МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Інститут людини
Кафедра практичної психології

ОСОБЛИВОСТІ ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ КЛІЄНТОМ ТА

ПСИХОЛОГОМ
Курсова робота

САРПб-1-20-4.0д:
Спеціальність: 231 Соціальна робота
«Соціальна педагогіка»
Науковий керівник

Київ - 2023
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ КЛІЄНТА ТА
ПСИХОЛОГА
1.1. Дослідження особливостей взаємодії між клієнтом і психологом у науковій
літературі
1.2. Чинники ефективності консультаційного процесу
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПСИХОЛОГА ТА
КЛІЄНТА
2.1 Організація і проведення дослідження ефективності взаємодії між клієнтом і
психологом
2.2 Результати дослідження ефективності взаємодії між клієнтом і психологом
2.3. Рекомендації для покращення взаємодії між клієнтом та психологом

ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 ВСТУП

Актуальність роботи пов’язана зі зростаючим попитом на надання

психологічної допомоги населенню, проте, не завжди комунікація спеціалістів і
клієнтів є вдалою.
Перш за все, ефективна взаємодія між клієнтом і психологом є ключовим
елементом успішної психотерапії, оскільки вона забезпечує підтримку та
допомогу клієнту у вирішенні його проблем та досягненні психологічного
благополуччя.
Крім того, у сучасному світі стає все більше психологічних проблем, які
вимагають професійної допомоги психолога, таких як стрес, депресія,
тривожність, проблеми відносин та багато інших. У таких ситуаціях ефективна
взаємодія між клієнтом і психологом є основним фактором, що забезпечує
позитивний результат психотерапії.
Також варто відзначити, що сьогодні зростає популярність онлайн-
консультування та психотерапії, що робить ефективну взаємодію між клієнтом і
психологом ще більш важливою, оскільки вона впливає на результативність
психотерапії в онлайн-форматі.
Отже, можна стверджувати, що тема роботи є дуже актуальною і має
важливе значення для сучасної психології та психотерапії, оскільки вона впливає
на результативність психотерапії та допомагає клієнтам досягати психологічного
благополуччя. Таким чином, необхідність підвищення якості надання
психологічної допомоги населенню привела нас до вибору теми дослідження
«Особливості ефективної взаємодії між клієнтом і психологом».
Об’єктом дослідження є процес взаємодії між клієнтом і психологом.
Предмет - аналіз та вивчення особливостей ефективної взаємодії між
клієнтом і психологом, зокрема, факторів, які впливають на побудову
психотерапевтичного процесу та взаємодії між психологом і клієнтом.
Мета роботи: теоретично та емпірично дослідити особливості побудови
ефективної взаємодії між клієнтом і психологом.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
 1. Дослідити особливості взаємодії між клієнтом і психологом у науковій
літературі;
2. Проаналізувати чинники ефективності консультаційного процесу;
3. Провести дослідження ефективності взаємодії між клієнтом і психологом;
4. Надати рекомендації для покращення взаємодії між клієнтом та
психологом.

Методи дослідження …..

