1.

Перелік закладів, які належать до аптечних

(фармацевтичних).

До фармацевтичних закладів відносяться:

- Аптека.
-Аптечна база (склад).
-База (склад) медичної техніки.
-База спеціального медичного постачання
- Контрольно-аналітична лабораторія.
-Лабораторія з аналізу якості лікарських засобів.
-Магазин (медичної техніки, медичної оптики)

Аптека - заклад охорони здоров'я, основним завданням якого є

забезпечення населення, закладів охорони здоров'я, підприємств,
установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного
призначення.

Аптека, на яку покладено організаційно-методичне керівництво

аптеками району (міста), називається центральною районною
(міською) аптекою.

Аптека, яка призначена для переважного забезпечення однієї або

декількох лікарень, інших закладів охорони здоров'я, а також населення
медикаментами і предметами медичного призначення, називається
відповідно лікарняною або міжлі-карняною аптекою.

Аптечна база (склад) - установа, що здійснює прийом, збереження і

відпуск лікарських засобів, предметів санітарії і гігієни, медичного
обладнання, інструментів та інших медичних товарів закладам охорони
здоров'я (аптекам, лікарням тощо) та іншим організаціям.
 2.Якими законодавчими актами регламентована
діяльність аптечних закладів?
Законодавчі акти України, які регламентують
фармацевтичну діяльність у галузі забезпечення
лікарськими засобами населення.
Будь-який вид діяльності аптек регулюється Законами України,
Постановами Кабінету міністрів (КМ), наказами Міністерства охорони
здоров'я України (МОЗ).
Наказом МОЗ від 13.09.2010 р. № 769 затверджена концепція
розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України
на 2011-2020 роки.
Закон України від 4 квітня 1996 року « Про лікарські
засоби»регулює правовідносини, пов’ язані із створенням,
реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією
лікарських засобів, визначає права і обов’язки підприємств, установ,
організацій та громадян, а також повноваження у цій сфері органів
державної виконавчої влади і посадових осіб.

Закон України від 24 лютого 1994 року «Про забезпечення

санітарного та епідемічного благополуччя
населення» регулює суспільні відносини, які виникають у сфері
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає
відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств,
установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації
державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення санітарно-
епідеміологічного нагляду в Україні.

Ліцензування аптечних закладів регламентує наказ МОЗ України

від 31.10.2011 р. № 723 «Про затвердження Ліцензійних умов
провадження господарської діяльності з виробництва лікарських
засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами».
 3. Аптека, її завдання. Типи та види аптек.

Аптека — заклад охорони здоров’я, що функціонує на підставі ліцензії, в

якому здійснюється виготовлення та реалізація ЛЗ і товарів аптечного
асортименту за правилами, встановленими чинним законодавством.

Завдання аптеки — забезпечення населення кваліфікованою повноцінною

та своєчасною фармацевтичною допомогою згідно з діючим законодавством
та міжнародним стандартом —Належною аптечною практикою.

Функції аптеки:

• виробнича — виготовлення ліків за індивідуальними рецептами та

вимогами ЛПЗ, контроль їх якості;

• торгова — реалізація ЛЗ, ВМП та інших товарів аптечного асортименту за

рецептами лікарів та без них (згідно з затвердженими переліками) населенню
через спеціально організовану торговельну мережу, а також закладам
охорони здоров’я та іншим організаціям і підприємствам;

• інформаційна — організація санітарно-просвітницької діяльності серед

населення, забезпечення фармацевтичної опіки та надання інформаційної
допомоги лікарям з фармацевтичних питань;

• соціальна — надання першої медичної допомоги, забезпечення пільгового

та безоплатного відпуску ЛЗ і ВМП.

Аптеки можуть створювати відповідно до існуючого порядку відокремлені

структурні підрозділи при закладах охорони здоров’я (аптечні пункти).

Аптека, на яку покладені адміністративне й організаційно-методичне

керівництво аптеками району (міста), називається відповідно центральною
районною (ЦРА ) або міською (ЦМА) аптекою.

В Україні аптеки класифікують за різними критеріями:

1. Форма власності: • державні, • колективні, • приватні.

2. Функціональна ознака: *виробничі — здійснюють виготовлення ЕЛЗ,
• невиробничі — здійснюють виключно реалізацію ГЛЗ промислового
виробництва.
3. Територіальна підпорядкованість: • міські, • сільські
 4. Організаційна структура аптек залежно від специфіки
діяльності, функції відділів. Приміщення аптеки, їх
призначення та оснащення

Організаційна структура аптек визначається з урахуванням

специфіки й обсягів діяльності, а також економічної доцільності
функціонування відповідних відділів (структурних підрозділів).

Рецептурно-виробничий відділ здійснює прийом рецептів від

населення, індивідуальне виготовлення ЕЛЗ за рецептами лікарів та
вимогами ЛПЗ, контроль їх якості та відпуск населенню. У цьому
відділі також може здійснюватися виготовлення ін’єкційних
розчинів та очних крапель, що вимагає створення особливих умов
(асептичних).

Відділ готових ЛЗ здійснює відпуск населенню за рецептами ГЛЗ

промислового виробництва або виготовлених із використанням
внутрішньоаптечних заготовок (ВАЗ ).

Відділ безрецептурного відпуску проводить реалізацію ліків,

дозволених до відпуску без рецептів, а також предметів санітарії та
гігієни, догляду за хворими, лікарських рослин та перев’язувальних
матеріалів.

Відділ запасів здійснює визначення потреби у ЛЗ та складання

замовлень, прийом товарів від постачальників, забезпечення
належного зберігання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ),
відпуск товару іншим відділам і структурним підрозділам аптеки,
закладам охорони здоров’я.
 5. Критерії спеціалізації аптек.

Спеціалізація аптек - це організаційна форма лікарського за-

безпечення населення і лікувально-профілактичних закладів.
Розрізняють такі види спеціалізації:
1. За специфікою виробничої діяльності:
 виробничі аптеки;
 аптеки готових лікарських форм.
2. За специфікою збутової діяльності:
 аптеки відкритого типу (забезпечують тільки населення);
 аптеки закритого типу, а саме: міжлікарняні і лікарняні
(забезпечують тільки лікувально-профілактичні заклади);
 аптеки змішаного типу, тобто територіальні аптеки,
особливо у сільській місцевості, та деякі лікарняні і
міжлікарняні аптеки (забезпечують як населення, так і
лікувально-профілактичні заклади).
3. За характером групи хворих, які обслуговуються:
 аптеки дитячих лікарських форм;
 аптеки матері і дитини.
4. За специфікою груп лікарських засобів, що відпускаються з
аптек:
 аптеки лікарських рослин;
 гомеопатичні аптеки;
5. За формою реалізації безрецептурних препаратів:
 аптеки з традиційним продажем (через прилавок);
 аптеки з відкритою формою продажу
(самообслуговування).
 6. Штат аптеки.

Штат аптеки ділиться на такі групи: адміністративно-управлінський і

господарський, виробничий (фармацевтичний) і допоміжний.
До адміністративно-управлінського персоналу відносять завідувача
аптекою, його заступників, завідуючих відділами, робітників бухгалтерії,
економіста.
Господарський персонал представлений завідувачем господарського
відділу, завідувачем господарством, водієм, робітниками з ремонту
приміщень і обладнання, прибиральником службових приміщень.
Виробничий персонал ділиться на провізорський і фармацевтичний. До
провізорського персоналу відносяться: провізор з прийому рецептів і
відпуску ліків, провізор з виготовлення внутрішньо-аптечної заготівлі,
провізор-аналітик, старший провізор (в ЦРА). До фармацевтичного
персоналу відносяться: фармацевт з виготовлення ліків, фармацевт з
відпуску ліків без рецептів, молодший фармацевт з відпуску лікарських
рослин і медичних препаратів.
Допоміжний персонал – це фасувальники і санітарки-мийниці.
 7.Види матеріальної відповідальності, їх сутність, умови
застосування.

Матеріальна відповідальність в аптеці. З метою забезпечення

збереження матеріальних цінностей, що належать аптечному
закладу, з працівниками, які досягли 18-річного віку, обіймають
посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі
зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або
застосуванням у процесі виробництва переданих цінностей,
укладаються договори про повну матеріальну відповідальність.

Матеріальна відповідальність — це юридична відповідальність за

заподіяні майнові збитки. Головна мета матеріальної
відповідальності — забезпечення цілосності ТМЦ працівником або
групою працівників та відшкодування ними збитків, що були
заподіяні аптеці через необережність або умисно.

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність

встановлюється власником або уповноваженим ним органом за
погодженням з виборним органом первинної профспілкової
організації підприємства в тому разі, коли неможливо розмежувати
матеріальну відповідальність кожного працівника. Письмовий
договір про колективну матеріальну відповідальність укладається
між роботодавцем і всіма членами колективу (бригади).

Обмежену матеріальну відповідальність несуть працівники, якщо

розмір заподіяної ними шкоди не перевищує їхнього серед
ньомісячного заробітку, псування або знищення товарів відбулося
внаслідок необережності, здійснено псування або знищення
спецодягу чи інших предметів, виданих підприємством працівнику
в користування.

Матеріальна відповідальність у повному обсязі виникає в тому разі,

якщо цінності, отримані працівником підзвітно, або коли шкоду
заподіяно вчинками працівника, склад яких переслідується у
кримінальному порядку, у разі недостачі, навмисного знищення чи
псування ТМЦ, якщо шкоди завдано працівником у стані
алкогольного сп’яніння або при невиконанні трудових обов’язків.
Адміністрація аптеки укладає письмові договори про повну
індивідуальну матеріальну відповідальність з працівниками, що
обіймають такі посади:

• касирів, які несуть матеріальну відповідальність за збереження

грошових коштів та інших цінних паперів;

• завідувачів відділів аптек, якщо немає можливості ввести

колективну (бригадну) матеріальну відповідальність;

• провізорів (фармацевтів) — завідувачів структурних підрозділів

аптеки (аптечних пунктів).
 8. Вимоги до техніки безпеки й особистої гігієни персоналу
при роботі в аптеках.
Працівники аптек повинні суворо дотримуватися діючих Правил техніки
безпеки і виробничої санітарії.
Правила передбачають проведення заходів, спрямованих на попередження
небезпеки, що пов’язана з особливостями роботи в аптеці:
- можливості отруєнь, алергічних реакцій, опіків та інших уражень, що
пов’язані з застосуванням токсичних, агресивних, вогненебезпечних та
інших речовин;
- небезпеки, яка може виникнути при роботі із спеціальними приладами,
апаратами, обладнанням, скляним посудом тощо;
- нервового перенапруження;
- можливості зараження персоналу від хворих.
Вступний інструктаж з охорони праці. Вступний інструктаж проводиться з усіма
працівниками, що приймаються а постійну або тимчасову роботу,
незалежно від рівня їх освіти, стажу роботи за професією, посади.
Вступний інструктаж проводить спеціаліст відділу охорони праці або
особа, що наказом роботодавця призначена для проведення цієї роботи.
Програма вступного інструктажу розробляється відділом охорони праці
відповідно до вимог діючого наказу, її затверджує роботодавець.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному
журналі та документі про прийняття працівника на роботу, де
розписуються інструктуючий та проінструктований.

Вимоги до особистої гігієни персоналу аптечних закладів, що не здійснюють

виробництво (виготовлення) лікарських засобів
 Персонал аптечного закладу повинен: зберігати верхній одяг та взуття
відокремлено від технологічного одягу і спеціального взуття у
визначеному місці (шафа тощо);
 До початку і в процесі роботи проводити дезінфекцію рук;
 Перед відвідуванням туалету знімати технологічний одяг, а після
відвідування - ретельно мити і дезінфікувати руки;
 Не виходити за межі аптечного закладу в технологічному одязі і
спеціальному взутті;
Технологічний одяг і взуття видаються працівникам у відповідності до
чинних норм. Його зміна повинна проводитися не рідше 2 разів на
тиждень, а за необхідності частіше. Для цього кожен співробітник повинен
бути забезпечений не менш ніж двома комплектами одягу;
 Працівники аптечних закладів, влаштовуючись на роботу, проходять
медичне обстеження, а надалі періодичний медичний огляд. Результати
обстеження заносяться в особову медичну книжку, що дає право на допуск
до роботи;
 Особи, у яких виявлені інфекційні хвороби, направляються на
лікування або санацію. Допуск цих осіб до роботи проводиться тільки за
наявності довідки лікувально-профілактичного закладу про видужання.
Вимоги до особистої гігієни персоналу аптечних закладів, що здійснюють
виробництво (виготовлення) лікарських засобів
 Персонал аптечних закладів, що здійснюють виробництво
(виготовлення) лікарських засобів, крім вимог, викладених вище,
додатково виконує ще й такі:
 персонал, що зайнятий виготовленням та фасуванням ліків, перед
початком зміни повинен бути забезпечений чистими рушниками для
особистого користування;
 виробничому персоналу забороняється зберігати на робочих місцях і в
кишенях халатів речі особистого користування, окрім чистої носової
хусточки;
 для запобігання поширенню мікроорганізмів про всі випадки
захворювань (шкірні, застудні, нариви, порізи тощо) персонал аптеки
повинен негайно ставити до відома адміністрацію аптеки. Усі
повідомлення повинні фіксуватися;
 під час виготовлення, контролю, фасування ліків у працівників повинні
бути підстрижені нігті, не покриті лаком, та не повинно бути на пальцях
каблучок.
 9. Аптечний склад, його функції та організаційна структура.

Аптечний склад (база) — це заклад системи охорони здоров’я

й фармації, який функціонує на підставі ліцензії та сертифіката
GDP, здійснює оптову реалізацію товарів аптечного
асортименту та є аптечним закладом.

Основним завданням аптечних складів є своєчасне

забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного
призначення суб’єктів господарської діяльності, які мають
ліцензію на здійснення оптової або роздрібної торгівлі, а
такожлікувально-профілактичних закладів, виробників ЛЗ.
Аптечні склади виконують дві основні функції:
• торгову (здійснення оптової реалізації ЛЗ та інших
товарів аптечного асортименту);
• інформаційну (інформаційне забезпечення торгово-
посередницької діяльності на фармацевтичному ринку).

Аптечні склади можна класифікувати за різними критеріями:

• форма власності (державні, комунальні, приватні,

колективні);
• відомча підпорядкованість (аптечні склади ,
підпорядковані Міністерству охорони здоров’я та іншим
міністерствам і відомствам, наприклад, Міністерству
оборони, Міністерству внутрішніх справ);
• асортимент товару, який реалізується (спеціалізовані
аптечні склади , що реалізують ЛЗ певної
фармакотерапевтичної групи або фірми-виробника; склади
загального типу —реалізують широкий асортимент
товарів);
• форма ведення господарства та джерела фінансування
(аптечні склади , які самостійно формують дохід від
торгово-посередницької діяльності як різницю між ціною
реалізації та ціною закупки товару; аптечні склади (бази),
що належать до організаційної структури ЛПЗ або
торгових представництв і фінансуються централізовано);
 10. Вимоги до розміщення та складу приміщень аптечного
складу.

Аптечний склад має бути розміщений в окремій будівлі або в ізольованому

відокремленому приміщенні з окремим входом. Приміщення повинно
розміщуватися в капітальній споруді (у нежитлових будинках) і відповідати
вимогам будівельних, протипожежних, санітарно-протиепідемічних норм.
Аптечний склад повинен мати виробничі та службово-побу- тові
приміщення.

Виробничі приміщення - це площі (або зони) для приймання і зберігання

різних груп лікарських засобів, допоміжних матеріалів і тари та їх відпуску.

Загальна площа приміщень повинна складати не менше 250 кв. м. Для

лікарських засобів, що потребують особливих умов зберігання (отруйні,
наркотичні, психотропні, вибухонебезпечні, вогненебезпечні, легкозаймисті,
термолабільні, імуно- біологічні, лікарська рослинна сировина), виділяють
окремі приміщення (або зони), які мають певні особливості обладнання.

Приміщення, де безпосередньо здійснюється зберігання лікарських засобів,

обладнуються шафами, стелажами, холодильниками, сейфами та іншим
необхідним обладнанням. У приміщеннях має підтримуватись певна
температура і вологість повітря, що постійно контролюються.

Для підтримання чистоти приміщення обладнуються припливно-витяжною

вентиляцією та здійснюється щоденне вологе прибирання із застосуванням
дезінфекційних засобів.

До службово-побутових приміщень належить кімната персоналу та

приміщення (або окрема шафа) для господарського інвентаря.

Стан виробничих приміщень, їх розміри та площа мають забезпечувати

послідовність технологічного процесу (приймання, контроль якості,
зберігання, відпуск лікарських засобів).
 11.Організація праці відділів аптечного складу.

Організаційна структура аптечного складу забезпечується такими

відділами: постачання, маркетингу, збуту, транспортний та фінансовий
відділи.

Приймальний відділ є найважливішим структурним підрозділом аптечного

складу .Він виконує такі функції:

 здійснює приймання товарів, які надходять на аптечний склад згідно з

укладеними договорами постачання (контрактами);
 здійснює оперативний контроль за надходженням вантажів і розшук
вантажів, які своєчасно не надійшли до складу;
 документально оформлює надходження товарів та їх передачу до
відповідних оперативних (товарних) відділів, здійснює облік цих
товарів.

Усі товарно-матеріальні цінності постачаються на аптечний склад згідно з

укладеними договорами.

Договір постачання - це угода, згідно з якою продавець повинен передати у

зазначений термін певні товари покупцеві, а покупець - здійснити приймання
товару та оплатити його. У договорі мають бути вказані такі реквізити:

 дата укладання договору;

 найменування покупця та продавця;
 найменування товару, його ціна, кількість;
 загальна вартість;
 вимоги до якості товару;
 термін та умови постачання;
 порядок і строки розрахунків;
 банківські реквізити;
 юридичні адреси сторін;
 відповідальність за порушення умов договору;
 термін дії договору;
 підписи сторін.

