Консультація для батьків

“Вплив ЗМІ на розвиток дитини – дошкільника”

Інформаційна епоха диктує свої закони і висуває свої вимоги. ЗМІ

супроводжують життя не тільки дорослих, а і дітей. Телевізор, комп'ютер, відео
давно і міцно ввійшли у життя дитини, починаючи з перших років їх існування. У
деяких сім'ях, як тільки дитина навчиться сидіти, її батьки саджають перед
екраном, що заміняє живе спілкування з близькими, бабусині казки, мамині
колискові, потішки. Сидіння перед екраном усіх улаштовує, а особливо батьків
бо малюк не плаче, нічого не просить,"не бешкетує, безпечно поводиться і в той
же час отримує враження, дізнається щось нове. Купляючи малюкові
відеокасети, диски, комп'ютерні ігри, батьки, безумовно, піклуються про його
розвиток і намагаються зайняти його цікавою справою. Але якщо дорослі не
братимуть участі у спільному перегляді телепередач і комп'ютерних іграх, це
може призвести до сумних наслідків, і не тільки для здоров'я дитини
(порушення зору, осанки, дефіцит рухів сказано багато), але і для її психічного
розвитку. Лікарі-гігієністи свідчать, що більшість дошкільнят дивляться
телевізор без правильного вибору, від 40 хв. до 2 годин на день, тобто до 14
годин на тиждень. І у дітей перегляд телепередач щодня формує звичку
проводити щовечора біля екрану, якою не була б передача. Один із
найнегативніших наслідків такого «телевізійного та комп'ютерного» життя є
відставання у розвитку дитини. Батьки та педагоги все частіше згадують про цю
проблему: діти пізніше починають говорити, мало і погано розмовляють, їх
мовлення бідне і примітивне. Здавалося б, що дитина сидить біля екрану,
постійно чує мовлення. Але мовлення - це не повторення чужих слів та їх
запам'ятовування. Опанування мовлення в ранньому віці відбувається в
живому спілкуванні, коли малюк не тільки слухає, але й відповідає на
спілкування, при цьому беручи участь у розмові своїми рухами, думками і
почуттями. Відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоційний
розвиток. Вся інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви і
аналізу. Більшість батьків помічають, що діти не хочуть, щоб їм читали книжки,
вони хочуть переглядати казки на відео. У результаті не відбувається
обговорення казки, у дитини не розвивається бажання самостійно навчитись
читати. З часом це дуже негативно позначиться на дитині під час вступу до
школи. Не можна не забувати про особливу чуттєвість дітей і здатність дитячої
психіки до навіювання. Почуття страху, небезпеки виникають у дитини після
перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Доросла людина може не
помітити змін у поведінці дитини, але страхітливі образи та звуки можуть
хвилювати її у вигляді снів, підвищеної тривожності чи невротичних симптомів.
Дорослим також потрібно звернути увагу на ефект звички агресивної поведінки.
Бо постійний перегляд сцен насилля притупляє емоційні почуття дітей, вони
звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15
хв. на екрані транслюється насилля, то через деякий час дитина починає
сприймати це як норму. Деякі психологи вважають, що на цьому етапі починає
формуватись сценарій агресивної поведінки. Потрапляючи у соціум, дитина
пригадує той спосіб агресії, яку вона спостерігала на екрані, і починає діяти так
само. Спостереження X. Хекхаузена довели, що діти, які в сім'ї часто зазнають
насилля, улюбленими передачами обирають ті, в яких присутнє насилля, а
улюбленими героями вважають найагресивніших.
А як же впливає реклама на психіку дитини?. У дитини дошкільного віку
психіка особливо вразлива до яскравих образів, їх швидкої зміни, мерехтіння
тощо. Постійний перегляд реклами формує у дитини психологічну залежність, і
це штучно стимулює та збуджує нервову систему. Ефект мерехтіння
відеокадрів може призвести дисгармонії мозкових ритмів, їх збою. Згадане
вище не означає що треба відмовитися від ЗМІ. Це неможливо та й несуттєво.
Адже існує багато телепередач та комп'ютерних ігор, що є енциклопедією
моральності та знань про навколишній світ. Запам’ятайте, підключати дітей до
такої інформаційної техніки можна тільки тоді, коли вони готові використовувати
її за призначенням, коли вона стане для них засобом отримання потрібної
інформації, а не повновладним господарем їхніх душ.
Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед
телевізором, а самим зайнятись справами. Пам'ятайте, що психіка дитини
формується тільки у спільній діяльності з дорослим. Регламентуйте перегляд
дитиною телепрограм або роботи за комп'ютером. Не забувайте, максимальна
кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15-20 хвилин до 1
години на день (біля комп'ютера - не більше ніж 12 ХВИЛИН) для старших
дошкільнят.
Намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу, а також художні
фільми, що орієнтовані на дорослу аудиторію. Намагайтесь стежити за
змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну
відео - і телепродукцію
Обов’язково обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів,
використаних комп'ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає,
відчуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати,
оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.
Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв
фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу
на зображення емоцій героїв.
Для дітей старшого дошкільного віку можна організувати гру «Режисери-
мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму
або продовжити улюблений фільм або гру.
Шановні дорослі, пам'ятаючи яку роль у житті кожної людини відіграють
ЗМІ, пам’ятайте ще і про ту відповідальність, що покладена на вас: зробити все
можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на
психіку дитини.
 Поради батькам
щодо патріотичного виховання дітей дошкільного віку
«Україна – моя Батьківщина»

