1. Що обумовило виокремлення нового літературного періоду 1871 – 1914/1917?

Виокремлення нового літературного періоду між 1871 і 1914/1917 роками було

обумовлене численними соціокультурними, історичними і літературними
факторами. Цей період, який іноді називають "фін де сікл" (французький термін,
що означає "кінець століття"), характеризувався значущими змінами в
літературному стилі, тематиці і підходах до мистецтва. Основні фактори, які
обумовили виокремлення цього періоду, включають такі:
1. Індустріальна революція: Індустріальна революція в 19 столітті змінила
суспільство та економіку. Розвиток машинобудування, зростання міст та
індустріальних центрів призвели до зміни способу життя, що відобразилося
в літературі.
2. Соціальні зміни: Зростання індустрії і утворення робітничого класу
створили нові соціальні та економічні проблеми, такі як бідність, трудові
конфлікти і соціальні нерівності. Ці проблеми стали темами для літератури
цього періоду.
3. Політичні зміни: Політичні зміни, такі як зростання націоналізму,
імперіалізму і колоніалізму, а також революції, такі як Французька
революція 1848 року та революція 1917 року в Росії, вплинули на
літературні твори і підштовхнули багатьох письменників до висловлення
політичних поглядів у своїх роботах.
4. Культурні зміни: Період між 1871 і 1914/1917 роками також відзначався
культурними змінами, такими як розвиток нових мистецьких рухів,
включаючи символізм, модернізм і футуризм. Ці рухи розширили межі того,
як літературні твори створювалися і сприймалися.
5. Психологічні аспекти: Психологічні та філософські ідеї, такі як
психоаналіз Зигмунда Фрейда та філософський екзистенціалізм, вплинули
на літературу цього періоду, допомагаючи письменникам досліджувати
людську психологію та сутність.
У результаті цих факторів література між 1871 і 1914/1917 роками розвивалася в
нових напрямках і часто виражала невпевненість, суперечності і кризу, характерні
для цього періоду історії.
2. Які історико-культурні фактори обумовили нову літературну епоху у Франції?
Період між 1871 і 1914/1917 роками в Франції був періодом значущих історико-
культурних та суспільних змін, які обумовили нову літературну епоху. Основні
історико-культурні фактори, які вплинули на розвиток літератури в цей період,
включають такі:
1. Французько-пруська війна (1870-1871): Ця війна завершилася поразкою
Франції та створенням Німецької імперії. Ця поразка викликала глибокий
кризовий стан у французькому суспільстві та психології, що знайшов
відображення в літературних творах. Цей період став часом роздумів про
національну ідентичність та кризу цінностей.
 2. Паризька комуна (1871): Короткотривала, але історично значуща Паризька
комуна викликала соціальну та політичну нестабільність в Франції. Це
сприяло радикальним поглядам і змінам у французькому літературному
середовищі.
3. Розвиток промисловості та міст: Промисловий розвиток і зростання міст
призвели до нових соціальних і культурних динамік. Поширення фабрик і
фабричної роботи, проблеми міського життя і розростання масових
комунікацій мали великий вплив на спосіб життя та світогляд.
4. Культурний плюралізм: В цей період Франція була місцем, де зближалися
різні культурні впливи і напрями. Це сприяло розвитку різноманітних
літературних стилів, таких як символізм, реалізм, натуралізм і декаданс.
5. Наукові та філософські ідеї: Наукові відкриття і філософські теорії,
зокрема теорія еволюції Чарльза Дарвіна і психоаналіз Зигмунда Фрейда,
вплинули на літературний світ, спонукаючи письменників досліджувати
людську природу та психологію.
6. Мистецькі рухи і інновації: Мистецькі рухи, такі як імпресіонізм у
живопису, також вплинули на літературу. Авангардні мистецькі напрямки
спонукали письменників виходити за межі традиційних літературних форм.
7. Політичні рухи і революції: У Франції пройшли важливі політичні події,
такі як Паризька комуна і Дрейфуссова справа, які відобразилися в
літературі та підштовхнули письменників до висловлення своїх поглядів на
політичні події.
