Націанальна академія педагогічних наук України

ДВНЗ «Університет менеджменту освіти»

Управління освіти і науки
Рівненської обласної державної адміністрації
Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО
ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ
ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
У СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Тематична збірка праць Всеукраїнського науково-

практичного семінару в рамках Всеукраїнської
школи новаторства керівних, науково-
педагогічних і педагогічних працівників
післядипломної педагогічної освіти

14 – 15 червня 2011 року

 Рекомендовано науково-методичною радою ДВНЗ «Університет
менеджменту освіти» НАПН України (Протокол № 6 від 20.10.2011 року).

Відповідальний за випуск:
Віднічук М.А. – кандидат педагогічних наук, доцент, академік
Української Академії акмеологічних наук, ректор Рівненського обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти.

Упорядники:
Мельник Н.А. – завідувач кабінету координації методичної роботи
Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Ніколайчук Т.А. – методист кабінету координації методичної роботи
Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Волосюк А.А. – методист кабінету координації методичної роботи
Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тематична збірка праць присвячена проблемі інноваційних підходів до

формування та розвитку професійної компетентності педагогічних працівників
у системі неперервної освіти.
Роботи друкуються в авторській редакції.

2
 Чернишова Євгенія Родіонівна,
кандидат педагогічних наук, доцент,
перший проректор – проректор з науково-педагогічної, методичної
роботи та міжнародної діяльності ДВНЗ «Університет
менеджменту освіти» НАПН України

НА ШЛЯХУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ СИСТЕМИ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

У сучасних умовах входження України у світовий освітянський простір

післядипломна педагогічна освіта є одним із пріоритетних напрямів розвитку
освіти в державі, оскільки вона безпосередньо пов’язана з процесами розвитку
та соціальної стабільності суспільства. За словами Президента НАПН України
Василя Григоровича Кременя, «завдання полягає не тільки у забезпеченні
реальної, а не декларативної пріоритетної освіти. Не менш важливо побудувати
освіту в контексті вимог і можливостей ХХІ століття, тобто осучаснити і
модернізувати всі її складові ланки».
Саме в цьому контексті визначених державних завдань щодо розвитку
системи післядипломної педагогічної освіти Університетом менеджменту
освіти здійснюється цілеспрямована робота з питань сучасного ефективного
науково-методичного супроводу закладів післядипломної педагогічної освіти,
розвитку й забезпечення стратегічних і тактичних функцій у напрямку
постійного вдосконалення фахової майстерності керівників і педагогічних
працівників освіти.
Пріоритетним напрямом у діяльності Університету є забезпечення
єдиної державної політики у сфері післядипломної освіти педагогічних кадрів,
підвищення якості фахової підготовки. Університетом започатковано
громадське об’єднання – науково-методичний комплекс «Консорціум закладів
післядипломної освіти», який створено у 2009 році для згуртування провідних
установ системи післядипломної педагогічної освіти та координації їх
діяльності щодо вирішення основних проблем післядипломної педагогічної
освіти України. Консорціум, дійсно, став результатом об’єднання зусиль
державної, регіональної влади та науковців з усієї України. Основні завдання,
що стоять перед членами Консорціуму, це — забезпечення координації
діяльності з реалізації законодавства про освіту, запровадження системи освіти
дорослих за наскрізними навчальними планами та програмами, ефективне
використання науково-педагогічних кадрів, соціальної інфраструктури,
організація підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів
післядипломної освіти, спільне проведення науково-дослідних робіт, апробація
та використання результатів наукових досліджень щодо проблем
післядипломної педагогічної освіти, розроблення навчально-методичного
забезпечення. Ця спільнота із 25 інститутів та академій післядипломної
педагогічної освіти України є гарантом ефективної спільної діяльності з
вирішення нагальних питань розвитку системи післядипломної педагогічної
освіти.

3
 В умовах модернізації національної системи освіти проблема якості
підвищення кваліфікації працівників освіти, розроблення її сучасного змісту є
особливо актуальною. Вона зумовлена потребою зростання рівня професійної
культури педагогічних працівників як високоосвічених, компетентних
особистостей, здатних до роботи в умовах конкуренції, підприємництва і
ринкових відносин. Для розроблення стандартів післядипломної педагогічної
освіти Університетом створено творчі групи з висококваліфікованих
працівників УМО, інститутів післядипломної педагогічної освіти.
Важливою подією стало започаткування Університетом Всеукраїнської
школи новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників
України в межах Консорціуму закладів ППО, яка є формою підвищення
фахового рівня зазначених категорій працівників. Метою діяльності цієї Школи
є виявлення, популяризація інноваційних педагогічних технологій та всебічне
впровадження їх у педагогічну практику, підвищення фахового рівня керівних і
педагогічних працівників навчальних закладів усіх типів України. До діяльності
Школи залучаються наукові та науково-педагогічні працівники установ
Національної академії педагогічних наук України, Міністерства освіти і науки,
молоді та спорту України, регіональних інститутів післядипломної педагогічної
освіти, досвідчені й визнані фахівці з усіх регіонів України, автори
інноваційного досвіду, представники галузевих видань, засобів масової
інформації. Всеукраїнська школа новаторства керівних, науково-педагогічних і
педагогічних працівників у межах Консорціуму закладів ППО працює на базі
Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти з питань
дошкільної освіти, з питань загальної середньої освіти – на базі Луганського
обласного інституту ППО, з питань післядипломної педагогічної освіти – на
базі Рівненського обласного інституту ППО. Університетом менеджменту
освіти проводиться системна робота з вивчення, узагальнення, пропаганди та
впровадження передового педагогічного досвіду. Проведено вивчення досвіду
науково-методичної діяльності з виїздом до колективів Хмельницького,
Рівненського, Дніпропетровського, Івано-Франківського, Полтавського ОІППО,
Запорізької академії ППО, Херсонської академії неперервної освіти. Підсумки
такої роботи було представлено на засіданнях науково-методичної ради УМО,
висвітлено на сторінках журналу «Післядипломна освіта в Україні», сайтах
Університету та закладів ППО, тематичних виставках про діяльність ОІППО,
Консорціуму. Школа новаторства є важливою складовою науково-методичної
діяльності Університету в рамках Консорціуму. Проведення круглих столів,
майстер-класів, інтернет-конференцій, всеукраїнських науково-практичних
семінарів із питань інноваційних підходів до організації науково-методичної
роботи з керівними та педагогічними працівниками в системі післядипломної
педагогічної освіти в рамках Всеукраїнської школи новаторства знайшло
підтримку і позитивно оцінено педагогічними колами закладів освіти України.
Прикладами таких заходів є науково-практичний семінар «Інноваційні підходи
до формування та розвитку професійної компетентності педагогічних
працівників у системі неперервної освіти», що відбувається сьогодні в Рівному;
науково-практичний семінар «Координація науково-методичної роботи

4
закладів ППО в умовах єдиного інформаційно-освітнього середовища»,
запланований на жовтень 2011 р.; науково-практичний семінар «Науково-
методичне забезпечення діяльності освітніх округів в умовах реформування
освітньої галузі», запланований на грудень 2011 р. та ін. Уже вчетверте
Університетом проводиться Всеукраїнський конкурс науково-методичних
розробок у системі післядипломної педагогічної освіти, що є показником
системної роботи щодо підтримки та впровадження досвіду закладів ППО з
організації науково-методичної діяльності в сучасних умовах реформування
галузі.
Університет є засновником або співзасновником п'яти наукових
періодичних видань, які сприяють упровадженню результатів наукових
досліджень у педагогічну й управлінську практику, один із яких має
міжнародний індекс ISSN. Зокрема, це: міжгалузевий науково-освітній журнал
«Післядипломна освіта в Україні»; фахові журнали, що внесені до наукових
видань ДАК: електронний журнал «Теорія та методика управління освітою»,
науково-методичний журнал «Горизонти освіти», збірник наукових праць
«Вісник післядипломної педагогічної освіти» (має індекс ISSN); збірник
наукових праць «Простір арт-терапії».
Університет є асоційованим членом Європейської асоціації освіти
дорослих (EAEA), яка об’єднує 131 членську організацію із 41 країни, що діє в
сфері освіти дорослих. У 2011 році делегація Університету як лідера освіти
дорослих у країні була запрошена до участі у VIII Всесвітній асамблеї
Міжнародної ради з освіти дорослих (ICAE) та науковій конференції «Світ, у
якому варто жити», що відбулися у м. Мальмо, Швеція, головним
організатором яких є Європейська асоціація освіти дорослих (EAEA). Всесвітня
асамблея Міжнародної ради з освіти дорослих є головною подією, яка об'єднує
освітян з усього світу один раз на чотири роки.

5
 Любченко Надія Василівна,
директор науково-методичного центру координації закладів
післядипломної педагогічної освіти, регіональних та міжнародних
зв’язків ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

СУЧАСНА ПРАКТИКА КООРДИНАЦІЇ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ

РОБОТИ ЗАКЛАДІВ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Визначення основних шляхів подальшого розвитку системи

післядипломної педагогічної освіти України, яка покликана забезпечити
високий освітньо-кваліфікаційний рівень професійної компетентності та
зрілості керівних, педагогічних, методичних, наукових і науково-педагогічних
кадрів загальної, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, є
головною метою розроблення стратегічних напрямів і завдань її розбудови.
Післядипломна освіта педагога у сучасному інформаційно-
технологічному суспільстві, за визначенням В. Олійника, виступає як
професійна й суспільна цінність [15]. Вона покликана максимально
задовольнити професійні, соціальні й культурологічні запити педагогів-
практиків у системі перепідготовки та підвищення кваліфікації, спонукати їх до
постійного самовдосконалення у професійному та особистісному вимірах.
Післядипломна педагогічна освіта має стати своєрідним випереджувальним
механізмом, що стабілізує та адаптує систему освіти до нових вимог соціально-
економічного розвитку держави. Саме тому, на нашу думку, сьогодні для
реалізації такого покликання необхідні якісні зміни в підходах до управління в
системі післядипломної педагогічної освіти, функціонування якої як комплексу
соціально-освітніх установ «органічно пов’язане з якістю багаторівневого
управлінського впливу (державного, регіонального, місцевого) з урахуванням
усіх внутрішніх і зовнішніх умов життя суспільства» [12, с.27].
Специфічним різновидом освітньо-управлінської діяльності є науково-
методична робота – складова єдиної системи безперервної освіти педагогічних
працівників, що розглядається як цілісна система взаємопов’язаних заходів, дій,
засобів, заснована на досягненнях науки, передового досвіду і конкретному
аналізі професійних потреб педагогічних працівників [11; 17].
Отже, науково-методична робота сьогодні розуміється як «сучасна
система з основними її ознаками організаційного та науково-методичного
забезпечення неперервного духовного й професійно-творчого розвитку
особистості педагогічного працівника», дієвий засіб педагогічного управління
навчально-виховним процесом [16, с.120].
Система науково-методичної роботи в післядипломній педагогічній освіті
має бути спрямована на науково-методичне забезпечення ефективності
процесів підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки педагогічних
кадрів; науково-методичний супровід процесів ефективного функціонування й
розвитку закладів ППО на основі партнерства між усіма структурами і
підрозділами системи освіти; науково-методичний супровід процесів розвитку
дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної,

6
професійної педагогічної освіти; розроблення сучасних моделей супроводу
професіоналізації педагогічних і управлінських кадрів в умовах інноваційного
розвитку національної освіти і науки, інформатизації суспільства [10; 17 ].
Функціонування науково-методичної роботи як системи сприяє її
стабілізації та забезпеченню динамічного розвитку в сучасних умовах
постійних змін середовища [16]. Управління такою динамічною системою
можливе за умови здійснення адекватних до змін управлінських заходів.
Університетом менеджменту освіти спрямовується діяльність структурних
підрозділів на забезпечення системних заходів із координації науково-
методичної роботи регіональних закладів післядипломної педагогічної освіти, а
отже, координація «…як управлінська функція є складовою частиною процесів
управління, що полягає в узгодженні, впорядкуванні дій різних частин
керованої системи» [2]. Ми вважаємо, що координацією є взаємодія сторін, що
виступають рівноправними учасниками координаційних управлінських
відносин із метою ефективного погодження та об’єднання зусиль, спрямованих
на реалізацію спільної мети [9, с.86]. На думку Є. Чернишової, координуюча
функція управління спрямована на подолання дублювання, паралелізму
змістового, часового та науково-методичного характеру і виступає як процес
забезпечення погоджених дій її функціонуючих компонентів [17, с.147].
Статутом державного вищого навчального закладу «Університет
менеджменту освіти» НАПН України одним із головних завдань його
діяльності визначено координацію діяльності закладів післядипломної
педагогічної освіти України. У серпні 2009 року Університет став засновником
науково-методичного комплексу «Консорціум закладів післядипломної освіти»,
спільною місією учасників якого є забезпечення динамічного партнерського
вирішення нагальних питань із реалізації законодавства про освіту,
ефективного використання науково-педагогічних кадрів, соціальної
інфраструктури, науково-методичного забезпечення діяльності, розвитку
системи післядипломної педагогічної освіти тощо.
Науково-методичним центром координації закладів післядипломної
педагогічної освіти, регіональних та міжнародних зв'язків, який функціонує в
структурі Університету менеджменту освіти НАПН України саме для
здійснення координаційної функції, проводиться системна робота у рамках
науково-методичного комплексу «Консорціум закладів післядипломної освіти»
щодо модернізації змісту, форм, засобів науково-методичної роботи на
всеукраїнському рівні.
Важливим напрямом у роботі з координації науково-методичної
діяльності обласних інститутів (академій) післядипломної педагогічної освіти
стало започаткування Університетом Всеукраїнської школи новаторства
керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників України в межах
Консорціуму закладів ППО, яка є формою підвищення фахового рівня
зазначених категорій працівників. Координатором роботи цієї Школи
новаторства є Науково-методичний центр координації закладів ППО,
регіональних та міжнародних зв’язків Університету менеджменту освіти.
Школа новаторства є важливою складовою науково-методичної діяльності

7
Університету в рамках Консорціуму. Проведення круглих столів, майстер-
класів, інтернет-конференцій, всеукраїнських науково-практичних семінарів із
питань інноваційних підходів до організації науково-методичної роботи з
керівними та педагогічними працівниками в системі післядипломної
педагогічної освіти в рамках Всеукраїнської школи новаторства знайшло
підтримку і позитивно оцінено педагогічними колами закладів освіти України.
Прикладом таких заходів є науково-практичний семінар «Інноваційні підходи
до формування та розвитку професійної компетентності педагогічних
працівників у системі неперервної освіти» (червень 2011 р.), проведений на базі
Рівненського обласного інституту ППО. Уже вчетверте Університетом
проводиться Всеукраїнський конкурс науково-методичних розробок у системі
післядипломної педагогічної освіти, що є показником системної роботи щодо
підтримки та впровадження досвіду закладів ППО з організації науково-
методичної діяльності в сучасних умовах реформування галузі.
Науково-методичним центром координації закладів ППО, регіональних та
міжнародних зв’язків Університету менеджменту освіти проводиться системна
робота з вивчення, узагальнення, пропаганди та впровадження передового
педагогічного досвіду. Тільки за минулий рік проведено тематичне вивчення
досвіду науково-методичної діяльності з виїздом до колективів
Хмельницького, Рівненського, Дніпропетровського, Івано-Франківського,
Полтавського ОІППО, Запорізької академії ППО, Херсонської академії
неперервної освіти. Мета такої роботи - виявлення та популяризація досвіду,
сприяння впровадженню його в педагогічну практику в системі закладів
післядипломної педагогічної освіти в межах науково-методичного комплексу
«Консорціум закладів післядипломної освіти». Окрім цього важливим є те, що
аналіз досвіду регіональних закладів післядипломної педагогічної освіти з
метою виявлення спільних тенденцій перебудови системи науково-методичного
забезпечення закладів освіти регіону має стати одним із важливих джерел
сучасних змін в організації координаційних управлінських відносин у системі
післядипломної педагогічної освіти.
Слід зазначити, що становлення науково-методичної системи
регіональних методичних установ є одним із феноменів у сучасних умовах
професійного розвитку педагогічних працівників [16, с.119]. Процес
формування науково-методичної системи регіонального інституту
післядипломної педагогічної освіти неоднозначний і вимагає при аналізуванні
результативності обов’язкового розгляду єдності в ній загального і
специфічного, урахування властивих конкретному закладу умов
функціонування, складу працівників. За підсумками тематичного вивчення
науково-методичним центром діяльності обласних інститутів післядипломної
педагогічної освіти можна зробити висновки щодо ефективного
функціонування в них системи науково-методичної роботи та системного
управління науково-методичною роботою в регіоні.

8
 Рис. 1. Схема взаємодії Науково-методичного центру координації
закладів ППО, регіональних та міжнародних зв’язків Університету
менеджменту освіти з регіональними закладами ППО з питань науково-
методичної діяльності у рамках науково-методичного комплексу «Консорціум
закладів післядипломної освіти»
Вимогою сучасного етапу модернізації післядипломної педагогічної
освіти є запровадження мобільної системи управління науково-методичною
роботою з керівними і педагогічними кадрами, яка є теоретично обґрунтованою
і здатною вчасно реагувати на інноваційний пошук, стимулювати і
впроваджувати інновації [4].
Цілеспрямовані системні дії — ось істинний шлях фактичних якісних
перетворень в управлінні науково-методичною роботою на всіх рівнях.
Здійснення координації діяльності регіональних закладів післядипломної
педагогічної освіти Науково-методичним центром Університету менеджменту
освіти через системну роботу щодо модернізації змісту, форм, засобів науково-
методичної роботи є актуальною потребою і конкретним кроком на
задоволення запиту закладів післядипломної педагогічної освіти у рамках
Консорціуму заради розвитку динамічної спільної діяльності, забезпечення
погодження та об'єднання дій щодо їх науково-методичного забезпечення.

9
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адаптивне управління в освіті / за заг. ред. Г. Гребенюка. - Харків:

Стиль Іздат, 2007.
2. Борисов А. Б. Большой экономический словарь / А. Б. Борисов. - М.:
Книжный мир, 2003. - 895 с.
3. Віднічук М. Інноваційна модель професійного розвитку педагогічних
кадрів у системі післядипломної педагогічної освіти – регіональний аспект
світи / М. Віднічук, Н. Мельник // Нова педагогічна думка. - 2010. - № 1. - С. 3–
8.
4. Гуменюк В. І. Науково-методична робота з педагогічними кадрами:
навч.-метод. посіб. / В. В. Гуменюк, І. А. Наумчук, П. П. Хмельницький,
М. І. Мошак. - Кам’янець-Подільський: ПП М. І. Мошак, 2005. - 160 с.
5. Дивак В. Методична робота – складова післядипломної педагогічної
освіти / В. Дивак // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2003. - № 1. -
С. 13–14.
6. Колегія «Нові горизонти української освіти». Завдання академії –
максимально сприяти модернізації освіти в Україні // Педагогічна газета. — №
8 (205). - серпень 2011. - С. 1–2.
7. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти.
Стратегія. Реалізація. Результати / В. Г. Кремень. - К.: Грамота, 2005. - 448 с.
8. Лапенок М. І. Модернізація функцій і змісту діяльності інститутів
післядипломної освіти в умовах регіону: автореф. дис. на здобуття наук. ступ.
канд. пед. наук: 130.00.01 / М. І. Лапенок ; Нац. пед. ун-т
ім. М. П. Драгоманова. - К., 1998. - 20 с.
9. Любченко Н. В. Координація як функція управлінської діяльності
науково-методичного центру Університету менеджменту освіти НАПН України
/ Н. В. Любченко // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. пр. / Ун-т менедж.
освіти НАПН України, редкол. : О. Л. Ануфрієва [та ін.]. - К., 2005. - Вип.
2(15) / гол. ред. В. В. Олійник. - 2011. - 256 с.
10. Маслов В. І. Теоретичні основи педагогічного менеджменту: навч.
посіб. [для працівників освіти] / В. І. Маслов, В. П. Драгун, В. В. Шаркунова. -
К.: УІПКККО, 1996. - 87 с.
11. Набока Л. Я. Науково-методична робота у вищому навчальному
закладі освіти І–ІІ рівня акредитації: метод. рек. / Л. Я. Набока. - К.: Міленіум,
2003. - 52 с.
12. Олійник В. Післядипломна педагогічна освіта в Україні у контексті
світового розвитку / В. Олійник // Післядипломна освіта в Україні. - 2002. - № 2.
- С. 25–29.
13. Олійник В. Наукові засади розроблення прогностичної моделі
розвитку післядипломної освіти в Україні / В. Олійник, В. Семиченко,
Л. Пуховська [та ін.] // Післядипломна освіта в Україні. - 2007. - № 1 -
С. 18–23.

10
 14. Олійник В. Система післядипломної педагогічної освіти України:
стратегія розвитку / В. Олійник // Освіта на Луганщині. - 2009. - № 2 (31). - С.
14–19.
15. Післядипломна педагогічна освіта України: сучасність і перспективи
розвитку: наук.-метод. посіб. / за заг. ред. В. В. Олійника, Л. І. Даниленко. - К.:
Міленіум, 2005. - С. 32.
16. Управління інноваційним розвитком районного (міського)
методичного кабінету: наук.-метод. посіб. / К. М. Старченко, В. І. Пуцов,
Ю. І. Завалевський, Г. М. Литвиненко. - Чернівці: Букрек, 2010. - 344 с.
17. Чернышова Е. Управление инновационными процессами в регио-
нальной системе образования: материалы Международной научно-
практической конференции / Е. Чернышова. - Уральск, 2008.
18. Чернишова Є. Управління процесом підготовки та професійного
зростання науково-педагогічних кадрів в умовах євроінтеграції / Є. Чернишова,
Г. Штомпель, В. Саюк // Шлях освіти. - 2010. - № 1. -
С. 8–12.
19. Чернишова Є. На шляху модернізації післядипломної педагогічної
освіти / Є. Чернишова // Освіта України. - 2010. - № 53–54.

11
 ПРЕЗЕНТАЦІЯ РІВНЕНСЬКОГО ОБЛАСНОГО ІНСТИТУТУ
ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Віднічук Микола Антонович,

кандидат педагогічних наук, доцент,
академік Української Академії акмеологічних наук,
ректор Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

Мельник Надія Адамівна,

завідувач кабінету координації
методичної роботи,
доцент кафедри управління освітою
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ОНОВЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ І ЗМІСТУ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РІВНЕНСЬКОГО ОІППО
В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Зміна концептуальних орієнтирів, зокрема реалізація особистісно

зорієнтованої парадигми, компетентнісного, диференційованого та
технологічного підходів, зумовили перегляд основних напрямів розвитку
освіти, в тому числі визначення чітких шляхів професійного розвитку
педагогічних працівників, формування їх фахової майстерності. Стратегія
модернізації регіональної системи підвищення кваліфікації педагогічних
працівників, удосконалення їх майстерності, спрямована на мережеву
взаємодію, скоординованість дій інституту і методичних служб на
регіональному рівні щодо різних напрямів діяльності.У системі, яка забезпечує
науково-методичний супровід дошкільної, загальної середньої та позашкільної
освіти області, сприяє розвитку педагогічної майстерності вчителів, діє 20
методичних установ, діяльність яких координується інститутом і основним
завданням яких є забезпечення професійного розвитку вчителів у
міжатестаційний період, формування їх компетентностей. Інститут тісно
співпрацює з методичними кабінетами (центрами), а нове бачення методичної
роботи з педагогічними працівниками на державному рівні (наказ Міністерства
освіти і науки України від 08.12.2008 №1119 «Про затвердження Положення
про районний (міський) методичний кабінет (центр)») спонукало до пошуків
нового змісту та технологій взаємодії з методичними кабінетами, методичними
об`єднаннями вчителів, загальноосвітніми навчальними закладами та
вчителями-новаторами, що сприяє активізації творчого потенціалу кожного
педагога, вдосконаленню і підвищенню професійної майстерності та рівня
психологічної підготовки педагогічних працівників. Оскільки пріоритетним

12
напрямом діяльності районних (міських) методичних кабінетів (центрів) є
формування професійної компетентності педагогічних працівників,
удосконалення їх фахової майстерності, розвиток творчої ініціативи, то
успішна реалізація цих завдань можлива за умови якісної підготовки
працівників районних (міських) методичних служб для виконання оновлених
функцій в умовах інформаційного суспільства.
Нове Положення про районний методичний кабінет (центр) — це
важливий компонент нормативної основи для оптимізації моделей методичних
служб, кадрової модернізації, удосконалення діяльності з урахуванням
регіональних особливостей. Відповідно до нього розроблено концепцію
взаємодії інституту ірайонних (міських) методичних кабінетів (центрів) для
вирішення проблеми якісного методичного супроводу освітнього процесу
обласної освітньої системи. Якість такого супроводу залежить від рівня
професійної компетентності кадрового складу методичних служб всіх рівнів.
Структурна модель обласної методичної служби включає:
 Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
як основний науково-методичний і координаційний центр;
 20 методичних установ районного і міського рівнів;
 предметні обласні структурні методичні підрозділи (творчі групи,
семінари, школи, майстер-класи, об’єднання, лабораторії, ТНДК, асоціації
тощо).
Кадровий склад районних (міських) методичних кабінетів
(центрів)становлять 245 методистів, які забезпечують ефективність
діяльності 19100педагогічних працівників і 1118 педагогічних колективів
освітніх закладів області. Станом на січень 2011 року в області працює 360
дошкільних, 701 загальноосвітніх, 57 позашкільних навчальних закладів.
За середнім показником кожний методист координує діяльність
приблизно 80 педагогічних працівників.
Районні (міські) методичні служби мають різні форми, моделі, статус.
Статус районних (міських) методичних кабінетів (центрів)
Підпорядковані відділам (управлінням) Самостійні юридичні установи
освіти
Кабінети Центр Кабінети
13 1 • Здолбунівський районний
методичний кабінет
Міські Районні Районний
• Сарненський районний
4 9 Зарічненський методичний кабінет
навчально-методичний • Млинівський районний
центр методичний кабінет
• Березнівський районний
методичний кабінет
• Володимирецький районний
методичний кабінет
• Рокитнівський районний
методичний кабінет

13
 Під керівництвом інституту спостерігається поступова трансформація
методичних кабінетів у науково-методичні установи, на базі яких створюються
науково-методичні, інформаційно-методичні центри, які вирішують на
належному науково-методичному та організаційному рівні складні сучасні
проблеми реформування системи освіти, підвищують кваліфікацію
педагогічних працівників шляхом оновлення змісту і форм методичної роботи,
здійснюють під керівництвом інституту післядипломної педагогічної освіти
наукові пошуки та експериментальні дослідження.
Відповідно до сучасних пріоритетів в освіті методисти здійснюють також
експериментальну, науково-дослідницьку та інноваційну діяльність, науково-
методичний супровід профільної освіти, науково-методичний супровід
інклюзивної освіти, різноманітні моніторингові дослідження, тому виникає
потреба у формуванні їх професійної компетентності для реалізації даних
завдань.
Із метою удосконалення діяльності районних (міських) методичних
кабінетів, подальшого їхнього інноваційного розвитку, модернізації
координаційної діяльності працівники інституту беруть участь у
Всеукраїнському науково-пошуковому проекті «Критеріальний підхід до оцінки
діяльності районних (міських) методичних кабінетів як науково-методичних
установ», розробленому спільно з кафедрою теорії та методики
післядипломної педагогічної освіти Центрального інституту ППО УМО НАПН
України. Участь у даному проекті сприяла створенню обласної творчої групи із
працівників інституту та методистів Р(М)МК(Ц) для проведення наукових
пошуків стосовно розроблення критеріїв діяльності методичних кабінетів
загальноосвітніх навчальних закладів. Кінцевим колективним продуктом
творчої групи будуть методичні рекомендації щодо організації аналітико-
експертного оцінювання діяльності методичних кабінетів загальноосвітніх
навчальних закладів та збірник діагностичних методик для проведення
експертного оцінювання методичної роботи.
У рамках проекту працівники інституту та РМК взяли участь у
Всеукраїнських семінарах «Інноваційні підходи до організації і проведення
науково-методичної роботи з педагогічними кадрами» (м. Київ); «Психолого-
педагогічні аспекти професійного становлення і розвитку працівників
методичних кабінетів» (м. Біла Церква Київської області); «Системний підхід
до моделювання змісту та організації методичної роботи з педагогічними
кадрами (м. Херсон); «Трансформація наукових ідей у педагогічну практику»
(м. Хмельницький); «Організація діяльності Р(М)МК(Ц) з питань роботи з
молодими вчителями» (м. Чернівці); «Організація діяльності Р(М)МК(Ц) у
новому 2010 – 2011 навчальному році» (м. Донецьк) тощо. Матеріали досвідів
роботи обласних інститутів та Р(М)МК(Ц), презентованих у ході
Всеукраїнських семінарів, розміщуються на сайті РОІППО для ознайомлення і
впровадження в практику роботи районних (міських) методичних служб.
Районні (міські) методичні кабінети (центри) стають регіональними
науково-методичними центрами системи закладів післядипломної педагогічної
освіти, характерною ознакою якої є органічне поєднання стаціонарних форм

14
роботи (курсовий період) із методичною роботою, яка забезпечується
відповідними методичними кабінетами і центрами у міжатестаційний період.
Тому важливого значення набуває роль мотивуючих факторів постійного
зростання професійної компетентності працівників методичних служб.
Основною метою діяльності методичних служб є забезпечення
динамічного професійного розвитку педагогічних працівників у межах
взаємодіючої структури: самоосвіта – науково-методична робота
загальноосвітнього навчального закладу – науково-методична робота
освітнього округу – районний (міський) методичний кабінет (центр) –
Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти.
Серед спільних напрямів діяльності інституту та районних (міських)
методичних кабінетів (центрів):
 інноваційна освітня діяльність, що передбачає розробку та
впровадження навчально-методичного забезпечення загальної середньої освіти;
 науково-методичний супровід педагогічних працівників для здійснення
інноваційної діяльності, трансформування наукових ідей у практику діяльності
педагогічних і керівних працівників;
 організація пошукових досліджень у галузі розроблення і використання
інноваційних технологій і методик навчання та виховання, інтерактивних форм
навчання;
 участь в організації діяльності експериментальних закладів, підтримка
педагогів, які беруть участь в експериментах, проведення інформаційно-
пошукової роботи тощо.
Для мережевої взаємодіїу структурі науково-методичної роботи
інституту функціонують такі підрозділи: обласна Школа новопризначеного
завідувача і методиста районного (міського) методичного кабінету (центру) із
теми «Науково-методичне керівництво формуванням інноваційного освітнього
середовища Р(М)МК(Ц)»;семінари-практикуми для завідувачів Р(М)МК(Ц) із
таких актуальних тем: «Сучасні підходи до організації науково-методичної
діяльності районних (міських) методичних кабінетів (центрів); «Управлінський
супровід діяльності методичної служби в умовах функціонування системи
освітніх округів», «Оновлення методичної роботи з кадрами, науково-
методичного супроводу освітнього процесу як одного з важливих завдань
інноваційного розвитку», «Формування професійних компетенцій
конкурентоспроможного вчителя в умовах інноваційного освітнього простору»;
Школа методичного активу; творчі групи з актуальних тем методичної роботи;
червневі педагогічні студії для працівників районних (міських) методичних
установ із теми «Інноваційні технології організації науково-методичної роботи
з педагогічними працівниками на сучасному етапі реформування освітньої
галузі»; Школи керівників районних шкіл молодого вчителя; Школи
новопризначеного управлінця; Школа резерву керівних кадрів ЗНЗ; теоретичні
та практичні семінари для методистів, які координують предмети; майстер-
класи методистів-новаторів, завідувачів Р(М)МК(Ц), педагогів-предметників,
керівників ЗНЗ із пріоритетних напрямів методичної роботи; Школи
педагогічного досвіду та Школи методичної майстерності на базі носіїв

15
педагогічного досвіду; методичні сесії (для методистів із виховної роботи
відділів освіти та методистів, відповідальних за бібліотечні фонди шкільних
підручників; творчі педагогічні лабораторії; фестивалі педагогічної
майстерності, педагогічні десанти за участю лауреатів конкурсу «Учитель
року»; методичні мости; навчальні тренінги тощо.
На базі чотирьох методичних кабінетів, досвід яких вивчений і
узагальнений, створено опорні методичні установи, у яких функціонують
консалтингові центри. Обласними опорними Р(М)МК(Ц) визнано:
 методичний кабінет управління освіти виконавчого комітету
Рівненської міської ради з теми «Методичний відділ управління освіти м.
Рівного – центр науково-методичної роботи з педагогами»;
 методичний кабінет відділу освіти Костопільської районної державної
адміністрації з теми «Модифікація змісту, форм і методів підвищення
кваліфікації педагогічних кадрів в умовах райметодкабінету»;
 методичний кабінет відділу освіти Березнівської районної державної
адміністрації з теми «Підвищення професійної компетентності педагогічних
кадрів у процесі здійснення інноваційної діяльності»;
 методичний кабінет відділу освіти Дубенської районної державної
адміністрації з теми «Інноваційна діяльність методичного кабінету в умовах
реформування загальної середньої освіти»).
Опорні заклади функціонують також на базі вивчених досвідів
педагогічних працівників, директорів та заступників директорів ДНЗ, ЗНЗ, ПНЗ
із пріоритетних напрямів освіти. На їх базі створені консультаційні пункти,
проводяться засідання структурних методичних підрозділів із визначених тем,
що дозволяє удосконалювати професійну і фахову майстерність педагогічних
працівників.
Із метою пошуку шляхів створення оптимальної структури науково-
методичної роботи з педагогічними працівниками області, мережевої взаємодії
методичних установ, виявлення інноваційного досвіду раз у п’ять років
відповідно до наказу інституту та Положення про огляд-конкурс районних
(міських) методичних кабінетів (центрів) проводиться обласний огляд-конкурс
на кращу організацію науково-методичної роботи з педагогічними кадрами.
Із метою підтримки творчої ініціативи, стимулювання педагогічної
творчості та популяризації педагогічного досвіду районних (міських)
методичних кабінетів (центрів) проводиться фестиваль-конкурс районних
(міських) методичних кабінетів (центрів) та методичних кабінетів
загальноосвітніх навчальних закладів. Переможці даних конкурсів та
фестивалів стають базою підвищення кваліфікації методистів, стажування,
адже сьогодні інститут працює над удосконаленням мережевих моделей
методичних служб міст, районів області, наданням ресурсним (базовим)
навчальним закладам пріоритетної ролі щодо додаткових ресурсних функцій –
створення бази підвищення кваліфікації методистів, стажування. Ресурсним
закладом визначається методичний кабінет, який досяг обґрунтованих
позитивних результатів, інноваційних за своєю суттю.

16
 Науково-методичний супровід готовності методичних працівників
районних (міських) методичних кабінетів (центрів) та педагогічних працівників
загальноосвітніх навчальних закладів до інноваційної діяльності здійснюється
шляхом організації і проведення засідань обласних структурних методичних
підрозділів, на яких розглядаються питання впровадження інноваційних
педагогічних технологій та методик, інтерактивних методів, прийомів та форм
роботи, інформаційно-комунікаційних технологій; проведення науково-
дослідницької роботи; апробації науково-методичної та навчальної літератури;
поширення педагогічного досвіду; реалізації компетентнісного підходу тощо.
Характерною особливістю науково-методичної діяльності інституту є її
практична спрямованість. Науково-методичні працівники інституту
відстежують тенденції, проблеми, шляхи вдосконалення навчально-виховного
процесу у дошкільних, позашкільних та загальноосвітніх закладах
області,управлінської та методичної діяльності, а згодом проводять виїзні
навчальні семінари для керівників районних (міських) структурних підрозділів,
працівників методичних служб.
В інституті сформовано обласні банки, зокрема: освітніх інновацій
(всеукраїнський рівень — 7, у них задіяні 26 закладів та установ освіти;
регіональний рівень — 22, у них задіяні 120 закладів та установ освіти);
педагогічних технологій, які впроваджуються педагогічними працівниками
(27); авторських навчальних програм (199); базових (опорних) закладів освіти з
питань інноваційної діяльності (77); педагогічного досвіду (66).
Важливим напрямом діяльності інституту є моніторинг стану організації
науково-методичної діяльності районних (міських) методичних кабінетів
(центрів), педагогічного процесу і навчально-методичної роботи
загальноосвітніх навчальних закладів, процедура якого дозволяє організовувати
і проводити моніторинг за трьома рівнями: управлінським, методичним,
педагогічним. Для забезпечення наукового рівня вирішення даного питання
працівниками інституту розроблено методичні рекомендації, алгоритми
вивчення стану методичної, управлінської діяльності, навчання і виховання,
відповідний інструментарій. Щорічно працівники інституту відвідують
відповідно до плану роботи інституту декілька Р(М)МК(Ц), понад 100
навчальних закладів області, де вивчають організацію науково-методичної
роботи, стан навчання та виховання і надають комплексну методичну допомогу
працівникам методичних установ, керівникам навчальних закладів та педагогам
області. За результатами вивчення стану працівники інституту готують пакет
документів, а саме: довідки, накази, методичні рекомендації щодо
удосконалення роботи з певних напрямів, розробляють спільні заходи щодо
усунення виявлених проблем та недоліків, проводять навчальні семінари для
працівників методичних служб та керівників районних (міських) методичних
структурних підрозділів, а також проводять спільно з працівниками Р(М)МК(Ц)
підсумкову інструктивно-методичну нараду.
В інституті склалася система постійного консультування методичних
працівників Р(М)МК(Ц), педагогів області. Консультпункти з питань
інноваційної діяльності, безперервної освіти, профільного навчання,

17
інклюзивної освіти, роботи з обдарованими, здійснення моніторингових
досліджень, упровадження інформаційно-комунікаційних технологій тощо
створені на базі кафедр, навчально-методичних кабінетів та центрів.
Проводяться консультації в Інтернет-режимі, здійснюється онлайн-спілкування
тощо. Активно використовуються такі форми роботи, як веберенції, вебінари.
Щорічно до нового навчального року працівники інституту
організовують червневі педагогічні студії, учасниками яких є працівники
районних (міських) методичних кабінетів (центрів) та відділів (управлінь)
освіти. Для даних категорій працівників області у рамках червневих
педагогічних студій передбачено роботу трьох студій, теоретичну частину
(«Оновлення змістової складової системи підвищення кваліфікації педагогічних
кадрів області»), теоретико-практичну частину («Інноваційні форми організації
навчання дорослих у системі післядипломної педагогічної освіти») та
практичну частину (методичні майстерні завідувачів та методистів
Р(М)МК(Ц); консультації науково-педагогічних працівників РОІППО). На
другий день проходить засідання Великої методичної ради (теми для
обговорення в 2011 році: «Формування інноваційного освітнього простору
регіону», «Упровадження системи компетенцій – основа підготовки
конкурентоздатних фахівців системи післядипломної педагогічної освіти»).
Третього дня проводяться секційні засідання за напрямами діяльності ( секція 1
– начальники відділів (управлінь) освіти; секція 2 – завідувачі Р(М)МК(Ц);
секція 3 – методисти Р(М)МК(Ц) (за напрямами роботи). Така інноваційна
форма роботи дозволяє не лише ознайомитися з новими ідеями та педагогічним
досвідом, а на практиці побачити їх застосування, сформувати вміння їх
упровадження в практику роботи, отримати основні рекомендації щодо роботи
у новому навчальному році.
Із метою формування компетентного кадрового складу інститут взяв на
себе ініціативу щодо розвитку професійної компетентності завідувачів і
методистів. Для даних категорій інститут організовує курси за очною, очно-
дистанційною, дистанційною формами, модульно-пролонгованою формами.
Розробленомодель неперервного підвищення кваліфікації працівників районних
(міських) методичних служб на засадах кредитно-модульної системи за очно-
дистанційною формою навчання. Метою експериментального впровадження
інноваційної моделі є підвищення кваліфікації методичних кадрів на більш
якісному рівні, надання можливості кожному методисту для самореалізації у
професійному плані, забезпечення управлінської діяльності методистів як
менеджерів інноваційних технологій, створення умов для вільного
переміщення всіх задіяних осіб системи післядипломної педагогічної освіти
Рівненської області на теренах України, що загалом сприяє підвищенню
ефективності регіональної системи удосконалення педагогічної майстерності
вчителів.
Експериментальний регіональний підхід щодо застосування кредитно-
модульної системи дає можливість задовольнити потреби професійного росту
відповідно до індивідуальної траєкторії формування компетентностей кожного
методиста, що забезпечує функціонування науково-методичної роботи в

18
контексті сучасної андрагогіки як системи на районному (міському) рівні.
Регіональна модель неперервного підвищення кваліфікації працівників
районних (міських) методичних служб сприяє підвищенню результативності та
престижу системи післядипломної педагогічної освіти, переходу від
традиційних форм навчання до реалізації диференційованих та індивідуальних
програм самовдосконалення, саморозвитку і самореалізації,
конкурентоспроможності педагогічних працівників районних (міських)
методичних служб.
Для забезпечення професійного зростання методистів інститут
співпрацює з вченими ВНЗ, в тому числі і з спеціалістами НАПН України.
Важливий акцент робиться на мережеву взаємодію методичних служб з
обласним ІППО у зв’язку з орієнтацією не тільки на традиційні предметно-
методичні послуги, а й нові види послуг у сфері освіти, серед яких –
інформаційні, моніторингові і особливо дистанційний консалтинговий сервіс за
всіма напрямками діяльності.
Крім регіональної моделі неперервного підвищення кваліфікації
працівників районних (міських) методичних служб апробовано та
впроваджується модель професійного розвитку педагогічних кадрів системи
загальної середньої освіти, яка розроблена на основі модульно-
диференційованого підходу, реалізується у трьох основних площинах: курси
підвищення кваліфікації на базі інституту, міжатестаційне підвищення
кваліфікації педагогічних працівників шляхом участі у роботі структурних
методичних підрозділів, самоосвітня діяльність. Це дозволяє не лише
поглибити знання, вміння й навички педагогічного працівника з дисципліни,
але й розширити інформаційний простір особистості, забезпечити її
особистісний ріст.
Зміст та різні форми курсів підвищення кваліфікації, заходи
міжатестаційного періоду (на рівні загальноосвітнього навчального закладу,
районного (міського) методичного кабінету (центру), обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти) плануються на основі діагностичних
досліджень (можливість об’єктивного виявлення запитів і потреб педагогів)
таким чином, щоб забезпечувати як потреби сьогодення у практичній
діяльності педагога, так і бути прогностично спрямованими.
Оскільки в післядипломній педагогічній освіті ще й досі переважають
колективні форми роботи над індивідуальними, а це ускладнює реалізацію
завдань особистісно зорієнтованої освіти і побудову індивідуальної траєкторії
професійного зростання кожного педагога, інститутом за підтримки районних
(міських) методичних кабінетів (центрів) удосконалено діагностико-аналітичну
діяльність, що дозволяє з’ясувати рівень професійної компетентності вчителя
під час діагностування в докурсовий період, під час проходження курсів
підвищення кваліфікації та в післякурсовий період, а це, в свою чергу, дає
можливість визначати пріоритетні напрями та продумувати інноваційні форми
постійного науково-методичного супроводу педагогічних працівників.
Зроблено акцент на модернізацію змісту підвищення кваліфікації з
урахуванням індивідуальних професійно-особистісних потреб і запитів

19
педагогів різних кваліфікаційних категорій та спеціальностей, розроблення
концептуальних основ навчання для різних категорій фахівців, зміну ракурсу
навчання з інформаційної складової на соціокультурну, ціннісну та
особистісно-розвивальну, створення та впровадження нових технологій,
методик та систем навчання.
Реалізація компетентнісного підходу в системі підвищення кваліфікації
методичних працівників зумовила перегляд акцентів як у змісті, так і у формах
навчання (виїзні заняття на базі опорних РМК, НМЦ, рольові та ділові ігри,
тренінги, діалого-дискусійні методи, проектна діяльність, ІСЗ, метод кейсів
тощо), що спрямовані на удосконалення педагогічної майстерності.
Розуміючи, що задоволення попиту методистів та педагогів до навчання
не може бути реалізоване цілком в умовах традиційних форм навчання,
оскільки це не дає можливості остаточно розв'язати завдання післядипломної
педагогічної освіти як в організаційному, так і в змістовому та науково-ме-
тодичному планах, накреслено ще й інші оптимальні шляхи модернізації
професійного розвитку працівників методичних установ педагога в сучасних
умовах: створення консалтингових центрів з актуальних освітніх проблем,
удосконалення діяльності медіатек, формування спеціальних бібліотечних і
ресурсних фондів, баз даних; створення та запровадження нових педагогічних
та інформаційно-комунікаційних технологій і методик, інтерактивних форм у
практику роботи; залучення педагогічних працівників до участі в інноваційних
проектах; планування методичної роботи з педагогами відповідно до рівнів
педагогічної творчості (інформаційно-відтворювальний, адаптивно-
прогностичний, раціоналізаторський, науково-дослідницький, креативно-
прогностичний, що забезпечить диференціацію роботи з педагогами; створення
ефективного інструментарію виявлення професійних потреб, утруднень
педагогічних працівників; залучення нових освітніх структур (консалтингових,
моніторингових, маркетингових, психологічних тощо), що надають додаткові
освітні послуги вчителям тощо.
У структурі інституту передбачено регіональний відкритий університет
безперервної освіти педагога, потреба у відкритті якого назріла з
метоюпідготовки конкурентоспроможних методистів, педагогів, здатних
вирішувати завдання модернізації освітньої галузі. У рамках відкритого
університету функціонує лабораторія новатики післядипломної
освіти.Відкритий університет безперервної освіти у співпраці з районними
(міськими) методичними кабінетами (центрами), регіональною асоціацією
методистів працює над створенням ефективної системи підготовки педагога до
роботи в режимі інноваційної діяльності в умовах безперервного навчання,
підвищенням фахової майстерності та професійного розвитку педагога,
формуванням ключових та професійних компетентностей вчителів; створює
умови для інноваційного розвитку як навчальних закладів, так і районних
(міських) методичних кабінетів (центрів).
До послуг методистів в інституті створені спеціальні бібліотечні і
ресурсні фонди, медіацентр, центр дистанційної освіти, електронні бази

20
данихтворчих педагогів України, Рівненщини; освітніх проектів; навчальних та
методичних матеріалів; електронних програмних засобів тощо.
Із метою науково-методичного супроводу інклюзивного та
інтегрованого навчання проводяться семінари для працівників методичних
служб, визначені опорні заклади для проведення педагогічної практики;
підготовлено навчально-методичні посібники для викладачів інституту,
методистів районних (міських) методичних кабінетів (центрів), які
координують даний напрям.
Сучасний рівень розвитку інформаційно-комунікаційних технологій
дозволяє удосконалити професійну майстерність методистів. У науково-
методичній діяльності інституту реалізується декілька напрямів використання
так званих Інтернет-технологій, зокрема: організація роботи з вивчення та
узагальнення педагогічного досвіду освітян; обмін досвідом роботи через
веберенції, форуми, електронну пошту тощо; інформаційне забезпечення праці
методиста, який працює в інноваційному руслі (електронні банки даних);
розповсюдження досвіду роботи фахівців (розміщення в електронному вигляді
на web-сторінках освітнього сайту та порталу); вивчення теоретичного
матеріалу та практичного досвіду з проблем досліджень та дослідно-
експериментальної роботи в Інтернеті тощо.Усі вони сприяють професійному
саморозвитку, дозволяють здійснювати особистісно-орієнтовану інформаційну
підтримку відповідно до напряму діяльності кожного методиста.
Із метою підготовки методистів до організації та проведення
дистанційного навчання в інституті проведено семінар для науково-методичних
працівників закладу з теми «Стан та перспективи розвитку дистанційного
навчання». В області створено єдине соціальне інформаційно-освітнє
середовище, яке сприяє професійному росту кожного методиста,педагога,
якості надання освітніх послуг шляхом організації вільного доступу до
цифрових інформаційних ресурсів, навчальних та науково-методичних
матеріалів, навчально-методичних комплексів. Організація та підтримка
функціонування сайту інституту дозволяє створити єдину платформу для
надання освітніх методичних послуг.
Для забезпечення самоорганізації високого рівня професійної діяльності
на рефлексивній основі, формування готовності педагога до професійного
самовдосконалення й саморозвитку, а через них – до продуктивної педагогічної
діяльності в інституті діє тренінговий центр «Рівний-рівному» у Рівному». У
структурі центру — семінари-тренінги для методистів із виховної роботи
відділів (управлінь) освіти, науково-практичні конференції, методичні сесії,
видавництво методичної літератури.
Особлива увага в інституті приділяється моніторинговим дослідженням,
зокрема: моніторингу професійного рівня педагогічних працівників; стану
організації педагогічного процесу і науково-методичної роботи; стану
навчально-методичного забезпечення, в тому числі електронних програмних
засобів тощо. Творчими групами, навчально-методичними кабінетами
інституту спільно з методичними працівниками Р(М)МК(Ц) розроблено 76
електронних програмних засоби, які рекомендовані для використання

21
Міністерством освіти і науки України, понад 50 навчальних та навчально-
методичних посібників. На допомогу працівникам методичних служб щорічно
видається понад 60 найменувань науково-методичних посібників, методичних
рекомендацій із актуальних питань розвитку освіти.
Із 2011 року започатковано випуск інформаційно-методичного бюлетеня
«Методист», зокрема передбачено тематичні випуски: «Моніторинговий підхід
до вивчення стану навчання і виховання», «Технології методичної роботи»,
«Портфоліо методиста» тощо.
У 2010 році виповнюється десять років співпраці інституту
післядипломної педагогічної освіти з Всеукраїнським видавництвом «Шкільний
світ». Інститут і представництво видавництва плідно співпрацює щодо
формування в регіоні кола постійних авторів. На 15,2% зросла кількість
матеріалів, надрукованих у 2010 році в виданнях «Шкільного світу».
Для проведення моніторингових досліджень із проблем використання
засобів навчання створені та функціонують понад 20 фахових творчих груп, 8
тимчасових наукових колективів, до яких для розроблення інструментарію
залучаються кращі фахівці: спеціалісти з моніторингу, методисти, які
відповідають за стан предметів у відділах (управліннях) освіти.
Сформовано банк методистів інституту та РМК, які беруть участь в
апробації електронних засобів навчання.
Інститутом для працівників Р(М)МК(Ц) організовуються майстер-класи
Ш. Амонашвілі, М. Поташника, В. Шарко, С. Пальчевського, Л. Смольської
тощо.
Працівники інституту забезпечують науково-методичний супровід
розвитку педагогічних систем навчальних закладів, надають адресну науково-
методичну допомогу методистам, різним категоріям працівників системи
освіти.
Завершила роботу обласна науково-дослідна лабораторія «Профільне
навчання», яка працювала за двома напрямами: «Науково-методичне та
організаційне забезпечення профільного навчання в старшій школі» та
«Створення моделі районних та шкільних освітніх округів у регіонах
Рівненської області». Членами лабораторії у тісній співпраці із РМК розроблено
та здійснено експериментальну апробацію регіональної та шкільної моделей
організації профільного навчання учнів у старшій школі, а також моделі
освітніх округів; розроблено комплекс заходів, спрямованих на підвищення
кваліфікації педагогічних працівників в умовах освітнього округу; підготовлено
методичні рекомендації (за напрямками) щодо організації науково-методичної
роботи з педагогічними працівниками, які працюють у профільних класах
тощо.
Новим напрямом інформаційного та науково-методичного забезпечення
педагогічних працівників є створення сайту, електронної бібліотеки, очного та
заочного дистанційного консультування на базі ресурсів Інтернету тощо.
Створення інформаційно-освітнього середовища забезпечує методистам
доступ до інформаційних та освітніх ресурсів на основі використання сучасних
інформаційних технологій, телекомунікаційних мереж, навчання в on-line-

22
режимі тощо. На сайті інституту методисти мають змогу ознайомитися з
методичною та науково-методичною літературою, інформаційними ресурсами з
певних дисциплін; новими технологіями і методиками навчання і виховання;
науковими розробками з інноваційних напрямів освіти; новими
моніторинговими дослідженнями; науковими та методичними розвідками
освітян різних категорій за галузями знань, матеріалами з підготовки та
підвищення кваліфікації вчителів, досвідом зарубіжних колег, що дозволяє
педагогам вільно володіти інформацією про сучасний стан освіти як в Україні,
так і за кордоном, обмінюватися досвідом з іншими працівниками освітньої
галузі, спілкуватися з науковцями тощо.
Набула нового змісту спільна діяльність інституту та районних (міських)
методичних кабінетів з обласним освітнім навігатором, метою якого є
забезпечення функціонування інформаційно-освітнього середовища на
допомогу працівникам методичних служб та педагогам. У рубриці «Освітня
Рівненщина», розміщуються творчі здобутки методистів, педагогів області.
Зібрано більше 350 навчально-методичних матеріалів.
Такі шляхи співпраці з РМК дають змогу стратегічно планувати
методичну роботу, суттєво змінювати функції і спрямовувати їх на
професійний розвиток особистості педагога, надання йому різноманітних
освітніх послуг,сприяють розвитку їхньої професійної компетентності й кон-
курентоспроможності.
Новими векторами випереджувального розвитку інституту є також
вибудова поля мережевої взаємодії у системі неперервної освіти педкадрів;
модернізація розгалуженої інфраструктури методичної служби на принципах
мережевої взаємодії й маркетингу; розроблення нових, більш досконалих
критеріїв експертизи освіти в регіоні, механізмів їх застосування у практичній
діяльності, впровадження яких сприятиме забезпеченню стабільного
функціонування й сталого розвитку системи освіти на Рівненщині, формуванню
єдиного інформаційно-навчального середовища регіональної освітньої системи.

23
 Гавлітіна Тетяна Миколаївна,
кандидат педагогічних наук, проректор із наукової роботи, доцент
кафедри управління освітою Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

РІВНЕНСЬКОГО ОБЛАСНОГО ІНСТИТУТУ
ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Важливим фактором створення умов для забезпечення якісної освіти

педагогічних працівників є інноваційна діяльність обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти, яка передбачає:
- розробку наукової концепції інституту;
- реалізацію наукової теми інституту;
- науково-дослідну та науково-методичну роботу структурних підрозділів
інституту;
- координацію науково-педагогічних досліджень наукових установ,
установ освіти і навчальних закладів.
Сворення наукової концепції інституту передбачало аргументацію
необхідності постійного навчання педагогів, спрямування творчого та
інтелектуального потенціалу педагогічних кадрів на професійний розвиток.
Науково-дослідна тема інституту „Формування готовності педагогічних
кадрів до інноваційної діяльності засобами післядипломної педагогічної
освіти» співзвучна із завданнями післядипломної педагогічної освіти в
сучасних умовах входження України в світове співтовариство та програмними
засадами професійної підготовки педагогів. Метою наукового дослідження
стала розробка, дослідна перевірка і впровадження в практику діяльності
обласного інституту післядипломної педагогічної освіти системи формування
готовності педагогічних кадрів області до пошуково-творчої інноваційної
діяльності, що забезпечить якісно новий рівень ефективності освіти. Тому
проблема формування готовності педагогів до інноваційної діяльності
розкриває актуальні і практичні психолого-педагогічні підходи до
професійного розвитку і поведінки педагога в інноваційному просторі освіти і
розглядається на основі методологічного аспекту його підготовки, інноваційної
грамотності та дослідницької компетентності, орієнтиром чого стала
принципова позиція щодо зміни шляхів розвитку педагогічної системи в
цілому та переорієнтація педагога у дослідницьку площину, на моделювання
інноваційних процесів у школі, розробку і оновлення педагогічних та
методичних технологій.
Визначення особливостей інноваційної діяльності інституту спрямоване
на методичне забезпечення підготовки конкурентоздатного педагога-
професіонала на освітньому ринку. Серед актуальних об’єктів пошукової
діяльності - нові освітні технології, методи навчальної діяльності, методи
виховної взаємодії, педагогічна техніка, інноваційна педагогічна практика.

24
Новизна дослідження полягає у спрямуванні процесу науково-методичної
підготовки педагога в системі безперевного навчання на його
конкурентоспроможність засобами пошуково-дослідницької діяльності та
розробки інновацій, нових технологій формування дослідницької і пошукової
діяльності вчителя в системі методичного супроводу розвитку освіти в області,
районі, навчальних закладах.
Ефективне запровадження в систему курсової роботи і в
міжатестаційний період інституту інноваційних форм і методів діяльності дасть
змогу педагогам освоїти нові освітні технології, розширити можливості і
потребу в індивідуальному особистісному зростанні, творчо вирішувати
проблеми, критично мислити, вільно орієнтуватись у всезростаючому
інформаційному просторі, переосмислити власну світоглядну позицію, внести
корективи до педагогічного процесу. Конкретизуючи аспекти підготовки
інноваційного педагога, приходимо до висновку, що неортодоксально
мислячий педагог, який глибоко і системно аналізує проблеми освітнього
простору, постійно здійснює пошук нових способів перетворення
парадигмального різномаїття педагогічної реальності.
Для створення належного науково-методичного супроводу розвитку
освіти в області та організації і проведення науково-педагогічних досліджень в
освітніх установах, навчальних закладах області в структурі РОІППО
функціонують науково-дослідницькі лабораторії, в структурі кафедр,
навчально-методичних кабінетів діють ТНДК (тимчасові науково-дослідні
колективи). Науково-педагогічні працівники інституту здійснюють наукове
керівництво, наукове консультування та експертизу наукових розробок.
Проводяться виїзні засідання лабораторій,ТНДК у базових експериментальних
навчальних закладах. За етапами науково-дослідної експериментальної роботи
здійснюється звітування на засіданні вченої ради інституту. Організація і
підсумки експериментів оформляються у вигляді наказів. Оприлюднення
результативності науково-дослідної експериментальної роботи структурних
підрозділів інституту, навчальних закладів і освітніх установ традиційно
проходить під час урочистостей з нагоди Дня науки. За підсумками досліджень
визначаються та нагороджуються дипломами кращі автори розробок,
педагоги-дослідники, менеджери науки, молоді науковці року. Результативність
та перспективи науково-педагогічних досліджень РОІППО нижче подаємо
схематично.

25
 Результати досліджень Нові наукові розробки
Лабораторія „Творча Лабораторія новатики
обдарованість“: методика рівневої післядипломної освіти: система
діагностики готовності педагогів до
роботи з обдарованими учнями. Н безперервної освіти педагога, умови
формування готовності педагога до
Лабораторія проблем методики інноваційної діяльності, моделювання
фізики: модель безперервного навчання
вчителів фізики на основі створення
Д ефективності управління інноваціями в
ППО.
методики і методів моніторингу
навчальних досягнень, розв’язування
задач, пошуково-дослідницької
Л, Лабораторія акмеології освіти:
процес акмеологізації освітньої діяльності
у навчальних закладах, технології
діяльності. розвитку внутрішньоінтенційного
Лабораторія ОЗОН: нова методика творчого потенціалу учня, акмеологічна
особистісно зорієнтованого навчання модель професійного становлення
української літератури та модель педпрацівника.
організації читацької діяльності Лабораторія пропедевтики
школярів на особистісно іноземних мов: психолого-педагогічні
зорієнтованому уроці. умови раннього вивчення іноземної мови
Лабораторія позашкільної освіти: дітьми дошкільного та молодшого
модель процесу формування соціальних шкільного віку, пропедевтичний курс з
компетенцій вихованців ПНЗ, іноземної мови.
соціально-педагогічна система розвитку Лабораторія віртуальної освіти:
конкурентоспроможної особистості. технології дистанційного навчання,

Т
Лабораторія профільного віртуальні освітні технології в
навчання: програмно-методичне інноваційній діяльності інституту.
забезпечення регіональної моделі Лабораторія ІКТ біологічної освіти:
профільного навчання учнів,
організаційно-методичне забезпечення Н візуалізація методичних та дидактичних
матеріалів для навчального процесу за
функціонування освітніх округів. допомогою Інтернет – ресурсів, змістовий
Лабораторія музичної освіти і
виховання: процес формування
Д модуль ІКТ сучасної біологічної освіти
для вчителів.
діяльнісної особистості, регіональний
компонент змісту художньої освіти. К Лабораторія інклюзивної освіти:
модель інклюзивного навчання в ЗНЗ,
Лабораторія КМС підготовки методика інтегрованого підходу до
методистів: освітня програма, інклюзивної освіти на інституційному
навчально-тематичні плани, НМК для рівні.
навчання за кредитами та модулями на Лабораторія експертизи якості
основі ДН. освіти: система експертизи освіти в
ТНДК із проблеми методики області, методичні рекомендації до
використання історичних писемних педагогічних експертиз, моніторингу та
джерел. тестування у закладах освіти.
ТНДК із проблеми гуманізації ТНДК із проблем психологічної
взаємовідносин вчителя і учня у підготовки керівників освітніх організацій
початковій школі. до діяльності в умовах соціальних
ТНДК із проблем формування трансформацій.
інформативних компетенцій учителів- ТНДК із розробки науково-
предметників. прикладних основ оцінювання
ТНДК із проблем формування ефективності управління загальною
психологічної компетентності середньою освітою.
медсестер дошкільних навчальних ТНДК із моделювання інноваційних
закладів. навчальних закладів на шляху до школи
майбутнього.

Як підсумок наукових досліджень - із 2007 року на базі інституту

проведено 7 Всеукраїнських науково-практичних конференцій: „Формування
готовності педагогів до роботи з обдарованими дітьми в системі

26
післядипломної педагогічної освіти“, „Особиситісно-зорієнтоване навчання
української мови і літератури“ (спільно з Інститутом педагогіки АПН України),
„Формування конкурентоспроможного фахівця в умовах модернізації освіти в
Україні“ (спільно з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОН
України та Рівненським державним гуманітарним університетом), „Науково-
організаційні засади розвитку психологічної служби системи освіти“ (спільно з
Українським центром практичної психології), „Гетьман Мазепа в контексті
гуманітарної освіти учнів“ (спільно з МОН України та Міжнародним
економіко-гуманітарним університетом імені Степана Дем’янчука),
«Формування естетично-ціннісного ставлення учнів до навколишнього світу в
умовах створення нової моделі школи естетичної культури» (спільно з
Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, Інститутом
проблем виховання НАПН України), „Професійний розвиток педагога всистемі
безперервної післядипломної освіти (спільно з УМО НАПН України).
Для прикладу, подаємо рекомендації Міжнародної науково-практичної
конференції «Професійний розвиток педагога в системі безперервної
післядипломної освіти» (9 лютого 2010 року).
Рекомендації
У сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні та
розширення міжнародних партнерських зв’язків в освіті на основі реалізації
ідей Болонського процесу та євроатлантичної інтеграції основна увага у
підвищенні кваліфікації керівних і педагогічних кадрів надається теоретичному
та практичному обґрунтуванню професійного розвитку педагога в системі
безперервної післядипломної освіти. У вирішенні даного питання враховується
специфіка трансформації професійних функцій педагогів різних країн та
організація їх освіти впродовж життя.
Актуальними проблемами інститутів підвищення кваліфікації
педагогічних кадрів є організація безперервної післядипломної освіти та
створення відповідних педагогічних умов для професійного зростання
вчителів-практиків, сприяння всебічному усвідомленню педагогом необхідності
фахового розвитку задля власного професійного зростання та зміни парадигми
вітчизняної освіти.
Аналіз педагогічних умов, шляхів оптимізації функціонування інститутів
післядипломної освіти України та установ підвищення професійної кваліфікації
вчителів Франції, Польщі, Англії, Білорусі свідчить про те, що вони є важливим
чинником професійного самовизначення та саморозвитку педагога. Завдяки
комплексному діагностуванню, яке проводиться в Рівненському обласному
інституті післядипломної педагогічної освіти, виявлено значну кількість
педагогів із низьким рівнем психолого-педагогічної готовності до фахової
діяльності, з нестійкою мотиваційною спрямованістю на постійне навчання.
Такі педагоги у своїй практичній діяльності відчувають недостатню фахову
підготовку до аналітико-прогностичної, змістово-технологічної та
дослідницько-творчої діяльностей. Саме тому виникає проблема визначення
педагогічних і психологічних умов розвитку готовності вчителів до

27
неперервного підвищення фахової кваліфікації та вдосконалення рівня
самосвідомості задля професійного зростання.
На основі застосування інноваційних та інформаційно-комунікаційних
технологій у системі післядипломної педагогічної освіти створюються нові
моделі, конструкти забезпечення ефективної безперервної освіти педагогів.
Процес підвищення фахової кваліфікації вчителів із застосуванням даних
технологій є успішнішим за умови реалізації особистісно зорієнтованого,
компетентнісного та інтегрально-діяльнісного підходів. Саме проблеми
управління якістю підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів
освіти в умовах інтеграції в міжнародне співтовариство, готовності педагогів
до задоволення особливих потреб дитини в освітньому просторі,
прогностичного моделювання неперервного професійного розвитку педагогів
на засадах стандартизації, фахового і особистісного зростання та потенційного
задоволення освітніх потреб педагога на різних рівнях його професіоналізації
та науково-технологічного основ підвищення професійної компетентності
педагогів в інформаційному суспільстві висуваються як засади оновленої
безперервної системи післядипломної освіти. Отже, йдеться про довготривалу
взаємодію педагогів з інститутами післядипломної педагогічної освіти,
регіональними службами підвищення кваліфікації та на цій основі —
модернізацію професійного розвитку педагогічних працівників.
Обговоривши теоретичні та прикладні проблеми професійного розвитку
педагога в системі безперервної післядипломної освіти, учасники Міжнародної
науково-практичної конференції вважають за доцільне рекомендувати:
1. У період входження освіти України у європейське та світове
співтовариство здійснювати модернізацію управління післядипломною
педагогічною освітою з метою створення умов для вдосконалення базових та
професійних компетентностей педагогів, становлення компетнісно-
спрямованого навчального процесу з підвищення кваліфікації педагогічних
кадрів у єдності змістових, технологічних, особистісних, управлінських
параметрів.
2. Вивчати позитивний європейський досвід використання стандартів у
галузі неперервної професійної освіти вчителів із метою розвитку науки про
безперервну педагогічну освіту в Україні та для практичного застосування в
процесі реформування системи безперервної професійної педагогічної освіти і
підвищення кваліфікації вчителів в Україні.
3. У системі безперервної післядипломної освіти використовувати
"відкриту модель" освіти, яка передбачає: відкритість майбутньому; інтеграцію
всіх засобів освоєння педагогом навколишнього світу; розвиток і включення у
процеси створення синергетичних уявлень про цілісність та взаємозв'язки
людини, природи і суспільства; звернення до світоглядних і смислових
моделей; вільне користування різними інформаційними системами.
4. Передбачати, що модифікація науково-методичного супроводу освіти
педагога впродовж життя вимагає необхідності врахування чинників, які
зумовлюють і визначають сутність ефективного формування здатності
практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки у педагогічних ситуаціях,

28
що впливає на підвищення фахової кваліфікації, стимулює до
самовдосконалення, спонукає переносити акценти на взаємодію інституту
післядипломної педагогічної освіти із районними (міських) методичними
кабінетами (центрами), загальноосвітніми навчальними закладами та створення
варіативних моделей професійного зростання педагогів.
5. Сприяти затвердженню стандартів післядипломної педагогічної освіти,
із метою їх запровадження виробити прогностичну модель фахової
компетентності педагога сучасного навчального закладу, організувати її
експериментальну апробацію та впровадження, конкретизувати умови їх
вдосконалення у процесі підвищення фахової кваліфікації в інститутах
післядипломної освіти та під час науково-методичного супроводу практичної
діяльності педагогічних працівників.
6. Здійснювати науково-дослідну експериментальну роботу в системі
безперервного підвищення кваліфікації педагогів, активізувати створення в
структурі інститутів післядипломної педагогічної освіти науково-дослідної
лабораторії новатики післядипломної освіти педпрацівників, університети
безперервної освіти вчителя, загальнонаціональні товариства сприяння
професійному розвитку керівних та педагогічних працівників освіти на засадах
андрагогіки, аксіології, акмеології та інноваційного менеджменту в освіті.
7. Сприяти досягненню педагогами вершин самоактуалізації та
самовдосконалення на шляху до особистісної зрілості та професійної
досконалості і застосування в системі безперервного навчання методики,
стратегії та тактики творчої педагогічної діяльності із застосуванням
психофізичних умов у підготовці професіоналів педагогічної діяльності,
синергії різноманітних сфер життєдіяльності педагогів-професіоналів,
цільового процесу комунікації в напрямку професійного зростання педагогів,
створювати регіональні моделі веб-спільноти для автосугестопедичних основ
збереження довготривалості акме-періоду в житті людини.
8. Проектувати та моделювати інноваційні системи підвищення
кваліфікації педагогів, спрямовані на розвиток компетентності, мобільності,
психолого-педагогічної готовності до роботи з дітьми з особливими потребами,
розробляти інструментарій для моніторингу сформованості педагога до роботи
в умовах інклюзивної школи, науково та практично обґрунтовувати шляхи
творчого використання корекційно-розвивальних, соціально-педагогічних
технологій, створити цільові програми з розвитку життєвих компетенцій дітей
з особливими освітніми потребами і бази, банки моделей інклюзивних шкіл,
технологій інклюзивної освіти.
9. Вважати доцільним спрямування наукового і методичного пошуку на
визначення змістових і технологічних параметрів розвитку професійної
готовності педагогів до освоєння та реалізації концептуальних засад
упровадження інклюзивної освіти в Україні, забезпечення психологічного
супроводу успішного підвищення кваліфікації педагогічних кадрів та
підготовку їх до запровадження інклюзивного навчання, підвищення
компетентності в питаннях дидактики навчання дітей з особливими освітніми

29
потребами, організувати цільове навчання завідувачів новостворених кафедр
корекційної освіти.
10. Посилити комунікації в системі післядипломної педагогічної освіти,
розширювати умови для розгортання докорінного обміну досвідом
інформаційного забезпечення змін в освіті та професійному навчанні педагогів.
11. Здійснювати оцінювання якості управлінської діяльності керівних
кадрів в освіті, розробляти та застосовувати показники ефективності їх освіти,
фахового, професійного рівня, практикувати різноманітні види, форми, методи
оцінювання якісних безперервних освітніх послуг педагогічним працівникам
та визначення і встановлення показників професійного розвитку педагога в
системі післядипломної педагогічної освіти.
Інститутом спільно з РДГУ досліджується проблема формування вчителя
як конкурентоспроможного фахівця, в процесі дослідження якої розкриваються
актуальні і практичні психолого-педагогічні підходи до професійного розвитку
і поведінки педагога в системі освіти регіону, ведуться розробки технологій
організації пошукової діяльності. Визначення особливостей педагогічного
дослідницького пошуку і основних етапів їх реалізації спрямовано на
методичне забезпечення підготовки педагога-дослідника та врахування
індивідуального стилю вчителя, формування його професіоналізму та
конкурентноздатності на освітньому ринку.
Пошуково-дослідницька діяльність носить прогностичний характер і
виконує функцію зворотного зв’язку між педагогічною діяльністю та системою
їх методичної підготовки. Структурування методичної роботи та організація
навчання педагогів-дослідників здійснюються на нетрадиційних підходах до
засвоєння відібраних методологічних знань та методики освіти дорослих.
Такими підходами стали:
- технологічний (сукупність способів і засобів взаємодії з метою
вирішення проблемних ситуацій у педагогічній практиці);
- конструктивний (подача проблемних ситуацій у такій послідовності,
що навмисне ставлять педагога у положення конструктора педагогічних
інновацій);
- дослідницький (самостійних дій у процесі розв’язання психолого-
педагогічних завдань значно більше, ніж пропонують загальні рекомендації).
Означений комплекс науково-методичних підходів, у залежності від
змісту методологічних знань і рівня оволодіння педагогами дослідницькими
якостями, дозволив використати різні конструкти методичної роботи у
міжатетаційний період у навчально-методичних кабінетах інституту, районних
(міських) методкабінетах, базових, опорних та експериментальних закладах.
Тому педагогічний ефект від інноваційної діяльності має комплексну
природу. Використовуючи спеціальні методи проектування професійного
розвитку педагогів на засадах інноватики і припущення про їх освіту упродовж
життя можна досягати вищих результатів педагогічної праці.
Отже, у результаті цілеспрямованого управління процесами інноваційної
діяльності з боку інституту в освіті можна досягти синергічного ефекту як
якісної готовності педагогів до інноваційної діяльності, що виникає в результаті

30
тісної взаємодії і спільної діяльності й характеризує інноваційний поступ
освіти. Наш досвід переконливо свідчить, що синергічний ефект виникає
внаслідок злиття в єдину систему безпервної освіти педагогів та спільної
взаємодії виділених нами умов ефективного управління інноваційною
діяльністю педагогів, а інноваційна діяльність інституту в курсовий і
міжатестаційний період є важливою умовою забезпечення ефективності
управління професійним розвитком педагога та визначає подальші напрями
педагогічних досліджень.

31
 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Управлінські та методичні майстерні

Макриця Людмила Іванівна,

начальник відділу освіти
Сарненської районної державної адміністрації

МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В ІННОВАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ
ОСВІТНІХ ОКРУГІВ САРНЕНСЬКОГО РАЙОНУ

Характерною тенденцією розвитку нинішньої загальноосвітньої школи є

відмова від уніфікованості загальноосвітніх навчальних закладів, їх
одноманітності. Відходять у минуле часи, коли тисячі українських шкіл
відрізнялися одна від одної хіба що назвою — так стандартизовані були
навчальний зміст, форми і методи роботи, система оцінювання навчальних
досягнень школярів тощо. Єдиний, а точніше, один підхід, одні засоби, один
орієнтир (середній учень), один результат — за окремими винятками
формування не індивідуальності, а масова підготовка “засобів” задоволення
потреб виробництва і суспільних інституцій.
Модернізація української школи відбувається досить стрімко і непросто,
але разом з тим планомірно. Адже доводиться відмовлятися від усталених
стереотипів, виробляти нові принципи шкільної освіти, формувати нові її зміст
і методи.
Сарненський відділ освіти з метою максимальної реалізації вільного і
рівного доступу учнів усіх загальноосвітніх навчальних закладів до якісної
освіти, оптимізації процесу впровадження профільного навчання, його
дидактично-методичного та матеріально-технічного забезпечення,
максимального задоволення пізнавально-прикладних інтересів та запитів учнів,
популяризації педагогічних здобутків навчальних закладів у питаннях
профільного навчання поставив перед собою завдання — створити
освітянську територію з освітніх округів, де б у кожному окрузі були
максимальні умови для задоволення потреб населення, що мешкає на його
території, а також скоординувати роботу всіх ЗНЗ, ДНЗ, позашкільних
установ та установ закладів культури та охорони здоровя, що входять до
певного округу.
На виконання наказу відділу освіти Сарненської РДА від 22 жовтня
2006 року «Про створення освітніх округів» в районі було створено 12
освітніх округів. Одним із них є Цепцевицький освітній округ.
Суб’єктами Цепцевицького освітнього округу є:
- 3 загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів:
- Ремчицька ЗОШ І-ІІІ ступенів;
- Тріскинська ЗОШ І-ІІІ ступенів;
- Цепцевицька ЗОШ І-ІІІ ступенів;

32
 - 1 загальноосвітня школа І ступеня;
- Висовська ЗОШ І ступеня;
- 1 загальноосвітня школа ІІІ ступеня;
- Цепцевицький НКП Сарненської вечірньої школи;
- 3 дошкільні навчальні заклади:с.Тріскині, с.Висове, с.Цепцевичі;
- заклади культури та медицини.
Враховуючи кадровий потенціал, матеріально-технічну базу, зручності
розташування та чисельність учнівського колективу, Цепцевицьку ЗОШ І-ІІІ
ступенів визнано опорним закладом. У ній навчається 610 учнів, крім
того на базі школи проходить навчання 180 учнів Сарненської вечірньої
школи Цепцевицького НКП.
На загальних зборах суб’єктів Цепцевицького освітнього округу
було обрано Раду округу, куди увійшли керівники всіх суб'єктів округу;
представники місцевого самоврядування; представники місцевих органів
державної виконавчої влади; представники громадськості. Між суб’єктами
Цепцевицького освітнього округу підписано договір про співпрацю.
Враховуючи потреби та запити всіх суб’єктів округу, був складений
та затверджений на засіданні ради округу Статут округу, Положення про
Цепцевицький освітній округ, Програма впровадження профільного
навчання, план роботи Цепцевицького освітнього округу, заходи якого
включені в плани роботи кожного навчального закладу округу.
Однією з визначальних тенденцій розвитку сучасної освіти є її
спрямованість на особистість людини. Вирішуючи завдання Концепції
профільного навчання, а також Програми впровадження профільного
навчання, поступово створюються умови для реалізації природних
задатків і можливостей дитини, охоплення профільним навчанням учнів
старшої школи, враховуючи їх бажання та інтереси.
Профільненавчання — це вид диференційованого навчання
старшокласників відповідно до їхніх освітніх потреб, зумовлених орієнтацією
на майбутню професію. Багато школярів уже в основній школі мають
уявлення про майбутню професію і намагаються здійснити свою мрію. Із
запровадженням зовнішнього незалежного оцінювання старшокласники
хочуть швидше «позбутися непрофільних предметів», а натомість більше
часу віддати тим предметам, які безпосередньо пов'язані з майбутньою
професійною діяльністю, а, отже, вибрані для проходження зовнішнього
незалежного оцінювання.
Однак, проблемою є те, що сільські школи через малу чисельність
учнів, не мають можливості повністю задовольнити різнопрофільні
інтереси школярів, а запровадження одного профілю не відповідатиме
соціальному замовленню батьків, інтересам учнів. Чинним законо-
давством у галузі освіти передбачено варіативність форм організації
профільного навчання. У школах, де наявні паралельні класи, може
запроваджуватися внутрішньошкільна багатопрофільність. Водно-
двокомплектній старшій школі можливе створення в класах
різнопрофільних груп за рахунок використання годин варіативної

33
складової. При цьому базове ядро навчальних предметів вивчається усіма
учнями класу за єдиними навчальними програмами, а частина часу
(близько 20 відсотків) — окремо у групах за програмами відповідних
профілів (напрямів), проте варіативна складова в такому навчальному
плані зводиться до мінімуму. Але й така модель не завжди є прийнятною
через малочисельність учнівського колективу. Адже в деяких школах
співвідношення «вчитель-учень» у сільській місцевості менше, ніж 12. У
діяльності керівників таких освітніх закладів виникають значні труднощі,
пов'язані з матеріально-технічним, кадровим забезпеченням: у
малокомплектних школах вчителі часто викладають предмети не тільки
за своїм фахом, а й суміжні (іноді навіть несуміжні), що ускладнює високий
рівень якості викладання а, отже, надання сільським школярам
відповідного рівня знань. Тому не кожна окремо взята школа зможе само-
тужки забезпечити виконання поставлених завдань.
Над вирішенням цього питання працює на даному етапі наш
освітній округ. І хоч ця справа ще перебуває у стані становлення, в
нашому освітньому окрузі є певні напрацювання та здобутки.
Враховуючи потреби та запити учнів та їх батьків, у Цепцевицькому
освітньому окрузі організоване профільне навчання за природничо-
метематичним, суспільно-гуманітарним та технологічним напрямами, а
відповідно біолого-географічним, біолого-хімічним, фізико-математичним,
української фiлологiї, історико-філологічним, інформаційно-технологічним,
технологічним профілями. Всього охоплено профільним навчанням 76
учнів Цепцевицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, 16 учнів Тріскінської ЗОШ І-ІІІ
ступенів, 21 учень Ремчицької ЗОШ І-ІІІ ступенів.
А саме – в Цепцевицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів організовано профільне
навчання з 5 профілів: біолого-географічного (17 учнів 10-11 класів),
біолого-хімічного (7 учнів 11-Б класу), історико-філологічного (7 учнів 11
– А класу), інформаційно-технологічного (26 учнів 10-Б класу) та
технологічного (19 учнів 10-11 класів). Навчання за технологічним
напрямом поділяється, в свою чергу, на спеціалізації: «Інформатичні
технології», «Кулінарія», «Українська вишивка» та «Будівельний
столяр».Профільне навчання здійснюється як усім класом, так і створені
динамічні групи.
Крім вивчення базових предметів, відповідно до профілів учні
відвідують факультативи та курси за вибором:
- за природничо-метематичним напрямом: «Людина і природа»,
«Розв’язування задач з географії», «Здоров’я людини», «Біологія очима
фізики», «Країнознавство», «Фізіологія рослин»;
- історико-філологічним профілем: «Український правопис», «Людина
і право», «Історія рідного краю»;
- технологічним профілем: «Основи сучасного виробництва».
У класі інформаційно-технологічного профілю за угодою з
Сарненським аграрним професійним ліцеєм вперше в районі, та й взагалі в
області, організовано професійне навчання за спеціальністю «Оператор

34
комп’ютерного набору», що дає змогу дітям у стінах школи здобути обрану
професію і по закінченню школи разом з атестатом про здобуття середньої
освіти отримати ще й свідоцтво про здобуття професійної освіти за
спеціальністю «Оператор комп’ютерного набору».
У Тріскінській ЗОШ І-ІІІ ступенів профільне навчання організовано за
біолого-хімічним профілем (11 учнів 11- го класу) та української філології (5
учнів 11-го класу), яке здійснюється в динамічних групах. При цьому
базове ядро навчальних предметів вивчається усіма учнями класу за
єдиними навчальними програмами, а частина часу - окремо у групах за
програмами відповідних напрямів, а саме:
- за природничо-математичним напрямом додатково вивчається
математика, біологія, географія, хімія;
- за гуманітарним напрямом – українська мова і література, історія,
німецька мова та суспільствознавство. Учні відвідують факультатив з
«Основ українського мовлення».
У Ремчицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів профільне навчання організовано за
природничо-математичним напрямом фізико-математичного профілю, при
цьому більше уваги звертається на математику, інформатику та фізику.
Учні старших класів відвідують факультатив з економіки.
Проблема вибору профілю навчання поки що не розв’язується належним
чином. Учні обирають його часто інтуїтивно, під впливом випадкових факторів.
Тому, на нашу думку, школярів необхідно заздалегідь готувати до
усвідомленого визначення профілю навчання відповідно з їх віковими
особливостями. Особливу актуальність така підготовка набуває у 8-9 класах
(допрофільна підготовка).
Ефективність допрофільного навчання вимагає налагодження дієвої
діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної школи,
профконсультаційної психодіагностики з метою визначення професійних
інтересів і якостей школярів для створення однорідних за підготовленістю та
інтересами мікроколективів (класів, груп).
Таким чином, старшим підліткам у 8-9 класах необхідно зробити
первинне професійне самовизначення, бути готовими до вибору профілю
навчання у 10 класі, а також виду і рівня продовження навчання після
закінчення основної школи. З метою виявлення професійних намірів
школярів у 9-х класах навчальних закладів округу введено курс«Основи
вибору професії», у 8-9 класах здійснюється допрофільна підготовка:
- у Цепцевицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів — з математики, української
мови, історії,географії, інформатики, екології та українознавства;
- у Тріскінській ЗОШ І-ІІІ ступенів — з математики, української
мови, географії та російської мови;
- у Ремчицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів — з математики, російської мови,
інформатики та економіки.
Допрофільна підготовка учнів дає змогу вирішити завдання:
- створення умов для виявлення нахилів та здібностей учнів;

35
 - формування практичного досвіду та інтересів у різних сферах
пізнавальної діяльності;
- орієнтації на вибір профілю навчання в старшій школі.
Із метою методичного супроводу профільного навчання та
підвищення фахової майстерності педагогічних працівників проводиться
робота з педагогами округу:працюють МО вчителів математичних
дисциплін, природничого циклу, вчителів української мови та літератури та
суспільних дисциплін, що дає можливість вчителям відповідно до своєї
спеціалізації обговорювати питання навчально-виховного процесу, сприяє
впровадженню в практику роботи вчителів ППД, досягнень сучасної науки та
інноваційних освітніх технологій. Уже другий рік працює творча група
вчителів, які викладають у профільних класах. На її засіданнях вчителі
обговорюють питання допрофільного та профільного навчання, враховуючи
зацікавлення та здібності учнів округу. Два роки поспіль серед
педагогічних колективів округу проводяться конкурси «Вчитель року»,
конкурси-ярмарки педагогічних ідей, переможці яких беруть участь у
районних та обласних конкурсах. Три проекти вчителів шкіл округу щодо
організації та впровадження профільного навчання здобули перемогу на
районному конкурсі-ярмарку педагогічних ідей. Це робота вчителя
інформатики Ремчицької ЗОШ І-ІІІ ступенів Дубовець Любов Іванівни (І
місце — 2009 рік), вчителя фізики Цепцевицької ЗОШ І-ІІІ ступенів
Мариніної Людмили Василівни (І місце —2008 рік, ІІ місце — 2009 рік) та
вчителя трудового навчання Цепцевицької ЗОШ І-ІІІ ступенів Росошика
Василя Васильовича (2 місце - 2009 рік ). Крім того, робота вчителя фізики
Мариніної Людмили Василівни «Комп’ютер — сучасний засіб навчання на
уроках фізики» на обласному конкурсі-ярмарці педагогічних ідей у 2009
році відзначена сертифікатом. У 2008-2009 навчальному році на
окружному семінарі вчителів географії обговорили питання застосування
новітніх технологій на уроках географії, на семінарі вчителів математики
- цікаві форми роботи з учнями з метою розвитку пізнавальних здібностей.
Вчителі шкіл нашого округу працюють за програмами профільного
навчання, затвердженими Міністерством освіти і науки України, і за
авторськими програмами. Це програми факультативів, які розробили вчителі
Цепцевицької ЗОШ І-ІІІ ступенів та затверджені науково-методичною
радою відділу освіти Сарненської РДА: «Розв’язування задач з географії»
(вчитель географії Сергійчук Галина Василівна), «Здоров’я людини»
(вчитель біології Леончик Любов Василівна), «Біологія очима
фізики»(вчитель фізики Мариніна Людмила Василівна),«Історія рідного
краю» (вчитель історії Прозапас Алла Дмитрівна).
Розроблені й авторські програми допрофільного навчання для учнів 8
– 9 класів: програми факультативів «Екологія» (вчитель біології Товкач
Людмила Йосипівна) та «Інформатика» (вчитель інформатики Росошик
Василь Васильович).

36
 Все це дає можливість скоординувати методичну роботу щодо
організації профільного навчання з педагогами округу, не залишивши
нікого поза увагою.
Проводячи аналіз роботи щодо ефективності впровадження
профільного навчання за два роки маємо відповідні результати:
- учні 11-х класів шкіл нашого округу брали участь у ЗНО і
відповідно до профілів навчання обирали предмети. Випускники шкіл на
ЗНО у 2009 році показали кращі результати, ніж у 2008 році. Більша
половина випускників отримали бали високого та достатнього рівнів;
- працевлаштування випускників щороку зростає.

Результати участі в ЗНО у (%) відповідно

Предмет до профілів навчання
2008 рік 2009 рік
Назва навчального

Достатній
Достатній
Високий

Високий
закладу
рівень

рівень

рівень

рівень
Ремчицька ЗОШ
Фізика 50 100
І – ІІІ ступенів
Математика 48 50
Біології 50
Цепцевицька ЗОШ
Біологія 54 25 48
І – ІІІ ступенів
Історія 48 10 50
Географія 15 50 100
Українська
мова та 5 35 10 45
література
Українська
Тріскинська ЗОШ І –
мова та 30 40
ІІІ ступенів
література

2008 рік 2009 рік

За профілем
За профілем
випускників

випускників
кількість

кількість
Загальна

Загальна
Коледжі

Коледжі

Назва навчального
ВПТУ

ВПТУ
ВНЗ

ВНЗ

закладу

Ремчицька ЗОШ І – ІІІ

18 9 6 1 12 14 10 1 4 7
ступенів
Тріскинська ЗОШ І –
19 8 6 5 12 18 9 5 4 11
ІІІ ступенів
Цепцевицька ЗОШ І –
32 16 8 8 26 34 19 7 8 30
ІІІ ступенів

37
 Розглянувши організацію профільного навчання в старшій школі
нашого округу, можна зробити висновок: у процесі профільного навчання
розв’язується одне з головних завдань сучасної загальноосвітньої школи
України — формування і розвиток особистості на основі врахування
індивідуальних особливостей учнів, їхніх освітніх потреб, нахилів, інтересів і
здібностей, зумовлених орієнтацією на майбутню професію.
Проте організація профільного навчання в освітніх округах у
сучасному нормативному полі стикається з певними ризиками:
1.Відсутня нормативно-правова база функціонування освітніх округів
з питань організації міжшкільних факультативів, спецкурсів та курсів за
вибором.
2. Недостатня матеріально-технічна база для забезпечення викладання
навчальних предметів на базі кількох навчальних закладів.
3. Наявні труднощі в отриманні профільної та допрофільної підготовки
через відсутність шкільного автобуса.

38
 Шидловська Софія Олександрівна,
завідувач комунальної науково-методичної установи
«Володимирецький районний методичний кабінет»
Володимирецької районної ради

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ПРАЦІВНИКІВ РАЙОННИХ, МІСЬКИХ МЕТОДИЧНИХ СЛУЖБ:
ІННОВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

Управління інноваційним розвитком РМК має відбуватися з

використанням адекватних засобів, насамперед управлінських інноваційних
технологій: діагностичних, зокрема андрагогічної діагностики, інформаційних,
економічних, управління персоналом тощо.
Незаперечним є твердження: хто володіє інформацією, той володіє
ситуацією. Інформаційне забезпечення діяльності РМК – це основа в організації
роботи його керівника.
Пропонуємо інформаційно-аналітичну систему (ІАС) діяльності
Володимирецького РМК, що містить матеріали, необхідні для успішного
управління установою. Цей продукт – наше бачення пошуку одного зі шляхів
створення інформаційного середовища РМК (див. рис.1).

Рис.1
Його створення проходило у два етапи: на І етапі було здійснено
моделювання та організацію побудови ІАС; ІІ етап – подальша модернізація
системи з використанням інформаційно-комп’ютерних технологій, створення
бази оперативної та підсумкової інформації, завдяки якій організовано форми
звітності та проведення моніторингу методичної роботи.
В основі системи використано інтегрований пакет MicrosoftOffice, який
поєднує у собі можливості текстового, графічного редакторів, електронних
таблиць з теми «Управління базами даних». Компоненти цього пакету мають
схожий інтерфейс, передбачають єдині правила роботи з програмами, зручний
експорт-імпорт об’єктів.
Зміст інформаційно-аналітичної системи включає такі розділи:
1. Нормативно-правова база сучасної освіти України.
2. Нормативно-методичне забезпечення навчально-виховного процесу.

39
 3. Аналіз педагогічних кадрів закладів освіти району.
4. Планування діяльності РМК.
5. Робота активу РМК.
6. Науково-методичне та процесуальне забезпечення діяльності
керівника РМК, методистів.
7. Моніторингові дослідження у діяльності РМК.
8. Форми та зміст науково-методичної роботи.
9. Науково-методичний супровід функціонування освітніх округів.
10. Видавнича діяльність РМК.
11. Вивчення, узагальнення та впровадження педагогічного досвіду та
інноваційних педагогічних технологій.
12. Дослідно-експериментальна робота з педагогами.
13. Робота з обдарованими школярами.
За допомогою гіперпосилань зі сторінки «Зміст» можна відкрити будь-
який розділ, не гортаючи усі сторінки системи, і так само повернутися назад
(див. рис. 2):
Повернутис
я до «Зміст»

гіперпосиланн

Рис. 2
Кожна сторінка системи становить структуру розділу, а змістове
наповнення несуть прикріплені матеріали.
Так, розділ «Нормативно-правова база» містить нормативні документи,
необхідні для організації ефективної роботи РМК: закони, положення,
інструкції тощо; локальні документи: Статут установи, положення, посадові
інструкції та ін. (див. рис. 3).

Рис. 3

40
 У наступному розділі – «Нормативно-методичне забезпечення навчально-
виховного процесу» - розміщені державні стандарти, навчальні програми, в
тому числі з профільного навчання (академічний, рівень стандарту та
профільний рівень), інструктивно-методичні листи, методичні рекомендації
Рівненського ОІППО, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
(див. рис. 4).

Рис. 4
У розділі «Планування діяльності РМК» містяться концепція розвитку
РМК, перспективний та річний плани роботи установи, структура методичної
роботи з педагогами району, алгоритм реалізації науково-методичної
проблемної теми та план роботи на кожному з етапів, план роботи науково-
методичної ради РМК тощо.
Найбільше місця відведено розділу «Форми та зміст науково-методичної
роботи», де розміщені матеріали планування методичної роботи з педагогами за
напрямками (див. рис. 5). Одним із пріоритетних напрямів роботи РМК є
підвищення управлінської майстерності керівників закладів освіти району:

Рис. 5
Сторінки системи, що містять матеріали планування методичної роботи
кожного з методистів, демонструють різні форми роботи (як традиційні, так і
нетрадиційні) з підвищення рівня педагогічної майстерності: управлінський
університет, педагогічний клуб, опорні школи, методична естафета,
педагогічний КВК, творча майстерня, методичні студії, педагогічні сесії, літня
школа, портфоліо методиста та ін.

41
 Сьогодні кожен методист районного методичного кабінету має власне
електронне портфоліо, у якому зосереджені матеріали його роботи відповідно
до посадових обов’язків (див. рис. 6,7).

Рис. 6

Рис. 7
Дана система містить також матеріали методичної роботи в освітніх
округах, вивчення та впровадження педагогічного досвіду та інноваційних
педагогічних технологій, дослідно-експериментальної роботи з педагогами,
участі у всеукраїнських та міжнародних виставках, проектах, роботи з
обдарованими школярами тощо.
Інформаційні технології є потужним засобом методичної роботи. Вони
приваблюють своєю наочністю, зручністю в опрацюванні інформації та
безліччю можливостей для самостійної роботи. Тому їх використання є
сьогодні головною умовою ефективності роботи методичних служб.

42
 Мельнікова Наталія Леонідівна,
завідувач методичного кабінету
відділу освіти Дубенської
районної державної адміністрації

МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Цікавість до навчання — це своєрідна скарбниця, яку треба оберігати та

збагачувати. Розум не може зосередитися на всьому, він відкидає нецікаве,
нудне й емоційно монотонне.
Щоб розбудити емоції, почуття й думки своїх учнів, учитель активно
працює над удосконаленням себе як професіонала, знаходить позитив і негатив
у власній діяльності. Адже сильним, досвідченим, конкурентоспроможним стає
лише той педагог, який уміє аналізувати свою працю.
Щоб розбудити емоції, почуття й думки вчительської громади, своїх
колег та учнів, районна методична служба активно працює над утіленням у
навчально-виховний процес ефективних форм методичної роботи. Тому що
тільки у спільному процесі, у спільній діяльності можна, навчаючи інших,
навчатися самому.
У зв’язку з цимнауково-методичну роботу із працівниками дошкільних,
загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів району варто розглядати
як цілісну систему взаємопов’язаних дій і заходів, що базується на досягненнях
сучасної психолого-педагогічної науки, педагогічного досвіду, конкретного
аналізу навчально-виховного процесу та рівня професійної компетентності
педагогічних кадрів.
З цією метою районний методичний кабінет із 2006 року розпочав
експериментальну діяльність із дослідження проблеми «Підготовка вчителя до
інноваційної діяльності» в рамках науково-пошукового проекту тимчасового
науково-дослідного колективу НДЛ інноваційних виховних технологій РДГУ
«Формування вчителя як конкурентоспроможного фахівця за умов модернізації
освітньої галузі в Україні» (науковий керівник – професор Т.Д. Дем’янюк).
На першому, діагностико-концептуальному етапі дослідження, члени
тимчасового творчого колективу уточнили на основі аналізу психолого-
педагогічної літератури сутність ключових понять із даної теми, визначили
об’єкти аналізу, розробили діагностичне забезпечення експерименту. Адже
саме створення ефективного діагностичного механізму допомагає виявити
конкретні резерви в діяльності педагогічних колективів експериментальних
навчальних закладів, потреби у професійному вдосконаленні. З цією метою у
методичному кабінеті створено банк анкет, який постійно поповнюється.
За результатами моніторингових досліджень члени тимчасового творчого
колективу розробили модель конкурентоспроможного вчителя, захист якої
відбувся на засіданні НДЛ інноваційних виховних технологій.

43
 За результатами проведеного діагностування було змодельовано і умовне
дерево «інновацій», на якому плодами відповідних кольорів позначено сильні
та слабкі сторони у здатності педагогів до інноваційної діяльності.
Структура методичної роботи з педагогами району також змодельована
на основі матеріалів діагностики, із урахуванням умов та особливостей нашого
району, де функціонують лише сільські заклади.
Діяльність на ІІ формуючому етапі спрямовувалася на реалізацію
освітньої програми, яка розроблена з урахуванням результатів проведених
моніторингових досліджень. Зміст даної освітньої програми включає чотири
розділи:
 “Я – особистість”;
 “Я –фахівець”;
 “Я – майстер”;
 “Я – новатор”.
В основу означених розділів покладено основні компоненти моделі
конкурентоспроможного вчителя.
Відповідно до сучасних вимог, науково-експериментальну діяльність
методичної служби необхідно організовувати таким чином, щоб розвиток
інноваційного середовища в районі відповідав цілям і завданням
загальнодержавної політики розвитку освіти. Теоретико-методологічною
основою для методичного супроводу в даному напрямку є нормативні
документи:
- Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності
(затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 07.11.2000
№522);
- Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний
заклад (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від
23.11.2009 № 1054) (перелік на слайді), а також ключові положення Концепції
інноваційного розвитку України та менеджменту інновацій в освіті.
Теоретичні основи інноваційного менеджменту передбачають, що будь-
яка інновація має «ядро», джерело, носія.
«Ядро» (смисловий центр), яке характеризується новою науковою ідеєю
– НДЛ інноваційних виховних технологій кафедри теорії і методики виховання
РДГУ; джерело характеризується дослідницькою діяльністю вченого-педагога
або пошуковою практикою вчителя, керівника, колективу. На сьогоднішній
день таким джерелом є власне районний методичний кабінет, що має статус
експериментального та статус філії НДЛ інноваційних виховних технологій
РДГУ. Саме в такому режимі і мають сьогодні функціонувати районні (міські)
методичні служби.
Крім того, в районі діють 2 заклади, що проводять експеримент
всеукраїнського рівня, 1 – регіонального, що має статус шкільної філії НДЛ. 4
загальноосвітні школи, 1 ДНЗ і районний Будинок учнівської молоді розпочали
експериментальну діяльність у рамках дослідження теми РМК «Організаційно-

44
методичні умови формування інноваційної культури сучасного педагога», що
свідчить про системний підхід до здійснення інноваційної діяльності.
Носіями інновацій є творчі, енергійні люди, які фахово здатні та
морально зацікавлені у впровадженні інноваційних змін, опануванні та
реалізації нового. У нашому випадку це методисти, креативні особистості,
прекрасні люди, особистий приклад діяльності яких має неабиякий вплив на
створення інноваційного середовища у районі. Діяльність працівників нашого
методкабінету – це сплав творчої думки і натхненної праці, стимулом
педагогічної творчості для яких є визнання колег та громадськості, а
рушійною силою – прагнення надавати дієву методичну допомогу.
Свідченням цього, у першу чергу, є їхній кваліфікаційний рівень (із 13
членів колективу двоє працівників – посадові особи: завідувачі РМК, РПМПК;
2 — спеціалісти І категорії, 8 — вищої, 1 — спеціаліст. Із них: 2 — вчителі-
методисти, 1 — старший учитель, 4 — відмінники освіти України).
Науково-дослідна експериментальна робота сприяєактивному
впровадженню педагогічних інноваційу змісті навчання й виховання:
• впровадження державних стандартів освіти, загальнодержавних
концепцій виховання дітей та молоді на засадах національних, родинних,
громадянських, індивідуальних цінностей особистості;
• розробка районних програм, які впроваджуються у практику
навчально-виховної діяльності закладів освіти:
• районна програма національного виховання учнівської молоді
Дубенського району на 2008-2020 роки;
• районна програма роботи з обдарованою молоддю на 2011 - 2014 роки;
• районна цільова соціальна програма розвитку позашкільної освіти на
період до 2014 року;
• освітня програма з формування вчителя, готового до здійснення
інноваційної діяльності;
• стратегія розвитку методичної служби району на період 2010 - 2015
років;
• створення авторських навчальних, виховних планів і програм,
підручників, посібників, виховних систем, що занесені до банку даних РМК.
Продемонструємо на прикладі Студянської ЗОШ І-ІІІ ступенів,
експериментального закладу всеукраїнського рівня, результати співпраці
науковців, РМК та закладу освіти. Така співпраця – обов’язкова вимога для
функціонування сучасного методичного кабінету. У взаємодії здійснено
розробку нормативно-правової бази, зокрема:
- Концепції української національної школи-родини;
- організаційно-функціональної структури педагогічного процесу та
структурно-логічної моделі системи навчання і виховання у школі-родині;
- моделі процесу духовно-морального становлення особистості;
- моделі державно-громадського управління в школі-родині;
- цільову творчу програму «Я – Родина – Україна»;
- авторські програми курсів за вибором, факультативів, гуртків.

45
 Саме завдяки науковому супроводу ми можемо стверджувати і про
організаційні інновації у структурі діяльності навчальних закладів: створення
варіативних організаційних структур. Так, у Семидубському аграрному ліцеї і
ЗОШ І-ІІ ступенів у рамках науково-дослідної експериментальної роботи
створено відділення допрофесійної і початкової професійної підготовки
дітей та молоді.
Науково-дослідна експериментальна робота сприяєактивному
впровадженню педагогічних інновацій у формах і методах навчання та
виховання.
Організовуючи діяльність методкабінету на засадах методичного
менеджменту, складовими якого є самоменеджмент, тобто сучасні технології
самоосвіти, самовдосконалення, особистісного зростання кожного методиста,
та проектна діяльність, з метою розвитку творчості працівників методичної
служби, збагачення методичного арсеналу, серед працівників РМК проведено
конкурс проектів «Методичний олімп». Адже успіх педагога може створювати
методист, який сам переживає радість успіху. Методичні проекти, які визнані
переможцями, опубліковані на сторінках авторитетного часопису «Управління
освітою» (№19, 20 – жовтень 2010 року).
Зусилля працівників методкабінету спрямовані на створення в районі
системи сервісних послуг для розвитку педагогічної майстерності, творчої
ініціативи педагогічних працівників, удосконалення форм і методів підвищення
їхньої кваліфікації, на координацію діяльності методкабінетів навчальних
закладів. Зупинюся детальніше на формах методичної роботи з педагогічними
кадрами нашого району, через які реалізується вже згадана вище освітня
програма, що розроблена в рамках експерименту.
Розділ І. Я — особистість
Глибше пізнати сутність і структуру власного «Я», розвинути уяву та
творчість, впевненість у собі, подолати певні комплекси, змінити на краще своє
сьогодення і серйозно впливати на майбутнє допомагають учителю
психологічні та особистісно рольові ігри, психологічні практикуми, тренінгові
заняття, індивідуальні бесіди, самопрезентації, які майстерно проводять
практичні психологи.
Розділ ІІ. Я — фахівець
Форми роботи, передбачені у даному розділі програми, спрямовані на
поглиблення професійної компетентності педагога.
Головною опорою районного методичного кабінету з питань
удосконалення навчально-виховного процесу і методичної роботи в освітньо-
виховних закладах, а також у системі підготовки і підвищення кваліфікації
педагогічних працівників, є методичні об’єднання учителів.
У сучасних умовах робота методичних об’єднань підпорядкована
головній меті – надання дієвої, практичної допомоги вчителю, підвищення його
педагогічної майстерності, застосування методів, які сприяють активізації
пізнавальної діяльності учителів, організації їх самостійної роботи.
Як правило, обов’язковим структурним елементом будь-якого засідання
методичного об’єднання є практична робота: моделювання уроку або

46
фрагмента, розв’язування ситуаційних задач, застосування диспутів, ділових та
рольових ігор, організація динамічних ситуацій з метою одержання вчителями
інформації про досягнення науки і перспективний педагогічний досвід.
Актуальним проблемам реформування освітнього закладу, педагогічної
теорії, досягненням науки, техніки та культури, конкретним проблемам
методики викладання предмета, що не використовується вчителями у їхній
практичній діяльності, але потребує удосконалення, присвячуються семінари-
практикуми.
Проведення семінарів-практикумів у інтерактивному режимі із
використанням тренінгових вправ, дискусійних елементів, відкритих уроків і
позакласних заходів, огляду педагогічної виставки і нової методичної та
педагогічної літератури робить їх більш змістовними, корисними.
Районний методичний кабінет до кожного такого заняття на допомогу
керівникам освітніх закладів, учителям готує рекомендації, пам’ятки, матеріали
для проведення «ділової гри» з різних тем тощо.
Груповою формою підвищення кваліфікації вчителів є участь у роботі
творчих або проблемних груп.
З метою надання дієвої допомоги педагогам, які лише розпочинають
свою професійну діяльність, у районі успішно проходять заняття у Школах
становлення молодого вчителя,новопризначеного керівникатазаступника
директора школи. Адже «молодий спеціаліст стає хорошим учителем, перш за
все, завдяки атмосфері творчої співпраці педагогічного й учнівського
колективу». (В.О. Сухомлинський)
Неабиякою популярністю у наших педагогів користується ярмарок
педагогічних ідей. Цьогоріч 22 лютого проведено вже VІІІ районний конкурс-
ярмарок "Освітянські обрії Дубенщини - 2011", який передбачав презентацію
найефективніших методів навчання і виховання, показ системи роботи
найкращих учителів, вихователів, педагогічних колективів. На виставці
презентувалися документальні, ілюстративні, інформаційні матеріали;
методичні розробки, тематичне планування тощо. Членами експертних комісій
обласного етапу ярмарку наші роботи відзначено двома Гран-прі, грамотами
переможців у 8 номінаціях із 10 визначених.
Розділ ІІІ. Я — майстер
Форми роботи, визначені даним розділом, спрямовані на:
- удосконалення майстерності педагогів;
- розвиток їх здатності до творчості, пошук оригінальних, нестандартних
підходів до вирішення різноманітних педагогічних проблем;
- формування бажання працювати по-новому, експериментувати; ділитися
досвідом (як позитивним, так і негативним) з колегами для осмислення
педагогічних інновацій.
Серед них:
- майстер-класи переможців І туру, лауреатів ІІ туру Всеукраїнського
конкурсу «Вчитель року»;
- заняття у Школах педагогічного досвіду та школах педагогічної
майстерності, вивченого районним методичним кабінетом, роботою яких

47
керують вчителі-методисти рідної мови, української та світової літератури,
початкових класів, біології;
- методичні майстерні;
- методичні лабораторії.
Створенню атмосфери творчості, діловитості, новизни і захоплення
сприяє проведення аукціонів творчих ідей, що є хорошим засобом розвитку
ініціативи і творчості вчителя, узагальнення і поширення досвіду, підвищення
авторитету творчої особистості.
Традиційно у грудні проходить І тур Всеукраїнського конкурсу
професійної майстерності «Вчитель року».
Розділ ІV. Я — новатор
Форми роботи, передбачені у даному розділі, спрямовані на:
- переорієнтацію свідомості вчителя щодо особистості учня та власної
особистості як цінності та самоцінності;
- формування нового педагогічного мислення;
- розширення, поглиблення та здобуття нових знань про інноваційні
технології навчання та виховання, формування практичних навичок їх
упровадження у практику власної педагогічної діяльності;
- організацію професійної діяльності в інноваційному режимі.
У методичному арсеналі районної методичної служби, за оцінкою
учасників, саме ці форми визнані цікавими, ефективними, корисними.
6 листопада 2009 року на подвір’я Мирогощанської ЗОШ І-ІІІ ступенів
«вдало висадивсяпедагогічний десант»із обласного центру. 10 педагогів, серед
яких заслужені вчителі України — доктор педагогічних наук Степан
Пальчевський, кандидат педагогічних наук Олег Желюк, вчителі-методисти
Володимир Гоголь, Олег Фідря, продемонстрували високу педагогічну
майстерність, а наші вчителі відчули радість за успіх колег, пережили
позитивні емоції від побаченого й почутого.
Така акція спілкування колег надихнула учителів на нові ідеї, і завдяки
спільним зусиллям працівників РМК та учителів-новаторів районна методична
скарбничка збагатилася ще однією інноваційною для педагогів району формою,
назва якої Панорама показових уроків «Педагогічний десант по Дубенськи».
Протягом двох років наші «десантники висаджувались» у школах району,
області, демонструючи застосування сучасних інформаційних технологій на
уроках історії, фізики, української мови, музики, інтерактивних технологій на
уроках читання та курсу «Я і Україна» в початкових класах, впровадження
програми «Росток» на уроці математики у 2 класі, відкриваючи для себе нові
грані саморозвитку, а для своїх колег — нові горизонти для професійного
вдосконалення.
Методичною новинкою для педагогів-новаторів Дубенщини став і Салон
педагогічних інновацій.Відштовхуючись від етимології слова «салон»,
французького походження, що означає зал, кімната для прийому, ми розробили
структуру нашого салону:

48
 - у залах проводимо творчі збори з метою прийняття рішень,
рекомендацій до виконання;конкурси та презентації проектів, моделей із
організації навчально-виховної роботи, науково-методичного супроводу;
- у Клубі любителів та шанувальників прекрасного, мета діяльності якого
– сприяння розвитку високого рівня загальної й моральної культури вчителя,
керівника закладу освіти, постійного прагнення до самовдосконалення,
пройшли заняття «Митець, що вірує у правду і любов», присвячене майстру
художнього слова та живопису Володимиру Вознюку, «Любов, музика і
література», присвячене митцям світової класики, урок краси і духовності
«Дермань – цариця сіл Волинських», виїзне засідання «Царицин сад або
таємниці Софії Вітт-Потоцької» до Софіївського парку. Ми піднялися вище
хмар, відчувши силу і красу природи. Ми здолали самих себе, не зігнулися
перед буревієм, та величну й неприступну Говерлу підкорили.А зовсім
нещодавно відкрили легенди древніх Каменця та Хотина.
Ефективно проходить фестиваль педагогічної майстерності, програмою
якого передбачено:
- панораму показових занять вихователів ДНЗ (включено з ініціативи та
на прохання працівників дошкільних установ після позитивного резонансу
педдесанту по-Дубенськи);
- аукціон методичних знахідок;
- творчі звіти районних методичних об’єднань.
Кожен навчальний рік завершується заняттями у літніх школах
директорів шкіл, заступників, у рамках яких у ході неформального спілкування,
під час спортивних ігор, музичних забав, різноманітних естафет ми
удосконалюємо свої вміння організовувати КТС, відпочиваємо від дрескоду,
відновлюємо сили та енергію, даруємо один одному тепло сердець та розмаїття
нових ідей.
Вагому роль у особистісно орієнтованій системі професійного зростання,
науково-експериментальній діяльності кожного педагога відіграє організація
самоосвітньої діяльності:
- робота з індивідуальної науково-методичної проблемної теми;
- опрацювання літературних джерел;
- виступи на засідання методичних об’єднань, творчих груп, ШПД тощо
шкільного, районного, обласного рівнів;
- презентація досвіду роботи;
- звіти (наукові, творчі) про самоосвітню діяльність;
- узагальнення результатів у формі звітів, буклетів, публікацій,
авторських посібників, виставок тощо.
Якщо аналізувати вищезгадані форми методичної роботи через призму
управлінської діяльності, то вони належать до групи внутрішньорайонних.
Педагоги району також свій професійний рівень підвищують
диференційовано за традиційними та нетрадиційними зовнішніми формами,
будучи їх активними учасниками.
Саме завдяки координації методичної роботи та науковому
консультуванню, тісній співпраці з Рівненським обласним інститутом

49
післядипломної педагогічної освіти, науково-дослідною лабораторією
інноваційних виховних технологій РДГУ, Інститутом інноваційних технологій і
змісту освіти, Інститутом проблем виховання НАПН України, педагоги
Дубенського району мають змогу брати активну участь у навчальних семінарах,
методичних мостах, школах методичного активу, майстер-класах та тренінгах,
виїзних семінарах, виставках, естафетах обласного до міжнародного рівнів.
Методичний супровід дослідно-експериментальної діяльності передбачає
й інформаційне забезпечення. Інноваційна проблематика має окрему рубрику,
ефірний час у ЗМІ. Так, на Дубенській телевізійній станції створено серію
передач «Шкільний передзвін», мета яких – популяризація та поширення
позитивного досвіду експериментальних закладів освіти Семидубів, Студянки,
Повчі, Берега, Мирогощанського ДНЗ.
Педагоги нашого району — автори друкованих матеріалів у фахових
журналах, газетах обласного, всеукраїнського рівнів. На основі досліджень і
аналізу досвіду роботи експерименетальних навчальних закладів
всеукраїнського рівня – Семидубських аграрного ліцею і загальноосвітньої
школи І-ІІ ступенів та Студянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, районного методичного
кабінету видано навчально-методичні посібники «Інноваційні технології
трудового виховання учнів», «Духовно-моральне виховання учнів у школі-
родині», «Інноваційні процеси розвитку методичної роботи в районі».
Доброю традицією стало і видання спецвипусків газети «Вересневі
передзвони», яку отримує кожен учасник серпневої конференції педагогів
Дубенщини, та відеофільму «Миттєвості шкільного життя», який наявний у
медіатеках як методкабінету, так і кабінету координації.
Крім того, у медіатеці РМК наявні:
- банк освітніх інноваційних технологій;
- банк педагогічного досвіду;
- анотований каталог матеріалів виставки – ярмарку «Освітянські обрії
Дубенщини»;
- банк авторських програм;
- реєстр комп’ютерних програм та програмових педагогічних засобів;
- база даних про творчо працюючих керівників та заступників директорів;
- серія «Вчителі – методисти».
Усі бази в електронному варіанті наявні і в шкільних методичних
кабінетах. Схвальну оцінку отримує і щорічний випуск «Методичного
календаря» як творчого доповнення до річного плану.
З метою оцінки ефективності та результативності системи методичної
роботи, було проведено моніторингове дослідження характеру інноваційних
змін в освітній галузі району, у ході якого було встановлено, що внаслідок
впровадження інновацій підвищились:
- якість освіти – 47%;
-рівень професійної майстерності педагогічних кадрів – 49%;
- якість управління закладом освіти – 20%;
- конкурентоспроможність закладу освіти – 61%.

50
 На думку 74% опитаних, запровадження педагогічних інновацій
безумовно сприяє забезпеченню якісної освіти.
95% респондентів використовують інноваційні педагогічні технології у
власній педагогічній діяльності.
Рівень готовності до здійснення інновацій, зокрема до експериментальної
роботи, відображено у наступних діаграмах.
Знання щодо змісту понять
“Інновація”,
“інноваційна діяльність”,
“інноваційний процес”,
“інноваційна культура педагога” 61%

20%
17%

2%

НИЗЬКИЙ СЕРЕДНІЙ ДОСТАТНІЙ ВИСОКИЙ

РІВЕНЬ РІВЕНЬ РІВЕНЬ РІВЕНЬ

Рис. 1
Знання щодо змісту педагогічних інновацій, які запроваджуються
в освітній системі України, інших держав

57%

27%

14%
2%

НИЗЬКИЙ СЕРЕДНІЙ ДОСТАТНІЙ ВИСОКИЙ

РІВЕНЬ РІВЕНЬ РІВЕНЬ РІВЕНЬ

Рис. 2

51
 Уміння щодо практичного впровадження інноваційних технологій

53%

25%
19%

3%

НИЗЬКИЙ СЕРЕДНІЙ ДОСТАТНІЙ ВИСОКИЙ

РІВЕНЬ РІВЕНЬ РІВЕНЬ РІВЕНЬ

Рис. 3
Мова цифр завжди суха, але саме відсотки для мене, керівника районної
методичної служби, дають необхідну інформацію для спрямування роботи
методкабінету, методичних кабінетів загальноосвітніх навчальних закладів на
формування «найбільшої цінності у світі – людини – творця, який несе в собі
всі властивості й цінності роду, стверджує у світі добро, любов, красу й розум»
(І. Кант). Бо лише така людина готова до самовдосконалення, творчого пошуку
й експерименту, інноваційної діяльності.

52
 ЗАСІДАННЯ ВЕЛИКОЇ МЕТОДИЧНОЇ РАДИ

Питання для розгляду:

1. Формування інноваційного освітнього простору регіону.
2. Упровадження системи компетенцій – основа підготовки
конкурентоздатних фахівців системи післядипломної педагогічної освіти.

Ковальчук Петро Петрович,

проректор із науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків,
доцент кафедри управління освітою Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

РІВНЕНСЬКИЙ ОІППО У ВЕБ-ПРОСТОРІ.

МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ
На даному етапі Рівненський обласний інститут перебуває на стадії
формування інформаційно-освітнього середовища регіону. Уже створено
освітній портал, який діє на базі управління освіти і науки
облдержадміністрації. Із 2009 року у РОІППО функціонує сайт інституту.
На сайті представлено історію інституту, його кафедри, кабінети,
науково-методичну та наукову роботу, роботу щодо здійснення моніторингових
досліджень якості освіти, розміщено матеріали на допомогу педагогічним
працівникам та учасникам ЗНО.
Оперативно подається інформація про результати предметних олімпіад,
нормативна база з актуальних питань функціонування освітньої галузі,
анонсуються заходи, які мають бути проведені в інституті.Зокрема, на головній
сторінці представлено анонси найважливіших подій та оперативна інформація
про останні новини.
До відома освітян області на сайті розміщено річні та місячні плани
роботи інституту, а також звіти про роботу закладу.
Значна увага приділяється висвітленню нормативної бази проведення
зовнішнього незалежного оцінювання, організаційних заходів з питань ЗНО,
зокрема, реєстрації учасників ЗНО, особливостей проведення пробного
тестування, матеріали щодо організації моніторингових досліджень якості
освіти.
У розділі «Наукова робота» висвітлено діяльність ученої ради РОІППО,
міжнародну діяльність інституту, роботу науково-дослідних лабораторій,
інформацію про науково-практичні конференції, які проводяться у закладі.
Розділ «Нормативні акти Президента України, КМУ, МОН» містить зміст
основних нормативних документів, які регламентують діяльність закладів і
установ освіти.
З метою оперативного доступу до інформації учнів, сайт дає посилання на
електронні версії підручників.

53
 Суттєво представлені на сайті інституту його кабінети. Найбільше
матеріалів подано працівниками кабінетів координації методичної роботи,
інформаційних освітніх технологій, виховної роботи, роботи з обдарованими
учнями, кабінету-центру експертизи та моніторингу якості освіти, управління
закладами середньої освіти, дистанційної освіти, кабінету-центру практичної
психології і соціальної роботи, інформатики.
Зокрема, освітяни можуть ознайомитися з методичними рекомендаціями
щодо викладання навчальних предметів у поточному навчальному році.
Кабінетом координації методичної роботи у категорії «Медіатека»
розміщенобанк педагогічних технологій, базу даних авторських програм курсів
за вибором ЗНЗ Рівненської області, базу даних переможців ІІ туру
Всеукраїнського конкурсу «Учитель року», базу даних переможців та лауреатів
ІІІ туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року», анотований каталог VI
обласного конкурсу-ярмарку педагогічної творчості «Педагогічні здобутки
освітян Рівненщини», анотований каталог VII обласного конкурсу-ярмарку
педагогічної творчості «Педагогічні здобутки освітян Рівненщини», Банк
педагогічного досвіду освітян Рівненщини .
Кабінети іноземних мов та рідної мови, української і світової літератур,
початкової освіти представили досвід кращих педагогів;
кабінет виховної роботи – орієнтовну програму національного виховання
та матеріали для вчителів «Доступно про НАТО»;
кабінет початкових класів – методичні рекомендації щодо підготовки до
конкурсу «Вчитель року» і поради щодо створення презентації;
кабінет позашкільної освіти – Програму розвитку позашкільної освіти
Рівненщини на 2009 – 2015 роки;
кабінет управління закладами середньої освіти систематично інформує
про заняття обласних шкіл управлінської майстерності, майстер-класів,
громадсько активних шкіл.
Кафедрою корекційної роботи підготовлено посібник «Гуманістично-
психологічний підхід у роботі з дітьми з особливими потребами», а
лабораторією інклюзивної освіти — посібник «Технології навчання дітей з
особливими освітніми потребами».
Кабінет інформаційних освітніх технологій розмістив на сайті посібники:
"Застосування інформаційно-комунікаційних технологій у педагогічній
діяльності», "Використання інформаційно-комунікаційних технологій у
навчально-виховному процесі", "Використання спеціалізованих програмних
засобів під час вивчення фізики у ЗНЗ », "Електронна дошка 3M Digital Board.
Посібник користувача", презентацію «Навігація географічними сервісами та їх
застосування у педагогічній діяльності».
Кабінет географії та економіки розмістив методичні рекомендації щодо
вивчення стану методичного забезпечення навчання предметів, рівня
навчальних досягнень учнів ЗНЗ методистами районних (міських) відділів
(управлінь) освіти, а також інформацію про порядок закінчення навчального
року та проведення державної підсумкової атестації у ЗНЗ в 2010/2011 н.р.».

54
 Кабінет математики на допомогу вчителеві розмістив тематичне
планування уроків алгебри та початків аналізу (10 клас-академічний рівень та
профільні класи), презентацію «Особливості підготовки учнів до ЗНО – 2011 з
математики», електронні версії підручників алгебри і геометрії для 10 класу,
зразки завдань ІІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з математики (умови та
розв’язки для всіх класів).
Кабінет роботи з обдарованими дітьми подає інформацію про підсумки
Всеукраїнських олімпіад, турнірів, конкурсів, а також нормативну базу щодо
організації роботи з даними категоріями учнівської молоді.
У розділах ЗНО, моніторинг якості освіти та кабінетом-центром
експертизи та моніторингу якості освіти регулярно поновлюється інформація,
яка надзвичайно необхідна громадськості: особливості проведення ЗНО,
нормативна база з даних питань, правила вступу у вищі навчальні заклади,
реєстрація учасників ЗНО, аналітичні матеріали ЗНО та моніторингових
досліджень.
Кабінет інформатики дає перелік дисків із програмами навчального
призначення, які можна використовувати у навчально-виховному процесі.
Кабінет редакційно-видавничої діяльності і друкованої пропаганди дає
можливість ознайомитися з архівом видання РОІППО «Нова педагогічна
думка», зареєстроване у ВАК України (Свідоцтво про державну реєстрацію РВ
№ 545/98 - ПР від 01.12.2009).
Сайт РОІППО здійснює посилання на сайти кабінету-центру практичної
психології і соціальної роботи, кабінету інформатики, дистанційного навчання.
Так, сайт дистанційного навчанняРОІППО http://www.do.roippo.rv.ua/
містить нормативні документи з питань освітньої галузі в цілому і організації
дистанційного навчання зокрема, вимоги до змісту курсових робіт та
рекомендації щодо самостійної роботи слухачів, а також матеріали для
організації дистанційного навчання курсантів різних категорій.
Сайт кабінету-центру практичної психології і соціальної роботи подає
нормативну базу, зокрема Положення про психологічну службу системи освіти
України, концепцію розвитку психологічної служби системи освіти Рівненської
області на період до 2012 року, накази МОН, які регламентують роботу
психологічної служби, тематику курсових проектів (рефератів), інформацію про
тренінги, семінари тощо.
Важливим для освітян краю є розділ «Корисні посилання», який дає
можливість отримати оперативну інформацію із порталів та сайтів інших
установ та організацій освіти і навчальних закладів. Серед них — сайти УМО,
МОН, Українського та Львівського регіонального центрів оцінювання якості
освіти, освітній портал, система «Конкурс», сайти різних видавництв.
Так, РОІППО в своїй інформаційній діяльності тісно співпрацює з
обласною державною бібліотекою, у розділі якої «Освітній навігатор»
розміщено багато матеріалів для освітян: новинки літератури, досвід
педагогічних працівників, інформацію про життя педагогічних колективів,
конспекти кращих уроків.

55
 Рівненський ОІППО здійснює співпрацю з Європейською асоціацією
освіти дорослих, з ВНЗ або з навчальними закладами та установами підвищення
кваліфікації за кордоном, іноземними громадськими організаціями.
Зокрема:
1. Участь у проекті «Рівний доступ до якісної освіти».
2008 рік – розробка плану інституційного розвитку Рівненського
обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (Віднічук М.А.);
підготовка викладачів інститутів післядипломної педагогічної освітина
базі УМО НАПН України за проектом (Салтишева В.М., Олійник І.М.,
Дубенчук А.І., Мельник Ю.В., Климко Л.В.).
Із 2009 року – наукове дослідження з теми „Створення інноваційної
системи післядипломної педагогічної освіти“ за проектом та участь у
розробці субкомпонента 3.1. „Планування політики та управління“ щодо
професійного розвитку керівників освіти району (міста) в частині розробки
модуля „Формування і розвиток кадрової політики“ спільно з УМО НАПН
України (Гавлітіна Т.М.).
2009-2010 роки — участь у проекті УМО НАПН України «Сучасний
зміст підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів та його
навчально-методичного забезпечення» з розробки стандартів післядипломної
педагогічної освіти (Гавлітіна Т.М.).
2. Проект «Реформування освіти на місцевому рівні».
Спільно з Університетом прикладних наук „Фонтіс“ (Нідерланди),
Всеукраїнським фондом „Крок за кроком“ , Благодійною організацією «Центр
освітніх ініціатив».
Мета — посилення ролі ІППО в процесі державно-громадської системи
управління освітою в Семидубському освітньому окрузі Дубенського району
та Ярославівському освітньому окрузі Млинівського району.
Забезпечено: підготовку тренерів-консультантів для забезпечення
освітнього компоненту «тренери — для тренерів» в області, проведено
презентацію проекту у зазначених освітніх округах, практичне навчання
працівників місцевих органів влади і освіти, підготовлено нормативно-
правовий супровід діяльності малокомплектних шкіл.
3. «Проект міжнародної взаємодії» (Франція) з підтримки
викладання французької мови в Рівненській області.
Спільно з „Французьким альянсом“ і асоціацією „Обмін Лотарингія
Україна“
Проведено: у квітні 2009 року у Костопільській гімназії ім. Т.Г.Шевченка
працював волонтер та проводився обласний семінар для вчителів французької
мови у формі мовних тренінгів.
2010 рік — створення ресурсних центрів у навчальних закладах Рівного
та області;
з 8 по 29 листопада 2010 року у Рівненській області перебував волонтер
асоціації АЖІР «Місто Гренобль, Франція» Жермен Беттето. Відвідав
ресурсний центр Французького Альянсу у м. Рівному, Костопільську гімназію,
Рівненські НВК «Гармонія» та спеціалізовану школу І-ІІІ ст. №15, Млинівські

56
ЗОШ№3 та гімназію, Моквинський НВК Березнівського району. Крім того, пан
Беттето зустрівся з головами райдержадміністрацій Радивилівського та
Дубнівського районів з метою вивчення можливостей подальшої співпраці.
Астрід ДЕБЮЕН, волонтер із Франції, працювала на курсах підвищення
кваліфікації вчителів французької мови.
Посольством Франції із залученням пані Ельян Гранде проведено семінар
для вчителів області на тему "Використання ТВ5 на уроках французької мови".
У травні та жовтні 2010 року було організовано поїздки до Франції з
метою ознайомлення із системою освіти, з роботою окремих навчальних
закладів. У поїздках взяли участь керівники районних відділів освіти,
директори ЗНЗ, працівники РОІППО, 12 учнів ЗНЗ області.
Микола Віднічук, ректор РОІППО, зустрічався з п. Жаком Фор, послом
Франції в Україні. Під час зустрічі обговорювалися питання поширення
французької мови в області та підвищення якості навчання учнів французької
мови.
4. Українсько-польський проект у системі післядипломної
педагогічної освіти «Розробка, запровадження і поширення міжнародних
тренінгових курсів з питань європейської та євроатлантичної інтеграції
України».
- 2007 рік – проректор РОІППО Ковальчук П.П., директор Рівненської
ЗОШ№13 Бєлік М.М.
5. Українсько-польський проект «Інтеркультурна освіта у школі».
2008 рік – методист РОІППО А. Горецька.
6. Українсько-польський проект «Налагодження співпраці для освіти
у сільських середовищах» (за сприяння Благодійної організації «Центр
освітніх ініціатив»).
2008 рік – методист РОІППО Г.Тригубець.
7. Співпраця із Центральним осередком Вдосконалення вчителів
(м.Варшава) та Краківським ЦОВВ:
2008 р. — працівники методичних служб із Республіки Польща взяли
участь у проведенні обласного семінару – практикуму для вчителів польської
мови;
2010 р. — проведено семінари, курси учителів польської мови
Рівненщини за участю методистів Полонійного Вчительського Центру в
Любліні, викладачів Яґеллонського Університету (Краків);
9 лютого 2010 року в РОІППО Мішель Максимович, аташе з питань
співпраці у галузі освіти та культури посольства Франції в Україні, Томаш
Янік, Генеральний Консул Генерального Консульства Речі Посполитої Польщі
в Луцьку та п. Кароліна Ґолюбєвська, Консул Генерального Консульства Речі
Посполитої Польщі в Луцьку взяли участь у роботі Міжнародної науково-
практичної конференції «Професійний розвиток педагога в системі
безперервної післядипломної освіти», приуроченої 70-річчю створення
інституту;
участь у проведенні науково-практичних семінарів за участю керівників
установ освіти, загальноосвітніх навчальних закладів — членів Рівненського

57
осередку Асоціації керівників шкіл України, з тем:
- «Сучасний освітній менеджмент: політичні, економічні,
організаційні та психологічні засоби реалізації в Польщі та Європі» на базі
органів управління освітою і навчальних закладів міста Тарнува Республіки
Польщі;
- «Менеджмент і дидактичний процес у системі освіти України і
Польщі» за участю керівників установ освіти, навчальних закладів
Тарнувського повіту Малопольського воєводства Республіки Польщі,
Березнівського, Володимирецького районів, міст Кузнецовська і Рівного.
8. Співпраця із Спілкою вчителів-полоністів в Україні (м.
Дрогобич): проведення конференцій, семінарів, майстер-класів для вчителів
польської мови Рівненської області (залучення методистів польської мови з
Республіки Польща).
9. Укладено договір про співпрацю з освітянськими закладами
Вармінсько-Мазурського воєводства Республіки Польща щодо проведення
спільних конференцій, семінарів, педчитань, педагогічних конкурсів, навчання
лідерів освіти та спільної участі в Міжнародних проектах „COMENIUS“,
„TWINNING“, „ERASMUS“, „LEONARDO da VINCI“.
10. Співпраця з Гете-Інститутом:
- участь у семінарі на базі РДГУ “Незалежне оцінювання: його шанси і
результати»;
- відкриття центру науково-методичної літератури з німецької мови;
- стажування вчителів німецької мови у Німеччині.
11. Співпраця з Корпусом Миру (США), вищими навчальними
закладами США, волонтерами:
залучення волонтерів Корпусу Миру до підготовки та проведення III
етапу олімпіад з англійської мови, тренінгів (січень – лютий 2007 - 2010 років);
семінар за участю волонтерів із США «Виховання лідерів через
спілкування англійською мовою» (12.03.2010 р.);
на базі РОІППО проведена Всеукраїнська конференція TESOL-Україна
«Навчання англійської мови в контексті довгострокової освіти»;
семінар для вчителів англійської мови за участю професора Мері Сью
Шроди (Державний університет Мюррей США) з теми «Нові шляхи
інтегрування англомовної культури в навчальний процес» (08.04.2010).
12. Співпраця з органами управління освітою Німеччини та Чехії:
16-23 жовтня 2010 р. — семінар з обміну педагогічним досвідом із теми
«Упровадження європейських стандартів у систему загальної середньої освіти:
проблеми адаптації та перспективи», який відбувся на базі навчальних закладів
міст Карлові Вари, Прага Чеської Республіки та Берлін, Дрезден Федеративної
Республіки Німеччини. Його учасниками були 43 працівники установ освіти,
загальноосвітніх навчальних закладів Рівненської області.
13. Міжнародна програма «Сприяння просвітницькій роботі «Рівний
— рівному»:
- на курсах підвищення кваліфікації навчалося 60 педагогів;

58
 - проведено восьмиденний обласний семінар для тренерів і учасників
програми;
- організовано обласний фестиваль «Молодь обирає здоров’я».
14. Програма «ВІЛ (СНІД) – проблема – міжнародна»:
- тренінги для вчителів біології за програмою «ВІЛ (СНІД) – проблема –
міжнародна» спільно з Товариством лікарів-соціологів (США);
- тренінги для вчителів з основ здоров’я спільно з Дитячим Міжнародним
Альянсом в межах програми «Школа і партнери проти ВІЛ (СНІДу)»;
- тренінги для педагогів за Міжнародними програмами за здоровий спосіб
життя „Діалог“, „Молодь на роздоріжжі“;
- з 18 по 20 жовтня 2010 року на базі РОІППО проведено Міжнародний
семінар-тренінг «Майбутнє починається сьогодні» за участю 13 волонтерів із
США та Канади, лекторів з 15 областей України. У семінарі взяли участь 108
учителів, які викладають у навчальних закладах основи здоров’я і безпеку
життєдіяльності.
15. Співпраця з органами управління освітою Російської Федерації:
Працівники інституту взяли участь у проведенні науково-практичних
семінарів за участю керівників установ освіти, загальноосвітніх навчальних
закладів — членів Рівненського осередку Асоціації керівників шкіл України, з
теми:
«Сучасний освітній менеджмент: політичні, економічні, організаційні
та психологічні засоби реалізації в Росії та Європі» на базі органів
управління освітою і навчальних закладів міста Москви та Московської
області;
15 квітня 2010 року проведено відеоміст між РОІППО та Карельською
державною педагогічною академією – ресурсним центром підготовки педагогів
в галузі використання ІКТ” з питання "Інформаційно-комунікаційні технології
в системі підготовки сучасного вчителя".
16. Співпраця з органами управління освітою Естонської Республіки:
участь у проведенні науково-практичного семінару з теми: «Упровадження
європейських стандартів у систему загальної середньої освіти: проблеми
адаптації».
17. Співпраця з органами управління освітою Республіки Білорусь:
започатковано співпрацю з Державним закладом „Брестський обласний
інститут розвитку освіти“.
Тихончук Михайло Андрійович, начальник управління освіти
Брестського облвиконкому Республіки Білорусь, та Іванов Юрій
Олександрович, ректор Державного закладу „Брестський обласний інститут
розвитку освіти“ Республіки Білорусь, кандидат педагогічних наук, 9 лютого
2010 року взяли участь у Міжнародній науково-практичній конференції
«Професійний розвиток педагога в системі безперервної післядипломної
освіти», приуроченій 70-річчю створення нашого інституту.
18. Координація міжнародних зв'язків ЗНЗ області:
загальноосвітні навчальні заклади міста Рівне є активними учасниками
українсько-польських програм та проектів: «Будуємо спільну Європу»,

59
«Європейський вибір», «RITA», «Разом – обмін молоді», «Крокуємо в Європу
разом».
Ці проекти здійснюються за активної підтримки польських фондів
«Новий став», «Освіта для демократії», «Польська допомога», «Фундація імені
Роберта Шумана».
У навчальних закладах проводяться Дні польської культури, Дні Європи,
учні ЗОШ№8 м. Рівне брали участь у Європейському фестивалі «Європейські
зустрічі з Україною» у м. Варшава.
У рамках Міжнародного проекту «Будуємо спільну Європу» за сприяння
консульства Республіки Польща у м. Луцьку (Генеральний консул – Томаш
Янін) щорічно протягом останніх років проводяться семінари-тренінги для
координаторів шкільних європейських клубів та навчання учителів польської
мови. Зокрема, цього року підготовлено шість координаторів та троє учителів у
м. Седельце.

Гавриш Ніна Павлівна,

завідувач кабінету виховної роботи,
старший викладач кафедри педагогіки і психології Рівненського обласного
інституту післядипломноїпедагогічної освіти

ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПЕДАГОГІВ-ВИХОВНИКІВ

Інноваційні ідеї торують собі

шлях, долаючи ще не зжиті
прояви директивного підходу
до виховного процесу
І.Д.Бех

При кабінеті виховної роботи РОІППО діє тренінговий центр «Рівний-

рівному» у Рівному».
У структурі центру:
- курси «Інтерактивні методики виховання в системі роботи класних
керівників за програмою «Рівний-рівному»;
- спецкурс «Просвітницька робота «рівний-рівному» серед учнівської
молоді щодо здорового способу життя» (на всіх курсах педагогів-виховників);
- методичні сесії педагогів-виховників;
- семінари з підготовки педагогів-тренерів, підлітків-інструкторів
програми МОН України ПРООН/ЮНЕЙДС «Сприяння просвітницькій роботі
«рівний-рівному» (за час діяльності центру було підготовлено 564 педагоги-
тренери та 158 підлітків-інструкторів);
- семінари-тренінги для методистів з виховної роботи, методистів,
відповідальних за бібфонди шкільних підручників відділів освіти області,

60
заступників директорів з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних
керівників, шкільних бібліотекарів;
- науково-практичні конференції;
- зльоти підлітків-інструкторів;
- видавництво методичної літератури, зокрема, посібники: «Порадник
підлітка-інструктора», «Презентаційний тренінг».
З 2004 року в РОІППО кабінет виховної роботи практикує проведення
щорічних методичних сесій для різних категорій педагогів-виховників.
Методична сесія —інноваційна, комплексна форма методичної роботи
з педагогами-виховниками у міжатестаційний період.
У методичній сесії беруть участь: методисти з виховної роботи відділів
освіти; методисти, відповідальні за бібфонди шкільних підручників; голови
районних методичних об’єднань заступників директорів з виховної роботи,
класних керівників, педагогів-організаторів; педагоги-тренери Програми МОН
України, ПРООН «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед
молоді України щодо здорового способу життя» з метою підвищення рівня
професійної майстерності та компетентності педагогів-виховників, адаптації
новітніх досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічного досвіду до їх
практичної діяльності.
Мета та завдання МС:
• підвищення рівня теоретико-практичного рівня професійної
майстерності педагогів-виховників;
• адаптація найсучасніших досягнень психолого-педагогічної науки у
практику роботи педагогів-виховників;
• популяризація новітніх підходів до організації методичної роботи з
педагогами-виховниками;
• презентація інноваційних зразків досвіду методичної роботи з
педагогами-виховниками;
• презентація інноваційних моделей виховних систем шкіл як результату
ефективного функціонування системи методичної роботи з педагогами-
виховниками;
• підвищення ефективності і результативності виховного простору
району, міста, області.
Організація підготовки та проведення методичної сесії ґрунтується на
наступних принципах:
• науковості;
• інноваційності;
• системності;
• доступності;
• раціонального поєднання ефективних форм методичної роботи;
• раціонального поєднання новітніх досягнень педагогічної і методичної
науки у професійному зростанні педагогів-виховників;
• методичної зрілості педагогів-виховників.
«Майже всі знають, — зазначав Костянтин Ушинський, - що виховання
вимагає терпіння; дехто думає, що для цього потрібні природжена здібність і

61
вміння, тобто навички. Але дуже мало хто переконався, що крім терпіння,
природжених здібностей і навичок, потрібні ще й спеціальні знання…»
На методичній сесії розглядаються актуальні і важливі проблеми
організації виховної діяльності в навчальних закладах:
• новітнє програмне цільове забезпечення;
• системне методичне забезпечення реалізації обласної програми
національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020 роки;
• інноваційні підходи до методичної роботи з педагогами-виховниками у
міжкурсовий період;
• проблеми теорії і практики виховання, шляхи їх реалізації;
• ефективність і результативність функціонування моделей виховних
систем міських та сільських шкіл.
Очікувані результати проведення методичної сесії:
• зростання рівня професійної майстерності та конкурентоспроможності
методистів з виховної роботи та інших категорій педагогів-виховників;
• упорядкування системи психолого-педагогічних і методичних знань з
проблеми сесії;
• підвищення ефективності виховного процесу загальноосвітніх
навчальних закладів області.
Методичні сесії проводяться з використанням сучасних технологій
навчання, побудованих на інтерактивних методах, які розвивають творчі і
дослідницькі навички педагога: тренінги, майстер-класи, презентації
педагогічного досвіду, круглі столи, засідання творчих лабораторій, семінари,
семінари-пракикуми, конференції, заняття за методикою освіти «рівний-
рівному» та відповідно до тематики сесій, а саме:
- виховання особистості школяра в загальноосвітніх навчальних
закладах області;
- формування професійної компетентності педагогів-виховників у
системі методичної роботи;
- інноваційні виховні системи загальноосвітніх навчальних закладів
району: досвід, здобутки, перспективи розвитку;
- оптимізація виховного процесу в загальноосвітніх навчальних
закладах;
- створення та функціонування інноваційного виховного середовища
сільського загальноосвітнього навчального закладу: здобутки, досвід і
проблеми;
- система роботи методиста з виховної роботи щодо реалізації обласної
програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020
роки;
- особливості організації виховної діяльності у сільському навчальному
закладі: досвід і проблеми.
Результатом роботи методичної сесії є вироблення стратегії створення
виховного простору району (міста) на наступний навчальний рік, адже сесії
проводяться у травні місяці.

62
 Вагомим надбанням методичної сесії є те, що наприкінці сесії всі
учасники складають творчий залік.
Крім того:
• презентуються досвіди роботи з обговорюваної проблеми сесії
досвідченим педагогам-виховникам;
• методистами з виховної роботи відділу освіти розробляється методичне
забезпечення з обговорюваної проблеми методичної сесії;
• готуються статті до періодичних видань;
• здійснюється моніторинг теоретичних і методичних знань учасників
методичної сесії.
Матеріали методичної сесії узагальнюються в методичних посібниках.
Завершується методична сесія виїзним семінаром методистів із виховної
роботи, на якому підводяться підсумки її роботи.
Виїзні заняття методичних сесій почали проводити з 2006 року:
- 2006 рік - ДСОК «Електронік-Рівне»;
- 2007 рік - відділ освіти Березнівської райдержадміністрації;
- 2008 рік - відділ освіти Володимирецької райдержадміністрації;
- 2009 рік - відділ освіти Дубенської райдержадміністрації;
- 2010 рік - відділ освіти Рівненської райдержадміністрації;
- 2011 рік - відділ освіти Острозької райдержадміністрації.
З 2012 року методична сесія змінює форму підведення підсумків своєї
діяльності: новопризначені методисти (зі стажем до 3-х років) складають
своєрідні заліки (готують заздалегідь і знайомлять усіх членів МС з
теоретичним забезпеченням виховної проблеми, відповідно до теми МС),
методисти з досвідом роботи звітують, розповідають про свої надбання з
даного питання (презентація власних надбань представлена як у друкованому,
так і в електронному варіантах).

63
 Шагієва Раїса Радисівна,
завідувач кабінету роботи з обдарованими учнями,
старший викладач кафедри методики
і змісту природничо-математичної освітита інформаційних технологій
Рівненськогообласного інституту післядипломної педагогічної освіти

СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГА ДО РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ

УЧНЯМИ ШЛЯХОМ УПРОВАДЖЕННЯ МЕРЕЖЕВОЇ МОДЕЛІ
РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

Кардинальні зміни в суспільстві, які спричиняють потребу у розвитку і

використанні на благо суспільства творчих здібностей особистості, диктують
необхідність оновлення сфери освіти, яка має забезпечувати у молоді розвиток
творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і
самореалізації особистості; підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до
творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження науковоємких
та інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці,
створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді.
У зв’язку з переосмисленням цінностей актуальними у державній
політиці стали проблеми обдарованості, творчості, визначивши навчання і
виховання, стимулювання творчої праці та захист талантів як засіб
забезпечення поступального на рівні світових стандартів розвитку суспільства.
Соціальна значущість творчості і обдарованої особистості потребує
реалізації цілого ряду відповідних державних та регіональних програм, серед
яких чільне місце повинна займати підготовка педагогів до роботи з
обдарованими дітьми.
Якість освіти в більшій мірі забезпечується за рахунок рівня
компетентності педагогічних кадрів.Тому одним із пріоритетних напрямів
післядипломної педагогічної освіти є оновлення змістової складової
підвищення кваліфікації педагогічних кадрів шляхом формування професійних
компетенцій у педагогів.
Педагоги, які працюють з обдарованими школярами, мають бути
компетентними в контексті виявлення, підтримки та розвитку творчих
здібностей обдарованої особистості. Компетентний педагог не лише глибоко
розуміє сутність проблеми обдарованості на теоретичному рівні, а й уміє
розв’язувати її практично — створювати оптимальні умови для ефективного
розвитку обдарованих дітей.Компетентний учитель використовує той чи інший
підхід, технологію, метод залежно від конкретної ситуації та з огляду на
індивідуальну своєрідність учня.
Особливе місце у фаховій підготовці педагогів, які працюють з
обдарованими школярами, займає їхня обізнаність із дидактичними
особливостями навчання обдарованих дітей (специфікою пізнавальної
діяльності обдарованих учнів, дидактичними умовами організації їхнього
навчання, конструюванням навчальних завдань, організацією контролю за
розвитком інтелектуально-творчих здібностей обдарованих школярів).

64
Педагоги, які навчають і виховують обдарованих дітей, повинні вміти
модифікувати навчальні програми та керувати самоосвітньою діяльністю
обдарованої особистості, створюючи індивідуальні програми самоосвіти. Ці
вміння вимагають знань характерних особливостей навчальних програм для
обдарованих дітей; такі програми є прискореними, вдосконаленими та
ускладненими, виходять за межі змісту звичайного курсу, коригуються самими
учнями, сприяють розвитку їхнього абстрактного мислення.
Для педагога, який працює з обдарованими школярами, характерний
творчий пошук оригінальних нестандартних рішень, виховних ідей, власна
оригінальність, ініціативність, висока працездатність, більше задоволення від
самого процесу праці, ніж від її результатів. Педагог, який працює з
обдарованими школярами, в першу чергу, формує себе як творчу особистість.
Сучасні технології навчання обдарованих дітей передбачають орієнтацію
педагогічних кадрів на індивідуалізацію освітньої діяльності у контексті
особистісно зорієнтованого підходу, що означає не формування особистості із
заданими властивостями, а створення умов для розвитку специфічних
особистісних функцій учнів як суб’єктів освітнього процесу; активізацію
навчання за рахунок проблемних, дослідницьких, творчих методів із
поступовою передачею обдарованому учню ініціативи в організації своєї
пізнавальної діяльності; встановлення ділових партнерських стосунків вчителя
і учнів, що сприяє вільному вибору, розкутості, творчій винахідливості,
домінуванню власної дослідницької практики над репродуктивним засвоєнням
знань, забезпечує право на складання індивідуальних освітніх програм із
дисципліни, що вивчається на даний час.
Відповідно при підготовці педагогічних кадрів до роботи з обдарованими
школярами їх необхідно готувати до здійснення: діагностичних досліджень із
метою виявлення дітей із суттєвими ознаками обдарованості й подальшої
диференціації обдарованих дітей за їхніми індивідуальними ознаками;
психологічної підтримки обдарованих дітей шляхом виявлення інтересів
обдарованих, їх стимулювання до розширення кола їхніх інтересів; просвіти
всіх учасників педагогічного процесу — учнів, батьків, учителів — із проблем
обдарованості; прогнозування, діагностики, попередження та корекції
труднощів, що виникають в обдарованої дитини; психологічного
вивченняіндивідуальних особливостей обдарованої особистості; аналізу та
узагальнення результатівсистематичного пошуку та підтримки, їх методичного
змісту, шляхів удосконалення роботи з проблем обдарованості; створення
банку даних або картотеки обдарованих дітей.
На основі зазначеного вище можна зробити висновок, що професійна
готовність педагогічних працівників до роботи з обдарованими школярами
передбачає сформованість у педагогів наступних спеціальних компетенцій:
1. Володіння нормативно-законодавчою базою, що регулює пошук,
виявлення, розвиток та реалізацію обдарованості школярів; знання про
концепції обдарованості, ознаки та вікові особливості обдарованої дитини;
основні фактори, що впливають на реалізацію обдарованості школярів;
особливості розвитку обдарованих дітей; психологічні основи навчання та

65
виховання обдарованих дітей; педагогічні технології та інновації у галузі їх
навчання і виховання; зміст, форми і методи роботи з батьками обдарованих,
громадськими організаціями; методи наукового аналізу педагогічних фактів,
процесів, явищ, ситуацій; методики психолого-педагогічних досліджень.
2. Уміння розробляти та впроваджувати стратегії розвитку, навчання та
виховання обдарованих дітей на основі індивідуальних ознак обдарованості.
3. Здатність педагога до самовдосконалення, саморозвитку та творчості.
4. Наявність певних особистісних, професійних якостей, які б
задовольняли потреби розкриття потенціалу кожного обдарованого школяра.
Практика свідчить, що системні ефекти виникають, якщо в підготовці
кадрів і підвищенні їх кваліфікації використовуються:
- інтеграція ресурсів різних структур, інститутів, організацій,
зацікавлених у новій якості освіти;
- формування освітніх програм за модульним принципом з орієнтацією на
потреби вчителя і школи;
- посилення практично орієнтованого характеру отримуваних знань і
компетенцій через інтерактивні форми навчання, застосування технологій
відкритої освіти і сучасних інформаційних засобів;
- використання механізму відкритого зворотного зв'язку, моніторингу
результатів підвищення кваліфікації педагога;
- надання педагогу можливості вибору змісту, форм, термінів і місця
підвищення кваліфікації, побудови траєкторії особистісного професійного
розвитку.
Одним із механізмів підвищення професійної майстерності вчителя є
розвиток мережевої взаємодії методичних слуб різних рівнів. Модель
мережевої взаємодії є принципово новим управлінським механізмом, який
сприяє ефективному функціонуванню загальноосвітніх закладів, підвищенню
зацікавленості педагогів у розв'язанні проблем освіти, створенню умов для
раціонального і ефективного використання ресурсів загальноосвітніх закладів.
Організація мережі ресурсних центрів на даний час є одним із важливих
напрямів у формуванні єдиного освітнього простору.
Метою створення мережевої моделі є взаємодія, інтеграція і координація
діяльності методичних служб, орієнтованих на формування готовності педагога
до роботи з обдарованими учнями.
Мережева модель забезпечує горизонтальну та вертикальну взаємодію
структурних підрозділів.
Основними структурними підрозділами моделі є: інститут
післядипломної педагогічної освіти, районні (міські) методичні служби, опорні
та ресурсні центри.
Така модель організації підвищення кваліфікації педагогічних
працівників дозволяє розв'язати наступні завдання:
- створення мережевої системи методичної роботи;
- забезпечення інформаційної, наукової, інноваційної і методичної роботи
педагогів;

66
 - розширення можливостей для підвищення кваліфікації педагогічних
кадрів;
- об’єднання зусиль та можливостей для впровадження сучасних
технологій.
Опорні заклади — це заклади освіти, досвід роботи яких вивчено
методичними службами, на базі яких функціонують методичні структури з
питань підготовки вчителів до роботи з обдарованими учнями.
Ресурсні центри — це базові школи освітніх округів, у яких
сконцентровані ресурси для надання послуг педагогічним працівникам
навчальних закладів округу з питань організації роботи з обдарованими
учнями.
Необхідність створення ресурсних центрів обумовлена вимогами сучасної
системи освіти, які визначаються двома групами факторів: вимогами
суспільства щодо змін системи освіти і можливостями самої системи освіти, її
готовністю до змін і об'єднання інтелектуального потенціалу освітніх закладів.
Принципи функціонування мережевої моделі: взаємодія і
співробітництво, безперервність і системність у наданні послуг, доступність і
демократичність, інтеграція (об’єднання ресурсів), динамічність і єдність
методичного простору, адресність і оперативність, гнучкість і мобільність.
Мережева модель формування професійних компетенцій забезпечує
комунікативний, діяльнісний, диференційований, синергетичний, особистісно
зорієнтований підходи щодо організації методичної роботи.
Оптимальність функціонування мережевої моделі забезпечується
ресурсами: нормативно-правовими, науково-методичними, програмно-
методичними, інформаційними, організаційними, матеріально-технічними, які
зосереджені у відповідних структурних підрозділах.
Науково-методичний супровід вертикального функціонування мережевої
моделі розвитку професійних компетенцій забезпечується шляхом реалізації
наступних форм підвищення кваліфікації педагогічних працівників: курси
підвищення кваліфікації педагогічних працівників у РОІППО, семінар-
практикум «Інноваційні підходи щодо організації методичної роботи з
педагогічними кадрами в міжкурсовий період у навчальних закладах» для
методистів районних (міських) методичних кабінетів (центрів), що
відповідають за організацію роботи з обдарованими учнями, обласна творча
група «Педагогічний супровід обдарованого школяра», обласна опорна школа
«Система роботи закладу з обдарованими учнями», методичні студії, виїздні
майстер-класи науково-дослідної лабораторії «Творча обдарованість», on-line
спілкування в режимі чату (mail.ru, skyp), аудіорежимі, вебінари, вебіренції.
Переваги мережевої моделі:
- використання нових сучасних форм підвищення професійної
майстерності педагогів;
- поширення педагогічного досвіду з питань методичного та
педагогічного супроводу роботи з обдарованими учнями;
- рівні можливості користування освітніми і методичними ресурсами;

67
 - повна інформаційна і методична підтримка педагогів з питань
організації роботи з обдарованими учнями;
- швидка адресна методична допомога.
Мережева модель організації підготовки вчителя до роботи з
обдарованими учнями спрямована на комплексне забезпечення процесу
безперервного професійного розвитку педагогів, що на даний час є
обов'язковою умовою підвищення якості освіти.

Чумак Надія Петрівна,

методист кабінету іноземних мов,
доцент кафедри методики та змісту
соціогуманітарної освіти Рівненського
обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти

ПІДГОТОВКА СУЧАСНОГО ПІДРУЧНИКА:

ВРАХУВАННЯ ВИМОГ ЧАСУ ТА ТЕНДЕНЦІЙ НАУКИ

Абсолютно ніщо не є таким важливим

для культури нації, як її мова.
Вільгельм фон Гумбольдт

Той, хто подорожує до іншої країни

без найменшого знання мови,
їде не у подорож, а до школи.
Френсіс Бекон

Процеси глобалізації та інтеграції у сучасному світі зближують нації та

культури, дають людям можливість подорожувати у різні країни. Однак, перша
проблема, з якою стикається людина, яка виїжджає за кордон — це проблема
мови. Питання, які ставить перед собою подорожуючий, є досить типовими: чи
розумітиме населення країни рідну мову подорожнього? Чи достатньо володіти
лише однією іноземною мовою, щоб подорожувати у різні країни? Отже,
спробуймо відшукати шляхи та засоби, які допомогли б вирішити цю проблему:
як не загубитися у світі плюрилінгвізму та багатомовності? Як зробити
подорожі та спілкування з іноземцями комфортними?
Перший засіб — це рідна мова. Усвідомлення приналежності людини до
тієї чи іншої культури відбувається і завдяки рідній мові. Таким чином,
належне володіння рідною мовою дозволяє людині досягти високого рівня
національної свідомості, відчути себе носієм своєї культури.
Другий — опанування першою іноземною мовою, яку пропонують до
вивчення навчальні програми загальноосвітніх навчальних закладів України.

68
 Третій — друга іноземна мова, вивчення якої збагачує мовний багаж та
культурний рівень людини, адже вивчення іноземних мов передбачає
формування соціокультурної компетенції. Українська школа передбачає
вивчення другої іноземної мови учнями шкіл, однак існують численні випадки,
коли друга іноземна мова не вводиться, що значно зменшує потенційні
можливості майбутніх спеціалістів скласти гідну конкуренцію на ринку праці.
Основним інструментом для вивчення іноземних мов є підручник.
Яким має бути сучасний підручник іноземної мови?
З огляду на особистісно орієнтований підхід до навчання, як найбільш
ефективний, сучасний підручник має пропонувати відповіді на питання, які
ставлять перед собою ті, хто починає або продовжує вивчати іноземну мову:
1. Що означає «володіти ІМ»?
2. Що для цього потрібно вміти?
3. Як це допоможе в спілкуванні, в пізнанні навколишнього світу?
4. Чи цікаво це мені? Чи потрібно?
5. З чого треба починати?
6. Що саме я вже вмію? (досвід спілкування, проекти, плани, конкретні
знання).
7. Чи є вони корисними, чи відповідають вимогам?
8. Як працювати над мовою?
9. Що потрібно для вдосконалення вивчення/самовивчення ІМ?
10. Чи знаходжу я відповіді на ці запитання у підручнику?
Як відомо, учні не завжди мають можливість обирати підручники. У
більшості випадків у школі використовуються підручники, які надійшли через
держзамовлення. Якими ж критеріями керуються відповідальні за вибір
підручника для використання у всіх школах України. Наводимо нижче основні
вимоги до підручників, які беруть участь у конкурсі (інституційні вимоги):
 науковість змісту (врахування вимог Державного стандарту, навчальної
програми,відповідність досягненням сучасної науки…);
 структура змісту (розділи, уроки…);
 доступність змісту (відповідність віку,наочність, конкретність
викладу…);
 навчально-методичний апарат (система наукових понять, засоби
мотивації учнів, засоби самоконтролю…);
 придатність до самостійного користування (розподіл завдань,
відповідність завдань вимогам програми…);
 засоби полегшення роботи з навчальною книгою (передмова,
пояснення способів користування підручником, додатки, таблиці тощо);
 пропоновані методики (зразки завдань, форми роботи…).
Що ще потрібно врахувати майбутньому автору підручника або
користувачу (вчителю/учню), який обирає підручник з іноземної мови?
Пропонуємо вашій увазі точку зору автора серії підручників, викладача-
практика, методиста.

69
  Підручник має бути зорієнтовано на рекомендації Ради Європи щодо
вивчення сучасних мов, які окреслено у Загальноєвропейських рекомендаціях з
мовної освіти.
 Підручник має будуватися на засадах комунікативно-діяльнісного і
особистісно зорієнтованого навчання.
 Вправи та завдання підручника повинні активізувати навчальний
процес.
 Підручник повинен реалізувати проблемно-пошуковий підхід у
навчанні. Учень шляхом виконання серії логічно вибудуваних завдань
(спостереження, відтворення, тренування, висновок) може сформувати,
наприклад, граматичне правило за зразком або правило написання слова тощо.
 Учень є активним учасником процесу навчання.Він аналізує, для чого
виконується те чи інше завдання; які засоби виконання певної вправи є
кращими, прогнозує результат, вчиться давати оцінку своєї діяльності,
аналізувати хід її виконання.
 Підручник повинен містити креативні завдання відкритого типу,
завдання широкого особистісного вибору з великою кількістю запропонованих
завдань, з максимальною зацікавленістю кожного учня в ході та результатах
спільної роботи.
 Ілюстративна частина підручника має бути доцільною, яскравою,
якісною (фото, колажі, малюнки тощо).Їх добір має відповідати віковим
інтересам учнів, а також потребам у формуванні соціокультурної компетенції.
 На етапі формування мовленнєвих компетенцій традиційні
комунікативні завдання замінюються на когнітивно-комунікативні. Вже в
самому формулюванні завдання закладена відповідна навчально-пізнавальна
стратегія.Розглянемо приклади переорієнтації комунікативних завдань
підручника на когнітивно-комунікативні:
Комунікативне завдання:
Прослухайте текст та вкажіть, які з 10 запропонованих тверджень
є правильними.
Когнітивно-комунікативне завдання:
Прослухайте текст та обґрунтуйте, чому перша поїздка на
автомобілі здалася автору суцільним жахом? Уявіть та опишіть вашу
першу поїздку на автомобілі.
10. Наявність аудіосупроводу (відеосупроводу), книги для вчителя,
робочого зошита, книги для читання.
Отже, правильний підхід до вибору підручника з іноземної мови
допоможе сформувати необхідну систему знань, функціональну грамотність
особистості засобами іноземної мови.
Додаток 1
Цьогоріч на сайтіhttp://www.svidomo.org/defend_article/1698
було опубліковано аналіз підручників для 8-х класів:
- 80% проаналізованихпідручників, надумкуопитанихучителів,
учнівібатьків, потребують паперу кращої якості та відповідних ілюстрацій;

70
 - 90% учителів вказують на те, щопідручники повинні містити завдання,
схожінатестизовнішньогонезалежноготестування.
Наосновіаналізувдалосявизначитикращі підручники для 8-
класниківзусіхпредметів (максимальний бал — 1, за ідеальний зміст, ілюстрації
і «відповідну мову» написання).
Узагальнені результати оцінювання вчителями підручників для 8-го
класу:
 Англійська мова. Карп'юк О.Д. (7-й р.н.) - 0,69.
 Англійська мова. Несвіт А.М. (7-й р.н.) - 0,7.
 Англійська мова. Биркун Л.В. (7-й р.н.) - 0,56.
 Англійська мова. Калініна Л.В., Самойлюкевич І.В. (7-й р.н.)- 0,53.
 Англійська мова. Морська Л.І. (4-й р.н.) - 0,71.
 Англійська мова.Сірик Т.Л., Сірик С.В. (4-й р.н.) - 0,79.
 Англійська мова. Козловська Т.П. (4-й р.н. - 0,77.
 Німецька мова. Басай Н.П. (7-й р.н.) - 0,68.
 Німецька мова. Савченко Л.П. (7-й р.н.) - 0,67.
 Німецька мова. Орап В.І., Кириленко Р.О. (7-й р.н.) - 0,71.
 Німецька мова. Сотникова С.І. (4-й р.н.) - 0,76.
 Німецька мова. Сидоренко Н.Н., Палій О.А. (4-й р.н.) -0,67.
 Німецька мова. Басай Н.П. (4-й р.н.) - 0,77.
 Французька мова. Чумак Н.П. (7-й р.н.) - 0,82.
 Французька мова. Клименко Ю.М. (7-й р.н.) - 0,63.
 Французька мова. Клименко Ю.М. (4-й р.н.) - 0,80.
 Іспанська мова. Редько В.Г. - 0,89.

