Шевчук О.Б., канд. екон.

наук
Інститут інформаційного суспільства

ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ
І ЇЇ РОЛЬ У РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Аналізується природа, перебіг і наслідки для подальшого суспільно-економіч-

ного розвитку людства інформаційно-технологічної революції у провідних дер-
жавах світу наприкінці ХХ століття. Показано, що інформаціональна еконо-
мічна система1 взаємопов’язаних компонентів світ-системного ядра (Північної
Америки, Об’єднаної Європи та Японії) є структуроутворюючою основою пла-
нетарної глобально-інформаційної надсистеми, яка сьогодні охоплює практич-
но все людство і має тенденцію до подальшого розвитку.

У сучасному суспільствознавстві переважає погляд на суспільно-еконо-

мічний розвиток людства як на чергування відносно стабільних станів зі сму-
гами глибинних трансформацій. Останні визначають якісний стан людства на
наступні тривалі епохи. Такий погляд пов’язаний з прийнятою сучасною
наукою синергетичною парадигмою [1–9].
Втілення нових інформаційних технологій у повсякденне життя значної
кількості мешканців нашої планети в усіх її регіонах відбулося, за масшта-
бами історичного часу, миттєво – впродовж менш ніж двох десятиліть, із
середини 70-х до середини 90-х рр. ХХ століття. Це привело до глобальних
зрушень, які цілком виправдано порівнюють зі світовими наслідками інду-
стріальної революції, що розпочалася в Англії в останній чверті XVIII сто-
ліття. Обидві ці технологічні революції здійснили всеохоплюючий вплив на
життя планети. Спричинені ними зміни увійшли в життя людства не як зов-
нішні чинники, що на нього впливають, а стали самою тканиною, в яку впле-
тена життєдіяльність людей.
Основою індустріальної революції було масштабне опанування нових
видів енергії: спочатку парової, а потім – електричної. Тому зараз у західній
літературі, присвяченій історії науково-технічного поступу, розглядають дві
промислові революції, пов’язані, відповідно, з опануванням сили пари та елек-
тричної енергії (з третьої чверті ХІХ ст.). На противагу цьому, ядром
сучасних системних трансформацій у світі стали нові, електронні засоби ко-
мунікації та технології обробки інформації. І якщо індустріальна революція

1
За прийнятою сучасним науковим товариством пропозицією М.Кастельса слід розмежо-
вувати поняття інформаційне та інформаціональне. Розмежовування пов’язане з тим, що будь-
які економіка, держава, культура тощо мають інформаційну складову, але лише сучасна еко-
номіка найрозвинутіших країн у своєму розвитку спирається на постійне оновлення та збага-
чення своєї інформаційної бази. Тому термін інформаціональна економіка (інформаціональне
суспільство) вживається для підкреслення специфіки особливостей суспільно-економічних
структур сьогодення.

© О.Шевчук, 2004 139

 Шевчук О.Б.

на її першій фазі була британським явищем, то інформаційно-технологічна

революція – "американською з каліфорнійським ухилом" [10, с. 69].
Слід також враховувати, що промислова революція створила не лише
нові технології і нові форми організації виробництва, а й нові економічні
відносини. Тому, як пишуть В.М.Геєць та Б.Є.Кваснюк, нова технологічна
революція порівняльного масштабу – інформаційна – "мала б також принести
зміни за рахунок нових технологічних здобутків не тільки в техніці, а й у
живій природі та енергетиці на засадах самодії і саморегуляції та власне від-
творювальних процесів, принципові зміни у продуктивності праці" [11, c. 74],
хоча поки що цей чинник ще не діє на повну потужність.
Для інформаційно-технологічної революції електронні інформаційні те-
хнології відіграють роль, подібну до тієї, яку в перебігу індустріальної рево-
люції відігравали нові джерела енергії. Як виробництво і розподіл енергії
були провідними факторами індустріального суспільства, так виробництво,
трансляція і трансформація інформації стали ядром сучасної технологічної
революції, яка визначається перш за все як інформаційна, але також і як мік-
ропроцесорна.
Все це має пряме відношення до сучасного і майбутнього України. Як
констатують вітчизняні фахівці, місце, яке посяде в історичній перспективі
Україна, буде безпосередньо визначатися її зусиллями в напрямку опануван-
ня новітніх технологій та її вибору у взаємопов’язаному трикутнику "геоеко-
номіка – геополітика – геостратегія". "Це обумовлено мікропроцесорною ре-
волюцією 70-х рр. ХХ ст., яка поклала початок глобалізації "нової еко-
номіки". Інформація, знання та інформаційні технології стають головним
джерелом зростання продуктивності та конкурентоспроможності. Ця нова
економіка організується переважно через мережеву структуру світового ме-
неджменту виробництва і розподілу, а не окремих фірм, як раніше. Саме тому
вона є глобальною, і водночас ці процеси є підґрунтям для вибудови нової
тотально організованої як світогосподарської, так і суспільно організованої
системи, з технологіями масового впливу на свідомість людей саме в гло-
бальному вимірі"; тим більше, що "основною проблемою економічного роз-
витку України, що носить довгостроковий характер, є формування засад но-
вого для нас інформаційного суспільства на постіндустріальній основі"
[див. 11, c. 24].
Оновлення бази знань було, як показав провідний американський істо-
рик технологічного розвитку людства Дж.Мокір, невід’ємною складовою тех-
нологічних змін та пов’язаних з ними економічних і соціокультурних транс-
формацій і раніше. Так, "перша індустріальна революція, хоча й не ґрунтува-
лася на науці, все ж спиралася на широке використання інформації, викори-
стовуючи і удосконалюючи її. А "друга індустріальна революція" – після
1850 р. – вже безпосередньо була пов’язана з вирішальною роллю науки в

