життя, насамперед зі сфери освіти. Унаслідок цього наприкінці мину­
лого століття українська нація опинилася перед реальною загрозою
втрати своєї ідентичності, а отже, зникнення з історичної арени. Про­
тистояти загрозі можна було лише шляхом протидії русифікаторській
політиці комуністичного режиму та створення незалежної української
національної держави.
Усвідомлення представниками української еліти та активною час­
тиною українського суспільства згубних наслідків антиукраїнської
мовної політики КПРС дало поштовх для згуртування наприкінці 80-х
років минулого століття українських національно-патріотичних сил.
Під потужним тиском громадськості Верховна Рада У PCP 28 жовтня
1989 р. ухвалила Закон «Про мови в Українській PCP», відповідно до
якого українській мові було надано статусу державної мови. У преам­
булі Закону зазначалося: «Українська мова є одним з вирішальних
чинників національної самобутності українського народу. Українська
PCP забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння
всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу,
гарантування його суверенної національно-державної майбутності».
Ухвалення Закону — знакова подія в боротьбі за відновлення держав­
ності України та створення правових, політичних та ідеологічних
умов для українського національного відродження.
Після проголошення Акту незалежності України 24 серпня 1991 р.
позиція Росії щодо України порівняно з історичним минулим принци­
пових змін не зазнала.
Російська політична еліта і пересічні громадяни Російської Феде­
рації у своїй переважній більшості переконані, що Україна є частиною
Росії і винна в розвалі СРСР; державність України є геополітичною
аномалією і становить стратегічну загрозу для Росії; об’єднання ро­
сіян і українців в єдиній державі має завершитися створенням потуж­
ного надетносу з єдиною російською, мовою, церквою і культурою;
Росія без України є геополітично незавершеною і не може відродитись
як світова “наддержава.
47
 Владний російський істеблішмент, незважаючи на мораль і міжна­
родне право, наявність великого українсько-російського договору та
безлічі інших угод, мріє про відновлення «єдиної Великої Росії» шля­
хом і за рахунок поглинання України.
У прагненні до реваншу кремлівське керівництво сучасної Росії
намагається реалізувати проект під назвою «Русский мир», який у
концептуальному плані є пристосованою до сучасних реалій версією
староімперського проекту «великої/триєдиної російської нації». У
цьому проекті немає місця ні українській нації, як ядру української
громадянської нації, ні Україні як незалежній державі. Спільним для
обох проектів є те, що головним засобом їх реалізації виступає війна
проти української мови. А відмінність полягає в тому, що цю війну
уряд Російської імперії здійснював відкрито заради збереження і зміц­
нення імперії, а нині вона ведеться владою РФ в режимі спецоперації
заради створення і розбудови нової російської імперії.
Проект «Русский мир», складником якого є концепція «росій-
ської/російськомовної України» покликаний слугувати легальним
прикриттям цієї спецоперації. Вона здійснюється із залученням пред­
ставників українського владного істеблішменту та активістів проро-
сійських громадських організацій в Україні. Її мета полягає у
нав’язуванні Україні такого мовного порядку, який би консервував
результати тривалої політики примусової русифікації українців, за­
безпечував її відновлення, продовження та посилення і сприяв посту­
повому перетворенню суверенної національної держави в тотально
зросійщену губернію Російської неоімперії. Ключовим гаслом ЦІЄЇ
спецоперації є систематично проголошувана російськими офіційними
та неофіційними речниками ще з початку 90-х років минулого століт­
тя вимога надання російській мові в Україні статусу другої державної,
а головним об’єктом — система української освіти.
З промовистою відвертістю суть проекту «Русский мир» озвучила
у жовтні 2000 р. дружина президента РФ Людмила Путіна у виступі на
Всеросійській конференції «Російська мова на рубежі тисячоліть».
Закликаючи до розширення кордонів застосування російської мови,
вона проголосила: «Межі російської мови — це межі Росії» («Извес-
тия», 2000, 27 вересня).
Для реалізації проекту «Русский мир» кремлівською владою сфор­
мовано потужний механізм. Відповідно до Указу президента РФ
В. Путіна від 21 червня 2007 р. в Росії було засновано фінансований з
державного бюджету фонд «Русский мир», правління якого склада­
48
ється з керівників підрозділів різних держустанов РФ. Завдання фонду
полягає у сприянні згуртуванню в єдину російськомовну мегаспіль-
ноту всіх співвітчизників, до яких віднесено етнічних росіян і всіх
громадян сучасної Росії, представників російської діаспори та навіть
іноземних громадян, які не є етнічними росіянами, але розмовляють
російською мовою.
Сучасна російська політика, спрямована на розбудову посилення
позицій російської мови, має на меті формування поза межами Росії
єдиного російськомовного простору. Вона здійснюється з викорис­
танням концепції так званої «м’якої сили», яку її творець американ­
ський політолог Джозеф Най визначає як «спроможність досягти ба­
жаного на основі добровільної участі союзників, а не за допомогою
примусу або подачок».
Концепція «м’якої сили», яка передбачає застосування прихованих
маніпулятивних політтехнологій, була сприйнята і модифікована ро­
сійськими спецслужбами і врешті стала офіційною доктриною росій­
ської влади. У програмній статті «Росія в мінливому світі», присвяче­
ній російській зовнішній політиці і опублікованій на початку 2012 р.,
В. Путін визначив «м’яку силу» як «комплекс інструментів і методів
досягнення зовнішньополітичних цілей без застосування зброї, а за
рахунок інформаційних та інших важелів впливу». Пославшись на сві­
тову практику, він зазначив, що в Росії також є подібні інструменти,
такі як фонд «Русский мир» та «Россотрудничество», а підсумовуючи,
виокремив сферу й мету їх використання так: «Російськомовний прос­
тір — це практично всі країни колишнього СРСР і значна частина
Східної Європи... Ми повинні в кілька разів посилити освітню і куль­
турну присутність у світі — і на порядок збільшити її в країнах, де
частина населення розмовляє російською або розуміє її» («Российская
газета», 2012, 27 лютого).
Концепцію «м’якої сили» як засобу гуманітарної політики Росії
розвинув і конкретизував К. Косачов, якого в березні 2012 р. указом
президента РФ В. Путіна було призначено новим керівником «Россо-
трудничества» й одночасно спеціальним представником президента
для зв’язків з державами — учасницями СНД. Він також став заступ­
ником голови урядової комісії у справах співвітчизників. У статті
«“Россотрудничество” як інструмент “м’якої сили”» («Федеральный
справочник», 2012, т. 26, с. 185-194) К. Косачов визначив «співвітчиз­
ників за кордоном» та «російську мову» як складники вітчизняного
ресурсу «м’якої сили». І наголосив, що цей ресурс має активно й
49
ефективно використовуватись у реалізації пріорітетної зовнішньопо­
літичної стратегії Росії, метою якої є «створення модернізаційних аль­
янсів та посилення євроазійської інтеграції». Інакше кажучи, викорис­
тання владою Росії вітчизняного ресурсу «м’якої сили» має на меті
формування на територіях республік колишнього СРСР єдиного ро­
сійськомовного простору як підґрунтя для їхньої реінтеграції в рамках
майбутньої російської неоімперії під назвою Євразійський союз.
Гуманітарна політика Росії виходить за межі популяризації росій­
ської мови та сприяння у її вивченні. Вона супроводжується необгрун­
тованими вимогами надання російській мові в Україні статусу другої
державної під штучним приводом необхідності посилення захисту
прав російськомовних громадян України, інспірованими агресивними
пропагандистськими кампаніями навколо безпідставних звинувачень
української влади у здійсненні примусової українізації та офіційними
протестами навіть проти поміркованих спроб Києва створити належні
умови для функціонування української мови в Україні. Інакше ка­
жучи, просування російської мови в Україні має характер мовної екс­
пансії, спрямованої на подальше витіснення української мови з най­
важливіших сфер суспільного життя та звуження просторового ареалу
її використання.
Здійснення експансіоністської мовної політики Росії в Україні по­
кладено на Посольство Російської Федерації в Києві, під дахом якого
діє представництво «Россотрудничества»; 4 генеральних консульства
у Львові, Одесі, Сімферополі та Харкові; Російський центр науки і
культури з представництвами в Одесі та Сімферополі; філіал Інсти­
туту СНД та православної церкви Московського патріархату. Україну
досить часто відвідують кремлівські емісари різного рівня для вико­
нання спеціальних місій з метою зондажу ситуації, ведення антиукра­
їнської пропаганди, організації політичних провокацій та виконання
оперативних агентурних завдань. Через цей механізм російська влада
підтримує, адресно фінансує і скеровує застосування в Україні свого
ресурсу «м’якої сили», до якого крім пересічних «соотечественников»,
незалежно від їхнього етнічного походження та громадянства, відне­
сені проросійськи налаштовані представники українського політи-
куму. Саме вони є головним знаряддям керованої з Кремля спецопе­
рації, мета якої полягає в офіціалізації статусу російської мови в Укра­
їні і, по суті, є продовженням багатовікової війни проти української
мови і державності.
50
Перша стадія цієї спецоперації розпочалася в рамках ширшої
спецоперації, спрямованої на усунення з президентської посади
Л. Кравчука, якого російська влада затаврувала як сеператиста і наці­
оналіста. Тоді Росія зробила ставку на Л. Кучму, виборчим штабом
якого керував Д. Табачник. Як свідчать опубліковані згодом у москов­
ських ЗМІ матеріали (див. «Комсомольськая правда», 1996, 12 берез­
ня, № 45), фінансування виборчої кампанії Л. Кучми забезпечував
уряд РФ, очолюваний В. Чорномирдіним. Тому невипадковим є те, що
одним з ключових пунктів виборчої програми Л. Кучми стала вимога
Росії щодо надання російській мові в Україні статусу другої державної
мови.
В інавгураційній промові, виголошеній Л. Кучмою у Верховній
Раді після його перемоги в президентських перегонах, він пообіцяв
виступити з законодавчою ініціативою про надання російській мові
офіційного, а по-суті — державного статусу. Під тиском національно-
демократичних сил Л. Кучма був змушений відмовитися від вико­
нання цієї обіцянки, проте згодом ініціював і забезпечив ратифікацію
Україною Європейської хартії регіональних або міноритарних мов.
При цьому виявив неабияку наполегливість, подаючи відповідні зако­
нопроекти до парламенту тричі — 23 жовтня 1998 р., 12 вересня 2001
р. та 26 жовтня 2002 р. Законопроекти суперечили Конституції Укра­
їни, спотворювали зміст і мету Хартії, а їхнє просування відбувалось у
нелегітимний спосіб за активної підтримки комуністів і соціалістів, в
умовах відвертого тиску російських офіційних чинників та організо­
ваної ними кампанії у засобах масової інформації.
Ухвалення Верховною Радою Закону про ратифікацію Хартії 2003
р. завершувало другу стадію спецоперації проти української мови. Йо­
го положення були невдовзі протиправно використані для офіціалі-
зації російської мови шляхом надання їй статусу регіональної та по­
слаблення позицій української мови. Керовані Росією антиукраїнські
сили одержали інструмент для підриву статусу української мови та
підтримки російської мовної експансії в Україні.
Початок третьої стадії спецоперації проти української мови при­
падає на першу половину 2006 р., коли з посиланням на Хартію та не­
обхідність виконання Закону про її ратифікацію місцеві ради різного
рівня на Сході та Півдні України на порушення Конституції України
ухвалили рішення щодо надання російській мові офіційного статусу
регіональної. Парад «мовних суверенітетів» було інспіровано й оркес­
тровано ззовні. Йому передували числені вояжі в Україну таких відо­
51
мих своєю антиукраїнською налаштованістю російських політиків, як
Ю. Лужков, К. Затулін, Д. Рогозін, їхні інтенсивні контакти з речни­
ками Партії регіонів, інших проросійських політичних партій та гро­
мадських організацій. Промовистим фактом є зміст запису телефонної
розмови між ідеологом партії регіонів Є. Кушнарьовим та Д. Ро-
гозіним, яка відбулася 31 травня 2006 р. Д. Рогозін докоряв Є. Куш-
нарьову за зволікання в офіціалізації російської, вимагав запро­
вадження російської мови як регіональної у Харківській області та
повідомляв про свій приїзд до Харкова для ситуації обговорення «не
по телефону» (ЬЦр://8Ігіп§ег-пеш8.сот/риЬ1ісаЦоп.тЬиті1?РагІ=48&РиЬ
Ш=5945).
Після перемоги на президентських виборах В. Януковича у Верхов­
ній Раді VI скликання 7 вересня 2010 р. було зареєстровано законо­
проект № 1015-3 «Про мови в Україні», авторами якого були О. Єф-
ремов (Партія регіонів), П. Симоненко (Компартія), С. Гриневецький
(Народна партія Литвина). Однак 1 лютого 2011 р. згаданий законо­
проект було знято з розгляду через його нищівну критику представни­
ками українського експертного середовища та міжнародними інститу­
ціями, а також з огляду на триваючі протести громадськості.
25 серпня 2011 р. у Верховній Раді було зареєстровано законопро­
ект № 9073 С. Ківалова та В. Колесніченка «Про засади державної мов­
ної політики». Внесення мовного законопроекту з новою назвою і з
новими прізвищами було імітацією подання начебто удосконаленого
документа з метою введення в оману української громадськості і між­
народної спільноти. Законопроект Ківалова-Колесніченка ряснів кос­
метичними поправками, але практично не враховував жодних суттє­
вих і конструктивних пропозицій українських академічних установ і
міжнародних інституцій. Цей законопроект також зазнав ґрунтовної
критики з боку представників як українського, так і міжнародного
експертного середовища, і викликав нові протести громадськості.
Розроблену московськими аналітиками ідею створення в Україні
контрольованого з Кремля «руху» під назвою «Русская Украйна» (ін­
ші варіанти назви «Общая Родина», «Родина») як ключового елемента
проекту «Русский мир» уперше оприлюднив 7 червня 2006 р. Д. Рого­
зін59. Її практична реалізація розпочалася в Москві 27 квітня 2009 р.
59 Див.: Русская Украина как альтернатива "пророссийской". Проект Ин­
ститута национальной стратегии. Агенство политических новостей, 24 апре­
ля 2006 г.
52
під час круглого столу «Російськомовна Україна: можливості та про­
блеми консолідації». Круглий стіл було ініційовано МЗС Російської
Федерації і проведено Інститутом країн СНД за дорученням Урядової
комісії РФ у справах співвітчизників за кордоном. У вступному слові
К. Затулін констатував, що «протягом усіх років незалежності України
з 1991 р. робилося вже немало спроб створити такий загальний росій­
ський рух на Україні», і що «за всієї поваги до організаторів цих
спроб, усіх цілей своїх, поставлених перед собою, вони, на жаль, досяг­
ти не спромоглися». А у своєму виступі заявив, що створюваний рух
«буде зосереджено на тому, щоб надати будь-якій виборчій кампанії
на Україні характеру вирішального референдуму з питань феде-
ративності, мови, поз&блокового статусу та єдності православ’я». За
його словами, рух має бути зорієнтовано на досягнення офіційного
проголошення та законодавчого закріплення нейтрального позаблоко-
иого статусу України; конституційного оформлення федеративного
державного устрою України; надання російській мові поряд з україн­
ською статусу державної; збереження православної російсько-україн­
ської єдності в лоні Московського патріархату. При цьому К. Затулін
наголосив, що сформульовані ним тези є не лише його особистою дум­
кою, а «колективною точкою зору на стратегію Росії у російсько-
українських взаєминах»60.
Результатом круглого столу стало сформування комітету зі ство­
рення нової всеукраїнської організації «співвітчизників» з робочою
назвою «Народное движение “Русскоязычная Украина”». Через мі­
сяць, 1 червня 2009 р., в Москві за ініціативою керівника Департаменту
міжнародних зв’язків уряду РФ Г. Мурадова було проведено засідання
консультативної групи цього комітету, а вже 10 серпня 2009 р. Мініс­
терство юстиції України зареєструвало загальноукраїнську гро­
мадську організацію «Правозахисний громадський рух “Російськомов­
на Україна”». Головою його ради став В. Колесніченко.
З липня 2012 р. у Верховній Раді з грубими порушеннями регла­
менту було ухвалено документ, оформлений як закон «Про засади
60 Материалы «круглого стола» : Русскоязычная Украина: возможности и
проблемы консолидации. Москва, 27 апреля 2009 г. [Правительственная ко­
миссия по делам соотечественников за рубежом. Институт диаспоры и интег­
рации (Институт стран СНГ)]. — М. 2009. — С. 4, 13-17).
53
 державної мовної політики». Він не пройшов другого читання після
обговорення всіх внесених народними депутатами поправок. Ухва­
лення законопроекту під назвою «Про засади державної мовної полі­
тики», до якого було запропоновано 2054 поправки, тривало 33 секун­
ди. Мовний бліцкриг відбувся після того, як глава адміністрації пре­
зидента Росії генерал російських спецслужб Сергій Іванов прибув до
Києва і заявив, що закон про мови конче потрібен Україні.
Співучасником кремлівської спецоперації став і В. Янукович. Йо­
го підпис під нелегітимним актом, оформленим як закон «Про засади
державної мовної політики» (8 серпня 2012 р.), дав зелене світло акти­
візації діяльності кремлівської «п’ятої колони» в Україні з нищення
української мови та підриву її статусу як державної. У рішенні керо­
ваної В. Колесніченком ВКСОРС, яке було ухвалене у вересні 2011 р.
у зв’язку з реєстрацією в Верховній Раді законопроекту Ківалова-
Колесніченка, зазначалося: «Вважати підтримку зазначеного законо­
проекту вимушеним заходом, проміжним кроком для досягнення го­
ловної мети — надання російській мові статусу державної». С. Ківа-
лов, отримуючи разом з В. Колесніченком медаль Пушкіна — держав­
ну нагороду Росії, яку їм 19 лютого 2013 р. вручив у Кремлі В. Путін
«за великий внесок у збереження і популяризацію російської мови і
культури за кордоном» підтвердив, що в Україні планують змінити
Конституцію і зробити російську мову другою державною.
Така ситуація породжена не лише антиукраїнським гуманітарним
курсом режиму В. Януковича, який використовується російською вла­
дою для здійснення спецоперації проти державності України, а є й ре­
зультатом відсутності в Україні протягом усіх років її незалежності
системної і послідовної державної мовної політики. З перемогою по­
маранчевої революції та обранням наприкінці 2004 р. президентом
України В. Ющенка виникла унікальна можливість для нормалізації
мовної ситуації в країні відповідно до положень Конституції України.
Однак мовна політика не стала пріоритетом гуманітарної політики
нової влади навіть тоді, коли протягом 2005 р. в руках В. Ющенка
були зосереджені широкі президентські повноваження. Досить зга­
дати, що Указ № 161/2010 «Про концепцію державної мовної полі­
тики», який мав слугувати дороговказом діяльності органів державної
влади та управління в мовній сфері, В. Ющенко підписав тільки
15 лютого 2010 р., а оприлюднив його на своєму офіційному сайті
22 лютого 2010 р., тобто за два дні до складення президентських пов­
новажень. Причому зазначений документ був лише скороченою версі-
54
по концепції державної мовної політики, яка була розроблена ще
2005 р., підтримана експертним середовищем і схвалена 11 липня
2006 р. Національною комісією зі зміцнення демократії та утверджен­
ня верховенства права.
Ущербність державної мовної політики часів президентства
В. Ющенка та прем’єрства Ю. Тимошенко виявилась і в тому, що в
них не вистачило державної відповідальності і політичної волі здійс­
нювати погоджені та системні практичні заходи, спрямовані на реаль­
ну підтримку української мови, підвищення її престижу, припинення
подальшої русифікації інформаційного простору України, повернення
до геле- і радіоефіру української пісні, обмеження московської експан­
сії в розважальній сфері. З іншого боку, вони не спромоглися мобілі­
зувати громадськість на протидію політиці Партії регіонів, до програ­
ми якої була включена вимога владного політичного істеблішменту
Росії про надання російській мові в Україні статусу другої державної.
Адже Партія^ршсшів завжди відверто і незмінно фіксувала у своїй
програмі вимогу Росії про надання російській мові статусу другої
державної мови. Ця вимога була серед ключових гасел президент­
ських програм В. Януковича і під час виборів 2004 р., які він програв,
і під час виборів 2010 р., які він виграв. Отже, не було жодного сумні­
ву, що Партія регіонів, маючи свого президента на чолі держави, реа-
лізуватиме у мовній сфері політику, за лаштунками якої стоїть інша
держава.
Мовна політика, здійснювана режимом В. Януковича на догоду
Кремлю і спрямована на офіціалізацію російської мови, створює стра­
тегічну загрозу для майбутнього України як незалежної національної
держави. Це визнають і представники російського політичного істеб­
лішменту, як опозиційні, так і провладні. Так, Костянтин Косачов, на
гой час голова Комітету з міжнародних питань Держдуми РФ і ниніш­
ній керівник «Россотрудничества», вказуючи на користування знач­
ною частиною населення України російською мовою як на позитив­
ний факт, зазначав: "Але так само очевидно, що в разі надання цій мо­
лі таких же повноважень і свобод, як українській, могла б постраж­
дати вже українська мова, що було б зовсім неправильно для долі
державності, суверенітету України " (Росія не радить Януковичу «під­
силювати» російську мову. — «Українська правда», 2012, 11 берез.).
Коментуючи підписання В. Януковичем Закону № 5029-VI «Про за­
сади державної мовної політики» і відзначаючи його нелегітимність,
відомий в Україні московський політолог Андрій Окара наголосив, що
55
 «в перспективі цей закон може призвести до наслідків, що, як кажуть
лікарі, несумісні з життям. У данному випадку з життям держави»
(«Gazeta.ua.» — 9.08.2012, 9 серп.).
На відміну від В. Януковича, керівник Російської Федерації де­
монструє глибоке розуміння важливості державотворчих функцій на­
ціональної мови і приділяє увагу не лише посиленню її ролі в світі, а й
якості володіння нею громадянами Росії. Виступаючи недавно на засі­
данні Ради з міжнаціональних питань, В. Путін заявив: «Фундамен­
тальною основою єдності країни, безумовно, є російська мова, саме
вона формує загальний громадянський, культурний, освітній простір. І
знати її, причому на високому рівні, повинен кожен громадянин Ро­
сії... Увага до російської мови — це, здавалося б, природна річ, але
створюється враження, що ми недооцінюємо значення цього явища
для країни, для держави. Вважається, що це така ж даність, як повітря,
і вона розвиватиметься сама собою. Але якщо ми зазирнемо до деяких
населених пунктів де-небудь на околиці РФ, не певен, що ми там
знайдемо таке ж знання російської мови, як у деяких містах-мільйон-
никах. А це, між іншим, руйнує країну — така ситуація — і людям
створює проблеми». Це — позиція глави федеративної держави, до
складу якої входять також неросійські національні утворення.
Натомість В. Янукович, будучи главою унітарної держави, санкці­
онує здійснення його командою мовної політики, яка підриває позиції
української мови і, по суті, є інструментом продовження тривалої вій­
ни проти неї. З огляду на свої геополітичні пріоритети та орієнтири
владний істеблішмент путінської Росії намагатиметься довести цю
війну до переможного кінця з метою «остаточного вирішення україн­
ського питання» в контексті традиційних російських імперських праг­
нень, тобто створення російськомовної України з наступним перетво­
ренням її у зденаціоналізовану і безправну губернію Євразійського
союзу.
У ситуації, що склалась, особлива відповідальність лягає на ліде­
рів української політичної опозиції. їм необхідно зрозуміти, що пи­
тання статусу української мови як єдиної державної мови не може і не
повинно бути розмінною монетою і засобом піару в ситуативних полі­
тичних іграх. Серед пріоритетних питань діяльності очолюваних ними
політичних сил завжди має бути мовне питання. Сьогодні першочер­
говими пунктами порядку денного такої діяльності повинні стати: по-
перше, підкріплені конкретними діями вимоги скасування так званого
закону Ківалова-Колесніченка, як такого, що підриває статус україн­
56
ської мови як державної та порушує конституційний лад України; по-
друге, проведення парламентських слухань про державну мовну полі­
тику та стан українського мовного законодавства; по-третє, організа­
ція загальнонаціонального обговорення зареєстрованого у Верховній
Раді 10 січня 2013 року під № 1233 законопроекту «Про функціону­
вання української мови як державної та порядок застосування інших
мов в Україні» (автори — С. Головатий та О. Сироїд; внесли народні
депутати В. Бондаренко, А. Іллєнко, М. Матіос, І. Фаріон, В. Яворів-
ський) із залученням представників українського експертного середо­
вища, громадськості, експертів Венеціанської комісії та Управління
Верховного Комісара ОБСЄ у справах національних меншин.
Зміцнення позицій і ролі української мови має фундаментальне і
вирішальне значення для долі української нації і держави, українського
суспільства і громадян. Її застосування у всіх сферах суспільного жит­
тя на всій території України, як передбачено ст. 10 Конституції, повин­
но поєднуватись із недискримінаційним забезпеченням мовних прав
представників усіх національних меншин і спеціальним захистом мов
окремих недержавних етносів, які не мають іншої історичної бать­
ківщини поза Україною. На відміну від мов національних меншин,
українська мова виконує націєтворчу, державотворчу, культуротворчу
та об’єднавчо-інтегративну функції.
Масштабність кинутого Україні виклику потребує адекватної оцін­
ки ситуації в країні як опозиційними партіями, так і структурами гро­
мадянського суспільства, налагодження між ними активної співпраці і
взаємопідтримки у протидії антидержавницькій політиці нинішньої
влади. Позитивних результатів у цій боротьбі можна досягти лише
спільними зусиллями всіх громадян України, всього українського на­
роду, всіх опозиційних парламентських і позапарламентських партій
та патріотичних громадських організацій.
57
 Лариса Шевченко (Київ)
Конституційна норма в суспільній дискусії
щодо мовних прав в Україні
У ситуації культурного й соціального консенсусу, сталої традиції
державотворення й концептуально вибудованих національних пріори­
тетів законодавчі норми щодо прав, функцій та перспектив державної
мови мають згармонізувати суспільну свідомість, сформувати чіткі
критерії щодо актуальності й умотивованості законодавчих ініціатив.
Проте реалії сучасної України свідчать про принципово іншу си­
туацію. Законодавче забезпечення мовної політики в Україні є мозаїч­
ним, непослідовним і залежить передусім від зовніщніх щодо мови
чинників: політичної орієнтації владних еліт різних періодів новітньої
історії нашої держави, економічного складника суспільного розвитку,
визначених як актуальні (щоразу з різною семантикою актуальності)
історико-культурних тенденцій розвитку незалежної України.
Інтралінгвальні чинники як аргумент у суспільній дискусії щодо
мовних прав майже не враховуються, залишаючись лише в колі обго­
ворюваних фахівцями питань. Задля справедливості мусимо визнати:
за поодинокими випадками, серйозної фахової розмови і запропоно­
ваних громадськості виважених рішень та пропозицій щодо розвитку і
функціонування мов в Україні з боку лінгвістів і не відбувається. Щас­
ливий і продуктивний виняток — щорічна соціолінгвістична конфе­
ренція з мовної проблематики в Інституті мовознавства ім. О.О. По­
тебні НАН України, деякі соціологічні опитування, зініційовані та
прокоментовані фахівцями.
Наголосимо на парадоксах: законодавче поле, що протягом два­
дцятилітньої історії сучасної України асоціювалося з «Законом про
мови в Українській PCP» — країни вже неіснуючої, — визначало
практику діяльності соціуму у сфері мовного будівництва та функціо­
нування. Тоді як найвищий законодавчий акт держави — Конституція
України у ст. 10 однозначно проголошує: «Держава забезпечує всебіч­
ний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспіль­
ного життя на всій території України». І далі: «Застосування мов в
Україні гарантується Конституцією України та визначається зако­
ном» 61. Питання яким саме законом довгий час залишалося відкри-
61 Конституція України. — http: zakon 2. rada.gov.ua / laws / show / 254 k /
96 - вр.
58
тим, адже йшлося про неврегульовану юридично колізію, а також ког-
нітивний дисонанс у сприйнятті українським соціумом реальної мов­
ної політики держави.
Дискусія щодо мовного закону тривала (і триває) протягом усього
часу існування незалежної України. Її наслідком стають численні за­
конотворчі ініціативи. Зауважимо, що у Верховній Раді різних скли­
кань були зареєстровані й бурхливо обговорювалися різні варіанти
мовного закону чисельністю від десяти у четвертому скликанні до
трьох — у шостому. З-поміж ряду дискусійних положень найбільш
гострою і навіть непримиренною була позиція щодо статусу росій­
ської мови в Україні.
Аргументи підкріплювалися передусім покликаннями на ст. 10, 24
та ст. 53 Конституції України, в яких задекларовано «вільний розви­
ток, використання і захист російської, інших мов національних мен­
шин в Україні», заперечено привілеї чи обмеження «за ознаками раси,
кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі,
етнічного та соціального походження, майнового стану, місця прожи­
вання, за мовними (виділено нами. — Л. Ш.) або іншими ознаками» 62.
Поданий фрагмент конституційного закону не є локалізованою
щодо мовних прав декларацією позиції Української держави —- дух і
буква інших статей Конституції України корелюються з наведеними
вище формулюваннями. Так, у ст. 11 Конституції України визначено:
«Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її істо­
ричної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної,
культурної, мовної (виділено нами. — Л. Ш.) та релігійної самобут­
ності всіх корінних народів і національних меншин України» 63.
Ст. 53 Конституції України конкретизує ст. 24, насамперед в аспекті
законодавчого забезпечення мовних прав. А отже: «Громадянам, які
належать до національних меншин, відповідно до закону гаранту­
ється право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у
державних і комунальних навчальних закладах (виділено нами. —
Л. Ш.) або через національні культурні товариства» 64.
Якщо зважати на зміст ст. 103, де серед імперативних норм закону
щодо вимог до Президента України є обов’язковість володіння держав­
ною мовою, та ст. 148, де серед вимог до Судді Конституційного Суду
62 Там само.
63 Там само.
64 Там само.
59
 України зазначено аналогічну вимогу, — вибудовується чітка кон­
струкція конституційного права щодо мовних прав в Україні: дер­
жавною є українська мова в основній інтегральній, державотворчій
функції, з відповідною регламентацією її обов’язковості у владній вер­
тикалі. Мови національних меншин підтримуються законом у «віль­
ному розвитку, використанні і застосуванні», а також здобувають пра­
во на функціонування в освіті для цих меншин. Тобто в латентній фор­
мі розмежовуються державотворчий і комунікативний статуси мов —
у випадку української мови декларується право на реалізацію і першо­
го, і другого статусів, для мов національних меншин законодавець га­
рантує забезпечення передусім комунікативного потенціалу в усіх йо­
го можливих виявах. Наголосимо й на виокремленні позиції щодо ро­
сійської мови в Україні, яка засвідчена ст. 10.
Зауважимо, що в усіх випадках ідеться про задекларований зако­
нодавцем принцип, до якого апелюють різні політичні партії, громад­
ські організації та об’єднання, хоча й інтерпретують конституційну
норму в різних, часом діаметрально протилежних контекстах. Останні
широко коментовані пропозиції для законодавчого і суспільного обго­
ворення пов’язані з новим варіантом закону про мови в Україні, який
уже у Верховній Раді нового скликання зареєстрували депутати
В. Яворівський, І. Фаріон та М. Матіос. Норми цієї законодавчої ініці­
ативи корелюють з конституційним імперативом щодо державного
статусу української мови, розгортаючи принцип державності мови
титульної нації у практичну площину обов’язковості володіння дер­
жавною мовою, зокрема на державній службі, й контролю за рівнем
володіння.
Однак процес становлення в Україні громадянського суспільства
відбувається настільки неоднозначно й непослідовно, що реалії життя
і конституційна норма щодо мовних прав громадян навіть у дискусіях
і соціологічних опитуваннях є скоріше конфліктогенними, ніж згар-
монізованими. На конфліктогенність ситуації вказують як соціологи,
так і соціолінгвісти, пропонуючи для фахового і політичного обгово­
рення ряд позицій, які об’єктивно характеризують ситуацію в Україні.
Зокрема, Г.А. Черненко розв’язання мовного конфлікту (або хоч би
наближення до його розв’язання) пов’язує з оцінкою ситуації: з ’ясу­
ванням сутності «проектів майбутнього» носіїв різних мов в Україні,
коли, як зауважував Р. Дарендорф, «активна меншість отримує право
60
говорити про те, що її підтримує мовчазна більшість» 65; визначенням
точок, у яких картини світу носіїв різних мов збігаються, а в яких су­
перечать одна одній; розробленням заходів, що дозволили б усунути
названі суперечності 66.
Аналіз ситуації є необхідною передумовою будь-яких дій і мож­
ливих прогнозів щодо розвитку, особливо, коли йдеться про актуалі­
зовані в суспільній дискусії сценарії ескалації конфлікту, або й симу­
ляції діалогу.
Конфліктогенними факторами, на нашу думку, є:
- неприйняття значною частиною громадян України державної
мови як абсолютної цінності, інтегрального принципу структури
суспільної і громадянської свідомості;
- ідеологічне, економічне і світоглядне протистояння владних
еліт, які фактор мови застосовують в ідентифікації за моделлю «свій-
чужий»;
- культурна традиція різних регіонів України, що стала наслідком
складних історико-еволюційних процесів розвитку української держав­
ності в різні періоди її становлення;
- непослідовна, неокреслена щодо пріоритетів і цінностей культур­
на політика держави, де актуалізованою значною мірою є амплітуда
від псевдонародництва до абсолютизованого постмодерну: класичні
мистецькі школи, напрями, естетичні словесні традиції залишаються
часто поза увагою і не пропагуються як необхідний культурний склад­
ник світогляду сучасного українця;
- непослідовна щодо стратегії і тактики виховання громадянина
освітня політика, позначена суб’єктивними підходами до історії та
культури керівників освітньої галузі, зокрема, коли йдеться про істо­
рію та функціональний потенціал української літературної мови, наці­
ональної словесності й необхідність здобуття освіти державною мо­
вою;
- загальні процеси декультуризації сучасних соціумів, із домінан­
тою масової культури, нігілістичним ставленням до мовної норми, її
обов’язковості, словесно-естетичного патерну;
65Дорендорф Р. Современный социальный конфликт // Иностр. лит. - -
1993.— №4. — С. 239.
66 Черненко Г. Л. У пошуках соціолінгвістичної відповіді на мовне пи-
і і п ш я в Україні (за результатами опитування). — К., 2010. — С. 13-14.
61
 - властивий постінформаційному світу вплив на національну мову
мов міжнародного спілкування (передусім англійської), з повним або
частковим заміщенням ними традиційної функціональної сфери дер­
жавної мови;
- суб’єктивні (з погляду перспективної моделі побудови держави)
дискусії щодо окремих історичних тенденцій і рис у розвитку україн­
ської мови, що призводять до конфліктів у фаховому середовищі й
«охолодження» суспільного інтересу до реальних процесів у функціо­
нуванні державної мови;
- відсутність чітких і послідовних законодавчих вимог до конт­
ролю за життям державної мови в сучасному суспільстві, зокрема в
медійній сфері, у рекламі, на вулицях міст і сіл, у культурно-розважаль­
них закладах і торгівлі та ін.;
- несформованість критерію суспільного остракізму до персон зі
зниженим культурним рівнем щодо вживання обсцентної лексики,
свідомої деструкції українського слова, руйнації здорового екологіч­
ного статусу літературної мови українського народу;
- відсутність системної, економічно і фінансово обґрунтованої по­
літики держави у сфері видавничої діяльності, з увагою до книгови­
дання і періодики державною мовою;
- недосконалість законодавства і контролю за дотриманням су­
спільно необхідного балансу щодо використання державної мови в
медійній сфері.
Конфліктогенні фактори, у будь-якій їх послідовності, виразно за­
свідчують симптоми гуманітарної проблеми, яка реально існує в на­
шій державі. Авторитетні дослідники (В. Русанівський, О. Тараненко,
С. Я. Єрмоленко, Б. Ажнюк, О. Снітко, Н. Шумарова та ін.) підкрес­
люють необхідність «різним сторонам з імовірно суперечливими по­
глядами вступити у співробітництво, одночасно оминувши загрозу
відкритої конфронтації при очному обговоренні проблемних пи­
тань» 67.
У цьому контексті визначеного дослідниками простору державо­
творчих конструктивів, де має бути змагальність інтелектуальних рі­
шень, що спираються на складний комплекс ідей, знань і громадян­
ської відповідальності учасників суспільної дискусії щодо мовних
прав в Україні, на особливе місце мали б претендувати методики соці­
олінгвістичних опитувань як об’єктивація суспільної думки. Проте
67 Там само.
62
сьогодні соціолінгвістика, на жаль, оперує цифрами, що прямо зале­
жать від мети опитування, бажаного чи прогнозованого результату,
коректності (або й професійності) сформованих питань. Зауважимо,
що в жодному разі не можна відкидати і фактор «відкритості» респон­
дентів, їх готовності (чи можливості) до окреслення власної позиції,
що зумовлено багатьма об’єктивними і суб’єктивними чинниками
розвитку персоніфікованої та масової суспільної свідомості в постра­
дянських країнах.
Отже, за всіх бажаних і, безумовно, необхідних перспектив консен­
сусу різних стратів української спільноти щодо мовних прав у нашій
державі, цілком чесним видається висновок із соціолінгвістичного
експерименту університетського соціолінгвіста: «Встановити тип мов­
ної політики, однаково прийнятний для всіх соціолінгвістичних сфер,
не вдалося. Такі розбіжності засвідчили безперспективність обгово­
рення мовного питання в Україні, що називається, в цілому — визна­
чаючи єдину стратегію для всього функціонального простору»68.
Досвід і результати Г. Черненко переконують соціолінгвіста шу­
кати результативну відповідь у розмежуванні функціональних сфер на
приватну, неформальну і на офіційну, формальну комунікацію (сфери
послуг, ЗМІ, освіти) і відповідній організації названих комунікативних
сфер. Окреслений шлях, як можливість і запропонований для дискусії
варіант пошуку консенсусу, є зрозумілим і логічним.
Однак маємо наголосити, що стратегічно позиція суспільної гар­
монізації статусу державної мови в різних комунікативних сферах чіт­
ко визначена Конституцією України. На наше переконання, норми і
принципи Головного закону Держави України за жодних обставин не
можуть вільно тлумачитися, перефразовуватися, набувати двозначних
смислів і семантики. Прийнятність суспільної дискусії, і це очевидно,
— в її державотворчій перспективі, де константою та вихідною для
дискусії позицією має бути конституційна норма.
Там само. — С.45.
63
 Тарас Кияк (Київ)
Засади мовної політики: світовий досвід та українські реалії
Відомий демограф початку століття Артур Вірт переконував у то­
му, що синдромами занепаду нації є зменшення народжуваності в кра­
їні, еротизація мистецтва, схиляння перед чужим та занепад націо­
нальної мови. Ніби про нашу сьогоднішню ситуацію в Україні ска­
зано. Усі фактори мають окреме походження, але спільний сумний
фінал. Тому треба негайно вживати превентивні заходи на всіх держав­
них рівнях. Для України особливо показове явище поступової втрати
позитивів української мови, її штучно формованого відставання від
потреб суспільства, нереалізованості декларацій про державну її під­
тримку, «музейності» 10-ї статті Конституції України.
У той же час мовна політика є концентрованиим вираженням ста­
ну економіки, суспільства, їхніх проблем та перспектив, і вона має
бути тим активнішою, чим гіршими є ті стани, бо мова - не лише ін­
струмент пізнання чи комунікації, але і впливу, як ми ще недавно ка­
зали, - агітації. Тож слушно підкреслює Максим Рильський: «Мова -
не тільки знаряддя думки, а й один із чинників її».
Так само, як і політика взагалі, мовна політика виступає теж мис­
тецтвом компромісів, проте і вона має бути єдиною в державі. Тому
фіксування чи реалізація якихось регіональних особливостей, як і
принципи федералізму, були б принаймні несвоєчасними, надто в ни­
нішніх умовах «паперового» статусу державності української мови69.
Більше того, регіони повинні сприяти один одному в реальному вті­
ленні засад ст. 10 Конституції, аби не повторилася ситуація після
Першої світової війни в Україні, коли українська мова йшла кількома
шляхами розвитку на шкоду загальнонаціональній справі. Інакше як
пояснити поведінку, наприклад, учасників загальних зборів україн­
ського технічного товариства у Львові 29 березня 1931 р. про недопус­
тимість участі в І Конгресі українських інженерів фахівців із Радян­
ської України? А по той бік більшовицької завіси з ’являлися словники
фахової лексики, формувалася добротна українська термінолексика, і
ці процеси вимагали підтримки, бо вже через два роки словники було
«репресовано», а їх авторів знищували, чому сприяла і їх міжнародна
ізоляція.
69 Кияк Т.Р. Державна двомовність - міфи та реальність // Українська тер­
мінологія і сучасність. - К.: НАН України, 1998.
64
Зрозуміло, що наявні регіональні особливості неминуче будуть
пропускатися через призму згаданої статті Конституції, але над цими
особливостями повинен постійно витати ореол державності тільки
української мови. Дещо наївне, але до болю оправдане запитання: чо­
му ж цей ореол не витає? Цікаво, що відповідь дає нам швейцарський
журналіст у Києві Йоахім Вайдеман у газеті «Neue Züricher Zeitung»
під 9 листопада 1997 р., де він пише, що Конституція залишила від­
критим питання про те, на якому рівні може прийматися і з ким має
погоджуватися рішення про окремі права меншин. Слушно. Народні
депутати в поспіху конституційної ночі забули закласти, принаймні,
бар'єри для мовного свавілля на місцях.
Мусимо, проте, визнати деяку пікантність ситуації в Україні. Єв­
ропейська хартія регіональних мов або мов меншин гарантує їм великі
права, бо державні мови в країнах, що підписалися, вже забезпечили
собі всі переваги на всіх рівнях ужитку. Ми ж іще повинні пройти
шлях відродження та утвердження конституційно декларованої україн­
ської мови, і всякі балачки про двомовність чи регіональну рівноправ­
ність є лише політичними спекуляціями. Чуємо у виступах багатьох
народних депутатів: «Украина всегда была двуязычной». Так і хо­
четься запитати: «Коли і де Україна була «двуязычной»? Чи не за
умов царської Росії, коли українська мова була загнана в чужинські та
хутірні резервації? А чи може по-українськи говорили в Галичині з
міми, хто не допускав української мови на високі державні щаблі?
Бажання відкрито говорити українською одразу пропадало після на­
гайки румунського поліцая в Буковині та після репресій угорської
влади в Хусті на Закарпатті. А можливо, дехто хотів би навічно узако­
нити рішення Емського та Валуєвського указів? А може, це фактор
двомовності, коли в 30-ті роки більшість шкіл в Україні силоміць ста­
вали українсько-російськими, щоб згодом стати знову одномовними
(звісно, вже російськими). До речі, всі (!) школи національних меншин
У 1938 р. було переведено на російську мову викладання. Навіть за
часів сумнозвісної «перестройки» не забували підкреслити гегемонізм
російської мови в країні, про що свідчить, наприклад, Постанова Пле­
нуму ЦК КПРС 1989 р. про єдину офіційну загальнодержавну (росій­
ську) мову в СРСР, що підтвердила Верховна Рада СРСР, прийнявши
«Закон про мови народів СРСР».
Двомовність для українців усе-таки існувала в стилі відомого ко­
міка Тарапуньки, в мові якого українськими були лише ті слова, що
були спільними і для російської мови, решта ж калькувалася. Нині він
65
 має «двомовного» послідовника - Вєрку Сердючку. Але, якщо гово­
рити серйозно, ми плутаємо двомовність на рівні ідіолекту, яка в ці­
лому є бажаним явищем, свідченням інтелектуального рівня людини,
та двомовність на державному рівні. До того ж для індивіда одна мова
рідна, друга може бути офіційною; одна побутова, друга - мова куль­
тури; одна мова даної країни, друга - іноземна; одна розмовна, друга -
писемна. Отже, багатомовність - категорія відносна, бо в різних умо­
вах по-різному реалізується модальність мови, різною є семантична
компетенція мовця, як і різною є соціальна інтеграція двомовного ін­
дивіда. Як би там не було, але на рівні формування складних вербаль­
них образів чи на підсвідомому рівні якусь із мов особа реалізує порів­
няно краще.
Узагалі, стосовно мовної політики в Україні склалася парадоксаль­
на ситуація, коли двомовності домагаються ті, хто володіє і корис­
тується на всіх рівнях лише російською мовою (!). Адже моральне
право говорити про двомовність може лише особа, яка знає, поважає і
у відповідних ситуаціях використовує мову титульної нації країни. До
речі, це вимога першої статті Гаазького протоколу про мови в Європі,
який ліг в основу неоднозначної Хартії про регіональні мови та мови
національних меншин.
Віддаючи власний мовний простір на поталу чужомовним зразкам,
ми втрачаємо не лише цей простір, не лише частку власної культури,
але й дещицю національного єства. Згадаймо вислів великого україн­
ського мовознавця О.Потебні: «За подібної ломки неуникненно на
місці форм свідомості, які витісняються, запановує гидота запустіння,
і займає це місце доти, доки витіснювана мова не стане своєю і разом з
тим не пристосується до нового народу»70.А що каже світова практика
соціальної диглосії? Як узгоджуються між собою ті декілька тисяч
мов та діалектів, що надскладним візерунком переплелися на земній
суші? Аналіз мовних ситуацій у більшості країн, що входять до ООН,
дає підстави для загального висновку: в будь якій країні світу офі­
ційно декларована дво- чи багатомовність насправді в строгому розу­
мінні цієї категорії не реалізується, бо на окремих найвагоміших рів­
нях завжди домінує одна (!) мова, яка поступово й перетворюється на
єдину державну мову. Цікава закономірність: чим вищий умовний рі­
вень цивілізованості держави, тим гомогеннішою є мовна ситуація в
70 Потебня А.Л. Язык и народность // Потебня А.А. Мысль и язык. - К.,
1993.-С . 172.
66
країні. Мабуть, це пояснюється насамперед довгим і непростим шля­
хом історичних пошуків даної нації. Як відомо, Міжнародне бюро з
проблем освіти провело 1928 р. в Люксембурзі конференцію з питань
освіти, де абсолютна більшість учасників висловилася проти двомов­
ності.
Другий висновок, який, зрештою, лінгвісти певною мірою вже ро­
били: можна виділити дві схеми, що характеризують нині мовну ситу­
ацію у світі, а) африканська та азійська; б) європейська. Для першої
схеми здебільшого характерне паралельне вживання інших мов (від
однієї до багатьох сотень, як у Нігерії, наприклад, близько 400 мов).
Друга схема характеризується явищем домінування однієї мови авто­
хтонної більшості.
Нині в багатьох країнах державні органи все активніше формулю­
ють мовну політику на базі мови титульної нації. Наприклад, в Ал­
жирі, де ще певні позиції продовжує зберігати французька мова, як
офіційною, так і національною вже вважається арабська мова. В Ірані
державною мовою нині є лише перська мова (близько 50% носіїв); є
тут і регіональні мови (азербайджанська, курдська, арабська). Держав­
ною мовою Пакистану стала мова урду (хоча вона рідна лише для 11%
населення), документація паралельно ще ведеться й англійською, ви­
знаються права провінційних мов (синдхі, Пенджабі). Це, зрештою,
типова ситуація в країні з кількома великими етносами та багатьма
малими.
На статус мови у державі нерідко впливає сфера функціонування.
Прикладом можуть слугувати Філіппіни, де за Конституцією 1973 ро­
ку офіційними мовами стали англійська та піліпіно (на основі та­
гальської), невдалою виявилася спроба підняти до цього рівня іспан­
ську мову. Деякі країни пробують жорсткіше регламентувати мовний
процес. Так, у Малайзії згідно з Конституцією 1957 року державною
мовою стала виключно малайська (нею розмовляють 43% населення
проти 37%, які користуються китайською). Зате на перехідний 10-річ-
иий період зберігалася як офіційна мова англійська. Поширені китай­
ська та тамільська мови не отримали ніякого загального статусу. Тому
з 1967 р. тут єдиною державною та офіційною мовою є малайська, хо­
ча в засобах масової інформації використовуються всі чотири мови.
Зауважимо, що на практиці ще спостерігається відносна двомовність -
вживаються англійська та малайська мови. Це трохи нагадує ситуацію
в нинішній Україні.
67
 У країнах Латинської Америки домінує іспанська мова, а в Брази­
лії - португальська. У Північній Америці - англійська (крім іспаномов­
ної Мексики). Деякі апологети двомовності в Україні аргументують
свою позицію ще й тим, що в Канаді конституційно зафіксовано дві
державні мови: англійська та французька. З цього приводу варто нага­
дати, що лише в серпні 1977 р. уряд, сформований Квебекською пар­
тією, прийняв Хартію французької мови. Тільки з цього часу фран­
цузька мова стала фактично єдиною офіційною мовою Квебеку, потіс­
нивши англійську, в той час як в інших провінціях Канади спостеріга­
ється протилежна картина. Отже, ще один висновок: явище мовного
федералізму не обов'язково відповідає принципам федералізації кра­
їни. Це можна підтвердити на прикладі Бельгії в Європі, де диглосія
реалізується територіально (територіальне відмежування французької
мови від фламандської).
Отже, яким би шляхом не розвивалася мовна політика країни, на
певному етапі розпочинається домінування однієї мови над іншими.
Головне, щоб дана мова не витісняла інші, а, вбираючи всі кращі зраз­
ки й багатство паралельних мов, зберігала їх для взаємного вдоско­
налення. Адже не тільки злочином, але й просто елементарною держав­
ною помилкою було цілеспрямоване нівелювання національних мов у
комуністичній імперії, в результаті чого з лінгвістичного атласу Єв­
разії назавжди зникли десятки мов.
Таку долю готувала для фінської мови ще царська Росія. До речі,
деякі політикани в Україні самовпевнено вказують на Фінляндію як
приклад для відтворення, бо там запроваджено дві державні мови:
фінська та шведська. Як відомо, до 1808 р. Фінляндія входила до
складу Швеції і єдиною державною мовою тут була шведська. Потім
Фінляндія завойовується Росією й шведська мова позбавляється права
офіційної державної мови. Не набула цього права й фінська мова, що
цілком зрозуміло в умовах імперської Росії. Нині у фінській конститу­
ції зафіксовано державність як фінської, так і шведської мов. Але умо­
вою для вживання останньої є її реальне функціонування в двомовних
областях (це, як правило, на заході Фінляндії). При цьому двомовною
вважається область, де проживає не менше 10% населення, що репре­
зентують носіїв іншої мови, до того ж через кожні 10 років Державна
Рада переглядає структуру й чисельність населення. І лише, якщо
отримані дані відповідають запровадженим нормам, у цій двомовній
області мають право на паралельне функціонування обидві мови. Але
й тут мати право і скористатися цим правом - явища не ідентичні, що
68
й підтверджує реальна мовна практика. Подібна ситуація в Ірландії, де
другою офіційною мовою вважається англійська (понад 3 млн. ірланд­
ців і лише 15 тисяч англійців).
А може приклад Швейцарії дає право твердити про можливість
реальної багатомовності? Не більше, ніж у Фінляндії, бо в шістнад­
цяти німецькомовних, восьми франкомовних та двох італомовних ка­
нтонах виразно переважає відповідна мова, хоч державними в Швей­
царській Конфедерації визнають всі три мови. Певні права має і рето­
романська мова, розпорошена у двох кантонах. Хто бував у Швейца­
рії, той мав нагоду переконатись, що найпоширенішою в цій країні є
німецька мова (65% населення постійно користуються саме цією мо­
вою).
Близьке до багатомовності явище спостерігається в Італії, де в
трьох провінціях італійська співіснує з іншими мовами (сардинська в
Сардинії, французька в долині Аост, німецька у Верхньому Адиджі).
Лише популярність французької та німецької мов у Європі дала їм
право вважатися співофіційними мовами в цих регіонах. Але державна
мова в Італії одна -італійська.
Цікавим може бути для нас приклад Іспанії, де окремі автономні
області мають, крім офіційної іспанської, власну розмовну мову знач­
ної частини населення (каталанська, галісійська, баскська, кастіль-
ська). З 1985 р. каталанська мова стала в Каталонії навіть головною
мовою навчання. У сфері освіти треба відзначити блискуче вирішення
питання відмови від двох різних шкільних систем для дітей, які мають
різну рідну мову. Освіта співіснує у відповідних регіонах двома мо­
вами. Зрозуміло, що головною мовою Іспанії є одна мова.
Невдячна справа робити передбачення, але принаймні пропону­
вати оптимальний варіант варто. Тим більше, якщо його підказує істо­
ричний досвід інших країн. У цілому простежуються такі етапи мов­
ної політики в Україні: 1) відродження та всебічне утвердження укра­
їнської мови як єдиної державної, з можливістю використання інших
мов у місцях компактного проживання національних меншин (це мо­
же тривати 15-20 років, тобто, період одного покоління); 2) згодом
окреме розв’язання мовної ситуації в регіонах, де рішення прийма­
ється з урахуванням етнічного складу населення. У цьому саме поля­
гає цивілізованість, європейськість і демократизм мовної політики.
Зрештою, статистика й динаміка мовної політики в Україні чітко
зафіксовані в ст. 10 нашої Конституції. Це оптимальний варіант. Бо на
фоні державності української мови гарантується вільне використання
69
та захист мов національних меншин. Бо українська нація, як рідко яка Звісно, мова - найочевидніша ідентифікаційна ознака нації. Проте
інша, на собі відчула, що значить національна дискримінація. Бо ми ще ніде, принаймні, в Європі не вдалося реалізувати гасло «одна нація
розуміємо, що багатство полягає в різноманітності. Бо ми знаємо, що - одна мова» (хіба що в ізольованій Ісландії). Зрештою, як і намір про
людина досягає найбільшого злету в атмосфері рідної мови. «Деда запровадження в державі справжньої дво- чи багатомовності. Реаль­
єна» - «Мова моєї мами», - так назвали свій буквар грузини. Недаремно ність залишає простір для домінування лише однієї мови. Ще відомий
ж писав наш славетний психолог та педагог К. Ушинський: «Коли мо­ соціолінгвіст Ч. Фергюссон переконував у тому, що в ситуації диглосії
ва, якою починає говорити дитина, суперечить природженому її наці­ статус двох мов різний; це здебільшого зумовлено тенденційністю їх
ональному характеру, то ця мова ніколи не матиме такого сильного вживання в різних сферах. Наприклад, мова А вживається на профе­
впливу на її духовний розвиток, який мала б рідна мова, ніколи не сійному рівні, мова В - у побуті. Тоді мова В поступово втрачає прес­
проникне в її дух і тіло, ніколи не пустить такого глибокого коріння, тижність, домінуюча мова А витісняє В і від В відмовляються носії71*.
яке обіцяло б багатий пишний розвиток». Отже, це в інтересах самої Додамо до цього: першою типологічною відмінністю між мовою та
України, її тисячолітньої мови, яка володіє всіма вартостями найвідо- діалектом є повне домінування мови у сфері фахової комунікації, у
міших мов світу. Для українців вона найкраща, як і для інших їхня сфері науки й техніки.
нерідна.
Як автор реалізованого проекту 10-ї статті Конституції, заклада­
ючи постулати цієї статті, орієнтовані на європейську традицію та сві­
товий досвід, я намагався окреслити та визначити головні болючі точ­
ки з питань мовної політики нової України. Хочу завважити, що сьо­
годні на всіх рівнях, в усіх сферах життя громадяни України, а найпер­
ше публічні особи, намагаються висловити своє бачення мовної по­
літики, не усвідомлюючи, наскільки тонкими і складними є її механіз­
ми. У нас немає не лише досвіду реалізації мовної політики, а й фахів­
ців даної сфери. Це було зумовлено центристською політикою Мос­
кви, коли мови маргінальних регіонів не мали жодних перспектив.
Сьогодні в Україні обізнані в царині мовної політики лише лічені вче-
ні-лінгвісти. Всі інші ведуть мову з позицій популізму або політичних
провокацій.
Відомий фахівець з мовної політики в Європі М. Райнер ствер­
джує, що мовна політика базується на трьох китах: 1) освіта, 2) засоби
масової комунікації, 3) фахові мови, насамперед терміносистеми. От­
же, коли в царині освіти мовна політика ще сяк-так реалізується і жи­
вотіє, то у сфері ЗМІ українська мова повністю витісняється, а офі­
ційне запровадження українських терміносистем для відповідних фа­
хових мов на європейському рівні, по суті, ще й не розпочиналося і
належної допомогти від держави не отримує. Звідси гострий дефіцит
українськомовних підручників з технічних дисциплін. На часі відкриття
окремої наукової спеціальності «Фахові мови. Термінознавство», без
якої відповідні дисертації не відповідатимуть вимогам часу.
71 Рег&моп СИ. ОідІОББІа // Word. - N0 15,1959. - Р. 325-340.
70 71
 Наталія Шумарова (Київ)
Мовні права особи: до визначення поняття
Мовні права як термінологічне поняття, що відображає право лю­
дини на комунікацію рідною мовою, ґрунтується на ціннісних прин­
ципах Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною асам­
блеєю ООН у 1948 році. І хоч вони (мовні права) саме як терміноло­
гічне словосполучення там прямо не названі, а тим більше не виділені
окремою статтею, стаття 2 засвідчує, що людина повинна мати всі
права і всі свободи незалежно від раси, до якої вона належить, ко­
льору шкіри, статі, мови, релігії тощо. В інших статтях, де перерахо­
вуються права людини, мовні права (як термін) не зазначені, але дух
документа дозволяє припустити, що питання мовних прав як можли­
востей повної самореалізації вже чекало на суспільне усвідомлення.
Мовні права як юридичне поняття прописані також у пізніше на­
писаних і прийнятих документах, що визначають мовні права особи.
Це насамперед Декларація про права осіб, що належать до національ­
них або етнічних, релігійних та мовних меншин, прийнята резолюцією
47/135 Генеральної Асамблеї ООН 18 грудня 1992 року, Хартія регіо­
нальних або міноритарних мов, що її ратифікувала Україна 2003 р.
тощо.
Реалізація мовних прав людини залежить від того, чи належить
остання до певної національної меншини: мовні права в демократич­
них країнах гарантуються окремим особам72 та етнічним групам, кіль­
кісно меншим, ніж основне населення країни.
Закони про мови, що в тому чи іншому вигляді існують у демокра­
тичних державах, захищають мови автохтонного населення і мови
меншин, розробники Хартії навіть підкреслили, що захищають мови
меншин, а не самі меншини (хоч важко уявити підтримку мови без
підтримки її носія - спільноти).
У свою чергу документи, в яких ідеться про мовні права, повинні
захищати інтереси людини / соціальної групи / громади чи суспільства
в цілому в їх різнобічній мовно-комунікаційній діяльності. Недаремно
відомий французький соціолінгвіст Луї-Жан Кальве понад 20 років
72
Мечковская Н. Б. Социальная лингвистика. - М., 2000. - С.124.
72
тому в книжці «Війна мов і мовні політики» (1987) наголошував, що
воюють не мови, а люди73.
Учені в різних термінах і, головне, з різною оцінкою описують
мовний європейський та - ширше - світовий простір, у якому діє су­
часна комунікативна особистість: говорять і про мовні війни74, і про
нерозв’язні етнічні питання75, і про мовну лояльність, хвалять і крити­
кують європейську мовну політику, намагаючись віднайти золоту се­
редину в розв’язанні суперечності між бажаною, психологічно вмоти­
вованою, одномовністю мовця, його соціокультурної групи та соціуму
в цілому і реальною багатомовністю цього ж соціуму, що кількісно
збільшує свою різномовність за рахунок мігрантів, які, безперечно,
потребують мовно-культурної адаптації.
Те, що функціонування поняття «мовні права особи» є наслідком
дво- чи багатомовності, відзначено в дефініції «Словника соціолінгвіс­
тичних термінів» за ред. В. Ю. Михальченко (2008), де воно іденти­
фікується як «відсутність дискримінації за мовою», що означає «від­
сутність обмежень прав і свобод особи, рідна мова якої не є мовою
більшості членів суспільства»76. Очевидно, що відсутність заборон
означає наявність свобод вільно послуговуватися мовою свого, хай і
нечисленного, етносу.
Інше визначення міститься в Короткому словнику соціолінгвістич­
них термінів - додатку до наукової праці Г. П. Мацюк «Прикладна
соціолінгвістика. Питання мовної політики»: «Мовне право - право
людини в демократичному суспільстві користуватися та здобувати
освіту рідною мовою, вибирати мову для повсякденної комунікації»77,
де слово вибирати фіксує ситуацію наявності інших мов.
Таким чином, обидві дефініції відразу відносять поняття до сфери
мовної політики, що не викликає заперечень. Водночас необхідно на­
голосити на одній деталі.
73 Цит. за: Fanchette F. La Guerre des Langues [електронний ресурс] Ре­
жим доступу: http:/www.lemauricien.com/article/la-guerre-des-langues (дата
звернення 2.11.2012).
74 Там само
75 Zelazny W. Nierozwi^zywaîne rôwniania etniezne. - Rzeszôw, 2008. -
S.32-46.
76 Словарь социолингвистических терминов / Отв.ред. Михальченко
В.Ю. - М., 2008. - С. 279.
77 Мацюк Г.П. Прикладна соціолінгвістика. Питання мовної політики. -
Львів, 2009.-С. 206.
73
 Поняття мовних прав людини, як і будь-яких інших основних прав
(на працю, відпочинок тощо), повинно стосуватися будь-якого грома­
дянина як члена мовного колективу, незалежно від того, мажоритар­
ною чи міноритарною мовою послуговується він у різних сферах своєї
діяльності, а отже, з дефініції слід вилучити смисловий компонент
’відомості про демографічно-функціональні ознаки мови’ або нейтра­
лізувати його, що й зроблено у визначенні Г.Мацюк. Мовні права по­
винні мати всі без винятку, зокрема й ті, хто спілкується мовою біль­
шості (мажоритарною чи державною).
Мовні права полягають в існуванні/створенні можливостей забез­
печувати свої мовні потреби - говорити, читати, сприймати інформа­
цію, навчатися, задовольняти культурні потреби рідною мовою або
тією, що в цей період часу людина знає найкраще. Питання цих прав
виникає щоразу, коли мовний код людини не збігається з кодом, що
його застосовує суспільство, але воно може виникати й у випадку мов­
но-комунікативних конфліктів - на рівні субкодів чи на рівні норми,
тобто в тих випадках, коли мовець чи слухач потребує інших форм
представлення смислу. Такий конфлікт начебто лежить у сфері однієї
мови, у сфері ситуативної одномовності, але від цього не стає менш
гострим чи менш актуальним.
Необхідно захищати право людини, якщо вона того потребує, на
«здоровий» мовний простір у вигляді можливості мати доступ до нор­
мативної розмовно-літературної мови в будь-якій позародинній, поза-
побутовій ситуації.
Що це означає на практиці? У ситуації родинного спілкування
розбудовувати цей простір повинна сама людина через «угоду» щодо
визначення мовних обов’язків членів своєї родини, наприклад, гово­
рити тією чи тією мовою, не вживати певних виразів, правильно наго­
лошувати певні слова, звертати увагу на правильне вживання форм
звертань тощо. Такий самий регламент діє у сфері навчання при кон­
тактуванні вчителя чи викладача з учнями та студентами. Він продик­
тований завданнями спілкування і чітким розподілом ролей.
Є й інші сфери мовно-комунікативної діяльності, де людина має
право вибору: читати чи не читати книжку, де багато сленгу, діалектиз­
мів або інвектив, дивитися чи не дивитися телепередачу, де вислов­
лення замінюються «піканням», а за кострубатими фразами важко
зрозуміти, про що йдеться, спілкуватися чи не спілкуватися суржиком,
чути чи не чути обсценну лексику, що нею «насолоджується» на ву­
лиці чи в транспорті молоде й не дуже молоде покоління тощо.
74
Як бачимо, навіть за умови, що людина перебуває в ситуації од­
номовності (наприклад, усі говорять українською) виникають проб­
леми вибору, а отже, й права на цей вибір - підтримування чи не під­
тримування контакту. Але в деяких моментах це право значно зву­
жене, а то й відсутнє. Ідеться, наприклад, про вже згадувану сферу
освіти, де можна обрати клас з поглибленим вивченням математи­
ки, фізики чи гуманітарних наук, але не можна вибрати вчителя,
його рівень мовної компетенції, за допомогою якої він формувати­
ме мовну свідомість школяра. У вищих навчальних закладах можна
обрати спеціальність, спеціалізацію, але не викладача як мовну
особистість. Особливо важлива роль учителя в початковій школі, де
шліфуються мовні вміння і навички дитини, йде прискорений про­
цес її соціалізації.
Право на чисту «нормальну» мову —це право на подальшу безбо­
лісну соціалізацію, успішну адаптацію в соціумі навіть за умови ото­
тожнення домінуючої мови та мови окремого суб’єкта комунікації.
Як у випадку одномовності, так і у випадку багатомовності мож­
ливості для мовної самореалізації особи створюють усталене мовне
середовище, історичне та соціокультурне тло, на якому відбувається
комунікація, а також влада у вигляді державних установ, що впрова­
джують у життя певний тип мовної політики. Остання повинна розбу­
довуватися не тільки з урахуванням прав етнічних/мовних меншин,
але й з урахуванням права мовної більшості на свою нормативну, сти­
лістично високорозвинену мову. Швейцарський дослідник Франсуа
Грін метафорично визначає функції мовної політики як «управління
• • •
різноманітністю» .
78
У юридичному плані визначає (а отже, й обмежує) і забезпечує
права в ситуації дво- чи багатомовності держава у вигляді законів,
підзаконних актів, документів різного характеру. Основними докумен­
тами, що формують мовний устрій України на сьогодні є Конституція
України, Закон про мови, прийнятий улітку 2012 р., який, очевидно,
підлягатиме змінам, і Хартія регіональних або міноритарних мов, що
її ратифікувала Україна в 2003 р.
Інші країни, зокрема ті, що входять до складу ЄС, крім спільних
європейських (унійних) документів, мають свій «набір» регуляторів.78
78 Grin F. Linguistic human rights as a source of policy guidelines: A critical
assessment, http://www.bib.uab.es/socials/exposicions/dretllengua/docs/grin.pdf
(дата звернення 2.11.2012).
75
Так, мовна політика Франції, яка неохоче визнає етнічні меншини і не
ратифікувала Хартії, спирається на закон про мови, прийнятий у
1994 р., що отримав назву закону Тубона, за ім’ям тодішнього мініст­
ра культури Франції Жака Тубона79. Упровадження цього закону в
життя означає насамперед збагачення французької мови, обов’язко­
вість уживання її в усіх сферах життєдіяльності, а також її захист як
мови Французької Республіки. Мігранти навчаються французької у
розвиненій системі мовних центрів - платних і безплатних.
Польща вибудовує стосунки з меншинами на підставі закону про
етнічні меншини і регіональні мови, що був прийнятий у 2005 році80.
Розбудова мовної політики повинна базуватися не лише на поло­
женнях закону, оцінці того чи того стану мовного життя держави, а й
на наукових розрахунках і передбаченнях життєздатності мов, що
функціонують на її території. Надати можливості відродження й під­
тримки мов, якими в побуті спілкується кілька тисяч населення, - нере­
альне завдання навіть для багатої держави, але створення умов і мож­
ливостей адаптації - її першочерговий обов’язок, виконання якого з
часом дасть позитивні соціокультурні наслідки, а можливо, й економіч­
ний ефект. Причому соціалізувати етнічні групи, що здавна живуть на
певній території, й адаптувати мігрантів необхідно, очевидно, на різ­
них соціокультурних засадах і з різною метою.
4. Двомовність як основний чинник визначення обсягу поняття.
Питання про мовні права особи виникло у зв’язку з формуванням
полілінгвальних та полікультурних країн, із розвитком економічної,
культурної співпраці між окремими регіонами та країнами в цілому, з
розвитком освіти, адміністративної діяльності та армії. Нагальна по­
треба швидкого і безперешкодного зв’язку змусила держави замисли­
тися над принципами свого мовного облаштування. З часом учені
дійшли висновку, що індивідуальний білінгвізм є явищем позитивним,
а масовий загрожує поступовим виродженням (аж до зникнення) слаб­
шої мови, під якою розуміють мову функціонально обмеженого вжи­
вання. Ідеться, звичайно, про той масовий білінгвізм, який ще назива­
ють територіальним, таким, що виник історично на певній території.
79 Loi п° 94-665 du 4 août 1994 relative à l'emploi de la langue française.
www.legifrance.gouv.fr/affichTexte.do7cid Texte (дата звернення 5.10.2012).
80 Wohricz-Pawlowska E. Mniejszosci jçzykowe w Polsce - zarys prob-
lematyki // Polszczyzna za granica jako jezyk mniejszosci і jezyki mniejszosciowe
w Polsce. - Warszawa, 2009. - S. 10.
76
Культурний білінгвізм, принаймні серед наукової, освітянської та ін­
женерно-технічної інтелігенції, є вимогою часу, можливістю комуні­
кативних зв’язків через Інтернет (і не тільки) майже з усім світом.
Мовні права у дво- чи багатомовній державі невіддільні від мов­
них обов’язків, які також передбачені юридичними документами.
Конфлікт між мовними правами й обов’язками розв’язує як окрема
особа, соціальна чи етнічна група, так і соціум у цілому в різні спо­
соби, насамперед через узгодження етнічних і національних (загаль­
нодержавних) інтересів. При визначенні обсягу поняття необхідно
враховувати характер двомовності в державі - етноцентричний, дер-
жавоцентричний, соціокультурний, ситуативний тощо.
Як і будь-який термін, словосполучення мовні права у вигляді тер­
міна поступово входить у суспільну свідомість, взаємодіє з іншими
термінами-поняттями і починає жити в системі суспільного лексикону
як незалежне від наукового / юридичного поняття і разом з тим тісно
пов’язане з ним.
Ми провели опитування в Інституті журналістики КНУ імені Та­
раса Шевченка з метою виявлення розуміння зазначеного поняття.
Було опитано 50 осіб - студентів 3-го курсу, спеціальність «журналіс­
тика», які відповідали, зокрема, на два питання: Що таке мовні пра­
ва? та Що таке мовні обов'язки? Аналіз засвідчив, що термін мовні
права вживається на позначення можливостей спілкування бажаною
для особистості мовою як у ситуації білінгвізму (52%), так і в ситуації
одномовності. Останню представляють у вигляді можливості спілку­
вання українською як рідною чи державною (32%) [решта - інші від­
повіді або без відповіді].
Перша група, що розглядає мовні права в контексті білінгвізму,
сформулювала право як право говорити рідною мовою, якою вважа­
ють українську, власного вибору мови, бажання говорити обраною
мовою, як здатність обирати ту мову, яка «ближча на моральному та
фізичному (! - Н.Ш.) рівнях», яка є зручною (таку відповідь зафіксо­
вано в кількох анкетах), яка є до вподоби (1 особа). Найчастотніша
відповідь: «право людини спілкуватися мовою, якою вона хоче» (38%
респондентів цієї групи, або 20% від загальної кількості опитаних). У
таких визначеннях імпліцитно присутня позитивна оцінка засобу спіл­
кування, який бажає обрати респондент, та експліцитно - можливість
вибору, свобода вибору. Слід наголосити, що молоде покоління розу­
міє право не як даний згори дозвіл, а як самостійно зроблений вибір,
реалізацію власного хотіння чи бажання. Слова вільний, вільно наявні
77
майже в усіх відповідях (88%), які подеколи супроводжуються уточ­
ненням, що йдеться про рідну, українську мову, а також про право на
все її багатство.
Відповіді на друге питання, що стосувалося мовних обов’язків, за­
свідчили, що статус державної мови, на думку всіх опитуваних, пе­
редбачає її використання насамперед в адміністративній сфері діяль­
ності та в освіті, що зумовлює обов’язковість її вивчення. Наприклад,
в одній з анкет зазначалося: «Усі документи повинні заповнюватися
українською. Вона є мовою українського народу, його національним
обличчям. Ніхто з українців не має права нехтувати рідною мовою,
інакше це не українці, а чужоземці, які не поважають свою державу».
Загалом студенти чітко розрізняють права та обов’язки і, судячи з від­
повідей, відповідально ставляться до мовного довкілля.
Отже, поняття мовних прав, що виникло з метою захисту носіїв
меншинних мов, безперечно, виконує функцію означення прав грома­
дянина демократичного суспільства, який спілкується мовою з обме­
женою кількістю функцій, але як номінант поля прав людини взагалі
воно переросло цю сферу, вийшло за межі охорони міноритарної мови
і позначає права людини не лише на певну мову, а й на всі її багатства.
Розширення поняття сповнює його високим гуманістичним змістом.81
78
Лртур Брацький (Гданськ, Польща)
Про забезпечення прав національної мови
в умовах посиленої інтерференції
Коли в реаліях сучасної України здійснюється спроба аналізу спо­
собів забезпечення прав національних мов у таких країнах, як Литва,
Польща або Словаччина, неодмінно постає питання: чи взагалі цим
мовам потрібна якась особлива охорона? Можливо, однак, що форму­
лювання провідної тези слід було б реалізувати шляхом висунення
гіпотези, що ситуація національної мови значною мірою залежить,
мабуть, саме від запобігання руйнівним процесам через забезпечення
її прав, особливо при ймовірній посиленій інтерференції. Для кожної з
вищезгаданих країн таким випробуванням був момент вступу до за­
хідноєвропейських структур (НАТО, ЄС), що могло викликати обґрун­
товані побоювання за долю національної мови.
Предметом нашого аналізу є дослідження способів забезпечення
прав національних мов, використаних в основних державних докумен­
тах країн центральноєвропейського ареалу. Об’єктом обрано відпо­
відні записи в конституціях або документах, що мають такий харак­
тер, де чітко формулюється інституція національної мови. Метою
статті є висвітлення механізмів правового (конституційного) поля,
використаних задля забезпечення прав і статусу національної мови.
Способом реалізації цього завдання є порівняльне зіставлення відпо­
відних документів. Очікувані результати і новизна роботи полягають
саме у з’ясуванні найкращого способу забезпечення прав національної
мови 81.
Разом зі вступом Польщі до Європейського Союзу (1 травня
2004 р. з дев’ятьма іншими європейськими країнами, у тому числі —
п’ятьма слов’янськими) справа вживання і статусу польської мови ви­
йшла на зовсім інший рівень, адже офіційно у Брюсселі всі мови
об’єднаної Європи рівні. Тож на внутрішню мовну політику Польщі
нашарувалася зовнішня і внутрішня політика ЄС з подвійним бачен­
ням Європи як об’єднання національних батьківщин і нової федера­
ції на зразок сполучених штатів Європи. Слід згадати, що вже з
81 Ця стаття є продовженням наших досліджень сучасної мовної ситуації в
центральноєвропейському ареалі (Брсщкі А. Сучасна мовна політика — поль­
ський досвід у слов’янському вимірі // Київські полоністичні студії. — К.,
2013. — Т. 22. — Є. 436-439).
79
 1989 року після вступу на шлях сучасної демократії в розумінні ролі
мови для існування польської держави багато змінилося. До 2004 р.
практично ліквідовано із суспільного життя «новомову», цензуру ра­
дянського зразка і заборону на друк творів письменників-дисидентів, а
ЗМІ стали простором як державної, так і громадянської активності.
Нині основним законодавчим актом, що регулює правовий захист
польської мови, є Закон про польську мову від 7 жовтня 1999 року,
який набув чинності після шестимісячного періоду vacatio legis. Ранг
цього закону підвищує преамбула, що унаочнює значення польської
мови для національної ідентичності та культури. Він також підкрес­
лює необхідність захисту національної ідентичності в процесі глобалі­
зації та розвитку польської культури (особливо через захист польської
мови). Захист цих цінностей є обов’язком усіх громадян та органів
влади, державних установ і організацій, що беруть участь у суспіль­
ному житті Республіки Польща.
Правова охорона польської мови також охоплює питання, пов’я­
зані з використанням польської мови в суспільному житті та в процесі
товарообміну, а також під час реалізації положень трудового законо­
давства на території Польщі. Важливість захисту польської мови під­
креслює хоча б Постанова польського Сенату від 22 грудня 2005 р.
про оголошення 2006 року Роком польської мови.
Відповіді на питання про необхідність захисту польської мови слід
також шукати в пояснювальній записці до урядового законопроекту
про польську мову, в якій ідеться про те, що «(...) нині існують вагомі
причини для того, щоб докласти зусилля до захисту, у тому числі пра­
вового, польської мови. Найвагоміші з них три: польська мова є дер­
жавною мовою, якою користуються органи державної влади, централь­
них і місцевих органів влади, польська мова є культурним надбанням,
що має вартість сама по собі; польська мова є важливою економічною
категорією, яка впливає на якість життя її користувачів у галузі тор­
гівлі, туризму та ринку праці».
Важливість захисту польської мови підкреслює також діяльність
Ради польської мови — консультативного органу, покликаного до
життя положеннями Закону про польську мову, що відображено у від­
повідних звітах. Дотримання закону постійно забезпечує Управління
захисту конкуренції та прав споживачів та Торговельна інспекція.
У 2000-2001 рр. до колегій у справах злочинності направлялися
лише ті справи, в яких було явне порушення законів (близько 800 заяв,
штрафи присуджено у 600 справах). Слід зазначити, що діяльність
80
Торговельної інспекції в галузі захисту польської мови не є новим
явищем, адже контроль аналогічного характеру проводився до на­
брання чинності Закону про мову на основі інших законодавчих актів.
Протягом 2003 року і перших трьох кварталів 2004 року Торговельна
інспекція провела 27070 перевірок, в яких розглядалося те, як діяль­
ність підприємців відповідає положенням Закону про польську мову.
Найпоширенішими недоліками, виявленими у зв’язку із згаданим за­
коном, є відсутність маркування товарів польською мовою та відсут­
ність описів продуктів.
Наслідки не змусили себе довго чекати: згідно зі звітом Верховної
контрольної палати у 40 з 48 проконтрольованих великих будівель
торговельного призначення виявлено значні порушення, пов’язані з
недотриманням положень Закону про польську мову. Найбільші по­
рушення стосувалися відсутності перекладу польською мовою певної
інформації, що міститься у вихідному тексті, описок та орфографічних
помилок, а також намагання показати польськомовну версію тексту в
г іршому світлі, ніж текст іншою мовою, шляхом використання шриф­
ту меншого розміру.
Дещо інакшою була ситуація у Словаччині. У цій країні Закон про
захист словацької мови від листопада 1995 року забороняв використо­
вувати у державних установах і закладах іншу мову, крім словацької.
Однак цей закон був неконституційним, тому що Конституція гаран­
тувала кожному право користуватися своєю рідною мовою. Фактично
це означало зняття конфлікту навколо використання угорської мови
чималою нацменшиною, що живе в межах Словаччини. Варто додати,
що цей конфлікт міг стати істотною перешкодою на шляху до євроін-
теграції словаків.
Не менш цікавим є досвід неслов’янських країн центральноєвро­
пейського ареалу. Деякі з них разом з Польщею приєдналися до
об’єднаної Європи. Здається, успішними в плані захисту національних
мов були дії Литви і Латвії, де потужний вплив і надалі має російська
мова і культура.
Закон Литовської Республіки про державну мову № 1-779 від 3 1
січня 1995 р. в частині першій — «Загальні положення», ст. 1 визна­
чає, що «закон (...) встановлює принципи використання державної мо­
ви в суспільному житті Литви, захисту державної мови, контролю й
відповідальності за порушення Закону про державну мову». Інші час­
тини Закону стосуються використання мови в установах, на підприєм­
ствах та організаціях (част. II), судах (част. III), у складанні договорів
81
 живання окремих меншин другою офіційною мовою, змушують кон­
(част. IV), під час офіційних заходів (част. V), у галузях освіти і куль­
статувати фактичний курс України на білоруську модель. Не додає
тури (част. VI), а також у питаннях, що стосуються імен і назв
оптимізму також позиція багатьох депутатів і членів українського
(част. VII), знаків та інформації (част. VIII) і правильності державної
уряду, які на хвилі протистояння з іншими політичними силами де­
мови (част. IX). Виконання закону покладено на Мовну інспекцію
монстративно вживають під час виконання службових обов’язків ро­
Державної комісії литовської мови Сейму Литовської Республіки.
сійську мову, що можна розцінювати як нехтування діючим законом.
Закон Латвійської Республіки про державну мову від 9 грудня
Отже, Закон Республіки Білорусь № 3094-ХІ від 26 січня 1990 р.
1999 р. ст. 1 визначає п’ять завдань, а саме: збереження, захист і роз­
(Закон БССР, 1990, № 4, ст. 46; Бюлетень Національних зборів Респуб­
виток латиської мови, збереження культурної спадщини латиського
ліки Білорусь, 1988, № 28, ст. 461) метою закону про мови вважає ре­
народу, забезпечення права вільного використання латиської мови у
гулювання питань, що стосуються розвитку і використання мов — бі­
всіх сферах життя на всій території Латвії, входження представників
лоруської, російської та інших, які використовує громадськість рес­
національних меншин у латвійське суспільство з урахуванням їхнього
публіки в державному, соціально-економічному та культурному жит­
права використовувати свою рідну мову або інші мови, збільшення
ті, захист конституційних прав громадян у цій сфері, закорінення по­
впливу латиської мови для швидшої інтеграції суспільства в культур­
ваги до національної гідності людини, її культури і мови, подальшого
ному середовищі Латвії. Натомість ст. 2 встановлює правові умови
зміцнення дружби і співробітництва між народами (ст. 1). Згідно з по­
використання державної мови та її захисту в державних і місцевих
ложеннями Закону, він не регулює використання мов в неофіційних
урядових установах, судах та органах, що належать до судової влади,
ситуаціях, у взаєминах між членами профспілок. Стаття 6 Закону при­
а також в інших установах, організаціях і підприємствах (у так званих
свячена захисту мов («Будь-які привілеї чи обмеження прав особи
підприємницьких асоціаціях), у галузі освіти, а також в інших сферах.
стосовно мови забороняються. Прилюдна образа, зневага до офіційних
Контроль за дотриманням Закону про державну мову здійснюється
мов та інших національних мов, перешкоджання або обмеження їх­
Центром державної мови, що підлягає Міністерству юстиції, а його
нього вжитку, прояви ворожості на мовному ґрунті ведуть до відпові­
рішення затверджуються Кабінетом Міністрів (ст. 26).
дальності згідно з діючими законами (...)»)• Як відомо, за впроваджен­
Безпосередньо після аналізу досвіду двох країн з пострадянського
ням двомовності, тобто зрівнянням у правах російської з білоруською
простору, які подолали шлях до європейських структур, спробуємо
мовою, пішло фактичне витиснення білоруської, яка починає викону­
описати українську ситуацію. Оскільки вона загальновідома, нагада­
вати функцію, ідентичну латинській мові в Західній Європі у пізньому
ємо коротко про головне. В Україні існує одна державна мова — укра­
середньовіччі.
їнська. Це знайшло підтвердження в ряді правових актів: відповідному
Для отримання повної картини вкрай важливо простежити долю
законі про офіційну мову (від 1989 року), насамперед у статті 10 Кон­
інших країн колишнього Радянського Союзу, особливо неслов’ян­
ституції 1996 року. Цю ж лінію продовжували постанови Кон­
ських, вихід зі складу СРСР яких не привів ці країни до входження в
ституційного Суду України, особливо вирішального 1999 року, коли
європейські структури. Показовою є ситуація в Молдові, де, попри
держслужбовцям було наказано опанувати українську мову. Проте в
існуючі чіткі інструкції для держслужбовців про обов’язкове викорис­
регіонах, де переважають етнічні меншини, гарантуються широкі пра­
тання на роботі виключно молдавської мови, одне невдале формулю­
ва місцевим мовам, зокрема при вирішенні справ адміністративним
вання викривляє ситуацію. Коротка преамбула Закону Республіки
шляхом. Також унітарність держави не створює загрози існуванню
Молдова про функціонування мов на території Молдавської Радян­
національних меншин, у тому числі російськомовній громаді. 15 трав­
ської Соціалістичної Республіки № 3465-ХІ від 1 вересня 1989 року
ня 2003 р. Україна ратифікувала (підписану 1996 р.) Європейську хар­
(Офіційний вісник № 9/217, 1989), в якій визначається мета врегулю­
тію регіональних або міноритарних мов, що вступила в силу з 1 січня
вання мовного питання, проголошує: «Визнання в Конституції Мол­
2006 р. і є додатковим зміцненням позиції та гарантією захисту мов
давської Радянської Соціалістичної Республіки молдавської мови як
меншин. Останні події навколо мов нацменшин в Україні, які (крім
державної сприятиме зміцненню суверенітету держави і створенню
російської мови) фактично втратили можливість стати в регіонах про­
83
82
необхідних умов для використання мови в усіх сферах політичного,
економічного, соціального і культурного життя. Молдавська PCP під­
тримує прагнення молдаван, які живуть за межами країни, а врахову­
ючи реально існуючу молдавсько-румунську мовну ідентичність, і
румунів, що проживають у Радянському Союзі, до навчання і задово­
лення культурних потреб рідною мовою. (...)» 8283.
Проведений порівняльний аналіз вказує на існування дуже простої
закономірності: країна набагато краще здійснює будь-яку перебудову
(економічну, правову, політичну тощо), якщо в неї чітко визначені
засади функціонування державної мови — її статус, правова охорона
та адміністративно-правові взаємини з мовами нацменшин або регіо­
нальними мовами. Без сумніву, можемо відзначити Польщу як країну,
що успішно впоралася з узгодженням мовних норм європейського і
польського мовного законодавства. При цьому зауважимо, що вже
напередодні вступу Польщі до об’єднаної Європи, вона розглядалася
як країна з живою традицією, сильним почуттям патріотизму і чітко
окресленою національною ідентичністю, де використовується лише
польська мова — як мова щоденного вжитку і як престижний засіб
* 83
спілкування .
Також упевнено вибудовують свої демократичні позиції Литва і
Латвія. У цьому контексті варто нагадати, що ще 1962 року у «Вопро­
сах языкознания» ці мови серед інших було визнано «перспектив­
ними», у той час як білоруську й українську визнано «неперспектив­
ними» 84. Цілком можливо, що вирішальну роль у долі балтійських
мов відіграла їхня окремішність від слов’янського світу, адже існують
приклади маленьких новостворених держав на кшталт Чорногорії, де
вже 19 жовтня 2007 р. було офіційно проголошено державний статус
чорногорської мови, початки якої сягають часів царя Душана 85. У
82 Докладніше про державні документи різних країн, у яких ідеться про
забезпечення функціонування і статус національних мов, див.: Olszewski В.
Kilka uwag о prawnej ochronie j?zyka polskiego // Wroclawskie zeszyty
erazmianskie. — Wroclaw, 2009. — Z. 2. — S. 373-390.
83 Obraz Polski і Polakow w Europie / Red. L. Kolarska. — Warszawa, 2003.
— 344 s.
84 Bracki A. Surzyk — historia і terazniejszosc. — Gdansk, 2009. — S. 74;
Masenko L. J?zyk і spoleczeristwo / Tlum. A. Bracki. — Gdansk, 2008. — S. 197.
85 Lubas Wl. Polityka j^zykowa // Komparacja systemow і funkcjonowania
wspolczesnych j^zykow slowianskich / Red. S. Gajda. — Opole, 2009. — Cz. 4.
— 560 s.
84
цьому дусі можна розглядати прагнення всіх балканських слов’ян­
ських країн, які плекають свої національні мови як найвищу державну
цінність. Зрештою, така позиція перегукується зі спогадами Ю. Шеве-
льова про подорож до Фландрії, коли його ніхто не розумів через ужи­
вання ним назви міста Мехелен у французькому мовному варіанті 86.
Приклади ставлення до національної мови та відображене в доку­
ментах прагнення забезпечити статус такої мови показує, що це пи­
тання є актуальним як для розвинених західноєвропейських держав,
гак і для країн Центральної Європи, що крокують слідом за ними. Во­
но залишається актуальним як для країн з тривалою історією дер­
жавності, так і для молодих демократичних держав. Кожна країна має
право на власну національну мову, як і на свою традицію, культуру й
ідентичність. Ключем до розуміння важливості збереження національ­
ної мови є усвідомлення власної тотожності, в якій істотною скла­
довою частиною є власна мова — носій первинних ознак етнічно-ге­
нетичної окремішності.
Наведені приклади свідчать, що забезпечення прав національної
мови може бути успішним (і назагал — доцільним) лише в такому су­
спільно-державному просторі, де панує загальнонаціональне визнання
неподільності трьох складників: окремої мови, що є виявом окремої
культури, яка будує окрему ідентичність. Порушення балансу між ци­
ми складниками розхитує цілісність навіть найрозвиненіших держав, а
їх збереження гарантує стійкість і продовження існування навіть не­
численних етносів без державного суверенітету.
86 Masenko L. Jçzyk і polityka / Tlum. A. Bracki. — Gdansk, 2012. — S. 42.
85
 Володимир Поиомареико (Київ)
«Загальна декларація мовних прав» і права мовних меншин
Не є випадковим той факт, що чи не найвідомішим міжнародним
документом, який стосується названої в заголовку проблеми, є «Загаль­
на (або ж «Всесвітня») декларація мовних прав», проголошена на Все­
світній конференції з мовних прав у червні 1996 р. саме в Барселоні.
Варто зазначити, що розроблялася вона п’ятдесятьма експертами
протягом майже двох років, а затверджено було її дванадцяту редак­
цію. На представницькому форумі, ініційованому Міжнародним пен-
клубом і Міжнародним центром етнічних меншин і націй «Ескарре»,
проведеному за підтримки впливових міжнародних структур, ішлося
насамперед про впосліджувані мови, існування яких перебуває під за­
грозою, до того ж у декларації було констатовано, що більшість таких
мов «належить народам, які не є суверенними, і що основними чинни­
ками, які перешкоджають розвиткові цих мов і прискорюють процес
заміщення, є недостатнє самоврядування й політика держав, що нав’я-
зують свої політичні и адміністративні структури и свою мову» .
Не менш важлива й делікатна проблема порушується у вступному
положенні, в якому зазначається, що «вторгнення, колонізація, окупа­
ція та інші види політичного, економічного або соціального підпоряд­
кування часто призводять до безпосереднього насаджування чужої
мови або викривлення сприйняття цінності мов і появи ієрархічного
ставлення до мови, яке підриває відданість носіїв мові», а також те,
що «мови деяких народів, які недавно здобули незалежність, втягу­
ються в процес мовного заміщення внаслідок політики, що підтримує
мову колишніх колоніальних або імперських властей» 8788.
Відтак у декларації, представленій Генеральному директорові
ЮНЕСКО, наголошується на необхідності врахування мовного й
культурного різноманіття в світовому масштабі, заперечується приму­
сова культурна «гомогенізація», визнаються рівність прав усіх мовних
спільнот незалежно від статусу, кількості носіїв і хронологічного ста­
ну мови, особисті мовні права (на визнання належності до певної мов­
ної спільноти, на приватне й публічне користування певною мовою
для задоволення особистих і суспільних потреб) і права колективні
87 Declaracio Universal de Drets Linguistics.— Barcelona, 1998.— P. 18.
88 Ibid.
86
(навчати своєї мови й культури, мати доступ до культурних послуг, на
належну присутність кожної мови у медійних засобах) тощо.
Попри деяку декларативність і загальний характер документа (в
ньому не згадується конкретно жодна з мов), він справив певний
вплив на мовну дійсність, принаймні в Іспанії.
Як відомо, Барселона, місто славетного архітектора Антоніо Гауді,
розташована на території Іспанії, але для абсолютної більшості місце­
вого населення є насамперед центром історичної і юридично автоном­
ної області Каталонія, яка дала світові художників Сальвадора Далі і
Жоана Міро, музиканта Пау Казалса, співаків Жозепа Контрераса (у
нас його називають переважно Хосе, тобто на іспанський лад) і Монт­
серрат Кабальє, знаних письменників і вчених.
Слід наголосити на тому, що каталонці становлять особливий
приклад збереження й розвитку національних, у тому числі мовних,
традицій. (Так, наприклад, українські громадяни, які побували на від­
починку в таких місцях, як Коста Брава або Коста Дорада, не без по­
диву згадують, що представники місцевого населення, починаючи від
персоналу готелів, принагідно наголошували на тому, що гості при­
їхали не до Іспанії, а до Каталонії, або на Балеари, і зовсім не ототож­
нювали себе з іспанцями.)
1.1. Що ж до каталанської мови, перше писемне свідоцтво якої да­
тується кінцем XII ст., то її історія знала різні періоди — активного
розвитку й створення багатої літературної традиції (до XV ст.), зок­
рема за часів існування самостійного Барселонського графства, посту­
пового переходу значної частини населення до переважного або ви­
ключного використання кастильської (іспанської) мови й занепаду
каталанської у XVI-XIX ст. на тлі зміцнення абсолютистської влади й
подальшої централізації іспанської держави, національного відро­
дження XIX — початку XX ст. й набуття каталанською статусу другої
офіційної мови в 30-і рр. минулого століття (республіканська консти­
туція 1931 р. з її концепцією так званого Estado integral — інтегральної
держави — надавала широку автономію Каталонії і Країні Басків),
репресій і повної заборони мови аж до кримінальної відповідальності
за її використання після повалення республіканського ладу, за часів
тоталітарного режиму Франко (1939-1975 рр.), демократизація суспіль­
ного життя й автономний статус Каталонії з офіційним визнанням ка­
таланської мови 1979 р. й затвердженням її офіційного статусу в «За­
коні про мовну нормалізацію в Каталонії» 1983 р.
87
 Цим важливим подіям передувало прийняття нової конституції Іс­ щодо різних, переважно комерційних та сервісних, установ за відсут­
панії в 1978 р., що юридично обґрунтувало й зумовило децентраліза­ ність у рекламних та інших матеріалах (фактурах, контрактах, інструк­
ціях тощо) інформації каталанською мовою, що пояснювалося саме
цію адміністративно-територіальної структури країни, а це неминуче
«обмеженням мовних прав». Відомі також випадки скарг від емігран­
передбачало істотні зміни в мовній політиці, зокрема щодо мовних
прав населення автономних утворень. тів, яким було відмовлено в роботі через те, що вони розмовляють
лише іспанською, а не каталанською мовою.
Отже, уже понад ЗО років консолідація мовних прав є однією з
Однак рік тому масові протести викликало парадоксальне на пер­
особливостей, що становлять відкриту модель іспанського регіона-
лізму. ший погляд рішення Верховного Суду Каталонії відновити в правах
іспанську мову, до того ж позивачами були каталонці, що виступають
Каталанська мова поширена і в інших автономних областях. Це —
проти сепаратизму, які вбачали в місцевій мовній політиці загрозу для
Валенсія, де більшість мовців (а також Королівська Валенсійська ака­
майбутнього своїх дітей, адже ті можуть виявитися недостатньо підго­
демія) уважає валенсійську самостійною мовою, і Балеарські острови,
товленими до життя. Річ у тім, що регіональна влада запровадила в
крім того, вона є мовою побутового спілкування мільйона людей поза
усіх державних школах та багатьох університетах так звану систему
межами Іспанії — у Франції та Італії (на острові Сардинія), а також у
«мовного занурення», яка передбачає навчання виключно каталанською
піренейському Князівстві Андорра — між Францією та Іспанією, де
мовою. Що ж до іспанської, то вона вивчається лише як іноземна
вона має офіційний статус основної, визнаний ООН.
(один урок на тиждень), нарівні з англійською або французькою. Ад­
В іспанському національному контексті каталонці лише з певними
вокати звертали увагу на те, що діти представників каталонської олі­
застереженнями можуть уважатися мовною меншиною, оскільки вони
гархічної еліти, найбільших прихильників та ініціаторів названої сис­
становлять понад 20% населення країни (11 із 48 млн), до того ж абсо­
теми, навчаються в приватних школах з іспанською мовою викла­
лютна більшість каталонців вільно володіє своєю мовою й активно
дання. Такі факти є свідченням складності й неоднозначності мовного
використовує її на всіх рівнях. Власне, в іспанській конституції навіть
питання.
не вживається термін тіпогіа «меншина» (етнічні каталонці, баски й
Переважає каталанська мова і в засобах масової інформації, що
галісійці становлять понад третину населення Іспанії).
функціонують на автономних територіях.
Наприкінці 1997 р. парламентом Каталонії більшістю голосів було
У самій мові поширюються пуристські тенденції, згідно з якими,
прийнято Закон про мову, затверджений на початку 1998 року, покли­
наприклад, у звертанні нерідко вживається стара форма 2-ої особи
каний розширити використання каталанської на всіх рівнях. У ньому
множини vos, що, на відміну від нейтральної vosaltres, реалізується у
досить детально розписано статті, що регламентують ті сфери життя, в
3-ій особі однини замість «кастиліанізму» vostè (від ісп. usted) ях фор­
яких, належить посилити роль і вплив каталанської мови. Водночас
ма ввічливості («Ви») 89.
стосовно тих сфер, у яких її позиції вже є досить міцними, положення
Говорячи про Каталонію, варто згадати про славнозвісний футболь­
закону мають загальний характер. Варто зазначити, що каталонський
ний клуб «Барселона». 2009 р. на прес-конференції в Києві тренер ба­
уряд активно й цілеспрямовано опікується мовними питаннями.
рселонської команди Жозеп Гвардіола відповідав на запитання украї­
Наочним прикладом може бути прийняте на його подання рішення
нських журналістів (які перекладалися для нього іспанською мовою)
Конституційного суду Іспанії від 6 квітня 1999 р. про неконституцій­
виключно каталанською (щоправда, про це він офіційно попередив
ність закону про адміністративне діловодство в його мовній частині,
заздалегідь відділ міжнародних зв’язків київського «Динамо»). На за­
згідно з якою вся офіційна документація, що видається в автономії,
уваження щодо того, що каталанська не належить до офіційних мов
обов’язково має перекладатися кастильською мовою, навіть коли
УЄФА, відповів: «Каталонія — це окрема країна. І це нормально, що
йдеться про інші автономії, в яких офіційний статус має та сама регіо­
ті люди, які розмовляють нею, використовують її у своєму мовленні».
нальна мова.
Разом із тим, у 2006-2011 рр. у Каталонії понад 300 разів було за­
стосовано значні штрафні санкції (відповідні суми сягали 10 тис. євро) 89 MorvàJ. Curs superior de gramàtica catalana.— Barcelona, 1985.— P. 180.
89
88
(Відтак деякі повідомлення в українських медіа називалися «Гварді-
ола пропагував у Києві каталонський націоналізм».) Звісно, до цього
можна ставитися по-різному, але факт сам по собі є досить красномов­
ним. Утім, найбільше потерпав від цього київський перекладач-іспа-
ніст.
ч Тож симптоматичним є те, що політологи з різних країн пишуть
нині про просування каталанської мови на території автономії, а також
за її межами, розширення присутності мови в освітній, інформаційній
сферах, в адміністративно-управлінському середовищі, що слугує зна­
ряддям зміцнення становища Каталонії в державі і навіть політичної
експансії регіону поза межами каталанського мовного простору.
У 2009-2010 рр., за результатами неофіційних референдумів, по­
над 90% населення Каталонії висловилося на користь державної неза­
лежності. У вересні 2012 р. по всій Каталонії прокотилася хвиля масо­
вих маніфестацій під лозунгом «Каталонія — нова європейська дер­
жава» (слід додати, що 11 вересня традиційно широко відзначається
Національний день Каталонії, попри той факт, що це річниця поразки
каталонців від іспансько-французького війська в битві під Барселоною
1714 р.).
Недавно в Каталонії відбулися позачергові парламентські вибори,
на яких знову, хоч і не так переконливо, як раніше, перемогла націо­
налістична партія «Конвергенція і союз», що виступає за державну
незалежність, але така перспектива видається непевною, принаймні
через тяжку економічну кризу, яка особливо вразила цей найважливі­
ший у промисловому відношенні регіон країни.
Отже, історичний досвід Каталонії і каталанської мови зайвий раз
підтверджує, що тільки збереження й усіляке підтримання належного
статусу своєї мови, постійна турбота про неї можуть значною мірою
вирішити мовне питання, водночас перегини й екстремістські прояви
в мовній і національній сферах є, як правило, історичним наслідком
тих утисків, яких та чи та мова свого часу зазнавала.
За всіх умов каталонці, як один із найбільших європейських етно­
сів, що не мають власної національної держави, у певному розумінні
можуть слугувати прикладом постійного й наполегливого відстою­
вання своїх прав, а також поваги до власної мови, культури і традицій.
Коротко — для порівняння — про інші мови Іспанії (а також Італії
і Швейцарії), що не є мовами «титульної нації».
1.2. Ситуація з генетично ізольованою баскійською мовою (за об­
разним висловом професора К. М. Тищенка «мовним Мафусаїлом За­
90
хідної Європи»), офіційний статус якої було затверджено 1982 р.
(водночас такого не можна сказати про Францію, де проживає 800 тис.
басків), у багатьох рисах є подібною.
Найістотніша відмінність полягає, однак, у тому, що лише при­
близно третя частина етнічних басків (в Іспанії) володіє рідною мовою
(у більшості джерел ідеться про 800-850 тис. носіїв мови 90), хоча, за
статистичними даними, баскійські (нерідко дещо іспанізовані. —
В. П.) прізвища (на зразок Ibarruri, Eyzaguirre, Ugarte, Goycochea) тіль­
ки в Іспанії мають чотири з половиною мільйони людей.
Проте національна самосвідомість присутня і є цілком зримою.
Автор кілька років тому супроводжував делегацію парламенту Країни
Басків, і хоча, як показало здійснене ним опитування, жоден із членів
численної делегації не міг сказати, що добре знає саме рідну мову, на
відміну, скажімо, від англійської, після офіційної зустрічі в Житомир­
ській обласній державній адміністрації всі були дещо збентежені тим,
що у виступі голови вони жодного разу не почули щось про Країну
Басків, натомість кілька разів ішлося про дорогих гостей із Королів­
ства Іспанія, що є, як відомо, офіційною назвою держави.)
Крім того, загальна картина ускладнюється тим, що баскійське на­
ціоналістичне об’єднання ЕТА нерідко вдавалося до екстремістських
методів політичної боротьби, які не знаходили загальної підтримки
серед басків.
1.3. Галісійська мова, якою можуть розмовляти (в Іспанії) близько
З мільйонів людей (деякі романісти говорять, щоправда, про діалект
або різновид чи варіант португальської, що сформувався насамперед
за умов значного впливу іспанської мови) є консервативнішою порів­
няно з португальською, але визнаний галісійський консерватизм мож­
на вважати одним із своєрідних виявів національної і мовної само­
свідомості.
Так, наприклад, значна частина галісійців, за свідченнями інфор­
мантів, також воліє радше вживати в увічливому звертанні до однієї
людини питому форму 2-ої особи множини vos (як це було колись у
португальській мові), сприймаючи «офіційні» форми vostede і vostedes
(що склалися під впливом іспанських) як іншомовні, так само як і «ка-
стилізовані» форми 2-ої особи множини vosoutros і vosoutras (від ісп.
vosotros і vosotras), що є загалом маловживаними.901
90 Див., напр.: Morris М. Basque // Europe phrasebook.— Victoria, 2001.—
P. 19; 2006. IV Мара Sociolingüistico.— Vitoria-Gasteiz, 2009.— P. 33.
91
 Проте, незважаючи на офіційний статус в автономній області Га­
лісії від 1979 р., ця мова значного поширення не має. Показовий екст­
ралінгвістичний факт — вона також потрапила під заборону за часів
диктатури Франко, галісійця за походженням.
Спостерігається дещо парадоксальне на перший погляд явище: з
одного боку, галісійська використовується нарівні з іспанською в офі­
ційних сферах (юридичній, парламентській, видавничій), а з другого
боку, — на побутовому рівні нею користуються дедалі менше, що
створює ситуацію мовного конфлікту 91. Вплив іспанської мови спри­
чинює також типову для мовлення галісійців інтерференцію, і в цьому
розумінні можна говорити про певну подібність до лінгвістичної си­
туації в Україні.
2.1. Яскраво виражені національна самосвідомість і самовизна­
чення носіїв сардинської мови в Італії, хоча всі сардинці (як і галі­
сійці) є практично двомовними або навіть переважно італомовними, а
мова приблизно 2 млн сардинців від 1997 р. має регіональний статус і
до того ж «становить сукупність значно диференційованих діалек­
тів» 9192. (Авторові довелося чути від них, наприклад, такі промовисті
слова: «Я — сардинець з італійським паспортом» (службовець із Каль-
ярі) або «Політично я італійка, а взагалі сардинка» — офіціантка з Пар-
ми на півночі Італії)93.
Сфера вживання сардинської мови переважно побутова (родинна),
до того ж вона постійно звужується 94*, що вподібнює ситуацію до га­
лісійської.
2.2. Абсолютна більшість італійців відносить до італійських діа­
лектів мову фріулів, що проживають переважно на північному сході
країни в області Фріулі-Венеція-Джулія, яку 1999 р. офіційно визнано
«історичною міноритарною мовою», права якої захищені на локаль­
ному рівні.
91 Див.: Нарумов Б. Я. Галисийский язык // Языки мира. Романские язы­
ки.— М., 2001.— С. 518.
92 Нарумов Б. П. Сардинский язык // Языки мира. Романские языки.— М.,
2001.— С. 160.
93 Пономаренко В. П. Категорія звертання та засоби її вираження в індо­
європейських мовах — етапи історичного розвитку і сучасність.— К., 2008.—
С. 202.
94 Див.: Орро A. Le lingue dei sardi.— Cagliari, 2007.— P. 17.
92
Показовий соціолінгвістичний факт — етнічні фріули (громадяни
Італії), з якими нам довелося спілкуватися, рішуче відокремлювали
свою мову (іт./гіиіапо) від італійської або італійських діалектів, хоча
й були не дуже знайомі з лінгвістичним терміном геїоготато ‘реторо­
манський’. Це підтверджує висновки російських мовознавців: «Етні­
чна самосвідомість фріулів виражена чітко, але вони вважають себе
частиною італійської нації. На думку фріульських лінгвістів розріз­
нення мови й діалекту стосовно фріульської ситуації на має сенсу. У
сучасній лінгвістичній літературі фріульська йменується як мовою,
так і діалектом, причому обидві ці дефініції, відбиваючи різне розу­
міння соціолінгвістичної або суто лінгвістичної проблематики, аж ніяк
не припускають будь-якого зв’язку фріульської мови з ретороманською
95
М ОВОЮ » .
Щоправда, італійці, на відміну від іспанців, значно менше пере­
ймаються національними й мовними проблемами, а найхарактерні­
шою рисою мовної ситуації є наявність і активне використання в по­
буті й певною мірою в суспільному житті великої кількості регіональ­
них діалектів, що вирізняються своїми характерними ознаками.
2.3. Близькими до фріулів є, як відомо, ладини (їх усього близько
35 тис.), що проживають також на території сусідньої Швейцарії. Ла-
динська мова (вона ж тірольська або центральна ретороманська, до-
ломітська, трентінська тощо, загальноприйнятої назви немає) представ­
лена кількома групами говорів. Протягом останніх двох десятиліть
здійснюються спроби впровадити єдиний літературний стандарт, але
наразі здійснити це не вдалося. Переважна більшість ладинів володіє
рідною мовою в усній формі.
Офіційний статус ладинської у провінції Больцано було визнано
Конституцією італійської області Трентіно-Альто-Адідже ще в 1948 р.
й підтверджено законом 1972 р. Проте автономні права на місцевому
рівні реалізуються неповною мірою, насамперед через те, що мають
здебільшого формальний або ж частковий характер (так, наприклад,
можна звертатися ладинською до представників державної влади, але
тільки в окремих районах і не до представників поліції), до того ж усі
носії ладинської мови є, як мінімум, білінгвами. Тому дослідники ви­
словлюють сумніви щодо існування ладинської етнолінгвістичної
спільноти як такої.
95 Нарумов Б. Я , Сухачев Н. Л. Фриульский язык // Языки мира. Роман­
ские языки. — С. 365.
93

