Тема 3.

ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ КОЛИВАННЯ ТА ХВИЛІ

3.1.Вільні незгасаючі електромагнітні коливання. Диференційне

рівняння та його розв’язок. Основні поняття та характеристики.

Електромагнітні коливання виникають в коливних контурах, які складаються із

конденсатора ємністю і котушки індуктивністю , з’єднаних в коло (рис.3.1.1).

Рис.3.1.1. Коливний контур для вільних незгасаючих

електромагнітних коливань
L

Конденсатор, маючи заряд , буде розряджатися через котушку індуктивності.

Струм розрядки створить електромагнітне поле, яке, в свою чергу, забезпечить заряд
конденсатора, але протилежної полярності. Сила струму та напруга будуть змінюватися в
часі за періодичним законом. Коливання не будуть згасати (затухати) тільки при умові, що
коливальний контур не містить активних опорів .
Періодичні електричні коливання напруги та струму, викликані періодичними
коливаннями заряду в коливальному контурі, створюють електромагнітну хвилю.
Нехай маємо:
– електрична ємність конденсатора;
– індуктивність котушки;
– миттєве значення заряду на конденсаторі;
– максимальне значення заряду на конденсаторі;
– миттєве значення сили струму через котушку;
– миттєве значення напруги на конденсаторі;
– миттєве значення напруги на котушці.
В кожен момент часу напруга на котушці і конденсаторі повинна бути
рівна одна одній за величиною і протилежна за знаком, тобто
(1.1)
де
(1.2)

Звідси випливає
(1.3)
Рівняння (1.3) розділимо на , введемо позначення:
(1.4)
і перепишемо у вигляді:
(1.5)
Рівняння (1.5) є диференціальне рівняння незгасаючих електромагнітних коливань.
Розв’язком рівняння (1.5) є рівняння (1.6):
, (1.6)
яке описує зміну заряду з часом на обкладках конденсатора.
Миттєве значення напруги на конденсаторі отримаємо з рівняння (1.6),
розділивши його ліву і праву частину на величину електроємності :
 (1.7)
Миттєве значення струму знайдемо, якщо продиференціюємо вираз (1.6). Тоді:
, (1.8)
де – максимальне значення сили струму (амплітуда сили струму). Тому
рівняння (1.8) можна записати у вигляді:
(1.9)
Циклічну частоту вільних незгасаючих електромагнітних коливань визначають із
рівняння (1.4). Це рівняння можна отримати також із рівності ємнісного і індуктивного
опорів.
Відомо, що
(1.10)
(1.11)
Тоді з умови, що , маємо:
(1.12)
(1.13)
(1.14)
Але відомо, що
(1.15)
З рівнянь (1.14) та (1.15) знайдемо період коливань :
(1.16)
де – період, c; – індуктивність контуру, Г; – ємність контуру, Ф.
Таким чином, період вільних незгасаючих електромагнітних коливань визначається за
формулою (1.16), яка називається формулою Томсона.
 3.2. Вільні згасаючі електромагнітні коливання. Диференційне рівняння
та його розв’язок. Основні поняття та характеристики
Розглянемо коливний контур, який складається з конденсатора ємністю , котушки
індуктивністю і резистора з омічним опором , з’єднаних послідовно (рис.3.2.1).
C

Рис.3.2.1. Коливний контур для вільних згасаючих

L електромагнітних коливань .

В такому коливному контурі сума всіх миттєвих значень напруг на його складових
повинна бути рівна нулю.
(2.1)
де

(2.2)

а – миттєве значення напруги на активному опорі .

Враховуючи записане, рівняння (2.1) перепишемо у вигляді:
(2.3)
Розділимо рівняння (2.3) на і введемо позначення:
(2.4)

(2.5)
Тоді рівняння (2.3) матиме вигляд:
(2.6)
Рівняння (2.6) є диференційне рівняння вільних згасаючих електромагнітних коливань.
Розв’язком рівняння (2.6) є рівняння (2.7), яке описує зміну заряду з часом на
обкладках конденсатора в контурі (рис.3.2.1);
(2.7)
де – початкові амплітуда та фаза, які визначаються із початкових умов;
– амплітуда вільних згасаючих коливань;
– циклічна частота вільних згасаючих коливань.
 Циклічна частота та період
Циклічна частота вільних згасаючих коливань визначається рівнянням:

(2.8)
Тоді період для –коливальних контурів знаходять за формулою:

(2.9)
де – циклічна частота вільних незатухаючих коливань, які встановлюються в
контурі при умові ; – коефіцієнт згасання, який характеризує швидкість
згасання вільних згасаючих електромагнітних коливань.
Рівняння (2.9.) є рівняння Томсона для вільних згасаючих електромагнітних коливань.