Договір укладається, як правило, строком на один рік. Оскільки лікарські

засоби є специфічним товаром, то згідно з особливими умовами поставки
медичної продукції вони повинні надходити на аптечний склад із
залишковим терміном придатності не менше 80% (від загального терміну
придатності, що вказаний на етикетці), а для бактерійних препаратів,
стоматологічних та полімерних матеріалів - не менше 50% від терміну
придатності.
 12. Основні завдання та функції міжлікарняних та
лікарняних аптек.
Аптека, яка призначена для забезпечення однієї лікарні, інших закладів
охорони здоров’я, а також населення лікарськими засобами і виробами
медичного призначення, називається лікарняною аптекою.
Аптека, яка призначена для забезпечення двох і більше лікувально-
профілактичних закладів, інших закладів охорони здоров’я, а також
населення лікарськими засобами і виробами медичного призначення,
називається міжлікарняною аптекою.

Міжлікарняні аптеки (МЛА) та лікарняні аптеки (ЛА) виконують такі основні

завдання:

 виявлення потреби у лікарських засобах і виробах медичного

призначення відповідно до профілю і специфіки лікуваль- но-
профілактичного закладу;

 забезпечення лікувально-профілактичних закладів лікарськими

засобами та виробами медичного призначення;
 організація систематичної інформаційної роботи серед лікарів і
середнього медичного персоналу;
 забезпечення виконання планових завдань, дотримання фінансової
дисципліни.

Функції МЛА і ЛА

1. Виробнича - полягає у виготовленні лікарських засобів за вимогами

відділень лікувально-профілактичного закладу, забезпечення
належного контролю якості виготовлених ліків та їх оформлення до
відпуску згідно з вимогами чинних наказів. Специфікою виробничої
діяльності цих аптек є те, що лікарські засоби виготовляють дрібними
серіями. У номенклатурі лікарських засобів, що виготовляються
міжлікарняними аптеками, значна кількість припадає на розчини для
ін’єкцій.
2. Постачальницька - полягає у забезпеченні лікарськими засобами і
виробами медичного призначення.
3. Інформаційна - полягає в інформуванні медичного персоналу
(насамперед лікарів) про нові лікарські засоби, особливості їх
застосування, побічну дію, дозування та з інших питань.
 13.Основні завдання та функції міжлікарняних та
лікарняних аптек. Структура приміщень міжлікарняних та
лікарняних аптек та їх оснащення.

Організаційна структура МЛА і ЛА залежить від обсягу роботи, який

вимірюється товарообігом і кількістю ліжок, що обслуговуються. Але у
зв’язку зі специфікою діяльності є особливості в побудові організаційної
структури.

організаційна структура МЛА або ЛА може бути такою:

 рецептурно-виробничий відділ;
 відділ запасів та інформації;
 відділ виготовлення ліків в асептичних умовах;
 відділ комплектації та відпуску замовлень.

Приміщення МЛА і ЛА

Згідно з державними будівельними нормативами площа приміщень

міжлікарняних і лікарняних аптек має становити не менше 390 кв. м. Крім
виробничих приміщень для виготовлення ліків в асептичних умовах,
матеріальних кімнат для зберігання запасів лікарських засобів і виробів
медичного призначення і службово-побутових приміщень, МЛА і ЛА
повинні мати додаткові приміщення:

 кімнату обслуговування медичного персоналу (інформаційну);

 комплектувально-експедиційну кімнату;
 кімнату, де заготовляються концентрати і напівфабрикати (зі шлюзом) і
т.п.

Найбільш важливим комплексом приміщень, в яких здійснюється

виготовлення розчинів для ін’єкцій, очних лікарських форм, лікарських
засобів для немовлят і ліків з антибіотиками, є асептичний блок.

Асептичний блок складається не менше ніж з трьох приміщень: асептичної

асистентської, передасептичної та стерилізаційної.

Асистентська асептична призначена безпосередньо для виготовлення

лікарських засобів. Передасептична (шлюз) передбачена для підготовки
персоналу до роботи. Стерилізаційна для лікарських засобів (апаратна) - це
приміщення, де розміщуються стерилізатори, автоклави, апарати для
одержання води для ін’єкцій. Приміщення для одержання води для ін’єкцій
може бути окремим.

Для знезаражування повітря в асептичному блоці встановлюються

неекрановані бактерицидні опромінювачі, які вмикають на 1-2 години до
початку роботи, коли немає людей у приміщенні. У присутності персоналу
можуть експлуатуватися екрановані бактерицидні опромінювачі.

Структура штату МЛА і ЛА не відрізняється від аптек загального типу.

Очолює аптеку завідувач, який має заступника. Відділами керують завідувачі
відділів та їх заступники. Провізорський персонал має штатну посаду
клінічного провізора, який разом з лікарем бере участь у виборі методу
фармакотерапії для конкретного хворого (посада клінічного провізора
вводиться з розрахунку 1 посада на 300 ліжок). Також в аптеці передбачені
інші посади провізорів і молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою та
допоміжного персоналу.
 14.Організація відпуску товарів з міжлікарняних та
лікарняних аптек до лікувально-профілактичних закладів.

Для одержання з аптеки необхідних лікарських засобів кожне відділення

лікувально-профілактичного закладу виписує вимогу-накладну у трьох
примірниках, а на отруйні, наркотичні, психотропні лікарські засоби та
прекурсори, а також інші лікарські засоби, які підлягають предметно-кіль-
кісному обліку, виписуються вимоги в чотирьох примірниках:

 один примірник залишається в аптеці;

 другий примірник разом з рахунком надходить до бухгалтерії
лікувального закладу для оплати відпущених товарів;
 третій видається особі, яка буде одержувати замовлені лікарські засоби
із аптеки;
 четвертий примірник залишається у матеріально відповідальної особи,
яка відпускає лікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному
обліку.

Складає замовлення старша медична сестра відділення. У вимозі вказується

найменування відділення, повна назва лікарського засобу або виробу
медичного призначення із зазначенням відмітних ознак (вид лікарської
форми, концентрації, дозування, кількості одиниць в упаковці тощо), одиниці
виміру, необхідна кількість.

На отруйні, наркотичні, психотропні лікарські засоби, прекурсори списку №

1, препарати, які підлягають предметно-кількісному обліку, складається
вимога на окремому бланку. Назви отруйних, наркотичних, психотропних
лікарських засобів, прекурсорів і спирту етилового у вимозі пишуть латин-
ською мовою і потрібну кількість лікарського засобу пишуть прописом.
Вимоги завіряють штампом і круглою печаткою лікувально-профілактичного
закладу, підписом керівника або його заступника з лікувальної роботи. Для
отримання наркотичних засобів у вимогах мають бути вказані номери історій
хвороби, прізвище, ім’я та по батькові хворих, яким виписані наркотичні
засоби згідно з призначенням лікаря, найменування та дозування цих засобів,
а також призначення (для ін’єкцій, внутрішнього, зовнішнього застосування,
очні краплі ).

Отримувати лікарські засоби з аптеки має право медичний працівник -

найчастіше це головна (старша) медсестра. Вона повинна мати довіреність ,
що виписана на її ім’я.

Для отримання наркотичних, психотропних лікарських засобів і прекурсорів

разом з вимогою повинна бути надана окрема довіреність на ім’я головної
(старшої) медсестри. У цій довіреності мають бути зазначені найменування
лікарського засобу і його кількість словами. Термін дії такої довіреності не
більше 10 календарних днів.

Якщо лікувально-профілактичний заклад прикріплений до аптеки на

постійне забезпечення, то цей термін може бути продовжено до одного
календарного місяця. Старша медична сестра при отриманні лікарських
засобів і виробів медичного призначення зобов’язана перевірити
найменування, дозування і кількість засобів, що відпускаються, на
відповідність найменуванням і кількостям, які проставлені в накладних. Для
засвідчення факту отримання товарів вона повинна проставити свій підпис у
всіх примірниках вимоги-накладної. Фармацевтичний працівник, що
здійснює відпуск товарів, також проставляє свій підпис у вимозі-накладній,
засвідчуючи факт видачі замовлення.

Вимоги-накладні зберігаються в аптеці протягом 3-х років, не враховуючи

поточного року.
 15. Асептичний блок. Вимоги до техніки безпеки і
виробничої санітарії при виготовленні лікарських засобів.

Асептичний блок- комплекс виробничих приміщень, до складу якого входять шлюз,

асептична асистентська, приміщення для отримання води для ін'єкцій, фасування,
закупорювання та стерилізації вироблених (виготовлених) лікарських засобів.

Вимоги до приміщень та обладнання аптек, що займаються виробництвом

(виготовленням) стерильних лікарських засобів:

– виробництво (виготовлення) стерильних лікарських засобів здійснюється в чистих

приміщеннях (зонах) в асептичних умовах;

– асептичний блок складається зі шлюзу, асептичної асистентської, приміщення для

отримання води для ін’єкцій, фасування, закупорювання та стерилізації лікарських
засобів. Можливе суміщення асептичної асистентської та фасувальної;

– приміщення асептичного блоку максимально ізолюється від інших приміщень аптеки та

раціонально взаємопов’язуюється з ними для забезпечення прямопоточних робочих
процесів і скорочення потоку руху лікарських засобів у процесі їх виробництва
(виготовлення), обладнується шлюзами, які захищають ззовні повітря асептичної
асистентської від контамінації;

– вікна в асептичній асистентській повинні герметично зачинятись;

– асептичний блок обладнують припливно-витяжною вентиляцією з перевагою припливу

повітря перед витяганням, яка забезпечує не менше ніж 10-кратний обмін повітря за
годину. Система вентиляції повітря повинна враховувати: розмір приміщення, обладнання
і працівників, які у ньому перебувають, і мати відповідні фільтри;

– доступ до асептичного блока мають тільки визначені працівники аптек.

Асистентська асептична призначена безпосередньо для виготовлення лікарських засобів.

Передасептична (шлюз) передбачена для підготовки персоналу до роботи. Стерилізаційна
для лікарських засобів (апаратна) - це приміщення, де розміщуються стерилізатори,
автоклави, апарати для одержання води для ін’єкцій. Приміщення для одержання води для
ін’єкцій може бути окремим.

Для знезаражування повітря в асептичному блоці встановлюються неекрановані

бактерицидні опромінювачі, які вмикають на 1-2 години до початку роботи, коли немає
людей у приміщенні. У присутності персоналу можуть експлуатуватися екрановані
бактерицидні опромінювачі.

Асептичний блок складається із шлюзу, асептичної асистентської, приміщення для

отримання води для ін’єкцій, фасування, закупорювання та стерилізації ліків.
 16. Основні завдання Державної служби з лікарських
засобів України. Основні завдання, приміщення та
оснащення лабораторій з контролю якості лікарських
засобів

Державна служба України з лікарських засобів та контролю за

наркотиками (Держлікслужба) є центральним органом виконавчої
влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів України через Міністра охорони здоров’я, який реалізує
державну політику у сферах контролю якості та безпеки лікарських
засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів (далі –
лікарські засоби), медичної техніки і виробів медичного
призначення (далі – медичні вироби), та обігу наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному
обігу.

Відповідно до Положення про Державну службу України з

лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 647,
основними завданнями Держлікслужби є:

– реалізація державної політики у сферах контролю якості та

безпеки лікарських засобів, медичних виробів та обігу наркотичних
засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх
незаконному обігу, а також внесення Міністрові охорони здоров’я
пропозицій щодо формування державної політики у зазначених
сферах;

– ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських

засобів, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних
інгредієнтів), оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами,
обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

– технічне регулювання у визначених сферах;

– здійснення державного регулювання і контролю у сферах обігу

наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та
протидії їх незаконному обігу.
 17. Товарні запаси: визначення потреби та організація їх
замовлення від постачальників.

Товарний запас – це маса лікарських засобів і виробів медичного

призначення, яка перебуває у сфері обігу та підлягає реалізації. Він за-
безпечує безперервність лікарського забезпечення населення та ліку-
вально-профілактичних закладів. Форма товарного запасу набувають
лікарські засоби і вироби медичного призначення, які перебувають між
актами купівлі і продажу.

До товарних запасів аптеки належать:

 товари, які є в наявності в аптеці та її відокремлених структурних
підрозділах;

 товари, закуплені та оплачені аптекою і залишені на відповідальне

зберігання у постачальників;
 товари, здані на переробку (наприклад, лікарська рослинна сировина).

Визначення поточної потреби

Важливим розділом організаційної роботи аптеки є правильне
визначення поточної потреби в лікарських засобах і виробах
медичного призначення.
Для визначення мінімальної кількості препарату певного
найменування, необхідної для задоволення попиту, треба мати таку
інформацію:

 наявна кількість препарату;

 коли поновлюється замовлення;
 скільки замовити повторно?

Якщо визначено, що, коли і скільки необхідно замовити аптеці, то

наступним завданням є знаходження потенційного постачальника.
В якості постачальників виступають заводи-виробники і оптові
фармацевтичні фірми.

Базовими виробниками лікарських засобів в Україні є: "ФФ "Дарни-

ця", "Київмедпрепарат" (обидва – Київ), "ФК "Здоров'я" (Харків),
"Фармак", "Борщагівський ХФЗ", "Індар" (всі – Київ),
"Біостимулятор" (Одеса), "Галичфарм" (Львів), "Київський
вітамінний завод" (Київ), ДЗ ДНЦЛЗ (Харків). До основних
вітчизняних виробників виробів медичного призначення належать:
"Гемопласт" (Білгород-Дністровський Одеської обл.), "Кампус
 Коттон Клаб" і "Київгума" (обидва з Києва), "Ватфарм" (Черкаси),
"Сарепта-Віскопласт" (Донецьк), "Фармсервіс" (Запоріжжя),
"Поліком" (Брошнів Івано-Франківської обл).

Тому більшість аптек звертаються до оптових посередників, оскіль-

ки вони працюють з широким асортиментом лікарських засобів і
виробів медичного призначення. Крім цього, оптові фармацевтичні
фірми в абсолютній більшості є ближчими до аптек, ніж виробники,
можуть здійснювати дрібні поставки, характеризуються гнучкістю
стосовно термінів поставок, надають товарний кредит, і все це при
невисокій торгівельній надбавці до оптової ціни виробника (митної
вартості) за посередницькі послуги.

Найпопулярнішими оптовими посередниками є: "Оптіма-фарм", "БаДМ"

«Вента», «Медичний центр МТК»..

Правовим документом, що оформляє процес купівлі-продажу, є пись-

мова угода. В ній вказується предмет угоди, порядок розрахунку, термін
виконання, обов'язки сторін, порядок розгляду суперечок, інші моменти.
Документ набуває чинності після підписання обома сторонами (продав-
цем-постачальником та покупцем-аптекою).

Основою для комплектації товару постачальником аптеці є замовлення

на отримання товару. Воно може бути подане різними шляхами: усно
безпосередньо у постачальника, телефонограмою, факсом, електронною
поштою, письмово на паперовому носії.

Особливості замовлення наркотичних та психотропних

речовин і прекурсорів списку № 1
Необхідно підкреслити, що для отримання наркотичних та психотропних
засобів, прекурсорів списку № 1, спирту етилового в масі "ангро" треба
обов'язково оформляти письмові вимоги-замовлення встановленої форми,
підписані завідувачем аптеки (або його заступником) та завірені круглою
печаткою цього закладу. Такі вимоги, а також рахунки-фактури
постачальника виписуються окремо від замовлень на інші лікарські засоби та
вироби медичного призначення, причому кількість замовлених і відпущених
лікарських засобів вказується словами.

Відпуск наркотичних і психотропних лікарських засобів, прекурсорів списку №

1 здійснюється за окремими дорученнями типової форми № М-2, оформленими
у встановленому порядку із зазначенням в них найменувань і кількостей
(словами) всіх отриманих засобів. Термін дії такого доручення не більше 10
календарних днів. Разом з дорученням подається паспорт.