Ці історико-культурні фактори обумовили нову літературну епоху у Франції,
характеризуючуся різноманітністю стилів, відображенням соціальних та
політичних змін, а також експериментами в мистецтві та літературі.
3. Основні художні напрями епохи.
Період між 1871 і 1914/1917 роками у Франції був багатим на різноманітні
художні напрями і стилі в літературі та мистецтві. Основні художні напрями нової
епохи включають такі:
1. Символізм (Symbolism): Символізм був одним із найважливіших художніх
напрямків в цей період. Символісти вірили, що мистецтво повинно
виражати не тільки зовнішню реальність, але й внутрішній світ почуттів і
думок. Вони використовували символи і метафори, щоб передати емоції і
асоціації. Відомі символісти включають Стефана Малларме, Поля Верлена і
Артюра Рембо.
2. Реалізм (Realism): Реалізм був популярним напрямком, особливо в
романістиці. Автори реалістичних творів ставили свої твори націленими на
детальне і точне зображення соціальної реальності, повсякденного життя і
характерів персонажів. Гюстав Флобер і Еміль Золя вважаються
представниками цього напряму.
3. Натуралізм (Naturalism): Натуралізм розвинувся з реалізму і більше
зосереджувався на впливі природних і соціальних чинників на індивіда.
 Письменники натуралістичного напряму намагалися вивчати людську
природу і психологію з точки зору наукового підходу. Еміль Золя вважається
одним із провідних натуралістів.
4. Декаданс (Decadence): Декаданс або символізм декадансу був
зосереджений на падінні і деградації суспільства. Письменники цього
напряму часто використовували образи розкладу, розпаду та смерті, щоб
виразити свій песимізм стосовно сучасного суспільства. Чарльз Бодлер є
одним із представників декадансу.
5. Модернізм (Modernism): Модернізм був важливим напрямом у літературі
та мистецтві на початку 20 століття. Цей напрям прагнув виразити нову
реальність і руйнував традиційні структури та форми. Він включав у себе
експерименти з мовою, сюжетом і структурою твору. Модерністи
відзначалися інноваційними підходами до творчості. Жорж Аполлінер і
Гільберт Друар вважаються представниками модернізму.
6. Футуризм (Futurism): Футуризм був мистецьким рухом, який виник в
Італії, але вплинув на французьку культуру. Футуристи підкреслювали
швидкість, технологічний прогрес і зміну, спільно з погрозою від війни та
насильства.
Ці художні напрями відображали різні аспекти сучасного життя, від естетики та
психології до соціальних і політичних трансформацій, і вони сприяли розквіту
літератури та мистецтва в Франції протягом цього періоду.
4. Ознаки натуралізму.
Натуралізм був одним із важливих художніх напрямів у Франції в період між 1871
і 1914/1917 роками. Цей літературний напрям виник з реалізму і був спрямований
на вивчення людської природи і соціального оточення з точки зору наукового
методу. Основні ознаки натуралізму в цей період включають наступне:
1. Науковий підхід: Натуралісти використовували наукові методи і
дослідження для репрезентації дійсності в своїх творах. Вони намагалися
ретельно дослідити і описати соціальне середовище, психологічні стани
персонажів та їх взаємовідносини.
2. Деталізм і точність: Натуралісти надавали великий акцент на деталі і
точність у своєму описі. Вони старалися відтворити середовище і
персонажів максимально реалістично, включаючи фізичні та психологічні
деталі.
3. Соціальна критика: Натуралісти були зацікавлені у вивченні соціальних
проблем і нерівностей. Вони зображували бідність, жорстокість, бруд та
нижчість суспільства. Така соціальна критика часто була вкладена в їх
твори.
4. Вплив спадковості і середовища: Натуралісти вважали, що спадковість і
оточення мають суттєвий вплив на поведінку та характер персонажів. Вони
досліджували, як генетика і середовище взаємодіяли і формували життя та
долю людей.