Люшин Микола Олександрович,

завідувач кабінету управління закладами освіти,
старший викладач кафедри управління освітою Рівненського обласного
інститутупіслядипломної педагогічної освіти,магістр з менеджменту
організацій

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА КЕРІВНИКА ОСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

Люди, які втілюють ідеї і поширюють їх,

керують світом.

Практика показує, що розвиток педагогічного менеджменту, зокрема

школознавства, є багатогранним і багатокомпонентним процесом. Тому
професійна підготовка керівників установ освіти, навчальних закладів на рівні
післядипломної педагогічної освіти має полягати в розвитку компетенцій
(функціональної, соціально-педагогічної, соціально-економічної, інноваційної,
фасилітативної), які інтегруються в професіоналізм управлінської діяльності.
Наукове розуміння професійного розвитку керівників освіти ґрунтується
на компетентнісно орієнтованому підході до організації науково-методичної

71
роботи з управлінськими кадрами. Компетентнісно орієнтований підхід є
інструментом для реновації (оновлення) і розвитку управлінського корпусу,
якого потребує українське суспільство. З огляду на це Рівненський ОІППО
разом з установами освіти районів (міст) створив широко розгалужену мережу
методичного забезпечення управління освітою на рівні регіону.
У фокусі досвіду кабінету управління закладами середньої освіти –
ВУКОР (Відкритий університет керівників освіти Рівненщини). І хоча ця ідея
виглядає досить незвично у колі традиційних педагогічних поглядів, її
актуальність визначається потребою управлінської еліти у сфері освіти, бо ще
В. Гюго зазначав, що немає нічого сильнішого за ідею, час якої настав.
Чим пояснити такий вибір форми для професійної підготовки управлінців
у міжкурсовий період? Тим, що ВУКОР, по-перше, забезпечує прогностичний,
системний, комплексний і диференційований характер науково-методичного
супроводу управлінської діяльності керівників освіти, по-друге, відображає
змістові вектори підвищення професійного рівня керівних кадрів, по-третє, має
прикладне спрямування науково-методичної взаємодії на особистість
управлінця.
Чому університет керівників освіти Рівненщини є відкритим? За
висновками групи вітчизняних фахівців (Г.Єльникової, С.Калашнікової,
Л.Калініної, В.Олійника, Г.Сазоненко та ін.) відкрита освіта передбачає:
- свободу вибору основних параметрів процесу навчання (часу, місця,
тривалості, форм, змісту, рівнів діяльності та ін.);
- самостійність і провідну роль управлінця у процесі свого навчання
(самокерованість навчання);
- активну роль управлінця, який навчається, перетворення його на суб’єкт
навчання шляхом залучення до планування та реалізації навчального процесу
(інтерактивність навчання).
Яка особливість структурування ВУКОРу? ВУКОР – це консорціум
(оптимальне об’єднання) обласних методичних структур, діяльність якого
підпорядкована формуванню та розвитку управлінської компетентності
керівників освітніх організацій на засадах андрагогіки, розв’язанню проблем
активного реформування і модернізації освітнього простору Рівненщини,
створенню нової інноваційної практики в галузі.
Оскільки рівень розвитку управлінських компетенцій різний, то у межах
ВУКОРу набуває важливості послідовність, узгодженість, системність і
планомірність науково-методичної взаємодії. Координація роботи установ
освіти районів (міст) із фахового зростання майбутніх керівників – головне
завдання Школи резерву керівних кадрів «Мій шанс». На питаннях
професійного самоутвердження молодого керівника зосереджується Школа
керівників районних (міських) шкіл новопризначеного керівника ЗНЗ
«Шлях до успіху». Реалізує цілі й завдання індивідуального та колективного
наставництва Школа управлінської компетентності. Основне її призначення
полягає в методичній допомозі досвідченого керівника менш досвідченим
колегам. Психолого-педагогічний семінар керівників освіти з актуальних
проблем управлінського забезпечення функціонування і розвитку ЗНЗ

72
орієнтований на їх самоосвітню діяльність, інтеграцію у сферу педагогічних
інновацій. Пропонується широкий спектр практично значущих тем, як-от:
«Педагогічний і психологічний моніторинг як основа ефективного управління
навчально-виховним процесом», «Управління проектно-цільовою діяльністю
загальноосвітнього навчального закладу», «Управлінський супровід
формування здорового способу життя у соціалізуючому середовищі школи»,
«Управлінське забезпечення профільного навчання в старшій школі», «Правове
забезпечення управлінської діяльності в умовах законодавчих змін
функціонування і розвитку освітньої галузі», «Акмеологізація педагогічного
середовища у загальноосвітньому навчальному закладі» та ін. Творча група
керівників спеціалізованих навчальних закладів розробляє та впроваджує
свої концепції і методичні знахідки. Нині вона досліджує проблему
«Проектування педагогічної діяльності у системі загальної середньої освіти
регіону».
Однією з плідних ідей інноваційного структурування ВУКОРу стали
сучасні популярні форми посилення професіоналізації управлінської діяльності
у міжкурсовий період, а саме:
- управлінська майстерня «Школа майбутнього», якапрацює
диференційовано, об’єднуючи молодих, досвідчених і творчих керівників. Вона
слугує активному використанню в освітній практиці нових моделей навчальних
закладів: школи сприяння здоров’ю, школи життєтворчості, школи-родини,
адаптивної, акмеологічної, громадсько активної, профільної та інших шкіл.
Слухачі школи безпосередньо вивчають творчу лабораторію заслужених
працівників освіти України Н.Горбачик, А.Остапенка, С.Чумака, директора
Радивилівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1–гімназія» А.Фаєвської та ін.
Матеріали власного досвіду презентовано на Другій міжнародній виставці
«Сучасні навчальні заклади-2011», а також використано при розробці
проблемно-тематичного курсу «Організація та розбудова громадсько активної
школи як осередку розвитку громади» для підвищення кваліфікації керівників
ЗНЗ у Рівненському ОІППО;
- майстер-класи, тренінги учених-дидактів «На хвилі новацій».
Плідними стали авторські майстер-класи відомих учених-педагогів: академіка
Російської академії освіти, доктора педагогічних наук, професора
М.Поташника «Урок ХХІ століття (особистісно орієнтована дидактика
сучасного уроку)»; доктора педагогічних наук, професора В.Шарко –
«Компетентнісний підхід до навчання школярів: управлінський і науково-
методичний аспекти», «Конструювання та аналіз уроку з позицій сучасних
вимог»; доктора педагогічних наук, професора С.Пальчевського –
«Акмеологічний підхід до управління освітнім процесом у загальноосвітньому
навчальному закладі»; заслуженого учителя України В.Громового –
«Менеджмент інновацій»; семінар-тренінг кандидата психологічних наук,
доцента Л.Смольської «Самоменеджмент керівника освітньої організації»;
- міжрегіональні управлінські мости «Освітні виміри ХХІ століття»;
- партнер-клуб «Європейська освіта». Упродовж останніх п’яти років
організовано обмін досвідом управлінської діяльності з освітянами Вінницької,

73
Дніпропетровської, Житомирської, Івано-Франківської, Кіровоградської
областей, міст Кам’янця-Подільського і Кременчука, міст Барановичі і Мінськ
Республіки Білорусь, міста Москви і Московської області Російської Федерації,
Тарнувського повіту Малопольського воєводства Республіки Польщі, міст
Таллінна і Кохтла-Ярве Естонської Республіки, міста Мец Французької
Республіки, міст Карлові Вари і Прага Чеської Республіки, Берлін і Дрезден
Федеративної Республіки Німеччини;
- конкурс «Загальноосвітній навчальний заклад року», конкурс-
ярмарок педагогічної творчості (номінація «Управління освітою»), які слугують
ознайомленню педагогічної громадськості з конкретними інноваційними
розробками у практиці освіти;
- інформаційно-ресурсний центр з інноваційного освітнього
менеджменту, який сприяє впровадженню в управлінську діяльність
конкурентоіміджевих, ринково орієнтованих функцій, формує інформаційні
ресурси ВУКОРу. Проведено круглі столи «Використання сервісів Інтернету в
освітній діяльності», «Інформаційний сервіс керівника ЗНЗ»; регіональні
інтернет-конференції з тем «Формування освітньої політики на районному
(міському) рівні управління», «Актуальні проблеми теорії та практики
управління сучасною школою» (спільно з кафедрою управління освітою
інституту). Центр сприяє поширенню програми «Школа як осередок розвитку
громади» Всеукраїнського фонду «Крок за кроком», спрямованої на вирішення
проблем демократизації управління навчальним закладом, організації
волонтерської допомоги, налагодження партнерства між школами та
територіальними громадами.
Підвищенню інноваційного потенціалу методичної роботи з керівними
кадрами підпорядковано співпрацю з рядом громадських організацій.Чільне
місце серед них займають такі об’єднання, як: «Академія педагогічної
майстерності», «Учителі за демократію і партнерство» (м. Київ),
«Європейський діалог», «Центр освітньої політики» (м. Львів), «Асоціація
шкіл-партнерів», «Волинський ресурсний центр», «Французький Альянс»
(м. Рівне), «Асоціація керівників закладів освіти нового типу» Рівненської
області. За їхньою участю успішно відбуваються на базі кабінету тренінгові
заняття керівників ЗНЗ, інформаційні ярмарки, презентації перспективних
вітчизняних і зарубіжних моделей новітніх шкіл, зустрічі з випускниками
програм міжнародного освітнього обміну та ін.
У найближчій перспективі для забезпечення динамічного розвитку освіти
краю професійну підготовку керівників освітніх організацій будуть визначати
такі пріоритети:
1. Навчання керівників ЗНЗ із питань фінансово-господарської діяльності
у системі підвищення кваліфікації.
2. Конкретизація стосовно регіону рекомендацій, іншого методичного
матеріалу, розробленого науковцями, для формування професійної
компетентності керівників освіти у межах ВУКОРу.
3. Науково-методична підтримка моніторингового супроводу управління
сучасною школою.

74
 4. Розвиток моделі державно-громадського управління територіальними
освітніми системами та навчальними закладами.
5. Проведення науково-дослідницької роботи у рамках спільного
експерименту Рівненського ОІППО з ЦІППО Університету менеджменту освіти
НАПН України з теми «Теоретичні та технологічні основи оцінювання
управління загальною середньою освітою регіону».
6. Підвищення рівня інноваційної культури керівників освіти шляхом
співпраці з кафедрами Університету менеджменту освіти, лабораторією
управління освітніми закладами Інституту педагогіки НАПН України, рядом
громадських об’єднань.
7. Вивчення й адаптація передового вітчизняного і зарубіжного досвіду із
питань функціонування та розвитку інноваційних моделей новітніх навчальних
закладів, застосування засад сучасного педагогічного менеджменту в умовах
інтеграції до міжнародного освітнього простору.
Отже, науково-методичний супровід управлінської діяльності керівників
освіти має носити компетентнісно орієнтований характер. Саме така
цілеспрямована робота кабінету, установ освіти та навчальних закладів, які
працюють в інноваційному режимі, підвищує ефективність та якість
управління, навчання і виховання, формує та розвиває інтелектуальну, творчу,
конкурентоспроможну особистість, адже, йдучи за К.Юнгом, який
стверджував: «Учитель приречений бути компетентним», ми переконані:
«Керівник приречений бути суперкомпетентним!».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Акмеологія шкільної освіти: наук.-метод. посіб. / за ред.

Г.С.Сазоненко. – К.: Основи, 2010. – 560 с.
2. Єрмола А.М., Василенко О.М. Технологія організації науково-
методичної роботи з педагогічними кадрами: науково-метод. посіб. /
А.М. Єрмола, О.М. Василенко. – Х.: Курсор, 2006. – 312 с.
3. Калашнікова С.А. Освітня парадигма професіоналізації управління на
засадах лідерства: монографія / С.А. Калашнікова. – К.: Київськ. ун-т імені
Бориса Грінченка, 2010. – 380 с.
4. Моделі інноваційного розвитку школи: матеріали Міжнар. науково-
практ. конфер. (Київ, 28-30 жовтня 2009 р.). – К.: Арт Економі, 2010. – 312 с.
5. Павлютенков Є.М. Мистецтво управління школою / Є.М. Павлютенков.
– Х.: Основа, 2011. – 256 с.
6. Пальчевський С.С. Педагогіка: навч. посіб. / С.С. Пальчевський. – К.:
Каравела, 2008. – 496 с.
7. Підготовка керівника навчального закладу до управлінської діяльності
в ринкових умовах: навч. посіб. / за ред. А.І. Чміль. – К.: Логос, 2006. – 128 с.
8. Підготовка керівника середнього закладу освіти : навч. посіб. / за ред.
Л.І. Даниленко. – К.: Міленіум, 2004. – 272 с.

75
 9. Сорочан Т.М. Підготовка керівників шкіл до управлінської діяльності :
теорія та практика: монографія / Т.М. Сорочан. – Луганськ : Знання, 2005. – 384
с.
10. Теоретичні і методичні засади моделювання фахової компетентності
керівників закладів освіти: монографія / за ред. Г.В. Єльникової. – К. - Чернівці:
Книги – ХХІ, 2010. – 460 с.
11. Управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального
закладу: моделі, соціокультурні процеси, технології: наук.-метод. посіб. / за
наук. ред. Л.М. Калініної. – К. – Володимирець, 2011. – 560 с.
12. Химинець В.В. Інновації в сучасній школі /В.В.Химинець. – Ужгород:
ЗІППО, 2004. – 168 с.

76
 Відкритий університет керівників освіти Рівненщини

Школа резерву керівних кадрів Управлінська майстерня

«Мій шанс» «Школа майбутнього»

Школа керівників районних (міських) шкіл новопризначеного керівника ЗНЗ Майстер-класи, тренінги учених-дидактів
«Шлях до успіху» «На хвилі новацій»

ВУКОР
Школа управлінської компетентності Міжрегіональні управлінські мости
«Освітні виміри ХХІ століття»

емінар керівників освіти з актуальних проблем управлінського забезпеченняфункціонування і розвиткуЗНЗ Партнер-клуб

«Європейська освіта»

Творча група керівників спеціалізованих навчальних закладівіз проблеми Конкурс «Загальноосвітній

Проектування педагогічної діяльності у системі загальної середньої освітирегіону» навчальний заклад року»

Регіональний інформаційно-ресурсний центр з інноваційного освітнього менеджменту

77
 ЗАСІДАННЯ СЕКЦІЙ, ВІДДІЛЕНЬ

Секція 1.Начальники відділів (управлінь) освіти.

Координатор секції:Люшин Микола Олександрович, завідувач кабінету
управління закладами середньої освіти, старший викладач кафедри управління
освітою Рівненського ОІППО.

Тема: Удосконалення структури та змісту управління процесом

модернізації районних (міських) відділів (управлінь) освіти в умовах
оптимізації освітньої мережі.

Люшин Микола Олександрович,

завідувач кабінету управління
закладами середньої освіти,
старший викладач кафедри управління
освітою Рівненського ОІППО,
магістр з менеджменту організацій

Науково-методична робота з керівниками освіти як складова

професіоналізації управління» (методичний діалог)

Основою новітніх підходів до професіоналізації управління освітою є

розвиток педагогічного менеджменту, зокрема школознавства. Під
школознавством розуміють галузь педагогічної науки, що досліджує зміст і
методи управління шкільною справою, особливості керівництва школою,
організації її роботи. Ефективне керівництво навчальним закладом можливе
за наявності високого рівня науково-педагогічної підготовки, загальної
ерудиції, професіоналізму членів адміністрації, вчителів, інших спеціалістів.
«Суть керівництва сучасною школою полягає в тому, – наголошував
В.О.Сухомлинський, – щоб у найважчій справі виховання на очах учителів
створювався, визрівав і утверджувався кращий досвід, який втілює в собі
передові педагогічні ідеї. І той, хто є творцем цього досвіду, чия праця стає
зразком для інших вихователів, – той і повинен бути директором школи. Без
такого директора … не можна собі уявити в наші дні школу» [10, с.12-13].
Концепція нашого дослідження ґрунтується на положеннях про те, що
вміле оновлення управлінської діяльності установ освіти, навчальних
закладів є показником ефективності освітньої діяльності, високого рівня
компетентності, професіоналізму керівних і педагогічних працівників,
наявності у них інноваційного мислення. У зв’язку з цим, на передній план
висуваються системний підхід, проектування цілісних педагогічних і
управлінських структур, розробка і впровадження технологій інноваційного
розвитку. Підвищується значущість менеджерської функції управління
інноваційним процесом, дослідницьких методів управління, зокрема

78
впровадження в практику досягнень психолого-педагогічної науки, вивчення,
узагальнення та поширення перспективного педагогічного досвіду.
Із метою теоретичного обґрунтування концепції дослідження нами
здійснено аналіз науково-педагогічної літератури за даною проблемою, в
результаті якого узагальнено декілька вихідних положень.
Перше з них розкриває суть ідей школознавства, покладених в основу
розбудови інноваційної педагогічної системи навчального закладу. Загальні
засади школознавства, враховуючи інноваційність української школи,
досліджували В.Г.Кремень, О.Я.Савченко [3], З.М. Онишків [4],
В.С.Пікельна [7], інші вчені-педагоги.
Друге вихідне положення пов’язане з розкриттям важливості
технологізації методичної роботи для створення і розвитку інноваційного
освітнього середовища (Н.П.Волкова [1], С.С.Пальчевський [5], М.М.Фіцула
[12] та інші). Предметом дослідження В.В.Химинця став інноваційний
потенціал школи як «здатність створювати, сприймати та реалізовувати
нововведення» [13, с.122].
Третє вихідне положення дослідження розкриває практичний аспект
підготовки керівників навчальних закладів до управління інноваційними
процесами (Л.І.Даниленко [6], Г.В.Єльникова, О.І. Зайченко [6; 11]).
Науково-методичний супровід як нова технологія післядипломної освіти
створює умови для оволодіння керівниками інноваційною діяльністю
(О.М.Василенко, А.М.Єрмола [2], Т.М.Сорочан [8]). Важливим, на наш
погляд, є розгляд сучасного стану науково-методичного забезпечення
управління освітою.
Нині кабінет управління закладами середньої освіти Рівненського
ОІППО працює над реалізацією науково-методичної проблемної теми
«Розвиток управлінської компетентності керівників загальноосвітніх
навчальних закладів в умовах інноваційної діяльності». У межах ВУКОРу
(Відкритого університету керівників освіти Рівненщини) діє оптимальна
структура методичної роботи. Зокрема, психолого-педагогічний семінар
керівників освіти, творча група керівників спеціалізованих навчальних
закладів, три школи (резерву керівних кадрів «Мій шанс», керівників
районних (міських) шкіл новопризначеного керівника ЗНЗ «Шлях до успіху»,
управлінської компетентності).
Дотримуємося інноваційного підходу при формуванні сучасної системи
курсової підготовки управлінських кадрів регіону. Спільно з кафедрою
управління освітою інституту розроблено оптимальні моделі організації
навчального процесу під час планового підвищення кваліфікації і системи
його інформаційного, методичного та дидактичного забезпечення. Укладено,
апробовано і впроваджено нові програми освітньої діяльності курсів
підвищення кваліфікації за модульними компонентами. Модернізовано
лекційні курси, управлінські практикуми на основі мультимедійних та
комп’ютерних технологій, систему педагогічного контролю (вхідне та
вихідне діагностування), основним методом якого є комп’ютерне тестування.
Запроваджено спецкурси «Правова підготовка керівника ЗНЗ», «Стратегічне

79
 управління освітніми організаціями», «Фінансово-господарська діяльність
керівника ЗНЗ». Започатковано дистанційне навчання, навчання директорів
ЗНЗ на курсах за програмою «Intel® Навчання для майбутнього».
Застосовано заочну форму навчання спеціалістів місцевих органів управління
освітою.
Однією з плідних ідей інноваційного структурування кабінету управління
закладами середньої освіти є створення тимчасового науково-дослідного
колективу. За програмою його діяльності успішно проведено наукове
дослідження «Теоретичні основи та стан управління проектно-цільовою
діяльністю загальноосвітнього навчального закладу», результати якого
апробовано на обласних проблемних семінарах директорів загальноосвітніх
шкіл із тем: «Педагогічний і психологічний моніторинг як основа ефективного
управління навчально-виховним процесом» (Радивилівський район);
«Управління проектно-цільовою діяльністю загальноосвітнього навчального
закладу» (Гощанський район); «Управлінський супровід формування здорового
способу життя у соціалізуючому середовищі школи» (Зарічненський район);
«Управлінське забезпечення профільного навчання в старшій школі»
(Корецький район).
Урахування потреб конкретного вчителя, педагогічного колективу,
навчальних закладів району (міста) лежить в основі планування всіх заходів, які
організовуються і проводяться кабінетом управління закладами середньої
освіти в міжкурсовий період. Так, на модернізацію всього освітнього простору
Рівненщини, створення нової інноваційної практики в галузі були скеровані:
- обласна науково-практична конференція з теми «Профільне навчання як
домінанта сучасного закладу освіти» (Демидівський район);
- майстер-класи заслуженого працівника освіти України, колишнього
директора Великомежиріцького НВК «Школа І ступеня–гімназія»
Корецького району С.В.Чумака «Забезпечення умов становлення і розвитку
навчального закладу для обдарованих дітей у сільській місцевості»,
директора Радивилівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1–гімназія»
А.В.Фаєвської – «Упровадження інноваційних технологій в управління
навчальним закладом»;
- «круглі столи» «Використання сервісів Інтернету в освітній
діяльності», «Інформаційний сервіс керівника ЗНЗ»;
- регіональні інтернет-конференції з тем «Формування освітньої політики
на районному (міському) рівні управління», «Актуальні проблеми теорії та
практики управління сучасною школою» (спільно з кафедрою управління
освітою інституту).
Підвищенню інноваційного потенціалу методичної роботи з керівними
кадрами підпорядковано співпрацю з рядом громадських організацій.Чільне
місце серед них займають такі об’єднання, як: «Академія педагогічної
майстерності», «Вчителі за демократію і партнерство» (м. Київ),
«Європейський діалог», «Центр освітньої політики» (м. Львів), «Асоціація
шкіл-партнерів», «Волинський ресурсний центр» (м. Рівне) та інші. За їхньою
участю успішно відбуваються на базі кабінету тренінгові заняття керівників

80
 ЗНЗ, інформаційні ярмарки, презентації вітчизняних і зарубіжних моделей
новітніх шкіл, зустрічі з випускниками програм міжнародного освітнього
обміну та ін. Плідною зробили співпрацю також популярні авторські
майстер-класи відомих учених-дидактів академіка Російської академії освіти,
доктора педагогічних наук, професора Поташника М.М. «Урок ХХІ століття
(особистісно-орієнтована дидактика сучасного уроку)», доктора педагогічних
наук, професора Шарко В.Д. – «Компетентнісний підхід до навчання
школярів: управлінський і науково-методичний аспекти», «Конструювання та
аналіз уроку з позицій сучасних вимог» та доктора педагогічних наук,
професора Пальчевського С.С. – «Акмеологічний підхід до управління
освітнім процесом у загальноосвітньому навчальному закладі».
Створено регіональну мережу громадсько активних шкіл і поширено
програму «Школа як осередок розвитку громади» Всеукраїнського фонду
«Крок за кроком», спрямовану на вирішення проблем демократизації
управління навчальним закладом, організації волонтерської допомоги,
налагодження партнерства між школами та територіальними громадами.
Матеріали власного досвіду використано при розробці проблемно-
тематичного курсу «Організація та розбудова громадсько активної школи як
осередку розвитку громади» для підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ у
Рівненському ОІППО.
Дотримуючись принципу наступності у методичній роботі з
управлінськими ланками по вертикалі, розроблено тематику занять постійно
діючого семінару «Соціально-педагогічні основи управління освітою в Україні
та регіоні на сучасному етапі» для начальників відділів (управлінь) освіти
райдержадміністрацій (виконкомів рад міст обласного значення). Працівники
кабінету були учасниками підготовки і проведення семінарів-практикумів із
тем: «Контрольно-аналітична діяльність щодо стану розв’язання визначених
завдань. Від кінцевого результату – до творчого пошуку» (Дубенський район);
«Підготовка керівних і педагогічних кадрів до здійснення інноваційної
діяльності в системі науково-методичної роботи сільського району»
(Березнівський район); «Нормативно-правове забезпечення освіти та охорони
дитинства» (Рівненський ОІППО); «Документування в освітньому
менеджменті» (м. Кузнецовськ); «Розвиток професійної компетентності
керівних кадрів регіону в контексті проблеми якості екологічної освіти»
(Рокитнівський район).
Про результативність роботи кабінету управління закладами середньої
освіти з оновленняпрофесійної підготовки керівників освітніх організацій
свідчить участь навчальних закладів області у Всеукраїнському конкурсі
«100 кращих шкіл України» 2006 р. Його лауреатами у семи номінаціях із
дев’яти стали 18 навчальних закладів із семи районів (Березнівського,
Володимирецького, Дубенського, Дубровицького, Млинівського,
Острозького, Рівненського) та міст Рівного і Кузнецовська серед 386 шкіл
України [14]. Переможцями Всеукраїнського конкурсу «100 кращих
керівників шкіл України» 2007 р. у двох номінаціях із п’яти стали троє
директорів навчальних закладів Володимирецького і Дубенського районів та

81
м. Рівного, лауреатами у чотирьох номінаціях – п’ять керівників із м. Рівного,
Дубенського і Радивилівського районів [9]. Лауреатом Всеукраїнського
фестивалю-конкурсу на кращу модель сучасної сільської загальноосвітньої
школи з-поміж 10 навчальних закладів України став Семидубський аграрний
ліцей і ЗОШ І-ІІ ступенів Дубенського району [3, с.22]. Чотири
навчальні заклади, які активно впроваджують акмеологічні підходи стосовно
сучасних стратегій розвитку системи освіти, презентували модель
акмеологічної школина Всеукраїнському форумі акмеологічних ЗНЗ 2010 р.
Золотою і бронзовою медалями рейтингового конкурсу Другої міжнародної
виставки «Сучасні навчальні заклади-2011» нагороджено відповідно
Володимирецький районний колегіум і Рівненську ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
імені В.Короленка.
Особливу увагу приділяємо вивченню кращого досвіду використання
інноваційних рішень, підходів і форм в управлінській діяльності. Науково-
методичною радою інституту схвалено і рекомендовано до поширення
узагальнений досвід роботи Великомежиріцького НВК «Школа І ступеня–
гімназія» Корецького району з теми «Забезпечення умов становлення і
розвитку навчального закладу для обдарованих дітей у сільській місцевості»;
Гощанської районної гімназії – «Діагностико-концептуальна основа в системі
цільового управління навчальним закладом»; Радивилівського НВК «ЗОШ І-
ІІІ ступенів №1–гімназія» – «Упровадження інноваційних технологій в
управління навчальним закладом»; Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів №27 –
«Упровадження інноваційних технологій із метою вдосконалення системи
управління освітнім процесом у загальноосвітньому навчальному закладі».
Поширенню інноватики в управлінні освітніми організаціями сприяє
занесення до державної відеотеки педагогічного досвіду доробків таких
установ освіти та навчальних закладів: відділу освіти Березнівської
райдержадміністрації (начальник відділу Г.М.Дежнюк);Володимирецького
районного колегіуму (директор А.Ф.Остапенко, заслужений працівник
освіти України); Рівненської гуманітарної гімназії (директор З.В.Макарчук);
Великомежиріцького НВК «Школа І ступеня–гімназія» Корецького району
(директор Л.М.Михальчук) – у 2006 р.; Березнівської гімназії (директор
С.В.Делідон), Кузнецовської гімназії (директор Н.Ф.Горбачик, заслужений
працівник освіти України), Радивилівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1–
гімназія» (директор А.В.Фаєвська), Рівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1
імені В.Короленка (директор О.П.Серветник) і Рівненської ЗОШ І-ІІІ
ступенів №27 (директор Б.Я.Харів, заслужений учитель України) – у 2008 р.
Ознайомленню педагогічної громадськості з конкретними
інноваційними розробками у практиці освіти сприяє участь в обласному
конкурсі «Загальноосвітній навчальний заклад року», конкурсі-ярмарку
педагогічної творчості. На базі кабінету працює експертна комісія з номінації
«Управління освітою».
Інноваційному змісту післядипломної педагогічної освіти
підпорядковано також міжнародне й міжрегіональне співробітництво.
Упродовж останніх п’яти років організовано обмін досвідом управлінської

82
діяльності з освітянами Тарнувського повіту Малопольського воєводства
Республіки Польщі, міст Карлові Вари і Прага Чеської Республіки, Берлін і
Дрезден Федеративної Республіки Німеччини, Вінницької,
Дніпропетровської, Житомирської, Івано-Франківської, Кіровоградської
областей та міст Кам’янця-Подільського і Кременчука. Також реалізовано
спільні методичні проекти з «Асоціацією керівників закладів освіти нового
типу» Рівненської області (голова асоціації А.Ф.Остапенко), Рівненською
обласною громадською організацією «Французький Альянс» (директор
Н.П.Чумак). Зокрема, проведено науково-практичні семінари, конференції,
управлінські мости на базі установ освіти та навчальних закладів міст
Барановичі і Мінськ Республіки Білорусь, міста Москви і Московської
області Російської Федерації, міст Таллінна і Кохтла-Ярве Естонської
Республіки, міста Мец Французької Республіки.
Для забезпечення професіоналізації управління освітою на
регіональному рівні у найближчій перспективі діяльність кабінету
управління закладами середньої освіти будуть визначати такі пріоритети:
- навчання керівників ЗНЗ із питань фінансово-господарської
діяльності у системі підвищення кваліфікації;
- конкретизація стосовно регіону рекомендацій, іншого методичного
матеріалу, розробленого науковцями, для формування професійної
компетентності керівників освіти у межах ВУКОРу, а саме таких його
структур:
а) психолого-педагогічних семінарів «Правове забезпечення
управлінської діяльності в умовах законодавчих змін функціонування і
розвитку освітньої галузі», «Акмеологізація педагогічного середовища у
загальноосвітньому навчальному закладі»;
б) творчої групи керівників спеціалізованих навчальних закладів із
проблеми «Проектування педагогічної діяльності у системі загальної
середньої освіти регіону»;
в) школи управлінської компетентності з проблеми «Організаційно-
методичне забезпечення формування та розвитку управлінської
компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів»;
г) шкіл керівників районних (міських) шкіл новопризначеного
керівника ЗНЗ «Шлях до успіху» та резерву керівних кадрів «Мій шанс»;
- посилення професіоналізації управлінської діяльності у міжкурсовий
період за допомогою сучасних популярних форм методичної роботи, зокрема
авторського майстер-класу заслуженого учителя України В.В.Громового
«Менеджмент інновацій», семінару-тренінгу кандидата психологічних наук,
доцента Смольської Л.М. «Самоменеджмент керівника освітньої організації»;
- науково-методична підтримка моніторингового супроводу управління
сучасною школою;
- розвиток моделі державно-громадського управління територіальними
освітніми системами та навчальними закладами;
- проведення науково-дослідницької роботи у рамках спільного
експерименту Рівненського ОІППО з ЦІППО Університету менеджменту

83
 освіти НАПН України з теми «Теоретичні та технологічні основи оцінювання
управління загальною середньою освітою регіону»;
- підвищення рівня інноваційної культури керівників освіти шляхом
співпраці з кафедрами Університету менеджменту освіти, лабораторією
управління освітніми закладами Інституту педагогіки НАПН України, рядом
громадських об’єднань;
- вивчення й адаптація передового вітчизняного і зарубіжного досвіду
із питань функціонування та розвитку інноваційних моделей новітніх
навчальних закладів, застосування засад сучасного педагогічного
менеджменту в умовах інтеграції до міжнародного освітнього простору.
Отже, науково-методичний супровід управлінської діяльності керівників
освіти має носити прогностичний, системний, комплексний і диференційований
характер. Саме така цілеспрямована робота кабінету, установ освіти та
навчальних закладів, які працюють в інноваційному режимі, підвищує
ефективність та якість управління, навчання і виховання, формує та розвиває
інтелектуальну, творчу, компетентну особистість. «Керувати – значить
приводити до успіху інших!», – гласить давньокитайська мудрість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Волкова Н.П. Педагогіка: посіб. / Н.П. Волкова. – К.: Академія, 2002. –

576 с.
2. Єрмола А.М., Василенко О.М. Технологія організації науково-
методичної роботи з педагогічними кадрами: науково-метод. посіб. /
А.М. Єрмола, О.М. Василенко. – Х.: Курсор, 2006. – 312 с.
3. Моделі розвитку сучасної української школи : матеріали Всеукр.
науково-практ. конфер. (Черкаси – Сахнівка, 11-13 жовтня 2006 р.). – К.: СПД
Богданова А.М., 2007. – 240 с.
4. Онишків З.М. Основи школознавства: навч. посіб. / З.М. Онишків.
– Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2003. – 96 с.
5. Пальчевський С.С. Педагогіка: навч. посіб. / С.С. Пальчевський. – К.:
Каравела, 2008. – 496 с.
6. Підготовка керівника середнього закладу освіти: навч. посіб. / ред.
Л.І. Даниленко. – К.: Міленіум, 2004. – 272 с.
7. Пікельна В.С. Управління школою: в 2 ч./ В.С. Пікельна – Х.: Основа,
2004. – Ч. 1. – 112 с.
8. Сорочан Т.М. Підготовка керівників шкіл до управлінської діяльності:
теорія та практика: монографія / Т.М. Сорочан. – Луганськ: Знання, 2005. – 384
с.
9. 100 кращих керівників шкіл України - 2007: переможці та лауреати
конкурсу у п’яти номінаціях / упоряд. Н.Мурашко [та ін.]. – К.: Ред.
загальнопед. газ., 2007. – 176 с.
10. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. –
Т. 3. – 670 с.

84
 11. Теоретичні і методичні засади моделювання фахової компетентності
керівників закладів освіти: монографія / ред. Г.В. Єльникова. – К. - Чернівці:
Книги – ХХІ, 2010. – 460 с.
12. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб. / М.М. Фіцула. – К.: Вид. центр
Академія, 2007. – 560 с.
13. Химинець В.В. Інновації в сучасній школі. – Ужгород: Інформ.-вид.
центр ЗІППО, 2004. – 168 с.
14. Школи України 2006 : лауреати конкурсу «100 кращих шкіл України»
у 9 номінаціях / упоряд. Н.Мурашко [та ін.]. – К.: Шкільний світ, 2006. – 400 с.

Климко Лариса Василівна,

методист кабінету управління закладами середньої освіти,
старший викладач кафедри управління освітою Рівненського ОІППО

УПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ЯКОСТІ

ГРОМАДСЬКО АКТИВНИХ ШКІЛ ЯК ІНСТРУМЕНТУ
САМООЦІНЮВАННЯ РОБОТИ
ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ (КОЛО ІДЕЙ)

Одне із завдань ВУКОРу (Відкритого університету керівників освіти

Рівненщини) – активне впровадження в освітній простір регіону нових моделей
навчальних закладів. Чільне місце серед них займає громадсько активна школа
(далі – ГАШ) як інноваційна система управління навчальним закладом.
Практика показує, що модель громадсько активної школи є
віддзеркаленням процесів глобалізації сучасного світу, демократизації,
гуманізації, посилення відкритості суспільства та його інституцій. Ці
чинники суттєво впливають на життя сучасної школи та управління нею.
Усі ГАШ розвиваються по-своєму, оскільки кожен навчальний заклад
має свої визначені структуру, стандарти, свій колектив, власні погляди на
управління та потреби місцевої громади. Незважаючи на це, усі вони мають
певні спільні характеристики.
Вважаємо, що саме стандарти і є засобом оцінювання діяльності ГАШ.
Стандарти використовують для покращення своєї діяльності як діючі ГАШ,
так і інші школи, які мають намір працювати як громадсько активні.
Стандарти ГАШ охоплюють такі сфери освітньої діяльності:
1. Лідерство,адже розвиток і покращення шкільної системи залежить
від сильної команди, яка об’єднана спільним баченням, цінностями у
досягненні мети школи. Ефективний директор забезпечує працівників усіма
необхідними ресурсами, можливостями та підтримкою для проведення й
реалізації найкращої роботи.
2. Партнерство. Тільки розвинута ГАШ спрямовує свою діяльність на
розвиток партнерських відносин з установами та закладами, що є на території
громади. Такі відносини забезпечують гармонійну роботу різних інституцій
із дітьми, їхніми сім’ями та місцевою громадою, забезпечують тісну
співпрацю та підтримку один одного.

85
 3. Соціальна інклюзія. Оскільки однією з найкращих рис ГАШ є
створення умов і можливостей навчання для всіх дітей, незважаючи на їхнє
походження, релігійні вподобання, етнічний і соціальний статус, стан
здоров’я тощо. Важлива місія таких шкіл — забезпечити учнів рівним
доступом до навчання та сприяти створенню навчальної атмосфери у класі,
вільної від упереджень та стереотипів.
4. Послуги. ГАШ є центральним ресурсним центром у місцевій
громаді та надає їй певні послуги, які визначені відповідно до потреб
мешканців. Послуги надають підтримку сім’ям і можливості для навчання
дорослих. Школа може самостійно впроваджувати послуги та залучати до їх
реалізації інші установи, заклади на території громади.
5. Волонтерство. ТількиГАШ заохочує учнів брати активну участь у
житті громади. Волонтерство розвиває у них почуття довіри та поваги до
жителів громади та забезпечує важливу умову розвитку дитини — її
співпрацю з дорослими людьми, а не тільки з батьками та вчителями. ГАШ
залучає до волонтерства не тільки дітей, а й їхніх батьків та громаду.
6. Навчання впродовж усього життя. Оскільки навчання впродовж
усього життя є важливим елементом для всіх людей, які слідкують за
змінами та швидким розвитком сучасного світу, для учнів важливо розуміти,
що навчання — це життєва діяльність, якої навчають лише у школі.
Прикладом цього повинні бути дорослі, які запевняють, що навчання може
бути не лише задля роботи, а й задля задоволення.
7. Розвиток громади. ГАШ — це школа, яка сприяє розвитку
громади. Як місцевий лідер школа допомагає громадським об’єднанням
застосовувати усі свої сили на виконання завдань, залучати до цього
громадськість і надавати послуги місцевому населенню.
8. Залучення батьків. Усім добре відомо, що учні навчаються краще,
якщо їхнє навчання підтримують батьки. Саме батьки повинні знати потреби
розвитку дитини та якнайкраще забезпечити навчальне середовище вдома.
Для цього необхідна активна співпраця між батьками та вчителями. ГАШ
надає батькамможливість бути залученими до процесу прийняття рішень
щодо якості освіти для їхніх дітей та участі у житті школи.
9. Шкільна культура. Важливим елементом ГАШ є те, що вони
відкриті та сприятливі до змін. В основу педагогічних методів таких шкіл
покладено демократичні цінності. Працівники школи роблять усе можливе,
аби знайти кращі способи розкриття потенціалу в дітях, у їхніх сім’ях і всіх
членах громади. Шкільна культура полягає в тому, аби сформувати в учнів
бажання бути активними, творчими, толерантними у житті навчального
закладу.
До зазначених сфер освітньої діяльності пропонуємо стандарти
оцінювання якості роботи ГАШ у розробленими показниками та шкалою
оцінювання. Подаємо опис показників та критеріїв, які допоможуть
встановити рівень розвитку ГАШ в певній сфері (1 – відсутність розвитку,
2 – початковий рі-вень, 3 – сильна позиція, 4 – відмінні результати). У
кожній таблиці є графа, у якій зазначено показник. У графі «Коментарі»

86
 ведеться запис осіб, з якими потрібно провести зустріч. Завдяки поданій
інформації визначаємо пріоритети своїх подальших дій.

ЛІДЕРСТВО 1 2 3 4
Місію школи погоджуємо із залученням учнів, батьків, громади
Розробляємо стратегічні плани
Розподіляємо для роботи ресурси – людей, обладнання, фінанси тощо
Перевіряємо вміння працівників залучати до роботи громадськість
Визначаємо та оцінюємо досягнення
Застосовуємо нові методи роботи у прийнятті рішень та певних дій
(Можна додати інші показники)
Коментарі
Першочергові дії
Критеріальний опис показників
Місію школи погоджуємо із залученням учнів, батьків, громади:
- залучаємо до роботи батьків, які не цікавляться роботою школи;
- беремо на контроль пасивних до шкільної роботи дітей;
- консультуємося з різними громадськими організаціями;
- консультуємося з організаціями, що співпрацюють із громадськістю.
Розробляємо стратегічні плани:
- маємо стратегічний план, поставлено мету та завдання;
- стратегічний план складаємо щороку;
- поставлені цілі узгоджуємо з потребами громади;
- план складається та обговорюється за участю громади.
Розподіляємо для роботи ресурси — людей, обладнання, фінанси
тощо:
- пояснюємо, яким чином розподілено ресурси;
- визначаємо осіб, які контролюють реалізацію плану;
- визначаємо осіб, які бажають користуватися обладнанням школи.
Перевіряємо вміння працівників залучати до роботи
громадськість:
- маємо визначену систему перевірки вмінь працівників;
- маємо доступ до різноманітних тренінгових програм;
- проводимо тренінги, які передбачають написання презентацій;
- маємо відповідну систему оцінювання роботи працівників.
Визначаємо та оцінюємо досягнення:
- визначаємо досягнення на громадському рівні;
- визначаємо не тільки шкільні досягнення, а досягнення громади
загалом;
- досліджуємо та порівнюємо досягнення згідно з цілями.

87
 Застосовуємо нові методи роботи у прийнятті рішень та певних дій:
- маємо чітку мету досягнення цілей нашого плану;
- заохочуємо членів громади до нових ідей і нових методів роботи;
- маємо нові ідеї плану розвитку, запропоновані колективом та
громадою;
- визначаємо проблеми та методи їх розв’язання;
- заохочуємо членів громади до співпраці з педколективом.

ПАРТНЕРСТВО 1 2 3 4
Приймаємо рішення з партнерами та громадськими організаціями
Діємо разом із партнерами
Об’єднуємо ресурси з партнерами на користь громади
Маємо письмову угоду наших спільних дій
Підтримуємо та сприяємо діяльності одне одного
Співпрацюємо з мережею ГАШ
Надаємо можливість громаді користуватися обладнанням школи
Працюємо з усіма, щоб вирішити проблеми громади
(Можна додати інші показники)
Коментарі
Першочергові дії
Критеріальний опис показників
Приймаємо рішення з партнерами та громадськими організаціями:
- плануємо кроки дій із партнерами, батьками та учнями;
- беремо до уваги досвід роботи з громадськими організаціями;
- завжди інформуємо наших партнерів про прийняті рішення.
Діємо разом із партнерами:
- відповідаємо за будь-які дії разом із партнерами;
- разом відзначаємо успіх спільних справ;
- підтримуємо діяльність наших партнерів.
Об’єднуємо ресурси з партнерами на користь громади:
- використовуємо наші ресурси для проведення спільних дій;
- пропонуємо залучати своїх працівників для виконання спільних дій.
Маємо письмову угоду наших спільних дій:
- визначаємо наші дії з партнерами у кожній спільній справі;
- визначаємо лідерську позицію у кожній справі;
- укладаємо угоду спільних дій.
Підтримуємо та сприяємо діяльності одне одного:
- розміщуємо інформацію про наших партнерів;
- інформуємо про внески, які здійснили наші партнери;
- заохочуємо членів громади брати участь у заходах.
Співпрацюємо з мережею ГАШ:
- використовуємо будь-яку можливість відвідати різноманітні заходи;
- використовуємо будь-яку можливість розповісти про нашу роботу;
- повідомляємо іншим ГАШ про проведення наших заходів.
Надаємо можливість громаді користуватися обладнанням школи:

88
 - надаємо можливість мешканцямкористуватися шкільним
обладнанням;
- надаємо також можливість користуватися шкільним обладнанням
тим, хто не може оплатити послуги.
Працюємо з усіма, щоб вирішити проблеми громади:
- беремо участь у вирішені проблем, які стосуються громади;
- залучаємо громаду до вирішення її проблем;
- виявляємо бажання брати участь в заходах інших організацій.

СОЦІАЛЬНА ІНКЛЮЗІЯ 1 2 3 4
Моделюємо навчальне середовище
Вважаємо соціальну інклюзію невід’ємною частиною ГАШ
Забезпечуємо програмами різні соціальні групи
Пропонуємо рівне право на якісну освіту всіх членів громади
(Можна додати інші показники )
Коментарі
Першочергові дії
Критеріальний опис показників
Моделюємо навчальне середовище:
- використовуємо різноманітні навчальні матеріали;
- розвиваємо в учнів уміння співпрацювати;
- адаптуємо навчальне середовище відповідно до потреб та інтересів
учнів;
- розвиваємо в учнів відчуття до нерівноправності;
- навчаємо відстоювати рівність прав;
- використовуємо різні методи боротьби з існуючими стереотипами.
Вважаємо соціальну інклюзію невід’ємною частиною ГАШ:
- маємо чітко описану освітню політику;
- наголошуємо на доступності до навчання та соціальній
справедливості;
- забезпечуємо належні тренінги;
- надаємо соціальну підтримку на засадах рівності.
Забезпечуємо програмами різні соціальні групи:
- забезпечуємо шкільним обладнанням людей з особливими потребами;
- надаємо додаткову допомогу представникам національних меншин.
Пропонуємо рівне право на якісну освіту всіх членів громади:
- проводимо заходи для тих, хто навчається нижче своїх можливостей;
- беремо участь в організованих послугах;
- ініціюємо проекти, спрямовані на обізнаність із питань рівності;
- проводимо заходи, спрямовані на допомогу національним меншинам;
- заохочуємо участь представників національних меншин у громаді.

ПОСЛУГИ 1 2 3 4
Пропонуємо послуги, які базуються на ґрунтовному аналізі потреб

89
Здійснюємо моніторинг та оцінку послуг
Досліджуємо основні причини відсутності користувачів послуг
Розвиваємо та створюємо можливості для соціальної інклюзії
Цінуємо внесок інших організацій у наданні послуг
Надаємо ряд послуг для покращення знань учнів, їх сімей та громади
(Можна додати інші показники )
Коментарі
Першочергові дії
Критеріальний опис показників
Пропонуємо послуги, які базуються на ґрунтовному аналізі потреб:
- використовуємо наявну інформацію для виявлення потреб громади;
- плануємо розвиток з огляду на аналіз наших потреб;
- створюємо послуги відповідно до потреб громади.
Здійснюємо моніторинг та оцінку послуг:
- проводимо опитування серед користувачів послуг;
- знаємо, хто працює найкраще, бачимо очікувані результати послуг;
- бачемо недоліки в роботі;
- аналізуємо інформацію, отриману від користувачів послуг;
- визначаємо учасників, базуючись на демографічних даних;
- визначаємо учасників, базуючись на потребах громади;
- володіємо інформацією про те, хто не користується нашими
послугами.
Досліджуємо основні причини відсутності користувачів послуг:
- зосереджуємося на контакті з потенційними учасниками;
- знаємо причини, через які вони не мають доступу до послуг;
- встановлюємо причини відсутності користувачів послуг;
- виявляємо бар’єри, які перешкоджають доступу до послуг.
Розвиваємо та створюємо можливості для соціальної інклюзії:
- розвиваємо можливості для доступності певних груп осіб;
- працюємо над систематичним усуненням бар’єрів.
Цінуємо внесок інших організацій у наданні послуг:
- співпрацюємо з іншими інституціями;
- маємо довідник, який дає інформацію про надані послуги на базі
школи;
- допомагаємо тим, хто надає послуги;
- уклали партнерську угоду з організаціями про роботу на базі школи.
Надаємо ряд послуг для підвищення знань учнів, їх сімей та
громади:
- пропонуємо широкий спектр послуг для навчальних можливостей;
- забезпечуємо наші навчальні можливості внесками інших організацій.
ВОЛОНТЕРСТВО 1 2 3 4
Маємо можливості для волонтерів із різних соціальних груп
Пропонуємо тренінги та підтримку наших волонтерів
Маємо можливість ініціювати та проводити волонтерську діяльність
Маємо можливість створювати мережу груп волонтерів у регіонах
Проводимо моніторинг та оцінку нашої діяльності

90
(Можна додати інші показники )
Коментарі
Першочергові дії

Критеріальний опис показників

Маємо можливості для волонтерів із різних соціальних груп:
- щороку плануємо волонтерські ініціативи;
- координуємо всю волонтерську діяльність;
- залучаємо до роботи волонтерів різного віку та походження.
Пропонуємо тренінги та підтримку наших волонтерів:
- проводимо тренінги та семінари для волонтерів різного рівня;
- покращуємо досягнення волонтерської діяльності;
- використовуємо різні методи для мотивації та заохочення волонтерів.
Маємо можливість ініціювати та проводити волонтерську
діяльність:
- беремо активну участь у розробці волонтерських ініціатив;
- вносимо ідеї та пропозиції щодо волонтерської діяльності;
- підтримуємо ідеї учнів (конкурс волонтерських проектів тощо).
Маємо можливість створювати мережу груп волонтерів в інших
регіонах:
- організовуємо робочі зустрічі волонтерів;
- беремо участь у спільних волонтерських заходах для шкіл регіону;
- презентуємо досвід волонтерів на конференціях, зустрічах, форумах;
- маємо можливість обмінюватися досвідом (через Інтернет).
Проводимо моніторинг та оцінку нашої діяльності:
- збираємо інформацію різними методами;
- використовуємо інформацію з різних джерел;
- реагуємо, коли деякі ініціативи виявляються неефективними.

НАВЧАННЯ УПРОДОВЖ УСЬОГО ЖИТТЯ 1 2 3 4

Прагнемо створити бажання до навчання
Пропонуємо підтримку та навчання для всіх поколінь
Пропонуємо навчання з використанням різних методів
Використовуємо громаду як ресурс для навчання
(Можна додати інші показники )
Коментарі
Першочергові дії
Критеріальний опис показників
Прагнемо створити бажання до навчання:
- пропонуємо тренінги для заохочення людей різного віку до навчання;
- робимо навчання різноманітним;
- залучаємо учнів будь-якого віку до навчання;
- погоджуємося з думкою про те, що кожен є учнем і кожен є вчителем.
Пропонуємо підтримку та навчання для всіх поколінь:
- знаємо, які вікові групи навчаються, а які не навчаються і чому;
- проголошуємо принцип сімейного навчання;

91
 - публічно відзначаємо успіхи сімейного навчання;
- організовуємо та підтримуємо діяльність між різними поколіннями.
Пропонуємо навчання з використанням різних методів:
- використовуємо різні методи навчання;
- проводимо моніторинг використання різних методів навчання;
- заохочуємо інновації;
- беремо до уваги навчальні потреби всіх учнів.
Використовуємо громаду як ресурс для навчання:
- маємо інформацію про знання та компетенції членів громади;
- організовуємо тематичні дні громадського навчання;
- слідкуємо за тим, щоб постійно відбувалося навчання громади;
- залучаємо учнів до участі в громадських заходах.

РОЗВИТОК ГРОМАДИ 1 2 3 4
Пропонуємо участь та підтримку громадським організаціям
Забезпечуємо громаду належними знаннями у прийнятті рішень
Надаємо можливість громаді користуватися приміщенням школи
Допомагаємо громаді проводити опитування та консультації
Допомагаємо громаді розробляти та впроваджувати проекти
(Можна додати інші показники )
Коментарі
Першочергові дії

Критеріальний опис показників

Пропонуємо участь та підтримку громадським організаціям:
- розповідаємо про запропоновані тренінги на базі школи;
- пропонуємо громадським організаціям технічну експертизу;
- постійно ділимося досвідом роботи.
Забезпечуємо громаду належними знаннями з метою прийняття
рішень:
- звітуємося перед громадою про результати роботи;
- забезпечуємо обізнаність громадськості з освітньою політикою;
- інформуємо громадські організації щодо проведених досліджень.
Надаємо можливість громаді користуватися приміщенням школи:
- надаємо приміщення для проведення зустрічей;
- пропонуємо адміністративну підтримку;
- забезпечуємо громадські організації технічною базою тощо.
Допомагаємо громаді проводити опитування та консультації:
- поширюємо анкети серед батьків та учнів;
- допомагаємо розробляти анкети, а також здійснювати аналіз
результатів;
- звітуємо про результати батькам та учням.
Допомагаємо громаді розробляти та впроваджувати проекти:

92
 - надаємо партнерську підтримку громаді у визначенні потреб;
- працюємо з громадою для пошуку рішень, які вона може взяти на
себе;
- надаємо підтримку у пошуку фінансування;
- надаємо допомогу у проведенні моніторингу та оцінки якості
діяльності.

ЗАЛУЧЕННЯ БАТЬКІВ 1 2 3 4
Пропонуємо спілкування між сім’єю та школою
Відзначаємо та цінуємо батьківські знання та вміння
Забезпечуємо активну роль батьків у навчанні дітей
Надаємо батькам статус рівноправних партнерів у вирішенні питань
Пропонуємо батькам роль адвокатів у ході розгляду питань щодо якісної освіти
для своїх дітей
(Можна додати інші показники)
Коментарі
Першочергові дії

Критеріальний опис показників

Пропонуємо спілкування між сім'єю та школою:
- забезпечуємо батьків чіткою інформацією про діяльність школи;
- проводимо зустрічі у зручний для батьків час;
- відслідковуємо разом із батьками навчання їх дітей;
- цікавимося думкою батьків щодо роботи школи;
- проводимо форуми для батьків;
- публікуємо видання для батьків;
- інформуємо батьків про різноманітні заходи у школі.
Відзначаємо та цінуємо батьківські знання та вміння:
- забезпечуємо батьків необхідними матеріалами;
- проводимо для батьків тренінги, семінари тощо;
- залучаємо батьків до реалізації проектів у громаді.
Забезпечуємо активну роль батьків у навчанні дітей:
- інформуємо батьків про очікувані результати навчання учнів;
- забезпечуємо батьків навчальними програмами та матеріалами;
- пропонуємо шляхи навчання в домашніх умовах;
- створюємо механізм спілкування учнів із учителями;
- розробляємо домашні завдання для обговорення їх з батьками;
- щороку залучаємо батьків до визначення навчальних цілей;
- залучаємо батьків до участі в перегляді учнівськихпортфоліо;
- пропонуємо книги, які можуть читати батьки та діти.
Надаємо батькам статус рівноправних партнерів у вирішенні
питань:
- залучаємо батьків до стратегічного планування школи;
- залучаємо батьків до управлінських структур;
- надаємо потрібну допомогу у прийнятті рішень;
- сприяємо активній участі батьків у прийнятті рішень;

93
 - сприяємо батькам у вмінні апелювати прийняті рішення;
- просимо батьків разом з педагогами оцінювати плани, програми;
- інформуємо батьків про проблеми, що стосуються питань освіти.
Пропонуємо батькам роль адвокатів у ході розгляду питань щодо
якісної освіти для їх дітей:
- надаємо шкільні приміщення для організації та проведення зустрічей;
- залучаємо батьків до зустрічей з представниками влади;
- надаємо підтримку для розвитку навичок адвокатування у батьків.
ШКІЛЬНА КУЛ ЬТУРА 1 2 3 4
Залучаємо колектив, громаду до участі у процесі прийняття рішень
Використовуємо командний підхід у діяльності школи
Використовуємо стратегію багатоаспектного навчання
Розвиваємо компетенції учнів, що необхідні для успішного життя
Розвиваємо життєві навички учнів
Розповсюджуємо інформацію серед партнерів
(Можна додати інші показники)
Коментарі
Першочергові дії

Критеріальний опис показників

Залучаємо колектив, громаду до участі у процесі прийняття
рішень:
- організовуємо зустрічі органів самоврядування, асоціації батьків
тощо;
- проводимо наради з метою вирішення важливих питань;
- залучаємо школу, батьків до процесу формування освітньої
політики.Використовуємо командний підхід у діяльності школи:
- розвиваємо свої професійні навички;
- створюємо та впроваджуємо різноманітні проекти;
- забезпечуємо умови для навчання та розвитку всіх учнів.
Використовуємо стратегію багатоаспектного навчання:
- використовуємо методи та принципи навчання;
- використовуємо індивідуальний підхід у навчанні;
Загальна картина 1 2 3 4
Лідерство +
Партнерство +
Соціальна інклюзія +
Послуги +
Волонтерство +
Навчання впродовж усього життя +
Розвиток громади +
Залучення батьків +
Шкільна культура +

- використовуємо інтерактивні методи навчання.

Розвиваємо компетенції учнів, які необхідні для успішного життя:

94
 - розвиваємо комунікативні навички учнів;
- розвиваємо вміння вести переговори;
- виховуємо повагу у ставленні до поглядів інших людей;
- виступаємо за всебічний розвиток учня.
Розповсюджуємо інформацію серед усіх партнерів щодо:
- проведення громадських зустрічей із подальшим звітом про
досягнення;
- звіту перед учнями та їх сім’ями;
- розповсюдження звітної інформації;
- консультування школи з громадою шляхом проведення опитувань
тощо.

При цьому встановлюємо пріоритетність самостійного вирішення дій,

що знаходить своє відображення в таблиці «План дій» (рівні
пріоритетності:1 – найвищий пріоритет, 2– пріоритет на цей рік, 3–
пріоритет на наступний рік).

ПЛАН ДІЙ
Рівень Необхідні
Наші дії пріоритет- Відпові- Термін ресурси та
ності дальний реалізації підтримка
1 2 3
Лідерство
Партнерство
Соціальна інклюзія
Послуги
Волонтерство
Навчання упродовж
усього життя
Розвиток громади
Залучення батьків
Шкільна культура

Вважаємо, що стандарти – це механізм налагодження діалогу між

партнерами та визначення за допомогою показників рівня розвитку ЗНЗ.
Також використовуємо портфоліо даних замість стандартів. Портфоліо
постійно оновлюємо і демонструємо. Пропонуємо приклади даних, які можна
обрати та нагромаджувати:
Лідерство (Стратегічний план.Визначення місії.Плани зустрічей.План
професійного розвитку. Відеозаписи та фотографії нагородження).
Партнерство (Запрошення та протоколи зустрічей.Інформаційні листи
про роботу партнерів.Звіти про проведені конференції, відвідані зустрічі).

95
 Соціальна інклюзія (Освітня політика.Соціальні проекти.Матеріали
про проведену роботу).
Послуги (Перелік послуг.Оцінювання роботи. Результати опитування).
Волонтерство (Запрошення для волонтерів. Тренінгові програми для
волонтерів. Оцінка роботи волонтерів).
Навчання впродовж усього життя (Програма курсів. Навчальні
заходи для сімей).
Розвиток громади (Дані аналізу проведених досліджень.
Планизустрічей. Використання приміщення громадою).
Залучення батьків (Плани зустрічей із батьками. Проведення бесід із
батьками в громадських центрах).
Шкільна культура (Участь учнівських організацій, асоціацій батьків
та вчителів у вирішенні проблем. Інформаційні листи.Результати
проведеного анкетування).
Згідно зі стандартами ГАШ,проведення самооцінки стало ключовим
елементом створення іміджу школи. Цей процес включає перегляд своїх
можливостей, оцінювання та визначення досягнень.
Упроваджені стандарти самооцінки допомагають:
- визначити сильні та слабкі сторони роботи;
- визначити потреби під час освітньої діяльності;
- зосередити роботу з інституціями та зацікавленими сторонами щодо
подальшої співпраці;
- оцінити роботу з громадою;
- визначити загальні принципи діяльності та послуг на базі школи.
Використовуючи стандарти самооцінки, можна:
- визначити рівень розвитку та пріоритети майбутніх дій;
- слідкувати, аби вся громада (батьки, діти, мешканці) була задіяна у
програмах, проектах, спрямованих на вирішення проблем і задоволення
потреб;
- залучати батьків до процесу прийняття рішень щодо якості освіти
їхніх дітей та участі у житті школи.
Завдяки запровадженню зазначених стандартів ГАШ дає можливість:
- отримувати інформацію від учнів та батьків для створення міцної
співпраці з місцевою громадою;
- демонструвати високоякісну роботу місцевій громаді та всім
інституціям;
- розглядати бачення учнів щодо наведених індикаторів;
- створювати разом особистісно орієнтовні програми, проекти для
покращення навчання у співпраці з партнерами;
- брати на себе відповідальність, проводити процес самооцінювання,
пере-глядати та збирати інформацію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

96
 1. Бегей В.М.Управління загальноосвітньою школою на демократичних
засадах / В.М. Бегей. — Львів: ЛДУ, 1995. — 196 с.
2. Биков І.Маркетинг в освіті та зв’язки з громадськістю / І.Биков //
Директор школи. — 2005. — № 2. — С. 8–11.
3. Ворон М.Школа як осередок розвитку громади / М.Ворон //
Підручник для директора. — 2006. — № 9. — С. 67–70.
4. Громадсько активні школи в Україні: кроки до дій / упоряд.: Н.Софій,
Ю. Кавун. — К.: Всеукраїнський фонд «Крок за кроком», 2005. — 160 с.
5. Громадсько активні школи в Україні: кроки до дій / упоряд.: Н.Софій,
Ю. Кавун., М. Ворон — К.: Всеукраїнський фонд «Крок за кроком»,
Тренінговий модуль, 2005. — 79 с.
6. Громадсько активні школи як механізм розвитку громадянського
суспільства у посткомуністичних країнах // Збірник матеріалів конференції. —
Красноярск: Сотрудничество, 2000.
7. Даниленко Л.І.Управління інноваційною діяльністю в
загальноосвітніх навчальних закладах: монографія / Л.І. Даниленко. — К.:
Міленіум, 2004. — 358 с.
8. Єльникова Г.В.Теоретичні підходи до моделювання державно
громадського управління / Г.В. Єльникова // Директор школи. — 2003. — № 4.
— С. 10–11.
9. Мармаза О.Інноваційні підходи до управління навчальним закладом /
О.Мармаза. — Х.: Основа, 2004. — 240 с.
10. Партнерство громади і школи — шлях до розвитку громадянського
суспільства в Україні. — К.: Всеукраїнський фонд «Крок за кроком», 2003. —
22 с.
11. Підготовка керівника навчального закладу в ринкових умовах: навч.
посіб. / А. І.Чміль, В.І.Маслов, Г.А.Дмитренко, Г.В.Єльникова, Г.В.Федоров; за
ред. А.І. Чміля. — К.: Логос, 2006. — 128 с.
12. Пометун О., Гонорська А.Як залучити додаткові ресурси для розвитку
навчального закладу? Порадник сучасного директора: навч.-метод. посіб. /
О.Пометун, А.Гонорська.— Тернопіль: Астон, 2006. — 120 с.
13. Пометун О., Середяк Л., Сущенко І., Янушевич О.Управління
школою, що змінюється. Порадник сучасного директора / О.Пометун,
Л.Середяк, І.Сущенко, О.Янушевич. — Тернопіль: Астон, 2005. — 192 с.
14. Сіренко М.В.Реалізація проекту «Школа як осередок громади» /
М.В.Сіренко // Родина. — 2004. — №1. — С. 1.
15. Сіренко М.В.Роль директора школи в перетворенні
загальноосвітнього навчального закладу в осередок розвитку сільської
громади / М.В. Сіренко // Управління загальноосвітньою школою в сучасних
умовах. — К., 2000. — С. 198–205.
16. Трикутник: з досвіду співпраці адміністрації, батьківської та
учнівської громадськості / заг. ред. Б. Жебровського. — К.: ГУОН, 2001.—
Вип. 6. — 188 с.

97
 Ковалевська Ірина Миколаївна,
начальник відділу освіти
Радивилівської райдержадміністрації,
магістр державного управління

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ОСВІТИ

В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ РАЙОНУ

У зв’язку з розробкою подальшої стратегії розвитку системи освіти

постала необхідність переглянути загальні принципи та підходи до
управління освітою в районі. При цьому враховувалисямісцеві умови і той
рівень розвитку, якого досягли освітяни району.
У поточному році акцент змістився на вдосконалення управлінського
аспекту здійснення моніторингових процедур,оскільки розвиток освіти є
неможливим без аналізу показників її якості на основі проведення
відповідних досліджень.
Відділ освіти Радивилівської райдержадміністрації працює над
створенням певної системи організації, підготовки та проведення
моніторингових досліджень якості освіти, розвитку освітніх округів і
забезпечення умов рівно доступної якісної освіти для учнів і вихованців
дошкільних, загальноосвітніх і позашкільних закладів.
При організації зазначеної роботи відділ освіти Радивилівської
райдержадміністрації, заклади освіти району керуються законами України
«Про освіту», «Про загальну середню освіту», Указом Президента України
від 04.07.2005 № 1013 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення
функціонування та розвитку освіти в Україні», Постановою Кабінету
Міністрів України від 25.08.2004 № 1095 зі змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ від 31.12.2005№ 1312 «Деякі питання запровадження
зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти», Указом
Президента України від 20.03.2008 №244 «Про додаткові заходи щодо
підвищення якості освіти в Україні» та ін.
Відділ освіти Радивилівської райдержадміністрації крок за кроком,
поетапно вибудовує свою діяльність на основі власної моделі, спрямованої на
якомога повнішу реалізацію основних державних вимог.
Основна мета діяльності — формування єдиного інформаційно-
методичного простору на території району, координація діяльності
навчальних закладів з питань удосконалення системи управління освітнім
процесом, організація методичного супроводу модернізації освіти,
впровадження інноваційних форм і методів навчання, відстеження стану
функціонування регіональної системи загальної середньої освіти для
коригування стратегії її розвитку та допомоги закладам у здійсненні їх
діяльності та прийнятті ефективних управлінських рішень.
Основна місія — сприяння комплексному розвитку системи освіти
Радивилівського району, надання реальної адресної допомоги педагогам і

98
 керівникам освітніх установ району в розвитку їх професійної майстерності,
підвищення творчого потенціалу педагогічних колективів шкіл, а в кінцевому
рахунку — вдосконалення навчально-виховного процесу, досягнення
оптимального рівня освіти, виховання розвитку школярів.
Основними завданнями діяльності відділу з питань моніторингу є:
1. Упровадження програм моніторингових досліджень регіональної
системи загальної середньої освіти.
2. Проведення досліджень освітніх проблем.
3. Збір інформації за результатами досліджень, підготовка аналітичних
звітів, рекомендацій, оприлюднення результатів.
4. Здійснення методичної, консультативної допомоги освітнім установам
і окремим педагогам з питань діагностики освіти та технологій проведення
моніторингових досліджень.
5. Участь у реалізації загальнодержавних та міжнародних порівняльних
досліджень якості освіти.
У відповідності до плану роботи відділу освіти на 2011 рік та згідно з
пріоритетними напрямами роботи районної методичної служби у поточному
навчальному році системно здійснювався методичний супровід
моніторингових досліджень у освітніх закладах та установах району.
Метою моніторингових досліджень 2010-2011 н.р. було вивчення
динаміки змін показників рівня навчальних досягнень учнів із предметів
базового компонента для визначення пріоритетних напрямів діяльності на
2011-2012 н.р. щодо подальшого формування освітньої системи району
згідно з вимогами Держстандарту та підвищення якості освіти.
Завдання діяльності з питань освітнього моніторингу в поточному
навчальному році конкретизувалися наступним чином:
- здійснення проектно-модулюючої діяльності з методичного
забезпечення моніторингових досліджень;
- відстеження динаміки змін в освітній системі та визначення напрямів її
подальшого розвитку;
- залучення до інтерпретації результатів освітнього моніторингу фахівців
психологічних служб, районних та шкільних предметних методичних
об’єднань;
- удосконалення прикладного аспекту використання результатів
моніторингу, спрямування моніторингових досліджень на виконання вимог
Держстандарту з урахуванням специфіки навчальних предметів;
- визначення шляхів удосконалення методичного забезпечення
підготовки випускників закладів освіти до участі в зовнішньому незалежному
оцінюванні в наступному навчальному році;
- синхронізація систем моніторингу з метою забезпечення
організаційного, технічного, аналітичного супроводу на різних етапах
моніторингових досліджень;
- надання консультативної допомоги навчальним закладам з актуальних
питань освітнього моніторингу, визначення замкненого управлінського циклу
за його наслідками.

99
 Етапи моніторингових досліджень 2010-11 н.р. було сплановано
відповідно до основних напрямів роботи навчально-методичного центру,
відділу освіти:
- стартовий контроль«Створення діагностичної бази для формування
змісту роботи методичних об’єднань»;
- проміжний контроль«Формування змісту корекційної діяльності на
всіх рівнях управління»;
- підсумковий контроль«Аналіз результатів навчального року з метою
прогнозування змісту методичної роботи на наступний навчальний рік».
На районному рівні видано наказ «Про проведення моніторингових
досліджень якості освіти у 2010/2011 н.р.». Укладено факторно-критеріальну
модель та програму діагностичних процедур у районі, згідно з якою
окреслено основні напрямки моніторингу.
Положення про моніторинг затверджено на засіданні колегії відділу
освіти. Крім цього, створено банки нормативної та наукової інформації щодо
організації та проведення моніторингових досліджень:
 визначено посадову особу, яка відповідає за моніторингові
дослідження;
 видано накази про підсумки проведення моніторингових досліджень;
 оформлено підсумкові аналітичні матеріали;
 розроблено плани заходів відповідно до підсумків моніторингових
досліджень;
 організовано контроль за проведенням локальних моніторингових
досліджень у підвідомчих навчальних закладах.
Ізметою вдосконалення системи психологічного супроводу
моніторингових досліджень відпрацьовуються навички практичних
психологів закладів освіти щодо прогнозування успішності кожного учня
(визначення «зони найближчого розвитку») та виявлення можливих
утруднень у навчанні.
Вироблено рекомендації для керівників районних методичних
предметних комісій щодо роботи над аналітичними матеріалами за
результатами досліджень рівня навчальних досягнень учнів, рекомендації з
організації корекційної роботи.
У кожному закладі здійснюється психологічний, педагогічний,
учнівський моніторинг за такими етапами:
І етап. Цілепокладання та планування дослідження:
 визначення мети та завдань дослідження;
 визначення об’єкта дослідження;
 визначення термінів та методів дослідження;
ІІ етап. Розробка інструментарію:
 розробка тестів та анкет;
 підготовка інструктивно-методичних матеріалів для координаторів та
учасників дослідження;

100
  вибір статистичних методів обробки одержаних результатів
дослідження.
ІІІ етап. Проведення дослідження.
ІV етап. Збір та обробка результатів.
V етап. Аналіз результатів дослідження:
 узагальнення статистичної інформації;
 підготовка рекомендацій щодо корекційної роботи, усунення
негативних факторів, формування освітньої політики, прогнозування тощо.
Основні напрямки моніторингу на районному рівні.
1. Моніторинг рівня навченості учнів.
Мета моніторингових досліджень: визначення основних тенденцій
функціонування системи освіти району та виявлення факторів, які чинять вплив
на її якість.
Завдання дослідження:
- Визначення динаміки змін рівня навчальних досягнень учнів класів
упродовж одного року з математики, природознавства; рівня сформованості
навичок читання та розуміння тексту.
- Виявлення ступеня впливу певних факторів на загальний результат
навчальної діяльності.
- Визначення шляхів підвищення ефективності управління якістю
освіти на основі запровадження моніторингових процедур.
Форми:
- контрольні роботи;
- співбесіди з учнями;
- відвідування уроків;
- самооцінка дитини;
- аналіз результатів досягнень за І. ІІ, семестр, річні.
Результати моніторингових досліджень рівня навчальних досягнень
учнів вказують на зниження якості методичного супроводу навчального
матеріалу; недостатнє використання тестової форми контролю рівня
навчальних досягнень учнів; низьку якість повторення навчального
матеріалу, не приділяється увага навчанню слабовстигаючих учнів з різними
формами допомоги, на уроках більше уваги приділяється завданням
репродуктивного характеру.
2. Моніторинг рівня вихованості.
3 Моніторингові дослідження за результатами зовнішнього
незалежного оцінювання. Даний показник є важливим і унікальним
джерелом інформації, докладний кореляційний аналіз якої дозволить
спланувати та провести через створення системи відповідних механізмів
подальші успішні зміни на регіональному рівні. Результати ЗНО протягом
останніх двох років дозволяють констатувати підвищення рівня підготовки
учнів школи до вступу у вищі навчальні заклади. У порівнянні з 2009 роком,
позитивним є факт збільшення відсотка випускників, що мають високий
показник рівня навчальних досягнень.
4. Моніторинг рівня профкомпетентності вчителя.

101
 Ключові питання для дослідження моніторингу педагогічної
педмайстерності
1. Рівень професійної підготовки

науково-теоретична психолого-педагогічна методична

підготовка підготовка підготовка

2. Рівень сформованості вмінь та навичок саморозвитку.

3. Рівень творчих можливостей.
4. Рівень результативності учнівських досягнень.
5. Рівень володіння вчителем педагогічними технологіями та
застосування їх у практичній діяльності.
6. Креативність мислення.
7. Участь у професійних конкурсах та її результативність.
8. Науково-дослідницька робота.
Окремим блоком серед даного напряму є моніторинг діяльності
молодого вчителя.
На рівні району проводимо моніторинг ефективності управлінської
діяльності. Видано наказ відділу освіти від 16 лютого 2011 року № 103 «Про
затвердження Положення про рейтингову систему оцінки організації та
результативності діяльності навчальних закладів Радивилівського району».
Ключові питання для дослідження моніторингу ефективності
управлінської діяльності:
 Забезпечення виконання чинного законодавства та виконання
навчальних планів та програм.
 Забезпечення Державних стандартів.
 Укомплектованість педагогічними кадрами.
 Дослідження ефективності прийнятих управлінських рішень.
 Визначення стану матеріально-технічної бази та методичного
забезпечення.
 Стимулювання праці педагогічних працівників.
 Якість застосування засобів навчання.
Наступний напрямок досліджень — моніторинг діяльності
методичних служб різного рівня(районного, окружного,
шкільного)завдяки кваліметричному вимірюванню.
Модель моніторингу діяльності МО учителів-предметників охоплює
всі напрями діяльності об’єктів оцінювання, враховує зміни, що відбуваються
в їх оточенні та надає можливість відповідно до них здійснювати поточну
діагностику і коригування процесів розвитку.
Проводиться опитування з метою отримання експертних оцінок
ефективності різноманітних форм науково-методичної роботи, ступеня
впровадження в організацію методичної роботи новітніх досягнень

102
педагогічної науки, ефективності надання методичних послуг освітянській
громадськості району.
Оскільки в експертних дослідженнях питання репрезентативності не є
головним, то під час опрацювання набутих матеріалів відповіді респондентів
не просто підсумовуються, а зважуються з огляду на компетентність, рівень
кваліфікації, стаж педпрацівника.
У відповідності до програми впровадження профільного навчання в
загальноосвітніх навчальних закладах Радивилівського району проводиться
моніторинг упровадження профільного навчання.
По-перше, відслідковується ефективність упровадження допрофільної
підготовки у 8-9 класах. Результати даної аналітичної роботи слухалися на
колегії відділу освіти.
По-друге, вивчається доцільність відкриття тих чи інших профілів у
кожному навчальному закладі.
Вищезазначена аналітична робота дозволяє з’ясувати рівень освітньої
галузі в районі в цілому і якісно будувати стратегію розвитку галузі.
Із 2010-11 навчального року проводився моніторинг діяльності
освітніх округів. Розроблені критерії та забезпечена оцінка ефективності
управління освітнім округом на основі аналізу результатів системи освіти
округу.
Розроблено спектр послуг, які надає кожен освітній округ. Визначено
напрями суб’єктно-суб’єктної взаємодії між школами округу.
На сьогодні у кожному освітньому окрузі сформований опорний
заклад, який покликаний координувати методичну роботу, надавати
педагогам навчально-методичні консультації, організувати систему заходів,
спрямованих на розвиток активності, творчого потенціалу педагогів,
упровадження досягнень ППД.
Кожен округ обрав науково-методичну проблемну тему та
короткотривалий методичний проект, над яким працює.
Пляшевський освітній округ
Управління самоосвітньою діяльністю вчителя. Методична освіта
молодих учителів.
Козинський освітній округ
Підвищення професійної компетентності педкадрів шляхом
упровадження інтерактивних технологій у методичній роботі.
Радивилівський освітній округ №2
Підвищення професійно-особистісної культури педагогічних кадрів на
основі активного використання в методичній роботі інформаційних
технологій.
Радивилівський освітній округ №1
Моніторинг науково-методичної роботи педкадрів.
Радивилівський освітній округ № 3
Психологічна підтримка науково-методичної роботи в окрузі.
З метою поділитися напрацюваннями з педагогами іншого округу
проведено захист кожного округу щодо реалізації конкретного методичного

103
 проекту. Окрім того, як підсумок роботи над проектом, проведені окружні
експрес – курси для педагогів. Розроблені програми курсів, визначено
мобільні групи, де роботою координують тьютори.
У 2010/11 н.р. суттєва управлінська увага приділялася питанню
забезпечення прозорості результатів моніторингових досліджень, їхньої
доступності для широкого освітянськогозагалу. Результати всіх етапів
освітнього моніторингу презентувалися на нарадах в електронному та
друкованому вигляді. Керівники освітніх установ адаптували результати
моніторингових досліджень районного рівня до відповідних результатів
рівня освітнього закладу.
Поширенню на різних рівнях управління рекомендацій за наслідками
моніторингових досліджень сприяв вихід друкованого збірника методичних
рекомендацій, який було презентовано на установчому семінарі для
заступників директорів з навчально-виховної роботи. У поточному
навчальному році також було розроблено інформаційні дайджести для
керівників шкіл.
За результатами кожного з етапів освітнього моніторингу
здійснювалася діяльність щодо надання консалтингових послуг.Підвищенню
якості аналітичної інтерпретації кількісних результатів моніторингових
досліджень сприяло й упровадження системи індивідуального
консультування за запитом з організаційних, технічних та методичних
питань моніторингових процедур. У мережі Інтернет на сайті відділу
плануємо створити віртуальний консалтинговий пункт з питань освітнього
моніторингу. Матеріали сайту будуть доступні для копіювання та
використання в роботі.
Підсумовуючи вищезазначене, слід вказати, що заплановані в 2010/11
навч. році заходи щодо організації та проведення моніторингових досліджень
в освітній системі району виконані в повному обсязі. Висновки та
рекомендації щодо підвищення якості освіти району документально
оформлені на всіх етапах моніторингу та доведені до відома керівників
освітніх установ міста.
Протягом 2011-2012 навчального року на районному рівні заплановано
проведення додаткових моніторингових досліджень:
1. Моніторингове дослідження якості виховної роботи у
загальноосвітніх навчальних закладах.
2. Моніторингове дослідження перспектив розвитку загальноосвітніх
навальних закладів.
3. Моніторингове дослідження стану впровадження інклюзивної освіти.
4. Моніторингове дослідження організації освітнього середовища для
обдарованих учнів у загальноосвітніх навчальних закладах.
5. Моніторингове дослідження організації здоров’язберігаючого
освітнього середовища для учнів початкових класів загальноосвітніх
навчальних закладів.
6. Моніторингове дослідження мотивації навчальної діяльності учнів
початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів.

104
 7. Моніторинг мовленнєвого розвитку вихованців дошкільних начальних
закладів
Окрім того, заплановано проведення семінарів-практикумів з розробки
інструментарію, критеріїв і показників оцінювання, узагальненню отриманих
результатів; працюватимемо надінформатизацією й автоматизацією процесу
моніторингових досліджень, підвищенням професійної компетентності
вчителів з питань моніторингових досліджень, розвитком і зміцненням
матеріально-технічної бази навчальних закладів, діагностикою рівня
готовності педагогічних колективів до моніторингових досліджень якості
освіти.
Отже, варто зазначити, що робота відділу освіти в режимі моніторингу
дає можливість тримати на належному рівні якість освіти, системніше
підходити до управління навчальними досягненнями, допомагає грамотно
накопичувати та обробляти інформацію і, що найголовніше, — проектувати
траєкторію розвитку кожного педагога та кожного педагогічного колективу.

Новак Людмила Петрівна,

начальник відділу освіти
Костопільської районної державної адміністрації

ФАСИЛІТАЦІЯ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА УМОВА

ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
(ПРЕЗЕНТАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАКТИКИ)

Сучасне суспільство, у зв’язку з рядом обставин (економічних,

фінансових, кадрових тощо), вимагає від системи освіти зміни форм та
механізмів навчання, особливо в професійній сфері, з метою підготовки
спеціаліста-професіонала. Актуальність професіоналізму як явища, що
характеризує готовність педагога до роботи з дітьми в навчальному закладі,
очевидна, оскільки сучасний ринок праці потребує конкурентоспроможного
спеціаліста, освіта якого починається в школі. Тому, в першу чергу,
зростають вимоги суспільства в цілому та конкретної особистості, яка
вчиться, зокрема щодо професіоналізму педагога.
Узагальнюючи думку багатьох учених, можна сказати, що
професіоналізм учителя — це психолого-педагогічний феномен, який
ґрунтується на педагогічній культурі і професійній самосвідомості, що являє
собою складну діалектичну взаємодію педагогічного мислення, педагогічних
здібностей, професійних знань і умінь, індивідуально-особистісних
характеристик учителя, які виявляються в його духовності, інтелігентності,
гуманізмі і реалізуються в творчій педагогічній діяльності.
Крім зазначених компонентів, важливим та цікавим також стає
відкрите для педагогів та психологів на межі ХХ-ХХІ століть явище
фасилітації. Розробку концепції педагогічної фасилітації розпочав у 50-х
роках ХХ століття К.Роджерс.Він зазначив, що навчання може бути
результативним, якщо стосунки педагога з учнем полегшують процес

105
навчання, актуалізують власне бажання вчитися. При цьому ключовим є
питання саморозвитку, а не менш важливим – поняття самореалізації.
У переважній більшості педагогічні колективи нашого району творчі,
самодостатні, вони сприяють розвитку особистості вихованця, допомагають
йому вчитися отримувати знання, стимулюють потребу в особистісному
зростанні. Тобто вони є фасилітаторами.
Зразки позитивної діяльності у цьому напрямку задекларовано у
педагогічних колективах гуманітарної гімназії, загальноосвітніх школах №3,
4 м.Костополя, Деражненській, Берестовецькій загальноосвітніх школах І-ІІІ
ступенів, Бичальській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів та ін.
Освітяни вищезазначених закладів розуміють, що реальний перехід до
гуманістичної парадигми можливий лише за умови оволодіння більшістю
працівниками новим педагогічним мисленням. При цьому кожен педагог від
початку налаштований на те, щоб не підганяти дитину під свої уявлення про
те, якою вона має стати, а формувати її майбутній образ, індивідуальну
траєкторію особистісного розвитку за його (педагога) безпосередньою
участю. Таким чином, ключовою фігурою на шляху реформування освіти
стає педагог - фасилітатор, учитель, здатний спонукати і надихати учня на
інтенсивний, усвідомлений саморозвиток.
Тому сьогодні як ніколи у педагогічній діяльності важливим є той факт,
аби обмежити педагога у здійсненні технокрактичних підходів до дитини. У
зв’язку з цим значимою стає роль керівника, який зобов’язаний підтримувати
педагога-фасилітатора, спрямувати колектив у необхідне русло та
організувати навчання для інших.
Із цією метою у педколективі визначаються пріоритетні напрямки
роботи, зокрема:
- координація колективних форм і методів роботи (семінари,
практикуми);
- самоосвіта (атестація, оволодіння новітніми технологіями) з метою
вдосконалення фахової підготовки та підвищення педагогічної майстерності;
- організація заходів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу
учнів та вчителів;
- удосконалення форм і методів навчання та контролю за розвитком
знань, умінь і навичок учнів;
- активізація розумової діяльності учнів шляхом науково-дослідницької
діяльності, участі в конкурсах, олімпіадах;
- міжпредметні зв’язки на уроках та в позаурочний час.
В арсеналі таких заходів позитивно зарекомендували себе методичні
структури, на засіданнях яких розглянуто питання «Виявлення взаємозв’язків
між індивідуальними якостями особистості педагога та його готовності до
виконання ролі фальсифікатора».
Організації таких засідань передувало проведення у загальноосвітніх
навчальних закладах анкетування «Готовність до здійснення фасилітативної
діяльності», тренінгів.

106
 Педагоги добре розуміють свою роль учителя-фасилітатора, тому на
уроках у них панує партнерство і співробітництво,використовуються
інтерактивні форми і методи роботи: проектна методика,
стратегіяпрактичного мислення, «ажурна пилка», «мозковий штурм», дебати,
дискусії, уроки-ігри, диспути, подорожі, екскурсії.
Однією з головних фасилітативних форм роботи є консультпункт,
роботу якою можна організувати як з педагогами, учнями, так з батьками,
адже є проблеми, у вирішенні яких зацікавлені всі.
Керівник і учасники консультпункту є співробітниками і партнерами.
Головне завдання їх діяльності — надання допомоги, вирішення чергових
проблем, аналіз особистого досвіду, розширення перспектив використання
нових знань на практиці, оволодіння прийомами самоаналізу та самооцінки.
Наприклад, голови батьківського комітету гуманітарної гімназії та
класні керівники 11-х класів отримали консультацію з питань проходження
ЗНО, разом виробили пам’ятку з підготовки до ЗНО. Вони зустрілися зі
своїми учнівськими та батьківськими колективами, поділилися інформацією
та проаналізували її.
Системою стало проведення у навчальних закладах предметних тижнів.
Учителі працюють із учнями-консультантами, обговорюють план
проведення тижня, різноманітні організаційні питання. У свою чергу учні
працюють у своїх класних колективах, що сприяє їх хорошій організації та
активності у різноманітних заходах.
Одним із методів фасилітативної підготовки педагогів є обмін
досвідом. Найціннішим є особистий досвід, який ми переосмислюємо
самостійно. Однак дуже важливим є порівняння свого бачення з практикою і
розробками інших. Наші педагоги активно здійснюють обмін досвідом із
колегами на засіданні методичних структур, обласних, районних семінарах.
Фасилітативна спрямованість педагогічної діяльності передбачає включення
вчителів у процес
творення, створення культурно-освітнього та інноваційного середовища.
Проявом цього є випуск методичних посібників та участь у конкурсі-ярмарку
педагогічної творчості.
Заслуговує на увагу і такий приклад. Із метою вивчення світового
педагогічного досвіду педагоги гуманітарної гімназії беруть участь у
різноманітних проектах, що проводяться Американськими Радами в програмі
освітніх обмінів.
Участь у Міжнародних, Всеукраїнських конференціях надає реальну
можливість для підвищення професійної компетентності педагога.
Щоб створити позитивний настрій, спонукати до творчості,
саморозвитку, стимулювання бажання ефективно працювати у навчальних
закладах району, діє система заохочень педагогічних працівників та учнів
(премії; щомісячні надбавки до заробітної плати творчо працюючим
учителям; премії дітям від меценатів за результативність у ІІІ і ІV етапах
олімпіад із базових дисциплін та ІІ і ІІІ етапах МАН тощо).

107
 Така фасилітативна поведінка, а також обґрунтований вибір
оптимальних форм і методів, їх застосування засвідчує прагнення всіх
учасників навчально-виховного процесу дійти згоди у визначенні стратегії
розвитку колективу, досягти відповідних результатів.

108
Секція 2. Завідувачі районних (міських) методичних кабінетів (центрів)

Координатор секції:Мельник Надія Адамівна, завідувач кабінету

координації методичної роботи, доцент кафедри управління
освітоюРівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Тема. Інноваційні підходи до організації науково-методичної
роботи з педагогічними кадрами в умовах методичного кабінету

Науково-теоретична частина

Мельник Надія Адамівна,

завідувач кабінету координації методичної роботи, доцент кафедри
управління освітою Рівненського
обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ОСВІТИ

Згідно з Національною доктриною розвитку освіти в Україні

пріоритетними напрямами визначено європейський рівень якості й
доступності освіти;створення системи безперервної освіти, спрямованої на
задоволення інтересів громадян у постійному підвищенні професійного рівня
відповідно до кон’юнктури ринку праці, забезпечення потреб суспільства і
держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних фахівцях. Це
вимагає модернізації освітньої галузі, сучасного підходу до організації
підготовки педагогів, який дозволить поєднувати фундаментальність
професійних базових знань з інноваційністю мислення та практично-
орієнтованим, дослідницьким підходом до розв’язання освітянських
проблем.
Двадцять перше століття потребує створення такої нової школи, яка
формуватиме нову модель педагога, професіоналізм учителя з інноваційним
мисленням. М.Лук`янова зазначає: «Професійна компетентність педагога
інтегрує компоненти, основним критерієм яких є спрямованість на учня як
головну цінність учительської праці й потреба в самопізнанні, удосконаленні
своєї діяльності відповідно до змін учня. Для цього недостатньо загальної
ерудиції, інформаційної освіченості в системі соціальних знань. На першому
місці мають бути ціннісна зрілість фахівця, уміння вибирати пріоритети у
своїй фаховій діяльності. Для вчителя це завдання є на порядок вище в
порівнянні з іншими професіями — адже йдеться про формування майбутніх
громадян, людини як члена суспільства, самодостатньої особистості, здатної
жити, творити, перемагати».
На постійне вдосконалення фахової майстерності педагогічних кадрів
акцентовано увагу Радою Європи та Європейською Комісією. У багатьох
документах даються основні характеристики вимог щодо педагогічної

109
професії, визначаючи її як: висококваліфіковану професію; професію, що
вимагає неперервного навчання; мобільну професію; професію, що базується
на партнерстві.
Підвищення рівня освіченості педагогів, виховання соціально
адаптованої, відповідальної та стратегічно мислячої особистості є основною
метою освіти для сталого розвитку. Тому держава і суспільство підвищили
вимоги до педагогічних працівників щодо застосування ними інноваційних
педагогічних технологій та методик, реалізації принципів індивідуалізації,
диференціації, інтеграції навчання у практичній діяльності, впровадження
інтерактивних форм, нових методів і засобів навчання, виховання й
управління, тобто таких професійних умінь та навичок, що ґрунтуються на
сучасних спеціальних знаннях, критичному мисленні, здатності
застосовувати наукові надбання на практиці.
На Рівненщині визначено власну стратегію модернізації регіональної
системи неперервного підвищення кваліфікації педагогічних працівників,
передбачено сучасні організаційні форми підготовки конкурентоспроможних
фахівців,відпрацьовуються і запроваджуються інноваційні моделі, зокрема:
модель безперервної освіти (один із основних глобальних викликів XXI
століття), модель неперервного підвищення кваліфікації працівників
районних (міських) методичних служб, модель професійного розвитку
педагогічних кадрів системи загальної середньої освіти, побудовану на
засадах модульно-диференційованого підходу, які б задовольнили потреби
педагогічних працівників різних спеціальностей і категорій.
Оптимальними шляхами модернізації системи неперервного
підвищення кваліфікації педагогічних працівників у сучасних умовах є не
тільки розроблення інноваційних мобільних моделей підвищення
кваліфікації, в основі яких індивідуалізація навчання, практична
зорієнтованість здобутих знань, наступність, системність і безперервність, а
й залучення педагогічних працівників до участі в інноваційних проектах
(вітчизняних і за кордоном); планування методичної роботи з педагогами
відповідно до рівнів педагогічної творчості (інформаційно-відтворювальний,
адаптивно-прогностичний, раціоналізаторський, науково-дослідницький,
креативно-прогностичний), що забезпечить диференціацію роботи з
педагогами області; розробка нового формату підготовки
конкурентоспроможного фахівця системи освіти.
Реалізація моделі неперервного підвищення кваліфікації працівників
районних (міських) методичних служб, що впроваджується в умовах
експериментального регіонального підходу, дозволяє найбільш ефективно
оцінити рівень підготовки методиста. Такий підхід до навчання методистів за
інноваційним підходом значно підвищує мотивацію учасників навчального
процесу, дозволяє задовольнити потреби професійного росту відповідно до
індивідуальної траєкторії формування компетентностей кожного методиста.
Модель професійного розвитку педагогічних кадрів системи загальної
середньої освіти, розроблена на основі модульно-диференційованого
підходу, реалізується у трьох основних площинах: курси підвищення

110
кваліфікації на базі інституту, міжатестаційне підвищення кваліфікації
педагогічних працівників шляхом участі у роботі структурних методичних
підрозділів та самоосвітня діяльність. Це дозволяє не лише поглибити
знання, вміння й навички педагогічного працівника з дисципліни, але й
розширити інформаційний простір особистості, забезпечити її особистісне
зростання.
Зроблено акцент на модернізацію змісту підвищення кваліфікації з
урахуванням індивідуальних професійно-особистісних потреб і запитів
педагогів різних кваліфікаційних категорій та спеціальностей, розроблення
концептуальних основ навчання для різних категорій фахівців, зміну ракурсу
навчання з інформаційної складової на соціокультурну, ціннісну,
особистісно-розвивальну, створення і впровадження нових технологій,
методик та систем навчання. У зміст діяльності покладено інноваційні
підходи до процесу підвищення фахової кваліфікації педагогів.
Формування професійної компетентності педагогічного працівника у
міжатестаційний період здійснюється на основі реалізації комплексу
взаємопов'язаних організаційно-педагогічних, науково-методичних,
дослідно-експериментальних заходів, що передбачає як шкільний і районний
рівні (семінари, тренінги, інструктивно-методичні наради, методичні
об'єднання), так і заходи обласного і всеукраїнського рівнів (робота обласних
опорних закладів освіти, шкіл педагогічного досвіду, шкіл методичної
майстерності, творчих лабораторій, майстер-класів, написання авторських
програм, посібників,

111
 МОДЕЛЬ
НЕПЕРЕРВНОГО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ РАЙОННИХ (МІСЬКИХ) МЕТОДИЧНИХ КАБІНЕТІВ (ЦЕНТРІВ)

РОІППО ВІДДІЛИ ОСВІТИ

Р(М)МК(Ц)
КООРДИНАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ
СПІВПРАЦЯ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РАДА УЧЕНА РАДА

Навчально-методичнікабінети, центри Кафедри Науково-досліднаексперим. діяльність

Міжатестаційнийетап

Новопризначені методисти Завідувачі РМК, ММК, НМЦЕтапкурсовоїпідготовки

Методисти-предметники Лабораторії ТНДК

вання в РОІППО. Школа методиста-предметника.

Стажування в РОІППО.
льно-методичні семінари. Семінари. Школа новопризначеного завідувача РМК, ММК, НМЦ.
ичні сесії. Серпневі методичні студії.Семінари.
льтування (у т.ч. інтернет). Майстер-класи. Майстер-класи. Очнікурси Очно-дистанційнікурси
Курси за кредитно-модульноюПроблемно-тематичнікурси
системою з ДФН Авторські
ичні вебінари. Школи методичної майстерності.
Школи педагогічного досвіду. курси
а новопризначеного методиста. Школи педагогічного досвіду.
Авторські школи.
ичний калейдоскоп «Інноваційні форми навчанняТворчі
дорослих».
групи. Інструктивно-методичні наради.
нги. Інструктивно-методичні наради.
Конференції (у т.ч. інтернет).
і звіти. Ярмарок методичних ідей. Творчі групи.
Методичні мости. Фестивалі методичної творчості.
Інтернет-конференції. Методичні студії.
Тематичні вебінари. Асоціація методичних працівників.
Тренінги.

Етапсаморозвитку112
та самореалізації

Навчально-методичнікабінети, центри
Учителі-предметники
Модуль 1
Становлення педагогічного
Творче зростання
працівника
Наставництво і стажування.
Школа молодоговчителя-предметника.
Консультаційніцентри.
Фестиваль “Ініціатива і творчістьмолодих”.
Тематичнісемінари.
Методичнісесії.
Консалтинговіцентри.
Конкурс «Шукаємомолодіпедагогічніталанти».
Дискусійна трибуна.
МОДЕЛЬ
ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
РОІППО
НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РАДА УЧЕНА РАДА
Науково-дослідна
Кафедри
експерим. діяльність
Етапкурсовоїпідготовки
КерівникиЗНЗ Лабораторії ТНДК
Модуль 2 Модуль 3 Модуль 1 Модуль 2 Модуль 3
Професійна
педагогічного працівникапедагогічногоНовопризначені
майстерність працівника керівники ЗНЗ Творче зростання керівників ЗНЗ Керівники ЗНЗ – майстри
Наставництво і стажування
Науково-методологічний
для новопризначених
семінар
директорів
для керівників
ліцеїв,експериментальних
колегіумів, гімназій.
навчальних закладівШкола
“Інноваційні
управлінськоїмайстерності
тенденції в освіті”. з проблеми “Забезпеченнярівного доступу до якісноїосвіти в регіоні”.
Школа резерву заступників
Проблемнийдиректорів
семінарЗНЗ
“Управлінське
із навчально-виховної
забезпечення роботи.
профільного навчання в старшій школі Інструктивно-методичнінаради
(для директорів ЗНЗ). з актуальнихпитаньуправління.
Школа резерву директорів
Семінари-практикуми
ЗНЗ. для заступників директорів ЗНЗ із навчально-виховної роботи. Творчімайстерні з питаньформуванняінноваційного стилю управлінця.
Семінари. Школипедагогічногодосвіду.
Школа керівників районних
“Круглий (міських)
стіл” для заступників
шкіл новопризначеного
директорів ізкерівника
навчально-виховної
ЗНЗ та шкілроботи
резерву“Актуальні
керівних кадрів
проблеми
Директорський
“Мійвпровадження
шанс”. клуб компетентнісного
“33 стільці”. підходу в навчально-виховний процес”.
Педагогічніуніверситети. Школиметодичноїмайстерності.
День відкритих дверейВиїзні
у творчо
сесії для
працюючих
заступниківкерівників
директорів
ЗНЗ.
ЗНЗ із виховної роботи. Днівідкритих дверей у творчопрацюючихкерівниківЗНЗ.
Інструктивно-методичнінаради.Школа
Майстер-класи.
новопризначеного
Школа управлінського
керівника “Психологія
активу (для
менеджменту”
керівників районних
(тренінгові(міських)
форми). структурних підрозділів
Майстер-класикерівниківбазовихзакладівосвітніхокругівізпитаньуправлінськоїдіяльності.
роботи з керівними кадрами).
Методичнікалейдоскопи. Авторськішколи.
Університет майбутнього
Творча управлінця.
група керівників спеціалізованих навчальних закладів із проблем “Підвищення професійної
Творчіуправлінськілабораторії.
компетентності керівників навчального закладу як фактор управління якістю освіти”;
Консалтинговіцентри. Опорнізаклади.
Клуб новопризначеноготворчавикладача.
група заступників директорів ЗНЗ із теми “Становлення компетентнісно орієнтованої Управлінськістудії.
школи в умовах нової освітньої парадигми”.
Методичнісесії. Творчіспілки,
Управлінські (групи,
сесії. лабораторії).
Інтенсивні тематичні міні-курси. Авторськішколи.
Методичні мости. Тематичнічати. Майстер-класидиректорівбазовихЗНЗізпитаньуправлінськоїдіяльності.
Школинауково-методичного супроводу.
Консалтинговіцентри. ВиїзнізасіданняасоціаціїкерівниківЗНЗ.
Тематичнівебіренції. Центриінноваційноїдіяльності. ШколипедагогічногодосвідукерівниківЗНЗ.
Педагогічнідесанти. Методичнівебінари. Управлінськівебінари, інтернет-конференції.
Управлінськіуніверситетикерівникі-майстрів.
Управлінськітеледебати.
Кабінет координації методичної роботи
Кабінет-центр моніторингу та якості освіти
Консалтингові центри
підручників тощо). За такого підходу педагог перебуває в центрі освітнього
процесу і систематично підвищує свій професійний рівень.
Задоволення попиту педагогів до навчання не може бути цілком
реалізоване в умовах традиційних форм навчання, оскільки вони не дають
можливості остаточно розв'язати завдання післядипломної педагогічної освіти
як в організаційному, так і в змістовому та науково-методичному планах. Тому
накреслено ще й інші шляхи модернізації професійного розвитку педагога в
сучасних умовах: створення консалтингових центрів з актуальних освітніх
проблем, удосконалення діяльності медіатек, формування спеціальних
бібліотечних і ресурсних фондів, баз даних (педагогічних технологій,
інноваційних методик, інтерактивних форм навчання, опорних закладів з
актуальних питань, педагогічного досвіду, освітніх проектів, професійних
конкурсів тощо); створення та запровадження нових педагогічних та
інформаційно-комунікаційних технологій і методик, інтерактивних форм у
практику роботи; залучення педагогічних працівників до участі в інноваційних
проектах; планування методичної роботи з педагогами відповідно до рівнів
педагогічної творчості (інформаційно-відтворювальний, адаптивно-
прогностичний, раціоналізаторський, науково-дослідницький, креативно-
прогностичний), що забезпечить диференціацію роботи з педагогами;
створення ефективного інструментарію виявлення професійних потреб,
утруднень педагогічних працівників; залучення нових освітніх структур
(консалтингових, моніторингових, маркетингових, психологічних тощо), що
надають додаткові освітні послуги вчителям тощо.
Вагомим напрямом інформаційного та науково-методичного
забезпечення педагогічних працівників є створення сайту, електронної
бібліотеки, очного та заочного дистанційного консультування на базі ресурсів
Інтернету тощо.
Реалізація трьох запропонованих регіональних моделей підвищення
кваліфікації педагогічних працівників дозволяє забезпечувати професійний
розвиток кожного педагогічного працівника за індивідуальною освітньою
траєкторією, в якій поєднуються зміст керованого навчання і самоосвітня
діяльність, усуваються прогалини між професійною підготовкою і новими
вимогами до професійної діяльності, зумовленими швидким розвитком науки і
культури, змінами в економіці і соціальній сфері, з врахуванням усіх аспектів
розвитку системи освіти в регіоні, Україні та за її межами.
Новими векторами випереджувального розвитку інституту є інноваційна
діяльність зі створення нової моделі методичної служби – «Кластер-служби».
Метою такої методичної служби є підвищення якості освіти шляхом
формування єдиної універсальної інформаційно-освітньо мережі вдосконалення
професійної компетентності педагогічних працівників у міжатестаційний
період, зорієнтованої на інноваційний розвиток, вирощення і впровадження
інновацій в регіональну систему освіти. Із цією метою необхідно розробити
нормативно-правову базу координації діяльності з організації єдиного
методичного простору; створити нову модель методичної служби «Кластер-
служба»; розробити та апробувати інноваційно-освітню програму «Розвиток

114
професійної компетентності педагогічних працівників в умовах кластерної
моделі методичної служби»; модернізувати систему моніторингу та експертизи,
надання оперативної адресної допомоги педагогічним працівникам та закладам
освіти з проблем забезпечення якості освіти.
«Кластер – організаційна форма об'єднання зусиль зацікавлених сторін у
напрямку досягнення конкурентоспроможних переваг» (Т.І. Шамова).
Кластерна організаційна технологія будується на взаєморозвитку і
саморозвитку всіх структур методичної служби в процесі роботи над
реалізацією основних напрямів роботи, здійснюється на основі сталого
партнерства. Переваги нової моделі як кластерної служби у тому, що вона дає
можливість:
 створювати систему методичної підтримки інноваційної діяльності
кожного педагога;
 активніше впроваджувати сучасні педагогічні та інформаційно-
комунікаційні технології шляхом організації інноваційнихінформаційно-
методичних центрів на базі освітніх закладів та установ;
 використовувати мережеву взаємодію між кластерами, коли будь-
який освітній заклад (мікрокластер) і педагог можуть взаємодіяти з іншими
освітніми установами або педагогами, установами соціуму з приводу спільної
діяльності;
 формувати міцні вертикальні і горизонтальні зв'язки між
професійними об'єднаннями педагогів, що дозволить раціонально розмежувати
функціональні обов'язки між суб'єктами освітньої діяльності, прискорити
прийняття рішень, підвищити відповідальність за кінцевий результат
діяльності;
 ефективно використовувати внутрішні і мобілізовані зовнішні ресурси
для підвищення конкурентоспроможності продукту освітнього процесу;
 створювати нову синергетичну якість за рахунок інтеграції зусиль
багатьох педагогічних колективів.
Інноваційність даної моделі полягає також у тому, що вся методична
робота організується не як обслуговування вчителів, а як спільна робота, яка
забезпечить відкритість досягнень педагогів, буде стимулювати їх активність у
поширенні й освоєнні інноваційного досвіду, дозволить освітнім установам,
педагогам, учням, батькам, представникам громадськості вступати у взаємодію,
тому що всі вони стануть структурними одиницями кластера. При цьому коло
взаємодії буде збільшуватися, змінюватися в рамках мезокластера і
макрокластера, що дозволитьстворити інноваційний методичний простір,
спрямований на формування нового типу вчителя-професіонала з сучасним
педагогічним мисленням і високою професійною культурою. Тобто, державне
замовлення методичній службі сьогодні полягає в тому, щоб вона стала
службою розвитку регіональної системи освіти шляхом створення нової моделі
методичної служби «Кластер-служба», системи мережевої взаємодії.
Це потребує стратегічного планування дій, суттєвої зміни функцій і
спрямовування їх на організаційне, науково-методичне та інформаційне
забезпечення проведення реформ в освіті, професійний розвиток особистості

115
педагога, надання йому різноманітних освітніх послуг із актуальних
освітянських питань (тестування, експертиза, моніторинг якості освіти,
впровадження інноваційних технологій та методик, інтерактивних форм
навчання дорослих тощо).
Важливу роль потрібно відвести створенню системи тьюторських послуг
(тьюторська підтримка освітніх установ, ЗНЗ, кожного педагога). Їх якісне
надання можливе лише за умови створення тьюторських центрів, діяльність
яких допоможе усвідомити, що педагогічний працівник не об’єкт, а суб’єкт
інноваційного освітнього простору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Будянський М.Ф. Модель спеціаліста з вищою освітою: концепція

гуманізму в становленні та розвитку професійної освіти: матеріали
Міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 1–2 жовтня 1997 р.) //
М.Ф. Будянський. – Одеса, 1997.
2. Концепція післядипломної педагогічної освіти // Інформаційний
збірник МОН України. – 1999. – №8.– С.9.
3. Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006 – 2010 роки
[Електронний ресурс]: розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 липня
2006 р. № 396-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?
nreg=396-2006-%F0. – Назва з екрана.
4. Луговий В.І. Запровадження компетентнісного підходу у вищій освіті
– вимога часу / В.І. Луговий // Сучасні навчальні заклади – 2010. – 2010. – С.
14.
5. Національна доктрина розвитку освіти України у XXIст. // Педагогіка
і психологія професійної освіти. – 2002. – №2. – С.11.
6. Олійник В.В. Наукові основи управління підвищення кваліфікації
педагогічних працівників профтехосвіти: монографія / В.В.Олійник.– К.:
Міленіум, 2003. – 597с.
7. Пустовіт Н.А. Особистісно орієнтовані технології екологічного
виховання підлітків / Н.А. Пустовіт // Наукові записки. – Вінниця: РВВ ДП
"Державна картографічна фабрика", 2001. – С. 59 – 62.- Серія: педагогіка і
психологія; вип. 5.
8. Повышение квалификации педагогических кадров / под ред.
И.Ф. Жерносека, М.Ю. Красовицкого, С.В. Крысюка. – К.: Освита, 1992. – 190
с.
9. Протасова Н.Г. Післядипломна освіта педагогів: зміст, структура,
тенденції розвитку: монографія / Н.Г. Протасова. – К.: Міленіум, 1998.– 151с.
10. Семиченко В.А. Пріоритети професійної підготовки: діяльнісний чи
особистісний підхід? / В.А. Семиченко; за ред. І.А. Зязюна // Неперервна
професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: монографія. – К., 2000. –
С.178.

116
 11. Соколова I.В. Технології організації методичної роботи у вищому
закладі освіти / І.В. Соколова // Педагогічні технології у неперервній
професійній освіті. – К., 2001.
12. Шпак С.Т. Економічна підготовка педагогічних кадрів у системі
безперервної освіти / С.Т. Шпак. – К., 2000.

Савчук Людмила Олександрівна,

кандидат педагогічних наук, доцент,
завідувач кафедри корекційної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У ПІДВИЩЕННІ КВАЛІФІКАЦІЇ

ПЕДАГОГІВ ДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ
ІНКЛЮЗИВНОЇ МОДЕЛІ НАВЧАННЯ
ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Модернізація системи освіти в Україні ставить перед інститутами

післядипломної педагогічної освіти завдання щодо забезпечення неперервного
розвитку педагогів, опанування ними компетенцій, пов’язаних зі здійсненням
педагогічної діяльності на гуманних, демократичних засадах, переходу на нові
структуру та зміст освіти.
Методологія модернізації системи післядипломної педагогічної освіти
передбачає науково-методичний супровід педагогічної діяльності сучасного
вчителя, збагачення педагогічного досвіду гуманістичними цінностями,
сучасними ефективними технологіями спілкування, які і зумовлюють визнання
ще однієї важливої для всіх рівнів освіти цінності — зміни педагогічного
мислення та визнання цінності особистості учня.
Формування нової філософії ставлення до дітей з особливими освітніми
потребами обговорюється сьогодні: педагогами, психологами, лікарями,
представниками соціальних установ та суспільством у цілому. Вдале поєднання
корекційно-розвиваючих вправ з правильно дібраними медичними заходами
сприяє інтеграції «особливих дітей» у середовище однолітків. З часу
запровадження Всеукраїнського експерименту з інтегрованого та інклюзивного
навчання «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з
особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у
загальноосвітніх навчальних закладах» в Україні не вщухає полеміка щодо
готовності нашого суспільства, школи, вчителів та учнів до прийняття
«особливих дітей». Глибокі недоліки в моральному вихованні здорових людей,
стосовно інвалідів— одна з головних проблем сучасного суспільства.
Виховання гуманного та милосердного ставлення здорових дітей до дітей з
особливими потребами сприятиме подоланню їх ізоляції. Проведені
дослідження з добору оптимальних умов здійснення інклюзії в навчальних

117
закладах України виявили ряд умов, які гальмують процес реалізації ідеї
інклюзії, а саме «недостатня фахова підготовленість, брак досвіду у вчителів,
відсутність достатніх можливостей для підвищення кваліфікації з цієї
проблеми, недостатня матеріально-технічна база» [4, с.37].
Як зазначають українські вчені Л.Даниленко,І.Зязюн, Н.Клокар,
В.Кремінь, В.Олійник, О.Савченко, В.Семиченко та ін., саме в системі
післядипломної педагогічної освіти забезпечується цілісність, неперервність,
випереджувальна спрямованість розвитку професіоналізму педагогічних кадрів.
Постає питання, що напряму пов’язане з орієнтирами в роботі кафедр щодо
якісної підготовки фахівців, які будуть на практиці здійснювати інтегроване та
інклюзивне навчання. Якщо Державний стандарт вищої освіти є стратегією
професійної освіти, то нормативна модель фахівця – це психолого-дидактичний
рівень реалізації стандарту, який включає вимоги: до професійної діяльності
фахівця, до його знань і вмінь з певного навчального предмета, до професійних
якостей особистості та її соціального досвіду. Професійна компетентність
учителя набуває особливої значущості у питанні реалізації механізму інтеграції
дітей.
Отже, розглянемо деякі наукові погляди на поняття «компетентність». На
думку Л.Л.Хоружої, «професійна компетентність учителя» — це сукупність
теоретичних знань, практичних умінь, досвіду, особистісних якостей учителя,
діалектичний перебіг яких забезпечує ефективність та результативність
педагогічної діяльності [5, с.18]. Професійної компетентності притаманні:
- розуміння суті завдань, що виконуються;
- наявність досвіду в цій сфері й активне його використання;
- уміння добирати засоби, адекватні конкретним обставинам;
- почуття відповідальності за досягнуті результати;
- здатність визнавати власні помилки і коригувати їх [5, с.13].
Однією з функцій професійної компетентності є професійно-особистісне
самовдосконалення. У самостійній педагогічній діяльності педагог паралельно
з професійною підготовкою зростає і особистісно.
Саме психологічну готовність педагога до інклюзивного навчання дітей з
особливими освітніми потребами можна розглядати як інтегровану якість
особистості, яка включає систему мотивів, станів,знань, умінь і навичок,
певного досвіду, особистісних якостей, які забезпечують успішну педагогічну
діяльністьвчителя. Структура психологічної готовності особистості включає
п’ять функціонально позв’язаних та взаємозумовлених компонентів:
мотиваційний, когнітивний, операційний, оціночний та особистісний. З метою
виявлення зазначених компонентів у структурі психологічної готовності
педагога до роботи в інклюзивному класі було проаналізовано анкети вчителів
початкових класів (слухачів курсів) із зазначенням професійних та
особистісних якостей, які є необхідними для втілення інклюзивного навчання.
Аналіз відповідей дозволив укласти перелік визначених ними професійних
якостей. Наведемо найбільш значущі:
- поглиблення знань зі спеціальної педагогіки та психології, методики
роботи з дітьми з особливими освітніми потребами (45%);

118
 - знання особливостей їх розвитку (35%);
- уміння знайти індивідуальний підхід та зрозуміти дитину (21%);
- уміння співпрацювати з іншими фахівцями та використовувати їхні
поради (17%);
- гнучкість у виборі форм і методів роботи, які найбільше відповідають
конкретній дитині (15%);
- досвід роботи та вміння спілкуватися з дітьми та їх батьками (8%);
- високий рівень майстерності, професійності, вміння протистояти
труднощам та знаходити вихід зі складних ситуацій (12%);
- адекватне сприйняття дітей з особливими освітніми потребами (2%).
Результати засвідчили, що мотивація вчителів та рефлексія власного
досвіду буде сприяти підвищенню їх компетентності. Отже, варто запровадити
спеціальну форму підготовки педагогів щодо формування в них високого рівня
психологічної готовності.
Проблема інтеграції дітей з обмеженими можливостями у
загальноосвітню школу — завдання нове і складне. Останнім часом в Україні
намітилася тенденція до зближення загальної та спеціальної освіти. Сучасний
етап розвитку системи спеціальної освіти носить перехідний характер. Основне
завдання цього етапу — не розламати, а вдосконалити вже сформовану
систему, створити механізми взаємодії загальноосвітньої та спеціальної шкіл.
До структури змісту формування професійної компетентності вчителів,
які займаються навчанням дітей з особливими освітніми потребами,
обов’язково включаються соціально-психологічні, навчальні і корекційні
аспекти їхньої діяльності. Визначені знання були згруповані нами за такими
ознаками: методологічно-нормативна, загальнотеоретична, організаційна,
дидактична спрямованості. На цій основі розроблений тренінгвий курс «Діти з
особливими потребами та організація їх навчання». Завдяки запровадженню
даного тренінгового курсу ми втілюємо інноваційні стратегії в навчальний
процес, створюємо атмосферу обміну досвідом зі своїми колегами, адже
прогресивна підготовка педагога передбачає активний процес пізнання та
самовідповідальності педагогів, кінцева мета якого — викликати у слухачів
курсів бажання стати активними у навчанні.
Використовуючи модель Британського проекту «GRASP» — «Отримання
результатів та вирішення проблем», ми акцентуємо увагу на активній
пізнавальній діяльності, самоспрямованості учасників навчального процесу,
ігрових та рольових фрагментах та інших вправах експериментального
характеру [1, с.66]. Проводячи тренінги, ми працюємо за так званою моделлю
«Квітка», в центрі якої – сам педагог, який навчається (див. рис. 1).

119
 Цілі Діяльність

Кінцевий результат
Матеріали
Взаємопогодженість

Внесок слухачів Оцінювання

Вклад педагога / роль викладача

Рис. 1. Структура моделі «Квітка»

Розглянемо «пелюстки квітки» з точки зору вирішуваних завдань.

1. Цілі— усвідомлення педагогом основного змісту навчання: Чому і як
потрібно вчитися. Розуміння власної ролі. Значення командної роботи у
навчанні дітей з особливими освітніми потребами, налаштування
взаємостосунків у класному колективі. Ефективна комунікація.
2. Діяльність— виробнича характеристика. Постановка сукупності
завдань. Різні форми реалізації (рольові ігри, тренінги, кейс-стаді). Врахування
індивідуального розвитку педагога та учня. Планування соціальної взаємодії.
3. Кінцевий результат— матеріали, створені слухачами, ідеї, нові
завдання, досягнення нового статусу, знаходження оптимальних рішень.
Усвідомлення нових проблем.
4. Оцінюваннямети, процесу, соціальної взаємодії, діяльності,
матеріалів, своєї участі, пізнавальних стратегій.
5. Вклад слухачів— емоції, стосунки, ціннісні орієнтації. Здібності,
стратегії, запити, інтереси, вміння.
6. Матеріали— інформація та знання, які слухачі можуть самостійно
використовувати, складені слухачами інструкції чи алгоритми дій,
підтвердження інтерпретації складових, прийнятні зміст і форма.

120
 Сучасне суспільство прийшло до визнання та ствердження права осіб з
особливостями психофізичного розвитку на повноцінну участь у суспільному
житті і намагається усвідомити необхідність створення умов для повноцінної
реалізації цього права. Ефективність навчально-виховної, корекційно-
розвивальної і лікувально-профілактичної роботи в інклюзивному класі
значною мірою залежить від скоординованості дій педагога та інших фахівців
(соціального працівника, спеціального педагога, медичного працівника,
психолога), які входять до складу так званої команди. Члени команди спільно
оцінюють стан розвитку кожної дитини, розробляють перспективні і
короткочасні індивідуальні плани роботи з дитиною, реалізують їх разом із
дитиною, вирішують питання залучення команди фахівців, планують додаткові
послуги, аналізують результати спільної діяльності, оцінюють її, а також
різнобічно підвищують свою кваліфікацію. Безумовно, ключовою фігурою
команди є вчитель. Зрозуміло, що реальні зміни у школі мають торкнутися не
лише змісту навчання, а й стратегій педагогічної взаємодії. Потреба у
розв’язанні цих проблем зумовлює необхідність нового підходу до підвищення
кваліфікації педагогів.
Слід зазначити, що вчителі загальноосвітніх навчальних закладів, у
класах яких є діти з особливими освітніми потребами, не маютьспеціальної
підготовки. Тож постала необхідність у розробці та впровадженні спецкурсу,
який передбачає поряд з традиційними й інтерактивні форми роботи зі
слухачами. Він має на меті ознайомлення вчителів загальноосвітніх навчальних
закладів з особливостями розвитку дітей, організацією, формами і методами
роботи з ними, а також зі змістом корекційно-реабілітаційних блоків роботи.
Курс складається з тем, завдяки яким учителі та вихователі в процесі вивчення:
- ознайомляться із соціальним, філософським, історичним та
педагогічним обґрунтуванням залучення дітей з особливими освітніми
потребами до освітніх закладів загального профілю;
- навчаться визначати, оцінювати і створювати сприятливе навчальне
середовище для дітей з особливими освітніми потребами;
- вивчать головні принципи і стратегії колективної командної роботи;
- навчаться спостерігати за дітьми та оцінювати їхній розвиток під час
звичайних, повсякденних занять;
- зрозуміють вплив різних видів інвалідності на процеси навчання та
розвитку;
- навчаться адаптувати навчальні програми, методики, матеріали та
середовище відповідно до специфічних потреб дітей;
- опанують сучасні педагогічні підходи і методики, що дають змогу
задовольнити навчальні потреби всіх дітей;
- навчаться створювати у класі демократичне середовище, яке
сприятименалагодженню дружних стосунків і формуванню колективу.
У зв’язку з цим професійна компетентність учителя набуває особливої
значущості. Як зазначає С.П. Миронова [3,с.39], основним документом, який
концентрує всі вимоги до особистості педагога, його діяльності,педагогічної
професії, є професіограма. Вона повинна враховувати багаторівневість вищої

121
освіти. Професіограми різних ступенів будуть відрізнятися за обсягом знань
(базових і спеціальних) та професійних умінь, хоча вимоги до якостей
особистості, протипоказання до професії будуть однаковими. Вивчивши
професіографічну літературу, проаналізувавши педагогічну діяльність
олігофренопедагогів, кваліфікаційну характеристику дефектологів ми
розробили вимоги до професіограми вчителя, який буде навчати дітей з
особливими освітніми потребами.
У корекційно-виховній роботі першочергову роль відіграють не окремі
засоби корекції та методичні прийоми, а особистість учителя, тобто сукупність
його соціальних, емоційно-вольових та характерологічних якостей. Тому до
першого розділу професіограми ми віднесли характерологічні особливості, що
визначають соціальну, професійно-педагогічну спрямованість особистості
вчителя.
Зміст першого розділупрофесіограми:
1. Соціальні потреби (потреба у спілкуванні з дітьми, колегами,
батьками; потреба в оволодінні педагогічними знаннями, вміннями, навичками;
потреба у проведенні корекційно-виховної роботи з дітьми; потреба у
постійному поповненні своїх знань, проведенні педагогічних досліджень).
2. Риси характеру, які виражають соціальну та професійну
спрямованість, громадянськість, соціальну активність, захопленість професією,
творчість у педагогічній роботі, відповідальне ставлення до своїх педагогічних
обов’язків.
3. Риси характеру, які виражають ставлення до вихованців і людей
взагалі: доброта, любов до дітей, гуманізм, порядність, емпатія, справедливість,
чесність, вимогливість, тактовність, товариськість.
4. Індивідуальні риси характеру: уважність, спостережливість,
кмітливість, критичність мислення та продуктивна пам’ять, прогностичність
думки, педагогічна допитливість, творча уява.
5. Вольові риси характеру: самоволодіння, цілеспрямованість,
наполегливість, рішучість, дисциплінованість, витриманість, власна
організованість, ініціативність.
6. Емоційні риси характеру: врівноваженість, емоційно-моторна
стійкість, стенічність емоцій, емоційна виразність.
7. Професійні якості: педагогічний такт, освіченість, педагогічна
майстерність, самопрезентація.
У другому розділі «Професійні знання» ми виокремили знання із
загальної педагогіки та психології, які стосуються природи та закономірностей
основних психічних процесів, закономірностей психічного розвитку
особистості, індивідуально-психологічних особливостей дитини з тими чи
іншими проблемами в розвитку, вміння аналізувати педагогічні факти, явища,
процеси. Не менш важливими для вчителя є знання з основ анатомо-
фізіологічного розвитку учнів, щодо причин виникнення та проявів хвороб
нервової системи, засобів і методів корекції пізнавальних процесів.
Із розділу «Професійні вміння» найважливішими вміннями, на нашу
думку, є ті, що стосуються діагностичної діяльності (спостережливість за

122
дитиною, вміння виявити рівень актуального та зону найближчого розвитку,
вміння використовувати методи психолого-педагогічної діагностики). Щодо
вмінь орієнтаційно-прогностичних, то найбільш актуальними є вміння
проектувати напрямки навчальної, корекційної та виховної роботи, передбачати
їх результат. Із конструктивно-проектувальної діяльності важливими є вміння
проектувати власну педагогічну діяльність, моделювати педагогічні ситуації,
добирати ефективні засоби впливу на дітей. До важливих організаційних умінь
віднесено також уміння керувати поведінкою та діяльністю дітей,
організовувати навчально-виховний процес у класі, де навчаються діти з різним
рівнем розвитку, здійснювати індивідуальний підхід, вести профілактичну та
роз’яснювальну роботу з батьками, працювати в команді. Актуальними
вважаємо вміння, які стосуються дослідницько-творчої діяльності та
спрямовані на збір та опрацювання педагогічної інформації, вміння проводити
експериментальну роботу з пошуку та розроблення нових методик, засобів
впливу на дітей.
Виходячи зі специфічності праці вчителя з дітьми з особливими освітніми
потребами, не слід забувати і про протипоказання, які не дозволяють займатися
навчанням таких дітей. Найвагоміші з них: хвороби серцево-судинної системи,
дефекти мовлення, органів слуху та зору, яскраво виражена неврівноваженість,
афективність, малорухливість.
Означені вище вимоги до професійної компетентності педагога, який
може навчати дітей з особливими освітніми потребами, є орієнтиром у процесі
підвищення його кваліфікації.
Зважаючи на все вищевикладене, ми дійшли наступних висновків:
1. Проблема компетентнісного підходу в підвищенні кваліфікації
педагогів до запровадження інклюзивної моделі навчання дітей з особливими
освітніми потребами є актуальною та важливою, адже має бути сформована
нова модель професійної компетентності вчителя інклюзивної школи.
2. Професійна компетентність учителя інклюзивної школи включає
широке коло соціальних, психологічних, професійних,
дефектологічнихпроблем.
3. Процес формування професійної компетентності вчителя та
формування готовності до інтегрованого й інклюзивного навчання — це
складний і багатоплановий процес, який відбувається протягом усього життя
особистості вчителя та розв’язується за допомогою школи, методичної служби,
психологічного супроводу та інституту післядипломної педагогічної освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. В. Семиченко, В.Дикань. Рефлексивний підхід в теорії і практиці вищої

професійної школи / В. Семиченко, В. Дикань // Післядипломна освіта в
Україні. – 2009. - №2. – С.57-72.
2. Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: монографія /
А.А.Колупаєва. – К.: Самміт-Книга, 2009. – 272с.

123
 3. Методичні матеріали на допомогу вчителеві-дефектологу / за ред.
В.М.Ремажевської. – Львів: ЛОНМІО, 1997. – 96с.
4. Софій Н., Сварник М., Троханіс П. Права дітей з особливими освітніми
потребами та рівний доступ до якісної освіти / Н.Софій, М.Сварник,
П.Троханіс. – К.: Міжнародний фонд «Відродження», 2006. – 64с.
5. Хоружа Л.Л. Етична компетентність майбутнього вчителя початкових
класів: теорія і практика: монографія / Л.Л.Хоружа. – К.: Преса України, 2003. –
320с.

Опольський Ігор Валерійович,

завідувач кабінету-центру
моніторингута експертизи якості
освіти,старший викладач кафедри
управління освітою Рівненського
обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти

СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

В УМОВАХ МЕТОДИЧНОГО КАБІНЕТУ

Якщо людина не знає, до якої мети

вона рухається, для неї жоден вітер не буде попутним.
Луцій Анней СЕНЕКА, римський філософ

У Національний доктрині розвитку освіти України поняття «освіта»

визначається як «основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави,
запорука майбутнього України. Вонає визначальнимчинником політичної,
соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства.
Освіта відтворює і нарощуєінтелектуальний, духовний та економічний
потенціал суспільства».
Хочеться, щоб моніторинг був отим вітром, який задаватиме потрібний
вектор розвитку освітньої галузі.
Поняття якості освіти є достатньо широким і багатогранним, оскільки
охоплює якість навчання, виховання та розвитку особистості як результату
освітньої діяльності. Саме тому світова спільнота вже близько 50 років,
займаючись дослідженнями, спрямованими на оцінювання якості освіти на
різних рівнях, та організацією ефективного управління нею, сформувала певне
бачення про неї та її визначення. Але ЄДИНОГО ПІДХОДУ до вимірювання на
сьогодні не напрацьовано.
На жаль, в Україні на сьогодні також відсутня зрозуміла інтерпретація
поняття якості освіти, не розроблені механізми відстеження реалізації
державного замовлення. Поняття «якість освіти» не має чіткого тлумачення.
Безумовно, базовим поняттям якості освіти є поняття «якість знань», яке
передбачає співвіднесення видів знань зі складовими змісту освіти, а відтак — і
з рівнями засвоєння навчального матеріалу. Якість освіти характеризується

124
глибиною, систематичністю, системністю, повнотою, оперативністю,
гнучкістю, конкретністю, узагальненістю.
Одним із механізмів, здатних забезпечити якісний рівень освіти, є
моніторинг. Це — прогресивний чинник загальноосвітньої системи, який дає
змогу визначити потенційні можливості дітей, прогнозувати потреби
особистості, відстежувати якість методичної роботи, покращувати її тощо.
Моніторинг потрібно розглядати як систему збирання, обробки,
збереження та розповсюдження інформації про освітню систему.
Варто зазначити і те, що на сьогодні у державі відсутня ефективна
система моніторингу якості освіти, система індикаторів, яка б дозволяла
вимірювати якість освіти. Однак проводиться ряд важливих моніторингових
досліджень, які допомагають з’ясувати стан освіти з певних актуальних питань,
прийняти виважені управлінські рішення.
Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) —поки що єдина ефективна
процедура, яка здатна незалежно, оперативно і неупереджено визначити якість
освіти випускників системи загальної середньої освіти. Але ЗНО розглядається
як ФРАГМЕНТ загальнонаціональної системи моніторингу якості освіти.
У Рівненському ОІППО функціонує кабінет-центр моніторингу та
експертизи якості освіти. У його роботі є такі пріоритетні напрямки:
- моніторинг освіти; моніторинг якості освіти;
- здійснення освітньої експертизи;
- методичний супровід зовнішнього незалежного оцінювання.
Кількість та значимість моніторингових досліджень щорічно зростає. У
2009 році їх було проведено 6, у 2010-11.
КЦМЕЯО Рівненського ОІППО налагоджена тісна співпраця з сектором
моніторингових досліджень та відділом моніторингу й оцінки превентивної
освіти дітей і молоді Інституту інноваційних технологій та змісту освіти,
Львівським регіональним центром оцінювання якості освіти тощо.
На сьогодні у всіх відділах (управліннях) освіти області є відповідальні за
організацію і проведення моніторингових досліджень та зовнішнього
незалежного оцінювання. За 5 років роботи налагоджено ефективну систему
зв’язку, яка дозволяє КЦМЕЯО РОІППО оперативно співпрацювати з
відповідальними у відділах (управліннях) освіти, районних (міських)
методичних кабінетах (центрах) завдяки електронній пошті, програміSkype
шляхом спілкування у режимі чату, аудіо- та відеодзвінків, відеоконференцій,
вебінарів. Із методистами відділів (управлінь) освіти, районних (міських)
методичних кабінетів (центрів) проведено десятки моніторингових досліджень,
70 нарад, навчальних семінарів, громадських слухань, щорічно готується
інформаційний збірник «Рекомендований перелік літератури з питань
моніторингу якості освіти, оцінювання, незалежного зовнішнього тестування»,
інструктивно-методичні рекомендації щодо здійснення моніторингових чи
експертних процедур тощо.
Проведення моніторингу вимагає значних затрат певних ресурсів, у тому
числі вироблення інструментарію. На сьогодні в умовах районного (міського)
методичного кабінету (центру) при проведенні моніторингу та моніторингових

125
досліджень дієвим є застосування інструментарію на основі кваліметричного
підходу. Фактроно-критеріальне моделювання дозволяє адаптувати БАЗОВІ
моделі до умов конкретного відділу (управління) освіти, районного (міського)
методичного кабінету (центру) та загальноосвітнього навчального закладу.
Ведеться робота щодо створення регіональної моделі моніторингу якості
освіти на основі факторно-критеріального моделювання. Система
кваліметричного оцінювання дає можливість об'єктивно визначити кількісну
оцінку якості будь-яких об'єктів — предметів чи процесів, створити додатковий
механізм активізації навчання учнів з усіх видів навчальної діяльності,
удосконалювати якість оцінювання їхніх знань. Основним методом
педагогічної кваліметрії є метод групових експертних оцінок (метод Дельфі).
Розробляється відповідний інструментарій, який забезпечуватиме
моментальний обрахунок результатів та швидке вироблення аналітики за
результатами такого моніторингу у вигляді схем та діаграм.
На основі названої вище факторно-критеріальної моделі виписуються
районні (міські) базові моделі для здійснення моніторингу якості освіти у
районі (місті).
У 2011 році КЦМЕЯО було проведено відстеження того, які моніторинги
та моніторингові дослідження проводяться відділами (управліннями) освіти,
районними (міськими) методичними кабінетами (центрами). Отримана та
опрацьована інформація даного дослідження дає можливість стверджувати про
потребу у створенні єдиної скоординованої регіональної системи моніторингу
на основі web-ресурсу.
На сьогодні моніторинг має забезпечувати не лише отримання
об’єктивної інформації про стан освіти у районі (місті), її обробку, а й
зворотний зв’язок до досліджуваного об’єкта з метою оперативного впливу на
нього щодо покращення якості його діяльності. Саме тому на сьогодні в області
якісно новим, інноваційним напрацюванням має стати створення та
наповнення регіонального порталу, який дозволить у режимі он-лайн
здійснювати моніторинг рівня методичної компетентності педагогічних
працівників району (міста), конкретного ЗНЗ, оперативно підвищувати їх
фаховий методичний рівень шляхом проведення дистанційного навчання тощо.
Саме такий вектор при здійсненні моніторингу в області задається районним
(міським) методичним кабінетам (центрам).
Завданням районних (міських) методичних кабінетів (центрів) є:
організація та якісне проведення у районах (містах) моніторингових досліджень
(міжнародних, національних, регіональних і власних), експертних заходів,
процедур зовнішнього незалежного оцінювання. Особливу увагу потрібно
зосередити на формуванні власної системи моніторингових досліджень,
відповідно до потреб кожного регіону. Дана система має сприяти
оперативному, ефективному вирішенню важливих освітянських питань,
відображати динаміку розвитку освіти та її якості. Відповідальним особам
потрібно постійно вдосконалювати особистий фаховий рівень із питань
проведення моніторингових досліджень шляхом опрацювання відповідної

126
літератури, проведення власних моніторингових досліджень на основі того
інструментарію, який надсилається ІІТіЗО, АПН України, РОІППО.
Рівненським ОІППО готується проведення навчальних семінарів для
відповідальних за організацію і проведення моніторингових досліджень та
зовнішнього незалежного оцінювання з питань моніторингу та факторно-
критеріального моделювання в освіті.

Мельник Юлія Василівна,

завідувач кабінету-центру
практичної психології і соціальної роботи,
старший викладач кафедри педагогіки та психології
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ

ПЕДАГОГА: ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД

Виховати сучасного соціально-орієнтованого, конкурентоздатного

громадянина нашої держави, справжнього професіонала може лише сучасний
педагог, готовий сприймати нові ідеї та застосовувати їх, а також генерувати
нові.
Особливого змісту в даному контексті набуває психологічна готовність
органів управління освітою, керівника закладу освіти, сучасного педагога до
запровадження інноваційних методів управління, навчання і виховання.
Налагодження взаємодії адміністрації і педагогічного колективу з
психологічною службою закладу створює широкі можливості для розширення
сфери застосування психологічних знань педагога, робить більш
різноманітними форми роботи класного керівника, сприяє озброєнню педагога
новітніми формами, методами і прийомами, стимулює професійний і
особистісний розвиток кожного вчителя.
Педагоги, які працюють в інноваційних ЗНЗ, гуманістично спрямовані і
відзначаються:
 гуманістичним світоглядом, що визнає головною цінністю
особистість;
 високими професійними знаннями;
 основними педагогічними здібностями (комунікативність,
перцептивність, конструктивність, креативність, прогностичність,
саморегулятивність, самоорганізація тощо);
 основами педагогічної техніки (вміння керувати власним емоційним
станом, володіти елементами ораторського та акторського мистецтва, технікою
контактної взаємодії);
 готовністю надати допомогу з розвитку творчого потенціалу учнів,
толерантністю до проявів творчості інших; педагогічними особливостями, що
сприяють створенню активного освітнього середовища;
 здатністю до високого рівня емпатії і рефлексії;

127
  позитивним ставленням до дітей та молоді, що навчається [9, с.27].
Іншими словами, діяльність творчого вчителя буде ефективною лише
тоді, коли він зуміє створити в класі психологічну атмосферу теплоти,
невимушеності, взаємної довіри. Учні, які спілкуються з людиною, впевненою в
їх можливостях, дійсно починають виявляти свої здібності повною мірою,
починають усвідомлювати свою цінність.
Сьогодні існує криза педагогічної свідомості: вчитель — це професія,
педагог — форма свідомості. Бути педагогом — значить уміти змінювати будь-
яку існуючу ситуацію з тією метою, щоб дитина отримала імпульс до розвитку;
бути позбавленим штампів, міфів на зразок “батьки не цікавляться проблемами
дітей”, “батьки зайняті” тощо.
Саме продуктивні якості вчителя надають усьому процесу навчання
імпульсу до поступу. Лише та особистість здатна до самоактуалізації, яка
повною мірою реалізує свої можливості, володіє психічним здоров'ям,
сприймає події, явища, речі такими, які вони є насправді; поведінка
самоактуалізуючої особистості характеризується спонтанністю, автономністю,
творчим підходом, демократизмом.
Роль учителя вимагає поглиблених знань про себе і про інших, оскільки
навчання – це передача іншій людині частинки свого «Я», вміння викликати в
учнів прагнення до самоактуалізації.
Що означає досягти творчості? При досягненні стану особистісного
зростання людина потрапляє в психологічний вимір, де відчуває комфорт,
упевненість у тому, що зможе впоратися із життєвими проблемами. Ті вчителі,
які сприяють не тільки розумовому, а й особистісному зростанню учнів,
відзначаються і тим, що мають більш позитивні установки. Педагогічний
стиль творчого вчителя — демократичний. Його погляди забезпечують
продуктивність розвитку учнів, зокрема уявлення про учнів:
 учні здатні самостійно вирішувати свої проблеми;
 вони приязні, мають добрі наміри, їм властиве почуття власної гідності,
яке слід поважати, цінувати й оберігати;
 учням притаманне прагнення до творчості, вони є джерелом, швидше
позитивних,а ніж негативнихемоцій.
Уявлення успішного вчителя про себе:
 я вірю, що пов'язаний з учнями, а не відокремлений від них;
 я компетентний у розв'язанні поставлених проблем, несу
відповідальність за свої дії, заслуговую на довіру;
 мене люблять, я приваблива людина.
Основні характеристики діяльності успішного педагога
1. Забезпечує ситуацію успіху для кожного учня.
2. Створює позитивну навчальну атмосферу.
3. Використовує індивідуальний підхід у навчанні.
4. Заохочує кооперативне навчання, де учні навчаються на засадах
співпраці та самоуправління.
5. Пов'язує життєвий досвід учнів із навчальним процесом.

128
 6. Створює навчальне середовище, в основі якого – цінності та принципи
демократії [8, с.28].
Основні характеристик ефективного навчання
 Відповідні очікування.
 Управління й організація роботи.
 Розширення можливостей навчання.
 Динамічність навчальної програми.
 Прямі інструкції.
 Практика і застосування.
 Стимулююче навчальне середовище [9, с.35].

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ващенко Л.М. Управління інноваційними процесами в загальній

середній освіті регіону: монографія / Л.М.Ващенко. – К.: Тираж, 2005. – 380 с.
2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: навч. посібник /
І.М.Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – С. 38-41.
3. Дусавицький О.К. Система розвиваючого навчання: засади
становлення / О.К.Дусавицький // Початкова школа. – 1996. - №11. – С. 4.
4. Життєві плани випускників середніх шкіл та їх реалізації: наук.-метод.
посібник / за заг. ред. В.В.Олійника, Л.І. Даниленко. – К.: Міленіум, 2002. –
204с.
5. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління в системі середньої
освіти: навч. посібник / Л.М.Карамушка. – К.: ІЗМН, 1997. – 180 с.
6. Киричук О.В. До проблеми виховного ідеалу й інноваційної
діяльності інститутів підвищення кваліфікації вчителів / О.В. Киричук //
Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. – К.: ІЗМН, 1998. – С. 125-133.
7. Книга методиста: довід. – метод. видання / упор. П.М. Литвиненко,
О.М.Вернедуб. – Харків: Торсінг плюс, 2006. – 672 с.
8. Радченко А.Є. Професійна компетентність учителя / А.Є.Радченко. -
Х.: Основа, 2006. – 128 с.
9. Софій Н.З. Інноваційні методи навчання та викладання: теоретичне
підґрунтям та методика використання: навч.-метод. матеріали / Н.З.Софій - К.,
2007.
10. Софій Н.З. Підготовка педагогів до застосування інноваційних
методів навчання: навч.-метод. матеріали / Н.З.Софій.- К., 2007.

129
 Крутова Наталія Іванівна,
завідувач кабінету інформаційних технологій,
старший викладач кафедри методики
і змісту природничо-математичної освіти
та інформаційних технологій
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
У НАУКОВО-МЕТОДИЧНІЙ РОБОТІ З ПЕДАГОГІЧНИМИ КАДРАМИ

Входження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у різні сфери

діяльності людини не оминає і галузь освіти. У зв’язку з цим викладачі,
педагоги нового покоління повинні вміти кваліфіковано вибирати і
застосовувати саме ті технології, які повною мірою відповідають змісту і цілям
науково-методичної роботи навчального закладу, сприяють досягненню цілей
гармонійного розвитку педагога з урахуванням його індивідуальних
особливостей та готовності використовувати ІКТ як допоміжний навчальний
ресурс.
Законами України «Про Основні засади розвитку інформаційного
суспільства в Україні на 2007-2015 роки», «Про освіту», «Про вищу освіту»,
Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного
розвитку освіти в Україні», Національною доктриною розвитку освіти України
в ХХІ столітті та іншими офіційними документами передбачається
забезпечення ефективного впровадження і використання інформаційно-
комунікаційних технологій на всіх освітніх рівнях усіх форм навчання.
Основний напрямок інформатизації України – це створення відкритого
навчально-інформаційного середовища, яке передбачає у науково-методичній
роботі з педагогічними кадрами: підвищення кваліфікації науково-педагогічних
працівників, автоматизацію процесів управління, наукової та інноваційної
діяльності, бібліотечних ресурсів, розвиток технічної та програмної бази,
впровадження ІКТ та дистанційних технологій у навчальний процес,
використання інтернет-ресурсів.
Відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних
працівників (Наказ МОН № 930 від 06.10.10 року) присвоєння кваліфікаційних
категорій "спеціаліст", "спеціаліст другої категорії", "спеціаліст першої
категорії", "спеціаліст вищої категорії" передбачає використання інформаційно-
комунікаційних технологій, цифрових освітніх ресурсів у навчально-виховному
процесі.
У зв’язку з цим особливого значення набуває переорієнтація мислення
сучасного викладача на усвідомлення принципово нових вимог до його
педагогічної діяльності, готовність використовувати ІКТ як допоміжний
навчальний ресурс.
Напрями використання інформаційно-комунікаційних технологій:
- викладацька діяльність;

130
 - науково-методична діяльність;
- методична підтримка навчального процесу;
- самостійна робота учасників навчально-виховного процесу.
Використанняінформаційно-комунікаційних технологій, цифрових
освітніх ресурсів у професійній діяльності педагога дозволяє оптимізувати
зміст навчання, модернізувати методи та форми організації науково-методичної
діяльності, забезпечити високий науковий і методичний рівень викладання,
індивідуальний підхід у навчанні, підвищити ефективність та якість надання
освітніх послуг.
Традиційні, але надійні форми методичної діяльності:семінари-
практикуми, педагогічні читання, «круглі столи», школа педагогічної
майстерності, майстер-класи, педагогічні студії, тренінги тощо. З їх
допомогою здійснюється оновлення змісту освіти через використання
актуальних педагогічних технологій.
Інноваційні форми впровадження ІКТ в освітню діяльність здійснюються
через: стандартні та спеціалізовані програми, педагогічні програмні засоби,
навчальні е-mail-проекти, розташування в мережі Інтернет, соціальні сервіси
Веб 2.0, відеомости, відеоконференції, вебінари, використання інтерактивної
дошки.
Для створення нормативно-правової бази закладу освіти, аналітичного та
методичного супроводу науково-методичної роботи є використання
програмного забезпечення:
• текстовий редактор MSWord;
• табличний процесор MSExcel;
• система створення презентацій PowerPoint;
• програма для роботи з електронною поштою, власним розкладом,
контактами та завданнями Microsoft Outlook.
Для здійснення наукової організації праці, ефективного досягнення цілей
у науково-методичній роботі важливим є здійснення електронного
документообігу:
• Складання індивідуальних планів.
• Плани роботи методичних служб.
• Участь у плануванні закладу.
• Навички організації інформобміну і документообміну.
• Навички роботи з електронними документами.
У процесі навчання важлива не інформаційна технологія як така, а те,
наскільки її використання реалізує досягнення освітніх цілей.
Організація науково-методичної роботи в навчальному закладі щодо
створення інформаційного освітнього середовища уможливлює комплексне
застосування ІКТ, що забезпечує справжню інтерактивність навчання. Для
ефективного впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у
навчальний процес використовуються цифрові освітні ресурси (ЦОР).
Сучасні цифрові освітні ресурси:
• Педагогічні програмні засоби (ППЗ).
• Програми для проведення тестів.

131
 • Електронні підручники, планшети.
• Колекція ЦОР мережі Інтернет (наприклад, бібліотека електронних
наочних посібників).
Інформаційно-комунікаційні технології – це новий вимір у просторі
навчання, надійний помічник викладача, інструмент для досягнення ним
педагогічних цілей. Комп’ютер – це лише знаряддя, яке поліпшує роботу
викладача, але спочатку слід докласти чимало зусиль для опанування цим
знаряддям, необхідно творчо проводити підбір матеріалу до навчальної
діяльності, переглянути методику викладання з точки зору ії застосування,
можливості наситити навчальний процес мультимедійною інформацією.
Наприклад, — розробка відповідного навчально-методичного забезпечення для
використання інформаційно-пошукових систем, мультимедійних,
телекомунікаційних та мережевих технологій; формування інформаційної
культури педагогічних працівників, їх підготовка до практичного використання
засобів ІКТ у своїй професійній діяльності.
Відповідно до змісту навчального матеріалу, педагогічний програмний
засіб (ППЗ) містить текст стандартного підручника, бібліографічний матеріал,
таблиці, хронологію, низку ілюстрацій, словник термінів і понять, ілюстровані
портретами персоналії провідних діячів, а також відеофрагменти, документи,
карти. До кожної теми складене інтерактивне тематичне тестування.
Використання електронних підручників дає можливість вирішувати такі
актуальні питання:
 використовувати у навчанні здобутки новітніх інформаційних
технологій;
 удосконалювати навички самостійної роботи в інформаційних базах
даних, мережі Інтернет;
 інтенсифікувати освіту, поліпшити засвоєння знань, зробити процес
навчання цікавішим і змістовнішим.
Використання електронного підручника в комплекті з традиційним
підручником:
 забезпечує особистісно орієнтований та диференційований підходи у
навчанні;
 забезпечує реалізацію інтерактивного підходу (постійна співпраця з
ПК, постановка запитань, які цікавлять, та отримання відповідей на них);
 підвищує пізнавальну активність за рахунок різноманітної відео- та
аудіоінформації;
 передбачає контроль завдяки тестуванню і системі запитань для
самоконтролю.
У лютому 2011 року в Україні відбулася публічна презентація
Національного проекту «Відкритий сві»: один учень – один комп’ютер –
комунікаційна реформа в освіті. Старт проекту».
Проект передбачає створення єдиної національної освітньої мережі,
стандартизацію та уніфікацію централізованої системи навчання, впровадження
ІКТ у систему управління освітніми процесами на базі високошвидкісних
телекомунікаційних технологій четвертого покоління.

132
 Проект «Відкритий світ» є найбільш складним серед усіх нацпроектів як з
технічної точки зору, так і з огляду на менеджмент: передбачається створення
4G-мережі — унікального електронного пристрою та «освітньої хмари». Крім
того, важливим завданням є перепідготовка вчителів.
Проект «Відкритий світ» – «це не тільки багато комп’ютерів, це не тільки
можливість доступу до інформації, це не тільки хороший трафік. Це, перш за
все, велика освітня реформа» (В.Семиноженко). Реалізація проекту відкриє
шлях до впровадження нових, інноваційних підходів у навчанні.
Проекти, що передбачають використання і впровадження ІКТ:
1. Національний проект «Відкритий світ» (http://www.ow.org.ua/).
2. Іntel® «Навчання для майбутнього» (http://iteach.com.ua/).
3. Програма «Інклюзивна освіта» Всеукраїнського фонду «Крок за
кроком» (http://www.ussf.kiev.ua/index.php?go=Inklus).
4. Освітній проект «Електронний щоденник» (http://schoolinfo.com.ua).
Вагоме значення у науково-методичній роботі з педкадрами відводиться
телекомунікаціям: відеоконференція, вебінар, skype - зв’язок. Ці форми роботи
стали невід’ємною частиною дистанційної освіти.
Використання ІКТ надає широкі можливості для суттєвого підвищення
якості навчального процесу, підвищує як рівень засвоєння знань, так і інтерес
до навчання в цілому.Напрямки позитивних змін є:
• підвищення якості освіти;
• удосконалення науково-методичної роботи;
• підвищення рівня ІК-компетентності викладачів.

133
 Теоретико-практична частина

Таборовець Тетяна Федорівна,

завідувач методичного кабінету
відділу освіти Дубровицької районної
державної адміністрації

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД
ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ МОЛОДОГО ПЕДАГОГА
В ІННОВАЦІЙНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Сучасна школа – це якісно нова освітня інституція, покликана розвивати

особистість дитини на основі виявлення її задатків, можливостей, здібностей,
формувати ключові життєві компетентності, виховувати національно свідому,
вільну, демократичну особистість. Розв’язання цієї проблеми потребує
підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність,
постійно дбає про особистісне і професійне зростання, вміє сприйняти і
використати на практиці нові педагогічні ідеї. Цей процес починається із
молодого вчителя.
Однією з актуальних проблем залишається адаптація молодого вчителя до
включення у професійну діяльність. Адже молодий учитель – це вчорашній
випускник ВНЗ, в якого ґрунтовна теоретична підготовка, однак відсутній
практичний досвід і в роботі з учнями, і в налагодженні контактів з
батьківським та вчительським колективами. Окрім того, випускники ВНЗ
приходять до загальноосвітнього навчального закладу з різними можливостями,
знаннями, задатками, з різним рівнем підготовки до роботи. Тому
першочерговим кроком методичної служби району, школи є ґрунтовне
діагностичне дослідження такого рівня, правильно спланована індивідуальна
практична допомога молодому вчителю.
За результатами проведеної діагностики виявлено, що майже половині
новопризначених педагогів бракує знань з методики викладання предметів,
40% відчувають труднощі психологічного характеру, 37% не вміють розробити
план-конспект, календарно-тематичне планування, а найбільшою трудністю для
молодих педагогів (60 %) виявилася нормативно-правова база освітньої галузі.
Цікавим виявилося й опитування керівників загальноосвітніх закладів
щодо сприйняття молодого вчителя. Для когось молодий учитель – це
пластилін, з якого можна і потрібно виліптити справжнього педагога, для інших
– це нова генераційна сила з потужним потенціалом, для окремих директорів
ЗНЗ молодий учитель – це «великий червоний знак оклику» – як попередження
та пересторога, як вказівка до посиленої уваги.
Саме тому, щоб допомогти молодому вчителю, за словами
Ш.Амонашвілі, «відкрити в самому собі… суть майстерності педагогічної
справи», в методичному кабінеті відділу освіти Дубровицької

134
райдержадміністрації розроблений та успішно реалізується комплексно-
цільовий проект «Молодий педагог», головна мета якого:
- визначення невідкладних і перспективних заходів щодо реалізації
основних напрямків модернізації системи освіти з урахуванням сучасного
інформаційно-технологічного суспільства;
- забезпечення соціальних, професійних гарантій самореалізації
молодого педагога;
- формування та розвиток ключових життєвих та професійних
компетентностей учительства, його конкурентоспроможності, утвердження
соціального статусу в суспільстві.
Завданнями проекту визначено:
- удосконалення системи післядипломної освіти молодих педагогів;
- модернізація підготовки педагогічних працівників та забезпечення їх
готовності до роботи в інноваційному освітньому середовищі;
- розширення кола професійного спілкування молодої педагогічної
генерації.

Проект «Молодий педагог» реалізується через принципи:

- гуманізації;
- демократизації;
- науковості;
- індивідуалізації та диференціації;
- системності.
Ресурсним забезпеченням проекту є створена в районному методичному
кабінеті медіатека для користування педагогічним працівникам за напрямками:
- нормативно-правова база освіти;
- «Сучасний урок» (відеоуроки);
- шкільний навчальний кабінет;
- матеріали конкурсу «Вчитель року»;
- матеріали районних учнівських предметних олімпіад;
- банк «Інноваційні технології навчання та виховання»;
- педагогічний досвід;
- навчально-методичні презентації;
- авторські навчальні програми;
- районні програми, комплексно-цільові проекти;
- програмно-педагогічне забезпечення (електронні підручники,
посібники).
Окрім того, до послуг молодого педагога – продукти видавничої
діяльності педагогів: методичні рекомендації, посібники, порадники, збірники,
бюлетені з актуальних педагогічних проблем.
Результатом реалізації проекту «Молодий педагог» є:
- успішне входження молодого вчителя у професію;

135
 - формування та розвиток ключових життєвих та професійних
компетентностей учительства, їх конкурентоспроможності, утвердження
соціального статусу в суспільстві;
- адекватна самооцінка вчителем власної педагогічної діяльності;
- побудова власного шляху професійного зростання;
- розвиток інноваційного освітнього простору.
У рамках реалізації проекту районним методичним кабінетом
проводяться посвяти молодих вчителів в освітянську педагогічну спільноту,
вересневі зустрічі у психолога (тренінги, анкетування, розробка психологічних
портретів педагогічного та учнівського колективів), педагогічні вітальні
молодого вчителя («На хвилях натхнення», «Від школи – до школи, від серця –
до серця»), навчальні курси з комп’ютерного програмування (опрацювання
власного освітнього маршруту, створення програмного продукту, вивчення та
впровадження ІКТ).
Молодий учитель – це людина, яка щойно створила або планує створити
сім’ю, а отже, його цікавитимуть питання молодіжного кредитування та
приватизація землі, молодіжна політика та знайомство з життєво необхідними
соціальними службами та організаціями. Тому, спільно з районною
профспілковою організацією, щорічно проводимо зустрічі молодого
вчительства з представниками органів влади, місцевого самоврядування за
круглим столом «Молодий учитель: права, проблеми, підтримка», на яких
присутні голови районних адміністрації та ради, їх заступники, керівники
районної служби у справах сім’ї та молоді, районної служби зайнятості,
районного відділу культури тощо. Відтак, молодий учитель може у ході
спілукування збагатиться інформацією про шляхи вирішення всіх життєвих
питань, познайомитися з представниками влади, отримавши своєрідний
путівник районом, який допоможе йому адаптуватися в соціальне середовище.
Такі зустрічі є одночасно і трибуною молодого вчителя, оскільки дають змогу
презентувати себе, свої таланти, здібності, успіхи.
Систему професійного становлення молодого педагога представимо за
допомогою рис. 1 та 2:

136
 Рис. 1

Рис. 2
Як результат роботи з молодими вчителями – отримання надійного
наступного покоління освітян, які зможуть забезпечити безперервне зростання
ефективності навчально-виховного процесу, навчання та виховання молодого
покоління, здатного конкурувати у світі знаннями, вміннями, практичним
досвідом.
В.О.Сухомлинський писав: «Молодий учитель – це згусток енергії, сила
бажання, віра в день прийдешній…». Головне – спрямувати цю енергію у
потрібне професійне русло.

137
 Мельничук Лідія Степанівна,
завідувач районного
методичногокабінету
Березнівської районної ради

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА МОДЕЛЬ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ З КЕРІВНИКАМИ
ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Переосмислення теорії управління школою, поява нових управлінських

функцій зумовлює нові вимоги до підготовки та навчання керівників
загальноосвітніх шкіл.
У сучасних умовах демократизації суспільства, змінах змісту й структури
освіти, зростання автономності діяльності загальноосвітніх навчальних закладів
особливого значення набувають питання підготовки директорів ЗНЗ до
управлінської діяльності.
Міжнародна комісія з освіти у ХХІ столітті дійшла висновку, що
майбутній прогрес людства залежить не стільки від економічного росту,
скільки від рівня розвитку особистості. ЮНЕСКО пропонує перейти від
класичного поняття «людські ресурси» до концепції «компетентності людини».
Дана концепція передбачає максимальне, всебічне врахування інтересів
людини: оволодіння професійною компетентністю, знаннями, вміннями і
навичками, необхідними для охорони здоров’я, розвитку культури, захисту
навколишнього середовища, конкурентоспроможності на ринку праці.
Якість професійного становлення і розвитку особистості керівників шкіл
багато в чому визначає характер і долю модернізації шкільної освіти, сприяючи
приведенню її у відповідність до сучасних життєвих потреб країни. У зв’язку з
цим у нас виникла необхідність чіткої розробки моделі формування
професійної компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
На основі моніторингу освітньо-кваліфікаційної характеристики
діяльності керівників шкіл ми виокремили знання і вміння, що необхідні
директорам для професійного управління навчальним закладом.
Аналіз методологічних і теоретичних питань, а також змісту, форм,
методів забезпечення ефективного функціонування ЗНЗ дали нам можливість
визначити перелік вимог до навчання директорів ЗНЗ. Керівники шкіл
зацікавлені в отриманні знань із менеджменту та маркетингу в освіті, оскільки
вони самі стають менеджерами, управляють педагогічною системою школи, її
розвитком, організовують і стимулюють професійну діяльність підлеглих,
вивчають попит на освітні послуги, забезпечують їх якість, вступають у
фінансово-господарські відносини, намагаючись дотримуватися відповідності
показників роботи навчального закладу державним стандартам освіти,
утримувати його конкурентоспроможність на ринку освітніх послуг.
У зв’язку з цим зросли роль і значення підготовки директорів ЗНЗ, їх
методологічної, теоретичної і методичної освіченості.

