МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра електромеханіки

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
З ДИСЦИПЛІНИ
«ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ»
за темою
«Лінійні електричні кола синусоїдального струму»
освітньо-професійної програми
«Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»
першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
за спеціальністю 141
Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка
галузі знань 14 Електрична інженерія
(для студентів усіх форм навчання)

Кривий Ріг – 2022

 Укладачі:
Толмачов С.Т. д-р техн. наук, професор; Ільченко О.В., Рожненко Ж.Г. канд.
техн. наук, доценти; Данилейко О.К., ст. викладач

Відповідальний за випуск: Ільченко О.В., канд. техн. наук, доцент

Рецензент: Сінчук О. М., д-р техн. наук, професор

Конспект лекцій з дисципліни «Теоретичні основи електротехніки» за

темою «Лінійні електричні кола синусоїдального струму» освітньо-професійної
програми «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» першого
(бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю «Електроенергетика,
електротехніка та електромеханіка» галузі знань «Електрична інженерія» (для
студентів усіх форм навчання) містить стислий лекційний матеріал, який може
бути використаний для самостійного навчання та для підготовки до виконання
лабораторних і практичних робіт.
Наведені питання для самоперевірки та список рекомендованої літератури.

Розглянуто Схвалено
на засіданні кафедри на вченій раді
електромеханіки електротехнічного факультету
Протокол № 10 від 17.02.2022 Протокол № 7 від 21.02.2022

2
 ЗМІСТ

Стор.
ПЕРЕДМОВА 4
1 Основні поняття кіл синусоїдального струму 4
2 Часова діаграма синусоїдальної функції 5
3 Зображення синусоїдальної функції на площині 5
4 Використання комплексного методу для аналізу кіл синусоїдального 6
струму
5 Основні форми запису комплексних чисел та дії над ними 7
6 Елементи R, L, C у колі синусоїдального струму 7
7 Послідовне з’єднання елементів R, L, C 10
8 Паралельне з’єднання елементів R, L, C 11
9 Еквівалентні схеми заміщення пасивного двополюсника 13
10 Потужності у колі синусоїдального струму 15
11 Резонанс напруг 16
12 Резонанс струмів 18
13 Коефіцієнт потужності і способи його підвищення 19
14 Передача енергії від активного двополюсника навантаженню 20
15 Топографічні діаграми 21
16 Комплексний метод розрахунку кіл синусоїдального струму 22
17 Електричні кола з магнітнозв’язаними елементами 22
18 Експериментальне визначення однойменних виводів котушок 24
19 Послідовне з’єднання магнітнозв’язаних елементів 25
20 Паралельне з’єднання магнітнозв’язаних елементів 26
21 Розрахунок складних кіл з магнітнозв’язаними елементами 26
22 «Розв’язування» магнітнозв’язаних елементів 27
23 Рівняння і векторна діаграма лінійного трансформатора 29
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ 31
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 32

3
 ПЕРЕДМОВА
Синусоїдальний струм знаходить широке використання в усіх сферах
суспільного життя, оскільки виробництво, перетворення, передача і споживання
електричної енергії в мережах змінного струму має значні економічні і технічні
переваги у порівнянні з постійним струмом або з періодичним струмом
несинусоїдальної форми. У зв’язку з цим тема «Лінійні електричні кола
синусоїдального струму» є однією найбільш важливих тем розділу «Теорія
електричних кіл» дисципліни «Теоретичні основи електротехніки»

1 Основні поняття кіл синусоїдального струму

Будь-яку синусоїдальну функцію часу можна записати аналітично у вигляді
формули, представити часовою діаграмою і зобразити обертовий вектором на
декартовій і комплексній площинах.
Аналітично
i = I m sin(t + i ) ,
де i – миттєве значення струму;
Im – амплітудне значення струму;
t +i – фаза, рад;
i – початкова фаза;
, с-1 – кутова частота;
Т – період, с;
2π 1
= =2f; f = , частота в Гц, при f =50 Гц  =314 c-1 .
Т Т
Діючим значенням синусоїдального струму називається така величина
постійного струму, який за період Т створює такий же тепловий або силовий
(динамічний) ефект, що і синусоїдальний струм.

R T T
I 2  R T =  i 2 Rdt
I 0

R T
i 1T 2
I= – середньоквадратичне (діюче) значення
T 0
i dt

Для синусоїдального струму

I= 1 T I 2 sin 2 (t +  )dt = I 1 T (1− cos2(t + i ) )dt = I m  0,707  I .

T 0 i m
T 0 2 2
m

4
 Під середнім значенням синусоїдальної функції розуміють її середнє значення
за половину періоду, оскільки за повний період середнє значення дорівнює нулю.
T T

I = 2  idt = 2  I m sin tdt = I m 2 ;

2 2
2
cеp
T 0 T 0 
kф = I =   1,11 – коефіцієнт форми.
Icеp 2 2

2 Часова діаграма

Часовою діаграмою називається графік залежності миттєвого значення від

часу.
i = I m sin(t + i )
i

Зсув початку синусоїди:

Im
якщо: i <0 – графік зміщений вправо
c t
i >0 – графік зміщений вліво
i

T
2

3 Зображення синусоїдальної функції на площині

З математики відомо, що будь-якій синусоїдальній функції часу можна

поставити у відповідність обертовий вектор на декартовій площині. Проекція
такого вектору на вісь у є миттєвим значенням синусоїдальної функції.

Векторною діаграмою називається сукупність векторів струмів, напруг, е.р.с.