Замовлення наркотичних і психотропних лікарських засобів, прекурсорів списку

№ 1 можуть здійснювати лише державні та комунальні заклади охорони
здоров'я, де обладнані спеціальні кімнати для зберігання цих препаратів.
 18. Організація приймання товарів в аптеці. Порядок
здійснення вхідного контролю якості товарів, що надійшли
в аптеку.
Організація проведення вхідного контролю якості лікарських засобів в аптеках
регламентується наказам МОЗ України № 677 від 29.09.2014 «Про
затвердження Порядку контролю якості лікарських засобів під час оптової
та роздрібної торгівлі»
Вхідний контроль - контроль якості лікарських засобів при їх одержанні
суб'єктом господарювання, який здійснюється шляхом візуальної перевірки або
лабораторних досліджень якості лікарських засобів
Вхідний контроль якості лікарських засобів в аптеках здійснює уповноважена
особа, призначена наказом керівника суб'єкта господарювання, відповідальна
за якість лікарських засобів, які надходять в аптеку.
Уповноважена особа - фахівець з повною вищою фармацевтичною освітою та
стажем роботи за фахом не менше 2 років, на якого суб'єктом господарювання
покладено обов'язки щодо ефективного управління системою якості лікарських
засобів при їх оптовій та роздрібній торгівлі, проведення вхідного контролю
якості лікарських засобів.
До компетенції уповноваженої особи належать підготовка та оформлення
висновку вхідного контролю якості лікарських засобів з відміткою про
передачу їх до реалізації.
Уповноважена особа має такі обов’язки:
1) перевіряти лікарські засоби, які надходять в аптеку, і супровідні документи.
До супровідних документів відносять
 накладні (з обов'язковим зазначенням найменування, дозування, лікарської
форми, номера серії, терміну придатності, кількості, назви виробника),
 сертифікати якості серії лікарських засобів
сертифікат якості серії лікарського засобу - документ, що видається виробником та
який засвідчує відповідність серії лікарського засобу вимогам АНД, установленим під час
його реєстрації в Україні
2) оформляти висновок вхідного контролю якості лікарських засобів шляхом відмітки
на прибутковій накладній: «Вхідний контроль проведено, результат
позитивний/негативний, дозволено/не дозволено до реалізації, підпис, П.І.Б.
уповноваженої особи, дата проведення вхідного контролю»;
3) здійснювати ведення реєстру лікарських засобів, які надійшли до суб'єкта
господарювання
4) перевіряти наявність в аптеці лікарських засобів, обіг яких заборонено в Україні;
лікарських засобів, незареєстрованих в Україні та термін придатності яких минув;
5) надавати територіальному органу центрального органу виконавчої влади,
інформацію про виявлені неякісні лікарські засоби; лікарські засоби, стосовно яких
виникла підозра у фальсифікації; фальсифіковані та незареєстровані лікарські засоби, інші
дефекти чи невідповідності. При виявленні зразків таких лікарських засобів вживати
заходів щодо вилучення їх з обігу шляхом поміщення в спеціально відведену, чітко
визначену, промарковану карантинну зону (приміщення), окремо від іншої продукції, з
позначенням «Карантин» із зазначенням причин вилучення з обігу та дати переміщення;
 6) вживати заходів, що зазначені в рішеннях центрального органу виконавчої влади
7) постійно здійснювати моніторинг умов зберігання лікарських засобів відповідно до
вимог інструкції для медичного застосування лікарського засобу;
8) надавати дозвіл на відпуск лікарських засобів до структурних підрозділів аптеки.
Порядок проведення вхідного контролю якості лікарських засобів, які надходять
в аптеку:
1) закуповувати і одержувати лікарські засоби слід тільки в суб'єктів господарювання,
які мають ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва лікарських
засобів, оптової торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів. Копії таких
ліцензій додаються до договору про постачання (для постачальників - резидентів) і
зберігаються у суб’єкта господарювання протягом трьох років;
2) вхідний контроль проводиться у місці приймання продукції. Одержані аптекою
лікарські засоби повинні пройти візуальний контроль уповноваженою особою. До
одержання від уповноваженої особи письмового висновку вхідного контролю якості
торгівля отриманими лікарськими засобами забороняється;
3) уповноважена особа перевіряє відповідність одержаних лікарських засобів
супровідним документам щодо кількості, дозування, номерів серій, термінів придатності,
реєстраційного статусу, найменування, лікарської форми, виробника. Кожна серія
лікарського засобу повинна супроводжуватися копіями сертифіката якості серії
лікарського засобу, що видається виробником, завіреними печаткою останнього
постачальника;
4) групова тара, зовнішня (вторинна) та внутрішня (первинна) упаковки, маркування,
інструкція для медичного застосування лікарського засобу, зовнішній вигляд без
розкриття упаковки перевіряються на цілісність, однорідність, наявність пошкоджень,
якість пакувальних матеріалів. При потребі, якщо виникла підозра щодо якості, лікарські
засоби перевіряються з розкриттям упаковок стосовно розмірів, форми, кольору,
однорідності, кількості одиниць в упаковці, наявності забруднень;
Результати вхідного контролю якості лікарських засобів

При позитивному результаті вхідного контролю уповноважена особа передає

одержані серії лікарських засобів в реалізацію.

При негативному результаті вповноважена особа складає акт про виявлені дефекти,
який є підставою для повернення партії постачальнику. Копія акта подається у
територіальну держлік службу, яка після проведення додаткової перевірки та вибіркового
лабораторного аналізу вживає заходів щодо інформування інших аптек про виявлені
неякісні або фальсифіковані лікарські засоби та контролює дії постачальника щодо їх зни-
щення, утилізації або повернення (у разі неякісних серій) виробнику.
У разі виникнення сумніву щодо якості лікарських засобів при виконанні візуального
контролю уповноважена особа відбирає зразки сумнівних лікарських засобів та направляє
їх у територіальнудержлік службу для проходження лабораторних досліджень. На час
проведення таких досліджень, до остаточного вирішення питання про їх якість, серія
сумнівних лікарських засобів перебуває у карантині, ізольовано від інших лікарських
засобів, з позначенням "Торгівля заборонена до окремого розпорядження".
Лікарські засоби, що надійшли в аптеку, оприбутковуються в день
надходження за їх фактичною кількістю.
 19. Особливості приймання наркотичних, психотропних,
отруйних лікарських засобів та прекурсорів.

Для приймання наркотичних, психотропних лікарських засобів та

прекурсорів списку № 1 наказом завідувача аптеки створюється постійна
комісія (у складі не менше трьох осіб, у т. ч. за участі уповноваженої
особи) під головуванням заступника завідувача.
При відсутності останнього - комісію очолює завідувач аптеки. Комісія
повинна здійснювати суцільні перевірки найменувань, кількості, ваги
тощо всіх наркотичних і психотропних лікарських засобів та прекурсорів
списку № 1, що надійшли в аптеку, на відповідність даним, вказаним у
рахунках-фактурах.
При прийманні наркотичних і психотропних лікарських засобів,
прекурсорів списку № 1 у вигляді порошків, таблеток чи драже (ангро*)
члени комісії повинні мати на увазі, що ці препарати повинні
відпускатися лише в опечатаному вигляді. На кожній упаковці має бути
етикетка із зазначенням назви аптечного складу, найменування
лікарського засобу, номера і дати аналізу, номера і дати фасування та
підпису особи, яка фасувала даний препарат. Відпуск вказаних засобів,
упакованих безпосередньо в папір чи целофан, категорично
забороняється.
Результати цих перевірок оформляються письмовими актами
відповідної форми, незалежно від наявності чи відсутності
розходжень. Акт повинні підписати усі члени комісії, і він повинен
зберігатися разом з рахунком-фактурою.

При наявності розходжень у вазі наркотичних і психотропних лікарських

засобів та прекурсорів списку № 1 в масі "ангро" аптека повідомляє про
це у день отримання або не пізніше наступного дня телефоном, факсом,
телетайпом чи телеграмою.
Претензії на бій ампул, брак (недостатнє наповнення, нечітка маркіровка
і т. ін.), термін придатності чи нестачу кількостей тощо повинні бути
заявлені в момент отримання вказаних засобів.

Усі лікарські засоби, що поступили в аптеку, обліковуються

уповноваженою особою в "Реєстрі лікарських засобів, які надійшли до
суб'єкта господарської діяльності
 20.Загальні вимоги до організації зберігання лікарських
засобів та виробів медичного призначення в аптечних
умовах.
Зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення рег-
ламентується наказом МОЗ України № 44 від 16.03.93 р. та деякими
іншими нормативними документами.
Основні принципи організації зберігання лікарських засобів і виробів
медичного призначення
Зберігання лікарських засобів в аптеках здійснюється за такими прин-
ципами:
1. У відповідності до токсикологічних груп:
- наркотичні, психотропні лікарські засоби і прекурсори списку № 1;
- список А - отруйні препарати;
- список Б - сильнодіючі ліки;
- список В - лікарські засоби загального списку.
2. У відповідності до фармакологічних груп.
3. В залежності від способу застосування (внутрішнє і зовнішнє).
4. Лікарські засоби в масі "ангро" або балк-формі” у відповідності
до агрегатного стану (рідкі, сипучі, газоподібні тощо)( балк-форма - від
англійського словосполучення "in bulk", що означає "оптом" чи "гуртом",
тобто у великій кількості або великому об'ємі).
5. В залежності від фізико-хімічних властивостей лікарських
засобів і впливу різних факторів зовнішнього середовища.
6. З урахуванням встановлених термінів зберігання для лікарських
засобів з обмеженим терміном придатності.
7. З врахуванням характеру різних лікарських форм.
Вироби медичного призначення слід зберігати окремо за групами:
- гумові вироби;
- вироби з пластмас;
- перев'язувальні засоби та допоміжні матеріали;
- вироби медичної техніки.
У процесі зберігання необхідно проводити візуальний контроль за ста-
ном тари, зовнішніми змінами лікарських засобів та виробів медичного
призначення не рідше одного разу в місяць. У випадку зовнішніх змін
лікарських засобів проводиться контроль їх якості у відповідності з вимогами
чинних нормативних документів.
Тепер конкретизуємо деякі з перерахованих принципів.
 21. Особливості зберігання наркотичних, психотропних,
отруйних лікарських засобів та прекурсорів.

Зберігання наркотичних і психотропних засобів списку № 1 регламонтується:

 Законами України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і

прекурсори», «Про ліцензування видів господарської діяльності»,
«Про лікарські засоби»,

 Постановами КМУ від 13.05.2013 № 333 «Про затвердження Порядку

придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та
знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у
закладах охорони здоров’я»;

від 03.06.2009 № 589 «Про затвердження Порядку провадження діяльності,

пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів, та контролю за їх обігом»;

 Наказами МОЗ України від 07.08.2015 № 494 «Про деякі питання

придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та
знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у
закладах охорони здоров’я»;

від 19.07.2005 № 360 «Про затвердження Правил виписування рецептів на

лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску
лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх
структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та
знищення рецептурних бланків» зі змінами та доповненнями;

Незалежно від лікарської форми вказані препарати повинні

зберігатися в окремій матеріальній кімнаті, двері якої оббиті залізом, на
вікнах металеві решітки. Крім цього, матеріальна кімната повинна бути
обладнана світлозвуковою охоронною сигналізацією, яка виведена на пульт
служби охорони державних об'єктів. Наркотичні і психотропні лікарські
засоби та прекурсори списку № 1 зберігаються в замкнених вогнетривких
сейфах. Їх запаси в аптеках, не повинні перевищувати тримісячної потреби
закладу в них.

Для зберігання психотропних лікарських засобів і прекурсорів списку

№ 2 можуть бути використані замкнені металеві шафи, надійно прикріплені
до підлоги чи стіни.
На внутрішній поверхні дверцят сейфа, в яких зберігаються наркотичні
і психотропні лікарські засоби та прекурсори списку № 1, повинні бути
надписи "Наркотичні засоби", "Психотропні засоби", "Прекурсори" з пе-
реліком усіх засобів та зазначенням їх вищих разових і добових доз.

Перелік оттуйних та сильнодіючих лікарських засобів

затверджений наказом МОЗ України від 17 серпня 2007 року
N 490 Про затвердження Переліків отруйних та
сильнодіючих лікарських засобів
Отруйні лікарські засоби незалежно від лікарської форми (за винятком
особливо отруйних) повинні зберігатися в ізольованих металічних шафах під
замком. На вікнах матеріальних кімнат, в яких знаходяться отруйні ліки,
повинні бути металічні решітки, а де знаходяться особливо отруйні (ще крім
цього) - двері оббиті залізом, охоронна світлозвукова сигналізація. Після
закінчення роботи ці приміщення зачиняються і опечатуються матеріально
відповідальною особою.
Видача особливо отруйних лікарських засобів з матеріальної в асис-
тентську для поточної роботи проводиться тільки завідувачем аптеки або
уповноваженою на це матеріально відповідальною особою
Особливо отруйні лікарські засоби зберігаються у зачиненому
внутрішньому відділенні сейфа.
До особливо отруйних належать:
o миш'яковистий ангідрид (арсенітний ангідрид),
o натрію арсенат кристалічний,
o стрихніну нітрат,
o ртуті дихлорид (сулема),
o ртуті оксиціанід,
o ртуті ціанід.
У робочий час ключі від сейфу з особливо отруйними лікарськими
засобами, які знаходяться в асистентській кімнаті, повинні бути у чергового
провізора
Сейфи після закінчення робочого дня опечатуються або опломбову-
ються, а ключі від них. печатка і пристрій для пломбування повинні зна-
ходитися V завідувача аптекою або у матеріально відповідальної особи. яка
вповноважена на це наказом по аптеці.

Щодо сильнодіючих лікарських засобів, то вони зберігаються в окре-

мих дерев'яних шафах, які після закінчення роботи повинні зачинятися.
На. всіх штангласах з запасами отруйних і сильнодіючих лікарських
засобів вказується вища разова і вища добова доза.
Крім цього, на всіх штангласах з лікарськими засобами в матеріальних
кімнатах повинен бути вказаний номер серії заводу-виробника і номер
аналізу складу у випадку проведення додаткового контролю, а також термін
зберігання, дата і підпис особи, що заповнила штангласи.
 22. Порядок проведення лабораторно-фасувальних робіт, їх
облік.
Під лабораторними роботами розуміють процес виготовлення в
аптечних умовах концентратів, а також напівфабрикатів і
внутрішньоаптечних заготовок в масі “ангро”. Проводиться з метою
прискорення виготовлення індивідуальних лікарських форм і збільшення
кількості готових лікарських форм шляхом наступної розфасовки
виготовлених заготовок. Перелік внутрішньоаптечних заготовок, що
виготовляється в аптеці, погоджується з територіальною державною
інспекцією з контролю якості лікарських засобів.

Фасувальні роботи - процес розливу (рідин) або розважування (м’яких і

твердих речовин) виготовленої продукції на певні кількості, достатні для
споживання на визначений період часу. Проводиться з метою
збільшення питомої ваги готових лікарських форм.

Усі виготовлені в аптеці внутрішньоаптечні заготовки відображаються в

Журналі обліку лабораторних робіт. Записи робить провізор
латинською мовою. Проведення фасувальних робіт відображається у
Журналі обліку фасувальних робіт фасувальником українською
(російською) мовою. Журнали мають бути прошнуровані, пронумеровані
та скріплені печаткою
і підписом керівника та головного бухгалтера закладу.

В аптечних закладах з незначним обсягом вказаних робіт ведеться

поєднаний Журнал обліку лабораторних і фасувальних робіт. Усі
записи у ньому здійснюються одразу після завершення даних робіт,
скріплюються підписами осіб, які їх виконали та перевірили. Указані
журнали використовують не тільки для обліку та контролю за
виконанням лабораторно-фасувальних робіт, але й для нарахування за
ці роботи тарифів.
 23. Рецепт, його значення та структура.
Рецепт- це письмове звернення лікаря до провізора (фармацевта) про
виготовлення й відпуск лікарських засобів.
Функції рецепта:
Медична – рецепт – це документ який є підставою для відпуску ліків і
використання їх хворим відповідно вказівкам лікаря про дозу і порядок прийому,
враховуючи індивідуальні особливості хворого.
Юридична– особи, які виписали рецепт, виготовили по ньому лікарські засоби
і відпустили їх хворому, несуть юридичну відповідальність.
Технологічна – є вказівкою фармацевту при виготовленні ліків, вказуючи які
лікарські речовини взяти і яку лікарську форму виготовити.
Економічна– рецепт є документом на витрату лікарських і допоміжних
речовин, визначення тарифів і розрахунків (у випадку безоплатного або
пільгового відпуску).
Соціальна – рецепт повинен гарантувати надання кваліфікованої і повноцінної
фармацевтичної допомоги громадянам з різним соціально-економічним
статусом.
1. Inscriptio– напис. В цій частині вказують назву, адресу і телефон
лікувального закладу, в якому був виписаний рецепт. Код ЛПЗ друкується
повністю або ставиться штамп. Відмічається вікова група хворого: дорослий,
дитячий (непотрібне закреслити).
2. Datum– дата видачі рецепта вказується повністю (число, місяць, рік).
3. Nomen aegroti – прізвище, ініціали хворого. В рецепті вказується прізвище,
ініціали хворого, його вік. Дані про вік пацієнта необхідні у зв'язку з тим, що
фармацевт повинен контролювати правильність призначення лікарем отруйних і
сильнодіючих лікарських засобів. Якщо хворим є сам лікар, який виписав
рецепт, то пишеться „pro me” – для мене.
4. Nomen medici – вказується прізвище, ініціали (розбірливо) лікаря.
5. Invocatio – звернення лікаря до фармацевта. В рецепті ця частина
представлена одним словом Recipe – візьми. Яке звичайно пишеться
скорочено: Rp:
6. Designatio materiarum – перелік лікарських речовин, з яких готують
лікарський препарат. Лікарські речовини виписують в такому порядку:
- basis - основні діючі речовини;
- adjuvans – посилюючі, доповнюючі дію основних;
- corrigens - виправляючі запах або смак лікарської форми;
- constituens - формоутворювачі.
7. Praescriptio або Subsсriptio – підпис. Вказується, яка лікарська форма
повинна бути виготовлена, основні технологічні операції, які потрібно провести
(змішай і т.д.), і в якій упаковці і тарі повинен бути відпущений лікарський
препарат (в коробках, банках, флаконах із жовтогарячого скла), при
виписуванні дозованих лікарських препаратів вказують кількість доз.
8. Signatura – сигнатура. Пишеться словами Signa або Signetur (познач,
не6хай буде позначено). В ній вказується, як слід використовувати лікарський
препарат. Тому сигнатура пишеться українською мовою, або мовою
міжнаціонального спілкування. Спосіб використання потрібно писати детально,
вказуючи дозу, частоту, а при необхідності – час прийому (під час їжі або після
їжі і т.д.).
9. Subsсriptiomedici – особистий підпис лікаря та його печатка.
10. Строк дії рецепта.
 24. Загальні правила виписування рецепта. Організація
роботи з приймання рецептів.

Існують дві форми рецептурних бланків:

• форма №1 (ф-1) — для виписування ЛЗ (крім наркотичних (психотропних)

ЛЗ у чистому вигляді або в суміші з індиферентними речовинами) та ВМП,
що відпускаються за повну вартість, безоплатно, з оплатою 50% вартості й
таких, що підлягають предметно-кількісному обліку;

• форма №3 (ф-3) — спеціальний рецептурний бланк для виписування

наркотичних, психотропних речовин та прекурсорів у чистому вигляді або в
суміші з індиферентними речовинами. Рецепти, виписані на спецбланках
форми №3, дійсні протягом 10 днів і зберігаються в аптеках 5 років, не
враховуючи поточного.

Рецепт повинен містити основні (обов’язкові) реквізити:

• кутовий штамп закладу охорони здоров’я;

• дату виписки рецепта;

• П.І.Б. хворого, його вік;

• П.І.Б. лікаря;

• найменування й кількість ЛЗ;

• докладний спосіб застосування ЛЗ;

• підпис і особисту печатку лікаря.

Додаткові реквізити рецептів залежать від складу ЛЗ і форми бланка (при

призначенні ЛЗ, що підлягають ПКО , а також у разі пільгового відпуску
рецепт додатково завіряється круглою печаткою суб’єкта господарювання,
що провадить діяльність, пов’язану з медичною практикою).

