Гійо́м

(Вільгельм)
Левассе́р де
Бопла́н

Підготував
учень 8 класу
Озимок Андрій
Гійо́ м (Вільгельм) Левассе́р де Бопла́н (фр. Guillaume Levasseur de Beauplan; бл. 1600 — 6 грудня
1673 або 1685[5]) — військовий інженер-фортифікатор, картограф, архітектор, письменник
французького походження[6]. З початку 1630-х до 1648 перебував на службі у Сигізмунда ІІІ Вази,
короля Речі Посполитої, у 1637–1638 роках взяв участь у поході Конєцпольського на Павлюка й
Остряницю.

Творець першої карти України 1639 року на основі власних вимірів. Боплан мав справжній
літературний хист, глибокі знання, про що свідчать також його неопубліковані доповіді та спогади,
праці з математики та навігації[6]. Завдяки картам Боплана, широко відомим у Європі, назва
«Україна» остаточно утвердилася в картографуванні; з'явилася вона і на глобусі 1660—1670 рр.
(автор глобуса — Корнеліус Блав)

Гійом Левассер де Боплан народився близько 1600 року в місті Дьєпп[6] у північної провінції
Франції — Нормандії. Левассери становили досить поширену у Франції родину, що розділилася на
багато гілок, кожна з яких носила особливу назву, згідно з назвою зайнятого нею маєтку. Один з
Левассерів, ймовірно, батько Гійома, придбав від дворян Вінефей (Vinefay) маєток Боплан
(Beauplan), чим і поклав початок утворенню нової дворянської лінії Левассер де Боплан (Levasseur
de Beauplan). Час народження Гійома з точністю не відомий. Записавшись у молодості на військову
службу, Гійом незабаром отримав довіру всесильного на той час маршала д'Анкра, який в 1616
році призначив його комендантом фортеці Пон-д'Арш у Нормандії. Відомостей про подальший хід
військової служби Боплана у французьких військах не збереглося. Проте, можна припустити, що
він залишався у Франції до падіння свого покровителя, маршала д'Анкра, тобто до 1624 року. Ці
обставини, ймовірно, змусили Боплана шукати щастя в інших країнах (до того часу, ймовірно
належить перебування Боплана в Індії і на острові Мадагаскар).

Наприкінці 20-х — початку 30-х років XVII століття де Боплан був запрошений польським королем
Сигізмундом III Вазою на службу до Речі Посполитої як старший капітан артилерії і військовий
інженер. Поява і досить тривале перебування Гійома де Боплана на українських землях була тісно
пов'язана з тими планами і заходами, які приймала тоді Річ Посполита для захисту від ворогів своїх
південних і південно-східних околиць. Зростаюча могутність сусідів, особливо Османської імперії,
що з кожним роком все далі просувала свої кордони, як і постійні набіги кримських татар і козаків,
сильно турбували уряд Речі Посполитої. Держава, усвідомлюючи всю небезпеку відкритого і
незахищеного положення своїх південних кордонів, прагнула по можливості захистити їх,
прикривши слабкі місця рядом фортець. З перебігом виконання цього плану на степовому
прикордонні України виникає ціла мережа укріплень. Боплан був ревним виконавцем цього плану
уряду Речі Посполитої. Протягом 16 або 17 років він мандрував Україною, зводячи та вибираючи
необхідні місця для зведення фортець і різного роду перешкод для затримання ворога. Особливо
багато попрацював Боплан над зведенням укріплень в прикордонній із степом смузі
дніпровського правобережжя, що прикривала собою з півдня володіння Речі Посполитої. Окрім
правої сторони Дніпра, Боплан часто бував і на лівій стороні — все з тією ж самою метою.

Підшукуючи зручні для укріплень місця, Боплан чудово ознайомився з топографією, етнографією,
побутом, розташуванням України та найближчих до неї місцевостей. Невдовзі він уклав про це
цікаві замітки. Крім того, за дорученням польського короля Владислава IV і коронного гетьмана
Станіслава Конецпольського, Боплан складав докладну мапу України. Взимку 1646—1647 років
брав участь у незвично важкій та невдалій «виправі» коронного гетьмана Миколая Потоцького
проти татар на «Мурафському шляху».

29 березня 1647 був звільнений зі служби з невідомих причин. Напевно, через Гданськ, де
зустрівся з Гельвецієм, повернувся до Франції. У Гданську перебував ще одного разу (ймовірно,
1650-го) у зв'язку зі укладанням мап.
За іншими даними, на початку повстання під проводом Богдана Хмельницького Боплан залишив
службу в Речі Посполитій і повернувся на батьківщину до Руану. Справжні причини втечі Боплана з
Речі Посполитої залишаються невідомими. Найбільш ймовірними причинами були тяжке
положення Речі Посполитої в половині XVII століття унаслідок анархії у сфері адміністрації, суду,
фінансів, військової справи і зневажливе ставлення нового польського короля Яна ІІ Казимира до
справи Боплана.

Повернувшись додому, у 1650—1651 роках мав посаду «sergeant major» у місті Д'єп. У 1652 році
повернувся до Руана, де проживав до кінця своїх днів.[5]

У Франції Боплан взявся за обробку того матеріалу, який був зібраний на українських землях, і
складанням спогадів про край, де він служив тривалий час. Наслідком цих праць були: твір про
Україну, під заголовком «Description d'Ukrainie» і докладні карти України і Польщі.

Був двічі одруженим, з Марією Дуге, потім з Елізабетою Бовен[5].

Помер 6 грудня 1673 року, сповідуючи кальвінізм; вчений Антьйом (Anthiaume) стверджував, що
1685-го, після переходу на католицтво

Інженерні досягнення

На території сучасної України будував численні замки (наприклад, за однією із версій саме за його
проектом у 1635-1640-х рр. збудовано Підгорецький замок й фортеці Бар, Броди, Кременчук). У
1635 за його проектом по наказу коронного гетьмана Станіслава Конецпольського була зведена
фортеця Кодак на дніпровських порогах лівого берега Дніпра з метою ізоляції козаків від правого
берега на контролю над діями низовиків на спустошеному татарськими набігами лівому березі.
Гійом Левассер де Боплан переконував у неприступності фортеці, проте в ході повстання Сулими
(1635) фортеця все ж була зруйнована, на що Богдан Хмельницький потім влучно зауважив « що
рука людська зробить, те й зруйнувати може». Після цього фортецю реставрували теж під
очільництвом Гійома Левассера Де Боплана, проте повністю відновлена вже не була ніколи.