Повсякденне життя Практична робота №1

Документ 1
1) З тексту можна виділити наступні деталі повсякденного життя робітників Донбасу в УРСР:

• Умови харчування: Робітники харчуються в шахтарських їдальнях, де подають їжу у

залізних коробках, виготовлених з американських консервних банок. Страва
складається з кислої капусти, буряка та зелених помідорів. Часом додають мерзлу
картоплину чи кусень м'яса. Робітники навіть не мають ложок.
• Вартість харчування: За обіди та хліб робітники мають платити значну суму - від 300 до
350 рублів на одну особу на місяць.
• Умови проживання: Робітники перебувають у вогких, безсвітлових та неумебльованих
гуртожитках, де кількість жителів перевищує місткість приміщення. Кожний житель
повинен платити за це помешкання та комунальні послуги, хоча умови життя
надзвичайно незадовільні.
• Умови праці: Умови праці шахтарів під землею описані як дуже важкі, а експлуатація
робітників більшовиками як жахлива. Робітники були закріплені за підприємствами і
підлягали суворим карателям за найменший проступок, включаючи засудження до
примусової праці.
• Умови медичного обслуговування: Умови сангігієни та медичного обслуговування
робітників були низькими, і часто виникали хвороби через погані умови життя та праці.
Справки та відпустки були продаються, а не надавалися даремно.

2) Суспільні настрої в УРСР не впливали на ідеологічний клімат країни, в першу чергу, через
наступні причини:

• Репресивний сталінський режим: Під час сталінського правління в УРСР існував

жорсткий контроль над ідеологією та життям суспільства. Політичні опозиціонери та
незадоволені громадяни піддавалися масовим репресіям, що придушувало будь-які
прояви незгоди та опозиції.
• Цензура та пропаганда: Радянська влада суворо контролювала засоби масової
інформації та ідеологічний дискурс. Пропаганда в УРСР спрямовувалася на вихвалення
комуністичного ідеалу та силового сталінського режиму, приховуючи проблеми та
негаразди.
• Система ідеологічної індоктринації: УРСР мала високорозвинуту систему ідеологічної
індоктринації, особливо серед молоді. Школи та інші освітні заклади пропагували
комуністичну ідеологію та виховували вірність системі.
• Страх перед репресіями: Громадяни УРСР, у тому числі робітники, жили під загрозою
політичних репресій, і це створювало атмосферу страху та недовіри. Багато людей
боялися висловлювати свої справжні суспільні настрої та думки, бо це могло призвести
до втрати свободи, роботи, а навіть життя.

3) Попри важкі умови життя, робітництво й селянство не зважалося на протести з кількох

можливих причин:
 • Репресивний сталінський режим: Сталінський режим у СРСР був жорстким та
репресивним, і будь-який прояв незгоди або протесту стикалися з масовими
політичними репресіями. Люди боялися виражати свої думки або вимагати поліпшення
умов життя через страх перед репресіями та переслідуваннями.
• Ізоляція та інформаційний контроль: Сталінський режим контролював інформацію та
ізолював суспільство від зовнішнього світу. Люди мали обмежений доступ до
незалежних джерел інформації, що підтримувало ідеологічну ізоляцію та обмежувало
їхню здатність мобілізуватися.
• Недостатність організаційних структур: В УРСР не було дозволено існування
незалежних громадських організацій чи профспілок, які могли б об'єднати робітників та
селян і висловити їхні протести. Всі такі організації підпорядковувалися державі і
комуністичній партії.
• Відсутність альтернатив: Інші альтернативи до сталінського режиму були практично
відсутніми. Люди не мали можливості вибирати альтернативний шлях для політичної
чи економічної реформи.
• Система державного контролю: Сталінський режим в УРСР мав повний контроль над
економікою та ресурсами, що робило будь-яку спробу протесту важкою завданням.
Люди були залежними від держави для доступу до основних потреб, таких як
харчування, житло та одяг.

