Як зберегти Вірність серед відступництва

ПЛАН
ВСТУП(проблема: як зберегти вірність в неадвентистському середовищі.
5 принципів)
1. Перший принцип: пам’ятай про свою домівку
2. Другий принцип: відвага та стійкість
3. Третій принцип: постійна молитва
4. Четвертий принцип: молитва за владу
5. П’ятий принцип: повага та доброзичливість до невіруючих керівників
ВИСНОВОК

ВСТУП

Читаючи книгу Даниїла, ми бачимо ситуацію, коли частина юдеїв, в тому

числі сам Даниїл та його товариші, опиняються в полоні і відведені до
Вавилону, який відтепер стає їх домівкою. На ряду з іншими запитаннями, які
не давали спокою та тривожили юдеїв і самого Даниїла, було наступне—як
юдеям поводитись в язичницькому середовищі? Як їм зберегти вірність Єгові,
живучи в країні, де панує ідолопоклонство, язичницька культура, де царські
укази можуть обмежувати їх релігійні свободи?
Подібно до колись юдеїв у Вавилоні, сьогодні ми як Божий народ не
маємо своєї власної держави тут на землі. Ми знаходимося по-цілому світі,
населяючи різні держави зі своїми законами, домінуючою релігією, рівнем
атеїзму чи секуляризму, культурою і так далі. Все це, в більшій чи меншій мірі
впливає на наше життя. На жаль далеко не завжди ці закони, домінуюча релігія,
атеїзм чи секуляризм, культура або невіруючі люди, які оточують нас, можуть
сприяти чи спокійно дозволяти жити по Божим принципам. Слава Господу, що
ситуація в країні, в якій живемо саме ми з вами, тобто в Україні, відносно
сприятлива і помітним чином не перешкоджає нам поклонятись Господу. Проте
вона не ідеальна і чинить певний тиск(видимий чи невидимий) на наше життя.
Через це постає запитання: як зберегти вірність Богові в такому оточенні? Як
бути вірним серед невірних?
На основі книги Даниїла Господь навчає нас п’яти важливим принципам,
які допоможуть зберегти вірність Йому в неадвентистському оточенні.

Пам’ятай про свою домівку

Дуже важливий принцип—як зберегти вірність Богові, живучи серед

невіруючих людей—ми можемо почерпнути, досліджуючи молитву Даниїла за
свій народ, записану в 9 розділі книги Даниїла. Незважаючи на те, що основну
частину свого довгого земного життя цей муж прожив у Вавилоні, де й помер,
проте Даниїл завжди пам’ятав, хто він і звідки. Він знав, що Вавилон—не його
рідна домівка і не рідна домівка його народу. Досліджуючи книгу пророка
Єремії, він знав, що пройде 70 років і вони повернуться, бо так сказав Господь.
Постійна молитва і роздуми про повернення до дому не дозволяли Даниїлу
прив’язатися до тих життєвих благ і кар’єри, яку йому пропонував Вавилон.
Безумовно, він не відкидав і користувався цими тимчасовими благами і
благословеннями, але ніколи не був до них прив’язаний. Він легко відкинув
щедру нагороду та подарунки Валтасара. Хтось може сказати, що Даниїл і так
уже на той момент був достатньо багатим та впливовим, тому йому не склало
труднощів відмовитись від влади та почестей, запропонованих царем. Але ми ж
знаємо, що людське бажання і жадоба безмірні, у них нема межі. Тому навіть
якщо ти багата людина, яка прив’язана до матеріального, і тобі запропонувати
ще більше, то ти навряд чи відмовишся.
Подібно до Даниїла ми також маємо пам’ятати про нашу справжню
домівку—Нове небо і нову землю, яку Господь створить заново(Об. 21:1). На
цій землі, спотвореній гріхом, ми тимчасово. Ми можемо користуватися
земними благами, але постійна молитва і згадка про справжню та вічну домівку
не дозволить нам прив’язатися серцем до цих земних скороминущих благ, про
які Петро пише: «День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з
гуркотом небо мине, а стихії, розпечені ринуть, а ЗЕМЛЯ ТА ДІЛА, ЩО
НА НІЙ ПОГОРЯТЬ…»(2 Петра 3:9).
Коли прийшов час жінка Лота не захотіла покидати Содом. Хоча її вивели
за руку, але серце жінки було в Содомі, її серце боліло через втрату набутого в
цьому грішному язичницькому місті. Коли прийшов час, закінчилися 70 років
полону, багато юдеїв так і не вийшли з Вавилону. Їм там було добре. Це був
їхній дім. А де наш дім? Христос сьогодні говорить: «Бо де скарб твій, там буде
й серце твоє!»(Мат. 6:21)
Отже, Даниїл жив на чужій землі, очікуючи повернення до дому. Він
користувався благами тієї землі, але вони не володіли його серцем.
Отож і ми, живучи на цій спотвореній гріхом планеті і користуючись її
благами, в своїх молитвах, роздумах, розмовах з людьми завжди пам’ятаймо і
згадуймо про свою справжню і вічну домівку—нову землю, щоб все це земне і
тимчасове не зайняло в нашому серці того місця, яке належить тільки Богові.

