ЛИПЕНЬ–СЕРПЕНЬ 2021

AD 2021 – AM 6149
№ 72

ЗМІСТ

День Суду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54

Дошки, засуви
і стовпи Скинії . . . . . . . . . . . . . 63

«І коли [Агнець] сьому печатку розкрив ». «Але ви приступили до гори

Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного… Глядіть, не
відвертайтеся від того, хто промовляє… „Ще раз захитаю не тільки
землею, але й небом„…Отож ми, що приймаємо Царство непохитне,
нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з по-
божністю й зо страхом». «Але Христос, Первосвященик майбутнього
доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією,…й набув вічне
відкуплення» — Об. 8:1; Євр. 12:22,25,26,28; 9:11,12.
 ДЕНЬ СУДУ
С ЬОМОЮ головною ціллю Тисячоліття
.і повернення нашого Господа, як подано
в першому розділі (17 тому), є випробуван-
ня цілого людського роду, щоб виявити,
гідні чи негідні вони отримати вічне життя,
та прийняти в кожному випадку остаточне
рішення. В цьому розділі ми дамо багато
додаткових деталей на цю тему.
Сучасний конфесійний погляд на цей ве-
ликий День Суду може бути виражений так:
в кінці часів, в товаристві ангелів і померлих
ISSN 1641–1455
Незалежний релігійний часопис, що видається
СВІТСЬКО - ДОМОВИМ МІСІЙНИМ РУХОМ
4 рази в році (весна, літо, осінь, зима)
Редактор:
Leon Snyder, 1156 St. Matthews Road, Chester Springs,
PA, 19425–2700, USA
Редактор ad interim для української версії:
Henryk Olekszy
Адреса для переписки:
СМР «Епіфанія»
3-й Скнилівський пров. 9, м. Львів, 79071, Україна
e-mail: srme@biblijnyjprapor.com.ua
Інша публікація:
Біблійний Прапор і Вісник Христового Царства
Видання іноземними мовами:
англійська, французька, німецька, польська, португальська,
тамільська, малаялам, каннада, румунська, литовська.
Часопис вільний від впливу яких-небудь визнань, партій, орга-
нізацій і людських вірувань, зв’язаний з Богом в тій мірі, в якій
розуміє Його Слово. Він видається для:
• оборони Парусійної Правди, що подається Господом за
посередництвом «того Раба», як підстави всілякого подальшого
розвитку Правди;
• оборони заряджень, статуту і заповіту, також поданих Гос-
подом за посередництвом «того Раба»;
• представлення, а також оборони Правди епіфанічно-бази-
лейської, яка розвивається і становить своєчасний харч для
люду Господнього, згідно з Його волею.
ТЕПЕРІШНЯ ПРАВДА буде висилатись безплатно тим, котрі про
це попросять.
54 • Т ЕПЕРІШНЯ П РАВДА І В ІСНИК Х РИСТОВОЇ Е ПІФАНІЇ
святих, в супроводі природних катаклізмів,
завдяки яким повідкриваються гроби, а Всес-
віт буде знищений, Христос прийде в Своє-
му другому приході, ідучи на буквальній
хмарі, об’являючись фізичному зору всім
народам у сяючому тілі. Згідно цієї теорії,
Він буде сурмити в сурму так голосно, щоб
Його було чути по всій землі, пробуджуючи
20 млрд. померлих. Він розділить їх на два
класи: один клас поставить праворуч від
Себе, а інший – ліворуч, і відправить усіх їх
(за винятком відносно небагатьох, які будуть
жити в тому часі), щоб вони знову поверну-
лися до того самого місця, з якого прийшли
– меншість до місця вічного блаженства,
а більшість – на вічні муки. Згідно цієї теорії,
усього цього потрібно сподіватися під час
одного дня тривалістю дванадцять або двад-
цять чотири години. Такий погляд є, м’яко
кажучи, дуже примітивним. Наприклад,
з причини сферичної форми Землі, яким
чином ті, які будуть жити на відстані тисяч
кілометрів, чи на полюсах, чи на протилеж-
них сторонах, могли б побачити самого
Христа чи буквальну хмару, на якій Він
буцімто має прийти? Яким чином взагалі
можна побачити Христа буквальним зором
і жити (1 Тим. 6:16)? Оскільки під час остан-
ньої війни вибух артилерії, який не було чути
далі, ніж на вісімдесят кілометрів, розривав
барабанні перетинки у вухах людей, які зна-
ходилися поблизу, то якою ж голосною
мусила би бути та сурма, щоб її було чути по
всій землі, і щоб при цьому не полопали
барабанні перетинки у вухах тих, які б зна-
ходились на відстані до 19 000 кілометрів
або й більше від того місця?
Більше того, якщо, як вчить ця теорія,
кожен є безпомилково засуджений в момент
смерті, то для чого знову судити величезну
більшість людей, якщо немає можливості
відмінити попереднє рішення? Яким чином
період двадцяти чотирьох годин міг би бути
достатнім для реалізації величезного діла
знищення Всесвіту, щоб пробудити всіх мер-
твих, зібрати живих, які живуть на відстані
від кількасот до 20 000 кілометрів, перед
троном, вислухати усну історію про їхні
вчинки, проаналізувати суть і якість тих
вчинків, розділити 20 млрд. людей на дві
групи, – одну по правиці, а другу по лівиці,
– і після того відіслати величезну більшість
з них на вічні муки, а малу меншість – на
вічне блаженство? Якщо ми дослідимо все це
в світлі Біблії, розуму і фактів, то, безумов-
но, прийдемо до висновку, що в цій теорії,
так загально визнаній, так вражаюче ілюс-
трованій в мистецтві і так велично представ-
леній в музиці і поезії, мусить бути щось
принципово невідповідним. Більше того, не
погоджуючись з правильними принципами
інтерпретації, ця теорія основується на бук-
вальному поясненні притч, як про овець
і козлів, або символів, таких як в Об’явлен-
ні і т.п. Однак, ймовірно найгіршим злом
цієї теорії є обмежене значення, яке вона
надає слову суд по відношенню до виду
праці, яка буде характеризувати цей день.
Згідно такого погляду, День Суду означає
день винесення вироку або, як деякі це нази-
вають, день остаточного суду, натомість як
біблійне, так і світське використання цього
слова більше схиляється до ширшого зна-
чення слова суд, ніж тільки винесення виро-
ку. Це правда, що під кінець процесу суду
настане винесення вироку. Однак, винесен-
ню вироку будуть передувати інші аспекти
цього процесу.
РІЗНІ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА СУД
Навіть в поточній мові ми вживаємо сло-
во суд в ширшому значенні, аніж вирок. Ми
використовуємо його щодо мудрості, знан-
ня, наприклад, коли хочемо комусь сказати,
щоб він поступав згідно з відповіднім знан-
ням і здоровим глуздом, ми кажемо: «Сам
розсуди». Також, коли ми хочемо випробу-
вати коня на швидкість, силу чи витрива-
лість, чи коли тестуємо якийсь метал з точки
зору його чистоти, ми віддаємо його «на
суд*» експерту для прийняття рішення,
висновку щодо нього, в залежності від того,
якою буде ця проба. Слово суд ми також
часто вживаємо в значенні картання когось
через карання; наприклад, ми говоримо про
Божий суд над народами, коли на них прихо-
дить кара. Отже, повертаючись до Біблії, ми
переконуємося, що вона вживає слово суд
в різних значеннях стосовно Дня Суду.
* В українській мові говориться «віддати на розсуд».
Єврейське дієслово, яке зазвичай вжива-
ється в Старому Заповіті при обговоренні
Дня Суду, що містить думку про судження,
це шафат, від якого походить іменник міш-
пат – суд. Відповідне грецьке дієслово, яке
використовується в Новому Заповіті в цьому
значенні, це кріно – я суджу, від якого похо-
дять два іменники (крізіс і кріма), які вжи-
ваються для позначення праці, пов’язаної
з Судним Днем. Ми стверджуємо, що єврей-
ське дієслово шафат та грецьке дієслово
кріно мають чотири значення: (1) вчити, про-
водити інструктаж, навчати; (2) випробовува-
ти характер щодо можливості отримати
вічне життя; (3) карати з метою направи; та
(4) виносити вирок. Єврейський іменник
мішпат та грецький іменник крізіс мають ті
самі чотири значення в іменниковій формі;
натомість, грецьке дієслово кріма містить
тільки значення вироку. Коротко дослідимо
деякі вірші, в яких є ці слова, на основі чого
ми з легкістю побачимо правдивість цих
визначень.
СУД ЯК НАВЧАННЯ
(1) Ми покажемо, що шафат, мішпат,
кріно i крізіс мають перше з чотирьох щойно
представлених значень – вчити, проводити
інструктаж, навчати або наука, інструкція,
повчання. «Суди [мішпатім – множина від
мішпат] Господні – правда: всі вони – спра-
ведливі; Дорожчі від золота найщирішого
і солодші від меду й патоки найсолодшої
[«Яке то солодке слово Твоє для мого підне-
біння, солодше від меду воно моїм устам!»
