Відпрацювання семінару

З предмету «МВ та ЗП Латинської Америки»

Студентки 4-го курсу МВ
Бабій Анастасії Павлівни

1. Принципи створення регіональних альянсів в Латинській Америці

Створення регіональних альянсів у Латинській Америці спонукало цілий

ряд факторів, у тому числі спільні культурні, економічні та політичні
зв’язки, а також бажання посилити регіональну співпрацю та сприяти
регіональній стабільності та розвитку.

Одним із ключових історичних рушійних сил регіональних альянсів у

Латинській Америці було бажання протистояти зовнішньому
втручанню та впливу європейських колоніальних держав і
Сполучених Штатів. Багато країн Латинської Америки розглядали
регіональне співробітництво як спосіб зміцнення своїх колективних
переговорів і захисту свого суверенітету.

Іншим важливим фактором було бажання сприяти економічному

розвитку та інтеграції. Такі регіональні альянси, як МЕРКОСУР і
Тихоокеанський альянс, прагнули створити спільні ринки та сприяти
торгівлі та інвестиціям у регіоні. Андське співтовариство, до якого
входять Болівія, Колумбія, Еквадор і Перу, також прагнуло сприяти
економічній інтеграції через такі ініціативи, як Андська зона вільної
торгівлі.

Політична співпраця також була рушієм регіональних альянсів у

Латинській Америці. UNASUR був створений у 2008 році як політичний
та економічний блок з метою сприяння інтеграції та співпраці між
країнами Південної Америки. Незважаючи на те, що УНАСУР практично
припинив своє існування (у 2019 році на заміну виникла ініціатива
PROSUR), це підкреслює важливість політичної співпраці та бажання
сприяти регіональній стабільності та демократичному врядуванню.
Культурні зв’язки та спільна історія також зіграли свою роль у
створенні регіональних альянсів у Латинській Америці. Спільнота держав
Латинської Америки та Карибського басейну (CELAC) була створена в
2010 році як форум для політичного діалогу та співпраці між усіма
країнами Латинської Америки та Карибського басейну, підкреслюючи
спільні культурні та історичні зв’язки, які об’єднують регіон.

На основі цих факторів, можна виділити кілька принципів, які

враховуються при створенні регіональних альянсів у Латинській Америці.
Це наявність спільних цілей та взаємна вигода, інклюзивність та
відкритість, повага до суверенітету та демократії.

2. Що не так з регіональним лідерством в сучасній Латинській

Америці?

Латинська Америка є регіоном, який характеризується значною

різноманітністю з точки зору географії, культури та політики. Це також
регіон, який бореться з різними проблемами, включаючи бідність,
нерівність, корупцію та політичну нестабільність. У цьому контексті
регіональне лідерство розглядається як вирішальний фактор для
вирішення цих проблем і сприяння регіональній інтеграції та співпраці.
Однак сучасний ландшафт Латинської Америки відзначений рядом
проблем із регіональним лідерством, які перешкоджають прогресу та
підривають потенціал регіону.

Однією з головних проблем регіонального лідерства в сучасній Латинській

Америці є відсутність чіткого та послідовного бачення та стратегії.
Багатьом регіональним лідерам не вдалося сформулювати спільне бачення
для регіону або розробити чітку та послідовну стратегію вирішення
викликів, що постають перед ним. Це призвело до неузгодженого підходу,
коли кожна країна переслідує власні інтереси та пріоритети, а не працює
разом для досягнення спільної мети. У результаті регіональна інтеграція та
співпраця були обмеженими, а прогрес у вирішенні спільних проблем був
повільним і нерівномірним.
Не менш важливою причиною політичної нестабільності та провалу
регіонального співробітництва в Латинській Америці є низькі ціни на
сировину та несприятливий економічний сценарій. Це призвело до
меншого зростання, скорочення соціальних видатків, меншої терпимості
до корупції та соціальних потрясіння. За даними Економічної комісії для
Латинської Америки та Карибського басейну (ECLAC), Латинська
Америка зросла на 0,1% у 2019 році, згідно з прогнозом, який ще не
повністю враховує наслідки політичних потрясінь у Колумбії, Чилі та
Болівії. Водночас ВВП регіону на душу населення з 2014 по 2019 рік
скоротився на 4%.

Іншою проблемою регіонального лідерства в Латинській Америці є

переважання популістських і авторитарних лідерів (Венесуела, Чилі,
Нікарагуа, Гондурас та ін), які віддають перевагу власним інтересам над
інтересами своїх країн і регіону в цілому. Ці лідери часто підривають
демократичні інститути та верховенство права та використовують
розкольницьку риторику. Це сприяло політичній поляризації та
нестабільності в багатьох країнах і продовжує перешкоджати
спроможності регіону вирішувати спільні виклики та досягати спільних
цілей.

Останній фактор, який перешкоджає регіональному лідерству в

Латинській Америці це втручання зовнішніх держав, таких як
Сполучені Штати, Китай та Росія. Регіон зазнає економічного та
політичного тиску з боку впливових акторів і часто змушений віддавати
пріоритет короткостроковим цілям над довгостроковим стратегічним
плануванням і співробітництвом.

Отже, проблеми з регіональним лідерством у сучасній Латинській

Америці значні та багатогранні. Їх вирішення вимагає узгоджених зусиль
від країн регіону, організацій громадянського суспільства та можливо
зовнішніх акторів для сприяння демократичному врядуванню та створення
довгострокового стратегічного планування.