Здається, неможливо додати нове слово до славетної скарбниці
української поезії, але Леся Українка була творчим генієм, який зміг змінити уявлення про поетичну техніку. Її вірші – не просто вірші, а справжні шедеври слова, сповнені глибокого патріотизму та гармонії з природою. Одним із найяскравіших успіхів Лесі Українки є її збірка віршів «Береги Дніпра», у якій вона створила витончені мелодії української душі, що відображають красу і велич нашої Батьківщини. Вірш є справжнім витвором мистецтва, оскільки поетеса використовує метафори та образи мови, щоб зробити свій голос більш виразним та емоційним. Слово Лесі Українки – це не просто літературні рядки, а справжні симфонії почуттів. Вона використовує юкстапозиційні метафори, щоб порівняти природну красу України з найкращими шедеврами світової культури. «Ніжна, як Мона Ліза» – так описала поетеса Дніпро, надаючи йому ніжності й величі великого мистецтва. Це не просто лінії, а художня аналогія, яка вражає своєю оригінальністю. Риторичні прийоми в поезії Лесі Українки — ще один крок у вдосконаленні її майстерності. «Чи шумить вітер пліснявими струнами?» — запитує поетеса, створюючи образ вітру, який стає музикою самої природи. Тут риторичне запитання є не лише засобом створення ефекту, а й рефлексивним запрошенням глибше заглибитися в суть того, що надихає її творчість. «На берегах Дніпра» — це не просто вірш. Це глибоке почуття і любов до батьківщини, виражені влучними метафорами та образами мови. Це один із успіхів «Лесі Українки», яка назавжди залишиться в історії української літератури як твір високого мистецтва і вираження національного духу.
Неоромантичне ствердження духовної сутності людини, її творчих можливостей; краса світу природи; високохудожність мови у «Лісовій пісні» Лесі Українки.