Стала часу
Іноді згасання коливань характеризують сталою часу – величиною, оберненою до
коефіцієнта згасання:

(2.10)
Для того, щоб встановити фізичний зміст сталої часу, розглянемо амплітуди коливань
у початковий момент часу і в момент часу . Для згасаючих коливань
амплітуда в початковий момент часу є рівна . Для моменту часу
амплітуда є рівною:

(2.11)
Отже, стала часу – це проміжок часу, протягом якого амплітуда вільних згасаючих
коливань зменшується в –раз.

Логарифмічний декремент затухання

Часто, окрім чи , користуються поняттям декремента затухання –
логарифмічним декрементом затухання.
Декремент затухання показує, яка частина енергії витрачається в контурі на
тепло за половину періоду:

(2.12)
де – втрати енергії в контурі за половину періоду на тепло; – повна енергія
коливань.
Повна енергія коливань в контурі:

(2.13)
Знайдемо втрати енергії на тепло за половину періоду:
(2.14)
де – ефективне (діюче) значення сили струму:

(2.15)
– активний опір; – час ( в даному випадку ). Отже:

(2.16)
Звідси:
Але , тому:
(2.17)
Встановимо зв’язок декременту затухання з амплітудою коливань. Якщо в якийсь
момент часу амплітуда коливань
(2.18)
то через період вона дорівнюватиме:
(2.19)
Знайдемо відношення амплітуд:

(2.20)
Обчислимо натуральний логарифм від обох частин рівності (3.20):

(2.21)
Вище ми бачили, що , отже:

(2.22)
Цей вираз можна вважати означенням декремента затухання. Він є справедливий для
будь-якого моменту часу. Можна сказати: натуральний логарифм відношення двох
послідовних амплітуд (амплітуди віддалені одна від одної на один період) дорівнює
декременту затухання.
Найпростіше декремент затухання можна визначити з графіка власних коливань,
вимірявши дві послідовні амплітуди і знайшовши натуральний логарифм їх
відношення

(2.23)

Хвильовий опір
Під час вільних коливань у контурі між напругою і силою струму встановлюється
певне співвідношення, яке визначається параметрами контуру. Сила струму в двох контурах
при однаковій амплітуді напруги може бути різною. Тому контур характеризують так
званими хвильовим (або характеристичним) опором.
Маємо –контур . Максимальне значення енергії магнітного поля котушки
визначається за формулою:

(2.24)
Максимальне значення енергії електричного поля конденсатора :

(2.25)
Якщо знехтувати втратами енергії в контурі (тобто маємо вільні незатухаючі
електромагнітні коливання), то:
(2.26)
Підставляючи в рівність (2.26) значення і , можемо знайти
співвідношення між амплітудою сили струму і амплітудою напруги :

(2.27)
 (2.28)

(2.29)
де – хвильовий (характеристичний) опір. Розмірність є такою самою як і
розмірність опору.
Щоб з’ясувати фізичний зміст характеристичного опору, розглянемо два контури,
Рис.3.3.1. Коливний контур для вимушених
частота власних коливань яких однакова, а ємність конденсаторів коливань
електромагнітних різна (наприклад ).
Обидва конденсатори заряджаються до однакової напруги. Але в першому контурі запас енергії
буде менший, ніж у другому. Відповідно й амплітуда сили струму в першому контурі
буде менша. Тому вважають, що хвильовий опір першого контуру більший, ніж другого.