Усі ці фактори сприяли тому, що навіть при важких умовах життя багато людей у СРСР не
виходили на протести і не виражали свою незгоду з режимом.

4) Пропаганда відігравала значущу роль у блокуванні поширення протестних настроїв серед

робітників і селян. Ось які ролі вона відігравала:

• Політична ідеологія: Пропаганда просувала офіційну комуністичну ідеологію, яка

виокремлювала СРСР як "рай для пролетаріату" та "соціалістичний рай". Це створювало
враження, що комунізм - це ідеал і єдиний шлях до щасливого життя.
• Романтизація робітничого класу: Пропаганда намагалася романтизувати робітничий
клас, зображаючи його як героїв соціалізму, які будують світле майбутнє. Це може бути
використаною для посилення патріотизму і вірності ідеології.
• Відображення зовнішньої загрози: Пропаганда навіть може підкреслити загрозу з боку
зовнішніх ворогів, намагаючись створити враження, що єдність та підтримка режиму є
ключовими для захисту країни від імперіалістичних сил.
• Релігійна ідеологія: Сталінський режим також намагався використовувати пропаганду
для поширення антирелігійних ідеологій, спрямованих проти релігійних інститутів, що
може бути використано для підкріплення влади комуністичного режиму

Найбільше мене вразили такі факти:

• Низька якість харчування: Робітники отримували низькоякісну їжу, таку як "чортова

юшка" з кислої капусти, буряка та зелених помідорів, яка подавалася в залізних
коробках з американських консервних банок.
• Високі ціни на їжу: Робітники повинні були платити значну суму грошей за обіди та хліб,
і це важко було витримати на їхній зарплаті.
• Жахливі умови проживання: Більшість робітників перебувала в вогких та
непристосованих до життя гуртожитках, і в кожному з них жило не менше як 40 осіб.
Висновок: життя трудящих УРСР на той час було дуже важким і недостатньо вартим. Вони
стикалися з низьким рівнем харчування, платили високі ціни за житло і комунальні послуги,
мали обмежений доступ до якісного одягу і жили в непристойних умовах. Все це свідчить про
жахливі умови життя робітників і високий рівень експлуатації в радянському суспільстві того
часу.

Поява цього документа може бути пояснена наступним чином:

• Документація про умови праці та життя робітників: ОУН (Організація Українських

Націоналістів) могла збирати цю інформацію, щоб документувати тяжкі умови праці та
життя робітників на Донбасі під час сталінського режиму. Це дозволяло ОУН
створювати докази для міжнародної спільноти та світу про порушення прав людини та
соціальні негаразди в СРСР.
• Інформація для агітації: ОУН могла використовувати цю інформацію для агітації серед
робітників і населення України. Показуючи жорстокість та несправедливість
сталінського режиму, ОУН намагалася мобілізувати громадську підтримку для своїх
цілей.
• Матеріал для міжнародного засудження: Збір такої інформації міг слугувати
інструментом для привернення уваги міжнародних організацій та інших країн до
ситуації в Україні. Це могло створити тиск на радянський уряд і викликати осуд з боку
міжнародної спільноти.
• Свідчення для майбутнього: Збір цієї інформації також міг мати свідченням для
майбутніх поколінь про жахи сталінського режиму та боротьбу за права людини та
свободу в Україні.

Отже, документ служив не лише для фіксації фактів життя та праці робітників на Донбасі, а
також для досягнення політичних та ідейних цілей ОУН в боротьбі проти комуністичного
режиму в Україні.

