Еннан Руслан Євгенович,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри права інтелектуальної власності
Національного університету «Одеська юридична академія»

ЕЛЕКТРОННИЙ (МЕРЕЖЕВИЙ) ДОГОВІР:

ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ, ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ

Сучасна торгівля не може ефективно розвиватися, не використовуючи

досягнення науки та інформаційних технологій. Електронна торгівля активно
просувається вперед, що обумовлено збільшенням користувачів та
розповсюдженням мережі Інтернет. Електронна торгівля (комерція) – це торгівля,
що здійснюється за допомогою електронного документообігу в мережі Інтернет та
інших телекомунікаційних мережах. Електронна торгівля – це підприємницька
діяльність щодо продажу товарів, виконання робіт, наданні послуг, яка здійснюється
з використанням електронних документів. Товарооборот сьогодні неможливий без
запровадження сучасних інформаційних технологій, електронних платежів і
конкуренції. Все більший розвиток поступово отримує торгівля товарами за
допомогою спеціалізованих Інтернет–магазинів, шляхом проведення Інтернет–
торгів і аукціонів.
Договір в електронній формі може бути укладений шляхом обміну
електронними документами, що дозволяють достовірно встановити, що документ
виходить зі сторони за договором. В міжнародній практиці діє принцип
«функціонального еквіваленту», відповідно до якого угоду не можна визнати
недійсною лише на тій підставі, що вона укладена в цифровій формі з
використанням електронних документів.
Договір в електронній формі повинен містити такі обов’язкові умови:
процедуру (технологію) його укладання; технологію і процедуру використання
аналогів власноручного підпису; порядок внесення змін в процесі узгодження умов
договору; спосіб і порядок акцепту; спосіб і порядок відкликання можливого
помилкового акцепту; умови, що включаються в договір шляхом відсилання до
іншого електронного документу і порядок технічного доступу до відповідного
відсилання; спосіб зберігання і подання електронних документів, а також умови
надання паперових примірників електронних документів. Умови договору в
електронній формі повинні бути чітко і недвозначно сформульовані і подані в
формі, доступній для сприйняття особою, яка не має спеціальних знань, а також
такій формі, що дозволяє клієнту зберігати та відтворювати договір.
Наразі в літературі та в практичній сфері використовуються такі терміни:
«мережевий договір», «електронний договір», «електронний контракт», «електронна
угода». Водночас найчастіше використовується визначення «мережевий
(електронний) договір», що найбільш повно відображає сутність електронних
мережевих обмінів. Мережевий (електронний) договір є також й засобом
планування. За допомогою мережевих договорів реалізується бізнес-програма
організації, здійснюється прогнозування та подальша стратегія в певному сегменті
ринку. Отже, сьогодні йдеться про розширення сфери застосування мережевих
договорів як одного з важливих підстав виникнення зобов’язань.
В широкому розумінні мережевий (електронний) договір – це угода двох або
більше осіб, спрямована на встановлення, зміну та припинення прав і обов’язків, що
випливає з діяльності суб’єктів з використанням мереж різної природи на основі
принципу рівності сторін і пріоритету інтересів споживачів інформації. У вузькому
розумінні мережевий (електронний) договір – це особливе зобов’язання, що
визначає суб’єктивні права і обов’язки договірних контрагентів у сфері
електронного документообігу.
Мережевий (електронний) договір має низку притаманних йому ознак. Перш за
все мережевий договір – це угода, в якій беруть участь не менше двох сторін.
Мережевий договір укладається в інтерактивному режимі, а інформація
представлена в електронно-цифровій формі. Мережевий договір – це юридичний
факт, оскільки в такому договорі угода сторін спрямована на встановлення прав і
обов’язків, їх зміну чи припинення. Мережевий договір передбачає вільне
волевиявлення сторін. У мережевому договорі сторони є юридично рівними, тобто
не підпорядковані один одному, і мають право на власний розсуд визначати умови
договору у порядку і в межах, передбачених чинним законодавством.
 Договори, що укладаються в сфері електронної торгівлі можна поділити на
окремі види. В залежності від співвідношення прав і обов’язків можна виділити
односторонні та двосторонні мережеві договори. В сфері електронної торгівлі
більшість договорів є двосторонніми (багатосторонніми), що обумовлено
специфікою Інтернет – відносин. В залежності від характеру переміщення
матеріальних благ можна виділити оплатні і безоплатні договори. За часом
виникнення правовідносин розрізняють консенсуальні і реальні договори. В мережі
Інтернет укладаються здебільшого консенсуальні договори. В залежності від
юридичної спрямованості можна виокремити основні і попередні мережеві
договори. Більшість договорів у мережі Інтернет – це основні договори, що
безпосередньо закріплюють права і обов’язки сторін, пов’язані, наприклад, з
передачею права на використання веб-сайта чи інформаційного продукту,
виконанням робіт, наданням послуг тощо. Водночас попередній мережевій договір –
це угода сторін про укладення основного договору у майбутньому, в якому має бути
зазначений строк, коли сторони зобов’язуються укласти основний договір, а також
суттєві умови договори. Крім того, серед угод, що укладаються за допомогою
інформаційних мереж розрізняють також основні і додаткові (допоміжні) договори,
наприклад договір користувача і сервіс – провайдера.
Варто також зазначити, що поняття «угода в електронній формі в мережі
Інтернет» є більш ширшим, ніж категорія «мережевий договір», оскільки така угода
може включати: 1) попередні договори з метою укласти в майбутньому основний
договір; 2) основний договір (мережевий); 3) додаткові договори, що укладаються
задля належного виконання основного договору. Так, більшість правових проблем,
пов’язаних з укладанням угод в мережі Інтернет, вирішуються учасниками угоди, як
правило, шляхом спеціальної попередньої угоди, яке може мати різні назви: про
електронний обмін даними; щодо використання електронних документів тощо.
Серед мережевих договорів також розрізняють таки види: майнові, організаційні,
комбіновані.
Необхідно зазначити, що існує декілька способів укладання договорів у сфері
електронної торгівлі, зокрема: 1) укладання договорів за допомогою електронної
пошти; 2) укладання мережевого договору з використанням веб-сторінки Інтернет –
магазину; 3) придбання фізичними та юридичними особами в магазинах роздрібної
торгівлі товарів за каталогом, отриманим електронної поштою, чи за замовленням,
здійсненим за допомогою електронної пошти; 4) укладання договору в електронній
формі шляхом проведення торгів, Інтернет–аукціонів.