Параметр затухання контуру та добротність

Затуханням контуру називають відношення його активного опору до
хвильового :

(2.30)
Добротність контуру є величина, обернена до затухання :

(2.31)
Добротність коливального контуру також зв’язана з логарифмічним декрементом
затухання:

(2.32)
Оскільки , то зв’язок між добротністю контуру і величинами
реактивних опорів контуру для власних коливань має вигляд:

(2.33)

(34)
Добротність контуру в основному визначається добротністю котушки, оскільки втрати
енергії в конденсаторі незначні, порівняно з втратами в котушці. Добротність якісних
контурів, які мають надійну ізоляцію і добре провідну поверхню провідників, дорівнює 200–
300. Добротність контурів середньої якості становить кілька десятків одиниць.
3.3. Вимушені електромагнітні коливання. Диференційне рівняння
та його розв’язок. Основні положення та характеристики.
C

R
L

E
Якщо в коливальному контурі (рис.3.3.1), який складається із послідовно з’єднаних
конденсатора ємністю , котушки індуктивністю і резистора з омічним опором ,
діє періодична електрорушійна сила (е.р.с.)
, (3.1)
циклічна частота якої , то в такому колі встановиться вимушене коливання струму
такої самої частоти :
(3.2)
При цьому величини та виражаються формулами:

(3.3)

(3.4)
Амплітуда струму при вимушених коливаннях досягає максимального значення
(явище резонансу), якщо циклічна частота вимушених коливань співпадає з циклічною
частотою вільних незатухаючих коливань, яка визначається за формулою (1.14). Таким
чином, резонансна частота
(3.5)
Це випливає з рівності значень індуктивного і ємнісного опорів кола. При цьому повний
опір контуру дорівнює лише активному опору .
В колі змінного синусоїдального струму діючі (ефективні) значення сили струму
та е.р.с. зв’язані з їх амплітудними значеннями , співвідношеннями:

, (3.6)
Якщо в формулі (3.3.3), яка виражає зв’язок між амплітудами струму та е.р.с.
при вимушених коливаннях в контурі, замінити амплітудні значення , їх
діючими значеннями , за формулою (3.3.6), то отримаємо закон Ома для кола змінного
струму:

(3.7)
де

– (3.8)
повне (діюче) значення опору кола. Воно складається із опору омічного , індуктивного
та ємнісного .
Увага! Відсутність в колі змінного струму конденсатора, означає відсутність
ємнісного опору , отже .
Зсув фаз струму і напруги в загальному випадку можна визначити, якщо мати на увазі,
що відношення активного опору кола до повного опору дорівнює косинусу кута зсуву фаз:
(3.9)
Обчисливши косинус, за таблицями (калькулятором) знаходять значення зсуву фаз .
Косинус зсуву фаз струму і напруги в колах змінного струму називають коефіцієнтом
потужності.
Корисна потужність в колах змінного струму визначається співвідношенням:
(3.10)
3.4. Електромагнітна теорія світла. Світлова хвиля
Електромагнітна теорія світла випливає з теорії електромагнетизму. Cистему рівнянь
теорії електромагнетизму створив Максвелл. Знамениті рівняння Максвелла в часткових
похідних мають такий вигляд:
(4.1)
(4.2)
(3.3)
(4.4)
які доповнюються алгебраїчними (матеріальними) співвідношеннями:
(4.5)
(4.6)
, (4.7)
які встановлюють зв’язок індукцій і густини струму провідності з
напруженостями поля та . Таким чином, тут і – напруженості магнітного і
електричного полів; і – електрична і магнітна індукція; і – густина заряду і
струму; – провідність речовини; – діелектрична проникність; – магнітна
проникність. У межах лінійної оптики і не залежать від напруженості полів.
Електромагнітна теорія світла є одним із наслідків знаменитих рівнянь Максвелла. Для
того, щоб зрозуміти зміст електромагнітної природи світла, треба розглянути насамперед
середовище, в якому відсутні струми провідності і нескомпенсовані заряди. При цьому
і .
Використовуючи рівняння (3.4.1–3.4.7) виведемо диференційне рівняння електричної
хвилі.
Для спрощення записів розглянемо плоске електромагнітне поле, в якому електричне
поле направлено паралельно осі і залежить тільки від однієї координати . Схема
приведена на рис.3.4.1