138
 Ураховуючи зміни в змісті освіти, впровадження в навчальний процес
сучасних педагогічних технологій, наявність варіативних програм, підручників,
навчально-методичних комплексів, інноваційні процеси в освіті, практичну
реалізацію особистісно орієнтованого навчання, районний методичний кабінет
узяв курс на створення інформаційних, науково-методичних, організаційно-
педагогічних умов для безперервного, системного підвищення кваліфікації і
професійно-особистісного росту педагогічних і керівних кадрів освітніх
установ району.
Важливу роль у системі науково-методичної роботи ми відвели
підвищенню професійної компетентності керівників загальноосвітніх
навчальних закладів, яка здійснювалася через управлінський університет
директорів шкіл, заступників директорів з навчально-виховної роботи та
спрямовувалася на задоволення інтересів освітян у професійному зростанні,
забезпечення потреб регіону у кваліфікованих працівниках, мотивацію їх до
інноваційної діяльності, самоосвіти, а також на реалізацію науково-методичної
проблемної теми.
На діагностико-прогностичній основі, з урахуванням рівня професійної
компетентності педагогів та їх потреб, базується структурно-логічна модель
науково-методичної роботи з керівниками загальноосвітніх навчальних
закладів. Розроблено систему підготовки керівників шкіл, у якій передбачено:
- модернізацію змісту форм і методів управлінської діяльності;
- підвищення науково-теоретичної підготовки, загальнокультурного
рівня, формування готовності до самоосвіти і саморозвитку;
- забезпечення умов підвищення професійної компетентності;
- організацію інформаційної системи управління навчально-виховним
процесом.
Підготовка нової генерації керівників освітніх навчальних закладів,
підвищення їхнього професіоналізму, національної свідомості, готовності до
творчої діяльності відбувається у системі роботи управлінського університету
директорів та заступників директорів з навчально-виховної роботи
загальноосвітніх навчальних закладів, у якому діють наступні секції:
- школа резерву на керівні посади «Мій шанс»;
- школа новопризначеного керівника;
- керівників ліцеїв, гімназій, колегіумів, спеціалізованих та
позашкільних закладів;
- керівників ЗНЗ І-ІІІ ступенів;
- керівників ЗНЗ І-ІІ ступенів;
- проблемний семінар керівників опорних навчальних закладів освітніх
округів: Березнівської гімназії, Моквинського НВК «Гімназія – ЗОШ І
ступеня», Балашівського НВК «Колегіум – ЗОШ І-ІІ ступенів», Соснівського
НВК «гімназія-ЗОШ І ступеня», Малинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Кам’янської
ЗОШ І-ІІІ ступенів з теми «Науково-методичне та організаційне забезпечення
профільного навчання у старшій школі»;
- проблемно-цільовий семінар для заступників директорів
«Використання інтерактивних технологій підготовки вчителя як

139
конкурентоспроможного фахівця». У рамках даного семінару працюють секції
заступників директорів з навчально-виховної роботи, секція керівників
районних, шкільних методичних об’єднань, постійно діючих семінарів,
семінарів-практикумів, творчих груп, шкіл педагогічного досвіду, педагогічної
майстерності, творчих груп, майстер-класів;
- тимчасовий науково-дослідний колектив з теми «Підготовка вчителя
ЗНЗ до професійно-педагогічної творчості в умовах освіти для сталого
розвитку» (районний методичний кабінет, методичні кабінети загальноосвітніх
навчальних закладів району: Березнівської гімназії, Березнівського НВК «ЕГЛ –
ЗОШ І-ІІ ступенів», Березнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, Городищенської та
Кам’янської ЗОШ І-ІІІ ступенів спільно з обласним інститутом післядипломної
педагогічної освіти та Рівненським державним гуманітарним університетом);
- майстер-клас заступника директора з навчально-виховної роботи
«Сучасні інформаційні технології та системи в управлінській діяльності
заступника директора навчального закладу.
Забезпечено роботу двох обласних опорних закладів, чотирьох районних
шкіл перспективного педагогічного досвіду з проблем управління, дев’яти
опорних навчальних закладів району з основних питань управлінської
діяльності та внутрішньошкільної методичної роботи, п’яти закладів з питань
якісної організації та творчого втілення новаторських педагогічних ідей у
навчально-виховний процес, організовано роботу консультпунктів на базі
досвіду роботи творчо працюючих керівників.
Урахування потреб педагогічних колективів навчальних закладів району
зосереджене на розв’язанні проблем активного реформування і модернізації
освітнього простору Березнівщини. Керівники району були учасниками
майстер-класів академіка Російської академії освіти, доктора педагогічних наук,
професора М.М.Поташника «Урок XXI століття (особистісно орієнтована
дидактика сучасного уроку)» (Рівне); доктора педагогічних наук, професора
В.Д.Шарко з теми «Конструювання та аналіз уроку з позиції сучасних вимог»
(Рівне, 2009 рік); доктора педагогічних наук, професора С.С.Пальчевського з
теми «Акмеологічний підхід до управління освітнім процесом у
загальноосвітніх закладах»(2010 рік); кандидата психологічних наук, доцента
Л.М.Смольської «Самоменеджмент керівника освітньої організації».
Для забезпечення умов підвищення професійної майстерності керівних
кадрів, відповідно до рівня підготовки і потреб професійного спілкування, у
районі вивчається і впроваджується педагогічний досвід та надбання
педагогічної науки. Так, за останні три роки вивчено досвіди адміністрації
шкіл з питань:
- розробка та впровадження освітніх технологій у системі
управлінської діяльності Соснівського НВК «гімназія – ЗОШ І ступеня»;
- забезпечення керівництва і контролю за станом навчально-виховної
роботи в початкових класах (з досвіду роботи заступника з навчально-виховної
роботи С.К.Булавіної);

140
 - управління процесом створення умов для повноцінного розвитку і
реалізації творчого потенціалу обдарованої дитини (з досвіду роботи
адміністрації Березнівського НВК);
- управління інноваційним розвитком навчально-виховного процесу (з
досвіду роботи адміністрації Кам’янської ЗНЗ);
- на базі району проводяться науково-практичні конференції, декади
педагогічної майстерності «Золотий фонд педагогічної Березнівщини»,
панорама педагогічного досвіду «Педагогічні сходинки освітян району»,
районна педагогічна виставка «Знайомтесь — досвід».
На базі району проведені обласні семінари для керівників ЗНЗ,
заступників директорів з навчально-виховної роботи з проблем підготовки
вчителя до роботи з обдарованими дітьми в умовах закладу (Березнівський
НВК «ЕГЛ – ЗОШ І-ІІ ступенів). «Упровадження профільного навчання в
закладах району» (Березнівський агротехнічний ліцей-інтернат, Березнівський
ліцей-інтернат спортивного профілю, Березнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2).
У районі проведені заняття обласної школи управлінської майстерності
«Управлінська майстерність — комплекс якостей керівника загальноосвітнього
закладу» на базі Соснівського НВК «гімназія – ЗОШ І ступеня», «Проектування
розвитку школи в контексті модернізації вітчизняної освіти» (Березнівський
ЕГЛ).
Керівники загальноосвітніх навчальних закладів району брали участь у
міжрегіональних семінарах працівників установ освіти керівників ЗНЗ
Вінницької, Івано-Франківської, Полтавської і Рівненської областей із теми
«Створення сприятливих педагогічних умов для розвитку особистості дитини»
та міжрегіональному семінарі працівників установ освіти керівників ЗНЗ
Рівненської і Вінницької областей із теми «Упровадження перспективних
освітніх технологій у систему управління навчальними закладами регіону»,
науково-практичному семінарі з теми «Сучасний освітній менеджмент:
політичні, економічні, організаційні та психологічні засоби реалізації в Польщі
та Європі» на базі органів управління освітою і навчальних закладів міста
Тарнува Малопольського воєводства Республіки Польщі. Проведено обмін
досвідом роботи керівників освітніх закладів району та делегації освітян
Республіки Польща на базі навчальних закладів району.
Методисти методичного кабінету розробляють рекомендації щодо
вирішення проблем, які розглядаються на засіданнях структурних методичних
підрозділів управлінських кадрів. Система роботи методичного кабінету щодо
вдосконалення кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів
сприяє росту їх управлінської майстерності, підвищенню якості
внутрішньошкільного керівництва і контролю, реалізації системного підходу до
управлінської діяльності.
Індивідуальна робота з директорами шкіл спрямована на надання їм
допомоги у практичній діяльності. Зміст визначається потребами і запитами
керівників. Форми і методи роботи: консультації, бесіди, поради, практичні
заняття. Результат – ефективне використання рекомендацій у роботі керівників
ЗНЗ.

141
 Активізувалася робота з проведення інтернет-конференцій та інтернет-
консультацій з питань управлінської, методичної, навчальної та виховної
діяльності з колегами інших регіонів України.
Проведено теоретико-методологічний семінари «Профільне навчання як
одна з пріоритетних проблем реформування сучасної освіти», «Педагогічна
технологія як інструмент упровадження компетентнісно зорієнтованого підходу
в умовах профільного навчання» (Бистрицький НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-ДНЗ»,
науково-дослідна лабораторія «Профільне навчання»), де висвітлено проблеми
упровадження профільного навчання у навчальних закладах освіти, стану
науково-методичного та організаційного забезпечення профільного навчання у
старшій школі.
Протягом останніх років керівники ЗНЗ ознайомилися із темами:
«Стратегії управління закладом освіти в умовах формування інформаційного
суспільства» (Березнівська гімназія), «Проектування педагогічних інновацій
у системі управління якістю освіти» (Балашівський НВК «Колегіум- ЗОШ І-ІІ
ступенів»),«Управлінське забезпечення профільного навчання в старшій школі»
(Бистрицький НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ»), «Управлінські рішення як
ключ до успіху» (Городищенська ЗОШ І-ІІІ ступенів), «Соціально-педагогічні
особливості управління школою сільської місцевості» (Яблунівська ЗОШ І-ІІ
ступенів), «Аналітична діяльність керівника навчального закладу щодо
управління якістю освіти» (Курганська ЗОШ І-ІІ ступенів), «Управління
системою освіти в умовах інноваційної моделі розвитку ЗНЗ» (Орлівська ЗОШ
І-ІІІ ступенів); «Формування творчої особистості учня як соціальна та
педагогічна проблеми» (Голубнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів); «Формування
компетентної творчої особистості вчителя як умова підвищення якості
освітнього процесу» (Кам’янська ЗОШ І-ІІІ ступенів); «Практика моделювання
організаційних структур управління в особистісно орієнтованому освітньому
просторі» (Малушківська ЗОШ І-ІІ ступенів); керівники спеціалізованих
навчальних закладів з проблеми «Підвищення професійної компетентності
керівника навчального закладу як фактор управління якістю освіти»
(Моквинський НВК «гімназія – ЗОШ І ступеня», Соснівський НВК «гімназія –
ЗОШ І ступеня»).
Створюючи умови для безперервного, системного підвищення
кваліфікації і професійно-особистісного росту педагогічних та керівних кадрів
освітніх установ району протягом 2010-2011 н.р. заступники директорів з
навчально-виховної роботи підвищували педагогічно-управлінську
майстерність через проблемно-цільовий семінар «Використання інтерактивних
технологій підготовки вчителя як конкурентоспроможного фахівця». На
засіданнях розглядаються як традиційні, так і актуальні інноваційні питання,
використовуються різні форми роботи (тренінги, майстер-класи, методичні
фестивалі, «круглі столи», ярмарки педагогічних ідей, дискусії, творчі зустрічі,
методичні діалоги, анкетування, педагогічні портрети, панорами методичних
знахідок, презентації тощо). Змістовним було висвітлення тем «Система
формування вчителя як конкурентоспроможного фахівця за умов модернізації
освітньої галузі» в Орлівській ЗОШ І-ІІІ ступенів; «Вивчення педагогічного

142
досвіду вчителів – шлях до педагогічної майстерності» в Березнівській гімназії;
«Навчальний кабінет та методичне об’єднання – творча лабораторія вчителів»
у Тишицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів; «Інноваційна діяльність навчального закладу
в умовах реформування загальної середньої освіти» в Соснівському НВК
«гімназія - ЗОШ І ступеня»; «Технологія моніторингових досліджень у
діяльності навчального закладу» в Губківській ЗОШ І-ІІ ступенів.
Значна увага приділяється навчанню новопризначених керівників шкіл,
підготовці кадрового резерву.
Із метою надання методичної допомоги молодим керівним кадрам
створено районну школу молодого директора. На заняття виносяться теми, які
допомагають утвердитися молодому керівнику: «Від професійної
компетентності до професійної діяльності», «Управлінські функції керівника в
умовах реформування освіти», «Сучасні підходи до управління навчальним
закладом», «Атестація молодих педагогічних працівників як механізм
управління якістю освіти», «Етика ділового спілкування». У закладах
організовано стажування та наставництво, яке дає вагомі результати у
професійному зростанні молодого керівника.
Районним методичним кабінетом проводяться індивідуальні та групові
консультації, експрес-інформування «Педагогічний пошук: проблеми,
знахідки», творчі звіти керівників «Мої перші педагогічні знахідки», «Дні
відкритих дверей у творчо працюючих керівників», епізодичні семінари.
Велику допомогу у професійному зростанні, забезпеченні потреб регіону
у кваліфікованих працівниках, мотивацію їх до інноваційної діяльності надає
школа резерву на керівні посади «Мій шанс».
Удосконалення професійної компетентності керівника ЗНЗ у системі
інноваційної діяльності реалізується через тимчасові науково-дослідні
колективи, лабораторії інноваційних виховних технологій РДГУ,
функціонування експериментальних закладів всеукраїнського/ регіонального
рівнів, завдяки реалізації науково-методичної проблемної теми району.
У районі працює майстер-клас заступників директорів з навчально-
виховної роботи «Інноваційні підходи до організації науково-методичної
роботи з педагогічними кадрами в умовах її структури та змісту» на базі
досвіду роботи заступника директора з навчально-виховної роботи
Прислуцького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – дитячий садок». Учасники майстер-
класу були ознайомленііз системою науково-методичної роботи закладу щодо
підготовки висококультурного творчого педагога як теоретично, так і
практично, розглянули питання щодо формування інноваційної культури
керівника, готовності ефективно здійснювати пошукову діяльність в умовах
підвищення якості освіти.
Означені вище форми методичної роботи зорієнтовані на досягнення
кінцевого результату. Цікаві та змістовні матеріали експериментальної,
науково-дослідної роботи висвітлено у навчально-методичних посібниках та
втілено в освітні проекти та програми.
Система інформаційного забезпечення керівника школи дозволяє
ознайомити управлінців-практиків із методами розв’язання можливих

143
організаційно-управлінських проблем; навчає їх ставити мету, аналізувати
труднощі, оцінювати переваги або мінуси певних управлінських рішень.
Створення електронної бази даних, належний рівень інформаційного
забезпечення керівника закладу свідчить, що діюча модель науково-методичної
роботи забезпечує системний, варіативний процес, спрямований на кінцевий
результат – конкретну індивідуалізовану допомогу педагогічним працівникам у
вдосконаленні професійної майстерності з високим рівнем творчої активності,
високий рівень зростання творчих педагогів, досвідчених, кваліфікованих
керівників шкіл.

Сосюк Наталія Володимирівна,

директор навчально-виховногокомплексу
«Рівненський обласний ліцей-інтернат»,
заслужений учитель України

Створення інноваційного освітнього середовища загальноосвітнього

навчального закладу як умова інтелектуального розвитку особистості

Хочеш мати середину, бери вершину

Г. Сковорода

НВК "РОЛІ" – це взірець для учнівських зусиль, це виклик їхнім

здібностям, це доказ живої динаміки майбутніх ідей, це дитяче серце, сповнене
благородства і національної гордості. Тому ми ідемо шляхом серця!
У нашому закладі, який створений 1 вересня 1990 року для обдарованих
дітей області, навчається 530 учнів, яких навчають та виховують 80
педпрацівників, серед них – 5 заслужених учителів України, 1 – заслужений
діяч мистецтв України, учителі-методисти, старші вчителі.
Із 530 ліцеїстів – 300 учнів із сільської місцевості.
У закладі функціонують такі профілі:
- хіміко-біологічний,
- фізико-математичний,
- історичний,
- іноземна філологія,
- класи естетичного напрямку "Кобзарство".
Реалізація профілю:90% випускників ліцею вступають за профілями, 80%
- навчаються за межами області (Київ, Харків, Одеса, Миколаїв, Вінниця, Росія,
Прибалтика, Польща, Чехія, Канада, Англія, США).
За результатами ЗНО ми входимо до сотні кращих шкіл України, щорічно
випускники ліцею здобувають по 200 балів з 4-5 предметів.
Робота з обдарованими учнями

Мало бачити. Мало розуміти.

Треба любити.
Немає загадки таланту.

144
 Є вічна загадка любові.
Г. Тютюнник

У закладі функціонує 9 методичних об’єднань, Школа молодого вчителя,

молодого вихователя, 2 творчі групи, 4 консультпункти, експериментальна
лабораторія змісту та методів профільного навчання. Усі педагоги забезпечені
сучасною науковою літературою, диференційованим дидактичним матеріалом,
усі кабінети модернізовані та технізовані, підключені до мережі Інтернет.
Учителі та учні успішно використовують означене технічне забезпечення у
своїй праці.
Педагоги "РОЛІ" працюють за програмою "Творчий учитель – обдарована
дитина". Вони розробили авторські програми роботи з обдарованими учнями.
Тільки за 2010-2011 навчальний рік маємо 94 призери обласного етапу олімпіад
та МАН, 14 призерів та переможців всеукраїнського рівня, а також призера
Міжнародної олімпіади з хімії та абсолютних переможців Міжнародного
конкурсу знавців рідної мови ім. П. Яцика. Беремо участь і перемагаємо у таких
інтелектуально-творчих конкурсах: "Левеня", "Кенгуру", "Людина. Космос.
Духовність", "Об’єднаймося ж, брати мої!", "Перло многоцінне" тощо,
Міжнародних та Всеукраїнських спортивних, пісенних, театральних,
хореографічнихзмаганнях.
Що не віддав, то все пропало,
а що віддав, то все твоє…
У нашому закладі створена школа "Обдарована дитина", яка працює за
двома напрямками.
• Літня профільна школа, що реалізує профілі навчання: науково-
дослідницької експедиції на Рівнеазот, "Рівнеоблводоканал", "Рівнегаз",
Прикарпатзахідтранс", у лабораторію НУВГП (водний), у Школу
універсального журналіста Видавничого Дому "ОГО" згідно з угодами;
• Обласна школа олімпійського резерву, в якій наші вчителі упродовж
року проводять дистанційне навчання з підготовки і відбору майбутніх
ліцеїстів, а на канікулах проводять сесії для цих дітей. І як підсумок – вступ до
нас!(6чоловік на місце).
Для педагогів ліцею успішно діє Педагогічна олімпіада.
Кожне МО розробляє питання з педагогіки, психології, певного профілю
для вибору вчителя у роботі в профільних класах (за рейтингом).
Також активно функціонує Клуб психологічного спілкування "Біла
ворона" для учителів та дітей (тренінгові заняття, навчання з педагогіки та
психології).
Успішно діють майстер-класи видатних науковців та педагогів:
Фізика – Шарко Валентина, кандидат педагогічних наук.
Географія – Пальчевський Сергій, професор РДГУ;
Смольська Людмила, кандидат педагогічних наук РОІППО;
Поташник Марк Максимович, доктор педагогічних наук.
Укр. мова і література – Фасоля Анатолій – кандидат педагогічних наук
НАПНУкраїни.

145
 Історія– Мисан Віктор, кандидат педагогічних наук МЕГУ, який створив
у закладі експериментальну лабораторію "Змісту та методів профільного
навчання".
Савчук Людмила – кандидат педагогічних наук, зав. кафедрою РОІППО.
Крім того, у закладі для учнів є термінал з профорієнтації, проводимо
телемости через РДТ з Польщею та Чехією.
Оскільки ми обрали шлях Серця, то дуже велику увагу приділяємо
виховній роботі: літературна студія — збірки дітей та учнів; фотостудія –
відкрита фотогалерея "Лови летючу мить життя"; фольклорна – співочий гурт;
поліська витинанка, театральна, хореографічна, вокальна, журналістська,
краєзнавча, туристична студії тощо.

146
Секція 3. Методисти районних (міських) методичних кабінетів (центрів):

Відділення 1. Робота з обдарованими учнями.

Координатор секції:Шагієва Раїса Радисівна, завідувач кабінету роботи з
обдарованими учнями, старший викладач кафедри методики і змісту
природничо-математичної освіти та інформаційних технологій Рівненського
обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тема. Система підготовки педагога до роботи з обдарованими учнями

шляхом упровадження мережевої моделі розвитку професійних
компетенцій.

Шагієва Раїса Радисівна,

завідувач кабінету роботи з обдарованими учнями,
старший викладач кафедри методики
і змісту природничо-математичної освіти та інформаційних технологій
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

МЕРЕЖЕВА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ

ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ПЕДАГОГА
(ПРЕЗЕНТАЦІЯ)

Діяльність сучасного педагога в умовах інтенсивного реформування

освіти ускладнюється і наповнюється новим змістом. Реалізація державних і
регіональних вимог у сфері освіти багато в чому залежить від методичної
служби. Перед нею постає завдання розвитку потенціалу педагога, оскільки
саме вчителю відводиться ключова роль в оновленні системи освіти. Існуюча
традиційна модель методичної служби не забезпечує ефективного
використання ресурсів і взаємодії суб'єктів освіти, що не сприяє якісним
змінам у розвитку професіоналізму педагога.
Принципово якісні зміни в професійному розвитку педагогів дає
мережева організація роботи методичних служб.
Метою є взаємодія, інтеграція і координація діяльності методичних
служб, орієнтованих на формування готовності педагога до роботи з
обдарованими учнями шляхом упровадження мережевої моделі розвитку
професійних компетенцій.
Завдання:
- створення мережевої системи методичної роботи;
- забезпечення інформаційної, наукової, інноваційної і методичної роботи
педагогів;
- розширення можливостей для підвищення кваліфікації педагогічних
кадрів;

147
 - об’єднання зусиль та можливостей для впровадження сучасних
технологій.
Структура мережевої моделі

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічноїосвіти

Опорні заклади Методичні служби Ресурсні центри

(районні, міські)

Опорні заклади – це заклади освіти, досвід роботи яких вивчено

методичними службами, на базі яких функціонують методичні структури з
питань підготовки вчителів до роботи з обдарованими учнями.
Ресурсні центри – це базові школи освітніх округів, у яких
сконцентровані ресурси для надання послуг педагогічним працівникам
навчальних закладів округу з питань організації роботи з обдарованими
учнями.
Мережева модель забезпечує горизонтальну та вертикальну взаємодію
структурних підрозділів.
Принципи функціонування мережевої моделі:
- мережева взаємодія і співробітництво;
- безперервність і системність;
- доступність і демократичність;
- інтеграція (об’єднання ресурсів);
- динамічність і єдність методичного простору;
- адресність і оперативність;
- гнучкість і мобільність.
Мережева модель формування професійних компетенцій забезпечує
комунікативний, діяльнісний, диференційований, синергетичний, особистісно
зорієнтованийпідходи щодо організації методичної роботи.
Оптимальність функціонування мережевої моделі забезпечується ресурсами:
- нормативно-правовими;
- науково-методичними;
- програмно-методичними;
- інформаційними;
- організаційними;

148
 - матеріально-технічними.
Науково-методичний супровід вертикального функціонування мережевої
моделі розвитку професійних компетенцій забезпечується шляхом реалізації
наступних форм підвищення кваліфікації педагогічних працівників:
-курси підвищення кваліфікації педагогічних працівниківу РОІППО;
-семінар-практикум «Інноваційні підходи щодо організації методичної
роботи з педагогічними кадрами в міжкурсовий період у навчальних закладах»
для методистів районних (міських) методичних кабінетів (центрів);
- обласна творча група «Педагогічний супровід обдарованого школяра»;
- обласна опорна школа «Система роботи закладу з обдарованими учнями»;
-методичні студії;
- виїздні майстер-класи науково-дослідної лабораторії «Творча
обдарованість»;
- інструктивно-методичні наради;
-консультування;
-методичні рекомендації;
-вивчення педагогічного досвіду;
- вивчення стану роботи;
- конкурс-ярмарок педагогічної творчості;
- on-line спілкування в режимі чату (mail.ru,skyp), аудіорежимі;
- вебінари, вебіренції.
Переваги мережевої моделі:
- використання нових сучасних форм підвищення професійної майстерності
педагогів;
- поширення педагогічного досвіду з питань методичного та педагогічного
супроводу роботи з обдарованими учнями;
- рівні можливості користування освітніми і методичними ресурсами;
- повна інформаційна і методична підтримка педагогів із питань організації
роботи з обдарованими учнями;
- швидка адресна методична допомога.

149
 Гурова Наталія В`ячеславівна,
методист кабінету роботи
з обдарованими учнями
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ

ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

Наш час ставить нові вимоги до людини – її життєвої компетентності,

розвитку потенційних можливостей в світі, який постійно змінюється і
розвивається. Від людини сьогодні вимагається, в першу чергу, творча
активність – феномен, який не властивий жодній машині, адже пов'язаний не
тільки з запам’ятовуванням та розумінням, але й породженням нового.
З іншого боку, саме механізми творчості продовжують залишатися викликом
науці. У той же час педагогічна практика – це сьогоднішня реальність: діти
ростуть, розвиваються, ідуть до школи і батьки сподіваються на такі освітні
послуги, які б відповідали не просто сьогоднішньому дню, але й були
спрямовані в майбутнє їх дітей. Тому пошук оптимальних шляхів і способів
розвитку творчої активності учнів у сучасних освітніх умовах є надзвичайно
актуальною проблемою. А розв'язання її можливе лише на основі
впровадження новітніх технологій, які забезпечують формування професійних
компетенцій у педагогів. Завдання методичних служб полягає у формуванні
педагога-професіонала. Використання інтерактивних технології у методичній
роботі дозволить виконати це завдання.
Термін «інтерактивна методика» відносно новий: до наукового обігу його
ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. У своїх дослідженнях він
визначив мету інтерактивного процесу – це зміна і поліпшення моделей
поведінки його учасників. Аналізуючи власні реакції та реакції партнера,
учасник змінює свою модель поведінки і свідомо засвоює її.
Термін «інтерактив» (пер. з англійської «inter» — «взаємний», «act» —
діяти) означає взаємодіяти. Дослідниця О. Пометун вважає, що інтерактивними
можна вважати технології, які здійснюються шляхом активної взаємодії
учасників у процесі навчання. Вони дозволяють на підставі внеску кожного з
учасників у ході заняття спільною справою отримати нові знання і організувати
корпоративну діяльність, починаючи від окремої взаємодії двох-трьох осіб
поміж собою й до широкої співпраці багатьох.
Інтерактивні технології формують комунікативні компетенції,
забезпечують встановлення емоційних контактів між педагогами.
У результаті організації діяльності із застосуванням інтерактивних технологій
в учасників розвиваються й ускладнюються психічні процеси – сприйняття,
пам’ять, увага, уява тощо, виявляються такі мислительні операції, як аналіз і
синтез, абстракція й узагальнення, формуються воля й характер. Тобто,
відбувається формування особистісних компетенцій.

150
 На думку багатьох дослідників (І. Авдеєва, І. Кларіна, Н.Суворова,
О.Пометун та ін.), суттєвими характеристиками інтерактивної освіти є:
• максимальне залучення учасників до організації навчально-
виховного процесу;
• спільна діяльність у режимі рівноправного спілкування;
• суб'єктивне переживания успіху кожним учасником педаго гічної
взаємодії;
• обов'язкова рефлексія процесу навчання і виховання;
• поглиблена робота з особистим суб'єктивним досвідом учасників
навчально-виховного процесу.
Науковцями та практиками доведено й загальновизнано, що інтерактивна
освіта стимулює пізнавальну діяльність і сприяє формуванню як предметних
компетентностей, так і загальновиховних:
• оволодіння етапами навчальної діяльності;
• розвиток критичного мислення;
• формування впевненості у власних силах;
• розвиток самостійності;
• укріплення позитивної «Я-концепції»;
• розвиток креативності;
• розвиток організаторських і комунікативних здібностей;
• формування відповідних життєвих і професійних компетенцій;
• створення атмосфери співробітництва й ефективної взаємодії;
• зростання успішності.
Класифікація інтерактивних технологій включає:
• інтерактивні технології кооперативного (групового) навчання –
педагогічна технологія, що застосовується в навчальній роботі учасників у
групах і робить їх відповідальними за навчання одне одного; при цьому кожен
особисто підзвітний за своє навчання. До даного виду інтерактивної
технології належать робота в парах, ротаційні трійки, «Карусель»,
«Акваріум», робота в малих групах;
• інтерактивні технології колективно-групового навчання, що
передбачають спільну фронтальну роботу всіх учасників.Доданого виду
відносять методи обговорення проблеми, мозковий штурм, «відкритий марафон»
дерево рішень, методику «навчаючи – учусь» тощо;
• технології ситуативного моделювання – це рольові та ділові ігри,
організаційно-діяльнісні ігри, ігрове моделювання явищ, розігрування ситуацій;
• технології опрацювання дискусійних питань – широке і
публічне обговорення суперечливого питання із використанням методів:
«прес», дебати, дискусії, круглі столи, форуми, симпозіуми тощо.
Застосовуючи групові форми роботи, можна переконатися, що вони
успішно формують професійні компетенції вчителя. Працюючи в групах чи
парах, учасники самостійно розв'язують доступні для них завдання, стають
дослідниками, разом переборюють труднощі на шляху до мети.

151
 Слід зазначити, що ефективність роботи в групах залежить насамперед
від того, наскільки кожний член групи усвідомлює важливість роботи разом та
взаємодопомоги. Це породжує прагнення досягнення успіху групи в цілому й
усвідомлення кожним, що без його особистого успіху не можна досягти
поставленої мети. За таких умов всі члени групи відчувають себе пов'язаними
одне з одним, що формує позитивну взаємозалежність, а також розвиває
почуття особистої відповідальності за досягнення.
Те, що учасники під час групової роботи мають можливість тісно
спілкуватися одне з одним, сприяє тривалому прогресу. Розподіл ролей,
слухання, надання допомоги, перевірка розуміння, випробування – всі ці
складові групової роботи розвивають навички позитивної взаємодії, які
допомагають у спілкуванні, викликають довіру, розвивають вміння вирішувати
конфлікти, приймати рішення, тобто формуються комунікативні компетенції.
Не менш важливим є те, що при застосуванні групових форм роботи
формуються організаційні компетенції, учасники групи вчаться розподіляти
обов'язки. Таким чином, можна стверджувати, що групові форми роботи мають
ряд значних переваг порівняно з іншими організаційними формами.
Ефективним методом групової роботи є тренінг – це організаційна
інтерактивна форма навчально-виховного процесу, яка спирається на досвід і
знання її учасників; запланований процес, призначений поповнити навички та
знання учасників і перевірити їхне ставлення, ідеї, поведінку з метою зміни й
оновлення. Тренінгові заняття спрямовані на отримання сформованості навичок і
підвищення життєвої компетентності учасників, тобто формування професійних
компетенцій.
Особливо активно тренінгові методики використовуються у випадках, коли
процес навчання спрямований саме на формування життєвих і професійних
навичок і компетенцій, а не на накопичення наукової інформації. Висока
ефективність тренінгового навчанняє результатом того, що:
• цінується позиція й знання
кожного учасника;
• можна поділитися своїм досвідом і проаналізувати його в комфортній
атмосфері без примусу;
• є можливість навчатися, виконуючи практичні дії;
• можна припускатися помилок, що не призводитиме до покарання
або негативних наслідків;
• немає оцінок та інших «каральних» засобів оцінювання нових знань.
У ході тренінгового заняття найчастіше використовують
методигрупової дискусії, міні-лекції, ігрові методи (ситуаційно-
рольові,дидактичні, творчі, організаційно-діяльні, імітаційні, ділові).
Отже, тренінг – це:
• нові підходи (співробітництво, відкритість, активність,
відповідальність);
• нові знання (інтенсивне засвоєння, уточнення);
• позитивні цінності, ставлення, ідеали;

152
 • нові уміння і навички (ефективної комунікації, самоконтролю,
лідерства, роботи в команді, аналізу ситуацій і прийняття рішення).
Метод проекту – така форма роботи, за якої учасники набувають знань у
процесі планування та виконання практичних завдань-проектів. Проект дає
можливість тісно поєднати теорію з практикою, передбачає використання
сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів,
прийомів, засобів.
Суть методу проектів – стимулювати інтерес педагогів до нових
проблем, які передбачають наявність певної суми знань, та показати
практичне застосування набутих знань.
Позитивним у проектній діяльності є набуття таких компетенцій:
• формування системи знань про проекти;
• розвиток проектного мислення, мотивів і поведінки партнерства та
співробітництва;
• планування своєї роботи;
• уміння аналізувати;
• уміння приймати рішення;
• уміння створювати кінцевий продукт;
• здатність оцінювати себе й інших;
• формування особистісних якостей.
Цінність методу проектів полягає в тому, що він орієнтує на створення
певного продукту.Залучення до проектної діяльності сприяє розвитку
творчості, ініціативи, самостійності, організаторських здібностей, стимулює
процес самовдосконалення.
Кейс – метод (метод аналізу ситуацій).
В основу кейс-методу покладені концепції розвитку розумових здібностей.
Суть методу полягає у використанні конкретних випадків (ситуацій,
історій, тексти яких називаються «кейсом») для спільного аналізу,
обговорення або вироблення рішень із певного розділу тієї чи іншої
дисципліни чи виховної теми.
До основних його переваг належить:
• технологізація й оптимізація;
• методологічне насичення;
• застосування в навчанні різних типів і форм;
• компетентнісний підхід.
Робота над кейсом передбачає:
• розбір конкретної ситуації з певного сценарію, який включає
самостійну роботу;
• «мозковий штурм» у межах малої групи;
• публічний виступ із представленням і захистом запропонованого
рішення.
Завдання кейс-методу полягають у:
•набутті навичок використання теоретичного матеріалу для
аналізу практичних проблем;
• виробленні вмінь формулювати питання і запити;

153
 • формуванні вмінь самостійно приймати рішення в умовах
невизначеності;
•розвитку навичок якісного та чіткого висловлювання та відстоювання
власної позиції.
Кейс-метод має певні переваги,великий потенціал для формування
особистісних компетенцій:
• формування соціальної активності;
• розвиток працьовитості;
• формування креативності;
• розвиток здатності до конкурентоспроможності;
• формування готовності взяти на себе відповідальність за результати
власної діяльності;
• формування впевненості в собі;
• розвиток вольових якостей, цілеспрямованості;
• формування навичок роботи в групі;
• формування навичок комунікативної культури.
Дискусія – (лат. — розгляд, дослідження) — суперечка, обговорення певного
питання. Дискусія займає провідне місце серед форм роботи, тому що
створює оптимальні умови для: розвитку аналітичних та комунікативних
навичок, формування здатності до виваженої аргументації;
• розвитку здатності відстоювати власну думку,критично ставитися до
власних і чужих суджень;
Види дискусій:
•«круглий стіл» —бесіда, де обмінюються думками;
•форум —обговорення, в якому експертна група обмінюється думкамиз
аудиторією;
• симпозіум —обговорення, у процесі якого учасники виступають
з повідомленнями, представляючи власну позицію; відповідають на
запитання аудиторії;
• дебати —обговорення, побудоване на основі заздалегідь
запланованих виступів учасників, які представляють дві команди-
суперниці; після виступів команди відповідають на запитання,
вислуховують спростування своїх аргументів тощо.
Ігрові інтерактивні методи
Види ігор: ділові, рольові, дидактичні, імітаційно-моделюючі.
Ділова гра — це форма відтворення предметного та соціального
змісту життєдіяльності учасника, моделювання тих систем, умов, зв'язків,
характерних для цієї діяльності як цілого.
У діловій грі відтворюються лише найтиповіші узагальнені ситуації
впродовж невеликого проміжку часу. За допомогою знакових засобів будується
життєва чи професійна ситуація, близька до реальної діяльності.
Кожна ділова гра повинна ґрунтуватися на діалогічних формах взаємодії
учасників і призначена для розвитку творчого мислення, оволодіння знаннями,
практичними навичками, відпрацювання індивідуального стилю спілкування та

154
поведінки, формування умінь проявляти ініціативу та самостійність у
вирішенні нагальної проблеми.
Ділову гру можна розглядати як моделювання її учасниками професійної
діяльності, імітацію реальних фахових ситуацій.
Рольова гра дозволяє здійснювати пошук ефективних форм взаємодії
в рамках кооперації, демонструвати недоліки стереотипної поведінки. Під
час гри виникає нова якість — ігровий стан особистого переживання
ігрових вражень, які залишаються в досвіді особистості як цілісне, здатне
виникати знову в подібних ситуаціях.
«Рольові ігри» сприяють не лише розвитку вміння викладати свої думки,
а й з повагою ставитися до думок і пропозицій інших. Суть рольової гри
полягає в розігруванні учасниками заданих проблемних ситуацій.
У результаті рольової гри створюються умови для розуміння власних
почуттів і дій, долається безліч перешкод комунікації, формується механізм
оцінки та регуляції актів своєї поведінки відповідно до поведінки інших.
Таким чином, завдяки рольовій гріформуються ключові компетентності та
розвиваються особистісні якості учасників.
У ході гри можливим є колективне розв′язання психолого-педагогічних
конфліктів, складних педагогічних проблем, пошук інновацій.
Метод мозкового штурму. Використання цього методу сприяє
подоланню психологічної інерції, продукуванню максимальної кількості нових
ідей у мінімальний термін. Мозковий штурм є колективним пошуком
нетрадиційних шляхів розв'язання проблем. Цей метод враховує психологію не
лише окремої людини, а й колективу, що дає змогу залучати з глибини підкірки
мозку підказку до розв'язання задачі. Під час мозкового штурму забороняється
будь-яка критика (словесна, жестова, мімічна), підтримується будь-яка ідея,
навіть жартівлива або безглузда. Усі висловлені ідеї записують для розгляду
групою експертів. Після «затвердження» рішення «генератори ідей»
поділяються на «противників» і «прибічників» з метою виявлення слабких
місць і виправлення їх.Цей метод використовують у роботі з педагогами під
час семінарів-практикумів.
Коучінг
Філософія коучінгу виходить з того, що людина від природи безмежно
талановита і має величезний потенціал, який не реалізується нею повною
мірою. У її голові є відповіді на всі питання. Привести до ладу думки, делікатно
допомогти виокремити і сформулювати проблему, визначити цілі, шляхи і
засоби їх досягнення — завдання коуча.
Головне завдання в коучінгу — допомогти педагогові позбутися цієї
"виняткової здібності", тобто поліпшити якість свого життя і дати можливість
бути щасливим "тут і зараз". Коуч не дає готових порад та рекомендацій, а
допомагає знайти власні рішення актуальних проблем.
Коучінг — це інтерактивний процес підтримки окремих людей і
організацій, який полягає в тому, щоб сприяти максимальному розкриттю
їхнього потенціалу, оптимізації психічної норми шляхом сприяння проявленню

155
досі не реалізованого ресурсу для вирішення надзавдань у різних сферах життя
в контекстах, що постійно змінюються.
Якщо стисло схарактеризувати зміст, підходи, методи і технології роботи
коуча з точки зору психологічної науки, можна виділити декілька основних
напрямків:
1. Коуч створює специфічну атмосферу взаємної довіри та ініціативної
амбітної готовності прийняти виклик перемоги над собою та успіх в досягненні
своєї мети. Це досягається за допомогою, зокрема, технологій ефективного
слухання, фокусування уваги.
2. Коуч сприяє досягненню поставлених цілей, структуруванню
алгоритмів цілепокладання, прийняття рішень, планування та мотивації за
допомогою відповідних методик і технологій.
3. Коуч розкриває творчий потенціал педагога з метою доступу до ідей,
інноваційних можливостей.
Коучінг як професійна дисципліна вивчає факти і закономірності,
механізми та способи створення передумов максимального саморозкриття
потенціалу особи чи організації, включаючи професійне самоусвідомлення та
лідерство, самовдосконалення та саморегуляцію.
Аналіз підходів, методів та технологій коучінгу свідчить, що він, з одного
боку, спирається на загальновідомі методи психологічної науки:
спостереження, опитування, бесіда, тестування, моделювання тощо, а з іншого
— має власні стандартизовані та апробовані процедури, моделі та технології
самоактуалізації.
Людина завжди прагнула розвиватися, творити, шукати межі своїм
здібностям та досягати певної мети. Коучінг базується на засадах гуманітарної
психології, яка спирається на людську гідність та справжні цінності.
Коуч має формувати вміння і навички безпосередньо в контексті роботи.
В коуча немає відповідей, в нього є питання, які допомагають учасникам
знайти відповідь.
Коучінг – це мистецтво створення, за допомогою бесіди і поведінки,
середовища, яке полегшує рух людини до бажаних цілей; це система реалізації
спільного соціального, особистісного та творчого потенціалу учасників процесу
з метою отримання максимально можливого ефективного результату.
Виділяють чотири базових етапи коучінгу: постановка мети, перевірка
реальності, вибудовування шляхів досягнення і, власне, досягнення (він ще
йменується етапом волі).
Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті,їх
учасники засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування,
оцінка).
Упровадження інтерактивних технологій у методичну роботу забезпечить
формування професійних компетенцій, що сприятиме творчому та
професійному росту педагога, формуванню готовності вчителя до роботи з
обдарованими дітьми, становленню вчителя-майстра.

156
 Шагієва Раїса Радисівна,
завідувач кабінету роботи з
обдарованими учнями,
старший викладач кафедри методики
і змісту природничо-математичної
освіти та інформаційних технологій
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

Педагогічні компетенції як засіб розвитку педагогічної майстерності

(заняття з елементами тренінгу)

Мета. Ознайомлення учасників ізбазовою інформацією про

педагогічнікомпетенції та компетентності, роль педагогічних компетенцій у
розвитку педагогічної майстерності вчителя та формуванні готовності педагога
до роботи з обдарованими учнями.
Очікувані результати
- пояснюють терміни «компетенції», «компетентності», «педагогічні
компетенції» та «компетентності»;
- уміють визначати види компетентностей та компетенцій;
- розуміють роль педагогічних компетентностей та компетенцій у
розвитку педагогічної майстерності вчителя та формуванні готовності педагога
до роботи з обдарованими учнями;
- застосовують набуті знання та уміння для створення моделі
«Професійна компетентність».

Структура тренінгового заняття

Вступна частина
1. Оголошення мети та завдань тренінгу.
2. Вправа «Гора» на виявлення очікувань.
3. Анкетування «До» на виявлення знань з даної теми.
4. Встановлення правил роботи.
5. Вправа «Снігова куля».
Основна частина
1. Мозковий штурм «Компетенції\компетентності».
2.Інформаційне повідомлення «Компетенції\компетентності. Види
компетенцій».
Компетентнісний підхід розглядається як один зі способів досягнення
нової якості освіти, як радикальний метод її модернізації.
Компетенція/компетентність визначається як сукупність знань, умінь і
особистісних якостей, як комплексна якість особистості, як здатність,
готовність, відповідальність, упевненість.
Погляди на співвідношення понять «компетенція/компетентність»:
синонімічні або «майже синонімічні»; розмежування на частину і ціле.

157
 Компетентність — це складна якість особистості, яка проявляється в
здатності та готовності людини використовувати набуті протягом життя знання
для розв'язування широкого діапазону життєвих завдань у різних сферах
діяльності, спілкуванні, соціальних стосунках.
Компетенція визначається як деяка відокремлена, наперед визначена
вимога.
Якщо, компетентність — реально існуюча якість особистості, то
компетенція — ідеальне, нормативне передбачення, яке забезпечує «змістове
наповнення компетентності».
Недивлячись на певну відмінність, поняття компетентності і компетенції
нероздільні. Обидва терміни відображають цілісність та інтегративну сутність
результатів освіти на будь-якому рівні і в будь-якому аспекті.
Виходячи із співвідношення компетентності і компетенції як деякої цілої
величини її частини, вчені представляють структуру педагогічної
компетентності у вигляді сукупності конкретних компетенцій.
Єдиних підходів до визначення набору компетенцій не існує.
Із позиції системно-цільового підходу виділяють наступні блоки
компетенцій:
- базові компетенції;
- спеціальні компетенції (професійна компетентність);
- духовно-моральні компетенції;
- особистісні компетенції;
- ключові компетенції.
3. Об'єднання в групи.
4. Робота в групах «Структура компетенцій».
5.Презентація моделей «Структура компетенцій», розроблених у групах.
Група 1. Базові компетенції:
- використання основних законодавчих актів системи освіти, державних
стандартів у педагогічній діяльності;
- використання теоретичних знань у галузі педагогіки і методики
навчання в освітньому процесі;
- організація навчально-виховного процесу на основі системно-
діяльнісного підходу;
- професійне застосування теоретичних знань і практичних умінь у
рамках державного освітнього стандарту;
- застосування в освітньому процесі різних форм і методів, в тому числі
інноваційних;
- організація навчання з урахуванням фізіологічних і психологічних
особливостей обдарованих учнів;
- управління освітнім процесом.
Група 2.Спеціальні компетенції (професійна компетентність):
- знати зміст предмета;
- планувати і відбирати зміст навчання, в тому числі для індивідуальних
освітніх програм;

158
 - проектувати навчальний процес з предмета, відбирати відповідні
засоби і методи;
- формувати в учнів творчий інтерес до змісту навчання, організовувати
навчальну діяльність;
- контролювати і оцінювати навчальні досягнення учнів;
- аналізувати, коригувати зміст, засоби і методи навчання;
- коригувати педагогічну діяльність, підвищувати професійний рівень.
Група 3.Ключові компетенції:
- методична;
- інформаційна;
- управлінська;
- комунікативна;
- дослідницька;
- психолого-педагогічна;
- соціально-педагогічна.
Група 4. Духовно-моральна компетентність:
- знати духовно-моральні принципи розвитку суспільства і особистості;
- відбирати зміст духовно-морального освітнього процесу;
- діагностувати ступінь сформованості і розвитку духовних і моральних
якостей школярів;
- коригувати зміст духовно-морального освітнього процесу;
- навчити учнів усвідомлювати власні «етичні» прогалини, коригувати
свої морально-етичні якості.
Дана модель педагогічних компетенцій може слугувати засобом оцінки і
розвитку педагогічної майстерності, інструментом контролю і корекції
педагогічних компетенцій.
Заключна частина
1. Релаксація.
2. Аналіз сподівань.
3. Оцінювання ефективності тренінгу за анкетами«Після» та «Аналіз
методики проведення тренінгу».
Ефективність тренінгу оцінюється за наступними параметрами:
- за наявністю змін у знаннях та уміннях набутих у процесі тренінгу;
- аналіз методики проведення тренінгового заняття.
Анкета для оцінювання за процедурою «До» і «Після»
1. Що ви розумієте під поняттями «компетенція» та «компетентність»?
2. Назвіть набір компетенцій, якими повинен володіти педагог?
Анкета «Аналіз методики проведення тренінгу»
Дата проведення Місце проведення
Тема тренінгу Тривалість заняття
Тренери Спостерігачі
1. Що із запланованого не вдалося виконати в ході тренінгу? Чому?
2. Які моменти під час тренінгу були, на Вашу думку, найбільш вдалими?
3. Які труднощі виникли у Вас в ході тренінгу? Що варто було б змінити,
щоб уникнути цих проблем у майбутньому?

159
 4. Якої інформації або матеріалів Вам не вистачало на цьому тренінгу?
5. Що найбільше сподобалося учасникам у ході тренінгу? Які завдання
викликали інтерес?
6. Які завдання викликали в учасників труднощі? Що їм не сподобалося?
7. Які запитання виникали в учасників?
8. Які ще коментарі ви маєте стосовно цього тренінгу?

Романчук Богдана Анатоліївна,

методист методичного кабінету
відділу освіти виконавчого комітету
Острозької міської ради

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ПЕДАГОГА

ШЛЯХОМ УПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ І МЕТОДИК
(ФРАГМЕНТ МАЙСТЕР-КЛАСУ)

Структура заняття
1. Повідомлення теми, мети, завдань.
Формування професійних компетенцій педагога шляхом
упровадження інноваційних психологічних технологій і методик
Мета. Передача авторського досвіду організації методичної роботи з
педагогічними працівниками.
Завдання:
- підвищення ефективності методичної роботи шляхом упровадження
інноваційних соціально-психологічних технологій і методик;
- створення оптимальних умов для формування конкурентоспроможної
особисті педагога шляхом упровадження інноваційних соціально-
психологічних технологій і методик;
- сприяння інноваційній діяльності педагогічного працівника;
- підвищення рівня психологічної компетентності педагогів.
2. Представлення автором власної системи роботи психологічної служби
у напрямку психологічної просвіти педагогічних працівників«Формування
професійних компетенцій педагога шляхом упровадження інноваційних
психологічних технологій і методик».
3. Презентація посібника «Соціально-психологічний супровід
обдарованих дітей».
У методичному посібнику подано інноваційні авторські технології і
методики формування конкурентоспроможної особистості обдарованого учня,
розкрито поняття «обдарована дитина», методи діагностики обдарованості,
особливості організації навчання та виховання дітей.
Методичний посібник призначений для методистів, практичних
психологів, соціальних педагогів шкіл та дошкільних закладів.
4. Коментований показ арт-техніки «РОБОТА З МАНДАЛАМИ»

160
 Мандала символізує сферу життя, енергії, це
геометричний символ складної
структури, який інтерпретується як
модель всесвіту, «карта космосу».
Мандали можуть бути плоскі та
рельєфні. Їх малюють на тканині,
вишивають, виконують із
різноманітних матеріалів для творчості.
Відомий психолог, психоаналітик Карл Густав Юнг ідентифікував мандалу як
архетипічний символ людського ідеалу. На даний час мандала
використовується в психотерапії як досягнення розуміння власного «Я».
Мета: активізація учасників, розвиток їх творчих здібностей та
обдарованості, зняття стресу та психофізичної напруги, стимулювання
інтелектуальної діяльності, формування позитивного самосприйняття.
Матеріали: 20 мандал, фарби гуаш, суха та жирна пастель, пензлики.
Хід вправи:
Інструкція: «Перед Вами лежать мандали. Мандала – це найдревніший
магічний резонатор. Він діє як на психофізіологічному рівні, змінює електричну
активність головного мозку, так і на психоенергію. Мандала має захисну,
активізуючу та гармонізуючу дію. Сьогодні ви створите свою мандалу, яка
буде наповнювати Вас теплом та гармонією, яка розкриває ваш потужний
творчий потенціал і допоможе глибше пізнати себе,
відчути свою потужну творчу енергію. Виберіть собі
свою мандалу, візьміть матеріали для малювання і
розфарбуйте так, як ви бажаєте. Намагайтеся відчути
себе творчого. Відчути бажання розкрити свої можливості,
свою енергію. На це вам дається 15 хвилин. Не
поспішайте. Відчувайте себе. Нехай кольори передадуть
вашу енергію, розкриють ваш потенціал».
Рефлексія: за годинниковою стрілкою кожен із учасників розказує, що
йому сподобалося, які труднощі виникли у виконанні роботи, які емоції
викликала дана вправа.

161
 5. Запитання слухачів керівнику майстер-класу з опрацьованої теми
заняття.
6. Заключне слово керівника майстер-класу.
Методичний діалог. Шляхи формування професійних компетенцій
педагогів до роботи з обдарованими учнями в умовахмережевої моделі.
Учасники секції, методисти Р(М)МК(Ц).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агаркова Е.И., Загребельная С.В. Реализация технологии тьюторского

сопровождения процесса повышения квалификации учителей / Е.И.Агаркова
С.В.Загребельная // Методист. – 2009. – № 8. – С. 14 – 18.
2. Антонова И.Г. Одаренные дети и особенности педагогической работы с
ними/ И.Г. Антонова // Одаренний ребенок. – 2011. – №1. – С. 46 – 51.
3. Блохина Е.В. Повышение квалификации работника образования на
муниципальном уровне/ Е.В.Блохина // Народное образование. – 2010. – №8. –
С. 128 – 134.
4. Семенова Р.О. Взаємозв’язок когнітивних та особистісних чинників у
розвитку обдарованості: монографія / Р.О. Семенова, Д.К. Корольов [та ін.]. –
К.: Педагогічна думка, 2008. – 144 с.
5. Горгай В.Б., Куракбаев К.С. Рефлексивная педагогика – инновационная
стратегия развития профессиональной компетентности учителя (по материалам
зарубежного опыта)/ В.Б.Горгай, К.С.Куракбаев // Методист. – 2009. – №8. – С.
2 – 10.
6. Гулина А.В., Золотухина Д.Г., Мартынова И.Е. Деятельность
ресурсного центра по научно-методическому сопровождению инновационной
деятельности учреждений образования / А.В.Гулина, Д.Г.Золотухина,
И.Е.Мартынова // Методист. – 2009. – №4. – С. 29 – 35.
7. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: навчальний
посібник / І.М.Дичківська. - К.: Академ. видав. 2004. - 162 с.
8. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій. / автор-укладач
Н.П.Наволокова. – Х.: Основа, 2010. – 176 с. – (Серія «Золота педагогічна
скарбниця»).
9. Інтерактивні вправи та ігри. – Харків: Основа, 2009. – 144 с. – (Серія
«Адміністратору школи»).
10. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод.
посібник / авт. укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. - К.: АПН, 2002.
11. Зеленина Е.Б. Педагог для одаренного ученика / Е.Б. Зеленина //
Народное образование. – 2011. – №1. – С. 153 – 157.
12. Калінін В.О. Особливості формування професійної компетентності
майбутнього вчителя іноземної мови в новій мовній політиці // Формування
професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами
інноваційних освітніх технологій: зб. наук. праць. – Житомир: ЖДУ ім.
І.Франка, 2004. – С. 193-196.

162
 13. Коптелов А.В., Новикова Н.В., Юрина З.М. Программа организации
муниципального сетевого взаимодействия / А.В.Коптелов, Н.В.Новикова,
З.М.Юрина // Методист. – 2009. – №1. – С. 14 – 24.
14. Коптелов А.В., Новикова Н.В., Юрина З.М. Обновление
организационной структуры и содержание деятельности ММС / А.В.Коптелов,
Н.В.Новикова, З.М.Юрина // Методист. – 2009. – №1. – С. 11 – 14.
15. Киселева Р.А., Кузнецова О.И., Бартева С.А., Власова Н.П., Пинегина
С.В. Методический сервисный центр с сетевой организацией как
инновационная модель развития муниципальной методической службы /
Р.А.Киселева, О.И.Кузнецова, С.А.Бартева, Н.П.Власова, С.В.Пинегина //
Методист. – 2010. – №6. – С. 21 – 33.
16. Лозова В.І. Формування педагогічної компетентності викладачів
вищих навчальних закладів /В.І.Лозова // Педагогічна підготовка викладачів
вищих навчальних закладів: матеріали міжвуз. наук.-практ. конфер. –
Харків: ОВС, 2002. – С. 3-8.
17. Німак О.М. Організація роботи з обдарованими дітьми в
загальноосвітньому навчальному закладі / О.М. Німак. – Х.: Основа, 2010. – 144
с.
18. Обдаровані діти: Діагностика та супровід / упоряд. Т. Червонна. – К.:
Шк. світ, 2008. – 128 с.
19. Пєхота О.М. Освітні технології: навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота,
А.З. Кіктенко, О.М. Любарська [та ін.]. – К.: А.С.К., 2002. – 255 с.
20. Організація науково-методичної роботи в школі: педагогічне
проектування; робота шкільних методичних об’єднань; освітній моніторинг. –
Х.: Основа, 2009. – 256 с.
21. Овчарук О. Ключові компетентності: Європейське бачення /
О.Овчарук // Управління освітою. – 2004. – №2. – С. 6-9.
22. Падалка О. С. Педагогічні технології / О.С. Падалка [та ін.]. - К.: Укр.
енциклопедія, 1995.
23. Первушина О.В. Здібності дитини. Як виявити і розвинути? Книга для
розумних батьків / О.В. Первушина. – Х.: Основа, 2009. – 285 с.
24. Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання / О.І.Пометун. –
К., 2007. – 144 с.
25. Поташник М.М. Коучинг – вершина профессионализма руководителя
в работе с людьми/ М.М. Поташник // Народное образование. – 2010. – №9. – С.
110 – 119.
26. Пигалова Н.А., Захарова И.А. Педагогические компетенции как
средство оценки и развития педагогического мастерства / Н.А.Пигалова,
И.А.Захарова // Методист. – 2010. – №6. – С. 43 – 46.
27. Рекомендації щодо організації і проведення методичної роботи з
педагогічними кадрами. Книга методиста: довідково-методичне видання /
упоряд. Г.М. Литвиненко, О.М. Вернидуб.- Харків: Торсінг плюс, 2006.
28. Русских Г.А. Методическая работа в школе как основной механизм
профессионального роста учителя / Г.А. Русских // Народное образование. –
2011. – №1. – С. 158 – 165.

163
 29. Пометун О.І.Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-
метод. посібник / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. - К.: А.С.К., 2006.
30. Скворцова С.О. Професійна компетентність вчителя: зміст
поняття / С.О.Скворцова // Наука і освіта. – 2009. – №4. – С. 93-96.
31. Скворцова С.О. Види професійної компетентності
вчителя / С.О.Скворцова // Наука і освіта. – 2009. – №10. – С. 153-156.
32. Скворцова С.О. Комунікативний компонент професійної
компетентності вчителя / С.О. Скворцова // Нова педагогічна думка: науково-
методичний журнал. – 2010. – №2. – С. 99-102.
33. Система педагогічної освіти та педагогічних інновацій: зб. наук. пр. -
Київ-Полтава, 2002. -101с.
34. Строкова Т.А. Готова ли школа к реализации компетентносного
подхода / Т.А. Строкова // Народное образование. – 2010. – №7. – С. 187 – 191.
35. Туріщева Л.В. Особливості роботи з обдарованими дітьми /
Л.В.Туріщева. – Х.: Основа, 2008. – 122 с.
36. Фролова О.В. Модель сетевого взаимодействия в сфере воспитания
как фактор развития образовательного пространства района / О.В.Фролова
// Методист. – 2009. – №1. – С. 24 – 28.
37. Фоменко Л.Ф. Корпоративное обучение усиливает педагогический
колектив / Л.Ф. Фоменко // Народное образование. – 2011. – №1. – С. 166 – 170.
38. Шрагіна Л.І. Технологія розвитку креативності / Л.І. Шрагіна. – К.:
Шк. світ, 2010. – 160 с.
39. Шкільний методкабінет: новий ритм роботи / упоряд. Л. Галіцина. – 2-
ге вид., стереотип. – К.: Шк. світ, 2008. – 120 с.
40. Ямбург Е.А. Сохранить педагогические позиции управления: медико-
психолого-педагогическое сопровождение / Е.А. Ямбург // Народное
образование. – 2011. – №2. – С. 114 – 122.

164
Відділення 2. Практична психологія та соціальна робота.
Координатор секції:Мельник Юлія Василівна, завідувач кабінету-центру
практичної психології і соціальної роботи, старший викладач кафедри
педагогіки і практичної психології Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти.

Тема. Психологічна підготовка педагогічних працівників до здійснення

інноваційної діяльності

Мельник Юлія Василівна,

завідувач кабінету-центру практичної
психології і соціальної роботи,
старший викладач кафедри педагогіки і
психології Рівненського обласного
інституту післядипломної педагогічної
освіти

РОЛЬ І МІСЦЕ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ

В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Професійна підготовка майбутнього педагога передбачає оволодіння ним

знань із вікової та педагогічної психології, врахування особливостей розвитку
дитини на кожному віковому етапі під час планування навчально-виховного
процесу. Водночас не достатньо розкритим залишається прикладний аспект
сучасної психологічної науки: застосування отриманих знань у безпосередній
взаємодії педагога з учнями, колегами і батьками. Молодий педагог приходить
до школи озброєний теоретичними знаннями, однак йому часто бракує
практичних навичок, щоб застосувати ці знання у роботі. Налагодження
взаємодії педагогічного колективу з психологічною службою створює широкі
можливості для розширення сфери застосування психологічних знань педагога,
робить більш різноманітними форми роботи класного керівника, сприяє
гармонізації психологічного клімату у колективі, стимулює професійний і
особистісний розвиток кожного вчителя.
Робота з педагогічним колективом — один із провідних напрямків
діяльності психологічної служби освітнього закладу. Значну частину свого
шкільного часу учень проводить у взаємодії з педагогами. Важливу роль у
формуванні особистості школяра відіграють як професійні якості вчителя, так і
його особистісні характеристики: бажання пізнавати себе, вміння будувати
діалог, володіти собою, реалізовувати власний творчий потенціал під час уроків
і позаурочних заходів.
Більшість педагогів у своїх професійній діяльності потребують
кваліфікованого психологічного супроводу. Про це свідчать результати

165
проведеного дослідження оцінки діяльності психологічної служби вчителями та
адміністрацією закладів[3, с.6].
Усі професійно значущі якості, що сприяють ефективній педагогічній
діяльності, можна розділити на дві групи:
- соціально-психологічні (поєднують ціннісно-орієнтаційні, етичні,
комунікативні і практичні якості);
- психофізіологічні (емоційно-вольові, інтелектуальні якості).
Поле діяльності практичного психолога у взаємодії з педагогами досить
широке. Найбільш актуальними для педагогів є психологічна просвіта,
проведення психологічних тренінгів, допомога молодим педагогам, підвищення
психологічної культури вчителя.
Наявність великої кількості стресорів у педагогічний діяльності уже
давно досліджують як вітчизняні, так і зарубіжні фахівці. Суттєвим
стресогенним фактором є психологічне і фізичне перевантаження педагогів, яке
призводить до виснаження моральних і фізичних сил, що позначається на
ефективності професійної діяльності. Саме тому важливе місце у системі
психологічної допомоги посідає профілактика психологічних стресів:
психогімнастика, релаксація, засоби розпізнавання стресу, використання
власних психологічних ресурсів для зниження дії стрес-факторів.
Важливу роль у формуванні позитивного мікроклімату в дитячому
колективі відіграє особистість класного керівника. Окремий спектр уваги
психологічної служби спрямований на роботу з класними керівниками: робота
методичних об’єднань, творчих груп, індивідуальні консультації, надання
необхідних рекомендацій.
Одним із найважливіших понять, що використовуються у характеристиці
ефективності педагогічної діяльності, є «соціально-психологічний клімат».
Методика вивчення привабливості роботи як одного з показників соціально-
психологічного клімату має бути включена в річний план психологічної служби
тому, що система оцінки привабливості роботи вміщує в себе спектр емоційно-
оцінного ставлення вчителя до школи.
Система психологічного супроводу педагогічних інновацій передбачає
діагностику особливостей педагогічної діяльності, розвиток таких професійно-
важливих характеристик, як комунікативність і рефлексія, креативність і
прогностичність [4, с.28]. Психологічні техніки, які сприяють розвитку
вказаних характеристик, застосовуються під час психолого-педагогічних
семінарів, семінарів-тренінгів, курсів підвищення кваліфікації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и других /

В.В.Бойко. – М.: Филин, 1996. – 210 с.
2. Масенко В. Технологія іміджу / В.Масенко. - К.: Главник, 2005. – 96 с.
3. Психологічний дайджест: робота психолога з педагогічним колективом
(з досвіду роботи психологічної служби Рівненської області) /
упорядники:Ю.В.Мельник, Ю.Г.Вєтрова. - Рівне, 2007. - 100 с.

166
 4. Софій Н.З. Інноваційні методи навчання та викладання: теоретичне
підґрунтя та методика використання: навчально-методичні матеріали /
Н.З.Софій. – К, 2007. – 61 с.
5. Туріщева Л.В. Професійний розвиток педагога: психологічний аспект /
Л.В.Туріщева. - Х.: Основа, 2006. - 144 с.
6. Цимбалюк І.М. Підвищення професійної кваліфікації: психологія
педагогічної праці: навчально-методичний посібник / І.М.Цимбалюк. - 2-е вид. -
К.: Професіонал, 2004. - 150 с.

Абрамович Тетяна Вікторівна,

методист кабінету-центру
практичної психології і соціальної роботи,
старший викладач кафедри педагогіки і психології
Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД ФОРМУВАННЯ

ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Ніколи не сумнівайтеся в тому, що невелика група вдумливих,

відданих справі громадян може змінити світ.
Насправді всі зрушення саме так і відбуваються.
Маргарет Мід, антрополог

Донедавна в загальноосвітніх навчальних закладах функції соціального

педагога певною мірою виконували класні керівники, вихователі груп
продовженого дня, організатори дитячих колективів, тренери та керівники
гуртків, заступники директорів з навчально-виховної та виховної роботи.
Якщо практичні психологи за п'ятнадцять років існування служби вже
накопичили певний досвід, то соціальні педагоги відчувають нагальну потребу
в окресленні своїх функцій та змісту роботи, у навчально-методичному
забезпеченні своєї діяльності в закладі освіти, тому предметом нашої уваги є
формування професійної компетентності соціального педагога в
загальноосвітній школі.
Фактично робота методиста з психологічної служби, який займається
супроводом соціальних педагогів, має зводитися до:
- знання специфіки роботи фахівця цього напряму;
- уміння інтерпретувати й використовувати у своїй практичній діяльності
нормативно-правову базу для роботи соціальних педагогів;
- бачення основних тенденцій розвитку галузі й уявлення про ці
тенденції; розробки рекомендацій з різних видів і напрямків роботи фахівців
шкіл;
- координації взаємодії всіх фахівців шкіл району/міста;
- координації діяльності молодих фахівців;

167
 - проведення досліджень специфіки виконання професійних обов’язків
соціальними педагогами для надання рекомендацій за результатами
дослідження;
- проведення моніторингових досліджень із виявлення якості надаваних
послуг;
- координації власної професійної діяльності (специфіка методичної
роботи);
- ознайомлення і вивчення, використання інноваційних технологій у
власній роботі й діяльності соціальних педагогів;
- уміння й необхідності організовувати й координувати діяльність
психологів та соціальних педагогів у ході підготовки професійних заходів
тощо.
ДОКУМЕНТАЦІЯ МЕТОДИСТА З ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
1. Перспективний план роботи (3 – 5 років).
2. Річний план роботи, затверджений завідувачем ОЦППСР.
3. Щомісячні (щотижневі) плани роботи.
4. Паспорт (щоденник)методиста.
5. Журнал обліку звернень педагогів за консультацією.
6. Папка з нормативно-правовою документацією.
7. Папка із вхідною і вихідною документацією.
8. Банк даних учнів особливих категорій, які навчаютья в школах району
(міста) (інваліди, сироти, малозабезпечені тощо).
9. Папка з копіями річних планів роботи соціальних педагогів.
10. Папка зі звітами соціальних педагогів.
11. Звіти методиста.
12. Банк даних про особовий склад соціально-психологічної служби.
13. Папка з наказами, що координують роботу методиста в межах відділу
освіти.
14. Папки з матеріалами про проведення методичних об ‫׳‬єднань
соціальних педагогів.
15. Папки з матеріалами про проведення засідань творчих груп
соціальних педагогів.
16. Папка з матеріалами про проведення засідань у рамках «Школи
молодого фахівця» для соціальних педагогів.
17. Папка з матеріалами виступів методиста на конференціях, семінарах
та інших заходах.
18. Папка з довідками, складеними методистом за результатами вивчення
стану ведення професійної діяльності соціальними педагогами.
19. Повне зібрання методичних рекомендацій, складених методистом.
20. Перелік публікацій методиста.
21. Бібліотека науково-методичної літератури.
22. Банк методичних розробок соціальних педагогів.
23. Матеріали на допомогу соціальним педагогам.
24. Матеріали із проведення моніторингу, дослідницької роботи (критерії
оцінювання професійної діяльності, пояснення, інтерпретація тощо).

168
 Поняття «соціальний працівник» значно ширше, ніж «соціальний
педагог». Соціальний педагог — це людина, яка має спеціальну педагогічну
освіту та здійснює свою діяльність переважно в школах та інших освітніх
закладах, зокрема мова йде про спеціалістів, які працюють з дітьми та
молоддю. У свою чергу соціальний працівник, крім безпосередньої
педагогічної діяльності, може професійно займатися роботою в будь-якій іншій
соціальній сфері (у відділах соціального забезпечення, військових частинах,
центрах зайнятості, на виробництвітощо), виконуючи при цьому такі функції,
як допомога, захист, реабілітація, охорона тощо.
У сучасній соціально-педагогічній науці поряд з термінами «соціальний
педагог» та «соціальний працівник» існує ще й поняття «фахівець із соціальної
роботи». Звернемо увагу на те, що до даної категорії можна віднести як
соціальних педагогів, так і соціальних працівників. Підтвердження цій думці
знаходимо у довідковій та науково-педагогічній літературі. Зокрема, в
«Словнику-довіднику для соціальних працівників та соціальних педагогів» за
редакцією А. Капської зазначено: «Фахівець із соціальної роботи — особа, яка
має спеціальну освіту і здійснює практичну соціальну роботу з різними
категоріями дітей і молоді та соціальними групами».
Проте слід підкреслити, що і соціальній роботі, і соціальній
педагогіціпритаманні мета, об’єкт і предмет (див. табл. 1).
Соціальна робота — професійна, цілеспрямована діяльність у
суспільстві через уповноважені державні та недержавні соціальні інститути, яка
спрямована на створення соціальних умов для повноцінної життєдіяльності та
розвитку різних категорій населення (захист конституційних прав, свобод,
інтересів, задоволення культурних та духовних потреб).
Соціальний працівник — це професіонально підготовлений спеціаліст,
який працює в державних (недержавних) соціальних інститутах і сприяє
створенню соціальних умов для повноцінної життєдіяльності різних категорій
населення, котрі потребують захисту і підтримки.
Соціальна педагогіка — це наука і практика становлення особистості в
соціумі з урахуванням конкретних соціально-педагогічних умов, особливостей
середовища, їх впливу на якісний рівень педагогічного процесу, який оптимізує
соціалізацію особистості.
Соціальний педагог — це спеціаліст, який здійснює соціально-
педагогічну діяльність, об'єктом якої є діти та молодь, що потребують
підтримки і допомоги у процесі соціалізації як основної умови самбреалізації,
самокорекції, самоствердження.

169
 Таблиця 1

Соціальна робота Соціальна педагогіка

Мета Соціальний захист, соціальна Соціально-педагогічна оцінка
допомога, соціальна підтримка, (експертиза), соціальний розвиток,
соціальне обслуговування тощо соціальне виховання, корекція і
реабілітація, виправлення і
перевиховання
Об’єкт Людина, що має соціальну Людина, яка потребує соціально-
проблему, яку не може вирішити педагогічної допомоги. Соціально-
самостійно педагогічне прогнозування, оцінка
(експертиза)
Предмет Надання матеріальної допомоги, Соціально-педагогічний процес
соціальний захист людини, процес розвитку, виховання, корекції чи
консультування, процес соціального реабілітації тощо. Методи і методики
обслуговування людини з проведення соціально-педагогічного
особливими потребами та ін. прогнозування, оцінки (експертизи)

У певних своїх проявах соціальна роботаі соціальна педагогіка можуть

перетинатися. Проте реалізують вони свою мету відповідними (своїми)
методами і засобами.
Із метою надання клієнтам (учням, батькам, педагогам) якісних послуг
соціальним педагогамнеобхідні: знання, вміння, навички (одержані під час
навчання у вищій школі); особистісна компетентність; досвід практичної
діяльності; високий професійний рівень; постійний супровід фахівців
методистом не лише в атестаційний, а й у міжатестаційний періоди.
Соціально-педагогічна робота багатогранна і відповідальна,тому
професійна підготовка соціального педагога має базуватися на науково-
обґрунтованих знаннях, які охоплюють:
- особистість дитини (молодої людини), її фізичний, духовний і
соціальний розвиток, нормальну поведінку і відхилення від неї;
- об'єднання й групи людей (сім'я, мала група, шкільний колектив,
колектив однолітків та ін.);
- систему установ,які надають допомогу дитині зокрема і молоді в
цілому;
- основні теорії, методики та окремі технології роботи з різними
категоріями клієнтів у різних умовах;
- соціально-правові й соціально-економічні засади діяльності
соціального педагога;
- методи управління і планування професійної та науково-дослідної
діяльності в соціально-педагогічній сфері.
У цілому діяльність соціального педагога спрямована на створення умов
психологічного комфорту й безпеки дітей і молоді: у своїй роботі він враховує
соціальні, правові, психологічні, медичні, педагогічні механізми запобігання
негативним явищам у сім'ї, школі, мікрорайоні, інших соціумах та подолання
цих явищ.

170
 І.Лернер, В.Краєвській, А.Хуторськой запропонували розглядати
професійну компетентність соціального педагога як єдність трьох складових:
1) когнітивної —наявність системи педагогічних і спеціальних
предметних знань;
2) операціонально-технологічної— володіння методами, технологіями,
способами педагогічної взаємодії, методами навчання певного предмета;
3) особистісної— етичні й соціальні позиції й установки, риси
особистості спеціаліста.
А.Маркова виокремлює у структурі профкомпетентності такі
компоненти:
 Спеціальний – володіння на досить високому рівні власне професійною
діяльністю, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток.
 Соціальний – володіння спільною (груповою, кооперативною)
професійною діяльністю, співробітництвом, а також певними прийомами
професійного спілкування, соціальна відповідальність за результати своєї
професійної діяльності.
 Особистісний – володіння прийомами особистісного самовираження та
саморозвитку, засобами протистояння професійним деформаціям особистості.
 Індивідуальний– володіння прийомами самореалізації і розвитку
індивідуальності у межах професії, готовність до професійного зростання,
вміння раціонально організувати свою працю.
Діяльність соціального педагога суттєво відрізняється від діяльності
вчителя, який працює у навчальному закладі. У соціального педагога на
першому місці не навчальна чи освітня діяльність, а виховна, завдання якої —
допомога та захист. Соціальні педагоги мають сприяти розвитку, а точніше
саморозвитку особистості, створенню умов психологічного комфорту; завжди
представляти інтереси свого клієнта, розгортати назустріч цим інтересам та
потребам сукупний потенціал соціуму, різних інститутів суспільства,
інтегрувати різні можливості та забезпечувати їх доцільність на конкретному
особистісному рівні.
Напрямки соціально-педагогічної діяльності
1. Вивчення соціально-психологічних цінностей особистості, соціально-
педагогічного впливу мікросередовища на зростаючу особистість:
- спостереження;
- бесіда;
- опитування експертів;
- ітерв'ювання;
- невербальний діагноз;
- вивчення документів;
- контент-аналіз;
- анкетування.
2. Організація освітньо-виховних взаємодій з проблемною особистістю,
яка потребує допомоги:
- підтримка дітей із сімей ризику;

171
 - сприяння у вирішенні проблем;
- співробітництво з сім'єю, школою і громадою;
- посередництво в особистісній реалізації;
- спонукання особистості до самоорганізаціїї і самостійності.
3. Соціально-психологічна допомога і підтримка особистості у кризових
ситуаціях:
- виявлення проблем;
- реагування на проблему;
- вибір програми і плану дій;
- обговорення шляхів вирішення проблеми;
- допомога в організації виходу з проблеми;
- координація зусиль найближчого оточення особистості;
- створення групи підтримки.

4. Корекція відносин, способів соціальної дії, посередництво у

творчому розвитку особистості і групи:
- моделювання ситуації для нового досвіду;
- моделювання сфер успішної діяльності;
- організація діалогу і співробітництва;
- організація мікросередовища зі зміненими стосунками;
- допомога у розблокуванні позитивних емоцій;
- зміна уявлень особистості про своє «Я»;
- підтримка ініціатив;
- створення умов для творчості.

Навчальному закладу властиві такі напрямки роботи: управління

навчальним процесом, участь у вихованні дітей та молоді, організація
виховного середовища. Відповідно до цього будується діяльність будь-якого
спеціаліста навчально-вихоного закладу, яка включає наступні аспекти:
 участь в управлінні навчальним закладом (консультування
адміністрації, методична робота, взаємодія з різноманітними установами);
 участь у виховному процесі (моніторинг навчально-виховного закладу,
соціально-педагогічна реабілітація, педагогічна реабілітація,
психопрофілактика);
 участь в організації виховного середовища (супровід дитини в сім’ї,
робота із соціальним середовищем учня, участь у роботі батьківського
комітету).
Методика планування діяльності соціального педагога
в загальноосвітньому навчальному закладі
Місце та роль соціального педагога в соціально-педагогічному просторі
школи визначаються його місією бути гарантом прав та інтересів дітей, їхнього
розвитку згідно з власною внутрішньоінтенційною спрямованістю,
комфортними умовами життєдіяльності.

172
 Діяльність соціального педагога виходить за межі освітнього закладу
іпоширюється на інші рівні: сім'ю, вулицю, мікрорайон, державні заклади та
установи.
Річна циклограма діяльності соціального педагога може мати наступне
спрямування:
Серпень.Формування цілей і завдань соціально-педагогічної діяльності;
дослідження соціуму; виявлення фактів позитивного і негативного впливу на
соціалізацію учнів; планування складу допоміжних соціально-педагогічних сил.
Вересень. Вивчення соціально-культурних умов сімей, у яких
проживають учні; проведення інструктивних нарад із класоводами,
вихователями, класними керівниками стосовно узагальнення зібраних даних та
оформлення соціальних паспортів класів; формування проблемного поля на
основі даних соціальної паспортизації класів; планування соціально-
педагогічної діяльності в межах виявлених проблем; здійснення соціально-
педагогічної підтримки учнів, які вперше прибули для навчання в нові для них
класні колективи; надання допомоги в адаптації до нових умов навчання учням
п'ятих класів; первинне налагодження зв'язків із батьками та громадськістю
мікрорайону школи.
Жовтень. Організація соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на
подолання несприятливого соціалізуючого впливу певних сторін життя
мікрорайону; участь в організації та проведенні спільного засідання
батьківського комітету навчального закладу, дирекції, вихователів, класоводів
та класних керівників з метою надання матеріальної допомоги учням, які
проживають у малозабезпечених сім'ях, сиротам і напівсиротам; попередня
підготовка матеріалів засідання на основі соціальної паспортизації класів та
представлених відповідними комісіями (у складі не менше трьох чоловік, як
правило, класовода чи класного керівника, представника батьківського
комітету, депутата місцевої ради) актів обстеження матеріально-побутових
умов життя сімей, у яких проживають учні-претенденти на матеріальну
допомогу; надання методичної допомоги у налагодженні корисного дозвілля
школярів за місцем їх проживання.
Листопад.Проведення перевірки організації харчування дітей-сиріт, дітей
з багатодітних та проблемних сімей; визначення на основі діагностичних
методів ступеня задоволення учнів станом середовища загальноосвітнього
закладу; спрямування діяльності на його корекцію; здійснення соціально-
педагогічної, корекційної, реабілітаційної, соціально-профілактичної,
просвітницької, організаційно-масової, соціально-педагогічної діяльності,
спрямованої на посилення соціалізуючого впливу школи.
Грудень.Вивчення результатів медогляду дітей та вирішення питання
їхнього лікування, санаторного забезпечення і відпочинку; соціально-
профілактична та соціально-корекційна робота з батьками в неблагополучних
сім'ях на основі координації соціально-педагогічного впливу школи, місцевих
органів влади, громадських організацій, представників виробничих колективів,
правових та судових органів, медичних закладів, служб у справах
неповнолітніх, сім'ї та молоді, авторитетних у мікрорайоні людей; підготовка

173
відповідних матеріалів та участь у засіданні опорних пунктів школи,
громадськості та міліції; здійснення профілактичних та організаційних заходів
щодо підготовки до святкування новорічних і різдвяних свят.
Січень.Соціально-педагогічний патронаж на період різдвяних свят та
канікул; вивчення можливостей використання культурно-виховного простору
школи з метою створення умов для внутрішньоінтенційного розвитку учнів;
подальше здійснення системно-функціонального підходу до соціально-
педагогічної діяльності із залученням до неї всіх допоміжних сил - суб'єктів цієї
діяльності.
Лютий.Фахово-орієнтаційна діагностика випускників-представників
групи соціального ризику та обдарованих юнаків і дівчат; планування та
проведення індивідуальної і групової роботи з ними з метою формування
здатності цілепокладання; складання разом з адміністрацією школи плану
підготовки та проведення оздоровлення дітей улітку.
Березень.Прогнозування працевлаштування випускників, віднесених до
групи соціального ризику; попереднє знайомство з особливостями їх навчання
в обраних ними навчальних закладах; їх психолого-педагогічна підготовка до
навчання в цих закладах.
Квітень.Здійснення соціально-педагогічної профілактичної роботи з
метою запобігання проявам відмови від пізнавально-пошукової діяльності та, у
зв'язку з цим, передчасного інтелектуального «старіння» підлітків; організація
занять «Школи творчості»; ознайомлення юнаків та дівчат із відомими
методиками, стратегіями і тактиками творчої діяльності; проведення занять з
метою демонстрації прикладів їх використання у різноманітних галузях
людської діяльності.
Травень.Організація та проведення тижня боротьби зі шкідливими
звичками,пропаганда найпопулярніших оздоровчих систем; профілактичні
заходи з метою запобігання вживанню наркотичних речовин та небезпеки ВІЛ-
інфекції; формування у дітей групи ризику уявлення про людину не лише у
світлі науки, а й у світлі мистецтва, релігії, філософії, інтуїції; прогнозування
організації літнього відпочинку дітей групи ризику; проведення профілактичної
роботи з попередження дитячого травматизму.
Червень.Зустріч із дітьми-шестирічками та їхніми батьками;
профілактичні заходи щодо подолання так званих шкільних страхів шестирічок;
проведення заходів, спрямованих на пом'якшення вікових криз семи та
п'ятнадцяти років; надання консультативної та практичної допомоги в
працевлаштуванні випускників; організація літнього відпочинку дітей групи
соціального ризику; підбиття підсумків соціально-педагогічної діяльності та
визначення напрямів подальшої її організації.

174
 Таблиця 2
Критерії ефективності професійної діяльності соціального педагога

Критерії ефективності Діагностичні ознаки Способи оцінки

ефективності
1. Ефективність  відповідність мети  педагогічний аналіз планів
діяльності досягнутму результатові; роботи соціального педагога
 активність організованої (цілі, завдання, проблеми,
системи дії; очікувані результати у
 успішне вирішення порівнянні з досягнутим);
проблем клієнтів;  аналіз системи дій, їх
 адекватність витрат і активності;
результатів;  аналіз фінансових і часових
 близькість і ідеальних і витрат у зв’язку з результатами
реальних досягнень
2. Рівень оволодіння  репродуктивний;  визначення реального рівня
професійною  адаптивний; соціально-педагогічної
діяльністю  локально-моделюючий; діяльності за описом
 системно-моделюючий;
 творчий
3.Задоволеність  дуже низька;  самоаналіз власних думок і
соціального педагога  низька; переживань з приводу
своєю діяльністю  середня; професійної діяльності:
 висока; самопочуття, активність,
 дуже висока настрій, успішність,
продуктивність, самореалізація
4. Задоволення  дуже низька;  анкетування;
клієнтів спілкуванням  низька;  інтерв’ювання
зі спеціалістом  середня;
 висока;
 дуже висока
5.Відповідність  не відповідають;  порівняльний аналіз
об’єктивних та  частково відповідають; результатів атестації і
суб’єктивних оцінок  повністю не відповідають самоаналіз соціального педагога
діяльності соціального
педагога

Діловодство соціального педагога відповідно до Наказу МОНУ «Про

планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів,
соціальних педагогів по роботі з дітьми інвалідами системи освіти» №864від
28.12.2006 р. та листа МОНУ «Щодо планування діяльності, ведення
документації та звітності всіх ланок психологічної служби системи освіти
України» №1/9-352 від 27.08.2000 р.включає перелік таких документів:
1) нормативно-правові акти, які регулюють діяльність закладу та
спеціаліста;
2) соціальні паспорти класу;

175
 3) річний план роботи та план роботи на місяць, журнал щоденного
обліку роботи;
4) журнал реєстрації звернень учнів, батьків, учителів до соціального
педагога;
5) акти обстеження житлово-побутових умов учнів;
6) особисті поточні записи фахівця щодо роботи;
7) ділова кореспонденція, листування з установами й організаціями, що
беруть участь у вирішенні робочих питань;
8) звіти про проведену роботу;
9) аналітичні довідки і звіти за результатами соціально-педагогічної
діяльності та інших досліджень;
10) методико-психолого-педагогічні характеристики на тих учнів, з якими
проводиться спеціально спланована індивідуальна робота;
11) протоколи різних засідань, нарад, ради профілактики закладу,
методичних об’єднань, педагогічних рад тощо з питань, що належать до
компетенції соціального педагога (копії);
12) графік роботи;
13) кваліфікаційна характеристика соціального педагога;
14) посадова інструкція;
15) розпорядчі документи психологічної служби.
Основні завдання методистів з психологічної служби:
 Допомога соціальним педагогам у реалізації актуальних питань
розвитку, вдосконалення і підвищення професійної майстерності та фахового
рівня.
 Активізація творчого потенціалу соціальних педагогів.
 Формування в соціальних педагогів здатності до швидкої адаптації в
умовах, що постійно змінюються, у зв’язку зі становленням нової освітньої
парадигми.
 Створення інноваційн-освітнього простору в регіоні.
 Створення умов для розкриття інноваційного потенціалу соціальних
педагогів.
Структура методичної роботи – це взаємопов’язані та
взаємодіючіелементи,що відповідають цілям і завданням і стоять перед
педагогічними працівникамита втілюються у різних формах різними методами
й засобам.
Інноваційні індивідуальні форми роботи: бесіда-інтерв’ю, презентація,
портрет учителя, портфоліо, педагогічна скарбничка, творчий звіт, творчий
портрет, майстер-клас.
Інноваційні групові форми роботи: атака думок, аукціон знань, бенефіс
педагога, дебати, діалогічна пара, ділова гра, захист проекту, ігрове
конструювання,інтернет-конференція, коло освітянських ідей, колективна
презентація, медіація, методична естафета, методична (педагогічна) олімпіада,
методична панорама, методичний бенефіс, методичний брейн-ринг,
методичний дискусійний клуб, методичний міст, методичний ринг, методичний
турнір, методичні гостини, методичні посиденьки, мозковий штурм, панорама

176
педагогічних досягнень (знахідок), педагогічна майстерня, педагогічний
брифінг, фестиваль методичних ідей, методичний (педагогічний) консиліум,
методичний (педагогічний) міст, педагогічний ринг, прес-конференція,
професійні педагогічні і психологічні тренінги, психологічний практикум,
рольова гра, тиждень відкритих дверей педагогів-майстрів, звіти методичних
об’єднань (кафедр), творча майстерня педагога, фестиваль педагогічної
творчості.
Інноваційні колективні форми роботи: дебати, дискусія, звітна
оперативно-методична нарада, інтернет-конференція, конкурси, конференції,
прес-конференції, виставки, панорама педагогічних досягнень, педагогічний
консиліум.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Капська А.Й. Словник-довідник для соціальних працівників та

соціальних педагогів / А.Й.Капська.- К., 2000. - 260с.
2. Карамушка Л.М. Психологія управління: навч. посіб. / Л.М.Карамушка.
- К.: Міленіум, 2003. - 344 с.
3. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток
особистості / Г.С.Костюк. - К., 1989. - 508 с.
4. Муляр В.І. Самореалізація особистості як соціальна проблема
(філософсько-культорологічний аналіз) / В.І. Муляр. - Житомир: ЖІТІ, 1997. -
214 с.
5. Шакуров Р.Х. Социально-психологические основы управления:
руководитель и педагогический коллектив / Р.Х.Шакуров. - М.: Просвещение,
1990. - 208 с.

Опанасець Ірина Валентинівна,

методист кабінету-центру
практичної психології і соціальної роботи,
старший викладач кафедри педагогіки і психології
Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

ШЛЯХИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ
(ДИСКУСІЙНА ЗАЛА)

Актуальність психологічного супроводу навчально-виховного процесу

зумовлена, в першу чергу, новими соціальними вимогами розвитку освіти
України. Забезпечуючи психологічну складову організації освітнього
середовища, працівники психологічної служби системи освіти допомагають
створити умови, які мають сприяти розвитку індивідуальності кожного

177
педагога, окремої дитини, збереженню її здоров’я, формуванню в неї готовності
до самостійного життя в суспільстві.
Ефективний методичний супровід навчально-виховного процесу
сучасного навчального закладу потребує якісної роботи методичної служби,
головною метою якої є забезпечення високого рівня освіти шляхом підвищення
професійної майстерності педагогічних працівників.
Психологічноюскладовоюнавчально-виховного процесу педагога є:
 знання вікових особливостей студентів;
 знання особливостей розвитку пізнавальної сфери різних за віком
студентів;
 знання «психології спілкування»;
 дотримання певного стилю керівництва: демократичного,
авторитарного, ліберального (психологія менеджменту);
 уміння розрізняти відхилення у поведінці студентів: гіперактивність,
тривожність, агресивність; володіти вправами для корекції;
 уміння володіти собою;
 знання типологічних властивостей темпераменту студентів;
 знання форм та методів реагування в конфліктних ситуаціях;
 знання себе як особистості (темперамент, характер, пізнавальні
процеси, тривожність, емпатія);
 знання особливостей навчання ліворуких та праворуких дітей;
 знання здібностей і нахилів кожного студента з метою формування
творчої особистості.
Забезпечення психологічною підтримкою освітнього процесу у ВНЗ І-ІІ
рівнів акредитації є одним із головних напрямів роботи практичного психолога
та соціального педагога та містить у собі різноманітні види діяльності. Зокрема,
робота психологічної служби повинна бути спрямована на підвищення
ефективності функціонування освітнього закладу, яка передбачає гармонізацію
психічного розвитку студентів, забезпечення їх успішної соціалізації,
збереження та зміцнення здоров’я, попередження відхилень у розвитку і
поведінці.
«Концепція розвитку психологічної служби системи освіти України на
період до 2012 р.» спрямована на запровадження нових моделей діяльності
психологічної служби на основі сучасних досягнень вітчизняної і світової
психолого-педагогічної науки, а також розробку та впровадження інноваційних
моделей діяльності психологічної служби. Вона орієнтована на посилення ролі
й значимості психологічної складової освітнього процесу. Основною метою
системи психологічного й соціального забезпечення освіти є підвищення якості
й забезпечення доступності послуг у сфері психології і соціальної роботи. Але
реалізація практичних заходів, спрямованих на розбудову психологічної
служби, може бути ефективною не лише за умови залучення до спільної роботи
фахівців (соціальних працівників, психологів та соціальних педагогів), а й за
умови використання сучасних інтернет-технологій. Динаміка розвитку
суспільства, швидке проникнення новітніх інформаційних технологій у різні

178
галузі діяльності людини не дозволяють освітній галузі залишатися осторонь
цього процесу.
Розглянемо шляхи застосування сучасних інтернет-технологій для
модернізації психологічної та методичної підтримки. При вивченні потреб
педагогів, студентів та їхніх батьків щодо проблем, які виникають під час
навчання, було виявлено необхідність у психолого-педагогічній підтримці всіх
учасників навчально-виховного процесу.
Як забезпечити таку підтримку, враховуючи територіальну віддаленість
навчальних закладів та недостатню кількість студентів для відкриття ставки
психолога чи соціального педагога згідно з чинним законодавством тощо? У
зв’язку з цим виникла ідея розробки блоку психолого-педагогічного
консультування учасників навчально-виховного процесу в закладах за
створеною інноваційною моделлю діяльності служби психолого-педагогічних
консультацій та з’явився такий сегмент проекту, як Консультаційний
психолого-педагогічний on-line-центр.
Цінністю в професійному становленні та самоствердженні є потреба і
здатність фахівця до постійного професійного зростання. Надати методичну
допомогу вчителю, провести психолого-педагогічну діагностику учнів,
запропонувати корисні поради батькам можна, використовуючи таке новітнє
технологічне забезпечення, як електронна пошта, skype, форум, сайт, блог,
безкоштовне тематичне електронне розсилання тощо.
Розробляються анкети для вивчення потреб у практичних психолого-
педагогічних аспектах роботи, рекомендаціях та конкретних порадах щодо
взаємовідносин таких категорій, як: педагог – студент; студент – студент;
студент – батьки; педагоги – батьки.
Кримською філією ННДІУ був забезпечений електронний варіант цих
анкет і сьогодні вони доступні для всіх бажаючих
(http://dsl.sf.ukrtel.net/ank_mush/index2.php?t_id=3). Передбачається, що
результати анкетування виявлять, у зв’язку з чим виникають труднощі
(навчання, виховання, спілкування, взаєморозуміння, індивідуальний підхід і
т.д.), а також дозволять визначитися з тими тренінговими вправами, порадами і
спрямуваннями подальшої співпраці, які можна буде запропонувати учасникам
навчально-виховного процесу в навчальних закладах.
Важливим завданням діяльності психологічної служби є підвищення
психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу:
студентів, педагогів, батьків. Саме інтернет-технології дозволяють реалізувати
це завдання повною мірою. Структура проекту Консультаційного психолого-
педагогічного on-line-центру передбачає створення умов для звирішення цих
завдань.
Процес психолого-педагогічного консультування передбачає планомірну
і клопітку роботу з людиною стосовно її проблеми. Саме тому не можна
зупинятися лише на одній формі спілкування. Важливо залучити до активної
співпраці батьків студентів. Для цього пропонується відкрити інтернет-клуб
для батьків, де б вони могли поділитися не лише своїми проблемами, але й
сімейними надбаннями.

179
 Використовуючи різні ресурси, ми можемо забезпечити:
- вирішення завдань завдяки ICQ чи skype (голосовий зв’язок);
- пошук проблеми та причин, що її викликали, завдяки листуванню по e-
mail;
- довгострокову підтримку та формування високого рівня психолого-
педагогічної культури під час участі у роботі форуму.
У підсумку можна зазначити, що реалізація завдань реформування
освітньої галузі пов’язана з подальшим розвитком психологічної служби й має
стати одним із пріоритетів у наближенні системи освіти України до
європейських стандартів. Створення Консультаційного психолого-
педагогічного on-line-центру і впровадження за його допомогою інноваційних
технологій особистісно орієнтованого навчання та виховання в умовах країни
проживання може стати дієвим освітнім інтернет-ресурсом, що допомагатиме
українцям усього світу вирішувати проблемні питання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Анкети для вивчення потреб у практичних психологічно-педагогічних

рекомендаціях [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://dsl.sf.ukrtel.net/ank_mush/index2.php?t_id=3.
2. Лист МОН України «Про сприяння у розвитку психологічної служби
системи освіти» № 1/9-530 від 05.08.2010 р. [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/8753.
3. Концепція розвитку психологічної служби освіти України на період до
2012 року: проект [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://psiholog-
shapka.blogspot.com/2010/07/blog-post_12.html.
4. Пінюгіна К.О. Палітра психологічного досвіду Миколаївщини /
К.О.Пінюгіна. - Миколаїв: МОІППО, 2011.
5. Робота психолога з педколективом / упор. Т.Гончаренко. - К.:
Шкільний світ, 2005.
6. Фридман Л.М. Педагогический опыт глазами психолога: книга [для
учителя] / Л.М.Фридман. - М: Просвещение, 1987.

Мороз Наталія Михайлівна,

методист комунальної
науково-методичної установи
«Сарненський районний методичний
кабінет» Сарненської районної ради

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ РАЙОНУ

В УМОВАХ СІЛЬСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ОКРУГУ

Демократизація освіти, надання їй державно-національної спрямованості

вимагають від психологічної служби постійного пошуку та застосування нових

180
шляхів якісного соціально-психологічного супроводу навчально-виховного
процесу.
Соціально-економічні проблеми, демографічна ситуація в Україні
унеможливлюють повноцінний розвиток мережі служби, а відповідно - і
впровадження ефективних форм психолого-педагогічного супроводу, особливо
в сільський місцевості. Тому одним із завдань «Концепції розвитку
психологічної служби системи освіти Сарненського району на період до 2012
року» (затвердженої наказом відділу освіти Сарненської районної державної
адміністрації №209 від 08.05.2009 р.) є реалізація практичних заходів,
спрямованих на розбудову психологічної служби у сільських школах.
Зважаючи на те, що метою освіти в нашому районі є всебічний розвиток
людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,
розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,
формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на
цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу,
підвищення освітнього рівня народу, то освітній простір району ґрунтується на
заходах гуманізму, демократії, національної свідомості.
Ідея створення освітніх округів зумовлена часом, педагогами, учнями,
батьками, адже вчителі сусідніх шкіл, дошкільних та позашкільних закладів
уже давно працювали і працюють у тісній співпраці, а батьки зазвичай
звертаються за допомогою до кваліфікованих спеціалістів сусідніх шкіл. Тому,
відповідно до Примірного положення про освітні округи, затвердженого
наказом Міністерства освіти і науки України №267 від 05.04.2006 р., відділом
освіти Сарненської районної державної адміністрації виданий наказ № 334 від
16.10.2006 р. «Про створення освітніх округів», яким передбачено організацію
на території району роботу 12-ти освітніх округів.
Метою створення і діяльності округів є забезпечення учнями навчальних
закладів системи загальної середньої освіти рівного доступу до якісної
загальної середньої освіти, допрофесійної підготовки, неперервної освіти на
території обслуговування; координація діяльності навчальних закладів, що
входять до округу, з питань реалізації законодавства в галузі освіти,
ефективного використання кадрового потенціалу, навчально-методичної,
матеріально-технічної бази.
Реалізація поставлених завдань стає можливою лише за умови
досконалого знання індивідуальних особливостей кожного учасника навчально-
виховного процесу. Більше того, всі, хто причетний до освіти, потребують
постійної професійної підтримки своєї діяльності, регулярної оцінки тих чи
інших методів або технологій роботи, корекції та профілактики у взаєминах і
змісті професійної діяльності. Досягнення зазначеної мети неможливе без
застосування новітніх досягнень психолого-педагогічної науки в цілому та без
побудови системи впровадження психологічних служб навчальних закладів
зокрема.
На кінець 2010-2011 навчального року в системі освіти Сарненського
району налічувалося 55 навчальних закладів, серед яких 4 позашкільних і 43

181
дошкільних. У психологічній службі системи освіти працює 53 особи, що
становить 52% до стовідсоткового забезпечення фахівцями установ освіти.
Аналіз забезпечення закладів освіти фахівцями психологічних служб
засвідчив, що 48% сільських шкіл не забезпечені психологічним супроводом.
Тому розглядалися різні варіанти супроводу: відвідування методистом із
психологічної служби згідно з графіком тих шкіл, де відсутні спеціалісти,
створення груп спеціалістів, які за запитом виїжджали б до навчального закладу
тощо. Однак найприйнятнішою в умовах нашого району стала модель
психологічних служб освітніх округів.
Чому психологічні служби саме освітніх округів? Освітні округи –
перспективний шлях забезпечення рівного доступу до якісної освіти сільських
дітей в умовах профілізації старшої школи. Крім того, пунктом 15 «Про
затвердження Положення про освітній округ» (затверджено постановою
Кабінету Міністрів України №777 від 27.08.2010 р.) передбачено діяльність
психологічної служби освітнього округу.
Нині в Сарненському районні діють 12 освітніх округів. У кожному
закладі округу є практичний психолог.
Психологічна служба є складовою частиною освітнього округу. Мета
психологічної служби — психологічне забезпечення навчально-виховного
процесу, організація соціального-психологічного супроводу в дошкільних, усіх
типах загальноосвітніх та інших навчальних закладах системи загальної
середньої освіти, що входять до освітнього округу.

Рада округу Консультування з питань психологічного

супроводу навчально-виховного процесу в
освітньомупросторі округу

Класні Консультування з питань

керівники розв’язання конфліктних ситуацій

Учителі Проведення семінарів, тренінгів,

«круглих столів»
Консультативно-
Батьки Просвітницька робота з питань вікових
просвітницька
особливостей підлітків та психології виховання
допомога
Профілактика правопорушень, злочинності,
Учні формування навичок здорового способу життя,
подолання конфліктів

Рис. 1. Система надання психологічної допомоги в освітньому окрузі

Із метою активізації означеної діяльності видано наказ відділу освіти

Сарненської районної державної адміністрації №332 від 20.09.2010 р., згідно з

182
яким практичні психологи опорних шкіл призначені керівниками
психологічних служб освітніх округів.
До складу психологічної служби входять практичний психолог і
соціальний педагог опорного навчального закладу, а також практичні
психологи, соціальні педагоги тих навчальних закладів, що є суб’єктами
округу. Усі питання діяльності психологічної служби округу вирішує Рада
округу, а питання науково-методичного забезпечення — методист з
психологічної служби методичного кабінету.

Сарненська
ЗОШ І-ІІІ ст. №2
ДЮСШ м. Сарни ДНЗ
с. Чудель

Чудельська ДНЗ № 9
ЗОШ І-ІІІ ст. Сарненська ЗОШ ІІ ст. м. Сарни
- економіко-правовий
Сарненська ліцей «Лідер» ДНЗ № 9
ЗОШ І-ІІІ ст. №2 м. Сарни
Сарненська Кам`яне-Случанська
ЗОШ І-ІІ ст. №3 ЗОШ І-ІІ ст.
Константинівська
ЗОШ І-ІІ ст.

Рис. 2. Модель психологічної служби Сарненського освітнього округу №3

У школах-сателітах розміщено інформацію щодо роботи психологічної

служби округу,зокрема графіки роботи та номери телефонів працівників
психологічної служби округу, завдяки яким учасники навчально-виховного
процесу можуть звернутися за допомогою. У разі виникненняскладної ситуації
у навчальному закладі його керівник подає запит на керівника психологічної
служби округу, формується група спеціалістів і здійснюється виїзд у
навчальний заклад для вивчення проблеми і надання рекомендацій.
Працівники психологічної служби активно пропагують свої надбання
через щоквартальну газету відділу освіти Сарненської РДА з метою
психологічної просвіти всіх учасників навчально-виховного процесу. У
подальшій роботі психологічних служб освітніх округів планується випуск
власної психологічної газети.
Організаційно-методичний аспект передбачає психолого-методичний
супровід учасників навчально-виховного процесу (учнів, батьків, учителів),
допомога в організації педагогічного процесу.

183
 Районне методичне
об’єднання ПП і СП

Семінар-практикум Дискусійний клуб

ПП ДНЗ

Курси підвищення
Тренінги Школа молодогоПП
особистісногозроста і СП кваліфікації ПП і
ння СП

Фестиваль
педагогічної
майстерностіПП і
Виставка СП Педагогічна
«Я атестуюся» конференція

Рис. 3. Структура методичної роботи психологічної служби

Сарненського району на 2010-2011 н.р.

У районі запроваджено проведення тренінгів особистісного та

професійного зростання, що розробляються і проводяться В.В.Березовським,
практичним психологом Сарненської гімназії, який пройшов повний курс
навчання в «Школі тренерської майстерності» за напрямком підготовки
«Тренер навчально-освітніх тренінгів».
У листопаді 2010 року з метою профілактики емоційного вигорання та
збереження психічного здоров'я психологів Сарненського району був
проведений тренінг на тему «Увага!!! Професійне вигорання».
Працівники психологічної служби беруть активну участь у виконанні
національних, державних і галузевих програм. Основна увага приділяється тим
програмам, котрі мають пріоритетне значення для виховання підростаючого
покоління та профілактики відхилень у їх розвитку та поведінці, зокрема
профілактика наркоманії, алкоголізму, куріння, бродяжництва,
безпритульності, насильства.
У закладах освіти району в жовтні 2010-2011 н.р. було проведено
моніторингове та соціологічне дослідження серед учнів 9-11-х класів за
анкетою «Молодь і протиправна поведінка». Кількість навчальних закладів, у
яких проводилося опитування, – 32, опитано 2151 учень.
Результати досліджень психологічною службою навчальних закладів
району були заслухані на колегії відділу освіти 27.10.2010 р. (протокол №3 від
27.10.2010) (питання «Про забезпечення захисту дітей від будь-яких форм
фізичного або психічного насильства»), в якій узяли участь директори

184
навчальних закладів, заступники директорів з виховної роботи та практичні
психологи.
Із метою вивчення причин спонукання підлітків до перших спроб
вживання спиртного, цигарок, наркотиків та з метою покращення дозвілля у
населеному пункті психологічною службою та районним центром соціальних
служб для сімей, дітей та молоді було проведено дослідження серед учнів 10-
11-х класів загальноосвітніх шкіл району, яким було охоплено 21 навчальний
заклад. В опитуванні взяли участь 1532 учні від 14 до 16 років, з яких 707 –
чоловічої статі і 825 – жіночої.
У березні 2010-2011н.р. у навчальних закладах було проведено
моніторинг раннього узалежнення та соціально неадекватної поведінки учнів. В
анкетуванні взяли участь 6884 учні 6-8-х класів. Результати досліджень
психологічною службою навчальних закладів району були заслухані на колегії
відділу освіти 30.03.2011 р. (протокол №3 від 30.03.2011).
Таким чином, діяльність психологічних служб округу дозволяє:
- реалізувати принцип особистісно зорієнтованого підходу до навчання і
виховання дітей сільської місцевості;
- здійснювати психологічний супровід профілізації старшої школи;
- здійснювати діагностичну та психокорекційну роботу з різними
категоріями населення, зокрема проблемними сім’ями, дітьми-сиротами, дітьми
«групи ризику»;
- здійснювати консультування дітей різних вікових категорій, дорослих,
батьків.
«Концепція розвитку психологічної служби системи освіти Сарненського
району на період до 2012 року» передбачає подальший фаховий розвиток,
організаційну та методичну підтримку працівників психологічної служби. Це
створить умови для якісного соціально-психологічного супроводу навчально-
виховного процесу у закладах освіти сільської місцевості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Наказ відділу освіти Сарненської РДА «Концепція розвитку

психологічної служби системи освіти Сарненського району на період до 2012
року» №220від 08.05.2009 р.
2. Марухіна І. Психологічний супровід сільської школи / І.Марухіна
//Психолог. - 2009. - № 38-39 (374-375).
3. Методичні рекомендації щодо організації діяльності мобільного
соціально-психологічного пункту освітнього округу // Лист МОН України
№1/9-48від 28.01.2011р.
4. Некраш Л. Психологічний супровід учня у сільській школі /
Л.Некраш //Психолог. - 2009. - № 38-39 (374-375).
5. НаказМОН України «Положення про психологічну службу системи
освіти України» №616від 02.07.2009 р.
6. ПостановаКабінету Міністрів України «Про затвердження Положення
про освітній округ» №777від 27.08.2010р.

185
 7. Практичному психологу навчального закладу: організація роботи,
документація / за ред. В.Г.Панка; упор. Н.В.Лунченко, Т.Ш.Червонна. - К.:
Шкільний світ, 2009. - 128с. - (Бібліотека «Шкільного світу»).
8. Салацька Н. Психологічна служба сільського району з малою
чисельністю учнів / Н.Салацька // Психолог. - 2010. - № 44(428).

Тимофіюк Оксана Олексіївна,

методист Млинівського районного
методичного кабінету

РОЛЬ ПРАЦІВНИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ У НАДАННІ

ЯКІСНИХ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОСЛУХ УСІМ
УЧАСНИКАМ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ЧЕРЕЗ
ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

На сьогоднішній день психологічна служба Млинівського району налічує

21-го працівника. Служба постійно зростає: в 2004 році було лише 3
працівники, у 2005 – 4, у 2007 – 8, у 2008 – 10, у 2009-2010 н.р. чисельність
практичних психологів збільшилася до 13 чоловік, а соціальних педагогів до 5,
у 2010-2011 – до 21 працівника.
Психологічна служба району працює над реалізацією науково-методичної
проблемної теми «Підвищення психологічної компетентності всіх учасників
навчально-виховного процесу через соціально-психологічний супровід».
Діяльність психологічної служби Млинівського району на сучасному
етапі представлена наступними напрямками:
- моніторингові дослідження;
- превентивні заходи;
- психологічна просвіта; психологічний супровід (учнів з особливими
потребами, сім`ями, дітей, які опинилися в кризових ситуаціях,
обдарованих учнів, дітей в адаптаційний період);
- проведення тренінгів, ділових ігор, консультацій учасникам
навчально-виховного процесу;
У районі створено і функціонують7 мобільних соціально-
психологічних пунктів освітніх округів:
- Бокіймівський мобільний соціально-психологічний пункт;
- Довгошиївський мобільний соціально-психологічний пункт;
- Млинівський мобільний соціально-психологічний пункт;
- Новоселівський мобільний соціально-психологічний пункт;
- Острожецький мобільний соціально-психологічний пункт;
- Підгаєцький мобільний соціально-психологічний пункт;
- Ярославицький мобільний соціально-психологічний пункт;

186
 Аналіз якісного складу психологічної служби: спеціалістів І категорії –
10%, ІІ категорії – 15%, спеціалістів – 75 %. Спеціалісти вищої категорії
відсутні.
Розвитку професійної компетенції педагогічних працівників сприяють
виступи, зокрема на районній науково-практичній конференції з теми «Пошук
оптимальних моделей профільного навчання старшокласників та
відпрацювання інноваційних технологій їх упровадження, удосконалення
державно-громадського управління в закладах освіти та впровадження
комплексної модульно-цільової програми «Нова генерація Млинівщини», на
серпневій конференції педагогічних працівників “Про підсумки розвитку освіти
в Млинівському районі в 2009-2010 навчальному році та завдання на 2010-2011
навчальний рік”; участь у проблемному семінарі“Забезпечення соціально-
правового захисту неповнолітніх, попередження антигромадських проявів у їх
середовищі шляхом координації дій виконавчої влади, засобів масової
інформації, громадськості”; підготовка та проведення семінару-практикуму
керівників шкільних методичних об'єднань класних керівників “Система
роботи школи із запобігання та розв'язання дитячої конфліктності та
попередження правопорушень серед неповнолітніх”; виступи на районних
методичних структурах з метою підвищення психологічної компетентності
педагогічного працівника.
У ході психологічного супроводу психодіагностичними обстеженнями
у 2010-2011 навчальному році охоплено 93% учнів.
Особливо важливими сьогодні є моніторингові дослідження, які
дозволяють визначити досягнення, проблеми, розглянути їх під різними кутами,
окреслити оптимальні принципи, механізми, технології для результативного
супроводу освітнього процесу, приймати управлінські рішення.

№з/ Тема моніторингу Мета Цільова група

п
1 Умови забезпечення Раннє виявлення дітей, яким 3-річні, 5-річні
психічного стану учнів необхідна допомога у діти; учні 1, 5,10
навчальних закладів розвитку навчальних навичок класів
2 Дотримання прав дитини Вивчення проблем Батьки, педагоги,
підліткового насильства та учні
розробка рекомендацій для
педагогів, батьків щодо
попередження фактів
агресивності і жорстокості
серед неповнолітніх
3 Визначення професійної Аналіз рівня компетентності Педагоги району
компетентності педагога на етапі вхідного
педагогічних працівників діагностування в ході роботи
над науково-методичною,
проблемною темою
4 Рівень обдарованості Визначення рівня Учні 5, 7, 10 кл.
обдарованості учнівської
молоді

187
 5 Рівень вихованості учнів Визначення рівня вихованості Учні 3-11 кл.
учнів
6 Ціннісні ставлення та Визначення рівня ціннісних Учні 3-11 кл.
орієнтації ставлень та орієнтацій
учнівської молоді

Працівниками психологічної служби підготовлено ряд друкованих

матеріалів та публікацій у пресі.
З метою створення оптимального підґрунтя для розвитку та
саморозвитку дітей і учнів, психологічна служба реалізує наступні програми:
 Державна програма «Репродуктивне здоров’я нації» на період до
2015 року.
 Державна цільова соціальна програма "Молодь України" на 2009-2015
роки.
 Державна цільова соціальна програма «Зменшення шкідливого впливу
тютюну на здоров’я населення» на період до 2012 року.
 Загальнодержавна програма "Національний план дій щодо реалізації
Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року.
 Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-
інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на
2009-2013 роки.
До кваліфікації психолога, як і до лікаря, ставляться високі вимоги, адже
девіз цих професій – «Не зашкодь!». Психолог одночасно лікар і педагог,
натхненник і науковець, філософ, знавець мудрець… Він не оцінює, не
судить… Робота психолога, наче праця садівника, важка і клопітка: він повинен
побачити і зрозуміти, чому одна рослинка любить сонце, інша – тінь; одній
подобається берег річки, іншій – вершина гори; одна росте у піску, інша – в
родючому ґрунті. Зрозумівши дитину, психолог повинен донести до дорослих
знання про те, якого догляду потребує кожна з цих «рослинок», інакше
результат виховного впливу буде незадовільним.
Кожен психолог, соціальний педагог працює за власною стратегією: хтось
більше діагностує, хтось консультує, проводить тренінги або займається
просвітницькою роботою тощо. Його покликання – захищати інтереси дитини,
сприяти розвитку юної особистості.
Отже, метою роботи психологічної служби є покращення навчального
процесу з урахуванням конкретних труднощів, що виникають у процесі
навчання, взаємин у тріаді "учень-батьки-учитель", тобто бути посередником
між учнями, вчителями, батьками і соціальним оточенням школи.
Практичні психологи та соціальні педагоги ведуть активну психологічну
просвіту з метою підвищення психологічної компетентності учасників НВП:
 ПРООН/ЮНЕЙДС “Сприяння просвітницькій роботі “Рівний-
рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя”.
 Реалізація Обласної програми національного виховання учнівської
молоді Рівненщини на 2008-2020 роки.

188
  Реалізація плану дій Концепції розвитку психологічної служби
системи освіти Млинівського району на період 2012 року.
Система загальної координації науково-методичного навчання
працівників психологічної служби дає змогу підвищити їхній фаховий рівень і
психологічну грамотність (інструктивно-методичні наради, засідання
районного методичного об’єднання практичних психологів та соціальних
педагогів з теми «Забезпечення подолання негативних емоційних проявів
дитини через підвищення професійної компетентності практичних психологів
та соціальних педагогів», районного семінару-практикуму практичних
психологів та соціальних педагогів з теми «Застосування основних
психокорекційних напрямів як методів особистісного зростання дитини, що
спрямовані на профілактику шкільної психофізіологічної тривожності»,
районної школи молодого спеціаліста, практичного психолога та соціального
педагога (ІІ рік навчання) з теми «Психолого-педагогічні знання у формуванні
професійної компетентності практичного психолога та соціального
педагога», звітні наради, індивідуальні та групові консультації тощо).
Тематика засідань методичних структур практичних психологів та
соціальних педагогів визначається потребами навчальних закладів району,
пріоритетами освітньої галузі та аналізу діагностування.
У районі діє районна експертна комісія із здійснення експертизи
психологічного та соціологічного інструментарію.
Завдяки діяльності психологічної служби покращується мікроклімат у
шкільних колективах, налагоджуються сприятливі взаємини між педагогам та
школярами, учні вчаться вирішувати особистісні проблеми.
Пріоритетним напрямком розвитку психологічної служби Млинівського
району є збереження та розширення мережі служби, її постійний розвиток,
збільшення ставок практичних психологів та соціальних педагогів, розподіл
їхньої діяльності за функціями та завданнями, створення єдиної системи
соціально-психологічного супроводу дітей від шкільного віку до закінчення
школи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аліфиренко Т. Психологічне здоров’я. Об’єкт діяльності

психологічної служби / Т.Аліфиренко // Психолог. – 2011. - №18-19.
2. Денисенко В. У контексті сучасних вимог / В.Денисенко // Завучу. Усе
для роботи. – 2011. - № 9-10.
3. Галацька Н. Психологічна служба сільського району з малою
чисельністю учнів. Система роботи відділу освіти / Н.Галацька // Психолог. –
2010. - № 44.
4. Кобилецька В. Про ефективність роботи психологічної служби міста
Коломиї / В.Кобилецька // Психолог довкілля. – 2011. - № 4.
5. Ковальчук В. Розвиток професійної майстерності педагога
/В.Ковальчук // Директор школи. Україна. – 2011. - № 3.

189
 6. Наказ МОН України «Про внесення змін до Положення про
психологічну службу системи освіти України», №616 від 2009-07-02.
7. Наказ МОН України «Щодо планування діяльності, ведення
документації і звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти
України»,№ 864 від 28.12.2006.
8. Наказ МОН України «Про затвердження Типового положення про
центри практичної психології і соціальної роботи»,№ 385 від 14.08.2000.
9. Наказ МОН України «Про затвердження Положення про експертизу
психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в
навчальних закладах Міністерства освіти і науки України»,№333від 20-04-2001.
10. Наказ МОН України «Про затвердження Положення про
психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних
закладів»,№ 691 від 19.10.2001р..
11. Несмашна Г. Психолог року – вперше у Тернополі / Г.Несмашна //
Психолог. – 2011. - №13.

Тарасюк Ніна Адамівна,

методист методичного кабінету
управління освіти виконавчого
комітету Кузнецовської міської ради

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД ДІЯЛЬНОСТІ

ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ У ДОШКІЛЬНИХ ТА
ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
(ІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ)

Уже не перший рік поспіль у місті Кузнецовськ працює команда фахівців

психологічної служби, яка забезпечує психологізацію та соціалізацію
навчально-виховного процесу на основі соціально-психологічного супроводу
дитини, вчителя, сім’ї в навчально-виховній діяльності. Фахівці психологічної
служби нашого міста надають ефективну соціально-психологічну допомогу
всім учасникам навчально-виховного процесу: дошкільникам та учням, їх
батькам, педагогам і адміністрації, аби поліпшити сам навчально-виховний
процес, вирішити багатогранний спектр завдань, що стоять перед сучасною
освітою.
За час свого існування психологічна служба системи освіти міста
накопичила чималий досвід, має певні досягнення, а головне – потребу у
працівниках нашої галузі у навчальному закладі будь-якого рівня розуміють
сьогодні керівники та педагоги цих установ.
Психологічна служба міста діє відповідно до статей 21 («Психологічна
служба системи освіти») та 22 («Соціально-педагогічний патронаж») Закону
України «Про освіту», Положення про психологічну службу системи освіти
України Наказ МОН України від 02.07.2009 №616) та на основі інших

190
нормативно-правових документів Міністерства освіти і науки України,
управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації,
Рівненського обласного центру практичної психології і соціальної роботи, які
впливають на розвиток психологічної служби в системі освіти.
У грудні 2009 року на колегії управління освіти виконавчого комітету
Кузнецовської міської ради було розглянуто питання про виконання заходів
Програми розвитку психологічної служби за 2004-2009 роки. Крім того було
зазначено, що за останні роки чисельність працівників психологічної служби
навчальних закладів міста доведена до нормативної потреби,що свідчить про
певні кроки у розвитку психологічної служби системи освіти. Виконання
основних завдань і заходів Програми дало можливість забезпечити: реалізацію
основних напрямків діяльності психологічної служби; підвищити професійний
рівень працівників психологічної служби; зміцнити матеріально-технічну базу
психологічних кабінетів. Досвід роботи психологічної служби навчальних
закладів міста рішенням колегії було визнано як позитивний.
У лютому 2011 року на затвердження Кузнецовською міською радою був
поданий проект нової Програми розвитку психологічної служби на період до
2015 року, яка спрямована на посилення ролі і значимості психологічної
складової освітнього процесу, підвищення ефективності діяльності соціальних
педагогів, практичних психологів. Програма визначає засади і напрями
подальшого розвитку психологічної служби системи освіти через реалізацію
ряду практичних заходів і є продовженням попередньої Програми розвитку
психологічної служби.
Пріоритетними напрямками розвитку психологічної служби на
сьогодні є:
 організаційна робота з розвитку мережі психологічної служби системи
освіти;
 підвищення кваліфікації та фахової майстерності практичних
психологів і соціальних педагогів, атестація працівників служби;
 соціально-психологічна і педагогічна реабілітація дітей і підлітків, які
знаходяться у кризовій життєвій ситуації, соціально незахищених дітей і дітей
із особливими потребами;
 консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-
виховного процесу та керівникам освіти навчальних закладів;
 підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-
виховного процесу – учнів, учителів, вихователів, батьків, педагогічної
громадськості;
 соціально-психологічна діагностика, моніторинг особистісного
розвитку і соціальної ситуації розвитку учнів, прогнозування змін освітньої
ситуації та визначення основних її тенденцій;
 соціально-психологічна корекція розвитку учнів у навчально-
виховному процесі;
 психологічна експертиза педагогічних інновацій, методів і методик.
Розвиток психологічної служби навчальних закладів міста
характеризується двома векторами: кількісним і якісним. На даний час

191
чисельність практичних психологів і соціальних педагогів у навчальних
закладах доведена до нормативної потреби: у 6 загальноосвітніх навчальних
закладах працює 7 практичних психологів і 7 соціальних педагогів, 11
практичних психологів працює у 9 ДНЗ та 2 НВК. Всі фахівці мають фахову
освіту, дотримуються нормативів проходження курсової підготовки та
атестації. Якісний вектор зростання психологічної служби виражається у
показниках їхнього кваліфікаційного рівня. На даний час 7 фахівців мають
кваліфікаційну категорію «спеціаліст», 8 фахівців – «спеціаліст ІІ категорії», 9
фахівців – «спеціаліст І категорії», 1 фахівець – «спеціаліст вищої категорії».

Рис. 1. Показники кваліфікаційного рівня фахівців психологічної служби

За роки діяльності підготовлені методичні рекомендації щодо змісту та

особливостей діяльності фахівців психологічної служби, а саме:
- методичні рекомендації щодо діяльності практичних психологів,
соціальних педагогів у навчальному році (готуються щорічно);
- методичні рекомендації щодо організації соціально-психологічної
служби в закладах освіти з профілактики суїцидальної поведінки;
- методичні рекомендації соціальним педагогам з організації захисту прав
та інтересів дітей;
- методичні рекомендації щодо підготовки фахівців психологічної служби
до атестації;
- методичні рекомендації щодо співпраці практичного психолога,
соціального педагога з адміністрацією, педагогами, батьками;
- методичні рекомендації щодо проведення консиліуму за результатами
вивчення адаптаційних періодів;
- методичні рекомендації щодо проведення профілактичної роботи в ЗНЗ
фахівцями психологічної служби;
- методичні рекомендації щодо співпраці психологічної служби з ПМПК.
Основні аспекти діяльності психологічної служби висвітлюються на
нараді директорів ЗНЗ, завідувачів ДНЗ, колегії управління освіти з таких
питань:
- про стан роботи з соціального захисту неповнолітніх та профілактики
правопорушень у закладах освіти міста;
- про результати психологічного дослідження адаптації дітей ясельного
віку до умов ДНЗ, учнів 1-х класів до шкільного навчання;

192
 - про результати вивчення періоду адаптації учнів 5-х класів до навчання
в середній ланці;
- про результати дослідження щодо раннього виявлення узалежнення
серед учнів 6-х класів;
- про результати дослідження щодо вивчення проблеми насилля над
дітьми;
- аналіз діяльності психологічної служби навчальних закладів освіти за
навчальний рік;
- про результати дослідження щодо виявлення схильності підлітків до
вживання та розповсюдження в межах закладу наркотиків;
- про виконання заходів міської Програми розвитку психологічної служби
міста за 2004-2009 роки;
- про результати дослідження статистики з приводу фізичного чи
психічного насилля та випадків приниження честі і гідності дітей в сім’ях;
- про результати вивчення стану діяльності психологічної служби у ЗНЗ,
ДНЗ.
Фахівцями служби забезпечується соціально-психологічний супровід
дітей та учнів, який розпочинається з ясельного віку:
- на початковому етапі відвідування дошкільного закладу проводиться
робота з вивчення процесу пристосування дітей ясельного віку до умов
дошкільного закладу. Визначаємо форми протікання адаптації кожної дитини
та виявляємо потенційну “групу ризику”, тобто дітей, у яких процес адаптації
проходить у складній формі. Одночасно проводиться індивідуальна та групова
робота з дітьми з метою полегшення протікання адаптаційного періоду та
швидкого входження дитини до дитячого колективу. Результати вивчення
висвітлюються перед педагогами на нараді завідувачів;
- щорічно здійснюємо вивчення психологічної готовності дітей 6-го віку.
Дослідження дає можливість виявити рівень розвитку складових психологічної
готовності до навчання в школі, що є передумовою шкільної зрілості. Це є
певний підсумок того виховання, навчання і розвитку, який діти досягли,
перебуваючи в дошкільному закладі. Результати вивчення висвітлюємо на
педраді, нараді завідувачів;
- забезпечуємо наступність соціально-психологічного супроводу дитини
від дошкільного закладу до початкової школи, учнів під час переходу з
початкових класів у середню школу, та з середніх у старшу. Важливим при
цьому є вивчення особливостей протікання адаптаційного періоду у дітей та
учнів. Адже ускладнення адаптації може негативно вплинути на особистісний
розвиток дитини. Тому саме на виявлення труднощів у дітей та учнів у період
проходження адаптації та вчасного надання їм психологічної допомоги
спрямовані дослідження фахівців;
- щорічно забезпечуємо соціально-психологічний супровід обдарованих
дітей. За допомогою діагностики фахівці з’ясовують найсильніші сторони
пізнавальної діяльності учня, його інтереси і нахили, і таким чином надають
допомогу вчителеві при орієнтуванні у доборі відповідного матеріалу;

193
 - надаємо психологічну допомогу старшокласникам у професійному
самовизначенні, здійснюємо психологічне забезпечення допрофільного та
профільного навчання. Доречною щодо цього є діагностика визначення
інтересів і нахилів учнів, задоволеність вибором профілю, консультаційна та
просвітницька робота за результатами діагностики;
- щорічно проводимо профілактику шкідливих звичок та правопорушень
серед учнів, працюємо з учнями «групи ризику» (робота у складі ради з
профілактики правопорушень, захист прав у правоохоронних та судових
засіданнях, поглиблена діагностика дітей «групи ризику», консультативна та
тренінгова робота з дітьми та батьками);
- забезпечуємо соціально-психологічний патронаж та підтримку учнів
соціально-вразливих категорій та сімей, які опинились у складних життєвих
обставинах (складаємо соціальні паспорти класу і школи, обстеження
матеріально-побутових умов сімей, надаємо консультації сім’ям);
- здійснюємо соціально-психологічне консультування вчителів, батьків,
учнів із проблем навчання і виховання дітей; забезпечуємо функціонування
скриньок довіри для надання заочної психологічної допомоги учням;
- проводимо просвітницьку роботу з популяризації психологічної науки і
практики з учнями, педагогами, батьками шляхом виступів на виховних
годинах, батьківських зборах, конференціях, нарадах, педрадах тощо з
використанням інноваційних технологій.
Наразі для надання соціально-психологічної допомоги дітям та учням
фахівці широко використовують тренінгові форми роботи, консультативно-
профілактичні бесіди. Ними освоєні та впроваджуються такі методи
психокорекції, як ігротерапія, арттерапія, казкотерапія, піскотерапія,
танцювальна терапія, психогімнастика, дидактичні та рухливі ігри.
У процесі методичної роботи з фахівцями широко використовуються як
традиційні, так і нетрадиційні форми та методи: тренінги, практичні заняття,
семінари, конференції, мозкові штурми тощо. На базі психологічної служби
міста створено постійнодіючі семінари — практикуми, проводяться методичні
об’єднання фахівців, де можна не тільки здобути певну теоретичну підготовку,
а й набути відповідних практичних навичок, проаналізувати досвід
опрацювання окремих тем у школах та дошкільних закладах міста; працюють
творчі групи практичних психологів, проводяться засідання школи молодого
фахівця. Результатом плідної роботи творчих груп є наступні методичні
посібники:
- “Профілактика правопорушень та узалежнень серед підлітків” (кер.
РайчукЛ.В.);
- “Психолог у педагогічному колективі (кер.Бабчук О.П.);
- “Крокуємо з малечою дорогою адаптації” (кер. Лукша Т.І.);
- “Просвітницька робота серед батьків дітей дошкільного віку” (кер. Бірук
І.В.).
Ще один із показників професіоналізму — це методичні доробки наших
практичних психологів з досвіду роботи. Так, фахівці психологічної служби у
2007 році брали участь в обласній ярмарці педагогічних ідей(результат – 2

194
призові місця, 4 дипломи лауреатів). У 2010 році на обласній ярмарці
педагогічних ідей було представлено 5 творчих доробок(результат: 1 призове
місце, 4 дипломи лауреатів).
З метою моніторингу навчання й виховання в навчальних закладах міста
упроваджуються цільові соціально-психологічні дослідження з вивчення
адаптаційних періодів дітей та учнів при переході з однієї вікової ланки в іншу;
вивчення психологічного клімату в колективі; раннього узалежнення підлітків,
з проблем насильства, вивчення причин вживання і розповсюдження
наркотиків тощо. Організовується та проводиться відповідна робота з усунення
цих проблем. В усіх ЗНЗ та БДЮТ реалізується Програма “Сприяння
просвітницькій діяльності “Рівний – рівному” серед молоді щодо здорового
способу життя”. Щорічно за Програмою навчається до 100 учнів, з них
готується близько 15% підлітків-інструкторів. Підсумкомпроведеної роботи з
реалізації Програми є проведення науково-практичної конференції з теми «Ми
— за здоровий спосіб життя!», на якій підліткам-інструкторам вручаються
сертифікати, що дозволяють їм проводити просвітницьку роботу серед своїх
однолітків.
Налагоджена плідна співпраця психологічної служби з громадськими
організаціями соціально-психологічного спрямування, яка виявляється у
проведенні спільних семінарів, круглих столів, конференцій, що мають на меті
підвищення професійного рівня фахівців психологічної служби, вивчення
нових методів надання психологічної допомоги. У плані просвітницької роботи
питання щодо попередження шкідливих звичок, раннього статевого життя,
наркоманії, ВІЛ/СНІДу, що є актуальними у середовищі підлітків та молоді.
Забезпечена тісна співпраця з міськими громадськими організаціями “Нова
надія” та “Українська народна молодь”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та

ПМПК системи освіти України / упоряд: В.Г.Панок, І.І. Цушко, А.Г.Обухівська.
– К.: Шк світ. 2008. – 256 с.
2. Матвеєва М.П. Особливості професійної діяльності шкільного
психолога / М.П. Матвеєва // Практична психологія та соціальна робота. - 2003.
- С.44-53.
3. Науково-методичні засади діяльності психологічної служби:
навчально-методичний посібник: в 2 т. / за ред. В.Г. Панка, І.І. Цушка. – К.:
Ніка-центр, 2005. - 328 с.
4. Панок В.Г. Психологічна служба системи освіти України (2004 – 2005
н.р.): Аналітично-статистичний звіт / В.Г. Панок, Л.І. Гриценюк, І.І. Цушко. –
К.: Ніка- Центр, 2005. – 228 с.
5. МельникЮ., Клім С. Практичний психолог і соціальний педагог у
навчальному закладі / Ю. Мельник, С. Клім. – Рівне, 2009.

195
 Сініцька Людмила Михайлівна,
методист методичного кабінету
відділу освіти Демидівської
районної державної адміністрації

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ

«КРАЩИЙ ПРАЦІВНИК ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ РАЙОНУ»
ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ І СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

Психологічна служба є необхідним компонентом системи освіти.

Основне її призначення – забезпечити розвиток індивідуальності й творче
оновлення життя кожного учня. Це положення реалізується за допомогою
діяльності практичних психологів у загальноосвітніх навчальних закладах.
Адже показником ефективності навчально-виховного процесу в школі є не
тільки знання і вміння учнів, а й рівень їхнього психічного і особистісного
розвитку.
Відповідно до Закону України «Про освіту», Положення про
психологічну службу системи освіти України та з метою подальшого розвитку
психологічної служби Демидівського району, активізації творчого потенціалу
психологів, виявлення авторів оригінальних матеріалів, популяризації їх
досвіду, відділом освіти райдержадміністрації започатковано проведення
районного конкурсу «Між нами, психологами».
Відділом освіти був виданий наказ «Про проведення районного конкурсу
«Між нами, психологами» серед практичних психологів ЗНЗ», яким були
затверджені умови його проведення. Для участі в конкурсі психологи подавали
матеріали за напрямками:
- роздум-сповідь про свою професію;
- особисті напрацювання.
Конкурс тривав із 01.02. по 20.04. 2011 року. Матеріали, які подавали
психологи на конкурс оцінювалися компетентним журі, до складу якого
увійшли: начальник відділу освіти, завідуючий методичним кабінетом,
методист, що відповідає за психологічну службу, головний спеціаліст відділу
освіти, психолог ЗНЗ та соціальний педагог.
До вашої уваги пропоную уривок із роздуму-сповіді Приймак М.О.,
практичного психолога Рудківської ЗОШ І-ІІІ ст.
«….Бажання стати психологом увірвалось у моє життя, як нестримний
молодий вітер. А було це восени 2000 року. В одній із телепередач
кореспондент вела розмову із досвідченим психологом. І хоча прізвища я його
досі не пам’ятаю, проте в своїй уяві я зберегла невичерпну життєву енергію,
особливу манеру триматися, уміння розмовляти. Якийсь особливий погляд
проникливих очей говорив про неабиякий розум цієї людини, глибокий
внутрішній світ, високі вольові якості. Мені здавалося в ці хвилини, що
переживаю невдачі його підопічних і радію їх успіхам.

196
 З цієї миті професія «практичний психолог» чарівною мелодією звучала в
моєму серці…. Твердо знаю, що вперше ставши на ковзани, не слід чекати
радості від катання на них. За що б ти не брався, початок, як правило,
найскладніший…..».
Після оцінювання матеріалів, які подали психологи на конкурс, та
визначення переможця, члени журі відвідали робочі місця конкурсантів, щоб
ознайомитися з їх роботою.
Проведення конкурсу стало вагомою сходинкою на шляху до фахового
зростання практичних психологів району.
Нагородження переможців відбудеться на конференції педагогічних
працівників у серпні місяці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

12. Галацька Н. Психологічна служба сільського району з малою

чисельністю учнів. Система роботи відділу освіти / Н.Галацька // Психолог. –
2010. - № 44.
13. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та
ПМПК системи освіти України / упоряд: В.Г.Панок, І.І. Цушко, А.Г.Обухівська.
– К.: Шк світ, 2008. – 256 с.
14. Наказ МОН України «Щодо планування діяльності, ведення
документації і звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти
України»,№ 864 від 28.12.2006.
15. Несмашна Г. Психолог року – вперше у Тернополі /Г. Несмашна //
Психолог. – 2011. - №13.
16. Практичному психологу навчального закладу: організаціяроботи,
документація/ за ред. В.Г.Панка; упоряд.: Н.В.Лунченко, Т.Ш.Червонна. – К.:
Шк.світ, 2009. – 128с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

Регеза Оксана В’ячеславівна,

методист методичного кабінету
відділу освіти Костопільської
районної державної адміністрації

«КРУГЛИЙ СТІЛ» ІЗ ТЕМИ «ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ РАЙОНУ З УПРОВАДЖЕННЯ
КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ
ПРОЦЕС ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ»

Одним із пріоритетних напрямків державної політики в галузі освіти є

підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного
розвитку, освоєння та запровадження інформаційних технологій,
конкурентоспроможних на ринку праці.

197
 Постійний та безперервний розвиток психолога, соціального педагога
покликана забезпечити психологічна служба, що зобов’язана створити умови
для цілеспрямованого, безперервного, особистісно зорієнтованого підвищення
компетентності працівника.
Районний центр практичної психології та соціальної роботи є центром
організації науково-методичної роботи, підвищення кваліфікації практичних
психологів та соціальних педагогів у міжкурсовий період.
Основна мета діяльності районного центру практичної психології та
соціальної роботи полягає у психологізації навчально-виховного процесу у
закладах освіти району з метою створення оптимальних умов для
психологічного становлення особистості вихованців.
Кадровий склад та кваліфікаційний рівень працівників психологічної
служби району дає можливість побудувати особистісно зорієнтовану модель
методичної роботи, максимально врахувати індивідуальні та групові потреби
працівників.
Головна мета методичної роботи – допомога працівникам у реалізації
актуальних завдань розвитку, вдосконалення і підвищення професійної
майстерності та рівня їх психологічної підготовки: активізація творчого
потенціалу; формування здатності до швидкої адаптації в нових умовах
розвитку освіти.
Методична робота з практичними психологами, соціальними педагогами
району будується на основі діагностики методичних утруднень та дозволяє
ознайомлювати їх із нормативними документами Міністерства освіти і науки
України, методичними рекомендаціями, сучасними технологіями та
інноваційними методами роботи.
Формування професійної компетентності педагогічного працівника
районний центр практичної психології та соціальної роботи намагається
здійснювати на основі комплексу взаємопов’язаних організаційних, науково-
методичних, дослідницько-експериментальних заходів, що передбачають як
шкільний так і районний рівень (семінари, тренінги, методичні об’єднання),
заходи обласного рівнів (написання авторських програм, майстер-класи, творчі
групи тощо). За такого підходу практичний психолог постійно підвищує свій
професійний рівень.
Модель методичної роботи з працівниками психологічної служби району
включає в себе індивідуальні, колективні та нетрадиційні форми роботи.
До колективних форм роботи належать: методичне об’єднання, семінар-
практикум для практичних психологів дошкільних навчальних закладів,
семінар-практикум для практичних психологів загальноосвітніх начальних
закладів, проблемний семінар для соціальних педагогів з теми «Соціально-
педагогічний супровід навчально-виховного процесу», інструктивно-методичні
наради.
У змісті засідань актуальними є теми: «Психологічний супровід
інноваційної діяльності загальноосвітнього навчального закладу», «Соціальна
робота з дітьми соціально-незахищених категорій», «Реалізація
просвітницького та профілактичного напрямків у роботі психолога з

198
педагогічним колективом», «Психолого–соціально-педагогічні аспекти
інклюзивної освіти».
З метою активізації методичної роботи на засіданнях методичних
структур використовуються інноваційні прийоми та форми роботи:незакінчене
речення, “мозковий штурм”, “асоціативний ланцюг”, рефлексія, тренінг,
“круглий стіл”, дискусія. За результатами роботи засідань методичних структур
видаємо методичні посібники, рекомендації, які допомагають у роботі
практичним психологам, соціальним педагогам.
Індивідуальні форми методичної роботи охоплюють: індивідуальні
консультації, самоосвіту, видавничу діяльність, атестацію.
Поширення набули нетрадиційні форми організації методичної роботи.
Для забезпечення ефективного методичного супроводу діяльності працівників
психологічної служби організовано діяльність тренінг-центру та моніторинг-
центру.
Основні завдання діяльності тренінг–центру: організація та проведення
тренінгів із психологами, соціальними педагогами, педагогами-організаторами,
вчителями, розробка та презентація тренінгових програм.
Моніторинг-центр психологічної служби досліджує стан функціонування
системи освіти, її ефективність та якість. Результати досліджень, що проводять
фахівці моніторинг-центру, дають можливість отримати об’єктивну та
достовірну інформацію про функціонування системи освіти, методичної
служби на рівні школи, району, а також про різноманітні аспекти діяльності
кожного навчального закладу, класу, учня. Протягом останніх років було
проведені: соціально-психологічне дослідження формування навичок здорового
способу життя, моніторингові дослідження розвитку здібностей вихованців та
рівня креативності, соціально-психологічне дослідження проблем підліткового
насильства.
Одним із напрямків роботи методиста, що відповідає за психологічну
службу, є психологічна експертиза. Для реалізації даного напрямку на рівні
району створені експертні комісії для здійснення експертизи психологічного та
соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах.
У загальноосвітніх навчальних закладах практичні психологи та соціальні
педагоги працюють за авторськими програмами факультативів, спецкурсів, це
дає позитивний результат. Так, вихованець Костопільської загальноосвітньої
школи №3, де впроваджується спецкурс «Основи психології», виборов ІІ місце
на обласному етапі захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук.
Упродовж останніх років здійснювався психологічний супровід 4
загальноосвітніх навчальних закладів та районного методичного кабінету, де
проводилася дослідно-експериментальна робота всеукраїнського та
регіонального рівнів:
1. «Організаційно-методичні умови формування професійних
компетенцій конкурентоспроможного вчителя в умовах інноваційного
освітнього простору» на базі районного методичного кабінету.

199
 2. «Впровадження досягнень гуманістичної педагогіки та психології в
практику роботи сучасних навчальних закладів» на базі Постійненської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
3. «Розвиток творчих здібностей учнів у системі діяльності НВО «Школа-
позашкільний навчальний заклад» на базі Мирненського ЗНЗ І-ІІІ ступенів.
4. «Особливості формування гуманістично спрямованої особистості в
умовах навчально-виховного об’єднання» на базі Деражненського НВО І-ІІІ
ступенів.
5. «Формування духовної культури особистості на основі засвоєння
загальнолюдських і національних цінностей у позашкільному педагогічному
процесі» на базі Будинку школярів та юнацтва.
Отже, слід зазначити, що за всієї різноманітності форм організації
методичної роботи, вирішити багатопланові завдання підвищення фахового
рівня практичних психологів та соціальних педагогів можна лише через
створення оптимальної системи методичних заходів та надання працівникам
права вільного вибору тих форм, які максимально враховують їхні потреби,
запити та інтереси.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. – 3-е узд., стереотипное /

Г.С. Абрамова. - Екатеринбург: Деловая книга, 1998. - 368 с.
2. Битянова М.Р. Организация психологической роботы в школе / М.Р.
Битянова. – М., 2002.
3. Матвеєва М.П. Особливості професійної діяльності шкільного
психолога / М.П. Матвеєва // Практична психологія, соціальна робота. - 2003. -
С.44-53.
4. Мельник Ю. Психологічна служба Рівненщини: нормативно-
правові, організаційно-методичні, науково-дослідні, прикладні аспекти /
Ю.Мельник, С.Шаргородська, Ж. Серкіс. – Рівне, 2005.
5. Сыроватко Е.Н. Оптимизация деятельности школьного
практического психолога по планированию и ведению документации:
методические материалы / под ред. С.И.Подмазина. - Запорожье: Премьер,
2001. - 48с. - Рус яз.

200
Відділення 3. Виховна робота.

Координатор секції: Гавриш Ніна Павлівна,завідувач кабінету виховної

роботи, старший викладач кафедри педагогіки і психології Рівненського
обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тема. Шляхи та засоби удосконалення реалізації Програми «Основні

орієнтири виховання учнів 1–12 класів загальноосвітніх навчальних закладів
України та Обласної програми національного виховання учнівської молоді
Рівненщини на 2008 – 2020 роки: здобутки та перспективи».

Мінакова Наталія Георгіївна,

методист кабінету виховної роботи
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

Інноваційні форми та методи роботи шкільних музеїв щодо реалізації

Обласної програми національного виховання учнівської молоді
Рівненщини на 2008 – 2020 роки («мозковий штурм»)

Реалізація головної мети національної освіти і виховання учнівської

молоді — це набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування
духовних надбань українського народу. Культура будь-якого історичного
періоду — це одночасно і її спадщина — сукупність зв'язків, відносин,
результатів матеріального та духовного досвіду минулих епох. Проблема
оновлення змісту освіти, її модернізація засобами шкільного музеєзнавства та
краєзнавства набуває особливої актуальності. Зростає роль регіональних
історичних досліджень, відбувається усвідомлення та переосмислення власної
історії, національних особливостей, співвідношення загального і часткового,
деталізація історичного процесу, виявлення специфічних чинників, що
зумовлюють специфіку рідного краю.
Сучасна музейна педагогіка розвивається в руслі проблем музейної
комунікації і спрямована, в першу чергу, на вирішення завдань активізації
творчих здібностей особистості. З цією метою розробляються різноманітні
методики роботи з відвідувачами, що змінюють їх роль і позиції в музейно-
педагогічному процесі. Незважаючи на утвердження ідей диференційованого
підходу до різних категорій відвідувачів, основна увага музейної педагогіки, як
і раніше, зосереджена на дитячій та підлітковій аудиторії. У зв’язку з цим
провідною тенденцією музейної педагогіки стає перехід від одиничних і
епізодичних контактів із відвідувачем до створення ступеневої системи
музейної освіти, залучення до музею і його культури. Таким чином, основними
напрямками діяльності музейних педагогів у рамках реалізації Обласної
програми учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020рр.є:

201
 - робота з музейною аудиторією, спрямована на формуванняціннісних
ставленьособистості засобами музейної педагогіки та прищеплення смаку до
спілкування змузейними цінностями;
- розвиток здатності сприймати музейну інформацію, розумітимову
музейної експозиції;
- виховання емоцій, розвиток уяви і фантазії, творчоїактивності;
- створення в музеї умов, за яких робота з аудиторієюпротікала б
найбільш ефективно;
- використання та популяризація нових технологій музейноїосвіти у
формі окремих проектів, на різних майданчиках, із залученнямрізних партнерів.
Музейна педагогіка аналізує потреби різних соціальних і вікових груп
відвідувачів, вивчає особливості їх сприйняття експозиції і виробляє
диференційовані методики щодо роботи з ними. У певнихвипадках вона
вносить необхідні корективи в зміст самої експозиції.
Основні напрямки роботи шкільного музею у сфері музейної педагогіки
можнаструктурувати наступним чином:
1. Проблема вивчення освітньої специфіки музею.
Вирішити її — це значить, відповісти на запитання, навіщо діти ходять до
музею, в чому вони вбачають сенс музейної освіти. Тільки послідовне
виявлення специфіки музею, шанобливе відношення до ньоговизначають,
зрештою, роль музею в суспільній свідомості.
2. Ефективність музейної комунікації.
Не відповівши на запитання, що і як сприймають відвідувачі, музею
ніколи не вдасться подолати існуючу диспропорцію між зусиллями домогтися
того чи іншого ефекту і реальними результатами його впливу на людину.
3. Вивчення музейної аудиторії.
Питання про те, що сприймається, невіддільне від питання хтосприймає.
Навряд чи можливо грамотно здійснювати свою діяльність безчіткого уявлення
про те, до кого звертаєшся, які особливості,очікування, інтереси тих людей, які
приходять у музей або ігнорують його.
3. Створення та апробація нових методик і програм для різних
категорійвідвідувачів.
Цей напрям має найбільше практичне значення і розвиваєтьсяз огляду на
знання про реальну або потенційну аудиторію музею.
5. Встановлення оптимальних форм взаємодії з партнерами щодо
культурно-освітньої діяльності. Музей пов'язаний із різними інститутами
культури іосвіти,взаємодіє з усіма навчальнимиустановами, а такожустановами
додаткової освіти, психолого-педагогічнимицентрами.
6. Вивчення історії музейно-педагогічної думки і культурно-освітньої
діяльності музеїв.
Досягнення сучасної вітчизняної музейної педагогіки неможливі
беззнання ідей і напрацювань наших попередників. Вирішення таких складних
завданьможливо лише за допомогою досліджень на базі загальної педагогіки,
соціологіїта психології.

202
 Зміст культурно-освітньої діяльності шкільного музею в рамках реалізації
Обласної програми учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020 рр.
виражається в формах організації роботи з учнівською аудиторією, яких в
арсеналі музею налічується близько ста. Серед них лекція, екскурсія,
консультація, наукові читання, гуртки, студії, клуби, літературні вечори,
кіносеанси, концерти, зустрічі з цікавими людьми; свята; історичні ігри,
конкурси та вікторини. Існує безліч характеристик форм: традиційні — нові;
динамічні — статичні; групові — індивідуальні; активні — пасивні; прості -
комплексні; разові — циклові; комерційні — некомерційні та ін. До
традиційних формналежать лекції та екскурсії, конференції, наукові читання,
консультації, клуби, гуртки, студії. Форми, запозичені з інших сфер культури,
освіти і науки чи обумовлені розвитком нових технологій музейної діяльності,
можуть розглядатися як нетрадиційні.
Сукупність різних форм, об'єднаних загальною темою і підпорядкованих
єдиній педагогічній меті, стають основою музейно-педагогічної парадигми.
Розглянемо більш детально суть кожного з напрямів:
1. Інформування - це перший ступінь освоєння музейної інформації, тобто
первинне отримання відомостей про музей, склад та зміст його колекцій або
окремих музейних предметів, профілі музею, різні напрямки його діяльності.
Воноздійснюється за допомогою таких традиційних форм, як лекція
таконсультація. Однак, сучасний рівень розвитку інформаційних технологій
передбачає їх упровадження та активне використання в музеї,наприклад, у
формі спеціального інформаційного центру. Інформаційнеобслуговування
включає в себе найрізноманітніші способи представленняінформації
відвідувачам за допомогою комп'ютерів, покажчиків, планів і путівників як для
дорослих, так і для дітей.
2. Навчання — друга ступінь освоєння музейної інформації на якісно
новому рівні, що включає в себе передачу і засвоєння знань, формування умінь
і навичок у процесі музейної комунікації. Навчання в музеї передбачає
отримання додаткових або альтернативнихзнань, які неможливо або не повною
мірою можна отримати в іншихосвітніх установах. Цьому сприяє і
впровадження музейно-педагогічних програм, що ґрунтуються на ознайомленні
і вивченні предметів-оригіналів.
Відмінні риси навчання в музеї — неформальність і добровільність.
Особливістю навчання в музеї є можливість максимально реалізувати свої
здібності та задовольнити інтереси. Це стимулюється експресивністю,
різноманітністю і достовірністю музейних предметів. Навчання може
здійснюватися у формі екскурсій, музейнихуроків, занять у гуртках.
3. Розвиток творчих начал — третій, найвищий ступінь
осягненнямузейної інформації. Розвиток творчості передбачає
використанняпотенціалу музею, зосередженого в пам'ятках матеріальної та
духовноїкультури, для виявлення нахилів і розкриття творчих
здібностейособистості. У музеї є особливі умови для стимулювання
творчогопроцесу. Найбільш дієві з них — можливість «входження» в
системукращих зразків, традицій, прикладів культури минулого. Цей

203
напрямокможе бути реалізовано у формі студії, творчої лабораторії
абофестивалю, вікторини, історичної гри та ін. Студія ставить за мету
розкрититворчі здібності учасників на основі вивчення музейних зібрань.
Творчалабораторія —об'єднаннязацікавленихосіб, щоздійснюють
умузеїпідкерівництвомнауковогоспівробітникаекспериментальнунауковудіяльн
істьупоєднаннізтворчоюпрактикою. Фестиваль — діє з широким
коломучасників, що супроводжується показом і оглядом різних видів
мистецтваабо робіт, виконаних учасниками студій, гуртків, інших творчих
груп.
4. Спілкування — встановлення взаємних ділових або дружніх контактів
на основі спільних інтересів, пов'язаних із тематикою музею, змістом його
колекцій. Музей надає широкі можливості як для ознайомлення з музейною
інформацією, так і для змістовного, цікавого і неформального міжособистісного
спілкування. Воно може бути організовано у формізустрічі, клубу, олімпіади,
посиденьок, або убудь-якій нетрадиційній формі. Зустріч-збори влаштовується
з метою знайомства і спілкування з цікавимилюдьми на тему, пов'язану з
профілем музею. Клуб – громадськарегламентована організація, що надає
можливість вільного спілкування з людьми, які мають одну і ту ж
спрямованість інтересів, пов'язаних із музеєм і його змістом. Посидіти —
театралізована форма, учасникиякої збираються в музеї для спілкування,
розваги у поєднанні з будь-якою спільною діяльністю прикладного характеру
(вишивка, плетіннямережив, ткацтво, ліплення і т.д.).
5. Відпочинок — організація вільного часу відповідно до бажань і
очікувань музейної аудиторії, задоволення потреби у відпочинку в музейному
середовищі. Більша частина цих форм дозвілля розрахована на різновікову
аудиторію (ярмарок, карнавал, День відкритих дверей, музейне свято, концерт,
КВН та ін.).
Найчастіше вдалі форми мають комплексний характер. Як інапрями,
форми рухливі, тому удосконалюються і розвиваються. Вонискладалися
десятиліттями і змінювалися з плином часу під впливомісторичних обставин,
наукових пошуків і розробок, запитів соціуму.
Основний принцип будь-якої форми культурно-освітньої діяльності -
надання відвідувачам можливості займатися тим, що їх цікавить, створення
умов для самореалізації. При цьому важливо враховуватипсихологічні
особливості різних типів і категорій музейнихвідвідувачів. Ефективність цієї
роботи залежить і від взаємодії музею зішколою, інтеграції шкільної та
музейної педагогіки.
Система форм і методів, які використовуються у музейній педагогіці, є
досить різноманітною, вона постійно видозмінюється і поповнюється. І саме
вона сприяє активізації розумової й пізнавальної діяльності школярів,
забезпечує зворотний зв'язок та новий формат суб’єкт-суб’єктної взаємодії
учителя чи музейного педагога із учнями.

204
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Василенко А.Ю. Музейна педагогіка та інтерактивні технології в

контексті функціонування історико-культурного комплексу «Запорізька Січ»:
до постановки проблеми [Електронний ресурс] / А.Ю.Василенко.- Режим
доступу: http://www.museum.dp.ua/en/science/results/museumeducation/1489-
2009-11-10-14-58-28.html
2. Гайда Л. Музеєзнавство в закладах освіти / Л.Гайда. – Кіровоград,
2006.
3. Ганнусенко Н. Етнохудожнє виховання школярів у позаурочний час /
Н.Ганнусенко. – К., 2004.
4. Ганнусенко Н., Омельченко Ю. Зміст і форми роботи краєзнавчих
музеїв навчальних закладів у сучасних умовах / Н.Ганнусенко, Ю.Омельченко.
– К., 1992.
5. Ганнусенко Н., Омельченко Ю. Навчальний план і програма курсу
”Методика музейної роботи у школі” / Н.Ганнусенко, Ю.Омельченко. – К.,
1990.
6. Горбик В., Денисенко Г. Проблеми дослідження і збереження пам’яток
історії та культури в Україні / В.Горбик, Г.Денисенко // Український
історичний журнал. – 2003. – №3; 2004. – №2.
7. Кімнатний А.Д. Використання відвідувачами музейного продукту
[Електронний ресурс] / А.Д.Кімнатний. - Режим доступу:
http://www.artmuseum.kr.ua/artm144-08_u.html
8. Левикін К., Хербст В. Музеєзнавство. Музеї історичного профілю /
К.Левикін, В.Хербст. – М., 1998.
9. Музей и школа: пособие [для учителя] / под общ. ред. Т.А.Кудриной.
— М.: Просвещение, 1985. — 192 с.
10.Музейная педагогика: Из опыта методической работы / под. ред.
А.Н.Морозовой, А.В. Мельниковой. — М.: ТЦ Сфера, 2006. — 416 с.
11. Положення про музей при навчальному закладі, який перебуває у
сфері управління Міністерства освіти і науки України. – К., 2006.
12. Сайненський А. Музей виховує юних / А.Сайненський. – М., 1988.
13. Соломонова Т. Шкільні музеї в Україні: тенденції і проблеми
розвитку. Краєзнавство. Географія.Туризм / Т.Соломонова. - 2006. - №18. - С. 3-
4.
14. Создаем музей (учебная деловая игра). – М., 1991.
15. Столєтов В., Кашин М. Шкільні музеї / В.Столєтов, М.Кашин. – М.,
1977.
16. Ступарик Б. Національна школа: витоки і становлення / Б.Ступарик. –
К., 1998.
17.Треф’як Я. Методика краєзнавчої роботи в національній школі /
Я.Треф’як. — Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2002. — 106 с.
17.Юренева Т. Музеєзнавство / Т.Юренева. – М., 2004.

205
Відділення 4. Позашкільна освіта.

Координатор секції:Давидюк Наталія Юріївна, завідувач кабінету

позашкільної освіти, старший викладач кафедри педагогіки і психології
Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тема. Розвиток професійної компетентності педагогів позашкільних

навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Давидюк Наталія Юріївна,

завідувач кабінету позашкільної
освіти, старший викладач кафедри
педагогіки і психології
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

Комплексне вивчення стану організації освітнього процесу

в позашкільному навчальному закладі
як науково-методична технологія

Призначення науково-методичної технології. З метою науково-

методичного супроводу реалізації діагностичної функції методиста з
позашкільної освіти районного (міського) методичного кабінету (центру)
розроблена науково-методична технологія комплексного вивчення стану
організації освітнього процесув позашкільному навчальному закладі.
Згідно з Положенням про районний (міський) методичний кабінет
(центр), затвердженого наказом МОН України № N 1119 від 08.12.2008 року,
одним із основних завдань методкабінету (центру) є здійснення моніторингу
якості загальної середньої освіти. Позашкільні навчальні заклади віднесені до
системи загальної середньої освіти (Закон України «Про загальну середню
освіту», ст. 4). Отже, вивчення стану організації освітнього процесу в
позашкільному навчальному закладі є важливою складовою моніторингових
досліджень методиста з позашкільної освіти районного (міського) методичного
кабінету (центру).
Загальна характеристика науково-методичної технології. Розроблена
технологія ґрунтується на положеннях Законів України «Про освіту», «Про
загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про інноваційну
діяльність», Положенні про позашкільний навчальний заклад та інших
законодавчих та нормативно-правових документах у галузі освіти,
позашкільної зокрема.
В основу технології покладено системний підхід. Системний підхід
дозволяє розглядати освітній процес позашкільного навчального закладу у
сукупності взаємопов’язаних, взаємодіючих компонентів.Отже,вивчення стану
організації освітнього процесу здійснюватиметься на основі компонентного
аналізу освітньої системи закладу. Складовими освітньої системи закладу

206
визначені компоненти: управлінська, науково-методична, навчально-виховна,
дозвіллєва діяльності. Кожен компонент аналізується з позиції змісту
діяльності та отриманих результатів. Всі компоненти системи поєднуються
змістово та процесуально, важливою якісною їх характеристикою є інноваційна
діяльність.
В освітній системі закладу можуть бути наявні додаткові компоненти,
завдяки творчому підходу педагогів до формування освітнього середовища,
зокрема, дослідно-експериментальна діяльність закладу, реалізація соціальних
ініціатив через функціонування дитячої громадської організації на базі закладу
та інші, які аналізуються аналогічно до визначених вище компонентів.
Зміст науково-методичної технології:
І. Підготовчий етап.
Завдання етапу:проектування процесу комплексного вивчення стану
організації освітнього процесу в позашкільному навчальному закладі.
Алгоритм діяльності:
- встановлення мети та завдань комплексного вивчення стану організації
освітнього процесу в позашкільному навчальному закладі;
- розробка пам'ятки, в якій визначені основні напрямки, проблеми
вивчення;
- ознайомлення з пам’яткою адміністрації позашкільного навчального
закладу;
- визначенняметодів вивчення (аналіз: статистичної інформації,
нормативних документів закладу, розроблених посібників, методичних
рекомендацій з досвіду роботи закладу; спостереження за проведенням
навчальних занять, виховних заходів, звітних концертів, методичних заходів
тощо; бесіда з педагогами закладу, дітьми, батьками; анкетування педагогів,
вихованців тощо, порівняння статистичних даних за декілька років,
узагальнення таінтерпретація отриманих результатів, прогнозуваннярозвитку
закладу, організації методичної роботи з педагогами закладу).
ІІ. Основний етап:
Завдання етапу:
- вивчення організаційно-педагогічних умов діяльностізакладу (аналіз
статистичної інформації, аналіз моделі діяльності закладу, нормативно-
правового та матеріально-технічного забезпечення);
- виявлення компонентів освітньої системи;оцінка стану функціонування
компонентів;встановлення взаємозв’язків між виявленими компонентами.
Алгоритм діяльності:
-аналіз статистичної інформації:охоплення дітей позашкільною освітою
впродовж 3-5 років, вік дітей, стать, соціальна інформація про
вихованців;кадрове забезпечення закладу: загальна кількість педагогів закладу,
кількість основних працівників і сумісників, диференціаціяпедагогів
застажемроботи (до 3 років, від 3 до 10 років, від 10 до 20 років, більше 20
років),освітою (повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта,
базова вища освіта, повна вища освіта) тощо; нагороди та відзнаки педагогів
закладу, наявність педагогів із званням «Керівник гуртка-методист»,

207
забезпеченість закладу посадами заступника директора, методиста,
культорганізатора, соціального педагога, психолога тощо;
- аналіз моделі освітньої діяльності закладу (загальна характеристика
закладу (тип позашкільного закладу); структура діяльності закладу; основні
напрямки позашкільної освіти, які реалізуються в закладі; співпраця з різними
соціальними, державними та громадськими інституціями тощо);
- аналіз нормативно-правового забезпечення закладу (концепція,
програма, перспективний та річний план роботи закладу, розробка положень
різних видів, заходів на виконання обласних та районних (міських) програм
тощо);
- аналіз матеріально-технічного забезпечення (забезпеченість технічними
засобами навчання та наявність умов для їх використання, естетичний вигляд
закладу, наявність комп’ютерних засобів навчання, підключення до мережі
Інтернет, дотримання санітарно-гігієнічних норм та правил техніки безпеки
тощо);
- аналіз компонентів освітньої системи:управлінська діяльність:
(реалізація циклу управлінських функцій, організація роботи ради закладу,
педагогічної ради, розробленість системи контролю і стимулювання
педагогічного колективу, організація маркетингової діяльності тощо); науково-
методична діяльність закладу(реалізація науково-методичної проблемної теми
закладу, структура науково-методичної роботи закладу, оптимальність
дібраних форм, методів роботи з педагогами закладу, організація діяльності
методичних об'єднань (кількість засідань на рік, питання, які розглядаються на
засіданнях тощо), форми роботи з молодими та новопризначеними педагогами,
вивчення досвіду роботи (наявність плану, програми вивчення досвіду, форми
узагальнення та поширення), розробка методичних посібників, рекомендацій,
порад, пам’ятки, бюлетенів тощо, організація роботи районної (міської) школи
лідерів учнівського самоврядування, надання методичних консультацій для
педагогів закладу, загальноосвітніх шкіл району (міста) щодо організації
дозвіллєвої діяльності, здійснення діагностико-аналітичної діяльності
методичною службою закладу, участь педагогів у методичних заходах різних
рівнів (районних, обласних, всеукраїнських, міжнародних). Навчально-виховна
робота(розробленість навчально-методичного забезпечення, функціонування
різних організаційних форм навчально-виховного процесу (гуртки, клуби,
студії тощо); організація навчально-виховного процесу за рівнями (початковий,
основний, вищий); система планування роботи в гуртках, аналіз навчально-
виховного процесу в гуртку (раціональність вибору структури заняття,
оптимальність застосування форм, методів, прийомів, поєднання традиційних
та нетрадиційних методів навчання, доступність викладу матеріалу, методи
оцінювання творчих робіт вихованців тощо), дидактичне забезпечення
діяльності гуртків, результативність участі вихованців у масових заходах різних
рівнів (районних, обласних, всеукраїнських, міжнародних), організація роботи
учнівського самоврядування. Дозвіллєва діяльність (організація дозвіллєво-
розважальних програм, проектів у позашкільному закладі та на районному
(міському) рівні.