1. Говоріть з дітьми про Батьківщину. Дехто з батьків вважає, що говорити з дітьми про
Батьківщину зайве, або ще зарано. Однак цінність сімейних бесід і розмов саме в тому,
що відбуваються вони у безпосередній і довірливій атмосфері. І тоді розумне і влучне
слово батька або матері, дідуся чи бабусі про Батьківщину глибоко входить у
свідомість та серце малюків. Способи вирішення виховних завдань у родині дуже
різноманітні, це: батьківський авторитет, домашній побут, духовний і моральний клімат
родини, праця, навчання, звичаї і традиції; суспільна думка, преса, радіо, телебачення,
література, заняття спортом, свята і розваги тощо.
2. Відзначайте загальнонаціональне свято - День Незалежності України. Доцільно
започаткувати сімейну традицію щорічного святкування Дня Незалежності України:
побувати на святкових заходах у дитячому садку, у рідному селищі та за можливості
брати в них участь; переглянути запис військового параду чи святкового концерту. Це
сприятиме формуванню патріотичних почуттів у підростаючого покоління.
3. Говоріть про патріотичні справи батьків, розмірковуйте над минулим своєї
Батьківщини. Розповіді й бесіди-спогади про патріотичні справи батьків та минуле
країни є водночас і уроками мужності для дітей, і передачею естафети від покоління до
покоління. У такі хвилини діти почуваються єдиним цілим, невіддільним від героїчного
минулого своїх предків.
4. Подорожуйте з дітьми Батьківщиною.Подорожуючи дорогами нашої Батьківщини,
батьки і діти безпосередньо знайомляться з рідним краєм, культурою, його минулим і
сьогоденням, відвідують меморіальні комплекси, які пробуджують у дитячих серцях
скорботу по полеглих, любов і повагу до людей, що вибороли для них свободу і
незалежність. Такі подорожі будуть відігравати неоціненну роль у патріотичному
вихованні дошкільників.
5. Залучайте дітей до творів української літератури і мистецтва.
Після прочитання патріотичної літератури, розгляду ілюстрацій, репродукцій, фільмів,
прослуховування музики і пісень, перегляду танців і вистав патріотичної тематики діти
ніколи не залишаться байдужими, а обов'язково переймуться долею героїчних людей.
6. Будьте готові відповісти на запитання, навести приклади й докази, щоб переконати
дітей в істинності або хибності їхніх суджень. Дошкільний вік - це вік «чомусиків», у яких
десятки найнесподіваніших і найрізноманітніших запитань. І відразу у них свої
міркування і висновки: правильні, неточні або помилкові. Тому батьки мають завжди
бути готовими відповісти, навести приклади й докази, щоб переконати дітей в
істинності чи хибності їхніх міркувань. Важливо, щоб у родині усвідомлювали
позитивний і негативний впливи літератури, мистецтва, засобів інформації на
патріотичне виховання дітей.
7. Залучайте дітей до сімейних традицій, звичаїв, обрядів, свят. Це - важливі засоби
зміцнення родинних зв'язків та національно-патріотичної свідомості різних поколінь.
Родинні традиції є своєрідним засобом захищеності кожного члена родини,
позитивного сприймання світу, створення неповторних дитячих спогадів, власного
самоствердження у суспільстві.
8. Виховуйте шанобливе ставлення до національних символів і святинь народу.
Саме в родинному середовищі дитина вперше дізнається про народні символи:
батьківську хату, вишитий рушник, сорочку, материнську пісню, вербу і калину,
хрещатий барвінок, писанку і лелеку, хліб на столі... Всі вони - наші давні обереги.
Родина плекає любов і повагу до них. Якщо за сімейним обіднім столом дитині
показувати приклад бережного ставлення до хліба, то, безумовно, дитина в дитячому
садку, а потім у школі й у дорослому житті з повагою ставитиметься як до самого хліба,
так і до людей, які його виростили, і до землі, на якій він ріс, до свого краю, народу.
Батьки також мають формувати у своїх дітей шанобливе ставлення до державних
символів: Гімну, Прапора, Герба України.
9. Будьте взірцем для наслідування, відповідальними й обережними у своїх діях. Щоб
виховати патріотичні почуття у дітей, потрібно самим ними володіти. Виховання
прикладом передбачає створення взірця для наслідування. Діти копіюють усе підряд: і
позитивне, і негативне. Чесність, правдивість, працьо-витість, щедрість, скромність,
совісність, розсудливість - усе це позитивні взірці для наслідування. Якщо батьки чесно
працюють на виробництві чи в іншій сфері діяльності, є порядними людьми, позбавлені
шкідливих звичок, то вони мають високу репутацію. Тому вони мають моральне право
вимагати від своїх дітей підтримувати свою честь, гідність, репутацію своєї сім'ї у
навчанні, у повсякденній поведінці. Завдання батьків - показувати позитивний приклад,
з якого дитина могла б переймати найкращі риси, що забезпечить неперервність
традицій від покоління до покоління.
10. Розширюйте коло спілкування дитини з дорослими й однолітками, представниками
інших національностей.
Розширюйте коло спілкування, обмінюйтеся досвідом із представниками інших сімей і
родин, пізнавайте їхню духовну спадщину та поширюйте свою. Дитина має на практиці
реального спілкування знаходити спільне та відмінне між собою та іншими людьми.
Спілкування дітей і дорослих із представниками інших національностей, національних
традицій, релігійних переконань, політичних поглядів, укладів життя та культури
розвиватиме вміння поводитися природно, тактовно та гідно.
11. Використовуйте різні форми взаємодії з дітьми. Для національно-патріотичного
виховання дітей у родині використовуйте різні форми взаємодії: власні бесіди-спогади;
подорожі рідною країною; створюйте сімейні літописи; залучайте дітей до трудових
справ; використовуйте твори літератури і мистецтва; беріть участь у масових заходах з
нагоди національних і державних свят; долучайтеся до співпраці з дошкільним
закладом тощо. Якщо у родині виховують дітей різного віку, то обирайте форми і
методи національно-патріотичного виховання, враховуючи вікові, статеві, психологічні
та інші особливості кожної дитини.
 Консультація для батьків
«Сім’я – перша школа морального зростання»