схеми, зображених на площині для моменту t=0 (при цьому кути між віссю х і
векторами дорівнюють їх початковим фазам).
Використання векторів дозволяє замінити складні аналітичні перетворення
при складанні і відніманні тригонометричних функцій простим графічним
складанням і відніманням векторів.
Аналітичне складання і віднімання синусоїдальних функцій є досить
рутинним. Наприклад, для зображеного вузла за 1-м законом Кірхгофа ( i1 = i2 + i3 )
виконаємо аналітично складання синусоїдальних функцій
i3 i2 i 1
i1 = i2 + i3 = I 2 m sin(ωt+ψ2 ) + I3m sin(ωt+ψ3 ) =

= I2m sin t cos 2 + I2m sin 2 cos t + I3m sin t cos 3 + I3m sin 3 cos t =
= (I2m cos 2 + I3m cos 3 )sin t + ( I2m sin 2 + I3m sin 3 )cos t =

5
  a b 
= a sin t + b cos t = a 2 + b2  + =
 a +b
2 2 2 
a +b 
2


= a2 + b2 (cos 1 sin t + sin 1 cos t ) = a2 + b2 sin(t +1) = I1m sin(t +1) ,

1 = arctg b .
a
Із математики відомо, що при складанні векторів складаються і їх проекції,
тобто миттєві значення синусоїдальних функцій.
I
1m Недолік графічних обчислень – низька
I
2m
точніть графічних побудов.

1 I
3m

4 Використання комплексного методу для аналізу кіл

синусоїдального струму

Якщо замінити декартову площину комплексною, то отримаємо вектор на

комплексній площині. Тоді кожному вектору можна поставити у відповідність
комплексне число і замінити наближені графічні складання і віднімання векторів
точними діями над комплексними числами.
Комплексне миттєве значення струму


+j j (t +i ) ji jt
Im i = Ime = I me e = I m e j t ,
j
b де I m = I me i – комплексна амплітуда
t+ Комплексне діюче значення струму


+1 Im j
0 = I = Ie i .
a 2
Тоді миттєве значення
i = Im i  = Im  Ime jt  .
 

+j
Приклад 1:
Для u(t) =141sin(314t − 30 ) знайти амплітуду, +1
діюче значення, початкову фазу, комплексне 0 -30°
миттєве значення, комплексну амплітуду,
U
комплексне діюче значення.
Рішення:
Амплітуда Um =141 В.
6
 Початкова фаза ψ u = −30°
Комплексне миттєве значення u = 141e− j 30°e j 314t В.
Комплексна амплітуда Um = 141e− j30 В.
Комплексне діюче значення U = 100e− j30° В.
Діюче значення U =100 В.

Приклад 2:
Для I = 10e j 60 визначити миттєве значення струму
Рішення:
i(t ) = 10 2 sin(t + 60 ) .
5 Основні форми запису комплексних чисел та дії над ними
A = Ae j – показникова;
A = A(cos  + j sin ) – тригонометрична;
A = a + jb – алгебраїчна,
де
A = a 2 + b2 ;
 = arctg b ;
a
j1
A1 = Ae
1 = a1 + jb1 ;
A2 = A2e j2 = a2 + jb2 ;
A1  A2 = a2  a2 + j (b1  b2 ) ;
A1  A2 = A1 A2e j (1+2 ) = (a1 + jb1 )(a2 + jb2 ) = a1a2 − b2b2 + j (a1b2 + a2b1 ) ;
A1 = A1 e j (1 −2 ) ;
A2 A2
A1 = a1 + jb1 = (a1 + jb1 )(a2 − jb2 ) = a1a2 + b1b2 + j a2b1 − a1b2 ;
A2 a2 + jb2 a22 + b22 a22 + b22 a22 + b22
A* = Ae− j = a − jb ;
AA = A2 .
Комплексне число e j – називається оператором повороту, оскільки при
множенні будь-якого числа на e j

6 Елементи R, L, C у колі синусоїдального струму

1. Активний опір. Для цього елемента миттєві значення струму і напруги

зв’язані законом Ома
i= u .
R R
u Для u = U msin(ωt + ψi )
U
i струм буде змінюватися за законом i = Rm sin(ωt + ψi ).
Так як i = Iм sin(t +i ) , то
7
 Um
Im = – закон Ома для амплітуд;
R
I = U – закон Ома для діючих значень;
R
кут зсуву фаз напруги і струму
 = u −i = 0 ; u = i .

У активному опорі струм і напруга співпадають по фазі, тобто на векторній

діаграмі вони паралельні і мають однаковий напрям.
U
jψi U U +j
Якщо U = Ue то I = Ie e = ;
jψi jψu
I
R R u = i
+1
I= ,U 0
Z
Z = R, де Z– комплексний опір резистора.

Комплексний опір Z чисельно рівний активному опору R, оскільки кут зсуву

фаз  дорівнює нулю.

2. Індуктивність у колі синусоїдального струму.

За другим законом Кірхгофа u = −e .
L За законом електромагнітної індукції
d d di
i e=− = −w = − L , так як  = Li .
u dt dt dt
e Тоді u = L di – зв’язок миттєвих значень напруги і
dt
струму.
+j
U I


+1
0
Якщо i = I m sin(t + i ) – миттєве значення струму, то миттєве значення
напруги
u =  L  Im cos(t +i ) =  L Im sin(t +i + 90 ) ,
звідки
U U
U m = ω  L  I m → I m = m = m – закон Ома для амплітуд; 
ω L X L
I = U – закон Ома для діючих значень;
XL
X L = ωL = 2  π  f  L – реактивний індуктивний опір.
Для фаз отримуємо

8
 u = i + 90 ;  = u −i = 90 ;
тобто в індуктивності напруга випереджає струм по фазі на 90°.
У комплексній формі
U
U = Ue = I  X L e = I  X Le j 90°e = I  j  X L; I =
jψu j (ψi + 90° ) jψi
– закон Ома в
jX L
комплексній формі,
Z i = jX L –комплексний опір індуктивності.