140
Інформаційно-технологічна революція і її роль у розвитку світової економіки

інноваційній модернізації виробництва [12, с. 83]. Про це, зокрема, свідчить

поява (вперше у світі) наукових лабораторій у структурі німецької хімічної
промисловості в останньому десятилітті ХІХ ст. [13, с. 112].
Тому вже у 80-х рр. минулого століття північноамериканські та бри-
танські дослідники дійшли висновку, що ознакою сучасної (інформаційної)
технологічної революції є не власне центральна роль знань та інформації в
житті людства (перш за все, в його економічному поступі), а саме викори-
стання таких знань (інформації) для генерування нових знань та технологій.
У першу чергу це стосується створення і безперервного удосконалення засо-
бів обробки і трансляції інформації, спрямованих на дедалі більш ефективне
та продуктивне використання інновацій [14–16]. Врешті-решт комп’ютери, їх
програмне забезпечення та Інтернет слугують подальшій раціоналізації еко-
номічного і будь-якого іншого життя. Більше того, сучасні його форми вже
неможливі без них.
Таким чином, економічний прогрес людства може розглядатися як, зде-
більшого, процес підвищення відносного вкладу знань та інформації у ство-
рення багатства [17, с. 5]. В останні десятиліття ХХ ст. завдяки бурхливому
розвитку інформаційних технологій як стрижня новітньої технологічної
революції інформація та знання перетворилися у безпосередню продуктивну
силу, яка стала визначальною у глобальному економічному поступі. Сьогодні
найважливішим джерелом зростання продуктивних сил є саме технології
впливу знань на самі знання, при тому, що процес обробки інформації при-
водить до вдосконалення самої технології процесу обробки [18, с. 11].
Відтак виникає своєрідне коло комулятивного зв’язку між появою інно-
вацій та їх безпосереднім упровадженням. Спостерігається пряма пропор-
ційна залежність між динамікою функціонування технології та зростанням її
потужностей. Таким чином, нові інформаційні технології являють собою не
лише інструмент, що використовується, а, перш за все, процес, що вдоскона-
люється. Вперше в історії людської цивілізації інтелект виконує функцію
прямої продуктивної сили, а не лише вагомого елементу виробничої системи.
Комп’ютери й комунікаційні системи розширюють і підсилюють людський
інтелект, роблять його, врешті-решт, основним фактором людської праці.
Тому те, що і як ми думаємо, знаходить своє відображення у товарах, послу-
гах, матеріальному та інтелектуальному виробництві [19, c. 221]. Це можна
розглядати як один з важливих аспектів реалізації ноосферного процесу.
Сьогодні інформатизація фактично пронизує всі сторони економічного
та соціального розвитку і стає стратегічним ресурсом, що забезпечує конку-
рентні переваги. Інформатизація справляє також значний вплив на розвиток
людини, розширюючи можливості її комунікації, освіти, вибору сфер діяль-
ності. За оцінками А.Г.Чеснокова, застосування інформаційних технологій
забезпечує щонайменше 22–24% загального рівня приросту ВВП [20, c. 598].

141
 Шевчук О.Б.

У значній, якщо не вирішальній мірі розвинені держави вже створили необ-

хідні умови для переходу до інформаційного суспільства (висока продуктив-
ність праці, високий рівень ВВП, розгалужена, перш за все інформаційна,
інфраструктура тощо). У решті країн цього не сталося. У них, як і в Україні,
наявні лише окремі елементи для побудови постіндустріальної економіки,
а то і вони відсутні.
Інформаційно-технологічній революції останньої чверті ХХ ст. пере-
дували окремі важливі науково-технічні винаходи, перш за все створення за
століття до того телефону і радіо, а трохи пізніше – електронної лампи. Але
вирішальний прорив у цьому напрямку прийшовся на середину ХХ ст., а саме
на добу Другої світової війни та післявоєнні роки, коли був створений
перший загальноцільовий комп’ютер (1946) та був винайдений транзистор
(1947), що зробив можливим обробку електронних імпульсів з великою
швидкістю у двоїчному режимі. У 1950 р. комп’ютер обробив дані перепису
США, що продемонструвало перспективність його подальшого широкого
використання.
Але власне перші кроки інформаційно-технологічної революції припа-
дають на межу 60–70-х рр., коли в надрах Міністерства оборони США була
створена електронна комунікаційна мережа (1969), з якої розвинувся сучас-
ний Інтернет, були винайдені мікропроцесор (1971) та міжсітьовий протокол,
що ввів "шлюзову технологію", яка дозволила зв’язати мережі різних типів
[21]. Початок нової доби був відзначений створенням у 1975 р. мікроком-
п’ютера, комерційна модель якого з’явилася двома роками пізніше. З цього
часу розпочалася тріумфальна хода персональних комп’ютерів по планеті.
Варто підкреслити, що вирішальний прорив у царині інформаційно-
обчислюючих технологій не був безпосередньо пов’язаним з якимись порів-
нянними з ним за значенням і масштабам позитивними зрушеннями у світовій
економіці. Скоріше, навпаки: в економічному відношенні 1970-ті рр. були
ознаменовані застійними явищами, які спричинила викликана арабо-ізраїль-
ськими війнами 1967 р. та 1973 р. енергетична криза, але не тільки вона.
Головним, мабуть, було те, що ресурс саморозвитку суспільно-еконо-
мічної системи Заходу, пов’язаний з використанням кейнсіанської моделі, на
цей час було у цілому вичерпано. Криза кейнсіанської парадигми, орієнтова-
ної на внутрішнє облаштування економіки окремої країни, відтінялася зрос-
танням впливовості глобалістичного економічного неолібералізму. Це було
пов’язане з підвищенням авторитетності індивідуалістичних, гостро спрямо-
ваних проти соціалізму, ідей Ф.А. фон Хайєка [22; 23] і пов’язаної з ним
"Лондонської школи" та монетаристської доктрини М.Фрідмена [24] і його
"Чиказької школи". Цьому відповідало підвищення інтересу до неолібераліст-
ського розуміння суспільних процесів у соціальній філософії К.Поппера [25;

