РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

ВАСИЛЬ КРИЧЕВСЬКИЙ
(1872-1952)

Реферат учня 9-А класу

Плахтини Дмитра
Василь Кричевський. Є люди, народжені на переломі. Це ті, які починають нову добу.
На жаль, пам’ять про цих яскравих постатей намагалися загасити. Якщо скористатися
терміном з роману-антиутопії Джорджа Орвелла “1984”, таким надавали статус “не-
особи”, тобто стирали пам’ять про “незручних” для влади людей. Про них не казали.
Начебто їх не існувало. Проте вони існували для певних людей, яким була дорога
індивідуальність. Для тих, хто з ризиком для життя беріг їхні твори – в Україні чи за
океаном, у діаспорі. Сьогодні “не-особі” повернули статус людини й навіть учителя.

Основоположник українського модерну, розробник українського державного герба

(прийнятого Центральною Радою), представник українського “ліричного
імпресіонізму”… Це – Василь Кричевський (12.01.1873 – 15.11.1952), голова
знаменитої родини художників Кричевських, рідний брат художника Федора
Кричевського (чиї картини поєднують українські та зарубіжні методи), батько
художників Миколи і Василя Кричевських, дід мисткині Катерини Кричевської-
Росандич (США). Сьогодні нащадки митця мешкають у Венесуелі (Каракас став
останнім прихистком Кричевського, навіть прах художника похований не в Україні, а
в Нью-Йорку).
За один раз неможливо розповісти все про цю людину, але – основне. Василь
Кричевський народився за старим стилем 31 грудня 1872 р. (тобто фактично на Новий
рік), а за новим – 12 січня 1873 р., у селі Ворожба Лебединського повіту (сьогодні
Сумщина) – Слобожанщина, у багатодітній сім’ї фельдшера. Мистецька атмосфера
оточувала його з дитинства: мальовнича природа, народний розпис, колядування, інші
різдвяні обряди (“проганяння Куті”)… Нахил до малювання виявився в хлопчика дуже
рано, а розвинувся під впливом побаченого альбому невідомого художника в хаті
однієї міщанки. У зрілому віці Кричевський збагнув за технікою, що це були роботи
Тараса Шевченка, але, попри всі зусилля, уже не зміг розшукати того альбому.

Освіта Кричевського пов’язана з Харковом. Починав майбутній митець як технік і

розробник проектів для будинків. Молодість припала на захоплення театром
корифеїв, який був на харківських гастролях. Спочатку – як глядач, а згодом
познайомиться особисто з Панасом Сагайдачним , Миколою Садовським та іншими –
у родині Алчевських. Але справжнім поворотом у свідомості Кричевського можна
назвати почуту ним популярну лекцію його вчителя архітектора Сергія Загоскіна про
розкопки Гайнріхом Шліманом Трої. За життя Шлімана вважалося, що “Іліада” і
“Одіссея” – геніальні вигадки, а самого Гомера, як і Трої, не існувало. Раптом довели,
що Троя реальна (а Шліман під час експедицій керувався Гомеровими творами як
путівником!).

Василь Кричевський вирішив довести іншим, що Україна так само “не є щось
видумане”, і розвинув свій талант митця, науковця, колекціонера. Про нього можна
сказати словами Джеффрі Чосера: “Він мав за втіху вчитися й навчати” (переклад
М. Стріхи). Прикметно, що в цей період художник захопився саме англійським
мистецтвом, а також філософією мистецтва Джона Рьоскіна (Раскіна) – можливо, і
тому стиль Кричевського такий оригінальний і виявляє тяжіння до модерну. Показати
мистецтво як науку – але показати легко, – ось що можна назвати гаслом життя
Василя Кричевського.

Джерело інформації: https://uain.press/blogs/654162-654162