1.

Фабули новел «Декамерона» були не нові для читача, так як Боккаччо черпав сюжети в
міських флорентійських анекдотах (фацецій), історіях, почутих на вулицях Неаполя, східних
казках, міських італійських новелах і французьких фабліо, в оповіданнях сучасників.
Звертається Боккаччо до новел з «Метаморфоз» Апулея, до «Історії лангобардів» Павла
Диякона, до рицарських поем і романів, до казок з індійської «Панчататри», вже відомої
на Близькому Востоке.Новелли розповідаються не заради повчального прикладу, а заради
самого факту художньо об'єктивна розгляду, аналізу та оцінки життя і людини.
джерела «Декамерона» - французькі фабліо, середньовічні романи, античні і східні
оповіді, середньовічні хроніки, казки, новели попередніх новелістів, злободенні анекдоти.
Назва книги грецького походження, в перекладі — «десятиденник», тобто «збірка новел з
обрамленням». Боккаччо водночас став і новатором цієї форми, оскільки підпорядкував її
закону «готичної вертикалі» (від низького — до високого), відповідним чином
розташувавши новели. У жанровому відношенні «Декамерон» доводить до високої
досконалості невелику прозаїчну повість-новелу. Своїм корінням цей жанр йде в
середньовічну літературу, коли з'явився перший оригінальний збірник італійських новел -
«Новелліно, або Сто давніх новел». Найцікавішу групу в збірнику складають побутові
оповідання і анекдоти, почерпнуті з живою італійської дійсності.
2. Новели Боккаччо можуть бути розбиті на декілька груп:

Перша група. Новели антицерковного, антирелігійного характеру. У них висміюється

лицемірство і святенництво священнослужителів, їх жадібність і розпусту. День 9, новела 1
- випадок в жіночому монастирі, використовується принцип самовикриття. День 3, новела
1 - розповідь про монастирському садівника, який прикидався глухонімим. День 10,
новела 6 - яскравий образ ченця-пройдисвіта Чіполло, який морочить голову довірливим
людям уявними реліквіями. Коли двоє жартівників поклали в його скриньку замість
реліквій вугілля, монах негайно заявив, що бог зробив чудо, замінивши перо архангела
Гавриїла вуглинками з багаття, на якому був спалений святий Лаврентій.

Друга група. Новели антифеодальні, спрямовані проти станових забобонів. День 4, новела
1 - дочка принца полюбила слугу.

Третя група. Новели про любов, правдиво зображують природу людини, різні грані
любові; теми подружньої невірності. День 5, новела 1 - неосвічений юнак жив при оборі,
полюбив утворену дівчину і перевиховав себе.

Четверта група. Пригодницькі новели про Андреучччо з Перуджі - торговець кіньми

приїхав до Неаполя і став жертвою злодіїв і куртизанок. День 2, новела 4 - Ландольфо
Руфоло був багатим купцем, втратив свій стан, став корсаром, знову придбав багатство,
його судно терпить аварію корабля, він рятується на ящику, в якому виявляється стан і він
знову виявляється багатим.

Для новел Боккаччо характерно мистецтво психологічного аналізу героїв, реалістичний

стиль прози. Боккаччо створив в «Декамерон» класичний тип італійської новели, що
отримала подальшу розробку у його численних послідовників.
3. Композиція «Декамерона»: десятеро молодих людей, — сім жінок і три юнаки, —
зустрівшися випадково в церкві, вирішили тимчасово залишити місто, оселитися в
позаміських маєтках, осторонь від вогнища епідемії, і прожити цей час, поки лютує
пошесть, якнайспокійніше, в розвагах, співах, а надто — в розповідях. Намір виконано,
оповідачів десятеро, за містом вони лишаються десять днів, кожен з них щодня розказує
по одній оповідці, отже, за допомогою цього композиційного принципу об’єднано сто
оповідок.