142
Інформаційно-технологічна революція і її роль у розвитку світової економіки

26], спрямованої не лише проти соціалістичного утопізму, а й історизму ("іс-

торицизму", як він його презирливо називає) у цілому.
Необхідність істотних змін економічних орієнтирів була, таким чином,
усвідомлена. У 1980-х рр. світовий капіталізм (спочатку в особі великих кор-
порацій та урядів країн "великої сімки") здійснив значну економічну та ор-
ганізаційну реструктуризацію, в якій нова інформаційна технологія, за словами
М.Кастельса, "відіграла вирішальну роль і сама вирішальним чином форму-
валася цією роллю" [див. 10, c. 69]. Так, рух за дерегуляцію і лібералізацію,
розгорнутий англо-американськими підприємницькими колами у 1980-х рр.
(що підтримували уряди М.Тетчер у Великій Британії та Р.Рейгана у США),
відіграв вирішальну роль у реорганізації і зростанні системи телекомунікацій.
У свою чергу, доступність нових телекомунікаційних мереж і інформаційних
систем підготувала ґрунт для глобальної інтеграції фінансових ринків і
сегментованої спеціалізації виробництва і торгівлі у світі.
Отже, доступність нових технологій стала фундаментальною основою
соціально-економічної реструктуризації провідних країн Заходу у 1980-х рр.,
що (на тлі краху СРСР і всієї "світової системи соціалізму") визначило
трансформацію глобальної світ-системи впродовж останнього десятиліття
ХХ століття. Два цілком автономні процеси, а саме розвиток інформаційних
технологій і усвідомлена верхівкою підприємницьких та владних кіл провід-
них в економічно-технологічному відношенні країн, перш за все США, необ-
хідність оновлення старого, індустріального суспільства вступили в резонанс
і, відповідно до законів синергетики, дали новий потужний ефект – виник-
нення інформаційного (інформаціонального, сітьового, технотронного, елек-
тронно-цифрового тощо) суспільства.
Такий перехід на новий щабель суспільно-економічного розвитку про-
відних країн сучасного світу, вирішальною мірою ініційований і здійснений
могутніми транснаціональними корпораціями (ТНК), залежав від збігу авто-
номних щодо один одного чинників науково-технологічного, соціально-еко-
номічного і військово-політичного (як, скажімо, початок розробки програми
"Зоряних війн" у США на останньому етапі їх світового протистояння з
СРСР) характеру.
Проте разом, у взаємодії, перелічені вище чинники дали комулятивний
ефект прориву на наступний, глобально-інформаційний рівень соціально-
економічної самоорганізації суспільства. І, при всьому виразному пануванні у
світовій економіці в останні десятиліття ТНК, річний бюджет кожної з 500
наймогутніших серед яких перевищує ВНП багатьох країн світу, інформати-
зація, зокрема масове поширення персональних комп’ютерів, підключених до
мережі Інтернет, дала сильний імпульс активізації середнього та дрібного
бізнесу, який набув, так би мовити, "друге дихання".

143
 Шевчук О.Б.

