Professional Documents
Culture Documents
Конспект лекцій
Конспект лекцій
Конспект лекцій
ЗМІСТ
ТЕМА 1 ВСТУП ДО ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА .....................................................5
ТЕМА 2 ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ ...................................9
ТЕМА 3 ПЕРСОНАЛ ......................................................................................................... 12
ТЕМА 4 МАТЕРІАЛЬНІ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ ............................................. 18
ТЕМА 5 ІНВЕСТИЦІЇ ........................................................................................................ 39
План ............................................................................................... 46
ПОНЯТТЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ....................................................................... 47
ПЛАН 53
Хоча екстенсивний шлях поліпшення використання основних
фондів і виробничих потужностей використаний ще не
повністю, він має свою межу. ...................................................... 57
План ............................................................................................... 61
ВИТРАТИ ПРАЦI ПО КАТЕГОРIЯХ ПРАЦІВНИКІВ ..................... 68
ВІДРЯДНА РОБОТА..........................................................................................................69
Технологічна трудомісткість ....................................................... 69
ПОВНА ТРУДОМІСТКІСТЬ ............................................................................................. 70
Заняття 2 ........................................................................................ 71
ПЛАН 72
ФОНД ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ............................................................................................ 76
ФОНД ЗАРОБІТНОЇ ..........................................................................................................76
ПЛАТИ СПЕЦІАЛІСТІВ, СЛУЖБОВЦІВ ТА ІНШИХ ................................................... 76
ФОНД ЗАРОБІТНОЇ ..........................................................................................................76
ПЛАТИ РОБІТНИКІВ ........................................................................................................ 76
ПРЯМІ 82
ЕЛЕМЕНТИ ВИТРАТ ........................................................................................................ 84
Витрати на виробництво разом.................................................... 84
Собівартість валової продукції .................................................... 84
Виробнича собівартість товарної продукції............................................ 84
Повна собівартість товарної продукції ....................................... 84
НАЙМЕНУВАННЯ ПОСАД ............................................................................................. 90
НАЙМЕНУВАННЯ ПОСАД ............................................................................................. 91
НАЙМЕНУВАННЯ ПРОФЕСІЙ ....................................................................................... 93
НАЙМЕНУВАННЯ ПОСАД ........................................................................................... 101
НАЙМЕНУВАННЯ ПРОФЕСІЙ ..................................................................................... 103
ПЛАН 109
ПДВ 111
ПРИБУТОК 111
НАДБАВКИ ...................................................................................................................... 111
Витрати ........................................................................................ 111
ОПТОВІ (ВІДПУСКНІ) ЦІНИ ПІДПРИЄМСТВА.......................................................... 111
Ключові терміни і поняття ..................................................................... 114
4
Мікроекономіка Макроекономіка
TR T, %
37,7
Напрямки діяльності
У практиці господарювання кожне підприємство (фірма), що являє
собою складну виробничо-економічну систему, здійснює багато конкрет-
них видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об’єднати в
окремі головні напрямки.
Головні напрямки
Література до теми
Основна [1, с. 31-58, с. 60-78; 7, с. 29-38; 11, с. 58-70].
Додаткова [4; 5; 9; 10; 11].
12
Тема 3 Персонал
Класифікація і структура
Визначення чисельності
Кадрова політика
Ч пл
t , (5)
Fg К вн
n
t i Ni
р.н.
Ч пл i 1 , (6)
Fg К вн
Література до теми
Основна [1, с. 101-159; 11, с. 96-118].
Додаткова [3; 5; 8].
18
вироби кошти, у
Вироб- Незавер- Витрати
Активна Пасивна (товари) т.ч. кош-
ничі шене майб.
частина частина ти у роз-
запаси вир-во періодів
рахунках
Основні кошти Оборотні кошти
Фзнос
Фп Фв
Фзал Флікв
te
Tсл
ti tj
Ф ср.р Ф п.р. Ф нов.і Ф виб. j , (15)
i 1 12 j1 12
Ф ср.р.
Ф озбр . (26)
Ч сп
Приклад
Якщо за зміну, тривалість якої 8 годин, при запланованих втратах на
проведення ремонтних робіт 1 год., фактичний час роботи становив 5 год.
5
К екст 0,71
8 1
Це означає, що плановий фонд часу роботи верстата використаний
лише на 71%.
2) Коефіцієнт змінності роботи обладнання.
3) Коефіцієнт завантаженості обладнання.
Його на практиці приймають рівним величині коефіцієнту змінності,
зменшеному у 2 рази при двохзмінному режимі роботи, або у 3 рази – при
трьохзмінному.
Якщо Кзм = 1,8 , то
29
K
S1 Sі Sn 0,5 Sпр , (33)
Sпр
Нематеріальні ресурси
Нематеріальні активи
Право на ко-
Право на Право на ко- ристування Організа-
об’єкти Авто- ристування землею та ційні витра-
промисло- рське іншими не- іншими ти на ство-
вої влас- право матеріальни- природними рення під-
ності ми ресурсами ресурсами приємства
Тема 5 Інвестиції
Характеристика інвестицій
Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства
Різновиди і структура капітальних вкладень
Обчислення обсягу та оцінка ефективності капітальних вкладень
Підвищення ефективності використання капітальних вкладень
Інвестиції підприємства
Внутрішні Зовнішні
(вітчизняні) (іноземні)
Приватні Портфельні
Реальні
(виробничі)
Валові Чисті
тості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільно-
го виробництва).
Реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу (грошей) в різ-
ні сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з ме-
тою оновлення існуючих і створення нових “капітальних” (матеріальних)
благ, а як наслідок цих результатів - одержання набагато більшого прибут-
ку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте у практиці
господарювання за ними закріпилась інша усталена і повсюдно поширена
назва – просто капітальні вкладення.
Зовнішні прямі інвестиції – це вкладення капіталу за кордоном, що за
величиною становить не менше 10 % вартості того чи іншого конкретного
проекту, а портфельні – закордонні інвестиції розміром до 10% вартості
здійснюваного за їх допомогою капітального проекту. Ефективність довго-
строкового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виро-
бничих і невиробничих об‘єктів багато де в чому залежить від пропорцій
між державними і приватними інвестиціями. Поки що домінують державні
інвестиції.
З активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності,
акціонування державних підприємств все більшою має стати частка прива-
тного капіталу в загальному обсязі. Це сприятиме підвищенню рівня ефек-
тивності використання, як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.
в) проектні роботи;
г) науково-дослідні роботи;
д) вартість придбаних патентів і ліцензій;
е) витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємства,
що будується.
За результатами спеціальних досліджень і оцінкою фахівців, оптима-
льним (або близьким до нього) можна вважати співвідношення витрат на
просте і розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно
35 і 65% від загального обсягу валових капітальних вкладень.
− сьомого – 0,630;
− восьмого – 0,583;
− дев’ятого – 0,540;
− десятого – 0,5.
Вплив різночасності капітальних вкладень на їх ефективність можна
простежити на такому прикладі (цифри умовні).