Теоретична основа дослідження
База дослідження
Структура роботи
 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ КЛІЄНТА ТА
ПСИХОЛОГА
1.1. Дослідження особливостей взаємодії між клієнтом і
психологом у науковій літературі
Контакт психолога і клієнта зазнавав змін протягом усього часу існування
психологічної і психотерапевтичної практики. Ця взаємодія є одним з
найважливіших аспектів психотерапії та психологічної консультації. Вона
забезпечує ефективність і результативність процесу допомоги людині в подоланні
своїх проблем.
Як зазначає Г.П. Васянович, в сучасній психологічній науці існують різні
підходи щодо розуміння психології як науки (Васянович, 2012). Відповідно до
цього можуть різнитися і методи психологічної діяльності, психотерапевтичні
підходи, що призводить до виникнення різних стилів взаємодії між клієнтом та
психологом. Розглянемо основні з них:
1. Гуманістичний підхід. Згідно з цим підходом, взаємодія між клієнтом і
психологом базується на взаємній повазі, довірі та співпраці. Психолог ставиться
до клієнта з розумінням, підтримкою та емпатією. Дослідження цього напрямку
зосереджені на вивченні позитивних сторін взаємодії між клієнтом і психологом,
зокрема, емпатії, співпраці та взаєморозуміння. Зокрема, Карл Роджерс -
американський психолог, який розробив гуманістичний підхід до психотерапії,
відомий своєю концепцією «невпливної активності» та впровадженням емпатії та
співпраці взаємодії між психологом та клієнтом.
2. Поведінковий підхід, розробив Б.Ф. Скіннер - американський психолог,
який проводив дослідження щодо формування поведінки та навчання нових
навичок. Він вважав, що поведінкові зміни можуть бути досягнуті через
використання позитивного та негативного посилення.
Цей підхід акцентує увагу на конкретних поведінкових змінах у клієнта та
на розвитку практичних навичок, що допоможуть їм у подоланні проблем.
Дослідження цього напрямку зосереджені на вивченні методів і технік, що
допомагають клієнтам змінити свої поведінкові шаблони та набути необхідних
навичок.
3. Психодинамічний підхід. Згідно з цим підходом, взаємодія між клієнтом і
психологом базується на вивченні несвідомих проявів особистості та дитинства
клієнта. Цей підхід розробив Зигмунд Фрейд - австрійський психолог, який був
зосереджений на вивченні несвідомих проявів особистості та їх впливі на
поведінку. Фрейд вважав, що розуміння дитинства та вивчення несвідомого
можуть допомогти клієнтові у подоланні проблем.
В останні десятиліття психотерапевтичні дослідження постійно звертали
увагу на важливість робочого альянсу між психологами та їхніми клієнтами
(Horvath та ін., 2011; Flückiger та ін., 2018; Tschuschke та ін., 2020 ). Загалом
дослідження показують, що якість терапевтичних стосунків є сильним
предиктором терапевтичного результату (O'Connor, 2019 ).
Дослідження процесів і результатів все більше зосереджується на
особистісних характеристиках психологів і клієнтів: дослідження стосуються
стилів прихильності психологів і клієнтів (Marmarosh та ін., 2014 ), професійного
досвіду психологів (Goldberg та al., 2016 ), ефективність психологів (Wampold &
Brown, 2005; Baldwin & Imel, 2013; Berglar et al., 2016), навички міжособистісного
спілкування та вербальні здібності терапевтів і клієнтів (Wampold et al., 2017 ),
роль прихильності у лікуванні (Tschuschke та ін., 2015 ; Kivlighan та ін., 2019), або
дослідження робочого альянсу між клієнтом і терапевтом (Kivlighan та ін., 2014;
Zilcha- Mano та ін., 2018 ).
Хоча багато дослідників оцінювали робочий альянс з точки зору
психологаабо клієнта (Kivlighan et al., 2019 ), існують розумні аргументи для
дослідження якості робочого альянсу як співпраці між клієнтами та
психологами. Останніми роками були підняті дослідницькі питання щодо
методологічних обмежень і можливостей вимірювання досвіду альянсу (Tryon та
ін., 2007 ; Falkenström та ін., 2017 ; Zilcha-Mano, 2017). Обмеження стосувалися
вимірювання альянсу переважно і виключно на стороні клієнта і лише протягом
кількох сеансів, переважно на початку лікування, а не протягом усього
лікування. Таким чином, це дослідження спрямоване на дослідження оцінок
альянсу як клієнтом, так і психологом протягом тривалості лікування, щоб
визначити, яка сторона зближується чи роз’єднується з враженням альянсу з іншої
сторони. За останні 10 років також зріс дослідницький інтерес до розривів
альянсів та їх відновлення (Coutinho та ін., 2014 ; Eubanks та ін., 2018 ;
Horvath, 2018 ).
Дослідники виявили, що серйозність психологічного стресу клієнтів сильно
вплинула на якість терапевтичного альянсу. Крім того, більш успішні методи
лікування характеризувались здатністю терапевтів адаптувати власне відчуття
терапевтичного альянсу, наближаючись до рівня альянсу своїх клієнтів у міру
прогресування лікування (Tschuschke та ін., 2020).
Ці науковці із своїми дослідженнями внесли вагомий вклад у розвиток
наукового розуміння взаємодії між психологом та клієнтом. Наприклад, Карл
Роджерс розвивав свою теорію терапії на основі сприйняття клієнта як експерта
свого життя, який має внутрішній потенціал для зміни. Він відмовлявся від
активної ролі в психотерапевтичному процесі і замість цього ставив на перше
місце емпатію, співчуття та безумовну прийняття клієнта. Цей підхід до
психотерапії відомий як невпливна активність.
Б.Ф. Скіннер зосереджувався на вивченні зв'язку між зовнішніми стимулами
та поведінкою, а також на розробці методів навчання та зміни поведінки. Він
використовував позитивне та негативне посилення, щоб стимулювати деякі типи
поведінки та позбутися інших.
Зигмунд Фрейд розглядав психологію з точки зору взаємодії між свідомим
та несвідомим процесами у людини. Він вважав, що багато проблем та конфліктів
виникають через несвідомі бажання та пристрасті, які не можуть бути свідомо
визнані. Тому він пропонував підходи, що спрямовані на розуміння несвідомих
факторів, щоб допомогти клієнту у подоланні проблем.
Альберт Елліс розробив терапевтичний підхід, який акцентує на
раціональному мисленні та розвитку позитивних вірувань. РЕТ була розроблена з
метою допомогти клієнтам змінити негативні установки та думки, які призводять
до стресу та депресії. Цей підхід передбачає активну роль психолога, який
використовує різноманітні техніки, щоб допомогти клієнту зрозуміти та змінити
свої негативні думки та переконання.
Наприклад, Джон Баулбі розробив теорію взаємодії, яка зосереджується на
вивченні ролі взаємодії між батьками та дітьми в розвитку психіки людини. Його
теорія базується на тому, що батьки повинні відповідати на потреби своїх дітей у
взаємодії, щоб створити безпечне емоційне середовище для їхнього розвитку.
Також можна згадати Еріка Бернса, який створив теорію транзактного
аналізу, що дозволяє психологам зрозуміти, як комунікація між людьми впливає
на їх поведінку та емоції. Цей підхід дозволяє психологам зосередитися на
розумінні та покращенні взаємодії між людьми, зокрема між психологом та
клієнтом.
Отже, взаємодія між психологом та клієнтом є складним процесом, який
вивчається в науковій літературі з різних поглядів та підходів. Розуміння цього
процесу дозволяє психологам розробляти ефективні методи терапії та допомагати
клієнтам подолати різноманітні проблеми.

