ISSN 1818
5398 (Print) „ ISSN 2521-697X (Online)

Хірургія України.— 2019.— № 3.— С. 88—93.

DOI: http://doi.org/10.30978/SU2019-3-88
УДК 617.55-089-06-007.274-092

М. Г. Мельниченко, А. А. Квашніна
Одеський національний медичний університет

РЕГЕНЕРАЦІЯ ОЧЕРЕВИНИ ТА ПАТОГЕНЕЗ ФОРМУВАННЯ

ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ ПЕРИТОНЕАЛЬНИХ СПАЙОК

Незважаючи на багаторічну історію вивчення регенерації очеревини та патогенезу формування перитонеальних спайок,
велику кількість клінічних і експериментальних досліджень, багато питань патофізіології формування післяопераційних
спайок є предметом дискусії. Післяопераційне утворення спайок очеревини прийнято розглядати як частину патологічного
регенераційного процесу, котрий відбувається після будь-якого ушкодження очеревини, зокрема внаслідок операційної
травми. Чинники, які спричиняють формування спайок, різні (механічні, фізичні, хімічні, інфекційні, імплантаційні).
Модуляцію спайкоутворення зумовлюють медіатори запалення, процеси вільно-радикального окиснення та оксидативний
стрес. Провідну роль у формуванні спайок відіграє патологічне зниження перитонеальної фібринолітичної активності у від-
повідь на запалення та операційну травму. Дослідження як на тваринних моделях, так і за участю людини, показали, що два
чинники переважно призводять до зменшення фібринолізу: зниження місцевої активності тканинного активатора плазміно-
гену (tРА) і підвищення активності інгібітора активації плазміногену (PAI-1) локально та системно. Саме баланс між актив-
ністю tРА і PAI-1 відіграє провідну роль у патологічному спайкоутворенні, причому дисбаланс корелює із тяжкістю спайко-
вого процесу. Таким чином, патологічне спайкоутворення є мультифакторним станом, розвиток якого зумовлений комбіна-
цією різних чинників, багато з яких детерміновані генетично, місцевими і системними реакціями організму, а також осо-
бливостями хірургічного лікування.
Для розробки ефективних методів профілактики та лікування спайкових ускладнень необхідне повніше розуміння цього
процесу як на клітинному, так і на молекулярно-генетичному рівні. Профілактика післяопераційного спайкоутворення,
ймовірно, полягає у селективному пригніченні одного або декількох критичних чинників, необхідних для формування спа-
йок. Відсутні роботи з вивчення особливостей патогенезу спайкоутворення у дітей.
„
Ключові слова: регенерація, очеревина, патогенез, післяопераційні перитонеальні спайки.

Уперше перитонеальні спайки були описані при
посмертному обстеженні пацієнта з туберкульозом
очеревини в 1836 р. T. Hodgkin. Щоб пояснити цю
знахідку, автор у 1849 р. висловив припущення, що
коагульовані лімфатичні судини можуть перетво-
ритися на фібринозні спайки. Попри багаторічну
історію вивчення цього питання, велику кількість
клінічних і експериментальних досліджень, багато
питань патофізіології формування перитонеальних
спайок є предметом дискусії. Немає загальноприй-
нятих настанов щодо прогнозування, діагностики,
лікування та профілактики спайкоутворення, орі-
єнтованих на клінічну практику.
Післяопераційне утворення спайок очеревини
прийнято розглядати як частину патологічного
регенераційного процесу, котрий відбувається
після будь-якого ушкодження очеревини, зокрема
внаслідок операційної травми [4, 5, 7, 8, 10, 11, 13,
15, 17, 24, 31, 33, 34].
Чинники, які призводять до формування спа-
йок, різні. На думку І. А. Чекмазова, їх можна сис-
тематизувати так [3]:
1. Механічні: травмування очеревини під час
розсічення, захоплення її інструментами, промо-
кання та протирання сухими марлевими серветка-
ми, формування дефектів очеревини при вико-
нанні хірургічного втручання.
2. Фізичні: висушування очеревини повітрям,
вплив високої температури (використання елек-
троножа, лазерного випромінювання, плазмового
скальпеля, гарячих розчинів).
3. Хімічні: випадкове потрапляння або вико-
ристання під час операції речовин, які провокують
хімічний опік і асептичне запалення очеревини.