3. Ємність у колі синусоїдального струму.

Струм – швидкість зміни заряду в часі
C
i = dq .
dt
u Після підстановки
i q = C u
отримуємо зв’язок миттєвих значень
+j i = C dU .
I U dt
Якщо напруга змінюється за синусоїдальним законом,
 u = U m sin(φt + ψu )
+1
0 то струм,
i = ωCUm cos(ωt + ψu ) = ωCUm sin(ωt + ψu + 900 )
Звідси
I m =  C U m = U m = U m , де xC = 1 = 1 –реактивний ємнісний опір;
1 XC  C 2  f  C
 C

I m = U m , I = U – закони Ома для амплітуд і для діючих значень;

XC XC
i = u + 900 – в ємності струм випереджає напругу по фазі на 90°. Тому

 = u −i = −900 .
У комплексній формі
U j (ψu +90°) U jψu j 90 U U U
I = Ie j 90 = = e e = j= =
0 0
e ,
XL XL XC − jX C Z C

U
I= – закон Ома в комплексній формі.
− jX C
Z C = − jX C – комплексний опір ємності.

9
 7 Послідовне з'єднання елементів R, L, C
R XL XC
Закони Кірхгофа справедливі для миттєвих
U R UL Uc значень. Тому для послідовного з’єднання
U
I
другий закон Кірхгофа записується у вигляді
u = uR + uL + uC - для миттєвих значень,

U = U R + U L + U C - для векторів,
U = U R + U L + UC – для комплексів діючих значень.

Із законів Ома для елементів кола в комплексній формі

U R = I R  R ; U L = I  j  X L ; U C = I (− jX C ) .
Тоді U = I [ R + j ( X L − X C )] = I  Z ,
де Z = R + j ( X L − X C ) = R + jX = ze
jφ
Z – комплексний опір кола,
z = R2 + X 2 = R2 + (XL − X C )2 – модуль комплексного опору кола,
 = arctg X = arctg X L − X C – кут зсуву фаз між U і I на вході схеми.
R R
Таким чином, для комплексів

jψ
U Ue u
= I= = Ie i , ψi = ψu − φ.
jψ
jφ
Z ze
U
Для діючих значень I = .
z

Залежно від співвідношення між XL і XC можливі три характери кола:

1. X L  X C → x  0 →  0 →u  i – індуктивний характер кола.
+j
із трикутника напруг

UL
I
U U = U R2 + (U L − U C )2 – теорема Піфагора – зв'язок
U φ c
UR діючих значень напруг,
+1
0
 = arctg U L −U C , cos  = U R , sin  = U L −U C .
UR U U

Якщо розділити сторони трикутника напруг на струм, то отримаємо подібний

до нього трикутник опорів, для якого справедливо

10
 xC
xL

z
φ

rR
z = R2 − ( X L − X C )2 – теорема Піфагора,
 = arctg X L − X C ,
R
z cos  = R ,
z
z sin  = X L − X C .
z

2. X L  X C → X  0 → 0 →u  i – ємнісний характер кола

+j
UL I
UR
+1
0
U Uc U L  UC

3. X L = X C → x = 0 → = 0 →u = i – активний характер, резонанс напруг

U
I = , так як z = R → min .
R
Резонанс – збіг струму і напруги по фазі в колі з реактивними елементами.
Розрізняють резонанс струмів і напруг (резонанс напруг при послідовному
з'єднанні, струмів – при паралельному).

8 Паралельне з'єднання елементів R, L, C

Система рівнянь для кола за законами Кірхгофа:

R XL XC
U
I IR IL IC

11
 I = I + I + I
 R L C

U = I R R

U = I L jX L


U = I C (− jX C )

Знаходимо струм за законом Ома:

I R = U = U  g , g = 1 – активна провідність;
R R
U
IL = = U (− jbL ) , bL = 1 – реактивна індуктивна провідність;
jX L XL

U
IC = = UjbC , bC = 1 – реактивна ємнісна провідність.
− jX C XC

Вхідний струм знаходимо із 1–го закону Кірхгофа:

I = U  g − j ( bL − bC )  = UY Y – комплексна провідність, Y = g − j ( bL − bC ) ,

Y=1.
Z
Перетворимо комплексну провідність в показникову форму
Y = g − j(bL − bC ) = g − jb = ye− j ,
де b = bL − bC – реактивна провідність кола,
y – повна провідність.

y = g 2 + b2 = g 2 + (bL − bC )2 ;

 = arctg b = arctg bL − bC .
g g
Для діючих значень I=Uy.
Залежно від співвідношення параметрів bL і bC можливі три характери кола:
1. bL  bC → b  0 →  0 →u  i – індуктивний характер

+j I L = Ub L ;
U IC = Ub C ;
IR . u так як bL  bC , то
0 +1
0 I L  IC .
I
Ic IL
12
 I R , I L − I C та I – утворюють прямокутний трикутник струмів, для якого

I = I R2 + ( I L − IC )2 ;

 = arctg I L − IC ;
I

cos  = I R ; sin  = I L − IC .
I I


Якщо сторони трикутника струмів розділити на напругу, отримаємо подібний
до нього трикутник провідностей, для якого

y = g 2 + (bL − bC )2
g
 = arctg bL − bC cos  = ;
bL g


 g y
sin  = bL − bC
y
bC
y

2. bL  bC → b  0,   0 → u  i – ємнісний характер
+j
Ic
I U
φ
IR IL +1
0

3. bL = bC → b = 0,  = 0 → u = i – активний характер – резонанс струмів.