(Пс. 118:103). Коли б ми розуміли суди
з цього віршу в значенні вироку, і потім зро-
зуміли цей вирок як вічні муки, то чи були б
вони солодкі?], А й твого слугу вони навчи-
ли [наука Господа остерігає нас від гріха
і його наслідків (Пс. 118:11)], в їх зберіган-
ні – велика нагорода» (Пс. 18:10-12, Хом.).
Цей уривок дуже виразно доводить, що
одним зі значень суду є навчання. Також
зрозумілим в цій темі є Пс. 24:8,9 (UBT):
«Господь добрий і правий. Через це покла-
де закон тим, що грішать в дорозі. Він
попровадить лагідних в суді, [паралелізм
наступного речення показує, яким є зна -
чення слів «попровадити лагідних в суді»]
навчить лагідних своєї дороги». Подібний
доказ дає Пс. 105:3 (UBT; порівняй також
усі наступні тексти з даним перекладом –
п.п.): «Блаженні ті, що бережуть суд» [«бла-
женні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його
береже» (Лук. 11:28). Однак, якби тут суд
Л И П Е Н Ь – С Е Р П Е Н Ь 2021 • 55
означав вирок, а вирок був би засудженням
на вічні муки, то, безперечно, вони б берег-
ли його, але яким чином вони були б бла-
женні через нього?]. «Господь (…) напов-
нив Сіон [Церкву] правосуддям та прав-
дою» (Іс. 33:5). Також бачимо це в Іс. 56:1,2:
«Бережіть правосуддя й чиніть справедли-
вість [практикуйте правду і праведність] (…)
Блаженна людина, що робить таке» (Лук.
11:28). В Іс. 42:1-4 ми знаходимо чудовий
опис повчання Месією людей наступними
словами: «Оце Отрок Мій, що Я підпираю
Його, Мій Обранець, що Його полюбила
душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього,
і Він правосуддя [науку, правду] народам
подасть. Він не буде кричати, і кликати не
буде, і на вулицях чути не дасть Свого голо-
су. Він очеретини надломленої не доло-
мить, і ґнота тліючого не погасить [таким
лагідним буде спосіб Його навчання і допо-
моги], буде суд [науку] видавати за прав-
дою. Не втомиться Він, і не знеможеться,
поки присуду [правдивої науки] не покладе
[переможно встановить] на землі». Порів-
няй це з Мат. 12:18-20. В Єзек. 22:2 можна
зауважити, наскільки виразно слово судити
означає навчати: «А ти, сину людський (…)
чи судитимеш ти місто крови? І завідом
[навчи його, звісти йому] його про всі гидо-
ти його».
Одним з найкращих способів зрозуміти
значення слів є звернення уваги на слова,
з якими вони порівнюються і з якими вони
є в контрасті. Іс. 59:4, 8-11, 13-15 дає нам
чудовий приклад цього щодо термінів суди-
ти і суд: «Немає нікого, хто б кликав на
суд, і нікого нема, хто судився б [шафат;
дослівно – навчав] поправді, [але навпаки]
кожен надію кладе на марноту й говорить
неправду (…) Дороги спокою [правда є до-
рогою спокою – Прип. 3:17] не знають, і пра-
восуддя [доктринальної правди] немає на
їхніх стежках [не знають дороги миру, тому
що їм бракує правосуддя (правди). Замість
простих стежок правди], вони покрутили
собі свої стежки [збочили] і кожен, хто нею
ступає, не знає спокою. Тому [для контрас-
ту, який є наслідком оман, яким вони навча-
ли] віддалилося право [суд; доктринальна
правда] від нас, і не сягає до нас справедли-
вість! Чекаємо світла [правди], та ось [для
контрасту] темнота [мішанина правди й не-
правди], чекаємо сяйва [ясної правди] та
й у темнощах [в неправді] ходимо [для
контрасту]! Ми мацаємо, мов невидющі, за
56 • Т ЕПЕРІШНЯ П РАВДА І В ІСНИК Х РИСТОВОЇ Е ПІФАНІЇ
стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі;
спотикаємося ми опівдні, немов би смер-
ком [а все з причини відсутності суду,
доктринальної науки]… Ми зраджували
й говорили неправду [навчали неправді] на
Господа… видумували з свого серця слова
неправдиві. І [внаслідок цього] правосуддя
[правда] назад відступилося [збочила]… бо
на майдані спіткнулася істина». Як сильно
порівняння і контрасти цього фрагменту
доводять, що судити означає передусім
навчати, а суд передусім означає навчання,
правда.
Це саме показує грецький Новий Заповіт
стосовно крізіс – cуду, та кріно – я суджу.
Для кожного з них ми наведемо один текст
для прикладу. «Горе вам, книжники та фа-
рисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти,
і ганусу й кмину [найменше з насіння], але
найважливіше в Законі [Божому Слові]
покинули: суд [крізіс – доктринальну прав-
ду], милосердя [відповідне ставлення до
ближнього] та віру [відповідне ставлення до
Бога; іншими словами, вони занедбали вчен-
ня і практикування головного в Божому
Слові]; це [важливе] треба робити, і того
[давання десятини з менш важливого] не
кидати» (Мат. 23:23). З контрасту, який наш
Господь тут робить між доктриною (судом)
і практикуванням (милосердям і вірою), ми
легко можемо зауважити, що крізіс серед
іншого означає доктринальне навчання.
Кол. 2:15, 17 це уривок, який доводить, що
кріно означає я навчаю: «Тож, хай ніхто вас
не судить [кріно; не навчає вас, ніби вас
зобов’язують приписи Мойсея] за їжу, чи
за питво, чи за чергове свято, чи за новомі-
сяччя, чи за суботи, бо це тінь [добрих
речей] майбутнього».
Що виявив наш розгляд дотепер? Безпе-
речно, він показав наступне: що перше
значення слів, які вживаються для опису
доктринальних речей в суді Господа, це
інструктувати, навчати правди, повчати.
Отже першим ділом Господа в День Суду,
коли Він судитиме людей, буде навчання їх
правди (Ів. 17:17; Об. 20:12).
СУД ТАКОЖ ОЗНАЧАЄ
ВИПРОБОВУВАТИ
(2) Однак, слова пов’язані з процесом
суду мають і друге значення, тобто випро-
бовувати. Згідно зі Святим Письмом, такі
випробування означають перевірку харак-
теру через проби. Як подає Святе Письмо, ці
проби треба прийняти, щоб бути придатним
до вічного життя (Як. 1:2-4, 12; 1 Пет. 1:7).
Тому крім отримання доктринального на-
вчання в День Суду, коли кожна біблійна
книга буде відкрита для очей розуміння ці-
лого світу (Об. 20:12), люди отримають мож-
ливість довести в пробах, чи вони гідні, чи
негідні вічного життя. Звернімо увагу на
деякі вірші, які вказують на те, що процес
суду охоплює випробування характеру з ме-
тою приготування вірних до вічного життя
та об’явлення невірних як таких, що заслу-
говують на вічну смерть: «Суди [випробо-
вуй, перевіряй] мене, Господи, бо ходив
я в своїй непорочності [і тому готовий до
випробування], і надіявсь на Господа, тому
не спіткнуся [не потраплю в гріх під час
випробування]! Перевір мене, Господи, і ви-
пробуй мене, перетопи мої нирки [мотиви]
та серце моє [цей вірш доводить, що суд
здійснюється через дослідження, випро -
бування і досвідчення характеру в різних
життєвих досвідах], бо перед очима моїми
[я знаю Твою правду, пізнання якої є пер-
шим процесом суду] Твоє милосердя, і [пі-
сля навчання, але перед пробою, як другою
частиною процесу суду] в правді Твоїй
я ходив» (Пс. 25:1-3). Цей уривок показує,
що в процесі суду люди спочатку є навчені,
після чого отримують шанс розвинути ха-
рактер, згідно з тим доктринальним навчан-
ням. Потім, після зусиль або відсутності
зусиль розвивати добрий характер, вони
випробовуються в другій частині процесу
суду. Пс. 138:23, 24 є подібним, а навіть ще
більш зрозумілим для підтвердження другої
частини процесу суду: «Випробуй, Боже,
мене [через випробувальні життєві досвіди],
і пізнай моє серце [зроби, щоб в цих пробах
виявився мій справжній характер], досліди
Ти мене, і пізнай мої задуми, і побач, чи не
йду я дорогою злою [через ці проби об’яви
мої вади, так щоб я міг їх усунути], і на вічну
дорогу мене попровадь [щоб внаслідок цьо-
го я міг отримати вічне життя]!» Єр. 11:20
виразно вказує на те, що випробування є ча-
стиною процесу суду: «Господи Саваоте, Ти
Суддя справедливий, що досліджуєш нирки
та серце (Хоменко: «Ти ж Господи сил, що
справедливо судиш, вивідуєш нутро й сер-
це»)». Єр 20:12 подає цю ж думку. 2 Сол.