E z

 x
 v
H y
Рис.3.4.1. Орієнтація електромагнітної хвилі в лабораторній системі координат
Тоді із рівнянь Максвелла слідує, що магнітне поле ( ) має бути направлено
паралельно осі ( ) і залежати тільки від ( ).
З рівняння (3.4.6) випливає, що

(4.8)
Рівняння (3.4.8) підставимо в (3.4.3) і отримаємо:

(4.9)
Так само, використавши формулу (3.4.5) і умову із рівняння (3.4.1) отримаємо:

(4.10)
Використавши умову плоскої хвилі та рис.3.4.1 замість векторних рівнянь (4.9) і (4.10)
запишемо два скалярні рівняння:

(4.11)

(4.12)
Із рівнянь (3.4.11) та (3.4.12) можна виключити або і отримати диференціальне
рівняння для кожної з цих величин окремо.
Наприклад, диференціюючи рівняння (4.11) по ( ), а рівняння (4.12) по ( ),
отримаємо:

(4.13)

(4.14)
 Підставимо (4.14) в праву частину (4.13) і отримаємо хвильове рівняння:

(4.15)
Таке точно рівняння можна отримати і для .
Рівняння (3.4.15) є диференціальне рівняння електричної хвилі, яка розповсюджується
по напрямку осі ( ) з швидкістю, яка визначається співвідношенням:

(4.16)

де ; – швидкість електромагнітної хвилі у вакуумі.

Використовуючи рівняння (4.16) і (4.5) запишемо:

(4.17)
В загальному випадку, коли хвильове рівняння набуває наступного
вигляду:

(4.18)
де , або . Розв’язком рівняння (4.18) є рівняння хвилі:
(4.19)
Максвелл допустив, що світло представляє собою одну із різновидностей
електромагнітних хвиль і перевірив свою гіпотезу, порівнявши швидкість світла, яка була
визначена Фізо з константою , що входить в рівняння (4.15), яка була вирахувана з чисто
електромагнітних вимірювань. Обидві цифри співпали. Це послужило аргументом на користь
електромагнітної теорії світла і нові виміри підтвердили це співпадання з великою точністю.
При розповсюдженні світла в середовищі швидкість змінюється згідно рівняння
(4.16). З цього рівняння слідує, що:
(4.20)
де – це показник заломлення світла середовищем і він є зв’язаний з електричним ( ) і
магнітним ( ) параметрами середовища формулою Максвелла (3.4.20).
Співвідношення (4.20) добре узгоджується з експериментальними даними для низки
газів (азот, водень, вуглекислота) і рідин типу бензолу і толуолу. Але для багатьох інших
рідин і твердих тіл спостерігається розходження, які розглядаються в оптиці слабопровідних
і провідних середовищ.
Поперечність світлових коливань пояснюється тим, що електричні ( ) і магнітні ( )
поля, хвилі направлені перпендикулярно до напрямку розповсюдження хвилі.
Геометричне місце точок з однаковою фазою світлових коливань називається
хвильовою поверхнею.
Густина потоку енергії (або інтенсивність випромінювання) електромагнітних хвиль,
тобто кількість енергії, яка переноситься за одиницю часу через одиницю площі, яка
перпендикулярна напрямку розповсюдження хвилі визначається вектором Умова-Пойтінга:
(4.21)
Світлові промені співпадають з напрямком цього вектора. В ізотропному середовищі
світлові промені нормальні до хвильових поверхонь.
Якщо в (4.21) замінити через то отримаємо, що потік енергії світлової хвилі
пропорційний . Таким чином, енергія світлових хвиль, так як і хвиль пружних (або іншої
природи) є пропорційна квадрату амплітуди.
 Задача 3.1.
В колі, яке складається із послідовно з’єднаних резистора опором =20 Ом, котушки

індуктивністю =1,0 млГн і конденсатора ємністю

=0,10 мкФ, діє синусоїдальна електрорушійна сила ( ) C
(див. мал.). Визначити циклічну частоту


електрорушійної сили, при якій в колі наступить резонанс; R L
резонансне значення струму ( ); знайти дійсні значення
напруг ( ), ( ), ( ) на всіх елементах кола, якщо
діюче значення електрорушійної сили =30 В.
Відповідь: =1,0.105 рад/с; =1,5 А; =30 В; =150 В; =150 В.

