МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЗапорізькаДержавнаIнженернаАкадемія

Кафедра чорної металургії

Реферат

Невербальні засоби комунікації.

Виконала
студентка металургійного факультету
групи МЧМ 6.1369
Сидоренко Марина Анатоліївна
Викладач
Петухова Ольга Василівна

м. Запоріжжя
2019р
 Невербальне спілкування.
Мовлення є основним, але не єдиним типом спілкування. Обмін
інформацією між людьми, в тому числі і в діловому житті, здійснюється
за допомогою багатьох інших засобів - жестів, міміки, постав, одягу,
запахів тощо, тобто засобів невербального спілкування. У процесі такого
спілкування передавання інформації, формування власного образу,
думки про партнера, здійснення впливу на нього відбувається без
використання мовних засобів.

Невербальне спілкування - обмін інформацією між людьми за

допомогою немовних комунікативних елементів (жестів, міміки, виразу
очей, постави та ін.), які разом із засобами мови забезпечують
створення, передавання і сприйняття повідомлень.

Словесна інформація завжди супроводжується «мовою тіла», адже людина

свідомо чи підсвідомо посилає співрозмовникам і отримує від них сигнали
про її сприйняття чи несприйняття. Навіть за найбільшого намагання
утриматися від передавання невербальної інформації, в тому числі після
наполегливих тренувань, індивіду не вдається повністю контролювати свою
поведінку, оскільки багато виявів невербальної інформації є частиною
фізіологічної природи людини. Наприклад, у скрутній ситуації людина
пітніє, червоніє, стає метушливою тощо, хоча розуміє, що саме така
поведінка демонструє співрозмовнику її справжню реакцію.

Опанувати комунікативною компетентністю неможливо без знань про

невербальні засоби спілкування.
Формами невербального спілкування є міміка, постава, жести, умовні
сигнали.
Міміка - вирази обличчя, спричинені рухами його м'язів, які виражають
здивування й байдужість, страх і радість, задоволення й незадоволення, гнів і
спокій, порозуміння і його відсутність тощо і є міжнародним засобом
спілкування.

Постава - звичне положення тіла людини під час сидіння, ходіння тощо;
властива манера триматися. Пози формуються тілом, руками, ногами і
символізують соціальний стан або конкретну ситуацію, в якій перебуває
людина. Прикладом пози як символу соціального стану можна назвати «позу
шерифа»: розставлені ноги, високо підняте підборіддя, оперті на стегна руки.
Якщо у такій позі керівник зустрічає підлеглого, того, очевидно, чекає
неприємна розмова.
У діловому спілкуванні частіше спостерігаються пози, які відображають
налаштованість його учасників. Наприклад, якщо співрозмовник зручно сів у
кріслі, послабив краватку, розстібнув ґудзики піджака, це сигналізує про
намір доброзичливого спілкування, оскільки він демонструє відкритість,
настрій на плідну співпрацю. І навпаки, скуті рухи свідчать про напруженість
у розмові.

Жести - рухи, виконувані переважно руками, іноді й ногами. Мова жестів

надзвичайно виразна. Почувши, наприклад, неприємну звістку, людина
інстинктивно витягує перед собою руку з розкритою назовні долонею,
символічно намагаючись відштовхнути небажану інформацію. Якщо
інформація складна, її необхідно обміркувати, співрозмовник береться
руками за голову або потирає потилицю. Багато людей, знаючи, що жести
підсвідомо можуть продемонструвати справжні почуття міцно стискають
руки або ховають їх під стіл.
Умовнісигнали -
побудованінаосновіусногомовленнясистемипередаванняповідомлень за
допомогоюжестів, зрозумілихлише для певного кола осіб. Як правило,
такісигналивиробляються у вузькихпрофесійнихгрупах. Наприклад,
брокеритоварнихбірж у всьомусвітікористуються сигналами,
зрозумілимилишеїм, щосимволізуютьвимогузнизитиабопідвищитиціну,
згодуабонезгоду на заявленіумови угоди тощо.

У процесіділовогоспілкуваннянеобхіднонамагатисяконтролюватизовнішні
прояви власнихемоцій і правильно тлумачитиміміку, пози, жести
співрозмовника, доповнюючиотриманусловеснуінформацію невербальною.
Також треба звернути увагу на такі невербальні ознаки як:

Візуальний контакт.
Контакт очей - винятково важливий компонент процесу комунікації.
Близько 80% вражень людина отримує через органі зору. Погляд виконує
роль керуючого впливу, забезпечуючи зворотний зв'язок про поведінку
партнера й ступень його залучення в комунікацію. Велика роль погляду й в
обміні репліками, де він виконує сигнальну функцію; бере участь у
вираженні інтимності й регулюванні дистанції.