1:4, 5, вживаючи слово крізіс, є виразним
доказом другого значення процесу суду:
«Так що ми самі хвалимось вами по Божих
Церквах за ваші страждання та віру в усіх
переслідуваннях ваших та в утисках, що
їх переносите ви [їхні випробування склада-
лися з переслідувань і утисків, серед яких
вони терпеливістю і вірою виявляли свою
вірність, і таким чином відповідно зносили
ці проби]. А це [факт їхньої вірності в цих
пробах] доказ праведного суду [крізіс –
досвідчення, випробування] Божого [які
давав їм саме для цього], щоб стали ви гідні
Божого Царства, що за нього й страждає-
те ви!» Цих віршів цілком достатньо як
доказу того, що друга частина процесу су-
ду складається з досвідчень, випробувань,
даних з метою приготування людей до вічно-
го життя.
СУД ЯК КАРАННЯ
З МЕТОЮ НАПРАВИ
(3) Згідно значень, які Біблія надає сло-
вам, що описують процес суду, третім зна-
ченням цього процесу є карання, шмагання
з метою направи, щоб реформувати тих, які
під час своїх випробувань не поступають
добре, або тих, які поступають в тих про-
бах погано. На доказ ми процитуємо один
фрагмент зі Старого і один з Нового Запо-
віту: «Коли на землі [одразу караючи тих,
хто чинить зло] Твої суди [кари], то меш-
канці світу навчаються правди!» (Іс. 26:9).
Цей вірш відноситься до Тисячоліття, під
час якого чинення зла буде затримуватися на
етапі спроби його вчинити, що буде зробле-
не через карання людини, яка захоче чини-
ти зло. Цей уривок не лише називає такі
карання судами, але також стверджує, що
вони реалізують задуману ціль – реформу
чинителів зла. Текст Нового Заповіту, який
ми процитуємо в цьому місці, це 1 Кор.
11:31, 32: «Бо коли б ми самі судили [кри-
тикували і виправляли – тут не виступає
слово кріно] себе, то засуджені [кріно – кара-
ні Господом] ми не були б. Та засуджені
[кріно] від Господа, караємося [що дово-
дить, що судити означає також карати, що
робить Господь щодо нас з метою зробити
в нас реформу і зберегти від втрати вічного
життя], щоб нас не засуджено з світом». Ці
вірші доводять, що в процесі суду існує тре-
тій елемент – карання, яке застосовується
з метою реформи.
СУД ЯК ВИНЕСЕННЯ ВИРОКУ
(4) Останньою частиною процесу суду
є винесення вироку. Після надання необхід-
ного навчання задля можливості розвитку
Господнього духа, для чого будуть створені
Л И П Е Н Ь – С Е Р П Е Н Ь 2021 • 57
відповідні можливості, та після проходжен-
ня необхідних випробувань, щоб об’явити
характер, що буде супроводжуватися каран-
нями задля реформи – процес суду мусить
прийти до закінчення, і буде ним прийняття
рішення, що буде основане на поступуванні
даної особи – життя або смерть, в залежнос-
ті від окремого випадку. Кілька текстів дово-
дять, що єврейські і грецькі слова мішпат,
шафат, крізіс i кріно означають також ви-
рок, і що кріма також означає вирок. Спер-
шу візьмемо фрагмент, в якому виступають
кріно і кріма: «Не судіть [кріно – не засуд-
жуйте], щоб і вас не судили [засудили]; бо
яким судом [кріма – вироком] судити [кріно
– осуджувати, засуджувати] будете, таким
же осудять [засудять] і вас» (Мат. 7:1, 2).
Ів. 7:24 доводить, що крізіс може означати
вирок: «Не судіть [не засуджуйте] за облич-
чям, але суд [крізіс – вирок] справедливий
чиніть». Повтор. 1:16 є уривком, який ясно
доводить, що шафат означає винесення
вироку: «І наказав я того часу вашим суд-
дям… розсуджуйте справедливо [виносьте
справедливі вироки] між чоловіком та між
братом його». В Пс. 16:2 слово мішпат
є прямо перекладене як вирок. Таким чином,
ми довели біблійність всіх чотирьох визна-
чень єврейських і грецьких слів, перекла-
дених як «судити» і «суд». Отже дієслова
шафат і кріно означають: (1) навчати,
(2) випробовувати характер, чи гідний він
життя, (3) карати з метою реформи та (4) ви-
носити вирок, приймати рішення в залеж-
ності від того, яким чином були використа-
ні навчання, проби і кари, пов’язані з мож-
ливістю отримати життя. Подібно ми пере-
коналися, що іменники мішпат і крізіс, які
в свою чергу походять від тих дієслів, мають
те саме значення в іменниковій формі. Ми
показали, що кріма означає вирок, але не
має трьох інших значень, які мають решта
вияснених тут слів.
Це спонукає нас зауважити, що вислів
День Суду в Біблії ніколи не перекладається
з виразу день кріма, день вироку, чи як деякі
називають його кінцем світу. Воно завжди
перекладається з виразу день крізіс, тобто
є перекладом слова, яке має всі чотири зна-
чення. Тому День Суду – це день, в якому
Бог судить світ по правді (Дії 17:31), коли
Він (1) усуне від людей всяку неправду, якою
вони зведені, і ґрунтовно навчить їх Свого
Слова (Об. 20:12); (2) випробує їхні харак-
тери, чи гідні вони вічного життя, тобто
58 • Т ЕПЕРІШНЯ П РАВДА І В ІСНИК Х РИСТОВОЇ Е ПІФАНІЇ
серед випробувань дасть їм можливість
довести, чи вони надаються до вічного
життя; (3) буде карати їх з метою направи,
коли вони в цих випробуваннях будуть
робити зло або не будуть робити добра; та
(4) після часу випробування прийме рішен-
ня на основі їх поведінки в період проби.
Іншими словами, День Суду означає мож-
ливість отримати вічне життя. Отже День
Суду є днем спасіння, а не кінцем світу.
ТРИВАЛІСТЬ ДНЯ СУДУ
Наступна річ, пов’язана з конфесійним
поглядом на День Суду і яка суперечить
Святому Письму, розуму й фактам – це вчен-
ня, яке говорить, що цей день триває 12 або
24 години. Коли ми візьмемо до уваги те, як
багато всього має статися цього дня, ми, без-
перечно, повинні прийти до висновку, що
він є періодом набагато довшим, аніж 12 чи
24 години. Доведемо це наступним чином:
На початку цього дня мала наступити всес-
вітня війна, пізніше всесвітня революція,
а потім світова анархія, яка цілком зруйнує
царство сатани; мав наступити другий при-
хід Христа; було заплановане перше воскре-
сіння – воскресіння правдивої Церкви; пізні-
ше мають бути пробуджені решта померлих
і зібрані перед великим, білим суддівським
престолом; потім вони мають бути навчені,
щоб зрозуміти все, що міститься в Біблії.
Щоб приготуватися до вічного життя, вони
отримають таку можливість серед випробу-
вань; вони будуть заохочені до реформи,
а одним із засобів осягнення цього результа-
ту мають бути кари; остаточно сувора проба
має розділити їх на дві групи; тоді настане
винесення вироку, після чого ті, що по пра-
виці, будуть нагороджені вічним життям,
а ті, що по лівиці, будуть покарані вічною
смертю. Як усе це могло б статися в період
12 або 24 годин? Біблійна програма, перед-
бачена на День Суду, безперечно, не може
бути реалізована за 12 або 24 години.
Ті, які підтримують День Суду як 12-ти
або 24-х годинний день, роблять це, не див-
лячись на події, які тоді мають статися,
виключно тому, що він названий Днем Суду,
що для них означає період 12 або 24 години.
Потрібно визнати, що період 12 або 24
годин зазвичай називають днем, але таке
значення жодним чином не вичерпує суті
терміну день. Часто ми використовуємо його
по відношенню до довжини періодів, на -
приклад ми говоримо про день Лютера,
Вашингтона, Наполеона, Лінкольна і т.п.
Під цим виразом ми не розуміємо 12 або 24
години, але період років, впродовж яких ті
люди мали вплив на перебіг подій. Подіб-
ним чином Біблія вживає термін день по від-
ношенню не лише до періодів 12 або 24 го-
дин, але також по відношенню до періодів,
які тривають багато років. Так цілий твор-
чий період називається днем (Бут. 2:4); 40 ро-
ків випробувань Ізраїлю на пустині назива-
ються днем (Пс. 94:7-10; Єр. 31:32); також
період гніву, яким закінчується Вік Єванге-
лії, називається днем помсти (Іс. 61:2); Вік
Євангелії, який триває понад 1900 років,
також називається днем (2 Кор. 6:2; Євр.