2.4. Власне ретороманцями називають іноді близько 40 тис. роман-
шів, найорганізованішу з-поміж ретороманських спільнот, мова якої з
1938 р. є однією з чотирьох національних (але не офіційних) мов
Швейцарської Конфедерації, офіційною вона є лише в плані спілку­
вання з її носіями.
1 в цьому випадку йдеться про сукупність територіальних варіан­
тів, але існує також норма наддіалектного характеру, яка частково ви­
конує офіційні функції на місцевому рівні. І хоча, наприклад, у біль­
шості початкових шкіл у місцях поширення романшської вона є мо­
вою викладання, основною залишається побутова (родинна) сфера її
використання, а в спілкуванні носіїв різних діалектів переважає
німецька мова 96.
Отже, проблема мовних прав у різних країнах залишається ак­
туальною й неоднозначною. Проте її розв’язання значною мірою зале­
жить не тільки від виваженої об’єктивної політики з боку законодав­
чої й виконавчої влади, а й від належної громадянської позиції мовців
як носіїв рідної мови.
)ь Див.: Бородина М. Л. Современный литературный ретороманский язык
Швейцарии.— Ленинград, 1969.— С. 4; Сухачев И. J1., Горенко Г. М. Реторо­
манский язык // Языки мира. Романские языки.— С. 337; Roveredo Furer J.-J.
Die aktuelle Lage des Romanischen.— Neuchâtel, 2005.— S. 41.
94
Олександр Чередниченко (Київ)
Захист офіційної мови в національній державі: досвід Франції
У цивілізованій Європі неможливо знайти приклад, коли б дер­
жава не опікувалась статусом офіційної (державної) мови, всіляко не
підтримувала її і не спонукала до її вивчення як своїх громадян, так і
тих, хто хоче ними стати. Як відомо, за нинішніх умов європейські
нації є переважно поліетнічними і складаються з різних етнічних груп.
Натомість абсолютна більшість з них підтримує офіційну одномов-
ність, маючи одну державну мову, яку вважають першорядним чин­
ником інтеграції різномовних спільнот у єдиній національній державі.
Випадки інтеграції на базі двох чи більше державних мов у Європі
є поодинокими (Бельгія, Ірландія, Фінляндія, Швейцарія) і становлять
радше виняток, аніж правило. Причому у деяких із них, зокрема в
Бельгії, конституційне закріплення двомовності (французька і нідер­
ландська мови) не зняло гостроти етномовних відносин, яка час від
часу призводить до дестабілізації політичної ситуації у цій країні. В
Ірландії і Фінляндії державна двомовність (ірландська + англійська,
фінська + шведська) фактично закріплює панівне становище однієї
мови (англійської в Ірландії і фінської у Фінляндії). Що стосується
ірландської мови, то вона, попри свій офіційний статус в Ірландській
Республіці і Європейському Союзі, стала мовою меншості на своїй
історичній батьківщині. Нею як першою мовою повсякденно корис­
туються близько 94 тис. людей, що становить 2,1 відсотки від 4,6 млн.
населення країни. Загалом про володіння ірландською мовою заявля­
ють 39% громадян Ірландії 97.
Показовим у плані захисту національної державної мови є приклад
внутрішньої і зовнішньої мовної політики Франції — країни, яка ще у
XVIII ст. подарувала світові Декларацію прав людини і громадянина.
У XX ст. цей документ було покладено в основу Загальної декларації
прав людини.
Францію називають країною, де держава створила націю, у тому
числі завдяки проведенню активної мовної політики. Стаття 2 фран­
цузької Конституції надає статус єдиної державної мови французькій,
проголошуючи її «мовою Республіки».
97 This is Ireland. Central Statistics Office : Census 2011. — Dublin. —
P. 99.
95
 Чи загрожує щось офіційному статусу і загалом світовим позиціям
французької мови, якою, за оцінками, нині послуговуються понад
220 млн. людей, включаючи 65 млн. у самій Франції? Очевидно, від­
повідь на це парадоксальне запитання має бути негативною. Однак
далеко не всі французи поділяють таку думку. Відомий французький
мовознавець Клод Ажеж, автор книжок «Боротьба за французьку мо­
ву», «Проти однакового мислення» та ін., дотримується протилежної
думки, вважаючи свою мову загроженою, а відтак наполягає на її на­
дійному захисті. Головну загрозу для французької мови вчений убачає
в експансії англійської мови і описаної нею картини світу, яка нав’я-
• QX
зується через поширення мовномисленнєвих стереотипів .
В історичному плані концепт захисту французької мови не новий.
Ось уже п’ять століть він не сходить зі сторінок наукових і публіцис­
тичних видань, його прагнуть втілити у цілій низці нормативних актів.
Щоправда, інтерес до цього концепту то зростає, то згасає, аби знову
відродитися, залежно від обставин мовної ситуації в країні і світі. Йо­
го автором вважають французького поета, представника Плеяди Жоа-
кена дю Белле, який у 1549 р. видав літературний трактат «Захист і
уславлення французької мови» *99. У цьому тексті автор віддає шану
французькому королю Франциску І, який своїм указом 1539 р., відо­
мим як указ Вілле-Котре (Villers-Cotterêts), проголосив французьку
мову офіційною у сферах управління та юстиції на всій території ко­
ролівства, замінивши нею латину.
Попри те, що перший текст французькою мовою з’явився ще в се­
редині ЇХ ст. (це була славнозвісна «Страсбурзька клятва» — «Serment
de Strasbourg» 842 р.), до епохи Відродження всю книжну сферу об­
слуговувала класична латинська мова, яка не мала гідних конкурентів
як у Франції, так і у всій Західній Європі. Королівський указ фактично
узаконив процес мовної централізації, який розпочався у XII ст. з ви­
користання французької мови придворними нотаріусами і продовжився
у XIV-XV ст., коли нову національну мову стали вживати в адмі­
ністративних текстах (королівських хартіях) замість латини та інших
регіональних мов.
Hagège C. Combat pour le français. Au nom de la diversité des langues et
des cultures. — Paris, 2006. — 250 p.; Hagège C. Contre la pensée unique. —
Paris, 2012. — 256 p.
99 Du Bellay J. La Défense et illustration de la langue française. (La Deffence ,
et illustration de la Langue Françoyse, 1549). — Paris, 1936. — 26 p.
96
Дю Белле волів разом зі своїми товаришами з Плеяди перетворити
«варварську і вульгарну» французьку на вишукану й гідну мову, аби
зробити її мовою книжності й освіти на рівні з латинською і грецькою
мовами. Він виступив за збагачення французької мови шляхом іміта­
ції античних авторів, однак критикував переклад, вважаючи його
надто рабським і неспроможним замінити оригінальну словесну твор­
чість. Трактат Ж. дю Белле, який називають «Маніфестом поетів
Плеяди», взяли на озброєння ті, хто нині виступає на захист фран­
цузької мови вже в іншому історико-культурному контексті, про що
йтиметься нижче.
Для того, щоб успішно виконувати об’єднавчу функцію і конкуру­
вати з латиною та регіональними мовами, зокрема досить потужною у
XV-XVI ст. провансальською (окситанською), французька мова мала
пройти стадію уніфікації. Адже на етапі свого становлення в пізньому
Середньовіччі молода національна мова не мала усталених норм і де­
монструвала значні коливання у виборі морфологічних форм дієслова
{recouvrer/recouvrir), нефіксованість роду іменників, варіативність ви­
мови і правопису (іhirondelle, arondelle або erondelle). Якщо у XVI ст.
подібний стан речей толерувався, то у XVII ст. спостерігається тен­
денція до уніфікації та унормування французької мови, чому сприяла
низка чинників. Ідеться передусім про діяльність французьких літера­
торів і мовознавців (Малерб, Вожля), заснування Французької Акаде­
мії і започаткування нею першого академічного словника, діяльність
школи граматики і логіки у Пор-Руаялі. Ці чинники відіграли важливу
роль у розвитку французької літературної мови, який всіляко підтри­
мувала королівська влада через уряд кардинала Рішельє.
Французький уряд сприяв уніфікації національної мови, вбачаючи
в ній один із інструментів об’єднання підданих усередині королівства
і його виходу на зовнішню дипломатичну арену. До плану уніфікувати
численні діалекти у «середній» мові, яка була б зрозумілою для всіх
французів і європейців, що часто обирали французьку мовою міжна­
родного спілкування, долучилося чимало літераторів і мовознавців. З
цією метою 1635 року було створено Французьку Академію, яка на­
дала державного значення працям у галузі мови, отримавши чітке до­
ручення: «головна функція Академії полягає у старанному і ретель­
ному напрацюванні однозначних правил для нашої мови з метою за­
безпечення її чистоти, вишуканості і здатності обслуговувати мис­
тецтва й науки» (ст. 24 статуту).
97
 Французька Академія, яка мала і має суто мовно-культурне при­
значення, поставила за мету розробити словник, граматику, риторику і
поетику. Перше видання словника 1694 р. засвідчило пошук компро­
місу між «старим правописом», зумовленим етимологією, і правопи­
сом, заснованим на живій вимові, що відстоювали тогочасні реформа­
тори.
Залишаючись прив’язаним до етимології, французький правопис
усе ж зазнав спрощення, яке виявилося у скасуванні деяких етимоло­
гічних приголосних Çmud>mu), розмежуванні и і у т о щ о .
Крім того, протягом XVII ст. члени Академії, кожен у своїй ца­
рині, своїми працями сприяли піднесенню європейського престижу
французької мови. Ідеться про праці Вожля і його молодих соратників
Корнеля, Буало, Лафонтена, Расіна, Боссюе та ін.
Паралельно було видано праці з граматики і логіки школи Пор-
Руаяля за авторства Лансло, Арно і Ніколь, а також риторики, або мис­
тецтва говорити, за авторства Ламі. У цей же час для уславлення фран­
цузької мови Академія засновує і починає присуджувати перші літе­
ратурні премії, а також премію за красномовство.
У XVIII і XIX ст. продовжується діяльність з захисту і уславлення
французької мови, яку започаткували перші академіки. Наступні ви­
дання академічного словника, завдяки змінам, які вони вносять у до­
бір і опис мовного матеріалу, завершують опрацювання французької
мови, надаючи їй сучасного вигляду. У цей період було продовжено
реформу орфографії і під впливом узусу змінено правопис кількох ти­
сяч слів. Від 1694 р., дати виходу першого видання словника Фран­
цузької Академії, який налічував 18 тис. слів, відбулося 8 його видань
(1718, 1740, 1762, 1798, 1835, 1878, 1932-35 (35 тис. слів), 1992).
Дев’яте видання словника розпочалося 2000 р. й існує як у друкованій
(Т. 1-2,-літери А-М), так і електронній версії (літери A-R), яку було
оновлено 2011 р. До нього має ввійти понад 15 тис. нових слів.
Академічний словник заклав підвалини словникової справи у
Франції, яка сьогодні пишається наявністю цілої гами різноманітних
словників (тлумачних, енциклопедичних, етимологічних, фонетичних,
словників синонімів, антонімів, арго тощо), виданих у всесвітньовідо-
мих серіях Лярус, Робер, Ашет, Максідіко. Справжнім здобутком на­
ціональної лексикографії стала публікація у 1971-1994 рр. шістнадця-
титомного «Trésor de la langue française», словника-тезауруса фран­
цузької мови ХІХ-ХХ ст. (понад 100 тис. слів), електронну версію
якого оновлено у 2005 і 2007 роках. До цього слід додати словники
98
діалектизмів і регіоналізмів, а також електронні бази даних, які фік­
сують мільйони слововживань сучасної французької мови, включаючи
мову перекладної літератури. Принагідно зазначимо, що активна лек­
сикографічна робота ведеться не лише у Франції, а й у таких франко­
мовних країнах, як Бельгія, Канада і Швейцарія, про що свідчать ви­
дання словників бельгіцизмів, канадизмів і гельвецизмів.
Як відомо, розквіт французької мови та її світова експансія припа­
дають на XIX і початок XX ст., коли вона була найпрестижнішою мо­
вою міжнародного спілкування завдяки широкому використанню у
дипломатичних зносинах, міжнародній поштовій кореспонденції,^
перших міжнародних організаціях на кшталт Ліги націй. Колоніальні
володіння й утворення другої за розміром французької колоніальної
імперії лише підсилювали тенденцію до поширення франкомовності.
Міжнародний престиж французької мови забезпечив їй місце при­
вілейованої мови спілкування національних еліт різних країн, а відтак
— значний вплив на розвиток інших європейських мов. У той час пи­
тання про захист французької мови не стояло на порядку денному.
Після Другої світової війни мовна ситуація у світі істотно зміню­
ється і тепер уже англійська мова завойовує позиції, які колись нале­
жали французькій, поступово витісняючи останню з різних сфер між­
народного спілкування, передусім з науково-технічної і фінансово-
економічної діяльності. Феномен втрачання позицій починає виявля­
тися і в самій Франції внаслідок приходу в її економіку численних
транснаціональних компаній з переважно нефранцузьким капіталом,
які послуговуються у своїй діяльності англійською мовою.
Нові обставини зумовили поширення колективної французько-ан­
глійської двомовності серед керівних кадрів економіки, фінансів, ви­
робництва, торгівлі й реклами, що мало наслідком зростання прес­
тижу англійської мови, яка стала джерелом нових запозичень.
У повоєнні роки спостерігається значний приплив англо-америка-
нізмів у лексику французької мови, де вони займають місце не лише
як позначення нових понять, а й як конкуренти-синоніми французьких
слів, що позначають відомі поняття (пор. фр. commerçant і англ. dealer,
фр. gestioni англ. management тощо). Мода на англіцизми стає все по­
мітнішою у мовленні підприємців і журналістів, що поступово при­
зводить до формування своєрідного мішаного жаргону, який отримує
іронічну назву «франгле» і про який уже доводилося писати ,0°.
100 Чередниченко 0 . 1. Про мову і переклад. — К.,2007. — С. 98-100.
99
 Починаючи з 60-х років минулого століття уживання «франгле»
викликає спротив в академічних і мистецьких колах, які розгортають
боротьбу за чистоту французької мови, спираючись на вже відомий
концепт її захисту. Боротьба ведеться у трьох основних напрямках:
1) пошук еквівалентів для англіцизмів шляхом їх калькування або
створення власних неологізмів (напр., англ. engineering — фр.
ingénierie, англ. marketing — фр. mercatique, англ. lobby —
фр. groupedepression); 2) критика зразків «франко-англійського сур­
жику» у передачах радіо і телебачення, на сторінках преси, художньої
літератури і наукових видань поряд з пропагандою правильного вжи­
тку (bonusage); 3) удосконалення юридичної бази захисту французької
мови.
Юридичною базою мовної політики Франції є мовне законодав­
ство, яке змінювалося упродовж XX століття. На зміну мовному за­
кону 1975 р. було прийнято Закон № 94-665 від 4 серпня 1994 р. «Про
вживання французької мови», відомий як закон Жака Тубона, за іме­
нем його ініціатора — колишнього міністра культури. Закон містить
24 статті і на них варто спинитися докладніше. Стаття 1 проголошує
французьку мову, яка, згідно зі ст. 2 Конституції Франції, має статус
«мови Республіки», тобто єдиної державної мови, основоположним
елементом французької ідентичності і культурного надбання Франції.
За цією статтею французька мова є мовою освіти, виробництва, су­
спільної комунікації і державної служби. Вона також є особливим
засобом спілкування держав, які входять до франкомовного співтова­
риства.
Стаття 2 вказує на обов’язковість уживання французької мови у
сфері матеріального виробництва і послуг, а також письмової, усної та
аудіовізуальної реклами. У ній, зокрема, зазначається, що «у назві,
пропозиції, презентації, інструкції з використання, описі умов гарантії
товарів і послуг, а також у рахунках і квитанціях уживання французь­
кої мови є обов’язковим».
Стаття 3 встановлює обов’язковість використання французької
мови на транспорті і шляхах сполучень, незалежно від форми влас­
ності (державна чи приватна). Вона передбачає, що в разі невиконання
цієї вимоги «ліцензія на використання транспортного засобу може
бути скасована, незважаючи на термін її дії або умови контракту».
У статті 4 йдеться про те, що в разі перекладу написів і оголошень
кількома мовами, їхнє подання французькою мовою має бути таким
100
же чітким і доступним для зорового і слухового сприйняття, як і пере­
клад іноземною мовою.
Стаття 5 говорить про те, що всі договори про виробничу діяль­
ність між юридичними і фізичними особами, незалежно від їхнього
предмета й форми, укладаються французькою мовою і не можуть міс­
тити іноземних термінів та висловів, якщо існують французькі тер­
міни та вислови того самого змісту, затверджені відповідно до заходів
зі збереження французької мови. Ці положення не застосовуються до
договорів, які мають на меті промислову та комерційну діяльність за
межами національної території, якщо вона підлягає іноземній юрис­
дикції.
Договори з іноземними партнерами, крім тексту французькою мо­
вою, містять переклади іноземними мовами, що мають однакову юри­
дичну силу.
Стаття 6 закріплює право кожного учасника будь-якого заходу,
включаючи колоквіуми або з ’їзди, що проводяться у Франції фізич­
ними або юридичними особами французького громадянства, висту­
пати французькою мовою. Усі матеріали, що поширюються до, під час
і після заходів, включаючи програми, тексти виступів, звіти, публіка­
ції праць, подаються французькою мовою з можливим перекладом
однією або кількома іноземними мовами. Тексти або виступи, подані
іноземними мовами, повинні вміщувати принаймні анотацію (резюме)
французькою мовою. Ці положення не стосуються заходів, які прово­
дяться виключно іноземцями.
Згідно зі ст. 7 закону, публікації, журнали і прес-релізи, поширю­
вані у Франції, що належать юридичним або фізичним особам, які на­
дають державні послуги і користуються державними субвенціями, по­
винні, у разі їхнього випуску іноземною мовою, містити принаймні
резюме французькою.
Відповідно до ст. 8, 9 і 10 внесено зміни до кодексу законів про
працю. У ньому віднині зазначено, що «письмовий трудовий договір
укладається французькою мовою». Якщо посада, зазначена в договорі,
може бути названа лише іноземним терміном, який не має відповід­
ника у французькій мові, текст договору повинен містити французьке
тлумачення іноземного терміна. Якщо найманий працівник є інозем­
цем, договір перекладається на його прохання мовою працівника. При
цьому обидва тексти мають однакову юридичну силу. Статут підпри­
ємства укладається французькою мовою. У разі потреби він може бути
предметом перекладу однією чи кількома іноземними мовами. Будь-
101
 який документ, що регламентує обов’язки найманого працівника або
положення, знання яких необхідне для виконання ним відповідної ро­
боти, видається французькою мовою. Він може бути доповнений пе­
рекладами на одну або кілька іноземних мов.
Важливим є останній абзац ст. 10 Закону, яким встановлено, що
трудова документація на території Франції укладається французькою
мовою, незалежно від громадянства роботодавця.
Стаття 11 визначає, що «мовою навчання, екзаменів, конкурсів, а
також дисертацій та інших дослідницьких праць у державних і прива­
тних навчальних закладах є французька мова, за винятком випадків,
зумовлених необхідністю викладання іноземних та регіональних мов і
культур, а також випадків, коли викладачами є асоційовані або запро­
шені іноземні професори». Ця вимога не поширюється на іноземні
школи та заклади, спеціально відкриті для учнів іноземних держав, а
також на заклади, які надають міжнародну освіту. Другим пунктом
цієї ж статті Закон про освіту від 10.07.1989 р. доповнено положенням
про те, що «головними завданнями навчання є володіння французь­
кою мовою та знання двох іноземних мов».
Статтею 12 Закону Тубона встановлено обов’язковість уживання
французької мови в аудіо- і відеорекламі, незалежно від способу її
поширення. Ст. 13 доповнює Закон від 30.09.1986 положеннями про
повагу до французької мови і заходи, що забезпечують поширення
франкомовності.
Стаття 14 забороняє юридичним особам уживання виробничих,
торгівельних або сервісних марок на базі іноземних висловів або тер­
мінів, якщо аналогічні вислови або терміни з тим же значенням за­
тверджено відповідно до умов, передбачених нормативними докумен­
тами про збагачення французької мови.
Стаття 15 вимагає від центральних і територіальних державних
органів надання будь-яких субсидій лише за умови виконання отри­
мувачами положень даного закону. Невиконання закону отримувачем
може потягти за собою повне або часткове повернення субсидії (суб­
венції).
Стаття 16 описує компетенцію представників правоохоронних ор­
ганів, у тому числі карного розшуку, щодо встановлення фактів пору­
шень норм, які випливають зі ст. 2 цього закону. Зазначено, що право­
охоронці мають право в денний час проникати у приміщення і у
транспортні засоби, де здійснюється діяльність, передбачена поперед­
німи статтями, проводити слідчі дії, знайомитися з документами, не­
102
обхідними для виконання їхніх завдань, вилучати копії документів, а
також зразки товарів та інші речові докази згідно з положеннями дек­
рету Державної Ради (вищого судового органу Франції). Будь-яке
пряме або непряме перешкоджання правоохоронцям у виконанні зав­
дань, передбачених ст. 16, тягне за собою покарання відповідно до
абзацу 2 ст. 433-5 кримінального кодексу (ст. 17).
Правопорушення, пов’язані з невиконанням цього закону, фіксу­
ються у протоколах, які мають юридичну силу, доки не доведено про­
тилежне. З моменту складання протоколів у п’ятиденний термін вони
спрямовуються до прокуратури Республіки. Копії надаються зацікав­
леним особам. Недотримання п’ятиденного терміну призведе до ви­
знання протоколу недійсним (ст. 18). Згідно зі ст. 19, внесено зміни до
кримінально-процесуального кодексу про те, що будь-яка асоціація,
яка відповідно до свого статуту ставить за мету захист французької
мови, може здійснювати права позивача у справах про порушення по­
ложень ст. 2, 3, 4, 6, 7 і 10 закону № 94-665 від 4.08.1994 «Про вжи­
вання французької мови». Закон є актом публічного права і стосується
контрактів (договорів), укладених після того, як він вступив у законну
силу (ст. 20).
Стаття 21 встановлює, що положення цього закону застосовуються
без шкоди законодавству, яке регламентує вживання регіональних мов
у Франції, і не перешкоджають їхньому функціонуванню. Щороку до
15 вересня уряд подає до представницьких органів звіт про виконання
цього закону й заходи, що випливають з міжнародних договорів та
угод, щодо забезпечення статусу французької мови у міжнародних
організаціях (ст. 22). Статті 23 і 24 регламентують порядок введення в
дію окремих статей мовного закону.
Щорічний звіт уряду про виконання мовного закону, який готує
Міністерство культури і комунікації, відповідальне за здійснення мов­
ної політики, містить вичерпний аналіз функціонування французької
мови у сферах внутрішньої і зовнішньої комунікації, включаючи сфе­
ру перекладу. Спеціальний розділ присвячено питанням збагачення
словника французької мови. Окремо подаються відомості про стано­
вище регіональних і міноритарних мов, зокрема про кількість годин
гелерадіомовлення баскійською, бретонською, окситанською та ін­
шими мовами Франції. У звіті наводиться також перелік порушень
закону і заходів, яких було вжито для їх усунення. Доступ до звіту є
відкритим на офіційному сайті Міністерства.
103
 Отже, ознайомлення з законом «Про вживання французької мови»,
прийнятим у часи співіснування (фр. cohabitation) «лівого» президента
Франсуа Міттерана і «правого» уряду Едуарда Баладюра, дає підстави
для двох висновків:
Закон, покликаний захищати державну мову, яка є головним чин­
ником збереження національної ідентичності, має бути результатом
згоди політичних еліт і суспільства.
Дієвість норм французького закону, на відміну від українського,
забезпечується тим, що вони будуються за класичною тріадою право­
вої норми і поряд з гіпотезою і диспозицією передбачають санкцію.
Важливу роль у захисті французької мови відіграють неурядові
організації. У Франції існує не один десяток асоціацій, які опікуються
питаннями збереження і примноження національної мовно-культурної
спадщини. Серед них: Асоціація збереження і поширення французької
мови (ASSELAF), Асоціація майбутнього франкофонії (AFRAV), Асо­
ціація французької мови (ALF), Асоціація захисту французької мови
Париж — Іль-де-Франс (DLFParis-IDF), Альянс Шамплена та ін.
7 грудня 2009 р. газета «Монд» опублікувала підписаний ними колек­
тивний маніфест під назвою «Французька мова: надзвичайний
стан» 101. У маніфесті, зокрема, наголошується: «Як мова Республіки
(ст. II Конституції) французька є передумовою національного і держав­
ного співжиття, будучи, за результатами опитувань, одним із головних
стовпів національної тотожності для 80% громадян. Однак нині фран­
цузька мова опинилася під серйозною загрозою як у Франції, так і у
Квебеку, франкомовній Африці, Валлонії і романській Швейцарії. Це
пов’язано не стільки з характером часу, скільки з мовною політикою
великих французьких підприємств, яку вони проводять звичайно за
підтримки європейських і трансатлантичних політичних кіл, але на­
самперед наших власних».
Покликаючись на висловлювання відомих діячів культури й науки
М. Серра і К. Ажежа, автори маніфесту зазначають, що «сьогодні на
стінах Парижа можна побачити більше англійських слів, ніж було ні­
мецьких за часів гітлерівської окупації», а отже, «настав час закликати
всіх громадян до мовного спротиву».
101 La tangue française: état d'urgence // http://www.lemonde.fr/opinions/
article/2009/12/07/langue française-etat-d-urgence; par-un-collectif-d-associations
1277289.
104
Автори згаданого документа піддають суворій критиці дії уряду і
французьких компаній, що сприяють поширенню англійської мови та
її впровадженню у сфери освіти, науки, виробництва і торгівлі. Такі
дії кваліфікуються як «мовне вбивство» (assassinat linguistigue). «Якщо
мову світового значення, як нашу, буде витіснено з її рідної землі, то
яка інша мова в Європі зможе опиратися англо-американському кат­
ку?», — риторично запитують вони, звертаючись із закликом про мов­
ний спротив і мовну креативність до громадян: відповідальних поса­
довців, робітників, студентів, викладачів, приватних підприємців, які
щоденно підтримують життєздатність французької мови.
Маніфест звернений також до письменників, філософів, перекла­
дачів та інших творців франкомовності, до всіх, хто любить і практи­
кує французьку мову у світі як робочий інструмент і елемент буття, і
закликає їх чинити публічний спротив єдиній світовій мові. Прикмет­
ним є фінальний заклик маніфесту: «Через п’ять століть після Жоа-
кена дю Белле, який закликав до захисту і уславлення французької
мови, зробімо все для життєствердження нашої мови і захистимо її від
варварської логіки та влади грошей».
Загострюючи увагу на питаннях функціонування французької мо­
ви у Франції і світі, неурядові організації часом гіперболізують гос­
троту окремих проблем і в такий спосіб намагаються не допустити
погіршення мовної ситуації. Відомою є їхня позиція щодо нератифі-
кації Європейської хартії регіональних і міноритарних мов, яка, на
думку багатьох чільних представників громадськості, може зашкодити
становищу французької мови. Франція досі не ратифікувала названої
хартії. Серйозної критики зазнав президент Ніколя Саркозі, коли у
жовтні 2009 р. заявив, що «всі наші ліцеїсти мають стати двомовними
і навіть тримовними, аби сприймати фундаментальні природничі і гу­
манітарні дисципліни іноземною мовою». Представники громадських
організацій побачили в цій заяві заклик до розширення присутності
глобальної англійської (так званої глобіш) у французькій освіті і у
відповідь заявили: «Якщо риба гниє з голови, то нація пропадає, від­
мовляючись від своєї мови».
В інтернет-просторі існує чимало франкомовних сайтів, на яких
обговорюються проблеми французької мови. Серед них вирізняється
сайт під назвою «Захист французької мови» (Défense de la langue
française//www.langue-française.orgDLF), який підтримують неурядові
організації. На сайті публікують статті з різних аспектів французької
мови (історія, граматика, орфографія, лексика, семантика, стилістика і
105
риторика), а також з проблем французької літератури. Організовано
широке обговорення спірних питань уживання й унормування фран­
цузької мови, іншомовних запозичень та мовної політики. Така діяль­
ність разом з діяльністю академічних інститутів створює належне під­
ґрунтя для вироблення і прийняття правильних рішень у мовній сфері.
Французький уряд і неурядові організації країни проводять актив­
ну зовнішню мовну політику, всіляко сприяючи поширенню фран­
цузької мови у світі. Різноманітні заходи в рамках цієї політики (дні
французької мови і культури, з ’їзди викладачів французької мови, мовні
курси, прийняття іспитів і видача міжнародних сертифікатів про знан­
ня французької мови тощо) здійснюються мережею французьких
культурних центрів при посольствах Франції за кордоном, представ­
ництвами Французького Союзу (Alliance française), а також через Асо­
ціацію франкомовних університетів (AUF) і національні асоціації ви­
кладачів французької мови, які входять до Міжнародної федерації ви­
кладачів французької мови (F1PF). Плани дій, спрямовані на розши­
рення присутності французької мови на світовій арені, координуються
міністерствами закордонних справ, культури і комунікації і мають ва­
гому бюджетну підтримку. Крім того, до їх реалізації широко залуча­
ють позабюджетне фінансування коштом приватних фондів і компаній.
Досвід Франції у царині захисту національної державної мови свід­
чить про те, що такий захист можна забезпечити лише за наявності
політичної волі до проведення дієвої внутрішньої і зовнішньої мовної
політики, яка спирається на відповідну юридично-правову базу та
ефективну діяльність академічних, урядових і неурядових організацій.
106
Сальваторе Дель Ґаудіо (Неаполь, Італія)
Міжмовні відношення та мовні права в Україні та Італії:
порівняльний аналіз
Дослідження мовних прав має інтердисциплінарний характер і
стосується ряду інших взаємопов’язаних галузей наук: соціолінгвіс­
тики, мовної політики, термінології, етномовної демаркації простору,
екології мови тощо. Такий напрям є порівняно малодослідженим у
багатьох європейських дослідницьких школах із соціолінгвістики,
правознавства, політології та ін. Достатньо ознайомитися з матеріа­
лами в лінгвістичних енциклопедіях або в інтернет-мережі, аби пере­
конатися, що статей подібної проблематики або не існує (як в україн­
ській лінгвістиці), або вони обмежені лише аналізом кількох мов102.
З огляду на те, що це перше наше дослідження питання мовних
прав узагалі, а в Україні зокрема, пропонуємо здійснювати аналіз мов­
них відношень в Україні з урахуванням міжнародних стандартів щодо
мовних прав, таких як Європейська хартія регіональних або мі-
норитарних мов (Страсбург, 1992), Рамкова конвенція про захист на­
ціональних меншин (Страсбург, 1992), Універсальна (або загальна)
декларація мовних прав (Барселона, 1996) та ін.
В Україні, як відомо, крім української та російської функціонує ще
чимало мов, субмов («суржик») і територіальних діалектів. Порів­
няння з італійською мовною ситуацією засвідчує не менш розмаїту
соціолінгвістичну картину. Звичайно, на італійській території тради­
ційно немає такої великої кількості національних мов, як в Україні,
проте італійська мовна ситуація також дуже своєрідна через побуту­
вання великої кількості мов-діалектів. Насправді майже кожний іта­
лійський діалект міг би потенційно претендувати на роль окремої мо­
ви103*107, але з огляду на історико-політичні причини та складний процес
102 Вікіпедія, наприклад, із європейських мов подає матеріали тільки ні­
мецькою, іспанською, польською та есперанто - http://en.wikipedia.org/wiki/
ЬІП£иІ8ЙС_ГІ£ІД8 (21.11.2012).
103 Це пов’язано з багатовіковою історією країни і з тим, що до об'єднан­
ня (17 березня 1861), Італія була поділена на різні держави. Цитуючи фон
Меттерніха, слово «Італія» було лише «географічною експресією» (Відень,
1847). У кожній італійській державі до уніфікації панували декілька мов, на­
приклад, у Королівстві Неаполя (пізніше - Двох Сицилій) вживали різні мови:
латинську, французьку, іспанську, літературну італійську (тосканську) та неа­
політанську. Остання була мовою адміністрації під час правління Арагонської
107
національного об’єднання протягом XIX ст. певні італійські «мови»
розглядаються як діалекти.
У більшості соціолінгвістичних досліджень104 вказувалося на те, що
в Україні існує високий рівень «толерантності» щодо використання різ­
них мов. Проте докладний аналіз мовної ситуації, особливо після при­
йняття закону «Про засади державної мовної політики» (03.07.2012),
показує латентне незадоволення, зокрема серед інтелектуалів, політич­
них кіл та певних громадських організацій, яке з часом може спричини­
ти протистояння та політичні конфлікти на мовному ґрунті.
Мовну ситуацію в Україні можна розглядати у двох аспектах, на­
самперед з точки зору а) суб'єктивного (особистого) спостереження105,
б) статистично - на основі соціолінгвістичних даних.
На перший погляд, у пересічного іноземця може скластися вра­
ження, що знання української мови в Україні, за винятком нечислен­
них західних регіонів та міст, непотрібне. Тому більшість іноземців,
які тимчасово перебувають в Україні, схиляється до думки, що в
Україні для спілкування цілком достатньо знання міжнародних мов,
таких як російська та англійська. Ставлення деяких українців, особ­
ливо в середовищі чиновників і державних службовців, сприяє по­
ширенню такого іміджу країни, а відповідно - й державної мови.
Відтак для іноземців, які проживають у межах країни (не як турис­
ти), знання української мови є необов’язковим. У політичних спо­
стерігачів української соціополітичної та мовної ситуації Україна
також асоціюється переважно з пануванням найбільш поширених
мов: української та російської. Лише фахівцям відомо, що на терито­
рії України співіснують понад 100 національних меншин / етносів106,
династії (1441-1500). У сучасній італійській науково-популярній літературі
вона визначається як «діалект», натомість у міжнародних класифікаціях іноді
має статус мови.
104 Див.: Del Gaudio S. Vom ukrainisch-russischen Sprachkontakt zum
Surzyk // Cichon P. Gelebte Mehrsprachigkeit. - Wien, 2006. - S. 110.
105 Автор під час свого перебування в Україні провів невелику кількість
неформальних усних інтерв’ю з іноземцями, які проживають в Україні, та зі
пересічними представниками різних мовних груп у різних регіонах, зокрема,
на Львівщині, Харківщині, Донеччині, Чернігівщині, Київщині та в Криму.
106 Див.: Шумарова Н. Міноритарні мови в європейському соціокуль-
турному вимірі. // Екологія мови і мовна політика в сучасному суспільстві /
За ред. Б.М. Ажнюка. - К., 2012. - С. 161.
108
які є носіями 79 м ов107. Зазначимо, проте, що в більшості дослі­
джень*10456*108 обґрунтовується хибність наведених результатів, оскільки
всеукраїнський перепис 2001 р. було проведено за стандартом загаль-
норадянського перепису 1989 р. Згідно з опитуванням 2006 р., група
громадян, котрі визнають рідною іншу, не українську і не російську
мови, становить усього 1,4% від населення України. Відповідно до
статті 7 закону України (5020-17) «Про засади державної мовної полі­
тики», тільки незначна кількість мов має статус регіональних або мов
меншин, а саме: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гага­
узька, їдиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька,
польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїм­
ська, кримчацька109.
Переважна більшість мов меншин в Україні, за винятком росій­
ської, мають місцевий або справжній регіональний характер, напри­
клад, угорська мова поширена передусім у Закарпатській області110,
кримськотатарська, караїмська, кримчацька - у Криму, молдавська111 і
107 До найпоширеніших з них (кількість носіїв не менше 1 000 осіб), за
переписом 2001 року, належать 43 мови, а саме: російська, білоруська, поль­
ська, чеська, словацька, болгарська, литовська, латиська, румунська (мова
румунів і молдован), іспанська (мова іспанців і кубинців), німецька (мова
німців та австрійців), їдиш, таджицька, осетинська, ромська, албанська, гре­
цька (румейські говірки грецької мови), вірменська, новоассирійська (ара­
мейська), арабська, узбецька, казахська, азербайджанська, киргизька, турк­
менська, татарська (казанська), гагаузька, башкирська, чуваська, естонська,
мордовська-ерзя, мордовська-мокша, марійська, комі, удмуртська, угорська,
грузинська, аварська, даргинська, лезгинська, чеченська, корейська, в’єтнам­
ська (Див.: Мови національних меншин в Україні - Ьир://ик.шікіреИіа.
о^Дуікі/%О0%9С%, 01.12.2012).
108 Див.: МасенкоЛ. Нариси з соціолінгвістики. - К., 2012. - С. 116-117;
Мовна політика та мовна ситуація в Україні. Аналіз і рекомендації / За ред.
Ю. Бестерс-Дільгер. - К., 2008. - 363 с.
109 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5029-17 (03.07.2012).
110 Кількість мовців - 176 000 осіб.
Див.: http://www.ethnologue.com/show_language.asp?code=hun; http://www.
ukrcensus.gov.ua/ (23.11.2012).
1,1 Частина румуномовного населення сучасної України (здебільшого в
Одеській області) самовизначається як молдавани і свою мову називає мол­
давською на відміну від своїх земляків у Закарпатській області, більшість із
яких самовизначаються як румуни і свою мову називають румунською. У
109
 румунська - вздовж українсько-румунської етнічної межі на Буковині,
Закарпатті, Бессарабії та на островах на схід від Дністра (до Бугу) у
Південній і (менше) Правобережній Україні, гагаузька - в Одеській
області, болгарська - на Одещині тощо. Відомо, що представники та­
ких мов живуть компактними групами*112.
Мовна картина України не надто ускладнюється, якщо розглядати
існування територіальних діалектів української мови та субстандарт-
них форм спілкування,таких, як суржик у його вузькому й широкому
розумінні113. Стосовно територіальних діалектів європейська практика
свідчить, що носії діалектів мають повне право на користування діа­
лектним мовленням у щоденному, неформальному (усному) спілку­
ванні. Те саме стосується й соціальних діалектів і нестандартних варі­
антів: жаргонів, просторіччя та ін.
Європейська та зокрема італійська мовна практики також вказу­
ють на те, що вживання територіальних і соціальних діалектів повин­
но обмежуватися на рівні побутового (неформального) спілкування в
місцевостях (селах, містечках, районах та ін.) або вживатися лише в
певних соціальних сферах, наприклад, у сім'ї, в колі друзів, на ринках
тощо. Додамо, що нестандартне мовлення також виконує важливу ко­
мунікативну функцію, особливо, якщо йдеться про створення специ­
фічних стилістичних ефектів та враження так званого couleur locale.
Важливо, що у офіційно-ділових ситуаціях, при підготовці докумен­
тації, взагалі в писемній формі (крім текстів художньої літератури,
п’єс для театру, популярних пісень тощо) і, звичайно, у ЗМІ територі­
альні, соціальні діалекти та суржикові форми не використовуються.
Проте порушення мовної норми є природним у всіх комунікативних
Чернівецькій області 12,5% румуномовного населення ідентифікує себе як
румунів, 7,3% - як молдаван.
1Шр://ик^ікірес1іа.о^Л¥Ікі/%00%9С%00%ВЕ%00%ВВ%00%В4%ВО%В
0%00%В2%01%81% 0 1%НС%О0%ВА%В0%В0_%О0%ВС%В0%ВЕ%В0%В
2%О0%В0 (27.11.2012).
112 Українська мова. Енциклопедія. - 3-є вид. / Редкол.: Русанівський
В.М., Тараненко О.О. (співголови). - К., 2007. - С. 379.
113 На нашу думку, необхідно розрізняти форми звичайної (легкої) інтер­
ференції між українською та російською мовами, що цілком закономірно в
ситуаціях постійного білінгвізму (особливо в певних регіонах), та явище сур­
жику (як «русифіковане» українське діалектне мовлення або як результат
змішування мовних кодів внаслідок процесів психолінгвістичної інтерферен­
ції та неконтрольованого мовлення).
ПО
сферах, коли йдеться про малоосвічених людей (переважно серед­
нього та похилого віку), що використовують нестандартні форми мов­
лення.
Аналіз мовної ситуації в Італії дає зовсім іншу картину. Крім офі­
ційної стандартної (літературної114) італійської мови, якою послугову­
ється невелика частина мовців і деякі ЗМІ, існують різні форми так
званого italiano regionale, тобто регіональна / обласна італійська мо­
ва115, велика кількість «діалектів» і певна кількість міноритарних мов
іншого походження116*.
Італійський закон № 482, 1999 року, стаття 2, визнає 12 міноритар­
них мов, що «історично» співіснують на території півострова. За іта­
лійською Конституцією й відповідно до загальних європейських та
міжнародних принципів, Італійська Республіка захищає мови та куль­
тури албанців, каталанців, німців, греків, словенців та хорватів. Також
за законом захищаються народності, які розмовляють французькою,
французько-провансальською, фріульською, мовою ладіно, окситан-
ською та сардинською мовами. Деякі міноритарні мови, наприклад,
ромська, в Італії не визнані. Варто додати, що серед мовних меншин
(іт. minoranze linguistiche) аж до порівняно недавнього часу лише ні-
мецькомовна, словенська та французька спільноти користувалися пев­
ними правами на підставі післявоєнних міжнародних домовленостей.
Відповідні мови вживаються переважно на компактних територіях
певних областей, які користуються спеціальним статутом (пор.: іт.
regioni a statuto spéciale).
114 В італійській науковій традиції, якщо йдеться про літературну мову,
мається на увазі саме мова літературних творів, що виконує справжню літе­
ратурну, писемну функцію. Інакше кажучи, цей термін не вважається сино­
німом до стандартної мови.
1,5 Така мова містить лексеми, граматичні конструкції, вирази, засвоєні з
діалектного субстрату та локальних соціальних діалектів. Характерними для
цієї мови також є регіональна вимова (фонетика), спрощений синтаксис, по­
рушення граматичних норм уживання кон’юнктива («умовного способу») і
використання певних займенників; нарешті, її лексика більше обмежена і
стереотипна.
116 Італійські лінгвісти визначають як «аІ^ІОББІа» (алоглосію) такі міно­
ритарні мови, які мають інше мовно-генетичне походження, ніж діасистема
деяких італійських територіальних діалектів (див.: Тово Б. Міпогапге
І^иІБІісЬе // Епсісіоресііа беІГіїаІіапо, 2011. - http://www.treccani.it/
епсіс1орес1іа/с1ігіиі-Ііп§иІ8исі_(Епсіс1оре(1іа-бе1ГЇЇаІіапо, 28.11.2012).
111
 Італійський уряд підписав Європейську Хартію у 2000 році. Проте
Хартія було ратифіковано урядом, на відміну від інших європейських
держав та України, тільки 9 березня 2012 року. Однак в Італії вже іс­
нував з 1999 року закон про захист міноритарних мов. Крім того, у
третій статті Італійської Конституції (1 січня 1948 р.) також згадується
про мовні права117.
Істотна різниця між українською та італійською мовними ситуаці­
ями полягає в тому, що в Італії діалекти домінували як головний ко­
мунікативний засіб, особливо серед неосвічених та робочих мас, аж до
кінця 60-х років XX ст., тобто до епохи економічного буму та індуст­
ріалізації країни118. Сьогодні діалекти представлені переважно розмов­
ним варіантом і чергуються з італійською (регіональною) мовою за­
лежно від соціопрагматичного та комунікативного контексту. У де­
яких регіонах (особливо у південних) діалекти ще зберігаються в бага­
тьох комунікативних сферах; в інших (переважно північних) їх витіс­
няє регіональний варіант італійської мови.
Виходячи з міжнародних засад мовної політики, захист інтересів
мов національних меншин цілком відповідає демократичним стандар­
там за умови, що носії міноритарних мов не створюють перешкод ви­
користанню державної мови119. Цілком справедливо, що існують певні
правові засоби підтримки таких мов. Глобалізаційні процеси, стерео­
типність культурних моделей і поширення мови міжнародного спілку­
вання, послаблюють мовну диференціацію і створюють передумови
117 «Tutti і cittadini hanno pari dignité sociale e sono eguali davanti alla legge,
senza distinzione di sesso, di razza, di lingua, di religione, di opinioni politiche, di
condizioni personali e sociali» (art. 3) —«Усі громадяни мають рівноправну
гідність перед законом, незважаючи на стать, расу, мову, релігію, політичні
переконання, особистий та соціальний стан» (ст. 3).
1,8 De Манго T. Storia linguistica dell’Italia unita. - Roma-Bari, 1976. - 573p.
119 Див.: Преамбула Хартії - http://conventions.coe.int/treaty/en/Treaties/
Html/148.htm (30.11.2012 ). На цей принцип звернув також увагу секретар
Ради Європи Террі Девіс на конференції в Більбао 2009 р.: «(...) захист і
підтримка регіональних або міноритарних мов має відбуватися у рамках
національного суверенітету й територіальної цілісності» (див.: Бестер-
Дільґер Ю. Сильні та слабкі сторони Європейської хартії регіональних або
міноритарних мов: західноєвропейський досвід// Мовознавство. № 1.-2010.
-Є . 95.
112
для послаблення менш розповсюджених та менш захищених мов120.
На противагу цій тенденції у західних суспільствах спостерігаються
зусилля до заохочення цолікультурних моделей та підтримки багато­
мовності в намаганні зберегти важливу частину всесвітньої культур­
ної спадщини121.
Як уже зазначалося в ряді публікацій122, міжнародні документи
про мовні права часто набувають різних інтерпретацій, що, крім пози­
тивних моментів, має ряд недоліків. На думку Ю. Бестерс-Дільґер123,
один із головних недоліків полягає в тому, що кожна держава, яка ра­
тифікувала Хартію, інтерпретує її по-своєму. Чимало спірних питань
щодо мовних прав беруть свій початок в історико-філософсько-ідео-
логічних дебатах з часів формування національних держав у XIX ст.
Згідно з ідеями, які панували в Європі в XIX ст. (насамперед в епоху
Романтизму), саме національна мова є головним критерієм символіч­
ної інтеграції певної нації. Це психологічний інструмент для територі­
альної, етнічної та культурної ідентифікації, що витісняє інші культурні
та мовні реалії, які не належать до неї124.
Якщо порівняти Італію з Україною, варто підкреслити, що в Італії
вдалося створити та зміцнити процеси націєтворення, що привело до
консолідації однієї «національної» держави. Це сталося передусім
унаслідок таких обставин: 1) згадані вище процеси відбувалися «своє­
часно» 1 в відповідному історичному контексті; 2) італійська літератур­
на мова протягом своєї багаторічної історії мала важливий культурний
вплив на інтелектуальний розвиток не лише півострова, а й Європи в
цілому (з кінця XIII ст. аж до епохи бароко у XVIII ст.). Також важли-
120 Також див.: Чередниченко О.І. Про мову і переклад. - К., 2007. -
С. 15-19.
121 Також див.: Savoia L.M. La legge 482 sulle minoranze linguistiche
storiche. Le lingue di minoranza e le varieta non standard in Italia. // Rivista
italiana di dialettologia, 2001, 25, pp. 7-50.
122 Див.: Бестер-Дільгер Ю. Сильні та слабкі сторони європейської хартії
регіональних або міноритарних мов: західноєвропейський досвід. // Мово­
знавство, 1,2010. С. 94-99.
123 Зазнач, праця.
124 Див.: Anderson В. Comunita immaginate. Origini е fortuna dei
nazionalismi, Roma, 2000 (1 ed. Imagined communities. Reflections on the origin
and spread of nationalism, London, Verso, 1991).
Savoia (2010): http://www.treccani.it/enciclopedia/idea-di-nazione_(Enciclopedia
_delle_Scienze_Sociali)/ (30.11.12).
113
вою є діяльність італійських культурно-політичних діячів, які орієнту­
валися на «зразкову мову» Дайте, Петрарки та Боккаччо; 3) знання
італійської надрегіональної літературної мови було одним із факторів
національного об’єднання. Ідеалом італійських патріотів є «мова, спіль­
на (католицька) релігія та спільна греко-римська культурна спадщи­
на», що, у свою чергу, слугувало меті об’єднання представників інте­
лігенції різних італійських держав, із яких складався півострів до
1861 року.
Натомість процес становлення нової української літературної мо­
ви відбувався, як відомо, по-іншому. Вартими уваги, на нашу думку, є
такі чинники: а) відрив або поступове віддалення (залежно від інтер­
претації дослідницьких шкіл української мови) від староукраїнського
літературного досвіду; б) численні перешкоди й заборони української
мови спочатку російським урядом (особливо протягом XIX ст.), а піз­
ніше в різний час і радянською владою.
На сучасному етапі розвитку суспільства внаслідок глобалізацій-
них процесів зміни в ідеології та у ставленні до концепту «національ­
на мова» стають ще помітнішими. Це означає, що загалом у свідомості
сучасної людини романтична аксіома “одна мова - одна нація”, вже не
є актуальною. Навпаки, набувають поширення протилежні ідеологічні
моделі, спрямовані проти надмірного домінування державних мов та
на підтримку мов національних меншин. Усі наведені чинники разом
із неадекватною інтерпретацією Хартії, певною мірою, ускладнюють
шлях самоствердження і поширення української мови. Більше того,
мовна стійкість російськомовних осіб (іноді й упередження щодо
вживання української мови), зазвичай, не полегшує правомірне функ­
ціонування й поширення української мови. На нашу думку, саме ці
фактори пояснюють парадоксальність мовної ситуації в Україні: з од­
ного боку, вимагається дотримання вимог, передбачених Хартією, на
захист регіональних мов, з другого, сама українська мова потребує
цього захисту, оскільки вона не функціонує повною мірою, так як мо­
ви в інших європейських державах. Зокрема в Італії представники мі-
норитарних мов де-факто змушені вивчати і часто використовувати у
щоденному публічному спілкуванні мову національної більшості, тоб­
то італійську. Отже, за умов, що склалися в Італії, міноритарні мови
справді потребують юридичного захисту і підтримки.
Закон України «Про засади державної мовної політики», який на­
дає російській мові статусу регіональної, спричинив додаткові труд­
нощі щодо врегулювання питань, пов’язаних із розумінням мовних
114
прав в Україні. Парадоксальним є той факт, що в певних регіонах, де
російська мова вже отримала статус регіональної, тим мовам, яким
справді бракує державного захисту, не надали цього статусу, напри­
клад болгарській мові на Одещині125. Таким чином, існує прихована
тенденція, спрямована на утвердження російської мови в ролі так зва­
ної ОасЬзргасЬе, як це було в часи радянської влади126. Наприклад, у
законі «Про засади державної мовної політики», у статті 11, абз. 5,
зазначається: «(...) за рішенням місцевої ради такі тексти можуть роз­
повсюджуватися в перекладі конкретною регіональною або російською
мовою (мовами)». Попри це російська мова залишається де-факто і де-
юре мовою економіки та офіційної документації (пор. статті 18, абз.1 і
3; 10, абз.1 цього ж закону). Щодо інформатики, то зрозуміло, що крім
української, вживаються й інші мови міжнародного спілкування, а са­
ме англійська, яка відіграє у світі величезну роль через відомі причи­
ни, пов’язані з глобалізаційними процесами та ін.
Статус російської мови та її роль в Україні заслуговують на окре­
ме дослідження. На нашу думку, варто було б детальніше проана­
лізувати стан і різновиди російської мови (або українського «націо­
нального» варіанта російської мови) в Україні127*. У нашому дослі­
дженні ми розглядаємо лише деякі аспекти цієї складної проблеми.
По-перше, бажаний на думку певних діячів української культури, со-
ціолінгвістів та політиків процес короткотермінової дерусифікації не
може бути реалізований. На наш погляд, такий процес без культурно-
філософських змін у суспільстві не тільки в найближчий час, а й уза­
галі неможливий. Причина в тому, що русифікована (а не власне ро­
сійська!) культура та ментальність має в українському суспільстві
125 http://novini-dnya.com.ua/index.php/cornponent/k2/itern/665 (27.11.2012).
126 Термін у німецькій мові буквально означає «мова-дах», тобто мова,
яка виконує функції стандартної мови (Ausbausprache) для інших ідіомів,
здебільшого в межах діалектного континууму, при цьому віддалені діалекти
можуть відрізнятися один від одного досить сильно, щоб взаєморозуміння їх
носіїв стало проблемним (див.: Kloss Я. Abstand languages and Ausbau
languages // Anthropological Linguistics. - Harvard, 1967.
127 Пор.: Цель Гаудио С. О вариативности русского языка на Украине. //
Известия РАН. Серия литературы и языка. - 2011. - № 2. - С. 28-36; Del
Gaudio S. The Russian Language in Ukraine: some unsettled questions about its
status as a national variety // Rudolf Muhr (ed.). Non-dominant Varieties of Plu-
ricentric Languages. Getting the Picture. In memory of Prof. Michael Clyne. -
Wien et al., 2012: Peter Lang Verlag. - P. 207-227.
115
глибокі корені. Подібні культурологічні та мовні оцінки є очевидними
для уважного спостерігача в різних соціопрагматичних ситуаціях.
На нашу думку, ст. 10 Конституції України не потребує змін, оскіль­
ки в ній уже згадується російська мова та інші мови. Необхідно ство­
рити всі умови для розвитку національних меншин, які компактно
живуть в українських регіонах, якщо, звичайно, вони представлені
достатньою чисельністю населення, що відповідає міжнародним стан­
дартам.
Цілком логічним і правильним рішенням, як уже зазначали
Ю. Бестерс-Дільґер та О. Ш вед128, є доопрацювання закону «Про за­
сади державної мовної політики». Бажано було б спочатку уніфіку­
вати переклад суттєвих термінів Хартії, зокрема з урахуванням міжна­
родної практики диференціювати поняття мови національних меншин
та міноритарні мови. По-друге, необхідно було б виключити росій­
ську мову зі складу міноритарних мов або мов меншин України і чітко
сформулювати майбутній статус російської мови окремо від інших
мов меншин. На нашу думку, надати російській мові регіональний
статус можна було б лише:
1) у регіонах та містах, де ця мова щоденно вживається в усіх ко­
мунікативних сферах і які або територіально межують з Російською
Федерацією, або в яких історично представлено етнічно неоднорідне
населення, що здавна використовувало російську мову як lingua franca
(наприклад, Одеса);
2) у населених пунктах, де кількість російськомовного населення
перевищує 60% - 80% (наприклад, на Луганщині та ін).
Будь-які зміни в статусі мови мають відбуватися тільки після про­
ведення референдуму129. Однак основний принцип, який повинен ре­
гулювати мовні питання, залишається таким: жителі областей, де ро­
сійська мова могла б отримати регіональний статус, не звільняються
від морального обов’язку перед державою, в межах якої вони прожи-
128 Бестер-Дільгер Ю. Сучасна мовна політика України та її оцінка єв­
ропейськими установами. // Мова і суспільство, 3, 2012. - С. 173. Швед О.
Оцінка Європейської комісії за демократію через право проекту закону «Про
мови в Україні» (JSfe 1015-3). // Мова і суспільство, 3, 2012. - С. 180-188.
129 Нагадаємо, що всі вищенаведені рекомендації вже були запропоновані
нами (взагалі представниками віденської групи) в рамках INTAS-проекту
«Мовна політика та мовна ситуація в Україні» (2006-2008). Однак наші за­
уваження були відхилені українською стороною, і тому вони відсутні в оста­
точних рекомендаціях україномовних та англомовних публікацій.
116
вають, ставитися з повагою до української мови. Також, на наш по­
гляд, потрібно надати ко-офіційний статус російській мові в Автоном­
ній Республіці Крим з огляду на об’єктивні історично-культурні фак­
тори. Як відомо, в етнічному складі цього півострова українці не ста­
новлять більшості. Проте в органах державної влади та органах місце­
вого самоврядування (див. ст. 11 закону України «Про засади держав­
ної мовної політики»), а також у листуванні між регіональними та
центральними органами може використовуватися лише українська
мова. З іншого боку, варто було б ввести викладання російської мови
та літератури з елементами порівняльної граматики в усіх областях, де
компактно проживає російськомовне населення в (понад 50% від за­
гальної кількості жителів), за умови, якщо місцеві жителі цього
вимагають. Такий підхід сприяв би звуженню міжмовної інтер­
ференції та стримував поширення «суржику» (в широкому розумінні
цього слова). Щодо інших міноритарних мов, то вважаємо доречним
викладати всі предмети у школі українською мовою, за винятком
регіональної мови та літератури. На наш погляд, це є головною
передумовою виховання майбутнього громадянина української дер­
жави, що, у свою чергу, унеможливить витворення держави всередині
держави. Нарешті, мова преси, приватного та корпоративного
листування, закладів культури і дозвілля130 мала б залежати від віль­
ного вибору користувача131. Щодо мови судочинства (пор. стаття 14),
вважаємо ефективними пропозиції чинного закону, оскільки вони, в
цілому, відповідають міжнародним принципам132.
Досвід Італії, особливо тримовної області Альто-Адідже133 (Пів­
денний Тіроль), може стати прикладом офіційного регулювання дво­
мовності в таких регіонах, як Крим, Луганщина та ін. У цій північно-
східній італійській області, де переважає німецькомовне населення і
яка розташована на суміжній з Австрією території, всі офіційні кому-
130 Вважаємо парадоксальним використання субтитрів для кращого
сприйняття глядачем художніх російськомовних фільмів - культурної спад­
щини радянського періоду.
131 3 цього приводу, див. також: Чередниченко О.І. Національно-мовна
ідентичність у глобальному світі. // Екологія мови і мовна політика в сучас­
ному суспільстві / За ред. Б.М.Ажнюка. - К., 2012. - С. 43.
132 Див.: Linguistic Rights. http://en.wikipedia.org/wiki/Linguistic_rights
(30.11.2012).
133 Італійська та німецька є офіційними мовами цієї області. Але у двох
східних долинах офіційний статус має також і мова ладіно.
117
 нікативні сфери поділені навпіл між двома мовами. Для всіх держав­
них службовців обов’язковим є складання іспиту з відповідної мови:
німецької для італійців, італійської для південно-тірольців (альто-ате-
зіні). Інформаційний простір, реклама, ділова сфера також рівномірно
поділені на дві частини. Школи в області Альто-Адідже німецькомовні
та італійськомовні; також викладається мова ладіно. Використання
однієї або іншої мови на побутовому рівні та ступінь адаптації до мо­
вного середовища регулюються залежно від соціопрагматичних об­
ставин. Подібні комунікативні стратегії та мовну поведінку можна
спостерігати також в областях Центральної та Північної України.
Підтримка мов національних меншин або міноритарних мов не
повинна, як показує досвід Італії та більшості європейських країн, пе­
решкоджати й обмежувати процес самоствердження національних
(державних) мов.
В Україні склалася парадоксальна ситуація, коли захист російської
мови та інших мов національних меншин де-юре і де-факто затримує
процес правомірного функціонування та поширення української мови.
Крім того, на сучасній мовній карті України територію держави офі­
ційно поділено на два макроареали, переважно україномовний та пе­
реважно російськомовний (за винятком діалектних ареалів, які не бу­
ли розглянуті). Така ситуація може з часом спричинити утворення
свого роду «мовно-культурної держави» всередині вже існуючої дер­
жави.
Досвід італійської області Альто-Адідже свідчить про те, що тео­
ретично можливим є співіснування двох або трьох мов на певних те­
риторіях. Це стосується і регіонів Європи в цілому, які мають суміжну
зону з іншою державою (в Україні —це східні території вздовж росій­
ського кордону). Отже фундаментальна різниця між мовною ситуа­
цією в Італії (як і в більшості європейських країн) та в Україні полягає
в тому, що в першому випадку не йдеться про споріднені мови, які
становлять потенційну загрозу для правомірного функціонування на­
ціональної мови, як це відбувається в Україні. З іншого боку, процес
визнання української мови та культури російськомовним населенням
повинен бути поступовим, без тиску згори та надмірно підкресленого
мовного пуризму, на що часто скаржаться насамперед російськомовні
інформанти.
118
Володимир Труб (Київ)
На важкому шляху до статусу державної де-факто
Як відомо, українська мова, яка вже понад 20 років тому дістала
статус єдиної державної мови в Україні, насправді поки що має цей
статус лише де-юре. Звісно, вона всіляко прагне реалізувати своє за­
конне право на здобуття статусу державної де-факто, але на перешкоді
як завжди стоїть низка чинників, головним з яких є непоступливість
носіїв російської мови, які за будь-яку ціну намагаються втримати
статус державної де-факто за нею. Насправді утримувати його росій­
ській мові не так уже й важко - адже впродовж чи не 350 років вона
відповідала всім ознакам державної мови практично на шостій частині
суходолу нашої планети, і Україна аж ніяк не була винятком. Зараз у
кожній з виниклих держав СНД іде об’єктивне конкурентне змагання
національної мови титульної нації з цією головною мовою колиш­
нього державного утворення - Радянського Союзу. Успіх у цьому
конкурентному змаганні залежить насамперед від того, наскільки на­
ціональна мова є придатною, готовою для того, щоб здобути статус
державної. Одна з головних вимог, що її має задовольняти державна
мова, полягає в тому, що вона повинна забезпечувати будь-яку кому­
нікативну потребу всіх членів відповідного мовного колективу - від
сільського пастуха до академіка. Якщо поглянемо на весь пострадян­
ський простір, побачимо, що крім російської в Росії цим вимогам най­
повнішою мірою відповідають мови держав Балтії (литовська, лати­
ська, естонська), які цілком забезпечують функціонування всіх сфер
життя, повноцінне збереження власної автентичної культури і крім
того - повну відкритість світові, адекватне сприйняття найвагоміших
здобутків світової культури та цивілізації. Схожу мовну ситуацію спо­
стерігаємо і в республіках Закавказзя - Грузії, Вірменії та Азербай­
джані.
А ось в Казахстані та республіках Середньої Азії ситуація менш
однозначна. Відомо, наприклад, що функціонування казахського пар­
ламенту базується на використанні російської мови. Для багатьох на­
ціональних мов вона часто ставала джерелом численних лексичних
запозичень на позначення нових реалій, для яких у національній мові
раніше не було адекватних номінацій - пор., наприклад, такі цілком
кодифіковані абхазькі слова як амагазин, астоловая або казахське
столоваясьі. Надзвичайно складною, драматичною, є ситуація з біло­
руською мовою в Білорусі.
119
 У цьому контексті слід особливо наголосити, що в найважливіший
для розвитку української мови майже 350-річний період свого існу­
вання вона не функціонувала нормально як самостійна, окрема мова -
весь цей час вона перебувала не просто в сусідстві, а «під патронатом»
домінуючої державної російської. І цей фактор є визначальним для
розуміння сучасної мовної ситуації в Україні. Як зазначав директор
Інституту українських студій в Америці Роман Шпорлюк, «російська
мова в українців - у спинному мозку». Тому швидко подолати інерцію
її впливу і створити нормальні умови для функціонування української
мови надзвичайно важко. Слід усвідомлювати, що українська мова не
просто існувала, а й значною мірою формувалася під впливом росій­
ської. Це означає, що вплив російської мови позначався на функціону­
ванні всіх мовних підсистем. Він зумовив, зокрема, виникнення сур­
жику як чудернацької аномальної форми сучасного українського про­
сторіччя. Така переважно однобічна, нерівноправна мовна інтерферен­
ція, яка поставала начебто незалежно від волі мовців, як відомо, зна­
чною мірою стимулювалася і підтримувалася «згори» зацікавленими
владними структурами. Характерним прикладом такої «мовної полі­
тики» є відома п’єса Олександра Корнійчука «В степах України», у
якій згідно з поширеним стереотипом виведено дві контрастуючі по­
статі - негативний «безпартєйний» Галушка і позитивний «партєй-
ний» Часник. Важливо наголосити, що обидва ці персонажі, і позитив­
ний і негативний, однаково розмовляють суржиком (пор. поряд із суто
українським зворотом Іди під три чорти переважне вживання гібрид­
них висловлень на зразок У курсе дсла, цвітуща жизнь, Часник, не
розстроюй мене. Ти людей портиш і т.ін). Отже, суржик аж ніяк не
розглядався як художній засіб негативної характеристики персонажа.
На негативність Галушки вказує лише його «безпартєйність», неусві­
домлення «правильної» «партєйної лінії». Таким чином, ця освячена
прискіпливою радянською цензурою п’єса засвідчувала і пропагувала
те, якою було дозволено бути українській мові, тобто те, у якій обме­
женій і спотвореній формі вона, з погляду влади, мала право на існу­
вання.
Велика проблема полягає в тому, що і літературна форма україн­
ської мови, яка формувалася починаючи з першої половини XIX ст.,
теж значною мірою складалася під тим самим «патронатом». Це не
могло не позначитися на самому устрої літературної форми, насампе­
ред на її лексичному складі. Ця тенденція особливо посилилася за ра­
дянської доби. Мова йде про лексеми, що позначають поняття, тер­
120
міни, які були вперше вербалізовані російською мовою і тому вперше
впроваджувались у свідомість українців через російську. Відтак навіть
правильні українські відповідники цих слів виникали як переклад з
російської. Часто ними ставали правильні композитні кальки росій­
ських абревіатур: колгосп, радгосп, Раднарком, КПРС та ін. І саме за­
мість таких лексем найчастіше вживаються некодифіковані гібридні
форми: райдороотдєл замість райдорвідділ, фрезеровщик замість фре­
зерувальник, птицефабрика замість птахофабрика, роддом замість
пологовий будинок тощо.
Цей самий вплив позначився і на формуванні колокативних слово­
сполучень. Якщо механізмом утворення суржикових одиниць є неко-
дифіковане запозичення, то засобом утворення багатьох українських
колокацій часто ставало неадекватне калькування, тобто певні слово­
сполучення утворювалися за тією ж «схемою метафори», яка нав’язу­
валася російською мовою, пор. приймати участь, яке можна чути по­
всякчасно.
Досить поширеним явищем є вживання начебто українських еле­
ментів для побудови калькованих аналогів цілісних російських ідіома­
тичних виразів: Треба працювати в поті обличчя, Таких людей у нас
раз, два і обрахувався, Не складає абсолютно ніякої важкості ще раз
проголосувати земельний кодекс.
Як відомо, в радянський час створювалися українські словники,
завданням яких було максимальне наближення українських лексичних
одиниць та зворотів до відповідних російських.
Саме тому, поряд з боротьбою з суржиком, зараз на всіх рівнях
відбувається кваліфікований перегляд багатьох слів та виразів, які досі
вважалися абсолютно законними елементами літературної форми
української мови. У результаті багатьом таким елементам фахівці-лін-
гвісти відмовляють у кодифікованому статусі і пропонують замість
них інші, питомо українські, кодифіковані одиниці.
Домінування російської мови закономірно простежувалося, зок­
рема, у наступних виявах: 1) у наявності українсько-російського сур­
жику як некодифікованої форми української просторозмовної мови134;
2) у переважному використанні російської мови для ознайомлення зі
134 Ставицька Л.О., Труб В.М. Суржик: суміш, мова, комунікація // Укра­
їнсько-російська двомовність. - К., 2007 - С. 31-120; Тараненко О.О. Суржик
// Українська мова. Енциклопедія. - 3-є вид., випр. і допов. К., Ред. кол.: Ру-
санівський В.М., Тараненко О.О. (співголови) та ін. 2007. - С. 689-692.
121
 світовими культурними надбаннями та для вивчення іноземних мов;
3) в обмеженні сфери вживання української мови та пануванні росій­
ської у всіх важливих життєвих сферах.
Отже, домінування російської не давало можливості українській
мові нормально розвиватися і функціонувати, всіляко перешкоджаючи
формуванню необхідних рис, властивих справжній державній мові. У
термінах, запроваджених О. Б. Ткаченком, українську мову можна ква­
ліфікувати як супермікромову, що, співіснуючи паралельно з іншою
(макро) мовою, має дві характерні особливості: а) високорозвиненість,
здатність до обслуговування всіх потреб етносу; б) недостатню розви­
неність державної, національної мовної свідомості, «яка гальмує повне
поширення національної мови навіть серед відповідної нації...»135.
Одним з важливих кроків, необхідних для нормалізації стану укра­
їнської мови як державної в Україні, має стати поширення її за­
стосування саме у сфері природничих наукових дисциплін, так само
як і в економічній, фінансово-банківській, медичній, спортивній сфе­
рах (у гуманітарних сферах українська мова легше прокладає собі до­
рогу і вже посідає досить міцні позиції). Цей надзвичайно важливий
етап уже розпочався. Саме зараз в тисячах студентських аудиторій іде
важка, копітка робота, пов’язана не лише з сучасним, європейського
рівня навчальним процесом, а й з подоланням наслідків активного
впровадження русифікації через систему вищої освіти у попередні де­
сятиліття. Цьому важкому, надзвичайно відповідальному процесу
українізації вищої освіти вкрай важливо не заважати - адже він має
привести до поступового створення “критичної маси” мовців, які впер­
ше опановують свій майбутній фах (тобто свій “хліб”) через україн­
ську мову. Тому в білінгвальній мовній парі для них більш важливою,
домінуючою має стати українська мова.
І тут ми вкотре натикаємося на чергову перешкоду. На жаль, слід
констатувати, що далеко не завжди активне оволодіння українською
мовою розв’язує всі проблеми. Наприклад, особами, які в разі потреби
досить пристойно говорять українською в офіційних ситуаціях, є Пет­
ро Симоненко, Наталя Вітренко, Дмитро Табачник, Вадим Колесні-
ченко... Є і такі особи, у яких українська мова є першою, наприклад
Володимир Литвин і Ганна Герман. Виявляється, важливим є не тіль­
ки факт володіння мовцем українською мовою, але й те, про що він
135 Ткаченко О.Б. Про повноту й неповноту мов і деякі інші суміжні яви­
ща // Мовознавство - № 2-3 - 2006. - С. 12-18.
122
говорить українською. У передвиборчих програмах вони, як само со­
бою зрозуміле, до чинників, що можуть покращити життя «вже сьо­
годні», поряд з підвищенням зарплат і пенсій, непідвищенням кому­
нальних тарифів, зупиненням інфляції, створенням нових робочих
місць, покращенням роботи транспорту, відкриттям нових станцій
метро тощо відносять «надання російській мові статусу другої офіцій­
ної». Тобто для багатьох «життя покращиться» від усвідомлення від­
сутності необхідності змінювати свою мовну орієнтацію на користь
української мови як державної зі статусом де-факто.
Формулювання мовних прав має обов’язково враховувати об’єк­
тивно існуючі закони функціонування мов та типів їхньої взаємодії -
законів, які подібно до законів фізики, діють незалежно від нашої волі.
Нав’язана нашими депутатами {Колесніченко і К°} так звана інтер­
претація європейської хартії регіональних та міноритарних мов засвід­
чує, м’яко кажучи, необізнаність авторів із засадничими принципами
міжмовної взаємодії.
В цьому контексті не зайвим буде нагадати про існуючу «ієрархію»
мов, яка об’єктивно утворюється на різних етапах розвитку людства.
Для цього побіжно зупинимося на питанні про співвідношення між най­
поширенішими у світі мовами та мовами міжнародного спілкування.
До найпоширеніших мов (за кількістю мовців, для яких ці мови є
першими чи базовими, головними) належать: 1) китайська; 2) іспан­
ська; 3) англійська; 4) хінді; 5) російська.
Як відомо, мовами міжнародного спілкування (ММС) вважаються
мови, що посідають найвищий рейтинг серед мов, які в переважній
більшості країн вивчаються як іноземні. До таких мов насамперед
належать: 1) англійська; 2) французька; 3) німецька; 4) російська;
5) арабська.
Важливо наголосити на відсутності прямої залежності між двома
наведеними списками. Так, найпоширеніші у світі китайська та іспан­
ська мови, принаймні поки що, взагалі не входять до числа найужива­
ніших ММС. Адже при віднесенні тієї чи іншої мови до ММС спра­
цьовують зовсім інші критерії - ступінь визнання відповідної країни у
світі, її економічний потенціал, політичний та к ультурно-історичний
авторитет тощо.
Крім цього існує величезна кількість національних мов, які, не
претендуючи на статус ММС, цілком задовольняються статусом пов­
ноцінних державних мов внутрішнього користування (польська, че­
ська, румунська, угорська і т. ін.). Саме такий статус закономірно праг­
не здобути і українська мова.
123
 І, нарешті, існує велика кількість міноритарних мов, які, так чи інак­
ше функціонуючи на території тієї чи іншої країни, не мають дер­
жавного статусу.
Прикриваючись європейською хартією про захист регіональних та
міноритарних мов, Вадим Колесніченко намагається підвести росій­
ську мову під статус регіональної або міноритарної, які справді потре­
бують захисту. Майже кожна з перелічених у запропонованому проекті
регіональних мов має відповідну їй «компактну» адміністративно-
територіальну одиницю. Це стосується насамперед таких мов, як бол­
гарська, гагаузька, грецька, румейська, урумська, кримськотатарська,
караїмська, румунська, словацька, угорська і т.ін. Якщо виходити із
запропонованого в проекті «алгоритму» визначення адміністративно-
територіальної одиниці, у якій поширена та чи інша регіональна мова
(використання відповідної мови десятьма відсотками її населення), то
незаперечним чемпіоном «збирання земель» адміністративно-терито­
ріальних одиниць стане російська мова. Адже вона вже «перемогла» у
Запорізькій області, на черзі буде Донецька, Луганська, Харківська,
Дніпропетровська, поза сумнівом, - Крим, Закарпаття і так далі.
Прикро усвідомлювати кричущий брак патріотизму у людей, яким
народ довірив керівництво своєю державою.
Політики наче удають чи справді не розуміють неправомірності,
безглуздості урівнювання в правах міноритарних мов з російською.
Адже на відміну від російської, жодна міноритарна мова не є домінант­
ним членом білінгвальної пари, не має ширших повноважень, ніж
українська, тому що не охоплює і не забезпечує функціонування знач­
ної кількості життєво важливих сфер. Регіональна або міноритарна
мова таких властивостей не має і мати не може. Міноритарна мова не
може бути мовою міжнародного спілкування, якою насправді є росій­
ська А для того, щоб набути функції хоча б повноцінної державної
мови «внутрішнього користування» як, скажімо, польська, угорська чи
румунська, українській мові потрібно ще довго і добре «нарощувати
м’язи». Тому просто смішною видається теза Дмитра Табачника в ін­
терв’ю «Эхо Москвы» про те, що держава має підтримувати україн­
ську мову, даючи дотації на дитячі мультфільми і дитячі книжки (і це
все?), а «не нав’язувати, не вбивати», ніби українська мова може так
легко вбити російську, неначе у відкритій боротьбі слабший може
вбити сильнішого. Навпаки, сильніший уб’є слабшого. Так само ви­
кликає подив і інтерв’ю В. Литвина: «Ну не може людина, яка живе в
Євпаторії, прочитати пам’ятку до ліків українською чи англійською
124
мовою. Як мінімум, там має бути текст і російською мовою ...»136. Та­
ке твердження засвідчує або лукавство або невігластво, неприпустиме
для держслужбовця такого рангу, який може ототожнювати за рівнем
сприймання українську і англійську мови. Адже українська мова як
член білінгвальної мовної пари більшою або меншою мірою становить
частину мовної компетенції всіх громадян України, тобто є для них
принаймні зрозумілою. А англійська мова є для нас іноземною, і ово­
лодіння нею потребує великих свідомих освітніх зусиль, починаючи з
англійської фонетики.
Значна частина наших політиків неначе забуває чи робить вигляд,
ніби вони не знають, що в усіх офіційних сферах життя держслужбов-
ці згідно з Конституцією не мають права вибору, а зобов’язані корис­
туватися державною українською мовою.
Так само неадекватним, абсолютно непереконливим і «блефовим»
є прийом гіперболічного й емоційного посилання на статистичні дані
на зразок «Для кожного третього громадянина України рідна мова -
російська» або «розмита» статистика: «російською вдома говорять від
43% до 82% відсотків населення». Насправді, якщо людина більше
говорить російською мовою, то це далеко не завжди означає, що вона
проти української мови і проти того, щоб українська поширила сфери
свого функціонування. Ми всі знаємо багатьох росіян і російськомов­
них, які насправді є більшими патріотами України, ніж деякі українці.
Вони бажають краще оволодіти українською мовою, і хоч говорять
часто з помилками, щиро прагнуть більше спілкуватися українською.
Піклуючись про національні меншини, деякі народні депутати
пропонують, щоб «у вищих навчальних закладах створювалися групи
(відділення) з навчанням у них мовою відповідної національної мен­
шини...» Хіба це реально? Чи можна собі уявити вивчення основ тео­
рії відносності Ейнштейна гагаузькою, караїмською чи кримськота­
тарською мовою? Та й чи знайдуться такі фахівці-викладачі, такі під­
ручники?! Треба реально усвідомлювати, що всі мови, звичайно, є рів­
ноправними, цінними, їх треба всіляко оберігати, зокрема дбати і під­
тримувати розвиток національних літератур, але не всі мови є од­
наково розвиненими. Треба розуміти, що загальний обсяг знань, які
можна отримати через мову національної меншини, об’єктивно, за
визначенням, не може дорівнювати обсягові знань, що його можна
здобути через державну мову. Адже кількість життєвих сфер, в яких
136 Газета «Факты и комментарии», 19.10. 2009 р.
125
 функціонують ці мови, є істотно обмеженішим. У цьому плані є істот­
на відмінність навіть у комунікативних потужностях мови у статусі
діаспорної, і в статусі державної. Комунікативна потужність болгар­
ської, румунської, угорської мов в Україні істотно поступається кому­
нікативній потужності цих самих мов на їхніх материкових територіях
- у Болгарії, Румунії та Угорщині. Що ж тоді казати про комунікатив­
ні можливості автохтонних міноритарних мов, які ніде не мають дер­
жавного статусу! Така сама різниця і між українською мовою в діас­
порі та українською мовою тут, на українському «материку». І все од­
но треба докладати ще дуже багато зусиль, щоб культурно-освітній
потенціал, закодований в українській мові, не поступався відповідно­
му потенціалу, закодованому в російській.
Все це переконливо підводить до висновку про важливість при­
наймні двох актуальних завдань: 1) вироблення гнучкої та виваженої
державної політики, націленої на збереження та розвиток в Україні
міноритарних мов справжніх нацменшин (на відміну від російської),
насамперед таких мов, які не мають “метропольної” підтримки, тобто
не існує держав, для яких ці мови були б титульними і мали б держав­
ний статус; 2) вироблення нової стратегії мовного планування для
української мови, яка має стати повноцінно державною не лише де-
юре, а й де-факто. Для цього їй насамперед потрібно заповнити ті чис­
ленні життєві сфери і галузі, де її реальне функціонування було дуже
обмеженим.
У подальшому зміцнення позицій української мови, поширення
сфери її функціонування має привести до того, що вона поступово
ставатиме базовою для все більшої частини громадян України. Це має
неминуче привести до скорочення сфери функціонування російської
мови. Але це зовсім не означає, що вона стане для нас іноземною.
Адже білінгвізм сам по собі не зникає, його не можна скасувати навіть
найрадикальнішими постановами. Просто в свідомості переважної
більшості мовців російська мова остаточно поступиться своєю домі­
нуючою позицією на користь української мови і посяде у білінгваль-
ній мовній парі скромніше місце.
Проте слід усвідомлювати, що цей процес буде непростим і трива­
лим. Звернімо увагу принаймні на два суттєві чинники, які його галь­
муватимуть. У зв’язку з проблемою відродження української мови
часто посилаються на позитивний досвід інших мов, яким поталанило
не лише де-юре, але й де-факто відродити свій самодостатній держав­
ний статус. У цьому контексті, зокрема, згадують досвід фінської мо­
ви, яка свого часу вийшла з-під домінуючого впливу шведської, а та­
126
кож чеської, яка вивільнилася з-під домінування німецької. Слід на­
голосити, що в обох цих випадках ситуація була простішою, ніж та, в
якій перебуває українська мова. Найпростішим є перший випадок:
фінська і шведська мови не є спорідненими (фінська належить до
угро-фінської групи, а шведська - до скандинавських мов). А від не-
спорідненої мови легше “відштовхнутися”, ніж від спорідненої. Адже
подібні лексичні основи легше переплутати, ніж несхожі. Крім того,
шведська, так само як і фінська, не є мовою міжнародного спілку­
вання. Дещо складнішою була ситуація з чеською мовою. Хоча чеська
(слов’янська) і німецька (германська) не є близькоспорідненими, про­
те німецька є мовою міжнародного спілкування. У нашому ж випадку
відіграють роль обидва чинники: а) українська і російська є спорідне­
ними слов’янськими мовами; б) російська мова входить до числа мов
міжнародного спілкування.
Можна вказати принаймні на дві важливі функції застосування ро­
сійської мови у віддаленій перспективі, коли українська посяде домі­
нантну позицію, а саме: 1) функція “мови-есперанто” для спілкування
на просторі СНД. Справді, якою мовою спілкуватимуться українці з
грузинами, вірменами, казахами, туркменами (які постачатимуть нам
газ), чукчами, країнами Балтії і т. ін.? Очевидно, що природною, уста­
леною мовою порозуміння між ними як була, так і залишиться росій­
ська. Хоча, з іншого боку, слід зазначити, що завдяки спорідненості
української та російської, наша мова не буде для них зовсім незрозу­
мілою; 2) функція засобу ознайомлення з кращими здобутками росій­
ської культури. Адже ніхто ще не заперечив загальновідомої тези, що
вершини світового письменства краще читати в оригіналі. Читання
літератури - це один з видів пасивного володіння мовою. І коли ми
вже маємо здатність, як мінімум, розуміти російську, то чому цією
можливістю не користуватися, читаючи в оригіналі Пушкіна і Толс-
того, Достоєвського і Тургенєва, Гоголя і Булгакова, Ахматову (Горен-
ко) і Цвєтаєву, Гумільова і Платонова, Набокова, Астаф’єва, Брод-
ського та багатьох інших.
Коли ж цей складний процес самоствердження української мови
нарешті завершиться, тоді український народ по-справжньому стане
носієм тієї іманентної культурної двомовності, про яку пише Іван
Дзюба й інші культурологи. Отже, подальший розвиток української
мови вбачаємо як повсякчасне подолання протиріччя між білінгваль-
ністю її громадян і поступовим наближенням до рис, притаманних
функціонуванню державних мов унітарних країн.
127
 Галина Яворська (Київ)
Специфіка мовної лояльності на пострадянському просторі
(приклад Молдови)
Регулярне загострення мовних проблем на пострадянському про­
сторі не є випадковим, що змушує уважніше придивитися до цього
явища. Мовні гасла у пострадянських країнах регулярно використо­
вуються в політичній боротьбі, проте причини, що уможливлюють це,
залишаються за кадром. Водночас, як свідчить досвід реалізації мов­
ної політики в цих країнах, спроби здійснити правове регулювання
мовних проблем у ситуаціях, коли бракує суспільного консенсусу, не
дають бажаного результату і здатні лише посилити соціальне напру­
ження. Це потребує докладнішого аналізу специфіки мовної лояльнос­
ті на пострадянському просторі.
Як відомо, уперше в соціолінгвістику поняття «мовної лояльності»
ввів Дж. Фішман 137. Мовна лояльність, що буквально означає «вір­
ність» або «відданість» мові, у соціолінгвістиці та суміжних дисциплі­
нах стосується оцінки й характеру зусиль, які докладає спільнота для
збереження власної мови.
Перш ніж перейти до опису явища мовної лояльності та її виявів,
необхідно уточнити й прояснити зміст терміна. Для цього варто, на
нашу думку, звернутися до з’ясування особливостей семантики та
функціонування слів лояльний та лояльність у загальному, не терміно­
логічному вжитку.
В українській мові та культурі поняття лояльності донедавна нале­
жало до периферійних. Уживання терміна лояльність (так само як
прикметника лояльний, від якого він утворений) помітно активізувало­
ся останніми роками. При цьому поступово відбулася зміна значення
слова. «Словник української мови» містить відсилкову статтю на ло­
яльність з двома ілюстраціями. Це слово в ньому тлумачиться як аб­
страктний іменник жін. р. до прикметника лояльний, що, за словником,
має такі значення: «1. Який тримається в межах законності (іноді ли­
ше формально); // Який свідчить про таку поведінку. 2. Який ко­
ректно, доброзичливо ставиться до кого-, чого-небудь». Таким чином,
лояльність, з одного боку, позначала дотримання закону (згідно з ети-
137 Language Loyalty in the United States: the maintenance and perpetuation
of non-English mother tongues by American ethnic and religious groups /
J. A.Fishman (ed.). —The Hague, 1966. — 478 p.
128
мологією слова, яке сягає лат. lex «закон», legalis «законний; правиль­
ний»), причому дотримання формальне, тобто з негативним відтінком
осуду. А з другого, — це слово вживалося на позначення доброзичли­
вого ставлення, тобто нібито мало позитивну оцінність. На останнє
значення, однак, жодних прикладів не наведено. Щоправда, в статті
лояльність маємо ілюстрацію, що тяжіє до семантики «коректного
ставлення», але виявляється, що тут ознака ‘лояльність’ має скоріше
негативне забарвлення, бо йде в парі з відсиланням до вимушеності та
нещирості, на які вказує прикметник удаваний: «Обов’язок господаря
змушує Валентина Модестовича хоч би й до удаваної лояльності»
(Ю. Шовкопляс). Цей приклад є показовим ще й тому, що недвознач­
но пов’язує лояльність з формальним дотриманням певних соціальних
конвенцій.
Однак у сучасній українській мові ситуація з цим поняттям, судя­
чи з даних Корпусу текстів української мови 13Х, має дещо інший ви­
гляд. Принаймні матеріал нехудожніх текстів містить значну кількість
прикладів, з яких випливає, що це слово нині вживається на позначен­
ня «вірності», «відданості», інколи воно означає просто «нейтраль­
ність», «відсутність ворожості», і переважно характерне для політич­
них текстів: «Москва мусить надавати Чечні нові й нові кошти, аби
втримати лояльність тамтешніх еліт і убезпечити себе від війни або
розвалу» (КТУМ). У новітніх контекстах лояльність постає як у ціло­
му позитивна ознака, а її зв’язок з соціальними умовностями прийма­
ється як даність. Показові також уживання цього іменника з дієслова­
ми втримати, дотримати, зберегти, тобто лояльність виступає як
змінна якість, що вимагає певних зусиль для свого збереження. Крім
цього, слово в текстах супроводжується вказівками на зовнішні й пев-
ною мірою показні вияви якості: лояльність часто трапляється у супро­
воді дієслів демонструвати, показувати тощо.
Таким чином, можемо констатувати, що іменник лояльність
(1) позначає непостійну, змінну якість, яка вимагає певних зусиль для
її підтримки; (2) супроводжується зовнішніми виявами, що свідчать
про її наявність; (3) належить до простору соціальних конвенцій;
(4) здатна набувати негативної оцінності внаслідок підкреслення фор­
мального та показного характеру її виявів. Зміст же самої якості є до­
сить розмитим і коливається в діапазоні від «вірності» й «відданості»,138*
138 Корпус текстів української мови (КТУМ). — http://www.mova.info/
corpus, aspx.
129
 з одного боку, до нейтральної відстороненосгі й відсутності ворожос­
ті, — з другого.
Здається, ці ознаки так чи інакше спрацьовують також у виявах
лояльності щодо мови і підлягають урахуванню при її розгляді. Ідеть­
ся насамперед про не цілком усвідомлювані настанови щодо мови, що
побутують у тій або іншій спільноті та впливають на мовну поведінку
~ .• ... П9 ...
и мовні ідеологи и членів.
Поширене у спеціальній літературі уявлення про те, що явище мов­
ної лояльності дорівнює збереженню мови, а відсутність лояльності —
зміні мови, є спрощеним, оскільки лояльність передбачає не тільки
свідомі дії членів мовних спільнот, а й неявні несвідомі настанови, які
зумовлюють вибір мови. Нерідко явна лояльність щодо рідної мови
(або мови історичного спадку) може супроводжуватися не задекларо­
ваним (прихованим) вибором членів спільноти на користь домінантної
мови 140. Зрештою, виникає суперечність між настановами членів спіль­
ноти і їхньою мовною поведінкою. Наприклад, інколи проголошується
символічна лояльність до мови історичного спадку (рідної), а реально,
тобто на рівні мовної поведінки, діє прагматична відданість домінант­
ній мові.
Отже, існують такі вихідні положення щодо явища мовної лояль­
ності:
1. Мовна лояльність належить до засобів, які пов’язують членів ті­
єї або іншої мовної спільноти між собою.
2. Мовна лояльність може бути виражена різними засобами, як
(соціо)лінгвістичними (вибір на користь тієї або іншої мови), так і
дискурсивними (вислови і міркування на теми мови у супроводі па-
равербальних засобів).
3. Об’єктом мовної лояльності може бути як літературний стан­
дарт, так і ненормовані варіанти мови (діалекти, тощо). При цьому
розмовні ненормовані мовні варіанти нерідко виступають у ролі сим­
139 Про поняття «мовні ідеології» див.: Yavorska G. The impact of ideolo­
gies on the standardization of modem Ukrainian // Intern. Journ. of the Sociology
of Language. — 2010. — Vol. 201. — P. 163-197.
,40Concise Encyclopedia of Sociolinguistics / Ed. by R. Mesthrie. — Amster­
dam et. al., 2001. — P. 521.
130
волу, що має потужні соціальні смисли у протистоянні зовнішнім
впливам 141
4. Показником мовної лояльності є модель вибору мови в складній
соціолінгвістичній ситуації. Вибір тієї або іншої мови чи мовного ва­
ріанта є вираженням мовної лояльності і водночас показником наста­
нов щодо спільноти (локальної, регіональної або національної).
Мовні ситуації і принципи мовної лояльності на пострадянському
просторі, за всіх конкретних відмінностей, продовжують зберігати
певні спільні риси, пов’язані з особливостями мовної ситуації радян­
ського періоду. Ставлення до російської мови, що виконувала в СРСР
роль офіційної, не випадково виявляється ключовим. Звичайно, у кож­
ній зі створених у 1991 р. держав мовна ситуація мала свою специфі­
ку, що змушує розглядати такі випадки окремо. Ще одну спільну рису
знаходимо в історії мовного законодавства на пострадянському про­
сторі. Вона демонструє безпосередній зв’язок між законами про мову і
національним суверенітетом новостворених держав. Боротьба за полі­
тичну незалежність послідовно супроводжувалася боротьбою за дер­
жавний статус національних мов.
У 1988-1990 рр. Верховні ради республік СРСР почали приймати
Закони про мови, які встановлювали державний статус національних
мов і істотно розширювали офіційну сферу їхнього вживання. Після
прийняття Законів про мови майже відразу почалося прийняття тодіш­
німи республіками Декларацій про незалежність, і мовні питання опи­
нилися в центрі боротьби за політичну незалежність і національну
ідентичність 1442
Приклад Молдови з погляду вивчення особливостей М О В Н О Ї Л О Я Л Ь ­
Н О С Т І становить неабиякий інтерес, зокрема через зв’язок сучасних
мовних проблем не лише з радянським періодом, а й також і з віддале­
нішим історичним періодом. Істотним чинником, що впливає на спе­
цифіку мовної лояльності в Молдові, є наявність «замороженого кон­
флікту» на її території.
Назвемо тільки деякі факти, що вплинули на мовну ситуацію в
Молдові. Після 1812 р. частина території Молдови на схід від р. Прут
141 Milroy J., Milroy L. Social Network and Social Class : Toward an Inte­
grated Sociolinguistic Model // Language in Society. — 1992. — Vol. 21. N 1. —
P. 1-26.
142 Яворська Г. M. Прескриптивна лінгвістика як дискурс: мова, культура,
влада. — К., 2000. — С. 154-155.
131
відійшла до Російської імперії. Так ця територія виявилася відірваною
від формування румунської національної держави і процесу, що його
супроводжував, — затвердження латинської графіки для румунського
літературного стандарту. Російська мова стала тут мовою, необхідною
для соціального росту й кар’єри. Населення, що розмовляло румун­
ською, виявилося сконцентрованим у сільській місцевості, і саме селя­
ни підтримували традиційну молдавську ідентичність 143. У 1918-
1940 рр. і 1941-1944 рр. сучасна територія Республіки Молдова входи­
ла до складу Королівства Румунії, у 1940-1941 і 1944-1991 рр. — до
складу СРСР як Молдавська PCP (у 1990-1991 рр. — PCP Молдова).
У 1989 р. Верховна Рада Молдавської PCP надала державного ста­
тусу молдавській мові. Було також прийнято закон «Про повернення
молдавській мові латинської графіки». Положення про державний ста­
тус молдавської мови міститься в Конституції Молдови (1994). Га­
гаузька мова має статус офіційної в Автономній Гагаузькій республіці.
2003 р. до «Закону про функціонування мов» від 1989 р. були внесені
зміни. Зокрема, статус «мови міжнаціонального спілкування», поряд з
російською, був закріплений також за молдавською мовою.
У цій статті використано дані, отримані в листопаді 2010 р. за ме­
тодом аналізу фокус-груп 144. Дослідження проводилося у трьох насе­
лених пунктах — Кишиневі (столиці), Комраті (столиці Гагаузької ав­
тономії), Бельці (районному центрі).
Аналіз даних, отриманих унаслідок опитування фокус-груп, остан­
нім часом починають використовувати в лінгвопрагматиці й соціолін­
гвістиці. Фокус-групи створюють особливий тип комунікативної взає­
модії, результати якого підходять для проведення докладного дис-
курс-аналізу. Важливим є характер взаємодії між учасниками, які не­
вимушено, під час повсякденного спілкування висловлюються на за­
дані теми, формулюючи своїми словами думки й погляди з певної
проблеми.
Темою обговорення були мовні проблеми й мовні конфлікти в
Молдові. Особливо цікавили дослідників ситуації вибору мови в тих
або інших побутових ситуаціях, а також комунікативні конфлікти, що
143 Ciscel M. Language and identity in post-Soviet Moldova // Consequences
of Mobility / B. Preisler et al. (eds.) — Roskilde, 2005. — P. 106-119.
144 Яворская Г. M. Языковые конфликты и языковые идеологии в Молдо­
ве (на материале анализа фокус-групп) // Studia linguistica. — 2011. — Вип. 5.
Ч. 1. — С. 349-361.
132
могли у зв’язку з цим виникнути. Такі ситуації мали продемонструва­
ти специфіку мовної лояльності учасників експерименту.
Зазначимо, що ситуація спілкування у фокус-групі містить велику
кількість факторів, що спричиняють ефект збурення. По-перше, це мо­
ва дослідників, у цьому випадку — російська. При цьому російська
мова експериментаторів використовувалася ними як друга мова — в
межах опитування в присутності респондентів експериментатори спіл­
кувалися між собою українською, що повинно було частково знівелю­
вати враження їхньої солідаризації тільки з однією — російськомов­
ною — частиною респондентів.
По-друге, стандартна процедура відбору учасників фокус-груп не
передбачає квотування за мовною ознакою (наприклад, за ознакою
«рідна мова»). Ця ознака для визначення типів мовної лояльності до­
сить істотна, тому при аналізі доводилося орієнтуватися на непрямі
показники, зокрема лінгвопрагматичні.
Набагато надійнішим критерієм у цьому випадку є зміст реплік
учасників. Так, при відповіді на загальне питання про конфлікти в си­
туації побутового спілкування, викликані нерозумінням або небажан­
ням переходу на мову співрозмовника (без уточнення, про яку мову
йдеться), учасники з росйською-1 розповідали про випадки небажання
співбесідника переходити на російську. Тоді як учасники з молдав-
ською/румунською-1 наводили приклади небажання або невміння го­
ворити по-румунськи. Таким чином, було встановлено, що мова-1 за­
дає перспективу розповідей про комунікативні конфлікти, викликані
мовним бар’єром. Тобто оповідач по суті ототожнює себе зі своєю мо­
вою-1.
Крім цього, фактор мови-1 певною мірою задає й тематичну пер­
спективу повідомлення. У розмові про комунікативні конфлікти учас­
ники з російською-1 підкреслюють навмисне небажання персонажа-
співрозмовника говорити (відповідати) російською. Це відбувається
на тлі явного або прихованого припущення про те, що всі жителі Мол­
дови насправді володіють російською мовою. Ми не спиняємося зараз
на тому, наскільки таке уявлення, що ґрунтується на реаліях асимет­
ричного білінгвізму радянського періоду, відповідає нинішній мовній
ситуації. Однак на рівні уявлення про ситуацію воно досить поширене
і є складовою частиною мовної лояльності в Молдові. При цьому
створюється враження, що подібні уявлення про мовну ситуацію мо­
жуть, так би мовити, дещо «запізнюватися» щодо реальної мовної си­
133
 туації (не виключено, що певна частина молоді в Молдові може вже
не володіти російської мовою). ви», тоді як молдавська/румунська функціонує як мова-2 усе ще недос­
татньо. Як показують отримані дані, носіям гагаузької й української
Саме уявлення про те, що співрозмовник «насправді» знає росій­
мов, що проживають у Молдові, навіть у випадку володіння гагаузькою
ську мову, є підставою для висновку про «небажання відповідати по-
й українською, «зручніше» як другу мову використовувати саме росій­
російському». Уявлення про стан справ, що існує «насправді», поро­
ську, а не молдавську. Хоча потреба у використанні молдавської посту­
джує специфічний складник комунікативного конфлікту, який можна
пово збільшується, а росіяни-монолінгви, особливо за межами Кишине-
позначити як звинувачення співрозмовника в нещирості, лицемірстві,
ва, у таких містах як Бельць і Комрат, почуваються цілком упевнено,
фальші тощо. Тобто в кінцевому підсумку, у випадку комунікативного
про що свідчить під час проведення фокус-групи в Бельці згаданий у
конфлікту, пов’язаного з відмовою адресата говорити російською мо­
розповіді заклик «говорити нормальною мовою», тобто російською, від
вою, оповідач убачає порушення максими Грайса «говори правду, не
бреши!» тих, хто не володіє молдавською. Однак наявні й ознаки зміни цієї си­
туації, коли «нормальним» виявляється говорити румунською («почала
Що ж стосується зафіксованих під час проведення фокус-груп роз­
вона нормально говорити на нашій рідній, румунській»).
повідей про конфлікти, викликані відмовою російськомовних говори­
Розуміння і позначення мови-1 («рідної») як нормальної узгоджу­
ти молдавською/румунською (розповіді від імені носіїв румунської-1),
ється з нашим висновком про те, що мова-1 задає дейктичну і тема­
то такі випадки трактуються як «неповага» до державної мови, слідом
тичну перспективу оповідань про комунікативні конфлікти, викликані
за якою йде моральний осуд. Тут ми маємо вияв мовної лояльності,
мовним бар’єром, а оповідач «за умовчанням» ототожнює себе зі сво­
так би мовити, в чистому вигляді, оскільки порушення «вірності» за­
слуговує на моральні санкції. єю мовою-1.
Головною проблемою при проведенні подібних фокус-груп є него-
Слід зазначити, що комунікативні максими Грайса, які формулю­
товність і небажання учасників відповідати на прямо сформульовані
ють принципи кооперативності, не охоплюють випадків порушення
питання щодо їхніх поглядів на мову (мови) й особливості мовної си­
мовної лояльності як таких. З погляду прагматики, такі випадки мож­
туації також під час повсякденного спілкування з представниками ін­
на розглядати як порушення принципів увічливості, що виявляються
ших мовних груп. Чутливість цієї проблематики приводить до неба­
важливішими за вимоги кооперативності. Головний із принципів увіч­
жання учасників невимушено висловлюватися на мовну тему.
ливості був сформульований свого часу Робіном Лакоффом у вигляді
Питання про відомі учасникам повсякденні ситуації комунікатив­
«будь приязним!». Брак приязні, дружності у вигляді мовної лояльнос­
них конфліктів, пов’язаних з вибором мови спілкування (у транспорті,
ті (а мовна лояльність, як зазначалося, поєднує членів спільноти) не­
магазині, на вулиці), призвело до озвучування не стільки власних ду­
випадково інтерпретується як різновид агресії, демонстрація негатив­
мок, скільки поглядів, що вважаються соціально прийнятними. Так,
ного ставлення. Про це свідчить, наприклад, такий запис, зроблений у
показовими в цьому розумінні є репліки зі словами не нам ятаю у від­
Кишиневі: «От...у паспортному столі...співробітник у триста одинад­
повідь на прохання розповісти про побутову ситуацію, коли спів­
цятому кабінеті, тому, що я наполіг своєю говорити, своєю румун­
розмовник відмовлявся відповідати через «не таку» мову адресанта.
ською, вона мене почала не приймати, скажімо, не розглядати мої до­
Напр.: «Ну, я не пам’ятаю такий момент..., але якщо б так було, я мог­
кументи... Просто поки я не звернувся до її, як там це називається, на­
ла б зараз і на російській, і на румунській» (Кишинів).
чальник є, пригрозив навіть, що подзвоню до Кишинева (називає прі­
Показовими також є відмова впевнено підтвердити, що описувана
звище) — тоді стала вона нормально говорити нашою рідною, румун­
ситуація відбулася безпосередньо з мовцем, і перехід на рівень уза­
ською, і навіть намагалася десь мені догодити, ну, в сенсі, якщо треба
гальнень (різні ситуації бувають): «[Ведучий:] Тобто це ситуації, які
було десь щось дописувати, ну, в сенсі за мене це робила. Таких випад­
бували особисто з Вами? [Респондент:] Так. Ну ні (рос. да. Ну нет). Ну
ків повно... просто таке ставлення до нас, але це, видно, з нашої вини».
як, є різні магазини, різні випадки бувають... скажімо, люди різні».
У цілому, дослідження спілкування в межах фокус-груп підтвер­
У цілому найхарактернішою є первісна негативна реакція (ш, зі
джує одну з передбачуваних характеристик сучасної мовної ситуації в
мною таких випадків не бувало), а це свідчить про те, що пропоновані
Молдові: російська мова широко використовується в ролі «другої мо-
питанням варіанти поведінки (відмова відповідати через те, що мо­
134
135
 ва того, хто звертається, «не підходить») вважаються соціально непри­
йнятними, хоча в реальному житті, судячи з відповідей, трапляються
нерідко. Як вихід з неприємної ситуації, часто вибирають відмову
продовжувати спілкування. Інакше кажучи, якщо людині, яка зверта­
ється на вулиці або в магазині російською або молдавською, не відпо­
відають, вона просто йде.
Узагалі в розглянутих ситуаціях діють дві комунікативні тактики:
перехід на мову адресата (у випадку володіння двома мовами — мол­
давською і російською) або переривання комунікації (іду до іншого
магазину). Варто наголосити, що реальний ступінь володіння обома
мовами вирішального значення не має. Набагато важливішими є уяв­
лення про «правильну» мовну поведінку в умовах білінгвізму. Її розу­
міють в основному як перехід на мову співрозмовника: «Я іноді звер­
таюся молдавською, але якщо вони мені відповідають по-російськи, то
я вже по-російському розмовляю з ними» (Бельць), «Я молдавську по­
гано знаю, але відповідаю, якщо мене запитують, наскільки мені до­
зволяють мої знання, — моя культура мене змушує відповідати макси­
мально молдавською мовою» (Кишинів).
Випадки відмови говорити (відповідати) мовою співбесідника
(молдавською чи російською) породжують психологічну напругу.
Зміст комунікативного порушення, яке, на перший погляд, має суто
мовну природу (нерозуміння співбесідника у випадку неволодіння йо­
го мовою), є складнішим і залежить від дії фактора (функціонально)
першої мови. Мовці з першою румунською/молдавською розцінюють
відмову або невміння співбесідника відповідати молдавською як вияв
порушення мовної лояльності і, відповідно, як вияв мовної агресії. На­
томість мовці з першою російською сприймають відмову відповідати
російською як вияв «нещирості та лицемірства».
Простежується тенденція самоототожнення мовців із власною пер­
шою (рідною) мовою, яку в умовах неформального спілкування позна­
чають ще як «нормальну». Мовні проблеми не мають одного — раз і
назавжди — способу розв’язання і вимагають від фахівців і громади
безперервних зусиль. Пошуки громадського компромісу з мовних пи­
тань мають вирішуватися в правовому, соціально-політичному, освіт­
ньому, лінгвістичному та інших аспектах з урахуванням постійної ди­
наміки мовних ситуацій. Мовні проблеми не мають одноразових, раз і
назавжди, розв’язань.
136
Ярослав Радевич-Винницький (Дрогобич)
Актуальний історизм і проблема мовних прав в Україні
Коли йдеться про мовні права в незалежній Україні, то слід брати
до уваги історичну «генезу» цих прав як щодо етноменшин України,
так і щодо її титульного народу, який є етнічним ядром української
політичної нації, чи, за Конституцією, народу України. Минуле ніколи
не зникає без сліду: воно зберігається в генній, опредмеченій і вербаль­
ній пам’яті, живе в сучасному і впливає на формування майбутнього.
Але явища, події, ідеї, факти минулого нерівнозначні в плані актуаль­
ності — неактуальності для кожного з наступних поколінь, не однако­
вою мірою зафіксовані у переказах, легендах, піснях тощо, не всі
знайшли адекватне висвітлення в історіографії. Тому доцільно роз­
різняти поняття історизму як риси «людського світовідношення» і як
принципу наукового пізнання, з одного боку, та історизму «актуаль­
ного» - з іншого.
Актуальний історизм стосується явищ, подій, ідей тощо, які були в
минулому, але в житті етносу (народності, нації) й надалі залиша­
ються на «порядку денному», постійно перебувають, пригасаючи чи
розгоряючись, у колі проблем, що потребують розв’язання, оскільки
відповідають потребам і вимогам часу на кожному наступному етапі
історичного буття народу.
Науковий аналіз актуального історизму передбачає з ’ясування пи­
тань: чому і для кого він актуальний, у якій сфері, в якому аспекті, на­
скільки актуальний, як підтримується його актуальність та ін.
В історичних процесах інтереси етносів, субетносів, соціальних
стратумів суспільства часто не збігаються, а нерідко бувають проти­
лежними: пригноблений і гнобитель (загарбник, колонізатор тощо)
мають різні інтенції, отже, й різне ставлення до актуальності — неак­
туальності наслідків того, що відбувалося в минулому. Було б дивно,
якби різні народи однаково ставилися до таких концептів, як «непо­
рушність статус-кво», «політика доконаних фактів», «взяття батьків­
щини» (нім. Landnahme, уг. honfoglaläs, рос. «взятие родины») І45*,«так
історично склалося». Підлеглий прагне звільнитися від чужого пану­
вання, той, хто посідає панівні позиції, хоче їх увіковічити.
145 Докладно див.: Радевич-Винницький Я. Двомовність в Україні: теорія,
історія, мововживання. — К .; Дрогобич, 2011. — С. 271.
137
 Усе наведене стосується і взаємин у мовній сфері, мовного буття
загалом і є екзистенційно важливим для української етнічної нації —
українців України разом із українцями закордоння на українських ет­
нічних землях і в діаспорі, та для української політичної нації — укра­
їнців України разом з етнічними неукраїнцями, які є громадянами
України.
Дискусії і дискурси про мовні права в УРСР появилися ще в часи
діяльності шістдесятників й істотно пожвавилися за горбачовської
гласності та перебудови, коли навіть було ухвалено Закон «Про мови
в Українській PCP» (1989 р.). Тоді боротьбу за ці права вели українці,
занепокоєні жалюгідним станом і загрозливими перспективами своєї
мови. А вже з перших років незалежності України в наступ перейшли
російськомовні — росіяни і зросійщені «інородці». Вони відразу ж
розіграли карту прав людини. Це не залишилося поза увагою
об’єктивних учених та публіцистів. Уже 1993 р. Леонід Кіпніс писав:
«Розглядаючи державу під назвою “СРСР”, передовсім бачимо, як
центральна нація (ЦН, назвемо її так) формує свій національний світ,
компактний і монолітний, аби кожний з тих, хто її утворює, здійсню­
вав свої права людини. <...>. Сини й дочки інших народів хотіли б і
собі (симетрично!) користуватися такими ж правами. Але ЦН рішуче
переступила через лінію симетрії і зайняла на сусідських територіях
ключові позиції, а місцевий люд, сплачуючи державні податки, брав
участь у фінансуванні цього дива. Та десь у 1988-89 рр. люди “нецен-
тральних” народів розпочали захист своїх потреб і прав. Уперті ігно-
рувальники чужих альтруїстичних прав побачили, що можуть надщер­
битися їхні егоїстичні інтереси. І зазвучали з їхніх вуст заяви про
права людини. (А перед тим що було знехтувано? Права дельфінів?).
Протиставлення прав нації правам особи (чи навіть взагалі людини)
виникає здебільшого у колонізатора, який вважає особою чи то люди­
ною передусім колонізатора і вимагає відтак собі всіх прав, не відмов-
V, • • • 146
ляючись, звичайно, від прав колонізатора» . ті в минулому належали до ієрархічно різних сфер, але тієї самої ці­
Однак ця та подібні публікації не вплинули на поведінку захисни­
ків великодержавних, точніше, колонізаторських прав людини. На­
впаки, і нерозкаяні комуністи, і комуністи, перефарбовані на соціаліс­
тів, і «загальнодемократи» почали вимагати для російської мови ста-
146 Кіпніс Л. Давня правда і симетрична етика. — К., 1993. — №6. —
С. 94.
138
ту су другої державної в Україні 147. Дещо пізніше «загальнодемократ»
В. Д. Маленкович запропонував Л. Д. Кучмі надати російській мові
статус «офіційної»: мовляв, це те саме, що й державна, але українці
гадатимуть, що це щось нижче, і погодяться з таким статусом.
Що і як змінилося відтоді в мовній ситуації в Україні? Українське
суспільство і далі залишається мовно розділеним. Ця розділеність
спричинена не поліетнічністю країни, а тим, що в Україні є дві нації
— українська і, як її називають дослідники, російсько-радянська 148.
Етнічне ядро останньої становить російська меншина, яка, однак, по­
чуває себе не національною меншістю в Українській державі, а — за
інерцією з часів СРСР — всесоюзною більшістю. Це фантомне по­
чуття. Але, отримуючи потужні стимули й різнобічну підтримку з Ро­
сії, надихаючись її ідеями «православної цивілізації», «русского ми­
ра», «євразійського союзу» тощо, російська громада в Україні і далі
прагне посідати позиції «подавляющего меньшинства» (вислів біло­
руського літератора Янки Бриля). До цього ядра, теж іще з радянських
часів, прилягає чимала кількість зросійщених представників інших
меншин, у тому числі «малоросів», дітей від змішаних шлюбів тощо,
їм важко сприйняти українську державність та її атрибути, насампе­
ред мову. Адже десятиліттями і навіть століттями можна було знати
тільки російську мову і не відчувати в Україні найменших інформа­
ційно-комунікативних труднощів. Українці ж за межами побутового
вжитку обійтися лише рідною мовою у своїй країні не мали ні права,
ні можливості.
В елітній верстві «російсько-радянської нації» за роки незалежнос­
ті України відбулися істотні зміни. Це вже не колишня партдержгосп-
номенклатура. Похитнулися позиції комуністів, занепали соціалісти,
«загальнодемократи» стали лібералами. Натомість вбилися в пір’я ко­
лишні комсомольські діячі і кримінальники — особливо південно-схід­
ного походження — збагатилися, відчули смак влади і безкарності. Ті і
лісної радянсько-російської мовно-соціальної культури з її слово-
147 Докладно див.: Радевич-Винницький Я. Права людини і мовне проти­
стояння в Україні // Розбудова держави. — 1995. — № 5. — С. 3-9; Радевич-
Винницький Я. Україна: від мови до нації. — Дрогобич, 1997. — С. 343-358.
148Див., напр.: Дубовик О. У нас до сих пор есть две нации — украинская
и русско-советская. — http://gazeta.ua/ru/articles/comments-newspaper/_u-nas-
сІо-8ІЬ-рог-е8^Уе-пасіі-икгаіп8кауа-і-ги88ко-80УеІ5кауа/461468.
139