208
 ІІІ. Підсумковий етап:
Завдання:узагальнення отриманих результатів.
Алгоритм діяльності:
- оформлення статистичної інформації у виглядітаблиць, діаграм,
графіків або в описовій формі;
- підготовка узагальнюючої довідки;
- розробка рекомендацій працівникам позашкільного навчального
закладу. Суттєві рекомендації можуть бути розроблені лише після узагальнення
отриманих результатів, однак певні рекомендації можуть бути надані
безпосередньо у процесі вивчення чи відразу після нього;
- висловлення рекомендацій щодо відзначення педагогів у тих випадках,
коли виявлені високі результати діяльності або прийнято рішення про вивчення
досвіду роботи закладу з окремих питань чи досвід певного працівника;
- проектування роботи методиста з позашкільної освіти районного
(міського) методичного кабінету (центру), враховуючи результати вивчення.
Прогнозовані результати:
Використання технології комплексного вивчення стану організації
освітнього процесу дозволить методистам з позашкільної освіти районних
(міських) методичних кабінетів (центрів) ефективно здійснювати моніторингові
дослідження в галузі позашкільної освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Волканова В.В. Словник методиста: метод. посіб. / укл.

В.В.Волканова. – К., 2008. - 192 с. – (Серія «Словники»).
2. Давидюк Н.Ю. Розвиток професійної компетентності методистів
позашкільних навчальних закладів засобами проектної діяльності /
Н.Ю.Давидюк; Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної
освіти. – Рівне: Волинські обереги, 2008. - 98 с.
3. Єрмола А.М. Технологія організації науково-методичної роботи з
педагогічними кадрами: науково-метод. посіб. / А.М. Єрмола, О.М. Василенко.
– Харків: Курсор, 2006. – 312 с.
4. Жерносєк І.П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі:
навч. метод. посіб. / І.П. Жерносєк. – К.: ІЗМН, 1998. – 160 с.
5. Керівнику гуртка, студії, творчого об'єднання: збірник нормативних
документів та інформаційно-методичних матеріалів щодо реалізації Програми
розвитку позашкільної освіти і виховання Рівненщини на 2009-2015 роки /
[автори-упорядники: Н.Ю. Давидюк, А.І. Намчук, В.І. Богомазюк]. – Рівне:
РОІППО, 2009.- 65 с.
6. Теорія і практика управлінської діяльності районного відділу освіти:
монографія / О.І. Зайченко, Н.М. Островерхова, Л.І. Даниленко. – К.: «ВПЦ
Техпрінт», 2000. – 352 с.
7. Управління інноваційним розвитком районного (міського)
методичного кабінету: науково-метод. посіб. / К.М.Старченко, В.І.Пуцов,
Ю.І.Завалевський, Г.М.Литвиненко. – Чернівці: Букрек, 2010. – 344 с.

209
 Намчук Анатолій Іванович,
методист кабінету позашкільної
освіти, старший викладач кафедри
педагогіки і психології
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

Методичний супровід розвитку дитячих громадських ініціатив

у позашкільному навчальному закладі

Учнівське самоврядування сприяє входженню дітей і молоді у соціальне

середовище. Беручи участь у реалізації соціально значущих проектів і програм,
учень набуває певного життєвого та соціального досвіду, формує свої
організаторські вміння, креативні якості, і, що найголовніше, усвідомлює
важливість цієї справи.
Учнівське самоврядування – новий підхід до розвитку лідерства. Йому
належить особлива увага у засвоєнні цінностей поведінкових установок і
навичок, необхідних як для покращення якості свого життя, так і для
розв’язання завдань сучасного суспільства (права людини, культура миру,
толерантність, здоровий спосіб життя, подолання негативних тенденцій у
дитячому середовищі).
Участь дитини в учнівському самоврядуванні, набуття нею
різноманітного досвіду, способів діяльності та статусу повноцінного члена
організації є ефективним інструментом її духовного становлення як члена
суспільства.
Учнівське самоврядування сприяє життєвому самовизначенню учнів,
розкриває перед ними світ людських взаємин у всій їх складності й
суперечливості, виокремлюючи при цьому ті моделі взаємодії між людьми, які
ведуть до успіху.
Актуальність проблеми проявляється в соціальному, психологічному та
педагогічному аспектах.
Соціальний аспект: потреба сучасного суспільства організаційно
сформувати соціальну активність учнів, залучити їх, використовуючи
різноманітні форми громадських об’єднань, до оволодіння соціальними ролями
не лише з метою збагачення досвідом взаємодії з людьми, а й для реалізації
можливостей лідерського і творчого потенціалу підлітків.
Психологічний аспект: сучасне учнівське самоврядування є своєрідним
шляхом пошуку учнем своєї ідентичності, пошуків себе серед однолітків,
суспільства. Особиста зацікавленість дитини вільна від диктату, дитина
вибирає способи виконання своїх обов’язків перед друзями, організацією,
суспільством.
Педагогічний аспект: учнівське самоврядування за своєю суттю є
організованою системою виховного взаємовпливу однолітків. Виховання
дитини здійснюється колективним суб’єктом – дитячим колективом. Учнівське

210
самоврядування – посередник між світом дитини та світом дорослих – створює
умови для гармонізації досвіду особистих і колективних відносин.
Бути причетним до діяльності учнівського самоврядування – не просто
факт пасивної причетності, а й активної участі в реалізації його цілей,
свідомого засвоєння його норм, ідентифікації, цінностей. Важливу функцію в
мотивації належності виконує прийняття й усвідомлення наступності цілей,
цінностей і норм, спрямованість на розвиток традицій [5, с.6, 7].
Таким чином, при організації учнівського самоврядування повинні
враховуватися особливості сучасної інформаційної доби, а учнівське
самоврядування має забезпечувати:
- входження та адаптацію особистості до соціального середовища, його
негативних впливів, освоєння існуючих соціальних зв’язків;
- самостійність дітей, розвиток їхньої активності, ініціативи і творчості
у повсякденній життєдіяльності;
- розвиток громадської думки в дитячих колективах;
- активне залучення дітей до процесів прийняття рішень на всіх рівнях;
- громадське становлення особистості, включення її в суспільно-
значущу діяльність;
- підготовку учнів до дієвої участі в демократичному управлінні
суспільством [5, с.8].
Завданнями учнівського самоврядування є:
- вироблення в учнів організаторських навичок, розвиток їх соціальної
активності;
- виховання у дітей почуття господаря навчального закладу, класу;
- формування вмінь налагоджувати взаємодію, співпрацю на принципах
партнерства;
- виховання у підлітка почуття власної причетності до розвитку
суспільства, держави;
- виховання в учнів таких якостей, як відповідальність за доручену
справу, колектив; принциповість – уміння належним чином сприймати критику,
давати об’єктивну оцінку власним учинкам і оточуючим; самостійність –
готовність залежно від конкретних умов знаходити правильні рішення, долати
труднощі; ініціативність – уміння вносити в будь-яку справу свої думки,
пропозиції;
- удосконалення управління позашкільним закладом, оскільки передача
деяких організаторських функцій дітям вивільняє час педагогів для розв’язання
складних виховних проблем [5, с.12].
Поле дії учнівського самоврядування в позашкільному навчальному
закладі включає:
- забезпечення порядку в навчальному закладі, що включає організацію
чергування в навчальному закладі та в ході творчих об’єднань;
- організацію дозвілля на перервах;
- проведення зборів, конференцій, виставок;
- організацію самообслуговування, контроль за дотриманням санітарно-
гігієнічних вимог;

211
 - організацію роботи зі збереження майна позашкільного навчального
закладу, підручників; економне використання води, електроенергії, тепла;
- організацію роботи щодо благоустрою території закладу,
мікрорайону;
- керівництво роботою гуртків, секцій у молодших школярів;
- підготовку і проведення конкурсів, свят, змагань, акцій, фестивалів;
- заслуховування звітів органів учнівського самоврядування;
- проведення соціологічних досліджень із проблем життєдіяльності
учнівських колективів;
- участь у розробці плану роботи на новий навчальний рік;
- участь у проведенні педагогічних рад, на яких розглядаються питання
життєдіяльності дитячих колективів [5, с.13].
Учнівське самоврядування в навчальному закладі – це не лише проблема
учнів, а загальна педагогічна проблема, оновою стратегії якої є послідовне
створення за допомогою органів учнівського самоврядування духовно-
морального клімату взаємних стосунків, утвердження учнів у ролі організаторів
і відповідальних за якість життя колективу, перетворення їх на суб’єкт
використання і самовиховання.
Важливим критерієм ефективності учнівського самоврядування є
послідовне збагачення життєвих цілей і внутрішнього духовного світу кожного
члена колективу через привабливість соціально значущих ініціатив, емоційну
єдність усіх його членів. Під цим кутом зору треба розглядати діяльність
педагогів, їх характер дій щодо змісту і результативності ініціативного
учнівського самоврядування [5, с.14].
Робота дітей з учнівського самоврядування передбачає:
- участь у демократичних процесах, що відбуваються в колективах та
державі, залучення до них своїх однолітків;
- формування правової культури та культури спілкування;
- вироблення практичних навичок співпраці з однолітками, молодшими
та старшими за віком людьми, дотримання правил поваги та субординації у
роботі зі спеціалістами, посадовими особами, керівниками різних рівнів;
- становлення та виховання соціально активної особистості, небайдужої
до процесів, що відбуваються навколо громадянина – патріота своєї сім’ї, свого
колективу, рідного міста (села), держави [2, с.38].
Педагог-консультант – союзник учнів у найскладніших життєвих
ситуаціях. Ще його називають радником, опікуном.
Педагог-консультант:
- обирається учнівським самоврядуванням з числа педагогів, які дають
на це згоду, або призначаються адміністрацією позашкільного закладу,
враховуючи бажання педагогів опікуватися учнівським самоврядуванням;
- виконує функції радника самоврядування;
- виконує функцію посередника між самоврядуванням і педагогами,
батьками та місцевою громадою.
Основні напрямки діяльності педагога-консультанта:
- методично правильно готувати учнів до самоврядування;

212
 - педагогічно грамотно керувати їх діяльністю;
- поступово розширювати функції самоврядування у різних сферах
діяльності;
- рекомендувати органам самоврядування суспільно значущі і цікаві
колективні справи;
- чітко визначати обов’язки;
- включити в систему самоврядування якомога більше учнів;
- зміцнювати і розвивати колективні традиції;
- організовувати постійний контроль за виконанням єдиних
педагогічних вимог до учнів за допомогою самоврядування;
- будувати взаємини між органами самоврядування, колективом учнів і
педагогів на ідеях педагогіки співробітництва;
- розширювати гласність у роботі органів самоврядування [8, с.39].
Учнівське самоврядування в позашкільному навчальному закладі
повинно бути спрямоване на реалізацію основних виховних завдань, а саме:
- формування в дітей громадянської культури та культурного
плюралізму, гуманістичної моралі, толерантного ставлення до дій та вчинків
інших;
- вироблення негативного ставлення до будь-яких форм насильства,
впровадження безконфліктних форм поведінки;
- розвиток у вихованців суб’єктивних характеристик;
- формування здатності до критичності та самокритичності;
- формування активної життєвої позиції;
- підготовка дітей до участі в демократичному управлінні суспільством;
- формування самостійності, готовності за конкретних умов долати
труднощі, знаходити правильні рішення;
- виховання та активна підтримка почуття господаря класу, школи,
країни, формування відповідальності за результати своєї діяльності;
- забезпечення захисту прав та інтересів учнів [2, с.62].
Із метою допомоги педагогам і дітям в організації та координації роботи
органів дитячого самоврядування доцільно створити Школу лідерів
самоврядування дітей та учнівської молоді. Її вихованці набуватимуть нових
знань та досвіду і координуватимуть роботу комісій, комітетів, міністерств,
центрів дитячих рад, дитячих парламентів, шкільних республік, учнівських
держав тощо. Кожен, кого цікавить активна громадянська діяльність, зможе
отримати консультативну та практичну допомогу, методичні рекомендації,
ознайомитися з багатьма організаторськими технологіями. Для повноцінної
роботи дитячого активу необхідно проводити навчання, тренінги, семінари,
давати можливість підлітка обмінюватися своїм досвідом з товаришами з інших
навчальних закладів чи організацій, висвітлювати свою діяльність у засобах
масової інформації.
Основним завданням роботи Школи лідерів є підготовка дітей з
лідерськими здібностями, які організовуватимуть навколо себе своїх ровесників
і координуватимуть їх діяльність під час реалізації будь-яких проектів та планів
[3, с.5].

213
 Школа лідерів самоврядування дітей та учнівської молоді може бути
представлена як:
- гурток (у позашкільному навчальному закладі);
- творче об’єднання вихованців позашкільного навчального закладу,
яке включає кілька гуртків, діяльність яких направлена на навчання дітей-
лідерів та організацію роботи органів самоврядування дітей та учнівської
молоді цього навчального закладу, міста, району, області [3, с.6];
- об’єднання вихованців позашкільного навчального закладу (працює
як школа допрофесійної підготовки, що має свої навчальні предмети, програми
тощо).
Міністерством освіти і науки України рекомендовано до використання
програми «Лідерство – запорука успіху» (автор Д.В.Спижева) та «Основи
учнівського самоврядування» (автор С.В.Кравченко) [7].
Для ефективної організації роботи учнівського самоврядування доцільно
використовувати орієнтовний алгоритм організації учнівського самоврядування
у навчальному закладі:
- Аналіз та оцінка реального стану організації учнівського
самоврядування в позашкільному закладі, формування комплексу проблем,
зокрема яким є учнівське самоврядування сьогодні.
- Аналіз реальних можливостей членів педагогічного колективу для
організації роботи з органами учнівського самоврядування як радників.
- Вивчення досвіду участі учнів в організації учнівського
самоврядування.
- Вивчення науково-методичної літератури з проблем організації
учнівського самоврядування, проведення педагогічної ради, засідань
методичних об’єднань, керівників творчих об’єднань, конференцій, ділових
ігор, тренінгів з проблеми.
- Розробка переліку ідей, вибір найбільш прогресивної і реалістичної
ідеї; розробка концепції ідеї; створення проекту удосконалення ситуації;
створення програми.
- Колективний пошук оптимальної структури учнівського
самоврядування, його органів з урахуванням специфіки позашкільного закладу.
- Визначення мети, завдань, пріоритетних напрямків діяльності
учнівського самоврядування, виходячи з його структури.
- Розробка документації (положення, статут, інструкції, пам’ятки).
- Визначення кола прав та обов’язків органів учнівського
самоврядування, окремих членів учнівського колективу.
- Виявлення та формування активу – ядра учнівського самоврядування.
- Підготовка тренінгів для навчання активу учнівського
самоврядування, створення шкіл навчання активу учнівського самоврядування.
- Розширення ролі учнівського самоврядування в житті позашкільного
закладу в міру накопичення дітьми організаційного досвіду.
- Розробка системи заходів щодо забезпечення гласності в роботі
органів учнівського самоврядування.

214
 - Діагностика різних аспектів функціонування і розвитку моделі
учнівського самоврядування, системний моніторинг учнівської думки,
створення на їх основі нових підструктур (тимчасових формувань, об’єднань,
клубів за інтересами тощо).
- Організація ефективного контролю за виконанням рішень органів
учнівського самоврядування.
- Створення системи стимулювання творчого самовдосконалення
активу учнівського самоврядування [4, с.54].
-
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ділові папери в роботі органів самоврядування дітей та учнівської

молоді: методичний посібник / автор-упоряд. Т.М. Доценко. – Біла Церква,
2009. – 240 с.
2. Доценко Т.М. Організаційно-правова база діяльності органів
самоврядування дітей та учнівської молоді: методичний посібник /
Т.М.Доценко. – Біла Церква, 2009. – 256 с.
3. Доценко Т.М. Організація навчання лідерів органів самоврядування
дітей та учнівської молоді: методичний посібник / Т.М. Доценко. – Біла Церква,
2009. – 248 с.
4. Єрмаков І.Г., Кириченко В.І., Ковганич Г.Г., Спіжева Д.В. Учнівське
самоврядування: структура, зміст і концепція розвитку, проектна діяльність,
досвід організації / І.Г. Єрмаков, В.І. Кириченко, Г.Г. Ковганич, Д.В. Спіжева.
– Х.: Основа, 2008. – 112 с.
5. Оржеховська В.М., Ковганич Г.Г. Учнівське самоврядування: пошук
ефективних моделей і технологій: навч. посібник / В.М. Оржеховська,
Г.Г.Ковганич. – К.: ІПВ, 2007. – 234 с.
6. Приходько М.І. Учнівське самоврядування в сучасному вимірі /
М.І.Приходько. – Х.: Основа, 2008. – 176 с.
7. Програми для творчих об’єднань позашкільних і загальноосвітніх
навчальних закладів. Соціально-реабілітаційний напрям / Л.М. Павлова. –
С.: Антей, 2005. – 240 с.
8. Учнівське самоврядування в умовах сучасності: практичний
порадник / автори-упоряд. Л. Кацинська, В. Крашевський. – Рівне: РОІППО,
2001. – 140 с.
9. Учнівські об’єднання / укл. Я.М. Шуль. – Тернопіль: Астон, 2006. –
246 с.
10.Шишикіна Н.Ф. Взаємодія з громадськими організаціями /
Н.Ф.Шишикіна. – Х.: Основа, 2007. – 192 с.

215
 Мечкало Тетяна Сергіївна,
завідувач відділу комунального
позашкільного навчального закладу
«Володимирецький районний
Будинок школярів та юнацтва»

Методичне забезпечення процесу соціалізації вихованців

позашкільного закладу в системі
«методкабінет відділу освіти – позашкільний заклад»

Людина вчиться все життя, і завдяки отриманому досвіду діяльності в

різних життєвих ситуаціях набуває необхідних компетенцій.
Науково-дослідна робота є одним із ефективних засобів розвитку
творчих здібностей учнів, у процесі цієї роботи у школярів формується
здатність діяти в умовах змінюваного середовища, що і є визначальним
чинником, який забезпечує їй успішну самореалізацію в сучасному
інформаційному суспільстві.
Секрет зростання й розвитку особистості полягає в тому, щоб навчитися
адекватно оцінювати, аналізувати й моделювати свою поведінку відповідно до
нових умов. Великі можливості у формуванні життєво необхідних компетенцій
дає науково-дослідна робота в системі Малої академії наук (МАН), оскільки
робота в МАН покликана не лише розвивати творчі вміння і здібності, а й у
процесі роботи формувати у вихованців навички взаємодії у суспільстві.
У результаті проведеної дослідно-експериментальної роботи з теми
«Готовність вихованців до саморозвитку та адаптації в оточуючому світі
засобами опори на інтелектуальні здібності в науковому дослідництві»
розроблено модель формування соціальних компетенцій особистості, яка
включає: соціальне замовлення, мету і завдання, структуру інтелектуальних
здібностей, зміст розвитку інтелектуальних здібностей, організаційно-
педагогічні умови, сформованість соціальних компетенцій вихованців, що
забезпечують їх адаптацію в оточуючому світі.
Відповідно до структурної моделі, у рамках констатувального
експерименту, було проведено комплексну діагностику рівня сформованості
інформаційної, аналітичної, моделюючої, оцінювальної, аргументуючої,
творчої та самоосвітньої компетенцій. У дослідженні брали участь 180
вихованців гуртків науково-дослідницького відділення Володимирецького
районного Будинку школярів та юнацтва.
У рамках формувального експерименту для експериментальної групи
учнів було запропоновано комплекс заходів з формування соціальних
компетенцій та створені необхідні організаційно-педагогічні умови.
Організаційно-педагогічні умови формування соціальної компетентності
вихованців — це сукупність дій та взаємодій, які забезпечують внесення
прогресивних змін у цілісне функціонування їхньої підготовки з урахуванням
конкретної соціальної ситуації й дають змогу підвищити рівень сформованості
означеної компетентності вихованців.

216
 Серед організаційно-педагогічних умов ми виділили: організаційно-
управлінські, навчально-системні, змістово-цільові та науково-методичні.
Організаційно-управлінськіумови спрямовані на визначення стратегічних
напрямів роботи з обдарованою молоддю.
Навчально-системі умови передбачали наявність програмного
забезпечення, добір оптимальних форм, методів та прийомів організації
навчально-виховного процесу. При доборі методів навчання перевагу надано
методу проблемного викладу, а також евристичному та дослідницькому, які
сприяють збагаченню досвіду творчої діяльності. Для активізації творчості,
нестандартного мислення вихованців гуртків «Юний мовознавець» (керівник
О.З.Городна), «Крилате слово» (керівник Р.П.Дядечко), «Юний хімік»
(керівник Н.В.Бабік), «Фольклористичний» (керівник К.В.Діжурко), «Основи
риторики» (Н.М.Войтович)використовували: евристичний метод як генерацію
варіантів розв'язання проблеми на основі притаманній людині здатності до
творчої діяльності, метод «мозкового штурму», інтерактивні методи. На
заняттях гуртків «Фізика і техніка» (керівник М.О.Репетуха), «Світ
інформатики» (керівник Р.А.Бортник) застосовували алгоритм розв'язання
винахідницьких завдань.
Важливу роль у формуванні готовності вихованців до саморозвитку та
адаптації в оточуючому світі та формування у них соціальних компетенцій
відіграють виховні заходи: літературні вечори, інтелектуальні ігри, дискусії
тощо.
Змістово-цільові умови забезпечувалися шляхом визначення та реалізації
конкретних завдань на кожному занятті. При визначенні змістово-цільових
умовувагабула зосереджена свою на сформованості в дітей мотивації до
науково-дослідницької діяльності, проблемі вибору теми науково-дослідної
роботи, проектуванні дослідницької діяльності, розробці алгоритмів та схем
реалізації дослідницьких завдань.
Теми дослідження обираються переважно учнями. Важливим при цьому є
лише те, що тема має бути цікавою для юного науковця, пов'язана з його
діяльністю і сприяла б профорієнтації, максимальному використанню та
розвитку знань, умінь, навичок, набуттю практичного досвіду, освіченості
особистості.
Для досягнення кращого результату та ефективності у процесі
дослідницької роботи керівниками гуртків розробляються перспективні й
актуальні завдання, що являють собою порядок визначення пріоритетів на
різних етапах дослідження, алгоритми та схеми реалізації завдань, що
забезпечують поетапне їх виконання при написанні науково-дослідницької
роботи, засоби досягнення мети, що передбачають наявність компонентів, які
сприяють якісній реалізації кожного етапу науково-дослідницької роботи.
Науково-методичні умови сприяли розробці теоретико-методичного
підґрунтя навчально-виховної системи закладу, оновленню змісту, форм і
методів роботи з дітьми та підлітками.
Урізноманітнення форм навчальної, виховної, в окремих випадках
соціально спрямованої діяльності, виявились умовою продуктивного впливу на

217
формування соціальної компетентності вихованців, зокрема їх соціальної
активності й відповідальності. Розробка системи організаційно-педагогічних
умов, спрямованих на формування готовності вихованців до саморозвитку та
адаптації в оточуючому світі, дала змогу підвищити рівень сформованості
соціальних компетенцій у вихованців. За даними повторного анкетування,
експериментальна група вихованців продемонструвала кращі результати у
виявленні рівнів сформованості соціальних компетенцій, ніж до початку
експерименту.
У результаті проведеного діагностування у рамках формувального етапу
дослідження в експериментальній групі та їх співставлення з контрольною
групою можна констатувати про ефективність визначених нами організаційно-
педагогічних умов, що дало можливість підвищити рівень сформованості
соціальної компетентності учнів на 24,7%.
Загальною умовою, що сприяла розвитку всіх компонентів соціальної
компетентності, є реалізація моделі формування соціальної компетентності
вихованців у педагогічному процесі закладу. Порівняльний аналіз рівня
сформованості соціальної компетентності вихованців дає підстави
стверджувати, що запропоновані організаційно-педагогічні умови виявилися
ефективними у розвитку творчих здібностей вихованців у системі роботи
МАН,сприяли набуттю життєвих компетенцій, необхідних для безконфліктного
входження в соціум, вплинули на формування мотивації, навичок соціальної
взаємодії у полікультурному середовищі таформування активної пізнавальної
позиції вихованців.

Юсин Тамара Адамівна,

методист Володимирецького
районного методичного кабінету

Методичне забезпечення процесу соціалізації вихованців

позашкільного закладу в системі
«методкабінет відділу освіти – позашкільний заклад»

Нормативно-правові документи у галузі позашкільної освіти визначають

позашкільний навчально-виховний заклад як широкодоступний заклад освіти,
який надає дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань,
умінь і навичок за інтересами, а також забезпечує потреби особистості у
творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля, що позитивно
впливає на процес її соціалізації. Ефективність реалізації означених завдань
залежить від професійної компетентності педагогів позашкільних навчальних
закладів, їх готовності здійснювати дослідницьку та пошукову діяльність.
Означена проблема вимагає від методиста методичного кабінету відділу освіти
побудови системи науково-методичної роботи з педагогами позашкільних
навчальних закладів на діагностичній основі. Діагностика дозволяє узгодити
методичні дії з потенційними можливостями педагогів та їхніми професійними

218
запитами. Важливо не тільки визнавати в людині особистість, а взаємодіяти з
нею, враховуючи її можливості. Мета, зміст і форми методичної роботи
підпорядковані розвитку професійної компетентності педагогів, створенню
умов для їх творчої самореалізації, підвищенню їх готовності до дослідницької
діяльності.
За результатами проведеного діагностування були виявлені зони
утруднень педагогів. Встановлено, що педагоги позашкільних навчальних
закладів на достатньому рівні володіють питаннями організації навчально-
виховного процесу у гуртку, проте виявляють труднощі у використанні нових
освітніх технологій, не достатньо володіють методикою роботи з обдарованими
дітьми та технологією організації дослідницької діяльності.
Тому система науково-методичної роботи методичного кабінету відділу
освіти спрямована на підвищення психолого-педагогічної готовності педагогів
до організації процесу соціалізації дітей та підлітків, оволодіння новітніми
технологіями, методами, прийомами організації навчально-виховного процесу,
створення методичних посібників, рекомендацій, розробок з актуальних
проблем позашкільної освіти.
Розроблена нами система методичного забезпечення включає
індивідуальні та групові форми роботи. Серед найбільш поширених форм
роботи: методичні консультації, творчі звіти педагогів, методичні об’єднання,
інструктивно-методичні наради, школа молодого педагога, майстер-класи. З
метою підвищення готовності педагогів до формування соціальної
компетентності у вихованців, упровадження оптимальних форм і методів
роботи з обдарованими дітьми були проведені проблемні теоретичні семінари,
семінари-практикуми, розроблені методичні рекомендації з організації
керівництва науково-дослідницькою діяльністю вихованців, алгоритми, схеми
поетапного планування діяльності. Для керівників гуртків художньо-
естетичного напряму було проведено два майстер-класи (В.В.Ковальчук,
керівник зразкового лялькового театру комунального позашкільного
навчального закладу «Володимирецький районний Будинок школярів та
юнацтва»; Г.А.Стельмах, керівник зразкового театрального гуртка
Рафалівського центру дитячої та юнацької творчості); для керівників гуртків
декоративно-прикладного мистецтва — майстер-клас М.В.Мороз (керівник
гуртка «Образотворче мистецтво» комунального позашкільного навчального
закладу «Володимирецький районний Будинок школярів та юнацтва»).
Традиційним є проведення конкурсу-ярмарку педагогічних ідей. У
номінації «Позашкільна освіта» з часу проведення такого заходу педагогічні
працівники району підготували понад 40 методичних посібників.
Показником ефективності науково-методичної роботи є підвищення
якості та ефективності навчально-виховного процесу в позашкільному
навчальному закладі, забезпечення потреби вихованців у творчій самореалізації
та організації змістовного дозвілля, набуття ними позитивного соціального
досвіду.

219
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бражнич О.Г. Педагогічні умови диференційованого навчання учнів

загальноосвітньої школи: дис. канд. пед. наук / О.Г. Бражнич. – Кривий Ріг,
2001. – 238 с.
2. Голобородько В.В. Наукова робота учнів /
В.В.Голобородько,В.М.Гнєдишев // Програма організації науково-
дослідницької діяльності учнів. – Х.: Основа, 2005. – 208 с. (Б-ка журн.
«Управління школою»; вип. 5(29)).
3. Кириченко В.І. Планування роботи позашкільного навчального закладу
/ В. Кириченко, Г. Ковганич, Н. Савенко; упоряд. О. Колонькова. – К.:
Шкільний світ, 2011. – 104 с.
4. Компетентнісний підхід: система впровадження в школі / упоряд.:
Родигіна І.В., Дементьєва Л.М., Погорєлов А.І., Луценко О.Г. – К.: Шкільний
світ, 2010. – 112 с. (Бібліотека «Шкільного світу»).
5. Компетентісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські
перспективи/ під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с. – (Серія
«Бібліотека з освітньої політики»).

Тивонюк Наталія Анатоліївна,

методист Гощанського центру
дітей, юнацтва та молоді

Організаційно-педагогічні умови формування соціальної компетентності

вихованців у позашкільному навчальному закладі

Основне завдання сучасної освіти – виховання громадянина суспільства,

який є інтелектуально і духовно багатою, гармонійно розвиненою, національно
свідомою, соціально адаптованою особистістю, здатною вирішувати складні
проблеми, які ставить перед нею життя.
Великі можливості в цьому мають позашкільні навчальні заклади, які
покликані задовольнити запити суспільства у формуванні соціальних
компетенцій дітей та підлітків.
Ураховуючи актуальність проблеми формування соціальної
компетентності вихованців позашкільних закладів, педагогічний колектив
Гощанського районного центру дітей, юнацтва та молоді обрав для
дослідження тему«Моделювання умов формування соціальної компетентності
особистості вихованця позашкільного навчального закладу на різних рівнях
соціалізації».
Для реалізації завдань дослідно-експериментальної роботи було
проаналізовано літературу з теми дослідження, вивчено існуючий
досвід,розроблено систему організаційно-педагогічних умов, виявлено критерії
на рівні сформованості соціальної компетентності, підготовлено методичні

220
рекомендації з проблеми формування соціальної компетентності вихованців
позашкільного навчального закладу на різних рівнях соціалізації.
Розроблена модель формування соціальної компетентності вихованців
спирається на соціальне замовлення щодо компетентної,
конкурентоспроможної особистостізі сформованим світоглядом і
громадянською позицією.
Тісна співпраця зі службами сім’ї, дітей та молоді Гощанської
райдержадміністрації, Гощанською районною радою, державними установами,
організаціями, приватними підприємцями, громадськими організаціями,
колегією відділу освіти, районним центром зайнятості населення сприяє
успішному формуванню соціальних компетенційвихованців нашого центру. У
процесі розробки змісту освітнього процесу необхідним виявився аналіз
навчальних планів, програм творчих об’єднань, організаційно-масової роботи з
метою посилення їх соціальної спрямованості.
У закладі були розроблені структурно-логічні моделі кожного
структурного підрозділу закладу, внесені зміни у методику здійснення
навчально-виховного процесу, в організацію і проведення масових заходів. У
результаті цієї діяльності розроблено технологію написання сценаріїв, яка
апробована для різних видів масових заходів та різної тематичної
спрямованості; створені необхідні умови для реалізації дитячих громадських
ініціатив через діяльністьдитячого самоврядування — Районної ради
старшокласників та районної дитячої громадської організації «Козаченьки»;
розроблена система методичного забезпечення фахового зростання педагогів,
яка включає функціонування методичних об’єднань, семінарів-практикумів,
надання індивідуальних консультацій, підготовку методичних розробок,
рекомендацій, пам'яток для керівників гуртків та ін.
Діяльність психологічної служби закладу здійснюється у таких напрямах:
робота з педагогічним колективом для попередження «синдрому професійного
вигорання», адаптація вихованців у позашкільному закладі, підтримання
позитивного мікроклімату в творчих об’єднаннях. Разом з тим, психологічна
служба не залишилася осторонь від вивчення проблеми формування соціальної
компетентності вихованців. Один із напрямів діяльності служби - вивчення
впливу масових заходів, які проводяться у закладі, з метою формування
соціальної компетентності вихованців.
За результатами дослідно-експериментальної роботи педагогічного
колективу підготовлено посібник «Методичні рекомендації з формування
соціальної компетентності особистості вихованця позашкільного навчального
закладу на різних рівнях соціалізації».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андреев А.Л. Компетентностная парадигма в образовании: опыт

философско-методологического анализа / А.Л.Андреев // Педагогика. - 2005. -
№4.

221
 2. Бутнікова Т.В. Ціннісний вимір соціалізації учнів / Т.В. Бутнікова //
Педагогіка і психологія, 1997.- №14.
3. Вовковінська Н.В., Дорошенко Ю.О., Забродська Л.М. Інформатизація
середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи /
Н.В.Вовковінська, Ю.О.Дорошенко, Л.М.Забродська;за ред. В.М.Мадзігона,
Ю.О.Дорошенка. - К.: Педагогічна думка, 2003. - 276 с.
4. Гаврилюк В.Ю. Творча активність старшокласників як психолого-
педагогічна проблема / В.Ю.Гаврилюк // Теоретико-методичні проблеми
виховання дітей та учнівської молоді: збірник наукових праць. - К., 2005. - Вип.
8. - Кн. 1. - С.95-100.
5. Дементієвська Н.П., Морзе Н.В. Комп'ютерні технології для розвитку
учнів та вчителів / Н.П.Дементієвська, Н.В.Морзе;за ред. В.Ю.Бикова,
Ю.О.Жука// Інформаційні технології і засоби навчання: зб. наук. праць. - К.:
Атака, 2005. - С. 76-95.
6. Залевський Ю. Модель процесу виховання в закладах освіти /
Ю.Залевський // Відкритий урок.- 2006.- №8.
7. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці:
методи, програми, процедури: навчальний посібник [для вищої школи] /
С.Д.Максименко. - К.: Наукова думка, 1998.
8. Паращенко Л.І. Технологія формування ключових компетентностей у
старшокласників: практичні підходи / Л.І. Паращенко. - К.: «К.І.С», 2004.
9. Соціально-педагогічні основи діяльності позашкільних закладів у
сучасних умовах гуртків науково-технічного напряму: науково-методичний
посібник / А.Й.Сиротенко, Г.П.Пустовіт, В.В.Мачуський [та ін.]. - К.: Грамота,
2005. - 80 с.

Юрченко Олена Веніамінівна,

методист Радивилівського
районного будинку школяра

Організаційно-педагогічні умови формування соціальної компетентності

вихованців у позашкільному навчальному закладі

Освіта завжди була важливою сферою суспільного життя. Саме через неї
кожне суспільство прагне передати нащадкам знання та досвід попередніх
поколінь, розвивати в особистості такі риси, які вважає необхідними. Цю мету
суспільство переважно реалізує через навчальні заклади, у тому числі і
позашкільні. Тут під керівництвом педагогів здійснюється навчально-виховний
процес, від результату якого й залежить виконання суспільного замовлення.
Основне завдання позашкільних навчальних закладів — формування
соціальної компетентності вихованців, учнів, слухачів, здатних успішно діяти в
реальних життєвих ситуаціях, вміння практично використовувати набутий
соціальний досвід. Сучасна освітня парадигма робить акцент не на процесі

222
навчання, а на його результативності: від напрямку орієнтації особистості в
соціумі — до готовності жити у суспільстві.
Під час експериментального дослідження нами було підтверджено
дієвість процесу формування соціальних компетенцій вихованцівпозашкільних
закладів через спеціально організований процес соціальної реабілітації.
Важливим завданням для позашкільного навчального закладу є створення
таких організаційно-педагогічних умов, які забезпечують адаптацію вихованців
до суспільних змін, можливість інтеграції у соціум, виявлення активної
життєвої позиції,формування умінь позитивного сприйняття навколишнього
світу та себе самого,відновлення втрачених реальних або потенційних
можливостей бути рівноправним громадянином у своїй сім’ї, дитячому
колективі, державі. Спираючись на досягнення психолого-педагогічної науки та
кращий педагогічний досвід,педагогічний колектив Радивилівського районного
Будинку школяра модернізував навчально-виховний процес, науково-
методичну роботу, управлінську діяльність, підпорядковуючи свою діяльність
створенню соціально-педагогічноїсистеми із соціальної реабілітації вихованців.
Реалізовуючи завдання дослідницької діяльності ми переконалися, що
соціальна реабілітація вихованців ПНЗ є процесом, який має на меті
відновлення важливих функцій життєдіяльності дитини у суспільстві через
соціалізацію та адаптацію до існуючих соціальних умов, інтеграцію дитини у
суспільство.У процесі дослідження ми прийшли до висновку, що соціальна
реабілітація вихованців позашкільного навчального закладуспрямована на
подолання чи послаблення проблем у сфері спілкування, міжособистісної
взаємодії, зокрема конфліктності, комунікативних труднощів, замкнутості,
шкільної неуспішності, низької або завищеної самооцінки, пасивно-агресивної
поведінки, шкідливих звичок, дитячих лінощів, схильності до депресивних
станів.Вирішення окреслених проблем у процесі науково-експериментальної
роботи обумовило реалізацію таких напрямів діяльності:упровадження у
виховний процес інноваційних технологій, організація творчої діяльності дітей
та підлітків, здійснення педагогічного супроводу розвитку вихованців.Такі
напрями діяльності були спрямовані на формування соціальних компетенцій:
комунікативної, пізнавальної, активної життєвої позиції, адекватної соціальної
поведінки, позитивного самосприйняття, трудової, здорового способу життя.
Створені організаційно-педагогічні умови у Радивилівському районному
Будинку школяра сприяють не лише засвоєнню вихованцями певних знань та
умінь, а й розвитку здатності самостійно здобувати необхідні знання, творчо
мислити, співпрацювати та спілкуватися на основі толерантності, гуманізму з
людьми різних соціальних груп, накопичувати власний життєвий досвід,
приймати відповідальні рішення, повноцінно реалізувати себе в соціумі, який
постійно змінюється. Важливими складовими організаційно-педагогічних умов
єреалізація проектів: «Різдвяні дзвіночки», «Створи країну творчості»,
«Технічний бумеранг», «Сходинки до Олімпу»;організація колективних
творчих справ: «Корінням у життя, віттям – у мистецтво», «З невеликого
струмка починається ріка», «Модель майбутнього БШ», «День захисту дітей»,
на гостинах у «Гончарика», «Веселковий ярмарок»;упровадження комплексних

223
програм: «Шлях до мети», «Талантами земля багата», «Моя країна – Україна»,
«В здоровому тілі – здоровий дух», «Знай і користуйся своїми правами» та
інші.
Головним завданням соціально-педагогічної реабілітації у ПНЗ є освіта
на засадах педагогіки життєтворчості, при якій здійснюється вироблення
механізмів розвитку життєвої компетентності особистості дитини щодо всіх
сфер життєдіяльності (здоров'я, побут, спілкування, освіта, творчість, праця,
дозвілля тощо). Позашкільний навчальний заклад має вчити кожну дитину
складати свій життєвий проект, пізнавати саму себе та навколишній світ,
адекватно оцінювати власні можливості і здібності, визначати життєвекредо,
здійснювати рефлексію, планувати, організовувати власне життя щодо
досягнення прийнятих цілей, тобто інтегруватися в соціум.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Александровская Э.М. Психологическое сопровождение школьников /

Э.М.Александровская. – М.: Академия, 2002. – 208 с.
2. Уплив емоційних факторів на соціально-психічну адаптацію //
Практична психологія та соціальна робота. – К.: Социс, 2007. – №3.
3. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»№2558-III
від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2001. - №42. – С.213.
4. Комплексна соціальна реабілітація вихованців інтернатних закладів:
матеріали Обласної науково-практичної конференції (11 березня 2004 р.) –
Долинськ, 2004 – 149 с.
5. Масенко В.В., Софій Н.З. Інклюзивна освіта: стан і перспективи
розвитку в Україні: науково-методичний збірник / В.В.Масенко, Н.З.Софій. –
К., 2007. – 180 с.
6. Методи оцінки та самооцінки стресових станів// Практична
психологія та соціальна робота. – К.: Социс, 2007. – №5.

224
Відділення 5. Інтернатні заклади.

Координатор секції: Гузь Наталія Леонідівна,завідувач кабінету інтернатних

закладів, старший викладач кафедри корекційної освіти Рівненського обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тема: Організація науково-пошукової та експериментальної діяльності в

школі-інтернаті.

Мельник Надія Адамівна,

завідувач кабінету координації
методичної роботи, доцент кафедри
управління освітою Рівненського
обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти

Презентація моделі ефективної системи науково-методичної діяльності

педагогів в умовах інноваційного розвитку освіти

Підготовка педагогічних працівників є головним завданням модернізації

освіти, провідним принципом державної політики. Слід зазначити, що
впродовж багатьох років в Україні складалася система підвищення кваліфікації
педагогічних кадрів, основні напрями якої на сучасному етапі розглядаються як
управління вдосконаленням професійної компетентності працівників освіти.
Важливого значення набуває систематична робота з підвищення кваліфікації
педагогічних кадрів. Форми її організації досить різноманітні, але одне з
домінуючих місць посідає методична робота. Для належної організації такої
роботи у закладі повинен функціонувати сучасний методичний кабінет.
Діяльність методичного кабінету є надійною основою професійного
розвитку педагогічних працівників. Процес модернізації освіти, нові
пріоритети в освітній політиці, зміна концептуальних орієнтирів зумовили
перегляд основних напрямів діяльностіметодичного кабінету, в тому числі
визначення нових підходів до професійного розвитку педагогічних
працівників, удосконалення їх фахової майстерності. З огляду на це методичні
кабінети повинні оптимізувати систему науково-методичної діяльності в
умовах інноваційного розвитку, спрямовану на формування
конкурентоспроможних фахівців, підготовку вчителя до інноваційної
діяльності в сучасних умовах, надання дієвої допомоги педагогічним кадрам у
реалізації актуальних завдань розвитку, вдосконалення і підвищення
професійної майстерності та рівня психологічної підготовки педагогічних
кадрів, а також активізацію творчого потенціалу кожного вчителя.
Пріоритетними завданнями науково-методичної роботи можна визначити
такі:
 модернізація форм, змісту і методів підготовки та розвитку професійної
компетентності педагогічних працівників у міжкурсовий період, підготовка їх

225
до роботи в сучасних умовах;
 здійснення постійного моніторингу показників роботи педагогічних
працівників для вчасного коригування та прийняття управлінських рішень
щодо вдосконалення їхньої діяльності;
 вивчення, узагальнення, пропаганда та впровадження педагогічного
досвіду, наукових ідей, нових педагогічних технологій та методик;
 залучення вчителів до інноваційної діяльності (дослідницька,
експериментальна діяльність, апробація навчальної літератури тощо),
створення баз даних;
 організація співпраці з науковими установами, вищими навчальними
закладами з питань підвищення кваліфікації та вдосконалення професійної
майстерності педагогічних кадрів;
 оптимізація системи підготовки вчителів до своєчасного виявлення,
соціальної підтримки та створення умов для навчання і розвитку обдарованої
молоді, а також активного упровадження методик інклюзивної освіти;
 інформаційно-видавнича діяльність тощо.
Основними питаннями, які необхідно розглядати на засіданнях
методичної ради, є:
 підготовка вчителя як конкурентоспроможного фахівця в умовах
формування нової освітньої парадигми;
 підготовка педагогічних працівників до роботи в умовах реалізації
інклюзивної освіти;
 інноваційна діяльність педагогічних працівників (упровадження нових
педагогічних технологій, методик, інтерактивних форм роботи; апробація
навчальної літератури; науково-дослідна, експериментальна робота тощо);
 педагогічний досвід та запровадження його у практику роботи;
 експертиза авторських програм курсів за вибором, факультативів,
гуртків, посібників тощо;
 використання інформаційно-комп’ютерних технологій, їх
результативність;
 створення медіатеки та її роль в інформаційно-методичному
забезпеченні навчально-виховного процесу;
 реалізація науково-методичної проблемної теми тощо.
Проблеми, над вирішенням яких повинен працювати склад методичної
ради:
 забезпечення відповідності структури методичної роботи кількісному
та якісному складу педагогічних кадрів;
 формування в педагогічних працівників інтересу до актуальних
проблем психолого-педагогічної науки, педагогічного досвіду, збільшення
кількості вчителів, які беруть участь у масових формах методичної роботи;
 розвиток соціальної активності вчителів, рівня загальної і педагогічної
культури;
 забезпечення високої інформаційної насиченості змісту методичної
роботи, її відповідності поставленій меті й завданням;
 використання оптимальних форм і методів методичної роботи з

226
педагогічними кадрами, адекватних сучасним цілям і змісту науково-
методичної роботи.
Інноваційна модельорганізації науково-методичної роботи з
педагогічними працівниками на основі модульно-диференційованого підходів:
Модуль 1.Становлення педагогічного працівника (молоді педагоги —
спеціалісти):
 наставництво і стажування;
 школа молодого вчителя-предметника;
 місячник “Ініціатива і творчість молодих”;
 конкурс «Шукаємо молоді педагогічні таланти».
Модуль 2.Творче зростання педагогічного працівника(спеціалісти ІІ та І
кваліфікаційних категорій):
 методичні об’єднання;
 проблемні (теоретичні)семінари;
 семінари-практикуми;
 навчальні семінари;
 комплексні семінари;
 інструктивно-методичні наради;
 творчі групи (динамічні, тимчасові тощо);
 методичні сесії тощо.
Модуль 3.Професійна майстерність педагогічного працівника(спеціалісти
вищої кваліфікаційної категорії):
 школа педагогічного досвіду;
 школа методичної майстерності;
 майстер-клас;
 авторська школа;
 опорний заклад;
 творча спілка;
 творча лабораторія;
 клуби, вітальні, інші форми.
Перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства
зумовлюєнеобхідність перебудови методичної роботи, змінює освітні потреби
щодо підготовки й розвитку сучасного спеціаліста, мобільність якого залежить
від володіння інформацією та здатності до обміну нею. Школі потрібен
компетентний учитель, котрий працює у форматі творчих пошуків, що
ґрунтуються на здобутках традиційної методики й включають інноваційні
елементи, педагог, самомотивований не на репродукцію, а на експеримент,
дослідження, новаторство.
Бути компетентним — значить уміти мобілізувати в певній ситуації
знання і досвід, забезпечувати систему компетенцій, інтегрувати і вирішувати
різні навчально-виховні і педагогічні завдання.
Взаємодію понять «професійна компетентність учителя» і «компетенції»
можна представити у вигляді малюнка (див. рис. 1), де велике коло – зовнішня
оболонка — компетентність, маленькі кола — компетенції, характеристики, що

227
залишаються сталими (обов’язковими) чи змінюються залежно від викликів
суспільства й освіти (за В.В.Сидоренко).

компетенції

Рис. 1. Взаємодія понять

«професійна компетентність учителя» і «компетенції»

Професійна компетентність педагога = система професійних знань,

умінь і установок + забезпечення її мобільності (рухливості), поповнення
професійних особистісних знань у курсовий і міжкурсовий період + уміння
виявляти й ефективно, творчо розв'язувати на рівні технологічних або
трудових стандартів професійні завдання + гнучкість застосовуваних
методів теоретичної та способів практичної діяльності + критичність
мислення + рефлексія + безперервне професійного зростання.
Учительмає оволодіти всіма складовими професійної
компетентності,зокрема: когнітивно-технологічною, методичною,
комунікативно-ситуативною, аутопсихологічною, кооперативною,
валеологічною, загальнокультурною тощо, а також способами мотивації
діяльності, навичками формування неохідних компетенцій для здійснення
професійного самовдосконалення на засадах компетентнісного підходу.
Професійна компетентність педагога визначається обсягом компетенцій,
колом повноважень у сфері професійної діяльності, що окреслюють
індивідуальний стиль роботи, спосіб досягнення навчально-виховної мети,
забезпечують якість і ефективність професійної діяльності.Компетентність
учителя – це процес набуття педагогом певних компетенцій; це компетенції в
дії.
Отже, професійна компетентність педагога на засадах компетентнісного
підходу ґрунтується на знаннях, нормах, цінностях, здібностях, набутих
завдяки неперервному самонавчанню, самотворенню, самовдосконаленню і
самореалізації. Конкурентноспроможність учителя на ринку праці визначається
обсягом компетенцій у сфері професійної діяльності, залежить від рівня
кваліфікації, педагогічного досвіду, майстерності, професійно значущих
якостей особистості.
Особистісно зорієнтований процес учіння, діяльнісний підхід до організації
освіти, перевага діалогічно-екзистенційних (активних, інтерактивних,
кооперативних та ін.) методів навчання, технократичні досягнення цивілізації
(інформаційно-комунікаційні технології та ін.) спрямовують учителя на
диференціацію, варіативність, інтегративність при виборі технологій і форм
організації пізнавального процесу, видозмінюють функційні ролі всіх учасників

228
навчально-виховного процесу, оскільки інноваційний тип відносин визначається
переходом від традиційної інформативної до фасилітативної, дослідницько-
аналітичної, координаторської, організаторської тощо. У новому освітньому
просторі професійна компетентність педагога передбачає розвиток таких
функцій, як інформаційної (знати), діяльнісної (уміти), креативної (володіти) та
розвивальної (бути).
Шляхи формування та удосконалення професійної компетентності
педагога в умовах особистісно зорієнтованого навчання(за В.В.Сидоренко):
 самоосвітня діяльність, саморозвиток, пошук шляхів професійної
самореалізації; здійснення безперервного навчання, оскільки «учитель живе
доти, доки він учень»;
 апробація сучасних науково-методичних концепцій, виявлення та
впровадження педагогічних технологій навчання і виховання, результатів
інноваційного педагогічного досвіду та наукових досліджень;
 оптимальне поєднання фронтальної, групової, індивідуальної форм
організації навчального процесу, застосування активних (інтерактивних,
кооперативних) технологій навчання, зокрема ІКТ;
 створення учителем власної бази кращих розробок уроків, цікавих
прийомів, знахідок, ефективних інноваційних форм і методів;
 забезпечення науково-методичного супроводу навчально-виховного
процесу: розробка авторських програм, курсів за вибором, факультативних
курсів, гуртків;
 поповнення власного арсеналу інноваційними формами уроків;
 цілеспрямована систематична робота над індивідуальною науково-
методичною проблемною темою;
 науково-дослідна та дослідно-експериментальна робота вчителя;
 розробка діагностичних процедур, завдань і тестів (різних за метою і
ступенем валідності), перевірка ефективності застосованих методів навчання та
виховання;
 кооперативна професійна взаємодія з колегами, тобто участь у
колективних та групових інноваційних формах методичної роботи: співпраця у
творчих групах, науково-дослідній діяльності, організація консультативно-
методичних груп, педагогічні чи психологічні тренінги, «гайд-парки», участь у
чатах, форумах щодо розробки актуальних проблем, методичних фестивалях,
панорамах, презентаціях, КВК, участь у діяльності Шкіл (Школа молодого
вчителя, Школа педагогічного досвіду, Школа професійної майстерності,
Школа молодого методиста тощо), методичних дискусіях, методичних
аукціонах, методичних діалогах, проблемних столах, педагогічних консиліумах,
ділових (рольових) іграх, дебатах, методичних мостах, клубі творчих педагогів,
творчих салонах, освітянських вечорах, аналіз ситуацій або case-метод, фокус-
групах, ігровому конструюванні; панорамі методичних знахідок, захист
творчих кооперативних проектів, програм, передових ідей; підготовка й
видання альманахів, звірників;
 рефлексія власної діяльності (через об’єктивну оцінку прийти до
самореалізації);

229
  збір та укладання творчого портфоліо вчителя;;
 поширення набутого й апробованого досвіду, оприлюднення
індивідуальних напрацювань на нарадах, педрадах, методичних об’єднаннях, у
періодичній пресі, інтернет-ресурсах (розміщення матеріалів на власному сайті,
veb-сторінці) тощо;
 організація майстер-класів, участь у наукових, проблемних семінарах,
творчих дискусіях, методичних мостах, ділових та рольових іграх, навчальних
тренінгах тощо.
Для формування конкурентоспроможного фахівця системи освіти
пріоритетним напрямом роботи методичного кабінету має стати інноваційна та
науково-дослідницька робота. Методична рада повинна займатисяапробацією
інноваційних моделей підвищення фахової компетентності педагогічних
працівників. Участь методичних та педагогічних працівників у роботі науково-
дослідницьких лабораторій і тимчасових науково-дослідницьких колективів
сприятиме формуванню компетентностей педагогів в інноваційній діяльності.
Методичний кабінет має перебувати в авангарді розробки та апробації
інноваційного змісту і форм безперервної освіти педагогів, забезпечувати
науково-методичний супровід розвитку педагогічних систем навчальних
закладів, надавати адресну науково-методичну допомогу різним категоріям
працівників системи освіти.
Науково-методичний супровід готовності педагогічних працівників
загальноосвітніх навчальних закладів до інноваційної діяльності варто
здійснювати шляхом організації і проведення засідань структурних методичних
підрозділів, на яких розглядати питання впровадження інноваційних
педагогічних технологій та методик, інтерактивних методів, прийомів та форм
роботи, інформаційно-комунікаційних технологій; проведення науково-
дослідницької роботи; апробації науково-методичної та навчальної літератури;
поширення педагогічного досвіду тощо. Характерною особливістю науково-
методичної діяльності має стати її практична спрямованість.
У методичних кабінетах уже функціонують медіатеки, варто щоб у них
були сформовані банки, зокрема: освітніх інновацій; педагогічних технологій,
які впроваджуються педагогічними працівниками; авторських навчальних
програм; педагогічного досвіду тощо.Особливу увагу потрібно приділяти
вивченню, узагальненню та поширенню педагогічного досвіду, моніторингу
стану організації педагогічного процесу і науково-методичної роботи, системі
постійного консультування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Боднар О., Сакевич Г. Експертна оцінка професіоналізму учителя /

О.Боднар, Г.Сакевич//Школа. – 2007. – №2. – С. 8 –21.
2. Ващенко Л.М. Управління інноваційними процесами в загальній
середній освіті регіону: монографія /Л.М.Ващенко. – К.: Тираж, 2005. – 380 с.

230
 3. Дивак В. Методична робота – складова післядипломної
педагогічної освіти / В.Дивак // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. –
№1. – С. 13 – 14.
4. Єльникова Г.В. Наукові основи розвитку управління загальною
освітою в регіоні: монографія / Г.В.Єльникова. – К.: ДАККО, 1999. – 303 с.
5. Єрмола А.М., Васильченко О.М. Технологія організації науково
методичної роботи з педагогічними кадрами: науково-методичний
посібник / А.М.Єрмола, О.М.Васильченко. – Харків: Курсор, 2006. – 512 с.
6. Книга методиста. Довідково-методичне видання / упоряд.
Г.М.Литвиненко, О.М.Вернидуб.– Харків: Торсинг плюс, 1996.– 672 с.
7. Литвиненко Г.М. Науково-методичній роботі – сучасну нормативну
базу / Г.М.Литвиненко // Рідна школа. – 2009. – №1. – С. 63 – 72.
8. Литвиненко Г.М., Старченко К.М. Організація і проведення науково-
методичної роботи з педагогічними кадрами:збір. матеріалів досвіду
управ. діяльності і метод. роботи:до підсумкової колегії МОН України /
Г.М.Литвиненко, К.М.Старченко. – Чернівці: Букрек, 2007. – С. 108 – 131.
9. Старченко К.М., Литвиненко Г.М. Науково-методична робота з
учителями/К.М.Старченко, Г.М.Литвиненко // Директор школи. – 2007. - №1.
– С. 57-61.

Тригубець Галина Євгенівна,

методист кабінету координації
методичної роботи, доцент кафедри
управління освітою Рівненського
обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти

Організація дослідно-експериментальної роботи

в загальноосвітніх навчальних закладах

Закон України «Про загальну середню освіту» (п. 2, ст. 8) надає право
загальноосвітнім навчальним закладам здійснювати інноваційну освітню
діяльність, але недостатня поінформованість педагогічних працівників щодо
процедури проведення дослідно-експериментальної роботи зумовлює
уповільнення процесу переходу освітнього закладу від традицій до інновацій.
Основними нормативними документами, які регламентують проведення
дослідно-експериментальної роботи у навчальних закладах, є Положення про
порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, затверджене наказом
Міністерства освіти і науки України №522від 7 листопада 2000 року,
зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 року за
№946/5167 та Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний
заклад, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України №1054від 23
листопада 2009 року, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 16 грудня
2009 року за №1217/17233.

231
 Відповідно до Положення про експериментальний навчальний заклад ЗНЗ
може мати статус експериментального всеукраїнського або регіонального рівня.
На базі експериментального закладу всеукраїнського рівня здійснюється
дослідно-експериментальна робота з перевірки результативності та можливості
застосування у практичній діяльності освітніх, дидактичних або виховних
систем; державних стандартів загальної середньої освіти; інваріантної
складової змісту загальної середньої освіти, інноваційних освітніх технологій
(п.1.4 Положення).
Регіональний рівень дослідно-експериментальної роботи передбачає
перевірку результативності та можливості застосування у практичній діяльності
варіативної складової змісту загальної середньої освіти; систем організації
навчально-виховного процесу; інноваційних педагогічних та управлінських
технологій (п.1.5 Положення).
Для сучасних закладів освіти характерними є різні види досліджень, які
проводяться з ініціативи та в інтересах навчального закладу або зовнішніх
організацій; для обґрунтування рішення про розвиток закладу освіти; в
обмежених рамках окремих груп і класів; у рамках регіональної чи державної
системи освіти; в рамках міжнародних дослідницьких проектів тощо.
Наукове педагогічне дослідження – це процес формування нових
педагогічних знань, один із видів пізнавальної діяльності, спрямований на
розкриття об’єктивних закономірностей навчання, виховання та розвитку. З
огляду на дане визначення дослідно-експериментальна робота сприяє
підвищенню якості надання освітніх послуг, професійної компетентності як
педагогічних колективів у цілому, так і кожного педагога зокрема.
Організація дослідно-експериментальної роботи в загальноосвітньому
навчальному закладі має такі етапи: визначення проблеми і попереднє вивчення
стану даної проблеми в науці та шкільній практиці; формулювання теми та її
обґрунтування; виділення робочої гіпотези, об’єкта та предмета дослідження;
розробка науково-методичного забезпечення (анкет, тестів, завдань);
комплектування груп, підготовка активу дослідної роботи; організація
констатуючого експерименту; проведення основного експерименту (реалізація
розробленої моделі); статистичне опрацювання даних, їх аналіз, формулювання
висновків; оформлення результатів експерименту; упровадження позитивних
результатів експерименту в педагогічну практику.
Процедура отримання статусу експериментального передбачає подання
директором загальноосвітнього навчального закладу до відповідного органу
управління освітою, інституту післядипломної педагогічної освіти заявки про
проведення дослідно-експериментальної роботи на базі загальноосвітнього
навчального закладу та програми дослідно-експериментальної роботи,
підписаних автором педагогічної ініціативи (науковим керівником),
директором загальноосвітнього навчального закладу та засвідчених печаткою
відповідного загальноосвітнього навчального закладу.
Міністерство освіти і науки України на підставі клопотання управління
освіти і науки обласної державної адміністрації, заявки, програми дослідно-
експериментальної роботи та висновків відповідної комісії Науково-методичної

232
ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України надає статус
експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського
рівня.
Статус експериментального навчального закладу регіонального рівня
надається обласним управлінням освіти і науки на підставі заявки, програми,
рішення колегії відповідного органу управління освітою та висновків
експертної комісії обласного інституту післядипломної педагогічної освіти з
проведення дослідно-експериментальної роботи.
Заявка про проведення дослідно-експериментальної роботи включає такі
компоненти:
- перелік основних ідей експерименту, об’єкт, предмет, мета, завдання,
теоретико-методологічні основи, база дослідження, методи дослідження,
наукова новизна, теоретичне і практичне значення дослідно-експериментальної
роботи;
- терміни та етапи проведення;
- інформація про автора педагогічної ініціативи (наукового керівника)
дослідно-експериментальної роботи;
- опис наявного і необхідного забезпечення дослідно-експериментальної
роботи.
Програма має містити заходи, що забезпечуватимуть реалізацію завдань
дослідно-експериментальної роботи.
Дослідно-експериментальна робота підлягає експертизі. Експертизу
перебігу і результатів експерименту на всеукраїнському рівні здійснює
відповідна комісія Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства
освіти і науки України; на регіональному рівні – відповідний орган управління
освітою.
Порядок звітування про перебіг та результати дослідно-
експериментальної роботи встановлюється органом управління освітою, що
видав наказ про проведення експерименту.
В умовах проведення дослідно-експериментальної роботи
експериментальний навчальний заклад має право вносити передбачені
програмою дослідження зміни до:
- змісту освіти (працювати за експериментальним навчальним планом,
застосовувати у навчально-виховному процесі експериментальні навчальні
програми, підручники та посібники);
- режиму функціонування (введення нових форм організації навчання та
виховання учнів);
- методів роботи педагогічних працівників;
- системи управління навчальним закладом;
- форм комплектування, підготовки та перепідготовки кадрів (п.3.2
Положення).
Дослідно-експериментальна робота на базі експериментального
навчального закладу всеукраїнського (регіонального) рівня розпочинається
після затвердження наказом Міністерства освіти і науки України (управління

233
освіти і науки обласної адміністрації) заявки та програми з визначенням
завдань на кожному етапі дослідження.
Адміністрація експериментального навчального закладу всеукраїнського
рівня спільно з автором педагогічної ініціативи (науковим керівником) після
виконання програми відповідного етапу експерименту звітують про перебіг і
отримані результати на засіданні відповідної комісії Науково-методичної ради з
питань освіти Міністерства освіти і науки України; регіонального рівня – на
засіданні Вченої ради обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Звіт про результати дослідно-експериментальної роботи подається у
письмовій формі та включає опис виконання завдань у відповідні строки. До
звіту додаються розроблені у межах проведення дослідно-експериментальної
роботи програми, посібники, методичні розробки, інші практичні матеріали, які
розкривають сутність виконаної роботи. Одночасно подається програма
наступного етапу дослідно-експериментальної роботи. За необхідності на
розгляд комісії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і
науки України (Вченої ради обласного інституту післядипломної педагогічної
освіти) вносяться пропозиції щодо змін у програму, розширення бази чи
припинення дослідно-експериментальної роботи, які передаються Міністерству
освіти і науки (на всеукраїнському рівні), управлінню освіти і науки обласної
державної адміністрації (на регіональному рівні).
Звіт схвалюється відповідним наказом Міністерства освіти і науки
України, управління освіти і науки обласної державної адміністрації та цим же
наказом затверджується програма дослідно-експериментальної роботи
наступного етапу.
Результати дослідно-експериментальної роботи після завершення
програми експерименту оприлюднюються на всеукраїнських, регіональних
науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, сторінках
педагогічної преси, міжнародних виставках.
Загальне керівництво дослідно-експериментальною роботою
всеукраїнського рівня здійснює Міністерство освіти і науки України,
регіонального – управління освіти і науки обласної державної адміністрації.
Науково-методичний супровід експерименту здійснює Науково-методична
рада, склад якої затверджується керівником загальноосвітнього навчального
закладу одночасно із заявкою на проведення дослідно-експериментальної
роботи. Поточне керівництво експериментальним навчальним закладом
здійснює його директор відповідно до повноважень, визначених Положенням
про загальноосвітній навчальний заклад та статутом освітньої установи.
Координацію та консультування дослідно-експериментальної роботи на
базі експериментального навчального закладу всеукраїнського рівня здійснює
Інститут інноваційних технологій та змісту освіти Міністерства освіти і науки
України; регіонального рівня – обласний інститут післядипломної педагогічної
освіти.
Науково-методичний супровід дослідно-експериментальної роботи
можуть здійснювати наукові установи Академії педагогічних наук України (за
згодою).

234
 Дослідно-експериментальна робота фінансується засновником
загальноосвітнього навчального закладу відповідно до встановленого
законодавством порядку за рахунок коштів відповідного бюджету, а також
інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Безрукова В.С. Директору об исследовательской деятельности школы /

В.С.Безрукова – Москва, 2002. – 160 с.
2. Ващенко, Л. М. Інноваційні процеси в системі загальної середньої
освіти: особливості управління / Л.М. Ващенко // Освіта і управління. – 2001. –
№4. – С. 59–68.
3. Даниленко Л.І. Теорія і практика інноваційної діяльності в загальній
середній школі / Л.І. Даниленко // Управління освітою. – 2001. – №3. – С. 18–
24.
4. Закон України „Про загальну середню освіту” // Загальна середня
освіта: збірник нормативно-правових документів. – Київ, 2003. -Ч.1. – 436 с.
5. Пискунов А.И., Воробьев Г.В. Теория и практика педагогического
эксперимента / А.И.Пискунов, Г.В.Воробьев. – Москва, 1979. – 208 с.
6. Положення „Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності”
(наказ МОН України № 522від 17.11.2000 р.) // Освіта України. – 2001. – №6. –
С. 1–4.
7. Положення „Про експериментальний загальноосвітній навчальний
заклад” (наказ МОН України №1054від 23.11.2009 р.)[Електронний ресурс].

Гузь Наталія Леонідівна,

завідувач кабінету інтернатних
закладів, старший викладач кафедри
корекційної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

Коло ідей із теми «Активізація процесу творчого пошуку

шляхом освоєння технології педагогічного експерименту»

Мета: навчитися здійснювати процес творчого пошуку через освоєння

технології організації педагогічного експерименту.
Дослідницько-експериментальна діяльність забезпечує систематичну науково-
дослідницьку, експериментальну, конструкторську і винахідницьку діяльність
педагогів, учнівської молоді з різних галузей науки, техніки, мистецтва та культури і
спрямовується на створення умов для творчого самовдосконалення, виявлення,
розвитку й підтримки учасників навчального процесу. Участь в експериментальних

235
дослідженнях — це один з індикаторів професійно-педагогічної компетентності
вчителя.
Структурно експериментальна роботавключає наступні етапи:
• Підготовчий: постановка мети; визначення об'єкта; визначення намірів і
відбір критеріїв; відбір інструментарію.
• Практичний: спостереження; аналіз документів; відвідування
навчальних занять; рейтинг; контроль навчальних досягнень учнів;
анкетування, тестування, інтерв'ю, самооцінка.
• Аналітичний: обробка отриманої інформації; систематизація
інформації; аналіз даних; висновки; розробка рекомендацій.
При формулюванні теми дослідження доречно керуватися такими правилами:
Правило 1. Назва виконує основну роль будь-якої роботи і визначається її
основними результатами.
Правило 2. Для правильного вибору назви наукової роботи необхідно знайти
ключове слово (про що йдеться в науковій роботі).
Правило 3. Ключові слова рекомендується подавати на початку кожного
заголовка, аби предмет дослідження був зрозумілим.
Правило 4. Назва має відповідати результатам дослідження.
Технологія експериментального пошуку передбачає визначення об'єкта і
предмета дослідження. Об'єкт — це та частина практики або наукового знання, з
якою має справу дослідник. Предмет дослідження – це та сторона, аспект, точка зору,
завдяки якій дослідник пізнає цілісний об'єкт, обґрунтовуючи при цьому
найістотніші ознаки об'єкта.
Визначення мети наукового дослідження потребує врахування таких правил:
Правило 1. Мета має містити сукупність допоміжних питань, відповіді на які є
узагальненими та істотними допоміжними результатами.
Правило 2. Мета конкретизує назву і зумовлює основні результати наукової
роботи.
Завдання
На основі структури експериментальної роботи та поданого алгоритму
розробіть модель управління експериментально-дослідною роботою.
1 етап. Визначте проблему для експериментального пошуку:
1.1. Розв'язання яких дидактичних проблем актуальнев сучасній школі?
Спробуйте назвати якомога більше.
1.2. Які можливості є у педагогів аби розв'язати цю проблему?
1.3. Виберіть одну пріоритетну проблему, яка стане експериментально-
дослідною.
1.4. Сформулюйте мету, об'єкт, предмет, виберіть критерії та
інструментарій. Визначте учасників експериментальної роботи.
2 етап. За допомогою методу «мозкової атаки» визначте необхідний
методичний супровід експерименту.Поміркуйте, які методичні заходи необхідно
впровадити для реалізації експериментальної роботи.
3етап. Схематично зобразіть отриману модель.
Порядок педагогічного дослідження включає:
• визначення проблеми дослідження та способи її розв'язання;

236
 • ґрунтовне і всебічне вивчення наукових фактів, положень і висновків;
• вивчення практики;
• формулювання гіпотези; зіставлення експериментальних даних із
практичними;
• узагальнення результатів досліду, формулювання наукових висновків,
доведення чи спростування гіпотези;
• оформлення результатів досліду, втілення їх у життя.
Дослідна робота визначається новизною — тим, що створено нещодавно
виникло як результат пізнання, усвідомлення.
Основними правилами формулювання новизни є:
Правило 1. Новизну необхідно обґрунтовувати, порівнюючи результати
автора з іншими результатами.
Правило 2. Новизна репрезентується на те, що вперше досліджено;
удосконалено; здобуло подальшого розвитку.
В основі пошуку лежить припущення (гіпотеза), визначаючи яке,
доречно керуватися такими правилами:
Правило 1. Гіпотеза не будується на доведенні очевидних істин.
Правило 2. Найпродуктивніші гіпотези формулюються наступним чином:
«Якщо має місце А, то матиме місце й В при виконанні умови С».
Синтез, систематизація інформації, формулювання висновків і розробка
методичних рекомендацій здійснюється на етапі аналітичної обробки матеріалу. Є
різні форми аналізу, в тому числі аналіз відношень, застосування якого дозволяє
глибше зрозуміти сутність явища, процес його розвитку.

Завдання

1 етап. Визначте поняття «гіпотеза»:

а) матеріалізоване визначення наукової ідеї;
б) наукове припущення, висунуте для пояснення певних процесів,явищ, що
зумовлюють певний наслідок;
в) структурний елемент теорії;
г) формулювання нових наукових положень;
д) вихідний момент пошуку, дослідження істини.
2 етап. Використовуючи аналіз відношень, сформулюйте гіпотетичні
умови щодо підвищення навчальних досягнень учнів з предмета.
Методами збору інформації у ході дослідження є: анкетування,
тестування, аналіз навчальних занять та документів. У процесі формулювання
запитань анкети(анкетування) необхідно керуватися такими правилами:
Правило1. Точно формулюйте конкретні цілі та завдання анкетування
відповідно до визначеної мети та завдань.
Правило 2. Конкретизуйте завдання чи інформацію, яку необхідно
отримати.
Правило 3. Згрупуйте питання в «блоки», призначені для отримання
відомостей за кожним відносно самостійним завданням анкетування.

237
 Тестування (від анг. test— випробовування) — система прийомів для
випробовування та оцінювання окремих психічних рис і властивостей людини;
завдання стандартної форми, виконання якого має виявити наявність певних
знань, умінь і навичок, здібностей чи інших психологічних характеристик —
інтересів, емоційних реакцій тощо. Тести зазвичай класифікуютьза їх
спрямованістю:тести досягнень,тести здібностей, тести особистості.
Аналіз уроку — розгляд і оцінка навчального заняття в цілому або
окремих його сторін.
Аналіз документів. Існують різні види матеріалів, які містять важливу
інформацію для дослідника. Це — плани роботи школи, методичних об'єднань,
самоосвітньої роботи, протоколи нарад, засідань, конференцій, записи про хід
взаємовідвідування навчальних занять учителів, статистична інформація про
рівень навчальних досягнень учнів.

Завдання
1 етап.Визначте змістове поле понять: «експеримент навчальний»,
«експеримент педагогічний», «експеримент природний»; вкажіть, яким чином
можна збирати інформацію в ході наступних експериментів:
а) під час вивчення природничо-наукових предметів є засобом навчання
(наочності) і змістом освіти;
б) особливий вид експерименту, під час якого досліджувані не знаютьпро
те, що вони вивчаються педагогом чи психологом;
в) науково поставлений дослід у галузі навчальної чи виховної роботи,
спостереження досліджуваного педагогічного явища у спеціально створених і
контрольованих дослідником умовах.
2 етап. Запропонуйте алгоритм розробки представлених проблем,
придумайте теми експериментальної роботи:
1. Формування компетентностей учнів у вивченні загальноосвітніх
предметів.
2. Реалізація теоретичних засад навчального предмета, співвідношення з
практичним рівнем його освоєння.
3.

238
 Савчук Людмила Олександрівна,
кандидат педагогічних наук, доцент,
завідувач кафедри корекційної освіти
Рівненськогообласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ВИКОРИСТАННЯ ПРОЕКТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ПРОЦЕСІ ЗДІЙСНЕННЯ КОРЕКЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО
НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
(ПРАКТИКУМ)

Краща школа — це життя.

Кращий учитель — це помилка,
а краща освіта - це досвід.
Алішер Файз

Проблема корекційної допомоги дітям з труднощами в навчанні не

перестає бути актуальною завдяки збільшенню їх кількості. Без спеціальних
педагогічних заходів діти з особливими освітніми потребами не можуть
засвоїти навчальної програми. Насамперед це пов'язано з несформованістю у
них навчально-пізнавальної діяльності, порушеннями позаінтелектуальних
компонентів навчально-пізнавальної діяльності, працездатності, рівня довільної
регуляції поведінки, мотивації.
Державні стандарти спеціальної освіти, що відкривають широкі
можливості для створення варіативних програм, упровадження інновацій та
нових технологій, спрямовані на створення оптимальних умов для
самовизначення кожного учня відповідно до його пізнавальних можливостей.
Тому сьогоднінадзвичайно актуальними є наступні запитання, які мало не
щодня задають собі педагоги:Чи хочуть наші діти вчитися?, Що потрібно
зробити, щоб старанність учнів зросла?, Що ми маємо на увазі, коли говоримо,
що готуємо дитину до життя, коли вона вже давно живе у цьому світі?
На ці запитання можна відповісти, спираючись на сучаснепрогресивне
розуміння освіти та її місії — навчити людей не лише бачити майбутнє, а й
допомагати їм його змінювати, перетворювати, виходячи з потреб та інтересів
людства, особистості [4]. Однак реалізація цієї місії в межах традиційної,
нормативної педагогічної діяльності є дуже проблематичною, що зумовлено
зростанням інтересу до педагогічних інновацій.
Одним зі стратегічних напрямків модернізації освіти є компетентнісний
підхід, особистісно зорієнтований за своєю природою. Саме набуття життєво
важливих компетентностей дає дитині (людині) можливість орієнтуватися в
сучасному суспільстві, інформаційному просторі, тому розвиток ключових
компетентностей школярів – важливе завдання сучасної педагогіки.
В основі концепції компетентності лежить ідея виховання компетентної
людини, яка вміє адекватно діяти у певних ситуаціях, застосовуючи при цьому
знання і беручи на себе відповідальність за наслідки діяльності.

239
 Під компетентністю розуміють цілісний досвід особистості в розв'язанні
життєвих проблем, засвоєні способи виконання ключових функцій, які
стосуються багатьох соціальних сфер і соціальних ролей, синтез когнітивного,
предметно-практичного та особистісного досвіду [5].
Ціннісні і цільові засади компетентнісного підходу розкриті й науково
обґрунтовані у Концепції розвитку 12-річної середньої загальноосвітньої
школи, де одним із основних завдань вітчизняної освіти визначено становлення
в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної,
технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей на основі
засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру,
виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності [8].
Яким компетенціям потрібно надавати перевагу в сучасних умовах?
С.Шишов та В.Кальней [15], говорячи про завдання освіти, зазначають, що
головне —не лише навчити дітей жити разом, а також розвивати знання про
інших, їхню історію, традиції, мислення. До основних елементів навчання
спільного життя науковці відносятьі «три інших стовпи освіти: навчитися
здобувати знання, навчитися працювати, навчитися жити». Звідси витікають
найважливіші компетенції сьогоднішнього дня: здатність брати на себе
відповідальність; приймати рішення; ненасильницьким шляхом урегульовувати
конфлікти; оцінювати та аналізувати соціальні звички, пов’язані зі здоров’ям,
оточуючим середовищем, і робити свій вибір; володіти усним та писемним
мовленням; здатністю здобувати знання впродовж життя.
Досягти формування цих компетенцій за наявності традиційної системи
освіти при домінуючій діяльності сприйняття та репродукції певного об'єму
інформації досить складно, а як наслідок — виникає проблема пошуку засобів і
методів формування в учнів необхідних компетентностей [10].
Озброїтисявірою в дитину, у її величезні можливості радить
Ш.Амонашвілі, який дійшов висновку, що спрямованістьнавчання та його зміст
обов’язковомають збігатися зі спрямованістю інтелектуальних потреб дитини,
саме за таких обставин мотиваційною основою навчання стає пізнавальний
інтерес. Коли ж немає такого збігу, то мотивом навчання стає специфічний стан
школяра — тривожність, яка переживаєтьсяним як негативна емоція. Високий
рівень тривожності негативно позначається на ефективності діяльності дитини.
На думкуШ.Амонашвілі, «чарівництво вчителя полягає в тім, щоб додати
навчанню багатогранності, усебічності, гармонійності, зробити його
стимулюючим, розвиваючим» [1].
Тому навчально-виховний та корекційний процеси повинні передбачати
здійснення гармонійної інтеграції, пізнання школярем свого «Я», формування
вміння встановлювати правильні стосунки з іншими людьми, досягнення
соціально важливої позиції суб'єкта діяльності.
На думку І.Єременка [2], однією з найменш висвітлених була і
залишається на сьогодні Концепція шкільного уроку в спеціальних школах. Як
правило, на практиці ця прогалина заповнюється даними про урок масової
загальноосвітньої школи. Водночас не секрет, що урок у спеціальних школах
має свою специфіку. Зокрема, ядром концепції уроку стає проблема розробки

240
способів відбору й дозування навчального матеріалу (змісту освіти) та способів
організації діяльності учнів щодо їх засвоєння.
Традиційна класно-урочна система не стимулює дітей до самостійної
організації власних дій і умінь, а як результат — більша частина того, що
заплановано, не засвоюється. У дитячій свідомості залишаються невиразні, не
пов’язані між собою уявлення і поняття.
Спираючись на основи гуманної педагогіки, Ш.Амонашвілі ставить у
центр усього педагогічного процесу її величність Дитину, стверджуючи, що
«дитина — це чудо, і їй потрібні педагоги-чарівники, які, оволодівши тонким
умінням знаходити точки дотику з душею дитини, поступово розкривають
безліч різноманітних і багатобарвних задатків, здібностей, захованих у її
внутрішньому світі». Традиційна система навчання, заснована на пам’яті та
репродукції знань, не розкриває різнобічні потенції дитячої психіки.
Дослідження мотивів учіння вихованців допоміжної школи довели, що в
молодших школярів домінують утилітарні та комунікативні мотиви; у дітей
середнього шкільного віку пріоритетними стають мотиви соціального
престижу; у старших учнів ваги набуває мотивація пізнавального та
професійно-ціннісного характеру.
Мотивація активності на оволодіння знаннями, вміннями та навичками на
початковому етапі навчання залежить від задоволення утилітарних потреб
(гарні оцінки, похвала вчителя, певна винагорода). Однак при забезпеченні
утилітарних потреб та зміни обставин відбувається переорієнтація на
пізнавальні мотиви. Наприклад, виготовивши гарну серветку та користуючись
нею, діти починають проявляти елементарний інтерес до виготовлення
складніших робіт. Так відбувається переорієнтація на пізнавальні мотиви.
Затримку у формуванні мотивації діяльності та засвоєння нових знань
спричиняє неусвідомлення власної діяльності, націленість на результат, а не на
зміст та процес.
Отже, становлення мотивації до учіння та активізація пізнавальної
активності у дітей з особливими освітніми потребами буде більшсприятливою
за умов зміни виконання завдань та набуття усвідомленого характеру.
Засвоєння певних знань вимагає від таких учнів тривалих зусиль, спрямованих
на підтримку робочого настрою, на подолання імпульсивності у поведінці.
Довільне керування своєю поведінкою зумовлює можливість
перетворення зовнішніх вимог, які суспільство висуває до своїх членів, у
внутрішні, що виходять від самої особистості. Тобто вони повинні
трансформуватися, інтеріоризуватися у внутрішні правила.
Як вважають С.Л. Рубінштейн, У.В. Ульєнкова, сформованість рівня
саморегуляції є найбільш загальною характеристикою не тільки інтелекту, але й
особистості, забезпечує успішність будь-якої діяльності, зокрема учіння [12;
13].
Процес формування довільної поведінки можна порівняти з актуальним
особистісним розвитком, причому становлення вольової поведінки відбувається
за допомогою і за безпосереднього керівництва дорослого таслугує показником
зони найближчого розвитку.

241
 На думку Л.О.Кожаріної [6], довільність поведінки як свідоме керування
своїми діями зумовлено розвитком осмисленої ініціативи.
У дітей з труднощами в навчанні, які мають знижену працездатність,
відсутність або слабкість емоційно-вольової напруги під час розв'язування
навчальних завдань, недостатність ініціативи в комплексі «осмислена
ініціатива», неадекватність самооцінки та переважання ігрової мотивації
поведінки, недостатня самоорганізація та недоліки самоконтролю заважають
виконанню навчального завдання.
З’ясуємо, що ж собою являє навчально-пізнавальна діяльність. За
визначенням Ш.Амонашвілі, це— автономний акт поступового навчання,
основними компонентами якого є:
 усвідомлення навчально-пізнавальної задачі;
 побудова плану її розв’язання;
 практичне розв’язання;
 контроль за процесом розв’язання;
 оцінка результатів відповідно до еталона;
 визначення задач подальшого вдосконалення здобутих знань, умінь,
навичок.
Учіння здійснюється і формується у процесі розв'язання задач. Проте для
дітей з труднощами в навчанні інтелектуально насичена діяльність, яка не має
практичної реалізації, позбавлена сенсу. Обов'язковою умовою, вирішальною
ланкою засвоєння при цьому є практична дія, в якій саме виконавча частина є
джерелом відомостей та критерієм істинності [14].
Основні шляхи формування навчально-пізнавальних мотивів:
 відпрацювання всіх компонентів навчальної діяльності, орієнтація
учнів на спосіб здобування знань, а не лише на самі знання;
 правильне використання різних форм оцінки роботи учнів, гнучке й
тактовне застосування цих оцінок з урахуванням психологічних ситуацій
оцінювання, ставлення учня не лише до своєї справи, а й до труднощів,
упевненість у своїх силах;
 навчання школярів ставити цілі, обґрунтовувати і досягати їх.
Отже, вчителю необхідно вміти створити таке навчальне середовище, яке
сприяло б формуванню мотивації на пізнання, включенню учнів у самостійну
навчально-пізнавальну діяльність. [5]
Педагогипротягом тривалого часу шукають згоди між формально
функціональною складовою навчання, що будується на провідній ролі вчителя
у наданні готових знань, які переважно закріплюються завдяки пам'яті, і
школою, яка розвиває і націлює на свободу, сприяє самостійності, дає право
вибору, допомагає самовиразитися та самореалізуватися.
Вирішити деякі з вищеназваних проблем допомагає популярний сьогодні
метод проектів.
Останнім часом, у зв'язку зі становленням парадигми особистісно
зорієнтованої освіти, метод проектів переживає друге народження як ефективне
доповнення до інших педагогічних технологій. Чи можна за допомогою

242
проектування чогось навчити?Звичайноможна!Цей метод сприяє розв'язанню
повсякденних педагогічних проблем та викликає інтерес до предмета.
Що ж таке проект? З латинської «projectus» дослівно означає «кинутий
вперед», це сукупність певних дій, текстів, призначених для створення
реального продукту.
Участь у проектній діяльності сприяє розвитку ключових компетенцій
учня,життєвої компетентності в цілому, однак найважливішими напрямками
застосування методу проектів для розвитку життєвої компетентності є розвиток
соціальної, політичної та полікультурної компетенцій.
Пропонуємо орієнтовний план реалізації навчальних проектів у
процесі розвитку життєвої компетентності учня [4]:
1. Творчі проекти пов’язані з проектуванням та втіленням інноваційних
ідей (у галузі техніки та мистецтв, навчальних і соціальних процесах,
пов’язаних із життєдіяльністю громади, школи, учнів).
2. Ігрові проекти – це навчальні проекти, пов’язані з організацією та
розвитком ігрової діяльності (спортивні, рольові, інтелектуальні ігри).
3. Пізнавальні проекти - проекти, пов’язані з пізнанням певних
природних та соціальних процесів і явищ в «польових умовах», що передбачено
змістом освіти.
4. Дослідницькі проекти – спрямовані на формування в учнів умінь та
навичок науково-дослідної діяльності, навчальну імітацію елементів
дослідницької діяльності.
5. Культурологічні проекти пов’язані з вивченням та відродженням
звичаїв та традицій української культури, дослідженням її історії, вивченням
культур інших народів.
6. Інформаційні проекти покликані сформувати інформаційну культуру
учнів, сприяти практичному застосуванню та перевірці навичок роботи з
інформаційною технікою, мережею Інтернет,пов’язані з вивченням архівних
джерел тощо.
7. Екологічні проекти спрямовані на вивчення стану довкілля,усунення
чинників забруднення навколишнього середовища, формування в учнів
дбайливого ставлення до природи.
8. Економічні проекти покликані підвищити економічну культуру учнів,
розширити їх уявлення про структуру функціонування економіки, основні
ринкові механізми.
9. Проекти милосердя пов’язані з практичними діями щодо надання
допомоги соціально незахищеним верствам населення.
10. Практично зорієнтовані проекти – проекти, які передбачають
вироблення конкретних проектних продуктів або матеріальних об’єктів, які
характеризують ступінь сформованості функціональної грамотності учня.
11. Проекти самоосвіти, самовиховання зорієнтовані на самостійне
оволодіння учнями певними темами,самостійне формування певних навичок.
12. Соціальні проекти пов’язані із соціальною практикою формуванням
та конструктивним проявом соціальної активності учнів.

243
 13. Профільні проекти - проекти старшої школи, які спрямовані на
вивченнята осмислення специфіки майбутньої професії, її моделюванням,
виконанням її елементів упроектній діяльності.
14. Інтегровані проекти пов’язані з реалізацією проектних цілей в
кількох вищеназваних сферах проектної діяльності учнів.
15. Життєвий проект, який характеризує ступінь оволодіння учнем
мистецтвом визначення та свідомого і творчого здійснення власного життя, є
інтегрованим показником розвитку життєтворчої компетенції.
Найголовнішим умінням, яким оволодіває учень у проектній діяльності, є
вміння постійно вчитися, вчитися в процесі реалізації відповідної діяльності.
Використовуючи технологію, вчитель допомагає учням зрозуміти, навіщо
їм потрібні знання, де і як їх застосовувати, аяк наслідок — у майбутньому діти
розвинуть здатність долати життєві труднощі, самостійно приймати рішення,
тобто накопичать певний життєвий досвід.
Метод проектів застосовують у роботі з дітьми від дошкільного до
старшого шкільного віку [9].
Першим кроком має стати включення дітей у дану систему діяльності. Це
може бути розповідь учителя, відвідування заходів, де захищають свої проекти
старші учні. Діти повинні зрозуміти, що мета проекту — пошук проблеми,
створення якісно нового продукту, отримання певного результату.
Допоки школярі не зіткнулися з проектною діяльністю, все, про що
говорить учитель, — знайома, але абстрактна для них інформація, котра досі не
перетворилася в знання. Тому для учнів з особливими освітніми потребами
необхідно створити опору для планування своєї діяльності.
Стосовно вибору проблеми – це найбільш складний і важливий момент,
адже не варто подавати проблему в готовому вигляді. Почувши із вуст дитини
цікаве запитання, зупиніться, зробіть паузу, порадійте за неї, зверніть увагу
інших, покажіть його особливість, уточніть, похваліть творця запитання. У
старших класах «народження» проблеми вчитель може стимулювати через
обговорення на «круглому столі», «мозковому штурмі» тощо. Надзвичайно
важливим є момент розробки та формулювання гіпотези. Формулюючи
гіпотезу, ми допомагаємо учням вибудовувати припущення досягнення
поставленої мети.
Збір та аналіз інформації — особливий етап, що передбачає зустрічі,
інтерв'ю з компетентними спеціалістами, а також аналіз матеріалів з літератури,
мережі Інтернет, яківимагають класифікації. Ця робота, безперечно,повинна
супроводжуватися допомогою дорослих, але у дуже делікатній формі.
Розробка власного варіанту вирішення проблеми на основі систематизації
матеріалів також повинна відбуватисяпід керівництвом учителя.
Завершення роботи над проектом — складання портфоліо, захист-
обговорення.
Рефлексія — емоційний момент, підведення підсумків проведеної роботи.
За рахунок якого часу слід проводити дану роботу? Позитивною рисою
технології проектування є її універсальність: ця діяльність може бути
реалізована як у рамках уроку, так і в позаурочній діяльності.

244
 Особливості проектної діяльності в навчанні дітей з особливими
освітніми потребами:
- постійний супровід дорослим;
- практична спрямованість;
- співпраця педагогівта дітей.
І.Приклади проектівдля дошкільників та учнів початковихкласів
При вивченні теми «Тварини» діти під керівництвом учителя можуть розробити
індивідуальні, групові або колективні проекти «Тварини нашої Землі».
Основні питання:
Ключове питання: Тварини — помічники чи вороги?
Тематичні питання: Що об’єднує різні групи тварин?; Які характерні
ознаки тварин?; Що потрібно врахувати, щоб відрізнити одну тварину від
іншої?
Змістові запитання: Де живуть тварини? Що їдять тварини і як
захищаються? Які характерні ознаки свійських та диких тварин?
Пошук відповідей: Що їсть ведмідь (білка, їжак, вовк, кінь)?; Чому
бджоли можуть вжалити ведмедя?; Для чого їжаку голки?; Як себе захищає
заєць?
Результат: складання розповідей «Хто як себе захищає?»; «Для чого
тваринам хвости?».
Пошук відповідей: Чому в різних тварин різні хвости?;Для чого тваринам
хвости?; Якепризначенняхвоста? (хвіст-опора → у кенгуру; хвіст-рушій → у
риби; хвіст-ковдра → у кота; хвіст-зброя → у змії, хвіст-рука → у мавпи; хвіст-
парашут → у білок; хвіст-легені → у водяного скорпіона).
Результат: складання розповідей, казок, пригодницьких історій тощо.
Міжпредметні зв’язки: рідна мова, довкілля, біологія, географія,
математика.
ІІ.Приклади проектівдля учнів середньої ланки
1) «Світ моїх захоплень» — співи, танці.
Результат: складання історій свого життя, організація концерту
(самопрезентації).
2) Технологія роботи через спілкування з природою.
Розробка програми реабілітації дітей через різні форми спілкування з
природою:
Перший блок— міжпредметні зв'язки (міні-проекти, виготовлення
саморобок з природного матеріалу, створення книжечки «Практична екологія
для малят»).
Другий блок– зльоти, акції, туристичні походи(для учнів старших класів).
В основі компетентнісно зорієнтованої освіти лежить людина як проект
світу. Основне завдання — навчити людину підходити до знань як до
інструменту розв'язання практичних проблем.
Сенсом виховання є: створення умов для саморозвитку і самопрезентації;
рання професійна орієнтація; створення мотивації для ведення професійної
діяльності і побудова її на основі індивідуального розвитку.

245
 Отже, основна ідея проектної технології — «все, що я пізнаю, я знаю, для
чого це мені треба, де і як я зможу ці знання застосувати».Застосування
різноманітних форм і методів роботи, а також апробація на практиці з учнями
дають можливість стверджувати, що проектна технологія може ефективно
застосовуватисяв навчальному процесі з «особливими дітьми».Що дає право
так стверджувати?
По-перше, завдяки методу проектів для учнів створюються умови, що
сприяють активізації освітньої діяльності.
По-друге, вивчення та пошук шляхів вирішення певних завдань чи
проблем шляхом об'єднання інформації з різних галузей знань розширюють
кругозір дитини.
По-третє, проектна діяльність допомагає учневі вчитися, знаходити
особистісний смисл, ставити цілі, планувати й організовувати свої дії,
здобувати нові знання та життєво важливі компетенції.
По-четверте, за допомогою проектів учні вчаться формувати в собі
комунікативні та адаптивні якості, вміння працювати в групі, протистояти
труднощам, самоорганізовуватися.
По-п'яте, під час проектної діяльності учні роблять для себе певні
відкриття, чого б вони ніколи не зробили на традиційних уроках, тобто
перебувають у ситуації успіху.
По-шосте, освітній процес перестає бути постійним сидінням за партами,
сприяє руховій активності, самовираженню та формуванню характеру.
Висновок. Якщо застосування методу проектів стане спланованою,
цілеспрямованою і постійною складовою освітнього процесу, то будуть
створені умови для розвитку в учнів широкого кола компетенцій щодо
засвоєння різних видів пізнавальної діяльності, комунікативних,
організаційнихта діяльнісних умінь і навичок, посиливши, таким чином,
особистісно зорієнтовану спрямованість освітнього процесу.
Критеріями оцінки результатів учнів слугують рівні розвитку тих чи
інших компетенцій: оволодіння способами пізнавальної діяльності; вміння
використовувати різні джерела інформації, методи дослідження та обробки
інформації,комунікативні та адаптивні якості; вміння співпрацювати і
протистояти труднощам; самоорганізація, вміння ставити мету, складати план,
проводити рефлексію, співставляти мету і дію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Амонашвілі Ш. Школа життя / Ш.Амонашвілі; пер. з рос. -

Хмельницький: Подільський культурно-просвітительський центр ім. М.Реріха,
2002. - С.128 – 130.
2. Єременко І. Проблеми формування концепції уроку у спеціальній
школі / І.Єременко // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної
роботиу спеціальній школі: наук.-метод. зб. - К.: Інститут дефектології НАПН
України, 2000. - №1. - С.51.

246
 3. Єрещенко В. Дослідження мотиваційного компоненту учіння
розумово відсталих школярів /В.Єрещенко// Дидактичні та соціально-
психологічні аспекти корекційної роботиу спеціальній школі: наук.-метод. зб. -
К.: Інститут дефектології НАПН України, 2000. - №1. - С.54.
4. Єрмаков І.Г, Пузіков Д.О. Проектне бачення компетентнісно
спрямованої 12-річної середньої школи / І.Г.Єрмаков, Д.О.Пузіков. -
Запоріжжя,2005.-С.59-60.
5. Єрмаков І.Г. Феномен компетентнісно спрямованої освіти /
І.Г.Єрмаков // Крок за кроком до компетентності та інтеграції в суспільство. -
К.: Контекст, 2000. - С. 37-40.
6. Кожарина Л.О. Становление произвольного поведения в дошкольном
возрасте: автореф. диссертации на соискание уч. степени канд.психолог. наук:
спец. 13.00.07 «Педагогика и возрастная психология». - К., 1992. - 18с.
7. Компанець Н. Формування довільної поведінки у дітей із ЗПР /
Н.Компанець // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної
роботи у спеціальній школі: наук.-метод. зб. - К.: Інститут дефектології НАПН
України, 2000. - №1. - С.62.
8. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Педагогічна
газета. - 2002. - №1 - С. 4-6.
9. Наволокова Н.П., Андрєєва В.М. Практична педагогіка для вчителя
/Н.П.Наволокова, В.М.Андрєєва.- Харків, 2008. - С. 83.
10. Проектна педагогіка в інноваційному колі освіти: практично
зорієнтований посібник / гол. редактор, кер.авт. кол. В.І.Сафіулін;наук.
ред.В.Паламарчук. - К.: Освіта України, 2008. - 254с.
11. Романовська М.Б. Метод проектів у навчальному процесі: методичний
посібник / М.Б.Романовська. - Х.: Ранок, 2007. - 160с.
12. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание / С.Л.Рубинштейн. - М.: АН
СССР, 1957. - 289с.
13. Ульенкова У.В. Об особенностях саморегуляции в интеллектуальной
деятельности шестилетних детей с задержанием психического развития /
У.В.Ульенкова // Дефектология. - 1982 - №4. - С. 46-50.
14. Хохліна О. До проблеми формування учбової діяльності в учнів з
вадами інтелектуального розвитку /О.Хохліна // Дидактичні та соціально-
психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: наук.-метод. зб. -
К.: Інститут дефектології НАПН України, 2000. - №1. - С.86.
15. Шишов С.Е., Кальней В.А. Мониторинг качества образования в школе
/ С.Е.Шишов, В.А.Кальней. - М., 1998.

247
 Ткачук Наталія Леонідівна,
методист кабінетуінтернатних
закладів Рівненського обласного
інститутупіслядипломної
педагогічної освіти

КОЛЕКТИВНА НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА

В ШКОЛІ-ІНТЕРНАТІ:УМОВИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ

Здійснення науково-дослідної роботи в загальноосвітньому навчальному

закладі є невід’ємною частиною реалізації навчально-виховного процесу і
передумовою для вирішення тих проблем, які є актуальнимив конкретному
освітньому середовищі. Науково-дослідна робота — один із видів діяльності
педагога, спрямований на пізнання й перетворення педагогічної реальності на
основі досягнень педагогічної науки та застосування наукових методів;
результатом цієї діяльності є отримання нового педагогічного знання та досвіду
й розвиток методологічної культури педагога-дослідника.
Науково-дослідна робота, яка здійснюється в школі-інтернаті, може бути
як індивідуальною, так і колективною. Колективна дослідницька діяльність –
така форма педагогічного дослідження, коли до участі в роботі над проблемою
залучається сформований колектив педагогів, який включає організатора та
учасників дослідження. Колективна науково-дослідна робота проводиться у
двох формах:
1) як кооперація, коли кожен учасник веде свою тему, а одержані
результати надходять у загальний фонд і використовуються колективом у
практичній діяльності;
2) як інтеграція, коли всі учасники працюють над загальною темою,
здійснюючи різні варіанти розробок чи експериментів на матеріалі навчальних
предметів.
Обирати форму колективного наукового дослідження варто в залежності
від проблематики та поставлених завдань.
Особливе значення для ефективної організації колективної науково-
дослідної, пошукової роботи в закладі освіти має сформованість колективу
керівників і виконавців науково-дослідницьких завдань, який можна умовно
поділити на три групи:
Перша група − організатори і керівники науково-дослідницької роботи
(директор навчального закладу, заступник директора з науково-методичної
роботи).
Друга група − керівники наукових груп (їх може бути від трьох до восьми),
які призначаються із числа висококваліфікованих ініціативних учителів або
наукових працівників вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ.
Третя група − безпосередні виконавці окремих досліджень (підтем).
Організовуючи роботу над колективною науково-дослідною темою
(проблемою), слід забезпечити:

248
  плюралізм наукової думки, коли кожен член колективу має право на
свою точку зору, до якої слід ставитися з повагою;
 комунікативні відносини у процесі науково-дослідної роботи,
тобтоорганізація наукового спілкування (на засіданнях науково-методичної
ради, педагогічної ради, методичного об’єднання, творчих, проблемних груп
учителів тощо) з метою обговорення з колегами своїх ідей, одержаних фактів,
що дає змогу усвідомити позитивні досягнення або помилки;
 узагальнення результатів дослідження черезспільні публікації книг,
брошур, монографій, тез, статей, методичних посібників.
Учаснику колективного дослідження слід пам’ятати про те, що крім його
думки та позиції є й інші, які теж мають право на повноцінне існування. Група
дослідників має створити колективно розроблену концепцією про сутність
навчально-виховного процесу як цілісного явища та сформувати загальне
уявлення про основні компоненти та рушійні сили навчально-виховного
процесу, якого будуть дотримуватися всі учасники науково-дослідної роботи.
Крім того, колектив має відобразити предмет свого дослідження в загальному
комплексному процесі навчання та виховання дітей, які навчаються в
конкретному закладі, його зв’язки з іншими компонентами та сформувати чітке
уявлення про мету, завдання, гіпотезу наукової роботи в цілому, мету, завдання
і гіпотезу свого конкретного дослідження, обґрунтувати теоретичну структуру
основних понять, виокремивши їх основні компоненти, ознаки і критерії
оцінки. Після цього вивчається характер взаємодії та види зв’язків основних
компонентів, що входять у досліджуваний предмет, і на цій основі з’ясовуються
рушійні сили наукового пошуку. У ході наукової роботи використовуються
методи, адекватні завданням дослідження, що сприяють розв’язанню
поставлених завдань, а також здійсненню якісного і кількісного аналізу
одержаних результатів. Завершальним етапом дослідження є обґрунтування
висновків.
Колективне педагогічне дослідження може проводитися лише за певних
умов:
– мотиваційних: сформована готовність працівників до дослідно-
пошукової діяльності; високий професійно-кваліфікаційний рівень педагогів-
дослідників; додаткове фінансування; виділення вільних від занять
«методичних» днів; друкування авторських розробок; прикріплення учасників
до аспірантури;
– кадрових: підбір учасників; підвищення кваліфікації; перепідготовка і
формування готовності педагогічних працівників до дослідно-пошукової
роботи;
– матеріально-технічних: створення необхідної навчально-матеріальної
бази; забезпечення експериментальної діяльності відповідною апаратурою,
оргтехнікою, комп’ютерною технікою;
– науково-методичних: забезпечення педагогів-дослідників навчальною
документацією, підручниками, посібниками, іншими засобами навчання,
методичними рекомендаціями щодо здійснення дослідно-пошукової діяльності;

249
 – фінансових: фінансування створення нової навчально-матеріальної
бази; додаткова оплата праці педагогів-дослідників; оплата експертизи проектів
сторонніми науковими організаціями;
– організаційних: створення нових організаційних структур (кафедр,
центрів, інших підрозділів); розподіл обов’язків між членами колективу; пошук
та залучення до роботи наукових керівників, консультантів;
– нормативно-правових: одержання ліцензій, дозволів на впровадження
інновацій; забезпечення нормативними документами, діючими законами;
створення документації внутрішнього користування (статут, правила
внутрішнього розпорядку, посадові обов’язки тощо);
– інформаційних: наявність необхідної літератури, періодичних видань;
банк даних про перспективний педагогічний досвід; бази та банки даних
необхідної інформації; педагогічні програмні засоби тощо;
– соціально-педагогічних: наявність соціального замовлення на
підготовку вчителя як педагога-дослідника; підготовка вчителів до творчого
пошуку як підсистема навчального процесу в обласних інститутах
післядипломної педагогічної освіти; формування готовності педагога до
пошукової діяльності як підсистема формування загальної професійної
готовності вчителя; вдосконалення організаційного, науково-методичного,
кадрового та матеріально-технічного забезпечення педагогічної праці;
– педагогічних: підготовка педагогів до пошукової роботи як
управлінський цикл діяльності методистів обласних інститутів післядипломної
педагогічної освіти; підготовка методистів до формування готовності педагогів
до пошукової діяльності; єдність теоретичної та практичної підготовки вчителів
до пошукової діяльності; формування професійно-ціннісного ставлення
педагогів до пошукової діяльності.
Дотримання всіх перерахованих вище умов забезпечує проведення
наукового дослідження на високому рівні.
Важливою передумовою науково-дослідної роботи є підготовка вчителів
до такого виду діяльності. Залежно від рівня підготовки педагогів-учасників
дослідження, формуються завдання та цілі науково-дослідної роботи. Є кілька
рівнів підготовки педагогів до творчої дослідницької діяльності:
Високий рівень. Учителі позитивно ставляться до педагогічної діяльності,
зорієнтовані на творчість як суттєву характеристику педагогічної діяльності,
виявляють сформовану потребу у творчих досягненнях і самопізнанні, мають
знання з проблеми творчості та відповідні дослідницькі вміння, особистий
погляд на педагогічні ідеї, критично аналізують власний досвід і досвід колег,
уміло використовують новаторські прийоми й методи роботи, нетрадиційні
форми організації навчально-виховного процесу.

250
 Середній рівень. У вчителів цієї групи переважають мотиви престижності
участі у творчій діяльності, бажання підвищити рівень професійної
майстерності, зробити навчання учнів цікавим. Інтерес до педагогічної
творчості має вибірковий характер. Знання з цієї проблеми не досить повні,
творчі педагогічні вміння виявляються лише частково. Педагоги менш
самостійні у прийнятті власних рішень, їм часто бракує досвіду творчої
діяльності.
Низький рівень. Для вчителів цієї групи характерний нестійкий інтерес до
педагогічної творчості, який виникає внаслідок періодичного стимулювання з
боку адміністрації школи. Педагогічна діяльність практично не містить
елементів новизни, творчого підходу, що обумовлено, головним чином,
поверховими знаннями з проблеми педагогічної творчості, слаборозвиненими
творчими здібностями, майже не сформованими творчими вміннями. В таких
учителів репродуктивне мислення переважає над творчим, спостерігається
низький рівень інтелектуального розвитку, уяви, педагогічного мислення та
інтуїції.
Варто наголосити: якщо рівень підготовки педагогів низький, то перед
початком науково-дослідницької роботи колективу необхідно попрацювати над
тим, щоб вийти на вищий рівень підготовки (провести семінари, тренінги,
педагогічні читання, майстер-класи, спрямовані на підвищення рівня
підготовки до творчої науково-дослідницької діяльності) і лише після цього
починати роботу.
Провідну роль в організації колективного дослідження відіграє
організатор.
Основними завданнями організатора колективної наукової роботи в
освітньому закладі має бути: освоєння попередньо методології та методики
наукової роботи; навчання технології проведення наукового дослідження
педагогічних працівників, залучених до науково-дослідної роботи; формування
колективу педагогів-дослідників; планування всього комплексу наукових
досліджень; допомога в плануванні індивідуальних досліджень кожного
учасника наукового колективу; забезпечення контролю за виконанням усіх
планів; планування й організація впровадження отриманих результатів у
діяльність навчального закладу.
Педагог-організатор науково-дослідної роботи має також координувати
підготовку педагогів-дослідників до здійснення наукового дослідження.
Підготовка педагогів передбачає вироблення ряду вмінь і навичок, які
дозволять якісно проводити та забезпечувати наукову діяльність:
 педагогам-дослідникам необхідно виробити внутрішню установку на
поступове освоєння сходинок професійної майстерності, на своєрідний ріст у
сфері наукового дослідження;
 усвідомлення (рефлексія) власних дій;
 освоєння методології дослідно-пошукової роботи, а як наслідок —
перетворення теоретико-методологічних знань у систему науково-дослідної
роботи;

251
  визначення мети наукової роботи;
 визначення чіткого напрямку роботи, конкретної мети і послідовне її
досягнення;
 зосередження лише на тій проблемі, якою займається колектив
дослідників, а всі інші («побічні») використовувати лише тією мірою і на тому
рівні, на якому вони описані в сучасній науковій літературі;
 попереднє ознайомлення з літературою з проблеми дослідження;
 засвоєння наукової термінології, чітка побудова термінологічного
апарату дослідження;
 щоденний опис результатів дослідження в робочому щоденнику;
 оформлення результатів дослідження як наукового звіту, доповіді,
реферату, статті, книги тощо.
Організатор дослідження повинен підготувати колектив до виникнення у
ході роботи наступних труднощів і проблем:
 Недостатня поінформованість педагогів стосовно організації та
проведення науково-дослідної діяльності. Науково-дослідна робота має чітку
послідовність, мету, актуальність та проблематику, дотримання і відповідність
яким зумовлює напрям дослідження. Відхилення від обраної проблематики,
вихід за межі окресленої теми, розгалуження у процесі дослідження може
спричинити цілу низку проблем.
 Відсутність у системі освіти єдиного погляду на пошукову діяльність
як на мету та результат формування професійної компетентності педагога. Ця
проблема є типовою саме для колективного дослідження, оскільки наявність
великої кількості поглядів на досліджувану проблему може спричинити
труднощі у виробленні єдиного шляху здійснення дослідження.
 Низький рівень наукового керівництва, науково-методичного
забезпечення творчих пошуків. Вирішення цієї проблеми лежить у компетенції
організатора дослідження, який попередньо має продумати та визначити
безпосередній супровід науково-дослідної роботи.
 Відсутність системи матеріального стимулювання пошукової
діяльності як закладів освіти, так і окремих її учасників.
Важливе завдання, яке стоїть перед керівником колективу педагогів-
дослідників, − вибір стратегії організації дослідно-експериментальної роботи.
Найпоширенішими стратегіями дослідно-експериментальної роботи є
стратегія локальних змін:
- введення окремих інновацій;
- підвищення ефективності окремих ділянок діяльності навчального
закладу.
Стратегія модульних змін: упровадження окремих комплексів
нововведень.
Стратегія системних змін: повна реконструкція навчального процесу,
яка вимагає перегляду всієї діяльності і взаємозв’язку всіх ділянок роботи.
Організатор колективноїнауково-дослідноїроботи в науковому

252
дослідженні має дотримуватися обраної стратегії ташляхів її
реалізації,ознайомити з цією стратегією всіх учасників дослідження, а
такожзабезпечувати координацію всієї роботи та зв’язок з ученими, які
здійснюютьнауковий супровіддослідницької роботи.
Колективні дослідження характеризуються тим, що мають єдину
провідну ідею та гіпотезу, загальну теоретичну платформу, єдині принципові
підходи до методики дослідження та інтерпретації результатів. Вони
здійснюються підготовленим колективом дослідників, яким відоміне лише
особливості, а й умови проведення науково-дослідної роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Грищенко І.М. Основи наукових досліджень: навч. посібник /

І.М.Грищенко, О.М.Грищенко, В.О.Борисенко; Київський національний
торговельно-економічний ун-т. - К.: КНТЕУ, 2001. - 185 с.
2. Магістерська робота у педагогічному вузі: посібник[для студентів-
магістрантів] / А.Д.Бондар, Б.С.Кобзар, О.І.Безлюдний, Л.Є.Ковальов,
Ю.М.Краснобокий. - К.: Наук. світ, 2008. - 117 с.
3. Макагон К.В. Формування готовності педагога до пошукової діяльності
/ К.В.Макагон // Директор школи. - 1998. - № 34. - С. 7-11.
4. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-
дослідницької діяльності: підручник / В.Швейко, Н.Кушнаренко. - 3-тє вид.,
стер. - К.: Знання-Прес, 2003. - 295 с.

Дмитрук Людмила Арсентіївна,

заступник директора Рівненського
спеціального дошкільного дитячого будинку

ОРГАНІЗАЦІЯ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ СПЕЦІАЛІСТІВ ІЗ

ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ СЕНСОРНОЇ КІМНАТИ ДЛЯ
КОРЕКЦІЇ ВАД РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
(ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДОСВІДУ РОБОТИ)

Основою загального розумового розвитку дитини є сенсорний розвиток.

Адже пізнання починається із сприймання предметів і явищ, а далі формується на
основі образів сприймання, стає результатом їх перетворення. Як зауважував
О.Запорожець, певні системи, тобто закономірно побудовані ряди форм, кольорів,
величин та інших якостей речей, отримують певне мовне позначення. Оволодіваючи
цими системами, індивід отримує своєрідний набір еталонів, з якими він може
зіставити будь-яку сприйняту річ, охарактеризувати її, знайти їй місце серед інших.
Чуттєве пізнання має особливо важливе значення у дошкільному дитинстві,
оскільки цей період найсприятливіший для формування і вдосконалення діяльності
органів чуття, нагромадження уявлень про світ. Це налаштовує на серйозну увагу до
сенсорного розвитку дитини у дошкільний період.

253
 Сенсорний (лат.sensohus— орган чуттів) розвиток дитини — розвиток її
відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивості предметів (форму, колір,
розмір, положення у просторі тощо).
Сенсорний розвиток необхідний людині для оволодіння будь-якою практичною
діяльністю. Він не втрачає значення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у
житті дорослої людини, відбувається на основі функціонування системи
аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв'язок зі світом, сприяє життєвій
активності людини. Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке
прискорює накопичення нових чуттєвих даних, сприяє їх включенню до раніше
створеної системи знань і досвіду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим
більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання. Якщо в дитини належно
розвинуті мислительні механізми, то вона виявляє неабияку здатність шукати,
знаходити, фіксувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість інформації
про світ і себе. Формування, спрямування і коригування цих умінь окреслює
проблематику сенсорного виховання.
Сенсорне виховання — система педагогічних впливів, спрямованих на
формування способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань.
Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна:
9/10 усього їхнього розумового багажу — результати діяльності органів чуття. До
головних завдань сенсорного виховання належать:
формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;
формування системи сенсорних еталонів;
розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній
дальності.
Немає такої педагогічної системи, яка б ігнорувала роль сенсорного виховання.
Наприклад, М. Монтессорі вбачала у сенсорному вихованні неабиякі можливості щодо
підготовки дитини до повноцінного життя у природному і соціальному
середовищах. Формування повноцінної особистості, на її погляд, неможливе без
належного розвитку органів чуття, оскільки чуттєве сприймання є основою
розумового і морального буття. Це означає, що розвинуті органи чуття є передумовою
інтелекту й вихованості особистості. Тому система сенсорного виховання має бути
спрямована на формування сенсорної культури — культури сприйняття
зовнішнього світу. Дитина, яка оволоділа сенсорною культурою, не тільки
звертатиме увагу, виокремлюватиме якості предметів і явищ навколишнього світу,
а й самостійно набуватиме знань, відкриватиме свій внутрішній світ, що значно
важливіше для неї, ніж готові повідомлення дорослих.
У процесі сенсорного виховання важливо організувати, за словами М. Монтессорі,
педагогічне «підготовче середовище», яке є передумовою реалізації дитиною
можливостей власного розвитку через самостійну діяльність. Одним із головних
чинників цього середовища є дидактичний матеріал. Розроблений М. Монтессорі
дидактичний матеріал зорієнтований на розвиток окремих сфер відчуттів,
вироблення уміння слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу тощо. Він
зосереджує дитячу увагу на певній ізольованій властивості предмета (об'ємі — циліндри,
куби і призми; довжині — поділені на дециметри палиці; кольорах — шматочки
шовку; шумах — циліндричні коробочки з різним умістом тощо). Цей матеріал не

254
лише розвиває органи чуття дитини, а й спонукає до розумової дії, вчить розрізняти,
впорядковувати враження, забезпечує дитині змогу повторити посильні для її віку
вправи. Такі вправи з дидактичним матеріалом сприяють самовихованню, оскільки
передбачають контроль можливих помилок. Вправляючись, дитина швидко починає
помічати свої помилки, а намагаючись їх виправити, досягає правильного вирішення
поставленого завдання, вчиться надалі уникати неправильних рішень і дій. Під час
такої роботи дитина виховує в собі чіткість, акуратність і цілеспрямованість.
Систему сенсорного виховання М. Монтессорі високо оцінила С. Русова, яка
також вважала розвиток органів чуття першим кроком до самостійної свідомості
дитини, доводила необхідність «якнайраніше давати раціональний розвиток
чуттям». Це слід робити «постійно, щодня потроху, одночасно стежачи за усіма
чуттями, бо вони разом виявляються і не працюють нарізно, поодинці».
Сучасна система сенсорного виховання створена на основі наукових даних про
психологічний і фізіологічний розвиток дитини. У дошкільному віці інтенсивно
розвиваються всі органи чуття. Особливо сприятливий ранній вік дитини, коли
ознайомлення з якостями предметів є вирішальним у розумовому розвитку
(М.Щелованов). Цей період називають «золотою порою» сенсорного виховання. А
обмеження зовнішніх вражень породжує у дитини відчуття «сенсорного голоду»,
уповільнює її розумовий розвиток.
Протягом дошкільного дитинства сенсорна культура формується у взаємозв'язку з
розвитком мовлення і мислення, оскільки сприймання живить мислення чуттєвим
матеріалом, а мислення сприяє розвитку сприймання, збагачує його. Відчуття і
сприймання не є пасивними процесами. Вони розгортаються як особливі дії
аналізаторів, спрямовані на обстеження предмета, його якостей і властивостей.
Протягом дошкільного дитинства сенсорні процеси виокремлюються у самостійні
довільні дії, на основі яких формуються способи спостереження, розглядання, пошуку.
Сенсорний розвиток є процесом засвоєння соціального досвіду, оволодіння
системою відповідних еталонів.
Сенсорні еталони — зразки якостей предметів, створені людством у
процесі суспільно-історичного розвитку.
Еталонами кольору є сім кольорів спектра та їх відтінки; еталонами форми
— геометричні фігури; величини — метрична система мір та ін. Засвоєння
сенсорних еталонів не обмежується дошкільним віком, а є досить складним і тривалим
процесом.
Психологи виокремлюють такі періоди засвоєння еталонів у дошкільному
віці:
1) передеталонний період (від народження до початку 3-го року
життя); дитина відображає окремі особливості предметів, здебільшого суттєві,
важливі для безпосереднього використання;
2) період предметних еталонів (до 5-ти років); образи якостей предметів
дитина зіставляє з певними предметами;
3) набуття якостями предметів еталонного значення (від 5-ти років і
далі); дитина співвідносить якості предметів із загальноприйнятими еталонами:
вода холодна, стільниця прямокутна, електролампочка скляна тощо.

255
 Розвиток сприймання відбувається в процесі різноманітної діяльності,
кожен вид якої має свої основи і забезпечує ефективну динаміку певних сенсорних
процесів.
Сучасна педагогічна наука на основі даних психології і педагогіки
окреслює зміст сенсорного виховання, яке має здійснюватися за принципом
формування, збагачення і поглиблення орієнтування дітей (починаючи з
раннього віку) у навколишньому світі. Ознайомлення з кольором, формою,
розміром предметів повинно відбуватися одночасно з удосконаленням
звукового аналізу мови, формуванням музичного слуху, розвитком м'язово-
суглобової чутливості та ін. Ці вміння є важливими для музичної,
образотворчої, трудової діяльності, мовленнєвого спілкування.
Опанування дитиною сенсорних дій поєднується з різноманітною
діяльністю, що забезпечує життєву придатність сенсорних знань і вмінь. Сенсорне
виховання передбачає і спеціальну роботу щодо ознайомлення дітей із сенсорними
еталонами, спеціальними способами зіставлення якостей предметів із
засвоєними зразками, тобтоіз способами обстеження предметів.
Для виокремлення певних груп якостей потрібні як прості дії (дотик,
погладжування — для визначення гладкості поверхні), так і складніші системи
обстежувальних (перцептивних) дій, якою є, наприклад, система виявлення
звукового складу слова. Все це і становить зміст сенсорного виховання.
На кожному етапі дошкільного дитинства завдання і зміст сенсорного
виховання конкретизують його загальну мету. Останні наукові дані свідчать про
можливості формування у дітей протягом перших років життя тонких
диференціювань предметів різних форм, розмірів, кольорів та їх відтінків.
Починаючи з семи тижнів, дитина стежить за предметами, що переміщуються,
розрізняє кольори. Тримісячні діти розрізняють об'ємні форми (прямокутна
призма, куб, куля та ін.). Тому сенсорне виховання слід починати якомога
раніше, щоб використати природні можливості дитини.
За стихійного засвоєння сенсорного досвіду в дитини можуть скластися
хибні уявлення про якості предметів, і процес їх засвоєння штучно затягнеться у
часі. Тому сенсорне виховання повинно послуговуватися методом навчання.
Дитині складно дається пізнання просторових відношень. Нелегким є
формування уявлень про час, який діти сприймають не конкретним аналізатором,
а шляхом чергування явищ життя, що постійно повторюються: день змінюється
вечором, заняття — прогулянкою, а прогулянка — обідом тощо. У формуванні
часових уявлень важливо досягти розуміння часової послідовності й тривалості.
Для цього слід спрямовувати пізнання дитини від розуміння короткого проміжку
часу до усвідомлення частин доби, від правильного розуміння понять «учора»,
«сьогодні», «завтра» до засвоєння послідовності днів тижня, пір року та ін.
Важливим є і розвиток слухового сприймання. Вже наприкінці 2-го року
життя дитина має розвинений фонематичний слух, а в дошкільному віці
оволодіває здатністю до звукового аналізу слів. Для розвитку тактильної, нюхової
та смакової чутливості у процесі сенсорного виховання вдаються до
спеціальних вправ на порівняння, а також використовують досвід

256
повсякденного життя дітей. Важливо вміло включати завдання сенсорного
виховання у діяльність дітей.
Процес сенсорного виховання у дошкільному віці поділяють на такі
етапи:
1) підготовчий етап (перші три роки життя). На першому році життя
головний зміст сенсорного виховання полягає у забезпеченні дитині
різноманітних зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів слід допомогти
пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета. Поступово для
дитини ці якості набувають певного значення (маленьке береться однією рукою,
велике – двома).
На другому і третьому роках життя дитину необхідно ознайомити з
властивостями предметів: формами, кольорами, розмірами та ін. Дії з предметами слід
організовувати так, щоб для досягнення результату доводилося зіставляти
предмети за формою, розміром, установлювати їх схожість або відмінність.
Виконуючи продуктивні дії, дитина на 3-му році життя вже знає, що форма,
розмір, колір — постійні ознаки предметів, як користуватися цими предметами;
2) систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури. Після трьох років
слід переходити до систематичного ознайомлення із сенсорними еталонами та
способами їх використання. У сприйманні кольору сенсорними еталонами є
хроматичні (забарвлені) кольори спектра (червоний, оранжевий, жовтий, зелений,
блакитний, синій, фіолетовий) та ахроматичні (білий, чорний). Спочатку слід
формувати уявлення про білий і чорний, далі про хроматичні кольори (із блакитним
знайомлять трохи пізніше). Діти повинні засвоїти також і відтінки кольорів.
Ознайомлення з еталонами форми (геометричними фігурами) у сенсорному
вихованні відрізняється від їх вивчення у процесі формування елементарних
математичних уявлень. Його метою є пізнавання відповідної форми, називання і
вміння діяти з нею, а не аналізувати її.
Еталонами величини є умовні мірки. У процесі сенсорного виховання, на відміну
від математичної підготовки, можна не використовувати метричну систему, а
встановлювати розміри предмета залежно від місця, яке він займає в ряду
однорідних (великий, маленький, найбільший).
Уявлення про розмір ускладнюються у процесі переходу від порівняння двох -
трьох предметів до багатьох, що утворюють ряд величин, які зменшуються або
збільшуються. Пізніше дітей ознайомлюють із відтінками кольору, варіантами
геометричних фігур, відношеннями за розміром, що виникають між елементами ряду,
який складається з більшої кількості предметів. Одночасно їм розкривають способи
обстеження предметів: групування за кольором і формою на основі зразків-
еталонів, послідовний огляд і опис форми, виконання дій окоміру. І, нарешті,
слід розвивати аналітичне сприймання — вміння орієнтуватись у поєднанні
кольорів, виділяти окремі виміри величин, розрізняти форму предметів.
Більшість дослідників вважає недоцільним відокремлення до трьох років
продуктивної діяльності дітей, дидактичних ігор і вправ із сенсорного виховання.
Пізніше продуктивна діяльність ускладнюється, навчання її набуває планомірності і
систематичності. Сенсорне виховання у цей період відокремлюється і
реалізовується під час організованих дидактичних ігор і вправ.

257
 Сучасні програми навчання і виховання дітей у дошкільних закладах, як правило,
не містять розділу «Сенсорне виховання». Завдання його реалізуються в інших
розділах, у яких ідеться про мовленнєвий розвиток дітей, ознайомлення їх з
нинішнім світом, розвиток продуктивних видів діяльності. Щоб подолати емоційні
проблеми і труднощі вольового самоконтролю, які є відчутною проблемою
сьогодення для дітей і підлітків, – використовується спеціальна сенсорна
кімната. Сенсорні кімнати були розроблені в Голландії наприкінці 70 -х років, де
зародилася ідея штучної стимуляції сенсорного сприйняттям. Сенсорні кімнати
використовувалися реабілітологами і соціальними працівниками для роботи з
найбільш важким контингентом хворих психоневрологічного профілю і грубим
зниженням інтелекту. На початку 80-х років, крім Голландії, найактивнішим
користувачем сенсорних кімнат стала Великобританія. Розширилося коло
пацієнтів: кімнати стали активно використовуватися при лікуванні пацієнтів із
девіантною поведінкою, дітей із різними психічними відхиленнями і т.д.
Переваги об'єднання навчання психом'язевої саморегуляції з умовами сенсорної
кімнати можна визначити тим, що сенсорна кімната своєю ізольованістю,
незвичайністю обстановки створює відповідний настрій релаксації, виходу зі
стресових стимулів зовнішнього світу; використання спеціальних матів,
подушок і сухого басейну дозволяють значно легше, ніж крісла або кушетки,
створити положення тіла, зручне для навчання довільної релаксації; оптичні
ефекти сенсорної кімнати дозволяють переключати увагу дітей, які навчаються;
світло-звуко-тактильна стимуляція в сенсорній кімнаті легко може бути
асоційована з природними релаксаційними об'єктами, що підсилює глибину
релаксації. Заняття в умовах сенсорної кімнати сприяють зниженню гніву.
Позитивні емоції є могутнім антистресовим фактором. Вважається, що періоди
емоційної напруги в людини навіть у найважчих ситуаціях, якщо вони
завершуються періодами активного відпочинку, розслабленням, супроводжуються
позитивними емоційними відчуттями. Коли дитина слухає, наприклад,
особливо підібрану музику і згадує які-небудь приємні події, отримані до цього
важкі емоції травматичної події стираються з пам'яті.
Сенсорна кімната є важливим інструментом для розширення і розвитку
світогляду, сенсорного і пізнавального розвитку, проведення психологічних
консультацій. Обстановка сенсорної кімнати сприяє нормалізації психічного
стану в здорових і хворих людей. Устаткування сенсорної кімнати можна
розділити на два функціональні блоки:
Релаксаційний – у нього входять м'які покриття, пуфики і подушечки, сухий
басейн, прилади, що створюють розсіяння світла, мобайли (підвішені рухливі
конструкції, іграшки), установка для аромотерапії і підбір музичних творів для
релаксації. Дитина, лежачи в басейні або на м'яких формах, може прийняти
комфортну позу і розслабитися.
Активаційний – у нього входять всі прилади зі світлооптичними і
звуковими ефектами, сенсорні панелі для рук і ніг, масажні м'ячики. Додатково
можна в нього включити сухий басейн. Яскраві світлооптичні ефекти
залучають, стимулюють і підтримують увагу, створюють радісну атмосферу

258
свята. Застосування приладів цього блоку сенсорної кімнати спрямовано на
стимуляцію дослідницького інтересу і рухової активності.
Сенсорна кімната – це організоване особливим чином навколишнє
середовище, що складається з безлічі різного роду стимуляторів, що впливають на
органи зору, нюху, дотику і вестибулярні рецептори. У сенсорній кімнаті за
допомогою різних елементів створюється відчуття комфорту і безпеки. Це
сприяє швидкому встановленню теплого контакту між педагогом і дитиною.
Спокійна колірна гама обстановки, м'яке світло, приємні аромати, тиха ніжна музика –
усе це створює відчуття спокою, умиротворення. Створені умови не тільки дають
приємні відчуття, але і застосовуються для терапії. Не даремно сенсорну кімнату
називають «кімната - лікар».
Перебування в сенсорній кімнаті сприяє поліпшенню емоційного стану;
зниженню занепокоєння й агресивності; зняттю нервового порушення і тривожності;
нормалізації сну; активізації мозкової діяльності; прискоренню відновлювальних
процесів після захворювань. Відсутність небезпечних предметів, «м'яка» підлога і стіни
дають дитині відчуття безпеки при пересуванні, навички спілкування і
самообслуговування, сприяють розвиткові рухових і психічних навичок. В умовах
цієїкімнати можна знімати страхи, невротичні стани, проводити корекцію поведінки. Сенсорна
кімната використовується як додатковий інструмент терапії і підвищує ефективність
будь-яких заходів, спрямованих на поліпшення психічного і фізичного здоров'я
дитини.
Наша сенсорна кімната використовується для релаксації дітей з
невротичнимипсихосоматичними розладами, а також для стимуляції різних функцій
організму (слуху, зору, дотику, нюху, рухових функцій, мовлення) у дітей із
затримкою психічного розвитку та загальним недорозвитком мовлення, для
проведення корекційних занять із дітьми, що мають різні сенсомоторні порушення,
корекції ігрової діяльності, психічних процесів та інше.
При роботі з гіперзбудливими дітьми необхідно знизити навантаження на
сенсорику, виключити елементи активної стимуляції.
При роботі з тривожними дітьми потрібно виключити різкі переходи від одного стимулу
доіншого. За допомогою очей ми одержуємо до 90 відсотків інформації. Крім цього,
«красива їжа для очей» – кращий засіб для зняття нервової і м'язевої напруги.
Для роботи в сенсорній кімнаті використовуються методики світло-, кольоро-, звуко-,
казко- і аромотерапії для впливу на стан пацієнта через відповідні органи почуттів.
Нетрадиційні корекційні методики, які можна використовувати при роботі в
сенсорній кімнаті, дають можливість зробити корекційно-реабілітаційний процес не лише
якісним та продуктивним, а й цікавим для дітей, які сприймають заняття як гру та із
задоволенням беруть участь у корекційних вправах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Богініч О. Особливості організації рухової діяльності дітей з проблемами

фізичного розвитку / О. Богініч // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство:
науково-методичний збірник / ред. кол. Н.Софій, І.Єрмаков [та ін.]. – К.: Контекст, 2000. –
336 с.

259
 2. Ілляшенко Т. Затримка психічного розвитку у дітей: причини виникнення та
корекція / Т.Ілляшенко // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-
методичний збірник / ред. кол. Н.Софій, І.Єрмаков [та ін.]. – К.: Контекст, 2000. – 336 с.
3. Сенсорное воспитание в детском саду / ред. Н.Н. Поддьякова, В.Н. Аванесовой.
– М.: Просвещение, 1997. – 212 с.
4. Литвяк Е. Что же это такое – воспитание по Монтессори? // Е. Литвяк. –
Первое сентября. – 2000. – №74.

260
Відділення 7. Початкова освіта.

Координатор секції: Салтишева Вікторія Михайлівна, завідувач кабінету

початкової освіти, старший викладач кафедри корекційної освіти Рівненського
обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тема.Інноваційні підходи до організації методичної роботи з учителями

початкових класів.

Салтишева Вікторія Михайлівна,

завідувач кабінету початкової освіти,
старший викладач кафедри корекційної
освітиРівненського обласного
інститутупіслядипломної педагогічної
освіти

ОРГАНІЗАЦІЯ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ З УЧИТЕЛЯМИ

ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ В УМОВАХ ЗМІНИ ДЕРЖАВНИХ
СТАНДАРТІВ
(ЗАСІДАННЯ «КРУГЛОГО СТОЛУ»)

Мета:
- виробити спільну думку про пріоритетну діяльність методистів в умовах
зміни освітніх стандартів;
- окреслити напрямки роботи методиста у вигляді змістовних блоків
діяльності;
- розробити рекомендовану тематику методичних заходів для реалізації
завдань кожного блоку діяльності;
- розробити рекомендовану тематику традиційних форм роботи в умовах
зміни освітніх стандартів.
Понятійний апарат
Державний стандарт — рамковий документ, що визначає особливості
змісту та результатів навчання.
Професійна компетентність вчителя — обізнаність і авторитетність
педагога, властивість особистості, яка дозволяє продуктивно розв’язувати
навчально-виховні завдання, розраховані на формування іншої людини.
Метапредмети — предмети нового типу, в основі яких лежить діяльнісно-
мислительний тип інтегрування навчального матеріалу, принципи
рефлексивного ставлення до базових понять мислення — «знання», «знак»,
«проблема», «задача»…
Сіткова методична служба — цифрові освітні ресурси, розміщені у
мережі Інтернет, що дають можливість підвищити професійний рівень учителя.
Проблемна група — група, у яку входять вчителі, які цікавляться
вирішенням однієї проблеми. Заняття проводяться у формі дебатів, рольової
гри, прес-конференції, публічної дискусії тощо.

261
 Вступна промова
Запорукою професійного успіху вчителя початкових класів на сьогодні не
можуть служити знання, отримані один раз на життя. Досягнення нової якості
освіти неможливе без підвищення рівня його професійної компетентності.
Важливого значення набуває здатність учителя орієнтуватися у величезному
інформаційному полі, вміння самостійно знаходити рішення і успішно їх
реалізовувати.
Запитання:
Назвіть пріоритетні напрямки діяльності методистів і питань
початкової школи в умовах зміни освітніх стандартів.
Обговорення — 10 хвилин.
Результати обговорення:
Пріоритетні напрямки діяльності методистів:
у діяльнісно-прогностичній роботі:
- діагностика інформаційних потреб педагогів;
- діагностика рівня педагогічного професіоналізму вчителя;
- створення банку даних із питань теоретичних основ і результатів творчої
діяльності педагогів щодо змісту і методів освіти на базі всіх відомих носіїв
інформації;
- створення проблемно-орієнтованих баз даних із актуальних питань
розвитку початкової освіти;
у змісті освіти:
- методичне забезпечення засвоєння базового державного стандарту
початкової школи;
- надання допомоги керівникам методичних об’єднань шкіл, заступникам
директорів із питань початкового навчання;
- дидактичне і методичне забезпечення нового змісту освітив
інноваційній, експериментальній діяльності:
- експертиза інновацій, організація наукового кураторства
експериментальною роботою;
- організація методичної роботи з педагогічними кадрами інноваційних
закладів.
Запитання:
Які вимоги ставляться до роботи методиста з питань початкового
навчання на сучасному етапі?
Обговорення (10 хвилин).
Результат обговорення:
У зв’язку з пріоритетними завданнями, випливають вимоги до методиста
відділу освіти, який повинен уміти:
- будувати структуру інформаційних повідомлень,представляти
інформацію в усній, писемній і наочній формі на паперових та електронних
носіях;

262
 - володіти навичками розробки методичних рекомендацій, посібників,
аналізу і узагальнення навчально-методичного матеріалу;
- володіти навичками узагальнення педагогічної діяльності;
- володіти методичними прийомами інформаційно-пропагандистської
діяльності.
Вступна промова перед запитанням:
Зміни, що відбуваються у сучасному суспільстві, у системі освіти,
проблеми функціонування та розвитку освіти вимагають оновлення структури,
змісту, форм методичної роботи із забезпечення неперервного підвищення
професійного рівня вчителів.
Завдання:
Назвіть змістовні блоки у діяльності сучасного методиста з питань
початкової освіти та окресліть рекомендовану тематику для кожного з
цих блоків.
Обговорення (15 хвилин).
Результат обговорення:
Основні змістовні блоки у діяльності методиста:
Блок «Професіоналізм, інновації, творчість, успіх — основа розвитку
потенціалу вчителя початкових класів»:
Внутрішньошкільна модель розвитку потенціалу вчителя.
Компетентнісний підхід в освіті — основа майстерності вчителя.
Професійна компетентність нового вчителя і формування базових
компетентностей учнів:
- інформаційної(вміння шукати, аналізувати, перетворювати,
використовувати інформацію для вирішення проблем);
- комунікативної(уміння ефективно співпрацювати з іншими людьми);
- самоорганізації (уміння ставити мету, планувати, відповідально ставитися
до власного здоров’я, повноцінно використовувати особистісні ресурси).
Блок «Новий учитель і нові державні стандарти»:
Нові державні стандарти: структура, зміст, навчально-методичне
забезпечення.
Яке значення має стандарт початкової школи для вчителя-предметника?
Вплив нових освітніх стандартів початкової школи на зміст основних
дисциплін.
Нові стандарти: формування універсальних навчальних дій і майстерність
учителя.
Новий вчитель і нові вимоги до засвоєння основної освітньої програми:
особистісні, предметні, метапредметні. Шляхи вирішення проблем.
Блок «Новий учитель і ефективний навчально-виховний процес»:
Діяльнісний підхід — основа навчально-виховного процесу.
Метапредметний підхід як ядро української освіти.
Система формування і розвитку метапредметних умінь учнів засобами
дослідницької діяльності.
Формування універсальних навчальних дій:пошуки, проблеми,
перспективи.

263
 Формування навичок дослідницької діяльності за допомогою мережевих
проектів.
Розвиток креативних здібностей учнів на уроках.
Підвищення навчальної мотивації школярів: як залучити батьківський
ресурс?
Стратегія засвоєння знань і отримання досвіду вирішення життєво
важливих завдань.
Нові технології і методики здоров’язберігаючого навчання, що
забезпечують формування зацікавленого ставлення учнів до власного здоров’я.
Нові підходи до вивчення шкільних дисциплін із використанням
здоров’язберігаючих технологій.
Досвід формування здорового способу життя всіх учасників освітнього
процесу.
Пошук шляхів формування української ідентичності школярів.
Школа як простір людяності і людина як вища цінність у цьому
просторі.
Чому школярі рідко переживають на уроках відчуття успіху?
Сім’я і школа: конструктивний діалог.
Блок «Новій школі – новий керівник»:
Яким повинен бути заступник директора з початкового навчання?
Управління педагогічним колективом: як проектувати процес підвищення
кваліфікації і самоосвіту вчителів?
Роль заступника в створенні умов для розвитку професійної
компетентності та розвитку творчої активності учителя початкових класів.
Шляхи підвищення конкурентоздатності кваліфікованого педагога.
Організація внутрішньошкільного навчання педагогічних працівників.
Проблеми впровадження моделей безперервної професійної освіти, що
забезпечують можливість формування індивідуальної освітньої траєкторії для
подальшого професійного, кар’єрного і особистісного росту.
Роль заступника директора з питань початкової освіти в умовах
упровадження нових державних стандартів.
Які умови повинен створити сучасний заступник директора для
виявлення і навчання обдарованих дітей?
Нова школа – новий учитель – нові методы атестації педагогічних кадрів:
роль заступника директора у реалізації інноваційних процесів.
Удосконалення управлінських технологій із формування здорового
способу життя всіх учасників навчального процесу.
Запитання: Які форми методичної роботи необхідно проводити у
період зміни освітніх стандартів?
Обговорення (10 хвилин).
Пропозиції учасників круглого столу:
1. Методична підтримка з підвищення рівня готовності вчителів до ДПА.
Механізм підготовки:
а) аналіз результатів ДПА за попередній рік. Розміщення результатів у
збірниках, аналіз результатів на інформаційних сайтах, аналіз типових

264
помилок ДПА, допущених учнями. Виявлення проблем у викладанні предметів:
невідповідність річної оцінки і ДПА, недостатнє вміння користуватися тестами,
недостатній рівень психологічної готовності, неефективні технології підготовки
учнів;
б) розробка плану заходів, вирішення виявлених проблем. Наприклад, при
невідповідності оцінювання — робота з критеріями, тренінг оцінювання робіт,
методичні рекомендації«Методика оцінювання завдань ДПА», майстер-клас
«Майстерня оцінки».
2. Створення мережевої методичної служби, що дає можливість уникнути
часових та просторових обмежень. Щоб здійснювати підтримку педагогів, їх
супровід методист повинен володіти відповідними компетентностями. Важливу
роль відіграє процес створення сайтів, що мають інформаційну, організаційну,
методичну, консультативну функції. Розміщення на сайті новин, корисних
посилань, оголошень про олімпіади, їх результати, конкурси, підсумкові
аналітичні звіти.
Завдання методистів — вивчити ресурси глобальної мережі і
використовувати їх для організації професійного розвитку вчителів.
4. Актуальним залишається такий вид роботи як майстер-класи.
Пропонуємо таку тематику майстер-класів:
Розвиток загальнонавчальних умінь і навичок учнів в умовах особистісно
орієнтованого навчання.
ІКТ у професійній діяльності вчителя початкових класів.
Співпраця вчителя початкових класів і логопеда у формуванні навичок
орфографічного письма.
Дитячі об’єднання: теорія і методика діяльності.
Діагностика, прогноз, профілактика і усунення проблем у навчанні учнів
початкових класів.
Система роботи з підготовки учнів до ДПА.
Створення ефективної структури поширення досвіду переможців
конкурсу «Учитель року».
5. Створення проектних груп учителів для вирішення проблемних питань
викладання у початковій школі.
Технологія підготовки проектної групи:
Виявити учасників групи “прориву”: вчителі, що впроваджують інновації
і здатні їх поширити.
Для цього у школах району здійснити:
- діагностику успішності вчителя;
- діагностику професійної готовності вчителя до застосування інновацій;
- діагностику пізнавальних потреб учителів.
На основі цього вибрати тематику педагогічного проекту.
Зразок проектних запитань для вчителів:
Чому діти не хочуть читати?
Як навчити дитину перевіряти себе?
Читати чи дивитися телевізор: що краще?

265
 6. Форми поширення педагогічного досвіду.
Фестиваль “Симфонія уроку” (коли вчителю цікаво вчити, а дітям
вчитися)(ж. “Методист”№4, 2009 рік).
Асоціація педагогів-переможців та лауреатів конкурсу “Учитель року”
Зимова школа (налагодження професійних стосунківіз учителями інших
шкіл, міст, областей, країн) (ж. Методист №4, 2009 рік).
7. Методична підтримка молодих учителів (школа молодого вчителя, 3
роки).
Перший рік:психологічна підтримка молодого вчителя, анкетування
проблем, екскурсія по кабінетах учителів-майстрів, засідання “Сучасний урок
як необхідна умова якості освіти, вимоги до сучасного уроку”, відвідування
уроків у рамках відкритих заходів(“Учитель року”), відвідування уроків
учителів-стажистів, дискусія ”Фактори впливу на якість освіти”, анкетування
“Аналіз роботи першого року школи”.
Другий рік: ознайомлення з документами: про перевірку щоденників, про
перевірку зошитів, журналів, моделювання системи виховної роботи вчителем,
методи вивчення особистості школяра, досвід роботи з батьками(план
характеристики класу, тематика батьківських зборів). Бесіди з батьками,
дискусія «Важка ситуація на уроці: способи вирішення». Засідання «круглого
столу» «Педагогічні вміння вчителя і шляхи їх розвитку».
Третій рік: основи теорії розвивального навчання,індивідуалізація та
диференціація навчання, групова робота: ”Діяльність учителя на уроці з
особистісно орієнтованою спрямованістю”, культура педагогічного
спілкування, засідання круглого столу: «Оцінка якості урочної діяльності
вчителя», педагогічний твір «Я як учитель: з позиції минулого, теперішнього і
майбутнього», обговорення творів.
7. Науково- методична діяльність відповідальних за початкове навчання.
1. Лабораторії вчителів-експериментаторів, створення інформаційного
середовища для вчителів, що працюють у режимі експериментального
майданчика.
2. Проблемні групи з тем: зворотний зв’язок на уроках, моніторинг якості
освіти.
3.Педагогічні майстерні (“Ритор”,ж. Методист№1, 2006 р.).
8. Семінари для вчителів початкових класів:
Формування ключових компетентностей школярів — соціальне
замовлення суспільства школі.
Використання ІКТ під час уроків, позаурочний час у початковій школі.
Здоров’язберігаючий підхід у навчально-виховному процесі початкової
школи.
Створення умов для формування освітньої та творчої ініціативи учнів
початкових класів.
ІКТ-компетентність учителя початкової школи в умовах переходу на
стандарти нового покоління.
Професійно-особистісна готовність педагога до реалізації діяльнісного
підходу у навчанні молодших школярів.

266
 Сучасні педагогічні технології в освітньому процесі як засоби розвитку
суб’єктів освітнього процесу.
Моніторинг динаміки сформованості загальнонавчальних умінь —
показник компетенції молодшого школяра.
Оцінка рівня інноваційного потенціалу вчителів початкових класів
(дослідження факторів, що стимулюють і сприяють навчанню, розвитку,
саморозвитку вчителя початкових класів).
Завершальна промова
Від ефективності методичної роботи з учителями початкових класів
залежить якість знань учнів, тому методисти відділів освіти повинні мобільно
реагувати на зміст нових нормативних документів, які змінюються з 2012 року,
на запити самих педагогів та враховувати вимоги сучасного суспільства.
Сучасний методист районного відділу освіти повинен відмовитися від
формалізму і шаблонів у роботі для того, щоб діяльність стала потужним
засобом реальної модернізації системи початкової освіти. У кожному районі чи
місті — свої напрямки творчого пошуку педагогів, свої інноваційні практики.
Тому першочергове завдання методичної служби — успішно реалізовувати
інноваційні програми та стимулювати творчий потенціал учителя початкових
класів. При цьому важливо застосовувати такі форми роботи: дискусійний
клуб, «круглий стіл освітньої політики початкової школи», творчий звіт кращої
школи, ділові ігри, педагогічні дебати, педагогічний ринг, форум, педагогічний
марафон, лабораторія невирішених проблем, творча майстерня.
Лише у результаті вирішення багатьох питань методики та практики буде
вироблена консолідована позиція педагогічної спільноти вчителів початкових
класів району, міста, яка стане ґрунтовним методичним надбанням педагогів. А
методична служба виконає своє основне завдання – бути колективною школою
професійного росту вчителів, «проривом» педагогічної думки.

267
 Ляхович Лариса Хомівна,
методист Володимирецького
районного методичного кабінету

ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ

З УЧИТЕЛЯМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
(ФРАГМЕНТ МАЙСТЕР-КЛАСУ)

Людина, яка пережила хоч раз почуття піднесення, польоту,

прагне пережити його знову і знову
І.С.Кон

Майстер-клас
Тема. Інтерактивні форми та методи роботи з учителями
початкових класів у системі методичної роботи.
Мета: вдосконалення освітньої та практичної підготовки методистів з
початкового навчання, забезпечення їх практичного оволодіння вміннями і
навичками організації методичної роботи з учителями початкових класів у
системі науково-методичної роботи шляхом практичного запозичення
педагогічного досвіду; сприяння розвитку педагогічної творчості методистів,
надання допомоги у подоланні труднощів, що виникають в організації та
використанні інноваційних форм підвищення власного професійного рівня.
Форма проведення: презентація, творча дискусія, моделювання,
відеопоказ.
План проведення
1. Сучасні підходи до організації науково-методичної роботи з
учителями початкових класів.
Сучасна школа в умовах переходу на Європейську модель освіти
потребує вчителя нового типу — такого, що творчо думає, володіє сучасними
методами і технологіями навчання, засобами психолого-педагогічної
діагностики, умінням прогнозувати кінцевий результат. Адже якість освіти —
це показник розвитку суспільства, національної культури, національної
самосвідомості.
На сучасному етапі у педагогічній літературі розглядаються нетрадиційні
форми науково-методичної роботи, які відповідають завданням підвищення
професійної майстерності за умов реформування загальноосвітніх шкіл. Під
такими формами Н.І. Стяглик розуміє відомі в номенклатурі організаційні
форми, котрі набувають особливої актуальності через появу якісно нових
соціальних завдань, а також ті форми, що потребують нестандартної організації
даної роботи для забезпечення оптимального результату при розв'язанні
окреслених завдань.
Умовно нетрадиційні форми науково-методичної роботи поділяються на
дві групи. До першої належать так звані «пульсуючі» форми, які здавна відомі в
педагогіці, але через різні соціальні та інші умови відзначаються не-
регулярністю практичного застосування. До цієї групи форм належать кафедри,

268
дослідно-експериментальні лабораторії, авторські школи, мікрогрупи,
ініціативні групи, лекції-консультації. Друга група нетрадиційних форм
науково-методичної роботи — нестандартні форми, які раніше не
застосовувались і відрізняються оригінальністю їх організації. Ці форми
виникли нещодавно під впливом засобів масової інформації та в результаті
впровадження нових педагогічних ідей. До них належать: «мозковий штурм»,
методичний ринг, методичний фестиваль, педагогічний КВК, педагогічні ігри,
аукціон педагогічних ідей, «круглий стіл», телеміст, гра «Що? Де? Коли?»,
педагогічна вітальня, конкурс педагогічної майстерності, ярмарок-виставка
педагогічних ідей, тижні молодого вчителя, фокус-група, клуб професійного
спілкування, майстер-клас, школа психолого-педагогічної грамотності, творча
вітальня, творчий майданчик, дидактична майстерня, педагогічний лекторій,
дискусійний клуб, стажувальний майданчик, консультативний пункт,
консалтингова служба, інформаційно-методична нарада, опорна школа, курсова
підготовка, клуб професійної майстерності.
При всій різноманітності поглядів щодо форм науково-методичної роботи
вважаю, що розв'язати багатопланові завдання підвищення кваліфікації
педагогічних кадрів можна лише шляхом налагодження органічного зв'язку між
усіма групами форм науково-методичної роботи та отримання права на вільний
вибір тих, що відзначаються гнучкістю і враховують потреби педагогів.
Тому головними завданнями організації методичної роботи з учителями-
класоводами є: розвиток творчого потенціалу вчителя, створення в навчальних
закладах умов для проведення експериментальної, дослідницької роботи та
самоосвітньої діяльності педагогів. Цьому сприяє впровадження саме
інноваційних форм підвищення професійного рівня учителів. Враховуючи
індивідуальні запити педагогів, оновлено зміст традиційних форм підвищення
професійного вдосконалення вчителів – методичного об’єднання, школи
педагогічного досвіду, семінару, – збагативши їх такими методами
педагогічної діяльності, що сприяють самореалізації, самоствердженню,
самовдосконаленню педагогів. Як свідчить власний педагогічний досвід,
активна участь вчителів початкових класів у таких формах, як творча група,
школа педагогічної майстерності, педагогічний клуб, психолого-педагогічний
практикум, акмеологічний практикум, методичний ярмарок, методичний
фестиваль, педагогічні посиденьки тощо орієнтує класоводів на пошук нових
шляхів і засобів розв’язання проблем інтелектуального, морального, духовного,
фізичного здоров’я дитини, постійне оновлення навчальних програм і методик
навчання, засобів впливу на навчально-виховний процес. У рамках
методичного об’єднання як структурного підрозділу внутрішньої системи
управління навчально-виховним процесом використовую нетрадиційні форми
роботи: творчий портрет, звіт на робочому місці, захист моделі конспекту
уроку у вигляді ділової гри, педагогічний ринг між досвідченими та молодими
вчителями з актуальних питань навчально-виховного процесу, аукціон
методичних ідей, розв’язування нестандартних педагогічних ситуацій, виставки
дидактичного матеріалу. Цікавим,із методичної точки зору, є традиційний
фестиваль педагогічної творчості, де апробуються такі форми методичної

269
роботи: бенефіс із теми «Проекти на уроках читання»; презентація авторської
програми «Екологічне виховання молодших школярів»; інтерв’ю з теми «Урок,
якого я чекаю»; діалогічна пара (публічний діалог у межах категорії
«акваріум»; педагогічна гра «Основи економічних знань у 3 класі»; атака думок
«Робота з дитячою книгою в 1 класі»; практичне заняття з метою ознайомлення
із вправами, що розвивають критичне мислення; майстер-клас, презентація,
захист ідей. До всіх форм методичної роботи залучені практичні психологи
шкіл. Усе це дає можливість обмінюватися досвідом, поширювати кращі
педагогічні досягнення, що, безумовно, сприяє розвитку творчості вчителя,
підвищує його професійну майстерність.
Як результат цієї роботи, у початковій школі району активно
впроваджуються такі інноваційні технології навчання: система розвивального
навчання Давидова-Ельконіна, за якою працюють три класи у двох школах;
програму всебічного розвитку дитини «Крок за кроком» апробують
учителі у п’яти навчальних закладах; серед класоводів, хто використовує в
своїй діяльності проектну технологію, слід відзначити вчителів
Володимирецького районного колегіуму, Довговільської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів, Володимирецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
№1; вчителі Володимирецького районного колегіуму використовують
технологію укрупнення дидактичних одиниць та досвід роботи відомої
вчительки Лисенкової С.М., технологіюколективних способів навчання та
гуманно-особистісного навчання Шалви Амонашвілі; технологію розвитку
критичного мислення впроваджують у Великотелковицькій
загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів; науково-педагогічний проект «Росток»
знайшов своє втілення у навчально-виховному процесі Володимирецької
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1. Троє вчителів початкових класів
беруть участь у науково-дослідній та експериментальній роботі різних рівнів, є
членами обласних творчих груп. Помітно зріс кваліфікаційний рівень учителів
початкових класів та збільшилася кількість учителів, що мають педагогічні
звання.
2. Перегляд відеофільму «І ще раз про оцінку, і ще раз про гуманну
педагогіку» (засідання клубу творчих учителів початкових класів
«Пошук» у формі судового засідання).
3. Творча дискусія після перегляду відеофільму.
Перелік питань для дискусії:
1. Як ви ставитеся до посмішки педагога, в чому вбачаєте її значення?
2. Іноді учителі запитують: а якщо не хочеться посміхатися, немає
настрою, все ж посміхатися? Буде хороше життя – будемо посміхатися.
3. Гуманна педагогіка не готує молоде покоління до активного дорослого
життя. То чи варто впроваджувати ідеї гуманної педагогіки?
4. «Ніколи не забороняти дітям, навіть шкідливого», — стверджував
Амонашвілі. Ваше ставлення до цієї тези.
5. Учитель – носій світла, який входить у духовний світ дитини за
допомогою ефективних прийомів гуманної педагогіки. Назвіть їх.

270
 6. Строгість, крики, покарання, червоне чорнило кануть у небуття… Ви
вірите у це?
4. Презентація посібника «Сходинками творчого зростання» (із
досвіду використання активних форм роботи з учителями початкових
класів).
5. Створення інноваційної моделі організації науково-методичної
роботи з учителями початкових класів в умовах освітніх округів:
Модуль 1. Становлення педагогічного працівника (молоді педагоги –
спеціалісти):
- наставництво і стажування;
- школа молодого вчителя початкових класів (за трьома рівнями);
- конкурс «Шукаємо молоді педагогічні таланти»;
- творчі звіти «Мої педагогічні знахідки».
Модуль 2. Творче зростання педагогічного працівника (спеціалісти
першої та другої категорій):
- методичне об’єднання керівників шкільних форм методичної роботи;
- проблемні семінари;
- семінари-практикуми;
- інструктивно-методичні наради;
- творчі групи (динамічні, тимчасові);
- методичні сесії.
Модуль 3. Професійна майстерність педагогічного працівника
(спеціалісти вищої кваліфікаційної категорії):
- школа педагогічного досвіду;
- школа методичної майстерності;
- майстер-клас;
- опорний заклад;
- творча спілка;
- клуби, вітальні.
6. Резюме. Вироблення методичних рекомендацій та порад щодо
використання інтерактивних форм роботи з учителями початкових класів.

271
 Ляхович Лариса Хомівна,
методист Володимирецького
районного методичного кабінету

ФОРМУВАННЯ ПОРТФОЛІО МЕТОДИСТА

Не навчайте так, як навчали вас,

бо вони народилися в інші часи.
Народна мудрість

Тема. Професійне портфоліо методиста як форма підвищення

ефективності роботи з педагогічними кадрами.

Мета: стимулювання створення портфоліо методиста (електронного

портфоліо) як елемента єдиного інформаційно-освітнього простору;
активізація інформаційно-комунікаційної діяльності методистів щодо
створення й розвитку єдиного освітнього простору;
популяризація найефективніших портфоліо (електронних портфоліо)
методистів;
стимулювання методистів, які використовують інформаційно-
комунікаційні технології для підвищення ефективності роботи з педагогічними
кадрами;
Форма проведення: презентація, показ.
План презентації
1. Портфоліо – одна з інформаційно-комунікаційних технологій для
підвищення ефективності роботи з педагогічними кадрами (презентація).
2. Ознайомлення із примірною структурою електронного портфоліо
методиста:
2.1. Загальні відомості про автора.
Прізвище, ім’я, по батькові, рік народження.
Освіта (що і коли закінчив, отримана спеціальність і кваліфікація за
дипломом).
Загальний трудовий і педагогічний стаж. Педагогічний стаж роботи в
даній установі.
Підвищення кваліфікації (назва структур, у яких прослухані курси; рік,
місяць, проблематика курсів). Документи, які регламентують діяльність
методиста: посадові інструкції, накази про нагороди, атестаційні листи,
сертифікати тощо.
Копії документів, що підтверджують проходження курсів; копії
документів, що підтверджують наявність вчених та почесних звань та ступенів.
Інформація про державні нагороди, грамоти, листи, подяки.
Інформація про найсуттєвіші заохочення.
Копії дипломів різних конкурсів. Професійні навички, характеристика
(професійні й особистісні якості). Інші документи на власний розсуд автора.

272
 2.2. Нормативно-правове забезпечення освітньої галузі (перелік
нормативних документів щодо освітянської галузі в цілому та початкових
класів зокрема).
2.3. Результати педагогічної діяльності.
Матеріали, що характеризують результати виступу учнів початкових
класів в олімпіаді «Юне обдарування», Міжнародному конкурсі з української
мови імені Яцика, а також інших конкурсах. Порівняльний аналіз якісного та
освітнього складу педагогічних кадрів, дані про результати атестації вчителів,
банк даних молодих учителів.
Матеріали цього розділу повинні продемонструвати динаміку результатів
педагогічної діяльності методиста за певний період.
2.4. Науково-методична діяльність за напрямком.
Банк освітніх технологій, матеріали експериментальної роботи та
апробації підручників, плани роботи структурних методичних підрозділів,
методична активність (індивідуальна модель підвищення кваліфікації
методиста як особиста траєкторія його професійної кар’єри, алгоритм
визначення змісту індивідуальної діяльності із самоосвіти методиста).
Консалтингова служба.
2.5. Узагальнення досвіду.
Участь у методичних і предметних тижнях.
Організація і проведення семінарів, «круглих столів», майстер-класів
і т.п.
Проведення науково-дослідницьких робіт.
Розробка авторських програм, науково-методичних матеріалів.
Публікації методиста.
Творчі звіти, реферати, статті, доповіді.
Матеріали дисертації (якщо є). Система узагальнення педагогічного
досвіду.
Анотований каталог видавничої діяльності та педагогічного досвіду, банк
творчих робіт учителів.
2.6. Матеріали вивчення стану навчання.
Узагальнюючі довідки, накази, інформації, результативність контрольних
робіт.
3. Ознайомлення із електронним портфоліо методиста (презентація,
практичний показ).
4. Підсумок. Вільний мікрофон.