3:13,15); подібно і Єврейський Вік, який три-
вав 1845 років (Іс. 65:2; Рим. 10:21); ми
також стверджуємо, що Вік Тисячоліття,
період тривалістю тисячу років, Святе Пись-
мо називає днем (Іс. 11:10; 25:9). Тому ми
бачимо, що той факт, що Святе Письмо
називає період суду Днем Суду, жодним
чином не доводить того, що це мусить бути
період 12 або 24 години, оскільки Біблія
вживає цей термін по відношенню до довіль-
ного періоду. Оскільки події, які повинні
статися в День Суду, не можуть виконатися
в період 12 чи 24 годин, то згідно з біблій-
ним застосуванням слова «день» ми повин-
ні шукати довшого періоду тривалості Дня
Суду.
ІДЕНТИЧНІСТЬ ДНЯ СУДУ
І ТИСЯЧОЛІТТЯ
З 2 Петра 3:7-12 ми довідуємося, що Біб-
лія навчає, що День Суду є періодом тисячу
років. В цьому уривку св. Петро говорить
(7 в.) про період суду як про День Суду. У 8
вірші він остерігає нас, щоб ми не забували,
що день Божого часу триває тисячу наших
років. Після заяви щодо тривалості (згідно
нашого часу) Божого дня, св. Петро роз’яс-
нює (9 в.), що цей факт пояснює, що згідно
людського бачення часу Бог довго зволікає
з реалізацією Свого плану, через що людям
здається, що Він занадто повільний. У 10 і 12
віршах Петро називає День Суду днем Бо-
жим і днем Господнім, для якого (8 в.) тися-
ча наших років складає один день. Тому ми
бачимо, що цей вірш навчає, що День Суду
є періодом 1000 років. Те, що День Суду три-
ває 1000 років, є очевидним з іншого біб-
лійного факту, тобто що День Суду і Тися-
чолітнє Царство є ідентичні. 2 Тим. 4:1 дово-
дить це, показуючи, що Ісус буде судити
мертвих «за Свого Царства». Лук. 22:29, 30
та Мат. 19:28 також підтверджують це через
той факт, що в часі панування вірні Апо -
столи «на престолах засіли», – що настане
в Тисячолітті, – щоб судити Ізраїль. Це та-
кож підтверджує Овд. 21, доводячи, що
оскільки Царство буде Господнє, то святі
будуть судити невибраних. Оскільки Месія
буде Царем, то це буде царювання Месії,
який буде чинити справедливість і суд на
землі (Єр. 23:5,6; 33:14-16). Це, власне, тоді,
коли Цар (Христос) царюватиме в правед-
ності, буде виконуватися суд (Іс. 32:1). Тися-
чолітнє панування нашого Господа також
гарно описане як період суду (Пс. 71:1-4).
Відсилаємо до наступної частини цього псал-
му, як наступного опису цього факту. Якщо
згідно цих віршів Тисячоліття і День Суду
є ідентичними, і якщо цей перший є періо-
дом тисячу років (Об. 20:4,6), то День Суду
також є періодом тисячу років. Отже цими
двома способами ми доводимо, що День
Суду є тисячолітнім періодом: (1) св. Петро
прямо говорить про нього як про період
тисячу років; і (2) він є ідентичний з Тисячо-
літтям, періодом тисячу років. Якщо День
Суду це тисячолітній період, то це означає,
що очевидно буде досить багато часу, щоб
довершити все те, що передбачає Біблія на
цей час, а що, як ми зауважили, не може
статися впродовж дня тривалістю в 12 або
24 години.
Тому з Біблії ми дізналися, що День Суду
і Тисячоліття є одним і тим самим періо-
дом, і що вони тривають тисячу років. Їх іден-
тичність допомагає нам ще більше зрозумі-
ти суть і ціль Дня Суду. Вона дуже виразно
доводить, що День Суду не є кінцем світу,
але днем спасіння. Якщо вони ідентичні, то
все, що буде діятися в День Суду, буде від-
буватися в Тисячолітті. Що ж буде відбува-
тися в День Суду? На початку цього дня
Христос повертається на землю і пробуджує
всіх померлих. Отже, відповідно, на почат-
ку Тисячоліття Христос повертається на
землю і пробуджує усіх померлих. І навпаки:
все, що буде діятися в Тисячолітті, буде від-
буватися і в День Суду. А що буде відбува-
тися в Тисячолітті? Сатана буде зв’язаний,
ув’язнений, його царство буде повалене,
Царство Христа буде закладене, Церква
стане Його Нареченою, Він стане другим
Адамом, а вона – другою Євою, тобто дру-
гим батьком і матір’ю людської родини.
Вони усунуть всі наслідки прокляття (1 Кор.
15:24-26) і запровадять добрі речі з метою
Л И П Е Н Ь – С Е Р П Е Н Ь 2021 • 59
реформи і піднесення людства; звільнення
від прокляття та благословення реституції
будуть запропоновані всім людям на землі.
Це означає, що ті померлі, які не отримали
привілею стати вибраними, після повернен-
ня з гробу на початку Дня Суду (Тисячоліт-
тя) одержать можливість отримати спасіння
через реституцію, яка буде діяти в Тисячоліт-
ті. Отже, в День Суду на людство щедро
спливуть всі тисячолітні благословення Бога,
що доводить, що День Суду є днем спасіння,
а не кінцем світу. За це ми славимо Бога!
ІНШІ ДНІ СУДУ
Ми ще краще оцінимо характер Дня Су-
ду, якщо будемо пам’ятати, що вже були
інші Дні Суду. Наприклад, День Суду був
в Едемському саду для людського роду в Ада-
мі. Як пригадуємо, в цей день суду на пробі
до життя були наші перші батьки. Зауважує-
мо також, що в цей День Суду Адам і Єва
спочатку були навчені про те, що їм можна
робити, а чого не можна. Більше того, ми
зауважуємо, що після отримання цього
навчання сатана виставив на пробу їхній
послух; коли вони впали у цій пробі, то бу-
ли засуджені на смерть, а не на вічні муки,
і з цієї причини смерть переходить на нас
спадково (Бут. 2:17; 3:19; Рим. 5:12,15-19;
1 Кор. 15:21,22). Також в часи Старого
Заповіту Бог дав День Суду вибранцям Ста-
рого Заповіту – Аврааму, Ісааку, Якову і ін.,
випробовуючи їхню віру і послух. Багато
віршів, процитованих в попередніх части-
нах цього розділу, підтверджують це, особ-
ливо такі: Пс. 18:9-11; 25:8,9; 26:1-3; Єр.
11:20. В цей День Суду ті люди були навче-
ні, випробувані, карані з метою направи,
врешті їм було винесено вирок, і вірні за
свою віру і послух отримали добре свідоц-
тво (Євр. 11:4,5,16,39). Більше того, після
приходу нашого Господа відбувається День
Суду по відношенню до вибраних Віку Єван-
гелії (2 Сол. 1:4,5). В цей День Суду, так як
у всіх інших, виступають чотири процеси:
навчання, проба, карання і вирок. Перед
остаточним кінцем Віку Євангелії буде роз-
глянутий кожен індивідуальний випадок усіх
тих, які в цей період опинилися на пробі.
Тоді вірні Старого Заповіту і вірні Віку
Євангелії, після відповідного проходження
проби, будуть вжиті Богом як другорядні
судді під керівництвом Христа для провад-
ження процесу суду щодо світу (1 Кор. 6:2;
Іс. 32:1). Ці три Дні Суду – перший з катас-
трофічним наслідком для Адама, а через
60 • Т ЕПЕРІШНЯ П РАВДА І В ІСНИК Х РИСТОВОЇ Е ПІФАНІЇ
спадковість і для усього людства; другий
і третій були сприятливими для вірних з ви-
браних класів та катастрофічними для не-
вірних – дуже допоможуть нам у правиль-
ному зрозумінні суті і мети Дня Суду світу
(Дії 17:31; Пс. 72:1-4).
ПОТРЕБА ДНЯ СУДУ
Однак, хтось може запитати: навіщо світу
потрібен ще один День Суду, якщо він впав
під час свого першого дня Суду, який він
пройшов, перебуваючи в стегнах Адама
в раю? Ми відповідаємо, що Бог, безпереч-
но, не був несправедливий, засуджуючи усіх
в стегнах Адама, оскільки Він справедливий
у всіх Своїх ділах і дорогах (Об. 15:3,4). По-
треба суду для світу виникла швидше з Бо-
жої любові і викупної жертви Христа, яка
сплачує борг Адама і людства в його стегнах,
забезпечивши усунення осуду, який тяжіє
над світом. Необхідність наступного Дня
Суду для світу не виникає зі справедливості
Бога, оскільки справедливість цілком слуш-
но засудила людство і цілком слушно зали-
шила його в проклятті. Однак, любляче сер-
це нашого Бога, яке співчуває бідному, зане-
палому людству, що гине, палко прагнуло
піднести з упадку всіх, які б цього прагнули.