Сім'я - це те середовище , де дитина відчуває себе в безпеці. В дитини

рідна домівка асоціюється з душевним теплом. Для кожного з нас рідна домівка
- не просто частина дитинства, а й місце, з яким пов'язані найтепліші й
найважливіші спогади.
Дитина потребує уваги, доброти, любові з боку дорослих. Саме від
батьків діти пізнають перші життєві істини, наслідують зразки поведінки, вчаться
оцінювати різні події, набувають досвіду взаємин з іншими людьми, вчаться
культури поведінки та спілкування з оточуючими. Дитина повинна розрізняти
стани дорослих, розуміти їх, співчувати і допомагати. Щоб виховати моральні
якості в дітей, варто обговорювати різні питання: «Що ти знаєш про маму? Чим
займається твоя мама? Чим твоя мама відрізняється від інших жінок? Чи є у
мами подруги? Як мама ставиться до своєї мами? Як можна піклуватися про
маму?» та ін. Дитина повинна усвідомлювати, що члени сім'ї пов'язані
родинними зв'язками. Слід давати дітям змогу визначити своє місце і право у
вирішенні родинних справ: «Мама вважає так, тато - ось так. А як думаєш ти?».
Дитина повинна розуміти, що людські взаємини - це велика цінність, і їх слід
підтримувати і збагачувати. Потрібно показати зв'язок доброго і поганого в
людських проявах, щоб дитина розуміла причини помилок і змогла їх
виправити. Говорячи з дитиною про чесність, варто обговорити те, чому люди
говорять неправду (бояться покарання, хочуть здаватися кращими, ніж вони є
насправді, бажають мати те, чого не зробили). У правди є вороги: страх,
заздрість, жадібність. Спілкуючись з дитиною, потрібно пам'ятати про те, що
розмова є хорошим психологічним засобом впливу на дитину. І для того, щоб
уміло його використовувати, потрібно навчитися: бачити, спостерігати дитину
«зсередини», відчувати її стан і настрій; розуміти мотиви поведінки дитини,
зіставляти їх із її потребами; бути врівноваженим і терплячим.
Щоб сприяти моральному зростанню дитини, поведінка дорослих
повинна мати такі характеристики:
- любов і турбота (бути поруч з дитиною, спілкуватися з нею);
- чуйність (постійно реагувати на поведінку та стосунки дітей);
- повага (вірити в здібності та можливості дитини);
- емпатія (розуміти та приймати емоційний стан дитини);
- щирість (бути правдивими у взаємостосунках з дитиною). Якщо вдома
панують спокій, душевне тепло, любов і щирість, то й питання виховання
дитини не будуть болючими.
«Старий дід і внучок»
Став дідусь старенький. Ноги в нього не ходили, очі не бачили, вуха не чули,
зубів не було. І коли він їв, у нього текло назад з рота. Син і невістка перестали
його садити за стіл, а давали обідати за грубкою. Занесли один раз йому їсти в
чашці. Він хотів її відсунути та й розбив. Невістка стала сварити старенького за
те, що він в будинку все псує, чашки б’є і сказала, що тепер буде давати їсти в
коритці. Дідусь тільки важко зітхнув і нічого не сказав.
Сидять одного разу чоловік із дружиною і дивляться – синочок на підлозі
дощечками грається – щось складає. Батько запитав: "Що ти робиш, Мишко?".
А Мишко каже: "Це я, татку, коритце роблю. Коли ви з мамою постарієте, то
щоб з нього вас годувати".
Чоловік і дружина поглянули одне на одного і заплакали. Соромно їм
стало за те, що вони ображали старенького; і стали з тих пір садити його за стіл
і доглядати як слід.
У статті 51 Конституції України говориться "Батьки зобов’язані
утримувати дітей до їхнього повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися
про своїх непрацездатних батьків".
Отже, батьки повинні пам’ятати, що потрібно не тільки утримувати дітей
матеріально, але й виховувати духовно. Тоді лише можна дочекатися спокійної
старості.

Тест "Мистецтво жити з дітьми"

1.Чи вважаєте ви, що у вашій сім’ї є взаємопорозуміння з дітьми?
2.Чи говорять із вами діти відверто, чи радяться з вами щодо особистих справ?
3.Чи цікавляться вони вашою роботою?
4.Чи знаєте ви друзів ваших дітей?
5.Чи бувають вони у вас дома?
6.Чи беруть участь діти разом з вами у господарських турботах?
7.Чи є у вас спільні заняття захоплення?
8.Чи перевіряєте ви, як вони виконали завдання?
9.Чи беруть діти участь у підготовці до сімейних справ?
10.Чи хочуть діти, щоб у дитячі свята ви були разом з ними?
11.Чи обговорюєте ви з дітьми прочитані книжки?
12.А телевізійні передачі?
13.Чи буваєте ви разом у кінотеатрах, музеях, на концертах?
14.Чи часто гуляєте з дітьми?
15.Чи віддаєте перевагу відпустці, проведеній разом з дітьми?
16.За кожне "так" - 2бали.
За "інколи" - 1 бал. За "ні" - 0 балів.
Понад 20 балів – дуже хороший результат, 10 – 20 балів – задовільний,
але є над чим замислитися. Менше 10 балів – сигнал про те, що взаємини з
дитиною потребують серйозного аналізу і корекції. Можливо знадобиться
порада психолога.
Спілкуючись, люди дивляться один одному у вічі. Це – доказ того, що
тебе розуміють, вступають із тобою в контакт. Коло – це контакт, добре біополе,
що передається від одного до другого. Давайте візьмемося всі за руки –
утворимо коло взаємної любові та побажаємо один одному сімейного щастя,
великої радості спілкування.
 КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
“ПРО ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ МІЖ ДІТЬМИ”

