Professional Documents
Culture Documents
Серед українських вчених
Серед українських вчених
Науковий внесок
Після повернення із Страсбурга до Відня доктор Пулюй працює у Віденському
університеті на посаді приват-доцента, і, присвячуючи все більше часу
проблемам електротехніки, продовжує займатися вивченням явищ в трубках.
Успіх приходить досить швидко. Фізик винаходить так звану "лампу Пулюя" -
прилад, в якій був встановлений антикатод. Антикатод був вмонтованою в
трубку слюдяною пластинкою. Лампа створювала невидиме випромінювання,
яке можна було зробити видимим за допомогою барієво-платиново-ціаністого
екрану. Результати експериментів з лампою Пулюй публікує в "Віснику
Віденської Академії наук" (1880-1882). Прилад виготовлявся в заводських
умовах і протягом деякого часу випускався серійно.
слухати, але куди подінешся від своєї долі? А за Рентгеном - вся Європа".
Відповідь Пулюя була така: "Що повинне відбутися - відбудеться обов'язково,
і те, що відбудеться, буде якнайкращим, тому що така воля Господня!" Як не
було це важко, але Пулюй визнав першість за Рентгеном і не став
заперечувати навіть тоді, коли Рентгену вручили Нобелівську премію. Рентген
же, за свідченням вчених того часу, всіляко ухилявся від пояснення природи
свого відкриття і навіть не виступив з передбаченою протоколом промовою,
на церемонії вручення Нобелівської премії. Він стверджував, що відкриття Х-
променів здійснив 8 листопада 1895 року, затримавшись в лабораторії після
того, як пішли всі асистенти. Відкриття відбулося випадково, коли він звернув
увагу, що після включення струму в катодній трубці, закритій з усіх боків
щільним чорним папером, кристали платиноціаністого барія, що лежали
поруч, почали світитися зеленуватим світлом.
Переклад біблії
Іван Пулюй близько причетний до ще однієї, дуже важливої
загальнонаціональної справи — до українського перекладу Біблії. Яку відомо,
цю велику справу започаткував і багато десятиліть виконував український
діяч Пантелеймон Куліш (1819—1897) — письменник, історик, етнограф,
критик, перекладач, який вірив, що «Біблія, Гомер і Шекспір» є трьома
основними стовпами всесвітньої, а значить, — і української культури.
Спочатку він перекладав Біблію з церковно-слав’янської, але пізніше
з’ясувалося, що Святе Письмо обов’язково треба перекладати давніми
мовами. Тож Куліш взявся за давньоєврейську мову, вивчив її й знову заново
почав працювати над перекладом. І так трапилося, що, перебуваючи у Відні,
Куліш познайомився з Іваном Пулюєм, який не тільки мав вищу релігійну
освіту, а й досконало володів 15-ма мовами (як новими, так і старими). То ж
не дивно, що Куліш запропонував, а Пулюй прийняв пропозицію — працювати
над українською Біблією разом. Пізніше Іван Пулюй написав у спогадах:
«Поділили ми роботу між собою так, що я перекладав із грецької, дбаючи
більше про докладність, ніж про красу слова. Потім ми порівнювали цей
переклад з церковнослов’янським, російським, польським, сербським,
німецьким, латинським, англійським і французьким. Впевнивши себе таким
чином у вірності нашого перекладу, я наважився покинути на якийсь час мої
університетські науки і всі заробітки та увесь час віддати для спільної праці —
українському перекладу Біблії». Творча співпраця двох шляхетних людей
тривала понад двадцять років. Пізніше до роботи над перекладом Біблії
долучився ще письменник Нечуй-Левицький. Дружина Куліша писала Пулюю:
«Тяжко було б подумати, що мій чоловік бився 50 літ і слід його був би щез
без Вашої підмоги великої!» Зрештою, переклад було закінчено. Стараннями
Пулюя, британське «Біблійне товариство» підписало контракт, в якому
говориться, що «Товариство» навічно купляє переклади Біблії Куліша і
дозволяє їх друкувати. Друк тривав кілька років (до 1904 року), і виходу
останніх книг Пантелеймон Куліш не діждався. (Цікаво ще відзначити, що під
час Першої світової війни вчений закликав уряд Японії дозволяти українським
полоненим користуватися щойно виданим тоді українським Псалтирем, проти
чого протестував царський уряд.) У зв’язку з цією епохальною біблійною
історією хотілося б звернути увагу читача на дві обставини, які яскраво
характеризують як Куліша, так і Пулюя. По-перше, нагадаємо, що
Пантелеймон Куліш був православним, а Іван Пулюй — греко-католиком. В ті
часи (на превеликий жаль, часто також — у наші) стосунки між
«схизматиками» (православними) та «уніатами» залишалися войовничо-
ворожими, і про якісь ближчі зв’язки рідко йшлося. І ось вони дружньо, з
повагою один до одного, протягом багатьох років разом перекладають Біблію.
Але не тільки це. Куліш помер майже жебраком (все його майно згоріло, а
гроші давно були витрачені на переклади), залишивши дружину Олександру
Михайлівну без будь-яких джерел існування. І хто, ви думаєте, їй допоміг?