Приклад
Розроблені два проекти спорудження виробничого об’єкту. Обсяг
капітальних вкладень за першим проектом становить 260 млн. грн., за дру-
гим 250 млн. грн. Тривалість спорудження – 5 років.
Капітальні вкладення по роках інвестування об’єкту розподілені не
однаково (таблиця 5.1). Проектна собівартість річного випуску продукції
за першим проектом дорівнює 140 млн. грн., за другим – 142 млн. грн..
Коефіцієнт Ен = 0,16.
Користуючись формулою, можна розрахувати зведені витрати без
урахування чинника часу.
Z1 = 140 + 0, 16·260 = 181,6 (млн. грн.)
Z2 = 142 + 0, 16·250 = 182 (млн. грн.)
Отже, без урахування чинника часу перший проект спорудження ви-
робничого об’єкту є більш ефективним.
Якщо ж для розрахунків взяти капітальні витрати, приведені за до-
помогою коефіцієнта до першого року інвестування, то результат можна
побачити в таблиці 5.1.
Таблиця 5.1 – Розрахунок капітальних вкладень, приведених за допомогою
коефіцієнта до першого року інвестування, млн. грн.
Капітальні вкладення,
Капітальні вкладення приведені до першого
Рікінвесту-
за проектами року інвестування за
вання
проектами
1 2 1 2
1 80 30 1,000 80.0 30.0
2 80 40 0,926 74.08 37.07
3 60 70 0.857 51.42 60.00
4 30 60 0.793 23.79 47.58
5 10 50 0.734 7.34 36.70
Разом 260 250 – 236.63 211.32
Інвестиції
Капітальні вкладення
Валові капітальні вкладення
Чисті капітальні вкладення
Абсолютна ефективність капітальних вкладень
Порівняльна ефективність капітальних вкладень
Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних
витрат
Термін окупності капітальних вкладень
Зведені витрати.
Коефіцієнт (чинник часу)
План
47
План
Поняття виробничої потужності підприємства, одиниці виміру
Методичні принципи розрахунку величини виробничої потужності
Вхідна, вихідна, проектна, середньорічна виробнича потужність
Показники, що характеризують рівень використання виробничих поту-
жностей
Основні напрямки поліпшення використання основних фондів і вироб-
ничих потужностей: екстенсивні та інтенсивні
n * F0
М ,
Т шт
де М – виробнича потужність цеха, дільниці у прийнятих одиницях
виміру;
n – кількість одиниць провідного обладнання у цеху;
F0 – максимально можливий фонд часу роботи провідного облад-
нання, годин;
Тшт – прогресивна норма трудомісткості обробки виробу на провід-
ному обладнанні, годин.
М в * n1 М л * n2
М ср М п. р ,
12 12
року.
З метою узгодження плануємих обсягів виробництва продукції
з необхідними виробничими потужностями на підприємствах розробля-
ються баланси виробничих потужностей по виробництву або переробці
продукції.
Nф
К вик.пот. ,
М ср
де Nф – кількість фактично виробленої продукції підприємст-
вом на протязі року у натуральних або вартісних одиницях вимі-
ру;
Мср – середньорічна виробнича потужність у тих же одини-
цях виміру.
2) Наступний показник – коефіцієнт завантаження обладнання –
відношення фактично використовуємого фонду часу (у станко-
годинах) всього обладнання або його групи до наявного (заплано-
ваного) фонду часу по тому ж обсягу обладнання за той же пері-
од. Цей показник виявляє надлишкове або недостатнє обладнання.
Тема 7 Інфраструктура.
План
Поняття інфраструктури; види і значення
Система техничного забнеспечення
Соціальна діяльність
Інфраструктура підприємства
Р
и
с
.
7
Капітальне будівництво
59
Інструментальне господарство
Інструментальний відділ
Інструментальний цех
Центральний інструментальний склад
Цехові інструментально-роздавальні комори
Система технічного обслуговуван-
Транспортне господарство
ня підприємства
Транспортно-технологічний відділ
Транспортний цех (цехи за видами транспорту –
залізничного, автомобільного)
Енергетичне господарство
Складське господарство
Матеріальні склади
Виробничі склади
Збутові склади (склади готової продукції)
Номенклатура Асортимент
Товари
Товари
Виконувана Вироблювана продук- Надавані
робота ція(вироби)
послуги
Вимірники(показники) обсягу
п к
Vдор ,Vдор – обсяг товарної продукції в дорозі (процес транспортування до споживача) на поча-
ток і кінець планованого року, грн.
Vнп.о. ,Vнк.о. – обсяг отриманої, але не оплаченої споживачем товарної продукції на початок ї кі-
нець планованого року, грн.
Фактична реалізація – це оплата вартості одержаної споживачем(замовником) продукції і над-
ходження відповідних грошових сум на банківський рахунок постачальника.
Діючі ціни на
продукцію та
послуги
Виробнича програма підприємства
Товарна продукція
номен товарний одиниці кількість Валова продукція
клатура асортимент виміру Чиста продукція
1._____ 1.1______
1.2______
...
2._____ 2.1______
2.2______
...
...
Власні потреби
Продукція і послуги для внутрі-
шнього ринку
Експорт
Запроектована і відображена у плані підприємства виробнича програма мусить бути економічно обґрун-
тована. Це означає її узгодження (з огляду на можливість використання з необхідними виробничими
потужностями даного підприємства, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.
Виявлення реальної можливості використання плану виробництва продукції зводиться перш за
все до визначення максимального обсягу випуску виробів, що може бути забезпечений наявною вироб-
ничою потужністю підприємства, та обчислення необхідного її нарощування впродовж періоду, на який
складена виробнича програма.
Вихідними даними для визначення максимально можливого випуску продукції з діючої потуж-
ності на той чи інший рік розрахункового періоду слугують середньорічна виробнича потужність підп-
риємства та коефіцієнт її використання.
Середньорічну виробничу потужність визначають шляхом додавання до потужності на початок
року величини середньорічного введення потужностей та віднімання середньорічного її вибуття.
Розрахунок середньорічного введення(вибуття) потужності здійснюють таким чином: загальну
величину потужності, що вводиться або вибуває протягом року, ділять на 12(кількість місяців на рік) і
отриманий результат помножується на кількість місяців, що залишилися до кінця року від часу введен-
ня(вибуття) потужності.
При обґрунтуванні виробничої програми на декілька років, коли конкретний час введення в дію
та вибуття невідомий, середньорічна величина цих показників приймається рівною 45%(багаторічна
пересічна цифра) очікуваного абсолютного введення(вибуття) потужності.
67
N
П НАТ , (в ливарному виробництві)
Ч СП
де N - обсяг виробництва , шт.;
ЧСП - середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу або робітників.
n N j kj
П УМ НАТ . ,
j1 Ч СП
Q
П ВАРТ
Ч СП
де ПВАРТ - виробіток на працюючого у вартісних показниках;
Q - обсяг продукції у вартісному виразі.