ШАНОВНІ БАТЬКИ!
Конфліктна ситуація може докорінно змінити ваше життя!
Постарайтеся, щоб ці зміни були в кращу сторону!
Конфлікт - ситуація, в якій кожна із сторін прагне зайняти позицію, несумісну і
протилежну по відношенню до інтересів іншої сторони.
Конфлікт - особлива взаємодія індивідів, груп, об'єднань, яке виникає при їх
несумісних поглядах, позиціях і інтересах.
Головне завдання дорослих - допомогти дітям побачити, що кожна людина, має
свої бажання і переживання, разом знайти вихід із складної ситуації,
пропонуючи їм варіанти рішення конфлікту.
Рекомендації, яких повинні дотримуватися дорослі, під час
сварки, що спостерігають між дітьми.
Правило 1. Не завжди слід втручатися у сварки між дітьми. Адже як у будь-якій
іншій діяльності, можна навчитися вирішувати конфлікти тільки шляхом участі в
них. Не заважайте дітям отримувати такий життєво важливий досвід.
Правило 2. Втручаючись в дитячий конфлікт, ніколи не займайте відразу
позицію одного з хлопців, навіть якщо вам здається очевидним, хто тут прав, а
хто винен. Адже для дитини, ведучого себе неправильно, це зовсім не так
просто. Тому ваш швидкий суд він сприйме як несправедливість і
упередженість, тобто не стане продовжувати спілкування, в якому ви
виступаєте арбітром.
Правило 3. Розбираючи конкретну ситуацію сварки, не прагнете виступати
верховним суддею, визначаючи правих і винуватих і вибираючи міру покарання.
Краще не робити з особистих конфліктів аналог юридичного розгляду.
Спробуйте привчити дітей до думки, що, хто б не почав сварку, відповідальність
за подальший розвиток подій несуть завжди двоє. Робіть акцент не на "хто
винен"?, а на "що робити"?. Направити в це русло увагу хлопців, що
посварилися і прагнучих помсти, часто допомагає почуття гумору.
Правило 4. Допомагаючи дітям вийти з конфлікту і звільнитися від образи, що
накопичилася, і злості, стежите за тим, щоб вони не переходили на осіб.
Говорячи про те, що їх засмутило або обурило, вони повинні описувати саме дії
і слова партнера, а не його фізичні або особові недоліки.
Правило 5. Якщо ви намагаєтеся допомогти врегулювати конфлікт між двома
своїми власними дітьми, то докладете зусилля, щоб у хлопців не виникло
відчуття, що одного з них (хто виявився не винен або чия провина менша) ви
любите більше. Не забудьте вголос пояснити своїм дітям, що ви дуже любите їх
обох, що б вони не зробили, і тому їх сварки дуже вас засмучують. Навіть коли
ви вважаєте потрібним покарати одного з хлопців, все одно нагадаєте йому, що
вам це неприємно, ви його дуже любите і сподіваєтеся, що він зрозуміє користь
покарання і виправиться.
 Стратегія поведінки в конфлікті:
Крок №1: Притягнути до себе увагу конфліктуючих сторін (голосом,
інтонацією).
Крок №2: Зберігати власну емоційну рівновагу в питаннях рішення дитячих
конфліктів.
Крок №3: Прояснити конфліктну ситуацію, реальні проблеми і інтереси обох
сторін.
Крок №4: Оцінити обставини, мотиви дітей, за допомогою навідних питань
з'ясувати причину конфлікту (що привело до конфлікту).
Крок №5: Працювати з почуттями дітей (техніка активного слухання).
Техніка активного слухання :
обов'язково оберніться до дитини обличчям;
якщо дитина засмучена, не ставте йому відразу питання;
будуйте ваші фрази в ствердній формі, а не у формі питання, наприклад,
"щось сталося. ", "він тебе штовхнув і тобі дуже боляче. ", "ти на нього
образився і не хочеш з ним дружити. ";
після ствердного висловлювання - тримаєте паузу;
обов'язково вислухайте обидві сторони учасників конфлікту;
вислуховуючи переживання однієї дитини, дайте зрозуміти поглядом,
дотиком, кивком голови іншій дитині, що ви пам'ятаєте про нього і готові
будете вислухати і його.
Крок №6: Спільно з дітьми сформулювати можливі шляхи рішення,
прийнятні для усіх зацікавлених сторін (техніка позитивних повідомлень).
Техніка позитивних повідомлень :
Хто хоче розповісти, що сталося? (чи звернення до конкретної дитини).
Коли ти. (опис виконаної дії дитини) може статися, що. (опис можливого
результату).
Краще. (пропозиція альтернативного варіанту поведінки кожного з учасників
конфлікту).
Позитивна оцінка результату гри для учасників (публічна або індивідуальна,
згідно ситуації).
Крок №7: Об'єднати конфліктуючі сторони в спільну ігрову діяльність.
Крок №8: Допомогти дітям виконати рішення, якщо потрібно - здійснити
перевірку.
Бажаємо Вам успіху!

