Лабораторний Практикум Частина 1 1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
ЛАБОРАТОРНИЙ
ПРАКТИКУМ
З ФІЗИКИ
ЧАСТИНА 1
МЕХАНІКА
ТА МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА
За редакцією
проф.Зачека І.Р., доц.Юр’єва С.О.
Львів
2022
УДК 53 (076.5) Рекомендовано Науково-методичною радою
Л77 Національного університету “Львівська політехніка”
як навчальний посібник для студентів усіх форм навчання
(протокол № 65 від 20 жовтня 2022 року)
Автори: Зачек І.Р., Юр’єв С.О., Лопатинський І.Є., Гончар Ф.М.,

Горіна О.М., Ільчук Г.А., Каркульовська М.С., Кравчук І.М.,
Петрович І. В., Романюк М. М., Семків І.В., Товстюк Н.К.
Рецензенти: Болеста І.М., завідувач кафедри радіофізики та ком’ютер-

них технологій Львівського національного університету імені І. Франка,
д-р фіз.-мат. наук, професор
Демків Т.М.., професор кафедри загальної фізики Львівсь-
кого національного університету імені Івана Франка, д-р фіз.-мат. наук,
професор
Мороз І.Є., доцент кафедри загальної фізики Національного
університету “Львівська політехніка”, к-т фіз.-мат. наук, доцент
Лабораторний практикум з фізики. Ч. 1: Механіка та молекулярна

фізика, навч. посібник / Зачек І.Р., Юр’єв С.О., Лопатинський І.Є. і ін.
– Львів: видавництво «Львівська політехніка», 2022 – 176 с.
У посібнику подано інструкції до виконання лабораторних робіт у
лабораторії механіки і молекулярної фізики Національного універ-
ситету “Львівська політехніка”. Крім того, наведені елементи теорії
похибок, вимірювальні прилади, а також теоретична частина до блоків
лабораторних робіт. Для студентів очної, заочної та дистан-ційної
форм навчання.
ISBN 978-617-607-697-1 © Зачек І.Р., Юр’єв С.О., Лопатинський І.Є.,
Гончар Ф.М., Горіна О.М., Ільчук Г.А.,
Каркульовська М. С., Кравчук І.М., Петрович І. В.,
Романюк М. М., Семків І.В., Товстюк Н.К.
© Видавництво «Львівська політехніка», 2022
2
ЗМІСТ
Вступ 6
Вимірювання фізичних величин та теорія похибок 7
Вимірювальні прилади 17
Розділ 1. Динаміка обертального руху 24
§ 1.1. Момент сили 24
§ 1.2. Момент імпульсу 25
§ 1.3. Момент інерції. Теорема Штейнера 26
§ 1.4. Основний закон динаміки обертального руху твердого тіла 29
§ 1.5. Кінетична енергія тіла, що обертається 30
§ 1.6. Закон збереження моменту імпульсу 31
Лабораторна робота № 2. Визначення моменту інерції маятника

Максвелла 32
Лабораторна робота № 7. Визначення моменту інерції тіла динамічним
методом 38
Лабораторна робота № 5. Вивчення основного рівняння динаміки
обертального руху твердого тіла 44
Розділ 2. Механічні коливання і хвилі 51
§ 2.1. Характеристики гармонічних коливань 51
§ 2.2. Пружинний маятник 53
§ 2.3. Математичний маятник 54
§ 2.4. Фізичний маятник 55
§ 2.5. Крутильний маятник 57
§ 2.6. Згасаючі коливання 58
§ 2.7. Інтерференція хвиль. Стоячі хвилі 60
Лабораторна робота № 16. Дослідження коливань системи із
зосередженими параметрами 64
Лабораторна робота № 14. Визначення прискорення вільного
падіння за допомогою оборотного маятника 69
Лабораторна робота № 8. Визначення моменту інерції крутильного
маятника 72
3
Лабораторна робота № 9. Визначення моменту інерції тіла непра-
вильної геометричної форми 77
Лабораторна робота № 15. Дослідження механічних згасаючих коли-
вань 80
Лабораторна робота № 18. Визначення частоти звукових коливань
методом стоячої хвилі 85
Лабораторна робота № 17. Дослідження коливань струни 90
Розділ 3. Термодинаміка 97
§ 3.1. Основні поняття термодинаміки 97
§ 3.2. Перший закон термодинаміки 99
§ 3.3. Теплоємність ідеального газу 102
§ 3.4. Ентропія 104
§ 3.5. Адіабатний процес 105
§ 3.6. Другий закон термодинаміки 106
Лабораторна робота № 30. Визначення відношення теплоємностей
Сp/Сv повітря методом Клемана–Дезорма 109
Лабораторна робота № 31. Визначення зміни ентропії під час нагрі-
вання і плавлення сплаву Розе 114
Розділ 4. Явища перенесення 118
§ 4.1. Середня кількість зіткнень і середня довжина вільного
пробігу молекул 118
§ 4.2. Внутрішнє тертя (в’язкість) 119
§ 4.3. Теплопровідність 124
§ 4.4. Дифузія 126
Лабораторна робота № 23. Визначення коефіцієнта в’язкості по-
вітря та cередньої довжини вільного пробігу його молекул 127
Лабораторна робота № 24. Визначення коефіцієнта в’язкості
рідини та величини сили Стокса 131
Лабораторна робота № 25. Визначення коефіцієнта в’язкості
рідини за допомогою віскозиметра 135
Лабораторна робота № 26. Визначення коефіцієнта в’язкості рідини
4
капілярним методом 139
Розділ 5. Пружні властивості твердих тіл 142
§ 5.1. Основні поняття. Види деформації 142
§ 5.2. Деформація розтягу 143
§ 5.3. Деформація зсуву 145
§ 5.4. Деформація кручення 146
Лабораторна робота № 11. Визначення модуля пружності методом
згину 148
Лабораторна робота № 13. Визначення модуля зсуву 153
Розділ 6. Теплове розширення твердих тіл 158
§ 6.1. Теплове розширення твердих тіл 158
Лабораторна робота № 20. Визначення коефіцієнта теплового розши-
рення твердого тіла 161
Розділ 7. Елементи гідродинаміки 164
§ 7.1. Основні поняття гідродинаміки 164
§ 7.2. Рівняння нерозривності струмини 165
§ 7.3. Рівняння Бернуллі 165
Лабораторна робота № 19. Експериментальна перевірка рівняння
Бернуллі 168
Додаток 172
5
ВСТУП
Лабораторний практикум з фізики підготовлений для студентів

інженерно-технічних спеціальностей Національного університету
«Львівська політехніка».
Посібник містить відомості про вимірювання фізичних величин та
теорію похибок, про вимірювальні прилади і складається із восьми
розділів. У кожному розділі подано теоретичну частину та інструкції до
лабораторних робіт з окремих розділів механіки і молекулярної фізики.
В інструкціях до лабораторних робіт наведено детальний опис
вимірювальних пристроїв, послідовність виконання робіт, форми
таблиць для записів результатів вимірювань і розрахунків, контрольні
запитання. В інструкціях подано також доведення основних розра-
хункових формул, але немає загальних теоретичних відомостей і
обґрунтування.
Щоб підготуватися до виконання роботи і знайти відповіді на
контрольні запитання, які можуть поставити викладачі під час допуску
до роботи або зарахування звітів про роботу, необхідно ґрунтовно
опрацювати відповідні розділи з теоретичної частини. У цій теоретичній
частині є відповіді на усі питання, що стосуються тієї чи іншої
лабораторної роботи.
6
ВИМІРЮВАННЯ ФІЗИЧНИХ ВЕЛИЧИН
ТА ТЕОРІЯ ПОХИБОК
Наукове пізнання людиною навколишнього світу стало можливим ли-

ше завдяки впровадженню вимірювань у практику наукових досліджень.
Лабораторні заняття з фізики мають дві мети: по-перше, дати
можливість студентам ознайомитись із приладами та оволодіти основ-
ними методами фізичних вимірювань, по-друге, ознайомитись з деякими
явищами і законами природи.
1. Суть процесу вимірювання
Процес вимірювання фізичної величини полягає у знаходженні її

числового значення.
Виміряти фізичну величину означає порівняти її з іншою одно-
рідною фізичною величиною, прийнятою за одиницю вимірювання.
Наприклад, вимірювання лінійного розміру тіла зводиться до його
порівняння з еталоном довжини – метром, визначення маси тіла з вико-
ристанням терезів – до порівняння її з еталоном маси – кілограмом тощо.
Вимірювання можна умовно поділити на прямі і непрямі.
Прямими називаються вимірювання, в процесі яких числове значення
фізичної величини отримують безпосередньо шляхом порівняння цієї ве-
личини з еталоном або за відліковим пристроєм вимірювального приладу.
Прикладами прямих вимірювань можуть бути вимірювання розмі-
рів тіла лінійкою, температури – термометром, часу – секундоміром,
маси – за допомогою терезів тощо. Однак безпосередньо можна
виміряти лише невелику кількість фізичних величин.
Непрямими називаються вимірювання, в процесі яких числове
значення фізичної величини знаходять за допомогою обчислень, корис-
туючись відомим функціональним зв’язком між вимірюваною величиною
та іншими величинами, отриманими на основі прямих вимірювань.
7
Вимірювання фізичних величин та теорія похибок
Прикладом непрямого вимірювання є вимірювання об’єму V тіла,
що має форму прямокутного паралелепіпеда з ребрами завдовжки а, b, с:
V = a b c.
Непряме вимірювання завжди містить прямі вимірювання як
складовий елемент .
Розрізняють істинне і дійсне значення фізичної величини.
Істинне значення фізичної величини (Nіст) є тією абсолютною
істиною, яка не залежить від методів і засобів нашого пізнання, до якої
ми прагнемо, удосконалюючи методику і засоби вимірювання, нама-
гаючись знайти це значення у вигляді числа під час вимірювання.
Проте істинне значення залишається невідомим через неминучі
похибки вимірювань. Кожен результат вимірювання є лише наближеною
оцінкою істинного значення величини. Тому на практиці замість
істинного значення використовують дійсне значення величини.
Дійсне значення фізичної величини (N0) – це значення, отримане
експериментальним шляхом, і яке настільки наближається до істин-
ного, що може використовуватись замість нього.
2. Похибки вимірювань
Недосконалість вимірювальних приладів і методів вимірювань,

неврахування усіх факторів, що супроводжують перебіг певного явища,
обмежені можливості наших органів чуття приводять до похибок під час
вимірювання фізичних величин. Завданням фізичного експерименту є не
лише знаходження найточнішого значення вимірюваної величини, але й
оцінка відхилення результатів вимірювання від істинного значення –
оцінка похибки вимірювання.
Залежно від природи причин відхилення N0 від Nіст усі похибки
можна умовно поділити на систематичні, випадкові і промахи.
Систематична похибка – складова похибки вимірювання, яка
пов’язана з дією незмінних за своєю величиною та напрямком факторів і
для цього засобу вимірювання залишається сталою під час повторних ви-
мірювань тієї самої величини. Тобто особливістю систематичних похибок
8
є те, що їх числове значення і знак відхилення (у більший чи в менший
бік) від істинного значення фізичної величини регулярно повторюється
від одного вимірювання до іншого або ж змінюється за певним законом.
Ці похибки зумовлені недостатньою точністю приладу, його
невідрегульованістю або несправністю, а також недосконалістю методів
вимірювання.
Випадкова похибка – це складова похибки вимірювання, яка за
повторного вимірювання тієї самої величини змінює своє значення і знак
випадково, без будь-якої закономірності.
Вона проявляється у розкиді відліків під час повторних вимі-
рювань, здійснених в аналогічних умовах. Випадкові похибки описує
теорія випадкових явищ (теорія імовірностей).
Ця похибка зумовлена недостатньою чутливістю вимірювальних
приладів, недосконалістю наших органів чуття та дією навколишнього
середовища тощо.
Груба похибка (промах) – це складова похибки вимірювання,
зумовлена неправильними діями або неуважністю експериментатора. За
грубих похибок (промахів) результати вимірювань значно перевищують
очікувані під час проведення таких вимірювань. Ці похибки порівняно
просто виявляють і відкидають при проведенні аналізу числових значень
вимірюваних величин.
Мірою відхилення дійсного значення N0 від істинного Nіст є абсолют-
на похибка вимірювання, а мірою точності вимірювання – відносна похибка.
Абсолютна похибка – це величина, яка характеризує відхилення
результату вимірювання від істинного значення вимірюваної величини,
вона дорівнює за модулем різниці між результатом вимірювання та
істинним значенням вимірюваної величини:
N i =Nі – N іст.
Оскільки істинне значення Nіст невідоме, то замість нього корис-
туються дійсним значенням N0 фізичної величини і тоді
ΔNі =Nі – N0.
Відносною похибкою називається відношення абсолютної похибки
до дійсного значення вимірюваної величини:
9
N 0
N  100 %.
N0
Остаточно результат проведеного вимірювання (рис. 1) записують
у вигляді
N  N 0  N 0 .
(N0 –ΔN0 ) Nіст (N0 +ΔN0)

Рис. 1
Такий запис означає, що істинне значення вимірюваної величини

лежить в інтервалі
N0 –ΔN0  Nіст  N0 +ΔN0.
Використовуючи прилади недостатньо високої точності (технічні),

вимірювання проводиться тільки один раз. Повторні вимірювання не
дають нових числових значень і їх проведення не має сенсу. Наприклад,
вимірюючи температуру повітря в лабораторії термометром роз-
ширення, мусимо задовільнятись лише одним значенням вимірюваної
величини. При цьому результат вимірювання записують у формі
N = N0  Δ N,
а величину абсолютної похибки ΔN приймають такою, що дорівнює
половині ціни найменшої поділки вимірного приладу (масштабної
лінійки, термометра, рідинного барометра, манометра тощо).
Щодо лабораторних похибок. Якщо у розрахунковій формулі
використані табличні значення фізичних величин, то абсолютну похибку
таких величин вважають рівною половині одиниці останнього розряду їх
значення. Наприклад, якщо густина тіла  = 2,7 103 кг/м3, то величину
похибки приймають рівною 5 одиницям розряду, який слідує за
останньою значущою цифрою числа. У наведеному прикладі  =
0,05103кг/м3. Або число   3,14 , тоді   0,005 .
10
3. Похибки прямих вимірювань
Під час обчислення похибок за дійсне значення фізичної величини

можна прийняти середнє арифметичне з результатів окремих вимі-
рювань даної величини. Це твердження випливає з таких властивостей
випадкових похибок:
а) що більша за абсолютним значенням випадкова похибка, то вона
рідше трапляється;
б) випадкові похибки протилежні за знаком, але рівні за абсо-
лютним значенням трапляються однаково часто;
в) за необмеженого зростання кількості вимірів однієї і тієї ж самої
величини середнє алгебраїчне з випадкових похибок прямує до нуля.
Нехай у результаті повторних вимірювань отримано різні числові
значення деякої фізичної величини N:
N1 , N 2 , N 3 ,..., N i ,..., N n ,
де індекс n вказує на максимальну кількість проведених вимірювань.
Математичну обробку отриманих результатів здійснюють у такому
порядку:
а) обчислюють середнє арифметичне з отриманих окремих вимірю-
вань:
1 1 n
N 0  N  ( N1  N 2  ...  N n ) 
n
 Ni ;
n i 1
б) розраховують абсолютну похибку окремого вимірювання як
модуль різниці між результатом кожного окремого вимірювання N i і
середнім арифметичним N :
ΔN1=N1 – N  ΔN2 =N2 – N  ... N n  N n   N  ;
в) обчислюють середнє арифметичне значення абсолютних похи-

бок окремих вимірювань:
1 n
 N   N1  N 2  N 3  ...  N n )    Ni ;
1
n n i1
11
г) подають результат вимірювання у формі:
N = N  N  ;
д) розраховують відносну похибку вимірювання:
N 
N  100 %.
N
4. Похибки непрямих вимірювань
4.1. Загальний метод визначення абсолютної

похибки непрямого вимірювання
Похибки непрямих вимірювань визначаються за похибками вели-
чин, виміряних прямо. Прямо виміряні величини a 1 , a 2 ,..., an вва-
жатимемо аргументами, а величину, що визначається непрямо, – функ-
цією:
N = f ( a 1 , a 2 ,..., an ).
Повний диференціал функції N визначається за формулою
N N N n
N
dN  d a1  d a 2  ...  d an   d ai .
 a1 a 2 a n i 1  a n
За малих значень диференціала аргумента  ai приріст функції N

наближено дорівнює її диференціалу d N :
N N N n
N
N  a1   a 2  ...  an   a i .
 a1 a 2 a n i 1  a n
Знаки похідних вибираємо такими, щоб величина похибки була
максимальною. Отже, абсолютна похибка непрямого вимірювання ви-
значається за такою формулою:
12
N N N n
N
N  a1   a 2  ...  a n   a i .
 a1 a 2 a n i 1  a n
Як приклад розрахунку похибок непрямого вимірювання розгля-
немо знаходження похибок вимірювання прискорення вільного падіння
g за допомогою математичного маятника. Відомо, що період коливань
маятника визначається за формулою:
L
T  2 ,
g
де L  довжина нитки; g  прискорення вільного падіння.
t
Оскільки T  , де N  кількість коливань маятника за час t, то
N
розрахункова формула для вимірювання g набуде вигляду
4 2 L 4 2 N 2 L
g 2  .
T t2
1. Врахуємо, що g  g ( L,N ,t, ) , де у дужках наведено пере-лік
змінних величин, що входять у формулу. Вони одержані прямими
вимірюваннями. Величина N є точною і її похибка дорівнює нулю.
2. Запишемо вираз для диференціала d g 
g g g
dg  dL dt  d ,
L t 
g g g
де , та  частинні похідні.
L t 
3. Знаходимо кожну із частинних похідних. При цьому корис-
туємось правилом усі фізичні величини, крім тих, за якими в даний
момент беруться похідні, вважаються сталими. Отже:
g   4 2 N 2 L  4 2 N 2  4 2 N 2
     L   ,
L L  t2  t2 L t2
13
 g   4 2 N 2 L  1 1
    4 N L  2   8 N L 3 ,
2 2 2 2
t t  t 2
 t  t  t
g   4 2 N 2 L  4 N 2 L  8 N 2 L
 
   t 2
  2

  t2 .
 2

 t
4. Підставивши отримані значення похідних у формулу для пов-
ного диференціала, одержимо
4 2 N 2 8 2 N 2 L 8 N 2 L
dg  d L – dt  d .
t2 t3 t2
5. Повертаємось до фізичної сторони задачі. Для цього замінимо
символи диференціалів d на символи абсолютних похибок  , беручи
коефіцієнти при останніх (з міркувань врахування найнесприятливіших
умов реалізації знаків похибок) за абсолютною величиною:
4 2 N 2 8 2 N 2 L 8 N 2 L
g   L   t   .
t2 t3 t2
Отже, ми отримали формулу для обчислення абсолютної похибки
непрямого вимірювання (прискорення вільного падіння).
6. Підставимо в отриману формулу середні значення виміряних
величин L , t, а також N і  та їх похибок і проведемо обчислення.
7. Результат вимірювання g запишемо у такій формі
g   g   g .
8. Обчислимо відносну похибку  g вимірювання прискорення,

попередньо обчисливши  g  
g
g  100%.
g
14
4.2. Метод логарифмування
Якщо розрахункова формула містить переважно дії вищого

порядку (множення, ділення, піднесення до степеня), то зручніше
спочатку знайти вираз для обчислення відносної похибки непрямого
вимірювання, скориставшись методом логарифмування розрахункової
формули. Визначення цієї похибки зручно проводити за допомогою
таких кроків:
1) взяти натуральний логарифм від обох частин розрахункової фор-
мули;
2) отриманий логарифмічний вираз продиференціювати;
3) згрупувати усі члени, що містять однаковий диференціал, а ви-
рази в дужках, що стоять перед диференціалом, взяти по модулю;
4) замінити усі знаки диференціала d знаком абсолютних похибок
вимірювань Δ і всі мінуси перед диференціалом – плюсами.
Як приклад, наведемо розрахунок похибок обчислення при-
скорення вільного падіння, яке знайдено за допомогою коливання
математичного маятника. Для цього:
4 2 L 4 2 N 2 L
1) запишемо розрахункову формулу g   ;
T2 t2
2) знаходимо натуральний логарифм виразу
lng  ln 4  2 ln   2 ln N  ln L  2 lnt ;
3) продиференціюємо отриманий результат
d (lng )  d (ln 4)  2d (ln  )  2d (ln N )  d (ln L)  2d (lnt ) .
Звідси одержимо:
dg d d L dt
2  2 ;
g  L t
4) замінимо в останньому виразі символи диференціалів символами
абсолютних похибок, беручи коефіцієнти при них (з міркувань
15
врахування найнесприятливішої комбінації знаків похибок) за абсо-
лютною величиною:
g   L t
2  2 ;
g  L t
5) підставляючи в отриманий вираз дійсні значення результатів
прямих вимірювань та їхні середні абсолютні похибки, обчислюємо
g
відносну похибку  g  , а через неї – абсолютну похибку
g
g  g  g ;
6) подаємо результати вимірювань:
g 
g   g   g  при  g  100 %.
 g
16
ВИМІРЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ
1. Вимірювання лінійних величин