Документ 2
1) З тексту ми дізнаємося наступні деталі повсякденного життя робітників:

1. Умови проживання: Робітники живуть у вогких, безсвітлових і непристосованих до

життя гуртожитках, а іноді навіть у землянках.
2. Харчування: Їжа надається у їдальнях, але згідно з описом, харчі були низької якості.
Страви були недостатньо смачні та недостатньо поживні, і їх подавали у залізних
коробках.
3. Карткова система: Робітники мали харчівні картки, і їм обмежували доступ до
продуктів. Один раз на день харчування було недостатнім, і сума коштів, яку вони
отримували, була невеликою.
4. Одяг і взуття: Спецодяг видавався на обмежений термін, і він швидко зношувався,
залишаючи робітників у поганому одязі і взутті.
5. Санітарні умови: Умови проживання і праці були надзвичайно погані, і вони
призводили до погіршення здоров'я робітників. Вогнища хвороб виникали через
незадовільні гігієнічні умови.

Висновок: рівень життя робітників в УРСР, як виявляється з цього тексту, був надзвичайно
низьким і неприйнятним. Робітники стикалися з умовами життя, які включали холодні та вогкі
приміщення, нестачу світла і води, низькоефективне харчування, поганий одяг і взуття, а також
надзвичайно важкі умови праці на заводах та шахтах. Ця незадовільна якість життя робітників
свідчить про високий рівень експлуатації і пригнічення в умовах тоталітарного режиму, що
панував у Україні протягом цього періоду.

Завдання 1

Напрями прав робітників Приклади фактів (по 2-3)
1. Побутове - Робітники отримували
обслуговування робітників обіди в їдальнях, де якість
на заводах та шахтах їжі була низькою та
обмеженою. - Робітники
не мали ложок та інших
посудин для прийому їжі.
2. Забезпечення санітарно- - Гуртожитки для
гігієнічних умов робітників були
безсвітлими та
холодними. - Бруд та
відсутність місць для
гігієнічних потреб.
3. Забезпечення - Робітники отримували
продуктами продукти за харчівними
картками, обмежуючи їх
доступ до різних видів їжі.
- Високі ціни на продукти.
4. Рівень оплати праці - Заробітна плата
робітників була низькою, і
вони мали важкість
забезпечення себе
необхідним. - Робітники
були позбавлені
можливості власного
вибору та контролю над
своєю заробітною платою.
Висновок (теза) про
особливості
повсякденного життя в
окресленій сфері
Робітники були обмежені
в їжі та отримували її в
обмеженій кількості та
якості.
Умови проживання для
робітників були
надзвичайно погані, що
призводило
Робітники були залежні
від державної системи
регулювання
продовольства та мали
обмежений вибір щодо
харчування.
Робітники мали низьку
оплату праці та обмежені
можливості фінансового
благополуччя.

Висновок: повсякденне життя робітників на заводах та шахтах в УРСР було важким і

недостатньо комфортним. Вони мали обмежений доступ до їжі та обслуговування, низький
рівень гігієни та погані умови проживання, а також малу оплату праці. Це свідчить про високий
рівень експлуатації та несправедливості в системі праці та життя під тоталітарним режимом.

Документ 3
1. Основна думка кожного з уривків тексту та історичні деталі (факти) з тексту
документів:
 • Уривок 1 (с. Медведеве, колгосп "П'ятирічка в чотири роки"): В уривку
зазначено, що населення села живе в бідних умовах. В колгоспі, який
вважається "багатим", робітники отримували на трудодень лише 300 грамів
хліба у 1948 році. Описано брак тяглової сили та обмеження в механізації
сільськогосподарських робіт.
• Уривок 2 (с. Ковалі): В колгоспі с. Ковалі, який налічує 140 дворів, колгоспники
отримували на трудодень лише 100 грамів хліба у 1948 році. Великий відсоток
колгоспників не має достатньої кількості хліба.
• Уривок 3 (с. Плещівка, колгосп XVII партз'їзду): У колгоспі Плещівка з 1944 по
1948 рік колгоспники не отримували нічого за трудодні. Описано норми
трудоднів для колгоспників та каральні заходи у відношенні до тих, хто не
виробляв норму трудоднів.
2. Документи вказують на дуже низький рівень життя селян в Україні в 1940-х і 1949
році. Вони висвітлюють тяжкі економічні умови, обмежену доступність продуктів
харчування (особливо хліба), великі податки і брак сільськогосподарської техніки.
Новими деталями, які можуть бути новими для багатьох читачів, є описи того, як
селяни відчували голод і бідність, отримуючи надзвичайно низьку оплату за свою
працю та обмежений доступ до продуктів.
3. Факти, які відображають суть матеріально-побутового становища селян:

• Відсутність достатньої кількості хліба для селян у селах Медведеве і Ковалі

свідчить про гострий голод та низьку продовольчу безпеку населення.
• У колгоспі Плещівка селяни протягом п'яти років (з 1944 по 1948 рік) не
отримували оплату за свою працю, що свідчить про серйозну економічну
бідність і експлуатацію селян.
Ці факти найбільше вражають тим, як селяни були позбавлені базових матеріальних
ресурсів та основних прав на адекватну оплату за свою працю, що призводило до
тяжкого голоду та бідності серед населення.

Документ 4
1. У повоєнні часи, особливо в 1950-1960-х роках, побут сільських мешканців УРСР
визначався переважно колгоспною системою. Більшість селян були об'єднані в
колективні фермерські об'єднання (колгоспи), де обробляли невеликі присадибні
ділянки та займались спільною сільськогосподарською діяльністю, такою як посіви
цукрового буряка, вирощування фруктів та сухофруктів. Селяни стикалися з низьким
рівнем матеріального забезпечення, обмеженим доступом до будівельних матеріалів
та обладнання.
2. У порівнянні з довоєнними часами, після війни селянство стало більш
колективізоване через створення колгоспів. Зміни виявлялися у тому, що селяни були
включені до колгоспної системи, мали обмежені можливості у власності та управлінні
своєю земельною ділянкою, а їхні умови життя були залежні від сільськогосподарських
об'єднань.
3. У свідченнях авторки несподіваним є розкриття тяжких умов праці та обмеженого
матеріального забезпечення сільського населення в колгоспний період. Деякі деталі
щодо праці та недоїмок у вигляді неповного мішка цукру були несподіваними.
4. Факти свідчать про дисбаланс економічного розвитку через обмежені можливості
отримання будівельних матеріалів, недостатньої оплати праці та обмеженого доступу
до купівлі продуктів. Це позначалося на правах селян, особливо на їхній власності та
умовах праці. Молодь прагнула "втекти" з села, оскільки вона сподівалася знайти
кращі умови життя, більшу свободу та можливості у міському середовищі.

Завдання 2
1. Твердження про умови та спосіб життя українських селян у повоєнні часи: Українські
селяни у повоєнні часи переважно були членами колективних сільськогосподарських
об'єднань (колгоспів) та обробляли обмежені присадибні ділянки землі. Селяни
стикалися з низьким рівнем матеріального забезпечення, обмеженим доступом до
будівельних матеріалів та техніки, що обмежувало покращення їхніх житлових умов та
інфраструктури. Однією з основних галузей сільськогосподарської діяльності селян
було вирощування сільськогосподарських культур, зокрема хліба, цукрового буряка та
фруктів, які були важливим джерелом продукції та прибутку. Сухофрукти відігравали
значну роль у побуті селян як основний джерело прибутку, що допомагало
компенсувати обмежені можливості купівлі продуктів у магазинах. Недостатній рівень
добробуту та обмежені умови праці призводили до складних умов життя та низького
рівня комфорту, особливо в сільських господарствах та довоєнних хатах.

Фотографії
1. Фотографія "Житомирські колгоспниці на відкритті Всесоюзної сільськогосподарської
виставки. Москва. 1952 р."

• Повсякденне життя: Засвідчує ентузіазм та участь селян у

сільськогосподарському спільнотному житті.
• Пропагандистський характер: Відображає підтримку радянського
сільськогосподарського розвитку та колективізацію.
2. Фотографія "Колгоспниці колгоспу ім. В. Леніна розвантажують хліб на пункті
заготзерна. Бровари, Київська обл. 1946 р."