Психологами відзначаються наступні функції погляду в спілкуванні:

• інформаційний пошук (у ході взаємодії мовець дивиться на слухаючого
наприкінці кожної репліки й в опорних пунктах усередині репліки, а
слухаючий - на мовця, для отримання зворотного зв'язку);

• оповіщення про звільнення каналу зв'язку;

• прагнення приховувати або виставляти своє "Я";

• установлення й підтримка соціальної взаємодії.

Мова очей, на думку психологів, дуже важлива для самовідчуття в процесі

спілкування.

Голосові характеристики.
Інтонація (за В.А.Лабунською) визначається як сукупність звукових засобів
мовлення, що його організують. Це ритміко-мелодійна сторона мовлення.
Основнимиїїелементами є мелодіямовлення, її ритм, інтенсивність, темп,
тембр, а такожфразова й логічнапобудованаголосу. Голосові характеристики
дозволяютьвиражатисвої думки й почуття, вольовіустремління не тільки
разом із словом, але йокремовіднього, а іноді й всуперечйому.

Інтенсивність (гучність) у конкретній комунікативній ситуації тісно

пов'язані з індивідуальною манерою розпоряджатися простором спілкування.
Володіння голосом передбачає, серед іншого, інтуїтивно вірний вибір тієї
гучності, яка потрібна для даного помешкання, кількості слухачів та інших
обставин спілкування.

Паузи - можуть бути використані як ефективний засіб маніпулювання

співрозмовником: зненацька і точно надана ініціатива спроможна сильно
його напружити, змусити внутрішньо метушитися. У діалозіуникають пауз ті,
хтопочуває себе тривожно і боїться "повиснутивпустоті"
абоспровокуватинебезпечний поворот бесіди.

Темп - у мовномуспілкуваннітакожмаєсенс. Крімтрадиційногозв'язку з

темпераментом "взагалі", швидкістьпромовиможевказувати на
функціональний стан. Людиназбуджена, розпалена, говорить швидше,
злегканедомовляє слова, але як правило, з деякимнапруженням.
Тембр - особливостізвучання голосу. Вони є важливими для розуміння
актуального стану і минулих проблем, щозапам'яталися в звуці. Одна справа
коли людина говорить "високим" голосом, а інша, коли "низьким". Тут
можнавиявити характеристики самоконтролю, мужності, жіночностітощо.
Просторова поведінка також у значній мірі позначається на процесі
взаємодії людей. Вибір дистанції спілкування визначається
соціальнимпрестижем, національно-етнічними ознаками, статтю, віком,
характером взаємин між людьми.

Існують чотири просторові зони:

 1. Інтимна зона (фіз. конт. - 50 см): на інтимній відстані спілкуються

діти, батьки, чоловік і жінка, близькі родичі, коханці. Це є
найбільшохороняємою зоною, на яку підпускаютьсятількиті, з ким
людиназнаходиться в тісномуемоційномуконтакті.

 2. Особиста (персональна) зона (50 см - 120 см): на

ційдистанціїспілкуються люди в яких є якісьстосунки, вони є
приятелями абоколегами по роботі. Особиста зона є оптимальною для
вечірок, офіційнихприйомів, діловихрозмов і бесід.

 3. Соціальна зона (120 см - 200 см): для

цієїзонихарактернінейтральніміжособистісністосунки. На ційдистанції
проходить формальнеспілкуванняусіхвидів.

 4. Суспільна (публічна) зона (більше 200 см): характерна для

спілкування з групою людей.

Порушення оптимально їдистанції спілкування сприймається партнерами

негативно, і вони намагаються її змінити. Таким чином, люди у різних
ситуаціях спілкування активно змінюють свій простір, установлюють
оптимально відповідну об'єктивним і суб'єктивним умовам дистанцію
взаємодії .Організація й кут спілкування також є важливими просторовими
компонентами невербальної поведінки. Відомо, зокрема, що розміщення за
столом поруч сприяє нормальній спільній роботі, співробітництву;
розміщення по діагоналі створює відчуття не вимушеності, певний ступень
вільності; позиція віч-на-віч (напроти) може підсилити напруженість і
контроль один за одним, викликати конфлікт. Отже, вірно обрана дистанція й
розташування партнерів відносно один одного в просторі, в залежності від
мети, задають тон подальшому спілкуванню.

На закінчення можна зробити висновок про те, що невербальна комунікація в

цілому відіграє величезну роль у людській взаємодії, переважно "працюючи"
на підсвідомому рівні психіки. Вона є одним з основних засобів передачі
зворотнього зв'язку партнерів по спілкуванню.Невербальні засоби є
найважливішим доповненням мовної комунікації, природно вплітаючись у
тканину міжособистісного спілкування,їхня роль визначається не тільки тим,
що вони підсилюють мовний вплив на комунікатора, але й у тому, що вони
допомагають учасникам спілкування виявити наміри один одного й роблять
процес комунікації більш відкритим.