1.2. Чинники ефективності консультаційного процесу

Консультування, терапія та психологія часто стереотипно сприймаються
суспільством через хибні уявлення та стигму. Однак ефективна терапія, якісне
консультування та психотерапія стосуються стосунків, розвитку навичок,
навчання технікам і покращення уявлення про себе та світ навколо нас.
Ефективне консультування допомагає полегшити страждання, розвинути
стійкість, підвищити самооцінку та, зрештою, покращити життя.
Консультування — це процес між клієнтом і терапевтом, спрямований на
дослідження труднощів, навчання чітко бачити речі та сприяти позитивним
змінам (Sexton, 1996).
Процес будується на відносинах довіри, конфіденційності та взаємної
поваги. Практика консультування має коріння в гуманістичних, поведінкових і
когнітивних традиціях. Усе це також видно і використовується в позитивній
психології .
Існує багато досліджень, які підтверджують практичні підходи до
консультування. Термін «найкраща практика» означає, що емпіричні дані
підтверджують ефективність конкретних підходів і методів.
Ламберт (1991) виявив, що 30% ефективних результатів консультування
походять від «загальних факторів» – 15% від очікувань клієнта та 15% від
конкретних психологічних технік.
Загальні фактори можна розділити на три широкі групи:
1. Значення навчання або психоосвіти. Це робиться через афективні
переживання, корекцію емоційних переживань і набуття навичок.
2. Підтримуюча цінність консультаційних стосунків у співпраці або
терапевтичному альянсі.
3. Зміна поведінки, створення успішного досвіду, регулювання
поведінки та майстерність.
Психоосвіта
Психоосвіта - це процес надання інформації особам у терапії. Коли люди
розуміють стан психічного здоров’я, переваги певних методів лікування та
дослідження, що підтримують методи подолання, вони розвивають внутрішній
локус контролю, щоб працювати над психічним та емоційним благополуччям.
Більшість клієнтів мало знають про психічне та емоційне здоров'я, а також
про те, чого очікувати від терапії. Базова освіта психічних і емоційних проблем
може привести до кращого розуміння того, як можна застосувати техніки для
полегшення дистресу та покращення загального самопочуття.
Консультанти можуть надати таку освіту шляхом поєднання особистого
навчання та навчання навичкам, а також заохочуючи своїх клієнтів брати участь
у психоосвітніх втручаннях між сеансами консультування. У цьому сенсі
психоосвіта може служити доповненням і підтримкою аспектів процесу
консультування.
Терапевтичний альянс
 Карл Роджерс окреслив чинники, необхідні для розвитку терапевтичного
альянсу в 1957 році. Роджерс (1957) стверджує, що консультант повинен бути
щиро залучений у терапевтичні стосунки, мати безумовне позитивне ставлення,
відчувати емпатію та передавати це ставлення.
Терапевтичний альянс також описується як фактор відносин у
консультуванні, який включає консенсус мети, співпрацю завдань, пов’язаних із
консультуванням, та емоційний зв’язок (Meyers, 2014). Було показано, що перше
враження та раннє формування терапевтичного альянсу є одними з
найважливіших предикторів успіху психотерапії.
Цей позитивний зв’язок передбачає взаємну довіру, симпатію, повагу та
турботу, а також встановлення цілей терапії, досягнення яких обидві сторони
однаково прагнуть. Це створює відчуття спільної відповідальності та інвестицій у
процес.
Крім того, Хілл і Нокс (2001) пояснюють, що ці відносини розвиваються,
коли консультант використовує відповідні методи, які посилюють залучення
клієнта, посилюють вплив терапевта і, таким чином, зміцнюють
альянс. Підтримуючі та захоплюючі процедури дозволяють клієнту стати більш
залученим у процес.
Зміна поведінки
Зміна поведінки є критично важливим компонентом процесу
консультування. Створення стратегії зміни поведінки є ключовим компонентом
кожного встановленого типу терапії.Зміна поведінки може бути досягнута через
емоційне збудження, прихильність і регулювання середовища.
Підвищення свідомості є чудовою відправною точкою для клієнтів. Цей
підхід запрошує клієнтів досліджувати, де вони знаходяться, як їхні дії та
ставлення впливають на їхні емоції та здоров’я та ким вони хочуть стати.
Ще один ефективний спосіб змінити поведінку – це самооцінка. Вивчення
основних переконань клієнта за допомогою цього аркуша основних переконань є
чудовим способом почати самооцінку.
 Існує шість особистісних характеристик, які є критично важливими для
хорошого психолога, і їх слід постійно вдосконалювати.
До них належать хороші навички міжособистісного спілкування, надійність,
гнучкість, надія/оптиміст, культурна чутливість і самосвідомість.