 5. Песимізм і детермінізм: Натуралісти висловлювали песимістичні погляди
на життя, вважаючи, що люди визначаються біологічними і соціальними
чинниками і не мають значущого вибору. Вони бачили життя як долю,
залежну від зовнішніх умов.
6. Об'єктивність: Натуралісти намагалися бути об'єктивними в своїх
спостереженнях і описах. Вони уникали сентиментальності та романтизму,
які були характерні для інших літературних напрямів.
7. Критика моралі та релігії: Натуралісти досліджували теми моралі та
релігії та часто виражали сумніви в їх значущості в сучасному світі.
Представниками французького натуралізму були Еміль Золя з його циклом
романів "Людська комедія" і Гі Ів. Саме через цей напрям французька література
стала більш об'єктивною і науковою, досліджуючи суспільство та людську
природу у більш глибокий і аналітичний спосіб.
5. Ознаки імпресіонізму.
Імпресіонізм був важливим художнім напрямом в Франції в період між 1871 і
1914/1917 роками. Цей напрям став значущим явищем як у живопису, так і в
літературі. Основні ознаки імпресіонізму в цей період включають наступне:
1. Враженість і відчуття: Імпресіоністи намагалися зафіксувати свої
враження і відчуття від об'єктів і подій. Вони акцентували увагу на тому, як
світло, колір і атмосфера впливають на сприйняття об'єктів і сцен.
2. Плінність кольору: Імпресіоністи використовували яскраві та насичені
кольори, щоб передати ефект світла і кольору в природі. Вони намагалися
захопити моменти, коли природа видається особливо яскравою і живою.
3. Зміна світла і атмосфери: Імпресіоністи відображали зміну світла і
атмосферних умов в різний час доби та під час різних погодних умов. Вони
досліджували, як ці фактори впливають на вигляд об'єктів.
4. Відсутність чіткої лінійної форми: Імпресіоністи уникали чітких лінійних
форм і контурації, намагаючись створити відчуття руху і живості у своїх
творах.
5. Пейзажи та моментальність: Багато імпресіоністів спеціалізувалися на
малюванні пейзажів і моментів зі сучасного життя. Вони захоплювали
миттєвість і простоту повсякденних сцен.
6. Засоби та техніки: Імпресіоністи використовували короткі, виразні мазки,
які нерідко наносили на полотно світлішими, насиченими кольорами. Це
дозволяло їм створити ефект світла і руху.
7. Відображення моменту: Вони намагалися зафіксувати конкретний момент
в часі, замість створення ідеалізованих або сталізованих образів.
8. Відмова від деталізації: Імпресіоністи відмовлялися від деталізації і
докладності в користуванні об'ємами та перспективою, намірено
недокладали деталей, залишаючи їх уяві глядача.
Імпресіонізм в літературі також відзначався схожими рисами, зокрема, акцентом
на враженнях і емоціях, відсутністю строгої сюжетної лінії та експериментами з
мовою і структурою тексту. Такі письменники, як Клод Моне та Жорж Северак, є
видатними представниками імпресіонізму в мистецтві, тоді як Гюстав Флобер і
Едуард Мане були часто пов'язані з імпресіонізмом в літературі.
6. Творчість Мопассана – теми, проблеми, художні особливості.
Гі де Мопассан (Guy de Maupassant) був видатним французьким письменником 19
століття та одним із найвідоміших майстрів короткої прози. Його творчість багата
на різні теми та проблеми, а також відзначається художніми особливостями.
Основні риси творчості Мопассана включають наступне:
1. Реалізм і натуралізм: Мопассан був сильно вплинутий реалізмом і
натуралізмом, характерними для французької літератури свого часу. Він
докладно описував життя і психологію персонажів, ставлячи їх в соціальні
контексти та використовуючи науковий підхід до аналізу людської природи.
2. Соціальна критика: У своїх творах Мопассан часто критикував соціальні
нерівності та бідність суспільства. Він зображував життя простих людей,
робітників і селян, розкриваючи їх труднощі та страждання.
3. Психологічна глибина: Мопассан був майстром аналізу психології
персонажів. Він досліджував їхні мотиви, прагнення і конфлікти,
намагаючись розкрити глибокий психологічний внутрішній світ.
