Вправа 1.

Прочитайте речення, визначте, чи є в них однорідні

члени речення.
1. Синє, глибоке небо розгортало своє безкрає поле (Панас Мирний).
2. Вечір був чарівний, зоряний, пісенний (О. Гончар). 3. Зелена
блискуча машина помчала у блискучу далечінь (М. Стельмах). 4.
Пишну, залиту цвітом яблуню вкрили бджоли (О. Копиленко). 5.
Роман - людина сумирної, ніжної вдачі (О. Гончар). 6. Над берегом
річки линула журлива народна пісня (М. Стельмах). 7. Скрізь видно
було залиті сонцем садки (І. Нечуй-Левицький). 8. Люблю я тиху
гордість деревинну - дивитись вгору (Д. Павличко). 9. Було щось
буйне, зухвале, нездоланно безстрашне у цьому перевдяганні на снігу
серед хурделиці (О. Гончар). 10. Весна вже протоптувала в болоті
теплі, гладесенькі стежечки, що ними так любо було ляпати босоніж
(За В.Винниченком). 11. Спокійний, сповнений власної гідності
дядько Петро був для Сашка ідеалом (З журн.). 12. Лив дощ, дрібний,
ясний (М. Коцюбинський).
Вправа 2.. Спишіть речення, ставлячи, де потрібно, пропущені
розділові знаки. Підкресліть однорідні члени речення відповідно
до їхньої ролі. Укажіть речення з кількома рядами однорідних
членів.
1. Шаблі й набої кайдани й пістолі хай гинуть у морі (С. Фоменко). 2.
А літа пливуть за ними пливуть собі стиха забирають за собою і добро
і лихо (Т. Шевченко). 3. Чорнобиль та м’ята барвінок та рута калина
верба над водою вишневий садок над ставочком солом’яні стріхи та
чорна пухкая рілля все сниться щоночі шпакові (Дніпрова Чайка). 4.
Ті пісні мене найперше вчили поважати труд людський і піт шанувать
Вітчизну мою милу, бо вона одна на цілий світ (В. Симоненко). 5.
Люблю я осінні квіти прощальну красу вечорів і сині оголені віти і
вітру холодного спів (В.Сосюра). 6. Шумить і хвилюється Київ і сонце
сміється з висот (В. Сосюра). 7. На синіх долонях вечора темним
смутком горбатився старий вітряк і в благанні простягав змерзлі руки
чи до неба чи до людей (М. Стельмах). 8. З півночі раптом налетів
вітер наробив лиха в господах (Д. Ковальський).
Вправа 4. Спишіть речення, добираючи з довідки відповідний
парний сполучник для з’єднання однорідних членів речення.
1. Митець думає ... розумом ... серцем (О. Довженко). 2. Хата ...
старенька ... чепурна біла - видно, біля неї ходили хазяйські руки
(Панас Мирний). 3. Не ... тії вороги ... добрії люди - і окрадуть
жалкуючи плачучи осудять (Т. Шевченко). 4. І ... болить ... не черствіє
серце (О. Квітневий).
Довідка: Так... як; хоч... та; хоч... але; не тільки... а й.
СПРОЩЕННЯ