Для вимірювань, які не вимагають високої точності, застосовують
масштабні лінійки, складні метри, рулетки.
Масштабна лінійка
Масштабні лінійки бувають одношкальні та двошкальні, жорсткі
чи пружні з межами вимірювань 1501000 мм. Шкала лінійок має ціну
поділки 0,5 чи 1 мм, що дає похибку під час вимірювань 0,25 та 0,5 мм
відповідно.
Для лінійних вимірювань з вищою точністю застосовують штан-
генциркулі, мікрометри тощо.
Штангенциркуль
Штангенциркуль складається зі сталевої масштабної лінійки 1, яка
поділена на сантиметри і міліметри (рис.1). На початку лінійки
закріплені нерухомі губки 2. По лінійці переміщується рамка 4, яка
становить одне ціле з губками 3 Ці губки паралельні до губок 2 та
можуть підходити до них впритул Рамку можна закріпити у потрібному
положенні гвинтом 6
Рис. 1
У рамці є вікно 5, нижній край якого розташований навпроти поді-
лок масштабної лінійки На цьому краї нанесені поділки дещо іншого
17
масштабу, ніж поділки основної шкали. Ця додаткова лінійка нази-
вається лінійний ноніус Шкала найпростішого ноніуса будується так,
щоб m поділок ноніуса відповідали m - 1 поділці основної шкали Нехай
ціна поділки основної шкали х0, а шкали ноніуса – х Тоді довжина
відрізка до збігу поділок буде:
m x  (m  1) x0 ,
x0
звідки x  x0  .
m
Різниця між ціною поділки основної шкали і ціною поділки ноніуса
називається точністю ноніуса:
x0
 x = x0 – x = .
m
Як бачимо, точність ноніуса дорівнює ціні поділки шкали
масштабної лінійки, поділеної на кількість поділок ноніуса.
Виберемо m = 10, а х0 = 1 мм. Якщо сумістити нульову поділку
шкали такого ноніуса з нульовою поділкою основної шкали, то 10-та
поділка ноніуса виявиться суміщеною з 9-ю поділкою масштабної
лінійки (рис. 2, а). При цьому 1-ша поділка ноніуса не дійде до 1-ї
поділки лінійки на 0,1 мм, 2-га поділка ноніуса не дійде до 2-ї поділки
шкали лінійки на 0,2 мм і т.д. (рис. 2, а).
а б
Рис. 2
Шкали штангенциркуля наносяться так, що за зсунутих губок нуль
18
шкали ноніуса і нуль основної шкали збігаються. Під час вимірювання
довжини штангенциркулем предмет поміщають між губками, губки
зсувають до стикання з предметом і закріплюють їх у такому положенні
гвинтом 6, потім проводять відлік за допомогою ноніуса.
Довжина предмета L дорівнює віддалі від нуля основної шкали до
нуля зміщеного ноніуса і складається з цілого числа k поділок основної
шкали L0 = kx0 та деякої частини наступної поділки основної шкали –
відрізка  L (рис. 2, б):
L = L0 +  L.
Знаходимо поділку ноніуса (наприклад, n), що збігається з
поділкою основної шкали (k + n), тоді:
L  nx0  nx  n  x .
Отже:
L  k x0  n  x .
Якщо під час вимірювання не виявиться жодної поділки ноніуса, яка
збігалась би точно з поділкою основної шкали, то відлік береться по тій по-
ділці, яка розміщена найближче до одної з поділок основної шкали масш-
табної лінійки. Величина незбігу не перевищує половини точності ноніуса
 x . Отже, похибка відліку по ноніусу дорівнює половині його точності.
Мікрометр
На кінцях ма-
сивної сталевої скоби
1 (рис. 3) розміщені
один навпроти одного
нерухома опорна п’я-
та 2 і наконечник мік-
рометричного гвинта
4. Гвинт обертається
у втулці 3, вздовж
Рис. 3 якої зовні нанесена
19
шкала з поділками через 0,5 мм. На гвинт нанасаджено барабан 5, край
якого під час обертання гвинта переміщається відносно шкали, нанесе-
ної на втулці.
По краю барабана нанесена шкала, яка ділить обвід барабана на 50
рівних поділок; крок гвинта – 0,5 мм, отже, ціна 1 поділки барабана
0,01 мм, тобто поворот барабана на 1 поділку відповідає зміщенню
гвинта на 0,01 мм.
На кінці гвинта є пристрій 6 для обертання барабана, який нази-
вається тріскачкою. Обертання передається від тріскачки до гвинта
завдяки тертю, внаслідок чого при досягненні певної сили натиску
наконечника гвинта на опорну п’яту чи на вимірюваний предмет
подальше його обертання припиняється.
Якщо наконечник гвинта й опорну п’яту звести разом, край ба-
рабана знаходитиметься навпроти нульової поділки шкали, нанесеної на
втулку, а нульова поділка шкали барабана збігатиметься із поздовжньою
лінією, нанесеною на втулку.
Під час роботи з мікрометром вимірюваний предмет затискається
за допомогою тріскачки між опорною п’ятою та наконечником гвинта,
після чого по шкалі втулки відраховується ціле чи півціле число
міліметрів і до цього відліку додається число сотих часток міліметра, яке
відраховується по шкалі барабана.
Наприклад:
 на рис. 4. відлік становить 9,36 мм, оскільки на шкалі втулки
вкладається ціле число 9 мм, а на шкалі барабана  36 сотих мм;
Рис. 4 Рис. 5
20
 на рис. 5 відлік становить не лише 9 цілих мм, але ще й одну по-
ділку за верхньою шкалою півцілих мм, тому показ шкали втулки –
9,5 мм. Якщо додати 36 сотих мм, які відраховує шкала барабана, то
повний відлік становитиме 9,86 мм.
Перед вимірюваннями мікрометром потрібно переконатися у тому,
що при доведенні тріскачкою наконечника гвинта до опорної п’яти
отримують на обох шкалах нульовий відлік.
2. Вимірювання часу
Під час вимірювання невеликих проміжків часу користуються

секундомірами: механічним, електричним та електронним.
Електронний секундомір відображає вимірювані проміжки

часу на електронному табло до сотих часток секунди.
Точність для секундомірів з ручним вмиканням дорівнює 0,2
секунди. Це зумовлено тим, що людина не може роздільно сприймати
проміжки часу, менші за 0,1 с. Тому під час вимірювань експери-
ментатор допускатиме помилки незалежно від точності секундоміра: у
момент увімкнення 0,1 с, у момент вимкнення також 0,1 с. Отже,
максимальна похибка становитиме 0,2 с.
3. Вимірювання температури
Для вимірювання температури використовують такі фізичні

властивості речовин, які однозначно змінюються за зміни температури і
легко можуть бути виміряні. Це лінійне й об’ємне розширення, зміна
тиску, виникнення термоелектрорушійної сили, зміна електричного
опору, деякі магнітні та оптичні властивості.
Відлік температур здійснюють за температурними шкалами: термо-
метричної (наприклад, шкала Цельсія) і термодинамічної (шкала Кельвіна).
Для побудови термометричної шкали вибирають дві сталі
температури (реперні точки). Наприклад, за 0 приймають температуру
21
плавлення льоду і за 100 С – температуру кипіння води за нормального
тиску. Якщо у цьому температурному інтервалі вимірювати величину
об’ємного розширення ртуті, яка міститься у балоні, з’єднаному з
капіляром, то, поділивши видовження ртутного стовпа у капілярі на 100
рівних частин, отримаємо шкалу Цельсія (С).
Побудова термодинамічної температурної шкали ґрунтується на
другому законі термодинаміки. Одиницею вимірювання у ній є кельвін
(К). Градус за шкалою Кельвіна встановлюють так, щоб відбувалась
узгодженість зі шкалою Цельсія і для практичних вимірювань викорис-
товують співвідношення
T (K) = t (C) + 273,15 (C).
Вимірювання температури до 600 С називається термометрією, а
понад 600 С – пірометрією.
Прилади для вимірювання температури поділяють на такі групи:
Термометри розширення (до 750С) побудовані на власти-
востях тіл, які за зміни температури змінюють свій об’єм, а отже, і
лінійні розміри.
Манометричні (газові) термометри (до 500С) заповнені роз-
рідженим газом (воднем, гелієм чи азотом). За зміною тиску тер-
мометричного газу у термометрі за постійного об’єму можна виміряти
його температуру.
Електричні термометри опору (до 500 С) визначають темпе-
ратуру за зміною опору давача: мідного або платинового опору.
Термоелектричні (термопарні) термометри (до 1600С) вико-
ристовують властивості контактів різних металів
та сплавів. Термопарою називається замкнене
електричне коло, яке має два спаї різних
металевих провідників (наприклад, мідь-кон-
стантан, хромель-копель. (рис. 6). Якщо тем-
пература спаїв різна (Т1Т2), то у колі проті- Рис. 6.
кає електричний струм, зумовлений термоелектрорушійною силою.
Виміряна мілівольтметром величина електрорушійної сили 
22
пропорційна різниці температур:
 =  (T1–T2) =  (t1C – t2C),
де  – стала величина, різна для різних термопар.
Один спай термопари щільно притискають до тіла з невідомою
температурою, а температуру другого спаю підтримують постійною
(наприклад, t2 = 20С). Визначення температури тіла t1C за величиною
виміряної  здійснюють із використанням градуювальних таблиць.
23
Розділ 1
ДИНАМІКА ОБЕРТАЛЬНОГО РУХУ
§ 1.1. Момент сили
Для характеристики обертального руху тіла під дією зовнішньої

механічної дії на нього введемо поняття моменту сили і моменту
імпульсу.

Моментом сили M i відносно нерухомої точки О називається
векторний добуток радіус-вектора ri , який проведений з точки О у
точку прикладання сили, на силу Fi :


 

M i  ri , Fi .
  Вектор М і перпендикулярний до
Мі Fi
площини, в якій лежать вектори ri і Fi , і
 i напрямлений так, що з його кінця
ri
поворот від вектора ri до вектора Fi
О li спостерігається проти руху годинникової
стрілки (рис. 1.1).
Рис. 1.1 Модуль моменту сили
M i  Fi ri sin  i  Fi li ,
де  i – кут між ri і Fi , а li  ri sin  i – плече сили – довжина перпен-
дикуляра, опущеного з точки О на лінію дії сили Fi .
Векторна сума моментів М і всіх зовнішніх сил, які прикладені до
тіла, називається головним моментом M зовнішніх сил відносно
точки О:
   
  M   1H  м.
n n
M  ∑ M i  ∑ ri , Fi ,
i 1 i 1
24
Динаміка обертального руху
Моментом сили відносно неру- Z
хомої осі ОZ називається скалярна 
M iz Fi
величина M iz , яка дорівнює проекції на 

цю вісь вектора M моменту сили, який M i
i
 mi
визначений відносно довільної точки О ri
даної осі OZ (рис. 1.2). O
Головний момент (результуючий
момент) відносно нерухомої осі OZ сис- Рис.1.2
теми сил дорівнює алгебраїчній сумі моментів усіх сил системи відносно
цієї осі:
n
M z=∑ M iz .
i=1
§ 1.2. Момент імпульсу
Іншою важливою динаміч-


ною характеристикою обертально- Li 
mii
го руху є також і момент імпульсу.

Моментом імпульсу Li ма- i
теріальної точки відносно неру- 

ri mi
хомої точки O називається век- O

торний добуток радіус-вектора ri
матеріальної точки, який прове- Рис. 1.3

дений із точки O на імпульс цієї матеріальної точки mi υi (рис. 1.3):
  
Li   ri , mi i .
Вектор Li перпендикулярний до площини, в якій лежать вектори

ri і mii , і напрямлений у такий спосіб, що з його кінця поворот від
25
вектора ri до вектора mii спостерігається проти руху годинникової
стрілки.
Модуль вектора моменту імпульсу:
Li  ri mii sin  i .

Векторна сума моментів імпульсу Li усіх матеріальних точок тіла
називається моментом L імпульсу тіла відносно точки О:
 n  n
  м2
L  ∑ Li  ∑  ri , mi i   
, L  1 кг .
i 1 i 1
с
Моментом імпульсу тіла відносно нерухомої осі назива-ється

скалярна величина Lz , яка дорівнює проекції на цю вісь вектора
моменту імпульсу тіла відносно довільної точки О на осі OZ.
Проекція результуючого вектора на деяку вісь дорівнює
алгебраїчній сумі проекцій на цю вісь усіх складових векторів:
n
Lz=∑ Liz .
i=1
Якщо абсолютно тверде тіло обертається навколо нерухомої осі

OZ, орт k якої збігається з напрямком кутової швидкості  тіла, то
вираз для моменту Lz імпульсу тіла відносно осі обертання записується
у такому вигляді:
n
Lz=ωz ∑ mi Ri2 .
i=1
§ 1.3. Момент інерції. Теорема Штейнера
На відміну від поступального руху, де мірою інертності тіла є його

маса, у випадку обертального руху інертність тіла визначається як
26
масою тіла, так і розподілом маси відносно осі обертання. Тому для
кількісної характеристики інертності тіл за їх обертального руху
вводиться фізична величина – момент інерції.
Моментом інерції тіла відносно осі OZ називається сума
добутків мас усіх матеріальних точок тіла на квадрати їх відстаней до
осі OZ:
n
J z =  mi Ri2 , [J z ]=1 кг· м 2 ,
i 1
де m i – маса і - ї частинки тіла, яке умовно “розбивається” на N час-

тинок, настільки малих, що для кожної з них можна однозначно вказати
R i - відстань частинки від осі OZ.
Момент імпульсу тіла відносно осі дорівнює добутку моменту
інерції тіла відносно тієї самої осі на кутову швидкість обертання
навколо цієї ж осі:
Lz=J z ωz .
Щоб обчислити момент інерції тіла, його поділяють на нескінченно
велику кількість нескінченно малих елементів з масами dm . Тому суму
n
m R
i 1
i i
2
заміняють інтегралом:
m
J =  R 2dm ,
0
де R – відстань від елемента dm до осі OZ. Момент інерції тіла залежить

від матеріалу, форми і розмірів тіла, а також від розміщення тіла
відносно осі OZ.
Моменти інерцій для тіл правильної геометричної форми:
 момент інерції тонкостінного кільця завтовшки b і радіусом
основи R (Rb) відносно його осі симетрії (геометричної осі):
J z  mR 2 ;
 момент інерції суцільної кулі радіусом R відносно осі, що
проходить через її центр:
27
2
J z= mR 2 ;
5
 момент інерції тонкого стрижня з перерізом довільної форми
відносно осі, що проходить через середину стрижня перпендикулярно до
нього:
1
J z= ml 2 ,
12
де l – довжина стрижня, набагато більша від його максимального
поперечного розміру;
 момент інерції суцільного однорідного циліндра відносно його
геометричної осі:
1
J z  mR 2 .
2
Якщо відомий момент інерції тіла відносно осі С, яка проходить
через його центр мас  J C , то момент інерції J z відносно осі Z, що
паралельна до вказаної, визначається за теоремою Штейнера:
момент інерції J z тіла відносно осі Z дорівнює сумі моменту
інерції J c тіла відносно паралельної до неї осі C, що проходить через
центр маси тіла, і добутку маси тіла m на квадрат відстані d між
цими осями (рис. 1.4):
J z  J с  md 2 .
Рис. 1.4
28
§ 1.4. Основний закон динаміки
обертального руху твердого тіла
Співвідношення, що пов’язує між собою момент сили, який діє на

тіло, і момент імпульсу цього тіла у випадку обертального руху навколо
нерухомої точки О, має вигляд
dL
M,
dt
де L – момент імпульсу тіла відносно точки О, а M – головний момент
зовнішніх сил відносно точки О.
Отже, швидкість зміни моменту імпульсу тіла, що обертається
навколо нерухомої точки, дорівнює головному моменту відносно цієї
точки усіх зовнішніх сил, які прикладені до тіла.
Цей результат називається основним законом динаміки обер-
тального руху тіла, закріпленого в одній нерухомій точці.
dL
Спроектуємо вектори рівняння  M на довільну вісь Z, що
dt
проходить через точку О. Тоді
dLz
 Mz ,
dt
де Lz і M z – проекції на вісь ОZ обертання тіла векторів моменту
імпульсу тіла і результуючого моменту зовнішніх сил відносно точки О.
Це рівняння динаміки твердого тіла, що обертається навколо
нерухомої осі ОZ.
Отже, швидкість зміни моменту імпульсу тіла відносно нерухомої
осі обертання дорівнює головному моменту усіх зовнішніх сил, що діють
на тіло, відносно цієї осі.
Враховуючи, що Lz  J zz , отримаємо
J z z  M z
29
або
Мz .
z 
Jz
Отже, кутове прискорення твердого тіла, що обертається

навколо нерухомої осі OZ, прямо пропорційне до головного моменту
відносно цієї осі всіх зовнішніх сил, що діють на тіло, і обернено
пропорційне до моменту інерції тіла відносно тієї ж самої осі.
Момент інерції тіла є його мірою інертності за обертального руху.
§ 1.5. Кінетична енергія тіла, що обертається
Кінетична енергія тіла, що рухається довільно, дорівнює сумі кі-

нетичних енергій усіх n матеріальних точок, на які це тіло можна умовно
поділити:
miі2
n
Eк   .
i 1 2
Якщо тіло обертається навколо нерухомої осі OZ з кутовою
швидкістю ω , то лінійна швидкість руху окремих точок становитиме
i   Ri ,
де Ri – відстань від i-ї точки до осі обертання. Отже:
2 n
J z 2
E коб 
2
∑ mi Ri2  2
.
i 1
Якщо тверде тіло рухається поступально зі швидкістю  і
одночасно обертається з кутовою швидкістю  навколо осі, що про-
ходить через його центр інерції, то його кінетична енергія:
m 2 J c 2
Eк   .
2 2
30
§ 1.6. Закон збереження моменту імпульсу
Закон збереження моменту імпульсу випливає із закону зміни

моменту імпульсу тіла, закріпленого в нерухомій точці, і полягає в
такому:
якщо головний момент зовнішніх сил, прикладених до тіла,
відносно нерухомої точки, дорівнює нулю, то момент імпульсу тіла
відносно цієї точки з плином часу не змінюється.
dL
Якщо M  0 , то  0 і L = const .
dt
Цей закон справедливий і для системи тіл: момент імпульсу замк-
неної системи тіл відносно будь-якої нерухомої точки постійний у часі.
З рівняння динаміки тіла, що обертається навколо нерухомої осі OZ,
випливає закон збереження моменту імпульсу тіла відносно цієї осі:
якщо момент зовнішніх сил відносно нерухомої осі обертання тіла
дорівнює нулю, то момент імпульсу тіла відносно цієї осі не змінюється
під час руху:
dLz
Mz  0 і  0 , Lz = const
dt
або
J z z = const ,
де  z – кутова швидкість тіла; J z – його момент інерції відносно осі
обертання.
Цей закон можна узагальнити для будь-якої незамкненої системи
тіл: якщо результуючий момент усіх зовнішніх сил, прикладених до
системи, відносно будь-якої нерухомої осі дорівнює нулю, то момент
імпульсу системи відносно тієї самої осі з часом не змінюється.
31
Лабораторна робота № 2
ВИЗНАЧЕННЯ МОМЕНТУ ІНЕРЦІЇ МАЯТНИКА
МАКСВЕЛЛА
Мета роботи – визначити експериментально і розрахувати

теоретично момент інерції маятника Максвелла.
Прилади та обладнання: 1) маятник Максвелла; 2) змінні
кільця; 3) штангенциркуль; 4) секундомір.
Під час підготовки до виконання роботи використати: § 1.1,
§ 1.2, § 1.3, § 1.5.
Опис вимірювального пристрою

Маятник Максвелла – це маховик (1), закріплений на валу (2) і
підвішений на підвісці (3) до кронштейна (рис. 1).
Рис. 1 Рис. 2
Момент інерції маятника можна змінювати за допомогою кілець,

які накладаються на маховик. Кронштейн прикріплений до стійки; на
32
кронштейні розміщений фотоелектричний давач і електромагніт для
утримання маятника у верхньому положенні. Стійка прикріплена до
основи, на якій розміщений електронний блок.
На передній панелі блока керування вимірювального пристрою
знаходиться: секундомір (4) і клавіші (5), (6), (7) (рис. 2).
Виведення розрахункових формул
Маятник Максвелла, піднятий на деяку висоту h, має потенціальну

енерґію mgh. Якщо маятник з такого положення відпустити, то він,
опускаючись вниз, здійснює складний поступально-обертальний (плос-
кий) рух. Під час руху вниз потенціальна енергія маятника зменшується
m 2
і перетворюється у кінетичну енергію поступального руху ,
2
Jω2
кінетичну енергію обертального руху та частково йде на роботу
2
проти сил тертя. Якщо тертям знехтувати, то згідно із законом
збереження енергії
m 2 J 2
mgh   . (1)
2 2
Знаючи кінцеву лінійну швидкість  точок ободу вала маятника та
кінцеву кутову швидкість  , можна з формули (1) визначити момент
інерції маятника Максвелла.
Лінійну швидкість  точок ободу вала маятника можна визначити,
знаючи висоту h, на яку піднятий маятник, і час t опускання його з цієї
висоти:
at 2 
h= ; a= . (2)
2 t
Вилучивши з рівнянь (2) лінійне прискорення a , з яким опус-
кається маятник, отримаємо вираз для швидкості  :
2h
 . (3)
t
33
Лінійна швидкість  точок ободу вала маятника, його кутова
швидкість  і радіус R зв’язані між собою співвідношенням
 = ωR . (4)
На основі (3) і (4) отримаємо співвідношення для кутової швидкості:
 2h 4h
   , (5)
R Rt td 0
де d0 – діаметр вала маятника.
Визначаючи із (1) момент інерції маятника
2m  2 
J 
 2  2 
gh (6)
і підставляючи значення  з (3) та  із (5) у формулу (6), отримаємо

вираз для моменту інерції маятника Максвелла:
1  gt 2 
Jmd02   1 . (7)
4  2h 
Врахувавши, що загальна маса маятника
m = m0 + mM + mK ,
де m0 – маса вала маятника; mM – маса маховика; mK – маса допоміж-

ного кільця, одержимо:
2  gt 
2
1
J  ( m0  mM  mK ) d 0    1 . (8)
4  2 h 
Момент інерції маятника Максвелла як тіла правильної геомет-
ричної форми, можна також обчислити і теоретично за формулою
JT = J 0 + J M + J K , (9)
де J 0 – момент інерції вала маятника; J m – момент інерції маховика, J K
– момент інерції допоміжного кільця.
Значення моментів інерції окремих складових маятника визна-
чаються за такими формулами:
34
J 0 = m0d 02 ; J M = mM  d M2 + d 02  ; J K = mK  d K2 + d M2  ,
1 1 1
(10)
8 8 8
де d M – зовнішній діаметр маховика; d K – зовнішній діаметр допоміж-
ного кільця. Отже:
1 1
J T = [m0 d 02+mM ( d M
2
+d 02 )+ mK ( d K2 +d M
2
)]. (11)
8 8
Відносна похибка при визначенні моменту інерції:
J  JT
J  100 %. (12)
JT
Послідовність виконання роботи

1. Увімкнути пристрій в електромережу 220 В.
2. Закріпити на маховику маятника перше допоміжне кільце.
3. Рівномірно намотати з двох кінців на вал маятника нитки і
зафіксувати маятник у верхньому положенні за допомогою електро-
магніту.
4. Короткочасно натиснути на клавішу 7 та визначити час опус-
кання маховика.
5. Використавши прикріплену до стійки пристрою лінійку, визна-
чити висоту h опускання маятника як відстань між крайніми нижніми
точками допоміжного кільця у верхньому і нижньому положеннях
маятника.
6. Дії, зазначені в п.п. 3, 4, 5, повторити п’ять разів, а результати
вимірювань записати у табл. 1.
7. У табл. 2 занести величини мас вала маятника, маховика і мас
кілець № 1 та № 2.
8. Виміряти штангенциркулем діаметри вала d 0 , маховика d M і
зовнішній діаметр кільця d K . Вимірювання діаметрів здійснити по три
рази у різних напрямах, а результати записати у табл. 3.
35
9. За формулою (7) розрахувати величину J, а за формулою (10) –
J T . Отримані величини записати у табл. 4.
10. Замінити кільце і повторити усі зазначені вище вимірювання та
розрахунки.
Таблиця 1
№ t1 , c t2 , c t3 , c t4 , c t5 , c tсер , c h, м
кільця
1
2
Таблиця 2
m0 , mM, mK1, mK2,
кг кг кг кг
Таблиця 3
№ d0 , dМ , d К1 , dК2,
вимір. 10 м 3
10 3
м 10 3
м 10  3 м
1
2
3
Сер.
Таблиця 4
J1, JT1 , δJ1, J2, JT 2 , δJ2,
кг∙м2 кг∙м2 % кг∙м2 кг∙м 2 %
36
Контрольні питання
1. Що називається моментом інерції тіла?
2. Що називається моментом сили відносно нерухомої осі
обертання?
3. За якою формулою можна розрахувати момент інерції тіла?
4. Записати закон збереження енергії для маятника
Максвелла.
5. За якою формулою можна розрахувати лінійну швидкість
точок вала маятника?
37
ВИЗНАЧЕННЯ МОМЕНТУ ІНЕРЦІЇ ТІЛА
ДИНАМІЧНИМ МЕТОДОМ
Мета роботи – визначити момент інерції тіла динамічним мето-

дом.
Прилади та обладнання: 1) вимірювальний пристрій; 2) секун-
домір; 3) штангенциркуль; 4) міліметрова лінійка.
§ 1.3, § 1.5.