4. Трагедія і іронія: Хоча Мопассан розкривав трагічні аспекти життя, його
твори також часто відзначалися іронією та гострим гумором. Він вміло
поєднував серйозність тем із сатиричними елементами.
5. Коротка проза: Мопассан славився своєю майстерністю в короткій прозі.
Багато з його творів — це короткі оповідання, які відзначаються
лаконічністю та обмеженою кількістю героїв та подій.
6. Майстерність стилю: Його стиль відрізнявся відмінною майстерністю
мови та лексики. Він вміло використовував метафори та образи, створюючи
живописні описи.
7. Природа та місце дії: Багато творів Мопассана відбуваються в сільському
середовищі та близько до природи. Він докладно описував природу і
використовував її як символичний елемент.
Деякі з найвідоміших творів Мопассана включають "Пампушка", "Горівший сад",
"Силачка", "Місяць" і "Живцем". Його творчість залишила значний вплив на
світову літературу і продовжує вивчатися і шануватися як приклад високої
літературної майстерності.
7. Композиційна побудова «Пампушки».
1. Вступ:
Вступ оповідання служить для представлення читачеві головних персонажів та
сімейного контексту. Мопассан вирішив розпочати оповідання описом подружжя
Варельє: Монсера і Марлен. Він описує їхні зовнішність та характери, зокрема
акцентуючи увагу на Марлен, яка здається більш енергійною та пристрасною
особистістю, у порівнянні із своїм чоловіком Монсером, який є тихим та
спокійним. Цей вступ дозволяє читачеві засвоїти основних персонажів та їхні
взаємини.
2. Розвиток подій:
Головна частина оповідання просуває сюжет та розкриває основний конфлікт. У
цьому оповіданні конфлікт полягає в невдоволеності Марлен Варельє подарунком
від свого чоловіка, пампушком. Марлен розцінює цей подарунок як образу та
показник неадекватності чоловіка. Конфлікт зростає, коли вона виражає свою
обуреність і відмовляється прийняти подарунок, а Монсер не розуміє її реакції.
3. Кульмінація:
Кульмінаційний момент відбувається, коли Монсер вирішує покинути свою
дружину через її невдоволеність і недорозуміння щодо подарунка. Ця різка зміна
подій створює велику напругу і драматичний пік в історії.
4. Розв'язка:
Розв'язка оповідання показує реакцію Марлен Варельє на втрату свого чоловіка.
Вона починає розуміти, які наслідки призвели її негативні вчинки та її нездатність
бути вдячною за подарунок. Вона починає сумувати за Монсером і розуміє, що
втратила важливу людину у своєму житті.
5. Заключна думка:
Останні рядки оповідання можуть містити певну мораль або підсумок подій. Тут
Мопассан може наголосити на тому, що гордість і незгода можуть призвести до
великих руйнівних наслідків у відносинах між подружжями.
Композиційна структура оповідання "Пампушки" дозволяє Мопассану відтворити
глибокі психологічні взаємини між чоловіком і жінкою, а також показати, як
навіть найменші недорозуміння можуть призвести до серйозних наслідків у
сімейних відносинах.
8.Основна проблема новели.
Основна проблема, яку Мопассан висвітлив у цій новелі, - це проблема
невдоволення та незрозуміння між подружжям Варельє. Цей конфлікт бере свій
початок від пампушки - дрібного подарунка, який Монсер Варельє приніс додому
для своєї дружини Марлен. Подарунок, власне кажучи, не мав великої вартості і
складався лише з великої булки хліба. Але для Марлен цей подарунок став
образливим та неприйнятним.
Основна проблема полягає в сприйнятті подарунка. Марлен розглядає його як
прояв незадоволення її особистістю та смаком, а також як натяк на її невміння
обіймати своє становище в суспільстві. Вона відчуває це як образу та зневаження
з боку чоловіка.