Мельниченко Марина Георгіївна, д. мед. н., проф. кафедри дитячої хірургії

https://orcid.org/0000-0001-9066-4801. E-mail: marina_gm@i.ua
© М. Г. Мельниченко, А. А. Квашніна, 2019

88 Стаття надійшла до редакції 27 серпня 2019 р.

М. Г. Мельниченко, А. А. Квашніна
4. Інфекційні: безпосередній вплив патоген-
них чинників мікроорганізмів на розвиток місце-
вого та загального запалення очеревини.
5. Імплантаційні: асептичне запалення очере-
вини внаслідок залишання тампонів, дренажних
трубок, шматків марлі, талька з рукавичок, вико-
ристання недеградувального шовного матеріалу,
крововиливів та гематом очеревини в результаті
технічних труднощів і використання неякісного
інструментарію.
В інтактній черевній порожнині міститься
3 — 50 мл перитонеальної рідини з білками плазми,
зокрема велика кількість фібриногену, а також
клітинні елементи (макрофаги, лімфоцити, еози-
нофіли, опасисті клітини та десквамований мезо-
телій) [13, 40]. Формування спайок можливе при
контакті двох травмованих поверхонь, покритих
очеревиною [4, 7]. Баланс між утворенням та
деградацією фібрину має вирішальне значення для
визначення нормального загоєння очеревини або
формування спайок. Якщо фібрин повністю роз-
щеплений, то можлива нормальна регенерація
очеревини. Недостатньо лізований фібрин може
бути каркасом для фібробластів та росту капілярів
з наступним утворенням організованих перитоне-
альних спайок [5, 9, 10, 25].
Травма очеревини в результаті хірургічного втру-
чання або запального процесу ініціює запалення
з утворенням фібринозного ексудату, багатого на
плазмові протеїни [7, 10, 12, 24]. Перитонеальні
макрофаги і клітини мезотелію починають виділяти
прозапальні цитокіни, гістамін, простагландини та
кініни, компоненти системи комплементу, метаболі-
ти арахідонової кислоти, активні форми кисню,
цитокіни і фактори росту, що призводить до потенці-
ювання подальшого запалення, підвищення судин-
ної проникності та ексудації фібриногену [7, 16].
Кров, яка потрапляє в черевну порожнину з місця
травми, також містить додаткові фактори згортання.
Тромбін утворюється в результаті активації компле-
менту і каскаду системи згортання крові та забезпе-
чує перетворення фібриногену на фібрин-мономер,
який полімеризується. Розчинний фібрин-полімер
реагує з фібринстабілізувальним фактором (ХIII
фактор згортання крові), за наявності йонів кальцію,
стає нерозчинним та з’єднується з фібронектином
сполучної тканини очеревини, формує тимчасові
спайки, котрі відмежовують запальний процес
у черевній порожнині [7, 10, 13, 15, 24, 25].
У нормі формування фібринової матриці в про-
цесі регенерації має тимчасовий характер. Дегра-
дація плівчастих фібринозних спайок під дією
локально синтезованих протеаз фібринолітичної
системи відбувається протягом 72 год після травми
[13, 33, 36, 40].
Фібриноліз дає змогу мезотеліальним клітинам
мігрувати та розмножуватися, формуючи вогнища
по всій рановій поверхні. Цей процес реепітелізації
відрізняється від аналогічного процесу при ушко-
Хірургія України „ № 3 · 2019
дженнях шкіри, тому що вся поверхня епітелізу-
ється одночасно з острівців мезотеліальних клітин,
а не поступово від межі. Таким чином, незалежно
від розміру ушкодження, перитонеальний дефект
відновлюється протягом 5 — 7 днів після абдомі-
нального хірургічного втручання [24, 36, 40].
Провідну роль у формуванні спайок відіграє
патологічне зниження перитонеальної фібринолі-
тичної активності у відповідь на запалення та опе-
раційну травму. Коли баланс між коагуляцією та
фібринолізом порушується на користь зсідання,
лізис фібрину відбувається недостатньо. Фібрин
стає матрицею для міграції колагенсекретувальних
фібробластів та утворення екстрацелюлярного
матриксу сполучної тканини і, як наслідок, відбу-
вається формування спайок [2, 3, 7 — 10, 25, 38].
У нормі активація фібринолітичної системи
спричиняє перетворення плазміногену на плазмін,
який дуже ефективний для деградації фібрину. Тка-
нинний активатор плазміногену (tРА) та урокіназ-
ний активатор плазміногену (uРА) є основними
ферментами, котрі забезпечують цей процес. Вони
продукуються мезотеліальними клітинами та
макрофагами. tРА зв’язується зі специфічним
рецептором, який є плазміноген-зв’язувальним
сайтом на поверхні молекули фібрину. У черевній
порожнині tРА відповідає за 95 % плазміноген-
активувальної активності [7, 9, 38]. Плазмін також
активує матричні металопротеїнази (ММР), які
забезпечують розщеплення компонентів екстраце-
люлярного матриксу [7, 15, 19].
У разі пригнічення фібринолітичної активності
перитонеального ексудату активація плазміногену
порушується інгібіторами активації плазміногену
(PAI-1 і PAI-2) за рахунок формування інактиву-
вальних комплексів. Найпотужнішим інгібітором
tРА і uРА є глікопротеїн PAI-1, тоді як PAI-2
є менш ефективним у протидії активаторам плаз-
міногену. Ці чинники впливають на регенерацію
очеревини в нормі та за патології [24, 36, 38]. PAI-1
та PAI-2 продукуються ендотеліальними і мезоте-
ліальними клітинами, моноцитами, макрофагами
та фібробластами. Високу концентрацію PAI вияв-
ляють у спайках та перитонеальній тканині паці-
єнтів зі значним спайковим процесом [33].
Дослідження як на тваринних моделях, так і за
участю людини, показали, що два основні чинни-
ки призводять до зменшення фібринолізу: зни-
ження місцевої активності tРА і підвищення
активності PAI-1 локально та системно [2, 16, 30,
38]. Причини для зниження активності tРА, ймо-
вірно, такі: зменшення абсолютної кількості tРА,
який секретується ушкодженою очеревиною, та
пригнічення tРА, котрий залишився, під дією PAI-
1. Велика кількість тваринних та клінічних дослі-
джень показала, що саме баланс між активністю
tРА і PAI-1 відіграє провідну роль у патологічному
спайкоутворенні, причому дисбаланс корелює
з тяжкістю спайкового процесу [2, 15].
89
Хірургія України „ № 3 · 2019
Навіть у разі недостатнього фібринолізу нормаль-
на регенерація мезотелію може відбутися, якщо речо-
вини, які формують сполучнотканинний матрикс,
розщепляться під дією MMP [5, 10, 15, 19]. Однак цей
процес може бути порушений тканинними інгібіто-
рами металопротеїназ (ТІМР), що призводить до
формування спайок та їх васкуляризації під дією
ангіогенних чинників [19]. Активність ММР регулю-
ЕЦМ - екстрацелюлярний матрикс.
Рис. 1. Схема патогенезу регенерації очеревини та формування післяопераційних перитонеальних спайок
90
М. Г. Мельниченко, А. А. Квашніна
ється частково ТІМР. Продемонстровано, що у зраз-
ках перитонеальної тканини, взятих під час лапаро-
томічних втручань, синтезується більше ТІМР, ніж
ММР-1, у спайковій тканині підвищений рівень
ТІМР та менша величина співвідношення ММР/
ТІМР порівняно з інтактною очеревиною [19].
Вплив чинників у процесі спайкоутворення
наведено на рис. 1.
М. Г. Мельниченко, А. А. Квашніна Хірургія України „ № 3 · 2019

