КРИМІНАЛЬНЕ ПОКАРАННЯ ЗА МАРОДЕРСТВО В УМОВАХ ВОЄННОГО АБО НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ

(СТ.432 ККУ) Тараніна М. В. здобувачка вищої освіти Навчально-наукового інституту права та

інноваційної освіти Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Науковий
керівник: Сенько В. В. викладач кафедри кримінально-правових дисциплін Дніпропетровський
державний університет внутрішніх справ Кримінальна обстановка в Україні наприкінці XX – на поч.
XXI ст. все ще має чимале збільшення кількості вчинених кримінальних правопорушень, а тим паче
у надзвичайний чи воєнний стан, зростає ступень їхньої суспільної небезпечності, тому при
розслідуванні того чи іншого злочину правильно та доречно підібрана відповідальність має вагоме
значення для подальшого покращення чіткого та злагодженого законодавства в країні. У зв'язку з
військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної
безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції
України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», указом Президента України
№64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», було введено в Україні воєнний стан із 05
години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. З огляду на вищезазначене випливає, що
питанню запровадження відповідальності за мародерство в умовах воєнного або надзвичайного
стану не приділялось належної уваги [1].

Метою даної роботи є визначення кримінального покарання за мародерство в умовах воєнного

або надзвичайного стану. Відповідно до ст. 432 Кримінального кодексу України (далі – ККУ),
мародерством є дії, що вчинені з метою викрадення на полі бою речей, котрі були при поранених
чи вбитих особах [2]. Для більш глибшого розуміння, розглянемо всі елементи складу
кримінального правопорушення даної статті. Об’єктом кримінального правопорушення за ст. 432
ККУ варто назвати порядок військової служби щодо несення її солдатом під час ведення бойових
дій. Характерними особливостями, що вважаються об’єктивною стороною мародерства є дії, що
направлені на викрадення речей у загиблих чи поранених. Поцуплення може бути як і таємним,
так і відкритим, із застосовуванням насилля або без. Речами можуть бути предмети спорядження
й особисті речі убитого чи пораненого. До них не відносяться озброєння і боєприпаси, документи,
які мають військове значення, технічні засоби ведення війни та інші предмети, які збираються з
метою подальшого бойового застосування. Суб’єктивною стороною мародерства є тільки прямий
умисел з метою заволодіти речами загиблих або поранених та корисливий мотив. Здійсненням
мародерства переслідується чітка ціль та намір – володіти вилученою річчю. Від тоді ж, коли
мародер отримує можливість щодо розпорядження вилученими речами на власний розсуд,
мародерство можна вважати закінченим кримінальним правопорушенням. Суб’єктами даного
злочину є тільки військовослужбовці. В ст. 1. ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» визначено,
що воєнним станом визначають особливий правовий режим, котрий вводиться в країні чи в
окремій її місцевості в тому разі коли на території відбуваються ті чи інші збройні агресії, напади,
що загрожують країні, громадянам чи державній та територіальній незалежності або цілісності, та
відбувається наділення відповідних органів державної влади, військового командування,
адміністрацій та органів місцевого самоврядування необхідних повноважень для запобігання
загроз [3]. Варто зазначити, що поняття надзвичайного стану більш розгорнутіше, ніж воєнний
стан, воно охоплює не тільки ті чи інші заворушення, що пов’язані з державною незалежністю та
територіальною незалежністю, або загрозами нападу, а ще й при виникненні таких надзвичайних
ситуацій, що мають техногенний або природний характер, котрий є не нижчим за
загальнодержавний рівень, а і ті що можуть призвести вже призводять до втрат матеріального та
людського світу і є загрозою життю і здоров'ю людей.
Відмінністю мародерства від других злочинних діянь проти власності згідно ст. 432 ККУ є чіткі два
критерії щодо розмежовування і кваліфікування злочину, як мародерства, а саме: по-перше це
чітке локалізування місць при вчиненні цього діяння – поцуплення речей конкретно на місці бою
(а саме територія ведення активних бойових дій або та що перебуває під обстрілами військ), та
друге – поцуплення у безпосередньо загиблих чи поранених людей. Воєнний стан є обставиною,
яка обтяжує покарання при визначенні відповідальності за вчинений злочин, це зазначено в п.11
ч.1 ст. 67 статті ККУ. Тому на території України згідно з ЗУ «Про внесення змін до Кримінального
кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-IX від 03.03.2022 року,
було внесено зміни до ККУ щодо посилення відповідальності за мародерство в умовах дії
воєнного стану, відбулося збільшення мінімального терміну покарань. А тому за скоєння
мародерства передбачається відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до
десяти років, хоча раніше мінімальним терміном було три роки [4]. У висновку доцільно
зазначити, що питання запровадження відповідальності за мародерство в умовах воєнного або
надзвичайного стану знаходиться на часі сьогодення, і його вивчення та розгляд буде слугувати
допомогою для подальшого удосконалення законодавства. Також вважаємо, що посилення
відповідальності за вчинення злочинів в умовах воєнного або надзвичайного стану, буде гарним
«знаком стоп» при спробах чи думках вчинити той чи інший злочин. ЛІТЕРАТУРА: 1. Про введення
воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022: станом на 18
берез. 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text (дата звернення: 11.04.2022).
2. Кримінальний кодекс України : Кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III : станом на 3 квіт.
2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення: 11.04.2022). 3. Про
правовий режим воєнного стану: Закон України від 12.05.2015 р. № 389-VIII: станом на 1 квіт. 2022
р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text (дата звернення: 11.04.2022). 4. Про
внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за
мародерство: Закон України від 03.03.2022 р. № 2117-IX. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2117-20#Text (дата звернення: 11.04.2022).