Рецепт ф-3 додатково підписує керівник ЛПЗ або його заступник з

лікувальної роботи (а в разі їх відсутності — завідувач відділення), підписи
завіряються печаткою ЛПЗ.

Рецепти на ЛЗ, які підлягають ПКО , що відпускаються на пільгових умовах

чи безоплатно, крім наркотичних (психотропних) ЛЗ, виписують у двох
примірниках на бланку ф-1.
Загальні правила виписування рецептів амбулаторним хворим і умови
відпуску за ними ЛЗ регламентуються МОЗ України (Наказ МОЗ України
№360 від 19.07.2005 р.)

Рецепти виписують на спеціальному бланку чітко і розбірливо чорнилом,

кульковою ручкою або набирають на комп’ютері з обов’язковим
заповненням належної інформації, передбаченої формою бланка рецепта.
Виправлення в рецепті не дозволяється.

Назви наркотичних, психотропних, отруйних речовин вказують на початку

рецепта, далі — всі інші інгредієнти.

Організація роботи стосовно приймання рецептів

Для виконання цієї роботи виділяється спеціальне місце в залі обслуговування -

рецептурна. Вона оснащується необхідним обладнанням, яке забезпечує максимум
зручностей та оперативності в роботі, а також правильне зберігання призначених для
відпуску ліків. У великих аптеках оснащаються окремі робочі місця для приймання
рецептів і відпуску виготовлених ліків, у невеликих аптеках ці робочі місця об'єднані.
Робоче місце для приймання рецептів обладнується секційним столом, шафою з
двома поворотними секціями з вертушками для виготовлених ліків, металевою шафою для
зберігання лікарських засобів, що містять наркотичні, психотропні та отруйні речовини і
прекурсори списку
№ 1, холодильником тощо.
У своїй роботі аптечний фахівець використовує різні засоби механізації та
оргтехніки, а саме: обчислювальну машинку, набір штампів, нумератор, мікрофонний
зв'язок та ін.
На робочому місці повинна знаходитися така документація: Державна
Фармакопея України, таблиці вищих разових і вищих добових доз, таблиця перевірки доз
в рідких лікарських формах, таблиці розчинності, довідкова література з несумісності
ліків, окремі накази МОЗ України, довідкова література з лікарських засобів із
зазначенням їх синонімів і способів вживання, прейскурант роздрібних цін інгредієнтів,
що входять до складу ліків індивідуального виготовлення, тарифи за виготовлення,
рецептурний журнал, список лікарів з номерами їх телефонів та адресами лікувально-
профілактичних закладів.
Приймаючи рецепт, аптечний фахівець здійснює один з видів запобіжних заходів, а
саме - приймальний контроль. При цьому він повинен: уважно прочитати рецепт,
уточнити вік хворого, звернути увагу на дату виписування рецепта, сумісність і дози
виписаних інгредієнтів. Особливу увагу звертають на ліки, які призначені дітям, а також
мають у своєму складі отруйні, наркотичні, психотропні і сильнодіючі речовини, пре-
курсори списку №1. 3 метою звернення уваги провізора чи фармацевта з виготовлення
ліків, назви отруйних, наркотичних, психотропних речовин та прекурсорів списку № 1 і
етилового спирту підкреслюються в рецепті червоним олівцем або маркером.
У разі виписування отруйного, наркотичного, психотропного чи сильнодіючого
лікарського засобу або прекурсора списку № 1 у дозі, яка перевищує вищий одноразовий
прийом без відповідного оформлення (не вказано прописом і відсутній знак оклику),
аптечний фахівець повинен погасити рецепт штампом «Рецепт не дійсний» При
прийманні рецепта, в якому прописаний препарат з нормованим відпуском на один рецепт
(а це наркотичні і психотропні речовини, прекурсори списку № 1, снодійні препарати і
спирт етиловий), аптечний фахівець повинен перевірити норму одночасного відпуску цих
речовин. При завищеній нормі він відпускає ліки тільки в межах норми.
 Основні помилки лікарів при виписуванні рецептів
У процесі приймального контролю рецептів аптечні фахівці повинні звернути
увагу на можливу наявність таких помилок:
помилки у назві інгредієнтів - прописи не на латинській мові, сумнівні скорочення,
нерозбірливі написи;
помилки у дозах - завищена вища разова і вища добова дози, використання
неправильних способів позначення доз, нечітке позначення відсоткового вмісту речовин в
розчині, нерозбірливе позначення дози;
помилки у призначенні - не вказано кількості на один прийом, не вказана частота
прийому; не вказано часу і порядку прийому (до чи після їжі), нерозбірливий напис,
загальні вказівки (''Внутрішнє", "Зовнішнє", "Відомо");
помилки в оформленні - відсутність будь-якого реквізиту, регламентованого
правилами виписування, оформлення рецептів на бланках нестандартної форми,
завищення встановленої норми одноразового відпуску'.
Рецепт, виписаний з порушенням правил, або рецепт, який містить несумісні
лікарські речовини та інші помилки, погашається штампом "Рецепт недійсний". За
рецептами, в яких назви інгредієнтів вказані не латинською мовою, завищені разові та
вищі добові дози або норма відпуску, після відповідного виправлення лікарський засіб
хворому відпускається. Рецепт погашається штампом "Рецепт недійсний".
Про всі випадки неправильного виписування рецептів аптека повинна доводити до
відома керівника ліку вально-профілактичного закладу.

з 1 квітня 2019 р. реімбурсація лікарських засобів здійснюється виключно за

електронними рецептами, виписаними через електронну систему охорони здоров’я.
Рецепти ф-1 та ф-3 можуть також виписуватись у формі електронного документа -
електронного рецепта. Електронний рецепт створюється, зберігається та передається через
інформаційну (інформаційно-телекомунікаційну) систему, доступ до якої надається
уповноваженим особам суб’єкта господарювання, що здійснюють виписування
електронного рецепта, та уповноваженим особам суб’єкта господарювання, що
здійснюють відпуск лікарського засобу за електронним рецептом відповідно до вимог
чинного законодавства у сфері електронного документообігу, електронного цифрового
підпису та захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах.
Інформаційно-телекомунікаційна система, в якій створюється, зберігається та
передається електронний рецепт, повинна мати комплексну систему захисту інформації з
підтвердженою відповідністю.
Електронний рецепт виписується медичного працівника з подальшим накладенням
кваліфікованого електронного підпису відповідно до законодавства про електронний
документообіг та електронні довірчі послуги.
Рецепт, створений комп’ютерним набором, який було роздруковано та
підписано власноруч чи за допомогою факсиміле, не вважається електронним
рецептом.
Електронний рецепт для пацієнта може бути створений, переданий, збережений і
перетворений електронними засобами у візуальну форму, яка відтворює інформацію, що
зазначається на рецептурних бланках форм № 1 (ф-1) та № 3 (ф-3).
Візуальною формою електронного рецепта є відображення даних, які він містить,
електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприйняття його змісту
людиною. Така форма не є Рецептом.
 25. Особливості оформлення рецептів на наркотичні,
психотропні, отруйні лікарські засоби та прекурсори.

Відпуск з аптек наркотичних лікарських засобів, психотропних речовин і

прекурсорів повинен здійснюватися тільки за рецептом лікаря на бланку
рецепта за формою N 3, затвердженою наказом МОЗ України від 30 червня
1994 р. N 117 "Про порядок виписування рецептів та відпуску лікарських
засобів і виробів медичного призначення з аптек".

Якщо наркотичні лікарські засоби, психотропні речовини і прекурсори в

рецепті приписані разом з іншими інгредієнтами, забороняється
відпускати їх не в складі виготовлених ліків.

Якщо лікар приписав наркотичні лікарські засоби, психотропні речовини і

прекурсори у дозі, яка перевищує найвищу одноразову дозу, фармацевт
зобов'язаний відпустити половину дози, встановленої як вища разова.

Відпуск наркотичних лікарських засобів, психотропних речовин і

прекурсорів дозволяється тільки з аптек, прикріплених для цих цілей до
територіальних амбулаторно-поліклінічних закладів (підрозділів).

Рецепти на ліки, які містять наркотичні лікарські засоби, психотропні

речовини або прекурсори, дійсні протягом п'яти днів.

Рецепти на ліки, які містять наркотичні лікарські засоби, психотропні

речовини чи прекурсори, повинні зберігатися в аптечних закладах
протягом одного року.

Для лікування онкологічних хворих кількість наркотичних анальгетиків, які

виписуються в одному рецепті, може бути збільшена у два рази.

У такому разі онкологічний хворий прикріплюється письмовим

розпорядженням керівника лікувально-профілактичного закладу до аптеки за
місцем проживання.
 26. Особливості оформлення рецептів на безоплатний та
пільговий відпуск ліків.

Для амбулаторного обслуговування певних груп населення Постановою КМ

України від 17. 08. 98 р. № 1303 передбачений пільговий і безоплатний відпуск
лікарських засобів і виробів медичного призначення за рецептами лікарів.
Безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, які зареєстровані в
Україні в установленому порядку та включені до галузевих стандартів у сфері охорони
здоров’я.
Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного
лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-
профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.
Особи, які обслуговуються у відомчих лікувально-профілактичних закладах і мають
право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів, отримують їх у аптеках,
закріплених за цими закладами.
ПЕРЕЛІК груп населення, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби
за рецептами лікарів відпускаються безоплатно або на пільгових умовах
1) незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу їх сім’ї:
діти віком до трьох років;
-учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, постраждалі учасники
Революції Гідності
-особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
-неповнолітні діти померлих громадян, віднесених до категорій 1 та 2, смерть яких
пов’язана з Чорнобильською катастрофою;
-дівчата-підлітки і жінки з протипоказаннями вагітності, а також жінки, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (засоби контрацепції - гормональні
препарати);
-особи з інвалідністю, які отримують пенсію за віком, по інвалідності або у зв’язку з
втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою
годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує
мінімальний розмір пенсії,
-особи з інвалідністю та особи, які отримують державну соціальну допомогу,
призначену замість пенсії, ”;
-діти з інвалідністю відповідно до Закону України “Про основи соціальної
захищеності осіб з інвалідністю в Україні”;
-ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани податкової
міліції, ветерани державної пожежної охорони, ветерани Державної кримінально-
виконавчої служби, ветерани служби цивільного захисту, ветерани Державної служби
спеціального зв’язку та захисту інформації відповідно до Закону України “Про статус
ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх
соціальний захист”;
 2) якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу
за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на
податкову соціальну пільгу:
-діти з багатодітних сімей відповідно до Закону України “Про охорону дитинства”;
-особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії
3 відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
-учасники війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;
-жертви нацистських переслідувань відповідно до Закону України “Про жертви
нацистських переслідувань”;
-особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, відповідно
до Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших
громадян похилого віку в Україні”;
-неповнолітні діти померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов’язана з Чорнобильською
катастрофою, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
Групи населення, в разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби за
рецептами лікарів відпускаються з оплатою 50 відсотків їх вартості:
-діти віком від трьох до шести років;
-особи з інвалідністю I і II груп відповідно до Закону України “Про основи соціальної
захищеності осіб з інвалідністю в Україні”;
-депортовані особи, які досягли пенсійного віку або є особами з інвалідністю,
відповідно до Закону України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною
ознакою”;
-реабілітовані особи, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є
пенсіонерами, відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних
репресій на Україні”;
-почесні донори України

ПЕРЕЛІКкатегорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких

лікарські засоби відпускаються безоплатно*

Онкологічні захворювання Системні, хронічні, тяжкі захворювання

Гематологічні захворювання шкіри
Діабет (цукровий і нецукровий) Сифіліс
Ревматизм Лепра
Ревматоїдний артрит Туберкульоз
Пухирчатка Аддісонова хвороба
Системний гострий вовчак Гепатоцеребральна дистрофія
Фенілкетонурія Шизофренія та епілепсія
Безоплатний відпуск лікарських засобів за переліченими категоріями захворювань
провадиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким
хворим надано пільги. Хворі на СНІД та ВІЧ-інфіковані незалежно від основного
захворювання мають право на безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них
будь-яких інших захворювань.

Рецепти для відпускуліківбезоплатноабо на пільговихумовах (крім тих, щопідлягають

предметно-кількісномуобліку) виписуються на рецептурних бланках форми № 1 в одному
екземплярі. Вони дійсніпротягом одного місяця з дня виписки, залишаються і
зберігаються в аптеці три роки, не враховуючи поточного.

Рецепти на лікарськізасоби, якіпідлягають предметно-кількісномуоблікукрімнаркотичних

(психотропних) лікарськихзасобів в чистому виглядіабо в суміші з індифе-
рентнимиречовинами, відпускаютьсябезоплатночи на пільгових засадах за умови, що вони
виписані у двохпримірникахна рецептурному бланкуформи № 1.

У випадкувиписуваннябезоплатночи на пільгових засадах наркотичних (психотропних)

лікарськихзасобівпоряд з виписуванням рецепта на спеціальному бланку форми № 3
виписуєтьсядодатково рецепт на бланкуформи № 1.

Слідзазначити, щопацієнтам, якімають право на безоплатнеотриманняліків, для

проведенняін'єкцій поза межами лікувально-
профілактичнихзакладівдозволяєтьсявиписуватибезоплатно до 100 г етилового спирту на
місяць.

У разінеобхідності (відрядження, відпусткатощо) пацієнту, якиймає право на без-

оплатнечипільговезабезпечення, дозволяєтьсявиписувати на одному рецептурному бланку
лікарськізасоби в кількості, необхідній не більшеніж для тримісячного курсу лікування з
урахуванням норм відпускуконкретнихліків.

При виписуваннівищезгаданихрецептівлікар повинен зробитивказівку "Хронічному

хворому".

Реімбурсація – повне або часткове відшкодування вартості лікарських засобів суб’єктам

господарювання, які проводять господарську діяльність на підставі ліцензії.

Реімбурсації підлягають Лз зареєстровані в Україні які використовують для лікування:

серцево-судинних захворювань, цукрового діабету 2 типу та бронхіальної астми.
 27. Предметно-кількісний облік, його ведення.

Предметно-кількісний облік - це комплекс організаційних заходів,

направлених на контроль руху групи препаратів, що контролюються
відповідними державними органами за торговими назвами та
лікарськими формами в натуральних показниках (уп., фл., амп., г, кг, мл
тощо).
Він здійснюється з метою запобігання безконтрольного вживання
лікарських засобів, які підлягають спеціальному контролю.
Предметно-кількісний облік в аптеках обов’язковий для:
· наркотичних лікарських засобів (кодеїну фосфат, етилморфіну
гідрохлорид, промедол );
· психотропних лікарських засобів (фенобарбітал, діазепам,
седуксен та ін.);
· отруйних (атропін та його солі (порошок), кетамін (каліпсол),
тетракаїн, тригек- сифенідил, міорелаксанти периферичної дії,
включаючи їх сольові похідні), і сильнодіючих лікарських засобів
(буторфанол (за винятком розчину для ін’єкцій 0,2 % по 1 мл у
шприц-тюбиках для автомобільних аптечок першої медичної
допомоги), дифенгідрамін, він же димедрол (тверді форми),
зопіклон, клонідин (субстанція, рідкі форми), метандієнон ,
нандролон, прометазин), комбінованих лікарських засобів
(тверді форми), які містять трамадол, ефедин, псевдоефедрин
(крім ліків, що містять більше двох діючих речовин).

В аптеках усі ці лікарські засоби облічуються в Журналі (книзі)

наркотичних, психотропних лікарських засобів та прекурсорів в
державних і комунальних аптеках, форма якого затверджена
наказу МОЗ України від 18.12.1997 р. № 356, та в Журналі обліку
отруйних і сильнодіючих лікарських засобів, що підлягають предметно-
кількісному обліку в закладах охорони здоров’я, форма якого
затверджена наказу МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360,
пронумерованих, прошнурованих, скріплених печаткою суб’єкта
господарювання.
Наказ МОЗ України від 07.08.2015р номер 494(Про деякі питання
придбання, перевезенн, зберігання, відпуску, використання та
знищення наркотичних засобі, психотропних речовин і прекурсорів
в закладах охорони здоровя)
У цих журналах на календарний рік відводиться окрема сторінка на
певну назву лікарського засобу, для кожної його форми і дози. На
початок року записується залишок лікарського засобу, а потім у розрізі
кожного місяця на основі приходних документів заноситься кількість
одержаного лікарського засобу із зазначенням номера і дати при-
ходного документа.
Видаток препарату записується на основі щоденної вибірки з
поділом на відпуск за амбулаторно-поліклінічними рецептами і на
відпуск за вимогами лікувально-профілактичних закладів. У кінці
місяця виводиться книжний залишок.