Відвага та стійкість

Християнин—це людина відважна чи людина лагідна і смиренна?

Сьогодні є дві крайності: або занадто відваги, навіть де вона не потрібна, або
повна смиренність і покірність перед усіма і всім. Але Біблія показує нам
гармонійне поєднання цих рис. З одного боку Христос говорить про себе: «…Я
тихий і серцем покірливий…»(Мат. 11:29). А з іншого—в Нього достатньо
сміливості і стійкості, щоб вигнати торговців з храму самотужки, коли вони
перетворили Дім Божий на сховище розбійників.
Прикладом гармонійного поєднання смирення і відваги та сміливості є
історія трьох юнаків, записана в 3 розділі книги Даниїла. Ці молоді люди вірно
служать царю, покірно і смиренно ведуть себе перед ним. Але вони проявляють
неабияку сміливість, заявляючи Навуходоносорові про свою готовність
поклонятися лише істинному Живому Богові, але не боввану. Вони розуміють,
що на кону життя, але готові померти, якщо доведеться. Людина любить життя
і чіпляється за нього. Я думаю, що християнин любить життя ще більше.
Юнаки любили життя, але Бога вони любили більше і мали відвагу про це
заявити.
Християни—смиренні люди, але не безхребетні істоти. Зрощуймо відвагу
заявити про свою віру і вірність Богові.
На кону в трьох юнаків було життя. Сьогодні на кону може бути не
життя, але інші важливі речі: звільнення з роботи; втрата друга чи коханої
людини; презирливе ставлення, насмішки в школі і багато інших негативних
обмежень з боку окремих людей чи суспільства. Тренуймо відвагу заявляти про
непорушність Божих принципів навіть за таких обставин.
Проте як і друзі Даниїла, ми маємо розуміти, що вірність Богові може і
призвести до негативних наслідків і обмежень зі сторони грішних людей, але
лише в земній перспективі.
Принцип—бути стійким і відважним у відстоюванні і захисті Божих
принципів і стандартів—особливо актуальний у світлі прийдешніх подій і
недільного закону. Сьогодні в Україні ще відносно мирний і спокійний час(хоча
і є обмеження пов’язані з роботою в суботній день). Проте з наближенням дня
виходу недільного закону ситуація загострюватиметься. На нас чекатимуть
серйозні обмеження через дотримання суботи—звільнення, неможливість
продавати, купувати чи вести будь-яку іншу ділову активність, ув’язнення і
можливо навіть смерть. Такі ситуації і обставини вимагатимуть від нас прояву
неабиякої сміливості та стійкості.
Тому краще зараз вчитися відстоювати Божі принципи в легших
ситуаціях, щоб коли настануть важкі часи—бути підготовленим.
Отже, на прикладі історії про друзів Даниїла ми побачили, що Божа
людина—смиренна, але не безхребетна істота. В обставинах, де потрібно
відстоювати і захищати Божі принципи, вона здатна проявити надзвичайну
відвагу та стійкість, щоб зберегти вірність Творцю.

