Творчість Павла Григоровича Тичини — це гімн життю, весні, природі і людині.

Він
увійшов у літературу передзвоном своїх "Сонячних кларнетів", музику яких не почути
було неможливо. Перша збірка поета ввібрала в себе найоптимістичніші настрої молодої
людини, життя якої тільки починається; ввібрала музику серця і музику Всесвіту, космосу,
природи, що злилися в ній в унісон, як зливається життя людини і природи. Саме через
образи природи відтворював Тичина в своїх поезіях настрої людини, свої настрої.
Павло Тичина сприймав природу як величний храм, як сонцесяйний собор, до якого
ставився з обожнюванням і поклонінням. Саме в природі вбачав поет джерела життя й
любові. Природа в поезіях Павла Григоровича змальована з особливою ніжністю, вона в
нього оточена незримим космосом і продовжена в нескінченність, у вічність: "Отак роки,
отак без краю на струнах вічності перебираю я, одинокая верба".
Гармонійне поєднання людських почуттів і краси природи відчуваємо у вірші "Гаї
шумлять". Ця поезія пронизана молодечою жагою до життя, щасливими сподіваннями, що
розцвітають на тлі чарівної природи. Ліричний герой захоплений красою рідної землі,
щасливий від почуття єдності з цим гармонійним світом, що сповнений благодатних
почуттів:
Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
Так весело.
Захоплення повнотою життя висловлене Тичиною в образах і звучанні поезії "Ви
знаєте, як липа шелестить,..". Шелест липи, сон старих гаїв, весняні ночі, місяць, зорі,
солов'ї виступають тут символами молодого чуття, що купається у безкраї Всесвіту. Все
це збільшує почуття щастя, почуття кохання, робить його більш повним.
Дивіться також
 Реферати про життя та творчість Павла Тичини
 Які вірші входили до першої збірки поезій? (та інші запитання)
 Біографія Павла Тичини
Радість від довгоочікуваного приходу весни накладається на особисті очікування
ліричного героя поезії "Арфами, арфами...", в якій постає персоніфікований образ
дівчини-весни, до ніг якої схиляються і квіти, і дощі, і громи, і веселки.
Творчість Павла Тичини сповнена замилуванням українськими степами, нивами,
гаями, тополями, озерами і струмками, радістю від життя серед чарівної української
природи, відчуттям гармонії з нею. Тому і називають поета "сонцепоклонником", бо його
творчість — це гімн сонцю, а, отже, і всьому живому на Землі.