Світовий досвід переконує, що в усіх країнах, де відбулася чи зараз здій-

снюється інформаційно-технологічна революція, на початковому її етапі вирі-
шальну роль відігравали (і відіграють) державні структури. Це спостерігаємо
повсюди, де помітні успіхи в розвитку інформаційних технологій, від США і
Японії до Південної Кореї і Тайваню, а останніми роками – Китаю та Індії. Вони
створюють сприятливий для розвитку інформаційних технологій інвестиційний
клімат і забезпечують відповідні фірми державними замовленнями, що добре
відомо зі становлення інформаційного суспільства в Японії [27].
Особливу роль тут відіграють військові замовлення. З потреб оборон-
ного відомства США, як уже було зазначено, почалась розробка інформацій-
ної системи, що розвинулася у світову мережу Інтернет. З військово-проми-
словими комплексами безпосередньо пов’язані інформаційно-технологічні
бази Китаю та Індії, а їх розвиток спрямовується і фінансується державою.
Загальновідомі успіхи індійської індустрії в розробці програмного забезпе-
чення є, передусім, результатом державної підтримки компаній-виробників.
Завдяки цілеспрямованій державній політиці та належному фінансуванню
Китай має вже у найближчі роки наздогнати Індію за річними обсягами
виробництва програмного забезпечення, при тому, що, як прогнозується, з
2010 р. темпи зростання софтверного ринку в обох країнах будуть зберігатися
на стабільно високому рівні – до 35–40 % щороку [див. 11, c. 937].
Але з 1970-х рр. у найрозвинутіших країнах, перш за все у США (де
військові замовлення та ініціативи Міністерства оборони відіграли вирі-
шальну роль на початковій стадії інформаційно-технологічної революції),
технологічні інновації вже істотно стимулювалися ринком [28]. Врешті-решт,
"саме завдяки взаємодії між макродослідницькими програмами і великими
ринками, створеними державою, з одного боку, і децентралізованою ініціати-
вою, що стимулюється культурою технологічної творчості і рольовими моде-
лями швидкого особистого успіху, з другого боку, нові інформаційні техно-
логії прийшли до розквіту" [див. 10, c. 76].
Інформаційно-технологічна революція визначає формування сітьової
структури всіх сфер життєдіяльності, перш за все – економічного життя.
Якісні зміни в організації виробництва, викликані необхідністю його реструк-
туризації внаслідок кризи 1970-х рр. та новими можливостями, наданими
новітніми комп’ютерно-інформаційними технологіями, обумовили істотне
збільшення гнучкості, менеджменту і маркетингу. Найвиразніше це виявило-
ся у проаналізованому вже у першій половині 1980-х рр. початку переходу
від масового до гнучкого, орієнтованого на задоволення індивідуальних за-
мовлень, виробництва [29]. Гнучка спеціалізація при наданні дедалі ширшого
асортименту послуг підвищувала можливості швидкого реагування на зміни
ринку та технологічні інновації, тим самим підвищуючи конкурентоспромож-
ність підприємств.

144
Інформаційно-технологічна революція і її роль у розвитку світової економіки

Незабаром подібні тенденції переходу, за висловом французького еко-

номіста Б.Коріа, від "фордизму" до "постфордизму" набули форму динамічної
гнучкості виробництва. Її специфічною рисою є поєднання значних обсягів
випуску продукції, яка користується підвищеним попитом сьогодні, з присто-
суванням до виконання конкретних індивідуальних замовлень виробничими
системами, що легко перепрограмовуються відповідно до зміни завдань [30].
Середнім і дрібним фірмам за наявності інформаційних технологій по-
дібне перепрофілювання здійснювати легше, ніж великим, громіздким під-
приємствам. Тому під кінець 1980-х рр. британські економісти зафіксували
кризові тенденції в діяльності багатьох великих корпорацій, яким важко було
динамічно перебудовувати свою діяльність відповідно до швидкоплинних
змін ринкової кон’юнктури. Водночас, за їх спостереженнями, малі і середні
фірми демонстрували високу життєздатність, швидше запроваджували інно-
вації та створювали нові робочі місця [31, 32].
Подібні зрушення були вперше відзначені у Великій Британії значною
мірою саме тому, що тут у цей час у співвідношенні великого та середнього й
дрібного бізнесу відбувалися деякі зрушення на користь останнього. Але про-
ведені у першій половині 1990-х років. Б.Харрісоном масштабні дослідження
структури економік США, Західної Європи та Японії продемонстрували, що
практично повсюди великі корпорації продовжували концентрувати зростаю-
чу долю капіталу та ринків [33].
Дрібні та середні підприємства демонструють кращі форми адаптації до
можливостей і викликів інформаціональної економіки, але їх фінансові по-
тужності, можливості виробництва та реалізації продукції у цілому значно
поступаються відповідним показникам великих корпорацій, зокрема трансна-
ціональних компаній, що зберігають панівне положення в глобалізованій еко-
номіці. Тому дрібні та середні фірми залишаються, переважно, під фінансо-
вим, комерційним і технологічним контролем великих корпорацій, а дрібні
підприємства, порівняно з виробниками-велетнями, все одно залишаються
технологічно менш розвинутими.
Важливо підкреслити, що діяльність ТНК, попри їх роль у запрова-
дженні нових, зокрема інформаційних, технологій, переважно сприяє поглиб-
ленню негативного впливу глобалізації на економіку порівняно слабких дер-
жав; тим більше, що ці корпорації діють, як правило, у напрямку задоволення
інтересів високорозвинених держав, від яких багато у чому залежить сама
робота ТНК. Діяльність останніх створює для слабких країн умови для роз-
мивання їх національної та державної ідентичності, що, у перспективі, за-
грожує й Україні.
Нерівномірність розподілу ефектів від економічної глобалізації, яка
реалізується через вивільнення нерегульованих ринкових сил у світовому
масштабі, є однією з найбільш болючих проблем сьогодення. Основним ру-

145
 Шевчук О.Б.