Постійна і систематична молитва

 Третій важливий принцип як зберегти вірність в оточенні невіруючих—
це непреривний зв’язок з Небом за допомогою постійної та систематичної
молитви.
Читаючи шостий розділ книги Даниїла, можемо помітити, що у цього
мужа віри була усталена звичка—славити Бога і молитись тричі на день в
визначений час. Даниїл чітко розумів потребу в молитві, в спілкуванні з Тим, в
руках Якого все і від Якого походить все. Саме Господь дав Йоякима, Юдиного
царя, в руку Навуходоносора(Дан. 1:2). Саме Господь дав Даниїлові ласку та
милість перед начальником євнухів(Дан. 1:9). Саме Господь дав Даниїлові та
його трьом друзям пізнання та розуміння в кожній книжці та мудрості(Дан.
1:17). Щоб мудро управляти, мати правильний підхід до царя чи начальника
євнухів, мати силу бути відважним та стійким, залишатись вірним Богові—
Даниїлові необхідна була Божа підтримка, про яку він просив, молячись до
Бога.
Приклад Даниїла побуджує нас сьогодні чинити так само. Не зважаючи
на всю свою зайнятість, як державного політика та релігійного діяча, Даниїл
знаходив час, щоб систематично молитись і проводити час з Богом в молитві та
дослідженні Писання. Даниїл розумів, що він якраз тому і успішний, бо
схиляється перед Творцем в благоговінні.
Даниїл молився ревно, щиро, відкриваючи Богу свою душу і розум, про
що ми можемо читати в 9 розділі книги Даниїла. Саме такого—живого
спілкування, а не формальної, заїждженої молитви бажає від нас Господь.
Молитись по-справжньому—означає виливати душу і серце перед
Господом(Псалом 61:9).
Отже, щоб залишатись вірним Богу, бути мудрим та успішним в
буденних справах, потрібно щоденно і регулярно щиро молитися, відводячи для
цього особливий час.
Подібно до Даниїла правильно розставляймо пріоритети щодо молитви. А
це означає, що за день ми можемо не встигнути подивитись серію улюбленого
серіалу, передивитись новини в соцмережа, поспілкуватись з друзями, але ми
не можемо не встугнути помолитися.
 Молитва за владу

Даниїл вивчав і добре знав книгу пророка Єремії(Дан. 9:2). Тому

Даниїлові також були відомі слова та настанова Єремії, дані Господом, щодо
того як вести себе юдеям у Вавилоні: «…І дбайте про спокій міста, куди Я вас
вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій».
Даниїл довіряв Господу і чинив так, лояльно ставлячись до влади
Вавилону. Через це Господь дав йому милість в очах царів і допоміг піднятися
та зайняти хороше становище у тому суспільстві. Даниїл ніколи не влаштовував
змов, бунтів чи страйків проти язичницьких правителів. Він дбав про інтереси
народу, серед якого жив і був вірний владі у виконанні обов’язків, окрім тих
випадків, коли вимоги царів суперечили Божим принципам. Через це Даниїл
часто мав мирне небо над головою і можливість поклонятись Богові та
сповідувати свою релігію.
За прикладом Даниїла сьогодні нам слід також молитися за владу, не
брати участі в усяких страйках чи переворотах, не скаржитися і не лити бруду в
особистих розмовах з людьми. Своїми діями потрібно сприяти покращенню
стану в державі і найближчому оточенні, чесно виконуючи свої громадянські
обов’язки.
Як місцева громада можемо брати участь в місцевих соціальних проектах
чи долучатися до якихось ініціатив, створюючи позитивний імідж церкви і
відношення до неї.
Молитись за владу потрібно і тому, що якщо в державі буде спокій і
свобода волі, то ми як церква також зможемо спокійно збиратися для
богопоклоніння без всяких обмежень, а то і отримувати підтримку з боку
місцевих чи державних органів влади в певних питаннях.
Хтось може сказати, що гоніння чи утиски, навпаки, допоможуть церкві
об’єднатися і перестати бути сплячою та інертною. Але це не так. Гоніння чи
обмеження для церкви аж ніяк не сприяють згуртуванню її членів. Вони лише
показують, хто був вірний, а хто ні. Краще жити в мирні часи.
Отже, щоб поклонятися Богу в мирі і спокої, потрібно постійно молитися
за владу і чесно виконувати свої громадянські обов’язки, якщо вони не
суперечать Божим принципам.