Важливу роль у модуляції спайкоутворення віді-
грають також медіатори запалення. Відомо, що
певні цитокіни та фактори росту індукують екс-
пресію генів, чиї продукти можуть ініціювати утво-
рення спайок шляхом запуску механізмів, відпо-
відальних за пригнічення фібринолізу [6, 12, 16,
29]. В експериментах in vitro і in vivo на молекуляр-
ному рівні показано, що порушення балансу між
активаторами плазміногену та протеаз-антагоніс-
тів спричинене підвищеною експресією медіато-
рів запалення (наприклад, субстанції Р), цитокінів
(наприклад, фактора некрозу пухлини α (ФНП-α),
трансформувального фактора росту-β (ТФР-β),
інтерлейкінів (ІЛ)-1 та ІЛ-6, молекул адгезії (моле-
кули міжклітинної адгезії-1 і молекули судинної
адгезії-1). Збільшення рівня мРНК, яка транскри-
бується з кожного із цих генів, виявлено в пери-
тонеальній тканині пацюків у ранній термін після
хірургічної травми [13, 16]. Самостійний і синергіч-
ний вплив прозапальних цитокінів, а також гіпок-
сія стимулюють продукцію PAI-1 та пригнічують
які інактивують вільні радикали (глутатіон, перок-
сидаза, супероксиддисмутаза і каталаза), обер-
нено пропорційно корелює з тривалістю карбок-
сиперитонеуму, тоді як менша тривалість впливу
газу асоціюється зі зменшенням частоти після-
операційних спайок. Крім того, гіпоксія спри-
яє утворенню супероксиду з різних внутрішньо-
клітинних джерел (ксантиндегідрогеноксидаза,
електроннотранспортний ланцюг у мітохондріях
та НАД [Ф] H-оксидаза). Вплив супероксиду на
звичайні та спайкові фібробласти призводить до
збільшення синтезу ТФР-β1 і колагену 1 типу, що,
відповідно, стимулює адгезіогенез [13].
Вплив чинників на перитонеальну фібринолі-
тичну активність наведено у таблиці.
Т а б л и ц я
Чинники перитонеальної фібринолітичної активності