Почасова робота
Відрядна
робота
Відрядна трудоміс- Почасова трудоміст- Трудомісткість обслугову- Трудомісткість управління
ткість tВІДР кість tПОЧАС вання tВСП tУПР
Технологічна
трудомісткість
t0=tвідр+tпочас
Загальна трудомісткість (виробнича)
tзаг=t0+tдопом=tвідр+tпочас+tдопом
70
Повна трудомісткість
tПОВНЕ=tЗАГ+tУПР=tВІДР+tПОЧАС+tДОП+tУПР
Заняття 2
72
План
Індивідуальні Суспільне
виплати споживання
Пенсії народна освіта
підготовка
Оплачувані фахівців
відпустки народна освіта
Допомога підготовка
багатодітним фахівців
матерям медичне обслу-
Стипендії
говування від-
Субсидії починок трудів-
ників будинки
престарілих
Побутове обслу-
говування місь-
кий благоустрій
Культурно-
просвітницька
робота, фізкуль-
тура
9.2.4 Принципи організації заробітної плати
Виступаючи основним джерелом підвищення добробуту працюючих, регулюючи рівень їх осо-
бистих доходів, заробітна плата виконує найважливішу соціально-економічну функцію.
Являючись, з одного боку, доходом працюючих, з/п, з іншого боку, представляє суттєву частину
витрат виробництва.
Таке багатогранне значення заробітної плати обумовлює необхідність наукового обґрунтованих
принципів її організації та планування:
1) Диференціація з/п , тобто встановлення відмінностей в оплаті праці в залежності від її кілько-
сті та якості, умов, складності, кваліфікації та суспільної значимості.
Раціональна організація оплати праці є найважливішою умовою зростання її продуктивності.
Організація оплати праці на підприємстві включає в себе:
а) нормування праці;
б) тарифи нормування з/п (тарифна система);
в) форми та системи оплати праці;
г) система пільг.
2) Централізоване державне регулювання зарплати у масштабах країни
3) Індексація зарплати, тобто підвищення її з метою компенсації витрат працівників від інфляції.
Функція заробітної плати реалізується за допомогою таких її складових частин:
1. Оплата за тарифними ставками і посадовими окладами.
2. Доплати та надбавки.
3. Премії та винагороди.
74
При відрядній формі оплата праці проводиться в залежності від кількості виготовленої продукції з ура-
хуванням якості. Ця форма стимулює збільшення кількості виготовленої продукції.
Відрядна форма найбільш ефективна при високій якості норм часу на продукцію, що виготовляється, та
при наявності якісного обліку кількості та якості виготовлення продукції.
Відрядна форма має ряд систем:
1 Пряма відрядна
2 Відрядно-преміальна
3 Відрядно-прогресивна
4 Непряма(косвенная) відрядна
5 Акордна
6 Відрядна оплата з гарантованим мінімумом
При по часовій формі оплата праці проводиться в залежності від кількості відпрацьованого часу та ве-
личини тарифної ставки, що визначається тарифним розрядом робітника відповідно до його кваліфіка-
ції.
Почасова форма має такі системи:
1 Проста почасова
2 Почасово-преміальна
3 Почасово-преміальна з нормованими завданнями
4 Окладна
Почасова форма застосовується на таких роботах, де вимагається забезпечити високу якість, які важко
нормувати та враховувати для кожного робітника окремо, або у випадках, коли кількість виготовленої
продукції залежить головним чином від продуктивності обладнання.
1) Пряма відрядна:
п
З прям .відр Р відрi N i , де
і 1
t шт
Р відр Т ст , де
60
tшт – норма часу на одиницю продукції, хвилин;
Тст – годинна тарифна ставка, грн.
2) Відрядно-преміальна:
п Р
Звідр .прем Р відрi N i 1
і 1 100
3) Відрядно-прогресивна:
п
Звідр .прогр Р відрі Н вирі Р ПРОГРі N Фі Н ВИРі
і 1
Р ПРОГРі Р відрі К
Шкала
% вик. К
100-110 1.0
76
110-115 1.1
115-120 1.15
120-130 1.2
130-150 1.3
>150 1.5
4) Непряма відрядна
Т ст
Р непр.відр п
Нвир і відр
і 1
Планування фонду заробітної плати (ФЗП) здійснюється з урахуванням його складу (див. мал.
1). Розрахунки ведуться окремо по промислово-виробничому персоналу та непромисловій групі.
Спочатку розраховується величина тарифного фонду (прямої заробітної
плати), який представляє собою грошові кошти, нараховані робітникам по
77
Тарифний фонд зарплати робітників з почасовою формою оплати праці (ФЗ поч) знаходиться по
формулі:
m
ФЗпоч Т ст Fеф Ч поч ,
1
де m – кількість професій робітників-почасовиків
Тст – годинна тарифна ставка відповідного розряду робітника-почасовика даної професій,
крб./год.
Fеф – річний дійсний фонд робочого часу робітника, год.
Чпоч – чисельність робітників-почасовиків даної професії, чол.
Крім того, використовуються різні змішані форми твердих окладів у поєднанні з комісійними.
Тверді оклади відносяться до постійних витрат підприємства, а комісійні – до змінних.
Звичайною формою оплати праці адміністративного персоналу є тверді оклади (посадові окла-
ди), оскільки виконані ними обсяги робіт важко буває виміряти.
Для того, щоб стимулювати ефективність праці даної групи працівників, крім твердих окладів
часто застосовуються тантьєми, що звичайно співвідносяться з прибутком фірми.
- Винагорода власника фірми розглядається як її витрати.
- Винагорода директору та членам керівництва акціонерного товариства та товариства з
обмеженою відповідальністю – це теж витрати товариства.
Безтарифна система оплати праці.
В умовах оплати праці по тарифах і окладах досить складно позбутися
зрівнялівки, подолати протиріччя між інтересами окремого робітника і
всього колективу.
Як можливий варіант удосконалення організації та стимулювання праці розглянемо безтарифну
систему оплати праці, яка знайшла застосування на багатьох підприємствах в умовах переходу до
ринкових умов господарювання.
За даною системою зарплата всіх працівників підприємства від директора до робітника являє
собою частку робітника у фонді оплати праці ФОП, або всього підприємства, або окремого підрозділу.
У цих умовах фактична величина зарплати кожного працівника залежить від ряду факторів:
1) кваліфікаційного рівня працівника;
2) коефіцієнту трудової участі (КТУ);
3) фактично відпрацьованого часу.
1) Кваліфікаційний рівень працівника підприємства встановлюється всім членам трудового колективу і
визначається як часне від ділення фактичної зарплати працівника за минулий період на мінімальний
рівень зарплати за той же період, що склався на підприємстві. Наприклад, у директора підприємства
фактична зарплата дорівнює 5850 грн, а мінімальна на підприємстві 1400 грн.
Кваліфікаційний бал = 5850/1400 = 4,5
Потім всі робітники підприємства розподіляються по 10-ти кваліфікацій-
них групах, виходячи із кваліфікаційного рівня робітників та кваліфікацій-
них вимог до робітників різних професій. Для кожної з груп встановлю-
ється свій кваліфікаційний рівень (табл. 9.1).