шієм цього процесу виступають потужні ТНК, що базуються у найрозвинуті-

ших країнах, головно у США. Ці ТНК, як пише В.Р.Сіденко, "спеціалізуються
в рамках світового господарства на виробництві товарів та послуг з підвище-
ним рівнем додаткової вартості та підвищеним вмістом інтелектуального
компонента, а отже, мають можливість привласнювати більшу частину того
чистого доходу, який буде генеруватись унаслідок більш оптимального роз-
поділу ресурсів. Більше того, окремі нові глобальні правила, як то угода щодо
прав інтелектуальної власності, що діє в рамках регулярних норм СОТ, мо-
жуть об’єктивно закріплювати домінування ТНК походженням з найбільш
розвинутих країн" [34, c. 91].
Але це не означає, що від транснаціональних корпорацій треба відго-
роджуватися. Варто мати на увазі, що, як зазначають В.М.Геєць та Б.Є.Квас-
нюк, "ТНК – головні суб’єкти сучасного технологічного прогресу у світовій
економіці, головні суб’єкти міжнародної торгівлі взагалі. Крім того, вони є
головним джерелом трансферу технологій. Для багатьох країн світу відмова
від допуску ТНК у свою національну економіку означала б ще більше відста-
вання від розвинених країн, ніж це має місце зараз. Більшість економічно
успішних країн Східної Азії, включаючи Малайзію, Сінгапур, Китай та ін.
широко відкривали двері для ТНК" [див. 11, c. 69–70].
ТНК суттєво впливають на розвиток інноваційної діяльності. У 1999 р.
транснаціональних корпорацій у світі налічувалося близько 60 тис., які мали
600 тис. філій у 150 країнах світу. Відтак їх мережа охоплювала всю планету,
при тому, що через неї проходило понад 80% торгівлі високими техноло-
гіями. В останні роки ХХ ст. вони володіли третиною всіх виробничих
фондів, виробляли понад 40% планетарного продукту, здійснювали понад
половини зовнішньоторговельного обороту світу, контролюючи понад 90%
експорту світового капіталу [35, c. 7]. Не менш істотно й те, що сьогодні вони
контролюють 4/5 світового банку патентів і ліцензій на нову, зокрема інфор-
маційну, техніку, технології та ноу-хау [36, c. 38–39].
Подібний стан речей обумовлює взаємну зацікавленість великих корпо-
рацій та дрібного і середнього бізнесу у співпраці, у разі домінування у відпо-
відному симбіозі сильнішого і потужнішого – великих фірм на чолі з транс-
національними корпораціями. Відповідна організація праці, менеджменту і
маркетингу раніше і найвиразніше продемонструвала свої високі можливості
в Японії. Від назви автомобільної корпорації "Тойота" ця система з притаман-
ними їй специфічними рисами (як система постачання "канбан" – "точно у
визначений термін" тощо) отримала назву "тойотизма". Вона продемонстру-
вала свою ефективність не лише в інформаційно розвинутих країнах Дале-
кого Сходу, а також у США та в Західній Європі, зокрема на таких гігантах
автомобільної індустрії, як німецький "Фольцваген" та швецька "Вольво".

146
Інформаційно-технологічна революція і її роль у розвитку світової економіки

Наслідком симбіозу величезної кількості взаємопов’язаних дрібних та

середніх підприємств, інтегрованих під егідою потужної корпорації, яку вони
обслуговують, є створення гнучких і масштабних, фінансово потужних ви-
робничих структур. Конкретним прикладом функціонування виробничої сіті
виступає італійська трикотажна фірма так званої моделі Бенеттон. Це мульти-
національне підприємство, що виросло з дрібного сімейного бізнесу в області
Венето, має близько 5000 магазинів по всьому світу, які здійснюють реаліза-
цію своєї продукції під контролем центральної фірми. Вона, як і подібні їй
структури в аналогічних випадках, по лінії зворотнього зв’язку on-line миттє-
во отримує інформацію про стан справ у підрядників, роздає замовлення
дрібним фірмам, реагує на зміни попиту та пропозицій [37].
Технології інформаційного суспільства створили глобальний ринок, і в
усьому світі на їх основі здійснюються комерційні операції. Але вони зробили
також найістотніший внесок у зростання масштабів фінансових спекуляцій.
Глобалізація фінансових трансакцій відбувається значно скоріше, ніж глобалі-
зація торгівлі товарами та послугами. Подібний розвиток пов’язаний з безліч-
чю ризиків. Трансакції капіталу ніколи раніше не здійснювалися так легко.
Світові гравці можуть сьогодні переганяти свої кошти в країни з найменшими
податковими ставками, наслідком чого стає зниження рівня податкових стан-
дартів. Малі країни стають безпорадними жертвами таких спекуляцій.
Відтак, за висновком Т.Шауера, новітні інформаційні технології не
забезпечують гарантованого позитивного впливу на сталий розвиток в еконо-
мічному смислі. Для запобігання податкового демпінгу і зниження обсягу
спекуляцій потрібно створити нові міжнародні рамкові умови або адаптувати
інститути, що вже існують, такі як GATT/WTO [38]. Але не видно, щоб у
цьому напрямку здійснювалися вагомі зрушення.
Таким чином на основі відносин "центр – периферія" у багатьох краї-
нах Азійсько-Тихоокеанського регіону, Північної Америки і Західної Європи
створюються і функціонують горизонтальні ділові мережі, вертикально інте-
гровані через налагоджену систему фінансового контролю. На вищому,
глобальному рівні ми спостерігаємо щось подібне у планетарному масштабі,
на рівні якого найпотужніші фінансові установи та пов’язані з ними провідні
транснаціональні компанії здійснюють контроль над цілими секторами еко-
номічної діяльності у світовому масштабі та, щодалі тим більше, не дуже
розвинутими чи взагалі відсталими країнами середніх та малих розмірів (не
рахуючи таких гігантів як Китай або Індія). Виходом для останніх може стати
тільки регіоналізація – утворення стабільних і ефективно функціонуючих
регіональних економічних, а за умови тіснішої форми співпраці і політичних,
міждержавних об’єднань, здатних протистояти тиску провідних валютно-фі-
нансових установ світу та транснаціональних корпорацій.

