Висловлювання літописців, стародавніх авторів,

видатних учених про княгиню Ольгу

1. Нестор-літописець називає її “світанком перед сонцем”,
“наймудрішою серед усіх людей”.

2. Сучасники її внука Володимира називати "наймудрішою серед

чоловіків”.

3. Стародавні перекази нарікали Ольгу хитрою.

4. Охрещення Ольги дало підстави назвати її “світанком перед

сонцем”.

5. Київський митрополит Іларіон порівнював її з Володимиром

Великим, а їх обидвох — з Константаном Великим та його матір'ю
Оленою, за яких християнство стало державною релігією.

6. У північно-руському фольклорі X—XI ст. Ольга зображується

вродливою, сміливою, хитрою і мудрою правителькою.

7. Церква назвала її святою.

8. І. Крип’якевич вказував, що “жінка впродовж кільканадцяти років

мала владу у великій державі..., що є свідченням її великого
таланту”.
9. І. Дорошенко зазначав, що княгиня Ольга “є прототипом пізніших
гетьманш і полковниць козацької доби, які за відсутності своїх
чоловіків правили краєм, видавали універсали...”

10. М. Грушевський високо оцінив визначні успіхи Ольги в

питаннях укріплення держави: “Ольга держала сильною рукою
державну систему й не дала їй ні ослабнути, ні розвалитися”.

11. М. Карамзін писав про княгиню Ольгу: “Великі князі до часів

Ольги воювали - вона керувала державою”.

У липні 969 року Ольга померла і була похована на рідній землі за

християнським обрядом. Перше місце її поховання невідоме. Але з
історичних джерел відомо, що князь Володимир Великий переніс її
останки до Десятинної церкви, яку збудував, і поховав у кам’яному
саркофазі. Церкву було зруйновано у 1240 р. монгольськими
ордами.

У пам’яті народній Ольга залишилася взірцем шанованої жінки, що

свято виконує свої обов’язки: шанує пам’ять свого чоловіка,
виховує сина Святослава і внука Володимира, мудро править
державою, дає лад і в своєму домі, і в державі.

1839 р. Біля Печерського майдану було збудовано церкву Святої

Ольги.
1911 р. У Києві за проектом скульптора І. Кавалерідзе було
встановлено багатофігурний пам’ятник „Княгині Ользі Святій”,
який розміщувався там, де сучасна площа Толстого. На пам’ятнику
було зображення княгині Ольги в центрі, по боках якої стояли
постаті Андрія Первозванного, Кирила та Мефодія.

1919 р. Зі встановленням більшовицької влади в Києві скульптур

княгині Ольги скинули, а на її місці встановили бюст Т. Г.
Шевченка, а бокові фігури були оббиті фанерою.

1920 р. Пам’ятник Т. Г. Шевченкові перенесли до іншого місця.

1923 р. Було остаточно знято всі фігури.

У період незалежності України у 1996 р. знову Ользі було

поставлено пам’ятник у Києві з білого італійського мармуру.

Встановлено високу урядову нагороду — орден княгині Ольги. У

1987 р. встановлено статую княгині Ольги роботи П. Карпушенка
поблизу Нью-Йорка.