1. Навички міжособистісного спілкування
Консультанти повинні вміти висловлюватися чітко та ефективно. Важливо
не тільки мати можливість навчати клієнтів терапевтичним темам, але й
оцінювати розуміння клієнтом у будь-який момент часу.
Здатність відчувати, що думають і відчувають клієнти, і ставитися до них,
виявляючи теплоту, прийняття та співчуття, є наріжним каменем ефективної
терапії.
2. Довіра
За словами Хілла та Нокса (2001), більшість людей визначають, чи можуть
вони довіряти комусь протягом 50 мілісекунд після зустрічі. Консультанти
повинні вміти вербально і невербально повідомити, що вони заслуговують довіри.
Клієнти повинні відчувати себе комфортно, ділючись приватною,
конфіденційною інформацією та частинами себе, які часто невідомі іншим. Віра в
якість стосунків і конфіденційність того, що розкривається, призводить до
глибшого зв’язку з терапевтом.
3. Гнучкість
Хороший консультант складе значущий план лікування, індивідуальний для
кожного клієнта. Це означає, що консультант не повинен дотримуватися
жорсткого графіка лікування або мати підхід «універсальний для всіх».
4. Надія та оптимізм
Надія — чудовий мотиватор. Ефективні консультанти можуть знайти
баланс між реалізмом і надією. Хороший консультант поставить реалістичні цілі,
які зацікавлять клієнта та надихнуть на більш оптимістичний погляд.
У міру досягнення досяжних цілей у клієнтів розвиватиметься відчуття
стійкості та впевненості, які можуть допомогти в усіх сферах життя. Саме через ці
риси позитивна психологія є таким ефективним методом покращення емоційного
здоров’я.
5. Мультикультурна чутливість
Працюючи з клієнтами, важливо бути освіченим і чутливим до питань раси,
статі, етнічного походження, сексуальної орієнтації, релігії та культурного
походження.
6. Самосвідомість
Ефективний консультант може відокремити особисті проблеми від проблем
клієнта. Контрперенос — це явище, описане Фрейдом, коли проблеми, висловлені
клієнтом, призводять до емоційної реакції терапевта.
Коли консультанти можуть визначити та керувати відповідями на власні
проблеми, вони будуть менш схильні реагувати на них під час сесій, і це усуне
будь-які шкідливі наслідки для терапії.
Частиною самосвідомості є здатність знати, скільки інформації слід
розкрити клієнтам. Це змінюватиметься в кожному конкретному випадку, але
професійні межі, особисте розуміння та здатність читати інших є невід’ємними
частинами цього.
Клієнти вносять у терапевтичні стосунки суму свого досвіду, а також свій
поточний стан. Очікування, поведінка та дії клієнтів безпосередньо залежать від
того, наскільки ефективним буде для них консультування.
Темперамент клієнта, знання стосунків, здатність довіряти, рівень
стресу/толерантності та культурні норми відіграють важливу роль у процесі
консультування. Хоча раса, стать, культура та релігія є важливими «загальними»
характеристиками клієнта, є кілька тонких характеристик, про які консультанти
повинні знати на початку терапії.
Готовність до змін
Одним із найважливіших предикторів успішної терапії є готовність клієнта
до змін. Прохаска та Норкросс (2001) розробили транстеоретичну модель
терапевтичних змін, яка проходить через попереднє споглядання, споглядання,
підготовку, дію та підтримку. Науковці рекомендують, щоб терапевти оцінювали
стадію змін у клієнта та відповідно пристосовували втручання.
За їхніми оцінками, 10–20% клієнтів готові до дії, 30–40% перебувають у
стані споглядання, а 50–60% перебувають на стадії передспоглядання та
потребують психопросвіти перед будь-якими терапевтичними втручаннями .
У терапевтичних відносинах консультант зазвичай вважається більш
експертом, ніж клієнт, що створює динаміку влади. Ця динаміка часто не
помічається в дослідженнях консультування та освіті.
Шанобливе ставлення до консультанта є способом клієнта захистити
терапевтичний альянс, але це може бути згубним, якщо придушується думка та
бажання клієнта.
Самосвідомість клієнта відіграє значну роль у міцності терапевтичного
альянсу та успіху терапії.
Самосвідомість дозволяє клієнтам встановлювати досяжні цілі на основі
їхніх особистих сильних і слабких сторін. Це також дозволяє клієнтам внести
позитивні зміни в поведінку та покращити особисті та міжособистісні стосунки.
Більшості людей важко поділитися складними частинами себе. Тим не
менш, щоб отримати будь-який результат у консультуванні, клієнт повинен бути
готовим самостійно розкрити особисту інформацію, почуття та ідеї.
Чим довше клієнт перебуває на консультуванні і чим міцнішим стає
терапевтичний альянс, тим більше він буде охоче розкривати інформацію.