• Повсякденне життя: Показує суворі умови праці та важливість збору хліба для
держави в післявоєнний період.
• Пропагандистський характер: Сприяє підтримці радянської політики
колективізації та відданості ідеям комунізму
3. Фотографія "Політвиховна година в колгоспі ім. Сталіна на Львівщині. 1949 р."
 • Повсякденне життя: Демонструє патріотичний виховний процес та пропаганду
комуністичних ідеалів серед селянства.
• Пропагандистський характер: Пропагує ідеї та особу Й. Сталіна, сприяючи
утвердженню влади та ідеології.
Зображені люди на фотографіях виражають почуття патріотизму, відданості та
ентузіазму щодо колективізованого сільськогосподарського життя. Обличчя та жести
свідчать про деяку втомленість та напруженість через складні умови праці та важку
діяльність у галузі сільського господарства. Деталі на фотографіях (одяг, умови праці)
свідчать про невисокий рівень добробуту та підкреслюють складні умови
повсякденного життя українських селян у післявоєнний період. Щодо почуттів до
зображених людей, вони викликають співчуття та повагу до їхнього наполегливого
труду та відданості своїй справі.

Документ 5
1. Харчування базувалося на продуктах, вирощених у власних городах, таких як
картопля, солоні огірки, капуста. Важливим джерелом харчування була морська риба
та морепродукти. Матеріальне забезпечення було впливоване доступністю продуктів
на Привозі та асортиментом продовольства.
2. Одеса мала перевагу через доступ до моря та портів, що сприяло постачанню
морської риби та інших продуктів. Місто мало більший асортимент продуктів та товарів
завдяки торгівлі з іншими країнами через порти.
3. Городяни мали більший доступ до різноманітних продуктів та товарів завдяки
розвиненій торгівлі у місті та близькості до моря.
4. Відсутність буфетів та їдальні в школах створювала труднощі у забезпеченні школярів
харчуванням. Взуття було тривале, проте доступ до різних видів взуття був обмеженим
через економічні труднощі та дефіцит товарів. Історичний фрагмент описує складні
умови побуту та харчування городян у повоєнний період, відзначаючи особливості
їхнього життя порівняно з селянами та вказуючи на важливість морської торгівлі та
доступу до портів для покращення матеріального стану та забезпечення
продовольством.

Документ 6

1. Мешканці передмістя та сіл були описані як особи, які живуть в незадовільних

умовах, зі зниженим рівнем життя, у примітивних обставинах.
2. Описане нерівноправ'я та дискримінація в мові вказують на соціальну політику
держави, спрямовану на підтримку та підвищення престижу міського населення,
особливо колгоспників, на шкоду селянському населенню.

Антагонізм у мові:
Вживання образливого терміну "колхозник" та відзначення незнання російської мови
серед селянської молоді свідчать про антагонізм та соціальну відмінність між
мешканцями міста та сіл.

3. Селяни, які потрапляли до міста, намагалися перейти на російську мову, ймовірно, у

спробі адаптації та уникнення соціальної дискримінації.
Умови та доступ до продуктів:
Дефіцит продуктів харчування був помітний, особливо щодо якісних продуктів та
асортименту товарів. Вибір був обмежений, а доступ до якісних продуктів здебільшого
здійснювався на базарах за вищими цінами.
Соціальний статус та одяг:
Соціальний статус людей відображався через одяг. Мешканці міста одягалися краще,
зокрема елегантніше, у порівнянні з жителями передмість та сіл.