Тому, оскільки всі без своєї провини були
засуджені в стегнах одного, і отримали цей
осуд законом спадковості (бо ж Адам не
передав їм досконалого життя, оскільки він
його не мав, але передав смерть, на яку був
засуджений і яка діяла в ньому, перш ніж
він зачав будь-яке потомство), то так само
без їх заслуги любов Бога забезпечила заслу-
гу Ісуса, заступника Адама і людського роду,
який після досвідчення на самому собі виро-
ку, що був винесений Адаму і людському
роду, та після втрати на їхню користь жит-
тєвих прав, Він рятує їх від цього вироку,
щоб через віру і послух вони могли стати
Його дітьми й успадкувати від Нього доско-
нале життя. Тому Бог призначив День Суду,
щоб через процес суду світ міг мати можли-
вість отримати життя від Христа як Життє-
давця і Спасителя (Дії 17:31; Рим. 5:5,18,19;
1 Кор. 15:21,22).
ХАРАКТЕР СУДДІВ
Характер суддів в День Суду світу буде
гарантією, що в процесі суду людству будуть
дані корисні проби. Головним Суддею бу-
де наш Господь Ісус (Мат. 25:31; Дії 17:31;
2 Тим. 4:1). З одного боку Його вірність
Богові та принципам правди і праведності,
збережена навіть серед страждань аж до
смерті, і з іншого боку Його несамолюбна
любов до світу, яка схилила Його скласти
в жертву Своє життя, щоб визволити його,
є достатньою гарантією того, що Він буде
вірним, милосердним і помічним для всіх,
допомагаючи слухняним вийти з їх занепа-
лого стану. Той факт, що вірні Старожитні
і Молоді Гідні, як земні судді, та вірна Наре-
чена Христа і Велика Громада, як небесні
судді завдяки досвіду скуштували деграда-
цію і тягар гріха та труднощів боротьби
з ним, є достатнім свідоцтвом їх кваліфіка-
ції, співчуття і служби в піднесенні тих, які
будуть тоді знаходитися в такому самому
занепалому стані, в якому вибрані були
в цьому житті. Такі судді безперечно будуть
вживати стільки милосердя і вірності, скіль-
ки виявиться необхідним, щоб допомогти
в реформі всім тим, які будуть старанно спів-
працювати, щоб підняти їх. І тому, харак-
тер суддів гарантує, що День Суду забезпе-
чить світові всіляку допомогу в реалізації
реформи.
ОБРАЗИ, ПОВ ЯЗАНІ З ДНЕМ СУДУ
У Святому Письмі Господь дав нам при-
клади суддів в Ізраїлі, які в своїх особах
і ділах є образом осіб і діл суддів Тисячоліт-
тя. Ми маємо на увазі книгу Суддів, де, як
ми бачимо, уряд і діло суддів були передба-
чені, щоб визволяти Ізраїль від ворогів і га-
рантувати його поступ. Це не були звичай-
ні люди, які судили в судах і вивчали дока-
зи минулої поведінки, а потім згідно них
виносили вирок. Це були визначені Богом
помічники і визволителі народу. Наприклад,
в Суд. 3:7-11 ми читаємо, що Ізраїльтяни
робили зло перед Господом, і Він покарав
їх, віддавши ворогам, які утискали їх. Однак,
коли вони розкаювалися, Бог збудив для них
спасителя – Отніїла, який судив їх, тобто
правив над ними, вів їх у бій з ворогами і ря-
тував їх, перемагаючи неприятелів, і забезпе-
чував своєму народові велике процвітання.
Це не лише історія, але також образ, який ми
розуміємо так: як Ізраїльтяни перед тим, як
зійшли на злі дороги, були в Божій милості,
так людський рід перед гріхом Адама і Єви
в Едені був в милості у Бога. Як Ізраїль, який
грішив, був відданий своїм гнобителям, так
Адам і людський рід, які згрішили, були від-
дані архигнобителю – гріху, омані, смерті
і могилі. А також, як Ізраїль через терпіння
від своїх гнобителів повертався до розуму
і каявся, так величезні маси людства з при-
чини страждань, які супроводжували про-
кляття, повернуться до здорового глузду
і будуть каятися. Як Бог збудив Отніїла [це
ім’я означає могутній Божий муж] за спаси-
теля Ізраїлю від його гнобителів, так збудив
клас Христа, сильне знаряддя Бога, як Спа-
сителя світу людства від гріха, омани, смер-
ті і гробу. Як Отніїл, будучи суддею (прави-
телем) Ізраїлю, вів їх у бій і рятував від воро-
гів, а потім давав мир і процвітання, так клас
Христа, як Суддя (Правитель) світу, веде
його до бою і врятує його від його ворогів –
гріха, омани, смерті і гробу, а потім дасть
йому вічний відпочинок і процвітання.
Таким чином, вживаючи біблійні образи,
Небесний Отець вказав нашим розумам те,
що має на увазі під Днем Суду, його Суддя-
ми, їх ділами і досягненнями.
РЕЗУЛЬТАТИ ДНЯ СУДУ
В Мат. 25:31-46 міститься короткий опис
результатів процесу суду. 31 вірш показує
другий прихід нашого Господа з Його вірни-
ми ангелами, посланцями; наступний вірш
говорить про те, яким чином Він збирає
перед Своїм Тисячолітнім троном всі наро-
ди, роблячи їх, як Цар, Своїми підданими.
Потім іде короткий опис справи їх поділу
на два класи. Ті, які в період тисячі років ре-
формують свої серця і життя, усунуть з них
зло і наповнять любов’ю до Бога і людини,
з плином років щораз більше будуть завойо-
вувати Його милість, тобто будуть ставати
по Його правиці, на місце милості. Нато-
мість ті, які не будуть реформувати свого
серця і життя, залишаючи в них зло, з пли-
ном років будуть потрапляти в Його не-
милість, тобто будуть ставати по Його лівиці
(33 в.). Ті, які будуть реформуватися зі щи-
рим серцем, є відповідно зображені в під-
датливих для навчання вівцях; натомість ті,
які не будуть щиро реформуватися, показа-
ні у впертих козлах. Ті, які будуть тривати
в стані тихості, як вівці, щодо свого Пасти-
ря і Царя, отримають землю як свою спад-
щину царства (34 в.). Натомість ті, які бу-
дуть впиратися, як козли, щодо Пастиря
Царя, будуть знищені другою смертю, яка
образно показана в притчі як огонь (41, 46
в.). Оскільки огонь знищує, то Бог вживає
його, щоб показати знищення другою смер-
тю (Об. 20: 14; 21:8). Образні вівці почують,
що свою нагороду отримують за чинення
добра, і Пастир Цар визнає, що те, що вони
зробили Його найменшим братам (вибрані
є Його найбільшими братами, ангели є Йо-
го меншими братами, а невибрані є Його
Л И П Е Н Ь – С Е Р П Е Н Ь 2021 • 61
найменшими братами), те зробили Йому.
Коли Його найменші брати будуть відчу-
вати голод і спрагу хліба і води життя, а во-
ни будуть їх забезпечувати ними, то чини-
тимуть це для Ісуса; коли Його найменші
брати будуть чужими для Божого народу,
нагими – без прикриття праведності, хвори-
ми від гріха і у в’язниці гробу, а вони пока-
жуть їм, яким чином можна стати части-
ною Божого народу, будуть допомагати
вкривати їх наготу і грішність шатами спа-
сіння. Коли будуть їх відвідувати в хворо-
бі гріха, привертаючи до фізичного, розу-
мового, морального і релігійного здоров’я,
і коли будуть відвідувати їх в гробах, моля-
чись до Господа про повернення зі стану
смерті – будуть робити ці речі для Господа
в Його найменших братах. Іншими слова-
ми, ті, які під кінець Тисячоліття опинять-
ся по правиці Господа, в Його повній ми-
лості, будуть тими, які використали можли-
вості Тисячоліття, щоб наповнити своє
серце Божою любов’ю, а своє життя вчин-
ками, які виражатимуть Божу любов, допо-
магаючи своїм ближнім повернутися з на-
слідків прокляття. Господь оцінить ці вчин-
ки так, як ніби вони були вчинені Йому.
Звідси їхня велика нагорода.
Натомість тих, які не наповнюють своє
серце Божою любов’ю, а життя службою
Божої любові на користь інших, спіткає, як
символічних козлів, цілком інша доля. Вони
не будуть давати хліба чи води життя спраг-
неним; вони не будуть посвячувати свій час,
щоб допомагати стати Божим народом тим,
які тепер є чужими Богові; вони не будуть
вкривати позбавлених праведності шатами
спасіння; вони не будуть відвідувати змуче-
них хворобою гріха і не будуть намагатися
лікувати їх ліками Божого Слова; вони не
будуть заносити молитов віри про повер-
нення померлих з гробу. Іншими словами,
хоча змушені уникати явного гріха, такі про-
ведуть цю тисячу років в самолюбстві. Коли
вони і надалі триватимуть в такій самолюб-
ній поведінці, вони щораз більше потрапля-
тимуть в немилість Христа, що в притчі
показано через розміщення їх по Його ліви-
ці. Їх спіткає друга смерть, символічний
огонь, який знищить символічних козлів. Те,
що цей огонь представляє знищення, видно
з того, що також диявол буде вкинений
в нього (в. 41); його остаточним призначен-
ням буде знищення (Євр. 2:14). Іншими сло-
62 • Т ЕПЕРІШНЯ П РАВДА І В ІСНИК Х РИСТОВОЇ Е ПІФАНІЇ
вами, як тепер, так і тоді добрі отримають
вічне життя, а злі – вічну смерть (46 в.; Рим.