+j Струми I L і IC знаходяться в протифазі і
U
IL = IC, тобто зсув фаз 180°, I L + IC = 0 .
I=IR
 Ic
+1
0
IL

9 Еквівалентні схеми заміщення пасивного двополюсника

Зв'язок між U та I можна записати двома

I способами:
U
1. U = I Z
13
 2. I = UY , Y = 1
Z

Звідси витікають дві схеми заміщення:

1. U = I Z = I (R + jX ) = IR + IjX = Ua +Up ,
де U a = IR – активна складова напруги, Up = IjX – реактивна складова напруги.
Отримали 2-й закон Кірхгофа, який справедливий для послідовної схеми
заміщення:

I
R
Ua
U
jX
Up

2. I = UY = U ( g − jb) = Ug −Ujb = Ia + Ip ,
де Ia = Ug – активна складова струму, Ip = U (− jb) – реактивна складова струму.
Отримали 1-й закон Кірхгофа, для якого справедлива паралельна форма
заміщення:

U g -jb

Ia Ip

Векторна діаграма
U
Up
для паралельної
Ia
схеми заміщення  для послідовної
схеми заміщення

φ Ip

I Ua
Формули еквівалентного перетворення схем заміщення:
із послідовної в паралельну

14
 1 1 R − jX R X
Y= = = 2 = 2 −j 2 = g − jb
Z R + jX R + X 2
R +X 2
R +X2
із паралельної в послідовну
Z=1/Y=R+jX і т.д. як вище, але навпаки

де R = g ; X= b .
g + b2
2 g 2 + b2

10 Потужності у колі синусоїдального струму

Миттєва потужність – це добуток миттєвих значень напруги і струму

p = u i .
При u = U m sin(t + u ), i = Im sin(t +u −) отримаємо

p = U m I m sin(t + u )sin(t + u −) = U m I m  cos − cos(2t + 2u −)  =

2
= U  I  cos − cos(2t + 2u −) 

Активною потужністю Р називається середнє значення миттєвої

потужності за період. Активна потужність характеризує швидкість перетворення
електроенергії в інші види енергії, у тому числі в теплову
T
P = 1  pdt , Вт.
T0
Для синусоїдального струму
T
P = 1  U  I  cos − cos(2 t + 2 u −)  dt = U  I cos  .
T0
Максимальне значення активної потужності, яке може бути отримане при
даних значеннях напруги і струму, називається повною потужністю.
S = UI BA .
Реактивна потужність Q – це швидкість обміну енергією між джерелом і
реактивними елементами кола і між реактивними елементами:
Q = UI sin φ , вар.

Тоді
S = P2 + Q2 .

Для послідовної схеми заміщення:

P = U  I cos  = U a I = I 2 R ;
Q = U  I sin  = Up I = I 2 ( X L − X C ) = QL − QC ;

15
 S = UI = I 2  z .
Якщо сторони трикутника напруг помножити на струм, то отримаємо
подібний до нього трикутник потужностей:
S = P2 + Q2 ;

 = arctg Q ;
P
cos  = P ; sin  = Q .
S S
Для паралельної схеми заміщення:
P = U  I cos = U  Ia = U 2 g ;
Q = U  I sin  = U  Ip = U 2 (bL − bC ) = U 2bL −U 2bC = QL − QC ;

S = U  I = U U  y = U 2  y .
Для зручності і спрощення обчислень використовується комплексна
~
потужність S – добуток комплексного діючого значення напруги на спряжений
комплекс струму:
S = U I = U  e ju Ie− ji = U  I  e j = S  e j = S cos + jS sin  = P + jQ .
~ 

11 Резонанс напруг

Резонансом називається режим кола з реактивними елементами, при якому

струм і напруга джерела збігаються по фазі. Існують два види резонансу – напруг і
струмів. Резонанс напруг виникає при послідовному з’єднанні елементів, струмів –
при паралельному з’єднанні.
Резонанс напруг:
Умова виникнення – X = 0 →XL = XC

0 L = 1 →0 = 1 – резонансна частота, тобто резонанс може бути

0C LC
досягнутий зміною частоти, індуктивності або ємкості. При резонансі струм
обмежується лише активним опором і є максимальним, так як
z = ( R 2 + ( X C − X L ) 2 = R → min , I = U .
R
Активна потужність при резонансі P = S cos , так як φ = 0 то P = S = U  I
- ознака будь-якого резонансу і напруг і струмів.
При резонансі напруг напруги на реактивних елементах можуть
перевищувати вхідну:
U L = I  X L = X L = Q – добротність контуру;
U I R R

16
 X L = 0 L = 1 L = L =  – хвильовий опір контуру;
LC C
Q=  .
R
Режим резонансу характеризується частотними і резонансними
характеристиками.
Частотними характеристиками називаються залежності реактивних опорів і
кута φ від частоти.
Резонансними називаються залежності струму і напруг від частоти.
Частотні характеристики:
L − 1
X L = L , XC = 1 ,  = arctg C .
C R


XC
XL /2
X

0 0 
0 0 
−/2

Резонансні характеристики

I= U
uC uL 2
 
R2 +  L − 1 
uR  C 
U0

0 UC max0 U L max 

0 – резонансна частота
dI = 0 → 0 = 1
d LC
Напруга на індуктивності

U L = IX L = U L .
2
 
R2 +  L − 1 
 C 
При  = 0 →U L = 0, →  U L → U .