Консультація для батьків

 «Як вдома розвивати творчі здібності дитини»
Перші роки життя дітей – найблагодатніший час, коли батьки мають
можливість виховувати, розвивати їх, готуючи до життя. Якщо не починати це
робити, коли дитина ще, як кажуть, лежить упоперек лавки, надолужувати
втрачене згодом буде майже неможливо. У родині де створені умови, що
випереджають та стимулюють розвиток малюка, розширяють його можливості
пізнавати навколишній світ та проявляти себе у найрізноманітніших діяльності.
Доведено: що батьки спілкуються з малюком від самого народження,
сприймають його як рівного , то в 12-14 місяців він уже спілкується за
допомогою слів. А у 5 років стає справжнім лінгвістом.
Можливість розвивати дитину існує постійно. Важливо тільки правильно
це робити.
Багато дослідників вважають, що ми докорінно змінили життя дітей і
завдали шкоди їх творчому розвитку. Виробники іграшок і розваг пропонують
дітям безліч заздалегідь продуманих персонажів, образів, реквізиту й сюжетних
ліній, які не вимагають залучення уяви. Під час гри малюкам більше не треба
уявляти, що палиця – це меч, або придумувати історії: вони можуть грати в
зоряні війни зі спеціальним світловим мечем джедая в уже готових костюмах
для кожної дійової особи.
Ось кілька порад про те, як розвинути творчі здібності в дітей:
1. Надайте малюкам ресурси, необхідні для творчого самовираження.
Головним ресурсом є час. Важливо давати малюкам достатньо часу на
неструктуровані, керовані самими дітьми творчі ігри без втручання дорослих, які
не потребують дорогих матеріалів.
Простір – це ще один ресурс, необхідний дітям. Якщо ви не прихильник
вселенського творчого безладу, відведіть дітям спеціальне місце, де вони
можуть улаштовувати безлад.
Коли хто-небудь наступного разу буде питати у вас про подарунок вашій
дитині, запропонуйте в якості варіантів приладдя для малювання, дешевий
фотоапарат, деталі маскарадних костюмів, будівельні іграшки тощо. Зберігайте
всі ці матеріали в досяжному для дитини місці.
2. Зробіть свій дім творчою лабораторією. Крім надання часу та простору
необхідно всіляко культивувати творчу атмосферу.
Придумуйте з дітьми різні творчі ідеї, але не піддавайтеся спокусі
оцінювати ідеї, висловлені ними самими. Наприклад, за вечерею ви можете
провести колективне обговорення заходів у майбутні вихідні, спонукаючи дітей
придумувати заняття, якими вони ніколи раніше не займалися. При цьому не
висловлюйте своєї думки про те, які ідеї можна втілити в життя, а які ні, і не
вирішуйте, які з них краще, а які гірше. Зосередьте увагу на самому процесі
творчості – на генерації (а не на оцінці) нових ідей.
Спонукайте дітей робити помилки й зазнавати невдачі. Так, саме невдачі:
діти, які бояться невдач і засуджень, стримують власне творче мислення.
Розповідайте їм про помилки, які ви зробили останнім часом, щоб вони
усвідомили, що помилятись – це нормально. Уміння сміятись над власними
помилками – це щаслива звичка.
Радійте інноваціям та творчості дітей. Завісьте всі стіни в домі
малюнками й іншими свідченнями їх творчого самовираження. Розповідайте
малюкам про своїх улюблених митців, музикантів і вчених. Діліться з дітьми
своїм захопленням архітектурою, фотографією або тією новою рок-групою, яку
вам зараз хочеться слухати постійно. Оволодівайте технічними
нововведеннями, щоб діти росли з переконанням, що зміни цікаві й захоплюючі,
вони зовсім не пригнічують і не лякають.
3. Дозвольте дітям вільно й самостійно вивчати їхні ідеї й робити те, що вони
хочуть. Не командуйте. Вистачить жити у страху через те, що з ними станеться
щось погане на дитячому майданчику або вони не вступлять у престижний виш.
Імовірність того, що станеться щось погане, дуже мала, а вступ у престижний
університет не гарантує щастя в житті.
Зовнішні обмеження – ходіння по струнці – шкодять гнучкості мислення.
В одному дослідженні проста демонстрація того, як треба збирати модель,
зменшила кількість творчих способів, за допомогою яких діти виконували це
завдання.
4. Заохочуйте дітей читати для задоволення й займатись мистецтвом. Обмежте
час, який вони проводять перед телевізорами й комп'ютером, щоб у них
з'явилось більше можливостей для творчої діяльності, наприклад, для участі у
спектаклях, малювання, читання книг улюблених авторів.
5. Давайте дітям можливості висловлювати думки, що відрізняються від ваших.
Нехай вони не погоджуються з вами. Заохочуйте дітей шукати різні способи
розв’язати одне завдання. Коли вони успішно зроблять це, просіть дітей знову
розв’язати його, але вже іншим способом (прийти до тієї ж відповіді, але зовсім
іншим шляхом). Потім попросіть їх придумати всі можливі варіанти.
6 . Не винагороджуйте дітей за творчість: стимули заважають творчому
процесу, знижуючи якість відповідей і гнучкість мислення. Дозвольте дітям
оволодіти майстерністю в тій сфері творчої діяльності, до якої вони внутрішньо
мотивовані, і не намагайтесь мотивувати їх заохоченнями та стимулами.
Наприклад, замість того щоб винагороджувати дитину за заняття на
фортепіано, дозвольте їй займатись тим, від чого вона отримує більше
задоволення, – можливо, малюванням або вивченням комах.
7. Намагайтеся припинити перейматися із приводу досягнень дитини.
Надавайте більше значення процесу, а не результату. Один зі способів зробити
це – ставити дитині відповідні запитання, наприклад: «Ти весело провів час?»,
«Ти вже закінчив роботу?», «Що тобі сподобалось найбільше в цьому занятті?».
Маємо розуміти: задатки дитини можуть не стати визначними
здібностями, якщо батьки своєчасно не помітили їх, не допомогли дитині
розвинутися. Тож, підтримаймо своїх дітей на шляху їх успішного зростання й
особистісного становлення!
 Консультація для батьків
“ЯК СКАЗАТИ “НЕ МОЖНА”, ЩОБ ДИТИНА ВАС ПОЧУЛА”

Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не

емоції. Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це
нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на
почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким
прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що
зробити зі страхом і т.п.
Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою
для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не
можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що
вже набридла.
Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої
діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве,
запропонуйте щось улюблене і т.д.
Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити
дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на
ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки
на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки,
створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний
інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку
можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти,
непрацюючий пульт від телевізора, або телефон.
Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.
Якщо уникнути заборони не вдалося:
Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той
факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на
шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як
згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете,
щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше.
Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б
зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять
…», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …
Пояснюйте причину. Якби вам сказали «не можна їсти цей торт»,
яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши
дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй
вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на
іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших
пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше
пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо
дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.
Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо ви
проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або
дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться
– значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова
заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.
Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення
причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині,
запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по
шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті
можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п.
Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження,
хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо
відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як
можливість вибору.
Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени
родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато
дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу
і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить –
небезпечним.
АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося
переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте,
що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати,
вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх
силах, буде сміливо вступати в дискусії.
Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме
домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.
Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є
заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі
домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму»
або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система
табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім
неприйнятно в іншій.
Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде
більше трьох, їх значущість зійде нанівець.
І на останок нагадаємо: ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ
ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.
 Батьківські збори в старшій групі перед початком
навчального 2022-2023 року
«Особливості готовності дитини до навчання»

Шостий рік життя належить до перехідного («кризового») віку. Такі

періоди характеризуються особливо швидкими змінами як у фізичному, так і в
психічному розвитку дітей. Швидкість змін у перехідні періоди розвитку
настільки значна, що буквально кожен місяць життя приносить щось нове.
Готовність до школи не зводиться до вміння читати, писати та рахувати.
Вона повинна охоплювати всі сторони особистості дитини, починаючи з
фізичного розвитку та закінчуючи специфічними знаннями та вміннями.
Основні компоненти готовності першокласника:
1. Особистісна готовність.
2. Інтелектуальна готовність
3. Фізична готовність.
Особистісна готовність включає в себе: мотивацію до навчання, вміння
спілкуватися з однолітками та дорослими, сформованість адекватної
самооцінки та вміння володіти собою.
Інтелектуальна готовність – відповідний рівень розвитку пізнавальних
процесів, певний багаж знань та уявлень про навколишній світ, математична
готовність та достатній рівень розвитку мовлення.
Фізична готовність – загальне здоров’я та розвинута дрібна моторика.
Бути готовим до школи - не означає уміти читати, писати й рахувати. Бути
готовим до школи - означає бути готовим усьому цьому навчитися"
Психологічна підготовка майбутнього першокласника
В інтелектуальному плані у дитини повинні бути певний рівень
пізнавальних інтересів, готовність до змін, бажання вчитися. Необхідне уміння
долати труднощі, доводити почату справу до кінця. Важливі для успішного
навчання і аналітичні навички: уміння порівнювати, зіставляти, робити висновки
і узагальнення.
Першокласнику буде легко вчитися, якщо він допитливий, уважний,
посидючий, з цікавістю шукає відповіді на питання, уміє слухатися та
виконувати тривалий час не дуже привабливе завдання. Всі ці навички можна
напрацьовувати щодня (ігри, ліплення, читання, спілкування), продовжуючи
вдосконалювати їх і протягом навчального року. Вашій дитині доведеться
постійно перебувати у колективі, тому вміння спілкуватися з однолітками, а
також здатність виконувати роль учня допоможуть швидко адаптуватися до
школи. Батьки, у яких дитина не відвідувала дитячий садок, мають бути
особливо уважними до цієї поради. Адже у такого малюка вміння спілкуватися в
дитячому колективі ще не сформоване. Можуть виникати непорозуміння з
однокласниками, з’являтися сльози без причини, відчуття незахищеності. Не
панікуйте, а тримайте тісний зв’язок з учителем. Разом з ним ви допоможете
першокласникові відчути себе комфортно.
 Дитина повинна бути досить самостійною: вміти одягатися і роздягатися,
перевзуватися, зав’язувати шнурки, справлятися з ґудзиками і блискавками на
одязі, уміти користуватися загальним туалетом.
Що ж допоможе дитині "усьому цьому навчитися"? Передусім потрібна
мотиваційна готовність до школи, тобто наявність у дітей бажання вчитися. Ви
можете заперечити: "Наші діти хочуть ходити до школи і, отже, мотиваційна
готовність у них є".
Окреме місце в структурі психологічної готовності дитини до школи
відводиться довільності пізнавальних процесів: пам`яті, уваги, уяви та ін.
Важливо, щоб у майбутнього школяра було добре сформоване вміння діяти в
загальному темпі роботи групи, підкорятися загальним правилам і вимогам.
Для перевірки цих умінь запропонуйте дитині намалювати чотири круги і
розфарбувати три з них жовтим кольором, а один - синім. Якщо дитина малює
усіма кольорами, пояснюючи, що "так красивіше", - рівень довільності
пізнавальних процесів у неї поки невисокий.
Отже, при визначенні готовності вашої дитини до навчання в школі
необхідно обов`язково враховувати всі складові шкільної зрілості.
Зверніть увагу!
- До школи дитину треба готувати від народження, а першим учителем для
неї будете саме Ви.
- Якщо ви малюєте разом з дитиною, ліпите, то від цього подвійна
користь(тільки не робіть за неї, робіть разом)
- Якщо дитина разом з Вами буває в музеях, на виставках, на цікавих
спекталях, то це ще один "плюс".
- Якщо Ви даєте можливість дитині висловитися з того або іншого питання,
то намагайтесь дослухати її до кінця.
- Намагайтеся якомога рідше вживати слово "не" : не чіпай-розіб`єш, не
роби - все одно не вийде, не біжи - впадеш. Не провокуйте свою дитину на
негативні дії. Краще скажіть: "Відсунь чашку від краю", "Біжи обережно",
"Спробуй! Якщо буде важко, поклич мене" та ін.
Сім основних правил батьківської поведінки в організації навчання
1. Сприяйте дитячій самостійності. Що самостійнішою буде дитина, то краще
вона зможе працювати у школі. Хваліть дитину за самостійні дії.
2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до самостійних спроб
вирішення проблем. Допоможіть їй лише підказками. Не піддавайтеся їй ї не
робіть за дитину те, що вона здатна виконати і сама.
3. Дайте своїй дитині попрацювати над матеріалом удома.
4. Визнайте досягнення дитини. Хваліть, а не докоряйте. Не обмежуйте
схвалення критикою: "9-це, звісно, чудово, але без тих двох помилок могло бути
і 12".
5. Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, вищих, ніж у вчителя.
6. Будьте зразком для дитини. Вимагайте від неї не більше, ніж від себе. Не
примушуйте її читати, якщо не читаєте самі.
7. Говоріть позитивно про школу, вчителів. Якщо ви маєте претензії до
вчителя, не варто це обговорювати при дитині.
Ідучи до школи, дитина, окрім бажання вчитися, повинна також уміти
зосереджувати увагу впродовж тривалого часу, аналізувати і запам’ятовувати
пропонований матеріал. Усі ці якості необхідно починати формувати у дитини
заздалегідь, до вступу до школи.
Основними завданнями дошкільної підготовки мають бути: приведення в
систему набутого дитиною життєвого досвіду, формування початкових уявлень
про оточуючу природу і суспільне життя, володіння елементарними
організаційними, загально-мовленнєвими, загально-пізнавальними, контрольно-
оцінними вміннями і навичками.
Шановні батьки! Якщо ви хочете бачити свою дитину успішною – це в
ваших силах. Бо якщо ви мрієте про щось, ви можете це здійснити.
Хай Вашим дітям стеляться сонячні дороги в широкий світ знань, умінь і
звершень.