Психолог Н. В. Самоукіна виділила такі позиції психолога в
консультуванні:
"Нейтральний порадник". Уважно слухає, запитує, дає рекомендації.
Нейтральний не означає байдужий. Він підтримує, співпереживає клієнту, але при
цьому зберігає об'єктивність.
"Програміст". Вивчає історію клієнта і складає для нього програму.
Консультант ставить запитання і допомагає клієнту зрозуміти - що, коли і як
можна зробити для вирішення проблеми.
 "Слухач". Уважно й активно слухає, співпереживає. Мінімум рекомендацій і
запитань. Допомагає клієнту відчути себе зрозумілим і прийнятим. В атмосфері
підтримки клієнт сам знаходить рішення проблеми.
"Дзеркало". Об'єктивно описує ситуацію клієнта і його роль у ній. Людина
збоку дивиться на себе, своє життя і проблему - помічає те, що вислизало раніше,
і знаходить рішення.
"Каталізатор". Визначає слабке місце клієнта (те, що заважає йому діяти) і
допомагає знайти в цьому ресурс. Якщо клієнт розуміє, що йому потрібно зробити
для розв'язання проблеми, але не може зважитися через невпевненість у собі,
консультант допомагає йому знайти її.
У стосунках між психологом і клієнтом головне - взаєморозуміння. Це
важливо для створення терапевтичного альянсу - довірчих стосунків, які
засновані на емпатії та спільній меті. А мета - розв'язання проблеми клієнта.
Отже, ефективність консультаційного процесу включає в себе:
1) Комунікацію: ефективне спілкування між консультантом та клієнтом є
ключовим фактором в консультаційному процесі. Якщо комунікація є чіткою,
зрозумілою та ефективною, то шанс успіху процесу збільшується.
2) Знання та досвід: консультант повинен мати достатні знання та досвід у
відповідній галузі, щоб надати якісну консультацію клієнту.
3) Сприйняття: консультант повинен бути в змозі почути та зрозуміти
потреби та очікування клієнта, а також врахувати їх під час розробки
консультаційного плану.
4) Планування: добре спланований консультаційний процес, який враховує
потреби клієнта та забезпечує зрозумілість та чіткість, може збільшити
ефективність процесу.
5) Реалізацію: відповідна реалізація консультаційного процесу та виконання
запланованих дій є важливим фактором, що забезпечує успіх.
6) Оцінку: оцінка ефективності консультаційного процесу та визначення
проблем, що виникають, може допомогти в покращенні майбутніх консультацій.
 Врахування цих факторів може допомогти забезпечити ефективний
консультаційний процес, що задовольняє потреби клієнта та забезпечує його
успіх. Отже, важливими чинними ефективної взаємодії між клієнтом та
психологом є забезпечення комфортної та безпечної атмосфери під час
консультаційного процесу, емпатія психологом, здійснення активного слухання та
розуміння потреб клієнта, а також позитивне та довірливе взаємовідношення між
клієнтом та психологом.
 РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПСИХОЛОГА ТА
КЛІЄНТА
2.1. Організація і проведення дослідження ефективності взаємодії між
клієнтом і психологом
Дослідження ефективності взаємодії між клієнтом та психологом є
важливим етапом в оцінці якості надання психологічної допомоги. Для
досягнення успіху в консультаційному процесі необхідно забезпечити
взаєморозуміння та довіру між клієнтом та психологом.
Один зі способів дослідження ефективності взаємодії полягає у застосуванні
анкет, опитувальників або шкал оцінки якості взаємодії між клієнтом та
психологом. У цих інструментах можуть бути запитання, які стосуються
комфортності взаємодії, рівня довіри, розуміння потреб клієнта, рівня емпатії
психолога та інших факторів, які можуть впливати на ефективність
консультаційного процесу.
Також можна використовувати спостереження за взаємодією між клієнтом
та психологом. Це може бути корисним для оцінки невербальних сигналів та
способу спілкування. Якщо взаємодія між клієнтом та психологом є
продуктивною та довірливою, це може бути позитивним індикатором
ефективності консультаційного процесу.
Нарешті, можна проводити післяконсультаційне опитування клієнта щодо
задоволеності наданими послугами та рівня досягнення поставлених цілей. Це
може допомогти психологу зрозуміти, наскільки успішно був здійснений
консультаційний процес та які аспекти можуть бути покращені в майбутньому.
У дослідженні взяло участь 20 осіб віком від 17 до 38 років. Серед них 12
жінок та 8 чоловіків.
Усі респонденти є українцями, які проживають у різних містах, зокрема
Київ, Житомир, Львів, Варшава, Берлін та інші.
У таблиці 2.1. зображено рівень освіти респондентів.
Освітній рівень К-сть респондентів
Вища освіта 9
Неповна вища освіта 7
Технічна освіта 3
Середня освіта 1