17
 2Q 2 буде існувати за умови, коли 1
Максимум UL: U L max = 0 Q .
2Q −1
2
2
Напруга на ємності
1
U
UC = I  X C = ωC
2

R +  ωL −
2 1 
 ωC 
При  = 0 →UC = U , →  UC → 0.

dU C = 0 →  2Q 2 −1
Максимум Uc U C max = 0 також буде існувати при
d 2Q 2

1
Q .
2
Для частот справедливе співвідношення
02 = U L max UC max
I
I0
Q3
I0 На графіку 1 2 – смуга
2 Q2 пропускання контура – діапазон частот,
при якому відношення резонансного
Q1
струму і граничного складає більше 2 .

0 1 0 2 

12 Резонанс струмів

Виникає при паралельному з’єднанні елементів.

I = U  y = U g 2 + (bL − bC )2

R XL XC
U
I IR IL IC

Для ідеальних елементів

g = 1 bL = 1 bC = 1
R XL XC

 = arctg bL − bC .
g
18
 Умова резонансу струмів
 = 0 → bL = bC
При резонансі I p = 0 , I=Ia=Ug → min – тільки при ідеальних елементах у вітках.
При резонансі струмів вхідний струм визначається лише активною
провідністю, оскільки сумарний струм реактивних елементів дорівнює нулю.
Частотні характеристики – це залежності провідностей реактивних елементів
і кута  від частоти.
1
bL = 1 , bC = C; b = bL − bC = −C; b bL bC
L L
1 −C
 = arctg L .
g
ω
ω0

13 Коефіцієнт потужності і способи його підвищення

Коефіцієнт потужності ( cos ) – це косинус кута зсуву фаз між вхідними

напругою і струмом кола.
Величина cos характеризує степінь використання встановленої потужності
джерел електричної енергії. Чим більше cos , тим вище степінь використання.
P = U  I cos  , або P = S cos  ,звідки струм I = P .
U cos 
Чим більше cos , тим менше струм, площа перетину матеріалу проводів і
втрати в лініях електропередачі.
Навантаження промислових підприємств носить активно-індуктивний
характер із-за використання асинхронних двигунів з низьким cos і тому
необхідно приймати заходи для його підвищення. Для цього використовується
паралельне підключення ємностей до споживача, оскільки при цьому напруга і
режим роботи споживача (навантаження) не змінюється.
В установках малої і середньої потужності для підвищення cos
використовують батареї конденсаторів, а в установках великої потужності
синхронні машини – двигуни і компенсатори.
Визначимо ємність, необхідну для підвищення cos від cosн до необхідної
величини при заданих напрузі U і активній потужності P навантаження.
Для цього використаємо векторну діаграму

19
 I
Ic Ic
Rн
Iaн
U I U
н C 0 φ I
φн p
Xн I
Iн Ic
Ipн

I = Iн + Ic

Активна потужність:
P = U  Iaн .
Активна складова струму навантаження:

Iaн = P .
U
З прямокутних трикутників визначаємо:
Ipн = Iaн tgН ;
I p = I a tg ;

струм ємності
IC = Ipн − Ip = Iaн (tgн − tg) ;

з урахуванням IC = U =  C U ;
xC

отримуємо  C U = P (tgн − tg ) ;
U

C = P 2 (tgн − tg) .
U
14 Передача енергії від активного двополюсника навантаженню

Струм I = E ,
I Zв + ZH
потужність навантаження
A zн PH = I 2 RH , де
U
I= E ;
( Rв + RH ) + ( X в + X H )
2 2

тоді PH = I 2 RH = E 2 RH
( Rв + RН )2 + ( X в + X Н )2
20
 Максимальна потужність навантаження буде
при X = X В + X H = 0 → X В = − X H ,
I
PH = E  RH 2 ,
2
тоді
(RВ + RH )
z
U і при RН = RВ , тобто Zн = Z*В.
zB

15 Топографічні діаграми

Топографічна діаграма – це сукупність точок на комплексній площині,

комплексні координати яких відповідають комплексним потенціалам точок
електричної схеми.
Топографічна діаграма дозволяє визначити комплексну напругу між будь-
якими точками схеми, а також якісно перевірити розрахунок струмів і напруг
схеми. Як правило, діаграма будується спільно з векторною діаграмою струмів.
Для її побудови необхідно розрахувати струми у всіх вітках схеми, а потім
потенціали усіх точок схеми, прийнявши потенціал однієї з точок рівним нулю.
Приклад:
r b XL
a c d = 0 – приймаємо потенціал точки d

XC рівним нулю.
I Визначаємо потенціали інших точок схеми
d
c = d + I (− jX C ) = U C ;

b = c + I  jX L = U C + U L ;

a = b + I R = UC +U L +U R ;
d = a − E = 0 .
Будуємо діаграму для випадку X L  X C

+j Напруга – це різниця потенціалів точок

b a схеми, наприклад
U E
bd
I +1
U d
cd
c

21
 16 Комплексний метод розрахунку схем синусоїдального струму
Оскільки закони Кірхгофа справедливі для миттєвих значень і відповідно для
комплексних величин, то всі методи розрахунку, які базуються на законах Кірхгофа
справедливі і для кіл синусоїдального струму в комплексній формі.
Комплексний метод називається ще символічним, оскільки при розрахунку
використовуються не реальні струми, напруги, е.р.с., а їх символи (комплексні
числа). Цей перехід дозволяє систему диференціальних рівнянь кола для миттєвих
значень замінити системою алгебраїчних рівнянь для комплексів.
iR + L di + 1  idt = e – для миттєвих значень,
dt C

I  R + jL  I + 1 I = E – для комплексів.

jC
Перший закон Кірхгофа
 ik = 0 – для миттєвих значень

 I k = 0 – для комплексів.
Другий закон Кірхгофа
uk =  ek – для миттєвих значень,
U k +  I k Z k =  Ek –для комплексних значень,
де Z k = Rk + jX Lk − jX Ck .
З наведених вище законів Кірхгофа у комплексній формі видно, що за формою
запису вони аналогічні відповідним законам для лінійних електричних схем
постійного струму. З цієї аналогії витікає важливий висновок: усі методи, формули
та розрахункові співвідношення з теорії електричних схем постійного струму
можна повністю перенести на кола синусоїдального струму, замінивши лише
дійсні числа відповідними комплексами, наприклад, R на Z, U на U , I на I і т.д.