Розв’язування 3.1
При дії змінної е.р.с. в коливальному контурі встановляться вимушені
електромагнітні коливання. При цьому амплітудні значення струму і е.р.с. зв’язані
співвідношенням:

(1)

Але відомо, що діючі значення сили струму та е.р.с. зв’язані з їх амплітудними

значеннями та співвідношеннями:

, (2)
Перепишемо вираз (1), врахувавши формули (2) і, для спрощення, опустивши індекси біля
величин та :

(3)
Відомо, що резонанс струму наступить тоді, коли частота е.р.с. буде така, що
вираз в дужках у формулі (3) перетвориться в нуль. З цієї умови визначимо резонансну
циклічну частоту
рад/с (4)
При цьому сила струму рівна:

А (5)
Знаючи силу струму , знайдемо діючі значення напруги на кожному з елементів
контуру , застосувавши закон Ома для кожної з цих ділянок:
В;
В;
В.
Рівність значенню випливає з рівності ємнісного і індуктивного опорів при резонансі.

Задача 3.2.
 Довести, що для струму вільних коливань індуктивний опір котушки , чи
ємнісний опір конденсатора дорівнює характеристичному опору контуру .

Розв’язування 3.2
Справді, індуктивний опір котушки контуру . Але .
Отже

.
Так само для ємнісного опору:

Задача 3.3.
Коливальний контур складається із конденсатора ємністю =5,0 мкФ і котушки
індуктивністю =0,200 Гн. Визначити максимальний струм в контурі ( ), якщо
максимальна різниця потенціалів на обкладках конденсатора =90 В. Активним опором
контуру ( ) знехтувати.
Відповідь: =0,45 А.

Розв’язування 3.3
Розглянемо два методи розв’язування задачі. Перший заснований на дослідженні
рівняння вільних незгасаючих електромагнітних коливань, другий – на законі збереження
енергії.

1. Відомо, що при та в контурі будуть незгасаючі коливання, при цьому:

(1)
Знайдемо силу струму
(2)
(3)
Величина
(4)
являється амплітудним значенням, тобто максимальним значенням струму в контурі.
Відомо, що
, (6)
Тоді значення (4) і (5) підставимо в формулу
(7)
А

2. В процесі незгасаючих електромагнітних коливань повна електромагнітна енергія

контуру, яка рівна сумі енергій електричного поля конденсатора і магнітного
поля котушки , залишається постійною. При цьому в ті моменти, коли
конденсатор максимально заряджений , сила струму рівна нулю. Значить повна
енергія контуру

(1)
В той час, коли конденсатор розряджений , сила струму досягає максимального
значення . Тоді повна енергія контуру

(2)
Прирівнюючи праві частини формул (1) і (2), знайдемо
(3)
 Підставивши числові значення величин, виражених в одиницях СІ: Ф,
Г, В, і провівши обчислення, одержимо
=0,45 А.

Задача 3.4.
Маємо послідовно з’єднані резистор опором =3,9 кОм і конденсатор ємністю
=0,25 мкФ. Визначити вказані нижче параметри цієї ділянки кола при струмі промислової
частоти ( =50 Гц):
(Відповідь: =40 Гн).
1. Ємнісний опір кола ( );
2. Повний (комплексний) опір ( );
3. Коефіцієнт потужності ( );
4. Зсув фаз між силою струму і напругою;
5. Якої індуктивності котушку треба приєднати послідовно з резистором ( ) і
конденсатором ( ), щоб в колі спостерігався резонанс?

Розв’язування 3.4
1. ; =12740 Ом.
2. ; =13,3 Ом.
3. ; =3,9 кОм / 13,3 кОм = 0,3.
4. =0,3; =72О; =0,4 .
5. Повний опір кола змінного струму визначається за формулою . При
резонансі . Звідси можна знайти індуктивність потрібної котушки:

; ;

=40 Г.

Задача 3.5
Період електричних коливань в антені радіопередавача дорівнює сек. Визначити
частоту коливань і довжину електромагнітної хвилі.

Розв’язування 3.5

1. Гц.

2. ; ; м.
Задача 3.6
Маємо схему електричного кола (див. рис.) для спостереження затухаючих коливань в
коливальному контурі, а також електронний осцилограф.