Показники розвитку дітей п’ятого - шостого року життя

Здоров’я та фізичний розвиток
Позитивно ставляться до рухової діяльності, мають потребу в ній;
знають основні правила догляду за окремими частинами тіла і органами,
самостійно виконують основні гігієнічні процедури;
легко ходять, бігають, стрибають, кидають м'ячі, торбинки з піском, повзають,
лазять тощо;
починають контролювати себе при виконанні різноманітних вправ, рухливих
ігор, діють відповідно до поставленої мети.
Мовлення дитини
Діти вміють:
-говорити в міру голосно, чітко, правильно, виразно, додержуючи правил
культури мовлення;
-називати предмети, їх ознаки, групувати за призначенням, ознаками тощо;
-спілкуватися з однолітками й дорослими (будувати діалог, брати участь у
полілогах), добираючи потрібний тон (ввічливий, лагідний), передаючи потрібну
інтонацію (запитання, радості, суму, здивування тощо);
-зосереджено слухати співбесідника, розповідь вихователя, казку, оповідання,
вірш; переказувати казки, розповідати вірші, скоромовки; римувати, складати
оповідання, казки, загадки;
-розповідати про той чи інший знайомий предмет послідовно, без надто довгих
пауз, повторів;
-розповідати за змістом картини у логічній послідовності, плавно, без повторів,
зайвих слів, надто довгих пауз (три-чотири речення);
-впізнавати речення у зв'язних висловлюваннях, складати окремі речення за
малюнками, виділяти з поширених речень окремі слова, розуміти і розрізняти
слова-назви, слова-дії, слова-ознаки;
-розрізняти голосні й приголосні (тверді, м’які) звуки, здійснювати усний
звуковий аналіз слів (на кінець року), давати характеристику звука;
-ділити слова на склади, визначати місце наголошеного складу;
-читати по складах слова та невеликі речення (на 3 – 5 слів) із знайомих літер;
-орієнтуватися в зошиті, вільно промальовувати елементи різних форм за
зразком; регулювати силу натиску.
Дитина у соціумі
Діти знають:
-імена та по батькові, прізвища своє, своїх батьків, родичів, друзів, вихователів
та інших працівників дитячого садка;
-казки, легенди, оповідання, вірші про природу, предметний світ, стосунки між
людьми, як представниками різної статі тощо.
-назву держави, її символіку, орієнтується в місцезнаходженні України на карті;
-що в державі крім українців живуть різні народи та нації, але всі вони прагнуть
миру і взаєморозуміння;
-всі люди, що живуть на нашій планеті, складають поняття «людство»;
-назву свого міста (села), своєї країни, міста чи села, де живуть родичі;
-назви предметів домашнього ужитку та їх деталі, застосування;
-народні обереги — символи (рушник, кольори на ньому); український
національний одяг, віночок (квіти і стрічки на ньому); рослини-символи (калина,
дуб, верба, барвінок) та інше;
-назви професій дорослих, перш за все - соціально важливих (вчитель,
вихователь, лікар, медична сестра, аптекар, кухар, пекар, перукар, фермер,
пожежник, міліціонер, будівельник, пілот, водій, машиніст, швея, продавець та
ін.), розуміє значення кожної професії в суспільстві;
-мають уявлення про школу, особливості діяльності учня та вчителя;
-розрізняти представників чоловічої і жіночої статей;
-дотримуватися культури людських взаємин, навичок взаємної поваги у
спілкуванні та спільній діяльності, дбайливо ставитися до інших людей
(дорослих й однолітків);
-дбайливо і з повагою ставитися до людей (дорослих й однолітків) різних
національностей.
Гра дитини
Дитина застосовує у творчих іграх реальні та казкові ситуації, взаємини
людей, знання та уявлення про навколишнє, родину, працю людей, професії.
Дитина вміє створювати власний задум у різних видах творчих ігор, цікаво і
змістовно розгортати сюжет ролі та гри. Знає різні види ігор, у той же час надає
перевагу певним видам.
Дитина у природному довкіллі
-Виражені позитивні емоційно-естетичні реакції на явища та об'єкти природи;
-виражене прагнення до взаємодії з природою на чуттєво-ігровій основі з
домінуванням етичних та естетичних мотивів;
-виражений інтерес до інформації природничого характеру, бажання зрозуміти