17 Електричні кола з магнітнозв'язаними елементами

Два елементи кола називаються магнітнозв'язаними, якщо зміна струму одного

елементу викликає появу е.р.с. у другому елементі або навпаки. Це явище
обумовлене електромагнітною індукцєю і називається взаємоіндукцією.

22
 w1 w2
Ф11 Ф21

Ф12 Ф22

i1 i2

Ф11 – магнітний потік струму i1, який пронизує перший елемент,

Ф21 – магнітний потік струму i1, який пронизує другий елемент,
Ф22 – магнітний потік струму i2, який пронизує другий елемент,
Ф12 – магнітний потік струму i2, який пронизує перший елемент,
Ф1 =Ф11Ф12
Ф2 =Ф22Ф21
Знак «+» – це узгоджене включення елементів, коли магнітні потоки само- і
взаємоіндукції направлені в одному напрямку і складаються, «-» - зустрічне
включення – магнітні потоки направлені зустрічно і віднімаються. Аналогічно
складаються або віднімаються е.р.с.
Потокозчеплення
11 = Li
1 1 = W111 ;

22 = L2i2 = W222 ;

12 = M12i2 = W112 ;
21 = M 21i1 = W221 ,
де M12 = M 21 = M – взаємна індуктивність.
Коефіцієнт зв’язку kЗ = M  1 ,
L1L2
тому що
12  21
kЗ2 = M = M12 M 21 = i2 i1 = 1221 = W212W121 = 1221  1,
2

L1L2 L1L2 11
 22 1122 W111W222 1122
i1 i2
так як 12  11 , 21  22 .
Для правильного урахування напрямків напруги взаємної індукції при
розрахунку електричних кіл (складанні 2-го закону Кірхгофа), виводи обмоток
маркують. Зазвичай однаковими маркерами позначають однойменні виводи.
Однойменними називаються виводи, при однаковому напрямку струмів
відносно яких магнітні потоки складаються, тобто буде узгоджене включення.
Однойменні виводи можна визначити по конструкції магнітнозв'язаних
елементів або експериментальним шляхом.
По конструкції магнітнозв’язаних елементів:
23
 Ф21 Ф12

Ф11 * Ф22 *
i1 i2

18 Експериментальне визначення однойменних виводів

w1 w2

* i1 * е21

+ -
Якщо при замиканні ключа стрілка амперметра відхиляється вправо, то
однойменні виводи будуть приєднані до однойменних затискачів джерела і
амперметра.
u21 = u2m = M di – миттєві значення.
dt
Напруга взаємної індукції і струм, що її створює, однаково орієнтовані
відносно однойменних виводів. При синусоїдальному струмі формулу можна
записати в комплексному вигляді.
U 21 = U 2m = jMI1 = jX m I1
X M – індуктивний опір

* *
I1
U2m = I1 jX m

Якщо напрям обходу контуру одного елементу і напрям струму індуктивно-

пов'язаного з ним елементу однаково орієнтовані відносно однойменних виводів,
то напруга взаємної індукції першого елементу входить в рівняння із знаком «+».

24
 19 Послідовне з'єднання магнітнозв'язаних елементів

IjX
U2
m
M 
UL2
R1 L1 R2 L2
* * U
U1  R2
IjXm
U 
U UL1
I

UR1 I
Для узгодженого з'єднання
U = IR1 + IjL1 + IjM + IR2 + IjL2 + IjM = I  (R1 + R2 ) + j(L1 + L2 + 2M )  ,

діюче значення струму

I= U .
(R + R2 )2 + ( X1 + X 2 + 2 X m )2
Для зустрічного з'єднання
U = IR1 + IjL1 − IjM + IR2 + IjL2 − IjM = I  (R1 + R2 ) + j(L1 + L2 − 2M )  .
I= U
(R + R2 )2 + ( X1 + X 2 − 2 X m )2
Вставити формулу для струму
UL1 UL2

UR1 U
 
IjXm

I
U1 U2
UR 2

IjXm

X узгодж = X1 + X 2 + 2 X М X − X зустр X узгодж − X зустр

X M = узгодж ; M =
X зустр = X1 + X 2 − 2 X М 4 4
Можливі окремі випадки при kз =1, тобто M = L1L2 отримуємо:
2
Lе = L1 + L2 + 2M = L1 + L2 + 2 L1L2 =  L1 + L2  – узгоджене,
 

2
Lе = L1 + L2 − 2 L1L2 =  L1 − L2  – зустрічне.
 

При L1=L2=L і kз=1

Le=4L – узгоджене ввімкнення, і Le=0 – зустрічне ввімкнення.
25
 20 Паралельне з'єднання магнітнозв’язаних елементів

I Рівняння кола за законом Кірхгофа

R1 R2 I = I + I
Xm  1 2
U 

* * U = I1R1 + I1 jX L1 + I 2 jX M

I1 XL1 I2 X L2 U

= I 2 R2 + I 2 jX L 2 + I1 jX M


розв’яжемо цю систему відносно I1 та I 2 :