(4–15) В L вхід «у»

50 Гц C осцилографа
R

Рис. до задачі 3.6

1. Пояснити принцип одержання осцилограми затухаючих коливань за допомогою даної
установки.
2. Встановити, чи залежить період затухаючих коливань від їх амплітуди: –?
3. Визначити період ( ), частоту ( ) та колову частоту ( ) коливань, якщо кількість
коливань на осцилограмі .
4. Якою формулою визначається індуктивність котушки ( ) даного коливального
контуру.
5. На яку довжину хвилі настроєно даний контур ( )?
6. Визначити логарифмічний декремент затухання коливань ( ).
7. Визначити коефіцієнт затухання коливань ( ).
8. Визначити сталу часу ( ).
9. Визначити активний опір контуру ( ).
10. Визначити хвильовий опір контуру ( ).
11. Визначити затухання контуру ( ).
12. Визначити добротність контуру ( ).
13. Побудувати графіки залежності та , якщо змінюється від 1 до 400
пФ.
14. Побудувати графік при умові 13.
Розв’язування 3.6
1. Коливання, які можна побачити на екрані осцилографа утворюються так. До
коливального контуру через діод ( ) проходять імпульси струму тривалістю 1/100
секунд, тому що це є час одного півперіоду змінного струму промислової частоти 50 Гц:
; сек; сек.
У цей час конденсатор контуру заряджається. У наступний півперіод струм у контур не
надходить і протягом цього півперіоду (0,01 с) на екрані можна спостерігати осцилограму
затухаючих коливань, які відбуваються у коливальному контурі. Оскільки нас цікавлять
лише затухаючі коливання, то за допомогою ручок керування осцилографом ми їх
дістанемо на екрані. Час ( ) цих коливань дорівнює 0,01 сек.
2. Встановити, чи залежить період ( ) від амплітуди ( ), можна вимірявши по осі
абсцис відрізки, які відповідають періодам коливань з різними амплітудами. Можна
зробити висновок, що виявити помітної залежності періоду коливань від їх амплітуди не
можна. Це означає, що періоди виявляються однаковими.
3. Враховуючи, що інтервал часу ( ), протягом якого відбуваються коливання, дорівнює
0,01 сек, а також те, що кількість коливань , визначаємо період коливань:
; с.
 Частота коливань ( ) (кількість коливань за одиницю часу): ; =1/0,001 с
= 1000 Гц.
 Колова частота ( ) показує число коливань за секунд: ;
=2.3,14.1000 с-1=6280 с-1.
4. Індуктивність котушки ( ) коливального контуру можна визначити з Формули
Томсона для періоду коливань в ідеальному коливальному контурі:

; ; ;

,
де – інтервал часу, протягом якого відбуваються коливання;
– кількість коливань;
– ємність контуру, Ф.
Якщо =0,01 с; =10; =0,25.10-6 Ф, то

Гн
5. Довжину хвилі можна визначити через швидкість поширення коливань і їх період:
. Оскільки м/с, а с, то м.
6. Логарифмічний декремент затухання, що показує, яка частина енергії витрачається в
контурі за половину періоду, визначаємо за формулою:
 де та – значення двох послідовних амплітуд, що відстають одна від одної на
цілий період. Нехай =35 мм, а =27 мм. Тоді .
7. Коефіцієнт затухання коливань знаходимо через логарифмічний декремент затухання
коливань і їх період:
; ;
8. Стала часу ( ), що показує протягом якого інтервалу часу амплітуда коливань
зменшується к ( ) разів, є оберненою величиною до коефіцієнта затухання:
с
9. Активний опір коливального контуру, пов’язаний з коефіцієнтом затухання коливань і
індуктивністю контуру співвідношенням:
; Гн = 60 Ом.
10. Хвильовий опір контуру:

; = 600 Ом.
11. Затухання контуру:
; =60 Ом/600 Ом=0,1.
12. Добротність контуру:

13. – Графік залежності кількості коливань будуємо за формулою:

,
де – час коливань 0,01с;
– котушка індуктивністю 0,1 Гн;
– електроємність, яка змінюється в межах від 1 до 400 .10-12 Ф.
Тоді
;

n
5000

250

1 400 , пФ
– Графік :
Відомо, що ; секунд.