273
 Головач Маргарита Василівна,
вчитель Придорожнянської загальноосвітньої школи
І- ІІІ ступенів Дубенського району,
лауреат конкурсу «Вчитель року – 2011»

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ МЕТОДИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ (ВЗАЄМНЕ НАВЧАННЯ)

Мета: ознайомитися з найцікавішими освітніми сайтами; навчитися

реєструватися та працювати у форумі, блозі.
Хід заняття
1. Учасники читають 3 тексти
Текст 1
Веб-сайт, або просто сайт (англ. website, від web — павутина, "веб" і site
— "місце") — це одна або сукупність веб-сторінок, доступних в Інтернеті через
протоколи HTTP/HTTPS; веб-сайт — це місце в Інтернеті, яке визначається
своєю адресою (URL), має свого власника і складається з веб-сторінок, які
сприймаються як єдине ціле.
Сукупність усіх загальнодоступних веб-сайтів є Всесвітньою павутиною.
Сторінки веб-сайту об'єднані загальною кореневою адресою, а також темою,
логічною структурою, оформленням або авторством. Сторінки веб-сайтів - це
файли з текстом, розмічені у форматі HTML або XHTML. Ці файли, будучи
завантаженими відвідувачем на його комп'ютер, обробляються програмою-
оглядачем, званою браузером, і виводяться на засіб відображення користувача
(монітор, екран КПК, принтер або синтезатор мови). Формат HTML/XHTML
дозволяє форматувати текст, розрізняти в ньому функціональні елементи,
створювати гіпертекстові посилання (гіперпосилання) і вставляти в сторінку,
що відображається, зображення, звукозаписи і інші мультимедійні елементи.
Відображення сторінки можна змінити додаванням таблиці стилів на мові CSS
або сценаріїв намові JavaScript.
Текст 2
Що таке форум?
Форум — це форма спілкування на сайті. Кожне повідомлення на форумі
має свого автора, тему і власний вміст. Як правило, форуми поділяються на
теми, і кожна ваша відповідь буде частиною загального відкритого обговорення
певної теми. Коло тем форумів нічим не обмежене. Ще одна особливість
форуму — необов’язково відповідати в реальному часі. Теми і відповіді
зберігаються протягом необмеженого періоду часу. Багато форумів існують
протягом багатьохроків, обговорення однієї теми, може тривати досить довго.
Текст 3
Блог — скорочена назва від англійського сполучення Web Log. Блогом
вважається певний різновид сайту, що час від часу наповнюється текстом та
мультимедійною інформацією, а останні записи блогу (їх прийнято називати

274
постами) відображаються у зворотному хронологічному порядку. Блог має
декілька головних принципів, котрі, однак, не є обов’язковими:
 він повинен час від часу оновлюватися;
 може бути як авторським (його веде одна особа), так і колективним
(кілька авторів);
 кожне блог-повідомлення може будь-хто прокоментувати, що
передбачає діалог між автором блогу та його читачами;
 нові записи блогу його читачі зазвичай отримують за допомогою
технології RSS.
Найчастіше блоги класифікують за тематикою – персональні, в яких
головним чином ведуться записи про особисте життя автора, його розповіді та
спостереження, та тематичні, де прослідковується чітка тематика, наприклад,
блог про подорожі, книги, музику або політичний блог. У наші дні широкої
популярності набули тематичні блоги. Адже тепер блог – це не тільки
сукупність кількох записів або медіафайлів, а й потужний ресурс, що здатен
виступити у ролі ЗМІ.
Завдання до прочитаних текстів:
1. Перекажіть тексти один одному.
2. Доповніть, виправте один одного після прослуханого.
3. Задайте один одному запитання за змістом тексту. Дайте на них
відповідь.

Андрійчук Валентина Вікторівна,

методист кабінету початкової освіти,
старший викладач кафедри корекційної
освіти Рівненського обласного
інституту післядипломної педагогічної
освіти

ШЛЯХИ МОДЕРНІЗАЦІЇ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

З УЧИТЕЛЯМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
(ДИСКУСІЙНА ЗАЛА)

І.Вступ. Проблема: шляхи модернізації методичної роботи з

учителями початкових класів.
Актуальність: зміни в суспільній свідомості, у ставленні до освітньої
сфери викликали появу нової освітньої парадигми — спрямованість навчання і
виховання на загальний розвиток особистості, формування її інтелектуальних,
творчих здібностей, почуття соціальної відповідальності. Результативність цієї
роботи залежить від учителя. Тому перед методичною службою постає важливе
завдання: підвищення рівня професійної компетентності і майстерності
педагогічних кадрів.

275
 ІІ. Дискусійна зала.

1.Чому різке збільшення нетрадиційних форм у структурі методичної

роботи мало впливає на її результативність?
2.Що, на вашу думку, означає забезпечення якісної роботи методичної
структури?
3. У чому полягає специфіка планування методичної роботи
малокомплектної школи і як її враховувати у плані роботи РМК?
4.Як будувати роботу методичної служби, щоб упровадження передового
досвіду та інновацій стало нормою для кожного вчителя?
5. Яка ваша думка щодо використання технократичного підходу в роботі
з педагогічними кадрами?
6. Які ви вбачаєте шляхи зменшення перевантаження вчителів?
ІІІ. Заключне слово.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології

навчання: навчально-методичний посібник / О.Пометун, Л.Пироженко. – Київ:
А.С.К., 2004.
2. Цимбал Н.М. Основи здоров’я: посібник [для вчителя] / Н.М.Цимбал.-
Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2005.
3. Цимбалюк І.М., Іванюта О.В. Практична психологія: діагностика,
корекція, тренінг: навчальний посібник / І.М.Цимбалюк, О.В.Іванюта. – Рівне:
ТОВ „Принт Хауз”, 2005.
4. Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект: посібник [для
вчителів і студентів] / В.Д.Шарко. – Київ: Фенікс, 2006.
5. Шарко В.Д. Сучасний урок / В.Д. Шарко.- К., 2006.
6. Сучасні шкільні технології. -К., 2004. -(Бібліотечка «Шкільного світу»).
7. ХиминецьВ., КірикМ. Інновації в початковій школі / В.Химинець,
М.Кірик.- Тернопіль: Мандрівець, 2010.

276
Відділення 8. Українська мова, українська та світова література.

Координатор секції: Піддубний Микола Адамович, завідувач кабінету рідної

мови, української і світової літератури, доцент кафедри методики та змісту
соціогуманітарної освіти Рівненського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти.

Тема.Формування літературної компетентності учня-читача в процесі

вивчення української літератури.

Піддубний Микола Адамович,

завідувач кабінету рідної мови,
української і світової літератури,
доцент кафедри методики
та змісту соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Сучасне суспільство потребує компетентних фахівців у різних галузях

народного господарства, які вміють отримати відповідну інформацію, вирішити
поставлену проблему, є комунікабельними, ініціативними. "Технології
завтрашнього дня, — пише філософ-футуролог О. Тоффлер, — потребують не
мільйонів… людей, готових працювати в унісон на безконечно монотонних
роботах, не людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком… а людей,
котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у
новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки в
реальності, що швидко змінюється" [3].
А що ж у нас? Традиційно школа продовжує вчити всіх усьому.
Декларуємо нові ідеї, а дбаємо про наявність знань, умінь, навичок і
контролюємо їх.
Як запобігти цьому? Як навчити учня використовувати навчально-
пізнавальну інформацію як джерело готовності та можливості самореалізації у
сфері трудової діяльності? Відповідь проста: маємо належно підготувати
методиста і вчителя, причому забезпечити комплексний підхід — на рівні
змісту, методик і технологій.
Особу вчителя-україніста Б.І.Степанишин розглядає як предметника,
вихователя і людину, яка має відповідати таким вимогам: 1) досконало знати
свій предмет і захоплююче його викладати; 2) засобами предмета виховувати в
учнів загальнолюдські та національні ідеали; 3) зміст освіти пов'язувати із
сучасним життям; 4) здійснювати розвивальне навчання, ранню
професіоналізацію, плекати філологічні (предметні) здібності учнів; 5) керувати
процесом осмисленого сприйняття навчального матеріалу, стимулювати

277
відчуття його життєвої потреби і краси; 6) шляхом систематичного проведення
самостійної роботи формувати в учнів уміння у сфері науки; 7) всіляко
заохочувати учнів до самоосвіти, самовиховання, до максимального духовного
збагачення; 8) розвивати усне і писемне мовлення учнів, культивувати
прагнення постійно поліпшувати і збагачувати словник своєї мови, зокрема
його синоніміку, нормативність, орфоепію і мелодійність [5, с.85].
Інакше кажучи, сучасний учитель повинен реалізовувати
компетентнісний підхід, спрямований на формування компетентностей
особистості, реалізуючи в такий спосіб діяльнісний підхід до навчання.
У Рівненському ОІППО проблема компетентнісного підходу до
навчання пронизує всю систему роботи науково-методичних працівників,
спрямовану на підготовку кваліфікованого методиста районного рівня та
вчителя-предметника.
Система полягає в тому, що питання найперше було винесено на обласну
науково-практичну конференцію «Компетентнісний підхід в освіті: проблеми,
реалії, перспективи», проведену для методичних працівників освіти області,
метою якої було актуалізувати проблему, сформулювати її суть, окреслити
шляхи вирішення.
Для розробки найбільш складних питань створювалися обласні творчі
групи під керівництвом методистів РОІППО. Для прикладу: на базі кабінету
координації методичної роботи функціонувала творча група заступників
директорів із навчально-виховної роботи в ЗНЗ з теми «Становлення
компетентнісно орієнтованої школи в умовах освітньої парадигми» (керівник
Г.Є.Тригубець).
Методика формування предметних компетентностей розглядалася на
відповідних обласних семінарах для методистів рай(міськ)методкабінетів. Так,
для методистів української мови і літератури в квітні 2011 року проведено
обласний семінар «Формування літературної компетентності учня-читача у
процесі вивчення української літератури».
Зважаючи на важливість і складність проблеми, засвоєння методики
формування предметних компетентностей не завершується семінаром, а
знаходить логічне продовження в обміні досвідом між його учасниками з
використанням можливостей Інтернету: обмін тематикою та змістом семінарів,
перегляд у відеозапису майстер-класів, відеоуроків та ін.
А починається вся робота з курсів підвищення кваліфікації та вивчення
стану справ на місцях. Саме безпосереднє спілкування з учителями,
відвідування уроків, моделювання занять під час курсів дають об’єктивну
картину щодо розуміння педагогами суті питання та їх готовності до
впровадження компетентнісного підходу до навчання. Такі діагностичні
матеріали дозволяють укласти структуру методичного забезпечення
формування предметних компетентностей, відібрати доцільні форми і методи
роботи, залучити до навчання потрібних людей.
Уся система методичного забезпечення компетентнісно спрямованої
освіти покликана забезпечити підготовку вчителя, ефективність роботи якого
визначатиметься не красиво проведеним уроком, не лише предметними

278
знаннями і вміннями, а тими змінами, які відбулися в особистісних структурах
школярів, і формування учня як особистості мислячої, творчої, здатної до
саморозвитку і самовдосконалення, готової приймати рішення в нестандартних
ситуація, брати на себе відповідальність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Глазова О. Чим „загрожує” словеснику компетентнісний підхід у

навчанні мови? / О.Глазова // Методичні лдіалоги. – 2006. - №5. – С. 4 – 5.
2. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти /
О.Овчарук // Стратегія реформування освіти в Україні. – К.: "К.І.С.", 2003. – С.
22.
3. Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті / за заг. ред.
С.П.Бондар. – Рівне: Тетіс, 2003. – С. 14.
4. Пометун О. Дискусія українських педагогів навколо питань
запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / О.Пометун //
Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські
перспективи Родигіна І. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Х.:
Видавнича група "Основа", 2005. – С. 28-29. – (Б-ка журн. "Управління
школою").
5. Степанишин Б.І. Професійне спрямування навчально-виховного
процесу педагогічного ВНЗ / Б.І.Степанишин.- Рівне, 1999.- 98 с.

Ключник Галина Миколаївна,

методист методичного кабінету
відділу освіти Рівненської районної
державної адміністрації

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В ОСВІТІ

ЯК ПЕДАГОГІЧНЕ ЯВИЩЕ

…Загальна духовна культура особистості,

культура почуттів людини,
система її власних критеріїв оцінки дійсності
безпосередньо залежить від культури читання…
О. Ісаєва

Нова концепція літературної освіти в Україні визначає, що головною

метою вивчення літературних творів є виховання творчого читача, формування
гуманітарного світогляду, загальної культури, естетичних смаків.
Література як навчальний предмет покликана вирішувати важливі
стратегічні завдання нашого суспільства, найважливіші серед яких — готувати
учнів до життєдіяльності у полікультурному просторі, формувати вміння
бачити світовий контекст української літератури і через нього, на новому рівні,
усвідомлювати її національну своєрідність і здобутки, внесок у розвиток

279
світової культури, що сприятиме формуванню сучасного читача з критичним
мисленням, учня, який хоче і може спілкуватися з твором мистецтва.
Науковці визначають такі основні парадигми літературної освіти:
- особистісно зорієнтовану (коли знання набуваються в процесі
спілкування й обговорення);
- читацько-центричну, яка передбачає виховання читацької культури
особистості, здатної до самостійного повноцінного спілкування з
літературними творами, формування духовно-ціннісних орієнтацій та
естетичних потреб учнів;
- компетентнісну, яка акцентує увагу на результаті навчання, що
розглядається не як сума певної розпорошеної інформації, а як здатність
школяра використовувати набуті знання, засвоєну інформацію в комплексі у
різноманітних нестандартних умовах, проблемних ситуаціях;
- культурологічну (розширення культурного контексту вивчення
літературних творів).
Програмою з української літератури передбачається «формування
покоління молоді, яке буде захищеним і мобільним на ринку праці; здатним
робити особистісний, духовно-світоглядний вибір; матиме необхідні знання,
навички і компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях; здатним
до навчання упродовж життя». У ній наскрізно втілені ключові компетентності,
які сприятимуть розвитку особистості та її повноцінній самореалізації в
сучасному житті.
Які ж шляхи формування компетентності учнів?
Серед основних називають такі:
- створення умов для розвитку і самореалізації;
- засвоєння продуктивних знань і умінь;
- розвиток потреб поповнювати свої знання упродовж життя.
Зрозуміло, щоб спрямувати розвиток особистості, вчителю самому
потрібно бути компетентним.
Професійна компетентність — це сукупність знань і вмінь,
необхідних для ефективної професійної діяльності. Це вміння аналізувати й
передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати необхідну
інформацію. У результаті вдосконалення професійної компетентності
народжується така риса, як професійна майстерність, що тісно пов’язана із
педагогічною творчістю.
Оволодіння учнями комплексом знань про художню літературу, її теорію
та історію, а також сформованість літературно-творчих умінь і навичок
забезпечує рівень загальної читацької компетентності, модель якої
передбачає наступні компетенції:
 загальнокультурну;
 власне читацьку;
 ціннісно-світоглядну;
 комунікативно-мовленнєву;
 інформаційну.

280
 Компетентний читач здатний адекватно сприймати емоційно-образний
зміст художнього твору, специфіку його виражальних і образотворчих засобів,
знати необхідний мінімум літературознавчих понять. Для такого читача
властива достатня загальна емоційна культура, здатність до співпереживання,
вміння запам’ятовувати найсуттєвіші, значущі моменти твору, здатність
розуміти ідейно-художню функцію словотворчих засобів, характерних для
певного автора чи для всієї літератури певного напряму.
Запорука успіху формування компетентного читача полягає в здатності
знаходити змістові моменти, які співзвучні з життєвим досвідом учнів і
сприяють подальшому їх збагаченню.Однак головне те, що компетентний читач
повинен мати сталий інтерес до літератури, який переростає в органічну
потребу читання, тобто учень не тільки захоплюється художнім твором, а й
розуміє його естетичну цінність.
Отже, читацька компетентність — це інтегрований компонент
навчальних досягнень учнів, комплекс основних, усвідомлених учнями знань
про художню літературу, її теорію та історію, літературно-творчі вміння та
навички, передбачені конкретною літературною темою, система ціннісно-
світоглядних орієнтацій, сформованих на матеріалі програмових художніх
творів, а також здатність до цільового осмисленого застосування літературних
знань, умінь і способів діяльності в тій чи іншій життєвій сфері.
Читацька діяльність у процесі літературної освіти школяра включає
сукупність компетентностей, специфічних компетенцій і творчих дій, які
спрямовані на співучасть з автором, персонажем, літературним текстом щодо
сприйняття/несприйняття, осягнення тканини художнього твору, розуміння
підтексту змодельованих картин життя, здатність їх інтерпретувати та
конструювати власний текст відповідно до читацького рівня, життєвого досвіду
шляхом мимовільних або цілеспрямованих операцій із метою духовно-
естетичного збагачення Я-особистості.
Літературно-мистецька культура, освіта та діяльність школяра
охоплюють систему специфічних і загальних компетентностей та компетенцій,
які можуть використовуватися як паралельно, так і автономно. Це залежатиме
від навчальної ситуації на уроці літератури, смислу, вкладеного вчителем під
час прогнозування та домінування навчально-пізнавальної, виховної та
розвивальної мети. У зв’язку з цим виокремлюють:
- Компетентність літературно-мистецькуяк ключову інтегральну
якість, модель соціального досвідуучня-читача, що забезпечує наповнення
культурного, освітнього та діяльнісного простору читача і включає систему
цінностей, компетентностей і компетенцій, які набуті ним у процесі
літературно-мистецької співпраці: учень> автор> художній твір> персонаж
>учитель> джерела > комунікації> соціум> світова культура.
- Компетентність читацьку— набуту здатність учня до виконання
читацьких дій, які сформовані з метою задоволення естетичних,
інтелектуальних і діяльнісних потреб людини, що забезпечують діалогічну
єдність співпраці з автором, літературним персонажем, проникнення в сутність

281
твору, розуміння текстових і підтекстових уявно змодельованих картин життя
тощо.

- Компетентність інтерпретаційну.
Щоб зорієнтуватися сьогодні у нескінченному потоці інформації у ньому
і не перетворитися на пасивного споживача, потрібно вміти швидко цю
інформацію обробляти, класифікувати й тлумачити. Впоратися з таким
завданням здатна лише компетентна особистість зі сформованими уміннями
інтерпретувати будь-яке явище, зокрема й художній текст.
Інтерпретація – це нескінченний процес нашої орієнтації у світі, а
література моделює цей процес якнайкращим чином, реагуючи на постійну
мінливість світу і людини, як стверджував Вольфганг Ізер у статті «Зміна
функцій літератури».
Інтерпретація в літературі – необхідний елемент процесу художньої
творчості та сприйняття художніх творів. Звідси – актуальність та необхідність
формування інтерпретаційної компетентності учнів.
Компетентність інтерпретаційна – це ключова компетентність, якою має
оволодіти учень, оскільки інтерпретувати, тобто перекладати щось на мову
власних вражень і понять, необхідно людині у різних сферах її діяльності.
Головним показником інтерпретаційної компетентності є не тільки певний
багаж накопичених знань, а й специфічні вміння використовувати інші типи
компетентностей (лінгвістичну, літературознавчу, власне читацьку, історико-
краєзнавчу, етнокультурологічну, комунікативну, тощо).
- Компетентність лінгвістичну– здатність учня-читача до осягнення
специфічних мовних засобів письменника, що відбивають у певному творі
авторську позицію; з’ясування закономірностей організації мовних засобів у
художньому творі відповідно до жанрово-родової та стильової манери письма,
встановлення діалогічних відношень між об’єктами й суб’єктами в художньому
творі, визначення складників і композиційних елементів твору та їх позиційних
значень. Виявом лінгвістичної компетентності учня-читача є вміння тлумачити
авторське мовлення як вираження індивідуальної, особистісної, значеннєвої
позиції письменника, його духовного світосприйняття у порівнянні з
висловлюваннями персонажів, оповідачів твору.
- Компетентність комунікативно-мовленнєву – здатність учня-читача
до виконання характеристик, уміння матеріалізувати їх в усній і писемній
формі шляхом конструювання зв’язної відповіді на запитання за текстом
художнього твору, підготовки висловлювання за визначеною темою,
проблемою, яка враховуватиме жанрово-стильову манеру письма прочитаного
твору літературного тексту чи створення власного оригінального твору.
Оволодіння комунікативно-мовленнєвою компетентністю має виявити
рівень читацьких умінь щодо відтворення по пам’яті виучуваного твору,
користуючись засобами виразного читання; опанування різних видів
переказування, способів відтворення прочитаного.
- Компетентність культурологічну. Зважаючи, що літературний текст
як факт мистецтва відображає ознаки конкретної культурної епохи, то під час

282
розгляду художніх творів слід підкреслювати взаємозв’язки літератури з
іншими видами мистецтва. Програмовий матеріал доцільно представляти в
широкому культурному контексті: живопис, графіка, скульптура, музика,
театральне мистецтво, кінематограф і, власне, література мають бути
репрезентовані як цілісний пласт культури певної епохи. Такий підхід значно
розширює читацьке сприйняття творів, сприяє осмисленню фундаментальних
цінностей культури, залученню учнів до активної роботи з навчальним
матеріалом і спонукає до власних суджень та висновків.
- Компетентність когнітивну – здатність читача розширювати,
поповнювати та поглиблювати свої знання про автора, персонажів художнього
твору; поступове входження читацької свідомості у художній світ твору,
змодельовану письменником картину життя, набуття читацького та життєвого
досвіду.
- Компетентність креативну – набуту або вроджену інтегральну
пошуково-перетворювальну здатність, яка забезпечує розвиток творчих
здібностей суб’єктів літературно-мистецької освіти (учня-читача і вчителя
літератури) у процесі читацької діяльності, готовність їх до вияву творчих
потенцій у будь-яких сферах діяльності, продукування за зразком чи
оригінального власного літературного тексту, художнього твору, виявляючи
при цьому особистісне ставлення до прочитаного, змодельованої та
навколишньої дійсності, самого себе.
- Компетентність візуальну – здатність школярів самостійно добувати,
аналізувати, відбирати, кваліфіковано моделювати та ефективно
використовувати інформацію у ході літературної освіти, де посередниками є
наочні та технічні засоби, інформаційні технології, мультимедіа-ресурси.
- Компетентність фасилітативну – здатність учня-читача та вчителя-
словесника бути організатором, консультантом і партнером, жити і діяти
компетентно й гуманно в літературно-мистецькому та особистісному просторі,
емпатично розуміючи один одного, з безумовно позитивним ставленням і
повагою один до одного; уміння відчувати себе рівним серед рівних,
узгоджуючи свої дії з діями партнерів, толерантно і з повагою ставитися до
інших.
Реалізація компетентнісного підходу на уроках української літератури
забезпечує підвищення рівня успішності читацької діяльності учня, а відтак –
повноцінне сприймання літературних творів у контексті духовних цінностей
національної світової художньої культури.
Отже, компетентнісно спрямована освіта акцентує увагу на результаті
навчання, який розглядається не як сума певної розпорошеної інформації, а як
здатність школяра використовувати набуті знання, засвоєну інформацію в
комплексі у різноманітних нестандартних умовах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ЯценкоТ.Формувати компетентного читача / Т.Яценко // Українська

мова і література в школі. – 2008. – №6.

283
 2. ВінчураЖ. Формування культуромовної особистості на сучасному
уроці української літератури / Ж.Вінчура // Українська мова і література в
школі. – 2008. – №6.
3. ЛевченкоТ. Креативна компетентність учнів на уроках словесності /
Т.Левченко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. – №29.
4. ШулярВ. Компетентність читача: словник-довідник / В.Шуляр //
Українська література в загальноосвітній школі. – 2010. – №2.
5. ЯценкоТ. Формування компетентного читача в умовах профільного
навчання / Т.Яценко // Українська мова і література в школі. – 2010. – №8.
6. ЛисакЛ. Інтерпретаційна компетентність: практика формування /
Л.Лисак // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. –
2010. – №1.
7. МаслюкО. Інноваційні технології – ефективний засіб формування
читацької компетентності учня(Опис досвіду) / О.Маслюк // Всесвітня
література в середніх навчальних закладах України. – 2010. – №2.
8. РатушнякО.Формування інтерпретаційної компетентності
старшокласників / О.Ратушняк // Всесвітня література в середніх навчальних
закладах України. – 2010. – №4.
9. ІсаєваО. Про основні парадигми шкільної літературної освіти /
О.Ісаєва // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. –
2011. – №1.
10. ЛісовськийА. Література в системі сучасної шкільної освіти /
А.Лісовський//Українська мова і література в школі. – 2011. – №1.

Гаврилюк Світлана Іванівна,

методист Сарненського
районного методичного кабінету

СУТЬ ТА ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ

ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНОЇЛІТЕРАТУРНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Термін «компетентність» — одне з найуживаніших нових понять, що

з’явилося в останнє десятиріччя. Компетентною вважають ту людину, яка з
чим-небудь добре обізнана, має достатні знання в певній галузі.
Розуміння компетентності як здатності особистості до спрямованої та
результативної діяльності є актуальним й для читання художніх творів.
Ефективність читання визначається рівнем сформованості читацької
компетентності школяра як оволодіння великими взаємопов’язаними
комплексами інтелектуальних та естетичних механізмів естетичної взаємодії.
Уміння читати не варто розглядати лише як здібність, сформовану в
ранньому шкільному віці, й розуміти лише як оволодіння технікою читання.
Читання – це необхідність та здатність учня до усвідомлення прочитаного,
готовність до вибору адекватної певному моменту стратегії читання; сукупність

284
знань, умінь і навичок, які постійно розвиваються; якісь особистості, яка
вдосконалюється протягом життя. Читання є специфічною формою
комунікативно-пізнавальної діяльності особистості, що забезпечує не лише
засвоєння інформації з тексту, збагачення знань учня-читача, а також є одним із
провідних чинників його самоосвіти та саморозвитку.
Одним із головних завдань шкільного курсу літератури ми вважаємо
формування загальної читацької компетентності учнів.
Предметний етап набуття читацької компетентності пов’язаний із
засвоєнням курсів української та зарубіжної літератури.
У процесі вивчення шкільного курсу української літератури учні повинні
оволодіти такими здатностями(здібностями):
 повноцінно сприймати літературні твори у контексті духовних
цінностей національної і світової художньої культури;
 розуміти й інтерпретувати прочитанні художні твори різних стилів і
жанрів, самостійно вести діалог з автором через текст, висловлювати оцінні
судження щодо прочитаного;
 грамотно будувати монологічні висловлювання;
 виконувати письмові роботи творчого характеру.
Принципово подібним є структурування представленого переліку знань
та вмінь такими блоками:
- освітньо-змістовий – оволодіння історико-літературними та теоретико-
літературними знаннями, загальна начитаність(літературна ерудиція), постійна
потреба у читанні;
- практичний – застосування (як усно, так і письмово) основних умінь та
навичок аналізу художніх творів;
- ціннісний – здатність оцінювати художні явища на основі власних
почуттів, що впливає на формування особистих читацьких інтересів та
вдосконалення естетичного смаку.
Оволодіння учнями комплексом знань про художню літературу, її теорію
та історію, а також літературно-творчими уміннями, досвідом і способами
діяльності у цій галузі передбачає формування загальної читацької
компетентності, робоча модель якої може бути визначена як система таких
компетенцій:
- загальнокультурна літературна компетенція — сприймання
літератури як невід’ємної частини національної культури(мистецтва),
розуміння її специфіки як мистецтва слова, знання особливостей історико-
літературного процесу та вміння оцінювати художній твір у широкому
літературному контексті, історико-культурні знання та вміння характеризувати
соціокультурний контекст творчості письменника;
- власне читацька компетенція — знання теорії літератури як основи
читацької діяльності учня, знання основних фактів життя і творчості
українських письменників, змісту і проблематики художніх творів,
обов’язкових для текстуального вивчення, здатність ефективно взаємодіяти з
художнім текстом, адекватно його розуміти, вміння вести діалог з автором
твору, давати особистісну оцінку прочитаному на основі аналізу читацьких

285
вражень та авторської позиції, тобто вміння характеризувати ідею, тематику,
конфлікт, проблематику, сюжет, композицію, систему образів художнього
твору та способи вираження авторської позиції;
- ціннісно-світоглядна компетенція – розуміння моральних цінностей і
світоглядних категорій, що знайшли художнє відображення у творах
українських письменників, уміння визначити й обґрунтувати своє ставлення до
них, дотримуватися гуманістичних моральних позицій;
- комунікативно-мовленнєва компетенція – розуміння специфіки мови
художнього твору, володіння основними видами мовленнєвої діяльності,
здібність до написання письмових робіт різного жанру;
- інформаційна компетенція – набуття знань про книгу та
різноманітність друкованих й електронних джерел інформації, оволодіння
навичками самостійно і продуктивно працювати з довідково-бібліографічним
апаратом бібліотеки, книжковою бібліографією, іншими сучасними джерелами
інформації.
Читацька компетентність не існує як психологічна чи інтелектуальна
даність особистості, а може визначатися рівнем успішності читацької
діяльності учня, його здатністю до виконання цілого спектру літературних
завдань, розв’язання проблем і отримання позитивного результату.
Читацьку компетентність мирозуміємо як інтегрований компонент
навчальних досягнень учнів, перелік основних, усвідомлених учнями знань,
умінь і навичок, передбачених конкретною літературною темою, система
ціннісно-світоглядних орієнтацій, сформованих на матеріалі програмових
художніх творів, а також здатність до цільового осмисленого застосування
комплексу літературних знань, умінь і способів діяльності в тій чи іншій
життєвій сфері.
Сформувати читацьку компетенцію вчитель літератури зможе, як вважає
професор Ісаєва, тільки у процесі комплексного вирішення таких завдань:
 зацікавити учнів читанням;
 розвивати в школярів постійну потребу в читанні;
 навчити дітей обирати літературу, враховуючи вікові та особистісні
інтереси;
 створити школярам належні психолого-педагогічні умови для
сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;
 забезпечити певні знання учнів з теорії та історії літератури;
 формувати в них навички аналізу художнього твору;
 розвивати їхнє усне та писемне мовлення;
 працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку учнів.
Якщо вчитель комплексно вирішуватиме означені завдання, то, певна річ,
досягне успіху у формуванні справжнього читача. Звичайно, доведеться
докласти чимало зусиль, щоб на уроках літератури належним
чиноморганізувати навчально-виховний процес, зробити його цікавим,
змістовним. Потрібно ґрунтовно знати методику і вміло користуватися всією
палітрою методів, прийомів, технологій навчання – як традиційних, так і
інноваційних. Велику увагу слід приділяти і мотивації навчання, щоб

286
допомогти учням поновити попередні знання, пробудити їхню цікавість і
спонукати до постійного пошуку.Адже, як зазначив відомий український
учений-методист Євген Пасічник, "важливими є методи навчання. Але не менш
важливим є і сам учень як особистість, його потреби, особливості, внутрішні
психологічні стани".
Поєднання традиційних та інноваційних методик у процесі формування
загальнокультурної літературної компетенції школярів спричтиме кращому
засвоєнню навчального матеріалу, формуватиме свідоме ставлення до нього,
допомагатиме поглибленому сприйняттю художнього твору, розвиватиме в
учнів навички критичного мислення, спілкування, творчого пошуку.
Робота над формуванням конкретних читацьких компетенцій починається
із визначення мети уроку (цілепокладання), що випливає із певної теми і,
відповідно, передбачає конкретні результати, тобто знання, уміння і навички,
які учні мають не лише опанувати, а й навчитися застосовувати на практиці.
Умови для розвитку загальнокультурної літературної компетенції
створюються вже на етапі актуалізації опорних знань учнів. Тут доцільно
використовувати прийом випереджувальних завдань. На етапі сприймання
нового матеріалу варто продовжувати розвивати загальнокультурну
літературну компетенцію, використовуючи такі прийоми, як лекція з
елементами бесіди, репродуктивна та евристична бесіда, добір фактичного
матеріалу з означеної проблеми.
На етапі закріплення матеріалу з метою виявлення рівня сформованості
загальнокультурної літературної компетенції учням пропонуються письмові
завдання у вигляді відповідей на запитання, складання плану опрацьованого
матеріалу, твору, коротких нотаток до вивченого на уроці.
Основною технологією формування загальнокультурної літературної
компетенції учнів є метод проектів. Працюючи над створенням проектів, учні
швидко навчаються критично мислити, чітко усвідомлювати, де і яким чином
можна застосувати набуті знання, генерувати нові ідеї,грамотно працювати з
інформацією, бути комунікабельними, постійно самовдосконалюватися. Це
можуть бути творчі, ігрові, інформаційні медіа-проекти. Крім того, учні
створюють портфоліо – систему своїх творчих наробок: малюнки, кросворди,
твори, казки, есе, вірші тощо.
Формування компетентної читацької особистості сприяє розвитку
інтелектуально розвиненої, високодуховної індивідуальності, її творчих
здібностей.
Уміти читати, бути читачем – це високе мистецтво і йому потрібно
наполегливо вчитися. У більшості читачів, на жаль, це уміння розвинене
недостатньо. Твори мистецтва вони сприймають зазвичай на сюжетному,
подієвому рівні, як розповідь про якусь бувальщину, пригоду. Справжній,
глибинний зміст творів залишається для них незбагненим.
Основне завдання сучасної шкільної літературної освіти полягає в тому,
щоб учень навчився бути читачем. А навчитись чогось – означає, передусім,
скласти уявлення про предмет навчання. Навчитися читати художню літературу
– означає мати уявлення про неї, про її природу і специфіку.

287
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти //Освіта України.

– 2004.
2. Ісаєва О. Теорія і технологія розвитку читацької діяльності
старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури: автореф. дис. на
здобуття наукового ступеня д-ра пед. наук. – К., 2004.
3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські
перспективи /під заг. ред. О. Овчарука. – К., 2004. – (Серія «Бібліотека освітньої
політики»).
4. Українська література. Програма для загальноосвітніх навчальних
закладів. 5-12 класи / за заг. ред. Р. Мовчан. – К., 2005.
5. Фурсова Л. Від літературної компетенції – до життєвої
компетентності /Л.Фурсова // Українська мова й література в середніх школах,
гімназіях, ліцеях та колегіумах.- 2005. - №5.
6. Шкловська О. Методичні засади формування читацької компетенції /
О.Шкловська // Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. - №7.

Ляшик Любов Антонівна,

методист Володимирецького
районного методичного кабінету

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ВЛАСНЕ ЧИТАЦЬКОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ
УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ОСНОВНІЙ І СТАРШІЙ ШКОЛІ

В історії розвитку людства читання завжди відігравало важливу роль.

Сьогодні читання пронизує всі сфери нашого життя. Воно покладене в основу
інформаційної, освітньої, пізнавальної, професійної, а також щоденної
діяльності людини.
Читання – надзвичайно важкий процес, який вимагає уваги, напруження,
фізичних та розумових сил. Розрахунки і дослідження свідчать, що читаючи
щодня по 1 годині, дитина за період шкільного життя прочитає 150-170 книг
обсягом 300 сторінок. Тобто на кожен рік припадає 13-14 книг.
Глибока начитаність, літературна ерудиція значною мірою визначають
особистість учня, його світогляд, коло інтересів, уміння сприймати прекрасне в
мистецтві й житті. Саме від учителя й шкільного бібліотекаря залежить, чи
перетвориться читання книг у стійку звичку дитини.
Залучення учнів до читання книг відбувається як у навчальній, так і в
позакласній діяльності, на спеціально організованих заняттях. Особливо
складно формувати в учнів уміння працювати з підручником, довідковою та
енциклопедичною літературою та словниками. Над вирішенням цієї проблеми
працюють і вчителі-предметники, і бібліотекарі, і класні керівники.

288
Спілкування з книгою допомагає учневі оволодіти певною сумою знань,
засвоїти досвід попередніх поколінь, долучитися до культурних надбань та
цінностей українського народу, його звичаїв, традицій.
Навчити дитину читати самостійно, осмислено – одне із пріоритетних
завдань педагогів і бібліотекарів. Цьому сприяють літературні ігри, вікторини,
казки-естафети, історичні марафони, музичні ринги, брейн-ринги та інші
форми, які дають змогу залучити учнів до активної творчо-відтворюючої
діяльності. Діапазон пізнання книги учнями-старшокласниками значно
розширюється: їх вчать систематичній роботі з книгою, умінню чітко
формувати читацькі запити, вільно орієнтуватися в різноманітних джерелах
інформації. З цією метою проводяться літературні «кругозори», пізнавальні
ігри «Лото-ерудит», «Інтелектуальне казино», «Твоя гра», олімпіади
літературних ерудитів, пресс-діалоги, презентації і прем’єри книг.
Розвиток новітніх технологій вимагає набагато кращого,ніж
раніше,вміння читати. Це пов’язано з тим, що в останні десятиріччя стрімко
зростає обсяг інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої
життєдіяльності. А це, у свою чергу, потребує збільшення темпу читання,
швидкості розуміння і прийняття рішень. Отже, читання стає основою освіти і
самоосвіти.
Великий Гете казав, що він усе своє життя вчився читати, але так і не
опанував це мистецтво повністю.
Як же можна вирішити цю проблему? Що, власне кажучи, ми можемо
зробити, щоб залучити дітей до книги? Чи є критерії оцінки читацьких
навичок? Що таке читацька культура? Спробуємо дати відповіді на ці
запитання.
Досліджуючи різні аспекти читання, сучасні науковці використовують
такі поняття, як «грамотне читання», «читацька грамотність», «читацька
компетентність», «читацькі вміння».
Читацькі вміння— це вміння читати, сприймати надруковане; оволодіння
навичками самостійно і продуктивно працювати з різноманітними друкованими
і електронними джерелами інформації, користуватися довідково-пошуковим
апаратом бібліотеки, прикнижковою бібліографією, іншими сучасними
джерелами інформації.
Читацька культура – це сукупність знань, умінь та почуттів читача, які
дозволяють йому повноцінно та самостійно засвоювати інформацію.
Читацькі уміння і навички (культура читання) виховуються протягом
усього життя особистості. Але фундаментом організації та розвитку читацької
діяльності людини разом із родинним вихованням мають стати шкільні уроки
читання в початковій школі та уроки літератури у середній та старшій школі.
Уміння читатиє одним із найважливіших умінь дитини. Обсяг інформації
постійно зростає, а щоб отримати її з книг, преси, Інтернету, потрібно вміти
читати. Сьогодні, як ніколи, актуальні слова Василя Сухомлинського: «Без
високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці,
читання — це найважливіший інструмент навчання та джерело багатого
духовного життя». В умовах особистісно орієнтованого навчання потрібна така

289
система читання, яка забезпечить розвиток дитини, збагатить її емоційно-
художній досвід, інформаційно-естетичну базу, сприятиме становленню
духовного світу, розвиватиме відчуття прекрасного.
Мета школи — «поставити читання так, щоб воно розвивало мислення і
збагачувало почуття, будило активне ставлення до навколишнього світу і
кликало до боротьби. Нашим завданням є навчити дітей сприймати і
осмислювати художній твір як факт мистецтва. А цього не можна зробити без
захоплення, без радісного відчуття краси, без сердечного хвилювання, яке б
передалося школярам. Читання має дати учням насолоду, радувати і хвилювати
їх». Учитель, навчаючи дітей читати, водночас вчить їх розуміти художні
твори, адже кожен твір, яким би він не був довершеним, ніколи не справить на
читача відповідного враження, якщо той не зрозуміє його до кінця. Школярі не
завжди і не все сприймають після першого читання. Дуже часто вони йдуть до
розуміння через емоції, що виникли під час ознайомлення з текстом. Тому до
першого ознайомлення з твором дітей потрібно готувати, налаштовувати їх на
сприйняття, допомагати засвоювати невичерпне багатство ідейно-художнього
змісту, моральні принципи героїв.
На цьому етапі варто використовувати методи бесіди, усного малювання,
аби ввести учнів у коло змальованих у творі образів, відчуттів і настроїв,
спонукати до активної діяльності пам'ять і знання, без чого неможлива
подальша робота читця. Слова вчителя завжди мають спиратися на емоційно
підготовлений ґрунт. Створюючи умови для активного сприймання твору
учнями, педагог повинен пам'ятати, що використання будь-яких допоміжних
засобів на уроках читання, літератури підпорядковується головному —
художньому слову. Готуючи школярів до розуміння твору, учитель одночасно
готує їх до цілеспрямованих спостережень над текстом, розвиваючи при цьому
мистецтво образного бачення.
В умовах реформи загальноосвітньої і професійної школи, як ніколи
раніше, підвищилися вимоги до уроку — основної форми навчання і виховання
учнів.
Визначимо найголовніші напрями вдосконалення уроку.
1. Будувати навчальний процес з урахуванням його глибинних
закономірностей. Постійно активізувати учнів, розвивати їх самостійність та
ініціативу, урізноманітнювати методи і прийоми роботи. Для того, щоб
сформувати багату духовну особистість, яка була б на рівні сучасності, треба
внутрішньо перебудувати навчання, раціонально використати нові резерви
педагогічного впливу, методи та прийоми роботи. Перебудова школи вимагає
всебічної активізації розумової діяльності учнів, максимального включення їх у
різноманітні види роботи. Самостійність, як і самоствердження та
самовиявлення школяра, розвиток його творчих здібностей, пізнавальних
потреб, неможливі без функціонуванням його думок, почуттів, мотиваційної і
вольової сфер. В.О. Сухомлинський писав:«Як мускули стають безсилими,
кволими без праці і вправ, так і розум не формується без розумового
напруження, без думки, без самостійних пошуків. Тільки в праці учні можуть
відчути радість пізнання. Навчання за своєю природою — процес творчий. А

290
будь-яка творча діяльність вимагає постійного напруження духовних сил. Там,
де школярам лише нав'язуються готові істини, де панують пасивність і
бездумна споглядальність, орієнтація на зубріння, де не виховується
самостійність і творча активність, — не може бути справжнього навчання і
розвитку дітей».
Важливою умовою підвищення якості уроків літератури є
урізноманітнення методів і прийомів навчання, видів роботи, які виконують
учні. Всяка одноманітність зрештою породжує в дітей відчуття
перевантаження. Воно виникає не стільки від великої кількості завдань, їх
складності, скільки від одноманітності, сірості і буденності уроків літератури.
Оптимальний вибір методів, прийомів і засобів навчання зумовлюється
змістом уроку, характером і специфікою матеріалу, який вивчають учні, їхніми
пізнавальними інтересами і можливостями, рівнем інтелектуального розвитку.
Включення учнів в інтенсивну розумову і творчу діяльність — необхідна умова
повноцінного уроку літератури. Проте інтенсифікація навчальної діяльності
повинна бути посильною. Як надмірна фізична праця перевтомлює людину, так
і розумове перенапруження виснажує творчі сили, породжує певну протидію. З
огляду на це, на уроці іноді треба практикувати й такі види роботи, що
знімають постійну розумову напруженість учнів, вносять у процес навчання
інтелектуальну розрядку.
2. Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати
позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати їх інтелектуальні та
естетичні потреби. Щоб удосконалити навчальний процес у школі, треба
забезпечити сприятливий ґрунт для успішного навчання
Які ж основні фактори сприяють формуванню в учнів інтересу до
літератури? Зацікавлення можна викликати насамперед змістом навчальної
інформації. Навчальна інформація найчастіше стає об'єктом інтересу учнів,
коли вона містить елементи новизни. «Щоб привернути нашу увагу, предмет
має бути для нас новиною, але новиною цікавою, тобто такою, яка або
доповнюватиме, або підтверджуватиме, або спростовуватиме чи розбиватиме
те, що є в нашій душі, тобтотакою новиною, яка щось змінить у тих знаннях,
які в нас уже вкоренилися».
Не слід думати, що стимулювання навчальних інтересів відбувається
лише за рахунок певних прийомів навчання. Цікавість стимулюється всім
змістом уроку, всією системою методів його проведення.
Література — мистецтво слова, якевимагає особливого підходу до його
вивчення, своєрідного емоційного та інтелектуального фону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Компетенція і компетентність: проблеми, пошуки, рішення// Наукові

записки Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. –
2006. – №61. – С.173-184.– (Серія “Педагогічні та історичні науки”).
2. Методичні засади формування читацької компетенції// Українська
література в загальноосвітній школі. – 2006. – №7. – С.10-14.

291
 3. Півнюк Н. Проблема дитячого читання в національному вимірі /
Н.Півнюк // Всесвіт. л-ра в серед. навч. закл. України. - 2008. - №7-8. - С. 20-21.
4. Сафарян С. Проблеми формування читацької компетенції школярів у
світлі сучасного змісту шкільної літературної освіти / С. Сафарян // Всесвіт. л-
ра в серед. навч. закл. України. - 2008. - №10. - С. 4-6.
5. Ситченко А. Формувати читацьку компетентність: про науково-
педагогічні засади цієї роботи / А. Ситченко // Всесвіт. л-ра в серед. навч. закл.
України. - 2007. - №10. - С. 49-53.
6. Формування читацької компетенції в контексті сучасної методичної
парадигми// Науковий вісник Чернівецького національного університету. –
2006. – Вип. 300. – С.184-194.– (“Серія педагогіка і психологія”).
7. Читацька компетенція як різновид загальної компетенції учнів// Наука
і освіта. –2005. – №3-4. – С.66-68.
8. Читацька компетенція в загальній системі компетентностей// Збірник
наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту ім.
П.Д.Осипенка. – 2006. – №1. – С.62-72.

Жовтан Мирослава Анатоліївна,

методист методичного кабінету
управління освіти виконавчого
комітету Рівненської міської ради

ФОРМУВАННЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Компетентнісний підхід до шкільної літературної освіти ґрунтується на

таких навчальних технологіях, що забезпечують цілеспрямоване набуття
особистістю читацької компетенції як інтегративного показника її
літературного розвитку, що формується й удосконалюється у процесі взаємодії
із твором шляхом опанування основних компетенцій: рецептивної, емоційно-
емпативної, когнітивно-рефлексивної, художньо-комунікативної, словесно-
творчої, інтерпретаційної.
Інтерпретаційнукомпетенцію в аспекті досліджуваної проблеми
розуміємо як певний рівень читацької підготовки, що дає змогу особистості на
основі сформованого досвіду, набутих знань і вмінь тлумачити драматичний
твір у контексті його різноманітних інтерпретацій, знаходити прочитаному
індивідуальні творчі рішення (слово – образ – дія), спираючись, водночас, на
такі показники:
– Читацькі(обізнаність у засобах словесно-художньої інтерпретації
п’єси; легкість виникнення інтерпретаційного задуму, гнучкість творчих
підходів до його розробки; готовність мотивувати інтерпретаційні рішення
текстом драматичного твору, враховуючи його композиційні, мовностилістичні,
художньо-виражальні особливості);

292
 – глядацькі (достатній досвід спостережень за інтерпретаційною
сценічно-ігровою діяльністю; здатність використовувати глядацькі
спостереження під час оцінювання театральної вистави, створення власного
тлумачення; уміння порівнювати різні інтерпретаційні версії п’єси, давати
аргументовану оцінку творчим рішенням режисера, актора, художника та ін.);
– художньо-виконавські (розуміння інтерпретаційних завдань, шляхів і
засобів їх реалізації; здатність розробляти й утілювати інтерпретаційні рішення
в різних видах сценічно-ігрового виконавства: декламування, мізансценування,
оформлення, пантоміма тощо; спроможність знаходити різні варіанти
тлумачень п’єси, окремих сцен, образів і аргументувати власний вибір).
Ефективність формування інтерпретаційної компетенції старшокласників
залежить від цілеспрямованого впровадження спеціально розробленої
навчальної технології, функціонування якої забезпечується єдністю
концептуального (провідна ідея, мета і принципи), змістового та
процесуального компонентів.
Мета навчальної технології полягає у визначенні відповідного змісту,
шляхів і засобів цілеспрямованого впливу на особистість учня-інтерпретатора,
поглиблення його інтерпретаційної компетенції, що підвищуватиме якість
літературного розвитку, сприятиме художньо-творчому осягненню драми як
явища літератури і театру. Серед провідних принципів організації
інтерпретаційної діяльності школярів під час вивчення світової драматургії
виділяємо такі: науковість, цілісність, концептуальність, проблемність,
контекстуальність, міжмистецький підхід; множинність, варіативність та
індивідуальність творчих тлумачень, їх змінність і доповнюваність; особистісна
спрямованість, компетентнісний підхід, розвивальність, взаємозв’язок
читацької, глядацької і сценічно-ігрової інтерпретації.
Спроектована навчальна технологія передбачає введення елементів
інтерпретації під час вивчення драматичних творів і виконує такі функції:
– діагностувальну (виявлення рівнів інтерпретаційних знань і вмінь,
з’ясування індивідуальних досягнень і проблем в інтерпретаційній діяльності);
– мотиваційну (залучення до інтерпретаційної діяльності на засадах
особистісної зацікавленості і практичної важливості);
– когнітивно-аксіологічну (сприяння успішному засвоєнню
інтерпретаційного змісту в єдності інтелектуальних і морально-ціннісних його
складових);
– рецептивно-комунікативну (стимулювання читацької рефлексії,
розширення каналів міжособистісної культурної комунікації);
– компенсаторну (підтримання рівноваги в інтелектуальному та
емоційно-чуттєвому розвитку учня-інтерпретатора).
Потрібно розмежовувати поняття “аналіз” та “інтерпретація”. Аналіз
розуміємо як прийом поглибленої роботи із прочитаним твором, що має на меті
збагатити початкові читацькі враження, визначити художню своєрідність
прочитаного, розкрити ідейно-художній задум письменника шляхом осягнення
структури та елементів зовнішньої (внутрішньої) організації літературного
тексту. Застосовувати прийом аналізу можна тільки до того, що фактично

293
відображено у творі. Інтерпретаційна ситуація і потреба у використанні
прийому інтерпретації виникають за умов, коли аналітичний розбір не дав
змогу сформувати у читача достатнє уявлення про зображуване у художньому
тексті, коли необхідно заповнити наявні у ньому недомовленості (“шпарини”,
“лакуни”), домислити незавершені фрагменти (наприклад, відкритий фінал),
знайти прочитаному власне виконавське тлумачення.
Якщо підґрунтям наукового підходу до тлумачення мистецьких явищ
виступають концептуальність, об’єктивність, цілісність і завершеність, то
читацька інтерпретація допускає виявлення суб’єктивного ставлення до
прочитаного твору, осягнення художнього тексту через актуалізацію власного
естетичного досвіду, особистісне освоєння мистецького явища у виконавській
діяльності учня-інтерпретатора. Визначальним критерієм успішності
літературознавчої, критичної, мистецької інтерпретації завжди виступає міра
осягнення змісту і форми художнього твору, тоді як для читацької інтерпретації
пріоритетного значення набувають критерії самопізнання, самореалізації,
діалогічності особистісного спілкування з мистецтвом, здатності до художньо-
творчої комунікації.
В умовах шкільного навчання інтерпретаційний процес набуває деяких
специфічних ознак, а саме:
– підвищується значення “суб’єкт-суб’єктної” взаємодії, адже і засвоєння
інтерпретаційного досвіду, і опанування засобів словесно-художнього
тлумачення відбувається в ході особистісної комунікації.
– посилюється роль емоційного чинника в інтерпретації твору;
– активізується індивідуальний виконавський пошук (втілення
інтерпретаційних версій у різноманітних видах творчої діяльності школярів);
– інтерпретаційна діяльність набуває синтетичного характеру (в особі
учня-інтерпретатора поєднуються функції читача, глядача, актора).
На характер шкільного інтерпретаційного процесу впливають як
суб’єктивні, так і об’єктивні чинники, в тому числі родова приналежність
твору, що витлумачується. Широкі можливості для інтерпретації надає
драматичний текст з його еліптичністю, зосередженістю на підтексті,
синестетичністю, що передбачає взаємодоповнюваність словесних і
невербальних засобів зображення. Звідси витікає, що шкільний
інтерпретаційний процес необхідно спрямувати на підготовку компетентного
читача (глядача і виконавця), здатного долати труднощі у сприйнятті й
розумінні драматичного твору за допомогою відповідних знань, глядацького
досвіду і сценічно-виконавських умінь.
У визначенні концептуальних засад організації шкільного
інтерпретаційного процесу під час вивчення світової драматургії виходили з
методологічної настанови виховувати компетентного читача, здатного
сприймати, аналізувати та інтерпретувати драму як міжвидове мистецьке
явище, спроможного втілювати власні інтерпретаційні версії й рішення в
різноманітних формах творчої діяльності. Вирішення порушеної методичної
проблеми потребувало розмежування понять “аналіз” й “інтерпретація”
драматичного твору, формування чіткого уявлення про структуру та

294
спрямованість інтерпретаційного процесу, характер інтерпретаційних зв’язків,
механізми пошуку нових тлумачень.
Суб’єктом інтерпретаційного процесу виступає інтерпретатор, якому
належить провідна роль у тлумаченні мистецького твору. Перебуваючи в різних
позиціях (читацькій, глядацькій, виконавській), інтерпретатор прагне осягнути
текст (інтерпретанту) в усій його різноманітності і багатовимірності, для чого
занурюється у відповідний контекст (І.К.), взаємодіє з опосередкованими
(письменник, режисер, актор) і безпосередніми (інші читачі, глядачі)
учасниками інтерпретаційного діалогу. У результаті чітко окреслюється
інтерпретаційне коло, в якому герменевтична традиція збагачується новими
культурно-історичними реаліями і смислами, а закріплене у попередньому
досвіді тлумачення (інтерпретаційна константа) трансформується в осучаснену
версію (інтерпретаційну змінну).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вітченко А.О. Теорія і технологія формування інтерпретаційної
компетенції старшокласників у процесі вивчення світової драматургії:
монографія / А.О.Вітченко. – Луганськ: Шико, 2007. – 326 с.
2. Вітченко А.О. Використання театральних інтерпретацій під час
вивчення творів світової драматургії у школі / А.О.Вітченко // Всесвітня
література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – №3.– С.41-42.

Свинцицька Оксана Георгіївна,

вчитель української мови і літератури
Клеванського навчально-виховного
комплексу «Школа-ліцей» Рівненського
району

МАЙСТЕР-КЛАС ІЗ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ОПОВІДАННЯ
Є. КОНОНЕНКО «КИЇВСЬКА ЕЛЕГІЯ»

Тема. Три світи в людському світі (за оповіданням Євгенії Кононенко

«Київська елегія»)
Мета. Ознайомити учнів з фактами із життя Євгенії Кононенко,
оповіданням письменниці „Київська елегія”; розвивати вміння заглиблюватися
в текст, критично мислити, робити висновки й узагальнення, вільно
висловлювати власні думки щодо порушених у творі морально-етичних
проблем, формувати інтерпретаційну компетентність; виховувати відчуття
прекрасного, прагнення до самовдосконалення.
Цілі.

295
 Учні знатимуть: основні факти із життя Є. Кононенко, зміст оповідання
„Київська елегія”, сутність його морально-етичних проблем, тлумачення
терміна «елегія».
Учні вмітимуть:обґрунтовувати жанрову належність
твору,характеризувати образи,висловлювати власну думку щодо порушених у
творі питань, розкривати роль художніх деталей, відрефлексовувати власну
діяльність, здійснювати самооцінювання.
Тип уроку: Урок позакласного читання.
Обладнання: роздруки текстів твору, роздаткові матеріали, аудіозаписи
творів М. Лисенка, мультимедійні презентації.
Методи, прийоми і форми роботи: „Музичний настрій”, словникова
робота, робота в групах та парах; метод „Прес”, „Незакінчене речення”,
інсценізація уривку з твору.
Глибина драматизму в житті кожної
людини прямо пропорційна проваллю між
тим, хто вона є насправді,
і ким їй доводиться бути.
С. Поярков
ХІД УРОКУ
І. Мотиваційний етап.
1. Забезпечення емоційної готовності до уроку („Музичний настрій”).
(У записі звучить „Елегія” М. Лисенка)
2. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань.
ІІ. Цілевизначення і планування.
1. Представлення вчителем концепту теми.
2. Визначення цілей і узгодження плану роботи.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
1. Мультимедійна презентація про Є. Кононенко.
2. Визначення жанрових ознак твору. Чи є підстави стверджувати, що
це оповідання?
3. Робота із змістом твору.
- Коли, на вашу думку, відбуваються події?
- Хто є головним героєм твору? Якого він віку? Де мешкає?
- Із ким із жителів комуналки у нього найближчі стосунки?
4. Робота в групах.
Запитання для групи №1
 В якій сім’ї виховувався юний киянин?
 Як ставився до навчання?
 Чому йому подобалося працювати за письмовим підвіконням? Як це
характеризує героя?
 Що було зроблено підлітком за широким підвіконням, окрім домашніх
завдань?
(Інсценізація уривку)
 Про що герой мріяв?

296
  Чи викликає цей образ у вас симпатію? Чим?
Запитання для групи №2
 В якій сім’ї виховувалася Маріанна?
 Як ставилася до навчання?
 Як автор описує її зовнішність?
 Чому юний киянин не був закоханий у неї?
 Чому він ділився з Маріанною своїми відкриттями?
 Що герой думав про її майбутнє?
Запитання для групи №3
 Як Миколу Маркіяновича називали в комуналці? Чому?
 Як характеризує героя його мова?
 Що він запропонував юному киянинові? Чому?
 Як проводив свій час?
 Опишіть його помешкання. Які почуття тут виникали в юного гостя?
 До якого світу, за словами підлітка, належав літній сусід?
 Як Микола Маркіянович опинився в нижньому світі? Що свідчить про
те, що й там він належав до вищого світу?
 Як він вплинув на формування світогляду юного героя?
Звіт груп
5. Робота в парах. Складання інформаційного грона „Третій світ”.
6. „Мозковий штурм”:
- Які зміни час вніс у життя героя?
- Які почуття викликали у нього повідомлення про смерть Миколи
Маркіяновича, спогади про юність?
- Як ви розумієте слова: „Він ні для кого не буде тим, ким був для нього
Микола Маркіянович. Нікому не вкаже дорогу у третій світ”?
- Чому герой відчував глибокий сум?
- Чому молоду дружину ображав його сум?
- Поясніть роль епіграфа уроку.
- Чому через кілька років молодий чоловік все ж поїхав до будинку
свого дитинства? З ким?
- Кого зустрів? Чи змінилася Маріанна?
- Чи дійсно вона належала до третього світу?
7. Проблемне запитання.
Хто може належати до третього світу:
а) той, хто до цього прагне;
б) той, хто народився в третьому світі;
в) той, хто народився для третього світу?
8. Презентація „Третій світ”.
- Чи для щастя обов’язково потрібно належати до третього світу?
- А що потрібно?
Метод „Прес”
1. Я вважаю, що...
2. Тому що...

297
 3. Наприклад...
4. Отже...
- Формула щастя Г. Сковороди: „Бути щасливим – пізнати себе чи
свою природу”.
9. „Коло ідей”:
- На скільки світів ви поділили б українське суспільство початку
ХХІ століття?
- Який світ вищий сьогодні – матеріальний чи духовний?
- Кого згадає Україна через 50 років?
ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
1. „Незакінчене речення”.
Оповідання „Київська елегія” допомогло мені зрозуміти, що...
2. Оцінювання роботи учнів на уроці за допомогою картки
сомооцінювання.
Домашнє завдання.
Підготувати презентацію самостійно прочитаної книжки українського
автора.
Додаток 1
Довідкове бюро
Елегія, -ї, ж, (від латин. еlegia) — жанр медитативної лірики, опис
сумного, мрійливого настрою.
Еркер, -а, ч, (нім. еrker) — виступ зовнішньої стіни з вікнами будинку у
вигляді ліхтаря для поліпшення освітлення і збільшення площі приміщення.
Фарсі —перська мова,належить до іранських мов індоєвропейської сім’ї.

Додаток 2
Словник музичних термінів
Баркарола (від італ. Barca — човен) — пісня, п’єса для музичного
інструмента з ліричною мелодією і розміреним супроводом, що нагадує плескіт
хвиль; походить від назви пісень венеціанських човнярів (гондольєрів).
Елегія (від латин. elegia — жалібна пісня) — вокальний або
інструментальний музичний твір, проникнутий сумом.
Марш (від фр. marche – ходьба) — музичний твір з енергійним, чітким
ритмом.
Ноктюрн (від фр. nocturne – нічний) — невелика музична п’єса
спокійного, ліричного, наспівного характеру.
Поліфонія – багатоголосся, засноване на одночасному поєднанні й
розвитку рівноправних мелодій.
Реквієм (від латин. reguies – спокій) — багатоголосий вокальний чи
вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного характеру.
Романс (від фр. romance – романський) — в інструментальній музиці –
невелика п’єса наспівного, мелодійного характеру.
Серенада (від іт. serenata) — вечірня пісня на честь коханої, яку
виконували під її вікном під акомпанемент лютні, гітари або мандоліни в Італії,
Іспанії та деяких інших країнах середньовіччя.

298
 Скерцо (від іт. scherzo – жарт) — музичний твір у швидкому, жвавому
темпі з підкресленим ритмом.

Додаток 3
Орієнтовний план презентації літературного твору
1. Короткі відомості про автора.
2. Зміст книжки.
3. Актуальність тематики твору.
4. Критична оцінка твору:
а) особливості композиції книжки;
б) сила впливу слова письменника;
в) майстерність автора у зображенні характерів героїв;
г) майстерність художника, ілюстратора книжки.
5. Основна думка.
6. Враження від прочитаного.
Додаток 4
Картка самооцінювання
Бали
1 Ви брали участь в роботі на уроці.
1.
Ви вносили вдалі пропозиції, які враховував клас.
2.
Ви надавали підтримку однокласникам або
3. заохочували їх до роботи.
Ви запропонували ідею, яка сподобалася іншим.
4.
Ви вдало узагальнювали думки інших.
5.
Ви давали повні відповіді на запитання.
6.
Загальний бал

299
Відділення 9. Іноземні мови (англійська, німецька, французька, польська).

Координатор секції: Умурзакова Тамара Федорівна, завідувач кабінету

іноземних мов, старший викладач кафедри методики та змісту
соціогуманітарної освітиРівненського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти.

Тема.Інноваційні підходи до організації науково-методичної роботи з

учителями іноземних мов.

Кукла Ольга Володимирівна,

методист кабінету іноземних мов,
старший викладач кафедри методики
та змісту соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти
ПРОФІЛЬ ПРОГРАМИ МОВНОЇ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
(ТЕЗИ)

Складові профілю програми мовної освітньої політики України:

- Матеріали проекту моніторингу мовної освіти “Мовна освітня політика”
- Аналіз сучасного стану освітньої політики експертів Ради Європи
- Коментарі та перспективи щодо подальшого розвитку мовної освітньої
політики від експертів Ради Європи.
Мовна освітня політика Ради Європи
Мультилінгвізм – наявність у географічному регіоні більше, ніж однієї
мови.
Плюрилінгвізм – різноманіття мов, які використовуються людьми (рідна
мова, мова меншин, іноземні мови). Це здатність використовувати мови з
метою комунікації та участі в міжкультурній інтеракції, де мовець володіє
мовами на різних рівнях та досвідом різних культур.
Матеріали проекту моніторингу мовної освіти:
- система освіти в Україні;
- система курсів підвищення кваліфікації вчителів;
- політика лінгвістичної освіти;
- статус української мови;
- регіональні мови або мови меншин;
- міжнародна співпраця у сфері освіти;
- упровадження мовної політики Ради Європи
Міжнародна співпраця у сфері освіти
МОН України було укладено ряд угод та затверджено програми з
міжнародними організаціями, а саме:
- Програма INTEL – навчання для майбутнього;

300
 - Програма співпраці між Євросоюзом та Радою Європи “Сприяння
культурі прав людини в Україні та на південному Кавказі”;
- Співпраця з американськими радами з міжнародної освіти: FLEX
(програма обміну майбутніх лідерів); проект EdGATE (Освітні ворота),
основної метою якого є розвиток концепції і подальше створення
Європейського регіонального коледжу;
- Проект “Європейські студії у школах України”, який
упроваджується за участью керівників шкіл у Києві та державним центром
громадської освіти Баден-Вюртенберг (Німеччина) в рамках європейскього
року громадської освіти;
- Проект “Dreams + Teams”Британської Ради в Україні, метою якого є
розвиток лідерських навичок та розуміння інших культур у молоді;
- Проекти Британської Ради в Україні: англійська мова для молодших
школярів, незалежне тестування-тренінг спеціалістів різних рівнів знань
англійської мови, розроблення специфікації тестів, проведення пробних тестів;
- Польсько-українська ініціатива “Разом” (програма обміну
студентами, активізація шкільних європейських клубів, створення літніх
таборів, конкурси юнацької творчості);
- Співпраця з американським Корпусом Миру в Україні;
- Програма “Стипендії імені Фулбрайта” в Україні;
- Програма “Викладання німецької мови в Україні”;
- Програма Ради Європи “Pestalozzi”, теми навчання тісно пов'язані з
пріоритетними проектами Ради Європи, такими як демократичне громадянське
суспільство і права людини, міжкультурна освіта і соціальна інтеграція в
школах, багатомовність, міжкультурний діалог і попередження конфліктів,
гендерна рівноправність.
Реалізація мовної політики Ради Європи
В Україні запроваджується “Структура програми співпраці МОН України
та Дирекції Ради Європи в галузі мовної освіти”. Програма співпраці
зосереджує увагу на галузях, де Рада Європи демонструє найбільший досвід та
відповідає політичним та стратегічним цілям України.
Головна мета співпраці — формування нового покоління молоді, яке
розділятиме цінності демократичного суспільства, поважатиме культурне
надбання, релігію та світоспрйняття інших людей, вільно володітиме кількома
єропейськми мовами. Все це створює основу для стрімкого розвитку освітнього
та професійного статусу України серед країн об'єднаної Європи.
Сучасні іноземні мови в школі
Експерти Ради Європи радять узяти до уваги:
- упровадження іноземної мови для молодшої школи (з першого
класу) як обов'язкового предмета;
- підхід до викладання та вивчення іноземної мови з урахуванням
плюрилінгвальної та міжкультурної компетенцій;
- важливість англійської мови як міжнародної та її співіснування з
іншими іноземними мовами;

301
 - вивчення іноземних мов та розвиток лінгвістичної й міжкультурної
компетенцій, підготовка вчителів, створення програм та оцінювання у світлі
нових вимог;
- білінгвальна освіта;
- упровадження програм для плюрилінгвальної та міжкультурної
освіти стосовно іноземних мов та мов національних меншин.
Коментарі та перспективи щодо подальшого розвитку мовної
освітньої політики від експертів Ради Європи
1. Дошкільна освіта. Залучення організацій з позашкільного сектора як
гарант здоров'я та соціальної безпеки, встановлення зв'язків між дитячим
садком, дошкільною та початковою школами.
2. Білінгвальна освіта. Створення програм, де навчання проводиться
іноземною мовою для підвищення ефективності оволодіння іноземною мовою.
3. Мова, знання та вивчення. Важливість вивчення української мови як
рідної для всіх школярів України.
4. Навчання читання. Читання як один із основних видів мовленнєвої
діяльності дозволяє ознайомити учнів з різними типами текстів; воно є основою
грамотності.
5. Навчання письма як значний уплив на розвиток мислення школярів.
Писемне мовлення концептуально відрізняється від усного мовлення і має свою
власну систему. У шкільній програмі необхідно виділити достатню кількість
годин для навчання письма, забезпечившиучнів належним викладанням та
відповідними підручниками.
6. Компетентнісний підхід до викладання та навчання мов.
7. Рефлексія щодо мови та її усвідомлення. Це може бути спільною
темою, навколо якої вчителі-мовники будь-яких мов (української, мови
меншин, іноземної) можуть об'єднатися і сприяти перенесенню понять з однієї
мови в іншу.
8. Міжкультурна компетенція. Розширення мети навчання іноземної мови
від формування комунікативної компетенції до формування міжкультурної
компетенції, більш широке впровадження міжкультурної компетенції у мовну
освіту.
9. Підвищення кваліфікації вчителів. Важливо забезпечити послідовність
підвищення кваліфікації вчителів протягом їх професійної діяльності.
10. Дирекція шкіл. Необхідність розуміння дирекцією шкіл природи
вивчення та викладання мови як рідної, так і іноземної.
11. Професійні мовні асоціації вчителів та важливість їх внеску щодо
розвитку професійних якостей педагогів (TESOL - Ukraine).
12. Вивчення, викладання, оцінювання та доступ до якісної освіти.
Впровадження теорії та практики мови у викладання інших предметів.
Тестування та екзамени, як один із ключових компонентів в забезпеченні
якісної освіти.
13. Національні центри для мовної освіти. Функції центрів:створення
бази експертів з усіх мов; розвиток програм; методів навчання і оцінювання для
усіх мов; сприяння міжпредметним зв'язкам; розробка та схвалення навчальних

302
матеріалів; моніторинг шкільних програм та підвищення кваліфікації вчителів;
мотивація запровадження плюрилінгвальної освіти; впровадження
міжкультурного підходу; оцінювання ефективності чинних та нових
навчальних програм; дослідницька робота.

Умурзакова Тамара Федорівна,

завідувач кабінету іноземних мов,
старший викладач кафедри методики
та змісту соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти,
заслужений учитель України

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ З ІНОЗЕМНИХ МОВ.
МЕТОДИЧНИЙ ДІАЛОГ

Освіта – найвеличніше з усіх земних благ тільки тоді,

коли вона найвищої якості. Інакше вона абсолютно даремна.
ДжозефКіплінг

У червні 2010 року Міністрами освіти країн Європи була обговорена роль
учителя у сучасному світі як професіонала і провідника змін в освітній місії, та
прийнято рішення підтримувати освітуфахівців на всіх рівнях з метою
виконання їхніх освітніх обов’язків. Відповідно до рішень цієї наради завдання
методичних служб у 2011-2012навчальному році полягає в спрямуванні
методичної роботи на підвищення майстерності вчителя іноземних мов.Якість
знань кожного учня залежить від якості професійноїпідготовленості й
майстерності кожного вчителя, який залишається основнимсуб’єктом, покликаним
вирішувати завдання розвитку освіти. Зростання соціальних вимог до школи
вимагає систематичного вдосконалення, підвищення кваліфікації педагогічних
кадрів. Сучасна школа потребує педагога нового типу — вчителя-дослідника,
новатора.
Організація методичної роботи є однією з умов підвищення педагогічної
майстерності педагога і допомагає кожному вчителю розкрити свої здібності й
талант, розвивати ініціативу та творчий пошук, самореалізуватися у
професійнійдіяльності. «Учитель як фахівець живе доти, поки вчиться», – писав
відомий педагог К.Д.Ушинський. Застосуванняновітніх технологій
потребуєякісно нового підходу до підвищення фахової майстерності кожного
вчителя. Це і має бути головною проблемою, якій підпорядкована вся
методична робота,спрямована на підвищення професійної компетентності
вчителів іноземних мов. Професійна компетентність – це якість особистості,
яка дає змогу фахівцеві максимально ефективно здійснювати свою діяльність, а
також сприяє його саморозвитку і самовдосконаленню. Дослідження вчених,

303
методистів, психологів свідчать, що організація ефективної професійної
діяльності вчителя іноземної мови можлива тільки в контексті реалізації
комунікативної,організаторської,конструктивно-планувальної, виховної,
розвивальної та освітньої функцій. Комунікативна функція складається з
мотиваційно-стимулюючого, інформаційного та контрольно-коригуючого
компонентів. Організаторська функція полягає в організації мовного та
мовленнєвого матеріалу, поведінки вчителя та іншомовноїдіяльностіучнів.
Конструктивно-планувальна функція передбачає добір навчального
матеріалу, планування іншомовної діяльності вчителя та учнівпід час уроку та в
позакласній роботі. Завдання розвивальної функції —розвитокпізнавальних,
інтелектуальних та мовленнєвих здібностей дітей, формування в учнів
позитивних мотивів учіння. Освітня функція полягає в розвитку вміння
вчитися, розширювати світогляд, пізнавати себе. Виховна функція вчителя
передбачає планування і розв’язання виховних завдань засобами іноземної
мови з урахуванням вікових та індивідуальнихособливостей.
Учитель іноземної мови повинен не тільки добре знати іноземну мову, а й
володіти спеціальними вміннями. Вміння – це здатність застосовувати знання
на практиці, комбінувати прості автоматизовані дії відповідно до ситуативних
вимог та досягати певних результатів у професійній діяльності. Основою групи
професійних умінь педагога є підготовка до організації навчально-виховного
процесу, яка включає в себе уміння: аналізувати мовний та мовленнєвий
матеріал з погляду лінгвістики та методики викладання іноземних мов;
аналізувати й оцінювати підручники та методичні матеріали; здійснювати
дослідницьку роботу з проблем навчання іноземної мови з метою вивчення
нових стратегій навчання; аналізувати допоміжні засоби й обирати ті, що
найкраще відповідають цілям навчання на певному етапі. До вмінь, що
стосуються планування навчально-виховного процесу, належать: складання
навчальних планів з окремої теми чи декількох тем; планування і розробка
матеріалу для організації самостійної роботи учнів; вибір автентичногоматеріалу та
адаптація його до рівня підготовки учнів; виготовлення наочного матеріалу.
Проведенню уроку іноземної мови передує його планування —один з чи не
найскладніших видів педагогічної діяльності, складовими якого є: зміст уроку,
організація та емоційна атмосфера уроку. Зміст уроку включає три підгрупи
вмінь, що стосуються навчання видів мовленнєвої діяльності, розвитку мовних
навичок, визначення сформованості мовленнєвих навичок та вмінь їх
оцінювання, розвитку навчальних умінь учнів.
Згідно зі статтею 54 Законів України «Про освіту», «Про загальну
середню освіту», Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників
для удосконалення педагогічної майстерності вчителів та науково-методичної
підготовки, розвитку творчих здібностей учнів та вчителів, покращення якості
знань учнів, учителями іноземних мов проводиться методична робота, яка
спрямовується на досягнення якісно нових стандартів, упровадження
інноваційних технологій у навчально-виховну роботу, розвиток профільного
навчання. У змісті методичної роботи вчені М.Поташник, Є.Березняк,
І.Жорносєк, А.Зєвіна виділяють такі напрями:

304
 - методологічна й теоретична підготовка вчителя, основу якої повинні
складати знання про закони розвитку природи і суспільства;
- підготовка вчителя за окремими методиками викладання навчального
предмета, вивчення навчальних програм, підручників, методичних посібників,
оволодіння технікою й методикою використання засобів навчання;
- освоєння і практичне використання теоретичних положень світової та
вітчизняної дидактики й теорії навчання та виховання, методів і прийомів
активізації пізнавальної діяльності школярів;
- психологічна підготовка, спрямована на розуміння необхідності
осмислення наукового впливу на стан навчання й виховання дитячої
особистості;
- загальнокультурна підготовка, яка поєднує обізнаність із питань етики
та загальну культуру поведінки;
- загальнотехнічна підготовка: знання нових інформаційних технологій,
комп’ютерної техніки, аудіовізуальних засобів.
Усім відомо, що однією зі складових професійної компетентності вчителя
є його самоосвітня діяльність. Самоосвіта – це одна з форм самостійної
індивідуальної роботи з набуття знань із урахуванням особистих інтересів,
нахилів та об’єктивних потреб особистості, відомостей із різних джерел,
додатково отриманих у базових навчальних закладах. Відмінною рисою
самоосвіти вчителя є те, що результат такої роботи вливає на розвиток учнів, а
не лише на самовдосконалення вчителя в професійному та фаховому рівнях.
Форми самоосвіти педагога — це:
- поглиблена підготовка до уроків;
- виконання докурсових та міжкурсових завдань;
- заняття на очно-заочних курсах;
- виступи на семінарах з доповідями;
- систематична робота з пресою.
Педагог завжди Майстер, якщо прагне пізнання, постійного
вдосконалення. Шлях до професіоналізму лежить через пізнання, через вміння
думати й вирішувати. Який же зв’язок існує між учителем і
районнимметодичним кабінетом, між молодими вчителями та районним
методичним об’єднанням, між творчою групою і шкільними методичними
об’єднаннями? Його можна назвати «відправним пунктом», завдяки якому
кожен педагог вирішує, чи варто підтримувати зв’язок із сучасністю у процесі
навчання іноземної мови. Важливо, щоб засідання РМО не були монотонною й
нецікавою повинністю, а стали місцем спілкування, де вчитель разом з
колегами вирішує професійні проблеми, обирає шляхи самовдосконалення. Під
час підготовки й проведення засідань РМОслід використовувати нові
технології: засідання з елементами тренінгу, засідання «круглий стіл»,
педагогічний аукціон, методична панорама, засідання-ділова гра, педагогічна
дискусія, фестиваль. Такий підхід об’єднує вчителів, адміністрацію школи та
методистів РМК, створює умови для підвищення педагогічної майстерності,
сприяє пошуку ефективних форм роботи з дітьми. Питання, які виносяться на
засідання, повинні бути цікавими для всіх; до підготовки засідань варто

305
залучати якомога більше учасників, обов’язково членів творчої групи, які
вирішували бперспективні завдання.
Методична робота в школі – це складний комплекс взаємопов’язаних
заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації, професійної
майстерності вчителів, на розвиток і підвищення творчого потенціалу
педагогів, на підвищення якості й ефективності навчально-виховного процесуз
іноземних мов. Основними напрямами діяльності шкільного методичного
об’єднаннявчителів іноземних мов є:
- робота вчителів з реалізації методичної теми школи;
- експертиза програм, тематичного планування, екзаменаційного матеріалу;
- форми проведення та результати атестації вчителів, їхтворчі звіти;
- рівень педагогічної майстерності вчителя та його роль у досягненні
кінцевих результатів педагогічної діяльності.
План роботи МОвчителів іноземних мов складається на навчальний рікз
метою реалізації завдань, які покладені на МО, а також
завдань,визначенихрічним планом роботи. План розглядається на засіданнях
МО і подається дирекції на затвердження. Він орієнтовно складається з таких
розділів:
1) вступ;
2) підвищення фахового й методичного рівня членів МО;
3) графік і тематика засідань.
Рекомендована тематика засідань МО вчителів іноземної мови:
- використання різних форм ігрової діяльності на початковому етапі
навчання іноземної мови;
- організація комунікативного навчанняна уроках іноземної мови;
- розвиток навичок діалогічного мовлення на уроках іноземної мови;
- організація уроку згідно з комунікативно орієнтованим підходом;
- психологічніаспекти оптимізації навчання іноземноїмови в школі;
- зв’язок говоріння з іншими видами мовленнєвої діяльності;
- навчання аудіювання і форми контролю прослуханого;
- диференційованийпідхід до організації навчанняіноземної мови;
- розвиток умінь монологічного мовлення в рамках комунікативного
підходу;
- організація позакласної роботи з іноземної мови.
Структураметодичної роботи включає взаємопов’язані та взаємодіючі
елементи,що відповідають цілям і завданням навчального закладу та
втілюються у різних формах, методах і засобах. Це — майстер-класи і
консультпункти, творчі групи й школимолодого педагога, семінари й
наставництво, методичні мости й методичні ринги, методичний тиждень та
методичний фестиваль, науково-практичні конференції.
Однією із форм підвищення майстерності вчителя є робота з реалізації
науково-методичної теми. Однак ця робота повинна бути структурована та
підпорядкована. З методичною темою району має бути пов’язана тема школи,
далі тема МО та тема, над якою працює вчитель. При цьому слід враховувати
алгоритм роботи педколективу з реалізації науково-методичної теми:

306
 -вибір науково-методичної теми;
- аналіз проблеми в психолого-педагогічній літературі;
- складання плану науково-методичної роботи;
- пошукова діяльність педагогів щодо вирішення колективних завдань;
- систематичне накопичення матеріалу;
- аналіз та узагальнення результатів пошукової діяльності, формування
перспективного педагогічного досвіду з обраної теми;
- упровадження в практику роботи педагогів школи досвіду реалізації
нових педагогічних ідей, концепцій та рекомендацій.
Результат творчої діяльності педагога з елементами новизни, що
спрямований на виконання актуальних завдань навчання іноземним мовам, є
передовим педагогічнимдосвідом.Етапами впровадженняпередового
педагогічного досвіду є:
І етап – визначення, обґрунтування й популяризація
проблемивпровадження, над якою працює педагогічний колектив,
інформування вчителів про сучасні досягнення науки та носіїв передового
досвіду.
ІІ етап – створення творчої групи вчителів з метою конструювання,
створення, впровадження передового педагогічного досвіду відомого в регіоні
або науково-методичної теми.
ІІІ етап – втілення або впровадження в навчальний процес передового
педагогічного досвіду через систему методичної роботи, використовуючи
традиційні та нетрадиційні форми роботи.
Технологіявпровадження передового педагогічного досвіду має таку
структуру:
- ознайомлення вчителів з передовим досвідом, роз’яснення його переваг
порівняно з традиційними методами роботи;
- створення сприятливих умов для розвитку творчості вчителів,
демонстрація прийомів роботи на практиці;
- оволодіння вчителями новими вміннями та навичками;
- внутрішкільний контроль за впровадженням у навчальну практику
інноваційних методів і прийомів роботи;
- моральне та матеріальне заохочення носіїв передового педагогічного
досвіду.
Школа передового педагогічного досвіду – це одна із форм роботи з
підвищення кваліфікації вчителів, форма поширення та впровадження ППД, а
також його формування й удосконалення. У школах ППД застосовують
різноманітніформи роботиіз слухачами:
- відвідування слухачами уроків та позакласних заходів, які проводить
керівник школи ППД з метою вивчення його досвіду;
- практичні заняття з розробки уроків, позакласних заходів, виготовлення
наочних посібників;
- лекції та семінарські заняття;
- консультації;
- співбесіди;

307
 - відвідування керівником школи ППД уроків та позакласних заходів, які
проводять слухачі школи, з наступним їх обговоренням;
- самостійне опрацювання літератури, застосування у навчально-виховному
процесі окремих методів, прийомів, засобів, форм роботи.
Методичне керівництво школами ППД здійснюють методичні кабінети. Як
свідчить практика, використання сучасних форм і методів методичної роботи
дозволяє ефективно формувати у вчителів іноземної мови готовність до якісної
професійної діяльності, яка спрямована на:
- поглиблення у вчителів знань теорії та методики навчання іноземних
мов;
- визначення шляхів ефективного використання різноманітних видів
навчальної діяльності у процесіформуваннякомунікативноїкомпетенціїучнів;
- розвиток уміння ефективно організовувати навчальний процес з
іноземної мови;
- формування рекомендацій щодо раціональної підготовки до уроку як
основноїформинавчального процесу;
-поглиблення знань у сфері сучасних технологій;
- здійснення контролю рівня навченості учнів відповідно до мети, завдань
та етапу навчання;
- розвиток уміннядобирати дидактично та методичнодоцільні засобиз
метою ефективного досягнення мети уроку;
- розширення знань про форми і види позаурочноїдіяльності учнів з
іноземної мови;
- навчаннявчителів творчого аналізучинних підручників з іноземної
мовияк основних засобівнавчання;
- ознайомлення вчителів із сучасними тенденціями розвитку шкільної
іншомовної освіти;
- формування готовності до постійного професійного самовдосконалення.

Кушнерук Руслана Ігорівна,

методист кабінету іноземних мов,
старший викладач кафедри методики
та змісту соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ЄВРОПЕЙСЬКЕ МОВНЕ ПОРТФОЛІО ТА ЙОГО

ВПРОВАДЖЕННЯ В НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС З ІНОЗЕМНИХ МОВ

Тема портфоліо, або папки індивідуальних навчальних досягнень учнів,

останнім часом стає все популярнішою. Все більше шкіл застосовують його у
своїй практиці. На Заході портфоліо називають одним із основних освітніх
трендів останнього десятиліття. Більше того, дослідники стверджують, що

308
школа XXI ст. — це «школа портфоліо».Ідея впровадженняучнівського мовного
портфоліо у навчальний процес з іноземної мовине є новою. Протягом останніх
років вона тією чи іншою мірою втілюєтьсявчителями в окремихнавчальних
закладах України.
Європейське мовне порт фоліо (ЄМП) —один із найважливіших
інструментів, що допомагає розвинути в учня здатність до самоцінювання в
іншомовному навчанні. Використання портфоліо дозволяє зробити процес
іншомовного навчання більш прозорим для учнів, допомагає розвивати їхню
здатність до самооцінювання, надаючи, таким чином, можливість поступово
збільшувати відповідальність за власне навчання. Учитель усе більше набуває
ролі координатораі консультанта, особи, яка навчаючи учнів учитися, скеровує
їх у русло самостійноїроботи, створює для цьоговідповідні умови,дозволяє
учням побачити свої досягнення, на основі яких вони вчитимуться розробляти
свій індивідуальний навчальний план. Такі вимоги перед учителями і учнями
ставить саме життя, оскільки для майбутніх представниківсуспільства, що
демократично розвивається, важливо навчитися формувати і задовольняти свої
потреби в освіті та кар’єрі, планувати власну діяльність, досягати бажаних
цілей. Таким чином,упровадження української моделі європейського мовного
портфоліо, що зорієнтовано на формування учнівської здатності до
самопізнання і самореалізації в різних видах іншомовної діяльності, сприяє
переходу до якісно нової освіти. Це дає можливість українським учням
навчатися і діяти відповідно до загальноприйнятих в європейських державах
стандартів, відкрити дорогу в майбутнє в умовах об’єднаної Європи.
У зв’язку з цим важливого значення набув Проект Ради Європи в Україні
«Європейське мовне портфоліо» (національний координатор проекту —
головний спеціаліст департаменту загальної середньої освітита дошкільної
освіти МОН України О.Коваленко; національний експерт — автор підручників,
учитель англійської мови О.Д.Карп’юк). Означений проект розробляється в
Раді Європивже 9 років, нині існує 37 національних варіантів мовного
портфеля. На сьогодні розроблено український варіант ЄМП , який проходить
апробацію у п’яти регіонах України (Харків, Одеса, Донецьк, Чернівці,
Тернопіль). Підготовлено і видрукувано методичний посібник «Європейське
мовне порт фоліо»(Тернопіль: Лібра Терра, 2008).
Що ж означає слово «порт фоліо», вжите щодо методики шкільного
навчання?
Портфоліо (від англ. portfolio — портфель, папка) — це папка документів
з навчального предмета як компонента навчальної діяльності учнів, який
ведеться учнями при педагогічному супроводі вчителя.
Мовне портфоліо – це документ, у якому учень аналізує і оцінює свої
навички й уміння з іноземних мов, ставить нові цілі, фіксує спостереження за
власним іншомовним досвідом, занотовує свої думки і враження від
спілкування з іноземними представниками.
Європейське мовне портфоліо – це особистий документ учня, з яким він
працює кілька років. В умовах єдиної Європи кожна людина може мати при
собі документ, у якому зафіксований і документально підтверджений той чи

309
інший рівень володіння іноземною мовою, і претендувати, у випадку його
пред’явлення, на освіту чи роботу в тих країнах Європи, мова яких вивчається.
Європейське мовне портфоліо це:
- якісно новий рівень у навчанні іноземних мов вУкраїні;
- реалізація компетентнісного підходу в іншомовному навчанні;
- упровадження європейських стандартів оцінювання на основі
Державного стандарту середньої школи;
- орієнтація на особистість учня з урахуванням сучасних вимог життя
інших країн і культурних спільнот.
Мета європейського мовного портфоліо — стандартизація вимог до
вивчення, викладання й оцінювання досягнень у галузі вивчення іноземних мов
громадянами європейських країн. Дуже важливою в роботі з портфоліо є
взаємодія між учнем і вчителем. У процесі спільної діяльності визначаються
цілі навчальної роботи школяра й виробляються критерії її оцінювання.

На думку більшості методистів, такий підхід до ведення мовного

портфоліо виводить його за межі лише альтернативного способу оцінювання
навчальних досягнень школяра.
Основні функції (соціальні, педагогічні та інформаційні)учнівського
ЄМП:
- наочно представити учню його успіхи в оволодінні іноземними
мовами;
- допомогти учневі усвідомити цінність міжкультурного спілкування в
своєму найближчому оточенні (в школі, вдома), у своєму регіоні, в країні, в
Європі;
- формувати самооцінку учня;
- допомогти оцінити власний рівень володіння іноземними мовами і
співставити його з європейськими нормами;
- розвивати здатність до рефлексії власного учіння;
- формувати уміння ставити цілі і планувати власну навчальну
діяльність;
- розвивати учнівську автономію в процесі вивчення іноземних мов.
Європейське мовне портфоліо повинно реалізувати дві функції:
 соціальну – подібно до портфоліо художника, ЄМП демонструє
здібності й можливості свого укладача. Не замінюючи атестата, диплома чи
сертифікатів, портфоліо є суттєвим доповненням до них, оскільки містить
важливу додаткову інформацію про свого власника;
 педагогічну–сприяє розвитку мисленнєвих здібностей та самооцінки
кожного школяра, а також автономності учня в навчанні мови (кількох мов)
упродовж усього життя.
Компоненти мовного портфоліо
Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти пропонують три
обов'язкових компоненти мовного портфоліо (МП):
- мовний паспорт;

310
 - мовну біографію;
- мовне досьє.
Першим компонентом МП є мовний паспорт(«Language Passport»), що
підсумовує лінгвістичну індивідуальність його власника, особисті досягнення у
вивченні мови та особистий досвід міжкультурного спілкування. Також мовний
паспорт включає самооцінку учнем власних мовленнєвих компетенцій.
Європейське мовне портфоліо передбачає три основні рівні володіння
іноземною мовою та мовленнєвими компетенціями — А, В, С, які
визначаються за основними видами мовленнєвої діяльності:
• розуміння (усної (аудіювання) та письмової (читання) форми мови);
• говоріння (монолог як форма продуктивного говоріння або полілог як
інтерактивне говоріння);
• письмо як окремий продуктивний вид мовленнєвої діяльності.
Мовний паспорт містить:
- фото учня;
- анкетні дані учня;
- особисту інформацію (інтереси, хобі тощо);
- критерії оцінювання навчальних досягнень учнів;
- власну самооцінку володіння іноземною мовою.
Другим обов'язковим компонентом МП є мовна біографія(«Language
Biography»), яка використовується з метою перевірки власних досягнень у
навчанні, реєстрації значущих етапів мовного й міжкультурного спілкування.
Мовна біографія містить:
 план роботи з предмета на тему (семестр, рік);
 анкетні дані учня;
 табель оцінювання вчителем рівня володіння учнем іноземною мовою
який заповнюється у вигляді графіка, девказано вид мовленнєвої діяльності, що
оцінюється;
 власну самооцінку володіння іноземною мовою;
 табель самооцінки учнем власних досягнень, що дає змогу розвивати
об'єктивну самооцінку.
Графіки оцінки вчителем і самооцінки учнем своїх досягнень можуть
виконуватися на одному аркуші в різних кольорах (учитель — червоним, учень
— зеленим). За графіком легко простежити зростання чи спад успішності учня;
він є ефективним чинником розвитку самоаналізу та самооцінки власних
досягнень.Аркуш самоосвіти є особистісно зорієнтованою формою роботи,
згідно з якою учень має право вибору теми самоосвітньої діяльності відповідно
до своїх інтересів, рівня володіння іноземною мовою. Це можуть бути біографії
кумирів, сучасні пісні іноземною мовою та їх переклад, кулінарні рецепти
тощо; алгоритми окремих видів діяльності на уроці, що самостійно чи з
педагогічним супроводом створені як поради учням з удосконалення
самоосвітньої компетентності учня під час проведення уроків, підготовки до
тестування («Study for Success», «Communication Plus»); аркуш рекордів («Self-
assessment of my records»), який учень обов'язково заповнює в кінці кожної

311
теми, фіксуючи особисті досягнення з різних видів мовленнєвої діяльності, а
також визначаючи свій рівень володіння іноземною мовою (в обсязі вивченої
теми).
Третім обов'язковим компонентом МП є мовне досьє(«Dossier»). У ньому
учень зберігає зразки своїх творчих робіт («Samples of work») та свідчення у
вивченні іноземної мови.
Мовне досьє може включати:
• творчі проекти учнів;
• доповіді з теми на іноземній мові;
• кросворди з вивчених тем тощо.
Мовне портфоліо розроблено з метою:
 стимулювати вивчення іноземної мови згідно з певним
загальнорекомендованим рівнем упродовж усього життя людини;
 зробити процес вивчення мови більш прозорим та зрозумілим;
 формувати самоосвітню компетентність учня, що дозволяє йому
аналізувати й усвідомлювати власний шлях навчання, а також впливати на
нього;
 формувати інноваційну особистість учня, розвивати вміння
конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі; ставити
перед собою задачі й поетапно їх розв'язувати;
 формувати мотивацію навчальної діяльності;
 розвивати пізнавальні організаційні навички, творчі здібності учнів;
 формувати учнівську автономію, посильність освіти для кожного
конкретного учня.
Наприкінці навчального року, підбиваючи підсумки роботи з мовним
портфоліо, учні аналізують зібрані матеріали, заповнюють таблицю
самооцінювання та самостійно визначають особистий рівень володіння мовою.
Згідно із концепцією ЄМП, головною діючою особою навчального процесу є
учень. Як відомо, основним видом діяльності учня є навчальна, у зв’язку з
чиммета середньої освіти полягає у формуванні основних компонентів
навчальної діяльності: вміння ставити ціль, діяти у відповідності з цією
ціллю, обирати необхідний спосіб її досягнення, уміння оцінити процес і
результати своєї діяльності. Крім цього, учні навчаються допомагати один
одному, знаходити помилки і виправляти їх. Цікавим щодо цього є досвід
придумування один для одного вправ. Такі вправи, придумані в класі,
доповнюються відповідями-ключами і потрапляють у банк навчальних завдань.
Ідея складання навчальних завдань для молодших школярів старшими заохочує
старшокласників до відповідальності у роботі.Означені види робіт допомагають
учням свідомо ставитися до того, чим вони займаються, досягати бажаних
цілей у своїй діяльності.
Яке ж місце займає ЄМП серед інших засобів навчально-методичного
забезпечення?
У теорії іноземної мови підручник розглядається як підсистема, що
обумовлена цілями, програмою, змістом навчального предмета, методами і
засобами навчання та педагогічним процесом, а також взаємодією із

312
середовищем. Сучасний навчально-методичний комплект може охоплювати
окрім підручника інші важливі компоненти: посібник для вчителя, робочий
зошит, додаток, книжку для читання. Кожен компонент НМК має свою
функцію, реалізація якої розвиває в учнів здатність до спілкування іноземною
мовою. Проте основні функції (соціальні, педагогічні та інформаційні)
учнівського ЄМП не може замінити жоден із існуючих компонентів НМК.
Саме ці функції ЄМП дають можливість вважати його інноваційним
навчальним засобом, що сприяє запровадженню нової освітньої технології
оцінки і самооцінки учнів, який треба використовувати в складі цілісного
навчально-методичного комплекту в процесі вивчення іноземної мови. Вчителі,
що були задіяні в пілотних проектах, єдині в твердженні, що робота з портфоліо
важлива і корисна не тільки для учнів, а й для вчителів, дає їм змогу
удосконалювати свою професійну компетенцію, порівнювати знання своїх
учнів із загальноприйнятими європейськими нормами та організовувати
індивідуальну роботу учнів з оволодіння іноземними мовами.
Особливість цього навчального засобу полягає ще й у тому, що робота з
ним забезпечує взаємодію не тільки вчителя й учнів, а й їхніх батьків. Батьки,
як правило, також зацікавлюються ЄМП, усвідомлюють його важливість і
активно допомагають своїм дітям заповнити перший розділ ЄМП і вибрати
матеріали для досьє.
Отже, спільні зусилля методистів, учителів, учнів, батьків сприятимуть
становленню ЄМП як невід'ємного компонента НМК з іноземних мов, як
засобу, що допомагає усвідомити культурну різноманітність навколишнього
світу, як інструмента самооцінювання учнями своєї діяльності з оволодіння
іноземними мовами.
Під час вивчення іноземної мови дія самооцінювання може фокусуватися
на трьох аспектах. Перший – це сам навчальний процес. Учні повинні бути
здатними оцінити, наскільки добре вони навчаються на певному етапі та
наскільки успішно виконують індивідуальні завдання та досягають навчальних
цілей. Другий аспект для самооцінювання – це учнівські комунікативні
уміння, відповідно до рівнів і дескрипторів, розроблених Радою Європи.
Третій аспект – це лінгвістична компетенція учня.Використовуючи
самооцінювання, учні вчаться контролювати свій лінгвістичний здобуток і
виправлятипомилки, використовуючи ті самі шкали і оціночні схеми,які
використовуються під час оцінювання іншими.
Основні напрямки діяльності вчителя з упровадження
європейського мовного портфоліо в іншомовне навчання
Як і будь-яке нововведення, впровадження роботи з ЄМП потребує
чимало зусиль учителя на початковому етапі. Оскільки йдеться про нову
освітню ідеологію, постає питання: з чого розпочати, а точніше, в яких
напрямах розгорнути діяльність вчителю і в якій послідовності? Керуючись
логікою, можна виділити наступні напрями:
1.Формування навичок рефлексії учнів.
Спонукання учнів до роздумів:
 Яким учнем щодо вивчення мови я є?

313
  Яким є моє учіння? Що я можу?
 Якими є мої уроки?
 Який мій рівень володіння іноземною мовою?
4. Ознайомлення зі структурою і функціями європейського мовного
портфоліо, шкалою самооцінювання.
Ознайомлення учнів із завданнями і функціями ЄМП, використовуючи:
 презентацію компонентів;
 підкреслення цінності європейських рівневих шкал;
 показ зразка ЄМП і способу зазначення прогресу, спонукаючи учнів
доспівставлення своїх умінь із дескрипторами
Загальноєвропейськоїстандартизованої шкалисамооцінки, обміну ідеями щодо
покращення свого навчання з іноземної мови і створення постера з найкращими
пропозиціями щодо подальшої роботи з вивчення іноземної мови.
5. Формування навичок визначення цілей за допомогою
дескрипторів.
Навчання школярів:
 співставляти свої рівні володіння іноземною мовою і дескриптори;
 визначати цілі за допомогою дескрипторів “Я можу”;
 використовувати дескриптори для визначення навчальних цілей усієї
групи;
 використовувати дескриптори для підсумку досягнень і визначення
індивідуальнихнавчальних цілей.
6. Формування навичок і розвиток умінь планування учнями власної
навчальної діяльності.
Заохочення учнів до:
 оцінювання різних видів навчальної діяльності з іноземної мови;
 аргументованого вибору ефективних видів навчальної діяльності;
 створення власних навчальних матеріалів у процесі виконання
проектної роботи;
 співвіднесення видів навчальної діяльності з уміннями, визначеними в
дескрипторах;
 регулярного поповнення створеного банку найефективніших видів
навчальної діяльності.
5. Поступове впровадження самооцінювання.
Навчання школярів оцінювати:
 власну роботу і роботу партнера з урахуванням коментарів учителя під
час роботи в парах;
 індивідуальну роботу під час розмови з учителем про свої досягнення;
 якість оволодіння іноземною мовою, якість виконання того чи іншого
завдання;
 прогрес у вдосконаленні вміння, поданого у дескрипторі;
 визначення поточних цілей та шляхів їх досягнення, а також усунення
недоліків.
6. Підтримка учнівської роботи з ЄМП.
Заохочення учнів до:

314
  групових дискусій щодо кращого використання ЄМП;
 інтерв’ювання тих учнів, які успішно використовують ЄМП;
 створення постерів із найкращими ідеями і пропозиціями щодо
використання ЄМП;
 міжнародних контактів та міжкультурних проектів щодо досвіду
використання ЄМП;
 створення виставок матеріалів учнів із використання ЄМП;
 створення проектів за результатами власного навчання з
використанням ЄМП та їх презентації перед громадськістю (учителями,
батьками, учнями інших класів).
Отже, європейське мовне порт фоліо — це особистий документ учня для
відображення його навчальної діяльності з іноземних мов, преференцій у
навчанні та творчих можливостей, за допомогою якого спрощується процедура
впровадження європейських стандартів оцінювання учнів.Мовне портфоліо є
особистісно зорієнтованою формою роботи, автентичним видом оцінювання,
який адресується учневі, розроблений для нього, спрямований на виявлення та
розвиток творчих здібностей.
Упровадження європейського мовного портфоліо у практику
загальноосвітніх шкіл — це вихід на новий рівень самосвідомості, згідно з яким
дитина сама обирає, оцінює, контролює процес навчання, роблячи його
безперервним і сталим.

315
Відділення10. Суспільні дисципліни: історія, основи правознавства,
християнська етика, етика.
Координатор секції: Фурман Віра Костянтинівна, завідувач кабінету
суспільних дисциплін, доцент кафедри методики та змісту соціогуманітарної
освітиРівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тема. Інноваційні підходи до організації науково-методичної роботи з

учителями суспільних предметів.

Фурман Віра Костянтинівна,

завідувач кабінету суспільних дисциплін, доцент
кафедри методики та змісту соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНЦІЙ

ІЗ СУСПІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

У сучасному світі важливим є вміння застосовувати теоретичні знання у

реальному житті. Ще наприкінці 80-х років XX ст. експертами Міжнародної
організації праці було введено поняття «компетентність» згідно з вимогами
ринку праці щодо якостей, якими мають володіти випускники освітніх установ.
Компетентнісний підхід, як зазначено в Державних стандартах освіти та
«Критеріях навчальних досягнень учнів», означає переорієнтацію з процесу
навчання на його результат, у зміщенні акценту і накопичування нормативно
визначених знань, умінь і навичок на формування й розвиток в учнів здатності
практично діяти, застосовувати досвід успішних дій у конкретних ситуаціях.
Згідно з визначенням О. Пометун, компетентнісний підхід — це спрямованість
освітнього процесу на формування і розвиток ключових (базових, основних) і
предметних компетентностей особистості.
Дослідники Т. Волобуєва, І. Родигіна, Н. Бухлова у праці «Упровадження
компетентнісно орієнтованого підходу в НВП» визначають компетенцію як
готовність учня використовувати засвоєні знання, навчальні уміння та навички,
а також способи діяльності в житті для розв'язання практичних та теоретичних
завдань.Компетентність — це володіння людиною певними знаннями, компе-
тенцією; компетентний (від лат. — відповідний, знаючий) — обізнаний у
певній галузі. В освіті компетентність виступає як певний зв'язок двох видів
діяльності учнів: сьогоднішньої — освітньої та майбутньої — практичної.
Таким чином, сучасні стандарти життя вимагають від освіти сформувати в
учнів здатність ефективно діяти за межами навчальних ситуацій, успішно
розв'язувати в житті реальні проблеми.
Одна з головних цілей вивчення шкільного курсу історії - формування в
учнів предметних компетентностей — хронологічної, просторової,
інформаційної, мовленнєвої, логічної, аксіологічної.

316
 Формування просторової компетентності учнів шляхом застосування
картографічних джерел набуває першочергового значення, адже історія —
предмет, у процесі вивчення якого події розглядаються і в просторі, і в часі.
Методиці роботи з картою на уроках історії присвячено багато
досліджень. Так, за радянських часів цю проблему досліджували Л.І.Стражев,
Ф.П.Коровкін, розробкою цих питань займаються й сучасні науковці. Праці
О.І.Пометун присвячено формуванню в школярів просторової компетентності
на уроках історії. Варто відмітити, що у дослідженнях О.Г.Фідрі, вчителя
Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10, показано шляхи
формування картографічних умінь та навичок.На державному рівні ряд
вчителів-методистів займаються розробкою методики застосування карт у
системі мультимедійних презентацій тощо.
Однак питання формування в учнів просторової компетентності шляхом
використання картографічних джерел, зокрема й електронних, залишається
недостатньо розробленим.
Просторова компетентність — знання, що на науковому рівні
забезпечують розуміння простору як необмеженої протяжності, формують
картографічні вміння та навички учнів і забезпечують психологічну готовність
творчо та відповідально застосовувати здобуті знання та досвід у реальних си-
туаціях. В основі будь-якої компетентності — науково-теоретичні знання
(поняття, ідеї, закономірності, принципи, правила). Шляхом засвоєння
теоретичного матеріалу відбувається формування картографічних умінь та
навичок.
Просторова компетентність формується на базі знань учнів історичного
простору, географічного середовища, історичної карти, історичної топоніміки
та ін. Зазначена компетентність передбачає такі вміння та навички:
• картоописові;
• картометричні;
• картоаналітичні.
Основним джерелом для формування просторової компетентності на
уроках історії є історична карта. Робота з картою — це один із важливих ас-
пектів навчання історії.Історична карта є умовно-графічною наочністю, а
наочність завжди відігравала важливу роль у процесі засвоєння учнями знань.
«Знати карту - це означає знати не тільки її умовну пунктуацію, її символіку,
міста, кордони, ріки та ін., а й бачити за цими умовними знаками живу
історичну діяльність, складність політичних, соціально-економічних і
культурних взаємовідносин», — наголошував відомий радянський дидакт
А.І.Стражев. Задача вчителя — переконати учнів, що карта - це засіб для більш
свідомого сприйняття ними подій та явиш в історії.
Історичні карти поділяються на основні (оглядові) та додаткові
(тематичні). Основні — це карти, що відображають усі важливі події та явища,
які потрапили в певний хронологічний період. Додаткові —карти, що
відображають вузькі, конкретні питання (війни, повстання тощо).
Карти мають таку структуру: назва; масштаб; легенда; картографічна
сітка; елементи змісту. Історичні карти не мають реального зображення і не є

317
ілюстраціями конкретних подій, вони лише фіксують місце, де вони
відбувалися.
Функції карт різноманітні. Серед них дослідник В.Н.Темушев виділяє
такі:
• інформаційна —нанесення на карту певного набору історичних
відомостей;
• ілюстративна — фіксування основних подій та явиш на карті;
карта надає можливості розкрити пенні історичні явища та процеси в динаміці;
• виховна — формування просторового мислення, уявлень про місце
рідної країнина світовій карті, її історію, події, що з нею пов'язані,. Вивчаючи
історію України, учень повинен чітко уявляти місце батьківщини на карті.
Робота з картою потребує в учнів сформованих на певному рівні
картографічних умінь та навичок. Картографічні уміння та навички — це
вміння «читати» карту. Під час формування цих умінь та навичок виділяють
два етапи: підготовчий та основний.
На підготовчому етапі формуються такі навички:
• обирати карти за назвою;
• розрізняти оглядові та тематичні карти;
• користуватися легендою карти;
• визначати масштаб карти;
• локалізувати положення об'єкта.
Основний етап характеризується вмінням описувати історико-
географічний об'єкт.
До основних картоописових умінь та навичок належать:
• опис географічного положення місця історичних подій, явищ;
• опис рельєфу;
• опис природно-кліматичних умов. Формування цих умінь потребує
досить тривалого часу.
До картометричних умінь та навичок належать:
• визначати протяжності та відстані за масштабом;
• вимірювати площу;
• порівнювати розміри площ;
• порівнювати відстані;
• визначати зміни у розмірах територій;
• отримувати цифрову інформацію з таблиць. графіків, діаграм.
Ці вміння епізодично застосовуються на уроках історії.
Картоаналітичні вміння та навички — це вміння відбирати,
систематизувати, класифікувати та пояснювати факти; встановлювати
причинно-наслідкові зв'язки.
Принцип «жодного уроку без карти» для вчителя є визначальним. Карта
на уроці не повинна бути декорацією. Вона є джерелом інформації та засобом
пізнавальної й творчої діяльності учнів.
Надзвичайно ефективним методом формування в учнів просторової
компетентності є використання електронних картографічних джерел.

318
 На даний час у багатьох школах спостерігається брак історичних карт,
які б відповідали сучасним вимогам. У кращому випадку учні на уроках мають
можливість користуватися історичними атласами. Для розв'язання цієї
проблеми з метою формування в учнів картографічних умінь і навичок
пропоную використовувати мультимедійні презентації Power Point. Елементи
мультимедійних презентацій, такі як умовно-графічна та картографічна
наочність, можуть застосовуватися під час пояснення нового матеріалу, для
аналізу учнями історичних подій та явищ тощо.
Не треба забувати, що в різних класах, враховуючи профіль навчання,
існують певні особливості формування просторової компетентності та
картографічних умінь і навичок.
Робота з історичною картою в програмі Роwег Роint сприяє формуванню
картографічних умінь та навичок, полегшує процес запам'ятовування історико-
географічних об'єктів, перетворює роботуз картою на цікавий процес, робить
уроки більш змістовними.
Питання розробки методики формування в учнів картографічних умінь та
навичок стає важливим, актуальним тому, що завдання на перевірку про-
сторової компетентності та картографічних умінь включені до завдань ЗНО.
Звичайно, робота з картою — це лише фрагмент уроку, який не буде
повноцінним, якщо одночасно з «читанням карти» вчитель не
використовуватиме наочні посібники, яскраву розповідь про події. Внаслідок
цього карта буде виконувати роль своєрідного наочного конспекту, що
систематизує фактичний матеріал і фіксує події в просторі та часі.
Пропоную приклади практичного застосування електронних
картографічних джерел.
Тема. Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій
наприкінці XVIII — у першій третині XIX ст. (Історія України. 9 клас)
Урок 1. Українські землі у складі Російської імперії.
Урок 2. Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської
імперії.
Цілі уроків: формування картографічних умінь та навичок - уміння
локалізувати історичні об'єкти.
Методи: під час актуалізації знань або на етапі закріплення матеріалу
використовується географічний прийом «числовий диктант».
Слайд 1. Карта «історико-географічні регіони України».
Завдання учням
• Покажіть на карті історико-географічні регіони України.
Слайд 2. Карта «Історико-географічні регіони України» (з прихованим
виконаним завданням).
Методичний коментар
Учитель, не коментуючи, показує на карті об'єкти, але не в тій
послідовності, в якій вони позначені на слайді. Учні записують у зошиті тільки
номери об'єктів, на які вказує вчитель. Потім пропонується відповідь, і учні,
працюючи в парах, перевіряють один одного. До номенклатури можна вносити
назви історико-географічних регіонів (Правобережна Україна, Лівобережна

319
Україна, Слобожанщина, Південна Україна (степ), Східна Галичина, Північна
Буковина, Закарпаття), адміністративно-територіальних одиниць (Чернігівська,
Полтавська, Київська, Волинська, Подільська, Катеринославська,Херсонська,
Таврійська, Харківська губернії, Королівство Галичини та Лодомерії,
Коронний край (провінція) Буковина, Закарпаття у складі Угорського
королівства) та адміністративних центрів (Чернігів, Полтава, Київ, Луцьк,
Кам'янець-Подільський, Херсон, Катеринослав, Харків, Львів, Чернівці,
Ужгород).
Тема. Україна під час Другої світової та Великої Вітчизняної воєн
(Новітня історія України. 11 клас)
Урок 1. Радянсько-німецькі договори 1939 року.
Цілі уроку:формування картографічних умінь та навичок: орієнтація в
історичному просторі, зчитування історичної інформації, аналіз просторово-
історичних об'єктів та зв'язків.
Методи: під час вивчення нового матеріалу використовуємо
мультимедійні презентації Роwег Роint.
Слайд 1. Карта атласу «Україна напередодні Другої світової війни» (без
назв держав, до складу яких входили українські землі).
Завдання учням:
• Визначити кордони сучасної України.
• Встановити, яким був політичний статус України напередодні
війни, виходячи зі змісту карти.
• Назвати країни, до складу яких входили українські землі в цей
період.
• Назвати, які українські землі входили до складу СРСР, Польщі.
Угорщини, Румунії.
Слайд 2. Карта атласу «Україна па початку Другої світової війни
(1вересня 1939 р. — 22 червня 1941 р.)».
Завдання учням:
• Знайти лінію розподілу Польщі між Німеччиною та СРСР згідно з
додатковим таємним протоколом до пакту Молотова-Ріббентропа (лінія
розподілу на слайді виділяється кольоровим штрихом).
Слайд 3. Карта та сама. Історико-географічні регіони позначені знаками
запитання (Східна Галичина, Західна Волинь, Холмщина, Підляшшя,
Надсяння, Лемківшина).
Завдання учням:
• Визначити, які етнічні українські землі відходили до СРСР згідно з
додатковим таємним протоколом до пакту від 23 серпня 1939 р.
• Визначити, які етнічні українські землі відходили до Німеччини.
Для закріплення виділяємо кольором ті українські землі, що відійшли до
СРСР (Східна Галичина та Західна Волинь) й ті українські території
(«Закордоння»), що були включені до складу Генерального губернаторства.

320
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Волобуєва Т. Упровадження компетентнісно орієнтованого підходу в

НВП / Т.Волобусва, І.Родигіна, Н.Бухлова // Управління освітою. - 2007. - № 18.
- С. 18- 31. - (Бібліотека «Шкільного світу»).
2. Десятов Д. Оволодіти історичним простором (з досвіду організації
практичних робіт з історичною картою, на прикладі теми «Середньовічне місто»).
Всесвітня історія. 7-й клас /Д.Десятов// Історія в школах України. - 2005. -№ 10. -
С. 18-20.
3. Дссятов Д. Оволодіти історичним простором. З досвіду організації
практичних робіт з історичною картою на уроці / Д.Десятов// Історія України. -
2005. - № 25 (53). - С. 2-4.
4. Коровкин Ф.П. Методика обучения истории в средней школе /
Ф.П.Коровкин. - М., 1978.
5.Мокрогуз О. До питання методики застосування мультимедійної
презентації Power Point на уроках історії / О.Мокрогуз // Історія України. -2010. -
№11 (651). - С. 8-16.
6. Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі / О.Пометун,
Г.Фрейман. - К.: Генеза, 2006.
7. Стражев А.И. Методика преподавания истории / А.И.Стражев. - М.:
Просвещение, 1964.
8. Фідря О. Чи можливо зрозуміти історію? (Методологія історії та
формування хронологічних і просторових компетенцій учнів) / О. Фідря // Історія
в школах України. - 2004. - № 5. - С. 2-7.
9. Фідря О., Фідря Н. Просторова компетенція й картографічні вміння та
навички у шкільних курсах історії / О.Фідря, Н.Фідря // Історія в школах України.
- 2008. - № 5. - С. 25-30.
10. Фідря О.,Фідря Н. Просторова компетенція й картографічні вміння та
навички у шкільних курсах історії// Історія в школах України / О.Фідря, Н.Фідря.
- 2008. - № 7-8. - С. 43-47.
11. Фідря О., Фідря Н. Просторова компетенція й картографічні вміння та
навички у шкільних курсах історії /О.Фідря, Н.Фідря// Історія в школах України.-
2008. - № 11-12. -С. 26-32.

321
 Фурман Віра Костянтинівна,
завідувач кабінету суспільних дисциплін,доцент
кафедри методики та змісту соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

Пишко Олена Леонідівна,

методист кабінету суспільних дисциплін,
старший викладач кафедри методики та змісту
соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

МОНІТОРИНГОВИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ СТАНУ

ВИКЛАДАННЯ СУСПІЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ
У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Уроки незалежності в Українібуло здійснено чимало реформ у різних

галузях її політичного, економічною, духовного і культурною життя. Не
залишилася осторонь і вітчизняна освіта. Серед її найбільш масштабних
нововведень — профілізація старшої школи, впровадження 12-бальної шкали
оцінювання навчальних досягнень учнів. Очевидно, найвищий суспільний
резонанс викликало впровадження процедури зовнішнього незалежного
оцінювання (далі — ЗНО) навчальних досягнень випускників, яке суттєво
вплинуло на методи контролю та оцінювання навчальних досягнень школярів.
Український центр оцінювання якості освітивперше запропонував єдині у межах
державивимоги дорівнів загальноосвітньої підготовки школярів. Більше того,
здійснюються її універсальне вимірювання та рейтингова стратифікація, що
породжує цілийряд запитань і побоювань: Чи співвідносяться вимоги до рівнів
загальноосвітньої підготовки школярів, зазначені у загальноосвітніх
навчальних програмах та програмах ЗНО? Що таке «компетентність»? Що є
об'єктами контролю й оцінювання навчальних досягнень кожного шкільного
предмета в умовах компетентнісноорієнтованого навчання? Чи можливі
компетентнісно орієнтовані тести і якими вони повинні бути? Спробую
відповісти на деякі з цих запитань, спираючись на власний досвід роботи як з
учнями, такі з учителями історії. Оскільки в Україні проводиться обов'язкове
ЗНО з Історії України, оперуватимемо змістовим матеріалом цієї навчальної
дисципліни. Розуміємо, що наші теоретичні міркування не претендують на
універсальність чи винятковість, але тішимося тим, що вони виправдовують
себе на практиці.
Чи співвідносяться вимоги до загальноосвітньої підготовки школярів,
зазначеніу загальноосвітніх навчальних програмах тапрограмах ЗНО з історії
України? На нашу думку, не потрібно створювані окремої програми ЗНО з
історії України,адже сертифікуються знання, вміння і навички випускників, які

322
вони отримали, опановуючи зміст загальноосвітньої навчальної програми. Тим
не менше, програми ЗНО створені і, як не прикро, їх окремі змістові елементи
відрізняються від тих, що прописані у загальноосвітній навчальній програмі.
Для прикладу: програма ЗНО зтеми «Україна в боротьбі за збереження
державної незалежності (1918 -1920 рр.)» виокремлює постать В.Боженка. Про
його місце і роль в історії України можна дискутувати. Та важливе інше —ім'я
В.Божека в загальноосвітній програмі не згадується, а інформація про нього у
підручниках для одинадцятирічної шкоди подана одним реченням, детальніші
відомості про цю постать можна почерпнути з вузькоспеціалізованої довідкової
літератури. У програмі ЗНО мають місце й інші подібні змістові нюанси.
Більше того, вона в багатьох випадках орієнтується на загальноосвітню
навчальну програму 12-річної школи і сучасні досягнення історичної науки, а
до 2012 року тестування проходитимуть учні 11-річної школи, орієнтовані на
наукові досягнення щонайменше п'ятирічної давності (вони вчилися і вчаться
за програмою 2001 року). Тому розбіжності між обома програмами створюють
серйозні перешкоди як для самопідготовки випускників, так і для роботи
вчителів. Звідси напрошується висновок: щоб успішно пройти ЗНО з історії
України, одинадцятикласнику треба вільно орієнтуватися в перебігу
вітчизняного історичного процесу йураховувати сучасні наукові досягнення.
Що є об'єктами контролю й оцінювання навчальних досягнень з історії в
умовах компетентнісно орієнтованого навчання?
Поліваріантність визначення складових компетентності ускладнює
технологію контролю й оцінювання рівнів її сформованості. Проведене з
учителями анкетування щодо визначення ними об'єктів контролю й оцінювання
навчальних досягнень учнів з історії доводить це твердження. Лише від 5-10 %
учителів-істориків на запитання анкети дають однакові відповіді (тобто вони
контролюють й оцінюють знання, вміння і навички, а не, скажімо, лише «ви-
словлювання своєї думки» або лише «знання дат і подій» чи «знання постатей»
тощо), інші — виявляють різні амплітуди розбіжностей. Подібна ситуація
спостерігається щодо використання запропонованих загальноосвітньою
навчальною програмою критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з
історії. Педагоги оцінюють їх досягнення, застосовуючи рейтинговий підхід,
тобто зіставляючи і порівнюючи найвищий, проміжні й найнижчий показники в
кожному окремо взятому класі. Причинами, що змушують учителів діяти таким
чином, вважають нечіткість і неструктурованість визначення об'єктів контролю
й оцінювання навчальних досягнень учнів, недосконалість і громіздкість
критеріїв оцінювання цих досягнень, що регламентовані загальноосвітніми
програмами з історії для 5-11 класів. Адже, якщо спробувати поєднати
класифікацію вмінь і навичок учнів (загальнонавчальні: розумові та мов-
леннєві; предметно-історичні: хронологічні, картографічні та спеціальні) з
критеріями оцінювання навчальних досягнень (за чотирирівневою 12-бальною
шкалою), що пропонуються програмою з історії для 5-11 класів
загальноосвітніх навчальних закладів, вийде надскладна теоретична
конструкція. Її доволі важко використовувати на уроці підчас вивчення різних
тем, у ході реалізації різних видів організації пізнавальної діяльності. У

323
кінцевому підсумку, кожен учитель виходить із ситуації в міру своєї
професійності. Звичайно, його бачення і дії суперечать єдиним вимогам
УЦОЯО, що й зумовлює певну невідповідність цифр в атестатах та
сертифікатах випускників. Педагогам необхідний легкий для запам'ятовування і
зручний для користування алгоритм, що поєднував би і складові
компетентності, і об'єкти контролю й оцінювання, і критерії оцінювання
навчальних досягнень учнів з історії. Виходячи з цього, пропонуємо свої
відповіді на запитання: Що контролювати й оцінювати на уроці історії в
контексті компетентнісного підходу? Яким чином те, що ми контролюємо й
оцінюємо, співвідноситься з рівнями навчальних досягнень учнів?
Якщо компетентність — це сукупність знань, умінь, навичок і ставлень, то
на уроці вчитель повинен контролювати й оцінювати знання, вміння і навички
(ставлення не оцінюються). Ці три складові є об'єктами контролю й оцінювання
навчальних досягнень. Кожен із них має свою доволі просту, легку для
запам'ятовування структуру, тобто включає певні компоненти — історичні
категорії.
Існує шість категорій, що становлять зміст історичних знань: хронологія,
термінологія, персоналістика, історична географія, джерелознавство, відповідно до
тем — культурологія. Тобто, вивчивши тему, учень повинен знати датування подій,
називати й визначати поняття й терміни, називати історичні постаті, історико-
географічні об'єкти, історичні джерела і, за потреби, історико-культурні пам'ятки.
Відштовхуючись від того, що вміння передбачають застосування знань, а
навички — це автоматизовані вміння, кожній категорії історичних знань відповідає
категорія спеціальних історичних умінь і навичок. Тобто, вивчивши тему, учень
повинен виявляти такі вміння і навички: орієнтування в історичному часі,
використання у мовленні понять і термінів, характеризування постатей,
орієнтування в історичному просторі, опрацювання історичних джерел і, за
потреби, характеризування історико-культурних пам'яток. Крім того, до цього
переліку додаються міжпредметні вміння і навички.
Таким чином, кожній категорії історичних знань є відповідник серед
категорій умінь і навичок.
Критерії контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів з використанням
такого підходу до трактування історичної компетентності є доволі простими.Те, що
ми контролюємо й оцінюємо, співвідноситься з рівнями навчальних досягнень
школярів. Коли учень оперує виключно знаннями, він перебуває на початковому та
середньому рівнях навчальнихдосягнень (1-6 балів). Якщо він на основі знань
виявляє вміння і навички, то знаходиться на достатньому рівні навчальних
досягнень (7-9 балів). Коли ж учень використовує знання, вміння і навичкияк засіб
для висловлювання і пояснення своїх ставлень, вінмає високий рівень навчальних
досягнень (10-12 балів).Зрозуміло, що висококомпетентним вважатиметься той
учень, який володітиме достатнім та високим рівнями навчальних досягнень.
Такий алгоритм працює незалежно від теми уроку,видів навчальної діяльності
учнів. Зрештою, чітке визначення об'єктів і критеріїв контролю й
оцінюваннякомпетентності дає змогу раціонально використовуватитестові
технології.

324
 Горегляд Яна Іванівна,
методист методичного кабінету
управління освіти виконавчого комітету
Кузнецовської міської ради

Малюк Жанна Сергіївна,

методист Володимирецького
районного методичного кабінету

УПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМП´ЮТЕРНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ І ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ
В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ОБЛАСТІ

Інтеграція України у світовий інформаційний простір, створення мережі

інформаційного забезпечення освіти та науки мають значний вплив на освітні
процеси в державі. Швидкими темпами здійснюється інтенсифікація системи
навчання та виховання дітей і учнівської молоді на основі використання
інформаційно-комп’ютернихтехнологій, триває формування інформаційної
культури педагогів та їх вихованців.
Запровадження зазначених інновації в освітній процес загальноосвітніх і
позашкільних навчальних закладів забезпечує формування технічно та
технологічно освіченої творчої особистості, підготовленої до життя, активної
трудової діяльності в умовах сучасного інформаційного суспільства, створює
належне підґрунтя для розвитку життєвої компетентності, пізнавальної та творчої
активності дітей та учнівської молоді, їх творчої самореалізації та професійного
самовизначення з урахуванням індивідуальних можливостей та особистісних
уподобань.
Проблема ефективного використання інформаційно-комп’ютернихтехно-
логій в освітньому процесі стала об'єктом вивчення таких вітчизняних і зарубіжних
учених, як В.Бикова, Н.Вовковінської, Ю.Жука, Л.Забродської, В.Захлюпаного,
Д.Рождественської, Г.Селевка, О.Соколюка та ін. Питання діяльності позашкільних
навчальних закладів у формуванні творчої особистості йактивності, розвитку її
відповідних здібностей розробляють В.Вербицький, Л.Ковбасенко, В.Мачуський,
Г.Пустовіт, А.Сиротенко, Т.Сущенко. Вченими запропоновано методологічну
основу шкільної освіти, технології розвитку творчих здібностей вихованців
навчальних закладів, актуальну тематику навчальних курсів. Однак
організаційно-педагогічні та дидактичні аспекти використання інформаційно-
комп’ютерних технологій у процесі формування творчої активності вихованців
навчальних закладів висвітлені недостатньо і потребують деталізації та
подальшого вивчення.
Освітній простір сьогодні заполонили комп'ютерні навчальні програми, що,
безумовно, є позитивним моментом у навчанні. Вони орієнтують учня на
індивідуальне навчання та індивідуальну логіку пізнання. За такого підходу

325
навчальні досягнення оцінюються відразу, а ще дається гарантія переходу на
новий рівень.
Упродовж останніх років помітно зросла якість навчальних програм, у
розробці яких беруть участь кращі педагоги-дидакти, спеціалісти-предметники,
програмісти, психологи, художники-дизайнери. Здавалося б, мета творців цих
навчальних програм досягнута: учні можуть обійтися і без учителя.
Такий підхід до процесу навчання легко пояснити. Найбільш радикальні
прихильники новітніх освітніх технологій, у тому числі й комп'ютерних, стають
своєрідними заручниками засобів навчання, що відіграють вирішальну роль у
реалізації їхніх теоретичних ідей. Однак на практиці все набагато складніше.
Упровадження освітніх технологій у масову школу, так само, як і практичне
використання комп'ютерних навчальних програм, свідчить, що роль педагога, як і
раніше, залишається досить істотною. Незважаючи на величезну перевагу
комп'ютера, у порівнянні з іншими технічними та наочними засобами
навчання,лише вчитель може забезпечити цілісність і системність у навчанні.
Проте йому необхідно визначитив освітньому процесі своє місце та засвоїти
нову роль.
Сьогодні більшість учителів не готові прийняти інформаційні технології
як нову, невід'ємну частину свого життя, залишаючись«комп'ютерно
безграмотними». Психологи ж, у свою чергу, навіть стверджують про так
званий «комп'ютерний страх» дорослих. На відміну від дитини, якій освоєння
«електроніки» дається легше, дорослі, зокрема й учителі, у ході роботи з ПК
бояться припуститися помилки.Спостерігається навіть агресивне неприйняття
комп'ютерних технологій. Зрештою, використання досягнень інформаційно-
комп'ютерних технологій не увійшло у повсякденну практику вчителя.
Необхідне осмислення нового рівня інформаційного забезпечення в навчанні,
вироблення конкретних методик використання навчальних комп'ютерних
програм.
Чому ж на перший план поставлено принципово нове бачення ролі
вчителя у засвоєнні знань і роботі учнів з інформацією? Насамперед це
викликане новими умовами інформаційного суспільства. Вчені підрахували, що
з початку нашої ери для подвоєння знань потрібно було 1750 років, друге
подвоєння відбулося у 1900 році, а третє — до 1950 року, тобто за 50 років
обсяг інформації збільшився у 8-10 разів, а до кінця XX століття — більше, ніж
у 30 разів. Допомогти учневі орієнтуватися в умовах «інформаційного обвалу»,
уміти оцінити якість інформації, швидко її обробити та,за необхідності,
застосувати — одне з найважливіших завдань учителя.
Узагальноосвітніх навчальних закладах районувелика увага приділяється
не тільки технічному оснащенню комп'ютерного класу, формуванню медіатеки,
а й осмисленню дидактичних принципів інформатизації освіти,
відпрацьовуванню конкретних технологій і педагогічних технік проведення
мультимедійних занять.
Насамперед розпочато формування інформаційно-навчального комплексу
(ІНК). Із цією метою проводиться інвентаризація та класифікація всіх наявних
джерел інформації. Незалежно від носіїв (книжкових, аудіо-, відео-,

326
мультимедіа), усі джерела інформації були розділені на чотири основних
компонента, за наявністю яких можна говорити про ефективну роботу ІНК.
Першим його компонентом є інформаційно-енциклопедичний центр:
друкованінавчальні посібники, а також посібники на електронних відео- та
аудіоносіях, тобто первісне накопичення банку інформаційних даних на базі
бібліотеки. Проте більшість шкільних бібліотек, як і раніше, залишаються без
комп'ютерів. Кабінети інформатики використовуються лише для навчання
учнів основам комп'ютерної грамотності й набагато рідше — для проведення
уроків з використанням комп’ютерів. У той же час учні працюють із
комп'ютерами вдома, в інтернет-клубах чи спеціально обладнаних класах, хоча
набагато продуктивніше було бпри допомозі фахівця скористатися ресурсами
шкільного інформаційного центру.
Другий компонент ІНК — продукція, що призначена для осмислення та
закріпленнятеоретичного матеріалу, оцінювання отриманих теоретичних знань.
Це, зокрема, мультимедійні підручники на електронних носіях (компакт-
дисках, дискетах, комп'ютерних тренажерах тощо). Сьогодні створюється
багато унікальних електронних видань. Педагогу важливо лише визначити
свою «зону творчості», адже він — не єдине й «унікальне» джерело інформації.
В умовах інформатизації освіти вчитель переймає на себе роль режисера,
завдання якого — спрямувати інформаційний потік таким чином, аби досягти
бажаного результату в навчанні. Отже, комп'ютер слід сприймати не як
конкурента, а засіб, інструмент навчання.
Сучасна мультимедійна продукція дозволяє копіювати частину матеріалу,
вивести визначений уривок на великий екран (при наявності мультимедійного
проектора). Нові можливості для організації ефективного освітнього процесу в
школі надає сканер,завдяки якому можна вносити в комп'ютер будь-які
фрагменти текстів, фотографії, малюнки, таблиці тощо. Набагато ефективніше
продемонструвати невеликий фрагмент, що цікавить учнів, аніж показувати
навчальний відеофільм, розрахований на цілий урок. Учитель також може
зробити своєрідний монтаж мультимедійного заняття, причому розрахувати
його з точністю до секунди, з урахуванням особливостей не лише конкретного
класу, а й кожного конкретного учня.
Як би добре не був сформований електронний підручник, деякі важливі,
на думку вчителя, навчальні елементи можуть бути просто упущені. Завдання
вчителя при цьому — сконструювати такий урок, що, на його погляд, буде
найбільш ефективним у досягненні поставленої навчальної мети. При цьому в
нагоді стане анімація, рухливі схеми, ілюстрації, що з'являються та зникають.
Опанувавши програму складання презентацій Power Point, учитель сам
стає режисером свого заняття. Означена програма дає йому змогу створити
анімаційний опорний конспект уроку, включити відео- та аудіофрагмент,
зобразити в динаміці якесь явище, подію, що допоможе учневі легше засвоїти
новий навчальний матеріал. На якісно новому рівні проходять заняття з
використанням комп’ютерних дидактичних ігор, вікторин, конкурсів тощо.
Таким чином, саме при конструюванні мультимедійного уроку цілком

327
доречними стають такі літературні терміни, як «режисура», «сценарій», «дизайн»
уроку.
При організації оцінювання навчальних досягнень учителю зовсім не
обов'язково користуватися наявними в мультимедійному підручнику тестами. У його
розпорядженні — ряд програм зі складання тестів, багато з яких надзвичайно прості
та доступні навіть користувачеві-початківцю. Учитель може формувати банк
контрольних матеріалів на свій розсуд, з урахуванням особливостей конкретного
класу та конкретного учня. Ряд нескладних програм зі складання тестів (наприклад,
Тезіег) можна знайти в Інтернеті та скористатися ними безкоштовно. Крім
оперативності контролю комп'ютерне тестування допомагає учням краще
підготуватисядо державного іспиту.
Третій важливий компонент ІНК — формування та розвиток практичних
умінь і навичок, розвиток інтуїції та творчих здібностей, прискорене накопичення
професійного досвіду завдяки системі лабораторного практикуму, комп'ютерним
тренажерам, алгоритмам спеціально підібраних задач (від простих — до складних).
Ряд електронних навчальних програм спрямовані на розвиток інтелекту татворчих
здібностей учнів.
Умілоорганізована пізнавальна діяльність учнів сприятиме їх якісній
підготовці до семінарів. Написання доповідей і рефератів перетворюється для них у
надзвичайно захоплюючий творчий процес. На жаль, на практиці, на відміну від
багатьох учнів, учителі не мають доступу до Інтернету (особливо у сільській
місцевості) і далеко не завжди можуть оцінити рівень самостійної роботи учнів у
ході написання рефератів.
Крім того, аби зробити засвоєння навчального матеріалу ефективним і
допомогти учнямсамостійно навчатися,вчителюнадаються величезні ресурсні
можливості Інтернету. Так, наприклад, можлива підготовка та написання
ініціативнимигрупамивчителів та учнів історії шкіл чи населених пунктів. Зокрема,
вчителямита учнямиВеликоцепцевицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів була
підготовлена історія села Великі Цепцевичі.Скориставшись не тільки бібліотечними
матеріалами, а й ресурсами мережі Інтернет, вони віднайшли оригінальні матеріали з
історії не лише села, а й сільської школи та церкви.Дослідження доповнене
яскравими ілюстраціями та цікавими матеріалами. Також у процесі роботи було
віднайдено архівні відеофрагменти, датовані 1961-1962 роками.
Завдяки програмі Power Point можлива організація самостійного проектування
навчальних задач,складання тестів. Під керівництвом учителя школярі займаються
творчістю: складають навчальні задачі, тести, створюють анімаціюі навіть власний
мультимедійний підручник.
Четвертий важливий компонент ІНК — система автоматизації професійної
діяльності або її навчальних аналогів: пакети прикладних програм, системи
автоматизації практичних робіт, наукових досліджень. Це — режим вільного
навчального дослідження конкретних практичних ситуацій, близький до професійної
діяльності фахівця. Використання означеного компонента виправдане у профільних
класах, де учні опановують навички майбутньої професії.
Необхідно оцінити ефективність роботи всіх компонентівІНК, виробити та
використовувати методичні рекомендації з їх застосування. Насамперед не варто

328
зловживати електронним текстом на екрані монітора. Доречніше продемонструвати
певний фрагмент, схеми, анімацію тощо. На предметних уроках альтернативою
комп'ютерустане комунікативне спілкування чи розвиток усного мовлення учнів.
Також слід зазначити, що предмет «Інформатика» ще не досить тісно
пов'язаний з іншими навчальними дисциплінами. Наприклад, навіть у старших
класах більшість школярів не знайомі з текстовими редакторами іне вміють
набирати тексти. Тому перше, що має зробити вчитель, — навчити учнів основам
програми Power Point.
Таким чином, творчий підхід дозволяє педагогу максимально ефективно
використовувати у своїй роботі багатий інструментарій, що представлений
сучасними комп'ютерними освітніми технологіями.

Фурман Віра Костянтинівна,

завідувач кабінету суспільних
дисциплін, доцент кафедри методики
та змісту соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

Пишко Олена Леонідівна,

методист кабінету суспільних
дисциплін, старший викладач кафедри
методики та змісту соціогуманітарної
освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

Горецька Алла Анатоліївна,

методист кабінету суспільних дисциплін,
старший викладач кафедри методики
та змісту соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО

ПРОЦЕСУ В НОВОМУ НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ
(МЕТОДИЧНИЙ СИМПОЗІУМ)

Предмети суспільно-гуманітарного спрямування

Шкільна історична освіта повинна не тільки допомогти учням засвоїти
систему наукових знань, а й сформувати здатність творчо мислити,
аргументовано захищати власну точку зору.
Головними завданнями навчання історії є розвиток в учнів історичного
мислення, формування позитивної історичної самоідентифікації;

329
відпрацювання навичок творчої діяльності та вмінь використовувати отримані
знання та навички на практиці, виховання в молодого покоління особистісних
рис громадянина України, загальнолюдських духовних цінностей,
демократизму, патріотизму; підготовка учнів до свідомої активної участі в
суспільному житті.
Цьому безпосередньо сприяє продуктивне і творче використання як
традиційних, так і інтерактивних технологій навчання.
Вивчення історії України та всесвітньої історії доцільно синхронізувати.
Проте вчитель може організувати вивчення учнями програмного матеріалу
зазначених курсів як послідовно, так і паралельно. Методичні кабінети не
уповноважені регламентувати розподіл учителем навчальних годин у
межах тем.
Учням 5-7 класів важливо пояснити, що таке історія і чим займаються
історики. Також увага має приділятися формуванню первинних уявлень про
історичну карту шляхом знайомства з настінною картою,вмінню показувати на
карті території держав, міста, напрямки військових походів тощо.
Крім того важливе значення надається вивченню наскрізних історичних
понять: історичні джерела, держава, монархія, республіка, демократія, релігія,
матеріальна та духовна культура.
Практикою доведено, що високоефективними є ті уроки, на яких
використовуються прийоми коментованого читання підручника, робота з
текстами підручників та посібників, історичними документами, малюнками,
дидактичними вправами.
Знання, які здобувають учні, переходячи із класу в клас, повинні
розширювати їхнє логічне мислення, розвивати вміння та навички до
історичного пізнання. Цей новий етап роботи потрібно реалізовувати під час
викладання історії у 8 та 9 класах.
Вивчення історії України та всесвітньої історії у 10-11 класах - це етап
удосконалення й розвитку набутих навичок, формування цілісної картини
суспільного розвитку.
У старшій школі процес навчання необхідно зорієнтувати на активізацію
пошукової та пізнавальної діяльності учнів. Проте не слід нехтувати й базовим
курсом. Оптимальним є впровадження в навчально-виховний процес на уроках
історії таких форм роботи, як лекції, робота з документами, аналіз статистичних
матеріалів, що забезпечить підготовку учнів до творчої самостійної роботи.
Способами активізації навчального процесу можуть бути рольова гра,
індивідуальні та групові форми роботи.
Нові можливості у вивченні історії відкривають інформаційно-
комунікаційні технології (ІКТ). Опора на візуальне сприйняття характерна для
сучасного етапу розвитку цивілізації. Часто в процесі інформаційної
комунікації зоровий знак переважає над текстовим. Тому використання
мультимедійності на уроках історії полегшує процес запам'ятовування,
дозволяє зробити урок більш цікавим і динамічним, «занурити» учня в
обстановку будь-якої історичної епохи, створити ілюзію присутності,
співпереживання, сприяє становленню об'ємних і яскравих уявлень про минуле.

330
 Важливим є використання в навчанні учнів картографічних посібників –
атласів, контурних карт, настінних карт. Вони допомагають продемонструвати
динаміку історичних подій, встановити зв’язок між географічним середовищем
та місцем тієї чи іншої історичної події.
Дієвим засобом розвитку інтересу до історії є демонстрація взаємозв’язку
із сучасністю. До традиційних позакласних та позашкільних форм організації
історичної освіти належать предметні олімпіади, історичні турніри.
Важливу роль відіграє позакласна робота, зокрема пошукова й краєзнавча.
Перевагою належать вивчення місцевої, регіональної історії є можливість
побачити в реальній, а не у відтвореній формі факти, що її ілюструють.
Зокрема, музична діяльність, дослідницька робота на місцевому матеріалі
допоможуть прищепити учням навички та методику ідентифікації залишків
минулого, аналізу, тлумачення та визначення їхнього місця у широкому
історичному контексті. Краєзнавство сприяє вихованню в учнів інтересу до
вивчення і збереження навколишнього середовища, любові та поваги до «малої
Батьківщини», що є важливою основою патріотизму.
Активізації інтересу учнівської молоді до історії, в першу чергу до
минувшини рідного краю, формуванню навичок критичного погляду на
історичні події, уміння робити висновки сприяє дослідницька діяльність. Ця
робота є цікавою і захоплюючою, стимулює інтерес учнів до історії рідного
краю. При цьому можуть бути широко застосовані такі форми і методи, як
інтерв’ю, збір історичних експонатів, робота в архівах тощо.
З метою посилення патріотичного виховання учнівської молоді особливу
увагу варто приділяти темам, присвяченим Великій Вітчизняній війні. Доля
склалася так, що Україна потрапила до епіцентру найбільшого в історії
людської цивілізації збройного конфлікту. Вона сповна відчула на собі
гітлерівський "новий порядок", жертвами якого стали мільйони наших
співвітчизників: радянських військовополонених, партизан, підпільників,
цивільного населення. Підриваючи генофонд народу, керівництво Німеччини
не лише здійснювало політику відкритого геноциду, але й проводило лінію на
обезлюднення України. На примусові роботи до рейху та окупованих країн
було вивезено мільйони громадян республіки, значна частина яких не
повернулася на Батьківщину.
У 2011 році громадськість України та інших країн відзначатиме 70-ту
річницю нападу Німеччини на СРСР та початку голокосту на території України.
29 вересня 2011 року відзначатиметься 70-та річниця трагедії Бабиного Яру, яка
стала одним із жахливих символів нацистського геноциду. Ці річниці є
приводом згадати не лише трагедію війни та страждань народів Європи,
міжнаціональної ворожнечі, але й героїзм у опорі нацизму, приклади
взаємодопомоги між народами, духовного подвигу заради порятунку життя
людей.
Історія України
У 2011-2012 навчальному році учні 5-9 класів навчатимуться за програмою
"Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи". Для 10-11 класів академічного
рівня та рівня стандарту чинними є програми "Історія України. 10-11 класи"

331
авторів Пометун О.І., Гупана Н.М., Фреймана Г.О. (52 години на рік, 1,5
години на тиждень); для класів історичного профілю чинними є програми
"Історія України. 10-11 класи" (140 годин на рік, 4 години на тиждень) авторів
Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г. Всі програми розміщені на офіційному
сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (www.mon.gov.ua).
Для вивчення історії України зазначених рівнів рекомендується до
використання 3 підручники авторів:
1) Гупана Н.М., Пометун О.І., Фреймана Г.О.;
2) Струкевич О.К., Дровозюк І.С., Романюк І.М.;
3) Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г.
Для класів історичного профілю чинними є програми "Історія України. 10-
11 класи", розрахована на 4 години на тиждень (140 годин на рік). Автори
програми Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г.
Для класів історичного профілю рекомендується підручник автора
Турченка Ф.Г.
Всесвітня історія
Для вивчення всесвітньої історії чинними є програми "Всесвітня історія.
10-11 класи (рівень стандарту/академічний рівень)" колективу авторів
Ладиченко Т.В. та ін. Програма розрахована на 35 годин на рік (1 година на
тиждень).
Для класів історичного профілю чинною є програма зі всесвітньої історії
(автори Ладиченко Т.В., Черевко О.С., Камбалова Я.М.), що розрахована на
3 години на тиждень (105 годин на рік).
Період всесвітньої історії, що вивчатиметься в 11 класі загальноосвітньої
школи, хронологічно охоплює період з 1939 по 2011 роки і є продовженням
"новітньої", або "модерної історії". За цей відносно недовгий проміжок часу в
історії людства відбулися значні зміни, що позначилися на житті кожної
людини в усіх куточках Земної кулі.
У видавництві «Генеза» вийшов друком додаток до підручника «Історія
України, 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень)» авторів
Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г., який містить навчальний матеріал, що
охоплює події від 1921 до 1939 рр. Матеріал трьох тем вміщено в десяти
параграфах і завершується повторювально-узагальнюючим уроком. Структура
навчального матеріалу та методичний апарат, вміщені в додатку, відповідають
будові підручника з історії України для 10 класу. Такий підхід має сприяти
практичному застосуванню набутих умінь і навичок роботи з підручником,
вдумливому та якісному опануванню навчального матеріалу, виконанню
навчальних програм з історії України.
Також вийшли друком додаткові матеріали до підручника "Всесвітня
історія", 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень) автора
Полянського П.Б. "Драматичні тридцяті".
Для зазначених рівнів у загальноосвітніх навчальних закладах будуть
використовуватися такі підручники:
Для класів рівня стандарту/академічного рівня.

332
 Підручник "Всесвітня історія" автора Ладиченко Т.В. побудований за
новою схемою, яка включає: авторський текст, документи, свідчення очевидців
та учасників подій, уривки з праць відомих істориків, карти, схеми, питання і
завдання для самоперевірки, обговорення та дискусій у групі.
У підручнику "Всесвітня історія" автора Щупака І.Я. зручний порядок
структурування тексту з пунктами та підпунктами, невеликими за обсягом
логічно завершеними блоками матеріалу, що сприяє його розумінню учнями.
Рубрика "Згадайте…" нагадує про події та явища попереднього курсу
всесвітньої історії та пов’язує їх з новим матеріалом. У рубриках "Свідчать
документи", "Слово історика", "Мовою цифр", "Роздуми з приводу" подаються
свідчення учасників подій та оцінки істориків, з якими можна сперечатися,
статистичні дані та інша інформація. У підручнику вміщені також біографії
визначних особистостей; рубрики "Гіпотези", "Питання до дискусії"дають
можливість учням за допомогою вчителя обдумати та обговорити можливі
шляхи розвитку історичних процесів, для чого слід застосувати власну уяву,
творче мислення.
Підручник "Всесвітня історія" автора Полянського П.Б. висвітлює
економічні, соціальні, політичні, дипломатичні, військові, культурні процеси у
світі в другій половині ХХ - ХХІ ст.
Для учнів 11-х класів історичного профілю рекомендується підручник
"Всесвітня історія" авторів Ладиченко Т.В., Заблоцького Ю.І. У 6 класі
історія України і всесвітня історія вивчаються як єдиний інтегрований курс.
Тому в класному журналі для записів відводиться одна сторінка. Запис
робиться таким чином: Історія України. Всесвітня історія. (Інтегрований
курс). Відводити дві різні сторінки та виставляти окремо оцінки з історії
України та всесвітньої історії недоцільно.
Правознавство
При вивченні правознавства слід враховувати динамічні зміни у системі
суспільних відносин України, найновіші досягнення теоретико-правових
поглядів на правові явища, результати активної нормотворчої діяльності
органів державної влади, та водночас певну ступінь консерватизму
українського законодавства.
У 2011-2012 навчальному році учні 9–х класів навчатимуться за
програмою "Правознавство. Практичний курс" авторів Пометун О.І.,
Ремех Т.О.
Для 10 класів рівня стандарту / академічного на вивчення правознавства
відводиться 35 годин на рік (1 година на тиждень). Чинною є програма авторів
Котюка І.І. та Палійчук Н.Й.
Для класів правового профілю чинною є програма авторів Ремех Т.О.,
Ратушняка С.С. "Правознавство. 10-11 класи (профільний рівень)". Програма
розрахована на 105 годин протягом навчального року (3 години на тиждень).
Метою курсу "Правознавство" в профільних класах є формування в учнів
розуміння права як відкритої системи, що базується на невід’ємності
суспільства від держави, законів від повсякденного життя. Право представлене
в курсі елементом цілісного світу, що складається з понять, переживань і

333
практичних дій. Курс спрямований на розвиток правової і громадянської
компетентності, відповідних ціннісних орієнтирів, умінь, навичок школярів.
Філософія
Філософію можна визначити як вчення про загальні принципи буття,
пізнання і стосунки людини і світу. Навчальний предмет «Філософія» включає і
розгляд питання про те, що таке сама філософія, передбачає також вивчення її
історії.
Вивчення філософії учнями загальноосвітніх навчальних закладів
(профільний рівень) розпочинається з історії філософії у 10 класі. Для
профільного навчання учнів 10-11 класів чинною є програма «Філософія»
авторів Огнев'юка В.О., Утюж І.Г., яка розрахована на 70 годин (2 години на
тиждень); вчитель самостійно визначається із кількістю годин до кожної теми.
Курс «Історія філософії» хронологічно та логічно відтворює розвиток
філософських учень. Відтак мова йде не лише про історію однієї філософської
школи, а продемонстровано усю різноманітність філософських шкіл та
напрямів, що, насправді, є історією філософій. Специфіка історії філософії
полягає в тому, що її зміст переважно складає виклад поглядів, що
відображають світосприйняття відомих філософів.
Курс «Філософія» покликаний продовжити процес введення учнів у сферу
формування, функціонування і розвитку духовності, продукує знання з
основних проблем буття, мислення і пізнання.
Для учнів 11 класів Міністерство рекомендує для використання підручник
«Філософія. 11 клас» (автори Кремень В.Г., Ільїн В.В.).
Мета підручника — допомогти учням сформувати уявлення про предмет
«Історія філософії», про найважливіші філософські системи та видатних
мислителів, які зробили значний внесок у вирішення «вічних» проблем
людства.
Людина і світ
У старшій школі знання про взаємозв'язки людей і суспільства, про
моральний зміст культури та релігій, релігійні моральні цінності, історію та
основні засади світових релігій учні отримують під час вивчення навчального
предмета "Людина і світ", який з 2011/2012 навчального року став
обов’язковим для учнів 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, що
передбачає опанування філософських, світоглядних знань інтегрованого
узагальнюючого характеру й має величезний виховний потенціал.
Для рівня стандарту, академічного рівня на вивчення предмета "Людина і
світ" відводиться 17 годин на рік (0,5 годин на тиждень), а профільного рівня –
35 годин на рік (1 година на тиждень). Чинними є програми: "Людина і світ. 11
клас (рівень стандарту, академічний рівень)" та "Людина і світ. 11 клас
(профільний рівень)" авторів Ладиченко Т.В., Бакка Т.В., Марголіної Л.В.
Предмету притаманний інтегративний характер.
За результатами конкурсу для вищезазначених профілів у загальноосвітніх
навчальних закладах будуть використовуватися 2 підручники:
 авторів Марголіної Л.В., Бакка Т.В., Мелещенко Т.В. (рівень
стандарту, академічний рівень, профільний рівень).

334
  авторів Назаренко Н.В., Мануйлова Є.М., Требін М.П., Панфілова
О.Ю., Каліновського Ю.Ю., Каліновського Ю.Ю., Назаренко Г.І.,
Воронянського В.О. (рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень).
Курси морально-духовного спрямування
Україна є багатонаціональною державою, в якій органічно переплетені
культури багатьох народів, їх традиції, звичаї, вірування, обряди. Органічне
поєднання національного і загальнолюдського – це необхідна передумова
розвитку і збагачення кожної культури. Життєві реалії зумовлюють
формування концепції полікультуралізму, котра акцентує увагу на
загальнолюдських цінностях, на принципах рівноправного співіснування різних
форм культурного життя та стверджують необхідність підготовки учнів до
взаємодії із соціальним середовищем, формування в них соціальних та
комунікативних навичок, почуття власної гідності, відповідальності, здатності
визначати власну активну життєву позицію тощо. Сприяти реалізації цих
завдань покликані предмети морально-духовного та суспільствознавчого
спрямування.
Звертаємо особливу увагу на те, що цей предмет не є вченням віри, не
включає релігійні обряди, не ставить на меті залучення до певної конфесії.
Викладання предмета передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті,
релігійних і світоглядних переконань учнів; здатності до співжиття в
полікультурному й поліконфесійному українському суспільстві.
У 2011/2012 навчальному році у 5-6 класах загальноосвітніх навчальних
закладів України продовжується вивчення навчального предмета «Етика», що
спрямований на формування моральних цінностей і орієнтирів особистості,
моральної культури і культури поведінки учня.
Діючою є програма «Етика. 5-6 кл.» ( видавництво «Перун» 2005 року).
Оскільки курс “Етика” має на меті формування в учнів діяльних чеснот,
практичних умінь та навичок (моральної культури), то діяльнісному підходові
слід надавати пріоритетного значення. Учителям, які викладають цей курс,
варто вбачати свою роль у тому, щоб допомогти учням сформувати уявлення
про добро і зло, мораль та справедливість, навчити їх діяти й поводитись,
орієнтуючись на моральні правила та цінності. Слід прищепити учням
розуміння того, що основним в етиці вважається не вміння гарно говорити про
добро та зло, а прагнення чинити добро, стверджувати його своїми вчинками,
своїм життям, тобто бути добродієм.
Етика як шкільний предмет передбачає певні особливості організації
навчально-виховного процесу. На уроках етики вчитель використовує
інтерактивні технології навчання. Актуальними є також бесіда, тестування,
моделювання та розв’язування ситуацій, виконання творчих пізнавальних
завдань, аналіз художніх текстів, цікавих фактів з історії та сьогодення.
Учителям етики та адміністрації шкіл варто звернути увагу на те, що
школа як установа, що здійснює процес спрямованої соціалізації учня, також
певною мірою відповідає за моральний і соціальний розвиток учня. Викладання
етики буде більш успішним, якщо у школі існують і діють норми поведінки та
взаємовідносин, побудовані на етичних засадах і відповідній громадянській

335
етиці, рівноправних партнерських відносинах, взаємоповазі учнів і вчителів.
Створення етичної атмосфери у школі сприятиме тому, що теоретичні знання
будуть використовуватись учнями на практиці. Варто якнайширше залучати
життєвий досвід учнів, спонукаючи їх до активного родинного спілкування.
Так, у 5-му класі діти можуть створювати герб сім'ї, складати список своїх
сімейних обов'язків, готувати розповідь про сімейні традиції, виконувати деякі
завдання спільно з батьками. Звертаємо увагу керівників шкіл: бажано, щоб
курс «Етика» в 5–6-х класах викладав з року в рік один педагог.
Вивчення основ етики здійснюється за рекомендованими Міністерством
освіти і науки України підручниками: "Етика. 5 клас» (автори О. Данилевська,
О. Пометун) та "Етика. 5 клас" (автори В.І. Фесенко, О.В. Фесенко, Т.С.Бакіна);
"Етика. 6 клас"( авторів О. Данилевської, О. Пометун) та «Етика. 6 клас»
(авторів А. Мовчун, Л. Хоружої).
Частиною навчально-методичного комплекту з етики для учнів 5- 6 класів
є «Робочий зошит з етики для учнів 5 класу», «Робочий зошит з етики для учнів
6 класу» (автор О. Данилевська) (видавництво «Літера ЛТД»).
Курси духовно-морального спрямування є дисциплінами перш за все
світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, які
вибудовуються як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Вони не є
вченням віри, не можуть включати релігійні обряди, і не повинні ставити за
мету залучення до певної конфесії. Вивчення цих предметів передбачає
виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних
переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та
поліконфесійному українському суспільстві.
Викладання предметів духовно-морального спрямування в
загальноосвітніх навчальних закладах можливе лише за умови письмової
згоди батьків та за наявності підготовленого вчителя. При цьому слід
інформувати батьківську громадськість про особливості вивчення цих
предметів, давати їм можливість відвідувати уроки і позакласні заходи .
Вивчення основ християнської етики у 2011/2012 навчальному році
відбуватиметься за рекомендованими Міністерством навчальними програмами
для загальноосвітніх навчальних закладів: "Основи християнської етики" для
учнів 1-11 класів (авторський колектив під керівництвом Жуковського В.М.);
"Біблійна історія та християнська етика" для учнів 1-11 класів загальноосвітніх
навчальних закладів (авторський колектив під керівництвом архієпископа
Полтавського і Миргородського Филипа; “Християнська етика в українській
культурі”, "Етика: духовні засади" для учнів 1 - 11 класів.
З метою формування у дітей та учнівської молоді високоморальних
цінностей та орієнтирів, патріотичної і громадянської свідомості, пошанування
національних традицій та культур народів України, Європи та світу у
2011/2012 навчальному році продовжується реалізація програми курсу за
вибором "Розмаїття релігій і культур світу" (автор Є.В. Більченко) для учнів
1-11 класів. Цей інтегрований спеціальний навчальний курс знайомить учнів з
духовним простором світової цивілізації у всій багатоманітності релігійно-
культурних традицій. Він має на меті сприяти виробленню толерантності

336
світогляду і здатності до активної участі в діалозі культур в інформаційному
суспільстві. Курс побудований на міждисциплінарних засадах релігієзнавства,
культурології, етики, естетики тощо.
Факультативний курс «Християнська етика в українській культурі»
включає науково-методичний супровід предмета: навчальні програми,
підручники «Дорога Добра» (1-й кл.), «Дорога Милосердя» (2-й кл.), які мають
гриф Міністерства освіти і науки України (Лист Міністерства освіти і
науки України від 07.03.2008 року за №1/10-627), робочі зошити для учнів,
методичні посібники для вчителів, компакт-диски музичного супроводу уроків.
Метою курсу «Християнська етика в українській культурі» є сприяння
духовно-моральному розвитку дітей і прищеплення їм любові до ближнього, до
України через ознайомлення з національними культурними надбаннями, з
християнськими моральними цінностями: людяністю, милосердям, пошаною до
батьків і старших, працелюбством, доброчесністю, гостинністю, вдячністю
тощо, які водночас глибоко виявляються в українській культурі і за своєю
суттю є загальнолюдськими.
Цей процес передбачає наступні етапи: отримання інформації
(ознайомлення з основними чинниками духовного розвитку); формування
позитивного ставлення до предмета вивчення; засвоєння матеріалу (розуміння
важливості дотримання певних етичних норм поведінки): формування
переконань щодо важливості обраної моделі поведінки; бажання і внутрішня
потреба наслідування зразкам християнської моралі; втілення в життя
отриманих знань.
Вивчення курсу здійснюється за навчальними посібниками, схваленими
до використання Міністерством освіти і науки України: «Дорога добра», 1
клас, авт. Огульчанський Я.Ю., (К.: КМПУ ім. Б.Д.Грінченка; АДЕФ КМПУ ім.
Б.Д.Грінченка, 2006, 2007); «Дорога милосердя», 2 клас, авт. Чернуха В.Г.,
Бєлкіна Е.В. (К.: КМПУ ім. Б.Д.Грінченка, 2007); «Дорога доброчинності», 3
клас, авт. Огульчанський Я.Ю., Сіданич І.Л. (К.: КМПУ ім. Б.Д.Грінченка,
2007); «Дорога мудрості», 4 клас, авт. Чернуха В.Г., Бєлкіна Е.В. (К.: КМПУ
ім. Б.Д.Грінченка, 2007). Комплект з християнської етики для учнів 5 класів
включає підручник, хрестоматію для читання та робочий зошит (видавництво
"Літера ЛТД", 2008 рік).
У підручнику з основ християнської етики для учнів 5 класу (автори
Жуковський В.М., Ніколін М.М., Саннікова Т.В., Лахман Н.М., Филипчук С.В.,
Гаврисюк О.Я.) міститься методично організований матеріал, подано ключові
вірші, словничок нових слів, біблійні історії, оповідання та вірші повчального
характеру, завдання для перевірки отриманих знань та їх застосування на
практиці для формування відповідної поведінки.
Хрестоматія з основ християнської етики для 5 класу (Жуковський В.М.,
Мазур І.Є.) включає матеріал для читання, укладений відповідно до тематики
підручника. Зошит для учня (Жуковський В.М., Кучма Л.Є., Гаврилюк О.Я.)
призначений для закріплення навчального матеріалу, вивченого на уроці.

337
 У 6 класі предмет "Основи християнської етики" викладається за
підручником "Основи християнської етики. 6 клас" (автори Жуковський В.М.,
Ніколін М.М., Филипчук С.В.).
Також Міністерство рекомендує для використання в загальноосвітніх
навчальних закладах підручники Галини Сохань: «Основи християнської етики.
5 клас» та «Основи християнської етики. 6 клас» львівського видавництва
«Світ», котрі вийшли друком у 2008 р., а також робочі зошити з основ
християнської етики автора Галини Добош для 5-6 класів видавництва «Світ»
(2010 р.).
Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" викладати
навчальний предмет "Етика" та факультативні курси морально-етичного
спрямування можуть особи, які мають вищу педагогічну освіту та документ про
проходження відповідної курсової підготовки на базі інститутів післядипломної
педагогічної освіти.
Для належного підвищення кваліфікації вчителів етики та інших курсів
духовно-морального спрямування, обміну досвідом, підвищення якості
викладання можуть бути створені районні (міські) методичні об’єднання
вчителів, творчі групи, методичні кабінети тощо.
Згідно з Інструкцією з ведення ділової документації у загальноосвітніх
навчальних закладах І-ІІІ ступенів (наказ Міносвіти і науки №240 від
23.06.2000 р.), календарне планування навчального матеріалу здійснюється
учителем безпосередньо у навчальних програмах. Можна користуватися також
окремими брошурами, зробленими на основі навчальних програм. На основі
календарних планів вчителі розробляють поурочні плани, структура і форма
яких визначається ними самостійно. Поурочними планами для вчителів
можуть слугувати також методичні посібники, що мають гриф Міністерства
освіти і науки України. Під час розроблення календарних планів вчитель може
на власний розсуд використовувати резервні години – планувати проведення
лабораторних, практичних, контрольних робіт, семінарів, засідань «круглих
столів» тощо.
Учнівські зошити з предметів суспільно-гуманітарного циклу
переглядаються учителем один раз на семестр і бал за ведення зошита може
(за бажанням вчителя) виставлятися в журнал. При виставленні тематичних
оцінок учитель на власний розсуд може враховувати або ні оцінку за ведення
зошита.
Підручники, посібники, робочі зошити, атласи та контурні карти, зошити
для контролю і корекції навчальних досягнень тощо, що використовуються на
уроках, повинні мати гриф Міністерства освіти і науки України.
Всі вищезазначені програми з предметів суспільно-гуманітарного циклу
розміщені на сайті Міністерства освіти і науки. При цьому інформуємо, що
вийшов друком збірник програм курсів за вибором та факультативних курсів,
рекомендованих Міністерством (у трьох частинах).