Пристрій для визначення мо-
менту інерції складається з вала А,
закріпленого у підшипниках до верти-
кального стійки, шківа В, махового
колеса С і досліджуваного тіла у
вигляді додаткового диска G. Диск
можна знімати з вала А. До шківа В
прикріплена нитка з вантажем відомої
маси m; положення вантажу визнача-
ється міліметровою лінійкою L (рис.
1). Якщо нитку намотати на шків і
Рис. 1
тим самим підняти вантаж на висоту
h1 , то вантаж отримає запас потенціальної енергії mgh1 . Під дією сили
тяжіння звільнений вантаж рівноприскорено опускається, при цьому
система (вал із диском, шківом і маховиком) здійснює також рівно-
прискорений обертальний рух (рис. 1).
38
Завдання 1. Знаходження моменту інерції системи, що
обертається
У процесі опускання вантажу масою m з висоти h1 його потенціальна
енергія mgh1 перетворюється у кінетичну енергію поступального руху
вантажу m та кінетичну енергію обертального руху системи

2 Jω2
і
2 2
частково витрачається на виконання роботи FT h1 проти сил тертя FT .
Згідно з законом збереження енергії:
m 2 Jω2
mgh1 = + + FT h1 . (1)
2 2
За інерцією система продовжуватиме обертатися і внаслідок
намотування нитки на шків вантаж підніметься на висоту h2  h2 < h1  і
на мить зупиниться. У цьому положенні він має потенціальну енергію
mgh2 . Втрата потенціальної енергії вантажу порівняно з початковим
положенням дорівнює роботі проти сил тертя на шляху h2  h1 , тобто
mgh1  mgh2  FT  h1  h2  .
Звідси знаходимо силу тертя:
mgh1  mgh2
FT = . (2)
h1 + h2
Оскільки вантаж опускається з висоти h1 рівноприскорено без
початкової швидкості, то у нижній точці траєкторії справедливі співвід-
ношення:
at 2
h1 = і   at ,
2
де t  час опускання тіла.
З цих рівнянь отримаємо кінцеву швидкість вантажу:
2h
= 1 . (3)
t
39
Швидкість вантажу дорівнює швидкості  точок на поверхні
шківа і пов’язана з радіусом шківа R та його кутовою швидкістю ω
співвідношенням
  R ,
тому
 2h1
ω= = . (4)
R tR
Підставивши значення FT , υ, ω з формул (2), (3), (4) у формулу
(1) та виразивши радіус шківа через його діаметр D, після відповідних
перетворень отримаємо для моменту інерції обертальної системи
формулу
mD 2  h2 gt 2 
J   1 . (5)
4  h1  h1  h2  
Формула (5) спочатку використовується для експериментального
визначення моменту інерції J 1 системи разом із додатковим диском, а
потім, коли диск знято, – для вимірювання моменту інерції J 2 системи
без додаткового диска.
Завдання 2. Визначення моменту інерції додаткового

диска
Момент інерції додаткового диска можна визначити двома
способами:
1) на основі результатів проведених експериментів, як різницю
вище виміряних значень J 1 і J 2 :
J Д  J1  J 2 ; (6)
2) теоретично, враховуючи те, що додатковий диск є тілом
правильної ґеометричної форми:
J Д 
1
32

πHρ d14  d 24 , (7)
40
де H  товщина диска; ρ  густина матеріалу диска; d1 і d 2 
зовнішній і внутрішній діаметри диска.

1. Закріпити диск G на валу А.
2. Опустити вантаж масою m, закріплений на нитці, у найнижче
положення. Зафіксувати, напроти якої поділки n0 міліметрової шкали L
перебуває його основа.
3. Намотуючи нитку на шків В, підняти вантаж у крайнє верхнє
положення, зафіксувавши поділку n1 = 40 мм. Висота h1, на яку піднято
вантаж, виразиться як h 1 n 0  n 1 .
4. Відпустити вантаж, увімкнувши одночасно секундомір. У
момент, коли вантаж проходить нижнє положення, вимкнути
секундомір, і продовжуючи спостерігати за підняттям вантажу,
зафіксувати поділку n2 , до якої піднялася основа вантажу. Висота
підняття:
h 2  n0  n 2 .
5. Записати час t опускання вантажу. Дослід повторити три рази.
6. За допомогою штангенциркуля виміряти діаметр шківа В у
трьох різних напрямках і визначити середнє значення його діаметра D.
7. За формулою (5) обчислити момент інерції J 1 системи з диском,
використовуючи середні значення виміряних величин.
8. Зняти диск G з вала А.
9. Виконати усі операції, вказані в пунктах 3–5. За формулою (5)
обчислити момент інерції J 2 системи без диску, використовуючи середні
значення виміряних величин.
10. За формулою (6) обчислити момент інерції J Д диска.
11. Виміряти товщину диска H, його зовнішній і внутрішній
діаметри d1 і d 2 .
41
12. За формулою (7) обчислити момент інерції диска J Д .
13. Порівняти одержані значення J Д та J Д і за формулою оціни-
ти їх розбіжність:
J  J'Д
J  Д .
JД
14. Визначити абсолютну і відносну похибки J Д .
Густина матеріалу диска – ρ = 7,8∙103 кг/м3;
маса вантажу – m = (250  0,5)∙ 10 3 кг.
Таблиця 1
Обертання системи з диском
№n 1, n 0, h1, t, n 2, h2, D,
№ 103 м 103 м 10-3 м с 103 м 10-3м 10-3м
1
2
3
Сер.
Таблиця 2
Обертання системи без диску
№n 1, n 0, h1, t, n 2, h2, D,
№ 3
10 м 10 м 3 10-3м с 3
10 м 10-3м 10-3м
1
2
3
Сер.
42
Таблиця 3
Геометричні розміри диску
№ H, ΔH, d1, Δd1, d2, Δd2,
10-3м 10-3м 10-3м 10-3м 10-3м 10-3м
1
2
3
Сер.
Таблиця 4
Значення моменту інерції диску
J1, J2, JД, J Д , J Д , J Д ,
кг  м 2 кг  м 2 кг  м 2 кг  м 2 % кг  м 2
2. Що називається моментом сили відносно нерухомої осі обер-
тання?
3. Записати вираз модуля моменту сили.
4. Записати вираз закону збереження енергії під час опускання
вантажу з висоти.
5. За якими формулами обчислюється кінетична енергія посту
пального й обертального рухів тіла?
43
ВИВЧЕННЯ ОСНОВНОГО РІВНЯННЯ ДИНАМІКИ
ОБЕРТАЛЬНОГО РУХУ ТВЕРДОГО ТІЛА
Мета роботи – експериментально перевірити основне рівняння

динаміки обертального руху твердого тіла.
Прилади та обладнання: 1) маятник Обербека; 2) секундомір;
3) різноважки (тіла різної маси); 4) штангенциркуль; 5) міліметрова
лінійка.
§ 1.2, § 1.3, § 1.4.

Маятник Обербека (рис.1)
складається з чотирьох стрижнів 1,
закріплених на втулці 2 під прямими
кутами. Вздовж стрижнів можуть
фіксовано пересуватися чотири од-
накові циліндри 3.
Втулка і шків 4 радіуса R на-
саджені на спільний горизон-
тальний вал, що кріпиться у під-
шипниках до вертикальної стійки.
На шків намотується нитка 5, до
кінця якої прикріплюється основний
тягарець масою mос, на який мож-
на накладати олин додатковий тя-
Рис.1 гарець масою mд1, а потім другий -
44
масою mд2. Якщо обертальна система відцентрована, то поступальний
рух тіла масою m і обертальний рух маятника будуть рівнопри-
скореними.
Другий закон Ньютона для тіла, яке опускається на нитці, в проект-

ції на вісь Y (рис.1):
mg – F= mα, (1)
де F  сила натягу нитки.
Якщо експериментально виміряти час t проходження тілом відстані
h, то з формули шляху рівноприскореного руху без початкової швидкості
можна обчислити прискорення тіла:
2h
a 2 . (2)
t
Використавши зв’язок між танґенціальним прискоренням точок на
ободі диску, яке дорівнює прискоренню вантажу m, і кутовим
прискоренням диску:
a R, (3)
одержимо вираз для кутового прискорення маятника:
2h
 . (4)
Rt 2
Обертальний момент сили, що викликає це прискорення:
2h
M X  F R  m ( g  a ) R  m( g  2 ) R , (5)
t
або через кутове прискорення:
M = m(g –  R)R . (6)
Отже, виконуючи експерименти з маятником Обербека, можна
знаходити моменти сил, що діють на обертальну систему, та кутові
прискорення системи. Оскільки, крім моменту сили натягу нитки на
45
систему діє ще момент сили тертя Mт, то експеримент зведеться до
перевірки рівняння:
М – МT = J  , (7)
яке можна подати у вигляді:
M  MT
 . (8)
J
З формули (8) видно, що залежності, які випливають з рівняння (8),
 = f(M) та  =  (1/J), повинні мати лінійний характер.
Завдання1: експериментальна перевірка залежності

ккутового прискорення  маятника Обербека від моменту
зовннішніх сил
1. Тричі виміряти висоту опускання тіла h і дані записати у табл. 1.

2. Тричі виміряти діаметр шківа d і розрахувати радіус шківа. Результати
записати у табл. 1.
3. Закріпити циліндри на мінімальній відстані від осі обертання. Тричі
виміряти час опускання основного тягарця; результати записати у
табл. 2.1.
4. Дії, вказані в п. 4, повторити ще двічі для більших мас m. Для цього на
основний тягарець, прикріплений до нитки, треба накласти спочатку
один додатковий тягарець, а потім два.
5. Перевівши результати вимірювань всіх величин в одиниці СІ, за
формулами (4), (5) розрахувати величини M i  (для трьох значень
мас m ) Записати одержані значення в табл. 3.1.
6. Побудувати графіки залежності  від М.
7. Обчислити похибки вимірювання кутового прискорення за формулою:
46
 h R t 
    2  (9)
 h R t 
та записати їх в табл. 3.1.
8. Відкласти в масштабі, вибраному для  , відрізки   навколо від-
повідних експериментальних точок графіку
9. Провести через експериментальні точки графіку найбільш опти-
мальним способом пряму та знайти числове значення моменту сил тертя
Мт як точку перетину прямої з віссю моментів сил. Записати це значення
в табл. 3.1.
10. Перемістити циліндри на середину кожного з чотирьох стрижнів,
зафіксувати їх і виконати дії, вказані в пунктах 3-10. Записати це
значення в табл. 2.2, 2.3.
11. Зафіксувати циліндри в крайніх положеннях і ще раз повторити дії,
вказані в пунктах 3-10. Записати це значення в табл. 3.2, 3.3.
Графіки залежності  від М, одержані для трьох розміщень
циліндрів на стрижнях, будувати на одних і тих координатних осях.
Маса основного тягарця mос = …………. г;
маса основного і одного додаткового тягарців – m1 = mос + m1д;
маса основного і двох додаткового тягарців – m2 = mос + m1д +m2д.
Завдання 2: експериментальна перевірка залежності

кутового прискорення  від моменту інерції J маятника
Обербека при постійному моменті сил
1. Обчислити моменти інерції маятника Обербека при різних

положеннях циліндрів на стрижнях як відношення приростів М до
 ґрафіків  = f (М), побудованих у завданні 1.
2. Для фіксованого значення моменту сили М1 виписати значення
кутового прискорення  з трьох попередніх таблиць. Хоча теоретично,
згідно з (6), момент сили залежить від кутового прискорення, однак в
47
наших експериментах величина  дуже мала і момент сили практично
дорівнює: М = mgR.
3. Побудувати ґрафік залежності кутового прискорення  від величини,
оберненої до його моменту інерції. Виконати аналогічні побудови для
двох інших моментів сил М2 і М3.
Таблиці результатів вимірювань і розрахунків
Таблиця 1
№ h, мм Δh, мм d, мм Δd, мм R, мм ΔR,мм
1
2
3
Сер.
Таблиця 2.1
№ mос, кг m1, кг m2, кг
з/п t, с t, с t, с
1
2
3
Сер.
Таблиця 3.1
m, кг  , с-2 M, Н∙м  , c-2 МТ, Н∙м

mос
m1
m2
48
Таблиця 2.2
1
2
3
Сер.
Таблиця 3.2
m, кг  , с-2 M, Н∙м  , c-2 МТ, Н∙м

mос
m1,
m2
Таблиця 2.3
1
2
3
Сер.
Таблиця 3.3
m, кг  , с-2 M, Н∙м  , c-2 МТ, Н∙м

mос
m1,
m2
49
Таблиця 4
Розміщення
циліндрів J, кг∙м2  , с-2 1/J, кг-1м-2
2. Записати основне рівняння динаміки обертального руху
твердого тіла.
3. Що називається моментом сили відносно осі обертання?
4. Що називають плечем сили?
5. У чому полягає суть перевірки основного рівняння
динаміки у цій лабораторній роботі?
50
Розділ 2
МЕХАНІЧНІ КОЛИВАННЯ І ХВИЛІ
§ 2.1. Характеристики гармонічних коливань
Коливанням називається усякий рух або зміна стану, що

характеризується тим чи іншим ступенем повторюваності в часі
значень фізичних величин, які визначають цей рух або стан.
Коливання називаються періодичними, якщо значення фізичних
величин, які змінюються в процесі коливань, повторюються через
однакові проміжки часу. Найпростішим типом періодичних коливань є
так звані гармонічні коливання – коливання, за яких значення фізичної
величини змінюється з часом за законом косинуса (синуса).
Коливання називаються вільними, або власними, якщо вони
здійснюються за рахунок енергії, яка була надана коливальній системі.
Нехай матеріальна точка здійснює вільні гармонічні коливання
вздовж осі координат OX біля положення рівноваги, яке прийняте за
початок координат. Тоді залежності координати х від часу t задаються
рівняннями
x  A cos  0t  0 
або
x  Asin(0t  0 ) ,
де x – зміщення коливної точки; A – амплітуда коливання  A  xmax  ;
 0 – власна циклічна частота;  0 – початкова фаза коливань у момент
часу t  0 ;  0t  0 – фаза коливань у момент часу t.
Найменший проміжок часу Т, після проходження якого повто-
рюються значення усіх фізичних величин, що характеризують
коливання, називається періодом коливання. За час Т здійснюється одне
повне коливання і фаза коливань отримує приріст 2 , тобто
 0 t  T   0   0t  0   2 .
Звідси
51
Механічні коливання
2
T .
0
Частотою коливань називається кількість повних коливань, що
здійснюються за одиницю часу:
N 1
   , [ν]= 1 с-1 = 1 Гц.
t T
Циклічна частота:
2
 0  2 ,  0   1 рад / c .
T
Отже, циклічна частота дорівнює кількості повних коливань, що
здійснюються за час 2 с.
Коливальний процес характеризується швидкістю і прискоренням
коливної точки. Нехай коливання здійснюються за законом
x  A cos  0t  0  . Тоді:
dx  
x    A 0sin  0t  0   0cos   0t  0   ,
dt  2
d d 2 x
ax   2   A 02cos  0t  0   a0cos  0t  0      02 x .
dt dt
Якщо розглядати коливання матеріальної точки, що здійснює
гармонічні коливання під дією квазіпружної сили, то її кінетична
енергія становить:
1 m
Eк  m 2  A2 02sin 2  0t  0  ,
2 2
а потенціальна енергія:
m
E n  A2 02cos 2  0t  0  .
2
Відповідно повна енергія такої точки дорівнює
mA2 02
Eповн.  .
2
52
§ 2.2. Пружинний маятник
Пружинний маятник – це тіло масою m , яке підвішене на

невагомій абсолютно пружній пружині і здійснює гармонічні коливання
під дією пружної сили F   k x (рис. 2.1), де k – коефіцієнт пружності,
який у випадку пружини називається її жорсткістю. На тіло діє також
сила тяжіння mg .
Запишемо основне рівняння динаміки для цього
випадку:
d 2x
m 2  k x  m g  k  x  xст  ,
dt
mg
де xст  – статична деформація пружини під дією сили Рис. 2.1
k Рис. 2.1
тяжіння mg. .1
Позначимо x1  x  xст , і враховуючи, що x  x1 , бо xст не залежить
від часу, знайдемо рівняння руху тіла:
m x  k x або x   02 x  0 ,
k
де  02  .
m
Отже, пружинний маятник здійснює вільні гармонічні коливання за
законом
x  A cos  0 t   0 
або x  A sin  0t  0 
з власною циклічною частотою
k
 0
m
і періодом
m
T  2 .
k
53
Період коливань Т не залежить від амплітуди А.
Ця формула справедлива для пружних коливань, у межах яких
виконується закон Гука.
Потенціальна енергія пружинного маятника дорівнює
k x2
En  .
2
§ 2.3. Математичний маятник
Математичним маятником називається матеріальна точка, яка

підвішена на невагомій нерозтяжній нитці (рис. 2.2). Якщо відхилити
маятник із положення рівноваги так, щоб нитка утворювала кут  з
вертикаллю, то він почне коливатися у вертикальній площині під дією
сили тяжіння mg .
Сила, що повертає математичний маятник
у положення рівноваги, є складовою його сили
 тяжіння mg і називається тангенціальною си-

Fн лою:
F  m g sin  .
 
 Нормальна складова F n зрівноважується
Fn  F 
силою натягу нитки Fн .

mg Для малих кутів відхилення sin  можна
Рис. 2.2
Рис. 2.2 замінити кутом  , а дугу, вздовж якої ру-
хається маятник, можна вважати відрізком
прямої. Силу, що повертає маятник до положення рівноваги, можна
вважати квазіпружною силою:
mg
F   x  k x .
l
Отже, малі коливання математичного маятника є гармонічні.
Період цих коливань дорівнює
54
m ml l .
T  2  2  2
k mg g
Період коливань математичного маятника не залежить від амплі-

туди коливань. Математичний маятник зберігає площину, в якій він
коливається.
Спостереження над коливаннями маятників використовуються для
визначення прискорення g сили тяжіння.
§ 2.4. Фізичний маятник
Фізичний маятник – абсолютно тверде тіло, що здійснює

коливання під дією сили тяжіння навколо горизонтальної осі О, яка не
проходить через його центр мас С (рис. 2.3).
Нехай маятник відхилений із положення
рівноваги на невеликий кут  . Складова сили
 l L
тяжіння маятника Fn , напрямлена вздовж осі
O
OO , урівноважується реакцією осі O . Скла-
 C
дова F , яка перпендикулярна до OC , намага- 
F  
ється повернути маятник у положення 
O n F
рівноваги.
Відповідно до рівняння динаміки обер- 
тального руху твердого тіла, момент М обер- mg
тальної сили F можна записати у вигляді Рис.
Рис.2.3
2.3
M  J   J   F l  mg l sin   mg l  ,
де J – момент інерції маятника відносно осі, що проходить через точку
O; l – відстань між точкою підвісу і центром мас маятника, sinα ~ α
відповідає малим коливанням маятника. Тоді
mgl
J   m g l   0 або     0.
J
Позначивши
55
mgl
  02 ,
J
отримаємо рівняння:
   02  0 .
Розв’язок цього рівняння такий:
   sin  t    .
0 0 0
За малих коливань фізичний маятник здійснює гармонічні

коливання з частотою  0 і періодом
2π J L
T= =2 π =2 π зв ,
ω mgl g
J
де Lзв  – зведена довжина фізичного маятника.
ml
Точка O на продовженні прямої ОС, що перебуває від осі підвісу
на відстані зведеної довжини L, називається центром гойдання фізичного
маятника.
Точка підвісу O і центр гойдання O мають властивість спряже-
ності: якщо вісь підвісу проходить через центр гойдання, то точка O
попередньої осі підвісу стане новим центром гойдання і період
коливання фізичного маятника не зміниться.
За теоремою Штейнера матимемо:
J  J c  ml 2 ,
де J c – момент інерцій маятника відносно осі, що проходить через центр
мас. Отже:
J J
Lзв   c  l , тому Lзв  l .
ml ml
Порівнюючи формули
Lзв l ,
T  2 і T  2
g g
бачимо, якщо зведена довжина Lзв фізичного маятника дорівняє довжині
l математичного маятника, то їх періоди коливань однакові.
56
Отже, зведена довжина фізичного маятника – це довжина
такого математичного маятника, період коливання якого дорівнює
періоду коливань даного фізичного маятника.
§ 2.5. Крутильний маятник

Крутильний маятник – це тверде тіло, закріплене на жорсткій
підвісці, яке може здійснювати крутильні коливання під дією сил
пружності деформації кручення підвіски
(рис. 2.4).
Під час закручування маятника на кут 
виникає момент пружної сили, який намагається
повернути маятник у положення рівноваги:
M   fα ,
де f  модуль кручення дротини, який
залежить від розмірів і пружних властивостей
Рис. 2.4 матеріалу дротини.
Оскільки після закручування маятник
здійснюватиме коливальний рух навколо своєї вертикальної осі, яка
проходить через точку підвісу вздовж дротини, то
M  J   J ,
де J – момент інерції маятника відносно осі закручування.
Це рівняння запишемо у такому вигляді:
f
J   f   0 , або     0 .
J
Увівши позначення
f
 02  ,
J
отримаємо диференціальне рівняння гармонічних коливань крутильного
маятника:
   02  0 .
Розв’язком цього рівняння є рівняння гармонічних коливань:
   0cos( 0t  0 ) ,
57
або    0sin( 0t  0 ) .
Період коливань крутильного маятника:
2 J
T  2 .
0 f
§ 2.6. Згасаючі коливання
Енергія механічних коливань коливальної системи поступово

витрачається на роботу проти сил опору. Тому вільні коливання завжди
згасаючі – їх амплітуда поступово зменшується.
Для маятника масою m, що здійснює коливання під дією квазі-
пружної сили F   kx , сила опору пропорційна до швидкості, тобто
dx
Fоп  r   r x , x  ,
dt
де r – коефіцієнт опору.
Другий закон Ньютона для згасаючих коливань має такий вигляд:
r k
m x  k x  r x , x  x  x  0.
m m
Введемо позначення
k r
  02 ,  2 ,
m m
де  – коефіцієнт згасання, а  0 – власна частота, з якою здійснювались
би вільні коливання за відсутності опору середовища.
Тоді другий закон Ньютона можна записати у вигляді
x  2 x   02 x  0 .
Розв’язок цього рівняння має такий вигляд:
x  A0 e  t cos  t    ,
де A  A0 e  t – амплітуда загасаючих коливань; A0 – початкова амплітуда.
Амплітуда згасаючих коливань зменшується з плином часу і тим швидше,
58
чим більший коефіцієнт опору і чим менша маса m коливного тіла.
Величина    02   2 називається власною частотою коливань
дисипативної системи. Графік залежності x від часу показано на рис. 2.5.
За згасаючих коливань
x x  A0 e t cos t    величина x перетворюється у

нуль і досягає максимальних
A0 A  A0 e t значень через однакові проміжки
часу:
2 2
T  
t   02   2
2 .
 .
 A0 2
 r 
 
2
0 
Рис. 36  2m 
Рис. 2.5
Величину T називають періодом згасаючих коливань.
Якщо A  t  і A  t  T  – амплітуди двох послідовних коливань, то
відношення
At  e t
D   t  T   e T
At  T  e
називається декрементом згасання, а його натуральний логарифм
  ln D   T
– логарифмічним декрементом згасання.
Позначимо  проміжок часу, протягом якого амплітуда коливань
зменшується в e разів. Тоді
At  e  t
  t    e  e.
At    e
1
Звідси   1 , або   .

