Тема: Система охорони здоров’я в Україні.

Історія
медсестринської справи. Охорона праці в галузі.

План:

1. Сестринська справа – предмет, мета, завдання, функції.

Філософія мед сестринської справи.
2. Історія розвитку медсестринської справи в Україні. Діяльність
товариства Червоного Хреста.
3. Міжнародне визнання діяльності Ф.Найтінгейл.
4. Система підготовки медсестер в Україні сьогодні.
5. Роль медичної сестри в лікувальному процесі. Права та обов’язки
медсестри.
6. Медсестринська етика та деонтологія.
7. Поняття про потреби, теорію і класифікацію потреб людини.
8. Професійні шкідливості в роботі медсестри.

1) Визначення поняття медсестринства. Сестринська справа –

предмет, мета, завдання, функції.

Відомий вислів: «Медицина – стовбур дерева, а її спеціальності окремі

гілки. Але коли гілка сягає розмірів цілого дерева, то вона здобуває
право на самостій не існування».

Ця гілка – сестринська справа, що виділяється із системи медичної

освіти в окрему науку.

Із залежного підрозділу медицини сестринська справа розвивається в

самостій ну науку.

Основою всієї медсестринської освіти її фундаментом та теоретичним

підґрунтям предмет “Основи сестринської справи”
Сестринська справа – це особлива самостій на наука і самостій на
професія, яка не обмежується виконанням призначень лікаря,
орієнтована на пацієнта з метою запобігання захворюванням, зміцнення
здоров’я населення, здій снення догляду та полегшення страждань
хворих, а також їх реабілітації

Це поняття було сформовано на нараді національних представників міжнародної ради

сестер (нова - зеландія 1987 р.).

Основне завдання програми – засвоєння теоретичних знань та практичних
умінь при спостереженні і догляді за хворими, виконанні сестринських маніпуляцій ,
профілактики захворювань, надання невідкладної допомоги із застосуванням
правил професій ної етики та деонтології, а також формування активної позиції
самих учнів щодо здорового способу життя.
Сестринська справа орієнтована в більшій мірі на людину або групу людей (сім’ю,
колектив, суспільство), ніж на хворобу. Вона спрямована на вирішення проблем і
потреб людей , їхніх сімей та суспільства в цілому, які виникли, або можуть
виникнути у зв’язку із змінами в здоров’ї.
Таким чином сестринська справа – це самостій на професія, яка володіє достатнім
потенціалом, щоб встати в рівень з лікувальною справою. Функції медсестри значно
ширші, ніж просто виконання вказівок та призначень лікаря.
Сьогодні виділено 4 основні функції сестринської справи:

І. Здій снення сестринського догляду і керівництво ним. В основі цієї функції лежить
медсестринський процес.

ІІ. Навчання пацієнтів та їх родичів основним навичкам, які забезпечують

збереження і відновлення здоров’я.

ІІІ. Виконання ролі ефективного члена медико-санітарної бригади.

Медико-санітарна бригада – це група людей , які об’єднані однією метою – надання
допомоги хворому.
До складу бригади входять лікар, медсестра, санітар або ж бригада може бути
сестринською (медсестра-бакалавр, медсестра).

ІV. Розвиток сестринської практики та проведення сестринських досліджень.

Зв’язок сестринської справи з іншими науками

Соціологія дозволяє медичним сестрам ширше дивитися на світ і

суспільство в цілому – на цінності і погляди різних членів
суспільства, а також сили, які зміцнюють їх.
Економіка – її знання допомагають медсестрі в правильній
організації обслуговування населення.
Політологія - допомагає медсестрам орієнтуватися в питаннях
організації і фінансування охорони здоров’я.
 Історичні дослідження і знання історії розвитку сестринства
допомагають орієнтуватись в сьогоденні і робити прогнози на
май бутнє.
Медична психологія допомагає сестрі в правильній організації її
роботи з пацієнтами.
Фундаментальні медичні дисципліни (анатомія, фізіологія,
гістологія) забезпечують медсестрі знання будови і функції
органів і тканин.
Клінічні дисципліни (терапія, хірургія, педіатрія та інші) дають
можливість медсестрі зрозуміти основні проблеми пацієнта при
тій чи іншій патології.
Філософія (з грецьк. “любов до мудрості”) – це форма суспільної
свідомості, яка дає теоретичне розв’язування питання світогляду,
пов’язане з відношенням людини та світу, мислення та буття, духовного
та матеріального; виробляє загальний цілісний погляд та світ і місце
людини в ньому, досліджує практичне, пізнавальне, цілісне, етичне та
естетичне ставлення людини до світу. Термін вперше вжив Піфагор.