338
Відділення11. Фізика.
Координатор секції: Трофімчук Анатолій Борисович, завідувач кабінету
фізики, доцент кафедри методики і змісту природничо-математичної освіти та
інформаційних технологій Рівненського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти.

Тема. Формування фахової компетентності методистів районного

(міського) методичного кабінету (центру).

Трофімчук Анатолій Борисович,

завідувач кабінету фізики,
доцент кафедри методики і змісту
природничо-математичної освіти
та інформаційних технологій
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ

РОБОТИ З ТЕМИ «СТВОРЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ
НЕПЕРЕРВНОГО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИКИ»

В умовах чинної системи підвищення кваліфікації, за своєю суттю

загалом тоталітарної (як, зрештою, й уся система освіти), слухачам курсів
подається блок інформації про сучасні досягнення фундаментальної науки і
методики в певній галузі знань. Короткий термін навчання, жорсткі рамки на-
вчальних планів не дають можливості врахувати індивідуальні запити курсанта.
Спроба проводити курси, формуючи групи за кваліфікаційними
категоріями, проблеми не розв'язує, адже очевидно, що проблемні питання ме-
тодики викладання від категорії не залежать. Наприклад, утруднення в
постановці демонстраційного експерименту однаковою мірою може відчувати
як молодий спеціаліст, так і досвідчений педагог вищої категорії.
Яків будь-якому випадку, коли наявні ресурси не задовольняють
соціального запиту, маємо типову проблемну ситуацію: щоб задовольнити
потреби в підвищенні кваліфікації, слід одночасно поєднати несумісні вимоги:
група курсантів має бути (курси) та її не повинно бути (індивідуальні запити).
Для розв'язування проблемної ситуації застосуємо один із елементарних
прийомів усунення протиріч: розділення взаємовиключних вимог у часі та
просторі.
Як наслідок, маємо об'єднання (навчальна група) курсантів, котрі
задовольняють освітні потреби в різних часових і просторових локальних
групах.
Зрозуміло, що чим більше таких груп буде створено, тим повніше
задовольнятимуться індивідуальні запити.
Оскільки щодо цього є певні обмеження, то логічним буде створення
фіксованої кількості локальних груп, а подальшу індивідуалізацію навчального

339
процесу слід реалізувати вже на їхній базі за загальним принципом розділення в
просторі та часі.
Часовий розподіл актуальний у зв'язку зі змінністю складу груп стосовно
проблем: учасники однієї групи, об'єднані певним проблемним питанням,
можуть довільно мігрувати, утворюючи інші групи в іншому складі для
розв'язування інших проблем.
Проаналізувавши ці та інші проблеми чинної системи підвищення
кваліфікації на раді кабінету фізики, на засіданні науково-методичної ради
інституту, було прийнято рішення щодо проведення експерименту зі створення
регіональної моделі неперервного підвищення кваліфікації вчителів фізики.
З цією метою була створена творча група, яка розробила
експериментальну програму, котру після схвалення вченою радою інституту
було затверджено наказом управління освіти і науки.
Тридцять учителів фізики області, атестація яких має відбутися за 2-3
роки (враховано положення про атестацію, що, зокрема, передбачає — атестації
передує підвищення кваліфікації), на добровільній основі були залучені до
експерименту. Під час настановчої сесії було здійснено вхідне діагностування
та повідомлено суть експерименту. На підставі рекомендацій за результатами
діагностування і за власним бажанням (головна вимога!) вчителі обрали секції
за напрямами роботи проблемної лабораторії.
Під час настановчої сесії було враховано індивідуальні побажання
курсантів щодо питань, внесених до плану роботи лабораторії. Крім того,
графік роботи секцій складено так, щоб учитель мав змогу брати участь (за його
бажанням) у роботі кількох секцій. Оскільки це передбачає великий обсяг
самостійної роботи (в тому числі науково-методичної) з метою активного
включення курсантів у процес підвищення кваліфікації, то кращі роботи
вчителів друкуватимуть в обласному журналі «Фізика для фізиків» та фаховому
науково-методичному журналі «Нова педагогічна думка».
У процесі підвищення кваліфікації передбачено майстер-класи кращих
учителів фізики, ознайомлення всіх курсантів із сучасними інформаційними
освітніми технологіями, зокрема з методикою проектів за програмою «Інтел.
Навчання для майбутнього».
Корективи в тематику засідань лабораторії можна вносити на будь-якому
занятті. Заняття проводяться кожних два місяці впродовж двох навчальних
років і завершуються вихідним діагностуванням. Проте за бажанням учителя
вихідне діагностування з отриманням свідоцтва про курсове підвищення
кваліфікації можливе після першого року роботи лабораторії.
Лабораторія є відкритою: до участі в її роботі запрошуються методисти
районних та міських методкабінетів, керівники методичних об'єднань, що дає
можливість упроваджувати здобуті знання в роботу шкіл області (на районних,
міських методичних об'єднаннях та семінарах учителів фізики).
Перевага такого підвищення кваліфікації у порівнянні з традиційними
курсами (раз на 5 років) дає підстави очікувати:
1. Продовження роботи вчителів у лабораторії і поза дворічним циклом.

340
 2. Підвищення ефективності роботи конкретного вчителя на основі
вдосконалення його індивідуальної фахової майстерності.
3. Як наслідок — підвищення рівня навчальних досягнень учнів із фізики.

Ключник Віктор Васильович,

методист методичного кабінету
управління освітивиконавчого
комітету Рівненської міської ради

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД ОСВІТНЬОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
В УМОВАХ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ГАЛУЗІ ОСВІТИ

Формування високого рівня інформаційної культури кожного члена

суспільства, держави, впровадження сучасних інформаційних технологій у
практику навчально-виховного процесу – пріоритетні шляхи розвитку освіти.
Зі змісту Національної доктрини розвитку
освіти України у XXI столітті

Докорінні зміни, що відбуваються в українському суспільстві, в тому числі

й у освіті, вимагають глибокої перебудови педагогічної та психологічної науки
відповідно до нових реалій сучасного життя, перспектив соціально-
економічного та науково-технічного розвитку нашої держави.
Характерною ознакою нашої епохи є перехід суспільства від
індустріального до постіндустріального, а нині — до інформаційного.
Інформаційні технології все глибше проникають у всі сфери людської
життєдіяльності, стають потужною продуктивною силою суспільства. Тому у
найближчому майбутньому від рівня інформаційної культури молодого
покоління залежатиме науковий, технічний, виробничий, соціально-
економічний потенціал народного господарства будь-якої держави та добробут
її народу.
Разом з тим недостатній рівень інформатизації закладів освіти, проблема
підготовки «інформаційно компетентних» педагогічних кадрів, проблеми
розвитку дистанційної освіти, комп’ютерно орієнтованого науково-
методичного супроводу педагогічної діяльності потребують активного
впровадження комплексних системних заходів щодо організації і
функціонування єдиного інформаційно-освітнього простору сучасної школи,
розробки і впровадження відповідних програм.

Організація комп’ютерно орієнтованого методичного супроводу освітньої

діяльності педагогічних працівників методичним кабінетом управління
освіти Рівненського міськвиконкому
Питання ролі сучасних інформаційних, а в останній час і комунікативних
технологій (ІКТ) в галузі удосконалення системи освіти є актуальним протягом

341
останніх двох десятиріч. Однак особливо гостро ця проблема постала в ході
впровадження в навчально-виховний процес відносно недорогих і тому
доступних персональних комп’ютерів, об’єднаних як у локальну мережу, так і
глобальну мережу Інтернет. Для успішної реалізації програми модернізації
загальної середньої освіти, яка базується на комп’ютеризації та
«інтернетизації», виникає потреба не лише в сучасному технічному
забезпеченні навчальних закладів, але і у відповідній підготовці педагогічних
працівників та організації системи освіти.
Методичний кабінет управління освіти м. Рівного – це одна із
організаційних ланок науково-методичної роботи з педагогічними та керівними
кадрами. Він забезпечує функціонування нової регіональної структури освіти,
створеної з урахуванням місцевих соціально-економічних умов, історичних
традицій, перспектив культурно-освітнього розвитку міста.
Методичний кабінет забезпечує управління двоєдиним педагогічним
процесом, що складається з діяльності, спрямованої на підвищення педагогічної
майстерності вчителів та керівників шкіл з одного боку, і якості навчання учнів
– з іншого.
Вся робота з підвищення професійної майстерності педагогів будується з
урахуванням результатів діагностики, на основі особистісно зорієнтованого
підходу: що кому потрібно. Таким чином, надання методичної допомоги
педагогам базується на глибокому, всебічному, науково обґрунтованому аналізі
їх запитів у підвищенні професійної майстерності.
У квітні 2011 р. виконавчим комітетом Рівненської міської ради було
затверджено міську Програму впровадження інформаційно-комунікаційних
технологій у навчальних закладах міста на період до 2015 року, реалізація якої
забезпечить:
 удосконалення та оптимізацію навчально-виховного процесу в закладах
освіти засобами сучасних інформаційно-комунікативних технологій;
 покращення якості доступу до сучасних інформаційних технологій;
 створення інформаційного ресурсу в системі навчально-виховної роботи
навчальних закладів, дистанційне навчання творчо-обдарованих учнів;
 створення міської системи впровадження інформаційно-комунікаційних
технологій із централізованим інформаційним ресурсом;
 запровадження дистанційного навчання та перепідготовки педагогічних
кадрів;
 покращення роботи з творчо-обдарованими учнями, учасниками
різноманітних олімпіад та конкурсів.
Програмою передбачено:
 створення комп'ютерної мережі навчальних закладів з метою
відпрацювання новітніх високоефективних інформаційних та
телекомунікаційних технологій навчання;
 оснащення шкіл навчальними комп'ютерними комплексами, об'єднання їх
у локальну мережу класу або навчального закладу, телекомунікаційну мережу
міста;

342
  створення та ефективне функціонування web-порталу галузі «Освіта
міста»;
 створення розгалуженої мережі web-сторінок загальноосвітніх
навчальних закладів;
 удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації педагогічних кадрів через впровадження дистанційних технологій
навчання;
 розробку інформаційного, навчального та методичного забезпечення
дистанційної освіти тощо.
Така система організації на рівні міста в цілому та окремого закладу
зокрема має ряд вагомих переваг:
Для адміністрації школи:
 Оперативне отримання і узагальнення інформації про навчальний процес
для прийняття управлінських рішень.
 Ведення шкільної документації (алфавітних книг, особистих справ тощо).
 Моніторинг руху учнів.
 Створення системи шкільного документообігу.
 Автоматизоване складання звітності для управління освіти.
Для учителів, учнів, батьків:
 Оперативний доступ до розкладу уроків, ведення шкільних і позаурочних
заходів.
 Отримання підсумкових і поточних звітів успішності і відвідування
навчальних занять.
 Доступ до електронного щоденника, в який автоматично виставляються
оцінки і де помічено заборгованість за предметами.
Для учителів-предметників:
 Організація діагностичного тестування.
 Підготовка до ЗНО за рахунок простоти підготовки тестів і автоматичної
обробки результатів.
 Робота з мультимедійними і навчальними курсами, підключеними до
електронного класного журналу.
 Ведення індивідуальних учнівських та вчительських портфоліо,
портфоліо проектів з гнучкою системою прав доступу.
 Внутрішня електронна пошта.
Для всіх учасників навчально-виховного процесу:
 Єдине середовище обміну інформацією в межах школи (дошка
оголошень, каталог шкільних ресурсів, механізм портфоліо, форум і т.п.), що
покращує взаєморозуміння і співробітництво між усіма учасниками навчально-
виховного процесу.
Зважаючи на вищезазначене, головними завданнями методичної служби на
найближчі 5 років є:
 формування єдиного інформаційно-методичного середовища галузі
освіти;

343
  формування та організація діяльності мережевого співтовариства
суб’єктів освіти;
 організація комп’ютерно орієнтованого науково-методичного супроводу
педагогічної діяльності закладів освіти.
Разом з тим ефективне використання сучасних засобів інформатизації
загальної середньої освіти неможливе без відповідної підготовки і
перепідготовки педагогічних працівників. Якою б не була оснащеність шкіл
комп'ютерною технікою, доступом до світових телекомунікаційних систем,
сучасними електронними виданнями і ресурсами, практичний ефект від
використання всіх цих інновацій буде мінімальним без наявності відповідних
знань, умінь і мотивації у педагогів. Їх навчання та інформаційно-методичний
супровід стає найважливішим завданням методичних служб.
Саме тому з 2005 р. управлінням освіти Рівненського міськвиконкому
започатковано діяльність Рівненського інформаційно комп’ютерного центру при
ПМЛ „Елітар”, на базі якого всі бажаючі педагогічні працівники мають змогу
пройти курси комп’ютерної грамотності, а також скористатися інформаційно-
пошуковими можливостями мережі Інтернет.
Одним із напрямів діяльності центру є формування інформаційної
компетентності вчителів через ознайомлення з найбільш поширеними і
ефективними, з точки зору використання в освіті, інформаційними ресурсами і
технологіями. Серед таких ресурсів і технологій одне з головних місць займає
мультимедіа.
Розвиток індустрії інформаційних послуг сфери освіти, що включає
виробництво і поширення навчально-методичних мультимедіа-матеріалів серед
педагогів, поряд із створенням і розвитком телекомунікаційних структур
окремих освітніх установ і галузі в цілому складає основу формування
інфраструктури інформатизації освіти.
Сучасний педагог повинен опанувати багатозначність поняття мультимедіа
і специфіку педагогічного вживання мультимедіа у всіх її значеннях, як
технологію, що описує порядок розробки, функціонування і вживання засобів
обробки інформації різних типів, продукції, створеної на основі мультимедійної
технології, мультимедійної комп'ютерної програми, комп'ютерного апаратного
забезпечення, особливого узагальнювального вигляду інформації, що об’єднує
в собі інформацію різних типів.
Зважаючи на актуальність вищезазначеного, управління освіти у
співпраці з Рівненською громадською організацією „Центр сучасних освітніх
технологій” (ПП „Контур плюс, ”директор Є.М.Левченко), залучивши
кращих учителів, програмістів та дизайнерів міста, створили у 2004 році
модель використання мультимедійних технологій у викладанні навчальних
предметів на основі діючих програм.
За сприяння заступника Міністра освіти і науки п. Б.Жебровського на базі
ПП „Контур плюс” створено регіональний базовий центр із розробки та
впровадження інформаційних, телекомунікаційних, мультимедійних технологій
у галузі освіти Рівненської області.

344
 Управлінням освіти Рівненського міськвиконкому були проведені
необхідні організаційні та фінансові заходи для організації апробації цієї моделі
при вивченні навчальних дисциплін. Починаючи з 2004-2005 н. р., апробація
мультимедійних додатків із фізики, математики, хімії, музики, інших предметів
була запроваджена в 11 навчальних закладах міста.
За рахунок Центру забезпечено мультимедійними комплексами ряд
навчальних кабінетів закладів освіти міста, проведено локальну мережу, що
об’єднує ключові адміністративні та навчальні кабінети.
У ході апробації створено творчі групи вчителів з питань впровадження
мультимедійних ресурсів у навчально-виховний процес. Із результатами їх
діяльності ознайомлено педагогічну громадськість у ході засідань методичних
об’єднань, семінарів, науково-практичних конференцій, майстер-класів та
інших форм методичної роботи.
Реалізація відповідних напрямків інформаційно-комунікативного розвитку
освітньої галузі вимагає удосконалення діяльності методичної служби на всіх
рівнях системи освіти. Особливої актуальності набуває організація діяльності
так званого „мережевого педагогічного співтовариства”. Основними
характеристиками мережевої організації методичної роботи є:
 забезпечення інформаційної підтримки освітнього процесу, наукової,
інноваційної і методичної роботи у всіх закладах освіти „мережевої
організації”;
 підвищення ефективності використання методичних ресурсів;
 розширення можливості для підвищення кваліфікації педагогічних
кадрів у відповідності до потреб розвитку системи освіти;
 об’єднання зусиль і можливостей методичних та інших структур для
впровадження у свою діяльність сучасних інформаційно-комунікаційних
технологій.
На сьогоднішній день методичним кабінетом управління освіти вже
розпочато створення мережі фахових сайтів для учителів фізики, трудового
навчання, початкової ланки, позашкілля та ін., які разом із сайтами
методичного кабінету та управління освіти утворять єдину мережу міського
web-порталу галузі „Освіта міста”.
Такі мережеві структурні елементи сприятимуть відкритому доступу до
інформації усіх учасників навчально-виховного процесу, підвищенню
кваліфікаційного рівня педагогічних кадрів через мережевий обмін
інформацією, більш якісному обміну досвідом між педагогічними
працівниками не тільки конкретного закладу освіти, але й всього міста, області,
інших регіонів держави.
Для якісної організації „освоєння” інформаційно-комунікативних
технологій педагогічними працівниками методичним кабінетом забезпечується
покроковий, алгоритмічний підхід до формування відповідної компетентності:
1. Для розв’язання проблеми підготовки „ІКТ-компетентного” учителя на
базі міста організовуються постійно діючі курси. Результатом роботи на курсах

345
є створені педагогічними працівниками цифрові освітні ресурси, які в
подальшому використовуються в навчально-виховному процесі.
2. Для удосконалення компетентності педагогічних працівників у галузі
сучасних освітніх технологій організовуються відповідні науково-методичні
семінари з їх вивчення. Причому діяльність із педкадрами організовується в
кількох напрямках: набуття нових знань, пошук нових ідей, генерування
власних ідей, перевірка дієвості власних напрацювань.
3. Практична діяльністьіз використання ІКТ в навчально-виховному
процесі включає в себе проведення уроків, участь у роботі творчих груп,
лабораторій із використання відповідних мультимедійних засобів.
4. Участь педагогів у семінарах, конкурсах, науково-практичних
конференціях, публікації, поширення досвіду своєї роботи сприяють
закріпленню та творчому осмисленню набутих навичок, формуванню
активної життєвої позиції, прагненню до самовдосконалення, впевненості у
своїх можливостях.
Таким чином, у сучасних умовах загострення проблеми забезпечення
навчальних закладів освіти інформаційно компетентними педагогічними
кадрами з належною фаховою та методичною підготовкою пріоритетним
напрямком діяльності методичних кабінетів стає пошук ефективних науково-
методичних шляхів підвищення якості й ефективності фахової майстерності та
компетентності учителів, активізації спільних дій загальноосвітніх навчальних
закладів та міських (районних) методичних структур.
Перехід до реальної інформатизації загальної освіти можливий на основі
єдиного освітнього інформаційного середовища, яке формується всіма
учасниками інформаційного процесу.
Організація широкого доступу до необхідних навчальних ресурсів на
практиці сприяє кооперації учбових закладів різного рівня зі створення
регіонального освітнього простору та мережевого співтовариства.
Формування „мережевого співтовариства” на принципах рівного доступу
до якісної освіти дозволить вийти на якісно новий рівень вивчення предметів.
Однак для цього необхідно вирішити ряд проблем:
 Забезпечити організацію дистанційної взаємодії всіх учасників
навчально-виховного процесу.
 Створити та удосконалювати бази даних (медіатеки) програмних
продуктів навчального призначення.
 Забезпечити методичну підтримку педагогів у галузі ІКТ.
 Впроваджувати в навчально-виховний процес інноваційні технології.
 Забезпечити свободу вибору методик, стилю і засобів навчання з метою
виявлення творчих індивідуальних здібностей учня в поєднанні з можливістю
їх колективної діяльності на основі інформаційних технологій та
телекомунікаційних систем.
 Сприяти використанню в навчально-виховному процесі нових
соціальних форм програмного забезпечення (social software).

346
  Забезпечити безперервність і наступність комп'ютерної освіти на всіх
рівнях: від дошкільного виховання до післявузівської освіти.
Для реалізації основної задачі – забезпечення різносторонньої неперервної
освіти – необхідна розробка нових концепцій, методик, які б забезпечували
зміни на рівні парадигм. Така новостворена освітня система, в якій сучасні
технології будуть виважено і раціонально поєднуватись із досягненнями
педагогіки, надасть усім учасникам навчально-виховного процесу нові
можливості і переваги: від пасивного сприймання навчального матеріалу до
самоосвітньої продуктивної діяльності; від «лекційного» навчання до дискусій і
спільного творчого пошуку; від сухих балів системи оцінювання до
інтегрованої оцінки розвитку особистісних якостей, від обмеженої допомоги
учневі до широкомасштабних освітніх послуг, від одного диплома до багатьох
дипломів і сертифікатів, які складатимуть комплексний професійний портрет
спеціаліста.

Вальчун Олександр Дмитрович,

завідувач методичного кабінету
відділу освіти Демидівської
районної державної адміністрації

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ МЕТОДИЧНОЮ РОБОТОЮ

З УЧИТЕЛЯМИ ФІЗИКИ В УМОВАХ РАЙОНУ ЗАСОБАМИ ІКТ
(МАЙСТЕР-КЛАС)

У сучасних умовах переходу до постіндустріального, інформаційного

суспільства особлива увага приділяється реформуванню освіти, яка є
визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та
наукової життєдіяльності суспільства. У Національній доктрині розвитку освіти
в ХХІ столітті зауважено, що пріоритетом розвитку освіти є впровадження
сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), що забезпечують
подальше удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та
ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в
інформаційному суспільстві.
У Демидівському районі у ході організації методичної роботи з учителями
фізики поряд із традиційними формами роботи велика увага приділяється
технічному аспекту, адже сьогодення нав’язує нам нові інформаційні
технології, які є невід’ємною частиною нашого життя. Маючи у своєму
розпорядженні комп'ютер, можна інтенсифікувати процес навчання, зробити
його більш наочним і динамічним, формувати уміння працювати з
інформацією, дослідницькі уміння,готувати особистість "інформаційного
суспільства", розвивати комунікативні здібності. Це забезпечує швидке і міцне
опанування навчального матеріалу, розвиває пізнавальні здібності та розумові
якості учнів, сприяє активізації їх пізнавальної діяльності.
Одним із завдань районної методичної служби є підготовка фахівця, який
вільно орієнтується у світовому інформаційному просторі, має знання та

347
навички щодо пошуку, обробки та зберігання інформації, використовує сучасні
комп’ютерні технології. Цей напрямок вважається перспективним, адже в
цілому освіта — це велика система, якісне функціонування якої неможливе без
використання сучасних телекомунікаційних і комп’ютерних засобів зберігання,
опрацювання, передавання, подання інформації.
Для вчителя важливо знати, де і як знайти потрібне джерело інформації, як
вибирати із великої кількості інформації потрібну та достовірну, як аналізувати
її, вміло опрацьовувати та подавати в доступній формі відповідно до вікових та
психологічних особливостей учнів. У зв’язку з цим незамінним помічником
педагога стають комп’ютерні технології як інструмент покращення
педагогічної діяльності у ході розв’язання задач предметної галузі.
Безпосереднє застосування комп’ютерних мереж у сфері освіти пов’язане з
розробкою новітніх освітніх та навчальних програм, застосуванням у
навчальному процесі інтернет-технологій, створенням електронних бібліотек,
довідково-інформаційних систем, систем менеджменту в освіті, автоматизацією
та інформаційним супроводом документів про освіту, використанням
спеціалізованих банків даних, дистанційним навчанням.
Існує безліч різноманітних сайтів, які допоможуть учителю, зокрема
вчителю фізики, на достатньому рівні підготувати урок, відшукати
найдостовірнішу та найцікавішу для учнів інформацію.
Сьогодні вже не викликає сумніву, що навчання школярів стає
ефективнішим, якщо вчитель володіє інтернет-технологіями, використовує
ресурси і можливості Інтернету у своїй практичній діяльності.
Значення освітніх інтернет-ресурсів – необмежений доступ до професійної
інформації, використання планів уроків, online-курсів, web-сайтів, співпраця з
іншими вчителями, обмін інформацією з колегами і експертами з інших країн,
об'єднання професійних ресурсів для вирішення спільних завдань.
Сучасний Інтернет пропонує безліч ресурсів для використання в освітніх
цілях: уроки в режимі online, ресурси для вчителів, ресурси для учнів, проекти
online.
Немає потреби переконувати в тому, що така інформаційна база має бути
використана професійно і раціонально. Це вимагає усвідомлення вчителями
фізики значущості такого потенціалу та активне використання інтернет-
ресурсів у педагогічній діяльності для досягнення кращих, вагоміших
результатів у навчанні учнів.
Учитель фізики може використовувати ресурси мережі Інтернет наступним
чином:
 самоосвіта, самостійне підвищення своєї кваліфікації на основі
інформації, що міститься в мережі, вивчення досвіду своїх колег;
 отримання нормативно-довідкових документів із серверів Міністерства
освіти, обласного управління освіти та районного відділу освіти;
 отримання інформації про новітні педагогічні технології;
 використання на уроках і позакласних заходах методичних і
дидактичних матеріалів, наявних у мережі;
 розробка власних матеріалів і публікація їх у мережі;

348
  тестування школярів на основі контрольно-оцінюваних матеріалів, що
зберігаються в мережі;
 знайомство з новими книгами, підручниками, методичною літературою
і придбання їх в інтернет-магазинах;
 участь у заочних конференціях і конкурсах;
 створення власного сайту вчителя;
 пошук однодумців і колег в інших регіонах, листування з колегами і
друзями.
Сьогодні районний методичний кабінет відділу освіти та всі навчальні
заклади І-ІІІ та І-ІІ ступенів забезпечені доступом до мережі Internet. Із метою
раціонального використання комп’ютерної техніки придбано 14 прикладних
програмних засобів навчального призначення з фізики,а на районному семінарі-
практикумі для вчителів фізики вироблено рекомендації щодо їх використання
в навчально-виховному процесі.
Однак на сьогоднішній день залишається нерозв’язаним питання
використання інтернет-ресурсів в управлінській та науко-методичній діяльності
семінару-практикуму вчителів фізики. З цією метою заплановано розробку
власних програмних продуктів:
- електронного планування роботи методичного кабінету, зокрема
кожної із методичних структур;
- електронної бази даних “Учитель”;
- електронної бази даних “Учень”;
- електронної бази даних передового педагогічного досвіду.
Упровадження ІКТ у систему методичної роботи з учителями фізики має
забезпечити:
1. Підвищення якості та доступності сучасної освіти.
2. Задоволення інформаційних, освітніх, обчислювальних,
телекомунікаційних потреб учнів, учителів, керівників навчальних закладів.
3. Підготовку педагогічних працівників, учнів до активної діяльності в
інформаційному суспільстві.
4. Автоматизацію процесів інформаційно-методичного забезпечення,
організаційного керування навчальною діяльністю, контролю за результатами
засвоєння, а також проектування, оперативного планування і керування
освітнім процесом.
5. Автоматизацію процесів інформаційної діяльності, інформаційної
взаємодії, у тому числі забезпечення комунікацій на основі використання
локальних і глобальної комп’ютерних мереж.
6. Поповнення сучасного навчального закладу необхідними науковими,
навчально-методичними, інформаційно-довідковими, інструктивно-
організаційними, нормативними, технічними й іншими матеріалами, що
використовуються в науково-методичній діяльності навчальних закладів, на
базі розподіленого інформаційного ресурсу локальних і глобальних мереж.

349
 Українська освіта сьогодні відчуває нагальну потребу розробки та
запровадження ІКТ у професійну діяльність учителів. Такі технології
потребують ретельної уваги районної методичної служби. ІКТ мають
відповідати кращим світовим зразкам, що є запорукою вагомого внеску в
розвиток стабільності та прогресу суспільства, відповідності сучасним
потребам освіти.

Марчук Тетяна Феодосіївна,

методист методичного кабінету
управління освіти виконавчого
комітету Кузнецовської міської ради

ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ ДОРОСЛИХ:

ТЕХНОЛОГІЇ ПРОВЕДЕННЯ

Найважливішим засобом підвищення педагогічної майстерності вчителів,

що пов'язує в єдине ціле всю систему роботи освітніх закладів, є методична
робота. Роль методичної роботи значно зростає в сучасних умовах у зв'язку з
необхідністю раціонально та оперативно використовувати нові методики,
прийоми і форми навчання та виховання.
Методична робота вчителів фізики та астрономії —це постійний
педагогічний пошук,теорія і практика, творчість і нелегка праця. Це — і
проблеми, і ідеї щодо їх рішень.
Правильно побудована або організована методична робота дає
можливість для самореалізації. І не просто у вигляді рекомендацій, а деяких
елементів, за допомогою яких кожен учитель зможе побудувати свою систему
викладання
Методичну роботу вчителів даного напрямку слід розглядати як систему
практичних заходів, спрямованих на підвищення компетентності і
професіоналізму.
Учителі фізики міста працюють над проблемою «Удосконалення
навчально-виховного процесу шляхом упровадження новітніх технологій
навчання».
Фізичну освіту в нашому місті забезпечує методичне об’єднань, керівником
якого є Л.О.Фетісенко, вчитель фізики Кузнецовської гімназії. Кажуть можна
стати вчителем, а можна ним народитися. Лідія Олександрівна народилася
Учителем фізики. Знання основ свого предмета, вміння створити умови для
розвитку самостійної пізнавальної діяльності учнів є родзинкою цього
Вчителя. Для Лідії Олександрівни робота над оновленням змісту освіти —
питання важливе, адже до уроку треба знайти щось особливе, те, що
зацікавить учнів. Наукові відкриття сьогодні відбуваються щосекунди, отже
слід розібратися в цьому потоці. Найголовніше — зрозуміти, де фізика
стикається з життям; навчити учнів бачити уповсякденних явищах закони
фізичного існування на Землі. Звичайно, важко пояснити падіння зірок сухими
формулюваннями, майже неможливо тепло сонячних променів перетворити

350
на формули, але саме завдяки такій прекрасній науці як фізика, її законам це
все можна довести.
Знайти в дитині щось добре, світле, щире, яскраве, навчити її думати,
мислити, творити — життєве та педагогічне кредо наших учителів
фізики.Розуміючи ці завдання, педагоги прагнуть розвивати усі ці якості в
учнів. Але творчого учня може створити лише творчий учитель. Ми розуміємо,
що втраченим треба вважати той день, коли педагог не відкрив для себе чогось
нового.
Усі вчителі фізики досвідчені, мають достатній педагогічний стаж та
методичну підготовку, прагнуть до самовдосконалення.
Міське методичне об’єднання вчителів фізики та астрономії: за своїм
складомневелике. 13 педагогів, із яких 9 — учителі вищої кваліфікаційної
категорії, 3 – першої та 1 — другої.
Педагогічні звання «старший вчитель» присвоєно 3 вчителям, учитель-
методист – також 3. Наставником цих учителів був заслужений учитель
України, Соросівський учитель В.Ф.Чайка.
Перетворення, що відбуваються сьогодні в Україні в різних аспектах
соціального життя, вимагають розробки нових підходів до подальшого
розвитку системи освіти і, зокрема, нових технологій, що забезпечують високий
рівень фізичної підготовки школярів. Нові технології навчання, виховання та
розвитку учнів мають забезпечувати не лише їх достатній рівень теоретичної і
практичної підготовки, а й розвиток особистісних якостей, створювати умови
для досягнення кожним учнем заданого рівня знань, навичок і вмінь. У
навчально-виховному процесі з фізики використовуються такі освітні інновації
та методики:
 Освітня технологія моніторингу якості навчання в системі
“учитель – учень”.
 Система розвивального навчання.
 Інтерактивні технології, які забезпечують ефективність
навчально-виховного процесу.
 Моделювання як засіб розвитку пізнавальної активності школярів.
 Застосування структурно-логічних схем.
 Технологія особистісно орієнтованого навчання.
 Використання комп’ютерних технологій.
 Організація профільного навчання в старшій школі.
 Інтерактивні технології навчання.
Організаційно-методичними інноваціями є:
 діяльність педмайстерень, авторських семінарів;
 виставки педагогічних ідей;
 створення авторських програм;
 створення і видання навчальних та методичних збірників,
посібників;
 психологічний супровід освіти;
 інновації в атестації;
 апробація навчальної літератури;

351
  участь у проведенні ЗНО.
Які ж функції методичної служби?Для того, щоб на належному рівні
спланувати методичну роботу з учителями, надати їм необхідну допомогу у
професійному розвитку проводимо діагностування рівня професійної
компетентності педагогічних працівників, яке в структурі методичної роботи
виконує дві взаємопов’язані функції: вивчення й оцінювання стану (рівня)
профкомпетентності та навчальну. У зв’язку з цим можна визначити мету та
завдання методичної служби, що, в свою чергу, сприяє підвищенню рівня
навчальних досягнень учнів.
Основні форми роботи, які використовуються методичною службою:
- застосування в навчально -виховній роботі нових технологій та
методик;
- практичний показ інноваційних методів педагогічної діяльності на
уроках та в позакласній роботі;
- проведення конференцій, участь уних;
- організація виставок перспективного педагогічного досвіду;
- проведення інструктивно-методичних нарад, семінарів;
- проведення творчих звітів;
- надання консультативної допомоги;
- співбесіди з молодими вчителями;
- моніторингові дослідження.
Науково-методичний супровід професійного зростання
педагогічних кадрів
Професійне зростання педагога включає: науково-дослідницьку
роботу;індивідуальну та колективну творчу діяльність;поширення власного
досвіду; професійні успіхи; планову самоосвітню діяльність, яка, у свою чергу,
не обходиться без вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;
вивчення досвіду своїх колег; участі у колективних і групових формах роботи;
теоретичної розробки і презентації особистих матеріалів через комп’ютерні
програми.
До критеріїв оцінювання рівня сформованості компетенцій педагога
належать:
• методичні знання;
• наукові знання;
• теоретичні знання (педагогічні, психологічні, професійні);
• технологічні знання (знання і використання педагогічних технологій,
конструювання уроків, здатність акумулювати і використовувати позитивний
досвід діяльності колег, прогнозування результатів, корекція, рефлексія власної
діяльності тощо);
• моральна культура педагога, етика, естетична, загальна, духовна,
методична, фахова, дослідно-творча компетентність, культура праці та
професійна етика, загальнопрофесійні уміння і навички (гностичні,
конструктивні, комунікативні, організаційні тощо).
Які ж форми роботи ми використовуємо найчастіше?Методичні
об’єднання (засідання), семінари-практикуми, науково-практичні конференції,

352
творчі звіти вчителів, які атестуються, майстер-класи, тижні педагогічної
творчості, педагогічні мости та ін.
Так, у 2006 році нами був проведений«педагогічний міст» з учителями
фізики Костопільського району та міста Кузнецовська.
Відділення12. Математика.
Координатор секції: Пекарська Лариса Володимирівна,завідувач кабінету
математики, старший викладач кафедри методики і змісту природничо-
математичної освіти та інформаційних технологій Рівненського обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тема. Організація роботи з підвищення науково-методичного рівня вчителів

математики у процесі реалізації сучасних підходів в освіті.

Пекарська Лариса Володимирівна,

завідувач кабінету математики,
старший викладач кафедри методики
і змісту природничо-математичної
освіти та інформаційних технологій
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ПРЕЗЕНТАЦІЯ СИСТЕМИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

КАБІНЕТУ МАТЕМАТИКИ РІВНЕНСЬКОГО ОБЛАСНОГО
ІНСТИТУТУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Сучасні тенденції розвитку освіти обумовили певні зміни в методичній

роботі з педагогічними кадрами. На етапі переходу до нової моделі розвитку
освіти науково-методична робота стає важливою складовою післядипломної
педагогічної освіти і повинна передбачати цілісну систему дій і заходів,
спрямованих на підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного
педагогічного працівника, залучення їх до інноваційної діяльності, науково-
дослідної роботи. У зв’язку з цим дещо змінюється мета науково-методичної
роботи, оновлюється її зміст, оптимізується структура, апробуються нові форми
роботи.
Основними напрямами підготовки вчителя, які складають зміст науково-
методичної роботи методичних служб, є комплекс методологічних,
педагогічних, методичних, культурологічних проблем, що висуваються і
вирішуються шляхом залучення педагогів до практичної діяльності,
спрямованої на підвищення їх професіоналізму. О.М.Зевіна та О.М.Моїсеєв
відзначають, що ці напрями мають бути взаємопов’язані, взаємодоповнені й
збалансовані [3].
Працівники кабінету математики спрямовують свою роботу на науково-
теоретичне та методичне забезпечення вчителів математики через систему
курсової та семінарської підготовки, впровадження в практику роботи

353
досягнень педагогічної науки, досвіду вчителів.При цьому пріоритетними
напрямками роботи кабінету математики є:
 підвищення методичного рівня вчителів, спрямування їх діяльності на
вдосконалення навчально-виховного процесу на основі впроваджень досягнень
психолого-педагогічних наук та інноваційних технологій навчання;
 надання методичної, інформаційної, консультативної допомоги
працівникам ЗНЗ, відділів освіти;
 удосконалення системи міжкурсового обслуговування вчителів;
 налагодження системи моніторингових досліджень якості
математичної освіти;
 активізація роботи вчителів математики щодо використання
комп’ютерної техніки в навчально-виховному процесі з математики;
 методичне забезпечення переходу на нові програми 11-річної школи;
 методичне забезпечення профільного навчання та допрофільної
підготовки;
 підвищення методичного рівня вчителів, спрямування їх діяльності на
вдосконалення навчально-виховного процесу на основі впроваджень досягнень
психолого-педагогічних наук та інноваційних технологій навчання;
 надання методичної, інформаційної, консультативної допомоги
працівникам ЗНЗ, відділів освіти;
 удосконалення системи міжкурсового обслуговування вчителів;
 налагодження системи моніторингових досліджень якості
математичної освіти.

Структура науково-методичної роботи кабінету математики Рівненського

ОІППО представлена у вигляді схеми:

354
 Основну ідею реформування системи освіти можна сформулювати таким
чином: ефективність навчання може бути поліпшена завдяки проектуванню та
розповсюдженню інноваційних освітніх систем і технологій.
Із метою поширення та упровадження в практику роботи наукових ідей,
педагогічних інновацій, нових освітніх технологій працівниками кабінету
математики організовуються та проводяться відповідні семінари, зокрема:
- семінари для методистів відділів (управлінь) освіти з математики щодо
методичних особливостей вивчення математики;
- семінари для методистів відділів (управлінь) освіти з математики
”Використання комп’ютерних технологій та мультимедійних засобів у
навчальному процесі” на базі районних опорних закладів;
- семінари для вчителів ЗНЗ з теми “Методичні засади побудови
підручників»;
- семінари для методистів відділів (управлінь) освіти з питань
технологізації навчального процесу.
Важливим напрямком науково-методичної роботи є підготовка вчителів
до роботи з обдарованими дітьми. Тому в практику роботи ввійшов
постійнодіючий семінар-практикум для вчителів математики “Особливості
роботи з обдарованими дітьми».
Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується відходом від
тоталітарної уніфікації і стандартизації педагогічного процесу, інтенсивним
переосмисленням цінностей, пошуками нового в теорії та практиці навчання і
виховання. Цей процес не може бути стихійним і потребує управління. Основу
інноваційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки —
проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного
досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в
практику.
Сучасні педагогічні ідеї, результати наукових досліджень з педагогіки і
психології для учителів, керівників закладів освіти часто залишаються
невідомими через відсутність своєчасної інформації.
Комп’ютерні технології видозмінюють традиційні форми подачі
інформації, в тому числі і в галузі освіти. Опис перспективного педагогічного
досвіду (ППД) в електронному вигляді дає можливість у повному обсязі подати
всі його складові, не виключаючи, а доповнюючи традиційні форми
можливостями інформаційно-телекомунікаційних технологій.
Оформлення ППД в електронному вигляді дозволяє включати в
інформаційний пакет такі матеріали, які неможливо розмістити в методичному
виданні на паперовому носії, наприклад, засоби мультимедіа: презентації,
аудіо- та відеоінформації. При такому підході значно знижуються економічні
затрати на публікації текстових матеріалів великих обсягів, кольорових
ілюстрацій та фотографій.
Окрім перерахованих вище переваг подання ППД в електронному вигляді
дозволяє підвищити ефективність сприйняття матеріалу за рахунок
максимальної наочності. При оформленні матеріалів досвіду педагогічний
працівник майже не обмежений в об’ємі матеріалу, а отже, має можливість

355
детально та яскраво проілюструвати процес практичного використання свого
досвіду та його результати. Скомпонований таким чином матеріал учитель та
працівники методичних служб з успіхом можуть використовувати у ході
педагогічного спілкування з колегами з метою поширення та впровадження
досвіду.
У кабінеті математики РОІППО створена картотека ППД учителів
математики Рівненської області. Серед них досвід Кордиш Т.Г.учителя
математики Острозької ЗОШ І-ІІІ ст. №1, з теми “Практикум з розв’язування
задач як спосіб диференційованого навчання математики”;О.М.Крайчук,
учителя НВК «РОЛІ», з теми “Використання комп’ютерів на уроках
математики з метою інтенсифікації навчального процессу, мислення учнів”
тощо.
Розпочато вивчення досвіду вчителя математики Рівненського
природничо-математичного ліцею «Елітар» Рівненської міської ради Остапчук
Лілії Степанівни з теми «Формування у школярів прийомів мислення як засіб
підвищення рівня математичних знань».
Не менш важливими у напрямку поширенння педагогічних ідей та
інновацій є опорні заклади. Опорний заклад — це заклад, в якому
впроваджується в практику перспективний педагогічний досвід, проводиться
експеримент із перевірки результативності та можливості застосування освітніх
інновацій, здійснюється робота щодо підвищення науково-методичного рівня і
фахової майстерності педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх
та позашкільних навчальних закладів.
В області функціонує два обласних опорних заклади з
математики.Зокрема, на базі досвіду вчителя математики Березнівськї гімназії
Т.Ф. Ширко з теми «Оновлення методики викладання математики з
використанням нових навчальних технологій» та досвіду вчителя Сарненської
гімназії Т.І.Левитської з теми «Використання інтерактивних технологій на
уроках математики».
Основні завдання, над реалізацією яких працює обласний опорний заклад
освіти, відображаються у відповідних розділах перспективного та річного
планів роботи закладу, Рівненського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти.
В останні роки в педагогічній літературі розглядаються нетрадиційні
форми науково-методичної роботи, які відповідають завданням підвищення
професійної майстерності за умов реформування загальноосвітніх шкіл. Під
такими формами Н.І.Стяглик розуміє відомі в номенклатурі організаційні
форми, котрі набувають особливої актуальності через появу якісно нових
соціальних завдань, а також ті форми, що потребують нестандартної організації
даної роботи для забезпечення оптимального результату при розв’язанні
окреслених завдань [5].Серед таких форм — творча група вчителів математики
«Проблеми та перспективи профільного навчання з математики».
Уже традиційними в області стали ярмарки педагогічної творчості, в
проведенні яких беруть участь педагоги всіх районів і міст. Конкурс
спрямовано на розвиток творчої діяльності педагогічних колективів,

356
поширення досвіду роботи кращих загальноосвітніх закладів області, підтримку
інноваційних розробок і технологій, утвердження пріоритетів освіти в
суспільстві, піднесення іміджу творчого вчителя. Матеріали конкурсів-ярмарок
відзначаються різноманітністю, оригінальністю, інноваційним пошуком та
авторськими програмами. Творчі педагоги області діляться своїми ідеями,
напрацюваннями. У ході ярмарку проводиться «продаж-купівля» проектів,
багато матеріалів знаходять своїх «покупців», а це означає, що ідеї будуть
реалізовані, запроваджені в практику роботи інших учителів.
У загальноосвітніх навчальних закладах області працює 97 молодих
учителів математики (стаж роботи до 3-х років). Тому з метою педагогічного
становлення молоді педагоги беруть участь у заняттях Школи молодого
вчителя математики, які проводяться у формі тренінгів з метою успішного
ознайомленння з новими технологіями у навчально-виховному процесі.
Здійснення повноцінних результативних змін у діяльності
загальноосвітньої школи неможливе без високого рівня науково-методичного
забезпечення і творчо працюючих педагогічних працівників. Тому питання
підвищення їх кваліфікації, вдосконалення майстерності, впровадження у
масову практику досягнень психолого-педагогічної науки залишається
пріоритетним.
Із цією метою функціонують:
 курси вчителів математики;
 курси вчителів природничо-математичних предметів, що працюють у
профільних класах;
 курси вчителів-предметників, що працюють з обдарованими дітьми;
 курси вчителів математики та креслення;
 курси, що поєднують підвищення кваліфікації з фаху та вивчення
предмета за програмою «Intel».
Таким чином, сьогодні навчально-методичний кабінет математики
намагається працювати цілеспрямовано, відповідно до завдань, поставлених
державою перед системою освіти: від цільового підвищення кваліфікації
педагогічних кадрів і методичного оснащення ЗНЗ до координації роботи
педагогічних колективів на базі сучасних досягнень науки і вивчення
результативності навчально-виховного процесу та якості його освітньо-
кваліфікаційного забезпечення.
Вивчення інструктивно-методичних документів органів освіти,
матеріалів про передовий, новаторський і масовий досвід розбудови української
національної школи, а також результати психолого-педагогічних і
школознавчих досліджень дозволяють зробити висновок, що мета, завдання,
зміст і форми наукової роботи методичних служб змінювались на різних етапах
розвитку держави. Однак на всіх етапах розвитку суспільства в Україні робота
методичної служби була спрямована на розв’язання таких головних завдань:
- підвищення якості навчально-методичної діяльності шкіл;
- підвищення науково-методичного рівня педагогів;
- забезпечення безперервності освіти;
- створення нової практики освіти;

357
 - вивчення й поширення кращого педагогічного досвіду;
- допомога педагогам у самоосвіті;
- активізація творчого потенціалу вчителів на діагностичній основі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Рекомендації щодо організації і проведення методичної роботи з

педагогічними кадрами в системі післядипломної освіти // Освіта України. –
2002. - №54. - С.5.
2. Єрмола А.М., Василенко О.М. Технологія організації науково-
методичної роботи з педагогічними кадрами: науково-метод. посіб.
/А.М.Єрмола, О.М. Василенко. – Харків: Курсор, 2006. – 312 с.
3. Методическая работа в школе: организация и управление / под общ.
ред. М.М.Поташника. – М.: Дидаткика, 1991. - 192 с.
4. Моисеев А. М. Заместитель директора по научно-методической работе
(функции, полномочия, технология деятельности): пособие [для руководителей
образовательных учреждений] / А.М. Моисеев, О.М. Моисеева; ред.
М.М.Поташник. – М.: Педагогическое общество России, 2001. – 256 с.
5. Стяглик Р.І. Нетрадиційні форми навчання та їх вплив на якість
навчального процесу в школі: автореф. дис. На здобуття наук. ступеня канд.
пед. наук. – Харків, 1994. – 24 с.

Мотруніч Тетяна Володимирівна,

учитель-методист, учитель
математики Березнівської гімназії

МАЙСТЕР-КЛАС ЯК ОДНА ІЗ ФОРМ

МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ З УЧИТЕЛЯМИ

Залежно від того, як змінюються завдання,

що стоять перед школою,
змінюються і завдання науково-методичної роботи.
І.П.Жерносек

Першочергові завдання сучасної школи чітко визначені Національною

доктриною розвитку освіти: створення умов для розвитку особистості й
творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління
людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя.
Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України Концепція
розвитку освіти в Україні визначає загальну філософію сучасної освіти, її
пріоритети і принципи, основні напрями, механізми та перспективи розвитку
освітньої галузі.
Провідна роль у реалізації визначених завдань належить Вчителю, який
нині має працювати на рівні сучасних вимог, постійно удосконалюючись,

358
розвиваючи і збагачуючи свою професійну компетентність, інноваційну
культуру, технологічний потенціал.
«Найважливіша умова успішної роботи школи, — підкреслював
В.О.Сухомлинський, — це багате, різностороннє інтелектуальне життя
педагогічного колективу, допитливість, інтерес до нового в науці,
постійний інтелектуальний ріст».
Широке коло завдань методичної діяльності, характер її постійно
оновлюваного змісту, а також рівень компетентності педагогічних кадрів, який
також зазнає змін, потребують різноманітних форм роботи.
Однією з таких форм є майстер-клас.
Майстер-клас є ефективною формою професійного навчання
педагогічних кадрів, підвищення їх фахової майстерності на основі
освоєння перспективного педагогічного досвіду.
Майстер-клас створюється на базі досвіду роботи педагогічного
працівника (заслуженого вчителя України, вчителя-методиста, вчителя
вищої кваліфікаційної категорії, методиста-кореспондента, переможця
конкурсу «Учитель року», лауреата конкурсу педагогічної майстерності,
досвід якого узагальнено обласним інститутом післядипломної педагогічної
освіти, апробовано районним методичним кабінетом, схвалено постановою
вченої ради ОІППО, ради РМК (НМЦ), педагогічною радою навчального
закладу і рекомендовано до впровадження.
У ході майстер-класу діяльність організовується відповідно до
положення, в якому сформульовані мета, завдання та напрямки діяльності
означеної форми методичної роботи.
Метою діяльності майстер-класу є вдосконалення професійної та
науково-методичної підготовки педагогічних кадрів, збагачення їх
технологічного потенціалу,прискорення процесу трансформації
перспективного педагогічного досвіду в практичну діяльність.
Основними завданнями майстер-класу і його керівника є:
- пропаганда перспективних моделей досвіду з актуальних проблем
модернізації освіти, піднесення ефективності навчання, виховання, управління;
- передача авторського досвіду, сприяння освоєнню і трансформації його
провідних ідей у практичну діяльність слухачів;
- створення сприятливих умов для пошуку кожним слухачем
майстер-класу власних оригінальних підходів до творчого використання
досвіду в особистій практиці модернізації освіти;
- підвищення рівня професійної майстерності педагогічних кадрів-
слухачів майстер-класу.
Діяльність майстер-класу здійснюється за актуальними освітніми
напрямами:
- сучасні підходи до управління закладом освіти;
- удосконалення структури, змісту, форм і методів науково-
методичної роботи з педагогічними кадрами;
- упровадження інноваційних технологій навчання і виховання;

359
 - досвід використання інформаційних технологій, телекомунікаційних
проектів у навчально-виховному процесі;
- удосконалення форм і методів роботи з обдарованими дітьми;
- формування національної свідомості особистості;
- трансформація педагогічних ідей В.І.Сухомлинського в практику
модернізації навчально-виховного процесу та ін.
Права і обов’язки керівника майстер-класу.
Керівник майстер-класу має право:
- ознайомлюватися з роботою педпрацівників, які входять до майстер-
класу, шляхом відвідування їх уроків, проведення співбесід, анкетування,
тестування;
- брати участь у роботі майстер-класів інших педагогів, методичних
об’єднань, творчих груп, конференціях;
- брати участь у формуванні груп слухачів майстер-класу.
Результати роботи керівника майстер-класу враховуються при черговій
його атестації.
Організація роботи майстер-класу.
Майстер-класи створюють науково-методичні та методичні служби,
керівники навчальних закладів.
Групи слухачів майстер-класу (від 3 до 20 осіб) формують працівники
ОІППО, методисти районних методичних кабінетів, заступники директорів
навчальних закладів спільно з їх керівниками.
Майстер-клас формується на добровільних засадах із числа педагогів,
які виявляють інтерес до визначеної проблеми і мають бажання освоїти
провідні ідеї досвіду вчителя-майстра.
Керівник майстер-класу і склад слухачів затверджуються відповідним
наказом управління (відділу) освіти, керівника навчального закладу.
Основними формами роботи майстер-класу можуть бути:
- лекції керівника;
- семінарські заняття;
- практичний показ в дії сучасних форм і методів навчання, виховання;
- тренінги;
- практикуми;
- моделювання;
- консультації;
- самостійна робота слухачів щодо опрацювання рекомендованої
літератури, застосування в навчально-виховному процесі окремих методів,
прийомів, засобів навчання, елементів інноваційних технологій.
Майстер-клас працює протягом одного-двох навчальних років із
постійно визначеним складом слухачів.
Керівник майстер-класу:
- складає план роботи на весь період його функціонування, який
затверджується радою відповідного навчально-методичного кабінету, радою
районного методичного кабінету;

360
 - проводить заняття відповідно до визначеної періодичності та
встановленого графіка;
- розробляє методичні рекомендації, поради щодо використання
провідних ідей досвіду, впровадження освоєних технологій;
- аналізує ефективність занять і корегує роботу майстер-класу;
- звітує про свою роботу перед радою районного методичного кабінету,
педагогічною радою;
- надає слухачам індивідуальну адресну методичну допомогу.
База для проведення занять майстер-класу визначається його
керівником за погодженням із районним методкабінетом, адміністрацією
навчального закладу.
Кількість занять майстер-класу визначається з урахуванням поставленої
мети й завдань.
Керівництво діяльністю майстер-класу.
Безпосереднє керівництво діяльністю майстер-класу здійснює його
керівник, а науково-методичний супровід — працівник методичного
кабінету відповідно до розподілу функціональних обов’язків.
Обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, районний
методичний кабінет вивчають, проводять моніторинг і аналізують
ефективність роботи майстер-класів, надають їх керівникам постійну
практичну допомогу, проводять з ними науково-методичні семінари,
консультації-інструктажі, вивчають і презентують кращий досвід їх роботи.
Працівники райметодкабінетів, керівники навчальних закладів
сприяють залученню педагогів до навчання в майстер-класах, надають
допомогу їх керівникам у плануванні та організації роботи, аналізують
ефективність їх діяльності.
Як довести ефективність роботи майстер-класів?
З метою вдосконалення роботи майстер-класів як ефективної форми
пропаганди, поширення і впровадження перспективного педагогічного
досвіду вчителя-майстра центр координації діяльності методичних кабінетів
і методичної роботи з педагогічними кадрами при комплектуванні складу
слухачів майстер-класів повинен враховувати:
- етапи професійного становлення вчителів (адаптація до професії,
самоактуалізація вчителя в професії, створення індивідуальної педагогічної
лабораторії, вільне володіння професією на рівні майстерності);
- наявність у слухачів досвіду роботи;
- інтерес педагогів до проблеми, досвід вирішення якої буде
представлено керівником майстер-класу.
До навчання у майстер-класах, виходячи з їх проблеми, мети і
завдань, можуть залучатися:
- молоді вчителі;
- вчителі, які активно формують індивідуальний стиль професійної
діяльності;

361
 - вчителі-професіонали, рівень педагогічної майстерності яких
характеризується вільним володінням професією на рівні творчості і які
виявляють бажання збагатити свій технологічний потенціал.
Навчання у майстер-класі ґрунтується на передачі досвіду його
керівників-педагогів, якими створена ориґінальна індивідуальна творча
лабораторія і які зуміють презентувати і передати свій досвід іншим.
Завдання керівника полягає в тому, щоб «розбудити творчі сили
вчителя, викликати у нього потребу учитися, прагнення до самоосвіти. Слід
ретельно добирати склад керівників із числа творчих учителів, які зможуть
допомогти вчителю відчути радість творення нових зразків уроку і
моральне задоволення від результатів власної творчості».
У кожному конкретному випадку необхідно:
- визначити оптимальний для майстер-класу термін функціонування,
який обумовлюється новизною, складністю проблеми, творчим потенціалом
і можливостями керівника, бажанням слухачів, поставленими метою і
завданнями;
- визначити регламент, періодичність проведення занять (щомісяця,
щоквартально, два-три рази на рік);
- переглянути та оновити проблематику майстер-класів, враховуючи
вимоги модернізації освіти.
“Проблематика роботи майстер-класів, — зазначає Б.Л. Тевлін, —
може бути досить різноманітною: від вузьких тем для вчителів, які засвоюють
нові предмети чи технології, до широких, які відповідають вимогам
становлення молодого вчителя”.
Актуальними, на наш погляд, нині є такі проблеми:
 Розвиток розумових здібностей і формування пізнавальної культури
учнів.
 Здійснення індивідуального підходу до учнів на основі вивчення та
врахування реальних навчальних можливостей.
 Ефективне використання перспективних технологій навчання.
 Формування у школярів потреби і навичок самоосвітньої роботи,
здатності до навчання упродовж усього життя.
 Досвід запровадження особистісно орієнтованого навчання за
програмою «Крок за кроком».
 Інтерактивні методи навчання на сучасному уроці.
 Спільна пошуково-дослідницька діяльність вчителя і учнів.
 Система роботи з обдарованими дітьми.
 Досвід проблемно-діалогічного навчання.
 Психологічний супровід навчально-виховного процесу.
 Моделювання і створення виховної системи класу (школи).
 Досвід громадянської освіти і виховання школярів.
При плануванні роботи майстер-класів необхідно дотримуватись
орієнтовного алгоритму моделювання плану:

362
 • Аналіз складу слухачів майстер-класу, визначеного наказом
райвідділом освіти.
• Вивчення їх професійних запитів, рівня педагогічної майстерності,
творчих можливостей перспективного росту слухачів (проведення співбесід,
анкетування, тестування, відвідування уроків).
• Визначення мети, завдань майстер-класу.
• Визначення змісту роботи на основі врахування інтересів, запитів,
практичних потреб слухачів.
• Добір ефективних форм і методів проведення занять.
• Забезпечення психолого-педагогічного і науково-методичного
супроводу кожного заняття.
У плані роботи майстер-класу слід:
• обґрунтувати необхідність його створення на базі конкретного
досвіду того чи іншого педпрацівника;
• визначити мету і завдання діяльності майстер-класу;
• визначити зміст, тематику кожного заняття; нні школярів.
• обрати ефективні форми і методи їх проведення;
• конкретизувати терміни і місце проведення занять.
Структура плану роботи майстер-класу може бути такою:
I. Вступ.
У ньому визначається проблема майстер-класу, обґрунтовується її
актуальність, конкретизуються мета і завдання.
II. Список слухачів майстер-класу.
III. Тематика засідань майстер-класу.
IV. Зміст роботи слухачів між засіданнями.
Графік проведення занять майстер-класу необхідно своєчасно
доводити до відома слухачів.
При плануванні роботи майстер-класів враховувати їх основне
призначення:
• пропаганда авторського перспективного досвіду, передача слухачам
його провідних ідей;
• сприяння в освоєнні досвіду, утвердження бажання творчо
трансформувати його в практику своєї роботи, збагатити власну
технологічну лабораторію новими ідеями і творчими знахідками.
У роботі майстер-класів забезпечувати єдність методологічної,
психолого-педагогічної і методичної підготовки педагогічних кадрів.
В.О.Сухомлинський наголошував на необхідності “поєднання порад і
вказівок керівника з конкретним живим унаочненням”.
Таким унаочненням, зокрема, мають бути уроки вчителя-майстра,
його поурочні плани, його портфоліо, програма професійного саморозвитку.
Організовуючи навчання педагогічних кадрів на основі конкретного
перспективного досвіду в рамках майстер-класу, варто використати
запропонований американським дослідником Д.Колбом цикл.
I етап. Конкретний досвід.
II етап. Рефлексивне спостереження.

363
 III етап. Абстрактна концептуалізація використання досвіду.
IV етап. Активне експериментування.
Як удосконалювати форми і методи роботи з педагогічними кадрами
в рамках майстер-класів?
На першому занятті майстер-класу необхідно:
• ознайомити слухачів з метою, завданнями, змістом (планом) його
роботи;
• презентувати досвід керівника майстер-класу, обґрунтувавши його
провідні ідеї, перспективні педагогічні технології;
• запропонувати відкритий урок, виховний захід;
• обговорити відвідані заходи;
• зробити огляд літератури з проблеми досвіду;
• ознайомити з портфоліо педагога-майстра;
• визначити домашні завдання слухачам.
На наступних заняттях мають розкриватись окремі аспекти творчої
лабораторії вчителя-майстра шляхом проведення лекцій, семінарів,
тренінгів захисту моделей та ін.
О.В.Половенко у методичному посібнику “Оптимальна модель
методичної роботи в сільській малокомплектній школі” зазначає, що
технологія проведення заняття майстер-класу може включати такі етапи:
1. Повідомлення теми і мети.
2. Представлення керівником власної педагогічної системи з даної теми.
3. Презентація ілюстративно-методичних матеріалів, які розкривають
практичні напрацювання.
4. Коментований показ методів, прийомів роботи (моделювання,
фрагмент відеозапису, уроки-імпровізації, відкриті уроки, позакласні
заходи), які розкривають технологію педагогічної системи керівника майстер-
класу.
5. Проведення самоаналізу уроку чи позакласного заходу.
6. Запитання слухачів керівнику майстер-класу з опрацьованої теми
заняття.
7. Самостійна робота слухачів із розробки моделі уроку,
позакласного заходу із застосуванням продемонстрованих керівником
педагогічних технологій, форм і методів роботи.
8. Захист розроблених проектів, моделей.
9. Заключне слово керівника майстер-класу.
Висока педагогічна майстерність може бути досягнута лише на
основі належної практичної підготовки педагогічних працівників, а тому
ефективною формою роботи з педагогічними кадрами є практичні заняття.
Керівники майстер-класів можуть ефективно використовувати, зокрема,
такі форми роботи:
• фестиваль педагогічних ідей і творчих знахідок;
• методичний аукціон;
• творча дискусія;
• методичний діалог;

364
 • ярмарок педагогічної творчості;
• панорама методичних знахідок;
• методична естафета;
• творчий салон;
• творчий звіт.
При проведенні занять майстер-класу у формі семінару рекомендуємо
використати поради авторів посібника “Технологія організації науково-
методичної роботи з педагогічними кадрами” А.М.Єрмоли та О.М.Василенко,
які розкривають технологію підготовки і проведення різних типів
семінарів, їх структуру залежно від визначеної мети і змісту, зокрема:
• вступного семінару;
• оглядового семінару;
• семінару – розгорнутої бесіди;
• семінару – доповіді;
• семінару – диспуту;
• проблемного семінару;
• семінару – виставки ідей;
• семінару контрольних запитань;
• семінару – професійної дискусії;
• семінару – ділової гри;
• семінару – конференції;
• семінару – практикуму;
• комплексного семінару та інших.
Ефективними методами роботи з педагогічними кадрами в рамках
майстер-класів можуть бути:
• ділова гра;
• “мозковий штурм”;
• тренінг;
• метод ПРЕС;
• метод “Навчаючи – вчуся” та ін.
Тематика ігор залежить від проблематики майстер-класів і може
бутиорієнтовно такою:
• методика підготовки і проведення уроків мислення;
• метод проектів у творчій лабораторії вчителя (керівника школи);
• інтерактивні методи навчання на сучасному уроці;
• комп’ютерна підтримка уроку;
• розвиток обдарованості особистості;
• формування моральної культури школярів;
• створення ефективної системи екологічної освіти і виховання учнів;
• пошук ефективної моделі профілізації старшої школи та ін.
“Мозкова атака” (“мозковий штурм”) дозволяє максимально
сконцентрувати увагу слухачів майстер-класу на обраній проблемі з метою
знаходження оптимального варіанта її розв’язку.
Модерація – метод, спрямований на розкриття потенційних
можливостей людини. В основі – спеціальні технології, які дозволяють

365
здійснювати процес вільної комунікації, обміну думками, що сприяє прийняттю
правильного рішення в сфері професійної діяльності за рахунок актуалізації
внутрішнього потенціалу людини.
Консультація – особливим способом організована взаємодія між
консультантом і клієнтом, спрямована на глибоке усвідомлення,
осмислення проблеми, результатом якої є обґрунтоване прийняття рішення.
Супервізія – метод, який об’єднує можливості консультування і
модерації, являє собою консультування і супроводження одного спеціаліста
іншим, більш досвідченим, однак без контролю і оцінювання. Не втратили
свого значення і такі перевірені часом форми активного методичного
навчання, пропаганди і поширення перспективного педагогічного досвіду, як
відкритий урок, виховний методичний захід, взаємовідвідування, панорама
педагогічної майстерності та ін.
У роботі керівника майстер-класу зі слухачами необхідно
ефективніше використовувати метод творчих завдань: опрацювання
рекомендованої літератури, апробація і порівняння ефективності методів і
прийомів навчання, підготовка рефератів, розробка планів, проектів,
моделювання системи уроків тощо.
У структурі занять майстер-класів, як свідчить практика, доцільними
є такі етапи:
• Організаційний момент.
• Повідомлення теми і мети заняття.
• Науково-теоретична підтримка.
• Представлення керівником власної системи роботи чи окремих її
аспектів.
• Практичне застосування теорії на практиці, показ в дії методів і
прийомів роботи (відкриті уроки, виховні, методичні заходи).
• Обговорення. Творча дискусія.
• Підсумок заняття.
• Рефлексія слухачів щодо проведення заняття та використання
отриманих знань і вмінь у власній практичній діяльності.
При проведенні занять доцільним буде використання відеозаписів,
дисків, дискет із записами фрагментів навчальних занять, виховних і
методичних заходів, які розкривають досвід, технологію педагогічних дій
керівника майстер-класу.
З метою прискорення “входження в проблему”, яка розглядається на
занятті, використовувати різні форми розминки:
• психологічні тренінги, які допомагають створити атмосферу
дружніх взаємин, успішної праці;
• рольові ігри;
• міні-дослідження.
На заключному етапі роботи майстер-класу ефективними можуть
бути форми, які забезпечують практичний показ росту професійної
майстерності слухачів:
• ярмарок педагогічних інновацій, творчих знахідок;

366
 • методична естафета;
• аукціон ідей;
• прес-конференція тощо.
Методичним працівникам, керівникам майстер-класів важливо
постійно вивчати думку слухачів про якість і результативність занять.
Доцільними будуть анкетування, проведення співбесід, інтерв’ювання, в
ході яких можна з’ясувати, зокрема, такі питання:
- Чи змінилося Ваше уявлення про даний досвід?
- Що найбільше Вас зацікавило в ньому?
- Що із запропонованого автором досвіду Ви будете запроваджувати
у практичній діяльності?
- Чи маєте Ви власний досвід вирішення даної проблеми,
запровадження даної педагогічної ідеї, інноваційної технології?

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Рекомендації щодо організації і проведення методичної роботи з

педагогічними кадрами в системі післядипломної освіти // Освіта України. –
2002. - №54. - С.5.
2. Єрмола А.М., Василенко О.М. Технологія організації науково-
методичної роботи з педагогічними кадрами: науково-метод. посіб. /
А.М.Єрмола, О.М.Василенко. – Харків: Курсор, 2006. – 312 с.
3. Жерносек І.П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі:
навч.- метод. посіб. / І.П. Жерносек. – К.: ІЗМН, 1998. – 262 с.
4. Методическая работа в школе: организация и управление / под общ.
ред. М.М.Поташника. – М.: Дидаткика, 1991. - 192 с.
5. Тевлін Б.Л. Професійна підготовка вчителів / Б.Л. Тевлін. – Х.: Основа,
2006. - 102 с. – (Бібліотека журналу «Управлінння школою»; Вип. 6.(42)).
6.

Третяк Валентина Петрівна,

завідувач кафедри вчителів
математики Рівненської гуманітарної
гімназії

ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

КАФЕДРИ ВЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ
(З ДОСВІДУ РОБОТИ ВЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ РІВНЕНСЬКОЇ
ГУМАНІТАРНОЇ ГІМНАЗІЇ РІВНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ)

Особливістю діяльності кафедри точних наук є поєднання методичної та

науково-дослідницької діяльності. Оскільки гімназія є експериментальним
майданчиком НДЛ інноваційних виховних технологій, то вся робота кафедри
підпорядкована науково-методичній темі гімназії «Формування духовно-
моральних якостей особистості гімназиста в умовах розбудови громадянського

367
суспільства України». У свою чергу, із науково-методичної теми кафедри
«Формування духовно-моральних якостей особистості гімназиста на уроках
точних дисциплін» формуються методичні теми членів кафедри.
Наприклад, «Розвиток логічного мислення учнів та його роль у
формуванні позитивних рис особистості гімназиста», «Розвиток творчих
здібностей на уроках математики засобами інтерактивних технологій»,
«Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики й роль у
формуванні духовно-моральних якостей особистості».
Плануванню роботи кафедри передує аналіз індивідуальних планів
роботи вчителів, моніторингова діагностика діяльності, на основі яких
складається діагностична картка вчителів кафедри. На рік планується
чотириосновних засідання кафедри та січневе, яке, як правило, проходить як
підсумок діяльності над певним етапом проблемної теми гімназії. Обов’язково
при плануванні засідань вказується література, яку потрібно опрацювати.
Перше засідання, яке проходить у вересні, підпорядковане вивченню всіх
нормативних документів, які регламентують роботу вчителя на навчальний рік
та аналіз роботи кафедри за минулий навчальний рік, оскільки в травні такого
аналізу практично зробити неможливо. Наприклад,
Засідання №1
2 вересня 2010р.
Тема. Основні завдання та напрямки роботи кафедри точних наук у 2010-
2011н.р.
Мета: окреслити основні пріоритети, над якими будуть працювати
вчителі кафедри точних наук у 2010-2011н.р.
План засідання
1. Вивчення інструктивно-методичних листів щодо викладання
математики, інформатики, фізики та трудового навчання у 2010-2011н.р.
Третяк В.П., Савчук П.П., Харів В.Є., Яремчук І.П.
2. Організація навчально-виховного процесу з точних дисциплін у 2010-
2011н.р.
Братчик О.І.
3. Вивчення методичних рекомендацій щодо виставлення тематичних
оцінок, інструкцій щодо ведення класного журналу.
Члени кафедри
4. Про організацію роботи з обдарованими дітьми у 2010-2011н.р.
Третяк В.П.
5. Обговорення та затвердження календарних планів учителів кафедри.
6. Обговорення та затвердження плану роботи кафедри на 2010-2011н.р.
Література
1. Інформаційний збірник МОН. – 2010. – №13-14.
2. Журнал «Математика в школі». – 2010. – №6.
3. Журнал «Трудова підготовка». – 2010.– №5.
4. Журнал «Фізика та астрономія в школі». – 2010. – №6.
5. Газета «Інформатика». – 2010. – №34.

368
 Засідання №2 і №3 побудовані з двох частин – теоретичної та практичної.
Теоретична частина проходить у вигляді доповіді, семінару, круглого столу, а
практична – це відкриті уроки.

Наприклад.
Засідання №3
17 березня 2011р.
Тема. Проектування уроку в умовах компетентнісно орієнтованого
підходу до навчання.
Мета: змоделювати і показати на практиці різні прийоми роботи на
уроках, виходячи із компетентнісно орієнтованого підходу до навчання.
План засідання
І. Теоретична частина
1. Модель сучасного уроку з точки зору компетентнісно орієнтованого
підходу до навчання.
Доп. Харів В.Є.
ІІ. Практична частина
1. Відкритий урок у 9-В класі «Геометричні перетворення» (модуль
узагальнення і систематизації знань), 15.02.2011р.
Братчик О.І.
2. Відкритий урок у 8-А класі «Теорема Піфагора» (модуль корекції
знань), 8.02.2011р.
Смулка В.В.
3. Відкритий урок у 5-В класі «Вимоги до конструкційних матеріалів»
(модуль вивчення нового матеріалу), 9.02.2011р.
Опанасюк Р.О.
4. Відкритий урок у 5-А класі «Додавання десяткових дробів»,
23.02.2011р.
Третяк В.П.
ІІІ. Різне
1. Затвердження плану днів точних наук.
Третяк В.П.
2. Звіт про атестацію Братчик О.І., Смулки В.В., Опанасюка Р.О., Третяк
В.П.
Література
1. Газета «Математика в школах України». – 2010. – №14.
Січневе засідання досить часто проходить спільно з науковцями РДГУ та
РОІППО. Практикуємо спільні засідання з іншими кафедрами гімназії, зокрема
з кафедрою початкового навчання у наступності викладання математики. Часто
запрошуємо на свої засідання психолога гімназії, який проводить із учителями
тренінги, вчить знаходити шляхи вирішення нестандартних ситуацій на уроках.
Над обраною науково-методичною темою вчителі кафедри працюють певний
проміжок часу, поділяючи його на окремі етапи: вивчення літератури з даної
теми, осмислення напрямків своєї роботи, вибір цілей, способів та методів їх
досягнення, напрацювання власних ідей та апробація їх на практиці. Після

369
цього — обов’язково звіт про певний етап роботи. Так, на кафедрі точних наук
були розроблені й пройшли апробацію моделі конкурентоспроможного вчителя
та духового розвитку особистості гімназиста.
Велика увага на кафедрі приділяється роботі з обдарованими дітьми,
ведеться картка кожної такої дитини, аналізується за роками і конкретно за
вчителями участь і досягнення в олімпіадах, МАН, конкурсах різного рівня: від
міського до міжнародного. І хоча наша гімназія має статус поглибленого
вивчення іноземних мов, кафедра точних наук своїми досягненнями завжди
доводила, що математики – цариця всіх наук.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Волканова В. В. Організація методичної роботи / В.В. Волканова. – К.:

Шкільнийсвіт, 2010. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).
2. Методична служба - школі. Інформаційно-методичні матеріали на
допомогу працівникам освіти. / укл.: Ю.В. Буган, О.В. Козловська, Г.Г.Свінних,
В.І. Уруський. – Тернопіль: Астон, 2005. Випуск 5.– 286 с.

Мельник Ганна Максимівна,

методист кабінету математики,
старший викладач кафедри методики і
змісту природничо-математичної
освіти та інформаційних технологій
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ПРЕЗЕНТАЦІЯ СУЧАСНОГО ПРОГРАМНО-МЕТОДИЧНОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ
У 2011-2012 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

Програми для загальноосвітніх навчальних закладів базуються на

вимогах Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту»,
Концепції загальної середньої освіти, Концепції профільного навчання в
старшій школі, Постанови Кабінету Міністрів України «Про перехід
загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру навчання»,
Державного стандарту базової та повної середньої освіти, згідно з якими у
старшій школі, з урахуванням конкретних умов, інтересів, нахилів учнів
формуються класи за напрямками.
Згідно з наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту
України від 29.04.11 № 1/9-325 робочі навчальні плани на 2011/2012
навчальний рік складаються:
 для 5-9-х класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх
навчальних закладів, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 р. №
132, зі змінами, внесеними наказом МОН України від 05.02.2009 р. № 66;

370
  для 10-11-х класів – за Типовими навчальними планами
загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня, затвердженими наказом МОН
України від 27.08.2010 р. № 834;
 для 8-9-х класів загальноосвітніх навчальних закладів із поглибленим
вивченням окремих предметів – за Типовими навчальними планами,
затвердженими наказом МОН України від 18.02.2008 р. № 99.
Таблиця 1
Зразок розподілу навчального часу із зазначеними годинами, відведеними
на вивчення математики для основної школи
Навчальні предмети Кількість годин на тиждень у класах
5-А 5-Б 6-А 6-Б 7-А 7-Б 8-А 8-Б 9-А 9-Б
Інваріантна складова укр. вивч укр. вивч укр. вивч укр. вивч укр. вивч
мова двох мова двох мова двох мова двох мова двох
навч іноз. навч іноз. навч іноз. навч іноз. навч іноз.
мов мов мов мов мов
Алгебра - - - - 2,5 2,5 2 2 2 2
Геометрія - - - - 1,5 1,5 2 2 2 2
Варіативна складова 2,5 1 2,5 1 1,5 0,5 5,5 3,5 3,5 1,5
Курси за вибором: 1 1 1 - - - 1,5 1,5 2 -
Факультативи, 2 - 3 - - - 4 1 1,5 0,5
індивідуальні заняття:
Гранично допустиме 23 27 25 29 27 31 27 33 28 33
навчальне
навантаження на
одного учня
Усього (без 27 27 29 29 31 31 34 34 34 34
урахування поділу
класів на групи)

Навчання математики в 5-9-х класах загальноосвітніх навчальних

закладів у 2011-2012 н.р. буде здійснюватися за програмами, надрукованими у
збірнику «Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Математика. 5-
12 класи»(видавництво «Перун», Київ, 2005р.) та у науково-методичному
журналі «Математика в школі»(№2, 2006р.).
Програми для 8-9 класів із поглибленим вивченням математики,
видрукувані в Інформаційному збірнику МОН (№16, 2008р.), науково-
методичному журналі «Математика в школі», «Математичній газеті» (№6,
2008р.) та розміщені на сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту
України(www.mon.gov.ua).
Таблиця 2
Таблиця розподілу годин для 10-11 класів на навчальні предмети за
різними рівнями змісту освіти
Кількість годин на тиждень у класах
Навчальні Рівень стандарту Академічний Профільний
предмети рівень рівень
10 11 10 11 10 11
Математика 3 3 - - - -

371
Алгебра - - 2 3 5 5
Геометрія - - 2 2 4 4
Навчання математики у 10-х класах загальноосвітніх навчальних закладів
здійснюватиметься за такими підручниками:
Рівень стандарту: «Математика. 10 клас» (автори: О.М. Афанасьєва,
Я.С. Бродський, О.Л. Павлов, А.К. Сліпенко) видавництва «Навчальна книга –
Богдан»; "Математика. 10 клас" (автори: М.І. Бурда, Т.В. Колесник,
Ю.І. Мальований, Н.А. Тарасенкова) видавництва “Зодіак — ЕКО”;
“Математика. 10 клас” (автори Бевз Г.П. і Бевз В.Г.) видавництва “Зодіак -
ЕКО”.
Академічний рівень: «Алгебра і початки аналізу. 10 клас» (автор
Є.П.Нелін) видавництва «Гімназія»; «Алгебра і початки аналізу. 10 клас»
(автори: А.Г.Мерзляк, Д.А.Номировський, В.Б.Полонський, М.С. Якір)
видавництва “Гімназія”; “Геометрія. 10 клас” (автори: Бурда М.І., Тарасенкова
Н.А.) видавництва “Зодіак — ЕКО”.
Профільний рівень: «Алгебра і початки аналізу. 10 клас» (автори:
Є.П.Нелін) видавництва «Гімназія»; «Алгебра і початки аналізу. 10 клас»
(автори: А.Г.Мерзляк, Д.А.Номировський, В.Б.Полонський, М.С. Якір)
видавництва “Гімназія”; «Геометрія. 10 клас» (автори: Г.П.Бевз, В.Г.Бевз,
Н.Г.Владімірова, В.М.Владіміров) видавництва «Ґенеза».
Поглиблений рівень: «Алгебра і початки аналізу. 10 клас» (автори:
А.Г.Мерзляк, Д.А.Номировський, В.Б.Полонський, М.С.Якір) видавництва
“Гімназія”; «Геометрія. 10 клас» (автори: Г.П.Бевз, В.Г.Бевз, Н.Г.Владімірова,
В.М.Владіміров) видавництва «Ґенеза».
Ці підручники створено у відповідності до Державного стандарту та
нових програм із математики, алгебри, початків аналізу та геометрії для 10
класу загальноосвітніх навчальних закладів.
Методичні особливості вивчення математики, перелік підручників,
розподіл годин на вивчення окремих тем та кількість тематичних оцінювань у
11 класах будуть наведені у Інструктивно-методичному листі Міністерства
освіти і науки, молоді та спорту України про вивчення математики у 2011-2012
навчальному році.
Програми з базових дисциплін, затверджені Міністерством освіти і
науки, молоді та спорту України, реалізують завдання освітніх галузей
Державного стандарту освіти в Україні.
Питання диференціації навчання і створення профільних класів уже
перейшло в практичну площину. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту
України затвердило навчально-тематичні плани, де вказано на можливість
виділення різної кількості годин залежно від обраного профілю, починаючи з
початкової школи, прогнозувати той чи інший профіль. Профільні програми
підготовлені на базі програм для загальноосвітньої школи і є, по суті,
варіаціями, адаптованими до потреб різних учнівських аудиторій.
Наступність у використанні програм для окремих курсів за вибором та
факультативів, починаючи з початкової школи і до старшої, їх залежність один
від одного є необхідністю. Ці програми можуть використовувати учителі, які

372
мають додаткові години для факультативів чи години інваріантної складової
навчального плану в старшій школі для профільного навчання; заступники
директора при наданні рекомендацій щодо курсу за вибором в основній і
старшій школі та при затвердженні календарних планів учителів; методисти, які
опікуються тими чи іншими циклами предметів.
Вони враховують досвід апробації цієї програми та зберігають її
концептуальні засади. Профільна диференціація курсу за умов «перехідного
періоду» охоплює старшу школу (10—11 класи). Основу диференціації програм
10—11 кл. складає загальна структура профільної школи, кількість годин,
виділених на вивчення того чи іншого предмета.
Для поступового впровадження профільного навчання доцільно ширше
використовувати варіативну складову навчального плану (курси за вибором,
факультативи, гуртки).
У додатку до листа МОНМС України від 29.04.11 № 1/9-324
зазначається, що години варіативної складової Типових навчальних планів
передбачаються на:
1) збільшення годин на вивчення окремих предметів інваріантної
складової;
2) упровадження курсів за вибором;
3) факультативи, індивідуальні та групові заняття.
При розподілі варіативної складової навчального плану слід
враховувати, що гранично допустиме навантаження вираховується на одного
учня, а уроки фізичної культури не враховуються при визначенні цього
показника.
Таблиця 3
5 кл. 8 кл. 10 кл.
(варіант І) (варіант ІІ) (варіант ІІІ)
Гранично допустиме 23 31 33
навантаження на одного
учня
Навантаження 24,5 – 2,5 = 22 31 – 3 = 28 32 – 2 = 30
інваріантної складової без
фізичної культури
Варіативна складова, 2,5 3 6
передбачена Типовими
навчальними планами

Отже, у 5-му класі (варіант І) кожного учня можна довантажити не

більше ніж 1 годиною, а всього на варіативну складову відводиться 2,5 години;
у 8-му класі (варіант ІІ) кожного учня можна довантажити 3 годинами, стільки
ж відводиться на варіативну складову, а у 10-му класі (варіант ІІІ) ці показники
становлять 3 і 6 годин відповідно. Зводяться показники можливого
довантаження та передбаченої варіативної складової за рахунок проведення
курсів за вибором, факультативів та індивідуальних занять для окремих груп
учнів класу.

373
 Програми факультативних курсів, гуртків, курсів за вибором розміщені в
навчально-методичному посібнику «Збірник програм з математики для
допрофільної підготовки та профільного навчання (у двох частинах)»(упоряд.:
Н. С. Прокопенко, О.П. Вашуленко, О.В. Єргіна). Даний збірник схвалений до
використання у загальноосвітніх навчальних закладах МОН України.
Наведемо деякі приклади навчальних програм факультативів та курсів за
вибором з математики.
Зміст факультативного курсу «Цікава математика» для 6 класу («Збірник
програм з математики для допрофільної підготовки та профільного
навчання»(Харків:видавництво «Ранок», 2011))дає можливість у доступній
формі зрозуміти роль математики у повсякденному житті. На прикладі
літературних творів, народних знань із математики учні мають навчитися
розв’язувати конкретні задачі практичного змісту.
Зміст факультативного курсу для загальноосвітніх навчальних закладів
“За лаштунками шкільної математики 7-9 класів” («Збірник програм з
математики для допрофільної підготовки та профільного
навчання»(видавництво Харків:«Ранок», 2011)), органічно пов’язаний зі
змістом основного навчального матеріалу шкільного курсу математики і
водночас має самостійний характер. Вчитель може самостійно добирати
додаткові теми залежно від їх актуальності, при цьому не змінюючи логіки
усього курсу
Метою факультативного курсу «Розв’язування задач з параметрами»
(«Збірник програм з математики для допрофільної підготовки та профільного
навчання»(Харків: видавництво «Ранок», 2011)), для учнів 8-11 класів є
поглиблення й розширення знань учнів із певних тем шкільного курсу
математики, формування в них умінь і навичок розв’язування більш складних
задач, що сприятиме подальшому успішному складанню відповідного рівня
вступних випробувань.
Для учнів 10-11 класів фізико-математичного профілю пропонуються
курси за вибором “Методи розв’язування рівнянь, нерівностей, їх систем”
(збірник “Навчальні програми з математики для профільного навчання.
Програми факультативів, спецкурсів, гуртків” видавництва “Навчальна
книга”(Київ, 2003 р.)),“Функції та їх графіки”, “Задачі з параметрами”, “Методи
розв’язування задач” (науково-методичний журнал “Математика в школі”, 2004
р.,№6).
Кожен навчальний заклад самостійно визначає перелік гуртків,
факультативів, курсів за вибором залежно від профілю і мети навчання, а також
враховуючи інтереси і побажання учнів.
Програми дають право вчителю творчо підходити до реалізації їх змісту,
добирати об'єкти для вивчення та включати в зміст освіти приклади зі свого
регіону. Враховуючи рівень підготовки учнів, їхні інтереси та нахили, вчитель
може запропонувати свою логіку вивчення матеріалу з методичним
обґрунтуванням доцільності внесених змін.
До програми можна вносити зміни щодо послідовності вивчення кремих
тем, з урахуванням контингенту учнів, рівня їхньої підготовки, інтересів і

374
здібностей. При цьому необхідно забезпечити засвоєння учнями базового
змісту шкільних програм.
Резерв навчального часу, а також години на повторення навчального
матеріалу вчитель може використовувати на власний розсуд, зокрема на
повторення на початку навчального року за курс попереднього класу, як
додаткові години на окремі теми, якщо вони важко засвоюються учнями, або
для узагальнення й систематизації матеріалу при підсумковому повторенні. А
перехід до профільного навчання — це вже будівництво нової школи —
магістральний шлях реформи.
Широкі можливості для інтенсифікації та оптимізації навчально-
виховного процесу, активізації пізнавальної діяльності, розвитку творчого
мислення учнів надають сучасні інформаційні технології навчання.
Створено навчаючі програми GRAN 1, GRAN –2D, GRAN - 3D, які
призначені для використання на уроках математики у старших класах. За їх
допомогою доступнішим стає вивчення ряду тем курсу алгебри та початків
аналізу, геометрії: побудова графіків функцій, розв’язування систем рівнянь і
нерівностей, знаходження площ фігур, обмежених графіками функцій, об’ємів
тіл обертання тощо.
Пакет динамічної геометрії DG створено для комп’ютерної підтримки
шкільного курсу планіметрії і призначений для використання вчителями
математики і учнями 7-9 класів на уроках геометрії. Пакет може бути
використаний для створення інтерактивних навчальних посібників із
гіперпосиланнями, підказками, динамічними ілюстраціями та мультимедійними
можливостями; для створення динамічних опорних конспектів із коментарями;
розробки довідників.
Програмно-методичний комплекс (ПМК) ТЕРМ VII-ІX призначений для
використання на уроках алгебри у 7-9 класах, а також вчителям математики –
при підготовці до проведення уроків, самостійних або контрольних робіт,
учнями – при виконанні домашніх завдань. ПМК всебічно підтримує практичну
діяльність учнів та вчителів, надаючи їм одночасно необхідну інформацію
навчального та довідникового характеру.
Педагогічний програмний засіб «Система перевірки знань, проведення
олімпіад та конкурсів «ОЛІМП» дає можливість проводити тестування учнів за
питаннями, які пропонує сам викладач. Дає можливість полегшити та
прискорити перевірку та оцінювання результатів тестових завдань.
Педагогічний програмний засіб «Математика. 5-6 класи»,
розробником якого є ПП «Контур-плюс» орієнтований на сучасні форми
навчання із забезпеченням сумісності з традиційними методами та прийомами
навчання в повній відповідності з документами, що регламентують зміст освіти.
Увесь курс розбито на уроки. Кожен урок розкриває конкретну тему
згідно з навчальною програмою та містить засоби для пояснення необхідної
теми: малюнки, світлини, анімації, дикторський супровід, аудіо- та
відеофрагменти тощо. Для перевірки знань передбачені контрольні запитання,
завдання, тести.

375
 Програмний засіб містить також довідку щодо роботи з ППЗ, методичні
рекомендації, словник термінів і понять, іменний покажчик, додаток.
- ПМК „Математика, 5-6 класи” може бути використаний учителем:
- для підготовки до уроку;
- для пояснення нового матеріалу;
- для створення власних уроків і редагування існуючих;
- для формування та закріплення навичок розв’язування вправ,
передбачених програмою;
- для проведення тестового контролю знань;
- для проведення індивідуальних і факультативних занять.
Серед інших педагогічних програмних засобів з математики, які
рекомендовані МОН України до використання, слід відзначити:
- педагогічний програмний засіб «Алгебра. 7 клас» для ЗНЗ
(розробники: НДІ інформаційних технологій, Херсонський державний
університет);
- педагогічний програмний засіб «Геометрія. 7 клас» для ЗНЗ (розробник
ЗАТ «Мальва»);
- педагогічний програмний засіб «Бібліотека електронних наочностей
«Алгебра. 7-9 класи» для ЗНЗ (розробник ДП НВП «Укрприборсервіс»);
- педагогічний програмний засіб «Бібліотека електронних наочностей
«Геометрія. 7-9 клас» для ЗНЗ (розробник ДП НВП «Укрприборсервіс»);
- педагогічний програмний засіб навчального призначення «Алгебра, 10
клас» для ЗНЗ (розробник ДП НВП «Укрприборсервіс»);
- педагогічний програмний засіб навчального призначення «Алгебра. 11
клас» для ЗНЗ (розробник ДП НВП «Укрприборсервіс»);
- педагогічний програмний засіб «Геометрія. 10 клас» для ЗНЗ
(розробник ЗАТ «Мальва»);
- педагогічний програмний засіб «Геометрія. 11 клас» для ЗНЗ
(розробник ЗАТ «Мальва»).
Глобальна мережа Інтернет відкриває реальні можливості повсякденного
співробітництва і спілкування вчителів та учнів різних навчальних закладів. У
зв’язку з цим усі фахівці освіти повинні володіти знаннями про принципи
пошуку й обміну інформацією в мережі. Корисні матеріали для роботи можна
знайти за адресою http://www.math.kiev.ua.

376
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про

навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2011/2012 навчальний
рік» від 29.04.11 № 1/9-325.
2. Збірник програм з математики для допрофільної підготовки та
профільного навчання: у 2-х частинах / упоряд. Н.С. Прокопенко,
О.П.Вашуленко, О.В. Єргіна. – Х.: Ранок, 2011. – (Факультативи та курси за
вибором).
3. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Математика. 5-
12 класи», К.: Перун, 2005.
4. Інформаційний збірник МОН. - 2008. - №16.
5. Науково – методичний журнал «Математика в школі. – 2010. -№7-9.

377
Відділення13. Інформатика.

Координатор секції: Буняк Володимир Олександрович, завідувач кабінету

інформатики, старший викладач кафедри методики і змісту природничо-
математичної освіти та інформаційних технологій Рівненського обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тема. Формування професійної компетентності сучасного педагога в

умовах існуючих моделей методичної служби.

Буняк Володимир Олександрович,

завідувач кабінету інформатики,
старший викладач кафедри методики
і змісту природничо-математичної
освіти та інформаційних технологій
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

ВЧИТЕЛЯ ІНФОРМАТИКИ

Постановка проблеми. За умов інформатизації освіти розширюються

вимоги до вчителів інформатики, зокрема вони повинні вміти реалізовувати у
власній педагогічній діяльності особистісноорієнтований та компетентнісний
підходи, генерувати нові ідеї при вирішенні педагогічних проблем, грамотно
працювати з різноманітними засобами доступу до інформаційних ресурсів. Так,
науковець Ю.С. Римський наголошує, що інформаційне суспільство потребує
фахівців, які вміють активно діяти, самостійно приймати рішення, гнучко
адаптуватися до швидкозмінних умов сучасного життя [6].
Тому в закладах післядипломної педагогічної освіти при ознайомленні із
сучасними методичними підходами до вивчення фахових дисциплін у курсантів
необхідно формувати готовність до майбутньої професійної діяльності,
активізувати мотивацію навчально-пізнавальної діяльності, розвивати особистісні
якості та критичне мислення. При цьому вониповинні усвідомити, що педагогічна
діяльність вимагає сьогодніне лише ретельної підготовки до уроків, постійного
аналізу власної діяльності, але й готовності до неперервного навчання,
удосконалення протягом усієї професійної діяльності.
Аналіз досліджень і публікацій. Дослідження психолого-педагогічних
особливостей організації навчання у вищих навчальних закладах різного рівня
акредитації, розробку та впровадження інноваційних педагогічних технологій
здійснювали В.П. Беспалько, СУ. Гончаренко, Д. Дьюї, Ю.І. Машбиць,
П.І.Сікорський, М.Б. Євтух та ін.
Методологічні та теоретичні основи компетентнісного підходу до
оцінювання результатів навчання розглядали Б. Блум, І.А, Зімня, В.В. Краєвський,
С.А. Раков [5], Ю.С. Рамський [7], О.В. Овчарук та ін.

378
 Питання підготовки вчителів інформатики до професійної діяльності,
розвитку інформаційної культури та формування професійних компетентностей
на різних етапах становлення вивчали В. Ю. Биков, О. М. Гончарова, М. І.
Жалдак, В. І. Клочко, М. П. Лапчик, Н. В. Морзе [4], Ю. С. Рамський [6], C. O.
Семеріков [8] та ін.
Однак недостатньо дослідженими та розробленими залишаються питання
перепідготовки вчителів на основі компетентнісного підходу. Також варто
визначити, які компетентності учителів інформатики мають бути сформовані за
умов кредитно-модульного навчання.
Мета статті —розкрити психолого-педагогічні особливості професійних
компетентностей учителя інформатики, описати процес їх формування у ході
ознайомлення із сучасною методикою навчання інформатики.
Виклад основного матеріалу. У психолого-педагогічній літературі
навчання визначається як цілеспрямований процес здобування і засвоєння знань,
умінь, навичок, способів пізнавальної діяльності людини, що здійснюється
відповідно до поставлених завдань [1, с.223]. Навчання є двостороннім процесом
спільної діяльності викладача та курсанта, що спрямована на досягнення
взаємопов'язаних цілей: освітньої – оволодіння знаннями, уміннями і навичками;
розвиваючої – розвиток мови, пам'яті, мислення, творчих здібностей; виховної –
формування світогляду, культури. Обидві сторони – викладач та курсант –
беруть активну участь у цій діяльності, але кожен по-своєму.
Навчання розглядається науковцями як особлива діяльність курсантів, у
процесі якої відбувається не тільки оволодіння знаннями, уміннями та навичками з
фахових дисциплін, але й забезпечується їхній розумовий розвиток, удосконалення
інтелектуальної сфери й пізнавальних здібностей.
Для того, щоб засвоєні знання стали предметом практичних дій учителя, у
нього має бути сформоване вміння й сприймати, переробляти і фіксувати,а ще —
управляти процесом їх вивчення. Тому важливими у навчанні є не стільки знання
як такі, скільки можливість осмислено оперувати ними у ходірозв'язування
професійних задач, здатність використовувати їх, здобуваючи нові знання.
Необхідно пам'ятати, що здобування знань та засвоєння способів діяльності
значною мірою залежить від наявності мотивації до учіння, ціннісних орієнтацій
суб'єкта, накопиченого досвіду, здібностей, професійного інтересу.
Значення традиційної тріади "знання-уміння-навички" у єдиному комплексі
та розширення його змісту через: мотивацію діяльності; здібності до подолання
стереотипів; гнучкість мислення; характер особистості (самостійність,
цілеспрямованість, здібності та ін.) у сучасних умовах виражене поняттям
«компетентність».
Під компетентністю розуміють комплекс знань, умінь та навичок, досвід
застосування їх для здійснення діяльності, метою якої є досягнення певних
цілей, ставлення до процесу та результатів виконання цієї діяльності [2, с.66].
Виконуючи певну послідовність дій, розмірковуючи над їх виконанням,
усвідомлюючи потребу в них, оцінюючи результати такої діяльності, вчителі
набувають компетентностівідповідного рівня у певній галузі знань.

379
 Якщо сфера життя, в якій людина здатна ефективно функціонувати, є
достатньо широкою, то мова йде про «ключову» чи життєву компетентність.
Якщо компетентність розглядається у вужчій сфері, наприклад, у рамках деякої
наукової дисципліни, то виділяють предметну чи галузеву компетентність, з
допомогою якої фахівець може визначити і самостійно розв'язати проблеми,
характерні для конкретної сфери діяльності.
Процес набуття індивідом компетентностей здійснюється під впливом
різних факторів, наприклад, під час навчання у вищому навчальному закладі чи
при здійсненні фахової діяльності. Щодо вимог до рівня підготовки випускників
вищих навчальних закладів, то ключові компетентності є інтегральними
характеристиками якості їх підготовки, пов'язані з їх здатністю застосовувати
знання, уміння, навички, ставлення до певного міждисциплінарного кола проблем
[2].
Отже, компетентність – це результативно-діяльнісна характеристика
освіти.
Компетентність фахівця включає наступні аспекти: розуміння сутності
виконуваних завдань; знання досвіду, який є в цій галузі; вміння обирати
засоби та способи дії, адекватні конкретним практичним обставинам; почуття
відповідальності за досягнуті результати; здатність вносити корективи у процес
досягнення цілей.
Беручи до уваги розвиток сучасного суспільства та освіти, особливості
педагогічної діяльності, основні функції вчителя інформатики у
загальноосвітніх закладах, професійні компетентності вчителя можна подати як
сукупність взаємопов'язаних загальнопрофесійних та предметних
компетентностей (див. рис. 1):

Рис. 1. Професійні компетентності вчителя інформатики

380
 Професійно компетентний учитель повинен уміти успішно розв'язувати
завдання щодо організації навчання учнів, мати позитивну мотивацію до
професійної діяльності та отримувати задоволення від неї, удосконалювати
педагогічну майстерність, усвідомлювати перспективу свого професійного
розвитку, збагачувати педагогічний досвід особистим творчим доробком.
С.А. Раков у професійній діяльності вчителя математики, а це стосується і
вчителя інформатики, виділяє наявність наступних компетентностей [5]:
1) процедурна компетентність – передбачає володіння базовими
поняттями та послідовностями дій з певної галузі знань, сформованість умінь
розв'язувати типові задачі з відповідного предмета;
2) технологічна компетентність – володіння, сучасними засобами ІКТ для
розв'язування поточних задач; усвідомлення комп'ютера як універсального
автоматизованого робочого місця;
3) дослідницька компетентність – передбачає володіння засобами ІКТ та
методами застосувань у різних галузях знань; усвідомлення комп'ютера як
універсального технічного засобу автоматизації навчальних досліджень;
4) методологічна компетентність – це застосування засобів ІКТ при
розв'язуванні індивідуально і соціально значущих проблем; усвідомлення
комп'ютера як основи інтелектуального технологічного середовища.
Використання ІКТ у всіх сферах людської діяльності обумовило
виділення у предметних компетентностях учителя інформатики
компетентностей з інформаційно-комунікаційних технологій, під якими
розуміють здатність фахівця виважено та обґрунтовано використовувати
комп'ютерно орієнтоване методичне забезпечення навчального процесу,
будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ,
давати оцінку процесові й досягнутим результатам інформаційно-технологічної
діяльності.
Важливим компонентом методичної системи навчання вчителів
інформатики під час курсової перепідготовки та у міжкурсовиий період, який
визначає дидактичні умови набутгя професійних компетентностей та фахового
становлення педагога, є дисципліни з методики навчання інформатики,
зокремакурс «Вибрані питання шкільного курсу інформатики з методикою
навчання», основна мета якого – формування методичної культури вчителя
інформатики.
Під методичною культурою вчителя інформатики розуміють діяльність
учителя, що базується на сформованості загальних і конкретних методичних умінь,
якіспираються на знання і навички, сформовані при вивченні фахових дисциплін,
зокрема математики, інформатики, математичної логіки, методів обчислень,
дискретної математики, педагогіки, психології, філософії, методики навчання
математики (фізики).
Опанування змістом даного курсу спрямоване на реалізацію наступних цілей:
сформувати знання та вміння, необхідні для творчого викладання шкільного курсу
інформатики для учнів різного віку та в різних умовах технічного і програмно-
методичного забезпечення; підготувати учителів до організації і проведення різних

381
форм позакласної роботи; розвинути і поглибити загальні уявлення про
перспективи інформатизації усфері освіти [3].
Зміни у підготовці сучасних учителів інформатики зумовлені певними
причинами, серед яких можна виділити: соціальні вимоги інформаційного
суспільства до випускників школи й учителів до використання
високотехнологічних ІКТ; вимоги до самоосвіти, компетентного застосування
здобутих ними знань та умінь; потреби формування у них творчих умінь,
підвищення рівня інформатичної культури. Отже, у діяльності сучасного вчителя
інформатики мають виважено поєднуватися педагогічна майстерність, мистецтво
комунікацій та нові технології.
У підготовці учителів інформатики можна виділити такі два компоненти:
фундаментальний і прикладний. У центрі уваги науково-методичних досліджень
сьогодні знаходяться прикладні аспекти. Відзначається, що загальноосвітнім
закладам потрібен учитель інформатики з фундаментальними знаннями в галузі
інформатики [4;5;7-9]. Фундаментальна підготовка вчителя спрямована на
посилення взаємозв'язків теоретичних та практичних знань, формування цілісної
наукової картини світу, на його індивідуально-професійний розвиток.
Курс «Вибрані питання шкільного курсу інформатики з методикою
навчання» передбачає засвоєння вчителями теоретичних основ інформатики та
дидактики на основі особистого досвіду. В основі курсу – продуктивне засвоєння
фахових галузей знань через їх власну дослідницьку діяльність. Виділимо наступні
завдання курсу:
а) методичні — розкрити значення інформатики в освіті, психолого-
педагогічні аспекти засвоєння предмета, зв'язок шкільного курсу інформатики з
інформатикою як наукою і найважливішими галузями її застосування; розкрити
значення інформаційної культури в загальній і професійній освіті людини, вплив
засобів ІКТ на розвиток суспільства; з’ясувати взаємозв’язки ШКІ з іншими
навчальними предметами; вивчити зміст державного освітнього стандарту з
інформатики, шкільних програм, підручників, навчальних і методичних
посібників; орієнтувати вчителів на організацію навчання інформатики для учнів
різного віку;
б) пізнавальні — виховувати у вчителів творчий підхід до розв'язування
проблем, формувати вміння самостійно аналізувати психолого-педагогічні
ситуації; розвинути прагнення до самоосвіти; поглибити уявлення про
перспективи інформатизації у сфері освіти; вивчити умови формування
інформаційної культури учнів, активізації їх пізнавальної діяльності, творчої
активності, самостійного пошуку нових знань;
в) практичні — сформувати у вчителів знання, вміння та навички, необхідні
для творчої організації навчального процесу зі шкільного курсу інформатики для
учнів різного віку та в різних умовах технічного і програмно-методичного
забезпечення; сформувати підхід до індивідуалізації та диференціації навчання,
підготувати до організації різних форм позакласної роботи; виробити вміння щодо:
тематичного планування, розроблення методики проведення уроків різних типів,
добору інтерактивних методів та форм навчання, використання в освітніх цілях
послуг мережі Інтернет, визначення навчальних досягнень учнів.

382
 З метою удосконалення процесу підготовки майбутніх учителів варто:
реалізовувати ідеї особистісно орієнтованого навчання; формувати готовність
учителів до педагогічної діяльності (див. рис. 2); використовувати інтерактивні
технології у поєднанні з традиційними організаційними формами навчання;
організовувати самостійну роботу через індивідуальні науково-дослідні завдання
та ін.

Готовність учителів до педагогічної діяльності

Рис. 2 Компоненти готовності вчителів до педагогічної діяльності

Психолого-педагогічною основою методичної підготовки вчителів

інформатики до фахової діяльності є:
- професійна спрямованість навчально-пізнавальної діяльності
(підпорядкування усіх аспектів освітнього процесу завданням курсу);
- реалізація систематичності та послідовності (охоплення студентів
різними формами навчальної діяльності з урахуванням структури курсу),
дидактичних принципів навчання, принципів розвиваючого навчання;
- застосування модульно-рейтингової системи організації навчального
процесу та елементів дистанційної форми навчання.
Ю.С. Рамський у ході підготовки учителів пропонує використати
«інтеграцію різнорідних середовищ в єдиний простір навчальної діяльності»,
що базується на об'єднанні трьох середовищ:
а) навчального (моделює форми і види навчальної взаємодії);
б) професійного (вивчає наукові проблеми, завдання та їх розв'язування в
контексті навчального процесу);
в) соціального (адаптує до конкретних умов професійної діяльності)[7].
Добір змісту курсу «Вибрані питання шкільного курсу інформатики з
методикою навчання» та структурування навчальних відомостей здійснюється,
виходячи із:організації навчального процесу в педагогічному університеті і
загальноосвітніх закладах; спрямованості курсу на формування методичної
культури вчителя; взаємозв'язку із суміжними фаховими дисциплінами та
рефлексії співвідношення теоретичної підготовки з результатами педагогічної
практики. Тому при розгортанні змістової лінії курсу викладач має

383
орієнтуватися не лише на сукупність знань, умінь і навичок, а перейти від знань
статичних до динамічних, що стануть фундаментом у формуванні предметних
та професійних компетентностей відповідного рівня.
Підготовка вчителів у галузі застосування ІКТ повинна бути спрямована
не тільки на те, щоб підготувати компетентного користувача ІКТ, а, головним
чином, на вивчення питань, які стосуються застосування цих технологій
упедагогічній практиці. У зв’язку з цим головне завдання – навчити вчителів
розуміти, як конкретні технології інтегруються в існуючу систему освіти і як їх
застосування може покращити навчальний процес. При вивченні курсу вчителі
розв'язують основні методичні завдання, зокремадобирають зміст навчальних
відомостей, раціональні технології навчання та моделюють їх практичну
реалізацію. При цьому центр уваги зміщується з вивчення конкретних
відомостей з інформатики та педагогіки на всебічний розвиток особистості, її
розумові і творчі здібності, не зменшуючи системоутворювального значення
базових знань, які, в міру того, як розвиваються дані галузі, можуть
використовуватися майбутніми фахівцями для вироблення нових знань та умінь.
Зрозуміло, що зміст методики навчання фахових предметів повинен бути не
лише об'єктом оволодіння, а й засобом розвитку вчителів. Для активної участі
вчителів у фаховій підготовці важливо розвивати у них професійне мислення, для
якого характерне критичне ставлення до досягнутого, здатність встановити
міжпредметні аналогії, запропонувати нове та обґрунтувати його зв'язки з раніше
здобути знаннями.
Висновки. Із метою ефективної підготовки учителів інформатики потрібно
відкоригувати цілі і зміст навчання, запроваджувати нові форми і методи
навчання, створювати професійно орієнтовану систему методичної підготовки,
тобто наблизити освітній процес до професійної діяльності. Компетентнісний
підхід при фаховій підготовці вчителів полягає в зміщенні акценту з
накопичування визначених знань, умінь і навичок до формування й розвитку
здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки і досвід успішних
дій у ситуаціях професійної діяльності.
Перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Дослідити
компоненти кредитних технологій навчання вчителів інформатики на основі
компетентнісного підходу до оцінювання результатів навчання. Подальшого
дослідження потребують питання щодо проектування освітніх стандартів
підготовки вчителя інформатики в інформаційному суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У.Гончаренко.

- К.: Либідь, 1997. - 374 с.
2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та
українські перспективи: бібліотека з освітньої політики / за заг. ред.
О.В.Овчарук. - К.: "К.І.С.", 2004. -112с.

384
 3. Лапчик М.П. Методика преподавания информатики: учебн. пособ. [для
студ. пед. вузов] / М.П.Лапчик, И.Г.Семакин, Е.К.Хеннер; под общ. ред.
М.П.Лапчика. - М.: Академия, 2001, - 624 с.
4. Морзе Н.В. Система методичної підготовки майбутніх учителів
інформатики в педагогічних університетах: дис. ...докт. пед. наук: 13.00.02 /
Н.В.Морзе - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. - 452 с.
5. Раков С.А. Формування математичних компетентностей учителя
математики на основі дослідницького підходу у навчанні з використанням
інформаційних технологій: дис. …докт. пед наук: 13.00.02 / С.А. Раков. –
Харків:ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2005. - 538 с.
6. Рамський Ю.С. Зміни в професійній діяльності вчителя в епоху
інформатизації освіти / Ю.С. Рамський // Комп'ютерно-орієнтовані системи
навчання: зб. наук, праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - Вип. 5
(12). - С. 10- 12.
7. Рамський Ю.С. Методична підготовка вчителя інформатики та
розвиток його фахових компетентностей / Ю.С. Рамський, Н.Р. Балик //
Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання: зб. наук, праць. - К.: НПУ ім.
М.П.Драгоманова, 2009. - Вип. 7. - С. 32-35.
8. Семеріков С.О. Фундаменталізація інформатичної освіти /
С.О.Семеріков // Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання: зб. наук, праць. -
К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009. - Вип. 7 (14). - С. 40- 49.
9. Смирнова-Трибульская С.М. Основы формирования информатических
компетентностей учителей в области дистанционного обучения: монография /
Є.М. Смирнова-Трибульская. - Херсон: Айлант, 2007. -704с.

Штиба Олександр Степанович,

методист Березнівського
районного методичного кабінету

Марцинюк Ярослав Степанович,

методист навчально-методичного
центру відділу освіти Радивилівської
районної державної адміністрації

«КРУГЛИЙ СТІЛ» ІЗ ТЕМИ «НОВІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ

ІНФОРМАТИКИ В УМОВАХ ПРОФІЛІЗАЦІЇ СТАРШОЇ ШКОЛИ»

Характерною рисою нашого часу є зростання впливу інформації на всі

сфери діяльності людства. Це стало можливим завдяки якісній зміні
методології наукових досліджень у сфері математики, фізики, кібернетики,
обчислювальної техніки і новітніх інформаційних технологій. Сучасна школа
повинна реагувати на такі зміни і будувати навчання в гармонії природи і
технологій. Учитель повинен зробити учня учасником навчальної діяльності з
урахуванням усіх якостей особистості, адже кожна дитина — це джерело
почуттів, ідей, захоплень та надій.

385
 Вивчення предмета«Інформатика» давно вийшло за рамки самого
предмета, і сьогодні важко сказати, де не використовуються інформаційні
технології.
Зважаючи на все зазначене вище, беручи до уваги необхідність надання
школою базових знань, практичних умінь і навичок та враховуючи наявний
досвід навчання шкільної інформатики, із загального курсу інформатики варто
виділити три його складові:
 базову (фундаментальну) інформатику;
 прикладну інформатику;
 інструментальну інформатику;
З уведенням профілізації учні обирають не стільки майбутні професії,
скільки спрямовують себе на вивчення тих предметів, які їм зрозуміліші і
ближчі. У зв’язку з цим завдання вчителя: не примусити вчитися, а показати і
допомогти учневі вибрати те, що буде цікавим і захоплюючим для нього
впродовж усього життя.
Для вирішення даних питань при відборі учнів до певного профілю
необхідно впроваджувати допрофільну підготовку, яка має здійснюватися на
діагностичній основі,а її метою має бути не тільки виявлення професійних
орієнтацій учнів, а й формування інтересів, потреб, самомотивованого,
самостійного навчання як усвідомленої навчальної діяльності. Важливо, щоб
учень усвідомив себе суб'єктом вибору профілю навчання.
Діагностику необхідно проводити на базі профорієнтаційних та
психологічних тестів із дотриманням необхідних методик. Наприклад, учителю
варто мати дані стосовно кожного учня, аби при виникненні певних проблем
скоригувати напрямок підготовки. Для цього добре підходять наступні тести:
- визначення темпераменту (методика Г. Айзенка);
- визначення типу характеру (методика Шмишека);
- визначення загальних розумових здібностей (А. Отіс, Р. Леннон);
- визначення розвитку видів пам’яті.
Протягом трьох років означений підхід використовувався в
Радивилівській ЗОШ №2 і показав ефективність щодо відбору учнів до
профільних класів та підготовки до олімпіад із базових дисциплін.
Після проведення діагностики необхідно проводити з учнями, а інколи і з
їх батьками бесіди, адже завдяки спілкуванню досвідчений учитель може
визначити нахили дитини і її бажання. У зв’язку з цим варто наголосити, що
правильний відбір — це 50 відсотків успіху вчителя,а ще — клопітка праця та
велике бажання дітей відкривати для себе все нове і цікаве.
Сьогодні в школі ми маємо і наявну техніку, і ліцензоване програмне
забезпечення не тільки з інформатики, але й з інших предметів, що дає
можливість учителю іншої дисципліни коректувати, доповнювати знання учнів.
За умови правильного розподілу навантаження на дитину і методичного
підходу до вивчення як основного предмета, так і інших, супутніх дисциплін,
ми отримаємо гармонійно розвинену особистість з високими навчальними
показниками.

386
 Надалі розглядатимемо інформаційно-технологічний профіль як такий,
що відповідає обраній темі дослідження. Підготовка з даного профілю
передбачає поглиблене вивчення точних наук, зокрема і тих, які або зовсім не
вивчаються в школі, або вивчаються частково. На рис. 1. зображено зв’язок
інформаційно-технологічного профілю з основними предметами, які необхідні
для забезпечення більш повного його вивчення.

Інформаційно-
технологічний
профіль

Базова
(фундаментальна) Прикладна Інструментальна
інформатика інформатика інформатика
Фізика

Алгебра

Дизайн

Кібернетика

Електроніка
Математика

логіки

Рис. 1. Зв'язок інформаційно-технологічного профілю з

основними предметами

Використання предметного (навчального) програмного забезпечення

зміцнює і фіксує системні знання учнів, додаткового — розширює кругозір та
уяву дитини, дозволяє їй відчути себе причетним до реальної науки.
Правильне планування навчального матеріалу з включенням додаткових
елементів з інших дисциплін підсилює і закріплює знання з основних.
Вивчення дисциплін, що не вивчаються в школі бажано вводити у вигляді
факультативів у передпрофільну підготовку.
Велике значення щодо вибору інформаційно-технологічного профілю,
особливо серед юнаків, має освоєння основ робототехніки та моделювання.Від
правильності вибору профілю залежить зацікавленість дітей, їх активність у
навчальному процесі, формування свідомого вибору.

387
Відділення14. Хімія.

Координатор секції: Музика Василь Михайлович, завідувач кабінету хімії,

старший викладач кафедри методики і змісту природничо-математичної освіти
та інформаційних технологій Рівненського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти.

Тема. Інноваційні підходи до формування та розвитку професійної

компетентності педагогічних працівників у системі неперервної освіти.

Музика Василь Михайлович,

завідувач кабінету хімії,
старший викладач кафедри методики і змісту
природничо-математичної освіти та інформаційних технологій
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

УПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

ЯК ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ
ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ХІМІЇ

Сучасний освітній процес неможливо уявити без пошуку нових, більш

ефективних технологій, покликаних сприяти розвитку творчих здібностей
учнів. Необхідно прагнути, щоб учень став активним учасником навчального
процесу, а вчитель, забувши про роль інформатора, — організатором
пізнавальної діяльності учня. Пропонуємо вашій увазі деякі інноваційні
технології, які, безперечно, впливають на покращення процесу навчання на
уроках хімії.
I. Інтегральна освітня технологія
Основними принципами інтегральної освітньої технології є: багаторазове
повторення, обов'язковий поетапний контроль, високий рівень труднощів,
вивчення великими блоками. Ця технологія використовується при вивченні
хімії в старших класах і передбачає такі активні форми навчання: уроки-
лекції(вступні, поточні, заключні), семінари, практикуми, консультації.
Теоретичний матеріал викладається «блоком»;використовується дворазове
пояснення: спочатку — у формі лекції з демонстрацією дослідів і
застосуванням засобів наочності, потім — коротко, виокремлюючи найбільш
суттєві моменти;новий матеріал, що вивчається на лекції, неодноразово
повторюється учнями і розглядається в різних зв'язках на семінарських
заняттях. Основні напрями роботи на семінарі визначаються девізом
(наприклад, «Досвід — основа пізнання», «Від даних аналізу до структури, а
від неї — до властивостей», «Все пізнається в порівнянні», «Практика —
критерій істини» тощо). Викладання матеріалу «блоком»сприяє економії

388
навчального часу, який згодом витрачається на формування умінь, обговорення
вивченого, навчання учнів висловлювати свою думку, оцінювати зміст
матеріалу.
Залежно від підготовленості класу, лекції поділяються на дедуктивнічи
індуктивні. На індуктивній лекції розвиваються розумові здібності учнів, їх
уміння будувати гіпотези, робити узагальнення. Також лекція сприяєзалученню
учнів до самостійного розгляду питань, проблемному викладу матеріалу,
активізації розумової діяльності, здатності школярів до побудови міркувань у
процесі вирішення поставлених перед ними завдань,
пошуку«прихованих»існуючих зв'язків і закономірностей, отримують
задоволення від праці, виявляють великий інтерес до предмета. Для осмислення
змісту лекції доречно використати наступні запитання: Як ви вважаєте? У
чому хибність такого висловлювання? Де можна застосувати набуті знання?
Кожна лекціяповинна бути проблемною. Вчитель ставить перед учнями
певну проблему, підводять їх до її вирішення.
Наприклад, лекція з теми «Ароматичні вуглеводні».
- Виходячи зі структурної циклічної формули бензолу, яку запропонував
Кекуле, назвіть реакції, які будуть характерні для даної речовини (демонстрація
дослідів взаємодії бензолу з бромною водою і перманганатом калію). Бензол з
ними не реагує.
- Показано протиріччя між будовою молекули (формулою Кекуле) і
властивостями. У чому причина даного протиріччя?
Таким чином, навчальна лекція — дуже важлива, активна форма роботи з
розвитку мислення учнів, дешколярам пропонується складати конспекти,
схеми, опорні системи з теми, блоку.
Теоретичний матеріал, що вивчався на лекції, закріплюється на уроках-
семінарах. На першому етапі семінару усім учням пропонується вирішити
основне завдання за трьома програмами, причому кожен вибирає програму на
свій розсуд.
Другийетап семінару присвячений роботі за чотирма варіантами обраної
програми. Над програмами працюють індивідуально, парами, групами (за
бажанням учнів). З кожної теми заплановані семінарські заняття, практикуми,
консультації. Є кілька видів семінарів: навчальні; навчально-
практичні;семінари-практикуми із розв’язку розрахункових задач. Хоча
головною функцієюсемінару є навчальна,у ході заняття також можна провести
підсумковий контроль.
II. Технології проблемного навчання.
Із проблемним навчаннямпов'язаний увесь курс хімії, тобто всі лекції з
органічної хімії є проблемними. Крім того, вивчення неорганічної та загальної
хімії супроводжується створенням на уроках проблемних ситуацій і
постановкою проблемних питань.
Загальна хімія. Тема «Теорія електролітичної дисоціації»

389
 Вивчення всієї теми побудоване на висуненні гіпотез, створенні і
вирішенні проблемних ситуацій, постановці проблемних запитань і пошуків
відповідей на них. Наприклад, на уроці з теми «Електроліти і неелектроліти»
після демонстрації досвіду з електропровідності розчинів формулюється
проблема:
- Виходячи з будови сполук солей і підстав, визначити, що у них
загального і зробити висновок про електропровідності їх розчинів.
- Чи буде електропровідною система, утворена шляхом змішування з
водою сульфату барію, гідроксиду заліза (III)?
При роботі над формуванням в учнів поняття «неелектроліти», їм
пропонуються такі проблемнізапитання:
- Чи можна дати наступне узагальнене визначення електролітів: усі
розчинні у воді речовини є електролітами?
- Чи можна завдяки будові молекул цукру С12Н22О11 і спирту С2Н5ОН
встановити, чому їх розчини не проводять струм.
При вивченні поняття «електролітична дисоціація» проблемна ситуація
створюється наступним чином: одні вчені стверджували,що іони в розчині
утворюються при розчиненні речовин у воді, інші вважали, що вони
утворюються під дією електричного струму.
- Хто ж з учених мав рацію і як це можна довести?
- Як пояснити, виходячи з особливостей процесу розчинення, сутність
хімічної реакції, яка відбувається між розчинами речовин, чи є іони в розчині
до опускання в нього електронів, або вони з'являються під дією електричного
струму?
III. Технологія збільшення дидактичних одиниць.
Означена технологія використовується при вивченні розділів «Метали» і
«Неметали». Три програмні теми "Підгрупа вуглецю", "Підгрупа азоту" і
"Підгрупа кисню можна об'єднати на основі ідей паралельного структурування
та укрупнення дидактичних одиниць навчання. Це стає можливим у зв’язку з
тим, що, вивчаючи підгрупи хімічних елементів, опрацьовуються одні й ті ж
структурно-споріднені поняття: «хімічний елемент», «проста речовина»,
«оксиди», «гідроксиди», «солі».
Під час вивчення кожного окремого елементаувагу учнівслід звернути на
конкретні властивості хімічних елементів, простих речовин і сполук;про їх
паралельний розгляд мова не йде. При такому підході несистематично
застосовуються вивчені раніше теоретичні положення для прогнозування
властивостей речовин. Учні не мають можливості узагальнювати знання про
елемент, тобто відпрацьовувати алгоритм характеристики елемента, його
сполуки. Для усунення цього недоліку навчальний матеріал з розділу
розглядається паралельно.
Пропонуємо наступний план вивчення теми:
1. Хімія неметалів (настановча лекція).
2. Характеристика елементів неметалів. Вивчення їх властивостей
відповідно до періодичної системи (семінар).

390
 3. Характеристика простих речовин неметалів. Їх хімічні властивості.
Алотропні видозміни. Зміна фізичних і хімічних властивостей простих речовин
неметалів відповідно до положення хімічних елементів у періодичній системі
Д. І. Менделєєва.
4. Водневі сполуки неметалів. Зміна їх властивостей у періодичній
системі.
5. Оксиди неметалів. Зміна їх властивостей.
6. Гідроксиди неметалів.
7. Солі. Склад і властивості солей — сульфатів, нітратів, фосфатів,
карбонатів, силікатів, солей амонію.
8. Мінеральні добрива.
9. Підготовка до вирішення експериментальних завдань з теми (семінар-
практикум).
10. Практикум з розв’язку розрахункових завдань.
11. Залік з теми "Неметали".
Такий підхід при вивченні теми дає можливість встановлювати
залежність між складом, будовою і властивостями речовин. Учні можуть
прогнозувати їх завдяки знанням з теорії, у них з'являється можливість
багаторазового повторення основного матеріалу та взаємонавчання в групах,
парах, для організації індивідуального та диференційованого навчання, що
дозволяє вивільнити час для проведення семінарів-практикумів; створюються
умови для організації активної самостійної роботи, спираючисьна раніше
вивчений матеріал.
IV. Технологія різнорівневого навчання.
Ефективна організація освітнього процесу неможлива без використання
індивідуально-диференційованого підходу, відповідно до схильностей,
інтересів і можливостейучнів. У навчанні хімії диференціація має особливе
значення,зумовленеспецифікою предмета: якщо в одних учнів виявляються
здібності до вивчення хімії , то в інших засвоєння цього предмета викликає
значні труднощі.
Проблему міцності знань з хімії можна вирішити через технологію
рівневої диференціації. Реалізуючи її, визначаємо таку послідовність дій:
1. Визначення змісту навчального матеріалу.
2. Розробка технологічної карти для учнів.
3. Блочне вивчення матеріалу.
4. Створення методичного інструментарію (завдання різнорівневого
характеру) для підготовки до заліку.
5. Усний залік з теми (учні діляться на групи, кожній групі пропонуються
завдання, що відповідають рівню їх розвитку).
6. Письмовий залік.
7. Діагностика результатів навчання.
Процес навчання учнів передбачає наявність трьох стандартів:
1. Обов'язкової загальноосвітньої підготовки (цього рівня повинен
досягти кожен учень).

391
 2. Підвищення підготовки, що визначається заданою глибиною
оволодіння змістом навчального предмета.
3. Навчання на рівні поглибленого вивчення предмета для допитливого,
здібного учня.
Навчання відбувається індивідуально, на максимально можливому рівні
труднощів. В умовах диференціації учень визначає напрями власної реалізації у
зв’язку з притаманними йому здібностями, схильностями, інтересами і вибирає
ту освітню траєкторію, яка йому найбільш близька. Вибір рівня складності
досить «рухливий» і робиться не «назавжди».
До самостійного вибору завдань учнів потрібно готувати:порадити, яке
завдання вибрати, але наголосити, що право вибору залишається за учнем.
Здійснюючи контроль і оцінку знань учнів, важливо домогтися, щоб оцінка
передбачала не тільки навченість, а й здатність до навчання, тобто учень
повинен стати суб'єктом навчальної діяльності. Не слід забувати і про те, що
вивчення кожного предмета в школі — не ціль, а засіб розвитку дитини. Для
оцінки успіхів учнів необхідно визначити, як засвоєно зміст: на рівні
відтворення фактів, їх реконструювання або на варіативної рівні (рівні
розумових операцій).
V. Технологія ігрового навчання.
Представлена технологія сприяє підвищенню інтересу учнів до різних
видів навчальної діяльності та пізнавальної активності. Зокрема, ігри
розглядаються як вид діяльності, як форма організації роботи учнів і метод
навчання. "Гра — чи не єдиний вид діяльності, що спеціально тренує творчість
не як окрему здатність до чого-небудь, а як якість особистості. Гра на уроці
активізує думку і розряджає обстановку".
Учителі хімії та біології дану технологію використовують у своїй роботі
постійно. Так, розглядаючи екологічні проблеми, проводять ділові ігри, де учні
виступають у ролі лаборантів, технологів підприємств, керівників, екологів.
Узагальнюючі уроки проводяться у формі ігор-подорожей,наприклад: подорожі
на Континент "Хімія", у Королівство хімічних формул, Царство хімічних
реакцій та в Імперію періодичної системи тощо.
З теми "Найважливіші класи неорганічних сполук " можна провести гру-
розслідування. Коротко окреслимо її сюжет: приватні детективи отримують
замовлення: розшифрувати схему, представлену цифрами та літерами —
А1ВСД. Для цього вони повинні придбати підказки у інформатора. Гроші на
купівлю підказок можна заробити, розв’язавши завдання.
Узагальнення знань з курсу органічної хімії проводяться у вигляді
командної гри "Хрестики-нулики",деякі залікові уроки — у формі гри КВК, а
матеріали розділів "Неметали" і "Метали" можна узагальнити завдяки
трирівневому заліку.
Ігрові форми проведення уроківнайкраще використати у 8-9 класах. Це
— уроки-казки, громадські огляди знань, уроки-змагання, брейн-ринги тощо.
VI. Інформаційно-комунікаційні технології.
Використання інформаційних та комунікаційних технологій відкриває
нові перспективи і вражаючі можливості для навчання хімії. ІКТ можна

392
застосовувати на різних етапах уроку: для проведення хімічної розминки, на
етапі пояснення нового матеріалу, для корекції знань, умінь і навичок.
Інформаційні технології роблять уроки яскравими і змістовними, розвивають
пізнавальні здібності учнів та їх творчі сили. Завдяки технології
мультимедійних уроків інформація сприймається одночаснояк візуально, так і
наслух, що полегшує процес її сприйняття і запам'ятовування.
Застосування на уроках інтерактивних презентацій, створених учителем і
учнями, дозволяє ефективно проводити перевірку виконаних завдань і
переконатися у правильності відповідей, активізує пізнавальну діяльність учнів.
Школярі беруть активну участь у створенні уроків (пошук та систематизація
інформації), формуючи,таким чином, навички самостійної роботи з предмета
тавміння самостійно працювати з інформаційними комп'ютерними
технологіями. У ході підготовки до уроків учні можуть використовувати
інтернет-ресурси, освітні сайти, що дозволяє отримання додатковоїінформації
з тем уроку. До речі, на своїх уроках учитель може використовувати
інтерактивне тестування учнів у режимі оn-line, що розвиває їх інтелектуальні
здібності.
Використовуючи навчальний електронний посібник «Хімія. 8-11 клас.
Віртуальна лабораторія» та комп'ютерний супровід, можна проводити
демонстрації хімічного експерименту, який, у зв’язку з певними обставинами,
не можна виконати на уроці.
Таким чином, використання комп'ютерних технологій дає вчителю
можливістьпідвищити темп уроку і рівень навчання, допоможе краще зрозуміти
логіку міркувань, викличе інтерес учнів до предмета.
VII. Адаптивна система навчання.
Сьогодні до випускників шкіл пред'являються високі вимоги. Їм
необхідно адаптуватися в складному сучасному світі,навчитися самостійно
здобувати й узагальнювати знання, робити висновки.
У курсі неорганічної хімії, при вивченні хімічних елементів і їх сполук,
учням доводиться спиратися на знання базових законів хімії. Тому тут можливе
використання АСН (адаптивної системи навчання). Структура заняття за
такою системою дозволяє збільшити час на виконання самостійної роботи,
тобто стає активною самостійною діяльністю.
На заняттях учитель частину часу працює з усіма учнями, викладаючи їм
новий матеріал, а решту часу використовує для самостійної роботи. Завдання
педагога при цьому — не просто спостерігати за роботою учнів, а й надавати
окремим із них індивідуальні консультації.
У зв’язку з цим, учні можуть працювати в трьох режимах: разом з
учителем, індивідуально, за підтримки вчителем, самостійно, під керівництвом
учителя. На основі багаторівневих програм самостійна роботапередбачає
виконання практичних завданьу класі і частково вдома. В умовах АСН
навчання — це не тільки повідомлення нової інформації, але й навчання
прийомам самостійної роботи, самоконтролю, дослідницькій діяльності,
вмінням здобувати знання, узагальнювати і робити висновки, фіксувати
головне.

393
 Уміння самостійно працювати — це те, чого учень повинен навчитися в
школі. Основна ознака цієї системи — збільшення часу на самостійну роботу,
що дозволяє розвивати мислення, активізувати розумові процеси за рахунок
проблемності й узагальненості викладу, високої емоційності мови.
Типова схема навчальних занять з АСН:
• перевірка підсумків попередньої роботи;
• презентація нового матеріалу;
• практика під керівництвом учителя;
• незалежна самостійна робота учнів;
• самоконтроль і самооцінка результатів роботи;
• підведення підсумків заняття;
• визначення домашнього завдання;
• спеціальне повторення;
• контроль знань учнів.
Запропоновані технології не лише підвищують ефективність навчання
хімії, а й розвивають професійні компетентності самого вчителя, що забезпечує
вимоги сьогодення,обумовлені модернізацією сучасної освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абасов З. Инновационность в образовании и подготовка учителей /

З.Абасов // Вестник высшей школы. - 2001. - № 4. - С. 7-9.
2. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика / Н.В.Бордовская, А.А.Реан. -
СПб.: Питер, 2000. - 304 с.
3. Буркова Л.В. Педагогічні інновації та їх діагностична експертиза /
Л.В.Буркова. - К.: Науковий світ, 1999. - 37 с.
4. Ващенко В. Инновационность и инновационное образование /
В.Ващенко // Альма Матер. - 2000. - № 6. - С. 23-25.
5. Гузик Н.П. Обучение органической химии / Н.П.Гузик. - М.:
Просвещение, 1998.
6. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. - К., 2002.
133 с.
7. Загвязинский В.И. Теория обучения: современная интерпретация: учеб.
пособие [для студ. высш. пед. учеб. завед.] - М.: Академия, 2001. - 192 с.
8.Фурман А.В. Модульно-розвивальне навчання – система педагогічних
інновацій / А.В.Фурман // Педагогіка і психологія. - 1995. - №3. - С.96-107.
9. Ярошенко О.Г., Кушнірчук С.А. Групове навчальна діяльність
школярів. К., УДПУ., 1997 р.

394
 Штиба Олександр Степанович,
методист Березнівського
районного методичного кабінету

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ХІМІЇ
(ФРАГМЕНТ МАЙСТЕР-КЛАСУ)

Стрімкий розвиток комп’ютерної техніки та її різноманітного

програмного забезпечення – одна з характерних прикмет розвитку сучасного
суспільства. Технології, основним компонентом яких є комп’ютер, проникають
практично в усі сфери людської діяльності.
Сучасна шкільна освіта, як один з компонентів соціальної системи,
орієнтована на розвиток особистості учня в процесі активної пізнавальної
діяльності. Головним завданням освіти сьогодні стає не стільки оволодіння
сумою знань, скільки розвиток творчого, самостійного мислення школярів,
формування вмінь і навичок самостійного пошуку,аналізу й оцінки інформації.
Для вирішення такого завдання недостатньо тільки підручника, традиційної
діяльності вчителя, пов’язаної з керуванням процесом навчання. Необхідний
доступ до значно ширших і різноманітних джерел інформації. Окрім того,
потребам сучасного процесу навчання відповідає така організація діяльності
вчителів, що формуватиме їх професійну компетентність. Сам час диктує
необхідність по-новому організувати роботу педагога, спрямувати його зусилля
на розвиток в учнів самостійного творчого мислення. Тож використання на
уроках хімії нових інформаційних технологій вважаємо просто необхідним.
Зрозуміло, що мова не йде про обладнання кабінету хімії необхідною кількістю
комп’ютерів і організацію навчального процесу таким чином, щоб школярі
постійно працювали з комп’ютерними програмами чи у мережі Інтернет. Ані
комп’ютер сам по собі, ані мережа Інтернет не в змозі замінити безпосереднє
спілкування учнів з педагогом і між собою. Тобто, мова йде про доцільне
залучення комп’ютерних технологій у процес здобуття хімічної освіти,
використання нових інформаційних технологій, які сприятимуть реалізації
дидактичних цілей і завдань відповідно до вимог модернізації освітнього
стандарту.
Основні напрямки використання
інформаційних технологій у навчальному процесі
У педагогічній практиці інформаційними технологіями навчання
називають усі технології, які використовують спеціальні технічні інформаційні
засоби. Комп’ютерні технології навчання - це процеси підготовки та передачі
пізнавальної інформації, засобом здійснення яких є комп’ютер.
Основною метою впровадження нових інформаційних технологій
навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах
інформаційного суспільства.

395
 Відповідно до мети, виділяються такі педагогічні завдання нових
інформаційних технологій навчання:
• інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення
його ефективності та якості;
• побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині
власний шлях самоосвіти;
• системна інтеграція предметних галузей освіти;
• розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних
дій;
• розвиток умінь експериментально-дослідницької та пізнавальної
діяльності;
• формування інформаційної культури учнів.
Комп’ютер може використовуватися на всіх етапах навчання і виконує
при цьому різні функції: вчителя, інструмента пізнання, об’єкта навчання,
ігрового середовища. Важливим є те, що нові інформаційні технології навчання
дозволяють розв’язувати такі дидактичні завдання:
• вивчення явищ і процесів у мікро- та макросвіті, у складних технічних
та біологічних системах на основі використання засобів комп’ютерної графіки
та комп’ютерного моделювання;
• подача у зручному для вивчення вигляді різних хімічних та фізичних
процесів, які реально протікають з дуже великою або дуже малою швидкістю.
Засоби нових інформаційних технологій навчання поділяються на
апаратні, програмно-методичні та навчально-методичні.
Педагогічні програмні засоби, які застосовуються у школі, діляться на
такі види:
- навчальні;
- контролюючі;
- додаткові;
- багатофункціональні.
Пріоритетним напрямом інформатизації в закладах освіти є формування
та розвиток освітньо-інформаційного середовища з урахуванням умов
функціонування закладу, ресурсів, стану комп’ютеризації.
Як свідчить досвід, орієнтація на використання інформаційно-
комп’ютерних технологій вносить певні зміни в процес організації діяльності
всіх учасників навчально-виховного процесу. Ці зміни стосуються
пізнавальних, комунікативних й особистісних сфер, трансформують
виконавську ланку діяльності та її мотиваційну регуляцію.
Сьогодні найбільш реалізованим у практиці роботи шкіл є фрагментарне
використання комп’ютерів у навчально-виховному процесі в рамках
традиційної моделі навчання для розв’язання окремих дидактичних завдань. За
такого підходу в учителів з’являється можливість поєднання різноманітних
традиційних технологій навчання з інформаційними. У цьому разі
використання нових інформаційних технологій пов’язане з розв’язанням
кількох типів дидактичних завдань:

396
 • використання комп’ютерів для виконання обчислювальних операцій та
друкування текстів;
• комп’ютер та навчальні програми як носії навчальної інформації;
• комп’ютер на уроці хімії як засіб наочності;
• виконаннякомп’ютеромконтролюючої функції;
• використання комп’ютерної техніки і телекомунікаційних систем для
дослідницької діяльності учнів у позаурочний час.
Другий напрямок використання нових інформаційних технологій у
навчанні пов’язаний із упровадженням навчальних комп’ютерних моделей,
імітаційно-моделювальних програм, дистанційного навчання з використанням
можливостей Інтернет. Цей напрямок включає такі види пізнавальної
діяльності: імітація експерименту, дослідницька робота за комп’ютером,
обчислювальні експерименти, телекомунікаційні навчальні проекти. При цьому
з’являється можливість проведення експериментів із візуалізацією результатів
на екрані, перевірки і відстоювання учнями певних гіпотез або їх спростування.
Процес передачі готових знань замінюється експериментально-дослідницькою
діяльністю. Але означені підходи до навчання хімії не завжди узгоджуються з
класно-урочною системою навчання. Тому цей напрямок може бути
реалізований у ході навчання обдарованої молоді в позаурочний час.
Розглянуті напрямки і види використання нових інформаційних
технологій при вивченні хімії пов’язані із залученням різних педагогічних
програмних засобів.
Застосування інформаційних технологій на уроках хімії
Відомо, що нині основним джерелом інформації є всесвітня мережа
Інтернет та електронні носії (комп’ютерні програми). Сучасні діти повинні
отримувати повний обсяг знань з усіх предметів. Для цього треба
використовувати як традиційні форми і методи проведення уроків, так і
програмні засоби навчання для використання в кабінеті інформатики, на
інтерактивних дошках, за допомогою проекторів.
Багато сучасних медіа-посібників створені на допомогу вчителю у
проведенні уроків. На наш погляд, ці посібники вирішують частину шкільних
проблем, пов’язаних із матеріальним забезпеченням хімічного кабінету та
дають змогу використати матеріал на певному етапі уроку, показати досліди в
динаміці, повторити демонстрації, повторно звернутися до навчального
матеріалу.
Працюючи в режимі навчання, програма виводить на екран дисплею
навчальну інформацію, ставить запитання для того, щоб перевірити ступінь
розуміння запропонованої інформації. Якщо відповідь неправильна, комп’ютер
або підказує, як знайти правильну відповідь, або сам дає правильну відповідь і
ставить наступне запитання.
У режимі тренажера виводяться тільки тексти запитань. При
неправильній відповіді на запитання комп’ютер дає коментар; результати
відповідей не запам’ятовуються, час на їх опрацювання не обмежується.

397
 У режимі контролю варіанти завдань підбирає комп’ютер, час на
обмірковування відповіді обмежується, результати відповідей фіксуються, при
неправильній відповіді ця програма дає правильну відповідь та коментар. По
закінченні виводиться список тем, які потрібно повторити і виставляється
оцінка.
Таким чином, комп’ютер у навчальному процесі виконує декілька
функцій: служить засобом спілкування, партнером, інструментом, джерелом
інформації, контролює дії учня, створює проблемні ситуації і надає йому нових
пізнавальних можливостей.
Способи використання інформаційно-комунікаційних технологій
різноманітні: робота всім класом і групами, парами або індивідуально. Вище
зазначені способи обумовлені не тільки наявністю чи відсутністю достатньої
кількості апаратних засобів, але й дидактичними цілями.
Пропонуємо власний погляд на впровадження інформаційних технологій
на різних етапах уроків:

Етап перевірки Етап вивчення нового

Етап закріплення знань
домашнього завдання матеріалу
1. Тестування учнів з 1. Перегляд нового матеріалу 1.Створення тестових
теми на електронному носії завдань та їх виконання
2. Створення учнями
кросвордів, лабіринтів та 2. Перегляд електронної 2.Первинне тестування з
розв’язування їх на уроці наочності теми на електронному носії
іншими учнями
3.Презентація матеріалу, 3.Перегляд мультимедійних 3.Презентація результатів
опрацьованого самостійно презентацій, підготовлених діяльності (індивідуальної
окремими учнями вдома учителем чи учнями чи групової)
Наприклад, якщо в класі є в наявності тільки один комп’ютер або якщо
стоїть завдання організації колективної роботи з пошуку шляхів розв’язання
завдань, постановки проблеми, доцільно організувати роботу класу на базі
вчительського комп’ютера за допомогою мультимедійного проектора. Такий
підхід у ряді випадків виявляється більш продуктивним, ніж індивідуальна
робота учнів з комп’ютером.
У навчальному процесі вибір способу використання комп’ютера слід
здійснювати у прямій залежності від дидактичної мети конкретного уроку.
Аналізуючи навчальну комп’ютерну програму, звертаємо увагу на такі аспекти:
• психологічний – як вплине ця програма на мотивацію навчання та
ставлення до предмета;
• педагогічний – наскільки програма відповідає загальній спрямованості
шкільного курсу й сприяє формуванню в учнів правильного уявлення про
навколишній світ, хімічні процеси;
• методичний – чи сприяє навчальна програма кращому засвоєнню
матеріалу; чи доцільним є підбір завдань, що пропонуються учням; чи
методично правильно викладено матеріал;

398
 • організаційний – чи раціонально сплановані уроки з використанням
комп’ютера та нових інформаційних технологій; чи достатньо учням
виділяється часу для самостійної роботи на комп’ютері.
Комп’ютери в навчанні, на нашу думку, повинні використовуватися лише
в тих випадках, коли вони забезпечують одержання знань, які неможливо
здобути без комп’ютерних технологій. Дуже важливо побудувати навчання
таким чином, щоб учень розумів, що задачу розв’язує він. Учні втрачають
інтерес до навчання, якщо є свідками знищення плодів їхньої праці, тому при
створенні програмних продуктів чи дидактичних матеріалів слід
використовувати й результати учнівської діяльності.
Використання інформаційно-комунікаційних технологій сприяє:
а) адаптивності навчального матеріалу (залежно від індивідуальних
особливостей учнів);
б) одночасній роботі групи учнів за комп’ютером;
в) інтерактивності (взаємодія ЕОМ і учня, що, певною мірою,імітує
реальне спілкування);
г) контролю індивідуальної роботи учнів у позаурочний час.
Комп’ютер реалізує навчання в діалоговому режимі. Комп’ютеризовані
навчальні матеріали (ППЗ) найбільш придатні для адаптування до
індивідуальних особливостей учнів. Це зумовлено специфікою комп’ютерних
технологій, які базуються на таких чинниках:
1. Значний обсяг пам’яті сучасних комп’ютерів, що дозволяє зберігати
великі обсяги навчальної інформації.
2. Висока швидкість комп’ютера що дозволяє значно підвищити
реактивність ЕОМ (у середньому швидкість реакції на запитання або відповідь
учня складає 1-2 секунди).
3. Здатність аналізувати відповідь учня.
4. Діалоговий режим зв’язку навчального матеріалу (ППЗ) з учнем
здійснюється імітуючи функції вчителя. Тільки комп’ютер здатний
забезпечувати різноманітний за формою і змістом зв’язок з учнем.
5. Наявність зворотного зв’язку, тобто можливість здійснення корекції
саме учнем, який спирається на консультативну інформацію, що добувається з
пам’яті комп’ютера або особисто учнем, на основі автоматичної діагностики
помилок, що були допущені в ході роботи. Спосіб подачі такої інформації
залежить від конкретної програми. Наприклад, програмний підручник „Хімія.
8-9 клас. Компілятор уроків” (видавництво "Мальва") найкраще використати
при вивченні хімії у 9 класі. Це — бібліотека електронних наочностей, яка
містить таблиці, колекції, моделі, портрети видатних учених, історичні довідки.
Перевага цього посібника полягає в тому, що до кожного уроку можна
підготуватися напередодні, а на уроці використати для перегляду вже готовий
матеріал. Для викладання та вивчення хімії у 8 класах загальноосвітніх
навчальних закладів слід використатипрограмний підручник «Хімія - 8»
(видавництво КВАЗАР-Мікро). Завдяки йому можна вирішити багато проблем
за відсутності наочності, певного обладнання і реактивів. Використання цього
посібника на уроках корисне як для вивчення навчального матеріалу,

399
підготовки до практичних робіт, так і для повторення вивченого та
самостійного опрацювання матеріалу, демонстрації будь-яких реакцій.
Повторення та закріплення засвоєних знань, умінь і навичок у процесі
інтерактивної взаємодії учня з комп’ютером — один із найпродуктивніших
сучасних дидактичних прийомів. Використання тестових завдань дає
можливість суттєво підвищити ефективність роботи, відкриває шлях до
оперативного зворотного зв’язку, під час якого отримується інформація про
особливості засвоєння учнями нового матеріалу.
Перевіривши тестові завдання, вчитель може відкоригувати навчальний
матеріал наступного уроку, приділивши увагу більш складним моментам,
зосередити увагу школярів на інформації, яку необхідно запам’ятати.
Практичний досвід свідчить, що використання тестових завдань є досить
ефективним інструментом, що стимулює підготовку учнів до кожного уроку й
підвищує мотивацію до навчальної діяльності на уроціза умови поєднання з
іншими видами перевірки.
Отже, використання у навчальному процесі мультимедійних посібників за
умов наявності комп’ютерного забезпечення створює сприятливі умови для
розвитку пізнавального інтересу учнів, підвищення якості знань,
урізноманітнення і насичення процесу навчання, істотно підвищує мотивацію,
допомагає розвивати професійну компетентність вчителів хімії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Прищепа С.Г. Інтерактивні технології на уроках хімії / С.Г.Прищепа //

Використання гри для розвитку пізнавальної активності учнів на уроках хімії. –
Х.: Основа, 2006.
2. Дьяконова Л.І. Використання комп’ютерних технологій на уроках
хімії / Л.І.Дьяконова // Хімія. – 2007. - №24.
3. Туринська Н.В. Хімія. 10 клас / Н.В.Туринська. К.: Перун, 2005.
4. Фрадіна Н.В., Данильченко В.Є. Хімія. 10-11 класи: навчальний
посібник / Н.В.Фрадіна, В.Є. Данильченко. – Х.: Країна мрій, 2002.
5. Енциклопедичний словник юного хіміка / [В.А. Крицман]. М.:
Педагогіка, 1982. – 368 с.

400
Відділення15. Біологія, основи здоров’я, ОБЖ.

Координатор секції: Гусарук Надія Іванівна, завідувач кабінету біології та

основ здоров’я, старший викладач кафедри методики і змісту природничо-
математичної освіти та інформаційних технологійРівненського обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тема. Організаційні умови розвитку професійної компетенції учителів

біології, природознавства та основ здоров’я.

Гусарук Надія Іванівна,

завідувач кабінету біології та основ
здоров’я, старший викладач кафедри
методики і змісту природничо-
математичної освіти та
інформаційних технологій
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ

КОМПЕТЕНЦІЇ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ, ПРИРОДОЗНАВСТВА ТА
ОСНОВ ЗДОРОВ’Я (ДИСКУСІЙНА ЗАЛА)

Учитель приречений бути компетентним.

К. Юнг

Останнім часом в українській педагогіці робиться чимало спроб знайти

найоптимальніший шлях для реалізації нових освітніх завдань. У зв’язку з цим
неможливо залишити осторонь і діяльність вчителя як безпосереднього
учасника освітнього процесу, а також організаційно-методичних умов його
діяльності. У сучасній науковій практиці існує кілька підходів до визначення
організаційно-методичних умов підвищення професійної компетентності
вчителя, які відрізняються цілями, організацією, структурою, перебігом
процесів та вимогами до кінцевого результату.
При створенні організаційно-методичних умов підвищення професійної
компетентності педагогів школи важливо враховувати, що вчителі мають
різний педагогічний досвід,на їх діяльність впливають різні мотиваційні
фактори. Науковці пропонують кілька теоретичних методів (підходів) до
визначення та створення організаційно-методичних умов підвищення
професійної компетентності педагогів школи.
Прихильники біхевіористичного підходу визначають «відносно тривалу
зміну в поведінці, що виникає внаслідок отриманих знань і навичок». Цей
підхід використовує так звану «модель результату» — проходження
послідовних стадій на шляху до цілі. Це посилює процес набуття знань,
розвитку й приводить до досягнення успішних результатів.

401
 визначення та створення організаційно-методичних умов підвищення професійної компетент

БіхевіористичнийКогнітивний—
— за допомогою
підвищення компетентності
міркувань, експериментів, помилок і проблем учитель концептуаліз
як тривала позитивна зміна в
поведінці

цептивно-гуманістичний- Особистісно орієнтований —

ід того, хто навчає і кого створення умов для діяльності, формування нового типу самодостатнь
ають. Методичне навчання будується на систематизованих і
стематизованих знаннях

ментами якого є:мотивація-мета-зміст-методи-форми-результат-

Синергетичнийрефлексія
створення
можливостей дляоптимального саморозвитку
вчителя

Рис.1

Означені методи організаційно-методичних умов підвищення професійної

компетентності педагогів не можуть у повній мірі комплексно забезпечити
умови переорієнтації освітнього мислення. Доцільний вплив на професійну
компетентність має системний підхід.
Сутність системного підходу:
• Визначення мети.
• Наявність ієрархії.
• Зв'язок із зовнішнім середовищем.
• Розуміння кожним елементом своєї задачі.
• Гомеостазіс — здатність системи зберігати себе, свої параметри в
умовах змін середовища.
• Наявність розподілу ролей на підставі домовленості.
Системний підхід передбачає вирішення наступних завдань:
• Осмислення системи діяльності, яка прямує до заданого результату.
• Відбір критеріїв для аналізу (вимірювання) отриманих результатів.
• Визначення факторів, які можуть впливати на остаточнийрезультат.
• Корекція створеної системи діяльності тощо.
У визначенні та забезпеченні організаційно-методичних умов підвищення
професійної компетентності педагогів основну роль у кабінеті біології та основ
здоров’я відіграють рада кабінету і творча група,завдяки яким
впроваджуються всі концепції і методичні знахідки. На даний час нами

402
 розробляється і досліджується проблема “Особистісно орієнтованого підходу
до організації підвищення кваліфікації вчителів природничих предметів на
основі використання інноваційних технологій і перспективного педагогічного
досвіду».
Ідея інноваційного структурування кабінету набула своєї ефективності
завдяки формаморганізації діяльності вчителя у міжкурсовий період. Це,
зокрема, організація і проведення тематичних майстер-класів. Крім того, в
освітній практиці почали активно використовуватися нові моделі навчально-
виховного процесу, інтенсивно організовуються школи сприяння здоров’ю,
школи природничо-профільних знань, екоклуби, творчі лабораторії. Суттєво
покращилася видавнича робота. Вчителі, методисти, члени творчої групи
кабінету є активними дописувачами різних фахових видань України.
Матеріали власних досвідів презентовано на сторінках Всеукраїнського
журналу «Біологія і хімія в школі».
Отже, організаційні умови розвитку професійної компетентності вчителів
та їх науково-методичний супровід мають компетентнісно орієнтоване
спрямування. Зупинимося на окремих організаційно-змістових формах
методичної роботи кабінету.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕТОДИЧНОЇ

РОБОТИ КАБІНЕТУ

сна школа педагогічної майстерності вчителів – стажерів «Шлях до

Майстер-класи
олімпу» «Новації у практиці роботи вчителів природничих предмет

Навчальні тренінги з основ здоров’я Психолого-педагогічний семінар

Науково-практичні конференції «Круглі столи»

«Педагогічні мости»
-

Партнерський екоклуб Вернісажі, фестивалі, аукціони, конкурси

Ярмарки педагогічних ідей, конкурс «Вчитель року» у номінації

«Біологія, екологія, основи здоров’я»

Рис. 2

Обласна школа педагогічної майстерності вчителів-стажерів«Шлях

до олімпу». Працює за окремим планом, диференційовано. Засідання
проходять 4-5 разів у навчальному році. Школа реалізує цілі і завдання
індивідуального та колективного наставництва; слугує активному
використанню в освітній практиці нових моделей навчально-виховного

403
процесу. Основне її завдання — методична допомога досвідченим учителям,
конструювання та аналіз уроків із позиціїсучасних вимог,
самомененджментвчителя-початківця; опрацювання перспективного
педагогічного досвіду вчителів області і України.
- Майстер-класи «Новації — у практику роботи вчителів
природничих предметів». Упродовж цього року проведено змістовні авторські
майстер-класи: вчителя Рівненської гуманітарної гімназії Пашко Г.У. з теми:
«Екологічне виховання учнів у навчально-виховному процесі з біології»,
професора Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка Попеля
П.П. з теми «Шляхи реалізації міжпредметних зв’язків при вивченні біології і
хімії у загальноосвітній школі».
- Навчальні тренінгиз основ здоров’я. Їх проводять учителі-тренери
Всеукраїнського рівня: Десятник О.І. (Іванівська ЗОШ І-ІІ ст. Дубенського
району) та Ретунська Л.С. (ЗОШ І-ІІІ ст. № 18 м. Рівне). На високому рівні були
проведені заняття з проблем формування в учнів компетентнісних умінь і
навичок здорового способу життя, толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих
та шляхів протидії ВІЛ (СНІДу) і шкідливим звичкам.
- Психолого-педагогічний семінар для методистів
рай(міськ)методкабінетів та керівників районних(міських) методичних
об’єднань учителів біології та основ здоров’я з актуальних проблем
забезпечення навчально-виховного процесу,самоосвітньої діяльності, інтеграції
у сферу педагогічних інновацій. На семінарі обговорювався широкий спектр
практично значимих тем: «Використання комп’ютерних технологій і
мультимедійних засобів у навчально-виховному процесі з біології та основ
здоров’я», «Педагогічний супровід формування здорового способу життя у
соціумі школи», «Методичне забезпечення профільного навчання у старшій
школі», «Акмеологізація навчально-виховного процесу у загальноосвітньому
навчальному закладі», «Теоретичні і методичні основи ускладнених тем
загальної біології», «Педагогічний і психологічний моніторинг як основа
ефективного проведення державної підсумкової атестації з біології. Методичні
засади навчання і виховання учнів».
- Науково-практичні конференції. У цьому навчальному році кабінетом
проведено конференції з тем: «Дидактичні основи вивчення екології та основ
здоров’я в основній школі у рамках програми «Школа здоров’я», «Вклад
українських вчених-біологів у розвиток науки і селекційної практики».
Упродовж останніх років набули популярності «круглі столи» та
«педагогічнімости», метою яких є обмін досвідом з учителями-практиками та
вченими м. Києва, Львова та Дніпропетровська; Житомирської, Івано-
Франківської, Волинської областей; Росії, Білорусі, США, Англії. Зокрема,
«круглий стіл» «Профілізація та дидактичне забезпечення навчально-виховного
процесу з біології та екології у старшій школі», «Особливості адаптації
молодих педагогів у процесі роботи в навчальному закладі», «Зовнішнє
незалежне тестування: сутність, проблеми та перспективи»; «педагогічний
міст» між слухачами курсів біології, екології, викладачами ВНЗ та лікарями

404
обласного центру з проблеми профілактики епідеміологічних захворювань та
ВІЛ(СНІДу).
- Партнерський екоклуб, до якого належать учні та вчителі-волонтери.
Клуб проводить просвітницьку роботу з питань охорони природи рідного краю
та формування критичного мислення і активної життєвої позиції серед
населення області.
- Вернісажі, фестивалі, аукціони, конкурси відіграють важливу роль у
популяризації перспективного педагогічного досвіду, відкривають можливості
для ознайомлення з інноваціями.
Ефективним напрямом екологічного виховання учнівської молоді стали
фестиваль педагогічних ідей; вернісаж-презентація досвіду роботи методичних
об’єднань учителів природничих предметів, досвідом яких ми поділилися на
сторінках фахової всеукраїнської преси.
Гострою проблемою соціуму є енергозберігаючі ресурси. У зв’язку з цим у
області проведено конкурс уроків з питань енергозбереження, у якому взяли
участь 120 учителів зі всіх районів і міст. Призерами стали 6 вчителів. Роботи
конкурсантів були досить оригінальними, науково обґрунтованими і
сміливими в судженнях.
-Ярмарки педагогічних ідей, конкурс «Вчитель року» у
номінації«Біологія, екологія, основи здоров’я». Завдяки цим формам роботи
у кабінеті створено«банк» педагогічної творчості з інноваційного освітнього
пошуку, впроваджено у практику конкурентоіміджеві форми і методи. Зокрема,
«Використання інтернету у навчально-виховному процесі», «Інформаційний
сервіс вчителя природничих предметів.Актуальні проблеми теорії і практики
навчально-виховного процесу».
Важливе значення у підвищенні інноваційного потенціалу методичної
роботи з учителями має співпраця з такимигромадськими
організаціями:Академією педагогічної майстерності, «Вчителі за демократію і
партнерство» (м. Київ), «Європейський діалог», «Центром освітньої політики»
(м. Львів), «Панацея» (Англія), «Всесвітня орнітологія» (Данія). У рамках
роботи цих організацій успішно реалізовуються проекти: «Молодь — на
роздоріжжі», «Діалог», «Майбутнє починається сьогодні», «Рівний-рівному»;
«Охорона рідкісних птахів» та ін. Крім того, проводяться тренінгові заняття,
інформаційні ярмарки, зустрічі з представниками програм міжнародного
освітнього обміну.
Для забезпечення динамічного розвитку методичної роботи, підвищення
професійної підготовки вчителів біології та основ здоров’я кабінетом визначені
такі пріоритетні напрямки роботи:
1. Активізація інноваційної роботи під час курсової підготовки вчителів
біології та основ здоров’я.
2. Конкретизація методичних матеріалів і адаптація їх до професійної
компетентності вчителів.
3. Науково-методична підтримка та методичний супровід навчально-
виховного процесу з біології та основ здоров’я.

405
 Проведення науково-дослідницької роботи з питань методичного
4.
забезпечення роботи вчителів біології та основ здоров’я.
5. Вивчення та адаптація перспективного педагогічного досвіду до вимог
сучасного освітнього простору (спільно з Університетом менеджменту освіти,
громадськими і державними організаціями).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акмеологія шкільної освіти: наук.-метод. посіб. / ред. Г.С.Сазоненко. –

К.: Основи, 2010. – 560 с.
2. Бровкіна Л. Професійне зростання педагогів / Л.Бровкіна // Завуч. –
2005. - №2.- С. 3-6.
3. Блауберг И.В., Юдин Є.Г. Становление и сущность системного
похода / И.В.Блауберг, Є.Г.Юдин. – М.: Наука, 1673. – 270 с.
4. Ващенко Л. Зміст і структура інноваційного педагогічного процесу /
Л.Ващенко // Директор школи. – 2005. - №2. – С. 4-5.
5. Єрмола А.М., Василенко О.М. Технологія організації науково-
методичної роботи з педагогічними кадрами: науково-метод. посіб. /
А.М.Єрмола, О.М.Василенко. – Х.: Курсор, 2006. – 312 с.
6. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе /
М.В.Кларин // Педагогика и психология. –Знание,1989. - №6.
7. Король Л. Педагогічна майстерність вчителя: традиції і інновації /
Л.Король // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. - №4. – С. 56-64.
8. Мисенко Є.М. Дидактичні принципи формування професійної
компетентності вчителя / Є.М. Мисенко// Вісник Житомирського педагогічного
університету.– 1999. - №3. – С. 37-41.
9. Орлов В.Ф. Професійне становлення і виховання професійного
педагога / В.Ф.Орлов // Наук. зап. Психолого-пед. науки. – 2002.- №4. – С. 21-
25.
10. Смирнов С.А.Педагогика: педагогические теории, системи, технологии
/С.А.Смирнов, И.Б.Котова, Е.Н.Шиянов, Т.И.Бабаева [и др.]; под. ред.
С.А.Смирнова. – 2-е изд., испр. и доп. – М., 1999. – 544 с.
11. Селевко Г.К. Современные образовательные технологи / Г.К.Селевко.
– М., 1998. – 256 с.
12. Шевчук К. Управління інноваційною діяльністю / К.Шевчук // Завуч. –
2007.-№1. – С. 10-12.