Коефіцієнт згасання  є фізична величина, обернена до проміжку
59
часу, протягом якого амплітуда зменшується в e разів. Час  називається
часом релаксації.
Нехай N – кількість коливань, після яких амплітуда коливань змен-
шується в e разів. Тоді
τ  NT ,    T  T  1 .
 N
Логарифмічний декремент згасання  є фізична величина, оберне-
на до кількості коливань N, після закінчення яких амплітуда зменшуєть-
ся в e разів.
§ 2.7. Інтерференція хвиль. Стоячі хвилі
У місцях зустрічі хвиль коливання середовища, які викликані

кожною із хвиль, додаються одне до одного. Результат додавання
залежить від співвідношення фаз і амплітуд хвиль, що накладаються.
Дві хвилі називаються когерентними, якщо мають однакову
частоту і різниця їх фаз залишається постійною в часі.
Інтерференцією хвиль називається явище, яке відбувається при на-
кладанні двох або кількох когерентних хвиль, за якого відбувається стійке в
часі їх взаємне підсилення в одних точках простору й ослаблення в інших.
Розглянемо накладання двох когерентних косинусоїдальних сфе-
ричних хвиль, які збуджуються точковими джерелами S1 і S 2 (рис. 2.7).
r1 М Амплітуда A результуючої хвилі у точці
S1 M дорівнює.
2 2
r2 A A 
A   1   2  
2
S2  r1   r2 
Рис. 2.7 A1 A2
Рис. 2.7 2 cos  k  r2  r1   02  02   .
r1 r2
Оскільки для когерентних джерел різниця
початкових фаз (φ02 - φ01) = const, то результат
інтерференції двох хвиль у різних точках залежить від величини
60
  r2  r1 , яка називається геометричною різницею ходу хвиль.
У точках, де
k  r2  r1   02  01   2m ,  m  0, 1, 2,... ,
спостерігається інтерференційний максимум: амплітуда результу-
ючого коливання
A A
A 1  2 .
r1 r2
У точках, де
k  r2  r1   02  01     2m  1  , m  0, 1, 2,... ,
спостерігається інтерференційний мінімум: амплітуда результуючого
коливання
A1 A2
A  ,
r1 r2
m – порядок інтерференційного максимуму або мінімуму.
2
Оскільки хвильове число k  , де  – довжина хвилі у цьому

середовищі, то за різниці ходу хвиль
   01
 г   2m  02 
2 2
амплітуда результуючого коливання максимальна. Якщо 02  01  0 , то
ця умова набуває вигляду

 г  2m
.
2
Амплітуда результуючого коливання мінімальна в усіх точках, для
яких
 02  01
 г    2m  1  .
2 2
Якщо 02  01  0 , то ця умова набуває вигляду

 г    2m  1 .
2
61
Особливим випадком інтерференції є стоячі хвилі.
Стоячі хвилі – це хвилі, які утворюються під час накладання двох
біжучих хвиль, що поширюються назустріч одна одній з однаковими
частотами і амплітудами.
Нехай дві плоскі хвилі поширюються назустріч одна одній вздовж
осі ОХ в середовищі без згасання. Рівняння цих хвиль
1  Acos  t  k x  ,  2  Acos  t  k x    ,
де  – різниця фаз хвиль у точці x  0 .
2
Додавши ці рівняння і враховуючи, що k  , отримаємо

рівняння стоячої хвилі:
   
  1   2  2 Acos  k x   cos   t   .
 2  2
 
Множник cos   t   показує, що у точках середовища виникає
 2
коливання з тією самою частотою  , що і коливання зустрічних хвиль.
 2 x  
Множник 2 Acos    , який не залежить від часу, виражає
  2
амплітуду Aст результуючих хвиль, точніше – амплітуда, як величина
додатна, дорівнює абсолютному значенню цього множника:
 2 x  
Aст  2 Acos    .
  2
Амплітуда результуючого коливання залежить від координати x,
що визначає положення точок середовища.
У точках середовища, де
2 x 
   m ,  m  0, 1, 2,... ,
 2
амплітуда Aст досягає максимального значення 2A. Точки, в яких Aст
максимальна, називаються пучностями стоячої хвилі.
У точках середовища, де
62
2 x  
   2m  1 ,  m  0, 1, 2,... ,
 2 2
Aст  0 . Ці точки називаються вузлами стоячої хвилі. Точки сере-
довища, що перебувають у вузлах, не коливаються.
Виберемо початок відліку x так, щоб  дорівнювало нулю. Тоді
координати пучностей

xn   m ,
2
а вузлів:

xв  2m  1 .
4
Відстань між двома сусідніми вузлами (або пучностями) стоячої

хвилі називається довжиною стоячої хвилі, ст  .
2
Відстань між сусідніми вузлом і пучністю стоячої хвилі дорівнює
  
(2m  1) m  .
4 2 4
У стоячій хвилі енергія не переноситься – повна енергія коливань
кожного елемента об’єму середовища, обмеженого сусідніми вузлами,
не залежить від часу. Вона лише переходить із кінетичної енергії у
потенціальну енергію пружно деформованого середовища, і навпаки.
Відсутність перенесення енергії стоячою хвилею є результатом того, що
падаюча і відбита хвилі, які утворюють цю стоячу хвилю, переносять
енергію у рівних кількостях і в протилежних напрямках.
63
ДОСЛІДЖЕННЯ КОЛИВАНЬ СИСТЕМИ ІЗ
ЗОСЕРЕДЖЕНИМИ ПАРАМЕТРАМИ
Мета роботи – визначити коефіцієнт жорсткості пружини статич-

ним і динамічним методами.
Прилади та обладнання: 1) вимірювальний пристрій; 2) набір
тягарців і пружин; 3) секундомір; 4) штангенциркуль.
Під час підготовки до виконання роботи використати:
§ 2.1, § 2.2.

Вимірювальний пристрій складається з П-подібного кронштейна
(2), закріпленого на масивній підставці (1). На гачки (3) в перекладині
кронштейна підві-
шуються дослід-
жувані пружини, до
них – тягарці.
Вертикально за-
кріплена масштаб-
на лінійка (4) дає
змогу вимірювати
довжину пружини
у навантаженому
(L) та ненаванта-
женому (L0) станах
Рис.1 і визначати вели-
чину статичного розтягу (хст).
Час, протягом якого здійснюється певна кількість коливань
64
тягарців, визначають секундоміром.
Визначення коефіцієнта жорсткості статичним методом

Умова рівноваги підвішеного на пружині тягарця масою m (рис. 1):
k(L – L0) = mg. (1)
С
Позначивши k = k  коефіцієнт жорсткості, визначений статичним
методом, L – L0 = xcт  статичний розтяг пружини, одержимо
mg .
k С= (2)
xст
Визначення коефіцієнта жорсткості динамічним методом
З формули для періоду коливань пружинного маятника
m
T  2 (3)
k
одержимо:
4 2
T2  m . (4)
k
Це означає, що квадрат пері-
оду коливань T 2 є лінійною функ-
цією маси тягарця (m), а величина
4π 2
 кутовим коефіцієнтом гра-
k
фіка T 2  f ( m ) (рис. 2).
З рис. 2 бачимо, що
4π 2
Δ(T 2 )
= , (5)
k Δm
Рис.2 де Δ m – різниця мас тягарців, на-
приклад: Δ m = m3 – m1; Δ ( T 2 ) – визначений з графіка приріст квадрата
65
періоду коливань.
Отже, вимірявши періоди коливань системи з різними масами
тягарців і побудувавши графік залежності T 2  f ( m) , можна визначити
коефіцієнт жорсткості пружини динамічним методом:
Δm
k Д = 4π 2 . (6)
Δ(T 2 )
Визначення маси тіл:

1. Виміряти діаметр D і висоту тягарців H. Результати записати у
табл. 1.
2. За формулою m    D , де  – густина матеріалу тягарців,
2
4
розрахувати масу тягарців.
Таблиця 1
D, H, ,
Тягарець m, кг
10 3 м 10 3 м кг м 3
№ 1
№ 2
№ 3
Визначення kС:
1. Підвісивши пружину № 1, зафіксувати поділку, що відповідає
кінцю недеформованої пружини, L0.
2. Навантаживши пружину тягарцем № 1, визначити поділку, що
відповідає кінцю деформованої пружини, L. Далі знайти xcт.
3. Дії, зазначені в п.2, повторити для решти тягарців.
4. Результати вимірювань записати у табл. 2.
5. За формулою (2) розрахувати kС і визначити kСcер (табл. 2).
6. Підвісити пружину № 2 і повторити дії, зазначені в п.п. 1 – 5.
66
Таблиця 2
L0, L, xст, С С
m, k , kсер. ,
Пружини 3
кг 10 3 м 10 3 м 10 м Н/м Н/м
№1
№2
Визначення k Д:
1. Підвішений на пружині тягарець відвести на 30  40 мм вниз,
відпустити і виміряти секундоміром час t, протягом якого тягарець
здійснить 10 повних коливань.
t
2. За формулою T = визначити період коливань і розрахувати
10
величину T 2 .
3. Вказані у п.п. 1, 2 вимірювання і розрахунки провести для
решти тягарців, результати записати у табл. 3.
4. Замінити пружину і повторити дії, зазначені в п.п. 1 - 3.
5. Для кожної пружини побудувати графік залежності T 2  f ( m )
і за формулою (6) розрахувати коефіцієнт жорсткості kД, визначений
динамічним методом.
6. Для кожної пружини оцінити розбіжність одержаних резуль-
татів як:
С
k сер kД
k  С
100 % . (7)
k сер
67
Таблиця 3
Пружини m, t, T, 2
T , k Д,
кг с с с2 H/м
№1
№2
1. Які коливання називаються гармонічними?
2. Записати диференціальне рівняння вільних гармонічних
коливань.
3. Якою є умова рівноваги підвішеного на пружині тягарця?
4. Вивести формулу для розрахунку коефіцієнта жорсткості
пружини.
5. Записати вираз періоду коливань пружинного маятника.
68
ВИЗНАЧЕННЯ ПРИСКОРЕННЯ ВІЛЬНОГО ПАДІННЯ
ЗА ДОПОМОГОЮ ОБОРОТНОГО МАЯТНИКА
Мета роботи – використовуючи оборотний маятник, визначити

прискорення вільного падіння.
Прилади та обладнання: 1) оборотний маятник; 2) лінійка;
3) секундомір.
§ 2.1, § 2.4.

Застосований у цій роботі оборотний
маятник складається із стрижня Ст та вантажів
А1 і А2, які можна переміщати вздовж
стрижня. На невеликих відстанях від кінців
стрижня закріплені опорні призми П1 і П2, за
горизонтальні ребра яких маятник можна
почергово підвішувати на кронштейн К. Під
дією сили земного тяжіння маятник може
здійснювати гармонічні коливання.
Виведення розрахункової
формули
Якщо переміщенням вантажу А2 дося-
гати такого взаємного розташування вантажів
А1 і А2, що періоди коливань маятника під час Рис. 1
підвішування за призми П1 і П2 зрівнюються між собою, то зведена
69
довжина фізичного маятника дорівнюватиме відстані між опорними
ребрами призм: Lзв = L. Визначивши експериментально період коливань
маятника Т для вказаного розташування вантажів, за відомої величини L
з формули
L
T = 2π (1)
g
знайдемо
4 2 L . (2)
g=
T2

1. Підвісити маятник на призму П1 і закріпити вантаж А1 на
відстані a 1 = 25 см від верхнього кінця стрижня (див. рис. 1).
2. Закріпити вантаж А2 на відстані a 2 = 12 см від нижнього кінця
стрижня (див. рис. 1).
3. Відхилити маятник від положення рівноваги на кут, не
більший ніж 10, відпустити його і визначити час t1 здійснення 10
повних коливань.
4. Почергово закріплюючи вантаж А2 на відстанях a 2 = 14, 16,
18, 20, 22 см, повторити вимірювання, зазначені у п. 3.
5. Попередньо знявши зі стрижня вантаж А2, підвісити маятник
на призму П2 і, не змінюючи відстані a 1 , визначити час t2 здійснення 10
повних коливань під час повторного закріплення вантажу А2 на
відстанях a 2 , вказаних у п. 2 і п. 4.
6. Результати вимірювань записати у табл. 1, 2, визначити вели-
t
чини відповідних періодів коливань, як: Ti = i .
10
7. Побудувати графіки залежностей:
Т1 = f ( a 2 )  маятник, підвішений на призму П1;
70
Т2 = f ( a 2 )  маятник, підвішений на призму П2.
Графік будувати на одних і тих самих координатних осях.
8. Точка перетину графіків визначає величину періоду Т. Під-
ставивши це значення у формулу (2), знайдемо величину прискорення
вільного падіння g.
9. Розрахувати похибки величини g, вважаючи, що абсолютна
похибка визначення періоду коливань маятника:
Δt 0,2
ΔT = = ± c = ±0,02 c.
10 10
Зведена довжина маятника: Lзв = (100  0,05) см.
Таблиця 1
a 2 , см 12 14 16 18 20 22
t1, с (П1)
T1, с
t2, с (П2)
T2, с
Таблиця 2
Т, g, g, g,
с м/с2 м/с2 %
1. Що називається фізичним маятником?
2. У чому полягає різниця між фізичним і математичним
маятниками?
3. Що називається зведеною довжиною фізичного маятника?
4. Яка властивість оборотного маятника використана у цій
роботі для визначення прискорення вільного падіння?
5. Записати вираз диференціального рівняння коливань
фізичного маятника.
71
ВИЗНАЧЕННЯ МОМЕНТУ ІНЕРЦІЇ
КРУТИЛЬНОГО МАЯТНИКА
Мета роботи – визначити момент інерції крутильного маятника.

Прилади та обладнання: 1) крутильний маятник; 2) секун-
домір; 3) штангенциркуль; 4) металеві циліндри.
§ 2.5.

Крутильний маятник складається з
вертикальної дротини Д, нерухомо закріп-
леної верхнім кінцем у кронштейні К, і
горизонтальної хрестовини Х, прикріп-
леної у геометричному центрі до нижнього
кінця дротини (рис. 1).
На відстані d1 від осі дротини у
хрестовині закріплені чотири шпильки a ,
а на відстані d2  чотири шпильки b. На
шпильки можна насаджувати металеві
циліндри.
формули
Період коливань крутильного маят-
Рис. 1
ника визначається із формули
J , (1)
T=2π
f
72
де J – момент інерції маятника, f - модуль кручення дроту.
Для визначення J за формулою (1), крім виміряного Т, необхідно
знати модуль кручення дроту f. Це ускладнення можна обійти,
навантажуючи крутильний маятник тілами правильної геометричної
форми, момент інерції яких легко обчислити. У цій роботі – це вісім
металевих циліндрів, сумарна маса яких становить m.
Якщо циліндри насадити на шпильки a (по два циліндри на кожну
шпильку), то період коливання одержаної системи
J + J1
T1 = 2π , (2)
f
де J1 – сумарний момент інерції циліндрів відносно осі обертання
маятника.
Якщо ж циліндри насадити на шпильки b (також по два на кожну
шпильку), то період коливання системи
J + J2
T2 = 2π , (3)
f
де J2 – сумарний момент інерції циліндрів відносно осі обертання
маятника у новому положенні циліндрів.
З формул (2) і (3) в результаті нескладних перетворень одержимо
J 2T12  J1T22
J . (4)
T22  T12
Для визначення J1 і J2 використаємо теорему Штейнера, згідно з
якою
J1 = J 0 + md12 ; J 2 = J 0 + md 22 , (5)
де J0 – сумарний момент інерції усіх циліндрів відносно осі, що про-

ходить через їх геометричний центр паралельно до осі обертання.
Підставивши J1 i J2 з (5) в (4), одержимо
73
m(T12d 22  T22d12 )
J  J0 . (6)
T22  T12
Якщо сумарна маса дисків m, а діаметр циліндра D, то J0 визна-
читься як
1
J 0 = mD 2 . (7)
8
Отже:
m(T12d 22  T22d12 ) 1
J  mD 2 . (8)
T2  T1
2 2
8

1. Вимірявши d01, dшп, dдр (рис. 2), знайти d1 і Δd1 за такими
формулами:
d др d шп 1 1
d1  d01   ; Δd1 = Δd01+ Δdдр+ Δdшп.
2 2 2 2
(d01 – відстань між зовнішніми краями дротини Д і шпильки а).
Вимірювання про-
вести один раз для
кожної шпильки а.
2. Аналогічно
визначити d2 і  d2 для
кожної шпильки b :
d d
d 2  d02  др  шп ;
2 2
Δd2=Δd02+ 1 Δdдр+
2
Рис.2
1
+ Δdшп..
2
3. Насадити циліндри на шпильки а (по два циліндри на кожну
шпильку), привести систему в коливальний рух, закрутивши маятник на
74
кут, не більший за 90 і виміряти час t1 п’яти повних коливань.
Визначити період Т1 за формулою:
t1
. T1 
5
4. Переставивши циліндри на шпильки b, аналогічно визначити Т2.
5. Вимірювання, зазначені в п.п. 3 і 4, провести по чотири рази.
6. Виміряти діаметри D чотирьох, довільно вибраних циліндрів.
7. Результати вимірювань записати у таблиці; за формулою (8)
розрахувати J.
8. Визначити абсолютну і відносну похибки (табл. 1 – 3).
Сумарна маса циліндрів: m = (1,347  0,006) кг.
Таблиця 1
№ dшп, Δdшп, dдр, Δdдр, d01, Δd01, d02, Δd02,
з/п 10 3 м 10 3 м 10 3 м 10 3 м 10 3 м 10 3 м 10 3 м 10 3 м
1
2
3
4
Сер.
Таблиця 2
№ d1, Δd1, d2, Δd2, D, D ,
з/п 10 м -3
10 3 м 10 3 м 10 3 м 10 3 м 10 3 м
1
2
3
4
Сер.
75
Таблиця 3
№ t1 , T1, ΔТ1, t2 , T2, ΔТ2, J, ΔJ, J,
з/п с с с с с с кгм2 кгм2 %
1
2
3
4
Сер.
2. Записати вираз диференціального рівняння гармонічних
коливань крутильного маятника.
3. Чому дорівнює період коливань системи, якщо циліндри
насаджені на шпильки?
4. Записати формулу для періоду коливань крутильного
маятника.
5. Сформулювати і записати теорему Штейнера.
76
ВИЗНАЧЕННЯ МОМЕНТУ ІНЕРЦІЇ ТІЛА

НЕПРАВИЛЬНОЇ ГЕОМЕТРИЧНОЇ ФОРМИ
Мета роботи – використовуючи крутильний маятник, визначити
момент інерції тіла неправильної геометричної форми.
Прилади та обладнання: 1) крутильний маятник; 2) тіло не-
правильної геометричної форми; 3) секундомір; 4) штангенциркуль.
§ 1.3, § 2.1, § 2.5.
Крутильний маятник
складається з вертикальної
дротини, нерухомо закріп-
леної верхнім кінцем у
кронштейні К, і горизонталь-
ного однорідного суцільного
диска Д, закріпленого у
центрі до нижнього кінця
дротини. На диск можна
накладати тіло неправильної
геометрричної форми. B такий Рис. 1
спосіб вісь маятника проходитиме через центр мас тіла (рис. 1).
Виведення розрахункової формули

Період коливань ненавантаженого тілом B крутильного маятника
описує формула
77
J0
T1 = 2π , (1)
f
де f – модуль кручення дротини; J0 – момент інерції маятника.
Величину J0 достатньо точно можна визначити, як момент інерції
суцільного диска Д:
2
1 D 1 1 1
J 0 = m   = mD 2 = ρVD 2 = πρD 4h , (2)
2 2 8 8 32
1
де m = ρ V – маса диска ( ρ  густина матеріалу диска); V = πD 2h 
4
об’єм диска (D, h – діаметр і висота диска, відповідно).
Період коливань маятника, навантаженого тілом B:
J0 + J
T2 = 2π , (3)
f
де J – момент інерції тіла B.
Нескладними перетвореннями з (1) і (3) можна одержати
T22  T12
J  J0 , (4)
T12
а врахувавши (2), – кінцевий вираз для визначення J:
1 T 2 T 2
J πρD 4h 2 2 1 . (5)
32 T1

1. Виміряти у трьох різних напрямах діаметр D диска.
2. Виміряти у трьох різних місцях висоту h диска.
3. Привести систему у коливальний рух, закрутивши маятник на
кут, не більший за 45, і виміряти час t1 п’яти повних коливань.
4. Визначити період Т1 за формулою
t1
T1  .
5
78
5. Навантажити маятник тілом B, і аналогічно до п. 3, визна-
чити період коливань Т2. Вимірювання періодів, зазначені в п.п. 3 і 4,
провести тричі.
6. Результати вимірювань записати у табл.1.
7. Перевівши результати вимірювань усіх величин в одиниці СІ,
за формулою (5) розрахувати J.
8. Визначити абсолютну і відносну похибки (табл. 1, 2).
Густина матеріалу диска – ρ = (1,40  0,005)103 кг/м3.
Таблиця 1
№ D, ΔD, h, Δh, t1 , Т1, ΔТ1, t2 , Т2, ΔТ2,
з/п 10-3м 10-3 м 10-3м 10-3м с с с с с с
1
2
3
Сер
Таблиця 2
J, J, ΔJ,
кгм 2
% кгм2
2. Записати вираз диференціального рівняння гармонічних
коливань крутильного маятника.
3. Чому дорівнює період коливань системи, якщо диски
насаджені на шпильки?
маятника.
5. Сформулювати і записати теорему Штейнера.
79
ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЧНИХ ЗГАСАЮЧИХ
КОЛИВАНЬ
Мета роботи – визначити основні параметри згасання коливань

механічної системи.
Прилади та обладнання: 1) коливна система; 2) секундомір.
§ 2.1, § 2.6.

Стрижень (1) підвішений на кронштейні (3) так, що нижнє ребро
призми (2) спирається на
кронштейн і є віссю обер-
тання стрижня (рис.1).
Кронштейн при-
кріплений до резервуара з
водою (4). Шкала (5) і
стрілка (6) дають змогу
вимірювати амплітуду ко-
ливань системи.
До стрижня при-
кріплені два заспокою-
вачі:
 повітряний заспокою-
вач (7) у позиції, пока-
заній на рис.1, збільшує
Рис.1 силу опору середовища
(повітря).
80
Заспокоювач не діє, якщо його повернути навколо горизонтальної
осі на кут 90;
 рідинний заспокоювач (8) у позиції, показаній на рис. 1, не діє,
а після повороту на кут 90 рухатиметься у воді.