спайкоутворення
синтез tРА мезотеліальними клітинами (рис. 2) [13].

Посилання
Вплив на
Дослідження in vitro показують, що цитокін
TФР-β, який бере участь у процесах регенерації, Чинник
сприяє зменшенню фібринолітичної активності та
є одним з ключових чинників фіброзу тканин [26,
39]. In vivo проадгезивна роль ТФР-β підтверджена
в дослідженні, в якому тваринам уводили інтрапе- Тканинний активатор плазміногену ↓ 5, 9, 10, 38
ритонеально рекомбінантний ТФР-β або плацебо
під час лапаротомії. У тварин, котрі одержали Урокіназний активатор плазміногену ↓ 10, 38, 40
TФР-β, спостерігали значно вираженіший спай-
ковий процес, ніж у контрольній групі [39]. Матричні металопротеїнази ↓ 2, 19, 25
Також у модуляції спайкоутворення беруть Ткaнинні інгібітори метaлoпрoтеїнaз ↓ 7, 19
участь процеси вільно-радикального окиснення
та оксидативний стрес. Доведено, що хірургічні Інгібітори активатора плазміногену ↑ 7, 9, 13, 16
втручання збільшують активність вільних ради- Ішемія мезотелію ↑ 1, 11
калів, зокрема супероксид-аніонів та ксантинок-
сидази. Під час лапароскопії активність речовин, Гіпоксія ↑ 6, 11, 13, 36

Вільні радикали ↑ 2, 6, 13

Бактеріальні ліпополісахариди ↑ 27

ІЛ-1, ІЛ-6 ↑ 13, 36

Рецептор нейрокініну ↑ 19

Субстанція ↑ 12

ФНП-α ↑ 13, 16

ТФP-β ↑ 16, 26, 39

Молекули міжклітинної адгезії ↑ 13, 15, 26

Судинний ендотеліальний фактор росту ↑ 16, 26

Циклооксигеназа-2 ↑ 26, 29

Колаген І типу ↑ 13

Протеїн С ↓ 16, 23
Колаген-1 — колаген І типу; VEGF — судинний ендотеліальний
фактор росту; CTGF — фактор росту сполучної тканини NO, NO-синтаза ↓ 13
Рис. 2. Чинники модуляції спайкоутворення ↑ — стимулює, підвищує; ↓ – пригнічує.