Монсер, у свою чергу, не розуміє, чому подарунок так обурив його дружину. Він
думав, що це буде приємним сюрпризом і виявом своєї піклуватості. Однак він не
усвідомлює глибокої символіки, яку надав подарунку Марлен. Це призводить до
драматичної розмови між ними і виявлення поглибленого невдоволення в їхній
сім'ї.
Таким чином, проблема новели "Пампушка" полягає в невдачі подружжя
зрозуміти одне одного, а також в тому, як невелика річ може викликати серйозний
конфлікт та розпад сімейних відносин. Мопассан висвітлив цю тему, щоб
показати, які можуть бути наслідки неврівноваженості, гордості та невдоволення у
відносинах між чоловіком і жінкою, а також як соціальні очікування і стереотипи
можуть впливати на їхні взаємини.
9. Чому таке ім’я – Пампушка?
Назва новели "Пампушка" Гі де Мопассана може здаватися несподіваною та
незвичною на перший погляд, але вона має глибокий символічний зміст, який
допомагає розкрити основну проблему та тему оповідання.
Пампушка, яка виступає в якості подарунка в оповіданні, є символом важливої
ідеї. У французькому тексті новели слово "пампушка" перекладається як "La
Bûche", що може означати не лише пампушку, але й деревинний брусок або
полінець, який використовується для підтримки вогнища або встановлення під
гарячий горщик. Таким чином, "пампушка" може бути розглянута як символ
підтримки та спільності.
Символіка пампушки вказує на те, що в основі конфлікту в сім'ї Варельє лежить
не лише незрозуміння і невдоволення, але й проблема підтримки та спільного
життя. Пампушка, як подарунок від Монсера до Марлен, може розглядатися як
його спроба відзначити зв'язок і підтримку між ними. Однак Марлен сприймає цей
подарунок як незадоволення своєю особистістю та нездатність Монсера
задовольнити її бажання.
Отже, назва "Пампушка" вказує на символічний конфлікт у сімейних відносинах
та нагадує читачеві про важливість спільності, підтримки та розуміння в
сімейному житті. Вона стає ключовим елементом оповідання, що допомагає
підкреслити його тему та основну проблему - невміння подружжя зрозуміти одне
одного та вирішити невеликі конфлікти.
10. Хто такий Корнюде?
У новелі "Пампушка" Гі де Мопассана Корнюде - це дружинин брат, який
приходить у гості до Варельє. Корнюде є невеликим персонажем у оповіданні, але
він грає деяку роль у розвитку сюжету.
Корнюде сприймає пампушку, яку Монсер Варельє приніс дружині Марлен, із
спокоєм і відвертістю. Він виражає підтримку своєї сестри та обурення її
вчинками, включаючи відмову прийняти подарунок. Він розуміє, що такий малий
подарунок може бути образливим і вразити чоловіка, і він намагається пояснити
це своїй сестрі.
Хоча Корнюде не є головним персонажем оповідання і не виявляється в центрі
конфлікту, його присутність допомагає показати, що інші члени родини реагують
на конфлікт і мають власні точки зору на сімейні відносини. Він є одним із свідків
неврівноваженості та незрозуміння в цій родині і намагається примирити Марлен
і Монсера. Корнюде відображає іншу перспективу на подарунок та конфлікт, що
виникає навколо нього.
11. Ознаки натуралізму.
1. Психологічний реалізм: Однією з основних рис натуралізму є детальний
аналіз психології персонажів. У новелі "Пампушка" Гі де Мопассана автор
вивчає внутрішній світ Марлен і Монсера Варельє. Він розкриває їхні
думки, переживання, мотивацію та психологічні стани, що лежать в основі
їхніх вчинків і взаємин.
2. Деталізація природи і оточення: Натуралізм відзначається відданістю
деталям і намаганням відобразити навколишнє середовище максимально
реалістично. У "Пампушці" Мопассан звертає увагу на природу та оточення,
які відображають настрій та психологічний стан персонажів. Наприклад,
описи пейзажів можуть віддзеркалювати емоційний стан Марлен.