блудством, цинізмом, вульгарщиною, взаєминами за принципом «ты
начальник — я дурак, я начальник — ты дурак», із зверхнім, зневаж­
ливим або й ворожим ставленням до «хохлов», «чурок», «лиц кавказ­
ской национальности», з переконанням, що «земля начинается с Крем­
ля», та ігноруванням історичної правди, прав людини і недержавних
народів. Ці ментальні навички та войовниче невігластво і нині прогля­
дають не лише у вульгарних репліках анонімів, що «коментують»
статті в Інтернеті, а й в опусах «інтелектуалів» на кшталт Бузини чи
Табачника. Усе це можна було спостерігати і в процесі ратифікації
«Європейської хартії регіональних або міноритарних мов» та особ­
ливо в ухваленні закону «Про засади державної мовної політики».
Назва документа «European Charter for Regional or Minority
Languages» (англ.) офіційно перекладена українською мовою з малою,
але досить істотною неточністю: minority languages — це міноритарні
мови, а не просто «мови меншин». Виконавчий директор Конгресу
національних громад України Йосиф Зісельс з цього приводу заува­
жив: «Парламент у 2003 р. прийняв спотворену інтерпретацію Хартії
регіональних та міноритарних мов. Політики, які вимагали її при­
йняття, розглядали мовне питання у політичній площині. Тому ключо­
вий термін подали не як «загрожена мова», а як «мова меншин». Закон
тепер велить захищати російську, болгарську, німецьку й польську
мови. У переліку немає жодної мови, якій справді загрожує зник­
нення, — урумської, румейської, кипчацької й караїмської, їдиш і мо­
ви ромів» 14950*.1 А знаний мовознавець і громадсько-політичний діяч
Юрій Гнаткевич зазначає: «Мова, якою задушили всі мови в Росії і
білоруську в Білорусі, якою витіснили українську мову з більшості
українців і всіх інших в Україні сущих націй, визнана в “нашій” Хартії
такою, що вимирає, а тому потребує підтримки з боку держави. <...>. З
цього переліку слід насамперед виключити російську мову, оскільки
вона в нас не вмирає. Нею у нас вбивають інші мови» ,50. Тому, на
нашу думку, до загрожених мов, яким потрібна підтримка Української
держави, слід віднести і ті мови, які в тоталітарні часи були об’єктами
лінгвоциду. Йдеться насамперед про мову українську.
149 Музиченко Я Захист усупереч Хартії. До дня рідної мови Конгрес на­
ціональних громад презентував перший в історії посібник з урумської мови //
Україна молода. — 2009. — № 33. — 21 лют.
150 Гнаткевич Ю. Чи скаже своє слово Рада Європи? // Нація і держава.
— 2006. — 20 черв.
140
Колись соратник В. І. Леніна Микола Скрипник закликав: «Триста
років крутилося колесо русифікації, хай тепер хоч тридцять покру­
титься колесо українізації». Однак колесо українізації крутилося не­
довго (1923-1932), до того ж воно дало можливість московсько-біль­
шовицькому режимові виявити, хто в Україні ще говорить і думає по-
українськи. А були це стихійні носії української мови, отже, й україн­
ського духу — селяни та свідомі носії цієї мови і духу — українська
інтелігенція. У 30-і роки перші «розкуркуленням», депортаціями, го­
лодомором, колективізацією, соціалістичною індустріалізацією були
відірвані від землі і ліквідовані як клас, а другі — знищені фізично або
ж інтелектуально та морально розчавлені. А попереду Україну ще че­
кала страшна війна, післявоєнне божевілля сталінщини, хрущовське
будівництво комунізму, до якого СРСР мав прийти тим скоріше, чим
швидше трудящі-неросіяни опанують російську мову (М. Є. Хрущов),
шовіністичний сусловсько-брежнєвський неосталінізм.
Ратифікована Верховною Радою «Європейська хартія регіональ­
них або міноритарних мов», на якій начебто ґрунтується Закон Укра­
їни «Про засади державної мовної політики» (№ 5029-УІ), не пішла
на користь переважній більшості мов національних меншин України,
зате дала можливість прихильникам «русскоязьічия» України викорис­
товувати її на шкоду як цим мовам, так і державній українській мові.
Звертає на себе увагу те, що ця Хартія не ратифікована Російською
Федерацією й іншими країнами СНД, крім Вірменії, в якій усі етномен-
шини становлять лише 2,3 % населення.
Факти лінгвоциду, етноциду і геноциду щодо українського народу
описані в науковій і публіцистичній літературі достатньо повно, але
антиукраїнськими силами вони ігноруються або ж заперечуються. З
усіх можливих пояснень ретроспективного характеру вказується од-
не-єдине «так історично склалося», однак без найменшого натяку на
те, хто складав, з якою метою складав, як складав і т. д. Минуле цілко­
вито елімінується. Ніби його й не було. Тому Українська держава і
громадянське суспільство, орієнтуючись на досвід багатьох країн сві­
ту — давній (Італія, Франція), порівняно недавній (Чехія, Ізраїль) та
новітній (Естонія, Латвія), мають навести лад у своєму мовному гос­
подарстві.
У ст. 10 Конституції України записано: «Держава забезпечує все­
бічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах су­
спільного життя на всій території України. В Україні гарантується віль­
ний розвиток, використання і захист російської, інших мов національ­
ні
 них меншин» 151. Чи виконується щодо української мови і мов націо­
нальних меншин, крім російської, цей закон прямої дії? Група відомих
фахівців із Австрії, Англії та України кілька років працювала над про­
ектом «Мовна політика в Україні: антропологічні, лінгвістичні аспек­
ти та подальші перспективи» й оприлюднила результати своєї праці.
Серед рекомендацій цих учених Українській державі є така: «Усі держ-
службовці мусять вільно володіти (усно та письмово) українською мо­
вою» 152. Однак, слухаючи українських законодавців, міністрів, чинов­
ників, офіцерів та ін., можна зробити висновок, що вони або не є гро­
мадянами України і тому не мають конституційного обов’язку знати і
використовувати державну мову, або що закони їхньої держави писані
не для них. А що мають думати громадяни неросійських меншин
України, читаючи перенесені з Закону «Про мови в Українській PCP»
до Конституції України слова про «вільний розвиток, використання і
захист російської, інших мов національних меншин» (виділено нами.
— Я. P.-В.)? Серед рівних мов, виявляється, є одна рівніша, до того ж
саме та, що була знаряддям нищення оцих безіменних інших. На наше
переконання, держава і суспільство зобов’язані піклуватися про мови
всіх національних меншин України — без преференцій для жодної з
них. Виняток слід зробити лише для міноритарних мов, які не мають
підтримки з-за меж України і самостійно не можуть існувати, та для
мов, що були об’єктами лінгвоциду в Росії — СРСР. Така мовна полі­
тика відповідатиме інтересам української політичної нації і цілковито
вписуватиметься у норми співжиття цивілізованих народів. Однак За­
кон про ратифікацію Хартії зобов’язує підтримувати, зокрема, росій­
ську, польську, угорську, румунську мови, які використовувалися для
винародовлення й асиміляції українців і неукраїнців України. Ситуа­
ція, як у відомій казці: битий небитого везе.
Проросійські сили не зважають на реакцію міжнародних інститу­
цій. Так, Європейська комісія за демократію через право (Венеційська
комісія) щодо законопроекту Ківалова— Колісниченка зробила ви­
сновок, що він не в змозі забезпечити належний баланс між розвитком
і використанням державної мови як об'єднувального чинника в житті
151 Конституція України. Офіційне видання. — К., 1996. — С. 5.
152 Мовна політика та мовна ситуація в Україні / За ред. Ю. Бестерс-
Дільґер. — К., 2008. — С. 333.
142
суспільства та розвитком і захистом мов меншин 153. Це не стало на
заваді ухваленню цього закону, до того ж із порушенням Конституції
України та Регламенту Верховної Ради.
Коли йдеться про розв’язання проблеми мовних прав в Україні, то
державі й суспільству належало б керуватися «Загальною декларацією
мовних прав» (Барселона, 6-9 червня 1996 р.). У ній, зокрема, запи­
сано, що «вторгнення, колонізація, окупація й інші вияви політичного,
економічного чи соціального підпорядкування часто пов'язані з пря­
мим запровадженням іноземної мови або, принаймні, спотворюють
сприйняття значення мов і призводять до ієрархічних мовних відно­
син, які підривають мовну лояльність мовців» І54. Хіба в умовах без­
державності України чужі панівні режими не запроваджували на­
сильно свої мови на її територіях, хіба не спотворювалося значення
рідної мови українців, не встановлювалася ієрархічність мов з упослі­
дженим становищем української та, як наслідок, не підривалася мовна
відданість цій мові її носіїв? Хіба нині, в умовах незалежності, в
Україні не продовжується «процес заміщення мов у результаті полі­
тики, яка сприяє мові колишньої колоніальної чи імперської вла­
ди» І55, тобто їх дальшого витіснення російською?
У ст. 1 Барселонського документа сказано: «Ця Декларація бере за
вихідний пункт принцип, що мовні права є індивідуальними і колек­
тивними водночас». Для мовної ситуації в Україні це дуже важлива
засада, позаяк антиукраїнські сили переконують, що вони захищають
мовні права людини, а українці — мовні права нації.
«Декларація вважає, що, коли на певній території проживають різ­
ні мовні спільноти та групи, то права, сформульовані в цій Декларації,
мають здійснюватися на основі взаємної поваги і в такий спосіб, щоб
демократія могла бути гарантована максимально можливою мірою»
(ст. 2.1.). Однак ставлення великодержавників та їхніх колаборантів до
української мови аж ніяк не відповідає цій рекомендації. Українська
мова безкарно дифамується, наділяється епітетами на кшталт «колхоз­
ный», «курдупельный», «петлюровский», «бандеровский» (язык) або й
просто забороняється в офіційному вжитку. Один із численних при-
153 http://uk.wikipedia.org/wiki/3aKOH_yкраїни_«Про_засади_державної_
мовноїполітики».
154 Universal Declaration of Linguistic Rights. — http://www.unesco.org/
most/lnngol l.htm.
155 Там само.
143
 кладів: оголошення на дверях відділу кадрів великого підприємства
«Мотор-Січ» у Запоріжжі застерігає: «Внимание! Документы запол­
нять только на русском языке!» ,56. Як у такій ситуації має реалізувати
свої мовні права носій державної української мови?
Не припиняються індуковані з-за меж України намагання розко­
лоти українську націю, звісно ж, із маніпулюванням правами людини.
«Немає насправді єдиної “української нації”. Є дві різні і за своїми
прагненнями і ментальністю часом протилежні нації. Більшість серед
них — це українці, меншість — західняки («западенцы»), які не мають
сміливості назвати себе своїм ім’ям, а намагаються присвоїти собі ім’я
іншої нації. Спекулюючи на цьому, вони, будучи меншістю, діють від
імені більшості. І створюється саме така ситуація, як сьогодні в Києві:
меншість, що прикидається більшістю, діє від імені більшості, приду­
шує права і більшості, і всієї решти меншостей, яких, як колись турки
— яничарів, використовує антинаціональна українська еліта для при­
душення волі українського народу» ,57. Якщо в українському суспіль­
стві і є дві нації, то аж ніяк не українська і «западенська», а, як згаду­
валося, українська і російсько-совкова. Українофобську ностальгію
російського великодержавного «політичного філософа» С. Черняхов-
ського можна зрозуміти, але подібно про українське суспільство го­
ворять і діячі української культури та науки на кшталт Коротича, Та­
бачника та под.
Барселонська декларація (ст. 13) закликає до «пошуків задовіль­
ного соціолінгвістичного балансу» та «лікування, спрямованого на
відновлення балансу». Для цього вона рекомендує брати до уваги різні
чинники, зокрема наявність історичних попередників на території,
примусовий характер міграцій, які призвели до співіснування різних
громад та груп, ступінь їхньої політичної, соціально-економічної та
культурної вразливості, їх демократично виражену волю тощо. Отже,
ратифікуючи «Європейську Хартію регіональних і міноритарних мов»
та розробляючи мовне законодавство, Верховна Рада мала б узяти під
державний захист міноритарні мови, що, як, наприклад, караїмська,
ще з часів Київської і Галицько-Волинської держави існують на тери­
торії України або носії яких були насильно виселені з України (крим­
ськотатарська), а не ті, що, як російська, мають тут недавнє похо-
156 http://lb.ua/news/2012/09/18/171042_zaporozhe_zapretili_zapolnyat.html.
157 Черняховский С. Никакой единой «украинской нации» не существует.
— http://topwar.ru/16342-nikakoy-edinoy-ukrainskoy-nacii-ne-suschestvuet.html.
144
дження: 1926 р. в УСРР було 2 677 166 росіян, 1989 р. в УРСР —
11 355 582, більше половини з яких в Україні не народилися. У Гали­
чині, на Буковині, Закарпатті, у Волинській і Рівненській областях до
1939 р. росіян не було взагалі ,58. Щодо «вразливості» меншин та їхніх
мов, то тут пріоритет державного захисту має бути наданий мовам
«загроженим», з невеликою кількістю носіїв та відсутністю своїх мов­
них материків за межами України (айсорська, гагаузька, їдиш, караїм­
ська, румейська та ін.) і тим мовам, що мають більшу кількість носіїв,
але були об’єктами лінгвоциду (українська, кримськотатарська та ін.).
Зрештою, об’єктами лінгвоциду були мови і першої групи ,59.
«Усі мовні спільноти мають право кодифікувати, стандартизувати,
зберігати, розвивати і просувати свої мовні системи без стимульова­
ного або примусового втручання», — зазначається в Барселонській
декларації (ст. 9). Українську й інші мови України в СРСР десятки
років «зливали» і «зближували» з російською за принципом «мінімаль­
них розходжень», унаслідок чого ці мови істотно втрачали національну
своєрідність та здатність до саморозвитку, зокрема, через насильне
посередництво російської мови в їхніх контактах з іншими мовами
світу.
Дотримання засад актуального історизму в царині мовних прав
потрібне не для того, аби змінити минуле, а щоб подолати негативні
наслідки подій і явищ, які були в минулому, а сьогодні стоять на за­
ваді нормальному розвиткові і функціонуванню мов. У цьому полягає
відновлення історичної справедливості у мовній сфері, підстава для
«регенерації свого народу» (Т. Г. Масарик) та його мови.
Урегулювання мовної ситуації в Україні та забезпечення мовних
прав її громадян має відбуватися на основі європейських правових
стандартів, зокрема положень «Загальної декларації мовних прав»
(Барселона, 1996), і згідно з чинною Конституцією України.1589
158 Латвія й Естонія не ратифікували Європейську хартію регіональних
або міноритарних мов якраз на підстві недавнього походження мовних мен­
шин у цих країнах.
159 «За Радянської влади, на наш погляд, проти айсорської мови сталін­
ським режимом було вчинено лінгвоцид нечуваних розмірів. <...>. Подібна
«зачистка» стосувалася не тільки айсорської мови, а й мов інших національ­
них меншин. Так відбувалося «змітання національних відмінностей» між мо­
вою панівної нації і мовою етнічних меншин» (Маргулов А. Ассирійське пи­
тання в дзеркалі радянської преси 20-30-х років XX століття // Укр. іст. зб. —
2010. — Вип. 13. — Є. 220).
145
 Українська держава і громадянське суспільство мають дбати про
забезпечення мовних прав українців за межами України: у діаспорі та
— з дотриманням принципу паритетності — на українських етнічних
землях у кордонах суміжних держав. Історично актуальною залиша­
ється проблема національної регенерації українського народу та реук-
раїнізації української мови, деформованої тривалим колоніальним на­
сильством.
146
Любомир Белей (Ужгород)
«Русинський язик» у Закарпатті: реалізація мовних прав
чи соціолінгвістична містифікація <
Наприкінці 80-х рр. XX ст. на мовній карті України з’явилася га­
ряча точка — в Закарпатській області «відкрили» автохтонний русин­
ський етнос, що послуговується окремою (передусім від української)
русинською мовою. З тих пір творці «нового слов’янського народу» та
«нової слов’янської мови» постійно нав’язують дискусію про самобут­
ність неорусинства та жорстку його українізацію, що на думку ініціа­
торів такої дискусії уже саме по собі є незаперечним фактом існування
окремішими русинської мови.
Оскільки в сучасному глобалізованому світі функціонування ма-
лопоширених мов перебуває під загрозою, виникає потреба постійно
про них дбати: захищати продуманою мовною політикою та мовним
плануванням, тобто відстоювати їхній статус, функції, структуру та
поширення в межах мовної спільноти ,60.
Згідно з соціолінгвістичною теорією, щоб мова повноцінно функ­
ціонувала, слід працювати над трьома аспектами мовного планування:
1) статусне планування — закріплення за мовою статусу окремішнос-
ті, офіційне визнання її на державному рівні, надання певного статусу
(державної, регіональної тощо); 2) корпусне планування: кодифікація
фонетики, вокабуляру та граматики, очищення мови від запозичень
тощо; 3) планування функціональної сфери: політика поширення мо­
ви, популяризація її серед мовної спільноти 160161.
Ці три вектори мовного планування тією чи іншою мірою викорис­
товують у мовній політиці як поширені мови, так і зовсім рідкісні.
Щоправда, мовне планування можуть використовувати і щодо діа­
лектів, з яких хочуть створити окремі мови. У таких випадках ідеться
не про забезпечення прав мовної спільноти, оскільки її мовні права
вже належно реалізовані в межах чинного мовного простору, а про
антифілологічні політичні інсинуації. Навіть при поверховому аналізі
таких «мов» впадає у вічі, що і легітимізація статусу, і граматично-
160 Kaplan B. R., Baldaaf R. B. Language Planning from Practice to Theory.
— Clevedon, 1997. — 416 p.
161 Cooper R. L. Language Planning and Social Change. — New York, 1989.
— 216 p.
147
 вокабулярна окремішність суперечать найпростішим лінгвістичним
фактам.
Щоб спробувати дати відповідь на запитання, сформульоване у
назві нашої доповіді, необхідно розглянути щонайменше дві фунда­
ментальні передумови існування кожної мови, а саме: її глотогенез та
стосунок до територіально суміжних мов та їх діалектів.
Попри чисельність публікацій, присвячених самостійності русин­
ської мови, їх автори здебільшого уникають точного визначення часу
появи русинської мови та її безпосередніх джерел. Заради справедли­
вості треба зазначити, що серед ідеологів політичного русинства не­
має фахових лінгвістів, що, однак, не стримує їх від спроб розв’язання
мовних проблем, що іноді набувають дилетантського характеру. Так,
творець сучасного політичного русинства П.-Р. Магочі у книжці «На­
род нізвідки», мабуть, свідомо оминає питання походження русин­
ської мови, яку зараховує до східнослов’янських. Пор.: «Долиняни —
чисельно найбільша та найстарша з усіх етнографічних груп карпато-
русинів, чиї предки прибули до Карпатської Русі приблизно в XI та
XII століттях». Звідки прибули долиняни на так звану Карпатську
Русь, якою мовою вони розмовляли — про це канадський автор мов­
чить. А. Плішкова, попри назву книжки, що зобов’язувала авторку
проаналізувати питання глотогенезу русинської мови — «Русинський
язьік на Словеньску (короткий нарис історії і сучасносте)», також
уникає цієї проблематики, підмінюючи її голослівними твердженнями
про 300-літню традицію літературної русинської мови 162.
Проблема походження русинської мови — це питання, яке не має і
не може мати наукового розв’язання в системі координат сучасного
неорусинства. Адже на кожному базовому мовному рівні — фонологіч­
ному, морфологічному, словотвірному, лексичному, синтаксичному —
очевидним є органічний, безпосередній, генетично споріднений
зв’язок так званої русинської мови або, точніше, мови автохтонного
населення Закарпаття та суміжних і несуміжних діалектів української
мови (рефлексація о, е в новозакритих складах, доля її, занепад єрів,
рефлексація *4і, *^, поява протетичного *), новий ять, спіритизація *g;
специфіка парадигматики іменників, історія займенникових дієслів­
них парадигм; спільність лексичного складу тощо). Саме через неза­
перечну очевидність безпосереднього генетичного зв’язку так званої
шПлїшкова А. Русинський язык на Словеньску (короткий нарис історії і
сучасносте). — Прешов, 2008. — 203 с.
148
русинської мови та решти українських діалектів ніхто з творців неору­
синства не порушує питань історії русинської мови. Натомість
Ю. Шевельов в «Історичній фонології української мови» датує появу
першої хвилі проукраїнських переселенців у Центральному Закар­
патті, а відтак і появу протоукраїнської мови на теренах Закарпаття,
десятим століттям, зауважуючи, що «ця місцевість прийняла усі фо­
нологічні інновації внаслідок другої хвилі переселення з-поза гір у
середині XI ст., після остаточної втрати степових земель» ,63.
Глотогенез мови автохтонної людності Закарпаття як територіаль­
них різновидів української мови або як її діалектів має переконливе
пояснення і на підставі діалектологічних фактів. Як українські
(І. Панькевич, С.Бевзенко, Й.Дзедзелівський та ін.), так і зарубіжні
діалектологи (О.Брох, 3. Штібер, Я. Рігер, А. Вінценз, Л. Деже та ін.)
сходяться на думці, що південнокарпатські говірки, зокрема їх верхо­
винське пасмо — гуцульські, бойківські та лемківські — є органічною
частиною та прямим продовженням говірок карпатської діалектної
групи говорів української мови 164. Переважна більшість діалектних
явищ закарпатського говору має своє продовження в суміжних або
близьких українських говорах Галичини, Буковини чи навіть Полісся.
Специфічні риси закарпатських говірок мають двояке походження:
вони є або давньоукраїнськими архаїзмами, або ж результатом трива­
лих міжмовних українсько-угорських, українсько-словацьких, україн­
сько-польських, українсько-румунських контактів. Ні перші, ні другі
чинники, що породили специфічні явища в закарпатських говірках,
ніяким чином не засвідчують їх самостійність, оскільки притаманні й
іншим говорам української мови.
Як бачимо, ідеологи політичного русинства ігнорують або всіляко
уникають відповіді на два фундаментальні запитання: коли і як
з’явилася русинська мова та у яких відношеннях перебуває русинська
мова з іншими суміжними говорами української, польської, словаць­
кої, угорської та румунської мов, без чого фахова розмова про існу­
вання окремої русинської мови втрачає наукове підґрунтя. Лише чітко
доведений самобутній історичний шлях розвитку русинської мови та її
окремішнє становище щодо говорів суміжних мов можуть слугувати
серйозними лінгвістичними підставами для її визнання, що, у свою
163
Шевельов Ю. Історична фонологія української мови.— X., 2002.—
С. 273.
164
Бевзенко С. П. Українська діалектологія.— К., 1980.— С. 213.
149
 чергу, мало б зобов’язувати державу Україну до забезпечення віль­
ного розвитку нововідкритої русинської мови як мови однієї з націо­
нальних меншин держави.
Оскільки відсутні будь-які лінгвістичні аргументи на користь ідеї
про окремішність так званої русинської мови, ідеологи неорусинства
вдаються до відвертої маніпуляції та фальсифікації важливих історич­
них і мовних фактів, що можна оцінити як прийоми лінгвістичної міс­
тифікації. Мусимо визнати: за сприяння інших суто політичних чин­
ників, у цій, здавалося б, безнадійній справі ідеологи політичного ру-
синства мають значні здобутки. Назвемо знакові і, очевидно, добре
відомі факти, які, проте, варто оцінити як прийоми соціолінгвістичної
містифікації. Так, 7 березня 2007 р. за ініціативи депутатів «патріотич­
ної» фракції «Нашої України» та її цілковитої підтримки Закарпатська
обласна рада «визнає на території Закарпатської області національ­
ність “русин” і звертається з клопотанням до Верховної Ради України
про визнання національності “русин” на законодавчому рівні». Навіть
якщо не акцентувати уваги на тому, що цією ухвалою Закарпатська
обласна рада явно переступила рамки своєї компетенції, впадає в око
«скорочена» процедура прийняття цієї ухвали: без попередніх експерт­
них висновків, без розгляду в комісіях, по суті, без обговорення на
сесії обласної ради, проте за наполегливої ініціативи тогочасного ке­
рівника секретаріату президента України — Віктора Балоги. Цією ухва­
лою Закарпатська обласна рада анонсувала існування «окремої русин­
ської нації та відповідної мови», хоча неспроможність цієї ухвали є
очевидною як з фахового лінгвістичного та етнологічного боку, так і
суто правового. Тому цю ухвалу треба розглядати як звичайний міс-
тифікаційний прийом. До такого самого прийому вдається і Верховна
Ради України, коли влітку 2012 р., ігноруючи одностайну в сучасній
славістиці думку про україномовну належність говірок Закарпаття,
незважаючи на цілковиту безпорадність численних спроб кодифікува­
ти місцеві українські говірки, чинний закон України «Про засади мов­
ної політики в Україні», визнає таке фантомне явище, як русинська
мова, мовою національної меншини України. Така позиція органів міс­
цевого самоврядування та законодавчої влади України, породжена су­
то політичними інтересами, відкрила шлях для системного викорис­
тання інших інструментів соціолінгвістичної містифікації, спрямова­
них на «створення» русинської мови. Так, на виконання ухвали Закар­
патської обласної ради від 7.03.2007 р. Закарпатська обласна телераді-
окомпанія «Тиса 1» двічі на тиждень починає транслювати русин-
150
ськомовну програму «Русинська родина», Закарпатська обласна рада
фінансово підтримує недільні русинські школи, конкурси-огляди ру­
синського фольклору. Без будь-яких фахових висновків або рецензій,
навіть симпатиків або прихильників політичного русинства, Закарпат­
ська обласна ради «з голосу» приймає ухвалу про фінансування в роз­
мірі 500 тис. гривень видання 6-томного «Словаря русинського язьїка»
Ю. Чорі. Наклад цього словника планували розповсюдити у всіх шко­
лах та сільських бібліотеках Закарпаття, хоча цей словник отримав
нищівну критику мовознавців за лексикографічну безпорадність. Зок­
рема, в одній з рецензій на «Словарь русинського язьїка» Ю. Чорі
стверджується таке: «Можна зробити незаперечний висновок, що з
лексикографічного погляду це не русинський, а український, точніше
українсько-український словник, у реєстровій частині якого понад
90% українських слів. Це перший висновок. Другий висновок безсум­
нівно схиляє до думки, що ніякої окремої русинської мови не існує,
якщо в найбільшому словнику (Ю. Чорі) цієї уявної мови переважна
більшість слів збігається з українськими літературними (окремі слова
різняться тільки фонетично, морфологічно, але не лексично)» ,65. При­
кметно, що справді вартісні лексикографічні праці — словники
І. Панькевича та М. Грицака, які гідно репрезентують лексичне багат­
ство закарпатських говірок, нікого в Закарпатській обласній раді не
цікавлять, бо вони не працюють на русинську ідею.
Очевидний маніпуляційний характер мають постійні звернення
керівництва русинських організацій, депутатські запити Є. Жупана, а
«Иван Орлай — яркый представитель пудкарпатської іммігрантськоі
интелігенциі 18-19 сторуч.
Коли у 1787 рокови, пуд час нащевленя Лемберзького універзитета, ім­
ператор Австриі Йосиф II попросив вказати му май файных студентув, товды
професор И. Феслер привюг трьох: П. Лодій, В. Кукольник и И. Орлай. Всі
русины... всі з Пудкарпатя. /.../
Ніжинська гимназія высшых наук стала ковальньов интелеленциі не лем
Малороси, ай и цілої російської імперії, її выпускникы — Микола Гоголь,
Євген Гребінка, Нестор Кукольник, Петро Редкін, Костянтин Базілі, Василь
Домбровський, Платон Лукашевич и другі — у будущему прославили свою
«альма-матер».
Орлай лишив невеликое научное наслідство. Велика частка його на­
учного доробка лишила ся у рукописах. Роботы педагогійного напрямка на­
писані з опыта учебно-виховного процеса Ніжинської гимназіі».
151
 також подання голови Закарпатської обласної ради І. Балоги про від­
криття в Ужгородському національному університеті кафедри та спе­
ціальності «русинська мова та література». В україномовних засобах
масової інформації, офіційних і приватних, що належать покровите­
лям політичних русинів, з’являються матеріали, писані «русинською
мовою». Офіційний сайт Закарпатської обласної ради «Новини Закар­
паття» у рубриці «Новини по нашому» подає, наприклад, такий мате­
ріал:
У цьому уривку на самобутню роль русинської лексики претенду­
ють, очевидно, ряд діалектизмів, як правило, фонетичних, а також
українські літературні форми, штучно адаптовані до закарпатських
«укаючих» говірок (пор.: пудкарпатської\ сторуч, студептув, привюг,
пуд час). Ефект чужомовного неукраїнського тексту покликані ство­
рювати також русизми церковнослов’янського походження на зразок
яркий, представитель, у будущему, научное наслідство, опыт,
учебна, архаїчний германізм Лемберзького, а головним чином — не­
звична орфографія на незрозумілих принципах: іммігрантської, инте-
лігенциі, гимназіі, высших, Австриі, Малоросіі. Неприродний характер
цього зразка русинської мови підкреслює використання колоритних
українських літературних форм — частка, доробок, виховний тощо.
Інший відомий закарпатський інтернет-ресурс Mukachevo.net,
який пов’язують з патроном неорусинства В. Балогою, у рубриці «За­
карпатський гумор» систематично публікує анекдоти мовою, яка, оче­
видно, і репрезентує багатства неорусинської словесності. Наприклад:
«Заходит вуйко у купе поїзда “Львів-Солотвино”. Там сидять два тем­
ношкірі афро-американця: — Хлопці, ану кажіт чесно, шчо у вас туй-
ки горіло?» або «Іване, а чому таракани живуть май довше за всіх? —
Петре, бо у них ниє дохторів, ге у нас». Оскільки за змістом ці анек­
доти аж ніяк не можуть претендувати на статус суто закарпатських,
то, очевидно, на думку редакторів чи власників згаданого інтернет-
ресурсу, закарпатськими вони мають стати завдяки особливій, “закар­
патській”, мові. І справді, мова цих анекдотів — особлива, бо, крім
західноукраїнського (не лише закарпатського) вуйко та низки закар­
патських діалектизмів туйки, май довше, ниє, дохторів, вона характе­
ризується довільним, навіть свавільним, уживанням, наприклад, діє­
слівних форм заходит, кажіт та сидять, живуть, або нічим не моти­
вованим використанням дивної фонетичної орфограми сполучника
шчо замість що, які поєднуються явно незакарпатськими русизмами
на зразок таракан, два афро-американця. Тут, очевидно, маємо спра­
152
ву зі спробами редакторів інтернет-ресурсу Mukachevo.net відвоювати
у простору української мови такий масовий жанр, як гумор, та
нав’язати читачеві думку про «неукраїнськість» закарпатської мови.
Важливий напрямок у реалізації соціолінгвістичної містифікації
русинської мови на Закарпатті реалізовує керівництво Мукачівської
греко-католицької єпархії (МГКЄ), яке ще в 1993 р., маніпулюючи іс­
торичними фактами та думкою вірних, домоглося відновлення статусу
sui iuris (пряме підпорядкування Ватиканові), завдяки чому, окрім ін­
шого, вибудувало ще й незалежну мовну політику. Специфіка мовної
політики МГКЄ полягає у дискримінації української мови та україно­
мовної богословської літератури й використанні в богослужіннях цер­
ковнослов’янської мови, а також штучного неоязичія, що видається за
русинську мову. Так, у Мукачівській греко-католицькій єпархії з’яв­
ляються масові видання, мова яких позначається або як «русинська»,
або ж своєрідними «політкоректними» евфемізмами «народна мова
жителів Закарпаття (русинський язик)», «церковно-народна» і навіть
«карпатська». Однак така несподівана варіантність стосується не лише
назви «четвертої східнослов’янської мови», а й самих її норм. Як при­
клад подаємо уривки з «Причті о милосердном самарянині» «церков­
но-народною» мовою та уривок з «Житїя Блаженного Теодора Ромжі»
«русинською»:
«Однажди к Ісусу прийшов чоловік і спросив его: Кто являється мо­
їм ближнім? Тогди Ісус розказав слідуче: Деякий чоловік отправився із
Єрусалима до Ієрихону. Це було длительное і трудное путешествіе.
Вдруг появилися разбойники і напали на путешественика. Поблизости не
було нікого і ніхто не зміг почути его крик о помощи. Разбойники за­
брали у чоловіка все, что он мав, даже одежду. Он защищався, а так як
разбойники були сильніші, они ізбили его і он остався лежати коло до­
роги полу мертвим» («Причті о милосердном самарянині»);
«Отиць Теодора Пал (Павел) Ромжа робив на штреку, быв путеобход­
чиком у районі Бочкова. Дьувбчоє имня Теодоровбї матери Марія Се­
мак./.../ Велика фамілія жила у скромных условіях у християнскум дусі.
Односилася до периферійного сириднього греко-католицького общест­
венного класа, котрый уже ся починав формовати. Но у духовности їх
фамілія одрізнялася од сиридньостатистичнбї, най буде і не на много (так
споминовуть їх знакбмі, та и у їх фамилійи такі спомины сохранилися. У
фамілії споминали. Як ищи хлопчиком Теодор любив слухати історії из
живота святых, а коли чув за мученикув, часто плакав. Сочувствіє ци
153
 предчувствіє? У три роки малый Теодор почав ходити у садик (захорон- Як бачимо, поява «русинського язика» на теренах сучасного Закар­
ку)...» («Житіє Блаженного Теодора Ромжі») |66. паття практично не має нічого спільного ні з народовською, ні русо­
фільською літературномовними традиціями другої пол. XIX — першої
Навіть побіжного погляду на наведені два зразки русинської мови пол. XX ст. Аж ніяк не можна пояснити спроби творців русинської
достаньо, щоб побачити, що вони виконані на основі різних принципів мови прагненням зберегти багатство закарпатських народних говірок,
правопису, причому дотримуються їх вкрай непослідовно. Так, [е] (не­ оскільки місцеві діалектизми використовують, як правило, спорадич­
залежно від позиції у слові та його походження) передають то літерою но та безсистемно, як стилістично марковані одиниці, лише щоб уви­
и, то е (сириднього, отиць та велика, предчувствіє), ся з дієсловами разнити створювану ілюзорну відмінність між українською та русин­
пишуть то разом, то окремо {ся починав формовати та односилася)\ ською мовами. Усе це дає підстави твердити, що творці русинської
навіть одна й та сама словоформа пишеться по-різному {фамилійи та мови намагаються вибудувати на теренах Закарпаття мовну політику,
фамілії), у знахідному відмінку множини іменників чоловічого роду спрямовану не на збереження неповторного феномену духовної куль­
колишньої *б-основи виступає то закінчення -ы, то -и {спомины та р о ­ тури закарпатців — їх народнорозмовного мовлення, а як інструмент
ки), годі пояснити орфограму знакдмі. Більше того, наведені зразки денаціоналізації місцевої автохтонної людності та дезінтеграції украї­
різняться графічними системами: якщо у першому використано голов­ номовного простору.
ним чином сучасну українську абетку, то другий — це еклектика ро­
сійської та української з використанням діакритичних знаків. Сама
єпархія трактує дискримінацію української мови у богослужіннях та
поширення «русинськомовної» літератури як збереження місцевих
русинських традицій, чим протиставляється УГКЦ як чужій, при­
йшлій на Закарпатті, бо вони, мовляв, українська.
Про містифікаційну сутність русинської мови свідчить також і той
факт, що за межами України — у Словаччині, Польщі, Угорщині, Сер­
бії, Хорватії, де русинська мова офіційно визнана, навіть не ведеться
жодних розмов щодо уніфікації численних варіантів, підваріантів та
гіідпідваріантів як літературної форми русинської мови. У Словаччині,
де русинська мова має офіційне визнання ще з середини 90-х рр.
XX ст., досі панує кодифікаційний хаос 16І67168. Навіть один з чільних твор­
ців політичного русинства П.-Р. Магочі визнав, що «в першій етапі ся
мають створити і хосновати штири реґіональньї штандарты — окрем
Сербії, у Польщі, Словакії і на Україні, а пізніше на їх основі ся має
формовати пятый варіант — койне, якый бы ся мав хосновати як літе­
ратурна мова про вшыткы реґіоньї» |68.