Закономірне питання: ”Навіщо медичній сестрі філософія?”. Їй потрібне

філософське розуміння своєї професії, свого місця в медицині і в
суспільстві вцілому.

Говорячи про філософію, ми говоримо про те, як людина мислить, у що

вірить і як сприй має життя.

Філософія сестринської справи – це система поглядів на

взаємовідносини між сестрою, пацієнтом, суспільством та навколишнім
середовищем. Ця філософія заснована на загальнолюдських принципах
етики і моралі. Велика увага приділяється ставлення медичної сестри до
пацієнта як до людини, до особистості. Основними принципами
філософії сестринської справи є повага до життя, гідності і прав
пацієнта.

Філософія сестринської справи дає визначення сестринських обов’язків,

цілей і особистих якостей медичної сестри.

2) Історія становлення сестринства в Україні.

Перші свідчення про спеціальні підготовку сестер милосердя з
монахинь відносять до 1844 року. Уперше застосування жіночої праці в
госпіталях офіцій но було дозволено указом Петра І. В своєму штаті вони
мали по одній “стариці” для догляду за пораненими і хворими. За
чуй ність, увагу і терпіння до хворих, а також тому, що милосердя в той
час було основною зброєю в боротьбі з людськими стражданнями, їх
стали називати сестрами милосердя.
В1854 році, з ініціативи М. І. Пирогова у Петербурзі було створено
об’єднання медичних сестер – Хрестовоздвиженська община сестер
піклування про поранених і хворих. Їх навчали не тільки догляду в
госпіталях, але і на полі бою.
Особливо зросла роль медичних сестер у роки Кримської вій ни (1853 –
1856) та оборони Севастополя. На допомогу пораненим прибуло 28
медичних сестер. Поруч з Пироговим працювала відважна дочка
росій ського моряка Даша Севастопольська (Александрова), яку в народі
знали, як першу сестру милосердя. Вона була нагороджена срібною
медаллю і грошовою премією.
В одному листі з Севастополя Пирогов писав, що він зі своїми
помічниками за один день здій снив хірургічні втручання 600 поранених.
За час перебування в Севастополі біла надана допомога близько 20
тисячам поранених, проведено 10 тисяч операцій під ефірним наркозом.
Подвиг медичних працівників у Великій Вітчизняній вій ні були високо
оцінені: за самовіддану працю урядових нагород було удостоєно 116
тисяч лікарів, фельдшерів, медичних сестер, санінструкторів і санітарів.

ТОВАРИСТВО ЧЕРВОГО ХРЕСТА

У 1853 році 5 мешканців Женеви Анрі Дюнан, Густав Муаньє, Луї

Аппіа, Теодор Монцар і генерал Гій ом Анрі Дюфур на терені
філантропічної організації «Суспільна користь» вирішили заснувати
Міжнародний комітет допомоги пораненим, що в 1876 році дістав назву
Міжнародного комітету Червоного Хреста. Й ого емблема – червоний
хрест на білому тлі.

Товариство керується принципами, які ґрунтуються на одвічному

прагненні людей до миру й злагоди, спрямовує свої зусилля в таких
напрямках діяльності:

- захист життя і здоров’я людини, честі особистості;

- допомога жертвам зброй них конфліктів, стихій них лих;
- турбота про інвалідів, немічних старих, одиноких хворих.
 Основні засади діяльності Товариства Червоного Хреста: гуманність,
неупередженість, ней тральність, незалежність, добровільність, єдність,
універсальність.

Іншими словами: доброта, милосердя, мудрість та терпіння і є

основними принципами догляду.

Червоний Хрест України від самого заснування зай мається наданням

допомоги інвалідам, самотнім людям похилого віку, біженцям, дітям-
сиротам.

З 1961 року у структурі Товариства Червоного Хреста України

створена і діє Патронажна служба. Патронажні сестри надають медичну
та соціально-побутову допомогу самотнім, непрацездатним громадянам,
людям похилого віку та інвалідам, які потребують сторонньої допомоги.

Міжнародне визнання діяльності Ф.Найтінгейл

В1855 році в англій ських вій ськах теж з’явився загін санітарок, на чолі з
Флоренс Най тингей л. Згодом на базі лікарні Святого Томаса вона
організувала школу сестер милосердя. Флоренс Най тингей л створила
систему підготовки кадрів середнього і молодшого медичного
персоналу. Міжнародним Комітетом Червоного Хреста у 1912 році було
засновано медаль її імені. Цією медаллю щорічно в день народження Ф.
Най тингей л (12 травня) нагороджують кращих медичних сестер світу.