Кожний з респондентів має досвід звернення до різних психологів та

терапевтів.
Для дослідження ефективності взаємодії між клієнтом і психологом було
використано наступні методики дослідження:
1. Анкета учасника дослідження, в якій ми запитали респондентів про їх вік,
стать, освіту, досвід звернень до психологів.
2. Скейлінг: ця методика використовується для оцінки змін у стані клієнта
під час терапії. Клієнту пропонували різні питання, на які він відповідав за
допомогою чисел від 0 до 10, що відповідає його стану (наприклад, 0 - "немає
жодного ефекту", 10 - "максимальний ефект"). Ця методика дозволила оцінити
зміни від одного сеансу до іншого та визначити ефективність терапії.
3. Опитування: ця методика дозволила зібрати відгуки про терапію від
клієнтів великої кількості. Опитування було анонімним, клієнти могли
відповідати на різні питання, що стосуються ефективності терапії, наприклад, про
їхні очікування, результати, які вони отримали, та рекомендації для інших
клієнтів.
Опитувальник "Індекс терапевтичної співпраці" (Therapeutic Alliance Scale)
дозволяє оцінити взаємодію між клієнтом та психологом з точки зору трьох
факторів: емоційна підтримка, спільність цілей терапії та згода на завдання
терапії. Клієнти заповнюють опитувальник в кінці кожної сесії, що дозволяє
психологу моніторити і покращувати взаємодію з клієнтом.
Інший приклад - використання міркувань, які дозволяють оцінити рівень
зрозуміння та сприйняття клієнтом інформації, яку він отримує від психолога.
Наприклад, "Шкала переживання сприйняття" (Perceived Understanding Scale)
дозволяє оцінити, наскільки клієнти відчувають, що психолог розуміє їхні
проблеми, що дозволяє виявити можливі перешкоди для успішної терапії та
забезпечити більш якісну взаємодію між психологом і клієнтом.
Крім того, існують методики аналізу мовлення клієнта та психолога під час
терапії, такі як "Шкала мовленнєвої поведінки" (Speech Behavior Checklist). Ці
методики дозволяють оцінити якість комунікації та емоційної взаємодії між
психологом та клієнтом, що може вплинути на результати терапії.
Усі ці методики дозволяють збирати об'єктивні дані про ефективність
взаємодії між клієнтом та психологом та виявляти можливі проблеми, які можуть
виникнути в ході терапії. Це допомагає покращувати процес терапії та досягати
кращих результатів для клієнта.
У кожної методики є свої переваги та обмеження, тому можна
використовувати комбінації декількох методик для отримання більш повної
картини ефективності взаємодії між клієнтом і психологом. Важливо також
враховувати індивідуальні особливості клієнта та психолога, їхні цілі та потреби,
щоб забезпечити максимальну ефективність терапії.
Ще одним прикладом дослідження ефективності взаємодії між клієнтом та
психологом є використання опитувальників, таких
Отже, дослідження ефективності взаємодії між клієнтом та психологом є
важливим етапом у покращенні надання психологічної допомоги. Від результатів
таких досліджень залежить якість надання психологічної допомоги та
задоволення клієнта від процесу.
Зважаючи на це, психологи повинні бути готові проводити дослідження
ефективності взаємодії між собою та клієнтами, щоб отримати повну картину про
те, як їх робота впливає на здоров'я та благополуччя клієнтів.
Також важливо зазначити, що ефективність консультаційного процесу
залежить не тільки від психолога, а й від клієнта. Клієнти повинні бути готові до
співпраці та взаємодії з психологом, щоб досягти успіху в консультаційному
процесі.
 2.2 Результати дослідження ефективності взаємодії між клієнтом і
психологом
Результати досліджень, проведених за допомогою вищезгаданих методик,
можуть бути різними в залежності від контексту та специфіки терапії, але загалом
вони надають корисну інформацію для покращення ефективності терапії.
Наприклад, дослідження за допомогою методики "Шкала оцінки
терапевтичного альянсу" показали, що сильний терапевтичний альянс, тобто
довіра та співпраця між клієнтом та психологом, пов'язаний з кращими
результатами терапії, такими як зменшення симптомів та поліпшення якості
життя.
Дослідження за допомогою методики "Шкала розуміння
психотерапевтичного процесу" показали, що психологи, які краще розуміють
думки та емоції клієнта, мають більші шанси допомогти клієнту змінити своє
поведінкове та емоційне функціонування.
Дослідження за допомогою методики "Шкала оцінки впливу терапії на
якість життя" показали, що терапія може допомогти поліпшити якість життя
клієнта, зокрема зменшити симптоми депресії, тривоги та покращити відносини з
близькими.
Загалом, дослідження ефективності взаємодії між клієнтом та психологом є
важливим для покращення результатів терапії та задоволеності клієнтів.
Результати таких досліджень можуть бути використані для покращення навичок
психологів, вдосконалення методів терапії та побудови більш ефективних
терапевтичних підходів.