166 Пушкаш Л. Житїє Блаженного Теодора Ромжі. — Ужгород, 2013.—

С. 15.
167 Штець М. До питання кодифікації «русинського языка» // Науковий
збірник Музею української культури у Свиднику / Ред. М. Сополига.— Свид-
ник, 2011. — Т. 26. — С. 74-86.
168 Маючій П. Р. Задачі III Міджінародного конгресу русинського язика //
Русинськый язик меджі двома конгресами. — Пряшів, 2008. — С. 8.
154 155
 Лариса Масенко (Київ)
Українська мова в освіті: правові аспекти
Русифікація й денаціоналізація українців у самодержавній і кому­
ністичній Російській імперії відбувались не лише шляхом заборон і
обмежень у вжитку української мови, а й через спеціальні заходи,
спрямовані на послаблення її культуротворчого потенціалу і впливу
створеною нею культури. Особливою винахідливістю в цьому плані
відзначалась комуністична влада. На відміну від царської, вона прова­
дила асиміляційну політику не відверто, а приховано. Для зовніш­
нього світу комуністи декларували переваги своєї національної полі­
тики, проголошуючи на словах рівноправність усіх мов у СРСР, їх
«небачений розквіт» і «гармонійність» взаємодії національних мов з
російською. Водночас мовно-культурна асиміляція неросійських на­
родів продовжувалася, лише набувала інших форм.
Потужне знаряддя русифікації радянська влада отримала з появою
в 1950-х роках телебачення, яке, поряд з радіо, дало їй змогу посилити
й прискорити процеси мовно-культурної уніфікації населення СРСР,
що за часів Брежнєва втілилось у тезу про постання «нової історичної
спільноти — радянського народу». Проте експансіоністські проекти
Кремля, спрямовані на поширення свого політичного впливу в інших
країнах, примушували владу терпіти присутність національних куль­
тур у республіках. Але місцеві культури в жодному разі не мали кон­
курувати на рівних з російською культурою, яка виконувала інтегра­
ційну функцію злиття «братніх націй» у єдиний «радянський народ». І
саме телебачення, що поєднує звуковий ряд з візуальним, давало владі
великі можливості для застосування маніпулятивних технологій.
Використання спеціальних стратегій з метою впровадження в ма­
сову свідомість українців стереотипу меншовартості своєї мови і
культури порівняно з російською ілюструють телевізійні практики, що
застосовувались в УРСР. Опис передач українського телебачення
1970-х років, яке тоді обмежувалось трьома каналами — центральним
з Москви ЦТ і двома українськими з Києва — УТ-1 і УТ-2, можна
знайти в книжці С. Цалика «Киев: конспект 70-х (Рассказьі о повсед-
невной жизни города и горожан)». Автор згадує тогочасне тематичне
обмеження передач українських каналів на тлі значно розмаїтішого й
цікавішого репертуару центрального телебачення. Ключові передачі
обох українських каналів — «Сільський час», «Село і люди», «Соняч­
ні кларнети» — були призначені для сільської місцевості, там вони й
156
користувались попитом. Кияни ж, як зауважує С. Цалик, іронічно на­
зивали УТ-1 «колгоспником», натомість дивились цікаві програми з
багатого репертуару центрального каналу — «Клуб кинопутешест-
вий», «В мире животных», «Очевидное — невероятное», «Утренняя
почта», «Вокруг смеха», «Кинопанорама», «Кабачок 13 стульев». Крім
того, московський канал транслювали на годину — півтори довше,
ніж український, а в 21.00 на всіх каналах СРСР, включно з УТ-1, пе­
редавали московську інформаційну програму «Время» ,69.
Варто нагадати й ситуацію, що склалась у 1970-х — першій поло­
вині 1980-х років у царині художньої літератури. Якісний прорив, що
його зробили молоді талановиті митці з руху шістдесятників, у 1972 р.
місцева колоніальна адміністрація за наказом з Москви ліквідувала,
заарештувавши активних його учасників і ввівши драконівську цен­
зуру, крізь бар’єри якої могли пробитися до читача лише поодинокі
якісні твори. Не дивно, що в переліку дефіцитних книжок, популярних
у колах київської інтелігенції, С. Цалик не наводить жодної української,
список обмежується виданнями російських авторів М. Булгакова,
В. Аксьонова, Є. Євтушенка, А. Вознесенського, братів Стругацьких
та інших, а також зарубіжних авторів у російських перекладах. Пока­
зово, що серед видань, які користувалися попитом на книжковому
«чорному ринку» був і «Словарь русского языка» В. Даля ,7°.
Унаслідок цілеспрямованої репресивної політики московській
владі таки вдалося вкоренити в ментальність значної частини україн­
ського населення — і то не лише людей з невисоким рівнем освіти, а й
інтелігенції — переконання в неповноцінності української культури
порівняно з російською. Так, ще на початку 90-х років авторитетний
український філософ на сторінках московського журналу заявляв, що
передплачує лише російські журнали «Новый мир», «Знамя» та інші й
ігнорує українські, бо вони нецікаві. «Проблема повинна розв’я­
зуватися на рівні створення такої україномовної культури, яка буде
конкурентноспроможною», — зазначав філософ. Полемізуючи з та­
кою позицією, О. Рибалко, історик культури, головний редактор
«Пам’яток України» писав: «Прикро і гірко. Подумалося: чи так уже
відрізняються од наших видання хоч би тих же прибалтів, чи такі вже
вони всуціль цікаві, надто для їхньої рафінованої інтелігенції. Але ж
там така проблема немислима, і, очевидно, тому, що не існує такої ха-16970
169 Цалик С. Киев: конспект 70-х (Рассказы о повседневной жизни города
и горожан). — К., 2012. — С. 250-251.
170 Там само. — С. 107-108.
157
 рактерної для багатьох в Україні роздвоєності між рідною і російською
(часто ще ріднішою) культурою» 171.
Існує ще одна підступна телевізійна технологія, яку застосовують
маніпулятори людською свідомістю в умовах конкуренції двох мов, а
саме таку ситуацію створила в нас імперська мовна політика. Щоб
сформувати в людей, які некритично сприймають гелепродукцію, по­
трібне асиміляторам ставлення до мов, які конкурують, треба в од­
ному телесюжеті протиставити їх за обговорюваними темами і соці­
альним статусом персонажів, які говорять різними мовами. Протистав­
лення двох мов вибудовується за опозицією «високе / низьке, прес­
тижне / непрестижне, нормативне / ненормативне». Така стратегія бу­
ла впроваджена в радянський час у комічному телевізійному дуеті Та­
рапуньки і Штепселя, в якому Тарапунька грав роль суржикомовного
дурника, а Штепсель — розумного й розважливого російськомовного
партнера, що керував поведінкою Тарапуньки, постійно виручаючи
його з халеп, у які той потрапляв через свою недоумкуватість. У такий
спосіб українська мова Тарапуньки, роль якої виконувало мішане мов­
лення, скалічене впливом на нього російської, протиставлялась остан­
ній як мова ненормативна й смішна порівняно з «нормальною» і прес­
тижною російською. Призначенням цього гумористичного дуету було
непомітне нав’язування масовій людині відповідного сприйняття двох
мов і ставлення до них.
Як не прикро це визнавати, але нинішнє телебачення в Україні
стало потужним джерелом продовження русифікації українського на­
селення, що блокує формування цілісної української нації. Розроблені
в радянський період маніпулятивні практики почали особливо інтен­
сивно впроваджуватись на телевізійних каналах з кінця 1990-х років,
коли вони перейшли у власність до компрадорської буржуазії, якій
національні інтереси абсолютно чужі, ба більше, деколонізація й де-
комунізація інформаційно-культурного простору країни загрожує їм
втратою панівних позицій у суспільстві.
У цій ключовій для зміцнення державної незалежності царині пат­
ріотична частина суспільства виявила несолідарність і слабкість, оскіль­
ки не тільки не спромоглася організувати протидію небезпечним про­
цесам тотальної втрати телебачення як найдієвішого засобу попу­
ляризації української культури, історії, національних цінностей, але
навіть не змогла впродовж усіх двадцяти років домогтися українізації
державного каналу.
171 Рибалко О. «Я вам честно признаюсь...» ІІ Правдиве українське серце.
Олександр Рибалко /Упоряд. І. Гирич та К. Рибалко. — К., 2010. — С. 349.
158
Нині і без спеціальних досліджень очевидно, що на телебаченні
України панує мова й продукція російської культурної індустрії. Але
можна навести й конкретні дані моніторингу восьми провідних кана­
лів, який провели волонтери громадського руху «Простір свободи» в
жовтні 2012 року. Моніторинг тривав 64 години. Українська мова зву­
чала на каналах близько 28% часу, стільки ж було відведено двомов­
ним програмам, решта ж 44% належала російськомовним 172.
І проблема не лише в кількісному переважанні російської мови на
нашому «не своєму» телебаченні, хоча й ця обставина сама по собі
гальмує процес розширення сфер уживання літературної української
мови. Ще загрозливішим для морального здоров’я нації є застосу­
вання розроблених ще в тоталітарній радянській системі стратегій
приниження української мови, консервації у свідомості масової лю­
дини стереотипу її маргінальності й меншовартості.
Суперечить телевізійній практиці суверенних країн запрошення на
роль ведучих у політичних ток-шоу громадян інших країн, які не во­
лодіють державною мовою. Ані Савік Шустер, ані Євгеній Кисельов не
обтяжують себе вивченням державної мови України і знанням її куль­
тури. Зрештою, Є. Кисельов відверто висловлював своє бачення України
як «провінції біля моря». Чиєї провінції, здогадатися не важко. Але саме
таких ведучих потребують власники телеканалів, які їх запрошують.
Звичними на наших каналах стали програми з двомовними веду­
чими, або ж членами журі на всіляких розважальних ток-шоу, що фор­
муються з кількох російськомовних осіб із вкрапленням одного або­
ригена, який говорить українською. На унікальність цієї української
практики застосування білінгвізму в засобах масової інформації вже
звертали увагу фахівці. Таке «шизофренічне» використання двомов­
ності зауважив під час перебування в Україні мовознавець Юрій Шев­
чук, який викладає українську мову в Колумбійському університеті
США. Ось що він сказав з цього приводу в інтерв’ю, записаному на
його батьківщині, в Рівному: «Щодо новітніх внутрішніх чинників
тиску на українську мову, то не можу не згадати такого новаторства
теперішніх русифікаторів, як штучно створена “лінгвістична шизо­
френія”, коли через засоби масової інформації людям нав’язують дум­
ку про те, що одночасно говорити двома мовами природно. У одній
передачі впродовж п’яти хвилин можуть звучати дві мови! Я дослі­
джував схожі в мовному плані регіони — Квебек, Каталонію, Пуерто-
172
www.dobrovol.org.
159
 Ріко — ніде не показують на телебаченні програм, де одночасно гово­
рять двома мовами, причому жодною не говорять правильно!» 173174.
Щоправда, останнім часом мода на мовну суміш видозмінюється.
Ведучі-білінгви поступаються місцем одномовцям, але, звичайно ж, не
україномовним, а російськомовним. Але в текст, виголошений росій­
ською, коли-не-коли вставляється одне українське слово чи фраза. У
такий спосіб у свідомості глядачів українська мова фіксується не як
окрема самостійна мова, а як лексичний ресурс російської на кшталт її
вологодського чи тверського діалекту. Ця технологія також належить
до арсеналу засобів «злиття братніх мов», що його обіцяла нам у щас­
ливому майбутті людства програма КПРС. А тим часом вона «зливає»
на телевізійних каналах країни державну мову.
Але й «чисту» російськомовну партію, без домішок «малоросій­
ського наріччя» московські гості часом використовують для реаніма­
ції в місцевих провінціалів ностальгійних почуттів за втраченим у
1991 р. спільним домом буття. Так, Максим Галкін під час проведення
в парі з Володимиром Зеленським новорічної розважальної програми
на «Інтері» час від часу вставляв у своє мовлення слова «наша стра­
на», не уточнюючи, яку ж «страну» він має на увазі. А варто нагадати,
що за радянської доби таке словосполучення дозволялось уживати
лише стосовно території всього Радянського Союзу, називати «нашою
країною» будь-яку з союзних республік цензура суворо забороняла.
У серіалах, які продукуються не лише в Росії, а й на нашій терито­
рії, поширилась мода протиставляти українську мову російській як
засіб спілкування відсталих нецивілізованих селян на тлі «продвину-
тих» російськомовних мешканців міста. «Просвітити» селян і залу­
чити їх до цивілізації може лише «вища каста» російськомовних. Як
писав режисер Леонід Мужук у «Слові Просвіти» саме в такому ракурсі
зображено мешканців села Обухівського району в серіалі «Сусідські
війни», який демонстрував канал «1+1». Серіал був створений у ви­
гляді ігрової постановки, підробленої під документальну правду. Сю­
жет вибудовувався навколо історії сварок селян з приводу установки
біотуалету. Все, що стосувалось туалету та його вмісту, велось україн­
ською мовою, натомість мирила селян російськомовна містянка, роль
якої грала Руслана Писанка . так носіями буцімто української лишаються придуркуватий Віталік з
173 http://www.ogo.ua/articles/view/2012-07-08/34283.htrnl.
174 Мужук Л. «Наше» кіно і телебачення : Писанка з біотуалетом // Слово
Просвіти. — 2011. — 12-18 трав.
160
Такий самий стиль стосунків між україномовною, а точніше — сур-
жикомовною сільською громадою і російськомовним міським «ци­
вілізатором» демонструє скетч-шоу «Рюрики» на каналі ІСТУ. Дія
серіалу відбувається в селі, мешканці якого зображені малокультур­
ними, обмеженими людьми, інтереси яких зосереджені переважно на
пошуках випивки. Роль освіченого, цивілізованого персонажа нале­
жить вчителеві, якого після закінчення вишу направили в сільську міс­
цевість викладати історію (!). Вчитель, звичайно ж, як того вимагають
канони «незалежного» українського телебачення, російськомовний. І
саме до нього постійно звертаються селяни за порадами, бо самотужки
вирішити свої проблеми вони неспроможні.
І, нарешті, розглядаючи маніпулятивні телевізійні стратегії не мож­
на не згадати й спосіб використання суржику — українського мов­
лення, скаліченого впливом на нього російської — на популярних ка­
налах. Не випадково символом нашої держави стала не котрась з кра-
сунь-акторок, як наприклад, Бріжит Бардо у Франції, а Вєрка Сердюч-
ка — переодягнений у жінку клоун, що говорить змішаною напівук-
раїнською-напівросійською говіркою. Факт сам по собі глибоко сим­
волічний, бо він віддзеркалює роздвоєний стан свідомості значної час­
тини української людності.
Але якщо образ Сердючки, хоча й не сприяє вихованню поваги до
української мови, все ж має якийсь елемент комічної привабливості,
то вже втіленням крайнього ступеня українофобії слід вважати образ
Вітальки в серіалі, що його демонструє канал ТЕТ.
Актор, який його грає, створює на рідкість потворний образ. Віталь-
ка — неохайний хлопець з огидною зовнішністю. Схиблений на сексі,
він постійно чіпляється до дівчат. Не маючи жодних шансів на успіх,
недоумок повсякчас наражається на зневагу, глум і обурення з боку
оточення. Говорить Віталька такою ж огидною, як він сам, мовою.
Ущербність скаліченого напівукраїнського мовлення Вітальки актор
ще й увиразнює, потворно розтягаючи рот. Усі інші численні персо­
нажі цього скетчу, крім матері Вітальки, такої ж недоумкуватої почва­
ри, як і він, говорять стандартною російською мовою. Жодного персо­
нажа, який би говорив літературною українською, в серіалі немає, від­
такою ж неповноцінною матір’ю.
Через майстерно сконструйований портрет Вітальки, мовно про­
тиставлений російськомовному оточенню, у підсвідомість глядачів (а
серіал має успіх переважно серед дівчат) вводиться образ української
мови як мови неповноцінних маргіналів.
161
 Цей серіал є ніби візуальним унаочненням поглядів на державну
мову, властивих деяким представникам правлячої партії. Наприклад,
депутат Луганської обласної ради Р. Мірошник 6 липня 2012 р. під час
обговорення Закону «Про засади державної мовної політики» С. Ківа-
лова та В. Колесніченка висловлювався про державну мову в такому
дусі: «Получается, что на этом языке (украинском. — Л. М .), если мы
растим своих детей, то мы лишаем их всего, мы растим просто недо-
рассу — людей, которые просто лишены огромного объема знаний,
которые приходят на русском языке, на английском, на другом» .
Цікаво, що, за інформацією сайту «Телекритика», на скетч «Віталь-
ка» поступила скарга в Національну комісію з питань захисту суспіль­
ної моралі. Проте жодних порушень моралі й приниження гідності
українців члени Комісії в цьому скетч-шоу не помітили ,76. Якщо ан­
тиукраїнської маніпуляції недобачають доктори й кандидати наук, які
входять до Комісії, то тим паче не помітять її тінейджери, для яких,
власне, й призначено цей витвір кіномистецтва. Впевнена, що не одну
молоду людину образ Вітальки переконає, що «по-украински — это
некрасиво». Оскільки така, прихована за розважальними телекар­
тинками, пропаганда значно ефективніша за дидактичні повчання,
змінити сформований телебаченням погляд на непрестижність україн­
ської мови буде нелегко навіть відданим своїй справі педагогам.
Таким чином, провідні телевізійні канали нашої країни інтенсивно
працюють на відчуження українців від їхньої культури. Неспромож­
ність тих, від кого залежала державна мовно-культурна політика
впродовж усіх двадцяти років, захистити свій інформаційно-культур­
ний простір призвела до втрати суверенітету в цій царині, ключовій
для формування цілісної нації. Адже, як писав свого часу Дж. Мейс у
газеті «День», «ніхто не має нічого проти російської культури чи мо­
ви, але доки українська мова залишатиметься другорядною в очах са­
мих українців, ця нація ніколи не буде єдиною» 1 . Нині ж на більшості
українських телевізійних каналів господарюють провідники «Русского
мира», закладаючи міну уповільненої дії під фундамент Української
держави.
175 Цит. за: Руда О. Мовне питання як об’єкт маніпулятивних стратегій у
сучасному українському політичному дискурсі. — К., 2012. — С. 74.
176 http://www.telekritika.ua/news/2013-01 -31/78676.
177 Мейс Дж. Після геноцидне середовище // День і вічність Джеймса
Мейса / За заг. ред. Л. Івшиної. — К., 2005. — С. 157.
162
Світлана Соколова (Київ)
Право на екологію мови як одне з мовних прав
Питання мовних прав переважно розглядають у двох аспектах - як
право людини вільно обирати мову спілкування, освіти, споживання
культурних цінностей тощо і як право мов на вільний розвиток неза­
лежно від кількості їхніх носіїв. Для більшості пересічних громадян
провідним є саме перший аспект. Ось, наприклад, як тлумачать по­
няття мовних прав представники руху есперанто: «Мовні права або
мовні права людини - це права людини і громадянина, індивідувально
і в колективі, обирати мову або мови для спілкування, як особистого,
так і соціально-комунікативного, незалежно від етнічної або національ­
ної належності, громадянства чи кількості тих, хто говорить цією мо­
вою на певній території. На практиці все значення поняття «мовні
права» можна передати так: "Кожен має право висловлювати свої дум­
ки і розуміти інших у найзручніший для себе спосіб. Усі мови рівні
між собою і мають рівні права"». І далі: «Будь-який вибір, здійснений
державними або міжнародними інстанціями на підставі блага, яке во­
ни передбачають для населення, заслуговує на моральне засудження і
юридично не має сили, оскільки не ґрунтується на демократичному
процесі»17516178. Тобто на перше місце поставлено права людини, її сво­
боду самовираження.
Другий аспект мовних прав пов’язаний з дотриманням прав за-
грожених мов, точніше спільнот їхніх носіїв, на збереження самих цих
мов. Із цим аспектом пов’язане прийняття низки міжнародних доку­
ментів, зокрема, Європейської Хартії регіональних або міноритарних
мов179.
Обидва напрямки неодноразово обговорювали як у науковій літе­
ратурі, так і в засобах масової інформації. Утім, є ще один аспект мов­
них прав, який теж не можна залишити поза увагою, це право на якіс­
ну, зразкову, тобто екологічну мову, яке має бути забезпечене кожній
людині у цивілізованій державі. «Екологія мови (лінгвоекологія, еко-
лінгвістика) - це напрям лінгвістичної теорії і практики, пов’язаний, з
одного боку, із вивченням чинників, що негативно впливають на роз-
178Аудерская Т. Защитите ваши языковые права // http://www.linguistic-
rights.org/ru/
179 European Charter for Regional or Minority Languages. Strasbourg,
5.XI. 1992 // http://conventions.coe.int/Treaty/en/Treaties/Html/148.htm
163
 виток і використання мови, а з іншого - з пошуком шляхів і способів
збагачення мови і вдосконалення практики мовного спілкування»180.
Екологія мови є одним зі складників поняття екології культури, оскіль­
ки, як зауважував Д.С. Лихачов, «екологію не можна обмежувати тіль­
ки завданнями збереження природного біологічного середовища. Для
життя людини не менш важливе середовище, створене культурою
предків та нею самою. Збереження культурного середовища - зав­
дання не менш важливе, ніж збереження навколишньої природи»181.
Власне термін «екологія мови» з’явився порівняно недавно: «Подіб­
ність між мовою, яка перебуває у тісних взаєминах з довкіллям, та ор­
ганізмами, які вивчаються з огляду на їхні стосунки із зовнішнім сере­
довищем, зумовила термінологізацію цієї метафори в лінгвістиці», -
зазначає О. Сербенська182183. Про екологію мови дбають у різних краї­
нах, зокрема й у тих, де державна мова має сталу літературну тради­
цію: «Суспільство зобов’язане оберігати мову від деструктивних
впливів такою самою мірою, як і біологічне середовище свого прожи­
вання» ,83. В Україні цей напрям дослідження також розвивається184.
Російський дослідник О.П. Сковородников185 називає кілька «не­
здорових явищ і тенденцій масового мовлення», виявлених шляхом
«лінгвоекологічного моніторінгу», що негативно впливають на еколо­
гію російської мови, а саме: 1) збіднення лексикону і фразеологічних
ресурсів, особливо в молодого покоління; 2) неволодіння багатознач­
ністю деяких ключових слів епохи, а також спекулятивне їх викорис­
тання як політичних ярликів у політичній боротьбі як один з проявів
180 Сковородников А.П. Экология современного русского языка и роль
средств массовой информации в этом процессе (Тез.). // http://gazeta.sfu-
kras.ru/node/307
181 Лихачев Д.С. Экология культуры //Москва. - 1979. -№ 7. - С. 173-179.
182 Сербенська О. Телепродукція в контексті засад лінґвоекології //
ЬЦр.7^8І.8/.икгїе1.пеі/ЬіЬ1іо/^ех.рЬр?а^ИЗ&г^=17&МИе1е_есо.1Дт
183 Бернацкая А.А. О трех аспектах экологии языка // Вестник КрасГУ.
Сер. «Туманит, науки». - 2003. - № 4. - С. 32-38. Ми навмисно звертаємося
до праць російських дослідників, тому що вони мають великий досвід саме в
галузі захисту своєї мови. Якщо з деяких з цих праць прибрати різку критику
незалежної мовної політики України та застосувати висловлені думки до захи­
сту української мови як державної - це дуже позитивно вплине на її екологію.
184 Екологія мови і мовна політика в сучасному суспільстві : 36. наук,
праць. - К., 2012. - 376 с.
185 Сковородников А.П. Зазнач, праця.
164
мовної агресії; 3) розтабуювання мату; 4) невмотивована доцільністю
заміна питомих слів іншомовними запозиченнями, переважно з анг­
лійської мови; 5) жаргонізація мови з порушенням стилістичної нор­
ми; 6) близька до жаргонізації мовна вульгарність (груба примітив­
ність вираження); 7) звичайна неграмотність.
Як бачимо, усе згадане повною мірою стосується й української
мови, оскільки саме про ці аспекти і йдеться у переважній більшості
публікацій, присвячених проблемам культури мови. Проте для укра­
їнської мови питання її екології ускладнене інтерферентним впливом
російської мови, їхня спорідненість створює ілюзію більшої подібно­
сті, ніж є насправді. Лексичні покручі, обмежений лексичний запас,
жаргонізми, фразеологічні кальки, немотивовані варваризми, помил­
кові синтаксичні конструкції характеризують не лише мову молоді.
Унаслідок інтерференції з’являються зразки гібридного мовлення, не
лише усного, а й письмового, як от: «Негайно вивезіть сміття. В про­
тилежному випадку ми будемо змушені відключити (треба: відімкну­
ти, вимкнути) кнопку визова (треба: виклику) ліфта вашого поверху
(Оголошення у під’їзді багатоповерхового будинку, м. Київ) (1); Ви­
різка свинна (треба: свиняча) (Цінник у магазині, м. Київ) (2); Прода­
ется земляная делянка приватизированная (треба: земельный учас­
ток, приватизированный) (Оголошення на ринку в СМТ Київської
області) (3).
У третьому прикладі, крім власне помилки, звертає на себе увагу
факт надання преференції російській мові, що, напевно, в очах явно
українськомовного автора в населеному пункті з переважанням україн­
ської мови підвищує рейтинг оголошення.
Міжмовна інтерференція пронизує всі мовні рівні. Однією з наці­
онально специфічних рис кожної мови є її лексико-семантична сис­
тема з усім розмаїттям її багатозначності, омонімії, синонімії, варіант­
ності тощо, на чому зупинимося докладніше. Порівняння у близько-
споріднених мовах семантики, стилістичного навантаження і
синонімічних зв’язків питомих і давніх за походженням лексичних
одиниць, що належать до однієї з основних і найдавніших лексико-
семантичних груп у будь-якій мові - назв членів родини, - свідчить
про досить суттєві відмінності між мовами навіть у цій сфері. Це такі
українські лексеми, як мати, батько, син, дочка, баба, дід, жінка,
чоловік в усіх значеннях з їхніми синонімами та словотвірними
похідними порівняно з російськими відповідниками.
165
 Таблиця 1
Так, наприклад, базова назва матері батька або матері - баба, з од­
ного боку, є спільною в українській та російській мовах, а з іншого - Перші значення лексеми баба в українській та російській мовах
має різні стилістичні відтінки і вступає у специфічні лексико-семан- та їхні деривати
тичні відношення у складі синонімічних, полісемічних, омонімічних
рядів як самостійно, так і у складі своїх дериватів. Українська мова Російська мова
Словник української мови186 подає лексему баба І та її дериват баб- Деривати Бабка Баба І Баба І Бабка Деривати
ка як стилістично нейтральні основні назви, синонімічні у першому бабуня, (1) ‘мати (1) ‘мати (5) (зазвичай з те саме, бабушка
значенні (див. табл. 1). Пор. баба 1:1 - ‘мати батька або матері’: «Пус­ бабуся, батька батька власним іме­ що ба­ бабуля,
тила баба внука, то він і побіг, тільки дверми стукнув» (А. Свид- бабусенька, або ма­ або ма­ нем) розм. те бушка розм.
ницький); бабка 1 - ‘мати батька або матері’: «Погляди внуків зверта­ бабусечка тері’ тері’ саме, що ба­ бабуся,
(усі пестл.) бушка розм.
лися з тихим, цікавим подихом на бабку» (О. Кобилянська). У росій­
бабонька,
ській мові187 стилістично нейтральні деривати бабушка - ‘мати батька розм.
або матері’: «Старуха, бабушка Фени, - подтвердила все показания бабисько, (2) ‘ста­ (1а) бабушка,
(4)
своей внучки» (Ф. Достоєвський) і бабка 1 - ‘те саме, що бабушка’: зневажл. пестл. ра віком прост. розм.
«Попались мне детские книжки, и мои собственные, и моего отца и бабище, зне­ до баба жінка’ ‘стара бабуся,
моей бабки, и даже - моей прабабки» (I. Тургенев). Російська лексема важл. ба­ 1:2 віком розм.,
баба у цьому значенні (5) маркована як розмовна й уживана переваж­ буня, жінка’ пестл.
но разом з іменем: баба Маня. Кількість дериватів зі зменшувально- бабуся,
пестливим відтінком приблизно однакова, проте самі вони не тотожні. бабусенька,
Пор. укр. бабуня - пестл. до баба 1:1: «[Ольга:] Тату, давно лежить від бабусечка
бабуні лист, а ти не прочитав» (О. Корнійчук); бабуся - пестл. до баба
1:1: « - Чи воли, бабусю, говорять?.. — питає Чіпка в Оришки» (Панас У значенні ‘стара віком жінка’ стилістично нейтральне лише укр.
Мирний); бабусенька — пестл. до бабуся: «1 згадав свою бабусеньку... баба 1:2: «Баба глянула на Горпину, і в старих очах заграв жаль» (Па­
Ось іде вона в садок, Щоб нащось нарвати на зиму в'язку жовтих нагі­ нас Мирний). Як деривати з пестливим значенням словник фіксує баб­
док» (Олександр Олесь); бабусечка - пестл. до бабуся; рос. бабуля, ка А - пестл. до баба 1:2: «Вони регочуть. - Іди,кажуть, бабко, додому,
бабуся - розм. пестл. до бабушка: «Женя подняла бабушку со стула: - ми не те міряємо...» (М. Коцюбинський); бабуня - пестл. до баба 1:2:
Пошли, бабуля, всё готово. Елена Георгиевна послушно встала» « - Добре вам, бабуню, було тут жити на волі» (Марко Вовчок); бабуся
(Л . Улицька - НКРЯ188); « - Подождем еще полчаса и пойдем, не си­ - пестл. до баба 1:2: «За дівчиною чимчикувала стара бабуся» (Іван
деть же тут всю жизнь! Эх, какие котлеты готовит твоя бабуся! Вооб­ Ле); бабусенька - пестл. до бабуся: «-Бабусенько, голубонько, Серце
ще пошли отсюда!» (М. Гіголашвіли - там само); бабонька 2 - розм. моє, ненько!» (Т. Шевченко); бабусечка - пестл. до бабуся: «Стара
пестл. до ім. бабка 1: «Я подошел к ней, обнял сзади и сказал: — Ба­ вже світом нудить, а панночка втішається: - Як славно, бабусечко, як
бонька, не плачь, пожалуйста. - Я не плачу, котик» (П. Санаев - там у нас велично та пишно!» (Марко Вовчок). Стилістично марковані та­
само). кож бабисько - зневажл. збільш, до баба 1:2 і бабище - зневажл.
збільш, до баба 1:2: «Як вийшла бабище старая, Крива, горбатая, су­
хая» (І. Котляревський).
186 Словник української мови: в 11 томах. - К.: Наук.думка, 1970 - 1980. У російській мові всі назви літньої жінки з коренем -баб- стиліс­
187 Словарь русского языка: в 4-х т. / Под ред. А. П. Евгеньевой. - 2-е тично марковані: бабка 1а - прост.: «Однажды пришла женщина с ли­
изд., испр. и доп. - М., 1981-1984. цом бледной, стеариновой желтизны, закутанная, как бабка, бессловес­
1‘^Национальный корпус русского языка // http://ruscorpora.ru/search- ная, безулыбчивая, но глаза сияли ясно, голубо» (Ю. Трифонов -
main.html (далі - НКРЯ).
166 167
 НКРЯ); бабушка 1а - розм.: «С удивлением я узнал, что ей [тете Да­
(М. Коцюбинський); рос. жена 1: «Марья Генриховна была жена пол­
ше] нет еще и сорока лет. А мне она казалась настоящей бабушкой»
кового доктора, молодая, хорошенькая немка, на которой доктор же­
(В. Каверин); бабуся - розм. пестл.: «Может, какая-то бабуся хранила нился в Польше» (Л.М. Толстой).
их в матрасе, да и умерла, а внуки сдали заначку в банк» (Дар’я Дон­ Таблиця 2
цова - НКРЯ).
Іменник баба в значенні ‘одружена жінка стосовно до свого чоловіка’
Уживання в російському тексті замість кодифікованого бабушка в українській та російській мові і його синоніми
пестливого бабуня, бабуся, бабусенька стосовно нерідної літньої жін­
ки, відсутніх у цьому значенні в нормативному чотиритомному ака­ Українська мова Російська мова
демічному словнику, може надати цьому текстові українського націо­ Нейтральні синоніми баба 1:5 баба 1:2 Нейтральний
нального або загалом народного колориту без порушуення стилістич­ синонім
ної цілісності цього тексту, оскільки спостерігається лише розши­ жінка (3) - ‘заміжня у сполуч. 3 прост, і обл. жена (1) - ‘заміжня
рення семантичного обсягу наявної в мові лексеми: «Христоня, запря­ особа стосовно до приев, займ., ‘дружина’ жінка стосовно до
гавший коней, пожалел ее: - Эх, бабуня, как тебя согнуло-то! Небось в свого чоловіка’; розм. те саме, свого чоловіка’
церкви поклоны класть способно, чудок нагнулась - и вот он, пол» дружина (1) - ‘одру­ що дружина 1
(М. Шолохов - НКРЯ); «Старуха подошла, кланяясь. - Куда, бабуня, жена жінка стосовно
божий цветочек, топаешь? - Молочка зятю на пашню несу» (Артем до свого чоловіка’
Веселий - там само); « - Что же ты молчишь, как немая, бабуся?»
(Е. Казакевич - там само), проте таке саме вживання деривата бабка, Український іменник жінка в іншому значенні - ‘особа жіночої
маркованого в російському словнику як просторічне на відміну від статі’ (див. табл. 3) входить до синонімічного ряду: жінка 1 - баба 1:3
стилістично нейтрального пестливого українського відповідника, на­ (розм.) - бабисько (зневажл.) - бабище (зневажл.) - бабонька (пестл.).
дає текстові відтінку фамільярності: «Вечером пошла к старухе Клав­
дии Петровне чай пить. Удивительная бабка. Самый сложный грим - Таблиця З
это она, урода превратить в красавца - пожалуйста» (Г. Бакланов - Іменник баба в значенні ‘взагалі жінка’, його стилістично
там само); «Губы улыбаются, а на щеках слёзы. - Ты, бабка, чего? - марковані деривати та стилістично нейтральні синоніми
Да как же, милачек: весна» (Є. Зам’ятій - там само). Українська мова Російська мова
баба 1:3 - розм. ‘взагалі жінка’ баба 1:3 - прост., звичайно зневажл.
В українській мові вживання іменника бабушка стосовно як рідної
‘взагалі жінка’
бабусі, так і нерідної літньої жінки помилкове і доречне лише в худож­ деривати синоніми
синоніми деривати
ньому тексті в прямому мовленні з метою характеристики персонажа.
жінка ( 1) - бабисько, зне­ бабёнка, прост. женщина - ‘осо­
В іншому випадку воно стає ознакою інтерференції. ‘особа жіночої важл. збільш, ‘молода спритна ба, протилежна
У значенні ‘одружена жінка стосовно до свого чоловіка’ (див. статі; протиле­ до баба 1:3; жінка’; за статтю чоло­
табл. 2) українській іменник баба>1:5 маркований як розмовний і вжи­ жне чоловік’ бабище, зне­ баба-яга (2) пе- вікові’
ваний у сполученні з присвійним займенником: « - Та, - махнув рукою важл. збільш, рен., розм. ‘недо­ жена (2), застар.
Мирон, - звиняйте, моя баба життя не дає.. Мов кліщ, вчепилася за до баба Г.З; бра, сварлива жі­ Те саме, що же­
душу, живцем заїдає» (М. Стельмах), у російській мові відповідний бабонька, нка’; нщина
іменник баба 1:2 просторічний і обласний: « - Степан нам сосед, и с пестл. до баба бабища, прост.
его бабой не дозволю баловать» (М. Шолохов). Стилістично нейтральні 1:3 зневажл: ‘висока
на зріст і товста
укр. жінка 3: « - Галю, будь мені жінкою та поїдьмо ізо мною, - каже
жінка’;
козак» (Марко Вовчок) і дружина 1: «Заколисаний родинним щастям бабонька
з любою дружиною, Семен забув на свої колишні турботи»
168 169
 Пор.: «Жінки з Аматою з ’єднались, По всьому городу таскались І
підмовляли воювать» (І. Котляревський); «Баби вхопили осавулиху
попід руки та й повели по селі» (І. Нечуй-Левицький). У російській
мові основна (нейтральна) назва особи жіночої статі - женщина (Мо­
лодая женщина. Женщина средних лет.), заст. жена: «Здесь люди воль­
ны, небо ясно И жены славятся красой» (О. Пушкін). Іменник баба в
цьому значенні та всі його деривати стилістично забарвлені: «Он мед­
ленно проехал мимо и прибавил ходу. За рулём сидела баба. - Конеч­
но. ..» (Б. Єкимов - НКРЯ).
Український іменник дружина має ще три значення - 2. заст., по­
ет. "одружений чоловік стосовно до своєї жінки’: «Якби мені крила,
крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною» (Т. Шевченко);
3. "група, загін, добровільне об’єднання людей, створене з якою-не-
будь метою’: «В усіх кварталах міста створено санітарні дружини»
(В. Кучер); 4. ‘у стародавній Русі - збройний ‘загін, що становив по­
стійну військову силу князя і брав участь в управлінні князівством’:
«Та ось, наче смерті яма, Відчинилась міська брама І з дружиною ма­
лою Вийшов князь з Переяслава» (І. Франко). У російського іменника
дружина відсутнє значення, що відповідає другому значенню україн­
ського, а як основне (перше) словник виділяє те, що відповідає четвер­
тому української лексеми. Пор.: «С дружиной своей, в цареградской
броне, Князь по полю едет на верном коне» (О. Пушкін), з яким тісно
пов’язані ще два, не зафіксовані в українському словнику - 2. ‘загін
воїнів, об’єднаних навколо племінного вождя у країнах Західної Єв­
ропи’: «Один только чёрный принц полудикого народа всё ещё продол­
жал отчаянно бороться с дружинами короля (Л. Чарська - НКРЯ); 3.
"військовий підрозділ, військова частина в ополченні в царській Росії’:
« - Я по-настоящему ополченный офицер, только моей дружины тут
нет; я — потерял своих» (Л.М. Толстой).
Слід ще зазначити, що в обох мовах є омоніми як до лексеми баба
І (5 в українській і 3 в російській мові), так і до лексеми бабка І (9 в
українській, з них 2 діалектних, і 4 в російській). З них бабка VI по­
значає ‘хижу комаху з довгим тонким тілом і двома парами великих
прозорих крил’: «До неї [маківки] раз у раз літа бджола, Бабок, мете­
ликів над нею грає сила» (Є. Гребінка), рос. стрекоза; натомість рос.
бабочка у двох значеннях відповідає українському метелик 1-2, яке у
третьому значенні відповідає рос. мотылек.
Іменники укр. дід і рос. дед збігаються в основних значеннях: (1)
‘батьків або материн батько’; (2) ‘чоловік похилого віку’; (3) тільки
170
мн. ‘люди минулих поколінь, предки’, але мають дещо відмінні похід­
ні, співвідносні з першими двома значеннями. Пор.: укр. дідусь,
зменш.-пестл.; дідунь (рідко дідуньо), розм.; рос. дедушка; дедка,
розм., зневажл. і пестл.; дедуля, розм. і пестл.; до другого знач, ще укр.
дідуган; дідок, зменш.-пестл.; дідисько, дідище; рос. дедок, зневажл. і
пестл. СУМ подає ще два значення, відсутні в російській литературній
мові: заст. ‘сторож (у садку, на баштані і т. ін.)’ з відтінком ‘опудало
на грядках, баштані і т. ін.’ і ‘тінь’. Отже, відмінність між мовами по­
лягає передусім у вживанні похідних зі зменшувально-пестливим від­
тінком.
Основні назви жінки стосовно дитини, яку вона народила, подібні
в українській та російській мовах. Пор.: укр. мати; заст., уроч. матір;
мама; рос. мать, мама\ семантична структура цих іменників у зістав-
люваних мовах має спільне ядро: крім основного значення (пор.: «-Га,
що ж діяти, — мовив Гривко. - Раз мати родила, раз і вмирати треба»
(І. Франко); «Она ласкаться не умела К отцу, ни к матери своей»
(О. Пушкін)), спільними є його відтінки ‘жінка, що має або мала ди­
тину’ (пор.: «Мати тоді сита, коли діти не голодні» (К. Гордієнко);
«Тогда еще у ней было только одно дитя и только год как она была
матерью» (Ф. Достоєвський)), переважно як прикладка, переносно про
що-небудь дуже близьке, рідне, та значення ‘самиця стосовно своїх
малят’. Збігається також ласкаве називання матері й звертання до неї,
пор.: «Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає? - В мами спи­
тала дитина (Леся Українка); « - Мама, куда мы идем? Домой? - Нет,
маленький, мы идем в гости» (В. Катаев). Інтерференція може виявля­
тися у вживанні в українській мові форми називного відмінка замість
кличного у звертанні. Досить сильно різняться похідні до основного
значення. Пор. укр. пестл. матінка: « - Не раз ридала матінка моя, ко­
ли на мене їй жалілись люди» (І. Франко); матуся: « - Чого тобі не
вистачає, синку, - питає, - скажи - усе подам! - Сядьте, матусю, біля
мене. Всього досить!» (Петро Панч); матіночка: «Ой не можу, маті­
ночко, за нелюбом жити (У. Кравченко); розм. мамка: « - Та чи виба­
чать мені мамка за все, що я накоїв? - думає Дмитрик» (М. Коцю­
бинський); матірки, мн. (одн. матірка): « - Е, діду! Сказано, молоде,
зелене та ще й в розкошах виросло, що воно розуміє? Хіба то воно
винне? Матірки та батьки не вчать, а самі дитинята нічого собі, не злі»
(Дніпрова Чайка); діал. матка: «[ївга:] Уже як чужа матка, то гірше
ніж чужа хатка...» (Панас Мирний); рос. прост, шанобл. маманя: «Тятя
с маманей живы у тебя? Или сиротствуешь?» (Б. Васильев); розм. ма­
171
 маша: «Дети говорили матери “мамаша” и “вы”, целовали у нее руку»
(В. Вересаев); розм. застар. маменька: «Вы также, маменьки, постро­
же За дочерьми смотрите вслед» (О. Пушкін); застар. шанобл. матуш­
ка: «[Батюшка Илюши] день-деньской только и знает, что ходит из
угла в угол —, нюхает табак и сморкается, а матушка переходит от
кофе к чаю, от чая к обеду» (I. Гончаров); прост, матка: «Тот с бать­
кой своим расстается, с маткой старой, того сестра провожает»
(І. Купрін); ласк, мамочка, мамуля, мамуся, мамушка: «Ведь дети мо­
гут звать ее и мамочкой, и мамулей, и маманей... и еще многими дру­
гими синонимами» [НКРЯ]; «Мать называли мамой, матушкой, ма­
мушкой, маменькой, мамкой, родительницей» [Там само] Тільки ро­
сійській мові притаманне просторічне звертання мать до особи жіно­
чої статі (будь-якого віку): «Лизанька встала из-за пяльцев и стала
убирать свою работу. - Что ты, мать моя! глуха, что ли! — закричала
графиня» (О. Пушкін).
Досить суттєві відмінності між двома мовами й у вживанні імен­
ників на позначення батька - як основної назви укр. батько: «Він бать­
ка спас в злу саму пору» (І. Котляревський) з пестливими похідними
батенько, батечко, рос. отец (похідних іменників немає), так і стиліс­
тично забарвлених - укр. розм. рідко батя «Пусти, батю, на поле!»
(Номис); діал., уроч. отець 1: «Пан добрий, як отець - взяв корову і
скопець; а пані, як мати - казала теля взяти» (Номис), рос. прост, и
обл. батя, батька: « - Люблю я своего батьку, - сказал Андрей Анд-
реич и потрогал отца за плечо» (А. Чехов), похідне застар., зазвичай
шанобл. батюшка: « - Ну, мой друг Акулина, непременно буду в гости
к твоєму батюшке, к Василью-кузнецу» (О. Пушкін). Найбільша від­
мінність - у домашніх назвах: укр. тато з пестливими похідними:
татусь, татонько, таточко, татунь, татуньо, татусенько, тату­
сик, татусьо; рос. папа з пестливим папочка 1, папуля і розмовними
застарілими папенька, папаня, просторічним папаша 1. В українській
мові іменник папа вживаний лише на позначення голови католицької
церкви: «Отим положено конглавом: Хто без святої булли вмер - У
пекло просто; хто ж заплатить За буллу вдвоє, ріж хоч брата, Окроме
гіапи і ченця, І в рай іди!» (Т. Шевченко), але нерідко саме він фігурує
як домашня назва батька у реальному мовленні українців, що також
порушує українську мовну екологію.
Ще один приклад складних відношень, що провокують інтерферен­
цію, уже поза розгляданою семантичною групою, між українськими
багатозначними лексемами область - галузь - ділянка - дільниця, з
172
одного боку, і російськими область - отрасль - участок - з іншого,
коли можливе як невиправдане розширення семантики українського
слова область під впливом російського область і сплутування лексем
ділянка і дільниця, яким відповідає рос. участок, так і нерозрізнення
відтінків значення української лексеми ділянка у сполученнях ділянка
шкіри (рос. участок кожи) і болі в ділянці шлунка (рос. боли в области
желудка). Штучне відтворення російських сленгізмів теж може супе­
речити власне українським мовним нормам. Так, назву російського
фільму «Хроника убойного отдела» українські телевізійники пере­
клали як «Хроніка забійного відділу». Якщо сленгове словосполу­
чення убойньїй отдел у значенні ‘відділ боротьби з убивствами’ в ро­
сійській мові вже загальновідоме, то створювати аналог в українській
лише заради одного кінофільму, нехай і багатосерійного, було не вар­
то, цілком можна було обійтися словосполученням відділ убивств.
Звичайно, що й у російському мовленні на території України трап­
ляються помилки, зумовлені впливом української мови. Відмінність
полягає в тому, що інтерферентні явища в російському мовленні за­
лишаються на рівні особистості (групи осіб), оскільки в російської
мови є власний ареал поширення, позбавлений інтерферентного впли­
ву, а в українському вони зачіпають значну частину суспільства і мо­
жуть згодом набути нормативного статусу, тобто в російській мові по­
милки порушують екологію мови окремої особи (групи осіб), а в укра­
їнській - цілої спільноти або етносу загалом.
Порушенням мовної екології є не лише заміна питомих мовних
одиниць чужомовними, але й запозичення без крайньої потреби чу­
жомовних правил функціонування асиметричних мовних знаків, на­
приклад, семантичної структури багатозначних одиниць. Прикладів
руйнівного впливу інтерференції на лексико-семантичну і граматичну
систему української мови досить багато. Детальний аналіз багатознач­
них лексем, які відображають життєво важливі поняття, свідчить, що
лексико-семантичні системи споріднених мов під час взаємодії всту­
пають у досить складні відношення, які треба вивчати і на підставі
цих досліджень випрацьовувати конкретні рекомендації щодо запобі­
гання інтерференції, яка проникає в усі сфери життя.
Державна мова - це, згідно з Конституцією України, один з націо­
нальних символів і національний скарб. «Національна самосвідомість
і мова насправді є однією з визначальних ознак етносу. У процесі ста­
новлення національної самосвідомості мова відіграє провідну роль», -
зазначає один з російських фахівців у галузі екології мови В.В. Нау-
173
 1 89 г-г
мов . 1ому саме держава повинна охороняти мову, не лише регу­
люючи законодавчо сфери її обов’язкового функціонування, а й дбаю­
чи про її чистоту і самобутність. Для цього необхідно заохочувати
громадян до її вивчення, одночасно забезпечивши їм таку можливість.
На жаль, той самий фахівець, і не лише він, звинувачує українські
владні структури в тому, що вони «намагаються розв’язати цю проб­
лему в Україні (втрату частиною українців своєї мови - С.С.) у два
способи - відверто силовими методами, витісняючи нечисленні росій­
ськомовні вогнища культури, і більш цивілізовано, але також із засто­
суванням силових прийомів, навчаючи російське і українське насе-
.. .. іон
лення української мови примусово» .
Почасти підставою для такого звинувачення стала недостатньо
продумана мовна політика за часів президента В.А. Ющенка, коли
стратегію сплутували з тактикою, вважаючи, що одним вольовим рі­
шенням можна виправити ситуацію, яка складалася роками і десяти­
літтями. Так, багатьох випускників неукраїнських шкіл та їхніх бать­
ків обурило рішення, прийняте у грудні 2007 р., запровадити зовнішнє
незалежне оцінювання у 2008 р. лише державною мовою, оскільки
обмежило їхнє право на здобуття вищої освіти, а можливості підготу­
ватися до цього вже не було, натомість різкий поворот у мовній полі­
тиці, запроваджений наступним урядом, звів нанівець вже наявні до­
сягнення у зміцненні позицій державної мови. Тож у державі потрібні
не лише прогресивні мовні закони, а й механізм їхньої реалізації. Як
слушно зауважує вже цитований В.В. Наумові «Держава у своїх сто­
сунках із мовою потребує посередника, здатного надати кваліфіковану
допомогу в мовній політиці. Така допомога передбачає знання струк­
тури мови, характеру й особливостей її функціонування. Тільки лінг­
вісти спроможні оцінити той чи той намір держави стосовно мови,
прогнозувати його наслідки, запобігти некоректним формам взаємодії
держави і мови»*190191. За нехтування цією допомогою маємо, наприклад,
такі наслідки, як після переведення топоніміки південних областей
України (передусісм Криму) на українську мову без належної фахової
підтримки. Як результат маємо такі назви населених пунктів на дорож-
них вказівниках Криму і Херсонської області: Побєдне, Новосєльцеве,
М9 Наумов В.В. Экология языка (К проблемам языковой ситуации на пост­
советском пространстве) // Ьир://есо1і^иІ8Пс5.т/іі^ех.рЬр?5е1=та1&^=34
190Там само.
191 Там само.
174
Октябр, Зорк'ше, Нова .жизнь, Медведівка, Привільне, Істочне, Сквор-
цівка, які сильніше б’ють по екології української мови, ніж колишні
російські назви. Так само предметом політичних спекуляцій став штуч­
ний «переклад» прізвищ та адрес виборців у з’язку з переведенням
виборчої документації на державну мову, коли хтось із завзятих чинов­
ників чи то випадково, чи навмисно пропустив списки виборців через
програму автоматизованого перекладу, внаслідок чого Пушкін пере­
творився на Гарматного, Сапооюніков на Чоботарьова, Кузнецов на
Ковальова або Ковальчука, Майськнй на Травневого та ін., що спричи­
нило обґрунтоване обурення носіїв цих прізвищ.
Отже, право людини на екологію мови, безперечно, має бути за­
безпечене в усіх трьої аспектах - як право на вільний вибір мови спіл­
кування, як право на збереження власної мови, якщо вона належить до
загрожуваних і, нарешті, як право на якісну, «екологічно чисту» мову.
У багатонаціональній та багатомовній державі, якою є Україна, права
окремих громадян та окремих мовних спільнот можуть певною мірою
суперечити одне одному, передусім це стосується вільного вибору мо­
ви спілкування, в якому беруть участь щонайменше двоє, мовні пре­
ференції яких можуть не збігатися. Потрібне чітке державне регу­
лювання механізму реалізації цих прав із визначенням пріоритетів,
зокрема пріоритетного розвитку і захисту екології державної мови,
оскільки саме по собі конституційне закріплення статусу української
мови як державної ще не забезпечило їй належного функціонування.
Українська мова з відомих причин тривалий час була позбавлена мож­
ливості повноцінно виконувати всі свої функції, які зараз треба від­
новлювати, а інша мовна система (або системи) може бути «точкою
відліку», що вказує на потребу активізації власних виражальних засо­
бів. Так сталося, що впровадження української мови у ті сфери, де во­
на раніше не функціонувала, спричиняє необхідність масового пе­
рекладу українською мовою передусім з російської, зокрема, науко­
вих, технічних та інших спеціальних текстів. З одного боку, це, безпе­
речно, сприяє збільшенню комунікативної потужності української мо­
ви, а з іншого, оскільки переклад нерідко здійснюють не фахівці-
мовознавці, а готовий текст не проходить мовної експертизи, - якість
цих перекладів сумнівна, що сприяє суржикізації мовлення, а отже -
порушує екологію мови.
175
 Ганна Залізняк (Київ)
Статус української та російської мови у дзеркалі
громадської думки киян
Закон України «Про засади державної мовної політики» за заду­
мом його авторів мав би покласти край конфліктам у країні на мов­
ному ґрунті й насамперед протистоянню україномовного та російсько­
мовного населення. Розв’язання проблеми автори закону вбачають у
наданні статусу регіональної мові, яку вважають рідною понад 10%
мешканців регіону ,92. Проте йдеться не лише про зміну статусу ро­
сійської мови, яка всупереч положенням Європейської Хартії мов була
зарахована до регіональних та міноритарних, а й про певну модель
мовної політики в країні.
Якщо залишити осторонь історичні та етнокультурні причини, фор­
мування та реалізація мовної політики в країнах, де набули поширення
кілька мов, здійснюється по-різному: є країни, які передусім підтри­
мують мову титульної нації (яскравий приклад — Франція); країни,
що визнають офіційний статус кількох мов, які функціонують на всій
території (фактично такий підхід не реалізовано, але юридично засвід­
чено Фінляндією); країни, що визнають офіційний статус кількох мов,
кожна з яких функціонує в певній частині країни (Бельгія, Канада,
Швейцарія); країни, де є одна державна (офіційна) мова на всій тери­
торії, а в окремих її частинах можуть бути запроваджені інші офіційні
мови (Росія). Остання модель притаманна імперським або постімпер-
ським країнам, які виникли внаслідок об’єднання метрополією тери­
торій кількох різних народів.
Ухвалений Верховною Радою мовний закон фактично є втіленням
саме останньої моделі, хоч Україна є унітарною державою, яка має у
своєму складі крім українців лише один народ зі своєю етнічною те­
риторією — кримських татар, але очевидно не є імперією. Однак за­
значена модель є фактично узаконенням результатів тривалого імпер­
ського насилля в мовній сфері щодо України як колонії. Замість захис­
ту постраждалих від колоніальної політики міноритарних мов завдяки
положенням цього закону спостерігаємо введення лише російської
мови як офіційної в областях, окремих містах і навіть селах країни.
Адже російська мова, за даними досліджень, вільно почувається в
Закон України «Про засади державної мовної політики» —
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5029-17.
176
міському середовищі практично на всій території України 193. Існує
реальна загроза, що до таких «регіонів» може потрапити навіть Київ.
Оскільки завданням мовної політики держави є зміцнення єдності
українського суспільства, зокрема стабілізація суспільно-політичної
ситуації в країні та запобігання виникненню конфліктів на мовному
ґрунті 194195, варто розглянути наскільки ефективно його вирішує Закон
України «Про засади державної мовної політики».
Столиця України Київ належить до тих міст, де значна частина на­
селення в повсякденному спілкуванні послуговується російською мо­
вою. Спробуємо визначити, наскільки згаданий закон узгоджується з
уявленнями киян про функціонування обох поширених мов спілку­
вання на основі результатів опитувань, щодо мовної ситуації в міс-
ті• 195
Принципово важливим у світлі запровадження регіональних мов,
зокрема російської в столиці України, є аналіз тенденцій змін щодо
визначення рідної мови. Згідно з результатами опитування киян у квіт-
ні-травні 2012 р. 196 частка респондентів, які визначали рідною мовою
українську, за шість років скоротилася з 63% (у 2006 р.) 197 до 45%.
Разом з тим на 10% (з 31% до 21%) скоротилася й частка киян, які рід­
ною мовою назвали російську. Проте майже всемеро зросла кількість
респондентів, які визнали рідною мовою зразу обидві: і українську, і
193 Масенко Л. Мовна ситуація в Україні. Соціолінгвістичний аналіз //
Мовна політика та мовна ситуація в Україні.:Проект INTAS «Language Policy
in Ukraine: Antropologocal, Linguisyic and Eurther Perspectiues» (2006-2008) /
За ред. Ю. Бестерс-Дільгер. — К., 2001. — С. 119.
,94Закон України «Про засади державної мовної політики»
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5029-17.
195 Опитування Центру «Громадська думка» 2001-2006 р. та опитування
соціологічної лабораторії Академії муніципального управління у квітні-
травні 2012 р.
196 Опитування соціологічної лабораторії Академії муніципального
управління у квітні-травні 2012 р. за багатоступеневою квотною вибіркою,
обсяг вибірки 785 осіб. Вибірка репрезентативна для Києва за статево-
віковими характеристиками. Точність результату без урахування дизайи-
ефекту — 4%.
197 Опитування Центру «Громадська думка» у грудні 2006 р. за багато­
ступеневою квотною вибіркою, обсяг вибірки 1187 осіб. Вибірка репрезента­
тивна для Києва за статево-віковими характеристиками. Точність результату
без урахування дизайн-ефекту — 3.16%.
177
російську. У такому разі хочеться спитати авторів мовного закону, як Тобто частка прихильників надання російській мові будь-якого юри­
саме вони вирішуватимуть питання про надання тій чи іншій мові ста­ дичного статусу не збільшується.
тусу регіональної у випадку, коли громадяни називатимуть рідною
одразу дві мови? Чи зарахувати цих громадян до тих, хто вважає рід­ Таблиця 1
ною українську, чи російську? Чи мають такі громадяни поповнити Динаміка відповідей на запитання «Яким має бути статус
ряди тих, хто за законом може претендувати на введення російської як української та російської мов в Україні?» у відсотках
офіційної?
Щоб відповісти на це питання, очевидно, варто з’ясувати, як самі
- 2001 2004 2006 2012
кияни бачать статус української та російської мов. Тут доцільно звер­
нутися до вже наведених результатів моніторингових опитувань. Українська мова має бути
Дані про ставлення киян до питання статусу обох мов (див. єдиною державною мовою з
табл. 1), які поширені в столиці, засвідчили, що частка киян, які не 4,5 5,1 16,3 13,9
витісненням російської мови 3
вбачають необхідності законодавчого врегулювання функціонування усіх сфер життя
російської мови в країні, залишається сталою протягом усього часу Українська мова — державна,
спостереження і становить майже 70%. Так само частка киян, які ра- російська мова має такі самі
тують за надання російській мові статусу офіційної або державної, 26,7 27,4 30,3 33,5
права, як і решта мов на­
перебувала на позначці 27-29% у 2001-2006 рр., а в 2012 р. знизилася ціональних меншин
до 23% (див. рис. 1). Українська — державна, ро­
Зауважимо, що в опитуваннях 2001 р. 198 та 2004 р. 199 опції «Укра­ сійська мова має використо­
37,8 35,4 22,7 20,7
їнська мова — державна, російська має вживатися паралельно як офі­ вуватися паралельно лише як
ційна мова в тих місцевостях, де більшість населення цього праг­ розмовна
нутиме» не було 20°, вона з’явилася в опитувальнику лише з 2006 р 201. Українська мова — державна,
Відсутність суттєвих змін у розподілі відповідей між тими, хто бажає, російська має вживатися пара­
аби російській мові було надано офіційного статусу, й тими, хто цього лельно як офіційна мова в тих - 16,3 15,3
не прагнув, дозволяє зробити висновок, що регіональний статус для місцевостях, де більшість на­
російської мови жодним чином не впливає на зазначений розподіл. селення цього прагнутиме
Українська та російська мови
І9Х Опитування Центру «Громадська думка» у вересні-жовтні 2001 р. за мають бути рівноправними 26,8 26,3 12,9 6,1
багатоступеневою квотною вибіркою, обсяг вибірки 1175 осіб. Вибірка ре­ державними мовами
презентативна для Києва за статево-віковими характеристиками. Точність Російська мова має бути єди­
результату без урахування дизайн-ефекту — 3.16%. ною державною мовою з ви­
199 Опитування Центру «Громадська думка» в листопаді 2004 р. за бага­ 0,2 0,2 0,1 1,8
тісненням української мови з
тоступеневою квотною вибіркою, обсяг вибірки 988 осіб. Вибірка репрезен­ усіх сфер життя
тативна для Києва за статево-віковими характеристиками. Точність результа­
ту без урахування дизайн-ефекту не перевищує 3.2%. Це питання для мене не має
4,1 5,7 1,5 8,6
~(ЮЗалізняк Г. М Масепко Л. Т. Мовна ситуація Києва: день сьогодніш­ значення / Важко відповісти
ній і день прийдешній. — К., 2001. — С. 55.
201 Мовна політика та мовна ситуація в Україні: Проект INTAS «Language
Policy in Ukraine: Antropologocal, Linguistic and Further Perspectives» (2006-
2008). — K., 2001. — C. 346, 347.
178 179
 Г
~Г 1 1 п вання української мови. Поки що станом на весну 2012 р. кияни в біль­
□ функціонування тттм шості підтримують формулювання, зафіксоване ще в «Законі про мови
російської не потребує
ніякого статусу
l z :1 11111 1 1 1 У PCP» 1986 р., де українська мова — державна, а російська має такі
0 надання російській _________ ■
_________ ї ^ >*т ш ш самі права, як і інші мови національних меншин. Таку позицію висло­
певного статусу гн1 11111 вив кожен третій учасник опитування.
0 немає значення /
важко відповісти
| ’' \;Y -ri ж Ш М --
□П ГЛ 1111 О
1 - ШШШМ -r. російська має бути
1
-
--
-1 1 і—і 1 1 1 1Т1
_____ ...... Г| єдиною державною з
и витісненням української
0% 20% 40% 60% 80% 100 %
з усіх сфер життя

Рис. 1. Динаміка уявлень киян про статус та функціонування українська та російська

української та російської мов. г і мови мають бути рівно-
“ прзвними державними
мовами

українська мова - дер­

жавна. російська має
вживатися паралельно
українська - державна 0 як офіційна мова в тих
і-, мова з витісненням місцевостях, де біль­
шість населення
и російської з усіх сфер цього прагнутиме
життя
українська - державна,
гп російська має такі самі
права як і інші мови
національних меншин
Рис. 3. Динаміка відповіді на запитання «Яким має бути статус
українська - державна,
|-| російська має еикорис- української та російської мов в Україні ?» по позиціях,
товуватися паралельно які передбачають надання російській мові офіційного статусу.
лише як розмовна

0% 10 % 20% 30%
Рис. 2. Динаміка відповіді на запитання «Яким має бути статус
української та російської мов в Україні?» по позиціях, які
не передбачають надання російській мові офіційного статусу.
Натомість варто розглянути, як змінювалися думки киян щодо
функціонування російської мови, які не вбачають потреби надання їй
додаткового статусу (див. рис. 2). Так, з 2001 по 2012 рр. втричі (з
4,5% до 13,9%) зросла частка респондентів, які вважають, що україн­
ська мова має бути єдиною державною мовою з витісненням російської
мови з усіх сфер життя. Разом з тим маємо зменшення частини киян
(на 17%), які є прихильниками використання російської мови паралель­
но з українською як розмовної. Це може свідчити про тенденцію ра-
дикалізації настроїв киян у мовних питаннях, насамперед щодо вжи-
180
Не менш цікавими виявилися дані про зміни уявлень тих киян, які
вважають за необхідне надати російській мові офіційного або держав­
40% 50% 60% 70%
ного статусу (див. рис. 3). Зокрема, прибічники надання російській
мові такого ж статусу, як і українській, з уведенням поняття «регіональ­
на мова» розшаровуються на дві нерівнозначні частини. Меншість
підтримує необхідність державного статусу для обох мов, більшість
визнає за українською мовою статус державної, а російська вжива­
ється паралельно як офіційна в місцевості, де більшість населення
цього прагне. Крім того, маємо також скорочення прихильників на­
дання російській будь-якого статусу в 2012 р. порівняно з 2006 р. Мо­
жемо припустити, що це спричинено не стільки «тиском» помаранче­
вої влади в 2006 р., скільки відверто ворожою політикою щодо україн­
ської мови сьогоднішньої влади.
Це підтверджують відповіді на запитання про спрямованість мов­
ної політики держави щодо української та російської мов. Сьогодні
менше 18% киян вважають, що нинішня політика підтримує та стиму-
181
люе функціонування української мови, а це вдвічі менше, ніж за да­
ними опитування 2006 р. Зменшилася і кількість тих, хто не вбачає в
державній мовній політиці ні позитивного, ні негативного впливу на
функціонування мови. Натомість за цей час удвічі (з 10% до 20%) зрос­
ла частка киян, які вважають що українська держава обмежує функ­
ціонування державної мови. Зросла й частка тих, хто вважає, що дер­
жава надає підтримку саме російській мові.
Таблиця 2
Уявлення киян про державну політику щодо української
та російської мов у 2006-2012 рр. у відсотках
Як Ви вважаєте, сьогоднішня мовна Щодо україн­ Щодо росій­
політика держави: ської мови ської мови
2006 2012 2006 2012
Підтримує і стимулює функціону­
36,7 18,1 11,8 18,9 Рис. 4. Ставлення киян до надання певного статусу російській мові
вання мови
Не заважає, але й не сприяє її функці­ залежно відмови спілкування мовців (за даними опитування 2012 р.)
46,8 40,9 58,1 40,2
онуванню
Обмежує функціонування мови 9.9 19,8 22,3 16,7
Інше 2,7 5,3 3,1 3,7
Важко відповісти 4,0 15,8 4,6 20,3

Привертає увагу той факт, що в 2012 р. помітно (в 4-5 разів) збіль­

шилася частка тих киян, які взагалі не змогли відповісти на запи­
тання про державну мовну політику ні щодо української, ні щодо ро­
сійської мов.
Не дивно, що за даними опитування 2012 р., надання російській
мові якогось додаткового статусу не вимагають ні ті кияни, які зазви­
чай спілкуються українською мовою, ні ті, що розмовляють росій­
ською або тією чи іншою мовою залежно від обставин (див. рис. 3). У
□ надання російській певного статусу
кожній з цих груп більшість становлять прихильники статусу держав­
ної лише для однієї мови — української. Так само й серед киян, які [0 функцюнування російської не потребує ніякого статусу

вважають рідною українську, російську або однаковою мірою обидві

мови, переважають ті, хто не вимагає для російської додаткового ста­
тусу.
Якщо ж виходити виключно з показника тих киян, які вважають
рідною мовою російську, то серед них четверо з десяти бажають для
російської регіонального або державного статусу, а це лише 8% від
усіх учасників опитування (див. рис. 4,5).
182
Рис. 5. Ставлення киян до надання певного статусу російській мові
залежно від визначення рідної мови (за даними опитування 2012 р.)
Таким чином, прийняття Закону України «Про засади державної
мовної політики» не відповідає уявленням мешканців столиці про вре­
гулювання мовного питання, принаймні щодо статусу російської мо-
183
 ви, і не залежить ні від мови їхнього повсякденного спілкування, ні від
того, яку мову вони вважають рідною. Останнє має значення у світлі
заяв сьогоднішньої гіровладної більшості про те, що новим законом
вони врешті-решт урегулювали мовне питання в країні.
Однак необдумані дії владної більшості в мовній політиці призво­
дять до збільшення політичного напруження в Україні, ескалації ні­
кому не потрібного російсько-українського протистояння. Про це свід­
чать відповіді самих киян на запитання: «Як Ви вважаєте, чи існує за­
гроза виникнення конфліктів в Україні, якщо російській мові буде на­
дано статус державної?». Більше половини учасників опитування в
травні 2012 р. відповіли ствердно на це запитання. Зазначимо, що під
час опитування 2006 р. загрозу виникнення у столиці конфлікту на
мовному грунті вбачали лише 15 із 100 киян. При цьому можливість
таких конфліктів, якщо російській буде надано статус державної, вба­
чають як кияни, що не підтримують надання додаткового статусу ро­
сійській мові, так і ті, хто має протилежну думку (див. рис. 6).
□ не можливі / скоріше не можливі конфлікти
Ш можливі / скоріше можливі конфлікти
Рис. 6. Відповіді киян на запитання «Чи існує загроза виникнення
конфліктів в Україні. якщо російській мові буде надано статусу
державної?» залежно від ставлення до надання офіційного статусу
російській мові (за даними опитування 2012 р.)
184
Такі зміни в поглядах киян пояснюються цілеспрямованою знева­
гою сьогоднішньої влади до українського мовного законодавства на­
віть у його нинішньому вигляді. Владна більшість відверто користу­
ється російською мовою під час виконання службових повноважень на
всіх щаблях: від Верховної Ради, Уряду, Президентської адміністрації
до керівників регіонів України тощо. Агресивний наступ на україн­
ство стимулює радикалізацію настроїв у самому суспільстві й поси­
лює протистояння в мовній сфері. Власне, сам Закон України «Про
основи державної мовної політики», ухвалений влітку 2012 р., не ли­
ше не розв’язав питання виникнення конфліктів на мовному ґрунті, а,
навпаки, створив передумови для реальної загрози стабільності краї­
ни, позбавив владу решток популярності серед мешканців столиці.
Про це свідчать не лише результати опитувань киян, а й результати
останніх виборів до Верховної Ради.
185
 Леся Ажнюк (Київ)
Лінгвістична експертиза як інструмент
забезпечення мовних прав
Поняття «мовні права особи» є складником водночас двох науко­
вих парадигм: соціолінгвістики (у першу чергу її прикладного напрям­
ку - юридичної лінгвістики) і юриспруденції. Під мовними правами і
лінгвісти й правники насамперед розуміють право на вивчення держав­
ної мови, на вільне користування національними мовами, заборону
публічного приниження чи зневажання державної та інших національ­
них мов, заборону створення перешкод і обмежень у їх використанні.
Ці права закріплені в Конституції України й у ряді міжнародних пра­
вових документів. Зміст і обсяг цих прав постійно перебувають у полі
зору як соціолінгвістики, так і юриспруденції•••'>02 .
• • • •
Значно рідше в контексті мовних прав особи порушуються пи­
тання захисту екології мови, безпечного мовного довкілля, питання
протидії мовній агресії, мовним маніпуляціям. Мовне довкілля, еколо­
гія мови ще не стали безпосередніми об’єктами правового захисту.
Захист від мовної агресії та маніпулятивного використання мовних
засобів з метою введення в оману споживачів товарів і послуг тільки
частково передбачені правовими нормами. Але, навіть ті права, які
юридично не закріплені в спеціальних законах чи підзаконних актах,
виводяться як логічний наслідок з інших прав, закріплених законодав­
ством. У цьому контексті мовні права особи можуть розглядатися се*
ред її інших немайнових прав як один з елементів права на безпечне
довкілля. Питання захисту мовного довкілля, протидії мовній агресії
та мовним маніпуляціям можна розглядати в контексті низки право­
вих норм: право особи на ім’я (закріплене в Конституції України, в
Цивільному й Сімейному кодексах, а також в міжнародних правових
актах, визнаних Україною, зокрема в Європейській хартії регіональ­
них або міноритарних мов (ст. 10, п. 5), “Рамковій конвенції Ради Єв­
ропи про захист національних меншин» (ст. 11, п. 1), «Конвенції про20
202 Мацюк Г.П. Прикладна соціолінгвістика. Питання мовної політики. -
Львів, 2009. - Є. 206; Ажнюк Б. М. Мовні права як категорія соціолінгвістики
// Мовознавство № 5. - 2013. - Є. 4-12; Paulston С. Language policies and lan­
guage rights // Sociolinguistics, - Malden, MA, 2003. — P. 472-483; Macias R. F.
Power, Politics, and Language Rights // TESOL Quarterly. — 1996. — Vol. 30.
N 3. — P. 623-626.
186
права дитини» (ст. 7, 8) та ін.); право на захист честі, гідності та діло­
вої репутації (Конституція України, Цивільний кодекс, національної
гідності - Кримінальний кодекс); право на захист інтелектуальної влас­
ності (Цивільний кодекс); а також в контексті законів «Про друковані
засоби масової інформації (пресу) в Україні»; «Про телебачення й ра­
діомовлення»; «Про інформацію»; «Про рекламу»; «Про захист прав
споживачів»; «Про авторське право та суміжні права» і т. ін.
У цих нормативних актах так чи інакше регламентується викорис­
тання мови в різних суспільних сферах, насамперед в офіційній і пуб­
лічній. Це пресупозитивно вказує на існування певних прав, диспер­
сно представлених в українському (і не лише українському) законо­
давстві, які в сукупності відображають важливу частину мовних прав
особи. Учасники мовленнєвого акту при цьому стають суб’єктами мов­
них прав і мовних обов’язків. Дихотомічність понять «мовні права» і
«мовні обов’язки» підкреслює взаємозалежність комунікантів: права,
якими наділена особа, неминуче пов’язані з певними обов’язками, які
покладаються як на цю особу, так і на її мовленнєвих партнерів.
Питання про якісні характеристики офіційного мовлення нечасто
порушується контексті мовних прав особи, хоча дефіцит мовної ком­
петенції законодавців, посадовців, інших учасників офіційного мов­
лення дедалі частіше стає причиною юридичних колізій із перспекти­
вою зростання їх кількості в майбутньому. В українському законодав­
стві (на відміну від законодавства багатьох інших країн - Російської
Федерації, Польщі, Словаччини, Азербайджанської Республіки та ін.)
немає прямої вказівки на те, що в ролі офіційної мови використову­
ється саме літературний, кодифікований різновид національної мови.
Без такого положення неможливо привести в дію правові механізми
щодо визначення мовної компетенції службовця та його фахової від­
повідності займаній посаді. Важливо наголосити, що право особи на
якісну, зрозумілу, чітку й недвозначну офіційну мову, якою держава
спілкується зі своїми громадянами, випливає з принципу верховенства
права - фундаментального принципу Європейської конвенції про за­
хист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною
в 1997 р. Принцип юридичної визначеності, що є одним з важливих
елементів верховенства права, може ефективно втілюватися тільки
при визнанні за особою права на якість офіційної мови.
Поняття «мовні права особи» ще не отримало цілісної інтерпрета­
ції ні в соціолінгвістичному, ні в юридичному вимірах. Пропонуємо
розширити обсяг цього поняття з урахуванням тих мовних прав, які
187
 випливають із засадничих правових принципів і де-факто захища­
ються низкою різноспрямованих не-власне-мовних законів, що регла­
ментують використання мови в офіційній і публічній сферах. Такий
підхід дозволяє розглядати мовні права особи серед її інших немайно-
вих прав - як один з елементів права на безпечне довкілля. З погляду
юридичної лінгвістики цей підхід дає підстави говорити про право
особи на захист від мовленнєвої агресії та від мовленнєвих маніпуля­
цій, про право на якісне офіційне мовлення203. Ці мовні права потре­
бують юрисліигвістичного обгрунтування й концептуалізації. У про­
понованій статті мовні права особи розглядаються як об’єкт лінгвістич­
ної експертології, завданням якої є аргументоване діагностування мов­
леннєвих правопорушень.
Юридична лінгвістика — новий міжгалузевий напрям на перетині
мовознавства і права — нині виробляє свій категорійний апарат і фор­
мує свої методологічні підходи до аналізу мовних явищ. Ці підходи
мають відповідати предмету дослідження й забезпечувати систему
кореляцій між поняттями й категоріями права і лінгвістики.
Завданнями юридичної лінгвістики є, по-перше, лінгвістичний
аналіз юридичного дискурсу і, по-друге, лінгвістичний аналіз фактів
мовлення, реалізованих у різних комунікативних сферах, з погляду їх
юридичної оцінки. Таким чином, юридична лінгвістика розвивається у
двох напрямах: аналізуються, з одного боку, мовні аспекти права (це є
завданням стилістики юридичного мовлення, законодавчої техніки,
судової риторики та ін.) та, з другого боку, — юридичні аспекти мови
(цим займаються лінгвістична експертологія і лінгвістична експертиза,
які оцінюють факти мовлення в проекції на юридичні концепти). Пер­
ший з цих напрямів — лінгвістичний аналіз юридичного дискурсу —
використовує вже вироблену в мовознавстві методологічну базу. Для
другого напряму — для лінгвістичного оцінювання мовлення в кон­
тексті правового поля — усталеної методологічної концепції на сього­
дні не існує 204. Якщо перший напрям оцінює мовленнєві одиниці на
шкалі краще — гірше, припустимо — неприпустимо, то для другого
підсумкова лінгвістична оцінка мовленнєвого факту має бути зведена
203 Див. Ажток Л.В. Мовні права особи: спроба когнітивного моделю­
вання // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія практика. - Вип.
XXVI. К., 2013.-С . 13-23.
204 Див.: Черкасова М. Н. Речевые формы агрессии в текстах СМИ. —
Ростов н/Д., 2011. — С. 88.
188
до відповіді так або пі. Юридична сфера вимагає визначеності, при
цьому очікуваний ступінь об’єктивності лінгвістичного висновку,
який може набувати юридичного статусу доказу, є дуже високим.
Специфіка другого напряму юридичної лінгвістики — який оцінює
факти мовлення в проекції на юридичні концепти — полягає також у
тому, що тут лінгвістові доводиться мати справу здебільшого з так
званим негативним мовним матеріалом: предметом юридичних супе­
речок стають насамперед факти комунікативно небездоганного мов­
лення.
Соціальне замовлення на лінгвістичну експертизу як на окремий
інститут стає дедалі очевиднішим, але узагальнювальних досліджень з
юридичної лінгвістики, які б сприяли уніфікації підходів до цього
прикладного лінгвістичного напряму, в Україні до цього часу немає.
Лінгвістичну експертизу нерідко здійснюють особи, які не мають від­
повідної вузькопрофільної кваліфікації або в них узагалі відсутня мо­
вознавча освіта. Про неопрацьованість критеріїв вирішення питань,
пов’язаних з альтернативними інтерпретаціями тексту, який має юри­
дичні наслідки, та з оцінкою фактів мовлення в контексті норматив­
них приписів, свідчать суб’єктивізм, недостатня ексгілікативність ме­
тодик, непереконливість лінгвістичних аргументів і висновків. За від­
сутності розробленої методичної основи лінгвістичної експертизи
будь-який лінгвістичний висновок експерта може набувати прецедент-
ної сили й визначати наступну практику аналогічних експертиз та їх
досудового й судового використання, а в подальшому може впливати
й на самі закони, які нерідко відображають підходи, вироблені юридич­
ною практикою 205.
Прагмалінгвістичний підхід до аналізу мовних явищ, який дедалі
ширше застосовується в сучасних теоретичних дослідженнях, ще не
знайшов належного застосування в лінгвістичній експертології. У ви­
сновках спеціалістів, які залучаються до юридичних дискусій, дотепер
панують стереотипні уявлення про мову: абсолютизуються лексико­
графічні дані, при цьому вибір словників не завжди належно обгрун­
товується, не враховуються релевантні комунікативні чинники, ігно­
рується феномен прагматичного значення тощо. Можливості, які від-
205 Див.: Голев Н. Д. «Герой капиталистического труда» — оскорбительно
ли это звание (о двух стратегиях прагматического анализа текста как объекта
юрислингвистической экспертизы) // Юрислингвпстика-1: проблемы и пер­
спективы.— Барнаул, 1999. — С. 127.
189
 криває прагмалінгвістичний підхід при аналізі текстів, що вимагають ними рамками громадян, аби вони могли передбачити з упевненістю
правової оцінки, та при інтерпретації текстів, пов’язаних з юридич­ юридичні наслідки своїх дій 209*.
ними наслідками, правникам здебільшого невідомі. Складна прагма- Поняття «юридична визначеність» відсутнє в установчих догово­
риторична модель мови й новітні здобутки лінгвістичної теорії ще не рах Європейського Союзу, але принцип юридичної визначеності ви­
стали складником юридичного дискурсу й вагомим аргументом у знаний як загальний принцип права ЄЄ 2,°. Як не раз зазначалося в
юридичній практиці. рішеннях Європейського Суду з прав людини та в рішеннях Консти­
Для юридичної легітимізації лінгвістичних аргументів і отриманих туційного Суду України, принцип юридичної визначеності є одним із
висновків найвідчутнішою є проблема «об’єктивності» лінгвістичного складників принципу верховенства права. Конституційний Суд Укра­
знання та забезпечення «відтворюваності» результатів лінгвістичної їни в Рішенні № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 р. вказав, що «із кон­
експертизи при її повторному проведенні іншими спеціалістами. Це ституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога ви­
можливо лише за умови застосування достатньо формалізованих про­ значеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не
цедур лінгвістичного аналізу, а отже, питання методів лінгвістичної може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості
експертизи стає одним з визначальних 206. Вироблення системи фор­ трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до
малізованих підходів і методів лінгвістичного аналізу, відхід від сваволі», (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
суб’єктивної інтерпретації фактів мовлення з послідовним застосу­ Численні публікації в спеціалізованих юридичних виданнях, у
ванням сучасної прагмалінгвістичної теорії підвищує юридичний ста­ яких порушується проблема юридичної визначеності, наголошують на
тус лінгвістичної експертизи й дозволяє говорити про лінгвістичні ме­ вимозі чіткості, зрозумілості й однозначності юридичної норми: «нор­
ханізми забезпечення одного з важливих принципів верховенства пра­ ма закону повинна бути сформульована достатньо чітко, щоб грома­
ва — принципу юридичної визначеності. дянин міг регулювати свою поведінку, а в разі надання йому кваліфі­
Принцип юридичної визначеності 207 (англ. — legal certainty) вима­ кованої консультації був здатний розумно передбачити наслідки, до
гає насамперед передбачуваності законодавства та однаковості трак­ яких призведе його певна дія» 2,1. Правники наголошують, що в ос­
тування й застосування правової норми. Концепція юридичної визна­ нову поняття «юридична визначеність» покладено вимогу чітких, точ­
ченості є однією з засадничих концепцій верховенства права, яке чітко них формулювань законодавчих настанов 212. Серед іншого принцип
прописане в преамбулі ратифікованої Україною Європейської конвен­ юридичної визначеності передбачає також право особи на викорис­
ції про захист прав людини і основоположних свобод 208. Правовий тання зрозумілої мови в судовому процесі213. Таким чином, для окрес­
зміст юридичної визначеності полягає в тому, щоб забезпечити прав- лення змісту поняття «юридична визначеність» як основні вимоги до
формулювання припису використовують поняття «чіткість», «точ-