3)Система підготовки медсестер в Україні сьогодні.

З метою забезпечення приведення підготовки медсестри до основних
принципів Болонської декларації та наближення медичної освіти до
рівня міжнародних стандартів здій снено заходи щодо реформування
системи підготовки медсестри (молодших медичних спеціалістів та
бакалаврів). Наказ Міністерства освіти і науки України від 26.11.2007 р.
№ 1033.
Зростає необхідність підготовки нової формації медичних сестер,
здатних не тільки виконувати сестринські функції, але й організовувати
і керувати відділеннями сестринської допомоги, хоспісами, роботою
сестринського персоналу відділень, багато профільних і спеціалізованих
медичних лікувальних та реабілітацій них закладів.

Ступенева система підготовки медсестер:

- встановлено термін підготовки дипломованої медсестри – 3 роки
навчання на базі повної загальної середньої освіти, що відповідає
 загальноприй нятим термінам підготовки медсестри в країнах
Європи;
- внесено зміни до підготовки медсестер-бакалаврів зі спеціальності
6.120101 «Сестринська справа» (рівень бакалавра), встановлено
термін навчання – 1 рік (за денною формою). Мають право
працювати на посадах старшої медсестри, головної медсестри ЛПЗ,
помічника сімей ного лікаря, асистенті стоматолога.
- розроблено стандарти освіти з магістратури зі спеціальності
«Сестринська справа», що забезпечить подальший розвиток
ступеневої медсестринської освіти в Україні та дозволить залучати
медсестер-магістрів до викладання у вищих медичних навчальних
закладах.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика медичних спеціалістів

Випускник вищого навчального закладу повинен володіти уміннями та

навичками:
1. Медсестринська діагностика:
- проведення обстеження пацієнта.
2. Технологічна:
- забезпечення СПЕР;
- проведення заходів особистої гігієни пацієнтів.
3. Виробнича:
- харчування пацієнта;
- проведення заходів зі стабілізації функціонального стану
організму;
- застосування най простіших методів фізіотерапії;
- виписування, зберігання і застосування фармакологічних засобів;
- підготовка пацієнта, взяття і направлення матеріалу на
лабораторне та інструментальне дослідження;
- здій снення догляду за дитиною раннього віку;
- надання невідкладної долікарської допомоги;
- прий мання пологів;
- транспортування;
- проведення фізіотерапевтичних процедур.
4. Профілактика:
- організація протиепідемічної роботи;
- проведення протигельмінтних заходів;
- спостереження за здоровими і перехворілим населенням та
диспансерний нагляд;
- проведення щеплень населення;
- проведення санітарно-просвітньої роботи серед населення.
5. Організацій на:
- організація навчання молодшого медичного персоналу;
 - організація робочого місця;
- контроль за роботою молодшого медперсоналу та станом
інвентарю;
- забезпечення здорового мікроклімату в колективі.
6. Технічна:
- оформлення медичної документації.

Принципи догляду за пацієнтом:

1. безпека
2. конфіденцій ність
3. повага (підтримка почуття гідності)
4. спілкування
5. незалежність
6. забезпечення інфекцій ної безпеки

5) Роль медичної сестри в лікувальному процесі. Права та

обов’язки медичної сестри.

Догляд за хворими передбачає їх обслуговування медичним персоналом

з метою забезпечення основних життєвих потреб. Неможна
розмежовувати поняття «лікування» та «догляд», оскільки вони тісно
пов’язані між собою, доповнюють одне одного і мають спільну мету –
одужання хворого. Загальний догляд за хворими здій снює в основному
медична сестра, яка в разі необхідності залучає до нього молодший
медичний персонал. Догляд та спостереження за хворими включають
комплекс заходів,спрямованих на полегшення стану хворого та
забезпечення успіху лікування.