Таблиця 9.1
Система кваліфікаційних рівнів створює великі можливості для матеріального стимулювання більш
кваліфікованої праці, ніж система тарифних розрядів, при якій робітник, що має 5-й, 6-й розряди, уже
не має перспективи подальшого свого зростання, тобто і зарплати.
Кваліфікаційний рівень робітника може зростати впродовж всієї його трудової діяльності.
Питання про включення спеціалістів або робітника у відповідну кваліфікаційну групу вирішує рада
трудового колективу з урахуванням індивідуальних характеристик робітника.
79
М i К N КТУ ,
де К – кваліфікаційний рівень;
N – кількість відпрацьованих людино-годин.
Договір може включати як час перебування робітника на підприємстві (почасова оплата), так і
конкретне завдання, яке повинен виконати робітник за певний час (відрядна оплата).
Основна перевага контрактної системи – чіткий розподіл прав та обов’язків як працівника, так
і керівництва підприємства. Ця система достатньо ефективна в умовах ринку.
Мотивація праці
Важливий момент, який повинен мати на увазі підприємець - мотивація праці.
Мета підприємця – зростання продуктивності праці, підвищення якості продукції, зростання
ефективності виробництва; і мета робітника, як особистості, з його багатоплановими потребами може і
дуже часто не співпадають.
Тому підприємцю необхідно розв’язати задачу сумісництва цих двох неспівпадаючих цілей. Він
повинен не тільки стимулювати робітника, але передусім визнавати його як особистість.
Підприємець повинен турбуватися про те, щоб його працівники:
а) відчували задоволення від перебування на підприємстві;
б) почували себе індивідуальностями, а не роботами на поточній лінії;
в) мали певну гарантію у надійності підприємства, у потрібності їх на конкретному підприємст-
ві;
г) отримували підтвердження у їх необхідності не тільки матеріально, але і морально.
На деяких зарубіжних підприємствах існує система, по якій зарплата поділяється на три час-
тини. Одна частина зарплати виплачується за виконання трудових і посадових обов’язків, і всі, чиї
обов’язки на підприємстві аналогічні, отримують однакову винагороду. Друга частина зарплати визнача-
ється вислугою років та факторами вартості життя, що особливо важливо у період прогресуючих
темпів інфляції. Цю частину зарплати отримують всі співробітники підприємства, але її величина
автоматично коректується в залежності від конкретних умов, що склалися. Виплата третьої частини
конкретна для кожного працівника і виражається досягнутими ним результатами у попередній період
роботи. Поганий працівник скоро побачить, яка мала ця складова його зарплати, а хороший зрозуміє, що
у нього вона майже така, як дві перші складові разом взяті. Однак третя складова не є фіксованою
величиною, вона може підвищуватися і знижуватися.
Витрати підприємства
ознаки класифікації витрат
По З
Елемен- стійні мінні
тні Пр Непро- Прямі
Комплексні порційні
оп
ор- Не-
Прогре- Дегре-
цій суючі прямі
суючі
ні
Рисунок 10.1 Класифікація витрат підприємства
тів проектних і планових рішень. При цьому доцільно користуватися графічним зображенням(див. рис.
10.2).
1 2 3 4
1. 5210 5400
2.
3.
Матеріальні витрати 2050
890
2300
1000
4.5. Заробітна плата 800 800
Відрахування на соціальні потреби 450 500
Амортизація основних фондів
Інші витрати
6. 9400 10000
Витрати на виробництво разом
7. Витрати, які не включаються у виробничу собівартість 400 450
продукції.
8. Зміна залишків витрат майбутніх періодів(приріст
віднімається, зменшення додається) +300
Зміна залишків резерву майбутніх платежів(приріст
9. додається, зменшення віднімається)
+10
10. 9010 9250
Собівартість валової продукції
11. Зміна залишків незавершеного виробництва(приріст
віднімається, зменшення додається) +50 -200
12. 8960 9450
Виробнича собівартість товарної
продукції
13. Позавиробничі витрати 340 350
14. 9300 9800
Повна собівартість товарної
продукції
n
CT C i N i ,
i 1
в) Існує ще один метод обчислення собівартості товарної продукції, який широко застосовував-
ся на наших підприємствах для визначення рівня i динаміки витрат за умов директивного планування. Це
по-факторний метод. Він методично непогано опрацьований i може застосовуватися як допоміжний.
Приклад.
Обсяг товарної продукції у минулому році становив 10200 тис. грн., а витрати на 1 гр
витрати в минулому році становили 2500 тис. грн., у зв`язку із зростанням
обсягу виробництва вони збільшаться на 4 %. За таких умов плановий об-
сяг товарної продукцiї складе:
ПТ = 10200*1,1=11220 тис. грн.,
а собівартість товарної продукції за рівнем витрат минулого року:
СТ.Р. = 11220*0,9=10098 тис. грн.
Відносна економія умовно-постiйних витрат внаслідок зростання обсягу виробництва:
СУ.П. = 2500*(4-10)/100=-150 тис. грн.
Собівартість товарної продукції:
С = 10098-(148+150)=9800
Т тис. грн.
Представляє певний інтерес загальний рівень витрат на одиницю обсягу товарної продукції,
тобто на 1 грн. i його динамiка. У нашому випадку планові витрати на 1 грн. складуть: 9800/11220=0,87 i
знизяться порівняно з минулим роком на: ((0,87-0,9)/0,9)*100 %=-3,3 %
Показник витрат на 1 грн. товарної продукції досить поширений. Проте треба мати на
рентабельності, ніж витрат.
* Собівартість реалізованої продукції обчислюється корегуванням собівартості товарної
продукції на зміну залишків нереалізованої продукції:
СР = СТ+(СС.П.-СС.К.)+(СВ.П.-СВ.К.) ,
де СР - собівартість реалізованої продукції;
СС.П., СС.К. - собівартість залишків товарної продукції на складі на початок i кінець роз
87
РМ
C маш С З .О .
100
де СМАШ - витрати на утримання та експлуатацію машин i устаткування на одиницю продукції,
грн.;
СЗ.О. - основна заробітна плата виробничих робітників на одиницю продукції, грн.;
РМ - відношення витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування до основної
зарплати виробничих робітників, %.
m
C маш C m гi ti
i 1
Додаток № 1
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
Примітки:
а) розрахункова середньомісячна норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні на
1998 рік становить 170,9 години;
б) міжрозрядні коефіцієнти для встановлення тарифних ставок від тарифної ставки 1-го розряду:
1-1.0; 2-1.1; 3-1.35; 4-1.5; 5-1.7; 6-2.0; 7-2.2; 8-2.4;
в) тарифні ставки розраховані виходячи із вартісної межі малозабезпеченості у розмірі 73,7 гривень.