3. Соціальна критика: Натуралізм спрямований на відображення соціальної
реальності та її впливу на життя персонажів. У новелі "Пампушка"
Мопассан розкриває соціальні аспекти життя сім'ї Варельє, включаючи їхню
бідність та скромне сільське життя. Він також показує, як соціальні фактори
впливають на їхні відносини.
4. Відображення життя малозабезпечених верств суспільства: Сім'я
Варельє може бути представлена як представники простого сільського
населення. Їхня бідність та скромність життя стають важливою частиною
оповідання. Це відображає інтерес Мопассана до життя малозабезпечених
верств суспільства, що є типовим для натуралістичного підходу.
5. Спрощений стиль письма: Автор використовує спрощений, точний і
безпосередній стиль, щоб відобразити реальність та персонажів. Мова
новели проста та пряма, що допомагає реалістично відтворити життя та
внутрішній світ персонажів.
Отже, в новелі "Пампушка" Гі де Мопассана можна відзначити ознаки
натуралізму через детальний аналіз психології персонажів, відображення природи
та соціального середовища, спрощений стиль письма та фокус на реалістичному
відображенні життя та взаємин між персонажами.
12. Ознаки імпресіонізму.
1. Світловий імпресіонізм: Імпресіонізм у живопису та літературі зазвичай
відзначається передачею світлових ефектів та освітлення. У "Пампушці"
Мопассана можна помітити, що деякі описи природи та оточення мають
певний імпресіоністичний відтінок. Наприклад, в описах саду чи неба може
бути використано специфічні кольори та настрої для передачі атмосфери.
2. Зосередження на моменті: Імпресіоністи спрямовували увагу на миттєві
враження, на те, що відбувається зараз. У "Пампушці" можна відзначити, як
автор концентрується на миттєвих діях та враженнях персонажів, особливо
в сценах конфлікту між Марлен і Монсером.
3. Виразні образи і деталізація: Імпресіоністи намагалися надавати
деталізовані образи і враження через живописні деталі. Хоча "Пампушка" не
є класичним імпресіоністичним твором, автор намагається створити виразні
 образи персонажів і оточення, щоб передати їхні внутрішній стан та
ситуацію.
4. Обмеження глибокої психологічної аналітики: У порівнянні з
реалістичними творами, імпресіоністичні тексти не так сильно фокусуються
на глибокому аналізі психології персонажів. У "Пампушці" хоча є
психологічний аспект у розкритті персонажів, цей аспект може бути менш
виразним, ніж у класичних реалістичних романах.
Отже, "Пампушка" може мати елементи імпресіонізму у вигляді описів природи,
акценту на миттєвих враженнях і виразних образах, але загалом вона більше
відповідає реалістичному стилю Мопассана, який спрямований на аналіз
психології персонажів і відображення соціальних аспектів життя.
13. Кульмінаційна крапка новели.
Кульмінаційна крапка в новелі "Пампушка" Гі де Мопассана - це момент, коли
Марлен відмовляється прийняти подарунок від свого чоловіка Монсера Варельє.
Цей момент вказує на різницю в їхньому сприйнятті та оцінці дарунку, а також
відображає глибокий конфлікт у їхніх сімейних відносинах.
Монсер приніс Марлен невеличку пампушку як подарунок, сподіваючись зробити
її радісною та виразити свою любов. Однак Марлен сприймає цей подарунок як
образливий і обурюючий жест. Вона вбачає у ньому підтвердження своєї низької
соціальної позиції та бідності. Марлен вважає, що Монсер висміює її,
подарувавши такий незначущий предмет.
Ця сцена стає точкою немовлятства і емоційного напруження між головними
персонажами. Монсер відчуває розчарування і образу перед своєю дружиною,
вона ж відчуває себе непорозумілою та невдоволеною вчинками чоловіка. Цей
конфлікт обнажує глибокий розкол у сімейних відносинах та відображає проблему
незрозуміння та невміння спілкуватися між членами сім'ї.
Кульмінаційна крапка вказує на те, як невеликі речі і міжособистісні
непорозуміння можуть призвести до серйозних конфліктів та погіршити взаємини
в сім'ї. Вона стає точкою зіткнення різних соціальних, емоційних та
психологічних чинників, що впливають на життя персонажів, і є ключовим
елементом оповідання "Пампушка".