До обов’язків медичної сестри відносяться:

1. Сумлінне виконання всіх призначень лікаря (ліки, маніпуляції,

клізми).
2. Підготовка хворих до виконання діагностичних досліджень
(рентгенівських, ендоскопічних).
3. Збирання матеріалу для дослідження (кров, кал, сеча) і відправка
й ого в лабораторію.
4. Спостереження за транспортуванням хворих у різні діагностичні
кабінети.
5. Контроль за виконанням заходів санітарно-гігієнічного режиму у
відділення та дотримання особистої гігієни важкохворих.
6. Контроль за харчуванням хворих.
7. Вимірювання температури тіла хворих та запис в температурний
лист.
8. Обов’язкова присутність на обходах лікаря.
9. Госпіталізація хворих, перевірка правильності проведення їх
санітарної обробки, ознай омлення хворого з правилами
внутрішнього розпорядку.
10. Вимірювання артеріального тиску, частоти пульсу, дихання,
добового діурезу та повідомлення цих даних лікареві.
11. Правильна оцінка стану хворого та негай не самостій не
надання й ому невідкладної допомоги, а за необхідністю – виклик
лікаря.
12. Ретельне ведення медичної документації.
13. Контроль за роботою молодшого персоналу (санітарок,
працівників харчоблоку).

Права медичної сестри:

1. Право на працю – тобто на одержання гарантованої роботи з

оплатою праці відповідно до її кількості та якості і не нижче
встановленого державою мінімального розміру.
2. Право на вибір професії і роботи відповідно до покликання,
здібностей , професій ної підготовки, освіти.
3. Право на відпочинок відповідно до законів про обмеження
робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані
відпустки.
4. Право на здорові й безпечні умови праці, на матеріальне
забезпечення за рахунок держави в порядку державного,
соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної
або часткової втрати працездатності.
5. Право працювати за сумісництвом як в одному та і в різних
лікувальних закладах.
Медпрацівникам, які працюють у сільській місцевості, надається
безкоштовно квартира з опаленням та освітленням.

6)Етика і деонтологія

У сучасній медицині область медичних питань позначається

різноманітними термінами: «лікарська етика», «медична етика»,
 «медична деонтологія», «біоетика», «біомедична етика», «сестринська
етика».

Медична етика – це вчення про роль моралі у діяльності медичних

працівників,про їх високогуманне ставлення до людини як необхідну
умову до успішного лікування хворого.

До питань етики належить:

- збереження професій ної таємниці, якщо вона не зачіпає інтересів

суспільства, або хворого. ( Гіппократ говорить: “Оточи хворого
любов’ю і розумною утіхою, а головне – залиши й ого в незнанні
того, що на нього чекає і особливо – що й ому загрожує”. )
- медична сестра не має права розголошувати і обговорювати
відомості про хворобу та інтимне життя хворого, які вони отримали
під час виконання професій них обов’язків.
- Медичним сестрам не треба брати на себе функції, які віднесені до
лікарської компетенції, роз’яснювати хворим, а також їхнім родичам
характер захворювання, інтерпретувати результати лабораторних,
інструментальних та рентгенологічних досліджень. Вони можуть
говорити лише по загальний стан хворого.
- Увага та делікатність з боку медичної сестри до хворих не повинні
виходити за межі розумного. Звертатися до хворого треба зі
строгою ніжністю, не допускати кокетства та нав’язливості.

До питань етики належать також і медичні помилки, які слід

відрізняти від злочинних дій , що караються законом. Професій ні
помилки можуть бути пов’язані з недостатнім рівнем знань,
відсутністю досвіду, недосконалими методами дослідження. Їх слід
розглядати та аналізувати в колективі, щоб не повторювати більше.

Деонтологія – це вчення про принципи поведінки медичних

працівників з метою забезпечення максимальної користі для хворого.
Основою для деонтології є адміністративні–регламентуючі форми
(накази інструкції) норм поведінки медпрацівників, їх професій них
обов’язків і організації лікувально–діагностичного процесу.
 Суть деонтології можна викласти такими словами “До
хворого треба ставитись так, як ти хотів би, щоб ставились до
тебе.”
Медична сестра має усвідомити свою відповідальність за життя
хворого, однак це відчуття не повинно переходити в
сентиментальність, яка стане на зваді зідраності, активності у боротьбі
за здоров’я, а не рідко і за життя хворого. Однією з рис медичної сестри
має бути чесність. Не в якому разі не потрібно приховувати допущені
помилки. М. І. Пирогов говорив з цього приводу: “Необхідно мати
мужність обнародувати свої помилки, щоб застерегти від них інших
працівників.”

Спілкування – це контакт двох або більше осіб у ході якого

відбувається сприй няття один одного, обмін інформацією, емоціями,
діями, взаєморозуміння, взаєморегуляція.