суть явищ, визначити взаємозв'язки;
-прагнення до самостійних дій у природі (доглянути дерево, кущ, протидіяти
тим, хто шкодить природі тощо);
-відтворення естетичної своєрідності природи в різних видах гри (рольових,
драматизаціях, подорожах) і творчості (словесній, музично-пластичній,
образотворчій, предметній) ;
-пізнавальна активність дітей в усіх видах організованої діяльності щодо
засвоєння програмного матеріалу; виникнення інтересу до способів досягнення
результату, спостережливість;
-широке орієнтування в природному оточенні, виділення найважливіших ознак
сезонів, взаємозв'язку між висотою сонця і температурою повітря, опадами,
змінами в рослинному і тваринному світі, праці людей; усвідомлення
необхідності дбати про своє здоров'я кожної пори року.
Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі
-уміють відбирати один або кілька предметів (фігур за двома ознаками (назва —
форма, назва - колір тощо);
-розпізнають геометричні фігури і називають їх;
-аналізують просторове розміщення предметів у більш складних ситуаціях.
(«Лівіше від верблюда дві іграшки : заєць і ведмідь», «Правіше від ведмедя теж
дві іграшки: заєць і верблюд»), орієнтуються у просторі та часі;
-знають назви днів тижня, місяців (поточного, попереднього і наступного);
-уміють назвати за будь-якою ознакою всі предмети, кожний, останній, будь-
який;
-рахують у межах 10 предмети, які по-різному розміщені на площині (хаотично,
лінійно, по колу);
-уміють упорядковувати геометричні фігури, числові картки, предмети, дні
тижня, місяці за певною ознакою;
-можуть утворювати нове число і розрізняти та правильно називати цифри (0,1
—9);
-складають і обчислюють приклади на додавання і віднімання способом
перелічування суми або різнці;
-розв'язують задачі на знаходження суми і остачі за допомогою малюнків та
практичних дій.
Дитина у світі культури
-із задоволенням «занурюються» в світ мистецтва;
-емоційно відгукуються на прояви прекрасного в житті, природі та мистецтві;
-на доступному рівні аналізують твори різних видів мистецтва, розуміючи їх
особливості, як спільні, так і ті, що їх відрізняють;
-створюють власні художні образи в різних видах образотворчої діяльності,
виражають своє ставлення до них;
-орієнтуються на колір, лінію, форму, ритм, композицію як на засоби вираження
емоційного стану та настрою самого митця (як маленького, так і справжнього
художника);
-із захопленням беруть участь у колективних творчих роботах; дають позитивну
оцінку своїй роботі й роботі тих, хто працював поруч;
-мають уявлення про різні професії дорослих, шанують та зберігають
результати праці дорослих, інших дітей;
-використовують робочий одяг, обладнання за призначенням, володіють
безпечними та економічними прийомами роботи;
-контролюють якість результатів праці, підтримують порядок на робочому місці;
-пишаються власними успіхами та успіхами своїх товаришів у праці;
-погоджують свої трудові дії з діями інших дітей, уміло розподіляють обов'язки
при виготовленні спільного виробу;
Літературна скринька
- розрізняє та визначає жанр художнього твору: казка, оповідання, вірш, байка;
- пригадує повну назву твору, його автора; відповідає на запитання у різних
видах бесід за змістом прочитаного;
- розуміє ідею твору; орієнтується в композиційній структурі;
- аналізує та адекватно оцінює характер, вчинки персонажів;
- здійснює елементарний художній аналіз твору;
- виразно читає напам’ять поетичні твори; на прохання пригадує кілька
скоромовок, загадок, віршів, лічилок, пісеньок (колискових, забавлянок,
щедрівок, веснянок);
- розуміє та вірно пояснює прихований зміст приказок та прислів’їв;
- впізнає на портретах відомих українських письменників;
- впізнає за малюнком на обкладинці, про що розповідатиметься у книжці,
виявляє інтерес до книги, бережливе ставлення; орієнтується в структурі книги
(обкладинка, сторінки);
- передає зміст художнього твору, характер персонажів в театралізованих іграх
за змістом знайомих художніх творів.