90
Додаток № 3
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
№ Коефіцієнти до
Найменування посад мінімального поса-
дового окладу
техніка
1 Генеральний директор (голова, президент, інший керівник) по контракту
об’єднання підприємств (асоціації, корпорації, концерну і т. ін.),
директор (начальник, інший керівник) підприємства
2 Головний інженер виробничого об’єднання 2.95
3 Заступник генерального директора виробничого об’єднання 2.59
4 Помічник генерального директора виробничого об’єднання 2.13
5 Головний інженер підприємства 2.42
6 Заступник директора підприємства 1.91
7 Помічник директора підприємства 1.57
8 Головні спеціалісти, начальники виробництва 1.97
9 Начальники відділів, спеціалізованих виробництв (крім начальника 1.7
господарського відділу)
10 Начальник господарського відділу 1.25
11 Начальники лабораторій, бюро, зав. секторами 1.43
12 Начальник, головний інженер відділу капіталь-ного будівництва 1.79
(технічного переозброєння)
13 Головний бухгалтер відділу капітального будівництва (технічного 1.52
переозброєння)
14 Провідні спеціалісти (інженери) 1.65
15 Спеціалісти (інженери):
1 категорії 1.61
2 категорії 1.43
3 категорії 1.34
16 Спеціалісти (інженери) всіх спеціальностей без категорій 1.16
17 Начальник цеху 1.97
18 Начальник дільниці (зміни, випробувальної станції) 1.79
19 Механік, енергетик цеху 1.61
20 Техніки всіх спеціальностей:
1 категорії 1.16
2 категорії 1.07
без категорії 1.00
21 Старший диспетчер 1.52
22 Старші: майстер, контрольний майстер дільниці 1.43
23 Майстер, контрольний майстер дільниці 1.25
24 Старші будівельники військових кораблів 2.24
25 Старші будівельники цивільних кораблів і суден 2.06
26 Будівельники військових кораблів 1.88
27 Будівельники цивільних кораблів і суден 1.79
Примітка:
Посадові оклади заступникам, які не передбачені цією схемою, встановлюються на 5-15 % менше поса-
дового окладу відповідного керівника (начальника).
Посадові оклади головним бухгалтерам встановлюються на рівні посадових окладів заступників керівни-
ка.
91
Додаток № 4
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
№ Коефіцієнти до
Найменування посад мінімального
посадового окладу
техніка
1 Генеральний директор науково-виробничого об’єднання, директор по контракту
(начальник)
2 Головний інженер науково-виробничого об’єднання 3.00
3 Заступник генерального директора по науковій роботі науково- 2.50
виробничого об’єднання
4 Помічник генерального директора науково-виробничого об’єднання 1.95
5 Заступник директора (начальника) по науковій роботі, головний інженер 2.50
6 Помічник керівника наукової організації 1.68
7 Вчений секретар науково-дослідного інституту 1.61
8 Начальник відділення, головний конструктор, головний технолог 2.10
9 Головний інженер проекту, архітектор проекту 2.17
10 Головний бухгалтер 2.00
11 Начальники: відділів, самостійних лабораторій, архітектурно- 2.00
планувальних майстерень, головні наукові співробітники
12 Головні: архітектор, металург, матролог, та інші головні спеціалісти в 1.72
тематичних (основних) відділеннях, відділах, лабораторіях, архітектур-
но-планувальних майстернях
13 Начальник сектору; начальники: бригади, групи, бюро, лабораторії в 1.9
складі відділу; начальники: випробувальної станції, стенду; провідні
наукові співробітники
14 Провідні інженери: конструктор, технолог, електронік, програміст, 1.81
математик, проектувальник, архітектор, художник-когструктор (дизай-
нер), старший науковий співробітник
Примітка:
Для працівників зайнятих на інших роботах, безпосередньо не зв’язаних з науковою діяльністю, встанов-
люється коефіцієнт згідно з Додатком № 3.
92
Посадові оклади заступників, які не передбачені цією схемою, встановлюються на 5-15 % менше посадо-
вого окладу відповідного керівника.
Посадові оклади начальників тематичних підрозділів і провідних спеціалістів, які призначені головними
технологами виробу (вузла), піднімаються на 10 %.
Посадові оклади начальників тематичних підрозділів, які призначені начальниками науково-технічних
(науково-виробничих) комплексів, піднімаються на 10-20 %.
Посадові оклади завідуючих, які не приведені в цій схемі, відповідають посадовим окладам начальників
відповідних наукових підрозділів.
93
Додаток № 5
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
КОЕФІЦІЄНТИ
співвідношень місячних посадових окладів робітників за загальними (наскрізними) професіями до
вартісної величини межі малозабезпеченості
№ Коефіцієнти до
Найменування професій вартісної вели-
чини межі
малозабезпече-
ності
1 Гардеробник, кур’єр, кубівник, вантажник, сторож, прибиральник служ- 1.00
бових приміщень, швейцар, сатураторник
2 Опалювач, ліфтер 1.10
3 Натирач підлоги, робітник з обслуговування лазні, маркувальник, точи- 1.08
льник
4 Кастелянка, підсобний робітник, робітник з благоустрою, прибиральник: 1.06
виробничих приміщень, теритирії; носій, склопротиральник, вагар, возій,
двірник, садівник, світлокопіювальник, склографіст (ротаторник), нагля-
дач гідротехнічних споруд
5 Апаратник хімічного чищення спецодягу, водій: електро- та автовізка, 1.18
транспортно-прибиральних і самохідних механізмів, дезінфектор, єгер,
контролер, комірник, оператор розмінних автоматів, політурник докуме-
нтів, натирач підлоги із цінних порід деревини, приймальник сільського-
сподарських продуктів та сировини, прибиральник сміттєпроводів
6 Водій транспортно-прибиральної машини, машиніст із прання і ремонту 1.18
спецодягу, оператор автоматичного газового захисту, собаківник, ліфтер
при швидкості руху ліфта від 2,5 до 7 м/с і більше
7 Комплектувальник товарів, прийомоздавальник багажу і вантажу, склоп- 1.18
ротиральник при виконанні робіт у висотних будинках понад 12 поверхів
та у важкодоступних місцях
8 Оператор копіювальних та розмножувальних машин:
- на одержанні копій на папері
- при виготовленні друкарських форм з текстових і штрихових оригіна- 1.18
лів
- при виготовленні друкарських форм з оригіналів, які містять напівто- 1.62
нові та растрові зображення
1.78
9 Оператор обчислювальних машин:
2 категорії 1.32
1 категорії 1.47
10 Оператор ЕОМ 1.62
11 Інструктор виробничого навчання робітників масових професій 1.78
94
Додаток № 6
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
КОЕФІЦІЄНТИ
співвідношень місячних посадових окладів службовців загальних (наскрізних) професій до вартіс-
ної величини межі малозабезпеченості
Примітки:
Мінімальні співвідношення місячних посадових окладів старших товароз-
навців до вартісної величини межі малозабезпеченості повинні бути на
рівні 2.37. Мінімальні співвідношення місячних посадових окладів стар-
ших товарознавців, які мають вищу освіту, встановлюються на рівні 2.61, а
товарознавцям, які не мають вищої освіти – на рівні 1.78.