Відбір рецептів на ліки, що підлягають предметно-кількісному обліку,

повинен здійснюватися щоденно матеріально відповідальною особою,
яка призначається письмовим наказом завідувача аптеки.
Після закінчення поточного місяця завідувач аптеки або матеріально
відповідальна особа повинна звірити на перше число наступного місяця
фактичну наявність вказаних ліків із залишками за журналом предметно-
кількісного обліку.
У разі відхилення (більше, менше) фактичних залишків від даних
журналу понад норми природних втрат завідувач аптеки
зобов’язаний у триденний термін провести службове
розслідування, а в разі потреби - повідомити місцеві правоохоронні
органи.
Після закінчення кожного місяця матеріально відповідальна особа
складає реєстр на відпущені за спецбланками форми № 3 наркотичні і
психотропні лікарські засоби. Усі документи з надходження і відпуску
наркотичних та психотропних ліків у чистому вигляді чи в суміші з
індиферентними речовинами зберігаються протягом п’яти років, не
враховуючи поточного.
Після закінчення терміну зберігання спецбланки форми № 3
підлягають знищенню шляхом спалювання, за участю представника
вищого рівня, із складанням письмового акта відповідної форми.
Рецепти форми № 1, на яких виписані лікарські засоби, що
підлягають предметно- кількісному обліку, зберігаються один
рік, не враховуючи поточного.
Журнали предметно-кількісного обліку повинні зберігатися
протягом десяти років після внесення останнього запису.
Після закінчення терміну зберігання всі документи з надходження і
відпуску, журнали предметно-кількісного обліку повинні
знищуватися.
 28. Порядок таксування різних видів лікарських форм.
Таксування рецепта - це визначення вартості індивідуальної лікарської форми з
врахування чинних роздрібних цін на лікарські засоби, що входять до її складу, а також
упаковки і тарифу за виготовлення .
При таксуванні рецептів необхідно дотримуватися таких загальних правил:
- таксування здійснюється на лівій стороні рецептурного бланку;
- перед визначенням вартості кожного прописаного в рецепті інгредієнту
розраховують його кількість;
- при встановленні ціни індивідуальної лікарської форми враховується вартість
прописаних лікарських засобів, вартість розчинника, упаковки (склянки, флакони,
коробки тощо), тарифи за виготовлення:
- вартість кожного інгредієнта проставляють зліва навпроти його найменування,
ціна упаковки записується окремим рядком, потім тарифи за виготовлення;
- при встановленні вартості інгредієнтів підраховують як цілі, так і десяті частки
копійок, округлення допускається тільки у підсумковій ціні;
- на рецепті для пільгового відпуску, крім загальної вартості лікарської форми,
вказують суму, яку має оплатити хворий:
- вода очищена чи для ін'єкцій вважається окремим компонентом;
- допоміжні матеріали (етикетки, сигнатури, корки тощо), а також допоміжні
речовини не оцінюються, їх вартість включена в тарифи. Тепер розглянемо конкретні
випадки таксування індивідуальних рецептів.

Таксування рідин для зовнішнього і внутрішнього застосування, очних крапель,

ін'єкційних розчинів
При таксуванні цих лікарських форм необхідно розрахувати кількість сухих
речовин і розчинника. Якщо до складу розчину входять порошкоподібні речовини в
сумарній кількості 3% і більше, то необхідно враховувати коефіцієнт збільшення об'єму
для прописаних інгредієнтів. Потім оцінюють сухі речовини, розчинник, посуд, розрахо-
вують тариф і загальну вартість до і після округлення.
Якщо розчинник у прописі не зазначений, то готують водні розчини. При вказані
концентрації водного розчину у відсотках розуміють масооб'ємні відсотки. При зазначені
концентрації розчину 1:100, 1:200 і т. д. мають на увазі вміст лікарської речовини за
масою у відповідному об'ємі розчину.
Оцінка рідких лікарських засобів, виписаних в рецепті в краплях, здійснюється з
врахуванням фактичної кількості крапель даного лікарського засобу в 1 мл чи в 1 г,
використовуючи для цього таблицю крапель.
Об'єм рідкої лікарської форми визначають додаванням усіх рідин, що входять до її
складу.
Варто пам'ятати, що лікарські засоби, які випускаються фармацевтичними
підприємствами у вигляді рідин (настоянки, сиропи тощо), для виготовлення лікарських
форм дозують за об'ємом,
В'язкі рідини (бензилбензоат, вінілін, гліцерин, дьоготь, мінеральні і рослинні олії,
іхтіол, поліетиленоксид-400, силікони), леткі (димексид, скипидар, метилсаліцилат,
хлороформ, ефір медичний, ефірні олії), а також рідини з великою густиною (пергідроль,
концентровані кислоти) дозують за масою безпосередньо у склянку (флакон) для відпуску.
Якщо необхідно встановити об'єм рідких лікарських форм, до складу яких входять вказані
вище рідини, то враховують їх густину.
 Таксування порошків, свічок, пілюль і мазей
При таксуванні порошків:
- визначають кількість кожного інгредієнту шляхом множення прописаної кількості
кожної речовини на число доз;
- оцінюють кожен інгредієнт окремо:
- оцінюють упаковку;
- розраховують тарифи за виготовлення;
- знаходять загальну вартість лікарської форми до і після округлення.
При таксуванні мазей оцінюють діючі речовини, основу, упаковку, розраховують
тариф та знаходять загальну вартість лікарської форми до і після округлення. Коли не
вказана концентрація мазі, то приготовляють 10 % мазь. Якщо лікар не зазначив основу і
пропис мазі не фармакопейний, то мазь виготовляють на вазеліні, а якщо мазь очна, то
беруть основу, яка складається з 1 частини ланоліну і 9 частин вазеліну сорту для очних
мазей.
Свічки таксують аналогічно порошкам, якщо в рецепті вказана маса кожного
інгредієнту.
Коли в прописі свічок не зазначена кількість основи, виходять з середньої маси
ректальної свічки для дорослих, рівної 3 г, вагінальної - 4г. Визначають загальну масу
свічок, вираховують з неї масу прописаних інгредієнтів і знаходять необхідну кількість
основи.
Якщо свічки виготовляють методом виливання, то для визначення кількості основи
використовують коефіцієнти заміщення лікарських засобів (або зворотні) коефіцієнти.
Для таксування пілюль необхідно знати технологію їх виготовлення
(співвідношення густих, рідких та порошкоподібних інгредієнтів, можливості
використання тієї чи іншої допоміжної речовини тощо, взятих за потребою ) і оцінювати
всі інгредієнти, які беруться при виготовленні пілюль. Для обсипання пілюль
використовують 1-1,5 г лікоподію (цукрової пудри або білої глини) на кожні 30 пілюль.
Середня маса пілюлі при відсутності вказівки в рецепті – 0,2 г .

Таксування водних витяжок

Настої і відвари таксують, виходячи з сухих екстрактів-концентратів або лікарської
рослинної сировини.
Якщо кількість лікарської рослинної сировини на рецепті не зазначена. то витяжку
готують у співвідношенні 1:10. Водні витяжки з лікарської рослинної сировини групи
сильнодіючих виготовляють тільки за прописами лікарів. Якщо відсутні дані про
концентрацію витяжки, то слід брати 1 вагову частину сировини на 400 об'ємних частин
води. Водні витяжки з трави горицвіту, коренів і кореневища валеріани і коріння істоду
виготовляють у співвідношенні 1:30.
При таксуванні водних витяжок необхідно знати їх офіціальні прописи, технологію
виготовлення, коефіцієнти водопоглинання чи розхідні (видаткові) коефіцієнти (для
алтейного коріння). Оцінюють сировину, воду, посуд, розраховують тарифи та загальну
вартість до і після округлення.
Таксування спирту і спиртових розчинів
При виготовлені спиртових розчинів, якщо немає інших вказівок, використовують
спирт етиловий. Коли міцність етилового спирту не зазначена, то використовують 90 %
спирт. Якщо на спиртовий розчин затверджена аналітико-нормативна документація
(АНД), то використовують спирт тієї міцності, яка зазначена в АНД. Готуючи рідкі
лікарські форми, до складу яких входить спирт, його дозують за об'ємом, а готуючи
ін'єкційний розчин - за масою.
Ціна етилового спирту в чистому вигляді та у суміші однакова, оскільки її
визначають за вмістом 96 % спирту у виписаній лікарській формі.
 Коли етиловий спирт відпускається у чистому вигляді, то беруть тариф за відпуск
спирту, якщо ж він входить у склад лікарської форми, то рахується, як компонент.

29. Сутність видів внутрішньоаптечного контролю.

Якість лікарських засобів, що готуються в аптеках за рецептами чи на
вимогу лікувально-профілактичних установ (а також внутріаптечна
заготівля, фасовка, концентрати і напівфабрикати) визначається
результатами внутріаптечного контролю: письмового, опитувального,
органолептичного, фізичного, хімічного, контролю при відпуску.
Проведення внутріаптечного контролю покладається на завідувача
аптеки, його заступників, провізора-аналітика і провізора-технолога.
1. Письмовий контроль: здійснюється фармацевтом і провізором-
технологом при виготовленні лікарських препаратів за індивідуальними
прописами і вимогами лікувально-профілактичних установ шляхом
заповнення по пам'яті паспорта письмового контролю (ППК). Паспорт
заповнюється негайно після виготовлення лікарського препарату
відповідно до технології. Коли лікарський препарат виготовляється і
відпускається тією самою особою, ведення ППК також обов'язкове. При
виготовленні розчинів для ін'єкцій усі записи ведуться в спеціальному
журналі. ППК зберігаються в аптеці протягом одного місяця.
2. Опитувальний контроль: здійснюється провізором-технологом і
застосовується вибірково. Після виготовлення фармацевтом не більше 5
лікарських препаратів провізор-технолог називає перший інгредієнт, що
входить у лікарський препарат, а в складних лікарських препаратах
вказує його кількість, після чого фармацевт зобов'язаний назвати всі
узяті ним інгредієнти і їх кількість.
3. Органолептичний контроль: здійснюється аналітиком чи
провізором-технологом і полягає в перевірці: зовнішнього вигляду
лікарської форми, кольору, смаку, запаху, однорідності змішування,
відсутності механічних включень у рідких лікарських формах. Перевірка
здійснюється вибірково в кожного фармацевта протягом робочого дня
(але не менше 3-х лікарських форм у день). На смак перевіряються
лікарські форми для внутрішнього вживання вибірково й у випадках
сумніву в якості приготовленої лікарської форми. Особлива увага
звертається на лікарські препарати для дітей. Результати
органолептичного контролю лікарських форм реєструються в журналі.
4. Фізичний контроль здійснюється аналітиком або провізором-
технологом і полягає в перевірці загальної маси чи об'єму лікарської
форми, кількості і маси окремих доз, що входять у дану лікарську форму
(але не менше 3-х доз), контролюється також якість закупорювання.
5. Хімічний контроль здійснюється провізором-аналітиком (якісний і
кількісний) полягає у визначенні відповідності і кількісного вмісту
лікарських речовин, що входять до складу лікарської форми. Якісному
аналізу піддаються: вода очищена, вода для ін'єкцій, усі лікарські
засоби, що надходять зі складу, розчини-концентрати, напівфабрикати,
фасовка; вибірково усі види лікарських форм, приготовлених за
рецептами (вимогами). Повному хімічному аналізу піддаються: усі
розчини для ін'єкцій до і після стерилізації; очні краплі і мазі, що містять
наркотичні й отруйні речовини; усі лікарські форми для
новонароджених дітей, ; вибірково - усі види лікарських форм (але не
менше восьми, приготовлених за зміну). Особлива увага звертається на
контроль дитячих лікарських форм, очних і таких, що містять наркотичні
й отруйні речовини.
6. Контроль при відпуску здійснюється провізором-технологом.
Контролю піддаються всі приготовлені в аптеці лікарські форми.
Перевіряється: Упаковка (повинна відповідати масі (об'єму) і виду
лікарської форми, а також властивостям вхідних інгредієнтів),
оформлення (повинне відповідати вимогам діючих нормативних актів);
відповідність зазначених у рецепті доз лікарських засобів списків А і Б
віку хворого; відповідність номера на рецепті і номера на етикетці,
відповідність копій рецептів прописам рецептів. Таким чином, система
контролю якості лікарських препаратів передбачає як спостереження за
виготовленням лікарських препаратів на всіх стадіях технології, так і
контроль готової продукції.
 30. Правила оформлення до відпуску виготовлених в аптеці
лікарських засобів.

Маркування лікарських засобів, виготовлених в умовах аптеки, відіграє велику роль для
споживача, так як надає повну інформацію про виробника та сам лікарський засіб,
забезпечує їх правильне застосування та зберігання.

Наказом МОЗ від 17.10.2012 № 812 «Про затвердження Правил виробництва

(виготовлення) та контролю якості лікарських засобів в аптеках»,

настановами: «Вимоги до виготовлення нестерильних лікарських засобів в умовах аптек»

та «Вимоги до виготовлення стерильних та асептичних лікарських засобів в умовах
аптек», методичними рекомендаціями «Екстемпоральна рецептура (технологія, аналіз,
застосування)», затверджено основні правила маркування лікарських засобів,
виготовлених в умовах аптеки.

Етикетки для екстемпоральних лікарських засобів, залежно від способу їх

застосування, повинні мати на білому фоні сигнальні кольори:

-для лікарських засобів для внутрішнього застосування – зелений;

-для лікарських засобів для зовнішнього застосування – оранжевий;

-на всі етикетки друкарським способом має бути нанесено попереджувальний напис
«Берегти від дітей».

Для звернення особливої уваги на призначення ЕЛЗ або його специфічні властивості
застосовують додаткові попереджувальні написи:

«Дитячий» (на зеленому фоні білий шрифт);

«Серцевий» (на оранжевому фоні білий шрифт);

«Берегти від вогню» (на червоному фоні білий шрифт);

«Поводитись обережно!» (на білому фоні червоний шрифт) ;

«Зберігати у прохолодному місці» (на синьому фоні білий шрифт);

«Зберігати у захищеному від світла місці» (на синьому фоні білий шрифт);

«Перед вживанням збовтувати» (на білому фоні зелений шрифт).

На етикетці обов’язково мають бути такі позначення:

емблема медицини, або емблема медицини та емблема (логотип) суб’єкта

господарювання, або емблема (логотип) суб’єкта господарювання;
порядковий номер аптеки та, за бажанням суб’єкта господарської діяльності, його
найменування та місцезнаходження (прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання –
для фізичних осіб – підприємців);

номер рецепта або вимоги (замовлення) лікувально-профілактичного закладу;

прізвище, ініціали хворого або номер і найменування лікарні (відділення);

докладний спосіб застосування;

дата приготування;

строк придатності.

На кожній упаковці лікарського засобу, до складу якого входять наркотичні,

психотропні речовини та прекурсори, має бути:

номер (найменування) аптеки, де виготовлені ці лікарські засоби;

точне і чітке позначення «Внутрішнє», «Мазь», «Для ін’єкцій», «Очні краплі» тощо;

найменування відділення (кабінету), для якого призначено виготовлені лікарські форми;

склад лікарської форми, що відповідає припису, зазначеному у вимогах,

поданих в аптеку;

дата виготовлення лікарських форм;

підписи осіб, які виготовили, перевірили і видали лікарські форми з аптеки.

На лікарські засоби, що містять отруйні речовини, а також при відпуску кислот

концентрованих, розчинів пероксиду водню, фенолу в чистому вигляді або в розчинах з
концентрацією понад 5 % повинна наклеюватися попереджувальна етикетка –
«Поводитись обережно».

На всіх видах внутрішньоаптечних заготовок та лікарських засобах, до яких

ставляться вимоги щодо стерильності, повинно додатково зазначатися: «Стерильно»
(етикетка – на білому фоні синій шрифт) або: «Приготовлено асептично» (етикетка – на
білому фоні синій шрифт) – для препаратів, які не підлягають стерилізації.

На етикетках внутрішньовенних інфузійних лікарських засобів додатково

зазначаються значення осмоляльності (осмолярності) та іонний склад розчину.

Зміст маркування (оформлення) етикеток наведено в загальних інструкціях щодо

виготовлення твердих, рідких та м’яких лікарських форм в умовах аптек.
 31. ОТС-препарати, їхня характеристика. Критерії
віднесення лікарських засобів до безрецептурних. Порядок
здійснення фармацевтичної опіки при відпуску ОТС-
препаратів.

Препарати безрецептурного відпуску (ОТС-препарати - від англ. оvег

the counter) - обширна група ліків які пацієнт може отримати для
самолікування прямо в аптеці (а деякі ліки і не тільки в аптеці) без
рецепту лікаря. Вони поступають до хворого безпосередньо з рук
провізора, минувши лікаря.
Критерії віднесення препаратів до рецептурних чи
безрецептурних.
Відповідно до положень Директиви Ради ЄС 92/ 26/ЄЄС всі
препарати доступні для відпуску без рецепту, окрім випадків, якщо
вони:
 можуть представляти пряму або непряму небезпеку, навіть при
правильному застосуванні, але без спостереження лікаря;
 звичайно виписуються лікарем для парентерального застосування;
 застосовуються часто і в більшості випадків неправильно, у зв’язку з
чим можуть представляти небезпеку для здоров’я людини;
 містять субстанції або інгредієнти, активність або побічні ефекти яких
потребують подальшого вивчення.