206 АжнюкЛ. В. Л ін г в іс т и ч н а е к с п е р т и за : с т а т у с і м е т о д о л о г іч н і п р е з у м п ­ 209 Див.: Головатий С. П. Верховенство права. — Кн. 2. Від доктрини —
ц і ї / / М о в о з н а в с т в о , 2 0 1 2 . — № 3. — С . 4 9 - 5 2 . до принципу. — К., 2006. — С. 758.
207 В у к р а їн с ь к и х д ж е р е л а х на п о з н а ч е н н я ц ь о г о п он я т тя у ж и в а ю т ь с я д в і 2.0 Див.: Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна ха­
т е р м ін о с п о л у к и : юридична визначеність і правова визначеність, щ о є н а с л ід ­ рактеристика). — X., 2008. — Є. 178-180.
к ом т е р м ін о л о г іч н о ї н е у с т а л е н о с т і в и к о р и ст а н н я в у к р а їн с ь к о м у ю р и д и ч н о ­ 2.1 Шевчук С. Порівняльне прецедентне право з прав людини. — К., 2002.
м у д и с к у р с і п р и к м ет н и к ів юридичний і правовий. — С. 99.
208 Є в р о п е й с ь к у к о н в е н ц ію п р о з а х и с т п р ав л ю д и н и і о с н о в о п о л о ж н и х 212 Див.: Матвеева Ю. /. Принцип юридичної визначеності: у пошуках
с в о б о д (с к о р о ч е н и й в а р іа н т н а зв и д о к у м е н т а — Є в р о п е й с ь к а к о н в е н ц ія з розуміння // Наукові записки НаУКМА. — К., 2009. — Т. 90. Юридичні нау­
прав л ю д и н и ) б у л о п р и й н я т о в Р и м і в 1 9 5 0 р. У к р а їн а р а т и ф ік у в а л а ц е й м іж ­ ки.— Є. 11.
н а р о д н и й д о к у м е н т у 1 9 9 7 р. Т е к с т о ф іц ій н о г о п е р е к л а д у б у л о з а т в е р д ж е н о 2,3 Див.: Опришко В. Ф., Омельченко А. В., Фастовець А. С. Право Євро­
М ін іс т е р с т в о м з а к о р д о н н и х с п р а в У к р а їн и 2 0 0 6 р о к у . пейського Союзу : Загальна частина. — К., 2002. — Є. 139.
190 191
 ність», «зрозумілість», що містять вагомий елемент суб’єктивної оцін­
ки. Проте юридична наука, як правило, потребує більшої конкретики.
У рішенні Європейського суду з прав людини зміст цієї вимоги до
тексту національного закону розкривається так: «Норма не може роз­
глядатися як “право”, якщо її не сформульовано з достатньою точніс­
тю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними
рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки, що їх може
потягнути за собою вчинена дія» 2|4.
Вимогу чіткості, зрозумілості й однозначності юридичної норми
часто розглядають звужено, як вимогу лише до формулювання норма­
тивних приписів, що стосується насамперед процесу правотворчості.
Один з етапів цього процесу — мовне оформлення нормативно-право­
вого тексту — перебуває в сфері компетенції законодавчої техніки,
яка розробляє і впроваджує систему правил і засобів мовного оформ­
лення того чи іншого юридичного змісту в текстах юридичних актів
різного рівня.
У широкому розумінні принцип юридичної визначеності як один
зі складників верховенства права розглядається як сукупність вимог,
що реалізуються не лише в процесі правотворчості, а й на етапі право-
застосування *215*. У правозастосуванні юридична визначеність перед­
бачає однозначну інтерпретацію вже сформульованої юридичної нор­
ми й вимагає такої однозначної інтерпретації нормативно-правового
тексту. Інтерпретаційна діяльність регламентується окремим напря­
мом — юридичною технікою, який охоплює сферу правозастйсування.
С. П. Головатий у монографії «Верховенство права» параметризує
юридичну визначеність так: верховенство права як визначеність вибу­
довується з опорою на три установчі принципи, якими є 1) закон,
спрямований у майбутнє (юридична норма прописується наперед і не
може бути запроваджена post facto); 2) закон зрозумілий; 3) закон за­
гальний (схожі справи мають вирішуватися так само: це означає, що
2,4 C a s e o f O ls s o n v . S w e d e n ( N 1), n o . 1 0 4 6 5 /8 3 , 2 4 M a rc h 1 9 8 8 , p ara 6 1 .
[Ц и т . за :] Приймак A. M П р и н ц и п ю р и д и ч н о ї в и з н а ч е н о с т і: п о н я т т я т а о к р е м і
а с п е к т и / / Н а у к о в і за п и с к и . — К ., 2 0 1 0 . — Т . 103. Ю р и д и ч н і н а у к и . — С . 5 4 .
215 Д и в .: Р іш ен н я К о н с т и т у ц ій н о г о с у д у У к р а їн и № 5 - р п /2 0 0 5 в ід 2 2 в е­
р е с н я 2 0 0 5 р о к у , а б з а ц д р у г и й п ід п у н к т у 5 .4 п у н к т у 5 м о т и в у в а л ь н о ї ч а с т и ­
ни; д и в . т а к о ж : Приймак А. М. З а зн а ч , праця. — С. 5 3 -5 5 .
192
закон є логічно послідовним, і що має бути вироблена певна доктрина
прецеденту та/або певна форма кодифікації) 21<\
У правозастосуванні «верховенство права як визначеність» обумов­
лює, що «закон (в широкому розумінні, тобто право. — Л. А.) є до­
сконалим (довершеним) і в ньому немає прогалин» 2|7. С. П. Голова­
тий з посиланням на Л. Фуллера зазначає: «корпус юридичних норм
не може виключати всі випадки застосування загальних, розпливчас­
тих і заплутаних понять: відомі випадки, коли самі позитивні юридич­
ні норми створюють невизначеність через семантичну й синтаксичну
недосконалість тексту або через те, що дві чи більше юридичні пози­
тивні норми приписують суперечливий варіант вирішення даної спра­
ви (юридичні антиномії). Але верховенство права як визначеність
обумовлює якраз протилежне: навіть якщо низка позитивних юридич­
них норм не несе однозначності, то закон як ціле (себто право) ство­
рює однозначність (визначеність). При цьому судді повинні діяти так,
нібито й не існує жодної неясності, жодної туманності, жодної супе­
речності; на абстрактному рівні судові рішення можуть вважатися та­
кими, що відповідають праву, коли їх безпосередньо обґрунтовано на
підставі “ідеалотипу” і якщо вони є сумісними з “ідеалотипом права
як визначеності”. Тому, щоб рішення вважалося розумно обґрунтова­
ним на юридичних підставах, такі підстави мають бути — принаймні
—спрямовані у майбутнє, зрозумілі і загальні. Там, де невизначеність
спричинена антиномією (суперечністю в законодавстві), суддя може
розв’язати цю проблему за допомогою набору відносно формальних
218
правил»
В українському законодавстві втілення в процесі правозастосу-
вання принципу юридичної визначеності як однієї з фундаментальних
концепцій верховенства права відображено в частині 4 статті 8 «Вер­
ховенство права» Кодексу адміністративного судочинства України:
«Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної
2.6 Д и в .: Головатий С. Я . З а зн а ч , п р а ц я . — С . 7 5 9 .
2.7 Т а м ж е . — С . 7 5 9 - 7 6 1 (з п о с и л а н н я м на: Fuller Lon L. T h e M o ra lity o f
L a w . . . ( 1 9 6 9 ) . — P. 1 5 1 - 1 5 2 ) .
2.8 Т а м ж е . — C . 7 6 3 - 7 6 4 (з п о с и л а н н я м на: Fuller Lon L. O p . c it. —
P. 1 5 5 - 1 5 6 ) .
193
 справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності
законодавства, яке регулює спірні відносини» . виводиться з урахуванням ряду прагмалінгвістичних факторів. Водно­
Відповідно до цієї норми в разі неповноти, неясності, суперечли­
вості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, на
суд покладається обов’язок розв’язати спірні відносини у спосіб, що
відповідає принципам верховенства права (в тому числі — принципу
юридичної визначеності) з використанням набору відносно формаль­
них правил 219220. Мова йде про найзагальніші юридичні принципи інтер­
претації у гіравозастосуванні нормативного тексту (або ряду текстів,
пов’язаних синтагматичними зв’язками) — про проблему насамперед
лінгвістичну, яку суд так чи інакше має розв’язувати щоразу, мотиву­
ючи своє рішення.
Аналізуючи один зі згадуваних вище установчих принципів вер­
ховенства права як визначеності «закон — зрозумілий», яким перед­
бачено, що «громадяни мають розуміти зміст (сенс і межі) юридичних
норм так само, як їх розуміє і їхня влада» 221, С. П. Головатий з поси­
ланням на Л. Фуллера виводить з цього принципу декілька логічних
наслідків, один з яких безпосередньо стосується інтерпретації тексту в
правозастосуванні: «юридичні норми мають тлумачитися відповідно
до правил, які самі по собі є зрозумілими, чіткими і такими, що поши­
рюються на всіх членів суспільства, до яких застосовується закон
(курсив наш. — Л. А.); у цьому аспекті правилом тлумачення, яке
найкращим чином досягає цієї мети, найімовірніше* є “буквальне пра­
вило”, тобто правило, яке приписує, що юридичні поняття слід розу­
міти відповідно до загального значення, наведеного словником» 222.
Рекомендоване «буквальне правило» тлумачення юридичного тек­
сту, згідно з загальним словниковим значенням його компонентів, по­
при свою привабливість і позірну «доступність», не враховує змісто­
вих складників, зумовлених лінгвістичною гірагматикою, і тому не
завжди може бути успішно реалізоване. Множинність інтерпретацій
юридичного тексту найчастіше виникає якраз тоді, коли об’єктом ін­
терпретації стає саме прагматичне значення висловлення, яке не дорів-
219 К о д е к с а д м ін іс т р а т и в н о г о с у д о ч и н с т в а У к р а їн и
д и . — 2 0 0 5 . — № 3 5 - 3 6 , № 3 7 . С т. 4 4 6 .
220 Д и в .: Головатий С. П. З а зн а ч , праця. — С. 1549.
221 Т а м ж е . — С . 7 5 9 (з п о с и л а н н я м на: Fuller Lon L.
1 5 2 ).
^22 Т а м ж е . — C . 7 5 9 - 7 6 1 (з п о с и л а н н я м на: Fuller Lon L.
19 4
І/ В іс н . В е р х о в н о ї Р а­
O p . cit. — P. 1 5 1 -
O p . c i t . ).
НЮЄ формальній сумі компонентів поверхневої структури тексту, а
час цитовані юридичні джерела підтверджують, що принципу юридич­
ної визначеності відповідає максимально формалізоване тлумачення
юридичної норми.
Як показують наведені ілюстрації, категорія юридичної визначе­
ності у багатьох положеннях тісно пов’язана з питаннями лінгвістики
тексту й містить вагомий лінгвістичний складник. У законодавчих і
підзаконних актах юридична норма існує в мовленнєвій фіксації і то­
му має розглядатися також як мовленнєвий факт. Якщо виникає конф­
лікт, пов’язаний з різночитанням юридичного акту, з його альтер­
нативними інтерпретаціями, правники дедалі частіше вдаються до лін­
гвістичної експертизи. Завданням такої експертизи є інтерпретація
наявного в тексті закону мовного матеріалу з використанням широ­
кого спектру прагмалінгвістичних підходів і з опорою на прийнятні
для права лінгвістичні аргументи. При цьому об’єктом інтерпретації
часто стає «прагматичне значення» фрагментів тексту, яке відрізня­
ється від формальної суми значень експлікованих у тексті мовних
одиниць. Водночас принцип юридичної визначеності, якому не пови­
нен суперечити також і висновок лінгвістичної експертизи, вимагає
застосування максимально формалізованих процедур лінгвістичного
аналізу й використання логічних структур аргументації. Тому для лін­
гвістичної експертології, як і для інших напрямів прикладної лінгвіс­
тики, вироблення системи формалізованих методів і процедур аналізу
текстового матеріалу є першорядним завданням. Використання сис­
теми лінгвістичних понять і категорій може дозволити також значною
мірою формалізувати й саме поняття юридичної визначеності — при­
наймні в тій його частині, яка перекривається питаннями лінгвістики
тексту.
Для послідовного розмежування в лінгвістичній експертизі юри­
дичної і мовознавчої сфер видається доцільним спиратися на лінгвіс­
тичний корелят категорії юридичної визначеності — категорію лінг-
вальної визначеності.
Лінгвальна визначеність — це категорія, яка виходить за межі тек­
сту й характеризує юридичний дискурс у цілому. Вона передбачає, що
навіть якщо окремі елементи тексту, цілий текст або декілька текстів,
пов’язаних синтагматичними або парадигматичними зв’язками, не
забезпечують комунікативної точності й однозначності, правовий
дискурс у цілому дає змогу досягти такої однозначності, і її обґрунту-
195
 вання можливе з використанням ряду формалізованих лінгвістичних
процедур 223. Для лінгвістичної експертизи тексту документа застосу­
вання категорії лінгвальної визначеності дозволяє значною мірою фор­
малізувати методику аналізу й вибудовувати лінгвістичну аргумен­
тацію на прийнятних для юриспруденції логічних і когнітивних моде­
лях. З принципу лінгвальної визначеності як логічний наслідок випли­
ває презумпція комунікативної достатності структурно-змістових
компонентів тексту в межах юридичного дискурсу. Для лінгвістичної
експертизи, пов’язаної з існуванням альтернативних інтерпретацій
тексту, який має юридичні наслідки, ця презумпція є вихідною.
Методологічним стрижнем лінгвістичної експертизи тексту, який
має юридичні наслідки, повинен стати нормативний (прескриптивний)
підхід до аналізу мовного матеріалу, оскільки будь-яка оцінка вибудо­
вується насамперед з усвідомлення норми 224. Комунікативна норма,
яка виводиться на підставі існуючих дискурсивних практик, є своєрід­
ною константою; вона задає інваріантне значення, у порівнянні з яким
виявляються комунікативно вагомі смислові нашарування тексту. При
цьому об’єктивність лінгвістичних висновків щодо інтерпретації на­
явного мовного матеріалу підтримується застосуванням ряду експер­
тних презумпцій — своєрідних лінгвістичних аксіом, які не потребу­
ють доведення з огляду на їх очевидність, підкріплену основами лінг­
вістичної теорії.
Вихідною експертною презумпцією є презумпція комунікативної
достатності тексту як частини відповідного дискурсу. Ця презумпція
виводиться як логічний наслідок із принципу лінгвальної визначенос­
ті. Легітимність тексту, який має юридичні наслідки і вже набув за­
конної сили, знімає питання щодо коректності його мовного оформ­
лення 225. Тому лінгвістична експертиза виходить з презумпції корект­
ного мовного оформлення такого тексту, тобто з презумпції його не-
2~3 П о р . як р о з к р и в а є т ь ся п р а в о в и й з м іс т прин ци пу ю р и д и ч н о ї ви зн ач е­
Головатий С. П. З а зн а ч , п р ац я . — С. 7 6 3 - 7 6 4 (з п о с и л а н н я м на:
н о с т і в кн.:
Fuller Lon L. O p . c it — P. 1 5 5 - 1 5 6 ) .
224 А.ЖНЮКЛ. В. Л ін г в іс т и ч н а е к с п е р т и за : с т а т у с і м е т о д о л о г іч н і п р е з у м п ­
ц ії. — С . 5 0 .
225 П и т а н н я к о р е к т н о с т і / н е к о р е к т н о с т і м о в н о г о о ф о р м л е н н я ю р и д и ч н о ­
го т е к с т у в за га л і н е п о с т а є в п р о ц е с і п р а в о з а с т о с у в а н н я , т о д і як н а ет а п і п р а -
вотв ор ч ості це питання є о д н и м з ви зн ач ал ьн и х.
19 6
аномальності 226. Ця презумпція передбачає оцінку тексту як такого,
що відповідає нормам мови загалом і принципам юридичної техніки
зокрема (доки не доведено протилежне) 227. Презумпція неаномаль-
ності легітимного тексту, який має юридичні наслідки, з опорою на
поняття комунікативної норми дозволяє аргументовано відхилити ті
його альтернативні інтерпретації, які вибудовуються на приписуванні
структурним одиницям аналізованого тексту таких значень, які не
відповідають дискурсивним практикам.
З презумпцією неаномальності пов’язані гіпонімічними зв’язками
презумпції нижчого порядку, зокрема презумпції лексичної та грама­
тичної однозначності мовних засобів; презумпція стильової однорід­
ності тексту; презумпція релевантності маркованого мовного засобу та
ін. Ці презумпції визначають підходи при інтерпретації фактів мов­
лення на різних мовних рівнях. При цьому лінгвістична аргументація
оперує логічними структурами й вибудовується з урахуванням когні­
тивних моделей сприйняття юридичного тексту.
Можливості застосування в лінгвістичній експертизі формалізова­
ного підходу з опорою на ряд експертних презумпцій проілюструємо
на прикладі фрагментів трьох лінгвістичних експертиз, пов’язаних з
існуванням альтернативних інтерпретацій текстів, які мають юридичні
наслідки.
1. Презумпція комунікативної достатності структурно-змісто­
вих компонентів тексту в межах юридичного дискурсу передбачає,
що навіть якщо окремі елементи тексту, цілий текст або й декілька
текстів, пов’язаних синтагматичними або парадигматичними зв’язка­
ми, не забезпечують комунікативної однозначності, то правовий дис­
курс у цілому передбачає можливість досягнення такої однозначності
і її обґрунтування можливе з використанням ряду формалізованих лін­
гвістичних процедур. Застосування презумпції комунікативної достат­
ності дозволяє аргументовано інтерпретувати текстовий фрагмент,
різночитання якого пов’язані з намаганням обґрунтувати ту чи іншу
версію шляхом буквалістичного прочитання тексту як формальної су­
ми експлікованих мовних одиниць без урахування синхронічних
зв’язків аналізованого фрагмента в межах тексту, тексту в межах юри­
дичного дискурсу й без урахування лінгвістичного феномену праг-
226 Ажнюк Л. В. Л ін г в іс т ие чк нс па е р т и за : с т а т у с і м е т о д о л о г іч н і п р е з у м п -
ц ії. — С . 5 0 - 5 2 .
227
Т ам ж е. — С . 6 1 - 6 4 .
197
 маточного значення. Саме такі буквалістичні інтерпретації спірних
фрагментів тексту, з огляду на їх доступність і позірну мотивованість
як для юристів, так і для лінгвістів, переважають у практиці правоза-
стосування.
П р и к л а д і. Об’єктом експертного лінгвістичного дослідження
став такий текст боргового зобов’язання: «Я, Петренко В. С., узяв у
борг у Семененка М. М. 100 000 грн до 20.02.2011» (імена змінено. —
Л. А.).
Уже саме питання для лінгвістичної експертизи, сформульоване
кваліфікованим юристом, презуміювало буквалістичну інтерпретацію
аналізованого фрагмента. Воно звучало так: «Чи передбачає значення
прийменника до в українській мові, що останнім днем повернення бор­
гу є 20.02.2011?»
Пресупозиція цього питання вказувала на існування альтернатив­
них версій інтерпретації зазначеного текстового фрагмента: 1)Борг
необхідно повернути 19.02 до 24 год. 00 хв.; 2) Борг необхідно повер­
нути 20.02 до 24 год. 00 хв.; при такій інтерпретації висловлення «узяв
у борг .... до 20.02.2011» є рівнозначним висловленню «узяв у борг до
20.02 включно». Завданням експерта є підтвердити або спростувати
одну з цих версій.
Якісні параметри лінгвістичної експертизи великою мірою зумов­
лені якісним рівнем сформульованих замовником питань, що їх вине­
сено на розгляд експерта. Експертиза не дає відповіді на питання, іні­
ційовані самим експертом, як такі, що виходять з його суб’єктивного
бачення суті справи. Зокрема, некоректно сформульоване питання, яке
вимагає відповіді, що виходить за межі компетенції лінгвістичної екс­
пертизи, одразу ставить під сумнів юридичну вагу такого дослідження
і є підставою для того, щоб визнати його нікчемним. Питання, в якому
вже закладено буквалістичну інтерпретацію текстового фрагмента,
вимагає саме такої інтерпретації від лінгвіста. Тому при формулю­
ванні питань, які виносяться для експертизи, допомога лінгвістів має
першорядне значення.
Аналіз альтернативних версій інтерпретації наведеного текстового
фрагмента з опорою на значення, яке реалізує в українській мові при­
йменник до, не може привести до бажаного результату — однозначної
аргументованої лінгвістичної інтерпретації тексту боргового зобов’я­
зання. Щодо визначення точної кінцевої календарної дати, для позна­
чення якої вживається конструкція прийменник до + числівник, серед
мовознавців існують відмінні погляди, представлені у фахових публі-
198
• 228
каціях , однак та чи інша точка зору в них належно не аргумен­
тується. Прийменник до, як і більшість прийменників української мо­
ви, є багатозначним, і намагання наділити його однозначністю в ме­
жах окремого слововживання без виходу на вищий, дискурсивний рі­
вень, для прикладних завдань лінгвістичної експертизи є невиправ­
даним.
Інакше сформульоване питання: «Чи передбачає формулювання
‘'узяв у борг до 20.02.2011” у тексті боргового зобов’язання можли­
вість повернення боргу 20.02.2011?» дає змогу лінгвістові не обмежу­
ватися семантичним аналізом елементів поверхневої структури тексту.
Завданням експерта є підтвердити або спростувати одну з альтернатив­
них версій інтерпретації досліджуваного фрагмента, а саме: 1)борг
необхідно повернути 19.02 до 24 год. 00 хв. або 2) борг необхідно по­
вернути 20.02 до 24 год. 00 хв. Наведене формулювання питання до­
зволяє перевести аналіз у прагмалінгвістичну площину з використан­
ням юридичних концептів «термін» і «строк».
Юридичне визначення понять «строк» і «термін» подається в Ци­
вільному кодексі України: «Строком є певний період у часі, зі спли-
вом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення» (ст. 251
п. 1); «Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або го­
динами» (ст. 252 п. 1). З лінгвістичного погляду наведене визначення
строку означає, що обмежена строком юридична дія має бути вико­
нана до 24.00 останнього дня встановленого строку. Таким чином, з
урахуванням юридичного визначення поняття «строк» є лінгвістичні
підстави стверджувати, що висловлення «строком на 10 днів» є рівно­
значним висловленню «до десятого дня включно».
«Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана
дія чи подія, яка має юридичне значення» (ст. 251 п. 1). «Термін ви­
значається календарною датою або вказівкою на подію, яка має не­
минуче настати» (ст. 252 п. 2). З лінгвістичного погляду наведене
визначення терміну означає, що обмежена терміном юридична дія
має бути виконана до 24.00 останнього дня перед встановленим тер­
міном. Таким чином, з урахуванням юридичного визначення поняття
«термін» є лінгвістичні підстави стверджувати, що висловлення
«узяв у борг до 20.02» не є рівнозначним висловленню «до двадцято­
го лютого включно».
228 Д и в ., зо к р е м а : Городепська К. П р а в и л ь н о в и з н а ч а й т е к а л ен д а р н і м е ж і
/ / У к р а їн с ь к а м о в а . — 2 0 0 5 . — № 3 . — С . 5 3 .
199
 Оскільки в досліджуваному текстовому фрагменті міститься вказів­
ка на певну календарну дату «20.02», є лінгвістичні підстави ствер­
джувати, що цей текст визначає термін повернення боргу, а отже,
«момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має
юридичне значення» (ст. 251 п. 1) (пор. вислів «узяв у борг на 10
днів», який визначає строк боргу). Це дає лінгвістичні підстави ствер­
джувати, що формулювання «узяв у борг до 20.02» не передбачає по­
вернення боргу 20 лютого.
При аналізі тексту документа, який має юридичні наслідки, екс­
перт виходить також із презумпції неаномальності цього тексту, тобто
відповідності тексту мовним нормам узагалі і принципам юридичної
техніки зокрема. Ця презумпція випливає з принципу лінгвальної ви­
значеності юридичного дискурсу — лінгвістичного корелята прин­
ципу юридичної визначеності права. З презумпцією неаномальності
тексту пов’язані експертні презумпції нижчого порядку, зокрема пре­
зумпція лексичної однозначності тексту. Ця презумпція, передбачає,
що 1) слова й словосполучення в межах юридичного документа вжи­
ваються в прямому, а не в переносному лексичному значенні, та
2) релевантні компоненти лексичної семантики в межах юридичного
документа не можуть імплікуватися (тобто опускатися в підтекст).
З урахуванням зазначеного є лінгвістичні підстави стверджувати,
що при інтерпретації висловлення «узяв у борг до 20.02» як такого, що
є рівнозначним висловленню «узяв у борг до 20.02 включно», аналізо­
ваний текстовий фрагмент суперечить вихідній експертній презумпції
його неаномальності, оскільки така інтерпретація вислову «узяв у
борг до 20.02» виходить з того, що релевантний компонент лексичної
семантики («включно») не представлений у тексті експліцитно.
Якщо з двох альтернативних інтерпретацій текстового фрагмента
1)борг необхідно повернути 19.02 до 24 год. 00 хв. та 2) борг необ­
хідно повернути 20.02 до 24 год. 00 хв. перша інтерпретація відповідає
вихідним експертним презумпціям комунікативної достатності та не­
аномальності тексту, а друга інтерпретація суперечить цим презумп­
ціям, є підстави стверджувати, що лінгвістично аргументованою є пер­
ша інтерпретація.
Приклад 2. Об’єктом експертного лінгвістичного дослідження
стали фрагменти тексту резолютивної частини постанови Печерського
районного суду м. Києва у справі № 2-а-581/11 від 05.04.2011:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському
районі м. Києва вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпе­
200
чення виплати недоотриманих громадянином X ... сум державної пен­
сії ... (перелік юридичних підстав)» і «Зобов’язати Управління Пен­
сійного фонду України в Печерському районі м. Києва вчинити дії,
спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати недоотриманих
громадянином X ... сум додаткової пенсії ...(перелік юридичних під­
став)».
Наведені фрагменти резолютивної частини постанови суду зумо­
вили різночитання й альтернативні інтерпретації судового припису:
1) постанова зобов’язує Управління Пенсійного фонду України в Пе­
черському районі м. Києва перерахувати й виплатити громадянину X
недоотримані суми державної та додаткової пенсії; 2) постанова не
містить такого зобов’язання.
Юридичний представник зацікавленої особи (громадянина X) звер­
тався до лінгвістичної експертизи з таким питанням:
1. «Чи є тотожними за значенням висловлення:
“Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерсько­
му районі м. Києва вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпе­
чення виплати недоотриманих громадянином X, як інвалідом 11 групи,
сум державної пенсії (додаткової пенсії)” і “Зобов’язати Управління
Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва перераху­
вати і виплатити недоотримані громадянином X, як інвалідом 11 групи,
суми державної пенсії (додаткової пенсії)”?».
Наведене формулювання питання не передбачає можливості ви­
ходу на вищий, комунікативний рівень аналізу тексту. Відповідь на це
питання не дає експерту можливості вибудовувати лінгвістичну аргу­
ментацію з опорою на поняття комунікативної норми та систему дис­
курсивних практик із застосуванням категорії лінгвальної визначено­
сті. Висновок лінгвістичної експертизи дає заперечну відповідь на
пропоноване питання. Така інтерпретація тексту постанови (що наве­
дені вислови не є тотожними, а отже, постанова не містить припису
перерахувати й виплатити громадянину недоотримані кошти) супере­
чить здоровому глузду й не підтримує юридичної позиції замовника
експертизи.
Аналіз наведеного текстового фрагмента в прагмалінгвістичній
проекції дозволяє застосувати в аргументації лінгвістичний корелят
категорії юридичної визначеності — категорію лінгвальної визначе­
ності, яка реалізується на рівні юридичного дискурсу. При цьому екс­
перт виходить із презумпції комунГкативної достатності структурних
елементів тексту, який має юридичні наслідки.
201
 Питання для лінгвістичної експертизи, яке дає експертові змогу
перенести аналіз фактів мовлення у площину прагмалінгвістики й опе­
рувати категоріями комунікативного синтаксису, може мати таке фор­
мулювання:
2. «Який припис до Управління Пенсійного фонду України в Пе-
черському районі м. Києва міститься в постанові Печерського район­
ного суду м. Києва у справі № 2-а-581/11 від 05.04.2011?»
Експертна презумпція комунікативної достатності передбачає на­
явність у постанові суду конкретного судового припису: така презумп­
ція випливає як логічний наслідок з принципу лінгвальної визначе­
ності, який характеризує юридичний дискурс. Тому експерт виходить
з того, що постанова суду містить конкретний припис. Згідно з уста­
леною комунікативною нормою оформлення в суді постанови відповід­
ного — директивного — змісту, такий припис має бути оформлений у
вигляді перформативного дієслова зі значенням «постановляти» та
граматично пов’язаних із цим дієсловом компонентів — інфінітивних
конструкцій на позначення власне судового розпорядження. При цьо­
му презумпція комунікативної достатності структурних елементів тек­
сту передбачає, що граматично пов’язані з перформативним дієсловом
компоненти на позначення власне розпорядження суду наділені кон­
кретною лексичною семантикою (що з лінгвістичного погляду забез­
печує конкретність припису, а відтак і відповідає вимозі лінгвальної
визначеності постанови суду як складника юридичного дискурсу).
В аналізованому текстовому фрагменті перформативне дієслово
постановив граматично пов’язане з інфінітивною конструкцією зо­
бов'язати Управління Пенсійного фонду України в Печорському р а ­
йоні м. Києва вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпечення
виплати недоотриманих громадянином X, як інвалідом 11 групи, сум
державної пенсії (додаткової пенсії).
Власне припис до Управління Пенсійного фонду сформульовано у
вигляді інфінітивної конструкції вчинити дії, яка поширюється грама­
тично залежною підрядною означальною конструкцією спрямовані на
перерахунок та забезпечення виплати (недоотриманих громадянином
X ... сум). Інфінітивна конструкція вчинити дії являє собою лише гра­
матичний компонент на позначення припису і не наділена лексичною
семантикою дії, яка може позначати його конкретний зміст. В аналізо­
ваному текстовому фрагменті лексична семантика абстрактного імен­
ника дії конкретизується підрядним реченням спрямовані на перера­
хунок та забезпечення виплати, при цьому на заміщення комунікатив-
202
но зумовленої позиції лексичного компонента зі значенням конкретної
дії на позначення власне судового припису можуть претендувати ли­
ше однорідні лексичні компоненти перерахунок і забезпечення ви­
плати. Інших лексичних компонентів, які можуть претендувати на
зазначений змістовий зв’язок, аналізований текст не містить. Якщо
припустити, що лексичні компоненти перерахунок і забезпечення ви­
плати у досліджуваному тексті вжито з відмінною комунікативною
настановою, слід визнати, що аналізована постанова суду не містить
конкретного припису до Управління Пенсійного фонду, що супере­
чить вихідній експертній презумпції комунікативної достатності струк­
турно-змістових компонентів тексту в межах юридичного дискурсу.
Таким чином, є лінгвістичні підстави стверджувати, що в поста­
нові Печерського районного суду м. Києва у справі №2-а-581/11 від
05.04.2011 на позначення конкретного змісту припису до Управління
Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва викорис­
тано віддієслівний іменник перерахунок і віддієслівну іменникову
сполуку забезпечення виплати, які пов’язані однорідним граматичним
зв’язком, що є граматичним маркером їх змістової рівноправності.
Отже, з погляду комунікативної лінгвістики є підстави стверджувати,
що аналізована постанова містить припис перерахунку й забезпечення
виплати недоотриманих громадянином X, як інвалідом 11 групи, сум
державної пенсії та додаткової пенсії.
Зазначений висновок підкріплюється також тим, що при такій ін­
терпретації аналізований текстовий фрагмент засвідчує несуперечливі
синхронічні змістові відношення з іншими комунікативно пов’яза­
ними структурними елементами тексту аналізованої постанови, зок­
рема з її преамбулою: «05 квітня 2011 року суддя Печерського район­
ного суду Соколов О. М., розглянувши в порядку скороченого прова­
дження ... адміністративну справу за позовом громадянина X до
Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва
про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити перераху­
нок і виплату пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської
катастрофи, постановив:...», а також з іншими фрагментами резолю­
тивної частини постанови: «Адміністративний позов Громадянина X
до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі
м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити
перерахунок і виплату пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорно­
бильської катастрофи задовольнити. Визнати неправомірними дії
Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва
203
 щодо нарахування та виплати громадянину X, як інваліду II групи,
державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну особі ...,
починаючи з 21 вересня 2010 року».
Альтернативна інтерпретація аналізованого фрагмента (яка вихо­
дить з того, що резолютивна частина постанови не містить припису
перерахувати й забезпечити виплату недоотриманих громадянином X,
як інвалідом II групи, сум державної та додаткової пенсії) з лінгвістич­
ного погляду свідчить про внутрішню змістову суперечливість між
спірним фрагментом резолютивної частини постанови й наведеними
вище фрагментами (преамбулою й іншими фрагментами резолютивної
частини), що суперечить принципу лінгвальної визначеності.
Із зазначеного вище можна зробити такий висновок: якщо з двох
альтернативних інтерпретацій фрагменту тексту постанови суду одна
інтерпретація передбачає невідповідність аналізованого тексту прин­
ципу лінгвальної визначеності й суперечить вихідній експертній пре­
зумпції комунікативної достатності структурних елементів тексту в
межах юридичного дискурсу, а друга інтерпретація підтверджує таку
відповідність, є підстави вважати лінгвістично агрументованою другу
інтерпретацію.
2. Презумпція стильової однорідності юридичного тексту та
презумпція релевантності маркованого мовного засобу передбача­
ють, що: І) у юридичному тексті мовні засоби вжито лише в нейтраль­
ному стилістичному значенні; 2) при використанні в тексті норма­
тивно-правового документа стилістично маркованого (тобто відмін­
ного від нейтрального) мовного засобу його значення в цьому тексті
не тотожне значенню відповідного нейтрального засобу. Застосування
цих експертних презумпцій з опорою на вихідну презумпцію неано-
мальності нормативно-правового тексту дозволяє аргументовано ін­
терпретувати значення маркованого текстового елемента, різночи­
тання якого пов’язане з потенційним ототожненням такого елемента з
його стилістично нейтральним відповідником.
Приклад 3. Об’єктом експертного дослідження стало альтернатив­
не трактування тексту статті 254-2 п. б Кримінального кодексу України
1960 року «Перевищення військовою посадовою особою влади чи по­
садових повноважень»: «Застосування нестатутних методів впливу що­
до підлеглого, або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії зав­
дали істотної шкоди, а так само застосування насильства щодо під­
леглого карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років».
204
Пошук відповіді на питання, винесені на розгляд експерта, перед­
бачав оцінку істинності кожної з двох альтернативних версій прочи­
тання тексту аналізованої статті закону, а саме: 1) вислів якщо ці дії
завдали істотної шкоди, який міститься в пункті «б» статті 254-2
Кримінального кодексу України 1960 року, поширюється лише на по­
передню частину розглядуваної статті: застосування нестатутних
методів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної вла­
ди і не поширюється на частину статті, яка слідує за ним: а так само
застосування насильства щодо підлеглого; 2) вислів якщо ці дії завда­
ли істотної шкоди, який міститься в пункті «б» статті 254-2 Кримі­
нального кодексу України 1960 року, поширюється також і на частину
статті, яка слідує за ним: а так само застосування насильства щодо
підлеглого.
Аналізована стаття закону граматично оформлена у вигляді склад­
нопідрядного речення з трьома однорідними поширеними підметами в
головній частині: 1) застосування нестатутних методів впливу щодо
підлеглого; 2) перевищення дисциплінарної влади; 3) застосування на­
сильства щодо підлеглого. У ролі підрядної частини виступає обста­
винне речення умови якщо ці дії завдали істотної шкоди, яке слідує
за другим поширеним підметом. Питання, винесене на експертизу,
вимагало аналізу граматичних і змістових зв’язків підрядної частини
якщо ці дії завдали істотної шкоди в межах тексту цієї статті.
Однорідний поширений підмет (3) застосування насильства щодо
підлеглого пов’язаний з двома попередніми однорідними частинами
єднальним композитним сполучником а так само. Для текстів норма­
тивно-правових документів цей сполучник не є нейтральним: для ней­
трального поєднання однорідних частин у таких текстах використо­
вують сполучники і, й, та (в значенні і). При інтерпретації значення
вжитих у цьому тексті лексичних і граматичних форм віднесеність
тексту до жанру нормативно-юридичних документів і відповідні дис­
курсивні практики відіграють вирішальну роль. При цьому експерт
виходить із презумпції, що аналізований текст не є аномальним і його
оформлення відповідає жанровим вимогам. Зокрема, визначальними
дискурсивними ознаками мови нормативно-правових документів, до
яких належить текст Кримінального кодексу України, є стильова од­
норідність тексту, його конкретність і однозначність. Жанр норматив­
но-правових документів не передбачає вживання функціонально не­
виправданих стилістично маркованих елементів тексту.
205
 Експертна презумпція стильової однорідності тексту й пов’язана з
нею презумпція релевантності маркованого мовного засобу дають під­
стави стверджувати про функціональну відмінність «не-нейтраль-
ного» сполучника а так салю: цей сполучник в аналізованому тексті
має значення, яке не збігається зі значенням нейтральних єднальних
сполучників /, /у, та (в значенні /). Лише при інтерпретації в офіцій­
ному тексті «не-нейтрального» мовного засобу порівняно з відповід­
ним нейтральним, як функціонально нетотожного, таке слововжи­
вання або граматична форма є лінгвістично виправданими. При від­
мінній інтерпретації використання в офіційному тексті стилістично
маркованого мовного засобу (як функціонально тотожного нейтраль­
ному) є лінгвістичні підстави стверджувати, що стильова однорідність
такого тексту порушена, що є показником його аномальності. Для ви­
значення функції композитного сполучника а так само в аналізова­
ному фрагменті тексту необхідно з’ясувати його семантичну відмін­
ність порівняно з нейтральними і, й, та (в значенні /).
Семантика композитного сполучника а так само виводиться на
підставі його внутрішньої форми. Розглядуваний сполучник, який
утворено шляхом частиномовної транспозиції, частково зберігає лек­
сичну семантику вихідного аналітичного прислівника так само. Ана­
літичний прислівник так само в реченні виконує функцію обставини
й позначає спосіб дії, аналогічний до вже згадуваного раніше 229. Пор.:
«Петро залишив роботу на понеділок, Микола зробив так само». Похід­
ний від прислівника так само композитний сполучник а так салю у
реченні виконує типову для єднального сполучника функцію поєд­
нання синтаксично рівноправних частин, в аналізованому тексті —
поєднує однорідні поширені підмети (2) і (3), але крім цього вказує
також на спосіб дії, про яку йдеться в приєднуваній ним частині (за­
стосування насильства), як аналогічний уже згадуваному раніше. У
попередньому контексті описувані дії: (1) застосування нестатутних
методів впливу щодо підлеглого і (2) перевищення дисциплінарної вла­
ди обмежено дотриманням умови якщо ці дії завдали істотної шкоди.
Зазначене обмеження дії є єдиним компонентом, на семантичний
зв’язок з яким може претендувати композитний сполучник а так са­
лю , який характеризує спосіб дії як аналогічний до згадуваного ра­
ніше: а тсік салю = «з дотриманням тієї ж умови». Таким чином, ком­
позитний сполучник а так салю у складі висловлення а так салю за­
229 Див.: Словник української мови : В 11т. — К., 1979. — Т. 10. — С. 18.
206
стосування насильства щодо підлеглого вказує на семантичний
зв’язок цього висловлення з підрядним реченням умови якщо ці дії
завдали істотної шкоди. Якщо припустити, що такого зв’язку не існує,
уживання композитного сполучника а так салю в цьому контексті за­
мість нейтрального і (й) або та (в значенні і) стає невиправданим, а
текст статті 254-2 (б) слід визнати синтаксично і стилістично ано­
мальним.
Для верифікації отриманого висновку про існування семантичного
зв’язку між підрядним реченням улюви якщо ці дії завдали істотної
шкоди і висловом а так салю застосування насильства щодо підлег­
лого можна штучно розірвати семантичний зв’язок між композитним
сполучником а так салю і підрядним реченням умови якщо ці дії зав­
дали істотної шкоди, вилучивши підрядне речення умови із синтак­
сичної структури аналізованого складного речення: Застосування не­
статутних методів впливу щодо підлеглого, або перевищення дисцип­
лінарної влади, а так салю застосування насильства щодо підлеглого
карається позбавленням волі на строк від трьох до п ’яти років.
При цьому функціональна невиправданість уживання в тексті мар­
кованого композитного сполучника а так салю замість нейтрального
стає очевидною, а отже, стає очевидною й синтаксична аномальність
аналізованого текстового фрагмента, що суперечить вихідній експерт­
ній презумпції коректного мовного оформлення тексту закону.
З урахуванням експертних презумпцій стильової однорідності нор­
мативно-правового тексту та релевантності маркованого мовного за­
собу та з опорою на вихідну презумпцію коректного мовного оформ­
лення нормативно-правового тексту є лінгвістичні підстави запере­
чити першу з наведених альтернативних версій інтерпретації пункту
«б» статті 254-2 Кримінального кодексу України 1960 року.
Інтерпретація тексту закону або іншого тексту, який має юридичні
наслідки, так чи інакше відбувається щоразу при вирішенні будь-
якого юридичного питання. З огляду на мовленнєве втілення правової
норми або відомостей, що мають юридичне значення, така інтерпре­
тація великою мірою є власне лінгвістичною. За наявності альтерна­
тивних інтерпретацій юридичного тексту арбітром-інтерпретатором є
суд, який стоїть перед необхідністю обов’язково винести рішення у
справі, і це рішення має бути мотивованим і обґрунтованим. Для ви­
несення такого рішення може поставати необхідність залучення спеці­
альних лінгвістичних знань.
207
 Текст, який має юридичні наслідки, є частиною юридичного дис­ інших типів лінгвістичних експертиз - тих, де об’єктом аналізу стають
курсу і пов’язаний багатьма парадигматичними й синтагматичними тексти інших дискурсивних сфер (ЗМ1, реклами та ін.). Завданням та­
зв’язками з іншими його складниками, до яких він прямо чи опосеред­ ких досліджень є діагностувати дотримання / недотримання в цих тек­
ковано відсилає інтерпретатора. «Правильність» тлумачення юридич­ стах нормативних регламентацій щодо їх форми та змісту. Лінгвістич­
ного тексту, який набув законної сили, виявляється не в його референ­ ну експертизу, яка виходить із принципу лінгвальної визначеності
ції з об’єктивною реальністю, не в можливості чи неможливості до­ юридичного дискурсу, спирається на систему дискурсивних практик і
стеменно встановити волю законодавця, а в несуперечливих синхро­ вибудовується на достатньо формалізованих моделях аргументації,
нічних відношеннях аналізованих фрагментів тексту з іншими елемен­ можна розглядати як інструмент реалізації одного з важливих прин­
тами юридичного дискурсу 23°. З іншого боку, інтерпретація такого ципів верховенства права - принципу юридичної визначеності в пра­
тексту щоразу відбувається з урахуванням відмінних контекстуальних возастосуванні.
факторів у конкретному випадку правозастосування. Тому остаточний
зміст юридичного тексту встановлюється й конкретизується лише при
його правозастосуванні.
Та чи інша інтерпретація тексту закону визнається обґрунтованою
й правомірною завдяки аргументації, яка може бути більш або менш
ефективною. Аргументаційна діяльність інтерпретатора при тлумачен­
ні тексту, який має юридичні наслідки, у кожному конкретному випад­
ку правозастосування є невід’ємним складником існування права 230231.
Інтерпретаційну діяльність ми розглядаємо як таку, що має риторич­
ний, аргументаційний характер і вибудовується не лише на логічних
побудовах, а з використанням усіх можливих засобів мовленнєвого
впливу. При цьому аргументи характеризуються не як правильні або
неправильні, а як сильні або слабкі. У процесі інтерпретації тексту, як
і в будь-яких інших риторичних побудовах, аргументація не розгляда­
ється як остаточна, єдино можлива, але вона має бути пере­
конливішою, сильнішою від тієї, яка висувається на підтримку погля­
дів протилежної сторони. Використання сучасних прагмалінгвістич-
них прийомів і методів аналізу та поєднання логічних і лінгво-когні-
тивних моделей аргументації значно розширює можливості лінгвістич­
ної експертизи.
У цій статті представлені методологічні засади лінгвістичної екс­
пертиз?! юридичних текстів, які породжують альтернативні інтерпре­
тації. На їх базі можуть бути вироблені методологічні засади для всіх

230 Д и в .: Баранов В. М, Александров А. С ., Голев И. Д. Р иторика и право //

Ю р и сл и н г в и ст и к а -3 : П р о б л . ю р и с л и н г в и с т . э к с п е р т и з ы .— Б а р н а у л , 2 0 0 2 . —
С . 113.
231 Т ам ж е . — С . 121 (з п о с и л а н н я м на: Perelman Ch. T h e id e a o f j u s t ic e
an d th e p r o b le m o f a r g u m e n t. — L o n d o n . 1 9 6 3 . — P. 1 0 1 ).
208 209
 Правові функції етномовної спільноти грунтуються на соціолінгвіс­
Оксана Михальчук (Київ) тичних параметрах поняття «етномовна спільнота», виходячи з яких, -
Етномовна спільнота як суб’єкт мовних прав
це мовна спільнота, що формується на засадах мовної, етнічної, на­
ціонально-культурної ідентичності та об’єднує представників різних
Пріоритетом мовної політики цивілізованої держави є гаранту­
етносів, які повсякчас чи відповідно до ситуативних та соціорольових
вання мовних прав людини - громадянина цієї держави. Основи мов­
обставин в умовах поліетнічного суспільства чи в мультилінгвальному
них прав викладені в «Загальній декларації прав людини», у Конвенції
середовищі використовують або визнають як рідну мову певного ет­
«Про захист прав і основних свобод людини», у Рамковій конвенції
носу. Особливості етномовної спільноти в тому, що вона є виявом і
«Про захист національних меншин», у Конвенції «Про забезпечення
засобом реалізації мовних прав. Ефективність її як знаряддя реалізації
прав осіб, які належать до національних меншин», у Конституції та
мовних прав представників етномовних спільнот залежить від 1) якіс­
відповідних законах. Законодавча й нормативно-правова база щодо
ного і кількісного складу етномовної спільноти; 2) мовних потреб
захисту мовних прав є безсилою, якщо відсутня спільнота, яка пере­ осіб, що належать до спільноти; 3) суспільного стану етномовної
ймає на себе функції кореляції між носієм мови і функціональними
спільноти; 4) типу розселення спільноти (компактного чи дисперсно­
можливостями мови, між носієм мови і правовим забезпеченням мов­ го); 5) зацікавленості представників етномовних спільнот щодо влас­
них прав. Тому ініціативи стосовно захисту і використання мов зорієн­
ної мови.
товані на мовну спільноту. Зокрема, в Хартії, як зазначає І. Больман,
Попри те, що в основі мовних декларацій та законодавств присут­
«слова «індивід» ретельно уникають ... йдеться про різноманітних
ня думка про рівноправність всіх без винятку мов, навіть серед міно-
колективних суб’єктів: підданих держави, «які утворюють групу, що
ритарних чи регіональних мов у межах однієї держави такі гарантії є
за чисельністю поступається решті населення держави»; «осіб, що на­
позірними, оскільки рівність мов є неправомірною і відносною, бо за­
лежать до меншин», які «говорять регіональними або меншинними
лежить не лише від правового, а й від соціолінгвістичного статусу.
мовами», «мовних груп країни» ... тощо»232. Правові ініціативи, що
Саме тому законодавче проголошення мовних прав не гарантує рівних
стосуються мовних проблем і потреб громадян, зокрема «Всесвітня
та однозначних можливостей для реалізації цих прав, оскільки існує
декларація мовних прав», прийнята у Барселоні в 1996 р., базовані на
брак алгоритмів для впровадження відповідних ініціатив. Інструмен­
розумінні мови як вияву «колективної ідентичності і особливого спо­
тарій для побудови таких розв’язань має враховувати кілька рівнів:
собу сприйняття та відображення дійсності», «знаряддя згуртування,
1) соціолінгвістичний статус мови; 2) кількісний та якісний склад ет­
ідентифікації, спілкування та творчого самовираження»233. У сучасній
нічної спільноти; 3) імплементацію нормативно-правової бази; 4) соці­
нормативно-правовій базі України відсутнє правове визначення (ет-
альні та економічні чинники.
но)мовної спільноти. Проте фактично саме мовна спільнота є основою
Мовні потреби етномовних спільнот та етномовнх груп фокусу­
стосунків громадян з державою у сфері мовних прав. Мови України, в
ються на заходах щодо збереження, розвитку етнічної мови та на за­
тому числі українська, є об’єктом правового регулювання в державній
конодавчих гарантіях підтримки етнічної мови в галузі освіти, книго­
мовній політиці, але суб’єктом державної мовної політики, якщо
видання, засобів масової комунікації. Деталізація цих потреб залежить
йдеться про використання та правовий статус мов, автоматично стає
від стану і потужності етномовної спільноти. Важливою рисою потуж­
мовна спільнота. Адже ані мовна особистість, ані сама по собі мова не ності меншинної етномовної спільноти є компактне або дисперсне
можуть бути суб’єктом мовної політики, якщо відсутня спільність лю­ розселення відповідної етнічної спільноти. Дисперсне розселення при­
дей, об’єднаних певною мовою. зводить до поступового мовного відчуження аж до відмови від спад­
кового права визнавати рідною мову свого етносу. Зокрема, за даними
перепису населення 2001 р., майже половина представників з 18 най­
232 Больман /. М о в н і в ій н и в Є в р о п і. - К ., 2 0 0 7 - С .2 0 . більших етнічних спільнот України (зокрема євреї, греки, німці, поля-
233 Ц и т . за: Ажиюк Б. М. « В с е с в іт н я д ек л а р а ц ія м о в н и х п р а в » : у к р а їн ­
сь к и й к о н т е к с т / / С о ц іо л ін г в іс т и ч н і с т у д ії. - К ., 2 0 1 0 . - С . 5 2 .
211
210
ки, білоруси), мову свого етносу не вважають рідною234. Компактне
Очевидно, для кожної етномовної спільноти, навіть у межах однієї
розселення етнічної меншини (румуни, угорці, гагаузи, кримські тата­
держави, можливість законодавчого врегулювання мовних прав є різ­
ри) є запорукою стабільності етномовної спільноти. Серед цих етніч­
ною. При одному й тому самому законі, зокрема чинному сьогодні
них спільнот рідною мову свого етносу визнають понад 90 % представ­
законі «Про засади державної мовної політики», для одних мов та ет­
ників меншин. Відповідно до таких обставин розшаровуються мовні
номовних спільнот відкриваються привілеї, для інших - ситуація
потреби етнічних та етномовних спільнот. Для одних достатньо юри­
ускладнюється. Потужна російськомовна спільнота попри відсутність
дичного визнання їх окремою мовною спільнотою, підтримка неділь­
історичної території отримує ще більші права, а меншинні мови й від­
них шкіл (для урумської, караїмської тощо), для інших - російськомов­
повідні етномовні спільноти не відчувають позитивної дії закону. Зок­
ної, румунськомовної, угорськомовної - мовні потреби розширюються
рема, зазнали невдачі ініціативи щодо надання болгарській мові ста­
аж до ініціатив місцевих рад щодо проголошення своїх мов регіональ­
тусу регіональної в Одеській області, тоді як російська на цій терито­
ними на певних територіях. З 13 серпня 2012 р. після ухвалення зако­
рії проголошена регіональною. Зазвичай ініціаторами впровадження
ну «Про засади державної мовної політики» статус регіональної росій­
певних статей згаданого закону виступають не етномовні спільноти, а
ській мові надали, зокрема, Дніпропетровська, Луганська, Одеська,
виконавча влада на місцях. Окрім того, гарантії мовних прав для етніч­
Херсонська, Харківська обласні ради, міські ради Ізмаїла, Одеси,
них (етномовних) спільнот не завжди збігаються з однаковою зацікав­
Херсона, Запоріжжя, Миколаєва; визнали регіональною румунську
леністю щодо мов представників цих спільнот. Зокрема, гарантування
мову в кількох селах Чернівецької та одному Закарпатської областей;
права на освіту міноритарною мовою не однозначно сприймається
визнали регіональною угорську в м. Берегово. Аргументи й обґрунту­
представниками етномовних спільнот. Як зазначив голова одного з
вання таких рішень різняться. Зокрема, сільський голова с. Тарасівці
румунськомовних сіл Чернівецької області, «одні батьки вимагають
Новоселицького району Чернівецької області аргументує: «Румуни і
навчання винятково молдавською мовою, інші хочуть, щоб їхні діти
молдавани складають у нас 95% населення, тому в побуті і в звернен­
краще знали українську - для подальшого навчання в університеті»237.
нях до сільради люди спілкуються рідною мовою. Сесія вирішила уза­
Це свідчить про взаємопов’язаність мовних прав, мовних обов’язків та
конити румунську як робочу в сільраді, зокрема, на сесіях. Однак ді­
мовних потреб.
ловодство і далі проводиться державною мовою»235. Міська рада
Концептуальною основою «Загальної декларації мовних прав» є
м. Берегово Закарпатської області проголосувала за надання статусу
визнання того, що мовні права є одночасно колективними та індивіду­
регіональної на території міста угорській мові, відзначивши, що «від­
альними. Належність до меншинної етномовної спільноти індивідуалі­
тепер при виготовлені бланків, штампів, печаток Берегівської міської
зує особу в загальнодержавному контексті, і одночасно мовні права
ради поряд з українською мовою будуть наноситися й записи регіональ­
цієї особи як громадянина держави індивідуалізують її в етномовній
ною угорською мовою»236. Ухвалення щодо статусу російської мови
спільноті в «безкордонному» просторі. Наприклад, представники га­
як регіональної мотивують штампами «на виконання закону «Про за­
гаузької мовної спільноти — громадяни України і громадяни Молдови
сади...». Вимоги до закону і впровадження в дію фрагментів цього
— мають мовні права як представники меншинної етномовної спіль­
закону не кореспондують тому, що в самому законі не прописані межі
ноти, а також мовні права, мовні потреби і мовні обов'язки як грома­
й порядок застосування мов.
дян відповідних держав. Так само особливості етномовної спільноти,
її соціальне становище і статус є вирішальними для вияву мовних по­
треб й можливостей реалізації мовних прав для україномовної спіль­
234 Огульчанський Ю. Е т н іч н а с т р у к т у р а у к р а їн с ь к о г о с у с п іл ь с т в а : у я в н і ноти в Північній Америці, в Росії чи в Україні.
т а д ій с н і п р о б л е м и . - К ., 2 0 0 6 . - С .2 7 . На прикладі етномовної спільноти найочевиднішою є корелятивна
235 h ttp ://r u .m o lb u k .u a /c h e m o v ts y _ n e w s /4 9 9 3 7 -r u s _ s e lo -n a -b u k o v in -v iz n a lo - залежність між колективним та індивідуальним у сфері мовних прав.
m o id a v s k u - m o v u - r e g o n a ln o y u .h t m l
236 w w w .p r a v d a .c o m .u a / n e w s / 2 0 1 2 /0 9 /7 / 6 9 7 2 2 8 8
237 М о л о д и й б у к о в и н е ц ь , 14 в е р е с н я 2 0 1 2 .
212
213
 Поза етномовною спільнотою особа є просто носієм мови, тому що
без постійного чи часткового перебування в етномовній спільноті мов­
ні права на рівні комунікативних можливостей, освіти, мовно-інфор­
маційного простору нівелюються. Перебування поза етномовною спіль­
нотою змінює, а відтак і деформує мовні потреби особи як представ­
ника етносу. Потреба у володінні етнічною мовою звужується до
ознаки етнічної самоідентифікації і з часом призводить до мовного
відчуження. Однак одним з основних параметрів мовної особистості є
етномовна свідомість238. Самоідентифікація з етнічною, а далі і етно­
мовною спільнотою на ґрунті етнічної та мовної спадковості при­
зводить до пошуку мовної ідентичності і пошуку мовних прав, що
підтримують цю ідентичність. Тому державна мовна політика має бу­
ти скерована на забезпечення вроджених мовних прав. Виявом такої
підтримки є передусім захист мов, що не мають іншої автохтонної те­
риторії, та створення або відродження етнічних товариств поза ме­
жами проживання етномовної спільноти.
Набуття етномовною спільнотою мовних прав не завжди є гаран­
тією того, що кожен громадянин, що ідентифікує себе з етномовною
спільнотою, має можливість реалізувати ці права. Права і свободи лю­
дини взаємозалежні. Чи можливе повноцінне забезпечення мовних
прав, не порушуючи інших принципів і свобод? Використовуючи своє
право на вільне пересування в межах держави, представник меншин-
ної етномовної спільноти втрачає можливість у повному обсязі реалі­
зувати свої мовні права, пов’язані з використанням етнічної мови. На­
приклад, мешканець м. Берегова Закарпатської області, що належить
до угорськомовної спільноти, оскільки розмовляє переважно угор­
ською, має можливість здобувати основну освіту, користуватися угор-
ськомовним інформаційним контентом, виявляє соціальну зацікавле­
ність до мови, пов’язану з можливостями навчання чи роботи в сусід­
ній Угорщині тощо. Мігрувавши до Києва, ця ж особа належатиме до
угорськомовної спільноти лише у вузькому комунікативному середо­
вищі (сім’ї, національно-культурному товаристві і т. ін.), у транспорті,
на роботі тощо особа послуговуватиметься українською чи російською
мовою (залежно від рівня володіння і комунікативної ситуації). Подіб­
не відбувається і тоді, коли в інше етномовне середовище потрапляє
представник українськомовної спільноти. Зокрема, при анкетуванні
238 Карасик В. И. Я зы к с о ц и а л ь н о г о с т а т у с а . - М ., 2 0 0 2 . - С . 8.
214
мешканців с. Криничне Белградського району Одеської області239 ви­
явлено, що при переселенні громадянина з українського села до бол­
гарського українська мова, попри статус державної, для українця об­
межена найчастіше тільки самоідентифікацією за етнічною ознакою і /
або родинним спілкуванням (у випадку, якщо обоє батьків - українці).
В інших обставинах соціокультурні і комунікативні потреби задоволь­
няються російською. Постає питання: чи залишається особа поза ет-
номовним середовищем представником цієї спільноти? Функціональні
можливості етнічної мови слабшають, але залишається самоідентифі­
кація з етносом і володіння етномовнокультурним кодом. Тому слід
розрізняти самоідентифікацію з етномовною спільнотою і практичну
належність до етномовної спільноти. Етномовна самоідентифікація
найчастіше збігається з визнанням рідною мови свого етносу, тоді як
належність до етномовної спільноти переважно виявляється через ви­
бір мови в певному комунікативному середовищі. Належність до ет­
номовної спільноти на відміну від самоідентифікації є менш стабіль­
ною і більшою мірою залежить від екстралінгвальних чинників, серед
яких найпоказовішими є соціокультурне середовище та міграційні
процеси. Формально в обох випадках індивід є представником етно­
мовної спільноти - тобто особою, що інтегрована в мовну спільноту
або мовну групу за ознаками етнічної, національно-культурної, тери­
торіальної спільності і / або послуговується етнічною мовою у певній
комунікативній ситуації. Особа може належати до двох чи кількох ет-
номовних спільнот, але ідентифікуватиме себе тільки з однією. І якщо
мовні права представників етномовних спільнот, що компактно про­
живають на певній території, де етнічна мова забезпечує всі сфери по­
всякденного життя, мають можливість бути реалізованими; то мовні
права осіб, що належать до етномовної спільноти тільки за ознакою
етнічної та мовної самоідентифікації, не можуть бути забезпечені в
повному обсязі. Сфера і середовище використання етнічної мови зву­
жуються до родинного спілкування, участі в національно-куль­
турному товаристві або обмежуються тільки володінням етнічною мо­
вою. Такі обставини найчастіше характерні для осіб, що мігрують у
межах чи поза межі держави. Часто при цьому застосування етнічної
мови звужується, що є наслідком свідомого вибору місця проживання.
Однак ураховуючи принцип спадкоємності мов і спадковості мовних
прав, що є одним з провідних у «Декларації мовних прав», постає пи-
239 А н к е т у в а н н я п р о в е л а 2 0 1 2 р. О .Т и щ е н к о -М о н а с г и р с ь к а .
215
 тання про рівень збереження / порушення вроджених мовних прав не­
повнолітніх чи майбутніх дітей, які разом з батьками вїрачають при­
родне (автохтонне) мовне середовище. Крім того, належність до етно-
мовної спільноти не означає мовну ізоляцію для особи - представника
цієї спільноти.
Мовні права представників меншинних етномовних спільнот у
межах держави — це не лише права стосовно використання етнічної
мови, а й можливості та права щодо інших мов, зокрема державної,
що гарантовано, зокрема, ст. 10 Конституції України, бо «забезпе­
чення в повному обсязі прав української мови відповідає інтересам
усіх громадян нашої держави, незалежно від їх національності»240.
Ефективним кроком мовної політики для забезпечення мовних прав
представників національних меншин був підписаний 26 травня 2008 р.
наказ МОН № 461 «Про затвердження галузевої Програми поліп­
шення вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних за­
кладах з навчанням мовами національних меншин на 2008-2011 рр.»,
мета якого - «створення належних умов для вивчення української мо­
ви і підвищення конкурентоспроможності випускників цих шкіл», що
дозволяв підвищити рівень володіння державною мовою. Такі заходи
звільняють представників етномовних спільнот від відчуття ре­
зервації, є об’єднувальним державним чинником, послаблюють сепа­
ратистські рухи. Адже гарантія мовних прав для етномовних спільнот
не звільняє представників цих спільнот від мовних обов’язків стосов­
но державної мови. З морального боку ці зобов’язання є ще відпові­
дальні шими. Однак ніхто не може зобов’язати володіти мовою, якщо
це право не підкріплене певними гарантіями з боку держави. Для того,
щоб громадянин оволодів державною мовою, необхідні підручники,
викладачі, мовні курси тощо, тобто паралельно з проголошенням мови
державною мусить бути гарантія з боку держави умов для забезпе­
чення цього права, права оволодіти і користуватися державною мо­
вою. Тоді право на мову і потреба в мові матимуть спільний фунда­
мент. Аналогічною є ситуація і стосовно мов меншин. Відсутність
економічних, соціальних умов для реалізації мовних прав, зокрема
щодо міноритарних мов, прописаних в законах, деклараціях та рішен­
нях місцевих рад, фактично позбавляє їх дієвості.
Усвідомлення мовних прав і мовних обов’язків пов’язане зі ступе­
нем соціальної зрілості. На відміну від мовної поведінки, що попри
240
Ажнюк Б. М. Зазн ач ен а праця. - С . 5 4 .
216
вплив соціальних, політичних, психологічних, правових чинників є
ситуативною і часто формується хаотично, мовна свідомість часто зу­
мовлена підсвідомим сприйняттям дійсності: те, що бачу і те, що чую,
- нормально. Це спричинено порушенням екології інформаційного
простору, у тому числі мовного ландшафту, що є «життєво важливий
для повноцінного розвитку етномовної спільноти»241. Непаритетне і
необгрунтоване використання мов у цій сфері призводить до ви­
кривленого ставлення до етнічної мови, до державної мови, до мовних
обов’язків і не відповідає ні мовним потребам представника етномов­
ної спільноти, ані державним цінностям і принципам. Яскравими ви­
явами таких деформацій в мовній свідомості є результати анкету­
вання, проведеного співробітником відділу мов України НАН України
в населених пунктах Одеської області. На запитання: «Якою мовою
мають бути вивіски, назви вулиць, оголошення і т.п. у вашому селі
(мікрорегіоні)», респондент, за національністю українець, що визнає
рідною болгарську, мовою повсякденного спілкування - переважно
болгарську і живе в болгарськомовному селі, відповідає - російська.
Такий випадок є непоодиноким і свідчить про деформації не лише в
мовному довкіллі, а й в мовній свідомості. Саме мовна свідомість ін­
дивідуумів є рушієм до усвідомлення і боротьби за власні мовні права.
Прикладами є ситуації, коли мовні права перетинаються з правовими
нормами в інших сферах. Зокрема, у Законі України «Про захист прав
споживачів» деклароване право на отримання інформації про товар
відповідною мовою. З юридичної практики відомі непоодинокі випад­
ки захисту мовних прав представниками українськомовної спільноти
стосовно права отримувати інформацію про товар рідною мовою. Від­
стоювання мовних прав українськомовних споживачів набуло актив­
ного поширення в інтернет-мережах. Зокрема, учасники руху «И так
поймут» (на початок березня 2013 р. налічує понад 3 тис. осіб) пере­
конують бізнес спілкуватися українською і розповсюджують у мережі
плакат, в якому оприлюднено 6 кроків «Як захистити свої права» на
отримання послуг та товарів українською мовою. «Активісти певні:
правом україномовного споживача отримувати інформацію про то­
вари і послуги рідною мовою безсовісно нехтують. І так далі тривати
не може. Вони вимагають від комерційних фірм спілкування україн­
ською і досягають успіху. Philips пообіцяв до серпня розробити украї­
номовну версію сайту. Аеропорт «Бориспіль», компанії Toyota
241 А н к е т у в а н н я п р о в е л а 2 0 1 2 р. О .Т и щ е н к о -М о н а с т и р с ь к а .
217
 вона була, є і буде незмінною»244. Та чи здатна сьогодні держава
Ukraine, «Балтика Украина», Hyundai, київський дилер автомарки Fiat
практично втілити мовні права споживачів стосовно представників
«Італавто», низка інших брендів почали вести свої сторінки у
гагаузької, караїмської, урумської, кримськотатарської мовних спіль­
Facebook українською. Активний учасник руху Святослав Літинський
нот? Попри теоретичну підтримку міноритарних мов економічна рів­
подав позов до компанії Самсунг щодо відсутності на пральній ма­
ноправність використання цих мов фактично неможлива. З огляду на
шині маркування українською мовою, що є порушенням закону "Про
реальні соціально-економічні обставини більшість етномовних спіль­
засади державної мовної політики"» 242. Яскравим прикладом відстою­
нот фокусують свою увагу щодо мовних прав передусім на збереженні
вання мовних прав є ситуація навколо мовно-економічної політики
власної мови як лінгвоетнокультурної цінності.
кондитерської корпорації «Рошен». Зміна протягом останніх місяців
Ідеальний варіант моделювання мовної ситуації, коли мовні
2012 р. маркування товарів російськомовними написами замість укра-
обов’язки і мовні права збігаються з мовними потребами представни­
їнськомовних спричинило обурення у соціальних мережах та на сто­
ків мовних спільнот і є мовною необхідністю. У цьому контексті слід
рінці представництва торгової марки («Я більше не купуватиму про­
говорити про розбіжності між мовними потребами етномовних спіль­
дукцію компанії «Roshen» у зв’язку з тим, що тепер це - русифікована
нот та мовними потребами представників цих спільнот. Мовні по­
отрута», «Хай самі їдять свої шоколадки, доки не згадають, що ми жи­
треби мовної особистості - представника етномовної спільноти мають
вемо в Україні», «Любила їхню «Шалену бджілку», а «Бешеную пчёл­
двовекторний характер. З одного боку, - забезпечення прав для вико­
ку» хай самі їдять. Хай самі казяться»). Йдеться не тільки про по­
ристання етнічної мови, з іншого, - забезпечення прав як громадянина
рушення мовних прав найбільшої в державі українськомовної спіль­
держави на оволодіння і використання державної мови. Вибір та вико­
ноти, що є «історичною мовною спільнотою на своїй власній терито­
ристання мови є невід’ємним правом громадян. Але це право має по­
рії», а й про порушення мовних прав всіх громадян України, які мають
двійну сутність: вроджене (природне) право, що грунтується на заса­
право на маркування української продукції державною мовою. На
дах історичної тяглості, етнічності, територіальної локалізованості, і
запитання «З яких міркувань змінили україномовні написи на етикет­
набуте (узаконене), що його гарантують законодавчі та правові акти,
ках російськомовними?» президент компанії В. Москалевський відпо­
які стосуються статусу та використання мов. Природне право ґрунто­
вів: «Це дуже просто. Щоб не платити вартість етикетки. В одній кра­
ване на індивідуальних мовних пріоритетах і не обов’язково потребує
їні треба продавати на одній мові, в другій — на другій, у третій — на
зовнішньої санкції у вигляді законів, гарантій тощо. Наприклад, жод­
третій. Тому ми виходимо з того, як знайти мову, яка зрозуміла всім,
ним законом не гарантоване використання місцевих говірок чи сур­
не порушувати законодавство, яке в кожній країні своє»243. Проте в
жику, проте вибір, а відтак і живучість цих мовних кодів у повсяк­
цьому випадку йдеться власне про порушення мовних законів і гаран­
денній мовній практиці є переконливою. Якщо в законодавстві про
тованих мовних прав громадян України з огляду на економічну до­
мови увага акцентована на регіональних / місцевих мовах, важливо,
цільність корпорації. Інтереси корпорації було поставлено вище ін­
щоб законодавче розширення мовних прав етномовної спільноти не
тересів цілої держави та її громадян. Рух в соціальних мережах за мов­
загрожувало мовним правам особи-представника етномовної спіль­
ні права споживачів як громадян України і як українськомовної спіль­
ноти як громадянина України. Адже забезпечення мовних прав для
ноти почули. Зокрема, в «Українській правді» 25 листопада 2012 р.
представника етномовної спільноти не обмежується вибором етнічної
засвідчено реакцію П. Порошенка «... я ініціював обговорення цієї
мови. Особа має право вибору мови, в тому числі між етнічною (міно-
теми на Раді директорів корпорації Roshen, в результаті якого мої ар­
ритарною) та домінантною (мажоритарною) мовами. В етномовній
гументи були сприйняті: українські товари на українському ринку
спільноті, коли вона складається з представників різних етносів,
мають бути українською мовою. Це так само важливо, як й те, що в
стрижнем залишаються ті, в кого збігається етномовна спільнота та
Україні має бути єдина державна мова - українська. Це моя позиція:
ідентифікація з певним етносом. Проте навіть етнічні представники в

242 http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/43757/ 244

http://www.pravda.com.Ua/news/2012/l 1/25/6978131/.
243 http://gazeta.ua.artichs/life/468260.
219
218
повсякденних обставинах з практичною метою часто вибирають іншу ність між колективним та індивідуальними мовними правами індиві­
мову. 1 ця свобода вибору є також мовним правом громадян. Однак дуальні мовні потреби представників меншинних етномовних спіль­
таке право не є вродженим - це право, що зумовлює вибір мови вна­ нот як громадян держави є ширшими, ніж мовні потреби меншинної
слідок обставин соціального, політичного, економічного характеру і етномовної спільноти. Баланс між збереженням мовної та етнічної
такий вибір є ситуативним або соціорольовим. Держава може гаранту­ ідентичностей та мовними обов’язками з’являється тоді, коли пошук
вати мовні права етнічній чи етномовній спільноті, проте неможливе цих ідентичностей не суперечить цілісності та розвитку національної
забезпечення цих прав в повному обсягу особі, що ідентифікує себе з держави.
етномовною спільнотою, на всій території держави. Нав’язування ет­
нічної мови, зокрема в освіті, позбавляє молодих громадян України
права вільного володіння мовою своєї держави. Законодавчі ініціа­
тиви, що стосуються міноритарних мов, мають базуватися на принци­
пах захисту мов і забезпечення мовних прав представників етнічних
спільнот і стосовно етнічної, і стосовно державної мови. Адже прак­
тично забезпечити присутність етнічної мови в усіх сферах життя в
межах держави неможливо. Саме тому засторогою у преамбулі «Єв­
ропейської Хартії регіональних мов або мов меншин» є наголос на
тому, що «охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не
повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх»
245. Коли застосування закону неможливе, закон набуває ознак ідео­
логічного напрямку і стає засобом маніпулювання мовною свідомістю
громадян. Сутність цивілізованого забезпечення мовних прав має ба­
зуватися на «політичному мистецтві, що полягає в тому, щоб загаль­
ноприйняту ідею природного права втілити конкретно у формах пози­
тивного життя»245246. Гармонійне співіснування мов починається не з
законів, а тоді, коли мовна особистість почуває себе комфортно в
будь-яких соціальних обставинах у межах держави.
Таким чином, гарантія мовних прав має корелювати з доцільністю
і можливостями втілення цих прав. Для того, щоб гарантувати мовні
права, необхідна мовна спільнота, яка є виявом мовних пріоритетів,
мовних потреб і мовної свідомості. Мовна політика щодо прав етніч­
них та мовних спільнот реалізується на території поширення мов че­
рез етномовні спільноти як суб’єкти діяльності і спирається на норма­
тивно-правову базу та етнічну інфраструктуру. Попри взаємозалеж­

245 Є в р о п ей сь к а Х а р т ія р е г іо н а л ь н и х м о в а б о м о в м е н ш и н / / Е к о л о г ія
м ови і м о в н а п о л іт и к а в с у ч а с н о м у с у с п іл ь с т в і. З б ір н и к н а у к о в и х п р ац ь . - К .,
2 0 1 2 .- С . 343
246 Юркевич П. Істор ія ф іл о л о г ії п р ав а. Ф іл о с о ф ія п р ава. Ф іл о с о ф с ь к и й
щ о д ен н и к . - К ., 19 9 9 . - С .1 7 4
220 221
 Оксана Данилевська (Київ) во - це право людини користуватися та здобувати освіту рідною мо­
Право на читання в системі мовних прав дитини вою, вибирати мову для повсякденної комунікації»249; «Мовні права -
права на використання мов»250. Інакше кажучи, мовне право передба­
Проблема мовних прав, яка хоч і не так давно потрапила до кола чає можливості особи за допомогою мови реалізовувати свої мовні
наукових зацікавлень мовознавців, нині належить до активно розпра- потреби. Тож поняття «мовні права» доречно розглядати як систему
цьовуваних в українській соціолінгвістиці. Не в останню чергу це зу­ прав, кожне з яких стосується різновидів мовної діяльності чи сфер
мовлено конфліктогенністю мовної ситуації в Україні, зокрема еска­ використання мови. Наприклад, право «користуватися мовою» можна
лацією суспільного напруження у зв’язку з ухваленням закону «Про витлумачити як право говорити, слухати, писати й читати певною мо­
засади державної мовної політики». Апелюючи до громадян України, вою, що дає змогу залучити до сфери мовних прав особи доволі широ­
політики передусім дбають про забезпечення електоральних симпатій, ке коло життєвих ситуацій. У цьому контексті й розглядатимемо пра­
тому нерідко вдаються до найрізноманітніших маніпулятивних при­ во на читання.
йомів, в основі яких лежить гра на мовних правах - особи (при цьому Зрозуміло, що обрана для дослідження проблема не є суто лінгвіс­
на мові акцентують як на зовнішньому вияві ідентичності) та спіль­ тичною. Як і більшість питань соціолінгвістики, питання права на чи­
ноти (мова набуває значення соціального символу). Так, анонсуючи тання хоч і стосується мови та мовців, проте належить до позамовної
вихід книжки «Второй периодический Общественный Отчет об испол­ дійсності. Предметом лінгвістичних студій право на читання стає у
нении Украиной положений Европейской хартии региональных язы­ зв’язку з вивченням мовної особистості. Власне, досліджуючи мовну
ков или языков меньшинств: тенденции нарушения прав человека особистість сучасного українського підлітка, соціолінгвісти зацікави­
усилились», В. Колесніченко у своєму блозі звертає увагу на «систем­ лися тим, яке місце належить читанню в структурі мовної діяльності
ные нарушения прав человека в Украине на использование родного мовців цієї вікової категорії. Проблема мовних прав дитини набуває
языка» (24 грудня 2012)247. В. Кириленко в статті «Чиновники пору­ актуальності й у зв’язку з дослідженням дискурсу дитячої книжки.
шують мовні права українців. Все нахабніше» інформує читачів блогу Учені, які працюють у сфері психолінгвістики й лінгводидактики,
про суть конфлікту, у який він втрутився на прохання громадянина як традиційно виявляють інтерес до особливостей сприймання дітьми
народний депутат: «Суть справи: пан Холодняк звернувся до началь­ художнього, рідше - публіцистичного або науково-популярного тек­
ника місцевого управління комунальної власності Грабаря О.М. із сту, написаного для них дорослими, проте представники цих напрямів
листом звичайного рутинного змісту, але українською мовою. У від­ оминають питання, чому діти сприймають згадані тести саме так,
повідь отримав стандартну відписку - не по суті та ще й російською. якою мірою процес сприймання залежить від соціокультурного кон­
Громадянин Холодняк не заспокоївся і зажадав у своїй державі відпо­ тексту, як він змінюється від покоління до покоління, наскільки спри­
віді на звернення все-таки українською: чекає і дотепер, хоча законні ймання залежить від мовної якості тексту і чи не в цій якості варто шу­
терміни для відповіді на повторне звернення вже давно ми­ кати причини того, чому сучасні діти читають менше. Саме ці питання
нули... Звернення про порушення мовних прав, подібні до звернення й актуалізують соціолінгвістичний аспект окресленої проблеми.
Максима Холодняка, стають масовими» (21 лютого 20ІЗ)248. Щоправда, такий погляд на проблему читання як права не означає,
Цілком природно, що за таких реалій поняття «мовні права», крізь що вона є актуальною лише для дітей та підлітків. У зв’язку з цим
призму якого дедалі частіше досліджують мовні ситуації, знайшло
своє місце в поняттєвому апараті соціолінгвістики, пор.: «Мовне пра­
249 Мацюк Г. П рикладна с о ц іо л ін г в іс т и к а . П итання м о в н о ї п о л іт и к и :
Н авч. п о с іб н и к . - Л ь в ів . - 2 0 0 9 . - С . 5 І .
247 Колесниченко В. Е в р о п а у з н а л а о н а р у ш е н и я х п р ав р у с с к о я зы ч н ы х 230 Бестерс-Дільгер Ю. Е ф е к т и в н іс т ь Є в р о п е й с ь к о ї х а р т ії р е г іо н а л ь н и х
г р а ж д а н - h ttp ://b lo g s .p r a v d a .c o m .u a /a u t h o r s /k o le s n ic h e n k o /5 0 d 7 e d 5 e a 7 5 b b /. а б о м ін о р и т а р н и х м о в як зн а р я д д я з а х и с т у м о в н и х п р а в у с л о в ’я н сь к и х к р а ї­
248 Кириленко В. Ч и н о в н и к и п о р у ш у ю т ь м о в н і п р ава у к р а їн ц ів . В с е н а х а б ­ н а х . (Д о п о в ід ь , в и г о л о ш е н а п ід ч а с к о н ф е р е н ц ії « М о в н і п р ав а в с у ч а с н о м у
ніше. - http://blogs.pravda.com.Ua/authors/kyrylenko/5125d045a5e46/. с в іт і» , І н с т и т у т м о в о з н а в с т в а ім . 0 . 0 . П о т е б н і, 4 г р у д н я 2 0 1 2 р .).
222 223
 важко не погодитися з Р. Бартом, який небажання читати оцінював як дєним и недавно за дорученням уряду Єгипту, 88 % тамтешніх родин
позбавлення можливості отримувати задоволення від тексту, що, зага­ не читають ніяких книжок, окрім підручників25^.
лом, є однією зі сторінок у трагічній історії людської глупоти, оскіль­ Запитання про те, наскільки часто і що саме доводиться читати,
ки цього задоволення позбавляє людину сучасне суспільство251. Про пропонували в анкеті учням 6 - 9 класів київських шкіл. (Про резуль­
масштаби проблем, пов’язаних з реалізацією права на читання в Укра­ тати опитування див. Табл. 1 - 2).
їні та сучасному світі, найпереконливіше промовляють результати со­
ціологічних досліджень. Найсвіжіше таке дослідження в Україні на­ Таблиця 1
лежить компанії Research & Branding Group, проведене в період з 27 Як часто підлітки читають художню літературу
лютого по 11 березня 2013 р. У межах згаданого дослідження було Вікова Періодичність читання
опитано 2 тис. респондентів у всіх регіонах держави. Звіт про отрима­ категорія
ні результати в ЗМІ анонсовано твердженням «Більше половини укра­ щ одня(%) кілька разів рідше ніж не читають
їнців не читають книг»252. на тиждень 1 раз на (%)
За результатами соціологічного дослідження Центру науково-освіт­ місяць (%)
(%)
ніх інновацій та моніторингу Головного управління освіти і науки 1 1 -1 2 21 • 48 24,1 6,9
м. Києва, проведеного протягом 2011 - 2012 років, серед київських років
школярів віком від 13 до 16 років, їхніх учителів та батьків - загалом 9,5 —
1 5 -1 6 9,5 81
7 тис. респондентів, - книжкам як джерелу інформації сьогодні пере­
років
вагу надають 26 % опитаних253. Варто зазначити, що в опитуванні не
було чітко визначено, про яке саме читання йдеться: запитання стосу­
Таблиця 2
валося способу отримання інформації. Якщо ж запитати конкретніше
Як часто підлітки читають періодику
про читання художньої літератури та ще й на дозвіллі, то цифри істот­
Вікова Періодичність читання
но різнитимуться. Французькі соціологи, які проводили опитування
категорія
серед підлітків, зафіксували такий результат: не прочитали жодної
щ одня(%) кілька разів рідше ніж не читають
книжки впродовж трьох місяців 25 % опитаних, а кожен другий підлі­
ток уважає, що читати - це складно. В Англії спостерігають тенденцію на тиждень 1 раз на (%)
зменшення кількості активних читачів серед дітей відповідно до їх­ (%) місяць (%)
нього дорослішання: що старшими стають діти, то менше читають. 1 1 -1 2 10,3 52 13,7 24
Соціологи зауважують, що процес звуження аудиторії читачів харак­ років
терний для всього світу. У Японії в 90-і рр. минулого століття дітей 1 5 -1 6 9,5 57,2 23,8 9,5
називали «теребіко» - «діти телебачення»254*. За опитуваннями, прове- років

Щоправда, тішитися доволі високими відсотками не варто, оскіль­

251 Барт Р. Удовольствие от текста // Избранные работы: Семиотика. По­
этика. М. - 1994.-С . 462-518.
252 Більше половини українців не читають книг - http://www.bbc.co.uk/
икгаіпіап/етеПаіптет/2013/04/130403_икгаЫапз_геаё^_г1.81Пт1.
253 Вплив ЗМІ на підростаюче покоління та формування комп’ютерної
залежності у підлітків - http://mon.gov.ua/img/zstored/files/prezent.pdf.
254 Чудинова В.П. Чтение детей как национальная ценность -
Ьйр://1еас1іег. fïo.ru/news.php?n=28151 &с= 1441.
224
ки вони безпосередньо зумовлені шкільним навчанням опитаних і чи­
танням творів художньої літератури в межах курсів української та сві­
тової літератур. Якщо ж не братимемо до уваги читання як різновид
навчальної діяльності, а зосередимося на читанні як дозвіллі, муси-
255 Не вір очам своїм. Як шкільні підручники відображають і формують
національні почуття // Український тиждень. -2 0 1 2 .-9 -1 5 листоп. - № 45.
225
 тимемо зважати на висновки соціологів, які констатують сьогодні
стрімкі зміни в структурі дозвілля в підлітковій субкультурі. Літера­
туру визначають як привабливий для себе вид мистецтва лише 7,3 %
школярів256. Причому цей показник майже однаковий для всіх вікових
груп. Для порівняння наводять результати аналогічних досліджень у
70 - 90-і роки минулого століття (близько ЗО %) та на початку XXI ст.
(10,3 % відповідно). Зазнав змін і такий критерій, як інтенсивність чи­
тання: якщо на початку 90-их років минулого століття вона становила
в середньому 4,4 книжки для дівчат і 3,7 книжки для хлопців, то сьо­
годні дівчата прочитують за місяць тільки одну книжку, а хлопці ще
менше - 0,7 книжки257. На підставі цих спостережень соціологи роб­
лять висновок про те, що читання художньої літератури опинилося на
периферії інтересів і потреб підлітків.
Такі на перший погляд далекі від лінгвістики зміни все-таки при­
вертають увагу мовознавців, передусім психолінгвістів, оскільки вони
свідчать про зміни в структурі мовної діяльності сучасного індивіду­
ума, причому зміни ці важко назвати позитивними. Від 80-их років
минулого століття об’єктом дослідження фахівців різних галузей, у
тому числі й лінгвістів, стала так звана функціональна неграмотність -
феномен часткової втрати навичок читання й письма впродовж життя.
Аналітичні звіти до Міжнародного року грамотності (1990 р.) рясні­
ють фактами: у Канаді в 90-і роки минулого століття до цієї категорії
мовців потрапила четверта частина населення; у Франції близько 20 %
працездатного населення відчувають труднощі, коли доводиться чи­
тати або писати258*.
Інша назва згаданого феномену - криза читання. Соціологи на­
звали особистість, якій притаманна криза читання, «слабким читачем»
і змоделювали її портрет. Такі люди вдаються до пасивного читання,
тобто принагідного читання з метою отримання корисної інформації
на зразок інструкцій або переліку послуг. «Слабким читачам» хроніч­
но бракує часу на читання, хоч насправді вони не мають ні звички, ні
потреби читати. Художню літературу ці мовці вважають пустопорож­
256 Совкий В.С. Динамика изменения чтения в подростковой субкультуре
// Жури. Междунар. ин-та чтения им. А.А. Леонтьева.- М.: НИЦ ИНЛОККС,
2007.-№ 7.-С . 8-19.
257 Там само.
258 Чудинова В.П. Чтение детей как национальная ценность -
http://teacher.fio.ш/пеу^8.р11р?п=28 151 &с=1441.
226
ньою вигадкою, ніколи ні з ким не говорять про книжки, ніколи їх не
купують, дивуються, навіщо існують бібліотеки, а сучасні книгарні з
розмаїттям книжок сприймають як суспільний виверт. Шкільні уроки
літератури, зауважують соціологи, через обов’язковий характер на-
259
вчання тільки посилюють нехіть таких людей до читання
Та попри зростання кількості «слабких читачів» читанню як мов­
ній діяльності сьогодні надають значення ключа до епохи інформації.
В освітніх стандартах та програмах уміння читати потрактовано як
ключова компетентність, рівень сформованості якої, з одного боку,
свідчить про якість освіти, а з іншого - визначає конкурентоспромож­
ність людини на ринку праці. У зв’язку з цим читання, точніше мож­
ливість навчитися добре читати, доречно витлумачувати в межах пра­
ва на освіту - фундаментального права кожної людини.
З погляду психолінгвістики, читання - це один з основних різно­
видів мовної діяльності, що відіграє виняткову роль у збереженні й
передаванні соціального досвіду та в пізнавальній діяльності. Читання
як мовна діяльність стимулює загальну інтелектуальну здатність лю­
дини; це складний психічний процес, спрямований на змістове спри­
йняття писемної мови, її декодування, тобто це переведення писемної
мови в усну. У мовознавстві, зокрема в психолінгвістиці, склався
окремий напрямок, що його О. Леонтьєв назвав «психологією чи­
тання»260. Учений наголошував на потребі ґрунтовного вивчення ме­
ханізмів читання, на дослідження взаємовпливів індивідуального та
соціального досвіду в процесі формування культури читання. Власне,
«аристократичний читач», який здатний насолоджуватися текстом, -
ідеальний образ, сьогодні майже утопічний, бо суспільство, наголо­
шує Р. Варт у цитованій вище праці, - саме себе позбавляє привілею
читати.
Розглядаючи право на читання в системі мовних прав дитини, до­
речно розрізняти два рівні правових відносин, що виникають: 1) рі­
вень особистості (мікрорівень); 2) рівень мовних спільнот (макрорі-
вень).
Про особистісний вимір права на читання йдеться тоді, коли чи­
тання витлумачують як різновид мовної діяльності. У цьому розумінні
259 Там само.
260 Леонтьев А.А. Место психологии в современной науке о чтении //
Язык и речевая деятельность в общей и педагогической психологи. - М.,
Воронеж: 2001. - С. 207.
227
 варто говорити про право дитини на читання в сучасному світі, який
нав’язує споживацький спосіб життя, де читання як діяльність, що
сприяє розвиткові інтелектуальних здібностей, опиняється на перифе­
рії. У зв’язку з цим В. Рутківський, книжка якого «Сторожова застава»
ввійшла до «довгого списку» премії «Дитяча книга року ВВС-2012»,
зауважив: «Кажуть, що багатьом батькам придбати книгу не по ки­
шені. Проте коли я, об’єднавшись з книгорозповсюджувачем, іду до
школи і розповідаю учням, про що йдеться в книжці, вони стають у
чергу, аби її придбати. Отже, гроші знаходяться. Гадаю, що сучасний
школяр у масі своїй просто-нагіросто відучений від книжки»261. Про
соціально-економічні передумови кризи читання свідчить її глобаль­
ний характер. Ідеться передусім про вплив популярної, чи масової,
культури, яку в соціології витлумачують як «розважальні заходи, що
їх дивляться, читають і переживають мільйони людей», ~ та мас-ме­
діа. На думку Ж. Бодрільяра, вплив сучасних медіа є технологією, що
змінила природу нашого життя. Однак читати сучасні мовці не стали
менше, адже користування електронними засобами масової комуніка­
ції передбачає сприйняття й декодування інформації. Тому доречно
вести мову про зміну моделі читання. Модель, яка була характерна
для періоду до 80-их років минулого століття, визначають такі риси:
1) «любов до читання» (високий статус читання та престиж людини,
яка читає; обов’язковість регулярного читання); 2) переважання в колі
читання книжок; 3) різноманітний репертуар читання; 4) наявність
домашньої бібліотеки.
Для дітей цю модель доповнюють такими рисами, як спілкування
з однолітками з приводу прочитаного; наявність літературних героїв;
переважання в колі читання класичних творів; позитивне ставлення до
бібліотеки. Варто зазначити, що сам цей перелік сьогодні сприйма­
ється як анахронізм. Чи не кожна риса зазнала трансформації навіть
для тих, хто все-таки читає. Тож найістотніші риси нової моделі чи­
тання такі: 1) домінування двох мотивів читання — прагматичне став­
лення до читання (читання як джерело інформації) й у зв’язку з цим
261 Рутківський В. С уч асн и й ш коляр в ід у ч е н и й в ід книж ки.
http://wwvv.bbc.co.Uk/ukrainian/entertainment/2012/l 1/121122_book_2012_interview
_пДкІУнкуу_ск.8ІіПгі1.
26~ Гіденс Е. С о ц іо л о г ія / П ер . з ан г л . В . Ш о в к у н , А . О л ій н и к ; н аук . р е д .
О. Ів а щ е н к о . - К ., 1 9 9 9 . - С . 4 2 8 .
228
переважання «ділового» читання над дозвільним і читання як розвага
(втрата інтересу до класичної літератури, читання якої потребує зу­
силь); 2) переважання в колі читання журналів та електронних ресур­
сів; 3) істотна частка в колі читання розважальних жанрів - передусім
так званого «чтива», хоча помітним є бажання читати сучасні твори
про життя підлітків - соціально-критичну літературу, зразків якої не­
багато.
Якщо розглядати читання в контексті прав дитини, мусимо вести
мову про те, що дорослі, які долучають дітей до читання, мають ура­
ховувати зміни в моделі читання, що відбулися. Натомість аналіз тек­
стів художніх творів для.дітей, а також особливостей сприймання їх
читачами-дітьми свідчить про неоднакову мету учасників дискурсу,
опосередкованого дитячою книжкою: автор (дорослий) прагне пере­
дати досвід, долучити до дорослої картини світу, чогось навчити, а
читач здебільшого не поділяє цих настанов, прагнучи передусім роз­
важитися, задовольнити свою цікавість. Саме в несумісності прагма­
тичних настанов учасників дискурсу варто шукати причини того, чому
сучасні діти не хочуть читати твори, написані спеціально для них. Як
тут не згадати про феноменальну популярність у дитячій аудиторії
книжок про Гаррі Поттера: з одного боку, авторка не тільки врахувала
потребу підлітків читати про себе та ще й в умовах шкільного на­
вчання, а й утілила цю потребу в жанрі фентезі - найпопулярнішому
жанрі серед сучасних дітей; з іншого боку, не всі дорослі схвально
сприйняли текст, багато було таких, хто вважав його навіть шкідли­
вим, заперечуючи виховну, дидактичну цінність книжок, що сприяло
поширенню думки, що не дидактизм є їхньою визначальною рисою, -
і діти почали читати.
Отже, повага до права дитини на читання має ґрунтуватися на ви­
знанні нової моделі читання серед дітей та підлітків та врахуванні за­
питів дитини на книжку.
Читання також можемо розглядати на макрорівні - як викорис­
тання певних мов у реальній мовній ситуації. У такому випадку право
на читання - право читати своєю мовою - проектується на мовну си­
туацію в державі. До аналізу за такого витлумачення доречно долу­
-
чати статистичну інформацію про наклади дитячих книжок різними
мовами, про їхню доступність тощо. Щоправда, варто зазначити, що
відповідної статистики в Україні небагато. Так, на сайті Книжкової
палати України оприлюднено лише загальні дані про випуск видавни­
чої продукції, де вказано кількість назв та тиражі за мовою - україн­
229
 ською та російською. Про обсяги видань дитячих книжок (без зазна­ Погляд на мовну ситуацію та мовну політику в сучасній Україні
чення мови видання) довідуємося зі статистичних таблиць за укруп­ крізь призму права дитини на читання дає підстави для висновків:
неними тематичними розділами (рядок дитяча література) та за ці­ 1. Мовне довкілля, у якому живе українська дитина, є диглосним.
льовим призначенням (рядок видання для дітей та юнацтва ), а саме: Через брак книжок та періодичних видань українською мовою діти та
упродовж 2012 р. в Україні побачили світ 2 554 книжок загальним на­ підлітки реалізують своє право на читання російською, проте таке
кладом 7 297,5 тисяч примірників263. Багато це чи мало? Наскільки прилучення до іншої мови відбувається стихійно та хаотично й часто
відповідає читацьким запитам українців? Що з опублікованого надру­ всупереч волі мовців, що не сприяє належній мовній компетенції і в
ковано українською мовою, а що - російською? Якими ще мовами одній, і в другій мовній групі. Унаслідок цього незбалансованіеть мов­
друкують книжки для дітей в Україні? Брак відповідей на ці запитання ної ситуації лише посилюється.
свідчить не стільки про реалізацію права юних українських громадян 2. Для мовної ситуації, яка склалася в Україні в галузі книгови­
на читання своєю мовою, скільки про нехтування цим правом. Адже, дання для дітей, характерні латентні асиміляційні процеси, за яких
за матеріалами сайту «Обозреватель», в Україні сьогодні виходить за українсько-російська двомовність стає перехідним етапом до росій­
рік по півкнижки на дитину264. Як зауважує Е. Огар, у сегменті дитя­ ської одномовності. Прихований характер цих процесів дає підстави
чого книговидання помітні й деякі диспропорції, що дають підстави твердити про маніпулятивні механізми, за допомогою яких здійсню­
характеризувати його як такий, що не відповідає викликам сього­ ється мовна політика в державі.
дення. Ідеться про те, що в загальній масі видань для дітей переважа­ 3. Реалізацію права на читання на рівні особистості варто пов’язу­
ють перевидання, а не публікації нових творів; перекладні твори домі­ вати з якістю мовної та літературної освіти.
нують над творами українських авторів; з-поміж опублікованого біль­
шість складають книжки для дошкільнят та молодших школярів265.
Проте найгострішою проблемою українського книжкового ринку, у
тому числі й дитячої книжки, зазначено в аналітичному звіті Асоціації
книговидавців і книгорозповсюджувачів України, є масовий імпорт з
Росії російськомовної книжки266*. Унаслідок цього книжки українською
мовою становлять мізерну частку на національному книжковому рин­
ку - близько 13 %, що кількісно не відповідає пропорції українсько-
мовних читачів у державі. Як свідчать результати соціолінгвістичних
досліджень, таку невідповідність (від 10 % до 27 % респондентів за
опитуваннями в різних соціальних групах у Києві та Київській об­
ласті) вважають несправедливою, такою, що не відповідає їхнім по­
требам. Подібна ситуація характерна й для ринку дитячої книжки.