95
Додаток № 7
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
КОЕФІЦІЄНТИ
співвідношень місячних посадових окладів робітників, зайнятих на вантажно-розвантажувальних
роботах до вартісної величини межі малозабезпеченості
2.45
2 При навантаженні (розвантаженні) у залізничні вагони, автомобілі та
інший рухомий склад шкідливих до здоров’я вантажів, вантажів, що
змерзлися, і вантажів з вагою одного місця більш як 50 кг; при наванта-
женні (розвантаженні) в судна інших вантажів:
- вантажники
- вантажники, механізатори (докери-механізатори), що обслуговують:
- найважливіші морські порти та прикордонні залізничні станції, що 2.45
переробляють експортно-імпортні вантажі
- інші морські порти, річкові порти, залізничні станції, підприємства та
організації інших галузей
2.96
2.7
3 При навантаженні (розвантаженні) в гарячому стані металу, агломерату і
шлаку; при навантаженні (розвантаженні) руди, пека, вугілля, вугільного
брикету, креозоту, подової і анодної маси, азбесту, негашеного вапна,
мінеральної вати, цементу; при навантаженні (розвантаженні) в суднах
шкідливих до здоров’я вантажів, вантажів, що змерзлися, і вантажів з
вагою одного місця більш як 50 кг:
- вантажники
- робітники комплексних бригад 4 класу класифікації, які виконують
навантажувально-розвантажувальні роботи із застосуванням засобів 2.7
комплексної механізації і які суміщають професії вантажника і механіза-
тора:
- найважливіші морські порти та прикордонні залізничні станції, що
переробляють експортно-імпортні вантажі
- інші морські порти, річкові порти, залізничні станції, підприємства та
організації інших галузей
3.26
2.96
96
Додаток № 7
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
ПЕРЕЛІК
доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників об’єднань, підприємств і
організацій
№ Найменування доплат і надба- Розміри доплат і надбавок
вок
ДОПЛАТИ
1. Доплати одному працівнику макси-мальними розмірами не
За суміщення обмежуються і визначаються наявністю одержаної еко-
професій (посад) номії за тарифними ставками і окладами суміщуваних
працівників
Додаток № 9
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
РЕКОМЕНДАЦІЇ,
щодо порядку регулювання фондів оплати праці, умов їх зростання та встановлення міжкваліфікаційних
(міжпосадових) співвідношень в оплаті праці при розробці і укладанні галузевих угод та колективних
договорів
Законом України від 23 січня 1997 року № 20/97-ВР “Про внесення змін до окремих законів
України щодо оплати праці” внесені доповнення до статей 7 і 8 Закону України “Про колективні догово-
ри і угоди”, статті 19 Закону України “Про підприємства в Україні”.
1.Законом передбачено, що у галузевих угодах мають бути визначені умови зростання фондів
оплати праці та міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці.
У колективних договорах мають бути визначені механізм формування фонду оплати праці,
умови його регулювання, а також міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці.
При цьому необхідно передбачити, у яких розмірах збільшується фонд оплати праці при підви-
щенні ефективності роботи підприємств, що може бути визначено через прирістні нормативи. Для визна-
чення розміру розрахункової величини фонду оплати праці, що склався у попередньому періоді(році) з
урахуванням фактичних можливостей підприємства та нормативу його приросту. Норматив приросту
цього фонду може бути визначений в розмірі не більше одного відсотка за кожен відсоток зростання
обсягів виробництва, продуктивності праці або зниження витрат на 1 грн. продукції тощо.
3. При визначенні умов регулювання фондів оплати праці на рівні підприємства при укладенні
колективного договору предметом переговорів має бути:
- розмір тарифної ставки робітника першого розряду, яка є основною для побудови тарифної си-
стеми оплати праці, ї встановлюється виходячи з фінансових можливостей підприємства; але не нижче
встановленого розміру для галузі (підгалузі).
- значення мінімальних і максимальних посадових окладів по кожній посаді виходячи з міжпо-
садових співвідношень в оплаті праці.
- механізм формування і регулювання фонду оплати праці.
Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві може здійснюватись шляхом встано-
влення:
- нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати та продуктивності
праці;
- нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати праці і обсягів продукції, робіт,
послуг.
ФОП = Н *О,
О - обсяг виробництва.
Примітка:
Посадові оклади заступникам, які не передбачені цією схемою, встановлюються на 5-15 % менше поса-
дового окладу відповідного керівника (начальника).
Посадові оклади головним бухгалтерам встановлюються на рівні посадових окладів заступників керівни-
ка.
101
Додаток № 4
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
№ Коефіцієнти до
Найменування посад мінімального
посадового окладу
техніка
1 Генеральний директор науково-виробничого об’єднання, директор по контракту
(начальник)
2 Головний інженер науково-виробничого об’єднання 3.00
3 Заступник генерального директора по науковій роботі науково- 2.50
виробничого об’єднання
4 Помічник генерального директора науково-виробничого об’єднання 1.95
5 Заступник директора (начальника) по науковій роботі, головний інженер 2.50
6 Помічник керівника наукової організації 1.68
7 Вчений секретар науково-дослідного інституту 1.61
8 Начальник відділення, головний конструктор, головний технолог 2.10
9 Головний інженер проекту, архітектор проекту 2.17
10 Головний бухгалтер 2.00
11 Начальники: відділів, самостійних лабораторій, архітектурно- 2.00
планувальних майстерень, головні наукові співробітники
12 Головні: архітектор, металург, матролог, та інші головні спеціалісти в 1.72
тематичних (основних) відділеннях, відділах, лабораторіях, архітектур-
но-планувальних майстернях
13 Начальник сектору; начальники: бригади, групи, бюро, лабораторії в 1.9
складі відділу; начальники: випробувальної станції, стенду; провідні
наукові співробітники
14 Провідні інженери: конструктор, технолог, електронік, програміст, 1.81
математик, проектувальник, архітектор, художник-когструктор (дизай-
нер), старший науковий співробітник
Примітка:
Для працівників зайнятих на інших роботах, безпосередньо не зв’язаних з науковою діяльністю, встанов-
люється коефіцієнт згідно з Додатком № 3.
102
Посадові оклади заступників, які не передбачені цією схемою, встановлюються на 5-15 % менше посадо-
вого окладу відповідного керівника.
Посадові оклади начальників тематичних підрозділів і провідних спеціалістів, які призначені головними
технологами виробу (вузла), піднімаються на 10 %.
Посадові оклади начальників тематичних підрозділів, які призначені начальниками науково-технічних
(науково-виробничих) комплексів, піднімаються на 10-20 %.
Посадові оклади завідуючих, які не приведені в цій схемі, відповідають посадовим окладам начальників
відповідних наукових підрозділів.