Фармацевтична опіка - це комплексна програма взаємодії фарма-

цевтичного фахівця, лікаря та пацієнта протягом всього періоду
медикаментозної терапії, починаючи з моменту відпуску лікарського
засобу до повного закінчення його дії.
Фармацевтична опіка означає прийняття фармацевтом відповідальності
перед конкретним пацієнтом за результат лікування певним лікарським
засобом.
Основою для належної фармацевтичної опіки є професійні знання
та досвід фармацевта, норми професійної етики, відношення
фармацевта до хворого, своїх обов’язків.
При оцінці стану відвідувача аптеки фармацевт повинен пам’ятати, що
будь-який симптом може бути як проявом незначного порушення
здоров’я, так і початком серйозного захворювання або ознакою
загострення хронічної хвороби, що є у цього пацієнта. У всіх випадках до
оцінки серйозності симптомів потрібно підходити з надзвичайною
обережністю. При найменших сумнівах доцільно рекомендувати
хворому звернутися за лікарською допомогою.
В Україні робота із створення законодавчої бази для ліцензування і
цивілізованого ринку продажу ОТС-препаратів проводиться з перших
днів утворення незалежної держави.
Наказ МОЗ України від 18.04.2019 № 876 «Про затвердження
Переліку лікарських засобів, дозволених до застосування в Україні,
які відпускаються без рецептів з аптек та їх структурних підрозділів»
Наказ МОЗ України № 284 від 16.05.2011 р. « Про затвердження
протоколів провізора (фармацевта)».
 32. Бухгалтерський облік, його завдання та вимоги до
нього.
Бухгалтерський облік, як важлива складова інформаційної системи підприємства
забезпечує до 70 % загального обсягу економічної інформації. Тому сучасні
керівники повинні знати принципи організації і ведення бухгалтерського обліку,
формування бухгалтерської звітності, розуміти економічний зміст балансового
узагальнення, щоб кваліфіковано оцінити фінансовий стан підприємства,
перспективи його розвитку та приймати обгрунтовані фінансові, економічні та
управлінські рішення.
Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення,
узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства внутрішнім
та зовнішнім користувачам для прийняття рішень (Закон України від 16.07.99 р.” Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Внутрішні користувачі облікової інформації :
 власники підприємства;
 управлінський персонал;
 робітники і службовці підприємства.
Зовнішні користувачі облікової інформації :
 ділові партнери по ринку;
 органи державного і міжнародного регулювання та контролю;
 фінансові аналітики та радники;
 громадські організації

Метод бухгалтерського обліку – сукупність способів і прийомів, за

допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в обліку. Він
складається з ряду елементів, основними з яких є:
Документація – це відображення господарських операцій у визначених носіях
інформації на паперових бланках або технічних носіях (магнітних стрічках, магнітних
дисках, дискетах); це письмове свідчення про здійснення господарської операції, що
надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.
Інвентаризація – це спосіб перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і
грошових коштів підприємства і співставлення з даними бухгалтерського обліку.
Рахунки – це спосіб ґрунтування, поточного обліку і контролю за наявністю і
рухом майна підприємства, джерел його утворення, господарських процесів і їх
результатів.
Подвійний запис – це принцип тотожного відображення господарських операцій
на рахунках, що зумовлює рівність оборотів по дебету і кредиту кореспондуючих
рахунків.
Оцінка – це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому
вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.
На даних бухгалтерського обліку грунтуються фінансова, податкова, статистична та
інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Стадії (етапи) облікового процесу в аптечних закладах:

На 1-му – ведеться точне спостереження, проводиться вимірювання та реєстрація
господарських операцій. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є
первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні
документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це
неможливо - безпосередньо після її закінчення. Виконавці – провізор, фармацевт,
бухгалтер.
На 2-му – систематизація та групування облікової інформації, яка міститься в
первинних документах. Виконавці – провізор, бухгалтер.
На 3-му – складання встановлених форм бухгалтерської звітності на підставі даних
бухгалтерського обліку.
а) аптечні підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову
звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх
вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не
передбачено Законом.
б) фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім
випадків, передбачених законодавством.
Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв
іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва,
визнаних такими відповідно до чинного законодавства) охоплює: баланс, звіт про
фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки
до звітів.Виконавці – бухгалтер, директор аптеки.
На 4-му – використання облікової та звітної інформації в аналізі господарської
діяльності підприємства (фінансовий менеджмент). Виконавці – менеджер, бухгалтер.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна
звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в
складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за
станом на кінець останнього дня кварталу (року).
Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та
неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

За складом і розміщенням засоби поділяються на:

І – засоби тривалого користування, інакше основні засоби, основний капітал –
це сукупність матеріальних речових цінностей, що діють в натуральній формі протягом
тривалого часу (більше 1 року), вартістю більше 500 грн. за одиницю, поступово
зношуються і списуються в міру зносу (будинки, земельні ділянки, машини та
устаткування, інвентар). До основних засобів відносяться ще нематеріальні активи –
вартість об’єктів інтелектуальної власності (напр., комп’ютерні програми, право на
фірмові торгові знаки та іншу інтелектуальну власність).
ІІ – оборотні ( обігові кошти, оборотній капітал) – це засоби, призначені для
використання протягом 1 операційного циклу:
1. Товар (медикаменти, предмети догляду з хворими, мило, парфумерія).
2. Засоби праці вартістю до 500 грн. за одиницю незалежно від строку служби або
строком служби до 1 року незалежно від вартості.
3. Таро – пакувальні засоби для зберігання під час транспортування.
4. ЛРС – заготовлена або закуплена, яку ще не можна реалізувати;
5. Грошові кошти:
 гроші на рахунку банку;
 гроші в касі підприємства;
 кошти в розрахунках – це заборгованість різних підприємств та фізичних
осіб перед вашим підприємством. Наприклад: 1) заборгованість за
товари, відпущені покупцям, але не оплачені; 2) підзвітні суми, видані
працівникам під звіт; 3) видані аванси.
Підприємства і особи, які винні вашому підприємству, називаються дебіторами, а
їхня заборгованість – дебіторська.
 Форми бухгалтерського обліку.
Згідно з чинним законодавством підприємство самостійно визначає форму обліку,
про що зазначається в Наказі про облікову політику. Найбільш поширеною на сьогодні є
журнально-ордерна форма обліку.
Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку базується на використанні
принципу систематизації і накопичування даних первинних документів безпосередньо в
регістрах аналітичного і синтетичного обліків.
Комп’ютерна форма бухгалтерського обліку базується на використанні
персональних комп’ютерів та обчислювальних систем. Вона дає змогу автоматизувати
робоче місце бухгалтера і підняти на новий рівень реєстрацію господарських операцій.
 33. Здійснення первинного обліку товарів, що надходять в
аптечну установу.

Постачання в аптечні заклади ЛЗ та ВМП здійснюється постачальниками

(виробниками ЛЗ, оптовими фірмами, аптечними складами ) на підставі
договору (контракту).
Договір визначає предмет угоди; порядок розрахунку; права і обов’язки сторін;
терміни виконання; порядок розгляду претензій; форс-мажорні обставини; умови
розірвання договору. Перелік товарів, що поставляються, кількість та ціни
наводяться у специфікації до договору.
Відповідно до чинного законодавства аптечні заклади можуть закуповувати
лише зареєстровані в Україні ЛЗ та ВМП у суб’єктів господарювання, що мають
ліцензію на оптову торгівлю ЛЗ. До договору купівлі-продажу обов’язково
додаються копії ліцензій, свідоцтво державної реєстрації підприєм- ства-
постачальника товару, свідоцтво платника податків.
Крім лікарських засобів аптеки можуть закуповувати та продавати супутні товари за
переліком, затвердженим МОЗ.
У процесі відвантажування товарів постачальник оформляє супровідні
документи:
-накладну; -податкову накладну;
-рахунок (у разі передоплати).
Кожна партія товару супроводжується сертифікатами якості виробника з печаткою
останнього постачальника. На імпортні ЛЗ при ввезенні їх на територію України
видається висновок щодо якості ввезеного ЛЗ.
Деякі ЛЗ (наркотичні препарати, психотропні речовини та прекурсори,
препарати для наркозу, рентгеноконтрастні засоби, субстанції для
виготовлення стерильних ЛЗ ) додатково повинні супроводжуватися
сертифікатом аналізу.
При поставках косметичної продукції, виробів медичного призначення, БАД (які не
визнаються лікарськими засобами) товар супроводжується сертифікатом якості
виробника, «Висновком санітарно-гігієнічної експертизи».
Обов’язковим документом для одержання товарів зі складу є довіреність,
реєструється в Журналі реєстрації довіреностей. Термін дії довіреності – 10
днів.
Приймання товару від постачальника здійснює в аптеці приймальна комісія, до
складу якої входить не менше трьох осіб.
Підставою для оприбуткування товару в аптеці є накладна, у якій зазначаються
реквізити постачальника та отримувача, перелік найменувань ЛЗ та інших
товарів аптечного асортименту (серія, кількість, ціна, сума) та загальна вартість
партії товару. Накладна також містить реєстр формування роздрібних цін на ЛЗ.
У разі виявлення невідповідності в процесі приймання товару оформляється
«Акт про встановленну розбіжність у кількості та якості при прий-
манні товару», про що постачальника слід поінформувати у день приймання
товару або не пізніше наступного дня за телефоном, факсом, телеграфом або е-
mail.
 При прийманні товару уповноважена особа проводить вхідний контроль якості
ЛЗ, у т.ч. перевіряє зовнішній вигляд, супровідні документи, відомості про
державну реєстрацію ЛЗ, терміни придатності препаратів тощо.
В результаті приймання товару оформляється «Реєстр лікарських засобів, які
надійшли до суб’єкта господарської діяльності», у якому вказують назву
постачальника та номер ліцензії; номер та дату накладної; назва ЛЗ та його
лікарську форму, дату реєстрації та номер реєстраційного посвідчення; назву
виробника; номер серії; номер і дату сертифіката якості виробника; кількість
одержаних упаковок; термін придатності ЛЗ та результат контролю
уповноваженою особою.
При позитивному результаті вхідного контролю уповноважена особа зазначає
висновок на накладній з дозволом на реалізацію ЛЗ (штамп „Дозволяю реалізацію”,
дата, підпис).
У разі виникнення сумніву щодо якості ЛЗ уповноважена особа повинна
відібрати зразки таких ЛЗ та направити їх до територіальної державної служби
з ЛЗ на експертизу. На час проведення лабораторного контролю, до
остаточного вирішення питань про їх якість, серія сумнівних ЛЗ перебуває в
карантині, ізольовано від інших ЛЗ з позначкою „Торгівля заборонена до
окремого розпорядження”.
При оприбуткуванні товару, що надійшов, встановлюються роздрібні ціни на
кожну товарну позицію відповідно до цінової політики аптеки та вимог чинного
законодавства щодо державного регулювання цін на ЛЗ. Результати
оформляються у вигляді «Реєстра формування роздрібної ціни».

Облік надходження товарів до аптеки здійснюється, як правило, у таких первинних і

звітних документах:
Уповноважена особа здійснює вхідний контроль якості ЛЗ та заповнює
«Реєстр ЛЗ, що надійшли до суб’єкта господарювання».
В Журналі обліку надходження товарів за групами в аптеці товари,
що надійшли до аптеки, відображаються відповідно до таких класифікаційних
груп як: мінеральні води, ЛЗ та хімічні товари, перев’язувальні матеріали та
предмети догляду за хворими, мило туалетне, парфумерія, окулярна оптика (за
оптовою та роздрібною ціною). Наприкінці місяця дані узагальнюються.
 34. Порядок здійснення обліку лікарських засобів, які
підлягають предметно-кількісному обліку.
Надходження товарів, які підлягають предметно-кількісному обліку: отруйні,
наркотичні, психотропні та інші відображаються в спеціальних журналах ПКО, що є
документами суворої звітності.
Протягом місяця облік товарів та тари, що надійшли до аптеки від постачальників,
відображається у хронологічній послідовності у прибутковій частині товарного звіту.
Залежно від обсягів товару, що надійшов, товарний звіт може складатися кілька разів
на місяць на підставі рахунків та (або) накладних.
По закінченні місяця на підставі товарного звіту складається Звіт аптеки про
фінансово-господарську діяльність (місячний звіт).
Сучасні автоматизовані системи обліку суттєво спрощують процеси формування
замовлення, оприбуткування товару. При цьому введення інформації в систему
може здійснюватися вручну або з використанням електронних накладних. Товарний
звіт формується автоматично при введенні накладної.
Особливості первинного обліку надходження наркотичних, психотропних лікарських
засобів та прекурсорів. З аптечної бази (складу) наркотичні засоби, психотропні
речовини та прекурсори можуть відпускатися виключно суб’єктам господарювання,
які мають відповідну ліцензію, видану на обіг наркотичних засобів, психотропних
речовин та прекурсорів за окремими довіреностями із зазначенням у них
найменувань і кількостей словами усіх отриманих засобів і речовин.

Для приймання, обліку та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та

прекурсорів в аптечних закладах наказом керівника створюється спеціальна комісія у
складі не менше трьох осіб з можливістю дублювання її членів під головуванням
керівника аптеки або його заступника.
Комісія повинна здійснювати перевірки всіх наркотичних засобів, психотропних
речовин та прекурсорів, що надійшли від постачальників, на відповідність їхніх
найменувань, якості, кількості, ваги, зазначених у супровідних документах
постачальників. Результати цих перевірок оформляються у момент приймання
вказаних лікарських засобів Актом про приймання наркотичних засобів,
психотропних речовин та прекурсорів.
При отриманні наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів
матеріально відповідальна особа аптеки зобов'язана перевірити найменування і
кількість вказаних засобів на відповідність найменуванням і кількостям,
проставленим у накладних (рахунках); цілісність упаковки, перевірити відсутність
браку (неповна наповнюваність ампул, нечітке маркування), строк придатності тощо.
В аптеках наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори незалежно від
лікарської форми повинні обліковуватися в Журналах обліку нар-
котичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в аптечних закла-
дах охорони здоров'я, які мають бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені
печаткою аптеки та підписом її керівника.
 35.Роздрібна реалізація товарів та її облік.

До роздрібної реалізації допускаються зареєстровані в Україні лікарські

засоби за наявності сертифіката якості, що видається виробником. Не
допускається роздрібна реалізація незареєстрованих, неякісних,
фальсифікованих лікарських засобів, а також лікарських засобів, термін
придатності яких закінчився.
Роздрібна торгівля лікарськими засобами - діяльність з
придбання, зберігання та продажу готових лікарських засобів через
аптеку та її структурні підрозділи (у тому числі ліків,
виготовлених в умовах аптеки) безпосередньо громадянам для їх
особистого споживання, закладам охорони здоров'я (крім аптечних
закладів), а також підприємствам, установам та організаціям без
права їх подальшого перепродажу;
Для суб’єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю
лікарськими засобами, - особа, що має документ про вищу освіту не
нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю “Фармація,
промислова фармація”, сертифікат провізора-спеціаліста, виданий
закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння
(підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії та має стаж роботи
за спеціальністю “Фармація, промислова фармація” не менше двох років
(крім випадку, передбаченого пунктом 165 цих Ліцензійних умов), на яку
суб’єктом господарювання покладено обов’язки щодо функціонування
системи якості лікарських засобів під час роздрібної торгівлі;
Схема обліку надходження товару
 Накладна
 Реєстр накладних, що надійшли
 Журнал реєстрації надходження товару за групами
 Товарний звіт (прибуткова частина)
 Реєстр ЛЗ за накладною
 Реєстр ЛЗ, що надійшли в
аптеку (за серіями)
Структура РОЗДРІБНОГО товарообігу
 Рецептурний відпуск
 ГЛФ
 ВАЗ (в т.ч. тариф)
 Екстемпоральна рецептура (в т.ч. тариф)
 Безрецептурний відпуск
 Дрібнороздрібна сіть
 Облік роздрібного товарообігу
 Рецепт
 Квитанція на замовлені ліки
 Журнал обліку рецептури
 ГЛФ (розрахунковим методом, кільк. за кож. день)
 Екстемпоральна рецептура, в т.ч. ВАЗ
 Реєстрація роздрібних оборотів
 Товарний звіт (видаткова частина)
 Звіт про фінансово-господарську діяльність
 36. Облік витрат товарів, що зменшують товарний запас (на
господарчі потреби та ін.).
Серед господарських операцій з вибуття товарів, крім їх реалізації, в аптеці мають
місце інші види документованого вибуття товарів:
-на надання першої долікарської допомоги;
-на господарські потреби;
-на проведення експертизи ЛЗ та інших товарів;
-при недостачі за рахунок природного убутку;
-при втратах від списання;
-при уцінку ЛЗ та ВМП;
-при закінченні терміну придатності медикаментів;
-при поверненні товару постачальникам - оптовим фірмам і виробникам.

Перша медична допомога передбачає формування набору ЛЗ та ВМП (атропіну

сульфат, серцево-судинні препарати, спирт етиловий, дезінфікуючі засоби,
перев'язувальні матеріали тощо), які зберігаються в спеціальній шафі. Цей вид
допомоги надається населенню безкоштовно, при цьому вартість використаних
товарів відноситься на витрати аптеки або фірми. Для цього доцільно вести журнал
їх обліку, а в кінці місяця складати довідку, де зазначено найменування товарів і їх
вартість.

Для підтримки санітарного режиму і фармацевтичного порядку деякі товари

використовують на господарські потреби аптечного закладу (миючі засоби,
хлорамін, сода та ін.) Їх витрата реєструється у спеціальному журналі, записи якого в
кінці місяця відображаються в довідці, де вказують найменування медикаментів і їх
вартість у двох цепах (оптових і роздрібних). Довідка складається у двох примірниках
та є підставою для списання використаного товару в аптечних установах.

Проведення експертизи Держінспекцією з контролю якості ЛЗ передбачає

документальне оформлення вибуття медикаментів: складається акт у двох
примірниках. Цей акт підписаний особою, яка здійснила відбір, і завідувачем аптеки,
є підставою для списання вартості ЛЗ.
Всі інші господарські операції, що зменшують товарний запас (залишок)
оформляються на підставі таких документів: розрахунок норми природного убутку за
міжінвентаризаційний період, актів уцінки або списання товару, накладних при
поверненні товару постачальнику. Інші види документальних витрат товару
відображаються у видатковій частині товарного звіту і місячного звіту.
 37. Порядок здійснення касових операцій з застосуванням
реєстраторів розрахункових операцій.
Всі операції, що проводяться з готівкою в аптеках, називають касовими і
поділяються на прибуткові та вибуткові.
Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими
відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із
застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами,
які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг,
отримання (повернення) готівкових коштів.
Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими
ордерами (форма КО-1), підписаними головним бухгалтером або особою,
уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами
готівки в касу видається засвідчена відбитком печатки квитанція (що є
відривною частиною ордера).
Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами
(форма КО-2) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки
мають підписувати керівник і головний бухгалтер або інший працівник,
уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява
на видачу готівки, розрахунки тощо (якщо в цих документах є дозвільний
напис керівника, то його підпис на видаткових касових ордерах не
обов’язковий ) .
Каса аптеки
Прибуткові касові операції
•виручка аптеки від реалізації ЛЗ та інших товарів аптечного асортименту;
•виручка структурних підрозділів;
•надходження коштів на виплату аванса, заробітної плати та інших видів виплат;
•повернення невикористаних підзвітних сум
•прокат предметів медичного призначення та ін.Видаткові касові операції
•здача виручки для внесення на поточний рахунок;
•оплата закупленої у населення ЛРС;
•оплата закупленого у населення аптечного посуду;
•виплата аванса, заробітної плати працівникам аптеки;
•оплата закуплених товарів на господарські та інші потреби;
•видача готівки під звіт (на відрядження та ін.)
У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелік додат
Видача готівки фізичним особам здійснюється на підставі паспорту або іншого документа,
що засвідчує особу. У разі видачі готівки за довіреністю вона залишається в касира і
додається до касового ордера або відомості. ків. Приймання і видача готівки за касовими
ордерами може проводитися тільки в день їх складання. Виправлення в касових ордерах
та відомостях забороняються.
Всі касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у жу-
рналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (вручну
або за допомогою комп’ютерних засобів), який ведеться окремо за
прибутковими та видатковими операціями. Після складання касиром
звіту касові документи комплектуються в хронологічному порядку,
нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються у
встановленому порядку.
Приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для
здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами з
відображенням касової операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про
здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа
банку на внесення готівки. У разі здавання виручки до банку через інкасаторів,
оформляється копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою
(готівкою), що засвідчується підписом та відбитком печатки інкасатора.
Приймання готівки програмно-технічним комплексом самообслуговування для
подальшого її переказу підтверджується чеком банкомата та квитанцією.
 38. Порядок ведення обліку прибуткових та видаткових
касових операцій.

