1.Діяльність О.

Стамболійського
У серпні 1919 р. в Болгарії відбулися перші післявоєнні парламентські
вибори. Більшість місць у парламенті одержали представники лівих сил —
БЗНС і Болгарської комуністичної партії (БКП). Лідер БЗНС О. Діяльність
уряду Стамболійського починалася в складній внутрішній і міжнародній
обстановці. 27 листопада 1919 р. держави Антанти підписали в Нейї-сюр-
Сен мирний договір з Болгарією, за яким вона втратила 1/10 своєї
території. Південна Добруджа передавалася Румунії, Західна Фракія
відходила до Греції, чотири округи на заході країни були приєднані до
Королівства сербів, хорватів і словенців. Їй заборонили мати армію
чисельністю понад 20 тис. осіб, авіацію і військово-морський флот.
Протягом 37 років Болгарія повинна була виплатити 2 250 млн золотих
франків у рахунок репарацій. Через два дні після підписання договору в
Софії відбулася масова демонстрація проти його грабіжницьких умов і
зростання податків. Після поразки страйку залізничників Стамболійський
вирішив сформувати однопартійний уряд БЗНС. Селянська партія
перетворилася в одноосібно правлячу політичну силу. Стамболійський
хотів на практиці створити селянську республіку. Хоча велика частина
його реформ не була проведена, уряд здобув популярність.
Соціально-економічні реформи уряду Стамболійського:
 Закон про загальну трудову повинність для всіх громадян.
 Аграрна реформа передбачала відчуження на користь держави
земельних володінь площею понад 30 га та їх розподіл між
безземельними і малоземельними селянами.
 Селянським кооперативам надавалось монопольне право на вивіз за
кордон сільськогосподарської продукції, окрім зерна, торгівля яким
залишалась за державою.
 Упроваджувалось прогресивно-прибуткове оподаткування на
діяльність банків, промислових і торговельних організацій.
2. Болгарія у період 1923-1930-х рр.
Військовий уряд Цанкова прагнув створити собі опору в народі і
проголосив політику «соціального миру». Підвищили платню військовим і
чиновникам, надали податкові пільги ремісникам, ухвалили закон про
страхування робітників. У 1926 р. було сформовано уряд «Демократичної
змови» на чолі з А. Ляпчевим. Він проголосив програму, яка базувалася на
поверненні до конституційного порядку і прагнув стабілізувати
обстановку в країні. Було дозволено діяльність багатьох заборонених
раніше громадських і політичних організацій. Комуністи зареєстрували
свою нову партію — Болгарську робітничу партію і відновили політичну
діяльність. Цанков створив свою партію — Національно-соціальний рух,
— яка орієнтувалася на Німеччину й Італію. Іншою організацією, що
претендувала на владу, було угруповання «Ланка». Воно утворилося в
1932 р. і проповідувало створення «корпоративної держави» за прикладом
фашистської Італії. Спираючись на «Військову лігу», група «Ланка» 19
травня 1934 р. здійснила державний переворот. Новий військовий уряд
очолив лідер «Ланки» — полковник К. Георгієв. Георгієв скасував дію
Тирновської конституції, розпустив Народні збори, заборонив усі
політичні партії і профспілки. Нове керівництво прагнуло обмежити вплив
царя Бориса III на вирішення державних справ, що призвело до конфлікту
з монархом. Цар спираючись на підтримку монархічно налаштованого
офіцерства і Національно-соціального руху, домігся в січні 1935 р.
відставки уряду К. Георгієва. Уся влада в країні зосередилася в руках
монарха. Усі партії і політичні організації заборонили. Основу
монархічної диктатури становили офіцери болгарської армії. У зовнішній
політиці головною тенденцією була орієнтація на Німеччину. 1 березня
1941 р. уряд Б. Філова підписав договір про приєднання Болгарії до
Антикомінтернівського пакту. Того самого дня гітлерівські війська як
союзники окупували Болгарію. Країна перетворилася на сателіта
нацистської Німеччини, але її керівництво в категоричній формі
відмовилося взяти участь у війні проти Радянського Союзу.