З рівняння згасаючих коливань x(t) = A0 e  t cos ( ω t +  0) випливає
залежність амплітуди коливань від часу:
A(t) = A0 e  t . (1)
Логарифмуючи (1), одержимо вираз для коефіцієнта згасання:
1 A
  ln 0 . (2)
t At 
Позначивши t = nZT – час, протягом якого амплітуда зменшиться у
A
Z  0 разів (nZ – кількість повних коливань, що здійснилися за час t;
At 
Т – період коливань), одержимо
ln Z
 . (3)
nZ T
Наприклад, якщо після здійснення системою n2 коливань амплітуда
коливань зменшилася у Z = 2 рази, то
ln 2
 . (4)
n2T
З формули (3)
lnZ =  T nZ . (5)
Врахувавши, що логарифмічний декремент згасання
   T,
одержимо з (5):
lnZ = λ nZ . (6)
Отже, lnZ є лінійною функцією nZ, а λ – кутовим коефіцієнтом
81
графіка цієї функції.
Побудувавши графік залежності lnZ = f (nZ), визначимо логариф-
мічний декремент згасання як
Δ  lnZ 
λ , (7)
ΔnZ
де (lnZ) i nZ – визначені з графіка прирости відповідних величин.
Розрахунок добротності коливної системи проведемо за формулою
π
Q= . (8)
λ
1. Встановити обидва заспокоювачі у вертикальне по-

ложення.
2. Відхилити стрижень на 10 – 15 поділок шкали, і від-
пустити; визначити і записати в табл. 1 час t, протягом
якого здійсниться десять коливань.
3. За формулою T  t 10 розрахувати період коливань і
записати результат у табл. 1.
4. Дії, зазначені в п.п. 1 – 3, повторити ще двічі.
5. Встановити повітряний заспокоювач у вертикальне, а
рідинний – у горизонтальне положення і повторити
тричі дії, зазначені в п.п. 2, 3.
6. Встановити повітряний заспокоювач у горизонтальне, а
рідинний заспокоювач - у вертикальне положення і
повторити тричі дії, зазначені в п.п. 2, 3.
7. Встановити заспокоювачі у вертикальне положення,
відхилити стрижень на 12 поділок, відпустити і
визначити кількість коливань, протягом яких початкова
амплітуда зменшиться у 2, 3 i 4 рази: n2, n3, n4.
Результати записати у табл. 1.
82
8. Дії, зазначені в п. 7, повторити ще двічі.
9. Для кожного із заспокоювачів повторити три рази дії,
зазначені в п.п. 7, 8.
10. Використовуючи середні значення n2 і Т для усіх трьох
випадків, визначити за формулою (4) коефіцієнти
згасання  .
11. Розрахувати абсолютну і відносну похибки величин 
12. Для усіх трьох випадків побудувати графіки lnZ = f(nZ)
і визначити логарифмічні декременти згасання  .
13. За формулою (8) визначити добротність коливної
системи за наявності і відсутності заспокоювачів.
14. Результати розрахунків, виконаних у п.п. 10 – 13, за-
писати у табл. 2.
Таблиця 1
t, T, ΔT, n2 Δn2 n3 n4
Заспокоювач с с с
1
повітряний + 2
рідинний 3
Сер.
1
повітряний 2
3
Сер.
1
рідинний 2
3
Сер.
83
Таблиця 2
Заспокоювач , Δ ,  (  ),
 Q
с-1 с-1 %
повітряний +
рідинний
повітряний
рідинний
1. Записати вираз сили опору, що діє на коливну систему.
2. Записати диференціальне рівняння згасаючих гармонічних
коливань.
3. Записати розв’язок диференціального рівняння згасаючих
гармонічних коливань.
4. Як залежить період згасаючих коливань від коефіцієнта
згасання?
5. У чому полягає фізичний зміст коефіцієнта згасання?
84
ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСТОТИ ЗВУКОВИХ КОЛИВАНЬ
МЕТОДОМ СТОЯЧОЇ ХВИЛІ
Мета роботи – визначити частоту звукових коливань.

Прилади та обладнання: 1) скляна трубка; 2) лінійка; 3) пор-
шень; 4) телефон; 5) генератор низькочастотних коливань.
§ 2.7, § 2.8.

Вимірювальний пристрій складається зі скляної трубки (1),
закріпленої на підставках (2), в якій може переміщатися поршень (3).
Один кінець трубки закриває джерело звуку – динамік (5). Положення
лівого краю поршня,
тобто відстань між
мембраною динамі-
ка і поршнем, ви-
значають лінійкою,
прикріпленою до
трубки (1). Динамік
з’єднаний з низько-
частотним генерато-
ром електричних
коливань (4); генера-
тор під’єднують до
мережі 220В і вми-
Рис.1 кають клавішею (6),
а зміну частоти сигналу, що подається на динамік, здійснюють
85
обертанням ручки (рис. 1).

Звукова хвиля збуджується мембраною динаміка (5) і розповсюд-
жується у повітрі в об’ємі трубки (1). Дійшовши до поршня, хвиля
відбивається і в результаті накладання відбитої хвилі на падаючу
утворюється стояча хвиля. Якщо початкові фази хвиль дорівнюють
нулю, то рівняння стоячої хвилі
 = 2A cos kx cosωt, (1)
де 2Acoskx= Аст – амплітуда стоячої хвилі; А  амплітуда падаючої
хвилі; k = 2πλ  хвильове число; λ  довжина падаючої хвилі, ω  цик-
лічна частота коливань.
Пересуваючи поршень
уздовж трубки, спостеріг-
гаємо зміну гучності зву-
ку. Максимальною сила
звуку буде тоді, коли біля
поверхні мембрани дина-
міка утворюється пучність,
а біля поверхні поршня –
вузол стоячої хвилі (рис.
2).
Розташування вузлів
визначаємо з умови
Рис. 2 2Acoskx = 0. (2)
Звідси
kx=(2m+1)(π /2),
а враховуючи, що k=2πλ, для координат вузлів отримаємо вираз:
xвm = (2m+1)(λ 4), (3)
де m = 1, 2,…
86
Отже, за значень xn, які задаються формулою (3) (звучання
повітряного стовпа максимальне) між мембраною і поршнем вкладається
непарна кількість чвертей довжин хвиль (рис. 2).
Різниця відстаней між двома сусідніми вузлами чисельно дорівнює
довжині стоячої хвилі:
xвm1  xвm = L = λст. (4)
Частота звукових коливань ν пов’язана з довжиною хвилі λ
співвідношенням
ν =  t /λ, (5)
де  t  швидкість поширення звуку у повітрі за температури навко-
лишнього середовища.
Відомо, що:
t  0 1  αt , (6)
де  0  швидкість поширення звуку у повітрі за температури t=0 С, α 
температурний коефіцієнт розширення повітря.
Врахувавши (6), а також зв’язок між довжинами падаючої і стоячої
хвиль (λ = 2λст = 2L), для частоти звуку одержимо розрахункову форму-
лу
 0 1  t
 . (7)
2L

1. Виміряти температуру повітря і записати її у табл. 1.
2. Під’єднати генератор електричних коливань до мережі 220 В.
3. Увімкнути генератор.
4. Встановити ручку налаштування частоти у певне положення і
отримати коливання з певною частотою ν1.
5. Пересуваючи поршень із крайнього лівого положення вправо,
виміряти і записати у табл. 1 відстані між мембраною динаміка і лівим
87
краєм поршня, для яких гучність звуку – максимальна (тобто визначити і
записати координати вузлів xn, де n = 1, 2, 3, 4) (див. рис. 2).
6. За формулою (4) розрахувати величини:
L1 = x2 – x1, L2 = x3 – x2, L3 = x4 – x3,
і визначити середнє значення довжини стоячої хвилі як
1
L  L1  L2  L3  .
3
7. Розрахувати абсолютну похибку величини L як
1
ΔL   ΔL1  ΔL2  ΔL3  ,
3
де ΔL1 = L – L1, ΔL2 = L – L2, ΔL3 = L – L3.
8. Результати розрахунків, проведених у п.п. 6, 7, записати у
табл. 2.
9. Повертаючи ручку налаштування частоти, отримати звуки
певних частот  2 , 3 і повторити дії, зазначені у п.п. 4 – 8.
10. За формулою (7) розрахувати частоти звуку ν1, ν2, ν3 і записати
одержані значення у табл. 3.
11. Визначити похибки отриманих значень частот.
Швидкість звуку в повітрі за температури t = 0 C -  0 = 332 м/с;

температурний коефіцієнт розширення
повітря α = 0,00366 град-1.
Таблиця 1
Положення x1, x2, x3, x4, t,
ручки 10–3 м 10–3 м 10–3 м 10–3 м C
а
б
в
88
Таблиця 2
Полож. L1, L2, L3, L, ΔL1, ΔL2, ΔL3, ΔL,
ручки 10–3 10–3 10–3 10–3 10–3 10–3 10–3 10–3
м м м м м м м м
а
б
в
Таблиця 3
Положення ν, Δν, δν,
ручки Гц Гц %
а
б
в
1. Якими параметрами характеризується хвильовий рух?
2. Як утворюються стоячі хвилі?
3. Записати вираз для амплітуди стоячої хвилі.
4. Записати вираз координати вузлів.
5. Як залежить довжина стоячої хвилі від довжини падаючої хвилі?
6. Які точки називаються вузлами, а які – пучностями стоячої
хвилі?
89
ДОСЛІДЖЕННЯ КОЛИВАНЬ СТРУНИ
Мета роботи – вивчити явище утворення стоячих хвиль у струні,

знайти частоти власних коливань та швидкість поширення хвиль у
струні за фіксованої сили натягу.
Прилади та обладнання: 1) звуковий генератор; 2) вібропе-
ретворювач; 3) струна; 4) нерухомий блок; 5) масштабна лінійка; 6)
тягарці.
§ 2.7, § 2.8.

Об’єктом дослідження є
вертикальна натягнена струна
(1), у якій можуть виникати
стоячі хвилі (рис. 1).
Її нижній кінець при-
кріплений до вібратора віб-
роперетворювача (2). Це при-
стрій, що перетворює елект-
ричні коливання, створені зву-
ковим генератором (5), у меха-
нічні коливання тієї самої
частоти і збуджує вимушені
коливання струни.
Рис. 1 Верхній кінець
струни перекинуто через нерухомий блок (3) і навантажено основним
тягарцем (4). Накладаючи на тягарець (4) додаткові тягарці, можна
90
змінювати силу натягу струни. Довжина L частини струни, яка здійснює
механічні коливання, дорівнює віддалі між нижньою точкою
закріплення та точкою дотику струни до блока, і надалі буде вважатися
довжиною струни. Частоту (у звуковому діапазоні) й амплітуду
коливань вихідного сигналу звукового генератора можна регулювати за
допомогою відповідних ручок на його передній панелі. Координати
вузлів та пучностей стоячої хвилі, а також її довжину визначають
масштабною лінійкою (6).

Збуджені вібратором поперечні коливання струни поширюються
до верхньої точки закріплення струни. Тут хвиля відбивається і
рухається у зворотному напрямку. У результаті у струні виникають
стоячі хвилі. При цьому точки закріплення струни є одночасно вузлами
стоячої хвилі, оскільки стоячі хвилі виникають тільки за таких частот,
коли на довжині струни L вкладається ціле число півхвиль, тобто ціле
число довжин стоячої хвилі.
Звідси випливає, що
λn 2L
Ln або λn  , (1)
2 n
де n = 1, 2, 3...
Відповідні власні частоти коливань струни пов’язані з довжиною
хвилі співвідношенням
u u
n   a n , (2)
λn 2L
де u  швидкість поширення хвиль у струні, однакова для всіх частот.
Найнижча частота ν1  u 2 L називається основним тоном коли-
вань, або першою гармонікою. Усі вищі частоти, кратні ν1, називаються
обертонами, наприклад: подвоєна частота ν2 = 2ν1 – це перший обертон,
або друга гармоніка.
91
Вигляд струни у випадку спостереження основного тону та пер-
шого і другого обертонів показано на рис. 2.
Швидкість поширен-
ня поперечних хвиль у
струні залежить від си-
ли натягу струни:
F mт g
u  
Sρ Sρ
mT gV mT g
= = , (3)
Sm m L
де F = mт g  сила
натягу струни (mт – ма-
са тягарця);
m
Рис. 2 ρ – густина
V
матеріалу струни (m – маса струни, V – її об’єм); S  площа поперечного
перерізу струни; L – довжина струни.
m
Позначивши  mL  маса одиниці довжини струни, або лінійна
L
густина струни, одержимо
mT g
u . (4)
mL
Враховуючи (4) для частот коливань струни, отримаємо вираз
n n mТ g
νn  u , (5)
2L 2 L mL
де n = 1, 2, 3...
Виберемо за початок відліку одну із точок закріплення струни і
вісь Х спрямуємо вздовж струни. Тоді рівняння стоячої хвилі, що
виникає у струні за частоти νn, запишемо у вигляді
92
 n = 2A sin k(L – x) cos(kL – ω t) = Acт cos( π n – ωt) , (6)
де  n  поперечне відхилення точки струни з координатою x у момент
часу t; k  2 n  хвильове число;
Acт= 2A|sin 2 n (L – x)|
– амплітуда стоячої хвилі.
2π
З умови (L - xп)=(2m+1)π знаходимо координати пучностей
λn
(Аст = 2А) стоячої хвилі:
1 n
xn=n – (m + ) . (7)
2 2
2π
З умови (L - xв) = mπ знаходимо координати вузлів (Аст= 0)
λn
стоячої хвилі:
n
xв = (n – m) . (8)
2
У табл.1 наведено координати пучностей xn і вузлів xв для
основного тону (n = 1) і вищих гармонік (n = 2, 3).
Таблиця 1
n m xn xв
1
1 0 ∕2 L L
1 0
3
2 0 ∕4 L L
1
1 ∕4 L 1
∕2L
2 0
5
3 0 ∕6 L L
1
1 ∕2 L 2
∕3 L
1
2 ∕6 L 1
∕3 L
3 0
93
1. Увімкнути звуковий генератор (ЗГ), прогріти його протягом

5 хв. Ручкою регулювання частоти встановити мінімальну частоту.
2. Збільшуючи частоту ЗГ, одержати стоячу хвилю, що відповідає
основному тону коливань струни. Записати відповідну частоту ЗГ (νд) у
таблицю. (Частоту власних коливань струни можна вважати рівною
частоті сигналу ЗГ при максимальній амплітуді коливань струни (резо-
нанс) . Перевірити узгодження координат вузлів і пучностей з (7) та (8).
3. Поступово збільшуючи частоту ЗГ, одержати перший та другий
обертони (n = 2, 3,). Провести вимірювання, аналогічні п. 2.
4. Накласти на основний тягарець один додатковий тягарець і
повторити вимірювання п.п. 2, 3.
5. Додати другий додатковий тягарець і ще раз повторити
вимірювання п.п. 2, 3.
6. За формулою (5) розрахувати частоти власних коливань струни
νр, результати записати у табл. 2.
7. Визначити абсолютну і відносну похибки вимірювань, як:
1 1
Δν  (Δν1+Δν2+Δν3) = (νр – νД1+νр – νД2+νр – νД3);
3 3
δν = (Δν/νр)100 %.
8. За формулою (4) розрахувати швидкості поширення хвиль у
струні за різних сил натягу; результати записати у табл. 3.
Лінійна густина струни – mL = 600  10 6 кг/м;

маса основного тягарця mос = …………….. г;
маса основного і одного додаткового тягарців – m1 = mос + m1Д;
маса основного і двох додаткового тягарців – m2 = mос + m1Д +m2Д.
94
Таблиця 2
n =1 n =2 n =3
№ m,
νд , νр, Δν, δν νд , νр, Δν, δν νд, νр, Δν, δν u,
з/п г
Гц Гц Гц % Гц Гц Гц % Гц Гц Гц % м/с
%
1
2
3
Сер. mос
1
2
3
Сер. m1
1
2
3
Сер. m2
1. У якому випадку можливе виникнення стоячих хвиль?
2. Чому дорівнює амплітуда стоячої хвилі?
3. З яких умов знаходимо координати вузлів та пучностей?
4. У яких точках струни швидкість коливань буде
максимальною?
5. Як впливає величина сили натягу на частоту власних
коливань струни?
95
Розділ 3
ТЕРМОДИНАМІКА
§ 3.1. Основні поняття термодинаміки
Термодинаміка – це наука, яка вивчає процеси, які протікають в

природі і пов’язані зі зміною та перетворенням енергії, теплоти і
роботи. Це метод вивчення макроскопічних систем і змін, які відбува-
ються в них, без вивчення внутрішньої структури систем і механізмів
цих процесів
Стан термодинамічної системи задається за допомогою таких
величин, як p – тиск, V – об’єм, Т – температура.
Ці величини називаються термодинамічними параметрами.
У молекулярно-кінетичній теорії користуються моделлю
ідеального газу, що задовольняє такі умови:
1) власний об’єм молекул газу нехтовно малий порівняно з
об’ємом посудини, де він знаходиться;
2) між молекулами газу відсутні потенціальні сили взаємодії;
3) зіткнення молекул газу між собою і зі стінками посудини
абсолютно пружні.
Модель ідеального газу можна використати, вивчаючи реальні гази,
оскільки вони за умов, близьких до нормальних (T0  273,15 K,
p  1,01  10 5 Па ), а також за низьких тисків і високих температур близькі
за своїми властивостями до ідеального газу.
Дослідним шляхом були встановлені закони, які описують пове-
дінку ідеальних газів.
Закон Бойля–Маріотта: для даної маси газу за сталої темпе-
ратури добуток тиску p газу на його об’єм V є стала величина:
pV  const або p1V1  p2V2 .
Такий процес називається ізотермічним.
96
Термодинаміка
Закон Гей–Люссака: об’єм даної маси газу за сталого тиску змі-
нюється лінійно з температурою: V=V0 (1+αt oC),
1
де V0 – об’єм за 0 оС, t – температура за шкалою Цельсія; α  K 1 –
273,15
коефіцієнт об’ємного розширення газу.
Процес, що перебігає за сталого тиску, називається ізобарним.
Закон Шарля: тиск даної маси газу за сталого об’єму змінюється
лінійно з температурою:
p =p0 (1+  t oC ),
де p0 – тиск газу за 0 ºС,   1
K 1 - температурний коефіцієнт тиску.
273,15
Процес, який перебігає за сталого об’єму, називається ізохорним.
Вводячи термодинамічну температуру T  t  1  , законам Гей-
Люссака і Шарля можна надати такого вигляду:
V1 T1 V p1 T1 p
 і  const ,  і  const .
V2 T2 T p2 T2 T
У молекулярній фізиці вводиться одиниця кількості речовини
моль. Один моль – це кількість речовини, яка вміщає стільки
структурних елементів, скільки є атомів у 0,012 кг ізотопу вуглецю 12C .
В одному молі різних речовин міститься одна і та сама кількість
структурних елементів. Ця кількість називається сталою Авогадро:
N A  6,022 1023 моль1 .
У молекулярній фізиці часто використовують поняття молярної
маси. Молярна маса – це маса такої кількості речовини, що вміщає
кількість молекул, яка дорівнює числу Авогадро:
  M r  10 3 кг моль ,
де M r – молекулярна маса.
97
Кількість молів речовини оцінюється за значеннями її маси та
молярної маси, тобто   m  або  N N A , де N – кількість молекул
у речовині.
Закон Авогадро: молі різних газів за однакових температури і
тиску займають однакові об’єми.
За нормальних умов (T0  273,15 K, p  1,0132 105 Па ) один моль
будь-якого газу займає об’єм 22,4 дм3 = 22,4  10 3 м 3 .
Закон Дальтона: тиск суміші ідеальних газів дорівнює сумі пар-
ціальних тисків її компонент:
p  p1  p2    pn ,
де p1 , p2 ,  , pn – парціальні тиски – це тиск компоненти газу, коли б він

один займав увесь об’єм, який займає уся суміш.
Рівняння Клапейрона: для деякої маси газу за довільної зміни
об’єму та температури тиск змінюватиметься так, що відношення до-
бутку тиску на об’єм до абсолютної температури дорівнюватиме
сталій величині:
pV pV pV
 const і 1 1  2 2 .
T T1 T2
Рівняння Клапейрона–Менделєєва для одного моля газу:
pV
 R,
T
Дж
де V – об’єм моля газу (молярний об’єм); R  8,31 – універ-
моль  К
сальна газова стала.
Для довільної кількості молей v рівняння Клапейрона–Менделє-
m
єва має такий вигляд: pV  RT або pV  vRT ,

98
де  – молярна маса газу; m – маса газу.
У термодинаміці вважають, що внутрішня енергія термодина-
мічної системи визначається сумою кінетичної енергії хаотичного руху
молекул та потенціальної енергії їхньої взаємодії, U   1 Дж.
До внутрішньої енергії не належать кінетична енергія системи як
цілого і потенціальна енергія системи у зовнішніх полях.
В ідеальному газі немає потенціальної взаємодії між молекулами.
Тому внутрішня енергія ідеального газу:
i i m
U  v RT  RT ,
2 2
де і – число ступенів вільності - найменше число координат, які необ-
хідно задати для того, щоб повністю визначити положення тіла у
просторі.
Нехай термодинамічна система бере участь у коловому процесі,
тобто виходить із певного термодинамічного стану, проходить через
кілька проміжних станів і знову повертається у початковий стан.
Оскільки параметри кінцевого і початкового станів збігаються, то повна
зміна внутрішньої енергії системи у такому коловому процесі
дорівнюватиме нулю:
Інтеграл по замкненому контуру дорівнюватиме нулю лише тоді,

коли підінтегральний вираз є повним диференціалом якоїсь функції.
Отже, dU є повним диференціалом, а внутрішня енергія U є функцією
стану системи.
§ 3.2. Перший закон термодинаміки
Обмін енергією між термодинамічною системою і зовнішніми

тілами може відбуватися двома способами:
99
 шляхом теплообміну (системі передається кількість теплоти Q);

 шляхом виконання роботи А.
Дослід показує, що відповідно до закону збереження енергії за
довільного способу переходу системи з першого стану у другий зміна
внутрішньої енергії U  U 2  U1 дорівнюватиме різниці між кількістю
теплоти Q , отриманою системою, і роботою A , яка виконана системою
проти зовнішніх сил:
U  Q  A , або Q  U  A .
Це рівняння є математичним виразом першого закону термо-
динаміки:
теплота, надана системі, витрачається на збільшення її внутріш-
ньої енергії та на виконання системою роботи проти зовнішніх сил.
Вираз для першого закону термодинаміки для елементарної зміни
стану системи матиме такий вигляд:
 Q  dU   A,
де dU – елементарна зміна внутрішньої енергії системи;  A – елемен-
тарна робота;  Q – елементарна кількість теплоти.
Застосуємо перший закон термодинаміки до ізопроцесів в
ідеальних газах.
Ізохорний процес (V = const, m = const).
Під час ізохорного процесу газ не виконує роботи над зовнішніми
тілами:
 A  pdV  0 .
m
Для довільної маси газу  Q  dU  CV dT .

В ізохорному процесі підведена теплота від зовнішнього джерела
витрачається виключно на зміну внутрішньої енергії:
100
m
Q  U 2  U1  CV T2  T1  .

Ізобарний процес (p = const, m = const).

Робота, яку виконує газ за ізобарного розширення від об’єму V1 до
V2 , дорівнює:
V2
m
A   pdV  p(V2  V1 )  R(T2  T1 ) .
V1

Зміна внутрішньої енергії газу визначається за формулою
m
U 2  U1  CV T2  T1  .

Кількість теплоти, наданої газу під час ізобарного процесу, дорівнює
m
Q  C p T2  T1  .

Ізотермічний процес (T = const, m = const).
Робота газу за ізотермічного розширення:
V2 V2
m dV m V m p
A   pdV   RT  RT ln 2  RT ln 1 .
V1 V1
 V  V1  p2
За T = const внутрішня енергія ідеального газу не змінюється.
m
dU  CV dT  0 і  Q   A ,

тобто уся кількість теплоти, надана газу, витрачається на виконання ним
роботи проти зовнішніх сил:
m p m V
Q  A  RT ln 1  RT ln 2 .
 p2  V1
Робота розширення газу (V2  V1 ) додатна. У разі стиску газу
робота A , що виконується газом, від’ємна, водночас зовнішні сили
виконують додатну роботу A'   A . При цьому Q  0 , тобто теплота від
газу відводиться.
101
§ 3.3. Теплоємність ідеального газу
Для характеристики теплових властивостей речовин користуються

теплоємністю.
Теплоємністю речовини називається фізична величина, яка
числово дорівнює кількості теплоти, яку потрібно надати, щоб
підвищити її температуру на один градус:
Q Дж
CT  , CT   1 .
dT К
Питомою теплоємністю c називається фізична величина, що
числово дорівнює кількості теплоти, яку потрібно надати одиниці маси
речовини для підвищення її температури на 1 К:
Q Дж
c , c  1 .
m dT кг  К
Молярною теплоємністю C називається фізична величина, яка
числово дорівнює кількості теплоти, яку необхідно надати одному молю
речовини для підвищення його температури на 1 К:
Q
C ,
 dT
де   m  – кількість молей газу.
Скориставшись питомою і молярною теплоємностями, запишемо
вираз для кількості теплоти  Q , яку необхідно надати речовині масою
m для підвищення її температури на dT :
m
 Q  mcdT  CdT .