Звичайно ж, Іван Пулюй — він підтримував «Ганну Барвінок» (літературний
псевдонім) до самої її кончини. Насамкінець уривок із статті Івана Пулюя, де
він відстоює право українців Російської імперії мати Біблію своєю рідною
мовою. (Документ подаємо українською мовою Австро-Угорської імперії.) «В
обороні українського слова» (1904) «До Головного Управленія по ділам печаті
в Петербургу! Переклади св. Письма дозволені в Російській імперії на більше
як 36 мовах. Вільно там навіть Монголам, Туркам, Татарам читати і
проповідати слово Боже на своїй мові; вільно й Полякам і таким слов’янським
народам, як Серби, Болгари та Чехи, що розсіяні по всій Імперії і становлять
тільки малесенький процент російського населення. Не вільно тільки 25-
мільйонному русько-українському народові, хоч він з московським ще й
одновірний. Минуло вже 21 рік з часу того, як моє прошеніє шановному
Управлєнію по ділам печаті щодо дозволу на Україні русько-українського
перекладу Нового Завіту, було признане «не подлежащим
удовлетворению». ...Русько-український народ нічим не провинив перед
царями і російською державою, та не тільки що нічим не завинив, сини його
клали голови свої за царів і проливали кров неповинну. Бо хиба-ж мало
прислужив ся руський нарід до потуги і слави Росії? За що- ж така тяжка
кривда і кара на нього — той царський декрет 18 го травня 1876 року,
котримспинено і затамовано всенародну просвіту і культурне життя на землі
руській, а задекретоване рабство духовне і тілесне? Однак, одна правда й
один тільки правий суд повинні бути для всіх народів Російської Імперії, як
для народу московського, для Монголів і Татар, так і для Русинів-
Українців ...Нехай же настане ясний день, освітлений та огрітий сонцем
правди і любові до ближнього. Нехай не гине нарід український рабом в
темряві духовній; має ж і він право до культурного життя! Тому представлю
шановному Управлению по ділам печати сим разом вже цілий русько-
український переклад св. Письма Старого і Нового Завіту, виданий
«Британським і закордонним Біблійним товариством» у Відні. Очікуючи, що у
сучасних верховодів Росії буде розуміння великого діла, прошу дозволу, щоб
можна було розширювати те видання Біблії на Україні. Предкладаю се
прохання в надії, що після двадцяти років (з 1876) в Росії обставини і люди
змінились. Надіюсь, що тепер це прошеніє — не моє тільки, але й мільйонів
русько- українського народу — не буде даремне. Се прошеніє роблю з
власної волі, а не з ініціативи «Британського і закордонного Біблійного
товариства», роблю його в імені мільйонів українського народу. Прага, 20-го
січня 1904. Проф. д-р Пулюй.»
Вшанування пам'яті
Поштова марка, присвячена до 150 років від дня народження Івана Пулюя
Поштова марка України, присвячена до 150 років від дня народження Івана
Пулюя, 1995 (Michel 135) Тернопільський національний технічний університет
носить ім'я Івана Пулюя У Києві існує вулиця Івана Пулюя в Турецькому
містечку. Також іменем Івана Пулюя названа вулиця у Львові (колишня
вулиця Орджонікідзе).
Джерела інформації
Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк:
«Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
R.P. Gaida, Ivan Puluj and the development of the science of X-rays, preprint Веб-
сайт про професора Івана Пулюя «Пам’ять, що покривається пилом» Роман
Якель «У тіні сяйва власного відкриття» Гайда Р. П. Іван Пулюй та
становлення науки про Х-промені. — Львів, 1997. Гайда Роман, Пляцко
Роман. Іван Пулюй. 1845—1918: Життєписно- бібліографічний нарис /
Наукове товариство імені Шевченка у Львові / Олег Купчинський (відп.ред.).
— Л., 1998.
Історія України 9 клас Ф.Г.Турченко , В.М.Мороко Петрик М. ІВАН ПУЛЮЙ —
ДОРОГОЮ ДУХА ЛЮДСЬКОГО ДО ПРАВДИ // Слово Просвіти. - Ч. 45 (318)
10-16 листопада 2005 р. Українознавство. – В 6-ти томах. – К., 1994-96
Публікації про катодні Х-промені Strahlende Elektrodenmaterie //Wiener Berichte
I. — 1880. — 81. — S.864 −923; II. — 1881. — 83. — S.402-420; III. 1881. — 83.
— S.693-708; IV. — 1882. — 85. — S.871-881. Strahlende Elektrodenmaterie und
der sogenannte vierte Aggregatzustand' — Wien; Verlag Carl Gerold Sohn, 1883.
Radiant Elektrode Matter and the so Called Fourth State. -London: Physical
Memoirs, 1889. — Vol. l, Pt.2. — P.233-331.
Über die Entstehung der Röntgenstrahlen und ihre photographische Wirkung//
Wiener Berichte II Abt. 1896. — 105. — S.228-238.
http://wiki.ciit.zp.ua/index.php/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9F
%D1%83%D0%BB%D1%8E%D0%B9_%E2%80%93_%D0%BF
%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BA
%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA
%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D0%BA_
%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE
%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F