91
Хірургія України „ № 3 · 2019
Таким чином, патологічне спайкоутворення —
мультифакторний стан, розвиток якого зумовлений
комбінацією різних чинників, багато з яких детермі-
новані генетично, місцевими і системними реакція-
ми організму, та особливостями хірургічного лікуван-
ня. Для розробки ефективних методів профілактики
та лікування спайкових ускладнень необхідне повні-
ше розуміння цього процесу як на клітинному, так
Дослідження виконане в рамках НДР Одеського національного медичного університету «Диференційна діагностика
та лікування гострих запальних хірургічних захворювань органів грудної та черевної порожнини у дітей»,
держреєстрація № 0111U010166 та пошукової НДР «Особливості перебігу хірургічних захворювань у дітей
з диспластичним синдромом» (2018).
Участь авторів: концепція і дизайн дослідження — М. М.; збір матеріалу — А. К.;
опрацювання матеріалу, написання тексту, редагування — М. М., А. К.
Література
1. Бурлев В. А., Дубинская Е. Д., Гаспаров А. С. Перитонеальные
спайки от патогенеза до профилактики // Проблемы репродук-
ции. — 2009. — № 3. — С. 36 — 44.
2. Кондратович Л. М. Основы понимания формирования спаеч-
ного процесса в брюшной полости. Интраоперационная про-
филактика противоспаечными барьерными препаратами (обзор
литературы) // Вестн. новых медицинских технологий. —
2014. — Т. 21, № 3. — С. 169 — 172.
3. Чекмазов И. А. Спаечная болезнь брюшины. — Москва. Изд-во:
ГэотарМедиа. — 2008. — 160 с.
4. Ahmad G., O’Flynn H., Hindocha A., Watson A. Barrier agents for
adhesion prevention after gynaecological surgery // Cochrane Data-
base Syst. Rev. — 2015. [Electronic resource]: https: // www.cochran-
elibrary.com/cdsr/doi/10.1002/14651858.CD000475.pub3/full.
5. Alpay Z., Saed G. M., Diamond M. P. Postoperative adhesions: from
formation to prevention // Semin Reprod Med. — 2008. — Vol. 26,
N 4. — P. 313 — 321. DOI: 10.1055/s-0028-1082389.
6. Ambler D. R., Fletcher N. M., Diamond M. P., Saed G. M. Effects of
hypoxia on the expression of inflammatory markers IL-6 and TNF-α
in human normal peritoneal and adhesion fibroblasts // Systems
Biology in Reproductive Medicine. — 2012. — Vol. 58, N 6. —
P. 324 — 329. DOI:10.3109/19396368.2012.713439.
7. Arung W., Meurisse M., Detry O. Pathophysiology and prevention of
postoperative peritoneal adhesions // World Journal of Gas-
troenterol. — 2011. — Vol. 17, N 41. — P. 4545 — 4553.
8. Atta H. M. Prevention of peritoneal adhesions: a promising role for
gene therapy // World J. Gastroenterol. — 2011. — Vol. 17, N 46. —
P. 5049 — 5058.
9. Bart W. J., Hellebrekers M. D., Emeis J. J. et al. A role for the fibrino-
lytic system in postsurgical adhesion formation // Fertility and Steril-
ity. — 2005. — Vol. 83, N 1. — P. 122 — 129.
10. Beyene R. T., Kavalukas S. L., Barbul A. Intra-abdominal adhesions:
Anatomy, physiology, pathophysiology, and treatment // Current
Problems in Surgery. — 2015. — Vol. 52, N 7. — P. 271 — 319.
11. Binda M. M. Humidification during laparoscopic surgery: overview of
the clinical benefits of using humidified gas during laparoscopic surgery
// Arch. Gynecol. Obstetrs. — 2015. — Vol. 292, N 5. — P. 955—971.
12. Binnebösel M., Klink C. D., Serno J. et al. Chronological evaluation
of inflammatory mediators during peritoneal adhesion formation
using a rat model // Langenbeck’s Archives of Surgery. — 2011. —
Vol. 396, N 3. — P. 371 — 378. DOI:10.1007/s00423-011-0740-8.
13. Braun K. M., Diamond M. P. The biology of adhesion formation in
the peritoneal cavity // Seminars in Pediatric Surgery. — 2014. —
Vol. 23, N 6. — P. 336 — 343. DOI:10.1053/j.sempedsurg.2014.06.004.
14. Broek R., Krielen P., Di Saverio S. et al. Bologna guidelines for diag-
nosis and management of adhesive small bowel obstruction (ASBO):
2017 update of the evidence-based guidelines from the world society
of emergency surgery ASBO working group // World Journal of
Emergency Surgery. — 2018. — Vol. 13.
15. Brüggmann D., Tchartchian G., Wallwiener M. et al. Intra-abdomi-