C
– Графік :
Частота Гц; Гц.

f
5.106

0,026.106

C
14.

Задача 3.7
Добротність коливального контуру . Визначити, на скільки відсотків
відрізняється частота вільних коливань контуру від його власної частоти .
Розв’язування 3.7
В коливальному контурі, що має опір , частота вільних електромагнітних коливань
менше власної частоти контуру (коли ). В задачі потрібно знайти величину

(1)
Добротність контуру виразимо через та . Відомо, що
(2)
Але логарифмічний декремент затухання
(3)
Тоді з (2) отримаємо:
(4)
Домножимо чисельник і знаменник формули (4) на 2 і запишемо (4) у вигляді:
(5)
Відомо, що
(6)
З врахуванням (6) формулу (5) перепишемо:
(7)
Але відомо, що
(8)
Зі співвідношення (8) знайдемо
(9)
і підставимо в (7). Тоді (7) запишеться:

(10)
Введемо позначення:

(11)
Піднесемо ліву і праву частини формули (10) до квадрату:

(12)
В рівнянні (12) чисельник і знаменник розділимо на і скористаємося позначенням (11).
Тоді формула (12) буде мати такий вигляд:

(13)
Визначимо величину , яка дорівнює:
(14)
(15)

(16)

Використавши співвідношення (1), отримаємо:

Або 0,5%.

Задача 3.8
Визначити діючі значення сили струму на всіх ділянках кола, яке зображено на
рисунку, якщо =1,0 Ом; =1,00 мГ; =0,110 мкФ; =30 В; рад/с.
Внутрішнім опором джерела струму знехтувати.

C
1 2

R L
I 
E
Рис.1 (до задачі 3.8)

Розв’язування 3.8
В даному колі маємо розгалужені кола змінного струму: ділянка 1–2 являє собою
паралельне з’єднання двох віток, одна з яких містить конденсатор , а друга – елементи
, які з’єднані послідовно між собою. Кожна із віток разом з джерелом е.р.с. ( )
утворює коливальний неповний контур. В цьому випадку сила струму в кожній вітці
визначається формулою:

(1)
В формулі (1) замінимо амплітудні значення та на їх діючі значення та ,
котрі визначаються як

та (2)
Тоді сила струму у вітці (1– –2), в якій і визначається співвідношенням
А (3)
В ділянці (1– –2), в якій відсутній ємнісний опір , сила струму ( ),
з врахуванням того, що визначається формулою:
 А (4)
Тангенс зсуву фаз ( ) в ділянці кола визначається співвідношенням:
(5)
Якщо би змінні струми в обох вітках мали однакові фази, то сила струму в
нерозгалуженій частині кола була б рівна сумі сил струмів та . Але ці струми мають
різні фази: між кожним із них і е.р.с. ( ) існує зсув фаз, який визначається за формулою
(5). Застосуємо цю формулу для кожної вітки.
Для вітки (1– –2) опір , індуктивність . Відповідно,
; а (6)
Для вітки (1– –2), враховуючи, що , отримаємо:
; а (7)
В формулі
(8)
яка визначає вимушені коливання струму частотою ( ) величина ( ) стоїть із знаком «–».
Це означає, що струм випереджає по фазі е.р.с. ( ) на , а струм відстає по
фазі від е.р.с. ( ) на .

IC На рис.2 зображена векторна діаграма, побудована у відповідності з

отриманими фазовими співвідношеннями. Якщо додати вектори, які
зображують струми та , знайдемо вектор, який зображає струм
Е в нерозгалуженій частині кола. Таким чином

(9)
Рис.2
I RL
В даній задачі величини були зв’язані співвідношенням . Завдяки
цьому змінні струми в паралельних вітках виявилися в протилежних фазах (
). Якщо при цьому величини виявилися б зв’язані
співвідношенням
(10)
то, як випливає з формул (3) і (4), величини та приблизно однакові і, відповідно до
формули (9): . Точніше: при струм і, відповідно, повний опір
змінному струму всієї ділянки 1–2 ( ). Це є резонанс струмів (на відміну від
резонансу напруг, розглянутого в задачі 3.1).
Таким чином, при наявності нерівності умова резонансу струмів майже
співпадає з умовою резонансу напруг (10).