406
 Марчук Олена Володимирівна,
методист методичного кабінету
відділу освіти Гощанської
районної державної адміністрації

МЕТОДИЧНІ ДЕБАТИ З ПРОБЛЕМ І ОКРЕМИХ АСПЕКТІВ

РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ

Творчість, майстерність, досконалість –

це, насамперед, наполеглива праця.
В.О.Сухомлинський

Сучасна система освіти має забезпечити всі умови для всебічного

розкриття потенціалу обдарованої особистості, створити можливості, щоб
учень став суб'єктом самовиховання, самоосвіти, саморозвитку.
Вирішуючи поставлену проблему, методичний кабінет відділу освіти
Гощанської райдержадміністрації своїми основними завданнями вважає
всебічний розвиток талантів, пошук, виявлення і підтримка обдарованих дітей,
спрямування педагогічного процесу на вибір таких форм, змісту, методів,
засобів навчання та виховання, за яких розвиватиметься творча особистість.
Зрозуміло, що обдарованого учня може підготувати, виховати,
сформувати, розкрити лише обдарований учитель, якому властиві такі
професійні вміння:
 формувати особистісне ставлення до обдарованого учня як до суб’єкта
інтерактивної взаємодії, в ході якої здійснюється навчання й розвиток, в ідеалі
— і самого педагога;
 організовувати навчання обдарованих школярів відповідно до
результатів діагностичних обстежень;
 працювати за спеціальними навчальними планами і програмами,
складати та реалізовувати індивідуальні програми розвитку обдарованих;
 виховувати в дітях віру у власні творчі здібності, всіляко їх
підтримувати, створювати сприятливе навчальне середовище для реалізації
обдарованості;
 організовувати експериментально-дослідницьку роботу, прогнозувати
її результати та практичне застосування;
 консультувати учнів, батьків та педагогів із проблем обдарованості,
організовувати їх співпрацю;
 розвивати власні творчі здібності та підвищувати компетентність і
професійну майстерність;
 самостійно визначати проблеми, ставити завдання, вибирати форми і
методи роботи, прогнозувати результат розвитку творчих здібностей.
Звичайно, знайти такого вчителя майже неможливо, окрім фахівців, які
інтуїтивно відчувають, як потрібно організувати роботу з юними талантами.
Проте, інтуїція обов’язково повинна підкріплятися реальними знаннями, щоб
не втратити свою прогностичну можливість. Саме тому актуальною є проблема

407
спеціальної підготовки кадрів шляхом набуття ними теоретичних знань і
практичного досвіду, технологічної та методичної підготовленості до
забезпечення оптимального рівня навченості, вихованості й розвитку
обдарованих школярів.
Найважливішими напрямками, які окреслив у своїй діяльності
методичний кабінет відділу освіти Гощанської районної державної
адміністрації у роботі з педагогічними кадрами, є:
 забезпечення стратегічно-цільового підходу до організації методичної
роботи з педагогічними кадрами, її орієнтація на кінцевий результат;
 модернізація змісту науково-методичної роботи з педагогічними
кадрами з питань їхньої підготовки до роботи з обдарованими дітьми;
 формування у педагогічних працівників мотивації до науково-
дослідницької, експериментальної роботи;
 використання активних форм і методів методичної роботи з
педагогічними кадрами, адекватних сучасним цілям і змісту методичної роботи;
 формування засобами методичної роботи інноваційної культури
педагогів, їхньої технологічної компетентності;
 формування ефективної, дієвої системи управління науково-
методичною роботою на основі принципів наступності, перспективності,
оптимальності у визначенні мети, змісту і форм її організації.
Одним із основних аспектів піднесення ефективності діяльності РМК щодо
здійснення науково-методичного забезпечення підготовки вчителя до роботи з
обдарованими дітьми є залучення вчителів до різних форм методичної роботи з
урахуванням рівня сформованості дидактичних умінь педагогів та творчих
здібностей.
Враховуючи вищезазначене, в районі створена оптимальна структура
методичної роботи з питань підготовки вчителя біології до організації роботи з
обдарованими дітьми: методичні об’єднання, семінари-практикуми (керівник
Динисюк Т.Ф. – Бугринський агротехнічний ліцей), проблемні семінари з
допрофільної та профільної підготовки (керівник Сизкова З.Ф. — Гощанська
гімназія), творча група (керівник Красівська С.С. – Тучинська ЗОШ І – ІІІ ст.),
майстер – клас (Кравчук О.Ю. – Гощанська ЗОШ І – ІІІ ст.), школа педагогічної
майстерності (Рудка М.Т. – Бочаницька ЗОШ І – ІІІ ст.), школа ПД (Динисюк
Т.Ф. – Бугринський агротехнічний ліцей), школа адаптації молодих учителів
(Марчук О.В. – РМК). Так, районне методичне об’єднання вчителів біології
активно працює у напрямку забезпечення навчально-методичної роботи з
педагогічними кадрами на основі діагностування, диференціації та реалізації
особистісно зорієнтованого підходу, впровадження перспективних освітніх
технологій як одного із шляхів успішної реалізації Національної доктрини
розвитку освіти України.
Заслуговують на увагу питання, що вирішуються у ході різноманітних
методичних заходів. Наприклад:
 Особистісно орієнтований розвиток обдарованої дитини.
 Розвиток творчих здібностей дітей засобами біологічної освіти.

408
  Нетрадиційні форми навчання як засіб розвитку творчої активності
школярів.
 Пропаганда кращих здобутків та інноваційних пошуків педагогічних
працівників.
 Роль методичних формувань у підготовці вчителя до роботи з
обдарованими дітьми.
 Ефективні засоби і технології пошуку, навчання і виховання
обдарованої молоді.
 Майстерність педагога: його творча ініціатива, удосконалення методів
та форм роботи з обдарованими учнями.
Цікаво і змістовно проходять засідання з питань підготовки вчителя до
роботи з обдарованими дітьми. Пропонуємо вашій увазі план роботи семінару-
практикуму з означеної проблеми:
І. Розвиток інтелектуально-пізнавальних і творчих здібностей школярів.
1. «Круглий стіл» «Проблемно-пошуковий метод як засіб розвитку
інтелектуально-пізнавальних і творчих здібностей учнів».
2. Диспут «Як розвивати в учнів пізнавальну активність?»
3. Практичне заняття з використанням диференційованого дидактичного
матеріалу для розвитку інтелектуально-пізнавальних і творчих здібностей учнів
на уроках в умовах переходу на новий зміст і структуру навчання.
ІІ. Від творчого вчителя — до творчого учня.
1. Проблемний стіл «Як визначати творчі здібності учня?».
2. Тренінг “Засоби розвитку інтелектуально-пізнавальних здібностей
школярів”.
3. Презентація опрацьованої літератури.
4. Обмін досвідом роботи з даної проблеми.
З метою трансформування творчих знахідок, кращого досвіду майстрів
педагогічної праці набули поширення публічні презентації досвіду їхньої
роботи: Динисюк Т.Ф. (Бугрин), Красівська С.С. (Тучин), Кравчук О.Ю.
(Гоща), Ковальчук Н.Г. (Майків), Козак О.В.(Рясники).
На допомогу вчителям розроблені відповідні методичні матеріали:
рекомендації щодо виявлення обдарувань учнів, пам’ятка для роботи з
обдарованими дітьми, пам’ятка творчого вчителя, пам’ятка «Як розвивати
творчі здібності обдарованих дітей» та ін. (додатки 1-7).
Розвитку творчої активності педагогів сприяють конкурси педагогічної
майстерності, методичні фестивалі, творчі звіти, методичні студії, аукціони
педагогічних ідей, науково-практичні конференції, педагогічні мости, творчі
зустрічі та інше.
Діти часто роблять успіхи,
якщо їх заохочують дорослі.
Білл Гейтс
Результатом такої цілеспрямованої, системної роботи з педагогічними
кадрами є неодноразові перемоги здібних учнів освітніх закладів району на
Всеукраїнських конкурсах, турнірах, олімпіадах.

409
 Школярі Гощанського району є щорічними призерами обласного етапу
Всеукраїнської олімпіади з біології:
 2010 – 2011 н. р.: Скоцик Інна, учениця 10 класу Гощанської районної
гімназії – ІІІ місце; Сондак Марина, учениця 11 класу Бугринського
агротехнічного ліцею і загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів Гощанського
району – ІІ місце.
 2009 – 2010 н. р.: Сондак Марина, учениця 10 класу Бугринського
агротехнічного ліцею і загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів Гощанського
району – ІІІ місце.
З 19 по 24 листопада 2010 року в місті Чернівці відбувся фінальний етап
ІX Всеукраїнського турніру юних біологів. У складі команди юних біологів
виступала Сондак Марина, а тренером була Динисюк Тамара Федосіївна,
вчитель біології Бугринського агротехнічного ліцею і ЗОШ І – ІІ ступенів.
Команда виборола ІІІ місце на фінальному етапі турніру.
Приємно відзначити, що учні нашого району – щорічні призери
обласного етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН.
2010 – 2011 н. р.:
• Сондак Марина, учениця 11 класу комунального закладу “Бугринський
агротехнічний ліцей – ЗОШ І – ІІ ст” — І місце, секція “Охорона довкілля та
раціональне природокористування.”
• Новоселецька Ніна, учениця 9 класу комунального закладу
«Бугринський агротехнічний ліцей – ЗОШ І – ІІ ст.» — ІІ місце, секція
“Агрономія.”
• Остапчук Віра, учениця 10 класу Гощанської гімназії — ІІІ місце,
секція “Охорона довкілля та раціонального природокористування.”
2009 – 2010 н. р.:
• Ковальчук Світлана, учениця 11 класу комунального закладу
“Бугринський агротехнічний ліцей – ЗОШ І – ІІ ст.” — ІІ місце на
Всеукраїнському етапі, секція “Аграрні науки.”
• Дацюк Марія, учениця 11 класу Гощанської гімназії — ІІ місце, секція
“Ветеринарія, зоотехніка”.
2008 – 2009 н. р.:
• Ковальчук Світлана, учениця 10 класу комунального закладу
“Бугринський агротехнічний ліцей – ЗОШ І – ІІ ст.” — ІІ місце на
Всеукраїнському етапі, секція “Аграрні науки.”
• Шандалюк Олександр, учень 11 класу комунального закладу
“Бугринський агротехнічний ліцей – ЗОШ І – ІІ ст.” — ІІ місце, секція
“Медицина.”
Не залишається поза увагою і позакласна робота з біології. Лише в цьому
навчальному році школярі нашого району стали призерами у 21 конкурсі
екологічного спрямування (додаток 7).
Якою б талановитою не була дитина, якими б не були її здібності,
навички і досягнення, без активної підтримки дорослих та матеріального
заохочення вона не досягне вагомих результатів. Саме тому, як підсумок
навчального року, в районі проводиться свято «Творче обдарування», на якому

410
переможці обласних та всеукраїнських етапів олімпіад, конкурсу-захисту
науково-дослідницьких робіт МАН, конкурсів тощо отримують цінні
подарунки та схвальні відгуки відвідувачів. Разом із творчими учнями
відзначають і творчих учителів, які підготували переможців. Вони
нагороджуються грамотами та дипломами відділу освіти та заохочуються
матеріально. Вважаю, що саме це є значимою мотивацією, стимулом для
подальших злетів, розвитку своїх природних нахилів.
Досвід роботи з обдарованими дітьми свідчить, що потенціал
обдарованості є найціннішим результатом духовного поступу й матеріального
розвитку людства. Тому його, як і будь-який ресурс, важливо вчасно виявити і
розумно використати. В цьому й полягає одне із пріоритетних завдань сучасної
школи.

Немає необдарованих дітей — є дорослі,

які не займаються розвитком дитини,
адже будь-яка здібність потребує розвитку.
І. Мороз

Додаток 1
ПОРАДИ ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЦІВНИКУ
1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти
обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з
іншими дітьми.
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами
змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що
може викликати неприязнь до неї інших учнів.
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда".
Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі
друзів, однокласників. Інша крайність — зловмисне прилюдне приниження
унікальних здібностей — звичайно, неприпустима.
4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані
діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Додаток 2
ПАМ’ЯТКА ТВОРЧОГО ВЧИТЕЛЯ
Якщо Ви прагнете бути творчим учителем, скажіть собі:
• Я маю творчий потенціал.
• Я хочу реалізувати його.
• Я певен, що мені все вдасться.
• Я схильний ризикувати.
• Я вмію бачити проблему і можливості її розв'язання.
• Я маю критичне і гнучке мислення.
• Я можу «вимкнути» в собі внутрішнього критика, якщо він мені
заважатиме.

411
 Професійному вдосконаленню і творчій діяльності педагога
сприяють такі чинники:
1. Інтерес до змісту діяльності.
2. Суб'єктивна привабливість спілкування з дітьми.
3. Високий рейтинг професіоналізму у структурі цінностей особистості.
4. Достатньо високий рівень самооцінювання і рівень домагань.
5. Можливості для самореалізації.
6. Престиж педагогічної діяльності.
7. Хороші умови праці.
8. Перспектива професійного росту.
9. Позитивне стимулювання діяльності.
Додаток 3
ЯКОСТІ, ЯКИМИ МАЄ ВОЛОДІТИ ВЧИТЕЛЬ ДЛЯ РОБОТИ З
ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ:
1. Бути доброзичливим і чуйним.
2. Розумітися у психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та
інтереси.
3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
4. Мати широке коло інтересів.
5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із
навчанням обдарованих дітей.
6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.
7. Володіти почуттям гумору.
8. Мати «живий» та активний характер.
9. Виявляти гнучкість, бути готовим до постійного самовдосконання.
10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.
12. Володіти емоційною стабільністю.
13. Уміти переконувати.
14. Бути здатним до самоаналізу.
Додаток 4
ЯК РОЗВИВАТИ ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ:
1. Зауважуй думки учнів і оцінюй їх одразу, підкреслюючи їх
оригінальність та важливість.
2. Підкріплюй інтерес дітей до нового.
3. Заохочуй практичне вирішення дослідницьких завдань.
4. Навчай дітей систематичній самооцінці будь-якої думки.
5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових думок.
6. Не вимагай запам'ятовування формул,схем, таблиць, одностороннього
рішення, якщо можливі багатоваріативні способи.
7. Підтримуй творчу атмосферу — учні повинні знати, що творчі
пропозиції, думки завжди заохочуються.
8. Привчай дітей цінувати власні та чужі думки.
9. Попередь агресивне ставлення ровесників до здібних дітей.
10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.

412
 11. Розвіюй страх у талановитих дітей.
12. Стимулюй і підтримуй ініціативу, самостійність.
13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи,
прогнозування, уяви.
14. Підтримуй періоди творчої активності, адже багатого геніальних ідей
з'являється саме в такий момент.
15. Допомагай оволодівати технічними засобами навчання.
16. Розвивай критичне сприйняття дійсності.
17. Навчай доводити розпочате до логічного завершення.
18. Подавай особистий приклад.
19. Чітко контролюй досягнуті результати, створюй ситуації самоаналізу,
самооцінки, самопізнання.
20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих
задумів, ініціатив, привчай до відповідальності за обране рішення.
21. Заохочуйтворчу діяльність вихованців під час проведення масових
заходів, відкритих та семінарських занять.
22. Залучай до творчої пошукової роботи з використанням
випереджувальних завдань.
23. Активно залучай до участі в районних, обласних, всеукраїнських
конкурсах, змаганнях, виставках.
24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність,
ініціативу, пошук.
25. Пам'ятай, що «учень — це не посудина, яку потрібно наповнити, а
факел, який треба запалити" (К.Д.Ушинський).
Додаток 5
ПАМ’ЯТКИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ЩОДО РОБОТИ
З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
1. Не варто надто вихваляти обдарованого учня за індивідуальні успіхи,
краще заохотити його до спільних занять з іншими дітьми.
2. Не слід надмірно вдаватися до навчання з елементами змагання.
Обдарована дитина частіше буде переможцем, що може викликати неприязне
ставлення інших дітей.
3. Не можна підкреслювати винятковість обдарованої дитини чи, навпаки,
її принижувати.
4. Слід пам'ятати, що обдаровані діти зазвичай негативно ставляться до
суворо регламентованих, повторюваних занять.
5. Фактори, що сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:
• схвалення прагнення учнів працювати самостійно;
• надання дитині свободи вибору;
• заохочення учнів до роботи над власними проектами;
• створення доброзичливої атмосфери розкріпаченості;
• схвалення результатів діяльності учнів з метою стимулювання їх
бажання до подальшої роботи;
• підтримка і допомога обдарованим дітям.

413
 Додаток 6
АНКЕТА
ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ
(За методикою американських учених Хаана і Кафа)
I. Інтелектуальні здібності
1. Учень засвоює нові знання, швидко і легко все схоплює.
2. Має почуття здорового глузду і використовує знання в практичних
повсякденних ситуаціях.
3. Добре міркує, не плутається в думках. Добре вловлює зв'язок між
подіями, причиною і наслідком.
4. Швидко запам'ятовує прочитане або почуте, не витрачає багато часу на
повторення того, що потрібно запам'ятати.
5. Знає багато про події, які його однолітки не знають, не здогадуються.
6. Має великий словниковий запас, легко користується новими словами,
вільно висловлюється.
7. Любить читати нові книги, якими цікавляться не однолітки, а старші за
віком діти або дорослі.
8. Вирішує задачі, що потребують розумових зусиль.
9. Задає багато запитань.
10. Випереджає однолітків у навчанні на рік чи два.
11. Оригінально мислить і пропонує нестандартні відповіді, рішення.
12. Дуже спостережливий, добре сприймає інформацію, швидко реагує на
все нове.
II. Художні здібності
1. У своїх малюнках зображує різнотипні предмети, ситуації, різних
людей.
2. Серйозно ставиться до творів мистецтва, замислюється, коли чує нову
музику, бачить гарну картину.
3. Оригінальний у виборі сюжету (робить незвичайні композиції з квітів,
малюнків, марок тощо).
4. Завжди готовий використати будь-який матеріал для виготовлення
іграшок, картин, малюнків тощо.
5. У вільний час багато малює, створює композиції, що мають художнє
значення (наприклад, прикраси для дому).
6. Свої почуття і настрій висловлює власним малюнком або ліпленням.
7. Цікавиться творами мистецтва, дає їм власну оцінку й намагається
відтворити те, що йому сподобалося.
8. Полюбляє працювати з пластиліном, глиною, клеєм, щоб відтворювати
речі в трьох вимірах.
III. Музичний талант
1. Добре відчуває ритм і мелодію. Прислуховується до них.
2. Добре співає.
3. У гру на інструменті, пісню чи танець вкладає багато енергії та
почуттів.
4. Любить музичні записи, концерти.

414
 5. У співі, музиці виявляє власні почуття і внутрішній стан.

IV. Здібності до занять науковою працею

1. Після занять любить читати науково-популярні книги та журнали.
2. Не впадає у відчай, коли його задуми та проекти не підтримують
вчителі або батьки.
3. Намагається зрозуміти причини й наслідки подій.
4. Проводить багато часу над створенням проектів, конструюванням.
5. Любить обговорювати наукові події, винаходи, часто замислюється над
цим.
V. Літературна обдарованість
1. Може вільно побудувати розповідь, починаючи від зав'язки сюжету й
закінчуючи розв'язкою конфлікту.
2. Придумує щось нове й незвичайне, коли розповідає про що-небудь
знайомим.
3. Під час розповіді виділяє головне, найхарактерніше.
4. Розповідаючи про щось, вміє дотримуватися одного сюжету, не втрачає
головної думки.
5. Любить писати оповідання та вірші.
6. У власних творах вміло передає почуття, настрій, характери героїв.
VI. Артистичний талант
1. Легко входить у роль іншої людини, персонажа тощо,
2. Цікавиться акторською грою.
3. Виразно змінює тональність голосу, коли грає роль певного
персонажа.
4. Може зіграти будь-яку драматичну роль.
5. Передає почуття через міміку, жести, рухи.
6. Прагне викликати в людей позитивні емоції, коли про що-небудь із
захопленням розповідає.
7. Легко драматизує, передає почуття, емоційні переживання.
VII. Технічні здібності
1. Вміє майструвати, займатися різними ремеслами.
2. У світі його уподобань — конструювання машин, приладів, моделей.
3. Може читати нескладні креслення механізмів, використовувати старі
деталі для створення нових виробів, іграшок, приладів.
4. Визначає причини несправності приладів.
5. Вміє створювати креслення механізмів.
6. Читає журнали та статті про машини, різні механізми.
VIII. Здібності до спорту
1. Енергійний, алещоб бути щасливим, потребує якомога більше фізичних
рухів,
2. Любить брати участь у спортивних іграх і змаганнях.
3. Постійно досягає успіхів у певному виді спортивної гри.
4. Бігає швидше за інших.

415
 Додаток 7
Результативність участі ЗНЗ Гощанського району у всеукраїнських акціях
та конкурсах екологічного спрямування
(обласний етап)

№ Назва акції чи Виконавець Керівник Наказ

з/п конкурсу управління
освіти
РОДА
1. Всеукраїнська трудова Гурток «Калина» Кручок В. Д., Від 24.
акція «Ліси для Жаврівської ЗОШ І – вчитель біології 09.10 р.
нащадків» ІІ ст. № 413
2. Всеукраїнська трудова Солімчук Олена, Лавренюк П. М., Від 01.
акція «Плекаємо сад» учениця 11 класу вчитель біології 11.10 р.
Бабинської ЗОШ І – № 462
ІІІ ст.
3. Всеукраїнська акція Озарчук Анастасія, Кусік В. Р. , Від 23.
«Птах року 2010 – учениця 7 класу вчитель біології 11.10 р.
горобець польовий» Малятинської ЗОШ І № 504
– ІІІ ст.
Мариконь Тетяна, Куліковська Н. В.,
Смоляр Михайло, вчитель біології
учні 7 класу
Річицької ЗОШ І – ІІ
ст.
4. Обласний огляд – Екологічна стежка Лавренюк П. М., Від 29.
конкурс на кращу «Первоцвіти» вчитель біології 11.10 р.
екологічну стежку Бабинської ЗОШ І – № 47
ІІІ ст. (Станції
юннатів)
5. Всеукраїнський конкурс Учнівський колектив Динисюк Т. Ф., Від 29.
«Мій рідний край – моя комунального вчитель біології 11.10 р.
земля» за напрямком закладу № 515
«Експериментальна «Бугринський
робота з біології, агротехнічний ліцей
продуктивна праця і – ЗОШ І – ІІ ст.»
дослідницька робота в
галузі сільського і
лісового господарства»
6. Всеукраїнський конкурс Кухар Юлія, учениця Машлай І. А., Від 29.
«Юний селекціонер» 7 класу Гощанської вчитель біології 11.10 р.
гімназії № 518
7. Всеукраїнський науково- Учні Бабинської Лавренюк П. М., Від 29.
освітній проект ЗОШ І – ІІІ ст. вчитель біології 11.10 р.
«Оптимізація озеленення № 517
території навчальних
закладів»
Всеукраїнський конкурс Учнівський колектив Сорока Л. Р. Від 27.
8. навчально-дослідних Бугринського 12.10 р.
земельних ділянок агротехнічного № 55
ліцею (Станції

416
 юннатів)
9. Юнацький фестиваль «В Швець Юрій, учень Лавренюк П. М., Від 06.
об’єктиві натураліста» 9 класу Бабинської вчитель біології 01.11 р. № 3
(номінація «Кращий ЗОШ І – ІІІ ст.
слайд – фільм»)
10. Всеукраїнська акціяКовальчук Анатолій, Ткачук Оксана Від 03.
«Літопис добрих справ» учень 4 класу Петрівна, заступник 03.11 р.
Горбаківської ЗОШ І директора з №01-04/47
– ІІІ ст. виховної роботи
Бусленко Віталій,
учень 4 класу
Горбаківської ЗОШ І
– ІІІ ст.
11. Конкурс «Парки – легені Учні 8 класу Сачук Алла Від 09.
міст і сіл» Дорогобузької ЗОШ Георгіївна, вчитель 03.11 р.
І – ІІ ст. біології №12
(Станції
юннатів)
12. Всеукраїнська акція Члени еколого – Ковальчук Надія Від 18.
«Кролик» натуралістичного Григорівна, вчитель 03.11 р.
гуртка Майківської біології №122
ЗОШ І – ІІ ст.
13. Всеукраїнська акція Корчаба Елла, Лавренюк Петро Від 18.
«Діти за гуманне учениця 9 класу Миколайович, 03.11 р.
ставлення до тварин» Бабинської ЗОШ І – вчитель біології № 121
ІІІ ст.
14. Конкурс Остапчук Віра, Кравчук Жанна Від 28.
«Всеукраїнський учениця 10 класу Володимирівна, 03.11 р.
юнацький водний приз» Гощанської гімназії вчитель хімії №148
15. ХХ Міжнародний Федчук Вадим, Поліщук Наталія Від 31.
конкурс дитячих учень 4 класу Степанівна, 03.11 р.
малюнків «Життя у Бочаницької ЗОШ І директор школи №15
лісах» – ІІІ ст. (Станції
Василець Іванна, Вознюк Світлана юннатів)
учениця 3 класу Павлівна, вчитель
Дмитрівської ЗОШ І біології
– ІІ ст.
Штаб Богдан, учень Сачук Алла
4 класу Георгіївна, вчитель
Дорогобузької ЗОШ біології
І – ІІ ст.
16. Конкурс Сидорець Світлана, Костюк Оксана Від 18.
експериментально- учениця 5 класу Василівна, вчитель 04.11 р.
дослідницьких робіт із Бугринського ліцею хімії №204
природознавства «Юний І (номінація
дослідник» «Охорона здоров’я»)
Носаль Анна, Машлай Ірина
учениця 4 класу Анатоліївна,
Гощанської гімназії вчитель біології
ІІІ (номінація
«Рослини навколо
нас»)

417
17. Всеукраїнська акція Воробей Марія, Динисюк Тамара Від 18. 04.
«Годівничка» Одинець Оксана, Федосіївна, вчитель 11 р. №203
учениці 10 класу біології
Бугринського ліцею
18. Конкурс «Мій голос я Максимова Марина, Ткачук Надія
віддаю на захист учениця 7 класу Дорофіївна, вчитель
природи» Липківської ЗОШ І – української мови та
ІІ ст. літератури
(номінація
«Екологічні казки»)
Бойко Марина, Рудка Марія
учениця 9 класу Теофілівна, вчитель
Бочаницької ЗОШ І біології
– ІІІ ст.
(номінація
«Екологічні казки»)
Гречич Марина, Лавренюк Петро
учениця 11-б класу Миколайович,
Бабинської ЗОШ І – вчитель біології
ІІІ ст.
(номінація
«Екологічні казки»)
Кравчук Дмитро, Джус Марія
учень 7 класу Василівна, вчитель
Курозванівської хімії
ЗОШ І – ІІІ ст.
(номінація
«Екологічні гасла»)
Середюк Ірина, Ткачук Надія
учениця 8 класу Дорофіївна, вчитель
Липківської ЗОШ І – української мови та
ІІ ст. літератури
(номінація
«Екологічні
загадки»)
Потапчук Роман, Лавренюк Петро
учень 8 класу Миколайович,
Бабинської ЗОШ І – вчитель біології
ІІІ ст.
(номінація
«Екологічні вірші»)
19. Всеукраїнський конкурс Свида Наталія,Турченюк Наталія Від 21.
дитячого малюнка учениця 7 класу Олексіївна, вчитель 04.11 р.
«Зоологічна галерея» Франівської ЗОШ І – біології №24
ІІ ст. (Станції
юннатів)
20. Місячник з оздоровлення Члени гуртка «Юний Турченюк Наталія Від 31.
довкілля еколог» Франівської Олексіївна, вчитель 05.11 р.
ЗОШ І – ІІ ст. біології №32
(Станції
юннатів)
21. Міжнародний дитячий Лановець Ірина, Кравчук Олена Від 27.

418
 екологічний форум учениця 11 класу Юріївна, вчитель 04.11 р.
«Зелена планета» Гощанської ЗОШ І – біології № 01–
ІІІ ст. (номінація 04/103
малюнків ) (Станції
юннатів)

Федорова Марія Іванівна,

методист методичного кабінету
відділу освіти Дубровицької
районної державної адміністрації

МЕТОДИЧНІ ДЕБАТИ З ПРОБЛЕМ І ОКРЕМИХ АСПЕКТІВ

РОБОТИЗ ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ

Навчись робити важке — звичним,

звичне — легким, легке — прекрасним
К.С.Станіславський

Реалізація здібностей залежить від умов середовища, навчання і

виховання. Окремі конкретні психофізіологічні показники зумовлені лише
спадково. Здатність до запам'ятовування хоча і успадковується, але її необхідно
постійно розвивати. Зовсім нездібних людей не буває. Важливо вчасно виявити
здібності й розвинути їх. Проте які б здібності не мала людина, без постійної
праці вони не реалізуються.
Головними завданнями роботи загальноосвітніх навчальних закладів
Дубровиччини є: створення умов для різнобічного розвитку особистості учня,
самореалізації вчителя, учня в системі навчання та виховання. У навчальних
закладах створюються максимально сприятливі умови для інтелектуального,
морального та фізичного розвитку обдарованих та здібних учнів. Відповідно до
цього створена структура роботи з обдарованими та здібними дітьми, яка
охоплює різноманітні напрямки роботи з даного питання.
Протягом п’яти років (2006-2011 рр.) у районі успішно діяла програма
«Обдарованість», першочерговим завданням якої є пошук і виявлення
обдарованих та здібних учнів.

419
 Гуртки технічноїтворчості Реалізація національних програм Клуби за інтересами

Гуртки художньо-естетичного напряму Літературні, художні студії

Банк даних «Обдарованість»
Шкільні наукові товариства
Вокальні студії
Центр Шкільні виховні
позашкільноїосвіти центри Психологічний
Відділ у справах супровід роботи з
сім’їта молоді обдарованими
Підготовка вчителя до роботи з
дітьми
обдарованимидітьми
Районна дитяча ДЮСШ:
бібліотека спортивні секції;
іменні турніри;
спартакіади,
Центр соціальних змагання
служб для молоді «Обдарованість»

Комплекс районних
Фестиваль інтелектуальних
«Плекаємо змагань:
особистість» Профілізація старшої школи Конкурси;
Турніри;
Олімпіади;
Фестиваль «Таланти
«Учень року»;
твої, Україно» Поглиблене Чемпіонат
Дубровиць-
навчання; кий ліцей «Екософт»;
Факультативи; Конкурси
Спецкурси; екологічного
Курси за вибором Профільні напрямку
класи (за
напрямами) Районне відділення
МАН

Презентації творчого доробку через районні Рис.

ЗМІ, 1персональні виставки, авторські вечори

До цього залучено відділ освіти, відділ у справах сім’ї та молоді, центр

соціальних служб.
Для молоді, адміністрації закладів освіти, вчителів, учнів, батьків,
працівників психологічної служби у даній роботі пропонуються засоби
тестових методик виявлення обдарованих школярів та методи педагогічного
спостереження. Система пошуку передбачає проведення районних олімпіад,
конкурсів, турнірів, фестивалів, конференцій, виставок, що допомагає виявити
учнів, які здібні до вивчення різних предметів. У відділі освіти створено банк
даних обдарованих дітей, який постійно коригується.
Навчання обдарованих та здібних дітей (всебічний розвиток особистості
дитини; створення умов для розвитку та реалізації творчих здібностей кожної

420
дитини; забезпечення фундаментальної освітньої підготовки, залучення учнів
до дослідницько-пошукової та наукової діяльності, формування активної
творчої особистості, здатної оцінити реалії сучасного життя) має пріоритетний
характер і при вивченні природознавства, біології, хімії.
Піклуючись про знання, уміння та практичні навички учнів, учителі не
забувають і про самовиявлення обдарованих дітей, для яких характерний
високий інтелектуальний рівень, активність, прагнення до творчості. З метою
виявлення творчо розвинених дітей у загальноосвітніх навчальних закладах
Дубровицького району використовується комплекс методів пошуку:
1) різноманітні варіанти методу спостереження за дітьми (на навчальних
заняттях у школі, у позашкільній діяльності тощо);
2) спеціальні психодіагностичні тренінги;
3) експертне оцінювання поведінки дітей учителями, батьками,
вихователями;
4) проведення уроків за спеціальними програмами, а також залучення
дітей до участі у спеціальних ігрових та предметно орієнтованих заняттях;
5) експерте оцінювання конкретних продуктів творчої діяльності дітей
професіоналами;
6)організація різноманітних інтелектуальних і предметних олімпіад,
конференцій, творчих конкурсів, фестивалів, оглядів тощо;
7)проведення психодіагностичного дослідження з використанням
різноманітних психометричних методик залежно від завдання, аналізу
конкретного випадку творчого розвитку.
Розвиток можливостей учня із природничих дисциплін у школах
здійснюється в рамках його дослідницької роботи відповідно до програми,
запланованих шляхів розвитку творчості та індивідуального підходу.
Проблемний підхід у навчанні; самостійна робота творчого характеру;
впровадження технічних засобів навчання; індивідуальний підхід у навчанні;
впровадження розвивальних творчих ігор; розв’язання творчих завдань –
основні шляхи розвитку творчості учнів.
Індивідуальний підхід щодо розвитку творчої компетентності
здійснюється через різні рівні подачі нового матеріалу; регулювання швидкості
подачі навчального матеріалу, завдань; подачу навчального матеріалу та умов
задач із використанням схем, знаків і картинок з урахуванням провідного типу
мислення учнів; використання чотирирівневих завдань за ступенем складності
та самостійний вибір учнем свого рівня; комп’ютерне тестування
індивідуальних особливостей дітей.
Важливим аспектом у роботі з обдарованими дітьми є планування,
дієвість якого залежить від повної інформації про всі складові цього процесу:
аналіз результатів навчальної діяльності учнів, результатів державної
підсумкової атестації та різноманітних контрольних робіт, аналіз участі дітей в
олімпіадах різних рівнів, конкурсах та змаганнях. Такий аналіз є основою для
складання планів роботи на наступний навчальний рік та на перспективу.
Адміністрації закладів моделюють навчальний план, у якому зберігаються у
необхідному обсязі всі базові навчальні предмети і формуються, відповідно до

421
потреб учнів та їхніх батьків, додаткові навчальні предмети, враховуючи
профільність та можливості закладу.
Учителі природничих дисциплін значну увагу приділяють самоосвітній
діяльності, використовують у своїй роботі ефективні педагогічні та
психологічні методики, технології, форми і методи розвитку творчих
здібностей цієї категорії учнів, тісно співпрацюють із практичним психологом,
батьками учнів.
Робота з обдарованими та здібними дітьми знаходиться під постійним
контролем з боку відділу освіти та адміністрацій ЗНЗ. Питання розглядається
на педагогічних радах, семінарах, засіданнях предметних кафедр, нарадах при
директорові, колегіях відділу освіти, районних нарадах та семінарах керівників
ЗНЗ, вчителів-предметників.
Для учнів, які виявили бажання глибше займатися вивченням біології,
згідно з Концепцією профільного навчання в старшій школі, створені відповідні
умови, зокрема:
- на базі Дубровицького навчально-виховного комплексу «Ліцей-
загальноосвітня школа І-ІІ ступенів», Дубровицької ЗОШ №1, Дубровицької
ЗОШ №2, Миляцької ЗОШ, Бережницької ЗОШ відкрито класи природничого
профілю;
- допрофільна підготовка (факультативи, гуртки, індивідуальні години) у
8-9 класах ведеться у Крупівській, Дубровицькій №1, Дубровицькій №2,
Заслуцькій школах, Дубровицькому навчально-виховному комплексі «Ліцей-
загальноосвітня школа І-ІІ ступенів»;
- для учнів 5-11 класів пропонується багатогранна позакласна робота
(гуртки та клуби екологічного, природоохоронного спрямування, факультативи,
предметні тижні, місячники, конкурси, олімпіади, інші форми роботи).
Для ефективної організації навчально-виховної роботи з такою категорією
дітей учителями загальноосвітніх закладів створено авторські програми, за
якими проводяться факультативи, різноманітні спецкурси, курси за вибором,
індивідуальні заняття, що сприяють розвитку творчих здібностей обдарованої
молоді, стимулюють до творчого застосування знань. Факультативні заняття
проводять фахівці-професіонали (Жакун Л.М., Ремезюк Т.В. (Дубровицький
НВК «Ліцей-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»), Гладка М.І. (Дубровицька
загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1), Пікнер О.Г., Лясковець Н.П.
(Дубровицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2), Бруяка Т.В. (Заслуцька
загальноосвітня школа І-ІІ ступенів), які досягли високих результатів у роботі з
такою категорією учнів.
Традиційними є тижні біології, екологічні місячники. На даний час у
школах діють гуртки еколого-натуралістичного природоохоронного
спрямування, дитяча громадська організація «Екологічна варта»
(Сварицевицька ЗОШ), 7 клубів: «Ти і природа» (Залузька ЗОШ), «Екотон»
(Колківська ЗОШ), «Чисте джерельце» (Орв’яницька ЗОШ), «Лілея»
(Туменська ЗОШ), «Редуцент» (Удрицька ЗОШ), «Ендеміки», «Юний еколог»,
«Симфонія життя» (Дубровицький НВК), «Зелена планета» (Дубровицька ЗОШ
№2); Висоцьке, Трипутнівське, Сварицевицьке шкільні лісництва, які беруть

422
активну участь у вирішенні цілого ряду екологічних проблем своєї місцевості
через систему корисних справ, різних природоохоронних акцій та масових
заходів. Навчально-дослідна земельна ділянка Сварицевицької ЗОШ ефективно
використовується як у навчальному дослідництві, так і в озелененні та
благоустрої шкільної садиби, забезпеченні шкільної їдальні овочами, а
Заслуцької ЗОШ - для вирощування лікарських рослин.
Під час занять практикують такі форми роботи з обдарованими дітьми:
опрацювання літературних джерел, написання рефератів, виконання творчих
робіт, проведення спостережень за рослинами та тваринами у куточку живої
природи та під час екологічних екскурсій, експедицій у природу,
відпрацювання методик дослідження, виконання польових дослідів, участь у
наукових конференціях, еколого-натуралістичних масових заходах
(Всеукраїнських, Міжнародних, обласних конкурсах), тематичних заходах
(брейн-ринги, вікторини, профільні змагання тощо), творчих виставках та ін.
Успішно впроваджується програма «Обдарованість». Упродовж п’яти
років на ІІІ (обласному) етапі Всеукраїнських олімпіад команди юних біологів
району мали такий рейтинг:

Рік 2007р. 2008р 2009р. 2010 р. 2011 р.

Біологія 18 15 5 7 3
Упродовж 2007-2011 років учасники обласного туру Всеукраїнських
предметних олімпіад неодноразово здобували призові місця.
Результативність на Всеукраїнських олімпіадах з біології
Рік Прізвище, Навчальний заклад Клас ІІІ етап ІVетап Керівник
ім’я місце місце
2007 Лотушко Дубровицька ЗОШ №2 10 ІІ ІІІ Пікнер
Володимир О.Г.
2008 Лотушко Дубровицька ЗОШ №2 11 ІІ ІІ Пікнер
Володимир О.Г.
2009 Воротнюк Дубровицька ЗОШ №2 9 ІІ - Пікнер
Руслан О.Г.
Стовба Дубровицька ЗОШ №2 11 ІІ Пікнер
Ігор О.Г.

2010 Мірко Дубровицький ліцей 10 ІІ Пікнер

Станіслав О.Г.
2011 Таранько Дубровицька 10 ІІ Гладка
Діана загальноосвітня школа І– М.І.
ІІІ ступенів № 1
Мірко Дубровицький НВК 11 І - Пікнер
Станіслав «Ліцей– загальноосвітня О.Г.
школа І–ІІ ступенів»
Буткевич Дубровицький НВК 11 ІІІ Пікнер
Володимир «Ліцей– загальноосвітня О.Г.
школа І–ІІ ступенів»
Особливу роль у роботі з обдарованими учнями відіграє залучення
школярів до науково-дослідної, експериментальної роботи, родзинкою якої є

423
Програма «Проект». Мала академія наук учнівської молоді району – одна з
найцікавіших форм пошуку, розвитку і підтримки талантів з числа
старшокласників. У секціях хіміко-біологічного відділення працюють учні, які
виявляють інтерес до поглибленого самостійного вивчення біологічних
дисциплін поза шкільною програмою, схильність до наукових досліджень,
успішно навчаються в гуртках, секціях, клубах, виступають зі своїми роботами
на конференціях, олімпіадах, творчих звітах, зльотах, конкурсах-захистах,
беруть участь в олімпіадах тощо. Частина учасників є слухачами, кандидатами,
дійсними членами, переможцями МАН хіміко-біологічного відділення
Рівненської Малої академії наук учнівської молоді.

Переможці ІІ та ІІІ етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт

учнів-членів Малої академії наук учнівської молоді
ІІ ІІІ
Рік Секція Прізвище, Навчальний Клас етап, етап, Керівник
ім’я заклад місце місце
2007 Біологія Борікун Дубровицька 10 ІІІ Жакун
Тетяна ЗОШ №3 Л.М.
Екологія Годунко Дубровицька 10 ІІІ Лясковець
Василь ЗОШ №2 Н.П.
2008 Біологія Борікун Дубровицька 11 ІІ Жакун
Тетяна ЗОШ №3 Л.М.
Хімія Вальковець Дубровицький 11 ІІІ Ремезюк
Ольга ліцей Т.В.
2009 Хімія Нагорна Лілія Дубровицький 11 ІІІ Ремезюк
ліцей Т.В.
Воробей Бережницька 10 ІІІ Воробей
Дмитро ЗОШ І-ІІІ ст. М.М.
Екологія Воробей Бережницька 11 ІІ Воробей
Володимир ЗОШ І-ІІІ ст. М.М.
Рожко Дубровицький 10 ІІІ Пікнер О.Г.
Ангеліна ліцей
2010 Психологія Олексієвець Залузька ЗОШ 9 ІІІ Бруяка
Діана Т.М.
Зоологія, Гаврилюк Лютинська 10 І І Фурсович
ботаніка Наталія ЗОШ Л.Д.

Біологія Рожко Дубровицький 11 ІІІ Пікнер О.Г.

Ангеліна ліцей
Лісознавство Белеля Тетяна Дубровицький 10 ІІІ Батан О.Г.
ліцей
Фундамен- Дерачиць Туменська 11 ІІІ Богельська
тальна Дмитро ЗОШ А.Й.
екологія
2011 Зоологія, Гаврилюк Лютинська 11 ІІ Фурсович
ботаніка Наталія ЗОШ І-ІІІ ст. Л.Д.
Біологія Мірко Дубровицький 11 ІІІ Пікнер О.Г.
людини Станіслав НВК «Ліцей–
загальноосвітня

424
 школа І-ІІ ст.»
Сєдих Олена Дубровицький 10 ІІ Жакун
НВК «Ліцей– Л.М.
загальноосвітня
школа І-ІІ ст.»
Хімія Котяш Олег Дубровицький 11 І Ремезюк
НВК «Ліцей– Т.В.
загальноосвітня
школа І-ІІ ст.»
Ремезюк Дубровицький 9 ІІ Ремезюк
Ілона НВК «Ліцей– Т.В.
загальноосвітн
я школа І-ІІ
ст.»
Лісознавство Сікідін Марія Осівська ЗОШ 9 ІІІ Федорів
І-ІІІ ст. Л.Ю.
Агрономія Яцута Тетяна Заслуцька 9 ІІІ Бруяка Т.В.
ЗОШ І-ІІ ст.
Ветеринарія Нестерчук Лютинська 10 ІІІ Гриневич
та зоотехнія Яна ЗОШ І-ІІІ ст. М.Н.

Охорона Загура Туменська 9 ІІІ Богельська

довкілля та Владислав ЗОШ І-ІІІ ст. А.Й.
раціональне
природоко-
ристування
Грицюк Ірина Дубровицький 11 ІІІ Пінчук
НВК «Ліцей- Н.М.
загальноосвітня
школа І-ІІ ст.»

У навчально-виховних закладах проводиться значна робота щодо

збереження та примноження природних багатств, школярі нагромаджують
досвід у справі охорони природи, беруть участь у шкільних, районних,
обласних та Всеукраїнських акціях і конкурсах. Учні району відзначені як
переможці у різного рівня Всеукраїнських та Міжнародних акціях, конкурсах та
інших заходах з екології та еколого-натуралістичної роботи, що проводять
відділ освіти Дубровицької районної державної адміністрації, комунальний
заклад «Станція юних натуралістів» Рівненської районної ради, Національний
еколого-натуралістичний центр (м. Київ) та інші українські та міжнародні
організації природоохоронного спрямування.

Переможці всеукраїнських та міжнародних конкурсів

2010 р.
1.Фінальний етап Всеукраїнського конкурсу «Парки - легені міст та сіл»
Учнівське лісництво Висоцької ЗОШ . ІІІ місце.
Екологічний клуб «Редуцент» Удрицької ЗОШ.ІІІ місце.
Грамота НЕНЦ .

425
 2.Обласний етап Всеукраїнського конкурсу юних раціоналізаторів і
винахідників «Природа – людина – виробництво – екологія»
Белеля Олеся.11 клас. Дубровицький ліцей.
Рабешко Володимир, учень 10 класу. Дубровицький ліцей, переможець
Грамота управління освіти і науки .
3. Всеукраїнськи туру ІІІ Міжнародного екологічного конкурсу «Ліс -
зелений друг Землі».
Крупко Лілія, 6 клас. Сварицевицька ЗОШ .
Крупко Олег, 7 клас. Член туристично-краєзнавчого гуртка «Компас».
Сварицевицька ЗОШ
Галушко Артем, 6 клас . Сварицевицька ЗОШ.
4. Обласний тур Всеукраїнського конкурсу експериментально-
дослідницьких робіт із біології (природознавства) «Юний дослідник».
Дипломи управління освіти.
Номінація «Я і природа»:
Шевчук Владислав, 5 клас. Осівська ЗОШ. І місце.
Номінація «Тваринний світ»:
Котяй Дмитро, 4 клас. Великоозерянська ЗОШ, ІІІ місце.
Номінація «Охорона здоров’я»:
Пасько Оксана,5 клас. Велюнська ЗОШ , І місце. Кер. Пасько Н.П.
5. Всеукраїнська дитяча акція «Посади сад»:
Паламарчук Валерія, 8 клас. Дубровицький НВК, переможець.
Грамота НЕНЦ.
6. Всеукраїнський конкурс школярів та учнівської молоді «Вчимося
заповідувати»:
Ганько Тетяна. 9 клас. Висоцьке шкільне лісництво, переможець.
Ліщук Антон. 9 клас. Висоцьке шкільне лісництво, переможець.
Грамота НЕНЦ.
2011р.
1. ІІ етап Всеукраїнського науково-освітнього проекту «Оптимізація
озеленення території навчальних закладів»:
Гурток «Паросток». Великоозерянська ЗОШ, переможець
Грамота НЕНЦ, м. Київ.
2. Обласний етап Всеукраїнського конкурсу юних раціоналізаторів і
винахідників «Природа – людина – виробництво - екологія»:
Грицюк Ірина, 11 клас. Дубровицький НВК.
Грамота управління освіти і науки.
3. Обласний етап ІХ Всеукраїнського чемпіонату з інформаційних
технологій «Екософт 2011»:
Черпак Олександр, 11 клас. Дубровицький НВК.
Ревук Владислав, 9 клас. Дубровицький НВК.
Грамота управління освіти і науки.
4. Обласний етап ХV Білоруської конференції учнів:
Ревук Владислав, 9 клас. Стельмащук Євген, 10 клас. Дубровицький
НВК.Грамота управління освіти і науки(Наказ №89 від 04.03.2011 р.).

426
 4. Національний етап ІV Міжнародного екологічного конкурсу «Світ,
зачарований тишею».
Номінація «Про що думаю в тиші» - розповідь:
Придюк Надія, 5 клас. Крупівська ЗОШ. ІІІ місце
Угніва Софія, 5 клас. Крупівська ЗОШ. ІІІ місце
Грамота НЕНЦ, м. Київ.
Учні-переможці різного рівня олімпіад, конкурсів, змагань, а також
вчителі, які їх підготували, нагороджуються стипендіями та грошовими
преміями на заключному щорічному святі «Таланти твої, Україно!»
На пошук та підтримку обдарованої учнівської молоді спрямована нова
районна програма «Обдарованість» на 2011-2016 роки, затверджена сесією
Дубровицької районної ради 19 травня 2011 року.

Ретунська Лілія Степанівна,

вчитель-тренер всеукраїнського рівня,
вчитель Рівненської загальноосвітньої
школи І – ІІІ ступенів № 18

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ,

МОТИВАЦІЇ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
ТА ПРОФІЛАКТИКИ ВІЛ (СНІДУ)
(ТРЕНІНГ)

Здоров'я настільки переважує решту

благ життя, що здоровий жебрак
щасливіший за хворого короля.
Артур Шопенгауер

Компетентнісно орієнтований підхід — один із нових напрямків розвитку

освіти в Україні та розвинених країнах світу.
На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих
компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному
суспільстві, сприяє формуванню в особистості здатності швидко реагувати на
запити часу.
Компетентнісний підхід вимагає особистісної спрямованості при
формуванні змісту освіти. Необхідно забезпечити реальну активність школярів
у навчальному процесі. Йдеться, перш за все, про вибір елементів змісту освіти,
профілю навчання, способу засвоєння, подолання труднощів у навчанні тощо.
Предмет «Основи здоров’я» за своїм призначенням, змістом і методами
навчання значно відрізняється від інших дисциплін, тому для продуктивності
його викладання було розроблено тренінгову систему вивчення основ здоров’я.
Зупинимося на організаційно-методичних засадах упровадження тренінгової
технології, яка базується на методиці участі. Це означає, що всі учні є
активними учасниками процесу навчання. У системі методів тренінгового
навчання використовується п'ять моделей навчальної гри, що побудовані

427
на різних методах імітації діяльності, розігрування ролей, виконання
операцій, інсценування, психодрами та соціограми.
1. Імітаційні ігри. На занятті імітується діяльність організації,
імітуються події, конкретна діяльність людей (проведення наради, обговорення
напрямів роботи, укладання нормативних актів, просто бесіда), обстановка,
умови, в яких відбувається подія (зала засідань, кабінет). Сценарій імітаційної
гри, крім сюжету події, містить опис структури та призначення імітованих
об'єктів, документів, нормативних актів, що визначають специфіку імітованої
діяльності та змалювання обставин, за яких відбувається подія.
2. Операційні ігри. Допомагають відпрацювати виконання конкретних
специфічних операцій, наприклад, методику проведення дискусії, бесіди. В
операційних іграх моделюється процес діяльності. Вони проходять в умовах,
що імітують реальну обстановку.
З. Метод розігрування ролей. У такій грі відпрацьовується тактика
поведінки, дії, виконання функцій, обов'язків конкретної особи. Для проведення
гри з виконанням певної ролі розробляється модель - п'єса ситуації. Між
учасниками розподіляються ролі з "обов'язковим змістом" відповідно до
проблемної ситуації, винесеної на обговорення.
4. Метод інсценування. Це своєрідний "діловий театр", коли програється
будь-яка ситуація та поведінка людини за цих обставин. Учасники гри мають
мобілізувати весь свій досвід, знання, навички, вжитися в образ певної особи,
зрозуміти та оцінити обставини та правильну лінію поведінки. Головне
завдання методу інсценування - навчити учасника гри орієнтуватися в різних
обставинах, уміти давати об'єктивну оцінку своєї поведінки, враховувати
можливості інших людей, налагоджувати з ними контакти, впливати на їхні
інтереси, потреби та діяльність, не застосовуючи формальних атрибутів влади
та наказу. Для методу інсценування потрібен сценарій, де описується конкретна
ситуація, функції та обов'язки дійових осіб і їх завдання.
5. Психодрама і соціодрама. Навчальні ігри, побудовані на методах
психодрами і соціограми, досить близькі до розігрування ролей і "методу
інсценування". Це той самий "театр", але вже соціально-психологічний, у якому
відпрацьовується вміння відчувати ситуацію в колективі, оцінювати та
змінювати стан іншої людини, налагоджувати необхідний контакт.
Навчальні ігри використовуються для розвитку творчого мислення,
формування практичних навичок і умінь, тренінгу. Вони дозволяють
активізувати увагу та підвищити інтерес до вивчення курсу, загострити
сприйняття навчального матеріалу.
Навчальна гра - це певною мірою репетиція діяльності людини. Вона дає
можливість "програти" практично кожну конкретну ситуацію в особах, що
дозволяє краще розуміти психологію людей, їхнє ставлення до прав людини.
Метод «мікрофон»
Метод "Мікрофон" дозволяє кожному учаснику висловитися швидко, по
черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.
Правила проведення:
• говорити має тільки той, у кого "символічний" мікрофон;

428
 • відповіді не коментуються і не оцінюються;
• коли хтось висловлюється, інші не повинні говорити або
викрикувати з місця.

«Мозковий штурм»
Це ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішень, що
спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість. Досягається шляхом
вільного висловлювання думок усіх учасників і допомагає знаходити кілька
рішень з конкретної теми.
Учитель на уроці називає тему дискусії та запрошує взяти участь в її
обговоренні шляхом штурму, який організовується за такими етапами:
І. Усі учасники "штурму" пропонують ідеї щодо розв'язання висунутої
проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).
2.Учень записує на дошці всі ідеї, що пропонуються.
3.Коли група вважає кількість ідей достатньою, їх подання припиняється.
4.Після того як усі ідеї зібрані, вони групуються і аналізуються
групою,обираються ті, що допоможуть вирішити поставлену проблему.
Правила поведінки під час "мозкового штурму":
• намагатися зібрати якомога більше ідей щодо вирішення завдання або
проблеми;
• примусити працювати свою уяву: не відкидати ту чи іншу ідею тільки
тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;
• можна подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших
учасників;
• не можна обговорювати та критикувати висловлювання інших і
намагатися
• давати оцінку запропонованим ідеям.

Метод «займи позицію»

Цей метод дозволяє проводити дискусію зі спірної теми. Дає кожному
учаснику можливість висловитися, продемонструвати різні думки з теми,
обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію. Якщо вас переконали
- слід назвати переконливіші аргументи.
Порядок проведення:
• учитель називає тему та пропонує висловити свою думку з
досліджуваної проблеми;
• потрібно стати біля того плаката, який співпадає з вашою точкою зору;
• підготуйтеся до обґрунтування своєї позиції;
• якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили свою точку
зору, можете перейти до іншого плаката і пояснити причину свого переходу, а
також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони.
Метод «Прес»
Метод "Прес" застосовується у випадках, коли виникають спірні думки з
певної проблеми і потрібно зайняти та аргументувати чітко визначену позицію

429
із проблеми, що обговорюється. Метод дозволяє навчитися аргументовано, в
чіткій і стислій формі формулювати та висловлювати свою думку з
дискусійного питання.
Структура та етапи методу «Прес»:
1.Позиція, я вважаю, що (висловіть свою думку, поясніть, у чому
полягає ваша точка зору).
2.Обґрунтування: ...тому, що... (наведіть причину появи цієї думки,
тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції).
3.Приклад. ...наприклад... (наведіть факти, які демонструють ваші
докази, вони підсилять вашу позицію).
4.Висновки, отже (тому), я вважаю... (узагальніть свою думку, зробіть
висновок про те, що необхідно робити; це заклик прийняти вашу позицію). При
захисті своєї позиції намагайтеся дотримуватися структури методу "Прес".
Метод «Ажурна пилка»»
Метод дозволяє працювати разом, щоб вивчити значну кількість
інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує допомагати один
одному вчитися навчаючи.
Під час роботи за допомогою методу "Ажурна пилка" ви повинні бути
готовими працювати в різних групах:спочатку - в "домашній", потім -
виступати в ролі "експерта" в іншій групі з питання, над яким
працювали в "домашній групі". Після цього ви отримаєте інформацію від
представників інших команд. Згодом знову повернетеся в "домашню групу" для
того, щоб поділитися новою інформацією, яку надали учасники інших груп.
Таким чином кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює. Бажано
обрати в групі головуючого, тайм-спікера (той, хто стежить за часом) та особу,
яка ставить запитання, щоб переконатися, чивсі зрозуміли зміст матеріалу.
«Експертні групи»:
- після того, як учитель об'єднав вас у нові групи, ви стаєте експертами з
тієї теми, що вивчалася у вашій "домашній групі";
- по черзі намагайтеся за визначений учителем час якісно і в повному
обсязі донести інформацію членам інших груп та сприйняти нову інформацію
від них.
«Домашні групи»:
- ви повертаєтеся "додому", де маєте поділитися новою інформацією з
членами своєї "домашньої" групи.
Метод «Акваріум»
Ефективним методом розвитку вмінь ведення дискусії є "Акваріум".Після
того, як учитель розподілив вас на дві-чотири групи і запропонував для
виконання завдання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу
(або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти), утворивши внутрішнє
коло.
Учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем
проблему. Усі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням. Групі, що
працює, для виконання завдання необхідно:
• прочитати вголос інформацію;

430
 • обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;
• дійти спільного рішення.
На цю роботу групі дається 3-5 хв. Усі інші учні класу повинні тільки
слухати, не втручаючись у хід обговорення, спостерігати, чи відбувається
дискусія за визначеними правилами. Після закінчення терміну група займає
свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:
• Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
• Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?
• Який із аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?
Після цього місце в "акваріумі" займає інша група і обговорює наступну
ситуацію (проблему).
Усі групи по черзі мають побувати в "акваріумі". Результати роботи
кожної з них обговорюються в класі.
Метод «Коло ідей»
Цей метод є ефективним у вирішенні гострих суперечливих питань та
корисним для створення списку загальних ідей.Метою методу є залучення всіх
учасників до дискусії.
Порядок проведення:
• Учитель висуває дискусійне питання та пропонує його обговорити в
кожній групі.
• Після того, як вичерпався час на обговорення, кожна група висуває
лише один аспект обговорюваної проблеми.
• Групи висловлюються по черзі, поки не вичерпаються всі ідеї.
• Під час обговорення теми складається список означених ідей і
записується на дошці.

«Ток-шоу»
Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу та
дискутування.
Учитель на такому уроці є ведучим ток-шоу. Робота організовується
таким чином:
1. Оголошується тема дискусії.
2. До словаіз запропонованої теми запрошуються гості.
3. Слово надається глядачам, які можуть висловити свою думку протягом
1хв. або поставити запитання запрошеним.
4. Запрошені глядачі мають відповідати лаконічно та конкретно.
5. Ведучий також має право поставити своє запитання або перервати
виступаючого за лімітом часу.
Ця форма роботи допоможе навчитися брати участь у загальних
дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію.
«Робота в малих групах»

431
 Робота в малих групах дозволяє набути навичок, які необхідні людині для
спілкування та співпраці (співробітництва).
Після того, як учитель об'єднав учнів у малі групи і вони отримали
завдання, група за короткий час (3-5 хв.) повинна виконати це завдання та
оголосити результати роботи своєї групи.
Пропонуємо правила роботи в малих групах, які допоможуть
організувати роботу:
1.Швидко розподіліть ролі у групі:
Спікер (керівник групи):
• Зачитує завдання групи.
• Організовує порядок виконання.
• Пропонує учасникам групи висловитися по черзі.
• Заохочує групу до роботи.
• Підводить підсумки роботи.
• За згодою групи визначає доповідача.
Секретар:
• Коротко і розбірливо веде записи результатів роботи своєї групи.
• Як член групи повинен бути готовим висловити загальну думку групи
при підведенні підсумків.
Спостерігач (тайм - спікер):
• Стежить за часом.
• Заохочує групу до роботи.
Доповідач:
• Чітко висловлює думку групи.
• Доповідає за результатами роботи групи.
2.Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.
3.Дотримуйтесь одного із правил активного слухання, головне - не
перебивайте один одного.
4.Обговорюйте ідею, а не особу учня, який висловив цю ідею.
5.Утримуйтеся від оцінок та образ на адресу учасників групи.
6.Намагайтеся дійти спільної думки, хоча у деяких випадках у групі може
виникнути особлива думка і вона має право на існування.
Робота в парах
Робота в парах є різновидом роботи в малих групах, що дозволить набути
навичок співробітництва, оволодіти вміннями висловлюватися та активно
слухати.
Порядок організації роботи в парах:
1. Прочитайте завдання та інформацію до його виконання.
2. Визначте, хто буде відповідати першим.
З. Висловіть по черзі свої думки, погляди з проблеми.
4. Дійдіть спільної думки.
5. Визначте, хто буде відповідати за результати роботи усього класу.
Для ефективного спілкування в парах необхідно враховувати кілька
моментів:
1. Зверніть увагу на:

432
 - мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся
вперед, підтримуючи контакт очима;
- допомагайте партнерові у спілкуванні, використовуючи звуки та
жести заохочення: кивок головою, доброзичливу посмішку, слова "так-
так";
- якщо необхідно, ставте уточнюючі запитання, наприклад: "Ти
дійсно маєш на увазі, що ?..", "Чи правильно я зрозуміла, що ?..";
- під час розмови говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади та
аргументуючи свої думки.
2.3апам'ятайте, чого не слід робити під час активного слухання:
- давати поради;
- змінювати тему розмови;
- давати оцінку особі, яка говорить;
- перебивати;
- розповідати про власний досвід.
Метод «Навчаючи – вчуся»
Цей метод дозволяє передати свої знання іншим, у даному випадку -
своїм однокласникам під час уроку.
Порядок організації роботи:
• після того, як учитель назвав тему та мету уроку, роздав картки із
завданнями, вам потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на вашій
картці;
• якщо вам щось не зрозуміло, запитайте в учителя, чи правильно ви
розумієте інформацію;
• підготуйтеся до передачі іншим цієї інформації у доступній формі;
• повідомте свою інформацію однокласникам. Ви маєте право говорити
тільки з однією особою. Ваше завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю
інформацією з іншими учнями і самому щось дізнатися від них;
• тоді, коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі,
про що ви дізналися від інших.
Під час проведення таких уроків виникає багато труднощів: це і брак часу
на уроці, тому що провести тренінг за 45 хв дуже важко; це і гамір, і велика
кількість учнів у класі; відсутність спеціально обладнаного кабінету для
тренінгів. Але за бажанням усі ці проблеми можна подолати.
Кожен тренінг - особливий і потребує від вчителя ретельної підготовки.
Під час його проведення діти вчаться логічно мислити, діляться своїми
враженнями, переживаннями, беруть участь у рольових іграх, оформляють
плакати, газети, рекламу і антирекламу.
Важливо пам’ятати, що головним є не предмет, якому навчаємо, а
особистість, яку формуємо. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю
діяльністю, пов'язану з вивченням предмета.Сьогоднішній активний учень -
завтрашній активний член суспільства.
Під час проведення тренінгів допомагаю учням оволодіти найбільш
продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності. Привчаю учнів
думати та діяти самостійно, поступово відходжу від механічних переказів,

433
дослівного відтворення. Слідкую за способом і формою висловлення думки,
використовую схеми. У процесі навчання обов'язково враховую індивідуальні
особливості кожного учня, об'єдную в диференційовані підгрупи учнів з
однаковим рівнем знань. Вивчаю і враховую у ході навчання життєвий досвід
дітей, їх інтереси, особливості розвитку.
І на завершення хочеться додати, що тренінг під час уроку основ здоров’я
– надзвичайно ефективний метод діяльності, адже використовуються рольові
ігри, робота в групах, «мозковий штурм» тощо. На тренінгах учні навчаються
та грають, обговорюють важливі питання щодо здоров’я, а головне – вивчене
знадобиться їм у житті.

Профілактика ВІЛ/СНІД
Сценарій тренінгу

Мета: виявити поінформованість підлітків щодо ВІЛ/СНІДу та

наркотичних засобів. Формувати бажання вести здоровий спосіб життя.
1.Представлення тренера, презентація проекту, програми, мети та
завдань тренінгу (7хв.).
Тренер повідомляє групі мету, завдання і регламент роботи тренінгу.
(Мету і завдання доцільно унаочнити, написавши на плакаті фліп-чарту).
2.Знайомство. Вправа «Чарівна павутинка» (20хв.).
Мета: познайомити учасників, створити комфортну емоційну атмосферу,
що сприяє результативній роботі.
Обладнання: клубочок яскравих ниток.
Хід проведення. Усі присутні разом із тренером кидають один одному
клубочок. Учасник, який отримав клубок, коротко розповідає про себе, після
чого передає клубочок іншому учаснику.

434
 3.Прийняття правил роботи в групі (10хв.).
Мета: визначити правила для продуктивної взаємодії під час тренінгу.
Обладнання: плакат фліп-чарта із малюнком сувою і написом «Правила
нашої співпраці», маркери.
Хід проведення. Тренер пропонує групі у режимі «мозкового штурму»
назвати правила, які сприятимуть ефективній і комфортній роботі кожного
учасника тренінгу:
1. Повага.
2. Конфіденційність.
3. Креативність.
4. Вміння слухати і чути.
Усі пропозиції обговорюються, узгоджуються із групою, записуються на
плакаті. Тренер озвучує загальний перелік і пропонує учасникам скріпити
своїми підписами наміри дотримуватися цих правил.
4.Визначення очікувань учасників. Вправа «Золоті зерна» (10хв.).
Мета: визначити сподівання та очікування учасників від роботи
тренінгу.
Обладнання: дошка із зображенням поля, на яке наклеюватимуться
зерна.
Хід проведення: Тренер пропонує кожному із учасників на зернах,
вирізаних із аркушів паперу, написати власне ім’я або псевдонім, а також свої
очікування від даного тренінгу. Далі тренер пропонує кожному учаснику
закріпити, а точніше, - посіяти свої зерна на умовному полі.
Вправа: «Молодь як об’єкт програм і проектів щодо формування
здорового способу життя» (15хв.).
Мета: сприяти формуванню цілісного уявлення про здоровий спосіб
життя.
Обладнання: паперові рибки, на яких написані запитання для
обговорення, вудка, крейда голубого кольору.
Хід проведення. Рибки розкладаються на підлозі, де попередньо крейдою
намальоване умовне озеро. Кожному із учасників дається вудка, якою він
ловить рибку, зачитує питання і дає на нього свій варіант відповіді. Присутні
дискутують.
5. Інформаційне повідомлення на тему: «ВІЛ/СНІД: достовірно про
проблему»(5хв.).
Мета: підвищити рівень поінформованості учасників щодо проблеми.
Хід проведення. Тренер повідомляє інформацію щодо ВІЛ/СНІДу в
Україні, з максимальною прив’язкою до місцевої громади. (З інформацією
можна ознайомитися на сайті МОЗ України, в регіональних Центрах
профілактики СНІДу).
Вправа на активізацію (7 хв.).
Мета: активізувати учасників групи та підвищити їх емоційний настрій.
Обладнання: три скріпки.
Хід проведення. Тренер просить вийти трьох активістів, кожному з яких
дає по одній скріпці. Учасники вправи повинні за 30 секунд розігнути їх.

435
Присутнім тренер демонструє розігнуті скріпки. Далі знову вручає кожному із
трьох учасників свою розігнуту скріпку і просить повернули їй належний
вигляд.
Запитання для обговорення:
- який висновок можемо зробити з даної вправи?
- Чи нагадує приклад зі скріпками про відповідальність за скоєні
вчинки?
6. Історія для натхнення «Даремні зусилля» (10хв.).
Мета: систематизувати інформацію, отриману учасниками тренінгу,
сприяти співпраці з реалізації проекту у ЗНЗ.
Обладнання: дошка, паперові колоски.
Хід проведення. Тренер пропонує учасникам осмислити спільну роботу,
підійти до умовного поля, а точніше до плакату, де на початку тренінгу кожний
учасник «посіяв» своє зерно. На вирізаних із кольорового паперу колосочках
зазначають, чи справдилися їх очікування, визначені на початку тренінгу, і
розміщують ці колосочки з написами на фліп-чарті.

7. Підведення підсумків тренінгу (10 хв.). Дебати.

Мета: мотивувати учасників на подальшу активну участь у реалізації
проекту.
Хід проведення. Тренер підсумовує роботу тренінгу, роблячи акценти на
проблемі поширення ВІЛ-інфекції в Україні, яка, на жаль, набуває обертів. Хто
ж має протистояти виклику нашого часу? Тренер розповідає притчу «Даремні
зусилля».
«Одного разу берегом моря йшов чоловік. День був чудовий. Яскраво
світило сонечко, тихо плескотіли хвилі, над мілкотою кружляли чайки. Чоловік
милувався краєвидом, озираючись навкруги, і раптом помітив незрозуміле
видовище. Прямо перед ним хтось виконував дивний танок. Це була маленька
дівчинка, яка почергово нахилялася, щось брала в руки, підводилась і кидала

436
це «щось» якомога далі у море. Вона робила це дуже швидко. Чоловік
зацікавився, підійшов ближче і питає: «Що ти робиш?» «Рятую маленьких
морських зірок від палаючих променів сонця. Якщо їх не кинути у воду, вони
не доживуть до припливу», - відповіла дівчинка, ні на хвилинку не припиняючи
роботу. «Ти робиш невдячну справу, - відповів їй чоловік, - цих зірок тут
тисячі, сонце пече немилосердно, час летить дуже швидко, ти все одно їх усіх
не врятуєш!» « Ну то й що! - знизила плечима дівчинка, – принаймні оцю я
встигла врятувати!» І з цими словами вона взяла до рук чергову морську зірку і
жбурнула її далеко в морські хвилі».
Ми не можемо знати, як і чим відгукнеться наше слово, наша
протидія ВІЛ-інфекції, але, якщо в результаті нашої роботи врятується
хоча б одна людина, можна вважати що наша місія була необхідною і
ефективною.

437
Відділення16. Географія, економіка.

Координатори секції: Лис Юрій Володимирович, завідувач кабінету географії

та економіки, старший викладач кафедри методики і змісту природничо-
математичної освіти та інформаційних технологій Рівненського обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти;
Башинська Алла Іванівна, методист кабінету географії та економіки, старший
викладач кафедри методики і змісту природничо-математичної освіти та
інформаційних технологій Рівненського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти.

Тема. Шкільна географічна та економічна освіта: пріоритети та основні

завдання.

Лис Юрій Володимирович,

завідувач кабінету географії та економіки, старший викладач кафедри
методики і змісту природничо-математичної освіти та
інформаційних технологій Рівненського
обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СУЧАСНІЙ ШКІЛЬНІЙ

ГЕОГРАФІЧНІЙ ОСВІТІ

Оновлення змісту освіти потребує розробки принципово нових методик і

технологій. Педагогічна технологія – це сукупність методів, прийомів, форм
організації навчального процесу, які базуються на теорії навчання і
забезпечують запланований результат. Інноваційні педагогічні технології
розглядають як цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в
практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і
засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети
до очікуваних результатів.
Головні ознаки педагогічних технологій:
- чітка постановка перед учнями навчальних цілей і завдань,
усвідомлення важливості матеріалу, що вивчається, мотивація навчальної
діяльності учнів;
- побудова послідовної поелементної процедури досягнення цілей і
завдань за допомогою визначених засобів навчання, активних методів і форм
організації навчальної діяльності учнів;
- організація самостійної роботи учнів, спрямованої на вирішення
проблемних навчальних завдань;
- навчання за зразком, виконання вказівок учителя (у формі прийомів
навчальної роботи, алгоритмів).
Реалізація особистісно зорієнтованого навчання на уроках географії
(на прикладі початкового курсу географії, 6 клас)

438
 Суть ОЗН полягає у визнанні самоцінності учня як носія суб’єктивного
досвіду; в розумінні взаємодії між суб’єктами і об’єктами з точки зору їх
орієнтації на засвоєння загальнолюдських цінностей; в обов’язковому звертанні
до емоційно-ціннісної сфери кожного учня; в орієнтації вчителя на вибір
визначених форм, методів навчання. Основним результатом є розвиток
пізнавальних здібностей школярів.
Цільовий компонент включає мету та цілі навчально-виховного процесу
щодо опанування початкового курсу географії: дати учням знання про
геосфери, про основні компоненти природного комплексу і взаємозв’язок між
компонентами. Сформувати в учнів основи бережливого ставлення до природи,
розкрити значення географічної науки в оцінці і розумному використанні
території в інтересах людини, а також сприяти розвитку особистості підлітка.
Мотиваційний компонент включає: природний пізнавальний
емоційний інтерес до середовища, в якому проживають учні; усвідомлення
потреби в знаннях (вклад початкового курсу географії визначається науковим
сприйняттям оточуючого світу; вмінням мислити комплексно, просторово, в
часовому аспекті; вмінням вирішувати географічні проблеми, діяти в природі з
точки зору екологічної безпеки; вмінням користуватися географічними
картами, довідниками, вести спостереження).
Змістовий компонент включає теми курсу, що містять науково-
теоретичні знання.
Операційно - діяльнісний компонент охоплює систему методів, форм та
засобів навчання, які безпосередньо формують і визначають взаємини суб’єктів
процесу навчання. Особистісно зорієнтована парадигма передбачає
застосування методів, які базуються на співтворчості, співробітництві
учасників навчального процесу, апелюють до особистісного розвитку кожного
учня, орієнтуються на індивідуалізацію та диференціацію навчання, сприяють
розвитку творчого мислення. Особливу увагу варто приділити методам
активізації пізнавальної діяльності учнів – діалогічному навчанню,
проблемному навчанню, навчальним іграм, практичним методам, роботі з
картографічним та статистичним матеріалом.
Контрольно-регулювальний компонент включає запитання для усного
опитування, різнорівневі тестові завдання, творчі роботи.
Оціночно - результативний компонент включає рівень сформованості
соціокультурних знань учнів, які визначаються за допомогою інтелектуального,
емоційно-ціннісного,світоглядного, поведінкового критеріїв.
Модульне навчання – технологія навчання, яка також з успіхом може
використовуватися в навчанні географії. Сутність технології полягає в тому,
щоб той, хто навчається, міг самостійно працювати із запропонованими йому
індивідуальними програмами, що містять банк інформації та методичне
керівництво щодо виконання завдань.
Технологія комунікативно-діалогової діяльності вимагає від учителя
творчого підходу до організації навчального процесу, володіння прийомами
евристичної бесіди, вміння вести дискусію з класом і створювати умови для
виникнення дискусії між учнями. Шкільна географія володіє великими

439
можливостями для використання комунікативно-діалогової технології. У темах
кожного курсу чимало проблем, питань для організації навчальної суперечки:
«Карта – правильне чи криве дзеркало?», «Вітер – друг чи ворог людства?»,
«Чи потрібно осушувати болота Полісся?», «Чи є перспективи для розвитку
атомної енергетики в Україні та світі?» та ін. Використовувати цей вид
технології вчителю допоможе багатий методичний арсенал багатьох
підручників географії.
Технологія диференційованого навчання враховує особистісне
відношення учнів до навчання, рівень навченості, інтерес до вивчення
предмета, до особистості вчителя. Створюються різнорівневі програми,
дидактичний матеріал за змістом, об’ємом, складністю, методами і прийомами
виконаних завдань, а також для діагностики результатів навчання.
Технологія проективного навчання передбачає системне й послідовне
моделювання тренувального розв’язання проблемних ситуацій, що вимагають
від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на
дослідження оптимальних шляхів їх розв’язання (проектів), їх неодмінний
публічний захист та аналіз підсумків упровадження. Серед інших педагогічних
технологій, які дозволяють успішно реалізовувати завдання шкільної
географічної освіти – технологія інтерактивного навчання, інформаційно –
комп’ютерна, практичної діяльності, листів опорних сигналів та ін.
Таким чином, у професійній діяльності вчителя завжди є простір для
пошуку, педагогічної творчості не лише на рівні традиційної методики, а на
технологічному рівні.

Лис Юрій Володимирович,

завідувач кабінету географії та економіки,
старший викладач кафедри методики
і змісту природничо-математичної освіти
та інформаційних технологій
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ

В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ У 2011-2012 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

Географія – один із найважливіших предметів у системі сучасної

загальної та професійної освіти. Синтезуючи природничо-наукові та суспільні
знання, географія володіє, перш за все, колосальними загальноосвітніми
ресурсами. Знання природних і соціально-господарських особливостей свого
краю, країни і світу в цілому є універсальною цінністю, що забезпечує
формування сучасної гармонійної особистості. Розвиток такої особистості
відбувається шляхом оволодіння змістом географічних знань, які в період
модернізації освіти зазнали певних змін. Оновлення шкільної географії

440
пов’язане, в першу чергу, з гуманізацією її змісту, суть якої полягає в
формуванні в учнів особистісного відношення до навчального матеріалу, що
вивчається. Завдання вчителя географії полягає в тому, щоб виявити в змісті
кожного уроку головні гуманітарні ідеї, які мають розвиваючу силу і формують
особистісне відношення кожного учня до матеріалу, що вивчається. Оціночні
судження – важлива складова розвитку особистості. Тому на уроках географії
доцільно частіше звертатися до учнів із запитаннями: «Як ви гадаєте?», «Як би
ви вчинили у випадку…?», «Як, на вашу думку, буде правильно?»
Спрямованість шкільної географії на розвиток особистості тісно пов'язана
з краєзнавчим принципом навчання. Зв'язок змісту більшості уроків із
місцевим матеріалом дозволяє виявити безпосередні інтереси і потреби учнів,
успішно формувати мотиви вивчення географії.
Сучасна шкільна географія – це діяльнісний предмет. Діяльнісний підхід
– основа розвиваючого і особистісно орієнтованого навчання. Засвоєння знань
повинно мати активний характер, а застосування нових способів організації
навчального процесу - більш повно враховувати потреби учнів. Як відомо,
формування готовності учнів використовувати засвоєні знання, уміння в житті
відбувається в практичній діяльності. Орієнтація шкільної географічної
освіти на компетентнісний підхід передбачає посилення його практичної
спрямованості. Це означає, що в навчальному процесі необхідно постійно
використовувати способи практичного навчання учнів роботі з аналізу
різноманітних джерел географічної інформації (планів, схем місцевості, карт,
статистичних матеріалів, геоінформаційних ресурсів), що і складає специфіку
методики навчання географії в школі. Особлива увага в контексті зростання
ролі практичної складової змісту шкільної географії відводиться виконанню
практичних робіт. За рівнем засвоєння учнями географічних умінь виділяють
навчальні практичні роботи, тренувальні і підсумкові.
Навчальні роботи виконуються під керівництвом учителя, який
демонструєзразок виконання і формулює завдання для первинного закріплення
дій учнів.
Тренувальні роботи спрямовані на обробку і удосконалення вмінь. Ці
роботи виконуються на уроці під контролем вчителя або в формі домашнього
завдання, результати якого відслідковує вчитель. Підсумкові роботи виконують
контролюючу функцію і виконуються учнями самостійно. Виконання
практичних робіт у значній мірі сприяє формуванню особистісних якостей
школярів, які проявляються в застосуванні отриманих знань і умінь, а також у
виборі джерел географічної інформації, правильній оцінці найважливіших
подій міжнародного життя, геоекологічої ситуації тощо.
Діяльнісний підхід передбачає широке використання в навчальному
процесі частково-пошукового, дослідницького методів у рамках сучасних
педагогічних технологій: особистісно орієнтованого навчання, модульного і
проблемного навчання, навчальних проектів, самоорганізації і контролю
власної діяльності.
На сьогоднішньому етапі модернізації освіти, її переорієнтації, пов’язаної
з входженням України в Європейський освітній простір, головним орієнтиром

441
стратегії розвитку освіти стає компетентнісний підхід до формування
особистості учнів. Нагадуємо, що компетентність – це загальна здатність
учня, людини, яка базується на знаннях, цінностях, досвіді, здібностях,
набутих завдяки навчанню. Головним завданням шкільної географії в світлі
компетентнісного підходу є формування особистості, що здатна:
а) усвідомлювати і пізнавати просторово-часову єдність і взаємозв’язок
природних, соціальних та економічних об’єктів, процесів і явищ, які
відбуваються в географічній оболонці, природних і соціально-економічних
ландшафтах;
б) вміло застосовувати знання і навички в природокористуванні з
урахуванням господарської діяльності і геоекологічних вимог, а також в умовах
надзвичайних ситуацій;
в) вміти самостійно розрізняти і оцінювати рівень безпеки або небезпеки
стану навколишнього середовища для вироблення особистісної ціннісно-
поведінкової орієнтації в сфері життєдіяльності.
Програмно-методичне забезпечення навчання географії
Вивчення географії у 2011-2012 навчальному році буде здійснюватися в
основній школі за збірниками програм, за якими працювали вчителі у
минулому навчальному році, а саме:
1. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка. 6-
11 (видавництво «Перун», 2005, 2006).
2. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка
(видавництво «Навчальна книга», 2005).
3. Збірник навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів із
поглибленим вивченням предметів природничо-математичного та
технологічного циклів (видавництво «Вікторія», 2008).
Як і в попередні роки, вивчення географії України у 8-му та 9-му класах
рекомендуємо завершувати викладанням 17-годинних курсів (за рахунок годин
варіативної складової навчального плану) «Фізична географія своєї області» та
«Економічна та соціальна географія своєї області». Завдяки такому підходу,
спираючись на краєзнавчий принцип, учитель дає наукові географічні поняття
на основі вивчення своєї місцевості та допомагає наочно допомогти учневі у
вивченні господарської діяльності населення рідного краю. Здобуті знання
сприятимуть прищепленню учням любові до рідної землі, створять підґрунтя
для того, щоб у подальшому учень орієнтувався на географічну освіту.
Викладання такого курсу має здійснюватися відповідно до програми «Рідний
край». Усі рекомендації щодо розподілу годин навчальних предметів
інваріантної і варіативної складових та їх обліку у класному журналі наведені у
додатку до листа МОНмолодьспорт від 29.04.11 №1/9 – 324.
У старшій профільній школі географія вивчатиметься на рівні
стандарту, академічному рівні в 10 класах загальноосвітніх навчальних закладів
всіх профілів і профільному рівні у 10-11 класах географічного профілю та в
класах економічного профілю за вибором.
Вивчення географії у 10-х класах загальноосвітніх навчальних закладів на
рівні стандарту, академічному в 2011-2012 навчальному році буде

442
здійснюватися за навчальною програмою «Географія. Рівень стандарту,
академічний» у межах систематичного курсу «Соціально-економічна географія
світу», загальний обсяг якого 52 години (1,5 години на тиждень). Цей курс має
інваріантне ядро змісту, визначене програмою для загальноосвітніх навчальних
закладів. Проте, обсяг і глибина викладу навчального матеріалу, а також його
прикладна спрямованість може, за бажанням учителя, дещо відрізнятися в
класах, що працюють за рівнем «стандарту». При цьому варто пам’ятати, що
«рівень стандарту» завершує обов’язкову шкільну географічну освіту. Під час
вивчення курсу пропонується використовувати підручники, що рекомендовані
Міністерством освіти і науки, молоді і спорту:
1. Географія. 10 клас. Авт.: Уварова Г.Ш., Пестушко В.Ю., видавництво
«Генеза»;
2. Географія. 10 клас. Авт.: Коберник В.Г., Коваленко Р.Р., видавництво
«Оберіг».
Організація профільного навчання з географії буде здійснюватися в 10-
му класі за навчальною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів
«Географія. 10-11 класи. Профільний рівень» та підручником «Географія, 10
клас» (авт.: Безуглий В.В., Гільберг Т.Г., Паламарчук Л.Б., видавництво
«Ґенеза»). Даний курс розрахований на 350годин (по 5 годин на тиждень у 10-
11 класах) й охоплює шість взаємопов’язаних розділів. Кожен розділ включає
теми, в яких висвітлено основний зміст навчального матеріалу.
У 11 класі у профільній школі географія вивчатиметься за програмою
«Географія. 10-11 класи. Профільний рівень» та підручником «Географія. 11
клас» (авт.: Гільберг Т.Г., Паламарчук Л.Б., Довгань А.І., видавництво
«Ґенеза»).
Обов‘язковими для профільного навчання є курси за вибором учнів, що
входять до складу профілю навчання. Курси за вибором виконують три функції.
Одні з них доповнюють зміст профільного курсу, інші - розвивають зміст
одного із базових, вивчення якого в даній школі (класі) здійснюється на
мінімальному загальноосвітньому рівні, сприяють задоволенню пізнавальних
інтересів окремих школярів у різних галузях діяльності, що виходять за рамки
даного профілю. Географічні курси, які найбільш суттєво пов’язані з
географічним профілем, представлені у збірниках програм:
1.Програми для профільних класів загальноосвітніх навчальних закладів,
видавництво «Педагогічна преса»;
2.Географія. Програми курсів за вибором та факультативів. Частини І-ІІ, Київ,
2010.
Серед нових програм і курсів за вибором пропонуються до використання
«Основи геоінформаційних систем і технологій. 10-11 кл.» (Рекомендовано
Міністерством освіти і науки України, лист №1/11-8752 від 20.09.2010 р.). Мета
курсу - сформувати в учнів теоретичну базу знань з основ геоінформатики,
уміння і навички ефективного використання сучасних геоінформаційних
систем і технологій у своїй діяльності, що має забезпечити розуміння
принципів представлення і візуалізації географічної інформації в

443
геоінформаційних системах, та навичок роботи в сучасному геоінформаційному
програмному забезпеченні випускниками шкіл.
Курс розрахований на вивчення основ геоінформаційних систем і
технологій у 10-11 класах старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів
усіх профілів природничо-математичного, технологічного напрямів. Вивчення
курсу пропонується в обсязі 35 навчальних годин після вивчення основ
інформатики за програмою 9 класу та географії за курсом 6-9 класів, основних
засад роботи з комп’ютерною технікою та комп’ютерною графікою, мережею
Інтернет та просторового уявлення про Земну поверхню.
Нагадуємо, що весь перелік навчальних програм, підручників та
навчально-методичних посібників, які рекомендовані для використання в
основній і старшій школах в 2011-2012 н.р., буде розміщено на сайті
МОНмолодьспорт (mon.gov.ua).
Рекомендуємо розглянути на серпневих нарадах актуальні питання навчання
географії в 2011-2012 н.р., зокрема:
1. Інноваційні технології в шкільній географічній освіті.
2. Реалізація особистісно орієнтованого навчання на уроках географії.
3. Забезпечення практичного спрямування шкільної географічної освіти.
4. Упровадження компетентнісного підходу у навчанні географії.
5. Особливості допрофільного, поглибленого і профільного навчання
географії.
6. Гуманізація змісту шкільної географії.
7. Використання інформаційних та телекомунікаційних технологій у
навчанні географії.

Башинська Алла Іванівна,

методист кабінету географії та
економіки, старший викладач кафедри
методики і змісту природничо-
математичної освіти
таінформаційних технологій
Рівненськогообласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ЕКОНОМІЧНІ ЗНАННЯ У ФОРМУВАННІ КОМПЕТЕНТНОЇ

ОСОБИСТОСТІ: МІСЦЕ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Людина живе у світі економічних явищ та процесів. Вона працює на

виробництві, організовує власну справу, отримує доходи, сплачує податки,
споживає, заощаджує. Вона користується послугами магазинів, банків,
страхових компаній, служб зайнятості та інших сфер господарювання.
Ефективне та раціональне здійснення економічної діяльності дає можливість
людині зробити оптимальний вибір та отримати максимальну вигоду.
Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. ЇЇ стрижень – розвиваюча,
культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, здатної до

444
самоосвіти та саморозвитку, критичного мислення, опрацювання різноманітної
інформації, використання набутих знань і вмінь з метою творчого розв’язання
проблем, змінити на краще своє життя і життя своєї країни.
Щоб розуміти та розв’язувати означені вище питання, необхідно мати
елементарні економічнізнання. Вивчення економіки в школі повинно бути
спрямоване на формування в учнів економічного світогляду, розвиток творчого
і критичного мислення, аналіз та об’єктивну оцінку економічної ситуації,
прийняття самостійних рішень. Під час вивчення курсу «Економіка» учні
набувають необхідного досвіду щодо планування свого подальшого життя.
На сьогодні вивчення економіки в школі має забезпечувати:
- формування світогляду сучасної людини, що визнає такі
загальнолюдські цінності, як свобода діяльності та вибору, право приватної
власності, толерантність, необхідність дотримання законів тощо;
- засвоєння фундаментальних знань про економічне життя суспільства,
відображених в основних економічних категоріях, законах, закономірностях;
- розвиток економічної культури, економічного мислення учнів,
спрямованого на критичний аналіз процесів і результативність діяльності;
- формування умінь самостійно набувати, засвоювати і застосовувати
економічні знання, спостерігати і пояснювати сучасні економічні явища;
- сприяння розвитку навичок раціональної економічної поведінки як
споживача, найманого працівника, підприємця, власника доходів і платника
податків, користувача суспільними благами тощо;
- забезпечення рівня економічної підготовки, що дозволить
старшокласникам продовжити навчання на економічних факультетах у вищих
навчальних закладах.
При вивченні економіки необхідним є з’ясування суті фундаментальних
засад економічного життя суспільства, економічної поведінки людини, законів
та закономірностей функціонування ринкової економіки, сутності економічних
процесів в Україні та завдань створення соціально орієнтованої економіки;
розвиток в учнів економічного мислення; формування компетентностей, що
забезпечують її раціональну поведінку в сучасному суспільстві та формують
сучасний тип особистості.
Компетентність —це не просто всебічна обізнаність та інформованість, а
здатність успішно розв’язувати складні проблеми, які виникають при засвоєнні
нових інформаційних технологій, у стосунках з іншими людьми, у практичному
житті при виконанні соціальних ролей громадянина країни, члена родини,
покупця та виборця, при виборі майбутньої професії. Велика кількість з
вищезазначених завдань, що постають сьогодні перед молодою людиною,
можуть бути успішно розв’язані завдяки економічним знанням і вмінню їх
використовувати.
Формування економічних компетентностей учнів є одним із
найголовніших завдань сучасної освіти та забезпечується такими вміннями:
- засвоєння економічних понять і термінів та оперування ними;
- усвідомлення та узагальнення сутності термінології;
- виокремлення суттєвих та несуттєвих ознак матеріалу;

445
 - встановлення зв’язків між знаннями з різних шкільних предметів;
- застосування отриманої інформації у практичній діяльності тощо.
Економічна компетентність дає змогу сучасній особистості
відповідально вирішувати життєві ситуації, підпорядковувати задоволення
своїх потреб принципам сучасного суспільства.
Сьогодні метою економічної освіти в системі загальної середньої освіти є
така підготовка учнів, яка забезпечить їм достатній рівень життєвої
компетентності у сфері економічних відносин на рівні держави, родини та
окремої людини. Загальні економічні знання потрібні кожному учневі
незалежно від його життєвого і професійного вибору. Тому необхідно
наголосити на тому, що економічні знання і здатність їх використовувати
значно розширюють життєві можливості випускника загальноосвітнього
закладу. Економічна грамотність надає можливість раціонально та ефективно
вирішувати життєві проблеми, оптимізувати життєдіяльність особистості, її
результатом є більш компетентна поведінка, життєтворчість, самореалізація
особистості.
Отже, завданням економічної освіти є підготовка відповідальних
громадян, які за допомогою економічних знань приймають ефективні рішення.
Це стане можливим лише у тому випадку, колиучні крім знання основних
понять і характеру їхнього взаємозв’язку усвідомлюватимуть широкі соціальні
цілі, що найчастіше використовуються для оцінки результатів розвитку
економіки і політики уряду, та володітимуть точними обґрунтованими
методами прийняття економічних рішень.
Формування економічних компетентностей відбувається через:
- послідовне формування в учнів економічного мислення та свідомості;
- виховання «розумних» потреб, уміння співвідносити свої потреби з
можливостями, розвивати здібності до певного виду діяльності;
- виховання бережливого ставлення до природи, сприяння свідомому
вибору професії;
- озброєння учнів теоретичними знаннями і практичними уміннями
культури праці;
- навчання оволодівати основами наукової організації праці;
- формування в учнів бажання та потреби повсякденно покращувати
результати своєї праці в навчальній та суспільно корисній діяльності, брати
участь в економічному житті школи;
- виховання в собі якості бережливості, ініціативності, діловитості та
дисциплінованості.
Таким чином, необхідно наголосити на тому, що економічні знання і
здатність їх використовувати значно розширюють життєві можливості
випускника загальноосвітнього навчального закладу. Економічна грамотність
надає можливість раціонально та ефективно вирішувати життєві проблеми,
оптимізувати життєдіяльність особистості; її результатом є більш компетентна
поведінка, життєтворчість, самореалізація особистості.
Отже, економічні знання і здатність їх грамотно використовувати
надають випускникам можливість успішно реалізувати себе в житті, різних

446
галузях професійної діяльності, набути економічної і соціальної свідомості й
самостійності, стати мобільною та кваліфікованою особистістю, вільно
орієнтується в навколишньому середовищі та успішно вирішувати складні
завдання. Даних результатів можна досягти за умов активного діяльнісного,
побудованого на умовах постійної рівноправної співпраці між учителем і
учнем, навчального процесу, розвитку пізнавальних здібностей, формування
позитивної мотивації, самореалізації і самовдосконалення кожного учня. У
цьому випадку вчителю економіки відведена роль організатора процесу
формування конкурентоспроможної компетентної особистості, творця
комфортних умов для навчання і подальшої творчої діяльності.

Лис Юрій Володимирович,

завідувач кабінету географії та
економіки, старший викладач кафедри
методики і змісту природничо-
математичної освіти
таінформаційних технологій
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

ШКІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ
В 2011-2012 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

Географія – один із найважливіших предметів у системі сучасної

загальної та професійної освіти. Синтезуючи природничо-наукові та суспільні
знання, географія володіє, перш за все, колосальними загальноосвітніми
ресурсами. Знання природних і соціально-господарських особливостей свого
краю, країни і світу в цілому є універсальною цінністю, що забезпечує
формування сучасної гармонійної особистості. Розвиток такої особистості
відбувається шляхом оволодіння змісту географічних знань, які в період
модернізації освіти зазнали певних змін. Оновлення шкільної географії
пов’язане, в першу чергу, з гуманізацією її змісту, суть якої полягає в
формуванні в учнів особистісного відношення до навчального матеріалу, що
вивчається. Завдання вчителя географії — виявити в змісті кожного уроку
гуманітарні ідеї, які мають розвиваючу силу і формують особистісне
відношення кожного учня до матеріалу, що вивчається. Оціночні судження –
важлива складова розвитку особистості. Тому на уроках географії доцільно
частіше звертатися до учнів із запитаннями: Як ви думаєте? Як би ви повелися
у випадку…? Як, на вашу думку, буде правильно?
Спрямованість шкільної географії на розвиток особистості тісно пов'язана
з краєзнавчим принципом навчання. Зв'язок змісту більшості уроків із

447
місцевим матеріалом дозволяє виявити безпосередні інтереси і потреби учнів,
успішно формувати мотиви вивчення географії.
Як відомо, формування готовності учнів використовувати засвоєні
знання, уміння в житті відбувається в процесі практичної діяльності.
Орієнтація шкільної географічної освіти на компетентнісний підхід передбачає
посилення його практичної спрямованості. Це означає, що в навчальному
процесі необхідно постійно використовувати способи практичного навчання
учнів, приділяти увагу роботі з аналізу різноманітних джерел географічної
інформації (планів, схем місцевості, карт, статистичних матеріалів,
геоінформаційних ресурсів), що і складає специфіку методики навчання
географії в школі. Особлива увага в контексті зростання ролі практичної
складової змісту шкільної географії відводиться виконанню практичних робіт.
За рівнем засвоєння учнями географічних умінь виділяють навчальні,
тренувальні і підсумковіпрактичні роботи.
Навчальні роботи виконуються під керівництвом учителя, який
демонструє зразок виконання і формулює завдання для первинного закріплення
дій учнів. Тренувальні роботи спрямовані на обробку і вдосконалення вмінь. Ці
роботи виконуються на уроці під контролем учителя або у формі домашнього
завдання, результати якого відслідковує вчитель. Підсумкові роботи
проводяться з метою контролю і виконуються учнями самостійно. Виконання
практичних робіт у значній мірі сприяє формуванню особистісних якостей
школярів, які проявляються в застосуванні отриманих знань і умінь, а також у
виборі джерел географічної інформації, правильній оцінці найважливіших
подій міжнародного життя, геоекологічої ситуації тощо.
Діяльнісний підхід передбачає широке використання в навчальному
процесі частково-пошукового і дослідницького методів у рамках сучасних
педагогічних технологій: особистісно зорієнтованого навчання, модульного і
проблемного навчання, навчальних проектів, самоорганізації і контролю
власної діяльності.
На сьогоднішньому етапі модернізації освіти, її переорієнтації, пов’язаної
із входженням України в європейський освітній простір, головним орієнтиром
стратегії розвитку освіти стає компетентнісний підхід до формування
особистості учнів. Компетентність – це загальна здатність учня, людини,
яка базується на знаннях, цінностях, досвіді, здібностях, набутих завдяки
навчанню. Головним завданням шкільної географії у світлі компетентнісного
підходу є формування особистості, що здатна:
а) усвідомлювати і пізнавати просторово-часову єдність і взаємозв’язок
природних, соціальних та економічних об’єктів, процесів і явищ, які
відбуваються в географічній оболонці, природних і соціально-
економічнихландшафтах;
б) уміло застосовувати знання і навички в природокористуванні з
урахуванням господарської діяльності і геоекологічних вимог, а також в умовах
надзвичайних ситуацій;

448
 в) уміти самостійно розрізняти й оцінювати рівень безпеки або небезпеки
стану навколишнього середовища для вироблення особистісної ціннісно-
поведінкової орієнтації у сфері життєдіяльності.
Шкільна географічна освіта в 2011 – 2012 навчальному році
Вивчення географії в основній школіу 2011-2012 навчальному році буде
здійснюватися за збірниками програм, за якими працювали вчителі у минулому
навчальному році, а саме:
1. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія.
Економіка. 6-11. - К.: Перун, 2005, 2006.
2. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія.
Економіка. – К.: Навчальна книга, 2005.
3. Збірник навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з
поглибленим вивченням предметів природничо-математичного та
технологічного циклу. – К.: Вікторія, 2008.
Як і в попередні роки, вивчення географії України у 8-му та 9-му класах
рекомендуємо завершувати викладанням 17-годинних курсів (за рахунок годин
варіативної складової навчального плану) «Фізична географія своєї області» та
«Економічна та соціальна географія своєї області». Завдяки такому підходу,
спираючись на краєзнавчий принцип, учитель дає наукові географічні поняття
на основі вивчення своєї місцевості та допомагає наочно допомогти учневі у
вивченні господарської діяльності населення рідного краю. Здобуті знання
сприятимуть прищепленню учням любові до рідної землі, створять підґрунтя
для того, щоб у подальшому учень орієнтувався на географічну освіту.
Викладання такого курсу має здійснюватися відповідно до програми «Рідний
край». Усі рекомендації щодо розподілу годин навчальних предметів
інваріантної і варіативної складових та їх обліку у класному журналі наведені у
додатку до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту№1/9 – 324
від 29.04.11 р.
У старшій профільній школі географія вивчатиметься на рівні стандарту
та академічному рівні в 10 класах загальноосвітніх навчальних закладах всіх
профілів і профільному рівні у 10-11 класах географічного профілю та в класах
економічного профілю за вибором.
Навчання здійснюватиметься за програмою «Географія. Рівень стандарту,
академічний» у межах систематичного курсу «Соціально-економічна географія
світу», загальний обсяг якого 52 години (1,5 години на тиждень). Під час
вивчення курсу пропонується використовувати підручники, що рекомендовані
Міністерством освіти і науки, молоді та спорту:
1. Географія. 10 клас / Г.Ш. Уварова., В.Ю.Пестушко. – К.: Генеза;
2. Географія. 10 клас/ В.Г.Коберник., Р.Р. Коваленко., видавництво
«Оберіг».
Організація профільного навчання з географії буде здійснюватися в 10-
му класі за навчальною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів
«Географія. 10-11 класи. Профільний рівень» та підручником «Географія. 10
клас» авторівВ.В.Безуглий, Т.Г.Гільберг, Л.Б.Паламарчук (видавництво
«Генеза»). Даний курс розрахований на 350годин (по 5 години на тиждень у 10-

449
11 класах) й охоплює шість взаємопов’язаних розділів. Кожен розділ включає
теми, в яких висвітлено основний зміст навчального матеріалу.
У 11 класі у профільній школі географія вивчатиметься за програмою
«Географія. 10-11 класи. Профільний рівень» та підручником «Географія. 11
клас.»авторів Т.Г.Гільберг, Л.Б.Паламарчук, А.І.Довгань (видавництво
«Генеза».
Обов’язковими для профільного навчання є курси за вибором учнів, що
входять до складу профілю навчання. Географічні курси, які найбільш суттєво
пов’язані з географічним профілем, представлені у збірниках програм:
1.Програми для профільних класів загальноосвітніх навчальних
закладів(видавництво «Педагогічна преса»);
2.Географія. Програми курсів за вибором та факультативів. Частини І-ІІ. –
Київ, 2010.
Серед нових програм і курсів за вибором пропонуються до використання
«Основи геоінформаційних систем і технологій. 10-11 класи» (рекомендовано
Міністерством освіти і науки України, лист №1/11-8752 від 20.09.2010 р.). Курс
покликаний сформувати в учнів теоретичну базу знань з основ
геоінформатики, вмінь і навичок ефективного використання сучасних
геоінформаційних систем і технологій у своїй діяльності, що має забезпечити
розуміння принципів представлення і візуалізації географічної інформації в
геоінформаційних системах.
Курс розрахований на вивчення основ геоінформаційних систем і
технологій у 10-11 класах старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів
усіх профілів природничо-математичного, технологічного напрямів.
Рекомендуємо розглянути на серпневих нарадах актуальні питання навчання
географії в 2011-2012 н.р., зокрема:
1. Інноваційні педагогічні технології в шкільній географічній освіті.
2. Реалізація особистісно зорієнтованого навчання на уроках географії.
3. Забезпечення практичного спрямування шкільної географічної освіти.
4. Упровадження компетентнісного підходу у навчанні географії.
5. Особливості допрофільного, поглибленого і профільного навчання
географії.
6. Гуманізація змісту шкільної географії.
7. Використання інформаційних та телекомунікаційних технологій у
навчанні географії.

450
 Муляр Світлана Петрівна,
методист Сарненського районного
методичного кабінету
ПРЕЗЕНТАЦІЯ З ТЕМИ «РЕАЛІЗАЦІЯ КОМПЕТЕНТІСНОГО
ПІДХОДУ В УМОВАХ ПРОФІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ»

У людини є таке злиття самої людини

й економічного середовища, що неможливо
відокремити економічне життя
від життя морального, ідеальне життя
від життя економічного.
Ж.Жорес

Економічна освіта, її якість та результати – академічні, професійні та

життєві – є сьогодні ключовими пунктами розвитку суспільства не тільки в
Україні, а й у багатьох країнах світу.
Актуальне завдання освіти на сучасному етапі — виховання людини,
здатної сприймати ринкові перетворення, легко адаптуватися до змін у житті,
вільно оперувати основними економічними поняттями.
Реалізація компетентнісного підходу, який, порівняно з традиційним,
більшою мірою пов’язує навчальний матеріал із життєвою практикою учнів,
сприяє формуванню в них внутрішньої мотивації навчання та позитивного
ставлення до економіки. Упровадження компетентнісного підходу до навчання в
загальноосвітній школі активізує більш ґрунтовний аналіз поняття
«компетентність», висуває ряд вимог до організації навчальної діяльності учнів
з метою формування високого рівня економічної компетентності.
У системі загальної середньої освіти на підставі міжнародних і
національних досліджень в Україні визначають такі ключові
компетентності:
 соціальну;
 полікультурну;
 комунікативну;
 інформаційну;
 саморозвитку і самоосвіти;
 продуктивної творчої діяльності.
У зв’язку з цим основними завданнями, які підлягають реалізації є:
 створення умов для розвитку та самореалізації учнів;
 задоволення запитів та потреб школяра;
 засвоєння продуктивних знань, умінь;
 розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;
 виховання особистості, готової для життя в цивілізованому
громадянському суспільстві.

451
 Одним зі шляхів поліпшення якості освіти, виховання особистості, здатної
до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах сучасного
суспільства є упровадження профільного навчання у старшій школі.
Чи готові до цього навчальні заклади та педагогічні колективи? У зв’язку з
цим виникають певні труднощі.
Під час переходу до профільної школи необхідно:
- проаналізувати наявні методики існування профільної школи,
- створити власну модель профільного навчання,
- створити навчально-методичне забезпечення,
- підготувати вчителя до роботи в нових умовах.
Звичайно, масовий перехід усіх навчальних закладів до профільного
навчання неможливий, адже не потрібно забувати про базову стандартну
систему освіти. Зважаючи на те,що профільне навчання за змістом, структурою
і організацією навчального процесу має максимально враховувати інтереси,
здібності та подальші життєві плани учнів, загальноосвітній навчальний заклад,
моделюючи структуру і зміст профільного навчання, повинен виходити з
визначених учнями напрямів у процесі спілкування як з батьками, так і з
учителями. Вирішення такого завдання може здійснюватися в процесі
допрофільної підготовки, що базується на комплексній діагностиці учнів.
Створенню умов для формування пізнавального інтересу, позитивного
ставлення до економіки допомагає реалізація компетентнісного підходу в
процесі навчання економіки,де одним із важливих показників сформованості в
учнів внутрішньої мотивації навчання є позитивне ставлення до економіки як
навчального предмета.
Важливим чинником ефективності економічної освіти є її неперервність
тобто науково-обгрунтований процес постійного розвитку особистості учнів як
активних, творчих суб’єктів економічного життя. Результативність
неперервності економічної освіти забезпечує її поетапність. Пізнавальний
інтерес учнів протягом усього періоду навчання в навчальних закладах на
кожному етапі має свої особливості. Відповідно до цього заклади освіти
районупрацюють відповідно до потреб учнів (див. рис. 1).

452
 Формування економічної культури слід починати якомога раніше.
Поняття «економіка» з грецької перекладається як «мистецтво вести
домашнє господарство». Тому головною метою навчання дітей є: як правильно
вести родинне господарство, планувати бюджет, поводитися з грошима, робити
правильний вибір. Ази такого навчання діти отримують у дошкільних
навчальних закладах.
Особливістю методики економічного виховання дошкільників є набуття
елементарних економічних знань і досвіду як у сім’ї, так і в дошкільному
закладі. Отже,економічна освіта майбутніх підприємців України розпочинається
саме з дошкільного віку. Діти, отримуючи основи економічних знань,
знайомляться з багатьма життєвими істинами: Чому дорослі мають працювати, а
діти їм допомагати? Чому треба бути ощадним і що це означає?
Старшим дошкільнятам уже доступні такі економічні поняття, як
«потреби», «ресурси», «праця», «гроші».
Найбільш ефективною формою роботи з дітьми в царині економічного
виховання є економічні ігри. Граючись, дитина моделює різні життєві ситуації,
засвоює правила поведінки в громадських місцях.
Економіка у початковій школі реалізується на основі знань, умінь і
навичок, які діти отримали в дошкільному закладі і сім’ї. Можливим також є
запровадження курсів «Економіка для молодших школярів», «Основи
економіки», «Основи споживчих знань».
Учитель-початківець ставить собі за мету розкрити для учнів початкових
класів змістову сторону понять через математичні, логічні, мовні завдання. Він
залучає учнів до азів економічної грамотності, формує в них нове економічне
мислення, ознайомлює із життям людей і тварин, їхніми потребами,
економічними законами, створює підґрунтя для подальшого вивчення
економічних дисциплін у старшій школі. Економічні освіта й виховання
спрямовані насамперед на розвиток у кожної дитини дбайливого ставлення до
власності, вироблення вміння раціонально використовувати наявні ресурси для
задоволення різноманітних потреб. Економічне виховання відіграє важливу
роль у формуванні в учнів таких якостей, які б відповідали суспільним
інтересам і сприяли всебічному розвитку особистості.
Так, програма курсу «Економіка для молодших школярів», який
викладається в Орлівській ЗОШ І ступеня,передбачає залучення літературного
матеріалу, засобів образотворчого мистецтва, проведення екскурсій, рольових
ігор, дискусій, роботи у малих групах та парах, інших методів активного
навчання, що розвивають у дітей спостережливість та вміння порівнювати,
аналізувати, зіставляти, пояснювати причини виникнення економічних явищ,
робити висновки та узагальнювати побачене.
Головну роль в економічному і загальному вихованні відіграє сім'я. Тому
в роботі школи надзвичайно важливою є гармонійна взаємодія сім'ї та школи.
Зокрема, до роботи в центрах діяльності залучаються батьки. Саме в колі
близьких людей дитинадізнається про спільні цілі, інтереси та спільну працю,
вчиться співчувати, усвідомлює, що таке дисципліна та організованість. Тому
вивчення основ економіки на прикладі сімейного господарства дає змогу

453
органічно поєднувати зміст навчального предмета з повсякденним життям
дитини.
Завдяки урокам «Основи економіки» в учнів розвивається здатність до
наслідування, оперування поняттями про призначення предметів, способами їх
практичного використання. Школярі засвоюють поведінку старших, аналізують
її, роблять висновки.
У процесі спеціально організованих на уроці видів дитячої діяльності, у
дітей розвивається досвід організації уваги. Довільна увага активізується, коли
штучно робиться привабливим те, що саме по собі буває дітям нецікаве,
створюється емоційно насичена атмосфера. В роботі дітей не допускається
одноманітності, завдання надмірно не деталізуються (дитина може не
зрозуміти, що від неї хочуть), підбираються оптимальні завдання тощо.
Природу понять вчитель пояснює більше із життєвої точки зору,а ніж із
наукової. Певні завдання виконуються за формою «Уявіть собі». Тобто, діти
розуміють, що ця ситуація в дійсності не відбулася, вона умовна, а отже,
можуть передбачати будь-які наслідки.
Відомо, що дитина «мислить руками: голова вчить руки, а руки —
голову». Навчити дитину вирішувати різноманітні завдання не можна лише
через спостереження та обговорення. Справжні уявлення і переживання
пов'язанні з працею, формуються тільки в активній діяльності самої дитини, а
знання про роботу інших знайдуть застосування в її практичній діяльності.
Необхідно заохочувати прагнення дітей до самостійності спрямувати їх на те,
щоб вони скористатися уже відомою їм інформацією, шукали різні способи
розв'язання проблеми, не соромилися ставити запитання.Основне завдання
школяра — послідовне спостереження за тим чи іншим видом праці дорослих
(за особливостями професійної діяльності, які школяреві важливо побачити і
зрозуміти), а вчителя — допомогти учневіу досягненні поставленої мети,
розвивати вміння працювати для загальної користі, оптимально розподіляти
час, створювати умови для виконання роботи, відповідати за її якість,
знаходити застосування своїм здібностям, прагнути покращити свої
досягнення, працювати в групах, уміти користуватися посібниками і
рекомендаціями.
На своїх уроках учителі використовуютьне лише прості, а й складні
завдання, заняття супроводжуються бесідами про те, що роблять батьки, яка
суспільна користь від їхньої праці, розмовами про випуск продукції, кількість,
якість, витрати матеріалів на виготовлення продукції.
Уроки з курсу «Основи економіки» часто проходять у вигляді гри і дають
дітям розуміння того, що праця — це не лише розвага, радість і захоплення, а й
природна та необхідна умова життєдіяльності.
Основи економіки у старшій школі ЗНЗ району викладають згідно з
інваріантною та варіативною складовими навчальних планів. У поточному
навчальному році курс «Основи економіки» в 10 класі викладався у
двохнавчальних закладах як профільний (11 клас); у трьох — як курс за
вибором (8-8 та 11 класи).

454
 Складним питанням у межах допрофільної освіти є ступінь підготовки
учнів середньої ланки до вибору профілю навчання. Успішність навчання у
старших профільних класах є підсумком сформованого мислення школярів 8-9
класів.
Упровадження основ споживчих знань є новим напрямом, важливим
компонентом оновлення змісту освіти,який відповідає нагальним потребам
сучасного суспільства. Він сприятиме формуванню ряду компетентностей,
зокрема поінформованості, умінню аналізувати інформацію, правової та
споживчої грамотності, раціональності, здатності до відповідальності, уміння
використовувати базову правову та споживчу грамотність, здатність до
ефективного спілкування та формування споживчої культури.
Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією
відповідного оновленого змісту освіти, а й адекватних методів та технологій
навчання. Чинник, який впливає на формування компетентностей школярів, –
мотивація їх пізнавальної діяльності. У своїй діяльності вчителі
використовують різноманітні засоби активізації навчально-пізнавальної
діяльності учнів:
- опорні конспекти;
- створення проблемних ситуацій;
- елементи випереджального характеру;
- подача інформації блоками;
- завдання пошукового характеру;
- творчі завдання;
- нестандартні уроки (семінари,дискусії,ділові ігри,зустрічі з фахівцями).
Використання різноманітних джерел інформації дає можливість
організовувати діяльність учнів в умовах творчого, проблемного й
пізнавального засвоєння навчального матеріалу, практичної свідомої реалізації
теоретичних положень.

Оверчук Любов Іванівна,

директор Сарненської спеціалізованої
школи розвитку І ст. №5
з поглибленим вивченням іноземної мови

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

УЧНІВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Нікого тепер не дивує те, що такий складний предмет як економіка

вивчається в початковій школі. У Національній доктрині розвитку освіти перед
нами поставлено завдання готувати освічених, моральних, мобільних,
конструктивних і практичних людей, здатних до співпраці, міжкультурної
взаємодії, які мають глибоке почуття відповідальності за долю країни, її
соціально-економічне становище. Тому зміст освіти та організація навчально-

455
виховного процесу мають постійно оновлюватися відповідно до демократичних
цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.
Діти — великі чи малі — сьогодні постійно стикаються з економічними
проблемами. Їм важко розібратися у тому, чому вони не можуть мати
комп’ютер чи мобільний телефон; чому не відпочивають на морі, як інші діти;
чому тато втратив роботу;чому зростають ціни; чому так важливо економити
газ, світло, воду тощо.
Дати відповіді на ці та інші запитання і покликаний курс «Знайомство з
економікою», головними завданнями якого є:
а)формування в дітей основних економічних понять, економічного
мислення;
б) формування споживчої культури, уміння робити свідомий вибір;
в)ознайомлення з життям і діяльністю людей, потребами й
обмеженість їх задоволення;
г) розвиток критичного мислення, уміння приймати рішення.
д)ознайомлення з основними економічними законами та
підготовка до використання їх у повсякденному житті.
є) розвиток творчих здібностей та логічного мислення.
Вік учня 1-4 класів, на думку психологів, є віком формування
специфічних якостей особистості, пов’язаних з розумовим розвитком. Набуті в
цей період життя економічні знання, уміння дотримуватися економічних
правил сприятимуть формуванню життєвої компетентності, соціального
досвіду молодших школярів.
Курс «Знайомство з економікою» передбачає активні методи навчання:
рольові ігри, дискусії, екскурсії, парну та групову роботу. Більшість уроків
(урок - гра, урок - подорож, урок - ярмарок та інші) є нестандартними.
Учителі ефективно використовують образотворче мистецтво, літературу,
трудове навчання, життєвий досвід дітей, аби вони вміли аналізувати,
порівнювати, зіставляти, робити висновки.
Кожне заняття з економіки - це крок до пізнання навколишнього світу з
його реальністю і суворими правилами.Формувати економічне мислення і
виховувати культуру поведінки в умовах ринкового суспільства дають змогу
казки, сюжетно рольові ігри та задачі з економічним змістом. Будь - яку казку
можна проаналізувати з економічної точки зору і пояснити дітям найпростіші
поняття. Велике задоволення отримують школярі на уроках економіки, коли
працюють з комп’ютером.
Велике значення має і позакласна робота з економіки.
Щороку в школі проходить тиждень економіки:
ПОНЕДІЛОК
1. Відкриття тижня.
2. Зустріч із працівниками Сарненської МДШ.
3. Азбука бережливих «Мій проект».
ВІВТОРОК
1. Конкурс малюнків «Податки очима дітей»
2. Конкурс реклами шкільних речей.

456
СЕРЕДА
1. В гостях у казки. Театралізована вистава «Казка про бюджет».
2. Конкурс «Економічна казка».
ЧЕТВЕР
1. Економічний ярмарок.
П'ЯТНИЦЯ
1. Закриття тижня.
2. Підведення підсумків.
3. Нагородження переможців.Економічний карнавал.Економічна вікторина
«Економічними стежками».
У результаті організації роботи на уроках та в позакласний час стає
можливою пропедевтика економічної освіти, яка покликала дати учням
необхідні знання та навички для аналізу економічних подій у суспільстві,
розуміння реалій навколишнього світу та економічної політики.

Світлана Тітечко,
вчитель географії Сарненської гімназії

З ДОСВІДУ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ

У Доктрині національної освіти, що визначає стратегію і основні напрямки

розвитку освіти України у ХХ столітті, зазначено: «Система освіти має
забезпечувати підтримку обдарованих дітей і молоді, розвиток творчих
здібностей, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості».
Адже школа існує для того, щоб допомогти дитині розвинути в собі здібності
до самореалізації, не тільки навчити, а й створити умови, аби дитина була
готова до складної і самостійної роботи. Завдання сучасної школи – не лише
дати учням певний об’єм інформації, а й озброїти їх навичками самостійного
здобуття знань. Сьогодні перед школою стоять завдання сформувати
особистість, яка здатна мислити, самостійно приймати рішення, адаптуватися в
будь-яких умовах. У своїй роботі я намагаюся організувати навчання таким
чином, щоб розвивати в учнів творчі здібності та готовність до науково-
дослідницької діяльності.
Творчість — це здатність дивувати і пізнавати, вміння знаходити рішення,
налаштовуватися на відкриття нового. Творчість передбачає чутливість до
протиріч і парадоксів, уміння бачити незвичайне у звичайному.
На уроках, поряд із традиційними елементами навчання використовую
творчі завдання, розвиваю інтерес до вивчення географічних явищ, формую
екологічний та економічний світогляд учнів. Наприклад: складіть проект
«Подорож у Карпати», «Пізнаємо Францію», «Подорож до Чорного моря»,
«Національний склад учнів» та інші. Для створення атмосфери зацікавленості
кожного учня в роботі класу, ситуацій, що дають змогу кожному гімназисту
виявити ініціативу, самостійність у роботі, використовую активні йінтерактивні
методи навчання. На своїх уроках багато уваги приділяю нестандартним
формам навчання. Це можуть бути окремі уроки або фрагменти уроку. Я

457
з’ясувала, що саме нестандартні уроки сприяють високій результативності.
Готуючись до таких уроків, учні опрацьовують різноманітну додаткову
літературу, критично мислять, займаються пошуковою та дослідницькою
роботою, активно обмінюються думками.
Упевнена, що неможливо досягти хороших результатів, не захопивши учнів
навчальним предметом, тому девіз моєї роботи — «Урок для дитини, кожному
заняттю – творчість».
Працюючи з обдарованими дітьми велику увагу приділяю роботі з
підручниками. Привити любов до читання літератури – дуже важливий момент
у роботі з обдарованими дітьми. Під час роботи з підручником учні складають
плани, конспекти, запитання тощо.
Наступний етап у роботі з обдарованими дітьми – проведення
інтелектуальних ігор, конкурсів, олімпіад. Так, уже стали традиційними
географічні КВК, турніри, інтелект-фієсти. Велику увагу приділяю вивченню
загальної географії, особливо засвоєнню термінів, понять, закономірностей.
Особливою популярність серед обдарованих дітей користуються дискусійні
форми роботи: дебати, бесіди,«круглі столи», семінарські заняття. Варто також
звернути увагу на використання кросвордів, розв’язання яких викликає в учнів
жвавий інтерес і стимулює їхню розумову діяльність. Результати моєї роботи:
2009-2010 навчальний рік
ІІ етап олімпіади з географії
8 клас. Заремба Д. - 1 місце, Бортнік Р. - 2 місце;
9 клас. Бутило Д. - 1 місце, Пупко І. - 2 місце;
10 клас. Кузнець Д. - 1 місце;
11 клас. Ковальчук О. - 3 місце.
2010-2011 начальний рік
ІІ етап олімпіади з географії
8 клас. Фурманець В. - 1 місце, Токарчук О. - 2 місце;
9 клас. Заремба Д. - 1 місце;
10 клас. Бутило Д. - 1 місце, Пупко І. - 2 місце;
11 клас. Кузнець Д. - 1 місце, Євтушок О. - 2 місце.
ІІІ етап
Заремба Д. - 2 місце;
Бутило Д. - 2 місце;
Кузнець Д. - 3 місце.
ІV етап
Бутило Д. — 2 місце (включений у команду від України на Міжнародну
олімпіаду в Італії)
Участь у МАН
ІІ (обласний) етап
Ковальчук О. - 2 місце (секція географія);
Заремба Д. - 2 місце (секція географія);
Мельник К. - 2 місце (секція екологія);
Бутило Д. - 2місце (секція геологія);
Сергійчук Н. – 3місце (секція лісознавство).

458
 Глибоко переконана, що творчо обдарована кожна дитина. Моє завдання –
знайти і розвинути іскорку творчості і обдарованості.

459
Відділення 17. Технології.

Координатор секції: Петров Ярослав Анатолійович, завідувач кабінету

технологій, старший викладач кафедри методики і змісту природничо-
математичної освіти та інформаційних технологій Рівненського обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти.
Тема. Сучасні орієнтири технологічної освіти в загальноосвітніх закладах
Рівненщини.
Петров Ярослав Анатолійович,
завідувач кабінету технологій,
старший викладач кафедри методики
і змісту природничо-математичної освіти та інформаційних технологій
Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Реалізація нової програми з трудового навчання (2010 р.) сприяєусебічній

обізнаності кожного вчителя в особливостях однієї з продуктивних методик –
проектної, яка стала основою проектно-технологічної системи навчання.
Проектна методика – це педагогічна технологія, орієнтована не на
інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування, набуття нових знань шляхом
самоорганізації і самоосвіти учнів.
Суть поняття «проектно-технологічна діяльність» пов’язана з такими
науковими поняттями й категоріями, як «діяльність», «технологія», «проект».
Психологи вказують на три основні види діяльності людини, що відіграють
домінуючу роль: гру, навчання, працю. Новим видом діяльності учнів із
упровадженням освітньої галузі «Технологія» стала проектно-технологічна
діяльність, що містить у собі елементи таких видів діяльності, як ігрова,
навчально-пізнавальна, предметно-перетворювальна, ціннісно-орієнтаційна,
професійно-трудова, соціально-комунікативна.
Проект в освіті – це спеціально організований учителем і самостійно
виконуваний учнями комплекс дій, що завершується результатом —
створенням творчого продукту.
Проектування як творча, інноваційна діяльність завжди спрямована на
самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову, яку виконують
протягом визначеного проміжку часу з метою створення об’єктивно та
суб’єктивно нового продукту.
Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає
дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує
прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу,
формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-
трудові якості, загальноціннісні мотиви вибору професії і працелюбність. При

460
цьому особливу увагу потрібно приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес
до цього процесу.
Виконуючи творчі проекти (від ідеї до її втілення), учні вчаться
самостійно приймати рішення, виявляти свої помилки і знаходити шляхи їх
виправлення. У процесі проектно-технологічної діяльності (ПТД) у школярів
розвиваються загальні і спеціальні здібності, формується вміння самостійно
конструювати свої знання.
Найбільш поширеним визначенням методу проектів, вважається
наступне: це система навчання, за якої учні здобувають знання й уміння в
процесі планування та виконання поступово ускладнених практичних завдань-
проектів.
Завдання ПТД учнів на уроках трудового навчання основної
загальноосвітньої школи (ЗОШ) полягають у наступному:
- організувати справжню дослідницьку, творчу, самостійну діяльність
школярів;
- використовувати різноманітні методи і форми самостійної пізнавальної
та практичної роботи;
- сприяти інтелектуальному розвитку учнів на уроках трудового
навчання;
- встановлювати ділові контакти з учителем.
ПТД виконує творчу, перетворювальну, дослідницьку, економічну,
технологічну функції. Зміст ПТД складає проведення дослідницьких,
підготовчих операцій, конструювання майбутнього виробу, практичне
виготовлення, оцінку й захист об’єкта діяльності.
Результатом ПТД є конкретний виріб, продукт (послуга) і розвиток
особистості школяра, а також його творчого потенціалу.
Ефективність навчання і виховання буде високою, якщо учень сам стане
суб’єктом навчально-виховного процесу. При такому інноваційному
розв’язанні проблеми докорінно змінюються відносини в системі вчитель-
учень:
 учень визначає мету діяльності – учитель допомагає йому в цьому;
 учень відкриває нові знання – учитель рекомендує джерело знань;
 учень експериментує – вчитель розкриває можливі форми і методи
експерименту;
 учень обирає – учитель сприяє прогнозуванню результатів вибору;
 учень активний – учитель створює умови для прояву активності;
 учень несе відповідальність за результати своєї діяльності – учитель
допомагає оцінити отримані результати і виявити способи удосконалення
діяльності.
Учитель (координатор) бере участь у проекті,організовує його окремі
етапи,спрямовує роботу. Тут важливою є відмова від авторитарного
керівництва, робота в співдружності з учнями, збереження консультуючих
функцій, ненав’язування учням своїх рішень.

461
 Проблема ефективної організації ПТД досить складна і вимагає
вирішення ряду організаційних проблем як учнем, так і організаційно-
методичних питань учителем трудового навчання.
Науковці дійшли висновку, що успішним процес ПТД будетоді, коли
враховуватимуться наступні організаційно-методичні умови:
 забезпечуватиметься відповідна теоретична, практична і методична
підготовка вчителя трудового навчання до організації ПТД;
 здійснюватиметься перспективне і поточне планування ПТД;
 учні оволодіють основними етапами ПТД;
 створюватиметься банк ідей та трансформації про об’єкти
проектування;
 кожному учневі буде забезпечений вільний вибір об’єктів
проектування та режим технологічної діяльності;
 учитель постійно стимулюватиме ПТД учнів;
 буде постійно здійснюватися нормування на виготовлення об’єктів
проектування;
 учитель на уроках трудового навчання дотримуватиметься особистісно
зорієнтованого підходу;
 забезпечуватиметься розвиток творчого потенціалу учнів під час
виконання проектів;
 органічно поєднуватиметься індивідуальна, парна та групова форми
виконання творчих проектів;
 здійснюватиметься формування в учнів навичок самостійної діяльності;
 органічно поєднуватиметься урочна та позаурочна навчально-трудова
діяльність учнів з проектуванням і виготовленням виробів.
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів можна умовно виділити
у дві групи:критерії оцінювання проекту та критерії оцінювання захисту.
До критеріїв оцінювання проекту відносяться:
 Обсяг та повнота розробки, виконання прийнятих етапів проектування,
самостійність, завершеність, готовність до сприйняття проекту іншими людьми,
матеріальне втілення проекту.
 Оригінальність матеріального втілення проекту.
 Якість пояснювальної записки: оформлення, відповідність стандартним
вимогам, рубрикація й структура тексту, якість ескізів, схем, малюнків; якість і
повнота рецензії.
 Якість виробу, відповідність стандартам, оригінальність.
 Уміння організувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в
процесі роботи.
 Дотримання правил безпеки праці та санітарно-гігієнічних вимог.
 Дотримання норм часу на виготовлення виробу.
До критеріїв оцінювання захисту відносяться:
 Аргументованість вибору теми, обґрунтованість потреби, практичне
спрямування проекту й значення виконаної роботи.

462
  Обсяг та повнота розробки, самостійність, творчість, підготовленість
до прийняття проекту іншими людьми.
 Аргументованість запропонованих рішень, підходів, висновків, повнота
бібліографії, цитування.
Існує думка, що освоїти метод проектів, не «пропустивши його через
себе», без, власне кажучи, проектної діяльності, неможливо.
Важливим завданням на уроках трудового навчання, що побудовані на
засадах організації ПТД школярів, є визначення і обґрунтування змісту
навчального матеріалу, який пропонується учням.
Проектно-технологічна діяльність включає в чотири етапи, на кожному з
яких зважуються визначені завдання і виконуються ті чи інші дії й операції.
Учням необхідно вміти:
- здійснювати пошук проблеми;
- вибирати найбільш технологічний, економічний варіант проекту;
- підбирати найбільш придатні матеріали, інструменти пристосування і
користуватися ними, складати технологічні карти, креслення, ескізи, малюнки й
інші графічні зображення;
- вибирати найбільш раціональну технологію виготовлення виробу,
визначати режим обробки деталей;
- розраховувати витрати матеріалів і часу на виготовлення проекту;
- здійснювати контроль якості обробки і збирання деталей проекту;
- застосовувати комп’ютерні технології в проектно-технологічній
діяльності;
- конструювати об’єкти й оформляти проекти за допомогою ЕОМ,
здійснювати конструювання (тому сьогодні слід ставити питання забезпечення
всіх шкільних майстерень ПК),технічне і художнє моделювання розроблюваних
проектів;
- організовувати своє робоче місце;
- планувати свою ПТД і передбачати її результати;
- дотримуватися правил безпеки праці, здійснювати самоаналіз та
самооцінку досягнень і недоліків проекту;
- визначати екологічні обмеження проекту, проводити дизайн-аналіз
проекту;
- здійснювати економічне обґрунтування проекту, проводити міні-
маркетингове дослідження;
- захищати виконаний проект;
- співвідносити ПТД із передбачуваною майбутньою професією;
- визначати рівень своєї готовності до проектно-технологічної діяльності.
Проектно-технологічні уміння повинні бути комплексними, гнучкими і
мобільними. Вони формуються і розвиваються шляхом виконання спеціальних
вправ, а також у процесі окремих технологічних операцій.
На початку роботи школярів необхідно ознайомити з переліком завдань,
їх змістом, які мають відповідати наступним вимогам:
 відповідність віковим можливостям учнів;

463
  різноманітність у виборі матеріалу, з яким вони будуть працювати;
 відповідність базі теоретичних знань та практичних умінь школярів;
 творча спрямованість завдання;
 відображення регіонально-територіальних умов, традицій розвитку
народних промислів;
 суспільна та особистісна значущість виробів.
Таблиця 1
Орієнтовні напрями творчих проектів
учнів 5–9 класів
загальноосвітньої школи
Сфера Орієнтовні напрями творчих проектів учнів 5-9 класів
діяльності
Оформлення класних куточків; виготовлення інструментів і
Школа пристроїв для шкільної майстерні, обладнання для кабінетів;
виготовлення діючих моделей і макетів
Виробництво Замовлення підприємств, організацій, фірм
Виготовлення іграшок, діючих моделей; виготовлення інвентаря,
Дозвілля пересувних і логічних ігор (головоломок, конструкторів);
виготовлення сувенірів (набір подарунків, вироби кухонного
приладдя)
Дім Виготовлення кухонного набору, дизайн кухні; виготовлення
книжкових поличок, підставок під телефон; дизайн кімнат,
навчальних і дитячих куточків; виготовлення спеціальних
інструментів і пристроїв для садово-огородніх робіт; виготовлення
робочих інструментів і пристроїв для обробки різних матеріалів;
дизайн робочого куточка
Побут Замовлення ремонтно-експлуатаційних контор і кооперативів
Ринок Виготовлення виробів для фізичних осіб та для збуту на ринку

До вибору тематики проектів ставляться вимоги, які повинні бути

сприйняті учнями як інструкція, алгоритм дій:
- об’єкт (виріб) повинен бути учням добре знайомий, зрозумілий і,
головне, цікавий;майбутній новий виріб має бути розрахований на масове або
одиничне використання;
- учні повинні мати передчуття, що об’єкт дозволить їм реалізувати себе
в творчості, що вони впораються з поставленим завданням;
- нема необхідності в оригінальності вибору – нехай це буде посуд,
сумка, пенал тощо.
У залежності від особливостей місцевості та інтересів учнів, у кожному
навчальному закладі можливі свої напрямки у створенні банку творчих
проектів.
Орієнтовні завдання з технічної праці на виготовлення проектів для учнів
5-9 класів загальноосвітньої школи:
5 клас
Сконструювати і виготовити кухонну декоративну дошку, іграшку,
конструктор, модель літака, автомобіля, шаблони тощо.

464
 6 клас
Сконструювати і виготовити іграшки, приладдя, головоломки, розгортки
об’ємних виробів, совки, підставку для паперу та олівців, гачки для вішалок,
нависні вушка, підставку для книг, підставку для малювання, підставку для
паяльника,головоломки тощо.
7 клас
Сконструювати і виготовити годівничку для пташок, ящик для
конструктора,пристрій для пропилювання лобзиком, поличку для квітів,
світильник одноламповий, банкетку, стільчик дитячий, набір кухонних дощок,
кухонну лопатку, кашпо, сувеніри, розпушувач грунту, масажер, набір іграшок,
сільничку, підставку для інструменту, лавочку для малюка, вішак, підставку під
гарячі предмети, набір садового інвентаря, молоток,декоративний підсвічник
для двох свічок, поштову скриньку тощо.
8 клас
Сконструювати і виготовити складальний стільчик, перемикач ялинкових
гірлянд, модель світлофора, тумбочку для аудіотехніки, настінний світильник,
набір кухонного приладдя, поличку під телефон, посуд, робочий інструмент,
пристрій для центрування отворів, підсвічник для кількох свічок, поличку для
аудіотехніки, світлоповертач декоративного світильника, скриньку, вішак для
одягу, лопату для прибирання снігу, годівничку для пташок тощо.
9 клас
Сконструювати і виготовити меблі, куточок для аудіо- і відеотехніки,
дитячу іграшку з ДУ, охоронний пристрій, стенд для вивчення правил
дорожнього руху, верстат для намотування котушок електромагнітів,
електричний варіант гри «морський бій», тумбочку під телевізор, крісло-
каталку, журнальний столик тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Самчук Л., Углова О.Продуктивні школи: реалії, міфи, мрії / Л.Самчук,

О.Углова // Завуч. – 2004. - №5. - С. 13-16.
2. Сидоренко В. Ретроспективний погляд на проектну методику /
В.Сидоренко // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. -№ 3. – С. 34-37.
3. Методика навчання учнів 5-9 класів проектуванню в процесі вивчення
технології обробки деревини і металу: навчально-методичний посібник /
В.В.Бербец, О.М.Коберник, В.К. Сидоренко, С.М. Ящук; під ред.
О.М.Коберника, В.М.Сидоренка. – Умань: УДПУ,2004. – 114 с.
4. Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на
уроках обслуговуючої праці: навчально-методичний посібник / В.В.Бербец,
О.М.Коберник, Н.В. Дубова [та ін.]; під ред. О.М.Коберника. – Умань:
Науковий світ, 2003. – 92 с.
5. Н.Ю. Пахомова. Метод учебного проекта в образовательном
учреждении: пособие [для учителей и студентов педагогических вузов]. - М.,
2009.

465
 6. М.Б. Романовська. Метод проектів у виховному процесі: методичний
посібник / М.Б. Романовська – Х.: Ранок, 2007. – 160 с.
7. Терещук А.І., Коберник О.М. Трудове навчання. Методичні та
дидактичні матеріали. 5 клас / А.І.Терещук, О.М.Коберник. – Х.: ТОРСІНГ
ПЛЮС, 2006. -160 с.

Мельник Зінаїда Володимирівна,

методист кабінету технологій,
старший викладач кафедри методики
і змісту природничо-математичної освіти
та інформаційних технологій
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ІННОВАЦІЙНІ УМОВИ ПРОФЕСІЙНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ (МЕТОДИЧНИЙ ДІАЛОГ)

Науково-методичною проблемою РОІППО є формування готовності

педагогів до інноваційної педагогічної діяльності засобами післядипломної
освіти. Відповідно до названої проблеми вибудовується і робота кабінету
технологій з проблеми забезпечення рівня практичного спрямування
системи підвищення професійної майстерності вчителів трудового навчання
та креслення шляхом модернізації методичної роботи.
Сучасна школа потребує створення навчально-виховного простору,
спрямованого на виховання конкурентоспроможної особистості, яка зуміє
використати свої знання в реальному житті, спроектувати свій життєвий шлях.
На зміну традиційній системі трудового навчання прийшли особистісно
зорієнтовані, інноваційні методи, зокрема й метод проектів, що змістив акценти
в навчальній діяльності школярів. Використовуючи проектування як метод
пізнання вчителі створюють учням передумови для переосмислення ролі знань
у соціальній практиці. Рефлексивна оцінка запланованих і реалізованих
результатів допомагають школярам усвідомити, що знання — це не самоціль, а
необхідні засоби, які забезпечують здатність людини грамотно вибудовувати
свої розумові і життєві стратегії, приймати рішення, адаптуватися в соціумі і
самореалізуватись як особистість.
Формування компетентностей учнів у проектній діяльності, тобто їх
здатність мобілізувати знання в реальній життєвій ситуації, — найактуальніша
проблема вчителів трудового навчання.
Компетентнісний підхід покликаний подолати прірву між освітою й
вимогами життя, між реальним рівнем компетентності педагогів та постійно
зростаючими вимогами суспільства щодо вирішення проблеми модернізації
освіти, між вимогами до системи підвищення професійної компетентності
вчителів та недосконалістю її науково-методичного забезпечення.Тому
пріоритетною проблемою в роботі методичних служб учителів трудового

466
навчання буде: формування готовності вчителів трудового навчання до
впровадження компетентнісного, зорієнтованого підходу в трудовому навчанні.
Сучасний учитель трудового навчання повинен поєднувати в собі професійну
компетентність і педагогічну майстерність із досконалим володінням
методичною культурою, включаючи культуру проектної діяльності як способу
поєднання процесу і результату.
Однією з умов підвищення інноваційної культури вчителів трудового
навчання є удосконалення методичної роботи.
Пропонуємо вашій увазі методичний діалог з теми «Інноваційні умови
професійного вдосконалення вчителя трудового навчання».
Учасники діалогу: методисти рай(міськ) методкабінетів,учасники
роботи відділення «Технології» червневої студії.
Можливі запитання:
1. Назвіть напрями методичної роботи, які ви обираєте, плануючи
роботу РМО з учителями трудового навчання?
- Методична та теоретична підготовка: знання законів розвитку
природи і суспільства, нормативних документів МОНМС України.
- Вивчення нових навчальних програм, підручників, методичних
посібників, оволодіння технікою і методикою засобів навчання, окремих
інноваційних технологій.
- Проведення наукових досліджень, розробка і впровадження у
практику роботи навчальних закладівінноваційних педагогічних технологій.
- Психологічна підготовка.
- Загальнотехнічна підготовка: знання нових інформаційних
технологій.
- Загальнокультурна підготовка: обізнаність з питань етики та
загальної культури поведінки.
2. Чи можемо ми забезпечити означені напрями методичної роботи
без інноваційних технологій?(Упровадження в практику роботи вчителів
інноваційних технологій потребує необхідності оптимізації методичної
роботи )
3. Яку проблему ми з вами розв’язуємо, працюючи з учителями
трудового навчання в міжкурсовий період?(Створити умови для
максимального розкриття творчого потенціалу кожного вчителя трудового
навчання, допомогти побудувати індивідуальну траєкторію розвитку,
розробити персонал-технологію, використовуючи власний творчий
потенціал).
4. Яку назву педагогічного проекту ви можете запропонувати для
вирішення такої проблеми? («Педагогічна майстерня», «Від ідеї до
втілення»).
5. Пропоную, використовуючи напрацьовані раніше знання з
проектної методики, скласти алгоритм розвитку індивідуальної траєкторії
вчителя трудового навчання.
Алгоритм розвитку індивідуальної траєкторії вчителя трудового
навчання.

467
 -Вибір ідеї, вивчення її джерела, ознайомлення з публікаціями щодо
сутності проблеми.
- Аналіз опрацьованого та осмислення власного досвіду; самооцінка
знань з проблеми, порядок діяльності.
- Формування педагогічних цілей застосування проектної технології
під час вивчення трудового навчання.
- Дидактичнні завдання реалізації програм з технологій, трудового
навчання.
- Розробка і створення методики системи уроків з трудового
навчання.
- Планування навчальної проектної діяльності на основі
диференційованого та особистісно орієнтованого підходу до учнів.
- Прогнозування результатів: розвитку, особистісних якостей учнів,
накопичення знань, формування умінь.
- Аналіз, корекція створеної проектної технології.
6.Чи потрібно при плануванні роботи з учителями враховувати
особистісний фактор? (Так, потрібно врахувати: стаж роботи, категорію,
професійну майстерність, педагогічні здібності й інтереси вчителя
трудового навчання.)
Які основні умови ефективного навчання вчителів ви можете
назвати?(Мотивація до підвищення професійної майстерності.Створення
ситуації успіху. Використання в роботі різних форм і методів, які б
забезпечували реалізацію сучасної проектної технології і методику
викладання трудового навчання).
Отже, на сучасному етапі розвитку освіти головними завданнями
методиста є: правильно оцінити можливості кожного вчителя, новизну і
перспективу його напрацювань; створити сприятливі умови для
впровадження нових здобутків, враховуючи інноваційні умови професійного
вдосконалення педагога.

Янцур Микола Сергійович,

кандидат педагогічних наук, професор,
завідувач кафедри професійної педагогіки
і трудової підготовки Рівненського державного
гуманітарного університету

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У

ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Основними рисами сучасної педагогічної освіти є: виникнення і розвиток

глобальної системи освіти, безперервність освіти протягом усього життя
людини з переважанням самоосвіти, диференціація та індивідуалізація освіти,
зростання різноманітності освітніх стандартів і спеціальностей, орієнтованість
на синтез найновіших наукових знань і методологій, перехід від формально-

468
дисциплінарного до проблемно-активного типу навчання, широке
впровадження інноваційних освітніх технологій.
Розвиток освітньої галузі не можна здійснити інакше, як через оволодіння
нововведеннями, через інноваційний процес. Щоб ефективно керувати цим
процесом, його необхідно осмислити, зрозуміти і пізнати, а це вимагає
вивчення його структури. Будь-який процес є не що інаше, як складне
динамічне утворення – система, яка є поліструктурною, а тому й сам
інноваційний процес (як і будь-яка система) також є поліструктурним.
Основними структурними компонентами інноваційного процесу в підготовці
фахівців є: діяльнісний компонент (мета – мотиви – завдання ― принципи ―
компоненти – зміст і етапи ― педагогічні технології (форми і методи) – умови
реалізації ― результат); суб’єктивний компонент, який враховує функціональне
і рольове співвідношення всіх учасників процесу; компонент рівневої
структури (індивідуальний, груповий, факультетський, вузівський,
регіональний, державний, міждержавний рівні); компонент змістової структури
(стандарти освіти – ОКХ – ОПП – навчальні плани – навчальні програми –
робочі навчальні програми); структура життєдіяльності циклу (виникнення –
зростання – зрілість – оволодіння – дифузія – насичення – рутинізація – криза
― фініш); управлінська структура (планування – організація – керівництво –
контроль); організаційні компоненти (етапи: діагностичний – прогностичний –
власне організаційний – практичний – узагальнювальний ―
впроваджувальний).
Загальновизнаної, завершеної класифікації нововведень у педагогіці поки
що не створено. Найдоцільніше розглядати нововведення з позиції їх
віднесення до тієї чи іншої частини навчально-виховного процесу у ВНЗ. У
залежності від того, в якій галузі освіти відбувається нововведення (що
оновлюється), можна виділити такі інновації: а) у змісті і структурі навчання; б)
у технології навчання; в) у засобах навчання, в тому числі і в системі
запровадження сучасних ТЗН; г) у системі управління навчально-виховним
процесом.
За масштабом (обсягом) перетворень інновації поділяють на: а) конкретні
(локальні), які не пов’язані між собою; б) модульні, які пов’язані між собою в
межах однієї групи предметів, однієї вікової групи студентів тощо; в) системні,
які охоплюють у цілому процес підготовки певних фахівців узагалі або його
частини (гуманітарної, соціально-економічної, природничо-наукової,
професійно-орієнтованої, практичної).
Інноваційні педагогічні технології – це новостворені або удосконалені
педагогічні системи, які забезпечують високий рівень навчально-виховного
процесу.Іншими словами, інноваційна педагогічна технологія є діяльним
сценарієм організації на сучасному рівні навчально-виховного процесу
студентів з метою досягнення певної мети. Така технологія є мінімально
абстрагованим описом педагогічної дійсності, якою вона повинна бути
відповідно до педагогічних принципів. У своєму конкретному вигляді
педагогічна технологія є передбаченою моделлю системи дій викладача і

469
студента, яку необхідно виконати в ході оптимально організованого навчально-
виховного процесу з метою підготовки висококваліфікованого вчителя.
При переході професійної підготовки фахівців на новий зміст у
відповідності до останніх нормативних документів МОНУ (Державного
стандарту вищої освіти), рішення Колегії МОНУ про «Забезпечення якості
вищої освіти – важлива умова інноваційного розвитку держави та суспільства»
та входження України в європейський освітянський простір згідно Болонської
конвенції основною інноваційною технологією організації навчального процесу
є кредитно-трансферна система навчання й модульно-рейтингова система
оцінювання навчальних досягнень студентів. Згідно з цими технологіями
здійснюється підготовка вчителів трудового навчання (технологій ) з 2004/2005
н.р., за якими вивчаються всі навчальні дисципліни, проводяться практики,
виконуються і захищаються курсові роботи у ВНЗ України.
Стосовно інноваційних педагогічних технологій, то на сучасному етапі
розвитку педагогічної науки і практики відбувається впровадження наступних
технологій у підготовці вчителів трудового навчання:
1) сучасні інформаційно-комунікаційні технології (комп’ютерні системи:
інтелектуального навчання, мікросвіту, сократичного діалогу, адаптивні,
експертні, гіпермедійні і гіпертекстові, індивідуалізовані, діагностичні,
мультимедійні тощо), серед яких найчастіше використовуються інформаційні,
демонстраційні, тренувальні, діагностичні засоби, а також електронні
посібники: тексти лекцій, інструкції до лабораторних, практичних і
семінарських занять, довідники, словники, завдання для самостійної та
індивідуально-дослідної роботи студентів;
2) модульно-рейтингові системи навчання, які забезпечують суттєву його
демократизацію, створюють умови для дійсної зміни ролі студента у навчанні
(перетворення його з об’єкта в суб’єкт цього процесу), надають навчально-
виховному процесу необхідної гнучкості, сприяють реалізації принципу
індивідуалізації навчання; модуль – це відносно самостійна частина
навчального процесу, яка містить, передусім, одне або кілька близьких за
змістом і фундаментальних за значенням понять, законів, принципів; засвоєння
модуля розпочинається оглядово-настановними лекціями; наступний етап –
лабораторно-практичні заняття, індивідуальна самостійна навчальна робота,
консультації, що в сукупності складає зміст модуля; студент може достроково
виконати і скласти „звіт” з матеріалу, що входить до того чи іншого модуля.
Звіт студента за змістом конкретного модуля вважається прийнятим, якщо під
час перевірки виконаних завдань (звіти з лабораторно-практичних та
самостійних робіт, ІНДЗ, модульна контрольна робота) та співбесіди з
викладачем він продемонструє розуміння головних ідей модуля і послідовно,
аргументовано викладе їх письмово; для студентів, які засвоїли матеріал і
своєчасно відзвітувалися за змістом усіх модулів до закінчення семестру, іспит
чи залік з цього предмета відміняється і вони отримують оцінку „автоматично”,
якщо згідні з нею; у разі, коли студент не зміг з тих чи інших причин вчасно
скласти звіт за змістом чергового модуля, він має змогу зробити це під час
консультації; виконання навчальних завдань оцінюється певною кількістю

470
рейтингових балів, облік яких ведуть як викладач, так і сам студент. Оскільки
наперед відомо, яку кількість їх треба набрати для того, щоб отримати оцінки
„5”, „4” або „3”, кожен студент отримує можливість упродовж усього періоду
вивчення предмета контролювати та свідомо регулювати успішність свого
просування у засвоєнні дисципліни шляхом цілеспрямованого планування та
розподілу своїх зусиль для досягнення навчальних результатів, що
відповідають його запитам. Остаточна оцінка успішності вивчення предмета
визначається сумуванням рейтингових балів, які були отримані студентом за
виконання всіх видів робіт, враховуючи і додаткові, які включають, в
основному, індивідуальні та творчі роботи студентів; контроль результатів
навчання здійснюється шляхом письмової перевірки. Засвоєння дисципліни
оцінюється автоматично на „відмінно”, якщо студент набрав >90% рейтингових
балів від загальної кількості, „добре” – >75%, „задовільно” – >60%. Студент,
який набрав від 35 до 60% рейтингових балів (від загальної кількості), складає
іспит згідно з розкладом, визначеним деканатом, а студент, який набрав <35%
рейтингових балів, проходить повторний курс або відраховується з вищого
навчального закладу;
3) проектні технології (проектно-технологічна діяльність студентів як
особистісно-орієнтоване навчання) – виконання студентами проектів,
наприклад з практикуму в навчальних майстернях чи технічної творчості,
складається з таких етапів: формулювання завдання, дизайн та аналіз аналогів,
аналіз виробу, розробка початкових ідей, оцінка ідей для вибору
найдосконалішої, детальне відпрацювання ідеї, вибір матеріалів, інструментів
та обладнання, складання технологічної картки, визначення затрат часу на
виготовлення розробленого виробу, організація робочого місця, економічне та
екологічне обґрунтування виробу, визначення безпечних умов праці та
виготовлення виробу, оформлення проекту у вигляді портфоліо та його
публічний захист;
4) інтерактивні технології (превентивні: консультації, репетиції, розподіл
ролей, тренінги, угрупування; імітаційні: дебати, диспути, ділові, рольові й
операційні ігри, міні-конкурси, інсценування, «мозковий штурм», колективне
та групове проектування, психо- та соціодрами; неімітаційні: вправляння,
конференції, «круглі столи», практикуми, проблемні лекції та семінари тощо);
5) технології розвивального навчання (проблемно-розвивальне навчання:
заняття з розвитку педагогічних здібностей, психічних процесів,
психомоторних і вольових якостей; технологія колективних творчих справ,
навчання через дослідження, виконання творчих проектів тощо) – закладені у
поетапному вивченні навчальних дисциплін, що тісно пов’язані між собою та в
навчальні плани, які передбачають вивчення дисциплін, що дозволяють
розвивати особистість студента від курсу до курсу, ніби піднімаючись по
драбинці майстерності; наприклад, вивчення дисципліни «Нарисна геометрія і
креслення з основами машинної графіки» студенти розпочинають з
пропедевтичного курсу, що побудований на основі шкільної програми
креслення, потім переходять до вивчення нарисної геометрії, де розвивають
просторову уяву, технічне мислення та інші професійно важливі якості, а далі

471
переходять до вивчення проекційного креслення, машинобудівного креслення і
завершують вивченням основ машинної графіки з використанням комп’ютерної
системи AutoCAD. Подібним чином побудовано також зміст наступних
предметів: «Практикум у навчальних майстернях з художньою обробкою
матеріалів», «Технічна творчість із методикою гурткової роботи», «Художньо-
прикладна творчість із методикою гурткової роботи» та ін. Ця технологія також
реалізується через вивчення ряду предметів, які взаємопов’язані між собою і
побудовані на основі принципу наступності. Це, наприклад, цикл методичних
дисциплін: «Теорія і методика трудового навчання», «Методика навчання
креслення», «Методика використання комп’ютерної техніки в трудовому
навчанні», «Теорія і методик профільного і професійного навчання в старшій
школі» й ін. та ряд курсових робіт і навчальних й виробничих практик у
загальноосвітніх навчальних закладах, які дозволяють поступово підвести
майбутнього фахівця до реалізації своїх творчих здібностей в науковій і
прикладній діяльності як педагогічної, так технологічної галузей. Свої здобутки
в науково-педагогічній і прикладній творчості студенти доповідають на
семінарах і конференціях кафедри й університету та висвітлюють їх у наукових
і навчально-методичних публікаціях та реалізують у дипломних роботах.
6) Особистісно зорієнтовані технології (технології: Вальдорфська,
саморозвитку (М. Монтессорі), С. Френе, навчання в малих групах
(кооперативне навчання), створення ситуації успіху тощо) – це спосіб
організації навчання, в процесі якого забезпечується всілякий облік
можливостей й здібностей студентів і створюються необхідні умови для
розвитку їх індивідуальних особливостей, метою якого є створення умов для
забезпечення власної навчальної діяльності студентів і розвиток індивідуальних
особливостей кожного. Організація особистісно зорієнтованого навчання
полягає не тільки в створенні викладачем творчої атмосфери, а й постійному
залученні суб’єктивного досвіду студентів як досвіду їх особистої
життєдіяльності; різновидом цих технологій є індивідуалізація та
диференціація навчання, що побудовані на основі диференційованих завдань
для вивчення навчальних досягнень студентів та проведення занять з
урахуванням їх типологічних особливостей у залежності від їх успіхів у
навчанні на основі часткових принципів цієї технології: відкритого навчання,
збагачення, випереджального навчання, проектного навчання, заміни,
алгоритмізації, інтенсифікації початкової стадії формування сенсомоторних
навичок, не адаптивної стратегії дій;
7) технології нейро-лінгвістичного програмування (метод ментальної
карти або майнд-меп (mind – розум, map - карта), метод тренінгу ефективної
комунікації – раппорт через підлаштування та ведення, тощо) – являють собою
процес навчання у вигляді руху інформації скрізь нервову систему людини. В
моделі НЛП виділяються: вхід інформації, її збереження, переробка і вихід –
відтворення в тій чи іншій формі; два види інформації: сенсорна (нейрон) і
вербальна (лінгво), звідси і прийшла назва «нейро-лінгвістична»; три
модальності студентів, що відрізняються розвитком візуальних (бачення),
аудіальних (слухання) чи кінетичних (дотик) каналів проходження інформації;

472
два типи студентів, що відрізняються розвитком різних півкуль мозку:
лівопівкульні (де локалізовані процеси логічного, вербального мислення) та
правопівкульні (де в основному зосередженні емоційні процеси). Кожний
студент має своє індивідуальне поєднання особливостей нервової системи, яке і
визначає успішність чи неуспішність цієї технології навчання.
На завершення вкажемо на основні шляхи реалізації інноваційних
технологій викладачами у підготовці вчителів трудового навчання:
а) розвиток свого власного педагогічного досвіду;
б) творче перенесення, запозичення педагогічного досвіду, створеного
педагогами-новаторами;
в) оволодіння науковими розробками – використання результатів як
власної науково-пошукової роботи, так і діяльності відомих учених;
г) шлях спроб і помилок (не “сліпі” спроби, а цілком осмислені, з
надійним зворотнім зв’язком);
д) системний педагогічний експеримент.
Зрозуміло, що всі ці шляхи подібні до експерименту, і в першому
наближенні всіх їх можна вважати своєрідним педагогічним експериментом,
що і відбувається в сучасній вищій школі України. Розглянуті інноваційні
технології, як випливає з їх характеристик, тісно взаємопов’язані між собою,
взаємодоповнюючи одна одну, чим визначають при їх системному і
правильному використанні успішність процесу підготовки вчителів трудового
навчання.

Матюшок Наталія Степанівна,

методист навчально-методичного центру
відділу освіти Радивилівської
районної державної адміністрації

ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ
ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ ПЕДАГОГІВ

Характерною ознакою сьогодення є зростання темпів розвитку науки,

техніки, суспільства в цілому. Таке положення актуалізує необхідність
постійного оновлення професійних знань фахівців, зокрема педагогічних
працівників. Вирішенню проблеми сприяє активізація досліджень особливостей
освіти й виховання педагогів, пошук сучасних організаційних форм, методів і
засобів їх інтенсивного навчання.
Однією з основних вимог сучасності є формування готовності вчителів до
свідомого, постійного підвищення свого професійного рівня. Реалізація цих
завдань можлива у системі роботи методичної служби. В системі управління
якістю освіти районна методична служба є провідною структурною одиницею
створеної чотирьохрівневої моделі.

473
 У Радивилівському районі нараховується 53 вчителі трудового навчання.
Серед них — 12 вчителів, яким присвоєно педагогічні звання, 18 — мають
вищу кваліфікаційну категорію, 1 — відмінник освіти.
Методична робота з учителями трудового навчання району організована
за проектно-модульним принципом, згідно з яким структура будується за
трьома модулями: „Становлення педагогічного працівника" (для задоволення
потреб молодого фахівця), „Підвищення професійної майстерності
педагогічного працівника" (забезпечує професійний ріст вчителів І та II
категорій), „Методична майстерність педагогічного працівника" (об'єднує
творчих педагогів з вищими категоріями і педагогічними званнями).
Таким чином, задовольняємо потреби педагогів у постійному підвищенні
їхнього фахового рівня відповідно до кон'юнктури ринку педагогічної праці.
Усі ланки методичної структури працюють над реалізацією проблеми
району "Компетентнісно орієнтований підхід у навчально-виховному процесі
як основа для формування і розвитку конкурентоспроможної особистості".
Відповідно до І модуля "Становлення педагогічного працівника"
проводимо роботу з молодими вчителями: здійснюємо стажування та
наставництво, консультування (індивідуальне і групове), організовуємо роботу
школи молодого вчителя трудового навчання. Для вчителів трудового навчання
працюють школи управлінських кадрів, клуби молодого вчителя. Практикуємо
творчі звіти "Мої перші педагогічні знахідки", "Я атестуюся", перегляд
відеофільмів на педагогічну тематику.
Домінуючою формою методичної роботи згідно з II модулем
"Підвищення професійної майстерності педагогічного працівника"
залишаються методичні об'єднання. Зміст засідань наповнюємо
інформаційними та інноваційними технологіями. У межах методичної сесії
проводимо педагогічний КВК для педпрацівників І-ІІ категорій), дні відкритих
дверей учителів, які атестуються на вищу кваліфікаційну категорію.
Згідно з III модулем "Методична майстерність педагогічного працівника"
на базі опорної (Радивилівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2) школи з трудового навчання
традиційним стало проведення фестивалю педагогічної та методичної
майстерності "Досвід кращих".
Для педпрацівників, які атестуються на присвоєння педзвання "старший
вчитель", "вчитель-методист" започаткували таку форму роботи як "бенефіс
педагога"та тиждень методиста "У творчій лабораторії вчителя-методиста".
Ефективною формою методичної роботи є проведення семінарів з елементами
тренінгу. На обговорення педагогів виносяться актуальні проблеми управління,
розвитку творчої особистості. Під час проведення семінарів-тренінгів
(презентаційні та навчальні семінари) застосовуються інтерактивні технології:
кооперативного навчання, навчання в дискусії, технологія ситуаційного
моделювання.
Педагогічні мости сприяють обміну досвідом роботи між школами-
партнерами, пропагуванню та поширенню надбань творчо працюючих
педагогів. Кращі доробки вчителів презентуються на районних виставках
педагогічної творчості.