Зметою здійснення розрахунків готівкою аптечні підприємства повинні мати касу, а

їх керівники мають забезпечити її належне облаштування та надійне зберігання
готівкових коштів. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать
підприємству, забороняється.
Усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображаються
у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде
одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без
урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи аптек, які
проводять операції з приймання та видачі готівки (на виплати, пов’язані з
оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції) з
оформленням їх касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.
Відокремлені підрозділи аптек, які здійснюють готівкові розрахунки із
застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або розрахункових
книжок (РК), але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за
касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.
Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та
скріплені відбитком печатки підприємства. Записи в касовій книзі
здійснюються у двох примірниках через копіювальний папір ("Вкладні аркуші
касової книги", залишаються в касовій книзі, відривні частини аркуша "Звіт
касира" є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі).
Записи в касовій книзі проводяться касиром за кожною операцією.
Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення
зроблені, то вони засвідчуються підписами касира та головного бухгалтера або
особи, що його заміщує.
В кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить
залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії «Звіт
касира», з касовими ордерами.
За умови забезпечення належного зберігання касових документів касова
книга може вестися в електронній формі.
Обов’язки касира. Керівник аптечного підприємства одночасно з
зарахуванням на роботу касира заключає з ним договір про повну матеріальну
відповідальність та ознайомлює його під підпис з Положенням №637.
Підприємства, штатним розписом яких не передбачено посади касира,
виконання його обов’язків можуть покладати відповідно до письмового
розпорядження керівника на іншого працівника, з яким укладається договір
про повну матеріальну відповідальність.
Касир підпорядковується головному бухгалтеру, призначається та
звільняється за письмовим наказом керівника у встановленому порядку.
Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим
особам.
Основні обов'язки касира:
•своєчасно здійснювати оприбуткування грошової готівки на повну суму її
фактичного надходження;
•проводити прибуткові й видаткові касові операції на підставі відповідних
касових ордерів;
•розрахунки зі споживачами здійснювати за допомогою реєстраторів
розрахункових операцій (РРО);
•після проведення касових операцій одразу ж записувати їх у касову книгу;
•здавати готівку до установ банку у встановленому порядку;
•контролювати затверджений банком ліміт залишку готівки;
•щоденно складати звіт касира;
•не допускати виправлень у касовій книзі.
 39. Форми та системи оплати праці. Порядок нарахування
заробітної плати та різних видів доплат.
Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна плата (ЗП) - це вина-
города, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором
власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.
Заробітна плата є одним з елементів виробничих витрат.

Існує три види заробітної плати: основна, додаткова, а також інші заохочувальні та
компенсаційні виплати.
На фармацевтичних підприємствах застосовуються дві форми оплати праці -
погодинна та відрядна. При погодинній формі оплати праці розмір оплати
залежить від відпрацьованого працівником часу і встановлених тарифних
ставок або посадових окладів, а при відрядній - від кількості одиниць
виробленої чи реалізованої продукції, наприклад, від обсягу реалізації товару.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки,

встановлені в колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через
проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі, коли день
виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем,
заробітна плата виплачується напередодні.

Облік праці і заробітної плати. Порядок нарахування різних видів доплат

та утримань.
Мінімальна заробітна плата - це законодавче встановлений розмір
заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може
провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг
робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки,
заохочувальні та компенсаційні виплати. Посадові оклади службовцям установлює
власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації
працівника. За результатами атестації посадові оклади службовцям можуть
змінюватися в межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і
максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише
у виняткових випадках. До надурочних робіт забороняється залучати вагітних жінок
і жінок, які мають дітей віком до трьох років, та осіб, молодших вісімнадцяти років.
Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда,
можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою. Залучення інвалідів до
надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить
медичним рекомендаціям Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного
працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Власник
або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного
працівника.
При обліку розрахунків із заробітної плати важливе місце займає
правильність нарахування сум за роботу у нічний час, святкові (неробочі) дні,
в надурочний час при суміщення посад та ін..
Працівникам, які поряд зі своєю основною роботою виконують в
аптеці додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки
 тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи,
провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків
тимчасово відсутнього працівника в розмірі до 50 % окладу за основною
посадою. Конкретний розмір цих доплат установлюється керівником закладу, в
залежності від кваліфікації працівника, складності та обсягу виконуваних
робіт.
Працівникам, які залучаються до роботи в нічний час, здійснюється доплата в
розмірі 35 % годинної тарифної ставки ( посадового окладу), за кожну годину
роботи внічний час. Нічним вважається час з 10 год. вечора до 6 год. ранку.
Працівникам встановлюється доплата за науковий ступінь доктора наук у
граничному розмірі 25 %, кандидата наук у граничному розмірі 15%
посадового окладу (ставки заробітної плати).Зазначені доплати
встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з
наявним науковим ступенем. За наявності в працівників двох наукових
ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем.
Доплата за науковий ступінь проводиться як за основною роботою, так і за
сумісництвом залежно від обсягу фактично виконаної роботи.

До утримань із заробітної плати належать:

– податок на доходи фізичних осіб;
– утримання єдиного соціального внеску у розмірі 3,6 %;
– аліменти (за виконавчими листами судових органів);
– одержаний за звітний місяць аванс;
– своєчасно не повернуті або невикористані підзвітні суми;
– утримання за нестачі та розкрадання запасів;
– утримання штрафів за брак, за псування цінностей.

+Відрахування із зарплати працівника включає:

-податок на доходи фізичних осіб (ПДФО);
-військовий збір;
- інші утримання: аліменти, борги за виконавчими листами, середній заробіток
у разі відшкодування збитків, шкоди тощо.
• Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної
плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися
оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці
(обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою
на всій території України для підприємств усіх форм власності і
господарювання та фізичних осіб, які використовують найманих працівників.
• Прожитковий мінімум - це вартісна величина набору продуктів харчування, а
також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору
послуг, необхідних для нормального функціонування організму людини і для
задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
 40. Відпустки. Види відпусток. Оплата відпусток.
Відпустка — це один із видів часу відпочинку зі збереженням за медичним
працівником місця роботи або посади, термін якого встановлено законом або
колективним договором. При цьому заробітна плата може зберігатися або ні, також
можлива виплата певної соціальної допомоги.
Законом України «Про відпустки» право на відпустки надається:
-працівникам, які мають трудові правовідносини із закладами та організаціями
усіх форм власності
-особам, що пов’язані із фізичною особою умовами трудового договору
- іноземним громадянам та особам без громадянства, які працюють в Україні

Конвенцією Міжнародної організації праці 1970 року встановлюється мінімальна

тривалість щорічної оплачуваної відпустки — три робочих тижні за один
календарний рік роботи.
Національне законодавство встановлює тривалість щорічної основної відпустки
щонайменше 24 календарних дні.
Проте існує категорія працівників, зокрема у галузі охорони здоров’я, які мають
право на подовжений термін відпочинку.
Так, інваліди ІІІ групи мають право на 26 календарних днів основної відпустки,
інваліди ІІ та І групи — мінімум 30.
Час виходу у відпустку Медичний працівник, який перебуває у трудових
взаємовідносинах із закладом перший рік, має право вийти у щорічну відпустку після
шести місяців безперервної роботи. Якщо особа висловлює бажання реалізувати
своє право на щорічну відпустку не відпрацювавши піврічний термін, їй надається
відпустка тривалістю пропорційною до відпрацьованого часу. За другий та наступні
роки співпраці із закладом відпустки медичних працівників надаються у будь-який
період робочого року.
Види відпусток.
Щорічні відпустки поділяють на основну, додаткові, соціальні, навчальні, без
збереження заробітної плати та .
Тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарні дні за
відпрацьований рік, який обчислюється з дня укладення з працівником трудового
договору. Для деяких категорій працівників законодавством України передбачена
більша тривалість щорічної основної відпустки.
Це зокрема в таких випадках: особам з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів,
а особам з інвалідністю III групи – 26 календарних днів, особам віком до
вісімнадцяти років – 31 календарний день. Також щорічна основна відпустка може
бути менша 24 календарних днів у тимчасових і сезонних працівників. Тривалість
відпустки для них визначають пропорційно відпрацьованому часу.

Щорічні додаткові відпустки бувають за роботу із шкідливими і важкими умовами

праці, за особливий характер праці, додаткові відпустки окремим категоріям
ветеранів війни.

Соціальними відпустками є відпустка у зв’язку із вагітністю і пологами, відпустка для

догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, відпустка у зв’язку із
усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або
повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Навчальні відпустки бувають такими: відпустка у зв’язку з навчанням у середніх
навчальних закладах, відпустка у зв’язку з навчанням у професійно-технічних
навчальних закладах, відпустка у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах,
навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі, відпустка у зв’язку з
профспілковим навчанням, творча відпустка.

Відпустки без збереження заробітної плати поділяються на відпустки, які надаються

працівникові в обов’язковому порядку, та відпустки, які надаються за угодою
сторін.

Порядок оформлення.
Щорічна основна відпустка у перший рік роботи надається після 6 місяців
безперервної роботи на підприємстві, за другий та наступні роки роботи надається у
будь-який період відповідного робочого року за графіком відпусток.
Графік відпусток – це обов’язковий локальний нормативний акт підприємства, який
визначає черговість надання оплачуваних відпусток у календарному році. Графік
відпусток розробляється щороку на наступний календарний рік до 5 січня поточного
року та затверджується керівником підприємства за погодженням із профспілкою чи
іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (це може
бути і представник трудового колективу обраний на зборах трудового колективу), і
доводиться до відома всіх працівників. Під час складання графіків враховуються
інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх
відпочинку.
На роботодавця покладається обов’язок повідомити працівника про дату початку
відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.
Письмовим повідомленням про дату початку відпустки може бути або окремо
складений документ довільної форми, або підпис працівника про ознайомлення у
наказі про надання відпустки, виданий роботодавцем за два тижні до початку
відпустки.
Будь-який вид відпустки надається працівникові на підставі його заяви та наказу про
надання відпустки. Слід звернути увагу, що виплата коштів за час оплачуваних
відпусток повинна бути не менше як за три дні до початку відпустки.
Якщо роботодавець необґрунтовано відмовляє працівнику в наданні належної йому
відпустки, наявне пряме порушення вимог законодавства про працю.
Оплата відпусток
Середньоденний заробіток для оплати часу перебування у відпустці обчислюють
шляхом діленням сумарного заробітку за розрахунковий період на відповідну
кількість календарних днів року (меншого відпрацьованого періоду), за
виключенням святкових і неробочих днів
 41. Порядок розрахунку та виплати соціальної допомоги по
тимчасовій непрацездатності
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності
Згідно із Законом України від 18.01.2001 р. №2240 "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими похованням" (далі — Закон №2240) допомога по
тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального
забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч.2 ст.53 Закону №2240 порядок обчислення середньої заробітної

плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається
Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку

страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 (далі
— Порядок), передбачено, що для осіб, які працюють на підприємствах, в установах,
організаціях на умовах трудового договору (контракту), середньоденна заробітна
плата обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної пла-
ти, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у
розрахунковому періоді.
Якщо робочий час підсумовується або його облік ведеться в годинах, для розрахунку
застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших
п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця засто-
совується середньогодинна заробітна плата відповідно до п.15 Порядку.

Згідно з п.20 Порядку сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших
п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця
розраховується множенням суми денної (годинної) виплати, розмір якої
встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати
залежно від страхового стажу, якщо наявність його передбачено законодавством, на
кількість днів (годин), які підлягають оплаті, тобто на кількість днів (годин) згідно з
графіком роботи підприємства, установи, організації або графіком роботи
працівника (якщо такий для нього встановлений), які припадають на період
тимчасової непрацездатності.
 42.Інвентаризація: завдання, види, випадки проведення.

Інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна підприємства і

співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-ХІУ

від 16 липня 1999 р. (стаття 10) підприємства для забезпечення достовірності даних
бухгалтерського обліку та фінансової звітності зобов'язані проводити інвентаризацію
активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх
наявність, стан і оцінка.

Основними завданнями інвентаризації є:

 виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріальних цінностей, бланків

суворої звітності, грошових коштів у касах, на регістраційних, бюджетних,
валютних та поточних рахунках;
 встановлення лишку або нестачі цінностей і їх регулювання та відображення в
обліку;
 виявлення товарно-матеріальних цінностей, які втратили свою первісну якість,
застаріли і не використовуються;
 дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також
правил утримання та експлуатації матеріальних цінностей;
 перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів,
нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і
фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших
рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської
заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів,
забезпечень та резервів наступних витрат і платежів.

Інвентаризація класифікується:

1) Залежно від повноти охоплення засобів (коштів):

 повна - інвентаризація, що охоплює всі засоби, кошти і розрахунки підприємства.

Повні інвентаризації - річні;
 часткова - інвентаризація, яка охоплює лише один вид засобів, коштів
(матеріальних цінностей, основних засобів, господарського інвентарю, каси,
незавершеного виробництва тощо). Часткові інвентаризації провадяться для
забезпечення точності звітних даних, посилення заходів по збереженню майна, для
попередження втрат і зміцнення фінансової дисципліни.
 2) За організаційною ознакою:
o планова - проводиться у встановлені наперед терміни;
o позапланова - проводиться за вимогами судово-слідчих органів або за
наказом керівника підприємства в разі потреби.

Відповідальність за організацію проведення інвентаризації, дати їх проведення, перелік

майна і зобов'язань, що підлягають інвентаризації, визначаються підприємством,
установою, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.
Проведення інвентаризації є обов'язковим:

 1) при передачі майна державного підприємства, установи в оренду, приватизації

майна державного підприємства, а також в інших випадках, передбачених
законодавством;
 2) перед складанням річної фінансової звітності, крім майна, інвентаризація якого
проводилася раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та
інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз на три
роки, а бібліотечних фондів - один раз на п'ять років;
 3) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);
 4) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також
за рішенням судово-слідчих органів;
 5) у разі пожежі або стихійного лиха;
 6) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі).
Інвентаризація може не проводитися у випадку передачі підприємств та їх
структурних підрозділів у межах одного органу, до сфери управління якого
належать ці підприємства;
 7) у випадку ліквідації підприємства.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який

повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти,
кількість і терміни проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення
інвентаризації є обов'язковим.
 43. Склад та обов’язки інвентаризаційних комісій.
Загальний порядок проведення інвентаризацій.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах розпорядним документом їх

керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників
структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства
або його заступником.

На підприємствах, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути

забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях
збереження та виробництва розпорядним документом керівника підприємства
створюються робочі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка,
виконавця робіт, товарознавця, економіста, бухгалтера та інших досвідчених працівників,
які добре знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Робочі інвентаризаційні
комісії очолюються представником керівника підприємства, який призначив
інвентаризацію. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у
тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд.

Постійно діючі інвентаризаційні комісії:

 - проводять профілактичну роботу із забезпечення збереження цінностей,

заслуховують на своїх засіданнях керівників структурних підрозділів із цього
питання;
 - органі30вують проведення інвентаризацій, здійснюють інструктаж членів
робочих інвентаризаційних комісій;
 - здійснюють контрольні перевірки правильності проведення інвентаризацій, а
вибіркові інвентаризації товарно-матеріальних цінностей-у місцях зберігання та
переробки в міжінвентаризаційний період. Основними завданнями перевірок і
вибіркових інвентаризацій у міжінвентаризаційний період є здійснення контролю
за збереженням цінностей, дотриманням матеріально відповідальними особами
правил їх зберігання і ведення первинного обліку;
 - перевіряють правильність визначення інвентаризаційних різниць, обґрунтованість
пропозицій щодо зарахування пересортиці цінностей в усіх місцях їх збереження;
 - при встановленні серйозних порушень правил проведення інвентаризації та в
інших випадках проводять за дорученням керівника підприємства повторні
суцільні інвентаризації;
 - розглядають письмові пояснення осіб, які допустили нестачу чи псування
цінностей або інші порушення і свої пропозиції щодо регулювання виявлених
нестач та втрат від псування цінностей. Зарахування внаслідок пересортиці
відображають у протоколі. У протоколі мають бути наведені відомості про
причини і про осіб, винних у нестачах втратах і надлишках та про вжиті до них
заходи.

Робочі інвентаризаційні комісії:

 - здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів,

цінних паперів та інших грошових документів і незавершеного виробництва у
місцях зберігання та виробництва;
 - разом з бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів
інвентаризації і розробляють пропозиції щодо зарахування нестач і надлишків за
 пересортицею, а також списання нестач у межах норм природних втрат;
 - вносять пропозиції з питань упорядкування приймання, зберігання і відпуску
товарно-матеріальних цінностей, поліпшенню обліку та контролю за їх
зберіганням, а також реалізації непотрібних підприємству матеріальних цінностей і
майна;
 - несуть відповідальність за своєчасність і дотримання порядку проведення
інвентаризацій відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність
внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна,
матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, цінних паперів та
заборгованості в розрахунках;
 - оформляють протокол із зазначенням у ньому стану складського господарства,
результатів інвентаризації і висновків щодо них, пропозицій про зарахування
нестач та лишків за пересортицею, списання нестач у межах норм природних втрат,
а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням
вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. До початку проведення
обов'язкової інвентаризації або визначеної підприємством, установою, в
присутності комісії матеріально відповідальні особи складають звіт про останні
проведені операції, відображають їх у складському обліку і разом з описом
документів під розписку здають до бухгалтерії.