103
Додаток № 5
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
КОЕФІЦІЄНТИ
співвідношень місячних посадових окладів робітників за загальними (наскрізними) професіями до
вартісної величини межі малозабезпеченості
№ Коефіцієнти до
Найменування професій вартісної вели-
чини межі
малозабезпече-
ності
1 Гардеробник, кур’єр, кубівник, вантажник, сторож, прибиральник служ- 1.00
бових приміщень, швейцар, сатураторник
2 Опалювач, ліфтер 1.10
3 Натирач підлоги, робітник з обслуговування лазні, маркувальник, точи- 1.08
льник
4 Кастелянка, підсобний робітник, робітник з благоустрою, прибиральник: 1.06
виробничих приміщень, теритирії; носій, склопротиральник, вагар, возій,
двірник, садівник, світлокопіювальник, склографіст (ротаторник), нагля-
дач гідротехнічних споруд
5 Апаратник хімічного чищення спецодягу, водій: електро- та автовізка, 1.18
транспортно-прибиральних і самохідних механізмів, дезінфектор, єгер,
контролер, комірник, оператор розмінних автоматів, політурник докуме-
нтів, натирач підлоги із цінних порід деревини, приймальник сільського-
сподарських продуктів та сировини, прибиральник сміттєпроводів
6 Водій транспортно-прибиральної машини, машиніст із прання і ремонту 1.18
спецодягу, оператор автоматичного газового захисту, собаківник, ліфтер
при швидкості руху ліфта від 2,5 до 7 м/с і більше
7 Комплектувальник товарів, прийомоздавальник багажу і вантажу, склоп- 1.18
ротиральник при виконанні робіт у висотних будинках понад 12 поверхів
та у важкодоступних місцях
8 Оператор копіювальних та розмножувальних машин:
- на одержанні копій на папері
- при виготовленні друкарських форм з текстових і штрихових оригіна- 1.18
лів
- при виготовленні друкарських форм з оригіналів, які містять напівто- 1.62
нові та растрові зображення
1.78
9 Оператор обчислювальних машин:
2 категорії 1.32
1 категорії 1.47
10 Оператор ЕОМ 1.62
11 Інструктор виробничого навчання робітників масових професій 1.78
104
Додаток № 6
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
КОЕФІЦІЄНТИ
співвідношень місячних посадових окладів службовців загальних (наскрізних) професій до вартіс-
ної величини межі малозабезпеченості
Примітки:
Мінімальні співвідношення місячних посадових окладів старших товароз-
навців до вартісної величини межі малозабезпеченості повинні бути на
рівні 2.37. Мінімальні співвідношення місячних посадових окладів стар-
ших товарознавців, які мають вищу освіту, встановлюються на рівні 2.61, а
товарознавцям, які не мають вищої освіти – на рівні 1.78.
105
Додаток № 7
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
КОЕФІЦІЄНТИ
співвідношень місячних посадових окладів робітників, зайнятих на вантажно-розвантажувальних
роботах до вартісної величини межі малозабезпеченості
2.45
2 При навантаженні (розвантаженні) у залізничні вагони, автомобілі та
інший рухомий склад шкідливих до здоров’я вантажів, вантажів, що
змерзлися, і вантажів з вагою одного місця більш як 50 кг; при наванта-
женні (розвантаженні) в судна інших вантажів:
- вантажники
- вантажники, механізатори (докери-механізатори), що обслуговують:
- найважливіші морські порти та прикордонні залізничні станції, що 2.45
переробляють експортно-імпортні вантажі
- інші морські порти, річкові порти, залізничні станції, підприємства та
організації інших галузей
2.96
2.7
3 При навантаженні (розвантаженні) в гарячому стані металу, агломерату і
шлаку; при навантаженні (розвантаженні) руди, пека, вугілля, вугільного
брикету, креозоту, подової і анодної маси, азбесту, негашеного вапна,
мінеральної вати, цементу; при навантаженні (розвантаженні) в суднах
шкідливих до здоров’я вантажів, вантажів, що змерзлися, і вантажів з
вагою одного місця більш як 50 кг:
- вантажники
- робітники комплексних бригад 4 класу класифікації, які виконують
навантажувально-розвантажувальні роботи із застосуванням засобів 2.7
комплексної механізації і які суміщають професії вантажника і механіза-
тора:
- найважливіші морські порти та прикордонні залізничні станції, що
переробляють експортно-імпортні вантажі
- інші морські порти, річкові порти, залізничні станції, підприємства та
організації інших галузей
3.26
2.96
106
Додаток № 7
до УГОДИ на 1998 рік
реєстраційний № 87 від 4.01.98
ПЕРЕЛІК
доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників об’єднань, підприємств і
організацій
№ Найменування доплат і надба- Розміри доплат і надбавок
вок
ДОПЛАТИ
1. Доплати одному працівнику макси-мальними розмірами не
За суміщення обмежуються і визначаються наявністю одержаної еко-
професій (посад) номії за тарифними ставками і окладами суміщуваних
працівників
Заняття 2
109
Надбавки
Витрати
(собівартість продукції) Прибуто (знижки) до ціни
ПДВ
к
Ц1 С П ,
П – прибуток в ціні.
Ц 2 С П ПДВ,
де Ц2 – ціна продукції з ПДВ;
ПДВ – податок на додану вартість.
Ц3 С П АЗ ПДВ,
де Ц3 – ціна продукції з акцизним збором і ПДВ;
АЗ – акцизний збір.
Ц 4 С П АЗ ПДВ ТН ,
де Ц4 – роздрібна ціна продукції;
ТН – торгова націнка.
Приклад.
Собівартість виробу “А” становила 6 грн. Плануєма рентабельність від реалізації – 35%. Ціна
виробу “А” буде:
(6+0,35*6)=8,10 грн.
Ціна виробу “А” з ПДВ при ставці 20%:
(8,10+0,2*8,10)=9,72 грн.
Роздрібна ціна виробу “А” при торговій націнці 30%:
(9,72+0,3*9,72)=12,64 грн.
Приклад.
Собівартість підакцизного виробу “Б” становила 4 грн. Плануєма рентабельність 25%. Ставка
акцизного збору 50%. Податок на додану вартість 20%. Торгова націнка 15%. Визначити роздрібну ціну
підакцизного виробу “Б”.
1) Прибуток на 1 виріб “Б”:
П=0,25*4=1 грн.
2) Ціна підакцизного виробу:
(4+1)/(100-50)*100%=10 грн.
112
В залежності від того, кому реалізується продукція ціни встановлюються оптові і роздрібні.
Відвантаження і відпуск продукції здійснюється посередникам оптом або партіями за оптовими цінами.
Посередники реалізують цю продукцію роздрібним торговим організаціям за цінами, що вклю-
чають збутові націнки.
Безпосередньо споживачам роздрібні торгові організації продають товари за роздрібними ціна-
ми, тобто з торговою націнкою.
Ц С П,
П – величина прибутку в ціні.
Прибуток в ціні визначається нормативом в відсотках до собівартості або її частини (вартості
обробки). Величина цього нормативу встановлюється підприємством, виходячи з міркувань прибутково-
сті продукції та її конкурентоспроможності. Вона може обмежуватись державою як граничний рівень
рентабельності продукції.
Недолік методики в тому, що вона слабо враховує ринкові фактори ціноутворення і передусім
попит. Її доцільно застосовувати:
1. За умов відсутності конкуренції (монополія);
2. При обмеженні рентабельності продукції з боку держави;
3. Виконанні одиничних замовлень;
4. Виготовленні оригінальної продукції.
б) Метод “забезпечення фінансового обсягу прибутку” є різновидом
методики обчислення ціни на основі собівартості. Особливість його в тому, що ціна ставиться у жорстку
залежність від загального обсягу прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної
кількості продукції.