А. Коні сказав: “Слово – одне з най важливіших знарядь людини. Безсиле

саме по собі, воно стає могутнім і непоборним, сказане вміло, щиро і
вчасно. Воно здатне вести за собою й того, хто говорить, і засліплювати
й ого і оточуючих своїм блиском”.

Особистість медичної сестри, стиль її спілкування з хворим, володіння

технікою психологічної роботи самі по собі можуть сприяти одужанню.
Тільки тій хто побував у ролі тяжкохворого знає що означає залишитись
зі своєю хворобою. Медична сестра повинна бачити не тільки і не
стільки хворобу, скільки пацієнта з усіма й ого проблемами і не
інтуїтивно, а обдумано, свідомо здій снюючи догляд за ним.

У пацієнтів можуть бути най різноманітніші потреби в спілкуванні. Їм

може бути потрібна порада, розрада, консультація. Те, наскільки
медична сестра може задовольнити ці потреби, залежать від її навичок
спілкування та досвіду.

Виділяють п’ять складових спілкування:

1. відправник
2. повідомлення (інформація)
3. канал спілкування (спосіб передачі інформації)
4. отримання
5. зворотній зв’язок (відповідь)
Те, як ви взаємодієте з людьми в життєвих ситуаціях, може вплинути у
випадку надання сестринської допомоги, щоб принести най більшу
користь для вашого пацієнта. Для того щоб здій снити максимально
корисне спілкування з пацієнтом, коли він роздратований , сердитий
потрібні знання та вміння. Спеціальні навички міжособового
спілкування, можливо, являється най більш важливими навиками, якими
повинна володіти медична сестра під час роботи.

Існує 2 типи спілкування:

- вербальне – процес передавання інформації від однієї особи до іншої за

допомогою мовлення.

- невербальне – безсловесне (міміка, жести, пози, письмове

повідомлення).

Відстань між співрозмовниками і особистий простір

Особистий простір навколо нас – це те, чого ми можемо не помічати,

поки хто-небудь не вторгнеться в нього. Після вторгнення ми відразу
починаємо відчувати себе не комфортно і робимо крок назад, щоб
встановити потрібну відстань

Близькі сімей ні та дружні відносини дозволяють проникати у наш

особистий простір. Всі інші люди спілкуються з нами на відстані 1 метра.
Відстань регулюється нормами культури.

Медичні сестри і лікарі настільки звикають до чоловіків і жінок у різних

ситуаціях, коли останні роздягнені, що у них притупляється сприй няття
рані мості людей і можливості дискомфорту у можливих ситуаціях.

У зональному просторі пацієнта можна виділити:

1. Інтимну зону – 15 – 46 см (дозволяється проникати дітям,
батькам, родичі друзі, близькі).
2. Особиста зона 46 – 1,2 см – зона, яка розділяє нас на
офіцій них прий омах і дружніх вечерях.
 3. Соціальна зона – 1,2 – 3,6 м – ми знаходимось від сторонніх
людей .
4. Суспільна зона – більше 3,6 м – коли ми звертаємось до
великої групи людей , най більш зручно стояти на такій
відстані від аудиторії (лектор і студентська аудиторія).

Таким чином, якщо в діяльності медичної сестри є

основним принцип – “пацієнт перш за все”, то планування і
проведення медсестринської практики не можливе без
вміння провести опитування, сформувати проблеми,
спланувати заходи та провести навчання пацієнта навичкам
самодогляду, а для цього медичні сестри повинні
безперервно вчитись та вдосконалюватись.

7) Поняття про потреби, теорію і класифікацію потреб

людини.
Медична сестра повинна бути зібраною, спокій ною, врівноваженою, не
допускати нервозності та метушні в роботі. При погіршенні стану хворого не
можна допускати паніки і розгубленості. В таких випадках дії медичної
сестри повинні бути чіткими та впевненими. Слід пам’ятати, що неуважність
в роботі, сторонні розмови під час обслуговування хворих, а також
відлюдність, зарозумілість підривають авторитет медичної сестри.
Кваліфіковане, чітке, своєчасне і старанне виконання призначень і процедур
зміцнюють віру хворого в успіх лікування. Історичне значення для
створення сприятливої атмосфери в лікувальному закладі має зовнішній
вигляд медичного персоналу. Акуратна в білосніжному халаті, з прибраним
під шапочку волоссям, медична сестра викликає довір’я хворого. І навпаки,
зам’ятий чи забруднений халат, недоглянути руки, надлишок прикрас і
косметики, поразливі запахи несприятливо впливають на хворого. Людська
істота не є виключно фізіологічним створінням. Кожна особа має базові
потреби.
 Потреба це стан людини, який утворюється на основі суперечності між
тим, що людина має і необхідним; вона спонукає її до усунення такої
суперечності.