Матеріально відповідальні особи дають комісії розписку, у якій підтверджують, що всі

прибуткові і витратні документи здані до бухгалтерії і всі матеріальні цінності, довірені
їхньому зберіганню, знаходяться в приміщенні складу або в інших місцях. Під час
інвентаризації оприбуткування і видача матеріальних цінностей, як правило, не
здійснюються. Також до початку інвентаризації перевіряється стан ваговимірювального
господарства - точність терезів, гир та іншого обладнання.

Наявність майна при інвентаризації визначають шляхом його обов'язкового перерахунку,

переважування, обмірювання і реєстрації в інвентаризаційному описі (акті).

На час, коли інвентаризаційна комісія залишає об'єкт інвентаризації (приміщення),

матеріально відповідальна особа в присутності інвентаризаційної комісії зачиняє і
відчиняє приміщення, що інвентаризується, а голова інвентаризаційної комісії опечатує
його контрольним пломбіратором, який видається йому перед початком проведення
інвентаризації.

Під час перерв у роботі комісії інвентаризаційні описи не можуть виноситись членами
комісії; вони повинні зберігатися в зачиненому приміщенні, в якому проводиться
інвентаризація.

При інвентаризації застосовуються типові форми документів. Бланки інвентаризаційних

описів, актів інвентаризації, порівняльних відомостей, можуть бути заповнені як від руки,
так і засобами обчислювальної техніки та іншої оргтехніки. У цих документах ніяких
помарок і підчисток не допускається. Помилки повинні виправлятися шляхом закреслення
неправильних записів і написання зверху правильних. Виправлення повинні бути
підтверджені підписами всіх членів інвентаризаційної комісії та матеріально
відповідальних осіб.

Інвентаризаційні описи підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії та

матеріально відповідальними особами. При цьому останні дають розписку, в якій
підтверджується, що перевірка матеріальних цінностей відбулася в їхній присутності і що
вони не мають до членів комісії ніяких претензій та приймають на відповідальне
зберігання перелічені в описі матеріальні цінності.

Якщо матеріально відповідальні особи виявляють після інвентаризації помилки в

інвентаризаційних описах, вони повинні негайно (до відкриття комори, складу, секції
тощо) заявити про це інвентаризаційній комісії, яка після перевірки вказаних фактів та їх
підтвердження виправляє помилки.

Результати інвентаризації з пропозиціями про врегулювання інвентаризаційних різниць

відображаються в протоколі інвентаризаційної комісії.
 44. Оформлення інвентаризаційної документації та
результатів інвентаризації. Порядок зарахування нестач та
надлишків, що виявлені в результаті інвентаризації.

Організація і проведення інвентаризації передбачає формування пакету документів:

 1. Наказ керівника про створення постійно діючої робочої комісії;

 2. Наказ про проведення інвентаризації;
 3. Інвентаризаційні описи;
 4. Порівняльні відомості результатів інвентаризації;
 5. Акти інвентаризації;
 6. Протокол засідання інвентаризаційної комісії;
 7. Наказ про затвердження протоколу засідання інвентаризаційної комісії.

До початку проведення обов'язкової або призначеної підприємством чи установою

інвентаризації в присутності комісії матеріально відповідальні особи складають звіт про
останні проведені операції, відображають їх у складському обліку і разом з описом
документів під розписку здають до бухгалтерії. Матеріально відповідальні особи дають
комісії розписку, в якій підтверджують, що всі прибуткові та витратні документи здані до
бухгалтерії, а всі матеріальні цінності, довірені їх зберіганню, знаходяться в приміщенні
складу або в інших визначених місцях. Якщо підрозділ здійснює реалізацію матеріальних
цінностей за готівку, то насамперед підраховується наявність готівки: регіструються
показники лічильників касових апаратів, готівка звіряється з показниками касового
апарата. Під час інвентаризації прибуткові й витратні операції з матеріальними
цінностями, як правило, не здійснюються. Також до початку інвентаризації перевіряється
стан ваговимірювального господарства - точність ваги, гир та інших вимірювальних
пристроїв.

Дані про наявність тих чи інших цінностей із зазначенням назви, відмітних ознак,
включаючи номенклатурний номер, одиниці виміру і кількості фактично виявлених
натуральних одиниць, записуються до інвентаризаційного опису.

Інвентаризаційний опис є документом, який фіксує наявність і склад засобів на певну

дату. Кожна сторінка опису підписується всіма членами комісії та матеріально
відповідальними особами. Наприкінці кожної сторінки цифрами і словами записується
загальна сума натуральних одиниць, відображених на даній сторінці.

На останній сторінці інвентаризаційного опису матеріально відповідальні особи

підтверджують, що всі матеріальні цінності облічені й відображені в інвентаризаційному
опису правильно і повністю, жодних пропусків і не включених до опису предметів немає.
Інвентаризаційні описи складаються в необхідній кількості примірників, один з яких
вручається матеріально відповідальним особам.

Якщо інвентаризація триває понад один день, то інвентаризаційні описи залишаються в

сховищі матеріальних цінностей до завершення інвентаризації. На час перерви в роботі
інвентаризаційної комісії сховища зачиняються двома замками, ключі від одного з них
зберігаються у матеріально відповідальних осіб, від другого - у голови інвентаризаційної
комісії. Сховище запечатується відтиском печатки, яка зберігається у голови або одного із
членів інвентаризаційної комісії.
Одержані дані, що містяться в інвентаризаційному описі, зіставляються з обліковими
даними про залишки тих самих матеріальних цінностей. Таке зіставлення називають
звірянням фактичних та облікових залишків і записують до Зрівняльних відомостей
результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

У результаті зіставлення облікових даних з фактичними можуть бути виявлені такі факти:

 фактичний і бухгалтерський залишки збігаються;

 фактичний залишок менше облікового - нестача;
 фактичний залишок більше бухгалтерського облікового - надлишок;
 пересортиця.

Розходження фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними

бухгалтерського обліку, встановлені під час інвентаризації та інших перевірок,
регулюються в бухгалтерському обліку у такому порядку:

 основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, що

виявилося у надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на
результати фінансово-господарської діяльності або збільшення фінансування з
наступним встановленням причин виникнення надлишку і винних у цьому осіб;
 убування цінностей у межах затверджених норм списування за рішенням
керівника підприємства, установи відповідно до витрат виробництва, обігу або на
зменшення фінансування. Норми природного убування можуть застосовуватися
лише в разі виявлення фактичних нестач. За відсутності норм убування
розглядається як понаднормова нестача;
 понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування цінностей
відносяться на винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від
розкрадання, нестач, знищення та псування матеріальних цінностей;
 понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей, включаючи готову
продукцію, в тих випадках, коли винуватці не встановлені або у стягненні з винних
осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки або зменшення фінансування.

У документах, якими оформлюються списання втрат і понаднормові нестачі цінностей,

мають бути зазначені вжиті заходи щодо запобігання таких нестач і втрат (табл. 5.2).

Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія

оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику підприємства, який у 5-денний
термін розглядає і затверджує протокол.

Матеріали інвентаризацій та рішення щодо регулювання розбіжностей затверджуються

керівником підприємства, установи з включенням результатів до звіту за той період, в
якому закінчено інвентаризацію, а також і до річного звіту.
 45. Основні економічні показники торговельно-фінансової
діяльності аптек та фармацевтичних фірм, їх значення в
діяльності аптечних закладів. Товарообіг як економічна
категорія, його структура.

Виконання аптекою та фармацевтичною фірмою основної задачі — забезпечення

населення та лікувально-профілактичних закладів фармацевтичною допомогою
реалізується через продаж лікарських засобів та товарів аптечного асортименту.

Основними показниками, які характеризують торгово-фінансову діяльність аптек, є

товарообіг, торговельні накладення, витрати, прибуток, рентабельність.

Великого значення для організації ефективної роботи аптеки набуває аналіз таких
показників як товарообіговість та продуктивність праці.

Товарообіг — це історична та економічна категорія, яка взагалі характеризує торговельну

діяльність. Товарообіг можна охарактеризувати як форму обміну товарів за допомогою
грошей. Процес обороту охоплює дві складові: продаж товару за гроші (Т – Г) і купівля за
гроші нового товару (Г – Т). Товарообіг характерний для розвитку товарного
господарства, сприяє поглибленню суспільного поділу праці, оскільки розриває часові,
просторові та індивідуальні межі обміну товарів. Об’єктами товарообігу є засоби
виробництва, предмети споживання, матеріальні послуги. Товарообіг відіграє важливу
роль у забезпеченні ефективності суспільного виробництва, обслуговуючи реалізацію
суспільного продукту в межах національного і міжнародного господарства, а також
економічні зв’язки всередині між різними секторами економіки, що базуються на різних
формах власності. У процесі розвитку товарообігу виникає торгівля як окрема галузь
діяльності, що спеціалізується винятково на реалізації товарів.

Для аптеки та фармацевтичної фірми визначають такий показник як загальний товарообіг,

який складається з роздрібного та оптового товарообігу. Роздрібний товарообіг — це
виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів (як за готівку, так і за
розрахункові чеки установ банків, банківські платіжні картки) через організований
споживчий ринок, тобто спеціально організовану торговельну мережу (аптеки, магазини,
кіоски) підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності і
господарювання. Роздрібний товарообіг визначається в цінах фактичної реалізації на
момент відпуску товарів покупцеві, незалежно від часу сплати грошей. У разі продажу
аптечними закладами та підприємствами медтехніки санітарно-гігієнічних та
фармацевтичних товарів пільговим категоріям населення, в роздрібний товарообіг
включається фактично сплачена їх вартість. Вартість товарів, сплачена безпосередньо з
бюджету або організаціями соціального забезпечення, лікарнями, профілактичними
установами, включається до оптового товарообігу. Оптовий товарообіг включає продаж
товарів для кінцевого споживання лікувально-профілактичним закладам (ЛПЗ), іншим
підприємствам, організаціям за безготівковими розрахунками.

Індекс цін — (лат. index — показник, список) — це відносний показник, який відображає
зміну цін за певний період часу.

Товарообіговість — це швидкість реалізації товарів або час, протягом якого реалізуються

середні товарні запаси за звітний період. Вона створює прямий вплив на рентабельність та
зворотній — на витрати аптеки, фармацевтичної фірми. Тому товарообіговість додатково
треба аналізувати як у цілому, так і за окремими групами товарів.

Наступним важливим показником, що характеризує ефективність роботи аптеки,

фармацевтичної фірми є продуктивність праці (ПП).

Вона визначається як сума реалізованого товару на одного робітника середньоспискової

чисельності .

Основним джерелом формування доходу аптеки є торговельні накладення.

Торговельні накладення — це частина роздрібної ціни, яка призначена для відшкодування

витрат обігу і створення прибутку аптеки та фармацевтичної фірми. Торговельні
накладення розраховують, як різницю між цінами реалізації та цінами закупівлі
фармацевтичної продукції. Аналіз, облік та планування торговельних накладень
здійснюють у сумарному та відносному показниках, тобто у відсотковому відношенні
суми торговельних накладень до загального товарообігу

торгової організації у цінах реалізації.

Економічним показником, що характеризує ефективність торгово-фінансової та

виробничої діяльності аптеки та фармацевтичної фірми є рентабельність.

У світовій практиці використовують понад 30 показників рентабельності. Для аптек і

фармацевтичних фірм основними з них є рентабельність основної (торговельної)
діяльності, що визначається як відношення суми одержаного від цієї діяльності прибутку
до суми товарообігу. Для забезпечення розвитку аптечного закладу його рентабельність
має становити в середньому 5%.

Рентабельність витрат основної діяльності визначається як відношення суми, одержаного

від цієї діяльності, до суми витрат підприємства на її забезпечення.

Рентабельність основних фондів визначається як відношення суми прибутку до суми

вартості основних фондів (ВОФ).

Рентабельність продукції фармацевтичних підприємств (у сфері виробництва)

визначається як відношення ПР продукції до повних витрат (ПВ) (собівартості) її
виробництва та обігу.

Рентабельність має велике значення для оцінки ефективності функціонування ринку,

використання матеріальних ресурсів, конкурентоспроможності аптек і фармацевтичних
фірм.

Значення фінансового аналізу. Фінанси підприємства - це економічна категорія,

особливість якої полягає у сфері її дії і притаманних їй функції. Виходячи з цього,
фінансова робота на підприємстві, перш за все, спрямована на створення фінансових
ресурсів для розвитку, з метою забезпечення зростання рентабельності, інвестиційної
привабливості, тобто поліпшення фінансового стану підприємства. Фінансовий стан - це
сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання
фінансових ресурсів. Так як, мета аналізу полягає не тільки і не стільки в тому, щоб
встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, але ще й у тому, щоб постійно
проводити роботу, спрямовану на його покращення. Аналіз фінансового стану показує, по
яким конкретним напрямом треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш
важливі аспекти і найбільш слабкі позиції у фінансовому стані підприємства. Оцінка
фінансового стану може бути виконана з різним ступенем деталізації в залежності від
мети аналізу, наявної інформації, програмного, технічного та кадрового
забезпечення.Найбільш доцільним є виділення процедур експрес-аналізу та поглибленого
аналізу фінансового стану.

Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

- майновий стан підприємства;

- ступінь підприємницького ризику;

- достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;

- потреба в додаткових джерелах фінансування;

- здатність до нарощування капіталу;

- раціональність залучення позикових коштів;

- обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку.

Основу інформаційного забезпечення аналіз фінансового стану повинна скласти

бухгалтерська звітність, яка є єдиною для організації всіх галузей і форм власності. Вона
складається з форм бухгалтерської звітності затвердженої Міністерством фінансів
України. Результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що
потребують особливої уваги, та розробити заходи щодо їх ліквідації.

Класифікація методів і прийомів аналізу. Під методом фінансового аналізу розуміють

спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку. До
характерних особливостей методу відносяться: використання системи показників,
виявлення і зміна взаємозв'язку між ними. У процесі фінансового аналізу застосовується
ряд спеціальних способів і прийомів. Способи застосування фінансового аналізу можна
умовно поділити на дві групи: традиційні та математичні. До першої групи належать:
використання абсолютних, відносних і середніх величин; прийом порівняння , зведення й
угруповання, прийом ланцюгових підстановок. Прийом порівняння полягає в складанні
фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями і з показниками
попереднього періоду. Прийом зведення й угруповання полягає в об'єднанні
інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці. Прийом ланцюгових підстановок
застосовується для розрахунків величини впливу факторів у загальному комплексі їхнього
впливу на рівень сукупного фінансового показника. Сутність прийомів цінних
підстановок полягає в тому, що, послідовно замінюючи кожний звітний показник
базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє
визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний фінансовий показник. На
практиці вибрані основні методи аналізу фінансової звітності: горизонтальний аналіз,
вертикальний аналіз, трендовий, метод фінансових коефіцієнтів, порівняльний аналіз,
факторний аналіз. Горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції з
попереднім періодом. Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури
підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на
результат у цілому. Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом
попередніх періодів і визначення тренда. За допомогою тренда формуються можливі
значення показників в майбутньому, а отже, ведеться перспективний аналіз. Аналіз
відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту
або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язку показників. Порівняльний
аналіз - це і внутрішньогосподарський аналіз зведених показників підрозділів, цехів,
дочірніх фірм і т. п., і міжгосподарський аналіз підприємства у порівнянні з даними
конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.
Факторний аналіз - аналіз впливу і окремих факторів (причин) на результативний
показник за допомогою детермінованих і стохастичних прийомів дослідження. Факторний
аналіз може бути як прямим, так і зворотним, тобто синтез - з'єднання окремих елементів
у загальний результативний показник. В даний час практично неможливо відокремити
прийоми і методи будь-якої науки як притаманні виключно їй. Так і у фінансовому аналізі
застосовуються різні методи і прийоми, раніше не використовувані в ньому. Аналіз
прибутку і рентабельності підприємства дозволяє виявити велике число тенденцій
розвитку, покликаний вказати керівництву підприємства шляхи подальшого успішного
розвитку, вказує на помилки в господарській діяльності, а також виявити резерви
зростання прибутку, що в кінцевому рахунку, дозволяє підприємству більш успішно
здійснювати свою діяльність. Головне завдання аптеки в умовах ринкової економіки є
задоволення потреб населення його продукції, роботах і послугах з високими споживчими
властивостями і якістю при мінімальних витратах. Для здійснення свого головного
завдання підприємство забезпечує збільшення прибутку.

Можливість отримання прибутку спонукає людей шукати більш ефективні способи

поєднання ресурсів, винаходити нові продукти, на які може виникнути попит,
застосовувати організаційні і технічні нововведення, які обіцяють підвищити ефективність
виробництва. Працюючи прибутково, кожне підприємство вносить свій внесок в
економічний розвиток суспільства, сприяє створенню і примноженню суспільного
багатства і росту добробуту народу. Прибуток - багатозначна економічна категорія. Від
глибини її пізнання і раціональності використання залежить ефективність комерційного
розрахунку, ціноутворення й інших економічних важелів господарювання. Будучи
джерелом виробничого і соціального розвитку, прибуток займає провідне місце у
забезпеченні самофінансування підприємств і об'єднань, можливості яких багато в чому
визначаються тим, наскільки доходи перевищують витрати. На будь-якому успішному
підприємстві настає момент самоокупності виробництва. В процесі циклу обігу,
відбувається накопичення витрат. По завершенню накопичення витрат настає момент
реалізації продукції та поточної самоокупності виробництва. Після реалізації продукції, з
усієї виручки, відняти загальні витрати прибутку виробництва, то залишок буде прибуток
отриманий від цього виробництва.