147
 Шевчук О.Б.

Іншим аспектом сучасної світової економіки є виникнення новітньої

структури міжнародного розподілу праці. Він, за М.Кастельсом, передбачає
наявність чотирьох позицій у глобальній економіці: виробників високої вар-
тості, заснованої на інформаціональній праці; виробників високих обсягів,
заснованих на праці, яка низько оплачується; виробників сировини, що базу-
ються на природних ресурсах; та "зайвих виробників", праця яких є знеціне-
ною. Репрезентанти цих позицій концентруються в певних регіонах планети,
так що глобальна економіка є географічно диференційованою [див. 10,
c. 153]. У тенденції вони співпадають з певними групами країн, хоча в межах
останніх можуть співіснувати як "просунуті" інформаціональні, так і відсталі
(маргінальні) галузі.
Головне, що визначає належність країни провідного світового центру –
це якість її трудових ресурсів (рівень їх знань та підключення до глобальних
інформаційних мереж) та її включення в систему глобальної економіки. Адже
ж, за даними ООН, що базуються на дослідженні стану справ у 192 країнах,
економічне зростання на сучасному етапі обумовлене на 64% людським і
соціальним потенціалом, на 20% природними ресурсами і тільки на 16% на-
явністю капіталу [39, c. 84]. Як констатують В.М.Геєць та Б.Є.Кваснюк, "най-
вищі прибутки у світі одержують саме як ренту на інтелектуальний капітал.
На долю нових знань, які втілені у технологіях, обладнанні, освіті кадрів, в
організації виробництва, припадає 80–95% приросту ВВП розвинутих країн"
[див. 11, c. 62]. Тому розуміння того, що люди і їх розвиток є найважливішою
сферою суспільного прогресу, почало набувати дедалі більшого розповсю-
дження та підтримки у соціальних та економічних дослідженнях, навіть
відбиватися у програмах національного розвитку.
При цьому щодалі більшого значення набуває зростання факторної ролі
інформації vis-a-vis праці й капіталу, що, разом з підвищенням гнучкості ме-
неджменту на макро- і мікрорівнях та значною індивідуалізацією й диверси-
фікацією виробництва вкрай загострило міжнародну економічну конкурен-
цію, а відтак міжнародні економічні зв’язки та національні економіки пере-
творилися на нову, інформаційну, глобально взаємозалежну світову еконо-
мічну систему, що функціонує в режимі реального часу. Продуктивність і
конкурентоспроможність її суб’єктів (фірм, міст, країн, регіонів) залежать,
перш за все, від їх здатності ефективно створювати, обробляти й адекватно
застосовувати наукомістку інформацію [див. 19, c. 216].
Таким чином, інформаційно-технологічна революція кінця ХХ ст.
привела до якісних зрушень в усій системі світової економіки, визначивши її
основні риси сьогодення. Спираючись на класичні праці з природи постінду-
стріально-інформаційного (інформатизаційного) суспільства [40; 41; див. 10],
узагальнюючи викладені вище міркування та усвідомлюючи зв’язок з гло-

148
Інформаційно-технологічна революція і її роль у розвитку світової економіки

балізаційними та ноосферними процесами, у найзагальніших рисах їх можна

звести до таких моментів:
1. Джерело продуктивності та економічного зростання знаходиться у
сфері знань, що поширюються на всю царину економічної (як, врешті-решт,
і будь-якої іншої) діяльності через накопичення, обробку, трансформацію і
трансляцію інформації.
2. Економічна діяльність зміщується від виробництва товарів до надан-
ня послуг, відповідно до чого чим більш розвинутою, інформатизованою є
економіка, тим більше зайнятість та виробництво концентруються на сфері
послуг.
3. У новій економіці зростає значення професій, що передбачають ви-
сокий рівень знань та інформаційних технологій у їх представників, а відтак
зайнятість у менеджменті, в інших високопрофесійних сферах діяльності бу-
де становити ядро нової соціальної структури і зростати значно швидше, ніж
в інших царинах трудової діяльності.
5. Нова інформаціональна економіка, маючи сітьову природу, водночас
виступає високоієрархізованою на рівні як кластерів, що об’єднують потужні
корпорації з середніми і дрібними фірмами, які їх обслуговують, так і в гло-
бальному масштабі, утворюючи складну світову структуру, що формується зі
світ-системного ядра найрозвинутіших країн (з різними типами інформаціо-
нальної економіки) та решти менш розвинутих індустріальних та аграрних й
ресурсодобувних, здебільшого відсталих країн.
6. Поняття інформаційне (інформаціональне) суспільство, по суті кажу-
чи, має використовуватися лише для позначення і характеристики групи най-
розвинутіших у науково-технологічному відношенні, найзаможніших країн
світ-системного ядра. Проте в такому статусі вони можуть існувати лише на
тлі пов’язаних із ними безліччю форм зворотніх зв’язків менш розвинутих і
взагалі відсталих країн, відрив від яких невпинно зростає завдяки нееквіва-
лентному обміну та перекачуванню фінансів до світ-системного ядра, що ба-
зується у найбагатіших державах, у першу чергу до США. Саме в такому
сенсі інформаційно-інформаціональна економіка і відповідний тип суспільст-
ва мають розглядатися як глобальні.
7. Становлення глобально-інформаційного суспільства, ієрархічного і
якісно неоднорідного за своєю природою, є світовим, загальноцивілізаційним
процесом і має розглядатися в аспекті формування ноосфери як планетарного
і, ширше, космічного явища.
Зроблені висновки дають підстави для деяких термінологічних уточ-
нень. Риси і ознаки, які дослідники визначають притаманними найрозвину-
тішим у науково-технологічному відношенні країнам сучасного світу, сьогод-
ні не є властивими більшій частині людства, і в нас немає переконливих під-
став вважати, що такий стан речей якісно зміниться в осяжному майбут-