Задача 3.9
Два паралельні провідники, занурені в бензол, індуктивно з’єднані з генератором (Г)
високочастотних електромагнітних коливань (див. рис.). При частоті МГц в
системі встановлюються стоячі електромагнітні хвилі. Переміщуючи вздовж провідників
газорозрядну трубку А, по її свіченню визначають положення горбів (пучностей)
напруженості електричного поля. Відстань між сусідніми горбами виявилась рівною
м. Знайти електричну проникливість бензолу.
l

Г
 Рис. до задачі 3.9
Розв’язування 3.9
Стоячі електромагнітні хвилі виникають в результаті інтерференції хвиль, які
поширюються вздовж двопровідної лінії від генератора в прямому напрямку, з хвилями, що
відбилися від кінця лінії. Врахуємо те, що при даній високій частоті електромагнітних
коливань основні процеси, які зв’язані з поширенням електромагнітних хвиль вздовж лінії,
проходять не в провідниках, а в середовищі на поверхні провідників, так як маємо справу із
змінним струмом частотою Гц, який тече практично лише по поверхні провідників
внаслідок скін-ефекту.
За теорією Максвелла швидкість ( ) електромагнітних хвиль в середовищі зв’язана з
їх швидкістю у вакуумі формулою:
(1)
Враховуючи, що для бензолу , знайдемо його діелектричну проникність:
(2)
Швидкість електромагнітних хвиль зв’язана з довжиною хвилі і частотою
співвідношенням:
(3)
Так як відстань між сусідніми пучностями в стоячій хвилі рівна половині довжини
хвилі, тоді
(4)
і отримаємо, що
(5)
Підставляючи числові значення величин, одержуємо:

Задача 3.10
Визначити енергію ( ), яку переносить за час хв. плоска синусоїдальна
електромагнітна хвиля, яка поширюється у вакуумі, через площадку см2, розміщену
перпендикулярно напрямку поширення хвилі. Амплітуда напруженості електричного поля
хвилі мВ/м. Період хвилі .
Розв’язування 3.10
Енергія, що переноситься електромагнітною хвилею за одиницю часу через одиницю
поверхні, перпендикулярної напрямку поширення хвилі, визначається вектором Умова-
Пойнтінга . Враховуючи, що в електромагнітній хвилі , отримаємо для модуля
вектора згідно рівняння = величину
(1)
Але обидві величини та , які характеризують електромагнітну хвилю в кожній її
точці, змінюються з часом за законом синуса, знаходячись в однакових фазах:
(2)
(3)
Співвідношення (1) з врахуванням (2) і (3) перепишемо так:
 (4)
Таким чином, величина являється функцією часу і формули (1) та (4) дають лише
миттєве значення величини . Тому, згідно визначення вектора густини потоку енергії,
запишемо формулу:
(5)
Звідси енергія , що переноситься хвилею через площадку за час , з
врахуванням формули (4) рівна:
(6)
Тут невідома величина . Використаємо те, що між величинами і , які
характеризують електромагнітну хвилю в одній і тій же точці, існує просте співвідношення.
Його можна знайти, враховуючи, що згідно теорії електромагнітних хвиль, густини енергії
електричного і магнітного полів хвилі в будь-який момент часу рівні, тобто має місце
співвідношення:
(7)
Згідно умови , тоді з (7) отримаємо:
(8)
Так само зв’язані між собою амплітудні значення . З врахуванням цього
рівняння (6) перепишемо у вигляді:
(9)
Звідси повна енергія, яка переноситься хвилею за час :

(10)

Так як циклічна частота невідома, використаємо дані з умови задачі, що і

оцінимо значення дробу ( ). Враховуючи співвідношення , маємо:
(11)
Тепер ясно, що в силу нерівності членом ( ) в формулі (10) можна
знехтувати. Тоді отримаємо:

(12)

Підставимо числові значення величин, виражені в одиницях СІ:

Ф/м; Г/м;
2
м; с; В/м
і виконаємо розрахунки:

Дж.

Знайдено Дж.