позначимо
Z 1 = R1 + jX L1 ,
Z 2 = R2 + jX L2 ,
Z M = jX M ,
тоді:
U

= I1 Z 1 + I 2 X M  Z 2

U

= I 2 X 2 + I1 X M  Z M

(
U ( Z 2 − X M ) = I1 Z 1 Z 2 − Z 2M )
I1 = U Z 2 − Z M2 ; I 2 = U Z 1 − Z M 2 ; I = U Z 2 + Z 1 − 22Z M .
Z1Z 2 − Z M Z1Z 2 − Z M Z1 Z 2 − Z M

21 Розрахунок складних кіл з магнітнозв'язаними елементами

Для розрахунку таких схем використовується метод безпосереднього
використання законів Кірхгофа, метод контурних струмів, метод еквівалентного
генератора (за відсутності індуктивного зв'язку виділеної вітки кола з останньою
схемою). Метод вузлових потенціалів непридатний, тому що він не враховує
напругу взаємоіндукції в одній вітці від струму іншої вітки.
Приклад:

26
  I − I + I = 0; R4
 1 2 3

 I1 R1 + I1 jX L1 + I3 jX M 13 + I 4 jX M 14 + I 2 jX L 2 − I 2 jX C 2 = E1; I4
I33
XC4
 XL4
 − I3 R3 + I 2 jX C 2 − I 2 jX L 2 − I 3 jX L3 − I 4 jX M 34 − I1 jX M 13 = − E3 ; *
 XM14 XM 34

 I 4 R4 + I 4 jX L 4 − I 4 jX C 4 + I1 jX M 14 + I 3 X M 34 = 0. *
XM13
*
XL1 X L3
R1 I1 X L2 R3 I3
I11 I22

E1 XC2 E3
I2

22 «Розв’язування» магнітнозв'язаних елементів

Можлива еквівалентна заміна магнітнозв'язаних елементів схемою без

індуктивного зв’язку. Це дозволяє для перетвореної схеми використовувати всі
відомі методи розрахунку, в тому числі метод вузлових потенціалів.
Один з варіантів з’єднання магнітнозв'язаних елементів, які можна замінити
з’єднанням без індуктивного зв’язку, – це коли вони приєднані до одного вузла.
1 2
1 2
R1 R2
R1 R2 XM
XM
U13 * * U23
* *
X1 X2
X1 X2 I1 I2
I1 I2
3 I3 3

Система рівнянь ділянки кола

I = I + I ;
 3 1 2


U13 = I1 R1 + I1 jX 2 + I 2 jX M ;

U = I R + I jX + I jX .


23 2 2 2 2 1 M

Позначивши:
Z 1 = R1 + jX1 ;
Z 2 = R2 + jX 2 ;
Z M = jX M ;
отримуємо
U13 = I Z 1 + I 2 Z M ;
27
 U 23 = I 2 Z 2 + I1 Z M .
З першого рівняння: I 2 = I3 − I1 , тоді
U13 = I1 Z 1 + (I3 − I1 )Z M ;
U = I (Z − Z ) + I Z ;
 13 1 1 M 3 M

U 23 = I (Z 2 − Z M ) + I 3 Z M .


Для останньої системи рівнянь складаємо електричну схему без індуктивного

зв’язку
1 2
R1 R2

X1 X2
I1 I2

-ZM -ZM

ZM I3

Енергетичні співвідношення в магнітнозв’язаних елементах

M

I1 * * I2
U1m U2m

Визначимо комплексну потужність взаємної індукції першого елементу:

~
S1M = U1M I1* = I 2 jMI1* = I 2e j2 I1e− j1 jM = jMI1I 2e j (1−2 ) =
= MI1I2 sin(1 −2 ) + jMI1I2 cos(1 −2 ) = P1M + jQ1M ;

P1M = MI1I 2 sin(1 −2 ) , P1M  0 для кутів 0-2180°

Q1M = MI1I2 cos(1 −2 ).
При P1M  0 1-й елемент споживає активну енергію і передає її через магнітне
поле в 2-й елемент.
Комплексна потужність взаємної індукції 2-го елементу:
28
 ~
S 2M = U 2M I 2* = jMI1I 2* = jMI1e j1 I 2e− j2 = jMI1I 2e j (1−2 ) =
= −MI1I2 sin(1 −2 ) + jMI1I2 cos(1 −2 ) ;
P2M = −MI1I2 sin(1 −2 ) = −P1M ;
Q2M = MI1I2 cos(1 −2 ) ;
Таким чином, якщо P1M  0 то перший елемент споживає активну потужність,
то другий елемент таку ж потужність віддає у вторинне коло. Передача активної
енергії відбувається через магнітне поле.

23 Рівняння і векторна діаграма лінійного трансформатора

Лінійний трансформатор – це трансформатор без феромагнітного сердечника

з нелінійними магнітними властивостями. Це «повітряний трансформатор».
M

I1 * * I2

U1 U2 Zí

R1 R2

Трансформатор може виконувати 3 функції:

1. Зміна рівня напруги – силові трансформатори.
2. Розділяти кола джерел і споживачів – роздільний трансформатор.
3. Погоджувати вхідні опори ділянок кола – погоджувальний трансформатор.
При нехтуванні втратами (які у силовому трансформаторі дуже малі) S1  S2 ,
тобто
U1I1 = U2 I2 .
Тоді коефіцієнт трансформації

k = U1  I 2 , а вхідний опір
U 2 I1

zвx = U1 = kU 2 = k 2 U 2 = k 2 z2 , де z2 – опір навантаження.

I1 I2 k I2
Для узгодженої роботи необхідна рівність вхідного опору і опору джерела:
zвх = zдж .