149
 Шевчук О.Б.

ньому. Вражаючі темпи зростання нерівності в науково-технологічній сфері

та якості життя між країнами світ-системного ядра (так званого "золотого
мільярда") та рештою людства скоріше свідчать про протилежну тенденцію.
Проте наукові та інформаційно-технологічні досягнення найрозвину-
тіших країн за дедалі зростаючих переваг останніх над рештою світу безпо-
середньо пов’язані зі світовою інтеграцією та глобалізаційними процесами,
а відтак мають планетарне значення. Інформатизація, хоча й різною мірою,
охоплює практично всі частини світу і тому є справді глобальним явищем.
Вона, прямо чи опосередковано, визначає динаміку й спрямованість еконо-
мічних, соціальних, політичних та культурних трансформацій усього людства
(за його виразного поділу на провідне, системоутворююче світ-системне
ядро, що виступає в ролі рушійної сили глобальних трансформацій, та решту,
чисельно переважаючу у 6–7 разів, частину людства, яка або, як Китай, сві-
домо реагує на ці виклики, або, як більшість країн Африки, Латинської
Америки та пострадянського простору, стає об’єктом глобальних інформа-
ційних маніпуляцій та економічного, а подекуди і позаекономічного примусу.
З поширенням Інтернет-технологій роль великих посередників у світо-
вому масштабі трансформується у "функцію провайдерів інформації, фінан-
сів чи логістики, а кількість посередників має суттєво скорочуватися"
[див. 11, c. 65]. Проте, глобалізація світогосподарських стосунків завдяки ви-
користанню інформаційно-комунікаційних технологій несе і суттєві загрози.
Адже ж "тільки країни з розвинутою, або такою економікою, що до них на-
ближається, можуть втримати свою потужність і незалежність, оскільки ма-
ють можливість захистити, передусім через інформаційний простір, свої
інтереси... Іншими негараздами, які можуть бути поглиблені за рахунок
сучасних інформаційних технологій, є створення можливості практично мит-
тєвого переміщення таких мас фінансових ресурсів, які можуть спровокувати
фінансову кризу не тільки в окремій країні, а й у цілій групі країн" [див. 11,
c. 67]. Це, наприклад, спостерігалось у Південно-Східній та Східній Азії у
1997–1998 роках.
Тому цілком правомірним виглядає вживання понять інформаційна
економіка та інформаційне суспільство щодо людства як такого, у його гло-
бальній сукупності, а понять інформаціональна економіка та інформаціональ-
не суспільство – щодо найрозвинутіших у науково-технологічному відношен-
ні і найзаможніших країн світ-системного ядра, саме в яких і створюються
новітні інформаційні технології і які мають надприбутки завдяки планетар-
ному використанню останніх на свою користь. Найрозвинутіші суспільства є
інформаціональними тому, що організують свою виробничу систему навколо
принципів максимізації заснованної на знаннях продуктивності через розви-
ток і поширення інформаційних технологій.

150
Інформаційно-технологічна революція і її роль у розвитку світової економіки

Іншими словами, інформаційні економіка та суспільство, завдяки ак-

тивній дії країн світ-системного ядра, набувають більш виразнішого плане-
тарного вигляду і тому виступають як явища справді глобальні. Відтак пов-
ністю виправдані поняття глобально-інформаційна економіка і глобально-ін-
формаційне суспільство. Проте ознаки, через які М.Кастельс визначає інфор-
маціональні економіку та суспільство, є притаманними лише найрозвинуті-
шим у науково-технологічному відношенні країнам світ-системного ядра, у
першу чергу США.
Отже, що інформаціональна соціально-економічна система взаємопо-
в’язаних компонентів світ-системного ядра (Північної Європи, Об’єднаної
Європи та Японії) є структуроутворюючою основою планетарної глобально-
інформаційної надсистеми, яка тією чи іншою мірою охоплює практично все
людство.