При встановленні ціни за даною методикою треба враховувати залежність загальних витрат і
виручки від обсягу продаж:
С пост. П з
Ц С зм ,
N
де Сзм – змінні витрати на одиницю продукції;
Спост – постійні витрати на дану продукцію за певний період (квартал, рік);
Пз – загальна сума прибутку, яку належить одержати від продажу продукції за той же період;
N – обсяг продажу продукції у натуральному вимірі.
Цей метод дозволяє аналізувати різні варіанти обсягу продаж і цін, які забезпечують роботу без
збитків і одержання певного прибутку, особливо у однономенклатурному виробництві.
в) Метод ціноутворення “за рівнем поточних цін” (“за рівнем конкуренції”) полягає в то
Ц f ( Ц1, Ц 2 ,..., Ц n ),
де n – кількість продавців аналогічної продукції.
Собівартість за таких умов є величиною, що обумовлює рентабельність продукції при різних
варіантах ціни, а не її безпосередньою базою.
Різновидом методу “за рівнем поточних цін” є також встановлення ціни у процесі закритих
торгів з метою одержання замовлення на виконання певних робіт чи виготовлення продукції (торг за
контракт).
113
г) Метод ціноутворення “за рівнем попиту” полягає в тому, що ціна за допомогою пробного
продажу в різних сегментах ринку встановлюється на такому рівні, за якого попит задовольняє продавця.
Для стимулювання попиту широко застосовуються методи психологічного впливу на покупця,
на сприйняття ним особливої цінності товару, його престижності тощо. При цьому враховуються умови
продажу, обставини, супутні послуги, внаслідок чого на одні й ті товари у різних місцях ринку ціни
можуть бути різні.
Вибір методу ціноутворення і встановлення згідно з ним ціни є початковим етапом ро
стратегії підприємства.
10.2.4 Система знижок і доплат ціни
У ціновій політиці передбачається ряд знижок і доплат до ціни за певні умови (знижки за опера-
тивність оплати, оплату готівкою, порціонність купівлі, сезонні знижки, доплати за підвищення якості,
доставку, супутні послуги і т. п.).
При виборі стратегії ціноутворення повинен враховуватися стан життєвого циклу виробу. Особ-
ливо відповідальним щодо цього є етап виведення виробу на ринок. На оригінальні вироби, захищені
патентами, з високим попитом на цьому етапі можуть встановлюватись високі ціни з наступним посту-
повим їх зниженням. Якщо попит дуже чутливий до змін і є можливість швидкого збільшення обсягу
виробництва і продажу, перевага надається на цьому етапі стратегії надійного охоплення ринку за допо-
могою низьких цін.
У будь-якому випадку перевага повинна надаватись тій стратегії ціноутворення, яка забезпечує
максимальний прибуток за весь життєвий цикл товару, починаючи від його розробки і освоєння до
зняття з виробництва.
Собівартість продукцій
Середні витрати
Граничні витрати
Постійні та змінні витрати
Прямі та непрямі витрати
Кошторис виробництва
Елементи витрат
Калькулювання
Калькуляційна одиниця
Ціноутворення
Функції ціни
Оптова ціна
Роздрібна ціна
Методи встановлення ціни
Знижки і доплати до ціни
Державне регулювання цін
Фіксовані ціни
Регульовані ціни
Вільні ціни
План
Балансовий прибуток
Матеріальні і прирівняні до них витрати
Чистий
Податок на додану вартість
Сплата штрафів
Виплати дивідендів
На накопичення
На споживання
Собівартість
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
П р Vр * ( Ц опт Сп ),
де Vр – обсяг реалізуємої продукції, одиниць;
Цопт – оптова ціна на одиницю продукції, грн.;
Сп – повна собівартість одиниці продукції, грн..
Загальна величина балансового прибутку підприємства (валовий
прибуток) має ті ж джерела, що і доход, тобто вона включає прибуток: від
реалізації продукції (робіт, послуг), матеріальних цінностей і майна, поза-
реалізаційних операцій.
Типова схема розподілу балансового прибутку підприємства показа-
на на рисунку 11.2.
Прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування ви-
користаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рента-
бельності.
Балансовий прибуток
Платежі в бюджет:
119
П бал
Rв.ф *100%,
Фосн Фобор
де Пбал – загальний балансовий (валовий) прибуток підприємства за
рік, грн.;
(Фосн+Фобор) – середня величина основних виробничих фондів і
оборотних коштів підприємства за рік, грн..
П бал
Rа *100%,
Ка
де Ка – середня сума активів балансу підприємства, грн..
П чист
Rвл *100%,
К вл
де Пчист - чистий прибуток за вирахуванням оплати процентів за
кредит, грн.;
Квл – власний капітал, грн..
П реаліз
R реал *100%,
С реал
де Преаліз – прибуток від реалізації за певний період, грн.;
Среал – повна собівартість реалізованої продукції, грн..
( Ц і Сі )
Ri *100%,
Сі
де Rі – рентабельність і-го виробу, %;
Ці, Сі – відповідно ціна і повна собівартість і-го виробу, грн..
Валовий доход
Чистий доход
Балансовий прибуток
Чистий прибуток
Рентабельність
Ефективність виробництва
Література до розділу
Основна [3, с.236–258; 14, с.130–141].
Додаткова [7; 9; 11].
125
Висновки
Рекомендована література
Додаток а
Умовні позначення
AC (або АТС) – середня сукупна вартість короткого періоду
ACРK – середня вартість одиниці капіталу
ACРL – середня вартість одиниці праці
AFC – середня постійна вартість
APi – середня продуктивність і-го фактору виробництва
APK – середня продуктивність капіталу
APL – середня продуктивність праці
AR – середня виручка
ARPK – середня виручка, яка приходиться на одиницю капіталу
ARPL – середня виручка, яка приходиться на одиницю праці
AVC – середня змінна вартість
D – графік функції попиту на благо
EI – коефіцієнт еластичності попиту по доходу
En – коефіцієнт перехресної еластичності попиту
Ep – коефіцієнт еластичності попиту по ціні
ES – коефіцієнт еластичності пропозиції по ціні
FС – постійна вартість
I – бюджет індивіда
K – обсяг капіталу
L – обсяг праці
LD – графік функції попиту на працю
LS – графік функції пропозиції праці
LAC (або LAТC) – середня вартість довгострокового періоду
LMC (або LMТC) – гранична вартість довгострокового періоду
LTC – загальна вартість довгострокового періоду
MC – гранична вартість короткострокового періоду
MCPK – гранична вартість капіталу
MCPL – гранична вартість праці
MPi – гранична продуктивність і-го фактору виробництва
MPK – гранична продуктивність (граничний продукт) капіталу
MPL – гранична продуктивність (граничний продукт) праці
MR – гранична виручка
MRPK – граничний продукт капіталу у грошовому вимірі
MRPL – граничний продукт праці у грошовому вимірі
MRSXY – гранична норма заміщення благом X блага Y
MRTSLK – гранична норма технічного заміщення працею капіталу
MU – гранична корисність
МП – граничний прибуток
P – ціна
128