Потреба – це усвідомлений психологічний або фізіологічний дефіцит

чого - небудь, відображений у сприй нятті людини; це те, що необхідне для її
існування.

Таким чином потреби служать джерелом активної діяльності суб’єкта,

стимулюють розвиток людини і спрямовують її активність.

Традицій ний підхід до функції медичної сестри полягає в тому, що

медсестра, виконуючи призначення лікаря творчо не мислить про пацієнта.
При цьому , потреби та бажання пацієнта не враховуються.

Отже, в процесі лікування пацієнта прий мають участь лікар та медична

сестра.

Наприклад: в стаціонарі лікується хворий із виразковою хворобою

шлунку. Він палить, у нього в сім’ї негаразди, часті сварки, на роботі він
також хвилюється. Призначене лікарем лікування дало покращення, але не
надовго. Чому? Тому, що не враховувались негативні фактори, що вплинули
на перебіг й ого хвороби.

Дослідники медсестринства вирішили, що для покращення лікування та

догляду за хворими потрібно:

1. Застосовувати цілісний підхід до хворого, враховуючи й ого фізичне,

емоцій не, духовне інтелектуальне та соціальне здоров’я.
2. Обов’язково враховувати сім’ю пацієнта, й ого оточуюче середовище.
Але яким чином це об’єднати?

Науковці скористались працею відомого американського психолога

А.Маслоу, який у 1948 році видав книгу „Мотивація людських потреб”.
Абрам Маслоу вивчивши основні потреби людини згрупував їх у піраміду з 5
ступенями1.

І рівень - фізіологічні потреби: повітря, сон, вода, їжа, секс, виділення

продуктів життєдіяльності.

ІІ рівень – потреби в безпеці: надій ність, захист, одяг, допомога, оселя.

1
 ІІІ рівень – соціальні потреби: схвалення, розуміння, прихильність,
любов, родина, друзі.

ІV рівень – потреби в самоповазі: самоповага та повага оточуючих,

вдячність, володіння май ном.

V рівень – потреби в самовираженні: самостій ність, характерологічні

особливості особистості, досягнення, самовираження.

Спочатку людина повинна задовольнити свої потреби на першому рівні,

а вже потім на другому і т. д.

Людина, в якої фізіологічні потреби задоволені, може бути здоровою.

Особа з незадоволеними потребами має ризик захворіти або хвора.

Дослідники медсестринства вивчаючи ці потреби за Маслоу, дій шли

висновку, що саме медсестра, а не лікар має відігравати головну роль у
виявленні у пацієнта та вирішенні й ого проблем, пов’язаних з певними
потребами.

8) Професійні шкідливості в роботі медсестри

Див.таблицю «Чинники, які шкідливо впливають на здоров’я медичного
персоналу»

ЕЛЕМЕНТИ ЕФЕКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ

 Форма відправлення повідомлення (канал)

Вербальна форма Невербальна форма

Усна мова Немовне повідомлення Письмове

- говорити повільно; - міміка, жести, поза, - пишіть зрозуміло і

- не зловживати доторкування та інші великими

літерами;

спеціальною термі- дії, які одержувач - переконай теся, що

нологією; бачить, а також зовніш- в записці є вся

- правильно обирати ній вигляд повинні необхідна ін

форма-

час для спілкування; постій но контролюва- ція;

- стежити за інтонацією; тися сестрою і викликати - пишіть

грамотно;

- обирати потрібну позитивні емоції у - обирай те

зрозумілі

гучність голосу; пацієнта. і прості слова;

- переконатися, що вас - підписуй те своє

зрозуміли; повідомлення.

- гумор.

Відправник (людина, яка передає інформацію) повинен:

 - виявляти інтерес до співбесідника;
- володіти певним словниковим запасом;
- вміти розраховувати і обирати зону комфорту (відстань під час
спілкування) для кожного пацієнта;
- володіти впевненістю у манері спілкування.

Повідомлення (інформація, яку посилають):

- ясне;
- чітке;
- доступне для розуміння.

Одержувач (людина, якій посилають повідомлення):

- повинен мати бажання та інтерес до бесіди;

- спілкування стане ефективнішим, якщо пацієнт сам буде ставити
запитання.

Підтвердження (спосіб, за допомогою якого сповіщають

відправника, що повідомлення отримано):

- вербальне;
- невербальне.