nal adhesions: definition, origin, significance in surgical practice, and
92
М. Г. Мельниченко, А. А. Квашніна
і на молекулярно-генетичному рівні, а також вияв-
лення запальних медіаторів, залучених у цей процес.
Профілактика післяопераційного спайкоутво-
рення, ймовірно, полягає у селективному пригні-
ченні одного або декількох критичних чинників,
необхідних для формування спайок.
Відсутні роботи з вивчення особливостей пато-
генезу спайкоутворення у дітей.
treatment options // Deutsches ärzteblatt international. — 2010. —
Bd. 107, N 44. — S. 769 — 775. DOI: 10.3238/arztebl.2010.0769.
16. Cahill R. A., Redmond H. P. Cytokine orchestration in post-operative
peritoneal adhesion formation // World Journal of Gastroenterol-
ogy. — 2008. — Vol. 14, N 31. — P. 4861 — 4866.
17. Catena F., Di Saverio S., Coccolini F. et al. Adhesive small bowel
adhesions obstruction: Evolutions in diagnosis, management and
prevention // World J. Gastrointest. Surg. — 2016. — Vol. 8, N 3. —
P. 222 — 231. DOI: 10.4240/wjgs.v8.i3.222.
18. Cerci C., Eroglu E., Sutcu R. et al. Effects of omentectomy on the
peritoneal fibrinolytic system // Surgery Today. — 2008. — Vol. 38,
N 8. — P. 711 — 715. DOI:10.1007/s00595-007-3705-3.
19. Chegini N., Zhao Y., Kotseos K. et al. Differential expression of
matrix metalloproteinase and tissue inhibitor of MMP in serosal tis-
sue of intraperitoneal organs and adhesions // BJOG: An Interna-
tional Journal of Obstetrics & Gynaecology. — 2002. — Vol. 109,
N 9. — P. 1041 — 1049. DOI:10.1016/S1470-0328 (02)01334-4.
20. Chiorescu S., Andercou O., Grad N. O., Mironiuc I. A. Intraperito-
neal administration of rosuvastatin prevents postoperative peritoneal
adhesions by decreasing the release of tumor necrosis factor // Clujul
Medical. — 2018. — Vol. 91, N 1. — P. 79 — 84.
21. Corona R., Verguts J., Schonman R. et al. Postoperative inflamma-
tion in the abdominal cavity increases adhesion formation in a laparo-
scopic mouse model // Fertility and Sterility. — 2011. — Vol. 95,
N 4. — P. 1224 — 8. DOI:10.1016/j.fertnstert.2011.01.004.
22. Cwaliński J., Bręborowicz A., Połubińska A. The impact of 0.9 %
NaCl on mesothelial cells after intraperitoneal lavage during surgical
procedures // Advances in Clinical and Experimental Medicine. —
2016. — Vol. 25, N 6. — P. 1193 — 1198. DOI: 10.17219/acem/44381.
23. Dinarvand P., Hassanian S. M., Weiler H., Rezaie A. R. Intraperitoneal
administration of activated protein C prevents postsurgical adhesion
band formation // Blood. — 2015. — Vol. 125, N 8. — P. 1339—1348.
24. DiZerega G. S. Peritoneum, peritoneal healing and adhesion forma-
tion // Peritoneal Surgery. — NY; Berlin; Heilderberg: Springer,
2006. — P. 3 — 38. DOI:10.1007/978-1-4612-1194-5_1.
25. Duron J. Postoperative intraperitoneal adhesion pathophysiology //
Journal compilation The Association of Coloproctology of Great
Britain and Ireland. — 2007. — Vol. 9, N 2. — P. 14 — 24.
26. Faull R. J. Bad and good growth factors in the peritoneal cavity //
Nephrology (Carlton, Vic). — 2005. — Vol. 10, N 3. — P. 234 — 239.
27. Fortin C. N., Saed G. M., Diamond M. P. Predisposing factors to
post-operative adhesion development // Human Reproduction
Update. — 2015. — Vol. 21, N 4. — P.: 536 — 551.
28. Gemmati G., Occhionorelli S., Tisato V. et al. Inherited genetic pre-
dispositions in F13A1 and F13B genes predict abdominal adhesion
formation: identification of gender prognostic indicators // Scientific
Reports. — 2018. — Vol. 8. — P. 1 — 13.
29. Guangbing W., Xin C., Guanghui W. et al. Inhibition of cyclooxyge-
nase-2 prevents intra-abdominal adhesions by decreasing activity of
peritoneal fibroblasts // Drug Design, Development and Therapy. —
2015. — Vol. 9. — P. 3083 — 3098. DOI: 10.2147/DDDT.S80221.
30. Imai A., Takagi H., Matsunam K., Suzuki K. Non-barrier agents for
postoperative adhesion prevention: clinical and preclinical aspects //
Arch. Gynecol. Obstetrs. — 2010. — Vol. 282, N 3. — P. 269 — 275.
М. Г. Мельниченко, А. А. Квашніна Хірургія України „ № 3 · 2019