Повага, доброзичливість та дипломатичність до невіруючих керівників

Цей принцип дещо подібний та в деякій мірі дублює попередній принцип

—молитися за державну владу. Але якщо попередній принцип стосується
більше державного чи регіонального, тобто макрорівня, то принцип поваги та
доброзичливості до невіруючих керівників стосується мікрорівня і передбачає
пошану, наприклад, до керівника на роботі, вчителів чи викладачів в
університеті, коменданта гуртожитку чи будь-якої іншої особи, від якої ми в
більшій чи меншій мірі залежні.
З прикладу Даниїла ми можемо побачити його доброзичливість у
ставленні до царів, начальника євнухів, начальника сторожі та інших. При
цьому—це не просто лестощі чи намагання догодити з метою отримати певні
блага. З життя Даниїла ми бачимо щирість його мотивів. Наприклад, коли він
виголошував Божественний вирок для Навуходоносора(Дан. 4 розділ), то не
просто сказав страшний присуд, але додав від себе пораду і благав царя
прислухатись, щоб Господь його помилував. Це свідчить про дійсно щиру
пошану та доброзичливість до язичницького царя.
З одного боку—відвага у відстоюванні Божих принципів, а з іншого—
щира пошана та ввічливе ставлення до своїх керівників у Вавилоні, були
схвалені Богом і Він дав милість та ласку Даниїлу в очах цих начальників.
Як і Даниїл, ми сьогодні, ставлячись з пошаною та доброзичливістю до
невіруючих людей, від яких в тій чи іншій мірі залежимо, можемо отримати
схвалення Бога і Він подарує і нам милість в очах цих людей. Бачачи нашу
стійкість в дотриманні Божих принципів і одночасно непідробну повагу,
ввічливість та люб’язність до них, особи від яких ми залежимо також можуть
проявити таку ж поведінку по відношенню і до нас, йдучи нам на певні
поступки, необхідні для вільного сповідування нашої релігії(наприклад,
можливість не ходити на роботу в суботу; перенесення здачі екзамену із
суботнього дня на інший; оренда приміщення для проведення євангельської
програми і так далі).
Отже, щоб Бог дав нам милість в очах невіруючих керівників і ми могли
залишатися вірними Богові, зі свого боку молімося, проявляймо непідробну
повагу, люб’язність, доброзичливість та дипломатичність до цих людей.

ВИСНОВОК

Подібно до колись юдеїв у Вавилоні, сьогодні ми як Божий народ не

маємо своєї власної держави тут на землі. Ми знаходимося по-цілому світі,
населяючи різні держави зі своїми законами, домінуючою релігією, рівнем
атеїзму чи секуляризму, культурою і так далі. Все це, в більшій чи меншій мірі
впливає на наше життя. На жаль далеко не завжди ці закони, домінуюча релігія,
атеїзм чи секуляризм, культура або невіруючі люди, які оточують нас, можуть
сприяти чи спокійно дозволяти жити по Божим принципам. Слава Господу, що
ситуація в країні, в якій живемо саме ми з вами, тобто в Україні, відносно
сприятлива і помітним чином не перешкоджає нам поклонятись Господу. Проте
вона не ідеальна і чинить певний тиск(видимий чи невидимий) на наше життя.
Через це постає запитання: як зберегти вірність Богові в такому оточенні? Як
бути вірним серед невірних?
На основі книги Даниїла Господь навчає нас п’яти важливим принципам,
які допоможуть зберегти вірність Йому в неадвентистському оточенні.
По-перше, живучи на цій спотвореній гріхом планеті і користуючись її
благами, в своїх молитвах, роздумах, розмовах з людьми завжди пам’ятаймо і
згадуймо про свою справжню і вічну домівку—нову землю, щоб все це земне і
тимчасове не зайняло в нашому серці того місця, яке належить тільки Богові.
 По-друге, зрощуймо в собі стійкість і сміливість у відстоюванні Божих
принципів. Тренуймо їх зараз в легших умовах, поки не прийшли важчі часи,
щоб ми могли з відвагою заявити про свою віру і вірність Богу.
По-третє, щоб залишатись вірним Богу, бути мудрим та успішним в
буденних справах, потрібно щоденно і регулярно щиро молитися, відводячи для
цього особливий час.
По-четверте, щоб поклонятися Богу в мирі і спокої, потрібно постійно
молитися за владу і чесно виконувати свої громадянські обов’язки, якщо вони
не суперечать Божим принципам.
І п’яте, щоб Бог дав нам милість в очах невіруючих керівників і ми могли
залишатися вірними Богові, зі свого боку молімося, проявляймо непідробну
повагу, люб’язність, доброзичливість та дипломатичність до цих людей.
Дорога Церкво, дорогі друзі, зробімо сьогодні вибір—приймімо рішення
слідувати цим принципам, щоб ми могли в мирі і спокої поклонятися Господу і
зберігати вірність Творцю. Помолимось.