Література
1. Гленсдорф П., Пригожин И. Термодинамическая теория структуры, устой-
чивости и флуктуацый. – М., 1976. – 367 c.
2. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок их хаоса. Новый диалог человека с при-
родой. – М.: Прогресс, 1986. – 289 с.
3. Делокаров К.Х., Демидов Ф.Д. В поисках новой парадигмы: Синергетика. Фи-
лософия. Научная рациональность. – М.: Изд-во РАГС, 1999. – 107 с.
4. Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов. – М.: Про-
гресс-Традиция, 2000. – 420 с.
5. Храмова В.Л. Целостность духовной культуры. – К.: Феникс, 1995. – 400 с.
6. Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья современной
цивилизации. – К.: Благотворительный фонд "Международный деловой центр", 1998.
– 432 с.
7. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. К.: ПАРАПАН, 2003. – 240 с.
8. Павленко Ю.В. История мировой цивилизации. Философский анализ. – К.:
Феникс, 2002. – 760 с.
9. Удовик С.Л. Глобализация: семиотические подходы. – М.: Рефл-бук. – К.: Вак-
лер, 2002. – 480 с.
10. Кастельс М. Информационная эпоха. Экономика, общество и культура. –
М.: ГУВШЭ, 2000. – 608 с.
11. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. – К.: Ін-т
екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1006 с.
12. Mokyr J. The Lover of Riches. – New York: Oxford University Press, 1990. –
325 р.
13. Mokyr J. The Lover of Riches: Technological Creativity and Economic Progress. –
New York: Oxford University Press, 1990. – 356 р.
14. Dizard W.P. The Coming Information Age. – New York: Longman, 1982. – 227 р.
15. The Information Technology Revolution. – Oxford: Bleckwell, 1985. – 467 р.
16. Hall P., Preston P. The Carrier Wave: New Information Technology and the
Geography of Innovation, 1846 – 2003. – London: Unwin Hyman, 1988. – 589.
17. Saxby S. The Age of Information. – London: Macmillan, 1990. – 237 р.
18. Wriston W. The Twilight of Sovereignty. – New York: Longman, 1992. – 369 р.

151
 Шевчук О.Б.

19. Crawford R. In the Era of Human Capital. The Emergence of Talent, Intelligence
and Knowledge as Worldwide Economic Force and What It Means to Managers and
Inwestors. – Nev York: Basic Books, 1991. – 495 р.
20. Чесноков А.Г. Тенденции глобализации и переход к информационному об-
ществу // Управление социально-экономическим развитием России. – М.: Экономика,
2002. – С. 573 – 605.
21. Hart J.F., Reed R.R. and Bar F. The Building of Internet. – Berkeley, CA:
University of California, BRIE Working Paper, 1992. – 468 р.
22. Хайек Ф.А. Дорога к рабству. – М.: Эконов, 1992. – 364 с.
23. Хайек Ф.А. Пагубная самонадеянность: ошибки социализма. – М.: Эконов,
1992. – 385 с.
24. Фридмен М. Количественная теория денег. – М.: Эльф-пресс, 1996. – 673 с.
25. Поппер К. Открытое общство и его враги. В 2-х тт. – М.: Международный
фонд "Культурная инициатива", 1992. Т. 1. – 446 с.; т. 2 – 528 с.
26. Поппер К. Нищета историцизма. – М.: Прогресс, 1993. – 186 с.
27. Forester T. Silicon Samurai: How Japan Conquered the World Information
Technologe Industry. – Oxford: Blackwell, 1993. – 436 р.
28. La industria de la informacion. Situacion actual y perspectivas. – Madrid:
Fundesco, 1993. – 429 s.
29. Piore M.J., Sable C.F. The Second Industrial Divide: Possibilites for Prosperity. –
Nev York: Basic Books, 1984. – 386 р.
30. Coriat B. L’Atelier et le robot. – Paris: Christian Bourgois Editeur, 1990. – 237 р.
31. Weiss L. Creating Capitalism: The State and Small Businesssince 1945. – Oxford:
Blackwell, 1988. – 429 р.
32. Clegg S. Modern Organizations: Organization Studies in the Postmodern World. –
London: Sage, 1990. – 386 р.
33. Harrison B. Lean and Men: The Changing landscape of Corporate Power in the
Age of Flexibility. – New York: Basic Books, 1994. – 408 р.
34. Україна в процесах міжнародної інтеграції / За ред. д-ра екон. наук В.Р.Сі-
денка. – Х.: Форт, 1993. – 279 c.
35. Кушлин В. Мировые технологические тенденции и экономическое переу-
стройство России // Экономист. – 1998, № 7. – C. 3 – 17.
36. Мировая экономика: глобальные тенденции за 100 лет. – М..: Юрист, 2003. –
734 c.
37. Harrison B. Lean and Mean: The Changing landscape of Cjrporate Power in the
Age of Flexibility. – New York: Basic Books, 1994. – 509 p.
38. Шауер Т. Влияние технологий Информационного Общества на устойчивое
развитие // http://www.ieie.nsc.ru/~forsis/publ/asisws/achauer.html
39. Цивилизация, культура, личность. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 222 c.
40. Bell D. Coming of Post-Industrial Society: A Venture in Social Forecasting. –
New York: Basic Book, 1973. – 498 p.
41. Dordick H.S., Wang G. The Information Society: A Renrjshective View. –
Newbury Park, CA: Sage, 1993. – 321 p.

152