14.Мотив дороги, повернення до вихідної точки.
У новелі "Пампушка" Гі де Мопассана мотив дороги та повернення до вихідної
точки може сприйматися більш символічно, ніж буквально. Він відображає
переслідування головних персонажів - Марлен і Монсера Варельє - та їхню
спробу розуміти одне одного і знову знайти спільну мову після конфлікту.
1. Пошук розуміння та гармонії: Мотив дороги може бути сприйнятий як
символічний пошук розуміння і гармонії між Марлен і Монсером. Конфлікт,
що виник після відмови Марлен прийняти подарунок, відображає їхню
неспроможність зрозуміти одне одного. Монсер відправляється в дорогу,
сподіваючись знайти щось, що би вразило і порадувало Марлен. Ця дорога
 може бути символом його прагнення вирішити конфлікт та знову знайти
спільну мову зі своєю дружиною.
2. Роздуми і самопереосмислення: Під час подорожі Монсер може звертати
увагу на свої думки і почуття. Він може роздумувати про те, чому відбувся
конфлікт, і як може виправити ситуацію. Дорога може служити метою для
його самопереосмислення і роздумів.
3. Метафора повернення до себе: Повернення до вихідної точки також може
бути метафорою пошуку себе. Марлен і Монсер можуть обидва
спрямовувати увагу на свої внутрішні почуття і бажання, щоб зрозуміти, що
для них важливо в їхніх відносинах і як вони хочуть долати конфлікт.
Цей мотив може вказувати на глибокий розвиток персонажів у новелі, а також на
їхню спробу вирішити конфлікт і відновити гармонію у сімейних відносинах.
Подорож персонажів може бути фізичною і емоційною подорожжю, яке вони
здійснюють, щоб зрозуміти одне одного і знову знайти спільну мову.
15. Для тих, хто встиг прочитати «Жерміналь» Золя: схожість мотиву дороги у
Мопассана і Золя, схожість асоціацій з революційними подіями, схожість
проблематики, хоча сюжети різні.
Зважаючи на подібність мотиву дороги та асоціацій з революційними подіями у
новелі "Пампушка" Гі де Мопассана і романі "Жерміналь" Еміля Золя, давайте
розглянемо це більш докладно:
1. Соціальна проблематика і бідність: У обох творах домінує соціальна
проблематика та образ бідності. У "Жерміналі" Золя розкриває життя
гірничих робітників у французькому гірничому містечку, які працюють у
жахливих умовах та борються за свої права. У "Пампушці" Мопассана ми
бачимо життя простих людей, а особливо Марлен і Монсера Варельє, які
також зазнають бідності та соціальної несправедливості. Дорога стає
символом шляху до кращого життя і боротьби проти бідності.
2. Революційні настрої та соціальні конфлікти: У "Жерміналі" Золя описує
революційні настрої серед робітників і конфлікти між робітниками та
власниками шахти. У "Пампушці" Мопассана ми також бачимо соціальний
конфлікт, але в іншому контексті - між подружжям Марлен і Монсером, які
не можуть знайти спільну мову і переживають конфлікти вдома. Дорога
може символізувати шлях до змін у цих конфліктах та прагнення до
соціальної справедливості.
3. Символіка дороги як пошуку і розвитку: В обох творах дорога виступає
як символ пошуку і розвитку персонажів. У "Жерміналі" головний герой
Етьєн Муар під час своєї подорожі розвивається як активіст та вступає в
боротьбу за права робітників. У "Пампушці" Марлен і Монсер також
змушені пройти свій власний шлях розвитку, щоб зрозуміти одне одного і
вирішити свої проблеми.
Отже, хоча сюжети цих творів різні, спільна проблематика бідності, соціальних
конфліктів та символіка дороги об'єднують їх у відображенні соціальних та
історичних аспектів життя у Франції 19 століття. Обидва автори використовують
свої романи та новели для розкриття проблем суспільства та соціальних протиріч
у цей період.