Між молярною теплоємністю C і питомою теплоємністю c існує
співвідношення: C   c .
Розрізняють теплоємність за сталого об’єму CV і теплоємність за
102
сталого тиску C p . В першому випадку нагрівання газу відбувається за
сталого об’єму, а в другому – за сталого тиску.
Згідно з першим законом термодинаміки для одного моля газу
CdT  dU   pdV .
Якщо газ нагрівається за сталого об’єму, то надана газу теплота

йде лише на збільшення його внутрішньої eнepгії:
dU 
CV  .
dT
Якщо газ нагрівається за сталого тиску, то
dU  pdV dV
Cp    CV  p  .
dT dT dT
Згідно з рівнянням Клапейрона–Менделєєва:
RT dV R
V  і  .
p dT p
Тоді
C p  CV  R .
Отриманий вираз називається рівнянням Майєра. Це рівняння

вказує на те, що C p завжди більше від CV на величину універсальної га-
зової сталої. Це пояснюється тим, що під час нагрівання газу за сталого
тиску потрібна додаткова кількість теплоти на виконання роботи
розширення газу.
Оскільки
i
dU   RdT ,
2
то
i i i2
CV  R і C p  R  R  R.
2 2 2
Кожний газ характеризується величиною
103
C i2
 р .
CV i
§ 3.4. Ентропія
Q
Вираз за оборотної зміни стану системи є повний диференціал
T
деякої функції змінних Т і V. Ця функція називається ентропією і позна-
Дж
чають її буквою S  S   1 . Отже, диференціал ентропії для
K
оборотної зміни стану визначається як
Q
dS  .
T
Величина  Q , яка не є повним диференціалом, стає, однак, повним
диференціалом після ділення на T .
Ентропія є однозначна функція стану системи, яка приймає для
кожного стану цілком певне значення. Ентропія у довільному термо-
динамічному процесі повністю визначається початковим і кінцевим
станом системи і не залежить від шляху процесу. Згідно з визначенням,
зміна ентропії за оборотного процесу
2
Q
S2  S1   .
1
T
Для оборотного рівноважного кругового процесу зміна ентропії
Обчислимо зміну ентропії як функцію основних параметрів стану

системи. Зміна ентропії як функції Т і V визначається співвідношенням:
m T m V
S2  S1  S  CV ln 2  R ln 2 ,
 T1  V1
104
зміни ентропії як функції T і p :
m T m p
S 2  S1  S  C P ln 2  R ln 2 .
 T1  p1
зміни ентропії як функцій р і V :
m V m p
S 2  S1  C P ln 2  CV ln 2 .
 V1  p1
Зміна ентропії під час нагрівання тіла масою m , що має сталу
питому теплоємність с :
T2 T2
Q dT T
S   T
 mc 
T
 mc ln 2 .
T1
T1 T1
Зміна ентропії під час плавлення речовини:
m
S  ,
TПЛ
де   питома теплота плавлення; Т ПЛ  температура плавлення.
§ 3.5. Адіабатний процес
Процес називається адіабатним, якщо він відбувається без

теплообміну системи із зовнішніми тілами, тобто  Q  0 . Перший
закон термодинаміки, що застосується до адіабатного процесу, має такий
вигляд:
 A  dU або pdV  dU .
Звідси випливає, що газ виконує роботу тільки за рахунок
внутрішньої енергії, і адіабатне розширення ( dV > 0) супроводжується
охолодженням газу, а адіабатний стиск ( dV < 0) – його нагріванням.
Зв’язок між тиском і об’ємом під час адіабатного процесу опису-
ється рівнянням Пуассона:
pV  = const або p1V1  p2V2 ,
де
105
C i2
 р .
CV i
Рівняння адіабатного процесу у змінних Т,V має такий вигляд:
TV  1  const і TV1 1
 1
 T2V2 1 .
і в змінних Т, р :
T  p1  const і T1 p11  T2 p12 .
Розрахуємо роботу, яку виконує газ під час адіабатного процесу.
Якщо газ адіабатно розширюється від об’єму V1 до V2 , то його темпе-
ратура зменшується від T1 до T2 і робота розширення ідеального газу
буде:
T2
m m CV
A CV  dT  CV T1  T2    p1V1  p2V2  
 T1
 R
 1
  1
  
m RT1  T2  m RT1  V1  m RT1   p2   
 1    1      1   .
   1  T1     1   V2      1   p1  
 
Робота, яка виконується газом під час адіабатного розширення,
менша, ніж під час ізотермічного. Це пояснюється тим, що при
адіабатичному розширенні відбувається охолодження газу, тоді як під
час ізотермічного – температура підтримується постійною за рахунок
припливу ззовні еквівалентної кількості теплоти.
§ 3.6. Другий закон термодинаміки
Термодинамічний процес називається оборотним, якщо він може

проходити як в прямому, так і в зворотному напрямку, причому якщо
такий процес проходить спочатку у прямому, а потім у зворотному
напрямках і система повертається у початковий стан, то в навколиш-
ньому середовищі і в цій системи не відбувається жодних змін.
Якщо процес не задовольняє ці умови, то він необоротний. Усі
реальні термодинамічні процеси необоротні. Ця властивість реальних
106
процесів відображена у формулюванні другого закону термодинаміки.
Другий закон термодинаміки якраз вказує на напрямок теплових
процесів, що відбуваються у природі.
Згідно із Клаузіусом, який дав одне з перших формулювань
другого закону:
теплота ніколи не може переходити сама по собі від тіл із
нижчою температурою до тіл із вищою температурою.
Це означає, що для такого переходу теплоти потрібна затрата
роботи зовнішнього джерела, що здійснюється у холодильній машині.
Фізичний зміст другого закону найзрозуміліше розкривається у
формулюванні Планка:
неможливо побудувати таку періодично діючу теплову машину,
яка, отримавши ззовні деяку кількість теплоти за довільної темпера-
тури, цілком перетворювала би її в механічну роботу і при цьому
поверталась би точно у вихідний стан.
Вираз для ККД теплової машини, яка працює за циклом Карно, теж
є одним з формулювань другого закону термодинаміки:
коефіцієнт корисної дії ідеальної теплової машини визначається
лише температурами нагрівника i холодильника.
Кельвін сформулював другий закон термодинаміки у такому вигля-
ді:
неможливо побудувати теплову машину, яка виконувала би
роботу за рахунок теплоти найхолоднішого з тіл, що є в системі.
Другий закон термодинаміки вказує на необоротність процесу
перетворення однієї форми передачі енергії – роботи – у другу форму
передачі енергії – теплоту.
Оскільки реальні процеси необоротні, то всі процеси у замкненій
системі ведуть до збільшення її ентропії. Цей принцип лежить в основі
формулювання другого закону термодинаміки:
можливі лише такі процеси, що відбуваються у макроскопічній
замкненій системі, які ведуть до збільшення її ентропії.
Формула Больцмана дає таке статистичне тлумачення другого
закону термодинаміки:
107
термодинамічна імовірність стану ізольованої системи за усіх
процесів, що в ній відбуваються, не може зменшуватися.
Отже, під час будь-якого процесу, що відбувається в ізольованій
системі, зміна термодинамічної ймовірності її стану P додатна або
дорівнює нулю:
P  P2  P1  0.
У випадку оборотного процесу P  0 , тобто термодинамічна ймо-
вірність Р не змінюється, а у разі необоротного процесу P  0 і Р зростає.
108
ВИЗНАЧЕННЯ ВІДНОШЕННЯ ТЕПЛОЄМНОСТЕЙ
СP/CV ПОВІТРЯ МЕТОДОМ КЛЕМАНА–ДЕЗОРМА
Мета роботи – ознайомитись із методом КлеманаДезорма та

визначити   CP CV повітря.
Прилади та обладнання: 1) балон; 2) рідинний манометр;

3) мікрокомпресор.
§ 3.2, § 3.3, § 3.5.

та виведення розрахункової формули
Відношення
  CP CV можна ви-
значити багатьма екс-
периментальними ме-
тодами, зокрема за
допомогою приладу
Клемана – Дезорма
(рис.1), що складаєть-
ся з:
 скляного ба-
Рис.1 лона Б з корком К;
 рідинного манометра М, під’єднаного до балона Б;
 мікрокомпресора Мк, який сполучається з балоном краном Кр.
Досліджуваним газом є повітря.
109
На початку досліду газ знаходиться у балоні за атмосферного тиску
p0 і кімнатної температури T1 , а під час експерименту послідовно
проходить через три стани.
Якщо за закритого корка К і відкритого крана Кр у балон
мікрокомпресором нагнітати повітря до тиску
p1  p0   gh1 , (1)
де  gh 1 – надлишковий над атмосферним тиск ( h 1 – виміряна різниця
рівнів води у колінах манометра), то система перейде у стан I, який
характеризується такими параметрами: T1 , p1 .
Якщо повністю відкрити корок К, повітря з балона буде швидко
розширюватися в атмосферу до вирівнювання тиску у балоні з
атмосферним. Цей процес можна приблизно вважати адіабатним; він
супроводжується охолодженням повітря до температури Т 2  Т 1 . Повітря
перейде у стан II, який характеризується такими параметрами: T2 , p0 .
Якщо закрити балон, газ у ньому внаслідок теплообміну буде
ізохорно нагріватися до кімнатної температури Т 1 , при цьому тиск
зросте до значення
p2  p0   gh 2 . (2)
Це буде III стан повітря, який характеризується такими пара-
метрами: T1 , р 2 .
Оскільки перехід від стану II до стану III відбувся без зміни об’єму,
то використаємо закон Гей–Люссака:
p0 p2
 . (3)
T2 T1
Адіабатне розширення повітря із стану I у стан II визначається
рівнянням Пуассона:
p1 1 p0 1
  . (4)
T1 T2
110
Підставляючи сюди значення р1 з рівняння (1), отримаємо
 1 
 p0   gh1  T 
   1  (5)
 p0   T2 
або
 1 
  gh1   T1  Т 2 
1    1   . (6)
 p0   T2 
Оскільки  gh1 p0 і (T1  T2 ) T2 – величини малі порівняно з
одиницею, то, розкладаючи обидва доданки по біному Ньютона й
обмежуючись членами першого порядку малості, отримаємо
 gh1 T T
1  (  1 )  1  1 2 . (7)
p0 T2
Звідси
T  T  1
p0 1 2  h. (8)
T2  1
Підставимо в рівняння (3) значення р 2 з рівняння (2):
p0  h2 p0
 . (9)
T1 T2
Розв'язуючи вираз (9) відносно h2 , отримаємо
T1  T2
h2  p0 . (10)
T2
Порівнюючи (9) та (10), матимемо
 1
h2  h1 . (11)

Звідси знаходимо
h1
  . (12)
h1  h2
Отже, для знаходження  треба експериментально визначити h1 та h2 .
111
1. У закритий корком К балон Б за відкритого крана Кр нагні-

тають повітря мікрокомпресором Мк до створення різниці рівнів води у
манометрі не менше 150 – 200 мм.
2. Закрити кран Кр. Внаслідок стиску температура повітря у
балоні дещо підвищиться, тому необхідно почекати 2 – 3 хв, поки
температура зрівняється з кімнатною і різниця рівнів води у манометрі
перестане змінюватися. Записати h1 у табл. 1.
3. Відкрити корок К і швидко закрити його. При цьому тиск у
балоні зрівняється з атмосферним, рівні води у манометрі стануть
однаковими, а температура повітря знизиться.
4. Зачекати кілька хвилин, поки повітря у балоні нагріється до
кімнатної температури; тиск повітря при цьому зросте. Після встанов-
лення сталої різниці рівнів води у манометрі записати h2 (табл. 1).
5. За формулою (12) обчислити  .
6. Дії, зазначені у п.п. 1 – 5, повторити десять разів. Визначити
похибки вимірювань.
Таблиця 1
№ з/п h1, мм h2, мм γ Δγ Δγ, %
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Сер.
112
1. Що називається молярною теплоємністю?
2. Який процес називається адіабатним?
3. Чому під час адіабатного розширення газ охолоджується?
4. Записати і пояснити рівняння Пуасcона.
5. Чим визначається величина  ?
113
ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІНИ ЕНТРОПІЇ ПІД ЧАС
НАГРІВАННЯ І ПЛАВЛЕННЯ СПЛАВУ РОЗЕ
Мета роботи – використовуючи експериментально визначену

температуру плавлення сплаву Розе, розрахувати зміну ентропії у про-
цесах нагрівання і плавлення сплаву.
Прилади і матеріали: 1) вимірювальний пристрій; 2) тер-
мометр; 3) секундомір; 4) сплав Розе (вісмут 50 %, олово 25 %, свинець
25 %).
§ 3.4, § 3.6.
Складовими части-
нами вимірювального
пристрою є (рис. 1) :
1 – тигель зі сплавом,
вміщений в електрич-
ний нагрівач 2; 3 - вен-
тилятор для охолод-
ження розплаву; 4 –
термопара для контро-
лю за температурою
сплаву. Термопара,
Рис.1 вентилятор і електрич-
ний нагрівач під’єднані до блока 5, на передній панелі якого містяться:
114
6 – мілівольтметр – для вимірювання термо - ЕРС термопари (, мВ) і
вимикачі:
а – для увімкнення блока в електричну мережу;
б – для увімкнення електричного нагрівача;
в – для увімкнення вентилятора.

Кількість теплоти, необхідна для нагрівання сплаву від кімнатної
температури TK до температури плавлення Tпл , визначається виразом
Tпл
Q1   cmdT ,
TK
(1)
де с – питома теплоємність сплаву; m – маса сплаву.

Кількість теплоти, необхідна для плавлення сплаву:
Q2  m , (2)
де   питома теплота плавлення.
Зміна ентропії під час здійснення цих процесів:
m Tпл  m
Tпл
dT
S   cm T
TK

Tпл
 сmln 
TK Tпл
. (3)
1. Перевести усі вимикачі в положення “вниз”.

2. Визначити і записати у першу колонку табл.1 початко-
вий показ 0 мілівольтметра, який відповідає початковій температурі
сплаву TK .
3. Під’єднати блок 5 до електричної мережі і увімкнути вимикач
(а) (мережа).
4. Увімкнути вимикач (в) (нагрів) і через кожні 2 хв записувати
покази мілівольтметра. Після досягнення термо - ЕРС значення 4 мВ
115
покази мілівольтметра записувати через кожні 0,5 хв. Нагрів здійсню-
вати до t  150 0C .
5. Після повного розплавлення сплаву вимкнути вимикач (в)
(нагрів), увімкнути вимикач (б) (вентилятор) і через кожні 0,5 хв
записувати в табл.2 покази мілівольтметра, поки температура сплаву не
знизиться до t  70 С.
6. Використавши таблицю ґрадуювання термопари (табл. 3), ви-
значити відповідні температури і побудувати графіки залежності
температури сплаву Т від часу t для процесів нагрівання та охолод-
ження.
7. Визначити температуру плавлення Tпл , яка дорівнює темпера-
турі кристалізації (вказані температури визначаються горизонтальними
ділянками ґрафіків T (t ) , оскільки процеси плавлення і кристалізації –
ізотермічні і температура деякий час є постійною).
8. За формулою (3) визначити зміну ентропії.
9. Розрахувати абсолютну і відносну похибки.
Маса сплаву – m = (6,5  0,05) 10 3 кг ;
питома теплоємність сплаву – с = (230  0,5) Дж ( кг К ) ;
питома теплота плавлення сплаву –  = ( 58,6  0,05)103 Дж кг .
Таблиця 1
Нагрівання
t,
хв
,
мВ
t,
о
C
T,
К
116
Таблиця 2
Охолодження
t,
хв
,
мВ
t,
о
C
T,
К
Таблиця 3
Градуювання термопари хромель – копель
о
t, C 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
20 0,00 0,07 0,13 0,20 0,26 0,33 0,39 0,46 0,53 0,60
30 0,67 0,74 0,79 0,87 0,94 1,01 1,07 1,14 1,21 1,28
40 1,35 1,42 1,49 1,56 1,63 1,69 1,76 1,83 1,90 1,97
50 2,04 2,11 2,18 2,25 2,32 2,39 2,46 2,53 2,60 2,67
60 2,74 2,81 2,88 2,95 3,02 3,10 3,17 3,24 3,31 3,38
70 3,45 3,52 3,59 3,67 3,74 3,81 3,89 3,96 4,03 4,10
80 4,17 4,24 4,31 4,38 4,45 4,52 4,59 4,66 4,73 4,80
90 4,87 4,94 5,01 5,08 5,15 5,22 5,29 5,36 5,43 5,50
100 5,57 5,64 5,72 5,79 5,87 5,94 6,02 6,09 6,17 6,24
110 6,31 6,38 6,46 6,53 6,61 6,69 6,77 6,84 6,91 6,98
1. Сформулювати перший закон термодинаміки.
2. Сформулювати другий закон термодинаміки за Клаузісом.
3. Пояснити фізичний зміст ентропії.
4. Вивести формулу для визначення зміни ентропії під час
нагрівання і подальшого плавлення сплаву олова.
117
Розділ 4
ЯВИЩА ПЕРЕНЕСЕННЯ
У термодинамічно нерівноважних системах виникають особливі
необоротні процеси, які називаються процесами перенесення. У
результаті таких процесів відбувається просторове перенесення імпуль-
су, енергії, маси. До явищ перенесення належать: внутрішнє тертя
(перенесення імпульсу), теплопровідність (перенесення енергії) і дифу-
зія (перенесення маси).
§ 4.1. Середня кількість зіткнень і середня довжина

вільного пробігу молекул
Молекули газу, перебуваючи у стані хаотичного теплового руху,

безперервно стикаються одна з
одною. Зіткненням молекул назива-  
ється взаємодія між молекулами,
внаслідок якого молекули змінюють
напрямок свого руху.
Під час руху молекула стика-
тиметься з yciмa молекулами газу,
центри яких віддалені від тpaєктоpiї
руху її центра на відстанях, що Рис. 4.1
менші або дорівнюють d (рис. 4.1).
За одиницю часу молекула зіткнеться з yciмa молекулами, центри
яких лежать усередині циліндра завдовжки    i радіусом основи d .
Якщо n – концентрація молекул, то середня кількість  z  зіткнень
молекули за одиницю часу дорівнюватиме
 z   d2   n .
118
Явища перенесення
Якщо врахувати рух інших молекул, то в цю формулу увійде

відносна швидкість молекул:   в.   2    .
Отже, середня кількість зіткнень за одиницю часу:
 RT
 z   2 d 2n     16 r02n ,

де r0 – радіус молекули.
Припустимо, що між двома послідовними зіткненнями молекули
рухаються прямолінійно та рівномірно i проходять при цьому деякі
відстані , що називаються довжиною вільного пробігу. Ці відстані
можуть бути різними. Тому введемо поняття про середню довжину
вільного пpoбiгу   – середню відстань, яку молекула проходить без
зіткнення, тобто
     3  ...   m
   1 2 ,
m
де m – кількість зіткнень.
Середній шлях, який проходить молекула за одиницю часу, чи-
сельно дорівнює середній арифметичній швидкості    , і якщо за
одиницю часу молекула стикається з іншими молекулами  z  разів, то
середня довжина вільного пробігу буде:
  1 1
    .
z 2  d n 4 2  r02 n
2
kT
Оскільки p  nkT , то    .
2 d 2 p
§ 4.2. Внутрішнє тертя (в’язкість)
Явище внутрішнього тертя пов’язане з виникненням сил тертя між

119
шарами газу або рідини, що переміщаються паралельно один до одного з

різними за величиною швидкостями. З боку шару, що рухається
швидше, на шар, який рухається повільніше, діє прискорювальна сила. І
навпаки, шар, що повільно рухається, гальмує шари газу, які рухаються
швидше. Сили тертя, які при цьому виникають, напрямлені протилежно
вздовж дотичної до поверхні зіткнення шарів.
З погляду молекулярно-кінетичної теорії газів причиною внут-
рішнього тертя є накладання впорядкованого руху шарів газу з різними
швидкостями на хаотичний тепловий рух молекул, інтенсивність якого
залежить від температури. Завдяки тепловому руху молекули переходять
з шару, що рухається з впорядкованою швидкістю u 2 , у шар, який
рухається зі швидкістю u1 . При цьому молекули переносять імпульс mu
свого впо-рядкованого руху.
Розглянемо плоску поверхню S, паралельну до швидкості течії
газу і перпендикулярну до осі
  OX (рис. 4.2). Нехай u1  u2 .
Завдяки обміну молекулами
 S 
u1 u2 між обома шарами газу
O x1 x0 x2 (обмін відбувається завдяки
Х
тепловим рухам) ця різниця
зменшується.
Рис. 4.2
Рис.4.2
Величину зміни швидкості течії шарів на одиницю віддалі під час
переходу від шару рідини до іншого шару в напрямку OX, перпенди-
кулярному до напрямку руху шарів, визначає градієнт швидкості:
du
u1  u2  2   ,
dx
де
.
120
du u u
 lim 1 2 .
dx x1  x2 x1  x2
Знак “ – ” показує, що зростанню x відповідає спад u .
Сила внутрішнього тертя між шарами напрямлена протилежно до
напряму швидкості швидшого шару і становить
du
F  S.
dx
Це рівняння називається рівнянням внутрішнього тертя, або зако-
ном Ньютона.
Сила внутрішнього тертя, що виникає у площині дотику двох
шарів газу (рідини), що переміщаються один відносно одного, пропор-
du
ційна до площі їх дотику S і градієнта швидкості .
dx
Коефіцієнт пропорційності  називається коефіцієнтом внутріш-
нього тертя, або динамічною в’язкістю:
1 кг
       ,    1 =1 Па  с ,
3 мс
де    – середня арифметична швидкість теплового руху молекул;  –
густина газу (рідини).
Коефіцієнт в’язкості числово дорівнює силі внутрішнього тертя, що
діє на 1 м 2 поверхні дотику шарів газу, що рухаються паралельно за
градієнта швидкості 1 c 1 .
Поряд з динамічною в’язкістю використовується під час
розрахунків також кінематична в’язкість v :

v .