263 В и п уск видавничої п р о д у к ц ії в У к р а їн і в 2012 році -

h ttp ://w w w .u k r b o o k .n e t/.
Л еб ід ь Н . По п ів к н и ж к и в одні руки - h t tp ://o b o z r e v a te l.c o m /
р о 1 іП с 8 /4 0 9 5 1- p o -p iv -k n iz h k i-v -o d n i-r u k i.h tm .
265 Огар Е. « Р о з м о в а » п р о д и т я ч у к н и г у (Х а р а к т е р и с т и к а н о в о ї д и с к у р ­
с и в н о ї п р а к т и к и ) / / П о л іг р а ф ія і в и д а в н и ч а сп р а в а . - 2 0 0 5 . - № 4 2 . - С. 1 0 6 —
112.
266 З в іт п р о р е зу л ь т а т и д о с л ід ж е н н я в и д а в н и ч о г о р и н к у У к р а їн и -
h t t p : //w w w .u a b o o k s .in f o /.
230 231
 Олена Руда (Київ)
Захист прав російськомовних: міфи і реалії
У соціолінгвістиці поняття «мовні права» витлумачують здебіль­
шого як реалізацію в суспільстві певного статусу мов, що в ньому функ­
ціонують, - рівного чи нерівного, а також «права людини в демокра­
тичному суспільстві користуватися та здобувати освіту рідною мовою,
вибирати мову для повсякденної комунікації»267, які стають реаль­
ністю в мовному бутті конкретного мовця. З огляду на загально­
прийняті міжнародні принципи врегулювання багатомовних ситуацій
саме права людини мають бути пріоритетними в мовній політиці.
Проте у реальності права тих, хто послуговується різними мовами,
стикаються. Дослідники розглядають різні варіанти забезпечення прав
громадян у двомовних соціумах. Це, по-перше, ситуація, коли кожен
із співрозмовників користується чужою мовою, що є рівноправною
ситуацією для всіх мовців, оскільки жоден не має переваг для реаліза­
ції потреби ідентичності. Проте таке розв’язання проблеми вимагає
належного знання цієї «третьої» мови. Прийнятною з погляду забезпе­
чення прав мовців є ситуація рівноправного білінгвізму, хоча й вона
викликає нарікання експертів, зокрема щодо високої вартості на­
вчання мов у закладах освіти. Має прихильників стратегія мовної по­
літики за територіальною ознакою. Поза сумнівом, реалізація тієї чи
тієї стратегії мовної політики має ґрунтуватися на такому принципі: її
положення не повинні викликати незадоволення жодної частини насе­
лення268 і, звичайно, ураховувати соціолінгвістичну оцінку функціону­
вання мов у державі.
У багатьох міжнародних документах, ратифікованих Україною,
ідеться про мовні права особи. Ці різні документи отримали офіційне
трактування й затвердження в «Рекомендаціях щодо мовних прав та
прав національних меншин» (Осло, 1998 р.) неурядової організації
«Фундація міжнаціональних відносин», яка виникла для надання
практичної допомоги Верховному комісару з питань національних
267 Мацюк Г. Прикладна соціолінгвістика. Питання мовної політики : На­
вчальний посібник. - Л., 2009. - С. 271.
268Лазаренко Л. Досвід мовних політик світу й українська перспектива //
Українська мова. - 2002. - № 4. - С. 3-22.
232
меншин (ОБСЄ)269. Показово, що в міжнародних документах поняття
мовних прав особи безпосередньо пов’язане з правами національних
меншин. Україна сьогодні володіє достатньою правовою базою для
захисту мовних прав національних меншин. І Конституція України, і
законодавство про національні меншини, і міжнародні договори, до
яких приєдналася наша держава, гарантують розвиток, використання і
захист усіх мов національних меншин, що проживають на території
країни. Поряд із підписаною державою Рамковою конвенцією про за­
хист національних меншин270, Законом України «Про національні
меншини в Україні»271 можемо згадати прийняту 1991 р. Верховною
Радою України Декларацію прав національностей України, у статті З
якої сказано: «Українська держава гарантує всім народам і національ­
ним групам право вільного користування рідними мовами в усіх сфе­
рах суспільного життя, включаючи освіту, виробництво, одержання і
розповсюдження інформації»272. Показово також, що Верховна Рада
України тлумачила статтю 3 Закону «Про мови в Українській PCP»273
таким чином, що в межах адміністративно-територіальних одиниць,
де компактно проживають представники певної національності, може
функціонувати їхня мова нарівні з державною мовою.
Росіяни України користуються всіма правами громадян і мають
усі засоби для розвитку російської культури й мови. Так, в Україні
працюють 14 держащшх російських театрів, музей російського мистец­
тва в Києві, є російські дитячі садки, школи. У відсотковому відно­
шенні кількість російських шкіл в Україні перевищує відсоток грома­
дян російської національності274*. Отже, з погляду дотримання прав на
одержання інформації, на освіту й виховання своїх дітей, на спілку­
вання й використання російської мови в побуті й на роботі в росіян в
269 Бородінов В. М іж н а р о д н и й д о с в і д з а х и с т у п р ав н а ц іо н а л ь н и х м е н ш и н .
- h t t p : //w w w .v ic h e .in f o /j o u m a l/2 7 0 5 /.
270 Р а м к о в а к о н в е н ц ія п р о з а х и с т н а ц іо н а л ь н и х м е н ш и н . С т. 3. -
h ttp ://z a k o n . r a d a .g o v . u a /c g i- b in /la w s /m a in .c g i? n r e g = 9 9 5 _ 0 5 5 .
271 П р о н а ц іо н а л ь н і м е н ш и н и в У к р а їн і : З а к о н У к р а їн и . -
h ttp ://z a k o n . r a d a .g o v . u a /c g i-b in /la w s /m a in . c g i? n r e g = 2 4 9 4 - 12.
272 Д е к л а р а ц ія п р ав н а ц іо н а л ь н о с т е й У к р а їн и № 1 7 7 1 -X II в ід 0 1 .1 1 .1 9 9 1 .
- http://zakon2.rada.gov.Ua/laws/show/l 7 7 1-12.
273 З а к о н У к р а їн с ь к о ї Р а д я н с ь к о ї С о ц іа л іс т и ч н о ї Р е с п у б л ік и “ П р о м о в и в
У к р а їн с ь к ій P C P ” , - h t t p : //z a k o n 2 .r a d a .g o v .u a /la w s /s h o w /8 3 1 2 - l 1.
274 Р о с ія н и / / С а й т К о н г р е с у н а ц іо н а л ь н и х г р о м а д У к р а їн и . -
h ttp ://w w w .k n g u .o r g /K o n g r U k r /C o m m u n it/O b z h R u s s .h tm .
233
 Україні фактично немає жодних обмежень. Звідки ж тоді ці звинува­
чення в обмеженні прав? «Чи можемо говорити про дискримінацію
російськомовних громадян України? Кажучи об’єктивно, так, держав­
на дискримінація існує, оскільки державна політика порушує права
і свободи російськомовних громадян у тих сферах, в яких держава рег-
275 . . . . .
ламентує вживання мов» , - пишуть відомі українські політологи,
автори дослідження «Російська мова в Україні - без емоцій». «Я люб­
лю русский язык, русскую культуру, русскую литературу, люблю Пуш­
кина и Толстого, Чехова и Булгакова, их любят мои дети, и я хочу,
чтобы мои внуки и правнуки тоже их знали, любили и считали свои­
ми. Право воспитывать так детей и внуков я считаю своим неотъ­
емлемым гражданским и человеческим правом, равно как правом мо­
их сограждан, относящих себя к русской культуре. И мои претензии к
украинскому государству заключаются в том, что оно руками своих
чиновников пытается лишить меня этого права»276. Більшість речни­
ків інтересів російськомовного населення переконана, що чиновники
різних відомств і рівнів свідомо чи несвідомо дискримінують російську
мову та її носіїв. Свідченням цієї спрямованості вважають передусім
політику в освіті, де держава справді досить послідовно, хоч і регіо­
нально неоднорідно, втілювала програму приведення мовного режиму
шкіл і дошкільних установ у відповідність з етнічним складом насе­
лення. Звісно, багато росіян мають побоювання, що у процесі «відро­
дження» української мови на них тиснутимуть і змушуватимуть гово­
рити українською мовою. Під час президентських виборів 2004 р. по­
дібні настрої в середовищі росіян були не рідкісними. «Багато етніч­
них росіян уже звикли до домінування їхньої мови в житті свого регі­
ону, міста, підприємства, установи. І іноді звичайна поява української
мови в тих сферах, в яких вона за часів СРСР і думати не сміла
з’являтися, викликає в них здивування і дискомфорт, який логічно ні­
чим не пояснюється. Просту появу реклами і телепередач українською
мовою частина росіян сприйняла як “українізацію”, а тим більше їх
дратує збільшення чи поява україномовних шкіл, перехід на ведення
“75 Толпиго О. та ін. Р о сій с ь к а м о в а в У к р а їн і - б е з е м о ц ій / / Д зе р к а л о т и ж ­
ня. - 2 0 1 0 . - № 3 4 , 18 в е р е с .
~76 Белецкий М. М и н и с т е р с т в о д е р у с и ф и к а ц и и / / С а й т К и їв с ь к о г о ц е н т р у
п о л іт и ч н и х д о с л ід ж е н ь і к о н ф л ік т о л о г ії « А н а л іт и к » . -
h t t p : //w w w .a n a lit ik .o r g .u a /u k r /p u b lic a t io n s /b e le t s k y /4 3 a 2 9 0 0 0 6 c a f b /.
234
документації, діловодства і т.д.»277. Проте істинні причини навколо-
мовних хвилювань, на нашу думку, варто шукати в іншій площині.
«Російська мова об’єднує людей у російський світ - сукупність
тих, хто розмовляє і думає цією мовою»; «кордони російського світу
проходять кордонами вживання російської мови»; «усі, хто розмовляє
російською мовою, належать до російської культури, а тому мають
бути об’єктом особливої турботи і захисту з боку Росії». Ці та інші
резонансні висловлювання російських державних діячів стосуються
питання забезпечення мовних прав однієї з груп громадян України. До
того ж ряд українських політичних партій, які в державі вже мають
тривалу й не дуже історію своєї діяльності, а також різні так звані
«треті» сили, відомі своїм проросійським баченням соціально-еконо­
мічного, геополітичного, гуманітарного розвитку України, не лише у
своїх наративах, а й у реальності є російськомовними: все діловодство
в керівництві цих політичних організацій ведеться російською мовою,
їхні центральні та обласні партійні видання винятково російськомовні,
їхні лідери послуговуються у спілкуванні з виборцями, в роботі дер­
жавних установ переважно російською. За тим принципом, що в полі­
тиці, як і в дизайні, краще недоліки не приховувати, а підкреслювати,
ці політичні сили систематично наголошують на незбалансованості
мовної ситуації з дискримінованим становищем у ній російської мови.
Відтак для них мовне питання, представлене як боротьба за надання
російській мові якнайширших прав в Україні, є пріоритетним у рито­
риці й діяльності. «Захисту потребують мільйони російськомовних
українців, ніби оголошених поза законом»278. Це «загрожене» право
вільно користуватися російською мовою в суспільному та приватному
житті, вивчати й підтримувати її стало розмінною монетою в ритори­
ках. На фоні правового нігілізму й цинізму «захисники російськомов­
них» передусім правової
держави і висловлюють відповідні аргументи: «...Хотілося б знати:
що для нашого парламенту і всього суспільства важливіше - побудова
національної держави чи правової? Бо якщо ми прагнемо побудови
правового суспільства^ то в ньому права особистості, зокрема й мовні,
277 Свіржецький К. М о в и в У к р а їн і: в ід р о д и т и у к р а їн с ь к у - з а х и с т и т и р о ­
с ій с ь к у . - h ttp ://e x lib r is .o r g .u a /s w ir z .
278 Сингаївська О. У к р а їн с ь к о -р о с ій с ь к и й д іа л о г : іл ю з ії, к о л із ії, а л ю з ії //
Д з е р к а л о т и ж н я . - 2 0 1 0 . - № 3 4 , 18 в е р е с .
235
 вищі за інтереси етносу і держави» . «Вопрос язьїка - зто вопрос
прав человека. А мьі строим правовое демократическое государство»
(Вадим Колесніченко, заступник голови парламентської фракції Партії
регіонів, очолює правозахисний громадський рух «Російськомовна
Україна», lb.ua, 16.05.2012). У контекстах права громадян представ-
ляють відмінними залежно від мововжитку. Повсюдно звучить теза,
що права російськомовних українців повинні бути забезпечені так са­
мо, як і права українськомовних, ніби ці права є якимись особливими.
Право вибору мови в дискурсі тлумачиться не тільки як конститу­
ційне право громадянина на самовизначення, а й підкріплено економіч­
ними правами. Крім нього, політики згадують такі поняття, як упо­
добання, звички, комфорт, зручність: «Ми повинні ставитись з пова­
гою. <...> Давайте робити так, щоб людям було зручно» (Владислав
Лук’янов, народний депутат, Партія регіонів, «Республіка», 5 канал,
27.05.2012). Відомі події останніх двох років довкола мовного питання
підводять до висновку, що сьогодні держава в особі вищої політичної
влади відмовляється від ідеї спільної мови з інтеграційною функцією і
цю функцію інтеграції віддає двом мовам - українській і російській.
Очікування російськомовної спільноти, яка проживає переважно в пів­
денно-східних регіонах, що традиційно вважаються електоральними
для цього політичного об’єднання, визначили передвиборчу риторику
кандидата в президенти Віктора Януковича 2009 р., а через два роки -
Партії регіонів. У^гу^анітарному блоці..Ті передвиборчої програми
2012 р. під назвою «Дві мови - один народ» першим пунктом стояло
надання російській мові державного статусу.
Протиріччя між системами поглядів на організацію життя в дер­
жаві політики без зайвих зусиль екстраполюють на суспільство,
нав’язуючи саме йому полярність. Політтехнологи успішно виокрем­
люють все нові й нові спільноти в українському народному організмі,
наділяючи їх особливими цінностями, особливими орієнтаціями, особ­
ливою поведінкою, зокрема мовною, особливим вибором, адже поділ
населення України на групи за мовно-етнічною та ідеологічною орієн­
тацією є зручним підгрунтям для спекуляцій на тему неподібності,
антиподності, відсутності можливості порозумітися тощо. «Цьому по­
ділові сприяє і те, що багато авторів сприймають (більш чи менш усві­
домлено) мовну ситуацію в Україні як zero-sum game, де перемога од-
279
Там само.
236
* ^80 w
нієї групи / мови неминуче означатиме поразку іншоїЗГ , - упевнений
політолог Володимир Кулик.
За сконструйованою маніпуляторами матрицею суспільного буття,
«чужі» - це не іноземці, а представники української етноспільноти.
Найвідоміша семіотична опозиція тоталітарного дискурсу «герой» -
«ворог» сьогодні актуалізована у представленні мов-антагоністів і
трансформована в нову опозицію ідеологем: «мова» - «язык». Недоб­
росовісні політики й політтехнологи використовують це протистав­
лення для маніпулювання свідомістю так званих «російськомовних
громадян». Такі діячі, беручись захищати права людей на викорис­
тання ними російської мови, у своїй риториці ділять українське суспіль­
ство на українськомовних і російськомовних, умовні світи - україн­
ської мови й російської. Заголовки інтернет-статей якнайкраще ілюст­
рують ці суспільно-політичні процеси: «Украинский против русского:
два языка, которые раскалывают страну» (r-u.org.ua, 18.03.2010); «Но­
вый президент пообещал оставить "мову” единственным государст­
венным языком Украины» (kp.ru, 09.02.2010); «Мова і язик: між пані­
кою і розумом» (tyzhden.ua, 05.07.2012); «Враг мой» (lb.ua,
27.07.2012). А оскільки мововжиток прямо пов’язують із цивілізацій-
ним вибором, культурними вподобаннями, загалом із світоглядними
цінностями, то й поділ населення роблять відповідний: «Население
Востока никогда не примет ценности галичан. Все должны понять -
мы разные» (Юрій Болдирєв, народний депутат, Партія регіонів,
censor.net.ua, 16.03.2012). За допомогою використання маніпулятив-
них прийомів поводження з цією семіотичною опозицією політтехно-
логам досить спритно вдається «відірвати» російськомовних українців
від основної частини українського народу й об’єднати їх у групу під
назвою «російськомовне населення» з етнічними росіянами - грома­
дянами України. Адже аргументувати мовні ініціативи лише необхід­
ністю захисту мовних прав етнічних росіян - замало.
На останньому переписі населення 2001 р. російську мову назвали
рідною 14 273 тис. громадян України, або 29,6 % населення. Спілку­
ються російською 45 % (за результатами проведеного 2011 р. опиту­
вання громадської думки Центром Разумкова). Хоча звучать і інші
цифри (зокрема, за результатами проведеного також у 2011 р. дослі­
дження Research & Branding Group, російською вдома спілкуються
280 Кулик В. Мова про мову: нормалізація амбівалентносте 1. Крайні та
«центр» // Критика. - 2004. - № 5 (79), трав. - С. 20.
237
 37 % респондентів, і російською, і українською - ще 15 % українців). ською мовою, знають російську культуру, часом і краще, ніж свою
Тобто приблизно 40 % громадян України - так звані російськомовні - 282
власну» .
стають об’єктом особливої турботи і захисту з боку суб’єктів усере­ Зусиллями немудрих ідеологів український народ також поділили
дині країни і поза її межами. Спробуймо розібратися, що це за спіль­ на «справжніх» українців і «несправжніх», «українців» і «совків» (ук-
нота і як вона та її мовні права представлені в нашому сьогодніш­ раїнськомовних і російськомовних - у контекстах), що в багатьох ви­
ньому інформаційному просторі, який претендує на першу й єдину кликає несприйняття і навіть образу. Цей «несвідомий» за критерієм
об’єктивну реальність.
мововжитку «елемент» насправді становлять і ті, хто не хоче приєдна­
Хоч основна частина російськомовного населення, яке одні ого­ тися до «справжніх», і ті, хто цього зробити через об’єктивні причини
лошують об’єктом захисту, а інші - навпаки, вважають потенційною не може. Проте переконування тієї частини російськомовних україн­
небезпекою для держави, не відчуває себе окремою від українського ців, які вважають себе навіть «більшими українцями», ніж українсько-
народу спільнотою, цю думку суспільству намагаються нав’язати. У мовні громадяни, часом залишаються непочутими. Варто зауважити,
1997 р. напередодні парламентських виборів Київський центр полі­ що своїми непродуманими в ряді випадків заявами й діями (згадаймо
тичних досліджень і конфліктології провів опитування громадської хоча б мусування терміна «титульна нація») «помаранчевий» табір дав
думки, за результатами якого було оприлюднено дослідження «Націо­ підстави для сплесків емоцій у частині суспільства, чим і скористали­
нально-культурні й ідеологічні орієнтації населення України». Поля­ ся їхні опоненти, просуваючи ідею про необхідність мовнорефор-
ризацію думок щодо питань вибору мови спілкування і державної мов­ маторських дій для встановлення «мовного балансу» в країні.
ної політики вивчали в розрізі етнокультурної самоідентифікації. Гро­ Важливо відзначити, що тема «розколу» і «розподілу» є найрозроб-
мадян на підставі відповідей на запитання про національність (за пас­ ленішою в риториках усіх політичних сил, у тому числі тих, що опо­
портом і ким відчуває себе) поділили на «украинцев», «руських» і нують одна одній у мовному питанні. Бажання і спроби роз’єднати
«украинорусов». Новоназва-термін «україноруси» використовувалася суспільство (розколоти, поділити, розсварити, посіяти розбрат тощо)
на позначення людей з подвійною самоідентифікацією або тих, що за закидаються з обох сторін. Ось лише кілька прикладів: «Власть про­
паспортом є українцями, але не співвідносять себе з людьми своєї на­ водила радикальную политику в гуманитарной сфере и разобщала
ціональності. «“Україноруси” в мовному відношенні є значно біль­ многонациональный украинский народ» (з передвиборчої програми
шою мірою “руськими”, ніж “українцями”»281, - роблять висновок Партії регіонів 2012 р. “Від стабільності - до добробуту”); «сепаратист­
автори дослідження. ський документ закріплює штучний розподіл унітарної України - на
На позначення прибічників державної двомовності й противників російськомовну та україномовну частини» (Юрій Костенко, народний
надання офіційного статусу російській мові в Україні виникли і поши­ депутат України, лідер Української народної партії, styknews.info,
рилися назви «двомовники» і «одномовники». «Маємо парадоксальну 23.05.2012).
плутанину, що затемнює суть справи, ставить речі з ніг на голову, - Описані вище поділи переважно є штучними, а отже, продуктом
зауважував ще 1998 р. у передньому слові до нового видання книги міфотворчості. А міфи, як відомо, покликані трансформувати модель
“Інтернаціоналізм чи русифікація?” Іван Дзюба. - “Двомовниками” світу. У підсумку такий трансформований світ може виявитися силь­
називають себе принципові й затяті одномовники: ті, хто не знає і не нішим за реальний. У реальності мовна група російськомовних є не­
хоче знати української мови, хто протиставляє себе українській куль­ однорідною. Крім етнічних росіян, до неї входять і ті, що народилися
турі. <...> Натомість презренні “одномовники” принаймні на практич­ в українськомовних родинах (як правило, в селах), але, змінивши міс­
ному рівні мало не всі є “двомовними”, бо добре володіють і росій- це проживання або соціальний статус, потрапили під тиск мовного
середовища міста, в якому вони живуть, учаться і працюють. До того

281 Н а ц и о н а л ь н о -к у л ь т у р н ы е и и д е о л о г и ч е с к и е о р и е н т а ц и и населен ия
282 Дзюба І. Ін т е р н а ц іо н а л із м ч и р у с и ф ік а ц ія . - c h ty v o .o r g .u a /a u th o r s /
У к р а и н ы . - h t t p : //w w w .a n a lit ik .o r g .u a /p u b lic a t io n s /j o in t /3 d d 2 5 0 2 a /3 d d 2 5 9 4 f /.
.. ./I n te r n a tsio n a l iz m _ c h y _ r u s y fi k a ts ia .d o c .
238
239
ж, російськомовні громадяни, крім того, що розмовляють у повсяк­
денні російською мовою, можуть належати до різних національнос­
тей, культурних традицій, вважати рідними різні мови, не говорячи
вже про соціально-демографічні відмінності. «Під словесною парасо-
лею “російськомовне населення” часто намагаються о б ’єднати чимале
число мовно асимільованих “дітей різних народів”, - зазначала соціо-
лінгвіст Леся Ставицька. - Російську мову тут наділяють унікальною
магічною силою маніпулятивного впливу, бо, як відомо, ніхто в світі
не говорить про англомовне, франкомовне, іспаномовне населен­
ня»283.
Проведені дослідження ідентифікації людей, що входять до неод­
норідної російськомовної спільноти, здатні зруйнувати старанно ви­
писану риторику багатьох вітчизняних і закордонних політиків. За ре­
зультатами опитування, проведеного соціологічною службою Центру
Разумкова з 31 травня по 18 червня 2007 р. в усіх регіонах України,
абсолютна більшість (86 %) російськомовних громадян сприймає
Україну як свою Батьківщину, а переважна більшість (72 %) вважає
себе її патріотами. Третина російськомовних відносить себе до україн­
ської культурної традиції, майже третина - до радянської, 6 % - до
європейської. За результатами соціологічного дослідження в рамках
проекту ІИТАБ «Мовна політика в Україні: антропологія, лінгвістика
та майбутні перспективи», представленого Ганною Залізняк284, з-по­
між російськомовних громадян більше половини (52%) вважають себе
українцями. З ’ясування мовно-культурних орієнтирів цієї групи насе­
лення, зокрема тих, хто живе у місті Києві, становило одне з завдань
соціолінгвістичного дослідження мовної ситуації Києва, проведеного
2000 р. Центром соціологічних досліджень «Громадська думка» Нау­
ково-дослідного інституту соціально-економічних проблем Києва.
Згідно з отриманими результатами дослідження, викладеними у книзі
«Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній»285, майже
три чверті (70 %) російськомовних киян вважають за необхідне для
громадян України добре володіння українською мовою. «Не має жод­
2X3 Ставицька Л. О. С о ц іо л ін г в іс т и ч н і д о с л ід ж е н н я в ін с т и т у т і у к р а їн ­
с ь к о ї м о в и / / В іс н . Л Н У ім е н і Т а р а с а Ш е в ч е н к а . - 2 0 1 0 . - № 2 0 , Ч. 2. - С . 131.
284 Залізняк Г. М о в н і о р іє н т а ц ії т а ц и в іл із а ц ій н и й в и б ір у к р а їн ц ів / / М о в н а
п о л іт и к а т а м о в н а с и т у а ц ія в У к р а їн і: А н а л із і р е к о м е н д а ц ії / З а р е д . Ю . Б е с -
т е р с -Д іл ь г е р . - К ., 2 0 0 8 . - С . 1 3 2 - 1 6 6 .
285 Залізняк Г., Масенко Л. М о в н а с и т у а ц ія К и єв а : д е н ь с ь о г о д н іш н ій та
п р и й д е ш н ій . - К ., 2 0 0 1 . - 9 5 с.
240
них реальних підстав теза захисників російськомовного населення про
те, що створення україномовного інформаційного середовища є пору­
шенням прав громадян, які спілкуються по-російськи. Так, на за­
питання “Чи порушуються права російськомовного населення в умо­
вах переважно україномовного інформаційного простору?” дві тре­
тини респондентів-російськомовних киян дали негативну відповідь, і
тільки 17 зі ста вважають, що таке порушення має місце»286, - зазна­
чено в дослідженні. Наведені дані спростовують цифри, якими мані­
пулюють у своїх публічних виступах активісти проросійського руху.
Звичайно, мовно-культурні орієнтації російськомовного населення,
наприклад східних областей України, через більший тиск мовного й
соціокультурного середовища є дещо іншими, але процеси, які відбу­
ваються в масовій свідомості жителів столиці, відображають їхні про­
яви у всіх регіонах країни.
Політичний дискурс рясніє спекулятивними аргументами на ко­
ристь права російськомовного населення «добиватися рівноправ’я» в
мовному житті держави. Акцент зроблено на тому, що російську мову
вважає рідною більша частина російськомовних. За останній рік почас­
тішало використання в різнотипних контекстах цього поняття. У За­
коні України «Про засади державної мовної політики» рідну мову ви­
значено як першу, «якою особа оволоділа в ранньому дитинстві». Від­
сутність чіткого визначення цього поняття (в соціолінгвістичних ко­
лах досі точаться дискусії щодо того, як співвідносяться поняття «рід­
на» мова, «перша» мова, «материнська» мова, особливо в двомовному
суспільстві), а також контекстуальна багатозначність лексеми були
використані для формування широкого поля варіативного тлумачення.
«Говори и думай на родном языке» (такі бігборди з літа 2012 р. висіли
по всій Україні; найчастіше їх можна було побачити на півдні країни)
- це гасло переросло в одне з центральних у передвиборчій кампанії
Партії регіонів. Безпосередньо перед виборами в агітаційних наметах
політичної партії можна було взяти компакт-диск з назвою «Слушаем
и поем на родном языке!» і послухати пісні, виконувані відомими спі­
ваками російською мовою. На тлі того, що мови національних меншин
завжди вільно використовувалися в побуті й культурному житті наці­
ональних громад, вимога «Рідним мовам - вільне функціонування в
культурній і суспільній сферах» не сприймається поза риторикою бо­
ротьби за розширення прав російської мови.
286 Т а м с а м о . - С . 2 7 .
241
 Широке поле для заангажованих інтерпретацій і спекуляцій на цю
тему створює використання понять «мовні меншини» і «мови мен­
шин» у різних текстах, починаючи від експертиз «Європейської хартії
регіональних мов або мов меншин» і закінчуючи емоційними заявами
російськомовних громадян, які не вважають себе меншиною. З одного
боку, мовні ініціативи пояснюються турботою про нібито порушені
права національних меншин («С принятием предложенного нами за­
конопроекта о языковой политике у национальных меньшинств, про­
живающих на территории Украины, появится возможность интегри­
роваться в украинское общество. Что, безусловно, необходимо для за­
щиты прав человека» (Вадим Колесніченко, lb.ua, 16.05.2012)), з дру­
гого боку, звучать заяви про те, що російськомовні є не меншиною, а
«більшою частиною населення». Саме плутанина на концептуальному
рівні, коли нетотожні поняття ототожнюються, у той час як тотожні
розмежовуються, нерозрізнення, вживання як синонімічних понять
«мова меншини», «регіональна мова» і «міноритарна мова» є козирем
у руках тих, хто зараховує до мов меншин російську й береться її за­
хищати з посиланням на Хартію й прийнятий на її основі Закон Укра­
їни «Про засади державної мовної політики», а також тих, хто під
«меншинністю» розуміє недостатню поширеність мови, тобто загро-
женість. Залежно від потреб наголошується то одна, то друга позиція.
Варто згадати, що реалізацію стратегії підвищення статусу росій­
ської мови під гаслом захисту мов національних меншин уже випро­
бовували в Україні. Перед стартом президентських виборів 2004 р.
дегіутати-«нашоукраїнці» Петро Порошенко та Віктор Король подали
на розгляд Верховної Ради України законопроект «Про забезпечення
вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов наці­
ональних меншин України» (№ 6254). Тоді Віктор Король пояснював:
«Дане питання сьогодні законодавчо не врегульовано. 1 саме тому
останнім часом в Україні почастішали випадки тиску на російськомов­
не населення та інші національні меншини, які проживають в Україні.
<...> Подібна дискримінація є абсолютно неприпустимою. Адже ми
повинні керуватися принципами захисту мов національних меншин, з
розумінням і повагою ставитися до їх культурного багатства та істо­
ричних традицій» (obkom.net.ua, 20.10.2004).
Підміну понять демонструють спроби перенести центр ваги мов­
ного питання з суспільного на особистісний рівень: «Українсько-ро­
сійське мовне питання - не питання мовознавства й навіть не питання
соціології чи політики. Зараз це питання особистісне. Вперше воно
242
перейшло в питання, що його розв’язує кожен для себе або у спілку­
ванні між людьми без участі держави»287. Так само політолог, керів­
ник Українського філіалу Інституту країн СНД Володимир Корнілов у
ефірі телеканалу «Інтер» уміло зжонглював змістом поняття «свобода
слова»: «Потому что это (державна одномовність. - О.Р.) нарушение
элементарных гражданских прав, (звертаючись до журналістів. - О.Р.)
Вы же будете бороться за свободу слова? Вот и я буду бороться за
свободу слова своего ребенка» («Точка кипіння», «Інтер», 30.06.2011).
Мета реалізації окреслених маніпулятивних стратегій прозора -
розширення електорального поля, нарощування бази потенційних ви­
борців своєї політичної сили. «Протистояння між самостійницькими і
проросійськими угрупованнями політичної еліти визначає передусім
змагання за вплив на той електорат, який становить російськомовна
частина української людності»288*. Подібні маніпуляції досить успішно
були застосовані командами кандидатів у президенти України на ви­
борах 1994 і 2004 р.р., політичними партіями на парламентських ви­
борах 2012 р. Політики й політтехнологи, що використовують такі
підходи, насправді елементарно підмінюють поняття. Замість того
щоб відповідно до законодавства говорити про захист прав національ­
них меншин (у даному випадку етнічних росіян - громадян України)
на використання російської мови у спілкуванні, для отримання освіти,
виховання своїх дітей, вони говорять про абстрактний захист росій­
ської мови або «захист прав російськомовних громадян». А разом з
тим у сфері забезпечення прав представників цієї національно-мовної
групи роботи менше не стає. Адже відсутність загроз для російської
мови, що визначається її аж ніяк не меншинним поширенням в Укра­
їні й повнокровним функціонуванням у межах Росії, не є аргументом
на користь гарантованості рівних можливостей для реалізації прав
членів цієї групи. Та чи будуть у правовому полі вжиті заходи для за­
безпечення прав цих громадян на здобуття якісної освіти, зокрема на
навчання за спеціально розробленими програмами вивчення української
мови для учнів, у яких першою мовою є російська, права на спо­
живання інформації якісною російською мовою, зрештою, на посту­
пове вивчення державної мови для інтеграції в ділове життя держави -
питання риторичне. На жаль, відомі сьогодні «захисники російсько-
287 Трипчий В. Политическая лингвистика, или Ее борьба. -
Ііир://тіге8регато.сопУЬаІа1о/тоуа_іщзо1іПка.НПп.
288 Залізняк Г., Масенко Л. Зазначена праця. - С. 25.
243
 мовних» самі серед знавців російської мови не помічені. «Я дуже
прошу, поясніть пану Чечетову і пану Єфремову, що є «языковая»
проблема, а «языковой» може бути лише ковбаса. Обов’язково пере­
дайте їм. Пощадите наши русскослышащие уши», - на низьку мовну
компетенцію в російській мові цих діячів вказує широкому загалу
глядачів «5 каналу» (27.05.2012) культуролог Вадим Скуратівський.
Унікальність ситуації в Україні визначає те, що, крім властивих
багатьом країнам проблем з реалізацією мовних прав національних
меншин, для нас надзвичайно гострою є проблема забезпечення прав
українськомовних громадян. Можливості українськомовної частини
населення задовольнити свої права на одержання інформації, на спіл­
кування й використання української мови на роботі та в багатьох гро­
мадських місцях набагато скромніші порівняно з аналогічними мож­
ливостями російськомовних громадян. Вивчаючи питання дотримання
мовних прав учнів у сучасній українській школі, Оксана Данилевська
відзначає: «1. Формальне дотримання українськомовного статусу ба­
гатьох українських шкіл перешкоджає формуванню навичок користу­
ватися українською мовою в усіх комунікативних сферах. < ...> 2. Не­
дотримання мовного режиму в школі є порушенням мовних прав тих
учнів, для яких українська є рідною мовою, оскільки такі ситуації
створюють умови для мовної асиміляції проти їхньої волі»289. Така
ситуація з дотриманням мовних прав українськомовних громадян у
сфері освіти, найбільш «українізованій» за роки незалежності дер­
жави, вказує на необхідність ревізії законодавства, що регулює реалі­
зацію мовних прав громадян України з урахуванням даних про ре­
альну соціолінгвальну ситуацію. «Позаяк межі легітимного вживання
української - як також російської та суто меншинних мов - не визна­
чено, то й переступи з боку чиновників і громадян залишаються поза
увагою»“^0, - справедливо зауважує політолог Володимир Кулик. На
жаль, навіть з вуст науковців, а не лише політиків, звучать заклики
підтримати українську мову не як забезпечення прав членів однієї з
груп населення, а як зміцнення позицій державної мови. Проте очевид­
ною є потреба законодавчо визначити обсяги мовних прав з огляду на
реальне становище мови і з урахуванням величини мовних груп.
Данилевська О. Мовні права учнів у сучасній українській школі //
Екологія мови і мовна політика в сучасному суспільстві : 36. наук, праць. -
К., 2012. -С . 275.
290 Кулик В. Зазначена праця. - С. 23.
244
Лілія Андріспко (Київ)
Вітальність мови та її соціолінгвістичний статус
Питання вітальності мови (мов) у сучасній соціолінгвістиці нале­
жить до пріоритетних. Крім лінгвістів, над ним також працюють соці­
ологи, етнологи, політологи, правники - фахівці різних галузей гума­
нітарних знань, занепокоєні «зникомістю» унікальних культурних
надбань людства, їх розчиненням у глобальному просторі, де «Інтер-
нет - завершальний етап інтелектуальної колонізації»291. Так, з ініціа­
тиви ООН та Юнеско створено Червону книгу мов Європи292, інтерак­
тивний «Атлас мов, що зникають», активно створюються фонди, які
ставлять за мету опис та документування загрожених мов (наприклад,
британська програма Endangered Languages Documentation Pro­
gramme)293*.
Фіксація стану мови, опис її становища, безумовно, є дуже важли­
вими, адже в такий спосіб можна привернути увагу широкого кола фа­
хівців і громадськості до загрожених мов, ініціюючи різноманітні освіт­
ні та дослідницькі проекти. Однак зовнішні лінгвоохоронні заходи на­
вряд чи спроможні усунути об’єктивні причини занепаду мов (демогра­
фічні, природні, соціально-економічні), а головне - відродити мову як
духовну і практичну потребу тієї чи іншої етнонаціональної спільноти.
Мовний досвід світу та найновіші соціолінгвістичні дослідження
доводять: тільки рух ізсередини може впливати на долю мови; тільки
високий рівень мовної свідомості колективного та індивідуального
мовця є вихідною точкою, яка визначає вектор розвитку мови й закріп­
лює за нею відповідний соціальний статус.
Запроваджений у науковий обіг німецьким соціологом Максом
Вебером, у працях якого елементи тріади статус, клас і влада висту­
пають головними показниками соціальної стратифікації суспільст-
291 Кристал Д. М. Английский язык как глобальный. - М., 2001. С. 178.
292UNESCO Red Book of endangered languages: Europe. http://
www.helsinki.fi/~tasalmin/europe_index.html.
3UNESCO Interactive Atlas of the World’s Languages in Danger. -
http://www.unesco.org/culture/languages-atlas/index.php.
293 Архипов А. В. Документирование малых языков: научные и техничес­
кие аспекты // Языковое разнообразие в киберпространстве: российский и
зарубежный опыт: Сб. аналит. материалов. - М., 2008. - С. 76-83.
245
 ва“ , слово статус (від лат. status - «становище») у більшості лекси­
кографічних та довідкових джерел означає: правове становище осіб,
організацій, установ; якість, рівень представництва, у якому виступає
людина, група людей чи організація у певному місці в певний час295.
Соціолінгвістичний термін мовний статус (або статус мови)
словники тлумачать як становище мови у соціально-комунікативній
системі, виокремлюючи: 1) юридичний статус мови - закріплене в за­
конодавчому порядку використання мови в тій чи іншій соціально-
комунікативній системі (наприклад, статус державної мови); 2) фактич­
ний статус мови - реальне використання мови, її функціональне на­
вантаження.296
В ідеалі status de jure і status de facto повинні мати збалансований
характер. Юридичний статус мови, що є наслідком статусного мов­
ного планування, через законодавчі акти, адміністративні та політичні
важелі повинен утілювати продуману мовну стратегію, максимально
враховуючи особливості сучасного культурно-комунікативного прос­
тору (фактичний стан і соціальний статус мови), з одного боку, і апе­
лювати до історичного мовного досвіду зазначеної мовно-культурної
спільноти, - з другого.
Однак дихотомія, закладена в самій дефініції терміна мовний
статус, часто виявляє неподоланний розрив між запланованим, очі­
куваним та реальним, можливим; статусом de jure і становищем (ста­
ном) de facto. Причина такого розходження криється в суспільно чут­
ливій природі мови, комунікативний ранг якої залежить від матеріаль­
них і політичних мотивацій носіїв мови (як на рівні груп, так і на рівні
індивідів) та їхніх очікувань позитивної соціальної ідентичності, зреш­
тою, визначається широтою сфер узусу.
~пСапов В.В. Статуса социального теория // Современная западная соци­
ология: Словарь.- М., 1990. - С. 331 -332.
“95 Новий словник іншомовних слів: близько 40 000 сл. і словосполучень /
Л.І.Шевченко, О.І.Ніка, О.І.Хом’як, А.А.Дем’янюк; за ред. Л.І.Шевченко -
К., 2008. - С. 576; Новейший словарь иностранных слов и выражений. - М.,
2002. - С. 761; Жеребило Т.В. Термины и понятия лингвистики Общее языко­
знание. Социолингвистика: Словарь-справочник. — Назрань, 2011. - С. 180;
Кожемякина В.А., Колесник Н.Г., Крючкова Т.Б. Словарь социолингвистичес­
ких терминов (ИЯРАН, 2006, 312 с.) // Национальная социологическая энцик­
лопедия. // http://voluntary.ru/dictionary/98 ІМогб/тагІїогПагпуі^^ук
296 Словарь социолингвистических терминов / Ответит, ред.: В.Ю. Ми-
хальчеико. - М., 2006. - С. 170, 218.
246
Наведемо ще одну дефініцію: «Правовий статус мови визнача­
ється ставленням держави (курсив наш - Л.А.) до мови або мов, які
використовуються на її території. Забезпечується відповідним законо­
давством, на практиці не завжди гарантує фактичний стан мови» 297298
Отже, «...не офіційний статус сам по собі захищає мову, а те зна­
чення, яке суспільство надає цьому статусові. У кінцевому результаті,
мова живе або помирає відповідно до поведінки мовної спільноти.
Якщо люди не розмовляють мовою, жодному законодавству не під
^98
силу буде врятувати її»“ .
Відомі приклади, коли статус мови, яка вільно й безперешкодно
розвивається, повноцінно функціонує в усіх сферах суспільного жит­
тя, може бути не оформленим законодавчо. Так, немає окремого запи­
су про офіційний статус норвезької мови в Конституції Норвегії, іта­
лійської в Конституції Італії і, нарешті, англійської мови - у Кон­
ституції Сполучених Штатів Америки. Але історія показує, як потужні
економічні та соціальні структури, створені кількісно домінуючим
англомовним населенням США, вимагали знання англійської мови,
унаслідок чого двомовність населення ставала невідворотною, а мови
корінних народів усе більше занепадали. Склалася ситуація, яку фран­
цузький лінгвіст Клод Ажеж схарактеризував так: «За однією мовою -
соціально-економічний успіх, за іншою - лише культура, нікому не
відома і не цікава»299.
Тут можна провести паралель із російською мовою та мовою чис­
ленних корінних народів на теренах СРСР: російська мова в Радян­
ському Союзі не мала офіційного статусу державної і гордо іменува­
лася мовою міжнаціонального спілкування, а де-факто виконувала
функції державної мови, оскільки охоплювала весь культурно-інфор­
маційний простір однієї шостої частини земної суші.
Як бачимо, не правовий статус мови, а ідея єдності (внутрішня, пи­
тома чи накинута ззовні) є визначальною для зміцнення авторитету мо­
ви. «Одна офіційна мова збирає націю докупи»300*- проголосив опублі­
кований у 1998 р. білль Сенату США на вимогу іспаномовної спільноти
297 Там само - С. 172
298 Замятин К., Пасанен А., Саарикиви Я . Как и зачем сохранять языки
народов России? - Хельсинки, 2012 - С. 60.
299 Hagege С. Halte a la mort des langues. - Paris, 2001. - P. 137.
300 Цит. за: Погрібний А. Світовий мовний досвід та українські реалії: Ін­
ститут відкритої політики. К., 2003. - С. 39.
247
 утвердити як офіційну також іспанську мову. Та сама, як її іноді нази­ ної мови відкрито російським впливам і позикам, а її діалектну основу
вають, «радянська мова» для громадян СРСР була наділена символіч­ зрушено на схід»,304 - писав Ю.Шевельов.
ною значущістю, а її престиж корелював з такими статусно-релевант- Мовно-культурне та етнополітичне українське відродження при­
ними сферами життя, як освіта, робота, матеріальний добробут, визнан­ падає на кінець 80-Х-90-І роки XX ст. У Конституції України, прийня­
ня тощо (наприклад, у 1983 р. в УРСР учителям російської мови збіль­ тій на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., мовним
шили на 15 % зарплати порівняно з учителями-україністами)301. питанням присвячено десять статей (10, 11. 12, 24, 53, 92, 103, 127,
У Російській імперії українська мова внаслідок тривалої і жорсткої 138, 148). У статті 10 визначено статус української мови: "Державною
політики русифікації мала низький соціальний статус і неофіційно мовою в Україні є українська мова”305, а в ‘‘Коментарі до Конституції
кваліфікувалася як діалект великоруської, як мова неосвічених верств України” подано визначення: «Державною мовою прийнято називати
населення, непридатна для високих інтелектуальних сфер, а отже, не- визнану в Конституції або законом основну мову держави, обов’яз­
престижна, безперспективна. М.Грушевський, обстоюючи права укра­ кову для використання в законодавстві, офіційному діловодстві, судо­
їнців на рідномовну школу, писав: «Ті, що не хочуть українського чинстві, навчанні тощо»306.
вчення, звичайно міркують так: українська мова мужицька мова, з нею Однак зміст поняття та значення терміна державна мова в україн­
нема нікуди ходу. Панських дітей будуть учити по-панському, а му­ ській юридичній лінгвістиці та соціолінгвістиці досі уточнюється та
жицьких дітей по-мужицькому, так панським дітям буде скрізь до­ активно дискутується. Спричинено це не в останню чергу «роз’яснен­
рога, а мужицьким нікуди»302. Цей стереотип у різних личинах проіс­ нями» Конституційного Суду від 14 грудня 1999 р.: «Під державною
нував аж до кінця XX століття. Але, як зазначав В.М.Русанівський, (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий
«хоч якими складними, несприятливими були соціальні і політичні статус обов’язкового спілкування у публічних сферах суспільного
обставини, що в них розвивалася українська літературна мова, вони життя». І далі: «Конституцією України статус державної мови надано
все ж не змогли її задушити. Її життєздатний (курсив наш - Л.А.) українській мові. Це повністю відповідає державотворчій ролі україн­
організм подолав усі зовнішні і внутрішні перешкоди і передав у XX ської нації, яка історично проживає на території України, складає аб­
ст. майже сформовану систему спілкування на всіх суспільних рівнях солютну більшість її населення і дала офіційну назву державі»’07. За­
самостійного слов’янського народу»303. уважимо, що тлумачення терміна офіційна мова в жодному норматив­
За радянських часів українська мова в Україні мала неофіційний но-правовому документі немає.
статус мови місцевого спілкування, а фактично у мовно-культурній Уживання термінів державна мова та офіційна мова як синонімів
ієрархії на теренах радянської України перебувала в статусі підлеглої, лінгвісти та деякі гіравники сприйняли критично і навіть негативно.
що відбивалося не лише в суспільному дискурсі, а й безпосередньо Наприклад, мовознавець Ю.Ф.Прадід назвав це «занадто вільним по­
втілювалося у сфері корпусного планування: «Наступ на українську водженням з термінологією»308*, а Анатолій Погрібний вбачав у тако­
мову ззовні, русифікаційний тиск на мовця, тепер сполучався з насту­ му ототожненні не лише нерозуміння мовно-правових тонкощів, а й
пом на мову зсередини: саму структуру, основу безборонної літератур- свідому і грубу підміну понять: «Потрактування Конституційним Су-

304 Шевельов 10. В и б р а н і п р а ц і : У 2 кн. - К ., 2 0 0 8 . - К н . 1. - С. 2 1 5 .

305 К о н с т и т у ц ія У к р а їн и . - X ., 2 0 0 9 . - С . 10.
306 К о м е н т а р д о К о н с т и т у ц ії У к р а їн и . - 2 - е в и д ., в и п р а в л . і д о н . К .,
301 Кубайчук В. Х р о н о л о г ія м о в н и х п о д ій в У к р а їн і (З о в н іш н я іс т о р ія 1 9 9 8 .- С . 42.
у к р а їн с ь к о ї м о в и ). - К ., 2 0 0 4 - С . 1 1 0 . 307 Р іш ен н я К о н с т и т у ц ій н о г о С у д у У к р а їн и в ід 14 гр у д н я 1 999 р о к у (с п р а ­
ж Грушевськнй М. П р о у к р а їн с ь к у м о в у і у к р а їн с ь к у ш к о л у . - К ., 1 9 1 3 . — ва п р о за с т о су в а н н я у к р а їн с ь к о ї м о в и ) // К о н с т и т у ц ій н е за к о н о д а в с т в о У к р а ї­
с. ЗО. ни: З а к о н о д а в ч і акти, к о м ен т а р , о ф іц ій н е т л у м а ч ен н я . - К ., 2 0 0 0 . - С. 8 6 0 .
303 Русинівський В.М. Іс т о р ія у к р а їн с ь к о ї л іт е р а т у р н о ї м о в и . П ід р у ч н и к . - 308 Прадід 10.Ф. П о н я ття д е р ж а в н о ї та о ф іц ій н о ї м о в и в с у ч а с н ій ю р и д и ч ­
К ., 2 0 0 1 .”- С . 2 5 3 . ній н а у ц і / / У ц а р и н і л ін г в іс т и к и і п р ав а. - С ім ф е р о п о л ь , 2 0 0 6 . -- С . 159.
248 249
 дом термінів “державна мова” та “офіційна мова” як синонімів - то, не
варто сумніватися, один з результатів вивчення широкого світового
досвіду. Добре знають про відсутність між ними різниці й політика­
ни...! все ж вони...домагаються. Власне, того домагаються, щоб ро­
сійська стала тією ж таки державною, оскільки “офіційна” - то тільки
евфемізм»309. Вражає, як точно міг передбачити вчений наслідки такого
дворушництва: «...уявімо собі, що сталося б, якби за відсутності чи не­
стачі державного розуму у нас утвердилася б російська як офіційна. А
сталося б одне: від нормально-гордого - державна мова українська - у
практиці життя з часом хіба що декор, колорит залишився б, а Україна
обернулася б на державу з офіційною (службовою, адміністративною)
мовою... - російською, і то не тільки для самих...нас, українців, а й для
усього світу»310. З цього погляду закон «Про засади державної мовної
політики» № 5029-VI і проект змін до закону «Про дошкільну освіту»
(щодо виховання рідною мовою) № 9714-1 видаються логічною ланкою
у добре продуманій стратегії чергового наступу на українську мову.
Робочі визначення термінів державна мова, офіційна мова запро­
понували експерти ЮНЕСКО 1953 року: «Державна мова - (англ.
national language) - це мова, яка відіграє інтеграційну функцію в ме­
жах окремої держави в політичній, соціальній та культурній сферах,
виступаючи символом цієї держави». Узятий за основу, цей термін
почав жити своїм життям в окремих національно-правових системах,
які сформувалися в різних історичних умовах і базуються на самобут­
ніх культурних і духовних цінностях. Так, у більшості країн світу тер­
мін державна мова є маловживаним (він є в Конституціях Литви, Мол­
дови, Росії, Словаччини)311, зрідка трапляється термін національна
мова\ при цьому, англійське та французьке national може переклада­
тися і як «національна», і як «державна»312, а термін офіційна мова3'3
(уживається в Болгарії, Індії, Канаді, Македонії, Словенії) є політико-
юридичним синонімом до поняття «державна мова». Більш повне, на
Погрібний А. З а зн а ч , п р ац я - С . 16.
зю -г
І ам с а м о .
311 Антонович М З а к о н о д а в с т в о У к р а їн и та з а р у б іж н и х к р аїн щ о д о с т а ­
т у с у д е р ж а в н о ї м ов и : П о р ів н я л ь н и й а с п е к т // П р а в о У к р а їн и . - 1 9 9 0 . - № 6. -
С. 7 3 - 7 4 , 8 5 .
312 Мюллер В.К. А н г л о -р у с с к и й сл о в а р ь . - М ., 1 9 9 0 . - С . 4 6 3 ; Ганши­
на К.Г. Ф р а н ц у з с к о -р у с с к и й с л о в а р ь . - М ., 1 9 7 7 . - С . 5 6 5 .
зь Мюллер В.К. З а зн а ч , п р ац я . - С .4 8 5 .
250
нашу думку, визначення державної мови подано в праці юриста
II. В. Шелютто: «Державна мова встановлюється законом, береться
державою під захист і застосовується як офіційна, тобто в діловодстві
держапарату, судочинстві. Це мова навчання в навчальних закладах,
мова, яка переважно використовується на телебаченні й радіо, при ви­
данні газет і журналів».314 І важливе доповнення «Этнологического
словаря»: “Статус державної мови, як правило, надається мові “титуль­
ної” нації, яка таким чином прагне зміцнити свою мовну базу»315.
У терміні «державна мова», який пропонує енциклопедичний слов­
ник «Українська мова: Енциклопедія» ключовим є принцип облігатор-
ності: «державна мова - закріплена законодавством мова, вживання
якої обов’язкове в органах управління та діловодства, громадських
органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах осві­
ти, науки, культури, в сферах зв’язку та інформатики»316. У нашому
розумінні, державна мова концентрує в собі символічну, інтеграційну,
державо- та націєтворчу ідею, офіційна мова пов’язується із функціо­
нальним потенціалом мови. Термінологічний апарат мовних законів,
інтерперетація та використання термінів є частиною мовної політики
держави, і тому потребує чіткості та однозначності. Що стосується
українських реалій, то навіть найменші смислові вібрації у сфері прав­
ничої термінології можуть мати вкрай небажаний результат (прига­
даймо полеміку, спричинену недосконалим перекладом Європейської
хартії регіональних або міноритарних мов). Правові норми Конститу­
ції та законів про мови (разом із комплексом демографічних, етнічних,
соціокультурних та власне лінгвістичних чинників) визначають функ­
ціональні та рольові характеристики мов. У свою чергу, переконання
та культурні установки індивідуума формуються під впливом суспіль­
них дискурсів і відображених у них фактів мовного буття, які в Укра­
їні представлені суперечливими та різновекторними тенденціями. «Не
викликає здивування, - зазначає Ю. Бестерс-Дільгер, - існування знач­
ної кількості позірно суперечливих правових норм, позаяк ці норми
3,4 Шелютто Н.В. З а к о н о д а т е л ь с т в о о р а з в и т и и и и с п о л ь з о в а н и и я зы к о в
н а р о д о в С С С Р . О п р а в о в о м с т а т у с е я зы к о в в С С С Р . - М ., 1 9 9 0 . - С . 1 1.
315 Арутюнов С.А. Э т н о л о г и ч е с к и й с л о в а р ь . - М ., 1 9 9 6 . - В ы п . 1. Э т н о с .
Н ац и я . О б щ е с т в о . - С . 1 8 8 - 1 8 9 .
316 У к р а їн с ь к а м о в а . Е н ц и к л о п е д ія . /Р е д . к о л . : Р у с а н ів с ь к и й В .М ., Т а р а ­
н е н к о О .О . (с п ів г о л о в а ). - К ., 2 0 0 7 . - С . 1 4 0 .
251
 укладалися в контексті двох різних дискурсів»317. Визнання і підтрим­ Олександр Скопненко (Київ)
ка мовних прав, протекціонізм держави у сфері мовного законодавства Відтворення чужомовних власних імен
і мовної політики є об’єктивним фактором, що зміцнює мовну віталь- в українській та білоруській традиціях:
ність і живить очікування громадян щодо зростання престижності від­ мовна норма і особисте право носія імені
повідної національної ідентичності.
Наприкінці XX - на початку XXI ст. українська культура опини­
лася в нових історичних умовах, що, незважаючи на тісний зв’язок з
радянським періодом розвитку, стали наслідком нових викликів щодо
збереження, примноження й адаптації традицій у різних галузях. У
мовознавстві покликання на традицію в багатьох випадках визначає
сучасний стан української мови та мовні практики її носіїв. В академіч­
ній науці чітко окресленого визначення традиції немає. Енциклопедія
«Українська мова» (2000, 2004, 2007) не містить окремої статті тра­
диція. Водночас нормативні приписи української мови рясніють згад­
ками про традицію як пояснення доцільності існування певних оди­
ниць (словоформ) і т. ін. У чинному «Українському правогіисі» про
відтворення білоруських прізвищ українською мовою згадується тіль­
ки один раз, та й то дуже стисло: «Білоруські прізвища передаються за
традицією: Журавський, Короткевич, але: Бядуля, Янка Купала, Цьот-
ка й под.»318. Належність цього положення до 7-го підпункту § 104
«Українського правопису» позбавлене елементарної логіки, адже цей
структурний підрозділ подає спосіб відтворення українською мовою
одного конкретного звука, що існує в деяких слов’янських мовах:
«Російський звук ы (польськ., чеськ., словацьк. у) передається літерою
//: Крутих, Малиц ин, Рибаков, Циганков, Черни шов; Виспянський,
Пташинський; Масарик»319. Наведене вище положення з білору­
ськими прикладами не стосується розгляданого звука й способів його
відтворення українською мовою, а стосується іншої проблеми, адже
зазначені прізвища ілюструють важливі фонетичні закони білору­
ської мови, що набули для неї категорійного значення (акан-
ня/якання, дзекання/цекання та ін.). Не зрозуміло, чому в прізвищі од­
ного білоруського письменника не відбито акання (Короткевич), а в
написанні псевдонімів Янка Купала, Бядуля використано принцип
практичної транслітерації, що майже відповідає транскрипційному
записові.

31 Бестерс-Дільгер Ю. М о в н а п о л іт и к а у з а с о б а х м а с о в о ї ін ф о р м а ц ії / / 318 Український правопис. - 4 - е в и д ., в и п р . й д о п . - К . : Н а у к о в а д у м к а ,

М о в н а п о л іт и к а та м о в н а с и т у а ц ія в У к р а їн і: а н а л із і р е к о м е н д а ц ії. - 2 - е в и д . 1 9 9 3 .- С . 11 2 .
З ід
- К ., 2 0 1 0 , с. 2 7 5 . Т ам сам о.
252 253

За кількома наведеними прескриптивними приписами сховано ці­
лу низку нерозв’язаних проблем: а) спосіб передавання засобами укра­
їнської мови білоруських прізвищ прикметникового типу на -с/с/, -цкі
(біл. Асмалоускі ([асмалоускі]), біл. Будніцкі ([буд'н’іцк’і]),
біл. Баброускі ([баб'роускі]), Жураускі ([жу'раускі]);; б) методика пе­
редавання акання/якання, м’якості попередніх приголосних перед [і] у
власних білоруських назвах засобами українського правопису
(біл. Караткевіч [караА ’ев’іч], біл. Бярзйшьік [б’а'рейшьік], біл. Вя-
р лііч [в’а*рен’іч], біл. Дземянцей [дз’еім’ан^ц’ей]); в) відтворення
онімів з білоруським дзеканням/цеканням в українських текстах
(біл. Дзе-мух ['дз’омух], біл. Дзяжа [дз’а'жа], біл. Дзюндзя
['дз’ун’дз’а]); г) закріплення на кодифікаційному рівні правил переда­
вання білоруської літери у засобами української абетки320
(біл. Булахау [’булахау], біл. Варопаука [ва*ропаука], біл. Віткоускі
[в’іт^оуск’і]); ґ) відтворення в українській практиці вставних звуків
(біл. Навуменка [на'вум’енка], Матзвуиіау [мФтевушау]) тощо.
Якщо вважати, що головною причиною «неуваги» українських ко­
дексів упродовж радянської доби й пострадянського часу до білорусь­
кої проблематики стало переважання російської традиції у відтворенні
чужомовних власних назв, то досить детальні й добре випрацювані
правила передавання засобами української мови онімів інших слов’ян­
ських мов неначе спростовують це. Зокрема досить докладно розроб­
лені в «Українському правописі» правила відтворення російських,
польських, чеських прізвищ321.
Після 1996 р., коли в конституції Республіки Білорусь за наслід­
ками референдуму статус державних мов надано білоруській і росій­
ській, білоруську мову фактично витіснено з державного управління,
освіти, виробничої сфери і т. ін. Наприкінці XX століття проблему
відтворення власних чужомовних географічних назв засобами україн­
ської (білоруської) мови намагалися розв’язати у відомчих інструкціях
320 Згадана літера (біл. у нескладовае) передає звук, цілком ідентичний
українському звукові [у], що не має в українській абетці окремого
позначення, а передається в певних позиціях літерою в. В «Українському
правописі» не описано аспект відтворення біл. у засобами української
графіки.
321 Український правопис. - 4-е вид., випр. й доп. - К. : Наукова думка,
1993.-С . 110-113.
254
відповідних державних структур обох країн322. Щоправда, використа­
ні в згаданих документах підходи мають відомчий характер і не набу­
ли загального поширення. Вони зорієнтовані на потреби практичної
картографії і не справляють помітного впливу на кодифікаційні про­
цеси, оскільки часто суперечать традиціям національних мовознавчих
шкіл. Відтворення білоруських імен і прізвищ українською мовою та
українських імен і прізвищ білоруською мовою офіційно поки що не
внормовано.
В українському й білоруському мовознавстві досі не закріпилися
терміни ендопім (назва, уживана в певній конкретній мові для позна­
чення географічних об’єктів у межах території, де ця мова має статус
офіційної) та екзопім (назва, уживана в певній мові для позначення
географічних об’єктів, що локалізовані за межами території, де ця мо­
ва має статус офіційної, і відрізняється формою від ендонімів цих
об’єктів), широко вживані в картографічній галузі. Відомостей про
них не знаходимо ні в енциклопедії «Українська мова», ні в енцикло­
педії «Білоруська мова» (1994), ні в універсальних академічних ви­
даннях мовознавчого профілю. Обидва терміни вживаються в докумен­
тах, пов’язаних зі структурами ООН, що відповідають за стандарти­
зацію географічних назв (конференції ООН, група експертів ООН з
географічних назв і т. ін.). За рішенням соціально-економічної ради
ООН у січні 1967 р. у Женеві відбулася Перша конференція ООН з
питань стандартизації географічних назв, відтоді аналогічні наукові
форуми регулярно проводять у різних країнах світу323. Уживання ан-
тропонімів поки що цілковито залежить від усталених практик на­
ціональних мовознавчих шкіл.
У «Білоруському правописі», що був чинним упродовж 1959—
2010 рр., відтворення українських антропонімів не висвітлюється.
Щодо російських та польських прізвищ дається таке пояснення: «Прі-
322 Докладніше див.: Інструкція з передачі українською мовою геогра­
фічних назв і термінів Білорусі / [уклад. О. І. Скопненко, ред. В. 3. Поно­
маренко]. - К. : Міністерство екології та природних ресурсів України, 2001. -
18 с.; Геаграфічньш иазвы. Спосабы і правільї перадачы геаграфічньїх назвау
і тзрмінау Украіньї на беларускую мову / [уклад. В. П. Лемщогова]. Мінск,
2009.
323 Горнянські І. Міжнародна стандартизація географічних назв // Вісник
геодезії та картографії. - 1994. -№ 1. - С. 92-95.
255
 звища зі специфічно російським, польським або іншим оголосом пи­ У мовній практиці спостерігаємо протиборчі тенденції. У табли­
шемо відповідно до традиції тільки з частковим передаванням фоне­ цях 1, 2, 3 подано одиниці, що узагальнюють приклади, взяті з мови
тичних особливостей білоруської мови (акання, якання, скорочення у українських електронних ЗМІ (телеканали «Євроньюз», «News one»,
на місці в). На цій підставі пишемо: Благой, а не Благі, Крамской, а не «СТБ» та ін.) та Інтернет-версій білоруських часописів (здебільшого
Крамскі, Палявой, а не Палявы, Толстой, а не Толсты чі Таустой, Во- зорієнтованих на відхід від кодифікованого варіанта білоруської літе­
лгау, а не Воукау, Палтарацкі, а не Паутарацкі, Халтурын, а не ратурної мови). Зазначені оніми зазвичай уживаються в аналізованих
текстах у називному відмінку. Журналісти та редактори, використо­
Хаутурын, Постнікау, а не Поснікау, Гжьібюускі, а не Грьібоускі,
вуючи тільки такі словоформи, нехтують тим, що зміни в називному
Озерау, а не Возерау, Уткін, а не Вуткін та ін.»324. Нові «Правила бі­
відмінку обов’язково мають спричинити зрушення в усій парадигмі.
лоруської орфографії та пунктуації» (набули чинності з 1 вересня
Гіпотетичні словоформи, які виникають у непрямих відмінках унаслі­
2010 р.) взагалі не містять інформації про правопис власних назв. Ло­
док порушення традиційного типу відтворення білоруських прізвищ
гічно зробити висновок, що «Правила білоруської орфографії та пунк­ українською мовою і українських прізвищ білоруською мовою в назив­
туації» (1959) у частині, присвяченій правопису власних назв, і досі ному відмінку, позначено в таблицях знаком питання в дужках.
мають силу для сучасної білоруської літературної мови. У згаданому
виданні вміщено додаток «Зауваги про власні імена і прізвища»325, Таблиця 1.
який поки що можна вважати єдиним кодифікаційним документом з Відтворення білоруських власних імен засобами української мови
відтворення й уживання власних назв білоруського та чужомовного (жіночі прізвища)
походження. На думку І. О. Гапоненко, «наявні правила відмінювання
прізвищ містять чимало недомовок, неточностей і суперечностей. Не­ Відмінок Білоруська мова Українська мова
досконалість правил, а також вплив системи російського відміню­ Новітні тенденції Традиційні способи
вання і системи відмінювання загальних іменників, природні зру­ (за матеріалами відтворення влас­
шення в системі ономастичної словозміни, що відбулися в живій (бі­ мови ЗМІ) них імен
лоруській - О. С.) мові за період, який минув від часу видання правил, Називний Вікторьія Азарзн- Вікторин Азарен- Вікторія Азаренко
- усі ці чинники поступово почали призводити до численних по­ ка ка
рушень норми оформлення прізвищ у непрямих відмінках»326. Напри­ Родовий Віктормі Азарзнка Вікториї Азареи- Вікторії Азаренко
клад, у сучасній білоруській писемній практиці відзначено численні (?)
випадки ненормативного відмінювання антропонімів або невідміню- Давальний Вікторьіі Азарзнка Вікториї Азареп- Вікторії Азаренко
вання прізвищ, що відповідно до правил мають відмінюватися: помнік чПЧ)
Францыску Скарьшу (нормативне: помнік Фрапцыску Скарыне), кніга Знахідний Вікторьпо Аза­ Віюпорию Аза- Вікторію Азаренко
/рыны Гапоненкі (нормативне: кніга 1рыны Гапоненко), вуліца Тараса рзнка ренку (? )
Шаучзнка (нормативне: вуліца Тараса Шаучзнкї) і т. ін.327. Орудний Вікторьіяй Аза­ Вікториєю Аза- Вікторією Азаренко
рзнка ренкою (? )
Місцевий (аб) Вікторьіі Аза­ (на) Вікториї (на) Вікторії Азаре­
рзнка Азаренці (? ) нко
'24 Правіли беларускай арфаграфіі і пунктуацьіі. - Мінск : Вьідавецтва Кличний Вікторьія Азарзн- * Вікторис Азарен- Вікторіє Азаренко!
АН БССР, 1959. -С . 118. ка! ко!(?)
325 Там само. - С. 113-118.
326 Гапопенка /. А. Лексіка беларускай літаратурной мовьі XIX - пачатку
XX ст.: асаблівасці станаулення і развіцця. - Мінск : БДУ, 2012. - С. 266.
,27 Докладніше див.: Гапопенка /. А. Цитована праця. - С. 266-267.
256 257
 Якщо прийняти новітні тенденції, то прізвища цього типу мають
Таблиця 3.
відмінюватися за зразком іменників першої відміни, як Танцюра, Ма-
Відтворення українських власних імен засобами білоруської мови
жуга, Заволока. (чоловічі прізвища)

Таблиця 2. Відмінок Українська мова Білоруська мова

Відтворення білоруських власних імен засобами української мови Новітні Традиційні спо­
(чоловічі прізвища) тенденції соби відтворен­
ня власних імен
Відмінок Білоруська мова Українська мова
Називний Олександр Мі­ Олжсаидр Мі- Аляксандр Мі­
Новітні тенденції Традиційні спо­ рошниченко рошнычэнко рашн ічзнка
(за матеріалами соби відтворення Родовий Олександра Мі­ Олжсандра Мі- Аляксандра Мі­
мови ЗМІ) власних імен рошниченка рошнычэнко (?) рашн ічзик і
Називний Аляксандр Лу­ Аляксандр Лука­ Олександр Лука­ Давальний Олександрові Олександру Мі- Аляксаидру Мі-
кашенка шенка шенко (-у) Мірошниче­ рошнычэнко (?) рашнічзнку
Родовий Аляксандра Лу- Аляксандра Лу­ Олександра Лу­ нку (-ові)
кашзнкі кашенки (?) кашенка Знахідний Олександра Мі­ Олжсандра Мі- Аляксандра Мі-
рошниченка рошнычэнко (?) рашнічзнку
Давальний Аляксаидру Лу- Аляксандрові (-у) Олександрові (-у) Орудний Олександром Олжсандрам Мі- Аляксандрам
кашэнку Лукашенці (?) Лукашенку (-ові)
Мірошниченком рошиычэико (?) Мірашн і чзнкам
Знахідний Аляксандра Лу- Аляксандра Лу­ Олександра Лу­ Місцевий (на) Олександ­ (аб) Олександру (аб) Аляксаидру
кашзику кашенку (?) кашенка рові (-у) Міро­ Мірошньїчзнко Мірашн ічзнку
Орудний Аляксандрам Лу- Аляксандром Лу- Олександром Лу­ шниченку (-ові)
кашэнкам кашенкою (?) кашенком Кличний Олександре Мі­ Олександр Мі- Аляксандр Мі-
рошниченку! рошнычзнко! рашнічзика!
Місцевий (аб) Аляксаидру (на) Аляксаидру (на) Олександрові
Лукашенку (-ові) Лукашенці (-у) Лукашенку Якщо прийняти новітні тенденції, то українські прізвища на -вико
(?) (-ові) (-снко) треба розглядати або як новий тип відмінювання в білоруській
Кличний АляксандрЛу­ Аляксандре Лу­ Олександре Лу­ мові, або як невідмінювані (на зразок Гуцько, Заиько, Франка, Дзідро,
кашенка! кашенко! (?) кашенку! Рзмбо, Русо), або як прізвища з кінцевим наголошеним -о, у ролі яких
виступають назви предметів середнього роду (типу Вясло, Сцябло,
Талакно). Збереження літери о, що позначає звук [о] в ненаголошеній
позиції, суперечить законові акання - засадничому принципові біло­
Якщо прийняти новітні тенденції, то прізвища цього типу мають
руського правопису.
відмінюватися за зразком іменників першої відміни, як Танцюра, Ма- Наведені приклади, які суперечать сучасній літературній нормі,
жуга, Заволока. передусім спираються на особисте право носія імені, тобто на збере­
ження оригінальної (української/білоруської) версії імені, прізвища.
Проте така тенденція наражається на серйозні проблеми в граматичній
структурі мови-реципієнта: у разі закріплення новітніх способів від-
258
259
 творення антропонімів мусить зруйнуватися дотеперішня іменникова
парадигма. На нашу думку, ні теоретично, ні практично обидві мови й
національні лінгвістичні школи до цього ще не готові. Для розв’язання
окреслених проблем потрібні детальні й тривалі дослідження, що мог­
ли б спиратися на велику фактографічну базу й дати прогноз можли­
вих змін у парадигматиці української та білоруської літературних мов.
Доки таких студій немає не варто порушувати усталених способів від­
творення українських (білоруських) антропонімів засобами української
(білоруської) мови, якими б недосконалими вони не були. Навіть те,
що більшість методик відтворення українських (білоруських) ан­
тропонімів засобами української (білоруської) мови сформувалася під
впливом домінування російської мови в радянський період, не дає під­
став для однозначного відходу від цих практик.
За О. С. Мельничуком, «реальна система мови, на відміну від більш
звичайних систем, <...> не має самостійного, самодостатнього існуван­
ня і становить лише одну з властивостей людського суспільства, одну з
сторін його діяльності. У цьому розумінні вона позбавлена об’єктної
цілісності і лише умовно може розглядатися в абстракції від свого без­
посереднього суб’єкта — людського суспільства»328. Лінгвіст чітко
протиставляє абстрактну та реальну системи мови: «Закріплюючись у
свідомості дослідників, викладачів, а далі і всіх письменних носіїв мо­
ви, абстрактна система мови замінює конкретне уявлення про дійсну
природу мови, відтісняючи саму думку про необхідність її розгляду»329.
Звідси випливає, що системні зміни, викликані потужним і різноспря-
мованим комунікативним тиском (у нашому випадку - мовою ЗМІ),
можна розглядати як свідоме перетворення образу ідіому. Оскільки
«семантична система, <...> реальна система мови тісно пов’язана з сис­
темою суспільної свідомості і з загальною системою об’єктивної дійс­
ності» ’30, то відзначені відхилення від усталених практик треба визнати
як одну з тенденцій до перегляду конструкції української та білоруської
літературних мов нового часу. Проте така тенденція без належного тео­
ретичного й практичного осмислення здатна спричинити хаотизацію в
узусі й призвести до ще більшого розхитування літературної норми й
посилення виявів варіантності в іменниковій парадигмі цих ідіомів.
328 Мельничук О. С. Розвиток мови як реальної системи /
О. С. Мельничук // Мовознавство. - 1981. - № 2. - С. 25.
329 Там само. - С. 24.
330 Там само. - С. 27.
260
Оксана Тищенко-Монастирська (Київ)
Статус мови і мовний ландшафт
(на матеріалі кримськотатарської мови)
Сучасні лінгвісти вбачають у дослідженні мовного ландшафту
(далі МЛ) нові підходи до вивчення багатомовності, особливо щодо
міноритарних мов331. У пошуках загроженої мови у мовному ландшафті
Криму було зібрано корпус знаків мовного ландшафту, що містять
написи кримськотатарською мовою окремо або в супроводі (не завжди
перекладі) російської та української мов. Зібраний матеріал мовного
ландшафту демонструє різні складові ідентичності кримських татар
(мовну, релігійну, графічну, соціальну, національну тощо). Теорія мов­
ного ландшафту є надзвичайно популярною течією у соціолінгвістиці
сьогодні, до розробки її методології причетні Р. Ландрі, Р. Бурі332, по­
дружжя Сколлонів333, Д. Гортер334, Е. ШогамГ3\ Мовний ландшафт
України досліджують Л. Біланюк336, А. Павленко337, здебільшого в
331 Gorier D., Marten H. F., Van Mensel L. ( e d s .) M in o r ity L a n g u a g e s in th e
L in g u is tic L a n d sc a p e . - H a m p sh ire : P a lg r a v e M a c m illa n , 2 0 1 2 ; Aronin L., Laoire
M. O. T h e m a teria l cu ltu re o f m u ltilin g u a lis m : M o v in g b e y o n d th e lin g u is tic la n d ­
s c a p e / / In tern a tio n a l Jo u rn a l o f M u ltilin g u a lis m . - 2 0 1 3 . - № 1 0 (3 ). - P. 2 2 5 - 2 3 5 .
332 Landry R., Bourhis R. Y. L in g u is tic la n d sc a p e an d e th n o lin g u is tic v ita lity :
A n e m p ir ic a l stu d y / / Jo u rn a l o f L a n g u a g e an d S o c ia l P s y c h o lo g y . - 1997.
№ 1 6 :1 .- P . 2 3 -4 9 .
333 Scollon R. Scollon S. W. D is c o u r s e s in p la c e: L a n g u a g e s in th e m a terial
w o r ld . - L o n d o n : R o u tle d g e , 2 0 0 3 .
334 Gorier D. (e d .) L in g u is tic L a n d sc a p e : N e w A p p r o a c h to M u ltilin g u a lis m .
C le v e d o n /B u f f a lo /T o r o n t o : M u ltilin g u a l M a tters L td ., 2 0 0 6 .
335 Shohamy E., Ben-Rafael £ ., Barni M. ( e d s .) . L in g u is tic L a n d sc a p e in th e
C ity . - B r is to l, U K : M u ltilin g u a l M a tte r s, 2 0 1 0 ; Shohamy E.. Gorier D. ( e d s .).
L in g u is tic L a n d sc a p e : E x p a n d in g th e S c e n e r y . - N e w Y o r k /L o n d o n : R o u tle d g e ,
2008.
336 Bilaniuk L. C o n te s te d to n g u e s : L a n g u a g e p o lit ic s an d cu ltu ra l c o r r e c tio n
in U k r a in e . - Ith a ca , L o n d o n : C o r n e ll U n iv e r s ity P re ss, 2 0 0 5 ; Bilaniuk L., Melnyk
S. A t e n s e a n d s h iftin g b a la n c e : B ilin g u a lis m an d e d u c a tio n in U k ra in e // In terna­
tio n a l jo u r n a l o f b ilin g u a l e d u c a tio n an d b ilin g u a lis m . - 2 0 0 8 . - № 11 ( 3 - 4 ) . - P.
3 4 0 -3 7 2 .
337 Pavlenko A. L a n g u a g e c o n f lic t in p o s t - S o v ie t lin g u is tic la n d sc a p e s //
J o u rn al o f S la v ic L in g u is tic s . - 2 0 0 9 . - № 17 ( 1 - 2 ) . - P. 2 4 7 - 2 7 4 ; Pavlenko A.
L in g u is tic la n d sc a p e o f K y iv , U k ra in e: A d ia c h r o n ic stu d y / L in g u is tic L a n d sc a p e
in th e C ity . - B r isto l: M u ltilin g u a l M a tte r s, 2 0 1 0 . - P. 1 3 3 -1 5 0 ; Pavlenko A.
261
контексті українсько-російської двомовності та наслідків глобалізації.
Запропонований у цій статті матеріал є першим дослідженням крим­
ського мовного ландшафту, в якому нас цікавлять насамперед особли­
вості візуальної присутності кримськотатарської мови в публічній
сфері Криму. Унікальність кримської ситуації в тому, що хоча держав­
ною мовою на всій території України, в тому числі й у Криму, є україн­
ська, домінантна мова в автономії - російська. У боротьбі державної
та домінантної мов міноритарна кримськотатарська мова у МЛ Криму
відіграє роль маркера ідентичності, займаючи свій сегмент у мовному
та етнічному просторі регіону. Імовірно, це одна з причин спорадичної
присутності кримськотатарської мови поряд з російською чи україн­
ською у публічних місцях. Українсько-російська двомовність33839 у
Криму ускладнена й тим, що носії кримськотатарської ідентичності
здебільшого білінгви, українська та російська мови не становлять для
них комунікативної перешкоди, тоді як слов’янське населення півост-
• —.110 •
рова не говорить кримськотатарською мовою і не розуміє и .
Мовний ландшафт регіону не лише відображає мовну політику ре­
гіону, але й впливає на неї340. В Автономній Республіці Крим росій­
ська, українська і кримськотатарська мови співіснують у публічній
сфері: українська мова державна, російську визнано офіційною, крим­
ськотатарська є мовою діловодства. Для порівняння: українську мову
вважають рідною 10,1% населення АР Крим, російську мову вважа­
Transgression as the norm: Russian in linguistic landscape of Kyiv, Ukraine / Mi­
nority Languages in the Linguistic Landscape. - Hampshire: Palgrave Macmillan,
2012. - P. 36-56.
338 Детальніше див. Taranenko О. Ukrainian and Russian in contact: Attrac­
tion and estrangement // International Journal of the Sociology of Language. -
2007. - № 183. - P. 119-140; Труб B.M. Явище “суржику” як форма просто­
річчя в ситуації двомовності // Мовознавство. - 2000. - № 1. - С. 46-58.
339 Аналітичний звіт. Кримський соціум: лінії поділу та перспективи
консолідації // Національна безпека і оборона. - № 5 (109). - С . 2-72.
http://www.uceps.org/ukr/files/categoryJournal/NSD 109_ukr.pdf; Богомолов О.,
Данилов С, Семиволос /.. Яворська Г. Ісламська ідентичність в Україні. - К.:
AMES, 2005; Прибыткова, И. Влияние института гражданства на процессы
возвращения и обустройства ранее депортированных народов в Крыму. - К.:
VAITE, 1997.
340 Puzey G. Two-way traffic: How linguistic landscapes reflect and influence
the politics of language / Minority Languages in the Linguistic Landscape. -
Hampshire: Palgrave Macmillan, 2012. - P. 127-147.
262
ють рідною 77,0% населення, кримськотатарську - 11,4%341. Саме ро­
сійська мова продовжує виконувати весь спектр соціальних функцій у
Криму: нею спілкуються вдома, у школі, ЗМІ, наукових, державних
установах. Українську мову застосовують здебільшого як офіційну
мову та мову освіти. Кримськотатарська мова поширена в сім’ях та
ЗМІ. Слід відзначити незадоволеність і стурбованість представників
найбільших етнічних груп відсутністю державного статусу у крим­
ськотатарської та російської мов, обмеженістю функціонування дер­
жавної мови342.
Зміни у статусі кримськотатарської мови найкраще простежу­
ються в хронологічній динаміці. Конституція Криму 1992 р. надавала
офіційного статусу 3 мовам - українській, російській і кримськотатар­
ській: «Официальным языком и языком делопроизводства является
русский язык. Государственными языками в Республике Крым явля­
ются крымскотатарский, русский и украинский языки» (Конституція
АР Крим 1992, ст. 6). 1995 р. цю конституцію було скасовано, 1998 р.
прийнято нову, де сказано, що конституція гарантує функціонування
російської і кримськотатарської мов: «Конституція АР Крим, норма­
тивно-правові акти ВР АР Крим публікуються державною мовою, а
також російською та кримськотатарською мовами» (ст. 4.2); «В АР
Крим поряд з державною мовою забезпечується функціонування і
розвиток, використання і захист російської, кримськотатарської, а та­
кож мов інших національностей» (ст. 10.1); «В АР Крим громадянам
гарантується право виховання рідною мовою в дитячих дошкільних
установах, вивчення рідної мови, навчання рідною мовою в навчаль­
них закладах...» (ст. 10.3); «... офіційні документи, що засвідчують
статус громадянина, - паспорт, трудова книжка, документи про освіту,
свідоцтво про народження, про шлюб та інші - виконуються україн­
ською і російською мовами, а за клопотанням громадянина - і крим­
ськотатарською мовою» (ст. 11).
Кримськотатарська мова перебуває під захистом Європейської хар­
тії регіональних мов та мов національних меншин, яку Україна рати­
фікувала 2003 року. У Міністерстві освіти автономії працює сектор
341 Т у т і д а л і д а н і Д е р ж а в н о г о к о м іт е т у с т а т и с т и к и У к р а їн и
h ttp ://w w w .u k r c e n s u s .g o v .u a /r e s u lts /g e n e r a l/la n g u a g e /c r im e a /
342 Яременко О.О., Ганюков О.А. С о ц іа л ь н і о р іє н т и р и , за п и т и та ін т е р е ­
си к р и м с ь к о т а т а р с ь к о ї м о л о д і: А н а л іт и ч н и й зв іт . - К.: Д е р ж а в н и й ін с т и т у т
п р о б л е м с ім 'ї та м о л о д і, 2 0 0 3 . - С . 8 6 - 8 7 .
263
освіти кримськотатарською мовою, якому підпорядковані навчальні
заклади, де навчання ведеться цією мовою. Таким чином, місцеве за­
конодавство, безперечно, впливає і частково моделює власне мовний
ландшафт Криму в цілому та присутність у ньому кримськотатарської
мови зокрема. Хоча мовний ландшафт може відрізнятися від мовної
політики регіону (як це показує наш подальший матеріал).
У запропонованому дослідженні зібрано дані з різних районів
Криму, здебільшого це міста і містечка, такі як Ялта й Алушта на
південному березі Криму, де проживає дуже незначна кількість крим­
ських татар, відповідно 1,3% та 5,9%; Сімферополь, Бахчисарай, Біло-
гірськ у центральній частині півострова з 22%, 21% та 29% кримсько­
татарського населення відповідно; і Євпаторія та Судак по 17 %. Зби­
раючи польовий матеріал МЛ, ми намагалися обрати ту методику, яка
дозволила б показати присутність міноритарної мови, адже написи
кримськотатарською мовою локалізовані в невипадкових місцях. Се­
ред десятків написів російською, українською, англійською мовами на
центральних вулицях Сімферополя можна зустріти одну-дві вивіски
кримськотатарською. Тому звичайний підрахунок, скільки знаків на
тій чи іншій вулиці, дає дуже бідну картину. Отже, дислокація напи­
сів, пов’язаних з кримськотатарською мовою й культурою, - це місця,
важливі для кримських татар, туристичні об’єкти (ресторани націо­
нальної кухні, місця, пов'язані з кримськотатарською історією), місця
компактного проживання (т. зв. toplu yaçagan qasaba «селища компакт­
ного проживання») та окремі державні установи. У туристичних
об’єктах та державних установах адресатами знака є носії різних мов,
проте ефект мовного впливу не однаковий: для носія мови це інфор­
мація, зміст повідомлення, тоді як для носія іншої мови це ознака мов­
ного розмаїття. Тому при аналізі одиниць МЛ важливими є такі пока­
зники: 1) місце розташування знака - центр міста чи околиця, 2) офі­
ційна чи приватна вивіска, 3) яке місце на знакові займає кримськота­
тарський напис - центр повідомлення чи периферія, 4) що в повідом­
ленні перекладається, а що залишається без перекладу.
Всього наш корпус налічує 105 знаків МЛ у різних регіонах Кри­
му, 46% з яких є одномовними написами кримськотатарською мовою,
54% - багатомовні. За жанровою ознакою знаки МЛ можна поділити
на такі групи: інформаційні вивіски, назви закладів, розклади, графіки
роботи, меморіальні написи, рекламні та комерційні вивіски. Вони
представляють такі мовні функції: символічну, інформаційну (функції
264
МЛ, виділені Ландрі й Бурі343), фольклорну та міфологічну (функції,
виокремлені Д. Гіксом344).
Найбільше одномовних кримськотатарських знаків було зафіксо­
вано у приватному секторі (60%). До об'єктів МЛ з одномовними
кримськотатарськими написами належать: крамниці (тюкни «мага­
зин», хош кельдииьиз «ласкаво просимо»), графіті в селищах компакт­
ного проживання (Метім ватапым - Къырым «Крим - моя батьків­
щина»), надгробки на цвинтарях як найбільш приватні місця, де немає
потреби перекладати або пояснювати щось іншими мовами (Меті ду-
аадан унутмань «Не забудьте мене пом'янути»), окремі недержавні
організації (Qirimtatar qadin-qizlar birligi «Спілка кримськотатар­
ського жіноцтва»), стрічки випускників кримськотатарських шкіл
{тент «випускник») і т. ін. Офіційні написи кримськотатарською мо­
вою в публічних місцях (40%) стосуються кримськотатарських органі­
зацій або подій (Butundiinya qirimtatar kongresi «Світовий конгрес
кримських татар», койдешлер корюшюви «зустріч односельців», офі­
ційні привітання, оголошення про мусульманські та громадські свята
на бігбордах, наприклад, Кьурбан байрамыиъыз хайырлы олсуп «Віта­
ємо вас зі святом Курбан-байраму», Hidirlez Байрамына буюрыиьыз!
Майыс 7 куто 10.00-19.00 Симферополь-Бахчисарай КРЦ «Шахере-
зада» медеиий-эглендже меркези. Сизлерпи оюнлар, эстрада йыр-
лары, спорт ярышлары ее миллий емек софралары беклей «Хидирлез.
Просимо вас на свято 7 травня 10.00-19.00 Сімферополь-Бахчисарай
КРЦ «Шахерезада». На вас чекають танці, естрадні пісні, спортивні
змагання та національні страви»; Aq-mecit qasabasi 20 ya$mda «Пе­
редмістю Ак-Мечеть 20 років» тощо), назви вулиць, мечетей, (San suv
сатії. Уарйщ tarihi 1995 «Мечеть Сари-сув. Зведена 1995 року»), ін­
формаційні таблички в мечетях (Abdesthane «приміщення для обряду
умивання перед молитвою»), розклади занять та оголошення у крим­
ськотатарських школах (украпи тили ее эдебияты одасы / кабинет
мудири Уманская И.Н. «кімната української мови та літератури / керів­
ник кабінету — Уманська І.М.»; сыныфларныпъ ерлешюеи 111 кириш
«розташування класів III під'їзд»), на кафедрах кримськотатарської
343 Landry R., Boiirhis R. Y. O p .c it.
344 Hicks D. S c o tla n d 's lin g u is tic la n d sca p e: th e lack o f p o lic y and p la n n in g
w ith S c o tla n d 's p la c e -n a m e s an d s ig n a g e . - D e p a r tm en t o f C e ltic and S c o ttish
S tu d ie s , U n iv e r sity o f E d in b u rgh , 2 0 0 2 . h ttp ://w w w .a r ts.e d .a c .u k /c e ltic /p o ile a sa id h /
h ic k ss e m in a r .h tm l
265
мови в університетах (Таврійський національний університет
ім. В. І. Вернадського та Кримський інженерно-педагогічний універ­
ситет) - Кььірьштатар ве тюрк филологиясьі факультети «Факуль­
тет кримськотатарської і турецької філології»; дерслер джедвели
«розклад занять», оголошення у кримськотатарській бібліотеці (Ана
тилимизделаф зтиньиз «говоріть нашою рідною мовою»).
Одномовні кримськотатарські написи трапляються несистематич­
но, наприклад, назва вулиці може бути відображена як на одномов-
ному, так і на двомовному знаку, наприклад Мелевше сокьагььі/улица
Фиалковая/ул. Мелевше.
Слід окремо сказати про мовний стандарт об'єктів МЛ. У приват­
них та офіційних знаках МЛ відомі непоодинокі випадки непослідов­
ного застосування граматичних норм кримськотатарської мови, пору­
шень правил транслітерації з кирилиці на латинку, неправомірного
використання форм, які відображають розмовну практику, що скла­
лася під впливом російської вимови та написання тощо. Бажання мати
вивіску своєю мовою деколи перевищує мовну компетенцію власника
знака, що в умовах кримськотатарсько-російської двомовності є до­
сить типовим явищем34***. Найбільш характерні порушення норм крим­
ськотатарської мови в мовному ландшафті АР Крим такі: субнор-
мативне утворення ізафету без чергування приголосного у фіналі
Амет-хаи Султан сокьакььі замість Амет-хаи Султан сокьагььі «ву­
лиця Амет-хана Султана», неточна транслітерація латиноалфавітного
запису Qirimtatar ha!кіп замість Qinmtatar halqin ’’кримськотатарського
народу (Gen)”.
Дво- і тримовних знаків сумарно більше, ніж одномовних. Це від­
дзеркалює мовну ситуацію в Криму, для якої характерні явища дво- чи
навіть тримовності значної кількості населення. Більшість дво- та
тримовних знаків знаходяться у публічному секторі (подібний випа­
док описаний Сильвією Дал Негро на прикладі МЛ італійсько-німець­
кого пограни ччя345346).
345 Див. Эмирова А. Языковая компетенция крымских татар / Эмирова, А.
Избранные научные работы. -Симферополь: Крымучпедгиз, 2008. - С. 196-
199; Изидинова. С. Современное состояние и проблемы изучения крымскота­
тарского языка // МАИЭТ. - Вып. 3. - Симферополь, 1993. - С. 201-205.
346 Dal Negro S. Local Policy Modeling the Linguistic Landscape / Linguistic
Landscape: Expanding the Scenery. - New York/London: Routledge, 2008. - P.
206-218.
266
Двомовні написи (всього 35,2%, з них 81% офіційних та 19% при­
ватних; російсько-кримськотатарських - 54%; українсько-кримськота­
тарських - 46%) представлені табличками на окремих історично та
політично важливих для кримських татар місцях (наприклад, Gezlev
1552 devlet Giray hanin Gezlev Сита Han Camii serijidir / Гезлев Евпа­
тория 1552 мечеть Джума Хан Джами основана Девлет Гирей ханом;
Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник / Bagga-
saray devlet tarihiy-medeniy qorumasi; Qinmtatar milliy meclisi /Меджліс
кримськотатарського народу). Ці елементи МЛ встановлюються за
рішенням або дозволом органів місцевої влади. Двомовні написи ма­
ють меморіали (гранітна брила у сквері м. Сімферополя містить дво­
мовний кримськотатарсько-російський напис Ви yerde qirimtatarlar
uzerinden yapilagan vahsiylik qurbanlarina eykel tiklenecek / На этом месте
будет воздвигнут памятник жертвам геноцида над крымскими татара­
ми; пам'ятник П. Григоренку має двомовний українсько-кримсько­
татарський напис Петро Григоренко 1908-1987 Гуманісту, правоза­
хиснику, вірному другові кримськотатарського народа / Biiyiik insan,
Qirimtatar halkin samimi dostu Petro Grigorenko), окремі магазини
(«Terc іman» Шар evi / дом книги; Къапуларны кьапатынъ! / Закры­
вайте двери!), деякі ресторани національної кухні та меню окремих
закладів (переважно лише назви традиційних страв yufaq а$, cevizli а$,
yantiq, Baggasara qavesi, gol gay з перекладом і без нього), інформацій­
ні повідомлення в окремих державних установах (18 mavis - qinmtatar
halqin in matem kunii /1 8 травня - день пам'яті .жертв геноциду крим­
ськотатарського народу; Урьметли окъуйыджылар! Окьув залына
киргенде телефонларньызны сёндюриньиз / Уважаемые читатели!
При входе в читальный зал отключайте мобильные телефоны; тю­
тюн ичмек ичюн ер / место для курения), вивіски у культурних
центрах (medeniyet merkeziy / культурный центр), інформаційні стенди
деяких комерційних банків, розташованих у місцях компактного про­
живання кримських татар (бильдирюв / информация; илянлар / объяв­
ления; Ремонт цієї будівлі здійснено за підтримки Ісламського банку
розвитку / Віпатп tamiri Islam inki§af banki yardimnen yapildi), назви
кримськотатарських шкіл (Судакъ шеэри къырымтатар тилинде окъ-
уткъан 1-111 басамакълы 3-нджи орта умумтасиль мектеби / Третя
судакська середня загальноосвітня школа з кримськотатарською мо­
вою навчання), рекламні щити (свежее мясо говядина баранина курица
/ элял эт) і т. ін. Окремий розряд складають двомовні кримсько­
татарсько-арабські написи, що належать до у релігійної сфери, в якій
267
 арабська мова має сакрально-обрядове значення: вона використо­
вується в молитвах і оздобленні мечетей та надгробків на цвинтарях.
Окремо слід сказати про двомовні назви багатьох населених пунк­
тів Криму. Подвійні (історичні та колоніальні) назви багатьох населе­
них пунктів Криму вказують на постколоніальну природу компонентів
кримського МЛ. Одним зі складників сучасного перерозподілу етніч­
ного простору Криму є вимога кримських татар повернути історичну
топонімію. У мовному ландшафті як наслідок боротьби за утвер­
дження етнічної присутності спостерігаємо подвійні назви в багатьох
населених пунктів, наприклад: Aqmescit / Сімферополь, Aqyar / Севас­
тополь, Qarasubazar / Білогірськ тощо. Це знаходить відображення на
географічних картах. Деякі населені пункти мають по дві назви: одна
офіційна українська або російська, інша — традиційна кримськотатар­
ська. Такий вияв етнічної присутності є важливим психологічним
чинником у збереженні національної ідентичності.
Тримовні написи (вони становлять 18,8% від загального корпусу, з
них 90% офіційних, 10% приватних) фігурують на офіційних знаках
урядових установ та на бланках їх документів (.Къырым Мухтар
Джумхуриетинииъ Юкьары Радасы / Верховна Рада Автономної Рес­
публіки Крим / Верховная Рада Автономной Республики Крым; Укра­
їна Рада Міністрів Автономної Республіки Крим Міністерство у
справах молоді, сім’ї та гендерної політики / Украина Совет Минист­
ров Автономной Республики Крым Министерство по делам моло­
дежи, семьи и гендерной политики/Украина Къырым Мухтар Джум-
хуриети Вазирлер Шурасы Яшлыкъ, аиле ее гендер сиясети игилери
боюнджа назирлиги; ильмий-методик болюги / науково-методичний
відділ / научно-методический отдел), оскільки українська, російська
та кримськотатарська мови офіційно є мовами діловодства. Під цим
впливом тримовні написи подеколи трапляються на приватних знаках
МЛ: у рекламі, вивісках кафе, крамниць тощо (чалышкъан вакъты /
час роботи / часы работы, biz apilchq / мы открылись / ми відчини­
лись).
Присутність кримськотатарської мови на офіційних знаках МЛ від­
ображає ставлення влади до цієї меншини, її визнання та соціальний і
політичний інтерес до цієї етнічної групи. Присутність кримськота­
тарської мови в приватному секторі вказує на зв’язок з колективною
ідентичністю, важливою для власника цього знака. Носіям кримсько­
татарської мови її наявність на офіційних та приватних вивісках дає
відчуття психологічного комфорту, представникам інших етнічних
268
спільнот - усвідомлення мовного та етнічного розмаїття краю. Така
спрямованість багатомовних знаків на різні мовні аудиторії часом
призводить до відмінностей у перекладі повідомлень на багатомовних
знаках. У цьому стосунку слід навести приклад тримовної вивіски в
одному з ресторанів Сімферополя «Divan», яка містить кілька багато­
мовних повідомлень: вгорі кримськотатарською hoç keldiniz, росій­
ською добро пожаловать та українською ласкаво просимо, у центрі
латиноалфавітний напис назви закладу Divan, внизу - двомовний
кримськотатарсько-російський напис Qinm аДап «кримські страви»
та крымская национальная кухня. У нижньому правому куті одномов-
ний латиноалфавітний напис «Helâl»347 апелює до мусульманського
споживача, а отже не потребує перекладу.
Значна частина російських та українських знаків МЛ Криму при­
свячена Другій світовій війні, що більше відома як Велика Вітчизняна
війна, і є важливим складником колективної ідентичності населення
автономії. У кожній кримськотатарській школі, за зразком інших
кримських шкіл, центральна частина простору школи присвячена по­
ряд із державною символікою фотовиставкам героїв війни, на централь­
ній ринковій площі Сімферополя розміщено великий тримовний пла­
кат і меморіальна табличка із зображенням героя війни Амет-Хан
Султана з загальноприйнятою символікою цієї війни, ім'ям якого й
названа площа (.Амет-Хан Султан 90 Ватаннынъ шанлы шаини / Віт­
чизни славний сокіл / Родины славный сокол; Майдан названо ім'ям
двічі Героя Радянського Союзу Амет-Хан Султана заслуженого льот­
чика випробувача / Площадь названа именем дважды Героя Совет­
ского Союза Амет-Хан Султана заслуженого лётчика-испытателя /
Бу мейдангъа Советлер Бирлигининъ эки дефа Къараманы нам къаза-
нгъан учуджы-сынавджы Амет-Хан Султаннынъ ады берильди). Цей
елемент МЛ мав би демонструвати причетність кримських татар до
колективної ідентичності інших етнічних груп півострова. Хоча крим­
ські татари негативно ставляться до радянського минулого, проте ша­
нують героїв цього минулого.
Однією з особливостей присутності кримськотатарської мови в
МЛ Криму є використання різних графічних систем - кирилиці, латин­
ки й арабської графіки. Це типове явище для багатьох пострадянських
347 Неіаі, араб, «чистий, дозволений» про їжу, переважно м’ясо, дозво­
лене шаріатом для споживання.
269
 тюркомовних суспільств34*348349. Ті мови, які переживали реформу алфа­
віту, тривалий час паралельно вживають різні графічні системи.
Кримські татари за останні 100 років тричі переживали графічну ре­
ф орм уй. Як відзначають Р. Ландрі й Р. Бурі, якщо в офіційних та не­
офіційних написах вживання мови (мов) однакове, то такий мовний
ландшафт узгоджений із суспільним станом, якщо вживання мови
(мов) значно відрізняється, то МЛ вказує на соціальну дисгармонію350*.
До 1929 р. у Криму вживалося адаптоване арабське письмо, з 1929 р.,
наслідуючи вдалу турецьку мовну реформу, усі тюркські народи ко­
лишнього СРСР перейшли на латинку, а після 1938 р., коли реформи
було згорнуто, єдиним письмом до 1990-х залишалася кирилиця на
основі російської графіки, якою кримські татари користуються й до
сьогодні. У квітні 1992 р. у Сімферополі відбулася міжнародна нау­
кова конференція, присвячена проблемам переходу на латинську гра­
фіку. Новий алфавіт для кримськотатарської мови був розроблений і
ухвалений у вересні того ж року, а в 1997 р. затверджений Верховною
Радою Криму. Проте остаточний перехід від кирилиці на латинку досі
не відбувся. Латиничне кримськотатарське письмо частіше зустріча­
ється в Інтернегі, воно набуло певного поширення серед молоді, однак
більшість навчальних посібників, шкільної, художньої літератури ви­
дається кирилицею, що сповільнює перехід на латиничну графіку.
Арабська графіка не має сьогодні широкого вжитку, вона використо­
вується радше із символічною (іноді декоративною) метою або як ре­
лігійний атрибут.
Приклад Криму показує, як за допомогою своїх мов росіяни, укра­
їнці та кримські татари вибудовують свою ідентичність та визначають
приналежність публічного простору, який вони поділяють між собою.
Дослідження МЛ Криму відкриває нові можливості вивчення ба­
гатомовності, виявляє нові аспекти функціонування мови в візуаль­
ному просторі. Об’єктом дослідження стали одномовні, двомовні та
тримовні написи з кримськотатарською мовою. Кримськотатарська
мова сьогодні присутня на багатомовних вивісках державних установ,
на вивісках громадських, політичних організацій, що апелюють саме
до кримських татар (Кримськотатарський театр, бібліотека, регіональ­
ні меджліси тощо), вивіски на крамницях, ресторанах, власниками
яких є кримські татари. Одномовні написи кримськотатарською мо­
вою переважають у місцях релігійного та обрядового значення (ме­
четі, цвинтарі) та в освітніх закладах з кримськотатарською мовою
навчання. Зазвичай кримськотатарські назви отримують нові посе­
лення компактного проживання кримських татар, наприклад, Хошкель-
ди, Ак-Мечеть (передмістя Сімферополя) та окремі вулиці, на яких
проживають кримські татари: Чимеплик сокьагььі, Кьаптар сокьагььи
Достлукь сокьагььі. Кримськотатарські одномовні написи переважа­
ють у приватному секторі, тоді як двомовні та тримовні написи поши­
рені і на приватних, і на офіційних об'єктах МЛ.

