Лекція №4.

Система архівних установ України

Структура архівної системи України. Нормативна база функціонування архівних установ.
Державний комітет архівів України. Система Державного комітету архіву України.
Центральні державні архіви України. Місцеві державні архіви. Комунальні архіви. Проблема
відомчих архівів в Україні. Галузеві державні архіви. Архівні підрозділи державних наукових
установ, музеїв та бібліотек. Архівні підрозділи органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій. Архівні
підрозділи об'єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, заснованих на
приватній формі власності. Архівні установи, засновані фізичними особами.

З архівною системою тісно пов'язане поняття “система архівних установ”. Підсистемою

архівних установ розуміють сукупність архівів, інших установ, структурних підрозділів, що
забезпечують формування НАФ, його зберігання, здійснюють науково- дослідні,
інформаційно-довідкові та управлінські функції в архівній справі, незалежно від форм
власності. Діяльність кожного з суб'єктів системи архівних установ регулюється
законодавством, підзаконними нормативними актами, відповідними правилами та
інструкціями.

Сучасне архівознавство не ототожнює систему і мережу архівних установ.

Мережа архівних установ – це структурна основа архівної галузі, до якої входять архіви,
архівні підрозділи міністерств, відомств, підприємств, організацій та громадських об'єднань,
що здійснюють постійне чи тимчасове зберігання документів.

До установ галузі належать і органи управління архівною справою, науково-дослідні

інституції, спеціалізовані бібліотеки, професійно-освітні центри, видавництва тощо.

Мережа архівних установ у їхніх вертикально-горизонтальних зв'язках разом з органами

управління та іншими структурами галузі складають систему архівних установ. Згідно зі ст. 6
Закону України “Про Національний архівний фонд і архівні установи” в нашій державі
функціонує досить струнка система архівних установ.

Провідне місце в ній займають центральні державні архіви, що комплектують, зберігають і

забезпечують користування документами тієї частини НАФ, яка становить державну
власність та найбільшу історичну цінність. Перед тим, як дати їм стислу характеристику,
необхідно підкреслити, що державні архіви класифікують на центральні та місцеві (обласні,
міські, районні). Залежно від характеру зберігання

документів їх поділяють на: а) архіви для постійного зберігання документів (центральні та

місцеві); б) архіви для тимчасового зберігання документів (тобто ті, що після закінчення
встановленого терміну зберігання документів передають їх у профільні архіви чи знищують
згідно встановлених правил).

Важливе місце в системі архівних установ належить галузевим державним

архівам, що забезпечують облік та зберігання науково-технічних, геологічних,
метеорологічних, картографічних та інших спеціальних видів архівних документів, які
потребують особливих умов зберігання та використання. Статус державних галузевих архівів
дістали архіви Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ

України, Служби безпеки України, Державного комітету України по гідрометеорології,

Державного картографо-геодезичного фонду України, документи яких мають певну
специфіку.

Стаття 10 Закону України “Про Національний архівний фонд і архівні установи” присвячена
державним архівним установам , які віднесено до місцевих державних архівів. Такий статус
мають державні архіви

областей та їхні філіали, міські державні архіви та архівні відділи районних державних
адміністрацій. Головна функція їх полягає в зберіганні архівних документів місцевого
походження та в наданні необхідної архівної інформації установам і громадянам. Окрему
групу в системі архівних установ України становлять архівні підрозділи самоврядних
наукових установ, державних музеїв, бібліотек. Серед них Архів Національної академії наук
України, відділи рукописів окремих музеїв, Інститут рукопису Національної бібліотеки
України імені В.І.Вернадського та ін.

Найчисленнішою групою архівних установ є архівні підрозділи державних

органів, підприємств, установ і організацій. Їх особливість полягає в тому, що вони

комплектують документи для тимчасового зберігання, які використовуються в службових,
виробничих, наукових та інших цілях, а також для захисту законних прав та

інтересів громадян. Після завершення термінів тимчасового зберігання документи, що за

своєю цінністю входять до НАФ, передають на постійне зберігання до центральних,
галузевих або місцевих державних архівів, у т.ч. кінофотофонодокументи.

Систему архівних установ представляють також архіви та архівні підрозділи

об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, заснованих на колективній та

приватній формах власності. Чисельність архівних установ, заснованих на недержавних
формах власності, неухильно зростає в міру здійснення економічних реформ, розвитку
приватного підприємництва, утворення нових громадських об'єднань, політичних партій.

Важливою ланкою системи архівних установ є Український державний науково-дослідний

інститут архівної справи та документознавства, на який покладено завдання розроблення
теорії архівного будівництва, історії та практики архівної справи, узагальнення та поширення
передового вітчизняного і зарубіжного досвіду, новітніх архівних технологій,
документознавчих проблем.

Складовою частиною системи архівних установ є Головне архівне управління при Кабінеті
Міністрів України (нині Державний комітет архівів). Воно є центральним органом виконавчої
влади, на який покладено функції управління архівною справою, контролю і нормативно-
методичного забезпечення ведення діловодства. Головархів у межах своєї компетенції
забезпечує реалізацію державної політики в архівній галузі.
Розглянемо докладніше місце і роль основних ланок системи архівних установ України у
функціонуванні галузі. Провідна роль у формуванні НАФ та забезпеченні його схоронності
належить центральним державним архівам, які мають статус науково- методичних центрів і
розробляють методики комплектування фондів, експертизи цінності документів, їхнього
зберігання, реставрації, ефективного використання, публікують довідково-інформаційні та
методичні матеріали.

Отже, розглянувши суть і значення поняття “архівна система”, можна зробитивисновок про
те, що воно включає сукупність основоположних принципів організації архівної справи у тій
чи іншій державі, способів і технологій її ведення. Разом з тим архівна система не є чимось
незмінним, її характер значною мірою визначається державним устроєм, організацією
суспільного життя. Для сучасних архівних систем визначальними ознаками є централізація і
децентралізація, причому провідною тенденцією є децентралізація, що зумовлено процесами
демократизації усіх сфер суспільного життя, у т.ч. і архівної галузі.

Функціонування архівної системи невіддільне від систем архівних установ як сукупності

архівів, інших установ та структурних підрозділів, що забезпечують формування НАФ,
здійснюють управлінські, науково-дослідні та інформаційні функції архівного будівництва. З
відновленням незалежності України почався глибинний процес реформування архівної
системи, визначальною рисою якого є її демократизація, децентралізація, відкритість, перехід
усіх ланок системи архівних установ на правові засади. Діяльність системи архівних установ
України регламентовано Конституцією,

Законом “Про Національний архівний фонд і архівні установи”, нормативними актами

Президента, КМ України, а також Головархіву України як спеціалізованого управлінського
органу виконавчої влади.

Визначальними критеріями класифікації архівних установ є їхня видова приналежність і

форма власності, на якій вони засновані. Основними ланками системи архівних установ
України є державні архіви (центральні, обласні, міські, архівні відділи райадміністрацій),
галузеві (державних органів управління або громадських об'єднань), архівні установи,
засновані на колективній або приватній власності.