Professional Documents
Culture Documents
Позовна заява Насті по паспорту
Позовна заява Насті по паспорту
Позовна заява Насті по паспорту
Крім того, у вказаному рішенні Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що висновки у
цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб
до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт
громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку
персональних даних, відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Таким чином, обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору між сторонами та
заявлені позовні вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка
відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у
зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і
статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд є найвищим судом у системі
судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та
спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми
права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права,
викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII,
відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах
Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка
відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду
зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у
рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, в силу вимог чинного законодавства обов`язковими для врахування є висновки щодо
застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами
розгляду зразкових справ.
При цьому, необхідно зважати на те, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 291 КАС України рішення суду
апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в
касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні
типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені
у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
В цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у
зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином
відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав
людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі
"Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової
визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове
тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і
тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не
інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики
реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом,
гарантуватиметься стабільність правопорядку, об`єктивність та прогнозованість правосуддя.
Отже, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та
підстави позову, зокрема те, що позивач за своїми переконаннями відмовляється від обробки
персональних даних та просить видати паспорт громадянина України відповідно до
Положення про паспорт № 2503-ХІІ, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких
виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у
рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №
806/3265/17, а тому визнається судом типовою справою.Тому при вирішенні цієї типової
справи суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242, ч. 3 ст. 291 КАС України, враховує правові
висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду
зразкової справи № 806/3265/17.
Так, вирішуючи зазначену зразкову справу, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого,
дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі
- у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання
паспорта у вигляді ID - картки може спричинити шкоду приватному життю, становить
втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є
непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого
надмірного тягаря.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку з ненаданням
особою згоди на обробку персональних даних відмова територіальних органів ДМС України у
видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про
паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26
червня 1992 року № 2503-ХІІ, є протиправною.
Водночас, таку відповідь прошу суд розцінювати саме як неправомірну відмову у вчиненні
дій щодо оформлення та видачі паспорта у формі книжечки. Адже, по-перше, чинним
законодавством чітко не визначено форми відповідного рішення. І, по-друге, вищевказана
відповідь надана на звернення, яке стосувалось реалізації права на отримання паспорта
громадянина України у формі книжечки, тоді як цією відповіддю у реалізації такого права
відмовлено. Отже, зазначеною відповіддю Автозаводського районного відділу у місті
Кременчуці, як суб`єкт владних повноважень, вчинив владні управлінські дії, якими порушено
права особи у сфері публічно-правових відносин. Тобто такі дії можуть бути предметом
оскарження в адміністративній справі.
Таким чином, предмет спору у цій справі полягає в оскарженні громадянином дій
(бездіяльності) суб`єкта владних повноважень при здійсненні публічно-владних
управлінських функцій щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, а
не у розгляді звернення громадянина. Крім того, у в якому єдиною підставою за якою
відповідач відмови у видачі паспорта у формі книжечки було відсутність судового рішення з
цього приводу.
Водночас висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду,
не лише повинні враховуватись судами нижчих інстанцій, але є обов`язковими для всіх
суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт,
що містить відповідну норму права. Про це безпосередньо зазначено у ч. 5 ст. 13 Закону №
1402-VIII.
З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду
у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд визнає
протиправними дії відповідача, що полягають у відмові ОСОБА_2 у видачі паспорта
громадянина України у формі книжечки у зв`язку з досягненням ним 16-ти річного віку.
Додатково суд враховує, що наказом МВС України № 456 від 06.06.2019 затверджено
Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий
порядок), який розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету
Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису
та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі,
визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету
Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету
Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина
України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-XII.
Вказаним Тимчасовим порядком визначено порядок подання документів, їх розгляду і
прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994
особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС
оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в
установленому законодавством порядку.
Із зазначених правових актів слідує, що у випадку наявності у особи рішення суду, що
набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати цій особі паспорта
громадянина України зразка 1994 року, орган ДМС має обов`язок видати такий паспорт.
В цьому контексті суд також зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути
ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність
суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення
не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове
виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі
826/4418/14).
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15
листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United
Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному
рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією,
незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі
"Чуйкіна проти України" (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні
гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з
позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює
"право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження
з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у
справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36,
Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх
вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та
ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не
лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було
б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати
до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в
судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати
процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є
справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори
будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v.
Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v.
Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи
бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті
вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;
безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на
досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого,
зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).
Частиною другою статті 133 КАС України передбачено, зокрема, що витрати розподіляються
між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат
розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони,
яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню
або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних
асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо
відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Я , надаю Суду власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову
(позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Розгляд справи проводити без виклику осіб , за наявними матеріалами .
У затвердженому положенні п. 13 в затверджених положеннях Для одержання паспорта громадянина для подачі
документів не вказано що потрібно рішення суду , так вказано про заяву встановленої форми , але мені не
пропонували ,коли я запитувала які документи мені приносити ,і бланки самі не надавали , і я тої заяви – за
формою , бланк затвердженої форми –відсутній у відповідача .