34S Sadikhova F A b a d i M. Where’s the Azeri? Trends among store signs in

Baku // Azerbaijan international. - 2000. - 8 (1). - P. 38-39. http://azer.com/
aiweb/categories/magazine/8 l_folder/81_articles/81_storenames. html;
Sharifov O. The Uzbek language exists in two graphic forms simultane­
ously and neither seems capable of ousting the other. - April 28, 2007.
http://enews.ferghana.ru/article.php?id= 1954;
Csatö, E. A., Brendemoen B., Johanson L., Römer C., Stein H. The Lin­
guistic Landscape of Istanbul in the Seventeenth Century / The Urban Mind: Cul­
tural and Environmental Dynamics. - Uppsala University, 2010. - P. 415-439.
349 Röna-Tas A. Turkic Writing Systems / The Turkic Languages. - Lon-
don/New York: Routledge, 1998. - P. 135-137; Berta A. West Kipchak languages/
The Turkic Languages. - London/New York: Routledge, 1998. - P. 304.
350 Landry R.f Bourhis R. Y. Op. cit., - P. 27.
270
271
 Лесь Белей (Київ)
Присутність мови у мовному ландшафті як індикатор
забезпечення мовних прав (на прикладі Закарпатської області)
Засновники досліджень мовного ландшафту Р. Ландрі та Р. Бурі у
статті «Linguistic landscape and ethnolinguistic vitality: An empirical
study» дали таке визначення мовного ландшафту: «Мовний ландшафт
стосується видимості мов у публічних і комерційних знаках на певній
території чи у певному регіоні». Йдеться про «мову дорожніх транс­
парантів, рекламних білбордів, назв вулиць, топонімів, вивісок мага­
зинів, знаків на урядових будівлях тощо»351.
Дослідники визначають дві функції мовного ландшафту: інфор­
маційну та символічну. За концепцією дослідників, базова функція
мовного ландшафту - інформаційна: «служити маркером географічної
території, населеної (або населеної раніше) певною мовною спільно­
тою»352. Тобто мати певну інформацію про мовну спільноту. Крім
цього, за Р. Ландрі та Р. Бурі, мовний ландшафт може вказувати на
склад мовних груп, тобто засвідчувати їх моно-, бі- та полілінгваль-
ність. Мовний ландшафт також вказує на домінантність або підпо­
рядкованість мовних груп. Символічна функція мовного ландшафту
полягає в тому, що він є одним з важливих засобів вираження етнічної
ідентичності мовної спільноти. За Р. Ландрі та Р. Бурі, «відсутність
мови певної мовної групи у мовному ландшафті може призвести до
того, що члени цієї групи почнуть слабше оцінювати силу своєї мов­
ної спільноти і можуть втратити бажання передавати свою мову на­
ступним генераціям та виділятися в окрему мовну групу»353. Тобто
мовний ландшафт - це важливий аспект забезпечення мовних прав
спільноти.
Д. Ґортер та Д. Ценоз наголошують на двоякій, але взаємодетермі-
нованій природі мовного ландшафту: «З одного боку, мовний ланд­
шафт відображає відносний статус різних мов у певному соціолінгвіс­
тичному контексті. З другого ж боку, мовний ландшафт спричиня­
ється до утворення соціолінгвістичного контексту, оскільки на мовців
351 Landry R., Bourhis R. Linguistic Landscape and Ethnolinguistic Vitality:
An Empirical Study» // Journal of Language and Social Psychology. - No. 1. -
1997.-P . 25.
352 Там само. - P. 26.
353 Там само. - P. 29.
272
впливає візуальна інформація. Мова, якою написані знаки, може
вплинути на сприйняття статусу різних мов та вплинути на мовну по­
ведінку»354. Тобто мовний ландшафт одночасно відображає і формує
особливості мовної спільноти.
Для мовного ландшафту не характерна нейтральність. Так чи інак­
ше, він передає певні преференції. За К. Торкінґтон, «знаки (та соці­
альні практики, частиною яких вони є) можуть бути потужними ін­
струментами у (ре)продукції соціального контексту, у якому вони фор­
мують частину ландшафту»355.
Е. Бен-Рафаель та ін.356 зазначають, що з погляду самопрезентації
мовні спільноти намагаються ефективно засвідчити свою присутність
на спільному мовному ландшафті. Д. Брітен та К. Мацумото357 відзна­
чають: «На зміну низхідної моделі, яка відштовхується від соціальної
структури (так як це є у моделі мовних спільнот), прийшла висхідна
модель, що розглядає індивідуальні ідентичності, які контактують і
взаємодіють між собою».
У полілінгвальних мовних спільнотах мови мають різний статус.
Ч. Ферґюсон358*розрізняє три види статусів мов у констеляціях: голов­
на мова, мова меншини, мова особливого статусу. Статус головної
мови передбачає:
що вона рідна для 25 % населення, або для понад 1 млн осіб;
має статус офіційної у державі;
є мовою освіти для понад половини випускників середніх шкіл
країни.
354 Cenoz J.,Groter D. Linguistic landscapes and minority languages.//
Linguistic landscape: A new approach to multilingualism.- Clevedon-2006. -
P. 68.
355 Torkington K. Exploring the linguistic landscape: the case of the 'Golden
Triangle’ in the Algarve// Portugal Papers from the Lancaster University
Postgraduate Conference in Linguistics & Language Teaching - Vol. 3.- 2009. -
P. 32.
356 Ben-Rqfael E., Shohamy E., Hasan M, Linguistic Landscape as Symbolic
Construction of the Public Space: The Case of Israel// International Journal of
Multilingualism 2006. - Vol. 3. -N. 1..
357 Britain D., Matsumoto, K. Languages, communities, networks and
practices// Clinical Sociolinguistics. - Oxford - 2005. - P. 9.
358 Ferguson C. A. National sociolinguistic profile formulas// Sociolonguistics.
Proceedings of the UCLA Sociolinguistics Conference.- The Hague, Paris. -1964.
-P.310.
273
 1. Персональні права: держава може дозволяти (або гарантувати)
Мові меншини характерно:
права певній міноритарній мовіу певних ситуаціях.
що вона рідна для менше, ніж 25 % населення, але не менше, ніж
2. Територіальні права: право використовувати певну мову може
5 % на 100 тис. населення;
залишатися для певної території.
використання для першого класу початкової освіти.
Європейська хартія регіональних або міноритарних мов’61 нале­
Статус спеціальної мови передбачає:
жить до найвпливовіших міжнародних інструментів регулювання мов­
невідповідність будь-якій з вищенаведених ознак;
ної політики. Вона пропагує промоційну мовну політику територіаль­
використання для релігійних ритуалів;
них і персональних прав. Хартія регулює ряд положень, що можуть
використання для літературних творів;
впливати на стан мовного ландшафту:
використання як lingua franca;
«Стаття 10, п. 2 (...) Сторони зобов’язуються дозволяти і/або за­
використання певними віковими групами населення.
охочувати: (...) g) використання або прийняття, у разі необхідності -
Визначення статусу мови і забезпечення мовних прав належить до
паралельно з назвами офіційною мовою (мовами), традиційних
компетенції мовної політики. «Мовна політика - це політика суспіль­
правильних форм написання назв місцевостей регіональними мовами
ства у певному ареалі мовного спілкування: набір переконань, прин­
або мовами меншин.
ципів та рішень, що відображає ставлення спільноти до її вербального
Стаття 10, п. З Стосовно публічних послуг, які надаються адмініст­
репертуару та комунікативного потенціалу»359. До сфери вербального
ративною владою або іншими особами, що діють від їхнього імені,
репертуару входить також мовний ландшафт.
Сторони зобов’язуються, у межах території, на якій використовуються
Г. Клосс360 розрізняє промоційну, толеративну та змішану мов­
регіональні мови або мови меншин, з урахуванням кожної мови, а та­
ну політику. Промотивна політика заохочує вживання певної мови
кож у міру розумної можливості:
(мов) за допомогою конституційних, адміністративних та правових
а) забезпечити використання регіональних мов або мов меншин у
інструментів; виділяє або гарантує засоби (гроші, персонал, простір)
наданні послуг.
для мови; уточнює та резервує сфери вживання (школи, суди, адмініст­
Стаття 13 п. 1 Стосовно економічної та соціальної діяльності, Сто­
рація) для мови; може бути непрямою, промувати одну (або декілька)
рони зобов’язуються, в межах всієї країни (...):
мов без прямого декларування; толеративна політика дозволяє вжи­
с) запобігати практиці, яка заважає використанню регіональних
вати мову без виділення засобів, часу і місця. Може бути прихованою
мов або мов меншин в економічній або соціальній діяльності».
(без будь-яких декларацій) та відкритою (з відкритими деклараціями
А. Павленко розрізняє три види елементів мовного ландшафту:
про те, які мови толеруються); змішана політика може толерувати мо­
офіційні, комерційні та приватні362, тобто ті, які встановлює держава
ву (мови) меншин, забезпечувати вибрані аспекти бюрократії: на­
(вивіски на державних установах, міське маркування, меморативні
приклад, чотиримовні попереджувальні знаки у Сінгапурі, забезпе­
написи), ті, які встановлюють приватні особи під контролем держави
чення перекладу в судах США, платна освіта іншими мовами. Ця по­
(вивіски на приватних підприємствах, реклама), та приватні, які не
літика передбачає промоцію кількома публічними засобами, толеру­
контролює держава (приватні оголошення, написи на приватних будів­
вання тощо.
лях, стріт-арт). Хартія захищає міноритарні мови на рівні офіційних та
За правовими обмеженнями мовна політика може толеру-
комерційних елементів мовнош ландшафту.
вати/промувати:

361 Рада Європи. Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин
3y> Schiffman H. Linguistic culture and language policy.- London.- 1996. -
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_014.
p. 18. 362 Pavlenko A. Languistic landscape of Kyiv: A Diachronic study // Linguistic
y,° Kloss H. The American Bilingual Tradition/ H. Kloss.- Rowley. - 1977.
Landscape in the City - Bristol - 2010. - p. 134.
- p. 90. 275
274
 Стаття 15 Хартії передбачає моніторинг її дотримання. Країна, яка Ромська мова не захищається Хартією в Україні, однак її носії
ратифікувала Хартію, за рік після ратифікації повинна надати звіт про становлять суттєвий сегмент населення. За даними перепису насе­
виконання її положень, а потім надавати відповідні звіти кожні три лення 2001 р. майже 2 % від населення області. Тим паче в Ужгород­
роки. ському та Берегівському районах є кількох населених пунктів компакт­
Для фіксації та звітності щодо стану присутності мови на мовному ного проживання ромського населення. Однак поріг присутності на
ландшафті доцільно ввести поняття порогу присутності мови на мов­ мовному ландшафті ромська мова не подолала. Ми зафіксували тільки
ному ландшафті. Наприклад, якщо певна мова має статус міноритар- одну комерційну вивіску на ресторані в Ужгороді, виконану ромською
ної і, відповідно, присутня на офіційних елементах МЛ, зокрема на мовою, транслітеровану українською: Романі Яг/ ресторан (ромськ.
вивісках на державних установах та дороговказах поряд з головною Ромська ватра/ багаття).
мовою за термінологією Ч. Фергюсона, а також вільно вживається на Ці дані свідчать про те, що мовні права національних меншин За­
комерційних елементах МЛ, то така мова подолала поріг присутності. карпаття на рівні мовного ландшафту забезпечуються вибірково. Пра­
У Закарпатській області серед міноритарних мов на мовному ва російської, угорської та румунської меншин забезпечені, права ні­
ландшафті найбільше присутня російська мова. Нею дублюється знач­ мецької та словацької меншин забезпечені неповно, а правами рим­
ний відсоток комерційних елементів МЛ та вивіски на школах з ро­ ської меншини знехтувано.
сійською мовою навчаня.
Угорська й румунська мови також подолали поріг присутності на
мовному ландшафті. На вивісках на державних установах у населених
пунктах, де проживають угорська та румунська меншини, написи дуб­
люються їхніми мовами, наприклад у с. Солотвино, де проживають
угорська та румунська меншини, вивіска на сільській раді дублюється
цими мовами: Ucraina/ Consiliul Orä§enesc/ SlatinaraionulTiaciv/ regiunea
Zacarpatia/ Україна/ Солотвинська селищна рада/ Тячівськцй район/ За­
карпатська область Ukrajna/ Szlatinaközsegitanäcsa/ Tecsöijäräs/ Kärpä-
talja. Також ці мови присутні і на рівні комерційних елементів МЛ.
Німецькомовна спільнота живе у кількох селах Мукачівського,
Свалявського та Тячівського районів області. Однак німецька мова
присутня тільки на офіційних елементах МЛ села Павшино: на таб­
лиці при в’їзді у село: Павшино/ Pausching та на сільській раді: Укра­
їна/ Закарпатська область/ Мукачівський район/ Павшинська сільська
рада та Ukraine/ Transkarpatien Mukatschewer Kreis/ Burger-Meisteramt
des Dorfes Pausching. Також німецька мова вживається на меморатив-
них елементах МЛ.
Словацька мова вживається тільки на меморативних елементах
МЛ, здебільшого на хрестах, наприклад, у с. Середньому є два хрести
з словацькомовними підписами: Klaniame sa ti Kriste, a dobrorecime ti
lebo si svojim Krizom vykupil svet 1995 [Кланяємося тобі, Христе, і
приносимо тобі хвалу, бо своїм хрестом ти відкупив світ 1995] та Kriz
je znakom späsy Viem komu som uveril 1991 [Хрест - знак спасіння. Я
знаю, у кого повірив 1991].
276 277
 Дмитро Дергач (Київ)
Реклама в Ukr.net: мовні права в умовах ринкової економіки
Сучасна спрямованість на динамізацію суспільного життя часто
актуалізує досить нестандартні форми поширення інформації як дже­
рела знань про світ, його еволюцію, пріоритети та перспективи. Це, у
свою чергу, перманентно породжує сучасні засоби зв’язку, інформу­
вання, що в умовах відсутності комунікативних кордонів сприяє онов­
ленню інтерактивного простору. Йдеться, передусім, про сферу мас-
медіа, ресурс якої передбачає поширення інформативного матеріалу з
метою його впливу на мовну свідомість реципієнтів. Зважаючи на пе­
ретворення названого поля на масштабний, синкретичний за своєю
будовою простір, його основні одиниці, характеристики, функції в на­
уці розглядаються в конструктах різних галузей гуманітарного знання,
зокрема лінгвістики, соціології, соціолінгвістики, психології, психо­
лінгвістики, журналістики та ін.
Загалом новітні розвідки щодо специфіки засобів масової інфор­
мації, особливо зважаючи на їх лінгвостилістичну, соціолінгвістичну,
психолінгвістичну природу, вже сформували наукову медіалінгвістич-
ну школу в американській, західноєвропейській, слов’янській гума-
нітаристиці. Так, Д. Розенталь, Г. Солганик, В. Костомаров, Л. Шев­
ченко, Б. Ажнюк, М. Володіна, Т. Добросклонська, О. Стишов, С. Че-
меркін, В. Петренко, О. Сусська, Ю. Шерковін, В. Шрамм, Г. Ласвелл
та ін. у своїх працях розглядають мову, насамперед, як суспільне яви­
ще, звертаючи увагу на її соціальну природу, функції, чим визначають
результативність наукового пошуку мотиваційних критеріїв щодо
спеціалізації мови медіаресурсу, позначеного, зокрема, різними екст-
ралінгвальними чинниками.
Динаміка сучасного інформаційного простору як комунікативної
реальності, що активно впливає на лінгвокультурний, психологічний
рівень розвитку сучасного соціуму, його свідомість, інтерпретується,
зокрема, М. Володіною. На думку дослідниці, останнім часом «нау­
ково-технічну революцію змінила революція інформаційна, в ході якої
виникло нове, «інформаційне суспільство»363. Це, у свою чергу, пояс­
нює «появу інформаційної інфраструктури, так званої «інфосфери»,
що охоплює сукупність інформаційних процесів, пов’язаних із багато-
363 Язык средств массовой информации : учеб, пособие для вузов / Под
ред. М.Н. Володиной - М., 2008. - С. 11.
278
вимірним представленням інформації, форм і методів її виробництва,
кодування, збереження та передачі, а також місця людини у структурі
цього "кіберпростору»364.
На нашу думку, аналізуючи соціальну природу мови масової ко­
мунікації, варто зважати й на характер поширення інформації, покли­
каної оцінювати навколишній світ, певною мірою впливати на мовну
свідомість соціуму, а отже, моделювати інформаційну картину світу.
Таким чином, «мову можна розглядати як особливий вид соціальних
інформаційних зв’язків», лінгвістичне забезпечення яких «сприяє по­
дальшому розвитку суспільства, результатом чого є створення особ­
ливого інформаційно-мовного бачення світу»365. Відтак, «публіцис­
тичний простір, - на слушне переконання Г. Солганика, - охоплює
функціонування ідей, думок і положень соціального, політичного, іде­
ологічного, світоглядного характеру. Це дуже масштабна, потужна
сфера, у якій ідеї розповсюджуються з метою впливу на думки і по­
чуття»366.
Одним із репрезентативних засобів масової інформації в сучас­
ному комунікативному просторі можна вважати рекламу як медійний
ресурс актуалізації вже відомої або формування нової інформації з
того чи іншого питання суспільного життя, що, відтак, передбачає
особливий тип когніції навколишнього світу. Пізнавальний складник
рекламного тексту, як і медіа загалом, спроектований на вплив на мов­
ну свідомість реципієнта, а часто — й маніпуляцію нею. Так особли­
вості рекламних текстів корелюють з їх спрямованістю на вплив та
переконання, зреалізованих як на рівні мови, так і в урахуванні мас-
медійних технологій. Це передбачає зосередження уваги на інтра- й
скстралінгвальних факторах, що визначають функціонально-стиліс­
тичну специфікацію реклами, - мову, формат, зміст, аудиторію, тема­
тику, завдання. Такий функціональний пріоритет реклами зумовлює
мотивовану інтерпретацію її науковцями як креолізованого поля ко­
мунікативної реальності, тобто, за словами Т. Добросклонської, «особ-
364 Там само.
365 Там само. - С. 10.
366 Язык современной публицистики : сб. ст. / Сост. Г.Я. Солганик. М.,
2005.-С . 25.
279
 ливої знакової системи змішаного типу з визначеним співвідношен­
ням вербальних і аудіовізуальних компонентів»367.
Ідеться, відтак, про використання засобів і одиниць різних знако­
вих систем (зокрема, й мовної) для досягнення відповідного резуль­
тату. Ступінь креолізованості, або, за словами Т. Колокольцевої, «по­
лі кодо вості»368, рекламного тексту екстралінгвально мотивований,
оскільки залежить передусім від формату та засобу інформування.
Так, наприклад, друкована реклама має враховувати особливості роз­
ташування матеріалу, його візуальної доречності та різноплановості.
Реклама на радіо спирається на співмірність відтворювання самого
тексту з його звуковим, музичним оформленням. У такому разі рек­
лама в телевізійному та інтернет-просторі є найбільш синкретичною
та, на думку дослідників, найбільш переконливою та дієвою, оскільки
поєднує в собі текстуальні, аудіо- й відеозасоби впливу на мовну сві­
домість реципієнтів.
Зокрема, Ю. Шерковін у працях, присвячених аналізу масових ін­
формаційних процесів, справедливо зазначав, що «масова комунікація
передусім стосується основних закономірностей психічної діяльнос­
ті»369, яка породжує інтерференційні процеси - безпосередній вплив
інформації на мовну свідомість індивіда / соціуму. Це передбачає, зок­
рема в досліджуваній нами інтернет-рекламі, реалізацію механізмів
чотирьох послідовних етапів: «когнітивного (передача інформації, по­
відомлення); афективного (емоційний аспект, формування ставлення);
сугестивного (переконання); конативного (визначення поведінки)»370.
Особливе місце в стратегії створення рекламного тексту, безпереч­
но, належить мові, чий функціональний ресурс і статус у цьому полі
має прагматичну зорієнтованість. У першу чергу, це пояснюється тим,
що реклама розрахована на широку аудиторію, мовна свідомість якої
має гетерогенний характер. Така особливість мови рекламної продук­
ції, зокрема в інтернет-мережі, розширює мовні права її споживачів,
367 Добросклонская Т.Г. Язык средств массовой информации : учеб, по­
собие. - М., 2012. - 16 с.
368 Рекламный дискурс и рекламный текст / науч. ред. Т.Н. Колокольцева.
- М .,2011.-С . 7.
369 Шерковин Ю.А. Психологические проблемы массовых информацион­
ных процессов. - М., 1973. - С. 11.
370 Жирков А.В. Приемы манипулятивного воздействия в рекламе // Рек­
ламный дискурс и рекламный текст / науч. ред. Т.Н. Колокольцева. - М,
2011.-С . 172.
280
що регламентується законодавством. Як відомо, законодавчі докумен­
ти, що визначають статус державної мови в Україні, характер її по­
ширення та функціонування в різних сферах суспільного життя, — це
Конституція України, Закони України «Про засади державної мовної
політики», «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов
або мов меншин», «Про національні меншини», «Про ратифікацію
Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин»,
Декларація прав національностей України та ін.
Державною мовою в Україні є українська, вона повинна викорис­
товуватися на всій території України, а отже, забезпечувати функціо­
нування всіх сфер суспільного життя — політики, науки, культури та
ін. Що ж стосується сфери мас-медіа — одного з першорядних джерел
інформування в сучасному світі, — то статус медійної мови законодав­
цями визначається варіабельно. Зокрема, у статті 24 Закону України
«Про засади державної мовної політики» зазначається: «Кожному га­
рантується право споживати інформаційну продукцію засобів масової
інформації будь-якою мовою. Це право з поважанням принципу неза­
лежності і самостійності засобів масової інформації забезпечується
створенням умов для розповсюдження інформації різними мовами і
вільного вибору мови її споживання»371 Така законодавча норма роз­
ширює мовні права сфери масової інформації, в якій використання
державної мови, української, має не завжди обов’язковий характер. Це
знову ж таки регламентовано юридично у статтях 6 і 24 Закону Укра­
їни «Про засади державної мовної політики»: «Держава сприяє вико­
ристанню державної мови в засобах масової інформації....»; «Держава
сприяє виданню і розповсюдженню аудіо- та аудіовізуальних творів,
друкованих видань державною мовою, регіональними мовами або мо­
вами меншин»372.
Така позиція співвідноситься із законодавчим визначенням: рек­
лама як інформація «про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій
формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати
обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи то­
вару»373. Відповідно, основний смисловий акцент зроблено на доне­
сенні рекламної інформації до реципієнта, а її мова та формат мають у
371 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5029-17.
372 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5029-l 7.
373 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270/96-Bp.
281
такому разі факультативний характер, про що також ідеться у статті У багатьох випадках реклама в Інтернет-мережі Ukr.net постає як
26 Закону України «Про засади державної мовної політики»: «Реклам­ креолізований засіб інформування, коли графічний чи аудіотекст спів­
ні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рек­ відноситься з відповідним відеоматеріалом: «The NORTH FACE. Зим­
ламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на няя коллекция 2013. Barack Obama, Russel Crowe, Uma Turman,
вибір рекламодавця»374. Angelina Jolie. Звезды утепляются c The NF». Рекламний слоган під­
Такі законодавчі норми та прагматична орієнтація реклами пояс­ кріплений відео названих осіб, які демонструють колекцію зимового
нюють її забезпечення різними мовами. Це підтверджується, зокрема, одягу відомого бренду.
результатами соціолінгвістичного спостереження над мовою реклами Засоби креолізації пов’язані також із особливостями презентації
в інтернет-ресурсі Ukr.net та мовними правами її споживачів. Як ві­ рекламного тексту. Наприклад, слова реклами «Новогодняя жара. APL
домо, це — безкоштовний новинний, рекламний портал України, один Travel - настоящий отдых» подано різними кольорами: «новогодняя»
із найпопулярніших сервісів електронної пошти. Відтак, було з ’ясо­ — синім, «жара» — червоним, що загалом є цілком умотивованим.
вано, що в більшості випадків рекламодавці послуговуються засобами Мовні права рекламодавців і споживачів реклами, зокрема в ін-
кількох мов, як правило іноземної (англійської, німецької, французь­ тернет-просторі, регламентовані законодавством України та економі­
кої) та російської (рідше — української). Це пояснюється передусім чними реаліями ринкової економіки в умовах глобалізованого світу.
покликанням на назви зарубіжних брендів, які в рекламному тексті Екстралінгвальні фактори поширення рекламної продукції та її впливу
передаються в оригіналі та коментуються, відповідно, російською чи на масову аудиторію, звужують функціональний потенціал державної
українською мовами. Наприклад375*: «Bon prix. It’s me. Магазин одеж­ мови в цій сфері, що суперечить статусові української мови, визначе­
ды и товаров для дома»; «Evora. Клубный бутик модной бижутерии»; ному Основним законом.
«Steve Madden. Стильная американская обувь»; «Make up. Парфюме­
рия с доставкой»; «Modna kasta. Великі знижки на модні бренди» та
ін. Власне україномовної реклами на порталі було помічено значно
менше: «Брокбізнесбанк. На всі 100! 24 години на добу 24 % річних у
гривнях. Тихо! Працюють гроші».
Трапляється також дублювання тексту реклами кількома мовами,
що, на нашу думку, є більш коректним щодо споживачів. Так, торго­
вельна марка Merrell в Інтернет-ресурсі Ukr.net прорекламована, що
важливо, українською мовою з можливістю обрати й російськомовний
варіант тексту: «Merrell. Зима прийшла і ти виходь!» та ін. Також було
зафіксовано цілком закономірне, мотивоване порушення орфографіч­
ної норми в назві компанії, що займається продажем автомобілів на
території України: «AVTO SALE. Купи новую машину выгодно». Як
відомо, в українській мові є складноскорочені слова авто, автівка,
похідні від англійського auto. Спираючись на український ринок, рек­
ламодавці свідомо пішли на використання девіатива AVTO, що фак­
тично є транслітерованою формою українського варіанта.

374 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5029-l7.
375 Покликання робиться на рекламу, розташовану за адресою:
http://www.ukr.net.
282 283
 Галина Зимовець (Київ) хідно враховувати їхній юридичний статус, який накладає певні об­
Комерційні власні назви в структурі комунікативної ситуації: меження на способи утворення та функціонування ергонімів, прагмо-
права мовної особистості У8. вимоги законодавства німів і торговельних знаків, а отже, визначає мовні права окремих
суб’єктів цього процесу.
Поглиблення спеціалізації суспільства та посилення глобалізацій- Юридичні вимоги щодо комерційних номінацій сформульовано в
них тенденцій спричинили необхідність свідомого регулювання де­ законодавчих актах, які встановлюють засади господарювання в ці­
яких сфер уживання мови, які раніше функціонували стихійно. Ідеться лому, зокрема в Цивільному378, Господарському379 і Податковому ^80
насамперед про лінгвістичні аспекти політичної та економічної діяль­ кодексах, а також у більш спеціалізованих нормативних актах: у Па­
ності як окремих індивідів, так і їхніх угруповань. У маленьких за­ ризькій конвенції про охорону промислової власності від 20 березня
мкнених соціумах доби середньовіччя всі мешканці, як правило, знали 1883 року381, Законах «Про охорону прав на знаки для товарів і по­
один одного, і тому не було актуальним надавати спеціальні позна­ слуг»382, «Про рекламу»383, «Про державну реєстрацію юридичних
чення окремим виробникам, продавцям, урядникам тощо. Із зростан­ осіб та фізичних осіб - підприємців»384, «Про захист від недобросовіс­
ням районів, на які поширювалася підприємницька діяльність, та із ної конкуренції»385, «Про підприємництво» (утратив чинність 2004
збільшенням кількості населення комунікативна ситуація докорінно року)386 та відомчих інструкціях. При цьому слід зазначити, що різні
змінилася, оскільки в економічний обіг почали вступати суб’єкти, які типи комерційних назв мають різне регулювання та рівень юридич­
особисто не були знайомі, що й зумовило потребу якимось чином по­ ного захисту, що, на нашу думку, є позамовним чинником, який ле­
значити себе, увиразнивши ті або інші свої істотні риси, що спричи­ жить в основі поділу назв комерційної галузі на три класи, а саме на
нило виникнення нового ономастичного класу комерційних назв, до ергоніми, прагмоніми та торговельні марки.
яких ми зараховуємо ергоніми (найменування ділових об’єднань лю­ Оскільки розглядані власні назви грають велику роль у суспіль­
дей)’76, прагмоніми (найменування товарів)377 та торговельні марки. ному житті, уважаємо за потрібне з’ясувати, наскільки механізми
Передусім слід зазначити, що ці оніми належать до так званої штучної утворення одиниць цього класу відповідають максимам успішної ко-
номінації, яка визначає деякі їхні ономасіологічні особливості. Зок­
рема, ідеться про те, що поповнення даного ономастичного класу но­
вими одиницями має суб’єктивний характер, що пов’язано з наявністю 378 Цивільний кодекс України. - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-
індивідуального або колективного номінатора. Власне цим процес 15.
штучної номінації відрізняється від природного розвитку лексичної 379 Господарський кодекс України. -
системи, коли нові одиниці та значення формуються консенсусно в http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15.
межах усієї мовної спільноти. Саме з огляду на такий характер функ­ 380 Податковий кодекс України. -
ціонування підсистеми комерційних власних назв виникає потреба у http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.
визначенні чітких правил гри в цій галузі. На жаль, юридичний аспект 381 Паризька конвенція про охорону промислової власності. -
здебільшого залишається поза увагою дослідників даного ономастич­ http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_123.
382 Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». -
ного класу, оскільки в центрі наукових інтересів насамперед перебу­
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3689-12.
ває вивчення мотивації і структури таких назв. Однак ми вважаємо, 383 Закон «Про рекламу». - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/270/96-
що при розгляді специфіки функціонування комерційних назв необ- %00%В2%01%80.
384 Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців». - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15.
376 Подольская Н.В. С л о в а р ь о н о м а с т и ч е с к о й т е р м и н о л о г и и . - 2 - е и зд .
385 Закон «Про захист від недобросовісної конкуренції». -
п е р е р а б . и д о п . - М .: Н а у к а , 1 9 8 8 . - С . 151.
Ітр://гакоп1 .rada.gov. ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D 1%80.
377 Комолова З.П. С е м а н т и ч еск а я м о т и в и р о в а н н о с т ь п р а г м о н и м о в / / П р о б ­
386 Закон «Про підприємництво». -
л ем ы с е м а н т и к и . - М ., 1 9 7 4 . - С. 3 3 3 - 3 3 9 .
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/698-12.
284
285
 мунікації та загальному принципу кооперації комунікантів. З огляду
на визначеність комунікативних ролей, у даному випадку розглядаємо
першого комуніканта, який називає компанію або продукт, як номіна-
тора, а другого - як реципієнта. Як відомо, з позиції теорії П. Грайса
успішна комунікація повинна мати кооперативний характер і задо­
вольняти так звані максими, згідно з якими повідомлення мають бути
достатньо інформативними, релевантними, правдивими та зрозумі­
лими реципієнтові 387. На нашу думку, назву підприємства або органі­
зації можна розглядати як меседж, з яким суб’єкт господарювання
(номінатор) звертається до своїх потенційних адресатів, що потребує
з’ясування її прагматичного потенціалу. Тому поряд з визначенням
юридичних основ номінації в даній галузі у цій статті ми на­
магатимемося простежити, наскільки відповідає стан справ сучасних
українських комерційних назв сформульованому П. Грайсом ідеалу.
Наш аналіз почнемо з ергонімів, оскільки в законодавстві України
найчіткіше прописані вимоги щодо найменувань суб’єктів господарю­
вання, що, очевидно, визначається їхньою юридичною функцією, а
саме необхідністю однозначної ідентифікації конкретного суб’єкта
господарювання. Статтею 2 Закону «Про підприємництво» було вста­
новлено норми найменувань суб’єктів господарювання, які пізніше
прописали в Господарському кодексі (ст. 159) та деталізували в «Ви­
могах щодо написання найменування юридичної особи або її відок­
ремленого підрозділу (Наказ Міністерства юстиції України від
05.03.2012 № 36 8/5)388». Перша група вимог стосується структури
найменування, яке повинно складатися з: 1) зазначення організаційно-
правової форми підприємства та 2) власне назви. При цьому під орга­
нізаційно-правовою формою маються на увазі такі позначення, як ПП
(приватне підприємство), АТ (акціонерне товариство), СП (спільне
підприємство), ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю) то­
що. Ця вимога не стосується органів державної влади, органів міс­
цевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим,
державних, комунальних організацій, закладів, установ. Крім того,
нормативними документами допускається існування скороченого на­
йменування, яке також отримує юридичний захист.
3X7 Гоайс Г. П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвис­
тике. - М., 1985. - Вып. 16.- С. 217— 237.
3X8 Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокрем­
леного підрозділу. - http://zakonl.rada.gov.ua/laws/show/z0367-12.
286
Друга група вимог має суто формальний характер і стосується ви­
користовуваних мовних засобів. Зокрема, допускається вживання лі­
тер українського та англійського алфавіту (в англійському варіанті
найменування), арабських і римських цифр, розділових знаків, а також
деяких інших поширених графічних символів. Принагідно звернемо
увагу на те, що основне навантаження щодо ідентифікації суб’єкта
господарювання лежить передусім на власне вербальному компоненті,
графічні паравербальні засоби, як-от використання великої літери та
лапок, не визнаються законодавством диференційним засобом.
Крім структурних обмежень закон встановлює також ще одну гру­
пу вимог щодо змісту найменування. Зокрема, стаття 27 Закону «Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»
та п. 1.7.1. «Вимог...» забороняє використання в найменуванні юри­
дичної особи приватного права повного чи скороченого найменування
органу державної влади або органу місцевого самоврядування, а та­
кож визначених Кабінетом Міністрів України історичних державних
найменувань. Поряд із цим зазначеними документами встановлю­
ються правила найменування окремих видів юридичних осіб, а саме
тих суб’єктів господарювання, у назві яких використовуються певні
слова або словосполучення (наприклад: фондова біржа, торгово-про­
мислова палата, страхова компанія, партія, державна, національна
компанія тощо). Найсуворіші вимоги прописані для банків: наймену­
вання банку має містити слово банк, а також зазначення організа­
ційно-правової форми банку. Слово банк та похідні від нього дозволя­
ється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які заре­
єстровані Національним банком України як банк і, відповідно, мають
банківську ліцензію. Уживання в найменуванні банку слів Україна,
державний, центральний, національний та похідних від них можливе
лише за згодою Національного банку України.
Отже, стосовно організаційно-правового компонента наймену­
вання існують цілком виправдані обмеження прав номінатора на ко­
ристь реципієнта найменування, метою чого, очевидно, є зменшення
можливостей для маніпулювання та введення в оману. Завдяки цьому
забезпечуються практично всі чотири максими комунікації, насампе­
ред правдивість інформації. При цьому слід зробити одне застере­
ження, що від реципієнта вимагається також певний рівень юридичної
грамотності для розрізнення відповідних юридичних позначень.
Натомість регулювання змісту назви суб’єкта діяльності є досить
ліберальними. Пункт 1.2. «Вимог» лише визначає, що така «...назва
287
 може [не повинна, а може! - Г. 3.] складатися з власної назви юридич­
ної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду,
способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомос­
тей»>Х9, однак всі інші положення стосуються виключно заборони на
використання національних символів та назв організаційно-правової
форми (п.1.3.), що робиться, припускаємо, з метою не ввести в оману
потенційних партнерів або клієнтів. Отже, номінатор є досить вільним
у виборі власної назви, що дає йому великий простір для самовира­
ження та здійснення мовного впливу на реципієнта. Також слід зазна­
чити, що громадянин-підприємець має право заявити як комерційне
найменування своє прізвище або ім’я, що, безумовно, є охороною йо­
го прав на власне ім’я та його використання. Згідно з законом «Про
захист від недобросовісної конкуренції», використання у фірмовому
найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомір­
ним, якщо до власного імені додається певний відмітний елемент, що
виключає сплутування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання.
Таким чином, закон фактично не встановлює значних обмежень або
вимог до цієї частини найменування і тому виконання принципу коо­
перації залежить від сумлінності конкретного номінатора, який може
нав’язувати потенційному покупцеві певний імідж свого підприємства.
Оскільки із зазначеного вище випливає, що основні вимоги до на­
йменувань суб’єктів господарювання стосуються юридичних аспектів,
а саме визначення організаційно-правової форми, констатуємо: зако­
нодавство регулює використання цих найменувань в офіційно-діло­
вому стилі, однак не в інших видах дискурсу, тобто метою юридичних
норм передусім є забезпечення чіткої визначеності суб’єкта господа­
рювання в офіційно-діловій сфері. Зокрема, статтею 27 Закону «Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»
забороняється проведення державної реєстрації найменувань, які є
тотожними тим, що вже наявні в Єдиному державному реєстрі. Подіб­
ні вимоги щодо захисту найменувань містяться також у міжнародних
договорах, зокрема стаття 8 Паризької конвенції передбачає, що «Фір­
мове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов’язко­
вого подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно час­
тиною товарного знака»*390.
3X9 Вимоги щодо написання найменування юридичної особи ...
390 Паризька конвенція про охорону промислової власності 1іПр://гакоп2.
rada.gov.ua/laws/show/995_l 23
288
Крім україномовного найменування юридична особа може мати
англомовне найменування, що, на наш погляд, є безперечним пору­
шенням прав номінатора, оскільки нав’язує йому невластиву мовну
ідентичність. Фактично закон визнає пріоритет англійської мови, що
суперечить принципу рівності, незважаючи на національну належ­
ність, та мозаїчному характеру глобального транснаціонального біз­
несу, який походить не лише з англомовних країн. Виникає логічне
питання щодо того, як бути з компаніями, зорієнтованими, наприклад,
на німецький або французький ринок чи іноземними підприємствами
неангломовних країн, які реєструються в Україні. Наприклад, данська
компанія «Юск» має найменування данською мовою .Іузк (ютланд­
ський). В оригінальній версії назва компанії спочатку звучала, як ^ к
8 ег^еІ 0) з ^ е г 391 (Ютландський склад білизни). Якщо виходити з анг­
лійського прочитання назви компанії, отримаємо відмінну фонетичну
форму, що значно спотворює звучання оригіналу. Тому, на нашу дум­
ку, варто допустити написання найменувань також іншими мовами із
зазначенням у реєстраційних документах, якою саме мовою слід чита­
ти назву, як це спостерігаємо в законодавстві інших країн, зокрема в
Російській Федерації.
Попри чіткі вимоги чинного законодавства щодо забезпечення
унікальності найменування суб’єкта господарювання на практиці спо­
стерігається існування тотожних назв. Це пояснюється тим, що до
2001 року чинним законодавством не було встановлено обмежень на
проведення державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності
- юридичних осіб з тотожними найменуваннями. Слід зазначити, що
навіть згідно з чинним законодавством допускаються (частина четвер­
та статті 489 Цивільного кодексу України) однакові комерційні на­
йменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які
вони виробляють та (або) реалізують, і послуг, які ними надаються.
Крім того, Цивільний кодекс України визначає, що право інтелектуаль­
ної власності на комерційне найменування є чинним з моменту пер­
шого використання цього найменування та охороняється без обо­
в’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від
того, є комерційне найменування частиною торговельної марки чи ні.
Зазначений кодекс також передбачає, що відомості про комерційне
найменування можуть (а не повинні!) вноситися до реєстрів, порядок
ведення яких встановлюється законом. Тобто, як бачимо, Цивільний
391 http://www.jysk.com/frontpage/aboutJysk/history.htm.
289
 кодекс України підходить до проблеми комерційного найменування
ліберальніше порівняно з іншими нормативними актами. Він не пе­
редбачає обов’язку для суб’єкта господарювання мати відмінне комер­
ційне найменування, а у випадку його використання не передбачено
обов’язкової його реєстрації. Цим фактично перекреслюється можли­
вість проведення однозначної експертизи правомочності викорис­
тання фірмового найменування. Крім того, відсутні і власне лінгвістич­
ні критерії розрізнення подібних, схожих назв, а також назв, які мо­
жуть увести в оману. По суті, номінатор має повну свободу дій, і до­
тримання ним принципу кооперації є досить проблематичним з огляду
на цілу низку причин, у тому числі об’єктивного характеру, головна з
яких полягає в дефіциті мовних ресурсів, що можуть ефективно вико­
ристовуватися для розрізнення суб’єктів господарювання, оскільки
для рекламного впливу підходить лише обмежене коло позитивно ко-
нотованої лексики досить абстрактної семантики. Це змушує номіна-
торів звертатися в той або інший спосіб до тих ресурсів, які вже було
використано в інших назвах.
Крім випадків повної тотожності найменувань, які залишилися від
попередньої епохи і кількість яких є незначною, слід відзначити наяв­
ність великої кількості подібних назв, які навряд чи будуть розрізня­
тися реципієнтом назви. Ідеться про дві групи випадків. По-перше, за
нашими спостереженням, часто наявна тотожність індивідуальної на­
зви при відмінності в її організаційно-правовій частині. Маємо на ува­
зі найменування компаній різної організаційно-правової форми з іден­
тичними власними назвами (ілюстративний матеріал зібрано в довід­
ковому виданні «Золоті сторінки України 2006»): Агенція нерухомості
«Столиця», ТОВ Будівельна компанія «Столиця», ТОВ Інвестиційно-
будівельна компанія «Столиця», ЗАТ «Страхова компанія “Столи­
ц я”», ТД ПП «Столиця», ТОВ «Столиця», ТОВ «Донецький центр
технічного постачання “Регион”», ВП ТОВ «Регіон», ЗАТ «Регіон»,
ПНТП «Регіон», ПП «Регіон», СК ТОВ «Регіон», ТОВ «Регіон», ТОВ
«Торговий дім “Регіон”», ВАТ«Агропідприємство “Н ива”», ТОВ «Аг­
рофірма “Н ива”», ЗАТ «Нива», НВП ТОВ «Нива», ТОВ «Сільсько­
господарське підприємство “Н ива”», Сільськогосподарський коопе­
ратив «Нива», СПК аграрний «Нива», ТОВ «Нива», ВАТ «Світ»,
Державне спеціалізоване видавництво «Світ», ЗАТ «Світ», КП
«Світ», МПЦ «Світ», ПФ «Світ», ТОВ «Світ», Українсько-російське
СП «Світ», ТОВ фірма «Світ». Як показує практика, ергоніми в ін­
ших функціональних стилях, крім офіційно-ділового, можуть вико­
290
ристовуватися з пропуском організаційно-правової форми, що має
наслідком суб’єктивно недостатній контраст між позначенням тих
суб’єктів, які мають однакову власну назву. Безумовно, це може спри­
чинити нерозрізнення реципієнтами найменувань окремих підпри­
ємств. Якщо йдеться про реципієнтів-співробітників інших компаній і
установ, ризик уведення в оману є мінімальним, однак для пересіч­
ного мовця розрізнити такі найменування проблематично. Таким чи­
ном, у цих випадках констатуємо не виконання максим кількості та
якості інформації.
Друга група випадків стосується створення юридичного розріз­
нення між назвами за допомогою введення до назви додаткового літер­
ного або цифрового модифікатора, напр.: ПП «Світ Ф», ТОВ «Кон-
тинент-А», ТОВ «Восход-К», ПП «Н-Транс», МПП «Енергія-3», ТОВ
«Модем-А», ТОВ «Колос-К», ТОВ «Абсолюті», ЛТД ТОВ «Аверс-9»
тощо. Як і в попередній групі прикладів, констатуємо, що контраст
між найменуваннями з позиції пересічного носія мови, не втаємниче­
ного в секрети юридичної кухні, може виявитися недостатнім.
Загалом для виконання ергонімами первинної номінативної функ­
ції в офіційно-діловому стилі цілком достатньо було б цифрових іден­
тифікаторів, як, наприклад, підприємство № 1 , 2 тощо. Натомість ви­
користання інших мотиваторів зумовлене тим, що, крім власне на­
йменування суб’єкта господарювання, завданням ергонімів є здійс­
нення функції повідомлення (інформування) про характер виробниц­
тва та переконання (персуазії), які спрямовані на реципієнта, тобто
покупця відповідної продукції або партнера по бізнесу. При перева­
жанні інформативності назва будується з агіелятивної лексики, яка
описує вид підприємства та сферу його діяльності, основною є її ре­
презентативна функція. У цьому випадку кооперацію комунікантів
забезпечують максими релевантності, якості та до певної міри кількості.
При виборі персуазивних стратегій на перший план виходять екс­
пресивна та апелятивна функції мови, з якими пов’язана зміна взаємо­
дії комунікантів, що втрачає свій кооперативний характер. По суті
спостерігаємо класичну ситуацію суперечності між потребами двох
комунікантів: інтенція номінатора полягає в здійсненні впливу на ре­
ципієнта, створенні свого позитивного іміджу, реципієнт, натомість,
зацікавлений в отриманні об’єктивної інформації про підприємство.
При цьому слід зазначити, що об’єктивної інформації про суб’єкта
господарювання позбавлені не лише аксіологічні, або символічні на­
зви (на зразок, ТОВ «Агролюкс», ТОВ «Гранд-ойл», ТОВ «Едельвейс­
ів
ВВ», ПП «Чорніш беркут»), а іноді й інформативні найменування, що
спостерігаємо у випадку зміни профілю компанії. Наприклад, поль­
ський ергонім «Роїяег» фактично вводить в оману, оскільки компанія
зараз займається виробництвом порошкового молока, а не сиру. Подіб­
ну ситуацію констатуємо щодо мережі аптек України «Гомеопатична
аптека», чий асортимент далеко не обмежується гомеопатичними пре­
паратами. Принагідно зазначимо, що зміна профілю діяльності є до­
сить типовим явищем у сучасному бізнесі, що значно ускладнює ро­
боту копірайтерів-неймерів і є аргументом проти застосування інфор­
мативних власних назв. У кращому становищі перебувають компанії,
чиє ім’я описує не характер діяльності, а якісь інші характеристики
суб’єкта. Так, відтопонімний ергонім Иокіа продовжує задовольняти
максиму якості та релевантності інформації попри багаторазову зміну
діяльності (компанія починала з виробництва деревини та виробниц­
тва гумових чобіт)392.
У цьому контексті постає питання, чи є підстави вважати на­
йменування, які порушують максиму якості інформації, уведенням в
оману із застосуванням щодо них юридичних санкцій. На практиці
нам не відомі приклади притягнення до відповідальності суб’єктів гос­
подарювання за неадекватні найменування. У зв’язку з цим хотілося б
наголосити на тому, наскільки складним є регулювання в цій царині,
оскільки обидва комуніканти - як номінатор, так і реципієнт, мають
певні мовні права, що їх вони можуть і хочуть реалізувати. На даний
момент право номінатора на власну назву та самовираження в ній є
досить захищеним. Його свобода має лише незначну кількість обме­
жень, відповідно виконання принципів кооперації в комунікації зали­
шено на стихію реального спілкування. На нашу думку, значний сту­
пінь свободи у виборі ергоніма певною мірою визначається суб’єкт­
ним характером цього класу, що слід розглядати в контексті загально­
го права особи на власне ім’я та самовираження в ньому. Оскільки
право суб’єкта на власне ім’я має незначну кількість обмежень, вини­
кає питання щодо обґрунтованості та доцільності обмеження права
суб’єктів на комерційне найменування, адже кожен має право на са­
мовираження і на певну оцінку. Заборона використання однакових
апелятивів у назві може поставити у безвихідь багатьох учасників
процесу, оскільки бракуватиме не лише інформативних, а й персуазив-
них назв. Практика регулювання цієї сфери в інших країнах (напри-
392 Тейлор Н. Выбор имени или все о нейминге. - М., 2010. - С. 12.
292
клад, у Польщі) засвідчує суто прагматичний підхід, який полягає в
усуненні ідентичних або паронімічних назв на одній території або в
одній сфері господарської діяльності, що, на нашу думку, допомагає
забезпечити кооперативний характер комунікації в економіці.
Вимоги щодо найменування товарів (прагмонімів) та торговель­
них марок значно жорсткіші, що, очевидно, пов’язано з їхнім
об’єктним характером. Ми розмежовуємо два зазначені класи імен,
хоча існують також інші підходи до розгляданої проблеми. Зокрема,
О. Шестакова об’єднує в своєму дослідженні товарні знаки і власне
прагмоніми у клас прагмонімів393*. Ми, однак, проти такого підходу з
огляду на два чинники. По-перше, торговельні знаки - це захищені
спеціальним законодавством одиниці як вербального, так і невербаль-
ного характеру, натомість прагмоніми є передусім вербальними зна­
ками, використання яких регламентоване законодавством, однак при
цьому слід мати на увазі те, що юридичному захистові підлягають
лише окремі компоненти прагмоніма, а не одиниця в цілому. По-
друге, ці назви можуть перебувати в ієрархічній залежності, зокрема,
торговельна марка в деяких випадках є «парасолькою» для цілої низки
прагмонімів. Тобто остаточно індивідуалізація типу продукції відбу­
вається саме в прагмонімі, торговельна марка скоріше виконує функ­
цію самовираження та презентації суб’єкта діяльності. Наприклад,
«Хортиця» - це торговельна марка, а горілка «Хортиця класична» -
прагмонім. По-третє, на відміну від найменування продукту та
суб’єкта господарювання торговельний знак є додатковим позначен­
ням суб’єкта господарювання або його продукту, оскільки з позиції
власне юридичної сфери він не є обов’язковим. Саме ці три чинники і
зумовлюють відмінності як у вимогах щодо цих типів комерційних
знаків, так і у стратегіях їхнього утворення та функціонування. Також
істотним моментом є зміщення акценту в утворенні торговельних ма­
рок у бік персуазивності.
Розглянемо, які саме обмеження встановлює законодавство щодо
торговельних марок. Згідно з Законом «Про охорону прав на знаки для
товарів і послуг», знак - це позначення, за яким товари і послуги од­
них осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; стаття 5 п.2.
цього Закону визначає, що об’єктом знака може бути будь-яке позна-
393 Шестакова С.О. Лексико-семантичні інновації в системі української
номінації (на матеріалі ергонімів і прагмонімів) : автореф. дис. ... канд. фі-
лол. наук. - X., 2002. - С. 10.
293
 чення або будь-яка комбінація позначень, зокрема слова, у тому числі
власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та ком­
бінації кольорів тощо. Подібне визначення дає також стаття 492 Ци­
вільного кодексу, у якому використовується термін “торговельна мар­
ка": «1. Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або
будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів
(послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів
(послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими по­
значеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображуваль­
ні елементи, комбінації кольорів»394. Слід також зазначити, що Ци­
вільним кодексом встановлюються строкові обмеження на викорис­
тання торговельних марок та умови втрати ними чинності (ст. 497), а
саме припинення чинності майнових прав з перетворенням торговель­
ної марки у загальновживане позначення певного виду товарів або
послуг.
Відмінності регулювання торговельних знаків і найменувань під­
приємств полягають у тому, що закон не регламентує наявності в
структурі товарного знака обов’язкових компонентів. Численними,
так само як і в разі найменувань суб’єктів господарювання, є обме­
ження щодо змістового наповнення знака. Зокрема, не можна викорис­
товувати такі елементи, як державні герби, прапори та інші державні
символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми або повні на­
йменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контроль­
ні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки.
Загалом можна констатувати, що норми закону зміщено в бік праг­
матики - заборонено використовувати схожі позначення для однієї
групи товарів, щоб покупець не міг сплутати продукти, а також ужи­
вати описові назви, назви відомих творів чи знаки, які можуть уводити
в оману. Міжнародні конвенції також досить розпливчасті. Фактично
все грунтується на прецедентному використанні, на не уведенні в ома­
ну стосовно найменувань однотипної продукції (ст. 5 Паризької кон­
венції). При цьому звертає на себе увагу розмитість або взагалі відсут­
ність конкретних критеріїв визнання достатності/недостатності розріз-
нювальної здатності знака в законодавстві. З позиції лінгвістики не
зрозумілим залишається, що таке «розрізняльна здатність» та «схо­
жість». Як відомо, мовна система допускає наявність найдрібніших
диференційних ознак між мовними одиницями, які є достатнім для
394
Цивільний кодекс України.
294
підтримання комунікації контрастом, як, наприклад, у протиставленні
форм родового і давального відмінків іменників жіночого роду мами -
мамі. Єдиним відомим нам методом встановлення «схожості» між мов­
ними одиницями треба визнати психолінгвістичний експеримент. Од­
нак чи завжди будуть відвертими учасники таких експериментів і на­
скільки їхня вибірка є репрезентативною для мовної спільноти в ціло­
му? І чи не покаже інша вибірка протилежний результат? Показовими
в цьому відношенні є матеріали лінгвістичної експертизи, проведеної
казахськими спеціалістами, яка показала, що торговельні назви марок
води А ССУ та А Б ії є різними назвами, причому проведене дослі­
дження засвідчило фіксування реципієнтами відмінності також у плані
фонетичної форми395.
Позитивним моментом чинного законодавства є чітка заборона
використання апелятивів ■відповідного тематичного поля в функції
торговельних марок, що звужує можливості маніпулювання ними в
рекламному дискурсі. Однак для номінаторів це породжує проблему
забезпечення своєї пізнаваності, оскільки ергоніми описового харак­
теру (Житомирський маслозавод, Київський маргариновий завод та
ін.) не можуть бути зареєстровані як торговельні марки, що спричиняє
позначення їхньої суб’єктності двома відмінними знаками - ергоні-
мом та торговельною маркою (відповідно «Рудь» та «Олком»). Безу­
мовно, такі позначення втрачають здатність прямо інформувати реци­
пієнта про характер діяльності суб’єкта, що висуває на перший план
уміння використати поетичну функцію мови для забезпечення успіш­
ної комунікації. Як зазначають практики неймінгу, «по суті, образна
назва служить мнемонічним знаком, який нагадує про інші предмети.
Найбільш вдалі назви дуже часто діють саме так: вказують на ширший
контекст і викликають асоціації, які можна використати в процесі мар­
кетингу»396.
Отже, можемо констатувати, що правові норми стосовно торговель­
них марок виписано з позиції забезпечення прав реципієнта щодо яко­
сті інформації, однак їм бракує критеріїв розрізнення «схожості» ма­
рок, а це фактично унеможливлює імплементацію цих нормативних
395 Мадиева Г.Б., Таусогарова А.К., Карагойшиева Д.А. Идентификация
товарных знаков: из опыта проведения лингвистической экспертизы // Оно­
мастика Поволжья. Материалы XIII Междунар. конф. Яролавль 13-14 сентяб­
ря 2012 г. - Ярославль, 2012. - С. 316-321.
396 Тейлор Н. Зазнач, праця. - С. 29.
295
положень. У зв’язку з цим постає проблема захисту унікальності на­
зви, оскільки з’являються клони, які важко розрізнюються спожива­
чами або які паразитують на іміджі інших суб’єктів через запуск подіб­
них асоціацій. Цікавою в цьому відношенні є ситуація в Україні з ме­
режевими кав’ярнями, логотипи яких виконані в стилі, подібному до
старого логотипу відомої американської компанії Starbucks.
Не викликає сумнівів, що експертиза встановить достатню відмін­
ність зображень, однак композиційно подібне розташування елементів
може створювати в реципієнтів ефект дежавю і спонукати до покупки.
Тому вважаємо, що юридичні норми в принципі не можуть дати чіткої
гарантії унікальності торговельної марки як у плані зображального,
так і в плані вербального компонентів. Проблема ускладнюється тим,
що, за нашими спостереженнями, саме на торговельних марках ле­
жить основне навантаження з просування продукції на надрегіональ-
ному, національному та глобальному ринках. Така ситуація, вірогідно,
зумовлена кількома причинами. По-перше, ергоніми часто мають опи­
совий характер, що знижує їхній персуазивний потенціал і здатність
вирізнитися серед інших суб’єктів. По-друге, як відомо, перше вра­
ження про нові об’єкти генерує права півкуля мозку людини, що збіль­
шує значення зображень та кольорів у рекламі. Саме тому виробники
часто просувають свою продукцію під торговельними марками, які і
стають основним засобом рекламного впливу, свідченням чого є прак­
тика створення інтернет-сторінки на торгову марку, а не на найме­
нування виробника. За даними нашого дослідження комерційних назв
виробників молочної галузі, на торговельну марку, а не на назву під­
приємства, створені сайти молочних компаній Житомирський мас­
лозавод, Лубенський молочний завод, Комбінат «Придніпровський»,
відповідно - «Рудь», «Гармонія», «Злагода». Торговельна марка, яка є
графічним зображенням, завжди розміщується на упаковці, що має
забезпечити впізнаваність конкретного виробника. В деяких випадках
спостерігаємо збіг ергоніма та торговельної марки: «Галичина», «Гер-
296
кулес», «Таврія», «Янтар», при цьому компанії «Галичина» і «Герку­
лес» володіють також ще й іншими зареєстрованими торговельними
марками. Як видно з цих прикладів, збіг ергоніма і вербального ком­
понента торговельної марки наявний у тому випадку, якщо наймену­
вання підприємства не має описового характеру.
Вимоги щодо найменувань товарів і послуг (прагмонімів) регу­
люються Цивільним та Господарським кодексами, а також законами
«Про захист прав споживачів»397, «Про охорону прав на зазначення
походження товарів»39839, «Про загальну безпечність нехарчової гіродук-
ції» , спеціальними інструкціями, зокрема загальна назва продукту
визначається виробником згідно з «Українською класифікацією това­
рів зовнішньоекономічної діяльності 2011», «Номенклатурою товарів
народного споживання та відомчими інструкціями». Загалом у цій
сфері констатуємо зміщення захисту прав у бік споживача, оскільки
законодавство чітко регулює обсяг інформації, яку повинен отримува­
ти споживач, та спосіб її подачі, отже, й виконання всіх чотирьох мак­
сим комунікації. Крім того, законом встановлено також вимоги щодо
маркування товарів.
Особливо детально виписано вимоги щодо найменувань і марку­
вання продуктів харчування, які включають значний обсяг потрібної
для споживача інформації («Технічний регламент щодо правил марку­
вання харчових продуктів»400*Державного комітету України з питань
технічного регулювання та споживчої політики). Згідно з законодав­
ством, маркування харчових продуктів виконується українською мо­
вою, а за необхідності додатково може дублюватися іншими мовами.
Крім того, гі. 7. Регламенту передбачає, що назва харчового продукту
повинна бути зрозумілою для споживача, конкретно й точно характе­
ризувати продукт, розкривати його походження, надавати можливість
відрізняти певний вид харчового продукту від інших аналогічних ви­
дів харчових продуктів. Зрозуміло, що такі нормативні назви, як «цу-
397 Закон «Про захист прав споживачів». -
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1023-12.
398 Закон «Про охорону прав на зазначення походження товарів». -
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/752-14.
399 Закон «Про загальну безпечність нехарчової продукції». -
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2736-17.
400 «Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів».
- http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0183-М.
297
кор рафінований» або «борошно 1 ґатунку» є цілком задовільними з
позиції споживача, оскільки надають йому всю потрібну інформацію
про продукт. Регламент передбачає також великий обсяг інформації
про продукт, зокрема зазначення способу приготування, як-от: порош­
коподібний, сухий, концентрований, заморожений, копчений, пасте­
ризований, охолоджений, стерилізований тощо. Згаданий вище регла­
мент також визначає суто технічні вимоги щодо розміщення наймену­
вання на упаковці, які забезпечують права споживача. Зокрема, чітко
регламентовані мінімальний розмір шрифту (2 мм - для назви та 0,8 мм
- для інформації про продукт) та розташування на етикетці на по­
мітному, неприхованому місці.
Така специфіка регулювання найменувань продукції зумовлює
структурні характеристики прагмонімів, що завжди мають форму ба­
гаточленних словосполучень. У результаті проведеного нами дослі­
дження прагмонімів молочної галузі виробництва було встановлено,
що до складу оніма завжди входить апелятив на позначення відповід­
ного продукту: кефір, молоко, йогурт, сметана, морозиво, вершки
тощо. Подальша конкретизація виду продукції відбувається за допо­
могою якісних або відносних прикметників: масло селянське, шоколад­
не; молоко жирне, знежирене, сухе, пряжене, пастеризоване; кефір
нежирний; сиркова маса; сирок солодкий. Значний спектр використо­
вуваних оригінальних назв спостерігається лише в морозива, що, на
нашу думку, пов’язано з більшою варіативністю рецептурного складу,
тобто мова йде не про таку уніфіковану галузь, як традиційні молочні
продукти. Остаточна ідентифікація товарів цієї групи відбувається за
допомогою зазначення на упаковці ергоніма, що є цілком достатнім
для бізнесу місцевого рівня, де споживачі добре орієнтуються в мікро-
топонімах та обізнані з якістю продукції конкретного виробника, або
ж за посередництвом торговельної марки, яка входить до складу праг-
моніма.
Однак слід зазначити, що законодавство, з іншого боку, також
враховує і потребу виробника в самовираженні, надаючи йому право
надавати продукту паралельну комерційну назву: «Назва харчового
продукту може бути доповнена комерційною (фірмовою) назвою, яка
може бути зазначена літерами латинської абетки, та/або знаком для
товарів і послуг»401. При цьому зазначений нормативний документ
чітко розмежовує власне номенклатурну та фірмову назви: «Комер­
Там само.
298
ційна (фірмова) назва продукту не характеризує продукт, його власти­
вості, проте дає змогу відрізняти його від інших аналогічних продук­
тів, близьких за складом і органолептичними показниками. Комер­
ційна (фірмова) назва та знак для товарів і послуг не можуть заміняти
назву харчового продукту». Цікаво, що в даному випадку спостеріга­
ємо розмежування мовних функцій між різними компонентами назви,
а саме: номенклатурна назва виконує інформативну функцію, а комер­
ційна назва є засобом персуазивного впливу.
Вимоги щодо найменувань непродовольчої групи не так чітко
прописані. Вони встановлюються «Законом про безпечність нехарчо-
вої продукції», згідно із яким виробники зобов'язані зазначати на про­
дукції або її упаковці найменування та місцезнаходження виробника,
назву, тип або номер моделі, номер партії або серійний номер, назви
складових частин тощо у випадках та в порядку, визначених законо­
давством. Отже, максими якості, кількості та релевантності забезпе­
чені на законодавчому рівні. Назви, у свою чергу, надаються відповід­
но до інструкції Державної податкової інспекції «Про програмування
кількості, найменування та ціни товару»402*, яка стосується продукції
як продовольчої, так і непродовольчої груп, і яка чітко вказує на вер­
бальний характер назви товару: «Під найменуванням або назвою то­
вару (послуги) слід розуміти слово чи декілька слів, якими познача­
ється товар (послуга). Тому цифрове позначення товару не можна
вважати його найменуванням». Ці номенклатурні назви встановлю­
ються відповідними державними органами, зокрема Міністерством
статистики України та галузевими відомствами. Водночас номінатор
поряд з номенклатурним компонентом може включити до складу праг-
моніма також власну назву, яка б відрізняла товар одного виробника
від аналогічного товару іншого виробника: люстра «Сузір'я», люстра
«Вечірня». Виходячи із зазначеного вище, констатуємо стосовно праг­
монімів збалансованість прав обох комунікантів. З одного боку, ре­
ципієнт отримує повну інформацію про продукт, а з другого боку, - у
номінатора залишається право на індивідуальне самовираження.
Крім цього, чинним законодавством передбачено обмеження щодо
використання так званого позначення походження товару, що до пев­
ної міри задовольняє потреби обох комунікантів, оскільки номінатор
має захищене право користуватися своєю репутацією, а споживач
402 Інструкція «Про програмування кількості, найменування та ціни това­
ру». - http://ua-info.biz/legal/basenp/ua-yrntser.htm.
299
 отримувати саме той продукт, який він хотів придбати. Вимоги щодо Отже, комерційні власні назви становлять різнорідний клас назв,
захисту простого і кваліфікованого зазначення походження товару що зумовлено їхніми відмінними функціями в комунікації. Клас ерго-
встановлені в Законі «Про охорону прав на зазначення походження німів, як суб’єктно орієнтований, незважаючи на велику кількість
товарів»403 та в «Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної юридичних вимог щодо їх утворення, характеризується значним сту­
власності» (TRIPS)404. Однак зазначимо, що певні юридичні колізії пенем свободи в самовираженні для номінатора. Натомість змістова
виникають щодо розрізнення географічного походження й так званої наповненість об’єктного класу прагмонімів є чітко регламентованою,
видової назви товару, яка визначається законодавством як «застосову­ що забезпечує мовні права споживачів. Особливий статус серед комер­
вана в назві товару назва географічного місця, в якому спочатку товар ційних назв займають торговельні марки, які є складним у семіотич­
цього виду вироблявся, яка згодом стала загальновживаною в Україні ному плані утворенням, оскільки належать одночасно до вербальних і
як позначення (назва) певного виду товару безвідносно до конкрет­ невербальних систем, що й робить їх ідеальними засобами мовного
ного місця його походження»405. Історія розвитку мовних систем за­ впливу. Цілком очевидно, що саме ця їхня здатність і визначила особ­
свідчує безліч прикладів апелятивізації власних назв шляхом мето­ ливу увагу до торговельних марок як у місцевому, так і в міжнарод­
німії, хрестоматійними прикладами чого є такі слова, як мадера, макін­ ному законодавстві, що виявляється в наданні їм спеціального юридич­
тош, сепдвіч тощо. У комерційних назвах молочної галузі відтопонім- ного захисту.
ні елементи в складі прагмонімів позначають певний тип продукції, а
не місце її вироблення: масло вологодське; сир російський, костром­
ський, голландський. Такі елементи, згідно із чинним законодавством,
кваліфікуються як «видова назва товару», яка позначає якісну, а не
географічну характеристику. На противагу видовим назвам товару
виділяється група товарів з кваліфікованим географічним походжен­
ням, яка має значно вужчу зону референції, оскільки юридичний за­
хист отримують лише ті товари, для споживчих характеристик яких
критичним є географічне розташування виробника.
Останнім часом у деяких країнах можна спостерігати цілий ком­
плекс заходів, спрямованих на запобігання цій природній для мовного
розвитку тенденції апелятивізації відтопонімних назв продукції. Паль­
му першості в цьому, безумовно, має Франція, у якій існує спеціаль­
ний Національний інститут походження і якості (Institut national de
l'origine et de la qualité), який підтримує французькі бренди. У зв’язку з
цим варто насамперед згадати ту юридичну дискусію, яка точиться
щодо назв коньяк і шампанське. Однозначного розв’язання цієї проб­
леми немає, оскільки наявна об’єктивна суперечність між природним
розвитком мовної системи та захистом права суб’єкта на власне ім’я.

Закон «Про охорону прав на зазначення походження товарів».

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. -
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/981_0l8.
4053акон «Про охорону прав на зазначення походження товарів».
300 ЗОЇ
 Людмила Домилівська (Київ)
Візуальна реклама в контексті проблем екології мови
Своєрідний рекламний бум, що почався наприкінці XX століття,
реалізувався не тільки у величезній кількості рекламної продукції, але
й у зрослому інтересі до реклами фахівців різних галузей знання, і на­
самперед соціологів, економістів, психологів. Зокрема, розглядаються
економічні й психологічні аспекти рекламної діяльності з певною орі­
єнтацією на проблему специфіки мови в рекламі, а також механізм
впливу реклами, що має велике значення для вирішення завдань, пе­
редбачених рекламою; досліджуються питання становлення і розвитку
реклами; представлено спроби системного аналізу реклами в засобах
масової комунікації та її ролі в соціальному просторі; описуються різ­
ні методики складання рекламних текстів; аналізуються рекламні тех­
нології в політичній рекламі (Б. Борисов, А. Васильєв, І. Гольман,
М. Добробабенко, І. Крилов, О. Медведева, Р. Мокшанцев, В. Музи­
кант, В. Полукаров, О. Ромат, Л. Рюмшина, В. Шуванов) та інші ас­
пекти.
Звернення до реклами представників різних наук зумовлене труд­
нощами ідентифікації власне «психологічного» і «лінгвістичного» в
ній. Із цієї причини багато наукових праць мають синкретичний харак­
тер, тобто до наукового аналізу залучено результати різних галузей
наукового знання, що підкреслює багатоплановість феномену рек­
лами, її складний міждисциплінарний характер. Разом з тим, при
всьому різноманітті зазначених підходів до вивчення реклами, аналізу
мови в рекламних дослідженнях приділяється порівняно мало уваги.
Докладно проаналізовано, наприклад, стилістику рекламних текстів
(Д. Розенталь, М. Кохтєв); схарактеризовано мовні моделі побудови
рекламного тексту (X. Кафтанджиєв, Ю. Пирогова); запропоновано
рекомендації з підготовки рекламного тексту (А. Назайкін, А. Кромп-
штон); описано семантико-синтаксичні особливості технічної реклами
(О. Долуденко); виявлено специфіку реклами в прагматичному й лінг­
вістичному аспектах (Т. Лівшиць). Зазначимо, що останнім часом ак­
тивізувалися дослідження констант реклами — рекламного слогана —
в основному, щоправда, на матеріалі іншомовних рекламних текстів
(К. Шидо, А. Литвинова, А. Солошенко та ін.). Так, власне лінгвістич­
ні структурно-семантичні характеристики слогана були проаналізова­
ні на матеріалі російськомовної реклами (О. Дмитрієв).
302
Із розвитком рекламного виробництва визначилось і коло його но­
вих проблем, пов’язаних із не названим прямо, але чітко окресленим
маніпулятивним характером рекламного тексту. 1 заявили про це на­
самперед психологи, які описують різноманітні прийоми впрова­
дження інформації безпосередньо у сфери підсвідомості, зокрема, за­
міна справжніх фактів помилковими, повторення повідомлення,
включення в текст асоціативних ідей, фактів тощо (О. Доценко,
Л. Гримак, Л. Рюмшина).
Загалом, початок XXI століття — це становлення нової актуальної
галузі знання — психології маніпуляції. Порушуються складні диску­
сійні питання про межі ефективного впливу реклами й маніпулювання
суспільною свідомістю, про можливість і необхідність використання
маніпулятивних прийомів у рекламі, конструювання соціальної реаль­
ності під впливом засобів масової інформації (ЗМІ). Маніпуляції роз­
глядаються як форма спілкування між людьми, як перехідний період
до цивілізованих відносин між виробниками реклами та її спожива­
чами. Ступінь маніпулювання в різних засобах масової комунікації
настільки високий, що О.В. Медведєва, розвиваючи погляди Ю.В. Рож-
дественського, прямо вказала на існування маніпулятивної комуніка­
ції, що реалізується в «таких видах словесності», як реклама, масова
інформація, ділове спілкування і пропаганда. Досить часто у науковій
літературі рекламу пов’язують із процесом оптимізації суспільних
відносин. Відповідно, цілком логічним у цьому аспекті є питання еко­
логії мови в рекламі (в нашому випадку — проблема дотримання мов­
них норм української літературної мови у візуальній рекламі).
Ставши частиною нашого життєвого простору, реклама постійно
оновлюється, змінюється, пропонуючи споживачеві не тільки готові
ідеї, а й готові стереотипи, за зразками яких цивілізований світ будує
свою поведінку, тобто відбувається інтернаціоналізація «нових» форм
життєдіяльності людини. Рекламний текст — це частина мовного се­
редовища суспільства. Кожного дня люди зустрічаються з рекламою й
мимовільно схоплюють інформацію, часто не замислюючись над мов­
ним оформленням рекламного тексту. Таким чином у мовній свідомості
відкладаються тексти, в яких порушено норми літературної мови. У
зв’язку з цим можна виокремити ще один, не менш важливий аспект
дослідження рекламних текстів - їх вплив на формування мовної сві­
домості. Рекламне повідомлення поступово втрачає ознаки інформа­
тивності і стає все більш прагматичним, маніпулятивним, що впливає,
303
відповідно, на нашу свідомість і підсвідомість. Тобто відбувається вза­
ємний вплив між рекламними текстами і масовою мовної свідомістю.
Кожний досвідчений рекламодавець знає, що для досягнення мети,
передбаченої рекламою, рекламні тексти мають бути оформлені гра­
мотно. Мовні помилки знижують ефективність реклами. Незважаючи
на це, доводиться спостерігати недбале ставлення багатьох рекламо­
давців до норм української літературної мови. Актуальність зазначе­
них досліджень корелює і з законодавчою базою державної мовної
політики України, де наголошується на обов’язковості застосування
державної мови у сфері реклами, з дотриманням норм української лі­
тературної мови406.
Проаналізуємо рекламні тексти різного змісту: політичні, соціаль­
ні та комерційні на друкованих та плакатнографічних носіях на пред­
мет виявлення типових мовних помилок. На жаль, порушення мовної
норми простежуються на всіх мовних рівнях. Наприклад, у київському
метрополітені можна побачити таку соціальну рекламу: «Обережно
добра собака!». Прикро, але рекламодавці не врахували відмінностей
морфологічних характеристик лексеми собака в російській та україн­
ській мовах. До того ж, їм варто було б звернути увагу й на пунктуа­
ційне оформлення аналізованого тексту, де вигук обережно потрібно
було виділити комою або знаком оклику. Про недотримання пунктуа­
ційних норм української літературної мови свідчить, наприклад, такий
текст соціальної реклами: «Якщо зелену ковбасу не повертати тату / її
ще й моїм дітям будуть продавати», в якому варто було б виділити
звертання тату. Іншим, не менш показовим, прикладом є текст полі­
тичної реклами «Житлом будуть забезпечені усі слої населення». У
цьому випадку вжито безпосереднє запозичення з російської мови
слон, транслітероване українською графікою.
Загалом, варто зазначити, що більшість помилок, знайдених у тек­
стах візуальної реклами спричинені мовною ситуацією в сучасному
українському соціумі. Йдеться насамперед про вплив російської мови
в галузі реклами. Тому при аналізі рекламних текстів треба врахову­
вати позамовні фактори: це і загальний рівень володіння населенням
державною мовою, і вплив російськомовного рекламного простору на
український ринок тощо.
406 Закон України «Про засади державної мовної політики». Зі змінами,
внесеними згідно з Законом № 5475-VI від 06.1 1.2012 [Електронний ресурс].
— Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5029-17
304
Про успіх якісної реклами свідчить досвід «гігантів бізнесу», та­
ких як будинки моди «Chanel», «Versace», торгові команії «Brocard»,
«Yves Rocher», «Yves Saint Laurent» та ін. Менеджери цих фірм, розу­
міючи важливість реклами в їхньому економічному зростанні, протя­
гом багатьох років працюють над покращенням реклами, ретельно
добираючи тексти, асоційовані з рекламованим продуктом. Можемо
відзначити рекламну політику київської мережі ресторанів фаст-фуду
«Крила» (з відомим салоганом «З’їли — полетіли»): на вулицях Києва
розповсюджується рекламна листівка цього ресторану, де свідомо по­
рушено норми української мови. Уважний читач, знайшовши помил­
ку, отримує 50-відсоткову знижку на певну групу товарів. Таким чи­
ном, прагматичний аспект, закладений у рекламі, змушує вимогливіше
ставитися до рекламного тексту не лише споживача, а й, відповідно,
рекламодавця. Парадокс, але в нинішньому раціональному суспільстві
таке використання реклами є досить ефективним, і на шляху не лише
«оптимізації суспільних відносин», а й більш свідомого ставлення до
проблем екології мови в цілому.
З іншого боку, аналіз текстів візуальної реклами демонструє також
залучення прийомів «мовної гри», свідоме порушення норм літератур­
ної мови задля досягнення відповідного ефекту. Рекламний текст, на
думку І. Соколової, підпорядкований конкретним завданням — «при­
вернути увагу до рекламованої продукції, потім посилити враження
від неї і в результаті заохотити адресата до певних, передбачених за­
здалегідь дій»407. Тому варто досить обережно ставитися до процесу
ідентифікації порушення мовної норми в рекламі й, відповідно, до
свідомого використання помилки, що корелює з проблемою «мовна /
стильова норма». Ось, наприклад, досить цікавий зразок соціальної
реклами: «Україна — найталановитіша нація...». На перший погляд,
речення стилістино не коректне, оскільки власна назва Україна спів­
відноситься зі словами країна, держава, а не нація. Правильним варі­
антом цього речення з погляду дотримання мовної норми є такий:
Українська нація — найталановитіша. Однак у цьому випадку важли­
вою є мета рекламодавця, який намагався створити новий «штамп» у
масовій мовній свідомості: Україна — нація. Н. Г. Іванова зазначає,
що «рекламний текст є унікальним утворенням, зверненим не тільки
до системного боку мови (через посередництво структури, норми та
407 Соколова І.О. Мова друкованої реклами // Мовознавство. — 1979.
№ 1. — С . 6 4 .
305
узусу), але й до фатису — індивідуальних актів мовлення»408. Дослід­
ниця доводить, що відкритість рекламного тексту до фатису поясню­
ється тим, що рекламний текст (і це важливо!) розрахований на ма­
сову, а не на елітарну культуру;
Аналіз українських рекламних текстів на зовнішніх носіях, зок­
рема друкованих та плакатнографічних, дає підстави стверджувати,
що численні порушення норм літературної мови в рекламних текстах
пов’язані насамперед з низьким рівнем мовної компетенції їх авторів.
Найбільш поширеною проблемою українських рекламних текстів є
лексичні та структурні кальки, а також безпосередні запозичення з
російської мови. Складається враження, що рекламодавці ігнорують
норми української мови, не зважають на те, що якість мовни реклам­
них текстів істотно впливає на якість рекламування, а мовні помилки
значно знижують ефективність реклами. Мова рекламної продукції не
тільки віддзеркалює особисту свідомість авторів текстів, а й впливає
на формування певного типу соціальної поведінки людини. Рекламні
тексти є частиною мовного соціуму, тому порушення мовних норм
знижує загальний рівень культури суспільства.
408 Иванова Н.Г. Норма, узус и фатис в рекламном тексте // Мова. —
2003. — №8. — С. 94.
306
Додатки
ГААЗЬКІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН НА ОСВІТУ
ТА ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
ВСТУП
У Гельсінських рішеннях, прийнятих у липні 1992 року Організа­
цією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), запроваджено по­
саду Верховного комісара з питань національних меншин як "інстру­
мент запобігання конфліктам на найбільш ранній стадії". Цей мандат
було створено передовсім у відповідь на ту ситуацію в колишній
Югославії, яка, як дехто побоювався, може повторитися будь-де в Єв­
ропі, особливо у країнах, що перебувають на етапі переходу до демо­
кратії, може підірвати перспективи миру та процвітання, передбачені
Паризькою Хартією Нової Європи, яку було прийнято главами держав
та урядів у листопаді 1990 року.
Із 1 січня 1993 року пан Макс ван дер Стул мочав виконувати
обов’язки першого Верховного комісара ОБСЄ з питань національних
меншин. Покладаючись на значний власний досвід колишнього члена
парламенту, Міністра закордонних справ Нідерландів, Постійного
представника в Організації Об’єднаних Націй та захисника прав лю­
дини, яким він був протягом тривалого часу, пан ван дер Стул приді­
ляв увагу багатьом спірним питанням, що виникали між меншинами
та центральними владними структурами Європи і які, на його думку,
мають потенціал до загострення. Так, діючи непомітно, дипломатич­
ними каналами, Верховний комісар з питань національних меншин
побував у понад десяти державах, серед яких Албанія, Хорватія, Есто­
нія, Угорщина, Казахстан, Киргизстан, Латвія, колишня Республіка
Югославії Македонія, Румунія, Словаччина та Україна. Його діяль­
ність була спрямована у першу чергу на ситуації, що склалися навколо
осіб, які належали до національних/етнічних груп, що становлять чи­
сельну більшість в одній державі та чисельну меншість в іншій, —
тобто на ситуації, що привертають увагу уряду кожної з держав та
створюють потенційне джерело міждержавного напруження, якщо не
конфлікту. І справді, випадки такого напруження дуже характерні для
історії Європи.
Зосереджуючись на суті напруження навколо національних мен­
шин, Верховний комісар діяв незалежно, неупереджено та в дусі сиів-
307
робітництва. Хоча Верховний комісар з питань національних меншин
не є наглядовою інституцією, він застосовує міжнародні стандарти,
що їх кожна з держав прийняла як основні рамки для здійснення ним
аналізу та основу для його конкретних рекомендацій. Важливо з цього
приводу згадати зобов’язання, які взяли на себе всі держави-учасниці
ОБСЄ, зокрема рекомендації Документа Конференції з питань людсько­
го виміру, прийнятого у Копенгагені у 1990 році, де у частині 4 до­
кладно сформульовано обов’язки щодо національних меншин. Важ­
ливо також зазначити те, що Організацією Об’єднаних Націй на всі
держави ОБСЄ покладено обов’язки щодо прав людини, включаючи
права меншин, і те, що більшість держав ОБСЄ також мають зобо­
в’язання стосовно стандартів Ради Європи.
Після більш ніж чотирьох років напруженої праці Верховний ко­
місар з питань національних меншин міг виявити деякі актуальні пи­
тання та теми, що стали предметом його уваги в ряді тих держав, де
він працював. Найпріоритетнішим з них є освіта меншин, зокрема на­
вчання мовою меншини, оскільки, як Верховний комісар з питань на­
ціональних меншин нещодавно висловився, "Ясно, що освіта є над­
звичайно важливою у справі збереження та поглиблення самобутності
осіб, які належать до національних меншин". Беручи це до уваги, во­
сени 1995 року Верховний комісар з питань національних меншин за­
просив Фундацію міжнаціональних відносин надавати консультації
невеличкій групі міжнародно визнаних експертів з метою отримання
їхніх рекомендацій та послідовного застосування прав меншин на
освіту в регіоні ОБСЄ.
Фундація міжнаціональних відносин — неурядова організація, що
була заснована у 1993 році з метою провадження конкретної діяльнос­
ті, спрямованої на надання допомоги у роботі Верховного комісара з
питань національних меншин, — створила умови для проведення низ­
ки консультацій експертів з різних питань у цій справі, включаючи
два засідання в Гаазі. Серед присутніх на консультаціях експертів бу­
ли, з одного боку, юристи, що спеціалізуються з міжнародного права,
та, з іншого боку, лінгвісти й освітяни, що спеціалізуються з питань
становища і потреб меншин, а саме: А. Г. Бойд Робертсон, старший
викладач гаєльської мови, Стратклідський університет (Велика Брита­
нія); др. Пітер ван Дайк, член Державної ради (Нідерланди); др. Ас-
бйорн Ейд, директор Норвезького інституту прав людини (Норвегія);
професор Рейн Мюллерсон, кафедра міжнародного права, Кінгз ко­
ледж (Велика Британія); професор Алан Розаз, Університет Або Ака-
308
демі (Фінляндія); др. Тове Скутнабб-Кангаз, доцент, факультет мов та
культури, Університет Роскільд (Данія); професор Георги Шегіе, фа­
культет мовознавства, Університет Янус Панноніус (Угорщина); про­
фесор Патрік Торнбері, факультет права, Кільський університет (Ве­
лика Британія); пан Йен ван дер Вельд, старший методист, Національ­
ний інститут з питань розвитку методів навчання (Нідерланди).
Оскільки існуючі норми прав меншин є частиною прав людини,
точкою відліку для консультацій була презумпція виконання всіма
державами решти всіх зобов’язань щодо прав людини, включаючи,
зокрема, свободу від дискримінації. Виходили також із того, що кін­
цевою метою всіх прав людини є повний та вільний розвиток окремої
людської особистості в умовах рівноправності. Зрештою, було вислов­
лено думку про те, що громадянське суспільство має бути відкритим і
гнучким, а отже, об’єднувати всіх осіб, включаючи тих, що належать
до національних меншин.
Виходячи з цього, у Рекомендаціях щодо прав національних мен­
шин на освіту робиться спроба у відносно прямій формі висвітлити
зміст тих прав меншин на освіту, що застосовуються переважно у си­
туаціях, які є полем діяльності Верховного комісара з питань національ­
них меншин. До того ж тлумачення норм було здійснене таким чином,
щоб забезпечити послідовність їх застосування. Рекомендації були
поділені на вісім підрозділів — відповідно до практичних питань осві­
ти. Більш докладне пояснення Рекомендацій подано у супровідній По­
яснювальній записці, де можна знайти чітке посилання на відповідні
міжнародні норми.
ГААЗЬКІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН
НА ОСВІТУ
Дух міжнародно-правових актів
1) Право осіб, які належать до національних меншин, на збере­
ження своєї самобутності може бути повністю реалізоване тільки тоді,
коли вони добре оволодіють своєю рідною мовою у процесі навчання.
Разом з тим особи, які належать до національних меншин, зобов’язані
інтегруватися в більш широке суспільство держави через належне во­
лодіння державною мовою.
309