Розглянемо деякі методи визначення коефіцієнта в’язкості 
рідини.
121
 метод Стокса
Метод Стокса ґрунтується на вимі-
рюванні швидкості невеликих сферичних тіл,
що рухаються в рідині. Під час руху в рідині
тверде тіло покривається тонким нерухомим
щодо тіла шаром рідини і сили внутрішнього
тертя виникають між шарами рідини, а не між
твердим тілом і рідиною. Отже, сила внут-
рішнього тертя не залежить від матеріалу
твердого тіла, яке рухається у рідині, а за-
лежить тільки від форми тіла і властивостей
рідини.
Під час падіння тіла у в’язкій нерухомій
рідині на тіло діють (рис. 4.3):
 сила тяжіння mg , напрямлена верти- Рис. 4.3
кально вниз;
 виштовхувальна сила (сила Архімеда) FA , напрямлена
вертикально вгору;
 сила тертя FT , напрямлена вертикально вгору.
Якщо тіло має форму кульки радіусом r, густиною тіла T ,
густиною рідини  P , то
4 4
mg   r 3 T g ; FA   r 3  P g .
3 3
Сила тертя пропорційна до швидкості руху кульки  і
визначається за законом Стокса:
FT  6  r .
На початковій ділянці рух кульки є прискорений, але із

122
збільшенням швидкості зростає сила тертя і рівнодійна сил, що діють на

кульку, дорівнює нулю, і кулька рухається рівномірно. Тому
mg  FA  FT
або
4 3 4
 r T g   r 3  P g  6  r .
3 3
З отриманого виразу визначимо коефіцієнт в’язкості:
2 r 2 ( T   P )g
 .
9
 метод Пуазейля
Для визначення коефіцієнта в’язкості рідини використовують
формулу Пуазейля для ламінарної течії по трубках (капілярах):
 p r 4 t
V ,
8 L
де L  довжина капіляра; r  радіус капіляра;  p  різниця тисків на кін-
цях капіляра, V  об’єм рідини, яка витекла через капіляр за час t ;  
коефіцієнт в’язкості рідини. За відомих V , r, L ,  p можна визначити  .
Однак значно зручніше користуватись формулою Пуазейля для
визначення коефіцієнта в’язкості. Візьмемо дві рідини, коефіцієнт
в’язкості однієї з яких відомий (позначимо його 1 ), а іншої – невідомий
 2 , і виміряємо час витікання однакового об’єму рідин через один і той
самий капіляр – t1 і t 2 , відповідно.
Записавши формулу Пуазейля для кожної з рідин і поділивши один
вираз на другий, отримаємо
123
t2  p2
2  1 .
t1 p1
 p2  2
Оскільки рідина витікає під дією сили тяжіння, то  .
 p1  1
Вираз для коефіцієнта в’язкості набуде такого вигляду:
 t
2  1 2 2 .
1t 1
Отже, вимірявши час витікання рідин, а також використавши
відомі значення 1 та 1 однієї з них, визначимо коефіцієнт в’язкості
іншої.
§ 4.3. Теплопровідність
Теплопровідність є тоді, коли існує різниця температур, яка

викликана будь-якими зовнішніми причинами. Виникнення потоку
тепла у газі називається теплопровідністю. Молекули газу у різних
місцях його об’єму мають різні середні кінетичні енергії. Тому за
хаотичного теплового руху молекул відбувається перенесення енергії.
Молекули, що потрапили з нагрітих частин газу в холодніші частини,
віддають надлишок своєї енергії навколишнім частинам. І навпаки,
молекули, що повільно рухаються, потрапляючи з холодних частин в
тепліші, збільшують свою енергію за рахунок зіткнень з молекулами, що
мають більші швидкості.
Кількість теплоти Qt , яка переноситься через поверхню S, пер-
пендикулярна до напрямку OX, в якому зменшується температура:
dT
Qt   St.
dx
Отриманий вираз називається законом теплопровідності Фур’є.
124
Знак “–” показує, що енерґія переноситься у напрямку зменшення

температури.
Коефіцієнт  називається коефіцієнтом теплопровідності:
1
       cV ,    1
Bm
,
3 мК
N
де   n m0 – густина газу, n   концентрація молекул газу.
V
Кількість теплоти Qt , яка переноситься через поверхню S,
терпендикулярну до напрямку OX, в якому зменшується температура,
пропорційна до розміру цієї поверхні, проміжку часу t перенесення і
dT
градієнта температури .
dx
Коефіцієнт теплопровідності числово дорівнює кількості теплоти,
що переноситься через поверхню в 1 м 2 за 1 с за градієнта температури
К
-1 .
м
§ 4.4. Дифузія
Явище самовільного взаємопроникнення і перемішування частинок
двох газів, рідин чи навіть твердих тіл, які дотикаються, називають
дифузією. Дифузія призводить до обміну мас частинок, які дотикаються,
і виникає та продовжується, поки існує градієнт густини. Явище дифузії
описується законом Фіка:
d
M t   Dc St ,
dx
1 м2
де Dc      ,  Dc   1 .
3 с
Маса газу M, що переноситься завдяки дифузії через поверхню S,
яка перпендикулярна до напрямку OX, в якому зменшується густина,
125
пропорційна до розміру цієї поверхні, проміжку часу t, перенесення і

градієнта густини d  .
dx
Коефіцієнт самодифузії Dc числово дорівнює масі газу, що перено-
d кг
ситься через поверхню S  1 м 2 за 1 с за градієнта густини, 1 4
dx м
126
ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА В’ЯЗКОСТІ ПОВІТРЯ
ТА CЕРЕДНЬОЇ ДОВЖИНИ ВІЛЬНОГО ПРОБІГУ
ЙОГО МОЛЕКУЛ
Мета роботи – визначити коефіцієнт в’язкості повітря і середню

довжину вільного пробігу молекул повітря.
Прилади і матеріали: 1) манометр; 2) секундомір; 3) тер-
мометр; 4) барометр; 5) посудина з водою; 6) капіляр; 7) мензурка.
§ 4.1, § 4.2.
Сполучені між собою мікроманометр М-м і посудина з водою П

з’єднані з атмосферою тон-
кою скляною трубкою (капі-
ляром) К.
Якщо відкрити кран Кр,

вода з посудини П виті-
катиме у мензурку М, об’єм
повітря у посудині П
зростатиме і тиск його стане
меншим за атмосферний.
Внаслідок цього на кінцях
капіляра К виникне певна
різниця тисків, яку вимі-
рюють манометром (рис. 1). Рис.1
127
Визначення коефіцієнта в’язкості повітря

Використавши формулу Пуазейля:
πΔpr 4t ,
V (1)
8Lη
одержимо
πΔpr 4t ,
η (2)
8VL
де L i r  відповідно довжина і радіус капіляра;  p  різниця тисків на
кінцях капіляра; t  час проходження повітря через капіляр; V  об’єм
повітря, що пройшло через капіляр.
Визначення середньої довжини вільного пробігу молекул повітря

Коефіцієнт в’язкості повітря пов’язаний з густиною повітря ρ ,
середньою довжиною вільного пробігу молекул  λ  і середньою
арифметичною швидкістю молекул   таким співвідношенням:
1
η  ρ    λ . (3)
3
З рівняння Менделєєва–Клапейрона густину повітря можна
виразити як
μp
ρ , (4)
RT
де μ – молярна маса повітря; р і Т  атмосферний тиск і температура
повітря; R  універсальна газова стала.
Врахувавши, що
  = 8RT
, (5)
πμ
та підставивши (4) і (5) в (3), отримаємо:
128
1 μp 8RT 1 8μ
η λ= p  λ . (6)
3 RT πμ 3 πRT
З (6) матимемо
3η πRT
λ= . (7)
p 8μ

1. Щільно закрити корком посудину П.
2. Незначно відкрити кран Кр і після встановлення постійної
різниці тисків на кінцях капіляра (стрілка манометра перестане
відхилятися) виміряти ∆p; результат записати в табл. 1.
Шкала манометра, проградуйована в мм вод. ст.
(1 мм вод. ст. = 9,8 Па).
3. Залишаючи положення крана незмінним, увімкнути секун-
домір і визначити проміжок часу t витікання (30  40) см3 води.
Результат записати у табл. 1.
4. Одночасно з вимкненням секундоміра закрити кран Кр, визна-
чити об’єм води у мензурці і записати його у табл. 1. (Об’єм води, що
витекла, дорівнює об’єму повітря V, яке увійшло в посудину через
капіляр).
5. Обережно відкрити корок і злити воду з мензурки у посудину П.
6. Дії, зазначені в п.п. 1 – 5, повторити тричі.
7. Визначити температуру повітря Т, атмосферний тиск p
(1мм рт. ст. = 133 Па) і записати у табл. 2.
8. За формулою (2) розрахувати величину η .
9. Використовуючи визначену в п. 8 величину η , за формулою
(7) розрахувати величину  λ .
129
10. Визначити абсолютні та відносні похибки величин η і  λ .

Радіус капіляра – r = (0,330,005)∙ 10 3 м;
довжина капіляра – L = (2500,5)∙ 10 3 м;
молярна маса повітря – μ = 29∙ 10 3 кг/моль;
універсальна газова стала – R = 8, 31 Дж/(моль∙К).
Таблиця 1
№ Δp, Δ(Δp), t, Δ t, V, ΔV, η, η, Δ η,
з/п Па Па с с 10 6 м3 10 6 м
3
Пас % Пас
с с
1
2
3
Сер.
Таблиця 2
Т, ΔТ, р, Δp ,   ,   ,    ,
К К Па Па 10 8 м % 10 8 м
0,5 50
1. Записати формулу для сили внутрішнього тертя у рідинах
і газах.
2. Який фізичний зміст коефіцієнта в’язкості?
3. Записати формулу Пуазейля.
4. Що називається середньою довжиною вільного пробігу
молекул?
130
5. Чому дорівнює густина ідеального газу з рівняння
ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА В’ЯЗКОСТІ РІДИНИ
ТА ВЕЛИЧИНИ СИЛИ СТОКСА
Мета роботи – виміряти коефіцієнт в’язкості рідини методом

Стокса і визначити величину сили Стокса.
Прилади і матеріали: 1) довга скляна посудина, наповнена
досліджуваною рідиною; 2) свинцеві кульки; 3) секундомір; 4) мікрометр.
Під час підготовки до виконання роботи використати: § 4.2.

Трубка з досліджуваною рідиною має дві
позначки: верхню S і нижню F. (Рух кульки між
позначками – рівномірний). Проміжок часу t, протягом
якого кулька проходить відстань між позначками,
визначають секундоміром; діаметр кульок d вимі-
рюють мікрометром (рис. 1).

Визначення коефіцієнта в’язкості методом
Стокса за формулою
d 2(ρT  ρ P )g
η (1)
18
вимагає падіння кульки в рідині безмежно великого
Рис. 1
об’єму. Якщо рух кульки відбувається в обмеженому
131
об’ємі рідини, наприклад, у трубці діаметром D, що значно перевищує

діаметр кульки d, у формулу (1) вноситься поправка і формула набуває
такого вигляду:
d 2(ρТ  ρP )g . (2)
η
D  2,4d
18
D
Оскільки рух кульки на відрізку між позначками S i F рівномірний,
то її швидкість
L
 , (3)
t
де t – час руху кульки на вказаному відрізку.
Враховуючи (3), формулу (2) і вираз для сили Стокса подамо у
вигляді:
d 2(ρТ  ρP )gt
η ; (4)
D  2,4d
18L
D
L
FT  3πηd . (5)
t
Завдання 1
1. Виміряти мікрометром діаметр кульки d.
2. Опустити кульку в рідину і за допомогою секундоміра
визначити час t проходження кулькою відстані L між позначками S i F.
3. Вимірювання, зазначені в п.п. 1, 2, провести ще для трьох ку-
льок; результати вимірювань занести в табл. 1.
4. За формулою (4) обчислити для кожної кульки величину η .
5. Розрахувати абсолютну і відносну похибки.
132
Завдання 2
1. Використовуючи визначене cереднього значення η ., обчис-
лити за формулою (5) величину сили Стокса FТ для четвертої кульки та
розрахувати величину сили Стокса FT як різницю між силою тяжіння і
виштовхувальною силою Архімеда, що діють на цю кульку:
FT  1 πd 3  ρT  ρP  g . (6)
6
2. Оцінити розбіжність результатів у визначенні сили Стокса
згідно з формулою
FT  FT
 FT  100 %. (7)
FT
Густина досліджуваної рідини – ρ P = 1,26 ∙103 кг/м3;

густина матеріалу кульки – ρT = 11,3∙103 кг/м3;
відстань між позначками на трубці – L = 650 мм;
внутрішній діаметр трубки – D = 25 мм.
Таблиця 1
№ d, t, η, η, η, FT, FT ,
кульки 10  3 м с Па∙с Па∙с % Н Н
1
2
3
4
Сер.
133
1. Що називається коефіцієнтом в’язкості?
2. Пояснити молекулярно-кінетичний механізм в’язкості у
рідинах.
3. Що називається градієнтом швидкості?
4. Записати формулу для сили внутрішнього тертя у рідинах.
5. Записати формулу для сили Стокса.
134
ЗА ДОПОМОГОЮ ВІСКОЗИМЕТРА
Мета роботи – визначити коефіцієнт в’язкості рідини.

Прилади і матеріали: 1) капілярний віскозиметр; 2) шприц; 3)
секундомір; 4) мікрокомпресор; 5) вода; 6) досліджу-вана рідина.

У цій роботі коефіцієнт в’язкості вимірюється за допомогою
віскозиметра. Це U-по-
дібна трубка з широ-
ким лівим коліном (1),
праве коліно якої має
вимірний резервуар (2)
з капіляром (3). На ре-
зервуар нанесені дві
позначки A і B, які об-
межують певний об’єм
рідини. Час витікання
рідини вимірюють се-
Рис.1 кундоміром. Рівень рі-
рідини у резервуарі можна змінити мікрокомпресором (4). Систему
від’єднують від атмосфери краном (5), а кран (6) слугує для зливу
рідини у посудину (7) (рис. 1).
135
У цій роботі використано порівняльний метод визначення

коефіцієнта в’язкості рідини. Метод полягає у тому, що через один і той
самий капіляр спочатку протікає рідина з відомими коефіцієнтом
в’язкості і густиною, а потім – рідина з невідомим коефіцієнтом
в’язкості і відомою густиною. Різниця тисків на кінцях капіляра  p
створюється стовпчиком самої рідини заввишки h. Тому для першої
рідини
p1 = p1gh, (1)
а для другої
p2 = p2gh. (2)
Об’єми обох рідин беруть однаковими. Підставивши (1) і (2) у
формулу Пуазейля
 p r 4 t
V
8 L ,
отримаємо для цих рідин:
 r 4 ght1
1  ; (3)
8VL
 r 4 ght2
2  , (4)
8VL
де t1, t2  час витікання першої і другої рідини відповідно.
Поділимо (4) на (3) і визначимо в’язкість досліджуваної рідини
через в’язкість відомої рідини:
ρ2 t 2
η2 = η1 . (5)
ρ1t1
136
1. У початковому положенні обидва крани закриті (ручки кранів –

горизонтальні).
2. Відкрити верхній кран (ручку верхнього крана встановити
вертикально).
3. Набрати у шприц 20 мл рідини.
4. Підставити під патрубок для витікання рідини колбу з дослід-
жуваною рідиною.
5. Ввести голку шприца у верхній лівий отвір (кінець голки пови-
нен бути нижче за рівень патрубка для нагнітання повітря).
6. Ввести рідину зі шприца і закрити верхній кран.
7. Увімкнути мікрокомпресор і нагнітати повітря до того часу, поки
рідина не увійде у верхній розширений об’єм правого коліна
віскозиметра.
8. Вимкнути мікрокомпресор.
9. Відкрити нижній кран.
10. Увімкнути секундомір у момент проходження рівнем рідини
позначки А та вимкнути секундомір у момент проходження
позначки В. Результати вимірювань записати у табл. 1.
11. Злити рештки рідини у колбу.
12. Привести установку у початкове положення.
13. З кожною досліджуваною рідиною повторити виміри тричі.
14. За формулою (5) обчислити коефіцієнт в’язкості дослід-жуваної
рідини.
15. Обчислити абсолютну і відносну похибки вимірювань.
В’язкість води – 1 = 1,0019∙ 10 3 Па∙с;
густина досліджуваної рідини – ρ2 = 790 кг/м3;
густина води – ρ1 = 1000 кг/м3.
137
Таблиця 1
№ t1 , с t1 , с t2 , с t2 , с η2, Па∙с η2, Па∙с η2,%
з/п
1
2
3
Cер.
1. Записати формулу для сили внутрішнього тертя у рідинах.
3. Пояснити молекулярно-кінетичний механізм в’язкості у
рідинах.
5. У яких одиницях вимірюється коефіцієнт в’язкості?
138
КАПІЛЯРНИМ МЕТОДОМ
Мета роботи – визначити коефіцієнт в’язкості рідини методом

витікання з капіляра.
Прилади і матеріали: 1) прилад Арреніуса; 2) секундомір;
3) мензурка; 4) досліджувана рідина; 5) лінійка.
Прилад Арреніуса (рис.1) складається з

довгого капіляра 1 радіусом r, що має розширення
у вигляді циліндричного резервуара 2. Розши-
рення обмежене позначками а і b. Капіляр з
резервуаром знаходиться у термостаті 3 (запов-
нена водою зовнішня скляна труба). Об’єм
рідини, що витекла з капіляра, вимірюється
мензуркою 4.
Рис.1 Згідно з формулою Пуазейля, коефіцієнт

в’язкості рідини, об’єм якої V витікає з капіляра за проміжок часу t,
визначається за формулою
139
πΔpr 4t
η , (1)
8VL
де  p – різниця тисків на кінцях капіляра; L і r – відповідно довжина і
радіус капіляра.
Різниця тисків на кінцях капіляра створюється силою тяжіння, а
середня величина  p за зміни висоти стовпа води від (L+h) до L
внаслідок витікання рідини визначається за формулою
ρg  L  h   ρgL  h
Δp   ρg  L   , (2)
2  2
де ρ  густина рідини; h – довжина резервуара.
Підставивши (2) в (1), одержимо розрахункову формулу
πρgr 4t  h
η L . (3)
8VL  2

1. Виміряти лінійкою довжину резервуара h (відстань між
позначками а і b).
2. Закрити нижній отвір капіляра і налити досліджувану рідину у
верхній розширений отвір капіляра до верхньої позначки а.
3. Відкрити нижній отвір, одночасно увімкнувши секундомір. У
момент досягнення рівнем рідини нижньої позначки b вимкнути
секундомір, одночасно закривши нижній отвір.
4. Записати у табл. 1 час витікання рідини і об’єм рідини, що витекла.
5. Дії, зазначені в п.п. 1 – 4, повторити тричі.
6. За формулою (3) розрахувати коефіцієнт в’язкості.
7. Визначити абсолютну і відносну похибки.
Довжина капіляра – L = (0,60 0,0005) м;
радіус капіляра – r = (1,1  0,05)∙ 10 3 м;
140
густина рідини – ρ = (1  0,0005)∙ 10 3 кг/м3 .
Таблиця 1
№ h, Δh, t, Δt, V, ΔV, η, Δη, η,
з/п 10 3
м 10 3
м с с 10 6
м 3
10 6 м
3
Па∙с Па∙с %
1
2
3
Сер.
2. Пояснити молекулярно-кінетичний механізм в’язкості
у рідинах.
4. Як залежить величина коефіцієнта в’язкості рідини від
температури?
5. Записати формулу для сили в’язкості у рідинах.
141
Розділ 5
ПРУЖНІ ВЛАСТИВОСТІ ТВЕРДИХ ТІЛ
§ 5.1. Основні поняття. Види деформації
Деформація твердого тіла є результатом зміни під дією зовнішньої

сили взаємного розміщення атомів або молекул, з яких тіло складається,
і відстаней між ними.
Залежно від величини прикладеної сили тверді тіла можуть бути
деформовані пружно і пластично.
Пружною деформацією називають оборотну деформацію, за якої
після припинення дії зовнішніх сил об’єм і форма тіла набувають
попередніх значень.
Пластична деформація – необоротна деформація, за якої об’єм і
форма тіла не відновлюються після припинення дії на них зовнішніх сил.
Зміна взаємного розміщення частинок і відстаней між ними спри-
чиняє появу внутрішніх сил, які порушують рівновагу, що існувала до
накладення деформуючої сили. За пружної деформації внутрішні сили
напрямлені проти зовнішньої сили і зрівноважують її, тому виникнення
деформації не приводить до порушення рівноваги між окремими
частинками тіла, до появи прискорень. Внутрішні сили після
припинення дії зовнішньої сили відновлюють форму і розміри тіла.
Деформація визначається величиною  , яка числово дорівнює
відношенню деформуючої сили до площі поперечного перерізу поверхні,
яка перпендикулярна до напрямку прикладення сили і яка називається
механічною напругою, тобто
Н

F ,
   1  1 Па .
S м2
Величину, яка характеризує деформацію, позначають буквою  .
Для різних видів деформації це будуть різні величини.
142
Пружні властивості твердих тіл
Співвідношення між силою, яка спричинила пружну деформацію, і

величиною деформації визначається законом Гука: деформація пропор-
ційна до деформуючої сили.
Закон Гука можна записати у вигляді

 const.

Стала, яка дорівнює відношенню напруги до величини деформації,
називається модулем відповідного виду пружної деформації.
§ 5.2. Деформація розтягу
Якщо сила, яка прикладена до поверхні тіла, перпендикулярна до

неї, то вона спричиняє деформацію, яка називається одностороннім
розтягом, або стиском. Цей вид деформації характеризується тим, що
змінюється об’єм, але не змінюється форма тіла.
Нехай на металевий циліндричний
стрижень завдовжки l0 і площею по-
перечного перерізу S діє сила F
(рис.5.1).
Під дією цієї сили стрижень ви-
Рис.5.1 довжується. Відношення зміни довжини
стрижня до його початкової довжини називається відносним видов-
женням і є величиною деформації під час розтягу:
l  l0 l
  .
l0 l0
Закон Гука можемо записати у такому вигляді:
  Н
  E ,  E   1 2  1 Па .
l  м
l0
143
Величина Е називається модулем Юнга. Він дорівнює числово

напрузі, яка викликає одиничну деформацію або подвоює довжину роз-
тягуваного зразка.
Вираз для закону Гука можна ще подати у такому вигляді:
l 1
   k , k  ,
l0 E
1 l
де k  – коефіцієнт пружності. За   1 Па k . Отже, кое-
E l0
фіцієнт пружності числово дорівнює відносному видовженню стрижня,
яке створюється напругою, що дорівнює одиниці.
Розглянемо результати розтягу деякого однорідного зразка, подані
у вигляді діаграми розтягу – залежності механічної напруги від віднос-
ної деформації (рис. 5.2):
 Ділянка ОА: при малих дефор-
маціях напруга  прямо пропорційна
відносному подовженню  . Виконуєть-
ся закон Гука:    E . Деформація
пружна.
 Ділянка АВ: закон Гука не вико-
нується, але деформація пружна. Мак-
симальна напруга, за якої ще не виникає
Рис.5.2 помітна залишкова деформація, назива-
ється межею пружності σ пруж.
 Ділянка ВС: пластична деформація.
 Ділянка СD: ділянка плинності матеріалу. Видовження відбувається
практично без збільшення навантаження.
 Ділянка DЕ: зміцнення матеріалу: видовження відбувається при
значному збільшенні навантаження.
144
 При досягненні максимального значення механічної напруги
σ м . м. (межа міцності) матеріал розтягується без збільшення зовні-
нього навантаження до самого зруйнування в точці К.
§ 5.3. Деформація зсуву
Розглянемо брусок АВСD,

закріплений нижньою гранню
до нерухомої підставки, а до
верхньої грані ВС прикладена
тангенціальна сила F (рис. 5.3).
Під дією цієї сили брусок де-
формується, а величина зсуву
характеризується зміщенням
Рис. 5.3 верхньої грані на величину BB.
Відносною деформацією зсуву називається відношення BB до АВ,
тобто tgγ (   кут зсуву).
Тангенціальна напруга – величина, що числово дорівнює
тангенціальній силі, прикладеній до одиниці площі грані ВС:
F
   .
S
Якщо деформація пружна, то для неї виконується закон Гука:
   G tg ,
де G – модуль зсуву.
Модуль зсуву – це величина, що числово дорівнює тангенціальній
напрузі, за якої tg   1 , тобто кут зсуву   45 .
За малих деформацій tg    i закон Гука запишеться у формі
  G  .
145
§ 5.4. Деформація кручення
Нехай нижня основа циліндричного стрижня закріплена до не-

рухомої підставки, а до верхньої основи прикладена пара сил з
моментом M (рис. 5.4).
Оскільки об’єм стрижня залишається незмінним, дефор-мацію
кручення можна розгля-дати, як
особливий вид де-формації зсуву
– так звану неоднорідну
деформацію зсуву.
Кожен елемент стрижня
деформується по-різному – зі
збільшенням відстані елемента
до осі деформація зростає.
З (рис. 5.4) зрозуміло, що
BB R
BB= Rφ, а tg    ,
AB L
Рис. 5.4 де R – радіус стрижня, L – довжина
стрижня.
Під дією моменту сил M елементи стрижня обертаються навколо

осі ОО, при цьому, згідно з законом Гука, кут закручування 
пропорційний до величини моменту сили:
M  f ,
де f  коефіцієнт пропорційності (так званий модуль кручення).
Встановимо зв’язок між коефіцієнтом f і модулем зсуву G :
2F 2F
   ;
S  R2
146
R R M R F R R2F
tg       .
L L f L f Lf
Тоді:
R2F 2F
   G tg   G  .
Lf  R2
Звідси
 R4
f G .
2L
147
ВИЗНАЧЕННЯ МОДУЛЯ ПРУЖНОСТІ

МЕТОДОМ ЗГИНУ
Мета роботи – визначити модуль пружності методом згину.
Прилади та обладнання: 1) вимірювальний пристрій; 2)
тягарці; 3) лінійка; 4) штангенциркуль.
§ 5.1, § 5.2.