продовжи
Також важливим є вивчення ефективності конкретних психотерапевтичних
методів та технік. Наприклад, дослідження ефективності когнітивно-поведінкової
терапії показали, що вона є ефективною у лікуванні депресії та тривоги, а також у
керуванні стресом та посттравматичним стресовим розладом.
 Дослідження ефективності психоаналітичної терапії також показали її
корисність у лікуванні психічних розладів, особливо у глибшому розумінні
коренів проблем та зміні особистості.
Дослідження ефективності іншого підходу, такого як емоційно-фокусована
терапія, показали її корисність у лікуванні травм та різних розладів, пов'язаних з
емоційною дисрегуляцією.

2.3. Рекомендації для покращення взаємодії між клієнтом та

психологом
З точки зору результатів психотерапії, стосунки між пацієнтом і психологом
мають велике значення.
Грунтуючись на аналізі терапевтичних стосунків, ми дійшли до висновку,
що низка факторів стосунків, таких як узгодження цілей терапії, отримання
відгуків клієнтів протягом курсу лікування та відновлення після розривів —
принаймні такі ж важливі для позитивного результату, як і використання
правильного методу лікування.
Терапевтичний зв’язок є настільки ж потужним, якщо не більш потужним,
ніж конкретний метод лікування, який використовує терапевт.
Хороші стосунки, як показало дослідження, є важливими для того, щоб
допомогти клієнту налагодити зв’язок, залишатися в ньому та отримати максимум
від терапії.
Одним із великих зрушень у психотерапії за останні роки є більша
взаємність — уявлення про те, що психотерапія — це двосторонні стосунки, в
яких терапевт і клієнт є рівноправними партнерами в процесі терапії. Терапевти
постійно демонструють цю позицію, наприклад, розкриваючи свої почуття, коли
це доречно, і активно запрошуючи пацієнтів отримати відгук про те, як проходить
терапія.
Зі взаємністю пов’язаний ще один міцний збудник стосунків: співпраця або
спільна робота для визначення та реалізації цілей терапії, включаючи напрямок, у
якому розвиваються терапевтичні стосунки.
 Дослідження підтверджують переваги як взаємних, так і спільних
підходів. Наприклад, коли терапевти діляться своїми почуттями щодо пацієнта
або терапевтичних стосунків — взаємний підхід, відомий як «безпосередність»,
— функціонування психічного здоров’я пацієнта та розуміння покращуються
Також результати терапії покращуються, коли терапевт і пацієнт погоджуються та
співпрацюють у досягненні цілей пацієнта.
Крім того, вирішальним для результатів є здатність терапевта
пристосовувати лікування до індивідуальних особливостей пацієнтів, таких як
їхнє культурне походження, терапевтичні уподобання, стиль прихильності,
релігійні чи духовні переконання, гендерна ідентичність і сексуальна орієнтація
— вибирати різні методи, позиції та стосунки відповідно до пацієнта та
контексту.
Чуйність також пов’язана з розумінням клієнтів як особистостей —
налаштованістю на їхні особистісні риси, конфлікти, примхи та мотивації.
Ще один важливий спосіб покращити терапевтичні стосунки, а також
результати пацієнтів, — це збір відгуків пацієнтів і включення їх у лікування.
Звичайно, сам по собі зворотний зв’язок не означає покращення —
терапевти повинні застосувати цей зворотний зв’язок у дії. Деякі психологи
звертаються до «навмисної практики», щоб отримати вказівки щодо усунення
сліпих плям і навчання на своїх помилках. Навмисна практика, яка викладається в
різних навчальних закладах, передбачає отримання інформації зі зворотного
зв’язку чи нагляду та роботу над проблемними ділянками за допомогою відео,
тренерів, дзеркал та інших інструментів.
Дослідження показують значне покращення результатів з часом, коли
терапевти включають зворотній зв’язок і цілеспрямовану практику у свою роботу.
Багато факторів можуть порушити терапевтичний альянс, наприклад,
розбіжності щодо цілей лікування, неправильне тлумачення пацієнтом того, що
сказав терапевт, або недовіра до терапевтичного процесу. Дослідження
показують, що вирішення цих труднощів, відомих як розриви терапії, може