2) Застосовуючи міжнародно-правові акти, які можуть стати у
пригоді особам, що належать до національних меншин, держави по­
винні неухильно додержувати основних принципів рівноправності та
відсутності дискримінації.
3) Слід пам’ятати, що відповідні міжнародні зобов’язання та
обов’язки — це лише мінімум міжнародно-правових норм. Тлума­
чення цих зобов’язань та обов’язків з певними обмеженнями супере­
чило б духові та меті міжнародно-правових норм.
Заходи та ресурси
4) Держави повинні знаходити дієвий підхід до прав меншин на
освіту. У разі необхідності держави мають вжити особливих заходів
для активного впровадження прав на навчання мовою меншини, мак­
симально застосовуючи наявні ресурси як індивідуально, так і через
міжнародну допомогу, співробітництво, особливо економічне і технічне.
Децентралізаі\ія та участь
5) Держави повинні створити умови, надаючи можливість інсти­
туціям, які представляють заінтересовані національні меншини, пов­
ноцінно брати участь у розвитку та впровадженні політики і програм,
що стосуються освіти меншин.
6) Держави повинні наділити регіональні та місцеві органи влади
відповідними повноваженнями стосовно освіти меншин, створюючи
таким чином умови для участі меншин у процесі формування полі­
тичного курсу на регіональному та/або місцевому рівнях.
7) Держави повинні вжити заходів для заохочення батьків до учас­
ті та вибору в системі освіти на місцевому рівні, включаючи й питання
освіти мовою меншин.
Державні та приватні освітні заклади
8) Згідно з міжнародним правом, особи, що належать до національ­
них меншин, мають — як і всі інші — право засновувати свої власні
приватні освітні заклади та управляти ними відповідно до внутріш­
нього законодавства. До цих освітніх закладів мають належати школи,
в яких викладання провадиться мовою меншини.
310
9) Надаючи право особам, що належать до національних меншин,
засновувати свої власні освітні заклади та управляти ними, держави не
повинні чинити перешкод у користуванні цим правом, встановлюючи
надто високі правові га адміністративні вимоги до заснування цих за­
кладів і управління ними.
10) Приватні заклади, в яких навчання провадиться мовою мен­
шини, мають право вишукувати свої власні джерела фінансування без
жодних обмежень або дискримінації з боку державного бюджету,
міжнародних джерел та приватного сектора.
Освіта меншин на початковому та середньому рівнях
11) Перші роки навчання мають колосальне значення у розвитку
дитини. Результати дослідження у галузі освіти свідчать про те, що в
ідеалі мова дитини має бути засобом навчання на дошкільному рівні
та в дитячому садку. Держави повинні, наскільки це можливо, створити
умови для того, щоб батьки могли скористатися цією можливістю.
12) Дослідження також свідчить про те, що в ідеалі предмети у
початковій школі мають викладатися мовою меншини. Викладання
мови меншини як предмета має здійснюватися на постійній основі.
Офіційна мова держави також повинна бути предметом постійного
викладання, бажано вчителями, які володіють двома мовами і добре
знають рівень культурної та мовної підготовки дитини. Наприкінці
цього періоду кілька предметів практичного або нетеоретичного харак­
теру мають викладатися державною мовою. Держави повинні, наскіль­
ки це можливо, створити умови для того, щоб батьки могли скорис­
татися цією можливістю.
13) У середній школі значна частина навчального матеріалу має
викладатися мовою меншини. Викладання мовою меншини як пред­
мета має здійснюватися на постійній основі. Державна мова також
повинна бути предметом постійного викладання, бажано вчителями,
які володіють двома мовами і добре знають рівень культурної та мов­
ної підготовки дитини. Протягом цього періоду необхідно поступово
збільшувати кількість предметів, які викладаються державною мовою.
Результати дослідження свідчать про те, що чим поступовішим є таке
збільшення, тим краще для дитини.
14) Підтримання початкового та середнього рівнів навчання мо­
вою меншини багато в чому залежить від наявності вчителів, які
пройшли підготовку з усіх предметів рідною мовою. Тому, виходячи
311
зі свого обов’язку забезпечити адекватні можливості для навчання мо­
вою меншини, держави повинні забезпечити адекватні умови від­
повідної підготовки вчителів та доступу до такої підготовки.
Освіта меншин у професійних школах
15) Професійна підготовка зі спеціальних предметів мовою мен­
шини має бути доступною тоді, коли особи, що належать до національ­
них меншин, висловили на це бажання, продемонстрували в цьому
потребу та підтвердили це достатньою кількістю.
16) Навчальний план у професійних школах, що дають підготовку
рідною мовою, має бути складений таким чином, щоб після виконання
цих програм студенти були здатні послуговуватися у своїй професій­
ній діяльності як мовою меншини, так і державною мовою.
Освіта меншин на вищому рівні
17) Особи, що належать до національних меншин, повинні мати
доступ до вищої освіти рідною мовою тоді, коли вони продемонстру­
вали в цьому потребу та коли це підтверджено їх достатньою кількіс­
тю. Має бути створена законодавча база, яка забезпечувала б націо­
нальні меншини можливістю здобувати вищу освіту їхьою рідною мо­
вою, створюючи при цьому необхідні умови в існуючих освітніх за­
кладах — за умови, що це відповідає потребам національних меншин,
про які йде мова. Особи, що належать до національних меншин, мо­
жуть також вишукувати способи та засоби створення своїх власних
освітніх закладів вищого рівня.
18) У майбутньому положення мають враховувати те, що за остан­
ній період національна меншина підтримувала свої вищі навчальні за­
клади та здійснювала контроль за ними.
Розроблення навчальних планів
19) 3 огляду на важливість та цінність ролі, яка надається у міжна­
родно-правових актах міжкультурній освіті та пріоритетові історії,
культури і традицій меншин, органи влади, що відповідають за освіту,
мають забезпечити, щоб до навчального плану загальної обов’язкової
освіти входило вивчення історії, культури та традицій відповідних
національних меншин. Заохочення представників національної біль-
312
шості до вивчення мов національних меншин, що живуть у цій дер­
жаві, сприятиме зміцненню толерантності та розвиткові інших куль­
тур у державі.
20) Зміст навчального плану, призначеного для меншин, має фор­
муватися за активної участі органів, що представляють дані меншини.
21) Держави повинні створити умови для заснування центрів роз­
роблення та оцінки навчальних планів освіти мовою меншин. Такі
центри мають бути пов’язані з існуючими закладами за умови, що це
може відповідним чином сприяти досягненню цілей, які ставилися при
складанні навчального плану.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
ДО ГААЗЬКИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ПРАВ
НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН НА ОСВІТУ
Загальний вступ
Загальна декларація прав людини 1948 року була першим міжна­
родно-правовим актом, що проголосив освіту правом людини.
Стаття 26 Декларації посилається на початкову освіту як на
обов’язкову. Вона зобов’язує держави зробити загальнодоступною
технічну та професійну освіту, а також вищу освіту — доступною для
тих, хто на це заслуговує. У статті роз’яснюється, що метою освіти
має бути всебічний розвиток особистості і поглиблення поваги до
прав та основних свобод людини. Далі у статті 26 йдеться про те, що
освіта має сприяти порозумінню, толерантності та дружбі між наро­
дами, расовими чи релігійними групами і сприяти забезпеченню миру.
Вона також дає роз’яснення з приводу того, що батьки мають першо­
чергове право на вибір освіти, яку повинні здобути їхні діти. Поло­
ження статті 26 з іще більшою силою повторюються в контексті права
міжнародних договорів і ще детальніше у статті 13 Міжнародного пакту
про економічні, соціальні та культурні права.
Стаття 26 задає тон відкритості та визначає процедуру впрова­
дження наступних міжнародно-правових актів, що з’явилися з часом
та підтвердили і більш докладно обґрунтували право на освіту як зага­
лом, так і стосовно меншин зокрема.
Стаття 27 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права
Стаття ЗО Конвенції з прав дитини
313
 Згадані вище статті гарантують право меншин на використання
своєї мови разом з іншими представниками їхньої групи. Наведені
нижче статті, зі свого боку, надають гарантії щодо створення можли­
вості для національних меншин вивчати рідну мову або навчатися рід­
ною мовою.
Стаття 5 Конвенції ЮНЕСКО проти дискримінації в галузі освіти
Пункт 34 Документа Копенгагенської наради Конференції з пи­
тань людського виміру НБСЄ
Стаття 4 Декларації ООН щодо прав осіб, які належать до націо­
нальних або етнічних, релігійних та мовних меншин
Стаття 14 Рамкової конвенції про захист національних мешин
У різних обсягах усі ці документи проголошують право меншин
підтримувати свою колективну самобутність через засоби рідної мови.
Це право насамперед здійснюється через освіту. Проте ці самі доку­
менти підкреслюють, що право на підтримання колективної самобут­
ності має урівноважуватися необхідністю інтегруватися в більш ши­
роке суспільство держави та брати участь у житті цього суспільства.
Така інтеграція вимагає набуття міцних знань як мови національної
меншини, так і державної мови (державних мов). Сприяння терпимості
та плюралізмові також є важливою складовою частиною цієї динаміки.
Міжнародно-правові акти з прав людини, що містять посилання на
освіту мовами меншин, залишаються дещо неясними та надто загаль­
ними. Вони не містять конкретних вказівок стосовно ступеня доступу,
вони також не зазначають, який рівень освіти рідною мовою має за­
безпечуватися меншинам і якими конкретно засобами. Такі поняття,
як "достатні можливості" навчатися мовою меншини або здобувати
освіту цією мовою, як викладено в статті 14 Рамкової конвенції Ради
Європи про захист національних меншин, слід розглядати у світлі ін­
ших елементів. Вони включають необхідність створення умов, сприят­
ливих для збереження, підтримання та розвитку мови і культури, як
зазначено в статті 5 цієї самої Конвенції, або вимогу вживати необхід­
них заходів для захисту етнічної, культурної, мовної та релігійної са­
мобутності національних меншин, як передбачає пункт 33 Документа
Копенгагенської наради Конференції з питань людського виміру
НБСЄ.
Незалежно від того, який рівень доступу до освіти можуть нада­
вати держави, він не може бути встановлений довільно. Перед держа­
вами ставиться вимога приділяти належну увагу тим потребам націо­
нальних меншин, що їх послідовно викладають та обстоюють відповід­
314
ні громади. Зі свого боку, національні меншини мають довести, що
їхні вимоги обґрунтовані. Вони мають належним чином обґрунтувати
такі важливі чинники, як їх власна чисельність, демографічна концент­
рація в певному регіоні (чи регіонах), а також здатність вчасно спри­
яти здійсненню цих послуг та можливостей.
Дух міжнародно-правових актів
Протягом тривалого часу відбувається еволюція у формулюванні
прав меншин у міжнародно-правових актах. Такі пасивні формули, як
"...особам, що належать до меншин, не може бути відмовлено в пра­
ві...", як це зазначається в Міжнародному пакті про громадянські та
політичні права (1966), були змінені на більш позитивний, дієвий під­
хід до формулювання, як, приміром таке: "... Держави мають захищати
етнічну, культурну, мовну та релігійну самобутність національних
меншин ..." , що міститься в Документі Копенгагенської наради Кон­
ференції з питань людського виміру НБСЄ (1990). Такий прогрес у
підході до формулювання свідчить про те, що застереження чи обме­
ження при тлумаченні цих документів не відповідає духові, в якому
вони були сформульовані.
До того ж рівень доступу до освіти має встановлюватися відповід­
но до основних засад рівноправності та відсутності дискримінації, ви­
кладених у статті 1 Статуту Організації Об’єднаних Націй та у статті 2
Загальної декларації прав людини і закріплених у більшості міжнарод­
но-правових актів. При цьому слід також враховувати специфічні
умови кожної держави.
Заходи та ресурси
Держави ОБСЄ заохочуються вирішувати проблему прав меншин
дієвим шляхом, тобто в дусі статті 31 Копенгагенського Документа,
який заохочує ці держави вживати спеціальних заходів для забезпе­
чення повної рівноправності представників національних меншин. У
цьому самому контексті стаття 33 Копенгагенського Документа вима­
гає, щоб держави захищали етнічну, культурну, мовну та релігійну
самобутність національних меншин, що проживають на території цих
держав, та створювали умови для сприяння цій самобутності.
У деяких випадках перед державами ОБСЄ постають серйозні фі­
нансові обмеження, що можуть об’єктивно перешкодити здійсненню
315
політики в галузі освіти та впровадженню програм на користь націо­
хист національних меншин йдеться про право меншин створювати
нальних меншин. Хоча деякі права мають забезпечуватися негайно,
свої власні освітні заклади і здійснювати управління ними, хоча на
державам слід прагнути поступово досягти повного здійснення права
державу не покладено обов’язку щодо фінансування цих закладів.
на освіту мовою меншини з максимальним використанням наявних
Пункт 32 Копенгагенського Документа не покладає на державу
ресурсів, у тому числі шляхом використання тих ресурсів, що нада­
обов’язку фінансувати ці освітні заклади, проте передбачає, що ці за­
ються через міжнародну допомогу та співробітництво в дусі статті 2
клади ’’...можуть звертатися по державну допомогу згідно з національ­
Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права.
ним законодавством”.
Право національних меншин створювати свої власні заклади, в
Децентралізація та участь
тому числі освітні, та управляти їхньою діяльністю добре обґрунто­
ване в міжнародному праві і має бути визнане. Хоча держава має пра­
Стаття 15 Рамкової конвенції про захист національних меншин,
во здійснювати нагляд за цим процесом з адміністративної точки зору
пункт ЗО Документа Копенгагенської наради Конференції з питань
та відповідно до свого власного законодавства, вона не повинна пере­
людського виміру НБСЄ та стаття 3 Декларації ООН щодо прав осіб,
шкоджати здійсненню цього права через накладення невиправданих
які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних
адміністративних вимог, які можуть призвести до того, що створення
меншин, наголошують на необхідності участі національних меншин у
власних навчальних закладів стане, зрештою, неможливим для націо­
процесі прийняття рішень, особливо у випадках, коли питання, що
нальних меншин.
розглядаються, безпосередньо стосуються цих меншин. Ефективна
Хоча й не існує формального обов’язку для держав фінансувати
участь у процесі прийняття рішень, особливо рішень, що стосуються
приватні заклади, цим закладам не слід перешкоджати у пошукові ре­
меншин, є суттєвою складовою частиною демократичного процесу.
сурсів з усіх внутрішньодержавних та міжнародних джерел.
У дусі пункту 35 Копенгагенського Документа, який підкреслює
важливість ефективної участі представників національних меншин у
Освіта меншин на початковому та середньому рівнях
державному управлінні, в тому числі у справі захисту їхньої самобут­
ності та сприяння їй, держави мають сприяти активній участі батьків
Міжнародно-правові акти, що стосуються освіти мовою меншин,
на місцевому та регіональному рівнях, а також ефективній участі освіт­
проголошують, що меншини не тільки мають право на підтримку сво­
ніх закладів, які представляють національні меншини, в навчальному
єї національної самобутності шляхом спілкування рідною мовою, а й
процесі, а також у процесі розроблення навчального плану стосовно
мають право інтегруватися в більш широке суспільство держави і бра­
меншин.
ти участь у житті цього суспільства, вивчаючи державну мову.
З огляду на викладене вище, досягнення багатомовності національ­
Державні та приватні освітні заклади
ними меншинами держав ОБСЄ вбачається як найефективніший шлях,
що збігається із цілями міжнародно-правових актів щодо захисту на­
Стаття 27 Міжнародного пакту про громадянські та політичні пра­
ціональних меншин та щодо їх інтеграції. Рекомендації щодо початко­
ва стосується права меншин на спілкування своєю мовою в громаді
вої та середньої шкільної освіти мають на меті слугувати своєрідним
разом з іншими представниками їхньої групи. Стаття 13 Міжнарод­
керівництвом до дії у політиці розвитку освіти мовою національної
ного пакту про економічні, соціальні та культурні права гарантує пра­
меншини та у забезпеченні програм у цій сфері.
во батьків вибирати для своїх дітей інші школи, крім тих, що створені
Запропонований підхід рекомендований дослідженнями в галузі
державною владою. Також гарантується право окремих осіб та органів
освіти і містить у собі реалістичне тлумачення відповідних міжнарод­
створювати альтернативні освітні заклади і здійснювати управління
них норм. Ефективність застосування цього підходу залежить від ба­
ними за умови, що вони відповідають мінімальним навчальним нор­
гатьох чинників. Насамперед існує певна межа, до якої за цього під­
мам, встановленим державою. У статті 13 Рамкової конвенції про за­
ходу рідна мова слабкішої меншини посилюється шляхом викорис-
316
317
тання цієї мови як засобу викладання. Іншим фактором є той ступінь,
до якого двомовні вчителі залучаються до процесу загалом.
Ще одним чинником, який ми також повинні взяти до уваги, є те, в
якому обсязі обидві мови — мова меншини та державна мова — ви­
кладаються як навчальні предмети протягом усіх дванадцяти років
навчання у школі, та, нарешті, ступінь оптимального застосування
обох мов як засобу навчання на різних етапах освіти дитини.
Цей підхід має на меті створення середовища, необхідного для
процвітання мови слабкішої меншини. Цей спосіб створює контраст
на тлі інших способів, метою яких є вивчення мови національної
меншини чи навіть надання мінімальної можливості викладання мо­
вою національної меншини лише з огляду на те, щоб полегшити ра­
ніше перейти до викладання виключно державною мовою.
Підходи типу "занурення”, згідно з якими викладання ведеться ви­
ключно державною мовою, за якого діти з національних меншин пов­
ністю інтегровані у класи з дітьми більшості населення, не відпові­
дають міжнародним нормам. Це такою самою мірою стосується й сег-
регованих шкіл, в яких уся навчальна програма викладається виключ­
но із застосуванням рідної мови національної меншини протягом
усього навчального процесу і там, де мова більшості взагалі не викла­
дається або викладається лише в мінімальному обсязі.
Освіта меншин у професійних школах
Право особи, що належить до національної меншини, вивчати
свою рідну мову чи здобувати освіту рідною мовою, як це сформульо­
вано у пункті 34 Копенгагенського Документа, має означати право
здобувати професійну освіту рідною мовою з певних предметів. У дусі
рівноправності та відсутності дискримінації держави ОБСЄ повинні
забезпечити вільний доступ до такого навчання за наявності бажання
навчатися мовою меншини та якщо це виправдано кількісними показ­
никами.
З іншого боку, здатність держави планувати і контролювати свою
економічну та освітню політику не повинна обмежуватися. Уміння
випускників професійних шкіл, викладання в яких велося рідною мо­
вою меншини, також працювати професійно, використовуючи держав­
ну мову, має стати перевагою. Це надало б випускникам можливість
працювати як у своєму регіоні, де зосереджена національна меншина,
так і в будь-якому іншому місці в державі. Під час переходу до ринко­
318
вої економіки, що передбачає вільний рух товарів, послуг і праці, таке
обмеження може ускладнювати створення державою можливостей для
працевлаштування та загального економічного розвитку. Саме тому
спеціальна професійна підготовка рідною мовою національних мен­
шин має також гарантувати зацікавленим у цьому студентам можли­
вість проходження відповідного курсу навчання державною мовою.
Освіта меншин на вищому рівні Як і в попередньому випадку, з права
вивчати рідну мову чи навчатися рідною мовою, як це сформульовано
у пункті 34 Копенгагенського Документа, може випливати право наці­
ональних меншин на здобуття вищої освіти рідною мовою. У такому
випадку знову слід враховувати принципи рівного доступу та відсут­
ності дискримінації, а також потреби громади і звичайного кількісного
складу, що виправдовує таку політику. У разі відсутності урядового
фінансування не слід обмежувати свободу меншин створювати свої
власні заклади вищої освіти.
Пункт 33 Копенгагенського Документа наголошує на важливості
того, щоб держава не лише захищала самобутність меншин, а й спри­
яла її розвиткові. З огляду на викладене вище державам слід розгля­
дати можливості впровадження вищої освіти мовою меншини там, де
існує потреба в цьому і де це виправдано кількісним складом мен­
шини. У цьому контексті вищу освіту рідною мовою не слід обмежу­
вати лише підготовкою вчителів. Встановивши це, слід враховувати
фінансові обмеження, які особливо гостро постають перед державами,
що перебувають на етапі переходу до ринкової економіки. Забезпе­
чення вищої та середньої спеціальної освіти мовою меншини — не те
саме, що створення паралельних інфраструктур. Крім того, запрова­
дження паралельних освітніх закладів на університетському рівні мог­
ло б спричинитися до ізоляції меншини від більшості. Стаття 26 За­
гальної декларації прав людини наголошує, що метою освіти є спри­
яння розумінню, толерантності та дружбі між націями, расовими та
релігійними групами. У такому дусі та з урахуванням прагнення до
інтеграції інтелектуальний і культурний розвиток меншин і більшості
не повинен відбуватися нарізно.
Розроблення навчальних планів
З кінця другої світової війни дедалі більше міжнародно-правових
актів зосереджують увагу на завданнях освіти. Згідно з цими докумен­
тами до освіти ставиться вимога не лише забезпечувати суто академіч­
319
 ну чи технічну підготовку, а и прищеплювати такі цінності, як тер­ Прикінцеві заувалсення
пимість, плюралізм, антирасизм і гармонія в міжнародних відносинах
та у відносинах між громадами. Такі вимоги покладають особливий Питання прав меншин на освіту є болючою проблемою для бага­
тягар відповідальності на ті держави, що мають національні меншини тьох держав-учасниць ОБСЄ. Разом з тим навчальний процес має по­
в межах своїх кордонів. У цих державах вирішення проблем міжгру- тенційні можливості дієво полегшувати і поглиблювати обопільну по­
пового/міжетнічного співіснування та гармонії є надзвичайно важли­ вагу і взаєморозуміння між різними громадами в межах держав-
вим для внутрішньої стабільності. Таке співіснування і гармонія є та­ учасниць.
кож важливими чинниками у збереженні миру та безпеки на регіональ­ З огляду на делікатну природу цієї проблеми нині, а також врахо­
ному рівні. вуючи дещо туманний і загальний характер норм, що містяться в різ­
Стаття 4 Декларації ООН щодо прав осіб, які належать до націо­ них міжнародно-правових актах щодо прав людини, розроблення низ­
нальних чи етнічних, релігійних та мовних меншин, вимагає від дер­ ки рекомендацій може сприяти кращому розумінню проблем, пов’я­
жав "заохочувати до вивчення історії, традицій, мови та культури заних із правами меншин на освіту, та підходу до їх вирішення. Гаазь­
меншин у межах території цих держав". Стаття 12 Рамкової конвенції кі рекомендації не претендують на всебічність і вичерпність. Вони
про захист національних меншин вимагає від держав "плекати ви­ розраховані на те, щоб слугувати загальною основою для формування
вчення культури, історії, мови та релігії їх національних меншин". державами політики в галузі освіти меншин.
Пункт 34 Документа Копенгагенської наради Конференції з пи­
тань людського виміру НБСЄ посилається на вимогу, згідно з якою у Жовтень 1996 рік
шкільних програмах держави "мають також враховувати історію і
культуру національних меншин". Український переклад подається за текстом брошури, виданої Фон­
Ці вимоги покладають на держави обов’язок знайти місце в шкіль­ дом міжетнічних відносин (Гаага).
них програмах для викладання історії та традицій різних національних
меншин, що проживають у межах кордонів цих держав. Це може бути Foundation on Inter-Ethnic Relations
досягнуто в односторонньому порядку державною владою без належ­ Prinsessegracht 22, 2514 АР The Hague
ного врахування участі заінтересованих меншин. Проте такий підхід E-mail: FIER@euronet.nl
недоцільний і може бути навіть шкідливим.
Стаття 15 Рамкової конвенції про захист національних меншин,
пункт ЗО Документа Копенгагенської наради Конференції з питань
людського виміру НБСЄ та стаття 3 Декларації ООН щодо прав осіб,
які належать до національних чи етнічних, релігійних і мовних мен­
шин, наголошують на необхідності участі національних меншин у
процесі прийняття рішень, особливо у випадках, коли питання, що
розглядаються, безпосередньо стосуються цих меншин.
Тому поява центрів розроблення навчальних програм щодо освіти
мовами меншин таким чином сприятиме цьому подвійному процесові
та забезпечуватиме його якість і професіоналізм.

320 321
 ОСЛОВСЬКІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО МОВНИХ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН
І ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
ВСТУП
Гельсінськими рішеннями Організації з безпеки і співробітництва
в Європі (ОБСЄ) у липні 1992 року була заснована посада Верховного
комісара з питань національних меншин, який має виступати «інстру­
ментом запобігання конфлікту на якнайраннішій стадії його розвит­
ку». Необхідність заснування цієї посади була продиктована розвит­
ком ситуації в колишній Югославії, адже існували побоювання стосов­
но можливості виникнення подібного конфлікту в будь-якій іншій
країні Європи - особливо в країні, яка перебуває на етапі переходу до
демократичного суспільства, - що могло підірвати мир і прогрес, про­
голошені Паризькою хартією для нової Європи, яку глави держав та
урядів прийняли в листопаді 1990 року.
1 січня 1993 року пан Макс Ван дер Штоель (Max van der Stoel)
першим узяв на себе обов'язки Верховного комісара з питань національ­
них меншин (ВКНМ). Використовуючи свій великий особистий до­
свід, нагромаджений на посадах колишнього члена парламенту і мініс­
тра закордонних справ Нідерландів, постійного представника в Орга­
нізації Об'єднаних Націй та під час його тривалої діяльності як захис­
ника прав людини, пан Ван дер Штоель зосередив увагу на багатьох
суперечках, які існують між меншинами та центральними органами
влади в країнах Європи і мають, на його думку, тенденцію до подаль­
шого загострення. За допомогою зважених дипломатичних засобів,
ВКНМ уже взяв участь у розв'язанні суперечок у таких державах, як
Албанія, Хорватія, Естонія, Угорщина, Казахстан, Киргизстан, Латвія,
колишня югославська республіка Македонія, Румунія, Словаччина та
Україна. Він зосередив свої зусилля передовсім на тих ситуаціях, у які
втягнені представники національних та етнічних груп, що становлять
більшу за чисельністю частину населення в одній державі, тимчасом
як в іншій (як правило, сусідній державі) вони складають меншину і
таким чином є предметом уваги з боку органів державної влади кож­
ної з цих держав, виступаючи при цьому потенційним джерелом ви­
никнення напруженості в міждержавних відносинах або навіть конф­
лікту. Такі напружені стосунки значною мірою визначали європейську
історію.
322
Розглядаючи суть конфліктів, у які втягуються національні мен­
шини, ВКНМ вирішує питання як незалежна, безстороння і готова до
співробітництва особа. Хоча Верховний комісар не має контрольних
повноважень, у своїй діяльності він спирається на визнані кожною
державою міжнародні норми, які являють собою принципове підґрун­
тя для здійснення ним аналізу та основу його конкретних рекоменда­
цій. У зв'язку з цим важливо нагадати про зобов'язання, взяті усіма
державами-учасницями ОБСЄ, зокрема ті, що містяться в Копенгаген­
ському документі 1990 року, прийнятому Конференцією з питань
людського виміру, а саме в розділі IV, де сформульовано конкретні
зобов'язання стосовно національних меншин. При цьому важливо за­
значити, що всі держави-учасниці ОБСЄ мають виконувати зобов'я­
зання ООН щодо прав людини, включаючи права меншин, а переваж­
на більшість держав-учасниць ОБСЄ має також додержувати стан­
дартів, встановлених Радою Європи.
Після п'яти років напруженої роботи Верховному комісарові вда­
лося визначити певні постійно існуючі проблеми та питання, які стали
предметом його уваги в багатьох державах, у яких він працює. Такою
проблемою є мовні права національних меншин, тобто права осіб, що
належать до національних меншин, використовувати свою мову у
сферах приватного і суспільного життя. У міжнародних документах з
прав людини це право згадується у кількох різних контекстах. З од­
ного боку, питання мови має особистий характер і безпосередньо по­
в'язане із самобутністю. З іншого боку, мова виступає невід'ємним ін­
струментом соціальної організації, який часто становить предмет дер­
жавного інтересу. Звичайно, питання використання мови позначається
на багатьох аспектах функціонування держави. Отже, в демократичній
державі, яка взяла на себе обов'язки стосовно належного й послідовного
застосування мовних прав осіб, які належать до національних меншин у
державах - учасницях ОБСЄ. Подібну пропозицію ВКНМ уже висував
раніше, і завдяки їй було підготовлено Гаазькі рекомендації щодо освіт­
ніх прав національних меншин та Пояснювальна доповідь 1. Оскільки
Гаазькі рекомендації містять вичерпні відповіді на питання щодо вико­
ристання мови (мов) національними меншинами в освітній сфері, було
вирішено виключити це питання із розгляду експертів.
Фонд міжетнічних відносин — неурядова організація, заснована
1993 року з метою надання спеціалізованої допомоги Верховному ко­
місарові з питань національних меншин, — сприяв проведенню низки
консультацій з експертами у різних галузях, зокрема двох зустрічей в
Осло та однієї - в Гаазі. Серед експертів, з якими проводилися консуль­
323
тації, були юристи, що спеціалізуються в міжнародному праві, а також
лінгвісти, адвокати і політичні аналітики, які займаються проблемами і
потребами національних меншин. Серед цих експертів були: професор
Гудмундур Альфредссон (Gudmundur Alfredsson), співдиректор Інсти­
туту Рауля Валленберга (Raoul Wallenberg) (Швеція); професор Ас-
бйорн Ейд (Asbjom Eide), старший співробітник Норвезького інституту
прав людини (Норвегія); пані Анджеліта Каменська (Angelita Kamen-
ska), старший науковий співробітник Латвійського центру прав людини
та етнічних досліджень (Латвія); пан Доналл О Ріагайн (Donall О Ria-
gain), генеральний секретар Європейського бюро менш поширених мов
(Ірландія); пані Біата Слідап (Beate Slydal), консультант Норвезького
форуму свободи вираження поглядів (Норвегія); доктор Мігуель Стру-
белл (Miquel Strubell), директор Інституту каталонської соціолінгвісти­
ки при уряді Каталонії (Іспанія); професор Георгі Сепе (Georgy Szepe),
факультет мовних досліджень при університеті Януса Паноніуса (Угор­
щина); професор Патрік Торнберрі (Patrick Thomberry), факультет права
Кільського університету (Сполучене Королівство); доктор Фернанд де
Варенн (Fernand de Varennes), директор Азіатсько-Тихоокеанського
центру прав людини та запобігання етнічним конфліктам (Австралія);
професор Бруно де Вітт (Bruno de Witte), факультет права Маастріхт-
ського університету (Нідерланди); пан Жан-Марі Вьорлінг (Jean-Marie
Woehrling), Інститут ельзасько-мозельського місцевого права (de droit
local alsacien-mosellan) (Франція).
Оскільки існуючі стандарти щодо прав національних меншин є час­
тиною тих стандартів, які стосуються загальних прав людини, при
консультаціях з експертами було вирішено виходити із того припу­
щення, що всі держави-учасниці ОБСЄ додержують своїх зобов'язань
щодо всіх інших прав людини, включаючи, зокрема, право на рівність
перед законом і свободу від дискримінації, свободу вираження погля­
дів, свободу зібрань та об'єднання, а також усі права та свободи осіб,
які належать до національних меншин.
За основу бралося також те, що остаточною метою захисту всіх
прав людини має бути повний і вільний розвиток людської особистос­
ті в умовах рівності. Відтак, учасники консультацій виходили з того,
що громадянське суспільство має бути відкритим і постійно розвива­
тися, тобто має об'єднувати всіх людей, включаючи представників на­
ціональних меншин. Оскільки мова є перш за все засобом спілку­
вання, було вирішено також вважати її невід'ємним соціальним вимі­
ром людського досвіду.
324
Завдяки консультаціям в Осло було підготовлено Рекомендації
щодо мовних прав національних меншин, у яких досить зрозумілою
мовою пояснюється зміст мовних прав національних меншин та їх за­
стосовність у ситуаціях, з якими зіткнувся у своїй роботі Верховний
комісар. Крім того, ці стандарти тлумачаться таким чином, що це за­
безпечує гармонійність їх застосування. Рекомендації поділені на під­
розділи, присвячені окремим мовним проблемам, які виникають на
практиці. Більш докладні пояснення Рекомендацій містяться в Пояс­
нювальній записці, де даються посилання на відповідні міжнародні
стандарти. Отже, кожну рекомендацію необхідно читати в поєднанні
саме з відповідними положеннями Пояснювальної записки.
Сподіваємося, що ці Рекомендації стануть корисним у застосу­
ванні матеріалом при розробленні державної політики та підготовці
законів і що вони сприятимуть ефективному здійсненню мовних прав
національних меншин, зокрема у державній сфері.
Хоча ці Рекомендації стосуються використання мови особами, які
належать до національних меншин, слід зауважити, що принципи цих
Рекомендацій, а також міжнародні документи, з яких їх було запози­
чено, могли б також застосовуватися і до інших видів меншин. Реко­
мендації, які наведено нижче, мають на меті роз'яснити сутність існу­
ючої сукупності прав. Вони не спрямовані на обмеження прав тієї чи
іншої особи або групи осіб.
ОСЛОВСЬКІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО МОВНИХ ПРАВ
НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН
Використання імен та найменувань
1) Особи, які належать до національних меншин, мають право ко­
ристуватися особистими іменами і прізвищами рідною мовою відповід­
но до своїх традицій та лінгвістичної системи. Такі імена і прізвища
мають офіційно визнаватися і використовуватися органами державної
влади.
2) Таке саме право щодо використання найменувань рідною мо­
вою належить суб'єктам права, - таким як культурні асоціації та під­
приємства, засновані особами, які належать до національних меншин.
3) У регіонах, де значну частину населення складають особи, які
належать до національної меншини, органи державної влади - ви­
325
ходячи із наявності достатньої потреби, - забезпечують право на ви­
користання місцевих назв, найменувань вулиць та інших топографіч­
них знаків громадського призначення, виконуючи їх додатково мовою
національної меншини.
Віросповідання
4) Сповідуючи релігію або займаючись релігійною діяльністю од­
ноособово чи спільно з іншими людьми, кожна особа має право вико­
ристовувати мову (мови) на свій вибір.
5) При виконанні релігійних церемоній, а також актів цивільного
стану, що мають юридичну силу у відповідній державі, держава може
вимагати виконання відповідних документів додатково офіційною мо­
вою (мовами) цієї держави. Держава має право вимагати від релігій­
них установ ведення запису актів цивільного стану додатково офіцій­
ною мовою (мовами) даної держави.
Громадські об 'єднання та неурядові організації
6) Усі громадяни, включаючи тих, що належать до національних
меншин, мають право засновувати свої неурядові організації, об'єд­
нання та установи і управляти їхньою діяльністю. Ці суб'єкти правйТ
можуть використовувати мову (мови) на власний вибір. Держава не
має права дискримінувати таких суб'єктів за мовною ознакою, а також
незаконно обмежувати їхнє право на пошук державних, міжнародних
або приватних джерел фінансування.
7) Якщо держава активно підтримує заходи, зокрема в соціальній,
культурній і спортивній сферах, рівна частка сукупних ресурсів, що
виділяються державою на ці заходи, має бути спрямована на підтри­
мку подібної діяльності, якою займаються представники національних
меншин. Державна фінансова підтримка заходів, які проводяться у
таких сферах мовою (мовами) національних меншин, має надаватися
без будь-якої дискримінації.
Засоби масової інформації
8) Особи, які належать до національних меншин, мають право за­
сновувати і використовувати власні засоби масової інформації мовами
своїх національних меншин. Державне регулювання щодо засобів теле-
326
і радіомовлення має ґрунтуватися на об'єктивних і недискриміна-
ційних засадах і не може використовуватися з метою обмеження прав
меншин.
9) Особи, які належать до національних меншин, повинні мати до­
ступ до електронних засобів мовлення, що фондуються із суспільних
джерел фінансування, для передач мовами своїх меншин. На національ­
ному, регіональному та місцевому рівнях обсяг та якість часу, що на­
дається для теле- і радіомовлення мовою даної національної меншини,
має відповідати розмірові її частки у складі населення та концентрації
цієї національної меншини, а також обумовлюватися її конкретним
становищем і потребами.
10) Незалежний характер передач державних і приватних засобів
масової інформації мовою (мовами) національних меншин має забез­
печуватися відповідними гарантіями. Редакційні колегії державних
засобів масової інформації, які здійснюють нагляд за змістом та орієн­
тацією передач; повинні бути незалежними і мати у своєму складі
представників національних меншин, які мають незалежний статус.
11) Доступ до іноземних засобів масової інформації не може бути
обмежений неправомірно. Такий доступ не повинен виправдовувати
скорочення часу для теле- і радіомовлення, наданого для меншини в
засобах масової інформації, що фінансуються за рахунок державних
фондів, у країні, де проживає зазначена меншина.
Економічне життя
12) Усі громадяни, включаючи тих, що належать до національних
меншин, мають право управляти приватними підприємствами мовою
(мовами) на власний вибір. Держава може зажадати додаткового ви­
користання офіційної мови (мов) лише в тих випадках, коли законний
публічний інтерес є очевидним, наприклад, коли йдеться про забезпе­
чення захисту працівників чи споживачів або у відносинах між під­
приємством і державною владою.
Адміністративні органи і здійснення громадських функцій
13) Якщо у регіонах чи місцевостях проживає значна кількість
осіб, які належать до національної меншини, то на їхнє бажання їм має
бути надано право отримувати цивільно-правові документи та посвід­
ки, виконані регіональними та/або місцевими органами державної
327
влади як офіційною мовою (мовами) даної держави, так і мовою цієї
національної меншини. Крім того, регіональні та/або місцеві органи
державної влади мають додатково вести відповідні цивільні реєстри
мовою національної меншини.
14) Особи, які належать до національних меншин, повинні мати
належні можливості використовувати свою мову у відносинах з адмі­
ністративними органами, особливо в регіонах та місцевостях, де ці
особи висловлюють таке бажання і де вони складають значну частину
населення. Водночас, адміністративні органи повинні забезпечити, де
це можливо, здійснення громадських функцій додатково мовою наці­
ональної меншини. З цією метою вони здійснюють відповідну кадрову
політику та/або затверджують необхідні навчальні програми.
15) У регіонах чи місцевостях, де проживає значна кількість осіб,
які належать до національної меншини, держава вживає заходів, які
спрямовані на те, щоб обрані члени регіональних чи місцевих органів
державної влади у своїй діяльності могли також використовувати мо­
ву даної національної меншини.
Незалежні національні інституції
16) Держави, де проживають особи, які належать до національних
меншин, повинні забезпечити такий стан справ, щоб, крім можливості
звернення до відповідних судових установ, ці особи - у випадках, ко­
ли, на їхню думку, порушуються їхні мовні права, - мали доступ до
незалежних національних інституцій, таких як інститут омбудсмена
або комісії з прав людини.
Судові органи
17) Усі громадяни, включаючи представників національних мен­
шин, мають право бути негайно поінформованими зрозумілою для
них мовою про причину їх арешту та/або тримання під вартою, про
характер і причину будь-якого обвинувачення проти них, а також пра­
во захищати себе своєю мовою і, в разі необхідності, отримувати без­
оплатну допомогу перекладача до та під час розгляду справи, а також
упродовж апеляційного провадження.
18) У регіонах чи місцевостях, де значну частину населення скла­
дають особи, які належать до національної меншини, такі особи, на
їхнє бажання, повинні мати право висловлюватися під час судового
328
розгляду рідною мовою, а в разі необхідності отримувати безоплатну
допомогу усного та/або письмового перекладача.
19) У регіонах чи місцевостях, де проживає значна кількість осіб,
які належать до національної меншини, держави повинні належним
чином розглянути можливість здійснення всіх судових проваджень
стосовно таких осіб мовою даної національної меншини, якщо з боку
меншини було висловлено таке побажання.
Позбавлення волі
20) Начальник пенітенціарного закладу та інші працівники цього
закладу повинні вміти розмовляти мовою (мовами), якою спілкується
більшість в’язнів, або мовою, зрозумілою для більшості з них. З цією
метою мають бути запроваджені відповідні програми комплектування
працівників та/або їх навчання.
21) Затримані особи, які належать до національних меншин, повин­
ні мати право використовувати мову на свій вибір при спілкуванні з
особами, що перебувають під вартою, та іншими особами. Повноважні
органи вживають усіх можливих заходів, щоб надати в’язням можли­
вість спілкуватися рідною мовою як у розмовах, так і при особистому
листуванні - в рамках обмежень, передбачених законом. У зв’язку з
цим затримані або ув'язнені особи повинні, як правило, триматися в
місцях затримання чи ув'язнення, що знаходяться поблизу місця їх­
нього проживання.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
ДО ОСЛОВСЬКИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО МОВНИХ
ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН
Вступ
Згідно зі статтею 1 Загальної декларації прав людини, природна
гідність людини розглядається як основоположна концепція, на якій
ґрунтуються всі стандарти у галузі прав людини. У етапі 1 Декларації
зазначається: «Усі люди народжені вільними і рівними у своїй гідності
та правах...». Значення цієї статті неможливо переоцінити. Вона сто­
сується не лише прав людини загалом, а й забезпечує підвалини для
мовних прав осіб, які належать до національних меншин. Рівність у
329
гідності та правах передбачає повагу до особистості кожної конкрет­
без будь-якої дискримінації, на ... свободу вираження, свободу об’єд­
ної людини. Мова є одним з найголовніших компонентів людської
нання та мирних зібрань...».
самобутності. Звідси випливає, що повага до гідності людини невід'­
Іще одним важливим положенням, яке безпосередньо стосується
ємно пов'язана з повагою до особистості цієї людини, а отже, з пова­
мовних прав національних меншин, є стаття 27 Міжнародного пакту
гою до її мови.
про громадянські та політичні права. У цій статті зазначається, що
У зв'язку з цим неабиякого значення набуває Міжнародний пакт
«особи, які належать до... меншини, не можуть бути позбавлені права,
про громадянські та політичні права. Стаття 2 Пакту зобов'язує дер­
разом з іншими членами своєї групи ... використовувати рідну мову».
жави забезпечувати захист і повагу до прав кожної людини, що про­
Крім того, пункт 1 статті 2 Декларації ООН прав осіб, що нале­
живає на її території і перебуває під її юрисдикцією, "без обмежень за
жать до національних чи етнічних, релігійних і мовних меншин, про­
будь-якими ознаками, ...включаючи мову...». Стаття 19 Пакту гаран­
голошує право національних меншин «використовувати свою мову
тує свободу вираження поглядів, що, як це сформульовано у Пакті,
гарантує не тільки право повідомляти або отримувати інформацію та приватно і публічно, вільно і без будь-якого втручання чи дискримі­
нації». Пунктом 1 статті 10 прийнятої Радою Європи Рамкової конвен­
ідеї будь-якого характеру незалежно від кордонів, а й здійснення цьо­
ції про захист національних меншин передбачено, що держави ви­
го права у мовному середовищі чи мовою на власний вибір. Право на
знають право осіб, які належать до національних меншин, «вільно і
повідомлення та отримання інформації також передбачає право люди­
без будь-якого втручання використовувати свою мову приватно і пуб­
ни на діяльність у співтоваристві. У зв'язку з цим особливої ак­
лічно, усно і письмово».
туальності набувають статті 21 та 22 Пакту, які гарантують свободу
Хоча у названих документах ідеться про використання мов мен­
мирних зібрань та об'єднання.
шинами у сферах громадського та приватного спілкування, самі ці до­
Свобода вираження поглядів також гарантується статтею 10 Євро­
кументи не протиставляють їх між собою. Насправді ці сфери тісно
пейської конвенції про захист прав людини та основних свобод. Від­
взаємопов'язані. На підтвердження цього можна навести приклад, ко­
повідно до статті 14 цієї Конвенції, свобода вираження поглядів «га­
ли особи, діючи окремо або разом з іншими, збираються заснувати
рантується без будь-якої дискримінації за ознакою... мови...». У при­
свої приватні засоби масової інформації або школи. Те, що почина­
йнятій Радою Європи Декларації свободи вираження та інформації,
ється як приватна ініціатива, може стати предметом законних громад­
що спирається як на Загальну декларацію прав людини, так і на Євро­
ських інтересів. А такі інтереси можуть диктувати необхідність пев­
пейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод, під­
тверджується, що «свобода вираження та інформації є необхідною для ного державного регулювання.
Питання використання мови «публічно і приватно» особами, які
соціального, економічного, культурного та політичного розвитку кож­
ної людини, і створює умови гармонійного розвитку соціальних і належать до національних меншин, не може розглядатися без ураху­
вання проблем освіти. Ці проблеми, у контексті їх зв'язку з мовами
культурних груп, народів та міжнародного співтовариства». У зв'язку
національних меншин, докладно розглядаються в Гаазьких рекомен­
з цим важливого значення набуває свобода мирних зібрань та об'єд­
даціях щодо освітніх прав національних меншин, що були підготов­
нання, яка гарантується статтею 11 Європейської конвенції про захист
лені для Верховного комісара з питань національних меншин Фондом
прав людини та основних свобод.
Такі самі ідеї свободи вираження, зібрань та об'єднання сформу­ міжетнічних відносин у співпраці з відомими міжнародними експер­
льовані також у пунктах 9.1 - 9.3 Документа Копенгагенської зустрічі тами в галузі прав людини та освіти. Гаазькі рекомендації було розроб­
лено з метою забезпечення кращого розуміння міжнародних докуме­
в рамках Конференції з питань людського виміру, яку провела Органі­
нтів, які стосуються прав національних меншин у мовній сфері, яка
зація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).
має надзвичайно важливе значення для збереження і розвитку особис­
У Паризькій хартії для нової Європи глави держав та урядів дер-
тості кожного, хто належить до національної меншини.
жав-учасниць ОБСЄ «підтверджують, що кожна людина має право,
Міжнародні документи з прав людини передбачають, що права
людини є всеосяжними і мають здійснюватися за принципом рівності і
330
331
 без дискримінації. Однак здебільшого права людини не є абсолют­
ними. Адже у зазначених документах передбачається обмежена кіль­
кість випадків, у яких держава має право обмежувати застосування
певних прав. Обмеження, передбачені міжнародними документами з
прав людини, можуть застосовуватися в життєво небезпечних надзви­
чайних ситуаціях та ситуаціях, коли існує загроза для прав і свобод
інших осіб або коли необхідно забезпечити збереження моралі, здоро­
в'я громадян, національної безпеки та загального благополуччя демо-
4()9 . . ^
кратичного суспільства . У законодавстві щодо прав людини обме­
ження свобод має тлумачитися в рамках цих обмежень.
В Ословських рекомендаціях щодо мовних прав національних
меншин право національних меншин використовувати свою мову (мо­
ви) у сферах громадського та приватного спілкування має розгля­
датися в гармонійному поєднанні з правом широкої участі цих мен­
шин у всіх інших сферах суспільного життя. Рекомендації пропону­
ють не політику ізоляції, а навпаки, таку політику, яка забезпечує рів­
новагу між правом осіб, які належать до національних меншин, збері­
гати і розвивати свою особистість, культуру та мову, з одного боку, і
можливостями інтеграції в усі інші сфери суспільного життя як пов­
ноправних і рівних членів суспільства. Така інтеграція навряд чи мож­
лива без доброго володіння цими особами мовою (мовами) даної дер­
жави. Необхідність мовного навчання передбачено в статтях 13 та 14
Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, а
також у статтях 28 та 29 Конвенції про права дитини, які гарантують
право на освіту і зобов'язують держави забезпечувати обов'язкове на­
вчання своїх громадян. Водночас, згідно з пунктом 3 статті 14 Рамко­
вої конвенції про захист національних меншин, навчання мови націо­
нальної меншини «повинно відбуватися, не завдаючи шкоди ви­
вченню офіційної мови або її навчанню».
Використання імен та найменувань
1) У пункті 1 статті 11 Рамкової конвенції про захист національ­
них меншин говориться, що особи, які належать до національних
409 З г а д а н і вищ е о б м еж ен н я в к л ю ч е н о , н а п р и к л а д , у так і п о л о ж е н н я :
стаття ЗО З а г а л ь н о ї д е к л а р а ц ії п р ав л ю д и н и ; п у н к т 3 с т а т т і 19 М іж н а р о д н о г о
пак ту п р о г р о м а д я н с ь к і та п о л іт и ч н і пр ава; п у н к т 2
к о н в е н ц ії п р о з а х и с т п р ав л ю д и н и та о с н о в н и х с в о б о д .
332
меншин, мають право використовувати своє ім’я, по батькові та прі­
звище рідною мовою. Це право, здійснення якого має важливе зна­
чення для кожної особистості, має застосовуватися з урахуванням
конкретних обставин у кожній державі. Наприклад, органам держав­
ної влади можна надати право транскрибування фонетичної форми
імен осіб, які належать до національних меншин, літерами офіційної
мови (мов) даної держави. Однак при цьому необхідно забезпечити
додержання мовної системи і традиції національної меншини. З огля­
ду на це дуже важливе право, яке безпосередньо стосується як мови,
так і особистості людини, особам, які під тиском органів державної
влади були змушені відмовитися від своїх справжніх чи успадкованих
імен або імена яких було змінено супроти їхньої волі, слід надати пра­
во повернути собі ці імена без оплати будь-яких витрат.
2) Ім'я чи найменування є також важливим елементом фірмового
стилю, особливо у контексті діяльності осіб, які належать до національ­
них меншин, «разом з іншими». Пункт 1 статті 2 Декларації ООН прав
осіб, що належать до національних чи етнічних, релігійних і мовних
меншин проголошує право таких осіб «використовувати свою мову
приватно і публічно, вільно і без будь-якого втручання чи дис­
кримінації». Згідно з пунктом 1 статті 10 прийнятої Радою Європи Рам­
кової конвенції про захист національних меншин, держави визнають
право осіб, які належать до національних меншин, «вільіїо і без будь-
якого втручання використовувати свою мову, приватно і публічно,
усно і письмово». Стаття 27 Міжнародного пакту про громадянські та
політичні права проголошує, що «особа, яка належить до... меншини,
не може бути позбавлена права, разом з іншими представниками своєї
меншини, ...використовувати рідну мову». Існування права особи ви­
користовувати свою мову у сфері громадського спілкування, разом з
іншими особами і без втручання чи будь-якої форми дискримінації є
безпосередньою передумовою здійснення суб'єктами права - такими
як установи, асоціації, організації або підприємства, що засновані та
управляються особами, які належать до національних меншин, - права
обирати назву на свій вибір мовою своєї національної меншини. Такі
найменування суб'єктів мають визнаватися органами державної влади
і використовуватися відповідно до існуючої в даному суспільстві мов­
ної системи і традицій.
3) У пункті 3 статті 11 Рамкової конвенції зазначається, що «в ре­
ст а т т і 10 Є в р о п е й с ь к о ї гіонах, де традиційно значну частину населення складають особи, які
належать до національної меншини, Сторони докладають зусиль для
333
 того, щоб забезпечити право на використання традиційних місцевих
назв, найменувань вулиць та інших топографічних знаків громадського
призначення додатково мовою цієї національної меншини, виходячи з
наявності достатньої потреби в цьому». Відмова визнати чинність та­
ких історичних назв може розглядатися як спроба виправлення історії
та асиміляції меншин, що становить серйозну загрозу для са­
мобутності осіб, які належать до меншин.
Віросповідання
4) У статті 27 Міжнародного пакту про громадянські та політичні
права зазначається, що «у тих державах, де існують етнічні, релігійні
або мовні меншини, особи, які належать до таких меншин, не можуть
бути позбавлені права, разом з іншими членами своєї меншини, ...
сповідувати свою релігію чи займатися релігійною діяльністю або ви­
користовувати рідну мову». Пунктом 1 статті 3 Декларації ООН прав
осіб, що належать до національних чи етнічних, релігійних і мовних
меншин передбачено, що «особи, які належать до меншин, мають пра­
во здійснювати свої права ... одноособово та разом з іншими членами
своєї групи... без будь-якої дискримінації».
Для багатьох осіб, які належать до національних меншин,свобода
релігійних переконань та «колективної» релігійної діяльності має ве­
личезне значення. З цього приводу необхідно зауважити, що право
сповідувати свою релігію є необмеженим і гарантується пунктом 1
статті 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та
пунктом 1 статті 9 Європейської конвенції про захист прав людини та
основних свобод. Однак свобода віросповідання та релігійних переко­
нань, включаючи свободу церковної служби, може обмежуватися за­
коном у ряді випадків, які входять до переліку в тих самих статтях.
Такі обмеження мають передбачатися законом в інтересах охорони
державної безпеки, громадського порядку, здоров'я і моралі населення
або захисту основних прав і свобод інших людей. Обмеження мають
бути обґрунтованими і відповідати цілям, для яких вони встановлені, і
держави не мають права застосовувати їх з метою придушення закон­
них духовних, мовних чи культурних прагнень осіб, які належать до
національних меншин.
У житті національної меншини релігійна діяльність часто безпосе­
редньо пов'язана із збереженням культурної і мовної самобутності.
Право меншини використовувати свою мову в релігійних ритуалах є
334
так само невід'ємним, як і її право засновувати релігійні установи, а
також право здійснювати саме богослужіння. Отже, органи державної
влади не мають права запроваджувати будь-які незаконні обмеження
щодо богослужіння або щодо використання мови в релігійних ритуа­
лах - чи то рідної мови національної меншини, а чи мови, якою здійс­
нюються ритуали богослужіння у даній громаді.
5) У деяких країнах релігійні акти, такі як одруження або похо­
рони, можуть також становити собою правові цивільні акти, які ви­
значають цивільний статус. У таких випадках необхідно враховувати
загальні інтереси. Дотримуючись принципу, за яким адміністративні
міркування не стоять на перешкоді здійсненню прав людини, органи
державної влади не повинні встановлювати мовні обмеження на діяль­
ність релігійних громад. Ця вимога має застосовуватися рівною мірою
до будь-яких адміністративних функцій, що їх беруть на себе релігійні
громади і які перетинаються зі сферою цивільно-правового регулю­
вання. Проте держава має право зажадати від релігійної громади вести
цивільні акти, на здійснення яких вони уповноважені, додатково офі­
ційною мовою (мовами) цієї держави, забезпечуючи таким чином мож­
ливість виконання державою своєї законної регулювальної та адмі­
ністративної ролі.
Громадські об'єднання та неурядові організації
6) Колективне життя осіб, які належать до національних меншин,
їхня діяльність «разом з іншими», про що йдеться в міжнародних до­
кументах, знаходить своє відображення в численних заходах та бага­
тьох сферах. Не останньою серед них є діяльність неурядових органі­
зацій, об'єднань та інституцій, які часто відіграють дуже важливу роль
у збереженні та розвитку самобутності національної меншини. їх іс­
нування, як правило, вважається тим чинником, який сприяє розвит­
кові громадянського суспільства та збереженню демократичних цін­
ностей держави.
Статті 21 і 22 Міжнародного пакту про громадянські та політичні
права і стаття 11 Європейської конвенції про захист прав людини та
основних свобод гарантують право осіб на мирні зібрання та свободу
об'єднання. Право осіб діяти «разом з іншими» представниками їхньої
групи, тобто право засновувати власні неурядові організації, об'єд­
нання та інституції і управляти ними, є однією з характерних рис від­
критого і демократичного суспільства. У статті 27 того ж Пакту зазна-
335
 чається, що «особа, яка належить до... меншини, не може бути позбав­
лена права, разом з іншими представниками своєї групи,... використо­
вувати рідну мову». Отже, органи державної влади не повинні втруча­
тися у внутрішні справи таких суб’єктів, що діють «разом з іншими»,
встановлювати обмеження щодо їхньої діяльності, крім випадків, коли
це дозволяється міжнародним правом. Пункт 2 статті 17 Рамкової
конвенції про захист національних меншин також зобов’язує держави
«не втручатися у право осіб, які належать до національних меншин,
брати участь у діяльності неурядових організацій як на національ­
ному, так і на міжнародному рівнях».
У пункті 1 статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та полі­
тичні права говориться, що «в рамках своєї юрисдикції» кожна дер­
жава зобов'язується «забезпечити на її території здійснення кожною
особою прав, передбачених у цьому Пакті, без обмеження за будь-
якою ознакою, такою як ...мова». Ця норма не дозволяє державам
здійснювати дискримінацію неурядових організацій за ознакою мови
або встановлювати щодо них будь-які незаконні мовні вимоги. Водно­
час органи державної влади мають право вимагати додержання та­
кими організаціями, об'єднаннями та установами вимог національного
законодавства з урахуванням законних громадських інтересів, зокрема
вимагати використання ними офіційної мови (мов) цієї держави у тих
випадках, коли існує необхідність взаємодії з такими органами.
Щодо фінансової підтримки, у пункті 32.2 Копенгагенського до­
кумента зазначається, що особи, які належать до національної мен­
шини, мають право «засновувати свої навчальні, культурні та релі­
гійні установи, організації або об’єднання, які можуть домагатися доб­
ровільної фінансової та іншої підтримки, а також за рахунок джерел
суспільного фінансування, та управляти їхньою діяльністю». Отже,
держава не має права перешкоджати таким суб’єктам права у пошуку
державних, міжнародних або приватних джерел фінансування.
7) Щодо державного фінансування діяльності неурядових органі­
зацій, зокрема в соціальній, культурній або спортивній сфері, принцип
рівності та запобігання дискримінації зобов’язує органи державної
влади виділяти належну частку ресурсів на забезпечення подібних за­
ходів, що проводяться мовою національних меншин, які проживають
на території даної держави. У зв'язку з цим у пункті 1 статті 2 Міжна­
родного пакту про громадянські та політичні права підкреслюється,
що у ставленні до людини не може бути обмежень за мовною озна­
кою, а пункт 2 цієї ж статті зобов’язує держави «вжити необхідних
336
заходів... щодо створення такої законодавчої чи іншої бази, яка може
забезпечити на практиці здійснення прав, визнаних у Пакті». Крім то­
го, у пункті 2 статті 2 Міжнародного пакту про скасування расової
дискримінації (метою якого є скасування будь-яких обмежень, винят­
ків, перешкод або переваг за ознакою раси, кольору шкіри, соціаль­
ного, національного чи етнічного походження) зазначається, що «у
разі необхідності держави вживають певних і конкретних заходів у
соціальній, економічній, культурній та інших галузях з метою забез­
печення належного розвитку і захисту певних расових груп або осіб,
які належать до таких груп, а також гарантії повного і рівного здійс­
нення ними своїх прав та основних свобод...». Оскільки мова, як пра­
вило, є визначальним критерієм етнічної належності, яка захищається
згаданим вище положенням, мовні меншини також можуть мати право
перебувати під захистом таких «певних і конкретних заходів» з боку
держави.
Щодо європейських держав, пункт 31 Копенгагенського докумен­
та передбачає, що «у разі необхідності держави вживають певних за­
ходів з метою забезпечення осіб, які належать до національних меншин,
усіма правами нарівні з іншими громадянами у сфері здійснення прав
людини та її основних свобод». Пункт 2 статті 4 Рамкової конвенції
про захист національних меншин зобов'язує держави «у разі необхід­
ності вживати належних заходів з метою забезпечення у всіх сферах
економічного, соціального, політичного та культурного життя, повної
і справжньої рівності між особами, які належать до національної мен­
шини, і тими, хто належить до більшості»; у пункті 3 цієї самої статті
далі уточнюється, що такі «заходи, вжиті відповідно до пункту 2, не
можуть розглядатися як акт дискримінації». До того ж, у пункті 2
статті 7 Європейської хартії місцевих мов і мов національних меншин
зазначено, що «запровадження певних заходів на користь розвитку
місцевих мов і мов національних меншин має на меті забезпечення
рівності між тими, хто користується цими мовами, та рештою насе­
лення, при цьому такі заходи мають проводитися з урахуванням кон­
кретних умов і їх не можна розглядати як акт дискримінації проти тих,
хто користується більш поширеними мовами». Отже, у зв'язку з цим
органи державної влади повинні виділяти справедливу частку ресурсів
з державного бюджету на забезпечення заходів, що проводяться осо­
бами, які належать до національних меншин, зокрема в соціальній,
культурній та спортивній сферах. Така підтримка може здійснюватися
337
шляхом надання субсидій, соціальної допомоги та звільнення від опо­
даткування.
Засоби масової інформації
8) Стаття 19 Міжнародного пакту про соціальні та політичні пра­
ва, яка гарантує право на свободу поглядів та їх вираження, є вихідним
пунктом, на якому ґрунтується роль і місце засобів масової інформації
в демократичному суспільстві. Пункт 1 статті 19 проголошує, що
«кожен має право на свободу поглядів без втручання в них», тимчасом
як пункт 2 статті 19 гарантує кожному свободу «здійснювати пошук,
отримувати або Ословські Рекомендації передавати інформацію та ідеї
будь-якого характеру, незалежно від кордонів, в усній, письмовій або
друкованій формі, у вигляді твору мистецтва або через засоби масової
інформації на власний вибір». Подібним чином право на свободу ви­
раження поглядів гарантує і стаття 10 Європейської конвенції про за­
хист прав людини та основних свобод. У статті 1 Декларації свободи
вираження та інформації держави - члени Ради Європи знову наголо­
шують на «твердій відданості принципам свободи вираження та інфор­
мації, що є основою демократизму і плюралізму суспільства». Вихо­
дячи з цього, держави проголосили в цьому самому документі, що «в
інформаційній сфері та сфері застосування засобів масової інформації
вони прагнуть забезпечити ...сі. існування широкого спектру незалеж­
них і автономних засобів масової інформації, що дає змогу відобража­
ти різноманітність ідей і поглядів».
У пункті 1 статті 9 Рамкової конвенції про захист національних
меншин чітко зазначається, що особи, які належать до національних
меншин, є вільними у «вираженні поглядів, отриманні і повідомленні
інформації та ідей мовою своєї національної меншини, без втручання
органів державної влади і незалежно від кордонів...». Далі та сама
стаття зобов’язує держави «в рамках їхньої правової системи забезпе­
чувати умови, які виключають можливість дискримінації у доступі до
засобів масової інформації щодо осіб, які належать до національної
меншини». У пункті 3 статті 9 Рамкової конвенції передбачено, що
держави «не перешкоджають створенню та використанню друкованих
засобів масової інформації особами, які належать до національних
меншин». Та сама стаття вимагає від держав, «вживати правових за­
ходів у сфері теле- і радіомовлення, забезпечувати надання особам, які
належать до національних меншин, якомога більших можливостей для
338
створення та використання власних засобів масової інформації». Не­
обхідно зауважити, що засоби масової інформації можуть засновува­
тися і управлятися такими суб'єктами права, про яких ідеться, зок­
рема, в пункті 32.2 Копенгагенського документа, який передбачає
право осіб, які належать до національних меншин, «засновувати свої
навчальні, культурні та релігійні установи, організації або об'єднання
та управляти ними...». Хоча засоби масової інформації прямо не зга­
дуються в цьому положенні, саме вони часто відіграють вирішальну
роль у розвитку та збереженні мови, культури і самобутності.
Немає сумніву в тому, що особи, які належать до національних
меншин, мають право засновувати приватні засоби масової інформації
і управляти ними, однак насправді це право зазнає обмежень, перед­
бачених міжнародним правом, а також відповідним державним зако­
нодавством, що регулює діяльність засобів масової інформації. На
цьому дуже чітко наголошується в пункті 2 статті 9 Рамкової конвен­
ції, де зазначено, що свобода вираження, про яку йдеться у пункті 1
статті 9 Конвенції, «не перешкоджає Сторонам вимагати ліцензування
діяльності телевізійних, радіомовних або кінематографічних підпри­
ємств без дискримінації і на підставі об’єктивних критеріїв». Вимоги
регулювальних органів, що можуть висуватися, коли існує така необ­
хідність, не можуть бути використані супроти права на свободу вира­
ження.
9) Питання доступу до громадських засобів масової інформації
безпосередньо пов’язане з ідеєю свободи вираження поглядів. У пун­
кті 1 статті 9 Рамкової конвенції зазначається, що свобода вираження
поглядів, надана особам, які належать до національних меншин,
включає свободу повідомляти інформацію та ідеї мовою цієї національ­
ної меншини, без втручання органів державної влади. Далі у статті
йдеться про те, що мають бути створені умови, які «виключають мож­
ливість дискримінації у доступі до засобів масової інформації щодо
осіб, які належать до національної меншини». Пункт 4 етапі 9 Рамко­
вої конвенції передбачає, що «Сторони вживають належних заходів з
метою сприяння доступу до засобів масової інформації осіб, які нале­
жать до національних меншин». Це означає, що національна меншина,
яка налічує значну кількість представників, має отримати можливість
доступу до виділеного для неї у справедливому пропорційному від­
ношенні до її чисельності часу на громадському телебаченні та/або
радіо.
339
 Однак чисельність і концентрація національної меншини не мо­
жуть вважатися єдиними критеріями визначення ефірного часу, який
має бути наданий даній національній меншині. У разі малочисельності
національних меншин необхідно визначити ту мінімально потрібну
частку часу і ресурсів, без яких така меншина була б неспроможна з
користю для себе скористатися ефірним часом.
Крім того, питанням, яке потребує розумного і недискримінацій-
ного вирішення, є якість часу, наданого для теле- і радіомовлення на­
ціональній меншині. Час для теле- і радіопередач мовою національної
меншини має бути таким, щоб забезпечити фактичне прослуховування
цих передач особами, які належать до цієї національної меншини. От­
же, органи державної влади мають піклуватися про те, щоб такі пе­
редачі транслювалися у прийнятний час дня.
10) У відкритому і демократичному суспільстві зміст теле- і ра­
діопередач не може підлягати незаконній цензурі з боку органів дер­
жавної влади. У зв’язку з цим важливе значення має пункт 1 статті 19
Міжнародного пакту про соціальні та політичні права і пункт 1 статті
10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних сво­
бод, які проголошують свободу вираження поглядів. Будь-які обме­
ження, які можуть встановлюватися органами державної влади, мають
відповідати вимозі пункту 3 статті 19 Пакту, в якому зазначено, що це
мають бути тільки ті обмеження, які «передбачені законом і є необ­
хідними а) для забезпечення поваги до прав і репутації інших людей,
Ь) для захисту національної безпеки або громадського порядку (ordre
public), або для збереження здоров’я і моралі населення». Пунктом 2
статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних
свобод передбачені майже такі самі обмеження щодо втручання дер­
жавних органів у свободу вираження поглядів.
Потрібен механізм, який би забезпечував у теле- і радіопередачах,
що готуються і ведуться від імені національних меншин, відобра­
ження інтересів та прагнень представників цих меншин і зберігав би
їхнє ставлення до таких передач як до незалежних. У зв’язку з цим по­
требується іще чимало зробити для того, щоб участь осіб, які нале­
жать до національних меншин (і виступають як приватні особи), у
процесі підготовки теле- і радіопрограм забезпечувала незалежний
характер таких теле- і радіопрограм і відповідала потребам самих
меншин.
Керуючись принципом рівності і недискримінації, громадські
установи мають комплектуватися відповідно до пропорційного складу
340
національних груп у населенні, яке обслуговується такими устано­
вами. Це положення також стосується засобів масової інформації.
Стаття 15 Рамкової конвенції зобов'язує держави «створювати умови,
необхідні для забезпечення дієвої участі осіб, які належать до націо­
нальних меншин, у культурному, соціальному та економічному житті,
а також у справах громадського характеру, особливо тих, що стосу­
ються інтересів цих меншин». Іще чіткіше сформульована стаття 2
Конвенції № 111 Міжнародної організації праці щодо дискримінації
при працевлаштуванні і в трудовій діяльності, яка зобов'язує держави
«проводити національну політику, спрямовану на забезпечення ...рів­
них можливостей при працевлаштуванні і в трудовій діяльності та на
скасування будь-якої дискримінації у цій ділянці». Недискримінацій-
ний підхід до працевлаштування осіб, які належать до національних
меншин, в засобах масової інформації сприятиме представницькому
характеру та об’єктивності таких засобів.
11) Виходячи з пункту 2 статті 19 Міжнародного пакту про грома­
дянські та політичні права та пункту 1 статті 9 Рамкової конвенції про
захист національних меншин, а також із принципу недискримінацій-
ного підходу, можливість для осіб, які належать до національної мен­
шини, доступу до теле- і радіопередач, що транслюються мовою цієї
меншини з території іншої держави чи з території держави етнічного
походження, не повинна виправдовувати скорочення ефірного часу,
наданого такій меншині у громадських засобах масової інформації в
тій державі, де проживають представники цієї меншини.
Зростає значення основоположної складової права на доступ до
інформації, якою є скасування кордонів при доступі до інформацій­
ного простору та інформаційних мереж засобів масової інформації.
Відтак, здійснюючи ліцензування кабельного теле- і радіомовлення,
держава не повинна відмовляти в ліцензуванні телевізійних і радіо­
станцій, які базуються на території етнічного походження національ­
ної меншини, у тих випадках, наприклад, коли відповідна національна
меншина висловила своє бажання мати доступ до таких станцій. Це
положення стосується не тільки кабельних засобів масової інформації,
а й електронних інформаційних мереж, де використовується мова да­
ної національної меншини.
Положенням загального характеру з цього питання є пункт с статті
ІЇІ Декларації свободи вираження та інформації, у якому держави -
члени Ради Європи висловлюють намір «забезпечувати вільний потік
інформації, що сприяє порозумінню між країнами, кращому розу­
341
мінню поглядів та традицій, зміцненню поваги до різноманітності по­
глядів та культурному взаємозбагаченню». Здійснення інформаційних
контактів з іноземними засобами масової інформації має ґрунтуватися
на державній політиці, що відбиває дух згаданого вище положення.
Економі чиє життя
12) Права осіб, які належать до національних меншин, у сфері
економічної діяльності згадуються в міжнародних документах не час­
то. Однак у цих документах ідеться про право таких осіб використо­
вувати свою мову публічно і приватно, вільно і без будь-якої дискри­
мінації, в усній та письмовій формі, одноособово та разом з іншими.
Пункт 2 статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні
права і пункт І статті 10 Європейської конвенції про захист прав лю­
дини та основних свобод гарантують свободу вираження не лише сто­
совно ідей та поглядів, які можуть передаватися іншим людям (тобто,
може передаватися зміст інформації), а й щодо мови як засобу здійс­
нення комунікації. Ці положення, а також принцип рівності у правах
та недискримінаційного підходу обумовлюють право осіб, які нале­
жать до національних меншин, управляти своїми підприємствами з
використанням мови на свій вибір. З огляду на важливість забезпе­
чення спроможності приватних підприємців налагоджувати ефектив­
ний контакт зі своїми клієнтами, а також справедливих умов для вті­
лення їхніх комерційних ініціатив, свобода цих підприємців у виборі
мови для такого спілкування не повинна підлягати жодному незакон­
ному обмеженню.
У пункті 2 статті 11 Рамкової конвенції передбачено, що «кожна
особа, яка належить до національної меншини, має право у сфері гро­
мадського спілкування передавати своєю мовою чи мовою своєї наці­
ональної меншини позначки, написи та іншу інформацію приватного
характеру». При цьому під інформацією приватного характеру слід
розуміти всю ту інформацію, яка не належить до офіційної. Отже,
держави не мають права запроваджувати жодних обмежень щодо ви­
бору мови при управлінні приватними підприємствами.
Проте, незважаючи на зазначене, держава має право вимагати за­
стосування офіційної державної мови (мов) у тих галузях економічної
діяльності, які стосуються здійснення прав інших осіб або де потребу­
ється взаємообмін інформацією і взаємодія з державними органами.
Це випливає із допустимих обмежень свободи вираження, передбаче­
342
них пунктом 3 статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та по­
літичні права та пунктом 2 статті 10 Європейської конвенції про за­
хист прав людини та основних свобод. Хоча низка допустимих обме­
жень, передбачених у зазначених статтях, може виправдовувати об­
меження щодо змісту інформації, вони ніколи не можуть бути підста­
вою для обмеження щодо використання мови як засобу комунікації.
Але захист прав і свобод інших людей та обмежений перелік потреб
державного управління, звичайно, можуть виправдовувати окремі ви­
моги щодо додаткового використання офіційної мови (мов) даної дер­
жави. Це може стосуватися, залежно від обставин, таких сфер діяль­
ності, як додержання санітарних норм і правил безпеки на робочому
місці, захист споживачів, трудові відносини, оподаткування, фінан­
сова звітність, державна програма охорони здоров'я, страхування від
безробіття і транспорт. Виходячи із законних громадських інтересів,
держава може вимагати, щоб у таких ділових сферах, як прийнята у
державі система позначень та маркування, на додаток до викорис­
тання будь-якої іншої мови, також застосовувалася офіційна державна
мова чи мови, про що йдеться у пункті 60 Пояснювальної доповіді до
Рамкової конвенції про захист національних меншин. Отже, держава
ніколи не може заборонити використання мови, але вона може, керу­
ючись законними громадськими інтересами, вимагати додаткового
використання офіційної державної мови (мов).
Логіка законних громадських інтересів передбачає, що будь-яка
вимога (вимоги) щодо використання мови, висунута державою, повин­
на відповідати відповідним громадським інтересам. Відповідність
будь-якої вимоги має визначатися лише мірою необхідності. Напри­
клад, керуючись громадськими інтересами у забезпеченні санітарних
норм та убезпеченні робочих місць, держава може зажадати від адмі­
ністрацій приватних заводів розміщення на робочих місцях відповід­
них попереджень, виконаних на додаток до прийнятої на цьому заводі
мови (мов) також офіційною державною мовою (мовами). Так само в
інтересах забезпечення правильного державного оподаткування дер­
жава може вимагати подання адміністративних форм, заповнених офі­
ційною державною мовою (мовами), а в разі проведення ревізії держав­
ними органами - подання відповідних звітів, виконаних також офі­
ційною мовою (мовами), прийнятою в даній державі; цс не означає,
що приватне підприємство має вести всі звітні документи офіційною
мовою (мовами) даної держави, але при виникненні необхідності їх
перекладу на офіційну мову обов'язок здійснення такого перекладу
343
покладається на приватне підприємство. Згідно з пунктом 2 статті 10
Рамкової конвенції про захист національних меншин, це не може пе­
решкоджати здійсненню особами, які належать до національних мен­
шин, своїх прав використовувати свою мову (мови) при взаємодії з
адміністративними органами.
Адміністративні органи і здійснення громадських функції
13/14/15) Держави - учасниці ОБСЄ зобов'язалися вживати заходів
з метою створення динамічного середовища, яке сприяє збереженню
самобутності національних меншин (а також їхньої мови), а разом з
цим сприяють і їхньому розвиткові та зміцненню. Виходячи з цього
зобов'язання, держави погодилися поважати «право осіб, які належать
до національних меншин, брати дієву участь у державних справах»,
про що йдеться у пункті 35 Копенгагенського документа. Пункт 2
статті 10 Рамкової конвенції про захист національних меншин покла­
дає, зокрема, на держави обов’язок «створювати умови, які уможлив­
люють використання мов національних меншин у відносинах з адмі­
ністративними органами». Крім того, пункт 35 Копенгагенського до­
кумента посилається на можливість створення середовища, яке б
сприяло участі національних меншин у державних справах з викорис­
танням ними своєї мови. Досягати цього, згідно з Документом, необ­
хідно шляхом заснування «відповідних місцевих чи автономних адмі­
ністрацій, виходячи з конкретних історичних обставин і територіаль­
них умов проживання національних меншин та відповідно до політи­
ки даної держави». Стаття 15 Рамкової конвенції зобов'язує держави
«створювати умови, необхідні для дієвої участі осіб, які належать до
національних меншин, у культурному, соціальному та економічному
житті, а також у справах громадського характеру, особливо тих, що
стосуються інтересів цих меншин». Ці положення вимагають від орга­
нів державної влади надавати можливість особам, які належать до на­
ціональних меншин, використовувати у відносинах з місцевою вла­
дою свою мову або отримувати цією мовою цивільні довідки та посвід­
ки. Керуючись принципом рівності і недискримінації, ці положення
також передбачають можливість розвитку відносин активної взаємодії
і взаємодопомоги, у яких мова національної меншини може виступати
повноцінним засобом комунікації у місцевому політичному житті та в
контактах між громадянами та органами державної влади, включаючи
сферу громадських послуг.
344
Представництво етнічних груп населення у складі адміністратив­
них установ та органів, як правило, відображає рівень соціального
плюралізму і відкритості суспільства та його недискримінаційний ха­
рактер. Маючи на меті подолання наслідків минулої або й досі існую­
чої дискримінації, стаття 2 Конвенції № 111 Міжнародної організації
праці щодо дискримінації при працевлаштуванні і в трудовій діяльності
зобов'язує держави «проводити національну політику, спрямовану на
забезпечення ...рівних можливостей при працевлаштуванні і в трудовій
діяльності та на скасування будь-якої дискримінації у цій ділянці».
Зрозуміло, що, розробляючи і втілюючи програми, покликані слу­
жити інтересам громадськості, уряди держав, які взяли на себе згадані
вище зобов'язання, мають брати до уваги побажання і прагнення наці­
ональних меншин, а також принцип урахування їх кількісного спів­
відношення в загальній масі населення. У разі явної потреби та за на­
явності значної частини представників національних меншин у складі
населення, принцип рівності вимагає надання платникам податків, які
представляють такі національні меншини, можливості користуватися
послугами, вживаючи також рідну мову. Особливо це стосується сфе­
ри охорони здоров'я та соціальних послуг, від яких безпосередньо та
суттєво залежить життєвий рівень.
Керуючись принципом рівності і недискримінації, адміністративні
органи при взаємодії з особами, які належать до національних мен­
шин, проявляють увагу і справедливість. Держава повинна визнавати
демографічну ситуацію, що існує в регіонах під її юрисдикцією. Пе­
редусім, державі забороняється уникати своїх зобов'язань за допомо­
гою зміни демографічної ситуації в регіоні. Конкретну вимогу з цього
приводу містить стаття 16 Рамкової конвенції, яка зобов'язує держави
утримуватися від свавільних дій, що можуть призвести до зміни про­
порційного співвідношення населення в районах, де проживають осо­
би, які належать до національних меншин, - дії, які чиняться з метою
обмеження прав таких меншин. Такими діями можуть вважатися сва­
вільна експропріація, витіснення населення або його примусове висе­
лення, а також довільна зміна адміністративних кордонів та мані­
пуляції з переписом населення.
Незалежні національні іституції
16) Права людини набувають реального змісту для тих, кому вони
гарантуються міжнародними конвенціями і деклараціями, якщо ор-
345

гани державної влади запроваджують систему забезпечення здійс­
нення і захисту таких прав. Як доповнення до судових органів, неза­
лежні національні установи, як правило, забезпечують швидші та де­
шевші можливості, і тому є більш доступними.
Згідно з Конвенцією про скасування расової дискримінації, дис­
кримінація може існувати не тільки за ознакою раси. У пункті 1 статті
1 Конвенції зазначається, що під расовою дискримінацією розуміється
встановлення «будь-яких відмінностей, винятків, перешкод або пере­
ваг за ознакою раси, кольору шкіри, соціального, національного чи
етнічного походження, що має на меті перешкодити визнанню та здій­
сненню на основі рівності прав та основних свобод людини у сфері
політичного, економічного, соціального, культурного життя або в
будь-якій іншій сфері громадського життя». Стаття 6 Конвенції про­
голошує, що «сторони за допомогою компетентних національних су­
дових органів та інших державних установ забезпечують кожній лю­
дині, яка перебуває під їхньою юрисдикцією, ефективний захист та
засоби судового захисту проти будь-яких актів расової дискримінації,
які порушують її права та основні свободи всупереч положенням цієї
Конвенції...». У зв'язку з цим заснування державою незалежних націо­
нальних інститутів, які можуть виступати інструментами відшкоду­
вання і компенсації зазнаної шкоди, як, наприклад, інститут омбудс-
мена чи комісія з прав людини, є прикладом існуючої в такій державі
демократії та плюралізму. Тому, виходячи із резолюції 48/134 ООН
від 20 грудня 1993 року, Рада Європи в Рекомендації Комітету мініст­
рів № Я (97) 14 від ЗО вересня 1997 року закликала своїх членів засно­
вувати «національні інститути прав людини, зокрема, комісії з прав
людини, які формуються за принципом забезпечення плюралізму по­
глядів, інститут омбудсменів або інші подібні установи». Право звер­
татися до таких установ повинні мати також особи - представники на­
ціональних меншин, які вважають, що їхні мовні або інші права було
порушено.
Судові органи
17/18) Згідно з вимогами міжнародного права, органи державної
влади повинні забезпечити, щоб усі особи, яких було заарештовано,
обвинувачено, і притягнуто до судової відповідальності, були поінфор­
мовані зрозумілою для них мовою про характер і причину висунутих
проти них обвинувачень та про всі інші питання судового прова-
346
дження. У разі необхідності такі особи мають отримати безоплатну
допомогу перекладача. Така норма належної правової процедури має
універсальний характер застосування і не стосується безпосередньо
мовних прав національних меншин. Разом з тим, вона обумовлена та­
кими основоположними принципами, як принцип рівності та недис-
кримінації перед законом. Додержання цих принципів має особливо
важливе значення у випадках висунення кримінальних обвинувачень
та порушення судових проваджень. Тому, згідно з пунктом 3(а) статті
14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, кожен,
кого обвинувачено у вчиненні злочину, має бути «негайно і детально
поінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причину
обвинувачення проти нього». Таку саму вимогу сформульовано і в
пункті 3(а) статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та
основних свобод. До того ж пункт 2 статті 5 згаданої Конвенції перед­
бачає додержання цієї вимоги при здійсненні арешту. Крім того, пункт
З статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права
надає кожному право «з додержанням повної рівності»... «(е) допиту­
вати свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також ви­
магати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й
свідків обвинувачення». У зв'язку з цим, пункт 3(ґ) статті 14 Міжнарод­
ного пакту про громадянські та політичні права та пункт 3(е) статті 6
Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод
гарантують право кожного, «якщо він не розуміє мову, яка використо­
вується в суді, або не розмовляє нею, отримувати безоплатну допо­
могу перекладача». Ці гарантії, що безпосередньо стосуються викорис­
тання мови, передбачаються для конкретних кримінальних прова­
джень, однак із основної гарантії рівності перед судом, сформульова­
ної в першому реченні пункту 1 статті 14 Міжнародного пакту про
громадянські та політичні права, випливає, що будь-яка юридична
процедура є тим більш справедливою, чим суворішим є забезпечення
умов рівності. Це положення, яке рівною мірою стосується і вибору
мови в судовому провадженні в цілому, має спрямовувати держави в
розробленні ними рівноправної та ефективної системи правосуддя.
Пункт 1 статті 7 Європейської хартії місцевих мов і мов національ­
них меншин проголошує, що політика, законодавство і практика дер­
жав базується на принципі «визнання місцевих мов чи мов націо­
нальних меншин як прояву культурного багатства...» та «необхідності
рішучих дій щодо розвитку і захисту місцевих мов і мов національних
меншин». У пункті 4 статті 7 Європейської хартії говориться, що «ви-
347
значаючи свою політику стосовно місцевих мов та мов національних
меншин, ...сторони беруть до уваги потреби та побажання, висловлені
групами, які є носіями таких мов». Крім того, стаття 15 Рамкової кон­
венції зобов'язує держави «створювати умови, необхідні для дієвої
участі осіб, які належать до національних меншин, у культурному,
соціальному та економічному житті, а також у справах громадського
характеру, особливо тих, що стосуються інтересів цих меншин». Зро­
зуміло, що, додержуючи згаданих вище норм і враховуючи важливе
значення, яке має в демократичному суспільстві надання громадянам
фактичної можливості звернення до органів правосуддя, держави по­
винні вжити усіх можливих заходів для того, щоб забезпечити право
осіб, які належать до національних меншин, висловлюватися рідною
мовою впродовж усіх етапів судового провадження (кримінального,
цивільного чи адміністративного), зберігаючи повагу до прав інших та
цілісність самої процедури, включаючи ту, що відбувається в апеля­
ційній інстанції.
19) Оскільки доступ до правосуддя має величезне значення для
здійснення людиною своїх прав, важливим елементом такого доступу
є ступінь вільної та безпосередньої можливості кожного користува­
тися своїм правом на участь у судовому слуханні його справи. Отже,
можливість здійснення судового розгляду мовою (мовами) осіб, які
належать до національних меншин, відкриває для них більш прямий і
вільний доступ до органів правосуддя.
Виходячи з цієї передумови, стаття 9 Європейської хартії місцевих
мов і мов національних меншин зобов'язує, у відповідь на прохання
тієї чи іншої сторони у провадженні та тією мірою, наскільки це доціль­
но, проводити всі судові провадження місцевою мовою чи мовою на­
ціональної меншини. Такий самий висновок дається в пункті 3 статті 7
Рекомендації 1201 Парламентської Асамблеї Ради Європи, у якому
зазначається, що в регіонах, де значну частину населення складають
особи, які належать до національної меншини, такі особи повинні ма­
ти право використовувати рідну мову у своїх відносинах з адмі­
ністративними органами, а також у провадженнях, що відбуваються в
судах та судових органах». Отже, держави повинні запроваджувати
відповідну політику кадрового укомплектування таких органів та на­
вчальні програми для їхніх працівників.
348
Позбавлення волі
20) У пунктах 1 і 2 правила 51 Стандартних мінімальних правил
ООН щодо поводження із в'язнями та пунктах 1 і 2 правила 60 Євро­
пейських правил Ради Європи щодо ув'язнення, наголошується на важ­
ливості права ув'язнених на те, щоб їх правильно розуміло керівниц­
тво в'язниці, а також важливості розуміння вимог керівництва в'язниці
особами, які в ній тримаються. Ці положення безпосередньо не сто­
суються прав меншин. Однак, виходячи із необхідності урахування
побажань осіб, яких це питання стосується, їх кількісного співвідно­
шення в загальному складі населення, а також із принципу рівності та
недискримінації, згадані вище положення виявляються ще важливі­
шими в регіонах і місцевостях, де особи, які належать до національних
меншин, складають значну частину населення.
21) У правилі 37 Стандартних мінімальних правил ООН щодо по­
водження із в'язнями та в пункті 1 статті 43 Європейських правил Ра­
ди Європи щодо ув'язнення підтверджується право в'язнів спілкува­
тися зі своїми сім'ями, з друзями, що мають незаплямовану репутацію,
та з особами або з представниками інших установ. З огляду на важли­
вість таких прав людини, як право на свободу вираження поглядів та
використання рідної мови в громадській та приватній сферах спілку­
вання, на повноважні органи, навіть у пенітенціарному закладі, покла­
дається обов'язок поважати ці права в рамках передбачених законом
обмежень. В'язні, як правило, повинні мати змогу спілкуватися рідною
мовою як з іншими в'язнями, так і з відвідувачами та використовувати
рідну мову в особистій кореспонденції. Разом з тим, з метою збере­
ження громадської безпеки певні права людини і свободи осіб, яких
затримано внаслідок вчинення злочинів, можуть підлягати законному
обмеженню або призупиненню в рамках, передбачених міжнародними
документами. Практичному здійсненню мовних прав осіб, затриманих
за кримінальні злочини, найкращим чином може сприяти тримання їх
у тих місцях, де їхня мова є мовою спілкування.
Лютий 1998 року
Український переклад подається за текстом брошури, виданої Фо­
ндом міжетнічних відносин (Гаага).
Foundation on Inter-Ethnic Relations
Prinsessegracht 22, 2514 АР The Hague
E-mail: FIER@euronet.nl
349
 Мовні права в сучасному світі

Збірник наукових прауь

Відповідальний редактор: Б.М. Ажнюк

Рецензенти: С.Я.Єрмоленко, Т.В. Радзієвська

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту мовознавства

ім. О.О.Потебні НАН України 28.11.2013.

Мовні права в сучасному світі (Збірник наукових праць). - Ужго­

род, 2014. - 351 с. ПП Наумченко Н.В.

Збірник наукових праць присвячено висвітленню по­

няття «мовні права», що є водночас соціолінгвістичною і
юридичною категорією. Актуальність питань про природу,
зміст і/структуру мовних прав зростає в контексті суспільної
дискусії щодо імплементації в Україні та інших державах
Формат 60x84/16 Європи положень Європейської хартії регіональних або мі-
Друк офсетний, папір офсетний, норитарних мов, механізмів забезпечення мовних прав, ме­
Умовно друк. арк. - 20,92 тодології діагнозу та експертного обгрунтування їх пору­
шень.
Віддруковано ПП Наумченко
м.Ужгород, вул.Великокам’яна, 31 У Д К 8Г37
ББК81

351