5:21; 6:23).
З РАДІСТЮ ОЧІКУВАНИЙ ДЕНЬ
Ціле Святе Письмо навчає, що День
Суду є періодом, який повинен очікувати-
ся цілим світом з найбільшою радістю, хоча
Писання також пророкує, що з причини
засліплюючого наслідку гріха і неправди
багато хто буде боятися наближення цього
дня. Та Біблія нас навчає, що утиск, який
введе цей день, уже промине, всі побачать
його благословенний і благотворний харак-
тер. Святе Письмо засвідчує, що це очіку-
вання повинно бути дуже радісним (Пс.
95:10-13; 97:1-9). Просимо всіх прочитати
ці та інші псалми щодо даної теми, і пере-
конатися, як кожна істота окремо і усі
класи разом взяті, про які символічно гово-
рять ці уривки, є заохочені радісно очікува-
ти цього благословенного дня. Дійсно, це
особливий день; бо це день Господа і Хрис-
та, день лікування і здоров’я, день радості
і задоволення, день спасіння і визволення,
день слави для найвищого Бога і миру на
землі для людей доброї волі, день надії і при-
мирення, день правди і праведності, день
реформи і направи, день давно очікуваний
і вимолений, день, який буде свідком пов-
ного краху сатани та всього, що пов’яза -
не з ним, як також повного тріумфу Бога
і всього, що пов’язане з Ним. Тому ми слуш-
но можемо молитися: «Нехай прийде Цар-
ство Твоє! Нехай буде воля Твоя, як на небі,
так і на землі!» О, Господи, виконай це
заради імені Ісуса і через Його заслугу!
Ми вже показали стислий зв’язок між
цілями повернення нашого Господа та ціля-
ми Тисячоліття. Закінчуючи цей розділ, ми
закінчуємо наш детальний аналіз семи
головних цілей повернення Господа та Тися-
чоліття. Віримо, що всі були благословенні,
заохочені і піднесені на дусі цим досліджен-
ням, і що воно збудило у всіх ще сильніше
прагнення сповнення цих чудових подій.
Тому буде дуже правильним в наступних
розділах цієї книги дослідити вірші, які від-
носяться до способу повернення нашого
Господа, його різних етапів і діл, які мають
в них виконатися, а також пов’язаних з цим
знаків та пророцтв!
E17:179
 ÄÎØÊÈ, ÇÀÑÓÂÈ
..
I ÑÒÎÂÏÈ ÑÊÈÍII
Про ці частини скинії
брат Джонсон
в РТ ’23:12 (ТР ’28:73;
порівняй Е8:68-76) писав наступне:
БІБЛІЙНІ КНИГИ,
ПРЕДСТАВЛЕНІ В СИМВОЛАХ
В 36 і 37 віршах (Книги Чисел 3 розділ)
перераховані частини скинії, які були під
особливим доглядом Мераритів. Коли ми
зрозуміємо їх значення, то переконаємося,
що наше пояснення праці Мераритів Віку
Євангелії – яка полягала в редагуванні,
видавництві, переписуванні та друкуванні
Біблії і відповідних книг і т.п. – є правиль-
ним. Частиною будівлі скинії, яка була під
опікою Мераритів, були дошки, засуви,
стовпи і підставки (основи).
В самій скинії було 48 дощок (Вих. 26:18-
23), 9 комплектів засувів, – якщо рахувати як
засув кожен з трьох рядів на кожній з трьох
стін скинії (Вих. 26:26-28), – та 9 стовпів
(Вих. 26:32,37). Пораховані в такий спосіб,
в сумі вони дають нам 66 (48+9+9=66). Ці 66
опор є образом 66 книг Біблії як підстави
та опори для класу Христа, а лляні завіси
з їх накриттями – справжня скинія (намет;
Чис. 3:25; Вих. 26:1,6) – зображують клас
Христа як нові створіння.
Зауважмо, що, згідно з нашим способом
рахування, 9 стовпів зображують 9 книг Біб-
лії. Це не суперечить думці нашого Пастора,
який вияснив, що 5 стовпів за першою заві-
сою зображують клас Христа як зародкові
нові створіння, а 4 стовпи за другою заві-
сою – клас Христа як народжені нові ство-
ріння (Тіні Скинії 114,115). Ця остання
думка є цілком правильною і не перечить
першій, оскільки 9 стовпів зображують
обидві ці думки. Давайте вияснимо це:
Дошки, які в Святая і Святая Святих були
вставлені в срібні підстави (Вих. 26:19-25),
очевидно не зображують в Святая зародко-
вих нових створінь у виправданому люд-
ському тілі, як це роблять 5 стовпів при пер-
шій завісі, оскільки дошки були вставлені
в підстави зі срібла, натомість стовпи – у під-
стави з міді, що доводить, що вони є образом
нових створінь у виправданому людському
тілі (Вих. 26:37). Отже, ці дошки взагалі не
зображують нових створінь. Тим більше їх
не зображують засуви, оскільки вони не
мали ніяких основ, але були прикріплені до
дощок золотими кільцями (каблучками, Вих.
26:29). Ці зауваження доводять, що існує
різниця в символічному значенні дощок і 5
стовпів в Святая. Ця різниця полягає в тому,
що ці стовпи зображують щось більше, аніж
дошки, тобто зародкові нові створіння. Але
оскільки дошки і стовпи виконували подіб-
ну функцію, – підтримували скинію, – то
з такої точки зору вони зображують подіб-
ні речі.
Тож ми розуміємо, що стовпи мають
додаткове значення, окрім нових створінь,
подібне до того, що було показано в дошках.
Ми розуміємо, що стовпи є подвійним обра-
зом – нових створінь і певних книг Біблії.
По причині подвійного антитипу вони були
зроблені дещо інакше, аніж дошки. Оскіль-
ки завданням книг Біблії як підстави є надан-
ня підтримки класові Христа як правдивій
Скинії Бога, а також оскільки ми бачимо,
що в Біблії міститься 66 книг, і що було 66
частин образної скинії, які як основа підтри-
мували лляні завіси і накриття над ними
(виразний тип Христа як правдивої Скинії
Бога), то на підставі цієї відповідності ми
приходимо до висновку, що дошки, засуви
і стовпи зображують 66 книг Біблії. Таким
чином в будові скинії Бог дав нам одно -
значний типічний доказ, що канон Святого
Письма виключає з Біблії апокрифічні кни-
ги, які на думку римо-католицької церкви
є її частиною.
Л И П Е Н Ь – С Е Р П Е Н Ь 2021 • 63
ДЕТАЛЬНИЙ ОГЛЯД ЦЬОГО ОБРАЗУ
Ми зауважуємо, що з однієї точки зору
було 15 засувів, а з іншої їх було 9. Якщо ми
порахуємо засуви поштучно, то в сумі їх
було 15; та якщо порахуємо їх як комплек-
ти рядів, то їх сума буде 9 (Вих. 26:26-28).
З причин, які ми невдовзі подамо, ми віри-
мо, що Господь вживає засуви в рядах, аби
показати число книг, яке вони мали зобра-
жувати. Згідно з нашим розумінням, вони
зображують суто історичні книги Старого
Заповіту, які історично підтримують і по-
в’язують між собою книги Біблії в логічну
цілість, при чому золоті каблучки (кільця)
вказують на те, що вони уповноважені до
цього від Бога. Згідно з нашим розумінням
цього питання, тими дев’ятьма суто історич-
ними книгами є: Буття, Ісуса Навина, Суддів,
1 Самуїла, 2 Самуїла, 1 Царів, 2 Царів, 1 Хро-
нік, і 2 Хронік. Ці книги відрізняються від
усіх інших, оскільки вони є цілком історич-
ними на відміну від біографічних та повчаль-
них, а їх історії формують основу і підтрим-
ку для релігії, об’явленої в Слові.
Такі книги, як Рут, Ездри, Неємії та Естер
є біографіями, а не історіями; натомість
Вихід, Левит, Числа і Повторення Закону
і т.п., хоча містять дещо історії, на відміну
від біографії, є більше чи менше повчальни-
ми, оскільки містять закони і т.п. Але згада-
ні вище 9 книг є цілком історичними, а їхні
історії є того роду, що формують основу
і підтримку для релігії, об’явленої в Біблії –
як у зв’язку з їх типами, так і антитипами.