Завдання 3
Висновок щодо наслідків державної соціальної політики:
Фрагмент свідчить про глибоке соціальне роз’єднання та антагонізм між мешканцями
міста та сіл. Державна політика сприяла нерівності, особливо в мовному аспекті, де
українська мова зазнавала дискримінації на користь російської. Поділ на
"колгоспників" та "не-колгоспників" був відзначений не лише мовою, але й умовами
життя, доступом до харчів та асортиментом товарів. Нерівні умови проживання та
негативне ставлення до селянського населення в місті свідчать про соціальну
нерівність, спричинену соціальною політикою держави у повоєнний період.
Висновки + враження від уроку:
Інформація з опрацьованих джерел дає змогу краще зрозуміти, які були складнощі та
особливості повсякденного життя в СРСР у повоєнні роки. Однією з ключових змін у
моїх уявленнях є сприйняття того, які обмеження і недоліки існували в питаннях
доступу до продуктів харчування, одягу та інших ресурсів. Розкриті факти підкреслюють
нестачу товарів та бідність багатьох громадян, а також вплив цього на їхній спосіб
життя. Легкість уявлення повсякденного життя тієї доби залежить від рівня знань і
уявлень особисто кожної людини. Для мене, як читача, який має доступ до інформації з
цих джерел та інших джерел, було більш легко уявити повсякденність життя в СРСР у
повоєнні роки. Проте, навіть з цією інформацією, ще завжди може бути важко повністю
розуміти всі аспекти життя тієї доби, так як вони можуть бути дуже різноманітними.

Найбільше враження на мене справили такі деталі у свідченнях очевидців:

• Жорсткі умови праці та тяжкий фізичний труд у колгоспах та на фабриках,

зокрема опис про копання цукрового буряка та роботу на машинах цілодобово.
 • Нестача продуктів харчування та нестача грошей, що призводили до появи
"колхозників" - людей, які були вимушені шукати їжу та засоби до існування на
вулицях міста.
• Вплив регулювань і обмежень, таких як цензура та обмеження доступу до
товарів, включаючи літературу.
• Важкість утримання та підтримки сімей у трудних умовах після війни, зокрема,
нестача будівельних матеріалів для ремонту житла та обмежена доступність
продуктів харчування.

Ці деталі надають реалістичний нарис життя та умов того часу та допомагають краще
зрозуміти виклики та труднощі, з якими стикалися люди в повоєнні роки.
Засновуючись на джерелах, наданих вище, можна зробити наступні загальні висновки
про повсякденне життя в СРСР у повоєнні роки:
Економічні обмеження: Вищевказані джерела підтверджують, що СРСР у повоєнні роки
стикався з серйозними економічними обмеженнями. Нестача продуктів харчування,
обмеженість доступу до товарів, високі ціни на окремі продукти та нестача грошей
були типовими проблемами для багатьох громадян.
Трудові умови: Документи описують тяжкі трудові умови працівників у колгоспах та на
фабриках, зокрема, фізичний труд на полях і цілодобову роботу на машинах. Сільське
населення було задіяне у важких сільськогосподарських операціях, і навіть діти
допомагали у копанні буряків.
Матеріальні умови: Джерела підкреслюють важкість утримання та підтримки сімей
після війни, включаючи нестачу будівельних матеріалів та нестачу харчових продуктів.
Ремонт житла та забезпечення сімей базовими потребами були великими викликами.
Культурні та соціальні обмеження: Джерела також вказують на обмеження в області
культури та освіти. Цензура та обмеження доступу до літератури та інших видань
обмежували інтелектуальну свободу. Також було видно культурний розрив між
містами та сільськими районами, де сільське населення жило у більш скромних
умовах.
Мовна ситуація: Свідчення зазначають розповсюдження російської мови в містах та
вказують на те, що українська мова залишалася недостатньо використаною, особливо
серед молоді. Це може відображати політичну динаміку і культурні впливи епохи.
Загалом, джерела надають важливий нарис життя в СРСР після Другої світової війни, з
підкресленням складнощів і викликів, які стояли перед громадянами, а також
обмежень і соціокультурних особливостей того періоду.