призвести до кращих результатів.
 Розриви поділяються на дві загальні категорії.
Розриви конфронтації відзначаються зовнішніми проявами гніву пацієнтів,
такими як звинувачення або різке запитання терапевта.
Розриви відміни виникають, коли пацієнти віддаляються від терапевта або
від свого аспекту — наприклад, коли вони бояться критики з боку терапевта або
бояться заглиблюватися в болючу тему. Підказки того, що клієнти можуть йти до
таких розривів, включають відхід у тишу та неповну участь у лікуванні.
Ліквідація будь-якого розриву починається з розпізнавання того, що він має
місце. Не дивно, що це легше, коли розрив позначений конфронтацією, а не
відходом, тому терапевти повинні стежити за тихішими формами. Наступним
кроком є усунення розриву, наприклад, надання обґрунтування завдання, з яким
пацієнти можуть боротися, або перегляду цілей пацієнтів, щоб вони відчували
себе більш узгодженими з напрямком терапії. Більш інтенсивна стратегія полягає
в заохоченні взаємного обговорення, яке стосується безпосередньо
розриву. Зіткнення з незручним конфліктом і робота над ним може сприяти
зростанню пацієнта і терапевта.
Пацієнти, ймовірно, не проходили б психотерапію, якби у них не було
негативних почуттів, над якими потрібно працювати. На жаль, клініцистам може
бути важко неодноразово звертатися до негативних станів пацієнтів. Деякі
терапевти розчаровуються, і це може сприйматися пацієнтами як те, що з ними
щось не так.
У таких випадках терапевти повинні перевірити їхню реакцію та бути
уважними до почуттів відволікання, нудьги або бажання завершити сеанс. Вони
також повинні знати, що клієнти вловлюють почуття терапевтів через їхню
міміку, поставу, тон голосу та відсутність зорового контакту.
Терапевти також повинні приділяти увагу питанням контрпереносу.
Коли настає час завершувати терапію, вісім дій, як правило, сприяють
кращим результатам для пацієнтів:
1. спільне обговорення того, як пройшла терапія,
2. обговорення майбутнього функціонування пацієнта та подолання,
 3. допомога пацієнту використовувати нові навички поза терапією,
4. розгляд особистісний розвитоку як безперервного процесу,
5. передбачення зростання після терапії,
6. конкретна розповідь про те, що означає закінчити цей курс терапії,
7. міркування про досягнення пацієнта
8. гордість за прогрес пацієнта та взаємні стосунки.
Як і в інших ключових моментах терапії, психолог повинен відкрито
обговорювати припинення, навіть якщо пацієнт просто грає з цією ідеєю,
наприклад, якщо пацієнт насправді хоче залишитися, але боїться занурюватися в
складну тему. Такі розмови можуть включати розмови про ці почуття або про
зміну аспектів лікування, щоб краще пристосуватись до пацієнта.
Коли і терапевт, і пацієнт зрозуміють, що настав час зупинитися,
використовуйте останні кілька сеансів, щоб обговорити будь-які проблеми, які не
були вирішені, і підсумувати досягнутий прогрес. Терапевти не повинні боятися
ділитися деякими своїми почуттями: наприклад, якщо ви засмучені закінченням
стосунків, поділіться цим зі своїм пацієнтом і поділіться тим, наскільки ви цінуєте
свою спільну роботу.
Загальна мета психологічної консультації полягає в тому, щоб допомогти
клієнту зрозуміти свої емоції, почуття, поведінку та ситуації, з якими він
зіштовхується, і знайти відповідні рішення для поліпшення його життя. Щоб
досягти цієї мети, взаємодія між клієнтом та психологом має бути сприятливою та
довірливою.
При роботі з клієнтом, психолог повинен створити сприятливу атмосферу,
уважно слухати та виявляти емпатію, забезпечувати прозорість та контакт,
зберігати конфіденційність та забезпечувати результативність. Постійний
розвиток та підвищення кваліфікації психолога також є важливим елементом
покращення взаємодії між ним та клієнтом.
Таким чином, психолог повинен бути ефективним комунікатором та
позитивним лідером, щоб забезпечити плідну взаємодію між ним та клієнтом.
Важливо виявляти терпіння, розуміння та повагу до клієнта, а також
забезпечувати підтримку та допомогу в розв'язанні його проблем.