Це, власне, по причині їх особливого зв’яз-
ку з релігією, об’явленою в Біблії, вони під-
тримують і історично пов’язують між собою
біблійні книги в логічну цілість. Цей особли-
вий зв’язок з іншими книгами Біблії є відпо-
відно показаний в засувах, які підтримували,
в’язали між собою і утримували на місці
дошки скинії.
ЗНАМЕННА СИМВОЛІКА ЗАСУВІВ
Господь незвичайним способом вказав
на те, що 6 з тих 9 книг будуть складатися
з трьох пар. З точки зору засувів, що скла-
далися з 15 штук, було по 5 засувів на кож-
ній з трьох стін скинії (Вих. 26:26-27). Нато-
мість з точки зору кожного ряду як засува,
їх було 9 – по три на кожній з трьох стін.
Середній засув кожної стіни був одинарним
по всій довжині даної сторони; натомість
64 • Т ЕПЕРІШНЯ П РАВДА І В ІСНИК Х РИСТОВОЇ Е ПІФАНІЇ
верхні і нижні засуви кожної стіни складали-
ся з двох штук (Вих. 26:28; пор. з 26, 27 в.).
Ми розуміємо, що 3 середні засуви зображу-
ють 3 книги – Буття, Ісуса Навина і Суддів.
Згідно з нашим розумінням 3 верхні ряди за-
сувів зображують 1 Самуїла, 1 Царів і 1 Хро-
нік, а нижні ряди засувів – 2 Самуїла, 2 Ца-
рів і 2 Хронік.
Хтось може запитати: чому Господь не
хотів, щоб верхні і нижні засуви були зроб-
лені так само, як середні, тобто, щоб склада-
лися лише з однієї частини? Відповідаємо:
(1) оскільки Він хотів, щоб кожен середній
засув зображував допоміжну книгу, яка не
має супровідної книги; у Св. Письмі немає
1 Буття і 2 Буття, 1 Ісуса Навина і 2 Ісу-
са Навина, 1 Суддів і 2 Суддів; а також
(2) оскільки хотів, щоб верхні засуви з двох
частин і нижні засуви з двох частин зобра-
жували думку, що кожен з них є образом
допоміжної книги, якій товаришить друга –
1 Самуїла і 2 Самуїла, 1 Царів і 2 Царів,
а також 1 Хронік і 2 Хронік.
Складаючись з двох елементів, верхні
і нижні засуви в кожному комплекті були
пов’язані між собою таким чином, яким з ни-
ми, ані з жодним іншим засувом, не був
пов’язаний цей середній. Так був показаний
той факт, що книги, зображені у верхніх
і нижніх засувах, були відповідно пов’язані
між собою таким чином, яким не були
пов’язані з книгами, показаними у відповід-
них середніх засувах, а також таким чином,
яким кожна з книг, зображена в кожному
середньому засуві, не була пов’язана з жод-
ними іншими книгами. Отже, книги, зобра-
жені у верхніх і нижніх засувах кожного
комплекту, як виявляється, були пов’язані
між собою характерною рисою, якої не
мають жодні інші книги, показані в трьох
середніх засувах – зв’язком пари, серії двох
книг. Той факт, що було три комплекти так
поєднаних верхніх і нижніх засувів, зобра-
жує те, що повинні були бути три пари,
комплекти таких книг. Справді, це надзви-
чайно влучний спосіб упорядкування тих
символів.
СИМВОЛІКА СТОВПІВ
Дивлячись на ці 9 стовпів не як на тип
зародкових і народжених нових створінь,
але як на тип книг Біблії, ми розуміємо, що
вони зображують 9 книг, кожна з яких була
написана окремим писарем Нового Запові-
ту. 5 стовпів у Святая, здається, зображують
Матвія, Марка, Луки, Якова і Юди. 4 стов-
пи в Святая Святих, розуміємо, зображують
Об’явлення, Послання до Євреїв, 1 Петра та
Єв. Івана.
Тематика тих перших 5 книг, пов’язана
зі смертю людської волі, – антитипічною
першою Завісою, – в логічний спосіб помі-
щує їх при вході до антитипічної Святая;
оскільки ці книги особливо пояснюють по-
свячення і спонукають до нього тих, які зна-
ходяться на антитипічному Подвір’ї. Тема-
тика інших 4 книг, яка стосується смерті
людського тіла, – антитипічної другої Заві-
си, – в логічний спосіб поміщує їх при вході
до антитипічної Святая Святих, оскільки
ці книги особливо пояснюють про вірність
в жертві аж до смерті і спонукають до неї тих,
які знаходяться в антитипічній Святая.
Усі стовпи мали золоті гачки (для підтри-
мування завіс і прутів (в укр. Біблії обручів)),
золоті верхівки як корони і золоті прути –
жердини, що з’єднували у верхній частині
стовп зі стовпом і були з’єднані гачком, щоб
утримувати стовпи так, як засуви утриму-
вали дошки (Вих. 26:32,37; 36:38). Золоті
гачки, які підтримували першу завісу, зо-
бражують те, як науки 5 відповідних книг
в Божественний спосіб підтримують ідею
посвячення для тих, які знаходилися на
антитипічному Подвір’ї. Золоті гачки, що
підтримували другу завісу, зображують те,
як науки 4 відповідних книг в Божествен-
ний спосіб підтримують ідею вірності аж до
смерті для тих, які знаходилися в антитипіч-
ній Святая.
Верхівки служили як корони стовпів, а зо-
лоті корони символізують Божественне
уповноваження до функції учителя, священ-
ника чи царя. Божественне уповноваження
до ролі учителя є показане в золотих коро-
нах на головах 24 старців (Об. 4:4). Ця
думка, здається, є зображена в золотих вер-
хівках на верхах стовпів – вони нам образ-
но кажуть, що відповідні книги є уповнова-
женими від Бога вчителями. Золоті жердини,
здається, образно показують думку, що від-
повідні книги у своїй місії підтримуються
Божественним способом. Біблія, наш досвід,
а також історія Церкви з усією впевненістю
погоджуються з цією думкою.
СИМВОЛІКА ДОЩОК
Святая Святих була точним кубом, а її
висота, довжина і ширина становили по
десять ліктів. Кожна дошка була півтора
ліктя ширини. Ми читаємо, що було шість
дощок, загальна ширина яких дорівнювала
дев’яти ліктям; також були частини двох
інших дощок, які формували західну стіну
Святая Святих (Вих. 26:22-25). Тому всере-
дині Святая Святих, як частина її західної
стіни, могло бути видно лише пів ліктя кож-
ної крайньої дошки. Іншими словами, всере-
дині Святая Святих було видно лише 1/3 час-
тину зовнішніх дощок як частину її стіни.
З тієї ж причини на бічній північній і пів-
денній стінах в Святая Святих всередині
було видно 6 і 1/3 дошки; але на кожній з тих
двох бічних стін Святая Святих було по
6 і 2/3 дощок. Лише 1/3 дошки в північно-схід-
ному і південно-східному кутку була видна,
а 1/3 тих дощок в Святая Святих була невид-
на через північний і південний стовпи Свя-
тая Святих, які прилягали до третьої части-
ни відповідних дощок в північно-східному
і південно-східному кутку Святая Святих.
Ці два стовпи мали очевидно товщину у пів
ліктя, і щоб були невидимі в Святая, але під-
тримували другу завісу, що прилягала до
північної і південної стіни скинії, обидва
прилягали до відповідних стін.
Симетрія розмірів Святая і Святая Святих
у співвідношеннях, а також симетрія стін
Святая Святих, змушує нас прийняти те, що
стовпи мали товщину 1/2 ліктя, і дуже прав-
доподібно, що були квадратними. Ще інше
міркування, здається, приводить до такого ж
висновку. Згідно зі звучанням гебрайського
тексту, кутові дошки західної стіни Святая
Святих, здається, були перерізані зверху
донизу наполовину своєї ширини, а потім
приставлені одна до одної під прямим кутом
так, щоб товщина тієї частини, що залиша-
лася в західній стіні в північно-західному
кутку, покривала 1/3 ширини другої частини,
яка заходила на найбільш висунуту на захід
дошку північної стіни на 1/2 ліктя. Іншими
словами, кожна з тих кутових дощок захід-
ної стіни була так перерізана на дві частини,
які потім були допасовані одна до одної під
прямим кутом, щоб заходили на 1/2 ліктя на
найбільш західну дошку відповідно в північ-
ній і південній стіні.