Тоді необхідний коефіцієнт трансформації k =

zдж .
z2
29
 Трансформатор характеризується двома рівняннями за 2-м законом Кірхгофа
для первинної і вторинної обмоток.
 I jX + I jX
 1 L1 2 M 1 + I1 R1 = U

 I 2 jX L 2 + I1 jX
 M 2 + I 2 R2 + I 2 Z H = 0,

де Z н = Rн + jX н .
Для вторинної обмотки можна записати
I 2 ( R22 + jX 22 ) + I1 jM = 0 ,
де R22 = R2 + RН ,
X 22 = X 2 + X H .
Розв’яжемо отриману систему відносно струму I1 :

I 2 = −I1 jM
;
R22 + jX 22

U1 = I1(R1 + jX1) + I1  M ;
2 2

R22 + jX 22

U1 = I1   R1 + R22 2 M 2  + j  X − X 222 M 2   ;
  R222 + X 222   1 R222 + X 222  

I1 = U1 ,
( R1 + RBH ) + j( X1 + X BH )
де RBН , X ВН – внесені опори

RBH = R222  M2 , X BH = − X 22 2 M 2 .
2 2

R22 + X 22 R122 + X 222

Опори RBH , X BH вносяться за рахунок магнітного зв'язку в коло первинної
обмотки.
Узгоджений режим (передача максимальної активної енергії) буде при

RBH = R1 і X BH = − X1 , тобто при Z 1 = Z вн .
Для побудови векторної діаграми необхідно знати всі параметри обмоток і
навантаження, а також струми обмоток. Побудова зручно починати зі струму I 2
вторинної обмотки трансформатора і виконувати відповідно до рівнянь
трансформатора. Для активно-індуктивного навантаження векторна діаграма буде
мати вид:

30
 I1 jXM
I2 jX2
I1
1 I1 R1 I2 R2
U1
I2 jXН
I2 jXM I2 Rí н I2
I1 jX1

Питання для самоконтролю:

1. Основні поняття кіл синусоїдального однофазного струму.

2. Діюче значення синусоїдальних величин.
3. Метод векторних діаграм.
4. Символічний метод.
5. Зв'язок між миттєвими значеннями і комплексами синусоїдальних величин.
6. Синусоїдальний струм у резисторі.
7. Закон Джоуля-Ленца для кола з резистором.
8. Синусоїдальний в індуктивності.
9. Синусоїдальний струм у ємності.
10. Ділянка кола з послідовним з’єднанням резистора, індуктивності і ємності.
11. Застосування символічного методу.
12. Розгалужене коло. Паралельне з'єднання R, L, C. Комплексна провідність.
13. Зв'язок між опорами і провідностями еквівалентних кіл.
14. Потужність синусоїдального струму.
15. Миттєва, активна і реактивна потужності.
16. Еквівалентні параметри кіл синусоїдального струму.
17. Передача енергії від активного двополюсника до пасивного при
синусоїдальному струмі.
18. Резонанс при послідовному з'єднанні.
19. Резонанс при паралельному з'єднанні.
20. Топографічні діаграми.
21. Коло із взаємною індуктивністю.
22. Визначення однойменних виводів магнітнозв'язаних елементів.
23. Розрахунок складного кола синусоїдального струму зі взаємною
індукцією.
24. Послідовне з'єднання магнітнозв'язаних елементів.
25. Розв'язка магнітнозв'язаних елементів.
31
 26. Паралельне з'єднання магнітнозв'язаних елементів.
27. Передача енергії в магнітнозв'язаних елементах.
28. Лінійні трансформатори.
29. Вхідний та внесені опори трансформатора
30. Векторна діаграма трансформатора.

ЛIТЕРАТУРА
Навчальна та довідкова література
1. Бойко В. С., Бойко В. В., Видолоб Ю. Ф., Курило І. А. Теоретичні основи
електротехніки. – К.: Політехніка. – 2004 . – 272 с.
2. Рибалко М.П., Есауленко В.О., Костенко В.І. Теоретичні основи
електротехніки. Лінійні електричні кола. – Донецьк: Новий світ. – 2003. – 513 с.
3. Перхач В.С. Теоретична електротехнiка. Лiнiйнi кола. – Київ: Вища
школа. – 1992.
4. Бессонов Л.А. Теоретические основы электротехники. Электрические
цепи. – М.: Высш. школа. – 2000. – 638 с.
5. Толмачов С.Т., Ільченко О.В., Рожненко Ж.Г., Бондаревський С.Л.
Електронний практикум з ТОЕ. Видання друге, доповнене і перероблене –
КривийРіг: Вид-во КНУ, 2018. –384 с.
Нормативна література
1. Навчальна програма дисципліни «Теоретичні основи електротехніки» для
студентів спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та
електромеханіка» усіх форм навчання.
2. Робоча програма навчальної дисципліни «Теоретичні основи
електротехніки» для студентів спеціальності 141 «Електроенергетика,
електротехніка та електромеханіка» усіх форм навчання.

32
 Конспект лекцій з дисципліни «Теоретичні основи електротехніки» за темою
«Лінійні електричні кола синусоїдального струму» освітньо-професійної програми
«Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» першого
(бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю «Електроенергетика,
електротехніка та електромеханіка» галузі знань «Електрична інженерія» (для
студентів усіх форм навчання)

Укладачі: Толмачов Станислав Трохимович

Ільченко Олександр Володимирович
Рожненко Жанна Георгіївна
Данилейко Олег Костянтинович

Реєстрац. № _____

Підписано до друку ___.

Формат А5
Обсяг 33 стор.
Тираж прим.

Видавничий центр КНУ, вул. Віталія Матусевича, 11, м. Кривий Ріг.

33