До відповідача я звернулась 06.08. 2021р. на даний час пройшло більш як два місяці ,а мені не видали
паспорт книжечкою , порушуються мої права . Відповідач прострочив термін . Згідно чинного закону та
Положення що паспорт повинен був видний у місячний термін ,але відповідач навмисно порушує термін у
виданні мені паспорта книжечки.
Для належного захисту порушених прав Гордєєвої Анастасії Олегівни слід зобов`язати Автозаводський
районний УДМС в Полтавській області оформити та видати Гордєєвої Анастасії Олегівни ІНФОРМАЦІЯ_1
, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.
На вимогу суду позивач згідно винесеної ухвали особисто сплатила судовий збір 908,00 грн.
прошу суд повернути сплату судового збору позивачу ,винесенням Ухвали суду . Відповідно
до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні
позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають
відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок
бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або
якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа .
Позиція ВС Відповідно до частини третьої статті 22 Закону "Про захист прав
споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами,
пов'язаними з порушенням їх прав державними посадовцями , державного органу .
У статті 5 Закону "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і
комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону "Про захист прав споживачів" дає правові
підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які
мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону "Про судовий збір", не
може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена
спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Отже, стаття 5 Закону "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги
щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред'явлення
позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову,
визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.
Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на
наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом,
завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного
права. Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня
2018 року у справі № 761/24881/16-ц.
На підставі вище викладеного та керуючись частини третьої статті 22 Закону "Про захист
прав споживачів" та ст.ст.19, 20, 46, 72, 77, 90, 94, 122, 160, 161, 168 , 171, 241, 245, 246, 250,
255, 291, 295 КАС України, Конституція України - Прошу суд :
Прошу звільнити від сплати судового збору, так як відсутні доходи , не працюю на
даний час ( надаю довідку із Податкової за останній рік .)
Відповідач заводе суд в оману, що мені відмовлено тільки за релігійним переконанням, і тим що
вимоги принести рішення суду ,що це не є перешкодою. Тоді розмови не було що я не так
написала, чи не всі документи принесла , на той час я приносила всі документи з фото, але мені
просто було відмовлено у обміну паспорта на зміну фамілії .
Відповідач до заяви надав додатки : копію заяви вхідна 06.08. 2021р. , а Свідоцтво про шлюб -
зареєстрований шлюб був 16.07. 2021р. і надано термін один місяць для заміни нового паспорта ,
я термін не пропустила , та копія паспорта .
На стор. 5 Відповідач : знову заводе суд в оману що я заяву встановленого зразка не подавала до
Автозаводського відділу у м. Кременчуці не зверталась , а мені в Автозаводського районного
відділу. Мені у Державної міграційної службі України і не пропонували переписати заяву на
бланк встановленої форми . Про таке у відповіді теж не має ,тому це нові вимоги , і прошу суд не
брати до уваги так як це припущення ,а не факт який не може підтвердити відповідач .
Протиправні дії відповідача підтверджуються що оскаржується саме : Відмова від 20.08. 2021р. ,
а отримала 21.08. 2021р. Міграційної служби Автозаводського районного відділу ,що відповідно
до п. 2 розділ IV Порядку 456 для обміну паспорта заявник подає : 1) Заяву ( але не уточнено
яку ) , 2) Рішення суду ; 3)паспорт що підлягає обміну ; 4) 2-3 фото ; 5) платіжний документ з
відміткою банку про сплату державного мита ( за це розмови не було, мені не повідомляли ; 6)
документ , що підтверджують обставини ( свідоцтво про шлюб було здано та свідоцтво про
народження .
Надаю Витяг із сайту відповідача 2 що Послуги які надаються державною міграційною службою
України і у відповіді відсутні вимоги до заяви встановленої форми були відсутні і є наданий час
відсутні, окрім відзиву відповідач 2 вказує : що позивач із заявою встановленої форм не
зверталась, тому що сам же відповідач 2 не пропонував бланк встановленого зразка ,і навіть до
суду такий зразок не надав .
У мене в свідоцтві про народження зазначено що я народилась на Україні ,мама моя Українка ,а
батько національності русский ,але за місце постійного проживання в Україні , має паспорт
України від 06.12. 2000 року отримано в Новоукраїнським РВУМВС України в Кіровоградської
області Тому від народження я є українка з дня народження----------.,народилась в м.
____________ обл.. ______ .
В паспорті на останній сторінці є ВИТЯГ з Положення про паспорт громадянина України ,
затвердженого Постановою Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року .
Паспорт громадянина України є документом ,що посвідчує особу власника та підтверджує
громадянство України , тому в паспорт прошу вписати що я маю національність українка.
І послуги державної міграційної службою України : п. 1 Набуття громадянства України за
народженням прошу задовольнити. Та уразі додаткової вимоги прошу суд звільнити від сплати
судового збору
Для суду копії квитанції які відправляла для відповідачів - додаток– 1 арк.
Заява
про направлення копії судового рішення та виконавчого листа
від 16.11. 2021р. по справі № 440/9963/21 яке вступило в закону силу
16.12. 2021р.
Та Ухвалу з квитанцією на повернення сплати судового збору .
І виконавчий лист .