ГМО у світі

Генетично модифікований організм (ГМО) — організм, генотип якого

було змінено за допомогою методів генної інженерії. При цьому генетичний
матеріал переносять з одного організму в інший, використовуючи технологію
рекомбінантних ДНК. Якщо при цьому ДНК, яку переносять, походить з
іншого виду, отримані організми називають трансгенними.
Широке застосування генетично модифікованих продуктів небезпечне
для здоров’я людини, оскільки ще не з’ясовано їх вплив на здоров’я
теперішнього і майбутніх поколінь, а також і на навколишнє природне
середовище. На політичному рівні розуміння важливості біорозмаїття визріло в
1992 році, коли в Ріо-де-Жанейро більшість країн світу підписали Конвенцію
про біологічну різноманітність, частиною якої є єдиний міжнародний документ
з регулювання ринку ГМО у світі – Картахенський протокол по біологічній
безпеці. Його основна мета – встановити міжнародні правила щодо безпечного
перевезення, обробки та використання організмів, які можуть мати
несприятливий вплив на збереження і стале використання біорізноманіття, з
урахуванням ризиків для здоров’я людини.
Про можливу шкоду ГМ-продуктів уперше було заявлено у 2000 році.
Тоді було заборонено використання генів живих організмів, що стійкі до
антибіотиків. Саме тому у 2002 р. Верховна Рада України прийняла закон «Про
приєднання до Картахенського протоколу». Постановою КМУ «Про внесення
змін до Положення про Державну службу охорони прав на сорти рослин № 301
від 20.05.2005» проведення експертизи сортів рослин на наявність генетично
модифікованих організмів, у тому числі під час Сертифікації сортів рослин, які
ввозять або вивозять, було віднесено до компетенції цього органу. На
міжнародній конференції, присвяченій темі ГМО, експерти Всеукраїнської
екологічної ліги виразили думку, що несанкціоноване поширення таких
продуктів – небезпечний експеримент над населенням і ґрунтами України.
Деякі науковці висловлюють думку, що стверджувати рівень безпеки
генетично-модифікованих продуктів можна буде якщо 3 покоління, яке
виживає цю продукцію, не матиме жодних фізичних відхилень. А зараз кожна
людина сама повинна обирати чи споживати їй ГМО. Так само і національні
думки з цього приводу розділилися. Якісь країни активно використовують МГ-
продукцію (Китай, Індія, США, країни Латинської Америки). Більше половини
всіх ГМО-культур були вирощені у чотирьох країнах: США, Бразилії,
Аргентині та Канаді (станом на 2019 р.). Є й такі, котрі вводять сурові
обмеження на продаж чи взагалі його забороняють (країни Європейського
союзу та Японія). Більшість країн Євросоюзу категорично обмежує ввезення та
використання ГМО.
Найбільші культури ГМО включають:
 Сою
 Кукурудзу
 Бавовну
 Рапс
ГМО – досить ризиковий спосіб прогодувати усе населення. Як уже
зазначалося науці достеменно не відомо, як саме тривалий вжиток такої
продукції впливатиме на людський організм. Тому, до прикладу, в Україні
заборонено вирощувати генетично модифіковані рослини, але можна одержати
дозвіл на польові випробування ГМ-рослин. Щодо чинного законодавства
України, то у законі «Про захист прав споживачів» є положення про те, що
споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та
своєчасної інформації про товари (роботи, послуги) і ця інформація повинна
містити крім назви товару, ціни, дати виготовлення та інше, ще й позначку про
застосування генної інженерії під час виготовлення товару. У Японії досить
суворі вимоги до маркування такої продукції.
На сайті International Service for the Acquisition of Agri-biotech Applications
(ISAAA) поданий міжнародний список ГМО 428 харчових рослин, в які у будь-
який час у будь-якому місці світу були додані чужі гени.
Отож рішення про вжиток ГМ-продукції приймається на різних рівнях –
міжнародному, національному, регіональному та особистому. З одного боку
такі організми є досить перспективною галуззю, а з іншого можливо це причина
глобальної катастрофи в майбутньому.