На рис. 1 подано схематично вимірювальну установку.
До основи (1) прикріплені стійки (2), верхня частина яких закін-
чується тригранними приз-
мами. Горизонтальні верх-
ні ребра призм слугують
опорами досліджуваного
стрижня 3. На підставку 4,
підвішену посередині до
стрижня 3, можна наклада-
ти тягарці 5. Прогин на-
вантаженого тягарцями
стрижня вимірюється мік-
рометром 6 з точністю до
0,01 мм. Мікрометр фіксу-
ється у спеціальному гніз-
ді на кронштейні; кронш-
тейн прикріплений до се-
Рис.1 редини основи.
148

Розглянемо стрижень прямокутного перерізу, що лежить симет-
рично на двох тригранних призмах, відстань між якими становить L
(рис. 2). До центра стрижня прикладена вертикально вниз сила F.
Під дією цієї сили нижні шари стрижня зазнають пружної дефор-
мації розтягу, а верхні шари – деформації стиску; при цьому виконується
закон Гука. Середній (нейтральний) шар MN – не деформується. В
описаному випадку величина деформації характеризується так званою
стрілою прогину λ . Стріла прогину дорівнює зміщенню вниз точки
прикладення сили або з доволі високою точністю – зміщенню середини
верхньої грані стрижня.
Рис. 2
Стріла прогину визначається за формулою:

FL3
Δλ = , (1)
4 Eab3
де Е – модуль пружності матеріалу стрижня; a i b – відповідно ширина і
товщина стрижня.
Зауважимо, що застосування формули (1) можливе лише для
стрижнів прямокутного перерізу за виконання умови: L а, b , коли де-
формуюча сила паралельна до сторони перерізу, яка входить у
149
знаменник (1) у третьому степені.
З формули (1) одержимо вираз для визначення модуля пружності:
F L3 . (2)
Е=
4λab3

1. Лінійкою провести триразове вимірювання відстані між
верхніми ребрами призм стійок L.
2. Виміряти штангенциркулем у трьох різних місцях ширину a і
товщину b стрижня.
3. Дані вимірювань п.п. 1, 2 занести в табл. 1, розрахувати серед-
ні значення й абсолютні похибки.
4. Встановити на призмах досліджуваний стрижень. Тримач
підставки для тягарців повинен бути розміщений посередині стрижня, а
стрижень – симетрично до ребер опор.
5. Обережно покласти на тримач один тягарець, тобто прикласти
до центра стрижня силу F = mg (m – маса тягарця). Підвести наконечник
мікрометричного гвинта до стрижня, щоб засвітилась лампочка, зняти
відлік λ 1Н і записати його у табл. 2.
6. Продовжуючи навантажувати тримач тягарцями, тобто діючи
на стрижень силами 2F, 3F, 4F, 5F, зробити відповідні цим силам
відліки: λ 2Н , λ 3Н , λ 4Н , λ 5Н і записати їх у табл. 2.
7. Зняти один тягарець, зробити відлік λ 4Р і занести його напроти
відліку λ 4Н .
8. Продовжуючи розвантажувати стрижень, зробити відліки λ 3Р,
λ 2Р , λ 1Р і також записати їх у табл. 2.
9. Для одного і того самого значення діючої сили за формулою
(3) знайти середні величини відліків під час навантаження і
розвантаження:
λi H +λi P
λ i= (і = 1, 2, 3, 4), 5P  5H .. (3)
2
150
10. Віднімаючи від кожного наступного значення λі попереднє
значення λ і-1, визначити стрілу прогину і , викликану одним
тягарцем, що відповідає дії сили F. (Наприклад:  λ 3= λ 3 – λ 2). Значення
і записати у табл. 2.
11. Визначити середнє значення стріли прогину λ , що відповідає
дії сили F.
12. Розрахувати модуль пружності матеріалу стрижня.
F = mg = 0,981 Н
Таблиця 1
№ L, Δ L, a, Δa, b, Δb ,
–3
з/п м м 10 м 10–3 м 10–3 м 10–3 м
1
2
3
Сер.
Таблиця 2
F, Е, ΔЕ,
№ λ iH, λ iP, λi , Δλ i , Δ(Δλi), 11 Е,
Н 10 1011
з/п 10–3 м 10–3 м 10–3 м 10–3 м 10–3 м %
Н/м Н/м2
1 0 0 0 0
2 F
3 2F
4 3F
5 4F
6 5F
Сер.
151
1. У чому полягає різниця між пружною і пластичною
деформаціями?
2. Чому дорівнює механічна напруга?
3. Записати закон Гука для деформації розтягу.
4. Розкрити фізичний зміст модуля пружності (модуль
Юнга).
5. Нарисувати    діаграму розтягу.
152
ВИЗНАЧЕННЯ МОДУЛЯ ЗСУВУ
Мета роботи – використовуючи метод кручення, визначити

модуль зсуву матеріалу дротини.
Прилади та обладнання: 1) крутильний маятник; 2)
секундомір; 3) штангенциркуль; 4) тягарці.
Під час підготовки до виконання роботи використати: §1.1,
§1.3, § 5.3, § 5.4.

Крутильний маятник складається з вертикальної дротини Д
завдовжки L, нерухомо закріпленої
верхнім кінцем у кронштейні К, і
горизонтальної планки П, симетрично
прикріпленої до нижнього кінця дротини
(рис. 1).
До планки прикріплені чотири
шпильки: осі шпильок а і а1 віддалені від
осі дротини Д на відстань L1, а осі
шпильок b і b1 віддалені від осі дротини
на відстань L2. На шпильки можуть
насаджуватися циліндричні тягарці ма-
сою m кожен.
Рис.1
Якщо планку П закрутити на невеликий кут і відпустити, то
153
система почне здійснювати крутильні гармонічні коливання з періодом:
J
T = 2π , (1)
f
де J – момент інерції системи; f – модуль кручення матеріалу дротини.
Для визначення f за відомим значенням виміряного Т необхідно
виключити невідомий момент інерції J. Тому в роботі визначають два
періоди коливань маятника:
 Т1 – тягарці на шпильках а і а1; момент інерції маятника  J1;
 Т2 – тягарці на шпильках b і b1; момент інерції маятника  J2;
J1 J T J T2
T1 = 2π , T2 = 2π 2 звідси 1 = 1 або J 2 = J1 22 . (2)
f f T2 J2 T1
З врахуванням теореми Штейнера подамо J1 і J2 у вигляді
J1 = J + J 0 + 2mL12 і J 2 = J + J 0 + 2mL22 , (3)
де J  момент інерції планки з дротиною і шпильками; J0  момент
інерції тягарців відносно їх геометричної осі. Із співвідношень (3)
випливає, що
J 2  J 1  2m( L22  L12 ) . (4)
Підставивши в (4) вираз (2) для J2, одержимо
2m  L22  L12  T12
J1  . (5)
T22  T12
J1
З формули для T1 = 2π знайдемо
f
4π 2 J1 8π m  L2  L1 
2 2 2
f   . (6)
T12 T22  T12
πR 4
Використавши зв’язок між модулями кручення і зсуву f = G ,
2L
154
отримаємо
8π 2m  L22  L12  πR 4
=G . (7)
T22  T12 2L
Позначивши діаметр дротини D=2R, отримаємо вираз для зна-
ходження модуля зсуву:
256π m  L22  L12  L

G= . (8)
T 2
2
 T12  D 4
1. Вимірявши L01, dшп, D (рис. 2), визначити L1 і  L1 за такими

формулами:
D dшп
L1  L01   ; ΔL1= ΔL01+ 1 ΔD+ 1 Δ dшп..
2 2 2 2
Вимірювання провести для шпильок а і а1.
Рис. 2
2. Аналогічно визначити L2 і ΔL2 для шпильок b і b1 :

155
D d
L2  L02   шп ;  L2= ΔL02+ 1 ΔD+ 1 Δ dшп.
2 2 2 2
(L02 – відстань між зовнішніми краями дротини Д і шпильки b).
4. Насадити тягарці на шпильки а і а1, привести систему в
коливальний рух, визначити час t1 п’яти повних коливань і період Т1 за
формулою
t1
T1  .
5
5. Переставити тягарці на шпильки b і b1 і аналогічно визначити
період Т2.
6. Вимірювання, вказані у п.п. 3, 4, провести по три рази;
вимірювання, вказані в п.п. 1, 2 провести один раз для кожної шпильки;
результати вимірювань занести у табл. 1, 2, і за формулою (8)
розрахувати G. Результати занести в табл. 3.
Маса тягарця – m = ( 0,390  0,001 ) кг;

довжина дротини – L = (1,12  0,005 ) м.
Таблиця 1
№ D, ΔD, dшп i, Δdшп і L01, ΔL01, L02, ΔL02,
з/п 10–3 м 10–3 м 10–3м 10–3м 10-3м 10–3м 10-3м 10–3м
1
2
3
4
Сер.
156
Таблиця 2
№ L1, ΔL1, L2, ΔL2,
t1, с T1, с ΔT1, с t2, с T2, с ΔT2, с
з/п 10 м 10 м 10 м 10–3 м
–3 –3 –3
1
2
3
Сер.
Таблиця 3
G, ΔG, G,
11
10 Н/м 10 Н/м2
11
%
1. Що називається деформацією? Які є види деформації?
2. Що називається деформацією зсуву?
3. Сформулювати закон Гука для однорідної деформації зсуву.
4. У чому полягає фізичний зміст модуля зсуву?
маятника.
157
Розділ 7
ЕЛЕМЕНТИ ГІДРОДИНАМІКИ
§ 7.1. Основні поняття гідродинаміки
Розділ механіки суцільних середовищ, в якій вивчається рух

нестисливих рідин під дією зовнішніх сил, а токож сил, з якими рідини
діють на тверді тіла, що переміщаються в них, називається гідро-
динамікою.
Характерною властивістю рідин є їхня текучість, тобто малий
опір деформації зсуву. Рідини не мають форми – вони легко набувають
форми тієї посудини, в якій перебувають.
Рух рідини називають течією, а сукупність частинок рухомої
рідини – потоком.
Якщо швидкість рідини у кожній точці простору, який займає
рідина, не змінюється з часом, тобто  не залежить від t:   f  r  , то
течію рідини називають усталеною, або стаціонарною.
Рух рідини зображають за допомогою ліній течії, які проводять
так, що дотичні до них лінії збігаються за напрямком із векторами
швидкостей рідини у відповідних точках простору. Лінії течії вказують
не тільки напрямок швидкостей, а й дають змогу зробити висновок про
величину швидкості частинок у цьому місці.
Поверхню, утворену лініями течії, проведеними через усі точки
малого замкненого контуру, називають трубкою течії. Частину рідини,
обмежену трубкою течії, називають струминою.
Рідина, в якій немає внутрішнього тертя, називається ідеальною
рідиною.
164
Елементи гідродинаміки
§ 7.2. Рівняння нерозривності струмини
За стаціонарної течії частинки рухаються так, що кожна з них увесь
час залишається у межах певної струмини.
Розглянемо трубку течії, настільки тонку, що у кожному її перерізі
швидкість можна вважати постійною (рис. 7.1).
dS2 Виберемо довільно два перерізи, площі
 яких дорівнюють dS1 і dS2 і перпендику-
dS  
1 1 2
лярні до напрямку швидкості рідини, відпо-
 
відно,  1 і  2 . За час Δt через переріз dS1
протікатиме об’єм рідини, який дорівнює
1tdS1 , а через переріз dS2 – 2 t dS 2 . Як-
що рідина нестислива (   const , де ρ –
Рис. 7.1 густина рідини), то за час Δt через перерізи
dS1 і dS 2 протікатиуть однакові об’єми
рідини:
1 dS1= 2 dS 2 .
Для нестисливої рідини добуток швидкості течії у довільному
перерізі на площу цього поперечного перерізу має однакове значення:
 dS = const .
Це співвідношення називається рівнянням нерозривності струмини.
§ 7.3. Рівняння Бернуллі
Стаціонарний рух ідеальної нестисливої рідини у полі сил тяжіння

описує рівняння Бернуллі. Нехай по нахиленій трубці течії змінного
перерізу рухається ідеальна рідина – рідина, в якій немає внутрішнього
тертя, – в напрямку зліва направо (рис. 7.2).
165
S2 S 2
S 1  Умовно виділимо об-
S1 
2
1  ласть трубки, обмежену пе-
l2 F2 рерізами S1 і S 2 . Нехай у
 місці перерізу S1 швидкість
F1 l1 
рідини  1 , тиск p1 і висота,
на якій розміщений цей
h1 h2
переріз, h1 . Аналогічно у міс-
ці перерізу S 2 швидкість рі-
Рис. 7.2 дини тиск p2 і висота пере-
різу h2 . За малий проміжок часу t рідина переміщається від перерізів
S1 і S 2 до перерізів S1 і S 2. .
Визначимо зміну повної енергії, яка відбувається у цій області між
перерізами S1 і S 2 за час Δ t. За цей час маса рідини між перерізами S1 і
S1 поступає в область, а маса, що знаходиться між S 2 і S 2. , витікає з неї.
Величина зміни повної механічної енергії, яка є сумою кінетичної і
потенціальної енергій маси Δ m рідини, дорівнює різниці повних енергій
мас, які витікають і затікають,
  m1   m2   m  :
  m22    m12 
  
 E  Eк2  En2  Eк1  En1    m g h2     m g h1  .
 2   2 
За законом збереження енергії, енергія Е дорівнює роботі зов-
нішніх сил, що переміщають масу m рідини від перерізу S1 до
перерізу S 2 :
E  A .
Робота A дорівнює роботі, яка виконується під час переміщення
усієї ділянки рідини, що знаходиться між перерізами S1 і S 2 протягом
такого часу Δ t, за який через ці перерізи буде перенесена маса рідини
166
m . Робота зовнішніх сил із переміщення маси m :
A  F1 l1  F2 l2  p1S11 t  p2 S 22 t .
За законом нерозривності струмини
S11 t = S22 Δ t =  V .
В результаті
A  p1V  p2 V .
Враховуючи, що ΔE =A, отримаємо
 m22  m12
p1V  p2 V    m g h 2   m g h1 .
2 2
m
Оскільки густина рідини   , то
V
ρ22 ρ 2
+ρ g h 2+p2= 1 +ρ g h1+p 1 .
2 2
Перерізи S1 і S 2 вибрані довільно, тому
ρ 2
 gh  p  const .
2
Це співвідношення називається рівнянням Бернуллі. Величина p
ρ 2
називається статичним тиском, величина – динамічним тиском, а
2
величина  g h – гідростатичним тиском.
Рівняння Бернуллі можна сформулювати так: у стаціонарному
потоці ідеальної нестисливої рідини сума динамічного, гідроста-
тичного і статичного тисків є сталою у довільному поперечному
перерізі потоку.
Для трубки течії, яка розміщена горизонтально ( h 1= h 2 ) , рівняння
Бернуллі матиме такий вигляд:
 2
 p  const.
2
167
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА РІВНЯННЯ
БЕРНУЛЛІ
Мета роботи – у дослідний спосіб перевірити справедливість

рівняння Бернуллі.
Прилади і матеріали: 1) вимірювальний пристрій;
2) секундомір; 3) вода.
§ 7.1, § 7.2, § 7.3.

Вимірювальний пристрій склада-
ється з двох резервуарів А і В, які
закріплені на штативі. У верхньому
резервуарі у дні зроблено два отвори
різних діаметрів і закріплена мілі-
метрова шкала (рис.1).
формули
Справедливість рівняння Бер-
нуллі перевіряємо, порівнюючи час
витікання води різних висот з резер-
вуару А, визначений за допомогою се-
Рис.1 кундоміра і розрахованого на основі
формули. Нехай діаметр резервуара А і діаметр отвору у дні дорів-
нюють D і d,, відповідні їм швидкості руху води   1 і  2 , висота води
168
в резервуарі  H, густина води ρ . Тоді рівняння Бернуллі для гори-
зонтальної трубки течії та умова нерозривності потоку матимуть
такий вигляд:
ρ12 ρ 22 D 2  1  d 2 2 .
 gH = ; (1)
2 2
Розв’язавши систему рівнянь (1) відносно  1 , отримаємо
2 gHd 4
1  . (2)
D4  d 4
Беручи до уваги, що D 4  d 4 , отримаємо
d2
1  2 gH . (3)
D2
Швидкість пониження рівня води  1 в резервуарі А змінюється
з часом, оскільки зменшується рівень води H. Однак, якщо взяти
нескінченно малий інтервал часу dt , то протягом цього часу швид-
кість не встигне змінюватись, а рівень води понизиться на величину
dh :
d2
dh  dt  2 gh dt . (4)
D2
Звідси,
D2 dh
dt 
. 2
(5)
d 2 gh
Проінтегруємо обидві частини виразу (5) і знайдемо вираз для
часу витікання води з резервуару А:
t H
D2 dh D2 2H S 2H
 dt  d 2  2 gh
; t
d 2 g
, t
S1  S 2 g
. (6)
0 0
169
1. Виміряти штангенциркулем діаметр D резервуара А.

2. Налити в резервуар А воду на висоту H = 7 см.
3. Відкрити в дні резервуара А отвір більшого діаметра d і визначити час
витоку води tе.
4. Розрахувати час витоку води t на основі формули (6).
6. Аналогічні виміри повторити для висот H = 5 см і H = 3 см.
7. Такі ж визначення часів tе і t виконати при відкритому отворі меншого
діаметра і рівнях води H = 7; 5; 3 см.
9. Аналогічно визначити часи tе і t при відкритих обох отворах у дні резер-
вуара площею S1+S2 і рівнях води H = 7; 5; 3 см.
11. Оцінити розбіжність одержаних результатів за формулою:
t  te
t   100 % .
t
12. Побудувати графіки t  f (H ) для трьох випадків.
Таблиця 1
№ D,  D4 d1 ,  d12 H, t, te, t ,
S= , S1= ,
з/п см 4 см см с с %
4
см2 см2
1 7
2 0,9 5
3 3
170
Таблиця 2
№ t ,
S=  D ,  d12
D, 4
d1 , H, t, te,
з/п см 4 см S1= , см с с %
4
2
см см2
1 7
2 0,7 5
3 3
Таблиця 3
№ S, см 2 S1+S2 , H, t, te , t ,
з/п см с с %
см2
1 7
2 5
3 3
1. Яку рідину називають ідеальною?
2. Що називається лінією і трубкою течії ?
3. Яку течію називають стаціонарною течією?
4. Сформулювати закон про нерозривність струменя.
5. Сформулювати рівняння Бернуллі.
171

Лабораторний Практикум Частина 1 1

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

You might also like

Лабораторний Практикум Частина 1 1

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Лабораторний Практикум Частина 1 1

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Автори: Зачек І.Р., Юр’єв С.О., Лопатинський І.Є., Гончар Ф.М.,

Рецензенти: Болеста І.М., завідувач кафедри радіофізики та ком’ютер-

Лабораторний практикум з фізики. Ч. 1: Механіка та молекулярна

Лабораторна робота № 2. Визначення моменту інерції маятника

Лабораторний практикум з фізики підготовлений для студентів

Наукове пізнання людиною навколишнього світу стало можливим ли-

1. Суть процесу вимірювання

Процес вимірювання фізичної величини полягає у знаходженні її

Недосконалість вимірювальних приладів і методів вимірювань,

(N0 –ΔN0 ) Nіст (N0 +ΔN0)

Такий запис означає, що істинне значення вимірюваної величини

Використовуючи прилади недостатньо високої точності (технічні),

Під час обчислення похибок за дійсне значення фізичної величини

в) обчислюють середнє арифметичне значення абсолютних похи-

д) розраховують відносну похибку вимірювання:

4. Похибки непрямих вимірювань

4.1. Загальний метод визначення абсолютної

За малих значень диференціала аргумента  ai приріст функції N

8. Обчислимо відносну похибку  g вимірювання прискорення,

Якщо розрахункова формула містить переважно дії вищого

1. Вимірювання лінійних величин

Шкали штангенциркуля наносяться так, що за зсунутих губок нуль

Під час вимірювання невеликих проміжків часу користуються

Електронний секундомір відображає вимірювані проміжки

Для вимірювання температури використовують такі фізичні

§ 1.1. Момент сили

Для характеристики обертального руху тіла під дією зовнішньої

§ 1.2. Момент імпульсу

Іншою важливою динаміч-

теріальної точки відносно неру- 

Вектор Li перпендикулярний до площини, в якій лежать вектори

Моментом імпульсу тіла відносно нерухомої осі назива-ється

Якщо абсолютно тверде тіло обертається навколо нерухомої осі

§ 1.3. Момент інерції. Теорема Штейнера

На відміну від поступального руху, де мірою інертності тіла є його

де m i – маса і - ї частинки тіла, яке умовно “розбивається” на N час-

де R – відстань від елемента dm до осі OZ. Момент інерції тіла залежить

Співвідношення, що пов’язує між собою момент сили, який діє на

Отже, кутове прискорення твердого тіла, що обертається

§ 1.5. Кінетична енергія тіла, що обертається

Кінетична енергія тіла, що рухається довільно, дорівнює сумі кі-

Закон збереження моменту імпульсу випливає із закону зміни

Мета роботи – визначити експериментально і розрахувати

Опис вимірювального пристрою

Момент інерції маятника можна змінювати за допомогою кілець,

Виведення розрахункових формул

Маятник Максвелла, піднятий на деяку висоту h, має потенціальну

і підставляючи значення  з (3) та  із (5) у формулу (6), отримаємо

де m0 – маса вала маятника; mM – маса маховика; mK – маса допоміж-

Послідовність виконання роботи

Мета роботи – визначити момент інерції тіла динамічним мето-

Опис вимірювального пристрою

вантажу m та кінетичну енергію обертального руху системи

Завдання 2. Визначення моменту інерції додаткового

Послідовність виконання роботи

Мета роботи – експериментально перевірити основне рівняння

Опис вимірювального пристрою