Л И П Е Н Ь – С Е Р П Е Н Ь 2021 • 65
 Усі ці розміри не є чітко представлені
в Біблії, але симетрія розмірів будівлі, як
також символічні науки, дані нам вище під
увагу по відношенню до чотирьох кутових
дощок, з яких у кожному випадку лише 1/3
була видна зі Святая Святих, здається вима-
гає таких розмірів, які також вказували на
те, що товщина дощок скинії становила 1/6 їх
ширини, тобто 1/4 ліктя. Наступний рисунок
ілюструє приклад того, яким чином крайня
північно-західна кутова дошка західної стіни
була перерізана і пристосована, щоб заходи-
ла на крайню західну дошку північної стіни,
залишаючи 1/2 ліктя або 1/3 її ширини видною
зі Святая Святих:
ПІВНІЧ
З
А
Х 1/3 дошки видно
І і дошках скинії Господь дав нам ряд симво-
Д лів, які заслуговують якнайбільшої уваги,
Іншими словами, було 18 цільних дощок,
які було видно всередині Святая Святих,
а з чотирьох інших дощок 1/3 була видна зсе-
редини, натомість 2/3 знаходилися ззовні Свя-
тая Святих. Ці дошки так само є образними.
Новий Заповіт складається, як знаємо, з 27
книг, дев’ять з яких, як ми переконалися,
є показані в типі у п’яти стовпах в Святая
і чотирьох стовпах у Святая Святих, а по-
зосталі 18, віримо, є образно представлені
у 18 цільних дошках, які було видно всере-
дині Святая Святих. А як є з чотирма дошка-
ми, третя частина яких становить частину
чотирьох кутів Святая Святих? Ми віримо,
що вони є типом чотирьох з п’яти найваж-
ливіших книг Старого Заповіту. П’ять книг
Мойсея – П’ятикнижжя – загально визнані
за найважливіші книги Старого Заповіту.
Ми вже побачили, що перша з них – Буття
(1 Мойсея) – є представлена в одному з се-
редніх засувів. Тому ми розуміємо, що Ви-
хід, Левит, Числа і Повторення Закону є зоб-
ражені тими чотирма дошками, треті части-
ни яких було видно в чотирьох кутках Свя-
тая Святих.
Це породжує запитання: чому лише / 3 1
кожної з дощок, що зображують ці книги,
було видно з середини Святая Святих, нато-
66 • Т ЕПЕРІШНЯ П РАВДА І В ІСНИК Х РИСТОВОЇ Е ПІФАНІЇ
мість 2/3 кожної з них не було там видно? Ми
віримо, що це має на меті показати, що хоча
книги, які вони образно зображують, не
належать до книг Нового Заповіту, однак, їх
типічні науки визначають характер і сферу
усього в Новому Заповіті. Кожен, хто розу-
міє типічні науки цих чотирьох книг, оче-
видно знає, що вони є тінню наук книг Ново-
го Заповіту, чого не можна сказати про
жодні інші чотири книги Старого Заповіту,
а навіть про усі їх разом взяті.
Залишається ще 26 дощок, які досі не
обговорювалися. Ми можемо побачити, що
всі вони знаходяться у Святая – по 13 на
кожній бічній стіні. Ми розуміємо, що ці 26
дощок є образом позосталих книг Старого
Заповіту: 13 дощок на південній стіні, прав-
доподібно, зображують 13 більш важливих,
а ті, що були на північній стіні – 13 менш
важливих книг. Отож, у засувах, стовпах
а його знаменне пристосування для зобра-
ження 66 книг Біблії стає очевидним, коли
ми усвідомлюємо собі, що оскільки вони
були основою і опорою дійсної скинії (наме-
ту), – лляних завіс та трьох їх покривал, –
так і 66 книг Біблії є основою та опорою
Христа – правдивої Скинії Бога.
З конструкції цієї будівлі нерозглянути-
ми залишаються ще основи (дослівно під-
ставки) і шипи, які, будучи вставлені в гніз-
да в підставках, служили для утримання
дощок і стовпів в стоячому положенні. Усі ці
підставки були срібні, за винятком п’яти, які
підтримували п’ять стовпів у Святая (Вих.
26:19,21,25,32). Ці п’ять підставок були з мі-
ді (Вих. 26:37). Срібні підставки зображу-
ють той факт, що підставою біблійних книг
є Правда, і що ці книги мають правдиве Боже-
ственне походження. Той факт, що п’ять
стовпів у Святая стояли на мідних підстав-
ках, здається, зображує думку, що п’ять
книг, які вони зображують, є спеціально
вжиті для тих, які стоять перед переходом
або щойно перейшли зі стану виправданих
до стану сплоджених від духа.
Два золоті шипи (Вих. 26:17; див Хомен-
ка), які були допасовані до двох гнізд для
шипів у кожній підставці, здається, з од -
ного боку образно вказують на той факт,
Л И П Е Н Ь – С Е Р П Е Н Ь 2021 • 67
що є дві Божественні доктрини, які міцно
утверджують кожну книгу Біблії в Божій
Правді. Ці дві Божественні доктрини – це
реституція і високий поклик або Пісня Мой-
сея і Пісня Агнця (Об. 15:2,3). А оскільки
Пісня Мойсея є головною темою Старого
Заповіту, і оскільки Пісня Агнця є головною
темою Нового Заповіту, то відповідно два
шипи, з іншого боку, здається, зображують
ці дві частини Біблії. З такої точки зору їх
перебування в шипових гніздах підставок
зображує той факт, що обидві частини Біб-
лії є рівнозначно Божественно правдиві
і основані в Правді, і вони, таким чином, як
одне Божественне Об’явлення в Божествен-
ний спосіб і міц но утримують в Правді
кожну зі своїх книг. Усі шипи були на од-
наковій відстані один від одного в стіні,
що зображує той факт, що ці дві части ни
Біблії є Божественно гармонійними одна
з одною.
АНТИТИПІЧНА КОНСТРУКЦІЯ
Цей розгляд показує, що конструкція ски-
нії – дошки, шипи, засуви, стовпи і підстав-
ки – як одне ціле зображує Біблію як таку,
а в її елементах показані книги Біблії з їх
головними характеристиками і цілями. Як
було необхідним для нас зрозуміти значен-
ня на Вік Євангелії кожної частини скинії,
яку носили Гершоніти і Кегатити, щоб зро-
зуміти діяльність Гершонітів і Кегатитів Віку
Євангелії, так необхідним для нас є також
зрозуміння значення на Вік Євангелії кожної
частини будівлі скинії, яку носили Мерари-
ти, щоб зрозуміти діяльність Мераритів Віку
Євангелії.
Розуміючи значення конструкції скинії на
Вік Євангелії, як було подано вище, ми бачи-
мо, що не було справою Мераритів Віку
Євангелії вияснення різних питань, що міс-
тяться в Біблії, оскільки з різних точок зору
і з огляду на різні цілі це було справою Кега-
титів і Гершонітів Віку Євангелії. З цього
виникає, що їхньою службою щодо Біблії
було все те з левитської праці Віку Євангелії,
Т Е П ЕРІ ШНЯ П РАВ ДА
Адреса для переписки: СДМР «Епіфанія», 3-й Скнилівський пров. 9, м. Львів, 79071, Україна
e–mail: srme@biblijnyjprapor.com.ua
чого не мали інші левитські групи щодо Біб-
лії у своїй сфері відповідальності, тобто
праця редагування, публікування, перепи-
сування і друкування Біблії. Отже, ця праця
є представлена в образі Мераритами, які
розбирали, перевозили і складали конструк-
цію скинії. Це була прекрасна, дивовижна
і, поза сумнівом, незмірно благословенна
праця. Їх працьовитість і результативність
виявляється у багатьох виданнях Біблії, які
були ними приготовані, переписані, надру-
ковані і розповсюджені. Вони робили це
впродовж усього Євангельського Віку, спо-
чатку вручну, а пізніше за допомогою друку.
Від 1804 року, особливо через біблійні това-
риства, прийшла справжня злива Біблій,
несучи відсвіження і благословення наро-
дам землі, понищеним посухою. Ми вдячні
Богові за служіння Мераритів Віку Євангелії
у зв’язку з Біблією, оскільки їхня праця дуже
збагатила антитипічних Священників, Леви-
тів та Ізраїльтян.
В такий спосіб брат Джонсон дав нам
прекрасне і чисте вияснення позаобразів
дощок, засувів і стовпів скинії в гармонії
зі Святим Письмом, розумом і фактами. Як
було вище згадано, він погоджується, що
«з одної точки зору було 15 засувів», але
також каже, що «з іншої їх було 9». А це
очевидно, як він показує з точки зору 9 стов-
пів, включає по одному комплекту з трьох
засувів з кожного боку, тобто північного,
південного та західного, даючи в цілому 66,
точне число книг Біблії. Натомість, вживаю-
чи 15, рахуючи таким чином кожну окрему
штуку з трьох сторін, ми отримуємо в ціло-
му 72, а це очевидно не є те число, яке дає
нам повне число біблійних книг. Старанні
дослідники Біблії, які покірно і смиренно
розвивають духа пізнання, не спіткнуться на
поясненні брата Джонсона, але будуть тіши-
тися чудовим, але прихованим способом,
яким Святе Письмо представляє цю справу
для підтвердження відповідного числа книг
Біблії.
РТ № 557, ’78:77; ТР № 301, ’78:85
сайт: http://biblijnyjprapor.com.ua