31. Kamel R. M. Prevention of postoperative peritoneal adhesions // Eur
J. Obstet Gynecol Reprod Biol. — 2010. — Vol. 150, N 2. —
P. 111 — 118. DOI:10.1016/j.ejogrb.2010.02.003.
32. Kumar S., Wong P., Leaper D. J. Intra-peritoneal prophylactic agents
for preventing adhesions and adhesive intestinal obstruction after
non-gynaecological abdominal surgery // Cochrane Database of Syst.
Rev. — 2009 [Electronic resource]: https: // is.gd/znioPg.
33. Mutsaers S. E., Birnie K., Lansley S. et al. Mesothelial cells in tissue
repair and fibrosis // Frontiers in Pharmacology. — 2015 [Electronic
resource]: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4460327/.
34. Pismensky S. V., Kalzhanov Z. R., Eliseeva M. Y. et al. Severe inflam-
matory reaction induced by peritoneal trauma is the key driving
mechanism of postoperative adhesion formation // BMC Surgery. —
2011. — Vol. 11. — P. 30. DOI:10.1186/1471-2482-11-30.
35. Reed K. L., Stucchi A. F., Leeman S. E., Becker S. E. Inhibitory
effects of a neurokinin-1 receptor antagonist on postoperative perito-
neal adhesion formation // Annals of the New York Academy of
Sciences. — 2008. — Vol. 1144, N 1. — P: 116 — 126.
36. Sammour T., Kahokehr A., Soop M., Hill A. G. Peritoneal damage: the
inflammatory response and clinical implications of the neuro-immu-
no-humoral axis // World J. Surg. — 2010. — Vol. 34, N 4. — P. 704—720.
37. Sammour T., Kahokehr A., Zargar-Shoshtari K., Hill A. G. A pro-
spective case-control study of the local and systemic cytokine
response after laparoscopic versus open colonic surgery // Journal of
Surgical Research. — 2012. — Vol. 173, N 2. — P. 278 — 285.
38. Shimomura M., Hinoi T., Ikeda S. et al. Preservation of peritoneal
fibrinolysis owing to decreased transcription of plasminogen activator
inhibitor-1 in peritoneal mesothelial cells suppresses postoperative
adhesion formation in laparoscopic surgery // Surgery. — 2013. —
Vol. 153, N 3. — P. 344 — 356. DOI:10.1016/j.surg.2012.07.037.
39. Thaler K., Mack J. A., Zhao R. H. et al. Expression of connective
tissue growth factor in intra-abdominal adhesions // Diseases of the
colon & rectum. — 2002. — Vol. 45, N 11. — P. 1510 — 1519.
40. Van der Wal J., Jeekel J. Biology of the peritoneum in normal homeo-
stasis and after surgical trauma // Colorectal Disease. — 2007. —
Vol. 9, N 2. — P. 9 — 13. DOI:10.1111/j.1463-1318.2007.01345.x.