474
 Під час проведення атестації вчителів трудового навчання
використовуємо сучасну ефективну форму оцінювання діяльності педагога,
технологію підтримки і стимулювання діяльності педпрацівників, технологію
„Портфоліо", при розробці якого орієнтуємося на три основних його складові:
а) портфоліо документів;
б) портфоліо творчих робіт;
в) портфоліо відгуків.
Маємо сайт відділу освіти, де відведено сторінку для вчителів трудового
навчання, на якій постійно поновлюємо для них інформацію за такими
розділами:
• творчі доробки вчителів;
• використання новітніх технологій;
• новинки навчальних і методичних матеріалів;
• оперативна інформація про виставки та конкурси, що
проводяться в районі;
• методика проведення уроків;
• презентації проектів, створені вчителями та учнями;
• зразки поурочних планів;
• методичні рекомендації щодо викладання окремих тем;
• анотації програмного забезпечення з трудового навчання та методика
роботи з ними.
Навчаючи педагогів, використовуємо різноманітні форми, підходи,
засоби, методи, зокрема акцентуємо увагу на методах інтерактивного навчання.
Це дозволяє оптимально враховувати навчальні потреби, створювати умови для
систематичного аналізу вчителями власних дій,запобігаючи шаблонам та
стереотипам.
Інтерактивні методи навчання педагогів розглядаємо як систему суб’єкт-
суб’єктних відносин (методист та вчитель), основою якої є освоєння педагогом
методів і засобів навчання, теорії їх використання для реалізації, представленої
в навчальних цілях предмета.
В основу інтерактивних методів покладено діяльність учасників та
групову взаємодію. Вони необхідні для того, щоб:
- пожвавити навчальні заняття;
- сприяти формуванню партнерських відносин;
- розвивати співпрацю, творчість;
- забезпечити орієнтацію навчання на практичну професійну діяльність;
- залучити до співпраці широку аудиторію слухачів.
Інтерактивні методи навчання обираємо відповідно до навчальних потреб
та з метою досягнення поставлених завдань, алгоритм їх реалізації
модифікуємо відповідно до вимог конкретних навчальних ситуацій. Найчастіше
це: лекції-презентації, дискусії, тренінги, ділові і рольові ігри, моделювання
ситуацій, «мозковий штурм», „човник”, „снігова куля”, „килимок ідей”,
„ажурна пилка”, „моделювання ситуацій”, „карта-панорама процесу”,
„карусель” тощо.

475
 Використання інтерактивних методів навчання сприяє підвищенню
ефективності всієї методичної роботи вчителів трудового навчання району.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Калашникова С.А. Навчально-методичні матеріали до модуля

„Навчання дорослих на основі компетентісно-орієнтованого підходу” /
С.А.Калашникова. – К., 2007. – 57 с.
2. Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання / О.І.Пометун. –
К., 2007. – 144 с.
3. Професійний розвиток педагогічних працівників: практична
андрагогіка: наук.-метод. посіб. / за заг. ред. В.І.Пуцова, Л.Я.Набоки. – К., 2007.
– 228 с.
4. Соціолого-педагогічний словник / [за ред. В.В. Радула]. – К.: Ексоб,
2004. – 304 с.
5. Щенников С.А. Открытое образование. – М.: Наука, 2002. – 527 с.

Дмитрієва Вікторія Миколаївна,

методист Дубенського міжшкільного
навчально-виробничого комбінату

ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В СТАРШІЙ ШКОЛІ
(ОБМІН ПРОБЛЕМАМИ)

"Технології" — це предмет, який сприяє активному розвитку творчої

особистості зростаючої людини.
Багато школярів активно вивчають цей предмет як самостійно, так і під
керівництвом педагогів. Почавши викладати предмет "Технології", я
познайомилася з програмами, які використовуються педагогами в Росії, країн
Близького і далекого зарубіжжя, а також підручниками, які видані для вивчення
технологій.
У багатьох країнах створена спеціальна система додаткової освіти, де в
гуртках, студіях, клубах учні освоюють багато напрямків технологічного
профілю. Не обходяться тут і без "Цікавої технології", цілеспрямованого
читання спеціальної літератури, знайомства з можливостями Інтернету в цьому
питанні через "Корисні посилання".
Освітня галузь "Технології" була введена в Базисний навчальний план
загальноосвітніх установ України для формування в учнів життєво важливих
основ технологічних знань і вмінь застосовувати їх у різних сферах практичної
діяльності з урахуванням економічної, екологічної та підприємницької
діяльності. Найбільш ефективно ці завдання можуть бути вирішені шляхом
організації цілісного навчально-виховного процесу технологічної підготовки

476
учнів, використання у викладанні сучасних педагогічних технологій і
розвиваючих особистість методів навчання. Особливе значення при цьому
відіграє метод проектів, що дозволяє школярам системно опанувати практичної
діяльності всього проектно-технологічного ланцюжка — від ідеї до її реалізації
в моделі, виробі (продукті праці).
Сучасний уніфікований підхід до вирішення освітніх завдань у рамках
загальноосвітньої галузі "Технології" полягає в наступному: у процесі активної
пізнавальної діяльності школярі опановують основи трудової діяльності,
знайомляться з найпростішими технологіями перетворення доступних
матеріалів, оволодіння досвідом творчої діяльності. Опанування учнями
досвідом творчої діяльності передбачає формування готовності до пошуку
вирішення "нових" для них проблем і творчого перетворення дійсності через
вибудовування системи творчих завдань, спрямованих на розвиток мислення, у
тому числі технічного, і оволодіння трудовими вміннями.
Уроки технології реалізують вищеназваний підхід у двох напрямках.
Перший напрямок — розвиток особистості дитини в усьому можливому
різноманітті: розвиток психічних якостей (мислення, уява, пам'ять, увага, мова),
естетичного смаку, потреби в практичній творчій діяльності, а також розвиток
елементів технічного та художнього мислення, конструкторських здібностей.
Другий напрямок — формування узагальнених техніко-технологічних
знань і умінь з ручної обробки доступних дітям матеріалів.
Названі напрямки реалізуються змістовно через продуману систему
вправ, підібраних відповідно до навчальних завдань, виконання творчих
завданьузагальнюючого характеру. У зв'язку з цим усі завдання відповідають
наступним вимогам:
1. Виконання завдання, в тому числі і виготовлення виробу, не є мета
уроку. Завдання лише засіб вирішення конкретних навчальних завдань.
2. Будь-яке завдання має бути доступне для його виконання, але, в той же
час, обов'язковомістити не більше одного-двох нових знань і нових умінь, які
можуть бути "відкриті" і освоєні дітьми в ході його виконання.
3. Вироби, пропоновані дітям для виготовлення на уроках трудового
навчання, не повинні бути випадковими, а мають відповідати меті та завданням
кожного уроку, бути в чіткій продуманій послідовності.
4. Завдання повинні давати учням широкий спектр знань про світ,
розвивати мислення, зокрема технічне, розвивати духовні якості особистості.
Методично ідеї реалізуються через діяльнісний підхід до навчання,
використанняпродуктивних методів. Це — евристичні бесіди, пошукова,
дослідницька діяльністьдітей щодо "відкриття" нових знань під час
обговорення конструктивних особливостей виробів, визначення властивостей
матеріалів, що використовуються, пошук можливих і раціональних способів їх
обробки через вправи-проби, пошуки правильного або найбільш раціонального
виконання технологічного прийому, операції або конструкції та ін.
На кожному уроці необхідна наявність зразка (схожих зразків), зразка в
розборі, вузлів із прихованими конструктивними особливостями, схем,
креслень, ескізів. Це забезпечує учням, з одного боку, можливість сприйняття

477
зразка (схожих зразків) з усіма їх конструктивними особливостями, а з іншого
—дозволяє при предметному (образному) спогляданні обговорити ці
конструктивні особливості та виявити конструкторсько-технологічні проблеми,
організувати пошук можливих шляхів їх вирішення.
Графічне зображення зразків (інструкційні карти) може бути використано
якна етапі аналізу завдання, так і в самостійній практичній діяльності
інформаційної підтримки.
Головна умова навчання на уроках"Технології" — активна пізнавальна
діяльність учніву процесі відкриття нових знань.
Головний результат навчання — самостійне вирішення наявних проблем
(навчальних та життєвих).
Показник розвитку — вміння використовувати набуті знання та практичні
вмінняв нових умовах.
У старших класах загальноосвітньої школи вивчення "Технології"
повинно бути спрямоване, головним чином, на оволодіння сукупністю методів
творчої проектної діяльності, освоєння способів наукового і практичного
пошуку нових рішень стосовно пізнавальних і професійних інтересів учнів. З
урахуванням профілю загальноосвітнього закладу (гімназія, коледж,
технологічна школа тощо) проектна діяльність може мати відповідну
предметну спрямованість.
Метод проектів – це дидактичний засіб, що сприяє формуванню навичок
цілепокладання і дозволяє учням знаходити оптимальні шляхи досягнення
сформульованих цілей при відповідному керівництві з боку педагога.
Застосування методу проектів можливе як при колективній, так і при
індивідуальній роботі з учнями,завдяки чому реалізується розвиваюча
складова навчального процесу.
Метод проектів — це система навчання, що реалізується за допомогою
планування (проектування) і діяння. Педагогічна технологія «Метод проектів» є
відкритою і розвиваючою системою, яка може вдосконалюватися на основі
врахування передового педагогічного досвіду.
Проектний метод навчання передбачає, що проектування виконується не
під опікою викладача, а разом з ним, будується не на педагогічному диктаті, а
на педагогіці співробітництва, коли вчитель перетворюється на консультанта,
досвідченого керівника учнів.
Учитель повинен чітко спланувати організацію проектної діяльності і
починати її потрібно зі складання тематичного планування, що забезпечує і
вивчення відповідних технологій, і виконання проектних робіт. На мою думку,
в міських школах технічні проекти доцільно виконувати в кінці другого
семестру, а в сільських — до початку сільськогосподарських робіт, тобто на
початку другого семестру.
На допомогу учням у роботі над проектами в навчальній майстерні
доцільно обладнати "Куточок проектів", де будуть розміщені такі матеріали, як
"Положення про навчальні проекти", "Теми проектів", "Оформлення роботи",
"Зразки творчих робіт", "Вимоги до пояснювальної записки", "Зразок
титульного аркуша пояснювальної записки", "Економічне обгрунтування

478
проекту", "Порядок захисту проекту", "План виступу на захисті проекту",
"Критерії оцінки роботи ".
Уся проектна діяльність учнів вимагає обліку їх віку і спектру інтересів.
Це важливо і при виборі теми проекту, і при організації роботи з його
виконання.
Примірну тематику проектних завдань слід розробити на кожен рік
навчання технології. Вона повинна бути достатньо широкою, постійно
збагачуватися з урахуванням інтересів і можливостей як учнів, так і самого
вчителя, наявної матеріально-технічної бази.
Необхідно звернути особливу увагу на відображення в тематиці проектів
регіональних і місцевих особливостей, пов'язаних з народною творчістю.
Тему проекту учень може вибрати самостійно визначити її за допомогою
батьків, або скористатися темою, запропонованою вчителем. Самостійність
визначення теми заслуговує заохочення, але вчителю слід упевнитися, що вибір
обґрунтований, продуманий і враховує можливості як самого школяра, так і
матеріально-технічної бази майстерні. Розумну участь батьків у проектній
діяльності можна тільки вітати, але треба враховувати, що вони можуть
вибрати тему не стільки для дитини, скільки для себе, з наміром самим
виконати проект. Досвід підказує, що вибір теми проекту з допомогою вчителя
найкращий. Але при цьому слід пам’ятати: педагог добре знає своїх вихованців,
а отже, в змозі запропонувати кожному щось підходяще, цікаве і посильне; він
сам ретельно все продумав і зважив: наявність обладнання, інструментів і
матеріалів, свої можливості як керівника, консультанта, терміни роботи тощо.
Не слід прагнути, щоб учні всі роботи робили в школі, у навчальних
майстернях. Часто відведеного часу буває недостатньо, особливо якщо
розробляються ускладнені конструкції виробів. Тому значну частину проекту,
особливо ту, що пов'язана з його описовою частиною, оформленням, можна
виконувати вдома. Мої учні деякі роботи, наприклад, з обґрунтування
конструкції виробу і технологічного процесу, економічним обґрунтуванням,
екологічної оцінки проекту виконують паралельно з виготовленням виробу.
Виконання творчого проекту обов'язково завершується його захистом
перед усім класом. Це допомагає виробити єдність вимог і підходів до
проектних робіт з боку керівника, стимулює в учнів почуття відповідальності,
вносить у навчальний процес дух суперництва, дозволяє учням робити певні
висновки щодо своєї роботі у порівнянні з іншими, допомагає їм розвивати
здібності, відстоювати свої творчі ідеї.
Отже, творчий проект — це результат, підсумок будь-якої самостійної
роботи. Від того, наскільки точно і чітко були виконані технологічні операції,
наскільки повно й міцно засвоєні набуті знання, буде залежати оцінка проекту.
Використання проектного методу на уроках "Технології" нелегкий
процес. Для цього потрібно мати не тільки теоретичні знання (які можна
отримати з літератури чи завдяки інформаційним технологіям), а й практичні
навики проектної діяльності. Саме такі навики я отримала, пройшовши курс
навчання по програмі Intel @, схваленій для використання у загальноосвітніх
навчальних закладах комісією науково-методичної ради з питань освіти

479
Міністерства освіти і науки України. Саме завдячуючи цій програмі, я
усвідомила, що підвищення ефективності застосування інформаційних
інтернет-технологій в освітньому процесі — один з основних напрямків
діяльності вчителя "Технології", саме у цьому і полягає модернізація
навчально-виховного процесу з технологій.
Таким чином, уміння використовувати інформаційний підхід у
проектному методі, аналізувати інформаційну обстановку й ефективно
користуватися наявними інформаційними системами(шукати, одержувати,
накопичувати, обробляти, збирати інформацію за допомогою комп'ютера)
формує інформаційну культуру учнів.
Інформаційна культура, крім технічних навичок, повинна включати і
вміння висловлювати свої думки в літературній, графічній та художній формі
завдяки інформаційно-комунікативним та аудіовізуальним засобам,
спілкуванню і пошуку інформації в глобальній мережі Інтернет, а також
грамотному використанню інтернет-ресурсів.

Ошурко Марія Володимирівна,

методист Володимирецького
районного методичного кабінету

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ХОДІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ
УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
(МЕТОД БАГАТОРІВНЕВИХ ЗАПИТАНЬ)

Зростання соціальних вимог до навчального закладу в умовах сучасної

парадигми освіти вимагає всіх складових підвищення професійної
компетентності педагогічних працівників. Висвітлення проблеми становлення
професійної компетентності педагогів простежується в роботах А.Амонашвілі,
О.Шияна, М. Коломійця, І. Ареф’єва та інших науковців. Але, незважаючи на
досить значну кількість наукових праць щодо теоретичного обґрунтування
управління професійною компетентністю вчителів, у практичній діяльності
освіти району проблема зростання педагогічної компетентності залишається
актуальною.
Безумовно, управління розвитком професійної компетентності педагогів
безпосередньо залежить від якості науково-методичної роботи. Застосування
новітніх технологій потребує якісно нового підходу до підвищення фахової
майстерності кожного вчителя. Це — головна проблема, якій підпорядкована
вся методична робота в районі.
Як же спланувати роботу з педагогами, щоб розвивати та вдосконалювати
їх професійні компетентності? Для цього слід побудувати роботу таким чином,
щоб кожен учитель міг повною мірою розкрити свої здібності й талант,
розвивати ініціативу та творчий пошук, самореалізуватися у професійній
діяльності. Як приклад, наведу одну з методик, яку використовую у своїй

480
роботі.Це — інтерактивна методика багаторівневих запитань,яка відіграє
центральну роль у процесі мислення і цікава тим, що дає змогу вчителю
підходити до розв’язання проблеми диференційовано.
Пропоную педагогам методику складання запитань різної складності.
Буквальні запитання — ті, що вимагають знання фактичної інформації.
Цей моніторинг професійної компетентності вчителів проводжу наприкінці
навчального року. Застосування діагностики та вивчення професійних потреб
учителів допомагає нам ефективно використати потенціал кожного вчителя, з
максимальною віддачею організувати підвищення їх майстерності у ході
індивідуальної роботи.
Запитання на відтворення вимагають від педагога подання інформації в
іншій формі. Оформляю їх у вигляді анкети «Які форми методичної роботи Вас
цікавлять?». Уточнюю можливість відтворення потрібної інформації у тій чи
іншій формі.
Запитання на тлумачення змісту та застосування отриманих знань –
даний етап суто практичний. Для проведення семінарів-практикумів
педагогам-учасникам пропоную спланувати майстер-класи,семінари-
практикуми з варіативних модулів навчальної програми. Фактично кожен з
вчителів, хто проводив майстер-клас, пропонував свій проект. Протягом
навчального року вчителі змогли опанувати практично та отримати поради,
дидактичні матеріали, слайди-презентації з таких варіативних модулів:
«Технологія художнього різьблення по дереву» (вчитель Стельмах Олег
Васильович), «Технологія геометричного різьблення» (вчитель Оксенюк Ігор
Михайлович), «Технологія лозоплетіння» (народний умілець Колодій Валерій
Ульянович), «Технологія бісерного плетіння на дротяній основі» (вчитель
Юрчик Людмила Вікторівна), «Технологія художнього набивання на
тканині»(вчитель Блищик Руслана Степанівна), «Технологія ниткової графіки»
(вчитель Міхеєва Катерина Єфремівна).
Етап аналітичних запитань (наприклад, Поясніть чому…? Як ви
вважаєте…? Зіставте та поясніть….) знайшов своє відображення у таких
формах роботи, як презентація посібника вчителя трудового навчання
Володимирецького районного колегіуму Вакуліч Людмили Іванівни
«Проектно-технологічна діяльність учнів на уроках трудового навчання», яку
ми провели під час методичного об’єднання вчителів трудового навчання та
креслення у січні 2011 року. Педагог чітко і послідовно представила і довела
переваги проектної діяльності на уроках трудового навчання та запропонувала
своє бачення підготовки та виконання творчих проектів з учнями. Більше того,
всі учасники методичного об’єднання познайомилися з банком проектів
Володимирецького районного колегіуму.
Творчий звіт учителя на робочому місці — це одна із форм роботи, яку
практикують учителі Великожолудської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Так, Якимчук
Юрій Сильвестрович, працюючи над проблемою з теми «Розвиток творчих
здібностей на уроках трудового навчання», ґрунтовно пояснив та показав на
практиціпланування навчальної програми та елементи розвитку творчих
здібностей учнів під час уроків і в позаурочний час. Учень 8 класу Мордас

481
Максим презентував проект «Прасувальна дошка» з варіативного модуля
«Технологія обробки деревини».
Запитання на синтез, що дають можливість застосувати наявні знання
для творчого розв’язання проблеми — це завершальний етап даної методики. У
методичній роботі з педагогами-трудовиками він висвітлений у таких формах
роботи, як «коло ідей». По завершенню майстер-класів усі учасники
залучаються до обговорення кожного етапу представленого проектув групах.
Кожна група по черзі представляє лише один аспект проблеми, яку вони
обговорювали. Всі ідеї із запропонованої проблеми фіксуються. Це допомагає
розглянути проблему в цілому і підвести підсумок у роботі. Кожен учасник
отримує список ідей у пакет документів, які він отримав після роботи семінару-
практикуму. Для підведення підсумків методичної роботи за рік ми постійно
практикуємо таку форму роботи, як «анкета-відлуння», яка допомагає
врахувати в роботі районного методичного об’єднання інтереси кожного
вчителя.

482
Відділення 18. Художньо-естетичні дисципліни.

Координатори секції:ГумінськаОксана Олексіївна,кандидат педагогічних

наук, доцент кафедри методики та змісту соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти;
Томецька Оксана Миколаївна, завідувач кабінету художньої культури,
старший викладач кафедри методики та змісту соціогуманітарної
освітиРівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тема. Інноваційні підходи до формування та розвитку професійної

компетентності педагогічних працівників у системі неперервної освіти.

Панасюк Ірина Леонідівна,

методист методичного кабінету відділу освіти
Дубенської районної державної адміністрації

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД РОБОТИ МЕТОДИСТА

ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН
У РАЙОННОМУ МЕТОДИЧНОМУ КАБІНЕТІ:
ІННОВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ (МЕТОДИЧНИЙ КЕЙС)

І.1.1.Кейс методиста районного (міського) методичного кабінету (центру)

- Прізвище, ім’я, по батькові:
- Напрям діяльності, який він координує:
1.2.Нормативно-законодавча база:
- Конституція України;
- Закони України«Про освіту»;
«Про загальну середню освіту»;
«Про дошкільну освіту»;
«Про позашкільну освіту»;
«Про місцеве самоврядування»);
- Положення;
- Укази і розпорядження Президента України;
- Постанови Кабінету Міністрів України;
- Нормативно-правові акти Міністерства освіти і науки України;
- Місцеві органи влади;
- Обласні органи влади;
- Районні (міські) органи влади.
1.3.Нормативно-правові документи з питань організації навчально-
виховного процесу. Основні завдання.
1.4.Дані про методиста
- Прізвище, ім’я, по батькові;
- Фах за дипломом;
- Стаж роботи;
- Категорія;

483
 - Права та обов’язки методиста;
- Посадові обов’язки;
- Атестаційна характеристика;
- Категорія педагогічних працівників, діяльність яких координує
(перелік).
1.5.Зведені дані (за напрямками) про педагогічні кадри:

категорія

тактний
Кваліфік

телефон
Нагоро-
Звання
Усього

роботи
Освіта

аційна
Стаж

Кон-
з/п

ди
№

Заслужений
в

домашній
методист

Старший

робочий
н с с 16 і

Україна
вчитель

вчитель

область
район
и
/ / / 1/3 4/15 біль в І ІІ сп
щ
в с з ше
а

1.6. База даних про педагогічних працівників (за напрямками):

Учителі музичного мистецтва
Електронна пошта

Телефони

Розклад уроків

1.1.7.Методичний календар районного методкабінету (центру).

2.1. Структура методичної роботи з учителями:
- Загальна таблиця;
- Діагностична анкета;
- Моніторинг (тести).
2.2.Методичні об’єднання.
2.3.Семінари (види семінарів, їх основні відмінності).
2.4.Творчі групи (за категоріями)
- Перерахувати їх види і теми;
- Основні відмінності;
- Нормативно-правова база.
2.6.Школа педагогічного досвіду (нормативно-правова база).
2.7.Школа методичної майстерності (нормативно-правова база).

484
 2.8.Майстер-класи, авторські школи:
- Нормативно-правова база;
- Перелік за видами;
- Творчі звіти;
- Фестивалі;
- Вернісажі;
- Вітальні;
- Клуби;
- Салони.
3.1. Конференції.
3.2. Педчитання.
3.3.Конкурси «Вчитель року»:
- Основні документи;
- Презентації;
- Матеріали конкурсантів.
3.4.Конкурс-ярмарок педагогічних напрацювань:
- Основні документи;
- Банк даних;
- Презентації;
- Зразки.
3.5.Педагогічні серпневі зустрічі.
3.6.Інструктивно-методичні наради.
3.7.Курси підвищення кваліфікації (інформація).
3.8. Атестація педагогічних кадрів:
- Положення;
- Інші документи.
3.9.Самоосвітня діяльність і науково-методична проблемна тематика:
- Література;
- Періодика;
- Науково-методична проблемна тематика.
3.10.Видавнича діяльність:
- Методиста: перелік (де, коли, на якому рівні);
- Учителів перелік (де, коли, на якому рівні).
4.1.Особистий календар методиста.
4.2.Методичні рекомендації:

Банк даних Рекомендації Рекомендації Поради Робота з

МОН методиста молодому обдарованими
вчителю дітьми

4.3.Контроль за станом навчання та виховання.

4.4.Моніторингові дослідження:
- Навчально-виховного процесу ЗНЗ;

485
 - Рівня знань умінь і навичок учнів у ЗНЗ;
- Рівня вихованості учнів;
- Професійного рівня педагогічних працівників.
4.5. Педагогічний досвід.
- Обласний банк даних педагогічного досвіду (перелік):

- Районний банк даних педагогічного досвіду (перелік):

- Матеріали.
4.6.Інноваційна діяльність:
- Експериментальна робота;
- Упровадження педагогічних технологій;
- Використання інтерактивних методів і форм;
- Апробація підручників;
- Апробація ППЗ.
4.7.Бази даних:
- Авторські програми;
- Факультативи;
- Курси за вибором;
- Гуртки;
- Позакласні та загальношкільні заходи з предмета.
4.8.Відеотека
- Фото-, відео- та мультимедійні презентації уроків, позакласних і
виховних заходів (перелік (з посиланнями);
- Фото-, відео- та мультимедійні презентації конкурсів «Учитель року»,
«Класний керівник» (перелік (з посиланнями);
- Фото-, відео- та мультимедійні презентації конкурсу-ярмарку
педагогічних напрацювань (перелік (з посиланнями);
- Фото-, відео- та мультимедійні презентації творчих звітів (перелік (з
посиланнями);
- Фото-, відео- та мультимедійні презентації інших форм роботи (перелік
(з посиланнями).

486
 Гумінська Оксана Олексіївна,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри методики та
змісту соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти,
доцент кафедри історії, теорії музики
таметодики музичного виховання
Рівненського державного гуманітарного університету

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
І ЗАСОБІВ НАВЧАННЯВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ
ЗАКЛАДАХ ОБЛАСТІ

Спрямованість системи освіти на засвоєння системи знань, яка була

традиційною і виправданою ще декілька десятиліть тому, вже не відповідає
потребам особистості та соціальному замовленню на сучасному етапі. Молоде
покоління має бути захищеним і мобільним на ринку праці, здатним ефективно
діяти у нестандартних ситуаціях, робити особистий духовно-світоглядний вибір
та навчатися впродовж життя.
Тому важливого значення набуває завдання формування творчої
компетентності особистості, тобто сукупність розвинених творчих здібностей,
творчої мотивації, творчих умінь, що забезпечують здатність породжувати
якісно нові матеріали, технології та духовні цінності, що, більшою чи меншою
мірою, змінюють на краще життя людини.
Експерти країн Європейського Союзу визначають поняття
«компетентність» як ”здатність застосовувати знання й уміння”, ”спроможність
кваліфіковано провадити діяльність, виконувати завдання або роботу”. На
відміну від ЗУНів, що передбачають дію за зразком, аналогією, компетентність
передбачає досвід самостійної діяльності на основі знань [4, c.21]. Необхідними
для досягнення життєвого успіху визнаються такі риси особистості, як
самостійна продуктивність, активність, ініціативність, креативність. Отже,
творча компетентність людини набуває життєвої важливості.
Творча компетентність – це знання, уміння, навички, ставлення, необхідні
для успішної творчої діяльності та можливість використати їх у житті і на
практиці. Вона визначається як здатність людини:
 генерувати ідеї, висувати гіпотези;
 фантазувати;
 асоціативно мислити;
 бачити протиріччя;
 переносити знання та вміння у нові ситуації;
 відмовитися від нав'язливої ідеї;
 подолати інертність мислення;

487
  висувати судження;
 критично мислити [2, c.32].
Творча компетентність включає такі аспекти, як мотивація, ціннісні
орієнтації, емоційний досвід.
Творчу компетентність можна визначити як надпредметну, тобто
ключову. За визначенням О.В.Овчарук, ключові компетентності мають бути
сприятливими для всіх членів суспільства, незалежно від статі, раси, сімейного
стану тощо. Вони повинні відповідати цілям освіти і носити особистісно
зорієнтований характер.
Проникнення в освіту нових інформаційних технологій змушує
подивитися на дидактичний процес як на інформаційний процес, в якому
відбувається одержання інформації, її переробка і використання.
Програмоване навчання, технологія навчання зокрема, показали, що
учіння, яке розуміється як процес переробки інформації, може бути строго
керованим, подібним до процесів у складних системах, якими займається
кібернетика.Тому інформаційні технології в освіті слід розглядати не просто як
використання комп'ютера та інших електронних засобів у навчанні, а як новий
підхід до організації навчання, як напрям у науці, який вчені називають
педагогічною інформатикою.
Інформаційний підхід до навчання ставить перед дидактикою вцілому
перед педагогікою зокрема ряд проблем.
Так, наприклад, виникає питання щодоформ подання знань у
навчальному процесі тобто, маються на увазі:
 традиційні тести, наочні матеріали;
 нові форми, створювані за аналогією з інформаційними:текст, поділ на
блоки, або ж структурований тезаурус, фрейм, дерево понять, гіпертекст тощо.
Крім того, виникає ряд загальнопедагогічних і соціально-педагогічних
проблем або аспектів. Так, виник термін "візуальна освіта", який означає, що в
навчанні зображенням, образам, моделям, знакам надаватимуть усе більшої
ролі, відтісняючи звичні тексти. Праця зі знаками і знаковими системами,
перехід з однієї знакової системи в іншу, кодування і декодування — ці та інші
процедури повинна вміти виконувати будь-яка людина інформаційного
суспільства.
У зв'язку з цим виникає питання про інформаційну культуру особистості,
під якою розуміють наявність знань у галузі інформації і вміння працювати з
інформацією. Інформаційну культуру особистості слід формувати ще в школі.
Тому в другій половині XX ст. у педагогіці з’явився напрям «Медіа-освіта»,
який досліджує вивчення школярами засобів масової комунікації.
Інформаційні технології в освіті сприяютьзміні діяльності вчителя і
учня. У зв’язку з цим учень може:
 оперувати більшою кількістю різноманітної інформації, інтегрувати її;
 автоматизувати її обробку;
 моделювати процеси;
 розв'язувати проблеми;

488
  бути самостійним у навчальних діях тощо.
Учитель також звільняється від рутинних операцій, має можливість
діагностувати учнів, слідкувати за динамікою їх навчання і розвитку.
Інформаційні технології в загальноосвітніх школах поставили перед
педагогікою ряд проблем. Одна з найгостріших (крім матеріальних і
організаційних) — "опор учителів" упровадженню інформаційних технологій у
процес навчання — зумовлена протиріччям між колективними формами
навчання, характерними для класно-урочної системи, і індивідуалізацією
навчання, стимульованою персональними ЕОМ.
Друга проблема — ймовірне зменшення міжособистісних контактів за
рахунок розширення звернення до позбавленої особистісних рис інформації.
Важливе коло проблем пов'язане з правовими основами поширення
інформації в системі освіти.
Але, в руслі гуманістичного відгуку на глобальні проблеми
сьогоднішнього світу, є формування в учнів розуміння життя як творчого
акту, нового ставлення до світу на основі гуманістичних поглядів з метою
збереження рівноваги «людина-природа», «людина-суспільство», «людина-
людина».
Саме на цьому наголошує сучасна концепція педагогіки життєтворчості.
У ній утверджується розуміння життя як акту творчості, коли особистість
розробляє і здійснює свій життєвий проект і несе відповідальність за свою
особисту долю (Р.А.Ануфрієва, І.Г.Єрмаков, В.Д.Повзун, Л.В. Сохань та ін.).
Щоб стати творцем власного життя, навчитися пізнавати навколишній
світ, адаптуватися до непростих умов сьогодення, необхідно мати розвинені
творчі здібності. Здатність до самостійного творчого життя формується
поступово і ґрунтується на розкритті творчого потенціалу дитини, її
саморозвитку [3, c.19].

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний енциклопедичний словник

/ С.У. Гончаренко. - Рівне: Волинські обереги, 2011. – 552с.
2. Гуманізація процесу навчання в школі: навчальний посібник / за ред.
С.П.Бондар. – 2-ге вид., доповн. – К.: Стилос, 2001. – 256 с.
3. Клепіков О.І., Кучерявий І.Т. Основи творчості особи: навч. посібник /
О.І.Клепіков, І.Т. Кучерявий. – К.: Вища школа, 1996. – 295 с.
4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та
українські перспективи/ під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: ”К.І.С.”, 2004. – 112 с.–
(Серія «Бібліотека з освітньої політики»).
5. Поташник М.М. Педагогическое творчество: проблеми развития и
опыт: пособие [для учителя] / М.М. Поташник. - К., 1988.
6. Явоненко М.В. Творча компетентність особистості як запорука її
життєвого успіху [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
//http://tdo.at.ua/publ/rozvitok_tvorchosti/tvorcha_kompetentnist/4-1-0-12.

489
 Лєдяєва Оксана Петрівна,
лауреат Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року – 2007»
у номінації «Образотворче мистецтво»,
вчитель Рівненської загальноосвітньої школи
І – ІІІ ступенів №1 ім. В. Короленка

НОВІ НАПРЯМКИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ

ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА.
МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ:
РЕАЛІЇ, МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
(ФРАГМЕНТ МАЙСТЕР-КЛАСУ)

Мета:розповісти про нові напрямки та тенденції методики викладання

образотворчого мистецтва; розкрити важливість мотиваційного етапу уроку;
навести приклади мотивації навчальної діяльності на уроках образотворчого
мистецтва.
План проведення:
1. Напрямки та тенденції методики викладання образотворчого
мистецтва вЗНЗ.
2. Мотивація навчальної діяльності — рушійна сила творчого процесу.
3. Зміст, форми і методи мотивації навчальної діяльності учнів.
4. Технології навчання образотворчого мистецтва вЗНЗ.

Опанасець Інна Станіславівна,

дипломант Всеукраїнського конкурсу
«Вчитель року – 2001»
у номінації «Музичне мистецтво»,
вчитель Рівненського
навчально-виховного комплексу «Гармонія»

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО

ЗАСТОСУВАННЯ НА УРОКАХ МИСТЕЦЬКОГО СПРЯМУВАННЯ
(ФРАГМЕНТ МАЙСТЕР-КЛАСУ)

Мета: розкрити поняття «опорний конспект» та принципи його

створення; навести приклади його застосування на уроках музики,
образотворчого мистецтва та художньої культури; формувати комплекс
художніх компетентностей, що забезпечують здатність керуватися набутими
знаннями та вміннями.
План проведення:
1. Поняття «опорний конспект».
2. Принципи створення «опорного конспекту».
3. Застосування на уроках мистецького спрямування. Практична частина.
4. Перегляд презентації: «Зразки опорних конспектів на уроках музики,
образотворчого мистецтва та художньої культури».

490
 Денисюк Лілія Федорівна,
лауреат обласного туру Всеукраїнського конкурсу
«Вчитель року – 2007» у номінації «Образотворче мистецтво»,
вчитель Рівненської класичної гімназії «Престиж»

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ ТВОРЧОЇ РОБОТИ

НА УРОКАХ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ В 11 КЛАСІ
(ФРАГМЕНТ МАЙСТЕР-КЛАСУ)

Мета:сформувати поняття про практичну роботу як складову уроку

художньої культури, розглянути види практичних робіт, виконати практичну
роботу із слухачами.
У Програмі зазначається, що: «мета вивчення художньої культури
полягає в особистісному художньо-естетичному розвитку учнів, формуванні
у них світоглядних орієнтацій і компетенцій у сфері художньої культури,
вихованні потреби у творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні
в процесі опанування цінностями української та зарубіжної культурно-
мистецької спадщини».
Завдання курсу художньої культури:
 збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, формування культури
почуттів, пробудження особистісно-позитивного ставлення до мистецьких
цінностей;
 опанування учнями художньо-практичними вміннями та навичками,
формування комплексу художніх компетенцій, що забезпечують здатність
керуватися набутими знаннями та вміннями у самостійній діяльності, в процесі
самоосвіти;
 усвідомлення власної причетності до художніх традицій свого народу з
одночасним розумінням особливостей інших національних картин світу;
 виховання культури міжнаціонального спілкування через вивчення
художніх традицій народів різних країн.
І мета і завдання курсу обов’язковим етапом урокувизначають практичну
роботу учнів. Спроба практично досягти певного результату допомагає
школяру гідно оцінити свої здібності та колосальні надбання, якими володіє
світова художня культура.
В 11 класі зміст Програми систематизовано за видами мистецтв на
матеріалах світових зразків, що не вивчалися на предметах гуманітарного
циклу у попередніх класах, тому поряд з історичними особливостями та
філософським контекстом художніх творів варто знайомити учнів із
мистецтвом того чи іншого народу. А зважаючи на те, що мистецтва деяких
народів завойовують у нашому суспільстві все більшу популярність(східні
танці, екібана, батік, орігамі, кусудама, фен-шуй, дизайнерські використання
африканських чи азійських мотивів в одязі та ін.), то робити це буде не так і
складно.

491
 Змістове наповнення тем поряд з іншими передбачає формування
комунікативних, творчо-діяльнісних і самоосвітніх компетенцій, оволодіння
досвідом самостійної творчої діяльності, сприймання цієї діяльності як
невід’ємної частки свого життя.
Орієнтовні практичні завдання до тем спрямовані на формування потреби
у спілкуванні з творами мистецтва, розвиток творчих здібностей учнів та
розширення їх внутрішнього досвіду, наповненого особистісним смислом.
Учитель може їх замінювати, але не відходити від контексту теми, що
вивчається. Керуючись настановами Програми, і зважаючи на насиченість
уроку, ми можемо навчити учнів певних практичних навичок, але творча
робота(індивідуальна, парна чи колективна) виконуватиметься вже в
позаурочний час.
Виходячи із запропонованих Програмою завдань, умовно можна поділити
їх на такі види:
 Пізнавально-презентаційного характеру(створити альбом, виготовити
презентацію, підготувати виступ, представлення, реферат тощо).
 Організаційно-комунікативного характеру(підготувати диспут,
конференцію,мистецький вечір).
 Практична діяльність учнів (виконати мистецький твір – малюнок,
танець, пісню, макет, фото, відео тощо).
 Відвідування музеїв, виставок тощо.
Виходячи з власного досвіду, намагаюся на уроці ознайомити учнів із
різними видами мистецтв, навчити практично виконувати ті чи інші мистецькі
навички, дозволяю учням самостійно обрати для себе вид практичної
діяльності, адже, зрештою, будь-яка практична діяльність спрямована на
сприймання результату іншими людьми, на оцінку і самооцінку, на формування
вартісної позиції і усвідомлення себе в сучасному світі.

Гумінська Оксана Олексіївна,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедриметодики та змісту
соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти,
доцент кафедри історії, теорії музики таметодики музичного виховання
Рівненського державного гуманітарного університету

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ
ІННОВАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ
(НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ
ЛАБОРАТОРІЇ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ)

№ Дата Зміст роботи Місце проведення

семінару.
Виконавці,

492
 відповідальні
1. 26.08. Участь у роботі методичного семінару учителів Обл. бібліотека,
2010 музичного мистецтва м.Рівне відділ мистецтв.
Леус Т.П.,
Гумінська О.О.
2. Протягом Участь у роботі методичних семінарів, практикумів, Гавлітіна Т. М.,
року круглих столів, конференцій Гумінська О.О.
3. 16.09.10 Методичний семінар із теми «Становлення РОІППО,
компетентнісноорієнтованого підходу до навчання Гумінська О.О.
музичного мистецтва в умовах сучасної школи»
4. Вересень «Розвиток творчої особистості шляхом застосування ЗОШ № 27.
художньо-педагогічних технологій»: майстер-клас Матюшенко О.В.
та практикум із музичного мистецтва
5. 21.10.10 Круглий стіл з теми «Експериментальні ЗОШ №24,
дослідження з теорії та практики навчання Гумінська О.О.,
музичного мистецтва» Леус Т.П.
6. Листопад «Наукова доповідь: тема, структура, стиль викладу». Бібліотека РОІППО,
Підготовка доповідей за індивідуальною тематикою Гумінська О.О.
7. Листопад Участь членів НДЛ у педагогічному мості РОІППО,
методистів Рівненської та Волинської областей Томецька О.М.,
Гумінська О.О.
8. Листопад- Укладання науково-методичного збірника РОІППО,
грудень лабораторії: рецензування, редагування, верстка. Гумінська О.О.
Вивчення стану (діагностування учителів музичного
мистецтва)
9. Січень Методичний семінар із показом уроків музичного ЗОШ №25,
мистецтва з теми «Активізація пізнавальної Міськова С.В.,
діяльності на уроках музичного мистецтва» Лотоцька Н.Ю.
10. Лютий Діагностична методика в роботі учителя-дослідника Гумінська О.О.
(тести, анкети, схеми для спостереження, завдання кафедра психології
для вивчення продуктів діяльності учнів). РОІППО
11. Березень Калейдоскоп уроків музичного мистецтва за участю
членів науково-дослідницької лабораторії
12. Квітень Поширення і впровадження в масову педагогічну РОІППО,
практику результатів дослідження наукової Гумінська О.О.
лабораторії (створення інформаційної бази для
інтернет-сайту)
13. Травень Підведення підсумків роботи, написання звіту РОІППО,
Гумінська О.О.

493
Відділення 19. Фізична культура і здоров’я.

Координатор секції: Дубенчук Анатолій Іванович, завідувач кабінету

фізичної культури і здоров’я, старший викладач кафедри методики та змісту
соціогуманітарної освітиРівненського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти.

Тема. Здійснення медико-педагогічного контролю в процесі занять фізичною

культурою та спортом: сучасні підходи.

Дубенчук Анатолій Іванович,

завідувач кабінету фізичної культури і здоров’я,
старший викладач кафедри методики та
змісту соціогуманітарної освіти
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти.

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ВИКОНАННЯ ПРОБИ РУФЬЄ

ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО
СТАНУСЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ УЧНІВ 5-11 КЛАСІВ

Постановка проблеми. Загальновідомо, що останні десятиліття

намітилася стійка тенденція погіршення здоров’я учнів загальноосвітніх
навчальних закладів України. Особливого резонансу набули трагічні випадки,
які сталися на уроках фізичної культури. У період з 2003 по 2008 рік на уроках
фізкультури померло 15 школярів: 2003- 1; 2004 – 2; 2006 – 3; 2007 – 4; 2008 –
5. [2]. На превеликий жаль, такий випадок трапився і в Рівненській області.
У більшості випадків основною причиною трагічних смертей є
захворювання серцево-судинної системи, які не були продіагностовані під час
щорічних медичних оглядів. Насторожує і той факт, що ще 20-25 років тому
смертельні випадки з подібними діагнозами були надзвичайною рідкістю.
Тому, з метою забезпечення оптимізації, безпеки та ефективності
фізичної культури, своєчасного визначення рівня функціональних можливостей
організму учнів, адекватності фізичних навантажень та раннього виявлення
ознак хвороб і ушкоджень було видано спільний наказ Міністерства охорони
здоров’я України та Міністерства освіти і науки України від 20.07.09р. №
518/674 «Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним
вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах», яким затверджені
«Положення про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів
у загальноосвітніх навчальних закладах» та «Інструкція про розподіл учнів на
групи для занять на уроках фізичної культури». Вказані документи
зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 17.08.09р. № 772/16788 та від
17.08.09р. № 773/16789 [6].
Зокрема, інструкцією про розподіл учнів на групи для занять на уроках
фізичної культури передбачено, що під час щорічних медичних оглядів

494
необхідно діагностувати функціональний стан серцево-судинної системи дітей
шкільного віку за методикою функціональної проби Руфьє (див. додаток № 3 до
«Інструкції про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної
культури»). За даною методикою визначаються рівні функціонального резерву
серця з урахуванням п’яти градацій: Індекс Руфьє (ІР) дорівнює або менше 3 –
високий рівень; ІР = 4 – 6 – вище середнього (добрий); ІР = 7 – 9 – середній; ІР
= 10 – 14 – нижче середнього (задовільний); ІР дорівнює або більше 15 –
низький рівень. Згідно з додатком № 1 вказаної інструкції учні, з рівнем
функціонально-резервних можливостей низький та нижче-середнього повинні
бути віднесені до спеціальної медичної групи.
Мета дослідження: вивчити функціональний стан серцево-судинної
системи дітей шкільного віку за методикою функціональної проби Руфьє.
Завдання дослідження:
1. Удосконалити методику проведення проби Руфьє.
2. Виявити відповідність показників проби Руфьє віковим особливостям
учнів
3. Вивчити динаміку функціонального стану серцево-судинної системи
учнів 5-11 класів.
Методи дослідження. Вивчення функціонального стану серцево-
судинної системи дітей шкільного віку проводилося за методикою
функціональної проби Руфьє, наведеної в додатку 3 «Інструкції про розподіл
учнів на групи для занять на уроках фізичної культури»[6].
Після 3-5 хв. відпочинку, у положенні сидячи, в обстежуваного
підраховували частоту серцевих скорочень кожні 15 с., доки не було отримано
2-3 однакові цифри. Отримані дані записували до протоколу і пропонували
виконати навантаження: 30 присідань із витягнутими вперед руками протягом
45 с. Учень самостійно вголос здійснював рахунок, що дозволяло уникнути
затримки дихання.
Після закінчення присідань учень одразу сідав на спеціально
підготовлений стілець зі спинкою і ложив ліву руку на стіл для контролю ЧСС.
Як тільки експериментатор фіксував пульс, включався секундомір і проводився
підрахунок ЧСС за перші 15 с. першої хвилини відновлення та за останні 15 с.
першої хвилини відновлення.
Під час виконання фізичного навантаження уважно стежили за
зовнішніми ознаками втоми дитини, щоб не допустити перенавантаження та
неадекватної реакції серцево-судинної системи. У випадках, коли
спостерігалося значне почервоніння шкіри обличчя, напружений вираз
обличчя, значна пітливість, прискорене, уривчасте дихання, учню
пропонувалося припинити присідання.
Під час виконання проби уважно стежили за збереженням стандартних
умов виконання навантаження. Зокрема, тестування проходило в добре
провітреному приміщенні з температурою повітря в межах 18-20 градусів.
Обстежувані не повинні були приймати їжу за 1,5-2 години до обстеження.
Одежа обстежуваних відповідала температурі повітря (повсякденна або

495
спортивна). Для полегшення контролю за темпом присідань використовувався
механічний або електронний метроном з частотою 30 тактів за 45 секунд.
Оцінку функціональних можливостей серцево-судинної системи
визначали за індексом Руфьє (ІР), що розраховується за формулою:
Індекс Руфьє (ІР) = (4 х (ЧСС + ЧСС + ЧСС ) – 200) : 10,
де: ЧСС1 – пульс за 15 с. у стані спокою; ЧСС2 – пульс за перші 15 с.
першої хвилини відновлення; ЧСС3– пульс за останні 15 с. першої хвилини
відновлення.
Згідно із згаданими вище офіційними документами, рівні
функціонального резерву серця повинні визначатися з урахуванням п’яти
градацій:
ІР становить менше 3 – високий рівень; ІР становить 4 – 6 – вище
середнього (добрий); ІР становить 7 – 9 – середній; ІР становить 10 – 14 –
нижче середнього (задовільний); ІР становить більше 15 – низький рівень.
Але, у зв’язку з тим, що з даного документа не зрозуміло, до якого рівня
потрібно віднести учнів, у яких індекс Руфьє склав, наприклад 3,5 або 6,1, ми
користувалися власною методикою оцінки результатів:
ІР становить менше 3,99 – високий рівень; ІР становить 4 – 6,99 – вище
середнього (добрий); ІР становить 7 – 9,99 – середній; ІР становить 10 – 14,99 –
нижче середнього (задовільний); ІР становить більше 15 – низький рівень.
У науковій літературі ми знайшли декілька різних модифікацій цієї проби
під загальною назвою «проба Руфьє». У жодній із доступних нам робіт не
обґрунтовано, яка з модифікацій має більшу інформативність. Тому ми цілком і
повністю дотримувалися варіанта, який передбачений відповідним наказом та з
доповненнями, викладеними в попередньому абзаці.
Результати дослідження. Тестування проводилося в трьох навчальних
закладах Рівненської області: Рівненському обласному ліцеї-інтернаті,
Рівненській ЗОШ № 23, Деражненській ЗОШ I-III ст. Костопільського району в
період з 04.10.2010 по22.12.2010. Принципом відбору навчальних закладів для
проведення дослідження стало бажання учителів фізичної культури даних
закладів будувати навчально-виховний процес із фізичної культури на
діагностичній основі.
До тестування допускалися лише ті учні, які в 2010-2011 навчальному
році пройшли поглиблений медичний огляд. За результатами огляду їм була
рекомендована основна медична група для занять фізичною культурою.
Упродовж місяця, який передував тестуванню, вони не хворіли, відвідували
навчальні заняття у школі та не пропускали уроків фізичної культури.
Ця інформація з’ясувалася в ході вивчення довідок про проходження
поглибленого медичного огляду, наказів директорів шкіл про розподіл учнів на
медичні групи, класних журналів, співбесід із учителями фізичної культури та
учнями.
На момент проведення тестування з учнями проводилася бесіда щодо
їхнього самопочуття, фізичних навантажень упродовж робочого дня та
безпосередньо перед тестуванням, часу останнього прийняття їжі. Учні, які
скаржилися на погане самопочуття або мали у день тестування значні фізичні

496
навантаження на уроках фізичної культури, тренуваннях чи побуті, до
тестування не допускалися взагалі або проходили його в інший час. Частина
учнів старших класів відмовлялися від проведення тестування без пояснення
причин, що без будь-яких умов приймалося. Але переважна частина учнів
наполягали на тестуваннінавіть тоді, коли їм відмовляли через об’єктивні
обставини. У такому разі, залежно від причин, призначався інший час для
тестування.
Усього протестовано 398 учнів 5-11 класів, яким, за наслідками
поглибленого медичного огляду, були рекомендовані заняття фізичною
культурою в основній медичній групі. У цілому були отримані такі результати
(таблиця 1):
Таблиця 1
Рівні функціонального резерву серця учнів 5-11 класів
Деражнен- ЗОШ 23 Обласний ліцей-інтернат
ська ЗОШ м. Рівне
Рівні (5-7 кл) (5-7 кл)
8 кл. 10 кл. 11 кл. Всього
функціонального
резерву серця К-сть % К-сть % К-сть % К-сть % К-сть % К-сть %
Низький 4 13,3 8 13,1 2 2,2 8 8 5 4,3 27 6,8
Нижче середнього 18 60,1 25 41 31 34,4 36 35,6 63 54,3 173 43,5
Середній 4 13,3 17 27,9 40 44,4 44 43,6 33 28,5 138 34,7
Вище середнього 4 13,3 11 18 17 19 13 12,8 12 10,3 57 14,3
Високий 0 0 0 0 0 0 0 0 3 2,6 3 0,7
Всього обстежено
30 61 90 101 116 398 0
учнів

Як бачимо, низький та нижче середнього рівні функціонального резерву

серця мають 50,3 відсотка учнів, віднесених лікарями до основної медичної
групи. Згідно з додатком №1 до «Інструкції про розподіл учнів на групи для
занять на уроках фізичної культури» усі ці учні повинні були б бути віднесені
до спеціальної медичної групи. Але, як ми з’ясували в процесі співбесіди з
учнями, жоден із них під час проходження поглибленого медичного огляду
пробу Руфьє не виконував.
На момент проведення тестування в цих навчальних закладах офіційно до
спеціальної медичної групи було віднесено 10,2% учнів. Отже, при умові
повного виконання вимог «Інструкції про розподіл учнів на групи для занять на
уроках фізичної культури», кількість учнів спеціальної медичної групи могла б
скласти 60,5%.
І справді, такі приклади в області є. Так, у Сатиївській ЗОШ Дубенського
району до спеціальної медичної групи було віднесено 65,2% учнів. У
Володимирецькій ЗОШ № 1, за наслідками медичного огляду, учні спеціальної
медичної групи склали 41,2%, підготовчої – 50,7%, основної – 8,1%. У цих
навчальних закладах проба Руфьє лікарями проводилася.
Наведені дані потребують подальшого вивчення. Якщо вони відповідають
дійсному стану здоров’я учнів, то потрібно переглядати всю систему фізичного
виховання. Адже у нинішніх умовах учень, який віднесений до спеціальної

497
медичної групи, як правило, не виконує на уроках фізичної культури жодних
фізичних вправ. Додаткові заняття з такими учнями не проводяться у більшості
шкіл через брак коштів. Таким чином, проблема не тільки не вирішується, але й
поглиблюється через подальше зниження рухової активності цієї категорії
учнів.
Найбільше учнів із низьким та нижче середнього рівнем функціонального
резерву серця (60,4 %) серед учнів 5-7 класів. І цьому є науково обґрунтоване
пояснення. Відповідно до вікових норм частота серцевих скорочень із віком
знижується (див. таблиця 2). Так, у п’ятикласника ЧСС за нормою на 8 ударів
більша, ніж восьмикласника. Оскільки в пробі Руфьє ЧСС підраховується 3
рази, то різниця Індексу Руфьє становитиме 2,4 одиниці (3 х 8 : 10 = 2,4). А у
першокласника, навіть без виконання навантаження, Індекс Руфьє становитиме
11,8 (106 х 3 – 200 : 10 = 11,8). Таким чином, фактично усі першокласники
потраплятимуть у спеціальну групу.
Таблиця 2
Частота серцевих скорочень у дітей за хвилину
(за М.Г. Сандураччи, Г.Боно, 1966 р.)
Вік Середня ЧСС за нормою
4-6 років 106
6-8 років 98
8-10 років 88
10-12 років 84
13 років і старші 80

Отримані нами результати свідчать, що оцінка рівня функціонального

резерву серця учнів повинна мати вікову градацію. У протилежному випадку
вона втрачає свою інформативність. Адже сама проба розрахована на учнів
старших класів та дорослих.
Проте офіційних розпоряджень про внесення змін у спільний наказ
Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України
від 20.07.09р. № 518/674 не надходило. А, як відомо, накази потрібно
виконувати.
Разом із тим, дослідження з цього приводу вченими проводилися. У
літературі можна знайти відповідні дані щодо внесення поправок у розрахунок
Індексу Руфьє з урахуванням вікових відмінностей [4;7] (таблиці 3,4).
Таблиця 3
Оцінка проби Руфьє у дітей різного віку
Оцінка результатів Значення проби Руфьє залежно від віку
15 років і більше 13-14 років 11-12 років 9-10 років 7-8 років
Низький 15 і більше 16,5 18 19,5 21
Нижче середнього 11-15 12,5-16,5 14-18 15,5 19,5 17-21
Середній 6-10 7,5-11,5 9-13 10,5-14,5 12-16
Вище середнього 0,5-5 2-6,5 3,5-8 5-9,5 6,5-11
Високий 0 1,5 3 4,5 6

498
 Таблиця 4

Оцінка проби Руфьє у дітей різного віку

Оцінка в балах
Вік
низький нижче среднього середній вище середнього високий
6 >=22,5 22,4-17,5 17,4-15,5 15,4-12,6 <=12,5
7-8 >=21,0 20,9-16,0 15,9-14,0 13,9-11,1 <=11,0
9-10 >=19,5 19,4-14,5 14,4-12,5 12,4-9,6 <=9,5
11-12 >=18,0 17,9-13,0 12,9-11,0 10,9-8,1 <=8,0
13-14 >=16,5 16,4-11,5 11,4-9,5 9,4-6,6 <=6,5
15-18 >=15,0 14,9-10,0 9,9-8,0 7,9-5,1 <=5,0

Оскільки дані у різних авторів дещо відмінні, то ми вважаємо, що

питання потребує подальшого вивчення. Проте безсумнівним є той факт, що не
припустимо робити оцінку Індексу Руфьє без урахування вікових особливостей
учнів.
Разом з тим, отримані нами дані свідчать, що сама по собі проба Руфьє є
достатньо інформативною. Усі обстежені учні, які відвідують систематично
уроки фізичної культури та спортивні секції, мають рівень функціонального
резерву серця не нижче середнього.
Розглянемо тепер, чи є відмінності у рівні функціонального резерву серця
у хлопців та дівчат (див. таблиці 5,6).
Таблиця 5
Рівні функціонального резерву серця дівчат 5-11 класів
Рівні Деражнен- ЗОШ 23 Обласний ліцей-інтернат
функціонального ська ЗОШ м. Рівне 8 кл. 10 кл. 11 кл. Всього
резерву серця (5-7 кл) (5-7 кл)
К-сть % К-сть % К-сть % К-сть % К-сть % К-сть %
Низький 3 30 2 10 1 2,2 6 10,9 5 6,9 17 8,4
Нижче середнього 5 50 10 50 22 50 24 43,6 52 71,2 113 55,9
Середній 1 10 5 25 16 36,4 18 32,8 14 19,2 54 26,7
Вище середнього 1 10 3 15 5 11,4 7 12,7 2 2,7 18 9,0
Високий 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
Всього обстежено 10 20 44 55 73 202 0
учнів

Таблиця 6
Рівні функціонального резерву серця хлопців 5-11 класів
Рівні Деражнен ЗОШ 23 Обласний ліцей-інтернат
функціонального -ська м. Рівне 8 кл. 10 кл. 11 кл. Всього
резерву серця ЗОШ (5-7 (5-7 кл)
кл) % К-сть %
К-сть К-сть % К-сть % К-сть % К-сть %
Низький 1 5 6 14 1 2,2 2 4,3 0 0 10 5,1
Нижче середнього 13 65 15 37 9 19,6 12 26,1 11 25,6 60 30,6
Середній 3 15 12 29 24 52,2 26 56,5 19 44,2 84 42,9
Вище середнього 3 15 8 20 12 26 6 13,1 10 23,2 39 19,9
Високий 0 0 0 0 0 0 0 0 3 7 3 1,5

499
Всього обстежено 19619
20 41 46 46 43 0
учнів 6

Як бачимо, існує суттєва відмінність. Низький та нижче середнього

рівніфункціонального резерву серця мають 64,3% дівчат та 35,7 % хлопців.
Співбесіда з учнями під час тестування засвідчила, що учениці мають значно
нижчий рівень рухової активності порівняно з хлопцями, що і позначилося на
результатах тестування. Також було встановлено, що, починаючи з 8 класу,
рівень рухової активності учнів з кожним роком знижується. Це також
негативно позначається на результатах проби Руфьє.
Висновки. 1. Обов’язкове проведення під час медичних оглядів проби
Руфьє з метою визначення функціонально-резервних можливостей серцево-
судинної системи є позитивним фактом. Дозволяє виявити проблеми у стані
здоров’я на ранніх етапах захворювання, підвищує зацікавленість у стані
здоров’я як батьків, так і учнів. Переважна більшість учнів позитивно
ставляться до тестування, визнають його результати і бажають знати, що
потрібно робити, щоб поліпшити свій фізичний стан.
2. Необхідно уточнити методику проведення проби Руфьє. Зокрема, під
час її проведення необхідно використовувати метроном, інакше не можливо
забезпечити стандартну інтенсивність фізичного навантаження. Також
необхідно уточнити умови проведення проби щодо температурного режиму в
приміщенні, фізичний та психічний стан учня на момент обстеження.
3. При умові методично правильного проведення проби Руфьє її
результати достовірно відображають функціонально-резервні можливості
серцево-судинної системи.
4. Отримані нами результати свідчать, що показники індексу Руфьє
повинні бути приведені у відповідність із віковими змінами частоти серцевих
скорочень у дітей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ахундов Р.А. Основы научно-методической деятельности в

физической культуре: учеб. пособие / Р.А. Ахундов. — Белгород: БелГУ, 2001.-
220 с.
2. Бережной В.В., Марушко Т.В. Внезапная смерть при физических
нагрузках у детей и подростков / В.В. Бережной, Т.В. Марушко //Современная
педиатрия. — 2009. — №6. — С. 29-34.
3. Велитченко, В.К. Физкультура для ослабленных детей /
В.К.Велитченко. - М.: Терра-Спорт, 2000. - 110 с.
4. Гусева А.А., Поляков С.Д., Корнеева И.Т. Вегетативный статус и
функциональное состояние сердца юных скалолазов / А.А. Гусева,
С.Д.Поляков, И.Т. Корнеева // Медицинский научный и учебно-методический
журнал. — 2005. — №27. — С. 181-199.
5. Павлова И. Что стоит за справкой на физкультуру?/ И. Павлова //
Гривна. — 2010. — 16 декабря. — C. 12.

500
 6. Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихо-
ванням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах: наказ МОЗ України,
МОН України №518/674 від 20.07.09 р. [Електронний ресурс]. — Режим
доступу: zakon.nau.ua/?uid=1026.1.392&title...2009 р.р.).
7. Цветкова И.М., Антонова В.А. Медицинское обеспечение детей,
занимающихся физической культурой и спортом. Рекомендации для
медицинских работников поликлиник, образовательных учреждений,
реабилитационных центров и преподавателей по физическому воспитанию.
И.М. Цветкова В.А. Антонова [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
mzs.penza.net/zoj/metodic/medic_fizra.doc.

Ошурко Марія Володимирівна,

методист Володимирецького
районного методичного кабінету

ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ

ШЛЯХОМ УПРОВАДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ,
НОВИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ
У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Школа в усі часи була і залишається своєрідною моделлю, дзеркалом, яке

відбиває життя і проблеми всього суспільства, тому освіта сьогодні – важливий
чинник управління змінами суспільства. Вона має стати засобом підвищення
добробуту громадян, чинником економічної стабільності і гарантом безпеки
регіону, країни. Проте для цього система освіти повинна забезпечити учням
якісну освіту з урахуванням індивідуальних особливостей і здібностей, батькам
– упевненість за долю їхніх дітей, а працівникам освіти – гідні умови праці та
життя, професійного росту, самореалізації. Із цією метою модернізується зміст
освіти, створюються досконалі моделі управління, впроваджуються в
навчально – виховний процес новітні технології, а насамперед – створюються
сприятливі умови для збереження та зміцнення здоров’я дітей, їхнього
розвитку, адже головне завдання освітньої галузі – сформувати високодуховну,
фізично здорову особистість випускника та творчого вчителя.
Ефективність вирішення стратегічних завдань, визначених у Законах
України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», у першу чергу, залежить
від якості управління, що здійснюється у навчальних закладах, та якості
фахової і методичної підготовки педагогічних працівників. Такий підхід
вимагає від методиста узгодження своїх дій із реальними і потенційними
можливостями педагогів. Важливо не тільки визнавати в людині особистість, а
взаємодіяти з нею, враховуючи її можливості. Саме тому методична робота з
учителями фізичної культури базується на діагностичній основі. Мета, зміст і
форми методичної роботи спрямовані на підвищення фахового рівня учителів,
формування нестандартного мислення, розвиток індивідуальних здібностей
учителів, створення умов для їх творчої самореалізації. Педагогічний колектив
учителів фізичної культури району складається з 77 педагогів: із них

501
70учителів з вищою освітою, 7 педагогів із базовою вищою освітою, 4 з них –
навчаються. За результатами проведеного діагностування виявлено зони
утруднень учителів фізичної культури. Встановлено, що в основному вчителі
фізичної культури володіють питаннями підготовки та проведення уроку,
проте:
 32,6% учителів мають труднощі у використанні нових освітніх
технологій, педагогічного досвіду;
 28,3% - у використанні сучасних методів навчання;
 28% - у використанні сучасних досягнень науки, що вивчається;
 17,4 – не володіють методикою роботи з обдарованими учнями;
 14,1% - мають проблеми у виборі та підготовці наочності та ТЗН.
При цьому у попередній період учителі фізкультури опрацювали
проблемне питання «Використання нових освітніх технологій при викладанні
фізичної культури». Пройдено усі етапи реалізації проблемної теми.
Створена система методичної роботи спрямована:
 на формування творчо працюючого вчителя;
 підвищення кваліфікаційного рівня;
 удосконалення та відпрацювання ефективних методик і прогресивних
технологій навчання;
 створення умов для розвитку творчого потенціалу вчителів;
 створення комфортного психологічного мікроклімату для всіх суб’єктів
навчально-виховного процесу;
 формування команди однодумців;
 створення умов для самореалізації особистості вчителя в сучасному
суспільстві.
Виконання поставлених завдань досягається завдяки ефективній взаємодії
всіх структурних підрозділів методичної служби. У 2010-2011навчальному році
вчителі фізичної культури району працювали над проблемною темою
«Формування ціннісних орієнтацій щодо культури здоров’я і здорового способу
життя шляхом використання нових освітніх технологій, педагогічного досвіду
при викладанні фізичної культури та «Захисту Вітчизни».
Зростання творчої особистості вчителя відбувається шляхом
індивідуальної науково-методичної роботи, тобто усвідомленої,
цілеспрямованої, планомірної та безперервної діяльності вчителів,
вдосконалення їх теоретичної та практичної підготовки. Методична робота
проводиться на діагностичній основі. Зважаючи на результати моніторингу
професійної компетентності вчителів, планувалися відповідні форми
методичної роботи та висвітлювалися проблемні питання, вказані у
діагностичних анкетах. Саме для цього сплановані індивідуальні форми роботи
з учителями фізичної культури: методичні консультації, співбесіди, самоосвіта,
міжкурсова робота, атестація, впровадження педагогічного досвіду, творчі
звітивчителів, що атестуються.
Введення в дію спільного наказу МОНУ та МОЗУ від 20.07.2011 року
№518/674 «Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним

502
вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах» призвело до
потреби розглянути та практично відпрацювати на засіданнях районного
семінару-практикуму районного методичного об’єднання усі етапи проведення
медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням. Насамперед
розглянуто усі питання даного документа, які стосуються загальноосвітнього
навчального закладу, на іструктивно-методичній нараді з учителями фізичної
культури, на нараді керівників загальноосвітніх навчальних закладів, надано
необхідні методичні рекомендації. Упродовж навчального року проведено
моніторинг рівня здоров’я школярів медичними працівниками. За результатами
моніторингу встановлено, що значна частина учнів віднесена до підготовчої
(32 %) та спеціальної (19 %) медичних груп. За результатами цього у березні
2011 року проведено спільну нараду-семінар із головним районним педіатром
щодоздійснення медичного огляду школярів у 2011 році в цілому та проведення
моніторингу рівня здоров’я учнів за індексом Руфьє зокрема.
Крім того, протягом року втілені в діяльність такі форми роботи з
учителями фізичної культури, предмета «Захист Вітчизни»:
 міжокружний семінар – практикум для вчителів фізичної культури
(Рафалівський, Собіщицький, Більськовільський округи), керівник – учитель
Рафалівської школи–інтернат Чугай Галина Володимирівна;
 школа молодого вчителя на базі навчальних закладів: Каноницької
ЗОШ, ЗОШ №1 смт. Володимирець, Володимирецького районного колегіуму -
керівник Ошурко Марія Володимирівна, методист КНМУ «Володимирецький
РМК»;
 районний семінар-практикум для вчителів фізичної культури, на якому
розглядалися та практично використовувалися на методичних засіданнях
освітні технології: комп’ютерні, здоров’язберігаючі, інтерактивні, особистісно
орієнтовані,керівник Ошурко Марія Володимирівна, методист КНМУ
«Володимирецький РМК»;
 районний семінар-практикум для вчителів предмета «Захист
Вітчизни»: проведено майстер-класи з атлетичної гімнастики та відкриті
заняття з військової та медико-санітарної підготовки, надано допомогу щодо
вступу у вищі військові навчальні заклади та професійної орієнтації
випускників навчальних закладів, рекомендації щодо планування навчального
матеріалу у зв’язку з переходом на нову програму з предмета;
 шляхом проведення методичного турніру на базі Володимирецького
районного колегіуму завершено впровадження досвіду роботи вчителя фізичної
культури Каноницької ЗОШ Кібиша Миколи Яковича «Впровадження
комп’ютерних технологій на уроках фізичної культури»;
 майстер-клас призера Всеукраїнського конкурсу на кращий
інноваційний урок фізичної культури та урок фізичної культури з елементами
футболу Ярути Павла Антоновича у Великоцепцевицькій ЗОШ та
Городецькому НВК.
Усі заняття відбулися відповідно до плану роботи. На засіданнях
міжокружного та районного семінарів-практикумів піднімалися питання щодо

503
практичного використання освітніх технологій на уроках, методики викладання
спортивних ігор, туризму, теоретико-методичних знань, оцінювання знань
учнів з предмета, проведення медико-педагогічного контролю за фізичним
вихованням у навчальних закладах.
Школа молодого вчителя фізкультури приділила увагу організації уроків
з фізичної культури, формам проведення занять, позакласним заходам та
веденню шкільної документації з предмета. Заняття у школі проводив
досвідчений учитель Микола Якович Кібиш. Заключне засідання школи
відбулося на базі Володимирецького районного колегіуму, на якому
випускники проводили відкриті заняття для слухачів другого та першого року
навчання.
Цікавим та непередбачуваним став для вчителів фізкультури методичний
турнір. Роль доповідачів, опонентів та рецензентів надала можливість
педагогам вільно спілкуватися з приводу проблем у проведенні уроків
фізкультури, недоліків, позитивного досвіду. Вчителі Каноницького освітнього
округу використали під час проведення уроків спортивних ігор комп’ютерні та
інтерактивні технології навчання, досвід роботи вчителя фізкультури
Каноницької ЗОШ Кібиша Миколи Яковича. Компетентне журі визначило
переможця турніру.
З метою профілізації старшої школи у 2008 -2009 навчальному році
створено вісім освітніх округів, у які увійшли загальноосвітні, позашкільні та
дошкільні заклади освіти району. Для доступності та оптимізації форм
методичної роботи було створено міжокружні семінари-практикуми. Для
вчителів фізичної культури таких об’єднань було три, керівниками призначено
досвідчених учителів фізичної культури. Заняття проводились у кожному
окрузі, а загальні питання виносилися на засідання методичних об’єднань. За
результатами роботи міжокружних семінарів-практикумів видано методичний
посібник із рекомендаціями вчителям фізичної культури «Урок фізичної
культури. Практика. Досвід. Інновації».
Проаналізувавши ефективність міжокружних занять, вчителі фізичної
культури на травневому методичному об’єднанні висловилися про повернення
до районних семінарів - практикумів, залишивши одне міжокружне об’єднання
вчителів: Собіщицький, Рафалівський, Більськовільський округ, керівник якого
буде учасником районного семінару-практикуму. На методичних засіданнях
використовуються різні форми роботи: слайд-презентації, творчі звіти,
фестивалі методичних ідей, інтерактивні методи.
Традиційно у районі проводиться конкурс – ярмарок педагогічних ідей,
на якому вчителі фізичної культури діляться власними доробками та
напрацюваннями. З часу проведення таких заходів, вчителі фізичної культури
району видали понад 40 посібників. Частина з них удостоєна нагород
Володимирецького відділу освіти та виховання й управління освіти і науки
Рівненської державної адміністрації. У минулому навчальному році
нагороджені грамотами відповідно за друге та третє місце творчі доробки:
- «Урок фізичної культури. Практика. Досвід. Інновації», спільна робота
декількох авторів;

504
 - «Дорогами Рівненщини. Путівник туриста», автор — учитель
Великожолудської ЗОШ Сергійчук Сергій Володимирович.
За підсумками атестації 2011 року вчителями фізкультури району
підготовлено посібники з досвіду роботи: Кібиш М.Я. «Впровадження
комп’ютерних технологій на уроках фізичної культури», Чугай Г.В.
«Комплексний підхід до формування у школярів здорового способу життя»,
Приходько А.П. «Шляхи та методи підвищення інтересу в учнів до занять
фізичною культурою та спортом», Чабан А.В. «Значення коригувальної
гімнастики для формування постави».
Докорінний перегляд існуючих засобів навчання спричинила поява
інформаційних технологій на електронних носіях, які підтримують мету
інформатизації освіти: забезпечення доступності знань, розвиток
інтелектуальних і творчих здібностей учнів на основі індивідуалізації навчання,
інтенсифікації навчального процесу тощо. Усе це переконує в необхідності
розробки ефективних методів і засобів комп’ютерного навчання фізичної
культури, яке сприятиме піднесенню рівня зацікавленості учнів у процесі
навчання, розвиватиме його інтерес до предмета, привчатиме ефективно
використовувати нові технології під час навчання. Використання комп’ютерних
технологій є істотним резервом підвищення теоретико-методичних знань учнів
з фізичної культури. У районі вивчено досвід роботи вчителя Каноницької
ЗОШ Кібиша Миколи Яковича з теми «Впровадження комп’ютерних
технологій на уроках фізичної культури» (наказ відділу освіти та виховання
Володимирецької РДА від 21.11.2006року № 245). Як форму поширення та
упровадження досвіду вчителя Кібиша М.Я. створено школу педагогічного
досвіду у Каноницькому окрузі (наказ відділу освіти та виховання
Володимирецької РДА від 29.08.2009 року № 247). Микола Якович одним із
перших став використовувати програму виявлення рівня теоретичних знань
учнів із фізичної культури розробленою Дубенчуком Анатолієм Івановичем
«ASSIST 2005+». Результатом використання цієї програми є значно вищий
рівень теоретико-методичних знань учнів із фізичної культури вцілому у
Каноницькій загальноосвітній школі у порівнянні з навчальними закладами
району.
Наказом про впровадження педагогічного досвіду роботи вчителя
створено школу педагогічного досвіду на базі Каноницького освітнього округу,
яка працювала протягом двох років. Підсумком роботи школи педагогічного
досвіду став методичний турнір, проведений у березні 2011 року, у якому
взяли участь учителі фізкультури – учасники школи педагогічного досвіду.
Решта вчителів були поділені на рецензентів опонентів та доповідачів і
висловлювали свої пропозиції та зауваження, оцінювали учасників відповідно
до ролі.
Традиційними в районі стали конкурси фахової майстерності,
фізкультурно-оздоровчі заходи серед педагогічних працівників. Адже навколо
творчих учителів зростають творчі особистості. Такі вчителі вміють бути
авторитетним зразком творчих дій для школярів, вони знають, як вирішити
проблему, закріпити інтерес до неї учнів. Як правило, усвідомлюють свою

505
соціальну відповідальність, вміють досягати нових педагогічних рівнів, бути
провідниками ідей державотворення, носіями культури та загальнолюдських
цінностей. У нас саме такі вчителі фізичної культури.
Щороку зростає інтерес до конкурсу «Учитель року», який традиційно
проводиться в районі. У минулому навчальному році вчителі взяли старт на
конкурсі на кращий інноваційний урок фізичної культури та урок фізичної
культури з елементами футболу. Призером фіналу Всеукраїнського конкурсу
на кращий інноваційний урок фізичної культури та урок фізичної культури з
елементами футболу став учитель фізичної культури Великоцепцевицької ЗОШ
І-ІІІ ступенів Павло Антонович Ярута, який протягом цього навчального року
проводив майстер-класи у навчальних закладах району та області.
Висновки. Показником ефективності науково-методичної роботи в
районі, я вважаю, є співвідношення зростання педагогічної майстерності з
кінцевою метою методичної роботи — підвищенням якості та ефективності
навчально-виховного процесу.
Методична робота не може бути на одному рівні розвитку, вона потребує
урізноманітнення педагогічних методів в ім’я зростання професійної
майстерності, фахової кваліфікації педагога.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Данилова Г.С. Методичні служби України: проблеми управління,

професійна підготовка / Г.С.Данилова. – К.: ІЗМН, 1997.
2. Жерносек І.П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі:
навч.-метод. посібник / І.П.Жерносек. – К.: ІЗМН, 1998.
3. Організаційно-педагогічні основи методичної роботи: навч. посібник
за ред. В.І. Пуцова. – К.: УІПКККО, 1995.
4. Освітні технології: навчально-методичний посібник / за заг. ред.
О.М.Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001.
5. Кудрявцева,Л. Семестрово-блочно-залікова система навчання [текст]//
Завуч.-2002.-№15
6. Логвін,В. Метод проектів у контексті сучасної освіти [текст] // Завуч.-
2002.-№26
7. Васьков Ю. – Основні функції та завдання шкільної фізичної
культури//Завуч.-2004.-№8
8. Бех І.Д. Особистісно орієнтоване виховання: Науково – метод.
Посібник. –К.: ІЗМН, 1998. – 204с.
9. Дубенчук А.І. Зошит з фізичної культури / За редакцією М.Д.Зубалія.-
Рівне: ППФ «Прінт – Експрес».- 2005. – 80с.
10. Островерхова Н.М. Аналіз уроку : концепції, методики, технології. –
К., 2003.

506
 11. Кудрявцева Л. Семестрово-блочно-залікова система навчання
/Л.Кудрявцева// Завуч.-2002.-№15.
12. Логвін В. Метод проектів у контексті сучасної освіти / В.Логвін //
Завуч.-2002.-№26.
13. Васьков Ю. Основні функції та завдання шкільної фізичної
культури / Ю.Васьков //Завуч.-2004.-№8.
14. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: науково-метод.
посібник / І.Д.Бех. - К.: ІЗМН, 1998. - 204с.
15. Дубенчук А.І. Зошит з фізичної культури / А.І.Дубенчук;за ред.
М.Д.Зубалія.- Рівне: Прінт-Експрес.- 2005. - 80с.
16. Островерхова Н.М. Аналіз уроку: концепції, методики, технології /
Н.М.Островерхова. - К., 2003.

Вовчанський Василь Ярославович,

лікар спортивної медицини вищої категорії,
майстер спорту

МЕТОДИ ОПЕРАТИВНОГО ТА ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ

ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ Й ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
УЧНІВ ТА ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ.
ГАРВАРДСЬКИЙ СТЕП-ТЕСТ

Степ-тест за методикою Гарвардського університету був розроблений у

1936 році для оцінки придатності американських рекрутів до служби у війську.
У наш час його адаптована модифікація широко використовується у спорті для
діагностики фізичної працездатності та загальної (аеробної) витривалості
спортсменів різного віку, статі, спортивної спеціалізації та кваліфікації.
Гарвардський степ-тест полягає у чотиритактному сходженні вгору-вниз
на сходинку певної висоти у темпі 30 сходжень на хвилину (найкраще – під
метроном, налаштований на 120 тактів за хвилину) протягом певного часу та
вираховуванні індексу тесту (ІГСТ) за формулою на основі отриманих даних
частоти серцевих скорочень у періоді відновлення і фактичної тривалості
навантаження. Висота сходинки і тривалість сходжень добирається залежно від
віку, статі та площі поверхні тіла випробуваного:

Випробовувані Вік, років Поверхня тіла, Висота Сходження, хв.

м² сходинки, см
Хлопчики і <8 _ 35 2
дівчатка
Хлопчики і 8 – 11 _ 35 3
дівчатка
Дівчата-підлітки 12 – 18 _ 40 4
Юнаки-підлітки 12 – 18 < 1,85 45 4

507
Юнаки-підлітки 12 –18 > 1,85 50 4
Дівчата-жінки > 18 – 45 5
Юнаки-чоловіки > 18 _ 50 5

Формула для вирахування індексу Гарвардського степ-тесту ( І ):

І = (t • 100) : (F1 + F2 + F3) • 2, де:
І – індексу Гарвардського степ-тесту (ІГСТ);
t – тривалість сходження (сек.);
F1, F2, F3 – ЧСС випробовуваного за перші 30 секунд, відповідно,
першої, другої та третьої хвилин відновлення після припинення сходжень .
Важливо! Якщо випробуваний у ході виконання тесту починає через
втому відставати від заданого темпу (120 кроків/хв), або виказує явні ознаки
надмірної втоми, тест припиняється і при підрахунку ІГСТ враховується
фактична тривалість виконання навантаження.
Фізична працездатність, загальна (аеробна) витривалість
випробовуваного оцінюється за індекс-шкалою: ІГСТ вважається відмінним,
якщо перевищує 90; добрим, якщо коливається від 80 до 90; середнім, якщо
знаходяться у межах 70–80; нижчим за середній, якщо складає 60–70;
незадовільним, якщо менший за 60.
Середні величини ІГСТ у представників різних видів спорту
Бігуни-стайєри 111 Плавці 90
Велосипедисти 106 Бігуни-спринтери 86
Лижники 100 Важкоатлети 81
Боксери 94 Неспортсмени 62

Оцінка типу реакції на фізичне навантаження.

Реакція кардіореспіраторної системи на фізичне навантаження залежить
від функціонального стану організму та фізичної працездатності спортсмена і
тому є джерелом цінної інформації для гнучкого планування засобів
тренувального та відновнувального впливу, індивідуалізації тренувального
процесу. Тип реакції на фізичне навантаження визначається за допомогою
простих, доступних кожному фахівцеві фізичної культури та спорту,
стандартизованих функціональних проб із фізичним навантаженням.
Проба Мартіне полягає у виконанні випробовуваним 20 глибоких
присідань, руки вперед, за 30 секунд та наступному контролі показників ЧСС за
перших 10 сек., а потім - артеріального тиску (АТ) - кожної наступної хвилини
відновнувального періоду аж до відновлення їх до початкового рівня (у стані
спокою перед виконанням присідань). Оцінюються як початкові дані, так і тип
реакції на навантаження та динаміка відновлення.
Для спортсменів високої кваліфікації проба Мартіне у більшості випадків
не є адекватною, оскільки навантаження проби недостатньо значне, аби
викликати валідні зрушення в діяльності кардіореспіраторної системи. Тому
для оцінки типу реакції на фізичне навантаження кандидатів у майстри,
майстрів спорту та майстрів спорту міжнародного класу використовується 15-
секундний біг на місці в максимальному темпі, високо піднімаючи

508
коліна.Нормотонічний тип реакції є єдиним, властивим для практично
здорового, добре фізично підготованого, з високою працездатністю та у
доброму функціональному стані спортсмена і характеризується адекватним та
конкордантним підвищенням ЧСС (у пробі Мартіне зростання складає ≤ 60%; у
пробі з 15-сек. бігом 60-100%) та систолічного артеріального тиску (АТс)
(зростання відповідно ≤ 30% і ≤ 50% ), зниженням діастолічного артеріального
тиску (АТд), яке складає 15-30%, адекватним зростанням пульсового тиску
(АТп), що становить 60-100%, у відповідь на фізичне навантаження
(функціональну пробу). Повне відновлення показників до їх рівня у спокої
настає до кінця третьої або п’ятої (у випадку 15-секундного бігу) хвилин
відновнувального періоду проби. Як варіанти норми, хоча й неоптимальні,
розцінюються випадки незмінності АТд, або, із застереженням сповільненості, -
повне відновлення до кінця п’ятої хвилини відновнувального періоду чи
пізніше.Гіпертонічний тип реакції належить до патологічних (атипових) і
характеризується неадекватно високим підйомом ЧСС (>60 і >100%), АТс
(>>50%), підвищенням АТд у відповідь на навантаження. АТп хоча й зростає,
але дискордантно до АТс і АТд. Повного відновлення, як правило, не настає до
кінця третьої чи п’ятої (при 15-секундному бігові) хвилин відновнувального
періоду. Варіантом гіпертонічної реакції є незмінність АТд у відповідь на
навантаження.Якщо при цьому типові реакції початкові показники ЧСС і АТ у
спокої перебувають на верхній межі або за межами норми, то це може бути
свідченням первинної чи симптоматичної артеріальної гіпертензії. Тоді
необхідним є тимчасове припинення тренувальних занять і проведення
медичних обстежень.
Якщо ж гіпертонічна реакція трапляється на тлі нормальних початкових
показників, то вона свідчить або про недовідновлення після разового фізичного
перенапруження, або про накопичену перевтому – перетренування. У цих
випадках вона найчастіше зустрічається у спортсменів-початківців при
форсуванні тренувального навантаження чи їх участі у змаганнях в одній групі
з більш кваліфікованими спортсменами, або у кваліфікованих спортсменів
після перерви у тренуваннях внаслідок травми чи захворювання.
Тоді гіпертонічний тип реакції вказує на необхідність корекції
тренувального процесу в бік зменшення частки інтенсивних та силових
навантажень, вживання додаткових відновнувальних заходів, динамічних
спостережень за рівнем АТ і типом реакції.
Пограничною до гіпертонічної вважається гіперергічна реакція, коли на
тлі нормальних початкових показників також надто бурхливо реагує ЧСС (>80-
100%) та АТс (>50%), однак АТд у відповідь на навантаження знижується,
забезпечуючи достатній приріст АТп. Такий різновид реакції можливий у осіб
хоча й здорових, але з невисокою працездатністю, недостатньо тренованих, тих,
які провадять малорухливе життя, складають групу ризику розвитку
гіпертонічної хвороби.
Гіпотонічний (астенічний) тип реакції характерний надмірним, на тлі
нормальних початкових показників, зростанням ЧСС у відповідь на
навантаження (>80-100%), дискордантно незначним підйомом АТс (<15%) та

509
відсутністю реакції, або й деяким підвищенням АТд, унаслідку чого АТп
зростає неадекватно мало, а то й зменшується порівняно до початкової
величини у спокої. Цьому типові реакції властиве й надто сповільнене
відновлення – 7-10 хвилин.
Усе це разом свідчить про функціональну слабкість серцево-судинної
системи та регуляторних механізмів, зниження скоротливої здатності міокарду
і є характерним для реконвалесцентів після захворювань, особливо
інфекційних, для осіб, що потерпають від нейроциркуляторної дистонії чи
мають гіпоеволютивну форму серця, або зазнають «рухового голоду», а у
активних спортсменів трапляється при перетренуванні, порушенні водно-
електролітного балансу через, наприклад, форсоване зниження маси тіла.
У будь-якому з цих випадків необхідне запровадження максимально
бережливого тренувального режиму, додаткові медичні обстеження та
регулярний оперативний і поточний лікарський контроль у ході поступового
підвищення тренувальних навантажень.
Ступінчастий тип реакціїздатний проявляти, на тлі нормальних
початкових показників, зростання ЧСС, або АТс, або і першого, й другого
разом на другій хвилині відновлення понад значення першої хвилини,-
своєрідну “сходинку”. АТд може залишатися на початковому рівні, дещо
знижуватися чи зростати. Відновлення виражено сповільнене. Варіантом
ступінчастої реакції є “сходинка” ЧСС чи АТс на третій хвилині відновлення
понад значення другої хвилини.
Усе це відбиває послаблення функціональної пристосованості системи
кровообігу до навантаження та функціональну неспроможність, ригідність
регуляторних механізмів і спостерігається після інфекційних захворювань, при
втомі, малорухливому способі життя, а у юних спортсменів – за недостатньої
загальної тренованості.
Дистонічний тип реакції. Початкові показники нормальні, на
навантаження ЧСС реагує дискордантно до АТс (зростання >80% і 15-30%
відповідно). Особливістю є так заний “феномен безкінечного тону” – при
випусканні повітря з манжети тони чуються аж до нульової позначки
тонометра.
За даними деяких дослідників, ця реакція можлива у високотренованих
спортсменів, які перебувають на піку форми, однак, тільки тоді, коли вона
спостерігається після високоінтенсивної проби, триває не довше, як 2-3
хвилини і до кінця 5-ї хвилини настає повне відновлення спортсмена. У решті
випадків дистонічна реакція відбиває нестійкість судинного тонусу і свідчить
про вегетоневроз, перенесене захворювання (найчастіше - інфекційне),
перевтому.
Важливо! У деяких спортсменів на першій хвилині після навантаження
відзначається зниження АТс порівняно з початковим у спокої, або так звана
“негативна фаза” пульсу – сповільнення ЧСС порівняно з початковим. Це
відображає невідповідність навантаження до функціональних можливостей
серця, а тривала і глибока негативна фаза пульсу свідчить про виражену
нестійкість нервової системи та неспроможність регуляторних механізмів.

510
 Формули для розрахунку похідних та додаткових показників:
% змін = (X2 ‫ ׃‬X1) • 100%) – 100%, де:
Х2 - змінений показник; Х1 - початковий показник
ΔХ = (X1 • % змін) 100% ‫׃‬, де:
ΔХ – кількість зміни (різниця між зміненим та початковим показниками);
Х1 – початковий показник
Х2 = X1 + (X1 • % змін 100% ‫)׃‬, де:
Х2 - змінений показник; Х1 - початковий показник
ПЯР = (АТп2 – АТп1) : (ЧСС2 – ЧСС1), де:
ПЯР – показник якості реакції (за Б.П.Кушелевським);
АТп1, АТп2 – пульсовий тиск, відповідно, початковий у стані спокою та
на першій хвилині після навантаження;
ЧСС1, ЧСС2 – частота серцевих скорочень, відповідно, початкова у стані
спокою та на першій хвилині після навантаження (уд/хв).
Вважається, що ПЯР (п
оказник якості реакції) 0,5-1,0 є показником доброго функціонального
стану серцево-судинної системи.
Методика випробувань із додатковими стандартними навантаженнями.
Тренд-аналіз.
Методика випробувань із додатковими стандартними навантаженнями
полягає у вивченні змін, які відбулися у реакції на стандартизовану
функціональну пробу після виконання програми тренувального заняття (друге
додаткове навантаження), порівняно до реакції на таку ж пробу, проведену
перед початком заняття (перше додаткове навантаження). Тренд-аналіз (від
англ. trend – тенденція, середня величина) є якісною оцінкою цих змін шляхом
вирахування за формулою тренд-індексу на підставі отриманих даних ЧСС та
АТс.
Методика ґрунтується на фізіологічному явищі “симпатизації” регуляції
функції серцево-судинної системи під впливом виконуваного фізичного
навантаження, і прямої залежності ступеня цієї “симпатизації” від його
тривалості та інтенсивності. Чим значніше і триваліше переважання
центрального тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи, тим
виконуване навантаження є значнішим для даного випробовуваного.
Позитивний хронотропний (зростання частоти) ефект переважання
симпато-адреналової регуляції серцевої діяльності настає внаслідок
симпатичного впливу на синусний пейсмейкер, а інотропний (зростання сили
скорочень) ефект забезпечується норадреналіновою стимуляцією потоку іонів
Са²+ всередину кардіоміоцитів.
Зовнішніми, доступними для контролю виявами переважання активності
того чи іншого відділів вегетативної нервової системи є ЧСС та АТ.

511
 Чим кращий функціональний стан, фізична підготовленість учня, тим
легше його організм адаптується до запропонованого тренувального
навантаження, отже, хроно-інотропний ефект повною мірою реалізовується
паралельно і адекватно до навантаження, тобто запит організму на достатній
серцевий викид і хвилинний об’єм кровообігу покривається як за рахунок
збільшення ЧСС, так і за рахунок зростання АТс.
Якщо ж тренувальне навантаження виявилося надто значним, настає
певна перевитрата, у першу чергу, гуморальної ланки регуляторних механізмів,
що негайно виявляється відставанням інотропії, тобто сили серцевих
скорочень, отже, - АТс. Підвищений же запит організму на достатнє
кровопостачання покривається більшою мірою за рахунок ЧСС, що є
неекономним, неоптимальним шляхом адаптації і виявиться у другій пробі з
додатковим навантаженням (після тренування).
Формули для розрахунку тренд-індексу:
ІТР = І2 – І1, звідки:
І2 = ((АТп² + АТ1² + АТ3²) : 3) : ((Pп² + P1² + P3²) : 3) ;
I1 = ((ATп¹ + AT1¹ + AT3¹) : 3) : ((Pп¹ + P1¹ + P3¹ ) : 3) , де:
ІТР – тренд-індекс тренування;
І2 – індекс тренду після тренування;
АТп², АТ1², АТ3² - систолічний артеріальний тиск, відповідно,
початковий у спокої, на першій та на третій хвилинах відновлення другої проби
з додатковим навантаженням (після тренування);
Рп², Р1², Р3² - ЧСС за 10 секунд, відповідно, початкова у спокої, на першій
та на третій хвилинах відновлення у другій пробі з додатковим навантаженням.
І1 – індекс тренду до тренування; всі інші символи з маркуванням ¹
означають показники, аналогічні до вищеописаних, лише визначаються у
першій (до тренування) пробі з додатковим навантаженням.
Шкала оцінки тренд-індексу тренування:

Величина тренд-індексу Оцінка виконаного тренувального

навантаження
+ 0,5 -0,5 дуже мале
- 0,5 -1,0 мале
-1,0 -2,0 помірне
-2,0 -3,0 велике
< -3,0 надмірне

512
 Важливо! У кожному випадку проведення проб із додатковим
навантаженням з метою тренд-аналізу, окрім оцінки вираховуваних індексів,
слід оцінювати ще й тип реакції. Досить часто, якщо тренувальна робота
перевищує функціональні можливості випробовуваного, у другій пробі
з’являються атипові реакції – дистонічна при “помірному” чи “великому”
тренд-індексі, поєднання безкінечного тону зі ступінчастим підвищенням АТс
при “надмірному” тренд-індексі та ін. Можлива й ситуація, коли, наприклад,
тренд-індекс вказує на “дуже мале” чи “мале” навантаження, однак, тільки
через те, що І2 вийшов ненабагато меншим від І1, тому що після тренування
з’явився варіант гіперергічної реакції – з пропорційним надмірним
підвищенням як ЧСС, так і АТс, що є ознакою неекономної адаптації.
Все це вказує на зниження адаптаційних можливостей організму, що
виникло через відхилення у стані здоров’я чи перевтому, або на недостатню
підготованість до виконання запропонованого тренувального навантаження.
Важливо! Досить часто трапляються величини тренд-індексу, що
перевищують +0,5 або нижчі за –3,0. У першому випадку це свідчить про
відновчий, а у другому – про виснажливий характер виконаного тренувального
навантаження.
Особливої цінності дана методика набуває при регулярному її
використанні на кожному тренувальному зайнятті, оскільки тоді вона дає
учителю (тренерові) інформацію про актуальний функціональний стан
спортсмена, яка повинна бути підставою для гнучкого планування та
індивідуалізації тренувальних навантажень, додаткових відновчих заходів у
межах мікроциклу або навіть одного дня – при дво- чи більшеразових
тренуваннях на день.

513
Відділення 20. Бібліотечні фонди шкільних підручників.

Координатор секції: Кузьмін Олена Євменівна,методист кабінету виховної

роботи Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тема. Стан функціонування шкільних та публічно-шкільних бібліотек у

2010–2011 н. р. та модернізація змісту їх діяльності у 2011–2012 н. р.

Кузьмін Олена Євменівна,

методист кабінету виховної роботи
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

МОДЕРНІЗАЦІЯ ЗМІСТУ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛЬНИХ

ТА ПУБЛІЧНО-ШКІЛЬНИХ БІБЛІОТЕК
У 2011–2012 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

Зміни, які відбулися у суспільстві, демократизація та глобальна

інформатизація різних сторін життя обумовили потребу в інноваційному
розвитку шкільних та публічно-шкільних бібліотек, тобто їх адаптацію,
модифікацію та трансформацію із суто інформаційних у освітянські
соціокультурні, дозвіллєві медіацентри.
Сьогодні спостерігаємо активний перехід від репродуктивної моделі
освіти до продуктивної, в якій акцент перенесено на самостійну активну
навчальну діяльність учнів. У зв’язку з цим особливого значення набуває
організація інформаційної освіти та підвищення інформаційної культури
школяра, соціальне замовлення – виховання людини, яка навчатиметься і
працюватиме в умовах постійного зростання інформаційного потоку,
людини з високим інтелектуальним потенціалом. Досягнення цієї мети
багато в чому залежить від того, як дитина засвоїть уміння самостійно
знаходити, критично осмислювати, обробляти та використовувати інформацію
в процесі навчання, наскільки високий рівень інформаційної культури сформує
в підростаючого покоління бібліотекар.
Реалізувати це непросте завдання бібліотекар може шляхом
цілеспрямованої, аналітико-прогностичної, проектної діяльності. Отож,першим
кроком до модернізації бібліотеки має стати розробка програми її
розвитку, мета якої — забезпечення реалізації основних завдань
бібліотеки:
- формування інформаційного ресурсу з метою гарантованого доступу до
інформації як на традиційних, так і на нетрадиційних носіях, як локальних, так і
віддалених джерел інформації;
- інформаційно-бібліографічна підтримка навчальної, творчо-
пізнавальної, самоосвітньої, дозвіллєвої діяльності учнів;

514
 - інформаційно-консультативний супровід професійного зростання
педагогічного колективу, спрямованого на підвищення ефективності
навчально-виховного процесу;
- інформаційна підтримка пошукової, науково-дослідницької діяльності
учнів, науково-педагогічних досліджень педагогів (МАН, науково-методична
проблема школи, сприяння розробці авторських програм та посібників тощо);
- формування навичок незалежного користувача, інформаційної
компетентності особистості.
В організації діяльності бібліотеки та з метою забезпечення
максимальної результативності необхідно раціонально поєднати сучасні
бібліотечні технології з мінімальними затратами всіх видів ресурсів. Шкільні
бібліотекарі у новому навчальному році основну увагу повинні приділити
таким сучасним бібліотечним технологіям:
- бібліотечний маркетинг – дослідження ринку інформаційних послуг із
метою якнайповнішого задоволення потреб користувачів;
- формування позитивного іміджу бібліотеки через повагу прав
користувачів, вільний доступ до інформації, повідомлення про всі зміни в
діяльності бібліотеки, спрямовані на підвищення рівня обслуговування
користувача;
- бібліотечна реклама, що полягає у розповсюдженні інформації серед
користувачів про бібліотеку, спектр її послуг, поповнення бібліотечного фонду,
нові бібліотечно-інформаційні послуги та має на меті стимулювати запит на ці
послуги;
- сегментація ринку, що здійснюється з метою цілеспрямованого впливу
на попит різних груп користувачів: за віком, соціальним статусом, освітою,
статтю, родом занять тощо.
На часі нагальна потреба модернізації моделі бібліотеки в сучасний
інтелектуальний центр, у якому співфункціонують такі складові:
- абонемент та читальний зал;
- інтернет-клуб та медіатека, що об’єднують комп’ютерну зону,
відеотеку, фонотеку, копіювальну техніку;
- інформаційно-довідкова служба, до складу якої входить електронне
довідкове обслуговування;
- відділ профорієнтації, правової та інформаційної підтримки, соціально-
психологічної адаптації;
- центр розвитку творчих здібностей;
- зал для виставок, концертів та реалізації культурних і дозвіллєвих
програм.
У новому навчальному році бібліотекарю варто приділити увагу
модернізації як зовнішнього вигляду, так і внутрішнього наповнення
освітянської бібліотеки:
- зміна інтер’єру та створення естетичного дизайну приміщень:
розстановка стелажів, створення зон відпочинку та самопідготовки,
модернізація читального залу;

515
 - інвентаризація фонду та його аналіз з метою подальшого його
ефективного використання й наповнення;
- естетичне оформлення бібліотечного фонду: нестандартні тематичні
виставки та полички.
Розвиток шкільної бібліотеки має передбачати цілеспрямовану роботу з
модернізації змісту діяльності бібліотек, а саме:
- переосмислення бібліотечними працівниками роботи з навчальною,
художньою літературою, впровадження інтерактивних методик її
популяризації;
- оформлення виставок літератури, фонду науково-популярної літератури,
виставок альтернативних підручників;
- створення на базі бібліотек комп’ютерних відеозон і надання на цій
основі нових бібліотечних послуг користувачам, формування у них практичних
умінь та навичок роботи з електронними носіями інформації, створення у
бібліотеці комфортного середовища для читання;
- послідовне формування творчого читача, зацікавленого читанням та зі
стійкою потребою в читанні, навченого добирати твори для читання та
оцінювати прочитане,розвиток і формування в читача сталого інтересу до
книги;
- формування інформаційної культури, яка включає традиційну
бібліотечно-бібліографічну культуру й вміння оперувати інформацією з
використанням сучасних комп’ютерних засобів;
- надання нового змісту інформаційно-бібліографічній просвіті учнівської
молоді, батьківської громадськості, організація сімейних читань,
удосконалення естетичних смаків читачів;
- розширення міграції користувачів із потенційних у категорію фактичних
шляхом надання інформаційно-бібліотечних освітніх послуг, які орієнтовані на
втягнення у спільну діяльність бібліотекаря, дитини, батьків;
- розширення інформаційного потенціалу за рахунок орієнтованого
комплектування фонду, створення власних інформаційних ресурсів;
- створення банку педагогічної інформації як основи єдиного шкільного
педагогічного простору;
- надання практичної допомоги педагогам у проведенні занять на базі
бібліотечно-інформаційного центру з використанням інформаційних засобів
навчання в індивідуальній та груповій формах роботи;
- формування активу бібліотечно-інформаційного центру, робота з ним.
Комп’ютеризація бібліотеки — один із провідних напрямків
діяльності шкільного бібліотекаря, що покликаний значно розширити
можливості бібліотеки, надаючи користувачу інформацію незалежно від часу
та місця знаходження його чи бібліотеки, підвищуючи оперативність надання
інформації. Електронні бази даних повинні посісти чільне місце у довідково-
пошуковому апараті бібліотеки і забезпечити багатоаспектне розкриття фонду
довідкових та інформаційних видань. Бібліотекар також працює над
об’єднанням традиційних фондів у друкованому вигляді та електронних
ресурсів і моделюванням такого універсального бібліотечного фонду, що

516
відповідає профілю закладу, змісту освітнього процесу, його інформаційним,
виховним та культурологічним функціям, а також запитам, інтересам і
проблемам користувачів.
Особливе значення в управлінні бібліотечними новаціями та в організації
роботи бібліотеки відіграють маркетингові дослідження та моніторингова
діяльність бібліотеки. У наступному навчальному році особливу увагу
звертаємо на:
- вивчення читацького попиту, читацького інтересу, якості бібліотечно-
бібліографічного обслуговування ;
- аналіз бібліотечних послуг і тенденцій їх розвитку;
- вивчення рівня читацької грамотності та інформаційно-бібліотечної
культури користувача, його емоційно-естетичного ставлення до прочитаних
книг;
- аналіз ефективності роботи шкільної та публічно-шкільної бібліотеки.
Зміст системи методичної роботи бібліотекаря спрямований на якісне
бібліотечно-інформаційне обслуговування користувачів і полягає:
- у вивченні директивних документів про бібліотеку,
- методичних рекомендацій, що стосуються змісту, форм і методів
обслуговування читачів;
- дослідженні й аналізі інформаційних потреб читачів, їхніх умінь і
навичок, розвитку інформаційної культури;
- підготовці та проведенні масових заходів.
Важливою умовою реалізації якісних бібліотечних та інформаційних
послуг є високий рівень професійної майстерності бібліотекаря. У системі
самоосвіти працівникам бібліотеки слід першочергову уваги приділити
питанням соціокультурної, функціональної, фахової підготовки, поповненню й
розширенню психолого-педагогічних знань, підвищенню рівня загальної
культури.
Система самоосвітньої роботи бібліотекарів повинна включати:
перспективне й поточне планування, вибір раціональних форм і шляхів
вивчення літератури, оволодіння методикою аналізу та засобами узагальнення
свого досвіду роботи, поступове набуття навичок дослідницької праці.
Бібліотекар у сучасних реаліях модернізації шкільної освіти у процесі
самовдосконалення повинен стати:
- медіаспеціалістом, який володіє новими інформаційними технологіями,
має знання із сучасних досліджень у галузі педагогіки та психології, володіє
сучасними технологіями навчання дітей інформаційної грамотності;
- менеджером, що знає основи управління структурним підрозділом, уміє
прогнозувати запити усіх учасників навчально-виховного процесу, організувати
інформаційно-бібліотечне обслуговування, планувати, моделювати й
аналізувати свою роботу;
- психологом, який досконало володіє різними стилями спілкування, вміє
дати оцінку особистості читача, володіє навиками бібліотечної конфліктології;

517
 - педагогом, який проводить бібліотечні уроки, допомагає учням
виконувати домашні завдання, консультує при написанні рефератів, організовує
науково-дослідницьку роботу.
Оскільки шкільна бібліотека є обов’язковим структурним підрозділом
загальноосвітньої школи, то всі стратегічні освітньо-виховні завдання, які
належить розв’язувати національній школі, трансформуються в завдання та
діяльність шкільної бібліотеки
На сучасному етапі бібліотека, маючи значний педагогічний
потенціал,повинна здійснювати такі педагогічні функції:навчатися керувати
пізнавально-практичною діяльністю;вводити в бібліотечні заходи міжпредметні
елементи;підтримувати міжпредметні зв’язки;вести широку комунікативну
діяльність, сприяючи організації навчання, дозвілля учнів, розвитку їх творчого
потенціалу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Воловоденко В., Олексієнко Т. Інноваційний розвиток освітянських

бібліотек та інноваційна культура особистості / В.Воловоденко, Т.Олексієнко //
Шкільна бібліотека плюс. - 2010. - № 23-24. - С. 11-15.
2. Дяченко Н.І. Творчий підхід до бібліотечної справи / Н.І.Дяченко //
Шкільний бібліотекар. - 2011. - № 1. - С. 7-8.
3. Запорожець О. Система самоосвітньої роботи шкільного бібліотекаря /
О.Запорожець // Шкільний бібліотекар. - 2011. - № 3. - С. 3-5.
4. Нємченко О.М. Сучасна бібліотека як інформаційний центр
навчального закладу / О.М.Нємченко // Шкільний бібліотекар. - 2011. - № 3. -
С.6-12.
5. Поперечна Л. Проектні технології у формуванні інформаційної
культури учнів / Л.Поперечна // Шкільна бібліотека плюс. - 2011. - № 7-8. - С.2-
18.
6. Сокольська В. Компетентний читач – вимога часу / В.Сокольська //
Шкільний бібліотекар. - 2011. - № 5. - С. 4-5.

518
 Гавриш Ніна Павлівна,
завідувач кабінету виховної роботи,
старший викладач кафедри педагогіки і психології
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ДІЯЛЬНІСТЬ ШКІЛЬНИХ ТА ПУБЛІЧНО-ШКІЛЬНИХ БІБЛІОТЕК

ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ОБЛАСНОЇ ПРОГРАМИ
НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ
РІВНЕНЩИНИ НА 2008 – 2020 РОКИ

Поступальний розвиток української держави, зміцнення в ній засад

громадянського суспільства, інтеграція України у світову та європейську
спільноту неможливі без реформування освіти, оновлення системи
національного виховання, головна мета і завдання якого – утвердження ідеалів
гуманізму, свободи особистості, демократії, соціального і духовного прогресу,
установки на пріоритет загальнолюдських і національних цінностей.
Кожен народ органічно продовжує себе через систему виховання у своїх
дітях, генерує національний дух, ментальність, характер, психологію, родинно-
побутову культуру, основа якої — збереження рідної мови, пізнання духовної
спадщини батьків, дідів, прадідів, вивчення свого родоводу, життя за нормами
народної моралі тощо.
В основу системи національного виховання покладено національну ідею
як консолідуючий чинник розвитку суспільства і нації в цілому.
Однією з рис національної системи виховання повинно бути формування
політичної культури, толерантності особистості, виховання відданості
цінностям демократії, свободи у виборі власних світоглядних позицій,
прагнення активно вникати в державотворчі процеси, громадське життя
сільської чи міської громади, в якій живе дитина.
В умовах сьогодення важливим є виховання молодої людини в дусі
відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до
найвищої індивідуальної і суспільної цінності, формування культури здоров’я
підлітка, здатності подолати шкідливі звички.
Одним із важливих напрямів національної системи виховання є
формування гармонійних відносин дитини з природою, її екологічного
світогляду, готовності до включення в активну природоохоронну діяльність.
Формування в учнівської молоді ціннісного ставлення до світу
неможливе без виховання в неї ціннісного ставлення до мистецтва в цілому та
народного мистецтва зокрема.
У системі національного виховання обов’язковим є його регіональний
аспект. Його специфіка і особливості базуються на засвоєнні історичних,
соціально-економічних, духовно-культурних, сімейно-родинних традицій
населення Волинського Полісся.

519
 Учнівська молодь повинна знати фольклор, звичаї, обряди, котрими
уславлена рівненська земля, про життя і діяльність славетних діячів історії,
науки і культури краю, котрі гідні наслідування прийдешніми поколіннями.
Важливою складовою процесу національного виховання є залучення
молоді до відродження народних промислів і ремесел, якими традиційно багата
Україна та Рівненщина: лозоплетіння, гончарства, ковальства, вишивання,
ткацтва, писанкарства, виготовлення виробів із природного матеріалу,
іконовишивання, оволодіння ними і на цій основі вироблення умінь передати
такий досвід наступним поколінням.
Зазначені складові національного виховання орієнтують педагогічних
працівників області на виховання свідомого громадянина, патріота, людини,
гідної свого народу та Батьківщини.
Серед видів діяльності, якими керуватиметься класний керівник,
передбачено зустрічі з працівниками правоохоронних органів, юристами,
лікарями, психологами, представниками державних та громадських установ, що
свідчить про розширення кола учасників виховного процесу, які братимуть
участь у впровадженні у педагогічну практику рішень, які позитивно
впливатимуть на підвищення якості виховання.
Мета та основні завдання Програми.
Найважливішими завданнями українського суспільства було і є
виховання покоління гуманістів і патріотів, для яких найвищим ідеалом є
єдність особистих та національно-державних інтересів.
Виховання починається в родині за визначальної ролі батьків,
продовжується упродовж усього дорослого життя і ґрунтується на засадах
народної та академічної педагогіки, за активної ролі та впливу державних і
громадських інституцій.
Метою Програмиє створення відповідного виховного простору в області,
який забезпечує інтенсифікацію, ефективність і результативність виховної
діяльності, функціонування шкільних та класних виховних систем, підвищення
суспільного статусу виховання в освітніх закладах, модернізацію змісту
виховання, його форм та методів, виховних технологій на основі впровадження
новітніх досягнень вітчизняної психолого-педагогічної науки і практики,
гармонізацію сімейного і суспільного виховання.
Основними завданнями Програми є:
- підвищення статусу виховання в системі освіти області;
- забезпечення розвитку виховних функцій навчальних закладів;
розширення складу суб’єктів виховної діяльності, посилення координації їх
виховних зусиль;
- ефективне використання національних традицій, історії та культури,
традицій і звичаїв етносу рідного краю, новітніх досягнень психолого-
педагогічної науки і практики;
- орієнтація шкільних і класних виховних систем загальноосвітніх,
професійно-технічних навчальних закладів на пріоритет фізичного, психічного
і морально-духовного розвитку особистості; розвиток виховних систем,
створення авторських виховних систем;

520
 - посилення ролі родини у вихованні дітей; орієнтація батьків на зміну
традиційної функціональної стратегії у вихованні, обумовленої новими
соціальними умовами; ефективна співпраця родини зі школою;
- відродження на нових теоретико-практичних засадах системи
позакласного і позашкільного виховання дітей та учнівської молоді;
- сприяння розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій та
об’єднань як простору самореалізації особистості, становлення її соціальної
активності; ефективність співпраці шкільних дитячих громадських організацій
і об’єднань із районними і обласними осередками дитячих і молодіжних
громадських організацій;
- сприяння подальшій демократизації управління процесом виховання;
зростання ролі учнівського самоврядування в демократизації життєдіяльності
учнівських колективів, її соціальній адаптації;
- координація державних, регіональних і шкільних програм
національного виховання учнівської молоді;
- зростання рівня професіоналізму і компетентності педагогічних
працівників в організації життєдіяльності учнівських колективів.
Очікувані результати виконання Програми.
Виконання Програми дасть можливість створити в області виховний
простір, який:
- формуватиме ціннісні ставлення особистості до держави, суспільства,
себе, людей, природи, праці та мистецтва, історичних, культурних і духовних
надбань населення рідного краю та забезпечуватиме гармонійний розвиток
особистості, її громадянську та соціальну активність;
- сприятиме створенню, розвитку і забезпеченню ефективного
функціонування виховних систем шкіл, професійно-технічних навчальних
закладів, ґрунтованих на академічній, народній та козацькій педагогіці,
людинознавчих і народознавчих підходах, врахуванні етнічних особливостей
регіонів Рівненщини;
- сприятиме активному включенню у виховний процес територіальних
громад області, соціальних інститутів, причетних до виховання учнівської
молоді, координації співпраці з ними як засобу підвищення ефективності і
результативності виховання;
- сприятиме становленню, створенню і розвитку дитячих і молодіжних
громадських організацій та об’єднань як осередків формування громадянської і
соціальної активності особистості;
- підвищить рівень професійної компетентності і майстерності
педагогічних працівників, популяризації перспективного педагогічного досвіду
роботи з проблем виховання і організації життєдіяльності учнівських
колективів.
Орієнтовний алгоритм діяльності шкільного бібліотекаря з
інформаційного забезпечення реалізації програми національного
виховання учнівської молоді Рівненщини.
Орієнтовний алгоритм діяльності бібліотекарів з інформаційного
забезпечення реалізації Програми може включати наступні заходи:

521
 - сформувати банк даних «Програма національного виховання учнівської
молоді Рівненщини на 2008 – 2020 роки»;
- створити картотеки за основними розділами змісту Програми, а саме:
• «Формування ціннісного ставлення особистості до держави і
суспільства»,
• «Формування ціннісного ставлення особистості до історичних,
культурних і духовних надбань рідного краю»,
• «Формування ціннісного ставлення особистості до сім’ї, родини,
людей»,
• «Формування ціннісного ставлення особистості до себе»,
• «Формування ціннісного ставлення особистості до природи»,
• «Формування ціннісного ставлення особистості до праці»,
• «Формування ціннісного ставлення особистості до мистецтва»;
- організувати книжкові виставки: «Ціннісні орієнтації особистості»,
«Реалізуємо Обласну програму національного виховання учнівської молоді»;
- підготувати рекомендаційні списки літератури на допомогу класним
керівникам в реалізації Програми національного виховання учнівської молоді
Рівненщини (за розділами змісту виховання Програми);
- сформувати картотеки виховних технологій за розділами змісту
виховання Програми національного виховання учнівської молоді;
- здійснювати систематичне інформування педагогічного колективу про
нові надходження до бібліотеки, які можуть бути використані в практичній
діяльності педагогів-виховників із реалізації Програми та ін.

Волянська Ніна Миколаївна,

бібліотекар методичного кабінетувідділу освіти
Рівненського міськвиконкому

ВІД ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ БІБЛІОТЕКАРЯ —

ДО КОМПЕТЕНТНОГО ЧИТАЧА,
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-РОЗВИНЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ
(ТЕЗИ ВИСТУПУ)

Шкільна бібліотека — це місце, де, як, у кришталевій посудині,

різноманітними барвами відображаються всі фантазії та мрії дитинства, це
центр становлення особистості, духовної культури, національної свідомості.
Завдання, що стоять перед сучасною національною школою, модернізація
системи освіти, процес інформатизації суспільства зумовлюють зміну змісту
діяльності шкільних бібліотек, реформування їх у сучасні бібліотечно-
інформаційні центри. Успіх цього процесу значною мірою залежить від рівня
професійної компетентності бібліотекарів, їхньої готовності до інноваційної
діяльності.

522
 Тому основна проблема методичної роботи в 2009-2010, над якою я
працювала: розвиток професійної компетентності, творчої активності
бібліотекарів навчальних закладів.
Мета: вдосконалення методичної роботи із забезпечення зростання
творчої активності шкільних бібліотекарів, сприяння розвитку їхньої
професійної компетентності та підвищення загальної культури.
Шляхи становлення та вдосконалення компетентного бібліотекаря:
 самоосвіта;
 курси підвищення кваліфікації;
 семінари;
 методичні об’єднання;
 творчі групи;
 клуб бібліотекарів;
 «круглі столи»;
 консультації;
 День спеціаліста;
 Всеукраїнська акція «Живи, книго!»;
 Всеукраїнський конкурс дитячого читання «Найкращий читач України
2009-2010н.р.».
Основні завдання методичної роботи з бібліотечними кадрами в 2009-
2010н.р.:
 створення інноваційного, творчого середовища для професійно і
соціально активних бібліотекарів, орієнтованих на досягнення позитивного
результату;
 системне інформаційно-методичне забезпечення діяльності шкільних
бібліотек;
 інформаційно-методичний супровід модернізації змісту і форм роботи
шкільних бібліотек;
 методичне забезпечення запровадження в практичну діяльність
бібліотекарів передових ідей та досягнень бібліотечної психолого-педагогічної
науки.
Система методичної роботи з розвитку професійної компетентності,
творчої активності шкільних бібліотекарів включала:
 організаційно-методичну роботу;
 інформаційно-просвітницьку роботу;
 експертно-діагностичну роботу;
 дослідницько-аналітичну роботу.
І. Організаційно-методична робота включала:
 Організацію роботи МО, семінарів з тем:
- «Модернізація змісту діяльності шкільних бібліотек»;
- «Активізація діяльності шкільної бібліотеки в організації дозвіллєвої
діяльності школярів»;
- «Роль шкільної бібліотеки у формуванні громадянознавчої компетенції
учнів»;

523
 - «Формування героїко-патріотичних якостей школярів на основі
культурно-історичних цінностей народу».
 День спеціаліста: «Система роботи публічних і університетських
бібліотек США з обслуговування громади».
 Засідання творчої групи бібліотекарів з впровадження комп’ютерних
технологій:
- «Регіональний інформаційний портал: Рівненщина»;
- «Знайомтесь: сторінка шкільної бібліотеки на сайті НВК «Престиж».
Засідання творчої групи бібліотекарів із впровадження інноваційних
бібліотечних технологій:
- «Організація книжкових виставок – це наука і мистецтво» (виставка
одного жанру, виставка – хоббі, виставка – ікебана, виставка – вернісаж тощо);
- «Бібліотечна режисура: моделювання інноваційних форм роботи з
користувачами».
 Клуб бібліотекарів
- І засідання «Формування духовності – актуальна проблема сьогодення»;
- ІІ засідання «Християнська культура спілкування – основа особистісно-
орієнтованої моделі освіти».
 Виїзне засідання клубу бібліотекарів з метою ознайомлення з історією
рідного краю, розширення знань бібліотекарів про пам’ятки культури України –
замки Львівщини.
 Всеукраїнська акція «Живи, книго!». Переможцем ІІ, ІІІ етапів
Всеукраїнської акції «Живи, книго!» стала Л.С.Ретунська, завідувач
бібліотекою ЗОШ № 18).
 Всеукраїнський конкурс дитячого читання «Найкращий читач України
року».
Активізувалася робота бібліотекарів щодо виховання в учнів любові до
книги, вироблення у дітей навичок самостійної роботи з літературою,
підвищення якості й ефективності читання. Підтвердженням цього є те, що
учениця 6 – А класу ЗОШ № 23 Метка Оксана та учениця 7 класу ЗОШ № 8
Місковець Анастасія стали переможцями ІІ (міського) та учасниками ІІІ
(обласного) етапів Всеукраїнського конкурсу дитячогочитання «Найкращий
читач України 2009-2010 н.р.»
 У 2009-2010н.р. здійснено розподіл нових надходжень підручників,
посібників, програм і літератури в заклади освіти згідно з контингентами учнів
та потребами закладів у кількості понад 42300 примірників.
 Здійснено розподіл та видачу літератури на бібліотеки ЗНЗ за рахунок
місцевих коштів.
 Здійснено замовлення на підручники з урахуванням контингентів
учнів, потреб учителів та наявності чинних підручників на 2010-2011н.р. для 2-
го, 3-го, 10-го класів.
 Здійснено облік надходжень підручників для 9-го класу в кількості
42268 примірників в «Картотеці обліку надходжень підручників для ЗНЗ».
 Здійснено звірку із закладами освіти надходжень підручників для 9-го
класу, одержаних протягом 2009/2010н.р. (42268 прим.).

524
  Станом на 03.06.2010 року здійснено перевірку актів на списання
підручників, літератури (зношених, застарілих, загублених читачами) в
кількості 21.000 прим.
 Здійснено паспортизацію бібліотек ЗНЗ (зведення на 11 аркушах).
ІІ. Інформаційно просвітницька робота включала:
 підготовка проектів організаційних наказів, написання звітів;
 підготовка методичних рекомендацій, листів, бібліографічних списків
літератури;
 створення та поповнення «методичних портфелів» із різних напрямків
діяльності:
- «Нормативно-правове забезпечення діяльності бібліотек»;
- «Методична робота з бібліотечними кадрами»;
- «Програми, концепції»;
- «Підвищення професійної компетентності шкільного бібліотекаря.
Планування. Моніторингова діяльність. Тести»;
- «Формування інформаційних, бібліотечно-бібліографічних
компетентностей учнів»;
- «Всеукраїнській тиждень дитячого читання» (сценарії);
- «Інноваційні методики та технології залучення дітей до читання»;
- «Бібліографічні, рекомендаційні, тематичні покажчики статей із
періодичних видань» (на допомогу навчально-виховному процесу);
- «Стежини духовності»;
- «Методична палітра інноваційної діяльності педагогів» (навчання та
виховання);
- «Профілактика девіантної поведінки серед підлітків «Пропорадки» або
прості поради, як стати успішною та щасливою людиною»;
- «Сценарії свят. Вітальне слово»;
- «Мозаїка думки» (вислови великих про мову, книгу, математику,
характер, мрію, виховання,владу, життя);
- Газетно-журнальні публікації освітян, про освітян «Ми пишемо…»,
«Про нас пишуть…»;
- Газетно-журнальні публікації бібліотекарів, про бібліотекарів «Ми
пишемо…», «Про нас пишуть…»;
- Консультування бібліотекарів щодо підготовки матеріалів до публікацій
в періодичній пресі (матеріали бібліотекарів були надруковані у всеукраїнських
виданнях «Шкільна бібліотека», «Сучасна школа України», місцевих
виданнях).
ІІІ. Експертно –діагностична робота включала:
 Анкетування бібліотечних працівників (зворотний зв’язок): оцінювання
методичної роботи й виявлення запитів бібліотекарів на майбутнє;
 Робота в експертній групі під час атестації закладів освіти. Експертно-
аналітична оцінка роботи шкільних бібліотек.
 Участь у атестації бібліотекарів ЗНЗ.
ІV. Дослідницько-аналітична робота включала:

525
  Моніторинг рівня забезпечення учнів підручниками, потреба в
підручниках.
 Моніторинг кількості охоплення дітей читанням (у %):відвідування,
книговидача, книговидача підручників, усього книговидача.
 Поповнення книжкових фондів бібліотек за рахунок позабюджетних
коштів, благодійних акцій (аналіз).
 Аналіз придатних для використання підручників і посібників з
урахуванням контингентів учнів та потреб учителів (з метою здійснення
якісного замовлення підручників для 2-3- го класів).
 Аналіз контингентів учнів з профільного навчання (з метою здійснення
якісного замовлення на підручники для 10-го класу).
 Кількісно-якісний аналіз бібліотечних кадрів.
Результативність роботи
 Проведено День спеціаліста з теми «Система роботи публічних і
університетських бібліотек США з обслуговування громади».
 Переможцем ІІ та ІІІ етапів Всеукраїнської акції «Живи, книго!» стала
Л.С.Ретунська, завідувач бібліотекою ЗОШ № 18.
 Переможцями ІІ (міського) та учасниками ІІІ (обласного) етапів
Всеукраїнського конкурсу дитячого читання «Найкращий читач України 2009-
2010 н. р.» стали Метка Оксана, учениця 6-А класу ЗОШ № 23, та Місковець
Анастасія, учениця 7 класу ЗОШ № 8.
 Здійснено виїзне засідання клубу бібліотекарів з метою ознайомлення з
історією рідного краю, розширення знань бібліотекарів про пам’ятки культури
України – замки Львівщини.
 Створено «методичні портфелі» різних напрямків діяльності:
- «Нормативно-правове забезпечення діяльності бібліотек»;
- «Методична робота з бібліотечними кадрами»;
- «Програми, концепції»;
- «Підвищення професійної компетентності шкільного бібліотекаря.
Планування. Моніторингова діяльність. Тести»;
- «Бібліографічні, рекомендаційні, тематичні покажчики статей із
періодичних видань» (на допомогу навчально-виховному процесу);
- «Стежини духовності»;
- «Методична палітра інноваційної діяльності педагогів» (навчання та
виховання);
- «Профілактика девіантної поведінки серед підлітків «Пропорадки» або
прості поради, як стати успішною та щасливою людиною»;
- «Сценарії свят. Вітальне слово»;
- «Мозаїка думки» (вислови великих про мову, книгу, математику,
характер, мрію, виховання, владу, життя).

526
 Шнайдер Тетяна Андріївна,
методист з бібліотечних фондів
шкільних підручниківвідділу освіти
Березнівської райдержадміністрації

ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПРАЦІВНИКІВ БІБЛІОТЕЧНОЇ СИСТЕМИ

У СВІТЛІ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ ДО РОБОТИ З ЧИТАЧАМИ
(ТЕЗИ ВИСТУПУ)

Шкільна бібліотека є «…одним із важливих осередків, центром духовного

життя в школі… Тут задовольняється багато дитячих інтересів, тут нерідко
загоряється вогник, що пробуджує мрію…» (В.О.Сухомлинський).
Освітній процес у сучасній школі спрямований на формування
конкурентоспроможної, самодостатньої особистості, яка вміє знаходити
інформацію у різних джерелах й ефективно оперувати нею в усіх сферах
життєдіяльності.
Саме такими — творчими, конкурентоспроможними бібліотекарями —
славляться навчальні заклади нашого району. Вони активно беруть участь у
конкурсах різного рівня (шкільного, районного, обласного, всеукраїнського)і
виборюють перемогу.
Зміна пріоритетів в освіті викликана необхідністю реформування
бібліотек освітянської галузі, оновленням змісту їх діяльності, що вимагає від
працівників бібліотек переосмислення своєї ролі в даному процесі.
Бібліотеки виконують як свої специфічні завдання, так і сприяють
динамічному розвитку суспільства, особистості. Це не лише
інформаційніцентри (медіа-центри), а й, значною мірою, центри сприяння
самоосвіті користувачів, формування духовності й психологічного
розвантаження
У районі функціонують 40 публічно-шкільних бібліотек, які знаходяться
на базі навчальних закладів.
Відповідно до розпорядження голови районної держадміністрації “Про
районну програму створення корпорації медіа-центрів у структурі
централізованої системи ПШБ єдиного інформаційного простору у районі”
№702 від 30.12.2005 р. передбачалося об’єднання міських бібліотек-філій та
сільських ПШБ-філій у корпорацію медіа-центрів (Березнівська гімназія,
Березнівський ЕГЛ, Березнівський НВК, Березнівський АТЛІ, Березнівський
ліцей-інтернат спортивного профілю, Березнівська ЗОШ №2, Балашівський
НВК, Городищенська ЗОШ, Кам’янська ЗОШ). Станом на 01.01.2011р. у
корпорацію медіа-центрів входить 17 ПШБ.
Кожен медіа-центр має свій персональний сайт, який акумулює
інформацію на допомогу учням тавчителям. На сайті розміщені методичні
рекомендації, розробки уроків, досвіди кращих учителів, інформація про життя
закладу, основні напрями та профілі, здобутки учнів та педагогів, матеріали
краєзнавчого змісту, публікації, колекції регіональних web-ресурсів.

527
 До послуг користувачів — електронна база даних нових надходжень.
Бібліотечні працівники даних закладів працюють у програмі АБІС («IRBIS»).
Бібліотеки поповнюються відповідним технічним обладнанням (наявні
комп’ютери, сканер, принтер, плазмовий телевізор, мультимедійні системи)
Сучасний підхід до моделювання ефективного бібліотечного процесу
вимагає від бібліотекарів загальноосвітніх навчальних закладів високого
професійного рівня, що включає:
 знання з фаху;
 володіння основами комп’ютерної грамотності;
 сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями;
 навичками аналітико-синтетичної переробки інформації й передачі її
користувачам;
 уміння створити в бібліотеці комфортне середовище для читача й
сформувати в нього позитивну мотивацію до читання. Важливе також і
оволодіння фахівцем технологією моніторингу всіх бібліотечних процесів з
метою їх удосконалення, максимального наближення до користувача.
Реалізуючи основні функції, бібліотекарі серед пріоритетних напрямків
діяльності відзначають такі:
 формування основ інформаційної культури як складової загальної
культури особистості, що дозволяє їй правильно формувати свої запити;
 ефективно здійснювати пошук необхідних джерел;
 уміти відбирати, критично оцінювати інформацію та створювати якісно
нову;
 орієнтувати учнів на загальнолюдські та національні цінності;
 упроваджувати особистісно зорієнтовані технології, спрямовані на
розкриття природних задатків, творчого потенціалу кожного з читачів та їх
соціалізації.
Бібліотекарі створюють для сучасного читача належні умови для
широкого доступу до різноманітних джерел інформації (мережа Інтернет;
книги «для душі» (які переважно замінюються переглядом відеофільмів,
комп’ютерними іграми); використовують різні прийоми, методи і технології
розкриття цінності творів, які пробуджують й зміцнюють в учнів кращі людські
якості, допомагають, як наголошував В.О.Сухомлинський, «…відкрити
буквально перед кожним, а отже й перед найпосереднішим, найважчим
вихованцем ті сфери розвитку його духу, де він може досягти вершин,
проявити себе, показати своє «Я», черпати сили із джерела людської гідності,
почувати себе не обділеним, а духовно багатим...».
Бібліотекарі медіа-центрів названих вище навчальних закладів
творчопрацюючи:
 сприяють забезпеченню необхідної інформації для навчально-
виховного процесу;
 впливають на розвиток гармонійної особистості;
 забезпечують розвиток та ефективне використання інформаційних
джерел на допомогу педагогічним та учнівським колективам;
 створюють інформаційно-освітні ресурси;

528
  поповнюють через систему АБІС («IRBIS») електронні бази даних;
 надають сучасні інформаційні послуги;
 ведуть разом з учнівським колективом пошуково-дослідницьку роботу.
Необхідною умовою професійного зростання бібліотекаря, розкриття
його творчого потенціалу, в першу чергу, є особистісна зацікавленість у
результатах своєї праці.
Цьому сприяє й створення належних умов та максимальних можливостей
для ініціативи, самостійності, творчого пошуку як на рівні закладу, так і на
рівні регіону, а також їх участь у різних заходах із фахової майстерності:
Участь у конкурсах:
«Живи, книго!»
 Гарбар Л.А., Самчук Н.К. (Березнівська гімназія), 2003;
 Курильчик Н.П. (Балашівський НВК), 2004;
 Потурай В.Є.(Кам’янська ЗОШ), 2005;
 Пономаренко С.А. (Зірненський ЗНЗ), 2006;
 Баранчук Л.І. (Друхівська ЗНЗ), 2007;
 Новоселецька Г.В. (Городищенський ЗНЗ), 2008;
 Ілліна Ж.М., (Губківський ЗНЗ), 2008;
 Чміль Л.В.(Броннівський ЗНЗ), 2009;
 Мороз Т.А. (Голубнівська ЗОШ), 2010.
«Шкільний бібліотекар»:
 Дзюбук Л.В. (Поліська ЗОШ), 2006;
 Гаврилюк С.О. (Білківська ЗОШ), 2007;
 Дяченко І.В. (Соснівський НВК), 2009.
«Шкільна бібліотека»
 Федас Т.О. (Березнівський ЕГЛ), 2011;
 Дзюбак В.С. (Березнівська гімназія), 2011.
Результати роботи
Учні-користувачі є переможцями конкурсів:
 “Найкращий читач”;
 Конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук
учнівської молоді (м.Рівне).
З досвіду роботи бібліотекарі випустили посібники, брошури:
 Курильчик Н.П. “Інновації у шкільній бібліотеці(Балашівський НВК),
2004;
 Новоселецька Г.Ф.“Медіа-центр уструктурі роботи
ЗНЗ(Городищенський ЗНЗ), 2008;
 Мороз Т.А. “Духовний розвиток особистості засобами інтерактивного
читання”(Голубнівська ЗОШ), 2010;
Гаврилюк С.О. “Система роботи бібліотеки у формуванні читацьких
інтересів”, проект, “Історія села Липники” (Білківська ЗОШ), 2007;
 Федас Т.О. “Науково-дослідницька робота бібліотекаря—шлях до
творчості”, проект, “Пам’ять Михалинської ойкумени”, творчий портрет
(Березнівський ЕГЛ), 2011

529
  Дзюбак В.С. Медіа-центр гімназії в інформаційному просторі”
(Березнівська гімназія), 2011.
Матеріали з досвіду роботи розміщені на сторінках фахових видань
(“Шкільна бібліотека”):
 Новоселецька Г.Ф. “Медіа-центр у структурі роботи шкільного
абонементу” (№1, 2009);
 Гаврилюк С. О. “Система роботи бібліотеки у формуванні читацьких
інтересів” (№1, 2009)
Участь у конкурсах для кожного бібліотекаря – це глибоке
переосмислення основних завдань та функцій бібліотеки, критичний перегляд
власного досвіду.
Конкурсні матеріали переможців районного етапу, що направлені до
обласного журі, розкривають:
 сучасні підходи до організації бібліотечної справи;
 систему інформаційної підтримки освітнього процесу в навчальних
закладах, що передбачає впровадження нових, ефективних технологій у тісному
взаємозв’язку з педагогічним колективом, бібліотеками інших систем;
 творчі інноваційні підходи до роботи з читачами.
Описи досвіду роботи доповнюються мультимедійними презентаціями
бібліотек, публікаціями, буклетами, розробками інтегрованих заходів уроків,
проектів. Кожна робота розкриває як рівень професійної компетентності
конкурсантів, володіння ними ефективними формами і методами роботи, так і
їх власний творчий пошук у вдосконаленні бібліотечної діяльності.
Процес самоосвіти, підвищення інформаційної культури користувача та
виховання культури читання бібліотекарі пов’язують із проблемою
взаємозв’язку між умінням віднаходження необхідних джерел інформації, їх
аналізом та практичним досвідом використання.
Бібліотекарі вдало поєднують у своїх доробках традиційні та інноваційні
технології, інтерактивні методики, що створює передумови для реалізації
даного аспекту діяльності через систему інтегрованих бібліотечних уроків,
консультацій. Крім того, ними була представлена тематика формування
ціннісного ставлення читачів до природи й оточуючого середовища,
історичного минулого та сьогодення українського народу, його культурної й
духовної спадщини
Професійні конкурси, стимулюючи творчий пошук бібліотекарів, їх
прагнення до постійного збагачення індивідуальної лабораторії новими
знахідками й відкриттями, сучасними технологіями й інтерактивними
методами, також сприяють і створенню позитивного іміджу бібліотеки,
підвищенню авторитету самого працівника серед учнів, педагогів, батьківської
громадськості
Упровадження сучасних видів інформування та оптимізація процесу
обслуговування користувачів, а також реалізація основних завдань,
пріоритетних напрямків, над якими працюють бібліотекарі, вимагають
системного підходу та вибору доцільних технологій, методів і форм щодо

530
  моделювання універсального бібліотечного фонду, що відповідає
профілю закладу, змісту освітнього процесу, його інформаційним, виховним та
культурологічним функціям, а також запитам, інтересам і потребам
користувачів;
 створення довідково-пошукового апарату для багатоаспектного
розкриття фонду через систему каталогів, картотек та фонду довідково-
інформаційних видань, включаючи електронні бази даних;
 максимального розкриття фонду бібліотечних документів через сучасні
форми наочної популяризації літератури та оптимізацію довідково-
бібліографічного обслуговування;
 формування інформаційної культури користувачів;
 упровадження сучасних інформаційно-комунікатційних технологій та
використання медіа-ресурсів у практиці роботи;
 створення сприятливих умов для позитивної мотивації до читання;
 психолого-педагогічного аспекту розкриття творчого потенціалу
читачів, їх здібностей та обдарувань
Сучасний бібліотекар має володіти вміннями не лише працювати з
джерелами на друкованій основі та електронних носіях, а й створювати
відповідну інформаційну базу та навчати користуватися нею своїх читачів

Коротчук Ілона Анатоліївна,

методист з бібліотечних фондів
шкільних підручниківвідділу освіти
Костопільської райдержадміністрації

ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ БІБЛІОТЕКАРІВ У СВІТЛІ

ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ ДО РОБОТИ З ЧИТАЧАМИ
(ТЕЗИ ВИСТУПУ)

Шкільна бібліотека – саме те місце, де зароджуються і горять найбільш

яскраві думки і почуття, вона – центр духовної культури, де закладається
духовне здоров’я нації.
Книгозбірня – храм мудрості, в якому ми збагачуємо свій розум.
Це — невичерпне джерело, з якого черпає своє знання майбутнє
покоління:
• Виставки-презентації;
• Інформаційні години;
• Захист читацьких щоденників;
• Свято книги;
• Посвята в читачі;
• Інтелектуально-розважальні ігри та конкурси;
• Творчі форми роботи з учнями:
- Інформаційні хвилинки;
- диспути;
- виставки-реклами;

531
 - конкурси-виставки малюнків, творчих робіт, книжкових закладинок,
кращих обкладинок на книги;
- анкети на різну тематику.
1. Співпраця зі шкільними психологами, педагогами-організаторами,
заступниками з виховної роботи.
Активні форми роботи з учнями
 вікторини;
 конкурси;
 рольові ігри;
 брейн-ринги;
 різноманітні презентації та інші активні форми роботи.
Нові інтерактивні форми роботи з популяризації книги:
 урок-роздум;
 виставка-суперечка;
 філософський стіл;
 інформаційно-правовий коктейль;
 виставка-реквієм;
 українські вечорниці.
2. Співпраця з класними керівниками, участь бібліотекарів у
педагогічних консиліумах та психологічних тренінгах.
Бібліотека – це організм, який є живим тоді, коли він змінюється разом із
суспільством у цілому та користувачами зокрема, щоб задовольнити їх наукові
та естетичні потреби.

Кузьмін Олена Євменівна,

методист кабінету виховної роботи
Рівненського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти

ПІДСУМКИ ІІ ЕТАПУ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО КОНКУРСУ

«ШКІЛЬНА БІБЛІОТЕКА»:
АНАЛІЗ, ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

У конкурсі взяли участь бібліотеки 26 загальноосвітніх навчальних

закладів а саме: Березнівського навчально-виховного комплексу „Економіко-
гуманітарний ліцей-загальноосвітня школа І–ІІ ступенів”; Березнівської
гімназії; Березького навчально-виховного комплексу; Володимирецької
загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №1; Володимирицького районного
колегіуму; Рафалівської загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів;
Степангородської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Володимирецького
райну; Томахівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Гощанського
району; Молодавської загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів; Листвинської
загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів Дубенського району; Дубровицької
загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №1; Селецької загальноосвітньої школи
І–ІІІ ступенів; Сварицевицької загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів

532
Дубровицького району; Здолбунівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів
№3; Костопільської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №2; Деражненської
загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів; Данчимістської загальноосвітньої
школи І–ІІІ ступенів; Великомидського навчально-виховного комплексу
„Загальноосвітня школа І–ІІ ступенів-ліцей” Костопільського району;
Томашгородського навчально-виховного комплексу школа І–ІІІ ступенів-ліцей
Рокитнівського району; Степанської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів
Сарненського району; Кузнецовської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів
№1; Кузнецовської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №2; Кузнецовської
загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №5; Острозької загальноосвітньої
школи І–ІІІ ступенів №3; Острозького навчально-виховного комплексу „Школа
І–ІІІ ступенів-гімназія” та Рівненської української гімназії.
Аналіз поданих матеріалів засвідчив, що бібліотеки загальноосвітніх
навчальних закладів у тісній співпраці з педагогічними та учнівськими
колективами ведуть системну і систематичну роботу щодо формування у
школярів інформаційної, бібліотечно-бібліографічної компетентності та
культури, розвитку мотивації на читання, зі збереження навчальної книги.
В обласному етапі Всеукраїнського конкурсу „Шкільна бібліотека” не
брали ли участі бібліотеки загальноосвітніх навчальних закладів
Демидівського, Зарічненського, Корецького, Млинівського, Острозького,
Радивилівського, Рівненського районів та м. Дубно.
Аналіз поданих матеріалів засвідчив чітку, ефективну систему роботи
бібліотек навчальних закладів із заохочення учнів до систематичного читання
та підвищення їх читацької компетентності, формування бібліотечно-
бібліографічних знань, виховання бережливого ставлення до книги.
Досвід роботи бібліотекаря Рівненської української гімназії Котолюз
Лариси Миколаївни з теми «Система роботи бібліотекаря з формування
читацьких компетентностей» розкривається через формування у підростаючого
покоління інформаційної, комунікативної, соціальної, політичної,
полікультурної компетентностей. Із метою залучення дітей до системного
читання, популяризації української книги, розвитку творчих здібностей,
формування інтелектуальної еліти у закладі впроваджується перспективна
програма читання «Читання – запорука успіху в навчанні та житті».
Бібліотекарем Рафалівської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ
ступенів Володимирецького району Прокопчук Нелею Антонівною
впроваджується проект «Підвищення рівня культури читання школярів
Рафалівської школи-інтернат». Читацькі інтереси та читацька активність
користувачів бібліотеки вивчається через моніторинг, який, на думку
бібліотекаря, є найважливішим засобом виявлення перспектив розвитку
бібліотеки.
Кичан Галина Спиридонівна, бібліотекар Костопільської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2, поділилася досвідом роботи з теми
«Створення сприятливих умов для формування та розвитку компетентного
читача». Творчий підхід до організації бібліотечних заходів, пошук
інноваційних форм роботи з книгою сприяє реалізації одного з найголовніших

533
завдань бібліотеки – залучення дітей до читання. Серед форм роботи активно
використовуються: театр ляльок, зустріч з новою книгою, ігрові шоу, КВК,
ретро-прем’єри, літературні пошуки, години роздумів тощо.
Краєзнавство є одним із провідних напрямків діяльності бібліотек
Рівненщини. У системі національного виховання учнівської молоді
обов’язковим є регіональний аспект. Його особливості базуються на засвоєнні
історичних, соціально-економічних, духовно-культурних, сімейно-родинних
традицій населення регіону. Учнівська молодь має знати звичаї, обряди нашого
народу, уміти розповісти про життя і діяльність славетних діячів історії, науки
й культури краю, які гідні наслідування прийдешніми поколіннями.
Федас Тамара Олександрівна, бібліотекар Березнівського навчально-
виховного комплексу «Економіко-гуманітарний ліцей - школа І-ІІ ступенів»,
працює над темою «Краєзнавство – важливий засіб формування бібліографічно-
інформаційної культури школярів, їх культурологічного світогляду, ціннісного
ставлення до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю».
Провідна ідея її досвіду —пошуково-дослідницька діяльність бібліотеки ліцею
в царині краєзнавства — ефективний засіб формування краєзнавчо-
культурологічного, бібліографічно-інформаційного світогляду особистості, її
ціннісного ставлення до історії і культури рідного краю, обізнаності із засадами
етносу Березнівщини, виховання почуття гордості за належність до своєї малої
батьківщини.
Корейчук Олена Федорівна, бібліотекар Сварицевицької
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дубровицького району, працює над
реалізацією проекту «Оберіг», мета якого: створення виховного простору на
території села, пошук та відновлення народних ремесел, традицій, обрядів,
поповнення бібліотечних краєзнавчих фондів. Разом з учнями та педагогами
школи бібліотекар відновила обряд «Водіння Куста», що має тисячолітню
історію і сягає своїм походженням у дохристиянську епоху.
Бібліотекарі Степанської загальноосвітньої школи Сарненського району
Вахнюк Галина Михайлівна та Матвєєва Тамара Миколаївна залучають учнів
до дослідницько-краєзнавчої роботи. Матеріали їх пошуків та досліджень
увійшли до книги «Степань в іменах» (упорядник Г.С.Мурза).
Розвиток бібліотечної справи у Костопільському районі та в селі Деражне
досліджує з активом бібліотеки та популяризує через бібліотечні фонди
Самчук Валентина Анатоліївна, бібліотекар Деражненської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів Костопільського району.
Пріоритетним напрямком роботи бібліотеки Молодавської
загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів (бібліотекар Денищук Галина Йосипівна)
є історичне краєзнавство. Спільно з учнями та педагогами школи вивчається
історія рідного села, зібрані матеріали обробляються та систематизуються у
тематичних папках-досьє: «Історія виникнення села», «Молодаво в роки
воєнного лихоліття», «Історії вулиць мого села», «Ми гордимося земляками».
Мельник Олена Андріївна, бібліотекар Данчимістської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів Костопільського району, Талах Ольга Володимирівна,
бібліотекар Кузнецовської загальноосвітньої школи №1, та Панчук Оксана

534
Миколаївна, бібліотекар Томасівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Гощанського району, плідно співпрацюють із бібліотечним активом, плекаючи
гідну зміну. Велика увага приділяється значущості професії бібліотекаря у
становленні особистості, вмінню правильно ідентифікувати інформацію,
необхідну для виконання певного завдання, підвищенню інтересу до книги і
читання.
Бібліотекар Березнівської гімназії Дзюбак Валентина Сергіївна у своїй
роботі використовує сучасні інформаційно-комунікаційні технології для
автоматизації бібліотечних та інформаційних послуг (створення електронних
каталогів; формування ресурсних баз даних з актуальних питань освіти,
навчання та виховання дітей), навчає дітей комп’ютерної бібліотечно-
бібліографічної грамотності, поступово реформуючи традиційну модель
шкільної бібліотеки у бібліотечно-інформаційний центр навчального закладу із
сучасним медіа-центром.
Конкурсні матеріали засвідчили зростання професійної майстерності
бібліотекарів, моделювання кращих зразків досвіду роботи, підвищення ролі
бібліотек в інформаційному забезпеченні навчально-виховного процесу,
застосування бібліотекарями інноваційних підходів до шкільної бібліотечної
справи, формування бібліотечно-бібліографічної і читацької компетентності та
грамотності школярів.

535
 ЗМІСТ

Чернишова Євгенія Родіонівна

На шляху інноваційного розвитку системи післядипломної
педагогічної освіти 3
Любченко Надія Василівна
Сучасна практика координації науково-методичної роботи закладів
післядипломної педагогічної освіти 6
Віднічук Микола Антонович, Мельник Надія Адамівна
Оновлення організаційної структури і змісту науково-методичної
діяльності Рівненського ОІППО в сучасних умовах 12
Гавлітіна Тетяна Миколаївна
Пріоритетні напрями інноваційної діяльності Рівненського
обласного інституту післядипломної педагогічної освіти 24
Макриця Людмила Іванівна
Модернізація управлінської діяльності в інноваційному просторі
освітніх округів Сарненського району 32
Шидловська Софія Олександрівна
Інформаційно-методичне забезпечення діяльності працівників
районних, міських методичних служб: інноваційний аспект 39
Мельнікова Наталія Леонідівна
Методичний супровід науково-дослідної експериментальної
роботи педагогічних працівників 43
Ковальчук Петро Петрович
Рівненський ОІППО у веб-просторі. Міжнародна співпраця 53
Гавриш Ніна Павлівна
Інтерактивні форми вдосконалення педагогічної майстерності
педагогів-виховників 60
Шагієва Раїса Радисівна
Система підготовки педагога до роботи з обдарованими учнями
шляхом упровадження мережевої моделі розвитку професійних
компетенцій 64
Чумак Надія Петрівна
Підготовка сучасного підручника: врахування вимог часу та
тенденцій науки 68
Люшин Микола Олександрович
Професійна підготовка керівника освітньої організації на засадах
компетентнісного підходу 71
Люшин Микола Олександрович
Науково-методична робота з керівниками освіти як складова
професіоналізації управління (методичний діалог) 78
Климко Лариса Василівна
Упровадження міжнародних стандартів якості громадсько активних
шкіл як інструменту самооцінювання роботи загальноосвітнього
навчального закладу (коло ідей) 85

536
Ковалевська Ірина Миколаївна
Управління процесами моніторингу якості освіти в умовах
реформування освітньої галузі району 97
Новак Людмила Петрівна
Фасилітація як визначальна умова професіоналізму освітньої
діяльності (презентація управлінської практики) 104
Мельник Надія Адамівна
Створення ефективної системи науково-методичної діяльності в
умовах інноваційного розвитку освіти 108
Савчук Людмила Олександрівна
Компетентнісний підхід у підвищенні кваліфікації педагогів до
запровадження інклюзивної моделі навчання дітей з особливими
освітніми потребами 116
Опольський Ігор Валерійович
Створення системи моніторингових досліджень в умовах
методичного кабінету 123
Мельник Юлія Василівна
Психологічний супровід професійного зростання педагога:
інноваційний підхід 126
Крутова Наталія Іванівна
Інформаційно-комунікаційні технології у науково-методичній
роботі з педагогічними кадрами 129
Таборовець Тетяна Федорівна
Науково-методичний супровід становлення молодого педагога в
сучасних умовах: інноваційні підходи (із досвіду роботи) 133
Мельничук Лідія Степанівна
Структурно-логічна модель науково-методичної роботи з
керівниками загальноосвітніх навчальних закладів 137
Сосюк Наталія Володимирівна
Створення інноваційного освітнього середовища
загальноосвітнього навчального закладу як умова інтелектуального
розвитку особистості 143
Шагієва Раїса Радисівна
Мережева модель розвитку професійних компетенцій педагога
(презентація) 146
Гурова Наталія В`ячеславівна
Інтерактивні технології формування професійних компетенцій 149
Шагієва Раїса Радисівна
Педагогічні компетенції як засіб розвитку педагогічної
майстерності (заняття з елементами тренінгу) 156
Романчук Богдана Анатоліївна
Формування професійних компетенцій педагога шляхом
упровадження інноваційних психологічних технологій і методик
(фрагмент майстер-класу) 159
Мельник Юлія Василівна 164

537
Роль і місце соціально-психологічного супроводу в забезпеченні
ефективної діяльності педагогічних працівників
Абрамович Тетяна Вікторівна
Організаційно-методичний супровід формування професійної
компетентності соціального педагога 166
Опанасець Ірина Валентинівна
Шляхи модернізації діяльності психологічної служби вищого
навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації (дискусійна зала) 176
Мороз Наталія Михайлівна
Особливості діяльності психологічної служби району в умовах
сільського освітнього округу 179
Тимофіюк Оксана Олексіївна
Роль працівника психологічної служби у наданні якісних
соціально-психологічних послух усім учасникам навчально-
виховного процесу через підвищення професійної компетентності 185
Тарасюк Ніна Адамівна
Організаційно-методичний супровід діяльності психологічної
служби у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах (із
досвіду роботи) 189
Сініцька Людмила Михайлівна
Організація і проведення конкурсу «Кращий працівник
психологічної служби району» як засіб підвищення професійної
компетентності практичних психологів і соціальних педагогів 195
Регеза Оксана В’ячеславівна
«Круглий стіл» із теми «Інноваційна діяльність психологічної
служби району з упровадження компетентнісного підходу в
навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів» 196
Мінакова Наталія Георгіївна
Інноваційні форми та методи роботи шкільних музеїв щодо
реалізації Обласної програми національного виховання учнівської
молоді Рівненщини на 2008-2020 роки (мозковий штурм) 200
Давидюк Наталія Юріївна
Комплексне вивчення стану організації освітнього процесу в
позашкільному навчальному закладі як науково-методична
технологія 205
Намчук Анатолій Іванович
Методичний супровід розвитку дитячих громадських ініціатив у
позашкільному навчальному закладі 209
Мечкало Тетяна Сергіївна
Методичне забезпечення процесу соціалізації вихованців
позашкільного закладу в системі «методкабінет відділу освіти –
позашкільний заклад» 215
Юсин Тамара Адамівна
Методичне забезпечення процесу соціалізації вихованців
позашкільного закладу в системі «методкабінет відділу освіти – 217

538
позашкільний заклад»
Тивонюк Наталія Анатоліївна
Організаційно-педагогічні умови формування соціальної
компетентності вихованців у позашкільному навчальному закладі 219
Юрченко Олена Веніамінівна
Організаційно-педагогічні умови формування соціальної
компетентності вихованців у позашкільному навчальному закладі 221
Мельник Надія Адамівна
Презентація моделі ефективної системи науково-методичної
діяльності педагогів в умовах інноваційного розвитку освіти 224
Тригубець Галина Євгенівна
Організація дослідно-експериментальної роботи в загальноосвітніх
навчальних закладах 230
Гузь Наталія Леонідівна
«Коло ідей» із теми «Активізація процесу творчого пошуку
шляхом освоєння технології педагогічного експерименту» 234
Савчук Людмила Олександрівна
Використання проектних технологій у процесі здійснення
корекційно-реабілітаційного навчання дітей з особливими
потребами (практикум) 238
Ткачук Наталія Леонідівна
Колективна науково-дослідна робота в школі-інтернаті: умови та
особливості здійснення 247
Дмитрук Людмила Арсентіївна
Організація спільної роботи спеціалістів із використання
можливостей сенсорної кімнати для корекції вад розвитку дітей з
особливими потребами (презентація досвіду роботи) 252
Салтишева Вікторія Михайлівна
Організація методичної роботи з учителями початкових класів в
умовах зміни державних стандартів (засідання «круглого столу») 260
Ляхович Лариса Хомівна
Інтерактивні форми та методи роботи з учителями початкових
класів (фрагмент майстер-класу) 267
Ляхович Лариса Хомівна
Формування портфоліо методиста 271
Головач Маргарита Василівна
Використання інформаційно-комунікаціних технологій для
підвищення методичної культури вчителя початкових класів
(взаємне навчання) 273
Андрійчук Валентина Вікторівна
Шляхи модернізації методичної роботи з учителями початкових
класів (дискусійна зала) 274
Піддубний Микола Адамович
Формування предметних компетентностей у системі
післядипломної педагогічної освіти 276

539
Ключник Галина Миколаївна
Компетентнісний підхід в освіті як педагогічне явище 278
Гаврилюк Світлана Іванівна
Суть та шляхи формування загальнокультурної літературної
компетентності школярів 283
Ляшик Любов Антонівна
Методика розвитку власне читацької компетентності школярів на
уроках української літератури в основній і старшій школі 287
Жовтан Мирослава Анатоліївна
Формування інтерпретаційної компетентності старшокласників у
процесі вивчення української літератури 291
Свинцицька Оксана Георгіївна
Майстер-клас із формування інтерпретаційної компетентності у
процесі вивчення оповідання Є. Кононенко «Київська елегія» 294
Кукла Ольга Володимирівна
Профіль програми мовної освітньої політики України (тези) 299
Умурзакова Тамара Федорівна
Сучасні підходи до організації науково-методичної роботи з
іноземних мов. Методичний діалог 302
Кушнерук Руслана Ігорівна
Європейське мовне портфоліо та його впровадження в навчальний
процес з іноземних мов 307
Фурман Віра Костянтинівна
Проблеми формування компетенцій із суспільних дисциплін 315
Фурман Віра Костянтинівна, Пишко Олена Леонідівна
Моніторинговий підхід до вивчення стану викладання суспільних
предметів у загальноосвітніх навчальних закладах 321
Горегляд Яна Іванівна, Малюк Жанна Сергіївна
Упровадження інформаційно-комп´ютерних технологій і засобів
навчання в загальноосвітніх навчальних закладах області
(фрагменти майстер-класів) 324
Фурман Віра Костянтинівна, Пишко Олена Леонідівна,
Горецька Алла Анатоліївна
Вироблення рекомендацій до організації навчально-виховного
процесу в новому навчальному році (методичний симпозіум) 328
Трофімчук Анатолій Борисович
Методичний супровід дослідно-експериментальної роботи з теми
«Створення регіональної моделі неперервного підвищення
кваліфікації вчителів фізики» 338
Ключник Віктор Васильович
Інформаційно-методичний супровід освітньої діяльності
педагогічних працівників в умовах інформатизації галузі освіти 340
Вальчун Олександр Дмитрович
Особливості управління методичною роботою з учителями фізики
в умовах району засобами ІКТ (майстер-клас) 346

540
Марчук Тетяна Феодосіївна
Інтерактивні форми навчання дорослих: технології проведення 349
Пекарська Лариса Володимирівна
Презентація системи науково-методичної роботи кабінету
математики Рівненського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти 352
Мотруніч Тетяна Володимирівна
Майстер-клас як одна із форм методичної роботи з учителями 357
Третяк Валентина Петрівна
Організація науково-методичної роботи кафедри вчителів
математики (з досвіду роботи вчителів математики Рівненської
гуманітарної гімназії Рівненської міської ради) 366
Мельник Ганна Максимівна
Презентація сучасного програмно-методичного забезпечення
вивчення математики у 2011-2012 н.р. 369
Буняк Володимир Олександрович
Шляхи формування професійної компетентності вчителя
інформатики 377
Штиба Олександр Степанович, Марцинюк Ярослав Степанович
«Круглий стіл» із теми «Нові підходи до вивчення інформатики в
умовах профілізації старшої школи» 384
Музика Василь Михайлович
Упровадження інноваційних технологій навчання як засобу
формування та розвитку професійної компетентності вчителя хімії 387
Штиба Олександр Степанович
Використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі
формування професійної компетентності вчителя хімії (фрагмент
майстер-класу) 394
Гусарук Надія Іванівна
Інноваційні підходи до реалізації професійної компетенції
вчителів біології, природознавства та основ здоров’я (дискусійна
зала) 400
Марчук Олена Володимирівна
Методичні дебати з проблем і окремих аспектів роботиз
обдарованими учнями 406
Федорова Марія Іванівна
Методичні дебати з проблем і окремих аспектів роботи з
обдарованими учнями 418
Ретунська Лілія Степанівна
Формування в учнів життєвих компетенцій, мотивації до здорового
способу життя та профілактики ВІЛ (СНІДу) (тренінг) 426
Лис Юрій Володимирович
Інноваційні технології в сучасній шкільній географічній освіті 437
Лис Юрій Володимирович 439
Методичні рекомендації щодо навчання географії в

541
загальноосвітніх навчальних закладах Рівненської області у 2011-
2012 навчальному році
Башинська Алла Іванівна
Економічні знання у формуванні компетентної особистості: місце,
проблеми та перспективи 443
Лис Юрій Володимирович
Проблеми і перспективи розвитку шкільної географічної освіти в
2011-2012 навчальному році 446
Муляр Світлана Петрівна
Презентація з теми «Реалізація компетентісного підходу в умовах
профілізації економічної освіти» 450
Оверчук Любов Іванівна
Особливості формування економічної компетентності учнів в
початковій школі 454
Тітечко Світлана
Із досвіду роботи з обдарованими учнями 456
Петров Ярослав Анатолійович
Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на
уроках трудового навчання 459
Мельник Зінаїда Володимирівна
Інноваційні умови професійного вдосконалення вчителя
трудового навчання (методичний діалог) 465
Янцур Микола Сергійович
Теоретичні основи інноваційних технологій у професійній
підготовці вчителя трудового навчання 467
Матюшок Наталія Степанівна
Інтерактивне навчання для підвищення професійного рівня
педагогів 472
Дмитрієва Вікторія Миколаївна
Педагогічні аспекти модернізації навчально-виховного процесу в
старшій школі (обмін проблемами) 475
Ошурко Марія Володимирівна
Використання інноваційних технологій при формуванні
професійних компетентностей учителів трудового навчання (метод
багаторівневих запитань) 479
Панасюк Ірина Леонідівна
Науково-методичний супровід роботи методиста художньо-
естетичних дисциплін у районному методичному кабінеті:
інноваційний аспект (методичний кейс) 482
Гумінська Оксана Олексіївна
Формування творчих компетентностей особистості шляхом
використання інформаційних технологій і засобів навчання в
загальноосвітніх навчальних закладах області 486
Лєдяєва Оксана Петрівна 489
Нові напрямки та тенденції методики викладання образотворчого

542
мистецтва. Мотивація навчальної діяльності учнів: реалії,
можливості та перспективи (фрагмент майстер-класу)
Опанасець Інна Станіславівна
Опорний конспект та особливості його застосування на уроках
мистецького спрямування (фрагмент майстер-класу) 489
Денисюк Лілія Федорівна
Особливості виконання практичної творчої роботи на уроках
художньої культури в 11 класі (фрагмент майстер-класу) 490
Гумінська Оксана Олексіївна
Модель формування інноваційного освітнього простору (на
прикладі діяльності науково-дослідницької лабораторії музичного
виховання) 491
Дубенчук Анатолій Іванович
Особливості методики виконання проби Руфьє та результати
дослідження функціонального стану серцево-судинної системи
учнів 5-11 класів 493
Ошурко Марія Володимирівна
Формування життєвих компетентностей учнів шляхом
упровадження педагогічного досвіду, нових освітніх технологійу
навчально-виховний процес із фізичної культури 500
Вовчанський Василь Ярославович
Методи оперативного та поточного контролю функціонального
стану і працездатності учнів та юних спортсменів. Гарвардський
степ-тест 506
Кузьмін Олена Євменівна
Модернізація змісту діяльності шкільних та публічно-шкільних
бібліотек у 2011-2012 навчальному році 513
Гавриш Ніна Павлівна
Діяльність шкільних та публічно-шкільних бібліотек щодо
реалізації Обласної програми національного виховання учнівської
молоді Рівненщини на 2008-2020 роки 518
Волянська Ніна Миколаївна
Від професійної майстерності бібліотекаря — до компетентного
читача, інтелектуально-розвиненої особистості (тези виступу) 521
Шнайдер Тетяна Андріївна
Творчий потенціал працівників бібліотечної системи у світлі
інноваційних підходів до роботи з читачами (тези виступу) 526
Коротчук Ілона Анатоліївна
Творчий потенціал бібліотекарів у світлі інноваційних підходів до
роботи з читачами (тези виступу) 530
Кузьмін Олена Євменівна
Підсумки ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу «Шкільна бібліотека»:
аналіз, проблеми та шляхи їх вирішення 531

543