Чи згадаєш ти ті часи, коли цієї землі торкалися стопи звичайних

людей, чи зможеш уявити собі звук простих, людських пісень, всю дивовиж
мальовничого світу, де простір заповнений киснем, а все навколо цвіте та
росте кожну годину, хвилину і навіть мить. Коли ми могли йти куди
дивилися очі і не боятися власної тіні, очікуючи ножа в спину навіть від неї.
Коли лише в казках зустрічалися чудовиська розмірами з гору, коли лише в
нічному жахітті ти міг зустрітися з ними. Зараз у це складно повірити, але
такий світ уснував, так, це було дуже давно і зараз ми пам'ятаємо про нього
лише у згадках наших предків, що наче солодкий мед тече крізь покоління
хоча б трохи позбавляючи нас від залізного присмаку на губах... І хоча зараз
80% території нашої планети знаходяться під владою аномалії хаосу, що
просто не дає нам змогу якось передбачити її поведінку, в нас є наш Едем.
Хоча б тут ми можемо відчути себе у безпеці, хоча б на якийсь час. Я
впевнений, що наше місто не єдине, що змогло вцілішати, але окрім мене
схоже в це мало хто вірить. Вируючий хаос за стіною цієї місцини здатна на
будь що. Я встиг побачити не мало за своє життя і хай тебе не дивує той
факт, що я не маю очей, це також прояви цієї невідомої сили, вона наче бере і
реконструює саму реальність, в випадковому характері, я втратив очі, але
якимось чином бачу все наче левітую над своїм тілом. Єдине, що я можу
додати, в мене досить дивні вуха хе-хе-хе. Мене торкнулась лише краплина
цієї сили, та мені пощастило. Я бачив як мого ліпшого друга розірвало на
шмаття та скрутило в ідеальний шар кольору крові, як блювали голками та
стирали кінцівки об повітря. В мене є сотні історій і таких мандрівників,
яким пощастило вижити під час експедиції дуже мало. Особисто я знаю 6.
Але є ще двоє. Один з них не говорить, а другий взагалі не розуміє чи досі
існує в цьому світі чи ні. Нас тягне до ліберабітурів наче дітей до матері. Я не
можу до кінця пояснити свої емоції, але це чимось схоже на кохання, я
відчуваю, що зміг би пожертвувати задля нього життям. Либерабітури. Ми
досі не розуміємо, що це таке і як працює, одні скажуть тобі, що це
порятунок дарований Богом, для тих хто вірив в нього навіть попри страх
смерті, інші, що це загорожа нашої в'язниці і врятуватися від неї можна
тільки прийнявши свою смерть. Багато насправді гуляє казок про них, але я
не зможу тобі збрехати, тому скажу так як думаю я. Це наше спасіння, це
просто щось, що дарує нам змогу жити, що захищає нас і мені цього
достатньо. " Позбав від порятунку звільненого відпусти його та іди " так
написано на моєму...я не розумію значення цих слів, та й переклад може бути
досить нечітким, але це все, що я маю для тебе. Тож що ти вирішила?