М. Г. Мельниченко, А. А. Квашнина
Одесский национальный медицинский университет

РЕГЕНЕРАЦИЯ БРЮШИНЫ И ПАТОГЕНЕЗ ФОРМИРОВАНИЯ

ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫХ ПЕРИТОНЕАЛЬНЫХ СПАЕК
Несмотря на многолетнюю историю изучения регенерации брюшины и патогенеза формирования перитонеальных спаек,
большое количество клинических и экспериментальных исследований, многие вопросы патофизиологии формирования после-
операционных спаек являются предметом дискуссий. Послеоперационное образования спаек принято рассматривать как часть
патологического регенерационного процесса, происходящего после любого повреждения брюшины, в частности вследствие
операционной травмы. Факторы, приводящие к формированию спаек разные (механические, физические, химические, инфек-
ционные, имплантационные). Модуляцию спайкообразования обуславливают медиаторы воспаления, процессы свободно-
радикального окисления и оксидативный стресс. Ведущую роль в процессе формирования спаек играет патологическое сниже-
ние перитонеальной фибринолитической активности в ответ на воспаление и операционную травму. Исследования как на
животных моделях, так и с участием человека, показали, что два фактора преимущественно приводят к угнетению фибринолиза:
снижение местной активности тканевого активатора плазминогена (tРА) и повышение активности ингибитора активации плаз-
миногена (PAI-1) локально и системно. Именно баланс между активностью tРА и PAI-1 играет центральную роль в патологиче-
ском спайкообразовании, причем дисбаланс коррелирует с тяжестью спаечного процесса. Таким образом, патологическое спай-
кообразование является мультифакторным состоянием, развитие которого обусловлено комбинацией разных факторов, многие
из которых детерминированы генетически, местными и системными реакциями организма, а также особенностями хирургиче-
ского лечения. Для разработки эффективных методов профилактики и лечения спаечных осложнений необходимо более полное
понимание этого процесса как на клеточном, так и на молекулярно-генетическом уровне. Профилактика послеоперационного
спайкообразования, вероятно, заключается в селективном подавлении одного или нескольких критических факторов, необходи-
мых для формирования спаек. Отсутствуют работы по изучению особенностей патогенеза спайкообразования у детей.
Ключевые слова: регенерация, брюшина, патогенез, послеоперационные перитонеальные спайки.

M. G. Melnichenko, A. A. Kvashnina
Odesa National Medical University

PERITONEAL REGENERATION AND PATHOGENESIS

OF POSTOPERATIVE PERITONEAL ADHESIONS FORMATION
Despite the long history of the peritoneal regeneration and the peritoneal adhesions formation pathogenesis studies, as well as a large
number of clinical and experimental trials, so far, many questions about the pathophysiology of postoperative adhesions remain controversial.
Postoperative formation of peritoneal adhesions is considered to be part of a pathological regeneration process that occurs after any perito-
neum injury, especially in connection with surgery. Factors that lead to formation of adhesions are different (mechanical, physical, chemical,
infectious, implantation). Inflammatory mediators, free radical oxidation processes, and oxidative stress also play an important role in the
modulation of adhesions. A key role in the formation of adhesions belongs to pathological decrease in peritoneal fibrinolytic activity in
response to inflammation and surgery. Studies on both animal models and humans have shown that two major factors lead to a decrease in
fibrinolysis: a decrease in local tPA activity and an increase in PAI-1 activity locally and systemically. It is the balance between the activity of
tPA and PAI-1 that plays a central role in the pathological adhesion formation, and the imbalance correlates with the severity of the adhesive
process. Thus, pathological adhesion is a multifactorial condition, the development of which is due to a combination of various factors, many
of which are genetically determined by local and systemic reactions of the body, and features of surgical treatment. To develop effective meth-
ods for prevention and treatment of adhesions, a more complete understanding of this process is needed at both the cellular and molecular
genetic levels. The key to preventing post-operative adhesion formation is likely to be the selective suppression of one or more critical factors
that are necessary for its formation. There are practically no works in literature to study the features of adhesions pathogenesis in children.
Key words: regeneration, peritoneum, pathogenesis, postoperative peritoneal adhesions

93